ISSN 1847-327X ВІСНИК VJESNIKuzrh.hr/wp-content/uploads/2018/10/Vjesnik-19.pdf28 Рослини - символи України. Тополя - Jablan. Tetjana Ramač НаШі

1ВісникVjesnik червень/lipanj 2012.

ВІСНИКVJESNIK

української громади в Хорватії

ukrajinske zajednice u HrvatskojЗагреб, червень 2012 – номер 19 Zagreb, lipanj 2012 – broj 19

ISSN 1847-327X

Українська громада Республіки Хорватія

Vjesnik ukrajinske zajednice u Hrvatskoj izlazi uz financijsku potporu Savjeta za nacionalne manjine RH

ЗМІСТ - SADRŽAJНовиНи з діяльНості УкРаїНської гРомади РеспУбліки ХоРватіяNOVOSTI IZ DJELATNOSTI UKRAJINSKE ZAJEDNICE REPUBLIKE HRVATSKE4 Svečanost otvorenja izložbe “Ukrajina... iz kulturne i povijesne baštine”. Irena Nagy5 Posjet uglednog ukrajinskog novinara Mykole Hrijenka Hrvatskoj i Zagrebu. Irena Nagy7 Raspodjela sredstava za 2012. godinu. Ukrajinska zajednica Republike Hrvatske8 Iz tiska izašla nova knjiga “Čarolija Quillinga. Ponovni život papira” autorice Halyne Kubinske. Franca Puškarić9 XXXIV. sjednica Predsjedništva Ukrajinske zajednice Republike Hrvatske. Irena Nagy10 Veliko slavlje u Kaniži. Nives Romanjek, prof.10 Dan škole “Antun Matija Reljković” Bebrina. Oksana Martinjuk11 Izvještajno-izborna skupština Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Ukrajina” Slavonski Brod. Nives Romanjek11 Redovita Izvještajna skupština Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Dnjipro” - Rijeka. Viktor Filima

MEDIJI O NAMA12 Verdijeva Moć sudbine u Hrvatskom narodnom kazalištu u Zagrebu u izvedbi opere HNK Ivan pl. Zajc Rijeka i riječke primadone Oljhe Kaminske. Viktor Filima12 Znanstvena monografija “Rusalka Dnjistrova - Prva knjiga na ukrajinskom jeziku u Hrvatskoj”. Ostap Filima

діяльНість НаШиХ товаРиств - DJELATNOST NAŠIH DRUŠTAVA13 День Європи у Вуковарі. Тетяна Рамач13 Dan Europe u Vukovaru. Tetjana Ramač14 День національних меншин Вуковарсько-Сріємської області 2012. Тетяна Рамач15 Dan nacionalnih manjina Vukovarsko-srijemske županije 2012. Tetjana Ramač16 VII. manifestacija posvećena Tarasu Ševčenku u Kaniži. Mirjana Has18 Літературно-музичний вечірв Осієку “Весна в житті і творчості Лесі Українки”. Оксана Мартинюк19 Književno-glazbena večer u Osijeku “Proljeće u životu i stvaralaštvu Lesje Ukrajinke”. Oksana Martinjuk19 У Осієку представлений народний інструмент - цимбали. Оксана Мартинюк

IZ ŽIVOTA NAŠE CRKVE20 Jubilarno hodočašće Križevačke eparhije u Rim. dr.sc. Zvonimira Kurečić

з УкРаїНськиХ гРомад У світі21 Parlament Kanade priznao je mitropolita Ukrajinske grkokatoličke crkve Andreja Šeptyckog pravednikom. Marija Meleško21 Парламент Канади визнав праведником митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Віктор Филима і Марія Мелешко22 Približava se 45. obljetnica djelatnosti Svjetskog kongresa Ukrajinaca. Jevhenija Petrova, Marija Meleško22 45 років служіння Українському народові та Україні. Євгенія Петрова, Віктор Филима, Марія Мелешко23 Тарасові думи живуть в Надіртишші (Казахстан). Михайло Голованчук24 День української культури в Будапешті. Віктор Филима, Марія Мелешко24 Президент Світового Конґресу Українців Евген Чолій відвідав українців Словенії. Віктор Филима25 День рідної мови в Празі. Віктор Филима, Марія Мелешко25 Відійшов у вічність останній президент Української Народної Республіки в екзилі Микола Плав’юк. Віктор Филима

Цікаво зНати! -ZANIMLJIVOSTI26 Українські народні інструменти. Віктор Камінський27 Ukrajinski narodni instrumenti. Marta Martinčić28 Рослини - символи України. Тополя - Jablan. Tetjana Ramač

НаШі талаНти - НаШа гоРдість31 Українське культурно-просвітнє товариство “Дніпро” - Рієка багате талантами! Віктор Камінський31 Mladi talenti Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Dnjipro”-Rijeka. Marta Martinčić

За видавця: Микола ЗастрижнийZa izdavača: Nikola ZastrižniГоловний редактор: Оксана МартинюкGlavni urednik: Oksana MartinjukРедакція: Борис Гралюк, Михайло Семенюк, Остап Филима, Марія Мелешко, Єсенка Миськів, Міхаела Волпе, Лідія Хас, Оксана Стурко, Тетяна Рамач і Віктор ФилимаUredništvo: Boris Graljuk, Mihajlo Semenjuk, Ostap Filima, Marija Meleško, Jesenka Miškiv, Mihaela Volpe, Lidija Has, Oksana Sturko, Tetjana Ramač i Viktor FilimaЛектор хорватської мови: Нівес РоманєкLektor hrvatskog jezika: Nives RomanjekДизайн та комп’ютерна верстка: Назар СтуркоDizajn i kompjuterski prijelom: Nazar Sturko

Izdavač: Ukrajinska zajednica Republike HrvatskeВидавець: Українська громада Республіки ХорватіяRemetinečka cesta 79A, 10 000 ZagrebTel: 01/370-1939 ; Fax: 01/370-1936 e-mail: [email protected]: 2331748 ; OIB: 35971824466Žiro račun u Hypo Alpe-Adria banci: 2500009-1102188395 Uredništvo Vjesnika: Svetog Roka 53А, 31 000 OsijekTel: 098/ 1933-288 ; e-mail: [email protected] ; ISSN 1847-327X“Vjesnik” je dvomjesečnik, izlazi šest puta godišnjeNaklada: 1050 primjeraka Tisak: Grafika d.o.o., Strossmayerova 295, 31 000 OsijekDistribucija: Predstavnik ukrajinske nacionalne manjine Grada Zagreba

4 ВісникVjesnik червень/lipanj 2012.

НовиНи з діяльНості україНської громади республіки хорватія

Svečanost otvorenja izložbe “Ukrajina... iz kulturne i povijesne baštine”

U sklopu Dana ukrajinske kul-ture u Zagrebu u organizaciji Ukrajinske zajednice Grada Za-

greba, Predstavnika ukrajinske naciona-lne manjine Grada Zagreba i Knjižnica Grada Zagreba – Knjižnice Medveščak, 9. svibnja 2012. godine je u prostori-jama Knjžnice Medveščak održana je svečanost otvorenja izložbe “Ukrajina... iz kulturne i povijesne baštine”.

Prostor knjižnice za tu prigodu bio je adekvatno prilagođen samoj svečanosti, a uzvanici i posjetitelji potpuno su ga ispunili pokazavši time veliku zaintere-siranost za ukrajinsku tematiku. Od prisutnih uzvanika otvorenju su nazočili predstavnici poglavarstva Grada Za-greba, veleposlanik Ukrajine u Repu-blici Hrvatskoj Oleksandr Levčenko i predstavnici Veleposlanstva Ukrajine u RH, saborski zastupnik Veljko Kajtazi, predstavnici Ministarstva znanosti, ob-

razovanja i športa, predstavnici Katedre za ukrajinski jezik i književnost Filo-zofskog fakulteta Sveučilišta u Zagrebu, predstavnici Hrvatskog instituta za po-vijest, predstavnici nacionalnih manjina u Zagrebu te mnogobrojni sugrađani i pripadnici ukrajinske manjine.

Na početku svečanosti sve prisutne je pozdravila voditeljica knjižnice gđa Sanja Pavlaković koja je predala riječ

voditelju programa svečanosti Pred-stavniku ukrajinske nacionalne manjine Grada Zagreba, Viktoru Filimi koji se zahvalio autorima izložbe na uloženom velikom trudu pri realizaciji izložbe.

Riječ je zatim uzeo veleposlanik Ukra-jine u Republici Hrvatskoj Oleksandr Levčenko koji je održao izlaganje na temu ukrajinsko-hrvatskih povijesnih veza. U nadasve zanimljivom i prisno iznesenom izlaganju veleposlanik Ukra-jine u Republici Hrvatskoj osvrnuo se

na niz važnih događaja kroz povijest Ukrajine pa sve do današnjih dana, te je istaknuo glavne smjerove ukrajinsko-hrvatske suradnje koja je oduvijek, a pogotovo od proglašenja samostalnosti obiju država, bila na zavidnoj razini.

Nakon toga svoje izlaganje na temu Kršćanske baštine Ukrajinaca vrlo je na-dahnuto iznio velečasni Ivan Hrynyšyn. U svom izlaganju velečasni Hrynyšyn se osvrnuo na vjersku povijest Ukra-jine i ukrajinskog naroda od davnih mitoloških vjerovanja i običaja preko prihvaćanja kršćanstva u 10. stoljeću, koje je bilo snažan pokretač kulturnog razvitka Ukrajine, do današnjih dana i suvremenog oblika kršćanstva kojega da-nas poznajemo.

Nakon izlaganja prisutne su izvođenjem skladbi počastili ukrajinski virtuozi Orest Shourgot, koncertni ma-jstor Zagrebačke filharmonije i Serhij Viljčynskyj, violinist Zagrebačke filhar-monije koji su oduševili publiku.

Predsjednik Ukrajinske zajednice Gra-da Zagreba Andrej Pavlešen zahvalio se posjetiteljima što su se odazavali u toliko velikom broju, predavačima na nadahnu-tim i zanimljivim izlaganjima, glazbenim umjetnicima što su upotpunili svojim izvedbama svečanost izložbe, posebno pohvalivši autore izložbe.

Vidljivo dirnuta otvorenjem Marusja Jurista zahvalila je svim prisutnima što su se odazvali i time uljepšali svečanost otvorenja izložbe, te je sve prisutne poz-vala na pripremljeni domjenak. Još pod dojmom iznimnih izlaganja i iznimne interpretacije skladbi naših vrhunskih glazbenika prisutni su se uputili prema domjenku na pozivnici vrlo primam-ljivo nazvanog Okusi Ukrajine. Vrijedne domaćice, članice Ukrajinske zajednice Grada Zagreba Marusja Jurista, Olena Metzner, Tatjana Šagadin, časne sestre Vasilijanke za tu prigodu su pripremile ukrajinske specijalitete: Krymsku za-kusku, ukrajinski boršč (sa mesom i posni), varenyke sa sirom i kutju – ukra-jinsko sveto jelo Badnjaka. Sva jela bila su nadasve dobro pripremljena i vrlo ukusna te su izazvala oduševljenje prisut-

Veleposlanik Ukrajine u Republici Hrvatskoj Oleksandr Levčenko

Velečasni Ivan Hrynyšyn

Gosti izložbe


NOVOSTI IZ DJELATNOSTI UKRAJINSKE ZAJEDNICE REPUBLIKE HRVATSKE

nih budući da mnogi od njih nisu bili u prilici probati ukrajinsku tradicionalnu kuhinju i ovo im je bio prvi susret sa ukrajinskim jelima. Ovakva promocija ukrajinske tradicionalne kuhinje je za svaku pohvalu i zahvalnost članicama Ukrajinske zajednice Grada Zagreba koje su uložile veliki trud i ljubav u pri-premu i prezentaciju ovih jela.

Veliku uspješnost i značajnost same

izložbe i otvorenja izložbe možda na-jbolje opisuje komentar posjetiteljice koja je istaknula da je ova izložba u njoj pobudila neizrecivu želju za posjetom Ukrajini i otkrivanjem svih njezinih zna-menitosti. Ovaj veliki i opsežan projekt je obogatio kulturnu scenu Zagreba, pa se još jednom se treba zahvaliti auto-rima izložbe Marusji Jurista, idejnoj nos-iteljici izložbe, Borisu Graljuku, Ostapu Filimi, Viktoru Filimi i gospođi Milki

Tici ispred Knjižnica Grada Zagreba – Knjižnice Medveščak koji su nam na ovaj način uspjeli predočiti neiscrpnu ljepotu i bogatstvo Ukrajine. Te iznimne večeri u Zagrebu se osjetio dah Ukrajine, a nje-zine boje i mirisi širili su se središtem Zagreba ispunjujući nas ponosom i podsjećajući nas na naše slavne ukrajin-ske korijene. •

Irena Nagy

Posjet uglednog ukrajinskog novinara Mykole Hrijenka Hrvatskoj i Zagrebu

U Hrvatskoj je od 23. ožujka do 06. travnja 2012. godine bo-ravio ugledni ukrajinski novi-

nar i fotograf iz Kyjiva Mykola Ivanovyč Hrijenko kako bi za ukrajinske medije napravio reportažu o Ukrajincima u Hrvatskoj i susjednim državama.

Novinar ukrajinskih novina “Denj” Mykola Hrijenko je autor nekoliko poznatih projekata i reportaža poput “Ukrajinci u Ukrajini”, “Ukrajinci iza Urala “ i “Ukrajinci Kanade”.

Tijekom svog boravka u Hrvatskoj Mykola Hrijenko posjetio je sredine sa najvećom koncentracijom Ukrajinaca u Hrvatskoj Vukovar, Petrovce, Osijek, Slavonski Brod, Kanižu, Šumeće, Rijeku i Zagreb i upoznao se sa pripadnicima ukrajinske zajednice i organiziranim ra-dom pripadnika ukrajinske nacionalne manjine na tim prostorima te prikupio materijale i fotografije za reportažu o ukrajinskoj zajednici i Ukrajincima u Hrvatskoj.

U sklopu prikupljanja materijala za svoju reportažu o Ukrajincima na pros-torima Hrvatske ugledni ukrajinski no-vinar Mykola Hrijenko je od 02. do 06. travnja 2012. godine boravio u Zagrebu.

Unatoč kratkom boravku uglednog ukrajinskog novinara i fotografa Mykole Hrijenka u Zagrebu zahvaljujući dobroj organizaciji Predstavnika ukrajinske na-cionalne manjine Grada Zagreba gos-podina Viktora Filime i članova Ukra-jinske zajednice Grada Zagreba uvaženi

Viktor Filima, Andrej Pavlešen, Marusja Jurista Predsjednik Ukrajinske zajednice Grada

Zagreba Andrej Pavlešen

Marusja Jurista Serhij Viljčynskyj i Orest Shourgot

vlč. Petar Repčen i Mykola Hrijenko Mykola Hrijenko i Marusja Jurista



gost iz Kyjiva vrlo kvalitetno je iskoris-tio svoj boravak u našoj metropoli te je prikupio bogatu materijalnu građu za reportažu, susreo se sa članovima ukra-jinske zajednice u Zagrebu i sa mnogo-brojnim eminentnim i uglednim pripad-nicima ukrajinske zajednice u Zagrebu, upoznao zagrebačke kulturne i povijesne vrijednosti te je upriličio, uz predavanje, i izložbu fotografija sa svojih ranijih put-ovanja i reportaža.

Ukrajinski novinar susreo se sa gospođom Rajisom Ivanivnom Trostynskom, osnivačicom Katedre za

ukrajinski jezik i književnost Filozof-skog fakulteta Sveučilišta u Zagrebu, velečasnim Petrom Repčenom, našim župnikom u Zagrebu koji već godinama za pripadnike ukrajinske zajednice predvodi svete liturgije na ukrajinskom jeziku u crkvi sv. Ćirila i Metoda na Gornjem Gradu u Zagrebu, doajenima ukrajinske zajednice u Hrvatskoj i Za-grebu gospođom Marusjom Juristom i gospodinom Teodorom Frickim, gospo-dinom Đurom Vidmarovićem, hrvats-kim intelektualcem i bivšim veleposlan-ikom Republike Hrvatske u Ukrajini, Njegovom Ekselencijom gospodinom Oleksandrom Levčenkom, veleposlan-ikom Ukrajine u Republici Hrvatskoj i mnogim drugima.

Najzanimljiviji i najupečatljiviji dio posjeta uvaženog ukrajinskog novinara i fotografa Mykole Hrijenka za pripad-nike ukrajinske zajednice u Zagrebu, koji su pokazali iznimno zanimanje i koji su se okupili u velikom broju, svakako je bila izložba fotografija “Ukra-jinci iza Urala” koju je novinar snimio tijekom svojih reportaža i putovanja.

Fotografije uglavnom prikazuju Ukra-jince koji žive izvan domovine u dijas-pori u Ruskoj Federaciji, a fotograf ih je ovjekovječio u njihovom autentičnom ambijentu. Fotografije na promatrača ostavljaju izrazito dubok dojam i potiču na razmišljanje jer je uvaženi novinar u svakoj slici uspio uhvatiti toplinu i emo-cije prikazanih ljudi koji svoju Ukrajinu nikada nisu zaboravili i koja im je zau-vijek ostala u srcu. Na većini prikazanih fotografija vidljiv je težak život, lijep kra-jolik, ali i surova klima dalekih sibirskih krajeva, ali u istom trenu na licima ljudi

u ukrajinskim tradicionalnim nošnjama očituje se i ponos i zadovoljstvo. Prika-zivanje fotografija autor je popratio vrlo zanimljivim i poučnim objašnjenjima u kojima je nazočnima detaljno obrazložio gdje je svaka pojedina fotografija nastala, koga i što prikazuje te okolnosti u koji-ma je svaka pojedina fotografija nastala. Nadamo se da će biti prilike ponovno uz ovu zanimljivu izložbu, vidjeti i izložbu o našoj ukrajinskoj zajednici i Ukrajin-cima u Hrvatskoj te izložbe sa budućih putovanja i projekata poput “Tragovima Tarasa Hryhorovyča Ševčenka” i da će tom prilikom biti više vremena kako bi još veći broj pripadnika ukrajinske za-jednice, a i naših sugrađana u Zagrebu i Hrvatskoj bio u prigodi upoznati se sa vrijednim radom ovog cijenjenog ukra-jinskog novinara i fotografa.

U sklopu svog boravka u Hrvatskoj i Zagrebu gospodin Mykola Hrijenko posjetio je 05. travnja 2012. godine i Rijeku te se susreo sa tamošnjim pripad-nicima ukrajinske zajednice i ukrajinske udruge “Dnjipro” iz Rijeke. Gospodin Hrijenko, iako je jako kratko boravio u

Rijeci, ostao je fasciniran predanošću i srčanošću kojom članovi Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Dnji-pro” iz Rijeke u vrlo skromnim uvjetima i sa vrlo skromnim sredstvima rade na promicanju i očuvanju ukrajinskog jezi-ka i kulture.

Ukrajinski novinar Mykola Hrijenko se na kraju svog putovanja kroz Hrvatsku i Zagreb, zahvalio domaćinima Pred-stavniku ukrajinske nacionalne manjine Grada Zagreba i Ukrajinskoj zajednici Grada Zagreba na gostoprimstvu, bo-gatom programu, pomoći i suradnji

na reportaži o ukrajinskoj zajednici u Hrvatskoj. Ugledni gost iz Kyjiva otput-ovao je iz naše metropole prema Ukraji-ni vrlo zadovoljan svime viđenim, vidno sretan i prepun vrlo pozitivnih dojmova o Hrvatskoj, životu i radu ukrajinske zajednice u Hrvatskoj i Zagrebu te sa torbom prepunom raznovrsnog za-nimljivog materijala koji će biti upotri-jebljeni za pisanje zasigurno cjelovite i lijepe reportaže koju s nestrpljenjem očekujemo. •

Irena Nagy

Veleposlanik Ukrajine u RH Oleksandr Levčenko i Mykola Hrijenko

Teodor Fricki i Mykola Hrijenko Mykola Hrijenko i Rajisa Trostynska

Đuro Vidmarovič i Mykola Hrijenko

Ukrajinski novinar M. Hrijenko u Rijeci



Raspodjela sredstava za 2012. godinuUkrajinska zajednica Republike Hrvatske

Ukrajinska zajednica Republike Hrvatske 732.000,00

1. Informiranje 170.000,001.1.”Vjesnik ukrajinske zajednice u Hrvatskoj” 6 brojeva - dvomjesečno, 34 str., format A4, naklada 1050

2. Izdavaštvo 15.000,002.1. Priručnik “Prirodnim stazama Ukrajine”, autor Tetjana Ramač

45 str., format A5, naklada 300

3. Kulturni amaterizam 3.1. Ukrajinsko kulturno-prosvjetno društvo “Ivan Franko” - Vukovar Kulturni amaterizam - Ukrajinski narodni zbor 30.000,00 - Dječja skupina ukrajinskog narodnog stvaralašta “Sonečko” 20.000,003.2. Ukrajinsko kulturno-prosvjetno društvo “Taras Ševčenko” - Kaniža - Odrasla plesna skupina “Melanka” 30.000,00 - Dječja plesna skupina “Divčyna” 20.000,00 - Pjevačka sekcija “Ne zaboravi” 8.000,00

3.3. Ukrajinsko kulturno-prosvjetno društvo “Ukrajina” - Slavonski Brod Kulturni amaterizam - Folklorna skupina 20.000,00 - Mješoviti pjevački zbor 20.000,00 - Likovna sekcija 7.000,003.4. Kulturno-prosvjetno društvo Ukrajinaca “Karpati” - Lipovljani Kulturni amaterizam - Dječja folklorna sekcija 35.000,00 - Starija folklorna sekcija 50.000,00 - Mješovita pjevačka sekcija-zbor 10.000,00 - Dramsko recitatorska sekcija 5.000,003.5. Ukrajinska zajednica Grada Zagreba - Zagreb Kulturni amaterizam - Glazbena sekcija (zbor i orkestar) 20.000,00 - Dječji zbor (dramska i plesna skupina) 10.000,003.6. Ukrajinsko kulturno-prosvjetno društvo “Lesja Ukrajinka” - Osijek Kulturni amaterizam - Ukrajinski narodni zbor i duet 6.000,00 - Dječja vokalno-instrumentalna skupina “Leptirići” 7.000,00 - Dramska sekcija 5.000,003.7. Ukrajinsko kulturno-prosvjetno društvo “Dnjipro”- Rijeka - Ansambal i zbor “Enejida” 5.000,00 - Plesni ansambl za djecu “Maljatko”i odraslih “Veselka” 5.000,003.8. Ukrajinsko kulturno-prosvjetno društvo “Andrij Pelih” - Šumeće - Najmlađa folklorna skupina 5.000,00 - Pjevački zbor 5.000,00 - Starija folklorna skupina 5.000,004. Kulturne manifestacije 4.1. Boh sja roždaje - Božićni koncert, Kaniža 7.000,00 4.2. 7.manifestacija posvećena Tarasu Ševčenku, Kaniža 7.000,00 4.3. Večer ukrajinske pjesme i plesa, Lipovljani 25.000,00 4.4. 5. središnja manifestacija Ukrajinaca u Hrvatskoj, Šumeće 90.000,00 4.5. 11. smotra dječjeg stvaralaštva Ukrajinaca Hrvatske, Slavonski Brod 30.000,00 4.6. Dani ukrajinske kulture Vukovar, Vukovar 20.000,00 4.7. “Na krilima pjesme”, Osijek 10.000,00 4.8. Dani ukrajinske kulture u Zagrebu, Zagreb 15.000,00 4.9. Koncert “Riječi ljubavi”, Rijeka 15.000,00

Stvaranje pretpostavki za ostvarivanje kulturne autonomije Ukrajinska zajednica Republike Hrvatske 70.000,001.Ukrajinski dom u Vukovaru - izgradnja



Iz tiska izašla nova knjiga “Čarolija Quillinga. Ponovni život papira” autorice Halyne Kubinske

U Karlovcu je 5. lipnja 2012. godine održana prezentacija nove knjige ukrajinske autorice Halyne Kubinske.

Usred mnoštva raznovrsne litera-ture ova će knjiga zauzeti svoje vlastito mjesto u životu učenika,

učiteljica, roditelja, voditeljica radionica i pojedinih grupa koje cijene ručni rad i žele stvarati nešto novo, nesvakidašnje i lijepo.

Svako povijesno razdoblje donosi svoje značajke i u većoj ili manjoj mjeri utječe na život ljudi, pogotovo na djecu. Mijenjaju se okolnosti i stavovi, a u jed-nom kratkom periodu moguć je zaokret cijeloga sustava vrijednosti. I samo kre-tanje od izvora do izvora uz uspješno usvajanje dobrih novih sadržaja daje do-prinos naprednom razvoju odgoja i ob-razovanja učenika. Često se događa kako ono što smo u početku smatrali izuzetno dobrim, korisnim, jednim od glavnih čimbenika odgoja djeteta u određenom trenutku postaje problematično i tada imamo pred sobom veliki i teški zadatak osloboditi se tog čimbenika ili barem os-labjeti njegov utjecaj.

Još nisam uočila kako netko postav-lja problem pretjeranog utjecaja virtu-alnog svijeta na razvoj djeteta, a ujedno da predlaže sadržaje koji će svojom lj-epotom i privlačnošću biti solidna alter-nativa i čvrsta poveznica s realnim svije-tom. Svi se uz doživljaj posebne duševne topline prisjećamo utjecaja na naš život dragih baka i djedova. Oni kao da su nam htjeli otkriti drugi i drugačiji svijet od onog svakidašnjeg i u puno toga su uspijevali: razvijali ljubav prema tradi-cionalnom, rodoljubnom, obiteljskom, trajnom…

Na ovoj dionici životnog puta vrlo je važno na koji ćemo način prezentirati djelomični povratak u tradicionalizam koji će u jednom trenutku postati ures modernizmu, a vez, čipka, narodna nošnja, narodno duhovno i tradicional-no bogatstvo postanu sastavni dio suvre-menog europskog čovjeka iz hrvatskog podneblja.

Upravo ovim i drugima ciljevima poslužit će ova knjiga koja će zaokupiti sve one koji posredstvom ručnog rada postižu zavidnu razinu smirenja i nepo-

kolebljive duševne stabilnosti, a tome će uspješno poučavati i mlađe naraštaje.

Velika mi je težnja da vas upoznam s tehnikom quillinga.

Quilling (eng.) dolazi od riječi quill (ptičje pero) – umjetnost pomoću koje se izrađuju plosnate ili 3D kompozicije spi-ralno savinutih dužih i uskih papirnatih trakica. Od tih spiralnih papirnatih ele-menata stvaraju se uzorci i cvijeće koji se kasnije upotrebljavaju u izradi čestitaka, albuma, ambalaže za poklon, okvira za fotografije i slike.

Kao jedna vrsta hobija tehnika je vrlo popularna u Njemačkoj i Engleskoj. U zapadnoeuropskim zemljama je poznata još kao “papirnato filigranstvo”. Taj vrlo jednostavan i lijep način ručnog rada ne iziskuje velike troškove, a proizvodi izrađeni tehnikom quilling mogu uresiti vaše tijelo kao posebna vrsta bižuterije ili zidove kao unikatne slike koje nastaju posredstvom vašeg produktivnog od-mora.

Povijest quillingaVećina smatra da je quilling nastao u

srednjovjekovnoj Europi (neki pak tvrde kako isti vuče podrijetlo iz Bliskog Istoka ili Starog Egipta). O početcima i mjestu podrijetla qullinga ne možemo tvrditi s puno sigurnosti. Neki smatraju kako se on pojavljuje odmah nakon izuma papira u Kini daleke 105. god. prije Krista. Neki izvori govore o tome da je bio poznat još u Starom Egiptu. Sve u svemu, možemo zaključiti da quilling zaista ima svoju veoma bogatu povijest.

Važno je da iznesemo podatke koje je zabilježila povijest. U srednjem vijeku u Europi redovnici su prepisivali svete knjige. U to vrijeme smatrali su svetin-jom ne samo napisane knjige, nego i papir na kojem su se pisale. Kod poravnavanja stranica viškove nisu smjeli baciti, nego su brižno predavali redovnicama koje su često uz pozlaćivanje ili neku drugu do-radu koristile te dijelove kao ukras koji bi izrađivale tehnikom quillinga. Osim toga, redovnice su izrađivale medaljice, okvire za ikone i omote za knjige na taj način da su namotavale na vrh ptičjeg pera papirnate trakice s pozlaćenim rubovima što zapravo stvaralo imitaciju zlatne minijature. Tehnika quillinga posebno je bila cijenjena u siromašnijim vjerskim sredinama.

Neki povijesni izvori tvrde da je na-jbolji zlatni nakit 300-400 godina n.e. izrađivan upravo tehnikom quillinga. Sve do 1200 god. ova tehnika je bila veo-ma popularna. Glavnim materijalom za nj bio je metal, ali kada je metal postao

nedostupan za obično stanovništvo, počeli su koristiti papir. Prvi put se spo-minje 1200 god., ali svoju pravu popu-larnost doživio je tijekom 15.-16.st. kada su ga počele koristiti francuske i talijan-ske redovnice. One su koristile trgane komadiće bibeldrucka (izrazito tanki neproziran papir) i gušće perje da bi ure-sile religijske slike, ikone i knjige.

Od 15.-16.st. quilling se počinje sma-trati umjetnošću, a u 19.st. damskim hobijem, skoro jedinim ručnim radom koji je bio dostojan zanimanja pred-stavnica ljepšeg spola plemićkog roda. Quilling u prošlosti nije bio hobijem za žene radničke klase. Samo su dame višeg staleža mogle sebi dozvoliti taj užitak sve do trenutaka dok ih zaprosi odgovarajući kandidat. One su uspješno koristile quilling kao ures za namještaj, vaze, pladnjeve, košare i sl. Samo su bo-gate mogle kupovati dosta skupih ma-terijala za quilling. Predstavnici europske dijaspore proširili su quilling na Ameriku i Australiju, gdje je on zavladao velikim prostorima.

Tijekom većeg dijela 20.st quilling je bio posve zaboravljen, i tek potkraj prošlog stoljeća opet zauzima mjesto posebne vrste umjetnosti.

Zanimljiva je činjenica kako je u Engleskoj princeza Elizabeta uvelike za-voljela quilling, njezini se uradci nalaze sve do sada u muzeju Viktorije i Alberta u Londonu.

Korejska škola quillinga u nekoj mjeri razlikuje se od europske. Suvremeni eu-ropski radovi koji su nastali tehnikom quilling sastoje se od male količine el-emenata, veoma su lakonični, podsjećaju na mozaik i urešuju otvorene okvire. Istočni umjetnici tvore složene proiz-vode koji podsjećaju na remek-djela juve-lira. Uvježbani u izvanrednoj strpljivosti oni stvaraju “čipku” od nekoliko stotina sitnih detalja.

U moderno vrijeme quilling je popu-laran na svim kontinentima. Umjetnost je dostupna svima koji imaju osjećaj za liepotu, ona nije ograničena na “više klase”. Tome su posebno pogodovale

Halyna Kubinska



XXXIV. sjednica Predsjedništva Ukrajinske zajednice Republike Hrvatske

U Lipovljanima je 22. travnja. 2012. godine održana XXXIV. sjednica Predsjedništva Ukra-

jinske zajednice Republike Hrvatske. Sjednicu je otvorio i njome predsje-davao predsjednik Ukrajinske zajednice gospodin Nikola Zastrižni. Na početku sjednice sve prisutne je u ime domaćina pozdravila predsjednica Kulturno-pros-vjetnog društva Ukrajinaca “Karpati” iz Lipovljana gospođa Ivanka Slota.

Na ovoj sjednici je na prijedlog člana Predsjedništva gospodina Željka Ko-ropatnickog usvojena novina u dnevnom redu sjednica Ukrajinske zajednice RH, a to je uvođenje “aktualnog sata” kao prve točke dnevnog reda na budućim sjednicama UZRH. U točki “aktualni sat” raspravljalo bi se o tekućim pitan-jima koja nisu zasebne točke dnevnog reda te bi se podnosili kratki izvještaji i analiziralo bi se ostvarivanje planiranih aktivnosti u razdoblju između sjednica Predsjedništva UZRH.

Isto tako, na ovoj sjednici je donesena da se financijska sredstva Ukrajinske zajednice RH namjenjena za troškove održavanja sjednica UZRH dodijele Ukrajinskom kulturno-prosvjetnom društvu “Taras Ševčenko” iz Kaniže za potrebe održavanja manifestacije posvećene Tarasu Ševčenku te odluka da u idućih godinu dana udruge domaćini sjednica Predsjedništva UZRH snose troškove održavanja sjednica Ukrajinske zajednice RH.

Predsjedništvo Ukrajinske zajednice zatim je usvojilo plan financiranja Ukra-jinske zajednice RH i njenih udruga članica te plan isplate akontacija udru-gama članicama Ukrajinske zajednice RH sukladno dodijeljenim sredst-vima iz Savjeta za nacionalne manjine RH. Predsjedništvu je predočena i obrazložena projekcija troškova UZRH u 2012. godini za rad i programe, izdavaštvo, kulturni amaterizam, mani-festacije te projekcija troškova glasila Vjesnika ukrajinske zajednice u Hrvats-

koj, koja su jednoglasno usvojena.Predsjedništvu je predočeno finan-

cijsko i programsko izvješće Ukrajinske zajednice RH za prvo tromjesečje 2012. godine. Nakon razmatranja financijsko i programsko izvješće Ukrajinske zajed-nice RH za prvo tromjesečje 2012. go-dine jednoglasno je usvojeno.

Predsjedništvo UZRH je raspravljalo i o pristiglim pozivima za sudjelovan-jem UZRH na međunarodnim kon-gresima, forumima i manifestacijama te je zaključeno kako će UZRH sudjelovati u navedenim aktivnostima sukladno fi-nancijskim mogućnostima u 2012. go-dini.

Na sjednici je još bilo riječi i o pripremi i održavanju predstojećih ljetnih škola za ukrajinski jezik i kulturu i o planovima za održavanje 5. središnje manifestacije Ukrajinaca u Hrvatskoj te su donesene konkretne smjernice za njihovo uspješno održavanje. •

Irena Nagy

postojeće niske cijene materijala. Ko-risti se u najrazličitijim prigodama: za ukrašavanje pozivnica za vjenčanje, kod izrade čestitki, spomenica, kutijica… Proizvodi od quillinga mogu se naći u mnogim svjetskim galerijama, jer je quilling postao umjetnost koja se prak-ticira diljem svijeta.

Postoji još jedna dobra strana koju ne smijemo ispustiti iz vida: prava remek-djela možemo napraviti od najobičnijih priručnih materijala. U konačnici quill-ing daje drugi život papiru i u velikoj

mjeri doprinosi ekologiji, a kod čovjeka budi bezgraničnu maštu. U odnosu na učenike jamačno tvrdim da, osim raz-vijanja sposobnosti i osjećaja za lijepo, quilling je izuzetno važan za razvoj mo-torike, strpljivosti i koncentracije. Jed-nostavno možemo reći da je to jedan svojevrstan tip terapije koja je u većini slučajeva nagrađivana cijelim valom burnih pozitivnih emocija. Zamislite samo: nakon nekoliko sati koncentri-ranog rada dajete poklon voljenoj osobi – ne bilo kakav, nego pravo remek-djelo izrađeno čudesnom tehnikom quillinga.

Halyna Kubinska rođena 2. srpnja 1965. god. u Ukrajini. Nakon uspješnog završetka srednje škole u Ulaškivcima diplomirala je 1985. god. na Čortkivskom pedagoškom učilištu, stekavši struku “Učiteljica razredne nas-tave”.

Na odsjeku za informacijske znanos-ti Filozofskog fakulteta u Zagrebu s uspjehom “odličan” diplomirala je knjižničarstvo 25. veljače 2010. god.

Od 2006. god. radi kao učiteljica u produženom boravku OŠ “Braća Sel-jan” u Karlovcu. Dobitnik je priznanja Japanskog veleposlanstva u Republici Hrvatskoj. O njezinim kreativnim poth-vatima postoji veći broj članaka na “Por-talu za škole”, u “Školskim novinama”, “Karlovačkom tjedniku”, na mrežnim stranicama karlovačkih lokalnih medija.

Vodila je radionice tehnika origami, kusudami i quillinga u ustanovama i udrugama grada Karlovca te u OŠ “Milke Šobar Nataše” u Črnomlju (Slovenija).

Samostalnu izložbu radova u tehnici quilling imala je 23. travnja 2012. u Gradskoj knjižnici “Ivan Goran Kovačić” u Karlovcu. •

Franca Puškarić

Prezentacija knjige Halyne Kubinske

Brojni gosti prezentacije


Veliko slavlje u Kaniži

Na blagdan Tijelova, 7. lipnja 2012. godine, grkokatolička crkva “Rođenje presvete Bogoro-

dice” u Kaniži bila je premalena za brojne župljane i goste koji su došli sa svih strana kako bi nazočili svečanom bogosluženju. Župljani grkokatoličke crkve ugostili su svoga vladiku, biskupa Križevačke eparhije mons. Nikolu Kekića te brojne svećenike i bogoslove. Prigoda je bila sv. pričest malih

Kanižana, četiri dječaka i šest djevojčica koje je pripremio za ovaj veliki događaj njihov župnik Nikola Stupjak.

Na svečanoj svetoj liturgiji zaređen je mladi Roman Stupjak za podđakona. Slavljenje Gospodina potrajalo je gotovo tri sata, molitvama i pjesmama. Mnogi su vjernici ostali osupnuti ljepotom obreda i toplim riječima dragog nam biskupa koji se obratio i djeci i roditeljima, njihovim

obiteljima i prijateljima. Biskupu su pomagali: dekan Nikola

Stupjak, vikar Ivan Barščevski, župnik grkokatoličke župe iz Srijemske Mitrovice Zinovij Vovk, rkt. župnik župe Sv. Marka iz Slobodnice Markan Kormanjoš, rkt. župnik župe Pohođenja BDM iz Šumeća Robert Mackuljak. •

Nives Romanjek, prof.


Dan škole “Antun Matija Reljković” BebrinaU svečanom programu sudjelovali učenici koji njeguju ukrajinski jezik i kulturu u školi

U petak, 18. 05. 2012. godine u Osnovnoj školi “Antun Matija Reljković” Bebrina svečano je

obilježen Dan škole. Učenici su zajed-no sa svojim učiteljima i učiteljicama pripremili vrlo zanimljive točke koje su prikazali u okviru svečanog pro-grama.

Svečani program Dana škole bio je posvećen Međunarodnom danu obitelji.

Roditelje, djecu i brojne uvažene goste pozdravila je ravnateljica škole

gospođa Marija Rosandić. Na dječjem koncertu u školi među

uvaženim gostima bili su prisutni i predstavnici Ukrajinske nacionalne manjine Općine Bebrina - gospodin Željko Koropatnicki te grkokatolički župnik Nikola Stupjak.

Program je bio bogat i raznolik: nastupile su dvije ritmičko-plesne skupine, školski zbor, mali recitatori, dramski izvođači. Publiku je razvese-lio “Bumbarov ples”, mali pjevači ot-pjevali su pjesmicu o tati, a učenici koji

pohađaju nastavu njegovanja Ukrajin-skog jezika i kulture otpjevali su pjes-mu “Mamina je košulja bijela, bijela”. U bijelim vezenim košuljama hrabre solistice iz Šumeća Valeria Đakiv, Val-entina Varoščić, Josipa Gađi i prvašica Vanesa Srbalj oduševile su publiku pjesmom koju su otpjevale na ukrajin-skom jeziku, izvrsno izgovarajući riječi i lijepo pjevajući. Pratili su ih, zajedno pjevajući refren, učenici iz Kaniže i Šumeća. •

Oksana Martinjuk

Biskup Križevačke eparhije mons. Nikola Kekić zaređuje Romana Stupjaka za podđakona

Prva pričest u Kaniži

Željko Koropatnicki i vlč. Nikola Stupjak s pjevačicama iz Šumeća Valentina Varoščić, Josipa Gađi, Vanesa Srbalj, Valeria Đakiv



Izvještajno-izborna skupština Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Ukrajina” - Slavonski Brod

U Slavonskom Brodu 21. travn-ja 2012. godine održana je Izborno-izvještajna skupština

UKPD “Ukrajina” na kojoj je nazočio veliki broj članova Društva, ali i mno-gobrojni gosti. Skup je pozdravio i za-hvalio na odazivu gospodin Nikola Zastrižni, predsjednik Ukrajinske zajed-nice Republike Hrvatske. Podnesena su i usvojena izvješća o provedenim pro-gramima u proteklom razdoblju, te fi-nancijsko izvješće, te je izabrano i novo predsjedništvo Društva.

Nazočnima su se obratili i uvaženi gosti: gospodin Viktor Filima, gospodin Vlado Karešin, gospodin Željko Ko-ropatnicki, gospođa Nives Romanjek i gospođa Olga Koropatnicki. Večer je upotpunio nastup KUD-a “Tomislav” iz

Sibinja i KUD-a “Taras Ševčenko” iz Banja Luke. Članovi Likovne sekcije sa svojom voditeljicom, gospođom An-kicom Verhas priredili su prekrasnu izložbu i prikazali najnovije radove.

Članice Društva priredile su prekrasan domjenak.

Konstituirajuća sjednica UKPD “Ukrajina” Slavonski Brod

Konstituirajuća sjednica Predsjedništva UKPD “Ukrajina” održana je 2. svibnja 2012. godine u pro-storijama Radničkog doma.

Članovi Predsjedništva su: Vlado Karešin (predsjednik), Eugen Dumeč (zamjenik predsjednika), Jasna Bek (tajnica), Miro Farina (blagajnik), Oz-ren Romanjek (član), Ankica Verhas

(član), Nikola Zastrižni (član).Nadzorni odbor: Igor Stičinski (pred-

sjednik), Olja Zastrižni (član), Jasna Bek (član). •

Nives Romanjek

Ankica Verhas

Redovita Izvještajna skupština Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Dnjipro” - Rijeka

Ukrajinsko kulturno-prosvjet-no društvo “Dnjipro” - Ri-jeka održalo je svoju redovitu

Izvještajnu skupštinu 29. travnja 2012. godine u Rijeci.

Predsjednica Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Dnjipro” - Ri-jeka gospođa Oljha Kaminska otvorila je skupštinu i pozdravila sve članove društva i goste, a zamjenik predsjed-nika Ukrajinske zajednice RH g. Ostap Filima je na početku skupštine poželio uspješan rad članovima UKPD “Dnji-pro”.

Potom je predsjednica UKPD “Dn-jipro” gđa Oljha Kaminska predložila radno predsjedništvo u sastavu (Oljha Kaminska, Vasylj Jenjko i Serhij Ro-

sul), zapisničara (Zinajida Jenjko) i ovjerovitelje zapisnika (Oljha Ka-minska i Vasylj Jenjko). Svi članovi radnog predsjedništva, zapisničar i ovjerovitelji zapisnika su jednoglasno potvrđeni. Radno predsjedništvo zatim je predložilo Dnevni red Skupštine koji je isto tako jednoglasno prihvaćen.

Tajnica Ukrajinskog kulturno-pros-vjetnog društva “Dnjipro” - Rijeka gđa Zinajida Jenjko podnijela je iscrpno izvješće o radu UKPD “Dnjipro” za 2011. godinu. Iz izvješća o radu koje je jednoglasno usvojeno može se zaključiti kako je unatoč skromnim financijskim sredstvima društvo imalo jako bogatu i sadržajnu godinu.

Isto tako tajnica Ukrajinskog kultur-

no-prosvjetnog društva “Dnjipro” gđa Zinajida Jenjko podnijela je i Financijs-ko izvješće za 2011. godinu. U izvješću je naglašeno kako je Ukrajinska zajedni-ca Republike Hrvatske potpomogla rad društva sa značajnim sredstvima u 2011. godini. Financijsko izvješće također je jednoglasno prihvaćeno.

Predsjednica Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Dnjipro” - Rijeka gospođa Oljha Kaminska predložila je zatim vrlo opsežan i bogat program rada UKPD “Dnjipro” - Rijeka u narednom razdoblju. Nakon Izvještajne skupštine članovi društva i gosti su uz ugodnu at-mosferu nastavili druženje. •

Viktor Filima

Predsjedništvo skupštine Jasna Bek, Ozren Romanjek, Ankica Verhas, Nikola Zastrižni

Tetjana Skljarenko, Vasylj Jenjko, Tamara Mravac Članovi Predsjedništva UKPD “Dnjipro” - Rijeka i gosti skupštine


MEDIJI O NAMA

Verdijeva Moć sudbine u Hrvatskom narodnom kazalištu u Zagrebu u izvedbi opere HNK Ivan pl. Zajc Rijeka i riječke primadone Oljhe Kaminske

Hrvatsko narodno kazalište u Za-grebu ugostio je riječki HNK Ivana pl. Zajca s operom “Moć

sudbine” (La forza del destino) Giusep-pea Verdija, pod ravnanjem maestre Nade Matošević Orešković, a u režiji Oz-rena Prohića.

Zagrebačka publika je operu, koja traje oko tri sata uz dvije stanke, mogla pogle-dati u subotu, 26. svibnja, od 19.30 sati.

Scenografiju potpisuje Dalibor Lag-inja, kostimografiju Irena Sušac, ko-reografiju Maja Marjančić i oblikovanje svjetla Zoran Mihanović. Nastupit će solisti Luis Chapa (Don Alvaro), Siniša Hapač (Don Carlo di Vargas, sin), Oljha Kaminska (Donna Leonora, kćer), Ivica Čikeš (Padre Guardiano, fratar), Kris-tina Kolar (Preziosilla, mlada ciganka), Siniša Štork (Il Marchese di Calatrava), Ozren Bilušić (Fra Melitone, fratar), Sergej Kiseljev (Mastro Trabuco), Ana-marija Knego (Curra, Leonorina so-

barica), Mirko Čagljević (Un Alcade) i Dario Bercich (Vojni kirurg).

“Moć sudbine”, opera neprolazne pop-ularnosti prepuna lijepe glazbe, mračna je avanturistička priča o uzavrelim strasti-ma ljubavi, mržnje i osvete, o nemilosrd-nom progonu, samoodricanju, o smrti i oprostu. Bogata sjajnim solističkim ulogama kao i velikim ansamblima up-ravo se zbog svoje zahtjevnosti rijetko izvodi na hrvatskim pozornicama.

Verdi je ovu operu, prvi put u svome stvaralaštvu, naslovio apstraktnom ide-jom jer je mislio da je vrijeme opere sat-kane od brojeva, od zasebnih muzičkih cjelina (arija, dueta, terceta…) prošlo te kako je nastupilo razdoblje opere ideje. Takvo shvaćanje skladatelj ima i u libretističkim proširenjima gdje je ionako široku dramu A. de Saavedre proširio epizodama inspiriranim iz Wal-lensteins Lager Schillera. Stvarajući iz dramskog žanra, Verdi u operi, glaz-

bom i glazbenim tretmanom postav-ljenog libreta, uspostavlja vezu između konkretnosti i raznolikosti radnje na sceni i metafizičkog u glazbi. Sudbina kao apstraktni pojam postaje ono što se i u dramaturškom i u glazbenom smis-lu nadvija nad pozornicom, kao i nad životom likova te objedinjuje scensko i glazbeno.

Predstava “Moć sudbine” Giusep-pea Verdija u režiji Ozrena Prohića, pod dirigentskim vodstvom Nade Matošević Orešković i u izvedbi ansam-bla riječke Opere u subotu, 26. svibnja 2012. oduševila je publiku zagrebačkog Hrvatskog narodnog kazališta. Tako je “Moć sudbine” , nakon velikog us-pjeha na domaćoj pozornici, pokazala moć riječke Opere i u Zagrebu. Naime, zagrebačka publika predstavu je ispratila pravim skandiranjem. •

Vjesnik. Novi list, Glas SlavonijeIz hrvatskih medija pripremio Viktor Filima

Znanstvena monografija “Rusalka Dnjistrova - Prva knjiga na ukrajinskom jeziku u Hrvatskoj”

Znanstvena monografija “Rusalka Dnjistrova - Prva knjiga na ukra-jinskom jeziku u Hrvatskoj” au-

torâ Borisa Graljuka i Zdravke Zlodi, predstavljena je u srijedu 28. ožujka u Hrvatskom institutu za povijest u Za-grebu povodom 175. obljetnice tiskanja

istoimenog almanaha i 200. obljetnice rođenja jednoga od njegovih autora Markijana Šaškevyča. Uz autore o knjizi su govorili ukrajinski veleposlanik u RH Oleksandr Levčenko i predstavnik ukra-jinske manjine Viktor Filima.

Znanstvena monografija “Rusalka Dnjistrova” bazirana je na tekstovima istoimenog almanaha poznatog kao prva zbirka ukrajinskih narodnih pjesama i stvaralaštva Rusjke trojke: Markijana Šaškevyča, Jakiva Holovackog i Ivana Vahylevyča. Taj almanah objavljen je g. 1837. u Ukrajini te je iste godine u desetak primjeraka dospio u jednu od zagrebačkih knjižara. Značajan je zbog promicanja ukrajinske nacionalne svijes-ti, jezika i kulture u vrijeme nestabilnosti ukrajinskog naroda. Također je utjecao na ukrajinski narodni preporod i razvoj ukrajinske književnosti u Halyčyni.

Oleksandr Levčenko je istaknuo da

je u ono vrijeme ukrajinski narod bio u sastavu Austro-Ugarske a dijelom u sastavu Ruskog Carstva, te je alma-nah “Rusalka Dnjistrova” predstavljao poveznicu i dostupnost ukrajinskog jezika stanovništvu diljem Austro-Ugar-ske Monarhije kao i materijalni dokaz poznavanja i kontakta Rusjke trojke sa sudionicima hrvatskoga narodnog preporoda. Autori knjige histografski i kroz epistolarne priloge iznose prijevode pisama i promatranja sudionika ukra-jinskoga narodnog preporoda. Filima je prisutnima naglasio povijesnu povezni-cu i prijateljstvo Hrvatske i Ukrajine u tadašnjoj borbi i putu za očuvanje ukra-jinskog jezika i nacionalnosti, budući da je u teškim vremenima ukrajinski narod vidio poticaj i snagu u primjerima i dje-lima hrvatskoga naroda.(gk/mh) •

Glas KoncilaIz hrvatskih medija pripremio Ostap Filima

Luis Chapa i Oljha Kaminska Riječka “Moć sudbine” oduševila Zagreb!


День Європи у Вуковарі

У центрі міста Вуковар 9 травня 2012 року була проведена “ЄВ вулична метушня”-

центральний захід відзначення європейського тижня.

Ініціаторами та організаторами свята цього року були ПРОНІ центр – Вуковарський молодіжний центр, який представив компанію “Інформація сьогодні!”, молодіжна група за Мир -” Дунай”, яка провела заплановану гру з молодими “Європейські проекти за Мир!”- “Приєднуйся і Ти!” ВІМІО з дітьми дошкільного віку, які провели вуличну акцію “Різнобарвна Європа”, Європейський дім Вуковар - організатор виставки з програми постійної освіти “Дунайські історії” та Вуковарсько-Сріємська область у

співпраці з містом Вуковар.Цього року в рамках “ЄВ вуличної

метушні” на стендах презентували свої роботи такі товариства: Європейський дім Вуковар, Товариство вуковарських традиційних та мистецьких ремесел, Фотоклуб Вуковар, міське товариство хорватського Червоного Хреста, Товариство німців і австріянців Вуковара, Українське культурно-просвітнє товариство ім. Івана Франка з Вуковара, вуковарське товариство “Наші діти”.

Гостей та учасників маніфестації привітали голова обласної Ради Вуковарсько - Сріємської області Божо Галіч, замісник мера міста Вуковар Даніела Станковіч, секретар Європейського дому у Вуковарі Діана

Антуновіч Лазіч.У концертній прогамі “Ми

належимо до Європи” взяли участь “Вуковарські голубки”, хоровий колектив товариства німців та австріянців, танцювальна група Венера і Мажуретки міста Вуковар та дитяча група “Сонечко” УКПТ ім. Івана Франка з Вуковара. Члени гуртка Українські народні звичаї та рукоділля Українського культурно-просвітнього товариства ім. Івана Франка Зоріца Войтків, Штефіца Василик, Софія Копестенскі підготували українське шатро, прикрасивши його українськими рушниками, скатертинами з українськими орнаментами, українськими національними костюмами, житом та калиною. Презентацію українського стенда підготувала заступник голови товариства проф.Т. Рамач. Вона також ознайомила присутніх із діяльністю товариства, його метою та планами і проектами на майбутнє.

Метою цієї програми було представлення діяльності товариств і організацій, які своїми досягненнями сприяють розвитку суспільства, здатні презентувати місто Вуковар у розвинених європейських країнах і, таким чином, підштовхують громадськість на роздуми про значення європейських інтеграційних процесів, що особливо важливо в період підготовки Республіки Хорватія до вступу в Європейський Союз. •

тетяна Рамач

Dan Europe u Vukovaru

U centru Vukovara 9. travnja 2012. godine održala se “EU ulična frka” - centralni događaj

obilježavanja europskog tjedna u Vuk-ovaru.

U okviru “EU ulična frka” svoj rad su predstavile razne udruge: Europski dom Vukovar, Udruga vukovarskih um-jetnika i kreativaca, Fotoklub Vukovar,

Gradsko društvo hrvatskog Crvenog križa Vukovar, Udruga Nijemaca i Aus-trijanaca Vukovar, Vijeće ukrajinske na-cionalne manjine, Društvo Naša djeca.

U koncertnom programu “Mi pri-padamo Europi” sudjelovali su “Vuk-ovarski golubići”, zborovi društava Ni-jemaca i Austrijanaca, plesna skupina “Venera”, mažoretkinje Grada Vukovara

i dječja skupina “Sonečko” UKPD “Ivan Franko” Vukovar.

Članovi grupe “Ukrajinski narodni običaji i rukotvorine” UKPD “Ivan Franko” prezentirali su ukrajinski štand ukrašen ukrajinskim rukotvorinama, ornamentima, narodnim nošnjama, pšenicom i kalinom. Ukrajinski štand promovirala je zastupnica predsjednika društva prof. T. Ramač koja je upoznala prisutne sa radom Društva, ciljevima te planovima i projektima za budućnost.

Cilj ovog programa bio je predstavl-janje djelatnosti društava i udruga koji svojim radom i dostignućima predstav-ljaju Vukovar u razvijenim europskim državama i tim činom upućuju javnost na razmišljanja o značenju europskih integracija što je od posebnog značaja u periodu pripreme Hrvatske za ulazak u Europsku uniju. •

Tetjana Ramač

DJELATNOST NAŠIH DRUŠTAVA

Стенд УКПТ ім. Івана Франка, Вуковар


День національних меншин Вуковарсько-Сріємської області 2012

У рамках проведення Європейського тижня Координація національних

меншин Вуковарсько-Сріємської області підготувала маніфестацію до Дня національних меншин.

На виборах до складу Координації національних меншин Вуковарсько- Сріємської області увійшли 6 Рад національних меншин, а також 5 Представників від української, чорногорської, македонської, ромської, німецької та австрійської національних меншин.

Дев’ята по порядку маніфестація відбулася 12 травня 2012 року в Ілоку, а організаторами цьогорічного свята стали Рада словацької національної меншини та представники словацької національної меншина Вуковарсько-Сріємської області.

На початку свята представники 8 національних меншин Вуковарсько-Сріємської області разом з почесними гостями, серед яких були Посол Словацької республіки в Загребі Роман Супек, депутат Чеської та Словацької національних меншин у Хорватському парламенті Володимир Білєк з дружиною, голова Союзу словаків у РХ Андрій Куриця, Консул Словацької республіки в Осієку Іван Комак, мер м. Ілока Мірослав Яніча, голова координації національних меншин

Вуковарсько-Сріємської області Йосип Кель та інші почесні гості оглянули стенди, на яких була представлена народна творчість, рукоділля та національна кухня української і інших національних меншин. Маніфестацію відкрили голова Координації національних меншин Вуковарсько-Сріємської області Й. Кель та голова Ради словацької національної меншини Вуковарсько-Сріємської області Мілан Пусовський. Вони щиро привітали гостей та учасників свята і побажали успіхів у співробітництві.

До багаточисленної публіки звернулися представники різних національних меншин: М. Нєдєльковіч, З. Костельник, А. Хрустич, С. Гушані, М. Джалто. Від української спільноти учасників та гостей маніфестації привітала Представник української національної меншини Вуковарсько-Сріємської області проф. Наташа Вовк. У своїй промові пані Наташа наголосила, що свято, яке проводиться в рамках Європейського тижня культури символізує єдність і багатство різноманітності та надає можливість

кожній меншині представити частинку своєї культурної спадщини.

Українське шатро на маніфестації представили члени Українського

культурно-просвітнього товариства ім. Івана Франка з Вуковара. Шатро, як завжди, відрізнялося гарним декоративним оформленням і яскравим колоритом. Новими екземплярами поповнилася колекція вишитих рушників, свої творчі роботи представила і народна художниця Славка Плішка. Взагалі композиція вражала барвами та естетичним багатством. З хлібом-сіллю зустрічали українці гостей біля свого шатра та частували їх солодощами.

Концертну програму урочисто розпочали господарі маніфестації - СКПТ “Людевіт Штур” із Ілока, виконавши словацькі народні пісні, а молодіжна фольклорна група представила танці із Східної Словаччини. Всі національні меншини гідно представили свою культуру піснями й танцями в рамках урочистого концерту.

Народний хор Українського культурно-просвітнього товариства ім. Івана Франка під керівництвом Романа Матуса та в супроводі інструментального ансамблю виступив з низкою українських народних пісень.

Маніфестація пройшла успішно і була широко висвітлена засобами масової інформації. •

тетяна Рамач

діяльНість НаШих товариств

Українську національну меншину представили члени УКПТ ім. Івана Франка, Вуковар З хлібом-сіллю зустрічали українці гостей біля свого шатра

Український народний хор УКПТ ім. Івана Франка, Вуковар


Dan nacionalnih manjina Vukovarsko-srijemske županije 2012.

U okviru obilježavanje Europ-skog tjedna, Koordinacija na-cionalnih manjina Vukovarsko

srijemske županije pripremila je mani-festaciju posvećanu Danu nacionalnih manjina.

Deveta po redu, manifestacija se održala 12 svibnja 2012. godine u Iloku, organizatori ovogodišnje svečanosti bili su Vjeće slovačke nacionalna manjine i slovačka nacionalna manjina. Vukovar-

sko srijemske županije.Na početku svečanosti predstavnici

8 nacionalnih manjina, zajedno sa počasnim gostima među kojima vele-poslanik Republike Slovačke u Zagre-bu Roman Supek, Konzul Republike Slovačke u Osijeku Ivan Komak, za-stupnik u Saboru za češku i slovačku na-cionalnu manjinu Vladimir Bilek i ostali uvaženi gosti, obišli štandove na kojima

je bila predstavljena narodna umjetnost i nacionalna kuhinja manjina koji žive u Vukovarsko-srijemskoj županiji.

Manifestaciju je otvorio predsjed-nik koordinacije nacionalnih manjina Vukovarsko srijemske županije g. Kel i predsjednik vjeća slovačke nacionalne manjine Vukovarsko srijemske županije g. Pusovski.

Mnogobrojnu publiku pozdravili su predstavnici nacionalnih manjina na

maternim jezicima. Ispred ukrajinske nacionalne manjine skup je pozdravila gđa. Nataša Vovk.

Ukrajinski štand na manifestaciji predstavljali su članovi UKPD “Ivan Franko” iz Vukovara.

Štand je bio ukrašen tradicional-nim bojama i ornamentima Ukrajine, dekoriran primjercima vezenih ručnika

ukomponiranih u cjelinu koja je isti-cala boje i estetsko bogatstvo. Uz kruh i sol, ukrajinci su susretali posjetitelje i ugoščavali ih prigodnim jelima i slasti-cama.

Koncertni program otvorili su domaćini-slovačko kulturno prosvjetno društvo “Ludevit Štur” iz Iloka, koji su pjevali slovačke narodne pjesme a folk-lorna skupina mladeži otplesala je ple-sove iz istočne Slovačke. Sve nacionalne

manjine su predstavile svoju baštinu pjesmama i plesovima. Narodni zbor UKPD “Ivan Franko” pod voditeljst-vom Romana Matusa, nastupio je sa nizom ukrajinskih narodnih pjesama uz pratnju instrumentalnog ansambla.

Manifestacija je uspješno protekla popraćena brojinm sredstvima javnog priopćavanja. •

Tetjana Ramač


Nataša Vovk

Predsjednik UKPD “Ivan Franko” Vasilj Voras prezentirao je djelatnost ukrajinskog društva iz Vukovara

Ukrajinsku kulturnu baštinu prezentirali su članovi UKPD “Ivan Franko” - Vukovar

Počasni gosti svečanosti


VII. manifestacija posvećena Tarasu Ševčenku u Kaniži...I u novoj porodici, slobodnoj, bez sjene,

dobrom, blagom kojom riječju spomenite mene!(Taras Ševčenko “Oporuka”)

Književno-glazbena večer posvećena Tarasu Ševčenku

U Kaniži je 19. svibnja 2012. go-dine u dvorani Doma kulture održana književno-glazbena

večer posvećena velikom ukrajinskom piscu Tarasu Ševčenku. To je bio prvi dan središnje manifestacije Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Taras Ševčenko” iz Kaniže.

Svečani program književno-glazbene večeri okupio je puno gostiju iz Kaniže, Osijeka,Vukovara, Šumeća, Slavonskog Broda i okolice.

Sudionike i goste pozdravili su: zam-jenik predsjednika Ukrajinske zajednice RH gospodin Vlado Karešin, gospođa Marija Rosandić, ravnateljica Osnovne škole “Antun Matija Reljković” iz Be-brine, a manifestaciju je otvorila pred-stavnica Ukrajinske nacionalne manjine u Republici Hrvatskoj gospođa Marija Semenjuk-Simeunovič.

Književnu baštinu najistaknuti-jeg ukrajinskog pisca, preporoditelja ukrajinske književnosti kroz recitaci-je, pjesme i scenski izraz prikazali su učenici Osnovne i Područne škole “An-tun Matija Reljković” Bebrina koji su od devetog mjeseca ove godine počeli izučavati materinski jezik u školi na nastavi njegovanja ukrajinskog jezika i kulture.

Prekrasne scene iz djetinstva Tara-sa Ševčenka oživjele su pred očima gledatelja i oduševile su sve prisutne zahvaljujući učenicima mlađih razreda koji su svojim trudom i glumačkim talentom razveselili publiku. Život ve-likog pisca prikazali su učenici starijih razreda Ivana Kava, Mihaela Has i Rob-ert Gronjak a dopunjavali su ih ostali učenici kroz pjesmu, stihove i scenski izraz. Učenici iz Kaniže i Šumeća poka-zali su koliko su truda tijekom školske godine uložili zajedno s profesoricom ukrajinskog jezika i književnosti Ok-sanom Martinjuk.

Zanimljiv program književne baštine T. Ševčenka prezentirali su i članovi dječje grupe “Sonečko” UKPD “Ivan Franko” iz Vukovara pod vodstvom profesorice Tetjane Ramač, oduševivši publiku stihovima i pjesmama za djecu Tarasa Ševčenka.

Sudionici svečanog programa bili su i članovi UKPD “Lesja Ukrajinka” iz Osijeka koji su predstavili gledateljima najpoznatije pjesme Tarasa Ševčenka. Najmlađi članovi UKPD “Lesja Ukra-jinka” recitirali su dječje stihove Tarasa Ševčenka, zbor pod vodstvom pro-


Voditeljice programa Ivana Kava i Mihaela Has

... iz djetinjstva Tarasa Ševčenka

Dramsko izvođenje stihova Tarasa Ševčenka

Učenici recitiraju stihove Tarasa Ševčenka za djecu



fesorice Oksane Sturko otpjevao je na ukrajinskom jeziku legendarnu pjesmu T. Ševčenka “Oporuka” (ukr. “Заповіт”), a vokalno-instrumentalni ansambl pod vodstvom Andreja Žagara poklonio je publici pjesmu T. Ševčenka koju je otpjevao Jurij Holodovyč.

Na kraju svečanog programa djeca iz Kaniže darivali su predsjednika UKPD “Taras Ševčenko” iz Kaniže, gospodina Željka Hasa portretom Tarasa Ševčenka koji su izradili uz pomoć svoje nas-

tavnice Oksane Martinjuk na nastavi njegovanja ukrajinskog jezika i kulture. Portret je izrađen tehnikom quillinga.

Književno-glazbena večer u čast velik-og ukrajinskoga pisca Tarasa Ševčenka ostala je u lijepom sjećanju svima, kako sudionika tako i publike.

Drugi dan manifestacije - svečani koncert

20. svibnja 2012. godine održan je u Kaniži kulturno-umjetnički program

koji nosi naziv velikog ukrajinskog pre-poroditelja nacionalne svijesti, slikara, pjesnika i domoljuba Tarasa Ševčenka “Tuđem se učite svoga se ne stidite”.

U programu su sudjelovala sva društva - članice Ukrajinske zajednice Republike Hrvatske, KUD “Posavac” iz Kaniže, KUD “Kralj Tomislav” iz Tolise (BiH), KUD “Braća Banas” iz Josipov-ca, KUD “Rodna Gruda” iz Dugog Sela, te KUD “Joakim Hardi” iz Petrovaca.

Brojni gledatelji uživali su u zaista

šarolikom programu izvođača iz lijepe Hrvatske te susjedne BiH.

Vrijedne članice sekcije vezilja izložile su svoje radove kako bi pokazale da se i bez fanancijskih sredstava mogu iz-vesti prekrasni stolnjaci, ručnici i vezeni ukrasi. Ove vrijedne žene zaista vole i uživaju u svojim djelima, čime pridon-ose očuvanju tradicije svojih predaka.

Programu su prisustvovali i uvaženi

gosti: gospodin Stjepan Jakić, načelnik općine Bebrina, ravnateljica OŠ “An-tun Matija Reljković” Bebrina, gospođa Marija Rosandić, predsjednik Ukrajin-ske zajednice Republike Hrvatske gos-podin Nikola Zastrižni, predstavnici Ukrajinske nacionalne manjine Grada Slavonskog Broda i Brodsko-posavske županije, Sisačko-moslavačke županije, predsjednici mjesnih odbora, nogomet-nog kluba,vatrogasaca, lovaca, tenisača iz Kaniže, predstavnici crkve - dekan Nikola Stupjak i velečasni Ivan Bešlić.

U programu je sudjelovalo oko 400 sudionika, a program je pratilo oko 200 gledatelja.

Članovi UKPD “Taras Ševčenko” iz Kaniže jako su ponosni što se mogu pohvaliti još jedom odlično orga-niziranom manifestacijom.

Na kraju programa nastavljeno je druženje uz tamburaški sastav “Zlatno srce”. •

Mirjana Has

Učenici pjevaju najpoznatije pjesme Tarasa Ševčenka “Oporuku” T. Ševčenka na ukrajinskom i hrvatskom jeziku recitirali su

učenici starije grupe ukrajinskog odjeljenja

Zbor UKPD “Taras Ševčenko” - Kaniža Mladi sudionici iz Šumeća oduševili su publiku

Gosti manifestacije KUD “Posavac”


Літературно-музичний вечірв Осієку “Весна в житті і творчості Лесі Українки”

“І коли це тлінне одягнеться в нетлінне, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: Смерть поглинута перемогою. Де твоя, смерте, перемога ? Де твоє, смерте, жало?”. (Перше послання апостола Павла до Коритян).

... І в день народження Лесі Українки ці слова із Святого Письма приходять на пам’ять, бо вони передають суть і значення цієї, за словами Івана Франка, “слабосилої хорої дівчини”. Для

України , для кожного з нас Лариса Косач, яка ввійшла у національному і світову літературу під прекрасним псевдонімом “Леся Українка”, одяглася у нетління, а її непереможний дух, її християнська душа дійсно-таки поглинули смерть!”

Такими величними словали розпочався літературно-музичний вечір в Осієку присвячений великій українській письменниці Лесі Українці, чиє ім’я носить Українське культурно-просвітнє товариство в

Осієку.Тихо звучала “Мелодія” М. Скорика,

ведуча с. Андріяна поставила на стіл свічку, а тим часом до столу підійшла дівчина в ролі Лесі Українки... Майстерно граючи роль Лесі Українки, Лідія Стурко читала прекрасні рядки з віршів великої патріотки, хворої, але сильної духом жінки – Лариси Косач: “Промінням ясним, хвилями буйними, прудкими іскрами, летючими зірками, палкими блискавицями, мечами хотіла

б я вас виховать, слова...” Ніжне і дзвінке ім’я Лесі Українки, її

тернистий життєвий шлях, незламний дух презентували члени українського товариства з Осієка крізь чудовий сценарій, де перетиналися слова ведучої з рядками Лесиних пісень. Гордий дзвін поезії про весну прозвучав і в піснях поетеси покладених на музику, які виконав хор товариства під керівництвом проф. Оксани Стурко. Також зачарували глядачів пісня у виконанні дуету Оксани і Лідії

Стурко, низка пісень у виконанні солістів вокально-інструментальної групи Тетяни Ласик-Жагар та Юрія Голодовича, низка поезії Лесі Українки про весну, дитячі віршики поетеси, ялі декламували діти з Осієка.

Мета літературного вечора - фрагментарно ознайомити присутніх із життям і творчістю Лесі Українки, осмислити філософію і поетику віршів про весну та інших творів письменниці, виховати почуття патріотизму, добра і відчуття прекрасного.

Почуття прекрасного і вічного були передані й за допомогою уривка з художнього фільму “Лісова пісня” Лесі Українки, де поетеса словами своєї героїні Мавки промовила: “Весна ще так ніколи не співала...”

Наприкінці урочистої програми ведуча зачитала цікаві факти з життя Лесі Українки, а вокально-інструментальний ансамбль виконав українські пісні, представивши серед інших музичних інструменітв український народний інструмент цимбали. Цей цікавий музичний інструмент і гру на ньому презентував публіці член УКПТ ім. Лесі Українки Юрій Голодович.

Не лишила байдужими присутніх виставка під назвою “З Україною в серці” та приміщення, прекрасно оздоблене картинами, портретами Лесі Українки, обкладинками книг письменниці тощо.

Присутні, ознайомившись з життям і творчістю Лесі Українки, зрозуміли, що сила духу дається Богом кожному, але потрібні відповідні обставини, щоб ця сила виявилася в усій красі та величі. Щоб вона стала не причиною страждань, а спонукою щастя. Щоб вона навчила інших - у муках бути щасливим і йти крізь життя зі словами Лесі Українки: “Я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, жити буду, геть думи сумні!”. •

оксана мартинюк


Роль Лесі Українки майстерно виконала Лідія Стурко Наймолодші учасники літературного вечора

Фрагменти з виставки “З Україною в серці”

Хор УКПТ ім. Лесі Українки - Осієк виконав пісні на слова Лесі Українки


Književno-glazbena večer u Osijeku “Proljeće u životu i stvaralaštvu Lesje Ukrajinke”

U Osijeku je 28. svibnja 2012. go-dine u prostorijama grkokatoličke crkve Krista Kralja u organizaciji

Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Lesja Ukrajinka” – Osijek, uz financijsku potporu Savjeta za nacionalne manjine Republike Hrvatske održana književno-glazbena večer posvećena velikoj ukra-jinskoj književnici Lesji Ukrajinki pod nazivom “Proljeće u životu i stvaralaštvu Lesje Ukrajinke”.

Kroz prekrasan scenarij voditeljica programa s. Andrijana protumačila je pu-blici mnogostruko značenje stvaralaštva književnice, njezin težak život, ali i veliku snagu te borbu za život i neprocjenjiv do-prinos ne samo ukrajinskoj, već i svjetskoj

književnosti.Prekrasnom dopunom scenariju bila

je uloga Lesje Ukrajinke koju je izvrsno tumačila mlada aktivna članica dramske skupine UKPD “Lesja Ukrajinka” – Osijek Lidija Sturko, prikazavši veliki talent Lesje Ukrajinke koja je lijepom, pisanom riječju služila svom narodu te postala je narodna heroina koju Ukrajinci jako poštuju i kroz stoljeća čuvaju ljubav prema njezinom književnom stvaralaštvu.

Stihove za djecu velike ukrajinske spis-ateljice recitirali su članovi dječje skupine za njegovanje ukrajinskog jezika i kul-ture UKPD “Lesja Ukrajinka” – Osijek. Pjesme Lesje Ukrajinke predstavili su prisutnim i članovi društva “Lesja Ukra-

jinka” – Osijek. Zbor pod vodstvom prof. Oksane Sturko otpjevao je pjesme na riječi Lesje Ukrajinke. Oduševio je publiku i duet Oksana i Lidija Sturko lijepom iz-vodbom pjesama. Dobili su veliki aplauz i članovi vokalno-instrumentalnog ansam-bla “Vatra” ukrajinskog društva iz Osijeka pod vodstvom Andreja Žagara.

U okviru književno-glazbene večeri bila je predstavljena izložba “S Ukrajinom u srcu” koju su priredili članovi UKPD “Lesja Ukrajinka” – Osijek.

Nakon svečanog programa večer se nas-tavila druženjem i pjevanjem u ugodnoj atmosferi. •

Oksana Martinjuk

У Осієку представлений народний інструмент - цимбалиЮрій Голодович представив шанувальникам української культури народний інструмент цимбали

Член Українського культурно-просвітнього товариства ім. Лесі Українки Юрій Голодович

закликав шанувальників української культури та всіх зацікавлених, щоб ознайомити з надзвичайно цікавим струнним музичним інструментом, який називається цимбали. Цей інструмент складається з дерев’яного корпусу, прямокутної, трапецієвидної форми з натягнутими над ним струнами. Верхня дека виробляється з ялини або смереки, нижня - із явора. Звук видобувається ударами паличок по струнах або гнучким вербовим прутиком.

В Україні, як народний інструмент відомі з 17 століття. Зафіксовано використання цимбалів у складі

народних ансамблів (троїсті музики) на Гуцульщині (грають мелодію), Тернопільщині, Покутті, Наддніпрянщині (грають супровід), Бойківщині (грають бурдоновий супровід). Сучасне виробництво цимбал побутує на Гуцульщині.

На думку вчених, різновиди цимбалів існують уже майже три тисячі років. Цей інструмент був поширений всюди - у Китаї, Південно-Східній і Середній Азії, на Близькому Сході. Це засвідчують і давні зображення, що збереглися до наших днів. Зокрема на ассирійському кам’яному барельєфі в Куюнджиці викарбовано музиканта, що грає на гуслеподібному інструменті, як наші народні цимбалісти - почепивши

за довгого ременя на шию і вдаряючи паличками по струнах.

В Україну, вважають учені, цимбали могли дістатись різними шляхами. По-перше, оскільки угорська культура свого часу мала певний вплив на культуру українського Закарпаття, цимбали могли поширитися на цій частині України власне з Угорщини. З Закарпаття - прямий шлях через Гуцульщину, Галичину на всю Україну.

Є теж припущення, що цимбали потрапили в Україну з Білорусі, куди їх у першій половині XIII сторіччя, могли занести німецькі співаки міннезингери, що супроводили хрестоносців у воєнних походах.

Цікаве мовне походження терміну “цимбали”. У давній Елладі під час свят лунав музичний інструмент у вигляді металевого тазу - “кімвал”, або “цимбалум”, як його пізніше назвали римляни. Згодом ця назва поширилась по усій Європі - нею стали називати подібні струнні інструменти.

Українські пісні, які виконав Юрій Голодович, зачарували присутніх, а чарівний звук цимбалів не лишив байдужим нікого. Гості допитувалися, коли Юрій вивчить нові пісні, щоб знову зазвучали цимбали. •

оксана мартинюк


Voditeljica programa s. Andrijana i Lidija Sturko u ulozi Lesje Ukrajinke Vokalno-instrumentalni ansambl “Vatra” UKPD “Lesja Ukrajinka” - Osijek

Юрій Голодович представив народний інструмент - цимбали


Jubilarno hodočašće Križevačke eparhije u Rim

Šesti dan: petak 25. studenoga 2011. – San Giovanni Rotondo i Bari

Nakon doručka pohodili smo grob i svetište svetoga Pija iz Pietral-cine (padre Pijo), staro svetište

svete Marije od Milosti te modernu bazi-liku i kriptu sa svečevim grobom. Na sve nas su poseban dojam ostavili mozaici o. Marka Ivana Rupnika SJ u kripti nove bazilike. Ovaj slovenski isusovac svjetski je poznat po originalnom spoju bizantske ikonografije i modernih zapadnih linija.

Oko podneva smo došli u Bari i na-kon dužeg kruženja po gradu i uspješnih skretanja autobusa na križanjima uskih ulica staroga grada stigli smo do bazi-like svetoga Nikole Barskoga ili Mirlici-jskoga. Vladika Nikola Kekić služio je arhijerejsku liturgiju na glavnom oltaru bazilike iznad groba svetoga Nikole. U svojoj propovijedi vladika je opisao život svetoga Nikole, biskupa u Miri Licijskoj početkom 4. stoljeća. Posebno je istaknuo njegovu borbu za čistoću katoličke vjere na prvom sveopćem koncilu 325. u Nice-ji te njegovu brigu za siromahe, poglav-ito djecu i mlade. Tijelo svetoga Nikole ukrali su i prevezli brodom iz Mire u Maloj Aziji u Bari 9. svibnja1087. tali-janski trgovci i tako od izrazito istočnoga biskupa učinili sveca kršćanskoga Istoka i Zapada. Združenim mješovitim zbo-rom dirigirala je djelomice prof. Darjana Blaće, a djelomice Ozren Bogdanović. Na koncu svete liturgije uslijedio je poz-drav priora, čuvara groba i bazilike sve-toga Nikole, dominikanca fra Damjana Bova OP.

On je u ime dominikanske zajednice darovao vladiki Nikoli, arhimandritu i svim svećenicima po jednu bočicu manne ili myra (ulja) koje istječe iz kostiju sve-toga Nikole, koji se zbog toga i naziva

mirotočivi. Nakon toga uputili smo se u kriptu do samoga groba. Iako je kripta sva u restauratorskim radovima, ipak smo se mogli pomoliti uz sarkofag s moćima svetoga Nikole. U kripti se nalazi istočna kapela kojom se sada služe pravoslavna braća, poglavito Rusi. Nažalost, zbog ra-dova nismo mogli u potpunosti doživjeti ikonostas, rad našeg hrvatskog akad. slikara protojereja stavrofora Zlatka Latkovića, svećenika Križevačke eparhije.

Nakon kupovine uspomena i ob-jeda u restoranu El Pedro napustili smo Bari i uputili se prema Pescari i Loretu. Budući da je rano pao mrak, nismo bili u mogućnosti vidjeti područja u Molisa-ma gdje se nalaze i naša tri hrvatska sela: Živogošće-Kruč (Acquaviva-Collec-roce), Štifilić (San Felice) i Mundimitar (Mundimitro). Putem smo u autobusima izmolili žalosna otajstva svete krunice. Kasno uvečer stigli smo u Loreto, večera i smještaj u hotelu San Gabriele.

Sedmi dan: subota 26. studenoga 2011. – Loreto

U 8 sati svi smo se našli u Papins-koj bazilici Gospe Loretske. Prema pobožnoj predaji anđeli su na svojim ru-kama 1291. najprije prenijeli gornji dio Nazaretske svete kućiće u kojoj je živjela Sveta obitelj na Trsat, a onda s Trsata 1294. u talijanski Loreto. Pontifikalnu svetu misu na glavnom oltaru ispred svetišta Nazaretske svete kućice služio je križevački biskup mons. Nikola Kekić. Prigodnu propovijed održao je kanonik Prvostolnoga kaptola u Zagrebu mons. Lovro Cindori, koji je na sebi svojstven način kao dugogodišnji župnik i rektor Hrvatskog nacionalnog svetišta Majke Božje Bistričke s nama htio proslaviti svoj zlatomisnički jubilej. U propo-vijedi je istaknuo nužnost molitve i štovanja Marije i Svete obitelji u našim kršćanskim obiteljima. Na kraju, prije završnog blagoslova, o. Nenad Krajačić je u ime svih hodočasnika zahvalio vladiki Nikoli Kekiću i arhimandritu Zvonimiru Kurečići na organizaciji i duhovnom vod-stvu hodočašća darovavši im na spomen ikone svetoga Nikole. Sveta misa je prošla u pravom zahvalnom hodočasničkom duhu uz pjevanje pučkih marijanskih pjesama. Pjevanje je na orguljama pratila prof. Katarina Rončević, a na koncu svete mise svoju orguljašku vještinu pokazao je i dirigent katedralnog križevačkog zbora Ozren Bogdanović.

Nakon razgleda svetišta i prelijepog talijanskog gradića Loreto te nakon kas-nog doručka napustili smo hotel San Gabriele. Prije nego što smo autobusima krenuli pokraj Ancone, Republike San Marino, Ravenne prema Bologni i dalje preko Slovenije do Zagreba, vladika Nikola Kekić obišao je hodočasnike u

sva tri autobusa te blagoslovio njih i pobožne predmete koje su si nabavili kao uspomenu na hodočašće. Putem smo u autobusima izmolili slavna otajstva svete krunice i ovo jubilarno hodočašće završili pjesmom zahvalnicom Tebe Boga hvalimo.

Zaključne misli Arhijerejske liturgije na svetim mjes-

tima, razgovor i druženje u hotelima i autobusu uz pjesmu, molitvu krunice sa sva četiri otajstva, moleben Majci Božjoj, večernja i zahvalnica u svakom hodočasniku morali su ostaviti neizbrisiv pečat duhovnoga preporoda. Razgleda-vanje hodočasničkih i kulturnih zna-menitosti proširilo je naše znanje i naše vidike. U Rimu, nad grobom apostol-skog prvaka svetoga Petra i u središtu Katoličke Crkve, ponovno smo učvrstili svoje crkveno zajedništvo s Rimskim Biskupom i obnovili vjernost Katoličkoj Crkvi. Putopis i razmišljanje završavam mojim troparom jedinstvu Crkve:

Bože svega stvorenoga, poslušaj djecu svoju koja te mole, usliši molitvu Sina svo-jega: da svi krštenici budu jedno. Daruj Crkvi svojoj istinu i mudrost za novi život zajedništva u Duhu Svetom: jer samo u tebi je naša nada!

Nas rimske hodočasnike romare o Ve-likom jubileju Križevačke eparhije neka u svemu prati blagoslov Presvete Tro-jice i zaštita presvete Bogorodice štovane kao Marčanske i Žumberačke - Zvijezde nove evangelizacije, svetoga Mihaela Arkanđela i svetih Triju svetitelja Bazilija Velikoga, Ivana Zlatoustoga i Grgura Bo-goslova. (Kraj) •

Uz dozvolu dr.sc. Zvonimira Kurečića, arhiman-drita marčanskoga, prebendara Prvostolne crkve

zagrebačke i uredništva Žumberačkog krijesa za 2012. godinu

IZ ŽIVOTA NAŠE CRKVE

Marusja Jurista, Monte Cassino Kripta groba “Sv. Nikole” u Bariju,

Ikonostas o. Zlatko Latković, 1964.


з україНських громад у світі

Parlament Kanade priznao je mitropolita Ukrajinske grkokatoličke crkve Andreja Šeptyckog pravednikom

Donji dom Kanadskog parlamenta

– Dom naroda jed-noglasno je progla-sio djelatnost mit-

ropolita Ukrajinske grkokatoličke crkve Andreja Šeptyckog (1865.–1944.) za vrijeme Drugog svjetskog rata primjerom “odanosti principima poštovanja ljudskih prava”.

Prijedlog o isticanju djelatnosti pogla-vara najveće vjerske zajednice zapadne Ukrajine iznio je Parlamentu ministar za pitanja državljanstva, imigracije i multi-kulturalnosti Kanade Jason Kenney.

Kanadski su zastupnici naglasili da je “u najteže povijesno doba za Europu, za vrijeme masovnih ubojstava Židova i nacističke okupacije mitropolit Šeptyckyj otvoreno istupio protiv nasilja u svojoj propovijedi “Ne ubij”. Zahvaljujući njemu spašeno je više od 160 Židova od kojih je jedan bio prisutan na sjednici Doma naroda Kanadskog parlamenta za vrijeme donošenja odluke.

Kongres Ukrajinaca Kanade pozdravlja jednoglasno donošenje odluke 24. travnja 2012. godine u vezi povijesnog prijedloga Parlamenta za imenovanje mitropolita Šeptyckog.

“Odavanje počasti djelatnosti mitro-polita Andreja Šeptyckog radi spašavanja života mnogih Židova od nacističkog Ho-

lokausta za vrijeme Drugog svjetskog rata – važan je doprinos Kanadskog parlamenta i priznanje visokomoralnih vijednosti mit-ropolita pred cijelim svijetom”, naglasio je Pavlo Grod, predsjednik Kongresa Ukra-jinaca Kanade. “Djela Andreja Šeptyckog su za sve nas primjer toga kako postupati pravilno u teškim okolnostima. Мi poz-dravljamo priznanje, odavanje počasti i zahvalni smo članu Kanadskog parlamenta poljskog porijekla Tedu Opitzu i ministru Jasonu Kenneyju za isticanje prijedloga kao i svim zastupnicima koji su ga bezuv-jetno podržali”.

Prijedlog je podržao Dom naroda u prisustvu Vijeća ukrajinskih crkava i vjer-skih udruga koji su došli u Kanadu radi sudjelovanja u ukrajinsko-židovskom programu pod nazivom “Obilježavanje mitropolita Andreja Šeptyckog i njegovog nasljeđa” koji je pokrenuo predsjednik sav-jetodavnog odbora Ukrajinsko-židovskog kongresa i КUK-a James Temerty.

“Ponosim se time da su se kršćani, židovi i muslimani ujedinili radi odavanja počasti mitropolitu Šeptyckom”, naglasio je Te-merty. Važno je spomenuti pomoć Vati-kana kao i podršku Yad Vashema u prizna-vanju mitropolita jednim od pravednika među narodima. Prema riječima jednog od sudionika koji je preživio Holokaust, mitropolit je bio “Gorostasom duha. Mi imamo privilegiju odati počast mitropoli-tu i skrenuti pozornost na njegovu baštinu i moralno nadahnuće”. •

S ukrajinskog prevela Marija Meleško

Парламент Канади визнав праведником митрополита УГКЦ Андрея Шептицького

Нижня палата парламенту Канади – Палата громад одноголосно визнала

прикладом “Відданості основним правам людини” діяльність митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького (1865-1944) під час Другої світової війни. Про це повідомляє Конгрес українців Канади.

Пропозицію відзначити діяльність очільника найбільшої релігійної громади Західної України вніс до парламенту міністр громадянства, імміграції і багатокультурності Канади Джейсон Кенні.

Канадські парламентарії відзначають, що “В найпохмуріший період історії Європи, під час масового вбивства євреїв

і нацистської окупації Митрополит Шептицький вголос виступив проти насильства у своїй проповіді “Не убий”. Завдяки його зусиллям врятовані понад 160 євреїв, один із яких був присутній на засіданні Палати громад парламенту Канади під час ухвалення рішення.

Конгрес Українців Канади вітає одноголосне схвалення історичної пропозиції Парламенту Канади щодо відзначення Митрополита Шептицького 24 квітня 2012 року.

“Вшанування діянь Митрополита Андрея Шептицького у порятунку життя багатьох євреїв від нацистського Голокосту протягом Другої світової війни – це важлива данина Парламенту Канади і свідчення всьму світу високоморальності Митрополита”, зазначив Павло Грод, Президент Конгресу Українців Канади.

“Діяння Андрея Шептицького є зразком для всіх нас, як правильно вчинити в складних обставинах. Ми аплодуємо цьому вшануванню і вдячні за заяви Теда Опіци, канадсько-польського члена Парламенту та Міністра Джейсона Кенні за внесення цієї пропозиції та всім членам парламенту за їхню неупереджену підтримку.”

Пропозицію було схвалено Палатою Громад в присутності ради українських церков та релігійних організацій, які приїхали до Канади для участі в українсько-єврейській програмі під назвою “Відзначення Митрополита Андрея Шептицького і його спадщини” започаткованій Джеймсом Темерті, Головою Дорадчого комітету УЄК та КУК.

“Я пишаюся тим, що християни, євреї і мусульмани об’єдналися заради вшанування Митрополита Шептицького”, зазначив Темерті. “За сприяння Ватикану і підтримці Яд Вашема у визнанні його як одного з праведників серед усіх націй. За словами одного з переживших Голокост, Митрополит був “Велетнем духу”. Ми маємо привілей вшанувати Митрополита і привернути увагу до морального наснаження від його спадщини”. •

з канадських і українських змі підготували віктор Филима і марія мелешко

Andrej Šeptyckyj

Patrijarh UGKC Svjatoslav, Patrijarh UPCKP Filaret i premijer Kanade Stephen Harper



Približava se 45. obljetnica djelatnosti Svjetskog kongresa Ukrajinaca

Tom prigodom SKU poziva sve svoje organizacije članice i sastavnice na zajedničko obilježavanje jubi-

larne obljetnice tako da se održe različite tematske kulturno-prosvjetne akcije, kao što su zajednička društvena okupljanja,

konferencije, okrugli stolovi, susreti mla-dih, radijske i televizijske emisije uz in-formiranje svekolike javnosti o smjerni-cama djelatnosti SKU-a: jačanju odnosa i suradnje s ukrajinskim organizacijama i zajednicama diljem svijeta, poboljšanju nji-

hovog društvenog života, zaštiti temeljnih prava i sloboda Ukrajinaca te doprinos procvatu Ukrajine kao nezavisne de-mokratske europske države.

45 godina služenja ukrajinskom narodu i Ukrajini Ove godine

obilježava se 45. obljetnica djelatnosti Sv-jetskog kon-gresa Ukraji-naca (SKU) – međunarodnog

koordinacijskog tijela ukrajinskih orga-nizacija i zajednica u dijaspori koje zastupa interese više od 20 milijuna Ukrajinaca u svijetu. Svjetski kongres Ukrajinaca (do 1993. godine – Svjetski kongres slobodnih Ukrajinaca), stvoren je na bazi Panameričke ukrajinske konferencije koja je djelovala nakon Drugog svjetskog rata i objedinjava-la ukrajinske ogranizacije Sjeverne i Južne Amerike.

12.-19. studenog 1967. godine u New Yorku održao se veliki kongres koji je ob-jedinio ukrajinske organizacije i zajednice iz 20 država (8 - iz zemalja Sjeverne i Južne Amerike, 10 - iz Europe, Australije i Novog Zelanda) u jednu sveukrajinsku naciona-lnu organizaciju - Svjetski kongres slobod-nih Ukrajinaca. Na taj način utjelovljen je u život koncept nacionalnog ujedinjenja Ukrajinaca u dijaspori čiji korijeni sežu do vremena gubitka nezavisnosti Ukrajinske

države u 20-im godinama prošlog stoljeća.Na prvom kongresu Svjetskog kongresa

slobodnih Ukrajinaca velečani Vasylj Kušnir kao njegov prvi predsjedik izjavio je: “… ovdje pred cijelim svijetom mi pismeno potvrđujemo čvrstu volju ukrajinskog naro-da za uspostavom njegove nezavisne države; glasno proglašavamo solidarnost ukrajinske zajednice u otvorenom svijetu; ujedinjujemo snage svih Ukrajinaca u cilju ostvarenja nji-hove prirodne težnje za organiziranom su-radnjom; otvaramo put prema jačanju i raz-voju svih segmenata našeg društvenog života u slobodnom svijetu “.

U skladu s ovim načelima svih 45 godina svoje djelatnosti Svjetski kongres Ukraji-naca je neprekidno i ustrajno poduzimao sve moguće korake kako bi približio tre-nutak stjecanja nezavisnosti Ukrajine, a od 1991. godine njezinoj afirmaciji, svestrano pridonoseći konsolidiranju Ukrajinaca u dijaspori, razvoju njihovog društvenog života, očuvanju bogate nacionalno-kul-turne baštine ukrajinskog naroda, jačanju pozitivnog stava prema Ukrajinskoj državi i Ukrajincima, braneći njihova prava neovisno o prebivalištu. 2003. Gospodar-sko i socijalno vijeće Ujedinjenih naroda priznalo je Svjetski kongres Ukrajinaca

nevladinom organizacijom s posebnim savjetodavnim statusom. Ključnim zadat-kom i karakterističnom funkcijom sadašnje djelatnosti SKU-a postao je rad usmjeren na afirmaciju Ukrajine kao nezaviske de-mokratske države te jačanje suradnje s viso-kim međunarodnim institucijama, posebi-ce u smjeru zaštite temeljnih ljudskih prava i sloboda, te europsku integraciju Ukrajine. Istovremeno SKU produbljuje odnose sa svojim članovima i ukrajinskim organizaci-jama diljem svijeta i svestrano podržava nji-hovu djelatnost.

Na današnji dan SKU objedinjuje ukra-jinske organizacije iz 32 zemlje svijeta i razvija suradnju s Ukrajincima iz još 14 država. U njegovom je sastavu 13 vijeća i odbora koji imaju važnu i značajnu ulogu, posebice u području zaštite ljudskih i društvenih prava i sloboda, predstavljajući ih u UN-u, informirajući svjetsku zajed-nicu o Holodomoru, pomoći Ukrajincima u dijaspori, pitanjima prosvjete, znanosti, kulture, medija, društvenog života, borbe protiv trgovine ljudima, pitanjima mladih i športa potičući na zajedničke akcije. •

Jevhenija Petrova, Svjetski kongres Ukrajinaca S ukrajinskog prevela Marija Meleško

45 років служіння Українському народові та Україні

Цього року виповнюється 45 років діяльності Світового Конґресу Українців (СКУ) -

міжнародної координаційної надбудови українських громад у діаспорі, яка сьогодні представляє інтереси понад 20 мільйонів українців.

СКУ, до 1993 р. Світовий Конґрес Вільних Українців, був створений на основі діючої після Другої світової війни Пан-Американської Української Конференції, до якої входили українські крайові організації Північної і Південної Америки.

12-19 листопада 1967 р. у Нью-Йорку відбувся величний конґрес, який об’єднав у єдиному всеукраїнському національному центрі – Світовому Конґресі Вільних Українців – українські громади з 20 країн світу (8 з країн Північної і Південної Америки, 10 з країн Європи, а також з Австралії і Нової Зеландії). Таким чином було втілено в життя концепцію національної єдності зарубіжного українства, історія якої сягає часів втрати української державності в 20-х роках минулого століття. На I Конґресі Світового Конґресу Вільних Українців о. Василь Кушнір, його перший президент заявив:

“… ми документуємо перед світом непохитну волю українського народу до відновлення його суверенної соборної держави; маніфестуємо солідарність української спільноти в вільному світі; об’єднуємо всі сили українців для організованої співпраці; прокладаємо шлях до скріплення й розбудови всіх ділянок життя української спільноти у вільному світі”.

Згідно з цим протягом усіх 45 років діяльності СКУ безперестанно і наполегливо робив усе можливе для наближення незалежності України, а від 1991 р. - до її утвердження; всіляко сприяв консолідації зарубіжного українства, розбудові його громадського життя, збереженню багатої національно-культурної спадщини нашого народу, зміцненню позитивного ставлення до Української держави і українців та захищав їхні права незалежно від місця проживання.

У 2003 р. СКУ був визнаний неурядовою організацією у Економічній та соціальній раді Організації Об’єднаних Націй зі спеціальним консультативним статусом.

Прикметною рисою нинішньої

діяльності СКУ є праця, спрямована на утвердження України як незалежної демократичної держави та зміцнення співробітництва з високими міжнародними інституціями, зокрема в питаннях захисту основних прав і свобод людини та інтеграції України до європейського суспільства. Одночасно СКУ поглиблює зв’язки зі своїми членами та українськими громадами в світі і всіляко підтримує їхню діяльність.

Сьогодні СКУ об’єднує українські організації 32-ох країн світу та підтримує зв’язки з українцями ще 14 країн. У його складі діють 13 рад і комісій, які відіграють визначальну роль, займаючись питаннями захисту людських і громадянських прав, представництва в Організації Об’єднаних Націй, поінформованості світового співтовариства про Голодомор, освіти, науки, культури, суспільної опіки, молоді, допомоги українцям за кордоном, боротьби з торгівлею людьми, кооперативного руху, засобів масової інформації та спорту. •

Євгенія петроваза матеріалами світового конґресу Українців підготували віктор Филима і марія мелешко



Тарасові думи живуть в Надіртишші (Казахстан)

Для українців же, та й для світової громадськості, знаменним є 9 березня – День народження

Тараса Григоровича Шевченка, Великого сина українського народу, духовного Батька України.

Переважна більшість людей, а серед них чимало й українців, вважають Тараса Шевченка головним поетом української землі.

Справжнього Шевченка досі не прочитано. Цікаво спостерігати, як його, самоука, не здатні зрозуміти люди із науковими ступенями, професорськими званнями чи двома вищими освітами. А не прочитано його саме через те, що нецензурованого Шевченка можна знайти лиш в останніх виданнях “Кобзаря”.

Популярність Шевченка пояснюється двома причинами. Перша – це, власне, надзвичайна архетиповість його творів. Образи Шевченка мають виражений національний характер, тому іноді просто незрозумілі іноземцям і не тільки їм…

По-друге, сила слова Тараса Шевченка наштовхнулася на гострий запит в самому українському суспільстві. Шевченко й досі виконує функцію національного патріота і пророка – прочитавши його “Кобзаря”, будь-який українець обов’язково віднайде в собі ознаки “вертикалі”, навіть якщо вже давно забув про них. Але якби його не розуміли, і з ким би не ідентифікували, практично немає людини в світі яка б не знала, що Тарас – Великий Українець.

Надзвичайною постаттю для казахстанських українців, а і казахів є вічний Кобзар. Невипадково відомий казахський письменник Габіден Мустафін констатував, що Шевченко був першим поетом та художником на казахській землі. Його можна рахувати і першим Послом України в Казахстані.

Підтвердженням великої шани до постаті Кобзаря являється і той факт, що практично в кожному місті та містечку Казахстана є вулиці, названі на його честь. В містах Алмати, Актау, Форт-Шевченко – споруджені пам’ятники Кобзарю.

При цьому варто відзначити, що перший пам’ятник Шевченкові –

його погруддя – було встановлене на кошти прогресивного офіцерства ще у 1881 році у форті Олександрівському (колишньому Новопетрівському укріпленні, теперішня назва – Форт-Шевченко), де Тарас Шевченко перебував на засланні, а в 1982 році Шевченкові тут було встановлено новий величний пам’ятник.

З великою пошаною ставляться до пам’яті велета української ідеї й українці Павлодарського Надіртишшя. В Павлодарі, Екібастузі, Аксу і практично у всіх районах та багатьох селах і аулах Павлодарської області є чимало вулиць, котрі названі на честь українського пророка.

Створюючи у 1992 році українське Товариство у місті на Іртиші, члени громади не вагаючись присвоїли їй ім’я видатного свого земляка. А починаючи з 1993 року, – щорічно пишно вшановують його пам’ять Великого Кобзаря, свято виконуючи його заповіт:

“… і мене в сім’ї великій,В сім’ї вольній, новій,Незабудьте пом’янути Незлим тихим словом”. Напередодні Дня народження

великого поета й художника у актовій залі Школи національного відродження (ШНВ) господарями були учні Українського відділення ШНВ та молодь українського Товариства. У цей день проводився фінал конкурсу декламаторів творів Кобзаря та віршів про нього.

Слід зазначити, що це був уже шістнадцятий такий конкурс у житті Товариства. Цього разу у конкурсі окремо брали участь діти і молодь. Відповідно до умов цих перегонів, можна було читати твори Т.Г.Шевченка і твори про нього. Основними критеріями, за допомогою яких журі визначало переможців, були: мова; дикція; артистизм; сценічний костюм.

Нелегко було визначитися членам журі конкурсу, але їх вердикт був одностайним. У конкурсній групі

серед дітей переможницею стала Аріна Бородіхіна. Друге та третє призові місця посіли, відповідно, Ганнуся Вшивцева та Галинка Климчук – учні Українського відділення Школи національного відродження.

Серед досвідченої молоді переможцем конкурсу став Денис Богдан, майстерно продекламувавши вірш української поетеси із Західної діаспори Лесі Храпливої “ Тарас Шевченко”. Слід зазначити, що на конкурсі лунали ще три вірші цієї авторки, присвячені Кобзарю.

Призерами серед молоді, ненабагато відставши від переможця, стали члени молодіжного крила Товариства Вікторія Яроша та Ганна Єшмекова

Голова Павлодарського Товариства української культури ім. Т.Г.Шевченка і Голова Асоціації “Українці Казахстану” пан Михайло Парипса вручив переможцям та призерам дипломи, почесні грамоти та цінні подарунки, зазначивши, що переможці та призери також завоювали право виступити із обраними ними творами в концертній програмі на честь роковин Кобзаря.

Отримала свій приз та визнання глядачів в номінації “приз глядацьких симпатій” і найменша учасниця конкурсу, чотирьохрічна Софійка Головчук.

Спостерігаючи за українським дійством у Павлодарі, все згадувалися мені віршовані рядки члена Товариства, ветерана Другої світової війни, поета, 87-річного Михайла Гапона, котрий констатував:

І невільно подумалося: “Господи, яке то щастя, коли, перебуваючи далеко від батьківщини, маєш таку милу нагоду доторкнутися до самого сокровенного: родинного коріння, материнської мови, батьківської самобутньої пісні…”

І хочеться, щоб так було завжди. Адже ми того варті. •

михайло голованчук



День української культури в Будапешті

У Будапешті відбувся День української культури. Він традиційно проводиться

щороку в останню суботу лютого і мав різноманітну й насичену програму. Організоване Товариством української культури та посольством України в Угорщині культурне свято пройшло під знаком вшанування творців літературної збірки “Русалка Дністровая”, випущеної 175 років тому в угорській столиці.

Культурні заходи за багаторічною традицією розпочалися біля Меморіальної дошки “Русалка Дністровая” у старовинній частині Будайської фортеці.

“Ось уже 14-й рік поспіль ми приходимо сюди, щоб вшанувати пам’ять творців першої літературної ластівки Західної України - альманаху народних пісень і літературних

творів “Руської трійці” - Івана Вагилевича, Якова Головацького та Маркіяна Шашкевича. Як безцінний літературний раритет зберігаємо у бібліотеці ім. Маркіяна Шашкевича Центру української культури один із 1000 випущених примірників книги - живе свідчення невмирущого багатства української мови”, - сказала голова Державного самоврядування

українців Угорщини і Товариства української культури Ярослава Хортяні.

Вінки до Меморіальної дошки поклали представники української громади та посол України в Угорщині Юрій Мушка. •

з українських змі підготували віктор Филима і марія мелешко

Meморіальна дошка “Русалці Дністровій” у Будапешті

Президент Світового Конґресу Українців Евген Чолій відвідав українців Словенії

2-4 квітня 2012 р. президент СКУ відвідав Словенію, де зустрівся з представниками владних структур, з місцевими українцями та послом України.

У Любляні під час переговорів з генеральним директором Управління з двосторонніх політичних відносин Міністерства закордонних справ Мар’яном Ценценом та з генеральним радником з міжнародної політики Гашпером Довжаном президент СКУ наголосив на потребі євроінтеграції та демократизації України, важливості жовтневих парламентських виборів 2012 р. в Україні та необхідності звільнення та участі в цих виборах провідних лідерів опозиції - Юлії Тимошенко і Юрія Луценка, а також заохотив Словенію сформувати місію міжнародних спостерігачів.

З послом України в Словенії Миколою Кириченком президент СКУ обговорив важливість сприяння діяльності місцевих українських організацій. Під час зустрічей з

головою і заступником голови Спілки українців Словенії “Берегиня” Галиною Маловшек і Інною Демченко та з представниками Товариства українців “Карпати”, головою Євгеном Петришиним, секретарем Андрієм Гевкою та членом екзекутиви Славком Фігуреком Евген Чолій обговорив шляхи зміцнення українського громадського життя в Словенії та подальшу співпрацю з СКУ.

У Штанієлі разом з представниками обох організацій президент СКУ поклав квіти до погруддя Тарасу Шевченку.

У Жальці під час зустрічі з

заступником мера Марком Лазником Евген Чолій отримав запевнення про безкоштовне надання приміщення для діяльності Спілки українців Словенії “Берегиня”. Тут же він відвідав основну словенську школу, в якій побував на Шевченківському концерті та ознайомився з роботами місцевих учнів у рамках конкурсу на кращий малюнок до творів Тараса Шевченка “Сон” і “Вечір”. Цей проект було здійснено завдяки ініціативі Спілки українців Словенії “Берегиня” та підтримці з боку директора школи Тетяни Жганк-Межі. •

з українських змі підготував віктор Филима



Відійшов у вічність останній президент Української Народної Республіки в екзилі Микола Плав’юк

“Без перебільшення Микола Плав’юк – символ української державності, адже саме він проголосив, що незалежна Україна є законним правонаступником Української Народної Республіки. Він увійшов у скрижалі української історії як самовідданий борець за незалежність України, вірний син народу, котрий ладен віддати життя за його свободу, гідне життя у суверенній державі. Постать Миколи Плав’юка переконливо доводила, що українська нація – цивілізаційно належить до європейських націй та має бути вільною від совєцького полону. Саме на це була спрямована жертовна діяльність українського політика в екзилі.” Олексій Кайда, голова Тернопільської обласної ради

10 березня у Канаді на 87 році життя помер останній президент Української Народної Республіки у екзилі Микола Плав’юк.

Світовий Конґрес Українців (СКУ) висловлює глибоку скорботу з приводу смерті видатного українського громадсько-

політичного діяча, колишнього президента СКУ - св. пам’яті Миколи Плав’юка, який 10 березня 2012 р. відійшов у вічність в м. Бурлінгтон, Канада.

СКУ відзначає велику життєву посвяту св. пам’яті Миколи Плав’юка Україні і українському народу та високо оцінює його провідницьку діяльність у згуртуванні українців Європи, Америки і Австралії та в розбудові СКУ як найвищої координаційної надбудови українських громад діаспори. Св. пам’яті Микола Плав’юк був активним членом підготовчого комітету Першого Світового Конґресу Вільних Українців (СКВУ), який у 1967 р. обрав його своїм генеральним секретарем. Виявом високого довір’я української громадськості стало подальше обрання св. пам’яті Миколи Плав’юка у 1973 р., на II Конґресі СКВУ, першим заступником президента та в 1978 р., на III Конґресі СКВУ, – президентом СКВУ.

Світове українство також вшановує св. пам’яті Миколу Плав’юка як Президента Української Народної Республіки в екзилі, голову Проводу Організації Українських Націоналістів і очільника інших українських громадських інституцій в діаспорі та в Україні, а також як великого українського патріота, для якого Україна стала смислом усього життя.

За високі заслуги перед українським народом та Україною св. пам’яті Микола Плав’юк нагороджений найвищою нагородою СКУ - медаллю Св. Володимира Великого, Шевченківською медаллю Конґресу Українців Канади та такими високими відзнаками України, як орден “За заслуги” ІІІ ступеня та орден князя Ярослава Мудрого I

ступеня.У зв’язку з тяжкою втратою СКУ

висловлює свої щирі співчуття дружині покійного, пані Ярославі Плав’юк, та всій родині.

Вічна йому пам’ять! світовий конґрес Українців

Довідково: Микола Плав’юк народився у 1925 р. у с. Русові, нині це Івано-Франківська обл. Під час Другої світової війни брав участь у підпільній роботі, перебував у складі 2-ї Української дивізії УНА (Українська національна асамблея), 1946 р. закінчив середню школу в таборі для переміщених осіб, Мюнхенський університет (1949). Того ж року переїхав до Канади, де закінчив Монреальський університет “Конкордія”. Микола Плав’юк був членом Українського Національного Об’єднання Канади (УНО), де посідав пости члена президії, заступника Голови, Голови УНО Канади. У 1979 року Миколу Плав’юка обрали Головою Проводу Українських Націоналістів в еміграції, а з 1992 р. і в Україні. У 1978-1980 рр. був Президентом Світового Конгресу Вільних Українців. У грудні 1988 р. після смерті Президента УНР Миколи Лівицького, Микола Плав’юк став четвертим і останнім Президентом УНР у екзилі. Саме за його ініціативою у березні 1992 р. було припинено діяльність еміграційних інституцій УНР та передачу всіх повноважень Державного Центру УНР та та Уряду УНР владі незалежної України. За заслуги перед Батьківщиною Плав’юк у 1993 р. отримав українське громадянство. Також його нагороджено орденом “За заслуги” ІІІ ступеня, орденом Ярослава Мудрого ІІ та І ступенів. Микола Плав’юк був головою Організації українських націоналістів із 1979 року і до кінця життя, а також очолював фундацію імені Ольжича.

за матеріалами світового конґресу Українців, тернопільської обласної ради і українських змі

підготував віктор Филима

Микола Плав’юк (1925 - 2012)

День рідної мови в Празі

Багата і милозвучна рідна українська мова. Нею можна передати найточніші відтінки

думок і почуттів. Та розмовляючи рідною мовою щодня вдома, у школі, на вулиці, ми іноді й не замислюємось над особливостями відтінків слів,

доцільністю їхнього вживання. Сприймаємо слова як щось звичайне, само собою зрозуміле.

А тим часом мова – одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. “Бринить – співає наша мова, чарує, тішить і п’янить” - ось такими словами класика української літератури Олександра Олеся, який проживав та знайшов притулок на чеській землі, розпочалося свято

рідної мови в українській суботній школі “Ерудит” в Празі.

Вікторина розпочалася привітанням команд та першим завданням, у якому звучала українська пісня. Є гарний вислів: кордони наші – пісня. А значить, де чути українську пісню – там і Україна, а часточка маленької України присутня і в школі. Де б вона не була - у Києві чи в Празі. •

з українських змі підготували віктор Филима і марія мелешко


Цікаво зНати! -ZANIMLJIVOSTI

Українські народні інструменти

Широкому колу читачів, яким цікаво знати про історію і опис музичних

інструментів, поширених на теренах України з давніх часів і до 30-х років 20 століття, розпочинаємо рубрику “Музичні інструменти українського народу”.

Першим дослідженням про українські народні інструменти була стаття М. Лисенка “Народні музичні інструменти на Україні “ - надрукована на сторінках Львівського журналу “Зоря” (1894 р.). В ній Лисенко дав характеристику й цінні вказівки про історичний розвиток і стан кобзи - бандури, торбана, ліри, гусел та цимбал.

Пізніше до проблеми українських народних інструментів звернувся Ф.Колеса в своїх працях про українські думи, а також у своїй статті “Українські народні музичні інструменти”, яку він написав ще в 20–их роках. Праця Гната Хоткевича “Музичні інструменти українського народу”, входить як невід’ємна частина до списку праць в галузі музично – фольклористичних досліджень. Ця праця і сьогодні не втрачає наукової цінності як перша спроба систематично характеризувати українські народні інструменти.

Розподіл інструментівВзагалі музичні інструменти

діляться на три основні групи:1) Струнові інструменти: а) смичкові - вібрація струни

дістається за поміччю смичка.б) гарфовидні або щипкові - вібрація

струни дістається щипком пальця або плектром. Є щипкові інструменти без грифа і з грифом. І нарешті група в) струнові ударні .

2) Духові інструменти.3) Ударні інструменти: а) що дають тон певної висоти - це

літаври,

б) що дають шуми - це барабани, тарілки.

Так класифікуються музичні інструменти взагалі.

На інструментах першої підгрупи струна може давати тільки один тон. Сюди відноситься древньо - грецька ліра, інструменти Єгипту й Китаю, західно - європейські цитра, наші гуслі, кобза й т.д.

До другої підгрупи відносяться інструменти лютневого типу, тобто такі, де струна придавлюється на грифі; це дало величезну сім’ю всесвітньо розповсюджених інструментів усяких назов. І нарешті, третя група струнових – це рояль, цимбали.

Духові інструменти діляться на:1.) Лябіяльні чи губні.2.) Лінгвальні або язичкові.3.) Амбушурні.4.) Багатоцівкові.Струнові інструменти загалом

відомі дуже давно і по всій землі (перші згадки ще в 609 році). Є підстави твердити, що первісним струновим у нас був гудок (відгусти, російське-гудеть, польське - gedzic, чеське - hausti, боснійське - guditi, хорватське - guslati, guditi). Гудба означає не тільки гру на скрипці, але всяку гру на всякому інструменті, музику взагалі. В Україні Боян теж називали “сланим ґудзем Київським”. Слово “gudziec” уживалося також і до поета (як от в Україні - “кобзар”). Яким був той древній гудок ми не заємо; можемо тільки припустити, що він і формою і способом відрізнявся від теперішньої скрипки. Надзвичайно цікавий інструмент скрипковий можна було бачити на Варшавській музичній виставці в 1888 році. В каталозі пишеться, що це “старовинний селянський інструмент називається сука (sic); цілковито вийшов з уживання. Грають на нім як на скрипці. Власність Й. Павловського”

Малюнок взятий зі статті Яна Карловича (1888р. Visla, t. 2 st. 434)

Як бачимо з малюнку інструмент є подібний до скрипки, тільки з широкою й короткою шийкою. Струн, як і на скрипці, чотири. Обробка інструменту взагалі досить груба. Смик має первісний характер: просто очеретина з прикріпленим до обох кінців кінським волосом. Гралося на інструменті в той спосіб, що він перевішувався на шнурку через ліве плече й висів на грудях; смичок ішов паралельно лінії пліч.

Чи знаєте ви, що…

В Галичині (коло Дністра Прута) кажуть, що як знайти в бору зелену іву, що не чула шуму води і крику півня, і зробити з того дерева сопілку, матимеш чарівну дудку, що під неї всі танцюватимуть, інавіть мертві встануть з могил... За найкращі трембіти вважають зроблені з громовиці, тобо з дерева, в яке вдарив грім. Звичайно ,кожний трембіт ник виробляє собі трембіту сам, але останніми часами бляхарі почали виробляти інструменти з бляхи; така трембіта дає гострий тон...

Гірські українці говорять, що “майки” часто беруть на свої грищі вівчарів, аби їм грали на сопілці. Одного вівчара знайшли люди; він сидів на камені, а камінь був пробитий по кісточку від биття такту ногою... •

віктор камінський

Малюнок із статті Яна Карловича (1888р.Visla,t.2 st.434)



Ukrajinski narodni instrumenti

Za čitatelje, kojima su zanimljivi povijest i opis glazbala široko poznatih na području Ukra-

jine od davnina i do 30-tih godina 20. stoljeća, otvaramo rubriku: “Glazbeni instrumenti ukrajinskog naroda”.

Prvim pokušajem istraživanja ukra-jinskih narodnih instrumenata bio je članak Mykole Lysenka “Narodni glaz-beni instrumenti” objavljen u časopisu “Zorja” u Ljvivu (1894. godine). Ovdje je Lysenko dao karakteristiku i vrijedne smjernice o povijesnom razvoju i stanju glazbala kao što su: kobza, bandura, tor-ban, lira, gusle te cimbal.

Kasnije je o ukrajinskim narodnim glazbalima pisao Filaret Kolessa u svo-jim tekstovima o ukrajinskim dumama (baladama) te u članku “Ukrajinski narodni glazbeni instrumenti”, kojega je napisao još 20-ih godina 20. stoljeća.

Uradak Hnata Hotkevyča “Glazbeni instrumenti ukrajinskog naroda” tre-tira se kao neodvojiv sastavni dio popisa radova u području glazbenog folklor-nog istraživanja. Ovaj rad i danas nije izgubio znanstvenu vrijednost kao prvi pokušaj sustavnog proučavanja ukrajin-skih narodnih instrumenata.

Podjela glazbala na vrste Općenito rečeno, glazbala se dijele u

tri skupine:1) Žičani instrumenti: gudačka glazbala (zvuk se proizvodi

povlačenjem gudala preko žica) glazbala nalik na harfu ili trzalačka

(vibracija se dobiva okidanjem žica pr-stom ili trzalicom). Postoje trzalačka glazbala s vratom i bez vrata

2) Puhački instrumenti

3) UdaraljkeNa instrumentima prve podskupine

žica može proizvoditi samo jedan ton. Ovoj skupini instrumenata pripadaju: starogrčka lira, instrumenti Egipta i Kine, zapadnoeuropska citra, naše gusle, kobza i sl.

U drugu podskupinu ubrajamo glaz-bala poput lutnje, to jest takve, gdje se žica pritišće na vratu; što je uzrokovalo pojavu velike skupine poznatih instru-menata različitih imena. I na kraju, u treću skupinu žičanih glazbala ubrajamo klavir, cymbale.

Puhački instrumenti dijele se na: 1) labijalne ili usnene2) lingvalne ili jezične3) limene s piskom4) višecijevne Gudački instrumenti su poznati od

davnine i u cijelom svijetu (prvi se spo-minju još davne 609. godine).

Postoji razlog za tvrdnju da je prvi gudački instrument kod nas bio gudok (od riječi brujati- gusty, na hrvatskom - gudjeti, guszlati, ruskom- gudetj, poljs-kom – gedyic, češkom – hausti, bosan-skom – guditi...

Gudba znači ne samo sviranje vio-line, nego i bilo koje sviranje bilo kojeg instrumenta, općenito, glazbu. U Ukra-jini su Bojana nazivali “slavnim gudzem kyjivskim”. Riječ “gedziec” koristila se i za pjesnika (kao recimo u Ukrajini – “kobzar”). Kako je izgledao taj stari gudok, ne znamo; možemo samo pret-postaviti da se on i oblikom, i načinom razlikovao od moderne violine.

Vrlo interesantan gudački instrument izložen je na glazbenoj izložbi 1888. godine u Varšavi. U katalogu je pisalo da je to “pučki stari instrument, zove se suka (sic); potpuno je izašao iz upotrebe. Svira se kao i violina. Vlasništvo J. Pav-lovskog”.

Crtež je preuzet iz članka Jana Karlovića (1888. g. Visla, knjiga 2, str. 434)

Kako vidimo iz crteža, instrument je sličan violini, samo sa širokim i kratkim vratom. Poput violine, ima četiri žice. Obrada glazbala općenito je dosta gru-ba. Gudalo je starinskog oblika: obična trska pričvršćena s obje strane konjskom dlakom. Instrument se koristio na taj način, da je bio obješen na lijevo rame i visio je na prsima; gudalo se kretalo paralelno prema liniji ramena.

Jeste li znali da...U Halyčyni (pokraj rijeka Dnjister i

Prut) kažu da, ako nađeš u boriku zelenu vrbu, koja nije čula ni žubor vode, ni ku-

kurikanje pijetla, te napraviš iz te vrbe frulu, imat ćeš čarobne sopile uz koje će svi plesati, čak se i mrtvi dižu iz grobo-va…

Najbolje trembite (ukrajinski alp-ski rog) su one koje su napravljene od drveta kojega je udario grom (gromovy-cja). Naravno, svaki trembitnyk (koji svira taj alpski rog) mora sam napraviti svoju trembitu. U novije vrijeme limari su počeli izrađivati instrumente od lima; takva trembita imaju oštar ton…

Gorštaci - Ukrajinci pripovijedaju da “majke” često zovu na svoje plesove čobane zbog svirke sopila. Jednog takvog čobana našli su ljudi; on je sjedio na ka-menu, a kamen mu je probio nogu do kosti, toliko je udarao nogom takt… •

Prevela s ukrajinskog Marta Martinčić


Рослини - символи УкраїниТополя - Jablan

Скажеш одне тільки слово “Україна”- і в уяві постають тополя в полі , хрущі над

вишнями, калина в лузі й у дворі, верба край долини.

Спалахують у пам”яті чорнобривці, розкішні мальви, трепетний барвінок...Вони віддавна уособлюють красу моєї землі, духовну міць її народу, засвідчують повагу до Батьківщини. Тому не дивно, що рослинний світ України став невід”ємною частиною її життя, культури і літератури.

Ako se kaže samo jedna riječ - “Ukra-jina” u mislima se pojave jablan u polju, hruštovi nad višnjama, hudika u lugu i dvorištu, vrba u dolini. Podsjeća nas na kadifice, raskošan ---, trepetavi zimzelen. Ove slike odavna oblikuju ljepotu moje zemlje, daju duhovnu moć našem narodu, svjedoče snagu domovine. Zato nije čudo da je biljni svijet Ukrajine postao neodvo-jivi dio života, kulture i literature. Jablan je također naš narodni simbol.Vitki jablan su uspoređivali sa djevojačkim strukom i nesretnom djevojačkom sudbinom. O jablanu je napisano puno pjesama i sas-tavljeno mnoštvo legendi.

Незабутні слова В.Симоненка з вірша “Виростеш ти сину, вирушеш в дорогу...”.

А якщо впадеш ти на чужому полі,Прийдуть з України верби і тополі,Стануть над тобою, листям

затріпочуть,Тугою прощання душу залоскочуть.Поет не випадково сказав:

“Прийдуть з України верби і тополі”. Тополя також є нашим народним символом. Зі стрункою тополею

порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю. Про тополю написано багато пісень, складено легенди.

Т. Г. Шевченко написав поему “Тополя”. У цьому творі Т. Шевченко використав народну легенду про перетворення дівчини на тополю через нещасливе кохання. Поет оспівав вірність та відданість дівчини, щирість почуттів, які не дозволяють їй поєднати свою долю з нелюбимим, хоч і багатим чоловіком.

T. H. Ševčenko napisao je pjesmu “Jablan”. U njoj je obradio narodnu leg-endu o pretvaranju djevojke u jablan zbog nesretne ljubavi. Pjesnik je opjevao vjer-nost isprošene djevojke koja se treba udati za nevoljenog ali bogatog čovjeka.

“По діброві вітер виє,Гуляє по полю,Край дороги гне тополюДо самого долу.Стан високий, лист широкий-Нащо зеленіє?Кругом поле, як те мореШироке, синіє.Чумак іде, подивитьсяТа й голову схилить;Чабан вранці з сопілкоюСяде на могилі,Подивиться-серце ниє:Кругом ні билини!Одна, одна, як сиротаНа чужині, гине!” (Т. Шевченко)Давно це було. Покохала дівчина

козака, але волоцюгу - без хати і роду. Коли засне мати, то й біжить вона опівночі до парубка на ріку під вербу. І милуються в любощах, аж поки зазоріє.

Та ось поїхав козак у похід, залишивши дівчину з тугою та смутком в серці. Щодня вона бігала на пагорб за селом. Довго стояла на вершині, вдивляючись у шлях. Та як не було козака, так і нема, а дівчина карі очі видивляє, сльози ллє. А мати свариться на неї, що не береться до роботи.

Одного разу під вечір дівчина, як завше, пішла на пагорб. Мати вернулася з роботи cтомлена і, не заставши дочки вдома, спересердя закляла її словами: “ Або дай ти вже і не вернулася більше”, - і дівчина, як стояла, - так і й стала на горбі тополею.. Так говорить народна легенда.

Не раз згадує тополю у своїх творах всесвітньо відомий поет:

“Не тополю високуюВітер нагинає,Дівчинонька одинокаДолю зневажає” “Коло гаю в чистім полі,На самій могилі,Дві тополі високіїОдна одну хилять,І без вітру гойдаються,Мов борються в поліОто сестри – чарівниці-Отії тополі”“І похилилась мов тополяОд вітру хилиться в яру”.



(Поема Марія) А ось ще одна розповідь про тополю.

Одружився хлопець на красуні, яку любив усім серцем, і жив з нею щасливо, а мати невістку зненавиділа і поклялася, щоб то небуло зжити її зі світу. Ось зазвала вона раз до себе молодих на пригощання і налила їм в чарки зелена вина, тільки ніхто не помітив, що з різних глеків наливала: синові- вина чистого, а молодій дружині- із зіллям отруйним. Але у молодих було в звичаї мінятися чарками- ось вони і почали один одного пригощати. Усе в житті навпіл вони ділили- розділили і смерть.

Рвала матір на собі волосся, та пізно. Залишилося їй тільки поховати їх чим далі один від одного:сина перед церквою, а невістку позаду церкви. У ту ж ніч виросла з могили чоловіка тополя, а з могили дружини берізка виросла, і сплелися вони гілками, та так, що не розрубати, не розірвати. Хотіла матір зрубати дерева, та люди не дали. А береза та тополя в тому селі і по сю пору ростуть.

Тополя - символ дерева життя, оберіг українців, символ рідної землі, свободи, України, дівочої та жіночої краси. Тополя чорна росте по всій території України, крім Карпат, по долинах і берегах річок, у заплавах, по берегах стариць і озер. Часто її культивуют як декоративну рослину.В Україні також поширена і тополя пірамідальна. Відомі народні порівняння дівчини, жінки з тополею: “Струнка, як тополя”, “Висока, як тополя”, “Тонка, як тополя”, Гнучка, як тополя”, “Самотня, як тополя”...Анологія тополі з жінкою була перенесена й на долю України, що зазанала лихих випробувань від ворожих нападів. Саме тому, тополя,

як і верба стала національним символом України.

Jablan simbolizira stablo života, čuvar je Ukrajinaca, simbol rodne zemlje, slo-bode Ukrajinaca, simbol djevojačke i ženske ljepote. Jablan, osim na Karpati-ma, raste po cijeloj Ukrajini, po dolinama, uz rijeke i uz obale jezera. Često ga sade kao dekorativno stablo.

Postoje narodne usporedbe djevojaka i žena sa jablanom. “Tanka kao jablan”, “Visoka kao jablan”, “Vitka kao jablan”, “Sama kao jablan”...Usporedba jablana sa ženom prenesena je na sudbinu Ukrajine. Zbog toga su jablan i vrba postali naciona-lnim simbolima Ukrajine.

Тополя здавна стала ключевою ланкою української культури, саме вона уособлює українське, те , що належить Українї, рідне:

Jablan je odavno postao ključna poveznica u ukrajinskoj kulturi, samo je jablan predstavnik ukrajinstva, ono što pripada Ukrajini:

“Верби й тополі, діброви й гаї, Стежка між нивами плідними,

Гордо вас називаю – “мої”, Щиро вважаю вас рідними”(Симоненко).“Рідна моя тополе, як ти прийшла

сюди, На поле гранітне поле, на іній

слюди?” (Д. Павличко).Тополя в Українї – символ жіночої

долі, незрадливого, та на жаль, нещасливого жіночого кохання, символ дівочої вірності, краси, уособлення рідної землі.

Окрім дівчини, тополя уособлює і матір:

Jablan u Ukrajini – simbol je ženske sudbine, nesretne ženske ljubavi, simbol

djevojačke vjernosti, ljepote, simbol rodne zemlje. Osim djevojke, jablan predstavlja i majku.

“І тополя із голубом в місті – наче мати з дитем у вогні ..”.

(Гуцало) або “І проминає мати край дороги,Сумна і чорна,- теж, як та тополя”

(Л.Костенко).У давнину весняно-літні обряди (

в деяких місцевостях на Великдень, Зелені свята, Купайла) через ігровий образ дівчини- тополі розкривали смисли майбутнього дорослого життя, вони були своєрідною ініціацією для молоді, можливістю краще пізнати одне одного, знайти пару. Так, наприклад, звичай “водити тополю”. Дівчата обирали з поміж себе одну представницю, до рук, піднесених у гору прив”язували палицю, квітчали її, водили і співали:

Od davnina, proljetno-ljetni obredi (Uskrs, Zeleni svetci), kroz tradici-jske djevojačke igrokaze - JABLAN, omogućavali su međusobno upoznavanje mladih i pronalaženje partnera. Tako na primjer, postoji običaj “voditi jablan”. Djevojke izaberu među sobom jednu pred-stavnicu, koja u podignute ruke uzima granu ukrašenu cvijećem i tako zajedno plešu i pjevaju.

“Стояла тополя край чистого поля,Стій, тополенько, не розвивайсь,Буйному вітрові не піддавайсь!”Тополя це дерево із родини

вербових, із високим прямим стовбуром, глянсуватими листками різної форми та одностатевими квітами у вигляді повислих сережок.

Тополі ростуть на всій території України, це говорить про національну приналежність цього дерева. Існував звичай висаджувати тополі вздовж шляхів. Про це згадує у своїх творах Д.Павличко :

“ Куди ідуть краєм шляху тополі?Куди несуть свої думки і болі ?”Тополя- справжня фабрика кисню.

За вегетаційний сезон одна тополя звільняє атмосферу від 20-30 кг пилу та сажі. Цікаво,що одне дерево виділяє стільки кисню, скільки сім ялин, чотири сосни або три липи. Тополя дійсно краще всіх інших дерев утримує пил, крім того, являється чемпіоном по інтенсивності поглинання вуглекислого газу із повітря і тому незамінна в приміських господарствах, санітарних насаджуваннях, при посадці лісових смуг які межують с



промисловими підприємствами та населеними пунктами. Тобто тополя завжди там, де люди...Тому ботаніки дали назву роду тополі “ПОПУЛЮС” , що означає народний.

Тополя містить і виділяє фітонциди (речовини, які очищують повітря від пилу, бактерій. Під тополею легко дихати. Якщо людина хоче пити, треба посмоктати гілочку тополі, і спрага мине. Тополя стійка проти сполук сірки, хлору, і тому її садять у великих містах, вона є прекрасним природним фільтром. Листки тополі використовують як барвник для фарбування тканини.

Тополя в період дозрівання сім”ян вкриває вулицю білим пухом, який доставляє нам багато неприємностей. Повчально використовувати для посадки черенки тільки чоловічих екземплярів, які не дають пух, так, як рослина ця двудомна, т.б. одні екземпляри жіночі, а другі – чоловічі.

Jablan je prava tvornica kisika. U veg-etativnoj sezoni jedan jablan čisti atmos-feru od 20-30 kg prašine. Interesantno je da jedno drvo jablana ispušta toliko kisika koliko i sedam smreka, četiri bora ili tri lipe. Jablan, bolje nego bilo koje drvo, pročišćava zrak i zbog toga ga sade kao zeleni filtar između industrijskih zona i naselja. Zato su botaničari pridružili rodu jablana izraz “POPULUS” što znači “narodni”.

Jablan sadrži i ispušta fitoncide (tvari

što čiste zrak od prašine i bakterija). Is-pod jablana je lako disati. Ako je čovjek žedan, treba posisati grančicu jablana i žeđ će nestati. Jablan je otporan na spojeve sumpora, klora, i zato ga sade u velikim mjestima. On je prekrasni prirodni filtar (ljeti zadržava i do 30 kg prašine). Listovi jablana koriste se i kao boja za tkanine.

Kad jablan cvjeta, ispušta bijelo paperje, što izaziva neprijatnost. Pametno je saditi samo muške primjerke, koji ne ispuštaju paperje, dok ženski to čine.

Використовується тополя і в народній медицині. Мазі та відвари з бруньок тополі мають цілющі властивості. Вони допомагають під час лікування ран, порізів, ударів, опіків. Препарати тополі мають антисептичні й потогінні властивості. Найчастіше використовуються при захворюванні нирок, неврозах, простудних захворюваннях, грипі. Важливо підкреслити, що препарати тополі навіть при тривалому вживанні не виявляють побічного впливу на організм.

У косметиці настої бруньок використовують як засіб для наращування волосся у вигляді лосьонів, настої – при опіках, фурункулах та подряпинах.

Фармацевтична промисловість виготовляє тополину мазь для лікування поранень, опіків та шкірного висипу. Ефірна олія тополиних бруньок використовується

в парфюмерії.Jablan se koristi u narodnoj medi-

cini. Masti i čajevi od pupoljaka jablana imaju ljekovita svojstva. Oni pomažu kod liječenja rana, posjekotina, udaraca i opekotina. Preparati od jablana imaju antiseptička svojstva. Najčešće se koriste za bolesti bubrega, gripe i prehlade. Potrebno je naglasiti da preparati od jablana ne izazivaju negativne posljedice kod duže uporabe.

U kozmetici, preparati na bazi jablana koriste se za jačanje i rast kose i kod ope-kotina.

Kozmetička industrija izrađuje mast od jablana koja se koristi za liječenje rana i kožnog osipa.

Тополя стала пісенним символом України , уособлючи козацьку долю..Вона як символ волі контрастує з полоном козаків- невільників, додає їм снаги. Поети ХХ ст. Оспівували тополю як символ Батьківщини, надії, духовності, непримиренної боротьби за щастя й волю.

“Тополі арфи гнуть”, “В темряві ночі тополі тріпочуть”, “Здаля сміялася струнка тополя”- це П.Тичина.

Завдяки Ніні Матвієнко, видатній українській співачці, народній артистці України, пісня “Чарівна скрипка” на слова Юрія Рибчинського та музику Ігоря Поклада давно стала класикою.

Jablan je opjevan i u pjesmama. Kao simbol slobode, daje snagu porobljenim kozacima. Pjesnici XX. stoljeća pjevali su o jablanu kao simbolu domovine, nade, duhovnosti, neprestanoj borbi za sreću i slobodu. Zahvaljujući Nini Matvijenko, poznatoj ukrajinskoj pjevačici, pjesma “Čarobna violina” Jurija Rybčynskog (tekst) i Ihora Poklada (glazba), davno je postala klasik.

“Сіла птаха білокрила на тополю,Сіло сонце понад вечір у гаях,Покохала, покохала я до болю,Молодого, молодого скрипаля” . А чи можна забути інші вірші

Ю.Рибчинського про тополю, які так само стали піснею :

Край дороги не рубай тополю,Може та тополя – твоя доля.Твоя доля світла тополина,Наче пісня журавлина.Не рубай тополю,не рубай тополюБо зустрінешся з бідоюНе рубай тополю,не рубай тополюКраще принеси, ти їй води.

Pripremila Tetjana Ramač

Цікаво зНати! - ZANIMLJIVOSTI


НаШі талаНти - НаШа гордість

Українське культурно-просвітнє товариство “Дніпро” - Рієка багате талантами!

У серці України, в одному з найпрекрасніших міст планети - місті Києві

народилася симпатична і талановита білявка - Ганна Росул. Багатьма талантами обдарувала українська земля цю прекрасну дівчину. Це і не дивно, адже народилася вона в сімї не менш талановитих

батьків. Її батько, Сергій Росул, у свій час навчався в Києві у школі для музично обдарованих дітей, а потім продовжив своє навчання в консерваторії ім. П. І. Чайковського, яку закінчив з успіхом. Мати, Віра Корнілова, також провідний музикант Київського Національного театру опери та балету. Музичний талант батьки передали й донці.

Ганна закінчила музичну школу з фаху фортепіано, але для її душі цього було замало і через деякий час вона закінчила школу з фаху гітари. Дуже любить малювати. Деякий час навчалася і цьому виду мистецтва. Мріяла Ганна присвятити себе і письменництву. Найчастіше пише прозу, але іноді приходять і поетичні рядки. Дуже нелегко було Ганнусі обрати свій шлях в житті після закінчення школи, яку вона закінчила з золотою медаллю, адже численні таланти, які живуть в цій тендітній дівчинці вабили її, тому

тяжко було вибрати щось одне. Але в цьому році Ганна Росул

обрала свою стежину, ставши студенткою факультету психології Київського Національного Університету ім.Тараса Григоровича Шевченка.

Кожного року Ганна приїжджає на відпочинок до свого батька Сергія Росула, який мешкає в Рієці, працює музикантом, солістом оркестру в Хорватському народному театрі імені Івана Зайця, бере активну участь в житті української громади м. Рієки та грає в оркестрі “Оберіг” УКПТ Дніпро- Рієка.

Ганна дуже любить Хорватію, море, вона годинами може ніжитися в теплих хвилях Адріатики . І хто знає, можливо, саме в чистих, загадкових хвилях Адріатики неодноразово з’являтимуться чудові рядки поезії цієї талановитої дівчини... •

віктор камінський

Mladi talenti Ukrajinskog kulturno-prosvjetnog društva “Dnjipro”-Rijeka

U srcu Ukrajine, u jednom od najljepših gradova na svijetu, u Kyjivu, rođena je lijepa i talenti-

rana plavokosa djevojka - Hanna Rosul. Hanna je rođena u obitelji glazbenika. Njezin otac, Serhij Rosul pohađao je školu za glazbeno nadarenu djecu u Kyji-vu, a potom nastavio studij na Konzer-vatoriju Čajkovskog i uspješno diplo-mirao. Majka, Vira Kornilova, jedna je od vodećih glazbenica orkestra Naciona-lnog teatra opere i baleta u Kyjivu. Glaz-beni talent naslijedila je i njihova kći.

Hanna je završila glazbenu školu kao klaviristica, a nakon nekog vremena je završila i školu gitare. Hanna voli i slikati. Neko je vrijeme pohađala školu i za ovaj oblik umjetnosti. Hanna htjela posvetiti sebe i književnosti. Najčešče piše prozu, ali ponekad dođe i pjesnički redke. Bilo je vrlo teško izabrati, čemu se posvetiti poslije škole, koju završila je s odličnim uspjehom, jer zbog mnogih talenata nije bilo tako jednostavno odabrati čime će se baviti. Ali ove godine je upisala studij psihologije Nacionalnog sveučilišta

Tarasa Hryhorovyča Ševčenka u Kyjivu.Svake godine Hanna dolazi na ljetni

odmor kod svog oca, Serhija Rosula, koji živi u Rijeci i radi u Hrvatskom narod-nom kazalištu Ivana pl. Zajca i svira u orkestru “Oberih” UKPD “Dnjipro”-Rijeka. Hanna jako voli Hrvatsku, more. Može satima uživati u toplim valovima Jadrana. A tko zna, možda će upravo topli valovi biti inspiracija za njezine sti-hove. •

S ukrajinskog prevela Marta Martinčić

Ганна Росул

***** Колись, через тисячу років,Цей світ упаде перед нами,Простягнеться ланом широким,Розкинеться світлими снами.

Усі недосяжні висоти,Незвідані темні глибини,Скарби, що чекали достотуЦієї далекої днини,

Усе, що було і що буде,Відкриє свої таємниці.І вдих перехопить у грудях,Як спалах вогню блискавиці.

Колись, через тисячу років,Ми зможемо стати богами,І світ, що не здатний на спокій,Застигне у нас під ногами.

Та нас не зігріє проміння,Не сплутає вітер волосся,І всі новознайдені вмінняНе стануть нам у допомозі.

І ми, бездоганні й всесильні,Єдиного схочемо кроку:Туди, де ми просто любили,В минуле на тисячу років. Ганна Росул

*****Молочно-німа та смертельно бліда,У тиші ти танеш, як мара.Мене обіймаєш, мов горло - вода,Задушлива в ніжності хмаро.

В беззвучному крику здригаєшся ти,І холодом віє нестерпно.Ще довго повз неба ти будеш плисти,Збираючи подихи смерті.

Тягуча, як вічність, ти п’єш мої дні,Лишаючи тугу і сльози.Ти - та, що в душі оселилась на дні,Ти - відчаю голос, ти - осінь. Ганна Росул


Documents

ISSN 1847-327X ВІСНИК VJESNIKuzrh.hr/wp-content/uploads/2018/10/Vjesnik-19.pdf28 Рослини - символи України. Тополя - Jablan. Tetjana Ramač НаШі