Iold.minjust.gov.ua/file/33365.docx · Web view5. Форум компетентних органів пересилає регулярній звіт про колегіальну

22.12.2009 UA Офіційний вісник Європейського Союзу L 342/1

I

(Акти, ухвалені у рамках Договору про заснування ЄС/Євратом, публікація яких є обов’язковою)

РЕГЛАМЕНТИ

РЕГЛАМЕНТ (ЄС) № 1221/2009 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ

від 25 листопада 2009 року

про добровільну участь організацій у схемі екологічного управління та аудиту Співтовариства (ЕУАС), яким скасовується Регламент (ЄС) № 761/2001 та Рішення Комісії 2001 року/681/ЄС і 2006/193/ЄС

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, та , зокрема, його частину (1) статті 175,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського економічного та соціального комітету(0),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів(0)

Діючи у відповідності з процедурою, встановленою у статті 251 Договору(0)

Оскільки:

(1) Стаття 2 Договору передбачає, що Співтовариство повинно серед своїх завдань мати завдання сприяти сталому розвиткові по всьому Співтовариству.

(2) Рішення № 1600/2002/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 22 липня 2002 року, що закладає Шосту програму дій Співтовариства у сфері довкілля(0), визначає покращення співробітництва та партнерства з підприємствами як стратегічний шлях до дотримання екологічних цілей. Добровільні зобов’язання є її вадливою частиною. Сприяння ширшій участі у схемі екологічного управління і аудиту Співтовариства (ЕУАС) та розвиткові ініціатив для сприяння

публікаціям організаціями точних та незалежно перевіюваних екологічних звітів про виконання або звітів про виконання у сфері сталого розвитку у цьому контексті вважається необхідним.

(3) Повідомлення Комісії від 30 квітня 2007 року про середньостроковий перегляд Шостої програми дій Співтовариства у сфері довкілля визнає існування потреби покращення функціонування добровільних інструментів, які призначені для промисловості, та того, що ці інструменти мають великий потенціал, але розвинуті ще не у повній мірі. Воно запрошує Комісію переглянути інструменти для того, щоб сприяти їх участі та зменшити адміністративний тягар в їх управлінні.

(4) Повідомлення Комісії від 16 липня 2008 року про План сталого споживання та виробництва та сталої промислової політики визнає, що ЕУАС допомагає організаціям оптимізувати свій виробничий процес, зменшуючи екологічний вплив та більш ефективно використовуючи ресурси.

(5) З метою сприяння узгодженому підходу між законодавчими інструментами, розробленими на рівні Співтовариства у сфері захисту довкілля, Комісія та держави-члени повинні розглянути, як може враховуватися у розробці законодавства реєстрація у межах ЕУАС або використовуватися як інструмент виконання законодавства. Для того, щоб підвисити привабливість ЕУАС для організацій, вони також повинні враховувати ЕУАС у своїй політиці закупівель та, де доцільно, посилатися на ЕУАС або еквівалентні системи екологічного

0(?) Висновок від 25 лютого 2009 року (ще не опублікований в Офіційному віснику). 0(?) ОВ C 120, 28.5.2009,с. 56.0(?) Висновок Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 року (ще не опублікований в Офіційному віснику) та Рішення Ради від 26 жовтня 2009 року.0(?) ОВ L 242, 10.9.2002, с. 1.

L 342/2 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 22.12.2009

управління як на умови виконання контракту у сфері робіт та послуг.


(6) Стаття 15 Регламенту (ЄС) № 761/2001 Європейського Парламенту та Ради від 19 березня 2001 року, що дозволяє добровільну участь організацій в схемі екологічного

управління та аудиту Співтовариства (ЕУАС)(0) передбачає, що Комісія повинна переглянути ЕУАС у світлі досвіду, набутого протягом її функціонування, та запропонувати Європейському Парламенту та Раді відповідні зміни.

(7) Застосування схем екологічного управління, включаючи ЕУАС, викладених у Регламенті (ЄС) № 761/2001, продемонструвало їх ефективність у сприянні покращенню екологічних показників організацій. Проте існує потреба у збільшенні кількості організацій, що беруть участь у схемі для того, щоб досягнути кращого загального впливу екологічних покращень. З цією метою, досвід, набутий протягом імплементації означеного Регламенту, повинен бути використаний для посилення здатності ЕУАС призвести до покращення загальних екологічних показників організацій.

(8) Організаціям повинно надаватися сприяння до участі в ЕУАС на добровільній основі, та вони можуть набути додаткові переваги у тому, що стосується регуляторного контролю, економії та репутації за умови, що вони здатні продемонструвати покращення своїх екологічних показників.

(9) ЕУАС повинен бути доступним для всіх організацій у Співтоваристві та поза його межами, чия діяльність впливає на екологію. ЕУАС повинен надати цим організаціям засоби для управління означеним впливом та покращення своїх загальних екологічних показників.

(10) Організації, зокрема, малі організації, мають стимулюватися для участі в ЕУАС. Їхній участі має надаватися сприяння шляхом полегшення доступу до інформації, до існуючих фондів підтримки та до державних установ та шляхом створення заходів з технічної допомоги або сприяння їм.

(11) Організації, які імплементують інші системи екологічного управління та бажають перейти на ЕУАС, повинні бути в змозі зробити це в якомога легкий спосіб. Повинні бути розглянуті в’язки з іншими схемами екологічного управління.

(12) Організації, чиї відділення в одній або більшій кількості держав-членів, повинні бути в змозі зареєструвати усі або певну кількість означених відділень згідно з новим єдиним регламентом.


(13) Для того, щоб посилити довіру до ЕУАС та, зокрема, дати державам-членам змогу зменшити адміністративний тягар зареєстрованих організацій шляхом скасування регулювання або послаблення регулювання повинен бути зміцнений механізм запровадження відповідності організації з усіма застосовуваними правовими вимогами, що стосуються довкілля.

(14) Процес імплементації ЕУАС повинен включати залучення працівників та робітників організації, оскільки це посилює задоволення від роботи, а також знання питань екології, яке може бути використане як у робочому середовищі, так й поза його межами.

(15) Логотип ЕУАС має бути привабливим інструментом повідомлення та комерції для організацій, який ознайомлюватиме покупців та інші зацікавлені сторони з ЕУАС. Правила використання логотипу ЕУАС повинні бути спрощені шляхом використання єдиного логотипу та повинні бути зняті існуючі обмеження за винятком обмежень, що стосуються продукту та пакування. Плутанини з екологічним маркуванням продукту бути не повинно.

(16) Вартість та плата за реєстрацію в ЕУАС повинен бути розумними та пропорційними розміру організації та роботі, що має бути зроблена компетентними органами. Без шкоди нормам Договору про державну допомогу, для малих організацій повинно бути розглянуте звільнення від плати або її зниження.

(17) Організації повинні робити та оприлюднювати періодичні екологічні декларації, надаючи громадськості та іншім зацікавленим сторонам інформацію про своє дотримання застосовуваним правовим вимогам, що стосуються довкілля та їх екологічних показників.

(18) Для забезпечення актуальності та співставності інформації, звітування про екологічні показники організацій повинно ґрунтуватися на характерних показниках, специфічних для означеного сектору, що зосереджуються на ключових екологічних сферах на рівні процесу та продукту та використовують відповідні референтні значення та шкали. Це має допомогти організаціям порівнювати свої екологічні показники як за різні періоди звітування, так й з екологічними показниками інших організацій.

0(?) ОВ L 114, 24.4.2001, с. 1.


(19) Повинні бути розроблені довідкові документи, включаючи показники кращої екологічної практики та екологічні показники для конкретних секторів шляхом обмін інформацією та співпраці між державами-членами. Означені документи повинні допомогти організаціям краще зосередитися на найбільш важливих екологічних аспектах у зазначеному секторі.

(20) Регламент (ЄС) № 765/2008 Європейського Парламенту та Ради від 9 липня 2008 року, яким встановлюються вимоги щодо акредитації та ринкового спостереження, що стосується продажу продуктів(0) організує акредитацію на національному та європейському рівнях та встановлює загальну систему акредитації. Цей Регламент повинен доповнювати означені правила у міру необхідності, враховуючи при тому специфічні риси ЕУАС – такі, як потреба у забезпеченні високого рівня довіри до зацікавлених сторін, зокрема, до держав-членів та, де доцільно, повинен встановлювати більш конкретні правила. Положення ЕУАС повинні забезпечувати та поступово покращувати компетенцію екологічних контролерів шляхом забезпечення незалежної та нейтральної акредитації або ліцензійної системи, тренування та відповідного нагляду за їх діяльністю та гарантування прозорості та довіри до організацій, що беруть участь в ЕУАС.

(21) Коли держава-член вирішує не використовувати акредитацію для ЕУАС, застосовується частина (2) статті 5 Регламенту (ЄС) № 765/2008.

(22) Діяльність зі сприяння та підтримки здійснюється як державами-членами, так й Комісією.

(23) Без шкоди нормам Договору про державну допомогу, державами-членами повинні надаватися стимули зареєстрованим організаціям – такі, як доступ до фінансового та податкового стимулювання у рамках схем, що підтримують екологічні показники промисловості за сови, що означені організації здатні продемонструвати покращення своїх екологічних показників.

(24) Держави-члени та Комісія повинні розробити та імплементувати конкретні заходи, що мають за мету більше залучення організацій в ЕУАС, , зокрема, малих організацій.

(25) З метою забезпечення гармонізованого застосування цього Регламенту, Комісія повинна зробити секторальні довідкові документи у сфері, що охоплюється цим Регламентом після першочергової програми.

(26) Цей Регламент повинен бути переглянутий, якщо доцільно, протягом п‘яти років з дня набрання їм чинності у світлі набутого досвіду.

(27) Цей Регламент замінює Регламент (ЄС) № 761/2001, який, таким чином, має бути скасований.

0(?) ОВ L 218, 13.8.2008, с. 30.


(28) Враховуючи, що корисні елементи Рекомендації Комісії 2001/680/ЄС від 7 вересня 2001 року про настанови для імплементації Регламенту (ЄС) № 761/2001 Європейського Парламенту та Ради, що дозволяє добровільну участь організацій в схемі екологічного управління та аудиту Співтовариства (ЕУАС)(0) та Рекомендації Комісії 2003/532/ЄС від 10 липня 2003 року про настанови для імплементації Регламенту (ЄС) № 761/2001 Європейського Парламенту та Ради, що дозволяє добровільну участь організацій в схемі екологічного управління та аудиту Співтовариства (ЕУАС) стосовно вибору та використання показників наслідків екологічної діяльності(0) включені у цей Регламент, означені акти не повинні більше використовуватися, оскільки вони замінюються цим Регламентом.

(29) Оскільки цілі цього Регламенту, а саме заснування єдиної ефективної схеми та запобігання створенню різноманітних національних схем не можуть у достатній мірі бути досягнуті державами-членами та можуть, таким чином, внаслідок своїх масштабів та наслідків, кращим чином бути досягнутими на рівні Співтовариства, Співтовариство може ухвалити заходи згідно з принципом субсидіарності, викладеним у статті 5 Договору. Згідно з принципом пропорційності, викладеним в означеній статті, цей Регламент не виходить за межі необхідного для досягнення означених цілей.

(30) Заходи, необхідні для імплементації цього Регламенту, мають бути ухвалені згідно з

Рішенням Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року, який закладає процедури для застосування імплементуючих повноважень, що передаються Комісії(0).

(31) Зокрема, Комісія має отримати повноваження щодо встановлення процедур щодо колегіальної оцінки компетентних органів, розробки секторальних довідкових документів, визнання існуючих систем екологічного управління або їх частин як таких, що виконують відповідні вимоги цього Регламенту, та вносити зміни у Додатки з I по VIII. Оскільки означені заходи мають загальну сферу застосування та призначені для внесення змін у несуттєві елементи цього Регламенту – між іншого, шляхом додавання у нього нових несуттєвих елементів, вони повинні ухвалюватися згідно з підконтрольною регулятивною процедурою, яка передбачається у статті 5a Рішення 1999/468/ЄС.

(32) Оскільки потрібен декотрий строк для забезпечення готовності системи належного функціонування цього Регламенту, держави-члени повинні мати строк 12 місяців після набрання чинності цим Регламентом для того, щоб змінити процедури, якими керуються акредитаційні та компетентні органи у рамках відповідних положень цього Регламенту. Протягом дванадцятимісячного строку акредитаційні та компетентні органи отримати повноваження для продовження застосування процедур, встановлених у рамках Регламенту (ЄС) № 761/2001,

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

ГЛАВА I

ЗАГАГЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Ціль

Цим засновується схема екологічного управління та аудиту (тут і далі – «ЕУАС», яка дозволяє добровільну участь організацій, що розташовані всередині Співтовариства або за його межами.

Ціль ЕУАС як важливого інструменту Плану дій зі сталого споживання, виробництва та сталої промислової політики складається у сприянні безперервним покращенням екологічних показників організацій шляхом заснування та імплементації систем екологічного управління організацій, систематичного, об‘єктивного та періодичного аналізу результатів функціонування таких систем, забезпечення інформацією про екологічні показники, відкритого діалогу з громадськістю та іншими зацікавленими сторонами, а також шляхом активного залучення працівників організацій та відповідної підготовки.

Стаття 2

Визначення

У цілях цього Регламенту застосовуються наступні визначення:

1. «політика у сфері охорони довкілля» означає загальні наміри та направленість організації, що стосуються її екологічних показників, формально виражені вищим керівництвом, включаючи дотримання усіх застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля, а також зобов’язання про постійне покращення екологічних показників. Вона створює систему діяльності та встановлення екологічних цілей та завдань;

2. «екологічні показники» означає вимірювані результати управління організацією екологічними аспектами своєї діяльності;

3. «правова відповідність» означає повну імплементацію застосовуваних правових вимог, включаючи умови, що містяться у дозволі, що стосуються довкілля;

4. «екологічний аспект» означає елемент діяльності організації, продукти та послуги, які можуть мати або вже мають вплив на довкілля;

5. «значний екологічний аспект» означає екологічний аспект який може мати або вже має значний вплив на довкілля;

0(?) ОВ L 247, 17.9.2001, с. 1.0(?) ОВ L 184, 23.7.2003, с. 19. 0(?) ОВ L 184, 17.7.1999, с. 23.


6. «безпосередній екологічний аспект» означає екологічний аспект, пов’язаний з діяльністю, продуктами та послугами самої організації, над якими вона має прямий адміністративний контроль;

7. «непрямий екологічний аспект» означає екологічний аспект, який може з’явитися внаслідок взаємодії організації з третіми сторонами, та на який може у розумній мірі впливати організація;

8. «екологічний вплив» означає будь-яку зміну у довкіллі, чи шкідливу, чи корисну, яка цілком або частково виникає внаслідок діяльності організації, продуктів та послуг;

9. «екологічний огляд» означає початковий всебічний аналіз екологічних аспектів, екологічних наслідків та екологічних показників, що пов’язані з діяльністю, продуктами та послугами організації;

10. «екологічна програма» означає опис заходів, відповідальності та засобів, застосовуваних або передбачених для досягнення екологічних цілей та завдань, та терміни для досягнення екологічних цілей та завдань;

11. «екологічна ціль» означає загальну екологічну мету, яка витікає з політики у сфері охорони довкілля, досягнення якої встановлює сама організація, та яка, де доречно, переведена у числовий вимір;

12. «екологічне завдання» означає докладно виписану вимогу до результатів, яка витікає з екологічних цілей, застосовуваних до організації або її частин, та яку треба встановити та якої потрібно дотриматися для того, щоб досягнути означених цілей;

13. « система екологічного управління» означає частину загальної системи управління, яка включає організаційну структуру, планування діяльності, відповідальності, практики, процедур, процесів та ресурсів для розробки, імплементації, успішного виконання, перегляду та підтримки екологічної політики та управління екологічними аспектами;

14. «краща екологічна практика» означає найбільш ефективний спосіб імплементації системи екологічного управління організацій у відповідному секторі, наслідком якої можуть стати найкращі екологічні показники за даних економічних та технічних умов;

15. «значна зміна» означає будь-яку зміну у діяльності, структурі, адмініструванні, процесах, діяльності, товарах та послугах організації, яки можуть призвести або призвели до значного впливу на систему екологічного управління організації, довкілля або на здоров’я людей;

16. «внутрішній екологічний аудит» означає a систематичну, документовані, періодичну та об’єктивну оцінку екологічних показників організації, системи управління та процесів, призначених для захисту довкілля;

17. «аудитор»означає особу або групу осіб, що належать до самої організації або фізичної, або юридичної особи, окремої від означеної організації, яка діє від імені означеної організації, здійснюючи оцінку, зокрема, існуючої системи екологічного управління та визначаючи дотримання політики організації у сфері охорони довкілля та програми, включаючи відповідність застосовуваним правовим вимогам, що стосуються довкілля;


18. «екологічна декларація» означає всебічне інформування громадськості та інших зацікавлених сторін стосовно:

(а) структури та діяльності організації;

(b) політики у сфері охорони довкілля та системи екологічного управління організації;

(c) екологічних аспектів та впливу її діяльності;

(d) екологічної програми організації , цілей та завдань;

(e) екологічних показників організації та дотримання нею застосовуваних правових зобов’язань, що стосуються довкілля, наведених у Додатку IV;

19. «оновлена екологічна декларація» означає всебічне інформування громадськості та інших зацікавлених сторін, що містить оновлення останньої підтвердженої екологічної декларації стосовно екологічних показників організації та дотримання застосовуваних правових зобов’язань, що відносяться до довкілля, викладених у Додатку IV;

20. «екологічний контролер» означає:

(а) орган аналізу відповідності, визначений у Регламенті (ЄС) № 765/2008 або будь-яка асоціація або група таких органів, яка отримала акредитацію у відповідності з цим Регламентом; або

(b) будь-яку фізичну або юридичну особу, або будь-яку асоціацію, або групу таких осіб, які отримали ліцензію на здійснення перевірки та підтвердження згідно з цим Регламентом;

21. «організація» означає компанію, корпорацію, фірму, підприємство, орган або установу, розташовану в межах Співтовариства або за його межами, або їх частину, або комбінацію, чи інкорпоровану, чи ні, державну чи приватну, яка має власні функції та адміністрацію;

22. «об’єкт» означає чітке географічне розташування, яке знаходиться під управлінським контролем організації, який охоплює діяльність товари та послуги, включаючи усю інфраструктуру, обладнання та матеріали; об’єкт є найменшим підрозділом, який може розглядатися для реєстрації;

23. «група» означає групу незалежних організацій, пов’язаних одна з одною географічною близькістю або господарській діяльності, які спільно імплементують систему екологічного управління;

24. «перевірка» означає процес оцінки відповідності, який здійснюється екологічним контролером для того, щоб продемонструвати, чи екологічний огляд організації, її екологічна політика, система екологічного управління та внутрішній екологічний аудит та його імплементація виконують вимоги цього Регламенту;

25. «підтвердження» означає підтвердження екологічним контролером, який здійснив перевірку, про те, що інформація і дані в екологічній декларації організації та в оновленій екологічній декларації є надійними, достовірними та відповідають вимогам цього Регламенту;

26. «виконавчі органи» означає відповідні компетентні органи, ідентифіковані державами-членами для того, щоб виявляти порушення застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля, запобігати їм, розслідувати їх та, де вимагається, вживати примусових заходів;

27. «показник наслідків екологічної діяльності» означає конкретне вираження, яке дозволяє вимірювання екологічних показників організації»’;

28. «малі організації» означає:

(а) зовсім малі, малі та середні підприємства, визначені у Рекомендації Комісії 2003/361/ЄС від 6 травня 2003 року, що стосується визначення зовсім малих, малих та середніх підприємств(0); або

(b) місцеві органи, які управляють менш, ніж 10 000 населення, або інші державні органи, що наймають менш, ніж 250 осіб та що мають річний бюджет, що не перевищує 50 мільйонів євро, або річний баланс, що не перевищує 43 мільйонів, включаючи всі наступні елементи:

(i) урядові або інші державні адміністрації, або державні дорадчі органи на національному, регіональному або місцевому рівнях;

(ii) фізичні або юридичні особи, що здійснюють державні адміністративні функції згідно з національним законодавством, включаючи спеціальні обов’язки, діяльність, послуги по відношенню до довкілля; та

(iii) фізичні або юридичні особи, які мають державну відповідальність або функції, або які надають державні послуги, що стосуються довкілля, під контролем органу або особи, зазначених у пункті (b);

29. «корпоративна реєстрація» означає єдину реєстрацію усіх або частини з об’єктів організації, якщо об’єкти розташовані у одній або більшій кількості держав-членів або третіх країн;

30. «акредитаційний орган» означає a національний акредитиаційний орган, призначений згідно зі статтею 4 Регламенту (ЄС) № 765/2008, який відповідає за акредитацію екологічних контролерів та нагляд за ними;

0(?) ОВ L 124, 20.5.2003, с. 36.



31. «ліцензійний орган» означає орган, призначений згідно з частиною (2) статті 5 Регламенту (ЄС) № 765/2008, який відповідає за видачу ліцензій екологічним контролерам та нагляд за ними.

ГЛАВА II

РЕЄСТРАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 3

Визначення компетентного органу

1. Заяви не реєстрацію від організацій у державі-члені подаються у компетентний орган в означеній державі-члені.

2. Організація, чиї об’єкти розташовані в одній або більшій кількості держав-членів або в третіх країнах, можуть скористатися єдиною корпоративною реєстрацією усіх або деяких з цих об’єктів.

Заяви на єдину корпоративну реєстрацію подаються до компетентного органу держави-члена, в якій розташований головний офіс або центр керівництва, призначений в цілях цієї частини.

3. Заяви на реєстрацію від організацій за межами Співтовариства, включаючи корпоративну реєстрацію тільки об’єктів, що розташовані за межами Співтовариства, подаються до будь-якого компетентного органу в означених державах-членах, які передбачають реєстрацію організацій за межами Співтовариства згідно з другим пунктом частини (1) статті 1

1. Означені організації гарантують, що екологічний контролер, який здійснить перевірку та підтвердить системи екологічного управління організації, акредитований або ліцензований у державі-члені, в якій організація подає заяву на реєстрацію.

Стаття 4

Підготовка до реєстрації

1. Організації, які бажають зареєструватися вперше:

(а) здійснюють екологічний огляд усіх екологічних аспектів організації згідно з вимогами, викладеними у Додатку I та у підпункті 1 пункту 3 частини A Додатку II;

(b) у світлі результатів екологічного огляду, розробляють та імплементують систему екологічного управління, що охоплює усі вимоги, зазначені у Додатку II, та, де можливо, враховуючи кращу практику екологічного управління для відповідного сектору, зазначену у пункті (а) частини (1) статті 46;

(c) здійснюють внутрішній аудит згідно з вимогами, викладеними у підпункті 5 пункту 5 частини A. Додатку II та у Додатку III;

(d) готують екологічну декларацію, згідно з Додатком IV. У разі, якщо конкретному секторі доступні секторальні довідкові документи зазначені у статті 46, оцінка екологічних показників організації враховує відповідний документ.

2. Організації можуть використовувати допомогу, зазначену у статті 32, яка доступна у державі-члені, в якій організація подає заяву на реєстрацію.

3. Організації, які мають сертифіковану систему екологічного управління, визнану згідно з частиною (4) статті 45, не зобов’язані здійснювати ті частини, які визнані еквівалентними цьому Регламенту.

4. Організації забезпечують матеріальне або документальне свідоцтво, яке показує, що організація виконує усі застосовувані правові вимоги, що стосуються довкілля.

Організації можуть вимагати інформацію від компетентного виконавчого органу або органів згідно зі статтею 32 або від екологічного контролера.

Організації за межами Співтовариства також посилаються на правові вимоги, що стосуються довкілля, застосовувані до подібних організацій у державах-членах, в яких вони мають намір подати заяву.

У разі, якщо для конкретного сектору доступні секторальні довідкові документи, зазначені у статті 46, оцінка екологічних показників організації робиться з посиланням на відповідний документ.

5. Початковий екологічний огляд, система екологічного управління, процедура аудиту та його імплементація перевіряються акредитованим або ліцензованим екологічним контролером, а екологічна декларація підтверджується означеним контролером.

Стаття 5

Заява на реєстрацію

1. Будь-яка організація, яка відповідає вимогам, викладеним у статті 4, може подати заяву на реєстрацію.

2. Заява на реєстрацію подається до компетентного органу, визначеного згідно зі статтею 3, та включає наступні елементи:

(а) підтверджену екологічну декларацію в електронній або друкованій формі;

(b) декларацію, зазначену у частині (9) статті 25, підписану екологічним контролером, який підтвердив екологічну декларацію;

(c) заповнену форму, яка включає щонайменше мінімальні відомості, викладені у Додатку VI;

(d) підтвердження сплати зборів, якщо такі застосовуються.



3. Заява пишеться на офіційній мові/одній з офіційних мов держави-члена, в якій організація подає заяву на реєстрацію.

ГЛАВА III

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 6

Поновлення реєстрації в ЕУАС

1. Зареєстрована організація щонайменше раз у три роки:

(а) проходить перевірку системи екологічного управління та програми аудити та її імплементації;

(b) складає екологічну декларацію згідно з вимогами, викладеними у Додатку IV та підтверджує її у екологічного контролера;

(c) пересилає підтверджену екологічну декларацію до компетентного органа;

(d) пересилає до компетентного органа заповнену форму, яка включає щонайменше мінімальні відомості, викладені у Додатку VI;

(e) здійснює оплату за поновлення реєстрації компетентному органу, якщо застосовується.

2. Без шкоди частині 1, протягом наступних років зареєстрована організація:

(а) згідно з програмою аудиту, здійснює внутрішній аудит своїх екологічних показників та дотримання застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля згідно з Додатком III;

(b) складає оновлену екологічну декларацію згідно з вимогами, викладеними у Додатку IV, та підтверджує її у екологічного контролера;

(c) пересилає підтверджену, оновлену екологічну декларацію до компетентного органа;

(d) пересилає до компетентного органа заповнену форму, яка включає щонайменше мінімальні відомості, викладені у Додатку VI;

(e) здійснює оплату за збереження реєстрації компетентному органу, якщо застосовується.

3. Зареєстровані організації оприлюднюють свою екологічну декларацію та оновлену екологічну декларацію протягом одного місяця після того, як завершено поновлення реєстрації.

Зареєстровані організації можуть задовольнити означену вимогу шляхом надання доступу до екологічної декларації та оновленої екологічної декларації за вимогою, або шляхом створення посилань на веб-сайти, через які можна отримати доступ до означених декларацій.

Зареєстровані організації зазначають спосіб, в який вони запроваджують доступ, у формі, викладеній у Додатку VI.

Стаття 7

Відступ для малих організацій

1. Компетентні органи, за запитом малої організації, подовжують для означеної організації трирічний строк, зазначений у частині (1) статті 6 до чотирьох років річний строк, зазначений у частині (2) статті 6 – до двох років за умови, що екологічний контролер, який перевірив організацію, підтверджує, що дотримуються всі з наступних умов:

(а) не існує жодних небезпек довкіллю;

(b) організація не запланувала значних змін, визначених у статті 8, та

(c) не існує значних місцевих екологічних проблем, до яких має відношення організація.

Для подання запиту, зазначеного у першій частині, організація може використати форму, наведену у Додатку VI.

2. Компетентний орган відмовляє у запиті, якщо умови, викладені у частині 1, не дотримуються. Він повідомляє про це організацію з обґрунтуванням свого рішення.

3. Організації, які отримують користь від подовження до двох років, зазначеного у частині 1, пересилають до компетентного органу непідтверджену оновлену екологічну декларацію кожного року в який вони звільняються від зобов’язання підтверджувати оновлену екологічну декларацію.

Стаття 8

Значні зміни

1. У разі, якщо зареєстрована організація планує запровадити значні зміни, організація здійснює екологічний огляд означених змін, включаючи їх екологічні аспекти та впливи.

2. Після екологічного огляду змін, організація оновлює початковий екологічний огляд, вносить зміни у політику у сфері охорони довкілля, екологічну програму та систему екологічного управління та відповідним чином переглядає та оновлює усю екологічну декларацію.

3. Усі документи, перевірені та оновлені згідно з частиною 2, перевіряються та підтверджуються у термін шести місяців.

4. Після підтвердження, організація пересилає зміни до компетентного органу з використанням форми, наведеної у Додатку VI та оприлюднює відомості про зміни.


Стаття 9

Внутрішній екологічний аудит

1. Зареєстрована організація засновує програму аудиту, яка забезпечує проведення згідно з вимогами, викладеними у Додатку III, внутрішнього екологічного аудиту усіх видів діяльності організації протягом строку, що не перевищує трьох років або чотирьох років, якщо застосовується відступ від статті

2. Аудит здійснюється аудиторами, які мають – індивідуально або колективно – кваліфікацію для виконання значених завдань та у достатній мірі незалежні від діяльності, аудитом якої вони займаються, щоб робити об’єктивні судження.

3. Програма екологічного аудиту організації визначає цілі кожного аудиту або циклу аудиту, включаючи частоту аудиту для кожного виду діяльності.

4. Письмовий звіт про аудит складається аудиторами наприкінці кожного аудиту та циклу аудиту.

5. Аудитор повідомляє організацію про результати та висновки аудиту.

6. Після процесу аудиту, організація складає та імплементує відповідний план дій.

7. Організація створює відповідні механізми, які забезпечують діяльність згідно з результатами аудиту.

Стаття 10

Використання логотипа ЕУАС

1. Без шкоди частині (2) статті 35, логотип ЕУАС, викладений у Додатку V, може використовуватися тільки зареєстрованими організаціями та тільки протягом чинності їхньої реєстрації.

Логотип повинен завжди мати реєстраційний номер означеної організації.

2. Логотип ЕУАС використовується тільки згідно з технічними специфікаціями, викладеними у Додатку V.

3. У випадку, коли організація вирішує, згідно з частиною (2) статті 3, не включати усі свої об’єкти у корпоративну реєстрацію, вона забезпечує чітке інформування у своїх повідомленнях громадськості та при використанні логотипу ЕУАС щодо того, які саме об’єкти охоплюються реєстрацією.


4. Логотип ЕУАС не використовується:

(а) на продуктах або їхній упаковці; або

(b) у поєднанні з порівняними вимогами стосовно інших видів діяльності та послуг або у спосіб, який може створити плутанину з етикетками екологічного продукту.

5. Будь-яка екологічна інформація, оприлюднена зареєстрованою організацією, може мати логотип ЕУАС за умови, коли така інформація робить посилання на останню екологічну декларацію організації або оновлену екологічну декларацію, на основі якої вона була складена та підтверджена екологічним контролером як така, що є:

(а) точною;

(b) обґрунтованою та такою, що перевіряється;

(c) актуальною та такою, що використана у відповідному контексті або обстановці;

(d) репрезентативною стосовно загальних екологічних показників організації;

(e) такою, що скоріш за все, не призведе до невірного тлумачення; та

(f) докладною стосовно загального екологічного впливу.

ГЛАВА IV

ПРАВИЛА, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО КОМПЕТЕНТНИХ ОРГАНІВ

Стаття 11

Призначення та роль компетентних органів

1. Держави-члени призначають компетентні органи, які відповідають за реєстрацію організацій, розташованих у Співтоваристві згідно з цим Регламентом.

Держави-члени можуть передбачити, що компетентні органи, які вони призначають, передбачають реєстрацію згідно з цим Регламентом організацій, розташованих за межами Співтовариства та несуть відповідальність за неї.

Компетентні органи контролюють внесення у реєстр організацій та ведення записів щодо них, включаючи призупинення та видалення.

2. Компетентні органи можуть бути національними, регіональними або місцевими.

3. Склад компетентних органів гарантує їхню незалежність та нейтральність.

4. Для належного виконання своїх обов’язків, компетентні органи повинні мати відповідні ресурси як фінансові, так й кадрові.


5. Компетентні органи застосовують цей Регламент у відповідний спосіб та беруть участь у регулярній колегіальній оцінці, викладеній у статті 17.

Стаття 12

Зобов’язання стосовно процесу реєстрації

1. Компетентні органи закладають процедури для реєстрації організацій. Вони, зокрема, встановлюють правила:

(а) розгляду спостережень зацікавлених сторін, включаючи акредитацій ні та ліцензійні органи та компетентні виконавчі органи та представницькі органи організацій, що стосуються організацій-заявників або зареєстрованих організацій;

(b) відмови у реєстрації, призупинення або видалення реєстрації організацій, та

(c) вирішення апеляцій та скарг, поданих проти їхніх рішень.

2. Компетентні органи започатковують та ведуть реєстр організацій, зареєстрованих в їхніх державах-членах, включаючи інформацію щодо того, яким чином можна отримати їхню екологічну декларацію або оновлену екологічну декларацію та, у разі змін, щомісяця оновлюють означений реєстр.

Реєстр має бути доступний громадськості через веб-сайт.

3. Компетентні органи кожного місяця, безпосередньо або через національні органи за рішенням означених держав-членів повідомляють Комісію про зміни у реєстрі, зазначеному у частині 2.

Стаття 13

Реєстрація організацій

1. Компетентні органи розглядають заяви організацій на реєстрацію згідно з процедурами, встановлені з цією метою.

2. У разі, якщо організація подає заяву на реєстрацію, компетентний орган реєструє означену організацію, присвоює їй реєстраційний номер, якщо виконані усі наступні умови:

(а) компетентний орган отримав заяву на реєстрацію, яка включає усі документи, зазначені у пунктах з (а) по (d) частини (2) статті 5;

(b) компетентний орган пересвідчився, що перевірка та підтвердження були здійснені згідно зі статтями 25, 26 та 27;

(c) компетентний орган задоволений отриманим матеріальним свідченням, наприклад, шляхом письмового звіту компетентного виконавчого органу про те, що немає свідоцтва про порушення застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля;


(d) не існує відповідних скарг від зацікавлених сторін або скарги були позитивно вирішені;

(e) компетентний орган задоволений свідченням того, що організація відповідає усім вимогам цього Регламенту; та

(f) компетентний орган отримав плату за реєстрацію, якщо застосовується.

3. Компетентний орган інформує організацію про те, що вона зареєстрована та передає організації її реєстраційний номер та логотип ЕУАС.

4. Якщо компетентний орган доходить висновку про те, що організація-заявник не відповідає вимогам, викладеним у частині 2, він відмовляє цій організації в реєстрації пересилає організації обґрунтування свого рішення.

5. Якщо компетентний орган отримує письмовий наглядовий звіт від акредитаційного або ліцензійного органу, в якому надається свідоцтво про те, що діяльність екологічного контролера була виконана недостатньо адекватно для того, щоб забезпечити дотримання вимог цього Регламенту організацією-заявником, відмовляє означені організації в реєстрації. Компетентний орган пропонує організацію подати нову заяву на реєстрацію.

6. Для того, щоб отримати необхідне свідчення для прийняття рішення про відмову в реєстрації

організацій, компетентний орган консультується із зазначеними сторонами включаючи саму організацію.

Стаття 14

Поновлення реєстрації організації

1. Компетентний орган поновлює реєстрацію організації, якщо виконані всі наступні умови:

(а) компетентний орган отримав підтверджену екологічну декларацію, зазначену у пункті (c) частини (1) статті 6, підтверджену оновлену екологічну декларацію зазначену у пункті (c) частини (2) статті 6, або непідтверджену оновлену екологічну декларацію, зазначену у частині (3) статті 7;

(b) компетентний орган отримав заповнену форму, яка включає щонайменше мінімальні відомості, наведені у Додатку VI, зазначені у пункті (d) частини (1) статті 6 та у пункті (d) частини (2) статті 6;

(c) компетентний орган не має свідчення про те, що перевірка та підтвердження не були здійснені згідно зі статтями 25, 26 та 27;

(d) компетентний орган не має свідчення про недотримання організацією застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля;


(e) не існує відповідних скарг від зацікавлених сторін або скарги були позитивно вирішені;

(f) компетентний орган задоволений свідченням того, що організація відповідає усім вимогам цього Регламенту; та

(g) компетентний орган отримав плату за реєстрацію, якщо застосовується.

2. Компетентний орган повідомляє організацію про те, що її реєстрація поновлена.

Стаття 15

Призупинення або видалення організацій з реєстру

1. У разі, якщо компетентний орган вважає, що зареєстрована організація не дотримується цього Регламенту, він надає організації можливість надіслати свої погляди щодо зазначеного питання. Якщо організація не в змозі надати задовільну відповідь, вона видаляється х реєстру або її запис призупиняється в реєстрі .

2. У разі, якщо компетентний орган отримує письмовий наглядовий звіт від акредитаційного або ліцензійного органу про те, що діяльність екологічного контролера була виконана недостатньо адекватно для того, щоб забезпечити дотримання вимог цього Регламенту зареєстрованою організацією, реєстрація призупиняється.

3. Реєстрація зареєстрованої організації призупиняється або видаляється з реєстру у разі необхідності, якщо вона не в змозі надати компетентному органу протягом двох місяців з моменту вимоги будь-які відомості з наступних:

(а) підтверджену екологічну декларацію, оновлену екологічну декларацію або підписану декларацію, зазначену у частині (9) статті 25;

(b) форму від організації, яка включає щонайменше мінімальні відомості, наведені у Додатку VI.

4. Якщо компетентний орган повідомляється письмовим звітом від компетентного виконавчого органу про порушення організацією будь-яких застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля, він у разі необхідності призупиняє або видаляє запис про означену організацію з реєстру.

5. У випадку, коли компетентний орган вирішує призупинити або видалити реєстрацію, він враховує щонайменше наступне:

(а) екологічний вплив недотримання організацією вимог цього Регламенту;

(b) передбачуваність недотримання організацією вимог цього Регламенту або обставини, що призводять до цього;

(c) попередні приклади недотримання вимог цього Регламенту організацією ; та

(d) конкретні обставини, в яких знаходиться організація.


6. Для одержання необхідного свідчення для прийняття рішення про призупинення або видалення з реєстру організацій, компетентний орган здійснює консультації із зацікавленими сторонами включаючи саму організацію.

7. У разі, якщо компетентний орган отримав свідчення, відмінне від письмового звіту акредитаційного або ліцензійного органу, про те, що діяльність екологічного контролера була виконана недостатньо адекватно для того, щоб забезпечити дотримання організацією вимог цього Регламенту, він здійснює консультації з акредитаційним або ліцензійним органом, що здійснює нагляд за екологічним контролером.

8. Компетентний орган надає обґрунтування будь яких вжитих заходів.

9. Компетентний орган надає організації відповідну інформацію, що стосується консультацій із зацікавленими сторонами.

10. Призупинення запису організації у реєстрі скасовується, якщо компетентний орган отримав інформацію, яка його задовольняє, про те, що означена організація дотримується вимог цього Регламенту.

Стаття 16

Форум компетентних органів

1. Форум компетентних органів з усіх держав-членів (тут і далі – «Форум компетентних органів», засновується компетентними органами та зустрічається щонайменше раз на рік при участі представника Комісії.

Форум компетентних органів ухвалює свої правила процедури.

2. У форумі компетентних органів беруть участь компетентні органи кожної держави-члена. У разі, якщо в одній державі-члені засновано декілька компетентних органів, вживаються відповідні заходи для забезпечення того, щоб усі вони були проінформовані про діяльність Форуму компетентних органів.

3. Форум компетентних органів розробляє настанови для забезпечення послідовності процедур, що відносяться до реєстрації організацій згідно з цим Регламентом, включаючи поновлення реєстрації та призупинення, та видалення записів організацій в реєстрах як в Співтоваристві, так й за його межами.

Форум компетентних органів пересилає Комісії настановні документи та документи, що стосуються колегіального оцінювання.

4. Настановні документи, що мають відношення до процедури гармонізації, ухваленої Форумом компетентних органів, пропонуються Комісією як доцільні для ухвалення згідно з підконтрольною регуляторною процедурою, зазначеною у статті 49(3).

Означені документи оприлюднюються.

Стаття 17

Колегіальне оцінювання оцінка компетентних органів

1. Колегіальна оцінка організується Форумом компетентних органів для оцінки відповідності реєстраційної системи кожного компетентного органу цьому Регламенту та розробки гармонізованого підходу до застосування правил, що стосуються реєстрації.

2. Колегіальна оцінка здійснюється регулярно щонайменше кожні чотири роки, та включає оцінку правил та процедур, викладених у статтях 12, 13 та 15. Усі компетентні органи беруть участь у колегіальній оцінці.

3. Комісія започатковує процедури проведення колегіальної оцінки, включаючи відповідні апеляційні процедури проти рішень, вжитих внаслідок колегіальної оцінки.

Означені заходи, розроблені для внесення змін у несуттєві елементи цього Регламенту шляхом його доповнення, ухвалюються згідно з підконтрольною регуляторною процедурою, зазначеною у частині (3) статті 49.

4. Процедури, зазначені у частині 3, започатковуються до того, як відбудеться перша колегіальна оцінка.

5. Форум компетентних органів пересилає регулярній звіт про колегіальну оцінку до Комісії та Комітету, створеному згідно з частиною (1) статті 49.

Звіт оприлюднюється після ухвалення Форумом компетентних органів та Комітетом, зазначеним у першій частині.

ГЛАВА V

ЕКОЛОГІЧНІ КОНТРОЛЕРИ

Стаття 18

Завдання екологічних контролерів

1. Екологічні контролери оцінюють, чи екологічний огляд організації, її політика у сфері охорони довкілля, система управління, процедури аудиту та їхня імплементація відповідають вимогам цього Регламенту.

2. Екологічні контролери перевіряють наступне:

(а) відповідність організації усім вимогам цього Регламенту по відношенню до початкового екологічного огляду, системи екологічного управління, екологічного аудиту та його результатів та екологічній декларації або оновленій екологічній декларації;


(b) дотримання організацією застосовуваних правових вимог Співтовариства, регіональних та місцевих правових вимог, що стосуються довкілля;

(c) постійне покращення екологічних показників організації; та

(d) надійність, достовірність та правильність даних та відомостей у наступних документах:

(i) екологічна декларація;

(ii) оновлена екологічна декларація;

(iii) будь-яка екологічна інформація, яка потребує підтвердження.

3. Екологічні контролери, зокрема, перевіряють відповідність початкового екологічного огляду, або аудиту або інших процедур, здійснених організацією, без непотрібного дублювання цих процедур.

4. Екологічні контролери перевіряють, чи надійні результати внутрішнього аудиту. У разі, якщо доцільно, вони з цією метою використовують перевірки на місці.

5. Під час перевірки підготовки організації до реєстрації, екологічний контролер перевіряє дотримання організацією щонайменше наступних вимог:

(а) запроваджена повністю функціональна система екологічного управління згідно з Додатком II;

(b) запроваджена та розпочата повністю спланована програма аудиту згідно з Додатком III – таким чином, що охоплюються щонайменше найбільш значні екологічні наслідки;

(c) завершено огляд управління, зазначений у Частині A Додатку II; та

(d) екологічна декларація складена згідно з Додатком IV та враховані, де можливо, секторальні довідкові документи.

6. У цілях перевірки для поновлення реєстрації, зазначеної у частині (1) статті 6, екологічний контролер перевіряє дотримання організацією наступних вимог:

(а) організація має повністю функціональну систему екологічного управління згідно з Додатком II;

(b) організація має повністю функціональну сплановану програму аудиту згідно з Додатком III, при щонайменше одному завершеному циклі аудиту;

(c) організація завершила один огляд управління; та

(d) організація склала екологічну декларацію згідно з Додатком IV, та де можливо, були враховані, секторальні довідкові документи.


7. У цілях перевірки для поновлення реєстрації, зазначені у частині (2) статті 6, екологічний контролер перевіряє, що організацією дотримуються щонайменше наступні вимоги:

(а) організація здійснила внутрішній аудит екологічних показників та відповідності застосовуваних правовим вимогам, що стосуються довкілля згідно з Додатком III;

(b) організація демонструє постійне дотримання застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля, та постійне покращення своїх екологічних показників; та

(c) організація підготувала оновлену екологічну декларацію згідно з Додатком IV та, де можливо, були враховані секторальні довідкові документи.

Стаття 19

Частота перевірок

1. Екологічний контролер у консультаціях з організацією складає програму, яка гарантує, що усі елементи, що вимагаються для реєстрації та поновлення реєстрації, зазначені у статтях 4, 5 та 6, будуть перевірені.

2. Екологічний контролер підтверджує будь-яку оновлену інформацію в екологічній декларації або оновленій екологічній декларації у проміжки часу, що не перевищують 12 місяців.

У разі, якщо належить, застосовується відступ, передбачений у статті 7.

Стаття 20

Вимоги до екологічних контролерів

1. Для того, щоб згідно з цим Регламентом отримати акредитацію або ліцензію, кандидат в екологічні контролери робить запит в акредитаційний або ліцензійний орган, за яким він висловлює бажання отримати акредитацію або ліцензію.

Запит зазначає межі акредитації або ліцензії, що вимагається, через посилання на класифікацію економічної діяльності, наведену у Регламенті (ЄС) № 1893/2006(0)..

2. Екологічний контролер надає акредитаційному або ліцензійному органу відповідне свідчення про свою кваліфікацію, включаючи знання, відповідний досвід та технічні можливості, адекватні межам акредитації або ліцензії, що вимагається, у наступних сферах:

(а) цей Регламент;

0 Регламент (ЄС) № 1893/2006 Європейського Парламенту та Ради від 20 грудня 2006 року, яким засновується статистична класифікація видів економічної діяльності NACE, Перегляд 2 (ОВ L 393, 30.12.2006, с. 1)


(b) загальне функціонування систем екологічного управління;

(c) відповідні секторальні довідкові документи, видані для застосування цього Регламенту Комісією, згідно зі статтею 46;

(d) законодавчі, нормативні та адміністративні вимоги стосовно діяльності, що підлягає перевірці та підтвердженню;

(e) екологічні аспекти та наслідки, включаючи екологічний вимір сталого розвитку;

(f) технічні аспекти, що стосуються екологічних питань діяльності, що підлягає перевірці та підтвердженню;

(g) загальне функціонування виду діяльності, що підлягає перевірці та підтвердженню для того, щоб оцінити належність системи управління стосовно взаємодії організації та її товарів, послуг та дій із довкіллям включаючи, щонайменше, наступне:

(i) технології, що використовуються організацією ;

(ii) термінологія та інструменти, що використовуються у діяльності;

(iii) поточна діяльність та характеристика її взаємодії із довкіллям;

(iv) методології оцінювання значних екологічних аспектів ;

(v) контроль за забрудненням та технології боротьби з ним;

(h) вимоги щодо екологічного аудиту та його методологія, включаючи здатність здійснювати ефективний підтверджувальний аудит системи екологічного управління, ідентифікацію відповідних результатів аудиту та робити висновки, а також та готувати представлення звітів про аудит в усній та письмовій формах, забезпечувати чітке ведення записів підтверджувального аудиту;

(i) інформаційний аудит, екологічна декларація та оновлена екологічна декларація стосовно управління даними, зберігання даних та їх обробка, представлення даних у письмовій та графічній формі для оцінювання можливих помилок у даних, використання припущень та оцінок;

(j) екологічний вимір товарів та послуг, включаючи екологічні аспекти та екологічні показники протягом використання та після використання, та цілісність даних, наданих для прийняття екологічних рішень.

3. Від екологічного контролера вимагається продемонструвати постійний професійний розвиток у сферах його компетенції, викладених у частині 2, зберігати означену кваліфікацію для оцінки з боку акредитаційного або ліцензійного органу.


4. Екологічний контролер є зовнішньою третьою стороною, незалежною, зокрема, від аудитора або консультанта організації, неупередженим та об’єктивним у здійсненні своєї діяльності.

5. Екологічний контролер гарантує, що він є вільним від комерційного, фінансового або інших видів тиску, які можуть вплинути на його судження або підставити під загрозу віру в незалежність його судження та чесність у відношенні до діяльності з перевірки. Екологічний контролер забезпечує дотримання будь-яких правил, що застосовуються у цьому відношенні .

6. Для дотримання вимог положень цього Регламенту щодо перевірки та підтвердження, екологічний контролер має у своєму розпорядженні задокументовані методи та процедури, включаючи механізми контролю за якістю та положення щодо конфіденційності.

7. У разі, якщо організація діє в якості екологічного контролера, вона веде схему організаційної структури, в якій зазначаються структура та відповідальність всередині організації, а також та відомості про правовий статус, власність та джерела фінансування.

Означена схема організаційної структури надається за запитом.

8. Дотримання означених вимог забезпечується шляхом оцінки, здійсненої до акредитації або ліцензування та шляхом нагляду з боку акредитаційного або ліцензійного органу.

Стаття 21

Додаткові для екологічних контролерів, які є фізичними особами та здійснюють перевірку та

підтвердження особисто

Фізичні особи, які діють в якості екологічних контролерів та здійснюють перевірку та підтвердження особисто, на додаток до вимог дотримання, викладених у статті 20, повинні мати:

(а) усю необхідну кваліфікацію для здійснення перевірки та підтвердження у сферах, в яких вони ліцензуються;

(b) обмеженість ліцензії в залежності від їхньої особистої кваліфікації.

Стаття 22

Додаткові вимоги для екологічних контролерів, що діють у третіх країнах

1. У разі, якщо екологічний контролер має намір здійснювати перевірку та підтвердження у третіх країнах, він має отримати акредитацію або ліцензію для конкретних третіх країн.

2. Для отримання акредитації або ліцензії для третьої країни екологічний контролер, на додаток до вимог, викладених у статтях 20 та 21, повинен відповідати наступним вимогам:

(а) знання та розуміння законодавчих, регуляторних та адміністративних вимог, що стосуються довкілля у третій країні, для якої отримується акредитація або ліцензія;

(b) знання та розуміння офіційної мови третьої країни, для якої отримується акредитація або ліцензія.

3. Вимоги, викладені у частині 2, вважаються дотриманими у разі, якщо екологічний контролер демонструє існування контрактного взаємозв’язку між собою та кваліфікованою особою або організацією, що виконує означені вимоги.

Означена особа або організація повинні бути незалежними від організації, що перевіряється.

Стаття 23

Нагляд за екологічними контролерами

1. Нагляд за діяльністю з перевірки та підтвердження, що здійснюється екологічними контролерами у:

(а) державі-члені, в якій вони акредитовані або ліцензовані, здійснюється акредитаційним або ліцензійним органом, який надав акредитацію або ліцензію;

(b) третій країні - здійснюється акредитаційним або ліцензійним органом, який надав екологічному контролеру для означених видів діяльності акредитацію або ліцензію;

(c) державі-члені, що не є державою, в якій було надано акредитацію або ліцензію - здійснюється акредитаційним або ліцензійним органом держави-члена, в якій відбувається перевірка.

2. За щонайменше чотири тижні до кожної перевірки у державі-члені, екологічний контролер надає акредитаційному або ліцензійному органу, відповідальному за нагляд за означеним екологічним контролером інформацію про свою акредитацію або ліцензію та час та місце перевірки.

3. Екологічний контролер негайно інформує акредитаційний або ліцензійний орган про будь-які зміни впливають на акредитацію або ліцензію, або їхні межі.

4. Повинно бути передбачено, щоб акредитаційний ліцензійний орган через регулярні проміжки часу, що не повинні перевищувати 24 місяця пересвідчувався у дотриманні екологічним контролером акредитаційних або ліцензійних вимог та здійснював моніторинг якості діяльності з перевірки та підтвердження, що здійснюється.

5. Нагляд може складатися з документального аудиту, нагляду на місці в організаціях, запитальників, перегляд екологічних декларацій або оновлених екологічних декларацій, підтверджених екологічними контролерами та перегляд звіту про перевірку.

Нагляд є пропорційним до діяльності, здійсненої екологічним контролером.


6. Організації повинні дозволяти акредитаційним бо ліцензійним органам здійснювати нагляд за екологічним контролером під час процесу перевірки та підтвердження.

7. Будь-яке рішення, прийняте акредитаційним або ліцензійним органом припинити або призупинити акредитацію або ліцензію, або звузити межі акредитації або ліцензії, приймається тільки після того, як екологічному контролеру буде надана можливість висловити свою точку зору.

8. Якщо акредитаційний або ліцензійний орган, що здійснює нагляд, доходить висновку, що якість роботи екологічного контролера не відповідає вимогам цього Регламенту, означеному екологічному контролеру та у компетентний орган, до якого означена організація має намір звернутися із заявою про реєстрацію, або який зареєстрував означену організацію надсилається письмовий звіт.

У випадку будь-яких подальших суперечок, , наглядовий звіт надсилається до Форуму акредитаційних та ліцензійних органів, зазначеного у статті 30.

Стаття 24

Додаткові вимоги до нагляду за екологічними контролерами, що діють у державі-члені, що не є державою, в якій було надано акредитацію або

ліцензію

1. Екологічний контролер, акредитований або ліцензований в одній державі-члені, щонайменше за чотири тижні до здійснення перевірки та підтвердження в іншій державі-члені, надсилає в акредитаційний або ліцензійний орган в останній державі-члені наступну інформацію:

(а) відомості про свою акредитацію або ліцензію, кваліфікацію, зокрема, знання правових вимог, що стосуються довкілля, та офіційної мови іншої держави-члена, та склад, якщо доцільно;

(b) час та місце перевірки та підтвердження;

(c) адреса та контактна інформація організації.

Означена інформація надається до моменту початку кожної перевірки та підтвердження.

2. Акредитаційний або ліцензійний орган може вимагати роз’яснення про знання контролером необхідних застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля.

3. Акредитаційний або ліцензійний орган може вимагати інші умови, ніж ті, що зазначені у частині 1, тільки у разі, якщо означені інші умови не шкодять праву екологічного контролера надавати послуги у державі-члені, що не є державою-членом, в який була надана акредитація або ліцензія.

4. Акредитаційний або ліцензійний орган не повинен використовувати процедуру, зазначену у

частині 1, для того, щоб відстрочити прибуття екологічного контролера. У разі, якщо акредитаційний або ліцензійний орган не в змозі виконувати свої обов’язки згідно з частинами 2 та 3 до часу проведення перевірки та підтвердження, як повідомляється контролером згідно з пунктом (b) частини 1, він надсилає контролеру обґрунтування цього.

5. Акредитаційними або ліцензійними органами не повинні стягуватися жодна дискримінаційна плата за повідомлення та нагляд .

6. У разі, якщо акредитаційний або ліцензійний орган, що здійснює нагляд, доходить висновку, що якість роботи екологічного контролера не відповідає вимогам цього Регламенту, означеному екологічному контролеру, акредитаційному або ліцензійному органу, який надав акредитацію або ліцензію, та компетентному органу, до якого означена організація має намір подати заяву на реєстрацію, або який зареєстрував означену організацію, надсилається письмовий наглядовий звіт. У випадку будь-яких подальших суперечок наглядовий звіт надсилається до Форуму акредитаційних та ліцензійних органів, зазначеному у статті 30.

Стаття 25

Умови здійснення перевірки та підтвердження

1. Екологічний контролер діє у межах своєї акредитації або ліцензії, та на підставі письмової угоди з організацією.

Угода повинна:

(а) зазначати межі діяльності;

(b) зазначати умови, спрямовані на те, щоб екологічний контролер діяв незалежно, професійно; та

(c) зобов’язувати організацію надавати необхідну допомогу.

2. Екологічний контролер гарантує, що компоненти організації визначені однозначно та відповідають дійсному розподілу діяльності.

Екологічна декларація чітко зазначає різні частини організації, які підлягають перевірці або підтвердженню.

3. Екологічний контролер здійснює аналіз елементів, викладених у статті 18.

4. В якості частини діяльності з перевірки та підтвердження, екологічний контролер вивчає документацію, приїздить до організації, здійснює перевірки на місці та опитує персонал.


5. Перед візитом екологічного контролера організація забезпечує його основною інформацією про організацію та її діяльність, політику та програму у сфері охорони довкілля, опис діючих в організації систем екологічного управління, дані здійсненого екологічного огляду або аудиту, звіт про означений огляд або аудит та відомості про будь-які дії, вжиті після цього, а також проект екологічної декларації або оновленої екологічної декларації.

6. Екологічний контролер складає для організації письмовий звіт про результати перевірки, в якому зазначаються:

(а) усі питання, важливі для діяльності, що здійснюється здійснив екологічним контролером;

(b) опис дотримання усіх вимог цього Регламенту включаючи додаткові свідчення, результати виявлення та висновки;

(c) порівняння досягнень та завдань з попередніми екологічними деклараціями та аналіз екологічних показників, а також аналіз поточного покращення екологічних показників організації;

(d) якщо застосовується, технічні дефекти в екологічному огляді, методі аудиту, системі екологічного управління, або у будь-якому іншому важливому процесі.

7. У випадках невідповідності положенням цього Регламенту, звіт, на додаток, зазначає:

(а) результати та висновки щодо недотримання положень організацією та свідоцтва, на яких ґрунтуються означені результати та висновки;

(b) пункти неузгодженості з екологічною декларацією або оновленою екологічною декларацією, та відомості про зміни або додатки, які мають бути внесені в екологічну декларацію або оновлену екологічну декларацію.

8. Після перевірки, екологічний контролер підтверджує екологічну декларацію організації або оновлену екологічну декларацію та підтверджує, що вона відповідає вимогам цього Регламенту за умови, що результат перевірки та підтвердження підтверджує, що:

(а) інформація та дані в екологічній декларації організації або оновленій екологічній декларації є надійними та правильними та відповідають вимогам цього Регламенту; та

(b) не існує свідоцтва про те, що організація не виконує застосовувані правові вимоги, що стосуються довкілля.

9. Після підтвердження, екологічний контролер видає підписану декларацію, зазначену у Додатку VII, яка зазначає, що перевірка та підтвердження були здійснені згідно з цим Регламентом.


10. Екологічні контролери, акредитовані або ліцензований в одній державі-члені, можуть здійснювати діяльність з перевірки та підтвердження в іншій державі-члені згідно з вимогами, викладеними у цьому Регламенті.

Діяльність з перевірки або підтвердження підлягає нагляду з боку акредитаційного або ліцензійного органу держави-члена, в якій ця діяльність має здійснюватися. Про початок діяльності повідомляється означеному акредитаційному або ліцензійному органу згідно з терміном, викладеним у частині (1) статті 24.

Стаття 26

Перевірка та підтвердження малих організацій

1. При здійсненні перевірки та підтвердження, екологічний контролер бере у розрахунок специфічні характеристики малих організацій, включаючи наступне:

(а) короткі лінії звітності;

(b) багатофункціональний персонал;

(c) підготовка на місці;

(d) здатність швидко пристосовуватися до змін; та

(e) обмежене документування процедур.

2. Екологічний контролер здійснює перевірку або підтвердження у спосіб, який не накладає надмірних тягарів на малі організації.

3. Екологічний контролер враховує об’єктивні свідоцтва ефективності системи, включаючи існування процедур в організації, які є пропорційними до розміру та складності діяльності, характеру пов’язаних з нею екологічних наслідків та кваліфікацію працівників.

Стаття 27

Умови перевірки та підтвердження ц третіх країнах

1. Екологічні контролери, акредитовані або ліцензовані у державі-члені, можуть здійснювати діяльність з перевірки та підтвердження для іншої організації, розташованої у третій країні згідно з вимогами, викладеними у цьому Регламенті.

2. Щонайменше за шість тижнів до проведення перевірка або підтвердження у третій країні, екологічний контролер надсилає відомості про свою акредитацію або ліцензію, а також відомості про час та місце проведення перевірки або підтвердження акредитаційному або ліцензійному органу держави-члена, в якій означена організація має намір подати заяву на реєстрацію або зареєстрована.

3. Діяльність з перевірки та підтвердження підлягає нагляду з боку акредитаційного або ліцензійного органу держави-члена, в якій акредитований або ліцензований екологічний контролер. Про початок діяльності повідомляється означеному акредитаційному або ліцензійному органу у строки, викладені у частині 2.


ГЛАВА VI

АКРЕДИТАЦІЙНІ ТА ЛІЦЕНЗІЙНІ ОРГАНИ

Стаття 28

Діяльність з акредитації та ліцензування

1. Акредитацій ні органи, призначені державами-членами згідно зі статтею 4 Регламенту (ЄС) № 765/2008, несуть відповідальність за акредитацію екологічних контролерів та нагляд за діяльністю, що виконується екологічними контролерами згідно з цим Регламентом.

2. Держави-члени можуть призначити ліцензійний орган, згідно з частиною (2) статті 5 Регламенту (ЄС) № 765/2008, який нестиме відповідальність за видачу ліцензій та нагляд за екологічними контролерами.

3. Держави-члени можуть ухвалити рішення не дозволяти акредитацію або ліцензування фізичних осіб в якості екологічних контролерів.

4. Акредитаційні та ліцензійні органи оцінюють кваліфікацію екологічного контролера у світлі елементів, викладених у статтях 20, 21 та 22, що відносяться до меж акредитації або ліцензії, що вимагається.

5. Межі акредитації або ліцензії екологічних контролерів визначаються згідно з класифікацією видів економічної діяльності викладеним у Регламенті (ЄС) № 1893/2006. Означені межі можуть бути обмежені кваліфікацією екологічного контролера та, де доцільно, вони враховують розмір та складність діяльності.

6. Акредитаційні та ліцензійні органи засновують відповідні процедури акредитації або ліцензування, відмови в акредитації або ліцензії, призупинення та відкликання акредитації або ліцензії екологічних контролерів та процедури нагляду за екологічними контролерами.

Означені процедури включають механізми розгляду зауважень зацікавлених сторін, включаючи компетентні органи та представницькі органи організацій, що стосуються заявників та, акредитованих або ліцензованих екологічних контролерів.

7. У випадку відмови в акредитації або ліцензії, акредитаційний або ліцензійний орган інформує екологічного контролера про причини означеного рішення.

8. Акредитаційні або ліцензійні органи в своїх державах-членах засновують, переглядають та оновлюють перелік екологічних контролерів та межі їх акредитації або ліцензії та щомісячно надсилають до Комісії та до компетентного органа держави-члена, в якій розташований акредитаційний або ліцензійний орган, відомості про зміни у переліку – безпосередньо або через національні ограни, призначені означеною державою–членом.


9. В рамках правил та процедур, що стосуються моніторингу діяльності, закладеної у частині (3) статті 5 Регламенту (ЄС) № 765/2008, акредитаційні та ліцензійні органи складають наглядовий звіт у разі, якщо вони після консультації з означеним екологічним контролером вирішують про будь-що з наступного:

(а) що діяльність екологічного контролера не була виконана достатньо адекватно для забезпечення дотримання організацією вимог цього Регламенту;

(b) що перевірка та підтвердження екологічним контролером були здійснені у порушення однієї або більшої кількості вимог цього Регламенту.

Цей звіт пересилається до компетентного органа у державі-члені, в якій організація зареєстрована або подає заяву на реєстрацію та, якщо застосовується, до акредитаційного або ліцензійного органу, який надав акредитацію або видав ліцензію.

Стаття 29

Призупинення та відкликання акредитації або ліцензії

1. Призупинення або відкликання акредитації або ліцензії вимагає консультування із зацікавленими сторонами, включаючи екологічного контролера, для того, щоб надати акредитаційному або ліцензійному органу для прийняття рішення необхідне свідоцтво.

2. Акредитаційний або ліцензійний орган інформує екологічного контролера про причини вжитих заходів та, якщо застосовується, про процес обговорення з компетентним виконавчим органом.

3. За необхідності, в залежності від характеру, масштабу недотримання або порушення правових вимог, акредитація або ліцензія призупиняється або відкликається до моменту, поки не буде отримання засвідчення у тому, що екологічний контролер відповідає цьому Регламенту.

4. Призупинення акредитації або ліцензії скасовується у разі, якщо акредитаційний або ліцензійний орган отримав задовільну інформацію про те, що екологічний контролер відповідає цьому Регламенту.

Стаття 30

Форум акредитаційних та ліцензійних органів

1. Засновується Форум, що складається з усіх акредитаційних та ліцензійних органів з усіх держав-членів (тут і далі «Форум акредитаційних та ліцензійних органів»), який повинен збиратися щонайменше один раз на ріку присутності представника Комісії.

2. Завданням Форуму акредитаційних та ліцензійних органів є забезпечення послідовності процедур, що стосуються наступного:

(а) акредитація або ліцензування екологічних контролерів згідно з цим Регламентом, включаючи відмову, призупинення та відкликання акредитації або ліцензії;

(b) нагляд за діяльністю, що виконується акредитованими або ліцензованими екологічними контролерами.

3. Форум акредитаційних та ліцензійних органів розробляє настанови з питань у сфері компетенції акредитаційних та ліцензійних органів.

4. Форум акредитаційних та ліцензійних органів ухвалює свої правила процедури.

5. Настановні документи, зазначені у частині 3 та правила процедури, зазначені у частині 4, пересилаються до Комісії.

6. Настановні документи, що стосуються гармонізацій них процедур, ухвалених Форумом акредитаційних та ліцензійних органів, пропонуються , у відповідних випадках Комісією для ухвалення згідно з підконтрольною регуляторною процедурою, зазначеною у частині статті (3) 49.

Означені документи оприлюднюються.

Стаття 31

Колегіальне оцінювання акредитаційних та ліцензійних органів

1. Колегіальне оцінювання акредитації та ліцензування екологічних контролерів згідно з цим Регламентом, що організовуватиметься Форумом акредитаційних та ліцензійних органів, здійснюється на регулярній основі, щонайменше кожні чотири роки, та включає аналіз правил та процедур, викладених у статтях 28 та 29.

Усі акредитаційні та ліцензійні органи беруть участь у колегіальному оцінюванні.

2. Форум акредитаційних та ліцензійних органів надсилає до Комісії та Комітету, заснованому згідно з частиною (1) статті 49, регулярний звіт про колегіальну оцінку.

Означений звіт оприлюднюється після ухвалення Форумом акредитаційних та ліцензійних органів та Комітетом, зазначеним у першій частині статті 49.

ГЛАВА VII

ПРАВИЛА, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ

Стаття 32

Допомога організаціям, що стосується дотримання правових вимог, що стосуються довкілля

1. Держави-члени забезпечують доступ організацій до інформації та можливості допомоги стосовно правових вимог, що стосуються довкілля в означеній державі-члені.

2. Допомога включає наступне:

(а) інформацію стосовно застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля;


(b) визначення компетентних виконавчих органів для конкретних правових вимог, що стосуються довкілля, що визначені як такі, що застосовуються.

3. Держави-члени можуть передати виконання завдань, зазначених у частинах 1 та 2, компетентним органам або будь-якому іншому органу, який має для виконання завдання необхідну кваліфікацію та відповідні ресурси.

4. Держави-члени забезпечують реагування з боку виконавчих органів на запити щодо застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля, та що входять у сферу їх компетенції, щонайменше від малих організацій, та надають інформацію організаціям щодо засобів продемонструвати, як можна дотримуватися відповідних правових вимог.

5. Держави-члени гарантують інформування компетентними виконавчими органами компетентного органа, який зареєстрував організацію, про нездатність зареєстрованих організацій дотримуватися застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля.

Компетентній виконавчий орган інформує означений компетентний орган якомога швидше та у будь-якому разі – протягом одного місяця після того, як він дізнався про недотримання.

Стаття 33

Сприяння ЕУАС

1. Держави-члени у взаємодії з компетентними органами, виконавчими органами та іншими важливими зацікавленими сторонами сприяти схемі ЕУАС, із врахуванням діяльності, зазначеної у статтях з 34 по 38.

2. З цією метою, держави-члени можуть створити стратегію сприяння, яка переглядатиметься на регулярній основі.

Стаття 34

Інформування

1. Держави-члени вживають відповідних заходів на інформування:

(а) громадськості про цілі та головні компоненти ЕУАС;

(b) організацій про зміст цього Регламенту.

2. Держави-члени, де доцільно, використовують професійні видання, місцеві журнали, рекламні кампанії або будь-які технічно доцільні засоби для посилення загальної ознайомленості з ЕУАС.

Держави-члени можуть співпрацювати, зокрема, з промисловими асоціаціями, організаціями захисту споживачів, організаціями із захисту довкілля, профспілками, місцевими установами та іншими важливими зацікавленими сторонами

.


Стаття 35

Діяльність зі сприяння

1. Держави-члени здійснюють діяльність зі сприяння ЕУАС. Ця діяльність може включати:

(а) сприяння обміну знаннями та кращими практиками ЕУАС серед усіх учасників;

(b) розробку ефективних інструментів для просування ЕУАС передання їх іншим організаціям;

(c) забезпечення технічної підтримки організацій у визначенні та імплементації їх діяльності, пов’язаної з ЕУАС;

(d) стимулювання партнерства серед організацій для просування ЕУАС.

2. Логотип ЕУАС без реєстраційного номеру може використовуватися у цілях пов’язаного з ЕУАС маркетингу та у рекламних цілях компетентними органами, акредитаційними та ліцензійними органами, національними органами та іншими зацікавленими сторонами. У таких випадках використання логотипа ЕУАС, викладене у Додатку V, не свідчить про те, що його користувач є зареєстрованим у разі, коли це не так.

Стаття 36

Сприяння участі малих організацій

Держави-члени вживають адекватних заходів для стимулювання участі малих організацій, серед іншого, через:

(а) сприяння доступу до інформації та фондів підтримки, спеціально адаптованих до їх потреб;

(b) гарантування розумних реєстраційних зборів, які стимулюватимуть їх участь;

(c) сприяння заходам технічної допомоги.

Стаття 37

Груповий та поетапний підхід

1. Держави-члени стимулюють місцеві органи до надання за участі промислових асоціацій, торговельно-промислових палат та інших зацікавлених гравців, конкретної допомоги групам організацій дотримуватися вимог реєстрації, зазначених у статтях 4, 5 та 6.

Кожна організація у групі реєструється окремо.

2. Держави-члени стимулюють організації до імплементації системи екологічного управління. Вони, зокрема, стимулюють поетапний підхід, що призведе до реєстрації в ЕУАС.


3. Системи, засновані згідно з частинами 1 та 2 функціонують з метою уникнення зайвих витрат для учасників , зокрема, для малих організацій.

Стаття 38

ЕУАС та інші інструменти та політики у Співтоваристві

1. Без шкоди законодавству Співтовариства, держави-члени вирішують, яким чином реєстрація у рамках ЕУАС згідно з цим Регламентом може бути:

(а) врахована у розробці нового законодавства;

(b) використана в якості інструмента у застосуванні і виконанні законодавства;

(c) врахована у державних закупівлях.

2. Без шкоди законодавству Співтовариства, зокрема, у сферах конкуренції, оподаткування та державної допомоги, держави-члени, де доцільно, вживають заходів на сприяння реєстрації та перебування організацій в ЕУАС.

Означені заходи можуть, серед іншого, включати наступне:

(а) послаблення регулювання, щоб зареєстрована організація вважалася такою, що відповідає певним правовим вимогам, що стосуються довкілля, закладеним в інших правових інструментах та визначеним компетентними органами;

(b) краще регулювання, на основі якого модифікуються інші правові інструменти – таким чином, щоб усунути, зменшити або спростити тягарі на організації, що беруть участь в ЕУАС, з метою стимулювання ефективного функціонування ринків та підвищення рівню конкурентоспроможності.

Стаття 39

Збори

1. Держави-члени запровадити збори, враховуючи наступне:

(а) витрати, що зазнаються у зв’язку з наданням інформації та допомоги та організаціям органами, призначеними або створеними державами-членами з цією метою згідно зі статтею 32;

(b) витрати, що зазнаються у зв’язку з акредитацією, ліцензуванням екологічних контролерів та наглядом за ними;

(c) витрати на реєстрацію, поновлення реєстрації, призупинення та видалення компетентними органами, а також додаткові витрати на адміністрування означених процесів для організацій за межами Співтовариства.

Означені збори не повинні перевищувати розумної суми та повинні бути пропорційними розміру організації та роботі, що має бути виконана.

2. Держави-члени забезпечують інформування організацій про усі збори, що застосовуються.

Стаття 40

Недотримання

1. Держави-члени вживають відповідних правових або адміністративних заходів у випадку недотримання цього Регламенту.

2. Держави-члени створюють ефективні положення проти використання логотипу ЕУАС у порушення цього Регламенту.

Можуть використовуватися положення, запроваджені згідно з Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року стосовно нечесних комерційних практик підприємців по відношенню до споживачів на внутрішньому ринку(0)

Стаття 41

Інформування Комісії та звітування перед нею

1. Держави-члени інформують Комісію про структуру та процедури, що відносяться до функціонування компетентних органів та акредитаційних і ліцензійних органів, та оновлюють означену інформацію, коли доцільно.

2. Кожні два роки, держави-члени звітують перед Комісією оновленою інформацією щодо заходів, вжитих згідно з цим Регламентом.

В означених звітах, держави-члени враховують останній звіт, що надсилається Комісією до Європейського Парламенту і Ради згідно зі статтею 47.

ГЛАВА VIII

ПРАВИЛА, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО КОМІСІЇ

Стаття 42

Інформування

1. Комісія надає інформацію:

(а) громадськості про цілі та головні компоненти ЕУАС;

0 ОВ L 149, 11.6.2005, с. 22.


(b) організаціям про зміст цього Регламенту. 2. Комісія веде та оприлюднює:

(а) реєстр екологічних контролерів та зареєстрованих організацій;

(b) базу даних екологічних декларацій в електронному форматі;

(c) базу даних кращих практик ЕУАС, включаючи, серед іншого, ефективні інструменти для просування ЕУАС та приклади технічної підтримки організаціям;

(d) перелік ресурсів Співтовариства на фінансування імплементації ЕУАС та пов’язаних проектів та діяльності.

Стаття 43

Співпраця та координація

1. Комісія сприяє у відповідних випадках співпраці між державами-членами, зокрема, для того, щоб досягнути одноманітного та послідовного застосування правил по всьому Співтовариству, що стосуються наступного:

(а) реєстрації організацій;

(b) екологічних контролерів;

(c) інформування та допомоги, зазначених у статті 32.

2. Без шкоди законодавству Співтовариства щодо державних закупівель, Комісія та інші установи і органи Співтовариства у відповідних випадках звертаються до ЕУАС або інших систем екологічного управління визнаних згідно зі статтею 45, або таких еквівалентів, як умови виконання договору для контрактів на виконання робіт та послуг.

Стаття 44

Інтеграція ЕУАС і інші політики та інструменти в Співтоваристві

Комісія розглядає спосіб, за яким реєстрація у рамках ЕУАС згідно з цим Регламентом може::

1. братися у розрахунок при розробці нових законодавчих актів та перегляду існуючого законодавства, зокрема, у формі послаблення регулювання та кращого регулювання, описаного у частині (2) статті 38;

2. використана в якості інструмента у контексті застосування та виконання законодавства.


Стаття 45

Зв’язок з іншими системами екологічного управління

1. Держави-члени можуть надсилати до Комісії письмовий запит на визнання існуючих систем екологічного управління або їх частин, що сертифіковані згідно з відповідними процедурами сертифікації, визнану на національному або регіональному рівні як така, що відповідає відповідним вимогам цього Регламенту.

2. У своєму запиті держави-члени зазначають відповідні частини систем екологічного управління та відповідні вимоги цього Регламенту.

3. Держави-члени надають свідоцтво еквівалентності цьому Регламенту усіх відповідних частин зазначеної системи екологічного управління .

4. Після вивчення запитів, зазначених у частині 1, та діючи згідно з консультативною процедурою, зазначеною у частині (2) статті 49, Комісія визнає відповідні частини систем екологічного управління та визнає вимоги акредитації або ліцензування для сертифікаційних органів, якщо дотримується думки, що держава-член:

(а) достатньо чітко зазначила у запиті відповідні частини систем екологічного управління та відповідні вимоги цього Регламенту;

(b) надала достатнє свідчення еквівалентності цьому Регламенту усіх відповідних частин систем екологічного управління, про які йдеться.

5. Комісія оприлюднює посилання на визнані системи екологічного управління, включаючи відповідні розділи ЕУАС, зазначені у Додатку I, яких стосуються означені посилання, та на визнані вимоги акредитації або ліцензування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 46

Розробка довідкових документів та настанов

1. Комісія при узгодженні з державами-членами та іншими зацікавленими сторонами розробляє секторальні довідкові документи, які включають:

(а) найкращу практику екологічного управління;

(b) показники екологічної результативності для конкретних секторів;

(c) у відповідних випадках, референтні значення відмінного виконання та рейтингові системи, що визначають рівні екологічної результативності.

Комісія може також розробляти довідкові документи для міжсекторального використання.

2. Комісія враховує існуючі довідкові документи та показники екологічної результативності, розроблені у відповідності до інших екологічних політик та інструментів Співтовариства або міжнародних стандартів.

3. До кінця 2010 року Комісія засновує робочий план, наводячи у ньому попередній перелік секторів, який складатиме пріоритети для ухвалення секторальних та міжсекторальних довідкових документів.

Робочий план оприлюднюється та регулярно оновлюється.

4. Комісія у співпраці з Форумом компетентних органів, розробляє настанови з реєстрації організацій за межами Співтовариства.

5. Комісія оприлюднює керівництво користувача, в якому викладаються кроки, потрібні для участі в ЕУАС.

Означене керівництво повинно бути доступне на всіх офіційних мовах в усіх установах Європейського Союзу та в Інтернеті.

6. Документи, розроблені згідно з частинами 1 та 4, надсилаються для ухвалення. Означені заходи, розроблені для внесення змін у несуттєві елементи, цього Регламенту, шляхом внесення в нього доповнень, ухвалюються згідно з підконтрольною регуляторною процедурою, зазначеною у частині (3) статті 49.

Стаття 47

Звітування

Кожні п’ять років Комісія надсилає в Європейський Парламент та у Раду звіт, що містить інформацію щодо діяльності та заходів, вжитих у рамках цієї Глави, та інформацію, отриману від держав-членів згідно зі статтею 41.

Звіт включає аналіз впливу схеми на довкілля та тенденцію зміні кількості учасників.

ГЛАВА IX

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 48

Внесення змін у Додатки

1. Комісія може вносити зміні у Додатки, якщо це необхідно або доцільно, у світлі досвіду, набутого протягом функціонування ЕУАС, у відповідь на визначені потреби керівних принципах щодо вимог ЕУАС та у світлі будь-яких змін в міжнародних стандартах або появи нових стандартів, які мають значення для підвищення ефективності цього Регламенту.

2. Означені заходи, розроблені для внесення змін у незначні елементи цього Регламенту, ухвалюються згідно з підконтрольною регуляторною процедурою, зазначеною у частині (3) статті 49.


Стаття 49

Процедура Комітету

1. Комісії допомагає Комітет.

2. У разі, якщо робиться посилання на цю частину, застосовуються статті 3 та 7 Рішення 1999/468/ЄС з оглядом на положення його статті 8.

3. У разі, якщо робиться посилання на цю частину, застосовуються частини з (1) по (4) статті 5a та стаття 7 Рішення 1999/468/ЄС, з оглядом на положення його статті 8.

Стаття 50

Перегляд

Комісія переглядає ЕУАС у світлі досвіду, набутого протягом його функціонування та міжнародного розвитку до 11 січня 2015 року. Вона враховує звіти, переслані у Європейський Парламент та у раду згідно зі статтею 47.

Стаття 51

Скасування та перехідні положення

1. Скасовуються наступні законодавчі акти:

(а) Регламент (ЄС) № 761/2001;

(b) Рішення Комісії 2001 /681/ЄС від 7 вересня 2001 року про настанови для імплементації Регламенту (ЄС) № 761/2001 Європейського Парламенту та Ради, що дозволяє добровільну участь організацій у схемі екологічного управління та аудиту Співтовариства (ЕУАС)(0)

(c) Рішення Комісії 2006/193/ЄС від 1 березня 2006 року, що закладає правила згідно з Регламентом (ЄС) № 761/2001 Європейського Парламенту та Ради, про використання логотипу ЕУАС у виняткових випадках транспортного пакування та третинного пакування(0)

2. Шляхом відхилення від частини 1:

(а) національні акредитаційні та компетентні органи, засновані згідно з Регламентом (ЄС) № 761/2001, продовжують свою діяльність. Держави-члени змінюють процедури, якими керуються акредитацій ні та компетентні органи згідно з цим Регламентом. Держави-члени забезпечують повну дієздатність систем імплементації змінених процедур до 11 січня 2011 року;

(b) організації, зареєстровані згідно з Регламентом (ЄС) №761/2001, залишаються в реєстрі ЕУАС. На час наступної перевірки організації екологічний контролер перевіряє її відповідність новим вимогам цього Регламенту. Якщо наступна перевірка має бути здійснена 11 липня 2010 року, дата наступної перевірки може бути перенесена на шість місяців після узгодження з екологічним контролером та компетентними органами;

(c) екологічні контролери, акредитовані згідно з Регламентом (ЄС) № 761/2001, можуть продовжувати виконувати свої обов’язки згідно з вимогами, закладеними цим Регламентом.

3. Посилання Регламент (ЄС) № 761/2001 вважаються посиланнями на цей Регламент та читають згідно з кореляційною таблицею, наведеною у Додатку VIII.

Стаття 52

Набрання чинності

Цей Регламент набуває чинності на 20-й день після його оприлюднення в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цей Регламент є обов’язковий у повному обсязі та прямо застосовується в усіх державах-членах.

Вчинено у Страсбурзі, 25 листопада 2009 року.

За Європейський Парламент

Голова

J. BUZEK

За Раду

Голова

A. TORSTENSSON

0 ОВ L 247, 17.9.2001, с. 24.0 ОВ L 70, 9.3.2006, с. 63.


ДОДАТОК I

ЕКОЛОГІЧНИЙ ОГЛЯД

Екологічний огляд охоплює наступні сфери:

1. Ідентифікація застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля.

На додаток до створення переліку застосовуваних правових вимог, організація також зазначає, яким чином може бути надано свідоцтво про те, що вона відповідає різним вимогам.

2. Ідентифікація усіх прямих та непрямих екологічних аспектів із значним впливом на довкілля, відповідним чином виражених як в якісній, тай к у кількісній формі та складання реєстру тих аспектів, що визначені як значні;

Під час аналізу значності екологічного аспекту організація розглядає наступні питання:

(i) потенціал до нанесення екологічної шкоди;

(ii) крихкість місцевого, регіонального або всесвітнього середовища;

(iii) розмір, кількість, частота та зворотність аспекту або впливу;

(iv) існування відповідного екологічного законодавства та його вимоги;

(v) важливість для зацікавлених сторін та працівників організації.

(а) Прямі екологічні аспекти

Прямі екологічні аспекти асоціюються з діяльністю, товарами та послугами самої організації, над якими вона має прямий адміністративний контроль.

Усі організації повинні розглянути прямі аспекти своєї діяльності.

Прямі екологічні аспекти відносяться (але не обмежуються) до:

(i) правових вимог та обмежень щодо дозволів;

(ii) викидів у повітря;

(iii) зливання води;

(iv) виробництва, переробки, повторного використання, перевезень та видалення твердих та інших видів відходів, зокрема, небезпечних відходів;

(v) використання землі та її забруднення;

(vi) використання природних ресурсів та сировини (включаючи енергетичні);

(vii) використання добавок та додаткових засобів, а також напівфабрикатів;

(viii) місцевих питань (шум, вібрація, запах, пил, зовнішній вигляд, та ін.);

(ix) транспортні питання (як для товарів та послуг);

(x) ризики екологічних катастроф та впливи, що виникнуть або ймовірно виникнуть, внаслідок інцидентів, катастроф та потенційних надзвичайних ситуацій;

(xi) наслідки біорозмаїття.

(b) Непрямі екологічні аспекти

Непрямі екологічні аспекти можуть виникати внаслідок взаємодії організації з третіми сторонами, які у деякій мірі можуть знаходитися під впливом організації, що намагаються зареєструватися в ЕУАС.


Для непромислових організацій – таких, як місцеві установи або фінансові установи – важливо також розглядати екологічні аспекти, пов’язані з їх основною діяльністю. Інвентаризація екологічних аспектів відділень та об’єктів організації є недостатньою.

Це включає (але не обмежується):

(i) питання, пов’язані зі строком служби товару (дизайн, розробка, пакування, перевезення, використання та утилізація/видалення відходів);

(ii) капітальні інвестиції, надання позик та страхові послуги;

(iii) нові ринки;

(iv) вибір та склад послуг (наприклад перевезення або громадське харчування);

(v) адміністративні рішення та рішення з планування;

(vi) склад асортименту товарів;

(vii) екологічна результативність та практики підрядників, субпідрядників та постачальників.

Організації повинні бути в змозі продемонструвати те, що визначені значні екологічні аспекти, пов’язані з їх процедурами закупівель та те, що значні екологічні впливи, пов’язані з означеними аспектами, вирішуються в рамках системи управління. Організація повинна прагнути забезпечити дотримання політики організації у сфері охорони довкілля постачальниками та тими, хто діє від імені організації у рамках повноважень, що виконуються за контрактом.

У випадку означених непрямих екологічних аспектів, організація розглядає, наскільки сильний вплив вона може мати на ці аспекти, та які заходи можуть бути вжиті для зменшення екологічного впливу.

3. Опис критеріїв для аналізу значності екологічного впливу

Організація визначає критерії аналізу значності екологічних аспектів своєї діяльності, товарів та послуг,для того, щоб визначити що саме має значний екологічний вплив.

Критерії, розроблені організацією, повинні враховувати законодавство Співтовариства та бути всебічними, станики на незалежну перевірку, відтворюваними та доступними громадськості.

Міркування при визначенні критеріїв аналізу значності екологічних аспектів організації можуть включати (але не бути обмеженими):

(а) інформацію про умови довкілля для визначення діяльності, товарів та послуг організації, які можуть мати екологічний вплив;

(b) існуючі дані організації матеріальні та енергетичні витрати, виділення, відходи та викиди у тому, що стосується ризику;

(c) погляди зацікавлених сторін;

(d) екологічна діяльність організації, яка регулюється;

(e) діяльність із закупівель;

(f) дизайн, розробка, виробництво, розповсюдження, обслуговування, використання, повторне використання, утилізація та видалення товарів організацій;

(g) означена діяльність організації, що має найбільш значні витрати на довкілля та екологічні переваги.

При аналізі значності екологічних впливів діяльності організації, організація має думати не тільки про нормальні умови діяльності, але й також умови початку та закриття та про та про розумно передбачувані надзвичайні умови. Також повинна прийматися у розрахунок минула, теперішня та запланована діяльність.

4. Вивчення усіх існуючих практик і процедур екологічного управління.

5. Аналіз зворотної інформації від розслідування попередніх інцидентів .

_______


ДОДАТОК II

Вимоги системи екологічного управління та додаткові питання, які вирішуються організаціями, що імплементують ЕУАС

Вимоги системи екологічного управління у рамках ЕУАС зазначаються у Секції 4 стандарту EN ISO 14001:2004. Ці вимоги відтворюються у лівій колонці у таблиці, що наводиться нижче, що становить Частину A цього Додатку.

На додаток, від зареєстрованих організацій вимагається вирішувати велику кількість додаткових питань, які мають прямий зв’язок з великою кількістю елементів Секції 4 стандарту EN ISO 14001:2004. Ці додаткові вимоги наводяться у правій колонці у таблиці нижче, та вони становлять Частину B цього Додатку.

ЧАСТИНА A

Вимоги систем екологічного управління у рамках EN ISO 14001:2004

ЧАСТИНА B

додаткові питання, що вирішуватимуться організаціями, що імплементують ЕУАС

Організації, що беруть участь у схемі екологічного управління та аудиту (ЕУАС), імплементують вимоги EN ISO 14001:2004, що описуються у Секції 4 Європейського Стандарту(1)та повністю відтворюються нижче:

A. Вимоги системи екологічного управління

A.1. Загальні вимоги

Організація засновує, документує, імплементує, експлуатує та постійно покращує систему екологічного управління згідно з вимогами цього Міжнародного Стандарту та визначає, як вона виконуватиме ці вимоги.

Організація визначає та документує межі своєї системи екологічного управління.

A.2. Екологічна політика

Вище керівництво визначає політику у сфері охорони довкілля організації та гарантує, що в визначених межах її системи екологічного управління, вона:

(а) відповідає характеру, масштабам та екологічним наслідкам її діяльності, товарів та послуг;

(b) включає зобов’язання щодо постійного покращення та запобігання забруднення;

(c) включає зобов’язання дотримуватися застосовуваних правових вимог та інших вимог, що їх приймає на себе організація, які пов’язані з її екологічними аспектами;

(d) забезпечує систему встановлення та перегляду екологічних цілей та завдань;

(e) документується, імплементується та експлуатується;

(f) повідомляється до усіх осіб, що працюють на організацію або від її імені; та

(g) доступна громадськості.

1 Використання тексту, відтвореного у цьому Додатку робиться з дозволу Європейського комітету стандартизації (ЄКС). Повний текст може бути придбаний в національних органах стандартизації, перелік яких наводиться у цьому Додатку. Будь-яке відтворення цього Додатку в комерційних цілях для не дозволяється.


ЧАСТИНА A


ЧАСТИНА B


A.3. Планування

A.3.1. Екологічні аспекти

Організація засновує, імплементує та експлуатує процедуру/ процедури:

(а) для визначення екологічних аспектів своєї діяльності, товарів та послуг у визначених межах її системи екологічного управління, які вона може контролювати та на які вона може здійснювати вплив, враховуючи заплановані або нові події, або нову, або змінену діяльність, товари та послуги; та

(b) для визначення тих аспектів, які мають або можуть мати значний вплив на довкілля (тобто значні екологічні аспекти).

Організація документує цю інформацію та оновлює її.

Організація гарантує, що значні екологічні аспекти враховуються при створенні, імплементації та експлуатації її системи екологічного управління.

B.1. Екологічний огляд

Організації здійснюють початковий екологічний огляд, викладений у Додатку I для того, щоб визначити та проаналізувати свої екологічні аспекти та визначити застосовувані правові вимоги, що стосуються довкілля.

Організації за межами Співтовариства також посилаються на правові вимоги, що стосуються довкілля та застосовуються до подібних організацій у державах-членах, в яких вони мають намір подати заяву.

A.3.2. Правові та інші вимоги

Організація засновує, імплементує та експлуатує процедуру/ процедури:

(а) для визначення та отримання доступу до застосовуваних правових вимог та інших вимог, під якими підписується організація, що пов’язані з її екологічними аспектами; та

(b) визначення того, яким чином ці вимоги застосовуються до її екологічних аспектів.

Організація гарантує, що ці застосовувані правові вимоги та інші вимоги, під якими підписується організація, враховуються при створенні, імплементації та експлуатації її системи екологічного управління.

B.2. Правова відповідність

Організації, що бажають зареєструватися в ЕУАС, повинні бути здатні продемонструвати, що вони:

(1) визначили під час здійснення екологічного огляду згідно з Додатком I, та знають про наслідки для організації усіх застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля.

(2) передбачають правову відповідність екологічному законодавству, включаючи дозволи та обмеження щодо дозволів; та

(3) мають діючі процедури, які дають організації змогу постійно дотримуватися цих вимог.


ЧАСТИНА A


ЧАСТИНА B


A.3.3. Цілі, завдання та програма/ програми

Організація засновує, імплементує та підтримувати задокументовані екологічні цілі та завдання, що стосуються відповідних функцій та рівнів всередині організації.

Цілі та завдання повинні бути вимірюваними, якщо можливо, та узгодженими з політикою у сфері охорони довкілля, включаючи зобов’язання щодо запобігання забруднення, дотримання застосовуваних правових вимог та інших вимог, під якими підписується організація, а також щодо постійного покращення.

При заснуванні та перегляді своїх цілей та завдань, організація враховує правові вимоги та інші вимоги, під якими підписується організація, та свої значні екологічні аспекти. Вона також розглядає свої технологічні варіанти, свої фінансові, практичні та господарські вимоги, а також погляди зацікавлених сторін.

Організація засновує, імплементує та підтримує програму/ програми для досягнення своїх цілей та завдань. Програма/ програми() включає/ включають:

(а) призначення відповідальності за досягнення цілей та завдань що стосуються відповідних функцій та рівнів всередині організації; та

(b) засоби та графік, за яким вони мають бути досягнуті.

B.3. Екологічна результативність

(1) Організація повинна бути здатна продемонструвати, що система управління та процедури аудиту впливають на дійсні екологічні показники організації, що відносяться до прямих та непрямих аспектів, що визначаються в екологічному огляді згідно з Додатком I.

(2) Повинна бути оцінена екологічна результативність організації порівняно з її цілями та завданнями як частина процесу перевірки системи управління. Організація також зобов’язується здійснювати постійне покращення своїх екологічних показників. У процесі організація може ґрунтувати свою діяльність на місцевих, регіональних та національних екологічних програмах.

(3) Засоби для досягнення цілей та завдань не можуть бути екологічними цілями. Якщо організація складається з одного або більшої кількості відділень, кожне з відділень, до якого застосовується ЕУАС, повинно відповідати усім вимогам ЕУАС, включаючи постійне покращення екологічних показників, визначених у частині (2) статті 2.

A.4. Iмплементація та дія

A.4.1. Ресурси, ролі, відповідальність, та повноваження

Керівництво забезпечує доступність ресурсів, необхідних для заснування, імплементації, експлуатації та покращення системи екологічного управління. Ресурси включають людські ресурси та спеціалізовані навички, організаційну інфраструктуру, технологію та фінансові ресурси.


ЧАСТИНА A


ЧАСТИНА B


Повинні бути визначені, задокументовані та повідомлені ролі, обов’язки та повноваження для того, щоб сприяти ефективному екологічному управлінню.

Вище керівництво організації призначає спеціального представника/представників керівництва, які, незалежно від інших обов’язків, мають визначені ролі, обов’язки та повноваження для:

(а) забезпечення створення, імплементації та експлуатації системи екологічного управління згідно з вимогами цього Міжнародного Стандарту;

(b) звітування перед вищим керівництвом щодо роботи системи екологічного управління для перегляду, включаючи рекомендації для покращення.

A.4.2. Кваліфікація, професійна підготовка та обізнаність

B.4. Залучення працівників

(1) Організація повинна визнавати, що активне залучення працівників є рушійною силою та необхідною передумовою для постійних та успішних екологічних покращень, а також є ключовим джерелом покращення екологічних показників і правильним методом для спрямування системи екологічного управління та аудиту в організація на успішний шлях.

(2) Термін «участь працівників» включає як участь так й інформування окремого працівника та його представників. Таким чином, повинна існувати схема участі працівниках на всіх рівнях. Організація повинна визнавати, що зацікавленість, чутливість та активна підтримка з боку керівництва є передумовою успіху означених процесів. У цьому контексті повинна бути особливо наголошена потреба у зворотному зв’язку керівництва по відношенню до працівників.

Організація гарантує, що будь-яка особа/особи, які виконують її завдання або від її імені, що мають потенціал спричинити значні екологічні наслідки, визначені організацією є компетентними відповідно до їх освіти, підготовки або досвіду, та пов’язаних з ними записів.

Організація визначає потребу у підготовці, пов’язані з її екологічними аспектами та її системою екологічного управління. Вона здійснює підготовку та вживає інших заходів для задоволення цих потреб а також веде пов’язані записи.

Організація засновує, імплементує та підтримує процедуру/процедури для того, щоб люди, що працюють на неї або від її імені, були обізнані про:

(а) важливість дотримання політики у сфері охорони довкілля та процедур і вимог системи екологічного управління;


ЧАСТИНА A


ЧАСТИНА B


(b) значні екологічні аспекти та пов’язані з ними дійсні або потенційні наслідки, що асоціюються з їхньою роботою, та екологічні переваги покращених особистих показників;

(c) свої ролі та обов’язки у досягненні відповідності вимогам системи екологічного управління; та

(d) потенційні наслідки відхилення від встановлених процедур.

(3) На додаток до цих вимог, працівники можуть бути залучені у процес, що має за мету постійне покращення екологічних показників організації шляхом:

(а) початкового екологічного огляду, аналізу існуючого положення та у сфері збирання та підтвердження інформації,

(b) заснування та імплементації системи екологічного управління та аудиту, що покращує екологічні показники,

(c) екологічних комітетів для збирання інформації та забезпечення участі екологічних уповноважених /представників керівництва та працівників та їх представників,

(d) спільних робочих груп для програми екологічної діяльності та екологічного аудиту,

(e) складання екологічних декларацій.

(4) З цією метою повинні використовуватися відповідні форми участі - такі, як система книжок пропозицій або групова робота над проектами або екологічні комітети. Організації повинні приймати до уваги настанови Комісії щодо найкращої практики у цій сфері. У разі, якщо вони того вимагають, повинні бути залучені представники будь-якого працівника.

A.4.3. Повідомлення

З оглядом на її екологічні аспекти та систему екологічного управління, організація засновує, імплементує та підтримує процедуру/процедури для:

(а) внутрішнього інформування, що стосується різних рівнів та функцій організації;

(b) отримання, документування та відповідей на відповідні повідомлення від зовнішніх зацікавлених сторін.

Організація вирішує, чи повідомляти назовні про її значні екологічні аспекти, та документує своє рішення. Якщо приймається рішення про повідомлення, організація засновує та імплементує метод(и) такого зовнішнього повідомлення.

B.5. Повідомлення


(1) Організації повинні бути здатні продемонструвати відкритий діалог з громадськістю та іншими зацікавленими сторонами, включаючи місцеві громади та споживачів з оглядом на екологічний вплив їхньої діяльності, товарів та послуг для того, щоб визначити проблеми, що викликають занепокоєння громадськості та інших зацікавлених сторін.


ЧАСТИНА A


ЧАСТИНА B


(2) Відкритість, прозорість та регулярне надання екологічної інформації є ключовими факторами, які відрізняють ЕУАС від інших схем. Означені фактори також важливі для організації для розбудови довіри зацікавлених сторін.

(3) ЕУАС забезпечує гнучкість, щоб дозволити організаціям спрямовувати відповідну інформацію на конкретні групи, гарантуючи при тому, що уся інформація буде доступна тим, хто її вимагає.

A.4.4. Документування

Документація системи екологічного управління включає:

(а) політику у сфері охорони довкілля, цілі та завдання;

(b) опис меж системи екологічного управління;

(c) опис головних елементів системи екологічного управління та їхньої взаємодії, та посилання на пов’язані документи;

(d) документи, включаючи записи, що вимагаються цим Міжнародним Стандартом; та

(e) документи, включаючи записи, визначені організацією як необхідні для забезпечення ефективного планування, проведення та контролю за процесом, який відноситься до її значних екологічних аспектів.

A.4.5. Контроль за документами

Документи, що вимагаються системою екологічного управління та цим Міжнародним Стандартом, повинні контролюватися. Записи є спеціальним видом документів та контролюються згідно з вимогами, наведеними у підпункті A.5.4.

Організація засновує, імплементує та підтримує процедуру/ процедури для:

(а) визнання відповідності документів перед видачею;

(b) перегляду та оновлення у разі необхідності та повторного затвердження документів,

(c) гарантування того, що визначені зміни та поточний статус перегляду документів;

(d) забезпечення того, що відповідні версії застосовуваних документів доступні на пунктах використання;

(e) забезпечення розбірливості документів та легкості їх ідентифікації;

(f) забезпечення ідентифікації документів зовнішнього походження, що визначаються організацією як такі, що необхідні для планування та роботи системи екологічного управління, та їх поширення контролюється; та

(g) запобіганні ненавмисного використання застарілих документів та застосування належної їх ідентифікації, якщо вони зберігаються з будь-якою метою.


ЧАСТИНА A


ЧАСТИНА B


A.4.6. Виробничий контроль

Організація визначити та запланувати такі операції, що пов’язані з визначеними значними екологічними аспектами, узгодженими з її політикою у сфері охорони довкілля, цілями та завданнями для того, щоб забезпечити їх здійснення згідно із зазначеними умовами шляхом:

(а) заснування, імплементації та підтримання задокументованої процедури/процедур з метою контролю за ситуаціями, коли їх відсутність може призвести до відхилення від політики у сфері охорони довкілля, цілі та завдання; та

(b) передбачення виробничих критеріїв у процедурі/процедурах; та

(c) заснування, імплементації та підтримання процедур, пов’язаних з визначеними значними екологічними аспектами товарів та послуг, що використовуються організацією та інформування постачальників, включаючи підрядників, про застосовувані процедури та вимоги.

A.4.7. Підготовленість до надзвичайних ситуацій та відповіді на них

Організація засновує, імплементує та підтримує процедуру/ процедури для визначення потенційних надзвичайних ситуацій та потенційних нещасних випадків, які можуть вплинути на довкілля, та за допомогою яких вона може відповісти на них.

Організація повинна відповідати на реальні надзвичайні ситуації та нещасні випадки та запобігати шкідливим наслідкам на довкілля або пом’якшувати їх.

Організація регулярно переглядає та, у разі необхідності, переглядає свої процедури готовності до надзвичайних ситуацій та відповіді на них, зокрема, після виникнення нещасних випадків або надзвичайних ситуацій.

Організація також регулярно тестує подібні процедури якщо це можливо.

A.5. Перевірка

A.5.1. Моніторинг та вимірювання

Організація засновує, імплементує та підтримує процедуру/ процедури для моніторингу та вимірювання на регулярній основі ключових характеристик своїх операцій, які можуть мати значні наслідки на довкілля. Процедура/процедури включають документування інформації для моніторингу показників, застосовуваний виробничій контроль та відповідність екологічним цілям та завданням організації.

Організація використання каліброваного та перевіреного моніторингового та вимірювального обладнання та догляд за ним та веде пов’язані з цим записи.

A.5.2. Аналіз відповідності

A.5.2.1. Відповідно до свого зобов’язанні щодо дотримання норм, організація засновує, імплементує та підтримує процедуру/ процедури


регулярного аналізу відповідності застосовуваних правових вимог.


ЧАСТИНА A


ЧАСТИНА B


Організація веде записи результатів регулярних аналізів.

A.5.2.2. Організація оцінює відповідність іншим вимогам, на які вона підписується. Організація може мати бажання поєднати цей аналіз з аналізом правової відповідності, зазначеним у A.5.2.1, або заснувати окрему процедуру/ процедури.

Організація веде записи результатів регулярних аналізів.

A.5.3. Невідповідність, виправні заходи і заходи із запобігання

Організація засновує, імплементує та підтримує процедуру/ процедури для вирішення питань дійсних та потенційних невідповідностей та вжиття виправних та запобіжних заходів. Процедура/ процедури визначають вимоги щодо:

(а) визначення та виправлення невідповідностей та вжиття заходів на пом’якшення їх впливу на довкілля;

(b) розслідування випадків невідповідностей, визначення їх причин та вжиття заходів для запобігання їх повторного виникнення;

(c) аналізу потребі для вжиття заходів на запобігання невідповідностей та імплементації відповідних заходів, розроблених з метою уникнути їх виникнення;

(d) ведення записів щодо результатів вжитих виправних та запобіжних заходів; та

(e) перегляду ефективності вжитих виправних та запобіжних заходів. Вжиті заходи повинні бути відповідними масштабу проблем та екологічних наслідків, з якими мається справа.

Організація забезпечує здійснення будь-яких необхідних змін у документацію системи екологічного управління.

A.5.4. Контроль за записами

Організація засновує та веде записи, необхідні для того, щоб продемонструвати відповідність вимогам її системи екологічного управління та цього Міжнародного Стандарту, та досягнуті результати.

Організація засновує, імплементує та підтримує процедуру/ процедури ідентифікації, догляду, захисту, отримання, зберігання та видалення записів.

Записи повинні бути розбірливими та такими, що ідентифікуються і простежуються.


ЧАСТИНА A


ЧАСТИНА B


A.5.5. Внутрішній аудит

Організація забезпечує проведення внутрішнього аудиту системи екологічного управління через заплановані проміжки часу для того, щоб:

(а) визначити, чи система екологічного управління:

— відповідає запланованим заходам екологічного управління, включаючи вимоги цього Міжнародного Стандарту, та

— відповідним чином імплементована та експлуатується; та

(b) надавати керівництву інформацію про результати аудитів.

Програма/ програми аудиту плануються, засновуються, імплементуються та підтримуються організацією, із врахуванням екологічної важливості означеної операції/операцій та результатів попередніх аудитів.

Засновуються, імплементуються та підтримуються процедури аудиту, які стосуються:

— обов’язків та вимог щодо планування та проведення аудиту, звітування про результати та ведення пов’язаних з цим записів,

— визначення критеріїв аудиту, його меж, частоти та методів.

Вибір аудиторів та проведення аудитів повинен забезпечувати об’єктивність та неупередженість процесу аудиту.

A.6. Перегляд з боку керівництва

Вище керівництво переглядає систему екологічного управління організації у заплановані строки для забезпечення безперервної відповідності вимогам, адекватності та ефективності. Перегляди включають аналіз можливостей для покращення та потреби у внесенні змін у систему екологічного управління, включаючи політику у сфері охорони довкілля та екологічні цілі та завдання.

Записи про перегляди з боку керівництва зберігаються.

Введені дані для переглядів з боку керівництва включають:

(а) результати внутрішнього аудиту та оцінки відповідності правовим вимогам та іншим вимогам, під якими підписується організація,;

(b) повідомлення від зовнішніх зацікавлених сторін, включаючи скарги;

(c) екологічні показники організації;

(d) ступінь, в якій досягнуті цілі та завдання;

(e) стан виправних та запобіжних заходів;

(f) дії в результаті попередніх переглядів з боку


керівництва;


ЧАСТИНА A


ЧАСТИНА B


(g) зміну обставин, включаючи зміни, що відбуваються в правових та інших вимогах, що пов’язані з її екологічними аспектами; та

(h) рекомендації щодо покращення.Результати переглядів з боку керівництва включають будь-які рішення та діяльність, пов’язані з можливими змінами у політиці у сфері охорони довкілля, цілями, завданнями та іншими елементами систем екологічного управління, що відповідають зобов’язанням щодо постійного покращення.Перелік національних органів стандартизаціїBE (Бельгія): IBN/BIN (Institut Belge de Normalisation/Belgisch Instituut voor Normalisatie)CZ (Чехія): ČNI (Česky normalizačni institut)DK (Данія): DS (Dansk Standard)DE (Німеччина): DIN (Deutsches Institut fur Normung e.V.)EE (Естонія): EVS (Eesti Standardikeskus)EL (Греція): ELOT (Ελληνικός Οργανισμός Τυποποίησης)ES (Іспанія): AENOR (Asociacion Espanola de Normalizacion y Certificacion)FR (Франція): AFNOR (Association Francaise de Normalisation)IE (Ірландія): NSAI (National Standards Authority of Ireland)IT (Італія): UNI (Ente Nazionale Italiano di Unificazione)CY (Кіпр): Κυπριακός Οργανισμός Προώθησης ΠοιότηταςLV (Латвія): LVS (Latvijas Standarts)LT (Литва): LST (Lietuvos standartizacijos departamentas)LU (Люксембург): SEE (Service de l’Energie de l’Etat) (Luxembourg)HU (Угорщина): MSZT (Magyar Szabvanyugyi Testulet)MT (Мальта): MSA (Awtorita Maltija dwar l-Istandards/Malta Standards Authority)NL (Нідерланди): NEN (Nederlands Normalisatie-Instituut)AT (Австрія): ON (Osterreichisches Normungsinstitut)PL (Польща): PKN (Polski Komitet Normalizacyjny)PT (Португалія): IPQ (Instituto Portugues da Qualidade)SI (Словенія): SIST (Slovenski inštitut za standardizacijo)SK (Словаччина): SUTN (Slovensky ustav technickej normalizacie)FI (Фінляндія): SFS (Suomen Standardisoimisliitto r.y)SE (Швеція): SIS (Swedish Standards Institute)UK (Великобританія): BSI (British Standards Institution).

Додатковий перелік національних органів стандартизації

Національні органи стандартизації у державах-членах, що не охоплюються EN ISO 14001:2004:

BG (Болгарія): BDS (Български институт за стандартизация);

RO (Румунія): ASRO (Asociaţia de Standardizare din Romania).

Національні органи стандартизації у державах-членах, і яких національний орган стандартизації, наведений у переліку EN ISO 14001:2004 був замінений:

CZ (Чехія): UNMZ (Ustav pro technickou normalizaci, metrologii a statni zkušebnictvi).


ДОДАТОК III

ВНУТРІШНІЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ

A. Програма аудиту та частота аудиту

1. Програма аудиту

Програма аудиту надає гарантії того, що керівництво організації забезпечується інформацією, якої воно потребує для перегляду екологічних показників організації та ефективності системи екологічного управління, та здатне продемонструвати, що вони знаходяться під контролем.

2. Цілі програми аудиту

Цілі включають, зокрема, аналіз існуючих систем управління, та визначенні відповідності політиці організації та програмі, що включає дотримання відповідних екологічних регуляторних вимог.

3. Межі програми аудиту

Загальні межі окремих аудитів або кожного етапу циклу аудиту, коли доцільно, чітко визначаються та ясно зазначають:

(а) тематичні сфери, що охоплюються

(b) діяльність, що підлягає аудиту;

(c) екологічні критерії, що мають бути розглянуті;

(d) строк виконання аудиту.

Екологічний аудит включає аналіз фактичних даних, необхідних для оцінки екологічних показників.

4. Частота проведення аудиту

Аудит або аудиторський цикл, який охоплює усі види діяльності організації, проводиться, якщо доцільно, через проміжки часу, не довші, ніж три роки або чотири роки, якщо застосовується відхилення, передбачена у статті 7. Частота, з якою проводиться аудит тієї чи іншої діяльності, варіюється в залежності від:

(а) характеру, масштабів та складності діяльності;

(b) значності пов’язаних екологічних наслідків;

(c) важливості та терміновості проблем, виявлених попередніми аудитами;

(d) історії екологічних проблем.

Аудит більш складної діяльності з більш значним екологічним впливом проводиться частіше.

Організація здійснює аудити щонайменше на річній основі, оскільки це допоможе продемонструвати керівництву організації та екологічному контролеру, що вона контролює свої значні екологічні аспекти.

Організація здійснює аудити, що стосуються:

(а) екологічних показників організації; та

(b) дотримання організацією застосовуваних правових зобов’язань, що стосуються довкілля.


B. Проведення аудиту

Проведення аудиту включає обговорення з персоналом, перевірку умов праці та обладнання та перегляд записів, письмових інструкцій та іншої відповідної документації з метою оцінки екологічних показників діяльності, аудит якої здійснюється для визначення того, чи відповідає вона застосовуваним стандартам, нормативним положенням або встановленим екологічним цілям та завданням, та чи існуюча система управління екологічними обов’язками є ефективною та доцільною; перевірка на місці дотримання цих критеріїв, серед іншого, повинна використовуватися для визначення ефективності усієї системи управління.

У процес аудиту, зокрема, включаються наступні кроки:

(а) розуміння систем управління;

(b) аналіз сильних та слабких сторін систем управління;

(c) збирання відповідних свідоцтв;

(d) аналіз результатів аудиту;

(e) підготовка висновків аудиту;

(f) звітування про результати аудиту та його висновки.

C. Звітування про результати аудиту та його висновки

Основні цілями письмового звіту про аудит є:

(а) документування меж аудиту;

(b) забезпечення керівництва інформацією про стан дотримання політики організації у сфері охорони довкілля та про екологічний прогрес організації;

(c) забезпечення керівництва інформацією про ефективність та надійність заходів моніторингу за екологічними наслідками діяльності організації;

(d) продемонструвати потребу у виправній діяльності, де доцільно.

__________


ДОДАТОК IV

ЕКОЛОГІЧНЕ ЗВІТУВАННЯ

A. Введення

Інформація, що стосується довкілля, представляється у чіткий, послідовний спосіб в електронній формі або у друкованій формі.

B. Екологічна декларація

Екологічна декларація містить щонайменше нижченаведені елементи відповідає мінімальним вимогам, що наводяться нижче:

(а) чіткий та однозначний опис організації, що реєструється у рамках ЕУАС та зведену інформацію про її діяльність, товари та послуги, та її зв’язок з будь-якими материнськими організаціями, якщо доцільно;

(b) політика у сфері охорони довкілля та стислий опис системи екологічного управління організації;

(c) опис усіх значних прямих та непрямих екологічних аспектів організації, які мають значні екологічні наслідки, та пояснення характеру наслідків, що пов’язані з цими аспектами (Частина 2 Додатку I);

(d) опис екологічних цілей та завдань по відношенню до значних екологічних аспектів та наслідків;

(e) зведені дані, доступні щодо показників результативності організації порівняно з її екологічними цілями та завданнями по відношенню до значних екологічних наслідків її діяльності. Звітування здійснюється щодо основоположних показників та щодо інших відповідних екологічних показників, викладених у Секції C;

(f) інші фактори, що стосуються екологічних показників, включаючи показники роботи по відношенню до правових положень з оглядом на їх значні екологічні наслідки;

(g) посилання на застосовувані правові вимоги, що стосуються довкілля;

(h) назва та номер акредитації або ліцензії екологічного контролера та дата підтвердження.

Оновлена екологічна декларація містить щонайменше ті елементи та відповідає тим мінімальним вимогам, що викладаються у пунктах з (e) по (h).

C. Основоположні показники та інші відповідні існуючі екологічні показники

1. Введення

Організації звітують про основоположні показники як в екологічній декларації, так й в оновленій екологічній декларації, у тій мірі, в якій вони відносяться прямих екологічних аспектів організації та інших відповідних існуючих екологічних показників, що наводяться нижче.

Звітування надає дані щодо дійсного споживання ресурсів/ впливу. Якщо відкриття інформації несприятливо вплине на конфіденційність комерційної або промислової інформації організації у рази, якщо така конфіденційність передбачається національним законодавством або законодавством Співтовариства для захисту законних економічних інтересів, організації може бути дозволено індексувати цю інформацію у своїй звітності, наприклад, шляхом встановлення базового року (з індексом 100) з якого буде видний розвиток дійсного споживання/впливу.

Показники:

(а) надають точну оцінку екологічні показники організації;

(b) є зрозумілими на однозначними;


(c) дозволяють щорічне порівняння для аналізу розвитку екологічних показників організації;

(d) дозволити за необхідності порівняння з секторальними, національними або регіональними референтними значеннями;

(e) дозволити за необхідності порівняння з регуляторними вимогами.

2. Основоположні показники

(а) Основоположні показники застосовують до усіх типів організацій. Вони зосереджуються на показниках результативності у наступних ключових екологічних сферах:

(i) Енергоефективність;

(ii) Ефективність використання матеріалів;

(iii) Вода;

(iv) Відходи;

(v) Біорозмаїття; та

(vi) Викиди.

У разі, якщо організація доходить висновку, що один або більша кількість показників не відповідають її значним прямим екологічним аспектам, означена організація може не звітувати про такі основоположні показники. З цією метою організація надає обґрунтування з посиланням на свій екологічний огляд.

(b) Кожній основоположний показник складається з:

(i) цифри A, що зазначає загальне річне споживання/ вплив у зазначеній сфері;

(ii) цифри B що зазначає сукупний річний випуск організації; та

(iii) цифри R що зазначає коефіцієнт A/B.

Кожна організація звітує про усі 3 елементи для кожного показника.

(c) При зазначенні загального річного споживання/впливу у зазначеній сфері, звітування цифри A відбувається наступним чином:

(i) з енергоефективності

— стосовно «загального безпосереднього використання енергії», загальне річне споживання енергії, виражена у МВт/г або у ГДж,

— стосовно «загального використання поновлюваних джерел енергії», відсоток загального річного споживання енергії (електроенергія та тепло), що здійснюється організацією з поновлюваних джерел енергії,

(ii) з ефективності використання матеріалів

— стосовно «річного масового розходу різноманітних матеріалів, що використовуються» (за винятком енергоносіїв та води), виражена у тоннах,

(iii) з води

— стосовно «загального річного споживання води», виражена у кубометрах,

(iv) з викидів

— стосовно «загального річного вироблення відходів», розбита за типом, виражена у тоннах,

— стосовно «загального річного вироблення небезпечних відходів» виражена кілограмах або у тоннах,


(v) з біорозмаїття

— стосовно «землекористування», виражена у м2 забудованої площі,

(vi) з викидів

— стосовно «загальних річних викидів парникових газів», включаючи щонайменше викиди CO2, CH4, N2O, гідрофторовуглеці, перфторовуглецеві викиди та SF6, виражені у тоннах еквіваленту CO2,

— стосовно «загальних річних викидів у повітря», включаючи щонайменше викиди SO2, оксидів азоту та аерозольних часток, виражена у кілограмах або у тоннах,

На додаток до показників, визначених вище, організація може також використовувати інші показники для вираження загального споживання/впливу у зазначеній сфері;

(d) При зазначенні сукупного річного випуску організації, звітування цифра B, є такою ж самою для усіх сфер, але пристосовується для різних типів організацій в залежності від, їхнього виду діяльності, та звітування про неї наступних чином:

(i) для організацій, що працюють у виробничому секторі (промисловість), вона зазначає загальну валову додану вартість, виражену у мільйонах євро (EUR Mio), або загальний річний фактична продукція, виражена у тоннах або, у випадку малих організацій – загальній річний обіг або кількість працівників;

(ii) для організацій у невиробничих секторах (адміністрування/послуги), вона відноситься до розміру організації, вираженому у кількості працівників.

На додаток до вищезазначених показників, для визначення свого сукупного річного випуску організація також може використовувати інші показники.

3. Інші важливі екологічні показники результативності

Кожна організація також щорічно звітує про свої показники результативності, що відносяться до більш конкретних екологічних аспектів, визначених в її екологічній декларації та, де можливо, враховує секторальні довідкові документи, зазначені у статті 46.

D. Доступність громадськості

Організація повинна бути здатна продемонструвати екологічному контролеру те, що будь-кому, зацікавленому у тому, щоб побачити показники екологічної результативності організації, може легко та без перешкод бути наданий доступ до інформації, що вимагається вище у частинах B та C.

Організація забезпечує доступність інформації на одній або декількох офіційних мовах держави-члена, в якій зареєстрована організація, та, якщо застосовується, на одній або декількох офіційних мовах тих держав-членів, в яких розташовані відділення, які обхоплюються корпоративною реєстрацією.

E. Місцева підзвітність

Організації, що реєструються в рамках ЕУАС, можуть забажати складати єдину корпоративну екологічну декларацію, що охоплюватиме деяку кількість різних географічних точок.

Оскільки метою ЕУАС є забезпечення місцевої підзвітності, організації забезпечують чітке визначення значних екологічних наслідків у місці розташування кожного відділення та звітування про них в рамках корпоративної екологічної декларації.

___________


ДОДАТОК V

ЛОГОТИП ЕУАС

1. Логотип може використовуватися з будь-яким з 23 мов, за умови використання наступного формулювання:

болгарською: «Проверено управление по околна среда»чеською: «Ověřeny system environmentalniho řizeni»датською: «Verificeret miljoledelse»голландською: «Geverifieerd milieuzorgsysteem»англійською: «Verified environmental management»естонською: «Toendatud keskkonnajuhtimine»фінською: «Todennettu ymparistoasioiden hallinta»французькою: «Management environnemental verifie»німецькою: « ‘Gepruftes Umweltmanagement»грецькою: «επιθεωρημένη περιβαλλοντική διαχείριση»угорською: «Hitelesitett kornyezetvedelmi vezetesi rendszer»італійською: «Gestione ambientale verificata»ірландською: «Bainistiocht comhshaoil fioraithe»латиською: «Verificēta vides pārvaldība»литовською: «Įvertinta aplinkosaugos vadyba»мальтійською: «Immaniggjar Ambjentali Verifikat»польською: «Zweryfikowany system zarządzania środowiskowego»португальською: «Gestao ambiental verificada»румунською: «Management de mediu verificat»словацькою: «Overene environmentalne manažerstvo»словенською: «Preverjen sistem ravnanja z okoljem»іспанською: «Gestion medioambiental verificada»шведською: «Verifierat miljoledningssystem»

2. Логотип використовується або:

— у трьох кольорах (Pantone № 355 зелений; Pantone № 109 жовтий; Pantone № 286 блакитний),

— у чорному,

— у білому, або,

— у сірій шкалі,


_________


ДОДАТОК VI

ІНФОРМАЦІЙНІ ВИМОГИ ДЛЯ РЕЄСТРАЦІЇ

(інформація що надається, де застосовується)

1. ОРГАНІЗАЦІЯ

Назва .....................................................................................

Адреса .....................................................................................

Місто .....................................................................................

Поштовий індекс .....................................................................................

Країна/земля/регіон/автономна громада .....................................................................................

Контактна особа .....................................................................................

Телефон .....................................................................................

Факс .....................................................................................

Електронна пошта .....................................................................................

Веб-сайт .....................................................................................

Громадський доступ до екологічної декларації

або оновленої екологічної декларації

(а) у друкованій формі .....................................................................................

(b) в електронній формі .....................................................................................

Реєстраційний номер .....................................................................................

Дата реєстрації .....................................................................................

Дата призупинення реєстрації .....................................................................................

Дата видалення реєстрації .....................................................................................

Дата наступної екологічної декларації .....................................................................................

Дата наступної оновленої екологічна декларація .....................................................................................

Запит на відхилення згідно зі статтею 7

ТАК – НІ

.....................................................................................

Код NACE господарської діяльності .....................................................................................

Кількість працівників .....................................................................................

Обіг або річний баланс .....................................................................................

2. ВІДДІЛЕННЯ

Назва .....................................................................................

Адреса .....................................................................................

Поштовий індекс .....................................................................................

Місто .....................................................................................


Контактна особа .....................................................................................

Телефон .....................................................................................

Факс .....................................................................................


Веб-сайт .....................................................................................


Громадський доступ до екологічної декларації або оновленої екологічної декларації

(а) у друкованій формі .....................................................................................

(b) в електронній формі .....................................................................................

Реєстраційний номер .....................................................................................

Дата реєстрації .....................................................................................

Дата призупинення реєстрації .....................................................................................

Дата видалення реєстрації .....................................................................................

Дата наступної екологічної декларації .....................................................................................

Дата наступної оновленої екологічна декларація .....................................................................................

Запит на відхилення згідно зі статтею 7

ТАК – НІ

.....................................................................................

Код NACE господарської діяльності .....................................................................................

Кількість працівників .....................................................................................

Обіг або річний баланс .....................................................................................

3. ЕКОЛОГІЧНИЙ КОНТРОЛЕР

Назва екологічного контролера .....................................................................................

Адреса .....................................................................................

Поштовий індекс .....................................................................................

Місто .....................................................................................


Телефон .....................................................................................

Факс .....................................................................................


Реєстраційний номер акредитації або ліцензії .....................................................................................

Межі акредитації або ліцензії (коди NACE) .....................................................................................

Акредитаційний або ліцензійний орган .....................................................................................

Заповнено … …/…/20 .....................................................................................

Підпис представника організації .....................................................................................

___________


ДОДАТОК VII

ДЕКЛАРАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЕРА ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ

З ПЕРЕВІРКИ ТА ПІДТВЕРДЖЕННЯ

.............................................................................................................................................. (назва).

З реєстраційним номером екологічного контролера ЕУАС ......................................................

Акредитований або ліцензований у межах ............................................................. (код NACE)

Заявляє, що перевірив, чи відділення або організація в цілому, зазначена в екологічній декларації/оновленій екологічній декларації(*) організації........................................... (назва)

(з реєстраційним номером (якщо є в наявності) ..........................................................................

Відповідають усім вимогам Регламенту (ЄС) № 1221/2009 Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року про добровільну участь організацій в схемі екологічного управління та аудиту Співтовариства (ЕУАС).

Підписуючи цю декларацію, я заявляю, що:

— перевірка та підтвердження здійснені у повній відповідності з вимогами Регламенту (ЄС) № 1221/2009,

— результат перевірки та підтвердження підтверджує, що не існує свідоцтва недотримання застосовуваних правових вимог, що стосуються довкілля,

— дані та інформація в екологічній декларації/оновленій екологічній декларації(*) ( організації/відділення(*) відображає надійну, достовірну та правильну картину усіх видів діяльності організації/ відділень(*) у межах, зазначених в екологічній декларації.

Цей документ не є еквівалентом реєстрації ЕУАС. Реєстрація в ЕУАС може надаватися тільки компетентним органом згідно з Регламентом (ЄС) № 1221/2009. Цей документ не може використовуватися як самостійний інформативний документ.

Заповнено … …/…/20….

Підпис

______________

(*) Перекреслити, якщо не застосовується


ДОДАТОК VIII

КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ

Регламент (ЄС) № 761/2001 Цей Регламент

Стаття 1(1) Стаття 1

Стаття 1(2)(а) —

Стаття 1(2)(b) —

Стаття 1(2)(c) —

Стаття 1(2)(d) —

Стаття 2(а) Стаття 2(1)

Стаття 2(b) —

Стаття 2(c) Стаття 2(2)

Стаття 2(d) —

Стаття 2(e) Стаття 2(9)

Стаття 2(f) Стаття 2(4)

Стаття 2(g) Стаття 2(8)

Стаття 2(h) Стаття 2(10)

Стаття 2(i) Стаття 2(11)

Стаття 2(j) Стаття 2(12)

Стаття 2(k) Стаття 2(13)

Стаття 2(l) Стаття 2(16)

Стаття 2(l)(i) —

Стаття 2(l)(ii) —

Стаття 2(m) —

Стаття 2(n) Стаття 2(17)

Стаття 2(o) Стаття 2(18)

Стаття 2(p) —

Стаття 2(q) Стаття 2(20)

Стаття 2(r) —

Стаття 2(s), перший підпункт Стаття 2(21)

Стаття 2(s), другий підпункт —

Стаття 2(t) Стаття 2(22)

Стаття 2(u) —

Стаття 3(1) —

Стаття 3(2)(а), перший підпункт Стаття 4(1)(а) та (b)

Стаття 3(2)(а), другий підпункт Стаття 4(3)

Стаття 3(2)(b) Стаття 4(1)(c)

Стаття 3(2)(c) Стаття 4(1)(d)

Стаття 3(2)(d) Стаття 4(5)

Стаття 3(2)(e) Стаття 5(2), перший підпункт; Стаття 6(3)

Стаття 3(3)(а) Стаття 6(1)(а)

Стаття 3(3)(b), перше речення Стаття 6(1)(b) та (c)

Стаття 3(3)(b), друге речення Стаття 7(1)


Стаття 4(2) Стаття 51(2)




Регламент (ЄС) № 761/2001 Цей Регламент

Стаття 4(5), перше речення Стаття 25(10), перший підпункт

Стаття 4(5), друге речення Стаття 25(10), другий підпункт, друге речення



Стаття 4(8), перший підпункт Стаття 30(1)

Стаття 4(8), другий підпункт Стаття 30(3) та (5)

Стаття 4(8), третій підпункт, перше та друге речення

Стаття 31(1)

Стаття 4(8), третій підпункт, останнє речення

Стаття 31(2)

Стаття 5(1) Стаття 11(1), перший підпункт


Стаття 5(3), перше речення Стаття 12(1)

Стаття 5(3), друге речення, перший абзац Стаття 12(1)(а)

Стаття 5(3), друге речення, другий абзац Стаття 12(1)(b)

Стаття 5(4) Стаття 11(1), другий та третій підпункти


Стаття 5(5), друге речення Стаття 16(3), перше речення

Стаття 5(5), третє речення Стаття 17(1)

Стаття 5(5) четверте речення Стаття 16(3), другий підпункт та стаття 16(4), другий підпункт


Стаття 6(1), перший абзац Стаття 13(2)(а) та стаття 5(2)(а)

Стаття 6(1), другий абзац Стаття 13(2)(а) та стаття 5(2)(c)

Стаття 6(1), третій абзац Стаття 13(2)(f) та стаття 5(2)(d)

Стаття 6(1), четвертий абзац Стаття 13(2)(c)

Стаття 6(1), другий підпункт Стаття 13(2), перше речення


Стаття 6(3), перший абзац Стаття 15(3)(а)

Стаття 6(3), другий абзац Стаття 15(3)(b)

Стаття 6(3), третій абзац —

Стаття 6(3), останнє речення Стаття 15(8)

Стаття 6(4), перший пункт Стаття 15(2)

Стаття 6(4), другий підпункт Стаття 15(4)


Стаття 6(5), друге речення Стаття 15(8) та (9)




Стаття 7(2), друге речення Стаття 12(3)

Стаття 7(3) Стаття 42(2)(а)


Стаття 8(1), друге речення Стаття 10(2)


Стаття 8(3), перший підпункт Стаття 10(4)

Стаття 8(3), другий підпункт —

Стаття 9(1) початкове речення Стаття 4(3)


Стаття 9(1)(а) Стаття 45(4)

Стаття 9(1)(b) Стаття 45(4)

Стаття 9(1), другий підпункт Стаття 45(5)



Стаття 10(2), перший підпункт Стаття 38(1) та (2)

Стаття 10(2), другий підпункт, перше речення

Стаття 41

Стаття 10(2), другий підпункт, друге речення

Стаття 47

Стаття 11(1), перший підпункт Стаття 36

Стаття 11(1), перший абзац Стаття 36(а)

Стаття 11(1), другий абзац Стаття 36(c)

Стаття 11(1), третій абзац Стаття 36(b)

Стаття 11(1), другий підпункт, перше речення

Стаття 37(1)

Стаття 11(1), другий підпункт, друге речення

—

Стаття 11(1), другий підпункт, третє речення

Стаття 37(2)

Стаття 11(1), другий підпункт, четверте речення

Стаття 37(3)



Стаття 11(3), друге речення Стаття 47

Стаття 12(1)(а) —

Стаття 12(1)(b) Стаття 35(1)

Стаття 12(1), другий підпункт —



Стаття 13 Стаття 40(1)










Стаття 17(2), (3) та (4) Стаття 51(2)


Стаття 18 Стаття 52

Documents

Iold.minjust.gov.ua/file/33365.docx · Web view5. Форум компетентних органів пересилає регулярній звіт про колегіальну