Константинова Леся Миколаївна,

вчитель художньої культури

Мошнівської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів Черкаської райдержадміністрації

Урок 10 клас

Тема: Українська художня культура 19 століття. Образотворче мистецтво.

Живопис

200-річчю від дня народження

Т.Г.Шевченка присвячується

Слайд 1.

Мета: ознайомити учнів із

представниками українського

живопису початку 19 століття;

розвивати культурні і художні

смаки учнів; розвивати ціннісне

ставлення учнів до мистецького

надбання української культури;

- виховувати інтерес і

зацікавленість учнів до

українського живопису та

культурної спадщини свого

народу.

Обладнання: проектор , комп'ютер, екран.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

План уроку:

І. Організація пізнавальної діяльності учнів

Оголошення тема та плану уроку

Зміст навчального матеріалу

Український живопис початку 19 століття: представники, твори, значення в історії

української культури. Живопис Т.Шевченка, В.Тропініна, І.Сошенка,

В.Штернберга.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда за питаннями

Що таке живопис? (вид образотворчого мистецтва)

Які засоби виразності живопису? (колір, тони, напівтони, тіні, сюжет)

Який буває живопис? (станковий, монументальний, мініатюра)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Повідомлення вчителя

ІV. Вивчення нового матеріалу

Перевірка домашнього завдання у ході вивчення теми. (учням було задано

випереджувальне завдання підготувати матеріали про представників українського

живопису початку 19 століття (робота у групах дослідників ).

Показ вчительської презентації

Перегляд відеофільму «Малярство Кобзаря», «Заповіт».

V. Підсумок уроку

VІ. Домашнє завдання

На вибір учня: зробити аналіз живописних творів Т.Г.Шевченка у формі твору-

роздуму або замальовки архітектурних споруд початку 19 ст.

Слайд 2. (Повідомлення вчителя)

Епілог

«…в убогій селянській хатині на

Звенигородщині блиснув

несміливий вогник каганця.

Кріпачка Катерина народила ще

одну кріпацьку душу польському

магнату Енгельгардові, а Україні

дала великого сина, що дорівнявся

до найбільших геніїв світу.

Мерехтливе світло каганця

стало провісником тієї великої

пожежі, яку запалило віще слово

Тараса».

В'ячеслав Чорновіл 1964р.

Вам уже зрозуміло, що сьогодні ми торкнемося творчості великого сина

українського народу Т.Г.Шевченка та познайомимося з творчістю інших

представників українського живопису першої половини 19 ст.

Слайд 3.

• У першій половині XIX ст.

розвивається станковий живопис.

Поширюється автопортрет,

зростає інтерес до камерного

портрету, мініатюри.

Слайд 4. (Група дослідників № 1)

• Видатним представником

українського реалістичного

портретного живопису був

Василь Андрійович Тропінін.

Художник створив

узагальнений образ

представника українського

народу ("Українець", «Устим

Кармелюк", "Дівчина з

Поділля» та інші).

Народився Василь Андрійович Тропінін у с. Карпово Новгородської

губернії. Був кріпаком графа Антона Сергійовича Мініха, потім його зятя —

Іраклія Івановича Моркова.

У 1798 вступив у Петербурзьку академії мистецтв, де навчався у С. Щукіна.

У 1804 Морков, побоюючись втратити талановитого кріпака, відкликав його

з академії.

До 1823 жив, в основному, в Україні у с. Кукавка (тепер Могилів-

Подільського району Вінницької області). У період творчості, пов'язаний з

Україною, Тропінін створив жанрову картину — «Весілля в Кукавці» (1810),

портрети українських селян — «Дівчина з Поділля», «Українець», «Українка»,

«Молодий український селянин», «Хлопчик з топірцем», а також портрети Н. та

І. Маркових (бл. 1813), портрет сина (бл. 1818).

У 1823 звільнений з кріпацтва, оселився у Москві. У 1824 отримав звання

академіка.

Слайд 5.

В Кукавці Тропінін вперше

відчув по-справжньому життя

народу, став відображати

простих людей. Найцікавішим

портретом цього періоду

вважається зображення голови

дівчини-подолянки.

Слайд 6.

Реалістичні традиції В. Тропініна в українському портретному мистецтві першої

половини XIX ст. розвивали І. Сошенко ,Т. Шевченко та ін.

Слайд 7. (Група дослідників № 2)

Іван Сошенко народився в

старовинному українському

місті Богуславі 2 червня 1807

року в бідній міщанській сім'ї.

Коли хлопчику виповнилось

вісім років, його віддали в науку

до дяка, а в тринадцять років

відвезли до ольшанського

маляра навчатись малюванню.

Там підліток не міг займатися

одним живописом, його

примушували пасти телят, слідкувати за печами, робити будь-яку іншу домашню

роботу. Та все ж його успіхи в малюванні швидко просунулися вперед. І з 1828

року Сошенко став працювати самостійно. Перше ж замовлення місцевої церкви

створили йому репутацію майстерного іконописця.

Слайд 8.

Пейзаж.Полотно, олія

Час створення XIX ст.

Автор. Іван Сошенко

Іван Сошенко, студент Академії мистецтв, на сім років старший земляк

Тараса (родом з Богуслава), зустрів його у липні 1835 р. у Літньому Саду. Він

заопікувався талановитим хлопцем і велів своєму новому знайомому прийти до

нього на квартиру та принести свої рисунки. Ось що пише про ті відвідини

Шевченко у своїй автобіографічній повісті Художник: «..У неділю ранком я

[Сошенко] повернувся з цілонічної своєї прогулянки, й у коридорі перед дверима

свого помешкання зустрів мене мій новий знайомий [Шевченко], та вже не в

пістрьовому брудному халаті, а в чомусь подібному до сюртука рудуватої барви, з

великим згортком паперу в руках. Я привітався з ним і простягнув йому руку. Він

кинувся до руки й хотів її поцілувати. Я висмикнув руку, мене засоромила його

рабська улесливість. Я мовчки ввійшов до хати, а він зостався в коридорі. Я скинув

сюртук, одяг блузу, закурив цигарку, а його все ще немає. Я вийшов у коридор,

дивлюся — приятеля мого наче й не було; я зійшов униз, питаю двірника: чи не

бачив такого й такого? — Бачив, каже, малого з паперами в руці, — вибіг на

вулицю. Я на вулицю — і слід замело. Мені стало сумно, наче я втратив щось мені

дороге. Нудився я до найближчої неділі й ніяк не міг збагнута, яка була причина

наглої втечі мого приятеля…»

Зустріч з Сошенком була вирішальною у дальшому житті Шевченка.

Сошенко не тільки заопікувався краянином, але через деякий час увів його до

«малоросійської мафії» столиці. У той час жило там чимало людей з України, що

навіть займали високі становища в імперській системі, особливо в наукових та

мистецьких колах.

Слайд 9.

Портрет Гудим-Левкової

Полотно, акрил

час створення I пол. XIX ст.

Автор Іван Сошенко

Сошенко — щира душа, але він

був на сім років старшим від

Тараса Шевченка. Поза тим він

був добродій Тараса, що

збільшувало дистанцію між ними.

Слайд 10. (Група дослідників № 3)

Василь Штернберг

Василь Іванович Штернберг (12лютого 1818, Петербург — 8

вересня 1845,Рим) — український живописець-пейзажист і жанрист.

Народився у Петербурзі. У 1835—38 навчався у Петербурзькій Академії

Мистецтв у професора М.Воробйова. Щороку влітку протягом 1836—38 працював

в Україні.

У 1838 познайомився з Т.Шевченком, став одним з найближчих його друзів. У

Петербурзі Штернберг, живучи разом з Т.Шевченком на одній квартирі, виконав

кілька портретів поета. Створив фронтиспіс до першого видання «Кобзаря» —

офорт «Кобзар з поводирем» (1840).

Т.Шевченко присвятив Штернбергу поему "Іван Підкова" та перед його від'їздом

до Італії подарував «Кобзар», на якому написав вірш "На пам'ять

Штернбергові" (1840).

У 1839-40 брав участь в експедиції В.Перовського в Оренбурзькому краї.

Незабаром виїхав як пансіонер в Італію.

Серед творів Штернберга:

«Пастушок» (1836-38),

«Переправа через Дніпро під Києвом» (1837),

«Альтанка Г. С. Тарновського в Качанівці» (1837),

«Малоросійський шинок» (1837),

«Вид на Поділ у Києві» (1837),

«Свячення пасок на Україні» (1838).

Твори Штернберга знаходяться у Київському музеї українського мистецтва, музеї

Т. Шевченка у Києві, музеях міст Суми, Петербурга та Москви.

Помер у Римі.

Слайд 11.

В.І. Штернберг

Айвазовський в італійському

костюмі. 1842

Шевченко потребував і

прагнув мати приятеля-

однолітка, який міг би

допомогти йому увійти у

спосіб життя вільних людей.

Друга, який порадив би йому, як поладнувати щоденні справи, як одягатися, як

поводитися в товаристві, як пожартувати, забавитися і т. д. Таким сердечним

другом Тараса став у січні 1839 року Вільгельм-Василь («Віля») Штернберг

(1818—1845), талановитий художник німецького роду. Хоч він народився і

виховався у Петербурзі, під час своєї мистецької подорожі захопився красою

України і на все життя з нею зв’язався. «Ой коли б скоріше вже приїздив

Штернберг! — писав Шевченко. — Я, й не бачивши, полюбив його». Тарасова

інтуїція справдилася.

Я так тішуся, — писав далі Тарас, — Штернберг, якого я так давно й нетерпляче

дожидав, нарешті приїхав. Та як ізненацька, неждано-негадано! Я злякався й довго

своїм очам не вірив, думав, чи це не примара? Саме в той час я компонував ескіз:

«Єзекіїль на полі, засіяному кістками». Це було вночі, десь у годині другій. Я

поринув у «Єзекіїля» й забув замкнути двері на ключ. Але ось двері відчиняються,

й у хутрі, в теплій шапці з’являється людська постать. Я спершу злякався, і сам не

знаю як промовив: «Штернберг!» «Штернберг», — одповів він мені, і я, не давши

йому й хутра скинутії, кинувся його цілувати, а він мені відповідати тим самим.

Довго ми мовчки один на одного милувалися, аж він згадав, що біля воріт жде

візник, і пішов до нього, а я до двірника — просити, щоб приніс речі до хати. Вже

впоравшись, ми перевели дух. Дивно! Мені здавалося, що я зустрів давнино

знайомого...».

Слайд 12.

ШтернбергВ.І. «Малоросійський

шинок». 1837

Василь Штернберг був одним із

зачинателів нової української

школи пейзажного і побутового

живопису.

Слайд 13.

• Штернберг В.І.

Ярмарок на Україні.

Ярмарок у містечку Ічні

Слайд 14.

• Штернберг В.І.

Аскольдова могила. 1837

Слайд 15.

Обкладинка першого видання

"Кобзаря"

Час створення1840

Автор Штернберг Василь

Іванович

Життя і творчість художників

І. Сошенка та В.Штернберга

тісно переплелися із життям, і

творчістю Тараса Шевченка.

Слайд 16. (Презентація вчителя «Шевченко художник»)

• Шевченко Тарас

Григорович (1814–1861).

Слайд 17.

Творчість Шевченка-

художника належить до

найяскравіших здобутків

українського образотворчого

мистецтва.

Тарас Шевченко як художник

займає одне з найпочесніших

місць в українському

образотворчому мистецтві. Він

прекрасно володів всіма

відомими тоді засобами

графічного зображення.

Обдарований від природи

хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для

нього неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави, стіл... Малював у хаті і

надворі, вдома і в гостях... Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала

своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець

любив зображувати птахів, звірів, людей.

Талант художника проявився в Тараса Шевченка значно раніше, ніж талант поета.

Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш

ранній малюнок, що дійшов до, датований самим автором ще 1830 роком. З цієї

юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

На ранніх живописних творах Шевченка позначився вплив його вчителя —

К. Брюлова. Поступово у творчості художника виявляються спроби відобразити

психологічну глибину й індивідуальні особливості характеру людини.

Юний Шевченко прибув у лютому 1831 року до столиці Російської імперії

Петербурга, подолавши разом з іншими кріпаками пана Енгельгардта сотні верст

глибокими снігами Прибалтики і російської Півночі. З цього часу почалося його

тривале столичне життя, сповнене боротьби за існування, незгасного бажання

стати вільним, вивчитися на професіонального художника.

1832 року пан віддав Шевченка на навчання в майстерню одного з найкращих

художників В. Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки.

Нестача денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником

змушували Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут

відбулась перша зустріч Тараса зі своїм земляком художником І. Сошенком, який

зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти йому. І.Сошенко давав

поради і консультації художнику-початківцю, знайомив його з видатними діячами

російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем,

Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою), спільними

зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва.

Давайте познайомимось із вами з живописними та графічними роботами

Т.Шевченка.

Слайд 18.

Перерване побачення.

Копія з малюнка

К.П. Брюллова. Папір, акварель.

23 х 18,5 см Національний

музей Тараса Шевченка,

№ г-801.

Слайд 19.

Жінка в ліжку.

Папір, акварель. 23,1 х 19,1 см

Національний музей Тараса

Шевченка, № г-757.

Слайд 20.

Знахар. Папір, олівець, туш,

перо, кисть. 21,4 х 15,9 см.

Національний музей Тараса

Шевченка, № г-392.

Слайд 21.

Одаліска 1840 р. 16,3 х 20,5

см.

Национальний музей Тараса

Шевченка, № г-297.

Слайд 22.

Сон бабусі і онучки

1840 р. 21,9 х 27,6 см.

Національний музей Тараса

Шевченка, № г-800.

Слайд 23.

Марія.1840 р. 24,7 х 20,1 см.

Папір, акварель, бронза.

У 40-х роках початку 19ст. Т.Шевченко створив надзвичайно багато мініатюр.

Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й

талантом художника, які ніколи не зраджували йому, навіть у години страждань і

тяжкої неволі. Для Шевченка малювання стало потребою, вираженням його

творчого духу. У Шевченкові поєднувалися і боролись водночас поет і художник.

Про свою пристрасть до писання і малювання Кобзар оповів у вірші ―А.О.

Козачковському‖

Довго те діялось. Ще в школі,

Таки в учителя – дяка,

Гарненько вкраду п’ятака –

Бо я було трохи не голе.

Таке убоге – та й куплю

Паперу аркуш. І зроблю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квітками

Кругом листочки обведу.

Та й списую Сковороду

Або ―Три царіє со дари‖.

Слайд 24.

Дослідниця спадщини Кобзаря З.Тархан-Береза підкреслює, що поетичних

творів Шевченка до нас дійшло понад 240, а мистецьких – олійних картин,

акварелей, сепій, офортів, малюнків – майже 1200. сама ця кількість свідчить про

його глибоку закоханість у малярство. Не випадково його твори виставлялися на

академічних виставках, а за видатні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно

звання академіка.

Для Шевченка тема жіночої долі була згустком крові, що запеклась у його

серці. Навіть назви творів ―Наймичка‖, ―Відьма‖, ―Сова‖, ―Слепая‖, ―Мар'яна-

Черниця‖ красномовно промовляють про долю героїнь цих творів. Як же

втілювалися образи жінок у малярській творчості Кобзаря? Згадаймо зустріч

Катерини – матері з офіцером або ж Івася – поводиря з батьком – паном. Трагічні

за своїм змістом, глибокі за психологічною мотивацією, ці сцени ніби зливаються з

живописним полотном. Дослідники живописної спадщини Шевченка зазначають,

що картину ―Катерина‖ він написав у 1842 році. До появи ―Катерини‖ не лише в

українському, а й в загальноросійському мистецтві не було твору з таким гострим і

злободенним соціальним сюжетом. Уперше героїнею живописного полотна стала

людина з народу – дівчина-кріпачка, жертва панської розпусти, принижена й

ображена в найкращих почуттях.

Дослідники вважають, що композиція картини побудована з дотриманням

настанов академічного мистецтва.

Вона являє собою рівнобедрений трикутник (постать Катерини), вписаний в

овал, до якого входить зображення москаля – вершника, собачки, цариного діда,

стовбура та гілок крислатого дерева. Чітко простежуються традиційні для

академічних композицій діагоналі. Постать знеславленої дівчини – не лише

композиційний, а й смисловий центр твору. Модельована теплими фарбами, вона

різко контрастує із силуетно зображеною постаттю москаля на коні зліва та

затіненій частині картини. Порівняно з величною постаттю Катерини він виглядає

мізерним, іграшковим. Таке зображення зумовлене не лише вимогами перспективи,

воно давало змогу художникові передати контрастність образів. Холодний,

зеленкувато-синій тон підсилює трагедію дівчини – покритки, її сумний настрій.

Впадає в око і співчутливий погляд діда. Відірвана гілка на землі символізує

скалічене молоде життя.

Прагнучи до посилення емоційного звучання твору, автор поетизує героїню,

свідомо прикрашаючи її. На дівчині святковий одяг: біла з довгими пишними

рукавами сорочка, барвиста плахта, червоний фартух з прикрашеної вінком голівки

спадають, розвиваючись на вітрі, довгі червоні стрічки.

Шевченко творив свою картину далеко від рідної України, тому не мав змоги

малювати з натури. Але національний український одяг дівчини, характерний

краєвид надають картині виразного національного колориту.

Практична робота. Погляньте і порівняйте чи схожі ці дві картини. Назвіть

елементи які повторюються. Дайте власне судження щодо емоційного наповнення

тієї чи тієї картини. Які почуття викликають ці твори саме у вас.

Слайд 25.

Аскольдова могила 1846. Папір,

сепія, акварель. 26 х 37.

Шевченко-художник сміливо

поєднує різні техніки

образотворчого мистецтва і саме

це надає його роботам

витонченості і унікальності.

Митці всіх віків прагнули оспівати природу, яка давала їм силу і натхнення.

Шевченко ніби був створений для того, щоб виразити словом і фарбами усю красу

навколишнього. Тривалий час він жив за межами України, але марив нею, згадував

рідну Черкащину, Київщину.

― … я хочу рисовать нашу Україну. Я її нарисую в трьох книгах, в першій

будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, в другій теперішній

людський бит, а в третій історію. В год буде виходити 10-ть картин” (Лист

Т.Шевченка до О.Бодянського від 6-7 травня 1844 р.).

Шевченко - художник не компонував свої пейзажі, а змальовував краєвиди, які

бачив перед собою. Саме тому в його робочих альбомах ми знайдемо багато

начерків гілок дерева, бур’янів, хат, церков.

Слайд 26.

Костел св. Олександра у

Києві 1846. Папір, акварель. 25,5

х 34,6.

За тематикою пейзажні малюнки Шевченка 1843 – 1847 рр. можна поділити

на дві групи: малюнки, на яких зображено сільські краєвиди і пейзажі, на яких

відтворені історичні та архітектурні пам’ятки. Малюнки здебільшого розповідають

нам про убоге життя Шевченкової родини і всього покріпаченого українського села

(―Удовина хата‖, ―Селянське подвір’я‖, ―На околиці‖, ―Хата біля річки‖, ―Хата над

ставком‖). Чарівна природа на малюнках, як і в подіях є контрастом до важких

соціальних умов життя народу. Особливо улюблені пейзажні мотиви Шевченко –

зображення мальовничих околиць та куточків сіл, містечок, берегів тихих степових

річок, ставків, урочищ тощо (―Повінь‖, ―Комора в Потоках‖, ―Андруші‖, ―Урочище

Стінка‖, ―Хутір на Україні‖, ―У Вюнищі‖, ―В Решетилівці‖). Ці твори сповнені

справжньої поезії, в них лагідна, мрійлива українська природа знайшла свого

натхненного співця. Майстерні вони і з боку малярської техніки.

Слайд 27.

Місячна ніч на Косаралі

1848-1849. Папір, акварель.

15x29,2.

Слайд 28.

Укріплення Іргизкала

1848-1850. Папір, акварель.

20 х 29,5.

Слайд 29.

“Якби мені бог допоміг

докінчить те, що я тепер

зачав, то тоді склав би руки та

й у домовину. Було б з мене: не

забула б Україна мене

мізерного” (Т.Шевченко, лист

до М.А. Цертелєва).

Однією з перлин української

національної графіки є

―Живописна Україна‖. Це альбом

офортів Шевченка.

Робота зі словником: Офорт – це гравюра на міді або цинку з малюнком,

протравленим кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри.

Про творчий доробок Т. Шевченка можна говорити довго, сьогодні ми лише

доторкнулися до спадщини великого митця.

Перегляд відеофільму «Малярство Кобзаря».

Коментар вчителя. Таким чином ми ще і ще раз зримо відчули велич і

багатогранність таланту Шевченка, ще раз переконалися, що завдяки великій праці

він зумів передати у словесних і живописних творах свою палку любов до народу

України і тривогу за її долю. Слід відмітити багато спільного у живописних і

поетичних творах, але й відзначити те головне, що ці види мистецтва відрізняє.

Якщо поетичне слово, максимально насичене змістом і асоціативними зв’язками

будить уяву читача, який уже сам домальовує сцену, події, тоді у живописному

полотні схоплено лише один якийсь момент, застиглу дію, але глядач також

домислює, розширює видноколи полотна. На глядача діє передусім композиція,

кольорове наповнення, світло, але розглядаючи живописне полотно, підсвідомо

згадуємо поетичні рядки. Така вже сила зв'язку поетичного слова і живопису.

Творчість Т.Г. Шевченка до нині надихає творців прекрасного. Один із них

відомий український художник Олег Шупляк, який створив серію образів Тараса

Шевченка. До речі, логотип до святкування 200 - річниці від дня народження

Шевченка створив - Олег Шупляк.

Слайд 30.

Шупляк Олег

Кобзарь (портрет Т. Шевченка,

1992)

Слайд 31.

Шупляк Олег (MrOlik)/Картини з

подвійним змістом/Мені

тринадцятий минало

Слайд 32.

Славетна Черкащина дала світу

великого генія.

Перегляд відеофільму «Заповіт».

Слайд 33.

Підсумок уроку

• З творчістю кого із

представників українського

живопису початку 19

століття ми познайомились?

• Назвіть їх твори.

Слайд 34.

Слайд 35.

Слайд 36.

Домашнє завдання

На вибір учня: зробити аналіз

живописних творів Т.Г.Шевченка

у формі твору-роздуму або

замальовки архітектурних споруд

початку 19 століття.

Використані джерела

1. Гудима А. Сенсовий метатекст у контексті поетичної творчості Тараса

Шевченка: доля жінки / А. Гудима // Шевченкознавчі студії. [Збірник

наукових праць]. Вип.№11. К., 2007 – с. 271. – С.23.

2. Відеофільм «Заповіт» [Електронний ресурс]. Режим доступу:

www.youtube.com/watch? . Назва з екрану.

3. Відеофільм «Малярство Кобзаря» [Електронний ресурс]. Режим доступу:

www.youtube.com/watch?v=UGMXm2UYIT8 . Назва з екрану.

4. Живописные произведения Тараса Шевченко: портреты; автопортреты;

пейзажи; жанровые картины; офорты; эскизы и наброски. [Електронний

ресурс]. Режим доступу: www.tshevchenko.name/ru/Painting.html . Назва з

екрану.

5. Життя та творчість Тараса Шевченка [Електронний ресурс].Режим доступу:

www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=30. Назва з екрану.

6. Маловідомі факти з життя Тараса Шевченка [Електронний ресурс]. Режим

доступу: lelekanews.blogspot.com/.../blog-post_6.html . Назва з екрану.

7. Новиченко Л. Лірика / Л. Новиченко // Шевченківський словник: У 2 т. К., І

976. Т. 1. С. 362.

8. Тарас Шевченко. Зібрання творів / Т.Шевченко. У 6 т. — К., 2003. — Т. 2:

Поезія 1847-1861. — С. 196; 673

9. Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 17-34.

10. Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 17-37.