Передплатний індекс

49413ПЕРЕДПЛАТА:

Місячно................. 6,33 грн.Квартально..... 11,39 грн.Піврічно ............. 35,13 грн.Річно .................... 52,77 грн.

Четвер, дня 11 вересня 2014 року

видається у Коломиї з 25 червня 1927 рокуКОЛОМИЯ | ГОРОДЕНКА | СНЯТИН | КОСІВ ВЕРХОВИНА | ЯРЕМЧЕ | НАДВІРНА

Рік V. Рекомендована ціна 1.98 грн. Число 20 [223]

АДРЕСАредакції й видавця:

місто Коломия,вул. ЧОРНОВОЛА, 23

Листування з читачамитільки на сторінках

тижневика

Ціни вказано з урахуванням послуг «Укрпошти»

тижневик для українського народу Покуття та Гуцульщинивиходить щочетвергаwww.visty.in.ua

виходить щочетверга

ЩО РОбИть КОлОМИйцЯ

пРОВІНцІАлОМ

ст. 6

* * *

ЧИТАЙТЕ

бЕз НОВИХ буКВАРІВ тА з бОРгАМИ

ст. 2

* * *

НА пРИКАРпАттІ

НОВИй гОлОВА ОДА

спрАвА комбАТА слІДКуйтЕ зА НОВИНАМИ

НАшОгО МІстА нА сАЙТі

visty.in.ua

Коломийської міської ради. у ратуші скликали позачер-гову сесію, на якій прийня-ли звернення до президента україни петра порошенка та генпрокурора Віталія Яреми про негайне звільнення з-під варти командира батальйону. «В умовах, коли московський чобіт топче українську зем-лю, ми, депутати Коломийської міської ради, обурені такими діями правоохоронних органів та вимагаємо негайного звіль-нення з-під варти командира батальйону і об’єктивного не-упередженого розслідування

ст. 3

* * *

У понеділок, 8 вересня, в одесі з-під варти звіль-

нили коломийця віталія комара – командира 5-го ба-тальйону «прикарпаття», якого військова прокуратура звинувачує у невиконанні на-казів та ухилянні від служби. Апеляційний суд на час дво-місячного слідства відпустив його під заставу – 60 тисяч гривень. спочатку ж сума за-стави становила 300 тисяч.

Нагадаємо, наприкінці серп-ня батальйон Комара утриму-вав позиції під Амвросіївкою. бійці, а це чотириста людей, кажуть: бойовики заливали їх вогнем з «градів», а сховатися вони могли хіба що за шкільни-ми автобусами.

Командир ухвалив рішення залишити позиції. Він мотиву-вав це неготовністю воювати з автоматами проти «градів». Ще під час повернення баталь-йону на Івано-Франківщину він висловився так: «Якби я при-віз 200 трупів, то, напевно, був би героєм. А якщо привіз нор-мальних живих людей, то я те-пер – дезертир».

цю справу взялася розслі-дувати військова прокуратура. Віталієві Комару загрожує де-сять років тюрми.

гроші, аби комбат вий-шов на волю, збирали цілим прикарпаттям. В зМІ та со-цмережах були розповсюдже-ні реквізити для збору коштів. туди люди щохвилини надси-лали гроші. Вже за два дні рід-ні комбата зібрали всю необ-хідну суму.

першими на захист Віталія Комара стали депутати

ДОКИ гРІМ НЕ ВДАРИть

ст. 3

* * *за суттю справи з метою вста-новлення істини. такі дії пра-воохоронних органів заго-стрюють до краю суспільно-політичну ситуацію в області, підривають бойовий дух наших воїнів-добровольців, які гото-ві й далі гідно виконувати свій обов’язок щодо захисту суве-ренітету україни», – йшлося у зверненні. у разі невиконання депутати були готові виступи-ти гарантами та взяти Комара на поруки. В іншому випадку громада міста залишала за со-бою право виходити на акцію громадянської непокори.

зал суду був переповне-ний. старшини батальйо-ну «прикарпаття», а також активісти з Одеси та Івано-Франківська чергували навіть біля входу. Вони приїхали по-дякувати комбату за порятунок сотень бійців, які зі стрілець-кою зброєю не могли протисто-яти російським танкам.

бійці батальйону готові зно-ву відбути в зону АтО, щойно дочекаються свого командира.

представники обвинува-чення наполягали: відпускати Комара з-під варти не можна. Мовляв, залишаючись на поса-ді комбата, він зможе вплину-ти на підлеглих, які в повному складі є свідками у його справі. суд до прокурорів прислухався лише частково – і дозволив від-пустити затриманого під заста-ву. Але суму зменшили з трьох-сот тисяч гривень – до шістде-сяти.

«Апеляційний суд скасував частково цю постанову, визна-чивши розмір застави 60 ти-сяч гривень, тобто на 240 тисяч менше, що є доволі суттєвим. ці гроші будуть повернуті в Івано-Франківську область, він буде звільнений з-під варти», – повідомила адвокат Віталія Комара Наталя Алфьорова.

Відразу після засідання адво-кати внесли заставу, і Віталій Комар відправився додому, в рідну Коломию. До слова, тут вже вирішили, як розпорядити-ся зібраними на його звільнен-ня, але зекономленими кошта-ми – вони підуть на ремонт 10-ти бтРів.

КОлИ гОВОРЯть гАРМАтИ, МузИ НЕ МАють

МОВЧАтИ

ст. 4

* * *

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 11 вересня 2014 року 2 Число 20 [223] © | ТРК Рідні Медія

волонтери впо «коло-мия-центр» вже вдесяте

безстрашно перетинають кор-дони зони АТо, аби доручити гуманітарну допомогу україн-ським воякам. востаннє коло-мийці доставляли вантаж на схід два тижні тому – тоді від-везли бійцям понад 12 тонн допомоги.

Щоденно до штабу «Коломия-центр» зносять найнеобхідніше для вояків АтО небайдужі з ці-лої Коломийщини – допомага-ють хто чим може.

цього разу волонтери достав-лять військовим понад 6 тонн продуктів харчування, теплих речей, засобів гігієни та ме-дикаментів і 1,5 тонни огірків від приватної фірми «Явсон». також активісти везуть 20 тонн мінеральної води «пістинська джерельна», яку надали тОВ «тирлич» та підприємець Роман бортейчук.

«це вже вп’яте ми передає-мо свою продукцію українським військовим, – розповідає вико-нуючий директор тОВ «тирлич» Василь Кравчук. – Ми патріоти нашої країни і переживаємо за ситуацію на сході. Якщо ми не допоможемо нашій армії, то цьо-го за нас не зробить ніхто».

Щоб доправити вантаж у зону АтО, фотокореспондент Євген гапич збирав кошти для оплати транспорту. за два тижні Євген зібрав майже 15 000 гривень та 580 євро.

за ці кошти журналіст оплатив

фуру для гуманітарного ванта-жу, а за решту – придбав 72 пари захисних окулярів, а також за-мовив майже 70 комплектів тер-мобілизни польського виробни-цтва і сотню пар військових кур-ток німецького виробництва.

Інформацію про необхідні во-якам речі волонтери отриму-ють безпосередньо з військо-вих частин. будь-яку допомогу

– чи то термобілизна, бронежи-лет, консервація – можна при-носити у штаб ВпО «Коломия-центр», який знаходиться по вул. Мазепи, 1 (навпроти дитя-чої церкви).

Для грошових пожертв іс-нує банківський рахунок: 56004052512134 (приватбанк), МФО 336677, ЄДРпу 39233092.

28 Тонн гУмАніТАрної допомогИ для УкрАїнської Армії

вікторія мАрТИнЮк, Коломийські ВІстИ

сУспільсТво

головою івано-Франків-ської одА призначено

депутата івано-Франківської міської ради, члена партії «блок петра порошенка», підприємця олега гончарука. відповідний Указ президента України було опубліковано на сайті глави держави у ві-второк, 9 вересня.

товариства, що виготовляє бо-рошняні кондитерські вироби.

«Чоловік, що зазнав поразки, ще не програв. Він програв, як-що здався», – такою формулою успіху від американського пре-зидента Річарда Ніксона керу-ється Олег гончарук, як зізна-вся він в одному з інтерв’ю.

Відомо, що 46-річний гончарук є депутатом Івано-Франківської міськради від «Фронту змін». працює ге-неральним директором тзОВ

нА прИкАрпАТТі новИЙ головА одА

влАдА

У коломиї на фасаді за-гальноосвітньої шко-

ли №4 відкрили та освятили меморіальну таблицю 36-річ-ному підполковнику сергієві лисенку, який загинув 29 липня від кулі терористів під сніжним на донбасі. Школа №4, де й навчався сергій, уві-ковічнила героя не лише у меморіальній таблиці, в на-вчальному закладі також від-крили музей пам’яті. сюди рідні сергія передали його нагороди, фотокартки та осо-бисті речі.

Родичі загиблого коломий-ця згадують, як перед смер-тю сергій був на похороні сво-їх побратимів. саме тоді він ви-рішив віддати дядькові всю вій-ськову форму. Ніби відчував, що загине.

з дитинства сергій лисенко мріяв бути військовим. Два ро-ки навчався в Коломийській школі №10, а потім його пере-вели в школу №4. Опісля продо-вжив навчання у 14 ліцеї. згодом вступив до Одеського інститу-ту сухопутних військ і при роз-

поділі одразу пішов служити у спецназ. Місце дислокування їхнього полку було в Криму, під Феодосією. після 2001 року час-тину розформували, а сергія пе-ревели до Кіровограда. це був 3-й окремий полк спеціального призначення.

бойовий шлях загиблого коло-мийця розпочався в Донецьку. сергій разом з іншими вояка-ми відвойовував у сепаратистів тіло загиблого львівського ге-нерала. за цю операцію боєць отримав орден.

сергій лисенко був справ-жнім патріотом і до останнього гідно обороняв україну. у ге-роя залишився син.

громада міста пам’ятає та

сумує з приводу смерті героя україни. пом’янути свого дру-га приїхав до Коломиї його побратим юрій Ґольцев. Він пам’ятає героя мужнім та тер-пимим до будь-яких негараздів, який йшов напролом, тільки б здобути перемогу.

Особливо тужать за сином батьки сергія. Мати героя теодора лисенко згадує, як ще минулого року просила сина залишити військову справу та приїхати жити додому спокій-ним життям. Втім сергій від-повів, що надто любить свою військову роботу, щоб її по-кидати: «Він гордився своєю роботою, як і сильно любив україну».

пЕрЕд смЕрТЮ сЕргіЙ лИсЕнко віддАв ріднИм УсЮ віЙськовУ ФормУ

олена коЗАЧЕнко, Коломийські ВІстИ

гЕрої нЕ вмИрАЮТь

ксенія гУЦУляк, Коломийські ВІстИ

Новопризначений очільник області виро-бляє круасани та цитує Ніксона

«призначити гончарука Олега Романовича головою Івано-Франківської обласної державної адміністрації», — йдеться в указі президента від 9 вересня. Іншим указом порошенко звільнив з поса-ди голови Івано-Франківської ОДА Андрія троценка.

Новопризначений голова Івано-Франківської ОДА Олег гончарук є депутатом міськра-ди та генеральним директором

«лігос», яке виготовляє хлі-бобулочні та кондитерські ви-роби. В україні «лігос» сла-виться як один із найбільших виробників круасанів. На під-приємстві працює майже 400 осіб.

у червні гончарук очо-лив регіональне відділення українського союзу промис-ловців та підприємців в Івано-Франківській області.

батьки учнів коломий-ської школи №3 невдо-

волені, що в одному класі тіс-няться 35 школярів. вони звернулися до міського голо-ви ігоря слюзаря, щоб він якось вплинув на цю ситуа-цію. Єдине, що запропонував очільник міста, – перевести дітей до іншої школи, напри-клад до ЗоШ №4. батьки – проти та вказують на незруч-ності, бо проживають на ву-лиці мазепи.

у мерії у всьому звинувачу-ють дирекцію школи, хоча самі не проконтролювали ситуацію. І, мабуть, питання не підніма-

лося б, якби батьки самі про це не заговорили.

Начальник відділу осві-ти Коломийської міської ради Марія грицан каже, що у шко-лі не дотрималися законодав-ства, відповідно до якого у кла-сах не повинно навчатися біль-ше 30-ти учнів.

Втім, не лише у зОш №3 іс-нує ця проблема. у Коломиї найбільша наповнюваність класів серед усіх шкіл облас-ті. Марія грицан повідоми-ла, що цьогоріч задля еконо-мії коштів скоротили п’ять класів, відповідно й наповню-ваність збільшилася. До сло-ва, найбільше учнів навчаєть-ся у Коломийській гімназії іме-ні Михайла грушевського, сш №1 та зОш №4.

У коломИї нАЙбільША нАповнЮвАнісТь клАсів

сЕрЕд Шкіл облАсТі

проблЕмА

олена коЗАЧЕнко, Коломийські ВІстИ

Фот

о Є

вген

а га

пича

Фото Євгена гапича

Четвер, дня 11 вересня 2014 року Число 20 [223] 3 © | ТРК Рідні Медія

питання захисту населен-ня – здавалося б, мало

бути одним із пріоритетних за-вдань влади й, зокрема, на міс-цях. Та ще особливо тепер, ко-ли в Україні триває неоголо-шена війна з росією. і нехай тільки на сході країни сьогод-ні потрібно ховатися від вибу-хів гранат та постійних куле-метних та автоматних обстрі-лів сепаратистів, але ж це від нас усього-на-всього кілька-сот кілометрів. А куди ж хова-тися нашим краянам у разі, бо-рони боже, військового втор-гнення? Адже ті сховища, що на папері й залишилися з ча-сів колишнього радянського союзу, практично тільки й за-лишаються на папері. Та й во-ни, зі слів начальника відділу з питань надзвичайних ситу-ацій, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами коломийської місь-кради олександра кротюка, спроможні заховати всього шість тисяч осіб, при населен-ні в коломиї – 61 тисяча людей, плюс переселенці і туристи.

Що ж собою представляють сховища в Коломиї, яких на об-ліку сьогодні в міській раді 121 (три сховища, 30 протирадіа-ційних укриттів та 80 укрит-тів, пристосованих під пРу) – з’ясовували у ратуші.

більшість з протирадіацій-них укриттів підлягає техніч-ній інвентаризації. Як пояснює Олександр Кротюк, грошей на

ремонти чи відновлення захис-них споруд із державної скарб-ниці, як і з місцевої, останніми роками не виділяли. Мовляв, є набагато захищеніші статті, які потрібно закривати. Не до бом-босховищ нині. Хоча тут мож-на посперечатися, адже сховища – це, найперше, захищені жит-тя наших краян та бодай мале-сенька надія на порятунок. та як продовжує думку Олександр Кротюк, практично всі схови-ща в місті є обмежено готови-ми до використання. тобто во-ни є наявні, в окремих сухо й чи-сто, в деяких є навіть місця для сидіння. Найбільш потужним уважає співрозмовник сховище ще австрійської забудови, вели-чиною в 1000 кв. метрів, сухе та з трьома виходами й потужни-ми дверима, розташоване в се-редмісті під Національним му-зеєм гуцульщини й покуття ім. Кобринського. це сховище – державне, обласного підпоряд-кування.

В доброму стані, сухе, з міс-цями для сидіння та із засоба-

ми захисту (72 кв. метри) схо-вище під приміщенням цеху те-лекомунікаційних послуг №8 («укртелеком»), сховище в 300 кв. метрів Коломийського хлібо-комбінату та в 325 кв. метрів схо-вище гастроному «Коломиянка». також свіжовибілене й сухе (600 кв. метрів) геріатричного пансі-онату. Може розмістити до 300 осіб та перебуває в доброму ста-ні й сховище моторовагонного депо «Коломия». там герметич-но зачиняються двері, наявні не тільки місця для сидіння, але й ліжка.

Маємо в середмісті й надій-не глибоке (спускатися ліфтом) сховище під торговим комплек-сом «берегиня». там наразі одна з приватних фірм випікає хліб, отож і на час небезпеки за випі-кання й забезпечення населен-ня хлібом можна буде не непо-коїтися. таке місце, пристосо-ване під виробництво, в Коломиї – єдине. Можуть у час небезпе-ки послужити сховищами під-вали, де нині облаштувалися ка-фе «штольня» та тК «Водолій».

докИ грім нЕ вдАрИТь

олеся оТТА, Коломийські ВІстИ

новий навчальний рік – нові клопоти. Цьогоріч

за парти коломийських шкіл сіли й діти-переселенці. Хоча ще півроку тому у стінах їх-ніх шкіл на сході лунала ли-ше російська мова, тепер во-ни сумлінно вивчають рід-ну українську. до школи учні одягають вишиванки та но-сять синьо-жовту символіку. нині наше, українське, поча-ло цінуватися по-особливому. Хоча у перший тиждень на-вчального року святковий настрій переповнює і учнів, і вчителів, втім є й певні труд-нощі із забезпеченням на-вчального процесу.

Начальник відділу осві-ти Коломийської міської ради Марія грицан каже, що школи повністю готові до нового на-вчального року, але є й фінан-сові проблеми. Як відомо, ще торік місцева освіта мала бор-ги. Їх і досі погасити не вдало-ся. та пані Марія все-таки спо-дівається на краще.

Щодо підручників, тут теж не все сонячно. Адже їх не ви-

стачає для шестикласників. без букварів вивчатимуть літе-ри й першачки. Доводиться ко-ристуватися старими книжка-ми. Дехто з батьків купує дітям планшети, щоб скачати шкіль-ну програму та вчити її, та не кожна мама чи тато можуть до-зволити собі таку електронну розкіш. та й лячно давати сво-єму чадові дорогу річ, адже ди-тина може її загубити чи хтось може вкрасти.

шестиденки у Коломиї таки не буде й осінні та весняні ка-

нікули не скасують. Єдине – ро-бочими зробили чотири субо-ти на семестр. також, як пові-домила Марія грицан, цього-річ осінні канікули вирішили скоротити на два дні, відповід-но школярі відпочиватимуть з 25 по 28 жовтня. зимові каніку-ли триватимуть цілий місяць – з 1 січня по 1 лютого, а весня-ні – з 25 по 29 березня. Як ін-формують на сайті відділу осві-ти, навчальний рік завершиться 29 травня.

бЕЗ новИХ бУквАрів ТА З боргАмИосвіТА

Яка альтернатива чекає школярів замість шестиденки та скільки триватимуть канікулиолена коЗАЧЕнко, Коломийські ВІстИ

нА конТролі

Щодо інших сховищ, то як ми вже казали, вони обмежено гото-ві. більшість із них – вологі, а то й геть підтоплені, а ще захараще-ні різним мотлохом та сміттям, та переобладнані на свій розсуд. На відновлення цих укриттів, за словами О. Кротюка, потрібні мільйонні кошти. це, щоб тільки привести їх у елементарний ви-гляд, не кажучи вже про захисні сучасні засоби захисту, обслуго-вування, запаси їжі та води. Але коштів немає, то й робіт на від-новлення споруд не ведуть.

– Чимало сховищ, – каже на-чальник із надзвичайних ситу-ацій О. Кротюк, – мали ми спи-сати за їхньою непридатністю. торік на 15 таких укриттів підго-тували всю належну й чітко об-ґрунтовану документацію та на-правили її у відповідні служ-би Києва, але жодної відпові-ді на таке звернення зі столи-ці не отримали. Чекаємо. серед сховищ, які подали на списання, й два величезні, але затоплені, ВАт «Коломиясільмаш». Вони у разі небезпеки могли б розміс-тити аж три тисячі людей. А що-до нових сховищ, то їх просто немає. І це при тому, що в місті

інтенсивно триває будівництво. Але жоден із забудовників навіть не проектує у підвальних примі-щеннях сховища чи захисні спо-руди. Радше гаражі чи примі-щення під кав’ярню або бар….

Наразі Кп «Житлоінфоцентр» провело інвентаризацію 54-х сховищ. Але інвентаризація – це ще не ознака, що там безпечно й можна пересидіти скрутний час. Як ми зрозуміли з розмови, поря-тунок утопаючих – руками самих утопаючих, бо ж тільки шість ти-сяч місць є у всіх сховищах, а ку-ди ж діватися решті містянам? На подібне запитання Олександр Кротюк, якщо не розводить ру-ками, то пропонує ховатися ре-шті краянам у простих укриттях. плану евакуації, як це вже давно є та виставлено на сайти в інших містах, у Коломиї немає.

зрештою, про такий мені не казали. Я ж укотре подумала, що ми тут, певно, сподіваємося, що нас ті події не торкнуться, що ві-йна нас обмине й жодних укрит-тів чи сховищ просто не знадо-биться. Дай боже, щоб так було. Але ж береженого й бог береже, тому ліпше за захист подбати на-перед.

Фот

о А

ндрі

я Ф

лорі

«КВ» з’ясували, де у Коломиї сховатися під час бомбардувань

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 11 вересня 2014 року 4 Число 20 [223] © | ТРК Рідні Медія

Єпархіальне управ-ління коломийсько-

Чернівецької єпархії УгкЦ передало останню партію ре-троавтомобілів з колекції світ-лої пам’яті владики миколая сімкайла. на вимогу рідно-го брата владики миколая – василя, автомобілі були пере-дані його синам – володимиру та назарові сімкайлам.

Рідним передали 12 автомо-

білів, зокрема шість зАз-965, три автомобілі «Москвич», два - гАз М20 («побєда»), і гАз 21 («Волга»). Разом із автівками пе-редали й їхню документацію.

також один з автомобілів, який належав сиротинцеві свя-того Миколая у Коломиї, теж пе-редали родині, оскільки дарунок владики Миколая ще не був до-кументально переоформлений на благодійний заклад.

рЕТроАвТомобілі покіЙного влАдИкИ сімкАЙлА дісТАлИся

Його ріднИм

буквально тиждень то-му по всій Україні во-

лонтери оголосили про збір теплих речей для військо-вих. У різних містах України лунають заклики до небай-дужих українців перевіри-ти свої шафи та комоди, а раптом там знайдуться та-кі потрібні зараз для солда-тів спальники, дощовики, те-плі шапки тощо. деякі швей-ні фабрики теж переорієнто-вуються на останні виклики часу і шиють спальні мішки, чого не робили раніше. У со-ціальних мережах популяр-ними стають сторінки з на-звами «Зігрій армію», «Зігрій солдата в зоні АТо». Ті орга-нізації, що підтримували бій-ців закупкою амуніції та тех-ніки, теж включають до спис-ку потреб теплі речі.

Минулими вихідними у Коломиї ініціативна молодь теж долучилася до всеукраїн-ської акції. Волонтери розпо-чали збір теплих речей і турис-тичного спорядження на площі шевченка, поблизу меморіаль-ної дошки Небесній сотні. там встановили невеликий столик та дошку з переліком найне-обхіднішого для українського солдата.

Для вояків у зоні АтО зби-рають термобілизну, теплі шкарпетки, в’язані шапки, те-плі рукавиці, дощовики, на-мети, спальники, термоси то-що. також до посилок можна

покласти те, що зігріє не ли-ше тіло, а й душу солдата: ді-ти можуть намалювати малюн-ки, написати листи, або виго-товити щось власними руками. Все для того, аби підтримати бойовий дух тих, хто береже наш спокій та боронить кордо-ни держави.

Як розповідає організа-тор акції в Коломиї Христина павлюк, ідея збору речей ви-никла, коли вона зі своїми дру-зями натрапила на спільно-ту «зігрій солдата» у мережі Фейсбук.

– Вирішили з друзями: чо-му б нам не спробувати таким чином допомогти солдатам? – пригадує дівчина. – тому вже два дні стоїмо на площі

шевченка. Маємо список не-обхідних речей, котрі доправ-ляємо через надійну людину прямісінько в зону АтО для до-помоги різним батальйонам.

за два дні коломийці прине-сли 2 бронежилети, 7 турис-тичних килимків (каріматів), 2 спальники, майже 30 пар шкарпеток, устілки до взуття, термос, теплі речі, консерва-цію.

– На жаль, поки люди реа-гують доволі пасивно на та-ку акцію. та ми не здаємося, і наступної п’ятниці та суботи знову вийдемо у середмістя на збір речей, щоб не дати мерз-нути нашим захисникам, – ка-же Христина.

коломИянИ ЗбИрАЮТь ТЕплі рЕЧі, АбИ ЗігріТИ солдАТів

ініЦіАТИвА

спАдок

На площі Шевченка триває збір теплих речей і туристично-го спорядження, яке відправлять у зону АТОвіра ковАльЧУк, Коломийські ВІстИ

колИ говоряТь гАрмАТИ, мУЗИ нЕ мАЮТь мовЧАТИ«коломИЙські прЕдсТАвлЕння»

Про виставу просто неба, допомогу для армії та новації театрального фестивалю – читайте у мате-ріалі «КВ»

Шостий всеукраїнський театральний фести-

валь «коломийські представ-лення» стартував у коломиї. на відкритті свою май-стерність показали артис-ти львівського національно-го академічного українсько-го драматичного театру ім. м. Заньковецької з виставою «пропала грамота». Театрали розмістили сцену під зоряним небом, а зібрані кошти у роз-мірі 12 тисяч гривень пере-рахували на потреби вояків АТо.

Директор Коломийського ака-демічного обласного україн-ського драматичного театру ім. І. Озаркевича Дмитро Чиборак каже, що така ідея виникла не-випадково. Вже давно планува-лося розширити межі фестива-лю і вводити нові й свіжі ідеї.

олена коЗАЧЕнко, Коломийські ВІстИ

площа перед театром є своє-рідним лобним місцем. саме тут починалася сучасна демо-кратична Коломия, тут вона ку-валася. Вистава «пропала гра-мота» розкриває глибоку укра-їнську ідею, тож цей задум був доволі вдалим.

Як розповіли «Коломийським ВІстЯМ», цьогорічне теа-тральне дійство відчутно від-різняється від п’яти попере-

дніх. Дмитро Чиборак каже, що найосновнішою відмінніс-тю є унікальний репертуар. На коломийському фестивалі мож-на побачити те, що в інших те-атрах не ризикують подавати глядачам під жодним соусом. Мова йде про сценічні відкрит-тя, нові твори, котрих ще ніх-то не береться опрацьовувати. першопроходцями коломийці вже є давно. переважно гра-

ють на сцені драматургічні тво-ри або ж призабуту класику. у той час, як інші театри з обе-режністю ставляться до твору, який ще ніхто не ставив.

На адресу організаторів фес-тивалю лунала критика, мов-ляв, проводити такі заходи не-доречно, адже в україні – ві-йна. На що Дмитро Чиборак відповідає: «Ми воюємо ду-хом. так, ми знаємо, що цього-річний фестиваль відбуваєть-ся у трагічні дні. Довго думали і віднайшли репертуар глибо-конаціональний, який сумарно утверджує художній дух укра-їнського народу, національ-ну ідею. також вирішили до-помогти нашим військовим на сході. тому всі зібрані кошти з фестивалю передамо україн-ським бійцям».

шостий всеукраїнський фес-тиваль «Коломийські представ-лення» відкрив широку палі-

тру географії. На сцені озарків-чан виступлять десять театраль-них колективів з Києва, львова, полтави, Рівного, Чернівців, Вінниці, ужгорода, Івано-Франківська, Коломиї, які по-знайомлять глядачів з 11 своїми роботами. Втім, у зв’язку з ни-нішніми невтішними подіями на сході, на фестиваль не змогли приїхати театрали з луганська, Херсона та Чернігова.

На базі коломийського теа-тру вперше відбудеться засідан-ня львівського міжобласного відділення Національної спіл-ки театральних діячів україни. традиційно воно відбувалося у львові. та цьогоріч театрали з’їдуться до столиці покуття. приїде також і міністр культу-ри україни Євген Нищук. Окрім цього, він зіграє в одній з теа-тральних постановок для коло-мийців та гостей міста.

Фот

о о

ксан

и ри

жук

Фото оксани рижук

Четвер, дня 11 вересня 2014 року Число 20 [223] 5 © | ТРК Рідні Медія

ТУгА ЗА коломИЄЮольга дяЧУк, «газета по-українськи»

сУспільсТво

З питань розміщення реклами в газеті та на сайті

«Коломийські ВІСТИ» звертайтесь за телефоном:

095 309 81 82

–мы здесь не можем найти общий язык с

людьми, – заявила катерина.Вона – переселенка з тореза

Донецької області. Два місяці мешкала у квартирі моєї бабу-сі в Коломиї.

Катерина з тих донбасців, що не підтримують «ДНР», не хо-дила на референдум сепаратис-тів. з двома неповнолітніми ді-тьми приїхала на галичину на-прикінці травня. пошарпана австрійська архітектура міста й різноманіття магазинчиків її вразили.

– Я как-то была в германии, так здесь все очень похоже. здесь Европа!

сусіди, дізнавшись, що на їх-ній вулиці оселилася сім’я бі-женців, почали приносити ди-тячі речі – ліжечко й візочок, купили велику упаковку пам-персів. Місцева благодійна ор-ганізація забезпечила матір із дітьми усім необхідним: від бо-рошна до туалетного паперу.

Але за кілька тижнів по-чав назрівати конфлікт. Вибух трапився, коли 3-річний син Катерини, пустуючи, показав язика.

– Вот чему тебя здесь нау-чили – язык показывать! Одни глупости и ничего полезного, – привселюдно заявила жінка.

Рівень невдоволення Кате-рини зростав щоразу після те-лефонної розмови з чолові-ком, який залишився в торезі. переповідала моїй 67-річній бабці «о девочке, которую во львовськой области дети за-бросали камнями потому, что она из Донецка» й подібні стра-шилки. усе це її чоловік почув із телебачення. Очевидно, ро-сійського.

зрештою, Катерина разом із

дітьми вирушила до далекої ро-дички в Макарівський район на Київщині.

– там хотя бы на русском раз-говаривают. Может, нам будет легче.

Через тиждень на новому місці Катерина зателефонувала моїй бабусі.

– Мало того, что здесь все на украинском общаются, так еще и полные националисты! На нас смотрят искоса, малого во дворе обозвали «донецким». Очень скучаем по Коломые, там люди были намного толе-рантней.

гЕрої АТо

дмИТрА кАбАлЮкА поХовАлИ

поряд З сіЧовИмИ сТрільЦямИ

коломия вже вкотре за час військових дій на

сході країни вмивається гір-кими сльозами, проводжаючи в останню путь своїх героїв земляків. У середу, 10 верес-ня, коломийщина попроща-лася іще з одним героєм АТо володимиром костюком.

К а п і т а н - л е й т е н а н т Володимир Костюк заги-нув під Іловайськом. за сло-вами очевидців, у так звано-му «Іловайському котлі» воя-ків розстрілювали, як у тирі. Наш земляк був начальником групи десантного забезпечення 73-го центру спецоперацій, що в Очакові. Володимирові було всього 33.

Важке непоправне горе для родини. Адже що може бути гіршим, як утратити свою дити-ну… тато Володимира – кадро-вий військовий, тож світом ко-лесили практично до проголо-шення незалежності україни. В 1991 році сім’я осіла в Коломиї. тоді ж маленький Володя пішов до школи. спочатку навчався в зОш №4, потім в зОш №8. Але вже з дитячих років мріяв стати, як і його татусь, військо-вим. Невпинно йшов до своєї мрії, готуючи себе до нелегкої армійської служби і фізично, і морально. Адже духовність для Володимира стояла завжди на чільному місці. почуття спра-ведливості, чесність, нетерпи-мість до зла й усього поганого завжди супроводжували нашо-го краянина. Можливо, через це не раз страждав. Але щоразу ця риса характеру тільки криста-

лізувалася. після закінчення школи

Володя вступив до Інституту су-хопутних військ. Направлення отримав у Десну Чернігівської області. згодом служив в Очакові. Володимир Костюк проходив навчання в Канаді, Хорватії та в україні спільно з військами НАтО. Вільно роз-мовляв французькою.

Фанатична любов до вій-ськової справи кликала хлоп-ця на схід. Але на війну ви-ще командування відправило Володимира тільки 9 серпня. Куди – не знали ні дружина, ні батьки. Володя не хотів їх хви-лювати. та заспокоював, мов-ляв, відправляють їх на чергові маневри під Дніпропетровськ. батьки спорядили Володю на війну, придбавши йому необхід-ну військову амуніцію та взут-тя. Але й тоді Володя не сказав рідним правди. На мамині сло-ва, чи, мовляв, він не в самому пеклі, наш земляк тихо сказав, що близько від нього. Хоча на-

справді був у самому пеклі під Іловайськом… без шматка хлі-ба, без краплі води хлопці сиді-ли в тому котлі, трималися до останнього, оскільки прорвати-ся з нього не мали жодної мож-ливості. Ще встиг Володя зате-лефонувати дружині 31 серпня та сказати, в яких умовах його бійці та він сам перебувають, а вже наступного дня дружи-на отримала похоронку. у ній чітко написано: начальник гру-пи десантного забезпечення, капітан-лейтенант Володимир Костюк, призваний на військо-ву службу в 1999 році, загинув 31 серпня 2014 року у бою за україну.

Ховала сина Коломия, плака-ла рідня та йшла скорботно за домовиною його вбита горем мати. Немає слів, щоб якось уті-шити біль…

поховали Володимира Кос-тюка на цвинтарі на Алеї слави, де вже знайшли вічний спокій його побратими.

в «іловАЙськомУ коТлі» ЗАгИнУв коломИЄЦь володИмИр косТЮк

гЕрої АТо

7 вересня за дорученням голови сбу В. Наливайченка керів-ники регіональних органів сбу проводять прийом громадян в регіональних управліннях щодо допомоги в питаннях звільнен-ня полонених, заручників та віднайдення зниклих безвісти.

просимо мешканців м. Коломиї та Коломийського району звертатися за адресою: м. Коломия, бульвар л. українки, 39 з 10:00 до 19:00. телефон Коломийського МРВ усбу (03433) 2-35-12.

Нагадаємо, що за дорученням президента україни у службі безпеки україни працює Міжвідомчий центр допомоги грома-дянам у питаннях звільнення полонених, заручників та віднай-дення зниклих безвісти.

зараз ведеться активна робота з уточнення бази даних зни-клих, аби знайти і повернути додому кожного українця, який потрапив у полон або зник безвісти. Міжвідомчий центр пра-цює спільно з волонтерами, громадськими активістами, неза-лежними журналістами.

6 вересня у Києві в Міжвідомчому центрі допомоги громадя-нам у питаннях звільнення полонених, заручників та віднайден-ня зниклих безвісти голова сбу В. Наливайченко та координа-тор центру В. Яловенко провели особистий прийом людей, які розшукують своїх рідних та близьких.

Крім того, для звернень громадян цілодобово працює «гаря-ча лінія» call-центру в м. Києві: 0800-501-482, 044-235-63-67 та електронна скринька polonhelp@ssu.gov.ua

Коломийський МРВ УСБУ в Івано-Франківській області

ЗвЕрнЕння сбУ щодо ЗвільнЕння полонЕнИХ,

ЗАрУЧнИків ТА віднАЙдЕння ЗнИклИХ бЕЗвісТИ

оФіЦіЙно

Цими вихідними у селі великий ключів, що

на коломийщині, попроща-лися з 33-річним бійцем ба-тальйону «донбас» дмитром кабалюком, який загинув у важких боях під іловайськом. спочатку він був поранений кулею терористів, а потім йо-го тіло розірвав снаряд.

Вдома залишилася хвора ма-ти, батько та дружина з трьо-

ма дітьми. провести в остан-ню путь героя прийшло чи не все село. Місцевий свяще-ник каже, що не лише родина, а й всі односельці сумують за Дмитром. Ще кілька років то-му загиблий був священнослу-жителем.

під вигуки «герої не вми-рають» Дмитра Кабалюка по-ховали біля могили січових стрільців.

олеся оТТА, Коломийські ВІстИ

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 11 вересня 2014 року 6 Число 20 [223] © | ТРК Рідні Медія

Три вороги, якщо пристати на думку Юрія Шереха-Шевельова, перешкоджають національному відродженню

України: москва, кочубеївщина, провінціалізм. З першими двома начебто все зрозуміло, а ось третього ворога в нас явно недооці-нюють. багато хто сприймає провінціалізм як явище географіч-не, а не духовне, тобто якщо людина проживає в києві, то це вже «столична штучка», якщо ж у коломиї, то класичний провінціал. Але можна мешкати в столиці й бути провінціалом, і навпаки – в коломиї цілком можна почуватися духовно і культурно розвину-тою особистістю. Тим більше нині, в епоху іТ технологій. прикро про це писати, однак за набором штампів на кшталт «наше міс-то – писанкове» або «Зробимо прикарпаття другою Швайцарією» часто-густо ховається непереможний поки що совок. спробую під-кріпити слова конкретними прикладами.

Розпочнемо хоча б з кількох останніх загальноміських заходів, ор-ганізатори яких ніяк не виїдуть із наїждженої колії і не проявлять бо-дай крихту того, що називається креативом, творчим підходом до спра-ви. Або й – що простіше – розвинутого національного чуття. 19 серпня християни відзначали храмовий празник преображення господнього. службовці ратуші, таке враження, мали своє свято – День міста. Вони що, дослідили, що саме 19 серпня засновано Коломию? Ні, звичайно, це банальне мавпування російського свята, запровадженого вперше Єльциним 1986 року й названого День Москви. Відтоді й пішло воно гуляти малоросійськими населеними пунктами. Аякже, Москва – до-роговказ прогресивного людства, там що не придумають, те треба за-своювати й іти з тим далі, до нових осяйних вершин.

24 серпня, День Незалежності. Міськрада, як сама призналася, вирі-шила, зважаючи на війну, особливо не напружуватися, відзначити свя-то скромно. Щож, гучні забави справді виглядали б недоречно. Однак зуміли ж обійтися інші міста без гучних забав, зате належним чином відзначити свято. у Калуші, наприклад, організували лицарські поє-динки, у львові – парад трамваїв, флеш-моб «співай гімн україни, мо-білізуй свій голос», у Дніпропетровську поєднали живим ланцюгом обидва береги Дніпра, у південних містах відбулися паради вишива-нок… у Коломиї – сіро, похмуро, нудно.

27 серпня, день народження Івана Франка. того, чия спадщина вміс-тилася б у добрих сто томів і хто нещадно батожив «галицьке пус-томельство» й інші наші тяжкі гріхи. Хористів біля сумнозвісного пам’ятника поетові чи не більше, ніж слухачів. стандартний млявий сценарій. Оратор настільки багатослівний, що вистачає часу сходити на ринок і повернутися, а кінця-краю промові немає. серед жменьки людей – аби хоч один тобі місцевий літератор.

за кількадесят метрів звідси, від пам’ятника, площа героїв, яку, як вважають одні, перейменували на площу скорботи, як вважають інші – не перейменовували. за союзу тут стояли в почесному караулі піо-нери, а червоні прапори сліпили очі й при найдемократичніших демо-кратах, самоназваних українськими націоналістами. Навіщо комуніс-ти відкрили посеред міста цвинтар – зрозуміло, така азійська традиція. Комуністів нарешті починають у Києві судити, проте традиція їхня в Коломиї живе. Незважаючи на те що краєзнавці запевняють: жодних поховань на площі героїв немає, усе це окозамилювання.

Виглядає також, що, як і для кожного правдивого московита, для коломийця пушкін – «ето наше всьо». Маємо ж бо і школу імені пушкіна, і вулицю його імені… поет цілком пристойний, не спереча-юсь. «Онєгіна», правда, створив за образом і подобою байронівського «Дон Жуана», та хто там з наших читає байрона в оригіналі, щоб зна-ти такі тонкощі. багато наших і далі переконані, що перед великою ро-сійською класичною літературою схиляється весь світ. Однак про що вона, ця класика, якщо вдуматись? про те, що жити в Росії неможли-во, надто задушлива атмосфера. І більше нічого ви там не знайдете, хоч як шукати.

Яскравим підтвердженням нашого провінціального мислення є й си-туація з продажем товарів російського виробництва. Вимагаючи від Європи якомога більше санкцій щодо Росії, ми самі не задумуючись ку-пуємо російську продукцію й підтримуємо цим агресора. Нещодавно міськрада нарешті спам’яталася й зобов’язала власників торговельних закладів протягом двох тижнів промаркувати всі російські товари. І на-віть виставити їх на окремих поличках. Два тижні минуло, буквально вчора, напередодні виходу газети в світ, я обійшов магазини в середміс-ті. Окрім пАКО, який проявив ініціативу з маркуванням ще до рішення депутатів, майже ніхто нічого не маркує. І окремих поличок не видно.

Вулиця теж не сприяє формуванню почуття глибокого задоволен-ня. почути на коломийській вулиці російські матюки, причому навіть з дівочих уст, – звична справа, мало хто з естетів і обурюється вже. Музика, яка лунає навколо нас, – це часто-густо третьосортна росій-ська попса. приїжджі молоді люди з Києва, і ті дивуються: у Коломиї, кажуть, російська попса популярніша, ніж у столиці. Даремно не зва-жаємо ми на попередження Олега скрипки про те, що якість пісень, які слухаємо, відображаються потім на якості доріг, якими їздимо. І по-треба в майданах відпаде тоді, коли ми перестанемо співати в караоке такі шедеври, як «Рюмка водкі» чи «бєлий лєбєдь».

Від бійців культурного, так би мовити, фронту можна почути нарі-кання: державі до нас байдуже, зарплатню ось уже який місяць не ви-плачують, керівникам навіть дозволили посилати людей у відпустки за власний рахунок на необмежений термін. Немає, мовляв, стимулів працювати творчо, з вогником. погоджуюсь, нікуди не годиться така економія бюджету. А з іншого боку взяти – багато чого зі сказаного в цій статті можна було вирішувати й раніше, коли держава ще знаходи-ла сякі-такі гроші на культуру. зрештою, не тільки і не стільки від фі-нансів залежить, щоб у Коломиї сповна відчувалося: це місто не со-вєцьких хохлів, а українців. у сшА он і міністерства культури як тако-го немає, проте черги до Метрополітен-музею, як показує інколи теле-візор, меншими від того не стають.

Дмитро КаРп’яК, Коломия

АвТорськА колонкА

що робИТь коломИЙЦя провінЦіАлом

останні кроки глави Української держави з

метою нормалізації ситуації на донбасі та реалізації «мирно-го плану порошенка» неодноз-начно зустрінуті експертним середовищем як в Україні, так і за її межами. одна частина екс-пертів схвалює ці кроки, вва-жаючи їх чи не єдиним варіан-том припинення воєнних дій та досягнення порозуміння з на-селенням регіону, інші, навпа-ки, вважають, що йдеться про фактичну капітуляцію України перед путіним.

у зв’язку з цим як виборець, який в ім’я збереження цілісності україни та забезпечення її демо-кратичного розвитку, голосував за петра порошенка, як експерт-аналітик і як автор «Дня» з йо-го перших номерів, хочу поста-вити низку запитань до глави української держави, відповіді на які, переконаний, необхідні дале-ко не тільки мені – як виборцеві, громадянинові та експертові.

1. у президентському висту-пі під час саміту НАтО зокре-ма сказано: «Ми готові забезпе-чити значні кроки, які включати-муть децентралізацію влади, осо-бливий статус окремих регіонів Донецької та луганської областей щодо їхньої економічної свободи, гарантію вільного використання будь-яких мов на цій території, а також культурних традицій». Чи означають ці тези, що «ДНР» і «лНР» у майбутньому мати-муть реальну державну автоно-мію, легальну можливість член-ства в Митному союзі та зберіга-тимуть і далі традиції тоталітар-ної політичної та кримінально-радянської культури?

2. під підписаним у Мінську протоколом «щодо спільних кро-ків, спрямованих на імплемента-цію Мирного плану президента україни петра порошенка та ініціатив президента Росії Володимира путіна» сто-їть п’ять підписів, в тому числі Олександра захарченка та Ігоря плотницького, що означає визна-ння де-факто офіційним Києвом в особі л. Кучми «лНР» і «ДНР» як рівноправних суб’єктів пере-говорів. Як зрозуміти це визна-ння інакше, ніж підтвердження початку легітимації терористич-них угруповань?

3. «Децентралізація вла-ди (шляхом обрання виконко-мів, захист російської мови – проект змін до Конституції)». це положення з «мирного пла-ну порошенка», яким його опу-блікували зМІ. Який конкретно статус російської мови пообіця-ний сепаратистам, та ще й із за-кріпленням у Конституції, і чи розуміє президент, що консти-туційний «захист російської мо-ви» означає закріплення україни у складі «русского мира» з усіма наслідками, що звідси виплива-ють, в тому числі і стосовно «за-хисту співвітчизників»?

4. Інше положення з «мирного плану» – «створення в структурі МВс підрозділів для здійснення спільного патрулювання». з ким це, цікаво, збираються «спільно патрулювати» Донбас підрозділи МВс україни?

5. «здійснити децентралізацію влади, в тому числі шляхом ухва-лення закону україни «про тим-часовий порядок місцевого са-

моврядування в окремих райо-нах Донецької і луганської об-ластей» (закон про особливий статус)… забезпечити проведен-ня дострокових місцевих вибо-рів відповідно до закону україни «про тимчасовий порядок місце-вого самоврядування в окремих районах Донецької і луганської областей» (закон про особливий статус)… ухвалити закон про не-допущення переслідування і по-карання осіб у зв’язку з подіями, що сталися в окремих районах Донецької і луганської областей україни», – записано в протоколі. Чи розуміє президент, що за чин-них обставин це знов-таки озна-чає легітимізацію керівництва те-рористичних груп в якості обра-них керівників самоврядування та легалізацію такого собі квазі-державного нео-придністров’я на території україни?

6. українські патріоти на окупо-ваній росіянами та їхніми сателі-тами території збираються вести партизанську боротьбу. Власне, є повідомлення про те, що такі дії вже розпочалися. Чи суперечать такі дії Мінським домовленос-тям і чи буде віддано наказ сбу та МВс задля дотримання до-мовленостей діяти проти цих па-тріотів у співпраці з Фсб або са-мостійно?

7. у зМІ опублікова-не повідомлення про продаж Міністерством оборони україни величезної кількості зброї, і да-леко не тільки легкої стрілець-кої, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках упродовж 2014 року. це відбувалося в той час, як у з’єднаннях зсу і части-нах Нацгвардії, у добровольчих батальйонах не вистачає зброї. йдеться не просто про саботаж чи корупцію, а і про те, що части-на цієї зброї могла потрапити до рук терористів. Чи правда це і чи буде хтось покараний за таку ді-яльність?

8. Коли стало відомо про про-ведення військового параду 24 серпня, частина експертного се-редовища різко виступила про-ти цього. Мотивація цієї нега-ції була комплексною: відволі-кання сил і ресурсів на показу-ху, втрата внаслідок цього тем-пів наступу на терористів, невід-правлення підкріплення і важкої техніки частинам, які штурмува-ли шахтарськ й Іловайськ, різке зменшення надходження добро-вільних пожертв на рахунок ар-мії, розкол патріотичного серед-овища на ґрунті ставлення до па-раду. попри попередження екс-пертів, парад у запланованому обсязі був проведений, «відпо-чинком» генералів після нього у ніч з 24 на 25 червня скористали-ся росіяни і розпочали своє втор-гнення. Чи звільнені з посад ті персонажі, які порадили прези-денту «підняти дух армії» цим парадом?

9. Відомо, що наприкінці серп-ня керівник Ради національ-ної безпеки польщі станіслав Кожєй заявляв, що польська вла-да може продати українцям не-обхідне озброєння для бороть-би з терористами, якщо вла-да україни попросить про це. під час саміту НАтО президент польщі броніслав Коморовський розповів про свою розмову з петром порошенком, де йшло-ся про польську допомогу в мо-дернізації армії після настання перемир’я, але при цьому гла-ва української держави навіть не поставив питання про постачан-ня польської зброї. Що це означає – що україні не потрібні, скажі-мо, сучасні танки, здатні проти-стояти російським т-90 та т-72б, адже власних новітніх чи модер-нізованих танків вочевидь – з різ-них причин, які, до речі, заслуго-вують на пильну президентську увагу, – недостатньо?

10. у сшА, Італії, Норвегії та польщі спростували інформацію про те, що вони начебто мали на-мір надавати озброєння україні, про що після саміту НАтО зая-вив радник президента україни та лідер блоку петра порошенка юрій луценко. Як оцінює прези-дент цю, м’яко кажучи, в будь-якому разі абсурдну ситуацію, що дискредитує україну та його самого?

11. після майже двогодин-ної бесіди 26 серпня тет-а-тет у Мінську з путіним експерти від-значили помітну зміну погля-дів президента україни на ме-тоди досягнення мирного врегу-лювання на Донбасі. Чи не став тим інструментом, за допомогою яких підполковник КҐб путін В. В. вплинув на позицію прези-дента україни, факт розташуван-ня у Росії та Криму двох підпри-ємств, стратегічним інвестором яких, за повідомленнями зМІ, виступає петро порошенко: кон-дитерської фабрики ROSHEN у липецьку та корабельного заводу «севморзавод» у севастополі (на останньому, до речі, розміщене замовлення Міністерства оборо-ни Росії на суму близько 140 млн доларів)? Чи трансформація зга-даних поглядів пов’язана зовсім з іншими причинами, ніж аргу-менти підполковника путіна?

12. Відомо, що політтехноло-ги банкової порекомендували президентові перед парламент-ськими виборами взяти курс на створення іміджу «порошенка-миротворця». Чи відомі пано-ві президенту слова, які ска-зав у 1938 році після підписан-ня Мюнхенської угоди миротвор-цеві Чемберлену («Я вам привіз мир для наступних поколінь!») депутат палати громад Вінстон Черчилль: «Між війною і гань-бою ви обрали ганьбу, тож у під-сумку одержите і війну, і гань-бу»?

12 ЗАпИТАнь прЕЗИдЕнТові УкрАїнИсергій грАбовськИЙ, «День»

погляд

Четвер, дня 11 вересня 2014 року Число 20 [223] 7 © | ТРК Рідні Медія

в інтерв’ю для газе-ти «галичина» народ-

ний депутат України, заступ-ник голови парламентської фракції во «батьківщина», член президії політради пар-тії «батьківщина», голо-ва обласної організації пар-тії дмитро Шлемко звер-нув увагу на те, що всі мі-ністри, включно з прем’єр-міністром А. яценюком, по-винні в умовах жорстких во-єнних дій займатися не вибор-чою кампанією, а своїми по-садовими обов’язками, а та-кож пояснив, чому політич-на сила, до якої належить, не об’єднуватиметься перед ви-борами з партією президента – «блоком петра порошенка».

– як стало відомо, днями з політради во «батьківщина» вийшли спікер верховної ради олександр Турчинов, прем’єр-міністр Арсеній яценюк, мі-ністр внутрішніх справ Арсен Аваков і ще 13 політиків. що ж насправді відбувається у «батьківщині» і чи можна з огляду на це вважати, що пар-тія дала тріщину?

– 25 серпня ц. р. справді від-булося засідання політичної ра-ди партії, на якому було обго-ворено стратегію участі ВО «батьківщина» на позачергових парламентських виборах. під час обговорення вносили різ-ні пропозиції щодо формату по-ходу нашої політичної сили на вибори, в тому числі й такі, що не всім присутнім подобалися. зокрема, велика частина «бать-ківщинівців» вважає, що оскіль-ки уряд, який очолює А. Яценюк – до речі, названий «урядом ка-мікадзе», – узяв на себе відпові-дальність у цій складній ситуації за стан справ у країні і працює нині в умовах справжньої війни, коли кожного дня йде бороть-ба за нашу незалежність і собор-ність, не має ніякого морального права йти на двомісячні виборчі перегони і включатись у політич-ну боротьбу. ситуація в економі-ці, соціальній сфері, на грошово-му ринку настільки складна, що відсутність цього блоку керівни-цтва країни ослабить її, навіть поставить під загрозу нашу на-ціональну безпеку. Всі міністри, включно з прем’єр-міністром А. Яценюком, повинні в умовах жорстких воєнних дій займатися не виборчою кампанією, а свої-ми посадовими обов’язками. Від цього тепер залежить доля всієї країни і передусім тих, хто опи-нився в зоні АтО.

Однак така позиція не всім сподобалася, тому розгорілися гарячі дискусії, які закінчилися тим, що окремі члени політич-ної ради, в т. ч. О. турчинов та А. Аваков, покинули зібрання. Можливо, наші шляхи на цьому етапі виборчих перегонів і розі-йдуться, але ми є людьми демо-кратичних, європейських прин-ципів розвитку країни, спільно боролися на Майдані проти не-нависного антиукраїнського ре-жиму Януковича, тому залиша-ємося однодумцями незалежно

від того, в яких політичних си-лах кожного з нас побачать ви-борці.

– За інформацією прес-служби «батьківщини», напе-редодні політрада партії одно-голосно ухвалила рішення – зберегти єдність партійної ко-манди, яку було сформова-но перед виборами 2012 року, а також підтримати Арсенія яценюка на посаду прем’єр-міністра України за результа-тами формування коаліції в новому парламенті. У чому ж причина такого повороту по-дій?

– Ми зробили все можли-ве, щоб зберегти єдність ко-манди, яка сформувалася в рамках Об’єднаної опозиції «батьківщина», підтвердили го-лосуванням на вимогу лідера нашої партії юлії тимошенко, що хочемо йти на позачерго-ві парламентські вибори 2014 року однією і єдиною коман-дою. також абсолютною біль-шістю було підтримано пропо-зицію за результатами виборів надати пріоритет у майбутньо-му голосуванні за кандидатуру на посаду прем’єр-міністра А. Яценюку. Розбіжність полягала лише в тому, хто очолить вибор-чий список ВО «батьківщина» – юлія тимошенко чи Арсеній Яценюк. політрада більшістю голосів підтримала кандидатуру ю. тимошенко як лідера партії.

– провідні українські по-літологи називають ефек-тивним для держави саме об’єднання всіх демократич-них сил напередодні вибо-рів. Також днями стало відо-мо, що партія «солідарність» змінила назву на «блок петра порошенка». і, за словами но-вого лідера цієї політичної си-ли Юрія луценка, така назва буде також запрошенням пар-тіям «УдАр», «батьківщина», «Фронт змін» та іншим до єд-нання заради перемоги на майбутніх парламентських виборах. які маєте міркуван-ня з цього приводу?

– сьогодні, як свідчить соці-ологія, до наступної Верховної Ради україни здебільшого про-йдуть проукраїнські, проєв-ропейські демократичні сили. тому за результатами виборів в українському парламенті буде сформовано саме з них нову ко-аліцію. Як заявила недавно ю. тимошенко: «замість 300 запро-данців у коаліції мають бути 300 спартанців, які готові покласти всі свої сили для змін у країні». Однак у кожної політичної си-ли є своє бачення розвитку сус-

пільства, програмні принципи, з якими партії йтимуть на парла-ментські вибори, а єдиної, узго-дженої програми названих вами політичних сил перед вибора-ми не існує. тож об’єднуватися сьогодні, щоб потім, після ви-борів почати дискусії, недореч-но. це обман виборців. Нехай спочатку вони своїм голосуван-ням визначаться, а тоді згідно з Конституцією україни маємо 30 днів для формування коаліції.

– якщо ж «батьківщина» не йтиме на парламент-ські вибори з «блоком петра порошенка», то чи означати-ме це, що вона в опозиції до президента?

– у липні партія ВО «батьківщина» відзначила своє 15-річчя. за цей час ми 11 ро-ків були в опозиції до режимів Кучми, Януковича, брали ак-тивну участь в організації двох Майданів. Нарешті маємо ни-ні українську владу. тому ми бу-демо боротися за те, за що вихо-дили і гинули українські патріо-ти на Майдані гідності, а сьогод-ні – на сході україни: за єдність і цілісність української держа-ви, за якнайшвидше підписан-ня угоди україна–Єс, за позбав-лення суспільства від жахли-вої корупції, що переслідує нас і досі, за справедливі і чесні су-ди, за поліпшення добробуту лю-дей. тому ми не будемо в опози-ції до президента україни, а ли-ше до тих рудиментів, які нам за-лишив старий режим Януковича, і до тих владних мужів, які не хо-чуть їх позбутися.

– як повідомляють всеу-країнські Змі, на з’їзді партії порошенка було чимало ва-ших однопартійців. що ви ду-маєте про це?

– Не дуже багато. Наша партія налічує в своїх рядах 600 тисяч, а на з’їзді партії імені порошенка їх було аж чотири. право виби-рати своє майбутнє, тим більше, коли йдемо на вибори, має кож-ний. правда, порядні люди і чи-нять порядно та кажуть про це чесно й відкрито, а не ховаються за спинами інших.

– на які результати від пар-ламентських виборів очікує во «батьківщина»?

– Результати виборів кожної по-літичної сили визначаються кіль-кістю голосів виборців, яким во-на сподобалася і за яку вони про-голосували. Ми донесемо свої позиції, свою програму до кож-ного краянина, а їм уже визнача-тися, за кого віддати свій голос. Віримо, що таких голосів, як за-вжди, буде багато.

дмИТро ШлЕмко: «бАТьківщИнА» борЕТься ЗА

ЄднісТь і ЦіліснісТь УкрАїнИоксана проЦЮк, «галичина»

поліТИкА

як Зло ТорУЄ собі дорогУАвТорськА колонкА

Зле й трагічно виглядає людина, яка втратила національ-ну особливість, але ще гірше виглядає людина, яка втрати-

ла особливість морально-духовну, людинолюбну. властиво зроби-ти людину такою, яка любить ближнього свого як себе самого – це надзавдання ставить собі християнська церква і століттями то здобуває тут перемоги, то зазнає поразок.

Ще ніколи людство після прийняття християнства не стояло так да-леко від бога, як тепер. Мабуть, і Всевишній від нас віддалився. Він радить нам не покладатися на себе, на свій людський розум, а ми вва-жаємо, що й так маємо достатньо розуму, аби чинити так, як нам ви-глядає доцільно. людство з двох шляхів розвитку – духовного й тех-нічного – вибрало технічний, тобто поклалося на розум, а не на серце. Можливо, незабаром настане розв’язка цього змагання.

От спитав би наших великих винахідників, учених мужів, чому лю-дина, озброєна мобілкою, телевізором, комп’ютером, не стала радіс-нішою, спокійнішою, культурнішою. Чому нема такого приладу, який міг би врятувати людину від катувань, знущань і хвороб? Чому в світі такими хиткими стали поняття миру, спокою, стабільності? правителі світу постійно кричать про потребу стабільності. Вони мають на ува-зі політичну стабільність, тобто, щоб крий боже, не зчинилася якась нова світова бойня, в якій вони могли б утратити не лише свої награ-бовані й нашахровані статки, але й життя. при цьому, світові владо-можці ніколи не говорять про стабільність цінову. скажімо, чому що-року змінюються різні технічні й електронні моделі й носії, і ці зміни змушені враховувати ми з вами, їхні постійні клієнти? Чому тут нема стабільності? Отут стабільності сильним світу цього не потрібно, бо йдеться про їхні прибутки.

Чимраз частіше чуємо нарікання на те, що людина мусить купувати нові технічно-електронні моделі й марки, платити за них більші гро-ші і наново їх вивчати. подібне стосується різних товарів будівельно-го й побутового характеру – до одних нема запчастин, інші тобі ніхто не полагодить. Все це можна назвати спланованим хаосом. І щось не чути, аби ООН, світовий банк, Євросоюз, Митний союз чи «вісімка» цим переймалися...

В основі нинішнього світового електронного виробництва покла-дено зло як таке. зайдіть до будь-якого комп’ютерного центру, поди-віться на офісні комп’ютери, властиво на заставки, і ви побачите на екрані моніторів різні кістяки, вампіри, павуки, дракони, всіляке рога-те й хвостате. Воно вже закладене виробниками – світовими надпотуж-ними комп’ютерними компаніями. Чому? Хіба нема інших заставок? складається враження, що це зроблено навмисне, і ці символи темряви й нечисті є тотемами, на які моляться наші молоді нерозумні люди.

Вразив мене й дитячий телеканал «Малятко» – єдиний україномов-ний мультфільм-канал, якому ми повинні б радіти. Але виглядає, що власники цього телеканалу у погодженні з нашими діячами наповню-ють цей телеканал не лише гарними мультиками, але й всіляким не-потребом у вигляді різних монстрів, вампірів, роботів. Наших муль-тфільмів, як відомо, наче кіт наплакав, а тому й не вистачає на ефір ві-тчизняного продукту. постає запитання, а чому керівники цього те-леканалу не крутять гарні мультики, а всілякі низькопробні варіанти? Очевидно, хтось при наданні ґранту зауважив, що, мовляв, гроші ми даємо, але будемо вам радити, що крутити, аби, крий боже, українські діти не виросли слухняними, гарними дітьми.

подібне запитання я поставив польській стюардесі, коли летів у літаку польської авіакомпанії «Lot» з Варшави до торонто. цілу по-вітряну дорогу пасажирам показували дурнуваті американські кі-нофільми. звичайно, ми знаємо який потужний кінематограф ство-рили сшА зі своїм голлівудом. Але ж крутили нам не «трою», не «спартака», а кіновибрики якихось аморальних режисерів і сцена-ристів. Коли я спитав стюардесу, чому в польському літаку не демон-струють польські кінофільми, з-поміж яких є чимало приємних, ціка-вих і гарних, вона, як то буває в наших провідниць у потязі, відпові-ла: «Я не знаю, я за це не відповідаю». звичайно, що вона може зна-ти? А власники авіакомпаній, як відомо, не літають кожним авіарей-сом до торонто...

Мабуть, картина в подібних випадках виглядає так: керівник кор-порації, яка знімає недолугі кінофільми, мультики і записує дурнуваті пісні та кліпи, приносить керівникові телеканалу, авіакомпанії, супер-маркету свою низькопробну продукцію і просить «просунути» її. той відповідає, що такий продукт надто недосконалий, щоб його пропону-вати публіці. тоді керівник-виробник вкладає гроші в конверт і вручає його, і тоді керівник-ретранслятор з приємною посмішкою погоджу-ється. Отже, два вершителі уклали спілку, і тисячам, а то й мільйонам, нав’язують свою думку, свою переважно негативну, аморальну ідею.

загальновідомо, що придумати якусь дурну ідею, особливо еротично-сексуальну чи магічно-відьомську, і втілити її в життя зна-чно легше, ніж придумати щось гарне, благородне, приємне.

подивімося на сучасне мистецтво і масову культуру, так званий шоу-бізнес. безперечно, створити їм те, що створили церква і народ, не вдалося і ніколи не вдасться, бо всередині цих режисерів, сценарис-тів, артистів, художників, поетів, співаків перебуває зло, заперечення моральних, духовних і національних цінностей. тому їхня культура, їхнє мистецтво, навіть при нечуваній фінансовій, ідеологічній і елек-тронній підтримці, приречене на короткочасність і забуття.

уберегтися сучасній людині в морі інформації, в розумінні добра й зла, правди і кривди, можуть допомогти лише рішучі дії. Оскільки держави від цього самоусунулися, то все залишилося на людину з її скромними можливостями. людина мала б володіти великою силою волі і зректися всього брудного найперше в своїй голові, в своїй осе-лі, в товариському колі. Інакше доведеться жорстоко розплачуватися за те, що вашу дитину виховує телевізор і комп’ютер, за те, що ваші доньки з голими попереками і сини, що сплять з мобілками біля голо-ви, будуть постійними пацієнтами лікарів. А ви за це будете платити. А силу волі й розуміння світу в нас найперше виховує церква та свя-ті книги.

Микола СаВчУК, Коломия

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 11 вересня 2014 року 8 Число 20 [223] © | ТРК Рідні Медія

КОЛОМИЙСЬКІ ВІСТИ | Copyright © ТОВ ТРК «Рідні медія», 1927-1928, 2010-2013. Електронна версія тижневика на сайті www.pressua.com. Забороняється використання будь-яких матеріалів, розміщених у виданні, включаючи статті та фото-ґрафії, без письмової згоди видавця. Авторські права охороняються національним законодавством та міжнародними договорами. Думка авторів публікацій може не збігатися з позицією та принципами видавця, видавець не несе за це жодної відповідальності. Міркування авторів щодо подій та осіб не спростовуються, їх правдивість не доводиться. Листування з читачами – тільки на сторінках тижневика. За зміст та достовірність реклами та PR відповідальність несе рекламодавець. При цьому видавець залишає за собою право перевірки інформації, зазначеної в рекламі та оголошеннях. Такі матеріали друкуються з позначкою ® .Видавець: ТОВ ТРК «Рідні медія» | Відповідальна за випуск: [Марія СЕНІВ] | Збут та передплата: Рідна пошта [Ігор ГАНУЩАК] | Друк: друкарня «Місто НВ», місто Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 53 | Тираж: 5 000 примірників | Замовлення: № 921| Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія ІФ 580-11Р, котре видане Управлінням юстиції у Івано-Франківській області 24 лютого 2010 року | Адреса редакції: місто Коломия, вул. ЧОРНОВОЛА, 23, тел. (03433) 2 41 48, 4 78 03, 4 78 27; e-mail: kol.visty@i.ua; novyny@visty.in.ua| | Рекомендована ціна: 1,98 грн. | Частина тиражу розповсюджується безкоштовно |

нЕвТомнА бороТьбА…

минулого тижня пе-рестало битися сер-

це непересічної особис-тості, революціонера та політв’язня, який вважав своїм обов’язком захищати Україну та нищити ворогів, – ігоря кічака. 12 грудня йо-му могло б виповнитися 84 роки. і навіть на схилі літ він не переставав боротися і відстоювати право українців на справедливість та волю.

у далекому 1948 році Ігор Кічак став членом ОуН. батьки навчали сина бути патріотом, тому ще змалку у Ігоря кував-ся національний дух та віра у визволення україни з-під гніту загарбників.

його батько за німецької окупації працював директо-ром друкарні «Воля покуття», тож «сокіл» (підпільне псев-до І. Кічака з 1948 р. – ред.) мав змогу читати багато укра-їнської літератури. серед за-бороненої націоналістичної літератури віддавав перева-гу виданням Д. Донцова, жур-налу «Ідея і чин». Досконало вивчив «Історію україни» Дмитра Дорошенка, працю О. терлецького «Визвольна бо-ротьба українського народу». До речі, останню було вилу-чено в його родини під час об-шуку 1950 р. тож не дивно, що Ігор Кічак вступив на історич-ний факультет Чернівецького університету.

Коломиєць плідно працював над пропагандою українського слова. сам підкидав через пар-кан до більшовицьких казарм російськомовні брошури «Хто такий бандера і за що він бо-реться?». Рідне слово було йо-го найсильнішою та найгострі-

шою зброєю. 1950 року в окружного про-

відника «бориса» енкаведис-ти вилучили лист, який був підписаний іншим псевдоні-мом Кічака – «с-18». В ньо-му коломиєць описував бе-резневу облаву 1950 р., яку вчинила окупаційна влада в Коломиї та яка торкнулася і його батьків. за змістом напи-саного його автора вичислили й заарештували 28 січня 1951 р. це сталося щойно Ігор при-їхав додому на зимові каніку-ли після сесії. потім були до-вгі 25 років ув’язнення в та-борах Воркути. 1955 року Ігор Кічак написав статтю «Що та-ке совєцька влада?». пізніше її було перекладено англій-ською мовою і 1994 р. надру-ковано у лондонському жур-

налі «Визвольний шлях».згодом термін ув’язнення

членові ОуН Ігореві Кічаку ско-ротили до 10 років. звільнився 28 жовтня 1958 р., однак вла-да заборонила повертатися йо-му на терени західної україни. Не залишалося іншого вихо-ду, як осісти в Миколаївській, Дніпропетровській, Кірово-градській областях. там він працював у радгоспах і кол-госпах. Читав селянам вірші та поеми шевченка й Франка, переказував художні твори ін-ших українських авторів.

Через патріотичну від-вагу його знову заарешту-вали 9 квітня 1960-го. у зв’язку з вбивством степана бандери написав листа тро-юрідній сестрі, студентці Чернівецького університе-

ту Оксані горбачевській з та-кими рядками: «Великі полі-тичні вбивства нічого не спи-нили і не відвернули ходи іс-торії. Вбивства петлюри і Коновальця нічого не спини-ли в українському визвольно-му русі». Через мамину нео-бачність, яка передавала лис-та, його вилучили під час об-шуку в гуртожитку. До спра-ви долучили й інші надіслані до батьків листи Ігоря, у яких писав: «Христос воскрес! – Воскресне україна!»... був за-суджений за «антирадянську агітацію і пропаганду» до де-сяти років ув’язнення.

Не дивлячись на життє-ві труднощі, Ігор Кічак про-довжував літературну діяль-ність. Надто він любив укра-їнське слово. у 1988 – 1990 рр. працював співредакто-ром разом з Д. гриньківим, т. Мельничуком і О. Качуром у

літературно-громадському альманасі «Карби гір», в яко-му редагував відділ літера-турної критики і публіцисти-ки «золоті ворота». Наступні п’ять років був співредак-тором газети Коломийської міськрайонної організації уРп «На переломі». у 1995–1997 рр. – співредактором газети Коломийської місь-крайонної організації КуН «Воля нації».

В останні роки свого життя Ігор Кічак часто повторював, що колись гаслом воїнів ОуН були наступні слова: «Ми ма-ли бути або на боротьбі, або у в’язниці, або в землі».

редакція газети та інтер-нет-порталу «коломийські вісТИ» поділяє горе рідних та близьких ігоря кічака та висловлює їм свої співчут-тя.

вТрАТА

Відійшов у вічність коломиєць, член Спілки політв’язнів і Братства колишніх вояків ОУН-УПА Ігор Кічак