ВIЧНе СЛОВО 2015osvita-stn.ucoz.ua/zhurnal.pdf · При передруку посилання на журнал «Вічне слово» є обов’язковим. Фото

2015

Журнал зареєстрованийМіністерством юстиції України

Свідацтво про державну реєстрацію друкованогозасобу масової інформації КВ № 1311519Р

від 20.08.2007 р.

Засновник:Всеукраїнський фонд сприяння розвитку

освіти і культури «Добро»

Головний редакторПоликовська Ольга Олександрівна,

президент Всеукраїнського фонду сприяння розвитку освіти і культури «Добро»

Редколегія:Луценко Федір Іванович

Сухомлинська Ольга ВасилівнаЛісова Наталія Іванівна

Редакційна рада

Поликовська Ольга Олександрівна, президент Всеукраїнського фонду «Добро», кандидат історичних наук

Луценко Федір Іванович, віце-президент Всеукраїнського фонду «Добро»Сухомлинська Ольга Василівна, академік-се-

кретар відділення теорії та історії педагогі-ки НАПН України, доктор педагогічних наук

Савченко Олександра Яківна, дійсний член НАПН України, доктор педагогічних наук

Бех Іван Дмитрович, директор Інституту проблем виховання НАПН України, доктор психологіч-них наук

Завалевський Юрій Івнанович, заступник ди-ректора Інституту модернізації змісту осві-ти Міністерства освіти і науки України, кан-дидат педагогічних наук

Лісова Наталія Іванівна, проректор Черкасько-го ОІПОПП, кандидат педагогічних наук

Журнал видається за підтримки Міністерства освіти і науки України

Національної академії педагогічних наук УкраїниТел. факс Всеукраїнського фонду «Добро»

(044) 463-75-55E-mail: [email protected]

Підписний індекс за каталогом 37468

Над номером працювали:Упорядник – Лісова Н. І.

Верстка – Зоря А. М.

Адреса редакції:04070, Київ, Контрактова площа, 12,

Будинок дитячої творчостіТелефон/факс (044) 463-75-55E-mail: [email protected]

Рукописи не рецензуються та не повертаються.При передруку посилання на журнал

«Вічне слово» є обов’язковим.Фото обкладинки на 1 с. –

Морвінцевої Анни

ВIЧНе СЛОВООСВІТА ДІТЕЙ В ГАЛУЗІ ІСТОРІЇ,

КУЛЬТУРИ ТА МОРАЛІ

№ 3-4

ЗМІСТ

Популяризація педагогічних інновацій ................................... 2

Україна. Особистість як мета сучасного виховання ............ 4

Грузія. Школа Жизни .................................................................... 7

Литва. Уроки жизни на уроках физики .................................... 9

Республіка Білорусь. Актуальность христианских ценностей в содержании факультативного курса «Духовное саморазвитие личности» .......................................12

Християнські цінності як складова духовно-морального виховання ..............................................14

Досвід духовно-морального виховання студентів на християнських цінностях .....................................................17

Формування навичок грамотного мовлення студентів – важлива основа розумовоговиховання та загальної культури особистості .....................20

Християнська етика у кожну школу: «модна інновація» чи вимога часу ...............................................................................21

Педагогічне проектування як засіб патріотичного виховання в умовах позашкільного навчального закладу .....24

Будинок дитячої творчості – центр освітньо-культурних заходів .........................................26Духовні витоки дитячої творчості ...........................................27

Морально-духовне виховання молоді як основа становлення особистості ........................................28

Поділись теплом серця свого… ................................................29

Шляхи святої духовності ...........................................................30

У пошуках духовної опори ........................................................30

Нехай тепло дитячих сердець розтопить лід війни .............32

Моральні орієнтири народу – духовні та культурні провідники у вихованні підростаючого покоління ............34

Творчий вечір вшанування великого Кобзаря .....................35

Маріїнський благодійний ярмарок до Всесвітнього Дня Миру .........................................................36

Сила єднання .................................................................................39

ВIЧНЕ СЛОВО № 3-4 2015

2

Про

мов

и. В

иступ

и. Д

иску

сiї

Освіта – це один із основних важелів цивілізаційного поступу та економічного розвитку. Тому освіта має перетворитися на систему, здатну на саморегуляцію відпо-відно до викликів суспільного розвитку, що постійно змінюються, на ефективний ва-жіль економіки знань, на інноваційне серед-овище, у якому учні і студенти набувають навички та вміння самостійно опановувати знання упродовж життя та застосовувати ці знання у практичній діяльності. Освіта має продукувати індивідів, здатних забез-печити прискорене економічне зростання і культурний розвиток країни, свідомих, суспільно активних громадян, конкуренто-спроможних на європейському і світових ринках праці.

Реалізація таких завдань має здійсню-ватися різними шляхами – через розмаїття освітніх інституцій, форм і методів навчан-ня, запровадження сучасного менеджмен-ту. Саме такі проблеми обговорювалися науковцями й практиками – представни-ками різних областей України та близького зарубіжжя, які взяли участь у VII Міжна-родному фестивалі педагогічних інновацій, який нещодавно відбувся в Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників.

Учасники фестивалю щиро вітали його гостей – дійсного члена Національної ака-демії педагогічних наук України, директо-ра Інституту проблем виховання НАПН України Івана Дмитровича Беха, начальни-ка відділу дослідження підготовки вчителів Інституту модернізації змісту освіти Мініс-терства освіти і науки України Світлану Во-лодимирівну Кириленко, методиста Цен-тру інноваційного розвитку та методичної роботи Управління освіти Печерської ра-йонної державної адміністрації в місті Киє-ві Івана Гнатовича Єрмакова.

Заступник директора Департаменту освіти і науки облдержадміністрації Окса-на Іванівна Сімушіна привітала учасни-ків, гостей інноваційного форуму, розпо-віла про важливі історичні віхи рідного краю, відомі постаті Черкащини, а також про досягнення, інноваційні пошуки, до-слідження освітян області. На значущості

фестивалю наголосила ректор Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Наталія Микола-ївна Чепурна, висловила подяку Міністер-ству освіти і науки України та Інституту модернізації змісту освіти за підтримку такого заходу, ознайомила присутніх з ре-зультатами конкурсу робіт, надісланих на Фестиваль, назвала кращі серед 326 заяв-лених.

Світлана Володимирівна Кириленко звернула увагу присутніх на актуальність щорічного Міжнародного фестивалю, ви-сокий рівень організації та його проведен-ня, а також ознайомила освітян із новими функціями діяльності Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» та закликала присутніх активно до-лучатися до інноваційного творення освіт-ньої галузі.

У своєму виступі Іван Гнатович Єрма-ков висловив переконання у тому, що саме шкільна освіта повинна підготувати лю-дину, здатну творити і сприймати зміни, нововведення – зміни технологій, інфор-мації, знань, самих обставин життя. Для того, щоб готувати людину і суспільство до інноваційного типу життя, необхідно зро-бити інноваційною за характером школу. І зразками інноваційної діяльності є експе-риментальні навчальні заклади Черкащи-ни, у яких допомагають учням оволодіти життєвою компетентністю, життєвим про-ектуванням та іншими педагогічними тех-нологіями.

Протягом двох днів роботи освітян-ського форуму його учасники презентува-ли результати досліджень сучасного змісту освіти, авторські методики, технології, ін-новаційні методи та форми роботи, моделі навчального та виховного процесів, управ-лінської діяльності у номінаціях: «Іннова-ції у сфері дошкільної освіти»,«Інновації в організації навчально-виховного процесу в загальноосвітньому та позашкільному на-вчальних закладах», «Інновації в управлін-ні загальноосвітніми навчальними закла-дами», «Інновації у неперервному розвитку професійної компетентності педагогічного працівника».

Н. І. Лісова, проректор Черкаського ОІПОПП,

доктор філософії

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ


3

Зацікавили освітян у ході Фестивалю наукова студія І. Беха, дійсного члена Наці-ональної академії педагогічних наук Украї-ни, доктора психологічних наук, директора Інституту проблем виховання Національ-ної академії педагогічних наук України з теми «Приписи як наукові орієнтири до-лучення вихованця до духовності», а та-кож майстер-класи з актуальних питань: «Формування інноваційного освітнього простору української моделі початкової школи Монтессорі» (О. Науменко, заступ-ник директора з навчально-виховної робо-ти НВК Монтессорі з поглибленим вивчен-ням англійської мови, м. Київ); «Стратегія формування позитивного іміджу школи життєтворчості» (С. Кучман, директор Скородистицької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Чорнобаївської районної ради Черкаської області); «Метод інтегрованої ігрової моральної інклюзії у моральному вихованні дошкільників: використання ля-льок - «моральних путівників» Л. Лохвиць-ка, кандидат педагогічних наук, доцент ка-

федри психології і педагогіки дошкільної освіти ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет іме-ні Григорія Сковороди», докторант Наці-онального педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова); «Електронні засоби навчання математики для початкової шко-ли» (О. Рибалко, викладач Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу імені І.Я.Франка Чернігівської області.)

За програмою Фестивалю для його учас-ників відбулася екскурсія до Шевченків-ського національного заповідника, Музею Т. Г. Шевченка (м. Канів).

Під час підведення підсумків Фестива-лю дякували організаторів за гостинний дружній прийом, відмічали виступи учас-ників, які презентували творчі доробки, результати досліджень, інноваційний по-шук яких пов’язаний з актуальними питан-нями навчально-виховної та управлінської діяльності, підвищення професійної май-стерності педагогічних працівників систе-ми загальної середньої освіти.

Група освітян, які стали переможцями Міжнародного фестивалю

Пром

ови. Вист

упи. Дискусiї


4

І.Д. Бех, доктор психологічних наук, дійсний член НАПН України,

директор Інституту проблем виховання НАПН України

ОСОБИСТІСТЬ ЯК МЕТА СУЧАСНОГО ВИХОВАННЯ

неприродного для неї стану, та в певні кризові періоди він повстає перед нею у чистому ви-гляді. Тоді й може наступити момент істини.

Зазначимо, що такий спосіб задоволеності життям спрямовувала новоєвропейська фі-лософія, яка в особі Р. Декарта постулювала: «мислю, отже існую», що означає тотожність буття і мислення. Це була філософія розуму, яка задавала загальний методологічний на-прям процесам освіти у її фундаментальних цілях. На зміну їй оформляється ціннісна філософія, де категорія буття, сущого, розу-му осягаються як категорії цінності. Якраз на ідеях цієї філософії й твориться сучасна куль-тура й інноваційний процес.

Однак, нині ще не втратив своєї пере-творювальної дієвості відволікаючий від духовності образ світосприйняття, який культивується через пріоритет речовизму. Наслідком чого є масове панування мані-пулятивних суб’єкт-суб’єктних відносин. Вони ж підтримують непомірні користо-любство, потяги до слави та влади.

Звідси тотальна духовна безпечність як пси-хологічний стан і стиль життя сучасної люди-ни. Тож не тривога, як говорять деякі вчені, а свавілля є характерною хворобою нашого часу.

На індивідуальному рівні вище роз-криті фактори призводять до закритості внутрішнього світу особистості; візити до свого Я виявляються поодинокими, спо-радичними. До того ж вони обмежуються Я-егоцентричними, а Я-духовне майже не пізнається у його сутнісних показниках. Наголосимо, що лише за систематичної духовної рефлексії в особистості можуть відбутися істотні прогресивні зміни. За-раз утверджуються, як вважає М. Мамар-

Науково обґрунтоване вироблення страте-гії виховання і розвитку особистості в сучас-них глобалізаційних умовах вимагає знання і врахування загальних чинників як тенденцій, у яких функціонує і самореалізується людина. Дані тенденції відображають пріоритети но-воєвропейського технологічного світогляду як метакультурної ситуації, яка й визначає основні вектори людського поступу.

З огляду на це, є всі підстави конста-тувати, що сучасна цивілізація породжує два основних типи особистості, а саме: а) особистість соціоорієнтовану й б) особис-тість Его-центровану. На жаль, остання у реальному житті є досить чисельною. Вона характеризується недостатнім рівнем гу-маністичної самосвідомості, обмеженістю смислово-ціннісних орієнтацій, нижчими життєвими потребами. Це призводить до групової моралі й відповідної субкультури, яка суперечить міжетнічній толерантності й особистісно збагачуючому діалогу.

Значна частина людей живе, не особливо замислюючись над своїм духовним призна-ченням. Відтак, неминуча вся оманлива задо-воленість життям. Особистість може у власно-му щоденному бутті й не усвідомлювати цього

УКРАЇНА

У цьому розділі подано окремі виступи учасників Міжнародного фестивалю з України, Грузії, Литви, Білорусії (від редакції).

Про

мов

и. В

иступ

и. Д

иску

сiї


5

дашвілі, небажання людини бути собою у вимірі великої культури, яка вимагає ви-сокої душевної напруги й практичного ви-користання всіх її сутнісних сил. Якраз цим пояснюється перевага зовнішньо де-термінованого типу розвитку особистості і слабкість внутрішньо детермінованого за мірою духовності. Людину цим самим задо-вольняє позиція «бути людиною маси» (за Х. Ортегою-і-Гассетом), а не самобутньою індивідуальністю, для якої самостійність, самодостатність і відповідальність є пріори-тетними смислово-ціннісними надбаннями.

У такої особистості формується втрата віри в себе, зрештою втрата свого Я. Звідси тотальний конформізм і пристосування як основні психологічні механізми побудови життя. До них приєднується усвідомлення людиною себе як жертви суспільних впли-вів і примирення з цим. Зрозуміло, що за такої суб’єктивної ситуації особистість втрачає вищі життєві цінності.

Враховуючи окреслені соціальні й інди-відуально-психологічні негативи, які від-дзеркалює особистість, можна вичленити центральні позиції, на яких повинен вибу-довуватися сучасний виховний процес.

1. Слід сповна використовувати філоге-нетичну здатність людини до жертовності. З цією здатністю пов’язане історичне іс-нування людського суспільства. Її сучасні форми як-то: філантропія, соціальний па-тронаж, опіка над особами з обмеженими можливостями і т. ін. слід перетворити у відповідні виховні технології й раціональ-но культивувати їх у освітньому процесі.

2. Видається необхідним ціннісно зба-гатити природну захопленість суб’єкта різноманітними аспектами життя: поста-вити його у позицію «неалібі у бутті», за М. Бахтіним, де він формувався б як його повноцінний суб’єкт.

3. Важливо повсюдно вправляти під-ростаючу особистість у житті в культурі гідності, а не у культурі користі, дотриму-ючись при цьому морального раціоналізму.

4. На часі досягнення мети розвитку осо-бистості з високим смисловим порогом. Така особистість не надає великої значущос-ті різноманітним примітивно утилітарним цінностям, спокійно ставиться до їх втрати, а переживає лише за вершинні устремління.

5. При організації виховного процесу доцільно опиратися на феномен ціннісного

масштабу людини, коли вона сама покладає себе як граничний сенс і міру. Це ж шлях до саморозвитку у духовно-моральному вдо-сконаленні особистості.

6. Важливо виховувати особистість як суб’єкта діяльності, яка розуміється й здій-снюється як форма розвиненої культури, оскільки тільки в ній матеріалізуються вищі духовні цінності.

7. Слід формувати у підростаючої осо-бистості цілісну картину світу як основу її гуманізму. Тільки там, де світ стає кар-тиною, вперше виявляється гуманізм лю-дини. Чим з більшим наступом діє суб’єкт, тим стрімкіше споглядання світу і наука про світ перетворюється у науку про люди-ну, про її справжній смисл і призначення.

Вичленені нами особистісно конструктив-ні позиції мають скласти основу розвивально-го виховання, мета якого полягає у створенні зовнішніх і внутрішніх умов для побудови індивідуальної траєкторії ціннісно-смислово-го самовизначення особистості, яке виступає орієнтовною основою її свідомої поведінки у природному і соціокультурному світі.

Наголосимо, що розвивальне виховання, ширше – розвивальна освіта – є практичним втіленням розвивальної педагогіки як акме-педагогіки, що має справу з вершинними досягненнями підростаючої особистості. Та-ким чином, йдеться про ціннісно-норматив-ну освіту. Тому без зрозумілого і педагогічно відповідального уявлення про норму розви-тку ні про яку акме-освіту вести мову немож-ливо. Звідси – норма це не середньостатис-тичний рівень розвитку будь-якої здібності, а вказівка на можливість вищих досягнень для даного віку й для даного ступеню освіти. Тож нам потрібна розробка віково-нормативних моделей розвитку, адекватним різним ступе-ням освіти. У прикладному плані під нашим керівництвом створюються й апробуються виховні ситуації акме-розвитку. Такі ситуа-ції ґрунтуються на вищих психологічних ме-ханізмах: свідомості, самосвідомості, довіль-ності, соціогенних емоційних переживань. У перспективі: створення індивідуальних про-грам акме-розвитку особистості.

Наголошу: нині успішно функціонують (поки що у експериментальному варіанті) школи, що реалізують ідеї акме-педагогіки. Пріоритетними позиціями діяльності та-ких шкіл є такі:

Пром

ови. Вист

упи. Дискусiї


6

1. Це не школа лише знань, а школа цін-ностей, що ґрунтуються на наукових зна-ннях. Відтак, і суспільство повинно розгля-датися не як суспільство знань як таких, а суспільство культурних цінностей. Людина ж у ньому має бути найвищою цінністю.

2. Це школа досвіду, де учень виховуєть-ся як повноцінний суб’єкт практичної дії. У нього необхідно сформувати готовність про-дуктивно вирішувати різноманітні практич-ні задачі, що складають основу його життєді-яльності. Якраз із зануренням учня у широку соціальну практику пов’язується компетент-нісний підхід у освітньому процесі.

3. Це школа самодостатності особис-тості. Така особистість нічого не вимагати-ме від життя, а орієнтуватиметься на свої можливості, які вона глибоко усвідомила. Тож виховання самодостатності є одним із дієвих засобів, який не дозволить особис-тості помилитися у власних здібностях.

4. Це школа орієнтації на перспективу, на Я-ідеальне вихованця, а не на його минуле. Відтак методи зовнішнього підкріплення (схвалення й осудження) мусять констату-вати не минулі дії вихованця, а орієнтувати на майбутні його позитиви.

5. Це школа цілісної творчості підроста-ючої особистості:

1) технологічної,2) художньої,3) пізнавальної,4) соціально-комунікативної,5) духовно-моральної.

6. Це школа справедливості у міжосо-бистісних взаєминах вихованця з ровесни-ками та дорослими.

7. Це школа самоорганізації відкритої системи освіти, за якої вихованець само-стійно занурюється у проблеми взаємовід-носин людини з природним довкіллям та суспільством у цілому. Тут й формується у нього готовність до повноцінного життя.

8. Це школа формування індивідуальної соціальної ситуації розвитку вихованця, яку він переживає як сенс життя на тепе-рішньому його етапі. Цей сенс визначаєть-ся градацією в усвідомленні підростаючою особистістю свого Я. Дана градація Я за-лежить від міри, якою є інша людина. Від того, яка за ступенем духовності є інша лю-дина, залежатиме рівень усвідомлення під-ростаючою особистістю свого Я. Для дити-ни мірою її Я є батьки, педагоги, мірою її у дорослому віці можуть стати цінності сус-пільства. Для людини віруючої Всевишній може стати мірою її особистості.

9. Це школа великодушності, коли вихова-нець спокійно ставиться до дрібних образ, про-щає певні вади у міжособистісних стосунках.

10. Це школа, яка живе за правилом: добро слід творити одразу, у випадку зла – слід зволі-кати. Ці два механізми необхідно сплановано формувати впродовж тривалого проміжку часу.

Успішність практичної реалізації сформо-ваних нами освітніх позицій залежить від про-фесіоналізму педагога, який має володіти від-повідними глибокими науковими знаннями.

Про

мов

и. В

иступ

и. Д

иску

сiї


7

ВступлениеАвторская программа предназначена для

средней общеобразовательной школы, пе-дагогический коллектив которой готов при-нять её. Основой авторской программы яв-ляется понятие духовного гуманизма. Через него осмысливается весь образовательный процесс со всеми его составляющими. Гуман-ное педагогическое сознание противостоит авторитарному. Последнее исходит из того, что в образовательном процессе ученик – это объект, а педагог – субъект развития. Учи-тель – непререкаемый авторитет для учени-ка. Гуманное же педагогическое сознание на первое место ставит личность Ребёнка, его духовные устремления, побуждения, инте-ресы, возможности, наделенный жаждой познания интеллект. Именно в живом кон-такте с Ребёнком гуманный учитель обрета-ет своё творческое воплощение, щедро да-рит ученикам ценности, аккумулированные в сокровищнице национальной и мировой культуры. Педагогический коллектив, ко-торый возьмется за осуществление данной программы, предварительно адаптировав её к местным условиям и возможностям, и заре-гистрируется на сайте Международного Цен-тра гуманной педагогики, может надеяться на постоянное консультирование и научное руководство со стороны её авторов.

Авторская программа «Школа Жизни» рекомендована педагогическим коллекти-вам Координационным Советом Междуна-родного Центра гуманной педагогики (ре-шение от 17.07.2013).

Глава 1. УчительОбразовательный процесс является

субъективной действительностью. В ка-ждом конкретном случае его творит пе-дагог (учитель, воспитатель). От его со-знания, сердца, характера, воли, опыта, знаний, устремленности, от его личности в целом зависит качество образовательно-го процесса: он такой, каким является сам педагог. Он может верить или не верить в возможности своих учеников, может любить или не любить свою профессию и детей, может быть добрым или злым, новатором или консерватором и т.п. – и каким бы он не был, субъективное состо-яние его духа обязательно отразится на творимом им образовательном процессе. Кстати говоря, главными факторами ре-формирования образования являются не новые образовательные стандарты или так называемые «технологии», не новые дидактические средства и «современное» оборудование, не новые учебные планы и учебники и т.д., а сам учитель, воспитатель. Учитель реформирует школу, он же, к со-жалению, деформирует её. «В деле обуче-ния, во всём школьном деле ничего нельзя улучшить, минуя голову учителя», – писал К. Д. Ушинский. Дополним эту мудрость: во всём школьном деле ничего нельзя улуч-шить, минуя сознание и сердце учителя. Гу-манную педагогику может творить только гуманной души человек. Её нельзя творить одним лишь интеллектом; интеллект нуж-но пропустить через доброе сердце, чтобы

ГРУЗІЯШ. А. Амонашвили, доктор психологических наук,

академик Российской Академии образования, иностранный член НАПН Украины, Почётный Президент

Международного центра гуманной педагогики.П. Ш. Амонашвили, кандидат социологических наук,

Президент Международного центра гуманной педагогики, директор художественной студии и детского садика «Басти-Бубу» (г. Тбилиси)

ШКОЛА ЖИЗНИ(Авторская программа для средней общеобразовательной школы,

построенная на принципах гуманной педагогики)

Знайом

теся: зарубіж

ний досвід


8

получить добрый и радостный образова-тельный процесс.

Возможность осуществления данной ав-торской программы полностью зависит от личностных устремлений учителя, от кол-лективной воли педагогического сообщества.

Для одних учителей это не будет пробле-мой: по своей естественной природе они доброжелательные, любят детей, профес-сию выбрали по зову сердца. Им не будет трудно возвысить своё сознание до уровня понятия духовного гуманизма. Они при-мут гуманную педагогику как долгождан-ную, как свою позицию.

У других учителей, устремлённых к творчеству и открытых к новому, идеи гуманной педагогики вызовут интерес и воодушевление. Они найдут в себе волю, чтобы перестраивать своё сознание, совер-шенствовать свой характер и отношения, взращивать в себе необходимые качества.

Третья группа учителей, в силу своих убеждений, не захочет заняться гуманной образовательной практикой, а принудить её через административное давление нельзя.

Авторская программа может быть успешно осуществлена в тех школах, где большинство учителей склонно принять её, проявляет желание и энтузиазм. В шко-лах же, где большинство учителей придер-живается авторитарного педагогического процесса, данная программа не оправдает себя, но может стать путеводной нитью для тех энтузиастов, которые готовы встать на тернистую дорогу педагогического до-бросердечия, беззаветной любви к детям, преданности профессиональной миссии учителя. Тернистую потому, что должны будут приготовиться к серьёзной и кро-потливой заботе о своих учениках иногда без должной поддержки от администра-ции школы, коллег по работе и даже ряда родителей, которые привыкли думать, что задача педагога – наставлять, поучать, на-таскивать, «вбивать» знания в «нерадивых» учащихся. При этом учитель, вставший на путь гуманной педагогики, должен пони-мать: главным помощником и радетелем развития Ребёнка является заинтересован-ный, образованный и любящий родитель.

Именно поэтому учитель достаточное вре-мя должен будет уделять общению с роди-телями, их просвещению и приобщению к воспитательной и образовательной дея-тельности в духе педагогического гуманиз-ма. Тогда его успех будет обеспечен.

Учитель, ставший участником осущест-вления авторской программы, принимает на себя миссию претворения в жизнь «Ма-нифеста гуманной педагогики», «Кодекса чести и служения учителя» и шаг за шагом совершенствует себя: расширяет сознание, овладевает искусством любви к детям, об-щения с ними, утончает свой характер и т.д.

Современное поколение детейМир заговорил о приходе на Землю

Нового Поколения Детей. Их называют по-разному: Дети Индиго, Звездные Дети, Дети Света, Дети с Космическим сознани-ем. В России предпочитают называть Но-вое Поколение, приходящее начиная с кон-ца 80-х годов прошлого века, Детьми Света.

Утверждается, что эти дети многогран-но талантливые, мудрые, уверены в себе, открытые, многие из них обнаруживают необычные способности. Но они уязвимы перед грубостью, насилием, бесцеремонно-стью взрослых. Они скучают там, где их не понимают. В авторитарной среде они лома-ются, начинают душевно болеть, впадают в отчаяние, или же становятся «гиперактив-ными», криминалами, нарушают порядок, приобретают дурные склонности, убегают из семьи, кончают жизнь самоубийством.

В среде же взаимопонимания, любви, уважения их способности раскрываются быстро, они преуспевают, любят дружить и сотрудничать.

Какая же нужна педагогика Детям Света?Им нужна педагогика любви, добра,

понимания, содействия, воодушевления, вдохновения, защиты. Нужна педагогика, которая будет взращивать в них духов-ность, благородство, великодушие, расши-рять их познавательное рвение, направлять на поиск смысла жизни и предназначения.

Это есть гуманная педагогика.Детям Света нужен учитель Света.

Зна

йомтеся

: за

рубі

жни

й до

свід


9

Нет физики без философии, говорят многие учёные.

Поэтому урок, где ребята познают мир, должен иметь три составляющие познания: не только чёткую логику (рациональное познание), но и высокие чувства (эмоцио-нальное познание), и философию как му-дрость жизни (иррациональное познание).

Урок любого предмета должен быть нау-кой, искусством и философией одновременно!

Раньше или позже, но неизбежно при-дётся углубить осознание физики через принципы духовности, соответственно обогатить её содержание и преодолеть бо-язнь понятий дух, духовность на уроках естествознания – менять вектор програм-мы школьной физики!

Урок в уроке – «метод» гуманной педагогики Но как достичь баланса логики и чувств

на уроках естествознания и точных наук? Такие уроки не есть поэзия, музыка, произ-ведения искусства. Логики на уроках точ-ных наук – хоть отбавляй, но не предвиде-но время на воспитание сердца и чувств, на философствование.

Ответы на вопрос как находим в фи-лософии и практике гуманно-личностной педагогики, основы которой даны акаде-миком Ш.А. Амонашвили в его трактате «Школа Жизни». Они прописаны в «Мани-фесте гуманной педагогики».

Гуманная педагогика поможет осоз-нать: любые знания – даже естествознания и точных наук – могут быть инструментом духовно-нравственного воспитания детей; воспитание станет целостным, когда учите-ля найдут способы, как с помощью педаго-гического мастерства (искусства) соединять науку и философию на уроках всяких пред-метов, в самых разных возрастных группах и во всякой педагогической деятельности.

Так и физику мало лишь умом понять, её следует и сердцем прочувствовать, и фило-софски осмыслить. Чтобы физика, которую считают наукой только косного мира, стала

живой наукой самопознания – погружени-ем в себя с помощью физики.

Систему духовного воспитания на уро-ках любых предметов Ш. А. Амонашвили назвал Урок в уроке, что для меня звучит как «Урок жизни на уроке физики». Только понятие «метод» здесь не очень подходит, лучше бы назвать это способом жизни са-мого учителя на своих уроках. Главная цель этих кратких жизненных уроков, на кото-рые отводится несколько минут урока, – своевременная активизация (обновление, укрепление, пробуждение) функции фило-софствования. Функция эта – календарная, и если вовремя не активизировать, она ис-чезнет. Её срок – конец подросткового, на-чало юношеского возраста.

В «Манифесте гуманной педагогики» дано такое определение:

«Гуманная педагогика есть теория и творческая практика становления лично-сти растущего человека через систему со-держания и средств, разрабатываемых на основе понятия духовного гуманизма».

Смею утверждать, что автору статьи уда-лось выработать такую «систему содержа-ния и средств» для уроков физики. В этой системе, кроме привычных логических за-нятий, действуют ещё 3 компонента урока.

Первый компонент. Используется прин-цип аналогии.

Второй компонент. Создаются условия, чтобы дети почувствовали глубину, красо-ту, перспективу науки.

Третий компонент. Выявляются миро-воззренческие принципы знаменитых учё-ных и выражаются свои собственные.

Содержание и примеры можно найти в книге «Физика языком сердца».

Кратко рассмотрим эти три компонен-та урока.

Первый компонент: принцип аналогииАналогии служат основой для ценных

догадок, предположений и гипотез, счи-таются одним из важнейших способов

ЛИТВАИрена Стульпинене,

учитель физики гимназии «Ветрунге», г. Клайпеда

УРОКИ ЖИЗНИ НА УРОКАХ ФИЗИКИ

Знайом


ний досвід


10

добывания новых знаний, позволяют мысли человека аргументировано переходить от старого к новому, от известного к неизвест-ному. Именно потому, что основа анало-гий – принцип единства мира, на уроках фи-зики аналогию используем для того, чтобы облегчить понимание явлений нового рода, например: от теории гравитации перейти к теории электростатики; от процессов меха-нических колебаний математического ма-ятника – к процессам электромагнитных колебаний контура; от принципа действия насоса – к понятию процессов в источнике электрического тока и т.д.

Но аналогии применять в рамках толь-ко лишь физических явлений – слишком узко. Они способны больше, они могут по-мочь усмотреть очень необычное: связь материальных и тонких проявлений мира, укрепить чувство единства миров и единство законов, которым подвластна и живая, и кос-ная природа, и вещество, и тонкая материя.

Дело в том, что законы природы «прячут» в себе ту же вековую мудрость, что издревле была записана в малом фольклоре, в симво-лах мифов, сказок и легенд, в Святых писа-ниях и афоризмах мыслителей. Человечество знает аналогию с древнейших времён, при-тчами говорили мудрецы и все духовные учи-теля. Мудрость всегда та же – «как наверху, так и внизу». Различны только способы её за-писи. Наука эту мудрость записывает симво-лами формул. И если нам удастся расщепить математическую скорлупу закона, то внутри обнаружим его морально-духовную суть. Тогда неживое явление «косного» мира, ма-тематический смысл которого ребёнку было так трудно понять, «расцветает» и начинает рассказывать человеку о человеке, помогает понимать себя, подсказывает, как жить…

Аналогии способствуют философство-ванию с первых лет изучения природы. Лю-бому ученику под силу изучаемое явление или закон «примерить» к своей собственной жизни и таким способом из урока физики извлекать индивидуальный Урок Жизни.

Детям младшего возраста аналогии нужны для того, чтобы ему дух захва-тило от красоты физического явления: оказывается, Всё Едино; внешний и вну-тренний миры (макрокосмос и микрокос-мос) описываются подобными законами!

В учебниках никаких аналогий нет. Это я – учитель – сознательно склоняю разго-вор в нужном направлении, ибо знаю, для чего прихожу в класс с наукою по имени Физика: приблизить эту науку к человеку, оживить ее для ребят; помочь детям по-нять, что точные знания тоже ведут к осо-знанию себя в мире и приближают к отве-там на самые главные, самые жизненные вопросы – кто я? откуда? куда? зачем? Для этого использую малейший намек в тексте учебника на чувства, на этику взаимоотно-шений, на духовные ценности. Цепляюсь за отдельные слова и фразы, ищу подходя-щие факты. Глаз остро отслеживает текст любого учебника, в котором обязательно найдутся фразы-ключи для раскрытия глу-бинного смысла содержания. В этом и моя учительская сила, и радость для ребят.

И как же не согласиться с академиком Ш. А. Амонашвили, который однажды сказал: «Педагогика – если наука, то это подтекстовая наука. Педагогика не пишется в текстах... Под-чини свои мысли этому поиску подтекста».

К тому же, никто ещё не придумал более универсального средства от уныний и де-прессий, чем радость познавания в поиске!

Второй компонент: красота современ-ной науки

«Наука должна быть одухотворённой, нравственной и, наконец, должна повер-нуться к изучению иных состояний мате-рии, тонких энергий, внутренней духовной структуры самого человека. Наука и те, кто в ней заняты, должны нести нравственную ответственность за всё, что выходит из научных лабораторий. Иначе невозможно будет разорвать ту дурную бесконечность, которая может привести к гибели челове-чества и планеты» – пишет академик Рос-сийской академии естественных наук, Российской академии космонавтики им. К. Э. Циолковского и Российской академии экологии Л. В. Шапошникова.

Ищу любую возможность знакомить с научными исследованиями и открытиями «иных состояниях материи и тонких энергиях». Они чаще всего рождаются на стыке даже не двух, а нескольких наук, рас-ширяют границы познания, возбуждают высокие и благородные чувства, заставля-ют восхищаться силою мысли, величием

Зна

йомтеся

: за

рубі

жни

й до

свід


11

мироздания, насаждают уважение к науке, способствуют желанию учиться всю жизнь.

Так знакомство с достижениями утончён ных научных исследований по-могает ребятам по крупице воспринимать мысль, что человек в будущем сможет превзойти всякие приборы и аппараты, ибо уже сейчас является и генератором, и приёмником, и аккумулятором, и конден-сатором, и трансформатором великой кос-мической энергии…

Третий компонент: мировоззренческие позиции

Современные учёные на конференциях утверждают, что в познании наука и мета-наука – равноправны, что «стала форми-роваться новая теория познания, которая наряду с научными рациональными спо-собами познания включает интуитивные и духовные способы постижения человека, природы и космоса», что Высшие Силы есть!

Академик РАЕН, др. физ.- мат. наук Г. И. Шипов уточняет:

«Я не знаю, как это Божество устроено, но оно реально существует. Нашими ме-тодами Его познать, «изучить» невозмож-но. И потом, Hаука не доказывает, а лишь указывает на существование Бога».

Самая трудная доля в деле свидетельства существования Высшей Реальности, свиде-тельства о сближения науки и веры досталась учителям точных наук и естествознания.

Вера доказывается делом. Потому, когда иду в 12-ый класс (ребятам уже 18, а то и 19 лет) с рассказами об учёных, своей веры в Высшую Реальность также не скрываю, чётко и понятно выражаю собственную мировоззренческую позицию.

Признаю право ребят не соглашаться с моими убеждениями. Не согласных не пе-реубеждаю, если надо будет – жизнь и на-ука позже им это докажут.

Неизбежность целостного мировоззренияЕсть для учителя неизбежное – требова-

ния стандартов, программ и т. д. Но есть и наинужнейшее – культура и

мировоззрение человека: стандарты обес-печат технологические успехи будущей ци-вилизации, но без культуры и целостного мировоззрения будущего может и не быть!

Да, старшеклассников буду тщательно готовить к государственным экзаменам по утверждённым стандартам – знаю степень своей ответственности! Но не могу обхо-дить стороной новейшие научные данные, ведущие за рамки всего строго рациональ-ного, трёхмерного и временного. Догма, даже научная, в будущее не движет. Осо-знание духовного начала во всём матери-альном, раскрытие смысловой глубины за-конов Природы помогает нравственному становлению, взращивает целостное миро-воззрение, помогает человеку стать Чело-веком.

Знайом


ний досвід

Учасники Міжнародного фестивалю


12

РЕСПУБЛІКА БІЛОРУСЬМ. Ф. Пухальская,

Научно-методическое учреждение«Национальный институт образования»

Министерства образования Республики Беларусь,научный сотрудник лаборатории

проблем воспитания личности

АКТУАЛЬНОСТЬ ХРИСТИАСКИХ ЦЕННОСТЕЙ В СОДЕРЖАНИИ ФАКУЛЬТАТИВНОГО КУРСА

«ДУХОВНОЕ САМОРАЗВИТИЕ ЛИЧНОСТИ»

Перед наукой и практикой всей системы современного образования встает вопрос о формировании самосознания учащихся, о выработке у них и в обществе в целом духо-вного иммунитета. Современная личност-но-развивающая парадигма образования и такие ее компоненты как аксиологический, культурологический, гуманистический (на осн мат ист. [11]) способствуют актуализа-ции в педагогической практике общечело-веческих и национальных ценностей, час-тью которых являются христианские, что позволяет актуализировать формирование духовности и нравственности учащихся.

Концепция непрерывного воспитания детей и учащейся молодежи в Республике Беларусь определяет общечеловеческие и национальные ценности основным бази-сом современного воспитания (на осн. ист [3]).

Понятие «общечеловеческие ценнос-ти» – понятие гибкое – некоторая ценность, когда приобретает характер глобально-зна-чимой проблемы, становится общечелове-ческой. К общечеловеческим ценностям относят такие как: человек, свобода, ду-ховность, образование, труд, мир, семья, образования и ряд других. Соглашаясь с исследователем М. А. Станчиц, мы также опираемся на утверждение В П. Тугаринова о том, что классификация ценностей по-движна [13]. Как составляющее общечело-веческих ценностей, выступают христиан-ские ценности.

Профессор В.Н. Наумчик рассматрива-ет десять заповедей Моисея как моральный закон и основу педагогической этики (на

осн. ист.[7]). Станчиц М. А. этическую систему христианства рассматривает как систему милосердия и сострадания (на осн. ист.[12]). Печенко М. Ф., Осипов А.И. рассматривают приоритет христианских ценностей в образовательном процессе при формировании нравственного разви-тия личности на основе православной ду-ховности [14, с. 158-162]. Белорусский док-тор педагогических наук, профессор К.В. Гавриловец актуализирует понятие «духо-вность» и возможность ее и религиозного содержания (на осн. ист.[2]) и др..

Некоторые авторы говорят о значении христианских ценностей, христианской культуры в формировании личности. Кор-зун И. П. предлагает христианские ценнос-ти как средство для решения глобальных проблем современности [4, с. 104-11]. Са-леев В.А., Лаптенок А.С. считают христи-анские ценности неотъемлемой частью культуры [4; 5].

Одним из путей актуализации христи-анских ценностей как части общечелове-ческих в -воспитательном процессе на се-годняшний день являются определенные факультативные курсы для учащихся.. С этой целью нами была разработана про-грамма факультативного курса «Духовное саморазвитие личности».

Нравственные и духовные аспекты личностного бытия и развития изучают-ся различными отраслями гуманитарно-го знания, прежде всего – философией, психологией, педагогикой, социологией и т.д. Однако, в педагогической практи-ке ощущается недостаточность работ по

Зна

йомтеся

: за

рубі

жни

й до

свід


13

духовно-нравственному развитию лич-ности интегрального характера, в кото-ром было бы осуществлено обобщение и проанализированы сквозь призму имен-но педагогического знания те результаты, которые наработаны в рамках гуманитар-ного знания и предложены для внедрения и апробации в целях духовно-нравственного развития учащихся.

Процесс саморазвития предполага-ет самоактуализацию, самореализацию личности, поэтому для внедрения раз-работанного нами курса определен, как оптимальный вариант, юношеский возраст (старший школьный возраст, учащиеся профессионально-технических и средних специальных учреждений образования, студенты первых курсов вузов). Поскольку духовное саморазвитие личности учащих-ся – это широкомасштабная образователь-ная проблема, мы выделяем ее социальные, мировоззренченсие и психолого-психоло-гические аспекты.

Достоинством предложенного нами со-держания духовного саморазвития лич-ности учащихся юношеского возраста, является то, что в процессе изучения фа-культатива «Духовное саморазвитие лич-ности», других курсов подобного плана, а также другой учебно-воспитательной работы, направленной на формирование духовности и нравственности, учащийся сможет:

во-первых, осознавать и осваи-вать ценностные приоритеты духовной культуры (национальной и мировой, свет-ской и религиозной);

во-вторых, вырабатывать основные ценностные ориентиры личностного само-совершенствования.

Сущность содержания духовного само-развития личности учащегося заключается в стимулировании учащегося выстраивать сценарий саморазвития и жизненной стра-тегии личности с актуализацией общече-ловеческих и христианских как части об-щечеловеческих ценностей [9]. В основу разработки программы положен аксиоло-гический и культурологический подходы.

Духовный мир личности охватывает мировоззрение личности, наложенное на систему взаимоотношений в различных аспектах жизни человека, проявляющееся

зрелости человека. Ценности определя-ют ориентиры в духовном мире личности, обуславливают взаимосвязь с целями и мо-тивами. Нравственно-этические принципы выступают духовной составляющей мира личности. Основополагающими в форми-ровании духовного саморазвития личнос-ти являются ответы на вопросы: Кто я? Зачем я живу? Куда я иду? Каким образом? [10, с. 24].

Систему отношений мы определяем как систему духовных координат личнос-ти, придающую целостность человеческой жизни: отношение к жизни, отношение к себе самому, отношение к окружающим, отношение к окружающей среде. На наш взгляд, в основе отношения к жизни ле-жат жизненные принципы, которые бази-руются на общечеловеческих ценностях и христианских как их составляющих. Само-оценка, определяющая отношение к себе является стимулирующим и тормозящим фактором саморазвития в зависимости от адекватности поведения. Отношение к окружающим выражается в культуре пове-дения и отношения к окружающей среде – в понятии «экологическая культура» [9].

Заключение. Учет, переосмысление и освоение позитивных достижений духо-вной культуры прошлого (национальной и мировой, светской и религиозной) способ-ствует эффективности разработки и вне-дрения новых педагогических технологий в учебно-воспитательном процессе. Таким примером могут быть факультативные курсы по духовно-нравственному воспи-танию и развитию личности учащихся, од-ним из них является курс «Духовное само-развитие личности».

Актуализация христианских ценностей при формировании нравственного и духо-вного саморазвития личности учащихся обусловлена тем, что:

– в основе развития личности лежит ду-ховно-нравственное развитие;

– общечеловеческие ценности являют-ся основой для духовного и нравственного развития личности;

– христианские ценности являются час-тью общечеловеческих ценностей.

Знайом


ний досвід


14

Н. М. Степанова, доцент кафедри дошкільної освіти і

професійного розвитку Черкаського обласного інституту післядипломної освіти

педагогічних працівників, доктор філософії

ХРИСТИЯНСЬКІ ЦІННОСТІ ЯК СКЛАДОВА ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

У Черкаському обласному інституті піс-лядипломної освіти педагогічних праців-ників Черкаської обласної ради відбулася Всеукраїнська науково-практична конфе-ренція «Християнські цінності як складова духовно-морального виховання громадя-нина України», присвячена формуванню загальнолюдських цінностей у молодих громадян України.

Із вітальним словом до учасників кон-ференції звернулася голова Черкаської обласної ради Валентина Миколаївна Ко-валенко, яка підкреслила, що процес відро-дження незалежної демократичної України з її прагненням увійти повноправним чле-ном у світову цивілізацію передбачає все-бічне втілення в суспільне та індивідуальне життя цивілізаційних основ життєустрою на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. «Людина без роду і коріння загине. Ми маємо тримати нитку родоводу, яка поєднає нас із тради-ціями наших предків і дасть наснаги для великих звершень», – наголосила пані Ва-лентина. «Процес відродження незалежної демократичної України передбачає всебіч-не втілення в життя кожного із нас циві-

лізаційних основ життєустрою на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя укра-їнського народу».

У вітальному слові Валерій Вікторович Данилевський, директор Департаменту освіти і науки Черкаської обласної держав-ної адміністрації виділив актуальність теми, зауваживши, що «надання основ знань про традиційні духовні, моральні й культур-ні цінності, релігійну і духовну культуру української та інших національностей, які живуть у нашій області і державі загалом, сприяє взаємному порозумінню, консолі-дації народу, виробленню поваги до кожної людини. У такому варіанті предмети духо-вно-морального спрямування відіграють важливу роль у формуванні свідомості мо-лодого покоління, тому для всебічного і гармонійного розвитку учня важливо, щоб освітній процес базувався не лише на науко-вому осмисленні дійсності, а й на духовних, моральних та культурних надбаннях укра-їнського народу і людства в цілому».

На конференції почесними гостями були Митрополит Черкаський та Чигиринський Іоан, глава Черкаської єпархії Української православної церкви Київського патріарха-ту, Новікова Дар’я Петрівна, директор Все-українського благодійного фонду «Східно-європейська гуманітарна місія», Жуковский Василь Миколайович, декан гуманітарного факультету Національного університету «Острозька академія», координатор із впро-вадження та викладання предметів духо-вно-морального спрямування в Україні, доктор педагогічних наук, професор.

Головною темою конференції були об-рані проблеми стану духовної культури і моралі суспільства як у світі, так і в Україні, духовно-морального розвитку сучасної мо-П

олемік

а пр

о ак

туа

льне


15

лоді, стану викладання предметів духовно-морального циклу у школі.

При визначенні тематики конференції ставилась мета не тільки окреслити ви-клики сучасності щодо зазначеної теми, а й звернути увагу на роль особистості учи-теля у викладанні предметів духовно-мо-рального спрямування.

Свою доповідь професор Василь Мико-лайович Жуковський присвятив актуаль-ним проблемам впровадження предметів духовно-морального спрямування у на-вчально-виховний процес. «Останні деся-тиріччя позначилися на традиційних для українців цінностях, які гармонізують від-носини людини із суспільством. З метою до-сягнення матеріального життєвого успіху як кінцевої мети пропагуються аморальні засо-би, духовні ж чесноти стали втрачати свою дієвість. Це сприяло загальній кризі мораль-ності. Тому ми, сучасні керівники, освітяни, педагоги маємо об’єднати свої зусилля за-ради подолання такої кризи, прищеплювати загальнолюдські цінності і формувати у на-ших дітей їх найвищий рівень – духовні цін-ності, які об’єднують у собі ідеали, смисло-во-ціннісні настанови, патріотичні почуття, обов›язок перед суспільством».

Виступаючі на конференції науковці, методисти, керівники освітніх установ, учителі-практики мали змогу поділитися досвідом щодо впровадження курсів духо-

вно-морального спрямування у їхніх на-вчальних закладах. У виступах зазначалося, що серйозну проблему становить інститут сучасної сім›ї. Діти, які виростають у небла-гополучних сім›ях або без достатньої уваги з боку батьків, вирізняються недостатньою соціальною зрілістю, агресивністю, можуть не сприйматися однолітками, що утруднює їх особистісний розвиток. Тому ми, дорос-лі, відповідальні за такий стан речей і таку проблему маємо вирішувати через форму-вання інституту усвідомленого і відпові-дального батьківства.

На сучасному етапі ми відчуваємо брак у достатньому наборі виховних інструмен-тів, щоб подолати різні негативні процеси, забезпечити молодій особі системну поін-формованість про неї саму, зв›язки з навко-лишнім світом, навчити аналізувати власну поведінку і коригувати її відповідно до мо-ральних норм, діяти свідомо, відповідально й безпечно для себе й оточення. Саме тому сьогодні надактуальним і своєчасним є впровадження у практику предметів духо-вно-морального спрямування в загально-освітніх навчальних закладах.

Представники Всеукраїнського благо-дійного фонду «Східноєвропейська гума-нітарна місія» запропонували педагогіч-ній громаді Черкащини тісну співпрацю та спонсорську допомогу у наданні безкоштов-

Полем

іка про актуальне


16

них комплектів літератури для викладання курсів духовно-морального спрямування.

У підсумку роботи конференції Наталія Миколаївна Чепурна, ректор Черкаського обласного інституту післядипломної осві-ти педагогічних працівників Черкаської обласної ради, кандидат педагогічних наук, ще раз підкреслила, що «наше спільне за-вдання донести суспільству, що духовність

і моральність – це основа всіх основ, вона є у фундаменті створення колективу, сім›ї, становленні особистості, розвитку суспіль-ства, держави та всієї людської цивілізації, тому що єдність нації – в силі її духу і ми маємо його виховувати міцним і сильним. А опорою наших зусиль є запровадження у навчально-виховний процес курсів духо-вно-морального спрямування».

Полемік

а пр

о ак

туа

льне


17

Н. Є. Химич кандидат пед. наук, доцент,

завідувач лабораторії духовного розвитку особистостіДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний

педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

ДОСВІД ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯСТУДЕНТІВ НА ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЯХ

Формування духовного світу студен-тів – завдання нелегке. Адже це люди, які мають вже певною мірою сформований світогляд, власні переконання, ідеали, які не завжди співпадають з нормативними. Тому іноді доводиться мати справу з низь-кодуховним контингентом студентів, яким окремі виховні вузівські заходи не потріб-ні. Тут слід шукати інші шляхи впливу на особистість. Ті, що спонукатимуть замис-литись, озирнутися довкола себе, перегля-нути свої погляди та поведінку.

Цей шлях – ціннісні засади християн-ства. Ш.Амонашвілі закликає: «Доки бу-демо лякатися Бога в освіті?»[1,41]. Він констатує, що сучасна освіта «вражена без-божжям», від якого вона бідніє, сиротіє, знецінюється, перетворюється в товар. Усі негаразди в освіті й суспільстві – від без-божжя [1,42-43]. Тому прогресивна частина людства сьогодні переконанана в необхід-ності відродження національних історич-них коренів – християнських цінностей, які непідвладні часу. Отож «сучасне українське

суспільство поступово підходить до визна-ння й опанування етичних основ христи-янства, від яких воно було штучно відлуче-не протягом багатьох десятиліть і до яких у більшості людей навіть було сформовано різко негативне ставлення» [4,4].

Надзвичайна актуальність проблеми духовно-морального виховання особис-тості на християнських цінностях нині зу-мовлена перевагою християнської моделі виховання над світською. Перевага христи-янських духовно-моральних цінностей над світською мораллю полягає в наступному:

1. Християнські цінності є найбільш стій-кі, універсальні, не підвладні різноманітним соціально-політичним впливам, тоді як світська мораль носить змінний характер. Наприклад, громадянський шлюб в сучас-ному суспільстві вважається нормою, гомо-сексуалізм теж, крім того, з телеекранів йде широка пропаганда цього ганебного явища і виховується толерантне ставлення до нього. У християнстві однозначно: перше і друге є блуд, який суворо засуджується Богом.

Полем



18

2. У християнстві завжди є морально-категоріальний імператив, що орієнтує на внутрішнє творення, вдосконалення душі. Це сприяє вихованню стійких моральних рис і переконань. Приміром, переконання назавжди відмовитись від пиятики й курін-ня, «бо це губить душу». А світська мораль пояснює: «… бо це шкідливо», – воно не пе-реконує дитину. Тому християнські етичні норми, на відміну від світської моралі, не є ззовні нав’язаними. Вони звернені до совісті, діють як внутрішнє переконання людини, як реалізація її свободи. Отож християнські цінності дають чітке, глибинне, усвідомлене розуміння Добра й цілеспрямовують осо-бистість на шлях служіння Добру.

3. Християнські цінності – джерело базо-вих загальнолюдських цінностей, їх фунда-мент. Вони – невід’ємна складова релігійної культури, яка є важливим компонентом ду-ховної культури нації. Історично доведено: втрата релігійності веде до загибелі цивілі-зації. «Найміцніше об’єднання, що може іс-нувати між людьми, – на думку Г. Ващенка, – це об’єднання на грунті релігії» »[2, 178]. К. Ушинський вважав, що національне вихо-вання може бути тільки релігійним: «Однією з складових народності … виховання пови-нна бути стародавня православна релігія з її всесвітньо-історичним значенням, релігія, яка перетворилася в плоть і кров народу»[6, 55]. До речі, релігійність є ментальною ри-сою українців. І євангельський виховний ідеал багатьма діячами розглядається як той ідеал, на основі якого здавна формувалися національні ідеали українців. Релігія вису-ває цілком конкретні зобов’язання перед людською мораллю: виконання Заповідей. А мораль, як відомо, без Заповідей немож-лива. Власне духовне зростання ніколи не відбудеться без осягнення (прямо чи опо-середковано) християнських святинь. Тому цілком доречно Ш. Амонашвілі виступає за розумну релігійність у сучасних навчаль-них закладах. Отже, християнські цінності є основою духовної культури того середови-ща (родинного й суспільного), де відбува-ється становлення особистості.

4. Християнство розкриває розуміння поняття справжнього гуманізму, на відмі-ну від світського, який так возвеличує роль людини, що місце Творця замінене нею. Християнський гуманізм визнає гідність

людини як образ і подобу Божу, найвище Його творіння на землі. Образ задано, по-добу треба здобувати. Саме християнський гуманізм, де центром світобудови є Тво-рець, має стати основою виховання.

5. Перевага християнської моралі над світською існує тому, що у християнстві є єдине джерело, носій етичних норм – Гос-подь. Тому християнська мораль абсолют-на, не потребує доведення, як світська, її норми є сталими і вимірюються єдиними вимогами, які йдуть від Творця по від-ношенню до свого творіння. Сприяють ці норми здобуттю особистістю подоби Бо-жої, їх неможливо замінити.

Духовно-моральне виховання на хрис-тиянських цінностях не суперечить світ-ському, оскільки є складовою національ-ного виховання. Воно допомагає кожному стати Людиною, де християнська мораль здійснює цілющий вплив на характер і по-ведінку, «оздоровлюючи дух і душі молодо-го покоління, з чого тільки й може почати-ся оздоровлення нації» [5, 200].

Виховання духовно-морального по-тенціалу сучасного студентства на засадах християнських моральних цінностей – до-сить складний процес. Адже рівень свідо-мості студентів різний. Дається взнаки та-кож і наявність чи відсутність життєвого досвіду. Про це свідчать результати роботи зі студентами денної та заочної форм на-вчання, факультету педагогіки і психології державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Гри-горія Сковороди», де з 2002 року в навчаль-ний план спеціальності «Дошкільна освіта» введено дисципліну «Виховання особис-тості на засадах християнської моралі».

Перед викладанням курсу завжди про-водиться попереднє анкетування, яке за-звичай дає позитивні результати, оскільки респондентів, які б негативно ставилися до християнської проблематики, не виявляє. Однак близько 25% студентів заочної форми навчання та 45% студентів стаціонару взага-лі не розуміють цю проблему, але бажають опановувати основи християнства. Тому ма-теріал, який пропонується слухачам, розра-хований на різний рівень сприймання.

В основі роботи зі студентами лежить принцип невтручання у свободу особистос-ті: ніхто не може змусити людину вірити чи

Полемік

а пр

о ак

туа

льне


19

заборонити пізнавати основи релігії, вона має право вивчати або не вивчати її, але жити по-божому повинен кожен. При цьо-му не є обов’язковим виховання релігійної орієнтації студентів. Головним є не єванге-лізація особистості (це функція Церкви), а духовно-моральне вдосконалення молоді через цінності християнської культури.

Досвід викладання даного курсу свід-чить про доречність використання мате-ріалів духовно-морального спрямування у освітньо-виховному процесі вузу. Адже їх опанування надихає на роздуми й само-стійний пошук відповідей на безліч нових запитань, облагороджує людину.

Після вивчення курсу студенти, як пра-вило, діляться своїми роздумами щодо про-слуханого у залікових творах-есе, де розмір-ковують над болючими для них проблемами: «Добро і зло: протидія та співіснування», «Моральні основи сім’ї та християнська тра-диція», Прощення в житті людини», «Тво-рити Добро безкорисливо», «Вічні вартості життя» тощо. Подібні студентські роздуми підтверджують думку про те, що людина ду-ховна в тій мірі, в якій вона задумується над цими питаннями й прагне дістати на них відповідь. І християнська мораль виступає тією основою, яка допомагає сформувати духовний світ особистості, отой внутрішній стержень, що сприяє сходженню по духо-вній вертикалі до вищої досконалості. Адже це є найважливішим завданням виховання.

Цьому сприяє діяльність створеної у жовтні 2005 року лабораторії духовного розвитку особистості, яка покликана до-помогти студентській молоді підготува-тися до педагогічної праці в нових умовах життя, познайомити зі світовими духо-вно-культурними цінностями, розкрити багатство досягнень людського духу. При лабораторії працює ініціативна група сту-дентів, яка досліджує шляхи становлення людської духовності та особливості її фор-мування в сучасних умовах. Одним з важ-ливих напрямків діяльності лабораторії є дослідження впливу християнських мо-ральних цінностей на духовно-моральну

сферу особистості. Результати пошуку вмі-щено у посібниках: «Основи християнської культури – дошкільникам», «Християнські цінності у вихованні дошкільників».

Лабораторією духовного розвитку осо-бистості організовуються різноманітні за-ходи в масштабах всього університету: проведення диспутів, круглих столів, зу-стрічей з цікавими людьми, благодійних акцій, екскурсій до духовних святинь укра-їнського народу тощо. Також налагоджено тісну співпрацю з педагогами Київської, Черкаської, Одеської, Рівненської, Черні-гівської областей. Серед останніх заходів, організованих лабораторією духовного роз-витку особистості для студентів і науково-педагогічних працівників, особливо слід відмітити: Всеукраїнські науково-практичні семінари («Духовно-моральне виховання ді-тей дошкільного віку: теорія, традиції, прак-тика», «Виховання духовної культури осо-бистості в дошкільному дитинстві»), круглі столи («Духовні засади українського патрі-отизму», «Християнська мораль в полі куль-турному просторі: реалії та перспективи», «Духовне життя людини в сучасному світі» та ін. ), а також різноманітні заходи студен-тів з дітьми ( благодійні акції «День Святого Миколая», «Подаруй посмішку дітям», по-каз вистав, проведення свят та розваг тощо).

Сучасний навчальний заклад має бути «осередком духовності і моральності», де здійснюється поступове сходження лю-дини до духовних висот [1, 4-5]. Тому по-трібен і педагог, який іде новими шляхами, несе новизну, сіє в дитячі душі ті невиди-мі зерна, які дадуть багатий урожай. І наш святий обов’язок: допомогти такому педа-гогу здобути свій шлях сходження, який сприяє формуванню міцного духовного стержня і майбутній реалізації на засадах Істини, Добра, Краси. Це шлях, на якому тісно переплітаються наукова думка й ду-ховний досвід людства, де християнські цінності є тим життєдайним джерелом, що живить, оновлює і збагачує внутрішній світ особистості, утверджує справжні ідеали.

Полем



20

Мова і культура перебувають в одній по-няттєвій площині і як духовні вартості орга-нічно пов’язані між собою. Як зазначав один із провідних мовознавців Іван Огієнко: «Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомости»[2].

Рівень мовної культури людини свід-чить про її духовність чи бездуховність, інтелект чи невігластво. Володіння культу-рою мовлення – важлива умова успіху для фахового зростання не тільки для підрос-таючого покоління, а й для нас, педагогів.

Влучно і точно оцінив силу педагогічно-го слова В.Сухомлинський, який вважав, що «слово – це ніби той місток, через який на-ука виховання переходить у мистецтво»[3].

Щоб виховувати грамотних спеціалістів, мовлення викладачів має бути для студентів взірцем. А для цього нам самим потрібно до-тримуватись мовних норм у спілкуванні, а та-кож не бути байдужими до мовлення студентів.

У навчально-виховному процесі багато ва-жить слово педагога – це слово сказане і сло-во почуте, слово написане й слово прочитане. Звідси – високі вимоги до мови педагога.

«Слово – найтонше доторкання до серця, – воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і го-стрим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити й оживити, пора-нити й вилікувати, посіяти тривогу й безна-дію і одухотворити, розсіяти сумнів і засму-тити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і заронити невіру, надихнути на працю і скувати силу душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину», – таким є висновок вченого. [3].

Важливе завдання для викладача – здій-снювати постійне самоспостереження за своєю поведінкою, щоб своєчасно вловити

у ньому ті зміни, які можуть стати стійким стилем спілкування.

Стиль спілкування, який задає викладач, суттєво впливає на ставлення студентів до його навчального предмета. Необ’єктивність викладача до студента, безпідставно зани-жена оцінка його здібностей і знань, нетак-товність у спілкуванні можуть викликати глибокі емоційні травми, внаслідок чого на-віть після закінчення навчального закладу в самостійній професійній діяльності звер-нення до відповідних знань може або блоку-ватися, або активізувати сліди пережитого.

Визначальною рисою діалогічного мов-лення є гуманістична позиція викладача щодо студента у процесі навчання і навчаль-ного спілкування. Побудований на принци-пах гуманізму, діалогічний підхід до педаго-гічної діяльності і спілкування, що визначає професійну культуру педагога, має на меті:

• створення сприятливого психологіч-ного клімату;

• ділові і товариські відносини викладача зі своїми колегами (інколи студенти можуть чути підвищення голосу у спілкуванні викладачів, грубі висловлювання колег один до одного);

• партнерські принципи взаємодії зі студен-тами, які свідчать про культуру педагогічного спілкування і дають змогу забезпечити послі-довність та ефективність виховного впливу;

• перехід від директивного до демокра-тичного, рівноправного стилю спілкування.

Викладач зобов’язаний бути не тільки компетентним фахівцем з високою науко-вою і діловою кваліфікацією, виконавською дисципліною, не лише духовно багатою осо-бистістю, що несе моральну відповідаль-ність за навчальну і виховну діяльність; пе-дагог має бути водночас комунікабельною особистістю з високою культурою спілку-вання, вмінням вести діалог, дискутувати, забезпечувати позитивний моральний та емоційний настрій у педагогічній взаємодії.

Н. А. Козиряцька, заступник директора з навчальної роботи

Черкаського комерційного технікуму, викладач української мови та літератури

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ГРАМОТНОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ – ВАЖЛИВА ОСНОВА РОЗУМОВОГО

ВИХОВАННЯ ТА ЗАГАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ

Полемік

а пр

о ак

туа

льне


21

Н. М. Степанова,доцент кафедри дошкільної освіти і

професійного розвитку Черкаського обласного інституту післядипломної освіти

педагогічних працівників, доктор філософії

ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА У КОЖНУ ШКОЛУ:«МОДНА ІННОВАЦІЯ» ЧИ ВИМОГА ЧАСУ

До актуальності проблеми: духовно-моральний стан суспільства

Процес становлення демократії в Украї-ні передбачає всебічне втілення в суспільне та індивідуальне життя кожного члена гро-мади цивілізаційних основ життєустрою на основі загальнолюдських цінностей, врахо-вуючи багатий історичний досвід духовних, моральних, соціокультурних засад життя українського народу.

У документах про освіту «червоною ліні-єю» проходить думка, що метою освітнього процесу має бути не тільки надання основ знань з різних предметів, а й формування всебічно розвиненої, духовно і морально зрілої особистості, готової прийняти виклик сучасного життя. Цьому має сприяти забез-печення в освітньому процесі, закріпленого Конституцією України, права особи на сво-боду совісті та світогляду. Тому, незалежно від своєї особистої національної і релігійної належності та світогляду, кожна дитина має право отримати можливість дізнатися про духовне коріння української нації, моральні й релігійні традиції інших національностей, які становлять єдиний народ України. Ми глибоко переконані, що знання про тради-ційні духовні, моральні й культурні цінності, релігійну і духовну культуру української та інших національностей, які живуть у нашій державі, сприятиме взаємному порозумін-

ню, консолідації українського народу, фор-муванню поваги до кожної людини. У такому варіанті філософія сучасної освіти відіграє важливу роль у коригуванні свідомості мо-лодого покоління, щоб у складних умовах суспільного поступу дитина не загубилася, як особистість, а навпаки росла у кращих традиціях виховання, де основу становлять Любов, Віра, Добро, Милосердя, Краса.

Сучасна психолого-педагогічна наука вва-жає джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки систему внутрішніх цінностей. У психічно здорової людини ця система має три рівні, на нижчому з яких – особисті та матеріальні цінності (власні потреби, задово-лення), на другому – культурні цінності (мис-тецтво, наука, загальнонародні надбання, правопорядок), на вищому – духовні цінності (ідеали, смислово-ціннісні настанови, патріо-тичні почуття, обов›язок перед суспільством).

Соціальні умови, що продукують мер-кантилізм і цинізм, сприяють деформації системи цінностей у досить значної частини населення України. Знецінюється одвічне: любов, сім’я, культурні цінності, гіпертрофу-ється матеріальне та культивуються особис-ті потреби й задоволення. Зниження рівня суспільної та особистої моралі, сприйняття молоддю гедоністичних установок, ранній початок статевого життя ведуть до форму-вання особистості, яка не здатна створити міцну сім’ю, народити і відповідально вихо-вати дітей. Це спричиняє поглиблення соці-альної та демографічної кризи.

З огляду на це актуальним і своєчасним є впровадження у практику предметів духо-вно-морального спрямування в загальноос-вітніх навчальних закладах: «Християнська етика», «Етика: духовні засади», «Християн-ська етика в українській культурі» та ін.

Полем



22

Ділимося досвідом: викладання курсів духовно-морального спрямування у Чер-каській області

Ми абсолютно не заперечуємо тезу про те, що «освіта в Україні є світською». Хоча досвід багатьох країн Європи, серед яких Німеччина, Данія, Великобританія, Іспанія, країни Бенілюксу і Прибалтики, свідчить про доцільність ознайомлення учнів у за-гальноосвітній школі з релігійними цін-ностями, моральними і культурними тра-диціями релігій при збереженні принципу добровільного вибору відповідного курсу.

Починаючи з 1992 року й дотепер в Укра-їні накопичено значний досвід вивчення кур-сів духовно-морального змісту. Флагманами у цій справі є навчальні заклади Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Рівнен-щини, Одещини.

У загальноосвітніх навчальних закладах Черкаської області викладання предметів ду-ховно-морального спрямування розпочалося із 2006 року. Серед предметів, які викладають-ся головна частка належить таким предметам, як «Основи християнської етики», «Христи-янська етика в українській культурі», «Етика: духовні засади», окрім цього

у багатьох школах міста Черкаси у почат-ковій школі викладається факультатив «Пра-вославна валеологія»;

у більшій частині навчальних закладів Чорнобаївського району – факультативи «Ви-ховання базових гуманістичних цінностей» та «Основи гуманістичної моралі».

Проте проблема викладання предметів духовно-морального спрямування в україн-ській школі залишається однією із найбільш актуальних та дискутованих у релігійному та освітньому житті нашого регіону. Саме ця тема лягла в основу організації цілої низки об-ласних та міжрегіональних науково-практич-них семінарів, які проходили із 2008 року на

базі Черкаського обласного інституту після-дипломної освіти педагогічних працівників та навчальних закладів міст Черкаси і Умань. Цільовою аудиторією цих заходів були мето-дисти районних і міських методичних кабі-нетів, які відповідають за викладання курсів духовно-морального спрямування, учителі та педагоги із Черкащини, Рівненщини, Львів-щини і Волині.

Теми семінарів передбачали обговорення наступних питань:

• гуманна педагогіка – духовне зростання особистості;

• християнські цінності в житті людини;• педагогічні поради з методики вихован-

ня молоді на християнських цінностях;• аналіз нормативно-правових докумен-

тів із питань охорони дитинства, запро-вадження предметів духовно-морального спрямування та вимоги до їх виконання у навчальному закладі;

• аналіз програм курсів духовно-мораль-ного спрямування та ін.

Щороку на базі Черкаського ОІПОПП проводиться сертифікована підготовка педа-гогів для викладання курсів духовно-мораль-ного спрямування. Із 2006/07 навчального року таку підготовку пройшли 677 фахівців. Сьогодні Обласний інститут пропонує для педагогів різні форми проходження курсової підготовки: від стаціонарних до очно-дистан-ційних. Очно-дистанційна форма позитивно себе зарекомендувала серед педагогів області, так, нею скористалися учителі Звенигород-ського району і протягом жовтня-грудня 2014 року 26 педагогів успішно пройшли курсову підготовку, склали тестовий заліковий контр-оль та отримали сертифікати на право викла-дання курсів духовно-морального спряму-вання у школах району.

Окремо хотілося б сказати за курси, які проводилися 10 – 19 серпня 2015 року. Це була перша спроба зібрати викладацький колектив із різних регіонів України. Так, викладачами були запрошені Жуковський В.М., доктор пе-дагогічних наук, професор, декан гуманітар-ного факультету Національного університету «Острозька академія», Огірко О.В., доктор філософії, професор кафедри українознав-ства Львівського національного університе-ту ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького, Степанова Н.М., доктор філософії, доцент кафедри дошкільної освіти

Полемік

а пр

о ак

туа

льне


23

і професійного розвитку Черкаського облас-ного інституту післядипломної освіти педа-гогічних працівників, Макогнюк С.В., голова Хмельницької обласної асоціації викладачів християнської етики, магістр релігієзнавства, Валенчук П.П., науковий співробітник Інсти-туту ґенези життя та всесвіту, магістр теоло-гії, Мірчук І.І., учитель християнської етики загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Овлочин Турійського району Волинської об-ласті, переможець конкурсу «Учитель року-2015» у номінації «Християнська етика» та ін.

Із відгуків слухачів про курси:«Враження самі позитивні. Лекції чита-

ли фахівці високої кваліфікації… Матеріал, який був нам наданий, дуже допоможе у ви-кладанні як курсу «Християнська етика», так і основного мого предмету – історії. Старик Олександр Іванович, учитель історії Воронів-ського НВК, Городищенський район».

«Я вже давно є викладачем недільної школи. Думала, що знаю досить багато і нічим мене не здивувати. Проте, для мене ці курси стали над-звичайними… Я зрозуміла, що головним за-вданням для учителя духовно-моральних пред-метів є не привити симпатію до якоїсь із вір, а постаратися «вплести» у навчально-виховний процес християнські цінності і мораль… і тоді наші вихованці з Божою допомогою зможуть змінити на краще наше суспільство. Чередні-ченко Інна Василівна, учитель англійської мови Черкаської школи-інтернат, м. Черкаси».

«Курсами дуже задоволена. А головне отримала інформацію із правової сторони, як пояснити батькам, громаді, чому християн-ська етика має викладатися у школі… Нехай Господь благословить цю справу. Ткаченко Ві-кторія Василівна, учитель початкових класів Уманської загальноосвітньої школи І-ІІІ сту-пенів №5, м. Умань».

«Я вражена всім… «Скресає лід з душі, летять птахи образ, і усмішка зліта на зцілені вуста. Так в сірий, будній день лікує нас Тво-рець… і зберіга людей небесна доброта». За-жома Надія Володимирівна, учитель біології, директор Білозірської загальноосвітньої шко-ли І-ІІ ступенів №1, Черкаський район».

І на завершення хочеться сказати, ми пе-реконані, що в основі християнської етики лежить любов, віра і милосердя. Незалежно від статі, кольору шкіри, віросповідання всі люди планети Земля мають дотримуватися загальнолюдських цінностей і високомораль-них принципів поведінки. У християнстві це прописано Червоним рядком.

Шановні колеги! Найдорожче, що у нас є – це діти. І ми хочемо, щоб вони виростали здо-ровими і щасливими. Всупереч всім негараз-дам, які сьогодні є у нашому житті, ми маємо згуртуватися і тоді переможемо, переможе-мо всі негаразди, біль, заздрість, зло, цинізм. А одним із помічників у цій справі стане шко-ла і клас, де викладається християнська етика разом із добре підготовленим, відданим своїй справі, люблячим і мудрим учителем.

Полем



24

Представлено досвід педагогічного проектування щодо вирішення завдань патріотичного виховання у сучасних українських реаліях. Матеріали можуть бути використані в організації навчально-виховної роботи як позашкільних, так і загальноосвітніх навчальних закладів.

Т. Ю. Арчибасова, завідувач методичного відділу

Будинку дитячої та юнацької творчості Смілянської міської ради Черкаської області

ПЕДАГОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УМОВАХ

ПОЗАШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Позашкільна освіта, що ефективно забез-печує емоційний, фізичний, інтелектуальний і творчий розвиткові дитини та суспільно-громадське становлення молоді, є дуже важ-ливим чинником сучасних державотворчих процесів України у питаннях громадянського та духовного становлення нації.

У системі навчально-виховної роботи творчих об’єднань ми прагнемо створити умови для відчування та глибокого пере-живання прекрасного, захоплення красою, яка владно панує у духовному житті укра-їнського народу, для глибокого розуміння дітьми творчих основ народного життя, формування переконань у тому, що всі по-коління українців любили прекрасне і ви-соке в житті, множили добро, утверджува-ли гуманну мораль, зробили оригінальний внесок у взаємозбагачення культур наро-дів світу – і саме духовність народу була і є могутнім стимулятором його творчості, невичерпним джерелом його мистецької та культурної діяльності.

У вирішенні завдань розвитку і станов-лення особистості, підготовкою її до життя українські вчені Г. Ващенко, А. Макаренко, С. Русова звертали увагу педагогів на засто-сування педагогічних технологій, зокрема і проектної. За І. Єрмаковим, педагогічне проектування є важливим інструментом «вирощування», становлення життєздатної спільноти педагогів, вихованців, громад-ськості, нових способів їх діяльності [2, с. 3].

Проект як інноваційна форма органі-зації освітнього середовища, в основі якої лежить комплексний перспективний ха-

рактер діяльності тимчасового колективу в умовах активної взаємодії з навколишнім середовищем [1, с. 321], підвищує мотива-цію діяльності, активує дітей, забезпечує вихованцям свободу вибору, задоволення їх потреб, особистісно-діяльнісний під-хід до навчально-виховного процесу, сти-мулює інтерес вихованців (групи) до ви-рішення певних (нагальних) проблем, що вимагає і володіння певною сумою знань, і практичного застосування цих знань у практичній творчій діяльності, і демон-страції результатів. А головне, дозволяє вирішувати виховні і розвивальні завдання засобами навчальної роботи.

Просвітницький педагогічний проект «Собі – честь, Україні – славу!», що започат-ковано і реалізується у нашому позашкільно-му навчальному закладі як соціокультурному осередку, акцентує на національній само-бутності, цілісності, культурно-історичній життєздатності українського народу (що, як ніколи, на часі!) і формує стійке відчуття при-четності до цілого: життя нашого народу.

Мета: створення у позашкільному на-вчальному закладі цілісного актуалізую-чого, ціннісно насиченого навчально-ви-ховного тематичного середовища щодо вирішення актуальних завдань національ-но-патріотичного виховання.

Завдання проекту:сприяння становленню національної

свідомості та виховання почуття націо-нальної гордості вихованців;П

рого

рами.

Кон

курс

и. П

роект

и


25

збагачення їх духовного досвіду шляхом цілеспрямованої організації пізнання, пе-реживання і дії;

сприяння інтеріорізації вихованцями національних духовних цінностей;

підготовка вихованців до просвітниць-кої роботи серед однолітків;

виховання готовності до участі у розбу-дові держави.

Очікувані результати:щодо вихованців: сформоване ціннісне

ставлення до народних традицій, україн-ської народно культури, бажання їх при-множувати; відданість справі зміцнення державності України; готовність до про-світницької діяльності;

щодо педагогічного колективу – досвід соціально-педагогічного проектування; методичне забезпечення навчально-вихов-ної роботи на інноваційних засадах.

Педагогічний проект БДЮТ складаєть-ся з трьох частин: «Україно! Ти для мене диво!», «Чарівна крамниця», «Збережи себе – захисти Вітчизну!».

Метою частини 1 проекту «Україно! Ти для мене диво!» є створення наскріз-ної системи навчально-виховної роботи за всіма напрямами позашкільної освіти щодо формування ціннісного ставлен-ня до історичних, духовних і культурних традицій українського народу. Технологія вирішення виховних завдань – прийом по-дивування, створення умов для яскравого емоційного переживання дитиною есте-тичних вражень, що викликає в дитини захоплення своїм українством, своєю при-належністю до великої нації, великої куль-тури. До цієї системи увійшли навчальні заняття за темами: «Фантастичний звір». Тематичне малювання під враженням від картин «майстра народного примітиву М.Приймаченко», «Рушничок для мами» (гуртки образотворчого мистецтва), «Не бійтесь заглядати у словник. Це пишний яр, а не сумне провалля» (Б. Грінченко) (гуртки гуманітарного напряму), «Калино-ве гроно», «Пасхальні традиції і символи. Намалюй мені писанку» «Різдво в Україні», «Я візьму той рушник» (інтегровані занят-тя в гуртках любителів англійської мови, образотворчого та декоративно-ужитково-го мистецтва мистецтва), «По всьому світі стала новина», «Книга про хліб» (театраль-

ні гуртки), «Українська колискова. «Ходить сон», «Фольклорна пісня Черкащини» (во-кальні гуртки), «Як у нас на України». Ви-вчення малюнків українських народних танців (гуртки народної хореографії), «Ту-ристсько-краєзнавчі можливості рідного краю» (туристсько-краєзнавчі гуртки).

«Все те краще, що витворили протягом століть попередні покоління, ми маємо не тільки зберегти, але й передати у спадок своїм нащадкам!», – писав В.Скуратівський. У гуртках образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва у рамках частини 2 проекту – «Чарівна крамниця» – створено систему навчально-виховної роботи щодо залучення вихованців до художніх і мис-тецьких надбань рідного краю, адже куль-турні артефакти, національна міфологія і символіка мають не тільки пізнавальну цінність, але діють емоційно та впливають на думки й відчуття людей, а тому їхнього значення у вихованні молодої людини не переоцінити. Не тільки сприйняття вели-чезних багатств української культури, а й бажання та вміння їх зберегти і примножи-ти – саме це стає велінням сьогоднішнього часу. На це спрямовано систему навчаль-них занять: «Українська символіка у твор-чості В.Симоненка та українській народній вишивці» (гурток української вишивки); «Різдвяний ангел», «Лялька-мотанка – обе-ріг української родини», «Лялька-україноч-ка», «Де козак – там і слава», «Чарівний чо-біток» (сувенір до дня Святого Миколая), заочні знайомства вихованців із творчим доробком черкаських та смілянських май-стрів декоративно-ужиткового мистецтва Олександрою Теліженко, Мариною та Ві-кторією Філь (гурток виготовлення ігра-шок-сувенірів).

«Убережи себе, захисти Вітчизну!» – на-зва частини 3 нашого проекту, який про-ходить у гуртках туристсько-краєзнавчого напряму у формі заліку-марафону з техніки пішохідного туризму та рятувальних робіт і покликаний будити в дітях прагнення оберігати життя в усій його природній му-дрості, красі, готовність його захищати.

Післядією проекту став випуск альма-нахів дитячої творчості «Народно-патріо-тичний календар «З Україною в серці», «З Кобзарем у серці» (до 200-річчя з дня наро-дження Т.Г.Шевченка).,

Програм

и. Конкурси. П

роект

и


26

відувачів. Виставки стали традиційними за формою, а за змістом – інноваційними. Роз-почато підготовку до тематичної виставки, присвяченої Різдву Христовому, Новому року. Учні навчальних закладів району та вихованці Будинку дитячої творчості плану-ють створити святкові композиції, малюнки та подарунки, передаючи святковий настрій величного християнського свята.

Педагогічний колектив БДТ ініціював ряд доброчинних заходів, долучивши до них бать-ків та вихованців закладу. Зокрема, за ініціа-тиви Спілки лідерів Подолу (керівник Демчук О.П.) було проведено акції: «Час допомоги», «Великий кошик бійцям», «Подаруй солдату свято», під час яких було зібрано гуманітарну допомогу і передано до м. Дебальцево.

Дитячі колективи (Народний худож-ній хореографічний колектив«Юність», Зразковий вокально-естрадний ансамбль «Співаночка», Зразковий художній естрад-ний колектив «Шанс» та інші) вчаться про-являти милосердя та формують почуття патріотизму, виступаючи із концертними програмами у лікарнях перед пораненими бійцями, в лікарнях для онкологічно хво-рих дітей, у Будинках для людей похилого віку та дітей переселенців із зони АТО.

М. Київ

А. В. Бєляєва, методист БДТ Подільського району м. Києва

БУДИНОК ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ – ЦЕНТР ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНИХ ЗАХОДІВ

Будинок дитячої творчості Подільського району м. Києва протягом навчального року проводить освітньо-культурні та інформа-ційні заходи. Такі форми роботи спрямовані на засвоєння дітьми та учнівською молоддю національних та європейських цінностей, ви-ховання високих моральних якостей, форму-вання юних громадян, здатних і готових до свідомого суспільного вибору.

Нещодавно у закладі було проведено ра-йонну виставку «Квіти вдячності героям». Виставкова зала була переповнена гарними букетами, які були створені учнями загаль-ноосвітніх навчальних закладів та лідерами Спілки учнів Подолу. З великим інтересом і вдячністю відвідували жителі району ви-ставку «Зростаємо патріотами» (за про-грамою методиста Немежанської О.А.), яка діяла протягом двох місяців. Під час виставки навчальні заклади презентували свій досвід у різноманітних формах дитячих робіт – плакатах, фото, аплікаціях, віршах, малюнках та оберегах. Учасники виставки за допомогою наочних образів розкривали своє ставлення до рідної України, прагнен-ня миру і злагоди в країні та своїх домівках. Цей захід відвідало близько 600 чоловік, які залишили схвальні відгуки у книзі від-

Нов

ини

з це

нтрі

в


27

М. Дніпропетровськ

Т. А. Гудим, директор Палацу творчості дітей та

юнацтва Ленінського району м. Дніпропетровська

ДУХОВНІ ВИТОКИ ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ

Перше засідання педагогічної ради Палацу творчості дітей та юнацтва Ленінського району м. Дніпропетровська у новому навчальному році ми почали з розповіді про Україну: її минуле, осно-вні цінності, народні промисли. Із яким захоплен-ням розглядали педагоги витвори писанкарства! Символ життя − яйце, укрите мереживом із три-кутничків, веселок та дивовижних риб, викликало тепло в душі й повагу до творчого розмаїття.

Як відомо, у Палаці основну увагу приді-ляють обдарованим дітям із Божою іскрою в очах. Так, керівник гуртка юнкорів, відмінник освіти України, М. І. Гультяєва проводить про-світницькі бесіди з основ християнськоъ етики, обговорює з маленькими літераторами тему «Образ Ісуса Христа в поезії». Діти мають змогу написати Різдвяну або Великодню казочку, роз-дивитися зразки іконографії та поставити вихо-вателю найрізноманітніші питання.

Сприяють духовному розвитку молоді й тренінги «Стань творцем свого життя», які ме-тодист С. В. Беспалова проводить для лідерів учнівського самоврядування.

У зразковому гуртку тістопластики «Мука-солька» під керівництвом лагідної, але вимо-гливої Т. М. Тимошенко, чи не найулюбленішим заняттям є виготовлення дарунків до Різдва Христового, Великодня, Дня сорока Святих: писанок, декоративних панно із зображенням храмів тощо.

Щороку зразкова вокально-хореографіч-на студія «Колор-Мьюзик», під керівництвом О. П. Петрикової, стає лауреатом Міжнародно-го конкурсу духовного піснеспіву «Від Різдва до

Різдва». Дитячий колектив добре знають місце-ві жителі, адже його виступи − прикраса будь-якого свята. Маленькі солісти із задоволенням співають щедрівки, колядки, веснянки. Божа благодать зігріває їхні серця під час виступів у Свято-Троїцькому Соборі, у Свято-Миколаїв-ському храмі, що у Нових Кайдаках, та відвідин Храму Іверської Ікони Пресвятої Богородиці. До того ж, малеча показує вистави для ж\м Пів-ничного, а при найменшій нагоді прикладається до святинь цього дивовижного місця та спілку-ється з настоятелем о. Миколою (Несправою).

На духовних засадах виховуються і танців-ники зразкового дитячого колективу «Забавки», який під керівництвом представників династії Брилевських ретельно зберігає традиції україн-ського народного танцю. Навчальна програма ансамблю передбачає ознайомлення вихованців із витоками культури нашої Батьківщини, істо-рією національного костюма тощо. Завдяки та-кому підходу й наполегливій праці, діти отрима-ли Гран-прі престижного фестивалю мистецтв «Яскрава Країна-2015» у Трускавці.

Окрім того, юні жителі Ленінського району беруть участь у благодійних акціях «Діти ліде-ри – дітям», «Поділись іграшкою», «Допоможи воїнам АТО», під час яких збирають ліки, со-лодощі, миючі засоби та інші необхідні нашим співвітчизникам речі.

Тож 1600 вихованців із 37 гуртків Палацу творчості зростають у благодатному середови-щі, яке створили для них сповнені любов᾿ю до дітей, родини, України й Господа Ісуса Христа педагоги.

Новиин з ц

ентрів


28

Актуальним і болючим сьогодні є той факт, що багато юнаків та дівчат уражені вірусом бездуховності, байдужості до людей, і самих себе, споживацтвом, прагненням збагатитися за рахунок інших. Тому сучасні вихователі ма-ють насамперед сформувати в молодих людей високу духовність, естетичні смаки та вподо-бання. На мою думку, ефективним засобом у цьому процесі є мистецтво релігійного шитва, зокрема виготовлення ікон або картин на бі-блійні сюжети, адже відомо, що велику роль у становленні особистості відіграють християн-ські цінності як основа формування гуманних якостей дитини та високе мистецтво як аспект розвитку духовності дитини.

Мистецтво вишивкарства було пре-стижним ще в давні часи й мало визнання серед представників влади і знаті. Так, у ХІ столітті Анна-Янка, сестра Володимира Мономаха, дочка великого князя Всеволо-да, організувала школу, де дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом. У княжих ро-динах жінки не лише захоплювалися гапту-ванням, а й створювали власні майстерні. Доволі відомою є князівська майстерня за часів Андрія Боголюбського.

Подібно до давніх мистецьких традицій, сьогодні в нашому навчальному закладі про-ходять майстер-класи з вишивки та зустрічі з вишивальниками. Найчастіше такі заходи проводять вчителі І. І. Пасічна, І. М. Несте-ренко, бабусі й дідусі наших учнів.

Діяльність майстер-класу з історії ство-рення ікони та її шитва здійснюється за та-кими напрямками:

· пошукова робота (дослідження легенд про створення ікон);

· ікона в родинному та календарно-обря-довому циклі, її застосування;

· удосконалення технології виконання ви-шивальних швів у процесі виготовлення ікони;

· організація виставкової діяльності.Суть такої роботи полягає в тому, щоб

якомога більше збагатити духовне життя учнів, вкарбувати в їхню свідомість стійкі морально-духовні потреби, запити, інтер-еси, виховати справжнього християнина з усвідомленням найкращих естетичних сма-ків релігійного мистецтва.

(Світлини зроблені в шкільному музеї під час проведення тематичного уроку в 6 класі вчителем І. М. Нестеренко)

І. М. Нестеренко, заступник директора

з навчально-виховної роботиКЗО «НВК №102» ДМР

МОРАЛЬНО-ДУХОВНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДІ ЯК ОСНОВА СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

Нов

ини

з це

нтрі

в


29

Чи помічали Ви, як часто люди скар-жаться? Нарікають на все: дуже зимно, дуже жарко, багато людей у транспорті, черга до каси у супермаркеті… Але розумієш, що все це дрібниці, коли зустрічаєшся з інвалідами. Більшість людей, які нерідко не можуть себе обходити чи пересуваються на інвалідному візку, на диво, позитивні та оптимістичні.

Вихованці Дитячо-юнацького центру Кіровського району м. Дніпропетровська переконуються в цьому, відвідуючи облас-ний будинок інвалідів по вул. Чичеріна. Ці поїздки вже стали традиційними: близько 10 років поспіль під час Декади інвалідів

творчі колективи приїжджають у гості до своїх однолітків. Бачили б ви, як радісно ві-тають гостей маленькі вихованці будинку інвалідів, які оплески лунають в залі під час виступів гуртківців вокальних колективів «Чі-БІС» та «Каприз», циркової студії «Оба-на», театральної студії «Новий день», хоре-ографічного колективу «Азбука танцю»! А яка вдячність світиться в очах дітей, коли вони отримують солодкі подарунки, під-готовлені школярами з ініціативи районної Ради лідерів учнівського самоврядування!

Співпраця Дитячо-юнацького центру з бу-динком інвалідів не обмежується щорічним концертом та солодощами. У закладі працює гурток «Природа і творчість», керівник яко-го − Олена Георгіївна Шевченко − закохана у свою справу, дітей, творча, уважна, наполе-глива, вміє зацікавити своєю майстерністю. Із нею мешканці будинку вчаться бачити незви-чайне й неймовірне в буденному, робити свої-ми руками цікаві речі з природних матеріалів.

Сподіваємося, що наші зусилля допома-гають дітям: одним − відчути себе потрібни-ми, частиною великого світу, іншим – вчи-тися доброти, співчуття й милосердя.

Т. Ю. Козиненко, завідуюча відділом Дитячо-юнацького центру

Кіровського району м. Дніпропетровська

ПОДІЛИСЬ ТЕПЛОМ СЕРЦЯ СВОГО…

Новиин з ц

ентрів


30

О. О. Кожем’якіна, вчитель ЗОШ №6, м. Дніпропетровськ

ШЛЯХИ СВЯТОЇ ДУХОВНОСТІНа базі Національного університету

«Острозька академія» відбулася VIII Все-українська олімпіада «Юні знавці Біблії» (для учнів 9-11 класів та учнів профтеху-чилищ). Конкурс проходив під лозунгом «Юні знавці Біблії об’єднують Україну», бо її основною метою є виховання духовно-багатої національно-свідомої особистості.

До академії з’їхалися 26 учнів старших класів з 8 областей України. Дніпропетров-ська область була представлена учнями комунального закладу освіти «Середня за-гальноосвітня школа № 6» Дніпропетров-

М. Черкаси

Л. А. Гальченко, викладач курсу «Християнська етика»

У ПОШУКАХ ДУХОВНОЇ ОПОРИ

ської міської ради Світенко Михайлом (10 клас) і Світенко Валентиною (9 клас). До програми творчих змагань входило: тестування на знання Святого Писання, за-хист власної творчої презентації та коротка доповідь з питань християнської етики та моральних принципів юної особистості.

Всі учасники Олімпіади були визна-чені почесними дипломами, грамотами і пам’ятними подарунками та отримали християнську літературу.

Світенко Михайло був нагороджений заохочувальним призом – Біблією.

Що для сучасних підлітків означає мо-раль та етика? До кого вони звертаються, шукаючи духовної опори? Як бачать гар-монійний, ідеальний світ? Такими питан-нями зацікавилась громадська організація «Громадянський рух Наталії Нетовкіної «За процвітання Черкащини» й спільно з

працівниками бібліотеки (директор Лідія Ушакова) започаткувала обласний конкурс «Духовні цінності в моєму житті».

Учні 7 – 9 класів з усієї області намага-лися в коротких есе дати власні відповіді на вищезазначені запитання. Конкурс за-вершився. Його другий тур став фінальним акордом у Тижні дитячого читання. А ми

Нов

ини

з це

нтрі

в


31

нині підбиваємо підсумки й намагаємося визначити ту духовну платформу, на якій прагнуть будувати життя сьогоднішня учнівська молодь. «Для деяких дівчат го-ловна цінність у житті – краса, а для хлоп-ців – сила, – пише у своєму творі фіналіст-ка конкурсу Руслана Терещенко із с. Руська Поляна Черкаського району. – Але моя ба-буся вже давно втратила красу молодості, а дідусь – не став фізично сильним, та я знаю, що вони красивіші й сильніші багатьох кра-сунь і силачів». Далі дівчинка спробувала дати своє пояснення внутрішній красі лю-дини та непорушному стрижню, на якому має триматися її характер. Це щире бажан-ня здійснювати добрі вчинки, формувати любов до світу і його оточення, розвивати внутрішню гармонію та віру в Бога.

У своїх переконаннях Руслана не само-тня: її підтримують більшість авторів 64 конкурсних робіт. До вже перелічених цін-ностей діти додають дружбу, щире ставлен-ня до рідних, повагу до дорослих, матері-альну й моральну підтримку стражденних, захоплення культурними надбаннями тощо. Майже всі учасники протиставляють ці моральні цінності матеріальним ціннос-тям, егоїзму й жорстокості, що панують у

сучасному молодіжному середовищі. Твори здебільшого були дуже щирі, у чомусь наїв-ні, але по-своєму прекрасні. Журі першого туру, а серед них були письменники, жур-налісти, викладачі , представники духовен-ства, довелося відповідально попрацювати, вибираючи найкращі роботи.

Важливо, щоб такі прекрасні еталони діти підкріплювали знаннями з літератури зару-біжної та української, культури загалом, основ християнської етики та філософії. Тож другий тур, у який потрапили автори 20 найкращих творів, будувався на перевірці ерудиції, кри-тичного мислення, логіки конкурсантів. У бібліотеці на них чекали письмові тести, віде-озапитання, за допомогою яких журі визна-чило 10 переможців. Фіналісти змагалися за приз! Громадська організація «Громадянський рух Наталії Нетовкіної «За процвітання Чер-кащини» забезпечила десятьом переможцям пізнавальну поїздку до м. Києва.

Проте ображеним не почувався ніхто, навіть ті, хто не потрапив у групу перемож-ців. Усі учасники другого туру отримали дипломи, якими нагородив Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (його працівники допомогли поширити інформацію про конкурс серед учнівської молоді м. Черкаси), подарунки – красиво оформлені дитячі Біблії - від Всеу-країнського фонду сприяння розвитку осві-ти і культури «Добро» (президент Фонду Ольга Поликовська) та срібні хрестики від громадської організації «Громадянський рух Наталії Нетовкіної «За процвітання Черка-щини». Крім того, організація не лише зро-била подарунки переможцям, а ще забезпе-чила проїзд учасників другого туру з різних куточків Черкащини до обласного центру.

Новиин з ц

ентрів


32

Сьогодні дорослі й діти мріють лише про одне: аби швидше закінчилася війна і додому повернулися всі, хто захищає нашу Батьківщину. У рамках проектної роботи «Подаруй тепло свого серця тому, хто по-ряд», на уроках англійської мови та в по-заурочний час, учні виготовили «вален-тинки» для своїх друзів і рідних. Найкращі листівки діти вирішили надіслати нашим захисникам в зону АТО. Кожен намагався проявити фантазію, написати найкращі по-бажання, щоб підтримати героїв-захисни-ків. Діти зичили солдатам міцного здоров’я, миру та здійснення мрій. «Ми вас чекаємо», «Повертайтеся живими», «Ми молимося за вас», «Героям слава!» − такими словами школярі закінчували свої вітання.

Яскравий кольоровий папір, клей із блискітками, різнобарвні стрічки, безліч наклейок із сердечками, квітами та смайли-ками з побажаннями миру нашому народу надіслала нашим дітям волонтер Корпусу Миру США в Україні Крістіна Морден, яка проводила креативні майстер-класи для учнів школи в літньому таборі англійської мови. Крістіна із вдячністю згадує період перебування в Україні: щирих, привітних,

дружніх людей, креативну, талановиту мо-лодь, народні пісні. Наша країна, за слова-ми Крістіни, стала для неї другою домівкою.

Теплі слова підтримки та побажання миру нашому народу шлють і інші волонте-ри, серед яких Андреа Ейлерт.

А Мері Дотсон, яка спільно з Золото-ніською районною лікарнею та Черкаською онкологічною лікарнею реалізувала в на-шому селі декілька медичних проектів та передала гуманітарну допомогу для сіль-ського ФАПу та Гельмязівської лікарні, із початком неоголошеної війни вирішила ще й допомогти одягом, взуттям та іншими ре-чами, які збирають американці для наших співвітчизників.

Школярі своєю чергою провели роз-продаж. Частину коштів через волонтерів спрямували для потреб учасників АТO, а на решту − купили предмети гігієни та шо-коладки, які разом із листами-подяками, малюнками й оберегами та надісланими з Америки теплими шкарпетками, зігрівача-ми для рук і коробками какао відправили українським солдатам на Схід.

Окрім того, учні й учителі школи купи-ли сертифікат казначейства для підтримки

Золотоніщина

В. Г. Тумасова, учитель англійської мовиБубнівсько-Слобідського навчально-виховного комплексу

«загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільнийнавчальний заклад» Золотоніської районної ради Черкаської області

НЕХАЙ ТЕПЛО ДИТЯЧИХ СЕРДЕЦЬ РОЗТОПИТЬ ЛІД ВІЙНИ

Нов

ини

з це

нтрі

в


33

української армії. А члени учнівського са-моврядування ініціювали проведення акції «Підтримай армію, врятуй країну», у якій узяло участь багато односельчан. За виру-чені кошти було придбано рукавиці, шкар-петки, засоби гігієни для наших захисників.

Учитель української мови й літератури Антоніна Тютюнник провела для школярів і жителів села благодійний літературний вечір «У гостях у Кайдаша», що дало можливість придбати рибальську сітку, із якої учні та вчи-телі виготовили маскувальну сітку для армії.

Ніна Миколаївна Коваленко − бабуся учня 8 класу Іллі та першокласниці Каті Новоже-ніних − сплела светр та кілька пар вовняних шкарпеток, а Таїсія Олександрівна Бондарен-ко − мама третьокласників Артура та Ангелі-ни − передала теплий одяг для воїнів.

Сьогодні жителі села збирають кришеч-ки з пластикових пляшок, долучаючись до

загальнонаціональної акції зі збору вто-ринної сировини для подальшої переробки та виготовлення протезів воїнам АТО, адже всі усвідомлюють, що навіть маленька річ – це велике «дякую» за мирний сон та мож-ливість спокійно відвідувати школу.

На уроках малювання, трудового на-вчання та на заняттях гуртка папероплас-тики учні зі своїми наставницями Лари-сою Сердюк та Вірою Яценко з ентузіазмом малюють та виготовляють обереги для сол-датів − вишивки з національною символі-кою, ляльки-мотанки, креативні сувеніри з жовто-блакитних стрічок.

Діти щиро вірять, що заряджені пози-тивною енергетикою, теплом їхніх сердець речі захищатимуть наших воїнів у нелегкий час і допоможуть вибороти довгоочікувану перемогу.

Новиин з ц

ентрів


34

Богуславецька земля − благословенна. Вона є батьківщиною відомих і талановитих людей. Це місце стало домівкою для першо-го ректора Київського університету Михай-ла Максимовича та члена спілки письменни-ків України, поета Івана Дробного.

Село Богуславець, котре уособлює при-хильність вищої сили вже у своїй назві, вті-лює глибоку вдячність Богові.

Мій рідний Богуславець дорогий,Твого насіння я одна зернина.Прийми любов і теплоту душі,Твого благословенного малого сина.Будується новий в нас Божий Храм,Тож Божа благодать нас не покине,Бо засіяє купол угоріІ пісня в небо над селом полине.

(Г. В. Шестопал, учитель початкових класів)

Головко Ліна, учениця 9 класу, у науковій праці «Свято-Стрітенський храм – духовна святиня села Богуславець» досліджувала роль і особистий внесок М. О. Максимови-ча та продовжувача його справи М. Ф. По-номаренка в започаткуванні системних іс-торико-краєзнавчих досліджень, які стали основою і відправною точкою українсько-го краєзнавства. Свою розвідку школярка презентувала на районній філософсько-історико-краєзнавчій конференції учнів-ської молоді «Пізнай Україну, свій рідний край, свій народ, свій рід, себе», присвя-ченій відомому краєзнавцю Золотоніщини М. Ф. Пономаренку.

При школі відкрито гурток «Боже слово», а з 2009 року ведеться факультативний курс «Біблійна історія та християнська етика».

Л. М. Головка,учитель української та світової літератури,

християнської етикиБогуславецького навчально-виховного комплексу

«загальноосвітня школа І – ІІІ ст. – дошкільний навчальний заклад»ім. М. О. Максимовича Золотоніської районної ради

МОРАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ НАРОДУ – ДУХОВНІ ТА КУЛЬТУРНІ ПРОВІДНИКИ

У ВИХОВАННІ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ

Нов

ини

з це

нтрі

в


35

Свято-Стрітенський храм осяює своїм світлом духовності наш край і пробуджує в мирян найкращі моральні почуття.

Оскільки сьогодні дорослі й діти від-чувають певний дефіцит оптимізму й радості, то тиждень світової літератури пройшов під гаслом «Радість – творчості душа». Адже Полліанна з роману Елеанор Портер навчила всіх учасників (педагогів і учнів), що радість − це безцінний дар. Го-ловне − позитивне відношення до життя, вміння насолоджуватися тим, що в тебе є. Це допомогло багатьом поглянути на світ іншими очима − наповненими радості. Учасники тижня почали радіти і творити прекрасне з радістю.

Радістьнесподівана, миттєвабадьорить, звеселяє, милуєрадість приносить вам щастяДобро

(Мартиненко В., 11 кл.)

«Гра в радість» − це чудовий захід, який допомагає бути оптимістом, співчутливим, добрим, не боятись труднощів. Повість про Полліанну вчить нас протистояти пробле-мам і викликам часу, бути стійкими й не-зламними за будь-яких обставин, шукати позитивне в різних проявах життя. А лі-тературна гра «Порадіймо разом» допомо-гла кожному учаснику мобілізувати власні сили, додала упевненості й віри в перемо-гу добра і справедливості. Адже мудрість істини проста: життя – прекрасне, а бути щасливим – просто.

Радістьнеповторна, контрастнаодухотворяє , підбадьорює, надихаєрадість − бачити результат своєї роботиЖиття(Головко А., 11 кл.)

Вихованці Закарпатського обласного па-лацу дитячої та юнацької творчості «ПАДІ-ЮН» у рамках днів відзначення 201-річниці від народження Тараса Шевченка підготу-вали творчий вечір «З любов’ю до Шевчен-ка». Вихованці театрального гуртка читали для гостей вірші великого Кобзаря, а вихо-ванці студії пантоміми «Енергіямім» пре-зентували театралізовану композицію. У національних костюмах, з народним коло-ритом і співами, пританцьовуючи, зі сцени юні актори доносили до глядачів силу і акту-альність слів і думок українського корифея.

Організатори заходу наголошують – зараз твори Тараса Григоровича мають особливу цінність і наближеність до сучасності. Адже Україна знову виборює свою незалежність і свободу. Глядачами ж Шевченківського ве-чора стали учні Ужгородської лінгвістичної гімназії, а саме восьмикласники цієї школи, які саме зараз у рамках шкільної програми вивчають твори і біографію Кобзаря.

м. Ужгород

ТВОРЧИЙ ВЕЧІР ВШАНУВАННЯ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ

Новиин з ц

ентрів


36

Дат

и. Ю

вiле

ї. П

одiї

До 150-річчя Маріїнської гімназії м. Дніпропетровська

Володимир Долгополий,перший проректор Дніпропетровського ОІППО,

заслужений учитель України

Вашій увазі представлено досвід роботи навчального закладу, в якому усі творчі імпуль-си реалізуються у загальношкільних заходах та на уроках із духовно-морального вихован-ня, і стали можливими тільки завдяки глибокому розумінню адміністрації, педагогічного колективу та батьківської громади школи того, що плекання гармонійної та здорової осо-бистості не мислиться без естетичного та духовного виховання сучасних учнів.

Навчально-виховний комплекс №33 Маріїнська гімназія – навчальний заклад з багато-річними (майже 150 років) педагогічними традиціями. Це дає йому право позиціонуватися як метру, який із задоволенням ділиться досвідом, та як відкритій системі, яка співпрацює з багатьма вищими навчальними закладами і переймає досвід прогресивних педагогів-науковців. Завдяки цьому шкільний урок перестає бути відрізком часу в 45 хвилин для передачі-та-сприйняття інформації: він перетворюється на інтелектуально-творчу май-стерню, яка вчить, надихає, підтримує, чує, співпрацює, спонукає до самостійності і відпо-відальності і вчителя, і учня. Школа перестає бути закритою системою, яка працює тільки за відповідними програмами і вимогами: школа перетворюється на інтерактивно-орієнтовану відкриту просвітницьку структуру, яка може і дати соціуму цікаву інформацію та поділити-ся досвідом, і почерпнути досвід із науково-культурного ареалу, в якому вона історично та географічно опинилася. Цікаві люди, цікаві факти, цікава манера подання (навіть знайомої інформації) – це складові вмотивованого навчання сучасного учня.

Та мова сьогодні має вестися не тільки про навчання дітей. Реалії сучасного життя такі, що вимагають і від дорослих нових знань та вмінь щодо естетично-духовної реалізації у житті. Маріїнська гімназія взяла на себе сміливість продемонструвати не один урок або по-зашкільний захід, а цілу низку шкільних та позашкільних заходів. Запропонований досвід є цінним матеріалом з великої скарбниці педагогічного досвіду сучасних учителів.

Будити в дитині почуття, виховувати духовні цінності – це не додаток до навчання, а головне завдання школи. Треба вчити любити людей, поважати їх, співчувати і вміти виражати почуття. Це не менш важливо, ніж учити грамоти, письма і рахування.

Василь Сухомлинський

МАРІЇНСЬКИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ЯРМАРОК ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ МИРУ

(Cценарій благодійного заходу)

Наталія Скакун, учитель іноземних мов, курсу «Біблійна історія та християнська етика»

Лунають пісні про мир, добро, Україну

Фанфари «про Мамая»

На центр поля виходять ведучі-господарі, звертаються до усіх присутніх

Господар:День вам добрий, щастя й доліВ нашому із вами домі – В нашій рідній теплій школі, Де ми знаємо все довкола.


37

Дат

и. Ювiлеї. П

одiїГосподиня:Не баріться, поспішайте,Всі на ярмарок рушайте,І приносьте в дружній вирРадість, посмішки і мир!!!

Господар:Та чи всі у нас на святі – Наші щирі і завзяті.І маленькі, і дорослі…?Як не знаєте і досі…Герої-ведучі дивуються, радяться мімічно ви-

ражають подив, один з них знаходить рішення.

Господиня:А я знаю, що робити,З’ясувати все зуміти, Василинку треба звати – Пісню гарну заспівати.

Господар:А дітей я прошу в коло – Щоб побачить усю школуЗвучить пісня «Одна калина» Василина

Глушко

Господиня:Всіх запрошую у коло,Не сумують тут ніколи!На веселий дружний спів,З нами кожен. Хто поспів!На програші діти танцюють як – «найвищі,

найгучніші, найсильніші, найлюб’язніші, найза-взятіші, найдружніші»

Діти роблять коло. Танцюють разом із гос-подарями свята.

Господиня:Ну, тепер я бачу всіх,Гарних, щирих, молодих – Хто такі – відповідайте, Свої риси впізнавайте.

Господар:Хто найкращий від усіх – Любить гумор, жарт і сміх! – МИ

Господиня:В кого руки – золотіші,Із усіх ви – найвправніші?! – МИГосподар:Хто на місці не сидитьДо живого руху звик?! – МИ

Господиня:І до нас, таких – гарних, яскравих, завзя-

тих – завітало сьогодні велике, всесвітнє свято, в назві якого теж є МИ, адже сьогод-ні – люди всієї земної кулі святкують (ра-зом) день МИРУ.

Господар:Двадцять п’ять років назад ООН про-

голосила цей день як день добровільного припинення воєнних дій і відмови від на-сильства.

Господиня:Привітати усіх нас із цим днем прийшли

почесні гості. Їм слово.

Господар:Символічним початком для святкувань

цього дня є удар у дзвін – 25років назад справжній ДЗВОН МИРУ був відлитий із монет, які збирали діти 60 країн світу.

Господиня:У нас в школі теж є свій дзвін, стрічка на

ньому – це ваші побажання миру від кож-ного класу нашого навчального закладу.

Господар:Почесне право відкрити святкування

Дні миру в Маріїнській гімназії надається першій особі –

Почесна особа дзвонить у старий дзвін, до нього приєднуються дзвоники дітей школи.

Господиня:Цей дзвоник є і символом пробуджен-

ня світу від кошмару війни, і символом пам’яті – пам’яті про тих, хто загинув у во-єнних конфліктах.

Господар:Вшануємо хвилиною мовчання пам'ять

тих, чиє життя перейшло у вічність.Хвилина мовчання

Господиня:Доки ми пам’ятаємо – доти вони з нами.

І тепер і вони б приєднали свій голос за спокій в родинах, стабільність в країнах і мир на землі.

Танець у виконанні «Реверансу» – Голуб миру


38

Вірш лунає на останні акорди мелодії танцю

Господиня:Дзвенить, дзвенитьЖиття дзвінок – Нас закликає до єднання,Найголовніший наш урок – Із ним ідемо у світ пізнання.

Господиня:Нехай і далі, без жалю Нам формули життя виводить:Одне повинні зрозуміти – Без миру щастя не приходить.

Господар:І білий голуб сповістить – Потрібен мир у цьому світі,Ми з ним, як пташки, летимоНа мир надією сповиті.

Господиня:І ми запрошуємо вас розпочати сьогод-

нішній благодійний ярмарок із створення символічного панно ГОЛУБУ МИРУ рука-ми усіх, маленьких і дорослих маріїнців,

Господар:На синьо-жовтому тлі – білий голуб – як на-

дія і сподівання на мир в нашій рідній Україні.

Вірш декламує Діана СаттароваНа світі багато чудових країн, Мені наймиліша, найкраща країна.Як піднімається завжди з колін – Безсмертна моя Україна.Ти – з давніх віків непокірна булаІ волю свою боронила невпинно.Нарешті збулося – її здобула,Звитяжна моя Україна.Тепер ще нелегко живеться тобі,Є в тому, мабуть. Особлива причина,Та все подолає в тяжкій боротьбіНезламна моя Україна.Пісня «Я хочу жити без війни», Анна Скакун

Господиня:Наша рідна земля – найпрекрасніша і

найщедріша.

Господар:Ви – її діти, рідні сини і доньки, то ж ді-

літься щедро з іншими, діліться добром, щирістю, діліться тим, що зуміли зробити ваші вправні руки, а головне діліться від щирого серця і заради миру.

Робіть це так, як робили наші діди-пра-діди на розвеселих гучних ярмарках !!!

Лунає музична добірка

Реклама усіх столиків-локацій

Дат

и. Ю

вiле

ї. П

одiї


39

Г. Ганіч, учитель історії, ЗОШ № 3,

м. Умань

СИЛА ЄДНАННЯ

(незвичайна пригода, що трапилася в одній чудовій країні)

Ця історія трапилася у чудовій і щасли-вій країні – Дніпріні. Там жили працьовиті, щирі і добрі мешканці. Маленькі комахи з ранку до вечора влаштовували свої будиноч-ки, турбувалися про рослини; жваві бджоли збирали з цих рослин мед, а пухнасті швид-кі мишки робили запаси зерна. У цій краї-ні було багато озер і річок, де у водоростях ховалися різнокольорові рибки; лісів, у яких мешкали різноманітні птахи; гір, де на поло-нинах паслися гірські тварини. Отож життя Дніпріни було веселим і безтурботним.

Та одного дня у країні почали відбува-тися надзвичайні події. Ще вночі жителі Дніпріни не могли заснути від страшенної бурі: чорна хмара затьмарила місяць та зорі, буйнокрилий вітер здіймав дерева і будинки, а безпросвітний дощ заливав усе навкруги. На ранок вітер вщух, але хмара продовжувала висіти над країною. І тут усі побачили, як з цієї хмари почали відділяти-ся і падати донизу маленькі сірі кульки зі щупальцями. Дотик цієї істоти перетворю-вав одних дніпрян на крижані фігури, а у інших їхні добрі і щирі серця каменіли від доторку чужинця. Почалася паніка, звірі не знали, як рятуватися від цих космічних прибульців.

Перелякані мешканці зібралися на віче на лісовій галявині. Усі разом вони роз-мірковували, як перемогти цю біду. Та, на жаль, у багатьох з них серця вже перетво-рилися на каміння, а самі тварини стали пихатими і злими.

Перший вийшов на середину кола гір-ський Ведмідь.

– Я-найсильніший серед вас! – заревів велетень. – Я один здолаю ці віруси, а тоді стану вашим королем.

– Ні, цього не буде! – відповів Ведмедю лісовий Зубр. – Своїми копитами і рогами

я здолаю будь-якого ворога і стану волода-рем Дніпріни!

Інші звірі також почали сперечатися. Степовий Орел лякав маленьких жителів Дніпріни гострими кігтями, довгі Полози намагалися вкусити усіх отруйними зуба-ми, хитра Лисиця підлащувалася, і навіть морська Черепаха хизувалася своїм міцним панциром.

Звірі так і не дійшли згоди. Вони розі-йшлися по своїх домівках, щоб залишитися сам на сам з небезпекою. Ведмідь подався у гори, сердитий Зубр до свого лісу, Орел вирішив охороняти степ, Лисиця залізла до нори, Полози замаскувалися у пісках, і навіть сірий Заєць вирішив не допустити ворогів до своїх кущів. Так колись велика і дружня Дніпріна розділилася на багато ма-леньких слабких частинок.

А віруси продовжували атакувати краї-ну. Як не намагався Ведмідь подолати воро-гів, та вони були сильнішими. Вже й Зубр зламав роги у бою, але сили були нерівні. Хто б зміг допомогти Дніпріні?

Тоді маленькі мешканці цієї країни ви-рішили спитати поради у найстарішого жителя Дніпріни – дідуся Сома. Вони піді-йшли до широкої ріки, низько дитинства. У далекому минулому також страшенна біда трапилася з їхньою країною. Тоді чорні злі воїни почали захоплювати Дніпріну, руй-нувати й палити їхні будинки. І його прадід порадив спекти усім мешканцям величез-ний Коровай та заховатися у ньому. Вороги не зможуть його знищити лише за умови, якщо пекти Коровай будуть усі жителі кра-їни. Не можна було і сваритися.

І ось наші герої вирішили вчинити так само. У Дніпріні закипіла робота. Усі меш-канці країни подружилися і перестали по-грожувати один одному. Зубр приніс з лісу на спині дрова для печі, Ведмідь цілющі гірські трави і меду для начиння. Мишки притягли багато мішків зерна, Лисиця за-місила смачне тісто, а Метелики, махаючи

Сiмейнi чит

ання


40

Сiмейн

i чи

тан

нямаленькими крильцями, роздмухували во-гонь у печі. Розумниця Сова сиділа на дере-ві і читала з мудрої книги рецепт Короваю, а Орел з іншими птахами у цей час вели ві-йну у повітрі з вірусами, аби ті не перешко-дили цій важливій справі.

Коли роботу було закінчено, звірі по-чали ховатися у середині Короваю. Кроти прорили від річки до цієї схованки канал, по якому усі рибки змогли доплисти до рятувального укриття. Бобри підпиляли дерева, і по них, як по містках, усі комахи перебралися до сховку.

А тим часом космічні вороги почали нові атаки. Вони з усією злобою кидалися

на Коровай, але розбивалися об його міцні стіни. Мешканці Дніпріни мужньо трима-лися у своїй фортеці. Більшість вірусів за-гинула, а решта, злякавшись такої для себе долі, зникли у космічному просторі.

До Дніпріни знову повернулися щастя, спокій, любов. Адже лише об’єднавшись, жителі країни змогли здобути таку жадану перемогу.

Усі подякували дідусеві Сому і попро-сили його бути правителем Дніпріни. А Ко-ровая, який їх врятував, звірі залишили на згадку своїм дітям: як повчання, як запору-ку майбутнього добробуту, як силу, що усіх об’єднала.

Documents

ВIЧНе СЛОВО 2015osvita-stn.ucoz.ua/zhurnal.pdf · При передруку посилання на журнал «Вічне слово» є обов’язковим. Фото