ЄÂÃÅÍІß ÂÎËÎÙÓÊ - Geneza...6 Рубрика «Український погляд» виявляє зв’язки між творами зару-біжних авторів

Київ«Ãåíåçà»

2018

Підручникдля10класузакладівзагальноїсередньоїосвіти

Ðåêîìåíäîâàíî Міністерством освіти і науки України

ЄÂÃÅÍІß ÂÎËÎÙÓÊÂÎËÎÄÈÌÈÐ ÇÂÈÍßÖÜÊÎÂÑÜÊÈÉÎÊÑÀÍÀ ÔІËÅÍÊÎ

АРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗАРУБІЖНААРУБІЖНААРУБІЖНАЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗ(ÏÐÎÔІËÜÍÈÉ ÐІÂÅÍÜ)

УДК821(1-87).09(075.3)Â68

©ВолощукЄ.В.,ЗвиняцьковськийВ.Я.,ФіленкоО.М.,2018

©Видавництво«Генеза»,оригінал-макет,2018ISBN978-966-11-0310-7

Â68Волощук Є.В. Зарубіжналітература (проф.рівень) :підруч.для10-гокл.закл.заг.серед.освіти/ЄвгеніяВолощук,Володимир Звиняцьковський, Оксана Філенко. –Київ:Генеза,2018.–224с.

ISBN978-966-11-0310-7.Пропонованийпідручникміститьаналізпрограмовихху-

дожніх текстів та інформаціюпрожиття і творчість їхніхавторів,викладенівконтекстівивченнясвітовоголітератур-ногопроцесу.Різноманітнізазмістомрубрики,системади-ференційованихзапитаньізавдань,добіркатематичнихілю-страцій сприятимуть формуванню ключових і предметнихкомпетентностей учнів, а також збагатять їхні знанняпровнесокрізнихнародівурозвитоксучасноїсвітовоїкультури.

УДК 821(1-87).09(075.3)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України(наказМОНУкраїнивід31.05.2018№551)

У художньому оформленні обкладинки використано фото книжкової скульптури С. Блеквелл

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

3

ЗМІСТПутівник до підручника ............................................................ 5Âñòóï. Оригінальна і перекладна література в сучасному світі ...................................................................... 7« колапомилок»,абоЩотакеісторіялітератури.......................... 7

×àñòèíà ïåðøà ЗОЛОТІСТОРІНКИД ЛЕКИХЕПОХ

Розділ 1. «Нормальні діти»: античність – колиска європейської культури .................................................. 14Щотакеміфіміфологічнасвідомість ........................................... 14Дитинствоєвропейців .................................................................. 16Гомер:«супертекст»античності .................................................... 22Розділ 2. Від Середньовіччя до Відродження. Данте Аліг’єрі ........ 34Картинасвіту ............................................................................. 34«Любов,щоводитьсонцейзорністелі» ......................................... 40«Мовгеометр,якийстараннобрався завимірплощілінійколових » .................................................. 46Розділ 3. Гуманізм і гуманісти .................................................. 52Ренесансв нглії:здобуткиіпредставники. « експірівськепитання» ............................................................. 53Різновидилюбові ........................................................................ 57ому«любов,щоводитьсонцейзорністелі», неврятувалаГамлета ................................................................ 61

×àñòèíà äðóãà ПРОЗ ІПОЕЗІЯПІЗНЬОГОРОМ НТИЗМУ

Т ПЕРЕХОДУДОРЕ ЛІЗМУ I ст.

Розділ 1. «Світ стає сном, а сон стає дійсністю»: чи скінчилася доба романтизму? ............................................... 70«Мивсіот-отНаполеони » .......................................................... 70ЕрнстТеодор мадейГофман: свійсередчужих,чужийсередсвоїх ............................................ 73МиколаГоголь:українецьусвітовійлітературі .............................. 80Мертвідуші ............................................................................... 86Розділ 2. Для чого люди пишуть і читають вірші? ..................... 90Ліриказадобипсихологічногороману .......................................... 91ФедірТютчев:послідовнийромантикчипередчаснийсимволіст .... 92фанасійФет:«Щоспіватиму–незнаю » ................................... 97

ВолтВітмен:звідкиберутьсягенії ............................................... 104

×àñòèíà òðåòÿ РОМ НХІХст.

Розділ 1. На зорі реалізму .......................................................... 112Стендаль:«спостерігачлюдськихсердець» ..................................... 112іночіобразивромані« ервонеічорне»,

абоВихованнялюбов’ю ............................................................... 117

4

ульєнСорель:«Нещасний,якийвступивуєдиноборство зусімсуспільством»чи«селянин,щоповстав протинизькостісвогостану» ...................................................... 121«Правда,гіркаправда» ................................................................ 125Розділ 2. На вершинах психологічного роману ............................. 128ГюставФлобер:портретмолодоїлюдинисерединиХІХст. .............. 129РеалізмФлобера, або«Хібажмужчинанеповинензнативсього ..» .......................... 131Розділ 3. Життя як дзеркало літератури .................................. 137ФедірДостоєвський:новий,аленеГоголь ..................................... 137«Злочинікара»,абоМетеликиісвічки ......................................... 144Розділ . «Нам необхідна духовність у повсякденному житті…» ........................................................ 152ОскарУайльд:«Глядача,анежиття– осьщо,власне,відображаємистецтво» ......................................... 152имризикуютьчитачі,розкриваючисимволи ............................... 157

×àñòèíà ÷åòâåðòà ПЕРЕХІДДОМОДЕРНІЗМУ.

ВЗ ЄМОДІЯСИМВОЛІЗМУТ ІМПРЕСІОНІЗМУВЛІРИЦІ

Розділ 1. Від романтизму до символізму .................................... 166« огпомер» ................................................................................ 166арль одлер:альбатроснапалубі ..............................................169

Розділ 2. Імпресіонізм і символізм ............................................. 175Література«безлітератури» ......................................................... 175ПольВерлен:зловленамиттєвість ................................................ 179ртюрРембо:ліричнийміф ......................................................... 183

×àñòèíà ï’ÿòà ДР М ТУРГІЯКІНЦЯ I –ПО ТКУ ст.

«Нова драма» ............................................................................ 190итаннянезбагненного ................................................................ 190МорісМетерлінк:дваспособибачитизоряненебо ......................... 192

×àñòèíà øîñòà СУ СН ЛІТЕР ТУР В Н ЦЬКОМУ ИТ ННІ

«Бібліотеки – це свобода» .......................................................... 200Нашляхувідсучасникадокласика ............................................. 200РоменГарі:«Довестисвоюлітературнутворчість дощасливогокінця» ................................................................... 202ТумасТранстремер:чиможливий «свіжийпогляднареальність» ..................................................... 206НілГейман:відчогозалежитьнашемайбутнє.............................. 209ЙоаннаЯгелло:«Самомужитидужеважко» ................................. 216Повторення і узагальнення вивченого ........................................ 222

5

ПУТІВНИК ДО ПІДРУЧНИКАановнідрузі,вітаємовасізпереходомдостаршоїшколи Узв’язку

ізцимувашомуособистомуташкільномужиттівідбудетьсячималозмін.Новимбудейпідручникіззарубіжноїлітератури.Ранішевинавчалисяорієнтуватисявмікрокосміхудожньоготекстузаокремимифрагментамилітературнихтворів.Теперпідручникдопоможевамувійтивмакрокосмкультури.Разоммичитатимемоповнітекстивидатнихтворів,наякихтримаєтьсязахіднацивілізація,іспробуємосистемноосягнутиєвропей-ськутаамериканськулітературу.Історіясвідчить:колипевнацивілізаціявтрачаєповагуйінтересдо

знаковихтекстівсвоєїкультури, її існуванняприпиняється.Зазвичайутакихвипадкахнароджуєтьсяновацивілізація,аленіколищелюдськесуспільствонемалотакихпотужнихзасобівфізичногосамознищення,якнині.Отже,загибельоднієїізсучаснихцивілізаційможепризвестидо зникнення людства як такого.Щоб запобігти лиху, візьмемося дорятівногочитанняінамагатимемосяробитицеêîìïåòåíòíî.Слово«компетентність»походитьвідлатинського« »,що

в перекладі означає «поінформованість, обізнаність із певним коломпитань».Однакідетьсянелишепроздобутізнання,айпровміннязасто-совуватиїхнапрактиці.Так,читачаможнаназватикомпетентним,якщовінознайомивсязінформацієюпроавторівпрочитанихтворів,засвоїввідповідні літературознавчі поняття і водночас уміє реалізувати своїзнаннявусних іписьмовихвисловлюваннях,переконливоаргументуєвласнудумкупідчасдискусій.Такічитачіможутьпорівнюватирізніхудожні тексти, знаходити потрібні додаткові відомості, розв’язуватитворчізавдання.Усвоємужиттівониспираютьсянависновки,зробленізпрочитаного.Стати такими читачами, тобто набути належної літературної

читацької компетентності,вамдопоможенашпідручник.Працюватизнимбудецікавойзручнозавдякирізноманітнимзазмістомрубрикам.Ознайомтесязними.

«Механізми культури»–цієюрубрикоюпозначенокультурологічну ліні підручника,асамематеріали,спрямованінависвітленнялітера-турнихявищуширокомукультурномуконтексті.Рубрика«Механізми творчості»,щовтілюєлітературо навчу ліні ,

міститьвизначеннялітературознавчихпонять,якідопоможутьвамфор-муватиуявленняпрозакониіснуванняйрозвиткукрасногописьменства.Рубрика «Механізми подібності» реалізує компаративну ліні ,

тобтопропонуєпорівнюватиміжсобоюрізноманітнілітературнітвори,явищайфакти,простежуватизв’язкиміжлітературамирізнихкраїнтощо.Рубрика «З погляду совісті»наголошуєнаінформації,щопотребує

моральноїоцінки.Рубрика«З погляду інших наук»збагачуєнашурозмовупролітера-

турувідомостямизтакихнаук,якісторія,філософія,географіятаінших.

6

Рубрика «Український погляд» виявляє зв’язки між творами зару-біжних авторів та українською культурою, що є складовою агально-культурної компетентності.Рубриказапитаньізавдань«Ви це знаєте»,розміщенапередінфор-

маційнимитекстами,завдячуєсвоєюназвоювідомомувислову Немає студента, яки нічого не нає кожен нає прина мні дещо .Переко-нані,щоопануванняновогоматеріалубудепродуктивнішим,якщовирозпочнетейогозактивізаціїзнань,набутихраніше.Запитання і завданнядлязакріпленнявивченогоподанопідрубри-

êàìè «Перевірте себе» òà «Запитання і завдання для компетентних читачів».Уцихблокахзапитаньізавданьмістятьсядодатковірубрики,спрямовані на розвитоккл чових (тобто на головні их) êîìïåòåíò-носте ,щодопоможутьвамбудувативласнежиттяйстосункизіншимилюдьми,бутияскравоюособистістю.Зокрема,рубрика«Подискутуймо!» розвиватиме вашу громадянську компетентність, найважливішимиознакамиякоїєнаявністьвласноїдумкищодопитаньсуспільногожиттяіздатністьобстоюватисвоїпереконання.Рубрики«Групова робота» òà «Робота в парах» спрямовані наформування вашої соціальної компе-тентності,тобтовмінняспівпрацювати.Кріміншого,цітрирубрикисприятимутьпоглибленнюкомунікативної компетентності,що впро-довжнавчаннявшколіполягаєвумінніспілкуватисязоднокласниками.У блоках запитань і завдань є також рубрика «Творчий проект»,

спрямована на розвитоктворчої компетентності, та рубрика «Ман-друємо Інтернетом»,призначенадлярозвиткуінформаці но цифрової компетентності,тобтонавичокзнаходити,упорядковувати,зберігатийпрезентуватипотрібнуінформаціюзадопомогоюсучаснихтехнічнихзасобівтаІнтернету.

ималозапитаньізавданьспрямованонате,щобвивмілинавчатися самості но,атакожрозвивалисвоюмовну компетентність,читаючитвори зарубіжних письменників не лише в найкращих українськихперекладах,айворигіналі.Художні твори завжди перегукуються з реальним життям. Напри-

клад, ви знаєте, як важливо дбати про довкілля.На позір, пов’язанаізцимзавданням екологічна компетентністьне стосуєтьсявивченнялітератури.Однак,читаючипейзажнулірику,проякуйтиметьсявпід-ручнику,винавчитесявідчуватизв’язоклюдинизусімсущимтаксамотонко,яквідчуваютьйоготалановитіпоети.У пропонованому підручнику є чимало цікавого й водночас корис-

ного для вашого читацького, морального та особистісного розвитку.Тожбажаємовамуспішногонавчання,яскравихвраженьізмістовнихдискусій

втори

7

ÂÑÒÓÏОРИГІНАЛЬНА І ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА В СУЧАСНОМУ СВІТІ

Не завжди говори, що знаєш,азавждизнай,щоговориш.

Українське прислів я

Страшніслова,коливонимовчать,коливонизненацькапричаїлись,колинезнаєш,зчогоїхпочать,бовсісловабулиужечиїмись.

Л. Костенко

Ви це знаєте

1. Яквирозумієтепоняття«художнійобраз»2. Якілітературнітвориназиваютьоригінальними,аякі–перекладними Яківидиперекладувизнаєте3. Поясніть,щотакепереспів,інаведітьвідповідніприклади.. Спробуйтепригадатипрізвищаукраїнськихперекладачів,зроботамиякихвиознайомилися,вивчаючизарубіжнулітературу.

«Школа помилок», або Що таке історія літературиВивчаючизарубіжнулітературувпопередніхкласах,ви,мабуть,зро-

зуміли,щовміннячитатихудожнітворипевноюміроюформуєвміннярозв’язуватипроблемивласногожиття.Тачиможнадостеменнозрозу-міти,що«хотівсказатисвоїмтвором»письменник,якийживсотнічитисячіроківтому Відповідаючинацезапитання,сучасніісторикикуль-туриберутьдоувагитойфакт,щопротягоміснуванняназемлілюдиназмінювалася.Тожнавітьте,щовтекстахминулихепохвидаєтьсяоче-видним,вартоспочаткурозглядатиякнезрозуміле.Сприймаючиновеякочевидне,миможемопомилятися.

втім,самепомилкаєнайпершоюумовоюсправжньогорозуміння.Ро уміння це авжди неро уміння ,–писаввидатнийученийХІХст.ВільгельмГумбольдт. ому Томущодумка–завждинова.Тимчасомупроцесіобмінудумкамимисприймаємоспочаткуте,щовжезнаємо,ізазвичайневідомевважаємовідомим.Отже,помилковерозуміння–перший інеобхіднийетапосягнення

чужоїдумки.Звісно,наньомунеслідзупинятися,алеоминутийого–означаєніколинедійтисправжньогорозуміння.У відомого гумористаМихайла ванецького ємініатюра про непо-

розуміннязістудентом васомГорідзе.Такаісторіяцілкоммоглатра-питисяівукраїнськійшколі,тожуявімоУчительвикликаєдодошкиновогоучня,якийнещодавнопереїхав

зГрузії,ізапитує:

8

–Яктебезвати– вас.–Мене–МиколаІванович. тебе– вас.–Мене–МиколаІвановичІтакдалі.Перший етап дуже важливий: учитель помилився, сприйнявши

незнайомеіноземнеім’яяксловарідноїмови.Однакщеважливіше,абицейетапнетриваввічно.Упродовж дев’яти років школярства ви, певне, пересвідчилися, що

навчаннябезпомилокнеможливе.Саметомучималозапитаньунашомупідручнику передбачають дискусію, і не кожне з нихмає одну-єдинуправильнувідповідь.Крімтого,правильнедляоднієїдобиможевияви-тисяхибнимдляіншої.У різних епох– різні поглядина те,що таке безпомильні, істинні

знання,якідеїхможнаопанувати. отлітературнатворчістьвідчасівсвоговиникненняйдосьогодніототожнюєтьсязучнівством.Отже, читання художньої літератури насамперед розвиває в нас

уміння вчитися.ЗавдякиІнтернетусучаснимчитачамдоступначиневсябібліотекасвітовоїкласики.Допослугтих,хтохочеякнайглибшеосягнутизмістцихлітературнихшедеврівітомупотребуєновихзнань,–різноманітні джерела довідкової інформації, як-от словники, енцикло-педії,онлайн-ресурситощо.Навчитися розуміти іншу культуру – справа хоч і важка, але не

марна.Самецевміннядопомагаєлюдиніпізнаватисвіт, анародам–спілкуватися. Недаремно Тарас евченко закликав нас «і чужогонаучатися, і свого не цуратися». Соціальна громадянська рілість, тобто вміння жити в демократичній країні, у глобалізованому світі,починаєтьсязтолерантногоставленнядорізнихнародівтаепох,доїхніхкультурнихнадбань.Те,щоспочаткуздаєтьсячужим,незрозумілим,навітьнеможливим,викликаєзапитаннячибажаннязаперечити,маєпоступитисямісцемцікавості,яказгодомприведедорозуміння.Самеце–шляхдозрілості,доєдиноприйнятноїсоціальноїповедінки,якає запорукою продуктивної співпраці, мирного й щасливого життявсучасномусвіті.Розуміння культури як шляху життєтворчості, протистояння руй-

націїтасмертіпосутієекологічно грамотніст в царині культури, тим,щосучаснівченіназиваютьекологіє культури.Література–однез найцінніших культурних надбань людства. Тому любов до читання,уміння глибоко осмислювати художній текст зміцнює наше духовнездоров’я і є одним з дієвих способів подолання насильства, агресії таіншихнегативнихявищ.Цесправдітак,аджесамехудожнялітературапозбавляєнасзвичкисприйматисвітоднозначно.

удожні обра (на відміну від логічного поняття) багатозначнийза своєю природою.Ця різноплановість, іноді навіть суперечливістьстановитьосновуестетичногозадоволення,щоєкінцевоюметоюрозу-міннямистецькоготвору.Якщомиотрималинасолодувідхудожньоготексту,написаноговдалекічасиабовнезнайомійранішекультурній

9

традиції,значить,миспромоглисяприйнятищосьнове,незвичнедлясвоєїдобичикраїни.

З погляду інших наук

Людину,здатнунатакесприйняття,мислитель IIст.РенеДекартназивавшляхетною.НадумкуфілософаХХст.МерабаМамардашвілі,шляхетною(урозумінніДекарта)душеюєта,«щоможе,нездригнув-шись,уміститиінше(несхоже,чуже)».ОтякМамардашвілірадивчитатилітературу,якузпевнихпричин

мисприймаємояк«чужу»: одії у світі, окрема події в думці, не мусять бути приємними для нас, не повинні нас ті ити. Вони відбува

ться. Це о начає, що, чита чи текст, яки може датися не ро умілим чи навіть абсурдним, ви маєте виявити ляхетність, припустив и, що в цьому тексті таки є дещо гідне ро уміння уваги. тоді ви поводитиметеся ним а правилами ро ифровування, а правилами інтерпретації .

ляхдорозумінняхудожньоготворутойсамий,якідоопануваннябудь-якоїновоїдумки:черезхибнерозуміннядовизнаннясвогонеро-зуміння,ітодівже–досправжньогорозуміння.Рольпомилкивкуль-турі–перетвореннячужихцінностейнаіндивідуальнийдосвід.«Законпомилки» спрацьовуєне тількипід час читаннялітератури.

Склавшивичерпнеуявленняпрожиття,письменникнемавбипотребиділитисясвоїмироздумамийсумнівамизчитачами.Якбибувможливийабсолютноточнийпереклад,перекладачівзамінивбикомп’ютер.Однакпроцесствореннятаперекладухудожньоїлітературиможливийлишезатієюсамоюсхемою,заякоюможливечитання:помилка–нерозуміння–розуміння.Помиляючисьразомзавторами,перекладачамийгероямилітературнихтворів,мидолаємовесьцейшлях,аотже,кращерозуміємосебеівласнежиття.ПригадайтеДонКіхотазЛаманчі,якийзвірнимслугоюСанчомандрував

Іспанією II ст. «Премудрий гідальго» бачив навколо себе не реальну,

Т. . Капера.Іншісвіти. р.Т. . Капера.Іншісвіти. р.

10

а навіяну улюбленими лицарськими романами містичну середньовічнукраїну, тож і вітряк (така сама технічна новація початку II ст., якнинісмартфон)видавсяйомулихимвелетнем,якогокончетребаздолати.Досьогоднімиговоримолюдям,щозанадтозахопилисяуявним:«Годівжевоюватизвітряками».ОднакцятаіншіпригодиДонКіхотанелишеуві-чнилисявприслів’яхбагатьохнародівсвіту,айвідкрилисправжніцінностілюдськоїдуші,непідвладніруйнівномувпливуісторії.

ГладкогоСанчо(прошувас,неСанча) Кощаватінь,видимаівночі,– Вінпомилявсятяжко,донзЛаманчі, Уявнезареальністьберучи леждовів,нажаль,навласнійшкурі

Ізбезлічіможливихістинту, Щопомилки–бодайвлітературі– Прекраснішізавсякуправоту

. лужник

Отже, література, крім іншого, допомагає нам уникнути помилокминулого.Усе,щолюдивважаютьважливимдляжиттянащадків,вонифіксуютьуслові,абизпоколіннявпоколінняпередаватинабутийдосвід.Недармасамелітературабулахронологічнопершимпредметомвісторіїєвропейськихшкілідаланазвуцимнавчальнимзакладам(детальнішепроцевидізнаєтесязпершоїчастинипідручника).

теперпоміркуймо: чине заважає ставленнюдолітературиякдоживогоспілкуванняте,щомичитаємоїївперекладахабож(як,напри-клад, іблію)уперекладахзперекладівОригінал,безперечно,єнайкращимдлячитання,аджебезспотворень

передаєсправжній«голосавтора».Протетворчийдіалогзперекладноюкнижкою іноді може стати навіть живішим. Те, що для співвітчиз-никівписьменника є звичним, читач-іноземець сприйматиме гостріше,з більшоюцікавістю.Крім того, творчаподія, яка відбувається, коливи читаєте геніальний твір у геніальному перекладі, – уже не діалог(розмовадвох),аполілог(розмовабагатьох).На сьогодні українська перекладацька скарбниця досить багата,

ізазвичайсвітовішедеврипредставленовнійщонайменшеудвохварі-антах.Якщожговоритиокремопропоетични переклад,тотутсправистоять ще ліпше. и не кожен видатний вітчизняний поет водночасєталановитимперекладачем.Деякізвершиннихтворівсвітовоїлірикиперекладено десятьма, двадцятьма українськими митцями, а знаме-нитий лермонтовський «Парус» можна прочитати в тридцятьох пере-кладацькихверсіях.Така кількість не є надмірною, оскільки поетичний переклад – це

учнівство і змагання водночас. Відомий російський поет і перекладачВасиль уковськийзауважив: ерекладач у про і раб, перекладач у вір ах суперник .Однаксправжнєсуперництвоможливелишетоді,колийдетьсяпро

переспів–вірш,написанийзамотивамитворуіншогоавтора.Переспівзагалом наслідує поетичні елементи оригіналу, але водночас містить

11

чимало відмінностей від нього. Однією з таких відмінностей є відсут-ністьеквіритмічності.

Механізми творчості

Еквірит і ні ть (відлат.aequus–рівнийтагрец.rhythmós–ритм)–збереження в перекладі поетичного тексту ритмічної структури оригі-налу, враховуючи нормативи кожної мови. За умови еквіритмічностіперекладач прагне дотриматися й принципу еквілінеарно ті (від лат.aequus–рівнийіlinea–лінія,рядок),згіднозякимувіршованомупере-кладіпорядокстрофікількістьрядківвідповідаютьїхньомупорядкутакількостіворигіналі.

Український погляд

Напрактицідосягтиабсолютноточноївідповідностівцьомуаспектінеможливо.Однакмайстри поетичного перекладу завжди намагалисяйнамагаються віднайтинайоптимальніші варіанти, враховуючи смис-лові та естетичні особливості оригіналу. Так, еквіритмічної доскона-лостідосягМ.Рильськийусвоїхперекладахзпольської(«ПанТадеуш».Міцкевича)таросійської(«ЄвгенійОнєгін»О.Пушкіна)мов.Почастипевніритмо-інтонаційнімоментиоригіналувідтворюютьрівноцінними,здебільшогосинтаксичнимизасобами ( орисТен,М.Лукаш,Г.Кочур,В.Мисик, О. упанський та інші). Прикладом дотримання вимог екві ліне арності є переклади Є.Дроб’язка таМ.Стріхи « ожественноїкомедії»Данте ліг’єрі,уякихвідтворенонумераціюкожногорозділутатерциникожноїпісні.Щождопереспівів,товонибулидоситьпоширеніназоріновоїукра-

їнськоїлітератури.Так,вірш«Твардовський»П.Гулака- ртемовськогоєпереспівомбалади«ПаніТвардовська» .Міцкевича,балада«Маруся»Л. оровиковського–«Світлани»В. уковськоготощо.Переспівиство-рювали й українські поети ст. (переспів «Слова про Ігорів похід»С.Гординського,«Переспівзнародної»В.Симоненкатаінші).Отже, дещо «вільнішим» щодо поетичних законів і правил, яких

дотримувався іншомовний поет, може вважати себе лише автор пере-співу.Колиж,наприклад, орисТенперекладавепічніпоемиГомера,він мав володіти численними прийомами, притаманними давньогрець-комувіршуванню.Уцьомуконтекстіпереклад художньої про идозволяєбільшусвободу,

банавітьвимагаєїї,аджепрозаповинназвучатинасампередприродно.Так, український переклад іноземної повісті, новели або роману маєсправлятиначитачавраженнязвичайноїукраїнськоїпрози.Ітутчинеголовнимвиявоммайстерностіперекладачастаєбалансміжприродністюта інформативністю. Не перетворюючи через прагнення до «простоти»джунглі мазонкинакарпатськіліси,азвичаїяпонськоїкорпорації–на корпоративну етику української фірми, перекладач, проте, не маєпереобтяжуватисвійтекстнезрозумілимисловамийнеприроднимидляукраїнськоїмовизворотами.

12

Перевірте себе

1. Яквизрозумілиепіграфидовступноїчастинипідручника2. ПрочитайтепродовженнявіршаЛ.Костенко,першустрофуякоговзятозаепіграфдоВступу.

( )Хтосьнимиплакав,мучився,болів, ізнихпочавінимижізавершив. Людеймільярди,імільярдислів, атиїхмаєшвимовитивперше.

Всеповторялося:йкраса,йпотворність. Усебуло:асфальтийспориші. Поезія–цезавждинеповторність, якийсьбезсмертнийдотикдодуші.

y Випишіть ізпрочитанихрядківтропи.Яквигадаєте,чому їхтакмало иможнастверджувати,щоувіршіукраїнськоїпоетесисаметропистворюютьтенерозуміння,зякого,заГумбольдтом,маєпочи-натисярозуміння Відповідьаргументуйте.

3. иможнавизначенняпоезії,якедалаЛ.Костенко,вважатинауковим Пригадайте,чимвідрізняютьсяхудожнійобразінауковепоняття. импостаєпоезіяувіршіКостенко Заякимиознакамивицевизначили. омунеможливосповна,докінця,зрозумітимистецькийшедевр Якіпереваги щодо розуміння літературного твору має той, хто читає йоговперше,передлітературознавцем,якийдосліджуєцейтвірпротягомроків Якщотакіперевагиіснують,тонавіщопотрібнелітературознавство5. Якрозвиваєтьсякультуранародув ізоляції від іншихкультур впроцесікультурнихконтактів Якийізцихдвохспособіврозвиткубільшевідповідаєкультурно-політичнійситуаціїХХІст.6. имвідрізняєтьсячитанняхудожньоїлітературивперекладітавори-гіналі Спробуйтеназватиперевагичитанняворигіналітавперекладі.Якщовичиталитворизарубіжноїлітературиворигіналі,доповнітьвід-повідьособистимивраженнями.

À. Øåôôåð. Äàíòå і Беатріче. 1851 ð.

ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ

ЕПОХ

×ÀÑÒÈÍÀ ÏÅÐØÀ

Гомер. Мармурова ñòàòóÿ ç Ãåðêóëàíóìà. Íåàïîëü

Äæ.Â. Âîòåðõàóñ. Одіссей і сирени. 1891 ð.

Ñ. Áðîäñüêèé. Ілюстрація до трагедії

В. Шекспіра «Гамлет, принц Данський». 1970‑ті роки

Л. Дросіс. Пенелопа. 1873 ð.

Одіссей і сирени. Äàâíüîãðåöüêèé ðîçïèñ, V ñò. äî í.å.

13

À. Øåôôåð. Äàíòå і Беатріче. 1851 ð.

ЗОЛОТІСТОРІНКИДАЛЕКИХ

ЕПОХ

×ÀÑÒÈÍÀ ÏÅÐØÀ

Гомер. Мармурова ñòàòóÿ ç Ãåðêóëàíóìà. Íåàïîëü

Äæ.Â. Âîòåðõàóñ.Одіссей і сирени. 1891 ð.

Ñ. Áðîäñüêèé.Ілюстрація до трагедії

В. Шекспіра «Гамлет, принц Данський». 1970‑ті роки

Л. Дросіс.Пенелопа. 1873 ð.

Одіссей і сирени.Äàâíüîãðåöüêèé ðîçïèñ, V ñò. äî í.å.

14

РОЗДІË 1«НОРМАЛЬНІ ДІТИ»: АНТИЧНІСТЬ – КОЛИСКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ


1. Дайтевизначенняпоняття«міф».Поясніть,чимміфвідрізняєтьсявідказки.2. Якічомувиниклидавніміфи имвонивідрізняютьсявідпізнішихнауковихпоясненьприроднихіжиттєвихявищ3. Якідавньогрецькіміфивиможетеназвати Наведітьфакти,якіпід-тверджують великий вплив давньогрецької міфології на європейськукультуру.

Що таке міф і міфологічна свідомістьІсторія кожної культури є історією учнівства. Малюнки на стінах

печери, усні переказижерців, кам’яні плити, папіруси та пергаментиіззаповітнимиписьменами Усецебереглияксвятинюзарадиоднієїмети–передатинащадкамістину.Нашідалекіпращуривважали,щоприйдешніпоколіннясамотужки

істининезнайдуть. дже іпредкинешукали їїсамі,аотрималинатих-таки «скрижалях», тобто з єдиного джерела мудрості й знання.Знання про походження світу, про сили, які ним керують, про долюбогівігероїв,пронайважливішіподії,щовідбувалисящедотого,яквиниклидержава,писемністьтаісторичнідокументи.

Механізми культури

Звісно, допитливі нащадки цікавилися, звідки, від кого дістали«скрижалі» їхнідідитапрадіди.Завждийусюдивідповідьбулаоднай та сама: Великий Предок або отримав заповітні настанови безпосе-редньовідСил,ЩоКеруютьСвітом,абосамбувТієюСилою.Укожногоплеменібулисвої«першопредки»,такзванікультурні герої–легендарнізасновникикультуривціломуабоокремихкультурнихзвичаїв.

асто бувало так, що «скрижалі» певної культури переживали їїсаму.Тобтонастававчас,колиновепоколінняпочиналоцуратисясвоїхпредківізнаходиловласніпоясненнясвітобудови.Відтоді«написаненаскрижалях» здавалося неймовірним, неможливим, чудесним без вірив саме чудо. Колись священних знань уже не відрізняли від простоїнародноїказки.Однакудавнинуцечіткорозмежовували.Казкутодівважалинебу-

вальщиною,а«написаненаскрижалях»називалиміфом,щовперекладіз давньогрецької означає «слово істини», «істинне сказання». Утім нетреба думати,щоміфиу своємупервісному значенніназавждилиши-лисявминулому.

15

Доречі,висправдірозумієте,щоземля,поякіймищодняходимо,єповерхнеюкулі итількиговорите,щорозумієте ипережиливимоментнерозуміння,приймаючитвердження,щопланетаЗемля–куля Якщоні–точивіритевицьомутвердженню якщотак–точимможетейогодовестиНещодавномизвернулисяізцимизапитаннямидостудентівівикла-

дачіводногознавчальнихзакладівКиєва.Усівони(заєдинимвинятком)несумнівалися,щоЗемлямаєформукулі,аленемоглинавестиперекон-ливихдоказівцьогофакту.Вонивіриливце,ботакговорятьусі.Тількиодин професор-фізик висловив сумнів, бо вважає, що наша планетазаформоюнагадуєрадшебоксерськугрушу.НапідтвердженнясвоєїдумкивіннавівчималодоказівУчений або учень, який послідовно опановує певну науку, завжди

сумніваєтьсяівимагаєдоказів.Наука–цезнання,заснованенадоказах.Людська свідомість (індивідуальна чи колективна), що приймає

знаннябездоказівінаньомубудуєсвійсвітогляд,називаєтьсяміфоло-гічно . Одинице міфологічної свідомості міфологічного нання і є міф. Уміфилюдинапростовірить,ставитьсядонихнекритично.Міфомможестатирозповідьпропевнуподіючиякийсьфакт,зокрема

йнауководоведений.Звісно,сучаснаосвіченалюдинапереконана:усе,щоможназнатиточно,требазнатиточно. втім,хібаможнавседовестиівсепередбачити Виявляється,сучаснаосвіченалюдинатакінезнаєдостеменно,відчогозалежатьосновніподіїїїжиття,навітьсаміїїжиття,смертьабо,може,йбезсмертя Принаймнінаукатакогознаннянедаєінаврядчиможедати.Саметомуміфжитиме,докиіснуєлюдство.


СучаснийукраїнськийфілософМирославПоповичвизначаєміфякте, що відповідає таким характеристикам: сприймається як правда є зразком і нормоюповедінки супроводжується ритуалами (учасникиритуальних дійств переживають міф як повторення подій, про яківньомуйдеться). одналюдинанеживебезміфів.


1. Ãðóïîâà ðîáîòà.Проведітьсоціологічнеопитуваннязаподаноюінструк-цієюіпрезентуйтейогорезультативкласі.

Запитайтевродичів,друзів,знайомих,однокласників,чивірятьвонивщось(незабудьтевідповістисамі).Запишітьіпронумеруйтезібранівідповіді(найімовірніше,кожназнихбуденазвоювідповідногоміфу).Заприкладом,наведенимнижче, уснодоведіть,що отрималиназвисамеміфів.

. Не вір ні в що .Уційвідповідінаявнітриознакиміфу,визначеніМ.Поповичем. джелюди,якінівщоневірять: y переконані,що прожитижиття, ні вщо не вірячи,можливо, такбулойбуває y вважаютьвідсутністьвіринормоючинавітьзразкомповедінки

16

y колийдетьсяпропереконанняінших,щоразуповторюютьслова«невірю» (чи синонімічні), супроводжуючи їх ритуальною дією (напри-клад, презирливим поглядом) і ритуальними словами (зазвичай зне-важливими).

2. ому в давнинулюди вважали,щоприйдешні поколінняне зможутьсамотужкивідшукатиістину Висловтевласнудумкущодотакогопідходу.3. НазвітьтриосновніхарактеристикиміфузаМ.Поповичем.Наведітьпри-кладиістин,уяківивіритеіяківідповідаютьцимтрьомхарактеристикам.. Унашчасслово«міф»інодівикористовуютьуйогопереносномузна-ченні,щомаєдещозневажливий,іронічнийвідтінок.Уякихситуаціяхцеможевідбуватисяічому


1. Поясніть,щотакеантичність.Укажітьхронологічнійгеографічнімежіантичності.2. Назвіть представників античної літератури, твори яких ви читали.Уякихжанрахтворилицімитці,якітемипорушували

Дитинство європейцівКоливіравміфпоступаєтьсямісцемзневірі,цеабонетриваєдовго,

абонеєнормальним.Унорміміфихочіповільно,алерозвиваються,змінюютьсяйзбагачуютьсяпідвпливом історичнихподій,життєвихобставин тощо. Це однаково стосується міфів окремої особистостій міфів великих людських спільнот. Саме тому давні народиможнапорівнятиздітьмиабоюнаками,їхнюісторіюможнавважати«дитин-ством людства», а їхню міфологію (сукупність міфів) – «дитячими»поглядаминасвіт.Захопившисьтакимипорівняннями,німецькийфілософХІХст.Карл

Маркс зауважив: Бува ть невиховані діти і по старечому ро умні діти. Нормальними дітьми були греки .Вивідразузрозумієте,прощойдеться, якщопорівняєтеміфологіюДавньої Греції зміфологією, ска-жімо,ДавньогоЄгипту.


Усе у світі боїться часу. ас боїться тільки пірамід ,–стверджу-валиєгиптяни.Напозірвонималирацію,аджепірамідистоятьінині.Єгиптянивірили,щовсіїхніфараони–утіленнябога,аджевкожномузнихживедушапершогоправителяЄгипту–великогоГора,синаОси-ріса.Піраміди,гробниціфараонів,–цедверівпотойбічнийсвіт,дедушаземного володаря стає оновленою душею бога. Ці грандіозні спорудивічні, тожвічний іЄгипет,що зпогордоюобраногодивитьсяна іншінароди,нездатніпізнатиістину.ТаквважалиєгиптяниСьогодні від тієї величної держави лишилися тільки назва і піра-

міди.Ужепівторатисячоліттянаїїтериторіїживеіншийнарод(араби).Унаслідок певних історичних причин єгиптяни «законсервували» себевісторії–вісторіївласногодитинства,щорозтягнулосянатисячоліття.дорослимитакінестали

17

Отже, визначення «по-старечому розумні діти» напрочуд влучнохарактеризуєсамедавніхєгиптян.Хтожтакі«невихованідіти» Мабуть,тісуспільства,щовпадають

упротилежнукрайність–швидкозабуваютьсвоюісторію,засипавшиїїсміттямповсякденнихпроблем.


Так,наприклад,сталосязістародавнімнародом,проякийЛінаКос-тенконаписалачудовупоезію«МістоУр»:

Іживнарод.Ізвавсявіншумери. Всепережив,івійни,йземлетрус. Ідревнівоїни,щовмерли, держаликубкибілявуст.

Утійдолині,щоажгенде піскамиплавитьнебосхил, царі,поетиілегенди ляглившістьярусівмогил.

Отакпомалуіпомалу вониішлиузабуття. змістаУр,зміськоговалу, шумерисипалисміття.

Всевищейвище,вищейвище смітниктотальнийвиростав. щобулотамкладовище, товженіхтойнепам’ятав.

ВдолиніТиграіЄвфрата, котрузаноситьжовтиймул, поблякнеславаГерострата1 передтвоєю,містоУр

отожвогонь,тоділочисте. Врукахлюдини–тожиття. ти,пихатеіречисте,

Погрудивгрузлоусміття.

Наваломсипавшинепотріб, засипав,самнезнавколи, мечі,шоломи,арфи,котрі твоєюславоюбули

исталилюдитвоїниці, чивжеякасьнанихмана, щотизасипавтігробниці, щотизабувтіписьмена

1Г е р о с т р à т–мешканецьдавньогрецькогомістаЕфес,якийспаливхрамртеміди,щобйогоім’япам’яталинащадки.

18

Яківрятуютьтебегуси1, онайнещаснішийнарод, що,пережившитакіструси, непереживсвоїхглупот

Ідутьроки.Ідутьстоліття. Хтосьщосьруйнує.Хтосьістворює. містоУрзсипаєсміття, зсипаєсміттянасвоюісторію.

Отже,українськапоетесамаєпевнеуявленняпродванародиСтаро-давньогосвіту,зякимийпорівнюєшумерів.Причомув їїпорівнянніцідванародивідіграютьтусамуроль,щойувисловлюванніМаркса,–«нормальнідіти».

Механізми подібності

Зауважмо,щонормальнимдитинствомлюдинізазвичайздаєтьсяїївласнедитинство.Напевне, томуєвропейці вважаютьнормою історіюта культуру саме тих народів, від яких успадкували критерії норми.Основне мірило культури для європейця – її особистісність. Не без-відповідальні слуги живого бога на троні чи мертвого – у піраміді.Ні,кожен самвідповідаєяк за своєжиття тут і зараз, так і за своєвласнемісцевісторії.Століттямимудрілюдизаписувалицінні,важливідумки,зберігали

їхдлянащадків.Іотживепіслявсіхцихлюдейтакийсобічоловікнаім’яГерострат.Віннемаєщосказати,алепрагнещосьзробити,абизабудь-якуцінуувійтивісторію.ВідтакГеростратзнищуєте,щостворилиінші.Навітьякщотакогочоловіканасправдінеіснувало,тойлегендапроньогодужепоказовадляєвропейськогосвітосприйняття.

Усеврукахлюдини.Івсе,щовїїруках,єжиття.Мертві,німіпіра-мідивражаютьлишесвоєювеличиною. лепровеличтут,напоглядєвропейця,нейдеться. джещодляньогопіраміда Певне,простогео-метричнафігура.Доречі, ідеяпорівнюватиміжсобоюпоглядинасвіт,притаманні

цілимнародам,упершеспаланадумкугрековінаім’яГеродот,якийжив у ст. до н.е. Він відвідав чимало країн, аби дізнатися, щотамтешнілюдизнаютьпросвоєминуле,щовважаютьцінним,ущовірятьізарадичогоживуть.УсіцівідомостіГеродотвиклавупраці«Історії»,якасталанаймасштабнішоюнатойчасспробоюзадокумен-туватиподіїминулого.Напевне,томуЦицеронназвавйого«батькомісторії».

1Задавньоюлегендою,гусиврятувалиобложенийРимпідчаснічноговторг-неннягаллів.Священніптахи,які,незважаючиналютийголод,залишалисянедоторканними, відчули біду, розбудили своїм ел отіннямримських воїнів,ітівчасновідбилипідступнийнападворога.

19

КолиГеродотпобачивєгипетськіпіраміди,вінневідчувсвященноготрепету,бабільше–висміявпоглядєгиптяннавеличіславу.« атькоісторії»бувпереконаний,щолюдинанеможеуславитисяувікахлишезавдякимонументальнійгробниці.Сьогодніможнасказати:формальноГеродотнеправий.Проте–лишеформально.

Кожнаосвіченалюдиназнає,щонайбільшоюспорудоюСтародавньогосвітуєпірамідаХеопса.Назвупіраміди,тобто ім’яфараона, збереглипапіруси.Єгипетськіжерцідбайливоїхвідновлювалиівірили,щоцетриватимевічно.Першніжчасзнищитьпапіруси,хтосьзновуперепише«священні»відомості.Цієюлюдиноюстав самГеродот,завдякиякомумийзнаємопротого,когопоховановнайвищійпіраміді.

З погляду совісті

Щождопростихєгиптян ст.дон.е.,товони,коливіритиГеродотові,навмиснезабулиім’яфараона.Усе,щозалишилосявпам’ятінароду,–цедвадцятирічнапрацянабудівництвіпіраміди,двадцятирічнімуки,кровіпіт.Томуназапитаннямандрівника:« ияцепіраміда »–простілюдивідповідали:«ПастухаФілітіса,якийудніспорудженняпірамідивипасавхудобувціймісцині».Таку історію розповів Геродот з приводу піраміди Хеопса. ще

ретельно обчислив фінансові витрати на зведення цієї споруди. джегрек-європеєць–людинанасампередпрактична–грошізвикукладатиневславу,авсправу.

Насправдівеличними,значущимивЄвропіспоконвікувважалилишенепересічні,вражаючівиявилюдськоїіндивідуальності.Культзмагаль-ностівластивийєвропейськійкультурівцілому(атакожамериканській,щопоходитьвідєвропейської).Однакмизмагаємосяневтому,чияпіра-мідавища,автому,хтоталановитіший,розумніший,спритнішийтощо.

Пам’ятникГеродоту.Бодрум

ПірамідаХеопса.і а

Пам’ятникГеродоту.Бодрум

ПірамідаХеопса.і а

20

НаСходіцейдосінетак.Скажімо,убільшостішкілЯпоніївідомостіпрооцінкизакритійучителямсуворозабороненопорівнюватиуспіш-ністьоднокласників.Давні греки змагалися, зокрема, й у мистецтві слова.Його метою

буловразити,полонитимудрістюікрасоюсказаного івтакийспосібнадихнути слухачів абочитачів змінити своєжиттянакраще.Ученійдосісперечаютьсязприводутого,чидійшовдонаспершийтвірєвро-пейськоїлітератури,аджезнаписаногоблизькотрьохтисячолітьтомузбереглосязовсімнебагато.Однакнемаєжодногосумніву,щоцейтвір,зафіксованийприблизноу IIIст.дон.е.,належитьгрекуінаписанойого давньогрецькою мовою. Так було покладено початок античні літературі.Яквивжезнаєте,античність (відлат.antiquus–давній)–цесвіт

давніх греків і римлян, їхня нерозривно поєднана культура. Однак,використовуючитермін«античність»,невартозабувати,щойдетьсяпродварізнихнародизвласноюісторією.Давньогрецькакультуранабагатостаршазаримську.Історичнежиття

греківрозпочалосяблизькоХІІст.дон.е.інамежістароїтановоїерзійшлонанівець. Грецькийнародрозчинився вРимській імперії, аледавньогрецькамовасталамовоюспілкуваннявсіхнародівдержави.Неюписалимитцінегрецькогопоходження,зокремайавторихристиянськогоНовогоЗаповіту.Римляни,аболатиняни,ведутьсвоюісторіювід IIIст.дон.е.Проіс-

нувавшиблизькодванадцятистоліть,цейнародзавершивсвоєісторичнебуттяв ст.н.е.Мовадавніхримляніримськоїлітератури–латина,–якідавньогрецька,післяпадінняРимськоїімперіїнезникла.

В історії античної культури сучасні дослідники виділя ть чотири основних періоди

1. омерівська добадавньогрецькоїкультури–відїївиникненнядоІХст.дон.е.

2. рхаїчна добадавньогрецькоїкультури(відгрец.archē–початок)–III– Iст.дон.е.

3. Класична доба давньогрецької культури (від лат. classicus – взір-цевий)– –І ст.дон.е.

4. лліністично римська доба–кінецьІ ст.дон.е.– ст.н.е.«Гомерівська» доба–цепочатоклегендарної(міфічної)історіїгрець-

когонароду,щозбігаєтьсязйогореальнимісторичнимстановленням.СуспільствовойовничихдавніхгреківмежіІІ–Ітис.дон.е.історики

характеризують як родоплемінне. У них щойно виникла міфологія як низка відповідей на нагальні питання буття, єдине, універсальне пояснення світобудови. Влада міфології над колективною свідомістюбулаабсолютноюібезперечною.Зацієїдобигрекинемалиінавітьнепотребувалиіншихформдуховноїдіяльності.Міфологіябуладляних«релігією»,«наукою»,«мистецтвом».

Натойчасгрекищенемалианірозвинутоїдержави,аніписемності.Томувідомостіпроїхніміфитажиття(дуженепевні)узятозпізнішихджерел,основнимзякихвважаютьепічніпоеми,приписуванілегендар-номуспівцевіГомеру.

21

Ужепізніантичніавторивисловлювалидумкупроте,щоГомер–опо-відачміфів–самєпостаттюлегендарною,вигаданою.Зтакоюдумкоюпогоджуютьсяневсі.Однакнавітьті,хтовважаєГомерареальноюісто-ричноюособою,одностайнівтому,щовіннеживзадоби,якуописав.Звідсийлапкивзагальноприйнятійумовнійназвіцьогоперіоду.

ас,колиживГомертаіншіранніантичніавтори,називаютьарха-їчним.Архаїчна доба – це доба виникнення типово давньогрецького,унікальногодлясвітовоїісторії,різновидудержавності–міста-держави,такзваногополіса.Слово, словесністьуцейчастакожнабуваютьунікальноговСтаро-

давньомусвітізначення. рхаїчнадобадавньогрецькоїлітератури–цепочаток літератури в сучасному розумінні. Саме тоді виникли такілітературніроди,якепосілірика.Визначилисяіїхніосновні функції:епосу–розповідатипроподії,якіавторвважаєважливимийцікавимидлясвоїхчитачів лірики–розмірковуватипросенсбуттяконкретноїлюдини,особистості,натлітаувиріцихподій.


1. Назвітьосновнуособливістьєвропейськоїкультури,щовідрізняєїївідкультуріншихрегіонівсвіту.Учомувиявляєтьсяцяособливість Наве-дітьприклади.2. Щотакекультзмагальностііяквінпов’язанийзособистісністю имаєякесьзначеннякультзмагальностіувашомужитті Якщотак,наве-дітьприклади.Якщоні,пояснітьчому.3. ЯкназвавсвоїтвориГеродот Якізчасомпочалиназиватийогосамого ому. Відомо,щослова«міф»та«історія»маютьгрецькепоходження,при-чому значення їхнімайже збігаються: «розповідь», «сказання».УчомуждавнігрекипісляГеродотавбачаливідмінністьміжміфомтаісторією5. Геродотвіривубільшістьгрецькихміфів(процесвідчатьйоготвори). чи вірив він у єгипетські міфи На прикладі «історії», яку Геродотрозповівпроєгипетськіпіраміди,порівняйтеісторичнийіміфологічнийпоглядинаоднуйтусамуподію.6. имрозрізненняміфутаісторії,щовиниклозавдякипраціГеродота,загрожуваловірідавніхгреківуміфи7. Щотакеантичність Якіосновніперіодив історіїантичноїкультуривиділяютьсучаснінауковці8. Назвітьосновніфункціїепосуталірики.9. Поди кутуй о Розгляньтевміщененас.19фотосучасногопам’ятникаГеродотувйогорідномумістіГалікарнасі(нинітурецькийкурорт одрум).Щонетакізкнижкоюврукахфілософа Яквивважаєте,чомускульпторзобразивГеродотасамезтакоюкнижкою


1. ХтотакийГомер Якимйогозмальовуютьантичнілегендийперекази Учомуполягає«гомерівськепитання»2. Стислосхарактеризуйтепоему«Іліада».Щосталоїїміфологічнимпід-рунтям Якимвіршовимрозміромнаписаноцейтвір

22

Гомер: «супертекст» античностіЯкоюбулаГреціяу IІІст.дон.е. Якжилиічимзаймалисядавні

греки Острів’янирибалили, горяни випасалихудобунаполонині, насхилах гір де-не-де зеленіли виноградники, у затишних прибережнихгротахдостигалозапашневиноЗдавалося, так було завжди і більшенічогонемаєна світі.Що там,

заморем,заперевалом ГораОлімпусніговійшапці,середхмарвічнобенкетуютьвічнощасливібоги,тайлюдиживутьнезгірше.Людина,якашануєбогівінекривдитьсобіподібних,будещасливою.Згодом,намежіIІІ– IІст.дон.е.,Гесіодусвоїйзнаменитійпоемі«Роботиідні»напише:

Риби,ізвірі,іптицікрилатінехайбезборонно Нищатьсебейпоїдають–немаєбоправдиміжними. чоловіковіправдуЗевсдав,найкоштовнішеблаго.

Хто,усвідомившиправду,їїпривселюдношанує, ЩастядаєтомуЗевс,щодалекосягаєочима.

(Переклад В. Свід инського)

На початок архаїчної добище не булошкіл, деюнацтво навчалосябграмотийчиталобкнижкизісторіїсвогонароду. абільше:небулоанітакихкнижок,анісамоїграмоти. огожучилися Хлопці–рибалитийвипасатихудобу,дівчата–поратисяпогосподарству.Правду,це«най-коштовнішеблаго»,дітизасвоювалинаприкладісвоїхбатьківіматерів.Так,насамотізісвоєюмаленькоюправдою,незнаючи,щодіється

у світі, проходили школу історичної самотності покоління греків намежі«гомерівської»таархаїчноїепох.Інодідоселачимістечказаходивсліпийспівець ізліроювруках.Такихлюдейназивалиаедами (грец.aoidós–співець).Сліпому байдуже до приємних дрібниць земного життя, якими

тішатьсязрячі.Ніщоневідволікаєйоговідтого,чогоніколинебачилийнепобачатьзрячі,–відістини.Навчитиістиниприйдешніпокоління–саме ізцієюметоюсліпийтримаєвпам’яті величезнукількість«свя-щенних»віршів.

едиспівалипрославнуминувшину,колигрецькіцаріжиливроз-кішних палацах та їздили на бойових колісницях, коли ахейськомувійськукорилисяміста,абогиспускалисязОлімпунагрішнуземлюйвоювалиразомзісмертними.Словом,аединагадувалипростимлюдям,щовониживутьнелишевповсякденності,айусвітовійісторії,що«так,яктепер»небулозавждиінетриватимевічно,щокрімрідногоострова,міста,селаіснуєцілийсвіт.Власне,уцьомуйполягаламудрістьпісеньаедів. хніоповідізмушу-

валилюдейзамислитисянадтрьомадужеважливимиречами:«Хтоми Звідкими Кудипрямуємо ».Усвоїхпісеннихоповідяхаединелишеставилиці запитання,ай

цілкомпереконливовідповідалинаних,обираючитемисамезтихчасів,коливсігрекиоб’єднувалисяпротиспільноговорога.Такспівціпідтри-мувалипочуттязагальногрецькогопатріотизму(панеллінізму:відгрец.pan–усеіhellen–грек).

23

У IIIст.дон.е.грецькіміста,розташованінаузбережжіЕгейськогоморятанайогочисленнихостровах,почалирозростатися.Міськапублікасталащеохочішоюдомистецтвааедів,алеводночасібільшвибагливою.Поступово аеди стали звичайними ремісниками, грецькою – деміур-гами(буквально–служителяминароду).Додеміургівналежалитакожгончарі, ковалі та інші ремісники, які, так само як аеди, у пошукахзаробіткуподорожувалимістамийселами.Згодомз’являєтьсяновийрізновиддеміургів–рапсоди.Грецькеслово

«рапсод»складаєтьсяздвохкоренів(rhapto–шиютаōde–пісня)ібук-вально означає «той, хто зшиває пісню». Рапсод збирав і порівнювавчисленніпереспівиаедів,щобдістатиякнайповнішітанайточнішівідо-мостіпропевнихбогівігероїв.Самерапсодамархаїчноїдобимизавдя-чуємознаннямдавньогрецькоїміфології.Пісня,якурапсод«зшивав»зізбереженихупам’ятіаедів«клаптиків»,виходиладужедовгою.Колиспівецьприходивумісто,городяни,покинувшивсісвоїсправи,збира-лисянаринковійплощі–агорі.Зазвичай«концертпростонеба»триваввідсвітанкудозаходусонця. наступногоднялюдизновуквапилисяна агору, аби послухати продовження пісенної оповіді. Іноді так від-бувалосявпродовжтижня.Популярністьрапсодівсягнулазамежіархаїчноїдоби.Однимзісвід-

ченьцьогоєтвір«Іо»,щоналежитьфілософукласичноїдобиПлатону.З ньогоми дізнаємося,що коли до фін прийшов відомий рапсод Іо,послухати його зібралося двадцять тисяч городян. Платон розповідаєпросуперечкуІотасвоговчителяСократа,обуреноготим,щосучасникищировірили«нісенітницям»,проякірапсодспівавтаксамо,якйогопопередникитристароківтому.Піснірапсодівгрекиназивалисловом«епопея»(відepos–розповідь

іpoieō–творити),тобтоепічними творами, епічними поемами.


Åïîñ–літературнийрід,утворахякогозмістрозкриваєтьсяуформіавторськоїрозповідіпроподіїзовнішньогосвіту,щовжевідбулися.

посомназиваютьтакожсукупністьнароднихгероїчнихпісень,ска-зань,поем.Епі на пое а (àáî åïîïåÿ) – один із жанрів епосу, художній твір,

уякомуширокойрізнобічновідтвореноважливіісторичніподії,глибокорозкритопроблемизагальнонародногозначення.

Однакщодоепічнихпоемдавніхгреківвиникаєнизказапитань.Хтовідтворюєподії Хтопорушує і розв’язуєпроблеми Народ,колективнівіруванняякогозібрали,збереглиіпотімзновуйомунагадалиаеди еди,у якихрапсод запозичив готовіфрагментимайбутньої епопеї може,сам рапсод, який лише скористався тими фрагментами як матеріалом,приводом для висловлення власного погляду на життя Якщо зупини-тисянаостанньомуваріанті,томивжемалибпершийуЄвропізразокіндивідуальної творчості – тобто викладених у художній формі думокконкретноїлюдини,наякуможнапокластивідповідальністьзасказане.

24

Самедоцьогопрагнулигрекинаприкінціархаїчноїдоби. джевїхніхдушах замість умиротворіння від слухання епопеї панувало сум’яття.Відбувавсяпарадоксальнийпроцес:щобільшегрекинасолоджувалисяулюбленимиепічнимипоемами,томеншевіриливміфи,зарадияких,власне,співалипоети.Старі міфи втратили своє значення, поступившись місцем епопеї.

Відтак епопеяпотребувала автора, божлюдивжене дослухалисядоколективу(«такповелосяздавніхчасів»,«такговорилипращури»,«такспіваликолисьаеди»тощо).Довірятиможнабулотількиіндивіду,гід-номулюбовійповаги.


Наприкінці архаїчної доби народ подекуди спробував запровадитиколективнуформуправління,якувідтодіназивалидемократією(тобтовладою народу). То був важливий історичний експеримент з великиммайбутніміпевнимидосягненнями,особливов фінах.Одначехаос,щозапанувавумісті,бувочевиднийусім,тимчасомякпозитивнірезультатипомітилитількитамтешніінтелектуали.Народдобровільновідмовивсявід влади, засудивши демократію, і передав необмежені владні повно-важення окремим відповідальним особам – тиранам. Вони дбали прогородянінамагалисяборотисязбезладдямумістахівголовах.

У Iст.дон.е.афінськийтиранПісістратзанепокоївсятим,щонародпочав утрачати віру в богів.На думку тирана, до такої ситуації при-звели рапсоди, які, змагаючись за популярність і гроші, намагалисяякнайцікавіше переповісти міфічні історії про безсмертних і героїв.Коженспівецьприкрашавоповідьвигаданимидеталямийподробицями,ізрештоюпростілюдивженемоглидізнатися,«якусебулонасправді».головноюпередумовоювіривміфєвпевненістьуйогоправдивості.Тимчасомународіширилосяповір’япроте,щопершимрапсодомбув

сліпийстарецьнаім’яГомер.Інібитоживвінчиневтойсамийчас,проякийспівав,тобтотоді,колиславніпредкигреків–ахейці–ходилизавойовуватимістоТрою,абоІліон.ЗоглядунатакіобставиниПісістратзапросивдо фіннайзнамени-

тішихрапсодів,щомаливиконатиепічніпісніпроТроянськувійнутапроповерненнязнеїцаряІтакиОдіссея.Тираннаполягав,щобтекстивідтворили безжодних додатків «від себе», у тому вигляді, «як вонидійшливідсамогоГомера»,івідразузаписали.Івнашчасокреміфілологивважають,щосаметакз’явилисятвори

заавторством о ера (бл. т. до н.е.).Першийзнихназвали«Іліада»(відназвиміста ліонісловаōde–пісня,тобтопісня про ліон), другий – «Одіссея». Записали їх афінські переписувачі за рапсодамизусієїГреції,івідбулосяцеблизькосередини Iст.дон.е.Вивжезнаєте,щотему«Іліади»буловзятоізциклуміфівпроТро-

янськувійну.Цяепопеярозповідаєлишепроподії,щовідбувалисяпро-тягомп’ятдесятиднівнадесятомуроціоблогиТрої,алеводночасподає

25

вичерпнукартинувсієївійни:по-перше,завдякихарактерностіосновнихсюжетнихепізодів по-друге,завдякинаявностівставнихепізодів.«Іліада»уславлюємогутністьгреківіпоказуєзначенняїхніхспільних

зусиль дляперемоги.Вонапорушуєпроблеми справедливості, відпові-дальності,моральностіусвітібогівілюдей,навійнітавмирномужитті.Як і належить«священному» тексту, якийрозповідає і зберігаєміфи,«Іліада»містить образий характери,що впродовжнаступного тисячо-літтяправилизавзірецьдлявихованнягероїв.Зокрема,давньогрецькийісторикПлутархрозповідав,щозавойовникусьоговідомогогрекамсвітулександрМакедонський, лягаючи спати, клав під подушку дві речі:

кинджалісувійізфрагментом«Іліади».Отже,коливіравсвященністьміфупідупала,грекизрештоюотри-

малисвоє«святеписьмо».Теперунихбувтекст,наякийзавждиможнабуло послатися, обстоюючи власну віру. фіняни навіть встановилисвятковідні,протягомякихзбиралисянаагорі,дерапсоди,змінюючиодинодного,виконувалиепопеюГомера.


Відтодіназапитанняпроте,чогослідучитися,грекивідповідали:знатиі розуміти Гомера. Хлопчики почали відвідуватишколи. У молодшихкласах на прикладах «Іліади» опановували грамоту, а в середніх –вивчалиепопеюнапам’ять.Самежслово«школа»вєвропейськихмовахпоходитьвідслова«схолії»–такгрецькоюназивалисяпояснення,щоїхучителіписалидлястаршокласниківнаберегахГомеровоготексту.Усі народи Стародавнього світу, яким епопея правила за «святе

письмо», задовольнялися одним таким твором. от греки вважали,

.Д. оде.Гомер. р.

. Джоерді.Гомерспіваєсвоївірші. р.

.Д. оде.Гомер. р.

. Джоерді.Гомерспіваєсвоївірші. р.

26

що,крімвійськової,їмпотрібнащейморськаепопея.Отже,Пісістратнаказаврапсодамзаписатищеодин«твірвеликогоГомера»–оповідьпро те,як геройТроянської війниОдіссей зперемогоюповертавсянаріднийострівІтака.

Ця епічнапоемаотрималаназву ді е .Так самоякв«Іліаді»,унійдвадцятьчотирипісні,алерядківтрохименше–12110 таксамояк«Іліаду», її склалирапсоди Iст.дон.е.Головнийгерой«Одіссеї»,якийпосідавчільнемісцеужейсередгероїв«Іліади»,ставулюбленцемгреків.Епічніпоеми«Іліада»та«Одіссея»–твориусного,фольклорногопоходження,томумістятьчисленнідоповнення,зробленіврізністоліттявідчасівсивоїдавнини.


Історики ХХ ст. дійшли висновку, що Троянська війна, описанав«Іліаді»,булалишеневеликимепізодомбурхливихподій,яківостанністоліттяІІтис.дон.е.охопиливсеузбережжяйостровиЕгеїдиіпризвелидозагибеліїївисокорозвинутоїцивілізації,названоїкрито-мікенською.

Завойовники-дорійці,якцечастобувалов історії,незасвоїликуль-турнихдосягненьпереможеногонароду.Зруйнувавшимурийпалаци,вони,звісно,незнищиливсьогомісцевогонаселення,однак,позбавленізвичних умов життя, ахейці самі деградували до рівня загарбниківіпоступовозмішалисязними.Секретивиготовленнявишуканихпри-красіззолотайбронзи,будуванняколісницьірозкішнихспорудбуловтрачено.Забулосянавітьписьмо:відХІст.дон.е.писемностівЕгеїдінеіснувало.Тількичерездва-тристоліттягрекизнову«навчилисяписати»,запозичившиабеткууфінікійців.Доречі,уцій«новій»давньогрецькійабетцібулодвадцятьчотирилітери.СаметомуфілологиI ст.дон.е.,упорядковуючитекстиГомеровихпоем,поділилиобидватворинадвад-цятьчотирипісні.

Завдяки археології кінцяХІХ –ХХ ст. культура крито-мікенськоїцивілізаціїзновувийшланасвіт,вдалосянавітьрозшифруватиїїписем-ність.Ті,хтозаперечувававторствоГомера,затамувавшиподих,чекалирезультатів розшифрування. Однак на табличках, які знайшли архео-логи,жодних свідчень існування першої «Іліади» не було, вонималисутоділовийхарактер.Вочевидь,художньоїписемноїлітератури«крито-мікенці»,яківесь

«догомерівський»світ,незнали.Художняепопеявиниклана рунтіусноїпоетичної творчості неписьменного народу – нащадків не зруйнованоїцивілізації,атих,хтоїїзруйнував.Тобтонеахейців,адорійців.Звідсийдещодивні,суперечливіописиГомера.Скажімо,описуєспі-

вецьпалаццаря Ітаки (археологіяпоказала,якимивишуканими,роз-кішнимибулипомешканняострівнихцарівтієїдоби),авиходитьвеликарибальськахата.Описуєколісницю–такийсобідавнійтанк,авиходитьтаксі:героїз’їхалисянаколісницях,зійшлиназемлю,ввічливоприві-талисятайзаходилисярубатисямечами.

27

Ціказусипояснюються тим,щоГомер був співцем самедорійців–«дикихзайд»,які«нерозібралися»втонкощахвласноручзруйнованоїцивілізації. Вони цікавилися не технічним боком культури ахейців,а лише загальними питаннями, на які шукали відповідей серед свя-тилищ Греції. Дорійці запозичили багату крито-мікенську міфологію,уякусвятоповірили.Розмірковуючи про особливості Гомерових епопей, можна багато

дечогозрозумітипросутністьізначеннялітератури,мистецтва,культуривзагалі. джесутністьця–колективна,вонаполягаєувзаємодіїавторайадресата(читача,слухача,глядача).


Якадресат,такіавторможутьбутиколективними.Процеразуразнагадуєсучаснакультура.Справді,хтоавторкінофільму,телепередачі,виступурок-гурту,концертуокремоговиконавця Усіціавтори–колек-тиви,доякихвходятьдесяткитворчихлюдей.Культуравиникаєтаіснуєвколективнійдіяльності.Однак,колициві-

лізаціїзміцнюються,стаютьдержавами,поділениминасуспільнігрупиз протилежними інтересами, колективна сутність культури починаєсприйматисяяксуперечністьміжколективомтаіндивідом.

Гомертворивзаумовродовоїобщини,девсеоднаково«твоє» і«су-спільне»:праця,битва,натхненняітрофеїпраці,битвичинатхнення.Виняткиможливі, але тільки такі,що підтверджують цей загальнийпринцип.Історія хілла,якійГомерприсвятив«Іліаду»,–саметакийвиняток.історіяГомера–невиняток,оскількисуперечностіміжколективноюта індивідуальною творчістю за «гомерівської» доби не існувало. Сьо-годніцедоситьважкоуявити.Протезавсієїумовностііндивідуальногоавторства«Іліади»й«Одіссеї»невартодумати,щоцідвівеликіпоемиєпершимивитворамиусноїнародноїтворчості.Гомеровіепопеї–пізні,досконалівзірцінародногоепосудавніхгреків,тимчасомякбільшранніфольклорніпіснінезбереглися.Однакнезабудьмо,щобільшістьгреківнатойчасвірилавістинність

міфології,тожучинкигероївібогівсприймалаякте,щобуло(абомоглобути)насправді,анете,щомає(абочогонемає)бути.Отже,Гомерівтвірставдлягреків«ключем»доміфу,поясненням,школоюжиття,під-готовкоюдоїїсуперечності,складності,аможе,йнесправедливості.Наведемоприкладз«Одіссеї».Третяпісняпоемизасновананаміфахіз

циклуповернення.Унихідетьсяпроте,щовідбувалосявродинахахей-ськихгероїв,покивониздобувалиТрою,іщочекалонанихпісляповер-неннядодому.Так,«хитромудрий»Егістзадумавзабратидружинуводногозватажківтроянськогопоходуцаря гамемнонайпозбавитийоготрону.ДляцьогоЕгістзаручивсяпідтримкоюворожихахейцямбогів,зокремабогинікохання фродіти.Длявтіленняпідступногозадумудружинамалазакохатисяйзрадити гамемнона.Далі,розповідаючипроваганняжінки,Гомеруводитьщеодногогероя,якогонемаєвіншихваріантахміфу:

28

Спершу,проте,Клітемнестраніякнедавала Згодинасправунегідну,булавонавпомислахчиста. увбілянеїспівець,щойому,вирушаючивТрою, Син треясвоюдоручивдоглядатидружину. Згодом,колиїїволябогівспонукаласкоритись, Висланийбувтойоднеїспівецьажнаострівпустинний, Дедляхижихптахіввінуздобичлишивсяйпоживу.1

ЗаГомером,співецьтайогомистецтвоєтієюдуховноюсилою,якастоїтьна сторожі істинийморалі.Поета, беззахисногоперед всесиль-ними й іноді несправедливими богами, можна фізично знищити, алейогопіснювбитинеможливо.Отже,якщобоги–тобтосамежиття–бувають«аморальними»,то

людинамаєпроце знатийбутипевною,щораночипізно занегіднівчинки чекає розплата. Єдине джерело такого знання і впевненості –епічнапоемарапсода,зякої«слованевикинеш». огиантичноїміфологіїтаГомера–ажніякнеідеали,неприкладидлянаслідування.Це–сти-хійнісили.Засуджуватиїхчирівнятисянаних–марно.Нікомужнеспаденадумкузасуджуватичинаслідувати,скажімо,гріміблискавку.Інша річ – люди. Опираючись волі богів, тобто стихіям зовнішнім

і внутрішнім (пристрастям), деякі з них таки знаходять сили бутилюдьмивнайкращомурозумінніцьогослова.У III ст. до н.е., коли подорожі греків у далекі краї та грецька

колонізаціяСередземномор’ятількирозпочиналися,світзаморямизда-вавсяказковимінебезпечним.Таквиникалиепічніпісні-сказанняпрозаморськідиватасміливогогрека-мореплавця,якийзавдякиспритності,аінодійхитростідолаєнайважчіприроднійнадприродніперешкоди.Починаючиз IIIст.дон.е.всівеликігрецькімістамалисвоїколонії.

Тепер доля кожного городянина так чи так залежала від подорожейдалекими морями, тож морські оповідки стали надзвичайно популяр-ними.Звісно,аедитарапсодинамагалисявраховуватитаківподобанняслухачів.Длятогощоборганічновписатисявзагальнонароднийепос,морська

епопеямалабутипов’язаназепопеєюТроянськоївійни.Такийзв’язокнасправді існує і реалізується через головного героя морської епопеїОдіссея–царяневеличкогоостроваІтака,щовІонійськомуморіпоблизуКоринфськоїзатоки.Процейдетьсяв аспіві:

Музо,повідайменіпробувалогомужа,щодовго Світомблукав,священнустолицютроянзруйнувавши, Всякихлюдейнадивився,містаїхізвичаїбачив, Вморіжбагатобідиітіломзазнав,ідушею

Якужезазначалося,третяпісня«Одіссеї»засновананаміфахізциклуповернення.Власне,івсяісторіяподорожіОдіссеятакожналежитьдоцьогоциклу.Троянська війна завершилася завдякивинахідливостіОдіссея.Його

славнозвісний маневр з троянським конем приніс ахейцям перемогу.Однак«хитромудрий»геройпрогнівивмогутністихії–морськогобога

1Тутідаліцитатиз«Одіссеї»подановперекладі орисаТена.

29

ПосейдонаібогасонцяГеліоса,тожзамістьтріумфальногоповерненнядодому на нього чекали довгі й небезпечні мандри. лукаючи світом,Одіссейпобачивбагаточудес,аленайбільшимдивомбулоте,щойомутакивдалосядістатисябатьківщини.Щоправда,авторепопеїпереконаний:цесталосятількизавдякипідтримцібогині фіни,покровителькигероя.Утім без гострого розуму й багатого життєвого досвіду «бувалого

мужа»йогопригоди,може,йзакінчувалисябнадприроднимпорятунком(пригадаймо, як фродіта рятуєПаріса в двобої зМенелаєм у третійпісні«Іліади»),аленесприймалисябякблискучіперемогилюдининадсиламиприродиінесправедливістюжиття.Гомернаголошує,щоОдіссей–лишелюдина,алелюдинаактивна,

заповзятлива,оптимістична,сильнатіломірозумом.Саметака,якадовподобийому і всім грекам.Якщов«Іліаді» естетичний іморальнийідеалавторавтіленовобразахГекторай хілла,тов«Одіссеї»такимідеалом,безперечно,єголовнийгерой.

джейГекторз хілломвоюютьнеміжсобою( хіллтакіговорить:Троянці мені не вороги ).Вонинамагаютьсягідноповодитисявжитті,девсезалежитьвідволібогів.ЩождоОдіссея,товінмуситьпроти-стояти надприродним силам, які, здавалося б, перемогти неможливо.Так,циклопПоліфем,якогогеройпозбавивєдиногоока,–синПосей-дона.Осліпившийого,Одіссейфактичнокинуввикликморськійстихії,від якої найбільше залежав. І зробив це весело, дотепно, з глибокимфілософськимпідтекстом.

КолиПоліфемнаказуєОдіссеєвіназватися,геройвідповідає: Ніхто . Так,він«ніхто»передмогутнімвелетнем,уособленнямворожихлюдиніприроднихінадприроднихсил.Навітьпогрозавжепереможеного«Полі-фемапремогутнього»– Кляти Ніхто, не втече він, кажу, від агибелі лої – звучить доситьпереконливо, зважаючина те, хтойого батько.

ОдіссейзасліплюєциклопаПоліфема.Таріль Лаконіки,

середина ст. до н.е.

. орданс.ОдіссейупечеріциклопаПоліфема.

ер а половина ст.

ОдіссейзасліплюєциклопаПоліфема.Таріль Лаконіки,

середина ст. до н.е.

. орданс.ОдіссейупечеріциклопаПоліфема.

ер а половина ст.

30

Однакчерезкумедністьформипогрозацявикликаєвчитачівсміх,зда-валосяб,невідповіднийжалюгідномунатоймоментстановищуголовногогероя(Одіссейвиситьпідживотомбарана).І в «Іліаді», і в «Одіссеї» Гомер описує регіт богів, що з олімпій-

ських висот споглядають прикрощі людського життя. (Тому, до речі,нестримний, гучний сміх і нині називають гомеричним). Однак людитежздатнісміятися,інодінавітьунайскрутнішихситуаціях.Ісамеце,надумкудавніхгреків,робитьїх«богорівними».ГуморГомеравдев’ятійпісні«Одіссеї»,яківдеякихіншихпіснях

обохепопей,заснованийнагріслів.КоливідстогонупораненогоПолі-фемапрокидаютьсясусіди-циклопиізапитують,хтойогообразив,веле-теньвигукуєім’я,якимназвавсяОдіссей:

ВвідповідьтакізпечериволавПоліфемпремогутній: «Друзі,Ніхто,йненасильствомменевін,апідступомгубить » Відповідаючи,мовлятьвонийомусловокрилате: «Щож,колисамтийніхтонасильстватобіневчиняє, ТочинеЗевстобіхворістьнаслав,іпомічтутмарна »

«Словокрилате»вГомера–цезазвичайбожественнамудрість,якаполягаєвтому,щопротистоятиволібогів,позаморальнійізнеособленій,марно. Назвавшись Ніким і в такий спосіб «знеособившись», Одіссейдорівнявсядонадприроднихсил:звичайналюдина«підступомгубить»гіганта-циклопаініхтонеможецьомузарадити.Тривалі мандри Одіссея насичені різноманітними пригодами, але

геройне забуває про свою вірну дружину. Гомер не раз протиставляєце подружжя іншій ахейській парі – гамемнону й Клітемнестрі.В«Одіссеї»,порівняноз«Іліадою»,більшенелишефантастичнихподій,а й побутового матеріалу, зокрема простежується тема сім’ї. І якщов«Іліаді»втіленнямідеальноїродинибулитроянціГекторі ндромаха,товморськійепопеїцеахейціОдіссейіПенелопа.Протеосновнатема«Одіссеї»–поверненнягероя,возз’єднанняйого

з дружиною і відновлення високого суспільного статусу. Власне прокоханняОдіссеяіПенелопивпоемінейдеться.Темакоханнявиниклавтлумаченніцих«вічнихобразів»уподальшійєвропейськійтрадиції.ТимчасомГомерацікавлятьіншіпроблеми.

омучисленні«наречені»,якіпретендуютьнаПенелопу,вважаючи,що її чоловік загинув, поводяться негідно ому замість того, щобпринестижінціщедрідари,вонизнищуютьїїмайно Вочевидь,цимилюдьмиопанувалиганебніпристрасті,насампередзаздрістьдоОдіссея,нехаййоговжейнемаєсередживих.Епічнапоемавикликàлавслухачівспівчуттядоголовногогероя,тож

іжорстокарозправаОдіссеяз«нареченими»дружини,іщиреїїсхваленнясамоюПенелопою,Телемахом і всіма домашнімимали сприйматися яксправедливі.Однак,колиуфіналі тіні горезвісних«наречених»потрап-ляютьдоцарствамертвих, тіні хіллай гамемнона зустрічають їх ізглибоким смутком, як «найкращих представників юнацтва», занапаще-ногожорстокимОдіссеєм.Такуфіналісюжет«Одіссеї»несподіванопере-тинаєтьсяізсюжетом«Іліади»,аджевзагальномусюжетіантичноїміфо-

31

логіїобидвіГомеровіпоемивтілюютьтемузагибеліпоколіннягероїв.Отже,фінал«Одіссеї»–цеспільнийфіналобохепопей.Іте,щонасамкінецьмаєвідчутислухач,–цесумзаепічнимичасами,колилюдибулимогутнімигероямийусуперечегоїстичнимінтересампрагнулиякнайкращевиконати«волюбогів»,водночасзалишаючисьлюдьми,гіднимиповагинащадків.

Епічнійпоеміпритаманнийтакзванийепічни стиль оповіді.


удожні особливості епопеї – речитативне виконання, ритм і метр,постійніепітети,повтори,навмисневповільненнярозвиткуописуванихподій – спрямовані на те, щоб слухачі відсторонилися від метушніповсякденностійвідчулидушевнурівновагутагармоніюзісвітом.Особливий поетичний метр Гомерових епопей – екза етр (грец.

hexāmetros–шестимірник)–шестистопнийдактильізцезурою(паузою)всерединівіршовогорядка.

Народжуючись під гомін моря, давньогрецька поезія ніби насліду-валайогоритм.Накотилахвиля–приплив: Ледве досвітньої мли . Пауза. Відплив: аясніла ос ро оперста . Цей простий ритм поєд-нувавсязмузичнимсупроводом,такождоволіпростим.Однакспівецькоженакордлірипов’язувавзпевнимелементомсхемивіршачистрофи,акожнийтакийелемент–звідповідноюсловесно формуло .Сучаснанаука називає ці формули групами слів, що пості но використову

ться в однакових метричних умовах для висловлення основної думки .Використаннямузично-словеснихформулнагадуєроботузкомп’ютер-

нимипрограмами.Гекзаметрбувдлярапсодасвоєріднимкомп’ютером,упам’ятіякогонадійнозберігалисяпотрібнідлятворчості«програми».Щоправда,сьогоднісповнавідчути«запрограмованість»епічноїпоеми

неможнанавітьворигіналі.Щождоперекладів,товониневідтворюютьніцієїособливості,нісамогозвучаннядавньогрецькогогекзаметра.Річутім,щонаголошенійненаголошенізвукибагатьохсучаснихмовлишевіддаленопередаютьпротиставленнядовгих ікоротких голосних,якеіснуваловдавньогрецькій.

Т. Дежорж.ОдіссейіТелемахубиваютьнареченихПенелопи. р.

Дж. Флаксман.ОдіссейіПенелопа. рр.

Т. Дежорж.ОдіссейіТелемахубиваютьнареченихПенелопи. р.

Дж. Флаксман.ОдіссейіПенелопа. рр.

32


УкраїнськийперекладачтворівГомера орисТензазначає: ита чи давньогрецьких і римських поетів в оригіналі, ми не можемо не абстра-гуватися від принципової невідповідності між антично і новими си стемами вір ування і спри маємо їхнє вучання, їхн ритміку тільки в на ому силабо тонічному кл чі .Утімте,чогонеможнавідчути,можнауявити,спираючисьнапояс-

ненняфахівців. От як інший український перекладач і літературозна-вець– ндрійСодомора–вводитьнасвобразнусловесно-музичнутка-нинупершоїепопеїГомера: ер е слово ліади гнів не тільки слово, а обра . ер и склад ого в ритмічному ряді був довги , вимов-лявся високо і сильно. евно, і акорд, яким супроводився ачин поеми, вучав сильно високо. Висота тону високі голосні е , і в яжуться обра ом світла. очаткові слова вір а нів оспіва , богине вучали,

отже, голосно і яскраво. Далі, після це ури, ринав наступни ритмічни ряд, де переважає ни ьки вук а хілла, сина елея . У сповільнених ритмах та ни ьких тонах вимальовується могутня постать хілла. Співець, понижу чи голос, наповн вав ого мужніст . Затемнене ву-чання цієї ритмічної групи підхопл ється подаль им обра ом обра ом їду дослівно темного , куди спускалися полеглі воїни. Це гек аметр.

У ньому передчуття ма бутніх пристрасте і іткнень .

ЩодаліКнига віддаляється від нас у часі, то більше робота пере-кладача,тлумача,тайзвичайногочитача,нагадуєроботуархеолога. биправильносприйнятизмістдавньогохудожньоготексту,отримативідньогоестетичневраження,требачималодізнатисяпродобу,заякоїйогобулостворено,зрозумітиособливостітогочасноїкультурийлітератури,спробувати уявити, як думали й відчували наші пращури. итаючисаметак,мизможемоосягнутивеличГомеровихшедеврів.


1. Що ви знаєте про життя греків архаїчної доби Дайте визначенняпоняття«фольклор».2. Хтотакіаеди Учомуполягаламісіяаедівархаїчноїдоби Наякітризапитаннявонивідповідали3. Хтотакірапсодиічимвонивідрізнялисявідаедів. Дайте визначенняпоняття «епопея» («епічна поема»). За якими озна-камиепопеювизначаютьякодинізжанрівепосу5. Ãðóïîâà ðîáîòà. Розгляньте карикатуру американського художникаМ.Стівенса«Розповіданняісторій–мистецтво,щовмирає»(с.33)іобго-ворітьподанінижчезапитання.

y Уякийчасживутьлюди,зображенінамалюнку y иможнате,щовонислухають,назватиепопеєю Відповідьдоведіть,спираючисьнавизначенняосновнихфункційепопеї. y Якиймоментрозповіді(початок,серединучикінець)зображенонамалюнку y ому художник вважає, що мистецтво розповідання історій нинізанепадає Якеіншемистецтвовиконуєйогоосновніфункції

33

6. имсучасніісторикипояснюютьзанепаддавньогрецькоїцивілізаціїнамежіІІ–Ітис.дон.е.7. им можна пояснити те, що деякі описи Гомера суперечать фактам,установленим істориками й археологами щодо культурних і технічнихздобутківгрецькоїцивілізаціїдобиТроянськоївійни8. Як,надумкусучаснихнауковців,з’явилисяписьмовітекстизаавтор-ствомГомера Колиізаякихобставинцевідбулося9. ЯкіобразийхарактеризепопейГомерапротягомнаступноготисячо-літтябуливзірцемдлявихованнягероїв10. омудавнігрекинезадовольнилисяоднієюепопеєю Длячогоїмбулапотрібнадруга11. Поди кутуй о Яквирозумієтедумкупроте,щокультуравиникаєтаіснуєвколективнійдіяльності иможнаіндивідуальнутворчістьбудь-якогописьменникаостанніх століть (наприклад,Т. евченка) вважатитакою,щовиниклатаіснуєвколективнійдіяльності12. Якузаспіві«Одіссеї»визначеноїїцентральнутему13. ЯкіособистіякостідопомагаютьОдіссеювижитийперемогтивнебез-печнихпригодах омусамецейгеройставнайяскравішимутіленнямантичногоідеалу1 . импояснюютьсяганебнівчинкиГомеровихбогів иєобразибогів,якістворивГомер,прикладамидлялюдей Наякійособливостіантичноїміфології рунтуєтьсязображеннябогівв«Іліаді»та«Одіссеї»15. и можливо і чи варто, на ваш погляд, бутишляхетною людиноюваморальномусвіті якнацезапитаннявідповівбиГомер Своєпри-пущеннядоведітьнаприкладісюжетуйобразів«Одіссеї».

КарикатураМ.Стівенса

34

РОЗДІË 2ВІД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ДО ВІДРОДЖЕННЯ. ДАНТЕ АЛІГ’ЄРІ


1. Щотаке«космос»(світовийпорядок)вантичномурозумінні Опишітьйого.2. ПершимпоетомвісторіїдавнігрекиіримлянивважалиГомера.Длячого,наїхнійпогляд,великимнародампотрібналітература3. ЩовизнаєтезуроківісторіїтазарубіжноїлітературипродобуСередньо-віччя омувід I досерединиХХст.дослідникивважалиїїрегресомв історії Європи Як ви гадаєте, чи не було в цій добі й певних «про-гресивних» моментів (Наприклад, культура Київської Русі – прообразукраїнськоїкультури–розвиваласясамезадобиСередньовіччя).. Щовизнаєтепрожиття Данте ліг’єрі Якіфактийогобіографіїваснайбільшезацікавили Назвітьтворицьогомитця.Якізнихвипрочитали

Картина світуМеханізми культури

Сучасна європейська цивілізація схожа на річку з двома витоками.Витік перший – антична культура, яка подарувала нам основи наукімистецтв,більшістьзагальновизнанихцінностейіцілей.Витікдругий–іблія,СвященнаКнигадавніхєвреївтахристиян,щодонинієморальнимідуховниморієнтиромєвропейців.Цілітацінностіцихдвохвитоківабсолютнорізніічастопротилежні,

тому європейська культура, зокрема й література, така багатогранна.Людинавусічасипрагнегармонії,намагаєтьсявпорядкуватихаос,щоїї оточує. Однак представники різних епох і культур досягають цієїмети по-різному, адже по-різному уявляють будовуВсесвіту, світовийпорядок,маютьрізніцінності.Івсецевідображеновлітературі.Якщомианалізуватимемо ідеї,мотиви,учинкилюдей,невзявшидоувагиособливостейїхньогочасуйкультури,тоабовзагалінезрозуміємоїх,або зрозуміємо неправильно. Саме тому вивчення історії літературинеможливебезвивченнякартинисвіту,властивоїтійдобі,заякоїнапи-санопевнийтвір.

Наприклад,зауявленнямиантичності,світомправлятьбоги,схожіналюдей,алейлюдисхожінабогів.Людипрекраснійдосконалі,незва-жаючинате,щоїхнєжиттяівчинкизалежатьвідпримхбезсмертних.Вони невтомно вдосконалюють тіло й розум, прагнуть відобразитигармонію.Томуірозвиваютьсязачасівантичностінаукиймистецтва.Людинагармонізуєнетількисамусебе,айсуспільство.Такз’являютьсядержаваіправо,законіпорядок. нтичналюдинастворюєінфраструк-туруміст,будуєдороги.

35

Подолавшитисячолітнійциклрозвитку,античнацивілізаціязагинула.Люди стали іншими.Під впливом багатьох чинників, зокрема христи-янства,уїхнійсвідомостісформуваласяновакартинасвіту.Здавалося,античнийсвітоглядпішовунепам’ять.Язичницькікнижкиспалювали,довершеніхрамиістатуїруйнували.Відтеперлюдинаневважаласебегармонійною.Такиммігбутитільки

єдиний ог,творецьнебайземлі.Людинамусилапочуватисянікчемною,адже її плоть і душа, пристрасті й переживання–мізерні.Величнийлише дух.Отожмистецтва,що зображують тіло чилюдські стосунки,поступилисямісцеміконопису,азнаукнайпотрібнішимсталобогослов’я.Звісно,уцьомуописівивпізналикартинусвітуСередньовіччя,що

тривалоблизькотисячіроків.Це–часВеликогопереселенняплеменівиникненняєвропейськихнародів,часжахливихвійнтаепідемій.Зде-більшогонеписьменні,злиденні,людивважали,щозаоколицеюпочи-наєтьсяказковийсвітчудовиськ,часвизначализацерковнимдзвоном,аленамагалисяжитиправедно,щобпіслясмертіпотрапитинанебеса.Утім як жити праведно, вони достеменно не знали, бо не читалиіблії, а коли її читав священик, майже нічого не розуміли. СвятуКнигубулонаписанодавньоєврейськоюігрецькою,згодомперекладенолатиною, а середньовічні люди говорили своїми мовами: англійською,французькою,італійською,німецькою Єдиноюрозрадоюбулиепоси–оповідіпрогероїчнійчудесніпригоди,пісніпробитвийперемоги,пролюбовіненависть.Насправдіантичніцінностінезникли,простостализабороненоючастиноюжиття.Тим часом освічені люди намагалися зберегти уламки втраченої

культури.Вонизбиралиантичнікнижки інеприпинялишукатигар-моніївхаосіповсякдення.ЗасловамидослідникаСередньовіччя акаЛеГоффа, антична думка вижила в Середні віки ли е в ро арпаному, спотвореному і приниженому християнством стані . От як пропо-нував використовувати надбання античності святий вгустин: кщо я ичницькі філософи випадково пі нали істини, корисні для на ої віри, то цих істин не тільки не слід остерігатися, а треба абрати їх у не аконних власників і вжити на користь нам .УченіСередньовіччя (здебільшогоченційсвященики)дужеспрощу-

вали думки античних мислителів, намагаючись переказати їх своїмисловами,зрозумілодляпростихпарафіян.Такставилисядобудь-якоготексту,зокремайдо іблії.

нтичнуцивілізаціюможнаназватиостровомгармоніївокеаніхаосу.Середньовічнийсвітбувзовсімінший:вінутративцілісність.Звісно,відантичностізалишилисяміста,якіпоступоворуйнувалися,алезагаломєвропейськийпростірвиглядавдоволіпохмуро.Поодинокісела,здебіль-шого розташовані навколомонастирів і з’єднаніміж собою стежками,губилися серед непрохідних лісів.Для середньовічної людиниліс бувмісцем,зякогоз’являласянебезпека(розбійники,дикізвірі),томуасо-ціювавсязтемнимбокомжиття,знегодамийтруднощами.Відповідностежина,дорогасимволізувалипрагненнявіднайтисвітлоістини.ОтякописуєсвоюмандрівкулісомостаннійінайвидатнішийпоетСередньо-віччяДанте Алі рі (12 5 1321)утворі Боже твенна ко еді (1321):

36

Здолавшипівшляхужиттяземного,яраптомопинивсявтемнійхащі,бовтративправотупутіпрямого.

О,якповімпротімісцяпропащі,–бодебртакапосталанепроглядна,щойзгадкустрахнеполишанізащо

Страшнішоднеїсмертьлишевсевладнаалейдобротамдовелосястріти,томупровсеяоповімдокладно.

Незнаю,якприйшовпідтемнівіти,божбувяначесоннийпідтупору,колиприпалопутьпрямийзгубити.

(Переклад М. Стріхи)

ВодномузлистівДантезазначив,щойого« ожественнакомедія»–твіралегорични ,назразок іблії.Кількатлумаченьмаютьінаведенірядки. ер е начення–прямийзмісттексту:людинавженемолода,але й не в літах (серединоюжиття за часівДанте вважали тридцятьп’ятьроків), заблукалавповномунебезпеклісі.Друге начення алего-ричне:поетутративжиттєвумету,потрапивуліслюдськихпомилок.Єітретє начення–алегоріяполітична:дрімучийліс–цеполітичнежиттяІталії,уякомуДантебравбезпосереднюучасть.

Італіюкінця IIIст.можнаназватигідноюспадкоємицеюРимськоїімперії.Доїїскладувходилиміста,кожнезякихмалопевнусамостійністьназразокміст-державантичності.Яквизнаєте,ДантебувуродженцембагатоготорговогомістаФлоренції.Нащадокзнатногойзаможногороду,поет отримав рунтовну освіту в приватнійшколі, студіювавюриспру-денцію,філософіюітеологіювуніверситетах олоньїтаПарижа,тожпоправузаживславинайосвіченішоїлюдинисвогочасу.Протягомусього

Д. ді Мікеліно.Дантев« ожественнійкомедії».Фреска і собору

Санта Марія дель Ф оре. р.

СоборСанта-Марія-дель-Фйоре.

Флоренція

Д. ді Мікеліно.Дантев« ожественнійкомедії».Фреска і собору

Санта Марія дель Ф оре. р.

СоборСанта-Марія-дель-Фйоре.

Флоренція

37

життяДанте займався самоосвітою:вивчав спадщинувидатнихпоетівіфілософівантичності,Вергіліяжмавзавчителя. агатоувагимитецьприділявдослідженнюсередньовічноїпоезії–французькоїтаіталійської.На відміну віднаукових трактатів,писанихлатиною, віршіДанте

ійогопопередникискладалиіталійською.Італійськамовакінця IIIст.була дуженаближенадо сучасної, томунині італійціможутьнасоло-джуватися стилем свого талановитого співвітчизника часів високогоСередньовіччя1.УтридцятьроківенергійнийірішучийДантеприсвятивсебеполітиці

та суспільному життю. Він обіймав керівні посади у Флоренції, при-єднався до демократичної партії білих гвельфів, які виступали протипапськоївладивмісті.У 1301 р. Данте як посол вирушає до папи римського. Тим часом

владауФлоренціїпереходитьдочорнихгвельфів,імитцязасуджуютьдо вигнання. У разі порушення заборони йому загрожує спалення навогнищі.У1304р.Дантевирішиввідійтивідполітичноїдіяльності,алеповернутисядорідногомістайомувженесудилося.Колисьусхожійситуаціїопинивсявигнанийз фінСократ. нтичний

філософвипивотруту,бонемисливжиттябезрідногополіса.ДантежпереїхавдоВерони,потімдоРавенниіувигнаннінаписавсвоюславно-звісну« ожественнукомедію».Роботунадтворомбулорозпочато1307р.(задеякимивідомостями,1306-гочинавіть1304-го),азавершено1321р.,незадовгодосмертіавтора.Данте був у відчаї від хаосу, що панував у світогляді його доби,

митцягнітиланеможливістьпоєднатиантичнійхристиянськіцінності.У« ожественнійкомедії»вінспробувавпояснитийгармонізуватиобразсвітусучасності,віднайтивищусправедливістьвісторіїтаполітиці.Проце,зокрема,свідчитьопистрьохзвірів,якихпоетзустрівупохму-

ромулісі:Таякпідгоруйшовтимпасмомскельним, прудкапантера,шкуроюплямиста, шляхперетнулаплутаннямретельним

ізаступилаовидивсічисто, метляючивесьчаспопередзором, щодалівжеітинемавяхисту.

Тараннійранокпроменембадьорим ісонце,щоз’єдналосяззірками неначепершепередсвітотвором,

колилюбовбожистаздвигланами, ілюбатапора,ічасласкавий менетодівернулизновдотями

надією,щозгинезвірпістрявий алещедужчимястрахомзнітився привигляділевиноїпостави.

1ВисокимСередньовіччямназиваютьпізнєСередньовіччя(вІталіїХІІ–ХІІІст.),представникиякогопочаливідроджувативтраченугармоніюантичності.

38

Тойлевдоменепростопідступився,голодний,влютостіроззявивпащу–іокілвесьвідрикузатрусився.

зним–вовчихасхудлайнегодяща,завсіхнасвітізмученажагою,вонавжебагатьохзвеланінащо

такоювидаласьменіжахною,такогозавдаластрахуочами,щоязневіривсязійтигорою.


Неважко здогадатися,що образи в цьомуфрагменті « ожественноїкомедії»маютьалегоричне начення.Іненадтоважливо,якесаме.Доситьрозуміти,щозвірі–цепевнаперешкоданашляхупоетадоочищенняйпізнання ога( я невірився і ти горо ).ТимчасомДантевкладавуціобразиконкретнийалегоричнийзміст.Пантера–алегорія хтивості, обману лев–алегорія гордині,найстрашнішогохристиянського гріха,насильства вовчиця–алегорія жадібності користол бства.Однакідетьсятакожпроіншийалегоричнийряд:пантера–алегорія олігархії, лев–тиранії,вовчиця–світської влади римської церкви.ХристиянинДанте чітко розділяв церкву як політичну інституцію і як утіленняожественноїсправедливості.Цебувпогляд,загаломнепритаманнийсередньовічнійлюдині,тожмитцяпоправувважаютьнелишеостаннімпоетомСередньовіччя,айпершимпоетомВідродження. джесамедобіВідродженнявластивіспробигармонізуватисвіт,якупоруантичності.


С жет« ожественноїкомедії»–уявнаподорождушіДантепеклом,чистилищеміРаєм алегорична тематвору–очищеннялюдськоїдушівземномужитті,очищеннячерезстраждання.Моральни міст ïîåìè полягає в тому, що після смерті кожен відповідатиме за свої вчинки.НедармаДантепоміщаєвпеклочималосвящеників,аодногозних,архі-

В. Бле к.Вергілій,Дантеітризвіра. р.

Фрагментмозаїки III– I ст.збаптистеріюСан-Джованні.Флоренція

В. Бле к.Вергілій,Дантеітризвіра. р.

Фрагментмозаїки III– I ст.збаптистеріюСан-Джованні.Флоренція

39

єпископаРуджері, який прирік на смерть свого політичного супротив-никаграфаУголіно,жахливокарає:занапащенийграфгризейогочереп.

ілогогвельфаУголіно,двохйогосинівідвохонуківтрималивтакзванійвежіголоду.Описїхніхмук–одинзнайпоетичнішихфрагментів« ожественноїкомедії»:

Япідхопивсь,істислагоряглиба, оплакаливвіснімоїмалі,

Такожув’язнені,йпросилихліба.

орстокийти,колисвоїжалі Словамикількомалишеобмежив, Неплакав,–тачийплачешвзагалі

Попрокидалися,ікоженстежив, Колитюремникпринесеобід, летойсонусімсерцябентежив.

жраптомчую,забиваютьвхід Страшноївежі мовчкиподивився Янасинівіскриврозпукислід.

Відчув,щовкаміньяперетворився, Вонижстогнали нсельмуччомій Спитав:« оготи,батьку,засмутився »

Таянеплакав.Ужурбінімій Просидівденьініч,покипрекрасне Зійшлосвітилоукрасісвоїй.

лідийсвітанок,щосяйнеізгасне, Всумнупробравсьтемницю,іявздрів Внихчотирьохсвоєобличчявласне,–

Собіярукиврозпачівкусив. Гадавши,щояголодзавсіхважче Терплю,вони,підвівшисьізкутів,

Сказали:«З’їжнас,батьку.Ценайкраще, Колитивідберешжиттяунас. Нехайвоноіденащосьпутяще».

Щобнесмутитьїх,мійвідчайпригас. Щедень,іщебезїжі,безвологи. омнерозверзласьнамземлявтойчас

(Переклад . Дроб я ка)


ВостаннірокижиттяДантебувдалекийвідполітики,алеінодівико-нувавдипломатичнімісії.Підчасоднієїзних,повертаючисьізВенеції,де захищавРавеннувід загрозинападувенеціанськогофлоту,митецьзахворівнамаляріюінезабаромпомер.Минулозовсімнебагаточасу,іФлоренціязрозуміла,якогогромадя-

нинапозбулася,таРавенна,усуперечофіційномупроханнюфлорентій-ськоївлади,незахотілавіддатинавітьпрахвеликогопоета.

40

ималосередньовічнихпоетівіфілософівнамагалисяпояснитисвіто-гляд і світосприйняття своєї доби, примирити язичницьку античністьіхристиянськуЄвропу.Написавтрактат« енкет»нацютемуіДанте.Однаквеличйоговіншому.Невпоняттяхнауковоїпраці,авяскравиххудожніх образах змалював останній поет Середньовіччя свій час.Ікартинацявідтвориласвітоглядуженесередньовічної,аренесансноїлюдини,людинидобиВідродження.


1. Назвітьдваджереласучасноїєвропейськоїцивілізації. омувонинеможутьгармонійнопоєднуватисяоднезодним2. Що таке картина світу і чому без її розуміння неможливо вивчатиісторіюлітератури3. Опишітькартинусвітудобиантичності,Середньовіччя,сучасності.. РозкажітьпрожиттяДанте.

5. Пригадайте,щотакеалегорія. иможетекстмати:тількиалегоричнезначення і буквальне, і алегоричне значення кілька алегоричних зна-чень Наведітьприклади.6. Розкажіть про пряме і алегоричне значення згаданих у підрозділіобразів « ожественної комедії». Розкрийте алегоричний зміст першоїпісні«Пекла».7. РозкажітьпрополітичніпоглядиДанте.Якурольвонивідіграливжиттімитця Якполітикавідлунюєнасторінках« ожественноїкомедії»8. омуДантеназиваютьостаннімпоетомСередньовіччяіпершимпоетомВідродження

«Любов, що водить сонце й зорні стелі»

Словом«любов»вукраїнськійібагатьохіншихсучаснихмовахпозна-чають зовсім різні поняття. Ось мати пестить малюка – вона любитьйого. накідівчиназлилисявпоцілунку–целюбов(українськоюцепочуттяназиваютьщесловом«кохання»).Двоєдрузівзустрілисяпіслярозлуки–вонищирорадіють,ботежлюблятьоднеодного. щеможналюбитисвоємісто Протевсіціпочуттянеможутьрухатисонцеізорі.Проякужлюбовідетьсяврядкуз« ожественноїкомедії»,узятомузаназвуцьогопідрозділу


Такогопочуття,незнаноговдавнину,навчивлюдейІсуснапочаткуновоїери.Целюбов огадолюдства,зарадиякогоВіннепошкодуваввласногосина: Бог бо так пол бив світ, що Сина свого динородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не агинув, а жив життям вічним . Саметакалюбов(грецькою–«агапе»)спроможна«водитисонцейзорністелі».ІсусдавлюдствузаповідьЛюбові,однакдобаСередньовіччязмусила

забутийогоСлово.Простієвропейці«темнихстоліть»нечитали ібліїічерпалисвоїзнанняпросвітздавніхгероїчнихпісень,щоїхпереда-валивідпоколіннядопокоління.

41


Так,уФранції IIст.завдякивуличнимспівакам,трубадурам(аботруверам), неабиякої популярності зажив сюжет однієї з легенд прокороля ртура. Це історія кохання лицаря Ланчелота до дружиниртураГеньєври.Нацютемуіснувавтакожанонімнийпрозовийпереказкількомароманськимимовами.ВажливемісцевсюжетіпосідаєпостатьпридворногоінтриганаГалеота,якийвідіграєрользвідникавлюбовнихсправахгероїв.Тема,що виникла наприкінціХІІ ст. уФранції, отримала несподі-

ванепродовженнянаприкінціХІІІ ст. в Італії.Франческа,юнадочкаправителя Равенни, була приречена на звичний для СередньовіччядинастичнийшлюбзпотворнимізлимДжанчотто,правителемРіміні,алезакохаласявйогомолодшогобратакрасеняПаолоМалатесто.Роз-люченийДжанчоттозревнощівубивдружинутаїїкоханого.Сучасникивважали,щотрагедіясталасячерезте,щомолодьначиталасялюбовнихроманів. отДанте,ровесникаПаоло іФранчески (намомент їхньоїзагибеліпоетові було близькодвадцяти),ця сумнаподія змусила гли-бокозамислитися.

У тридцять років Данте зробив блискучу політичну кар’єру, однакпоступово зневірився вметі «шляху земного». ого варті знахідкинацьомушляху,якщойтилюдинуспонукаютьгординя,хтивістьтаіншігріхи,ауфіналічекаєпеклоЯкщовжейтизазнанням,тосаметуди ІДантеописавсвоїуявні

мандрипотойбічнимсвітом.Силайогооповідітавладаміфунаддушамисучасників були надзвичайними. Побожні італійки, зустрівши митцяна вулиці, сахалися від нього, бо вірили,що обличчяцього чоловіказасмагловідпекельногожару.Пекло(у« ожественнійкомедії»цесловопишетьсязвеликоїлітери)

у Данте має форму воронки, вершина якої розміщена в центрі землі.Воноподіляєтьсянадев’ятькіл,причомудев’ятерозташованенайглибше.Пекельнімукипосилюютьсявідпершогододев’ятогоколазалежновідтяжкості(урозумінніДанте)скоєногогріха.Пекловідокремлюєвідземлірічка херон,аантичногоперевізника

ХаронаДантеперетворивна демона.Упершомуколі,щомаєназвуЛімб, перебувають праведники, які жили до Христа, тобто античнігерої, поети, філософи. (Однак «хитромудрий» Одіссей за свій під-ступний план узяття Трої потрапив у восьме коло).У другому коліДанте розмістив душі хтивих людей, у третьому – ненажер, у чет-вертому – скнар і марнотратів, у п’ятому – гнівливих. осте коловідокремлене від попередніх вогненним кам’яним муром міста Діте.Уцьомуколіперебуваютьті,хтоспотворювавСлово оже,усьомому–насильники над єством (тирани, убивці, самогубці, валтівники таінші).Восьмеколоскладаєтьсяздесятировів(щілин).Таммучатьсяспокусники, підлабузники, торговці церковними посадами, віщуни,лицеміри, злодії, хабарники, лукаві радники, винуватці розбрату.Останнєколопекла–длязрадників.

42

Мета уявного сходження до пекла – поспілкуватися з душами тих,хтовжеподолавсвійземнийшлях.Іосьпоетудругомуколі:

Ізрозумівя:мукутамтерпілиті,щопіддавшисьнахотінняплоті,спокусігрішнійрозумпідкорили.

Немовшпаки,щокрізьосіннісльотинакрилахлинутьхмароюгустою,такмчалидушізлівкруговороті

звідтіль,звідсіль,зусюдитемнотоюіжоднаїхнадіяневтішалахочнапередихвідтортуритої.


З-поміж тих, хто страждає в другому колі пекла, погляд Дантевихоплюєгероївантичноїміфології.ОсьпрекраснаЄленатаПаріс,черезфізичне кохання яких (грецькою «ерос») почалася Троянська війнайзагинулаТроя.Ось хілл,якийчерезпристрастьдо рісеїдивідмо-вивсявиконуватиобов’язоквоїна і спричинивподії,що зрештоюпри-звелидойогозагибелі.Описуючицетаіншіпекельнікола,Дантевдаєтьсядоприйому,який

сьогодніназвалибкінематографічним.Вінпоступовоукрупнюєпланизображенняподій.Спочаткумибачимо,якнатовпдуш«мчитьвкругово-роті»(загальнийплан).Далінаближаємосятак,щоможемороздивитисяокреміобличчя(середнійплан):цездебільшогоантичнічибіблійнігерої.Зрештою,Данте,аразомзнимйогоспіввітчизники,несподівановиріз-няютьунатовпівжепо-іншомузнайоміобличчя іпочинаютьуважнодо них придивлятися (крупний план).Це – земляки,може, й родичі,близькі,знайомі,якінещодавнопішлизжиття. хнідолідосіхвилюютьïîåòà.Так,удругомуколіпекласередміфологічнихгероївДантезустрічає

Паоло іФранческу. м,як іміфологічнимгероям,«утнуввікулюбовіпломіньнерозважний».ОднакпоетвисокогоСередньовіччямаєдонихокремурозмову.Вінхочезнатипричинукоханнясвоїхсучасників.

. Делакруа.ДантеіВергілійупеклі. р.

. Бьоклін.Острівмертвих.Варіант р.

. Делакруа.ДантеіВергілійупеклі. р.

. Бьоклін.Острівмертвих.Варіант р.

43


Нехайбажаннямиіпочуттямиантичнихгероївкерувалиязичницькібоги. ле хіба ж «шляхетні» християнські серця так само підвладні«хотіннюплоті» Якапринада,якечаклунствозанапастилоїх

ІосьФранческапочинаєсвоюрозповідь,зякоївипливає,щовитон-ченіпочуттянетількинеперешкоджали,а,навпаки,сприялиїїнепра-ведному коханню. а більше, виявляється,що дляФранчески любовє категоричною необхідністю. Хоча, здавалося б, що можна любитивлюдині–утілі,якезотлієвземлі

Любовшляхетнесерцевраззаймає,тожійогокрасазаполонила,що,згублена,вземлівжедотліває.

Любовлюбитилюбленійзвеліла,іпокохалащиротакйогоя,що,бачиш,насніщонерозлучило.


ПротеДантетакавідповідьнезадовольняє.Причинувінідосінезро-зумів. Розповідь про прекрасну любов нічого, крім глибокого смутку,упоетаневикликає,аджесамецегармонійнепочуттяпривелогероївупекло.Вінрозпитуєдалі.

І,вчувшиїхнєтеоповідання,Ямовивтак:«Франческо,вашамуказбудилавсерцітугутазітхання.

лескажимені,якаспонукавчасисолодкихмріяньвідкриваєлюбовіщепритаєнунауку »

ІосьщовідповідаєФранческа:

Д. нгр.ПаолоіФранческа. р.

. оліде .Дантеі еатріче. р.

Д. нгр.ПаолоіФранческа. р.

. оліде .Дантеі еатріче. р.

44

«Гіршогонемає, якзгадуватьщасливудавнюднину узлигоднях учительтвійтезнає.

Таякпитаєшти,яказернина зродилавицвітнашоїлюбові, явідповім,хочплачучинеспинно.

Одногоднязнічев’япорозмові читалипрокоханняЛанчелота мивдвох,самі,дозлогонеготові.

Затимчитаннямразуразблідота вкривалалиця,якстрічалисьочі, інастакнигаздужалазбороти.

итаючи,якпосміхпреохочий цілункомусткоханихвідгукнувся, той,щомизнимдовічносередночі,

весьтремтячи,устамиустторкнувся. ТакниганашимГалеотомстала: втойденьніхтодонеїневернувся».

Колиоднадушарозповідала, ридаладруга,ітужбанедолі менежалемсмертельнимперейняла

і,начемертвийпада,впавядолі.


Щожтаксильно,донепритомностівразилопоета Відповідьпростаістрашна:вінраптомзбагнув,щотежставпідбурювачем.Щоякпоет,головноютемоюякогоколисьбулалюбовдожінки,ставтим,прокогоІсуссказав: то ж спокусить одне цих малих, що віру ть в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на и ому почепити і ого потопити в морські глибині .

Любов – високе, світле, а втім, земне почуття – головне відкриттявисокогоСередньовіччя,щозалишаєтьсязнамидонині.Вонавиникаєзненацька,безбудь-якихпричин,непитаючидозволу.Саметутіпостаєпроблема.Уп’ятійпісні«Пекла»Дантенавітьнесформулював–болісновигукнувїї:

«Ойлеле, хтознав,щотесолодкепоривання їмдозагинузлогопутьпростеле »


Горювання поетащире, і пекло, яке воно відкриває в його душі, –справжнє. всетому,щооднійлишелюбовівінприсвятивкнигусвогожиття–« ожественнукомедію».Ніпекло,нічистилище,ніРай,тількилюбовєїїтемою,якнераззазначавсамавтор.Ви, певне, пам’ятаєте,що коли Данте було дев’ять років, він зако-

хався у восьмирічну еатріче Портінарі. Потім, уже дорослою, поет

45

бачивкоханулишеодинразініколиособистознеюнеспілкувався,алепроніссвоєпочуттякрізьусежиття,утілившийоговпрекраснихвіршах.Звісно,цевідданеслужінняПрекраснійДамібулолюбов’юіважилодляДантенабагатобільшезалюбов-ерос,якуниніминазиваємокоханнямміжжінкоюічоловіком.ЗдванадцятироківпоетбувзарученийзДжеммоюдіМанеттоДонаті

(затрадиціямитогочасу,нареченуобравйогобатько)ізгодомузявзнеюшлюб.Подружжямалочетверодітей,але,незважаючинаце,просвоюдружинуДантененаписавжодногорядка,тимчасомяк еатрічесталагероїнеюдвохйогокнижок. нідружина,анігромадськістьнезасуджу-валикуртуазної1лицарськоїлюбовіпоета.У1290р.Європоюпрокотиласяпошестьчуми.Серед їїжертвбула

і двадцятичотирирічна еатріче. Звістка про смерть Дами Серця вра-зилаДанте так глибоко,що рідні навіть побоювалися за його власнежиття.Однак душевний біль вилився вкнижку«Новежиття» (1293).Це–автобіографічно-психологічнийтвір,сповненийсимволівіалегорій.У«Новомужитті»Дантеоб’єднаввірші,присвячені еатріче,тавласнийпрозовийкоментардоних.Уфіналіавторпообіцявграндіознепродов-женняідотримавслова,написавши« ожественнукомедію».Образ еатрічеставдляДантесимволомЛюбові ожої.Знайвищих

небеснихвисот,з«десятогонеба»,їїдушабачитьвідчайвірноголицаряі спускається в Лімб, де перебувають душі язичників. Там вона зна-ходитьВергілія,літературноговчителяДанте,іпроситьйогопоказатизгорьованомупоетовіпотойбічнийсвіт.Так еатрічерятуємитця.Вінмає побачити,що чекає на людей – грішників і праведників – післясмерті,ібільшеніколинепіддаватисягріху.Такі огрятуєвідпеклатих,хтонамагаєтьсяпізнатиЙогоЛюбов.


ВІсусаХристабувулюбленийучень–Йоан.УсвоємуЄвангеліїталистахдоцеркви(Соборніпослання),уміщенихуНовомуЗаповіті,вінпояснює,що огєЛюбовіщоВсесвітстворенийЛюбов’ю,вона–йогорушійнасила.ДантевсежиттявивчавНовийЗаповітідобрецезнав.Однакпросто

знати – замало. Інша річ – усвідомлювати, перетворити на власнийдуховнийдосвід.Дляцьоготребажитинетак,як«більшість»,інавітьне «своїмрозумом», аджелюдськийрозум змалечку вбираєжиттєвийдосвід загалу. І саме тоді, коли розум знемагає, коли для осягненняістини замало власних талантів, людина щиро прагне пізнати вищугармонію і знаходить її.Як знайшовДанте в останніхрядках« оже-ственноїкомедії»(«Раю»):

улижуменекриланадтокволі леяскравістьсяйватутприйшла,

Іміцьзросталарозумуіволі.

1К у р т у à з н и й–відкуртуà ність:системаправилповедінкипридворікороляабовеликогофеодала.

46

Уявусилазрадилабула, Та,мовколеса,ясніівеселі, адобуйволюдоліповела

Любов,щоводитьсонцейзорністелі.



1. КогозгероївроманівпроЛанчелота,крімньогосамого,згадуєФран-ческа, оповідаючипро свійшляхдопекла Якуроль відіграєцейпер-сонажусюжетілюбовнихроманів2. ЯкумукуДанте вважає покаранням за любов позашлюбом Як вигадаєте,чомусаметаку3. Ðîáîòà â ïàðàõ.ЯкзадобиСередньовіччяукладалишлюби изаохо-чувало суспільство ХІІ–ХІІІ ст. кохання за індивідуальним вибором Як на сприйнятті вибірного кохання за часів високого Середньовіччяпозначилася новизна цього почуття, що не мало аналогів у попередніепохи Яквибірністьлюбовічоловікаіжінкиспівіснуєзхристиянськоювірою Длявідповідінаостаннєзапитаннязвернітьсядосьомоїбіблійноїзаповіді(«Вихід»,глава20,вірш14).. ЯкийгріхучинилиПаолотаФранческа омуДантеспівчуваєцимгрішникам У чому полягає співчуття поета (за текстом п’ятої пісні«Пекла»)5. Яку« ожественнійкомедії»порушеноважливудлявисокогоСеред-ньовіччяпроблемупримирення«земної»і«високої»любові6. Поди кутуй о Ãðóïîâà ðîáîòà. ому, на ваш погляд, автори під-ручникаобралидляаналізу самеепізодрозмовиДанте зФранческою Оберітьодинзваріантіввідповідііпояснітьсвоюдумку.

y Щобпоказати,доякихжахливихнаслідківможепризвестичитанняхудожньоїлітератури. y Щобзастерегтиюнаківідівчатвідбесідіпоцілунківнаодинці. y ЩобвиусвідомилирізницюміжрозуміннямлюбовійзрадизадобивисокогоСередньовіччятавнашідні. y Щоб ви замислилися про те, що не все, назване словом «любов»,єщирим,шляхетнимпочуттям,якеокрилюєлюдину. yЩобдовестисучасномуюнацтву,що« ожественнакомедія»–неваж-кийдлярозумінняізовсімненуднийтвір. y Вашваріантвідповіді.

7. Якурольвідіграла еатрічевжиттіітворчостіДанте Схарактеризуйтезначенняобразу еатрічедлякомпозиції« ожественноїкомедії».

«Мов геометр, який старанно брався за вимір площ і ліній колових…»


ЗачасівСередньовіччядужеповажалитакзванихвізіонерів–людей,які нібито мали візії (видіння) потойбічного світу.Це вважалося най-більшимінайвеличнішимзусього,щоможнапобачитийописати.Данте,якийпрагнувздійснитидуховнийподвигначестьсвоєїПрекрасноїДами,

47

непогоджувавсянаменше,тожузявсянаписатикомеді .УСереднівіки,колитеатруяктакогонеіснувало,такназивалидраматичнідійстванатемиСвятогоПисьма.НаРіздвоабонаВеликденьїхрозігрувалипередмістянами.Данте стверджував,що побачив свою «Комедію» внутрішнім зором.

ПротедляСередньовіччяценебулолітературноюновацією.Донашогочасу збереглося чимало таких візій. Український літературознавецьХХ ст. Олександр ілецький зазначає: ита чи Комеді Данте, мимоволі на омимося ціло област середньовічної літератури, яка в ого творі піддалася на вищі художні обробці .Середньовічні люди вірили в магію чисел. Нормальною тривалістю

життявважалисімдесятроків.(Щоправда,якіДанте,доцьоговікузде-більшогонедоживали).Особливийсимволічнийзбігпоетвбачавутому,що«середина»йогожиття(тобтотридцятип’ятиріччя)припалана1300р.,якийзавершуваводнестоліття іпочинавнаступне.НамежістолітьзадобиСередньовіччязавждичекаликінцясвітучиіншихмістичнихподій.

Значення назви «Комедія» (« ожественною» її назвали вже післясмертіавтора),згіднозантичноютермінологією,полягаєщейутому,щотвірмаєсумнийпочаток(розпочинаєтьсявпеклі,деповодиремДантевиступаєВергілій)іщасливийфінал(завершуєтьсявРаю,якимпоетаведе еатріче).До речі, у іблії, де не раз згаданоРай і пекло, нічого не сказано

прочистилище.Йогоідеяналежитьсередньовічнимвізіонерам.Упливцихлюдейнасучасниківбувтакимзначним,щозахіднахристиянськацерква(католицька)прийняладогматчистилищайдотримуєтьсяйогодосьогодні.

ЗасловамиДанте,«Комедія»єописомтого,щовінбачивпротягомдесяти діб: від Страсної п’ятниці до кінця Світлого тижня 1300 р.Передочимапоетапроходитьчималоперсонажів,яківступаютьзниму діалог (діалог зазвичай переходить у досить довгиймонолог – роз-повідьземноїісторіїдуші).Однак«Комедія»неєдрамою.Щожвонатаке Точневизначенняжанрово-родовоїприродицьоготворудавІванФранко: Об єктивне представлення речі на біль е суб єктивної, епос, основани на ліриці, пісня л бовна, що ро рослася до ро міру ліади , отсе Дантова Божественна комедія .Отже,«Комедію»Данте,якітвориГомера,ужанровомурозумінніможнавважатиепічно поемо .Особливостікомпозиціїтворувипливаютьзйогомістичногозадуму.

Духовнейморальнезначенняподорожігероя«Комедії»розкриваєтьсяпоступово,умірузануреннявглибинипекла.Споглядаючимукигріш-ників,поетізжахомусвідомлюєвласнугріховність,алейогоборонитьлюбов.Пушкінписав: вища сміливість сміливість винаходу, створення,

де план велики обі має творча думка, така сміливість експіра, Данте, Мільтона і ете у Фаусті .

Мовгеометр,якийстараннобрався Завимірплощілінійколових, ле,засаднемаючи,стерявся,–

48

Такийставяпридивинахнових: Хотівуздріть,якобразтойуколі Розміщено,якскріплюєтьсяїх.


ТакДантеписавпробожественнугармонію,явленуйомунаприкінцідуховноїподорожі.Утридцятичотирьохпіснях«Пекла»мибачимонепростодев’ятькіл,

девідколадоколапосилюютьсямукигрішників.ПереднамипостаєчиневсяЗахіднаЄвропависокогоСередньовіччя,їїсуспільнійморальніпроблеми.Загалом«Комедія»–твірсинтетичний,аджепоєднуєнизкужанрівсередньовічноїлітературивєдинеціле.Зокрема,«Пекло»єсин-тезомнасампередепічнихжанрів–відхронікдороманів.Дляісторикацячастина–неоціненнеджерелоінформаціїпрополітичніподіїХІІІст.,длячитача,душаякогошукаєроздумів,досвіду,переживань,–скарб-ницявисокихемоцій.Тесамеможнасказатипротридцятьтрипісні« истилища».Посуті,

усяцячастиназасновананаантичній ідеїкатарсису (очищеннячерезстраждання).Проблемунепоєднуваностіантичнихіхристиянськихцін-ностей–найважливішупроблемупідсвідомостіСередньовіччя–Дантевиводитьуцаринуусвідомленого,намагаєтьсярозв’язати,віднайшовшизовнішнюгармонію.На відміну від пекельних душ, страждання яких невідбутні, доля

яких–неминущийвідчай,душічистилищаживутьнібивантичномутеатрі, перебуваючи тимчасові муки заради гармонії в майбутньому.ЗглибинпеклаДантеіВергілійчерезвузькийпрохідпотрапляютьдопідніжжягоричистилища,щомаєсімкіл.Упершомуколіочищаютьсягордії,удругому–заздрісники,утретьому–гнівливі,учетвертому–похмурі, у п’ятому – скнари та марнотрати, у шостому – ненажери,усьомому–хтиві.

Однаквихідзпекланедлязрадників,якіскніютьуйогоостанньомуколі.НадумкуДанте,вониєнайбільшимигрішниками. насамісінь-комудні,упазурахЛюцифера,мучиться да–зрадникІсуса.

якузагалівиниклопекло Напевне,вононеможебутивитворомога,якийутілює бсолютнеДобро огстворивнебо і землю,апід-земнецарствовічнихмукпородивгріх.


«Комедію» Данте сучасники вважали « ожественною» насампередтому,що світ у ній постав як єдине ціле, не порушене суперечністюміж тогочасними гуманітарними (богословськими) та природничимизнаннями. Тому нині для розуміння цього твору треба ознайомитисянелишезбіблійноюкосмогонією1,айзфізичноютагеографічноюкар-тиноюсвітуСередніхвіків.

1К о с м о г î н і я–тут:частинаміфології,щопояснюєпоходженняібудовуВсесвіту.

49

За середньовічними уявленнями, що рунтувалися на Птолемеєвійсистемісвіту,земля–ценерухомакуля,уміщенавбільшу,кришталеву,кулю(небо),щорухаєтьсянавколонеї.Рухоменебоутворюютьдев’ятьсфер.Напершихсімохрозміщеносімпланет(Місяць,Меркурій,Венера,Сонце,Марс, пітер,Сатурн).Восьмасфера–сукупністьмайженеру-хомихзірок(вонипереміщуютьсяіззаходунасхіднаодинградусзастороків).Удев’ятійсферізірокнемає,цепрозораречовина(кристал),щорухаєтьсязнеймовірноюшвидкістю.Задев’ятоюсфероюєщенерухомевогненненебоЕмпірей–обительТриєдиного ога.Тамживутьінайдо-стойнішізлюдськихдуш,середяких,звісно, еатріче.На землі, навпроти ожого трону в Емпіреї, височіє гора Голгофа,

на якій розп’ялиХриста.Це горапримирення землі з небом–центрземлі.Здвохпівкульземлізаселеналише«верхня».(Яквигадаєте,чомусередньовічнілюдинемоглиуявитизаселеною«нижню»півкулю )Пекло розташоване в глибинах «верхньої» півкулі землі і має форму

воронки,кінецьякоївиходитьнапротилежнупівкулю.ЗаДанте,вхіддопеклазнаходитьсянатериторіїІталії,аутворилосявонотак:Люцифер,ски-нутийзнеба,упавнапівкулю,протилежнуГолгофі,іувійшовтамуземлю,якстріла,аленепройшовнаскрізь,азастрягуцентрі. ерезцепадінняставсяпотужнийземлетрус,унаслідокякоговодавкрилавсю«нижню»пів-кулю.Таквиникокеан,асередокеану–земля,витісненазнадрпадіннямЛюцифера,утворилависокугоручистилища.Вонарозташовананаодномукінціземноїосі,другийкінецьякої(у«верхній»півкулі)–гораГолгофа.Композицію « ожественної комедії» часто порівнюють з архітекто-

нікою готичного собору– вершиноюбудівельногомистецтваСередньо-віччя.ОднакО. ілецькийізцьогоприводуслушнозауважив: ранді-о ні будови готичного стил були наслідком спільної роботи членів цілої міської общини. Данте в собі одному поєднав і архітектора, і муляра, і скульптора, і живописця .У1935р.італійськіархеологиводнійздавніхцерковнеподаліквід

Флоренціїзнайшливеликумозаїку1151р.Воназображуєпекло,побудо-ванемайжетаксамо,якуДанте,ірозподіленевідповіднодотихсамихкатегорійгрішників,щойуйоготворі.

З таких порівнянь зрозуміло, чомуДанте бачить зовсім не ту кар-тинупекла, яку змальовано в «Енеїді». дже середньовічне уявленняпропотойбіччяпринципововідрізняєтьсявідантичного:вонопородженевіроювнайвищусправедливість,щопануєвпеклітаксамо,яківРаю.Томуйнаписчорнимилітераминабраміпекла,засловамиукраїнськогоперекладачаМаксимаСтріхи,«начевилитийзметалу»,звучитьтвердойурочисто:

Per me si va nella città dolente… [Пер ме сі ва нелла чітта доленте…]


УтворіДантеважливурольвідіграє вукопис–прийомхудожньоївиразності,щополягаєусвідомомудоборізвуківдлястворенняпевного

50

образу,враженнятощо.Дляперекладачацестановитьпевнупроблему.Однак українському майстру перекладу М.Стрісі вдалося відтворитизвучанняслів,нібимовленихсамимпеклом:

Крізьменевходятьдоосельбоління,крізьменевходятьдоплачівбезліку,крізьменевходятьзгибліпокоління.

Творецьмійправдуствердивпревелику:менезмогуттям ожимпородилипремудрістьілюбов,щоєодвіку.

Немадавнішоївідменесили,крімвічної,іядовікубуду.Надіїзбавтесь,яксюдиступили.

Данте, як і будівничі готичних соборів, вимагав від свого творуматематичної гармонії пропорцій. Він навіть хотів, щоб у кожнійзтрьохчастинбулаоднаковакількістьрядків,іцейомумайжевда-лося: «Пекло» – 4720, « истилище» – 4755, «Рай» – 4758. До тогож кожна з них закінчується словом « » – зірки. Відповідно цесловоостаннєв« ожественнійкомедії».ПерекладачЄвгенДроб’язкозберігуцьомурядкуоригінальнийзвукопис: Л бов, що водить сонце орні стелі .

Настаємомент,колиподальшесходженняВергіліягороючистилищастаєнеможливим:зажиттявінбувязичником,томунегоденнаблизитисядохристиянського ога.ВідтакДантеповеде еатріче.Сходженняпере-творюєтьсянаполіт,землюзаступаєнебо,ізчистилищапоетпотрапляєвРай.Отже,любовнелише«водитьсонцейзорністелі»–вонаєнай-кращою вчителькою і творцем. Однак у листі до друга і покровителя,володаряВерониКангранде деллаСкала, автор« ожественноїкомедії»

Дж. ді аоло. еатріченесепоетаувисьдоСвятоїТрійці. ві рокиДж. ді аоло. еатріченесепоетаувисьдоСвятоїТрійці. ві роки

51

попереджає: Не чита те Ра , бо гинете в бе кра ому морі того, що неможливо осягнути ро умом. Неха ого чита ть ли е ті нечисленні л ди, які до хліба ангельського схильні .Під «хлібом ангельським» дослідники творчості Данте домовилися

розумітитеологію(богослов’я),хоч,може,цейнедостеменнетлумачення.Хайтамщо,аледопересторогивидатногопоетаслідпоставитисяроз-важливо.Можливо,іноді,щобвиявитиповагудоавтора,вартонечитатитвір,длярозумінняякогобракуєзнаньідуховногодосвіду.ЗалишившиДантей еатріченанебесах, спустимосяназемлю,де

проблема їхніхсучасниківПаоло іФранчески,хоч іоспіванаувидат-номутворі,практичнонерозв’язана.Одинрядокнаписунабраміпеклаособливо бентежив Данте, як сьогодні тривожить нас і, сподіваємося,вас: Крі ь мене входять гиблі покоління .


Певне,найболючішоютемоюбудь-якогописьменникабудь-якоїдобиєйого«згиблепокоління».ЗашістсотроківпосмертіДантедосвідченаамериканськаписьменницяГертрудаСтайн,зустрівшивПарижімоло-догоземлякайколегуЕрнестаХемінгуея,заговорилапроте,щовінмаєперейнятисяпроблемамисвогопокоління.Раптомперейшовшизанглій-ськоїнафранцузьку,СтайнназваларовесниківХемінгуея«

»–«утраченим,згиблимпоколінням».Цевизначення,підхопленеХемінгуеєм, у ХХ ст. стало «крилатим». Однак варто зауважити, щописьменницяХХст. лишеповторилакрилатийвислів геніяСередньо-віччя.Італійськоювіннавітьзвучитьмайжетаксамо,якфранцузькою:« ».

Напевне,« ожественнукомедію»можнаназватимолодіжнимтвором.дже саме вюностіми найгостріше відчуваємо єдність зі своїм поко-

лінням.Тож і в цьому розумінніДанте був першимпоетом добиВід-родження, яка вважала себе молодістю Європи і приділяла неабиякуувагупроблемаммолоді.ПоколінняДантенеприймалолицемірствасвогочасу,заякоговисокі

духовнісановникиобернулисянамогутніхбанкірів.Щененаважуючиськинутиїмвобличчягнівніслова,якцезробиввидатнийпоетнаступ-ного поколінняФранческоПетрарка, італійськамолодькінцяХІІІ ст.замикаласявсобі,пориналавтотальнузневіру.Забувшилюбов ожу,молодііталійцівідкрилидлясебелюбовземну,алещеневстиглиякслідзрозумітийцьогопочуття.УявназустрічДантезПаолоіФранческоювпеклібагаточогонавчиласамогопоета,аленерозв’язалапроблемийого«згиблого»покоління.Культура й література високого Середньовіччя віднайшли й звели-

чилиособистість,жіночність,красу,алевтратилирозуміннясенсузем-ногобуття.Вихідзглухогокуталюдямтієїдобисудилосязнайтивідеївідродженнянадбаньантичноїкультури,орієнтованоїнаособистістьтаїїприродніпотреби.Наближавсячас,якиймининіназиваємоНовим.цеозначає,щолюдипоступовоставалисхожиминанас

52


1. Схарактеризуйте« ожественнукомедію»якціліснийтвір.2. Якщо« ожественнакомедія»–ціліснийхудожнійтвір,точомуавторнерадивчитатиоднузїїчастин(укажіть,якусамеікому)3. ЯкДантеуявлявпекло имкерувавсяпоет,розподіляючинеправеднідушізапекельнимиколами якбивирозмістилигрішниківуДанто-вомупеклі. Християнивважають ібліюСловом ожим(тобтословамиСамого ога,переданимичерезпророків).Якщопогодитисязтакимвизначенням,тоякпояснити,що огуСвоємуСловінезгадуєпрочистилище,алюдипроньогозаговорили омуідеячистилищавиникласамевЗахіднійЄвропіісамезадобивисокогоСередньовіччя5. Учому,заДанте,полягаєрізницяміждушами,якіперебуваютьупеклітачистилищі имвонивідрізнялисявземномужиттіічимрізнятьсяїхніперспективиувічності6. Заякігріхи,надумкуДанте,людистраждаютьупеклі Наведітьпри-кладигрішниківкожногоздев’ятикіл.ЯкуДантовій«ієрархіїзла»від-билисясуб’єктивніпоглядинагріх(йогоособистітасучасноїйомудоби)7. Як ви розумієте слова І.Франка про те, що Дантова « ожественнакомедія»–це пісня л бовна, яка ро рослася до ро міру ліади8. Яку роль у сумній історії Паоло і Франчески, за Данте, відігравлюбовнийроманіякийсаме Щоможнасказатинаосновіцьогоепізодупроставленнямитцядороманів9. ЯкічомуДантевизначивжанрсвогоголовноготвору10. Намалюйте«планУсесвіту»заДанте.Яккомпозиція« ожественноїкомедії» пов’язана із цим планом ому О.Пушкін називав «єдинийплан»«Пекла»геніальнимвитвором11. Щотакезвукопис омувінважливийдляДанте Відповідьоб рун-туйтенаприкладінаписунабраміпекла.12. Ðîáîòà â ïàðàõ.ПрокоментуйтепорадуДанте: Не чита те Ра , бо гинете в бе кра ому морі того, що неможливо осягнути ро умом. Неха ого чита ть ли е ті нечисленні л ди, які до хліба ангельського схильні . искористалисяособистовизцієїпоради Пояснітьсвоєрішення.

РОЗДІË 3 ГУМАНІЗМ І ГУМАНІСТИ


1. Назвіть основні культурні епохи між античністю таПросвітництвом.Укажітьїхніхпредставниківулітературі.2. ЩовизнаєтепроВ. експіра Заякоїдобитворивцеймитець3. Учомуполягає«шекспірівськепитання». ЯкітвориВ. експіравиможетеназвати Якізнихвипрочитали

5. Пригадайте,щотакесонет.Сонетиякихавторіввичиталинаурокахзарубіжноїлітератури Заякихчасівбулонаписаноцітвори6. Як ви розумієте поняття «вічний образ» Наведіть приклади такихобразів.

53

Ренесанс в Англії: здобутки і представники.«Шекспірівське питання»

нглійське письменство добиВідродження вважають наймолодшимз ренесансних літератур Заходу. Однакшвидко розвиваючись, молодалітератураневдовзіперевершиласвоїхпопередниць,особливожуцаринідраматургіїтатеатру.Найвищого розквіту англійська драма сягнула в другій половиніІст.Длявтіленняїїнасценічималозробилагрупадраматургів,попе-

редників експіра, яких за високу освіченість назвали «університет-ськимиумами»:ДжонЛілі,РобертГрін,ТомасКід,КрістоферМарлотаінші.ЩождоВіль а ек піра (15 1 1 ),якийуславивсянасам-передяквидатнийакторсвогочасу,ужевнаступногопоколіннявиниклопитання,назване«шекспірівським».Синрукавичника,вінненавчавсявуніверситетійнеотримавжод-

ного диплома, бо в юності обравшлях лицедійства. Його небагате наяскравіподіїжиття–цезвичайнабіографіяактора,якийвідданослуживтеатру.(Щоправда,саммитецьнайважливішимиподіямивважавдружбуйкохання).І це – «титан Відродження» Де ж політична пристрасть Данте

Де науковий пошукЛеонардо даВінчі Де виняткова освіченість най-ближчихпопередниківівидатнихсучасників ДегонінняйпоневірянняЗвісно, експіра не оминули життєві знегоди, але вони не були

«трагедіями глобального масштабу», що дали б привід назвати його«мученикомідеї».Однактрагедії експіра-письменника,якііншійоготвори, за глибиною змісту й вишуканістюформи перевершили освіту,філософію,наукутакультурукінця I–початку IІст.Певне, тому дехто з дослідників літературної спадщини експіра

невстоявпередспокусоюприписатиїї«шляхетнішим»авторам,як-отпровідному політику й філософу канцлеру Великої ританіїФренсісуекону, державному діячеві Едуарду де Веру та іншим аристократам.

Лишеньзачотиристароківлітературознавцівисунуликількадесятків«претендентів»натвори експіра.

Дж. Дж. алон. експірчитаєкоролевіЄлизаветіI. ер. пол. ст.

удинок-музейВ. експіра.Стретфорд на воні

Дж. Дж. алон. експірчитаєкоролевіЄлизаветіI. ер. пол. ст.

удинок-музейВ. експіра.Стретфорд на воні

54


Щоб спростувати «альтернативи» експіру й позитивно вирішити«шекспірівське питання», досить ознайомитися з парадоксами Відро-дженнятапростежитивіддзеркаленняцихпарадоксівутворахмитця.« експірівське питання» могло виникнути за будь-якої доби, крім

самогоВідродження.Ніколи–нідо,ніпісля–гуманізмнебувтакимабстрактним.Тобтоніколищелюдинанемоглатакпростоабстрагува-тисявідсоціальноговіншихлюдяхівсамійсобійпобачитизагально-людське.ПроцечудовосказавО. ілецький: Л де насамперед бачить у своїх персонажах експір, л де у всі рі номанітності характерів, у всьому протиріччі ро витку їх пристрасте мальовує він. Так обраотворче мистецтво Відродження у вичних фігурах мадонн і святих,

античних богів і богинь славило і підносило насамперед л дину, прекрасне л дське тіло, прекрасне у свої сукупності радосте і страждань л дське життя .

Погляньтенаобличчясучасників експіра,людей Iст.,якимиїхзрозумілийпоказалинамтогочасніхудожники.Іпортретпринцеси,іпор-трет простоїжінки в образі матері Ісуса (вона теж була простого роду),і,зрештою,автопортретмитцяє«дзеркалом»душі,анесоціальногостатусу.

експірбачивусвоїхсучасникахнасампередлюдей,таксамойвонисприймали«простогоактора»передусімякособистість.Можнасміливоприпустити, що експір був цікавим співрозмовником, міг не лишевразити слухача глибиною спостережень, а й уважно слухати іншого,вважаючи його судження про життя важливими. Саме так, у процесідружньогоспілкування,долучалисядокультуризадобиВідродження.НиніпроспілкуванняанглійськоїкоролевиЄлизаветиI,щоправила

зачасів експірайохочеобговорювалатеминаукиймистецтва,відомо

Рафаель.Мадоннавкріслі.

рр.

. ді Брон іно.ПортретІзабеллиМедічі.

рр.

. Тінторетто. втопортрет.Бл. р.

Рафаель.Мадоннавкріслі.

рр.

. ді Брон іно.ПортретІзабеллиМедічі.

рр.

. Тінторетто. втопортрет.Бл. р.

55

набагатобільше,ніжпророзмови«простоголицедія».Однакнамзали-шилисятвори,уякихмитецьчималорозповівпросвоюдобу,зокремайпролюдей,щоставилисяоднедоодногоякдоособистостей.Розгорнімооднузнайвідомішихусвітікнижок–трагедію а лет

прин Дан ький ,написану експірому1600–1601рр.Прем’єрацієїп’єси відбулася вЛондоні 1602 р.Дія твору розгортається в середньо-вічнійДанії(сюжетзапозиченозданськоїхронікиХІІст.),алеглядачівідразувпізналинасценісвоїхсучасників.Вонищенезнали,щозгодомДанськекоролівствосприйматиметьсянелишеяксимволВеликої ри-танії останніх років правління Єлизавети І, а й як символ будь-якоїкраїни,деставитимуть«Гамлета».Можнасперечатисяпроте,чинасправдііснувалилюди,якихзобразивекспір,алежодногосумнівуневикликаєточністьмистецькоговідтво-

ренняуп’єсісамеренесансноїатмосферидружньогоспілкування.СереднечисленнихтоваришіввишуканогоінтелектуалайаристократаГамлетамибачимостудентівіакторів.Усценівітаннязлицедіямипринцвиявляєнелишещируприязнь,айобізнаністьзїхнімсценічнимжиттям.

, давні дру яко –звертаєтьсявіндоодногозакторів.–Та борода ж у тебе вродила, відколи я тебе не бачив. о, приїхав с ди мене сміятися в бороду 1

осьзовсімюнийактор:такіхлопціроківчотирнадцяти-шістнадцятивиконувалижіночіролі,аджежінкамгративтеатрізадобиВідродження,яківантичнічаси,вважалосянепристойним: , це ви, панно Царице небесна Та ви на ціли акаблук до неба набли илися того часу, як ми востаннє бачились. Моліть Бога, щоб ва голос не деренчав, як олоти червінець, що ви ов ужитку Ласкаво просимо, панове, всіх .

Звісно, таких акторів і такого театру в середньовічній Данії, якунібито зображено в «Гамлеті», бути не могло. Відразу зауважмо, щоне варто сподіватися знайти тут історично достовірної інформації проСередньовіччя. Доба Відродження ще не знала історичної художньоїлітературивсучасномурозумінніцьогослова(воназ’явитьсявХІХст.).Під машкарою історії тоді виступала сучасність. Отже, в образі трид-цятирічного Гамлета, принца Данського, не важко впізнати молодогоанглійського аристократа межі I– IІ ст., людинушекспірівськогопокоління,такзванихєлизаветинців.Самезатихчасівпредставникивищоїкастимогливіддатиналежнеакторові,драматургу,поету,якийглибокойталановитоосмислювавпроблемисвоєїдоби.


Коли1558р. двадцятип’ятирічнаЄлизавета І зійшлана трон,полі-тики сприймали її лише як майбутню наречену когось із впливовихєвропейських монархів. Від того, з ким вона візьме шлюб, залежало,начиємубоцібуде нгліявзатяжнихвійнах.Однаккоролевавразилаі претендентів на свою руку, і палату лордів: вона воліла лишитися

1Тутідаліцитатизтрагедії«Гамлет,принцДанський»наведеновперекладіГ.Кочура.

56

безшлюбною.Єлизаветавирішиласамакеруватидержавою.Вонасталасимволом нглії – доти пересічної країни на периферії Європи. Від-тепер нгліяіїїкоролеванебудутьніначиємубоційгратимутьпершускрипкувєвропейськомуоркестрі НевдовзінавколоЄлизаветипочалагуртуватисязахопленаїїособистістюмолодь–«єлизаветинці».У1588р.іспанськийкорольвідрядивдоберегів нгліїсвійвійськовий

флот– «Непереможну армаду». І того-такироку її вщент розгромилимолоді адмірали-«єлизаветинці». Ця подія стала початком занепадуІспаніїтастрімкогозростання нглії.

При дворіЄлизавети заохочувалилюдей всебічно освічених.Навітьпредставникизнатнихродівнемоглисподіватисянаполітичнукар’єру,якщоневміливисловитисвогосвіторозуміннявчотирнадцятирядкахсонета.Типовудляанглійськоїпоезіїбудовусонета– три чотирьох і один двох рядків куплети – літературознавці назвали експірів-сько ,хочне експірзастосувавїївперше.Однаксамесонети експірастали універсальною формою висловлення погляду на світ. Створенів1592–1600рр.інадруковані1609р.,йоговіршізавершили«класичну»добунелишеанглійського,айсвітовогосонета.

Сонети експіралишеумовноможнарозподілитизадвомазагаль-нимитемами–дружбийкохання. итаючийоговіршішвидко,багатойпоспіль(чоговзагаліробитинеслід),нібийпочинаєшпростежуватицітематичнігрупи,ажтутдумкапоетавражаєнесподіванимвідкриттям.Інодіавторпорівнюєчипротиставляєдвітеми.Узбірцісонетів,узятійяк ціле, античне під рунтя шекспірівського світогляду відчуваєтьсянасампередуцентральнійсюжетнійантитезі:невтішномуеротичномукоханнюліричногогерояпротиставленолюбов-дружбу. нтичністьвва-жалаероснижчимступенемлюбовійставиланаднимлюбовблизькихродичів(сторге),любов-дружбу(філео)інайвищубезкорисливулюбов(агапе).Однакмисхибимо,шукаючивсонетах експірапослідовногосходженняліричногогероящаблямилюбові.Навідмінувідбагатьохпоетів античності,Середньовіччя,Відродження, II– IIІ ст., ек-спірнепереймавсяполітичнимичивиховнимизавданнями.Ізчасомвіннавітьпозбувсягуманізму–єдиногоупередження,якепов’язувалойогоізсучасністю.Роківутридцятьмитецьпізнавіспробувавосмис-литисвітілюдинутакими,якимивониєнасправді.Його знаменитий герой Гамлет говорить: ки довер ени витвір

л дина ляхетні думки Бе межні дібності Увесь вигляд, кожен рух викликає ахоплення. Учинки нагаду ть янгола Бога нагадує ро уміння Окраса Всесвіту В ірець усього сущого чого варта для мене ця істота, квінтесенція якої прах оловік не вабить мене та жінка також, бо ва их посмі ок я побачив, що ви саме це хотіли ска ати .Принцовідійтицьоговідкриттядопомігбатьківпривид. якіприводивідсторонитисявідгуманізму,«відкривши»людину,мавсам експір омуйоговеселікомедіїпочатку1590-хроківпоступилисямісцемсонетамітрагедіямДостеменноценевідомо.Однакзадопомогоювстановленихфахівцями

дат написання багатьох сонетів і трагедій митця можна простежитибодайосновніетапийогоідейно-творчоїеволюції,логікуйоговідкриття

57

глибинлюдськоїпсихіки.Відтакзахопливимконтекстомшекспірівськихсонетівєйоготрагедії.Першузних–«РомеоіДжульєтта»(1595)–вивжепрочиталиувосьмомукласі.


1. СхарактеризуйтеанглійськулітературудобиВідродження.2. Учомуполягаєосновнаособливістьренесансногогуманізму Щовиможетесказатипро«шекспірівськепитання»вконтекстідобиВідродження3. Як особливості світосприйняття доби Відродження віддзеркалилисяутворчості експіра. Стислосхарактеризуйтетрагедію«Гамлет».Заякихчасівідевідбува-єтьсядіяп’єси иможнаназвати«Гамлета»історичнимтвором ому Розкажітьпроголовногогероятрагедії.5. Ðîáîòà â ïàðàõ.Перечитайтесонет експіра№66(«Якличусмерть–дивитисянабридло »1),якийпоетнаписавпідчасроботинадтрагедією«РомеоіДжульєтта»,ідайтестислівідповідіназапитання.

y Якимпостаєсвітпередліричнимгероємсонета y Яктакесвітосприйняттявідображеновтрагедії y Учомувбачаєсенсжиттяліричнийгеройсонета y Якрозуміютьметусвогоіснуванняголовнігероїтрагедії y имаєнадіюліричнийгеройсонета Ізчим(зким)вінїїпов’язує y Учомуполягаєконфлікттрагедії«РомеоіДжульєтта»зоглядунаантичнерозуміннятрагедіїякперевіркилюдськихсподівань y ивитрималанадіяліричногогероя66-госонета експіраперевіркужиттям y ому експірназиває«повістьпроРомеоіДжульєтту»найсумнішоюусвіті

Різновиди любовіУжепершатрагедія експіра,посуті,уточнилавизначеннятраге-

ді ного жанрувконтекстіспробирозв’язанняпроблемиособистостіякгуманістичноїпроблемивмежаххристиянськоїкультури.


Утакомуконтекстіможемосхарактеризуватитра еді яктвірдра-матичногожанру,уякомупорушенонерозв’язніморальніпроблеми,щопризводятьдозагибеліперсонажів.

«РомеоіДжульєтта»–трагедіякохання,любові«першогоступеня»–еросу.З«Гамлетом»сходимонавищіщаблілюбові.Любов-сторге–доріднихіблизьких.РушійнасилаповедінкиГамлета–любовдовбитогобатькайбажанняпомститисязанього.Цесутоантичниймотивпомстисина забатькавантичномужсюжетномуповороті:помститисятребаматері,причетнійдозагибелічоловіка.

1Назву сонета подано за першим рядком перекладуД.Павличка, в оригі-налі–« , I ».

58

Однак любов-сторге не може стати основою всього життя людини.ПочуттядобатьканедаєГамлетовісилийрішучостідляпомсти,якувінвважаєсвоїмобов’язком. атькобувдляпринцаідеаломіякполітик,і як воїн, таким і залишився. Водночас невід’ємною частиною цьогообразубувдляньоговзірцевийшлюббатьків.Тепер ідеалрозсипався.ТакідеалдляГамлетастаєлишемотивом–мотивомпомсти.Принцсамотній,якщовважатийоготількисиномсвоїхбатьків,свого

родуйнароду.Самотнійуродині,самотнійуДанії,якуназиваєв’язницею.Проте Гамлет знає й іншу, крім любові-сторге, любов – любов-філео,тобтодружбу.Самевонапов’язуєтридцятирічногопринцазйогоровес-никами й з тими, хто молодший за нього. Як і Дантова «Комедія»,«Гамлет» – твір молодіжний, пройнятий відчуттям єдності покоління.ДобаВідродженнявідчуваєсебемолодістюЄвропи,добаЄлизаветиI–молодістю нглії. Обидві вони більше за будь-які інші переймаютьсяпроблемамимолоді.Творчість експіра–перехрестяцихепох,івцентрійого–«Гамлет».

З покоління «батьків» ніхто не гіднийні дружбиГамлета, ні йогоповаги.Середцихлюдей–тількидвоєпорядних,тайтіпомерли(батькоГамлетайблазеньЙорик).Такесвітовідчуттяєтиповимсамедлямоло-діжноїлітератури–усімкеруютьнепорядні«батьки»,давновжевтра-тившинацеправо.КлавдійненависнийГамлетовінелишеякубивцябатькаікоханець

матері,айяклюдина,якапозбавилайоготрону,порушилаприроднуспадкоємністьвлади,щомалаперейтивідмудрогокоролядойогообда-рованогосина.Дядькопозбавляєпринцайсвободи,недозволяючийому,захарактеромвічномустуденту,повернутисядоуніверситету.Клавдійнебезпідставвважає,щонаволі,закордоном,середдрузівГамлетматиме

Р. ауер.СкульптураГамлетазмеморіалу«Пам’ятникВ. експіру».

Стретфорд на воні. р.

. Делакруа.ГамлетіГораціонацвинтарі.

р.

Р. ауер.СкульптураГамлетазмеморіалу«Пам’ятникВ. експіру».

Стретфорд на воні. р.

. Делакруа.ГамлетіГораціонацвинтарі.

р.

59

більшеможливостейстатигіднимсвогобатькайнабратисядуховнихсил,щобжити,якйомуналежить. цеозначає–забратиуКлавдіявладу.Отже,оточенийворожістю«батьків»,Гамлетрадийкожніймолодій

людині,уякійбачитьнепростодруга,айприродногосоюзника.Зазвичайвіннепомиляється.Власне, діяп’єси від самого її початку– дружнєспілкування.МолодіофіцериМарцеллі ернардовзялисядовестистудентовіГораціо

існування привиду Гамлета-старшого. Не так тому, що дуже перейня-лисяполітичниминаслідкамийогопояви,якізсутонауковогоінтересу.Гораціо,звісно,невіритьвіснуванняпримар,ажпокинепереконуєтьсянавласніочі.Тайтодіщеостаточноневірить протетроєдрузівідутьдочетвертого,якоговсецестосуєтьсябезпосередньо,–доГамлета.Принц занурений у гіркі роздуми після огидної нещирої розмови

зкоролем,королевоюіпридворними.Вінщойновиголосивсвійпершиймонолог.Тепермибачимойоговзовсіміншомуколі,депануютьдружба,повага,тобтолюбов-філео.Цеєднанняоднодумців,союзінтелектів.ІхочунаступнійсценіГамлетякпринц і синсвогобатькаприголомшенийзвісткою привиду, він водночас залишається студентом, який у друж-ньомуколішукаєістину,обговорюючифілософськіпитання:

ораціо.Освітемій ужінамцідива амлет.Виїхпривітностріньте,якчужинців. агатовнебійназемлітакого,

Щонашійфілософіїйнеснилось.

Гораціо, цей «римлянин, хоча душею данець», «друг Данії» лишетієюмірою,якоюєдругомїїпринца,усюдисупроводжуєГамлета.Цимтрагедія експіра також нагадує «Комедію»Данте. Там – римлянинВергілій, тут – римлянин Горацій (Гораціо – італійськаформа латин-ського імені Горацій). Данте, перший поет Відродження, у супроводіВергіліяшукаєсуспільно-політичнийідеалдляновоїЄвропи. експір,останнійпоетВідродження,усупроводіГораціяшукаєприватнийідеалдляновогоєвропейця.Ідеал,якийдопоможевіднайтирівновагуякщонеізсучасністю,топринаймніізсамимсобою.СамеГораціоєдляГамлетатакимідеалом,іцейідеал–насправді«гораціанський»:

лаженнийтой,укогокровідумка Такогоскладу,той,хтонесопілка ВруціФортуни,щобнанеїграти, Щодолясхоче.Дайменілюдину, Щонебулабупристрастейрабом,– Носитимуїївосердісерця, Так,всерцісерця,яктебеношу.


1. КолийчомуГораціоговорить,щоєримлянином,«хочадушеюданець» Щоцеозначаєвтакомуконтексті2. Ідеаллюдини–цетойобраз,наякийвонахочебутисхожа. исправдіГамлетхочебутисхожимнаГораціо Якщоні,точомувінзахоплюєтьсясвоїмдругом Якщотак,тощойомузаважаєбутисхожимнаГораціо

60

3. ХтозмолодихдрузівГамлетахотівби«гратинаньому,якнасопілці» Якічомузмінилосяставленняпринцадоцихлюдей иненадтожор-стоковінзнимиповівся Стислооб рунтуйтесвоєвиправданнячизапе-реченняжорстокостіГамлетащодоколишніхдрузів.. Який гріх Данте вважав найтяжчим Як до цього гріха ставитьсяГамлет Якполітикапозначиласянаформуваннідумкимитцяілітера-турногогерояпроте,щоєнайгіршоговлюдині5. Небути«сопілкою»аніврукахдолі,аніврукахлюдей–одинзваж-ливих ідеалів індивідуального буттядобипізньогоВідродження.Своїм«інструментом»– душею– ренесансна людинапрагнула володіти вірту-озно й неподільно. Серед монархів I ст. вельми популярною булакнижка «Державець» італійського письменника, політика, засновниканауковоїполітологіїНікколоМакіавеллі(1469–1527).Уцьомупосібникудлядержавнихдіячівє,зокрема,такіслова: Державець повинен оволо-

діти своє ду е , опанувати її можливості, цноти, вади грати на собі самому, як на клапанах фле ти .ЯкбипортретМакіавелліроботиСантідіТітонебулопідписано,чимоглибвиприпустити,щонакартинізобра-женоГамлета Відповідьаргументуйте.6. Поди кутуй о Ðîáîòà â ïàðàõ. Дмитро Донцов, борець за незалеж-ністьУкраїни,політикпершоїполовиниХХст.,писавпроМакіавеллі,«великогопатріотауярмленоїірозшарпуваноїІталії»,так: бачив ого стату у Флоренції і упинився перед не мов укопани Ніби нічого над вича ного, але в цілі ого фігурі чоло, плечі ро іллята несамо-вита впертість думки, над яко вичувалося бе сили був сам час . и можна цю характеристику людини й політика I ст. віднести дошекспірівськогоГамлета Відповідьоб рунтуйте.

. ді Тіто.НікколоМакіавеллі. р.

61

7. Для чого Гамлетові данський трон Як ви гадаєте, яким він був бидержавцем8. ДлячогоданськийтронКлавдію Якимвін бувдержавцем Назвітьполітичнідосягненняйвадийогонетривалогоправління.9. Поди кутуй о Ãðóïîâà ðîáîòà. Який політичний лідер кориснішийдлякраїни:такий,якГамлет,читакий,якКлавдій може,такий,якПолоній ргументуйтесвоюдумку.10. В одній зі сцен останнього акту трагедії повсталий народ вимагаєвіддатитронЛаерту. ибувбиЛаертліпшимправителем,ніжзгаданівпопередньомузапитаннігерої Відповідьоб рунтуйте.

Чому «любов, що водить сонце й зорні стелі», не врятувала Гамлета?

гапе – безумовна, жертовна, дієва любов є найбільшою несподі-ванкоюп’єси«Гамлет»,оскількивиникненнятакогопочуттяабсолютнонеможливе в жанрі трагедії помсти, до якого сюжетно «прив’язано»шекспірівськийтвір.ЦейрізновидтрагедіїєжанромВідродженнясамев значенні відродження античності. дже християнство чітко об рун-товуєзаборонупомсти:тільки огуналежитьправомститисязалюдину,яку несправедливо образили інші люди. Однак саме мотив помсти ідеальнопасуєдозавданняпізньогоРенесансу–показатилюдинувусійповнотіїїпристрастей.


Психологіярозглядаємотив(мотивацію)якспонукудодії.Уцьомурозуміннімиможемоговоритийпромотививчинківлітературнихгероїв.Водночасулітературознавствітермін«мотив»маєширшезначення.

Ìîòèâ (від франц.motif – мелодія, наспів) – неподільна смисловаодиниця,зякоїскладаєтьсяфабула(сюжет):мотиввідданостівітчизні,жертовності, зради тощо.Мотиви рухають учинками персонажів, збу-джуютьїхніпереживанняйроздуми.До мотивів належать не лише історично зумовлені однакові ком-

поненти творів однієї доби (як, скажімо, ризиковані дії французькогографаРоландайруськогокнязяІгорязарадиособистоїслави),айтакі,подібністьяких зумовленапереживаннями, властивимилюдямрізнихепох (наприклад, бажанняпомститися за батькапритаманне і героямантичноїміфології,ігероюсередньовічноїхронікиГамлету).

експірвідкриваєновудобувлітературісаметим,щоставитьсядомотивуякдоматеріалу.Цеозначає,щонемотивведеписьменника,авінсамрозвиваєчигальмуєкожниймотивсюжетувідповіднодохарактерівперсонажів. Трагедії експіра, написані після «Гамлета», – «Отелло»(1604),«КорольЛір»(1605),«Макбет»(1606)–цесправжняенциклопедіяхарактерів,почуттів,пристрастей,якапосталана рунтінайпростіших,універсальнихмотивів:заздростійревнощів,зрадийлюбовітощо.Поставивши на перший план характер, а сюжет як перехрестя

мотивів–лишенадругий, експірдавлітературійтеатрунезнанудосі

62

свободу.Так,він«відродив»античнулюдинувусійсукупностіїїпри-страстей,алепішовдаліпростого«відродження»давньоїтрагедії.В античній трагедії, якапро всерозповідала,нічогонепоказуючи,

монолог був важливим елементом сюжетної композиції. Тим часомутеатрідобиВідродженнявсіподії,навітьжахливі,криваві,винесенона сцену. Унаслідок цього монолог поступово втрачає свою «розпо-відну»функціюірадшедоповнюєхарактеристикуперсонажів,аотже,неминучевідходитьнадругийплан.Ренесанснапублікабулапростоюі демократичною, а ренесансний театр – масовим, відкритим: людихотілиподивитисянаподії,побачити,якгероїперемагають,кохають,зраджують,мстяться.Вважаючи ключем до пристрасті не мотив, а характер, експір

відродивмонологувсіййогоцілісності.Відтакдо сьогоднімонологє одним з елементів композиції драми, яка поєднує два сюжети –зовнішніподіїтавнутрішнєпереживанняцихподійгероями.Власне,завдякинезбігуцихсюжетівсучаснадрамацікаваглядачамічитачам.Водночас така розбіжність вимагає від драматурга шекспірівськоїмайстерності.Учомужнасампередвиявляєтьсямайстерністькомпо иції«Гамлета»

По-перше,унаявностідвохмайженезалежниходинвідодногосюжетів–зовнішньогорозвиткуподій і внутрішньогорозвиткухарактеру голов-ного героя. По-друге, у значущому поєднанні елементів «першого» та«другого»сюжетів.

ВідмонологудомонологухарактерГамлетадедалібільшерозкрива-єтьсяглядачеві(читачеві).Упершегеройз’являєтьсянасценівнатовпіперсонажів,алемуситьпривернутидосебеувагуякоюсьщеледьвід-чутноюнезвичністюповедінки.Раптомусі зникають, іпринцзалиша-ється на самоті. Пригнічений спілкуванням з дядьком і матір’ю, вінвиголошуєсвійпершиймонолог: Коли б ця плоть моя, міцна анадто, Ро тала, никла, скапала росо .

С. Бродськи .Ілюстраціядотрагедії«Гамлет». ті рокиС. Бродськи .Ілюстраціядотрагедії«Гамлет». ті роки

63

Гамлетщенезнає,щоКлавдійпідступновбивйогобатька,аГертрудузасуджуєлише за те,щовонанадтошвидко забулачоловіка: Неста-лосте, твоє імення жінка Ли місяць Не стоптала черевиків,

о в них а тілом батьковим і ла .Гамлет не хоче жити, бо розчарувався в людях і любові. Об’єкти

любові-сторгезникли–батькомертвийфізично,аматинацьомуетапіпомерла для героя духовно.Любов-ерос до Офелії теж утратила сенс:через учинок Гертруди принц відчуває відразу до жінок, у яких незнайшовбажаноїсталості. любові-філеоГамлетузамало.Так народжується новий мотив, надалі втілений у діалогах, які

є сполучною ланкоюміжмонологами Гамлета й зовнішнім сюжетомтрагедії.Іосьцентральна,третя,діятрагедії,осердяякої–знаменитиймонолог

« утичинебути ».Основнімотивицьогомонологу(сказатиб,негативні)мизнаємощез66-госонета.

Оцеєдинеспонукаєзносить Усінещастядовгогожиття Інакше–хтожбистерпівглумчасу, Ярмогнобителів,пихузухвальців, Зневаженулюбов,судинеправі, Нахабствовлади,причіпкийзнущання, Щогіднийзазнаєвіднедостойних,– Хтобцетерпів,колиударкинджала Усекінчає ..

Усе,щоневартотерпітинацьомусвіті,Гамлет,однак,переживаєтаксамо,якіліричнийгерой66-госонета.Відрізняєтьсялишеодинмотив:спонукоюдожиттядляліричногогероясонетаєлюбов-філео,вірністьдругові,якогонеможна«лишитивсамотині»,адляГамлета– страх перед не наним чимось У ті не відані країні, відки е не вер-тався жоден подорожні .Однактієїмиті,колиГамлетцевідчуває,вінбачитьОфелію.Навіть

якбиішлосянепролітературнихгероїв,апрореальнихлюдей,тількиневіруючийназвавбитакузустріч«наприкінцівнутрішньогомонологу»випадковою. У «Гамлеті» її обумовленість безперечна, адже у творахекспіранемаєнічоговипадкового.Офелія–слухнянадочка. атьконаказавїйпоговоритизГамлетом,

абиразомзкоролемпідслухатирозмовуіз’ясуватипричинубожевілляпринца (яке насправді є вдаваним). екати на Гамлета Офелія малазкнижкоювруках(напевне,з іблієючиМолитвословом)та«побожнимвиглядом».

ибувГамлеттакоюлюдиною,якуможнаввестивоману«побожнимвиглядом» Усе,щомизнаємопронього,змушуєрішучезаперечитицейваріант.Отже,дивлячисьнапобожністьОфеліїочимаГамлета,можнастверджувати,щовонабулащирою. їмолитванаправдубулазверненадо ога, і молилася вона, мабуть, про те, нащо чекала: про зустрічізпринцом,проньогосамого,проте,абипрояснивсяйогодух,зміцнілайогодумка.Гамлетові,хочнасправдійнебожевільному,цебулодужепотрібно.Саметому,побачившиОфелію,принцперервавсвіймонолог

64

зверненням до неї. Якщо ж брати до уваги не композицію окремогомонологу,акомпозиціютрагедіїякєдностізовнішньогойвнутрішньогосюжетів,Гамлетлогічно(хочівсуперечлогіцісамогомонологу)завершивйого словами: Офеліє В свої молитві, німфо, Згада мої гріхи . ЩожзмусилогерояобратиОфеліюсвоєю«посередницею»врозв’язаннітакоїважливоїпроблеми,як« утичинебути»Дивлячисьнаренесанснихмадонн,мимоволізамислюєшся:дехудож-

никибачилитакихжінок,такихдівчат Невжетількивуяві Хочетьсявірити,що ренесансний ідеалжінки був із плоті й крові.ПринаймніГамлет,нависокійнотізавершуючисвіймонолог,уцевірить.Таксамохочетьсясподіватися,щоЛаертнебувнадтосуб’єктивним,стверджуючи,ніби Офелія з вершини часу кидає йому виклик своєю досконалістю:

.

ГамлетзавинивпередОфелією.Вінстривоживрозумдівчини,якийдосіперебувавугармоніїізсобоюісвітом.Зрештоюпринцвипадково(для себе, але не для трагедії в цілому) убив її батька. Так удаванебожевілляГамлетазловісновідгукнулосявдоліОфелії,спричинившиїїсправжнєбожевілляісмерть.


ПевноюміроювиправдатиГамлетапередОфелієюможелишете,щовін–єдинийусвоємучасі–спромігсяприйнятивикликїїдосконалості.Принаймні споглядання «Офелії-німфи» змінює ставлення Гамлета доматерііжінкияктакої.ОтщовінговоритьГертруді:

Рафаель.Мадонназіщигликом. рр.

М. ре ффенхаген.ЛаертіОфелія. р.

Рафаель.Мадонназіщигликом. рр.

М. ре ффенхаген.ЛаертіОфелія. р.

65

Почервонійже,сороме Якщовже Вповажнімвіцівибухаєпекло, Морозпалає,ідозрілийрозум Вволяєволюхтивогобажання, Тодічеснотаусерцяхюнацьких Яквіскрозтане.

Отже,принцзакликаєстарших(йомуцетимбільшеболить,щозвер-татисядоводитьсядовласноїматері)шануватисяідуматипромолодих,якіживуть поруч. Знову пригадаймо: то ж спокусить одне цих малих, що віру ть в Мене, то краще б такому було, коли б жорно мли-нове на и ому почепити і ого потопити в морські глибині .Гамлетговоритьпроте,щойогонайбільшеобразило.Вінприйшовдо

матерінеякслідчий,щовикривїїзлочин,інеяксуддя,якиймаєправона вирок. Він прийшов як син. Ідучи до Гертруди, принц промовляємонолог, у якому закликає власне серце «не втрачати своєї природи»,«невпускативсебедушуНерона»(римськогоімператора,якийпозбавивжиттявласнуматір).Іжінка,яка,узявшиучастьувбивствічоловіка,назавжди вбила любов-сторге в серці свого сина, утратила право налюбов-філео,такивідчулаузверненихдонеїсловахлюбов–любовнізащо,любов-агапе. дженіщо іншепростонемоглонавернути їїдокаяття: Мене ти мусив аглянути в ду у, я там бачу стільки чорних плям, ких не мити .

І от – розв’язка. Похмура, зловісна остання дія трагедії. експір,як завжди, вірний своїй славнозвісній іронії.Перша сцена розпочина-єтьсянацвинтарі,кудипіслядругоїсцени(ушекспірологіїїїназиваютькатастрофою)понесутьтілаголовнихдійовихосіб.Тут-такивідбуваєтьсяйостаточне«з’ясуваннястосунків»міжусімарізновидамилюбові.Ховають Офелію. Лаерт у відчаї кидається в могилу, куди щойно

опустили труну. За ним стрибає Гамлет. Зчиняється бійка – епізод,прийнятнийдлятрагедіїтількизадобиРенесансу,щовільнопоєднала«монастир»і«карнавал».

амлет. їлюбивя.Інехайз’єднають Любовсвоюбратівхочсороктисяч,– Моїйнедорівняють.Щотизробиш Длянеї .. Щотизробиш Ридатихочеш Пîстувати итись Себекартати инапитисьоцту икрокодилаз’їсти Ятакож Тискиглитиприйшовсюди Вмогилу Стрибати,щобпідбуритимене ивцемсебеховатизнеюхочеш

Іятакож

ЯкежпочуттяГамлетназиваєвсороктисячразівбільшимзабратнюлюбов-сторге Напевне,ценелюбов-ерос,якоюЛаертзПолоніємзаляку-валиОфелію.Ні,у«двобоїпочуттів»перемагаєагапе.КолишніхдрузівпоєднуєлюбовдоОфелії,щопостаєвтіленнямлюдськоїдосконалості.

66

Гамлетнарешті знайшов свій справжніймотив, те єдине, длячоговартожити,навітьколивженемаєтого,когонеможна«лишитивсамо-тині». Л бов, що водить сонце орні стелі Принцдужезмінивсявідпочаткутрагедії:тепервіноднаковоготовийідогідногожиття,ідогідноїсмерті.Судиласясмерть,судиласяйпомста,якатепер,колигеройпізнавлюбов,цікавитьйогонайменше.МотивпомстиЛаертазабатькайсеструприйшовнадопомогумотиву

помстиГамлета.Лаертзгарячапогоджуєтьсянапідлоту,запропоновануйомуКлавдієм.Протекорольдаремновважає,щовінтакийсамий,якРозенкранціГільденстерн:завіком–змолодих,азавдачею–зтих,щоназавждивтратилисором.ПаризькийстудентЛаерт,яківіттенберзькийстудентГамлет,маєщиру,широкудушу, і у вирішальнухвилинуцедаєтьсявзнаки.Обохдрузівбуловикористановдиявольськійгрі,але,помираючи,вонивибачилиодинодномувсівзаємніпровини.Смертьнезалишила«перепондляшлюбуправдивихдушісерць».

ерговийпідступКлавдіястаєостаннім.ФормальноГамлетнарештіпомстився.Злочинців,щовбилийогобатькайукралитрон,покарано.Та хіба він докладав для цього цілеспрямованих зусиль Хіба він нейшоввесьчасзовсімвіншомунапрямку,шляхомвласногоіндивідуаль-ногорозвитку,якийпростежуєтьсязайогомонологамиПоставшивцентріВсесвіту,ренесансналюдинамимохітьузяланасебе

величезнувідповідальність. Звихнувся час на . Мі талане кляти , о я то вивих му у направляти –скаржитьсянадолюпринцГамлет

наприкінціпершоїдії.«Точижвдалосяйомувиконатисвійобов’язок,направити вивих »–хочеться запитати уфіналі трагедії. Тимпаче,щоєвкого,адженепростоприбратимертвітілаприйшовФортинбрас.втім,когосьіпростоприбрати,Гамлетаж«піднятинадусіма».Защопринцовітакачесть Зате,щотакипомстився Тоцечужинцеві

Фортинбрасубайдуже.Вочевидь,вособіФортинбрасамимаємопершогошанувальникадовершеногообразуГамлета–ренесансноїлюдини,щосамасебестворила.

укаючи«шекспірівськихвисновків»,щеразповернімосядо«шекспі-рівськогопитання».Воновиниклосаметому,щочитачінемоглиуявитилюдинузбіографією«простогоактора» експіранамісціаристократайдержавцяГамлета.Утімпоставимозапитанняпарадоксально(устиліРенесансу):ачому,

власне, експірмавбути«намісціГамлета» Рольмитця–церольПер-шогоактора.Йогодоля–виявлятисправжнімотивисправжньоїлюд-ськоїпристрастічерез«вигадку».Йогоробота–це«виставаувиставі».Справді, якщожиття– театр, то театр – «вистава у виставі».При-

гадаймо,проте,сюжеттрагедії:хібажне«виставаувиставі»,зрештою,розставилавсенасвоїмісця


1. иможна експіраназватигуманістом Якщоні,точому Якщотак,точипройшовйогогуманізмпевнуеволюцію Відповідьдоведітьнапри-кладахпорівняннятрагедій«Гамлет»та«РомеоіДжульєтта».

67

2. Поди кутуй о ІнодісловаГамлетапролюдинуяк«довершенийвитвір»(другасценадругоїдії) сприймаютьсяяк«гуманістичнийгімнлюдині».Доведітьабоспростуйтетакетлумаченняцихслів.3. Дайте визначення жанру трагедії. Як це визначення віддзеркалюєпроблеми експіровоїдоби. Схарактеризуйте композицію трагедії експіра «Гамлет» як компо-зицію двох сюжетів: зовнішнього та внутрішнього. Яку композиційнурольутрагедіївідіграютьмонологи5. Щотакемотив Якийтрадиційниймотивпокладеновосновусюжету«Гамлета»іякайогорольуційтрагедії6. Стислосхарактеризуйтевсіхперсонажівтрагедії«Гамлет».Спробуйтезнайтипозитивнірисивперсонажів,яківідігралинегативнурольудоліпринца,інегативні–утих,щопозитивновплинулинайогожиття.7. и можна стверджувати (на матеріалі вашої відповіді на попереднєзапитання),щоГамлетсуб’єктивноставитьсядооточуючих иможливе,навашудумку,абсолютнооб’єктивнеставленнядолюдей итребавихо-вувативсобітакеставлення Якщотак,тоякйогоможнарозвинути8. Уявімо,що трагедія «Гамлет» не збереглася в повному обсязі і мизнаємотількимонологи головного героятапорядок їхрозташування.и можливо за самими лише монологами принца зрозуміти йогохарактер СпробуйтесхарактеризуватиГамлетавиключнонаматеріалійогомонологів.9. иможнасказати,щоГамлетєтиповимпредставникоммолодінелишедоби експіра, а й нашого часу иможете ви уявити Гамлета своїмсучасником,уколісвоїхдрузів себе–йогодругомчиподругою Від-повідьаргументуйте.

Запитання і завдання для компетентних читачів

1. омуантичністьназиваютьколискоюєвропейськоїкультури2. андру о Інтернето .Яквирозумієтедумку орисаТена: ое ія сліпого омера, що пережила кілька тисячоліть, і творчість ого наступ-ників на Україні таких же сліпих коб арів і лірників явища одного історичного ряду, не важа чи на вс рі ниц в місті, стилі і характері цих виявів творчого духу рі них епох і народів .Щоукраїнськийпере-кладачназиває«явищамиодногоісторичногоряду» РозгорнутувідповідьнацізапитанняпроілюструйтематеріаламизІнтернету.3. Поди кутуй о ІсторикилітературидосісперечаютьсящодоналежностітворчостіДантедосередньовічноїчидоренесансноїкультури.Підготуйтеаргументитапроведітьдискусіющодоцієїнауковоїпроблеми.. Ãðóïîâà ðîáîòà. Літературознавці, які ретельно вивчили всі тричастини « ожественної комедії», часто доходять висновку, що основнаїї тема – любов. Якщо ви з ними згодні, об’єднайтеся з однодумцямий спробуйте колективно відтворити аргументи таких дослідників, некористуючисьдодатковимиджерелами(зокрема,Інтернетом).5. андру о Інтернето .Якщовинеувійшлидогрупиоднокласників,щопрацюваланадпопереднімзавданням,знайдітьвІнтернетіаргументитих авторів, які не згодні з визначенням основної теми « ожественноїкомедії»яклюбовної,танаведітьїхукласі.(Прицьомупам’ятайтепротолерантність,аджевключовихпитанняхсвітоглядукоженмаєправонасвійпогляді«свійсвіт»).

68

6. Що саме «відроджувала» доба Відродження и можна в культуріщосьвідродити ВідповідьаргументуйтеприкладамизчасівРенесансутаіншихкультурно-історичнихперіодів.7. Поди кутуй о Ðîáîòà â ïàðàõ.Якщо випереконані,що саме акторВільям експірбувавторомприписуванихйомутворів,тознайдітьсередоднокласниківлюдину,яканезгодназтакимпоглядомізякоювамбудеприємно обговорити цю тему.Підготувавшись до дискусії, проведіть їївкласі.8. Òâîð÷èé ïðîåêò. Ãðóïîâà ðîáîòà.Заілюстративнимматеріаломпершоїчастинипідручникастворітьвіртуальнугалерею« Вічніобрази світовоїлітератури в образотворчому мистецтві». Підготуйте план екскурсії.Складіть текст для екскурсовода. Потрібну інформацію про картиниіскульптури(відомостіпроавторів,частаісторіястворення,коментарімистецтвознавцівтощо)знайдітьвІнтернеті.

Ô.Å. ×åð÷. Ніагарський водоспад

з американського боку. 1867 ð.

ПРОЗА І ПОЕЗІЯ

ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ

XIX ст.

×ÀÑÒÈÍÀ ÄÐÓÃÀ

І. Левітан. Сутінки. Місяць.

1899 ð.

І. Капралова. Гофман «Крихітка Цахес».

1998 ð.

Î. Ðîäåí. Думка. 1886 ð.

Ï. Áîêëåâñüêèé. Губернський олімп

(чиновники губернського міста NN). 1866 ð.

69

Ô.Å. ×åð÷.Ніагарський водоспад

з американського боку. 1867 ð.

ПРОЗА І ПОЕЗІЯ

ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ

XIX ст.

×ÀÑÒÈÍÀ ÄÐÓÃÀ

І. Левітан.Сутінки. Місяць.

1899 ð.

І. Капралова.Гофман «Крихітка Цахес».

1998 ð.

Î. Ðîäåí. Думка. 1886 ð.

Ï. Áîêëåâñüêèé. Губернський олімп

(чиновники губернського міста NN). 1866 ð.

70

РОЗДІË 1«СВІТ СТАЄ СНОМ, А СОН СТАЄ ДІЙСНІСТЮ»: ЧИ СКІНЧИЛАСЯ ДОБА РОМАНТИЗМУ?


1. ЯкестоліттяувійшлодовсесвітньоїісторіїякдобаПросвітництва Якіполітичні події 1776–1789 та 1799 рр. справили вирішальний вплив наподальшийрозвитоклюдства2. Якілітературнітахудожністилііснувалив ІІ– ІІІст.3. Схарактеризуйтеромантизмякхудожнійнапрямулітературітамисте-цтвікінцяХ ІІІ–першоїполовиниХІХст.

«Ми всі от-от Наполеони…»Механізми подібності

Середньовічнийтеоцентризм(уцентрі– ог,грецькою–Тео )усві-домостізахіднихєвропейцівпоступовозмінювавсянаантропоцентризм(уцентрі–людина,грецькою–а о о ).Самоутвердженняренесансноїособистостіпризвелодо«війнивсіхпротивсіх» івикликалобароковуреакцію:«Схаменися,людино Хто ти є Щоти знаєш Твоєжиття–простосон,сповненийхимеріпарадоксів».Утвердженнякласицистичноїгероїчноїособистості,розумуйпорядку

логічно привело до «я-держави» Людовіка I і викликало реакціюрококо.СтильЛюдовіка –пародіянастильЛюдовіка I ,іронічнеставленнябуквальнодовсього,якепереходитьувідвертийцинізм.Романтизм у світовій культурі також виник за «принципом маят-

ника»,якідейно-художняреакціянареальнірезультативтіленняпро-світницькихідейусоціально-історичнупрактику.ПригадаймоВеликуфранцузькуреволюцію,здійсненупідпросвітниць-

кимигасламисвободи,рівностійбратерства,таімператораНаполеонаонапарта.ПровінціалзостроваКорсика,«маленькийлейтенант»,якомукривава революція відкрила шлях нагору, став таким самим узурпа-торомідейПросвітництва,якЛюдовік I –ідейкласицизму.Полум’янаполеонівськихвійнкінця ІІІ–початкуХІХст.охопиловсюЄвропувідІспаніїдоРосії.

Наполеона, ровесника перших романтиків, можна було б назватинайвизначнішим романтичним «автором», уявивши, що Європа – ценайбільшийромантичний«текст».Звісно,молодимфілософам,поетам,художникамікомпозиторамбулонебайдуже,щоодинізпредставниківїхньогопоколінняотримавреальнуможливістьперетворитисвіт.Однаквважатизвичайнимичорниламикров,якоюНаполеон«писавсвійтекст»,вонинепогоджувалися.Перетвореннясвітуціноюмасовогознищеннялюдей видавалося романтикам ажніякне однозначним.Томунеодно-значнимєйромантичнийгерой.

71

лизько чотирьох десятиліть після Великої французької революціївЄвропій мериціпанувалоромантичнесприйняттядійсностіякнеста-більного, скороминущого світунеймовірних і водночас трагічнихмож-ливостей.Малокомузтогочаснихмитціввдалосяпіднятисянадроман-тизмом,якцевдалосяГете,якийсамеписавдругучастину«Фауста»,чиПушкіну,якийзасудивромантичногогероявромані«ЄвгенійОнєгін»,іронічновідтворившисвітоглядлюдинисвоєїдоби:

Мивсі–от-отНаполеониТвариндвоногихміліониЗнаряддялишдлянасодне,щирепочуття–смішне.

(Переклад М. Рильського)

протепоетговорить«ми».Цеозначає,щопіднятисянадсвоєюдобоюможна,алеїїмрії,їїкумиривимагатимутьсвідомогоставленнядосебеабо впливатимуть на підсвідомість. Тож Пушкін пише вірш «Герой»,уякомуНаполеонвідвідуєсвоїхсолдатівучумномушпиталі.Поетхочепозбавитигерояромантизмудемонічноїбайдужостідолюдини: Оставь геро сердце то же Он будет бе него Тиран .

Відсамогопочаткуромантизмупросвітницькийкультрозумупосту-пився місцем культу почуття. На зміну людині ІІ– ІІІ ст., якаспочаткумислить,авжепотіміснує,прийшланова–романтична–осо-бистість,щовсімсерцемвіддаєтьсябуттю,поринаєупристрасті.


Походження слова«романтизм» залишилося так самонез’ясованим,якіпоходженняслова«роман».Можливо,першепоходитьвіддругого.Річ у тім, що одним з передромантичних літературних явищ другоїполовини IIІ ст. вважають так званий романжахів, або готичнийроман.(Епітет«готичний»відсилавчитодоназвивідповідногоархітек-турногостилю,читодослова«готи»,тобто«варвари»,–варварський,

. . ро.Наполеон онапартна ркольськомумості. рр.

К.Д. Фрідріх.Західсонця.

рр.

. ва овськи .Дев’ятийвал.

р.

. . ро.Наполеон онапартна ркольськомумості. рр.

К.Д. Фрідріх.Західсонця.

рр.

. ва овськи .Дев’ятийвал.

р.

72

неправильний,написанийнезаправилами).Оскількиготичніроманибулинадзвичайнопопулярні,тойтвориновогопоколіннямитцівчитачісприймалияксхожінаних,аотже–романтичні.ПротиставившисебеПросвітництвуйкласицизму,досить своєрідно

сприймаючи Відродження й античність, романтики натомість обож-нювалимайстрівпізньогоВідродженнятабароко(насамперед експіраіКальдерона).Вониперейнялиіронічнеставленнядореальностіврококо,водночаснезасвоївшийоголегкостітапримхливості.Однакнайбільшимвідкриттям романтиків в історії культури було Середньовіччя, якемайже всі їхні попередники вважали«темними віками», безпліднимийнецікавимизпоглядуісторіїкультури.Романтики просто не вірять в існування «темних» або «світлих»

століть.Вонипереконані,щозабудь-якихчасівіснують«темні»люди(більшість,«маса»)ілюди«світлі»,яківтемрявібуттябачатьснипродалекийідеал.Зрозуміло,щобароковатеза«життяєсон»–улюбленаідеяулюбленоїепохиромантиків,алеромантикисприймаютьїїпарадок-сально. Світ стає сном, а сон стає ді сніст ,–заявляєнімецькийпоетіроманістНоваліс(1772–1801).Головномугероюйогонезавершеногороману«ГенріхфонОфтердінген»насниласяблакитнаквітканебаченоїкраси,заякоювінвідтодіневимовнотужить.Ігеройвирушаєвпохідзасвоїмідеалом

Однакневартодумати,щонапочаткуХІХст.романтикоммігстатилишетой,хтовюності«прокинувсяізквіткоювруках»,тобтоудвад-цятьроків(атойраніше)написавголовнийтвірсвогожиття.Задобиромантизмутакетраплялосяажнадточасто,сказатиб,зазвичай.Протебулийвинятки.Проодинзнихмипоговоримовнаступномупідрозділі.Звісно, романтизм по-різному розвивався в різних країнах Європи

й мерики.Далінаприкладітворчостітакихписьменників,якГофман,Гоголь,Тютчев,Фет,Вітменмизможемодослідити,якоюміроюмитці-романтикизалежаливідреалійсвогочасутакультурнихособливостейкраїн,уякихжили.


1. ЯкполітичніподіїкінцяХ ІІІ–початкуХІХст.вплинулинарозвитоклітературитамистецтва2. РозчаруванняврезультатахПросвітництвавЄвропіпривелодовиник-нення романтичної філософії, мистецтва, літератури. Наведіть дві-триголовні,навашпогляд,ідеїромантиків,якимивониспростовувалиідеїпросвітителів.3. Схарактеризуйте особливості романтичного світогляду. Доповніть від-повідьаналізомкартин,репродукціїякихуміщенонас.71.


y ЯкітворинімецькогописьменникаЕ.Т. .Гофманавичитали,знаєтезаекранізаціямичитеатральнимивиставами Якевраженнясправилинавасцітвори Доякогожанрувониналежать

73

Ернст Теодор Амадей Гофман: свій серед чужих, чужий серед своїх

Ерн т Теодор А адей оф ан (177 1822)змалечкутакзахоплювавсямузикою видатного австрійського композитора Моцарта, що змінивсвоєтретєім’я,Вільгельм,наоднезйогоімен.СамГофманнародивсявсім’їпрусськогоадвокатанаберегах алтики,уКенігсберзі (СхіднаПруссія,нині–російськемістоКалінінград).КолиЕрнстбувстудентомюридичного факультету Кенігсберзького університету (1792–1795), нафілософськомуфакультетіцьогозакладупрацюваввидатниймислительІммануїлКант.ОднакГофманфілософієюнезахоплювався(як,доречі,ісвоїммайбутнімфахом–правознавством).Він,яквивжезнаєте,бувзакоханийумузику.

У1798р.обдарованиймузикант,художникіписьменник(автордвохроманів, які згодом загубилися) вирушив шукати роботу до ерліна,аневдовзіякдрібнийурядовецьвиїхавдоПольщі,щойнорозділеноїміжПруссією, встрієютаРосією.ТамнаГофманачекавуспіх.Увільнийвідслужбичасвіннаписавкомічнуоперутамесудляскрипкийоргана.У1802р.митецьодруживсязпольськоюпанянкоюМихалиноюРорер-Тшцинською,якасталайомувірноюподругоюіопороювжитті.Тогожтакироку,враженийщойнооприлюдненоюдрамою иллера

«Мессінськанаречена»,Гофманнаписавстаттюпророльхорувцьомутворі.У1803р.дописбулоопубліковановберлінськомучасописі«Віль-нодумець»,алепубліканезвернулананьогоособливоїуваги.Наступ-ного року у Варшавському театрі відбулася прем’єра опери Гофмана«Веселімузики»,а1805р.митецьставкапельмейстером(диригентом)

втопортретЕ.Т. .Гофмана.

Äî р.

ТеатрЕ.Т. .Гофманатапам’ятникписьменнику.Бамберг

втопортретЕ.Т. .Гофмана.

Äî р.

ТеатрЕ.Т. .Гофманатапам’ятникписьменнику.Бамберг

74

і художником-декоратором Варшавської музичної академії. Хтозна,чи не вдовольнився б обдарований німець служінням театру, музиційживопису і чи став би він видатнимписьменником, якбине вторг-ненняна територіюПольщі наполеонівської армії наприкінці 1806 р.Унаслідокцієїподії,як івсіпрусськіпіддані,Гофманопинивсяпозазакономібезроботи.У1807р.в ерлініГофманпознайомивсязужевизнанимписьмен-

ником-романтиком дельбертом аміссо і сподівався якось прожити«натворчиххлібах».Однакунестабільнийчаснаполеонівськихвійнбуловажкощосьпланувати.Дотогожумитцятяжкозахворіладружинайпомерлаєдинадонька.У1808р.Гофманузапропонувалипосадукапельмейстераірежисера

бамберзького театру (Південна Німеччина). Переїхавши до амберга,вінставмузичнимоглядачем«Загальноїмузичноїгазети»,щовиходилавЛейпцигу.Поступовожурналіст-початківецьпереходитьвідстатейдооповіданьнамузичнітеми.Відтакновела«КавалерГлюк»,опублікована1809р.,сталадебютомГофмана-письменника.Натойчасйомубуловжетридцятьтрироки.Перша збірка гофманівськихновел «Фантазії вманеріКалло» (час-

тинаперша)побачиласвітажу1814р.,колипісляпоразкиНаполеонаситуація в Пруссії стабілізувалася і письменник переїхав до ерліна.Саме там минули наступні роки «подвійного» життя поважного уря-довця,судовогорадникаміністерстваюстиціїіводночаснасмішкуватогогенія,другаталановитихдиваків,ворогаобивателівібюрократів.Отже,переднаминетиповийвипадокдобиромантизму.Немрійливий

юнак,адорослийчоловік,битийжиттям,«бавитьсяказками».Напозір«свій» серед прусських бюрократів, але внутрішньо глибоко відсторо-ненийвіднихГофман,посуті,бувчужимісереднімецькихромантиків.Набатьківщинідалекоговідфілософії,пошуківСвітовогоДухуйроман-тичних зітханьмитця тривалий час не визнавали.Німецькакритикане вважала його іронічні «казки» вартими уваги. Творчістю Гофманабільше захоплювалися уФранції, а також уРосії йУкраїні, де йогонаслідувавнавітьвеликийГоголь.ВпливовийросійськийкритикВісса-ріон єлінськийзазначав,щоутворахГофмана л дина буває часто жертво власної уяви, ігра ко власних примар, мучеником нещасливої вдачі, нещасливо нала тованого мо ку , і саме в цьому вбачав їхнюактуальність.ТайсамГофманнадававсловам«романтизм»,«романтичне»по-но-

вомуширокого значення.Книжку«Фантазії вманеріКалло» він роз-почавнарисом,уякомуназвавсвоїмучителемумистецтвіфранцузькогографікаіграверапершоїполовини IIст. акаКалло.Цейхудожник,що в доволі своєрідній манері відобразив трагізм доби релігійнихвійн, зацікавив письменника вмінням надавати повсякденності від-тінкунезвичайного.НаприкінцінарисуГофманпише: якщо поету або літератору явища буденного життя поста ть ніби в атмосфері романтичного примарного царства ого ду і, якщо він ображує їх ніби в чужо емних кост мах, обгорнутими цим примарним ся вом, хіба

75

не можна ому прина мні послатися на старого ма стра і ска ати прац в манері Калло .У 1815 р. Гофман оприлюднив перший том роману «Еліксири дия-

вола», у якому, за словами Гейне, «зосереджено все найстрашнішейнайжахливіше,щотількиможепридуматилюдськийрозум».Тавженаступногорокуавторроманужахівстворивдобруріздвянуказку«Лус-кунчикімишачийкороль»,щонаприкінціХІХст.здобуласвітовуславузавдякибалетуПетра айковського.Навесні1818р.Гофмантяжкозанедужавіледьнепомер.Тодіідосі

успішна кар’єра, і нещодавнє романтичне кохання позашлюбом, якемужньопробачилавідданадружина,посталипереднимуновомусвітлі.З’ясувалося,щонамежіжиттяісмертівсі«абсолютні»цінностістаютьвідносними й навіть на чисті е, на потаємні е кохання у вичаному житті набуває смі них форм, либонь, чере те, що природа в усі л дські вчинки вкладає глибоку іроні .Утакомуіронічномудусімитецьнаписав повість-казку «КрихіткаЦахес на прізвиськоЦинобер», заду-манупідчасхвороби.Одужавши,ГофманузявсобікотайназвавйогоМуром.Цейфактнебувбивартийзгадки,якбивжеутравні1818р.письменник не розпочав роботу над одним з найзнаменитіших роман-тичнихтворів« иттєвафілософіякотаМура»(1821).Ужовтні 1819 р. Гофманапризначиличленом слідчої комісії, ство-

реної за наказом прусського короля нібито для викриття зрадниківдержавипідчасвійнизНаполеоном,анасправді–дляпереслідуванняінакодумців. Як член комісії письменник став на захист обвинувачу-ваних(здебільшогостудентів),післячогополіціяпочалапереслідуватийогосамого.ЩеоднимприводомсталановаповістьГофмана«Володарбліх»,девзловісномуобразінаклепникаКнарпантіможнабуловпізнатиреальногошефаполіціїфонКампца.Процедізналисящедопублікаціїтвору, тож за наказом уряду рукопис було конфісковано. І попри всетяжко хворий, паралізований, зламаний фізично, але не моральноГофмандиктуєзакінчення«Володарябліх»,атакожсвійостаннійтвір«Кутовевікно».25червня1822р.письменниканестало.

. Калло. Дватеатральнихперсонажі. р.

Сценазвистави«Лускунчик».Театр Київ модерн балет . р.

. Калло. Дватеатральнихперсонажі. р.

Сценазвистави«Лускунчик».Театр Київ модерн балет . р.

76

Давно немає на світі шефа поліції фон Кампца та «великих про-світителів», яких Гофман вивів в образі псевдовченогоМоша Терпіна.омужтодіідейніохоронцівсіхтоталітарнихрежимів,аждогітлерів-ськоговключно,забороняличизамовчували«казки»Гофмана,особливож Крихітку ахе а на прізви ько инобер (1819) ому ім’я герояцьоготворусталопрозивним

втор «Крихітки Цахеса » насміхається з усіх своїх персонажів.Проте зауважмо: він зовсім по-різному сміється, скажімо, з утіленняабсолютного злаЦахеса, «просвітителя»Моша Терпіна та закоханогоромантика альтазара. І якщо, читаючи повість-казку Гофмана, витежсміялися,то,вочевидь,ценебулооднакововпродовжусьоготвору.Усмішказприводу альтазаровихочікуваньвідпрекрасної,алепросто-душноїКандиди1,напевне,небулазлою,азагибельунічномугорщикуЦахеса навряд чи викликала співчуття, і сміх із цього приводу бувзовсіміншим.

Ле б медику, і ви могли допустити, щоб умерла така л дина Ска-жіть, як це ви ло, як це могло статися, де тут причина, чого вмер мі чудови міністр

Ле б медик дуже пильно оглянув малого, старанно помацав місця, де колись бився пульс, погладив ого по голові, відка лявся почав

На ласкаві и пане Коли б я адовольнявся тільки поверховим спо-стереженням, то міг би ска ати, що міністр умер чере цілковити брак дихання. До цього браку дихання спричинилася неможливість дихати, а до цієї неможливості спричинилася нову ж таки стихія гумору, у яку міністр упірнув. міг би ска ати, що міністр таким чином умер гумо-ристично смерт , але я далеки від такої поверховості, далеки від прагнення ясовувати нікчемними фі ичними принципами все те, що природно та непохитно ба ується тільки на психічному рунті 2.УцьомуепізодіГофманглузуєнелишезЦахеса,айзгоре-лікарів,

якірозводятьпсевдонауковітеревені,колинічимнеможутьзарадитихворому.Утім«лекція»князівського лейб-медика–не просто беззміс-товнабалаканина.ТутГофманвдаєтьсядогрислів:первіснезначеннялатинськогослова –волога,рідина,авжепохідневіднього–різ-новидсміху,такийсміх,щонібирозтікаєтьсяпоповерхні,охоплюючивеликукількістьлюдей,яккумедних,такітих,щосміються.


Власне у ор–цетакийрізновидвідображеннясмішноговжиттєвихявищахілюдськиххарактерах,колипросерйознеговоритьсяздобро-душноюусмішкою,анезначнівадизагаломдобрихлюдейвисміюютьсядоброзичливо.

1Цягероїнямаєтесамеім’я,щойголовнийгеройповістівидатногофран-цузькогопросвітителяВольтера–простодушнийКандид.

2Тутідаліцитатизтвору«КрихіткаЦахеснапрізвиськоЦинобер»наведеновперекладіС.Сакидона.

77

Отже,сміючисьгумористичнимсміхом,минасміхаємосязокремайізсебе. Об’єктом гумористичного висміювання зазвичай є недоліки, якіавтор вважає загальнолюдськими, адже,на думкуГофмана, природа в усі л дські вчинки вкладає глибоку іроні .Іроні –одинзнайпоширенішихвидіввикористанняслівуперенос-

номузначенні,заякоговисловлюваннянабуваєвконтекстіпротилеж-ногозмісту.ЦеулюбленийхудожнійзасібГофмана.Іронічнийпоглядналюдськівчинкиписьменниквисловлюєзприводу

юнацького ідеалізму романтика альтазара, у якому почасти бачитьсамогосебе,принаймні–своюромантичнумолодість.

отколийдетьсяпроперсонажів,якихГофманневважає«своїми»,виникаєіншийвидсміху–сатиричний.

Ñàòèðà–видкомічного,щогостровисміюєнегативніявища.Об’єктомсатиричного висміювання зазвичай є людські вади, які автор вважає«тимчасовими»,такими,щоможутьімаютьбутивикоренені,йажніякнепов’язуєзвласноювдачею.


Романтизм юності, романтизм, властивий таланту, Гофман вважаєвічнимпопри«глибокуіронію»життя,самоїприроди–іронію,наякуромантикмимохітьнатрапляєнавітьу«найчистіших,найпотаємніших»куточках власної душі. Це, сказати б, об’єктивна реальність, з якоюзмушена(аленехоче)рахуватисяобдарованалюдина.Якпереконанийромантик, Гофман вважає,що пристрасть, захоплення,щирі почуття,тяжіннядопізнаннясвіту,чистесумління,незатьмаренаінтуїція,тобтовсете,щовінназиваєсловом«ентузіазм»,існуютьвічно,алевластивіпереважноюномувіку. ністьлюдини іюністьнації–благословенній «обрані» самим огом, як юний «обраний народ» іблії. На жаль,ентузіазм втрачається з плином років (у людини) і віків (у націй).Попіл історії (як індивідуальної, так і всесвітньої) – сіра маса люд-ства, філістери. У німецькій мові слово «філістер» має саме біблійнепоходження.ЦимсловомуСвятомуПисьмі,перекладеномунапочаткуРеформаціїМартіномЛютером, названо народ, який за часів СтарогоЗаповітумавужедавнюісторіюічисельнонабагатопереважавмолодий,обраний огом народ (у слов’янському перекладі – філістимляни).Отже, до самовпевнених бюргерів-«просвітителів», до самовдоволених,обмеженихміщан-«філістерів»Гофманбезжальнийіпророкуєїмдолюбіблійних філістимлян, побитихщелепою віслюка (промовиста детальзп’ятнадцятоїглавиКнигиСуддів).Гофман,якііншіромантики,доситьчастозвертавсядообразів іблії.

іблійний символ побиття філістимлян ослячою щелепою Гофманвикористовує для гостросатиричної характеристики «сірої маси» своїхсучасників, а також для заохочення молодих, яскравих героїв-ентузі-астівстатиновимиСамсонами.ІдетьсяпроСамсона,суддюізраїльського,який,відчувшибожественненатхнення,знищивтисячуфілістимлянзадопомогоющелепивіслюка.

78


Гофманівська сатира, що є такою собі «щелепою віслюка», має наозброєнні ãðîòåñê – тип художньої образності, який рунтується нахимерномупоєднанніфантастичногоіреального,прекрасногоіпотвор-ного, трагічногойкомічного,життєподібногойкарикатурного.Однимз найвиразніших гротескних образів світової літератури саме і ємаленька потвора Цахес, що, як і більшість самовдоволених міщан,привласнюєчужіздобутки,ідеї,талантиі,спотворюючиїх,обертаєнанудьгуйбанальність.

Требасказати,щоповість-казкаГофманавсучасниківписьменникавикликала багато запитань. Ті самі запитання викликає вона й нині.Початихочбизкінця. Завер ення чарівної історії літературо навці тлумачать по рі ному, –пишеукраїнськадослідницяромантизмуКіраахова.–Одні вважа ть ого песимістичним, бо поет Бальта ар

борець проти огидного імітатора Цахеса після ганебної агибелі карли в нічному горщику і свого одруження красуне Кандидо одержує в подарунок дім, сад і чудову кухн тобто ідеальне міщанське існу-вання. це ж для романтика сумни фінал. н і, навпаки, вважа ть, що автор нагороджує героя після всіх не угарносте і катаклі мів свободо від матеріальних турбот і нормальним щасливим існуванням, як це часто буває в авер еннях фольклорних ка ок. Можливість ро -маїтих багато начних тлумачень одна невичерпних можливосте , що її дарує нам іронічна про а офмана .«Можливість розмаїтих багатозначних тлумачень» – це основна

властивістьобра у символу (навідмінувідалегорії–образу,якиймаєтрактуватисяоднозначно).Однакібагатозначністьнебезмежна. отже,важливо з’ясувати, символомчого є вГофманакрихіткаЦахес–цен-тральнийсимволічнийобразповісті-казки.Побутуєдумка,щочариЦахесасимволізуютьвладугрошей,якіза

часівГофманазаступиливЄвропіішляхетність,івченість,італант.При-гадаймословареферендаріяПульхера: роклятущи Цинобер, мабуть, не мовірно багати . Недавно він стояв перед монетним двором, а л ди, пока у чи на нього пальцями, ка али ляньте но на цього маленького, гарного добродія, ому належать усі гро і, які там карбу ть .Однакдослухаємосядовідповідінаце альтазара: Мовчи, друже, не

грі ми орудує ця потвора, тут щось ін е оправда, кня ь афнуті апровадив освіту на добро пожиток свого народу і своїх нащадків,

а проте дещо дивовижне та не ро уміле у нас али илося. Так би мовити, приємні дива для хатнього вжитку .Отже, не гроші як такі допомагають «імітаторам» стати зірками

(унашчастаксамо,як і задобиГофмана).Убудь-якічасивистачає«добрихфей»,якіладній,головне,спроможнізадопомогоютихсамихгрошей, влади, зв’язків тощо «розкрутити» черговогоЦахеса – як нефізичну,томоральнупотвору.Зчогожпочинаються,іронічнокажучи,«приємні»(тобтоажзовсім

неприємні)«дивадляхатньоговжитку» починаютьсявонизнашої

79

побутовоїцікавостідо«розкручених»,до«гламурного»світу,уякомупаніІксєпопулярноюспівачкоютому,щотаккажепопулярнийакторпанІгрек.УГофманацейпринципланцюговоїреакціїпоказанийнапрочуддобре.ПрофесорМошТерпін–псевдовчений,алевінпопулярний.Длятого,абистатипопулярним,Цахесовітреба«проявитися»налітератур-номучаюваннісамевньогоУсіцілюдитакзагралися,щосаміпочаливіритиусвоюналежність

досвітунауки,мистецтва,творчості.Однакдотикдосправжньоїнаукий творчості діє на них так само, як голка на повітряну кульку: Та на дужче дивувався Мо Терпін, коли роспер льпанус повів ого по господі, пока ав бібліотеку та ін і дивовижні речі, ба навіть робив кілька прецікавих дослідів рідкісними рослинами тваринами. ро-фесорові спало на думку, що ого дослідження природи нічого не варте, що він сидить у якомусь чудовому чарівному світі, немов амкнути у я ці .Якжетакийпрофесормігвикладативуніверситеті,зажитипопуляр-

ності,пошани,любові Вочевидь,доцьогопризвелазневагадосистема-тичноїосвіти всуспільстві,якеладневизнатинаукоюбудь-якудурницю,подануяскравойпопулярно.


1. Розкажітьпро«подвійне»життяЕ.Т. .Гофмана.2. Яквигадаєте,чомусамедляромантика«подвійне»життяможестатистимуломдотворчості3. УякиймоментрозповідіГофманрозкриваєчитачамтаємницюголов-ногогерояповісті-казки«КрихіткаЦахеснапризвіськоЦинобер» омуавторнеробитьцьогонапочаткутвору. Як на початку повісті-казки Гофман натякає на причини загадковоїздібностіЦахесаподобатисялюдям5. Як князь Пафнутій запроваджував освіту у своїй країні До якихнаслідківцепризвело6. Назвітьусіщаблікар’єриЦахеса.Хто,піддавшисьзагадковимчарампотворного малюка, найбільше сприяв його просуванню до верхівкисуспільстванакожномузцихетапів7. Якимсилам–злачидобра–служитьфеяРожабельверде Яксталося,щовонапосприялафантастичнійкар’єріЦахеса8. Поди кутуй о Ðîáîòà â ïàðàõ.Якавторповісті-казки«КрихіткаЦахесна прізвисько Цинобер» ставиться до науки Хто є її справжнім пред-ставникомутворі–МошТерпінчиПроспер льпанус Відповідьдоведіть.9. ЯкурольутворіГофманавідіграєстудент-поет альтазар иможнастверджувати,щовцьомуобразівтілилосяставленняавторадосучасноїйомумолоді,доюностівзагалі Якщотак,тоякимєцеставлення


1. Щовизнаєтепрородину,дитинствотанавчанняМ.Гоголя Якезна-ченнямаладляписьменникаУкраїна2. Якітворизізбірки«ВечоринахуторібіляДиканьки»вичитали имвонисхожінагофманівськіказки Якіознакиромантизмумаютьгого-лівські«Вечори »

80

Микола Гоголь: українець у світовій літературіУкраїнський погляд

Є на Полтавщині село Кибинці, яке на початку ХІХ ст. називалиУкраїнськими фінами. Належало воно разом з усіма мешканцями-кріпакамипоміщикуДмитруТрощинському.ВостаннірокиправлінняКатерини ІІ,потім заПавла І танапочаткуцарюванняОлександра ІТрощинський був фактично першим урядовцем Російської імперії –статс-секретарем.НасхилілітвіноселивсявКибинцях,девідтодізапа-нуваликрасайблиск столичногожиття.Палац іпаркТрощинськогоприкрашали численнішедевриживописуй скульптури. ув умаєткуйтеатр,якийвідвідуваловсеполтавськедворянство.Сусіднє село Диканька належало впливовому державному діячеві

ВікторуКочубею. Якось там гостював сам Олександр I, який прияте-лював з господарем.На честь приїзду царя звели арку в класичномустилі(їїдотеперможнапобачитипередв’їздомуДиканьку),авесьмаєтокперебудували,щобперевершитиКибинці.УправлінняДиканькоюздій-снюваликількадепартаментів,запровадженихназразокпетербурзьких.ТимчасомуправлінняКибинцямибуловлаштованозастаримзвичаєм.

Усіма господарськими справами займався поміщикВасильПанасовичГоголь-Яновський. Він відповідав і за підтримання театральної славиУкраїнських фін:писавп’єси,організовуваввистави.Доречі,уп’єсахВасиляПанасовичаактори-кріпакирозмовлялиукраїнськоюмовою.Колиначерговупрем’єрудоКибинцівмализавітатидрібнийурядо-

вецьізПолтавиІванПетровичКотляревськийтасусіда-поміщикВасильВасильович Капніст, управитель хвилювався більше, ніж очікуючигубернатора чи когось «із самого Петербурга». дже КотляревськийіКапністналежалидонайавторитетнішихдраматургівстаршогопоко-ління,знанихдалекозамежамиПолтавщини.СправуКибинцяхвистачало,тожВасилюПанасовичуінодініколи

булопоїхатидорідноїВасилівки(нині–селоГоголеве).Щобнерозлу-чатисяізсиномМиколою,вінчастобравйогоізсобоювділовіпоїздки.Навідувалися вони і до Котляревського, який жив у Полтаві, і доКапніставйогомаєткуОбухівці.Поважнімитці,читосерйозно,читожартомазахоплюючисьрозмовамизмаленькимМиколою,пророкувалийомублискучелітературнемайбутнє.

Минуть роки, і про геніального українця иколу Ва ильови а о ол (1809 1852)знатимевесьсвіт.Пророцтвоздійснилося.Утімроз-мовипро«майбуттяукраїнськихшляхетнихсинів»булитодімоднимиі вКибинцях, і вДиканьці, і на сусідніх хуторах, адже господарю-валитамнащадкикозацькоїстаршини.ПісляскасуванняЗапорозькоїСічі Катерина ІІ наблизила їх до себе, аби протиставити «пихатимнащадкам бояр», таємних заколотів якихпобоювалася. езбородько,сингенеральногописаряВійськаЗапорозького,секретарКатериниII,дослуживсядоканцлера,отримавтитулкнязя,передаввладуграфуТрощинському,той–графу(майбутньомукнязю)Кочубею. вПетер-

81

бурзінатойчасужевируваломоре«українськогоземляцтва».Однаквідтоді«пихатінащадкибояр»встиглиотямитисяйзамислилисянадтим,щочасужезабратив«хитриххохлів»пальмупершостівбюро-кратичних справах. Вони зрозуміли, що шлях до управління най-могутнішоювЄвропідержавоюпроходитьчерезсучаснуєвропейськуосвіту.

Вивжезнаєте,щоюніпредставникинайдавнішихбоярськихродин,як-от Голіциних, Пушкіних та інших, уже від 1811 р. готувалися«присвятити себе Вітчизні» в Царськосельському ліцеї. Результатомелітного виховання було щире прагнення ліцеїстів особисто вирі-шувати долю Росії. Відповідальність за свою країну вони не моглипокладатиніналюдей«низькогопоходження»(таких,якулюбленецьПетра І князь Меншиков, що розпочинав свою «кар’єру», торгуючимлинцями),ніна«інородців»,як езбородько. Не торгував мі дід млинцями в кня і хохлів він не стрибав ,–писавПушкін увірші«Мійродовід».

Передбачаючи такий хід думок, езбородько відказав двісті двад-цятьтисячкарбованцівназаснуваннявУкраїніГімназіївищихнаук.Уніймалинавчатисянащадкиукраїнськоїкозацькоїеліти,абизгодомобійнятивисокідержавніпосадивПетербурзі.Імператорськогоуказупро створення цього закладу в Ніжині молодший брат езбородькадомігсяще1805р.ОднакГімназіювищихнаукбуловідкритолише1820-го–ажп’ятнадцятьроківукраїнськеземляцтвоначолізКочу-беємнамагалосяподолатиспротив«пихатихнащадківбояр».Одним з ліцеїстів першого випуску був письменник всесвітнього

значенняОлександрПушкін.СередпершихучнівНіжинськоїгімназіїтакожбувкласиксвітовоїлітератури–МиколаГоголь.Цесимволічно.Інасампередтому,що,1829р.приїхавши«завойовуватиПетербург»,юний Гоголь привіз із собою дух «ніжинського романтизму», дещоабсолютнопротилежнетогочасномулітературномудоробкуПушкіна.

. Коровін.МиколаГоголь. р.

ГімназіявищихнаукуНіжині.Мал нок пер ої половини ст.

. Коровін.МиколаГоголь. р.

ГімназіявищихнаукуНіжині.Мал нок пер ої половини ст.

82

Саме 1829 р. побачила світ поема Пушкіна «Полтава», де фантас-тичнийобразУкраїнитаромантичнеуявленняпроїїісторію1вилилисявгеніальнірядки.Заними,певно,надалійсудилибпронашукраїну,якби невдовзі не пролунав голос нікому не відомого двадцятирічногоюнака зПолтавщини: и наєте ви українську ніч о, ви не наєте української ночі ригляньтеся до неї і середини неба дивиться місяць. Бе межне склепіння небесне ро і лось, ро ирилось іще бе межні . орить і ди е воно. Земля вся в срібному світлі а дивне повітря віє

і теплом, і прохолодо , і ди е млост , і ро ливає океан пахощів. Боже-ственна ніч арівлива ніч раптом усе ожило і гаї, і стави, і степи. Котиться велични грім українського солов я, і дається, що місяць аслухався ого посеред неба 2. За доби, коли в Російській імперіїкожнаосвіченалюдиначиталавсе,щовиходилоз-підпераПушкіна,цірядкипролуналияквикликналітературнудуель.Ви, певне, пам’ятаєте,що з учнівських років Гоголь захоплювався

творчістюПушкінаі,переїхавшидоПетербурга,заповзявсязаслужитиприхильність видатного поета власними літературними досягненнями.Після невдалого дебюту з поемою «Ганц Кюхельгартен» (1829), напи-саною в дусі німецького романтизму, Гоголь почав рунтовно розроб-лятиукраїнськутему.Відтакйогопублікаціїпривернулиувагудругай видавця Пушкіна Петра Плетньова, а 20 травня 1831 р. відбуласяомріянаособистазустрічізпершимпоетомРосії.Улітку1831р.вЦарськомуСеліГогольактивноспілкувавсязПуш-

кіним, уковським іПлетньовим та готував до виданняперший том«Вечорів на хуторі біля Диканьки». Згодом видатний українськийписьменникПантелеймонКуліш,авторпершоїбіографіїГоголя,посила-ючисьнаспогадиПлетньова,описавісторіюпублікаціїцієїзбіркитак:До травня року у нього Гоголя вже готові були декілька повісте , яких потім склався пер и том Вечорів на хуторі біля Диканьки .

Не на чи, як дати їм раду, оголь вернувся а порадо до летньова. ан летньов хотів уберегти нака від впливу літературних парті

і водночас врятувати повісті від упередження л де , які нали оголя особисто або а ого пер ими літературними спробами і ставилися до нього скептично. Тому він порадив автору повісте у жодному ра і не відкривати свого імені вигадав для ого повісте на ву, що мала будити цікавість публіки. Так явилися на світ овісті, видані пасіч-

ником Рудим аньком , яки нібито жив біля Диканьки, що належала кня Кочубе .


омубулотакважливо,щоДиканьканалежаласамеКочубею Ічомуцемало«збудитицікавістьпубліки»

1СтворюючиобразУкраїнивпоемі«Полтава»,ПушкінспиравсянапрацюВольтера «Історія Карла II», переосмислену західноєвропейськими романти-ками,насамперед айрономупоемі«Мазепа».

2Цитатузповісті«Майськаніч,абоУтоплена»наведеновперекладіМ.Рильського.

83

Річутім,щосаме1831р.ВікторКочубейотримавтитулкнязя:хочби як глузував Пушкін із цього приводу, українці й далі «стрибалив князі». УПетербурзіжваво обговорювали цю подію. Усі знали провпливКочубеянацаряіпроте,яквигідноналежатидо«кочубеївськоїпартії».

жосьдохорувітаньзприводуотриманнякнязівськоготитулудолу-чився негучний, але такий оригінальний голос,що його годі було непочути.Вінпролунавзпершихрядківдивноїзбіркиповістей,«виданихпасічникомРудимПаньком», уякихпасічникнамагавсяпередбачитипершуреакціюпублікинасвоюкнижку: Це що а диковина Вечори на хуторі біля Диканьки о це а вечори пурнув у світ яки сь пасічник 1.Насправді ніхто не посмів так не тільки сказати, а й подумати

Магічне слово «Диканька» зачаровувало, приваблювало, змушувалочитачівшвидко пробігати очима рядки передмови, аби зрозуміти,щожвонотаке–ці«Вечори ». ро Диканьку ж, гада , ви наслухалися доволі. Бо те ска ати, що там дім кращи якогось там пасічникова куреня. про сад і ка ати нічого у етербур і ва ому, певно, не на-дете такогоСправді. Інаслухалися, іначиталисявросійськихгазетахпророз-

кішнийдиканськийбудинокКочубея,пропарк,щомігконкуруватиізцарськосельським, про тріумфальну арку на честь візиту імператора ПасічникРудийПанькописавпроцецілкомсерйозно,без іронічногопідтексту. Молодий романтик Гоголь своїм гімном Диканьці, по суті,кинув виклик «протилежній партії», так само, як через шість роківпотомузробивцемолодийромантикЛермонтовсвоїмвіршем«СмертьПоета».ГогольтаксамопишавсяКочубеєм,щоставпершимміністромРосії, як Лермонтов – Пушкіним,що став її першим поетом. В обохвипадкахідетьсяпронаціональнугордість

Передмовою до «Вечорів » Гоголь остаточно утверджує право темиУкраїнинавинятковий інтересчитацького загалу і образУкраїнияктакий,уякому,завсімаромантичнимиканонами,минулезустрічаєтьсязмайбутнімівказуєнапровіднітенденціїсучасності.Висновок,якийГогольнатойчасзробивзісвогожиттєвогодосвіду,кориснийусімнам:знаючисьналітературнихтрадиціяхінасучаснихтечіяхсвітовоїкуль-тури,можнайтребазробититак,абисвітцікавивсятвоїмкраємітобою.Тутвартоз’ясувати,чому,власне,Пушкінопікувавсямолодимукра-

їнськимписьменником. вжежнедлятого,щобзміцнитисвійстатуспридворізавдякиюномуземляковіКочубея.Певне,маємодослóхатисядодумкиП.Куліша,якийчіткозазначав,щометоюпушкінськоїлітера-турної«партії»бувсамГоголь,йоготалантітінадії,якіПушкінтайоговидавецьпов’язувализрозвиткомпро и нового типу.Ідеятакоїпрозиполягалавтому,щовонамусилабутисправжньою.

Простуісторіюмаларозповідатипросталюдина.НепершийпоетРосії,

1Тутідаліцитатизпередмовидо«ВечорівнахуторібіляДиканьки»наве-деновперекладіПетраПанча.

84

а«лагіднийічесний»поміщикІванПетрович єлкін1,неюнийамбітнийромантик, який написав «Ганца Кюхельгартена», а літній хуторянинРудийПанько Такапрозамуситьвідкритосперечатисязпоезією,щомонополізувала право на відображення дійсності, хоч насправді можелишестворюватипоетичніміфи.Здавалося,Гогользрозумів,чогогені-альнийпоетхочевідсучасноїлітератури.ВідтакПушкіннаполегливорадитьйомувідукраїнськихлегендіказок«Вечорів »переходитидоісторичної прози про рідний край. Навчившись правдиво і природнорозповідатижиттєвіісторії(безприкрас,без«моралі»,лишефакти),якце робить Рудий Панько, так само поставитися й до історії України,подивитисянанеїочимапростоїлюдини.НевдовзівчистомузошитіГогольвиводить:«Старосвітськіпоміщики»

(назвупершоїповістімайбутньоїзбірки«Миргород»,1835р.).Пероледьвстигаєзастрімкимпотокомдумки.Коженрядок,якблуднийсин,засу-мувавшиначужині,квапитьсядорідноїдомівки: Стежечко від комори до кухні і від кухні до панських покоїв довго иї гусак частокіл, обві ани ни ками су ених гру і яблук та килимами 2.Інарешті: Самі господарі цих скромних акутків дідусі, бабусі На обличчях

у них написана така доброта, така прия нь та щирість, що мимохіть відмовляє ся, бода на яки сь час, від усіх ухвалих помислів і непо-мітно поринає всіма почуттями в просте, буколічне життя». ЦедуженагадуєантичнийміфпроФілемонай авкіду,зображенихучис-леннихшедеврахєвропейськоїлітератури,найвідомішізяких–«Мета-морфози»Овідіята«Фауст»Гете.ОбразиФілемоната авкідиє,власне,образами «маленьких людей», яких, за Овідієм, шанували самі боги.Отже,«Старосвітськіпоміщики»–гоголівська«контрольнаробота» іззарубіжної літератури після другого підсумкового уроку літературноїосвітиукраїнця.Висновокурокутакий:світовалітература–цеусталенасистемаміфів.Ушедеврів світової літератури, незалежно від того, якоюмовою їх

написано, є спільна мова – мова міфів, де за «слово» узято окремийміфологічниймотив.Такоюєізбірка«Миргород»,кодякоїдоступнийкожному,хтохочебутичитачемєвропейськоїлітератури,аотже,добрезнається на античності. У «Старосвітських поміщиках» Гоголь розпо-відаєреальнуісторіюжиттясвоїхдідусяПанаса(грецькеім’я фанасійозначає«безсмертний») та бабусі, якуназиваєПульхерією (грецькою–«лагідна»),іпопереджаєчитачів: кби я хотів мал вати Філемона

Бавкіду, я б ніколи не обрав ін ого оригіналу, крім них .Головним героям «Старосвітських поміщиків» Товстогубам, цим

вічним Філемону й авкіді, у повісті протиставлено ницих, суєтних,тимчасовихлюдей,якінетужать«ніпосхороненійрідні,ніпозабутійдавнині»: Старі національні, простосерді і ра ом тим багаті фамілії авжди становили цілковиту протилежність тим ни ьким малоросі-

янам, що видира ться дьогтярів, крамарів, наповн ть, як сарана,

1ІдетьсяпроциклО.Пушкіна«ПовістіпокійногоІванаПетровича єлкіна».2Тутідаліцитатизповісті«Старосвітськіпоміщики»наведеновперекладі

ПетраПанча.

85

палати та присутственні місця, луплять останн копі ку і своїхтаки емляків, наповн ть етербург ябедами, бива ть, наре ті, капітал і урочисто дода ть до прі вища свого, що кінчається на о , літеру в .Дозбірки«Миргород»увійшлочотириповісті–чотириспробивкла-

сичних(античних)жанрах:«Старосвітськіпоміщики»–ідилія,«Тарасульба»–епічнапісня,«Вій»–містерія,«Повістьпроте,якпосварилисяІван Іванович з ІваномНикифоровичем»– сатира.«Тарасом ульбою»Пушкінбуввідверторозчарований.Урецензіїна«Миргород»поетзахоп-лено відгукнувся на «зворушливу ідилію» «Старосвітські поміщики»,апроісторичнуповість«Тарас ульба»зауважив,щовона«недотягує»навітьдоВ.Скотта.Цейтвірсправдідоситьдалекийвідреальноїісторіїдоби козаччини. Гоголь змушений був погодитися з такою оцінкою,прощосвідчитьйогоспробапереробитиповість.Однакспробацябулатіснопов’язаназостанньоюепічноюпіснеюмитця,йогоепічноюпоемою«Мертвідуші»,проякумипоговоримотрохизгодом

Після смерті Пушкіна Гоголь жив здебільшого в Західній Європій фізично не мав змоги виконати заповіт старшого друга: ретельновивчитиісторіюУкраїнийдатиоб’єктивнукартинуїїісторичногожиття,вловившийогосенсімету.Однакцевжетемаіншогочасу–добиреа-лізму в українській та світовій літературі. Тож третій урок українцяГоголяполягаєвтому,щолітературнаосвіта,абисприятиактивному,позитивномуставленнюдожиття,обов’язковомаєпоєднуватисязісві-домим, об’єктивнимставленнямдонаціональної історії. езнадмірноїідеалізації–абипотімнебулонадмірногорозчарування.Утімнезабудьмо,щоГогольживзадобиромантизму,колинеісну-

вало навіть поняття «реалізм», а поодинокі вияви нового художньогонапрямутільки-нопочинализ’являтисяутворчостіПушкіна,Стендаля,альзака. «Миргород» на цьому тлі виглядає як типово романтичнийтвір,головнимгероємякогоєтаємничаукраїнськадуша,асюжетом–історія України як арена боротьби абстрактного добра з абстрактнимзлом. Тому в першій частині «Миргорода» («Старосвітські поміщики»,«Тарас ульба») показано світлий бік національної душі, а в другій («Вій»,«Повістьпроте,якпосварилисяІванІвановичзІваномНикифо-ровичем»)–темний.


1. УякомусередовищівиховувавсяМ.Гоголь Розкажітьпройогопершулітературнуспробу.2. ЯкзмінилисятворчіорієнтиримолодогописьменникапіслязнайомствазПушкіним Які нові художні завдання ставив перед прозоюПушкініякихтворівчекаввідГоголя3. Схарактеризуйте збірку «Миргород» як ідейно-композиційну єдність.Яку роль відіграє в ній повість «Тарас ульба» До якого художньогонапрямуналежить«Миргород» ЯкоцінивцюзбіркуПушкін. ПроякіжиттєвіурокиМ.Гоголя ідетьсявпідрозділі иактуальнівонинині Пояснітьсвоюдумку.

86


y Розкажіть про два сюжети, які О.Пушкін подарував Гоголю. Якітвори булонаписанона основіцих сюжетів Який зних ви вивчалиминулогороку

Мертві душіМинулогорокумивжеговорилипроте,що1835р.ставкульміна-

ційним у творчості Гоголя. Саме тоді, крім «Миргорода», було опри-люднено« рабески».Доцієїкнижкиразомзістаттями,уякихавторвисловивсвоїпоглядинаісторію,географію,архітектурутафольклор,увійшли три петербурзькі повісті: «Невський проспект», «Портрет»і «Нотаткибожевільного».ТогожтакирокуГогольнаписавкомедію«Ревізор» і розпочав роботу над повістю (так йому тоді здавалося)«Мертвідуші».Ви,звісно,пам’ятаєте,щосюжетицихтворівписьмен-никовіподарувавПушкін.7жовтня 1835 р. Гоголь у листі доПушкіна повідомив,що почав

писати ертві душі . У попередній розмові йшлося про невеликуповість,алетеперМиколаВасильовичписав,що«сюжетрозтягнусянадовжелезнийроман».Невдовзіпослухавшитрирозділитвору,Пушкін,заспогадамиГоголя,вигукнув: Боже, яка ж сумна на а Русь .Поетбувздивований:віночікуваввідмолодшогоколеги«чогосьвеселого»,тайнароманценедужескидалосяУРосіївзірцемроманунатойчасбув«ЄвгенійОнєгін».Однакдрібний

службовець, авантюрист, що намагається розбагатіти, скуповуючидокументимертвихкріпаків,нарольголовногогероятакогороманунегодився.Самåйогопрізвище– ичиков–навіювалодумкупрощосьдрібнейпролазливе,мовгоробець.Уповісті«Невськийпроспект»Гогользмальовуєдвіросійськідуші–

ницу (поручик Пирогов) і високу (художник Піскарьов) та водночасдвінімецькі–бляхаряйшевцязромантичнимипрізвищами иллеріГофман.Піскарьов–романтик,схожийнапушкінськогоЛенського.Він мріє про «неземні» ідеали й марно шукає їх земного втілення.Пирогов–людинабезідеалів.Протемотивгрошейвідсутнійякупер-шому, так і в другому образах.Цеймотив, знижений аж до пародії,у «Невському проспекті» цілком «німецький». Так, иллер проситьГофманавідрізатийомуноса,бомаєнедешевузвичкунюхатитютюн,абезносазможенацьомутрохизаощадити.Івцій,івіншихпетер-бурзькихповістяхросійськіперсонажідоводятьсебедобожевілляабочерезнепомірнімистецькітаслужбовіамбіції,абожчерезсамотність,відчай, зневагу суспільства (пригадаймо «маленьку людину» какіякакійовича ашмачкінатайогозаповітнумріюпошитиновушинель).Отже, ичиковбувуцьомурозуміннівинятком.Однак Пушкін недарма запропонував Гоголю сюжет про оборудку

змертвимидушами,аГогольнедарманимзахопився.Надходилаеракапіталізму – «грошової цивілізації», і це означало,що люди, які загрошіготовінавсе,нелишематимутьслов’янськеобличчя,ай,нажаль,визначатимутьобличчясамоїімперії.

87

ичикови–діти ашмачкіних.«Маленькілюди»непогановивчилиросійське життя і на власному негативному досвіді можуть навчитидітей, як, удаючи «маленьких», насправді ними не бути, тобто статиуспішними. Віддаючи малого Павлушу ичикова до школи, батькодаєйому останні настанови: ляди ж, авлу о, учися, не дурі і не ба дику , а на біль е догоджа учителям і начальникам. Коли буде догоджати начальникові, то хоч і в науці не вспіє , і хисту Бог не дав, усе ж просуне ся і всіх випереди . З товари ами не водися, вони тебе добра не навчать а коли вже пі ло на те, так водися тими, котрі багат і, щоб при нагоді мали стати тобі в пригоді 1.ПростежмологікухарактеруПавлаІвановича ичикова. ивиконав

віннастановибатька Навсістовідсотків(прикладивилегкознайдетевтекстітвору).Гогольстисло,алепереконливорозповідаєнам,якроз-виваласякар’єра ичикова і якіморальні, банавітькримінальні зло-чинивінвчинивнашляхудооборудкизмертвимидушами. ивідчувавичиковдокорисумління,чивагався Ні.Переднамилюдинанелишебезчесті,айбезсовісті.


Слово«совість» прийшловукраїнськутаросійську(«совесть»)мовизістарослов’янськогоперекладу грецькоготекстуНовогоЗаповіту. ук-вально воно означає «спільне знання християнської спільноти, засно-ванена іблії».Отже,передумовоюіснуваннясовістівсуспільствієвіравспільніморальніцінності.Там,детакоївіринемає,совістюназиваютьзовнішню пристойність. Люди з мертвою совістю дотримуються нормповедінкиавтоматично,за інерцією. люди,відвертоналаштованіназло,спритнокористуютьсязтого,щоусвітімертвихдушїмнезагрожуєвикриття.

ЦенайбільшенепокоїтьГоголя,ісамецеозначаєназвайоготвору.Однак те, що словосполучення «мертві душі» сприйматиметься яксимвол російського суспільства, не влаштовувало цензорів, томувони «уточнили» назву і в такий спосіб знищили її символічність.У1842р.книжкавийшлапід заголовком,щозвучавякназваобо-рудки афериста ичикова – «Пригоди ичикова, або Мертві душі.ПоемаМ.Гоголя».

За сюжетом ичиков відвідує поміщиків і кожного переконуєдешевопродатичивіддатидароммертвідуші.(Паралельізсатаною,щокупуєзмертвілідушідляпекла,простежуєтьсяажнадтовиразно).Та чийдеться тут самепропомерлихкріпаків По суті – ні.Кри-тикинераз зауважували,щомертвимиавтоматамиу творі є саміпоміщики, причому кожний наступний представник цієї «галереїпоміщицькихтипів»мертвішийзапопереднього.Цевамнічогоненагадує

1Цитатузпоеми«Мертвідуші»наведеновперекладізаредакцієюІ.Сенченка.

88


Спробуймо зрозуміти основну ідею «Мертвих душ» через основнийкомпозиційний принцип твору. Якщо виписати у стовпчик прізвищапоміщиків–персонажівпершоготомупоемивтомупорядку,уякомуїх відвідує ичиков, і для характеристики кожного дібрати з текстуепітети,синонімічніслову«мертвий»уйогосимволічномузначенні,товідразупобачимо,якпрацюєпринцип«кожнийнаступниймертвішийзапопереднього».Усіперсонажі«Мертвихдуш»вважаютьсебехристи-янами,атому,покинепомерлифізично,можутьподолатисвійавтома-тизмізвернутисядо ивого ога.Отже,наземлімертвихдушнебуває.дебувають Ічомутакзлякалисяцензорипоявитвору,якиймавнаметіповестичитачівупристановищемертвихдушТак, тепер ми можемо впевнено назвати літературний твір, який

Гогольмавзавзірець,ізрозуміти,чомувіностаточновизначивсвійтвірнеякроман,аякпоему.Подорожкраїноювічноїсмерті,декожнеколо

В. Маковськи . ичиковіКоробочка. рр.

В. Маковськи .Ноздрьові ичиковзустрічаютьсявтрактирі. рр.

В. Маковськи . ичиковіКоробочка. рр.

В. Маковськи .Ноздрьові ичиковзустрічаютьсявтрактирі. рр.

В. Маковськи .Манилов. рр.

Кукринікси.Собакевич. р.

Кукринікси.Плюшкін. р.

В. Маковськи .Манилов. рр.

Кукринікси.Собакевич. р.

Кукринікси.Плюшкін. р.

89

наближаєдопрірвигріха Іне ичиковведенасцієюкраїною–вінсамстрімголовлетитьупекельніглибини.Нашпроводир–автор-оповідач,з його особистим ставленням до дійсності та ліричним способом вира-женняцьогоставлення ЯкДантечерезвікипростягаєрукуВергілію,такГогольчерез вікипростягає рукуДанте.Розпочинаєтьсяще одинлітературнийурокГоголя.Йогомета–навчитисявбуденнихсоціальнихпроблемах бачити їхній глибокий вічний зміст, у буденних комедіяхжиття – божественну комедію буття. І найдоречнішим тут є досвідДанте–учителядлявсіхчасівінародів.

ІдеяповторититворчийподвигДантецілкомзахопилаГоголя.Пропершийтом«Мертвихдуш»вінужепісляпублікаціїнеразговоритьякпро«своєпекло».Начерзідругийтом–«своєчистилище».Гогольплануєнаписатийтретійтом–«свійРай»,денавсіхперсонажів,зокремайнасамого ичикова,чекаєморальневідродження.Однакдлятого,абисамавторповірив,щотакевідродженняможливе,

іпереконавуцьомучитачів,требабуловказатийогореальнічинники.Треба було вивчати Росію, розуміти її справжнє життя. Тим часомГогольнепогано знавУкраїну, а отРосію,крімПетербургайМоскви,бачивлишеувіконцепоштовоїкарети.МиколаВасильовичсподівавсянапарадоксальнуособливістьсвоготаланту(уПетербурзійомукращедавалисятворипроУкраїну,авУкраїні–проПетербург),томувирішивписати«Мертвідуші»набатьківщиніДанте.ПокиГогольпрацювавнад«пеклом»першоготому,усебулочудово.

ЗавершуючийоговРимі,митецьудавсядонайбільшогоутворілірич-ноговідступу,щопочинаєтьсясловами: Русь Русь бачу тебе, моєї чудової, прекрасної далечини тебе бачу .

Лірични відступ в епічному творі –цеавторськевідхиленнявідвикладуосновнихсюжетнихподійдляїхкоментуванняабовислов-ленняпевнихзагальнихроздумів,пов’язанихзосновноютемоютвору.Фіналпершоготому«Мертвихдуш»–одинзнайяскравішихусві-

товій літературі ліричних відступів. Тут Гоголь створює знаменитийсимволічнийобраз Русі-трійки.Вінпройнятийтакимсамимгероїчнимпафосом,якфіналпереробленого«Тараса ульби»,деславнемайбутнєРосійської імперіїавторпов’язуєзвіроюв«РосійськогоЦаря»(великілітериГоголя).Однакякщоуфіналіпершоготому«Мертвихдуш»цінеоб рунтованісподівання–сутохудожня,естетичнаутопія,то«Тарасульба» вже наскрізь просочений політикою. У 1847 р. Гоголь опри-люднивпубліцистичнузбірку«Вибранімісцязлистуванняздрузями»,уякійзаповзявсянавчитигубернаторівіпоміщиківуправлятиРосією.Щененаписавши«свогоРаю»,митець,навідмінувідДанте,ужерадивусімнелишепрочитати,якимвінмаєбути,айбудуватийоговреаль-номужитті.ОстаннєдесятиліттяГоголябуло,посуті,безпліднимпошукомцього

примарного «Раю». Розповідали, що перед смертю він довго паливукамініякісьпапери.Деякізгоголезнавціввважають,щотобулиневі-домірозділи«Мертвихдуш».Хайтамяк,алеспадкоємціписьменника

90

знайшлип’ятьретельнопереписанихрозділівдругоготомупоеми.Унихз’являютьсяновігерої,зокремайчесніпоміщики-підприємці


1. ЯкіподіївідбулисяутворчомужиттіГоголя1835р.2. Спираючисьназнання,здобутівдев’ятомукласі,поясніть,щотакереа-лізмулітературі. иєознакицьогонапрямувповістіГоголя« инель» Якщотак,тоякісаме3. Ðîáîòà â ïàðàõ. Пригадайте європейську історію і поясніть, чомуобраз«маленькоїлюдини»ставактуальнимсамевсерединіХІХст. иактуальнийвінсьогодні Узявшидоувагисвоювідповідьнапопереднєзапитання,спробуйтерозкритизначеннятворчостіГоголядлярозвиткусвітовоїкультуринелишевХІХ–ХХ,айуХХІст.. Схарактеризуйтезадум«Мертвихдуш»якідейно-композиційнуєдність.ЩозавадилоГоголювповніреалізуватицейграндіознийідейно-творчийпроект5. Якзмінювалосяавторськевизначенняжанру «Мертвихдуш»упроцесінаписаннятвору Зчимцепов’язано6. Схарактеризуйте образ ичикова як головного героя твору «Мертвідуші». Знайдіть у тексті його портрет. и можна вважати цей образреалістичним7. Пригадайте,щотакепсихологізм. ивластивийпсихологізм«Мертвимдушам» За допомогою яких художніх засобів Гоголь розкриває психо-логіюсвоїхперсонажів Наведітьдва-триприкладизтекстутвору.8. Спираючисьнавідповідінапопереднізапитання,спробуйтевизначити,доякогохудожньогонапрямуналежитьпоема«Мертвідуші».9. Розгляньтеілюстраціїдопоеми«Мертвідуші»,уміщенінас.88.Ука-жіть, у якому порядку ичиков відвідував поміщиків, зображених намалюнках. омузнанняцієїпослідовностіважливедлярозуміння ідеїтвору Гоголя и вдало художники передали характери персонажів Пояснітьсвоюдумку.

РОЗДІË 2 ДЛЯ ЧОГО ЛЮДИ ПИШУТЬ І ЧИТАЮТЬ ВІРШІ?


1. Проякихєвропейськихпоетіввидізналисявминуломунавчальномуроці Наякі роки (десятиліття) припадає розквіт творчості кожного ізцихмитців2. ЯкіжанрихарактернідлятворчостіпоетівпершоїполовиниХІХст.3. Пригадайте вірші згаданих вами митців про роль поета та поезії.Яквониоцінювалисвійвпливнасучасників,яквизначалисвоємісцев суспільномужитті и відповідала дійсності така самооцінка поетівпершоїполовиниХІХст.

91

Лірика за доби психологічного романуЦентральнемісце в красномуписьменстві першої половини I ст.

посідав епічний рід літератури. езпрецедентного значення за добиромантизмунабулайліро-епіка–поемитабалади.Залишаючисьсобою,неприховуючисуб’єктивності,поет-романтиксміливовтручавсявхідподій,відвертовисловлюючивласнийпогляднаних (пригадайтеліро-епічнітвори айрона,Пушкіна, евченка).

жосьромантизмпоступаєтьсямісцемреалізму,іпоети-лірикимайжевідмовляються від «завоювання» епічної території. У творчості митцівдругоїполовиниХІХст.поеминечастостаютьосновнимжанром,адожанру роману у віршах звертаються зазвичай для створення пародій.Упоезіїдедалібільшоїцінностінабуваєвласнелірика.

би зрозуміти причину цього явища, звернімося до історії фото-графії.УсерединіХІХст.цейреволюційнийвинахіддокоріннозмінивдолюживописуякмистецтва,порушившицілкомвиправданепитання:навіщо геніальному художнику малювати «як насправді», коли пере-січнийфотографможескопіюватидійсністьнабагатоточнішеТаксамоякживописізпоявоюфотографії,лірикавнаслідоквиник-

ненняпсихологічногороманустаєпередусіммистецтвомсуб’єктивногопогляду.Наприклад,упейзажнійлірицідругоїполовиниХІХст.читачівцікавитьуженедостовірність«картиниприроди»,апсихологічніпере-живаннялюдини,що її споглядає.Цялюдина (поет) ніби стає однимзгероївпсихологічногороману,алеприцьомунедіє.Тайсамаприрода,космосмайжестатичні.Іноділірикуцієїдобинавітьнепотрібнідієслова,як-отвидатномуросійськомупоету-пейзажисту фанасіюФетуувірші« епіт Ніжнийзвукзітхання »1:

епіт Ніжнийзвукзітхання. Солов’їнийспів Срібнаграіколихання Соннихручаїв –

цепейзаж.Ночіблиск Тремтіннятіней Тінібезкінця Ненастанні,дивнізміни Милоголиця –

ацепортрет.Досі,говорячипроепічнупрозуХІХст.,мизналитількидвахудожніх

напрями–романтизм іреалізм.ПротенаведенірядкиФетавочевидьсуперечатьосновнимідейнимзасадаміхудожнімфункціямїхобох.Річутім,щопідчасвивченняєвропейськоїлірикидругоїполовиниХІХст.перед нами постане таке різноманіття художніх напрямів, яке з усіхвидівтогочасногомистецтвазнавхібащоживопис,революціонізованийвинаходомфотографії.Однакбувпоет,віршіякого,написаніщев1920–1930-хроках,стали

передвісниками«лірико-живописноїреволюції»серединиХІХст.Озна-

1ЦитатузвіршанаведеновперекладіМ.Рильського.

92

йомившисьізжиттямітворчістюцьоговидатноголірикавнаступномупідрозділі,мизможемозрозуміти,длячоголюдиписалийчиталивіршів другій половині ХІХ ст. дже ця мета великою мірою актуальнайунашчас.


1. ЯкізмінивідбулисяусвітовійпоезіївсерединіХІХст.2. Знайдітьіпрочитайтеповнийтекст(воригіналічивперекладі)поезії.Фета« епіт Ніжнийзвукзітхання »(« пот,робкоед ханье »).3. Прочитайте визначення поняття «імпресіонізм», уміщене в словникунафорзаціпідручника. Спробуйтезнайтиознакицьогонапрямувпоезії« епіт Ніжнийзвукзітхання ».

Федір Тютчев: послідовний романтикчи передчасний символіст?

едір Іванови Т т ев (1803 1873)–російськийдворянинпушкін-ськогопокоління.ВінлишеначотирирокимолодшийзаПушкінаінацілиходинадцятьроківстаршийзаЛермонтова.Однак,навідмінувідПушкінайЛермонтова,якінамагалисяпереборотив собіромантиків,Тютчев не поспішав прощатися з ідеалами молодості. Почасти цьомусприяло те, що в дев’ятнадцять років, після навчання на словесномувідділенні Московського університету, поет вступив на дипломатичнуслужбуідвадцятьдварокипроживумаленькій,спокійній аварії.ЙогоровесникийзнайомівРосіїбралиучастьуповстаннідекабристів,зазна-валипереслідуваньвідМиколиІ,словом,такчитакмусилизмінюва-тися чи пристосовуватися. Тим часом Тютчев у затишному Мюнхені,серед мальовничих гірських пейзажів тільки поглиблював те світовід-чуття,якещевраннійюностізасвоїввіднімецькихромантиків.

С. лександров ськи . ПортретФ.Тютчева.

р.

Музей-маєтокФ.Тютчева«Овстуг»набатьківщиніпоета.

Брянська область

С. лександров ськи . ПортретФ.Тютчева.

р.

Музей-маєтокФ.Тютчева«Овстуг»набатьківщиніпоета.

Брянська область

93

Звісно,поетзнавпрозмінивРосіїі,повернувшись1844р.набать-ківщину,невпізнавїї.Однакнацевінреагувавзнов-такиякромантик,що заперечує можливість уповні пізнати будь-що, особливо ж «духнації»,авірузавждиставитьнадрозумом: Умом Росси не понять, р ином общим не и мерить. У не особенная стать В Росси

можно только верить .Зацейчасросійськиммистецькимнебосхиломужепролетілияскраві

поетичні комети – Пушкін і Лермонтов. неспішне творче життяТютчеватількипочиналося.Щоправда,вінужемавпевнийпоетичнийдоробок. У 1836 р. в журналі «Современник» Пушкін надрукувавдвадцятьчотирипоезіїпідзаголовком«Вірші,надісланізНімеччини»,підписаніініціалами«Ф.Т.». итачінезналиповногоіменізагадковогоавтора,алевіддалиналежнейогосамобутньомуйзріломустилю.Стандартні«ходи»романтичноїлірикиприсутнівранньогоТютчева

увиглядіхолоднихзамальовоксторонньогоспостерігача.ТутвіннелишейдедаліПушкінадоби«подоланняромантизму»,айполемізуєзним.Так,упушкінському«Поеті»(1827)традиційнийромантичнийобразхочінезливаєтьсязавторським«я»,алеподанийзявнимспівчуттям:

іжитьвін,дикийісуворий, Весьзвуківповнийіснаги, Нахвильпустельнихбереги, Угомінкихдібровпростори


Упоезії« ожевілля»(1830)цізовнішніознаки«романтичногобоже-вілля»Тютчевподаєтаксамомальовничойпоривчасто,дотримуючисьпушкінськогоритмуйметра.Однакзачіткістю,навітьпевноюзастиг-лістю зображення центральний образ вірша нагадує класицистичнуалегорію.Геройєрадшеалегорієюбожевілля,ніжживоюлюдиною:

Там,деземлявсяобгоріла, Де,начедим,блакитьпливе, Лихе,нещаснебожевілля Вбезжурнійрадостіживе.1

Утім образ, що в першій строфі містить натяк на алегорію, ужевдругійрозгорнутовглибокесимволічнеуособлення:

Там,підпроміннямипалкими, Воноврозпеченихпісках кляними,мертвимиочима огосьшукаєвнебесах.

Символякспосібвираженнянезбагненноїсутіявищжиттятаінди-відуальних уявлень митця, звісно, є й у романтичній поезії айрона,і в «перехідних до реалізму» віршах Пушкіна. Проте в Тютчева цейспосібпоступовоперетворюєтьсянаоднузголовнихособливостейлірич-ногомислення.Зоглядунацепоетєпередвісникомсимволізму–мис-тецького напряму, який розвиватиметься наприкінціХІХ ст.До речі,російськіпоети-символістикінцяХІХ–початкуХХст.вважалиТют-

1Тутідаліцитатизвірша« ожевілля»наведеновперекладі ріяКлена.

94

чева своїм учителем, а представник українського символізмуМиколаВоронийнедармаставоднимзнайбільшчуйнихіуважнихперекладачівтютчевськихвіршів.Тим часом авторське ставлення до типово романтичного ліричного

героя поезії « ожевілля» змінилося порівняно з пушкінським став-ленням до «божевільного поета» не лише завдяки назві (романтикичастоназивали«божевіллям»творченатхнення).Скупимийточнимиштрихами, характерними для реалістичного письма, Тютчев малюєпсихологічний портрет персонажа, сповнений презирливого жалю.дже істина, яку нібито, на відміну від «простих смертних», бачить

романтичнийгерой,–неістина,амара:Іраптомскочить,чуйневухо Приложитьраптомдоземлі Іждепожадливогослуха: Таємнарадістьначолі.

Мовслухомструйкипінняловить, Щопідземлеюпотекли, хтихіспівиколискові Ішумнийвихідізземлі.

Мов слухом стру кипіння ловить Цей рядок перекладено ненадтовдало,аджевТютчеватутнепорівняння(«мов»),ачіткаавторськаоцінка:геройлишегадає («мнит»),щовін«щосьчує»: мнит, что сл ит стру кипенье .Поезію («Мовчання») написано того ж таки 1830 р.,

що й « ожевілля», але за інтонацією ці два вірші суттєво різняться.«S »–радшезаклик,ніжобраз.Іхочтут,таксамояків« оже-віллі»,немаєліричного«я»,водночаснемаєіепічного«воно».Натомістьз’являєтьсяліричне«ти».Ценекохана,недруг,авторзвертаєтьсядовласного прихованого «я». Заклик митця до самого себе – парадок-сальний за змістом. Поет, покликання якого – творити проникливеСлово,заявляє:требамовчати.Упершійстрофівірша«S »виникаєобраз-символ,щонадалі

станеоднимізцентральнихуліриціТютчева.Цеобразнічнихзірок–недосяжних, прекрасних,марних.Такими бачить поет і людськімрії,людськівідчуття.

Мовчи,заховуйоджиття Імрії,ісвоїчуття Нехайвбезодніглибини Ісходять,ізайдутьвони, Мовзоріясніуночі: Любуйсянимиімовчи.1

Хібажнетакимиєйлюдськідумки М сль и реч нная есть ложь –думкаводинрядок,крилатапоетичнаформула.Ценелегкоперекласти.Ти думку вислови і вмить Уже неправда в ні д венить ,–пояснюєперекладач рійКлен.М.Вороний,хочі«уклавшись»водинрядок,так

1Тутідаліцитатизвірша«S »наведеновперекладіМ.Вороного.

95

само ухиляється від тютчевської категоричності, від трагічної конста-таціїнелишебезсилля,айоблудностімови.Утім,увсьомуіншому,яксправжнійсимволіст,українськийпоетзалишаєтьсянапрочудчутливимдонервової,примхливоїпромовипоетового«я»досамогосебе:

Яксерцювисловитьсебе ижзрозумієхтотебе Незрозумієсловавін, одумкависловлена–тлін.

Джерелдушінерушвночі: ивисянимиімовчи.

Якщощире співчуття є неможливим, тощомає робити людина зісвоїминайзаповітнішимидумками,ізтим,щоїйнасправдідороге Поетвідповідаєнацезапитаннятак:

Всобісамомужитьумій Єцілийсвітвдушітвоїй Таємно-чарівливихдум Заглушитьїхбуденнийшум, Ізникнуть,всяйвіднямручи,– Тислухайспівїхімовчи

щожкохання Напевне,інаньогоневартосподіватися джецепочуття не існує без справжнього взаєморозумінняміжлюдьми, яке єнеможливим.

О,какубийственном любим, Каквбуйнойслепотестрастей М товсеговернеегубим, тосердцунашемумилей

За доби романтизму образ поета асоціювався з юністю. Однаквірші, які Тютчев написав на схилі літ, вражають свіжістю й гли-биноюліричногопочуття.Щеодинпарадоксліричноїбіографіїмитцяполягаєвтому,щовсуперечромантичнійтрадиціїобраззакоханогопоетаз’явивсявйоговіршахдоволіпізно.ОленаДенисьєва–єдинесправжнєкоханняФедораІвановича–увійшлавжиттяпоета,колийомубуловжесороксім.«Денисьєвськийцикл»лірикиТютчеваставоднією з вершин світової любовної лірики, а от доля самої Оленисклаласянетакщасливо.ФедірІвановичбуводружений,тожнемігузятиофіційнийшлюбзкоханою,яказачотирнадцятьроків«неза-конногосоюзу»народилайомутрьохдітей.Невпиннічвари,ревнощі,житейські турботи і, зрештою, невиліковні тоді сухоти вкоротилиОлені віку. 4 серпня 1864 р. у віці тридцяти восьми років жінкапішла зжиття, залишившипоетові відчуття непозбутньої провинийвідчаю.ЛіричнийгеройТютчевапереконаний,щосвітнестворенодлякохання.

Душа,якапрагнелюбові,приреченананепосильніжертви і зрештоюгине під гнітом нерозуміння з боку коханої людини та зовнішніх,ворожихїїпочуттюобставин.Словом,кохання–тісамізорівночі,щойзаповіднідумкиімріївпоезії«S ».Іобразкоханої–«немовзоряввисочині»(«какночьюнанебезвезда»).

96

Іщегорятьвдушібажання, Щеманитьзіркрасатвоя, Крізьлюбіспогадитуманні Іщеловлютвійобразя.

Твійобразмилийтапрекрасний Всякденновидитьсямені, Інедосяжний,інезгасний, Немовзоряввисочині.


Вірш Іще ор ть в душі бажанн (1848),посуті,побудованонаодному-єдиномупорівнянні,тайтозовсімненовомудляромантичноїпоезії. ому ж літературознавці вважають його перлиною світовоїлірики Річ у тім, що пересічне романтичне порівняння, на якомузростаєліричнийобразцьоговірша,несподіваноперетворюєтьсянакос-мічно-бездонний символ.Замкненийу собі світлюдськихпереживань,де тільки«він» і «вона», в останньому,найважливішомурядкупоезіївідкриваєтьсяуВсесвіт,таксамонезрозумілийітрагічний,яккохання.Здається,Усесвіт,зіркиздатністраждатитаксамо,яклюди.

астовпоезіяхТютчеваможнаспостерігатийзворотнийпроцес:непорівняннязприродоюрозкриваєемоційнийстанлюдини,а,навпаки,психологічнепоясненнядопомагаєточнішеуявитиліричнийпейзаж.Так, у вірші інній ве ір (1830) ліричний герой намагається

пояснити настрій, що випромінює природа восени: в ясності осінніх вечорів Урочиста краса і бе гоміння .Звідкижцякраса,що виникає попри втомуй безсилля (аможе, саме завдяки їм) иневідчуваєлюдинасаметакимиосіннімивечорамиособливуспорід-неність ізприродою,якавпередчуттісмертісмиренноприймаєсвоєстраждання

езсиллявтомуллє.Воносамо– Талагіднаусмішказав’ядання, Якувживихістотахмизвемо Красоюсоромливоюстраждання.

(Переклад рія Клена)

У тютчевської «поезії зав’ядання» чимало спільного з набагато піз-нішимиявищами європейської поезії, наприклад з «Осінньоюпіснею»Поля Верлена, про яку ми говоритимемо згодом. Однак, перш ніжаналізуватиявищалітературикінцяХІХст., звернімосядопоезіїщеодноговидатногоросійськоголірика,увіршахякоготаксамояскравовиявилисяновітенденціїєвропейськогомистецтва.


1. СтислорозкажітьпрожиттяітворчістьФ.Тютчева.2. Спробуйтевідповістиназапитання«Длячоголюдипишутьічитаютьвірші »,узятезаназвурозділу.Можливо,вивважаєтейогориторичним Пояснітьсвоюдумку.3. ЗнайдітьіпрочитайтевіршПушкіна«Поет»іпоезіюТютчева« оже-вілля».Порівняйтеставленняавторівцихтворівдопоняття«божевілля».

97

ислушновіршПушкіна«Поет»вважаютьреалістичним,авіршТютчева« ожевілля»–романтичним Об рунтуйтесвоюдумку.. Прочитайтевірш«S »уперекладіМ.Вороного.Звернітьувагунадатунаписанняпоезії. имвідрізняєтьсяпоглядТютчеванапоетичнийсвіт «таємно-чарівливих дум» від розуміння цього світу такими йогосучасниками,як айроніПушкін,ЛермонтовіГейне5. Вірші«S » та«Осінній вечір»написанопротягомодногороку(1830).Щоспоріднюєцітвори6. Розкажіть про «Денисьєвський цикл» лірики Тютчева з погляду біо-графіїтатворчостіпоета.

Афанасій Фет: «Що співатиму – не знаю…»ТаксамоякТютчев,Афана ій Афана ійови ет ( еншин) (1820

1892)умистецтвібуввиключноліриком:обидванеписалианіхудожньоїпрози,аніліро-епічнихпоем.ІтаксамоякТютчев,Фет- еншинмавособливі біографічні причини не належати (з погляду літературознав-ства)доромантиківчиреалістів.Зрештою,таксамоякТютчеву,Фетусудилосядовгепоетичнежиття,уякому,щоправда,булитриваліперерви.втім,іпоетами,ілюдьмивонибулиабсолютнорізними.Щождонаяв-ностівросійськійпоезіїдругоїполовиниХІХст.«чистихліриків»,якіневписувалисявусталеніуявленняпросутністьізавданняпоезії,тоцеявище об’єктивне, незалежне від волі поетів чи критиків, але вартеувагисправжніхпоціновувачівмистецтва.Міжіншим,Фетнаполягавнатому,щойбайдужимдомистецтва

вартохочінодізамислюватисянадіснуванням«чистоїкраси».Устатті«ПропоезіїТютчева»вінписав: Краса ро лита по всьому світу і, як усі дари природи, впливає навіть на тих, хто її не усвідомл є, так само, як повітрям дихає і то , хто, може, не підо р є про ого існування .

. Рєпін.Портрет .Фета. р.

.ФетздругомюностіпоетомЯ.Полонським.Фото р.

. Рєпін.Портрет .Фета. р.

.ФетздругомюностіпоетомЯ.Полонським.Фото р.

98

фанасійФет–поетзяскравоюйсвідомоюнаціонально-російськоюсвоєрідністю – був чистокровним німцем. Його батько, Йоганн-Петер-Карл-ВільгельмФьот,асесордармштадтськогосуду,гіркопиячивібивсвоюдружину арлотту, навіть коли вонаносилапід серцем дитину.СамевтойчасуДармштадтівідпочивавілікувавсяпоміщик фанасійеншин.ВінпокохавнещаснужінкуйзабравїїізсобоювРосію.Там

вонипобралися,і,колив арлоттинародивсясин, еншиндавйомусвоїпрізвищетаім’я.Однакзаросійськимизаконами«німецька»дитинанемоглауспадкуватидворянськийтитул,тожнашляхетногопоміщикахтосьдоніс.Натойчас фанасію еншину-молодшомувжеминавп’ятнадцятий

рік і він навчався в приватному пансіоні Крюммера в місті Верро(нині – Естонія). Можна лише уявити, як глузували однокласники зприводутого,що їхнійтоваришраптомутративналежністьдонайви-щогостануіставбезбатченком-іноземцемізчудернацькимпрізвищем1. РовесникиФета захоплювалися поезією, яка тоді в Росії переживаласвій«золотийвік».Навітьті,комунедаваласярима,мріялипрославу«новогоПушкіна». фанасійбуввинятком.Йогоцікавилозовсімінше–повернутисобідворянствоіпозбутисяненависногонімецькогопрізвища.цеуфеодально-бюрократичнійРосіїбулонабагатоважче,ніжстативідомимпоетом.Однакнаприкінці30-х–напочатку40-хроківХІХст.обдарованому

юнаковігодібулоуникнутивіршування.Тащеколивін–студентМос-ковськогоуніверситету,айогооднокурсникінайближчийдруг–поет,майбутній теоретик «чистого мистецтва»2 поллон Григор’єв. СамеГригор’єв ретельно зібрав, переписав і відредагував плоди натхненнятовариша,якийнехотівсерйознозайматисятворчістю.Такбулоукла-денопершузбіркуФета,щовийшладруком1840р.ЛіричнийдарФетабувмогутнім,чистим,здоровим. накнепрагнув,

несилкувавсябутипоетом–піснясамалиласязйогогрудей.ЩеменшеФетпереймавсятим,чи«служитиме»йогомузапевнійконцепції.Так,самнадтимнезамислюючись,вінутілювавідеюсамоцільностіпоетич-ногослова.Єдине,щоцікавитьмитцявнавколишньомусвіті,єдине,прощовінхотівбирозповісти,–цесамнавколишнійсвіт(тобтоприрода)таприродніреакціїчутливоїдушінайогомінливість.Ліричнаоповідьмолодогопоетанапрочудпроста,унійнемаєзайвих

прикрас.Фет скупийна епітетийметафори.Якщо він і вдається дотропів, то кожен з них працює на створення цілісного образного сві-тобачення,як-отупоезії прийшов до тебе ила ,написанійнепізніше1843р.(тропи,доситьточновідтвореніперекладачем,виділенокурсивом):

1НімецькепрізвищеФьот,щомалобутизаписанеросійськоюяк«Ф т»,десьубюрократичномухаосівтратилокрапкинадлітерою« »інабулодивногодляобохмовзвучання.

2 «× è с т е м и с т å ц т в о» («мистецтво для мистецтва») – одна з есте-тичнихконцепцій,що утверджують самоцільність художньої творчості, неза-лежністьмистецтвавідполітикийсуспільногожиття.

99

Яприйшовдотебе,мила, Розказать,щосонце встало, Щойогоживущасила Влистіпроменем аграла,–

Іулісіщохвилини Кожна брунька оживає, Ілунаєспівпташиний, Іновежиттябуяє 1

НавітькоханнявраннійліриціФетаперебуваєвцілковитійгармоніїзі світом,не знає драм і трагедій.За сорокроків, усецепереживши,поетзакликатимесамогосебезанововчитисявприроди,якапереживаєсувору зиму.Наприклад, у вірші «Учись у них– у дуба, у берези »:

а а серце хапає холод л ти Вони стоять, мовчать мовчи і ти (перекладВ.Звиняцьковського).Утімнормальна,чистамолодістьщенезнаєхолодужиття,тожліричнийгеройпродовжуєсвоютрохинаївнурозповідькоханій:

Щодотебезтимжепалом ’єтьсясерце,ллєтьсямова, Щодуша,пойняташалом, Всятобіслужитьготова,

Щонаменеповіває Щастя,радістьвідусюди Щоспіватиму–незнаю, леспівів–повнігруди

Іноді, однак, і до ідеального світу молодості й кохання вриваєтьсяпочуттятривоги,щовіщуємайбутнізнегоди(наприклад,увірші«Всталахмаркапилу »,написаномублизько1843р.):

Всталахмаркапилу Там,денебосхил Кіннийточипіший– Закриваєпил

ачу,вершниклине Набаскімконі Дружемійдалекий, Вістьподаймені


Перші поетичні спроби Фета високо оцінили Гоголь і єлінський.Протесамавторненадававсвоїйтворчостіособливогозначення,аджейдалідбавнепролітературний,апросуспільнийстатус.У1845р. фа-насій фанасійовичвступивнавійськову службу, сподіваючисьразомз офіцерським чином отримати омріяний дворянський титул. Однакдолянібизнущаласязнього.ЩойноФетставофіцером,царвидавнаказ,згіднозякиммолодшіофіцерськічининедавалиправдворянства:отри-матиціправаможнабуло,тількидослужившисьдозваннямайора.

1ТутідаліцитатизвіршанаведеновперекладіМ.Вороного.

100


ЦязвістказасталапоетавстепахУкраїни,уХерсонськійгубернії,девінвісімроків(1845–1853)прослуживудрагунськомуполку.ЗакохуючисьупрекраснихмешканокХерсонщини,Фетчасвідчасуписаввірші,якіпотімувійшлидоскарбницісвітовоїлюбовноїлірики,і1850р.видавсвоюдругупоетичнузбірку.ВоназновотрималапозитивнівідгукивМосквітаПетербурзі.Щоправда,товаришам-офіцерам,більшістьякихтежвіршу-вала,важкобуловторопати,якцейледащий,грубий,кремезнийчолов’ягаздивнимпрізвищемможебутисправжнімпоетом.Уполкуйогопрозвали«дубовимкласиком».Фетнаце не зважав, та й взагалі не переймавсяслужбовимипроблемами.Вінзнав,щовбудь-якомуразідомайораможедослужитисяажроківчерезп’ятнадцять івсе,щонинізалишається,–мовчкитягтилямку. душаповниласяіншимПроте,щотрапилосявтойперіодужиттіпоета,навітьнайближчі

люди(крімочевидців)моглиздогадуватисялишезйоговіршів.Відтодіу твориФета назавжди увійшов трагічний образ коханої жінки, якапередчасно померла, залишивши по собі почуття втрати й провини.Навітьуспогадах,написанихвостаннійрікжиття, фанасій фанасі-йовичневідкривсправжньогоімені«високоїстрункоїбрюнеткизроз-кішнимчорним,ізсизимвідливом,волоссям».Набагато пізніше біографи встановили, що жінку цю звали Марія

Лазич.Фет познайомився з нею влітку 1848 р. ДвадцятичотирирічнаМаріяналежаладосербськогодворянства,якомуросійськийцарроздавземлі напівдніУкраїни. ї батько, генерал у відставці, бувкепськимгосподарем,тожледвеутримувавсвоїхчисленнихдітейнасамулишепенсію.Маріязахоплюваласяпоезією,віршіФетазналачинездитин-ства і линула до нього, як метелик до вогню. Кохання, що тривалодвароки, згоріловбуквальномурозумінніцьогослова:молодажінказагинулаувласномубудинкувідпожежі(казали,щораптомзайняласяїїсукня).

Розлука Несилалюдинінелюдськувитримуватьмуку Лишнатякнанеї–осьвсе,щопідсилудлязвука. І,мовбожевільний,стоїш,нездолавширозпуки. Розлука ..

(Переклад В. Звиняцьковського)

Церядкизпоезії«Даремно »,написаної, вочевидь,наприкінці1850р.отостанньоющасливою(щоправда,не«безхмарною»)піснеюкоханняФетаможнаназвативірш« епіт Ніжний звук зітханн ,створенийулітку тогож таки року. У цій поезії митець, ніби гетевськийФауст,зупиняє прекрасну мить свого життя. Здається, завмирають навітьслова дженебагато,певно,євіршів,складенихзреченьбезприсудків.Дієсловапоетовітутісправдінепотрібні.Недія,амиттєвевраження,щоназавждизалишитьсявпам’яті,єдляФетапредметомзображення.Наглибиніліричногопочуттямитецьраптомусвідомлює:миживемо

теперішнімабомайбутнім,алеглибокопереживатиздатнілишеминуле.

101

Філософськепереосмисленняцьоговисновкупоеттежзалишаєнамай-бутнє,бояклюдинапередусімпрагневижитийутілитидавнюмрію,щовідбезнадіїперетвориласямайженаманію.У 1853 р. фанасія фанасійовича перевели в інший полк, який

узимку квартирував у Новгородській губернії, а влітку – під Петер-бургом. Саме тут, у столиці, він познайомився з Тургенєвим. ІванСергійовичузявсязробитизновимивіршами«ледащогопоета»те,щоколисьізйогоюнацькимдоробкомзробивГригор’єв.УлітнімісяціФетіТургенєвбагатоспілкувалисяналітературнітеми,узимкулистувалися,обговорюючиновинкиросійської,німецькоїтафранцузькоїпоезії. о ви мені пи ете про е не Ви вище е не, тому що ви ир і вільні і а нього –наполягавІванСергійовичводномузтодішніхлистів.У1856р.булонадруковановіршіФетазаредакцієюТургенєва. втор

зазначав,щоцязбіркавийшла«таксамоочищеною,якіскаліченою»,алевперевиданняхніколиненамагавсявідновитипервіснітекстисвоїхпоезій,рукописиякихнезберіг.(Отже,щоувіршахтретьоїзбіркиФета«відавтора»,ащо–«відТургенєва»,достеменноневідомо).

Нажаль,ніТургенєву,ніЛьвуТолстому,зякимтодізаприятелювавфанасій фанасійович, так і не вдалося переконати поета, що він

є одним ізпровіднихліриківЄвропи, тожмуситьналежнооцінюватий оберігати свій дар. Здобувшипопулярність,Фетпочавнещадно екс-плуатуватиталантпейзажиста,«тиражувати»гарні,аледедалібеззміс-товніші«замальовки».Один ізсучасниківсповіщавТолстого,щопоет«усімдоводить,нібипомираєзголодуімуситьписатизадлягрошей».

Того року, коли побачила світ третя збірка Фета, вийшов новийцарськийнаказ стосовно дворянства. Тепер,щоб отримати титул дво-рянина,офіцерутребабулодослужитисядополковника.Увідчаї фа-насій фанасійович покинув військову службу, одружився (на думкудрузів,безкохання),придбавмаєтокнаОрловщинійставпоміщикомбездворянства.УженезабаромхазяйновитеподружжяФетівперетво-рилозанедбануСтепанівкунаквітучийкуточок,якийдотогождававчималі прибутки. Сільським господарством поет займався завзятойнаполегливо.Крім іншого,віннепоганознавсянасільськогосподар-ськійтехніційнавітьвинайшовзерносушарку.Післязапровадженняв Росії земств фанасій фанасійович став у своєму повіті одним ізпровіднихгромадськихдіячів,а1867р.йогообралиповітовимсуддею.У1861р.завітавшидоСтепанівки,Тургенєвневпізнавдруга. Він

робився тепер агрономом –скарживсяписьменникулистідоЯ.Полон-ського.–Відпустив собі бороду до колін ро літературу не хоче нічого чути, а журнали лає ав ято .ПротедрукуватисявжурналахФетнеприпиняв. І те, що він там публікував, знов-таки збентежило друзів-літераторів. То були статті на політико-економічні теми.Переконливо,надосвідіособистогоспілкуванняФетдоводив,щоселянивРосіїпрацю-ватинелюблять,томуїмтребанадаватинеземлютапільги,ароботузасистемоюнайманоїпраці.Тількисправжнійгосподар-підприємець(тутФет знову посилався на власний досвід) може виховати селянина-тру-даря.Заціідеївідпоетавідцуралисяколишнідрузі-ліберали,іоднимзпершихбувТургенєв.Парадоксдоліполягаєвтому,щоміркування,

102

висловлені фанасієм фанасійовичемустаттях1860–1880-хроків,ниніназиваютьліберальнимиТапопривсеФетнеполишивтворчості.Навітьбільше:вінінадалібув

вірним«чистійпоезії», античному ідеалукраси.Щоправда, «античне»світосприйняття митця перемістилося з класичного грецького на кла-сичнеримське.Теперйомубулиблизькі«сільськиймудрець»Гораційта безнадійно закоханий у нереальний ідеал Катулл. Саме любові доримськоїпоезіїФетзавдячуєславоюодногознайкращихперекладачів.Від 1879 р. Фет починає систематично працювати над перекладом

працьулюбленогофілософа ртура опенгауераі1888р.друкуєросій-ськомовний варіант його головної книжки «Світ як воля і уявлення».Творинімецькогомислителя–своєріднийключдомедитативноїлірики1 Фета.Так,заепіграфдовірша«Вборніжитейськійзгубившинадію »,написаноговсередині1860-хроків,поетузявтакіслова опенгауера:Рівномірність течії часу в усіх головах біль е, ніж щось ін е, доводить, що ми всі анурені в один і то сами сон навіть біль е, що всі, хто бачить це сон, є дино стото .Роздуми зприводупевноїфілософської ідеї, близької душіпоета,–

характерна ознака пізньої лірикиФета.Його ліричнімедитації виріз-няються переконливістю не лише вихідної філософської тези, а й їїподальшого психологічного об рунтування.Однак справжня поезія непереказує твердженьфілософів.Вона (як і самафілософія) висловлюєвідчуттялюдини,неспроможноїоформитиїхуціліснийобраз(якпоет)абострункуідею(якфілософ). оет,–писавФетводномузлистів,–це л дина як така, у якої видимо для стороннього ока усіх пор сочиться життя, не алежно від її волі .У1873р.нарештізбуласязаповітнамріяФета:вінстав еншиним.

Дворянство,якепоетовіневдалосяздобутинавійськовійслужбі,царподаруваввидатномупідприємцевійсуспільномудіячу. биназавждипокінчитиз«ненависнимФетом», фанасій фанасійовичпродавство-ренувласноюпрацеюСтепанівку ікупиврозкішнийаристократичниймаєтокВоробйовка вКурській губернії. Однак бажаної цілісності осо-бистостібагатийпоміщик-дворянин еншинтакіневідчув.ПеремогтивсобіпоетаФетайомуневдалося.Одназаодноюдрукомвиходятьп’ять

1М е д и т а т è в н а л і р и к а–поезіяроздумів.

.Фет–поміщик.Фото др. пол. ст.

удинок-музей .ФетауВоробйовці

Кабінет .ФетавмаєткуВоробйовка

.Фет–поміщик.Фото др. пол. ст.

удинок-музей .ФетауВоробйовці

Кабінет .ФетавмаєткуВоробйовка

103

новихпоетичнихзбірокзоднаковоюназвою«Вечірнівогні»(п’ятавжепіслясмертіавтора).У1889р.поміщикуйвпливовомусуспільномудіячеві еншинуспала

надумкублискучаідея.Вінраптомпригадав,щонібиторівноп’ятдесятроків тому написав перший вірш, і вирішив відсвяткувати «золотийювілей»поетаФета,аразомзтимпосприятийогоофіційномувизнанню.вілейудавсянівроку, еншин-Фетотримаввисокийпридворнийчин

камергераіпознайомивсяізцарем.Теперобидвавони, еншиніФет,досяглиомріянихвершин.Утімусеценемаложодногостосункудореальноїлітературноїслави

поета,якадедалізросталазавдякиновимліричнимшедеврам.НасхилілітФет часто звертався до традиційного (античного за походженням)жанруліричногопослання.ОдинзтакихтворівадресованийОлександріржеській.(Воназнала фанасія фанасійовичавукраїнськийперіодйогожиття і, напевне, була свідком трагедії,що спіткала тоді поета).З тобо спогади цвітуть в ду і –пишеФет.Митцевіблизькафіло-софськатеза«життяєсон»,аленеплакатинадцимсномйомунесила:

Лишьт одна В сокоеволненье Издалекамнеголоствойприн с. Вланитахкровь,ивсердцевдохновенье.– Прочь тотсон,–вн мслишкоммногосл з

Нежизнижальстомительн мд ханьем, тожизньисмерть жальтогоогня, топросиялнадцел ммирозданьем, Ивночьид т,иплачет,уходя.


1. Розкажіть про життєвий шлях .Фета. Як біографія вплинула натворчістьпоета2. ПояснітьвисловлюванняФета: Краса ро лита по всьому світу і, як усі дари природи, впливає навіть на тих, хто її не усвідомл є, так само, як повітрям дихає і то , хто, може, не підо р є про ого існу-вання .Яквигадаєте,чомуцейафоризмз’явивсясамевстатті«ПропоезіїТютчева»3. Перечитайте вірші «Я прийшов до тебе, мила », «Встала хмаркапилу »,« епіт Ніжнийзвукзітхання »іспробуйтерозподілитиїхнапейзажнітаінтимні.. илегковивпоралисязпопереднімзавданням Прощоцесвідчить

5. илегковамбулоуявитилюдину,уякійпоєдналисявидатниймитець-ліриківправнийгосподар,щознаєтьсянасільськомужитті идопомігвамуцьомупортретФетароботиІ.Рєпіна(с.97) ому6. Поди кутуй о Яквиставитесядоміркувань,висловленихупубліцис-тиці Фета ому ліберально налаштовані друзі поета вважали ці ідеїреакційнимийконсервативними ибуливонитакиминасправдійчиактуальнісьогодні омувитаквважаєте7. Які особливості лірикиФета дають підстави визначити її як роман-тичну Якіознаки імпресіонізмупростежуютьсявпоетичнійтворчостіцьогомитця

104


y Післятогоякфранцузькіенциклопедистидонеслидосвідомостімасо-вого читача неспростовні наукові аргументи доби Просвітництва прорівність усіхлюдей і безглуздістьфеодального державного устрою, спа-лахнулаВеликафранцузькареволюція.Схожіаргументи .Франклін1 òà йогооднодумцівПівнічній мерицінаводилинакористьустановленнянезалежностійдемократіївС ,щопризвелодоВійнизанезалежність.омувЄвропій мериціборотьбазавтіленнявжиттяідейПросвітництвамалаабсолютнорізнінаслідки

Волт Вітмен: звідки беруться геніїПростежуючиісторію«поетичноїреволюції»,щозміниламісцепоета

йпоезіїусвіті,мусимовирушитизаокеан.Саметам,наПівнічноаме-риканському узбережжі тлантики, у дружній фермерській сім’їВітменів,нащадківанглійськихіголландськихпереселенців,з’явивсяна світ син Волт – у майбутньому видатний американський поетВолт Віт ен (1819 1892).

Лише за півстоліття незалежності Сполучені тати розвинулипотужну капіталістичну промисловість. видко зростали міста, особ-ливонапівночікраїнитавздовжокеанівіморів. отфермериПівночів умовах дедалі жорсткішої ринкової економіки й спеціалізації сіль-ськогосподарськоговиробництваневитримуваликонкуренціїзпланта-торамиПівдня,щовикористовувалидармовурабськупрацю.Можливо, батько Волта й не пов’язував необхідність кидати рідну

домівкуйпереселятисядомістазтим,щоживена«континентірабства»,

1Ф р à н к л і н, åнджамін (1706–1790) – один із засновників С , полі-тичний діяч, дипломат, учений, письменник, журналіст, видавець одинзлідерівВійнизанезалежністьС .

С. оллієр.ПортретВ.Вітмена. р.

удинокВ.ВітменавКамдені.тат Нь Джерсі

С. оллієр.ПортретВ.Вітмена. р.

удинокВ.ВітменавКамдені.тат Нь Джерсі

105

демільйонитемношкірихневільниківгаруютьзадлязбагаченнябілихплантаторів. На той час ічер-Стоу ще не написала «Хатини дядькаТома»,щенезародивсярухаболіціоністів–борцівпротирабства Протеодного соціального принципу Вітмен-старший, переконаний демократстароїшколи,учивсвоїхдев’ятьохдітейзавжди:людинамаєзароблятинажиттясамотужки,анечужимируками.Переїхавшидо рукліна(тоді–передмістяНью-Йорка),старийВітмен

разомізсинамипочавбратипідрядинабудівництво.Волта,якийводи-надцять роківмусивпокинутишколу, віннавчив теслярства.Родиназміцнимпротестантськимкоріннямтішиласязтого,щосаметак,збра-тамиібатьком,дотридцятироківзароблявнахлібІсус.ЗгодомВолтпрацюваврозсильним,учнемудрукарні,потімсампочав

друкуватийредагуватигазетиврізнихштатах.Таквіноб’їздивмалоневсю мерику.Інодінаймавсявчителем(мавдоцьогонеабиякийхистісамостійнозасвоївшкільнийкурс).Утогочасній мерицііредакторпровінційної газети, і вчитель, часом один-єдиний на всю округу,мусилибутилюдьмисамостійногомисленняйуніверсальнихздібностей.дже викладати зазвичай доводилося без підручників, а редактор усі

матеріалимавписатисам.ПисавіВітмен–якневеличкізаміткипропограбуваннятапожежі,таківіршівстиліЕдгараПо.

жраптомсталосядиво:пересічнийтридцятирічнийгазетярпочавскладативірші,подібнихдоякихлітературане знала.Завеличністюзвучанняпоезії ціможна булопорівнятихібащо з біблійноюПіснеюПісень. іографиВітменастверджують,щоцебулонаслідком«містич-ногоосяяння»,якеВолтнібитопережив1848р.вНовомуОрлеані.Гені-альністьзавждиоточенаміфами,алевиникненняїхщодоВітменамаєщеоднепояснення. астопереїжджаючизмістадоміста,поетлишивнадто«пунктирний»слідупам’ятісучасників,тожпослідовнопросте-житиеволюціюйоготворчостібуловкрайважко.

втім,1848р.ісправдіважливийубіографіїВітмена.Наполегливошукаючи«ключ»допоясненнядійсності,молодийсамоукприйшовдопоетичногоузагальненняСвітовогоПрогресуякпоступовогопросуванняЛюдини із царства Рабства в царство Свободи. Європейські революції1848р.іборотьбааболіціоністівв мериці–міцноз’єднаніміжсобоюланки Прогресу. У поезії «Європа» (1850), що привернула увагу літе-ратурної мерики, Вітмен створив величний реквієм європейцям, якізагинулинабарикадахреволюцій.Власне, Вітмен проголосив ідеї, що вже визріли по обидва берегитлантикиісамепотребувалипоетичноговираження. мериканськийписьменник іфілософРальфВолдоЕмерсонще років за двадцять дотоговисловивпереконання,щоголосомновоїамериканськоїнаціїмаєстатипростийіщирийпоет-самородок,якийдивитиметьсяневминуле,авмайбутнє.ЯкідеологНової мерики,Емерсонмавнеабиякийвпливна англомовних читачів.По суті, він першим назвав мерикуКонти-нентом Майбутнього. Основна ідея філософської та літературної твор-чостіЕмерсонаполягалавтому,щобвивестиамериканськихінтелекту-алівзрічищаєвропейськоїтрадиції,надтозануреноїувласнеминуле.Унарисі«Природа»вінписав: Минулі покоління стояли перед Богом

106

і природо віч на віч, ми ж споглядаємо їх очима на их предків. ому нам не вті итися первісним спілкуванням і Всесвітом ому в нас

немає пое ії пророцтва, а не традиції, немає релігії, що була б для нас одкровенням, а не історіє на их попередників .. Сьогодні так само світить сонце. На і отари численні і, а ниви бу ні і. Тож вимага мо від себе нової праці, нових аконів і нової віри .Емерсон бувпрофесоромГарвардської духовноїшколи, але втратив

цю посаду через лекцію, у якій зазначив,що сучасна церква, сувородотримуючись традицій і відгородившись від справжніх виявів духу,поводитьсятак,«ніби огпомер».ВідтакЕмерсоноселивсявмістечкуКонкорднеподаліквід остона,завівгородізаживупервіснійпростоті.Якдозасновникаіголовинеформального«Трансцендентального1клубу»доньогочастоприїздилиписьменникийфілософи.КлубЕмерсоназапо-чаткувавнапрямфілософії,якийувійшовуїїісторіюпідназвоюамери-канськи трансценденталі м.

мериканські трансценденталісти стали свіжим струменем західноїфілософії.Вонизаперечувалиматеріалізмтакихпросвітників,як .Фран-клін, якому американська нація завдячує своїм прагматизмом і віроювжиттєвийуспіх2,аамериканськафілософія–теорієюсенсуалізму3.Сен-суалізмпослідовноведедозапереченняіснування ога,апортретФран-клінанаодномубоцістодоларовоїкупюрифактичносуперечитьнаписунадругомуїїбоці:«I »(«У огамивіруємо»).Натомістьтрансценденталістистверджувалиіснуваннятрансцендентної

реальності (тобто такої,що існує замежамисвідомості) іможливість їїінтуїтивногопізнання. ог,наїхнюдумку,неоднаковоявляєсебекожнійконкретнійлюдині.Звідсивипливаєтеоріявидатнихособистостей,щотво-рятьісторію.ЗвідсийочікуванняПоета,якийінтуїтивнознайдеівкаженації та людству правильнийшлях домайбутнього.Філософи-трансцен-денталістисподівалися,щостанутьнатхненникамийпровідникамитакогоПоетавйогодуховнихпошуках.Таквонойсталося.ЯкщоліричнийгенійВітменайзавдячуєсвоїм«несподіваним»народженнямпевнимзовнішнімвпливам,тонасампередцеідеїЕмерсонатайогооднодумців.Отже,1848р.молодийамериканецьпочавписатиноваторські вірші,

щосуперечилитодішнімуявленнямпропоезію.(Вітменасправедливовва-жаютьтворцемвільноговірша,абоверлібру).Іздванадцятисвоїхтворівпоетуклавзбіркуздражливоюназвою Ли т трави йулипні1855р.власноручвиготовиввісімсотїїпримірників.Назеленійпалітурцііменіавторанебуло.Найбільшийзаобсягомтвірзбіркинемавназвиіпочи-навсятак: , ,тобто: Себе я прославля , себе я оспіву .Ідалі–дочитачів: те, що при ма я, при мете ви, Бо кожен атом, котри належить мені, так само належить вам .

1Т р а н с ц е н д е н т à л ь н и й – від трансценденталі м: філософськевчення,згіднозякимформисвідомостіпередуютьдосвідуієйогоумовами.

2СамеФранклінуналежитьафоризм« ас–цегроші»,ісамейогопортретцілком заслужено зображено на найдорожчій американській банкноті номі-налом 100.

3С е н с у а л і з м–визнаннявідчуттяєдинимджереломзнань.

107

Надалі«Листятрави»витрималощевісімвидань,кожнезяких(крімостаннього–1892р.)автордоповнювавновимивіршамийпоемами.ТакВітмен увійшов в історію світової літератури як автор однієї книжки,названоїкритиками«ліричнимроманомувіршах».Ставши національним поетом мерики, її поетичним речником,

Вітменчастовиступавупресі.Якпубліциствінговоривізчитачемщиро,інодірізко,невідступаючипередвизнанимиавторитетами,критикувавнавіть основні засади американської демократії, як-от у знаменитомупамфлеті«Демократичніобрії»(1871).ПідчасгромадянськоївійнивС (1861–1865)Вітменнелишеписав

палківіршінапідтримку .Лінкольна1,айбезкоштовнодоглядавпора-нених солдатів арміїПівночі.Унаслідок інфікуванняу військовомушпи-талівінтяжкозахворів.Від1873р.паралізованийпоетмужньоборовсязнедугою.Прикутийдоінвалідноговізкапротягомостанніхдвадцятироківжиття Вітмен не втрачав оптимізму, не припиняв писати вірші й статтіінавітьподорожувавздопомогоюдрузів.ВінпобувавуСкелястихгорахінаНіагарськомуводоспаді,щирозахоплювавсяприродоюйлюдьми мерики.Останнійрозділ«Листятрави»–«Пам’ятнідні»–Вітмензавершив1882р.Як же сталося, що автор поетичної збірки, поява якої обурила

читацький загал, став улюбленим письменником мерики, її націо-нальнимпоетом Річвособіліричногогероя.Поступововінприбираєсобіім’яавтора,переймаєйогобіографію.ПересічнийамериканецьВолтВітменперетворюєтьсянасимвол мерики.Найбільшийзаобсягомтвірузбірці,щоспочаткунемавназви,удругомувиданні(1856)булоназвано«ПоемаВолтаВітмена,американця»,автретьому(1860)–«ВолтВітмен».Лишевсьомомувиданні«Листятрави»(1881)поема«ВолтВітмен»отри-маланазву,підякоюдрукуєтьсянині: Пі н про ебе .Цеунікальнеявищесвітовоїлітератури,колипересічналюдина,аленепересічнийпоетзаповнюєсотнірядківгіперболічним,якщонесказатигігантоманським,автопортретом,зякого,утім,постаєпортретнації,епохи2:

ВолтВітмен,космос,Манхеттенасин, уйний,дорідний,чуттєвий,їсть,п’єінароджує, Несентиментальний,неставитьсебенадчоловікамичижінками чиостороньїх,

Однаковосором’язливийтабезсоромний. Гетьзамкиздверей Гетьзодвірківідверісамі

Хтозневажаєіншого,тойзневажаємене, Івсе,щозробленоймовлено,повертаєтьсяврештідомене.

Крізьмененатхнення,наростаючи,ринебурхливо,крізьмене– потікодкровення.

1ДопоезійВітмена,присвячених .Лінкольну,належить,зокрема,знаме-нитий реквієм «Окапітане », написанийпісля загибелі президентаС відкулітерориста.

2Уцьомурозумінніпорядзпоемою«Пісняпросебе»можнапоставитихібащотрагедію«ВолодимирМаяковський»(1913),яку,щоправда,російськийпоетнаписавпідбезпосереднімвпливомВітмена.

108

Яназиваюпарольодвічний,язнакдаю–Демократія, Клянусь,янеприймунічого,щопорівнувсімнеприпалоб

(Переклад Л. ерасимчука)

Поприбурхливість,піднесеністьпоетичноїмовиВітменаможесклас-тися враження, що це взагалі «не вірші». Природу тієї зневаги, щовідчули до творчості митця-новатора перші читачі, найкраще передаєфраза«Такіяможу ». джесутністьпоезіїзазвичайототожнювализїїформою,звишуканістюриміритмів.ТимчасомуЄвропіспробипо-новомупоглянутинавіршуваннявжероз-

почавГейне,поодинокіприкладиможназнайтиуФета.Попереду–масовезахоплення поетичним експериментуванням у Франції та (під безпосе-реднімвпливомВітмена)в нглії.Щождобельгійського(франкомовного)поетаЕміляВерхарна,найвидатнішогомайстраверлібру,товінз’явивсянасвітсаметогороку,коливийшлопершевидання«Листятрави».


Верлібр (франц. – вільний вірш) – неримований нерівно-наголошенийвіршорядок(івіршякжанр),щомаєверсифікаційнідже-релауфольклорі(замовляннятаіншіформинеримованоїчиспорадичноримованоїнародноїпоезії).Термін «вільний вірш» (у французькому звучанні «верлібр»), що

поєднавусобівсіекспериментизізвільненнявіршуваннявідобмежень,уперше вжив французький письменник Г. Кон у передмові до збірки«Першівірші»(1884).Вукраїнськомулітературознавствізазвичайсино-німічновживаютьобидватерміни:«вільнийвірш»і«верлібр».

Відчасівантичностієвропейцівідрізнялипоезіювідпрозинасампередформально – як систему обмежень. Спочатку обмеженьщодо однаковоїкількостістоп(метричнасистемавіршування),потім–складів(силабічнасистемавіршування)урядку.Убільшостієвропейськихлітературзакріпи-ласясилабо-тонічнасистемавіршування,щовимагаєоднаковоїкількостіі стоп, і складів, та ще й посилюється римуванням – співзвуччям кін-цевихскладівабостопрізнихрядків. мериканціуспадкувалицюсистемувід англійців. Однак молода нація вимагала іншої поезії – незнаної нелишев нглії,айуЄвропівзагалі.Осьщозачотирирокидопублікації«Листятрави»занотувавусвоємущоденникуписьменникГенріТоро,другі соратник Емерсона: нглі ська література від доби менестрелів до епохи великих поетів, окрема експіра, не дихає свіжими мотивами і в цьому ро умінні не є первісно . Це у свої основі давно опанована і при-боркана література, що відд еркал є реці і Рим У творах її поетів багато л бові до природи, проте набагато мен е самої природи. ї хроніка справно повідомляє про місця, де никає дика вірина, але мовчить про те, як никає вільна л дина. мерика була конче потрібна .І отв мерицінароджуєтьсяліричнийгерой–узагальненийобраз

американця, людини мужньої і простої. Людини за своєю сутністю«незворушноїівільноїсередПрироди»:

109

Стоюнезворушний,почуваючисебевільносередПрироди, Господарусього,впевненийсереднерозумнихстворінь, Тимжевиповнений,байдужий,чулий,німий,яквони, Вирішивши,щомоєремесло,злидні,хула,злочинийвади нетаківжейважливі,якдумавколись, ивучипоблизуМексиканськогоморя,вМанхеттенічивТеннессі,

надалекійпівночіабовцентрікраїни Річковик,жительлісів,фермерцих татів,Прибережжя,озерчиКанади, Дебжиттямоєнеминало,о,бутиспокійнимменісереднегод, Зустрічатиобличчямніч,бурі,голод,кпини,лихо,удари, якїхзустрічаютьдеревайтварини.

(Переклад М. Тупа ла)

ЦейвіршВітменнаписав1860р.Подібнодонього(можливо,йпідйоговпливом) .Фетупоезії«Учисьуних–удуба,уберези »(1883)звертаєтьсядо себейчитачів з такимисловами: а а серце хапає холод л ти Вони стоять, мовчать мовчи і ти .Уцьомупрагненнізвільнитилюдинувідоболонкиісторії,традицій,

навітьболюзасвоїтачужі«злочиниівади»,лишитиїї«голою»середпервісноїприродивжевчуваєтьсяголосновогомистецькогонапряму–натуралізму.Згодомдеякієвропейськікритикивказуватимутьнайогоознаки в поезії Вітмена. Однак порівняння з європейськими поетами-реалістами (німцем Г.Гейне, росіянином М.Некрасовим) видаєтьсякоректнішим,адже,яківони,Вітменнамагавсяслухатийпередаватиголос народу, натовпу, вулиці. Тим часом своєрідність поезії Вітменазумовленанасампередсвоєрідністюсамої мерики.


1. ЩовидізналисяпрожиттєвийшляхВ.Вітмена2. Якічинникивплинулинаформуванняжиттєвихпоглядівтаособли-востейтворчостіамериканськогомитця ЯктворчістьВітменапов’язаназідеямиЕмерсонатафілософієютрансценденталізму3. УчомуполягалоноваторствотворчостіВітмена Щотакеверлібр Про-ілюструйтевідповідьприкладамизпоезійВітмена.. Докладно розкажіть про збірку «Листя трави». Схарактеризуйте їїліричногогероя.5. ому ми говоримо про існування окремої американської літератури джеписьменникиС писалийпишутьанглійською(англійськамова

ВітменавіданглійськоїмовиДіккенсавідрізняєтьсянабагатоменше,ніжФранковаукраїнськавід евченкової).Якпояснювалиправоінеобхід-ністьіснуванняамериканськоїлітературиЕмерсон,Торо,Вітмен6. ЯкіособливостіпоезіїВітменазробилийогонаціональнимпоетом ме-рики7. Пригадайтетиповірисиліричногогерояпоезіїромантизму.Якіособ-ливості поезії Вітмена наближають її до романтичної традиції Щовпоезіїамериканськогомитцязмушуєговоритипронеїякпроноватор-ськенадбання50–80-хроківХІХст.–добиреалізму8. ПояснітьтвердженнясучасногоукраїнськогопоетаВіталіяКоротича:У Вітмена все було по справжньому .НапідтвердженнядумкиКоротичанаведітьприкладизпрочитанихвіршівВітмена.

110

9. Прочитайтепоезію«Окапітане »вперекладіВ.Мисикатаворигіналі.Схарактеризуйтеособливостіритмуйримиоригіналуівцьомуконтекстіпорівняйте його з українським перекладом. Оцініть майстерність пере-кладача(наприкладівідтвореннявнутрішньоїримивтретьомурядкутавіншихвипадках).10. Яквивважаєте,чомуВітмен–майстерверлібру–дляпоезії«Окапі-тане »обравбільштрадиційнуформу11. Визначтедваосновнихнастрої,щопроймаютьпоезію«Окапітане ».12. ПрочитайтевіршВітмена« німашини,якаполегшуєпрацю »упере-кладіМ.Малаша. омувційпоезіїлітературнішедевриікнижкидляполицьстановлятьодинсемантичнийрядзмашиною,заповітом,мему-арамитощоівсецеразомпротиставленопісням,якібринятьуповітрі омуліричнийгеройсвоїми«спадкоємцями»обираєдрузівізакоханих Які почуття викликає в нього власна «спадщина» (сум, гордість,щосьінше) Щоз«переліку»Вітменавихотілибзалишитипособіікому


1. СхарактеризуйтедобупізньогоромантизмувЄвропій мериці.2. Тяжіннядокосмосу(порядку)ітяжіннядохаосу(вільноговиявупри-страстей) – вічні полюси культури. Назвіть парні (протиставлені одинодному) етапи історії європейської культури (від античності до роман-тизму),коливанняміжякимивідбувалосяза«принципоммаятника».3. Назвітьусіщаблікар’єриЦахесата ичикова.Хтопіддававсязагад-ковим чарам Цахеса та «приємній вдачі» ичикова Хто найбільшесприявуспіхамцихгероїв Хто їхзрештоювикрив Проякі суспільнівадисвідчитьставлення«поважнихлюдей»доЦахесаі ичикова. Якіособливостівідрізняютьромантичнулірику50–70-хроківХІХст.від романтичної поезії 1830–1840-х років (Лермонтова, Гейне, ранньогоТютчева)5. Поди кутуй о Літературознавці досі сперечаютьсящодо визначеннятворчостіГоголяякромантичноїчиреалістичної.Підготуйтесяіпрове-дітьдискусіющодоцієїнауковоїпроблеми.6. андру о Інтернето .Зприводутого,чомуГогольуповнінереалі-зував грандіозний ідейно-творчий задумпоеми«Мертві душі», існуютьрізні думки, як-от: хвороба й передчасна смерть неможливість знайтив тодішньому суспільстві реальні підстави для «виправлення» персо-нажів хибні ідеї, висловлені письменником у книжці «Вибрані місцяз листування з друзями». Знайдіть в Інтернеті аргументи на користькожноїзнаведенихверсій.7. Поди кутуй о Ãðóïîâà ðîáîòà.Яказверсій,згаданихупопередньомузавданні, видалася вам найпереконливішою Об’єднавшись у групуз однодумцями, доберіть з аргументів і фактів, знайдених в Інтернеті,найбільшоб рунтованійпідготуйтесядодискусіївкласі.8. Ðîáîòà â ïàðàõ.ОберітьвіршТютчева,ФетачиВітмена,якийвамдовподоби, вивчіть його напам’ять і підготуйтеся до виразного читаннявкласі.Попередньодомовтеся,хтозпаридекламуватимепоезіюворигі-налі,ахто–вукраїнськомуперекладі.9. Òâîð÷èé ïðîåêò.ПерекладітьоднузпоезійВітменаукраїнською.Підчасроботинамагайтесяточнопередатизмістіводночасдбайтепрозбере-женняпоетичногоритму.

111

Â.Ï. Ôðàéò. Пропозиція.

1859 ð.

М. Каразін. Ілюстрація до роману

Ф. Достоєвського «Злочин і кара». 1893 ð.

М. Майофіс. Ілюстрація до роману

Г. Флобера «Пані Боварі». 1989 ð.

І. Глазунов. Ілюстрація до повісті Ф. Достоєвського

«Білі ночі». 1970 ð.

Е. Коромінас. Ілюстрація із графічного роману

«Доріан Грей». 2011 ð.

РОМАН ХІХ ст.

×ÀÑÒÈÍÀ ÒÐÅÒß

112

РОЗДІË 1 НА ЗОРІ РЕАЛІЗМУ


1. Пригадайте, яку роль у сумній історіїПаоло іФранчески, описанійДанте, відігравлюбовнийроман(іякийсаме).Щонаосновіцьогоепізодуможнасказатипроставленняіталійськогомитцядороманів2. Як і чому Данте визначивжанр свого головного твору ому це нероман3. омупершимросійськимреалістичнимроманомставроманувіршах

Стендаль: «спостерігач людських сердець»«Спостерігач людських сердець» – так називав себе французький

письменник I ст. тендаль (1783 18 2).Підліткомвінписав: Моя мета Стати видатним поетом. Для цього треба прекрасно нати л де .Сучасники (завиняткомнебагатьох, зокремаГетейПушкіна)вважали його «уламком минулого століття» чи й просто випадковоюлюдиноювлітературі. отнаступніпоколіннянарікали,щоСтендальнародивсянадторано,ажтакоюблизькоюздаваласяїмтворчістьцьогомитця.РосійськийписьменникХХст.МаксимГорькийнавітьназивавкнижкиСтендаля«листамивмайбутнє».Одинзтаких«листів»–романервоне і орне (1830)–минамагатимемосяосмислити.СамецейромануславивСтендаля.Ісамецейтвірставоднимздвох

перших реалістичних соціально-психологічних романів європейськоїлітератури.Здругимтакимроманом–«ЄвгенійОнєгін»Пушкіна–видокладноознайомилисявдев’ятомукласі.Минулогонавчальногорокуми також говорили про роман як провідний жанр літератури ХІХ–ХХІст.,пройогоосновніознакитакласичнірізновиди,щосформува-лисявпершійполовині I ст.йіснуютьдосьогодні.Пригадаймоцівідомості.


о іальний ро ан–роман,уякомупоказанозалежністьлюдинивідсуспільствата їїспробипозбутисяцієїзалежності.Героїтакихтворівне згодні миритися зі своїм соціальним становищем і діють усуперечусталенимнормамморалі.Творцями цього різновиду роману були романтики Франсуа Рене

де атобріан, ерменадеСталь, енжаменКонстан, льфреддеВіньїтаінші.Соціальнийроман,щомає істотнуморально-психологічну складову,

можебутивизначенийяк орально-п ихоло і ний.

113

У європейській літературі морально-психологічний роман став пере-хідною ланкою до реалістичного соціально-психологічного роману.1 ЯкщопротягомприблизнодвохпершихдесятилітьХІХст.романтикистворилисоціальнийроман,то1830р.буловідкрито роман соціальнопсихологічни .


о іально-п ихоло і ний ро ан – твір,щомає наметі встановитивнутрішнюлогікувзовнісуперечливихпочуттяхівчинкахгероїв,пока-затиїхнюзумовленістьякзовнішніми(суспільними),таківнутрішніми(психологічними)чинникамилюдськоїповедінки.

Відтакповернімосядорозмовипроавтораодногозпершихсоціально-психологічнихроманівСтендаля.Важкоповірити,алезажиттятворицьогонадзвичайнопопулярноговХХст.письменниканіхтонехотіванідрукувати, ані купувати.Отожмитець змушений був служитичинов-никоміписати«вшухляду».

нріМарі ейль(справжнєім’яСтендаля)народивсяуфранцузькомумісті Греноблі в сім’ї адвоката судовоїпалати.У сімроківмайбутнійписьменникутративматір.Протеобразцієїмрійливої,тендітноїжінки,якійважкобуломиритисязгрубістю,зарозумілістюйхолодноюпедан-тичністю чоловіка, назавжди залишився в його серці. До речі, героїзхарактерамибатьківєвбільшостіхудожніхтворівСтендаля(у« ер-вономуічорному»цеподружжядеРеналь).Надалі нрі виховувався в родині діда по матері – вільнодумця

йшанувальника просвітницьких ідей. Освіту хлопець здобував у гре-

1Вісторіїросійськоїлітературицюпослідовністьбулопорушено,аджепіслясоціально-психологічного роману О.Пушкіна «Євгеній Онєгін» з’явивсяморально-психологічнийроманМ.Лермонтова«Геройнашогочасу»(1840).

О. . Содермарк.ПортретСтендаля. р.

МузейСтендалявГреноблі

О. . Содермарк.ПортретСтендаля. р.

МузейСтендалявГреноблі

114

нобльськійЦентральнійшколі.Згіднозреспубліканськимидекретами,основнуувагувцьомузакладіприділялиприродничиміточнимнаукам,а також громадянському вихованню. Згадуючи молодість, Стендальписав: Моє ахоплення математико , можливо, виросло моєї нена-висті до лицемірства мені давалося, що в математиці неможливо лицемірити .Недивно,щоюнаквирішивпродовжитинавчаннявсто-личнійПолітехнічній вищійшколі. Однак його наміри розвіяв вихорісторичнихподій.ПриїхавшидоПарижа,сімнадцятирічнийСтендальвступивувійськоонапартадрагунськимкорнетоміпотрапивдоІталії.Якбизаздривйомуюний ульєнСорель,якиймріявнародитисязачасівНаполеонайусла-витисявйогоармії ОднакСтендальмаривсебе«видатнимфранцузькимпоетом,рівнимМольєру».Задлясвоєїметиюнакневдовзізвільняєтьсязі служби, повертається доПарижа й поринає в навчання. Він читаєантичнихавторівіфранцузькихпросвітителів,вивчаєанглійськумову,береурокиакторськоїмайстерності,пишефілософськіесейкомедії.УженапочаткулітературногошляхуСтендальзнаходитьсвійтворчий

метод на все життя: Застосувати при оми математики до л д-ського серця і покласти це принцип в основу творчого методу мови почуттів. У цьому усе мистецтво .Якможназастосуватиприйомиматематикидолюдськогосерця Вочевидь,ідетьсяпронамірдослідитиприродупочуттів,душевнихстанівлюдинийзрозуміти,причиноюякихучинківвониє.Незважаючиначітковизначенумету,Стендальнеставписьменником

відразу. Напевно, основною причиною цього була бідність. Першийдосвідслужби(уторговомудомівМарселі)переконавмитця-початківцявтому,щокар’єракомерсантанедлянього.Відлуннятакоговисновкуєвромані« ервонеічорне». ульєнСорельвідмовляєтьсявідвигідноїпропозиції торгуватилісом, томущоце суперечитьйогочестолюбнимпланам. Проте самого Стендаля покинути комерцію змусило зовсімінше:вінбувабсолютнонездатнийдотакоїдіяльності.НатомістьсамечестолюбствоспонукалописьменникавступитидовійськаімперіїНапо-леона.ПіслятривалихваганьувіцідвадцятитрьохроківСтендальзновузаписавсядоармії.Успішноїкар’єривіннезробивітут,алеувоєннихпоходахздобувнайважливішедлясебе–досвід«спостерігачалюдськихсердець».Інтендантнаполеонівськихвійськ нріМарі ейльоб’їздивусіфронтиЄвропи.Вінбувсвідком ородінськоїбитвив1812р.,очевидцеммосковськоїпожежійвідступуславноїнаполеонівськоїармії,щопере-твориласянаюрбумародерів.Упродовж багатьох років ульєн повтор вав собі, що Бонапарт,

невідоми і бідни поручик, став володарем світу а допомого своєї паги 1.ТимчасомвиснаженийвійноюСтендальмавдоімператорапро-

тилежніпочуття: програв ра ом Наполеоном у році. Особисто мені це дало тільки адоволення .Саметак,аджеписьменникпобачивчимало людських характерів, став свідком «найдивнішої моральної

1Тут і далі цитати з роману « ервоне і чорне» наведено в перекладіД.Паламарчука.

115

події»свогостоліття1і,зрештою,усвідомив,щонаполеонівськівійськайпорядкинічимнеліпшізабудь-якіінші.ЦетакінеспалонадумкуульєновізавсідвадцятьтрирокийогожиттянріМарі ейльдійшовтакоговисновкувтридцятьодин,тожпере-

їхав доМілана й розпочав активну літературну діяльність (писав біо-графічнійкритичнітвори,книжкинатемиісторіїтакультури).ВІталії,щонатойчасперебувалапідвладою встрійськоїімперії,письменникпознайомивсязкарбонаріями2.Цейфакт,атакожвільнодумністьйоготворчостінесподобалисявладі,тому1821р.митецьмусивповернутисядоПарижа.Французькаполіціязавзятоохоронялавідновленумонархію,цензура

пильнувала ідеологічну благонадійність літератури. Тільки через стороків з’ясувалося, що автором статей без підпису, надрукованих тодіванглійськихжурналах,бувСтендаль. ляхетна ду а діє в ім я свого щастя, але її на біль е щастя полягає в тому, щоб дарувати щастя ін им Уряд повинен робити л де якомога щасливі ими, а це можна ді снити ли е а такої влади, яка надає громадянам на біль у сво-

боду, не аважа чи благополучч родини, ро квіту промисловості, і обе-рігає свободу, бо бе неї немає щастя і л дина не в мо і ро винути свої дібності –такідумкиписьменникабулиабсолютнонеприйнятнимизадобиРеставрації.Стендаль вважав свободу обов’язковою умовою нормального існу-

ваннялюдиниівірив,щолітературадопоможеполіпшитисвіт.Однак,надумкумитця,завданняписьменстващодосуспільства–непросвіт-ницьке (повчати і навчати), а радше романтичне (визначити діагноз).Іншимисловами:запитання,наякемаєвідповістилітература,полягаєневтому,щослідробити,абилюдинабулащасливою,автому,чомулюдинанещаслива.СамСтендальназивавсеберомантикомужетому,щоромантизм–це

щось нове, революційне, протиставлене старому й віджилому (класи-цизму).Завданняписьменникавінвбачавутому,щоб давати народам такі літературні твори, які а сучасного стану вичаїв можуть подарувати їм на біль у насолоду .Щоправда,Стендальзавждиуточ-нював,щовін«справжнійромантик»,відмежовуючисьвід ро молодих л де , які ро робля ть мрі ливи жанр , таємниці ду і і, вгодовані адоволені, не втомл ться оспівувати л дські скорботи та радість

смерті .Згодом«справжньогоромантика»Стендаляназвутьреалістом,алев1830р.,колипобачивсвітйогороман« ервонеічорне»,такогопоняттявлітературознавствіщенеіснувало.Ви, певно, пам’ятаєте, що героєм чи героїнею романтичного твору

мала бутинепересічна, піднесена особистість, якої не розуміє суспіль-ство,айогодіязазвичайвідбуваласявекзотичнійкраїнічивдавнину.

1Найдивнішоюморальноюподією свого століттяСтендаль назвавмасовийвихід населення Москви слідом за російською армією, що відступала піднатискомнаполеонівськихвійську1812р.

2К а р б о н à р і ї–членитаємноїорганізації,щобороласязанаціональнунезалежністьтаєдністьІталії.

116

Стендаль,тимчасом,ігероя,ісюжетсвогоголовногороманузнайшову«Судовійгазеті».Йогозацікавилакримінальнасправа нтуана ерте,якубулорозглянутовсудімістаГренобля1827р.

нтуан, синковаля, запідтримкимісцевого священикавступивдодуховної семінарії, алебуввиключенийзачитаннясвітськихкнижок.Талановитий самоук став домашнім учителем у родині промисловцяМішу,анезабаромміжнимідружиноюгосподарявиникроман.Потімнтуан ертенавчавсяувищійдуховнійсемінарії іпрацюваввихова-телемудомідеКордона.Незважаючинатещоаристократиставилисядоосвіченогоплебеяякдослуги,йогопокохаладонькахазяїна.ТимчасомпаніМішунаписаладеКордонулиста,щовкрайнегативнохарактери-зував нтуана.Нестерпівшиганьби,молодийчоловіквистріливупаніМішу,коливонамолиласявцеркві.


Переконаний республіканець, Стендаль стверджував, що закінчивроманранішелипневихподій1830р.,інакше ульєнСорельобов’язкововзявбиучастьуреволюційномуперевороті,проякийтакмріяв.Утім,існуєверсія,щописьменникнавмиснонедавгероюдожитидоЛипневоїреволюції,щобнепорушуватилогікирозвиткулітературногохарактеру.Тайчогоб,власне,домігся ульєнСорельнабарикадах Позиціїміщанзміцнилися, позиції дворян послабилися, король Луї Філіпп більшезначення надавав капіталу, ніж походженню, але суспільство по сутінезмінилося.Таксамо,якізачасівРеставрації,уФранціїточиласяборотьбазавладуйгроші.Єйіншаверсіящодочасунаписанняроману.Знавецьфранцузької

літературиІлляЕренбургстверджував,щозадум« ервоногоічорного»виникуСтендалявосени1829р.вМарселійужезадвамісяціпершучастинутворубулозавершено.Усічні1830р.авторпродовживроботунадрукописом,авквітніздавйоговнабір.ПісляЛипневоїреволюціївжеготовийдодрукуроманбулодоопрацьованозоглядунаактуальніподії.

ПісляЛипневоїреволюціїСтендаля,якийперебувавнадипломатичнійслужбі,призначиликонсуломуглухеіталійськемістечко ивіта-Векк’я.Цебуломайжезаслання.Відтакєдиноюрозрадоюмитцясталатворчість.Щоправда,темубатьківщини,яканевиправдалайогосподівань,буловичерпано.ОстаннійзавершенийроманСтендаля«Пармськиймонастир»(1839)описуєсучаснуавторуІталію.Уньомумитецьукотренамагаєтьсяз’ясувати,учомуполягаєщастяічиможливевоно.«Пармськиймонастир»закінчуєтьсяприсвятою Для небагатьох щас-

ливців . Вочевидь, таких і справді було небагато. Можливо, творчістьСтендалянесталапопулярноюсередсучасниківсаметому,щосуперечилаїхнімромантичнимочікуванням.Навіщо,наприклад, ульєнові зама-нулосястрілятивпанідеРеналь омуйоготакизасудилидострати итачі були налаштовані на романтичний фінал: герой здобув славуй владу, піднявся над юрбою. Однак «спостерігач людських сердець»

117

немігтаксхибити,аджевідпочаткуобравдлясвоєїтворчостідвадевізи:равда, гірка правда і Досліджуємо у цьому все століття .


1. Якіжанровірізновидироманусформувалисявєвропейськійлітературіпершої половини I ст. Сформулюйте їхні визначення. Які романизазначеногоперіодувипрочиталиминулогонавчальногороку2. ЩовидізналисяпрожиттяітворчістьСтендаля изаживписьменникпопулярностісередсучасників имцеможнапояснити3. Розкажіть про погляди Стендаля на літературу та завдання митцявсуспільстві.. Розкажітьпро«справжнійромантизм»Стендалятапроте,заякимиознакамиписьменниквідрізнявйоговід«несправжнього».5. Щовизнаєтепроісторіюстворенняроману« ервонеічорне»

Жіночі образи в романі «Червоне і чорне», або Виховання любов’ю

НадумкуСтендаля,характерноюознакою I ст.буланелишепри-страсть до дослідження, а й потреба в сильних почуттях, яка дедалізростала.Пристрасть–рушійнасиларомантичноїоповіді,нанійбуду-єтьсясюжет.МатильдаделаМоль,героїня« ервоногоічорного»,роз-мірковує: Мені випало щастя покохати Дівчина мого віку, вродлива, ро умна, у чому ще вона може на ти сильні відчуття, як не в л бові . Звісно,пристрасть–ценелишелюбов,айненависть,ревнощі,відчайінавітьполітика.Головне,щобпочуттябулисильними.Якромантик,Стендальуважав,що«мистецтвоживетількипристрастями»,вінісамбувсправжнімсиномсвогочасу.Самепристрастьілюбовштовхалийогоначисленнінерозважливівчинки.Яквивжезнаєте,Стендальщезамолодунаміривсявивчити«людське

серце»задопомогоюприйомівматематики.Утіленнямцієїідеї,зокрема,ставтрактат«Прокохання»(1822),уякомуавторнамагаєтьсяпроаналі-зуватипочуттялюбовійдослідитийоговидозміниврізнихсоціальнихсередовищахтаепохах.Письменник виділяє чотири види любові: любов-пристрасть, любов-

потяг,фізичналюбовілюбов-марнославство.Вищимвидомвінвважаєлюбов-пристрасть.НадумкуСтендаля,саметакепочуттяможевиявитибагатогранність, складність і непередбачуваність особистості. І саметакулюбовпізнавголовнийгеройроману« ервонеічорне».ЗасловамиІ.Еренбурга, особистість ульєна наполовину складається з любовійміркуваньпролюбов.ТесамеможнасказатийпроСтендаля.ПопривнутрішнюблизькістьізромантичнимгероємзовніСтендаль

не відповідав цьому образу. Він не вирізнявся вродою, був огрядний,коротконогий, мав червонясто-коричневий колір обличчя, м’ясистий,зроздутиминіздряминіс,защоназивавсебе«італійськимм’ясником».Однак,незважаючинанепоказнузовнішність,письменникзавждиподо-бавсяжінкам.Відгомін його любовних історій вчувається й у романі« ервонеічорне».

118

Так,захопленняСтендаляакторкоюМеланіГільбер,атакожйогостосункиздружиноюпольськогоофіцераМетильдоюДембовськоютадружиною впливового генерала Клементиною Кюріаль вплинули наобразпанідеРеналь. МатильдаделаМольмаєрисипристрасноїімінливоїкузинихудожникаДелакруа льбертитаіталійкиДжуліїРіньєрі,якасамаосвідчиласяписьменникувкоханні.Протевважатикогось ізцихжінокпрототипомпанідеРенальабоМатильдиделаМольнеправильно.

втім, літературні персонажі ніколине бувають точнимикопіямисвоїх прототипів. ерої роману авжди є чудовим сплавом спостереження почасти доповн ться ду евним досвідом автора ,–зазначавІ.Еренбург. І найбільше це стосується образу ульєна Сореля, щодоавтобіографічностіякогойнинісперечаютьсялітературознавці.Стендаль наділив ульєна досвідом власної молодості. Цей герой

«успадкував» від свого творця і хворобливу сором’язливість, і палкучуттєвість, і неприйняття ога. Та найбільше їх споріднює те, щов житті обох надзвичайно важливу роль відіграли любов і коханажінка.Образ ульєнарозкриваєтьсячерезйогостосункизжінками.Згідно з вимогамижанру,характер героя змінюєтьсявідпочаткудокінцяроману, і відбуваєтьсяцепередусімпід впливомлюбові. Стен-даль «зводить» ульєна з двома жінками. За теорією письменника,зпанідеРенальвінпереживаєлюбов-пристрасть,азМатильдоюделаМоль–любов-марнославство.Кохані ульєназовсімрізні.ВодночаспанідеРенальсхожанапуш-

кінськуТатьяну.Обидвіцігероїні,шляхетніпровінціалки,–утіленняідеальноїприродноїлюдини,оспіваноїпросвітителями.

агатаспадкоємиця,якувіддализаміжушістнадцятьроків,дружинамерамістечкаВер’єрапанідеРенальстаткамийсуспільнимстатусомнехизується.Вихованавєзуїтськомумонастирі,домоментуфатальноїзустрічіз ульєномСорелемвоназберегла«мирнудушу»,«вільневідбудь-якого кокетства й облуди» серце і «справжню чарівність», яка«єприроднимдаром».

ульєнСорельувиконанніК.Р.Стюарта

ПанідеРенальувиконанніК. уке

МатильдаделаМольувиконанні .Гордеш

Кадри кінофільму ервоне і чорне режисер .Д. Верхак, р.

ульєнСорельувиконанніК.Р.Стюарта

ПанідеРенальувиконанніК. уке

МатильдаделаМольувиконанні .Гордеш

Кадри кінофільму ервоне і чорне режисер .Д. Верхак, р.

119

Цікаво,щойусвоємутрактаті«Прокохання»,івромані« ервонеічорне»Стендальвідмовляєтьсявідтоговидулюбові,якийДантей ек-спірвважалинайважливішим,–відлюбові ожої.Вінпише,щопанідеРеналь а все своє життя ніколи не відчувала і не бачила нічого, хоч трохи схожого на л бов .Іцепролюдину,вихованувмонастирі ВирокСтендаля суворий: духівництво не прищеплює вірянам ожої любові.Навітьщирийусвоїйнабожностіабат еланпролюбовговоритьзпанідеРенальтак,ніби це слово в її поданні було рівно начне на мер ен-ні і ро пусті .Уцьомурозумінніжінкаєжертвоюєзуїтівтаксамо,які ульєн,якийбачивусемінаріїщозавгодно,тількинелюбов.Кохання, про існування якого дружина мера дізналася з кількох

випадковопрочитанихроманів, здавалося їйчимсьнереальним. І осьїїохоплюєнезнанедотипочуття.Цещастязмушуєжінкузабутипроподружню вірність. Вона навіть не замислюється над тим, що своєюзрадоюможеобразитичоловіка,аджезвикладойого«на тупі ої ба -дужості до всього, що не стосується наживи, чинів і хрестів».Можливо,річутім,щокоханнязахопилопанідеРенальзненацька

й вона не відразу зрозуміла,що відбувається На відміну від героїніСтендаля, пушкінська Татьяна знала про небезпечність коханнязроманів,іцедопомоглоїйуникнутидокорівсумлінняйвіднайтиколинещастя,топринаймніспокій.ПанідеРенальзнехтувалаобов’язкомзаради пристрасті і, переживши нетривале щастя, утратила свободуіспокій(чоловікстежитьзанею,суспільствозасуджуєїївчинок).МатильдаделаМоль– абсолютнапротилежність і пані деРеналь,

і Татьяні.Цю світськукрасунющене закоханийунеї геройназиває«довготелесоюбілявоюлялькою»,аїївдачуописуєтак: марнославство, суха аро умілість, не ліченні відтінки самол бства і біль е нічого . Проте насправді Матильді властиві якості, що нечасто трапляютьсявжінок їїкола:вонарозумнай іронічна,маєсильнуволюйтвердийхарактер.Навітьнудьгадівчининезвична–така,яку айльд-ГарольдачиЄвгеніяОнєгіна.Матильдарозважається,глузуючиз«вищогосвіту»,інавласнемайбутнє«дивитьсязогидою». йподобаєтьсяризик,тожвоназакохуєвсебе ульєна,авідтак,попритрагічнінаслідки,ніхви-лининешкодуєпросвійучинок.Що таке любов, якмає відбуватися любовне побачення, як писати

любовнілисти–процеМатильдазналазроманів.Результатбувтакий:ристрасне кохання було для неї рад е якимсь ідеалом, яки треба

наслідувати, ніж реальним почуттям. Мадемуа ель де ла Моль вважа ла, що виконує обов я ок щодо себе і свого коханця .У цьому, власне, й приховується небезпека романтичного світо-

сприйняття.Якщоробитивсе«зазразком»,тащейколицейзразок–пристрасті, можна домогтися чого завгодно, тільки нещастя, спокоюісвободи. Воістину, до такої л бові можна було пере нятися огидо .

ки повчальни урок для молодої необачної дівиці и варто було ри и-кувати всім своїм ма буттям аради такої хвилини –вигукуєСтен-даль,якийужепереживромантичніідеалимолодості.Досамоїсмертіульєна Матильда бездоганно грає роль романтичної героїні. Навіть

з відрубаною головоюкоханого вона чинить, якфранцузькакоролева

120

Iст.МаргаритаНаваррська.КоролевуМарго,уславленуводноймен-ному романі Дюма-батька, Матильда знала за сімейними переказами(невипадковоСтендальдавїйреальнеаристократичнепрізвище): Звісно, спогад про Боніфаса де ла Моля і Маргариту Наваррську наповн вав її яко сь надл дсько мужніст .

проте ульєнтакінезмігщиропокохатидівчину-«надлюдину».Віннавітьневірить,щоМатильдапіклуватиметьсяпройогодитину,тому доручає це пані де Реналь. Невідомо, чи дбала Матильда продитину, але за могилою коханого, як і належить справжній роман-тичній героїні, вона доглядала. Зовні пристрасне, з обов’язковимиромантичними атрибутами кохання Матильди до ульєна Стендальназиваєрозумовим.Іноді автор перериває розповідь, аби висловити своє ставлення до

того,щовідбувається.Йогокоментарітакідоречнійстислі,щочитачісприймають їхяквласнідумки.Наприклад,розповідаючипроте,якМатильдапідвпливоммузикизрозуміла,щозакоханав ульєна,Стен-далькоментує їїпочуттяоднимреченням: Ро умова л бов, вича но, набагато ро умні а а л бов істинну, але в неї бува ть тільки рідкісні хвилини само абуття вона дуже добре ро уміє себе, бе упинно ро бира-ється в собі, вона не ли е не до воляє блукати думкам вона виникає не інак е як а допомого думки .


КоханняМатильдий ульєнавиникаєвнаслідоксвідомогорішенняобохгероїв.Осьякпишепропочуття ульєнаІ.Еренбург: Дві л бовні історії ульєна почина ться ро важливих викладок, марнослав-ства, бажання акохати в себе жінок того суспільства, яке для нього акрите л бов він ро ігрує як ахову парті і в обох випадках, неспо-

дівано для себе, виявляється ахопленим почуттям, перетвор ється гравця на фігуру .Це дуже точний образ: зародження, розвиток і спад стосунківульєнайМатильдисправдіможназаписатиякшаховупартію(хід–

хідувідповідь).Однакпередобличчямсмерті ульєнвиходитьзроліромантичного героя, а Матильда залишається «в образі». Тим часомпанідеРеналь,далекавідбудь-якої гри, ідезжиттяякромантичнагероїня–невитримавшитугизапомерлимкоханим.


Наприкінціроману ульєнзрозумів,щолюбитьпанідеРеналь.ТаксамоЄвгенійОнєгінраптомусвідомив,щолюбитьТатьяну.Схемивід-криттяістинноїлюбовівСтендаляіПушкінанапрочудсхожі.Обидваїхні герої змушені визнати, що справжня любов не має нічого спіль-ногозізразками,створенимиуявоюромантиків,івиникаєнесподівано,поза волеюта розумом.Саме такепочуттяСтендальназиваєлюбов’ю-пристрастю.

121


1. Якірисиромантичного героямавСтендаль Які ознакиромантизмубулипритаманнійоготворчості2. Щоспоріднюєголовногогероятаавторароману« ервонеічорне»3. ому Стендаль обдарував ульєна Сореля відразу двома коханими Якийвидлюбові,згіднозтеорієюавтора,пізнав ульєнзкожноюізцихжінок. Ãðóïîâà ðîáîòà.СкладітьякнайповнішухарактеристикуобразівпанідеРенальіМатильдиделаМоль,дібравшизтекстуцитати,якімістятьописзовнішностігероїнь,розкриваютьїхнівнутрішніякостітавідобра-жаютьетапирозвиткустосунківіз ульєном.5. Якурольужиттігероїнь« ервоногоічорного»відігралиромани

Жульєн Сорель: «Нещасний, який вступив у єдиноборство з усім

суспільством» чи «селянин, що повстав проти низькості свого стану»?

Образ ульєна Сореля був би цілком доречним у «галереї зайвихлюдей»,якузаснувалиПушкініЛермонтов.ЯкщоОнєгініПечоріннеможуть знайти собі застосування в сучасному суспільстві, то ульєнзайвийужетому,щонародивсяневчасноіневтомусередовищі,демігбивтілитисвої«мріїпрославудлясебеісвободудлявсіх».Назва підрозділу містить дві характеристики ульєна Сореля. За

змістомвонизбігаються.Першухарактеристикудавгероєвіавтор,колиульєнзапідозрив,щолюбовнийлистМатильди–знущання,друга–

самохарактеристика Сореля на суді. Перша цитата – характеристикагерояромантичного.Однактакийгеройнеможебутипростолюдином,томуСорельперетворюєтьсянагероятипового–«бідноготеслюз ри».Цядвоїстістьобразу–йогоромантико-реалістичнаприрода–ізумовлюєсуперечливістьвдачігероя.

Кадрізкінофільму« ервонеічорне» режисер К. Отан Лара, р.

Кадрізкінофільму« ервонеічорне» режисер С. ерасимов, р.

Кадрізкінофільму« ервонеічорне»режисер К. Отан Лара, р.

Кадрізкінофільму« ервонеічорне»режисер С. ерасимов, р.

122

І«ЄвгенійОнєгін»,і«Геройнашогочасу»–творимолодіжні. ималомолодихлюдейнаслідувалиїхніхголовнихгероїв.« ервонеічорне»–тежмолодіжнийроман.Тачибулиохочівзятиобраз ульєназазразок ОсьякпроцепишеІ.Еренбург: Ніхто у світі не намагався насліду-вати ульєна ерої францу ьких романів входили в життя читачів строкато рбо не як вічні обра и , а як живі л ди .Про«живулюдину» ульєнаСореляСтендальрозповідаєтаке: Усе

ого життя було ли е довго підготовко до нещасть, і він ніколи не абував про те них, що вважається на біль им .Характер ульєназображенотакправдивойнещадно,щовньомубільшенегативного,ніжпозитивного. Мусимо визнати, що ульєн честолюбний, розсудливийі брехливий. Його улюблений герой – Тартюф, персонаж однойменноїкомедіїМольєра,невиправнийбрехун,якийдбаєлишепросвоювигоду.иттєва позиція ульєна вкрай неприваблива. Його головна мета –

кар’єра, він прагне «пробити собі дорогу». ульєн марить військовоюслужбою, але зрозумівши, що за його доби набагато перспективнішебутисвящеником,вирішує:«Требастатипопом».Отже,вінробитьвибір:Одягти мені ві ськови мундир або попівську сутану, алежно від того,

на що тоді буде мода у Франції . иможна наслідувати героя, якогоавторназиваєдивноюлюдиною, для якої удавання і абсол тна відсут-ність будь яких уподобань були вича ним ляхом до успіхуСтендаль не раз наголошував, що в образ ульєна Сореля вклав

себе. и означає це, що письменник був невиправним кар’єристом,честолюбцеміегоїстом Дослідникийоготворчостінедійшлиспільноїдумкищодоцього.Щоразу,показавши ульєназнепривабливогобоку,Стендальнамагаєтьсявиправдатигероя,відкриваючикращігранійогоособистості.


ульєнСорельстрілявусвоюкоханку,аленевбивїї. омужйогозасудилидострати Геройсамвідповідаєнацезапитаннявсуді: бачу тут л де , які, не адуму чись над тим, що молодість моя аслуговує співчуття, ахочуть покарати в мої особі і ра на авжди ломити тих наків не натного походження, пригнічених бідніст , яким пощастило добути добру освіту, унаслідок чого вони насмілилися проникнути

в середовище, яке мово чванливих багатіїв веться вищим світом. Ось у чому, панове, полягає мі лочин, і він буде покарани тим суворі е, що, по суті, мене судять л ди, не рівні мені. не бачу тут на лавах при-сяжних жодного аможного селянина, а тільки самих обурених буржуа... .Цепершапричинавироку,виголошеного ульєнові.Героястрачено

тому,щовіннезручнийсуспільству,доякогоналежитьнезоглядунапоходження,а завдякивласнимзусиллям. улай іншапричина,якуульєнтежусвідомлював: ка радість для Вально помститися мені,

наре ті, а на е давнє суперництво чере пані де Реналь .. .Директорбудинкупіклування, апідчас судувжебарон,мерВер’єрайдо тогожодинзприсяжнихтакискориставсянагодоювзятигорунадщасливимсуперником.

123

Цідвіпричинисмертноговирокудоводять,що« ервоне ічорне»–роман соціально-психологічний. Причини будь-яких подій і вчинківзавжди соціальні, тобто залежать від ставлення героя і суспільства.Прицьомурозкриваєтьсяпсихологіягероїв,тобтоїхніпочуттяідумки,мотивиїхніхдій.Утім, смерть ульєнаСорелямалаще одну причину – він хотів

померти.Такуженепощастилогероєві(ізсоціальнихпричин),щойогожиттябуло«підготовкоюдобід».Протепідготовкуцю,якісамізнегоди,вінстаранновлаштувавсобісам.Трапляється, що діти не відповідають очікуванням батьків. Саме

такимбув ульєн.Вінназивавсебе«теслеюз ри»(ІсусаХристатежназивалипростотеслеюзНазарета),аленевмівінехотівбутитеслею,натомістьмаввинятковупам’ять інеабиякі здібностідонавчання.Зацейогонелюбивбатько.Нелюбилийбрати.Стендальтакіговорить:Ніколи і ніким не л блени .

ульєнобравкар’єрусвящениказадлявигоди,бо«честолюбствобулосправжньоюсуттюйогожиття».Цейучинокжахливийнасампередтому,що герой не вірив у ога.Усе пов’язане з релігією викликало в ньогострахіогиду.Семінарію ульєнназиває«пекломземним»,аув’язниціговоритьтаке: Ска ати по правді, якщо я устрінуся християнським Богом, я пропав, це деспот, і, як будь якого деспота, ого поглина ть думки про помсту. У Біблії тільки мови, що про жорстокі покарання.

ніколи не л бив ого і навіть ніколи не допускав думки, що ого можна щиро л бити .Ставленнягероядо огаідозакладу,деповиннівчитилюбові ожої,співзвучнепереживаннямпанідеРеналь.НевіруючимбувісамСтендаль. Не було в нас ін ої релігії, крім на важливі ої думки бути корисними вітчи ні , – писав він про свою молодість. Так самой ульєнсповнений мріями про славу для себе і свободу для всіх .ПередтимякупершевирушитидобудинкупанадеРеналя, ульєн

зайшовуцеркву.Тамвінвипадково( )обравлавудеРеналяізнайшовклаптикгазети,наодномубоціякогопрочитавпростратуякогосьЛуїанреля,анаіншому–слова«Першийкрок».Отже,хочіневіруючи

в ога,геройтакиотримавуцерквіпророцтвопросвоюдолю.ЗачасівСтендалявченняпропідсвідомістьщенеіснувало,апротецяподіясталатретьоюпричиною смертійого героя.Там, уцеркві, ульєн запрогра-мувавсебеназлочин. накзауважив,щопрізвищенещасногозакінчу-єтьсятаксамо,якійого,розбризканасвятаводаувідсвітічервонихзавісздалася йому кров’ю. Відтак, згідно з отриманим від долі завданням,ульєнзробив«першийкрок»–вирушивдобудинкупанадеРеналя.Приблизно так само напророчив собі смерть Стендаль. У 1830 р.

простонавулицівінставсвідкомвбивствадівчинийпозаздривїїсмерті:астя померти так .Такісталося.Письменникпомермиттєво,на

вулиці. 21 березня 1842 р., за день до смерті, він сказав: досить добре прихову мо хворобу омерти на вулиці у цьому немає нічого смі ного, вісно, якщо це не навмисно .Усе життя ульєна Сореля можна поділити на три етапи, на

трищаблі, якимивінпіднімавсядо«вершин» суспільства. ер и етап–будинокмерапровінційногомістечка.Єдинаметабільшості

124

містян–прибуток і престиж.Наприклад,пандеРенальхоче,щобуйогодітей,якгодитьсядворянам,бувгувернер,алеводночасдво-рянська честь поступається місцем міщанському зиску: «кавалеркількох орденів»не гребує нечесними грошимай затято торгуєтьсяза копійки. Наступний мер – пан Вально – людина низького похо-дження,якавідкритоскоюєзлочин.Віншантажист,злодій,брехун.ОднакнаприкінціромануВальностаєбароном.НадумкуСтендаля,майбутнєпровінції–моральнийзанепад.Нацьому«провінційному» етапі ульєнробить свій вибір– вибір

романтичногогероя.ВінвідмовляєтьсявідзапропонованоїФукечасткиу вигідній справі: ому треба було обрати між посередніст , яка абе печувала ому наді ни добробут, і всіма героїчними мріями ності .Други етап–навчаннявсемінарії.Тутмирозуміємо,чому ульєн

ісамавторвідкидаютьхристиянство івсе,щознимпов’язано. (Такечасто трапляється з тими, хто не відділяє віри в ога від релігійнихінститутів).Щоправда,Стендальзображує ікількох істинновіруючихсвящеників,зокремакюре елана.На відміну від інших семінаристів, щастя яких у ситному обіді

й пристойному одязі, ульєн старанно вчиться. Однак невдовзіз’ясовується,щоценеприведейогодозаповітноїмрії.Надумкуучнівівчителівсемінарії, ульєн мав стра ни гріх він думав, він судив сам, амість того щоб сліпо коритися авторитету і наслідувати при-клад .Відтакгеройнамагаєтьсястатиякусі,алейпіслябагатьохмісяцівзусильвиглядає«людиноюмислячою»,защодістаєпрізвиськоМартінЛютер(себтоворогкатолицькоїцеркви,аотже–ворогсемінаристів).

Треті етапужитті ульєнаперебігаєсередпредставниківвищоготовариства в паризькому маєтку маркіза де лаМоля. Тут не діютьані принципи провінції (прибуток передусім), ані ідеали семінарії(ситнийобід).Основнийпринципжиттяаристократів–лицемірство:нещире шанування традицій, монархії, удавані побожність і при-стойність.Нацьомуетапі ульєндізнаєтьсярецептсвогочасу: Ви не ро умієте свого століття – говорить князьКоразов. – Робіть авжди протилежне тому, що від вас очіку ть. Це, далебі, єдини акон на ого часу .Зрештою,геройуспішнодолаєсвоєтретєвипробування,отримавши

те,чогопрагнувусежиття:коханняаристократки,титул,статок


І тут виникає питання, яким переймаються дослідники творчостіСтендаля, що вважають ульєна невиправним кар’єристом: навіщогеройстрілявупанідеРеналь І.Еренбургпояснюєйоговчиноктак:Бе перечно, Матильда домоглася б свого, і, не важа чи на лощасни

лист, ульєн став би ятем маркі а де ла Моля. Усе це так, але ульєн не холодни кар єрист. Ним опановує бе умство. Він уже не ро мірковує. Він гадає, що мститься пані Реналь, і, тільки оговтав ись у в я ниці, ро уміє, що він її л бить .

125

ось думка літературознавця С.Великовського: Спроба Сореля вбити кохану жінку водночас спроба самогубства, він це прина мні підо р є. тому, немов аворожени , мчить на устріч двом смертям Замах у церкві і є останні алени вибух коли нього бе умства і вод-ночас поріг на деної мудрості. ереступив и ого, Сорель відкинув брехн , яку рані е мав а правду .

Насамперед ульєнутративколишнюжиттєвумету: естол бство померло в ого серці, і праху ого явилося нове почуття він на ивав ого каяттям у тому, що намагався вбити пані де Реналь. Насправді

ж він був у неї бе памяті акохани . Да те мені жити моїм іде-альним життям , – вигукує герой у в’язниці. І полягає це ідеальнежиттявбажанніпомертимріючи,умистецтвірадітижиттю. ульєнзізнаєтьсяпанідеРеналь,щотількиув’язницівіндізнався,щотакещастя.Отже,життяголовногогерояможнаназватицілкомуспішним.Він

немавспокою,померуневолі,алеточнознав:насвітіщастяє. налі-зуючицейобраз,пам’ятайтесловаІ.Еренбурга: Немає одного ульєна Сореля х стільки, скільки читачів .


1. иможнаназвати ульєнаСореля«зайвоюлюдиною» ому2. иможнаназватиобраз ульєнаСореля«вічним» Відповідьпоясніть.3. Які життєві прагнення мав ульєн Як він домагався своєї мети Наведітьприкладизтексту.. Укладітьтаблицю о итивні та негативні якості ульєна Сореля . Докожноївказаноїякостідоберітьвідповідніприкладизтекстуроману.Порахуйте,якиххарактеристикбільше. ому5. ому ульєнаСорелязасудилидострати имігбивінурятуватися,якбиповодивсяінакше омугеройнезробивусьогоможливогозадлясвогопорятунку6. Поди кутуй о ому ульєнстрілявупанідеРеналь илюбиввінїї ргументуйтесвоюдумку.7. Розкажітьпростановленняособистості ульєнаСореля.Якічинникивплинули на формування характеру цього героя Які художні деталівикористовуєписьменникдляописувдачі ульєна8. Доведіть,щотвір« ервонеічорне»–соціально-психологічнийроман.

«Правда, гірка правда»Стендаль вважав,що всі людськінещастя єнаслідком брехні, тож

вирішивслужитиправді.Вінмавнаметіправдивозобразитисвоюкраїнуісвійчас.Саметомуроман« ервонеічорне»маєпідзаголовок«ХронікаI століття».Таякщопідзаголовоктворузрозумілийічитачам,іліте-

ратурознавцям,тойогоназвадотеперзмушуєдослідниківдискутувати.Наведемолишедвідумки,авиможетесформулювативласнуверсію.

Зокрема,І.Еренбургвважає,щоусвоємуроманіСтендальпоказавчорну владу догми та червони відблиск пожеж, ві н, револ ці . отна думку С.Великовського, чорне – це відновлена монархія, описане

126

утворісуспільство. Ніби виділя чи чорні тіні цієї картини ще рельєфні е, Стендаль кидає на неї багряно червоні відблиски минулого памятних буремних часів Револ ції та мперії Колір удачі перемінився, як при повороті рулетки сьогодні, щоб виграти, треба ставити не на червоне, а на чорне ,–пишелітературознавець.

У « ервоному і чорному» Стендаль правдиво описав суспільство,думкийпочуттягероївтасоціальніпричини,щоспонукалиїхдотихчитихучинків.Тачидоситьцього,щобназватироманреалістичним ДослухаємосядодумкиІ.Еренбурга: Уроки Стендаля для мене передусім у виняткові правдивості ого книжок Стендаль реаліст, оскільки реалістичне все велике мистецтво і амлет , і Дон Кіхот , і Фауст . Він романтик, оскільки, ображу чи реальність, часто мін є пропорції, бачить вер ини, а ирає у прірви, прагне духовної

досконалості .Звісно,тутнейдетьсяпролітературнінапрямияктакі(ні«Гамлет»,

ні «Дон Кіхот» не є реалістичними творами у вузькому, терміноло-гічному значенні слова). «Реаліст» в Еренбурга означає «правдивий»,а «романтик» – натхненний. равди, – писав Стендаль, – можна досягти тільки в романі. що день краще бачу, що укати її в ін ому марно .

втім, навіть у літературознавчому контексті « ервоне і чорне»єоднимзпершихреалістичнихроманів.СучасникизакидалиСтендалю,що він знехтувавреальністю,щопровінціалкинеповодяться так, якпанідеРеналь,асемінаріїнебуваютьтакими,якбезансонськасемінаріявйоготворі Іхочцеобуреннязасвідчувало,імовірніше,протилежне,письменник виправдовувався: Роман д еркало на великі доро і.

Обкладинкафранцузькоговидання

роману« ервонеічорне». р.

Т. Лобода. інкавчервоному.

р.

О. Будніченко. орне,біле,червоне.

р.

Обкладинкафранцузькоговидання

роману« ервонеічорне». р.

Т. Лобода. інкавчервоному.

р.

О. Будніченко. орне,біле,червоне.

р.

127

У ньому відбива ться то блакитне небо, то бруд, кал жі, вибоїни. л дину, у якої д еркало, ви винувачуєте в аморальності. Д еркало

відображає бруд, і ви винувачуєте д еркало. Звинувачу те краще дорогу вибоїнами чи дорожн інспекці .Однак дзеркало відображає тільки те, на що його спрямовують.альзак, наприклад, радивСтендалю,щоб зацікавити читачів своїмигероями, насамперед описувати в на дрібні их деталях їхні овні -ність, одяг, рі ні дрібні дивацтва .Стендальнедослухавсядопорадизнаменитогороманіста.Отяквін описавметоди своєї роботи: Окрес-лити якомога чіткі е характери і намітити в на агальні их рисах події. Деталі при дуть потім. Ніколи так глибоко не бачи детале , як під час роботи, коли пи е .Самевтакійпослідовності:спочаткухарактери,потімподії.


Індивідуальний тиль пи ь енника – вільнийвияв істотних ознакталантумитця,властивиййоговнутрішнійприроді.Конкретніспособиформуваннятавиявленняіндивідуальнихстилівнеєоднаковимидлявсіх періодів історії світового письменства. Наприклад, літературамСходудо ст.здебільшогобулапритаманназалежністьстилютворунетаквідавторськоїіндивідуальності,яквідйогожанруйбагатовіковоїжанровоїтрадиції.ТайуЄвропііндивідуальністьписьменникапочалипо-справжньомуцінувати за добиромантизму, аще більше– за добиреалізму.

На першому місці для Стендаля – душевні переживання й харак-тери. І.Еренбургкоментуєце так: ого надихало народження героїв, становлення характерів причому він ніколи не характери ував героїв характери виявлялися у вчинках цим ого романи нагаду ть театр Для Стендаля романіста на важливі е правдивість характерів, яка алежить від бе лічі точних ду евних детале Сіда чи писати роман,

Стендаль нічого не вивчав ого мало цікавив рекві ит, він пока ував характери, пристрасті, долі .Отожзрозуміло,чомулітературознавцісперечаютьсяпроте,реаліст

Стендаль чи романтик. Його цікавить внутрішня правда характерів,доль,пристрастей,апристрасть–ключовесловоромантизму.Водночасу« ервономуічорному»єщосьзовсімновепорівнянозромантичнимсвітобаченням і романтичною концепцією людини. Роман, написанийна межі епох романтизму і реалізму, має ознаки обох цих напрямів.бипобачитив« ервономуічорному»паросткиновоготворчогометоду,повернімосядопитанняпрощастявзаємноїлюбові.

намаркізаделаМольприваблює ульєнанасампередблиском,ста-новищемусуспільстві.Самажвонапокохалагероячерез«романтичнувпертість» і готова булайти знимдокінця.Однак ульєн здивувавіМатильду,іїїдрузів-аристократів:вінчомусьспробувавубити«жалю-гідну провінціалку» Лють як зворотний бік ніжності, ненависть якзворотнийбіклюбові–усеце,здавалосяб,маларозуміти«романтична»

128

Матильда.Протевонахолоднаяклід: справжні,природніпочуттянедаються їй. Матильда дивує і епатує тільки своє «вище» коло. отульєнуфіналіроманупо-справжньомунепередбачуваний.У філософському трактаті, оприлюдненому 1822 р., Стендаль нама-

гавсяпроаналізуватизаконилюбові.Вийшлоскладно,дріб’язково,іро-нічно,–загалом,якужитті.Однакужевцьомунібиневдаломутворіпершоїполовини I ст.булозакладенопочаткиреалізмуяктворчогометоду.Наприкінцідобикласичногореалізму I ст. . еховнаписавоповідання«Пролюбов».Отякміркуєйого головний герой: Усе, що писали і говорили про л бов, було не рі енням, а тільки постановко питань, які так і али алися неро в я аними. Те пояснення, яке, давалося б, годиться для одного випадку, вже не годиться для десятьох ін их Треба, як кажуть лікарі, індивідуалі увати кожен окреми випадок .Типізувативмілиікласицисти–творці«вічнихтипів»,іромантики–

творці «соціально-історичних типів». Однак, щоб «індивідуалізуватикоженокремийвипадок»,требабулодійтиновогорозумінняжиття,сяг-нутиновогорівнямайстерностіітворчоїсвободи,себтоопануватиновийтворчийметод,якийотримавназвуреалі м.


1. ПояснітьназвуіпідзаголовокпрочитаногоромануСтендаля.Здумкоюякого літературознавця щодо цього ви згодні Можливо, у вас є свояверсія2. Знайдітьуроманізгадкипрочервонийічорнийкольори. ивважаєтеви, що вони пов’язані з назвою твору Поясніть свою думку. Які щекольоричастотрапляютьсявромані омувонинеувійшливзаголовок3. ЯкСтендальставивсядохудожньоїдеталі Знайдітьуроманікількахудожніхдеталейірозкрийтеїхнєзначення.. омуромани« ервонеічорне»та«ЄвгенійОнєгін»,створенівпершійполовиніХІХст.,вважаютьпершимиреалістичнимироманамиусвітовійлітературі

РОЗДІË 2 НА ВЕРШИНАХ ПСИХОЛОГІЧНОГО РОМАНУ


1. Щовизнаєтезуроківісторіїпрореволюції1848–1849рр.уЄвропі Якіідеїсталипоштовхомдореволюційнихподій Якціідеїпозначилисянарозвиткунаціонально-визвольноїдумкивУкраїні1840-хроків(зокрема,нажиттійтворчостіТ. евченка)2. имзавершиласяхвиляреволюційкінця1840-хроків Якийрежимвстановився уФранції Які наслідки мали революційні події вНімеч-

129

чині,Угорщині таПольщі Яких втрат зазнавнаціонально-визвольнийрухвУкраїні омуросійськийцаратназиваливтойчас«жандармомЄвропи» Назвіть причини Кримської війни (на початку 1850-х років).омуРосійськаімперіязазналавнійпоразки омупродобу,щонасталатоді вЄвропі,М.Некрасов висловився так: Б вали хуже времена, но не б ло подле ивідоміваміншіепохивзагальноєвропейськійабовітчизнянійісторіїХІХ–ХХІст.,проякіможнабулобсказатитесаме3. ому,навашудумку,європейськумолодь40–50-хроківХІХст.частоназивалипоколіннямісторичноїтадуховноїкатастрофи

Гюстав Флобер: портрет молодої людини середини ХІХ ст.Новейправдиве словопрожиття,якого такпотребуємолодь,най-

першевартошукатиутворахмолодихмитців.Лев Толстой, на час облоги Севастополя англо-франко-турецьким

військомдвадцятип’ятирічнийофіцер,бувучасникомКримськоївійни–катастрофи,наякуприрекласвоюкраїнунедолугакорумпованавлада.Його«Севастопольськіоповідання»(1855),анізаформою,анізазмістомне схожі на твори першої половини ХІХ ст., стали ковтком чистогоповітрядлямолоді1850-хроків.ФедірДостоєвський,начасєвропейськихподій1848р.двадцятисе-

мирічнийписьменник–надіялітературноїмолоді,щироперейнявшисьреволюційнимнастроємдоби,ставучасникомантиурядовогоруху.Йогозасудилидо страти, але в останніймомент смертнийвирок замінилинакаторгу.Молодого француза тава лобера (1821 1880) навіть у власній

родині вважали невдахою і нездарою. Тимчасом як старший братвивчився на хірурга й успадкував від батька посаду головного лікаря,Гюставуспадкувавлишебатьковігрошійвирішив,щобудеписьменником.1848рік.Флобер,навідмінувід свогоровесникаДостоєвського,на

тойчасщенічоговартогоувагиненаписав. жосьнагода:Франціяпереживаєбурхливіподії.ПротеГюставушвидконабридлоспостерігатичерговуфранцузькуреволюцію,івінвирушивна лизькийСхід.

.Ф. иро. ПортретГ.Флобера.

р.

К. Моне.Руанськийсобор,похмурапогода. р.

Кадрізкінофільму«Мадам оварі»

режисер . Ренуар, р.

.Ф. иро. ПортретГ.Флобера.

р.

К. Моне.Руанськийсобор,похмурапогода. р.

Кадрізкінофільму«Мадам оварі»

режисер . Ренуар, р.

130

Ще1846р.Флоберразіназавждивідмовивсявідформальноїосвіти,зякоюйомунещастило.Післяпровалунаіспитівпаризькомуунівер-ситетінервовахвороба,щопереслідувалаГюставаздитинства,спричи-ниланападепілепсії.Відтакналяканібатькидозволилийомуназавждиоселитися у своєму невеличкому маєтку Круассе. Цей мальовничийкуточокнаберезіСени,неподаліквідРуана,надовгірокистав«ріднимипенатами»Флобера.ІсаметамнародилисяйогобезсмертнішедевриПід час подорожі лизьким Сходом Флобер задумав два романи –

«Саламбо» (вийшов друком 1863 р.) та Пані Боварі (1856). Однакдля того, щоб зібрати конкретний матеріал для «Саламбо», 1858 р.письменнику знову довелося їхати на лизький Схід.Під час першоїподорожівіндумавпроінше. Треті день, як ми в русалимі,–нотуєГюставу Книзіподорожей ,–та поки що я не пережив жодного тих почуттів, на які сподівався ні релігі ного піднесення, ні лету уяви, навіть ненависті до попів а це все ж таки краще, ніж нічого. ж, дивлячись навколо, відчува всередині самого себе порожнечу порожньої діжки .

ерез кілька роківФлобер писатиме сцену побачення Емми оварізЛеономузнаменитомуРуанськомусоборі.Здавалосяб,навченагіркимдосвідомпершогопалкогокоханнядоцинікаРодольфа,Емма,яканещо-давношукаларозрадиврелігії,неповиннабулапіддатисяновій спо-кусі.Протеїїнове«кохання»розпочинаєтьсясамевсоборі.Весьепізодпобаченняпройнятийпередчуттямнещастя.

мма молилася точні е, намагалась молитися, сподіва чись, що небо по ле ї якесь намення щоб сподобитися божественної ласки, вона пильно вдивлялася в блискучи престол, вдихала пахощі білих нічних фіалок, що ро пускалися у великих ва ах, і чу но вслухалася в церковну ти у, але на ду і ї ставало щодалі бентежні е 1.

инедивношукати огавблиску,пахощахітиші,анев іблії–Слові ожому джесаметамівчили(маливчити )Еммушукатидоро-говказівщевїїмонастирськійшколі.


1. ЯкірисипритаманніпортретуєвропейськоїмолодісерединиХІХст. имвіннагадуєпортретмолодіпочаткуХХІст.2. имвиможетепояснитиповедінкумолодогоФлобера,який, замістьтогощобспостерігатизареволюційнимиподіями1848–1849рр.уФранції,вирушаєвподорож лизькимСходом3. Щодалапершапоїздкана лизькийСхідФлоберовіякписьменнику Колийдлячоговінудругевідвідавцікраї. У тексті роману «Пані оварі» знайдіть розповідь про перебуванняЕммивмонастирі(частинаперша,розділ I).Випишітьознаки,заякимивихованнягероїніможнасхарактеризуватиякхристиянське.5. У записах, зроблених під час виконання попереднього завдання,позначте формальні й справжні ознаки християнського способужиття,мислення,світогляду.(Задляточностівиконаннязавданнязвернітьсядо

1Тутідаліцитатизроману«Пані оварі»наведеновперекладіМ.Лукаша.

131

приміток наприкінці українського видання «Пані оварі»). и можнаслова«релігія»і«віра»вважатисинонімами ому6. Яквирозумієтеслова«релігійнепокликання» ому«добрічорниці»вмонастиріпророчилиЕммі«релігійнепокликання» Якічомугероїня«вислизнулаз-підїхньоїопіки»7. ПроаналізувавшижиттяЕммивідтринадцятироківдозагибелі,ска-жіть, чи можна назвати її християнкою. У що насправді вірила паніоварі

8. Що,навашудумку,краще:хибнавірачизневіравусьому Начомурунтуєтьсяповедінкалюдей,які«нівщоневірять»

Реалізм Флобера, або «Хіба ж мужчина не повинен знати всього?..»

Існуєдумка,щообразичоловіківуромані«Пані оварі»таксамоваж-ливі,якіцентральнийжіночийобраз.Вонадоситьслушна.Насампередслідзауважити,щослово«боварізм»,якепісляпублікаціїроманусталокрилатимвизначеннямпевної«хвороби сучасниківФлобера,пов’язаненелишезЕммою,айз арлем оварі.«Хворобу»цю,щопоширенайнині,короткоможнавизначитиякманіюхибнихочікуваньвіджиття.Тайкомпозиційнороман(принаймніпершуйогочастину)побудовано

як історіюсаме арля.Навітьназватворуспочаткувводитьвоману.дже в експозиції ми дізнаємося про трьох пані оварі: матір і двох

дружин арля.Примітно,щовсівониуражені«вірусомбоварізму»,адлядвохізниххворобасталасмертельною.Ітількимати арляпережиланелишевласногочоловіка,айдвохневісток.Вона«безсмертна»яктип.Може,томуавторнавітьнедавційгероїніімені:уроманівонапростопані оварі,адозаміжжя–простодівчина,дочкаторговцятрикотажем1. Типова вона (і схожа на обох своїх невісток) тим, що вийшла заміж«черезкохання»,маючипроцепочуттясумнівнекнижнеуявлення.Проїї кохання до пана оварі-старшого в романі сказано іронічно-стисло:Дівчина була бе памяті від ого фігури .(Доречі,цетиповийвипадок,колиукраїнськийперекладЛукашаневідтворюєжорстокоїкрижаноїхолодності,об’єктивностііроніїФлобера,йоговміннясказатипроницелюдське«почуття»якпрощосьнезначне).Флобер-митець–цечарівник, здатний знайпростіших слівліпити

людей, яких, раз побачивши внутрішнім читацьким оком, до кінцяжиттявженезабудеш.Секретйогонапозірдужепростий.Усісвоїфразиписьменникперевірявнаслух,голоснойчіткоїхвимовляючи.Іпере-писував знову й знову, домагаючись природного звучання.Митець неуникавдовгихречень–воригіналівониневидаютьсятакимизавдякиідеальнійінтонаційнійпобудовітадовершеномумузичномуінтонуванню.Наприклад, усю історію батьків арля оварі, аж до створення

родини, Флобер умістив в одне речення. Наведемо його для тих, хтовивчаєфранцузьку: è , . ,

1Український перекладач М.Лукаш, наслідуючи російський перекладО.Ромма, замінив торговця трикотажем, згаданого в оригіналі, на торговцяголовнимиуборами.

132

, , , , é ,

,

.Воригіналінемаєокремогоречення«Дівчина була бе памяті від ого

фігури .Дівчина«розчинилася»вдочціторговцятрикотажем(уфран-цузькій поняття «дівчина» і «дочка» позначає одне слово – « »),іпроїїпочуттядо«красивогомужчини»(словами« »–«кра-сивиймужчина»–починаєтьсянаступнеречення)сказаноміжіншим,насамкінець: посаг у істдесят тисяч франків, належни а дочко торговця трикотажем, що акохалася в ого манери .Самевманери:« »–непростофігура,айзовнішністьзагалом,уміннясебеподати.Ісамезакохалася(« »),анепросто«булабезпам’яті».Отже, іроніяФлобера водночас і тонша, іжорстокіша, ніж у пере-

кладацькійверсії.Недурнапровінційнапанянказбожеволілавідгарноїчоловічоїфігури,адоситьромантичнадівчиназакохаласяв «манери».Красень і балакун, він хвацько д енькав острогами .(Ценібисьогодніхтось«хвацько»вихопивсмартфон,зайшовуІнтернет–івньоговідразузакохаласяякасьдівчина).Красеньцейздавсядівчинімалонегероємнаполеонівськоїармії,зякоюнасправдімігрозділитихібащоганьбуневипадковозгаданоготут1812року.УФлоберавзагалінебуваєвипад-ковихабозайвихслів.

оварі – рід жалюгідних чоловіків і нещасних жінок. І в цьомуєзакономірність,відкритаавторомроману.Показуючи,яксаменещас-лива дочка торговця трикотажем зробила нікчемою свого улюбленогосина арля,Флобернібидаєнамможливістьдомислитивесьродовийланцюг. джейубатька арля,того-таки«красеня»,вочевидь,такожбуланещасливамати, і такдалі Механізмперетвореннямаленькогонормального хлопчика на велику закомплексовану нікчему простий:Мати авжди тягала ого а собо , вирі увала ому мал нки, ро пові-дала ка ки, вилива чи перед ним у нескінченних монологах свої журливі веселощі, свої лепетливі пестощі. Самотня в житті, вона перенесла на синка всі свої небулі, ро віяні амбітні мрії .

лискуче Флоберове пояснення того, як передається «боварізм»(українському перекладачеві воно теж вдалося), далі підкріплюєтьсярозвитком образу арля-юнака. Він так і залишився в полоні своєїзалежностівідвихованоїматір’юкволості,зодногобоку,ісильноїволісамоїматері,–здругого. арль-чоловіктаксамовусьомузалежатимевід своїх дружин.Пильнуючи,щоб у «її хлопчика» не було спочаткуможливості,апотімібажанняжитисвоїмрозумом,розвиватися,матизрештоюдомогласясвого.Усістудентськіроки арльзбавивушинках,аколипроваливсяна іспитах, подався додому пі ки, спинився кра села, викликав матір і ро повів ї усе. Вона простила ого, обвинува-тив и у невдачі несправедливих ек аменаторів, пообіцяла вла тувати якось справу і трохи підбадьорила сина. Батько у нав правду ли е на пяти рік .

133

Згодомматитаксамоподбалаіпромісцелікарядля арля,іпройоговигіднийшлюб.Одружуючисиназудовою,вонанібимстиласянещаснійзасвоєвласнебезглуздезаміжжя.Колижзмученадокорамивдовиця,щовиявиласянетакоювжейбагатою,померла,пані оварівже,певно,підшукувала синові когось схожого на неї ж тут несподівано длявсіхз’ясувалося,що арльздатнийнаживепочуття.ТакуйогожиттяувійшлаюнаЕммаРуоівроманіз’явиласясправжнягероїня.

арлюздавалося,щоЕмма–дівчинаніжної,сентиментальноївдачі,з романтичнимипоглядаминажиття– йому до пари.РомантичністьЕммиполягалавтому,щовона,якіїїчоловік,нездатнабуладивитисяв очі реальності. Ту згубну роль, яку вжитті арля відіграламати,удоліЕммивиконалиромани.

Опрацьовуючизавданнядопопередньогопідрозділу,вивжепереко-налися,щоЕмманевірилав огаінезналаЙого.Натомістьвонавірилаущастяйкохання.Іценормально.Хібажуреальномужиттінеіснуєщастяйкохання Дивлячисьщоматинаувазі.Цеякпітиповодучизаводою.Якповоду–топринесеш,аякзаводою–тозгинеш,потонешівженезвласноїволіплистимешдосамогоморяЕммапішлазаміж,як«заводою»,чекаючи,щочоловікпринесеїй

щастя, ніби каву в ліжко. Думки Емми про ідеальнийшлюб, ідеаль-ногочоловікатапричиниїїрозчаруванняв арлі,викладеніавторомукількохреченнях,–золотийключикдороману. водночас–щеодинприклад художньої майстерності Флобера й, на жаль, невдалих пере-кладівРомматаЛукаша.

хіба ж мужчина не повинен нати всього, від начатися у всіх сферах л дської діяльності, втаємничувати жінку в усі пориви при-страсті, у всі тонкощі секрети життя от він нічого не вчив її, нічого не нав, нічого не бажав. Він гадав, що мма щаслива її дратували ого благоду ни спокі , ого ва лувата бе турботність і навіть щастя, що вона дарувала ому .У перекладі Лукаша, який іде за російським колегою, виникають

двозначнібанальності,як-от втаємничувати жінку в усі пориви при-страсті (ніби в«пориви»можна«втаємничити»).Тимчасому дослів-номуперекладіцяфразаФлоберазвучитьтак: хіба ж мужчина не повинен нати всього, натися на рі номанітних речах, апал вати вас вогнем своєї пристрасті, робити ва е життя ви уканим, відкри-вати вам усі таємниці .Натомістьпро арлясказано: він вважав її щасливо . Він гадав, що мма щаслива –знов-такинадтоокрема,надто вагома й надто пафосна дляФлоберафраза. В оригіналі немаєнелишезнакуоклику,айкрапки–тамкрапказкомою:«

, .

Емманеможебутищасливою, оскількийдетьсяпро головнийміфїїжиття.СаметомуФлоберобираєдлявикладудумокгероїніафорис-тично-узагальнювальнуформу(ітомуслідвважативеликоюпомилкоюперекладачівте,щовониуникаютьтакоїформи).Цейміфпані оварізапозичилазроманівпрожиттявишуканихаристократіві,втілюючи

134

йоговусьому(аждопородисвогособаки),неможевтілитивголовному:поручзнею«нетой».ОднакчиобмежуєтьсяпричинатрагедіїЕммитим,щовониз арлем

носіїрізнихміфів Замислюючисьнадцимпитанням,Флобер«дозволяє»своїйгероїнізнайтиаждвохпредставниківпротилежноїстаті,якінелише відповідають (на перший погляд) її уявленням про «ідеальногомужчину»,айвихованінатійсамій,щойвона,міфології.Пригадайтеепізод,колиЕмма,місячноїночікатаючисьізЛеоном

начовні,випадководізнається,щоїїпершийкоханецьРодольфщойноробив те саме з двома панянками. Символічно, що човняр, розпові-даючипроРодольфа,плутає ім’я іназиваєйого«якимсьДодольфомчи дольфом», адже дольф – це головний герой культового дляпокоління«останніхромантиків»твору .Констана.Такувиконанніодного й того самого романтичного ритуалу виявляється вся нещи-рість, марність того, що і Родольф, і Леон, і сама Емма називають«коханням».

Ще«кохаючи»Емму,Леон наперед думав про те, скільки ро мов, скільки неприємносте матиме він чере ц жінку, не кажучи вже про те, що товари і по роботі, ібрав ись вранці погрітися біля грубки, і ара уже піді мали ого на глу и. к не як, скоро він мав стати стар им клерком час уже до ро уму при ти. Він відмовився вже від фле ти, від ек альтованих почуттів, від непотрібних фанта і яки буржуа в молодецькому апалі не вважав себе датним на високі почуття, на голосні подвиги На нікчемні и ро пусник мріяв колись про султан у кожен нотаріус носить у собі останки поета .ТайЕмма настільки ж переситилась Леоном, наскільки він вто

мився не . У подружні раді мма нов бачила вс буденність аконного л бу проте вона не переставала писати ому л бовні листи вона була переконана, що жінка авжди повинна листуватися і своїм коханцем .Так міф породжує ритуал, ритуал стає модним, а з моди виростає

обов’язок,якийпороджуєщеодинміф,–наприклад,проте,що«завждиповинна» робити жінка. Потрапляючи до цього зачарованого кола,людинашвидковтрачаєволю,здатністьнавласніживіпочуття.

Кадрізкінофільму«Пані оварі»режисер С. Барте , р.

Кадрізкінофільму«Мадам оварі»режисер К. аброль, р.

Кадрізкінофільму«Пані оварі»режисер С. Барте , р.

Кадрізкінофільму«Мадам оварі»режисер К. аброль, р.

135


Цятемабулавжененовоювлітературіфранцузькогореалізму.При-гадаймохочби« ервонеічорне»,девпертийівідчайдушнийносійміфуульєнСорельтакожробитьте,що,найогодумку,«повинен»робити,

ікохаєтак,як«повинен»кохати.Протесвіт,уякомуживутьгероїСтен-даля,відрізняєтьсявідсвітугероївФлобера.Упершомузнихздатністьдоживогопочуттященевтраченоостаточно (принаймні середжінок),а поведінку людини визначають соціальне походження та історичнаситуація.УФлобераітей іншевідходитьнадругийплан.Наприклад,коли

Еммачерез«кохання»заплуталасявгрошовихсправахімусилаякосьприховатицевідчоловіка,вонавзялася продавати старі рукавички, но ені капел ки та всяки алі ни брухт, і торгувалася ав ято у бажанні аробити якна біль е відчувалася її селянська кров . от«селянськакров» ульєнаСорелявідчуваласягетьувсьому.Тимчасомпокинутиселойсягнутивищихкілсуспільствайогоспонукаланеабиякаособистаоригінальністьісприятливі,найогодумку,історичніобставини.ОднимізцентральнихуроманіСтендаляєпсихологічнийконфлікт,щополягаєупротистояннівдуші ульєнаобразу«талановитогоселянина»,якимвінбувіназавждизалишився,іобразуНаполеона,якоговінобож-нювавіякимхотівбибути.Такийвнутрішній,психологічний,конфліктпереживаютьусі герої

романуФлобера,ічиневсіобразийогоцимконфліктомнавітьівичер-пуються.Леон–це«останкипоета»,які«носитьусобі»клерк аптекарОме – «рештки» філософа, яким уявляє себе щасливий обиватель арль оварі – образщасливого обивателя,що плекає у своїй душі

зрадженийчоловік.

Та,зрештою,неціобрази,аобразЕмми оварієновимсловомуреа-лізмі.Іновизнацьогообразу–убагатогранностійнепередбачуваності.дже,навідмінувідРодольфатаЛеона,Еммасправдівідданаякне

коханню,топринаймніпристрасті.І«структуру»їїпристрасті,заточнимвизначеннямлітературознавцяЛідіїГінзбург, утвор є множина суперечливих, рі ноякісних впливів та реакці , ро та ованих на рі них рівнях психічного життя ,анелишежиттясоціального,якуСтендалячи альзака.Уцьому,надумкудослідниці,іполягаєосновневідкриттяпсихологічногороманудругоїполовини I ст.


Утім,Флобернеменшточно,аніжСтендаль,визначаєі«соціологічнийдіагноз»своєїгероїні–маргінальність.Маргінал(відлат. –край,межа,кордон)–целюдина,щоперебуваєнакраю,намежірізнихсистем,культур, соціальних цінностей і зазнає їхнього суперечливого впливу.Іншимисловами,целюдина,яка(перефразовуючи евченка)ічужогоненавчилася,ісвоговідцуралася.

136

Емма–недівчина,авжедорослажінка,дружина,мати–зрештоюстала собою, коли «завзято торгувалася», коли в бажанні заробитияскравовиявилася«їїселянськакров».Родиннийпобутгероїні–неба-гатий,сутосільський–суперечитьвигадкампро«аристократизм»,яківоначерпалазроманівізаяківіддаласвоєжиття,ащегірше–своюдушуЛюдинавпошукахсвогосправжнього«я»,їївтрати,невдачійнадії

нацьомушляху– тема, якуФлоберпродовжує в романах«Саламбо»і «Сентиментальне виховання»1, у повісті «Просте серце» та іншихтворах. Завдяки справжній художніймайстерності, відкритості реаль-номусвітулюдськихпочуттівФлоберєоднимзтихписьменників,якийзмушує читачів відкривати в собі те,що вони старанно приховувалиівідоточуючих,івідсамихсебе.Усі миживемо під впливом певнихміфів. Однак істина одна, тож

серед безлічіміфів, вочевидь,має бутихоч биодинправдивий.Якийсаме,Флобернезнаєіневідлітературичекаєвідповіді,аджезаперечуєписьменництвоякміфотворчість.ТимчасомтворчістьсамогоФлобера,завдякиїїщиростійоб’єктивності,допомагаєнавчитисяспіввідноситиміфизреальністю.


1. Як ви розумієте поняття «боварізм» Наведіть приклади «боварістів»(незромануФлобера,азіншихлітературнихтворівабозжиття).2. Наприкладахзлітературнихтворів(крімромануФлобера)абозжиттяпоясніть,якпередається«хворобабоварізм».3. СкількохгероїньсвогоромануФлоберназиваєпані оварі имсхожіціжінки. ПроякекоханнямріялаЕммаРуо ибуваєтакекоханнянасправді Щотакекохання,навашудумку,ічиможливевоновреальномужитті5. Знайдіть у словнику визначення слова «ілюзія». У чому полягає різ-ницяміжміфом та ілюзією и можна прожитижиття поза міфами безілюзій

6. ЩоспоріднюєіщовідрізняєдоліЕммиРуойТатьяниЛаріноїзромануПушкіна«ЄвгенійОнєгін»7. КоментуючиповедінкуТатьяниЛаріноїуфіналіпушкінськогороману,Ф.Достоєвськийписав: астя не в радощах в аємного кохання, а у вищі гармонії духу .ЯквирозумієтецейвислівуконтекстідольЕммийТатьяни8. УякомурозуміннієтиповимиобразиТатьяниЛаріноївПушкіна,панідеРенальуСтендаля,пані оваріуФлобера им,навашудумку,типиФлобера відрізняються від типів, створенихписьменниками-реалістамипершоїполовиниХІХст.9. Напідставі відповідейна попередні запитання укладіть порівняльнутаблицю «Реалізм першої половиниХІХ ст. і реалізмФлобера». Зафік-суйтевтаблиціспільнітавідмінніознакиуказанихтипівреалізму.

1Такийперекладназвиромануточніший,ніжунаявномуукраїнськомуперекладі–«Вихованняпочуттів».

137

РОЗДІË 3 ЖИТТЯ ЯК ДЗЕРКАЛО ЛІТЕРАТУРИ


1. Який російський роман першої половиниХІХ ст. став моделлю дляподальшогорозвиткуроманногожанрувРосії2. Як ви можете пояснити те, що Пушкін свій єдиний роман написавувіршах,аГогольсвоюєдинуспробуромануназвавпоемою3. Розкажіть про виникнення образу «маленької людини» в російськійлітературіпершоїполовиниХІХст. имзакінчуєтьсяповістьМ.Гоголя« инель» Доякоголітературногонапряму–романтизмучиреалізму,–навашудумку,належитьцейтвір

Федір Достоєвський: новий, але не ГогольТворчість едора ихайлови а До то в ько о (1821 1881) почина-

єтьсяйзакінчуєтьсяпарадоксом.Суперечливакомпозиціяйогороманів,суперечлива сама його фраза. Так само суперечливе життя, і навітьпоходженнямитця.Достоєвський увійшов в історію світової культури як «найбільш

петербурзький письменник». Образ імперської столиці в його творахсправедливо вважають найглибшим і найправдивішим. Тим часомПетербург – штучне місто, «вікно в Європу», прорубане Петром І, –у російській культурі завжди протистояв «одвічній» столиціМоскві –суто російській, народній, хлібосольній. І саме в Москві народивсяДостоєвський,тамминулийогодитинствойотроцтво.

. ох. Фотопортрет

Ф.Достоєвського. р.

. ла унов.ПетербургФ.Достоєвського.

р.

. ох. Фотопортрет

Ф.Достоєвського. р.

. ла унов.ПетербургФ.Достоєвського.

р.

138


МатиДостоєвськогопоходилазмосковськоїкупецькоїродини. атькописьменника, військовийлікар,народивсянаПоділлі, у селіВійтівці(нині–Вінницькаобласть)усім’їукраїнськогосвященика.Отже,«найбільшпетербурзькийписьменник»походиводразуздвох

протилежнихПетербургукультурнихстихій.РідДостоєвськихналежавдолитовськоїшляхтивід1506р.,колипредокмитцяДанилоІртищевичотримав грамоту на володіння білоруським селом Достоєвим. ПетраДостоєвського,йогонащадка,1598р.булообранодосейму.ВінобіймавпосадимаршалкаПінськогоповітуйчленаголовноготрибуналуВели-когокнязівстваЛитовського.

ляхтичіДостоєвські,щотвердодотримувалисяканонівправослав’я,ерестейської унії 1596 р. не прийняли, тому з полонізованої литов-сько-білоруської шляхти були витіснені в стан духовенства. Далі мивжебачимоїхвУкраїні.Так,у IIст.ієромонахомКиєво-Печерськоїлаври був кіндій Достоєвський. Коли мої предки покинули темні ліси топкі болота Литви,–писаладочкаписьменникаЛюбовДосто-євська, – вони були, напевне, асліплені світлом, квітами еллініс-тично пое іє України їхня ду а, ігріта південним сонцем, вилилася у вір і . З родинних легендЛюбовФедорівна знала про те,що одинз її предків (може,й сам ієромонах кіндій) бувукраїнськимпоетом

IIст.,автором«буколічноїпоеми»,яка,нажаль,незбереглася.У IIIст.історіяродиниДостоєвськихпов’язаназ рацлавщиною

(Поділля),девонибулисвящениками.ДідФедораМихайловича,отецьндрій, дослужився до брацлавського протоієрея.На початкуХІХ ст.батько письменника, Михайло ндрійович, закінчив Подільську семі-нарію,алевирішивпродовжитиосвітувМосковськіймедико-хірургічнійакадемії. Мі дід Миха ло, – писалаЛ.Достоєвська, – виніс трохи цієї української пое ії в бідні торбині мандрівного учня, що поли ив батьківську осел , і беріг ц пое і в глибині ду і, як мили спогад про далеку вітчи ну. і ні е він передав це дар обом своїм стар им синам Миха лу та Федору .

Повернімося,однак,довизначальнихсторінокбуремногожиттясамогописьменника.У 1837 р. батько привізФедора та його старшого братаМихайла до петербурзького Військово-інженерного училища. Завдякиційподіїмитецьдобре запам’ятав себеп’ятнадцятирічнимхлопчиною,щочекаввідстолицізустрічіз«високиміпрекрасним».Вінзгадував:Ми вірили в щось пристрасно, і хоч на відмінно нали все, що вима-

галося на іспит математики, мріяли ли е про пое і про поетів. Брат писав вір і я ж творив в уяві роман венеціанського життя. За два місяці перед тим агинув у кін, і ми биралися братом, діс-тав ись етербурга, відра у сходити на місце поєдинку і пробратися в коли н квартиру у кіна, аби побачити ту кімнату, що чула ого останні подих .

рата до училища не зарахували за станом здоров’я, іФедір зали-шивсянасамоті.Утіммайбутньомуписьменникунедовелосязазнати

139

справжньоїсамотностійзлиденностіпобутубідногостудентазпровінції,які він потім змусив пережити Раскольникова. Достоєвськийжив наказарменомустановищі,тожйогомінімальніпотребибулозабезпечено.Щоправда,середстудентівпрестижногонатойчаснавчальногозакладубуло чимало дітей генералів і вищих посадових осіб, поряд з якимиюнакізнебагатоїродинипочувавсяніяково.Тайвикладачіучилищанеоднаково ставилися до «золотої молоді» і сина відставного лікаря.в1839р.,колиФедіротримавзвісткупрораптову, занез’ясованихобставин,смертьбатька,уньогоставсяпершийнападепілепсії.Відтодістрашнанедугадошкулятимеписьменникурештужиття,аперсонажі-епілептикифігуруватимутьмалоневкожномуйогоромані.ТакігероївДостоєвськогозвласного«духовногодосвіду»знаютьдещотаке,чогонезнаютьінші,іпіднімаютьсянавищийступіньрозумінняреальності.Наприклад,у«Злочиніікарі»епілептикомєСвидригайлов.СтудентДостоєвськиймужньоперетерпівусіжиттєвінегаразди,Рас-

кольниковим не став.Натомість наполегливо й вдумливо вчився, здо-буваючирізнобічнуосвіту(крімтехнічнихіприродничо-математичнихнаук,вучилищівикладалиіноземнімови,російськулітературу,історію,архітектуруйживопис). ималостудентівсерйознозаймалисяписьмен-ництвом,іФедірбуводнимзних.ПросвоїлітературніпланийвраженнявінрозповідавулистахдобратаМихайла. Баль ак велики писавДостоєвськийпросвогосучасника,якогодехтовважавпростомодним.

ого характери витвори всесвітнього ро уму Не дух часу, а цілі тися-чоліття приготували борінням своїм таку ро в я ку в ду і л дини .

Закінчивши училище влітку 1843 р., Федір Михайлович став офі-цероміотримавпризначеннявінженернийкорпусСанкт-Петербурзькоїінженерноїкоманди.Однакслужбайогомалоцікавила.УвесьвільнийчасДостоєвськийобмірковувавлітературнісюжетийперекладавзфран-цузької.У1844р.вжурналі«РепертуаріПантеон»булонадрукованойого переклад бальзаківської «Євгенії Гранде». Це була перша публі-каціямолодоголітератора.

ого охопило те дивне і ущипливо солодке почуття, яке переживає автор, коли впер е бачить себе надрукованим, до того ж і двадцять три роки давалися в наки 1.СамедвадцятьтрирокибулоДостоєвському,коли він «уперше побачив себе надрукованим», але в наведеній цитатійдетьсяпропочуттяРаскольникова,яківінпереживаєнафінішісвого«літературного проекту». Єдину оригінальну (та й то у «співавторстві»зНаполеоном)ідеюцейгеройсформулювавусвоїйпершійстатті. чибулоїїопубліковано,віннезнавдоти,докивіншийспосібнепривернувдосебеувагу.Тодійпригадалося,ніби«щосьтакевжечитали».Ілишетодідо«ідеї»студента,підозрюваногоувбивстві,почалиставитисясерйозно.

Отримавшипершийгонорар,Достоєвськийпереконався,щописьмен-ництво може прогодувати, і покинув службу. Однак важливість пере-кладу«ЄвгеніїГранде»дляйогоподальшоїлітературноїбіографіїполя-галанетількивцьому.Спроба«співавторства»з альзакомдопомоглаписьменнику-початківцюзнайтисвоємісцевєвропейськійлітературі.

1Тутідаліцитатизроману«Злочинікара»наведеновперекладіІ.Сергєєва.

140

КоличерезкількароківдобалітературногоучнівстваДостоєвськогозавершилася,вінпередавсвійпершийоригінальнийтвірколишньомуоднокурснику Дмитру Григоровичу, який уже друкувався і мав зна-йомихлітераторів.УвечерітогодняГригоровичійогодруг,поетМиколаНекрасов, заходилися читати рукопис, що називався « ідні люди».Захопившись,друзіпросиділимайжедосвітанку,авідтаквирушилинаквартиру єлінськогоірозбудилийогокриком: Віссаріоне ригоровичу, нови оголь народився . У вас оголі немов гриби родяться ,–роздра-товановідповів єлінський,алетут-такипочавчитати.Тогоднябатько«натуральноїшколи»привітавмолодогоавторазвдалимлітературнимдебютом.Прізвисько «новий Гоголь» так приросло до літературної репутації

Достоєвського,щомайжецілестоліттязаважалокритикамічитацькомузагалузрозуміти:генійДостоєвського–абсолютноінший,здебільшогопротилежнийгеніюГоголя.


1922р.ухарківськомужурналі«НауканаУкраине»з’явиласястаттяО. ілецького«Достоєвськийінатуральнашкола,1846рік»,уякійбулитакі рядки: стверджу , що ані учнем, ані прямим послідовником оголя Достоєвськи у пер і свої повісті не є . Літературознавецьуказувавна глибокі овні ні та внутрі ні відмінності між лірикоепічним стилем оголя і лірико драматичним стилем Достоєвського .СамДостоєвський наполягав на тому,що його перший твір драма-

тичнийзаформою,івважавцесвоїмвідкриттям.Письменникскорис-тався цією літературною знахідкою для розробки нового типу прозий нового за формою роману, який літературознавецьМихайло ахтінназвав поліфонічним1. « ідні люди» – повість у листах, де поки щозвучать тільки два голоси – дрібного чиновника Макара ДєвушкінатадівчиниВареньки,доякоїМакарвідчуваєчистекоханнячирадшебатьківськулюбов. Обидва кореспонденти,–зауважуєО. ілецький,–повсякчас говорять про свої почуття та відчуття, говорять тако гострото таким напруженням, які ми в оголя якщо устрічаємо, то напевно не в бе словесного какія какі овича .

Отже, «маленька людина» у творіДостоєвського отримала власнийголос. Це було так незвично, що читачі не розрізняли голосів герояіавтора.ДумкиДєвушкінавониприписувалиДостоєвському. У всьому вони викли бачити пику письменника я ж моєї не пока ував. вони не второпали, що це говорить Дєву кін, а не я, і що Дєву кін інак е

говорити не може ,–скарживсяписьменник.У 1847 р. група петербурзької інтелектуальної молоді почала

щоп’ятниці збиратися на квартирі співробітника міністерства закор-доннихсправМ. уташевича-Петрашевського.Обговорювалиновіфіло-

1П о л і ф о н і ч н и й–відполіфонія–умузиці:багатоголосся,заснованенаодночасномусполученнійрозвиткунизкирівноправнихмелодій.

141

софські й політичні ідеї, державний устрій Росії та можливості йогополіпшення. Після лютневих подій 1848 р. уФранції, відгомін якихпрокотивсявсієюЄвропою,розмовипетрашевцівнабулиреволюційногохарактеру.Протягомроку інформаторинеразповідомлялипроцевід-повідні державні органи, тож 23 квітня 1849-го постійних учасників«п’ятниць» було заарештовано і на сім місяців слідства ув’язненов Петропавлівській фортеці. Петрашевського, Достоєвського та іншихнайактивнішихгуртківцівбулозасудженодострати.

Усе життя подумки прома нуло, як у кале доскопі, видко, як блискавка , – писав Достоєвський, згадуючи, як очікував неминучоїсмерті на Семенівському плацу. Раптом прибув ад’ютант царя й ого-лосив,що замість смертноїкарина бунтівниківчекаютьчотирирокикаторги,апісляцього–службарядовимисолдатами.Зпетербурзькимипетрашевцями миколаївський уряд розправився приблизно так само,якпередтимізгрупоюукраїнської інтелектуальноїмолоді–членамикиївськогоКирило-Мефодіївськоготовариства.ТакспільнадолямайжеводнаковомувіціпоєдналаДостоєвськогой евченка.

істнадцятьдібусорокаградуснийморозувідкритихсаняхвезлиДостоєвського та його товаришів до Тобольська. Там до молодихкаторжанзавіталидружинидекабристівНаталяФонвізінайПрасков’яннєнкова.ДвадцятьроківтомувонидобровільноприїхалидоСибіру

розділити важкий тягар своїх чоловіків і залишилися тут назавжди.Залишилися,абипідтримуватикаторжанінестиїмСлово оже.Єван-геліє,подарованедружинамидекабристів,Достоєвськийберігдосамоїсмерті.ЗовнішнійвиглядтієїкнигидонайменшихдрібницьвідтвореновописіЄвангелія,зякогоСоняМармеладовачитаєРаскольниковупровоскресінняЛазаря.Отже, Сибір. На бере і ирокої, пустинної ріки стоїть місто, один

адміністративних центрів Росії у місті фортеця, у фортеці т рма .

КараульнеприміщеннявОмськійфортеці

. Коржев. Достоєвськийнакаторзі. рр.

КараульнеприміщеннявОмськійфортеці

. Коржев. Достоєвськийнакаторзі. рр.

142

Те,щосталоепілогом«Злочинуікари»,булопрологомновогожиття–людського і письменницького –ФедораДостоєвського.На це є натякв останніх рядках роману: ле тут уже починається нова історія, історія поступового оновлення л дини, історія поступового переро-дження її, поступового переходу одного світу в ін и , на омства ново , досі овсім не відомо ді сніст . Це могло б стати темо нової

ро повіді .Умови життя й праці в тобольській, а потім омській каторжній

в’язниці були жахливі. Достоєвський спав на спільних нарах з убив-цями, злодіями, валтівниками,авдень, стоячипоколінавхолоднійрічці, розбирав старі іржаві човни. Тягати цеглу з берега на будівни-цтвоказармив’язнівважалипорівнянонепоганоюроботою.Відтакнаписьменника чекала солдатська служба в Семипалатинську,що частобуланеліпшоюзакаторгу.Там,уСемипалатинську,вінупершевжиттіпокохавіодружився.Тим часомМикола І помер і новий цар, реформатор Олександр ІІ,

щераз«помилував»петрашевців(таксамо,які евченка).У1859р.Достоєвському дозволили повернутися до столиці. Невдовзі він розпо-чинаєроботунад«ЗапискамизМертвогодому»–спогадамипрокаторгу.

Знаючи з власногокаторжанського досвіду,що«кожен,хторобитьлихе,ненавидитьсвітлоінеприходитьдосвітла»,Достоєвськийсильнішеза своїх сучасників відчував катастрофічне зміцнення сил зла у світі.ТомуувідносноспокійномуХІХст.йоговважалижорстоким,темним,лихим–такавжедоляпророків.Ітількиколикритичненакопиченнязла сталоочевидним,Достоєвськогопочалиперекладатимовамисвіту,наслідувати не лише в Європі, а й у С ,Японії та іншихкраїнах.Водночасмитцевізакидалинадмірнийоптимізмінаївність:мовляв,вінвірить,щокрасаврятуєсвітіщокожензлочинецьзазнаєкаринасам-передвідвласноїсовісті.Зрештою, з’явилося поняття «достоєвщина». Ішлося про особли-

востіпсихологічногоаналізуДостоєвського,пройогодушевноневрів-новажених, суперечливих героїв і негативний вплив, який усе цебуцімтосправляєнапсихікутасвітосприйняттячитачів.Так,МиколаХвильовий у статті « пологети писаризму» (1926) обурено відкидаєдумку свого опонента про те, що, не читаючи творів Достоєвського,українська молодь не матиме європейської освіти. Хвильовий пере-конаний:неможна в ім я росі ської літератури товхати на у молодь в достоєвщину . До речі, Ленін і Сталін також ненавиділиДостоєвського,томузаборонилиперевиданняйоготворів,авивченняїхушколійпоготів.Захоплення Європи романами Достоєвського, принаймні в 1910–

1920-хроках,пояснитидоситьпросто.ХХстоліттявідсамогопочаткупородилопоняття«світовавійна».Майжекожнийдорослийєвропеєць,узявшидорукрушницю,малонещодняпорушувавбіблійнузаповідь«Не вбивай ».ОднакулітературіпочаткуХХст. (і насампередросій-ській)водночасзізростаннямвпливутворчостіДостоєвськогозроставіопір«достоєвщині».

143


УрозпалПершоїсвітовоївійниІван уніннаписавоповідання«Пет-листівуха».Головнийгеройтвору дам( )–грішникіадвокатвласноїгріховної природи, страшний символ людства,що від праотця дамауспадкувало лише гріх. Перед тим як скоїти злочин, герой-убивцязаявляє: Досить вигадувати романи про лочини карами, час уже написати про лочин бе жодної кари У ві нах беруть участь тепер уже десятки міль онів. Не абаром вропа стане суцільним царством убивць .ТутвінзгадуєіРаскольникова–герояДостоєвського:мовляв,усецевигадкиписьменника,нібикожналюдина,якавбиває,потімнеможеспокійножити.

Однакчи справдіроман«Злочин ікара»утверджувавтакудумку ІневжененависникиДостоєвськогомалираціющодошкідливоговпливуйого творчості на молодих читачів Можливо, письменник нікуди не«штовхав»молодь, алишепомітивунійщось таке,нащоранішенезверталиуваги,– те,що згодомназвуть«достоєвщиною» Спосібмис-ленняйжиття,може,навітьвіковупотребу,проякійдеться,упершейнайяскравішемитецьвиявивіз’ясувавсамевромані«Злочинікара».Про місце цього роману у творчій спадщині Достоєвського влучно

написавД.Мережковський: У ете Фауст , у експіра амлет , у Данте екло , у кожного великого письменника є твір, є одна книга, у яку він вклав ус ду у. Він явиться не на стра ни суд нащадків. Така книга в Достоєвського Злочин і кара . оворячи про неї, ми говоритимемо водночас про на біль і вер ини творчості, яких будь коли сягав ого гені .У 1864 р. Федір Михайлович утратив дружину й брата. Похорони,

необхідність утримувати братову родину, численні борги моральнойфізичновиснажилиписьменника. ерезтяжкіматеріальніобставинивінмусивпогодитисянакабальнуугоду з видавцемФ.Стелловським.ЗатритисячікарбованцівДостоєвськийпродавСтелловськомуправонадрукповногозібраннясвоїхтворівутрьохтомах,атакожзобов’язавсянаписатиновийромандо1листопада1866р.Сплатившитерміновіборги,наприкінцілипня1865р.Достоєвський

виїхав за кордон і уВісбадені програв у рулетку все,щомав, аж докишенькового годинника.Виселенийдонайменшої інайтемнішоїкім-натиготелю,безгрошейіїжі,Достоєвськийнавласномудосвідівідчувусете,щопереживатимегероййогоновогоромануРаскольниковусвоїй«кімнаті-труні».

Так минув серпень, минав вересень. Роман просувався доситьшвидко: іншого вибору в автора не було. Не було й грошей. ВідтакДостоєвський вирішує перепродати замовлений Стелловським твірінаважуєтьсяналиствидавцевіжурналу«Русскийвестник» М.Кат-кову.ФедірМихайловичпропонуєвидавцевінібитощойнозадуманийроман і переказує його сюжет,що вже цілком нагадує відомий намсюжет«Злочинуікари».

144


1. ЩовидізналисяпрожиттяФ.Достоєвського Розкажітьпро«україн-ськийслід»убіографіїписьменника.2. Заякихобставинз’явивсякрилатийвислів«НовийГогольнародився»3. ЩоспоріднюєраннітвориДостоєвськогозгоголівськими имвонивідрізняються. ЯкіфактибіографіїтаособистіпереживанняДостоєвськоговідобрази-лисявромані«Злочинікара»

«Злочин і кара», або Метелики і свічкиВодномузлистівстосовнопублікаціїроману Зло ин і кара (1866)

Достоєвський пише, що редакція «Русского вестника» погодилася найогопропозицію радіст , бо красного письменства в них на це рік нічого не було Тургенєв не пи е нічого, а Львом Толстим вони посварилися 1.Відтак,незважаючинате,щописьменникподаву«Рус-скийвестник»лишеневеликучастинутвору,роботанадякимтривала,публікаціюбулорозпочато.Іавтор,іспівробітникижурналупрацювалинадроманомпоспіхом.

Так, не відредагованим як слід, друкують його до сьогодні. Напри-клад,молодшудочкуМармеладовихупершихчастинахромануДосто-євськийназиваєЛідою, анадалі–Лєною нещаснужертвуРасколь-никова–токолезькоюреєстраторкою,токолезькоюсекретаркою(за«Табелемпроранги»цеажначотирикласивище,атомуістотнодлясучасниківписьменника).Загаломтакихнедоладностейутворіможназнайтичимало.Першідвічастини«Злочину ікари»,щопобачилисвітусічневому

йлютневомучислахжурналувід1866р., захопилиувагучитацькогозагалу. жтутупроцеспублікаціївтрутиласянепередбачуванаросій-ськаісторія.Достоєвськийсамеготувавдодрукунаступнічастини,колиРосіюсколихнулазвісткапрозамахнацаряОлександраІІ.ПострілмолодоготерористаДмитраКаракозовабувпершимунизці

замахів наОлександра ІІ2, останній з яких призвів до загибелі царя.Подія4квітня1866р. глибоко вразилаДостоєвського.Зауважмо,щоім’ям студента Каракозова він назвав одного з братів Карамазових –героясвогоостанньогороману« ратиКарамазови»,уякомуспробувавузагальнитивсіподіїтаідеїсучасності.Таякщосамогописьменниказбігйогодумокпровбивство«зідейних

міркувань» з реальними подіями щонайбільше приголомшив, торедакцію «Русского вестника» ця обставина просто-таки налякала.У квітневому числі журналу було вміщено матеріал про замах

1 исленнінепорозумінняміжЛ.Толстимі«Русскимвестником»виниклищодо публікаціїжурнального варіанта перших розділів «Війни і миру» (підназвою«1805рік»).

2Вартозауважити,щоОлександрІІбувчиненаймудрішимзусіхросій-ськихцарів.СамевінздійсниводнузпершихуРосіїліберальних«перебудов»,зокрема1861р.скасувавкріпацтво.

145

Каракозова, а на обкладинці повідомлялося: родовження роману Злочин і кара відкладається до наступної книги, оскільки хвороба не до волила автору переглянути рукопис перед друком, як він того бажав .Невдовзі Каракозов отримав смертний вирок. Достоєвський споді-

вався,щобудепомилування,яківйоговипадку,алестудентастратили.За іронієюдоліцевідбулося1вересня.Письменниквважавсмертнийвирокневиправданоюжорстокістю,адже«революційнідії»Каракозованепризвелидофатальнихнаслідків.

якбизамахудався ДостоєвськийбувпротивникомцаревбивствавзагалійпалкимприхильникомОлександраІІзокрема(особистойомузавдячуваввизволенняміззаслання).Протеписьменниковівистачалоіфантазії,іоб’єктивності,щобзрозумітитерористів,якінамагалисявбитинетакцаря,яксамуідеюсамодержавства.ЩедозамахуКара-козова Достоєвський у романі «Злочин і кара» навів усі аргументидля вбивства заради ідеї, «зарадилюдства» і тепер,може, ізжахомдумав,чиневплинулипереконанняйогоРаскольникованастудента-терориста.Незважаючи на тещо злочин Раскольникова ідеологічний, зажан-

ровоюформою«Злочинікара»–детективнийроман.Євньомуйгерой-детектив – слідчий Порфирій Петрович. Справу, яку розслідує, вінвизначаєякфантастичну,похмуру,сучасну, на ого часу випадок, коли помутилося серце л дське Убили а теоріє .


У ці бо теоретичності лочину, – зауважував щодо цьогоД.Мережковський,– і полягає весь жах, весь нескінченни трагі м становища Раскольникова. Для нього акрити останні вихід грі -ника каяття, для нього нема каяття, бо після вбивства, коли сумніви допіка ть ого, він і далі твердо вірить у свої переконання, що виправдову ть убивство На біль ру нівна серед усіх при-страсте це фанати м оден пороків не притлумл є тако міро голосу совісті щось справді жахливе і ма же нел дське в таких фанатиках ідеї иття, страждання л де для них ніщо, теорія, логічна формула усе .

Тут ми виходимо на головний парадокс «Злочину і кари». втор,залишивши роману ту саму назву, яку спочатку придумав для неве-личкої повісті, свідомо дав підстави для звинувачень в абстрактномупсихологізмі.Цейсправдібуло істотнимнедолікомповісті,задуманоїДостоєвським. бивиправитийого,письменник,власне,йвирішивроз-горнутиповістьувеликийроман.Доречі,цеспільнаознакароманівДостоєвського:усівонинароджу-

ютьсязавторськоїсамокритики.Висунувшипевнутезу,письменникнібивипробовує її вжитті героїв, виявляє їїлогічнухибність і виправляє.Самеціуточненняйрухаютьсюжеттвору.

146


Такаавторськасамокритикатіснопов’язанаіззображеннямсамокритич-ногогероя.ПорівнюючиРаскольниковазіншими«ідейними»злочинцямисвітовоїлітератури(утворах айрона,Лермонтова,Стендаля),Д.Мереж-ковськийдоходитьтакоговисновку: Корсар, ечорін, ульєн повсякчас хи у ться, ніби роль гра ть, наївно вірять у сво правоту і силу. геро Достоєвського вже сумнівається, чи має він раці . Ті вмира ть непри-миренними, а для нього це стан гордої самот ності ро риву л дьми ли е тимчасова кри а, перехід до ін ого світогляду .

Отже, у процесі написання роману Достоєвський поступово відмо-вився від ідеї про муки сумління,що нібито спіткають кожного зло-чинця.Звісно,вінбачивтаківипадкинавласніочі,алеусвідомлював,щонеобов’язковосамевцьомуполягає« ожаправда»і«земнийзакон»іщодругенезавждидорівнюєпершому.ОстаточнаідеяромануДосто-євськогополягаєвнеобхідностіморального,внутрішнього,анезовніш-нього,покараннязлочинусамеРаскольникова.Топрощож,власне,«Злочинікара» ПрозлочинстудентаРасколь-

никова Прокару,якувін самна себенаклавчерезкаяття Студент-невдахавбивстарулихварку,аневдовзіпошкодувавпроце,бонеможнажотакпросто вбиватилюдей. І крапка.Неможна лежубивають.Ісьогодні,уХХІст.


Раскольников,якГамлет,переконаний,щомусить«направитизвих-ненийчас»(теперідетьсяпроХІХст.).Він,звісно,непринц,алемаєтойсамийсоціально-сюжетнийстатус,щойшекспірівськийгерой,–студент,незвласноїволізмушенийпокинутинавчання.ТайубивцеюРасколь-ников,якіГамлет,стаєнасампередпідвпливомабстрактнихфілософ-ськихідей,череззагостренепочуттявідповідальностійунаслідокневда-логозбігуобставин.Справді,принцданський,якийзневажаєкривавогоузурпатора Клавдія, випадково убиває інтригана Полонія, а Расколь-ников разом з ненависною нікчемною лихваркою льоною Іванівноюпозбавляєжиттядобру,покірнуЛизавету.Іякщовжешукатилогічнезавершення«студентськоїтеми»влітера-

туріХІХст.,тоцебуденовела . ехова«Студент»(1894). їгеройстудентІван Великопольський, замість убивати стару й молодицю, розмовляєз ними, просто переказує їм Євангеліє. Святе Письмо, може, упершетаксильновразилообохжінок.Особливожмолодшузних,таксамо«просту,затуркануйналякануразназавжди»,якЛизаветавДостоєв-ського.Вонай дивитьсяна чеховського студентамайже так само, якЛизаветанаРаскольникова,–«нерухомимпоглядом»,«начестримуючисильнийбіль».Старшажінкаслізнетамує.Реакціюжінокнарозповідьпро страждання Ісуса й зрадуПетра студентВеликопольський тлума-чить так: людське співчуття подолало історичну прірву дев’ятнадцятистолітьінасправдіминуленерозривнопов’язанеізсьогоденням.

147


УроманахДостоєвськоговідновити«правильний»рухчасутаксамоозначаєфізичновідчути:те,щовідбувалосядев’ятнадцятьстолітьтому,тобтоєвангельськіподії,безпосередньостосуєтьсякожноїлюдини,якаживе сьогодні. джесаме слово«Євангеліє» вперекладі з грецької–«добразвістка(абовість)»,аслово«совість»,яквивжезнаєте,прийшловнашумовузістарослов’янськогоперекладу грецькоготекстуНовогоЗаповіту,деозначало«спільнезнанняхристиян, заснованена іблії».Ідеться про спільне знання звістки про воскресіння Ісуса, яке даруєвічне життя всім, хто насправді вірить у Нього. Саме тому слідчийПорфирійПетровичтакнаполегливодопитуєтьсявРаскольникова,чи«буквально» він вірить у воскресіння Лазаря, а Раскольников, колизбирається розповісти про свій злочин Соні, просить її нагадати цейєвангельськийсюжет.

Затамувавшиподих, слухаєСонюРаскольников.Захиткоюперего-родкоюслухає їїСвидригайлов Доречі, іСвидригайлов, іПорфирійПетрович, ці дорослі чоловіки, свого часу відчули ту саму спокусуоголосити себе сучасним Гамлетом, який народився, щоб змінитисвіт.Саметомувониздатні зрозумітиРаскольникова.Власне,чималолюдейупевнийчасзамислюютьсянадтим,щомусятьвиборотисобі(тай іншим) нове, кращежиття, абине бути «тремтячими створіннями».Хібанецядумкаштовхаєнамайдани,набарикади,навійну Вартодеськомусьзапалитисвічкунадії–ілети,метелику

Раскольниковудвадцятьтрироки.Він,яктойметеликзвигадливорозмальованимикрильцями,нібинесхожийнаінших.Усежиттяпопе-реду, але немає чим жити, чим дихати, куди податися. Глуха темна

П.ОрленєвуроліРаскольникова.Кадр і кінофільму Злочин

і кара режисер . Вронськи , р.

П.ЛорревроліРаскольникова.

Кадр і кінофільму Злочин і кара

режисер Дж. фон тенберг, р.

Г.ТараторкінуроліРаскольникова.

Кадр і кінофільму Злочин і кара режисер Л. Куліджанов, р.

П.ОрленєвуроліРаскольникова.Кадр і кінофільму Злочин

і кара режисер . Вронськи , р.

П.ЛорревроліРаскольникова.

Кадр і кінофільму Злочин і кара

режисер Дж. фон тенберг, р.

Г.ТараторкінуроліРаскольникова.

Кадр і кінофільму Злочин і кара режисер Л. Куліджанов, р.

148

ніч.Ілишеподекудимерехтятьсвічки.Свічки«перевіренихдосвідом»,«дорослих»ідей.

Перша «свічка» – така близька, така зрозуміла. Ро умієте, ро у-мієте ви, ановни доброді , що начить, коли вже нікуди біль е ти – гадав він ненацька вчора нє апитання Мармеладова,–бо

треба, щоб кожні л дині хоч кудись можна було піти СеменМарме-ладовпроживжиттяхочнетверезо,алечесно–нікогоневбив,хабарів,мабуть,небрав,своюдитинунавчивсвітовоїісторіїаждоКіраПерсид-ського,чужихдітейякмігвиховував.Імолодалюдина,щовипадковотрапиласяпоруч,жахається–ажтакусеценагадуєїївласнежиття.

До всього падл ка л дина викає Цігрубі,жорстокіслова,сказанінапочаткуроману,належатьнесамомуДостоєвському,якиймігзробититакий висновок із власного каторжанського досвіду, а Раскольникову,якийтакогодосвідущенемав.Думкапро«падлюку-людину» з’явиласяв нього після знайомства з титулярним радникомМармеладовим,щовирізнявсянелишенудотно-солодкимпрізвищем,айлюбов’юдо«висо-кого і прекрасного» серед брудужиття, слабкою волею і небажаннямдивитисяувічіреальності.ДочкапрекраснодушногоМармеладоваСоня,щобнагодуватиродину,

якусамвінутримуватинеможечерезалкоголізм,змушенаторгуватисвоїм тілом. роте яки же колодя ь уміли викопати – цинічноміркуєРаскольников,прослухавшислізливурозповідьМармеладова.– користу ться Диви, і користу ться ж викли. оплакали і викли.

До всього падл ка л дина викає . Однакраптомвигукує: Ну, а коли я брехав коли справді не падл ка л дина, увесь в агалі, увесь рід, тобто л дськи , то начить, що ін е все абобони, самі тільки страхи напущені, і немає ніяких пере код, і так тому слід бути . ТобтоякСоняМармеладованібитобез«перешкод»і«страхівнапущених»торгуєвласним тілом, так і він, Раскольников, може і повинен убити. Звер-німоувагунаслово«взагалі»вцьомураптовомувигукугероя.Цейого«еврика», його хибне «відкриття» – вогник свічки, на яку мимохітьлетитьметелик.ЯкбиРаскольниковнезустрівсязМармеладовимінепочувісторію

йогодоньки,вінбиненаваживсяназлочин.Таякбидовбивствавінпознайомивсяіз самою Сонею,товідмовивсябвідсвоєїбезглуздоїідеї,почувшине«ідею» дівчини,а їїживийголос.Утімгерой,мабуть,недослухавсябдоголосуСоні,якбиневбивінеговоривзнеюнарівні–якгрішникізгрішницею,якубивцязблудницею.Однак«ідея»Соніуспотвореномувикладіїїбатька–неєдинемірку-

вання,щовплинулонаостаточнерішенняРаскольниковастативбивцею.Євньогой«старенька»мати(«старенька»–цетрохизасорок).Івонатеж«запалюєсвічечку»: Ти, Род , ти у нас все уся надія на а, усі сподівання. би ти був щасливи , і ми тоді будемо щасливі .Листматері«мовгромомуньоговдарив».Раскольниковзрозумів:требанестраждатипасивно,аобов’язковощосьзробити,якнайшвидшезважитисяхочнащось,або бо відмовитись від життя овсім –вигукнув він раптом несамовито, слухняно при няти дол , яко вона є, ра на авжди, і аду ити в собі все, відмовитися від права діяти, жити і л бити

149

ВідтакуголовіРаскольниковавкотрез’являєтьсядумкапроте,щосаметребаробити.Однак місяць тому, і навіть вчора ще, вона була мріє , а тепер тепер постала раптом не мріє , а в якомусь новому, грі ному і овсім не на омому вигляді, і він раптом сам усвідомив це

ому вдарило в голову, і потемніло в очах .Отже, після розмови з Мармеладовим Раскольников читає лист

матері,дейдетьсяпромайбутнійшлюбйогосестриДунізЛужиним.ЗадопомогоюзаміжжяДунясподіваєтьсярозв’язатиматеріальніпро-блемисвоєїсім’їтаксамо,якСоня,торгуючивласнимтілом,намага-єтьсяпідтриматисвоїхрідних.ТутгероєвіпригадуєтьсявислівМарме-ладова«доведетьсячистотипильнувати». Л бові тут не може бути, пи е матуся. що, коли, крім л бові, ще поважання не може бути, а, навпаки, вже є відра а, гидливість і невага, що ж тоді виходить тоді, що нов таки, чистоти пильнувати доведеться. и не так, скажете Ро умієте, ро умієте, ро умієте ви, що о начає ця чистота и не ро умієте ви, що лужинська чистота однакова, що Сонеччина, а може, навіть і гір а, паскудні а, підлі а, бо ви, Дунечко,

все ж таки на яки сь комфорт покладаєте наді , а там просто про голодну смерть ідеться

Зауважмо, що на самоті Раскольников розмірковує так, ніби гово-ритьізживимиспіврозмовниками.Щойнопознайомившисьізголовнимгероєм, через його думки ми вже вступили в діалог з іншими персо-нажамироману.Люблячамати,голосякоїмипочулизлистадосина сестраДуня,наміріголосякоїматипередалавлисті Мармеладов,який,вилившисьумонолозіпередРаскольниковим,ставйогореплікоювдіа-лозі Утімтеперцевженедіалог,аполілог,бобагато іншихголосівдолучилосядорозмовипроте,чийсправділюдинає«падлюкою»іщозтоговипливає.

Кадрізкінофільму«Злочинікара»

режисер Дж. фон тенберг,

р.


режисер Л. Куліджанов, р.


режисер Л. Куліджанов,

р.


режисер Дж. фон тенберг,

р.


режисер Л. Куліджанов, р.


режисер Л. Куліджанов,

р.

150

Однакголовнимуромані,крімголосусамогоРаскольникова,єголос-учинок (голос-постать, голос-рішення) Соні, що спочатку вчуваєтьсятільки в розповідіМармеладова.Справжній її голос залунаєнабагатопізніше. І те,що він скаже, ажніякне збігатиметься з «ідеєю», якуРаскольников (власне,свою )приписавдівчині.Соняздивуєйого,при-голомшить: іба при доровому ро умі так можна міркувати, як вона іба так можна ходити над агибелл , прямо над смерд чо ямо ,

у яку її вже атягує, і махати руками і вуха атуляти, коли ї гово-рять про небе пеку о вона, чи не на чудо сподівається певно, що так. іба все це не о наки божевілля .Смішним видається звинувачення Раскольникова на адресу Соні

йДуні,буцімто«жертовність»своювони«вєзуїтівзапозичили».Ідетьсяпровідомегасло«Метавиправдовуєзасоби»,авторствоякогоприписуютьіспанськомуєзуїтуЕскобару-і-Мендозі.ЩождоРаскольникова,товінзакидаєдівчатамзапозичення«казуїстики1єзуїтів»саметому,щосамдавновжевзявїїнаозброєння.


Фахові політики всіх часів і народів застосовували і застосовуютьтакутехнологію,як«ідеядлямолоді»,або«ідеяудвохсловах». Мовляв,більше слів молодь не почує, бо завжди поспішає. Проте коли вжедвасловавпадутьнапідготовлений рунт,то«метелики»полетятьна«свічку»навітьусуперечвласнійнатурійособистимінтересам.У«Зло-чині ікарі» втіленнямтакогокрайнього випадку єЛебезятников.Цямолода,слабка,уразливалюдиназакриваєтьсявідсправжньогожиттяпрочитанимикнижками.Івжеперше,щомичуємопроЛебезятникова(від Мармеладова), – то несвідома, але ущиплива пародія на молодьйоготипу: ан Лебе ятников, яки стежить а новітніми думками, поясн вав нещодавно, що жалість у на час навіть науко аборонено і що так уже робиться в нглії, де політична економія .«Політичнаекономія»дляЛебезятникова– саме ті чарівні два слова. джепред-ставникйогопоколінняКарлМаркс,моднийекспертугалузіцієїнаукийавторвідомоїкнижки«Капітал»,заживтакоїсамоїслави,якпрактикикапіталізмунакшталтСтівенаДжобсачиІлонаМаскасередмолодихменеджерівнашихднів.

Длядорослихслованенапершомумісці.Доросліабоманіпулюютьними, як Лужин, або розвінчують чужі маніпуляції, як ПорфирійПетрович – слідчий-психолог, слідчий-політик, який чимало знає про«метеликівбілясвічки». Бачили метелика коло свічки Ну, то отак і він увесь час, увесь час буде коло мене, як коло свічки, кружляти воля немило стане, почне амисл ватися, аплутуватися, сам себе геть

1К а з у ї с т и к а–усередньовічнійсхоластиційбогослов’ї:застосуваннядоокремихвипадківзагальнихдогматичнихположень упереносномузначенні:вправністьусуперечках,обстоюваннісумнівнихабохибнихположеньтощо.

151

усього аплутає, мов у тенетах, атривожить себе до смерті .. –роз-повідаєПорфирійпросвої«прийомироботи»зізлочинцями.Мивжеговорилипроте,щоостаточнаідея«Злочинуікари»полягає

в необхідності морального покарання саме для Раскольникова. Пра-цюючинадроманом,Достоєвськийпереконавсявтому,щоякмитецьнемаєправапокладатисялишенаособистийдосвід,щодлямитцяіснуєякийсьінший,важливішийзакон.Ідеться,отже,прореалі м Достоєв-ського.Він«користувався»своїмРаскольниковимяктиповимобразом.Колиписьменникові треба сказати,що одинюнакможепогано закін-читижиттячерезсвоюсамовпевненістьіщоцяякістьпритаманнавсійсучасніййомумолоді,вінпише: ке спрямування думок, які погляди, які поняття Це типово дже ще трохи і таких понять ви де Раскольников. дже всі вони божевільні дурні .То,може,правильнобулобвизначити«Злочинікару»якщеодин

роман про нігілізм1 молоді Про те, що якби хтось вчасно показавмолодимхибністьтихзасобів,щонібитовиправданіметою,ітихцілей,які давно скомпрометованіхибними засобами, то вони,може,й«при-йшлибдосвітла»Такмипідходимодощеодногонеприпустимоготлумаченняобразу

Раскольникова.Неможна,заприкладомгероя уніна,сприйматийогояк просто заяву письменника (причому хибну), що злочину без каривзагалінебуває.(Дотогож«взагалі»–словонезісловникареалізму).Однакізводитиреалізм,зокремареалізмДостоєвського,дозмалюваннячи пояснення конкретної ситуації в конкретному суспільстві означаєвиноситицейхудожнійметодзамежімистецтва. джемистецтво–неаргументуполітиці,неілюстраціядопідручниказісторії.ІособистийзлочинРаскольникова,ійогоособистакаранасправдітипові,томущовіддзеркалюютьодинізтиповихшляхівулюдськомусерці–ідолюд-ськогосерця.


1. и згодні ви з твердженням, що кожен персонаж «Злочину і кари»єносіємпевноїідеї,яканедорівнюєавторській Якщоні,точому Якщотак,спробуйтесформулюватиідеюкожногоперсонажароману.2. и є, на вашу думку, у романі Достоєвського персонажі, ідеї якихблизькідоавторської Відповідьаргументуйтевідповіднимицитатами.3. УчомуполягалаідеяРаскольникова ивідмовивсягеройвіднеїоста-точнодокінцяроманноїдії Якщоні,точому Якщотак,токоли. Учому,навашудумку,полягаєактуальністьроману«Злочинікара»внашідні5. Доякоголітературногонапрямуналежитьроман«Злочинікара» Від-повідьаргументуйте.

1Н і г і л і з м – заперечення усталених суспільством норм, принципів,законів.

152

РОЗДІË 4«НАМ НЕОБХІДНА ДУХОВНІСТЬ У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ…»


y ЩовизнаєтепроО.Уайльда Якітворицьогописьменникавипрочи-таливп’ятомукласі Доякогожанрувониналежать Пригадайтесюжетіосновнудумкуцихтворів.

Оскар Уайльд: «Глядача, а не життя – ось що,

власне, відображає мистецтво»нглійськийписьменник кар Уайльд (185 1900)увійшовуваше

читацькежиття як автор казок.Пригадайте його оповідку про злого,зарозумілого,егоїстичного,алевродливогоХлопчика-зірку,якийвідмо-вивсявідсвоєїматері-жебрачки. боказкупропрекраснуІнфанту,серцеякоїсповненежорстокостійсебелюбства,тазакоханоговнеїпотворногокарликаздоброюічуйноюдушею.Уже в цих двох казках простежується центральна тема творчості

Уайльда–красатапотворністьтілайдуші.Усесвоєтворчежиттямитецьнамагавсявідповістиназапитання,щотакесправжнякраса. иможебути насправді красивою вродлива людина без серця Що відчуває

ФотопортретО.Уайльда.Бл. р.

О.УайльдіздружиноютасиномСирілом.

Фото р.

Дж. пста н. Пам’ятникО.Уайльдунацвинтарі

Пер-Лашез. ариж. р.

ФотопортретО.Уайльда.Бл. р.

О.УайльдіздружиноютасиномСирілом.

Фото р.

Дж. пста н. Пам’ятникО.Уайльдунацвинтарі

Пер-Лашез. ариж. р.

153

людиназдоброюдушеюіпотворнимтілом І,зрештою,навіщопотрібналюдинічуйнадуша,якаробитьїївразливоюКазкиУайльданезовсімдлядітей.Письменникскладавїхдлясвоїх

синів,аледляпублікаціїпереробив, збагатившисюжетнуканвуфіло-софськимироздумами. иттяУайльдадещосхоженайогоказки,щозакінчуютьсясумноіцимвідрізняютьсявідінших.Ірландець за походженням Оскар Фінгал О’Флаерті Віллс Уайльд

з’явивсянасвітуДублінівродинівідомоголікаряіпоетеси.Дімйогобатьків нагадував салон, де збиралися, щоб поговорити на теми мис-тецтвайлітератури.У1874р.ОскарвступивнакласичневідділенняОксфордського університету. Там він зацікавився лекціями видатногофілософаДжонаРескіназ історіїмистецтва.Ученийстверджував,щожиття має поєднуватися з Красою, яка врятує його від потворності.ЦюідеюдоповнилаестетичнаконцепціяВолтераПейтера.УченьРескінаійогонаступникнапосадіпрофесорапереконувавстудентівутому,щовцьомусвітівсевідноснеймінливеітількимистецтвоможевисловитипрекраснеєствожиття.Самеізцих,засвоєнихуюностіустановокнаро-диласяголовнаутворчостіУайльдатемаістинноїкраси.Після закінчення університету Оскар оселився в столиці нглії

іпоринувужиттясправжньогоденді.З-поміжлондонськихмодників,щодемонструвалинедбалістьувбраннійзухвалістьуспілкуванні,вінвирізнявся як людина непересічна, незалежна, наділена критичнимрозумом,дотепністюйкрасномовством.У1881р.Уайльдопублікувавзбірку віршів, які почав писатище в студентські роки.Усупереч спо-діванням, книжка не зацікавила читачів, але популярність її авторадедалізростала.Напередодні1882р.письменниквирушивдо мерикичитатилекції

ізсучасноїанглійськоїлітератури.Осьякописувалийоготодівамери-канськійгазеті: На біль е вражає в поетові ого ріст кілька д мів вище ести футів, а потім темно ка танове волосся до плече . Коли він сміється, ироко відкрива чи рот, видно сліпучо білі уби. На від-міну від біль ості англі ців, обличчя в нього не румяне, а рад е матове, очі чи то блакитні, чи то світло сірі аж ніяк не мрі ливі , як уяв-ля ть деякі ого анувальники, а блискучі видкі овсім не такі, яких слід було б очікувати у споглядача краси та істини. Замість неве-ликої, ніжної руки, що пестить лілії, ручища, яка, стиснута в кулак, може авдати нищівного удару. Особливість ого мовлення ритмічне акцентування, ніби він повсякчас говорить вір ами .

мериказбагатилаУайльдановимивраженнямийцікавимизнайом-ствами,зокремазВолтомВітменоміМаркомТвеном. ПовернувшисьдоЄвропи,митецькількамісяцівживуПарижі.У1884р.вінодруживсязКонстанс Ллойдівженезабаромставбатькомдвохсинів.Цебувдоситьщасливий період у житті письменника. Саме тоді було створено зна-менитийроман«ПортретДоріанаГрея» (1890).Критиказустрілайогоупереджено. втора, зокрема, звинувачували в тому, що він буцімтоописав у творі власні вади. Однак у передмові до «Портрета ДоріанаГрея» Уайльд пише: Моральне життя л дини для митця ли е частина об єкта. моральність мистецтва полягає в досконалому

154

використанні недосконалих асобів. Митець не прагне нічого доводити. Довести можна навіть бе перечні істини. Митець не має етичних уподо-бань. тичні уподобання митця при водять до непрощенної манірності стил . Митець не має не дорових нахилів. ому до волено ображу-вати все. Думка і мова для митця наряддя мистецтва. Ро бещеність і чеснота для митця матеріал мистецтва. З погляду форми, в ірцем усіх мистецтв є мистецтво му ики. З погляду почуття мистецтво актора. У будь якому мистецтві є і прямо начне, і символ. Ті, що сил-ку ться сягнути по а прямо начність, ри ику ть. Ті, що силку ться ро крити символ, ри ику ть також. лядача, а не життя ось що, власне, відображає мистецтво. Суперечки приводу мистецького твору свідчать про те, що це твір нови , складни і життє датни . Коли критики ро ходяться в думках, митець вірни собі. Можна вибачати тому, хто робить корисну річ, доки він не ахопл ється не . дине виправдання того, хто робить некорисну річ, ого бе мірне ахоплення не . Будь яке мистецтво не дає жодної користі 1.ПисьменницькуславуУайльдупринеслип’єси«ВіялоледіВіндермір»,

« інка,невартауваги»,«Ідеальнийчоловік»та«Якважливобутисер-йозним»,написанійпоставленіпротягом1892–1895рр.Цітвори,названіамериканськимписьменникомГ.Відаломп’єсами«ніпрощойпровсеводночас»,іниніневтратилиактуальності.Назапитання,щовінхотівсказатисвоїмип’єсами,авторвідповідав: Дуже просто треба помі-чати сер о не в будь яких дрібницях і дріб я кове в усьому сер о ному . виникало таке запитання насамперед тому, що твори Уайльда немістятьаніповчань,аніпояснень.Уцьомуполягаєодинзмистецькихпринципівписьменника.Уайльда називали «королемжиття», «законодавцеммоди». До його

думокдослухалися,йоговлучнівисловлюванняцитували.Однакфіналжиттяписьменникабувтаксамосумним,як івйогоказках.1895р.Уайльда засудили до дворічного ув’язнення за звинуваченням в амо-ральнійповедінці.Самвінвиннимсебеневважавіпояснювавпричинискандалу,уцентріякогоопинився,лицемірствомівдаванимпуритан-ствоманглійськогосуспільства.У середині ХІХ ст. Франція захоплено читала реалістичні романиальзака,уякихбулоописаночисленнілюдськіпороки,алезвинува-

чуватиавтораврозбещеностінікомунеспадалонадумку. омужстав-леннядоУайльдабулоіншим Причинтомукілька.По-перше, англійське суспільство було консервативнішим за фран-

цузьке, важко звикало до нового. До того ж Уайльд чи не першийз-поміж письменників своєї доби наважився полемізувати з його тра-диційнимипостулатами2.НадумкулітературознавцяРічардаЕллмана,Уа льд самотужки робив для англі ської літератури те, що у Франції десятиліттями намагалися робити численні письменники. Він ро -

1Тут і далі цитати з роману «Портрет Доріана Грея» подано в перекладіР.Доценка.

2П о с т у л à т–твердження,щоприймаютьбездоказівяквихідне.

155

ирив рамки літератури, тонко ро умно критику чи у своїх творах моральні табу .По-друге,Уайльдбуводнимізтворцівновоїлітератури,якузгодом

назвутьлітературоюмодерні му.


одерніз (відфранц. –новітній,сучасний)–загальнаназванапрямівішкілулітературітамистецтвімежіХІХ–ХХст.Істотнимиознаками, за сукупністю яких можна визначити належність пись-менникакінцяХІХ–ХХст.домодернізму,сучаснілітературознавцівважають інтелектуалізм, індивідуалізм, нехтування культурнимитабу,аголовне–«світогляднийірраціоналізм,вигадливопоєднанийізцілкомраціональнимінтересомдоформальногобокухудожньоїтвор-чості»(С.Павличко),тобтодоформитворумистецтва,допошукуновихформ.

Тим часом наприкінці ХІХ ст. від письменника чекали творів реа-лістичних, де зображено типові характери й обставини, або натура-лістичних,що описують уплив середовища на особистість. Саме томукритики не визнавали нереалістичних за визначенням жанру казокУайльда,несприймалийіншихйоготворів,яківженабулискандальноїпопулярностівчитацькомузагалі,як-отроман«ПортретДоріанаГрея».Уайльда недаремно називалиМістеромПарадоксом. І йогожиттєві

судження,ійоготворчість,посуті, рунтуютьсянапарадоксах.


Ïàðàäîêñ–думка,щоразючерозходитьсязусталенимипоглядами,нібитосуперечитьздоровомуглузду,аленасправдінеєхибною.

Щоправда,донереалістичнихп’єсУайльдапублікабулапідготована,зокрема,драматургієюнорвежцяГ.Ібсена.Ще однією причиною сумного фіналу життя Уайльда стало його

загалом зневажливе ставлення до суспільства, пристосовуватися доякогописьменникневважавзапотрібне.Після арештуУайльд став банкрутом, бувпозбавленийправ бать-

ківствайвласності.Йогобудинокрозгромили,майнопродализаук-ціону.Зокрема,безціннікнижкизавтографамиВітмена,МаркаТвена,Рембо, Верлена пішли за копійки. Дружина з дітьми перебралисяжитидо родичів.Уайльдписав: Ось уже ма же два роки, як мене апроторено до в я ниці. З глибини моєї ду і вирвався дики відча ,

всепоглина че горе .СтражданняписьменникадовершилисясмертюкоханоїКонстансийусвідомленнямтого,щовінбільшеніколизнеюнезустрінеться.ПіслязвільненняУайльдоселивсявПарижіудавньогодруга. ити

йомузалишалосятрироки.Зацейчасмитецьстворивлише« аладуРедінзькоїв’язниці»–твіружанрітюремноїсповіді.

156


Судження Уайльда завжди були парадоксальними. Наприклад,письменник вважавжиття митця частиною його творчості й водночаснамагався довести, що твори не відображають життя автора. Якосьу розмові з письменником ндре идом Уайльд сказав: Творчість починається в день твоєї появи на світ і акінчується в день твоєї смерті . колийогозвинуватиливаморальності,справедливовважаючиаморальнимигероїв«ПортретаДоріанаГрея»,невідмовивсявідтакоговизначенняроману,алеуточнив: Так вані неморальні книжки це ті, які пока у ть світові ого вади Немає книжок моральних чи немо-ральних. книжки добре написані чи погано написані. Ото усе .

То що ж має «показувати світові» мистецтво Романтики обиралилишепіднесеніжиттєвіявища.РеалістСтендальпорівнювавмистецтво,зокрема роман, із дзеркалом, яке відображає все,що трапляється навеликійдорозі, іблакитненебо,ібруд,ікалюжі. отнадумкуУайльда,мистецтво д еркало, що відбиває того, хто в нього дивиться, а овсім

не життя Ро крити л дям їх самих і приховати художника ось до чого прагне мистецтво .Отже,мистецтвовідображаєнеписьменника,якцебуловромантиків,нежиттясуспільствавцілому, якуреалістів,авнутрішнійсвітчитачівіглядачів.Іншимисловами,умистецтвікожензнаходить себе. І це вже становитьпід рунтянового,модерністського,мистецтва.

би пояснити образ мистецтва-дзеркала, Уайльд звертається дотрагедії « уря» свого улюбленого експіра. Одним з її персонажівєслугаКалібан–потворнийдикун,якийнезнаєцивілізації,алемаєдобру душу. Отож, характеризуючи ставлення до реалізму й роман-тизму,Уайльдпише: Ненависть сторіччя до Реалі му це л ть Калібана, яки побачив сво подобу в д еркалі. Ненависть сто-річчя до Романти му це л ть Калібана, що не побачив своєї подоби в д еркалі .Тоді чим пояснити упереджене ставлення до мистецтва модернізму,

ознакиякогобулиажнадтопомітніутворчостіУайльда Напевне,зааналогією,ненавистюКалібанадотого,хтопідгледів,яквіндивитьсяв дзеркало, хто посмів «розкрити людям самих себе» і «приховатихудожника».СучасникиУайльдазвиклидовикриттянедоліківабстракт-ногосуспільства,готовібулизасудитивадихудожника,алетількинепобачити свої.ЗвідсийнеприйняттятворчостіУайльда. втім,минедесятиліття, і мистецтво модерну стане актуальним, адже демонстру-ваннявласнихнегативнихякостейувійдевмоду.Нажаль,Уайльддоцьогочасунедожив


1. РозкажітьпрожиттяО.Уайльда.Якіфактибіографіїмитцявплинулинайоготворчість

157

2. Як Уайльд розумів завдання митця Що, на думку письменника,відображає мистецтво Як, за Уайльдом, співвідносяться творчістьіреальнежиттямитця3. омутвориУайльдазайогожиттянебулиналежнооціненікритиками. Щотакемодернізм ЯкіознакитворчостіУайльдадаютьпідставивва-жатиїїмодерністською5. омуУайльдзасуджувавсуспільство,якесприймалотворчістьмитцянасампередяквідображенняйогоособистогожиття омуписьменниканазивалиМістерПарадокс6. иможна,навашудумку,вважатиаморальнимписьменника,якщоаморальнігероїйоготворів Відповідьпоясніть.

Чим ризикують читачі, розкриваючи символиЩожобурилокритиківуроманіУайльда Портрет Доріана ре

(1890) ХудожникУайльд зобразив художника езіла Голворда, якийстворивпрекраснийпортретдужевродливогоюнакаДоріанаГрея.Гол-вордсхожийнареаліста,аджепортретдостеменноподібнийдомоделі,і водночас – на романтика, бо вклав у свою роботу «занадто багатосамогосебе».Раптомсталосянеймовірне–портретнібиожив.Вінпочавзмінюватися, відображаючи моральні вади Доріана. Отже, мистецтвовроманіУайльдастаєвідображеннямнежиттягероя(зовнівінсправляєцілкомпозитивневраження),айоговнутрішньогосвіту,прихованоговідсторонніхочей.ПортретстаєдзеркаломдушіДоріана.Що,зазадумомавтора,малипережитичитачіроману ЛютьКалібана,

якийусвідомив,щойоготаємницюрозкрито:потворнейаморальненеякесь абстрактне суспільство, а вони самі, зовні такі благопристойні.джеДоріанГрейнебувзлочинцеміморальноюпотворою,коливпершезмінивсяйогопортрет.На початку роману Доріан дуже приємний молодик. Головна його

перевага–врода.Вінскромний,чуйний,непоганограєнафортепіано.РозповідаючиГолвордупроДоріана,леді рендонхарактеризуєйоготак:Забула, що він робить... бо ся, що він... не робить нічого... ах, ні, він грає

на роялі... чи то , на скрипці .Якщоудвадцятьроківчоловіктількийуміє,щогратинароялі(непрофесійно,апростодлясебе),–вінзви-чайнийнероба.ЦепершаізовсімнепомітнасходинкападінняДоріана,аджелінощі–причинанудьги,азнудьгичоготількинезробиш.СамезнудьгилордГенрірозповідаєДоріановіте,прощоговоритинеслід,підказуєаморальніідеї.Крімтого,Доріан,засловамиГолворда,«інодібуваєстрашеннонечутливий».Художникпереживаєприблизнотесаме,що соловей з уайльдівської казки «Соловей і троянда». Птах пожерт-вував своїмжиттям заради любові бідного студента до професорськоїдоньки.Зкровійпіснісолов’янародиласячервонатроянда,аледівчиназнехтувалаквіткоюістудентпростовикинувїїпідколесавоза.РозмірковуючипропочуттяДоріана,Голвордговорить: У такі миті

я відчува , що віддав сво ду у л дині, яка поводиться не ніби квітко , яку можна причепити на піджак, ніби прикрасо , яко

він ті ить сво пиху літнього дня .Протетількихудожник,людинаглибока й прониклива, зауважив Доріанове марнославство. Тітонька

158

Генрі,навпаки,вважаєйого«юнакомсерйозним,ізпрекраснимсерцем».втім,анінеробство,анімарнославствонепозначилисяначарівномупортреті.Може, томущоцівадивжебулипритаманніДоріану,колийого малювали. може, томущо ці вади властиві всім людям йогокола,як-отлордуГенрі.Справді,чомбийнебутинеробоюмолодикові,якийнемаєжоднихсправ Якнестатимарнославним,колиповсякчаснахвалюютьзавродуйпорядність


есідаДоріаназлордомГенрівідіграларольсвоєрідногорезонатора.Лордувластивітісаміморальнінедоліки,щомаєДоріан,алевіннавчивсялишеговоритипроних. Дивна тебе л дина, аррі Ти ніколи не каже нічого морального і ніколи не роби нічого неморального. Тві цині м це тільки по а , зауважуєГолворд.Посуті,лордГенрітрохивипереджаєсвійчас, адже зачасівУайльда вмоді булолицемірство, анецинізм.Цейгерой–людинановогочасу,схожаначитачівіписьменниківдобимодерну,якібезжодногосоромуобговорюютьвласнівади.


Утімподальшіподіївроманісвідчатьпроте,щоговорити–тесаме,щоробити.Доріанвирішуєнесоромитисясвоїхнегативнихякостей,іспо-нукаєйогодоцьогосамелордГенрі: Мета життя ро виток власного я . овніст реалі увати своє єство ось для чого існує кожен нас. ле в на час л ди почали боятися самі себе. Вони абули на вищи

усіх обов я ків обов я ок перед самими собо грі ив и, ми покінчуємо гріхом, бо вже чинячи гріх, л дина тим самим очищується. Тоді али а ться тільки гадки про насолоду або ро ко і каяття. дини

спосіб бутися спокуси піддатись ї .Саме завдяки впливу лорда Генрі Доріан згодом виправдовує своє

негіднежиттяновоюфілософією. Він мріяв створити нову філософі життя, яка матиме своє ро умне об рунтування, свої послідовні принципи, і на вищи сенс життя марився ому в одухотворенні відчуттів

Кадризкінофільму«ПортретДоріанаГрея» режисер . Левін, р.Кадризкінофільму«ПортретДоріанаГрея» режисер . Левін, р.

159

і емоці . Зло було ли е одним і асобів ді снення того, що він уважав красо життя .

Зауважмо, що бесіди героїв, парадоксальні судження лорда ГенрідозволяютьназватироманУайльдаінтелектуальним.До певних подій твір побудовано як реалістични роман. втор

докладно описує звичне для Доріана середовище, спосіб життя арис-тократів,що полягає у «великому мистецтві нічогонероблення». Одинзрозділів(третій)присвяченопоходженнюголовногогероя.ЛордГенрідізнається,що Доріан – онук багатого, але скупого лорда Келсо, синкрасуніМаргарет Девере, яка з любові вийшла заміж за бідного офі-цера. ерез кілька місяців після їхнього весілля і за кілька місяцівдонародженняДоріанаофіцерабулопідступновбитонадуелі.Маргаретпомерланезабаромпісляпологів.Теперчитачірозуміють,щоромантизм,як і авантюризм,Доріан Грей успадкував відматері, якій «була при-таманнаромантичнауява».Щоправда,засловамидядечкалордаГенрі,чоловікивйогороду«малобуливарті».Цетвердженняготуєчитачівдотого,щоромантичнийДоріанможепоказатисебенезкращогобоку.Незабаромтакістається.Доріанзакохується,іцепочуттястаєпере-

ломниммоментом,щовиявляєйогонегіднувдачу.Разом ізкоханнямгерой приносить своїй обраниці смерть. Доріан вирішив одружитисязюноюталановитоюактрисоюСибілВейн.Однакраптомдівчинавтра-тиласвоїакторськіздібності,із’ясувалося,щоДоріанлюбивнеїї,амис-тецтво.СправжніпочуттяСибілйогонецікавили: Ви ж скалічили мо л бов. к мало ви наєте про кохання, коли кажете, що воно вбило ва талант дже ви ніщо бе свого мистецтва дав би вам славу велич, примусив би ціли світ боготворити вас, і ви носили б моє ім я .Сибілграланеперевершенодоти,докижиласвоїмиролями(аставили

в її театрі тільки п’єси експіра). Дівчина зізнається Доріанові: Ви дали мені щось вище а мистецтво ви дали мені пі нати справжнє кохання мистецтво ли е бліда тінь кохання могла вдавати пристрасть, коли сама її не відчувала, але тепер, коли вона пече мене вогнем, я не можу .


Роман «ПортретДоріана Грея»можна назватифілософським, аджеУайльд порушує в ньому низку філософських проблем. Одна з них,позначенанапочаткутвору,пов’язаназкрасою,прекрасниміпотворнимумистецтві.Іншапроблема,щовиникаємайжеводночасізпершою,–роль мистецтва в житті людини. Пригадаймо заявлений у передмовідороманупостулат: Будь яке мистецтво не дає жодної користі .Самезгіднознимтворить езілГолворд.Художниквідмовляєтьсяпродаватипортрет,своюнайкращуроботу,інавітьвиставлятийогоназагальнийогляд,бовважаємистецтвочасточкоюсвоєїдуші. отДоріанГрейзадопомогоюшедевраГолвардасподіваєтьсяуникнутиганебнихнаслідківсвоєї цинічної життєвої філософії. Отже, роман – ще й ілюстраціядофілософськихтез,викладенихупередмовідонього.

160

ВісторіїізСибілДоріанпостаєбайдужим,егоїстичним,зверхнім,без-душним.Уайльдособливонаголошуєконтраст«усмішкизарозумілогопрезирства»і«прекраснихгуб»героя.«Не хотів би я бути бе сердечним, але я не можу біль е устрічатися вами. Ви мене ро чарували», –мовитьДоріандоСибіл,якуавторпорівнює іззатоптаноюквіткоютапораненоютвариною.ТаксамойГолвордназивавсвоюлюбовдоДоріанаквіткоювпетлиці.Тожнацеймоментоповідігеройрозтоптавпочуттявжедвохлюдей.Дужедокладноаналізуючидумки,почуття,мотививчинківсвоїх

героїв, Уайльд розкриває перед читачами їхні душі. Тому романможна назватипсихологічним (від грец. – душа).Найдеталь-нішемиможемороздивитисявнутрішнійсвітДоріанаГрея.Ужезро-зуміло,щоцейвродливиймолодикмає безлічморальнихнедоліків,породженихйогоспособомжиття,середовищемівласнехарактером.Скажімо, такадеталь,якбажанняДоріанапісля сваркизкоханоюпрогулятисянегіднимиаристократарайонами,свідчитьпройогобез-принципність.Незабаромгеройісправдізнайдерозрадувпритонахлондонськогодна.ОднакпідчасконфліктуізСибілвінненабагатогіршийзазвичайнихлюдей(мîлодізагаломвластивосваритисячерездрібниційрозлучатися).


Відтакуроманівпершевиникаєфантастични елемент: біля губзображеногонапортретікрасеняз’являєтьсяскладкажорстокості,нібивінщойновчинивщосьжахливе.Усвідомивши,щовідбувається,ДоріанвирішуєнадалінегрішитийодружитисяізСибіл.Вінзбагнув,щопор-трет–утіленняйогосумління,авженезабаромдізнався,щовпершеставпричиноюсмертілюдини. Отже, це я вбив Сибіл Ве н .. Убив Це так само певно, коли б я встромив ї ножа в горло однак троянди чере це не прив яли, а пта ки все так само радісно виспіву ть у моєму саду. сьогодні ввечері я ма обідати вами, їхати в оперу, а потім, мабуть,

ще кудись вечеряти. ке життя над вича не і драматичне кби я прочитав це в книжці, я ридав би над ним. ось тепер, коли це сталося в ді сності, і сталося і мно , воно виглядає анадто дивовижним, щоб проливати сльо и ,–говоритьДоріан.Він і справді став персонажем «аморальної п’єси», яку «поставив»

лордГенрі.ТутгеройУайльданагадуєандерсенівськупринцесу,обурену

Кадризкінофільму«ПортретДоріанаГрея» режисер О. аркер, р.Кадризкінофільму«ПортретДоріанаГрея» режисер О. аркер, р.

161

тим,щоподарованіїйсоловейітрояндасправжні,анештучні.ДоріанобуренийбажаннямСибілжитисправжнім,анетеатральнимжиттям,іпояснюєтьсяцетим,щосамвіннезнаєанісправжньогожиття,анісправжньоїлюбові.

иття дає л дині, у кращому ра і, ли е одну велику мить насо-лоди, і секрет життя в тому, щоб блаженну мить насолоди пережи-вати якомога часті е ,–заявляєлордГенрі.ІДоріанзалюбкиобираєжиттязарадивласногозадоволення: Вічна молодість, нескінченна при-страсть, витончені аборонені насолоди, бе умство щастя і ще біль несамовите бе умство гріха усе це він спробує на собі. портрет неха несе тягар ого ганьби .

Відпочаткуроманудотакогорішеннягерояминаєлишемісяць,тим-часомяквідцьогомоментудокінцяоповіді–роки(напочаткутворуДоріанудвадцять,ауфіналі–тридцятьвісім).ПротеавторнеописуєдокладногріхівДоріанаГрея–уцьомунемаєпотреби. итачамужезро-зумілиймеханізмдедалі глибшогоморального занепаду героя.Доріанпроживаєжиттяякп’єсучироман.Недармавінототожнюєсебезпер-сонажемпсихологічногоетюду,отриманоговідлордаГенрівденьсмертіСибіл: еро цієї книжки, чарівни молоди парижанин, що в ньому так дивно поєднувалися вдача романтика і ро ум науковця, став для Доріана немов прототипом ого самого. Та ціли роман давався ому історіє ого власного життя, написано ще до того, як він прожив це життя в ді сності .Уромані«ПортретДоріанаГрея»мистикаємосязновим для ст.

типом героя.УпершихрозділахДоріанбувтиповимаристократом,але,здобувшифантастичнуможливість зберігатикрасуймолодість,незва-жаючинавікірозпуснийспосібжиття,змігввестивомануоточуючих.Улюдськійсвідомостімолодістьікрасазазвичайпов’язанізчистотоюіневинністю,тождлявсіхневтаємниченихвінбувюнаком,якого«неторкнувсябруджиття»,оминувуплив«століттяаморальностійнизькихпристрастей». Сучасники Уайльда мусили зрозуміти, що не раз обду-рені такимиДоріанами,абожусвідомити,що їхнювласнутаємницюрозкрито. таємниця ця полягала в тому,що будь-який гріхможнаприховати.Хочбийнапевнийчас


ДоріанГрейотримавунікальнуможливістьжити,невідповідаючизанаслідкисвоїхучинків.Так,нібижиття–цетеатральнавистава: Для Доріана саме иття було пер им і на біль им мистецтв . иттяякгра–осьпринципгерояновогороману,якийіснуватимепротягомусьогоХХст.Уайльдодинзпершихвідкривцюособливістьмодерніст-ськогоромануіпоказавнаслідкитакогоставленнядожиття.

Доріан Грей двічі вирішував відмовитися від ганебного способужиття: уперше після самогубства Сибіл, удруге – після випадковоїсмертіїїбрата,якиймігрозкрититаємницюпортрета.Віннавітьпочав

162

виправлятися,шляхетнонезанапастившинаївнуГеттіМертон.ОднакупершомувипадкуДоріанзмінивсвоєрішенняпідвпливомлордаГенрі.вдругому,побачивши,щозамістьзмінитисянакращепортретставщеогиднішим,замислився: Невже саме марнославство спонукало ого на це єдини у житті добри вчинок .УДоріанаГреябуламожливістьжитиподвійнимжиттямсередтаких

самихлицемірів,яквін.Доріанвідвідувавбрудніпритони,куривопіум,але «не нехтував думкою суспільства й дотримувався пристойності».Щоправда, для цього довелося вбити Голворда, якому він необачнопоказав «обличчя своєї душі», а потім стати причиною самогубствахімікаКемпбела,якогозмусивзнищититруп.Уцеймоментроманстаєдетективним.Доріанповсякчасбоїтьсявикриттяі,зрештою,вирішуєзнищити«один-єдиний–ітослабкий–доказ».Вінскоюєсвійостаннійзлочин–убивствопортрета. точніше–самогубство.Як сталося,що портрет став відображеннямДоріанової душі Сам

герой звинувачував у цьому художника, який, уклавши у свій твірнадто багато власної душі, ніби оживив його. О, і навіщо тільки в ту страхітливу мить гордощів та аленства нього вихопилося фатальне благання, щоб портрет ніс тягар ого днів, а він сам щоб беріг не аплямовано пи ноту вічної молодості То ж був початок ого губи. Краще б кожен ого гріх при водив до видкої і непомильної

кари. окара очищує ду у .Що ж стало справжньою причиною загибелі душі звичайного (не

позбавленого недоліків, але й не остаточно розбещеного) двадцятиріч-ногокрасеняДоріанаГрея НегативнийупливлордаГенрі Фатальнезверненнядонебес Егоїзм езкарністьзлочинів УсеводночасУпередмовідоромануУайльдпише: У будь якому мистецтві є і пря-

мо начність, і символ. Ті, що силку ться сягнути по а прямо начність, ри ику ть. Ті, що силку ться ро крити символ, ри ику ть також . ПортретдляГолворда–часткайогосамого.ПортретдляДоріанаГрея–дзеркалойогодуші. арівнийпортретуромані–символдлячитачів.Ітізних,щорозкриютьцейсимвол,ризикують.Ризикполягаєврозумінніідеїтвору,якатакчитакстосуєтьсякожного,аджевсілюдимаютьвади.Митець не має етичних уподобань , стверджуєУайльд.Однак,зро-зумівшисимволічне значеннячарівногопортрета,митакожпобачимовньомусимволбудь-якоготворумистецтва,щорозкриваєнашівласнідуші.

Отже,роман«ПортретДоріанаГрея»можнаназватищейсимволіст-ським. итачі,якірозтлумачилисимволироману,обов’язковознайдутьуньомумораль.Вонаможебутибудь-якою:негрішити,кращеприхову-ватисвоїгріхи,непотраплятипідвпливабоневпливатинаінших,невкладатиусвоїтворидушутощо.Однакмораль,якуздобудутьчитачі,–зовсімнеідеятвору,задуманаавтором.ІдеяромануУайльдапов’язаназпроблемоюсутностікраси,яказавждихвилюваламитця.У романі не раз лунає думка про те, що внутрішня краса робить

красивоюзовнішністьлюдини,інавпаки–аморальналюдинанеможебутикрасивою.ДоріанГрей,якийзалишаєтьсямолодим і вродливим,нібиспростовуєцетвердження.Однакінтелектуальнийвисновокроману

163

доводить,щопервіснатезаправильна.Філософськудумкупроперевагукрасинадзломдоведенофантастичнимиперетвореннямигерояіпортретауфіналі.Детективналініядобігаєкінця,адже,знайшовшипостарілогоДоріанаГрея,людизрозуміють,хтокоївубивстваібуввинуватцемсамо-губств.Ідеюроманурозкритозадопомогоюсимволу.Відтакнаприкінцітвірнібитозновустаєреалістичним.УсізгаданіознакитворуУайльдапритаманнімодерністськомуроману,

щонародивсянаприкінціХІХст.іпанувавуХХст.


1. ЯквизрозумілитвердженняО.Уайльда Будь яке мистецтво не дає жодної користі Відповідьоб рунтуйтеприкладамизроману«ПортретДоріанаГрея».2. ЯкимДоріанГрейпостаєпередчитачаминапочаткуроману иможнаназватийогорозпусним иможнаназватийоголюдиною,позбавленоюнедоліків3. Яку роль у житті Доріана відіграли лорд Генрі і езіл Голворд иможнавважати,щовморальномузанепадіДоріанавиннийлордГенрі Якщоні,токогослідуцьомувинуватити. Як Доріан Грей виправдовував свої злочини Схарактеризуйте йогожиттєвуфілософію.5. ЯклюбоввиявиласправжнюсутністьДоріанаГрея6. Якіелементиреалістичногоромануєвромані«ПортретДоріанаГрея» иможнаназватицейтвірфантастичним Відповідьоб рунтуйте.

7. иможнаназватироманУайльдаінтелектуальним,філософським,пси-хологічним,детективним Доведітьсвоюдумку.8. Наприкладахізтекстуроманудоведіть,щоДоріанГрейставивсядосвогожиттяякдотеатральноївистави.Колийчомуцесталосявперше9. ЯкутаємницюмавДоріанГрей Які злочинигеройскоївдля її збере-ження РозкажітьпроаморальнівчинкиДоріанавхронологічномупорядку.10. омупортретДоріанавроманієсимволом Розкрийтесимволічнезна-ченняцьогообразу. иєвроманііншісимволи Які11. омунаприкінціроманупортрет знову стаєпрекрасним, аДоріан–старим ому ніж, який герой встромив у портрет, опинився у йоговласнихгрудях12. Уявіть,щоДоріанщировирішивприпинитизагадковізмінипортрета,розірватисвійзв’язок ізним.Що,навашудумку,мавбизробитидляцьогогеройнарізнихетапахсвогоморальногозанепаду


1. Щонового(порівнянозминулимнавчальнимроком)видізналисяпророманякпровіднийжанрлітературиХІХ–ХХІст. ЯкійогорізновидирозвивалисяутворчостіСтендаля,Флобера,Достоєвського,Уайльда2. УякомуроманікінцяХІХст.,прочитаномувцьомунавчальномуроці,виспостереглиознакимодернізму Якісаме3. Òâîð÷èé ïðîåêò.Напишітьтвір-роздумнаоднуіззапропонованихтем.

y« ульєнСорель:виправдовуючизасуджую » y«Щотаке боварізм ічиактуальнийвінсьогодні » y« Існуютьзлочинибезкари :О.УайльдудискусіїзФ.Достоєвським(зароманами ПортретДоріанаГрея та Злочинікара »).

164

. Поди кутуй о Літературознавці досі сперечаються щодо наявностіу творах Достоєвського таких героїв, які прямо висловлюють близькіавтору ідеї. Підготуйте аргументи і проведіть дискусію щодо цієїнерозв’язаноїнауковоїпроблеминаматеріаліроману«Злочинікара».5. андру о Інтернето .Відомо,щоФ.Достоєвськийписавсвоїроманидужешвидко,аГ.Флобер–дужеповільно.ЗнайдітьвІнтернетівідомостіпроте,якпрацювалиназваніписьменники,іпідготуйтепрезентаціїнацютему.6. Поди кутуй о Ðîáîòà â ïàðàõ. Кожен із вас має записати попарноіменаперсонажів,яківамнайбільшесподобалисяінайбільшенесподоба-лисявпрочитанихроманахСтендаля,Флобера,ДостоєвськогойУайльда.Записи організуйте за принципом: ваше прізвище назва роману париімен персонажів з позначками «сподобався», «не сподобався». Оберітьлюдину,яказберевашінотаткитавизначить,хтомаєпротилежнестав-леннядоодногойтогосамогоперсонажа.Відтакоб’єднайтесявпаридлядискусії.Вислухайтеізапишітьміркуванняопонента,апотімрозкажітьукласі,чизмінилосявашеставленнядовідповідногоперсонажа.Якщотак,повідомте,якіаргументицьомусприяли,якщоні–пояснітьчому.7. Òâîð÷èé ïðîåêò. Ãðóïîâà ðîáîòà.Об’єднавшисьучотиригрупи,пере-гляньтепооднійзекранізаційроманів« ервонеічорне»,«Пані оварі»,«Злочин і кара», «Портрет Доріана Грея». Обговоріть їх у групах. Підчасобговореннязвернітьувагунатакіпитання:загальневраженнявідстрічки рівень режисерської та акторської майстерності точність від-твореннясюжетулітературноїосновитадоречністьзмін(можливо,щосьскорочено,перероблено) відповідністьлітературнихобразівтаекраннихперсонажів тощо. Відтак разом підготуйте рецензію на переглянутийкінофільміпрезентуйтеїївкласі.

Х. Сімберг. Поранений янгол.

1903 ð.

×ÀÑÒÈÍÀ ×ÅÒÂÅÐÒÀ

Î. Ðåäîí. Із заплющеними очима.

1890 ð.

Å. Ñîíðåëü. Квіти садів. Квіти води. 1900 ð.

І. Айвазовський. Корабель у штормовому морі.

1887 ð.

Î. Ðåíóàð. Дві сестри (На терасі). 1881 ð.

ПЕРЕХІД ДО МОДЕРНІЗМУ.

ВЗАЄМОДІЯ СИМВОЛІЗМУ

ТА ІМПРЕСІОНІЗМУ В ЛІРИЦІ

165

Х. Сімберг.Поранений янгол.

1903 ð.

×ÀÑÒÈÍÀ ×ÅÒÂÅÐÒÀ

Î. Ðåäîí. Із заплющеними очима.

1890 ð.

Å. Ñîíðåëü. Квіти садів. Квіти води. 1900 ð.

І. Айвазовський. Корабель у штормовому морі.

1887 ð.

Î. Ðåíóàð. Дві сестри (На терасі). 1881 ð.

ПЕРЕХІД ДО МОДЕРНІЗМУ.

ВЗАЄМОДІЯ СИМВОЛІЗМУ

ТА ІМПРЕСІОНІЗМУ В ЛІРИЦІ

166

РОЗДІË 1 ВІД РОМАНТИЗМУ ДО СИМВОЛІЗМУ


1. Пригадайте,щотакемодернізм.2. Назвітьосновніознаки,щовідрізняютьмодерністськийроманвідтворівреалізму. Відповідь проілюструйте прикладами з роману О.Уайльда«ПортретДоріанаГрея».

«Бог помер»ВивчаючитворчістьО.Уайльда,миспостерегли,щоцейписьменник

інакше,аніжйогопопередникивжанріроману,відповідавнаважливезапитаннящодопризначеннямистецтва.НавідмінувідСтендаля,якийпорівнював літературу, зокрема роман, із дзеркалом, яке відображаєвсе, що трапляється йому на шляху, Уайльд висловив таку думку:Мистец тво д еркало, що відбиває того, хто в нього дивиться, а овсім

не життя... Ро крити л дям їх самих і приховати художника ось до чого прагне мистецтво .

Отже,заУайльдом,мистецтвовіддзеркалюєвнутрішнійсвіттих,хтойогосприймає.Умистецтвікожензнаходитьсебе–самецядумка,якмивжезнаємо,сталаоднимзпостулатівмодернізму.Модернізмєтакзваноюнекласичноюмоделлюкультури,щовтілила

світоглядний, естетичний та художній переворот у свідомості людиниХХст.Яклітературно-мистецькийнапрямкінця I –початку ст.модернізм починається з таких течій, як неороманти м, символі м, ім пре сіоні м.Пронихмийговоритимемодалі.


Людина,якнайвищацінність,стоїтьуцентріВсесвіту.Такесвіторо-зумінняназиваєтьсяантропоцентризмом. Л дина це вучить гордо .. Л дина ось правда... Усе аради л дини, усе в ім я л дини –про-голошуєгеройп’єсиМаксимаГорького1«Надні»(1902).ЗнайдітьмісцелюдиниуВсесвіті–івизрозумієте,дейогоцентр.Тодежвоно,цемісце Уп’єсіГорькоговідповідьміститьсявназві.

На самісінькому дні життя, у брудному кублі мешкають жалюгідніжебраки,якіпроголошують«святуправду»про«гордулюдину». инезнущанняцезантропоцентризму,аводночас–ізгуманізму

1 Ã î р ь к и й,Максèм(справжнєім’я–ОлексійМаксимовичПєшков,1868–1936)–російський,пізнішерадянський«пролетарський»письменник,дра-матург, публіцист, у ХХ ст. популярний не лише на батьківщині, а йувсьомусвіті.

167

Ви знаєте,що сама ідея гуманізму1 виникла за доби Відродження.Щоправда, ця доба скромно вдавала, що лише відродила античнийгуманізм.(Насправдіідеяпролюдинуяк«мірувсіхречей»булаглухимкутом античної філософії і тільки здавалася центральною гуманістамВідродження).Такбулозапочаткованоідеюмаятника:античністьоголо-силалюдину«міроювсіхречей»–Середньовіччязагналоїїв«належний»куточокУсесвіту за Відродження людина знов у центрі – після тогобароко(зновуглухийкут) класицизм–рококо просвітництво–роман-тизм...Далі–позитивізмуфілософії,реалізмулітературітамистецтві:людинапрагне знову осмислити своєцентральне становище, об рунто-ванесамоюможливістюправильногопізнаннясвіту.Віравцюможли-вість(раціоналізм)стаєосновоюновогогуманізму.

Такий гуманізм,щоправда, відводить людині лишенаступнупіслямавписходинкудовершиниеволюції.Протенаголошує:мавпанеможепізнатисвітякцілеітомунездатнайогозмінювати.Натомістьлюдинанелишеправильнопізнає,айправильноперетворюєсвіт.Ібайдуже,щоживевона«надні»,–доводитьдологічногокінцяідеюпізнання-пере-твореннянімецькийфілософК.Маркс.Ужевідбулисяперші«повстаннямас».Ужествореногімнбунтарівусіхнацій«Інтернаціонал»(1871).Цейсумнозвіснийвіршфранцузькогопоета-робітникаЕженаПотьєпочина-єтьсявражаючоюкартиноюгнівунизів,бунтусоціальноїбезодні:

Повстаньте,гнанііголодні Робітникиусіхкраїв, Якувулкановійбезодні Всерцяхунасклекочегнів...

(Переклад М. Вороного)

«Інтернаціонал»міститьзловіснепророцтво:Мисвітувесьперевернемо: Тепер–ніщо,будемовсім

(Переклад . ригорука)

Слово «пролетар» (від латинського «жебрак»), яке ще наприкінціХІХст.булозневажливим,напочаткуХХст.стаєсамоназвоютих,хтопрагнув«стертинапорох»своїхворогів.Горьківськігерої,піднявшисьізсамогодна,такизаволоділисвітом.Проте людянішим світ післяцьогоне став.В ім’я величімас було

дужезручнорозправлятисязособистістю,якіпопереджавДостоєвський.ХХ століття уславилося тим,що під гасломщастя для всіх знищилонайбільшузавсю історіюкількістьконкретнихлюдей. І самеЄвропа,літератураякоїнаприкінціХІХст.вяскравихтрагічнихобразахпро-рокувалаідейнукризуантропоцентризму,уженапочаткуХХст.сталаареноюПершоїсвітовоїікривавихгромадянськихвійн.

1Г у м а н і з м (відлат. –людяний, –людина)–рухдобиВід-родження,спрямованийнаутвердженняморальнихправлюдининаземнещастя,чуттєвірадощітавільнийвиявсвоїхпрагненьібажань.Уширшомурозумінні:системаідейіпоглядівналюдинуякнанайбільшусоціальнуцінність,створенняумовдляїїповноцінногожиття,фізичногойдуховногорозвитку.

168


Марксистський парадокс – загальне процвітання попри кризу тра-диційного гуманізму і завдяки повстанню мас – захопив багатьохінтелектуалів межі ХІХ–ХХ ст. Проте не всіх. Прогноз Маркса нанаступнестоліття рунтувавсяна«точнихрозрахунках»модноїнаукиекономіки. Тимчасом як митці здебільшого звикли довіряти інтуїціїітимфілософам,щообожнювалиїхнюінтуїцію.МодниминапрямамифілософіїХХ ст. стали так званафілософія життя (її найвідомішийпредставник–ФрідріхНіцше)тафілософія інтуїції (àáî інтуїтиві м, йогозасновник– нрі ергсон).Цітаподібнісвітоглядніконцепціїмализаосновуспільнуіде ірраціоналі му, òîáòî принципової неможливості пі нати світ таким, яким він є.

Хтожзнаєістину,якщонелюдина Якщонайвищацінність–люд-ськещастя,анайрозумнішаістота–самалюдина,неспроможнапізнатисвіт,тоділюдствоспіткаєхаос,війнавсіхпротивсіх.Якщо оганемає,товседозволено,якщожВінє,тоізцьогоавтоматичновипливає,щолюдинанеєвищоюцінністю.Водночастакеуявленняпросвітздіймаєновухвилюгордостійведе

до«відродження»романтизму.Ідетьсяпронеороманти м.


Неоро антиз – стильова течіямодернізму, визначальноюознакоюякої єподоланнярозривуміждійсністюта ідеалом,характернимдля«класичного» романтизму, завдяки могутній силі особистості (надлю-дини),яказдатнаперетворитибажаненадійсне.Представниками цієї течії є німецьФ.Ніцше (адже його головний

філософськийтвір«ТакказавЗаратустра»водночасмаєвсіознакинео-романтичної художньої літератури), норвежецьКнут Гамсун, англійціСтівенсоніКіплінг,росіянинМаксимГорький,українціЛесяУкраїнка,ОленаТеліга,ОлегОльжичтаінші.

ПротевжейХІХст.добрезнайомезлюдськоювпертістю.Типовимиобразами нової людської породи – «людини впертої» – стали ульєнСорель і Емма оварі, Родіон Раскольников і Доріан Грей. «Людинавперта» вважала запорукою свого щастя власне завзяття. її ідео-логипереконували:те,щоминевіримов ога,означає,щоВінпомер.У цьому розумінні кінецьХІХ ст. відрізнявся від його початку лишетим,щоідеюсильноїособистостіподілялилюдитакожсильні.УХХст.культіндивідуалізмуставідеологієюслабких. цеозначало,щозамістьзалежностівідрелігіїчисуспільствалегкодухалюдинапростопотрапляєвновізалежності,як-отвідлідерачирізноманітнихзбуджуючихзасобів(алкоголю,наркотиківтощо),анайчастіше–відтогойіншоговодночас.У такій світоглядній ситуації люди з надією зверталися до нових

книжок,щодосібулиєдинимзасобомпоширенняінформації.Причомуцікавилисявони здебільшогоненауковимимонографіямичифілософ-

169

ськимирозвідками, а романами, збіркамипоезій і драм. итачі, при-звичаївшись до реалістичної типовості та пізнавальності художньоїлітератури,вихованінатворахзолотоговіку–ХІХст.,інадалісамевіднеїочікувалипереконливоївідповідінавсісвоїзапитання.Однакте,щонасправдідавалаїмлітература,змушувалоговоритипросправжню,анелишекалендарну,змінустоліть.


Власне,поняття«золотийвік»(«золотадоба»)маєантичнепоходження.ЗаГесіодом(«Роботиідні»),післязолотоговікунаставсрібний.Людисрібноговіку,якізолотого,булинаділенінадприроднимиякостями,алеутратилискромність.Самегординяйпризвела їхдозагибелі.УРимівпершихстоліттяхнашоїеритакожвідбулисязмінивкультурі,зокремав літературі, які свідчилипро те,щопісля золотого вікуВергілія таГорація настав срібний. Римська цивілізація відчула власну старість.Поетинетакпишалисягармонієюантичноїмудростінатліімперськоївеличі,якнасолоджувалисядрібницямикультурногожиття.Самевцьомурозуміннітазприхованимпосиланнямнаантичність

поети-ерудити кінця ХІХ ст. проголосили срібний вік європейськоїкультури.Культури,щотепербуланеГераклом,якийвичищаєавгієвістайніжиття,аНарцисом,щотішитьсявласноювродою.Незабудьмо:гординяпризводитьлюдейсрібноговікудозагибелі.Замістьприноситижертвибогам,вонизбудь-якогоприводузаявляють: Л дина це ву-чить гордо .

Якщонещиравірав ога(їївлюдейкінцяХІХ–початкуХХст.небуло),топринаймнівіравлюдину,удосвідлюдськоїспільнотимусилипідказати,щогординямаєпоганінаслідкидляцивілізації. дженевпершелюдствозадумалозбудуватибезбожнеМістоЛюдини,детой,хтобувнічим,станевсім. ска али вони Тож місто буду мо собі та ба ту, а вер ина її аж до неба. робимо собі мя... ро поро ив їх відти осподь по поверхні всієї емлі і вони перестали будувати те місто (Книга уття11:4,8).


1. Відякихслівпоходятьтерміни«антропоцентризм»і«гуманізм» иможна вважати поняття «антропоцентризм» і «гуманізм» абсолютнимисинонімами Якщоні,тоякінюансизначення їхвідрізняють Заякоїдобивиниклиіякзгодомзмінилисяціпоняття2. СхарактеризуйтесвітогляднуситуаціювЄвропікінцяХІХ–початкуХХст.3. Щотакенеоромантизм ЯкіписьменникибулийогопредставникамивєвропейськійлітературікінцяХІХ–початкуХХст.

Шарль Бодлер: альбатрос на палубіХІХстоліттянедарманазивализолотимвікомлітератури.Щороку

усвітприходиввеликийпоет:1819-гонародивсяВолтВітмен,1820-го–

170

фанасійФет,1821-го– арль одлер.Колижзауважити,щотого-таки 1821 р. народилися Флобер і Достоєвський, то одлер, авторунікальної книжки «Квіти зла», потрапляє в цікаву компанію своїходнолітків–дослідниківтемногобокулюдськоїприроди.Утім,колибне одлер,може,ніхтойнепомітивби,щоцентромтворчостітакихбагатогранних письменників, як автори «Злочину і кари» та «Паніоварі»,єпроблемазла.Французький поет арль П р Бодлер (1821 18 7) народився

вПарижі.Дитинствойогобулонелегким.Усімроків арльутративбатька,людинуінтелігентнуймудру,якогодужелюбив.Мати,більшякна тридцятьроківмолодша зачоловіка,незабаромудруге вийшлазаміж. Вітчима-офіцера хлопець зненавидів раз і назавжди. той,замість виявити в непростій сімейній ситуації тактовність, удався дозвичнихйомуказарменихметодіввиховання.

ерезнегараздивродині арльчастоконфліктувавзвикладачами,погановчився і зрештоюмусивпіти зколежу.Відтаквін заявив,щостанепоетом.Збентеженийцієюзвісткоювітчимвирішивзбути арлязрук.Улітку1841р.вінвідправивпасинкаводнузвіддаленихфран-цузьких колоній – на острівМаврикій в Індійському океані. Там наарлячекалапосадавчителя,аледовгоюнака«зхарактером»наній

нетримали.Повернувшись додому вже повнолітнім, одлер отримав батьків

спадокізаходивсяйоговитрачати.Вінрозірвавусіконтактизматір’юта вітчимом і, замодоютодішніхмитців, винайнявромантичнуквар-тиру«вмансарді»(нагорищі).Усідрузі арлятакчитакбулипричетнідо мистецтва і належали, за його словами, до «покоління молодого,серйозного,насмішкуватогойзагрозливого».Усівони,які арль,нена-виділи«буржуазію»,доякої,незалежновідпоходження,зараховувалисвоїхблагополучнихбатьків.Духовнимвиявомантибуржуазногобунту

Надар.Фотопортрет. одлера

. де армуа.Пам’ятник . одлерунацвинтаріМонпарнас. ариж. р.

Надар.Фотопортрет. одлера

. де армуа.Пам’ятник . одлерунацвинтаріМонпарнас. ариж. р.

171

длямолодихпоетівбуломистецтво,матеріальним–наркотики,доякихвонидедалічастішевдавалися,іреволюція,проякувонидедалічастішеговорили.


Молодому Достоєвському в Росії та молодому Вітмену в мерицізахідноєвропейська революція видавалася майже абстрактною битвоюДобраіЗла.Насправдіжуцій,яківбудь-якійіншій,революціїДоброіЗлопереплелися,начезміївкублі.Флобер,яквизнаєте,утіквідбурх-ливихподій1848р.на лизькийСхідіповернувсядонихроківчерездвадцятьусвоємуостанньомуромані«Вихованняпочуттів».Щождоодлера,товінопинивсявцентріреволюційноговиру. увнабарикадах.Стріляв,убивав.Напочатку1850-хпоетзанотувавущоденнику: Моє спяніння року. ка була природа цього спяніння Нахил до помсти.

риродне адоволення від ру нування. Літературне спяніння, спогади про прочитане .

«Прочитане» – це, безперечно, романтична література, присвяченаподіямпопередніхреволюцій. одлертайогодрузі–поколіннязапіз-нілих,останніхромантиків,зромантизмуякихскористалисяабсолютнореальніполітики,щобостаточноутвердитивладубуржуазії.Зрозумівшице,останніромантикивпаливбезпросвітнийвідчай. І саменацьомурунтізросли одлерові Квіти зла .ЯкіВітмен, одлерстававторомоднієїзбірки,якуперевидававідопо-

внював.Щоправда,Вітменздійсниввісімприжиттєвихперевиданьсвоготвору,а одлернезадовгодосмертіпідготувавлишетретє,якоговженепобачив.Першевидання«Квітівзла»вийшлодруком1857р.ймістилостопоезій, здебільшогонаписанихще до 1848 р.До другого виданнязбірки(1861)увійшлостодвадцятьшістьтворів,тридцятьдвазякихбулонаписанопротягом1857–1861рр.Щедвадцятьп’ятьновихпоезійдоповнилитретє,посмертне,видання1868р.Літературознавці розглядали «Квіти зла» як пов’язані між собою

ліричнітекстиінавітьяксюжетнупоему.Якщоцейпоема,то«сюжет»їїнагадуєВітменову«Піснюпросебе».Інелишетому,щовінтаксаморозмитий ітаксамоутворенийкалейдоскопічнимикартинками-симво-лами.Історіяліричногогероя одлера–невгамовногоекспериментаторазжиттям імораллю– схожа на історію ліричного герояВітмена, якуфотографіїнегативсхожийнапозитив.Поети-романтикипершоїполовиниХІХст.тежлюбиливдаватисядо

символіки.Протесимволбувдлянихнесамоціллю,аодниміззасобівтворенняпоетичногообразусвіту.Щодободлерівськогосимволу,тойомувластивапевна«математичність».По-перше,символив одлеранепідлягаютьморальнійоцінці,нібице

необразиреальногожиття,асправдіалгебраїчнасимволіка.По-друге,вониздебільшогоспрямованіненамістичневідображення«потойбічного»світучи«надреальності»,якуромантиків(ічастоуВітмена).ЗасловамиДмитраНаливайка, одлерутайогофранцузькимпослідовникам(вони

172

вжепрямоназиватимутьсебесимволістами) спірітуалістично містичні умонастрої і проекції були чужі, а вся їхня творчість мала протилежне агальне спрямування на поетичне осягнення вираження поце біч-

ного світу, але в ін их аспектах і вимірах, формах і обра ах. Світу наукового віку , у якому невпинно ростає роль абстракці і наків символів .Щоправда, у поезії одлера символ хоч і є найактивнішим вира-

жальнимзасобом,але«далеконезавждивінєвньогосимволістським».Уранніхпоезіяхсимволи одлерасвіжі,зворушливі,алезаприродоюсвоєющецілкомромантичні,інколинавітьблизькідоалегорій.Осьморякивпіймалиальбатросаіглузуютьзбідолашногоптаха,який

щойно такий гарний і величнийширяв над морем (вірш Альбатро 1842р.): , , ,

.Тутуженаявнийпотенціалповнозначногосим-волу:одинітойсамийобразможебутиіпрекрасним( ),іпотворним( ).Причомуцяпотворністьпрекрасногомаєвідтінокчорногогумору:альбатроснапалубінелишепотворний,айкомічний( ).У досить точному перекладіД.Павличка, який, однак, не зберігає

«термінологічності» епітетів «прекрасний / потворний / комічний», цірядки звучать так: Не граба немічни ступає кли оного ре-красни в небесах, а тут як інвалід .Однакдаліцейпотенціалсимволікисповнанерозкривається.Він,як

цечастобулосамеуфранцузькихромантиків,виконавсвоюфункціюромантизаціїдійсностішляхомраціональногопереосмисленнянаявнихсуперечностейжиття. одлерзадовольняєтьсятим,щопростоназиваєтакісуперечності«іменами»естетичнихкатегорій:прекрасне,потворне,комічне. символ«прекрасно-потворноїістоти»( льбатроса)згортаєтьсявромантичнуалегоріюПоета:

Поетподібнийтеждовладаряблакиті, Щосередхмарлетить,якблискавкавімлі. ле,мовутюрмі,вюрбінесамовитій

Вінкрилавелетняволочитьпоземлі.

(Переклад М. Терещенка)

Узбірці«Квітизла»,особливовїїпершомувиданні,єбагатосимволів,подібних до щойно розглянутого. В окремих поезіях багато алегорич-ності,аінодійпорожньоїриторики.Тобтоневсівіршізбіркирівноцінні.Тайнезнайдемоусвітовійлітературіпоета,уякоговсівіршіоднаковозначущі. Отже, митець, що свідомо вирішив усе життя писати одну-єдинукнижкупоезій (книгусвогожиття),потрапляєвособливоневи-гіднуситуацію.Тутвінвесьпереднами.Мибачимойогоіякальбатросавнебі,іякальбатросанапалубі.Протеводночасцяповнотаіцілісністьжиттєтворчості автора самапереростає вповнозначний символ. итачйогокнижкимаєунікальнуможливість спостерігати сампроцесосяг-нення реального світу поетичною особистістю, у незвичному ракурсі,«віншихаспектахівимірах,формахіобразах».

Новаторство одлера–насампередневокремихпоетичнихзнахідках,авпереосмисленнівласнезавданняпоета,метимистецтва.Наслідування

173

природи–йогометазачасівантичності,відродженаєвропейськимРене-сансомйузятанаозброєнняромантизмоміреалізмом,–невидаєтьсяодлерові головною.Не копіювати реальний світ, а силоюпоетичного

дару створити власний, який узагальнить не тільки те,що обивательвважаєреальним,інетількитенереальне,уякевінвірить,айте,чоговіннеможеуявити.Такимпідходомдозавданнямитця одлерсвідомоповертавпоезію

в Середньовіччя. Щодо цього він не був самотнім у сучасному йомуєвропейському мистецтві. В нглії навіть ціла поетично-мистецькатечіяобраласобіназву«прерафаеліти»–тобтоті,хтобувдоРафаеля,дозрілогоРенесансу. зусіх«дорафаелівських»митціванглійськіпре-рафаеліти,які одлер,найбільшецінувалиДанте.


Дантоватрадиціявпервісномузадумі«Квітівзла»прочитуєтьсянавітьчіткіше, ніж в остаточному варіанті збірки. Та й називатися книжка,надумкуавтора,малабсловом«лімби»,запозиченимуДанте.Лімбив« ожественнійкомедії»–цеп’ятийсвіт,уякомудушінеживуть,якназемлі,неблаженствують,якуРаю,неочищуються,якучистилищі,і не страждають,якупеклі, а лишевічнонудьгують.Тамнемає анісправжньогоболю,анісправжніхрадощів.Цеієпоетовадійсність.Вонасхожанареальність,створенууявоюДанте.

Ітаксамо,якДантеживимпроходитьусіпотойбічнісвіти« ожественноїкомедії»,ліричнийгерой одлераживесередмешканцівлімбів–парижан,якіневідчуваютьанісправжньогоболю,анісправжньоїрадості.

Товстошкірість,набутуобивателем,своєріднозрівноважуєпоет,якийвідчасів одлеразмінюєсвій,дотиромантичний,«імідж».Наврядчивін полетить у небо, навіть якщо йому розв’язати крила. льбатросаспійманонавік.Однакісвіт,щоспіймавпоета,самставйогомаренням,його«нічнимвидивом».Недармадлятого,абипереконатися,щопевнаподіянамненаснилася,

миробимособіболяче. одлерпершийусвітовійлітературізобразиввір-туальнийсвіт,делюдиназлопереживаєбезболю,адобро–безрадості,так,нібивсісвоїпочуттядовірилаякомусь«світовомукомп’ютеру».

о таке доброчесність бе уяви –запитує одлер. Івідповідає:–Це все одно, що доброчесність бе милосердя .Саметака«доброчесність»обертаєтьсяназло:

Затятівзлочинітапідлівкаятті, Миповертаємосьназрадницькіпуті, Слізьмивідмитисяплануючизарання

(Переклад Д. авличка)

Психологізм деяких віршів одлера вартий розлогих описів такихзнавцівпсихологіїзла,якФлобер,ТолстойіДостоєвський.Щоправда,психологічну прозу читати легше, ніжпоезію одлера, завдання якоїавторвбачавутому,щоб«репрезентуватикружляннярозумуузлі».Крім

174

того,вірші одлера,уякихкоженрядокперенасиченийсмислами,дужеважкідляперекладу.УХІХ–напочаткуХХст. одлерапрочиталачинебільшістьосвіченихєвропейцівіамериканців,причомуворигіналі.Сьогодні,колифранцузькавженеєміжнародноюмовоюкультури,допослуг читачів прекрасні переклади, виконані англійськими, німець-кими, російськими митцями. нещодавно завдяки зусиллям Д.Пав-личкапобачилосвітігіднеукраїнськевидання«Квітівзла».Творчість одлеразавершиларозвитоксвітовоїпоезіївідромантизму

досимволізму.Французькийпоеттількипереступивтойчарівнийпоріг,заякимсвітреальнихпочуттівіпредметівпочинаєперетворюватисянасвітглибиннихлюдськихпереживаньіспоконвічнихцінностей.Зазир-нувши у відкритий одлером світ, поети наступного покоління лиши-лисявньомуназавждийспробувалийогообжити.Однакцевжетеманаступногорозділу


1. Щовидізналисяпрожиття . одлера2. ому одлераназивають«пізнім»,аінодій«останнім»романтиком Якихщепоетіввимоглибназватипізнімиромантиками Відповідьпоясніть.3. омусамеподії1848р.сталипереломнимивбіографіяхтадуховномужиттіпокоління одлера(інелишеуФранції) Наведітьвідповідніпри-кладизбіографійвідомихписьменників.Якбезпосередняучасть одлеравреволюціївплинуланагостротурозчаруванняпоетавїїнаслідках. Учомуполягаютьособливостісимволівутворчості одлера Проілю-струйтевідповідьприкладамизпрочитанихпоезіймитця.5. Учомуполягаєноваторство одлера Учомувінубачавметумистецтвайзавданняпоета6. Схарактеризуйтезбірку«Квітизла».Розкрийтесимволікуїїназви.7. Прочитайтевірш« льбатрос»івизначтейоготему(«прощо»)таідею(«навіщо»).8. и можна стверджувати, що тема вірша « льбатрос» розгортаєтьсяв перших трьох строфах, а ідея розкривається у четвертій Відповідьдоведіть.9. Схарактеризуйтецентральнийсимволпоезії« льбатрос»ійогопосту-поверозгортаннявпершихтрьохстрофах.10. Прочитайтепоезію«Відповідності»йукажіть їїжанр.Якітрадиціїцьогожанрурозвиваєавторвірша11. Якуосновнутемусформульовановзаспівівірша«Відповідності»12. Який рядок, за правилами сонетної композиції, має бути кульмі-наційним Як у кульмінації поезії «Відповідності» віддзеркалюєтьсяосновнийзмісттворчості одлера13. Пригадайте, що називається сонетним виспівом. Як у виспіві «Від-повідностей» відбувається завершення розвитку ліричного сюжету відкульмінаціїдорозв’язки

175

РОЗДІË 2 ІМПРЕСІОНІЗМ І СИМВОЛІЗМ


1. ЯкийтехнічнийвинахідсерединиХІХст.змінивдолюживописуякмистецтва Якізавданнявнаслідокцьогопосталипередхудожниками2. Як ви розумієте твердження: Унаслідок виникнення психологічного роману лірика стала мистецтвом суб єктивного погляду

Література «без літератури»У середині ХІХ ст. першу скрипку в оркестрі мистецтв починає

грати живопис. Художники, що поступилися фотографам правоміобов’язкомточнокопіюватидійсність,тепербачилисвоєпризначеннявтому,щобупійматишвидкоплинністьвідчуття,відкритиглядачамжиттявласноїдуші,поділитисязнимисвоїмипереживаннямийвра-женнями. І сàме слово «враження» франц. ) визначилохарактер нового напряму в мистецтві другої половини ХІХ ст., щоотримавназвуімпресіоні м.


І пре іоніз – напрям у мистецтві останньої третини ХІХ ст.Стрижнемімпресіоністичногохудожньогобаченняє«культвраження»з притаманною йому самоцінністю безпосередніх мінливих відчуттів.Художнійобразбудуєтьсянанедомовкахінатяках замальовкамвлас-тивіфрагментарністьіетюдність оповідьзабарвленаліричноюстихією.Термін «імпресіонізм» походить від назви картини «Схід сонця

вГаврі.Враження»лідерановогопоколінняфранцузькиххудожниківКлода Моне. Як мистецький напрям імпресіонізм зародився у фран-цузькомуживописі60–70-хроківХІХст.(К.Моне,О.Ренуар,Е.Дега,.Сіслей,Е.Манетаінші),згодомпоширивсянаскульптуру(О.Роден),музику(К.Дебюссі,М.Равель,О.Скрябінтаінші)ітеатр( . ніцлер,Г.фонГофмансталь).

Засновникомімпресіоністичногометодувлітературіставфранцузькийпоет П.Верлен. Імпресіоністичним впливом була позначена творчістьКнутаГамсуна,ДжозефаКонрада,М.Прустатаінших.

Імпресіоністичналітературадивна.Це–література«безлітератури»,адже головнедля її творців–підслухатимузику самогожиття.Щобліпше зрозуміти, прощойдеться, звернімося до рядків з віршаПоляВерлена«Поетичнемистецтво»:

176

ТакмузикижвсякчасізновЩобвірштвійзавшебувкрилатий,Щобдушупоривав–шукатиНовублакить,новулюбов,

Щобмчав,дедалечнепохмура,Дечаридієвітерець,Депахнем’ятаічебрець...рештавсе–література.

(Переклад . Кочура)

Отже, поет-імпресіоніст хоче очистити художнє слово від усіхпопередніх, суто літературних змістів і асоціацій. Імпресіоністам якідейно, так і творчо протистояли символісти. УНовий час теоретикий критики мистецтва активно користувалися словом «символ» дляозначенняпевногохудожньогозасобу.Ухудожнійлітературісимволом почалиназиватиодинзрізновидівтропа(словавнепрямомузначенні).


и вол(відгрец. –умовнийзнак,прикмета)–улітературі:слово,щоумовновиражаєсутністьякогосьявища.

Символ – це слово, яке має розширене, абстраговане значення(порівняно з його прямим значенням). Від алегорії (однозначногоінакомовлення)вінвідрізняєтьсябагатозначністю. протерамкитлу-маченнясимволубільш-меншобмежені.Якупластичнихмистецтвах(живопис, скульптура, архітектура), так і в літературі символи збері-гають асоціативний зв’язок із зображуваним. Наприклад, у одлераальбатрос–вільний,красивийптах–символволійкраси.Саметомучитачі(глядачі)впринципіможутьзрозуміти,щосамеозначаєпевний

К. Моне.СхідсонцявГаврі.Враження. р.

. Дега. лакитнітанцюристки. р.

К. Моне.СхідсонцявГаврі.Враження. р.

. Дега. лакитнітанцюристки. р.

177

символічнийобраз.Щоправда,тесамеможнасказатийпроалегорію.Однак алегорія швидко розгадується, натомість уміння розкриватиобразне значення символу вже як таке дає естетичне задоволення.«На вати предмет, писавфранцузькийпоет-символістСтефанМал-ларме, це о начає нищити три чверті того поетичного ачарування, що дає нам поступове відгадування. Наві вати ось ідеал. Ось доско-нали метод використання таємниці, що утвор є символ .

удь-якемистецтвозасвоєюсутністюсимволічне.Вісторіїєвропей-ськогомистецтвабулиперіоди,колисимволстававосновнимхудожнімзасобом, а основні символидоби–«кодом»цілоїкультури,«шифром»світоглядулюдиницієї культури, її картини світу.Таким булонасам-передмистецтвоСередньовіччя.Такимбулоіромантичнемистецтво.


и воліз – літературно-мистецький напрямкінцяХІХ– початкуХХст.,головнимхудожнімзасобомтворчостіякогоєсимволиякспосібвираження незбагненної сутності явищ життя і таємничих індивіду-альнихуявленьмитця.

СимволізмякхудожнійнапрямНовітньогочасузародивсявнадрахпізньогоромантизму і спочаткунеспиравсянасутохудожнюєдність.Однакнапочатку80-хроківХІХст.уфранцузькійлітературівиниклапотреба в теоретичному визначенні низки письменників (передусім –поетів-ліриків),якіналежалидоодногопоколінняіутворчості,повсяк-денному побуті й моралі вирізнялися неприйняттям «нормального»,«буржуазного»способужиття.

У1883р.П.Верленвиступивзістаттею«Проклятіпоети».Ішлосяпромитців,«проклятих»сучаснимбуржуазнимсуспільством,якеспочаткупрокляливони самі, тобтопропевнупоетичнушколу.Відтак1886р.критикіпоет анМореасвидавтеоретичнийманіфестцієїшколипідназвою«Маніфестсимволістів».Вінстверджував,що«прямезображенняжиття»несягаєглибшейогоповерхні.Тількитакийпогляднадійсність,що допомагає наочно виразити абстрактну ідею, можна, заМореасом,вважатисправжнім–символістичним–мистецтвом.Ужев1894–1895рр.вМосквібуловиданотрипоетичнізбірки«Росій-

ськісимволісти»,укладеніздебільшогозвіршівмолодогопоетаВалеріярюсова. У передмові він так формулював мету поезії: Висловити

тонкі, ледве вловимі настрої... Ни ко іставлених обра ів ніби агіп-ноти увати читача . У Росії на символізм чекало велике майбуття.Символізмом відкривається російська література «Срібної доби», або,яктоді говорили,«занепаду»,«декадансу».Протетакговорилиневсі.Наприклад,ЛесяУкраїнка,чияраннядрама« лакитнатроянда»типовосимволістська,у1903р.писала: Символі м, або декадентство, так не можна говорити, бо це не те саме .Власне, «декаданс» – теж символ, створений самими символістами. римськи світ анепаду епохи... –цейрядокзпоезіїВерлена(вори-

гіналізанепад– )давназвуйогопоетичнійшколі.Відтодіцей

178

термін почали використовувати як узагальнену назву кризових явищулітературіймистецтвідругоїполовиниХІХ–початкуХХст.У1874р.,задовгодосуперечокпросимволізмідекаданс,Верленнаписав

вірш Поети не и те тво .Протеопублікованоцейтвірбуло1882р.,тожчитачісприйнялийоговконтекстідискусії,розв’язаноїстаттею«Проклятіпоети». Тим часом сам Верлен зазначав,що «не створив теорії» і його«Поетичнемистецтво»–«зрештою,простопісня».Цимвіршемавтор«від-значив» двохсотріччя однойменного трактату теоретика французькогокласицизму Н. уало. Отже, «Поетичне мистецтво» Верлена – радшепародіянатеорії.Ієдине,щонасправдіпроголошуєйого«маніфест»,–цедумкапроте,щодоба уало,колилітературабуласлухняноюученицеютеоретиків,атомунадтовже«літературною»,давноминула.

Хайтамщо,авіршВерленазнаменувавсвідомепрагненнядоновогомистецтва. Якого саме Нещодавно характеризуючи імпресіоністичнулітературу,мизвернулисядоцитатиз«Поетичногомистецтва»,оскількивнійвідчуваєтьсяпрагненняВерленабезтеорійтаідеологійвисловлю-вати свої справжні, безпосередні враженнявіджиття.З такимтлума-ченням цього твору згоден і літературознавецьД.Наливайко: Знаменита пое ія Верлена оетичне мистецтво , що нерідко трактувалася як поетични документ символі му, насправді є програмо поетичного імпресіоні му... Му ичність, що її Верлен досить специфічно тлумачить як на досконалі е мистецтво мінливих вражень, напівтонів та н ансів, виявилася на біль органічно формо ви начення імпресіоні му в ліричні пое ії. Цим же ляхом пі ли ін і ого представники в пое ії, від . фон офмансталя до К. Бальмонта .ОднаквідсутністьуВерлена«теоріїсимволізму»(нелишев«Поетич-

номумистецтві»,айузагалі)неозначає,щопоетнедолучивсядо«школиодлера»ібувчужийусвітісимволів,відкритомуавтором«Квітівзла».Зрештою,від імпресіонізмудосимволізмуодинкрок, іВерленнераз

. де аванн. Міжмистецтвоміприродою. р.

. Моро. Мандрівнийпоет. р.

. де аванн. Міжмистецтвоміприродою. р.

. Моро. Мандрівнийпоет. р.

179

йогоробив.Відвисловлюваннясвоїхсправжніхбезпосередніхвраженьмитецьчастопереходивдоспробнавіятичитачевітаківідчуття,наякінезавждинаштовхуєнавколишнійсвітіякінезнатизвідкизродилисявдушіліричногогероя.ПригадаймословаМалларме: Наві вати ось ідеал .Верленужналежитьдумка,якавсимволістіврозвинуласявцілутеорію: ро неясне слід говорити неясно .Саме у творчості Верлена і його молодшого друга ртюра Рембо ми

можемо знайти найяскравіші приклади нового мистецтва поезії: у Вер-лена–здебільшогоімпресіоністичної,уРембо–здебільшогосимволістської.


1. Дайтевизначенняпоняття«імпресіонізм».Пояснітьпоходженняцьоготерміна.Якогопоета вважають засновником імпресіоністичногометодувлітературі2. Щотакесимвол омумистецтвобудь-якоїдобивдаєтьсядосимволів3. Дайтевизначенняпоняття«символізм».. Зякоїмовипоходить іщоозначаєтермін«декаданс» Хтоввівйоговкультурнийобіг5. Розгляньте репродукції картин художників-імпресіоністів О.Ренуара,К.Моне,Е.Дега(с.165,176).Щоспільногоутворчостіживописців-імп-ресіоністівіписьменників-імпресіоністів6. Розгляньте репродукції картин художників-символістів О.Редона,П. де аванна,Г.Моро (с. 165, 178). имці роботивідрізняютьсявідкартинхудожників-імпресіоністів7. Що, на вашу думку, змушує мистецтвознавців і літературознавцівоб’єднувати живописців, скульпторів та письменників у межах одногохудожньогонапряму Длячогоглядачамічитачамзнатипроналежністьпевноготворудопевногохудожньогонапряму

Поль Верлен: зловлена миттєвість

Поль арі Верлен (18 189 ) народився у французькому міс-течку Мец у сім’ї військового інженера. Мати майбутнього поета запоходженнямбуласелянкою. атькапереводилизодногомісцяслужбина інше, тож родина часто переїжджала, доки 1851 р. не оселиласявПарижі.У1862р.Пользакінчивліцейімені онапартаздипломомбакалавраівступивнаправничийфакультетуніверситету.Однакчерезматеріальніпроблеминавчаннятривалонедовго.У1864р.юнакставдрібним службовцем у страховій компанії, потім працював умерії тав сільській ратуші.Ще в дитинствіПоль почав віршувати. 1863 р.вчасописі«Прогрес»з’явиласяйогопершапублікація.У1865р.Верленутративбатька.Упоратисязтяжкимипереживан-

нямисхильномудомеланхоліїпоетовідопомоглалишетворчість.Уженаступного рокуВерлен власнимкоштом видав своюпершупоетичнузбірку «Сатурнічні вірші», а 1869 р. вийшла друком збірка «Галантнісвята».УтойперіодмитецьпознайомивсязюноюМатильдоюМоте,яканезабаромсталайогодружиною.СамеїйВерленприсвятивсвоютретюзбірку–«Добрапісня»(1870).

180

Поетове весілля відбулося буквально напередодні початку Франко-прусськоївійни1870–1871рр.УдніоблогиПарижаВерленвступивдолавзахисниківміста,потімприставдопаризькихкомунарів,редагувавбойовілисткиКомуни,апісляїїрозгромузмушенийбувпереховуватися,абинепотрапитипідрепресії.Восени 1871 р. поет познайомився із сімнадцятирічним ртюром

Рембо. Обидва вони переживали відчай і розгубленість. Ці почуттязблизилимитців.Відтак,залишившинапризволящедружинуйдитину-немовля, Верлен разом з Рембо полишає Францію. Поети мандруютьельгією,потімякийсьчасживутьуЛондоні,дезаробляютьнажиття

урокамифранцузької,ізновуповертаютьсядо ельгії.У1873р.підчассваркиВерленпоранивдругапостріломізревольвера

йбувзасудженийдодвохроківув’язнення.Ізновувгамуватидушевнийбіль йому допомогли вірші. Тут-таки, у бельгійській в’язниці, Верленрозпочав теоретизувати з приводу поетичної творчості. Вірші, напи-санідокінця70-хроків,увійшлидозбірок«Романсибезслів» (1874)і«Мудрість»(1880),ароздумипродолюдрузів-митціввилилисявциклстатей «Прокляті поети» (1883). До «проклятих» Верлен зараховував.Рембо,ТрістанаКорб’єра,С.Малларме і,вочевидь,себе (хочпрямопроценеписав).У1885р.поетофіційнорозлучивсяіздружиною,живборгами,тяжко

хворів,нераззновупотраплявдов’язниці.Однакнавітьтакіпережи-вання Верлен вважав гідними якщо не поезії, то принаймні автобіо-графічноїпрози.Такз’являютьсякнижки«Моїлікарні»(1891)та«Моїв’язниці»(1893).На відміну від свогомолодшого другаРембо,Верлен і негативний

досвідумівпереплавлятинапоетичний.Забудь-якихжиттєвихобставинвінзалишавсяпоетоміщорокувидававновукнижку.Протягом1888–1893рр.вийшлидрукомзбірки«Кохання»,«Паралельно»,«Присвяти»,«Щастя»,«Інтимнілітургії»,«Елегії».Останнюзбірку–«Плоть»–Верлен

ФотопортретП.Верлена

. Фантен Латур. Рігстола. р. Ліворуч . Верлен і . Рембо

ФотопортретП.Верлена

. Фантен Латур. Рігстола. р. Ліворуч . Верлен і . Рембо

181

надрукованою не побачив. Він помер в одній з паризьких лікарень8січня1896р.Верленпершийстворивурбаністичні вірші, індустріальнийпейзаж.

Поетвиписуєйогозреалістичноюточністювдеталяхжиттявеликогомістайпередмість.Тутвінзнаходитьівідповідніслова,сміливорозши-рюючилексиконсучасноїпоезії.Процевстатті«Верлен»писавросій-ськийпоет орисПастернак: ари ька фра а у всі її не а маності чарівні влучності влітала вулиці лягала в строфу цілком, бе

на мен ої силуваності, як мелодични матеріал для всієї наступної побудови .Верленоважагажиття, любов до кожного його вияву, уміння май-

стерно використовувати найтонші відтінки слів – від найвеличнішихдонайгрубіших–далимогутнійпоштовхрозвиткупоезіїкінцяХІХ–початкуХХст.,навчилиїїтематичноїтамовноїрозкутості.Вивжезнаєте,щосамоназвоюпоетичноїшколиВерленасталослово

«декаданс».Сучасникисприймалимитцяяктиповогопоетадоби зане-падукультури.Тайпровіднимимотивамиверленівськихпоезій буликартинисутінокбуття,настрійзадумливогосуму.

Західдотлівав,багрянілихмари, Вітерколихавбіліненюфари, Квітиколихавміжочеретів, Надсумнимставкомтихошарудів.

Ябродиводинізжалемкривавим, Міжпохилихвербпонадсоннимставом, Дегустийтуманустававзнизів, Де,моввеликан,привидчийсьсизів

(Переклад М. Лука а)

ЦепершістрофивіршаВерлена енти ентальна про ул нка (1866). Поетчастообиравтемийназвизкласичногорепертуару(як-от«Поетичнемистецтво»,щовідсилаєдотвору уало). нглійськийіфранцузькийсен-тименталізмтараннійромантизмзнаютьбезліч«Сентиментальнихпро-гулянок»,написанихпідвпливом«Сентиментальноїподорожі»ЛоренсаСтерна.Початок«Сентиментальноїпрогулянки»Верлена–нібимозаїказобразівліричнихпоезійТомасаГрея,Рене атобріана,балад иллера,СаутійГюго,аозернийантуражміцнопов’язує самотньоголіричногогероявіршаз«озерноюшколою»англійськогоромантизму.Однак,попритрадиційність,усіціобразигармонійновписуютьсяувер-

ленівськіпоезії.Таклягаютьнаполотносамевпотрібномумісцінібитобезсистемнімазкихудожника-імпресіоніста:відійдешнапевнувідстань–ізачаруєшсязловленоюмиттєвістю...Насправдітутіснуєчіткасистемавідповідностейміжсвітомприродиівнутрішнімсвітомлюдини–світовід-чуттямхудожника,щопередається глядачам світовідчуттямліричногогероя, що передається читачам. Виникає враження, ніби кожен рядокпершоїстрофи«Сентиментальноїпрогулянки»віддзеркалюєтьсяувідпо-відномурядкудругоїстрофи:багряніхмариосвітлюютькривавимжалемдушу героя очерети відбиваються в озері, звідки підіймається густийтуман ізцьоготуманувітерпостаєпривидом-велетнем...Такурепертуарі

182

мистецтва з’являється тема «віддзеркалення», яку ввели саме імпресіо-ністи.Простежуєтьсявонаіуфранцузькиххудожників–представниківцьогонапряму,іутворчостікомпозитора-імпресіоністаКлодаДебюссі.Проголосивши в «Поетичному мистецтві»: На пер е му ика

у слові ,Верленпослідовновтілювавцюнастановуувласнійліриці,аждозвукопису.Завдякиособливомудоборузвуківдлястворенняпотрібногообразу,враженняйоготворинабуваютьнадзвичайноїмузичності.Самемузицібільшезаіншівидимистецтвавластиватакзванасугестивність.


у е ті (відлат. –навіяне)–навіюванняпевногонастрою,стану,зокремазасобамимистецтва художнійвпливрадшенапідсвідо-мість,аніжнасвідомістьчитачів,глядачів,слухачів.Системне використання засобів сугестії розпочалося в літературі

ймистецтвідругоїполовиниХІХст.,однакпронеїякпрооднузнай-важливішихцілейлітературно-художньоїтворчостівідомовідпочаткуіснуваннямистецтва.Щевдавньоіндійськійтеоріїпоезіїтвір,уякомуслововиражаєзмістнепрямо і віносягаєтьсятількизавдякисугестії,називався«дхвані» (натяк).Причомутакупоезіювважаливищоюзату,щобезпосередньовиражаєзмістіназивається«цитра» (картина).Такепротиставленнядужеблизькедосучасногопротиставленнясугестії-меди-тації(роздуму)тасугестії-нарації(оповіді).

ЗоглядунасказаневищепоезіїВерленавпринципієкласичнимизразками віршів, що важко піддаються перекладу. Щоправда, інодіперекладачам таки вдається вдало відтворити, скажімо, системузвуконаслідувальних алітераційВерлена, як-от у рядку Над сумним ставком тихо арудів ,щоімітуєшерехвітрувприбережнихочеретах.Дозвуконаслідуваннявдаваласяйромантичнабалада(одинізжанрів,внутрішньонаявниху«Сентиментальнійпрогулянці»Верлена):

Тількивітерзосокою епче:«Хтосе,хтосе

Сидитьсумнонадводою, ешедовгікоси »

(Т. евченко.«Утоплена»)

ОднакуВерленаєтвори,де«баладний»сюжетвідступаєвтінь,майжезникає.Напершомупланітой-такисамотнійліричнийгеройізвуковетлойогонастрою.Найвідомішазтакихпоезій– інн пі н (1866), яку не раз намагалися перекласти багатьма мовами світу, зокремайукраїнською.Напевно,найкращимзвітчизнянихперекладівєроботаГ.Кочура,якудужерадимовампрочитати:

Неголосні Млосніпісні Струносінніх Серцетобі Топлятьвжурбі, Вголосіннях

183


1. Розкажіть прожиттяП.Верлена.Яку роль у долі поета відігравалатворчість2. Схарактеризуйте художній метод Верлена. Проілюструйте відповідьприкладами з вірша «Сентиментальна прогулянка» та (або) іншихпро-читанихпоезій.3. Прочитайте віршВерлена«Поетичнемистецтво». иможнавважатицейтвірманіфестомпевногохудожньогонапряму Яквиниклосаметакеставленнядонього Щозцьогоприводуговоривсамавтор. ЯкіпорадитарекомендаціїпоетамдаєВерленувірші«Поетичнемис-тецтво»5. Схарактеризуйтеліричногогероявірша«Поетичнемистецтво».Защовін любить поетичну творчість За що він любить музику (Відповідьпроілюструйтеприкладамиз«Осінньоїпісні»).Яквінставитьсядоживо-пису Защонелюбитьлітературу6. Знайдітьознакиімпресіоністичногобаченняприроди,людини,атакожвзаємовпливинастроївприродиталюдиниувірші«Осінняпісня».7. Проаналізуйтепереклади«Осінньоїпісні»Верлена,здійсненіГ.КочуроміМ.Лукашем.Визначте,хтоздвохперекладачівпішовшляхомзвукопису(асонансів, алітерацій, звуконаслідування). Який підхід обрав другийперекладач8. ДоякоголітературногонапрямуналежитьтворчістьП.Верлена Від-повідьоб рунтуйте.9. Щотакесугестія ЯкийхудожнійприйомупоезіїВерленанайбільшесприявїїсугестивності Наведітьвідповідніприклади.

Артюр Рембо: ліричний міфВидатний французький поет-символістЖан Нікола Арт р Ре бо

(185 1891) народивсявмістечку арлевілі. атькомайбутньогопоета,офіцер,вихованнямдітейнезаймався.Нецікавивсявініблискучимишкільнимиуспіхами сина, який був справжнім вундеркіндом. ртюрпідсвідомошукаввизнанняйдушевноїтеплотипозародиною. втори-тетомдляньогоставмолодийучитель оржІзамбар,якийобожнювавпоезіюібувузахватівідпершихлітературнихспробсвогоучня.СамеІзамбарпереконавхлопцявтому,щопоезія–йогодоля.

ртюрвивчаєкласичнупоезію,вправляєтьсяувіршуваннінелишефранцузькою,айлатиноюізасприяннявчителяпублікуєсвійдоробокупресі.Такужевп’ятнадцятьроківвінстаєпрофесійнимпоетом.

Однак доля «кабінетного митця» оминула Рембо. Франко-прусськувійну1870–1871рр.таподіїПаризькоїкомуни1871р.вінсприйнявяквиклик.Відсерпня1870р.юнийпоеткількаразівтікавдоПарижа,дезнайшовдрузів,ізрештою1871р.приставдозбройнихкомунарів.Уцейчас він пише цикл «комунарських» віршів і навіть складає «Проекткомуністичної конституції», текст якого не зберігся. З досвіду безпо-середньоїучастівбурхливихісторичнихподіяхтаздавніхмістичнихуподобаньуРембонароджуєтьсятеорія«поета-ясновидця»,митця,щошукаєузагальнювальнийсимволминулого,теперішньогоімайбутнього.Напрактиці ртюрутілюєїївтакихпрограмнихтворах,як«Голосівки»та«П’янийкорабель»(обидва1871).

184

Ми вже згадували,що 1871 р. Рембо познайомився зП.Верленом.Упродовжїхніхмандрів ельгієюта нглією(1872–1873) ртюрстворюєпоезії,щоувійшлидозбірки«Останнівірші»,тазбіркувіршівупрозі«Осяяння». У 1873 р., після фатальної сутички з Верленом, Рембозавершуєроботунадкнижкою«Літовпеклі»йнамагаєтьсяїїопубліку-вати–певнийчасбезуспішно.Вінщенезнає,щоцязбіркапоезійупрозістанеостаннімподихомйогонатхнення.Незнаєітого,якийпотужнийвідгукіякетривалепродовженняотримаєйоготеорія«поета-ясновидця»уфранцузькій,анадалійувсійєвропейськійлітературі.Від1874р.Рембоживе«безбожестваібезнатхнення».Напочатку

рокувінмешкаєвЛондонізмолодимпоетом ерменомНуво.Уквітні,післярозривуздругом,до ртюраприїздятьматийсестра,щоблагаютьйого знайти роботу йжити «як усі». Уперше скорившись чужій волі,Рембо влаштовується викладачем: навчає англійськихшколярівфран-цузької, водночасудосконалюючисвоюанглійську.Однакневдовзі вінвирішуєперебратисядоНімеччиниітам,зновувикладаючифранцузьку,опануватинімецькумову.У1875р.в тутгарті ртюравідвідуєВерлен.Формальновонипоми-

рилися,алеколишнюдружбуповернутинезмогли.Можливо,причиноюбулоте,щозамістьгеніальногопоетаВерлензустріву тутгартізовсіміншу, ніби незнайому, людину. ртюр уже не писав віршів і геть нерозумів,щоробитизісвоїмжиттямУлітку1875р.Рембозновуподавсямандрувати.Здебільшогопішкивін

перетнувНімеччину, вейцаріюідобувсяІталії.Тепер ртюрзбиравсядо фрики, але обставини повернули його в рідний арлевіль. Утімнавесні1876р.вінужебувв встрії,авідтак–уГолландії,де19травнявступивдоколоніальноговійськайвирушивудалекуІндонезію.УжезакількатижнівпісляприбуттянамісцеслужбиРембодезертирувавінаанглійськомукораблівідпливдоЛіверпуля.Зимаминулав арлевілі

. Карж. Фотопортрет .Рембо

. де Тулу -Лотрек. Таноку«МуленРуж». р.

. Карж. Фотопортрет .Рембо

. де Тулу -Лотрек. Таноку«МуленРуж». р.

185

Упродовжнаступнихп’ятироківРембозновізновнамагавсязнайтисвоємісцевжиттійнапланеті,ажпоки1880р.непотрапивдоСхідноїфрики.Тамвінставдоволіуспішнимкомерсантомі,здавалося,заспо-коївся.Пропоезіюнебулоні згадки,ніжалю.Здоров’я,підірванезачасів бурхливої юності, ніби поліпшувалося. Однак африканськийкліматіпідступнітропічніхворобизробилисвоюсправу.Утравні1891р.тяжкохворийРембоповернувсядоФранціїі10листопадапомерводнійзмарсельськихлікарень.

починалосявсе,якусонеті о и анері (1870):Рукамипокишеніобмацуючидіри Іліктямисвітивши,яфертикомішов, ознебасялаМуза їяленниквірний, Отособірозкішнувигадувавлюбов

(Переклад В. Стуса)

Уперекладі,виконаномуВ.Стусом,ліричнийгеройсонета–типовийпредставник паризької богеми – дуже нагадує гоголівського бурсака.Український поет свідомо орієнтується тут на відповідну національнутрадицію.ОднакголовнеувіршіРембоперекладпередаєдоволіточно.Ідеться про епатажне1 поєднання класичної форми сонета з грубоюлексикою,аобразувірногослужителя(ленника)Музи–зописомйоговбогоголахміття.Ліричнийгеройпотерпаєвідголодуйхолоду,аленепроміняє своє нужденнежиття на будь-яке обмеження свободи, аджевважаєїїзапорукоюпоетичногонатхнення.Загальнийтон«Моєїциганерії»доволіоптимістичний.Однакунизці

іншихпоезійРембоконфліктнийхарактерліричногогероянабуваєдра-матичного,аподекудийтрагічногохарактеру.Тепер,колимизнаєможиттєвуісторіюмитця,можнатількидивуватисязтого,якточновінпередбачивсвоюдолювпоемі П ний корабель (1871).Сімнадцятирічний поет, ровесник сьогоднішніх старшокласників,

створив унікальний у світовій поезії твір, який літературознавецьСамарійВеликовськийвлучноназвав«пронизливоюсповіддюувиглядімалоїпригодницькоїодіссеї»інавіть«ліричнимміфом». ктивнаміфо-творчість загалом була притаманна романтизму. Проте Рембо орієнту-єтьсяненакласичні,анапізнівзірціромантичноїпоезії,інасампередна одлерові«Квітизла».Утім,якбив одлеранебулотакогопослідов-ника,якавтор«П’яногокорабля»,його«Квітизла»,напевне,можнабулобвважатитакимсобіглухимкутомпізньогоромантизму,примхливимвитвором«хвороїмузи».СимволізмюногоРемборівноціннийсимволізмузрілихтворів одлера.абільше,уРембосимволізмякстиль іметод,якспосібсвітобаченнязначно ускладнюється і загострюється. Тут уже не йдеться про роман-тизм, про романтичне нагнітання пристрастей, адже поетичний світРембомаксимальнонапружений.«П’янийкорабель»,власне,починається

1Е п а т à ж н и й – від епатувàòè: вражати, дивувати, приголомшуватикого-небудьпорушеннямзагальноприйнятихнорміправил.

186

з того,що в«класичному»романтизмі (скажімо, у «Поеміпро старогомореплавця»С.Колріджа)правилозакульмінацію:

Затечієюрікбайдужимплиномгнаний, Янезалежавбільшодгуртуморяків: Зробилизнихмішенькрикливііндіани, Прибившицвяхамидобарвнихстояків.1

У романтиків така ситуація завжди має певну моральну причину.Моральнапершопричинаєнавітьу одлерових«Квітахзла».Вонатимбільше зрозуміла, коли зауважити,що уфранцузькіймові друге зна-ченняслова«зло»( )–«хвороба».Однакминезнаємо,чомусаметаксталося з «гуртомморяків» уРембо, чомуйого корабель став некеро-ванимісп’яніввідбезмежноїволі.Сталосяте,щосталося,–байдуже,випадковочизакономірно.ІП’янийкорабель–символособистостіпоета,йоговнутрішньоїсвободийбезмежнорозкутоїуяви,–незнаючипри-чиничипровини,мандрує«морськоюпоемою»:

Яблискавицямироздертенебознаю, Прибої,течії,смерканняголубі, Світанки,збуджені,мовголубинізграї, Іте,щоможелишпримаритисьтобі.

Сповнений життєвих вражень, які іншим навіть уявити важко,ліричнийгеройлишепідкінецьсвоєїодіссеїпотрапляєвмагнітнеполесюжету–аленеепічногоінеморального,асутосимволічного.П’янийкорабельзрештоюневитримуєнапруженнясвоєїекзотичноїподорожі Ітутз’являєтьсямотив«тугизаЄвропою»,тобтозазвичноюбуденністюжиття«цивілізованих»європейців,завсімтимусталениміспокійним,щовюностіминостальгійнопов’язуємоздитинством:

Заєвропейськоюсумуючиводою, Холоднутабруднукалюжубачуя, Девутлийкорабель,якмотилявесною, Пускаєвприсмеркузасмученехлоп’я.

Уприсмеркудитинства–смутокібажаннябезкрайогоморя убез-межномуморідорослогожиття–сумзадитинством МіжКорабликомубруднійкалюжі,щозмайструвалохлоп’яякмріюпроволю,іП’янимКораблем,якийздобувнезалежністьівийшовувідкритеморе,алеціноювтративнутрішньоїчистоти,лежитьвесьпростір«зовнішнього»і«вну-трішнього»життялюдини.Прицьомувмаленькійпоемі-одіссеїнемаєпрямогопротиставлення«зовнішнього»і«внутрішнього»сюжетів:вони,завизначеннямД.Наливайка, пророста ть одне в одне, створ чи обра символ, у якому пропущено всі проміжні, поясн вальні ланки між овні нім і внутрі нім планами . Саме така організаціяхудожнього світу – найяскравіша ознака символізму як художньогометоду.КолиРембоувійшовуфранцузькупоезію,сталозрозуміло:відтепер

їїголовноюсправоюєміфо-ісимволотворчість.Змаганняпоетівзароль

1Тут і далі цитати з поеми «П’яний корабель» наведено в перекладіВ.Ткаченка.

187

«символукінцястоліття»,спробанав’язатиоднеодномусвійвласнийміф,змуситижитизайогоправилами–усецесталозмістомілітературногопроцесу,іособистихстосунків.Так,реальнівзаєминиРембойВерлена–лишекрайнійвиявсимволічноголітературногодіалогу:Верленвиливавсвоюнудьгуйтугувзбірці«Романсибезслів»–Рембовідповідавйомузбіркою«Літовпеклі»ОднакюнийРембо,навідмінувідстаршогодруга,щировіривусилу

свогоміфологічногосвітобачення–усилупоезії,умагіюзвуків.Вірацянаякийсьчаспримирилайогозурочистістюслужінняпоета,навітьйого сонетам повернула класичне звучання. Таким є, зокрема, сонетоло івки (1872),деРембовпоетичнійформівиклавсвоютеоріюсим-

волістичногозвукопису (навідмінувід імпресіоністичного–наслух–звукописуВерлена).Самого ж Рембо (а не його ліричного героя) кінцева доля П’яного

корабляспіткаладвічі.Уперше,колимитецьзрозумів,щохибно«вважавсебемагоміянголом–вищеморалі»,іпроголосиврозривзПоезією,яканедалайомущастя. Івдруге–коли,хворий,розбитийжиттямповер-нувсявЄвропу,марносподіваючисьзнайтитамсвоєвтраченедитинство.Поетивсього світунамагалисянаслідуватипоетичнийметодРембо,

йогожиттєтворчістьякміфіміфотворчістьякжиття.Груізсимволамивони називали символізмом, часто не розуміючи, що символізм – цешколастраждання.


1. Розкажітьпрожиттяітворчість .Рембо.Якіфактибіографіїмитцяваснайбільшезацікавили2. Про які особливості символізму як художньогометоду ви дізналисязрозповідіпроРембойзаналізуйоготворів3. Прочитайте сонет «Голосівки». У яких символах автор намагаєтьсявхопити«відповідності»міжрізниминачаламижиття импошук«від-повідностей»уРембовідрізняєтьсявіданалогічногопошуку одлера. Прочитайте вірш «Моя циганерія» в перекладі В.Стуса. До якогопоетичногожанруналежитьцейтвір Яку«невідповідність»міжзмістоміформоювіршасвідомодопускаєавтор Яквонасимволізує«невідповід-ності»вобразіліричногогероя5. Прочитайтепоему«П’янийкорабель». ивпізнаєтевивавторі(абожуліричномугерої)свогоровесника Заякимиознаками Якщоні,точимвиможетепояснититойфакт,щотакийтвірнаписавсімнадцятирічнийюнак6. иповідомляєавторпоеми,унаслідокчого«гуртморяків»–екіпажП’яногокорабля–спіткалазагибель7. Відчиєїособиведетьсяоповідьупоемі«П’янийкорабель»8. иможнаобразП’яногокораблявважатисимволічним Якщоні,точому Якщотак,тощосамевінсимволізує9. Зверніть увагу на кольорову гаму поеми «П’яний корабель». Якимкольорамвіддаєперевагуавтор Якцехарактеризуєйоговдачу

188


1. Назвіть парні (протиставлені одне одному) етапи історії європейськоїкультури (від античності до модернізму), коливання між якими відбу-валося за«принципоммаятника».ЯкимбулорозуміннямісцялюдиниуВсесвітівціперіоди2. Яквирозумієтевислів«кризагуманістичноїкультури» Схарактери-зуйтекризугуманістичноїкультурикінцяХІХ–початкуХХст.3. Які спільні ознаки відрізняють модерністську лірику 50–70-х роківХІХ ст. від творів романтичної лірики тієї самої доби – Ф.Тютчева,.Фета,В.Вітмена. Поди кутуй о Літературознавцісперечаютьсящодоналежностітвор-чостіП.Верленадосимволізмучидоімпресіонізму.Підготуйтеаргументиіпроведітьдискусіющодоцієїнауковоїпроблеми.5. андру о Інтернето (длятих,хточитаєфранцузькою).

y Знайдітьіпрочитайтеоригінальнийтекствірша . одлера« льба-трос».Удесятомурядкузнайдітьтриепітетизабстрактнимзначенням,другийітретійзякихєантонімамипершого.ЯкийізцихтрьохепітетіввідтворивусвоємуперекладіД.Павличко изберігукраїнськийпоетантонімічне протиставлення (Відповідь об рунтуйте). и відтвореновперекладідумку одлерапроте,щотойсамийобразможебутивод-ночасіпрекрасним( ),іпотворним( ) y Знайдітьіпрочитайтеоригінальнийтекстпоезії . одлера«Відпо-відності».Зтретьоготачетвертогорядківоригіналувипишітьголовнуфілософсько-художню ідею автора і зробіть її буквальний переклад.Засновникомякогоновогонапрямувмистецтвібув одлер Якудвохзгаданих рядках він сформулював нове розуміння змісту та завданьмистецтва y«Відповідності» одлера – твір філософський і художній водночас.З’ясуйте, який шлях обрав Д.Павличко, перекладаючи цей вірш:зберегти чіткі формули філософського трактату, передати яскравупоетичнуобразністьчивідтворитибодлерівськийсинтезхудожностітафілософічностіводномуобразі.

6. Ðîáîòà â ïàðàõ. Оберіть вірш одлера, Верлена чиРембо, який вамдовподоби,вивчітьйогонапам’ятьіпідготуйтесядовиразногочитаннявкласі.Попередньодомовтеся,хтозпаридекламуватимепоезіюворигі-налі,ахто–вукраїнськомуперекладі.7. Òâîð÷èé ïðîåêò.Виконайтеоднеіззапропонованихзавдань.

y Перекладіть одну з поезійП.Верлена українською.Працюючинадперекладом, дбайте як про точність вживання слів, так і про збере-женняалітераційтаасонансів. y Напишітьінформаційнустаттю(ужанріенциклопедичноїдовідки)натему«Розвитоксвітовоїпоезіївідромантизмудосимволізму».

К. Сомов. Синій птах.

1918 ð.

×ÀÑÒÈÍÀ Ï’ßÒÀ

Ñ. Øåìåò. Синій птах. 1995 ð.

Кадр із кінофільму «Синій птах» (режисер Дж. К’юкор, 1976 р.)

Фрагмент обкладинки українського видання п’єс М. Метерлінка. 2007 ð.

Такакі. Птах Щастя.

2006 ð.

ДРАМАТУРГІЯ КІНЦЯ XIX –

ПОЧАТКУ XX ст.

189

К. Сомов. Синій птах.

1918 ð.

×ÀÑÒÈÍÀ Ï’ßÒÀ

Ñ. Øåìåò. Синій птах. 1995 ð.

Кадр із кінофільму «Синій птах» (режисер Дж. К’юкор, 1976 р.)

Фрагмент обкладинки українського видання п’єс М. Метерлінка. 2007 ð.

Такакі. Птах Щастя.

2006 ð.

ДРАМАТУРГІЯ КІНЦЯ XIX –

ПОЧАТКУ XX ст.

190

«НОВА ДРАМА»


1. Розкрийтепоняття«підтекст»,«зовнішнядія»,«внутрішнядія».Пере-віртесвоювідповідьзасловникомлітературознавчихтермінів,уміщенимнафорзацахпідручника.2. ЩовизнаєтепрожиттяітворчістьнорвезькогодраматургаГ.Ібсена Якуйогоп’єсувичиталиминулогороку ЩобулоразюченовимудраміІбсенапорівняноздраматургієюйогопопередників

Читання незбагненногочизнаєтеви,щофразеологізм«упійматисиньогоптаха»–цеафо-

ризмівньогоєавтор–бельгієцьМорісМетерлінк Самевіннаписавп’єсупропошукщастяйназвавїї«Синійптах».Відтодіобразсиньогоптахаставсимволічним:усійогошукаютьініхтонезнайшов.П’єсаМетерлінкатаксподобаласяросійськимглядачам,щопротягом

усьогоХХст.кожнаінтелігентнамосковськародинавважалазапотрібнеповестисвоїхдітейнавиставу«Синійптах»доМосковськогохудожньоготеатру1.Таммаленькіглядачімалинавчитисятого,щонеодміннотребабуло вміти людямХХ ст.: відчуватипідтекст і розуміти символи.Цейбуло«читаннянезбагненного». започаткувавйогосамеМетерлінк,ісамевМХТ,дляякогонаписав«Синьогоптаха».

теперусепопорядку.


На межі ХІХ–ХХ ст. глядачі й читачі були готові до сприйняттяновоговтеатрі,босаметодівиниклатакзванановадраматургія.Напри-кінціХІХст.драмаякрідлітературизновупосілачільнемісцесередіншихлітературнихродів.Європейськакультураповернуласядоантич-ногорозуміннядраматургіїяк«школидлядорослих».ТеатруДавнійГреціїбувсаметиммісцем,дегромадянинетількивиховувалися,айучилисяжитиідумати.ДраматургіякінцяХІХ–початкуХХст.таксамовраховувалажиттєвіінтересиширокогоглядацькогозагалу.УжевідсерединиХІХст.театриз’являютьсячиневкожномупровінційномуєвропейському місті, тож до обраного кола глядачів-аристократів при-єдналисягімназистийстуденти,міщанийновонародженаінтелігенція.

1Цю назву драматичний театр, заснований 1898 р. К.Станіславськимі В.Немировичем-Данченком, отримав у 1901 р. від 1919 р. –Московськийхудожнійакадемічнийтеатр(МХ Т) у1932–1987рр.–МосковськийхудожнійакадемічнийтеатрСРСРім.М.Горького.

191

Завданнятеатрутежзмінилося.Тепервіннелишерозважавпубліку,ай спонукав її розвиватися,піднімаючидовершинсправжньогомис-тецтва. На межі ХІХ–ХХ ст. у театральне життя прийшли геніальнідраматурги,режисерийактори,яківступиливдіалогізглядачами,абинавчитиїхпо-справжньомурозумітиівідчувати.

Новаціївгалузітеатральногомистецтванайлегшебулозапроваджу-вати в тих країнах, де його традиції не мали давнього коріння. Так,наприкінці1870-хроківуНорвегіїнародилася«новадрама»Г.Ібсена.Цейдраматургзапропонувавєвропейцямновийпогляднасвіт. втім,натойчасзміниласяісамадійсність.


Утойперіодвукраїнськомутеатрі з’являєтьсяплеяданаціональносвідомих драматургів і акторів: М.Садовський, П.Саксаганський,М.Заньковецькатаінші.НайвідомішимипредставникаминовоїдрамивУкраїнієЛесяУкраїнкатаВ.Винниченко.


Термін нова дра а виник на межі ХІХ–ХХ ст. як назва течіїв драматургії, пов’язаної з іменами Г.Ібсена, . оу, .Стріндберга,. ехова,М.Метерлінкатаінших.Основнимиознаками«новоїдрами»

єпафосдостовірності,спрямованістьнасучасність,рухвідвинятковостідобуденності.

Зокрема, . оусформулювавсутністьновоїреалістичноїдрамитак: Ми самі в на их власних обставинах .

С. Сіндінг. Пам’ятникГ.Ібсену.

Осло. р.

. Трубецько . Пам’ятник . оу.

Дублін

К. льд. Пам’ятник .Стріндбергу.

Стокгольм. р.

С. Сіндінг. Пам’ятникГ.Ібсену.

Осло. р.

. Трубецько . Пам’ятник . оу.

Дублін

К. льд. Пам’ятник .Стріндбергу.

Стокгольм. р.

192

Доосновоположників«новоїдрами»поправузараховуютьівидатногоросійськогорежисераКостянтинаСтаніславського,одногоіззасновниківМХТ.Переконаний,щотеатрмаєбутижиттєподібним,вінстворивтеоріюсценічногомистецтва1,згіднозякоюакториповиннівживатисявобраз,відчуватисебеперсонажами,роліякихвиконують.Для«новоїдрами»характернебаченнясвітупідновимкутом,підка-

занемінливоюдійсністю.У1870-хрокахдрамапересталабутирозвагоюдля«вищихкіл»іпочалатонкореагуватинапотребиширокогозагалу,відповіднодобурхливихзмінусуспільномужитті.


1. ЯкізмінивідбулисявдраматургіїнаприкінціХІХ–напочаткуХХст. имїхможнапояснити2. Розкрийте значення терміна «нова драма». Назвіть творців «новоїдрами»вєвропейській(зокрема,вукраїнській)літературі.3. ЩовидізналисяпроМ.Метерлінкатайогоп’єсу«Синійптах»


1. Пригадайтевизначеннясимволізмутаосновнівідомостіпройогороз-витокуфранцузькійпоезії.2. Яквигадаєте,чисприявінтенсивнийрозвитоксимволічнихзначеньфранцузькихслівупоезіїрозвитковісимволістичнихтенденційуфран-комовномутеатрі Якимвиуявляєте«театрсимволів»

Моріс Метерлінк: два способи бачити зоряне небоельгійський драматург орі Полідор арі Бернар етерлінк

(18 2 19 9)заживсвітовоїславиі1911р.ставлауреатомНобелівськоїпремії.Вінписавфранцузькою,алесвоєютворчістюпосприяврозвиткунаціональноїкультурикраїни,денародився.ДолябельгійцяМетерлінканагадуєдолюйогостаршогосучасникаГ.Ібсена,якийусежиттяшукавшляхівутвердженнякультурноїсамобутностісвоєїбатьківщиниНорвегії.Метерлінкз’явивсянасвітумістіГентівродинізаможногоюриста.

Від батька митець успадкував інтерес до історії та культури своєїмолодоїкраїни,щотількив1830р.здобуланаціональнунезалежність.Традиційно ельгіюнаселяютьфламандці,моваякихсхожананідер-ландську,таваллонці,якірозмовляютьдіалектамифранцузької.Відпо-відно,ікраснеписьменствоцієїкраїнизавждибулодвомовним.Однаку ХІХ ст. найважливішу роль в утвердженні єдності й самобутностібельгійського народу відігравала франкомовна література, створенамитцямиякваллонського,такіфламандськогопоходження.Середнихбуві арльдеКостер,авторзнаменитої«ЛегендипроУленшпігеля»,щовийшладруком1867р.,колиМорісубулоп’ятьроків.Захопленняцієюкнижкою і національною старожитністю відіграло визначальну рольудоліМетерлінка:вінвирішивстатиписьменником.

1Цятеоріясценічногомистецтва,методуакторськоїтехнікиотрималаназву«системаСтаніславського».

193

атьконепідтримаввиборуМоріса,аджевважав,щосинмуситьздо-бутиюридичнуосвітуіпрацювативгалузіправа,алюбовдомістикий давнини можна реалізувати й на дозвіллі. Отож після закінченняєзуїтськогоколежуМоріспротягом1881–1885рр.вивчавправовГент-ськомууніверситеті,апотімтрирокипрацювавурідномумістіадво-катом.Іпопривсе,від1889р.,коливийшлидрукоміздобуливисокуоцінку преси його перша поетична збірка «Тепличні квіти» та першап’єса«ПринцесаМален»,Метерлінкназавждиприсвячуєсебелітературі.У п’єсах, написаних у 1890-ті роки («Неминуча», «Сліпі», «Пелеас

і Мелісанда», «Всередині», «Смерть Тентажіля»), Метерлінк розвиваєелементитеатральногосимволізму,щозародилисявдрамахІбсена.Йоготвори,позначеніледьпомітнимбельгійськимколоритом,навідмінувідібсенівських,немаютьнаметіпоказатиреальнежиттячисправжнюісторіюкраїни.Діяп’єсМетерлінкавідбувається«всюдиізавжди».Вініненамагаєтьсявидатисвоїтворизаспостереженнянадреальноюдій-сністю.Длятогощобїхзрозуміти,требапоринутивреальністьдуху.Метерлінкписавнелишеп’єси.Вінпрацювавурізних,інодінесподі-

ванихжанрах,відморально-філософськоготрактату(«Скарбсмиренних»,«Мудрістьтадоля»,«Похованийхрам»)доспостереженьзажиттямквітівікомах(«Розумквітів»,« иттябджіл»,« иттятермітів»).Письменникстверджував,щоскарбидобра–унашихдушахіїхнетребашукатизовні.Уміннямовчати,слухатисвоєсерце,відчуватитаємничежиттяприроди–самецевизначаєсправжнюсутністьлюдини.Від1896р.МетерлінкпостійноживуФранціїілишепідчасДругої

світовоївійни–уПортугалії,апотімуС ,де,незважаючинагучнуславу,потерпаввіднестатків.1947р.письменникпереїхавуНіццу,дейпомер6травня1949р.Останняйогокнижка–мемуарипідназвою« лакитні бульбашки» – побачила світ 1948 р. Метерлінку судилосядовгежиття(майжевісімдесятсімроків),алевісторіюлітературивінувійшовякмитецьпочаткуХХст.

ФотопортретМ.Метерлінка

. имова. Україсиньогоптаха. р.

ФотопортретМ.Метерлінка

. имова. Україсиньогоптаха. р.

194


Саме на початку ХХ ст. символічні драми Метерлінка знайшлиуважнихівдячнихчитачівунашійкраїні. уласереднихіЛесяУкра-їнка,надраматургіюякоїп’єсибельгійськогомитцясправилиглибокийвплив.1900р.ульвівськомучасописі«Літературно-науковийвістник»булонадрукованоЛесинпереклад«Неминучої»(1890)–однієїзранніхп’єсМетерлінка.Улистідоредакторажурналупоетесапише: отілось би мені дуже, щоб на а публіка русько українська по на омилась би сим новітнім драматургом в ого на кращих творах, а до того ж

в українськім перекладі. Неха ва а хвальна редакція поборе відому мені сво нехіть до модерністів і прочитає мі переклад, я певна, що ся оригінальна і тонко написана річ не може не вернути на себе уваги навіть пристороннього читача . не абсол тна далеко ні поклон-ниця Метерлінка і в агалі модерни , але в трьох драмах сього автора я справді бачу нові елементи туки1, скомбіновані великим таланом. Одну таких драм оце, власне, ма подати .За три роки по тому Леся Українка, яка пильно стежила за твор-

чістю Метерлінка, дивувалася: У Франції тепер в моді простота добродетелі . Метерлінк навіть мінив цілком сво è 2 . востаннійріксвогожиттяпоетеса,ізсумомзауваживши,якшвидкозгасають і забуваються таланти в Україні, писала: от у л де пятдесятирічни Метерлінк все ще молоди .

Він і справді був молодий, енергійний, несподіваний, здатний набудь-якізміни.П’єсі-феєрії иній птах (1908),якуМетерлінкнаписавурозквітітворчихсиліталанту,судилосястатийогонайвизначнішимтвором.НайвідомішийдраматургтогочасноїЄвропи,Метерлінкдовіривпершупостановкуцієїп’єсинайвідомішомурежисеру–Станіславському,івжеувересні1908-говМХТвідбуласяпрем’єрнавистава.Готуючисьдоцієїподії,Станіславськийвважавзапотрібнеособистопознайомитисязавторомп’єси, тожвирушивуНормандію.Туди,до середньовічногозамку колишнього абатства, який тепер належав Метерлінку, йогозапросивсамдраматург.ОднузнайцікавішихсторінокзнаменитихмемуарівСтаніславського

«Моє життя в мистецтві» присвячено знайомству з автором «Синьогоптаха».Отже,потягприбувнастанцію,деросійськогорежисерамаютьзустріти й доправити до «замку Метерлінка» Біля станції стояло кілька автомобілів біля вхідної хвіртки рмилися водії. Навантажени купо пакунків, які падали рук, я піді ов до виходу. Саме цієї миті один водіїв погукав мене.

о ирнувся і побачив голену, поважного віку, сиву креме ну кра-сиву л дину в сірому пальті оферському карту і. Воді допоміг мені ібрати мої речі. Упало пальто, він підняв ого і дба ливо пере-кинув чере руку потім повів до авто, посадив поруч і собо , поклав

1 Ø ò ó ê à ( аст.)–мистецтво,витвірмистецтва.2 è ’ (франц.)–манераписьма.

195

багаж, ми ру или і полетіли. Він вправно лавірував серед діте і куре курно сільсько вулице і гнав, мов вихор. Неможливо було милуватися краєвидами чарівної Нормандії а такої видкості, яко ми мчали. На одному поворотів, біля виступу скелі, ми мало не налетіли на екіпаж. ле воді спритно вернув, не ачепив и коня. Коли їхали повільні е, то перекидалися ауваженнями про автомобіль, про небепеку видкої ї ди. Наре ті я спитав, як ся має пан Метерлінк.

вигукнув він дивовано. Метерлінк і є Метерлінк .

сплеснув руками, а потім ми обидва довго голосно реготали. Отже, пи на фра а підготовленого привітання не надобилася. добре, бо на е просте несподіване на омство відра у бли ило нас .ТаксамонесподіванопростоМосковськийхудожнійтеатрпрочитав

символістичну драму Метерлінка, що назавжди залишилася в йогорепертуарі.У«Синьомуптасі»геніальномубельгійцевівдалосяте,щонечастовдавалосяписьменникамХХст.:віннаписавсправжнюказку.Недармаросійськийпоет-символістОлександр локзвернувувагунаособливийритмп’єси,подібнийдо«ритмубудь-якоїнародноїчарівноїказки», і зауважив, що коріння твору Метерлінка «сягає глибиннародноїдуші».

УсядраматургіяМетерлінкаафористична,тобтосповненапоетичнихузагальнень повсякденного людського досвіду. Як і одлер та йогопослідовники–французькіпоети-символістиВерлен,Рембо,Малларме,Метерлінк знайшов потрібну рівновагу в символізмі. Символістичнийтвір сприймається водночас у двох площинах: чуттєві образи, зрозу-мілінавітьдитині,іабстрагованийзміст.Сучаснідраматургукритикипорівнювалиподвійністьсприйняттяйоготворівзіспостереженнямизазорянимнебом:можна просто дивитися на нього захоплено, аможнабачити,якастрономутелескоп,далекі,недосяжнідляокасвіти.

Сценизвистави«Синійптах».Московськи художні театр. р.Сценизвистави«Синійптах».Московськи художні театр. р.

196

Водноактнихп’єсахМетерлінка,написаниху1890-хроках,передусіму«Неминучій»,«Там,усередині»та«Сліпих»,переконливовідображеновідчуттябезвиході,притаманнелюдямкінцяХІХст.–добидекадансу.Однакзачарованийновимстоліттямтайоготехнічнимиможливостями,драматургхочепоказатисучасникамможливістьщастя,збудитивнихсамåпрагненнядощастя.ВінпишекрасивуказкупропошукиСиньогоптаха.Інелишекрасиву,айпереконливу,інелишедлядітей,айдлядорослих.

Забігаючинаперед,можна сказати,щолюдство гіднооцінило твор-чість автора «Синього птаха». Йому присудили Нобелівську преміюз формулюванням: За багатогранну літературну діяльність і передусім а по начену ідеалі мом і творчо фанта іє драматургі , яка містить утілені в ка кові формі про ріння, що в не багненни спосіб ачіпа ть почуття думки читачів .Доцьоговажкощосьдодати.Як і словоусловопереказатиказку

Пам’ятаєте,якпильнувалививранньомудитинствізатим,абидідусь,бабуся,мамачитато«неперекручували»улюбленої,стонадцятьразівчутоїказкийрозповідалиточнісінькоякуперше,«яктамнаписано» П’єсу«Синійптах»требачитати Повністю.Ібажано–воригіналі. щеліпше–подивитисявтеатрі,аджесамедлятеатруїїйнаписано.Що ж до екранізацій цього твору, то своєю життєподібністю вони

здебільшогоруйнуютьвитонченуатмосферуказковості.Уженавітьпере-глянувши перелік дійових осіб, розумієш,що втілити на екрані такіобрази,якДушіГодинників,ДухТополі, ахи,Хліб,Вогонь,Домашнілаженстватаіншіукрайважко.Тайремарки,щостосуютьсямісця

діїп’єси-феєрії,змушуютьзамислитися Забудь-якихтехнічнихмож-ливостейЦарствоМайбутньогойСади лаженстванаврядчивигляда-тимутьпереконливо.Тайщотаке,власне,феєрія


е рі (франц. ,від –фея,чарівниця)–мистецькийжанр.Спочатку словом «феєрія» позначалижанр театральних або цирковихвистав,уякихзастосовувалисяпостановочніефектидляпоказуфантас-тичнихчарівнихсцен.ТаківиставивиникливІталіїу IIст.,авжеу III– I ст. жанр феєрії було активно задіяно в європейськомутеатральному, оперному та балетному мистецтві. Класичний прикладбалетноїфеєрії–«Сплячакрасуня»П. айковськоговкласичнійпоста-новціМ.Петіпа.Ухудожнійлітературіпоняття«феєрія»вживаютьщодотворів,уяких

чарівно-видовищніелементидопомагаютьякнайповнішерозкритисюжетіосновнудумку.Прикладзукраїнськоїлітератури–«Лісовапісня»ЛесіУкраїнки,зросійської–«Пурпуровівітрила»ОлександраГріна.


Драму-феєрію«Лісовапісня»ЛесяУкраїнканаписала1911р.,саметоді,колиМетерлінкуприсудилиНобелівськупремію.Дляукраїнської

197

поетеси ця подія була, безперечно, радісною, але навряд чи визна-чальноюутворчомурозумінні,аджеМетерлінкзавжди,щезюності,бувїї«вічнимсупутником».ТількиЛесиніперсонажівдягненівукраїнськінаціональнікостюми,аМетерлінкові–узахідноєвропейські.

итаємоопискостюмівнапочатку«Синьогоптаха»:Т і л ь т і л ь. Вбрання лопчика Мі инчика ка ок ерро танці

кольору цинобри, коротка блакитна куртка, білі панчі ки, черевички або чоботи рудої кіри.

М і т і л ь. Вбрання ретель або ервоного Капел ка.Д у а С в і т л а. Сукня кольору Місяця ка ки про Ослячу куру,

себто білого олота і срібними блискітками, іскристи серпанок у формі променів тощо. Вбрання в новогрецькому чи англо грецькому стилі як от у Вальтера Кре на , чи навіть у стилі ампір Зачіска о доблена чимось на к талт діадеми або навіть легко короно .

Ф е я Б е р и л н а, Сусідка Берленго. Легендарне вбрання жебрачок і ка ок про фе . У пер і дії можна вилучити сцену перевтіленням Феї в ринцесу 1.

омуж,власне,можнавилучити тому,щочитачіпро«перетво-рення»знаютьгетьусе. дже«Синійптах»–неперша,асамеостання«казка» людського життя. о ж у фіналі п’єси, коли птаха відлітає,головнийгеройзвертаєтьсяпростодоглядачів: кщо на дете птаха, чи не могли б ви повернути ого нам .. Він нам потрібен, аби стати щасливими, годом .


1. СтислорозкажітьпрожиттяітворчістьМ.Метерлінка.Якимвиуяв-ляєтецьогомитця ЯкимвінпостаєуспогадахК.Станіславського2. Якбельгійськийдраматургрозумівзавданнятеатральногомистецтва Якіособливостійоготворівпроцесвідчать3. Щооб’єднуєіщорізнитьтворчістьМ.МетерлінкатаГ.Ібсена. ЯкемісцеутворчостіМетерлінкапосідаєп’єса-феєрія«Синійптах»

5. Розкрийтезначенняпоняття«феєрія».6. ицікавовамбулочитатип’єсу«Синійптах» Якщоні,точому Якщотак,тощоособливовразиловп’єсі Хтозгероїввамнайбільшесподо-бавсяічому7. ЯкийшляхподолалиТільтільіМітільтаїхнісупутники Скількичасувонийшлиікудидісталися Якусівонизмінилисяпідчасподорожі8. омуМетерлінктакретельноописавкостюмиперсонажів9. Символізм кожного з персонажів «Синього птаха» доволі прозорий.омуж,навашудумку,усіобразип’єси-феєріївважаютьсимволами,анеалегоріями10. Яквирозумієтефіналп’єси«Синійптах»11. ПригадайтевизначеннясимволізмуйукажітьознакицьоготворчогометодувдраміМетерлінка.

1Тутідаліцитатизп’єси«Синійптах»наведеновперекладіД. истяка.

198


1. Персонаж «Синього птаха», якого в українському перекладі названоДушеюСвітла,воригіналі–простоСвітло.Однакцефранцузькеслово–« »–можеозначатитаксамопросвіту,просвітительствойдобуПросвітництва.Пригадайте, чим була добаПросвітництва дляФранції,і поміркуйте, яке додаткове значення може мати ім’я згаданого персо-нажавп’єсіМетерлінка.2. Якийсимволєцентральнимутворі«Синійптах» Запишітьрозгорнутетлумаченняцьогосимволу.3. андру о Інтернето .ВідомийфізіологІ.Мечников,авторкнижки«Етюдиоптимізму»,назвавМетерлінкалюдиною,яказамолодубулапеси-містом,авзрілірокисталаоптимістом.ЗнайдітьвІнтернетібіографічнівідомості про молодість і зрілістьМетерлінка, які підтверджують (абоспростовують)думкуросійськоговченого.ЩозауважилаЛесяУкраїнкапрозмінуМетерлінкової«манериписьма». Ãðóïîâà ðîáîòà.Оберітьодну зі сцен«Синьогоптаха» і за системоюСтаніславськогопідготуйтевиставу.5. Ðîáîòà â ïàðàõ.Пригадайте,якийздіалогів із«Синьогоптаха»вамнайбільше сподобався. Знайдіть собі пару й підготуйтеся до виразногочитання.6. Òâîð÷èé ïðîåêò. Підготуйте презентацію на тему «Прем’єра п’єсиМ.Метерлінка Синійптах уМХТ».

Н. Орланді. Книга життя. Після 2000 ð.

×ÀÑÒÈÍÀ ØÎÑÒÀ

Дитяча бібліотека «Сонева Кірі».

Таїланд

Штутгартська міська бібліотека. Німеччина

Обкладинка англомовного видання повісті Н. Геймана «Кораліна».

2002 ð.

Р. Квінтас. Скульптура, присвячена епізоду

з дитинства Ромена Гарі. Вільнюс. 2007 р.

СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА

В ЮНАЦЬКОМУ ЧИТАННІ

Н. Орланді. Книга життя.Після 2000 ð.

×ÀÑÒÈÍÀ ØÎÑÒÀ

Дитяча бібліотека «Сонева Кірі».

Таїланд



2002 ð.

Р. Квінтас. Скульптура, присвячена епізоду


СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА

В ЮНАЦЬКОМУ ЧИТАННІ



2002 ð.

Р. Квінтас. Р. Квінтас. Р. КвінтасСкульптура, присвячена епізоду


200

«БІБЛІОТЕКИ – ЦЕ СВОБОДА»


1. Щотакемодернізм2. Назвітьголовніознакимистецтвамодернізму.3. Пригадайте,щотакемасоваікласичналітература.

На шляху від сучасника до класика

ДобігаєкінцядругедесятиріччяХХІст.,алесучаснемистецтводалекевід самовизначення. Уже понад сто років спроби розв’язати проблемутворчогометодучивеликогостилюдобиобертаютьсянавколопоняття«модернізм». дже воно, як ми з’ясували, досить чітко окреслене,оскількичіткопротиставленепоняттю«реалізм».Однак мистецтво не може довго існувати як виклик, протистав-

лення,суперечка.Під рунтямсучасногомистецтває іроніятасамо-іронія. І там,дещиранепевністьмитцяувласнійнеобхідностідляВсесвіту перемагає, обов’язково виникає відчуження відмодернізму.Хочіповерненнядореалізмунеможливе.УженапередоднітазачасівДругої світової війни з’являються такі видатні твори, як романи«Поминки за Фіннеганом» Дж. Джойса, «Майстер і Маргарита»М. улгакова, «Гра в бісер» Г.Гессе, «Доктор Фаустус» Т.Манна,уякихпошукітрагедіясучасногомитцявідображаютьсяудзеркалісамоіронії.Відтоді у критичнихпрацяхпро сучаснемистецтво термін «модер-

нізм» поступається місцем терміну «постмодернізм» (тобто «післямодернізму»). Уточнити й довічно закріпити його зміст за допомогоюзрозумілішого терміна не наважуються ані критики, ані самі митці.ОтожілітературуХХІст.називаютьпостмодерністською.Причини відмови від змістовної самоназви досить численні й різно-

манітні,алепринаймніголовназнихєочевидною. джезадоволеннявідчитаннянезалежитьвідтого,наякесамемісцевісторіїлітературипретендує письменник. З іншого боку, історія літератури може бутикорисною не лише для самих літературознавців, а й для розуміннясправжніхнамірівмитцятаконтекстуйоготворів.


ХХст.,надтожйогокінець,тапочатокХХІст.влітературівирізня-ютьсятим,щопевнакількістьписьменниківминулогозалишаютьсяактуальними, ба навіть прибутковими авторами. Як ви гадаєте,що

201

обере для постановки директор театру – «Гамлета» чи твір нікомуневідомогосучасногодраматурга Так,автор,якогораз іназавждивизналикласиком,незникаєзлітературноїкартинаступнихстоліть.На його боці театр і кіно,школий університети, телебаченняй усісучасні засобикомунікації.Отже,класика (відлат. – зраз-ковий) – явище, перевірене часом, висока якість якого вважаєтьсязагальновизнаною. І слово «вважається» тут аж ніяк не зайве, бо«загальновизнаність» ніхто й ніколи не перевіряє. Та й як им Кількістюпроданихкнижокабоквитківнавиставу .. лежзацимкритеріємзагальновизнаноюможнаназватиймасову літературу,щоєскладником«індустріїкультури».Засновананастереотипахмасовоїсвідомостійпопулістськійстратегіїзавоюваннячитачів,такалітера-турапередбачаєспрощене,комфортнечитання.Типовіознакитворівдлямасовогочитання–пригодницькийабопримітивізованийроман-тичний сюжет, якиймає напружену зовнішню динаміку і зазвичайщасливийфінал.Домасовоїлітературиналежатьбульварні,любовні,детективні,кримінальніромани(бойовики),комікси,трилери,фантас-тикайфентезі.

Утім, оскільки «поважна» література постмодернізму є принци-пово відкритою для «гри» з усіма жанрами популярного читання,іноді не так просто з’ясувати справжні наміри письменника. Як,скажімо,дізнатися,чиманіпулюєнамиавторфентезіпростозадляутримання читацької уваги, а чи щиро намагається розібратисявнашихспільнихпроблемах,шукаючивідповідноїформипізнаннясучасноїлюдини Зоглядунацемасовулітературугодівідрізнитивідїїнібитоантипода–такзваноїелітарної літератури,якійнібитовластивіінтелектуальнатаестетичнаускладненість,багатийпідтекстізашифрованаобразність. Іслово«нібито»,ужитетутдвічі,зовсімнезайве.Цілкомочевидно,проте,щоелітарналітературатимівідрізняється

відмасової,щорозраховананачитачів,якімаютьпевнийрівеньосвітитавнутрішньоїкультури,орієнтуютьсявлітературномупроцесійздатнівідрізнитисправжнємистецтвовідйогоімітації.


1. Звідкипоходитьізчимпов’язанийтермін«постмодернізм» иможнавважатийогонасправдізмістовним2. Учомуполягаєголовнапричинавідмовисучасноїлітературивідзміс-товноїсамоназви3. Щовважаєтьсякласикоювнашідні Наведітьприкладикласичнихлітературнихтворів.. ЯкщовичиталироманиДж.К.РоулінгпроГарріПоттераабодивилисяїхні екранізації, спробуйте визначити, до якого різновиду літератури–масовоїчиелітарної–належатьцітвори(можетезапропонуватиіншийваріант). ргументуйтесвоювідповідь.

202

Ромен Гарі: «Довести свою літературну творчість до щасливого кінця»втор,відомийпідпсевдонімомРо ен арі,єоднимзнайвидатніших

французьких письменників ХХ ст. Однак його справжнє ім’я Роман,аріднамова–російська.Ро ан Ка ев (191 1980)народивсяна територіїРосійської імперії

вмістіВільні(нині–столицяЛитвиВільнюс)уросійськомовнійсім’їєврейськогопоходження. атькойогобувкомерсантом,торгувавхутром,аматизароблялашиттям.Згодомписьменникрозповідав,нібитоматибула колись акторкою, але французька дослідниця Маріам нісімову книжці «Ромен Гарі, хамелеон» стверджує, що це, найімовірніше,вигадка. У 1925 р. батько пішов із сім’ї, і Романа виховувала мати.Згодом вони переїхали до Варшави, а звідти емігрували до Франціїта оселилися вНіцці.Майбутньомуписьменникуна тойчас виповни-лосятринадцятьроків.У1938р.Романпішовдоармії,деопанувавфахвійськовогопілота.У1940р.,післякапітуляціїФранції,вінперебравсяв нгліюіприєднавсядоруху«ВільнаФранція»,організованогогене-ралом .деГоллем.ПіслявійниКацевпрацювавдипломатом.Свої перші літературні спроби Роман публікувавще до війни, але

справжньоїписьменницькоїмайстерностідосягужевповоєннийперіод.Тодіз’явивсяіпсевдонімРоменГарі.Гарібувгероїчнимльотчикомімаввисоківійськовінагороди. уввін іуспішнимдипломатом. прощожписав Провійну,прозовнішнюполітику Зокремайпроних,алецебулохібащотломголовноїтемичисленнихроманівмитця–любові.РоменГарібув ізтихчоловіків,які,забувшипроамбіціїтамарно-

славство, усі свої блискучі перемоги й героїчні жертви присвячуютьжінкам.Щевдев’ятьроківвінзустрівсвоєпершекохання–ровесницюВалентину. Якось дівчинка між іншим зауважила: нек їв аради мене вс сво колекці марок .Невідомо,чийсправдіічивсюколекціюз’ївЯнек,аотРоман,почувшивідкоханоїтакіслова,тут-такизапхавдоротацілукалошу(і,звісно,потрапивдолікарні).Напам’ятьпроцейепізодзавтобіографічногороману«Обіцянканасвітанку»(1960)уВіль-нюсі2007р.встановилипам’ятник.

ФотопортретРоменаГарі. ті роки РоманКацевзматір’ю.Фото р.ФотопортретРоменаГарі. ті роки РоманКацевзматір’ю.Фото р.

203

Однак головною жінкою для Гарі завжди була мама. Письменникнавітьпсевдонімприбравсобізаспівзвучністюзїїулюбленимромансом(«Гори,гори,моязвезда »).МамаприсвятилаРомановівсесвоєжиття,зостанніхсил«тягнула»йогоматеріальнеіснуваннятаосвіту,виховала«добримфранцузом».Проводжаючисина,якийщойнозакінчивльотнеучилище,додіючоїармії,жінказгордістюсказала: інемер 1 Ти стане другим інемер Ось побачи , твоя мати авжди права потімнатхненнододала:– Ти стане героєм, генералом, абріеле Д ннунціо2, посланником Франції . Згодомписьменникзгадував: обняв її а плечі і думав про битви, у яких добуду перемогу аради неї, про обіцянку, що я дав собі на світанку своєї ності віддати ї належне, надати сенс її жертві одного ра у повернутися додому переможцем у суперечці а панування над світом і тими, чи владу і жорстокість я так добре відчув пер их кроків .НаступнихдвадцятьроківРоменГаріприсвятивздійсненнювсіхобі-

цянок,данихматері,якапомерлавідтяжкоїнедугищепідчасДругоїсвітової війни. Він став героїчним льотчиком – улюбленцеммаршаладе Голля дослужився до генерального консулаФранції отримав най-вищунагороду–орденПочесноголегіону. 1956р.йогороман«Коріннянебес» було удостоєно найвищої національної літературної нагороди –Гонкурівської премії. Відтак для Гарі відчинилися двері найпрестиж-ніших видавництв, відкрилася блискуча перспектива літературноїкар’єри, та й сюжетів і снаги для їх утілення митцеві не бракувало.Однакперфекціонізм3ісумнівищодотого,чиненасамомулишеавто-ритеті гонкурівського лауреата тримається успіх його нових книжок,дещоускладнилижиттяписьменника.У1975р. роман« иттяпопереду»,підписанийнікомуне відомим

ім’ямЕміль жар,став«бомбоюсезону»ібувудостоєнийГонкурівськоїпремії.Публіканетерплячечекаланапершийвихід жараусвіт. тимчасомРоменГарізустрічавсязісвоїмдвоюріднимплемінникомПолемПавловичем. Гарі, який виявився справжнім автором сенсаційногороману(аотже,двічілауреатомГонкурівськоїпремії,чогозаправиламибутинеможе),запропонувавплеміннику«стати жаром»,ітойуспішновиконаврольмолодогомитця.Згодомпідіменем жаразажилиуспіхуще кілька романів Гарі.Цікаво,що деякі критики, укотре зробившикомплімент жару,протиставлялийоготвориновимроманамГарі,якіїмнесподобалися.ІтількипіслясмертіписьменникаПавловичрозповів,хтобув«справжнім жаром».Отже, наважившись на свій постмодерністський експеримент, Гарі

цілкоммаврацію.Якщойогоранніромани,як-от«Коріннянебес»та«Обіцянканасвітанку»,читачійкритикисприймали«насвіжуголову»,

1Ідетьсяпролегендарногольотчика оржаГінемера,якийздобувп’ятдесятчотириперемогивповітрянихбояхітривалийчасвважавсянеперевершенимфранцузькимасом.

2Д ’ н н ó н ц і о,Габріåле–моднийнатойчасіталійськийписьменник.3П е р ф е к ц і о н і з м–переконання,щоідеалуможнайпотрібнодосягти.

204

тодлятого,щобперевіритиоб’єктивністьвраженняпублікивідновихтворів,требабулоздійснитипевніпозатекстовідії.

напочатку1960-хроків,післявиходуусвітроману«Обіцянканасвітанку», Гарі вирішив, що доба «виконання обіцянок» завершиласяі час ужепозбутися залежності відматері, якої вжемайже двадцятьроків не було на світі. Відтак у житті письменника з’явилася ДжинСіберг–молодаамериканка,зарадиякоївін,якранішезарадиматері,був готовий на будь-якіжертви.Нажаль, до омріяногощастя це непривело.Складністосункиподружжяспочаткузруйнувалиїхнійшлюб,апотімідолі.У1979р.Джинвкоротиласобівіку,анаступногорокудобровільнопішовізжиттяйГарі.У передсмертній записці письменник зазначив: Можна все пояс-

нити нервово депресіє . Та, коли так, слід мати на ува і, що вона триває відтоді, як я став дорослим, і допомогла мені довести сво літературну творчість до щасливого кінця. Отже, чому Можливо, відповідь слід укати в на ві мого автобіографічного твору Ніч буде спокі но і в останніх словах мого останнього роману Бо краще не скаже .Треба сказати,що написаний і виданий 1980 р. роман Повітр ні

з і («останнійроман»,згаданийупередсмертнійзаписці)ажніякневикликаєдумкипроте,щойогоавторневдовзіпозбавитьсебежиття.Мужній, іронічний, світлий, ніжний – таким запам’ятається РоменГарічитачамцьоготвору.Іякбинефактсамогубства,миніколибнеподумали,що«довестисвоюлітературнутворчістьдощасливогокінця»означає необхідність перервати власне життя. дже кінець творчостіРоменаГарісправдіщасливий,айогороман–одинзнайпроникливішихінайсвітлішихтворівлітературиХХст.Отже,геройПершоїсвітовоївійни мбруазФльоріповернувсяврідну

нормандськуглушину,абипосістискромнупосадулистоноші.Віннена-видить війну. ще робить яскравих повітряних зміїв, з якими йогоплемінник–сиротазкоролівськимім’ямЛюдовік(Людо)–поводитьсяякздомашнімиулюбленцями, бо ж на емлі повітряному мі дуже потрібна дружба тут він втрачає форму рух і легко може впасти у відча 1.СирітськедитинствойбурхливаюністьЛюдовікаминаютьміждвома

світовимивійнами:щепершадаєтьсявзнакивісторіїродуФльорі,авженапорозідругаДосівроманівсенібицілком«модерно»,алещось-такипішлонетак,

інайперше–розмовиміжперсонажами.РідФльоріпотерпаєвідісторії Щебпак Однак,надумку«сільськогодивака» мбруазаФльорі,йогосім’ястраждаєнетаквідсамоїісторії,яквідвласноїісторичноїпам’яті.

Ти хоче ска ати, що твого предка комунара ро стріляли а ого феноменальну память допитуєтьсяв мбруазасільськийучитель.

Так, він памятав те, що вже тоді треба було абути що ж мі небіж

1Тут і далі цитати з роману «Повітряні змії» наведено в перекладіВ.Звиняцьковського.

205

Та кажу ж тобі він памятає історі Франції від її початку до самісінького кінця

До якого такого кінця аревів мі дядько. іба вже буде кінецьДалікоментароповідача: оскільки до ли алося всього десять

років, так, уже ма орів кінець .Приблизновтойчас,удесятирічномувіці,Людозустрівулісізагад-

ковубілявку.Красунязауважила,щовіннадтомолодийдлянеї(їйужеодинадцятьзполовиною ),аледаланапівобіцянкуприйтизавтра.Вонанеприйшлаанізавтра,анітоголіта,анінаступноїосені,аЛюдойдалічекав: Таку муку чекання я переживав тільки від до року, поки чекав на повернення справжньої Франції .Такпочаткийкінці,причинийнаслідки,особистейісторичне–усе

сплелося в іронічне мереживо, не лишившимісця длямодерного тра-гізму.Трагізмбопотребуєбеззаперечноїсерйозності,анесуперечливоїіронії ТайЛіля роницька(такзваличарівнубілявку)невдовзітакиприйшладоЛюдо. знею–іпорашаленогокохання,ревнощівівсього,щозазвичайпов’язанозкоханнямужиттіпідлітка.РодичіЛілі,польськіаристократи,шокуютьЛюдовіка. ратдівчини

йогопопереджає: Ми, Броницькі, трохи декаденти. Декаданс нає , що це таке . Однак у «феноменальній історичній пам’яті Фльорі»слова,запозиченогосвітомуфранцузькогопоетаВерлена,простонемає. оскільки історична пам’ятьФльорі символізує національну пам’ятьфранцузів, модернізм мусить відмовитися від претензій створити уза-гальненийобразсвіту,відповіднийвідчуттямсучасників.Тим часом настає 1938 р., значущий для самого Гарі (пригадаймо

«Обіцянку на світанку»). мбруаз Фльорі символічно складає із себеобов’язки головиНаціонального товариствамайстрів повітряних зміїв,бозасуджуєучастьФранціївпідписанніМюнхенськоїугоди.Цесмішнойводночасзворушливо:старийпацифістнехочематинічогоспільногозмиром,заснованимназраді.Протекрихкістьцьогомирурозуміютьусі. тутще роницькі збираютьсядодому,до«вільногомістаГданська»,якийнімціфактичновжеперетворилинаДанциг.Отже,ЛюдойЛіля,якновочасніРомеоіДжульєтта,маютьрозійтисяповорожихтаборах.Наступнірокизновуїхзводятьізновурозводять.Заіронієюдолі

Людовіку,якийвоюєзфашистамивпідпіллі,замістькоханоїпольськоїаристократкидопомагаєпаризькаповія улі.Розповідьпровійнустаєдедалі парадоксальнішою. Здається, борець за свободу вітчизни мавбижорстко ділити світ на своїх і чужих.Однак бойовий досвід даєЛюдопротилежневідчуття: Остобісіло все біле і все чорне. Сіре ось справді л дськи колір .ОтіЛілязрештоюмимохітьпочинаєспівро-бітничатизокупантами.Зацепереможціпоголятьїїпрекраснубілявуголову,алеЛюдолюбитимедівчинуйтакою.Вонипоберуться,волоссявідросте, усе буде добре Одного лише бракуватиме – німців. Бе них,–кажеЛюдо,–буде важко нема на кого перекладати власну провину .Утойсамечас,колиЛюдовоюєвпідпіллі, мбруазФльорі,цейдон-

кіхотХХстоліття,робитьсвою«божевільну»справу.Назнакпротесту

206

протиподійназимовомувелотреку1вПарижівінзапускаєвповітрязміяізшестикутноюзіркою,символомєврейства. мбруазамализаарешту-вати,алевінутікізнайшовпритулоксередоднодумцівуселищі амбон-сюр-Ліньон. амбон с р Ліньон був тим самим селищем, де ме канці на чолі пастором ндре Трокме та ого дружино Магдо врятували від аслання до концтаборів кілька сотень євре ських діте . отири роки все життя амбона було присвячене ці меті. Так напи у ж я ще ра слова, що символі у ть вірність ідеалам амбон с р Ліньон та ого ме канці , і якщо нара і про це абули, то неха на ть, що ми,

Фльорі, авжди славилися своє памятт і що я часто повтор всі імена ме канців амбона, не абув и жодного, бо ж недарма кажуть, що серце потребує вправ .НасамкінецьЛюдоговорить: Німці мені дуже допомогли. Кажуть

на жахливі е у фа и мі ого нел дяність. Справді роте треба ви нати очевидне ця нел дяність є частино л дського. Допоки л ди не вè на ть, що нел дяність властива л дині, вони будуть жертвами добро ичливої брехні .


1. Щоваснайбільшезацікавило,аможливо,івразиловбіографіїРоменаГарі ому2. Доякого творчого експерименту вдавсяРоменГарі, здобувшилітера-турнуславу Якогозначеннянадававмитецьпроекту«Еміль жар» идосягвінрезультату,наякийочікував Відповідьаргументуйте.3. Якщо вас цікавлять чесні книжки про кохання, радимо прочитатироман«Повітрянізмії».Якщовивжепрочиталицейтвір,доведітьабоспростуйтедумкупроте,щоголовнайоготема–сàмекохання.. Щосимволізуєвромані«Повітрянізмії»«історичнапам’ятьФльорі»

5. ЯкРоменГаріставитьсядоісторії Щовонадляписьменника:трагедіячипритча6. имставленняРоменаГарідоісторіївідрізняєтьсявідмодерністського

Тумас Транстремер: чи можливий «свіжий погляд на реальність»

Якщовважатипостмодернізмпевнимпідсумкомусієїсвітовоїлітера-турно-художньоїеволюції,товзірцевимпостмодерністомможнаназватишведськогопоетаТу а а о ту Тран тре ера (1931 2015).Йоготворчийдоробокнадзвичайнорізноманітнийзаформамийжан-

рами.Маємонаувазінепереклади(Транстремеріперекладав,іписавпрозу), а використання традиційної форми для цілком оригінальноголіричноговисловлювання.Ось,наприклад,такзванасапфічнастрофа,що за звучанням повторює вірші знаменитої давньогрецької поетесиСапфо:

1Улітку1942р.зимовийвелотрек–критийпавільйоннеподалікЕйфелевоївежі–перетворивсянатимчасовув’язницюдляєвреїв,зігнанихзусьогоміста.Ізцьоговелотрекуїхвідправлялидонімецькихконцентраційнихтаборів.

207

Насерединіжиттясмертьприходитьзніматиміркузлюдини.Візитцейзабувається,життятриває.Стрійшиєтьсявтиші.

(Переклад Л. риц ка)

це алкеєва строфа – тобто вірш, який за звучанням схожий напоезіїсучасникаСапфо лкея.

Утікаюдотихсамихмісцьіслів.Зморя–холоднийбриз,драконкрижаний,каркменілиже,сонце–пече.Перевізполум’ямзимнимгорить.


ще–поезіяуформіяпонськогохоку:Сонцезаходить.Нашітіні–велетні.Скоротінь–усе.


Отже,якщопостмодернізм–цепідсумок,товнашудобупостмодер-нізму (чи то «постпостмодернізму») саме такі поети, як Транстремер,гідні найбільшої хвали й найвищої літературної нагороди. До речі,2011 р. поет отримав Нобелівську премію. формулювання Нобелів-ськогокомітетубулотаким: За стислі та прони ливі обра и, які дали читачам свіжи погляд на реальність .

Свіжий погляд на реальність У застарілих, класичних формах лежіщевідчасів одлеравважається,щоновийпоглядобов’язково

вимагаєновихформ–хібанетак Спробуймоз’ясувати.


ВУкраїніТранстремердоволівідомийіщедотого,якставнобелів-ськимлауреатом,мавтутсвоїхщирихприхильників.Наприклад,молодальвівська поетеса лія-Ванда Мусаковська мало не з ранньої юностіпрацює над перекладами Транстремерових віршів, навіть шведську

ФотопортретТ.Транстремера. р.

Т.ТранстремеротримуєНобелівськупремію.Фото р.

ФотопортретТ.Транстремера. р.

Т.ТранстремеротримуєНобелівськупремію.Фото р.

208

зацейчас рунтовновивчила.Отже,надумкупринаймнідеякихпред-ставників української молоді, проблеми сьогодення, яких торкаєтьсяшведськийлірик,такіактуальні,аобразсучасноїлюдинивйоговіршахтакийцікавий,щовартодонестиїхдоспіввітчизників.

У чому ж полягає актуальність ому цікаво Якщо прочитатитвори,якіпереклалаМусаковська, томожнасказатитак:творчістьТранстремераповертаєнасдосамихсебе. джечималонашихсучас-никівживутьнібиувісні–уштучномуснізавченихчужихдумок,офісного напівіснування, у нереальному світі соціальних мереж.Тазненацька

мандрівникзустрічає старийвеликийдуб,який–мовскам’янілийлось, ізкроноюзавширшкизмилю,передчорно-зеленою фортецеювересневогоморя.

Північнийшторм.Цевтойчас,колизріють гронагоробини.Пробудженомувпітьмі чується,яксузір’яб’ютькопитамиусвоїхстійлах високонаддеревами.

(Переклад . В. Мусаковської)

Пробудженомувпітьмі,виявляється,зовсімнестрашножити,нехайтаміштормить,існіжить. бинеспатиштучнимсном Справдіжити Справдікохати Ітодівсебудедо-мажор

До- ажор

Коливінішовповулиціпісляпобачення, снігкружлявуповітрі. Зимаприйшла, покивоникохалися. Нічсвітиласябілим. Відрадостівінішовшвидко. Цілемістосхилялосяпередним. Усмішкиперехожих– всіпосміхалисязапіднятимикомірами. улотаквільно Івсізнакипитанняпочалиспіватипроприсутність ога. Таквіндумав.

Музиказвільнилась івийшлаушаленийснігопад довгимикроками. Всебулонашляхудоноти«до». Тремтячийкомпасвказувавна«до». Годинапонадстражданнями. улотаклегко Всіпосміхалисязапіднятимикомірами.


Отже, є люди, якіживуть не в «піратській версії» реальності, якубільшістьвважаєреальнимжиттям,автій,щопозначена«копірайтами»

209

всієїкультурилюдства.Це ієсправжнєжиття,аджемузиказвучитьтамчисто,авеликий уберт–їїкамертон:УвечірнійтемрявідесьпоблизуНью-Йорка єточка,зякоїможна однимпоглядомохопитидомівкувосьмимільйонівлюдей. Великемістовдалечі–цедовгиймерехтливийзамет,спіральнагалактика збоку. Всерединігалактикинадмийкоюзапускаютьгорнятадлякави,вітрини жебраютьуперехожих,унатовпучеревиків,якінелишаютьслідів. Повзучіпожежнідрабини,дверіліфтів,якіковзаютьізачиняються, задверимаізполіцейськимизамками–постійнехвилюванняголосів. Утрамбованітіладрімаютьувагонахметро,укатакомбах,якібіжатьуперед. Ятакожзнаю–безусієїстатистики,–щосамезаразтам,укімнаті,далеко грає убертідлякогосьцізвукиреальнішізавсетеінше.



1. Уякомуроці і з якимформулюваннямТ.Транстремера булонагоро-джено Нобелівською премією ому згадане формулювання видаєтьсяпарадоксальним2. Запишітьутаблицюприкладиявищ,віддзеркаленихвусіхнаведенихвищевіршахТранстремера.

вища природи Вічні цінності Сучасна цивілі ація

3. Задопомогоюзаписівутаблиціоб рунтуйтеабоспростуйтедумкупроте,щотворчістьТранстремера–це«свіжийпогляднареальність».

Ніл Гейман: від чого залежить наше майбутнє

Сучасний англійський письменник Ніл Рі ард аккінон ей ан (нар. 19 0)вважає,що читання художньої літератури, читання для адоволення є одніє на важливі их рече у житті л дини .У2013р.Гейманнавітьпрочитавлекціюнатему о у наше айбутн залежить від итанн .Улітератури,надумкуписьменника,єдвапризначення: о пер е,

вона відкриває вам алежність від читання. ага ді натися, що ж від-будеться далі, бажання перегорнути сторінку, необхідність продовжу-вати, навіть якщо буде важко, тому що хтось потрапив у біду, і ти повинен ді натися, чим це все акінчиться у цьому є справжні дра в. Це дає можливість вивчити нові слова, думати по ін ому, рухатися вперед. Усвідомл вати, що читання як таке є насолодо . Одного ра у ро умів и це, ви будете читати авжди.

На прості и спосіб виховати грамотних діте навчити їх читати і пока ати, що це приємна ро вага. Зна діть книжки, які їм подоба ться, да те їм доступ до них, до вольте їм прочитати їх.

Не існує поганих дитячих авторів, якщо діти хочуть їх читати ука ть їхні книжки. Усі діти рі ні. Вони находять потрібні історії

і ста ть їхньо частино . Банальна, стандартна ідея не є тако для

210

них. дже дитина відкриває її для себе впер е. Не відсторон те діте від читання ли е тому, що вам дається, ніби вони чита ть неправильні речі.

о друге, художня література породжує емпаті датність співчувати . Коли ви дивитеся телепередачу або фільм, ви бачите речі, які відбува ться ін ими л дьми. удожня про а це щось, що ви створ єте самі літер і кількох наків пунктуації. тільки ви, використову чи сво уяву, створ єте світ, аселяєте ого і дивитеся навколо чужими очима. Ви починаєте відчувати речі, відвідувати місця світи, про які б і не ді налися. Ви усвідомл єте, що овні ні світ це теж ви. Ви стаєте кимсь ін им, і, коли настає час повернутися у сво реальність, щось усередині вас мін ється на авжди.

мпатія це інструмент, яки бирає л де ра ом і до воляє поводитися не як само акохані самітники .

Ви находите в книжках дещо життєво важливе для існування в цьому світі світові не обовя ково бути саме таким. Усе може мінитися . НацьомувідкриттіГейманбудуєівласнежиття,ісвоютворчість. разомізписьменникомвласнісвіти,непідвладнізаконамфізики,створюютьйогочитачі.

Н.ГейманнародивсявмістіПортчестері (Велика ританія)1960р.,але у віці тридцяти двох років переїхав до С .Після закінченняшколиНілточнознав,чогохочедосягтивжитті.Вінзнехтуваввищоюосвітоюіобравпрофесіюжурналіста.Першірезультатиз’явилисятількичерез шість років, коли було опубліковано перше інтерв’ю Геймана.Письменник знову змінив світ навколо себе в 1984р., опублікувавшисвоєпершеоповідання.Докінця1980-хГейманзнаходитьнапрямлітератури,який,найого

думку, дає найбільше можливостей створювати нову реальність. Це –

ФотопортретН.Геймана. р.

Т. Макдонах.КадзуоІшігуротаН.Гейман. р.

ФотопортретН.Геймана. р.

Т. Макдонах.КадзуоІшігуротаН.Гейман. р.

211

фантастика.У1983р.письменникпочинаєпрацювативжанрікоміксуізгодомстаєнайкращимавторомуційгалузі.Недивно,щовлекції« омунашемайбутнєзалежитьвідчитання»вінспростовуєдумкупроіснуванняжанрівлітератури,якіможутьзашкодитидітям.


У своїй лекції Н.Гейман також наголошує на винятковій ролібібліотек у наш час: н и спосіб ру нувати дитячу л бов до читання це, вісно, переконатися, що поруч немає книжок. немає місць, де діти могли б почитати. Мені пощастило. Коли я ріс, у мене була чудова ра онна бібліотека. Бібліотеки це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися.

Це освіта яка не акінчується того дня, коли ми поли аємо колу чи університет , це до вілля, це притулок і доступ до інформації.

ада , що тут річ у природі інформації. нформація має ціну, а пра-вильна інформація бе цінна. ротягом усієї історії л дства ми жили в інформаці ному голоді. В останні роки ми піді ли до перенасичення інформаціє . рік мідт ро повідає нині що два дні л дська раса створ є стільки інформації, скільки ми створили від початку на ої цивілі ації до року. Це бли ько пяти ексаба тів інформації на день, якщо ви пол бляєте цифри. Сьогодні авдання полягає не в тому, щоби на ти рідкісну квітку в пустелі, а в тому, щоб ро укати конкретну

рослину в джунглях. Нам потрібна допомога в навігації, щоб на ти те, що нам справді потрібно.

Бібліотеки це місця, куди л ди приходять по інформаці . Книжки це тільки верхівка інформаці ного а сберга. Бібліотекарі можуть вільно легально абе печити вас цим бе цінним ресурсом. Сьогодні біль е діте , ніж будь коли рані е, беруть книжки в бібліотеках, і це рі ні книжки паперові, електронні, аудіокниги. Однак бібліотеки це також місця, де л ди, у яких немає комп тера чи доступу до нтер-нету, можуть ви ти в Мережу. Це над вича но важливо, коли ми

укаємо роботу, ро силаємо ре ме, оформл ємо пенсі . Бібліотекарі можуть допомогти цим л дям орієнтуватися у світі.

Бібліотеки це ворота в ма бутнє. Тому дуже кода, що по всьому світу місцеві урядовці ро гляда ть акриття бібліотек як легки спосіб берегти гро і, не ро умі чи, що вони обкрада ть ма бутнє, аби апла-

тити сьогодні. Вони ачиня ть ворота, які ма ть бути відкритими.Книжки це спосіб спілкуватися мертвими, учитися в тих, кого

біль е немає нами. Л дство створило себе, ро вивалося, породило нання, які можна ро вивати, а не просто апамятовувати. ка ки

старі і а бе ліч країн, які начно пережили культури стіни, у яких їх впер е ро повіли.

Треба підтримувати бібліотеки. Використовувати їх, аохочувати ін их користуватися ними, протестувати проти їх акриття.

кщо ви не цінуєте бібліотеки, начить, ви не цінуєте інформаці , культуру та мудрість. Ви притлумл єте голоси минулого і кодите ма бутньому .

212

Справжній митець має бути щирим, – вважає Гейман. Він муситьвизнаватисвоїпомилки,яккитайці,щопереконалисявкористінауковоїфантастики. У р. я був у Китаї, розповідаєписьменник, на пер-

ому схваленому партіє конвенті наукової фантастики і фенте і. апитав офіці ного представника влади чому дже наукову фантас-

тику не схвал вали досить довго. о мінилося Усе просто, ска ав він. Кита ці створ ть чудові речі, якщо їм приносять схему. Однак вони нічого не поліп у ть і не вигаду ть самі. Тому їхня делегація поїхала до С , відвідала , , і ро питала л де , які ство-р ть ма бутнє вже сьогодні, про них самих. З ясувалося, що всі вони читали наукову фантастику, коли були хлопчиками дівчатками .

Сам Гейман радить батькам читати дітям уголос: Ми повинні читати вголос на им дітям. итати їм те, що їх радує. ита те їм історії, від яких ми вже втомилися. оворіть рі ними голосами, ацікавл те їх і не припиня те читати тільки тому, що вони самі

навчилися це робити. Зробіть читання вголос моментом єднання, коли ніхто не витріщається в телефони, а спокуси світу відкладено кудись подалі.

Ми повинні користуватися мово . Ро виватися, ді наватися, що о нача ть нові слова і як їх астосовувати, спілкуватися ро уміло, говорити те, що маємо на ува і. Ми не повинні намагатися аморо ити мову, удавати, що це мертва річ, яку потрібно анувати .


Кораліна, героїня однойменної повісті Геймана, ставить дорослимневтішний діагноз: вони нездатні до спілкування. Так письменникпорушує основну проблему сучасного суспільства: люди не чуютьабонеправильнорозуміютьоднеодного.ПроцещенапочаткуХХст.говорив . ехов.ОднакуХХІст.людствовжесвідомонебажаєспілку-ватися,уникаєспілкування,забуваємовуі,посуті,деградує.Гейман наголошує на важливості ролі письменника за таких екс-

тремальнихумов: исьменники, особливо дитячі, ма ть обов я ання перед читачами. Ми повинні писати правдиві речі, що особливо важливо, коли ми складаємо історії про неісну чих л де чи місця, де не бували, ро уміти, що істина це не те, що трапилося насправді, а те, що поясн є нам, хто ми такі. Зре то , література це правдива брехня. Ми повинні не втомл вати на их читачів, а робити так, щоб вони самі ахотіли перегорнути наступну сторінку.

Один кращих асобів для тих, хто читає бе особливого бажання, історія, від якої вони не можуть відірватися.

Ми повинні говорити на им читачам правду, о бро вати їх, ахи-щати і передавати ту мудрість, яку встигли почерпнути на ого недовгого перебування в цьому еленому світі. Ми не повинні проповідувати, читати лекції, апихати готові істини в голови на их читачів, як птахи году ть своїх пта енят попередньо ро жованими черв яками. ми не повинні ніколи писати для діте те, що нам не хотілося б

прочитати самим .

213


Тут знову треба згадатипроказки. .Ейнштейнвважав їх універ-сальноюдитячоюлітературою,іцейфактГеймантакожнаводитьусвоїйлекції: кось льберта н те на апитали, як ми можемо робити на их діте ро умні ими. ого відповідь була просто і мудро кщо ви хочете, щоб ва і діти були ро умними, чита те їм ка ки. кщо ви хочете, щоб вони були ще ро умні ими, чита те їм ще біль е ка ок . Він ро умів цінність читання та уяви. сподіва ся, ми можемо пере-дати на им дітям світ, де вони читатимуть, де вони будуть уявляти і ро уміти.

Усі ми дорослі діти, письменники читачі повинні мріяти. Ми повинні вигадувати. Легко вдавати, що ніхто нічого не може мінити, що ми живемо у світі, де суспільство величе не, а особис-

тість мен а ніж ніщо, атом у стіні, ернятко на рисовому полі. ле правда полягає в тому, що особистості мін ть світ нову

і нову, створ ть ма бутнє, роблять це, уявля чи, що все може бути ін им .

Н.Гейман створює нові світи в кожному своєму творі. Тількифан-тастичнихоповіданьвіннаписавблизькодвохсотень (збірки« нгелита відвідування», «Дим і дзеркала»). Гейман – автор кількох фантас-тичних романів, творів для дітей, сценарію для серіалу. Він навітьскладаєтекстидопісеньмузичнихгуртів.Повість Кораліна ,якуГейманнаписав2002р.,отрималапреміюританської асоціаціїфантастики. І не дивно,щопремія саме англій-ська,аджеголовнагероїнятворуКоралінадуженагадує лісуЛьюїсаКерролла,утіленнябританськогогуморуйменталітету.Кораліна – допитлива дівчинка, незадоволена реальністю, у якій

живе. атькизавждинароботі(проблемабільшостісучаснихдітей),їжуготуєтатозакулінарноюкнижкою,томустравинесмачніабойзовсімне їстівні. Кораліні нудно в новому будинку, сусіди в неї дивакуваті,як старенькі міс Спінк і місФорсібл з нижнього поверху, або навітьбожевільні,якдідусьзверхньогоповерху,щодресируємишей.Головна проблема, яку усвідомлює і висловлює Кораліна, полягає

втому,щоїїніхтонечує.Індикаторомтакоїглухотиєім’ядівчинки,яке всі дорослі, крім її батьків, вимовляють неправильно –Кароліна.Тобтосвоєюспробоюзмінитиоточеннягероїняповістіповинназавдячу-ватитимособистостям,якізмінюютьїїсаму,аджеКораліна–цезовсімнеКароліна.Кораліна невдоволена. І хоч автор вважає невдоволення «хорошою

річчю»,длядівчинкивонообертаєтьсясправжньоюхалепою.ЯкбиКора-ліначитала,якрадивдітямГейман,знеюбтакогонетрапилося: Літе-ратура може пока ати вам ін и світ. Вона може відвести вас туди, де ви ніколи не були. Один ра відвідав и ці дивовижні світи, ви ніколи не можете бути повніст адоволені оточенням, у якому виросли. Невдо-

волення це хоро а річ. Невдоволені л ди можуть мін вати і поліп у-вати все навколо, робити світ кращим, робити ого ін им .

214

Мама,доречі,тежрадитьдоньціпередусімпочитати,алеКоралінавідмовляється.Іотримуєзвичайнудлясучасноїмамивідповідь: Роби що авгодно, тільки не роби бе ладу 1.Отже,мамазабороняєзмінюватиреальністьітворитиновувреальномусвіті,азробитицеусвоїйуявіКоралінанеможе.У пошуках іншого світу героїня крізь дверцята в стіні потрапляє

вдовгийтемнийкоридор,щоприводитьїїдоякоїськвартири.(Прига-дайтекролячунору,уякувпала ліса.Тількитутнораневертикальна,агоризонтальна).Іншаквартирадужесхожанапомешканнядівчинки,відрізняєтьсявідньогомайженевловимо,якіменаКоралінаіКароліна.Нова реальність подобається героїні більше: інша мама смачно готує,інший тато завжди готовий гратися з донькою. Однак у новому світієоднапроблема:усійогомешканцімаютьзамістьочей удзики.Кора-ліна може залишитися там тільки за умови,що і їй пришиють такіудзики.Дівчинкузапевняють,нібицезовсімнеболяче.Протейдетьсяне про страхфізичного болю. удзики замість очей–цемоторошнийсимволсучасності.


биперетворитиКоралінуналяльку,маріонетку,требапозбавитиїїможливостібачитивширокомурозумінніцьогослова. удзики–символзалежностівідтого,хтоїхпришив.Дівчинкасприйматимесвіттаким,якимйогопокаже«лялькар».Гіркаіроніяполягаєвтому,щовідьма,якапришиваєдітям удзики,

створюєненовийсвіт,айоговидимість,марення,галюцинацію.Цеіро-нічнакритикасучасногосуспільства,аджеєдинийспосібспілкуванняіз сучасною людиною – створити уявний світ і запевнити її, що вінреальний.Цявіртуальнареальність–нелишесвіткомп’ютернихігор,айкіноіндустрія,іЗМІ,щонавчилисяназиватичорнебілимізмушу-ватилюдейзочима- удзикаминепомічатиоблуди.


лісазказкиЛьюїсаКерроллапотрапиладокраїни,реальністьуякійстворюєкоролева,видаючиколодукартзалюдей.Відьма,уволодінняхякої опиниласяКораліна, теж обожнює гру. Весь її світ – це простоштучностворенаінтрига.Коралінацікавитьвідьму,бонедозволяєпри-шитисобі удзики.Хтожхочегратинезгіднимпартнером,якийопира-єтьсясторонньомувпливу,азпокірноюлялькою Саметомудушііншихтрьохдітей,щодозволилисебепонівечити,запроторенодокомориякнепотріб.ТожкітдаєКоралініслушнупораду: Не дава ся. Звича но, немає ніякої гарантії, що вона буде грати чесно. ле такі, як вона, л блять, коли їм кида ть виклик .

1Тутідаліцитатизповісті«Кораліна»наведеновперекладіО.Мокровольського.

215

ВідьмавповістіГейманаєуособленнямегоїстичної ісамозакоханоїсучасноїлюдини.Людини,якамрієпролюбов,алесаманацепочуттянездатна.НазапитанняКораліни,чомувідьмахочелишитиїїусвоємусвіті,кітвідповідаєтак:відьміпотрібнолюбитикогось,хтоїйненале-жить,абовонапростохочез’їстидівчинку.Кіт чудово розуміє хижу психологію сучасної людини – бажання

підкорити собі весь світ.Недармаж у зовнішності другої мамиКора-ліни увиразнено хижі довгі нігті з червоним лаком і трохи довші,ніж у справжньої мами, зуби. Проте друга мама не виявляє агресіїдо дівчинки, навпаки, умовляє її залишитися. Так Гейман висміюєсучаснийгуманізм–нещирепіклуванняпролюдинубезлюбовідонеї.КолиКоралінакидаєдругіймамівиклик,стверджуючи,щоніколинебуде їїлюбити,жінкавідповідаєвстилісучаснихпсихологів: Дава про це поговоримо .Кораліні, якаживеприродно, не створюючиштучних світів, зрозу-

міло, що говорити марно – треба назавжди розійтися. Однак відьма,якСніговакоролева,заморожує,зачаровуєдівчинку,щобнав’язатиїйхибнеуявленняпролюбов.Повістьпочинаєтьсязтого,щоКоралінісамотньойнуднозбатьками.

Дівчинкаображаєтьсянастаршихзате,щовониневиявляютьдонеїналежних почуттів. І тільки спізнавши нав’язливої відьминої любові,Кораліна усвідомлює: любов рунтується на взаємності. Дитина маєлюбитисвоїхбатьків,анелишевимагативіднихувагийпіклування.


УмоментусвідомленняпочинаєтьсяперетворенняКораліниздитинина дорослу. Отже, пригоду героїні треба розуміти як обряд ініціації,підчасякоговоназасвоюєсправжніжиттєвіцінності,учитьсялюбитиі жити не лише для себе, а й для інших. Думку про ініціацію, яказапервісно-родовоголадубуласимволомновогонародженнявдорослежиття,підтверджуєобразтемного,затхлогокоридораміждвомасвітами.КолиКоралінаназавждиповертаєтьсяусвійсвіт,стінакоридорастаєтеплою,м’якою,укриваєтьсяніжнимхутромінібидихає.


ільшість народних чарівних казок символічно описує обряд іні-ціації,щопобутував у родовому суспільстві.Упідлітків, які прохо-дили цей обряд, були дорослі наставники. У повісті Геймана такимнаставником є кіт. Так само як еширський кіт лісі, принциповобезіменнийкітпояснюєКораліні те,що знеювідбувається.Обидвакотиобираютьєдинийдієвийметодспілкуваннязпідлітками.Вонинічогонестверджуютькатегорично,апростоставлятьправильнізапи-тання.Іобидвадопомагаютьувирішальнумить,показуючиприклад.Кіт Кораліни ловить пацюка-шпигуна. Цей образ прийшов уже нез« лісивКраїніДив»,аз«Лускунчика»,дегероїнястаєдорослою,перемігшизграюпацюків.

216

ВідтакКароліна-переможницяненудьгуєусвоємусвіті,непрагнепотрапити в іншу реальність: ніколи ще не було так цікаво . Героїня – володарка власного світу і може змінювати його на краще.СамепроцеговоривГейманулекціїпрокористьчитання: Ми повинні робити речі прекрасними. Не робити світ гір им, ніж він був до нас, не спусто увати океани, не передавати на их проблем наступним поко-лінням. Ми повинні прибирати а собо і не али ати на их діте у світі, яки так неро умно іпсували, обікрали нівечили .


1. СтислорозкажітьпрожиттяітворчістьН.Геймана.2. Як Гейман розуміє призначення літератури і завдання письменникавсучасномусвіті3. Визначте основні тези лекції « ому наше майбутнє залежить відчитання»ізапишітьїх.. омуГейманвважає,щодорослінеповиннізаборонятидітямчитатибудь-яку літературу, навіть, на їхній погляд, шкідливу и згодні визписьменником Відповідьпоясніть.5. ЯкГейманвизначаєрольбібліотекусучасномужитті6. Якіпорадиписьменникдаєщододитячогочитання Якимжанрам,найогодумку,требавіддаватиперевагуічому7. Поди кутуй о ЯкудіяльністьписьменниківГейманпорівнюєзгоду-ваннямпташенятрозжованимичерв’яками Можливо,такийтипкнижокпотрібнийдляпевноговіку иненагадуютьвамшкільніпідручники«попередньорозжованихчерв’яків» Якими,навашудумку,маютьбутипідручники8. Учому, за Гейманом, чарівність і сила казок Якімотиви народнихіавторськихказоквикориставписьменникуповісті«Кораліна»

Йоанна Ягелло: «Самому жити дуже важко»

Літератури, адресованої молоді, досить-таки небагато. У кожногонароду є чудові дитячі автори (перелік українських очолює ВсеволодНестайко),класичналітература–предметгордостінації.Звісно,молодьповинназнатикласику,тожівививчалиїїпротягомроку.Однакінодіхочеться почитати про своїх ровесників, про сучасників, що живуть,якми,непереймаючисьпроблемамидалекогоминулого. бо випитифіліжанкукави.

Кава з карда оно – так назвала свою першу книжку дляюна-цтва польська письменниця, варшав’янка оанна елло (нар. 197 ). Філіжанка кави з незвичним східним ароматом – теж персонажроману.Воназ’являєтьсявнапруженімоменти,колиголовнійгероїні,п’ятнадцятирічній Халіні (Лінці), треба заспокоїтися чи зробити важ-ливийвибір.Кавазкардамоном–цещейсимволкоханнядівчини,невизначених майже до кінця твору стосунків з дріаном. Лінка малахлопцязадруга,тимчасомяк дріанкохавїї.Проблема любові – найважливіша в людському житті. Саме так

вважаютьсправжніписьменники.Середпідлітківпоширенадумка,що

217

кохання,закоханість,інтимністосунки–перевагамолодих.ТакдумалайЛінка.Щоправда,самавонанікогонекохала,австосунках,якіпочи-наютьсяпростозобіймівіпоцілунків,встигларозчаруватися.СтаршокласниціутворіЯгелломріютьпроромантичніобійми.Однак

поступовоЛінкаусвідомлює:щосьтутнетак.НасвяткуванняНовогорокувонапотрапляєвмалознайомукомпанію«золотоїмолоді»,догар-ного багатого будинку. Там, вражена поведінкою сп’янілихмолодиків,дівчинарозуміє,якимнепривабливимможебутиїхнє«кохання».Лінказнаходитьсвійідеаллюбові–нетакої,якуПаолоіФранчески,

алюбові-дружби,колизарадикоханогоневажкопоступитисявласнимиінтересами. відцьоговжезовсімнедалекодолюбові,«щоводитьсонцейзорністелі».Самепротакепочуттяговоритьстаренька,якузустрічаєЛінка,вигулюючисобаку: на , вам, молодим, дається, що стара л дина вже не може акохатися, але це неправда. Кохати можна в будьякому віці. самому жити дуже важко 1.Зауважмо,щобабуся,утра-тившичоловіка,зновувийшлазаміж.Лінкастикаєтьсязпроблемами,прояківидобрезнаєте.Цетруднощі

внавчанні страхпередіспитами відсутністьгрошей,щобсплатитизаякісну освіту,купитиновий одяг, а іноді–навіть їжу. (Сподіваємося,щоостанняпроблемавасоминула,алечималоукраїнців,якіполяків,потерпають від неї). кільнежиття зображено в романі так яскраво,щоздається,нібиавторказнаєпроньоговсе.Такіє,аджеЙ.Ягеллозафахомвикладачанглійськоїмовиітривалийчаспрацювалавчителькоювгімназії.

1Тут і далі цитати з роману «Кава з кардамоном» наведено в перекладі. нтоняк.

ФотопортретЙ.Ягелло. р.

Обкладинкаукраїнськоговиданняроману

«Кавазкардамоном». р.

ФотопортретЙ.Ягелло. р.

Обкладинкаукраїнськоговиданняроману

«Кавазкардамоном». р.

218

Й.Ягеллопишедлядітейімолоді,однакєвнеїітворидлядорослих.Молодіжнийроман«Кавазкардамоном»Йоаннанаписалаутридцятьсім років. Він став номінантом премії «Книжка року – 2011» і посівчільнемісцеу«Спискускарбів»Музеюдитячоїкниги.


РоманиЯгелло «Кава з кардамоном», « околад із чилі» та «Тира-місузполуницями»вукраїнськомуперекладі ожени нтоняквийшлидрукомуЛьвові(видавництво«Урбіно»). 2013р.польськаписьменницяякспеціальнийгістьвідвідалаДитячийфестивальуЛьвові.Система освіти в Польщі така, яку хочуть запровадити в Україні.

Гімназію учні закінчують у п’ятнадцять-шістнадцять років, а потімвступають не до вишу, а до спеціалізованого ліцею (у кого випускнібаливищі)абодопрофесійно-технічногоучилища(укогобалинижчі).Головна героїня «Кави з кардамоном» не дуже старанна гімназистка,тожподальшенавчаннядлянеїпроблема.Тимчасомїїдруг дріанужестудентмистецькоголіцею(саметудихочевступитийЛінка).

Дівчині, яка обожнює фотографувати, у гімназії нудно, жоднийзнавчальнихпредметівїйнецікавий.Дивлячисьнамаленькогобра-тика,Лінказамислюється: Цікаво, коли дитина втрачає природну цікавість і перестає ахопл ватися простим фактом, що в хлібі теж є атоми Мабуть, кола датна вбити в дитині будь яке прагнення пі навати світ .Хочагероїнявизнає,щозадачітренуютьмислення.Письменниця не робить поступки для колег учителів і деяких

зображуєдосить-такинепривабливими.Так,класнийкерівникЛінки,учительматематики,маєіронічнепрізвиськоЛеон-кілер.Доречі,мате-матиком він був непоганим, хіба що занадто прискіпливим. втім,учительімуситьбутитаким.Поведінкаіншихвикладачівнамежінор-мального.Наприклад,паніРайдуги,щовбираєтьсяустрокатийодяг,немаючинавітьнатякуна смак. бовчителькихімії,яка запрошуєтих, хто двічі написав контрольну незадовільно, до себе.У її помеш-канні,наповненомуогиднимзапахомчисленнихкотів,школярімаютьзазубрюватиневивченітеми.СвійвипускнийрікЛінкапроживаєвцейтноті.Вонанеможепоро-

зумітисяні змамою,ні з вітчимом, свариться з подругоюНаталією.Дівчина почувається занедбаною. ерез безгрошів’я їй не купуютьшкільногоодягуйпідручників,інодівдоманемаєїжі.Крімтого,Лінкадоглядає маленького братика, хоч і вважає, що це мусила б робитимама.Навітьіменавдівчинитаїїбратанемодні,старовинні–ХалінайКазимеж.ЛінканазиваємалогоКаєм,асоціюючисебезандерсенів-ськоюГердою,якарятуєбратавідзла.Ісправді,героїнярозкриваєтаємницю,якадопомагаєперемогтизло

в родині. Усе починається з дивної поведінки матері, якій байдужене лише до майже дорослої доньки, а й до маленького сина. Потімжінкавзагалівід’їжджаєхтозна-кудинакількамісяців.ЗгодомЛінкадізнається,щовцейчасвонаперебувалавклініці,делікуваласявід

219

нервового розладу. Мамине повернення на свято Святого МиколаясталодляЛінкийКазикаподарунком,алесправжнязлагодавродинінезапанувала.


Мамайнадаліставитьсядосвоїх«мамськихобов’язків»доситьфор-мально.Вонанавітьнезнаєдатувипускнихіспитівдоньки. Цікаво, невже батьки її однокласниць теж не на ть, що сьогодні робитимуть їхні діти Не мовірно –думаєЛінка.У«Кавізкардамоном»порушенооднузнайважливіших сучаснихпроблем–проблему самотності: Власне, спало Лінці на думку, родина це теж таки собі гурт акторів, які ме ка ть під одним дахом, спілку ться між собо , але чи говорять вони при цьому про важливі речі, чи все це такі собі балачки про погоду .У кожного підлітка є два протилежних бажання: бути дорослим

і залишатися дитиною. Однак бути дорослим означає бути відпові-дальним.Людинастаєдорослою,колиусвідомлюєцейфактіобираєсвійшлях.ТакбулозЛінкою.Вонапереступилачерезобразуйжалістьдосебе,зрозумівши,якмалознаєпровласнуматір.

Лінка випадково дізнається, що її мама колись утратила доньку.Дівчина розпочинає власне розслідування й знаходить сестру. Отже,сучасний молодіжний твір Ягелло має ознаки і психологічної прози,імелодрами, ідетективу.Нібив індійськомусеріалі,з’ясовується,щозагубленасестраЛінки,Кася,учитьсязнеюводномукласі.Однакщас-ливогофіналуутворінемає.Вітчимідезродини,непробачившидру-жині брехні, прийомні батькиКаськинезадоволені ситуацією, дріанїдевчитисядоЛондона,хочЛінказрозуміла,щокохаєйого.Єу«Кавізкардамоном»іелементимістичного.Так,Лінкабачить

уві сні події, свідком яких не була, або ті, яких не може пам’ятатиз об’єктивних причин: похорон тата, передчасні пологи мами, її від-мову від позашлюбної доньки.Лінкапереживає почуття своєїматері,аленерозумієїївчинку.Виходить,таксамовонаможепокинутиіїхіз Казиком. Дівчина відверто заявляє про це і постає перед фактом,який змушує її остаточноподорослішати.Мамарозповідає,щопозбу-ласяхвороїдитиничерезрозпачідушевнуслабкість.Отожідорослінезавждиздатнівідповідатизасвоїдії.Саме відвертість допомогла Лінці порозумітися з рідною людиною.

За допомогою відвертих розмов розв’язує дівчина й інші конфлікти,мириться зподругоюНаталієюта з дріаном.Підліткивіддаляютьсявідсвіту,щобзнайтисебе.Дорослівжезнайшлисебеінепотребуютьусамітнення,аджеусвідомлюють,якчудовоматиблизьких.

Отже,героїня«Кавизкардамоном»суттєвозмінюється:вонадорос-лішає,перетворюєтьсянаіншулюдину.Оттількинафото,описомякогозакінчується твір, Лінці шістнадцять. Фотографія – символ вічності,упійманоїмитіжиття.Кожнамитьналежитьлюдині,авдушідорослогоназавждизалишаєтьсяжитидитина.Тожумайбутньомунезабувайтепригощатиїїцукерками

220


1. ЩовидізналисяпроЙ.Ягеллотаїїтворчість2. Якийепізодроману«Кавазкардамоном»видавсявамнайцікавішим Уякиймоментвиздогадалися,щоКася–сестраЛінки3. ЯкіжиттєвіобставинизмусилиЛінкуподорослішати ивважаєтевиїїжиттяувипускномукласінелегким,авчинки–дорослими Відповідьпоясніть.. омуЛінканезвернуласяподопомогудовчителів

5. Визначтежанртвору«Кавазкардамоном».Пояснітьйогоназву.6. Уроману«Кавазкардамоном»єпродовження.Спробуйтепередбачити,прощодалірозповідатимеписьменниця.7. У чому Лінка звинувачувала маму и змогла пробачити їй Якщовиінодінезадоволенісвоєюмамою,спробуйтепоставитисебенаїїмісце.измінилосявашеставленнядоситуації

8. Вашвік–цеважливиймоментужитті,колилюдинавизначаєтьсяякособистість.Якіжиттєві перипетії вплинулина особистістьЛінки Яквонизмінилидівчину9. Когозперсонажівроману«Кавазкардамоном»виобралибзадругачиподругу ому


1. и можна точно визначити межу між масовою та елітарною літера-турою Якщотак,тоякцезробити Якщоні,точому2. Що,навашудумку,маєвідрізнятилітературудлясучасногоюнацтвавід літературиминулихчасів и знайшливи серед сучаснихкнижоктвір,якийвамнасправдіподобається Якщотак,розкажітьпронього.3. Поди кутуй о ому Н.Гейман називає літературу «правдивоюбрехнею» Можливо,цевизначеннястосуєтьсятількижанруфантастики Наведітьаргументинакористьтакоговизначеннялітературиабоспрос-туйтейого.. андру о Інтернето (для тих, хто читає англійською). ЛекціяН.Геймана« омунашемайбутнєзалежитьвідчитання»відразусталадуже популярною і вийшла друком у кількох видавництвах у різнихперекладах.Знайдітьціпереклади і,порівнявшизоригіналом,оберітьнайточніший(абозапропонуйтевласний).5. Ãðóïîâà ðîáîòà.Поміркуйте,чимсхожійчимвідрізняютьсяпольськагімназія,описанаЙ.Ягелло,івашнавчальнийзаклад.Спільнейвідміннезапишітьнадошці.Обговорившиціознаки,спробуйтеразомз’ясувати,чомуголовнагероїняроману«Кавазкардамоном»незвернуласяподопо-могудовчителів. визвернулисяб6. Ðîáîòà â ïàðàõ. Об’єднайтеся в пари. Домовтеся, хто візьме на себерольбудь-якогодорослогоперсонажароману«Кавазкардамоном»,ахто–рольбудь-якогопідліткаізцьоготвору.Розкажітьоднеодномупросвоїпроблемиіобміняйтесяпорадамизцьогоприводу.Відтакповідомтезагал,дочоговиприйшли,чибулатакароботакорисноюдлякожногозвасічисприятимевонарозв’язаннюпроблемреальногожиття.7. Òâîð÷èé ïðîåêò.Виконайтеоднеіззапропонованихзавдань.

y Підготуйтедоповідьнатему«Якіпроблемимаютьсучасніпідлітки,надумкусучаснихписьменників,ічисправдімимаємотакіпроблеми ».ПрикладидоберітьізтворівН.Геймана,Й.Ягеллочибудь-якихіншихсучаснихписьменників.

221

y ЯквирозумієтевислівН.Геймана: стина це не те, що трапилося насправді, а те, що поясн є нам, хто ми такі Напишітьтвір-роздумнацютему,узявшивислівписьменниказаназву. y Напишітьтвір-роздумнатему«Якічинникивпливаютьналюдськуособистість (Наприкладігероївроману Кавазкардамоном )».

Громадськабібліотекавм.Канзас-Сіті.С

Національнабібліотека ехії. рага

Громадськабібліотекавм.Канзас-Сіті.С

Національнабібліотека ехії. рага

222

Повторення і узагальнення вивченого

Теоретична розминка

1. Розкажітьпроте,щоіяквідроджувалалітературазадобиВідродження.2. Дайтевизначеннятрагедії.Якутрагедіювипрочиталицьогонавчаль-ногороку имвонавамзапам’яталася3. Які особливості романуякжанрупоставилийого вцентрчитацькоїувагидругоїполовиниХІХст. изберігромансвоюцентральнурольулітературідосьогодні Відповідьоб рунтуйте.. Порівняйтереалізмімодернізмякнапрямиєвропейськоїлітератури.

5. Якітвориписьменників-постмодерністіввипрочиталицьогонавчаль-ногороку Якевраженняпросучаснухудожнюлітературуувассклалосянаосновіпрочитаного

Практикум

1. Упізнайтелітературнихперсонажівівкажітьназвитворів,уякихвонидіють.Це геро

y повертаєтьсязвійни,аленіякнеможедістатисядодому y подорожуєпеклом,чистилищеміРаєм y щоб«направитизвихненийчас»,муситьпомститисязабатька y стріляєвжінку,якукохає,абинезаважалаодружитисязтією,якувіннекохає y неможепостаріти,бозаньогоцеробитьвитвірмистецтва.

Ця героїня y мусилабутинелишевірною,айдотепною,абидочекатисячоловікайнеодружитисязіншим y іпіслясмертідбалапрокоханого,щозалишивсясередживих y шукала«рецепт»щастявроманахізагубиласебе y цінувалащирекоханнябільше,ніжсвійакторськийталант y разомзбратомздійснилаподорож,підчасякоївониподолаличималовипробуваньівідкрилидлясебевічніцінностілюдськогожиття.

2. Упізнайтеписьменників. y Існуєдумка,щовінлегендарна,вигаданапостать. y Деякідослідникиприписуютьйоготвориіншимавторам. y Поприпоради альзакавінпередусімдомагавсяточностіхарактерів,анедеталей. y Якістьнаписаноговінперевірявчитаннямуголос. y Учивсучасників«читатинезбагненне».

Навчальне видання

ВОЛОЩУКЄвгеніяВалентинівнаЗВИНЯЦЬКОВСЬКИЙВолодимирЯнович

ФІЛЕНКООксанаМиколаївна

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА (профільний рівень)

Підручникдля10класузакладівзагальноїсередньоїосвіти

ГоловнийредакторН. Заблоцька

РедакторО. СтепановаОбкладинкаТ. Кущ

Макет,художнєоформленнятаобробкаілюстраційО. МамаєвоїКомп’ютернаверсткаО. ДружинськогоТехнічнийредакторЦ. Федосіхіна

КоректориЛ. Федоренко, В. Бондаренко

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Формат70×100/16.Ум.друк.арк.18,2.Обл.-вид.арк.17,27.

Тираж8405пр.Вид.№1347.Зам.№

Видавництво«Генеза»,вул.Тимошенка,2-л,м.Київ,04212.Свідоцтвосуб’єктавидавничоїсправисеріяДК№5088від27.04.2016.

ВіддрукованоуТОВ«ПЕТ»,вул.Ольмінського,17,м.Харків,61024.Свідоцтвосуб’єктавидавничоїсправисеріяДК№4526від18.04.2013.

ÑËÎÂÍÈÊ ËІТЕРАТУР ЗНАВ ТЕР ІНІВ

Àëþзі –стилістичнафігура,щоміститьуказівку,аналогіючина-тякнапевнийісторичний,міфологічний,літературний,політичнийабожпобутовийфакт,закріпленийутекстовійкультурічивроз-мовномумовленні.

Âåðëібр –неримованийнерівнонаголошенийвіршорядок(івіршякжанр),щомаєверсифікаційніджерелауфольклорі(замовляннятаіншіформинеримованоїчиспорадичноримованоїнародноїпоезії).

Âі ні îбрази –персонажі,щоіснуютьумистецтвірізнихкраїнтаепохякуніверсальніобразизагальнолюдськогозначення.Дотаких,зокрема,належатьПрометей,Ікар,Іуда,РомеоіДжульєтта,Гамлет,ДонКіхоттаін.

Âíóтрішн ді –переживанняреальнихподійперсонажамитасто-сунки між ними, що складаються на психологічному рунті цихпереживань.

Ãåêçà етр –шестистопнийдактильізцезурою(паузою)усерединівіршовогорядка.

Ãðîòå к –типхудожньоїобразності,який рунтуєтьсянахимерномупоєднанніфантастичногоіреального,прекрасногоіпотворного,тра-гічногойкомічного,життєподібногойкарикатурного.

Ãó ор –різновидвідображеннясмішноговжиттєвихявищахілюд-ськиххарактерах,умежахякогопросерйознеговоритьсяздобро-душноюусмішкою,анезначнівадизагаломдобрихлюдейвисмію-ються доброзичливо. Об’єктом гумористичного висміювання зазви-чайєнедоліки,якіавторвважаєзагальнолюдськими.

Декадàн –узагальненаназвакризовихявищулітературітамисте-цтвідругоїполовиниХІХ–початку ст.

Еквірит і ні ть – збереження в перекладі поетичного тексту рит-мічної структури оригіналу, враховуючи нормативи кожної мови.За умови еквіритмічності перекладач зазвичай намагається дотри-матисяйпринципуеквілінеарно ті, згідно зякимувіршованомуперекладі порядок строф і кількість рядків відповідають їхньомупорядкутакількостіворигіналі.

Åïі на поå а (або епопå ) –один ізжанрів епосу,художній твір,у якому широко й різнобічно відтворено важливі історичні події,глибокорозкритопроблемизагальнонародногозначення.

Åпо –літературнийрід,утворахякогозмістрозкриваєтьсяуформіавторськоїрозповідіпроподіїзовнішньогосвіту,щовжевідбулися.Åïîñîìназиваютьтакожсукупністьнароднихгероїчнихпісень,ска-зань,поем.

Çîвнішн ді –події,щореальновідбуваютьсянасцені.І пре іоніз – напрям у мистецтві останньої третини ХІХ ст.Стрижнем імпресіоністичного художнього бачення є «культ вра-ження»зпритаманноюйомусамоцінністюбезпосередніхмінливихвідчуттів.Художній образ будується на недомовках і натяках за-мальовкамвластивіфрагментарністьіетюдність оповідьзабарвленаліричноюстихією.

Індивідуàльний тиль пи ь åнника –вільнийвиявістотнихознакталантумитця,властивиййоговнутрішнійприроді.Конкретніспо-соби формування та виявлення індивідуальних стилів не є одна-ковимидлявсіхперіодівісторіїсвітовогописьменства.Наприклад,літературамСходу до ст. здебільшого булапритаманна залеж-ність стилю твору не так від авторської індивідуальності, як відйогожанруйбагатовіковоїжанровоїтрадиції.ТайуЄвропіінди-відуальністьписьменникапочалипо-справжньомуцінуватизадобиромантизму,ащебільше–задобиреалізму.

Ірîні –одинзнайпоширенішихвидіввикористанняслівуперенос-номузначенні,заякоговисловлюваннянабуваєвконтекстіпроти-лежногозмісту.

Êëàñè на літератóра (абоêëà ика) – сукупність творів, визнанихзразковимискарбницямизагальнолюдськихцінностей.

Ìà ова літератóра – розважальні та повчальні твори, які друку-ютьсявеликиминакладамиієскладником«індустріїкультури».Масовалітературазасновананастереотипахмасовоїсвідомості,чіткорозробленійстратегіїзавоюванняпублікитапримітивізаціїхудож-ніхвідкриттівкласичноїлітератури.Типова ознака творів длямасового читання–пригодницький абоспрощенийромантичнийсюжет,якиймаєнапруженузовнішнюди-намікуйзазвичайщасливийфінал.Домасовоїлітературиналежатьбульварні,любовні,детективні,кримінальніромани,комікси,три-лери,фантастикайфентезі.

одерніз – загальнаназва напрямів ішкіл у літературі тамис-тецтвімежіХІХ–ХХст. Істотнимиознаками, за сукупністюякихможнавизначитиналежністьписьменникакінцяХІХ–ХХст.домодернізму, сучасні літературознавці вважають інтелектуалізм, ін-дивідуалізм,нехтуваннякультурнимитабу,аголовне–«світогляд-ний ірраціоналізм, вигадливо поєднаний із цілком раціональнимінтересомдоформальногобокухудожньоїтворчості»(С.Павличко),тобтодоформитворумистецтва,допошукуновихформ.

ÑËÎÂÍÈÊ ËІТЕРАТУР ЗНАВ ТЕР ІНІВ

Ìîòèв –неподільнасмисловаодиниця,зякоїскладаєтьсяфабула(сюжет): мотив відданості вітчизні, жертовності, зради тощо. Мо-тивирухаютьучинкамиперсонажів,збуджуютьїхніпереживанняйроздуми.

Натураліз – напрям у літературі й мистецтві другої половиниХІХст.,засновникомякогобувфранцузькийписьменникЕмільЗоля.Натуралістинамагалисямеханічнопереноситивмистецтвометодиприродничихнаук.Характернимиознакамиїхньоїтворчостієфак-тографізм,описовість,спрощенийбіологічнийпідхіддолюдини.

Íåîðîìàíòèз –стильоватечіямодернізму,визначальноюознакоюякої є подолання розривуміж дійсністю та ідеалом, характернимдля «класичного» романтизму, завдяки могутній силі особистості(надлюдини),здатноїперетворитибажаненадійсне.

«Íîâà дрà а – течія в драматургії межі ХІХ–ХХ ст., пов’язаназ іменами Г.Ібсена, . оу, .Стріндберга, . ехова, М.Метер-лінка та ін.Основними ознаками «нової драми» є пафос достовір-ності, спрямованістьна сучасність, рух від винятковості до буден-ності. . оусформулювавсутністьновоїреалістичноїдрамитак:«Мисаміунашихвласнихобставинах».

ри інàл –авторськийтвір.Парадîк –думка,щоразючерозходитьсязусталенимипоглядами,нібитосуперечитьздоровомуглузду,аленасправдінеєхибною.

Ïåðåклад –відтвореннятекстуіншоюмовою.Підтåк т –прихований,внутрішнійзмістпрямоговисловлювання.

Ïñèõîëîãіз –відтворенняхудожнімизасобамивнутрішньогостануперсонажа,йогодумок,переживань,зумовленихвнутрішнімийзо-внішнімичинниками.

Ðåàëіз –художнійметод,якийдозволяємитцюзробитицентромсвоєїувагизакономірності,щодіютьужитті,іцедаєзмогузнай-більшоюповнотоювідображатиоб’єктивновластивіїйриси.

Ðîìàíòèз (у літературі та мистецтві кінця III – першої поло-виниХІХст.)–художнійнапрям,представникиякогозображувалилюдинуврозмаїттіїївиявів пошук–якнормужиття(хочбиякимсуперечливим, незавершеним він був) ідеал – як найвищу, хочайабстрактну,цінність,утіленняякоївреальністьєнайбажанішимімайженеможливим.

Ñàòèра –видкомічного,щогостровисміюєнегативніявища.Об’єктомсатиричноговисміюваннязазвичайєлюдськівади,якіавторвважає«тимчасовими»,такими,щоможутьімаютьбутивикоренені,йнепов’язуєзвласноювдачею.

Ñè вол –слово,щоумовновиражаєсутністьякогосьявища.

Ñèìâîëіз –літературно-мистецькийнапрямкінцяХІХ–початкуХХст., головнимхудожнімзасобомтворчостіякого є символиякспосібвираженнянезбагненноїсутіявищжиттяітаємничихіндиві-дуальнихуявленьмитця.

о іàльний ро àн –роман,уякомупоказанозалежністьлюдинивідсуспільстватаїїспробипозбутисяцієїзалежності.Героїтакихтворівнезгоднімиритисязісвоїмсоціальнимстановищемідіютьусуперечусталенимнормамморалі.Соціальнийроман,щомаєістотнуморально-психологічнускладову,можебутивизначенийякморально-психологічний.

о іàльно-п ихоло і ний ро àн –твір,щомаєнаметівстановитивнутрішнюлогікувзовнісуперечливихпочуттяхівчинкахгероїв,показатиїхнюзумовленістьякзовнішніми(суспільними),таківну-трішніми(психологічними)чинникамилюдськоїповедінки.

у å ті –навіюванняпевногонастрою,стану,зокремайзасобамимистецтва художнійвпливрадшенапідсвідомість,аніжнасвідо-містьчитачів,глядачів,слухачів.

Òðàãåді – драматичний твір, який рунтується на гострому кон-фліктіособистостіізсуспільством,оточеннямінайчастішезакінчу-єтьсязагибеллюгероя.

Ôåєрі – мистецькийжанр. Спочатку словом «феєрія» позначалижанртеатральнихабоцирковихвистав,уякихзастосовувалисяпо-становочніефектидляпоказуфантастичнихчарівнихсцен.Таківи-ставивиникливІталіїу IIст.,авжеу III– I ст.жанрфеєріїбуло активно задіяно в європейському театральному, оперному табалетномумистецтві.Класичнийприкладбалетноїфеєрії–«Сплячакрасуня»П. айковськоговкласичнійпостановціМ.Петіпа.У художній літературі поняття «феєрія» вживають щодо творів,уякихчарівно-видовищніелементидопомагаютьякнайповнішероз-критисюжетіосновнудумку.Прикладзукраїнськоїлітератури–«Лісова пісня» Лесі Українки, з російської – «Пурпурові вітрила»ОлександраГріна.

Documents

ЄÂÃÅÍІß ÂÎËÎÙÓÊ - Geneza...6 Рубрика «Український погляд» виявляє зв’язки між творами зару-біжних авторів