X XX X XX - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 1 - 2 / - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 1 - 2 / С І Ч Е Н ЬС І Ч Е Н Ь 2 0 1 9 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .2 0 1 9 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• Кінцева на 2018 рік культурна подія

• Із щоденника депутата СУР

• В естетичному розумінні, освоєнні світу

• Різдво Христове за старим стилем в Ясах

• Інтерпретація творів мистецтва

• «Молоді українські таланти в Румунії»

• XXVI-й Фестиваль українських колядок в Сігеті

• Про участь клузької делегації на Фестивалі

• До 125-річчя від народження М. Хвильового

• Вибори президента України 31 березня ц. р.

• «Сюзі» – новела-феєрія Романа Кобзи

• В Тіміші – українські коляда та обряди

• «З Новим роком, браття милі!»

• 23 січня – День ручного письма

• Різдвяне свято в українців Бухареста

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

стор. 3

стор. 2

стор. 4

стор. 5

стор. 6

стор. 7

стор. 8

стор. 9

стор. 15

стор. 10

стор. 11

стор. 12

стор. 13

стор. 14

стор. 16

Та що поет у світі і що його тривога?Це голос у пустелі, розпачливі слова...Нікому не відомий вершить свою дорогу,Без імені і слави пісні свої співа...Він — крапелина в морі, а може, він — той вітер,Що хоче похитнути страшний залізний вік,Та краще не з'являтись йому на цьому світі,І смерть йому єдиний та найвірніший лік.

Переклад з румунської мовиАндрія М'ЯСТКІВСЬКОГО

У номері:

Мiхай ЕмінескуЯ зник у вічних муках

(Уривок)

До 169-річчя румунського національного поета міхая емінеску

СІЧЕНЬ 2019 р.2

Протекло немало часу, відколивідбувся один із перших заходівукраїнською мовою у банат-ських українських селах. Це

відбулося 10-го березня 1952-го року водному із шкільних залів Копашильськоїшколи, що в Карашсеверінському повіті, деновиною було те, що новозаснований міша-ний хор, якому пізніше дали назву „Зеленаліщина“, виступив вперше перед публікоюз нагоди відмічення українського національ-ного поета Тараса Григоровича Шевченка.

Хвилювань було "возом", а першимибули схвильовані учителі, які зібрали хорис-тів, потім члени хору, які ніколи не виступа-ли перед публікою, а що й говорити продиригента, який вперше зустрів усе длянього нове: і сцену, і публіку, інавіть повітря.

Ось так, рік за роком від 1952-го року минуло чимало снігів,дощів, всіляких природних явищдо останньої події на 2018-ий рік.

Якщо перші заходи відбували-ся скромно, у продовженні само-діяльні артисти, від одного вис-тупу до іншого набирали відвагиі сили перемагати хвилювання.На допомогу завжди приходивхор, тому що хор складався з багатьох вико-навців, які підбадьорювали один одного.

Пізніше виникли інші колективи, якідопомогали "Зеленій ліщині" виповнюватичас. Це були: "Надія", "Копашилянка","Дружба", "Театр", "Копашильське весілля",колективи, які на весь край доказували, що уБанаті виникла нова меншина, яка, разом ізіншими меншинами та можоритарами, ста-новлять населення Банату.

Отак, виконуючи кожного року заплано-вані заходи, доходимо до кінця 2018-го року,останій захід якого "Фестиваль українськихколядок та обрядів" відбувся 20-го грудня ц.р.

Подія відбулася у просторому залі

Карансебешського повітового музею передмногочисельною публікою. Сюди на згада-ну подію прибуло чимало колективів,"домашніх" та запрошених.

Особливими гостями були керівникиСУР в особах пана Миколи МирославаПетрецького, депутата Парламенту Румуніїта голови Союзу українців Румунії, разом ізд-ром Любою Горват, генеральним секрета-рем Союзу українців Румунії, проф.Ельвірою Кодря, радником у Міністерствівиховання, та Михайлом Трайстою – пись-менником, заступником голови СУР.

Запрошені художні колективи були:молодіжний колектив із села Тирново,Арадський повіт, під проводом пані учи-тельки Анни Ганциґ. Про цей колектив

можна лиш гарно писати, тому що колядко-вий репертуар, виконаний ним, був на висо-ті як із текстового боку, так і з мелодійноїточки зору. Молоді артисти гарно вимовля-ють слова, правильно співають, добре воло-діють колядковим текстом.

Колядковий колектив лугожського хору"Шовкова трава", сформований із професій-них хористів, володіє значною кількістюколядкових п'єс, виконуючи їх з прозороючіткістю.

Відносно "домашніх" колядкових колек-тивів треба негайно підкреслити, що булиприготовлені до "останньої ниточки" якколядники старшого, або середнього віку,так і ті, що іще не знають алфавіту.

Починаючи із корнуцильським садиком іпроходячи крізь копашильський шкільнийколектив, усі володіли текстом колядок, усіволоділи мелодіями. Можна до цього додатиі Маріку Бобик, яка уже сміливо співає підакомпанементом.

Ініціатива проф. Михайла Бобика сталародючою після заснування нового колекти-ву українських дітей міста з умовою, щобвони правильно виконували вимоги дири-гента.

Навмисне остається категорія дорослихколядників, які прикрасили увесь концертсвоїми колядками, які у них запам’яталися здитинства і які були вивчені на репетиціяхчи на вечорницях.

Колективи дорослих "Червона калина","Зелена ліщина" на будь-якомуконцерті можуть самостійно співа-ти, тому що вони володіють і пісен-ним репертуаром, і "сценою".Гарні, приємні голоси усіх колек-тивів становлять приємну атмос-феру між слухачами.

На закінчення треба негайновідзначити мішаний хор "Голосукраїнців". Назва колективу відпо-відає ролі, яку відіграє цей колек-тив. Іншими словами, треба сказа-

ти, що мішаний хор "Голос українців" граєроль бувшої "Зеленої ліщини". Це мало бозначати, що звідси можна черпати чіткість,якість і все, що можна зробити так, щобмелодія і текст були відповідними.

Відносно виступу хору "Голос українців"на колядковому концерті згаданого фестива-лю треба уточнити, що все пройшло нор-мально, що кожний володіє своім обов'яз-ком.

ВЕЛИКА ПОДЯКА КОЛЯДНИКАМ ІГЛЯДАЧАМ, ЗОКРЕМА ГОСТЯМ.

HА МНОГІЇ ЛІТА!Іван ЛІБЕР

Читаючи останні українські жур-нали за жовтень минулого року,я мав приємність знайти у«Вільнім Слові» № 19-20 стат-

тю пані Іляни Дан, присвячену 110-річчювидатного професора і диригента МихайлаМитринюка. Моя приємність була тим біль-шою, що і я, як і багато інших, належу дотих осіб, які мали нагоду і щастя знати його,бути його учнем та співати під його керів-ництвом у хорах й оркестрах. Знав його щез тих років, коли я був учнем Українськоїсередньої школи у Сігеті, але й пізніше,коли вже був інженером і працював у ціммісті у Лісничім господарстві. Завдякийому я навчився грати на акордеоні і вюнацькі роки мав нагоду співати під йогопроводом у вокальній групі Сігетськогорайонного культурного дому, яка існувалапаралельно з хором цього Дому. Про все ще

я написав у статті ”Fotografia din album”,надрукованій в ”Curierul Ucrainean” № 141-142 за квітень 2009-го року. Про пана про-фесора Михайла Митринюка маю гарні іцінні спогади.

Справді, Михайло Митринюк був видат-ним професором музики, композитором ідиригентом, він заслуживши нашої подяки,уваги і шани. Доказом цього було і відзна-чення у 2008-ому році його сторіччя від днянародження, про що були статті, надрукова-ні в румунській та українській пресі, виданіСУР. Про цей аспект я і пишу цю статтю.

Коли у пресі згадується про пана М.Митринюка, то буває, що вміщено і деякіфотографії, пов’язані з його діяльністю, такяк це є і у згаданій вище статті пані ІляниДан. Між цими (перша вгорі) знаходиться іфотографія, яка колись була вміщена і у«Нашім голосі» № 232 за жовтень 2013-го

року разом з уривком із повісті «Пере -можці» автора Ігора Ліщинського. Там, настор. 29 під цією фотографією написано«Михайло Митринюк (в центрі) з оркес-тром». Видно, що ця фотографія доситьрозповсюджена, вона знаходиться і у нашімродиннім фотоархіві моїх батьків. Саме проте, що там зображено, потрібно дещо уточ-нити.

Фотографія була зроблена (мені не відо-мо, з якої нагоди) 29-го січня 1955-го року вСігеті у той час, коли професор МихайлоМитринюк був директором Українськоїпедагогічної школи. На фотографії він зна-ходиться посередині, окружений багатьмаособами, котрі не є членами оркестру, інапевно, вони представники старшогопокоління (їх чимраз менше), а головноколишні учні ще знають, хто вони; Алебільшість теперішних читачів з молодоїгенерації цього не знають.

КІНЦЕВА ХУДОЖНЬО-КУЛЬТУРНА ПОДІЯ КАРАШ-СЕВЕРІНСЬКОЇ ФІЛІЇ СУР НА 2018-ИЙ РІК

ЩОБ НЕ ЗАБУВАТИ

(Закінчення на 4 стор.)

Унів. проф. д-р В’ячеслав КУШНІР, декан Факультету історії та філософії

Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова

Одеса – Тульча

(Закінчення на 4 стор.)

Ярема ОНИЩУК

СІЧЕНЬ 2019 р. 3

ăâîşţ

t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t

Парламентські канікули, пе -ред бачені Конституцією міжзакодавчими зборами, далиможливість депутату СУР

помножити свої поїздки в територію.Частина сигналів від виборців виклика-ла запитання до членів Уряду – як засобупарламентської дії і поза засіданнямиПалати.

З іншого боку, депутат СУР мав мож-ливість наполягати над деякими аспек-тами, що випливають із діяльності пар-ламентської дипломатії.

ЗАКОНИ ЗМІНЮЮТЬСЯ, ҐАНДЖІ ЛИШАЮТЬСЯ

В новій поїздці в Тіміський повіт пандепутат МИКОЛА-МИРОСЛАВ ПЕТ -РЕЦь КИй запримітив дві суперечливі тен-денції, пов'язані із класами з викладаннямукраїнської мови в Національному Коледжіім. Юлії Гаждеу: з одного боку, проханнядля вписання і результати учнів зростають,з іншого боку, вирішальні фактори схильнідо переміщення класів в іншу, менш прес-тижну навчальну одиницю.

Рішимий визначити усунення таких тен-денцій і ризиків як для 2019–2020 навчаль-ного року, так і в перспективі, депутат звер-нувся до пані міністра ЕКАТЕРІНИАНДРОНЕСКУ із представленням як конк-ретної ситуації, так і принципових аспектів:

«Вам відома, звичайно, різноголосність усуспільстві щодо повідомленого наміру роз-робки нового законопроекту національноговиховання. Стриманість пояснима: з часомМНВ виявилось надто динамічним у змінізаконодавства і надто байдужим щодойого ефективного застосування.

Подам конкретний приклад поважанняст. 32, абз. (3) з Конституції Румунії, якавстановлює фундаментальне право на осві-ту рідною мовою осіб, що належать націо-нальним меншинам.

Для ліцейної освіти учні української мен-шини мають у розпорядженні Ліцей ім.Тараса Шевченка в Сігету Мармацієй,Технічний коледж ім. Лацку Воде в Сіреті зповіту Сучава і по класу на рівні вНаціональному коледжі ім. Юлії Гаждеу зповіту Тіміш. Отже, 3 одиниці з 3 карди-нальних пунктів на географічній крайностікраїни в залежності від густоти україно-мовного населення. Достатньо того, щоб уодній із цих освітніх одиниць доступ бувперешкоджений, щоб шкільна молодь від-повідної географічної зони була позбавленаможливості ефективного виконання свогоправа, посвяченого Конституцією Румунії.

А це трапляється у випадку Національ -ного коледжу ім. Юлії Гаждеу в Луґожі.Трапляється всупереч тому, що клопотан-ня етнічних українців зросли, перевищуючичисельність класів кожного рівня, причомурезультати у відповідних класах сталидедалі кращими.

Можна збагнути особисті причини дея-ких членів адміністративної ради Коле -джу, які стають у конфлікт інтересів ізконституційними передбаченнями. Не зро-

зуміти, однак, ставлення Генеральногошкільного інспектора в повіті Тіміш, відпо-відального за застосування в околиці полі-тики держави в галузі виховання, якийзаявив перед нами категорично, що некористуватиметься прерогативами, що їхмає для того, щоб повернутися в закон-ність і забезпечити уже здані прохання для2019–2020 навчального року.

Це питання серйозне і має два аспекти.На короткий час – ризик з тим, щоб украї-номовний клас безпідставно перевести доліцею, який знебадьорював би інтерес кра-щих учнів, ударяючи таким чином у їх шансвчитися також і українською мовою. Надовший час – поширюється аномаліяпостійної зміни врегулювань без того, щобїх серйозно застосовувати.

Очікуємо подвійної відповіді:1. Що вживе Міністерство для виправ-

лення невідповідної ухвали Адмініс тра тив -ної ради національного коледжу ім. ЮліїГаждеу у Луґожі і для розуміння керівниц-твом Тіміського шкільного інспекторатувідповідальностей, що йому припадають взастосуванні державної політики?

2. Чи зміцнить проект майбутньогозакону національного виховання передба-чення ст. 45 абз.(1) нинішнього закону захо-дами, які б гарантували виконання кон-ституційного права, а не лише формальнейого повторення».

ЧОМУ ЗНИКЛИ ДВОМОВНІ НАПИСИ?

Інше клопотання шляхом письмовихзапитань, з яких зацитуємо, було зверненедо пані міністра КАРМЕН ДАНІЄЛИ ДАН(Міністерство внутрішніх справ):

«Згідно із ст. 19 Закону н-р 215/2001, «втериторіально-адміністративних одини-цях, в яких громадяни з-між національнихменшин становлять понад 20 відсотків зчисельності жителів, влада місцевої гро-мадської адміністрації, громадські устано-ви у їх розпорядженні, а також здеконцен-трована громадська служба, забезпечуютьвикористання по відношенню до неї такожі рідної мови».

В повіті Марамуреш проживає понад60% етнічних українців у Румунії, і частинуз населених пунктів, у яких вони живутькомпактно, перетинає DN 18 СігетуМармацієй – Вішеу де Сус.

Після ремонту, зробленого на проїзнійчастині DN18 Сіґету Мармацієй, написи навході і виході з населених пунктів (в якихмажоритарне населення української етніч-ності) вже не містять двомовні назви міс-цевостей.

Хоча місцеві власті були багато разівповідомлені стосовно наведеного вгорі,після майже 7 років ситуація лишиласятакою ж самою.

Отже, шановна пані міністр, прошу васповідомити мене про:

1. Причини того, що вже майже 7 роківназви населених пунктів з мажоритарнимукраїнським населенням в повіті Мара -муреш, які перетинає DN18, немає двомов-

них написів, згідно з розпорядженнями ст.19 Закону н-р 215/2001?

2. Чи стало відомо Міністерству, якимкеруєте, про представлене у цьому запи-танні?».

БЕЗПЕЧНІСТЬ ГРОМАДЯНИНА,НЕЗАЛЕЖНО ВІД ЙОГО ЕТНІЧНОЇ

ПРИНАЛЕЖНОСТІ

Схильний до турбот кожного громадяни-на в території, незалежно від національнос-ті, депутат МИКОЛА-МИРОСЛАВ ПЕТ-РЕЦьКИй довідався про стурбованістьнаселення щодо зростання правопоруш-ництва внаслідок застосування так званоговідшкодовуючого оскарження. Призмоюцієї стурбованості депутат проаналізувавтакож і деякі уточнення Міністра юстиціїпана ТУДОРЕЛА ТОАДЕРА, до якого звер-нувся, щоб він вияснив офіційну позицію уделікатному питанні:

«Як вам відомо, мандат депутатанаціональних меншин віднаходить своєпредставництво на всій території, щовтягає і зобов'язаність знати і виражатипобажання громадян зі всіх повітів, якістворюють його виборчий басейн. На -годою діяльності в території я запримітивпоширене невдоволення – припущене, чиреальне – тим, що компенсуюче оскаржен-ня призвело до зростання правопорушниц-тва, а головно насильственних вчинків.

Щодо цієї стурбованості населення ядовідався про два типи реагування з бокуУрядової коаліції: один стосується відпові-дальності суперечливого виходу в завданняхколишнього технократного уряду – отже,відхилення узаконеного рішення – інша –Вашого Панства про скасування негатив-них наслідків – отже, підтримування уза-коненого рішення.

Ви заявляли, що лише 742 з-між засуд-жених і випущених на свободу внаслідокзастосування відшкодовуючого оскаржен-ня, відповідно – 5,02%, повернулися в місцясвого покарання, однак, виборці далі збен-тежені з двох причин, з якими я звертаюсядо вас:

1. Яка в період, на який посилаємося,динаміка приписання папок у невіднай-денні авторів?

2. Чи охоплює статистична відзначка іззаяви Вашого Панства і випадки, які знахо-дяться в курсі вирішення?

З такими уточненнями громадяни мати-муть можливість зрозуміти коректно, якінаслідки має компенсуюче оскарження, анам, парламентаріям, аналізувати чи пот -рібно започатковувати законодавчі покра-щення».

ШАНОБЛИВА МІСІЯ

Відзначивши себе в попередній діяль-ності парламентської дипломатії, керівниц-тво Палати депутатів довірило депутатуМИКОЛІ-МИРОСЛАВУ ПЕТРЕЦьКОМУмісію взяти участь в роботі Парламентськоїконференції стосовно Світової Організації зТоргівлі, проведеної в Женеві.

Світова Організація з Торгівлі (ОМС) –це міжурядова організація, яка врегульовуєторгівлю на світовому рівні.

іЗ ЩоДеннИка Депутата сур

(Закінчення на 7 стор.

ОГЛЯДАЧ

СІЧЕНЬ 2019 р.4

Діючи переважно на по -чуття та уяву людини,твори мистецтва викли-

кають певні переживання, асоціa-ції, міркування, пов’язані з різно-манітними явищами життя, фор-мують естетичні ідеали і смаки,активізують творчі здібності удос-коналювати, заглиблюватися дум-ками. Розуміння – це здатністьлюдини проникливо обдумувати,пізнавати, осмислювати оточуючудійсність, встановлювати зв’язки ізалежності, оцінювати, формулю-вати судження, кваліфікувати їхпевним чином. Отже, це засіб іпроцедура пізнання, які є немовбинаскрізними для всіх сфер люд-ської діяльності, бо розуміння –це основна форма існування сві-домості в усій її неповторності,функціональності, швидкоплин-ності. По суті, розуміння – це спо-сіб функціонування людськогофактора в процесі теоретичного іпрактичного освоєння світу.

Розуміння здійснюється наоснові вже набутого людськогодосвіду, наявних уявлень, понять,умінь, прийомів розумової діяль-ності. Критерій розуміння – цевміння застосувати загальне знан-ня в “cпецифічній” практичнійситуації, це здібність людини, яказнається на життєвих справах.

Гносеологічний підхід, засто-совуваний у дослідженні пізна-вальної функції мистецтва, дозво-лив виявити питання про художнємислення, про мистецтво як піз-нання, як особливий спосіб ху -дожнього узагальнення, як здат-ність розуміти відображену дійс-ність у художніх образах, тобторозуміння людиною змісту самогомистецтва і відображених в ньомузакономірностей реального життяі розуміння світу, створенногомистецтвом за законом краси. Цяможливість образного відобра-ження дійсності з позицій певнихестетичних ідеалів переконливопоказує історичне походженняхудожньої творчості, її зв’язок зпрацею, завдяки якій люди навчи-лися творити „за законами краси“,розвинули органічну потребу впрекрасному.

Естетичне освоєння світу здій с -нюється в мистецтві різнимихудожніми засобами залежно відйого видів і жанрів. Спільнимидля всіх видів мистецтва засобомцього відображення є образ ху -дожній, значення якого полягає внеповторній здатності відобража-ти загальне й істотне через конк-ретне у формі доступній безпосе-редньому емоційному сприйнят-

тю. Образ художній, як специфіч-на для мистецтва форма конкрет-но-чуттєвого відображення дійс-ності, сконцентровано виражає вмистецькій творчості почуття,переживання, смаки, ідеали, праг-нення художника, являючись сутолюдським надбанням і рішучимспособом розуміння твору, йогоестетичної досконалості.

У зв’язку з цим наголошуємоту думку, що глибоке розумінняхудожнього твору полягає в здіб-ності до естетичної оцінки, яквільне розпорядження багатимдосвідом естетичного відношенняі критичного сприйняття худож-нього твору, завдяки вміння„заглянути в лабораторію творчо-го мислення митця“, починаючи знародження замислу, продовжую-чи підбором матеріалу і типизаці-єю: саме якими засобами мистец-тва автор втілює загальні харак-терні риси в окремі, індивідуальніхудожні образи і, накінець, кон-струювання живої тканини худож-нього твору.

Всі ці передумови забезпечу-ють емоційний вплив кращихдосягнень мистецтва, створюютьобставини для того, щоб твір мис-тецтва став не лише сумою знань,а й особистим переконанням кож-

ного, бо мистецтво містить у собівеличезні можливості для збага-чення духовного світу людини.Наприклад, живопис учить тоншерозрізняти відтінки і сприйматисполучення кольорів, а графіка –гостро бачити чистоту контурів,мистецтво танцю розкриває ви -разність людських рухів, людсько-го тіла, поезія своєю майстерніс-тю ритмічного слова розкриваєнайтонші вияви людського почут-тя і розуму (Тарас Шевченко,«Щоденник»). Ще важливішиммоментом впливу мистецтва наздібності людини є розвиток здат-ності бачити ціле раніше за йогочастин, бо художній образ, ство-ренний письменником, художни-ком, артистом, має узагальнюю-чий характер.

Але твір високого мистецтваніколи не буває дзеркальним від-творенням подій і явищ дійсності,не зводиться до сукупності інфор-мації, яка може бути засвоєнавиключно раціональним шляхом.Сприймання твору мистецтвавимагає емоційних сил.

Тому й корисно згадати і дещоуточнити про ці особи. Отож,окрім перших двох осіб з акор-деонами, яких не пам’ятаю, як

називаються, за ними з обох боків панаМитринюка знаходяться вчителька пенсіо-нерка Юстина Павлюк (моя бабуся по мамі)і професорка Олександра Онищук, а також іпроф. Мелетій Фраціян. Позаду них вираз-но видно проф. Ольгу Гордийчук, пані ВіруПавлюк (дружину проф. Богдана Павлюка),проф. Дениса Онищука поруч із проф.Орисею Хортик, а цілком скраю є пані

Мінодора Сливка, дружина проф. АндріяСливки і бібліотекарка школи. На жаль,через слабку якість фотографії, навіть і наоригіналі не видно виразно і неможливопізнати решту осіб. Але, тому що існує ще ідруга фотографія, «сестра» цієї, зробленатакож тоді, то згадаю, що тієї днини там щезнаходилися і слідуючі професори: АндрійСливка, Ілля Павлюк і його дружина, учи-телька Бронислава Павлюк, Роман Гор -дийчук, Володимир Данилюк та інші викла-дачі, а також і унів. проф. д-р Іван Ма -рущак. На жаль, якість цієї фотографії щеслабша від згаданої вище, так що важко, ато майже й неможливо, пізнати, хто ще там

знаходиться, а тому йне відповідає друку-ванню. Якщо хтось ізчитачів цих рядків піз-нає особи або знаєбільше про обставини,в яких були зроблені ціфотографії, то було бкорисно, щоб додалидо цього, що тут напи-сано.

Представляю щеодну, мабуть, невідомудосі фотографію, наякій зображено хорСігетської профспілкипедкадрів, який 7 квіт-

ня 1958-го року успішно виступив під дири-гуванням проф. Михайла Митринюка(обернений плечима) на сцені Опери містаКлуж-Напока. У цім хорі співали і деякіпедкадри із Української педшколи, міжними будучи і пані Ольга Гордийчук,Олександра Онищук, Мінодора Сливка таінші.

Роки минули, все осталося тільки згад-кою, але пам’ятки про професора МихайлаМитринюка і тих, з котрими він співпрацю-вав, головно старших поколінь, останутьсяживими назавжди. Тішить нас, що зусилля істаранність цієї видатної людини не буломарне, не пройшло незамітно і що, як іпише пані Іляна Дан, «через свою невтомнупрацю, продовжену його учнями, він зро-бив Мараморощину справжнім музичнимцентром, визначним у всій країні» і що хор«Ронянські голоси» успішно веде далі тра-дицію української пісні.

ЩОБ НЕ ЗАБУВАТИ(Закінчення. Поч. на 2 стор.)

(Продовження на 6 стор.)

Проф. д-р Михайло КРАМАР, Клузький Уніврситет

ім. Бабеша-Бойоя

розуміння творів мистецтва і їх пізнавальнихфункцій естетичного освоєння світу

СІЧЕНЬ 2019 р. 5

Зимовий цикл традиційних кален-дарних свят для українців, де бвони не жили, включає в собі такіулюблені від самого дитинства

свята, як Святвечір, Різдво, Новий рік,Водохреща. Ці свята супроводжувалисьприготуванням спеціальних (обрядових)страв, що мали символічне значення,виступали формою родинного спіл-кування. Святкування Різдва - одна знайкрасивіших традицій християн-ства. Це свято за значенням другепісля Великодня. Не дивлячись навідмінність в деяких нюансах і тра-диціях святкування протестантами,католиками і православними, деньРіздва Христового наповнює душівсіх християн єдиною світлою радіс-тю.

6-го січня Яська філія СУР, осьуже 11-ий раз, відмітила СвятийВечір. Цього дня завершується соро-каденний Різдвяний піст. За багатимсвятковим столом традиційно збира-ється вся родина. І за нашим столомзібралась родина українців, якіживуть у місті Яси, на жаль, не всяродина, тому що, з одного боку, настут досить багато, а з другого, михотіли розділити цю радість з наши-ми друзями, представниками місце-вої влади, установ та неурядовихорганізацій, з якими наша філія спів-працює в просуванні спільних про-ектів. На наше запрошення, в цейчудовий день з нами були представ-ники Яської повітової ради, меріїміста, керівництво коледжу мистецтв«Октав Банчіла», Яського універси-тету та інших організацій, з якимиспівпрацюємо.

З цієї нагоди дружини членівкомітету нашої філії приготовиливиставку різдвяних страв, тихсамих страв, що вони їх готовили,будучи коло своєї мами багатороків тому, коли ще були у селах,звідки походить наша теперішня«українська родина», яка заразживе та працює у Ясах. Нашізапрошені мали нагоду ознайоми-тись з рецептами страв, які готу-ють на Святвечір (вони були дво-мовні), але і водночас вони малиможливість покуштувати ці стра-ви.

Для наших гостей ми підготу-вали також різдвяні фотозвіти: наодному були зображені традиції та звичаї,пов'язані з Різдвом Христовим, а на друго-му – найкращі привітання українськоюмовою. Але щоб вони не залишилися з тим,що бачили у нас, кожний наш гість отримавпривітання, кишеньковий календар та поба-жання на новий 2019 рік.

Святий Вечір розпочали ми з виступуголови Яської філії, який побажав усім при-сутнім миру і спокою в кожному домі,добра, взаєморозуміння, достатку, любові,щастя, душевної рівноваги, успіхів у всіх

починаннях, побільше радості, міцного здо-ров'я та всіх благ! Сьогодні ми маємо наго-ду просто посидіти та подумати, яке булонаше життя в минулому, що було добре, ащо було зле, чим і перед ким ми согрішили,постаратися помиритися самим із собою, апотім з рідними, з нашими близькими та

колегами по роботі. Час бути добрими, тер-пеливими, ставити благо нашого ближньогоперед нашим, і тоді ми будемо щасливими іблагословенними

На прохання наших гостей, головаЯської філії розповів присутнім, чому вусьому світі Різдво відзначають 25 грудня, ав Україні, Грузії, Росії, Сербії та інших краї-нах 7 січня. Чому дати народження ІсусаХриста різні і чи це так? (Сучасне суспіль-ство живе за григоріанським календарем,який ввів у 1582 році папа римський

Григорій XIII. Цей новий календар так іназвали «новим стилем». Різниця міждвома стилями в кожні 100 років збільшу-ється на 1 день. Зараз юліанський календарвідстає від григоріанського на 13 днів. Утой час, як в Європі з'явився новий григорі-анський календар, в Україні та згаданих

вищe країнах продовжують користу-ватися юліанським календарем).

Дальше наші гості цікавилисятрадиціями та обрядами, характер-ними для українців щодо святкуван-ня Різдва Христового. Ми розповілинашим гостям про традиції та обря-ди, яких дотримуються українці, щопроживають на південній Буковині,звідки і є велика частина членівнашої організації. Прийшлось розпо-вісти нашим гостям про страви, якібули представлені на виставці, про їхсимволи (про символи інших атрибу-тів, присутніх на Святвечір – дідух,часник, сіно і т.д.), а після їх дегуста-ції всі попросили рецепти цих страв.

Але Сятий Вечір не був би справ-жнім, якщо на ньому не прозвучалиб наші українські та румунськіколядки та щедрівки. І на цей раз знами була пані Отілія Захаров,викладач в Національному коледжімистецтв «Октав Банчіла», яка пода-рувала нам в'язанку румунськихколядок за підтримкою наших гос-тей.

Отже, 6 січня – багатограннийдень, переддень Різдва Христового іпривід замислитися над багатьмаречами. Цього дня слід не простоприбрати хату й у чистоті зустрітивелике свято, а й зберегти в чистоті

душу, “вимести” помисли і житипо-новому. Так, як вимагаєВсевишній. Христос Рождається!Славімо його!

Примітка:Достовірна дата народження

Христа невідома. Святе Письмоне вказує ні дня, ні року, колисаме народився Христос. Літо -числення, покладене в основунашої ери, було зроблено в 525році римським монахом, папсь -ким архіваріусом Діонісієм Ма -лим, який керувався данимиХронографічного збірника за 354рік. В ході більш пізніх дослід-жень було виявлено, що Христоснародився на 5 чи 6 років раніше.

На сьогоднішній день ми знаємо, що Богнародився, а яке число – це не так важливо,важливо мати його в наших серцях щодня іщогодини.

Рішення про святкування РіздваХристового 25 грудня було прийнято наЕфеському церковному соборі в 431 році.Далі це свято запровадили у Констан -тинополі.

Голова Яської філії СУРВіктор ГРИГОРЧУК

яська Філія сур ВіДЗначИла ріЗДВохрИстоВе За старИм стИлем

СІЧЕНЬ 2019 р.6

Унашій співпраці з україн-цями Північної Добруджіпростежується тенденція,яка не може не радувати. З

кожним роком урізноманітнюютьсяпроведені заходи, зростає їх кількість,долучаються нові учасники з України.Саме поєднання зусиль, останнімчасом Києва і Одеси, наближає нашуспівпрацю до тієї, яку називають сис-темною, тобто різноманітною як заформою, так і за змістом, що сукупноспрямована на досягнення певноїмети, зокрема уповільнення процесуасиміляції українців за кордоном,зміцнення української діаспори, зокре-ма в Румунії.

На Різдвяні свята до Тульчі завіталагрупа із Києва і Одеси з насиченоюпрограмою. Цього разу з ВалентиномМикитовичем Сперкачем, крім співач-ки, Народної артистки України Світ -лани Мирводи, Заслуженого діячамистецтв України Володимира Гонсь -кого, які вже не вперше у місті, при-їхали вельми творчі діячі, як кажуть,не з порожніми руками. Це авторинародного художнього кінотвору«Чорний козак», що набув в Українірезонансного обговорення, адже за актор-ським складом, режисурою він виділяєтьсясвоєю неординарністю.

Як завжди, на заходах українців присут-ній був мер Константін Годжа.

Глядачам, що зібралися для переглядуфільму у міському театрі, цікаво було

послухати режисера Владислава Чаба -нюка, головних героїв Василя Сере -денка, Марину Юрчак, мецената Сер -гія Афанасьєва. Та найбільше емоційвикликала можливість чи не кожномуглядачеві зануритись в козацьку епоху,знайти в образах героїв фільму, в сце-нах відтвореного у кінострічці життяукраїнської козацької родини XVIIIстоліття хоча б уявний епізод історіїсвоєї родини.

Такі фільми укріплюють тотожністьукраїнців, як і виставка унікальноїсерії картин, яка відбулась перед де -монстрацією згаданого кінофільму. Намою думку, це перспективний, постій-но діючий проект, створений непере-січною особистістю Миколою Геор -гійовичем Проданчуком і зреалізова-ний поки що частково. Частково тому,що блок мистецьких творів лише скла-дова загального проекту, кінцевоюметою якого є створення в різних фор-мах позитивного українського іміджу усвіті, виховання українців як самодос-татніх громадян своєї країни, здатнихсвоїми силами створити міцну держа-ву, незалежну і рівноправну у світовійспівдружності. На картинах, створених

Заслуженим художником України АндріємХоломенюком, відображені мілітарні звитя-ги українських козаків. Прикметно, що наокремих картинах знаходимо й історичніпостаті Румунії, як відображення спільнихепізодів нашої історії. Ці твори, передані увласність української громади Тульчі, вартіекспонування у містах і селах не тількицього повіту. Вони будуть цікавими в іншихрегіонах Румунії, особливо в її північнійчастині, де компактно проживають українці.

Важливим для найближчої перспективибудуть взаємини з міською бібліотекоюТульчі. Робоча зустріч з директором ЛігієюДіма, істориком за освітою, заклала основудля співпраці з науковою бібліотекою ОНУімені І.І.Мечникова, Одеською науковоюбібліотекою, Міжнародним центром пороботі з українцями за кордоном.

Унів. проф. В’ячеслав КУШНІР10-12 січня 2019 року.

Київ-Одеса-Тульча

РІЗДВЯНІ СВЯТА З УКРАЇНЦЯМИ ПІВНІЧНОЇ ДОБРУДЖІ

Чим складніший житє-вий зміст, естетичноосмислений митцем утворі, тим більших

зусиль потребує його художнєсприймання.

Відомо, що мистецтво відобра-жає духовні особливості часу,репрезентує зміст і характер пев-ної історичної епохи. Реалізаціямистецтвом свого суспільного

покликання сприяє не тількиосвоєнню культурних цінностейіндивідом і колективом, а й фор-мує світорозуміння, погляди,переконання. Мистецтво, якформа естетичного освоєннясвіту, відрізняється від науки ітехніки своїми специфічнимивиховними і пізнавальними фун-кціями. Слід вважати мистецтвоістотним, але не єдиним компо-нентом такої сфери духовного

житття, як естетична свідомість.Аргументовно доводиться, щомистецтво – це ядро, вищий сту-пінь, центральний елемент есте-тичної свідомості, а ключовимпоняттям є «естетичне почуття», зякого, як з клітинки, виростаютьінші форми естетичної свідомос-ті, як естетичний смак, оцінка суд-ження, ідеали, погляди, прагненнятощо. Саме такі цінності, як ідей-ний зміст, життєва спрямованість

естетичних конструкцій, високоя-кісний прогностичний потенціалтворів мистецтва і конструктив-ний характер художнього пізнан-ня людиною світу та життя вньому виявляється в орієнтації намайбутнє і можливе, у відчутті щенеусвідомлених запитів і потребепохи.

Дійсно, справа не в окремихвипадках «наукової проникливос-ті мистецтва». Важлива передусім його соціальна проникли-вість та освітньо- виховна силамистецтва, яку школа, навчально-виховні заклади повинні вводитиу практику в більшій мірі, ніж цезвичайно здійснюєтьса.

розуміння творів мистецтва...

(Закінчення. Поч. на 4 стор.)

СІЧЕНЬ 2019 р. 7

Уперіод 8-10 листопада 2018 рокуСоюз укранців Румунії органі-зував ряд заходів, приуроченихдо Дня української мови, який

вперше в Румунії відзначався офіційно назаконодавчому рівні.

В перший день, 8 листопада, програмасвяткувань розпочалася показом україн-ських мультфільмів для молодших учасни-ків заходів, переможців ІІ-го випускуНаціонального конкурсу «Юні українськіталанти Румунії».

Після урочистої церемонії офіційноговідкриття були вручені нагороди перемож-цям запропонованого 2017 року конкурсуКомісією з питань культури Союзу україн-ців Румунії, до якої входять МихайлоТрайста (голова), Анна Самбор (заступникголови), Іван Кідещук (секретар), ГеоргеМунтяну та Анна Берегій (членикомісії), і підтриманий головою СУР,депутатом Миколою МирославомПетрецьким та ухвалений РадоюСоюзу українців Румунії.

Метою та основними завданнямицього конкурсу є відродження, збере-ження і розвиток української культу-ри в Румунії, знайомство з юнимиталантами, встановлення творчихконтактів між учасниками, обміндосвідом роботи і створення умов дляпідтримки та розвитку дитячої таюнацької творчості.

Конкурс проводився у 4-х віковихкатегоріях: I категорія 6-9 років/ 0-4класи; II категорія 10-13 років / 5-8класи; III категорія 14-17 років; / 9-12класи; IV категорія 18-30 років / сту-денти та молодь і в 3-х номінаціях:Література (поезія, коротка проза та есе);Живопис (класичний живопис: пейзаж,портрет, натюрморт, акварельний живопис,жанрова картина, езотеріка, естетика ню,оголена натура, анімалістика, архітектур-ний живопис), експериментальний живо-пис та графіка. Музика (вокал: солісти,дуети, естрадний вокал, народний вокал,академічний вокал, джазовий вокал;інструментальна музика: скрипка, віолон-чель, баян, акордеон, гітара, фортепіано,духові інструменти; оригінальне мистец-тво: художнє читання, естрадні мініатюри іт. ін.)

Конкурсні твори оцінювали комісії задесятибальною шкалою і за результатамиголосування журі був складений рейтингконкурсантів і розподілені місця в кожнійномінації та по вікових групах.

Остаточний склад конкурсних комісій(журі) був затверджений Комісією з питань

культури Союзу українців Румунії за 10днів до початку Фестивалю-конкурсу:Конкурсна комісія у номінації «Література»складалася з голови комісії головногоредактора часопису «Український вісник»,письменника Михайла Михайлюка тачотирьох членів: головного редактора часо-пису «Вільне слово», письменника ІванаКовача, головного редактора літературногожурналу українських письменниківРумунії «Наш голос» Ірини Мойсей, лекто-ра Клузького університету ім. БабешаБойоя, доктора філологічних наук МіхаєлиГербіль, та письменника, отця КорнеліяІрода.

Музичні таланти конкурсантів оцінюва-ла комісія, яка складалася з голови комісіїдиригента Верхньорівнянського хору «Ро -венські голоси», хореографа танцювально-го ансамблю «Соколята», викладача музи-ки Джети Петрецької та чотирьох членів:голови Карашсеверінської повітової органі-зації Союзу українців Румунії, диригентаКопа шильського хору «Зелена ліщина»,відомого композитора Івана Лібера, викла-дача-пенсіонера Анни Самбор, викладача-пенсіонера Анни Берегій та актриси МагдиБическу.

Живопис оцінила комісія у складі головикомісії скульптора Георгія Мунтяну, пись-менника, згаданих вище Джети Петрецькоїі Анни Самбор та художника ШтефанаАпостола.

Після нелегкої місії, яка випала конкур-сним комісіям, були встановлені переможці.

Література: Перше місце зайняли:Мачока Касіан, Шойман Наташа,Трайста Степан та МанастірліуОлександра; друге місце зайняли:Галас Христина, Челенюк Кріна,Копощук Юліана та Грін Кріна; третємісце зайняли: Попович Фабіян таДеак Сара; відзнакою був нагородже-ний Татареу Юліан.

Музика та Драматичне мистецтво:Перше місце зайняли: ЖуравлеФранческа, Семенюк Амалія, ТівадарЕмануєла, Боднарук Наталія, ГрінНіколета, Бружа Афанасій та ДеакСара; друге місце зайняли: ЧеленюкКріна, Гріжак Наталія, Фера Даріус,Грін Серйожа.

Живопис: Перше місце зайняли:Шімота Аїда, Дубович Летіція,

Ігнатюк Христина, Ковач Аліна, ЦіпляАндрея, Трайста Степан, Мігок Ольга,Мігок Ніколета, Ясіновскі Андрея, ГорбанГабрієла; друге місце зайняли: БоднарюкДениса Камелія, Пасинчук Амалія,Шелевер Динуц, Пітелек Іонела, ШтірбецТеодора; третє місце зайняли: БецкуБеатріс, Мандюк Жулія та Штефан Резван;відзнакою були нагороджені: МарфічМеліса, Бойчек Андра та Крамар Денис.

Переможці були нагороджені грамотами,книгами, виданими Союзом українцівРумунії, та грошовими преміями.

Михайло Гафія ТРАЙСТА

ЦЕРЕМОНІЯ НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ IІ-го ВИПУСКУ НАЦІОНАЛЬНОГО КОНКУРСУ

«МОЛОДІ УКРАЇНСЬКІ ТАЛАНТИ РУМУНІЇ»

Вона була створена внаслідок пуску вдію 1 січня 1995 року Угоди про створен-ня ОМС, підписананої в Марракечі 15квітня 1994 р., яка змінила ГенеральнуУгоду про Тарифи і Торгівлю (GATT) вдії з 1948 р.

ОМС слугує форумом для переговорівз метою формулювання торговельнихполітик і правил в галузі міжнародноїполітики, що охоплені в угодах під егі-дою ОМС. Ці угоди мають як ціль лібе-ралізацію торгівлі продуктами і послуга-ми, скорочення бар'єрів на шляху торгів-лі та підвищення доступу до світових

ринків. Одночасно врегульовані аспекти,що пов'язані з торгівлею в таких галузях,як інтелектуальна та індустріальна влас-ність, громадська закупівля, санітарні іфітосанітарні правила тощо.

Суттєвими функціями ОМС є вирі-шення торговельних суперечок між дер-жавами, моніторизація імплементаціїторговельних угод державами-членами,зростання рівня прозорості через нотифі-кації, які держави зобов'язуються пере-давати ОМС, а також і розгляд торго-вельних політик держав-членів посеред-ництвом механізму розгляду.

іЗ ЩоДеннИка Депутата сур(Закінчення. Поч. на 3 стор.)

СІЧЕНЬ 2019 р.8

12січня у місті Сігету-Мар -мацієй відбувся ХХVІ-ийФестиваль українських ко -ля док та зимових обрядів.

На фестивалі можна було побачити, щозимові обряди українців у Румунії зберегли-ся, а найголовніше, що нове покоління, тобтомолодь, успадковує українські звичаї. Нафестивалі представилися групи ко лядниківіз Ботошанського, Карашсеве рінсь кого,Клузького, Мараму реського, Су чавського,Са тумарського, Арадського, Ті міського,Туль чанського повітів та з Укра їни.

Захід був проведений за фінансовоюпідтримкою СУР та старанням головиСігетської філії Мирослава Петрець кого ічленів комітету повітової філії СУР. Слідзгадати, що на Фестивалі були присутніМикола-Мирослав Петрецький – депутатта голова СУР, Горія Скублі – мер містаСігету, представники з Укра їни, головиповітових організацій СУР і Повітовогошкільного інспекторату та Бухарестське іКлузьке телебачення.

Фестиваль почався у суботу рано зіСвятою Літургією в Українській правос-лавній церкві, відправленою священикомМаріусом Лаврюком. Учасники фестивалюпочули Слово Боже та прекрасні церковніколядки.

Українська православна церквабула збудована на місці однієїдерев'яної церкви у 1803 р. Від ста-рої церкви збереглося декілька ста-рих церковних книг, між якими іОктоїх 1601 р. Октоїх – це книгабогослужбова, яка містить піснес-піви на вісім голосів для буденнихднів і для неділі (вечірні, повечір'я,утрені та літургії). Після великогоремонту 1894 р. храмове святоУкраїнської православної церкви вСігеті стає «Воздвиження ЧесногоХреста». До наших днів церква

зазнає ще декілька ремонтів (1990-1997 рр.,2007 р.), а інтер’єр був переоформлений підкерівництвом проф. художника КостянтинаМарковича Львівської національної акаде-мії мистецтв та скульптора Василя Плеша ізСігету. Святий храм містить 19 святихмощей (Святі мученики Епіктет і Астіон,Міна, йов Почаєв, Алексій Карпатін(Кабалюк) та інші).

Парад колядників, одягнутих в народнихкостюмах, пройшов центром міста Сігету-Мармацієї. Групи колядників з України,Тульчі, Сучави, Ботошан, Яс, Сату-Маре,Клуж-Напоки, Араду, Тімі шу, Коштеля,Кричунова, Полян, Крас ни, ВишавськоїДолини, Верхньої Рони, Луга над Тисою,Рускови, Сігету, Кри вого, Караш-Северіну,Бочкоя пройшли старим центром міста відУкраїнської православної церкви доМузичної школи та мистецтв ім. ДжорджеЕнеску.

XXVI-ий випуск Фестивалю колядоквідкрив голова сігетської філії СУРМирослав Петрецький, а молитву промовивсвященик М. Лаврюк разом із всіма присут-німи. Було надано слово депутату Миколі-Мирославу Петрецькому, меру міста СігетуГорії Скублі, заступникові генеральногошкільного інспектора проф. Маріусу

Кукуятові, гостям з України таіншим.

На фестивалі почули різнома-нітні специфічні колядки, якібули представлені з різних пові-тів Румунії, де проживають ком-пактно українці. Цікаво пред-ставили програму фестивалюведучі – професори СимонаМалярчук і Василь Пасинчук.За вер шив програму фестивалюзнаменитий ансамбль „Вер хо -винка“ з України.

Роман ПЕТРАШУК

ххVі-ий ФестИВаль украЇнськИх коляДок та ЗИмоВИх оБряДіВ у сігеті

«Вцей день ми пере-творюємо історич-ний ма ра мороськийцентр – Сігету Мар -

мації – в українську столицю», – сказавголова Союзу українців Румунії, депу-тат М. М. Петрецький на відкритті26-ого випуску Фестивалю колядок тазимових обрядів українців з Румунії.Насправді, невелике та спокійне місто12-ого січня стало точкою найбільшоїконцентрації носіїв української куль-тури і мови, наших традицій і звичаїв,і не тільки. На цю феєричну подію при-були представники української спільно-ти з повітів: Арад, Ботошань, Караш-Северін, Клуж, Мара мо рощина, СатуМаре, Сучава, Тіміш, Туль ча, Яси та зБухаресту. Почесними гостями і учас-никами дійства стали представникиосвітянської ниви, місцевої адмініс-трації та церкви, румунських та укра-їнських владних структур. Від них про-звучало багато щирих вітань і добрихпобажань здоров’я, щастя, добробу-ту, а головне – миру. В цілому на фес-тивалі виступили 27-ім артистичнихгруп – колядники, ансамблі та хори,серед яких і декілька художніх колек-тивів з України. Зал, хоч і дещо неміс-ткий для такого розміру святкування,став плацдармом майстерного вико-нання пісень, колядок, щедрівок таобрядових дійств. Мер міста СігетуМармацієй пан Горія Скублі у своємувітальному слові зазначив, що тутсвяткується «не тільки українськакраса, не тільки одяг, такий веселий іколоритний, не тільки пісні, такі мело-дійні». Тут формується «центр друж-би між Ру мунією і Україною, міжрумунами і українцями».

Цей фестиваль збирає і згуртовуєукраїнців з різних куточків, дає їмможливість, познайомитися, поспілку-ватися. Відчува ючи потребу у такійможливості, делегація з Клужу і вминулому приїжджала на цей вжетрадиційний захід. «Всі філії повинніприймати участь у події такого рангу,а тим більше ті, які ведуть постійнуактивну діяльність», – переконаний уцьому голова Клузької повітової органі-зації СУР пан Іван Гербіль. Відтак, недивлячись на початок сесійного періодуу студентів, які складають більшістьхору, невелика молодіжна делегація зміста Клуж-Напока під керівництвомС.І. Хріна прибула до Сігету у ніч передвиступом. Піднесений настрій і особ-ливий стан радості охопив всіх ще підчас ранкового параду артистичнихколективів. Ніякий холод не злякав незовсім відповідно до погоди одягненихучасників. Розігрівали уривки співу, час-тинки музикального інструментально-го виконання, виддзенькування дзвіноч-ків і навіть биття батога, що чулисято з однієї, то з іншої частини вулиці.Для деяких з клузьких хористів Сігет є

добре відомим, а тому їм було приємноопинитися у знайомому оточенні, назнайомих вулицях. Дехто зустрівся зколегами з ліцею, з близькими і навітьчленами родини. Все налаштовувало навідчуття загальної близькості і єднос-ті, причетності.

Урочисте відкриття фестивалю, апотім і виступ її учасників, проходив уконцертному залі «Джордже Енеску».Організаторам з Марамороської філіїСУР та ведучим вдалося створитисвятково-невимушену атмосферу, яка,за звичай, панує серед людей, які добрезнають і поважають один одиного.Таке відношення допомогло і малень-ким, і стареньким учасникам виступа-ти якісно, розковано.

Клузький хор при Союзі українцівРумунії вийшов на сцену серед перших.Їхній виступ відрізнявся стриманоюелегантністю як у репертуарі, так і вкостюмах, що помітно виділило хор.Зла годженість у їх шикуванні, поведін-ці і виконанні нагадують класичні хоро-ві групи. А дисципліна, сконцентрова-ність та амбіція завжди бути найкра-щими є результатом неодноразовихвиступів на заходах при Клузькій пові-товій організації, і не тільки.

«На мою думку, 26-ий міжнароднийфестиваль Різдвяних звичаїв був одниміз найуспішніших. Було дуже багатоансамблів, колядників та вертепів.Цього року було декілька представни-ків з України, і всі вони вразили публікусвоїми колядками і голосами. Мені осо-бисто було цікаво пізнати традиціїінших румунських повітів та різнихрегіонів України... А головне тут те,що люди люблять свої традиції і незабувають, що в них наші корені», –ділився своїми враженнями С.І. Хрін,керівник та активний учасник моло-діжного клузького хору. Сара-МартаДеак доповнила: «...Тут я змогла пере-жити знову всі зимові свята. Почалосявсе з параду - ми колядували централь-ною вулицею, танцювали, діти промов-ляли щедрівки. Одним словом, булосвято! Прак тично, саме тепер я пер-ший раз у своєму житті зрозуміла,відчула, яку могутню силу має україн-ська культура в Румунії. ... Можу бутилише вдячною за те, що нас запросили,за те, як прийняли, за гостинність іласку».

Впевнена, що емоції цих молодихлюдей поділяють й інші учасники події!Думаю, більшість згодиться зі слова-ми пана М. М. Петрецького, який під-креслив: «Ця подія є емблемною нетільки для Союзу українців Румунії, нетільки для українців з Мараморощиничи з Румунії, а і для всієї Румунії».Дякуємо всім причетним за чудовийфестиваль, за вражаючий досвід і занезабутні почуття. І чекаємо новоїзустрічі!

Ольга СЕНИШИН

СІЧЕНЬ 2019 р. 9

(Закінчення. Поч. на 8 стор.)

Участь делегації з Клуж-Напоки у 26-ому випускуФестивалю колядок та зимових обрядів

українців з Румунії у Сігеті

СІЧЕНЬ 2019 р.10

( З а к і н ч е н н я .

8грудня у Клуж-Напоці за фінансо-вої підтримки Союзу українцівРумунії пройшов захід, присвяче-ний 125-тій річниці від дня народ-

ження одного з найяскравіших представни-ків так званого Розстріляного Відродження– поета, прозаїка і публіциста МиколиХвильового (1893-1933). Подія відбу-лася на факультеті іноземних мов приуніверситеті ім. Бабеша-Бойоя, відділукраїнської мови та літератури. Цятематика у нашому осередку викликаєпостійну зацікавленість і підкресленувдячність зі сторони учасників і при-сутніх особливо старшого віку – поко-ління, яке детально не вивчало цейперіод найвищого злету молодої радян-ської літератури й тотального знищен-ня її творців. Відтак організатори –викладачі подружжя Гербіль – не забу-вають надати нашій увазі поокремедетальне обговорення найвидатнішихїї представників.

За майже 20 років бурхливої творчоїактивності Микола Хвильовий проя-вив себе як «складний і вишуканий,вибагливий поет», новатор та «першо-рядний письменник і талановитий пуб-ліцист», багатошарова і різнограннапостать. Він вважається «основопо-ложником пореволюційної українськоїпрози», який з обдарованого літерато-ра «виріс у першорядного мислителя,справжнього ідеолога, з високим рів-нем національної свідомості» і ставбезперечним «лідером літературногопокоління середини 20-тих років».його називають «чільною фігуроюхудожньо-естетичого поступу» свогочасу, яка мала неабиякий вплив на «розви-ток українського письменства, культури,суспільно-політичної думки всього неспо-кійного XX віку». Ще за життя його то гани-ли, то захоплювалися ним. Дехто зарахову-вав його до лику мучеників та обдарованихмитців, інші звинувачували його в усіхсмертних гріхах і намагались викреслити зісторії літератури. На щастя, увага до поста-ті Хвильового, незважаючи на довготривалузаборону його творчості в підрадянськійУкраїні, не зменшується й сьогодні. Дос -лідники наголошують: «Все, здійснене ним,зосталося у скарбниці української культурияк одна з неперевершених її сторінок, якзапорука майбутнього розквіту». Феномен

Миколи Хвильового залишається в полізору фахівців, викликає запальну полемікусеред представників українського науково-го, культурного і громадського життя.

Біографія Миколи Григоровича Фітільова(справжнє прізвище письменника) є типо-вою для його покоління: початкова освіта,

ідейний ріст та становлення демократичнихпоглядів перед та під час Першої світовоївійни, участь у бойових діях на територіяхУкраїни і Польщі та Румунії, причетність дореволюційного і політичного процесу вУкраїні в складі різних за напрямками орга-нізацій, партій і угрупувань, активна полі-тична і громадська діяльність у післявоєнніроки. Такий багатий життєвий досвід фор-мує Хвильового як відповідального і рішу-чого громадянина нового ладу – «револю-ційного романтика». Після завершення вій-ськових дій Хвильовий вчителює та береть-ся до створення нових мистецьких творівдля нового читача. У столичному Харковіпоступово виходять його перші вірші.

Критики помітили його і зарахували до про-летарських митців. Та невдовзі МиколаХвильовий вдається до публіцистики,памфлетів і прози, де найкраще розкривсяйого неабиякий хист і запальна натура. Проце йшлося в документальній стрічці та впершій доповіді «Микола Хвильовий –

ексцентричний ідеолог українськогоавангарду (20-ті роки 20-ого століття)»,яку зачитала румунською Біанка-ЛенаМіхня. Хвильовий мав активну грома-дянську позицію й без вагань афішувавїї у тогочасній періодиці. його публі-цистика стала видатним явищем удуховному житті України.

Неймовір ний інтерес викликалисамобутня і неповторна манера письма,неординарність його світогляду й ори-гінальне відтворення ідей. його праціпереповнені сміливими закликами,рішучими вис нов ками і неочікуванимитеоріями, які і принесли йому титулексцентрика. Деякі з них сьогодніш-ньому читачеві видаються простошокуючими (наприклад, про прогре-сивну силу фашизму). А от закликитипу «Геть від Москви!», чи тези на зра-зок «Росія самостійна? Самостійна! Нутак і Україна самостійна!», були занад-то радикальними на той час. Хоча заразвони виглядають дуже адекватними ізрозумілими. Так як більшість робітХвильового цього типу переповненіщирим, «впевненим націоналізмом»,тому і в наші дні їх обговорення і роз-гляд викликають зацікавленість і поляр-ність вражень.

В продовженні група студентів зачи-тала декілька ранніх поезій Хвильового,сповненних надії і оптимізму. З часомтональність творів цього автора змінюється,а з нею і проблематика. Все частіше у своїххудожніх творах митець звертається до тра-гічних сторін у житті свого покоління – тих,на чию молодість випали фронти і грома-дянські війни. Особливою і достатньо осо-бистою є тема втрати людських цінностейтими, хто бере на себе відповідальністьперебудовувати світ шляхом убивства ін -ших. Її Хвильовий найкраще розкриває уновелі «Я (Романтика)» (1924). Сара-МартаДеак у своєму виступі на тему: «Роздвоєннялюдської особистості в тоталітарному сус-

пільстві» зосередила увагу на порів-нянні долі і вибору головного герояцієї новели та автора твору. Хви -льовий переконує, що побудуватищастя одних на стражданні і смертіінших не можна, бо «ідея насильства,яка лежить в основі всіх революцій,бумерангом повертається до тих, хто їїсповідує, і карає безжально та невід-воротно». В новелі революціонер-чекіст повинен зробити вибір міжсинівською любов’ю і революційнимобов'язком, служінням найдорожчійідеї.

Ольга СЕНИШИН

125-та річниця від народження миколи хВИльоВого (1893-1933)

СІЧЕНЬ 2019 р. 11

9

...чорноБИль-ську Зону

31грудня 2018 року розпочав-ся виборчий процес черго-вих виборів ПрезидентаУкраїни 31 березня 2019

року.Громадяни України, які проживають або

перебувають в період підготовки та прове-дення виборів за межами України, реалізу-ють своє право голосу на виборах на загаль-них підставах.

Що необхідно виборцю для того, щобреалізувати своє право голосу за межамиУкраїни.

Перевірити інформацію щодо включеннявиборця до Державного реєстру виборців

та правильності внесених персональнихданих виборця (прізвище, ім’я, по батькові,виборча адреса) до Державного реєструвиборців можна за допомогою он-лайн сер-вісу «Особистий кабінет виборця» (https://www.drv.gov.ua/ords/f?p=111:LOGIN) навеб-сторінці «Державний реєстр виборців».

Для цього потрібно зареєструватися в«Особистому кабінеті виборця» і зробитивідповідний запит. Орієнтовно протягомоднієї доби виборець отримає відомостіщодо своїх даних у Державному реєстрівиборців на електронну адресу, вказану при

реєстрації.В разі якщо Ви плануєте

брати участь у виборах надільниці при ПосольствіУкраїни в Румунії, але зарезультатами перевірки в«Особистому кабінеті ви -бор ця» у Вас інша виборчаадреса або Ваші персональнідані відсутні, Ви можетескористатися одним з такихіснуючих способів включен-ня до списків ви борців назакордонній ви борчій діль-ниці.

Прийняття на консуль-ський облік

Звернутися особисто абонадіслати документи пош -тою до Посольства Українив Румунії для постановки напостійний чи тимчасовий

консульський облік.З необхідними документами та процеду-

рою прийняття на консульський облік Виможете ознайомитися за цим посиланням:

https://romania.mfa.gov.ua/ua/consular-affairs/services/accounting

Включення до списку виборців зазаявою

Особисто, не пізніше як за п’ять днів додня голосування, подати до Посольствазаяву щодо включення до списку виборцівабо зміну виборчої адреси (якщо Вас вжевключено до Державного реєстру вибор-ців).

До заяви додаються копії документів, щопідтверджують ці зміни, а оригінали пре -д’я вляються.

Заяви про тимчасову зміну місця голо-сування виборця без зміни виборчої адре-си закордонними дипломатичними уста-новами України або дільничними вибор-чими комісіями закордонних виборчихдільниць не приймаються. Такі заявиподаються до органу ведення Державногореєстру виборців за виборчою адресоюзаявника або органу ведення Державногореєстру виборців у Міністерстві закордон-них справ України.

Запрошуємо усіх бажаючих взяти участьу виборах та рекомендуємо заздалегідь, непізніше як за п’ять днів до дня голосуваннядо 25 березня, подбати про своє включеннядо списків виборців на виборчій дільниціпри Посольстві України в Румунії.

За додатковою інформацією звертайтесядо Посольства України в Румунії (веб-сайт:https://romania.mfa.gov.ua, тел. (0040-21)230-36-60, електронна пошта: consulat.ro@gmail.com).

Різдв'яні і новорічні свята збе-реглися і відбуваються з коля-дуванням, з веселими момен-тами, наповнюють серця лю -

бов'ю, добротою, красотою, і головне, щоколядування передається з поколін-ня в покоління.

Минуло вже 19 р., відколи в містіТімішоарі був започаткований фес-тиваль колядок; минулорічний – 22грудня 2018 р., в суботній день післяобіду в Українській хаті відбувсячудовий захід.

Хочу уточнити, що на цей раз нафестивалі були присутні і гості збоку СУР з Бухареста в складі:Миколи М. Петрецького – головиСУР і депутата в ПарламентіРумунії, Ірини-Люби Горват – гене-рального секретаря СУР, ЕльвіриКодря – радника в МНВ, МихайлаТрайсти голови Комісії з питанькультури, заступника голови СУР.

На відкритті фестивалю голова Ті -міської повітової філії СУР Юрій Глебапривітав усіх присутніх, побажав успіхів

у його проведенні і надав слово п. депута-ту.

В своїй промові п. М.М. Петрецькийзвернувся з теплими словами до баната-ських українців і побажав їм щасливого

Різдва Христового і Нового Року.Відкрили концерт колядники формації

«Тріо Грінь», яка зачарувала публіку.На цей фестиваль вже вдруге були

українці з м. Кула (Сербія) від Куль -турного товариства ім. Івана Сенюка:голова Іван Кузьма – перший заступникФіліп Проник, керівник колективу п.Надія Воротняк, а також два колективи з

України: «Вербічанка» – із с.Старий Вовчінець – керівник НадіяОста фічук.

Разом прибув до нас з колекти-вом «Буковинські квіти» с. Кин деш -ти (Ботошани) голова філії п. ВікторСемчук. Також колядники з Туль -чанського повіту, які кожного разударують нашим українцям колядкиз їхньої зони, теж два колективи ізСуліни «Перва Зоря», керівникЛукія Іванов, інший із Караорману– «Веселка», керівник Віоріка Ґросу.Всі виступали на гарному рівні,колядування було від щирої душі, заїх виступ вони були оцінені з боку

присутніх теплими оплесками.

ФестИВаль украЇнськИх коляДок таЗИмоВИх оБряДіВ у тіміШі

ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНИ В РУМУНІЇ

ВИБорИ преЗИДента украЇнИ 31 БереЗня 2019 р.

(Продовження на 13 стор.)

Анна БЕРЕҐІЙ

СІЧЕНЬ 2019 р.12

«Що ти робиш, Романе?» –в стихаючому голосіСюзі не було заперечноїінтонації, швидше нав -

паки, відчувалася піддатлива готовність допокори.

Повільно увійшовши тоненькими пальцямипіаністки в його шевелюру, вона ніжно пести-ла, цілувала довгасте волосся юнака.

Гарячі, пристрасні обійми доводили їхобоїх до шаленства.

Від дотику його набучавілого прутня Сюзізатрепетала, затремтіла, мов сором’язливітополині віти від приємного лоскоту збудже-ного вітру.

Він посипав її палаюче обличчя, ніжнушию, пахуче волосся, вируючі груди божевіль-но-хаотичними поцілунками, яким, здавалося,не буде кінця.

Ґудзики, що вервечкою вишикувалися посередині сукні від дівочих грудей аж до колін,сковували Сюзине тіло, яке так і поривалосядо безрозсудної волі.

Сповнена млосного мороку, вона, немов узапаморочливому гіпнотичному сні, поволірозстебнула верхній ґудзик сукні…

Незвіданим інстинктом Роман відчув цейжест і тремтливими руками почав далі розсті-бати ґудзик за ґудзиком, торкаючись кінчика-ми пальців її розпашілого тіла, аж поки сукняне розійшлася в два боки, мов таємничі завісиЦарства Мельпомени, щоб, врешті-решт, капі-тулювати і впасти до його ніг.

Перед зором враженого Романа пишнілинайпотаємніші принади дівочої краси, оспіва-ної Рапсодами, описаної Поетами, змальованоїХудожниками.

Глибоко зачарований, постав юнак передвеликою таємницею ще незвіданого ним світу,світу найвищої насолоди людської плоті.

Він підняв тендітну Сюзі на руки і поніс її зобачністю фанатичного скрипаля, якому по -щас тило отримати безцінну скрипку Стра -диварі.

Над широкою софою з поручнями звисалошатро з трояндового верховіття.

Дощові краплини звивалися в пелюсткахтроянд, вбираючи в себе райські пахощі, іпереливами срібноголосої арфи поперемінноспадали на оголені тіла, окроплюючи їх дух-мяними, ніжно-п’янкими парфумами, ніби вцьому куточку трояндового раю відбувавсяобряд таємничого посвячення.

І розквітла, забуяла Сюзина плоть, мов роз-кішна, вогняна троянда! І заіскрилася Сюзинаплоть, мов розірвана навпіл дозріла сицилій-ська помаранча!

Блідо-рожеві пелюстки, що трепетно пуль-сували в пишно-кучерявому суцвітті її плоті,жадібно увібрали в себе, ніжно обвили пружнухіть Романа.

Злиті воєдино, Роман і Сюзі вознеслися наапогей незрівняного, неперевершеного бла-женства, витаючи у просторі безкінечності.

Це був фантастичний політ удвох, в одному

коконі гарячої пристрасті, у позахмарне марево,крізь грозу і блискавицю, крізь запаморочливийтуман і аж до вулканічного виверження, розчи-нення одне в одному від солодкої знемоги.

А потім… а потім вони лежали умиротворе-ні неземною насолодою, знесилені від п’янкоїейфорії, зачумілі, немов обкурені трояндовимфіміамом.

Пелюстки «цариці квітів» зривалися з квіт-чаної стелі, кружляли тріумфально над оголе-ними тілами, прикрашаючи їх барвистимпокровом, як колись, у древньому Колізеї, віта-ли квітчастим дощем славних переможців.

Вони потопали у ложі, встеленому м’якимитрояндовими пелюстками, купалися у непов-торних трояндових пахощах, що щедро розли-валися довкола.

йому було так солодко біля Сюзі! Роман тулився до її духмяного, казкової

краси тіла, припавши вустами до ніжних гру-дей, мов немовля до матері. Він лежав непо-рушно, щоб не налякати своє щастя, щоб нерозсіяти райське марево, з тенет якого не хоті-лося виходити!

Відколи Роман потрапив до трояндовогораю, він не промовив ані слова.

А йому так хотілося сказати Сюзі, вигукну-ти на повні груди: «Я кохаю! Я кохаю тебе,Сюзі! Я хочу все життя бути з тобою!».

Але якась таємнича сила, потужніша зайого палке бажання, стискала льодяною кри-гою горло, перекривала дихання, не даючиговорити.

Опустивши очі, Роман з ніжною сором’яз-ливістю встиг промовити лише її ім’я:«Сюзі…», бо вона одразу затулила його вустасвоїм чарівним пальчиком і прошепотіла лос-кочачи вухо: "Нічого не говори... нехай усебуде так, без слів...".

Роман підкорився її волі.

Сюзі (новела-феєрія)

Роман КОБЗАЧервень-серпень 2018 рокуAntwerpen(Belgium) – Sovata (România)

(Далі буде)

ГРУДЕНЬ1. Ліліану ЦІМБОТУ (3 грудня 1967 р.) –

щиру українку з Банатського краю, яка вжероками служить українській справі як техніч-ний секретар при Тіміській філії СУР.

2. Василя ПАСИНЧУКА (6 грудня 1951р.) – уродженця с. Ремети Марамороськогоповіту, викладача математики. Багато роківбув директором Реметянської восьмирічки.Був заступником голови місцевої організації,опісля і членом комітету Марамороської філії.На VІ-му З’їзді в Тімішоарі обраний скарбни-ком і членом Ради СУР. Був радником місцевоїради села Ремети від СУР. На VІІ-му З’їздіСУР обраний І-им заступником голови Союзуукраїнців Румунії, членом Президії та РадиСУР. Дописує до газети «ВС».

3. Василя БАРШАЯ (9 грудня 1943 р.) –уродженця банатського Копашиля, випускни-ка Української Сігетської педагогічної школи,яка дала не одного і не двох видатних особи-стостей українській громаді Румунії, випуск-ника Бухарестської Консерваторії ім. ЧіпріанаПорумбеску, колишнього першого радника відСУР в Міністерстві культури і культів Румуніїпісля Революції 1989 р. та директораКонстанцького мистецького коледжу, поета,автора збірок віршів «Поезії» та «Стоголосалуна», композитора. За часу перебування в

Міністерстві Культури отрганізував Фес -тиваль у банатському українському селіКопашиль 1991 р. Вітаємо з 75-річчям. НаМногії літа!

4. Терезу ШЕНДРОЮ (12 грудня 1956 р.)– марамороську українку із с. Кричунів,випускницю українського відділенняСігетського ліцею ім. Драгоша Воде. Післязакінчення ліцею, з травня 1978 р. почала пра-цювати у газеті «Новий вік», опісля – у її про-довжувачу «Вільному слові», а згодом в«Українському віснику». Після закінченняУніверситету ім. Спіру Гарет в 2011 р. сталаредактором в тій же газеті – «Український віс-ник». Вже втретє обрана секретарем Союзуукраїнців Румунії. Мати двох синів та бабусядвох внучок, яких дуже любить і до якихзавжди спішить, як справжня молода бабуся.

5. Марію ШТЕФАН (27 грудня 1969 р.) –марамороську українку (з дому Думнич),випускницю українського відділення Сігетсь -кого ліцею ім. Драгоша Воде та Факультетуіноземних мов Бухарестського університету,викладача української та російської мов.Деякий час, у найважчі роки газети «Вільнеслово», коли не виплачувались зарплати пра-цівникам редакції, працювала в редакції цієїгазети. Опісля перейшла працювати до«Нашого голосу», а згодом, після одруження,повернулася до рідної Мараморощини, щоб

бути близько до своєї матері. Сьогодні –директор Реметянської восьмирічки. Матигарного, талановитого сина, учня Сігетськоголіцею.

6. Ярославу-Орисю КОЛОТИЛО (28грудня 1954 р.) – вихідця з марамороськогосела Вишавська Долина, випускницю укра-їнського відділення Сігетського ліцею ім.Драгоша Воде та Факультету іноземних мовБухарестського університету, спеціальність –українська-російська мови. До 1989 р. працю-вала викладачем, а після Грудневої Революціїперейшла із сім'єю до Бухаресту. ГоловаБухарестської організації СУР. Працюваларадником при Міністерстві культури і культівРумунії з боку СУР до виходу на заслуженупенсію в грудні 2014 р. Одружена, мати трьохдітей та бабуся чотирьох внуків.

7. Доріну ФАРТУШНИК (29 грудня 1958р.) – давнього і відданого адміністратораСоюзу українців Румунії. Мати і бабуся гар-них внука і маленької внучки, які дають радо-сті і звеселяють їй кожен день. Вітаємо зісповненням 60-ти років. На Многії літа!

З РОСИ І ВОДИ ВАМ, ДОРОГІ НАШІЮВІЛЯРИ!

НА МНОГІЇ І БЛАГІЇ ЛІТА ВАМ! ГАРНИХ ЗИМОВИХ СВЯТ ТА ЩАСЛИВОГО НОВОГО 2019 р.!

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД СУР

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ВІТАЄМО ВАС!

СІЧЕНЬ 2019 р. 13

«НАША СУЧАСНИЦЯ»Рубрику веде Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Рубрику веде Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

СІЧЕНЬ1. Федора СОПКА (1 січня 1942 р.) – урод-

женця Банату, випускника Сігетського укра-їнського ліцею та Бухарестського університе-ту; працював викладачем російської мови в м.Бая Маре, довгі роки був головою Баямарськоїорганізації СУР та деякий час редактором угазеті «Curierul ucrainean». Багато здоров'я!

2. Євсебія ФРАСИНЮКА (1 січня 1947 р.)– уродженця Буковинського краю, випускникаСеретського українського ліцею та Яськогоуніверситету. Після закінчення університетупрацював викладачем української мови в рід-ному селі Негостина та займав посаду дирек-тора. Переклав на румунську мову «Сад боже-ственних пісень» Г. Сковороди. Українськоюмовою вийшли при СУР його книжки літера-турних есе і публіцистики - «Живу ріднимсловом» та «Ключ до «Саду Божественнихпісень» Григорія Сковороди.

3. Анну САМБОР (7 січня 1950 р.) – мара-мороську українку (з дому Григораш) із с. Лугнад Тисою, Мараморощина, випускницюУкраїнського відділення Сігетського ліцею ім.Драгоша Воде та Факультету іноземних мовБухарестського університету, викладача укра-їнської та румунської мов у рідному селі, депосідала і посаду директора школи до виходуна заслужену пенсію. Любов до всього рідно-го українського передавала з генерації в гене-рацію своїм вихованцям та рідним дітям.Мати двоїх дітей – сина Олександра та дочкиЛоредани – викладача в м. Клужі. Бабусятрьох онуків, якими, як молода бабуся, гор-диться – Юрчиком, Яринкою та Мішком.Активно брала і бере участь у всіх подіях,організованих СУР. За вагомий внесок в підт-римуванні викладання української мови в

Румунії і співпрацю з «ВС» нагородженамедаллю з нагоди 65-річчя часопису «ВС». НаVІІ-ому З'їзді СУР на пропозицію новообра-ного голови СУР п. Миколи-МирославаПетрець кого була обрана до Президії СУР тазаступником голови. Успіхів на такій відпові-дальній посаді!

4. Івана РОБЧУКА (11 січня 1936 р.) –уродженця Сучавського повіту, випускникаСеретського українського ліцею і Факультетуіноземних мов Бухарестського університету,д-ра філологічних наук, довгі роки першогозаступника голови СУР та голови комісії зпитань культури при СУР, головного редакто-ра газети «Curierul ucrainean», автора книг здіалектології, книги публіцистики та редакто-ра низки книг. Батька двоїх дітей та дідуся 6онуків.

5. Дмитра ЧЕРНЕНКА (16 січня 1956 р.)– вихідця задунайських українців, полковникау відставці, голову Тульчанської повітовоїорганізації СУР, члена Президії та заступникаголови СУР. Активно і віддано веде свою гро-маду в дусі українства, організовуючи гарніартистичні заходи на землі задунайських коза-ків. Разом із СУР було встановлене погруддянаціональному поету України Т.Г. Шевченку вм. Тульча та придбано нове приміщення дляцієї організації.

6. Джету ПЕТРЕЦЬКУ (23 січня 1966 р.) –уродженку марамороського українського селаЛуг над Тисою, випускницю Сігетськоголіцею ім. Драгоша Воде та ДрогобицькогоДержавного Факультету Музики (України),викладача музики І ступеня, активного і тала-новитого керівника хору «Ронянські голоси»,керівника молодіжного ансамблю танців«Соколи» і учнівського ансамблю танців«Соколята», які дуже часто виступають як з

ронянськими місцевими традиційними танця-ми, так і з українськими з України. Багатоуспіхів у подальшій праці! Завжди успішновиступає з хором на сценах Румунії та за кор-доном. Одна з найпомітніших подій держав-ного рівня, де хор «Ронянські голоси» висту-пив на найвищому професійному рівні, – це«Добрий вечір, Україно!» в Оперному заліміста Клуж-Напока та в Києві. Працює надєвропейськими проектами, пов'язаними зосвітньою працею. Старається виховуватинове покоління як для Верхньорівнянськогохору, так і для місцевого танцювальногоансамблю! Викладач україномовного ліцеюім. Тараса Шевченка в м. Сігеті. Мати двохдітей та бабуся двох внуків, яких любить і якіприносять їй радості.

7. Гаврила МІКОЛАЙЧУКА (28 січня1952 р.) – уродженця найбільшого українсько-го марамороського гірського села Русь-Поляни. З 1995 р. перебирається разом ізсім'єю до Араду, на низовинні родючіші землі.Він голова Арадської організації СУР.

8. Анну ГАНЦІҐ (30 січня 1960 р.) – вик-ладача української мови в с.Тирново, техніч-ного секретаря Арадської організації СУР.Бажаємо подальших успіхів у виховній працідля піднесення і збереження української мовив цьому регіоні.

9. Штефана КІФУ (31 січня 1965 р.) –уродженця українського с. Русь-Поляна,Мараморощина, викладача фізкультури, голо-ву місцевої організації СУР, члена таланови-того полянського мужчинського гурту «Ле -ґіні».

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД СУР

ЗДОРОВИМО ВАС І БАЖАЄМО УСПІШНОГО 2019 р.!

Крім запрошених колективів,виступали майже всі групи п.Тіміш – Церковний хор україн-ської православної церкви м.

Тімішоари – парох Крістіан Попович,Колектив з Петроси – керівник М. Бротний,Інструментальний гурт с. Бетгаузен – керів-ник М. Кондрей, Гурт села Щука, потімучні із села Драгомірешти – керівникМіоара Чінар, молоді колядники с. Варіаш –керівник Іляна Байкулеску, учні Укра -їнського відділу ліцею «Юлія Хаждеу» м.Луґожу, колектив учнів «Надія» с. Тирново– п. Арад, інструментальний і вокальнийгурт – керівник п. Анна Ганціґ.

Слідували колядники с. Кричово – керів-

ник Василь Шандор, мужчини з давнімиколядками та вінчуваннями. Завершив кон-церт колядок колектив з м. Лугожу «Шов -кова трава» – керівник Савана Албі чук,який виступив з колядкою «Христос

Рождається», давніми і новими колядкамита вінчуваннями. На концерті були присут-ні місцеві журналісти і місцеве телебачен-ня. Організатори, як завжди, центральнийпровід СУР і філія Тіміш. Всі колективибули нагороджені дипломами за їх труд таоцінені з боку глядачів.

Наприкінці голова Ю. Глеба подякуваввсім учасникам, гостям, побажав їм здо-ров'я, щастя в Новому Році.

Я переконалася, що на фестивалі були тіукраїнці, котрі відчуваються українцями,люблять рідну мову, наші традиції, стара-ються, щоб вони не пропали. Добрийнастрій, дружні відносини між учасникамита гостями супроводжували святкову атмос-феру в Українській хаті м. Тімішоари.

(Закінчення. Початок на 11 стор.)

ФестИВаль украЇнськИх коляДок таЗИмоВИх оБряДіВ у тіміШі

СІЧЕНЬ 2019 р.14

¨̈ С Т О Р і Н К АС Т О Р і Н К А Д Л ЯД Л Я Д і Т Е ЙД і Т Е Й ¨̈

Свято було встановлено Па -пою римським Павлом VІ 8 груд-ня 1967 р., а 1969 року ГенеральнаАсдамблея ООН проголосилайого офіційним святом.

***1 січня 1622 року Папська кан-

целярія офіційно визнала 1 січняпочатком року. До того часуНовий рік відраховувався з 25березня.

***А ми українці Румунії, як і в

Україні, Новий рік відзначаємо 14січня. Це свято Василя Великого.

Щеня Тявко і каченя Кря -чик дивилися, як на дворікружляють сніжинки, і щули-лися від морозу.

– Холодно! – клацнуло зуба-ми щеня.

– Влітку, звичайно, теплі-ше... – сказало каченя і схова-ло дзьоб під крило.

– А ти хочеш, щоб зараз літонастало? – запитав Тявко.

– Зараз? Відразу?– Звичайно!– Хочу. Але так не буває...Щеня дістало аркуш паперу

та коробку з різнокольорови-ми олівцями. Через кількахвилин воно показало свіймалюнок змерзлому Крячику.

На аркуші зеленіла трава і

всюди світилися маленькісонечка ромашок. А над нимив кутку малюнка блищалосправжнє літнє сонце.

– Це ти добре придумав! –похвалило Тявка каченя. – Яніколи ще не бачив ромашок...в січні!

На землю, як і раніше, падавсніг. Щеня і каченя дивилисяна веселі квіти, і здавалося їм,що настало гарне й теплеромашкове літо. І стало їмобом дуже тепло.

«З новим роком, браття милі,В новім щастю, в новій силіРадісно вітаю васІ бажаю, щоб в здоров’ю,В мирі, з братньою любов’юВідтепер ішов вам час.І бажаю, щоб трудящеТе життя вам якнайкращеБез біди минало всім,Щоб думками ви міцніли,Багатіли, не бідніли,Щоб веселий був ваш дім.І бажаю, щоб ми згідно,Сміло, свідомо, свобідноЙшли до спільної мети:В своїй хаті жить по-свому,Не коритися нікому,Лад найкращий завести.Сим бажанням вас вітаюІ по давньому звичаюПовну чарку догори!Щирій праці Бог поможе.Дай нам Боже все, що гоже!Що не гоже – чорт бери!»

1900 р.

Цікаві вірування

Коли Бог створив землю і різних тварин,то про птахів не подумав. Однак прий-шов час, коли він вигнав з раю Адама і

Єву і за кожною людиною поставив наглядатиАнгела-охоронця, який після смерті людини мавприлетіти на небо і розповісти про земний шляхкожного померлого.

Пекла утой час небуло, а ду шіп ом е р л и хвели се бе ураю, як і наземлі – по-р і з н о м у .Од ні булитихі та бла-гочинні, а

інші кричали, билися і спокушали невинних.Побачив Бог, що не дасть ради з душами та й ство-рив пекло, а Ангелів-охоронців вирішив перетво-рювати на птахів. Відтоді після свята Юрія (6травня) і до другої Пречистої (21 вересня) птахиживуть на землі й розмножуються рівно настіль-ки, скільки людей помирає в той час. А наприкін-ці вересня вони відлітають у Вирій. Відчиняєворота восени і зачиняє їх навесні, коли птахи від-літають на землю, – зозуля. Так що зозуля є БожимАрхангелом. І оскільки вона рахує людям роки,тому сама пташенят не висиджує. А через те, щомає райські ключі, – найшвидше відлітає і найпіз-ніше прилітає.

Андрея БОЙЧУК, м. Клуж-Напока

З НОВИМ 2019 РОКОМ! 1 СІЧНЯ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МИРУ ЩЕ

НАЗИВАЮТЬ І ДНЕМ ВСЕСВІТНІХМОЛИТОВ ПРО МИР!

М. С. ПЛЯЦЬКОВСЬКИЙ

РОМАШКИ В СІЧНІ

Іван ФРАНКО

З НОВИМ РОКОМ!

СІЧЕНЬ 2019 р. 15

¨̈ С Т О Р і Н К АС Т О Р і Н К А Д Л ЯД Л Я Д і Т Е ЙД і Т Е Й ¨̈

19

Надворі вже майже ніч.Швидко темніє перед-різдвяною порою. Ма -лень кий Ангелик дуже

втомився – цілісінькій день нати-рав найм’якшою ганчірочкою Пер -шу Зірку. Вона має бути такачиста і блискуча, щоб кожна дити-на на землі змогла її побачити, щобпромінь від неї був такий яскравий,як в ту ніч, коли народився Ісус.Тоді, більше двох тисяч років тому,Зірка сяяла так, що три східнихмудреці змогли дійти до маленькоїкошари з Божим Дитям.

– Ну, що там, МаленькийАнгелику, ти встиг, бо пора вже.Чуєш? – Підійшов до Ангеликадорослий Ангел. – Вже і Ангели, ілюди почали співати коляди, скорозакінчиться служба і треба сідатидо святої вечері.

– Так, так. Я дуже старався!– Ти молодець. А тепер, нумо,

доєднаймося до Ангельського хору,будемо колядкою та молитвою сла-вити народження маленького Ісуса.

Маленький Ангелик за руку здорослим Ангелом пішли небесною

стежкою до інших, щоб сьогодні, уСвятвечір, разом з усіма-усіма коля-дувати і радіти новій надії – РіздвуІсуса Христа.

– Синку, ти встиг? – підійшовтатко до малого Тараса. Тарас цілі-сінький день прикрашав дідуха,вішав на нього яблучка та горіхи, аще вирізав справжнісіньку зірку, щобможна було завтра колядувати.

– Так, я дуже старався!

– Ти молодець, а тепер ідемо доцеркви, щоб разом з людьми таангелами співати колядки і слави-ти народження Ісуса.

Тато одягнув на Тараса теплукуртку і засніженою стежкою, заруку, вони пішли до церкви, щобразом з усіма-усіма колядувати ірадіти новій надій – Різдву ІсусаХриста.

Маленький Ангелик ра зом змаленьким Тарасиком радісно спі-вають різдвяних колядок.

«Христос народився!» – проше-потів Тарасик.

«Славімо його!» – так самопошепки відповів Ангелик.

Оськільки комп'ютери всучасний час такі по пу -лярні, всіма користує-мось ними і забуваємо

написати що-небуть на папері руч-кою, олівцем, тому щоб пригадати

сучасній людині, що може статисятак, щоб в недалекому майбутньо-му листа, записку написані від рукипобачимо лише в музеях. І всімабудуть бажати придбати собі яксувеніри.

Адже почерк кожноїлюдини унікальний. Вче -ні дослідили, що існуєсім ключових характе-ристик почерку, завдя-ки яким можна навітьстворити портрет лю -дини.

У цей день слід від-класти технологічніпристрої і написатилиста власноручно

рідним, близьким, друзям, які зали-шаться приємною пам'яткою длякожного.

Як гарно, корисно було колись в 1-му класі, коли нас вчили спочаткуписати олівцем, опісля ручкою і мибрали чорнило з чорнильниці. Цебули уроки каліграфії. Вчили гарно,грамотно писати. Кожний зошитбув прикладом старанності кожно-го учня. А в давнину люди писалигусячим пером і то дуже гарно,каліграфічно.(І. П.-К.)

***В Японії та Австрії за давньою

традицією вчать дітей писати іправою, і лівою рукою.

В більшості країн пишуть зліванаправо. Справа наліво пишуть учніарабських країн. А в СтародавнійГреції писали перший рядок справаналіво, а другий – навпаки.

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

Юлія Смаль

ПЕРЕД СВЯТВЕЧОРОМ

Цікаво знати:

23 січня – День ручного пИсьма

З А С Т Е Р Е Ж Е Н Н ЯЗ А С Т Е Р Е Ж Е Н Н Я= За достовірність фактів, цитат, власних імен та інших

відомостей відповідають автори підписаних матеріалів.= Редакція може не поділяти точки зору авторів.= Надіслані до редакції матеріали не рецензуються

і не повертаються.= Редакція залишає за собою право скорочувати

і редагувати надіслані матеріали, непорушуючи їхнього основного змісту.

= З юридичної точки зору за зміст матеріалів відповідають їх автори.

(Закінчення. Поч. на 12 ст.)

16 СІЧЕНЬ 2019 р.

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ

Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУККомп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦьКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti, ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com/ Адреса сайту СУР: www.uur.ro

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців РумуніїРЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ; Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУК

Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ, Техноредагування – Роман ПЕТРАШУК

Друкарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti,

ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737 E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

26грудня 2018 року в примі-щенні бухарестської філіїСоюзу українців Румуніївідбулася зустріч етнічних

українців, які бажали спільно відсвятку-вати Різдво Христове за новим календар-ним стилем. У зустрічі взяли участь укра-їнці, уродженці сіл Мараму реського,Тульчанського та Сучавського повітів, якімешкають у Бухаресті, а також їхні діти таплемінники, які народилися й живуть вБуха ресті, а також румуни, які цікавлятьсяукраїнською культурою та українськимитрадиціями. Були присутні й представни-ки Посольства України в Румунії. Радник-посланник Євген Левицький передаввітання посла України в Бухаресті Олек -сандра Банькова та, у свою чергу, побажавприсутнім міцного здоров'я і щасливихріздвяних свят.

Присутніх на святкуванні привіталаголова Бухарестської філії ЯрославаКолотило, яка пригадала про перші зус-трічі етнічних українців Бухареста після1990 року, що мали місце з нагоди цьоговеликого свята. Згодом Ярослава Коло -тило, Володимир Малькович та ЛарисаКлемпуш, запаливши, за звичаєм, свічкуна столі, виконали декілька традиційнихколядок: "Добрий вечір тобі, пане госпо-дарю", "Нова радість стала", "Во Вифле -ємі нині новина", "Бог предвічний наро-дився", "У Вифлеємі новина". При сутні їмпідспівували, а на акордеоні акомпаніюва-ла їм пані Наталія Гороговська. Потімучасники свята почали розповідати проріздвяні звичаї, характерні місцям їхньогопоходження. Пані Ярослава Коло тило роз-повіла про різдвяні звичаї з ВишавськоїДолини, а саме про звичай колядуваннядітей зі звіздою (зіркою), про "стару коля-ду", в якій куратори у супроводі скрипалявиконують довгу колядку про народженняХриста, але й про все його людське життя,кінчаючи зі смертю на Хресті та про вис-таву Вифлеєм, яка відтворює дійство, щовідбулося з нагоди народження ІсусаХриста у Вифлеємських яслах. З виста-вою Вифлеєм ходять від хати до хати, спо-віщаючи Рожденство Ісуса Христа, а вже натретій день свята ця група молодих коляд-ників організовує вечірку під назвою "роз-коляда".

Джорджіан Даниленко прочитав двіколядки українською та румунською мова-

ми й розповів про звичаї Тульчанськогоповіту, де він народився, а саме: колядуван-ня зі звіздою, про маланку та про "врачів".Віолета Ціганеску, уроджениця Дарманешт

Сучавського повіту виконала колядку "Ой,у місті, у місті, у Вифлеємі" та розповілапро тамтешні звичаї. Валентина Ільченко,представниця польської громади розповілапро польські різдвяні звичаї. МузеографМузею румунського селянина Ралука Чунту

пригадала про різдвяні звичаї з села КіліяВеке, звідки вона родом, а саме про те, якдіти "несли вечерю" на Святий вечір своїмхрещеним батькам, які, у свою чергу, їмдарували, зокрема, одяг та солодощі. Во -лодимир Малькович, уродженець Туль чі,розповів про те, як до Різдва обов'язковотреба було просити від декого й вибачен-ня, бо важко, наприклад, нести вечерюлюдині, з якою посварився.

Через два тижні, 7 січня 2019 року, ук -ра їнці Бухареста взяли участь у Божест -венній Літургії Української православноїцеркви в Бухаресті, яка відсвяткувалаРіздво Христове за старим календарнимстилем та своє перше престольне святоПетра Могили, другим будучи ПокровиПресвятої Богородиці. Богослужіння від-правив отець Дмитро Колотило. Були при-сутні також представники СУР, Посольс -тва України в Румунії, Румунської Патрі -ар хії, Міністерства культури і культів,етнічні українці, румуни та ін. Післябогослужіння держсекретар Міністерствакультури і культів Румунії Віктор Опаскіповідомив, що докладає зусиль для роз -в'язання питання виділення українськійпарафії в Бухаресті площі для збудуванняцеркви. Він також відмітив добрі стосункиМіністерства культів Румунії з Укра їнсь -ким православним Вікаріатом та запевниву подальшій підтримці 33 парафій й трьохмонастирів, які входять до складу вікаріа-ту. Пан Опаскі щиро привітав українців зРіздвом Христовим. У свою чергу, радник-посланник Посольства України ЄвгенЛевицький з великою радістю повідомивпро те, що Православна церква Україниотримала Томос про автокефалію й висло-вив надію про добру співпрацю міжРумунською православною церквою таПравославною церквою України. Він при-вітав всіх присутніх з Різдвом Христовим.Привітав присутніх і радник патріархаРумунії йонуц Маврікі. Отець ДмитроКолотило подякував усім присутнім, відмі-тивши, що відтепер священики з Румунії

матимуть можливість служити в Україні тависловив свою надію на швидкий початокбудівництва української православної цер-кви в Бухаресті.

Христина ШТІРБЕЦЬ

як ВіДсВяткуВалИ украЇнці ріЗДВо хрИстоВе В Бухаресті