liber.onu.edu.ualiber.onu.edu.ua/pdf/ryn-eco32.pdf · Збірник наукових праць реферується РЖ «Джерело», індексується в міжнародній

Міністерство освіти і науки України Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Економіко-правовий факультет

РИНКОВА ЕКОНОМІКА: Сучасна теорія і практика управління

Збірник наукових праць

ТОМ 14. Випуск 3 (31)

Виходить 3 рази на рік

Засновано у вересні 1998 року

ОДЕСА ОНУ 2015

1 (32)

2016

15

Збірник наукових праць реферується РЖ «Джерело», індексується в міжнародній базі даних Index Copernicus Journals Master List (ICV 2015 : 50.60).

Редакційна колегія:Е. А. Кузнецов, д-р екон. наук, проф. (головний редактор); Є. І. Масленніков, д-р екон. наук, доц. (заступник головного редактора); А. В. Андрейченко, канд. екон. наук, доцент (відповідальний секретар); О. В. Горняк, д-р екон. наук, проф.; В. І. Захарченко, д-р екон. наук, проф., І. С. Канзафарова, д-р юрид. наук, проф.; О. І. Миколенко, д-р юрид. наук, проф.; В. С. Ніценко, д-р. екон. наук, доц.; В. І. Осіпов, д-р екон. наук, проф.; О. В. Побережець, д-р екон. наук, доц.; О. П. Подцерковний, д-р юрид. наук, проф.; М. П. Сахацький, д-р. екон. наук, проф.; С. О. Якубовський, д-р. екон. наук, проф.; Жан-Поль Гішар, д-р екон., проф.. Університет Ніцци – Софія Антиполіс (м. Ніцца), Франція; Л. М. Дави-денко, д-р екон. наук, проф., Белоруський державний педагогічний університет ім. М. Танка (м. Мінськ), Беларусь; А. Кожухар, д-р екон. наук, проф., Націо-нальний технічний університет (м. Кишинів), Молдова; В. Цвинар, PhD, Вища школа економіки та інновацій (м. Люблін), Польща; С. В. Чернишенко, PhD, Prof. Hab., Університет Коблєнц-Ландау (м. Кобленц), Німеччина.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації.Серія КВ № 19765-9565 Р від 15 березня 2013 року.

Всі статті проходять обов’язкову процедуру внутрішнього та зовнішнього рецензування.

Ринкова економіка : сучасна теорія і практика управління. Т. 15, Вип. 1 (32) : збірка наукових праць. – Одеса : Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2016. – 244 с.

У збірнику наукових праць розглядаються організаційно-економічні та організаційно-правові проблеми розвитку економіки та права в Україні.

Аналіз динаміки проводиться з точки зору дослідження ефективності управління та знаходження пріоритетів соціально-економічної політики для українського суспіль ства в період ринкової трансформації. Аналіз сучас-ного стану правової системи Укра їни проводиться з точки зору поліпшення ефективності чинного законодавства, його відповідності соціальним по-требам, науковим надбанням та досвіду право застосовної діяльності.

Для студентів, аспіратів, викладачів вищих навчальних закладів, дер-жавних службовців, підприємців і менеджерів.

© Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2016

Друкується за рішенням Вченої ради Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

Протокол № 9 від 31 травня 2016 року.

Ministry of education and science of Ukraine Odesa I. I. Mechnykov National University

Faculty of Economics and Law

MARKET

ECONOMY: Modern management theory and practice

Collection of scientific works

Volume 14. Issue 3 (31)

Publication frequency – three times per year

Founded in September, 1998

ODESA

ONU 2015 2016

1 (32)15

The collection of scientific works is reviewed by RJ «Djerelo» and included in the Іnternаtional Base Index Copernicus Journals Master List (ICV 2015 : 50.60).

Editorial board:E. A. Kuznietsov, Doctor of Economic Sciences, Prof. (chief editor); Ye. I. Maslen-nikov, Doctor of Economic Sciences, Associate Prof. (assistant of chief editor); A. V. Andreichenko, PhD in Economics, Associate Prof. (executive secretary); O. V. Gorniak, Doctor of Economic Sciences, Prof.; V. I. Zakharchenko, Doctor of Economic Sciences, Prof.; I. S. Kanzafarova, Doctor of Law Sciences, Prof.; O. I. Mykolenko, Doctor of Law Science., Prof.;V. S. Nitsenko, Doctor of Economic Sciences, Associate Prof.; V. I. Osipov, Doctor of Economic Sciences, Prof.; O. V. Poberezhets, Doctor of Economic Sciences, Associate Prof.; O. P. Podtserkovnyi, Doctor of Law Science, Prof.; M. P. Sakhatskyi, Doctor of Economic Sciences, Prof.; S. O. Yakubovs’kyi, Doctor of Economic Sciences, Prof.; Jean-Paul Guichard, Doctor of Economic Sciences, Prof, Université Nice - Sophia Antipolis (Nice, France); L. M. Davydenko, Doctor of Economic Sciences, Prof., Belarussian State Pedagogical University named after Maxim Tank (Minsk, Belarus); A. Kozhukhar, Doctor of Economic Sciences, Prof., Universitatea Tehnicà a Moldovei (Kishinev, Republic of Moldova); V. Tsvynar, PhD, University of Economics and Innovation (Lublin, Poland); S. V. Tsernyshenko, PhD, Prof. Hab., University of Koblenz and Landau (Koblenz, Germany).

Certificate of state registration of the print mediaSeries KV № 19765-9565 Р dated March, 26, 2013.

All articles are liable for the obligatory internal and external reviewing procedures.

Market Economy: Modern Management Theory and Practice. Vol. 15. Is-sue 1 (32) : collection of scientific works. – Odesa : Odesa I. I. Mechnykov National University, 2016. – 244 p.

Organizational, economic, organizational and legal problems of eco-nomics and law development in Ukraine are considered in the collection of scientific works.

Analysis of dynamics is provided in terms of management effectiveness research and priorities of social and economic politics determination for the Ukrainian society during the market transformation period. Analysis of Ukrainain law system’s modern state is carried out in the view of valid legal system effectiveness improvement, its corerespondance with social needs, scientific achievements and enforcement experience.

Collection of scientific works is useful for students, postgraduates, teach-ing and academic staff, state employee, entrepreneurs and managers.

© Odesa I. I. Mechnykov National University, 2016

The collection of scientific works is printed by the resolution of Academic Council of Odesa I. I. Mechnykov National University.

Protocol № 9 from 31st of May, 2016.

5

ЗМІСТ

Е. А. Кузнєцов Управлінський консалтинг в системі інноваційного розвитку економіки і менеджменту ..................................................................9

О. А. Турецький Процес формування трудового потенціалу постіндустріального суспільства .........................................................................................22

Є. І. Масленніков, О. В. Побережець Інформаційно-аналітичне забезпечення системи управління результатами діяльності підприємства.........35

В. І. Осипов Дослідження категорії «ефективність» в системі соціально-економічного розвитку суспільства ...............................49

Е. В. Садченко Сущность и причины кризиса развития предприятия. ..................66

О. М. Коваленко, О. В. Станіславик Методичні підходи до створення підсистеми ризик-менеджменту в системі управління інтегрованою промисловою компанією ..................................................................79

В. П. Плавич Право і економіка в умовах глобалізації (основні тенденції розвитку) ...........................................................95

Е. Е. Мазур Кибернетико-синергетические императивы управления торговым предпринимательством .................................................106

В. П. Дюков, І. В. Рибаков, Є. Т. Штока Напрямки побудови ефективної системи управління знаннями в організаціях. ...............................................................123

6

O. I. Shavalyuk, R. B. PopivniakThe effective process of transformation of Ukrainian economy....... 141

А. В. Андрейченко, М. А. ЗаєцьЄвропейська політика сусідства: виклики для національної економіки України........................................................................... 151

Р. В. ГрінченкоПрояви циклічних коливань в економіці ...................................... 163

С. Г. Васильєв, О. В. Обнявко, О. А. ОнищенкоВіртуальна економіка: сутність, переваги, недолікита напрями розвитку ....................................................................... 172

О. В. Слободянюк, Г. В. ТолкачеваСтрахування як запорука відшкодування збитків припошкодженні та втраті майна......................................................... 202

Е. І. КурганськаКазначейський менеджмент: теорія та практика ......................... 221

Ю. М. ПроценкоПроблеми формування дохідної бази місцевих бюджетів .......... 230

Правила для авторів..................................................................... 241

7

CONTENTS

E. A. Kuznietsov Managerial consulting in the system of innovative economic and management development .............................................................9

O. A. Turetskiy The process of formation postindustrial society of labor potential ....22

E. I. Maslennikov, O. V. Poberezhets Informational and analytical support of the system of enterprise`s performance management ...................................................................35

V. I. OsipovStudy of "effectiveness" category in the system of society`s socio-economic development ..............................................................49

O. V. SadchenkoThe essence and causes of the enterprise development crisis .............66

O. M. Kovalenko, O. V. Stanislavyk Methodological approaches to creation of the risk management subsystem in a control system of the integrated industrial company ..79

V. P. PlavicLaw and economics in conditions of globalization (basic tendencies of development) ......................................................95

O. Ye. Mazur Cybernetic and synergistic management imperatives for trade business 106

V. P. Djukov, I. V. Rybakov, E. T. Shtoka The directions of creation an effective system of organizational knowledge management ....................................................................123

R. B. Popivniak, O. I. Shavalyuk The effective process of transformation of Ukrainian economy.......141

ISSN 2413-9998 Ринкова економіка : сучасна теорія і практика управління. Том 15. Вип. 1 (32) Market economy : modern management theory and practice. Vol. 15. Issue 1 (32) ISSN 2413-9998

8

M. A. Zaec, A. V. Andreichenko European neighbourhood policy : challenges and threats to the national economy of Ukraine ......................................................151

R. V. GrinchenkoManifestations of cyclic fluctuations in the economy .......................163

O. A. Onishchenko, O. V. Obniavko, S. G. Vasyliev Virtual economy : the essence, advantages, disadvantages, and possible lines of development ....................................................172

О. V. Slobodyanyuk, G. V. TolkachevaInsurance as a guarantee of compensation of loss and damages to property .........................................................................................202

E. I. KurganskayaTreasury management : theory and practice .....................................221

Y. M. ProtsenkoProblems of formation of revenue base of local budgets ................230

Information for authors .................................................................241

9


УДК 334.021

Е. А. Кузнєцов,доктор економічних наук, професор,завідувач кафедри економіки та управлінняОдеського національного університету імені І. І. МечниковаФранцузький бульвар, 24/26, м. Одеса, 65058, Українаe-mail: [email protected]

УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНСАЛТИНГ В СИСТЕМІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

У статті розглядаються проблеми розвитку управлінського консалтин-

гу як важливого інституту в процесі професіоналізації менеджменту та фор-мування інноваційної економіки. Обґрунтовується положення, що становлен-ня професійного управлінського консалтингу створює умови для ефективної взаємодії науки, аналітики і практики менеджменту. Досліджуються інноваційні фактори розвитку управлінського консалтингу.

Ключові слова: управлінський консалтинг, інноваційна економіка, інклюзивні економічні інститути, професіоналізація управлінської діяльності, конкурентоспроможність менеджменту, інноваційна трапеція, науково-дослідна база менеджменту.

Консалтингові послуги, інтегруючись у виробничі процеси та процеси суспільного відтворення, приймають активну участь в формуванні нематеріальної інфраструктури країни, яка забез-печує накопичення досвіду в різних галузях знань. Одночасно з цим комплекс наукоємних послуг і, насамперед, консалтингових в поєднанні з високотехнологічним виробництвом і науковим по-тенціалом прикладного спрямування створює передумови сталих інноваційних перетворень економіки. Такий шлях перетворень економіки в умовах інформаційного суспільства початку XXI ст. апробований як ефективний багатьма країнами світу. Тому в кон-тексті інноваційних перетворень задля розвитку економіки Украї-ни доречним буде звернути увагу на використання управлінського консалтингу в якості інструменту поширення інноваційних знань серед учасників економічних відносин. Задля можливості реалі-зації такого підходу в управлінні національним господарством ін-

10


ститут управлінського консультування потребує певної організа-ції, управлінського впливу з боку відповідних органів державної влади та формування відповідного рівня професійної компетенції всіх учасників цього процесу.

Ефект впливу консалтингу на економіку України може бути до-сягнуто наступними шляхами:

1. Активізація залучення менеджмент-консультантів держав-ними установами та організаціями задля ефективної реалізації того чи іншого проекту;

2. Популяризація та розвиток застосування праці консультан-тів приватними бізнесовими структурами для підвищення влас-ного рівня конкурентоспроможності.

3. Створення умов для розвитку системи підготовки фахівців для управлінського консалтингу, а також підготовки фахівців-тре-нерів, які забезпечать ефективність цієї діяльності.

4. Визначення, насамперед, в експертному середовищі розу-міння концептуальної особливості науково-дослідної бази профе-сійної системи менеджменту з позицій наукової, аналітичної та практичної сфери діяльності.

5. Подальший інноваційний розвиток процесу професіоналі-зації управлінської діяльності, як пріоритетного напрямку роз-витку соціально-економічних відносин українського суспільства [3, с. 188-189].

Процеси досягнення конкурентоспроможності без перебіль-шення є актуальним завданням професійної системи менеджмен-ту різного рівня і функціональної направленості. Основним кон-текстом конкурентоспроможності є інноваційний шлях розвитку, джерелом інноваційності виступає нове знання. В цьому зв’язку керівники організацій, які запрошують незалежного консультанта і привносять в організацію «свіжий погляд» на точки критичної активності фірми, зменшують при цьому вірогідність стандарт-них, раніше уживаних підходів до певних проблем (рис. 1). Кон-сультант – носій творчої енергії, аналітичного типу мислення, повинен розглядатися як необхідна передумова зародження інно-вацій в організації. Управлінський консалтинг є рушійною силою механізму взаємодії науки, аналітики і практики менеджменту.

11


Рис. 1. Управлінський консалтинг в системі інноваційного процесу(складено автором)

Для більшості розвинених країн в сучасному світі саме інно-ваційна економіка забезпечує економічні переваги та стратегіч-ну конкурентоспроможність. Інноваційна економіка (економіка знань, інтелектуальна економіка) – тип економіки, який базується на потоці інновацій, на постійному технологічному вдосконален-ні, на виробництві та експорті високотехнологічної продукції і са-мих технологій з високою доданою вартістю. При цьому основну частину прибутку створює інтелект новаторів, вчених, інформа-ційна сфера, а не матеріальне виробництво і не концентрація ка-піталу (як в індустріальній економіці). Досліджуючи походження влади, процвітання і злиднів для різних країн світу Д. Аджемоглу і Д. Робінсон визначили наступне: «Центральний пункт нашої те-орії – це зв'язок між інклюзивними економічними інститутами і добробутом. Інклюзивні економічні інститути, що забезпечують права власності, що створюють рівне ігрове поле і привертають інвестиції в нові технології і знання, більш сприяють економічно-му зростанню, ніж екстрактивні економічні інститути, які призво-дять до вилучення ресурсів у більшості на користь меншості і не можуть забезпечити права власності або дати стимули для еконо-мічної діяльності» [1, с. 567]. Інклюзивні економічні інститути су-

вірогідність стандартних, раніше уживаних підходів до певних проблем

(рис.1). Консультант – носій творчої енергії, аналітичного типу мислення,

повинен розглядатися як необхідна передумова зародження інновацій в

організації. Управлінський консалтинг є рушійною силою механізму

взаємодії науки, аналітики і практики менеджменту.

Рис. 1. Управлінський консалтинг в системі інноваційного процесу

(складено автором)

Для більшості розвинених країн в сучасному світі саме інноваційна

економіка забезпечує економічні переваги та стратегічну

конкурентоспроможність. Інноваційна економіка (економіка знань,

інтелектуальна економіка) – тип економіки, який базується на потоці

інновацій, на постійному технологічному вдосконаленні, на виробництві та

експорті високотехнологічної продукції і самих технологій з високою

доданою вартістю. При цьому основну частину прибутку створює інтелект

новаторів, вчених, інформаційна сфера, а не матеріальне виробництво і не

концентрація капіталу (як в індустріальній економіці). Досліджуючи

походження влади, процвітання і злиднів для різних країн світу Д.

Аджемоглу і Д. Робінсон визначили наступне: «Центральний пункт нашої

Державні установи та організації

Бізнес

Консалтинг

ПОПИТ

ПОПИТ

Інноваційні проекти

Нова ефективність організацій

Сталий механізм

економічного зростання

Нові запити практики управління

Нові запити практики управління

12


часного суспільства є основою розвитку інноваційної економіки з досить активною сферою професійної діяльності менеджменту.

Інноваційна економіка характеризується такими специфічни-ми ознаками:

– Високий індекс економічної свободи. Цей показник, який щорічно розраховується Wall Street Journal і Heritage Foundation для більшості країн світу з 1995 року для України за підсумками 2016 р. визначив 162 місце із 170 країн рейтингу в групі країн з «невільною» економікою. Експерти The Heritage Foundation ви-значають економічну свободу як «відсутність урядового втру-чання або перешкоджання виробництву, розподілу і споживанню товарів і послуг, за винятком необхідної громадянам захисту та підтримки свободи як такої». Ступінь свободи економіки розра-ховується за середнім арифметичним за десятьма показниками: свобода бізнесу, торгівлі, фінансового сектора, інвестицій, праці, монетарна та фіскальна свободи, гарантії прав власності, розмір бюрократичного апарату і ступінь захисту від корупції. Таким чи-ном, в «абсолютно вільній» економіці в результаті повинно вийти 100 балів, а там, де свободи немає в принципі, відповідно – нуль.

– Високий рівень розвитку освіти та науки, включаючи меха-нізми стимулювання розвитку системи «освіта протягом життя».

– П’ятий і шостий устрій економіки. Цей устрій може бути ви-значено як устрій інформаційних та комунікаційних технологій. П’ятий устрій пов’язаний з розвитком нових засобів комуніка-ції, цифрових мереж, генної інженерії, спеціальних програмних засобів обробки інформації та баз даних, застосуванням гнучких автоматизованих виробництв. До ключових напрямків шосто-го устрою відносять біотехнології, системи штучного інтелекту, CALS-технології (Continuous Acquisition and Life cycle Support – безперервна інформаційна підтримка поставок та життєвого циклу), глобальні інформаційні мережі та інтегровані високош-видкісні транспортні мережі, комп’ютерна освіта, формування мережевих бізнес-суспільств. Це такі галузі, які розвиваються в країнах-лідерах швидкими темпами (від 20% до 100% за рік).

– Висока та конкурентоспроможна якість життя.– Висока конкурентоспроможність економіки.

13


– Висока вартість та якість людського капіталу в його широко-му визначенні.

– Висока частка інноваційних підприємств і інноваційних про-дуктів (більш ніж 60%-80%).

– Активізація процесів заміщення капіталів.– Конкуренція та високий попит на інновації.– Розвинена індустрія знань та їх активний експорт.Задля розвитку інноваційної економіки необхідно створювати

спеціальну інноваційну інфраструктуру та інститути підтримки інноваційного процесу [3, с. 159-162]. Діями в цьому напрямку повинні бути такі заходи:

1. Стимулювання конкуренції серед «виробників» нових знань як основи інновацій.

2. Формування процесів активної дифузії технологій до їх спо-живача.

3. Підвищення ефективності використання людського капіталу та інтелектуального капіталу керівників.

4. Незалежна експертиза наукових проектів, напрямків дослі-джень, інноваційних продуктів.

5. Створення форсайт-центрів (foresight − «погляд в майбут-нє») − спеціальних наукових прогнозних організацій, які будуть працювати з категорією «майбутнє» та формувати бачення май-бутнього, тим самим підвищуючи ефективність реалізації інших функцій менеджменту. Такі дії дозволять зменшити ризики впро-вадження нових продуктів та координувати зусилля колективів-розробників.

Загальна оцінка ступеня інноваційності української економіки – складне та дискусійне питання. З одного боку Україна характеризуєть-ся добре навченою робочою силою, значною кількістю випускни-ків вищих навчальних закладів, достатньою кількістю винаходів та ідей раціональних пропозицій. Проте, водночас спостерігають-ся низькі витрати на науково-дослідні розробки, брак державної підтримки інноваційного підприємництва, низький високотехно-логічний експорт (особливо в порівнянні з багатьма економічно розвинутими країнами Європи та світу).

14


Основну причину такої ситуації чисельні експертні оцінки пов’язують з тим, що вітчизняна економіка майже не стимулює підприємства впроваджувати інноваційні розробки, що в свою чергу викликано низьким рівнем справжньої конкуренції. Як на-слідок, підприємства мало стурбовані ефективністю та забезпе-ченням стратегічної конкурентоспроможності, приділяючи осно-вну увагу виживанню та максимізації прибутку і, як результат – не формують попит на консалтингові послуги.

Як показує практика господарювання України чимала кіль-кість підприємств характеризується наявністю типових «застарі-лих» проблем: відсутність відрегульованої системи обліку витрат, відсутність технологій управління ризиками, неефективність ка-налів збуту продукції, нераціонально організовані робочі місця персоналу, неналежна організація логістики, маркетингу тощо. Особливо актуальною для державних підприємств є проблема надлишку співробітників адміністративного апарату управління (середньої ланки менеджерів), мотивації персоналу, в тому числі управлінського, організації управління маркетингом, а також не-відповідність професійної підготовки керівників таких організа-цій умовам середовища [5, с. 11-35].

Стандартною реакцією керівників на вказані проблеми є (в кращому разі): звільнення «поганих» працівників, продаж непо-трібних основних засобів, посилення фінансового контролю, пе-регляд термінів та умов розрахунків, інвестування в придбання нового обладнання тощо.

Керівники українських організацій досить мало звертаються до послуг управлінських консультантів. Серед основних причин такого становища необхідно виділити наступні:

1. Низький рівень професійних знань діючих керівників, які не знають про можливості технологій сучасного управлінського консалтингу та вважають, що витрати на консалтинг не виправ-довують себе.

2. Специфічна особистісна позиція керівника, що може бути виражена фразою: «Я зроблю це краще ніж консультант».

3. Неадекватне розуміння того, яким чином і за допомогою

15


яких критеріїв та технологій оцінювати ефективність консалтин-гового продукту.

4. Низький рівень професійної підготовки пересічного кон-сультанта з управлінської діяльності.

5. Відсутність сильної підтримки діяльності організацій управ-лінського консалтингу зі сторони професійних асоціацій.

Консалтингові послуги практично в усіх передових в промис-ловому і технологічно-економічному відношенні країнах стали дієвим інструментом в системі заходів державної підтримки біз-несу. Пояснення таких дій криється в аналізі сутності управлін-ського консалтингу.

Враховуючи світовий досвід в цьому напрямку слід зазначити, що в розвитку управлінської консультаційної діяльності актив-ного поширення набув інтегрований консалтинг, зусилля якого направлено на вирішення комплексних проблем клієнтських ор-ганізацій, а не на один з аспектів діяльності (персонал, бізнес-процеси, логістика), як це було раніше. Типовим прикладом та-кої послуги консалтингу є консультаційний супровід процесів реструктуризації підприємств. Послідовні процеси якісних змін на підприємствах, як елементах секторів та галузей дозволять по-ступово змінити ситуацію в галузях, як підсистемах економіки, а покращення в галузях призведе до прогресу економіки загалом.

Подальший розвиток управлінського консалтингу доцільно пов’язувати з розвитком системно-інтегрального управлінського консалтингу, який формує нову ідеологію зв’язків науки, аналіти-ки і практики менеджменту.

Для задоволення попиту на програми якісних змін в управлін-ні фірмою закордонними фахівцями розроблено, а українськими консультантами удосконалено та пристосовано до реалій практи-ки господарювання спеціальні комплексні методи впровадження таких змін. Прикладом можуть бути три типи інновацій:

– процесні (направлені на операційні процеси та управління змінами) – Just-in-Time, Total Quality Management (TQM), Total Improvement Management (TIM), Reengineering;

– ціннісні (направлені на зміну менталітету робітників та ото-чення) – Culture Change, Core Competence;

16


– продуктові (направлені на зміну бізнесу та продукту) – Strategic Management, Management by Objectives (MBO), Organizational Flattening, Benchmarking, Outsourcing, Downsizing.

Протягом останніх років в США та Західній Європі чи не най-популярнішою є концепція реінжинірингу (reengineering). Процес реінжинірингу складається з аналізу поточної діяльності, визна-чення необхідних змін і впровадження нових бізнес-процесів (або суттєвої трансформації існуючих). Мета процесу полягає в усу-ненні неефективних операцій і надлишкового персоналу, спро-щенні системи управління компанією. Низька результативність пов’язана з неповнотою, непослідовністю проваджуваних пере-творень, тобто є наслідком непрофесійності і певних недоліків в роботі по управлінню змінами, а не в самій формі змін. Реінжині-ринг – масштабний процес, який охоплює всі аспекти діяльності організації, а тому трудомісткий, довготривалий та такий, що тор-кається інтересів не лише компанії, а й її контактних аудиторій.

Ще один комплексний метод, застосовуваний консультантами по відношенню до великих компаній – проведення менеджмент-ау-диту. Необхідність проведення незалежних управлінських ревізій викликана не тільки вимогами контролю роботи управлінського персоналу, а передусім, прагненням ідентифікувати управлінські проблеми та визначити головні напрямки їх вирішення.

Проведення менеджмент-аудиту дозволяє комплексно вирі-шувати більшість проблем менеджменту, розробляти пропозиції рекомендації для формування (коригування) адекватної стратегії розвитку бізнесу. В процесі управлінської ревізії консультантами проводиться оцінка (експертного характеру) поточного стану ком-панії, її керівників та спеціалістів, параметрів внутрішнього та зовнішнього середовища. Основними методами дослідження під-приємства-клієнта є: ознайомлення з фінансовими та управлін-ськими документами, інтерв’ювання та анкетування персоналу, діагностичні наради, проведення групової роботи і ділових ігор з персоналом. В багатьох країнах світу менеджмент-аудит в дер-жавних та муніципальних організаціях проводиться обов’язково, зазвичай раз в рік.

17


За своїм призначенням, характеру використовуваної інфор-мації та методами провадження менеджмент-аудит є найбільш ефективним інструментом обґрунтування стратегії розвитку під-приємства. За його допомоги здійснюється діагностичний аналіз конкурентних переваг організації, які визначаються сукупним впливом безлічі факторів: сильних та слабких сторін, можливос-тей і загроз зовнішнього оточення.

Не зважаючи на те, що кожна консалтингова компанія розро-била свої версії проведення менеджмент-аудиту з певними осо-бливостями, всі вони досліджують підприємство в таких аспек-тах: ідеологічна основа, зовнішня ефективність і характеристика схильності до стратегічного управління.

Особливо корисним вбачається застосування послуг менедж-мент-консалтингу взагалі та менеджмент-аудиту зокрема, дер-жавними організаціями в межах реалізації конкретних проектів. Наприклад перед закупівлею певних транспортних засобів, техно-логічного устаткування, сировини для різних галузей та об’єктів господарювання залучення консультантів саме з питань управ-ління є фактором підвищення результативної реалізації мети про-екту. Потрібно розрізняти технічне, інженерно-виробниче кон-сультування, яке зазвичай має місце, і яке стосується технічних параметрів об’єкту закупівлі від менеджмент-консультування, яке пов’язане з питаннями інтеграції нового елементу в систему гос-подарювання, його адаптації та врахування загальнонаціональних інтересів, подальшого управлінського супроводу тощо. Об’єкт закупівлі, наприклад, спеціальне програмне забезпечення, може бути шедевром інженерної думки, бездоганним виробом з точки зору інженерної науки, проте, в той же час, з урахування специфі-ки системи, в яку впроваджують цей новий елемент та можливос-тей його гармонійної роботи – абсолютно неприйнятним варіан-том. В даному випадку саме менеджмент-консультант допоможе фірмі відповісти на питання стосовно актуальності конкретного програмного забезпечення на даний час, відповідності цього про-дукту потребам та меті фірми, а також його ролі в прогресі фірми та значенні в наближенні до стратегічних цілей.

18


На основі вищевикладеного матеріалу та проведених дослі-джень проблем і специфіки інноваційного розвитку України мож-на запропонувати варіант удосконалення реалізації інноваційного потенціалу держави з використанням професійних можливостей інституту менеджмент-консалтингу. Таким варіантом вбачається реалізація на державному рівні концепції «інноваційної трапе-ції». Концепція «інноваційної трапеції» означає, що швидке та ре-зультативне впровадження інновацій насамперед управлінського характеру для інноваційного розвитку економіки вимагає профе-сійної співпраці чотирьох різних суб’єктів економічних відносин: споживача, інноватора, інвестора і консультанта (рис. 2).

Рис. 2. Принцип реалізації концепції «інноваційної трапеції» (складено автором)

Запропонована концепція допоможе зміцнити і зробити більш продуктивними зв’язки між освітою, наукою та бізнесом. Нара-зі в Україні реалізується робота у вказаному напрямку в рамках певних міжнародних проектів, (прикладом може бути проект TEMPUS «UNI4INNO», який було ініційовано у лютому 2010 р. з метою розвитку інноваційного менеджменту, сприяння фор-

Рис. 2. Принцип реалізації концепції «інноваційної трапеції»

(складено автором)

Запропонована концепція допоможе зміцнити і зробити більш

продуктивними зв’язки між освітою, наукою та бізнесом. Наразі в Україні

реалізується робота у вказаному напрямку в рамках певних міжнародних

проектів, (прикладом може бути проект TEMPUS «UNI4INNO», який було

ініційовано у лютому 2010 р. з метою розвитку інноваційного менеджменту,

сприяння формуванню підприємницької культури тощо) проте,

прогнозованих результатів ця робота поки що не дає. Концепція

«інноваційної трапеції», як видно з рис. 2 передбачає активну участь в

процесі комерціалізації нових знань сфери менеджмент-консультування [4].

Українська економіка за умов сьогодення потребує подібних ініціатив

аби підвищити інноваційність передусім малих та середніх підприємств,

оскільки національній інноваційній системі бракує не тільки ефективності,

продуктивності та активного впровадження результатів досліджень, а й

зв’язків між виробниками інновацій, науково-дослідними інститутами та

підприємствами, що перешкоджає створенню інноваційного середовища у

регіонах для пришвидшення використання інновацій бізнесом. Особливості

трапеції як геометричної фігури вказують на те, що її бокові сторони (в

даному випадку вони представляють інтереси всіх суб’єктів економічних

Сталий механізм інноваційного

розвитку

Інвестор Інноватор

Консультант Споживач

Інноваційні технології

менеджменту

19


муванню підприємницької культури тощо) проте, прогнозованих результатів ця робота поки що не дає. Концепція «інноваційної трапеції», як видно з рис. 2 передбачає активну участь в процесі ко-мерціалізації нових знань сфери менеджмент-консультування [4].

Українська економіка за умов сьогодення потребує подібних ініціатив аби підвищити інноваційність передусім малих та се-редніх підприємств, оскільки національній інноваційній систе-мі бракує не тільки ефективності, продуктивності та активного впровадження результатів досліджень, а й зв’язків між виробни-ками інновацій, науково-дослідними інститутами та підприєм-ствами, що перешкоджає створенню інноваційного середовища у регіонах для пришвидшення використання інновацій бізнесом. Особливості трапеції як геометричної фігури вказують на те, що її бокові сторони (в даному випадку вони представляють інтер-еси всіх суб’єктів економічних відносин) можуть перетинатися в певній точці. По відношенню до вказаної сфери застосування це означає, що в разі докладання адекватних професійних зусиль вказаними на рис. 2 учасниками можливе ефективне зближення та перетин їх інтересів. Каталізатором цього виступає механізм менеджмент-консультування загалом, та нового блоку − іннова-ційного консалтингу зокрема.

Подальший розвиток управлінського консалтингу доцільно пов’язувати з розвитком системно-інтегрального управлінського консалтингу, який формує нову ідеологію зв’язків науки, аналі-тики і практики менеджменту. Такий управлінський консалтинг можна визначити як вид професійної діяльності, який за посеред-ництвом консультування й розробок проектів проводить комер-ціалізацію та сервісне обслуговування інноваційного процесу від інноваційних розробок до споживача. Основна мета такого виду консалтингу – спеціалізація на управлінському супроводі процесів комерціалізації нових знань (винаходів, розробок), а та-кож удосконалення управління дослідними та науково-освітніми структурами Навіть враховуючи індиферентність менеджменту, а значить і менеджмент-консалтингу до галузевого поділу еконо-міки, можна стверджувати про необхідність такого поділу, вра-

20


ховуючи стратегічну мету та особливості економіки України сьо-годення. Виокремлення даного напрямку консалтингу сприятиме чіткішому впорядкуванню й обліку менеджмент-консалтингу, якіс-ній оцінці його розвитку та внеску в розвиток економіки України.

Вітчизняні науково-дослідні інститути є важливим, проте не єдиним джерелом інновацій. Компанії повинні прагнути до більш активного пошуку співробітництва з учасниками економіки в тому числі з іноземними. Наразі інноваційні підприємства більш схиль-ні до співробітництва з постачальниками та клієнтами, тоді як за-клади освіти, науково-дослідні інститути та консалтингові компанії є менш типовими партнерами для інноваційної співпраці.

Описані методи консалтингу та концептуальні підходи до ро-боти консультанта є універсальними та такими, що є апробова-ними світовою бізнес-спільнотою і можливими до застосування всіма суб’єктами господарювання в Україні, в тому числі держав-ними установами та організаціями. Ці та інші концептуальні за-сади активізації інноваційного розвитку могли б лягти в основу реформування економіки України на сучасному етапі.

Список використаної літератури

1. Аджемоглу Дарон. Почему одни страны богатые, а другие бедные. Про-исхождение власти, процветания и нищеты / Дарон Аджемоглу, Джеймс А. Робинсон; пер. с англ. – Москва : Издательство АСТ, 2015. – 693 с.

2. Актуальные проблемы экономики и менеджмента : теория, иннова-ции и современная практика : [монография] Книга третья / Под ред. Э. А. Кузнецова – Херсон : Гринь Д. С., 2014 – Гл. 17.

3. Кузнєцов Е. А. Професіоналізація управлінської діяльності : система, механізм та інноваційна динаміка : [монографія] / Е. А. Кузнєцов. – Одеса : Наука і техніка, 2015. – 368 с.

4. Управленческий консультант. Настольная книга руководителя. – Киев : ТзОВ «БУК», 2005. – 384 с.

5. Управленческий консультант. Настольная книга руководителя. – Кни-га 2. – Киев : «Фолиант», 2006. – 416 с.

Стаття надійшла 01.03.2016 р.

21


Э. А. Кузнецов,доктор экономических наук, профессор,заведующий кафедры экономики и управленияОдесского национального университета имени И. И. МечниковаФранцузский бульвар 24/26, г. Одесса, 65058, Украинаe-mail: [email protected]

УПРАВЛЕНЧЕСКИЙ КОНСАЛТИНГ В СИСТЕМЕ ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ И МЕНЕДЖМЕНТА

АннотацияВ статье рассматриваются проблемы развития управленческого консал-

тинга как важного института в процессе профессионализации менеджмента и фор-мирование инновационной экономики. Обосновывается положение, что становле-ние профессионального управленческого консалтинга создает условия для эффек-тивного взаимодействия науки, аналитики и практики менеджмента. Исследуются инновационные факторы развития управленческого консалтинга.

Ключевые слова: управленческий консалтинг, инновационная экономи-ка, инклюзивные экономические институты, профессионализация управленческой деятельности, конкурентоспособность менеджмента, инновационная трапеция, на-учно-исследовательская база менеджмента.

E. A. Kuznietsov, Doctor of Economics, Professor,head of Economics and Management Department of Odesa I. I. Mechnikov National University24/26 Frantsuzkiy av., Odesa, 65058, Ukrainee-mail: [email protected]

MANAGERIAL CONSULTING IN THE SYSTEM OF INNOVATIVE ECONOMIC AND MANAGEMENT DEVELOPMENT

SummaryThe article deals with the problems of managerial consulting as an important

institution in the process of management professionalization and the formation of an innovation economy. Substantiates the position that the establishment of a professional management consulting creates the conditions for effective interaction between science, analytics and management practices. We study the factors of innovation management consulting.

Keywords: managerial consulting, innovation economy, inclusive economic institutions, management professionalization, competitiveness management, innovative trapezoid, research base management.

22


References 1. Adzhemoglu Daron (2015). Pochemu odni strany bogatye, a drugie bednye.

Proishozhdenie vlasti, protsvetaniya i nishchety [Why are some countries rich and others poor. The origin of power, prosperity and poverty]. Moskva : Izdatelstvo AST [in Russian].

2. Kuznetsov, E. A. (2014). Aktualnye problemy ekonomiki i menedzhmenta: teoriya, innovatsii i sovremennaya praktika : monografiya [Issues of man-agement and economy : theory, innovation and practice : monograph]. Her-son : Grin D. S. [in Ukrainian].

3. Kuznetsov, E. A. (2015). Professionalizatsiia upravlencheskoy deiatelnosti : sistema, mehanizm ta innovatsiyna dinamika : monografiya [Professional-ization of managerial activity : system, mechanism and innovative dynam-ics]. Odesa : Nauka i tehnika [in Russian].

4. Upravlencheskiy konsultant. Nastolnaya kniga rukovoditelya (2005). [Man-agerial activity consultant. Handbook]. Kyiv : TzOV «BUK» [in Russian].

5. Upravlencheskiy konsultant. Nastolnaya kniga rukovoditelya (2006). [Man-agerial activity consultant. Handbook]. Kyiv : «Foliant» [in Russian].

УДК 316.3

О. А. Турецький,доктор економічних наук, професор, академік АЕН України, почесний професор кафедри економіки та управлінняОдеського національного університету імені І. І. МечниковаФранцузький бульвар, 24/26, м. Одеса, 65058, Українаe-mail: [email protected]

ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГОПОТЕНЦІАЛУ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

У статті розглядаються проблеми формування соціального капіталу сус-пільства. Досліджуються процеси розвитку трудових ресурсів, творчої праці і економіки знань. Звертається увага на необхідність розробки механізмів мотивації високопродуктивної творчої праці. На системному рівні проводиться дослідження індивідуальної і колективної свідомості людини, які виступають головними фак-торами соціально-економічних перетворень в суспільстві. Пропонуються система чинників соціального, економічного, організаційного і правового характеру для формування трудового потенціалу суспільства.

Ключові слова: ринок праці, творча праця, індивідуальна і колективна свідомість людини, соціальний капітал суспільства, пріоритети державної політи-ки, державне регулювання, механізм інноваційної економіки, чинники суспільних перетворень, матеріальні та духовні цінності, інтелектуальний розвиток людини.

23


В епоху високорозвиненої ринкової цивілізації роль ринку пра-ці в еволюції економіки безупинно зростає. Пов'язано це з тим, що в міру розширення і поглиблення, особливо в два останні десяти-ліття, науково-технічної революції, інноваційного розвитку, осво-єння високих технологій і поширення інформаційних технологій в систему ринкового господарювання економіка вже не може об-ходитися без масової творчої діяльності людей. У нових історич-них реаліях продуктивні сили виходять на такий рівень розвитку, при якому їх еволюція можлива лише в умовах творчої активності працівників значної частини професій і широкого використання в сфері суспільної праці новітніх технічних засобів і супутніх знань. До робочої сили починають пред'являтися зовсім нові, у порівнянні з минулою індустріальною епохою, вимоги. Так, важ-ливою стає участь у розвитку виробництва практично на кожному робочому місці, забезпечення високої якості швидко мінливої по своїм характеристикам і технологічно усе більш складної продук-ції; утримання низької собівартості виробів шляхом постійного вдосконалення методів виробництва, індивідуалізація всіх видів і форм виробничого і невиробничого обслуговування.

У нових, більш ефективних організаційних умовах відбува-ється з'єднання робочої сили з інноваційними засобами виробни-цтва, включення в інноваційно-виробничий процес творчого по-тенціалу персоналу, підготовка і перепідготовка кадрів, рішення проблем соціального їх захисту, тощо. Інтенсивна економіка, що живе в режимі періодичного технологічного та організаційного оновлення, поступово перетворюється в економіку безперервного розвитку, для якої характерно практично постійне вдосконалення методів виробництва, принципів управління, експлуатаційних ха-рактеристик товарів і форм обслуговування населення.

Ринок праці, таким чином, стає найважливішою ланкою на-ціональної і світової ринкової цивілізації. На ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну ево-люцію суспільства. Йдеться про певну форму ініціативи, вироб-ничої самостійності, прагнення до удосконалювання технології і методів обслуговування населення.

24


Дослідження показують, що активна творча праця в тій чи ін-шій мірі входить у зміст діяльності більшої частини працюючого населення, перш за все, фахівців усіх профілів і рівнів, із загаль-ним спеціальною освітою, фахівців адміністративно-управлін-ського персоналу, висококваліфікованих робітників, працівни-ків у сфері послуг, тощо. Це провідний загін робочої сили, що охоплює сьогодні в Західних країнах від 40 до 50% зайнятих в економічній сфері діяльності. Творча праця і творча економіка як економіка майбутнього формується вже сьогодні. Економіка тво-рення – це не тільки і не стільки високопродуктивна економіка. Виробляти багато речей і дешевих за ціною – це ще не означає, що ця праця має творчий характер. Творча праця – це праця, яка має творчий і розумно організований характер, має гуманістичну і високоморальну природу, заснована на безперервному енерге-тичному обміні між духовними і фізичними компонентами са-мої людини, як особистості та індивіда. Творча праця – це пра-ця, що дозволяє людині відчувати свій зв'язок з усіма людьми в колективі, регіоні, країні, з усім людством в цілому. З такого розуміння творчої праці слід розуміти, що основою становлен-ня творчої праці може бути лише розвиток свідомості людини як духовної основи його життя. Саме, з'єднання і гармонійний розвиток матеріальних і духовних компонентів, як стратегічних орієнтирів і цілей діяльності можуть виступати гарантією і пе-редумовою творчого характеру праці, творчої діяльності та ста-новлення економіки творення в цілому. Проблема творення ще актуальна і тому, що сучасні системи суспільного і державного устрою - політичні, економічні, господарські, соціальні, правові часто не потребують творення від кожного. Навпаки, вони на-магаються зробити кожного як елемент в системах, в ланці, де, нерідко, панують, верховенство обмежених групових інтересів та пріоритетних інтересів пануючих кланів.

Тому, слід було б хоча б в загальних рисах, з позиції сучасних уявлень і знань розглянути проблему формування свідомості лю-дини, її структуру і природу, а також громадські механізми по-силення розвитку свідомості і, навпаки, механізми гальмування.

25


Сучасні наукові уявлення і громадська думка пов'язують сві-домість людини з її інтелектом, розумом, мисленням. Прийнято вважати, що індивідуальна свідомість людини є проявом його ін-телекту, душі, духу. У свою чергу, інтелект людини формується, з одного боку, в процесі пізнання ним навколишнього світу, його розумовим апаратом, його розумом, з іншого боку, його інстинк-тивним розумом, розумом звичок. У найбільш загальному вигля-ді індивідуальна свідомість людини розглядається як особливий стан людини зі сприйняття навколишнього світу, пов'язане зі ста-ном і розвитком його інтелекту, з постійним його розвитком і піз-нанням у фізичній і духовній сферах.

Діалектичний взаємозв'язок між свідомістю кожної людини і суспільства в цілому, а також основними мотиваторами і осно-вними спонукальними мотивами з метою досягнення усвідомле-них дій, представлена на рис. 1.

Рис. 1. Структурно-логічна схема формування і рухуінтересів та потреб

З наведеної структурно-логічної схеми видно, що тільки сві-домість може формувати усвідомлену потребу. У свою чергу, по-треба формує усвідомлені наміри, які формують потребу до дії та саму дію. Дія ж формує способи, методи і механізми правові, еко-номічні, адміністративні, соціальні, громадські, релігійні, тощо. Ступінь ефективності функціонування створених механізмів буде визначатиме ступінь розумності функціонування цього суспіль-

його інтелекту, з постійним його розвитком і пізнанням у фізичній і духовній

сферах.

Діалектичний взаємозв'язок між свідомістю кожної людини і суспільства

в цілому, а також основними мотиваторами і основними спонукальними

мотивами з метою досягнення усвідомлених дій, представлена на рис. 1.

Рис. 1. Структурно-логічна схема формування і руху

інтересів та потреб

З наведеної структурно-логічної схеми видно, що тільки свідомість може

формувати усвідомлену потребу. У свою чергу, потреба формує усвідомлені

наміри, які формують потребу до дії та саму дію. Дія ж формує способи,

методи і механізми правові, економічні, адміністративні, соціальні,

громадські, релігійні, тощо. Ступінь ефективності функціонування створених

механізмів буде визначатиме ступінь розумності функціонування цього

суспільства щодо формування та використання його потенціалу до

саморозвитку і творення. Отже, саме свідомість кожної людини і всього

суспільства в цілому являє собою основу розвитку країни у всіх сферах, як в

матеріальній сфері, так і в духовній, а також створює основу формування

соціального капіталу суспільства.

Говорячи про свідомість людини, слід мати чітке уявлення про те, про

що йде мова, про яку свідомість ми ведемо розмову - про індивідуальну або

Людина як носій інтересів і потреб

Товар, робота, послуга

як спосіб задоволення потреби

як спосіб задоволення потреби

Індивідуальна і колективна свідомість як носій формування і руху інтересів

26


ства щодо формування та використання його потенціалу до са-морозвитку і творення. Отже, саме свідомість кожної людини і всього суспільства в цілому являє собою основу розвитку країни у всіх сферах, як в матеріальній сфері, так і в духовній, а також створює основу формування соціального капіталу суспільства.

Говорячи про свідомість людини, слід мати чітке уявлення про те, про що йде мова, про яку свідомість ми ведемо розмову – про індивідуальну або колективну. Колективна свідомість – це об'єднана свідомість всіх людей, в якій існують стійкі уявлення про що-небудь. Ці уявлення стійкі тому, що вони є певним се-реднім, тобто тим, що виходить в результаті усереднення по всій сукупності людей. Колективна свідомість формує в свідомості окремих індивідів закономірності, які можна назвати статистич-ними. У кожної людини є свої уявлення про все, і вони можуть істотно відрізнятися від уявлень іншої людини. Але в результаті усереднення уявлень в колективній свідомості формуються деякі стійкі уявлення про різні речі. І ось це колективне уявлення про різні речі сприймається людьми як об'єктивна реальність. І якщо поєднувати те, про що думає людина, з тим, що вона бачить в об'єктивній реальності, коли це відбувається на рівні дій, то ви-никає процес матеріалізації думок, мисле образів, мисле форм.

При розгляді проблем свідомості, слід виходити з того, що всі об'єкти навколишнього світу будуються на сукупності свідомості людей, що живуть. І тому, якщо хоча б одну частину реального світу, а, отже, свідомість змінити, то світ почне змінюватися, пе-ретворюватися. Тому вдосконалювати і перетворювати світ, удо-сконалювати і покращувати умови нашого життя у всіх сферах можна тільки на основі творення знань і дій на основі зростан-ня свідомості. І хоча основою розвитку колективної свідомості є зростання індивідуальної свідомості, в сучасних умовах розвитку науки, техніки і технологій, в умовах появи нових засобів кому-нікації між людьми і їх спільнотами, на перший план висувається завдання всебічного зростання колективної свідомості як голов-ного чинника розвитку.

Коли ми розвиваємо нашу власну свідомість, ми тим самим змінюємо колективна свідомість, і в результаті ми отримуємо той

27


результат, який нам потрібен, тому що саме він буде відтворюва-тися в колективній свідомості і в реальності. Такий загальний ме-ханізм перетворення реальності через свідомість і на його основі. Розглядаючи і осмислюючи колективну свідомість як особливу комбіновану форму свідомості, що складається з безлічі індивіду-альних різних свідомостей, правомірне, на нашу думку, говорити і про свідомість різних людських спільнот - свідомості трудових колективів, свідомості людей в місцях компактного їх прожи-вання, в сім'ях, в селах, селищах, містах, регіонах. Аналогічним чином можна, на наш погляд, говорити і про свідомість людей (суспільній свідомості) конкретної країни і людської спільноти в цілому, про свідомість людської цивілізації в даний конкретний період її розвитку.

Саме, колективна свідомість здатна надати народу, колективу, сім'ї внутрішню цілісність, цілеспрямованість в досягненні по-ставленої мети.

Якщо виходити з того, що Світ Природи складається з взаємозв'язаних структур, то і Свідомість людини слід розгляда-ти як елемент цього Світу, в якому всі елементи взаємопов'язані. Тому зміна свідомості людини спричиняє зміни всіх інших еле-ментів реального Світу. Виходячи з умов загальних зв'язків у природі, можна вважати, що свідомість і сприйняття людини слід розглядати і як елемент, і як інструмент перетворення людини і Світу Природи. Отже, управляти розвитком і перетворенням Сві-ту можна на основі зв'язків між взаємодією свідомості і сприйнят-тя, а також інших зв'язків об'єктів, що відносяться до духовних і матеріальних структур. Саме на цих зв'язках формуються нові структури, що створюють умови для формування потенційних можливостей всього суспільства, країни в цілому.

Будь-яке суспільство зобов'язане створювати необхідні соці-ально-економічні умови для нормального процесу відтворення населення, тобто процесу безперервного відновлення поколінь людей в результаті взаємодії народжуваності і смертності. Цей процес вважається нормальним тоді, коли чисельність населен-ня збільшується, коли зростання населення забезпечується при-

28


родним шляхом, а не за рахунок міграційних процесів, коли до-тримуються певні вікові пропорції в структурі населення, коли зростає чисельність економічно активного населення в робочому віці. Тому при певній стратегії свого розвитку кожне суспільство в особі своїх органів влади і управління, аналізуючи відтворю-вальні і демографічні процеси, має звертати увагу на відтворення свого трудового потенціалу як основного фактору економічного розвитку країни.

Вирішальну роль у формуванні потенціалу суспільства віді-грає населення в працездатному віці. Працездатне населення - це сукупність осіб, переважно в працездатному віці, здатних по сво-їм психофізичним і професійними даними до участі в трудовому процесі. У будь-якому суспільстві працездатне населення склада-ється з двох груп: економічно активного й економічно неактивно-го населення, співвідношення між якими залежить від соціаль-них, економічних, політичних і демографічних умов.

Працездатність – це сукупність фізичних, інтелектуальних і ду-ховних якостей людини, необхідних для суспільно-корисної робо-ти, які формуються в результаті фізичного та культурного розвитку особистості, середнього і спеціальної освіти, оволодіння трудови-ми навичками і майстерністю. Працездатність залежить від віку і стану здоров'я. Здатність до праці або працездатність, обмежена певними віковими рамками, які встановлюються в кожній країні чинним законодавством, де населення поділяють на 3 групи: діти і підлітки віком до 16 років; особи працездатного віку; особи старші працездатного віку. При цьому розрізняють загальну і професій-ну працездатність. Загальна працездатність передбачає наявність у людини фізичних, психофізіологічних, вікових та інших даних, які визначають здатність до праці і не потребують спеціальної підго-товки, тобто здатність до некваліфікованої праці.

Трудовий потенціал як категорія відображає інтегральну оцінку кількісних і якісних характеристик кожної людини як особистості і особливо економічно активного населення, тобто тієї частини населення (працездатного віку), яка повинна взяти на себе основну економічне навантаження суспільства і забезпе-

29


чити гідні умови та рівень життя всього населення, в тому числі і власне благополуччя.

Трудовий потенціал, таким чином, складається з багатьох ком-понентів, основними з яких слід вважати здоров'я, освіту, про-фесіоналізм, моральність і моральність, творчий потенціал, ак-тивність, організованість і мобільність, ресурси робочого часу, тощо. Тому можна розрізнити трудовий потенціал окремої люди-ни, підприємства, регіону, галузі, сектора економіки, суспільства в цілому. Трудовий потенціал працюючих характеризується по-тенційними можливостями кожного працівника, виходячи з його рівня загальноосвітньої і професійної підготовки, накопиченого досвіду, часу участі у відтворювальному процесі, стану здоров'я і виробничих умов праці, мотивації у трудовій діяльності.

Основна мета, до досягнення якої слід прагнути, визначаючи політику і механізми управління процесами відтворення трудово-го потенціалу, полягає в забезпеченні умов кількісного і якісно-го відтворення трудового потенціалу, реалізація конституційного права кожного громадянина на працю, рівні можливості у виборі професії, роду трудової діяльності.

Отже, трудовий потенціал як категорія за своїм соціально-еко-номічним змістом покликаний характеризувати сукупну оцінку фізичних та інтелектуальних компонентів як окремої людини, як окремої особистості, що розвивається, так і всієї їх сукупності в рамках єдиного цілого (суспільства, країни, регіону, тощо) , які, в кінцевому підсумку, визначають їх потенційні можливості до пев-ної трудової діяльності, до постійного і безперервного розвитку.

Трудовий потенціал, таким чином, включає в себе, з одного боку, тих людей, які є носіями певних здібностей до праці і які можуть бути реалізовані в певних умовах, з іншого – тривалості робочого часу, робочого періоду, протягом якого може відбувати-ся реалізація потенційних можливостей до праці. І цілком зрозу-міло, що найбільш гнучким і рухомим елементом трудового по-тенціалу є сама людина яка постійно розвивається в особистість.

Виходячи з вищевикладеного необхідно зазначити, що форму-вання трудового потенціалу суспільства не може відбуватися сти-

30


хійно, без управлінського супроводу, без активного впливу на цей процес держави, як найбільш доцільної та ефективної системи організації життєдіяльності суспільства. На цей процес держава впливає шляхом створення загальних умов і передумов форму-вання трудового потенціалу, вироблення стратегії і відповідної політики, а так само створення відповідних механізмів реалізації такої політики.

Таким чином, загальні умови і передумови формування трудо-вого потенціалу повинні враховувати:

– загальну демографічну основу, загальну демографічну базу відтворення трудового потенціалу на основі створених тенденцій народжуваності, смертності, очікуваної тривалості життя, стате-во-вікової структури населення і його постаріння, обліку динамі-ки і масштабів його депопуляції, масштабів і характеру міграцій-них процесів;

– систему освіти населення та професійної підготовки робіт-ничих кадрів та фахівців, включаючи системи дошкільного ви-ховання, загальноосвітньої школи та систему професійної підго-товки кадрів різного рівня;

– рівень зайнятості населення, масштаби безробітних в тому числі і прихованого безробіття, зменшення або збільшення част-ки інтелектуальної складової в структурі потенціалу працюючих;

– реальні доходи і життєвий рівень населення, реальну заро-бітну плату працюючих, питома вага оплати праці в загальних до-ходах населення;

– стан здоров'я всіх верств населення, особливо дітей та під-літків, забезпечення профілактичних заходів, лікування та оздо-ровлення населення, з урахуванням рівня і характеру безпритуль-ності і жебрацтва, захворювань на туберкульоз, інфекційного ге-патиту, ВІЛ-інфікованих, тощо.

– житлові умови населення, комфортність і санітарні умови життя.Основні пріоритети державної політики розвитку та форму-

вання трудового потенціалу повинні включати:– створення умов для продуктивного демографічного від-

творення населення, припинення його депопуляції, формування

31


ефективної демосоціальної структури, забезпечення належного стану здоров'я;

– формування нової трудової свідомості населення, орієнтова-ної на високопродуктивний, кваліфікований, відповідальна праця в умовах конкурентного ринкового середовища;

– створення економічних і соціальних передумов і правових гарантій для трудової активності, розвитку підприємництва та ді-лової активності громадян;

– забезпечення можливості всім громадянам отримання за-гальної освіти, професійної орієнтації, підготовки і перепідготов-ки відповідно до суспільних потреб;

– створення умов для ефективної зайнятості населення, забез-печення рівноваги попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці, збалансованості її з робочими місцями;

– реформування оплати праці, підвищення її реального рівня по досягненню високих стандартів життя і високу платоспромож-ність на ринку;

– забезпечення зростання доходів населення, соціального за-хисту працюючих, поліпшення умов праці, вдосконалення соці-ального страхування і пенсійного забезпечення.

Механізми реалізації політики розвитку трудового потенціалу є багатоплановими і повинні забезпечувати регулювання соціаль-них процесів в різних сферах діяльності і відображати різні ас-пекти цієї діяльності як підсистеми або блоки єдиного механізму регулювання. З цієї точки зору можна виділити такі блоки, як за-конодавчо-правові, економічні, соціальні, організаційні.

Механізми законодавчо-правового регулювання повинні вклю-чати:

– заходи щодо забезпечення прав і гарантій громадян, зафіксо-ваних у Конституції України, іншими законодавчими актами;

– розробку і законодавче закріплення державних соціальних стандартів;

– забезпечення умов для ратифікації конвенцій і рекомендацій МОП у сфері праці;

– розробку проектів законів, спрямованих на розвиток трудо-вого потенціалу та його ефективне використання.

32


Механізми економічного регулювання повинні передбачати:формування трудового потенціалу;– цільову спрямованість фінансування в сферу відтворення і

використання трудового потенціалу;– створення державних і недержавних фондів розвитку трудо-

вого потенціалу;– реформування системи оплати праці з метою підвищення її

відтворювальної та мотиваційної функцій;– заходи щодо забезпечення умов економічної безпеки і охоро-

ни здоров'я, життєдіяльності населення. Механізми соціального блоку повинні включати:– забезпечення соціальної стабільності суспільства;– урегульованість соціально-трудових відносин стосовно різ-

них етапів регулювання економіки;– створення умов для ефективного соціального партнерства,

відносин між найманим працівником, роботодавцем і державою;– удосконалення інституту соціального страхування і підви-

щення ефективності заходів щодо соціального захисту населення. Механізми організаційного характеру повинні передбачати:– розробку концепції і Національної програми народонаселен-

ня на тривалий період (наприклад, до 2020-2025 рр.);– розробку і фінансове забезпечення державної програми від-

творення та розвитку трудового потенціалу України;– розробку Комплексної програми створення і збереження ро-

бочих місць у відповідності з трудовими ресурсами країни, Гене-ральної схеми розвитку робочих місць з визначенням пріоритет-них галузей і територій, Програми стабілізації зайнятості в регіо-нах з критичною ситуацією на ринку праці;

– створення моніторингу соціальних процесів.У розумно організованому суспільстві кожен його член, кожна

людина, кожен її громадянин, в кінцевому рахунку, повинен бути залучений в творчий і природний процес постійного безперерв-ного відтворення. Базою і основою цього процесу є високороз-винений інтелект людини і їх усвідомлена необхідність участі в цьому процесі.

33


Форми і методи участі кожного в процесах відтворення можуть бути різними. Усвідомлена необхідність повинна формуватися на вічних і природні цінності розумного життя у всіх формах її про-яву, спадщини поколінь минулих століть і тисячоліть, в тому чис-лі і загублених, або ще не дійшли до нас істини нових знань. А це означає, що основа прогресивного розвитку суспільства, основа його самовдосконалення – це не тільки його матеріальна, а й ду-ховна основа.

Величезне значення на цьому шляху відіграє освіта і наука. Саме через освіту, розумно організований процес навчання, перш за все, дітей, підростаючого покоління формуються життєві цін-ності кожного члена суспільства, його світогляд, передається до-свід попередніх поколінь, передається у вигляді інформації все те, що ми називаємо знаннями. Через науку здійснюється пошук і приріст нових знань у всіх сферах життя і діяльності суспільства.

Список использованной литературы

1. Турецкий О. А. Экономика и ее регулирование : [Учебн. пособие] / О. А. Турецкий. – Одесса : Астропринт, 2006. – 392 с.

2. Турецкий О. А. Управленческий труд : [монография] / О. А. Турецкий. – Одесса : принт-студия “Абрикос” СПД Бровкин А. В., 2009. – 112 с.

3. Турецкий О. А. Эффективность и созидательность труда : [моногра-фия] / О. А. Турецкий. – Хмельницкий : ХНУ, 2009. – 247 с.

4. Турецкий О. А. Управление реальностью посредством своего сознания : монография / О. А. Турецкий. – Одесса : ИИЦ Полиграф, 2005. – 87 с.

5. Турецкий О. А. Предприятие в рыночной экономике : [монография] / О. А. Турецкий. – Одесса : Феникс, 2010. – С. 404.

6. Турецкий О. А. Социальный капитал и рынок труда : монография/ О. А. Турецкий. – Одесса : Феникс, 2011. – 238 с.


О. А. Турецкий,доктор экономических наук, профессор, академик АЕН Украины,почетный профессор кафедры экономики и управленияОдесского национального университета имени И. И. МечниковаФранцузский бульвар, 24/26, г. Одесса, 65058, Украинаe-mail: [email protected]

34


ПРОЦЕСС ФОРМИРОВАНИЯ ТРУДОВОГОПОТЕНЦИАЛА ПОСТИНДУСТРИАЛЬНОГО ОБЩЕСТВА

АннотацияВ статье рассматриваются проблемы формирования социального капи-

тала общества. Исследуются процессы развития трудовых ресурсов, творческого труда и экономики знаний. Обращается внимание на необходимость разработки механизмов мотивации высокопроизводительного творческого труда. На систем-ном уровне проводится исследование индивидуального и коллективного сознания человека, которые выступают главными факторами социально-экономических пре-образований в обществе. Предлагаются система факторов социального, экономи-ческого, организационного и правового характера для формирования трудового потенциала общества.

Ключевые слова: рынок труда, творческая работа, индивидуальное и коллективное сознание человека, социальный капитал общества, приоритеты госу-дарственной политики, государственное регулирование, механизм инновационной экономики, факторы общественных преобразований, материальные и духовные ценности, интеллектуальное развитие человека.

O. A. Turetskiy,Doctor of Economics, Professor, Academician of AES of Ukraine,Emeritus Professor of Economics and Management Department,of Odesa I. I. Mechnikov National University24/26, Frantsuzkiy av., Odesa, 65044, Ukrainee-mail: [email protected]

THE PROCESS OF FORMATION POSTINDUSTRIAL SOCIETY OF LABOR POTENTIAL

SummaryThe article considers the problems of social capital. The development processes

of labor resources, creative activity and economy of knowledge are studied in the paper. Attention is drawn to the need of development of mechanisms to motivate high creative workforce. The research of individual and collective human consciousness, which is the main factor of social and economic transformation of society is carried out at the system level. The factors of social, economic, organizational and legal measures for the forma-tion of labor potential of society were proposed.

Keywords: labor market, creative work, individual and collective human con-sciousness, social capital of the company, priorities of the state policy, government regu-lation, mechanism innovation economy, factors of social change, material and spiritual values, intellectual development of man.

35


References

1. Turetskiy, O. A. (2006). Ekonomika i ee regulirovanie [Economy and its regulation]. Odessa : Astroprint [in Russian].

2. Turetskiy, O. A. (2009). Upravlencheskiy trud : monografiya [Managerial work : Monograph]. Odessa : print-studiya “Abrikos” SPD Brovkin A. V. [in Russian].

3. Turetskiy, O. A. (2009). Effektivnost i sozidatelnost truda : monografiya [Efficiency and creativity of work : monograph]. Khmelnitsky : KNU [in Russian].

4. Turetskiy, O. A. (2005). Upravlenie realnostyu posredstvom svoego soz-naniya : monografiya [Management of reality through its mind : Mono-graph]. Odessa : IITs Poligraf [in Russian].

5. Turetskiy, O. A. (2010). Predpriyatie v rynochnoy ekonomike : monografiya [The company in a market economy : Monograph]. Odessa : Feniks [in Rus-sian].

6. Turetskiy, O. A. (2011). Sotsialnyy kapital i rynok truda : monografiya [So-cial capital and the labor market: Monograph]. Odessa : Feniks [in Russian].

УДК 334.012

Є. І. Масленніков,доктор економічних наук, доцент,професор кафедри економіки та управління, Одеського національного університету імені І. І. МечниковаФранцузький бул. 24/26, м. Одеса, 65058, Українаe-mail: [email protected]

О. В. Побережець,кандидат економічних наук, доцент,доцент кафедри економіки та управління, Одеського національного університету імені І. І. МечниковаФранцузький бул. 24/26, м. Одеса, 65058, Українаe-mail: [email protected]

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РЕЗУЛЬТАТАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

У статті розглядаються питання, щодо інформаційно-аналітичного забез-печення системи управління результатами діяльності промислового підприємства. Досліджено підходи до визначення категорії «інформаційно-аналітичне забезпе-чення», яке базується на пріоритетах наукових концепцій відповідних дослідників. Сформовані принципи інформаційно-аналітичного забезпечення системи управ-

36


ління результатами діяльності. Розроблена система інформаційно-аналітичного забезпечення системи управління результатами діяльності промислового підпри-ємства. Визначено етапи формування необхідної інформації в процесі управління результатами діяльності промислового підприємства.

Ключові слова: аналітичне забезпечення, управління результатами діяль-ності, фінансові результати, економічні результати, екологічні результати, соціаль-ні результати, сукупний дохід.

Ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення, яке скла-дає базис реалізації функцій управління результатами діяльності характеризується як найважливіший інструмент формування як всієї системи управління, так і системи управління результатами діяльності підприємства.

Важливим аспектом забезпечення економічної обґрунтованос-ті управлінських рішень виступає зміст, якість, склад, а також ак-туальність інформаційних ресурсів. Саме зазначені елементи, їх наповненість формують підґрунтя для прийняття правильних та своєчасних управлінських рішень.

Процес формування та використання відповідних інформацій-них груп, які містять економічні, виробничо-технологічні, соціаль-ні та екологічні дані, забезпечує нормальне функціонування управ-лінського процесу на сучасному промисловому підприємстві.

Концептуального значення в сучасних умовах динамічного розвитку економіки набувають параметри трансформації і вико-ристання інформації, які акумулюють зміст терміну «інформа-ційне забезпечення». Із позицій стратегічного менеджменту ін-формаційне забезпечення – це, насамперед, процес задоволення потреб користувачів у інформації, необхідній для обґрунтування і прийняття стратегічних рішень [1].

Основою дослідження інформаційно-аналітичного забезпечен-ня системи управління результатами діяльності є взаємозв’язок окремих елементів: інформаційного процесу, інформаційної інф-раструктури, інформаційної діяльності, інформаційного продук-ту, які забезпечують логічність, цілісність та дієвість всіє системи.

Інформаційний процес – це циркуляція інформації в апараті управління по горизонталі (між службами й органами одного рів-ня), по вертикалі (між різними рівнями управління) із зовнішнім

37


середовищем, а також система збирання, обробки й зберігання ін-формації [2].

На нашу думку, інформаційні процеси – це процеси виявлення, вимірювання, групування, обробки, систематизації, зберігання, оновлення, пошуку, розповсюдження і споживання відповідної інформації суб’єктами господарювання.

Інформаційно-аналітична діяльність – це діяльність, яка, ви-користовуючи можливості інформаційно-аналітичних служб, ак-тивно оперуючи інформаційними продуктами і послугами, спря-мована на виконання завдання якісно-змістовного перетворення інформації, функціонально перетинаючись у цьому плані з на-уковою (виробництво нового знання) і управлінською (розробка варіантів рішень, сценаріїв) діяльністю [3].

Підходи до визначення категорії «інформаційно-аналітичне за-безпечення» базуються на пріоритетах наукових концепцій від-повідних дослідників:

– інформаційно-аналітичне забезпечення – це сукупність тех-нологій, методів збирання та обробки інформації, що характери-зує об’єкт управлінського впливу (соціальні, політичні, економіч-ні й інші процеси), специфічних прийомів їх діагностики, аналізу й синтезу, а також оцінки наслідків прийняття різних варіантів політичних рішень [4];

– інформаційно-аналітичне забезпечення – система взаємо-пов’язаних методів, заходів і засобів (науково-методичного, со-ціально-політичного, техніко-економічного й організаційно-пра-вового характеру), які реалізують створення і функціонування технології процесу збирання, передачі, переробки, зберігання та видачі (відображення), а також використання інформації з метою здійснення ефективної діяльності в тій чи іншій сфері [3];

– інформаційно-аналітичне забезпечення – це органічна сукуп-ність вихідних даних, показників та методів їх визначення і аналі-тичної оцінки, що може бути науково-методичною передумовою для прийняття регіональними органами управління відповідних рішень під час визначення ефективних напрямків розвитку під-приємництва [5];

38


– інформаційно-аналітичне забезпечення повинно об’єктивно відображати стан підприємства на будь-який момент часу і з будь-яким рівнем деталізації , а також враховувати можливі загрози з боку зовнішнього середовища [6].

Основними принципами інформаційно-аналітичного забезпе-чення системи управління результатами діяльності є:

– принцип структурованості; – принцип якості; – принцип системності;– принцип своєчасності;– принцип гнучкості;– принцип інтеграційної обробки;– принцип методичної єдності;– принцип оперативності.Кожен з перерахованих принципів враховує специфіку функ-

ціонування інформаційно-аналітичного забезпечення для ство-рення сприятливих умов ефективного управління результатами діяльності промислового підприємства.

Отже, на нашу думку, інформаційно-аналітичного забезпечен-ня системи управління результатами діяльності представляє со-бою взаємопов’язану логічну систему відбору та систематизації інформації про стан об’єкта управління з метою оцінки та діа-гностики відповідних даних для прийняття своєчасних ефектив-них управлінських рішень.

Функціонування інформаційно-аналітичного забезпечення здійснюється з урахуванням відповідних складових: інформацій-ної та аналітичної. Система інформаційно-аналітичного забезпе-чення системи управління результатами діяльності промислового підприємства представлена на рис. 1.

Ефективність формування та реалізації управлінських рішень напряму залежить від якості інформаційного забезпечення про-цесу управління результатами діяльності промислового підпри-ємства.

39


Рис. 1. Система інформаційно-аналітичного забезпечення системи управління результатами діяльності промислового підприємства

В результаті наукових досліджень щодо створення інформацій-но-аналітичних систем виділяють наступні підходи, а саме:

діагностики відповідних даних для прийняття своєчасних ефективних управлінських рішень.

Функціонування інформаційно-аналітичного забезпечення здійснюється з урахуванням відповідних складових: інформаційної та аналітичної. Система інформаційно-аналітичного забезпечення системи управління результатами діяльності промислового підприємства представлена на рис. 1.

Рис. 1. Система інформаційно-аналітичного забезпечення системи управління результатами діяльності промислового підприємства

Інформаційно-аналітичне забезпечення системи управління результатами діяльності

підприємства

Інформаційна складова Аналітична складова

Планова інформація

Нормативно-правова інформація

Облікова інформація

Звітно-статистична інформація

Нормативно-довідкова

інформація

Нормативно-технологічна інформація

Комерційно-правова

інформація

Технологічна інформація

Результати

Стратегічного аналізу

Атрибутивного аналізу

Операційного аналізу

Порівняльного аналізу

Фінансово-економічного аналізу

40


– глобальний підхід, при застосуванні якого впровадженню сис-теми передує процедура розробки проекту завершеної системи;

– локальний підхід, який базується на групуванні відповідних задач і застосуванні обчислювальної техніки;

– системний підхід, який враховує створення інформаційної системи, як комплексного вивчення економічного об’єкта як єди-ного цілого з представленням частин його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними [1];

– результативний підхід, який стверджує, що результатом дії інформаційної системи є результат процедури отримання, оброб-ки та передачі інформації для прийняття ефективних управлін-ських рішень.

Інформаційна складова інформаційно-аналітичного забезпе-чення формується на підставі наступних видів інформації: пла-нової, облікової, нормативно-правової та звітно-статистичної. Інформаційне забезпечення дає можливість оцінити стан показ-ників, які характеризують результативність та ефективність ді-яльності промислового підприємства.

Застосування планової інформації розглядається як інформа-ційний продукт та як джерело управлінської інформації. Отри-мання ефективних результатів напряму залежить від правильнос-ті розрахунків прогнозних та планових показників, які виступа-ють основою для розробки та реалізації стратегії підприємства.

Документи оперативного, бухгалтерського та статистично-го обліку, а також первинна документація представляють собою джерела облікової інформації. Усі господарські операції, які здій-снюються на підприємстві, відображаються в бухгалтерському обліку за допомогою відповідних методів та елементів, на основі систематизації, групування та зберігання інформації.

Дослідження та оцінка взаємозв’язків між окремими показни-ками, виявлення закономірностей розвитку діяльності підприєм-ства здійснюється за даними статистичного обліку, в результаті чого отримується інформація щодо кількісних характеристик ма-сових явищ і процесів в економіці.

Нормативно-правова інформація, яка міститься у відповідних нормативних документах: Кодексах, Законах України, Постано-

41


вах Кабінету Міністрів України, наказах міністерств України, ін-струкціях та ін., включаючи директивну інформацію, комерцій-но-правову та нормативно-довідкову.

У своїй діяльності промислові підприємства для формування аналітичної складової інформаційно-аналітичного забезпечення системи управління використовують інформаційну та норматив-но-правову базу, яка забезпечує процес управління необхідними відомостями щодо стану суб’єкта господарювання для проведен-ня аналізу результатів діяльності підприємства.

Дослідження наукових підходів щодо значення аналітичної складової підтверджує, що саме аналіз виступає як інструмент вивчення процесів, явищ, результатів діяльності підприємства. Формування підсистеми аналітичного забезпечення здійснюється на основі окремих видів аналізу:

1. Стратегічний аналіз, який проводиться допомогою визна-чення та реалізації заходів впливу на майбутні витрати з метою підвищення розмірів позитивних результатів. Включає аналітичні процедури з виявлення стратегічних проблем з урахуванням ре-зультатів дослідження внутрішніх ресурсів та можливостей про-мислового підприємства;

2. Атрибутивний аналіз, який базується на відповідних кла-сифікаціях і угрупованнях результатів діяльності підприємства. Даний вид аналізу здійснюється за рахунок аналізу тимчасових змін; вартісному аналізі, який досліджує вплив окремих атрибу-тів процесу з метою виявлення можливості підвищення ефектив-ності цих процесів;

3. Операційний аналіз, який спрямований на вдосконалення поточних результатів за основними видами діяльності, за рахунок дослідження та оцінки використання потужностей промислового підприємства. Важливим аспектом даного виду аналізу, на нашу думку, є дослідження факторів впливу з урахуванням відповідних регуляторів;

4. Порівняльний аналіз, який дозволяє діагностувати і виділи-ти потенціальні можливості розвитку підприємства за рахунок зі-ставлення планових і фактичних результативних показників.

42


5. Фінансово-економічний аналіз, який здійснює оцінку фінан-сових та інших потреб промислового підприємства та досліджує рівень забезпеченості системи управління відповідними ресурса-ми з урахуванням розроблених планів.

У процесі формування аналітичного забезпечення системи управління результатами діяльності промислового підприємства можливе використання як окремого виду аналізу, так і комплексу відповідних прийомів з деталізацією окремих аспектів.

Виявлення та оцінка резервів підвищення результатів діяль-ності підприємства можлива на основі проведення аналізу регу-ляторів та індикаторів, що дозволить покращити економічну об-ґрунтованість потенційних управлінських рішень на промислово-му підприємстві.

Використання сучасних досягнень в галузі прогнозування, си-туаційного моделювання та експертних оцінок базується на ін-формаційному забезпеченні управління результатами діяльності підприємства на основі поєднання сучасних інформаційних та об’єктно-орієнтованих технологій.

Впровадження промисловими підприємствами сучасних про-грамних продуктів значно підвищує результативність та ефектив-ність управлінського процесу за допомогою таких інформаційних технологій, як CALS–технології.

Основним з напрямків CALS – технологій є створення інте-грованого інформаційного середовища, яке охоплює всі стадії життєвого циклу виробу. Це дає змогу забезпечити максимальне взаєморозуміння між всіма учасниками проекту, а також дозволяє вчасно виявити та вирішити всі спірні питання, забезпечивши ін-формаційну інтеграцію [7]. Використання формалізованих інфор-маційних моделей замість документальної форми представляє со-бою істотну особливість даної технології.

Враховуючи відповідні наукові підходи, на основі дієвих ме-ханізмів, які називаються регуляторами підтримки оптимального функціонування соціально-економічних процесів і оцінюються конкретними індикаторами, здійснюється суттєвий вплив на об’єкти управління результатами діяльності промислового під-

43


приємства. Саме за допомогою певного набору індикаторів у вигляді групи показників можливо оцінити результативність та ефективність системи управління як результатами діяльності, так і підприємства в цілому.

Суб’єкт управління результатами діяльності підприємства ін-формується щодо критичного положення об’єкта управління за допомогою граничного значення індикаторів, які на відміну від приватних показників кількісно характеризують стан системи, ма-ють порогові значення і носять векторний характер. Існуючи інди-катори можливо групувати за інформаційною значимістю, завдяки чому виділяють індикатори, які попереджають про складне фінан-сове становище, про значний ризик у діяльності у вигляді структу-ри і величини доходів та витрат промислового підприємства.

Існуючи наукові підходи виділяють відповідні напрямки став-лення щодо сутності існування ризику:

– нейтральне відношення до ризику, при якому основною ме-тою діяльності є отримання середнього прибутку при певних ви-тратах;

– схильність до ризику, притаманна підприємствам, які наці-лені на отримання високих доходів при відмові від стабільних результатів;

– противники ризику, які враховують принципи зростання гра-ничної корисності, що зменшує рівень ризику на підприємстві.

Незважаючи на різні позиції та ставлення до ризику, кожне промислове підприємство прагне не тільки зменшити його сту-пень, але й привести до мінімального значення, що можливо за допомогою відповідних методів:

1) метод об’єднання ризику, який спрямовано на зниження його ймовірності шляхом розгляду можливих збитків у вигляді незначних постійних витрат промислового підприємства. Стра-хування, яке пом’якшує наслідки непередбачених обставин, які пов’язані зі значними непродуктивними витратами, представляє собою основу впровадження даного методу;

2) метод розподілу ризиків, який застосовується в процесі під-готовки відповідного проекту, при цьому кожен учасник несе від-

44


повідну частку ризику у разі невиконання проекту, виконуючи за-плановані роботи;

3) метод диверсифікації базується на розподілі ризику між кількома ризиковими видами діяльності, за рахунок чого суттєво знижується загальний рівень ризику. При цьому під час економіч-но нестабільної ситуації на підприємстві система повністю пере-розподіляє понесені витрати;

4) метод пошуку інформації, який спрямований на зниження ризику за рахунок збору та надання інформації, необхідної для прийняття правильних та своєчасних управлінських рішень.

В сучасних умовах господарювання суттєво збільшуються вимоги до інформації з точки зору її змісту, якості та кількості, оцінка якої залежить від специфіки системи управління та визна-чається суб’єктом управління результатами діяльності промисло-вого підприємства.

Враховуючи вимоги до теорії і практики управління, процес накопичення, систематизації та комплексної оцінки необхідної ін-формації, на нашу думку, є обов’язковим для інформаційного за-безпечення прийнятих управлінських рішень, що зумовлює фор-мування та розвиток системи управлінського обліку на кожному промисловому підприємстві.

Данні управлінського обліку на відміну від бухгалтерського об-ліку, призначені для забезпечення потреб внутрішніх користува-чів промислового підприємства. У відповідності до Закону Укра-їни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «управлінський (внутрішньогосподарський) облік представляє собою систему обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів в процесі управління підприємством».

При цьому необхідним є постійне проведення моніторингу економічного стану суб’єкта господарювання для забезпечення систематизації необхідної управлінцям інформації.

На нашу думку, формування необхідної інформації в процесі управління результатами діяльності промислового підприємства повинно проходити наступні етапи:

45


– виявлення та збір інформації щодо результатів діяльності підприємства;

– оцінка та аналіз отриманої інформації за допомогою відпо-відних методів;

– виявлення та з’ясування актуальних аспектів даної інформації;– визначення умов, при яких проблема може бути вирішена. В рамках управлінського обліку на підприємствах поширюєть-

ся використання методу «директ-костинг», в основу якого покла-дено облік витрат за виробами або групами виробів тільки щодо прямих витрат: основні матеріали, купівельні напівфабрикати та основна заробітна плата працівників. В систематизованому вигля-ді система «директ-костинг» може відображати сучасну систему управління результатами діяльності, через методи використання ресурсів, постійний облік зміни витрат і результатів, оперативний облік і документування відхилень від них із зазначенням факторів впливу, які стали наслідком цих відхилень. Завдяки даній системі можна вивчати взаємозв’язок і взаємозалежності між витратами, обсягом виробництва і результатами діяльності промислового підприємства на різних стадіях його розвитку, що представляє со-бою специфічну особливість системи «директ-костинг».

В умовах глобалізації економіки надання своєчасної, повної та достовірної інформації в сфері взаємозв’язку відповідних ресур-сів, витрат і результатів необхідно для прийняття оперативних та стратегічних управлінських рішень. При цьому в рамках стра-тегічного планування процес розробки управлінських рішень передбачає оцінку та діагностику альтернативних варіантів, для виявлення яких в ресурсному забезпеченні діяльності промисло-вого підприємства необхідна інформація про можливі наслідки реалізації відповідних напрямків.

Враховуючи практичний досвід, на більшості вітчизняних підприємств результати оцінки та аналізу представляють собою недостовірну або неповну основу планування, а найчастіше - повна і достовірна інформація може надаватися із суттєвим за-пізненням, коли здійснювати заходи реагування вже недоцільно, але ж системний підхід до управління результатами діяльності

46


промислового підприємства передбачає забезпечення нерозрив-ного зв’язку між оцінкою, аналізом, плануванням і реалізацією управлінських рішень.

Таким чином, аналітичне забезпечення системи управління ре-зультатами діяльності промислового підприємства – це система індикаторів обліково-аналітичного процесу передачі інформації про результати діяльності суб’єкта зацікавленим користувачам для прийняття ефективних управлінських рішень із урахуванням сегментної складової.

Сучасні умови господарювання пред’являють до інформацій-но-аналітичного забезпечення нові вимоги, які повинні врахову-вати постійні зміни зовнішнього середовища та впливати на під-вищення ефективності системи управління результатами діяль-ності промислового підприємства з урахуванням інноваційних інформаційних технологій.


1. Макарчук О. Г. Информационно-аналитическое обеспечение стратеги-ческого управления сельскохозяйственным предприятием / О. Г. Ма-карчук // Науковий вісник НУБіП України. Серія : Економіка, аграрний менеджмент, бізнес № 181. – 2013 [Електронний ресурс] – Режим до-ступу : http://studbooks.net/54070/menedzhment. (дата 22.02.16) – Назва з екрану.

2. Дурдинець В. Системна інформатизація законотворчої та правоохо-ронної діяльності : [монографія] / кер. авт. кол. М. Я. Швець ; за ред. В. В. Дурдинця та ін. – Київ : Навч. кн., 2005. – 639 с.

3. Пархоменко О.В. Інформаційно-аналітичне забезпечення процесу при-йняття рішень в системі науково-технічної інформації : дис. ... канд. екон. наук : 08.02.02 / Пархоменко Олексій Володимирович. – Київ, 2006. – 211 с.

4. Практичні елементи інформаційно-аналітичної роботи : метод. реком. / уклад. : С. О. Телешун, О. Р. Титаренко, І. В. Рейтерович, С. І. Вировий ; за заг. ред. д-ра політ. наук С. О. Телешуна. – Київ : Вид-во НАДУ, 2007. – 60 с.

5. Пушак Я. Я. Реґіональні особливості формування інформаційно-ана-літичного забезпечення розвитку підприємництва : дис. … канд. екон. наук : 08.10.01 / Пушак Ярослав Ярославович. – Львів, 2001. – 183 с.

6. Лазаришина І. Д. Джерела інформаційно-аналітичного забезпечення еко-номічної безпеки підприємства / І. Д. Лазаришина, О. В. Оренчин // Ві-сник економіки транспорту і промисловості . – 2012. – № 38. – С. 62-65.

7. Чорна Н. О. Оцінка можливості застосування CALS-технологій до

47


розв’язання задач розподіленого управління / Н. О. Чорна // Київський національний університет будівництва і архітектури. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.knuba.edu.ua/doc/zbirnyk1/urss8_pdf/97-100.pdf. (дата 22.01.16) – Назва з екрану.

Стаття надійшла 11.03.2016 р. Е. И. Масленников, доктор экономических наук, доцент,профессор кафедры экономики и управленияОдесского национального университета имени И. И. МечниковаФранцузский бульвар, 24/26, 65058, г. Одесса, Украинаe-mail: [email protected]

О. В. Побережец, кандидат экономических наук, доцент,доцент кафедры экономики и управленияОдесского национального университета имени И. И. МечниковаФранцузский бульвар, 24/26, 65058, г. Одесса, Украинаe-mail: [email protected]

ИНФОРМАЦИОННО-АНАЛИТИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ СИСТЕМЫ УПРАВЛЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТАМИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ

АннотацияВ статье рассматриваются вопросы, касающиеся информационно-

аналитического обеспечения системы управления результатами деятельности промышленного предприятия. Исследованы подходы к определению категории «информационно-аналитическое обеспечение», которое базируется на приоритетах научных концепций соответствующих исследователей. Сформированы принципы информационно-аналитического обеспечения системы управления результатами деятельности. Разработана система информационно-аналитического обеспечения системы управления результатами деятельности промышленного предприятия. Определены этапы формирования необходимой информации в процессе управле-ния результатами деятельности промышленного предприятия.

Ключевые слова: аналитическое обеспечение, управление результатами деятельности, финансовые результаты, экономические результаты, экологические результаты, социальные результаты, совокупный доход.

E. I. Maslennikov,Doctor of economic sciences, Associate Professor,Professor of Economics and Management Department of Odesa I. I. Mechnikov National University24/26, Frantsuzkiy av., Odessa, 65044, Ukrainee-mail: [email protected]

48


O. V. Poberezhets,PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Economics and Managementof Odesa I. I. Mechnikov National University24/26, Frantsuzkiy av., Odessa, 65044, Ukraine, e-mail: [email protected]

INFORMATIONAL AND ANALYTICAL SUPPORT OF THE SYSTEM OF ENTERPRISE`S PERFORMANCE MANAGEMENT

SummaryThe article deals with issues on informational and analytical support of the sys-

tem of industrial enterprise’s performance management. Approaches to the definition of the "informational and analytical support" are researched and based on the priorities of scientific concepts of relevant researchers.

The principles of the system of informational and analytical support of per-formance management activities were formed. The stages of the process of required information collection in the performance management system of the industrial enter-prise were defined.

Formation of the necessary information in the industrial enterprise’s performance management system has the following stages : identification and collection information on the performance of the enterprise; assessment and analysis of the information received by use of appropriate methods; identification and clarification of important aspects of the information; determination of the conditions under which the problem can be solved.

The article stipulates that the analytical support system of performance of the industrial enterprise is a system of accounting indicators and analytical information on the transfer of results for stakeholders for making effective management decisions considering the component of segmentation.

It was found in the article that current economic conditions create new require-ments for the informational and analytical support system that must take into account the constant changes of the environment and affect the efficiency of the control system perfor-mance of industrial enterprise based on innovative information technologies.

Keywords: analytical support, performance management, financial results, eco-nomic performance, environmental results and social results, comprehensive income.

References

1. Makarchuk, O. G. (2013). Informatsionno-analiticheskoe obespechenie stra-tegicheskogo upravleniya selskohozyaystvennym predpriyatiem [Information and analytical support of strategic management of the agricultural enterprise]. Naukoviy visnik NUBiP Ukrayini. Seriya: Ekonomika, agrarniy menedzh-ment, biznes - Scientific Journal NUBiP Ukraine. Series: economics, agri-cultural management, business. № 181. Retrieved from : http://studbooks.net/54070/menedzhment [in Russian].

49


2. Durdinets, V. V. (2005). Sistemna informatizatsiya zakonotvorchoyi ta pra-voohoronnoyi diyalnosti : monografiya [The system of informatization and law-enforcement activity: monograph]. Kyiv : Navch. kn. [in Ukrainian].

3. Parhomenko, O. V. (2006). Informatsiyno-analitichne zabezpechennya protsesu priynyattya rishen v sistemi naukovo-tehnichnoyi informatsiyi : dis. ... kand. ekon. nauk : 08.02.02 [Information and analytical support of decision-making in the system of scientific and technical information: Phd in Economics – 08.02.02]. Kyiv [in Ukrainian].

4. Teleshun, S. O., Titarenko, O. R., Reyterovich, I. V., Viroviy, S. I. (2007). Praktichni elementi informatsiyno-analitichnoyi roboti [Practical elements of information and analytical work]. Kyiv : Vid-vo NADU [in Ukrainian].

5. Pushak, Ya. Ya. (2001). Regionalni osoblivosti formuvannya informatsiyno-analitichnogo zabezpechennya rozvitku pidpriemnitstva : dis. … kand. ekon. nauk : 08.10.01 [Regional features of formation of information and analyti-cal support enterprise development : Phd in Economics – 08.10.01] Lviv [in Ukrainian].

6. Lazarishina, I. D. (2012). Dzherela informatsiyno-analitichnogo zabez-pechennya ekonomichnoyi bezpeki pidpriemstva [Sources of information and analytical support economic security] Visnik ekonomiki transportu i promislovosti – Journal of economy and transport industry, № 38, pp. 62-65 [in Ukrainian].

7. Chorna, N. O. (2011). Otsinka mozhlivosti zastosuvannya CALS-tehnologiy do rozv’yazannya zadach rozpodilenogo upravlinnya [Estimation of the pos-sibility of CALS-technologies for solving problems of distributed control], Kiyivskiy natsionalniy universitet budivnitstva i arhitekturi – Kyiv National University of Construction and Architecture. Retrieved from : http://www.knuba.edu.ua/doc/zbirnyk1/urss8_pdf/97-100.pdf [in Ukrainian].

УДК 338.1

В. І. Осипов,доктор економічних наук, професор,професор кафедри економіки та моделювання ринкових відносинОдеського національного університету імені І. І. МечниковаФранцузький бульвар, 24/26, м. Одеса, 65058, Українаe-mail: [email protected]

ДОСЛІДЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ «ЕФЕКТИВНІСТЬ» В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

У статті розглядаються проблеми дослідження категорії «ефективність», яка є визначальною в системі формування сталого механізму економічного зростан-

50


ня. Порівнюються категорії «ефективність» і «результативність» та пропонується форми їх використання в економічних наукових дослідженнях. Проводиться оцінка різних точок зору щодо категорії «ефективність». Звертається увага на необхідність досягнення результативності системи менеджменту для забезпечення глобальної конкурентоспроможності економіки в Україні.

Ключові слова: ефективність, результативність, ринкова система, антикри-зові заходи, конкурентні ринки, монетарна політика, ефективне управління, еконо-мічна політика держави, критерії ефективності, менеджмент, продуктивність праці, економічне зростання, принципи ефективності.

Термін «ефективність» є в даний час найбільш часто вживаним у всіх сферах суспільної діяльності і стосовно всіх досліджуваних явищ, понять, процесів. Часто використовується поняття «ефек-тивності ринку» і ефективності різних ринкових інструментів. Українськими вченими, наприклад, аналізується «ефективність моделі розвитку внутрішнього ринку України» [1, с. 24-36]. Фран-цузький вчений Ж. Сапір висловлює свої висновки щодо умов ефективності ринкової системи і антикризових заходів. Зокрема, він пише: «Висококонкурентні ринки не обов'язково найкращий спосіб координації, який нам потрібен, і стимулювання конку-ренції може знищити ефективність, тому що в реальній світовій економіці жоден ринок не може бути інформаційно ефективним» [2, с. 75]. Торкаючись ролі інвестицій в подоланні сучасної гло-бальної економічної кризи, Ж. Сапір пише: «Але під час рецесії приватний сектор не схильний посилювати свою інвестиційну ді-яльність. Зазвичай державна інвестиційна політика є ефективним антициклічним інструментом » [2, с. 81]. Показовим фактом за-стосування терміну «ефективність» є змістовна теза, що «ефек-тивне використання знань – найважливіший фактор переходу до ринку» [3, с. 5].

Український вчений О. Грищенко, аналізуючи концептуальні засади переходу до нової парадигми монетарної політики, підкрес-лює, що розроблені ним підходи «дозволять створити ефективні грошово-кредитні інститути та сформувати адекватну монетарну політику» [4, с. 41]. Можна також вказати приклади використання понять «ефективності бюджетно-податкового адміністрування» [5, с. 75] і «ефективності інфорсмента прав власності та контр-

51


актних зобов'язань», «ефективності застосування господарського законодавства» [6, с. 83, 93], «ефективності діяльності на ринку венчурного інвестування» [див.: 7]. Часто можна зустріти в ЗМІ згадка про «ефективності та надійності поставок електроенергії (теплоенергії тощо)».

У дослідженні російського вченого А. Худокормова, присвя-ченому аналізу поглядів Нобелівського лауреата Дж. Стігліца, зокрема, зазначається, що основою цінностей демократичного ідеалізму «Стігліц називає соціальну справедливість, політичну демократію і свободу, закликаючи до загального відмови від гру-бого індивідуалізму на користь розумнішого і ефективного поєд-нання приватної ініціативи і колективних дій » [8, с. 61].

Вищенаведені приклади показують, наскільки широко засто-совується термін «ефективність». Звичайно, у багатьох випадках його застосування не можна визнати цілком закономірним, оскіль-ки більш обґрунтованим було б використання епітетів «дієвий», «раціональний», «корисний», «конструктивний», «позитивний», «оптимальний». Прикладом зваженого оперування термінами в економіці може послужити стаття Я. Жаліло і Д. Чернікова «Ді-євість економічної політики держави в контексті ринкового ре-формування» [див.: 9].

Настільки широке і різноманітне використання терміну «ефек-тивність» обумовлює необхідність диференційованого підходу до визначення сутності та інструментарію поняття ефективності в кожному окремому випадку. Так, ефективність функціонування ринку не може бути ідентичною за змістом і вимірюванням з ефек-тивністю господарсько-фінансової діяльності підприємства. При цьому слід зазначити, що як в першому, так і в другому випадках (так само як і у всіх інших) теоретичні питання сутності ефектив-ності, її показників ще слабо відпрацьовані, є дискусійними.

Розглянемо основні віхи розвитку і становлення теорії ефек-тивності та її дискусійні питання. Лауреат Нобелівської премії французький вчений-економіст Моріс Аллі вважає, що можна виділити три етапи еволюції теоретичних уявлень про теорію ефективності в економіці. «З перших кроків економічної науки

52


проблема ефективного економічного управління стала однією з центральних», – вказує він [10, с. 11]. Перший етап у розвитку те-орії ефективності в економіці, вважає М. Алле, включає період до появи робіт В. Паретто, другий – період від В. Парето до Другої світової війни, третій починається близько 1940 року [10, с. 12].

Перший етап, на думку М. Алле, визначався класичним лі-беральним вченням. Згідно з його підходу, ринкова економіка і приватна власність на засоби виробництва завжди призводять до оптимуму. Однак, зауважує М. Алле, визначення оптимуму залишається досить розмитим, і до того ж мова йде більше про твердженнях, ніж про докази. «Класична ліберальна школа, по суті, обмежується твердженнями, що тільки ринкова економіка і приватна власність дозволяють найкращим чином використовува-ти наявні ресурси для задоволення потреб людей», – підкреслює М. Алле [10, с. 12].

В. Парето, згідно з висновком М. Алле, вдалося вперше поста-вити проблему економічного управління дійсно на наукову осно-ву, він дав точні і строгі визначення ефективного управління, що може бути розцінене як рішуче завоювання науки. В. Парето дав також доказ, згідно з яким умови максимальної ефективності то-тожні умовам рівноваги ринкової економіки. Однак його доказ не може вважатися задовільним [10, с. 12].

Після Другої світової війни почався третій етап розвитку теорії ефективності в економіці, який М. Алле характеризує як етап по-силеною вимогливості. У великій кількості наукових робіт роби-лися спроби уточнити і зробити більш суворим дослідження умов максимальної ефективності економіки. Ці роботи привели до ви-никнення численної літератури. Але, на жаль, ці дослідження під-порядковані обмежувальним гіпотезам, придатність яких не може бути доведена [10, с. 13].

У післявоєнні роки, точніше – з 1950-1960-х років, почали роз-робляти теорію ефективності в економіці також і радянські вче-ні-економісти. Але ще в 1960-і роки термін «ефективність» за-стосовувався в підручниках з політекономії як синонім терміну «рентабельність». Однак і до кінця 1980-х років, до моменту роз-

53


валу СРСР, ключові питання теорії ефективності в економіці так і залишилися спірними. Матеріали дискусій, які постійно тривали в радянській економічній літературі, показували, що вузловими проблемами теорії ефективності виробництва залишалися питан-ня її сутності, її критерію, її видів і показників. По кожному з них висловлювалися різні, часто взаємовиключні, погляди. Так, критерій ефективності виробництва згідно з однією з точок зору характеризувався як її кількісне вираження, а згідно з іншою - її якісну сторону, тобто її глибинну сутність.

Але в сучасній навчальній та науковій літературі спостеріга-ється відхід від поглибленого розгляду питань теорії ефективнос-ті в економіці, тобто, як правило, відсутня всебічний теоретичний аналіз сутності, критерію, видів і показників ефективності вироб-ництва, а зазвичай питання теорії ефективності виробництва об-межуються розглядом її показників . Причому, це відноситься до більшості як вітчизняних, так і зарубіжних видань.

Наприклад, в одному з вітчизняних підручників з політеко-номії, найбільш повному за складом розглянутих тем, питання ефективності виробництва викладені в темі «Витрати і доходи підприємства» [див .: 11, с. 289-296]. У цьому підручнику реко-мендується два показника ефективності виробництва. Так, вка-зується, що «для визначення поточної ефективності витрат під-приємства на виробництво продукції (прибутковості) застосову-ється показник норми прибутку», який являє собою відношення прибутку до поточних витрат [11, с. 293]. Поряд з цим «реальна ефективність підприємства може виявлена шляхом застосуван-ня узагальнюючого показника, такого, як норма рентабельності. Норма рентабельності - це відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основного капіталу і нормативних обо-ротних коштів» [11, с.293].

Таким же вибірковим способом викладається і аналізується тема ефективності в економіці в інших вітчизняних і зарубіжних виданнях по загальній економічній теорії, макроекономіки, мі-кроекономіки та менеджменту. В одному з найбільш ґрунтовних вітчизняних підручників з мікроекономіки та макроекономіки в

54


частині «Мікроекономіка» виділяються поняття «ефективність у виробництві» і «ефективність розміщення ресурсів». Сутність першого поняття характеризується наступним чином: «Ефектив-ність (оптимальність по Парето) у виробництві досягається при такому розподілі ресурсів між галузями, що неможливо їх пере-розподіл, який збільшував би виробництво будь-якого блага без зменшення виробництва хоча б одного з інших благ» [12, с.166-167]. Сутність поняття «ефективність розміщення ресурсів» ви-кладена так: «Для ефективного функціонування економіки в ціло-му, розміщення ресурсів між виробництвом різних благ повинно бути таким, щоб структура виробництва благ при ефективному використанні ресурсів збігалася зі структурою споживання ... тоб-то споживачі повинні бути готові заміщати блага в своїй спожив-чій корзині в такій же пропорції, як економіка може трансфор-мувати одне благо в інше. Такий збіг можливий, коли всі ринки є повністю конкурентними і на кожному з них встановлюються ефективні ціни» [12, с. 170].

Західними вченими-економістами відмічена явна однобічність характеристики ефективності в економіці, яка демонструється в руслі мікроекономіки. Американський вчений Х. Лейбенстайн, зокрема, констатує, «що економічна теорія фокусує увагу на ал-локативній ефективності, виключаючи інші типи ефективності, які в дійсності є в багатьох випадках більш важливими. Більш того, підвищення «неаллокативної ефективності» є важливим ас-пектом процесу зростання» [13, c. 477]. При цьому слід зазначи-ти, що під аллокативною ефективністю прийнято розуміти ефек-тивність розміщення ресурсів або продуктів [13, с. 477]. І дійсно, такий висновок підтверджується також і при аналізі інших видань з мікроекономіки. У виданні американських авторів, наприклад, наводяться такі визначення: «Ефективність у виробництві: ситуа-ція, в якій при наявному рівні знань і даній кількості виробничих ресурсів неможливо виробити більшу кількість одного товару без втрати можливості зробити кілька іншого товару» [14, с. 12]. «Економічна ефективність: такий стан справ, при якому немож-ливо провести зміни з метою повного задоволення бажань однієї людини без заподіяння шкоди іншій людині» [14, с. 12].

55


Такою же однобічністю, як мікроекономіка, страждає також і макроекономічний підхід до визначення ефективності в еко-номіці, а саме: головним, а в основному – єдиним, показником ефективності економіки в виданнях з макроекономіки розгляда-ється показник ефективності ринку. У «європейському тексті« з макроекономіки, наприклад, наводиться таке визначення: «Точне визначення ефективності ринку виражається в тому, що ціни на ефективних ринках відображають всю доступну інформацію. Для досягнення ефективності ринку слід дотримуватися двох умов: по-перше, ринки повинні займатися збором всієї доступної ін-формації про майбутнє, в тому числі платній; по-друге, ринки повинні правильно обробляти інформацію, тобто, спираючись на принципи, які не суперечать фактам систематично (вони мають «правильне» розуміння економіки) [15, с. 430].

Але і в літературі західних вчених «для початківців», також рекомендується визначення аллокативної ефективності в еконо-міці. У книзі шведського вченого Класа Еклунда, наприклад, вка-зується, що «ефективність виробництва означає, що ресурси ви-користовуються – або, точніше сказати,« розміщуються » – таким чином, що неможливо збільшити виробництво одного товару або послуги, не скорочуючи виробництва інших товарів чи послуг» [16, с. 36].

У навчальній літературі з менеджменту підхід до визначення ефективності в економіці теж явно однобічний, а саме, він фор-мується виходячи з вимог і інтересів менеджменту. Наприклад, в, очевидно, самому ґрунтовному підручнику з менеджменту [17] виділяються і розрізняються поняття «ефективності» і «результа-тивності»: «Щоб бути успішною впродовж тривалого часу, щоб вижити і досягти своїх цілей, організація повинна бути як ефек-тивною, так і результативною. За словами популярного дослід-ника Пітера Друкера, результативність є наслідком того, що «ро-бляться потрібні, правильні речі». А «ефективність є наслідком того, що« правильно створюються ці самі речі». І перше, і друге однаково важливо. Результативність, в тому сенсі, що «робляться правильні речі», є чимось невідчутним, що важко визначити, осо-

56


бливо якщо організація внутрішньо неефективна. Але ефектив-ність зазвичай можна вимірювати і виражати кількісно, оскільки можна поставити діагноз грошову оцінку її входів і виходів. Від-носна ефективність організації називається продуктивність. Про-дуктивність виражається в кількісних показниках. Продуктив-ність – це відношення кількості одиниць на виході до кількості одиниць на вході » [17, с. 48-50].

Таким чином, пошуки науки з менеджменту в сфері основ те-орії ефективності в економіці концентруються на показнику про-дуктивності, що зовсім нескладно пояснити, оскільки менедж-мент вивчає відносини на підприємстві до такого ресурсу як пер-сонал підприємства, робоча сила, люди, зайняті на виробництві та в управлінні на підприємстві. Друге, що необхідно відзначи-ти, аналізуючи вищенаведені цитати, це те, що поряд з поняттям ефективності в науці по менеджменту виділяється також поняття результативності. Але це поняття не надають кількісну оцінку. На нашу думку, цей факт потребує подальшого аналізу, оскіль-ки визначає вирішальні теоретичні напрямки при виборі методу вимірювання ефективності господарсько-фінансової діяльнос-ті підприємства. Адже існують і інші підходи до комбінування співвідношень понять «ефективність» і «результативність». Пол Хейне, професор Сіетлського університету в США, висловив таку точку зору: «Ефективність – гідність, яке найбільш послідовно звеличується економістами. Це не повинно дивувати, оскільки ефективність і економічність – майже синоніми. Обидва терміни характеризують результативність використання коштів для досяг-нення цілей » [18, с. 253]. У той же час поняття ефективності та результативності розглядаються деякими авторами як синоніми [19, с. 467].

Якщо виходити з того, що «результативність» та «ефектив-ність» в економіці – різні економічні категорії, то слід конструю-вати методи вимірювання, показники окремо щодо «ефективності виробництва» і щодо «результативності виробництва». Але в на-шій економічній літературі склався підхід, згідно з яким терміни «результат» і «ефект» сприймаються як синоніми. Наприклад, в

57


одному з провідних навчальних видань – підручнику з економіки підприємства, підготовленому вченими Київського Національного економічного університету, висловлюється точка зору, що формалі-зованим виразом ефективності виробництва (продуктивності сис-теми) є відношення результатів до ресурсів (витрат) [20, с. 450].

У підручнику з економіки підприємства, підготовленому львів-ськими вченими, зазначено наступне: «В процесі функціонування будь-якого підприємства витрачаються певні ресурси: матеріаль-ні, трудові, фінансові. Отримані внаслідок витрат ресурсів резуль-тати називають ефектом діяльності» [21, с. 457 ]. У навчальному посібнику з економіки підприємства, підготовленому сумськими вченими, наводиться теза: «Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту та ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під іншим - співвідношення ефекту і витрат, яким він по-роджений» [18, с. 250]. Правда, на наступній сторінці навчально-го посібника, виданого в Сумах, постулюється, що «під умовним поняттям« економічний результат »звичайно розуміється загаль-ний (брутто) результат (зокрема, виручка, дохід), а під поняттям« економічний ефект» – чистий (нетто) результат (зокрема, прибу-ток). Принципова взаємозв'язок між зазначеними двома поняття-ми може бути виражена формулою: Е = Р - В, де Е – величина умовного економічного ефекту, Р – величина умовного економіч-ного результату, В – повні витрати на захід, який викликав ефект» [18, с. 251]. Такий підхід, на наш погляд, може викликати лише подив. По-перше, чому і ефект, і результат називаються умовни-ми, – обґрунтування немає і, очевидно, не може бути. По-друге, чому результатом називається виручка, дохід, тобто обсяг продук-ції, а ефектом – прибуток, – теж немає обґрунтування. Адже по суті і продукція, і прибуток виступають результатами діяльності підприємства.

Термін «ефект» з'явився, можна з повною вірогідністю ствер-джувати, в зарубіжних виданнях, і був логічно використаний і в вітчизняних публікаціях. При цьому вони використовувалися як терміни-синоніми. Так, в монографії відомого радянського (ро-сійського) вченого-економіста А. Н. Цигічко, виданої в 1990 році,

58


терміни «результат» і «ефект» застосовуються як рівноправні, взаємозамінні [22, с. 11].

При цьому слід підкреслити, що широка поширеність застосу-вання терміну «ефект» виражається і в тому, що вони використо-вувалися і в роботах К. Маркса Ф. Енгельса.

У російських і українських тлумачних словниках терміни «ре-зультат» і «ефект» висловлюють в цілому одне і те ж: кінцевий підсумок чогось, наслідок чого-небудь [23, с. 551, 745]. Отже, слід прагнути до загального визнання серед українських вчених точ-ки зору, що терміни «результат» і «ефект», «результативність» та «ефективність» є синонімами, і в теорії ефективності виробни-цтва повинні використовуватися як рівнозначні.

Підводячи підсумок розгляду точок зору про основи теорії ефективності, висловлюваних в навчальних виданнях по менедж-менту, мікроекономіки та макроекономіки, можна констатувати, що питання теорії ефективності виробництва розроблені в них вкрай недостатньо. Це полягає як в обмеженості теоретичних питань, які розглядаються, так і в недостатній розробленості пи-тань кількісної характеристики ефективності виробництва (об-меженість кола показників кількісної характеристики, недостатня методична розробленість порядку їх розрахунку). Значно більш ґрунтовним, як правило, є підхід до цих питань теорії ефектив-ності виробництва в навчальній і науковій літературі з економі-ки підприємства, оскільки зазвичай з певною повнотою розгля-даються питання як сутності категорії ефективності, так і суті її критерію та показників.

Таким чином, за підсумками проведеного вище аналізу підхо-дів до характеристики суті та методів вимірювання ефективності виробництва, які опубліковані у вітчизняній і зарубіжній літера-турі, можна обґрунтовано зробити висновок, що ключові питання теорії ефективності виробництва все ще залишаються дискусій-ними, невирішеними, потребують подальшого дослідження та вдосконалення .

На наш погляд, для розробки адекватного підходу до вирішен-ня ключових питань теорії ефективності (результативності) гос-

59


подарсько-фінансової діяльності підприємства необхідно визна-чити коло принципових положень, які служили б методологічною базою забезпечення достовірного і несуперечливого вирішення питань, які приймаються в якості об'єкта аналізу.

Першим принципом вирішення дискусійних питань теорії ефективності діяльності підприємства, на наш погляд, є установ-ка, що їх слід аналізувати в розрізі видів діяльності підприємства. Об'єктивно виділяються наступні види (сфери) діяльності під-приємства: 1) виробнича (основна, операційна); 2) інвестиційна; 3) інноваційна; 4) діяльність у фінансовій сфері народного гос-подарства; 5) соціальна; 6) екологічна; 7) інші види. Об'єктом аналізу даної статті виступає виробнича (основна, операційна), яку і прийнято представляти в теорії і практиці як господарсько-фінансову діяльність, оскільки виробнича діяльність включає як випуск, так і збут продукції. Лише на основі рішення проблем те-орії ефективності щодо цієї сфери діяльності підприємства мож-на будувати теоретичні положення ефективності інших сфер його діяльності.

Другий принцип. Пропонується розглядати сутність ефектив-ності діяльності підприємства і її критерії повинні розглядатися в розрізі кожного з видів (сфер) діяльності підприємства і обумов-люватися метою, місією даної сфери.

Третій принцип. Види ефективності діяльності підприємства повинні бути повністю взаємопов'язані з її сутністю і мати функ-ціональне значення. Четвертий принцип: види ефективності ді-яльності підприємства, її критерій і показники повинні бути в логічних і сутнісних взаємозв'язках, тобто складати структурно і змістовно завершені системи.

Нарешті, п'ятий принцип. Пропонується, що при визначен-ні складу показників, які характеризують ступінь ефективності діяльності підприємства, треба виходити з того, що виконувати таку функцію можуть багато показників з тих, які розраховуються для відображення всіх сторін, аспектів діяльності підприємства. Тому їх треба ранжувати за ознаками повноти і безпосередності характеристики ефективності виробництва.

60


Таким чином, провідними питаннями теорії ефективності ви-робничої (основний, операційної) діяльності підприємства ви-ступають питання її сутності та критерію. На наш погляд, у ви-значенні сутності ефективності виробничої (господарсько-фінан-сово-маркетингової діяльності підприємства повинно відбивати-ся, яку роль виконує ефективність виробництва в забезпеченні успішної, конкурентоспроможної діяльності підприємства, а у визначенні критерію ефективності виробництва – яким чином, яким способом забезпечується ефективність виробництва. Нобе-лівський лауреат М. Алле вважає ефективність виробництва дже-релом економічного, науково-технічного, соціального прогресу суспільства. Він пише: «Чи йде, наприклад, мова про підвищен-ня рівня життя, культурний розвиток або національної оборони, ефективність економічної діяльності виступає, очевидно, як голо-вна умова» [10, с. 10].

Таким чином, орієнтуючись на це положення, слід вважати, що ефективність виробничої діяльності підприємства - це економіч-на категорія, яка відображає здатність підприємства забезпечува-ти відтворення витрат, пов'язаних з виробництвом, а також нако-пичень, необхідних для вирішення інвестиційних, інноваційних, соціальних, екологічних та інших завдань розвитку виробничої сфери підприємства.

У роботі М. Алле наведено також положення, яке, здається, є спосіб, шлях, засіб досягнення ефективного виробництва на під-приємстві. Він пише про «найкращому забезпеченні потреб при даних ресурсах і технічних знаннях» [10, с. 7].

Всесвітньо відомий американський соціолог Д. Белл вважає, що одним з провідних принципів побудови сучасного суспільства є принцип економізації – «спосіб виділення ресурсів відповідно до принципів найменших витрат, мінливості, оптимізації, макси-мізації, тощо» [24, с. 16]. Д. Белл поряд з матеріальними ресур-сами розглядає також і час як виробничий ресурс. Він вказує «У сучасній економіці, яка характеризується зростанням добробуту, час парадоксальним способом стає дефіцитним з усіх ресурсів. На відміну від інших економічних ресурсів він не може накопичу-

61


ватися. Говорячи економічною мовою, пропозиція часу обмежена і подібно кожному іншому обмеженому ресурсу воно має ціну. У суспільствах, де продуктивність праці досить висока, розподіл часу втілюється в гостру економічну проблему, і пошук ефектив-них форм раціонування необхідний для кращого використання часу. Таким чином, принцип простий: коли продуктивність праці стає високою, час щодо дорожчає. Економічне зростання тягне за собою постійне підвищення дефіциту часу» [24, с. 641].

Критерії ефективності виробництва, як способи забезпечення та контролю її рівня, постійно знаходяться в полі зору вчених. Російський соціолог зі світовою популярністю В. Л. Іноземцев прийшов до такого висновку: «Зростання виробництва обганяє сьогодні збільшення масштабів споживання енергії та мінераль-них ресурсів, і це є важливою характерною рисою суспільства, прогрес якого заснований на використанні новітніх технологіч-них досягнень» [25, с. 472]. Необхідно також звернути увагу на альтернативну точку зору: «Існуючі фінансові потоки – головний критерій оцінки ефективності роботи підприємства» [26, с. 8]. У зв'язку з цим, перш за все, слід зазначити, що критерій ефек-тивності діяльності підприємства може бути тільки один, тому не може бути головного і другорядних критеріїв ефективності ви-робництва. По-друге, фінансові потоки, тобто економічна інфор-мація про їх обсяги сама по собі не може бути ніяким мірилом ефективності виробництва, вона може лише використовуватися для розрахунку будь-яких показників. Інакше кажучи, фінансо-ві потоки на підприємстві як вихідна економічна інформація для розрахунку показників ефективності діяльності підприємства, –про таку роль фінансових потоків має сенс вести розмову.


1. Пустовойт О. Эффективность модели развития внутреннего рынка Укра-ины / О. Пустовойт // Экономика Украины. – 2008. – № 5. – С. 24-36.

2. Сапир Ж. Насколько тяжело, насколько долго / Ж. Сапир // Экономика Украины. – 2008. – № 10. – С. 73-93.

3. Кузнецов Е. Механизмы запуска инновационного роста в России / Е. Кузнецов // Вопросы экономики. – 2003. – № 3. – С. 4-25.

4. Гриценко А. Концептуальные основы перехода к новой парадигме

62


монетарной политики / А. Гриценко // Экономика Украины. – 2009. – № 2. – С. 31-41.

5. Журавлев А. Эффективность бюджетно-налогового администрирова-ния / А. Журавлев // Экономист. – 2008. – № 6. – С. 75-83.

6. Радыгин А. Инфорсмент прав собственности и контрактных обяза-тельств / А. Радыгин, Р. Энтов // Вопросы экономики. – 2003. – № 5. – С. 83-100.

7. Ковалишин П. Формування інвестиційного клімату та ефективність діяльності на ринку венчурного інвестування / П. Ковалишин // Економіст. – 2009. – № 2. – С. 44-48.

8. Худокормов А. Джозеф Стиглиц лидер «информационной экономики» и «нового кейнсианства» / А. Худокормов // Российский экономический журнал. – 2008. – № 3-4. – С. 45-67.

9. Жалило Я. Действенность экономической политики государства в кон-тексте рыночного реформирования / Я. Жалило, Д. Черников // Эконо-мика Украины. – 2000. – № 12. – С. 13-23.

10. Алле М. Условия эффективности в экономике / М. Алле / Пер. с франц. Л. Б. Азимова, А. В. Белянина, И. А. Егорова, Н. М. Калмыковой. – Мо-сква : Научно-издательский центр «Наука для общества», 1998. – 304 с.

11. Башнянін Г. І. Політична економія : Підручник для студентів екон. спец. закл. освіти / Г. І. Башнянін, П. Ю. Лазур, В. С. Медведєв. – Київ : Ель-га, Ніка-центр, 2002. – 527 с.

12. Мікроекономіка і макроекономіка : Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти; У 2 ч . / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговськоі. – Київ : Видавництво Соломіі Павличко „Основи”, 2001. – 517 с.

13. Теория фирмы / Под ред. В. И. Гальперина. – Санкт-Петербург : Эконо-мическая школа, 1995. («Вехи экономической мысли»; Вып. 2). – 534 с.

14. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Рынок : микроэкономическая модель / Э. Дж. Долан, Д. Линдсей / Пер. с англ. В. Лукашевича и др. / Под общ. Ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича. – Санкт-Петербург, 1992. – 496 с.

15. Бурда М. Макроэкономика : Учебник. – 2-е изд. / М. Бурда, Ч. Ви-плом / Пер. с англ. Г. В. Борисова, И. В. Розмаинского, А. А. Фофа-нова, К. А. Холодилина / Под ред. канд. экон. наук В. В. Лукашевича, К. А. Холодилина. – Санкт-Петербург : Судостроение, 1998. – 544 с.

16. Эклунд К. Эффективная экономика – шведская модель. Экономика для начинающих и не только для них ...) / К. Эклунд / пер. со швед.; авт. предисл. В. В. Попов, Н. П. Шмелев; науч. ред. А. М. Волков. – Москва : Экономика, 1991. – 349 с.

17. Маскон М.Х. Основы менеджмента / М. Х. Маскон, М. Альберт, Ф. Хе-доури / Пер. с англ. – Москва : Дело, 2000. – 704 с.

18. Мельник Л. Г. Экономика предприятия. Конспект лекцій : Учебное по-собие / Л. Г. Мельник, Л. И. Каринцева. – Сумы : ИТД „Университет-ская книга”, 2002. – 400 с.

19. Зайцев Н. А. Экономика организации / Н. А. Зайцев. – Москва : „Екза-мен”, 2000. – 768 с.

63


20. Економіка підприємства : Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Київ : КНЕУ 2001. – 528 с.

21. Економіка підприємства : Підручник / Й. М. Петрович, А. Ф. Кіт, О. М. Семенів та ін. / За загальною редакцією Й. М. Петровича. – Львів : „Новий Світ – 2000”, 2004. – 680 с.

22. Цыгичко А. Н. Новый механизм формирования эффективности / А. Н. Цыгичко. – Москва : Экономика, 1990. – 192 с.

23. Ожегов С. И. Словарь русского языка : ок. 57000 слов / Под ред. чл.-корр. АН СССР Н. Ю. Шведовой. 20-е изд., стереотип. – Москва : Рус. Яз. ,1988. – 750 с.

24. Белл Даниел. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социаль-ного прогнозирования / Даниел Белл; перевод с англ. – М.: Academia, 1999. – 956 с.

25. Иноземцев В. П. За пределами экономического общества. Научное из-дание / В. П. Иноземцев. – Москва : Academia – Наука, 1998. – 640 с.

26. Зозулев А. Бренд как нематериальный актив в постиндустриальном обществе / А. Зозулев, Ю. Нестерова // Экономика Украины. – 2008. – № 3. – С. 4-11.


В. И. Осипов,доктор экономических наук, профессор,профессор кафедры экономики и моделирования рыночных отношенийОдесского национального университета имени И. И. МечниковаФранцузский бульвар, 24/26, г. Одесса, 65058, Украинаe-mail: [email protected]

ИССЛЕДОВАНИЕ КАТЕГОРИИ «ЭФФЕКТИВНОСТЬ» В СИСТЕМЕ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ ОБЩЕСТВААннотацияВ статье рассматриваются проблемы исследования категории «эф-

фективность», которая является определяющей в системе формирования устойчивого механизма экономического роста. Сравниваются категории «эф-фективность» и «результативность» и предлагается формы их использования в экономических научных исследованиях. Проводится оценка различных точек зрения по категории «эффективность». Обращается внимание на необходимость достижения результативности системы менеджмента для обеспечения глобальной конкурентоспособности экономики в Украине.

Ключевые слова: эффективность, результативность, рыночная система, антикризисные меры, конкурентные рынки, монетарная политика, эффективное управление, экономическая политика государства, критерии эффективности, менеджмент, производительность труда, экономический рост, принципы эффективности.

64


V. I. Osipov,Doctor of Economics, Professor,Professor of Department of Economics and modeling of market relationsof Odesa I. I. Mechnikov National University24/26, Frantsuzkiy av., Odesa, 65044, Ukraine e-mail: [email protected]

STUDY OF "EFFECTIVENESS" CATEGORY IN THE SYSTEM OF SOCIETY`S SOCIO-ECONOMIC DEVELOPMENT

SummaryThe article deals with the problem of the study of "Efficiency" category, which

is crucial in the formation of a system of sustainable economic growth mechanism. We compared the "efficiency" category and the "effectiveness" and proposed forms of their use in economic research. An evaluation of the different points of view on the "efficiency" category. The attention is drawn to the fact that in order to ensure the global competitiveness of the economy in Ukraine we need to achieve an effectiveness of management system.

Keywords: efficiency, effectiveness, market system, anti-crisis measures, competitive markets, monetary policy, good governance, economic policy of the state, the effectiveness criteria, management, productivity, economic growth, efficiency guidelines.

References

1. Pustovoyt, O. (2008). Effektivnost modeli razvitiya vnutrennego rynka Ukrainy [Effectiveness of internal models of market development in Ukraine], Ekonomika Ukrainy – Economics of Ukraine, № 5, pp. 24-36 [in Russian].

2. Sapir, Zh. (2008). Naskolko tyazhelo, naskolko dolgo [How hard, how long], Ekonomika Ukrainy - Economics of Ukraine, № 10, pp. 73-93 [in Russian].

3. Kuznetsov, E. (2003). Mehanizmy zapuska innovatsionnogo rosta v Rossii [Mechanisms of launching the innovative growth in Russia], Voprosy ekonomiki - Questions of economics, № 3, pp. 4-25 [in Russian].

4. Gritsenko, A. (2009). Kontseptualnye osnovy perehoda k novoy paradigme monetarnoy politiki [Conceptual bases of transition to a new paradigm of monetary policy], Ekonomika Ukrainy – Economics of Ukraine, № 2, pp. 31-41 [in Russian].

5. Zhuravlev, A. (2008). Effektivnost byudzhetno-nalogovogo administrirovaniya [Effectiveness of fiscal administration], Ekonomist – The Economist, № 6, pp. 75-83 [in Russian].

6. Radygin, A. (2003). Inforsment prav sobstvennosti i kontraktnyh obyazatelstv [Enforcement of property rights and contractual obligations], Voprosy ekonomiki – Questions of economics, №5, pp. 83-100 [in Russian].

7. Kovalishin, P. (2009). Formuvannya investitsiynogo klimatu ta efektivnist

65


diyalnosti na rinku venchurnogo investuvannya [Formation of the investment climate and the efficiency of the market of venture investment], Ekonomist – The Economist, № 2, pp. 44-48 [in Ukrainian].

8. Hudokormov, A. (2008). Dzhozef Stiglits lider «informatsionnoy ekonomiki» i «novogo keynsianstva» [Joseph Stiglitz, the leader of the "information economy" and "new Keynesian"], Rossiyskiy ekonomicheskiy zhurnal – Russian Economic Journal, № 3-4, pp. 45-67 [in Russian].

9. Zhalilo, Ya. (2000). Deystvennost ekonomicheskoy politiki gosudarstva v kontekste rynochnogo reformirovaniya [The effectiveness of economic policy in the context of market reform], Ekonomika Ukrainy – Economics of Ukraine, № 12, pp. 13-23 [in Russian].

10. Alle, M. (1998). Usloviya effektivnosti v ekonomike [Terms of efficiency in the economy] Moscow : Nauchno-izdatelskiy tsentr «Nauka dlya obshchestva» [in Russian].

11. Bashnyanin, G. I. (2002). Politichna ekonomiya [Political Economy]. Kyiv : Elga, Nika-tsentr [in Ukrainian].

12. Budagovska, S., Kilievich, O., Lunina, I. (2001). Mikroekonomika i makroekonomika [Microeconomics and Macroeconomics], Kyiv : Vidavnitstvo Solomii Pavlichko „Osnovi” [in Ukrainian].

13. Galperina, V. I. (1995). Teoriya firmy [Theory of the firm]. SPb.: Ekonomicheskaya shkola [in Russian].

14. Dolan, E. Dzh., Lindsey, D. (1992). Rynok : mikroekonomicheskaya model [Market : microeconomic model]. SPb. [in Russian].

15. Burda, M. (1998). Makroekonomika [Macroeconomics]. SPb.: Sudostroenie [in Russian].

16. Eklund, K. (1991). Effektivnaya ekonomika – shvedskaya model [Efficient economy – Swedish model]. Moscow : Ekonomika [in Russian].

17. Maskon, M. H. (2000). Osnovy menedzhmenta [Fundamentals of Management]. Moscow : Delo [in Russian].

18. Melnik, L. G. (2002). Ekonomika predpriyatiya [The Economics of Enterprise]. Sumy: ITD „Universitetskaya kniga” [in Russian].

19. Zaytsev, N. A. (2000). Ekonomika organizatsii [Business organization]. Moscow : „Ekzamen” [in Russian].

20. Pokropivii, S. F. (2001). Ekonomika pidpriemstva [The Economics of Enterprise]. Kyiv : KNEU [in Ukrainian].

21. Petrovich, Y. M. (2000). Ekonomika pidpriemstva [The Economics of Enterprise]. Lviv : „Noviy Svit – 2000” [in Ukrainian].

22. Tsygichko, A. N. (1990). Novyy mehanizm formirovaniya effektivnosti [A new mechanism of formation of efficiency]. Moscow : Ekonomika [in Russian].

23. Ozhegov S. I. Slovar russkogo yazyka : ok. 57000 slov [Russian Dictionary: approx. 57000 words]. M. : Rus. Yaz. [in Russian].

24. Bell, Daniel (1999). Gryadushchee postindustrialnoe obshchestvo. Sotsialnoe prognozirovanie [The coming post-industrial society. Socio forecasting]. Moscow : Academia [in Russian].

25. Inozemtsev, V. P. (1998). Za predelami ekonomicheskogo obshchestva

66


[Beyond the economic society]. Moscow : Academia – Nauka [in Russian].26. Zozulev, A. (2008). Brend kak nematerialnyy aktiv v postindustrialnom

obshchestve [The brand as an intangible asset in a postindustrial society], Ekonomika Ukrainy – Economics of Ukraine, № 3, pp. 4-11 [in Russian].

УДК 330:341.1

Е. В. Садченко, доктор экономических наук, профессор,заведующий кафедрой менеджмента и математического моделирования рыночных процессовОдесского национального университета имени И. И. МечниковаФранцузский бульвар, 24/26, г. Одесса, 65058, Украинаe-mail: [email protected]

СУЩНОСТЬ И ПРИЧИНЫ КРИЗИСА РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ

В статье рассматриваются особенности управления в условиях кризиса, как предпосылки организационного развития. Определена суть и проблемы кризиса разви-тия предприятия. Представлены кризисные явления в развитии предприятия, которые тесно связанны с характером жизненного цикла предприятия. Выявлены подходы, принципы и методы антикризисного управления.

Ключевые слова: управление, управление предприятием, антикризисное управление.

Современное общество стремится к постоянному улучшению уровня и условий жизни, которые можно обеспечить только путем экономического роста страны и, конечно, возможно достичь толь-ко при условии устойчивого развития предприятий – производи-телей продукции, которые удовлетворяют возрастающие нужды общества. Продолжительный экономический рост и развитие не могут быть равномерными в любой экономической системе, по-скольку их постоянно перерывают периоды переходных процес-сов и экономической нестабильности. Циклические процессы и кризисы являются общим свойством эволюции и развития любой системы. В этом смысле методы управления в условиях кризиса, средства диагностики, меры противодействия кризисным явлени-ям и выходу из кризиса составляют круг проблем антикризисного управления предприятиями.

67


Кризисом принято называть сложное состояние, резкое нега-тивное изменение или упадок предприятия. В то же время анти-кризисное управление в разных сферах деятельности имеет осо-бенности, которые требуют определенных научно-методологи-ческих уточнений. На современном этапе развития деятельности предприятий необходимыми условиями для достижения само-окупаемости и самофинансирования являются, во-первых, ори-ентация производства на потребителей и конкурентов, во-вторых, гибкое приспособление к рыночной конъюнктуре. Для успешной деятельности предприятиям необходимо обращать внимание на стадии основных жизненных циклов, как продукции, так и само-го предприятия. Нужно учитывать и то, что ситуация на рынке меняется на каждой стадии жизненного цикла, а это требует со-ответствующего изменения стратегии и тактики поведения пред-приятия на рынке. Поэтому в данных условиях основные стрем-ления менеджеров будут направлены на максимальное приспосо-бление деятельности к изменениям рыночной ситуации на каж-дой стадии жизненного цикла предприятия. Исследование стадий жизненных циклов предприятия позволит по-новому оценить со-стояние ресурсов и внешнюю среду предприятия, а также разра-ботать необходимые меры для реализации успешной деятельнос-ти. Поскольку для предприятий важно не только минимизировать негативные влияния мирового финансового кризиса, а и найти соответствующие ресурсы для дальнейшего экономического раз-вития, то проблема проведения процесса, так называемого преоб-разования, который также может иметь название трансформации, реорганизации или реструктуризации предприятий, является ак-туальной.

Анализ литературы свидетельствует, что в процессе экономического развития экономическая система проходит четыре фазы «делового цикла», которые впервые в экономической науке обосновал Й. Шумпетер [3]. Он обратил внимание на фазы про-цветания, убыли (рецессии), депрессии и подъем. В то же время объективные и субъективные процессы во внешнем окружении и внутренней среде побуждают предприятия к увеличению или

68


уменьшению темпов производства, продаже продукции, объемов доходов и возможностей реинвестирования их для дальнейшего воспроизведения и развития. Сущность явлений, формы и методы антикризисного управления исследовали такие известные ученые как Г. А. Александрова, Л. С. Бляхман, В. О. Василенко, А. П. Гра-дов, Г. Б. Клейнер, Л. О. Лигоненко, Э. В. Левицкая, Э. А. Уткин, О. О. Терещенко [2; 4-11]. Проблеме жизненного цикла предпри-ятия и их стратегического обеспечения уделяют значительное внимание отечественные и зарубежные научные сотрудники и практики, в частности: И. Адизес, Т. Г. Волкова [1, 7] и др.

Целью работы является изучение проблемы кризиса как предпосылки организационного развития, усовершенствова-ние антикризисного управления, т.е. влияние кризиса на орга-низационное развитие предприятия и выявление новых подхо-дов, сущности, принципов, функций и методов антикризисного управления.

Устойчивая положительная динамика развития организаций обеспечивается их способностью своевременно и гибко реаги-ровать на изменения в среде хозяйствования, наращивая свое присутствие в тех сферах, где они имеют конкурентные преиму-щества, и свертывая бизнес в перспективных сферах деятельнос-ти. Высокие адаптивные свойства должны быть присущи всем субъектам рынка, однако по мере увеличения масштабов деятель-ности значительная часть фирм, особенно производственных, такие свойства теряет. Вместе с тем некоторые предприятия эффективно развиваются, отвоевывая у других все большую час-тицу рынка и утверждая на данном сегменте рынка свои позиции. Способность организаций к развитию в значительной мере обес-печивается умением ее менеджмента налаживать эффективные взаимосвязи с ключевыми факторами бизнес-среды.

Вместе с тем не меньшее значение имеет способность внутрен-ней среды предприятия (организации) меняться согласно новым стратегическим целям, которые возникают на качественно дру-гом витке ее развития. Не существует универсального типа орга-низационной структуры, который бы обеспечивал максимальную

69


эффективность управления на всех стадиях развития организации. Поэтому при изменении определяющих ситуационных факторов, когда организационная структура перестает адекватно реагиро-вать и влиять на них, должны происходить и организационные изменения.

Функционирование организации в условиях меняющегося внешнего окружения вызывает постоянные изменения в ее струк-туре. В западном менеджменте существует концепция, согласно которой основными причинами ("синдром неповоротливого бе-гемота»), которые обусловливают необходимость корректировки организационной структуры, являются [12, c. 260]:

– чрезмерная централизация управленческих решений;– процедурное осложнение принятия простых решений,

которые замедляют решения большинства организационных про-блем;

– потеря ответственности через ограничение полномочий;– большое количество противоречивых управленческих ре-

шений;– потеря сотрудниками энтузиазма;– нарушение организационных коммуникаций. Во взаимодействии с внешней средой такое предприятие (ор-

ганизация) неадекватно реагирует на требования рынка, теря-ет клиентов, из-за чего замедляет цикл «товар - деньги - товар», ее имидж ухудшается. Во внутренней среде (реакция персонала предприятия) появляется беспокойство перед увольнением; осла-бляется инициатива снизу; работникам предъявляют обвинение в неспособности выполнять свою работу, они ориентируются толь-ко на личные интересы.

Изменения организационной структуры управления следует осуществлять при условии, что они будут улучшать взаимодей-ствие структурных звеньев (элементов) организации, благодаря чему будут повышаться ее адаптивные свойства, способность до-стигать намеченных целей, развиваться и расти. Развитие орга-низации – это не только увеличение количественных показателей ее деятельности, а и существенные качественные изменения ее

70


бизнес-системы, которые предопределяют изменение позиции организации в отрасли и на рынке.

Бизнес-система – совокупность взаимозависимых подсистем, которые находятся в организационных отношениях и взаимодей-ствуют с внешней средой с целью получения предприниматель-ского дохода [10, c. 260].

Стабильный рост создает предпосылки для развития: накопле-ние количественных изменений предопределяет качественные положительные преобразования, которые определяют переход к новому состоянию с высокой конкурентоспособностью, к высшей стадии жизненного цикла, который характеризуется увеличением влияния предприятия на процессы, которые происходят во вне-шней среде.

Стремительное развитие предприятия, которое не сопровожда-ется своевременным изменением структурных отношений между ее внутренними элементами, может вызвать разрушение бизнес-системи. Так, чрезмерное расширение штатов, которые просто тиражируют имеющиеся бизнес-процессы, служит причиной потери контроля на предприятиях с дивизионной организаци-онной структурой управления; фрагментарность выполняемых структурными подразделами функций, сгруппированных по функциональным признакам, приводит к кризису автономии на предприятиях, построенных по функциональному принципу, который существенно снижает их адаптивные свойства.

Кризис автономии присущ также предприятиям, которые функционировали в условиях плановой экономики. Работа ад-министративно-управленческого персонала по старым схемам, которые не соответствовали требованиям рынка, вызвала уяз-вимость и недееспособность их бизнес-системы в общем, а ре-структуризация не обеспечила выделение равноценных бизнес-единиц, способных самостоятельно развиваться.

Национальные факторы развития кризисных явлений форми-руются в пределах страны и могут быть агрегированы в такие подгруппы: 1) демографические факторы; 2) инновационно-экологические факторы; 3) экономические факторы; 4) полити-

71


ческие факторы; 5) социальные факторы; 6) научно-технические факторы; 7) природные факторы; 8) другие факторы (кримино-генная ситуация, стихийные бедствия и т.п.).

Наиболее негативное влияние на углубление кризиса, безуслов-но, оказывают экономические факторы. В составе экономических факторов традиционно отделяют:

1) общеэкономические, определяющие общие условия функ-ционирования предприятий;

2) рыночные факторы, связанные с негативными для дан-ного предприятия тенденциями развития отдельных рынков, с которыми взаимодействует предприятие в процессе своей дея-тельности.

Внутренние факторы, которые обусловливают появление кризисных явлений, также достаточно разнообразны. Первичным внутренним фактором, который является главной первопричиной развития кризиса, считается плохое руководство (управление). Отделяют такие недостатки, которые предопределяют кризисный тип менеджмента: состав руководителей, управленческих работ-ников, недостаточные знания руководства, несбалансированная административная команда, команда, которая неэффективно ра-ботает, отсутствие стратегического подхода, слабая дисциплина и т.п. Плохое руководство усиливает действие такого фактора кри-зиса, как недостаточный контроль.

Так рост и развитие предприятия обеспечиваются эффективным управлением. Однако чем больше предприятие, тем сложнее по-строить эффективную систему управления.

В зависимости от задач, которые решает предприятие (пробле-ма выживания или проблемы роста), основными показателями улучшения управления являются: снижение общих расходов и за-трат на управление; рост прибыли; расширение доли рынка; уско-рение технико-экономического и инновационно-экономического развития; повышение оперативности и большая гибкость во вза-имодействии с внешней средой и т.п.

Организационные изменения, несмотря на причины, которые их обусловили, должны расширять границы полномочий мене-

72


джеров низших уровней управления, способствовать их само-стоятельности в решении производственно-хозяйственных за-дач, которые обусловят привлечение работников предприятия к управлению, росту их деловой активности, будет усиливать их стремление к саморазвитию, овладению современными техноло-гиями, в т.ч. информационными.

Организационные изменения часто обусловлены необходимос-тью преодоления кризисов, которые возникают на определенных стадиях развития фирмы. Американский исследователь Л. Грей-нер выделил пять видов кризисов, с которыми сталкивается пред-приятие в своем развитии [10, c. 262].

Таблица 1Фазы развития компании по Л. Грейнеру

уровней управления, способствовать их самостоятельности в решении

производственно-хозяйственных задач, которые обусловят привлечение

работников предприятия к управлению, росту их деловой активности, будет

усиливать их стремление к саморазвитию, овладению современными

технологиями, в т.ч. информационными.

Организационные изменения часто обусловлены необходимостью

преодоления кризисов, которые возникают на определенных стадиях

развития фирмы. Американский исследователь Л. Грейнер выделил пять

видов кризисов, с которыми сталкивается предприятие в своем развитии [10,

c. 262].

Таблица 1

Фазы развития компании по Л. Грейнеру Фазы Характеристика

Фаза 1 Создание бизнеса

Концентрация усилий на развитии технологии бизнеса и рынка; ожидание вознаграждений в будущем; контроль основывается на быстрой обратной связи. Успех служит причиной кризиса лидерства (основатель бизнеса не справляется с проблемой роста)

Фаза 2 Управление (формализация и построение структур и систем управления)

Построение формальных управленческих систем: организационная структура, системы отчетности и контроля, стандартизация бизнес-процессов, процедур и правил, формализация связей, развитие управленческих кадров. Успех предопределяет кризис автономии

Фаза 3 Делегирование

Возникает необходимость в децентрализации функций, делегировании полномочий. Создаются центры прибыли, система мотивации основывается на результатах работы; централизованное управление сосредоточено на разработке стратегии. Успех приводит к частичной потере контроля

Фаза 4 Координация

Внедрение процедур корпоративного планирования. Новые продуктовые группы рассматриваются как центры инвестиций; технические функции (логистика, автоматизация), а также РК смещаются к центру. Успех служит причиной кризиса бюрократии (люди теряют предпринимательский и творческий интерес)

Фаза 5 Сотрудничество

Создание структуры на основе самостоятельных бизнес-единиц, перераспределение функций и ролей между подразделами и центром. Возникают повышенные требования к менеджерам; мотивация ориентирована на конечный результат. Существует большая вероятность возникновения кризиса синергии в группе высших менеджеров

73


Кризис лидерства возникает в условиях быстрого роста пред-приятия, вследствие чего предприниматель, который привык единолично управлять бизнесом, теряет способность опера-тивно решать все проблемы, которые появляются под влияни-ем внешних или внутренних ситуационных факторов. В этих условиях предприниматель смещает центр внимания менедж-мента от производства и продажи продукции (фаза 1) к улучше-нию функциональных аспектов управления, которое нуждается в структурировании предприятия и перехода от линейной к ли-нейно-функциональной структуре управления (фаза 2). Кри-зис автономии возникает в условиях значительного развития функциональных служб предприятия по всем уровнями управ-ления; работники разрабатывают рекомендации относительно улучшения работы производственных подразделений в соответ-ствующей функциональной сфере. Вследствие размежевания в работе функциональных служб усложняется межфункциональная координация; рекомендации разных служб часто противоречивые и дезориентируют линейных руководителей, чем нарушается принцип единовластия. Службы самосовершенствуются, одна-ко эффективность их взаимодействия снижается. Это требует делегирования широких полномочий линейным руководителям низших уровней (фаза 3) или создание дополнительных меха-низмов координации и интеграции (фаза 4). Кризис управления (потеря контроля). Возникновение этого кризиса предопред-еляет структурные изменения, связанные с расширением по-лномочий руководителей отдельных производственных звеньев, которые получают значительную оперативную самостоятель-ность, их вознаграждение зависит от результатов деятельности подчиненных им отделов, которые называют центрами получе-ния прибыли. Высшее руководство концентрирует внимание на стратегических задачах. Вмешательство в деятельность центров прибыли происходит лишь при условии уменьшения от них по-ступлений. Это может послужить причиной частичной потери контроля. Дальнейшее организационное развитие становится возможным лишь в условиях изменения в структуре мотиваций руководителей центров прибыли, в частности через них участие

74


в капитале (приобретение акций) или же усиление контроля че-рез создание дополнительных механизмов координации (фаза 4). Кризис бюрократии вызывает разрастанием предприятия к та-ким размерам, которые обеспечивают ему лидирующие позиции на рынке. Отсутствие сильной конкуренции снижает активность работников, замедляет организационное взаимодействие, управ-ленческие процессы чрезмерно бюрократизируются из-за низкой ответственность за несвоевременность принятия решений. Если на предприятии не осуществить изменения, оно потеряет спо-собность развиваться. Изменения большей частью нацелены на выделение стратегических бизнес-единиц с высоким уров-нем оперативной самостоятельности, то есть происходит как бы дробление предприятия к единицам меньших размеров, объединенных единой стратегией, в пределах которой и осу-ществляется сотрудничество (фаза 5).

Кризис синергии происходит, когда успешное развитие пред-приятия обеспечивается плодотворной совместной работой ее руководства. Однако может настать момент, когда общая рабо-та в коллективе не обеспечивает генерацию идей (синергии не происходит), которая служит причиной потери возможности ра-ботать на опережение. Появляются конфликты, порожденные неадекватным оцениванием собственной или чужой работы, которые могут вылиться в противостояние. Данная ситуация спо-собствует структурным изменениям, которые необходимо про-ектировать, направляясь к новому равновесному состоянию бизнес-системы, учитывая интересы всех ее стратегических участников, и осуществлять так, чтобы не только сохранить, а и увеличить эффективность их взаимодействия. В процессе пе-репроектирования между ними должна выстраиваться другая система отношений, которая будет обеспечивать возможность эффективного управления на соответствующем этапе жизнен-ного цикла предприятия.

В зависимости от функционального направления менеджмен-та, качество которого обусловило появление кризисных явлений в деятельности предприятия, выделяют следующие кризисные факторы, обусловленные состоянием:

75


1) менеджмента – несоответствие современным требованиям общих принципов в управлении предприятием, отсутствие стра-тегического подхода, незнание современных методов анализа, планирования, принятия решений;

2) операционного менеджмента – неоптимальность производ-ственной программы, убыточность выпуска отдельных видов продукции (товаров), высокий уровень постоянных затрат и т.п.;

3) финансового менеджмента – неэффективное управление формированием и использованием отдельных видов активов, неэффективность формирования собственного и вовлеченного за-емного капитала, высокий уровень финансового риска и т.п.;

4) маркетинга – неэффективность товарной, ценовой, сбытовой и коммуникационной политики, неудовлетворительное изучение и прогнозирования спроса;

5) инвестиционного менеджмента – неэффективность отбора и реализации отдельных инвестиционных проектов, несбаланси-рованность инвестиционных нужд и возможностей, убыточность и неликвидность инвестиционного портфеля предприятия и т. п.

Связь функционирования и развития имеет диалектический характер, что и отображает возможность и закономерность насту-пления и разрешения кризисных ситуаций. Функционирование сдерживает развитие и в то же время является его необходимой средой, и развитие разрушает многие процессы функциониро-вания, но создает условия для его более устойчивого развития. Таким образом, возникает циклическая тенденция развития, кото-рая отображает периодическое наступление кризисных ситуаций.

Одной из эффективных и доступных систем является систе-ма управления, основанная на эволюционном подходе к разви-тию предприятия. Концепция жизненного цикла предприятия показывает направления диагностики эффективности его функ-ционирования и таким образом согласовывает ключевые факторы внешней и внутренней среды, в том числе и наиболее характерные симптомы кризиса в организации. Плюсом такой системы являет-ся ее относительная простота и возможность планировать свои действия с учетом возможностей и перспектив развития.

76


Способность предприятий к развитию в значительной мере обеспечивается умением его менеджмента налаживать эффективные взаимосвязи с ключевыми факторами бизнес-среды. Организационные изменения часто обусловлены необходимос-тью преодоления кризисов, которые возникают на определенных стадиях развития предприятия.

Практика показывает, что кризисы неодинаковы не только за своим причинам и последствиям, но и по своей сути, поэтому су-ществует необходимость в средствах и способах управления ими.

Кризисная ситуация в деятельности предприятия не воз-никает внезапно, она имеет свои причины. Причина появле-ния кризисных явлений скрыта в самом рыночном хозяйстве, вызванная постоянным изменением рыночных ориентаций потре-бителей, неопределенностью экономического поведения контра-гентов, необходимостью постоянного корректирования основных элементов и функциональных подсистем самого предприятия и т.п. Существенным фактором является неблагоприятное влияние внешнего окружения.

Кризис проявляется как в условиях сложной ситуации в экономике, так и в период ее гармоничного развития, имеет стихийный характер или может быть предвиденной на основании расчетов и анализа ситуации. Однако, случаи неожидаемого по-явления кризиса без каких-либо сигналов для специалистов слу-чаются довольно редко.

Следует отметить, что предупреждение кризисных явлений в экономике является одним из приоритетных направлений обес-печения экономической безопасности. Важное практическое зна-чение имеют исследования, связанные с разработкой системы Комплексного мониторинга финансового сектора, которая пред-назначена для оценки его устойчивости и прогнозирования риска наступления валютно-финансового кризиса.

В предотвращении организационных кризисов ключевую роль играет своевременная диагностика состояния экономики и опред-еление вероятности возникновения экономических кризисов.

77


Список использованной литературы и источников

1. Адизес Й. Управление жизненным циклом корпорации / Й. Адизес ; пер. с англ. – Санкт-Петербург : Питер, 2007. – 384 с.

2. Александров Г. А. Антикризисное управление : теория, практика, інф-раструктура / Г. А. Александров. – Москва : Бек, 2007. – 544 с.

3. Шумпетер Й. Бизнес-циклы: теоретический, исторический и статисти-ческий анализ капиталистического процесса, в 2-х т. - [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://classiques.uqac.ca/classiques/Schumpeter_joseph/business_cycles/schumpeter_business_cycles.pdf (дата 12.02.16). – Назва з екрану.

4. Бляхман Л. С. Основы функционального и антикризисного менеджмен-та / Л. С. Бляхман. – М. : Изд-во Михайлова В. А., 2007. – 380 с.

5. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством / В. О. Васи-ленко. – Киев : ЦУЛ, 2007. – 504 с.

6. Войнаренко М. П. Концепція кластеру – шлях до відродження вироб-ництва на регіональному рівні / М. П. Войнаренко // Економіст. – 2000. – № 1. – С. 15.

7. Волкова Т. Г. Жизненные циклы инвестиционной стратегии предпри-ятия : дис. канд. экон. наук : 08.00.05 / Т. Г. Волкова. – Ижевск, 1998. – 150 с.

8. Градов А. П. Стратегия и тактика антикризисного управлення фирмой / А. П. Градов, Б. Й. Кузин. – Москва : Специальная литература, 2008. – 510 с.

9. Клейнер Г. Б. Предприятия в нестабильной зкономической бреде : рис-ки, стратегии, безопасность / Г. Б. Клейнер, С. А. Ланова. – Москва : Экономикс, 2007. – 288 с.

10. Левицька Е. В. Менеджмент підприємств за кризових умов : [навч. по-сіб.] / Е. В. Левицька. – Львів, 2007. – 176 с.

11. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством : теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій : [монографія] / Л. О. Лігоненко. – Київ : КНТЕУ, 2004. – 580 с.

12. Стадник В. В. Менеджмент : Підручник / В. В. Стадник, М. А. Йохина. – Київ : Академвидав, 2007. – 472с.

13. Терещенко О. О. Антикризове фінансове управління на підприємстві : [монографія] / О. О. Терещенко. – Київ : КНЕУ, 2004. – 268 с.


О. В. Садченко, доктор економічних наук, професор,завідувач кафедри Менеджменту та математичного моделювання

ринкових процесів Одеського національного університету імені І. І. МечниковаФранцузький бульвар, 24/26, м. Одеса, 65058, Українаe-mail: [email protected]

78


СУТНІСТЬ І ПРИЧИНИ КРИЗИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

АнотаціяУ статті розглядаються особливості управління в умовах кризи, як пере-

думови організаційного розвитку. Визначено сутність і проблеми кризи розвит-ку підприємства. Представлені кризові явища в розвитку підприємства, які тісно пов'язані з характером життєвого циклу підприємства. Виявлено підходи, принци-пи і методи антикризового управління.

Ключові слова: управління, управління підприємством, антикризове управління.

O. V. Sadchenko,Doctor of Economics, Professor,Head of Department of Management and Mathematical modeling of market processes of Odesa I. I. Mechnikov National University24/26, Frantsuzkiy av., Odesa, 65044, Ukrainee-mail: [email protected]

THE ESSENCE AND CAUSES OF THE ENTERPRISE DEVELOPMENT CRISIS

SummaryThe article considers the features of management during a crisis, as the orga-

nizational development background. It defines the essence of the problem and the crisis of company's development. Crisis of the company's development, which is closely con-nected with the nature of the enterprise life cycle, is represented in the paper. Identified approaches, principles and methods of crisis management.

Keywords: management, operation of business, crisis management, crisis man-agement.

References

1. Adizes, Y. (2007). Upravlenie zhiznennym tsiklom korporatsii [Managing Corporate Lifecycles]. SPb. : Piter [in Russian].

2. Aleksandrov, G. A. (2007). Antikrizisnoe upravlenie : teoriya, praktika, infra-struktura [Crisis Management: Theory, Practice, infrastructure]. Moscow : Bek [in Russian].

3. Schumpeter, Joseph A. (1939) Biznes-tsikly: teoreticheskiy, istoricheskiy i statisticheskiy analiz kapitalisticheskogo protsessa [Business Cycles: a Theoretical, Historical, and Statistical Analysis of the Capitalist Process]. Retrieved from http://classiques.uqac.ca/classiques/Schumpeter_joseph/business_cycles/schumpeter_business_cycles.pdf [in English].

4. Blyahman, L. S. (2007). Osnovy funktsionalnogo i antikrizisnogo menedzh-

79


menta [Basics of functional and crisis management]. Moscow : Izd-vo Mi-haylova V.A. [in Russian].

5. Vasilenko, V. O. (2007). Antikrizove upravlinnya pidpriemstvom [Enterprise Crisis Management]. Kyiv : TsUL [in Ukrainian].

6. Voynarenko, M. P. (2000). Kontseptsiya klasteru – shlyah do vidrodzhennya virobnitstva na regionalnomu rivni [The concept of the cluster - the path to revival production at regional level], Ekonomist – The Ekonomist, № 1, pp. 15 [in Ukrainian].

7. Volkova, T. G. (1998). Zhiznennye tsikly investitsionnoy strategii predpri-yatiya [The life cycles of the investment strategy of the enterprise] : dis. kand. ekon. nauk : 08.00.05 Izhevsk [in Russian].

8. Gradov, A. P. (2008). Strategiya i taktika antikrizisnogo upravlennya firmoy [Strategy and tactics of anti-crisis management of the firm]. Moscow : Spet-sialnaya literature [in Russian].

9. Kleyner, G. B., Lanova S. A. (2007). Predpriyatiya v nestabilnoy ekonomi-cheskoy brede : riski, strategii, bezopasnost [Companies in the unstable eco-nomic delirium : risk strategy, security]. Moscow : Ekonomiks [in Russian].

10. Levitska, E. V. (2007). Menedzhment pidpriemstv za krizovih umov [Man-agement of companies in times of crisis]. Lviv [in Ukrainian].

11. Ligonenko, L. O. (2004). Antikrizove upravlinnya pidpriemstvom : teo-retiko-metodologichni zasadi ta praktichniy instrumentariy : monografiya [Crisis management of the enterprise : theoretical and methodological prin-ciples and practical tools: monograph]. Kyiv : KNTEU [in Ukrainian].

12. Stadnik, V. V. (2007). Menedzhment [Management]. Kyiv : Akademvidav [in Ukrainian].

13. Tereshchenko, O. O. (2004). Antikrizove finansove upravlinnya na pid-priemstvi: monografiya [Anticrisis financial management of the enterprise : monograph]. Kyiv : KNEU [in Ukrainian].

УДК 338.439:658

О. М. Коваленко,доктор економічних наук, доцент,доцент кафедри менеджменту зовнішньоекономічної та інноваційної діяльностіОдеського національного політехнічного університетупроспект Шевченка, 1, м. Одеса, 65044, Україна[email protected] О. В. Станіславик,кандидат економічних наук, доцент,доцент кафедри менеджментуОдеського національного політехнічного університетупроспект Шевченка, 1, м. Одеса, 65044, Україна

80


МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ ПІДСИСТЕМИ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ІНТЕГРОВАНОЮ ПРОМИСЛОВОЮ КОМПАНІЄЮ

Сформовано методичні підходи та рекомендації зі створення підсистеми ризик-менеджменту в системі управління інтегрованою промисловою компанією. Створена інформаційно-логічна модель підсистеми ризик-менеджменту, що скла-дається з блоків інформаційного, нормативного, довідкового, методичного й роз-рахункового характеру. Розроблений організаційно-економічний інструментарій у вигляді матриці «Ймовірність-втрати», що дозволяє проводити кількісну оцінку економічного збитку інтегрованої структури на основі впливу таких важливих по-казників, як імовірність виникнення ризику, рівень ризику, ступінь впливу ризику.

Ключові слова: методичний підхід, ризик-менеджмент, система управ-ління, промислова інтеграція, інтегрована компанія, ймовірність виникнення ри-зику, втрати

На непередбачуваному, швидко мінливому ринку комерційний успіх інтегрованих підприємств промисловості в конкурентній боротьбі, пов'язаний з виникненням нових факторів ризиків, що, в свою чергу, висуває підвищені вимоги до розробки попереджу-вальної системи управління організацією, що адекватно реагує на ці зміни. В сучасних мінливих умовах господарювання най-важливішою вимогою до ефективного управління все більше стає виявлення та оцінка «поведінки» ризиків, що дозволяє визначати напрямки позиціонування управлінських ресурсів і активів під-приємства.

Сьогодні управління ризиком стає пріоритетним в системі управління організацією.

Таким чином, актуальності набуває проблема формування певних методичних підходів до створення підсистеми ризик-менеджменту в системі управління інтегрованим промисловим об'єднанням.

Істотний внесок у розробку теоретичних, методичних і при-кладних досліджень процесів розвитку господарських систем внесли такі відомі вчені-економісти, як К. Ерроу, М. Д. Кондра-тьєв, Р. Коуз, М. І. Туган-Барановський, О. Уільямсон та ін. про-блеми розвитку інтеграційних процесів та управління ризиками суб`єктів промисловості відображені в роботах таких провід-

81


них учених-економістів, як Л. А. Олександрова, В. Г. Андрійчук, М. Я. Дем`яненко, О. Ю. Єрмаков, М. Ю. Коденська, М. Ф. Кро-пивко, О. М. Коваленко, Л. О. Мармуль, В. Я. Месель-Веселяк, О. Б. Наумов, Ю. О. Нестерчук, К. М. Онищенко, П. М. Мака-ренко, П. Т. Саблук, Л. А. Сахно, С. І. Соколенко, І. Н. Топіха, В. М. Яценко та ін.

Разом з тим залишаються недостатньо дослідженими такі пробле-ми, що мають важливе науково-практичне значення, як управління вертикально-інтегрованими підприємницькими структурами в про-мисловості, управління ризиками їх діяльності. Відсутні розробки систем управління ризиками інтегрованих промислових компаній.

Важливість і значимість цих питань зумовили вибір теми, по-становку мети і завдань дослідження.

Метою дослідження є формування методичних підходів до створення підсистеми ризик-менеджменту в системі управління інтегрованою промисловою компанією.

Промислова інтеграція – необхідна умова адаптації промисло-вого комплексу до ринку, її поява викликана потребами розвитку і самого промислового виробництва. На її основі вдається більш ефективно вирішувати наступні завдання: домагатися безперерв-ності поставок сировини; впроваджувати новітні технологічні розробки; раціонально використовувати відходи виробництва; ефективно вирішувати екологічні проблеми – усувати забруднен-ня повітря, ґрунту та води; здійснювати заходи з охорони земель та навколишнього середовища; ефективніше використовувати трудові ресурси в промисловості; перерозподіляти трудові ресур-си і засоби виробництва. Зворотний процес життєво необхідний не тільки у зв'язку з сезонністю виробництва, а й тому, що дозво-ляє якісно поліпшити взаємодію виробників і споживачів техніки і обладнання з метою максимального задоволення запитів вироб-ників якісної і високопродуктивної техніки та обладнанні [1].

При інтеграції об'єднуються частково або повністю фінансові, матеріально-технічні, трудові та інші ресурси, формуються за-гальні організаційні, економічні та соціальні структури.

Аналіз відповідних літературних джерел [1, 2, 3, 5] дозволяє зробити висновок про те, що виділяються, як правило, два осно-

82


вних напрямки розвитку інтеграції: горизонтальна інтеграція, що складається з самостійних підприємств, що спеціалізуються на випуску певного виду продукції або на певному виді діяльності для підвищення ефективного використання ресурсів; вертикальна інтеграція, яка полягає в кооперуванні на договірній основі або з утворенням юридичної особи підприємств і виробництв різних галузей промислового комплексу, що спеціалізуються на вироб-ництві одного або декількох видів продукції в рамках єдиного технологічного ланцюга [5, 6].

Інтегровані промислові структури – це підприємницькі струк-тури різних організаційно-правових форм, які об'єдналися з ме-тою оптимізації процесів виробництва, забезпечення єдності та безперервності відтворювального процесу та більш ефективного використання виробничої інфраструктури [4].

З нашої точки зору, слід виділити наступні форми промислової інтеграції:

1. Інтеграційні об'єднання без утворення юридичної особи, в яких фірми-інтегратори здійснюють зв'язки з іншими учасниками об'єднання на основі контрактної системи.

2. Промислові формування у формі корпорацій, кооперати-вів, в яких об'єднують капітал і працю юридичні та фізичні особи.

3. Промислові холдинги – промислові формування, до скла-ду яких входить декілька юридичних осіб, де підприємство-інте-гратор є власником всього або частини статутного капіталу інших підприємств.

4. Фінансово-промислові групи, які становлять інтеграцію виробництва і збуту з фінансовим капіталом.

5. Підприємства, в яких представлений весь технологічний цикл від виробництва продукції до реалізації споживачеві.

Промислову інтеграцію, на нашу думку, слід розглядати як соціально-економічний процес об'єднання промислових, торго-во-збутових, дослідних, інформаційно-консультаційних та інших організацій, що безпосередньо беруть участь у дослідницьких процесах у виробництві, первинній та глибокій переробці, тран-спортуванні та реалізації продукції з метою формування на спо-

83


живчому ринку високоефективного і конкурентоспроможного продукту.

При цьому дуже важливо, щоб даний процес проходив під єди-ним керівництвом від самого початку і до кінця. Цим досягається наступність і відповідальність за кінцеві результати виробничої та економічної діяльності.

Розгляд оперативних і стратегічних завдань організації через призму ризику дозволяє отримати достатньо достовірну для ме-неджера картину (сценарій) розвитку навколишнього середовища і відповідним чином підготуватися до них. Такий підхід дозволяє уникнути «провалів» при використанні відомих моделей у вирі-шенні практичних завдань, тобто повніше враховувати негативно впливаючі фактори зовнішнього і внутрішнього середовища.

Зміст терміну ризику реалізується за допомогою таких функцій: – інноваційну функцію ризик виконує, стимулюючи пошук

нових нетрадиційних підходів у прийнятті управлінських рішень проблем, що стоять перед менеджером;

– регулятивна функція має суперечливий характер і висту-пає в двох формах: конструктивній (форма, що базується на по-доланні невизначеності новими способами, які ламають загаль-ноприйняті стереотипи) і деструктивній (форма, яка не враховує закономірності, інформацію при розвитку явища);

– захисна функція проявляється у політичній та економіч-ній стабільності (гарантії) країни (регіону), які дають можливість здійснювати виправданий ризик, в роботі підприємств;

– аналітична функція полягає в необхідності дослідження альтернативних варіантів при прийнятті рішення щодо зниження ступеня впливу ризику.

Серед вчених і фахівців поки немає однозначного розуміння змісту процесу управління ризиками, відсутні єдині методичні підходи до формування системи ризик-менеджменту, стосовно до українських компаній, і зокрема, до особливостей досліджувано-го регіону.

Нами пропонується методичний підхід до створення підсисте-ми ризик-менеджменту інтегрованої компанії, основні етапи на-ведені на рис. 1.

84


Рис. 1. Етапи створення підсистеми ризик-менеджменту інтегрованої промислової компанії

Перший етап. Формується мета і ставляться завдання щодо використання методів аналізу та прогнозування економічної кон'юнктури, виявлення можливостей підприємства в рамках по-точної стратегії та оперативних планів.

Другий етап. На даному етапі проводиться ідентифікація ри-зиків, здійснюється моніторинг зовнішнього і внутрішнього се-редовища. Ідентифікація ризиків починається зі сканування (роз-пізнавання) змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі організації, переходячи до розкриття всіх елементів невідомості (ризиків), використовуючи моніторинг майбутніх змін з певним ступенем ризику.

Третій етап. На цьому етапі, на основі наявної довідкової, ме-тодичної та фактичної інформацій, оцінюється рівень ризику із залученням методів якісного і кількісного аналізу.

Нами пропонується методичний підхід до створення підсистеми ризик-менеджменту інтегрованої компанії, основні етапи наведені на рис. 1.

Рис. 1. Етапи створення підсистеми ризик-менеджменту інтегрованої промислової компанії

Перший етап. Формується мета і ставляться завдання щодо використання

методів аналізу та прогнозування економічної кон'юнктури, виявлення можливостей підприємства в рамках поточної стратегії та оперативних планів.

Другий етап. На даному етапі проводиться ідентифікація ризиків, здійснюється моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовища. Ідентифікація ризиків починається зі сканування (розпізнавання) змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі організації, переходячи до розкриття всіх елементів невідомості (ризиків), використовуючи моніторинг майбутніх змін з певним ступенем ризику.

Третій етап. На цьому етапі, на основі наявної довідкової, методичної та фактичної інформацій, оцінюється рівень ризику із залученням методів якісного і кількісного аналізу.

На четвертому етапі складається стратегічний план заходів, спрямованих на зниження економічних втрат і пом'якшення дії факторів ризику. Тут же розробляються управляючі дії (антиризикові заходи): нейтралізація повністю або частково впливу ризику, прийняття ризику на себе, передачі частини або всього ризику третім особам. Все це завершується складанням протоколу ризику.

П'ятий етап. На даному етапі здійснюється поточний контроль виконання плану антиризикових заходів щодо усунення негативних економічних наслідків виявлених ризиків. У разі виявлення відхилень від плану вводяться корективи в протокол управління ризиком.

ССККААННУУВВААННННЯЯ,, ІІДДЕЕННТТИИФФІІККААЦЦІІЯЯ РРИИЗЗИИККУУ,, ММООННІІТТООРРИИННГГ

ФФООРРММУУЛЛЮЮВВААННННЯЯ ММЕЕТТИИ ІІ ППООССТТААННООВВККАА ЗЗААДДААЧЧ

ООЦЦІІННККАА РРІІВВННЯЯ РРИИЗЗИИККУУ

ССТТРРААТТЕЕГГІІЧЧННИИЙЙ ППЛЛААНН,, ААННТТИИРРИИЗЗИИККООВВІІ ЗЗААХХООДДИИ

ППООТТООЧЧННИИЙЙ ККООННТТРРООЛЛЬЬ,, ККООРРЕЕККТТУУВВААННННЯЯ,, РРЕЕААЛЛІІЗЗААЦЦІІЯЯ ППЛЛААННУУ

ЗЗААККЛЛЮЮЧЧННИИЙЙ ККООННТТРРООЛЛЬЬ,, РРЕЕЗЗУУЛЛЬЬТТААТТИИ

1

2

3

4

5

6

85


На четвертому етапі складається стратегічний план заходів, спрямованих на зниження економічних втрат і пом'якшення дії факторів ризику. Тут же розробляються управляючі дії (антиризи-кові заходи): нейтралізація повністю або частково впливу ризику, прийняття ризику на себе, передачі частини або всього ризику тре-тім особам. Все це завершується складанням протоколу ризику.

П'ятий етап. На даному етапі здійснюється поточний контроль виконання плану антиризикових заходів щодо усунення негатив-них економічних наслідків виявлених ризиків. У разі виявлення відхилень від плану вводяться корективи в протокол управління ризиком.

Шостий етап. На шостому етапі здійснюється заключний контроль і моніторинг результатів антиризикових впливів. Під-биваються підсумки зниження втрат в результаті прийняття анти-ризикових заходів. Потім проводиться повернення на 1-й етап, з метою розгляду іншої ризикової ситуації.

Інформаційно-логічна модель, що забезпечує підтримку ви-конання основних функцій в розробленій підсистемі, пов'язаних з формалізованою обробкою даних, спрямована на підвищення ефективності здійснення роботи ризик-менеджера інтегрованої компанії. Модель включає 26 блоків інформаційного, норматив-ного, довідкового, методичного та розрахункового характеру (рис. 2). Характеристика блоків приведена нижче:

Блок 1. Постановка завдання до створення підсистеми ризик-менеджменту компанії. На даному етапі проводиться генерування ідей і приймається рішення про привабливість і відбір ідеї, фор-мулюються задачі.

Блоки 2-6 являють собою систему бізнес-управління. Вони на-пряму взаємодіють із зовнішнім середовищем (блок 5) і блоком 6, який безпосередньо координує процес управління ризиком.

Блоки 7-9 являють собою комплекс заходів, в ході яких про-водиться моніторинг компанії та середовища функціонування, ідентифікація факторів ризику та побудова дерева цілей з про-блеми «Збільшення ймовірності ефективної діяльності ком-панії через зниження ступеня впливу факторів ризику до при-йнятного рівня».

86


Блоки 10-19 представляють собою експертні процедури аналі-зу та оцінки рівня ризику.

Блоки 11-18 утворюють ядро програми «PRK-Risk» v 1.1. Про-грамний продукт «PRK-Risk» v 1.1 – це система оцінки ризиків, підставою якої є методичний підхід запропонований нами.

В блоках з 20 по 24 включно зосереджена база нормативно-до-відкової та методичної інформації. Основна частина інформації формується в кожному блоці завчасно, в ході роботи поповнюєть-ся для зберігання і актуалізується.

Блок 25. Стеження за ризиком. Даний блок слідкує за кожним протоколом ризику, фіксує дев'ять основних факторів ризику, які виявляються при ранжуванні блоком 13 і створює їх додаткове об-стеження в блоках з 14 по 18. Далі ці дані направляються в блок 25 і складають рейтинговий лист ТОП 9 (список найбільш критич-них факторів ризику по кожному оцінюваному розділу (мети)), який містить необхідну інформацію про фактори ризику і після кожного аналізу направляється в блок 6 «Координація процесів управління ризиком».

Блок 26. Розробка керуючих впливів (антиризикових заходів). Даний блок розробляє антиризикові заходи щодо запобігання не-бажаного розвитку подій і зниження рівня ризику та величини економічного збитку до прийнятних значень.

Аналіз існуючих методів експертного визначення вагомості різних факторів показав, що найбільш широке розповсюдження отримали наступні методи кваліметрії: метод переваг; метод ран-гу; метод послідовних зіставлень (порівнянь); метод парного по-рівняння (зіставлення). Проаналізувавши вище перераховані ме-тоди експертного визначення вагомості різних факторів в ракурсі оцінки ризиків, ми віддали перевагу – методу парних порівнянь.

87


Рис. 2. Інформаційно-логічна модель управління ризиком в системі управління інтегрованою промислової компанією

PRK

-Risk

1. Постановка завдання до створення підсистеми ризик-менеджменту компанії

7. Моніторинг діяльності компанії і середовища функціонування

8. Ідентифікація факторів ризику

9. Структурування цілей щодо формування ефективної діяльності компанії через зниження ступеня впливу факторів ризику до прийнятного рівня і побудова «дерева

цілей»

10. Формування групи експертів з провідних фахівців відділів або

запрошених 11. Проведення колективної експертизи

12. Квантификація «дерева цілей»

16. Оцінка узгодженості експертів

13. Ранжування факторів ризику

15. Оцінка величини втрат

14. Оцінка ймовірності виникнення

17. Визначення індексу ризику

18. Встановлення рівня ризику 19. Аналіз

факторів та оцінювання рівня ризику

26. Розробка керуючих впливів

25. Стеження за ризиком

6. Координація процесів управління

ризиком

База нормативно довідкової та методичної інформації

22. Каталог факторів ризику

21. Прогнозна інформація

23. Архів протоколів

ризику

20. Архів моніторингу

2. Керівництво компанії

3. Інші керуючі підсистеми

4. Процеси і середовище підприємства

5. Зовнішнє середовище

підприємства

Протокол ризику Ризик-регістр

Ризик-інфо

Оцінка рівня ризику

Так

Ні

Рівень прийнятного ризику

Реко

менд

ован

е ви

ріш

ення

з пр

огра

мою

кер

уючи

х вп

ливі

в

Протоколи моніторингу

Система управління компанією

Підсистема ризик-менеджменту

24. Банк методів й

алгоритмів управлення

ризиком

Підсистема ризик-менеджменту Система управління компанією

Рис. 2. Інформаційно-логічна модель управління ризиком в систе-мі управління інтегрованою промислової компанією

88


Використовуючи методичний підхід і інструменти розробленої підсистеми ризик-менеджменту, можна здійснювати планування антиризикових заходів в реальних умовах роботи промислових компаній. При цьому слід виконати наступні методичні процедури:

– проведення аналізу ризику та побудови карти ризиків компанії; – формування кваліфікованого колективу експертів, інструк-

таж правильності заповнення анкет та їх оцінки, організація про-ведення експертиз;

– використання матриці «Ймовірність-втрати» при проведенні експертиз і визначенні результуючої оцінки ризику;

– оформлення протоколу ризику, «Ризик-регістру», інформа-ційно-довідкового листа «Ризик-інфо» і узагальнення існуючої інформації.

Виконання зазначених методичних процедур проводять ризик-менеджери і фахівці, які вивчили програмний комплекс «PRK-risk» v 1.1.

Використовуючи дерево цілей, може бути проведена колектив-на експертиза з визначення ефективної діяльності компанії через зниження ступеня впливу факторів ризику до прийнятного рівня.

Квантифікація дерева цілей проводиться методом парних по-рівнянь цілей кожного рівня. Потім визначається середнє значен-ня експертних оцінок, яке є узагальнюючою кількісною характе-ристикою ознаки досліджуваної сукупності. Далі визначається дисперсія оцінок, що характеризує думки окремих експертів щодо середнього значення. Тут важливою характеристикою є середньо-квадратичне відхилення, що характеризує вказаний розкид або міру мінливості можливого результату. У подальшому визнача-ється коефіцієнт варіації, що показує ступінь однорідності дослі-джуваної сукупності. Використовуючи коефіцієнт конкордації (W – згоди), можна судити про ступінь узгодженості думок експертів і, як наслідок, про достовірність їхніх оцінок. Величина коефіці-єнта конкордації може змінюватись в межах від 0 до 1. При W = 0 узгодженості немає, тобто між оцінками різних експертів зв'язок відсутній. При W = 1 існує повна узгодженість думок експертів. Значимість коефіцієнта конкордації оцінюється за критерієм Пір-сона (χ2):

89


Після обробки експертних оцінок по кожному з розділів «де-рево цілей» приступаємо до оцінки вагомості самих розділів, ре-зультати якої наведені на діаграмі (рис. 3).

Рис. 3. Діаграма розподілу вагомості розділів за рівнем ризику (за результатами експертних оцінок)

A. Зниження ступеня впливу (ССВ) факторів ризику країни (регіону);

B. ССВ причин, пов'язаних з природно-кліматичними факто-рами ризику;

C. ССВ причин, пов'язаних з екологічними факторами ризику; D. ССВ причин, пов'язаних у взаєминах із споживачами, клі-

єнтами; E. ССВ причин, пов'язаних з факторами ризику у сфері обігу; F. ССВ соціально-економічних факторів ризику; G. ССВ причин, пов'язаних з факторами ризику у сфері управ-

ління; H. ССВ причин, пов'язаних з науково-технічними факторами

ризику; I. ССВ причин, пов'язаних з факторами ризику виробничої ді-

яльності компанії. Усі дев'ять розділів (цілей) оцінені експертами на предмет ве-

личини втрат (збитку) та ймовірності їх виникнення за допомо-гою матриці «Ймовірність-втрати» (рис. 4).

Використовуючи методичний підхід і інструменти розробленої підсистеми ризик-менеджменту, можна здійснювати планування антиризикових заходів в реальних умовах роботи промислових компаній. При цьому слід виконати наступні методичні процедури:

- проведення аналізу ризику та побудови карти ризиків компанії; - формування кваліфікованого колективу експертів, інструктаж

правильності заповнення анкет та їх оцінки, організація проведення експертиз; - використання матриці «Ймовірність-втрати» при проведенні експертиз і

визначенні результуючої оцінки ризику; - оформлення протоколу ризику, «Ризик-регістру», інформаційно-

довідкового листа «Ризик-інфо» і узагальнення існуючої інформації. Виконання зазначених методичних процедур проводять ризик-менеджери і

фахівці, які вивчили програмний комплекс «PRK-risk» v 1.1. Використовуючи дерево цілей, може бути проведена колективна експертиза

з визначення ефективної діяльності компанії через зниження ступеня впливу факторів ризику до прийнятного рівня.

Квантифікація дерева цілей проводиться методом парних порівнянь цілей кожного рівня. Потім визначається середнє значення експертних оцінок, яке є узагальнюючою кількісною характеристикою ознаки досліджуваної сукупності. Далі визначається дисперсія оцінок, що характеризує думки окремих експертів щодо середнього значення. Тут важливою характеристикою є середньоквадратичне відхилення, що характеризує вказаний розкид або міру мінливості можливого результату. У подальшому визначається коефіцієнт варіації, що показує ступінь однорідності досліджуваної сукупності. Використовуючи коефіцієнт конкордації (W – згоди), можна судити про ступінь узгодженості думок експертів і, як наслідок, про достовірність їхніх оцінок. Величина коефіцієнта конкордації може змінюватись в межах від 0 до 1. При W = 0 узгодженості немає, тобто між оцінками різних експертів зв'язок відсутній. При W = 1 існує повна узгодженість думок експертів. Значимість коефіцієнта конкордації оцінюється за критерієм Пірсона (χ2):

Після обробки експертних оцінок по кожному з розділів «дерево цілей» приступаємо до оцінки вагомості самих розділів, результати якої наведені на діаграмі (рис. 3).

Рис. 3. Діаграма розподілу вагомості розділів за рівнем ризику (за

результатами експертних оцінок)

Определение весомости разделов

12,8%

10,4%

5,7%

12,1%

11,8%9,7%

13,5%

8,0%

16,0%

Раздел A. ССВ факторов риска страны (региона)

Раздел B. ССВ причин, связанных с природно-естественными факторами риска

Раздел C. ССВ причин, связанных с экологическими факторами риски

Раздел D. ССВ причин, связанных во взаимоотношениях с клиентом

Раздел E. ССВ причин, связанных с факторами риска в сфере обращения

Раздел F. ССВ социально-экономических факторов риска

Раздел G. ССВ причин, связанных с факторами риска в сфере управления предприятием

Раздел H. ССВ причин, связанных с научно-техническими факторами риска

Раздел I. ССВ причин, связанных с факторами риска производственной деятельности предприятия

В меню

А

В

С

D E F

G

I

H

90


Рис. 4. Матриця «Ймовірність-втрати»

По кожному розділу «дерева цілей» експертами виявлено чин-ники і проведений аналіз ризиків, що мають значний вплив на діяльність компаній з використанням матриці «Ймовірність-втра-ти». В результаті дослідження виділено три групи факторів за рів-нем і ступенем впливу ризику.

1. Прийнятні за рівнем ризику (розділи А, В, С, Е, F, H), тобто їх можна прийняти. При цьому їх слід переоцінювати на рівень ризику, після досягнення прийнятного рівня і відсутності будь-якого відчут-ного впливу на діяльність підприємства, ними можна знехтувати.

2. Виправдані за рівнем ризику (розділи D, G), ступінь їх впли-ву на підприємство помірний, з вторинною обробкою. Кожен ри-

A. Зниження ступеня впливу (ССВ) факторів ризику країни (регіону); B. ССВ причин, пов'язаних з природно-кліматичними факторами ризику; C. ССВ причин, пов'язаних з екологічними факторами ризику; D. ССВ причин, пов'язаних у взаєминах із споживачами, клієнтами; E. ССВ причин, пов'язаних з факторами ризику у сфері обігу; F. ССВ соціально-економічних факторів ризику; G. ССВ причин, пов'язаних з факторами ризику у сфері управління; H. ССВ причин, пов'язаних з науково-технічними факторами ризику; I. ССВ причин, пов'язаних з факторами ризику виробничої діяльності

компанії. Усі дев'ять розділів (цілей) оцінені експертами на предмет величини втрат

(збитку) та ймовірності їх виникнення за допомогою матриці «Ймовірність-втрати» (рис. 4).

Рис. 4. Матриця «Ймовірність-втрати»

Вел

ичин

а вт

рат,

% Максимальні 90<I≤100 5

5 10 15 20 25

Високі 60<I≤90 4 4 8 12 16 20

Середні 40<I≤60 3 3 6 9 12 15

Низькі 10<I≤40 2 2 4 6 8 10

Мінімальні 0<I≤10 1 1 2 3 4 5

1 2 3 4 5 0<P≤0,1 0,1<P≤0,4 0,4<P≤0,6 0,6<P≤0,9 0,9<P<1,0

Слабо ймовірні

Мало ймовірні Ймовірні Вельми

ймовірні Майже

ймовірні Ймовірність виникнення ризику

(0 – 1,0)

Ступінь впливу ризику (знаходиться розрахунковим

шляхом)

Рівень ризику

Ігноровані (1≤R≤4) П Прийнятний (1≤R≤4) Незначні (5≤R≤8) О Виправданий (5≤R≤10) Помірні (9≤R≤10) Н Неприпустимий (12≤R≤25) Суттєві(12≤R≤16) Критичні (20≤R≤25)

91


зик повинен мати алгоритм обробки (тобто включати систему ан-тиризикових заходів) і оброблятися доти, поки його рівень не зни-зиться до прийнятного. Обробка ризику має перманентний харак-тер і за допомогою ітерації обробляється до прийнятного рівня. При цьому ризик повинен знаходитись під постійним контролем і його рівень періодично переоцінюється. Дані ризики пов'язані із збільшенням тривалості виконання запланованих робіт; пере-вищенням бюджету витрат і часу; наявними збоями, дефектами в роботі (виробництві); неповністю дотримуються рішення, норми, правила та приписи, відбувається загальне зниження техніки без-пеки, все це вимагає узгодження з керівництвом компанії.

3. Неприпустимий рівень ризику (розділ I «ССВ причин, пов'язаних з факторами ризику виробничої діяльності компанії») характеризується за ступенем впливу як найвищий рівень ризику. Даний розділ слід визначати як ризик, первинний для обробки, кожен фактор ризику має алгоритм обробки і безперервно об-робляється доти, доки його рівень не знизиться до прийнятного. Ризики даного розділу повинні знаходитися під постійним контр-олем і їх рівень повинен постійно переоцінюватися. Розділ I ха-рактеризується істотним збільшенням тривалості виконуваних робіт, перевищенням бюджету та планових термінів завершення; браком в роботі; недотриманням рішень, норм, правил, приписів, порушеннями техніки безпеки в роботі. Отже, ці ризики непри-пустимі і повинні негайно усуватися.

Таким чином, промислову інтеграцію слід розглядати як со-ціально-економічний процес об'єднання промислових, торгово-збутових, дослідних, інформаційно-консультаційних та інших організацій, що безпосередньо беруть участь у дослідницьких процесах у виробництві, первинній та глибокій переробці, тран-спортуванні та реалізації промислової продукції, з метою фор-мування на споживчому ринку високоефективного і конкурен-тоспроможного продукту. При цьому дуже важливо, щоб даний процес проходив під єдиним керівництвом від самого початку і до кінця. Цим досягається наступність і відповідальність за кін-цеві результати діяльності.

92


Сформовано методичні підходи та рекомендації зі створення підсистеми ризик-менеджменту в системі управління інтегрова-ною промисловою компанією. Створена інформаційно-логічна модель підсистеми ризик-менеджменту, що складається з блоків інформаційного, нормативного, довідкового, методичного й роз-рахункового характеру (починаючи від постановки цілей і за-вдань по створенню підсистеми ризик-менеджменту до розробки антиризикових заходів). Розроблений організаційно-економічний інструментарій у вигляді матриці «Ймовірність-втрати», що до-зволяє проводити кількісну оцінку економічного збитку інтегро-ваної структури на основі впливу таких важливих показників, як ймовірність виникнення ризику, рівень ризику, ступінь впливу ризику.


1. Александрова Л. А. Промышленная интеграция: кластеры VERSUS холдинги / Л. А. Александрова // Вестник Саратовского государствен-ного социально-экономического университета. – № 2 (51). – Саратов : СГСЭУ, 2014. – С. 25-29.

2. Бушуев А. Н. Факторы и модели формирования корпоративных обра-зований в промышленности / А. Н. Бушуев // Вестник Саратовского го-сударственного социально-экономического университета. – № 4 (48). – Саратов : СГСЭУ, 2013. – С. 30-34.

3. Гагарина Г. Ю. Сетевые структуры и их роль в формировании и разви-тии пространственной интеграции экономики регионов / Г. Ю. Гагарина // Вестник Саратовского государственного социально-экономического университета. – № 5 (44). – Саратов : СГСЭУ, 2012. – С. 17-19.

4. Долгий В. И. Региональные экономические интересы промышленных организаций : проблемы и противоречия / В. И. Долгий // Вестник Са-ратовского государственного социально-экономического университета. – № 5 (49). – Саратов : СГСЭУ, 2013. – С. 58-62.

5. Коваленко О. М. Стратегія і механізми регулювання діяльності вер-тикально-інтегрованих структур у харчовій галузі: проблеми теорії і практики : [монографія] / О. М. Коваленко. – Херсон : Грінь Д.С., 2014. – 356 с.

6. Пілявський В. І. Агропромислова інтеграція: види та організаційно-правові структури / В. І. Пілявський // Наук. праці Полтавської держав-ної аграрної академії. – Вип. 2. – Т. 1. Економічні науки. – Полтава : ПДАА, 2011. – С. 184-191.


93


А. М. Коваленко,доктор экономических наук, доцент,доцент кафедры менеджмента внешнеэкономической и инновационной деятельностиОдесского национального политехнического университетапроспект Шевченко 1, г. Одесса, 65044, Украинаe-mail: [email protected] Е. В. Станиславик, кандидат экономических наук, доцент,доцент кафедры менеджментаОдесского национального политехнического университетапроспект Шевченко 1, г. Одесса, 65044, Украинаe-mail: [email protected]

МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К СОЗДАНИЮ ПОДСИСТЕМЫ РИСК-МЕНЕДЖМЕНТА В СИСТЕМЕ УПРАВЛЕНИЯ ИНТЕГРИРОВАННОЙ ПРОМЫШЛЕННОЙ КОМПАНИЕЙ

АннотацияСформированы методические подходы и рекомендации по созданию

подсистемы риск-менеджмента в системе управления интегрированной промышленной компанией. Создана информационно-логическая модель подсистемы риск-менеджмента, которая состоит из блоков информационного, нормативного, справочного, методического и расчетного характера. Разработан организационно-экономический инструментарий в виде матрицы «Вероятность-потери», которая позволяет проводить количественную оценку экономического убытка интегрированной структуры на основе влияния таких важных показателей, как вероятность возникновения риска, уровень риска, степень влияния риска.

Ключевые слова: методический подход, риск-менеджмент, система управления, промышленная интеграция, интегрированная компания, вероятность возникновения риска, потери

O. M. Kovalenko,Doctor of Economic Sciences, Associate Professor,Associate Professor of the Department of foreign economic and innovative activity managementof Odesa National Polytechnic University, Shevchenko av., 1, Odesa, 65044, Ukrainee-mail: [email protected] O. V. Stanislavyk, PhD in Economics, Associate Professor of the Department of management

94


of Odesa National Polytechnic University, Shevchenko av., 1, Odesa, 65044, Ukrainee-mail: [email protected]

METHODOLOGICAL APPROACHES TO CREATION OF THE RISK MANAGEMENT SUBSYSTEM IN A CONTROL SYSTEM OF THE INTEGRATED INDUSTRIAL COMPANY

SummaryThe subject of the research is a process of creation of the risk management subsys-

tem in a control system of the integrated industrial company. Purpose of the article is the formation of methodological approaches to creation

of the risk management subsystem in a control system of the integrated industrial company.The following methods were used in the study: theoretical generalization, analysis

and synthesis, comparison, system approach, structuring, modeling, the ranking method, ex-pert estimates and others.

The conclusion is drawn that industrial integration should be considered as a social and economic process of merger of industrial, trade and marketing, research, informational and consulting and other organizations which directly take part in the processes of research, in production, primary and deep processing, transportation and realization of the industrial prod-ucts, with the view of formation of highly effective and competitive products in the consumer market. Thus it is very important that this process takes place under the uniform management from the beginning and up to the end. It reaches continuity and responsibility for the end results of activity.

Methodological approaches to creation of the risk management subsystem in a control system of the integrated industrial company were developed. The informational and logical model of the risk management subsystem, which consists of blocks of information, normative, help, methodological and computing characters was created, starting from the statement of purposes and tasks of creation of the risk management subsystem, and to devel-opment of anti-risk actions. The organizational and economic tools in the form of the matrix «Probability-losses», which allows to conduct a quantitative assessment of the economic losses of the integrated structure on the basis of influence of such indicators as probability of risk emergence, risk level, extent of risk influence were developed.

Keywords: methodological approach, risk management, control system, industrial integration, the integrated company, probability of risk emergence, losses.

References

1. Aleksandrova, L. A. (2014). Promyshlennaya integratsiya: klastery VER-SUS holdingi [Industrial integration: clusters VERSUS holdings]. Vestnik Saratovskogo gosudarstvennogo sotsial’no-ekonomicheskogo universiteta - Bulletin of the Saratov State Socio-Economic University, № 2 (51), pp. 25-29 [in Russian].

2. Bushuev, A. N. (2013). Faktory i modeli formirovaniya korporativnyh ob-razovaniy v promyshlennosti [Factors and models of corporate entities for-

95


mation in industry]. Vestnik Saratovskogo gosudarstvennogo sotsial’no-eko-nomicheskogo universiteta - Bulletin of the Saratov State Socio-Economic University, № 4 (48), pp. 30-34 [in Russian].

3. Gagarina, G. Yu. (2012). Setevye struktury i ih rol’ v formirovaniyi i raz-vitiyi prostranstvennoy integratsiyi ekonomiki regionov [Network structures and their role in formation and development of spatial integration of regions economy]. Vestnik Saratovskogo gosudarstvennogo sotsial’no-ekonomi-cheskogo universiteta - Bulletin of the Saratov State Socio-Economic Uni-versity, № 5 (44), pp. 17-19 [in Russian].

4. Dolgiy, V. I. (2013). Regional’nye ekonomicheskie interesy promyshlen-nyh organizatsiy: problemy i protivorechiya [Regional economic interests of the industrial organizations: problems and contradictions]. Vestnik Sara-tovskogo gosudarstvennogo sotsial’no-ekonomicheskogo universiteta - Bul-letin of the Saratov State Socio-Economic University, № 5 (49), pp. 58-62 [in Russian].

5. Kovalenko, O. M. (2014). Strategiya I mehanizmy regulyuvannya diyal’nosti vertikal’no integrovanyh struktur v harchoviy galuzi: problem teoriyi i prak-tyky [Strategy and mechanisms of activity regulation of the vertically inte-grated structures in food branch]. Kherson : Grin’ D. S. [in Ukrainian].

6. Pilyavskiy V. I. (2011). Agropromyslova integratsiya: vydy ta organizatsiy-no-pravovi struktury [Agro-industrial integration: kinds and organizational and legal structures]. Naukovi pratsi Poltavsykoyi derzavnoyi agrarnoyi akademiyi: Ekonomichni nauky - Scientific works of Poltava State Agrarian Academy: Economics, Vol. 1, №2 [in Ukrainian].

УДК 340.34.01

В. П. Плавичдоктор філософських наук, кандидат юридичних наук, професор, академік, заслужений діяч науки і техніки України,завідувач кафедри загальноправових дисциплін та міжнародного праваОдеський національний університет імені І. І. МечниковаФранцузький бульвар, 24/26, 65058, м. Одеса, Українаe-mail: [email protected]

ПРАВО І ЕКОНОМІКА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ (ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ)

Автором розкрито зміст зв’язку економіки і права і показані напрями впливу права на економічні процеси в умовах глобалізації. Висвітлено перспективи розвитку економічного законодавства, внесено пропозиції щодо їх вдосконалення.

Ключові слова: стратегії розвитку, глобалізаційні процеси, універсаліза-ція права, правова інтеграція, економічні закони, ринкові перетворення.

96


Cучасне право і всі соціальні явища та процеси, які визнача-ють його розвиток і функціонування, перебувають під визначаль-ним впливом глобалізації. Основна роль сучасної держави поля-гає у виборі стратегії розвитку суспільства та формування нової парадигми його функціонування, які здатні забеспечіти : участь суспільства і глобалізації; послідовність та ефективність глобалі-заційних процесів для суспільства.

Родовою ознакою усіх теоретичних підходів до пояснення гло-балізації є ідея посилення взаємозалежності людства на всіх рів-нях (місцевому, регіональному, національному) й у всіх вимірах (економічному, політичному, правовому, культурному). Глобалі-зацію слід тлумачити як об’єктивне явище сучасності, в основі якого лежать процеси формування принципово нових відносин між країнами і народами на основі взаємозв’язку та взаємоза-лежності між ними у всіх сферах життєдіяльності. У найбільш загальному значенні глобалізація означає формування певного за-гального світового простору, пронизаного єдиними принципами економічного та гуманітарного співіснування націй.

Основна роль сучасної держави полягає у виборі страте-гії розвитку суспільства та формування нової парадигми його функціонування, які здатні забезпечити: а)участь суспільства і глобалізації;б)послідовність та ефективність глобалізаційних процесів для суспільства.

Процеси глобалізації зумовлюють необхідність формування достатнього правового підґрунтя для забезпечення гармонійного співіснування націй і вирішення загальнолюдських проблем. Пра-во виступає найважливішим елементом глобалізації, її необхід-ним нормативним фундаментом. Також сутнісні характеристики глобалізації, її проблеми і перспективи зумовлюють особливості розвитку права, його значення.

Глобалізація породжує універсалізацію права, що відбуваєть-ся у формі правової інтернаціоналізації та правової конвергенції. Універсалізація права – це процес вироблення певних мінімаль-них правових стандартів, які мають загальноцивілізаційне зна-чення і поширення. Мінімально необхідні правові стандарти фор-муються у межах універсального дискурсу, фундаментом якого є права і свободи людини. Універсалізація права охоплює юридич-

97


ну науку, юридичну освіту, юридичну практику, систему норм і принципів права.

З інституціональної точки зору, універсалізація права відбу-вається не шляхом створення необхідних умов для діалогу куль-тур з метою досягнення загальноприйнятого світового балансу. В такому сенсі необхідною передумовою універсалізації права є формування багатополярного світу шляхом регіоналізації і утвер-дження ефективних національних правопорядків, заснованих на мінімально необхідних правових стандартів. Важливим інстру-ментом універсалізації права є правова інтеграція [1].

Відомо, що право є одним із найбільш важливих і дієвих ва-желів регулювання суспільних відносин. Однак слід враховува-ти, що право як елемент надбудови не є ізольованим соціальним явищем, а перебуває весь час у русі та є невід’ємною складовою суспільних процесів. У зв’язку з цим варто зауважити, що право тісно пов’язане зі станом суспільного розвитку і у зв’язку зі змі-нами, які відбуваються в суспільстві, потребує відповідного ре-формування.

Досвід упровадження в Україні ринкових реформ переконли-во свідчить про неможливість здійснення кардинального рефор-мування економіки без істотних змін в інших сферах суспільно-го життя. І у першу чергу це стосується змін у правовій сфері. Йдеться про створення такого правового механізму, який зміг би адекватно відображати ринкові перетворення у суспільних відно-синах, а також забезпечувати їх демократичну спрямованість та законність, гарантувати права та свободи людини, вільний і все-бічний розвиток її особистості.

У той же час реформування права і формування національної правової системи для забезпечення ринкових перетворень матиме позитивні наслідки за умови, коли ці процеси спиратимуться на економічні відносини, що склались у суспільстві.

Суспільні відносини, основу яких становлять відносини ви-робництва та споживання, тобто мають економічний характер, є головним джерелом права як соціального регулятора.

Для того, щоб охопити всі властивості права, слід виробити визначення права, які охоплюють його статичну нормативну сут-

98


ність і динамічну природу. В динамічному аспекті (право в дії) право можна визначити як систему базових юридичних явищ, які забезпечують практичне здійснення ідеї права [2].

В умовах зростання взаємозалежності й одночасного посилен-ня нерівномірності розвитку різних країн, загострення старих і поява нових глобальних проблем – взаємозв’язок права і економі-ки набуває нових вимірів.

Право належить до числа важливих та складних суспільних явищ. Право слід розглядати, як специфічний механізм вияву ло-гічної структури соціальних взаємодій, в результаті дії якого ви-значаються юридичні формули як основа для розробки відповід-них нормативних приписів. Відомо, що право є одним з найбільш важливих і дієвих існуючих важелів регулювання суспільних від-носин, останнє як соціальне явище, безперечно, зумовлене спе-цифікою функціонування і розвитку самого соціуму. Варто заува-жити, що право тісно пов’язане з станом суспільного розвитку і в силу змін, які відбуваються в суспільстві, потребує відповідного реформування. Будучи відбитком соціально-економічної політи-ки держави, яка спрямована у майбутнє, право здатне сприяти формуванню нових суспільних відносин, які ще перебувають у зародковому стані. Суспільні відносини, основу яких складають відносини виробництва та споживання, тобто мають економічний характер є головним джерелом права, як соціального регулятора. Слід відзначити, що право є явищем, що динамічно розвивається під впливом інших соціальних, політичних, ідеологічних та ін-ших чинників та відповідно до стану соціально-економічних, та інших відносин, потреб суспільного розвитку [3, с. 22-23]. Вза-ємодія цих та інших чинників створює основу формування права. Право їх не лише уособлює, а й відображає. До таких чинників належить і економіка.

Економіка впливає на право безпосередньо або опосередко-вано серед державу, правосвідомість, політику та інші чинники. Якщо вести мову про безпосередній вплив, то як приклад мож-на навести закріплене в правових нормах право держави на роз-порядження майном казенних підприємств. Ці підприємства є об’єктом права державної власності, а тому уповноваженні дер-

99


жавою органи здійснюють управління ним та інші дії щодо нього. Отже, вони в праві визначати його (правову) долю.

Варто зазначити, що економіка впливає на право через вироб-ничі відносини як один з невід’ємних елементів структури еконо-міки, який створює необхідну основу формування права. Важли-вий вплив на право справляють економічні закони. І залежно від того, якою мірою право їх враховує, можна твердити, чи право стимулюватиме, чи гальмуватиме розвиток економіки [4, с. 121].

Таким чином, економіка впливає на право, по-перше: 1) безпо-середньо (виявляється у праві держави розпоряджатися засобами виробництва, які перебувають у її власності); 2) опосередковано – через державу, політику, правосвідомість та ін. (виявляється у визначенні державою розміру податків, мінімуму заробітної пла-ти, строку відпустки, встановленні правил екологічної і технічної безпеки та ін.). Найтиповішим є опосередкований вплив економі-ки на право.

Водночас право впливає на економіку та економічні процеси. В юридичній літературі акцентується увага на трьох основних напрямах впливу права на економіку: по-перше, право закріплює економічні відносини, що складаються у державі, гарантує їхню стабільність; по-друге, право стимулює формування нових еконо-мічних відносин; по-третє, право підтримує і охороняє економіч-ні відносини.

Зазначені вище напрями впливу права на економічні відносини обумовлюють визначення місця і ролі права в забезпеченні ринко-вих перетворень в економічній сфері. Розкриваючи зміст першого напряму, слід виходити з того, що необхідність отримання право-вого закріплення об’єктивно породжується економічними потре-бами суспільства. Право закріплює реально існуючі економічні відносини, забезпечуючи їхню стабільність. Відповідність права реально існуючим економічним відносинам дає змогу зробити висновок щодо його ефективності: право ефективне тоді, коли відповідає сутності та змісту процесів, що відбуваються в еконо-міці. Коли ж право виходить за ці межі, воно є неефективним. Так, якщо український законодавець закріпить у чинному законо-давстві такі соціально-економічні гарантії (наприклад, щодо міні-

100


мальної заробітної плати, допомоги по безробіттю), які існують в Німеччині, то вони не знайдуть практичної реалізації, оскільки не мають відповідного економічного підґрунтя. І навпаки, якщо зазначені соціально-економічні гарантії матимуть реальну еконо-мічні основу, то вони знайдуть практичну реалізацію [5, с. 15].

Водночас реформування права і формування національної правової системи для забезпечення ринкових перетворень мати-ме позитивні наслідки за умови, що процеси будуть спиратися на економічні відносини, які склалися у суспільстві. Суспільні від-носини, основу яких становлять відносини виробництва та спо-живання (тобто вони мають економічний характер), є головним джерелом права як соціального регулятора.

Отже, право існує в оточенні різних соціальних явищ, які впли-вають на нього, відповідно формуються під його впливом. Право закріплює реально існуючі економічні відносини, забезпечуючи їхню стабільність. Відповідність права реально існуючим еконо-мічним відносинам дає змогу зробити висновок щодо його ефек-тивності: право ефективне тоді, коли відповідає сутності та зміс-ту процесів, і відбуваються в економіці. Коли ж право виходить за ці межі, воно є неефективним.

В умовах ринкових перетворень в економічній сфері особли-вого значення набуває роль права як стимулятора у формуванні ринкових економічних відносин. Право має не просто насаджува-ти ринкові відносини, а стимулювати їх формування та розвиток. На сучасному етапі варто акцентувати увагу на тому, що право має скасувати всі перепони на шляху України до ринку, створи-ти економічні стимули, закріпити економічне підґрунтя ринкової динаміки, визначити коло ринкових відносин тощо. Так, право має стимулювати через відповідні механізмі утвердження рівних умов для розвитку всіх форм власності, захист господарюючих суб’єктів в недобросовісної конкуренції тощо.

Безпосередній зв'язок права і економіки реалізується також че-рез функції права, які обумовлюють службове призначення права в суспільстві. Серед функцій права важливе місце посідає так звана компенсаційна функція через яку можна прослідкувати вза-ємодію економіки та права.

101


Крім того, право виконує і власне економічну функцію. Так, норми права, регулюючи трудову діяльність громадян, активно впливають на виробництво і тим самим виконують економічну функцію.

Економічна функція характерна, зокрема, трудовому праву. Ця функція трудового права проявляється в тому, що його норми впливають на економічні відносини, встановлюючи міру праці та міру споживання, проводячи диференціацію праці залежно від складності, стимулюючи економічними засобами найманих працівників.

Тому можна зробити висновок, що право впливає на економі-ку, по-перше, як чинник упорядкування економічних відносин та економічних процесів; по-друге, як інструмент здійснення еконо-мічної політики, як зі сторони держави, так і зі сторони господа-рюючих суб’єктів.

Теоретичні дослідження складних і суперечливих процесів, що відбуваються в економіці України, вказують на необхідність розробки прийняття нормативно-правової бази економічних ре-форм, які б були зорієнтовані на становлення, формування сучас-ної ринкової соціально орієнтованої економіки, і, в першу чергу, визначення правового становища її суб’єктів, створення дієвих механізмів реалізації захисту їх прав.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:– Економіка впливає на право через виробничі відносини, як

один з невід’ємних елементів її структури, які створюють необ-хідну основу формування права.

– Право взаємодіє з економікою через визначення правового статусу підприємств та інших господарюючих суб’єктів, які ви-ступають рушійною силою економічних перетворень в економіч-ній сфері. В той же час, господарюючі суб’єкти, використовуючи нові засади впливають на право через механізм договірного ре-гулювання. Право через правове забезпечення економіки сприяє формуванню нових економічних відносин. Право, виконуючи у суспільстві економічну функцію впливає на формування ринкової економіки через захист прав і законних інтересів найманих пра-цівників [6, с. 6-7].

102


– Право впливає на економіку, зокрема як чинник упорядку-вання економічних відносин та економічних процесів; як інстру-мент здійснення економічної політики, як з боку держави, так і з боку господарюючих суб’єктів.

– Права закріплює економічні відносини, що складаються в державі, гарантує їх діяльність; право стимулює формування но-вих економічних відносин; право підтримує і охороняє економіч-ні відносини.

Отже, можна зробити висновок, що право є одним з найбільш важливих чинників в створенні основ для формування в Україні сучасної ринкової економіки. В цьому варто також підкреслити, що право і економіка, як соціальні явища, перебувають в постійному взаємозв’язку, взаємодії та взаємозалежності один від одного.

Сьогодні, всилу ускладнення економічних, культурних та ін-ших соціальних зв’язків, тенденції збільшення соціальної сво-боди сформувався плюралізм суб’єктів, які формують право на позадержавному рівні. Як наслідок, формується досить складна система правового регулювання суспільних відносин на націо-нальному, міжнародному та наднаціональному рівнях [7].

В умовах глобалізації цінність права набуває нових змістовних характеристик. Викликана ринковими силами, власне, глобаліза-ція не забезпечує ні справедливості, ні соціального прогресу. Роль права зростає передусім у вказаному аспекті. Глобалізація може сприяти прогресивному розвитку людства, збереженню ним влас-них гуманітарних здобутків лише за умови, що вона надалі розви-ватиметься на міцній правовій основі.

Універсалізація права як за формою, так і змістом проявляєть-ся у процесах правової інтернаціоналізації та конвергенції. Інтер-націоналізація означає насамперед зближення політичних і пра-вових систем держав, поглиблення їх взаємодії, взаємного впливу, що отримало в науці назву правової конвергенції. Для останньої характерне таке зближення правових систем, в результаті якого формується толерантність і взаємне уподібнення правових сис-тем, інтеграція переваг правових систем різного типу. Право по-винно бути інструментом, що зможе одночасно забезпечити як збереження особливостей кожного окремого народу та держави,

103


так і формування глобального світу, частиною якого виступають окремі держави.

Право впливає на економіку такими основними способами:1) право закріплює сформовані економічні відносини, гаран-

тує їх стабільність, зумовлену матеріальними умовами життя, фіксує їх (наприклад, визначення учасників ринкових відносин за допомогою реєстраційної діяльності компетентних органів дер-жави) (право як закріплювач);

2) право стимулює виникнення і розвиток нових економічних відносин, якщо для цього є відповідні умови, здатне зняти пере-шкоди на шляху до ринку, створити додаткові економічні стиму-ли та ін. (наприклад, в Україні право стимулювало забезпечення економічної свободи, розвиток права приватної власності, затвер-дження рівноправності форм власності, захист бізнесу від над-мірного регулюючого впливу держави, запобігання забрудненню довкілля та ін.) (право як стимулятор);

3) право підтримує, охороняє і захищає існуючі економічні відносини, особливо такі, що знову виникли (забороняє законом порочні методи ведення господарства та комерції; застосовує санкції при зловживанні рекламою, товарними знаками; віднов-лює порушене становище; відшкодовує шкоду; встановлює юри-дичну відповідальність (антимонопольне законодавство) (право як охоронець і захисник).

Визначається право економікою, тому впливає на економіку або сприяє розвитку економіки, прискорює її, або гальмує посту-пальний рух уперед. Гальмування відбувається в тому разі, коли економічні вимоги у праві відображаються в перекрученому ви-гляді [8].


1. Чубко Т. П. Право в умовах глобалізації (основні тенденції розвитку) : ав-тореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Чубко Тетяна Петрівна. – Київ : 2013. – 16 с.

2. Плавич В.П. Проблеми сучасного праворозуміння : [Навч. посібн.] / В. П. Плавич. – Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2014 – 215 с.

3. Плавич В. Проблеми сучасного право розуміння : Теоретико-методологіч-ний та філософсько-правовий аналіз : [монографія] / Володимир Плавич. – Одесса : Автопринт, 2011. – 232 с.

104


4. Плавич В. П. Проблеми взаємозв’язку взаємодіїї та взаємозалежності пра-ва і економіки (теоретико-правовий аналіз) / В. П. Плавич // Міжнародний научно-практичний конгрес «Объединение экономистов и правоведов – ключ к новому этапу развития» / г. Берн, Швейцария, 29 ноября 2013 г. – Т. 2. – С. 121.

5. Плавич В. П. Правове регулювання трансформаційної економіки України і розвитку національного законодавства / В. П. Плавич. – Київ : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України 2002. – 144с.

6. Плавич В. П. Право та економіка : теоретико-правові роздуми / В. П. Пла-вич // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні на-уки. Випуск 56. – Київ : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2012. – С. 3-8.

7. Плавич В. П. Актуальны проблемы воздействия процессов конвергенции на международное, наднациональное и национальное право / В. П. Плавич // Міжнародне, наднаціональне та національне право: проблеми конвер-генції. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м.Одеса, 13 грудня 2013 р. / за ред. д.ю.н., проф. Т. С. Ківалової: Міжнародний гу-манітарний університет. – Одеса : Видавничій дім «Гельветика», 2013. – С. 50-52.

8. Плавич В. П. Проблемы воздействия процесов конвергенции на современ-ное право и государство / В. П. Плавич // Вісник Одеського національного університету. Серія : Правознавство. – 2014. – Том 19. – Випуск 1 (22). – С. 7-20.


В. П. Плавич,доктор философских наук, кандидат юридических наук, профессор, академик, заслуженный деятель науки и техники Украины,Заведующий кафедрой общеправовых дисциплин и международного праваОдесского национального университета имени И. И. МечниковаФранцузский бульвар, 24/26, г. Одесса, 65058, Украинаe-mail: [email protected]

ПРАВО И ЭКОНОМИКА В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ (ОСНОВНЫЕ ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ)

АннотацияАвтором раскрыто содержание связи экономики и права и показаны направ-

ления воздействия права на экономические процессы в условиях глобализации . Осве-щены перспективы развития экономического законодательства, внесены предложения по их совершенствованию .

Ключевые слова: стратегии развития, глобализационные процессы, уни-версализация права, правовая интеграция, экономические законы, рыночные пре-образования.

105


V. P. Plavich, Doctor of Philosophy, PhD in Law, Professor, Academician, Honored Scientist of Ukraine, Head of Department of General Juridical Disciplines and International Lawof Odesa I. I. Mechnikov National University24/26, Frantsuzkiy av., Odesa, 65044, Ukrainee-mail: [email protected]

LAW AND ECONOMICS IN CONDITIONS OF GLOBALIZATION (BASIC TENDENCIES OF DEVELOPMENT)SummaryThe paper discloses the connection of economics and law and shows the ways

the law affects economic processes in conditions of globalization. It emphasizes the per-spectives of economic jurisdiction development and suggests methods of further im-provement.

In nowadays, the plurality of subjects which form the law on non-governmental level formed due to complexity of the economic, cultural and other social networks, increasing trend of social freedom. As a result, a complex system of legal regulation of public relations at the national, international and supranational levels is forming.

The law has an impact on the economy, particularly as a factor in streamlining economic relations and economic processes; as an instrument of economic policy imple-mentation, both by the state and by businesses. The law enshrines economic relations, emerging in the state, and guarantees their activities; law stimulates the formation of new economic relations; law supports and protects economic relations.

It should also be emphasized, that law and economics, as social phenomena, are in constant interrelation, interaction and interdependence one from another. Thus, we can conclude that the law is one of the most important factor in creation of a basis for the formation of a modern market economy in Ukraine.

Keywords: strategies of development, globalization processes, law universal-ization, legal integration, economic laws, market reforms.

References

1. Chubko, T. P. (2013). Pravo v umovah globalizatsiyi (osnovni tendentsiyi rozvitku) [Law in the context of globalization (main trends)] : avtoref. dis. ... kand. yurid. nauk : 12.00.01, Kyiv [in Ukrainian].

2. Plavich, V. P. (2014). Problemi suchasnogo pravorozuminnya [Problems of modern legal thinking]. Herson: OLDI-PLYuS [in Ukrainian].

3. Plavich, V. P. (2011). Problemi suchasnogo pravo rozuminnya : Teoretiko-metodologichniy ta filosofsko-pravoviy analiz: monografiya [Problems of modern legal thinking : theoretical & methodological and philosophical & legal analysis : monograph]. Odessa: Avtoprint [in Ukrainian].

4. Plavich, V. P. (2013). Problemi vzaemozv’yazku vzaemodiyiyi ta vzaemozalezhnosti prava i ekonomiki (teoretiko-pravoviy analiz) [The

106


problems of the relationship of interaction and interdependence of law and economics (theoretical and legal analysis)], Mizhnarodniy nauchno-praktichniy kongres «Obedinenie ekonomistov i pravovedov – klyuch k novomu etapu razvitiya» -International scientific-practical Congress "Association of economists and lawyers - the key to a new stage of development", Bern, Switzerland, 29.11.2013, Vol. 2, p. 121 [in Ukrainian]..

5. Plavich, V. P. (2002). Pravove regulyuvannya transformatsiynoyi ekonomiki Ukrayini i rozvitku natsionalnogo zakonodavstva [Legal regulation of transformational economy of Ukraine and national legislation]. Kyiv : Institut derzhavi i prava im. V.M.Koretskogo NAN Ukrayini [in Ukrainian].

6. Plavich, V. P. (2012). Pravo ta ekonomika: teoretiko-pravovi rozdumi [Law and economics: theoretical and legal reflection], Derzhava i pravo: Zbirnik naukovih prats. Yuridichni i politichni nauki.- State and Law: Collection of scientific works. Law and Political Science, Issue 56, pp. 3-8 [in Ukrainian].

7. Plavich, V. P. (2013). Aktualny problemy vozdeystviya protsessov konvergentsii na mezhdunarodnoe, nadnatsionalnoe i natsionalnoe pravo [Actual problems of the impact of the convergence process at the international, supranational and national law], Mizhnarodne, nadnatsionalne ta natsionalne pravo: problemi konvergentsiyi. Materiali mizhnarodnoyi naukovo-praktichnoyi konferentsiyi, Odesa, 13 grudnya 2013 r., pp. 50-52 [in Ukrainian].

8. Plavich, V. P. (2014). Problemi vozdeystviya protsesov konvergentsii na sovremennoe pravo i gosudarstvo [The impact of convergence processes in the modern law and state], Visnik Odeskogo natsionalnogo universitetu. Seriya. Pravoznavstvo - Bulletin of the Odessa National University. Series : Law, Vol.19, № 1 (22), pp. 7-20 [in Russian].

УДК 339.37:338.24.01Е. Е. Мазур,кандидат экономических наук, доцент,доцент кафедры экономики и управления Одесского национального университета имени И. И. Мечникова Французский бульвар 24/26, г. Одесса, 65044, Украинаe-mail: [email protected]

КИБЕРНЕТИКО-СИНЕРГЕТИЧЕСКИЕ ИМПЕРАТИВЫ УПРАВЛЕНИЯ ТОРГОВЫМ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВОМ

В статье представлена творческая интеграция научных положений ин-ституционализма, кибернетики, синергетики и системного подхода, которые адаптированы для теории торгового предпринимательства. Рассматриваются вопросы построения эффективной системы управления торговым предприни-мательством. Управление представлено как кибернетическая система, а объект управления (торговое предпринимательство) – как социально-экономический

107


институт, развивающийся по законам самоорганизации. Разработаны метологи-ческие императивы управления развитием торговли как основные требования к организации управляющей подсистемы. Акцентировано внимание на аттракторе, резонансных зонах и точках самоорганизации торгового бизнеса.

Ключевые слова: торговое предпринимательство, система управления, кибернетика, самоорганизация, аттрактор, государственное управление.

Торговля является одной из важнейших сфер экономической деятельности человека и незаменимым элементом его жизнео-беспечения. Она имеет критическое значение и для экономики страны, поскольку оказывает непосредственное влияние на фор-мирование совокупного материального богатства, обеспечение занятости, качество и безопасность жизни, утверждение социаль-ной и финансовой стабильности; помимо этого, торговлю считают одним из определяющих индикаторов экономического развития. Необходимость государственного стимулирующего воздействия на сферу торговли уже давно никем не оспаривается, в то же вре-мя вопрос по поводу того, каким оно должно быть, остается до сих пор открытым.

Я исхожу из того, что торговое предпринимательство являет-ся сложным социально-экономическим институтом современной рыночной экономики, объединяющим совокупность розничных и оптовых торговых организаций и индивидуальных предпри-нимателей. Согласно теории институциональной динамики, раз-витие институтов происходит преимущественно под влиянием спонтанного процесса выбора поведенческих норм и стандартов экономическими агентами, однако вполне может подвергать-ся некоторым корректирующим воздействиям со стороны госу-дарства в ходе институционального реформирования. Именно реформы, как отмечает В. Полтерович, а не эволюционный от-бор, стали основной движущей силой динамики институтов в ХХ-ХХI веках [1, с. 6]. При реформировании госу-дарство стре-мится отойти от тупиковой траектории институционального раз-вития через изменение прежде всего формальных институтов, основываясь на зарекомендованных в мире моделях. Замысел за-ключается в достижении постепенных желаемых преобразований неформальных институтов, на которые невозможно оказывать «лобовое» влияние. Наиболее распространёнными подходами к

108


управлению институциональной динамикой являются стратегии:1) насаждения, или «шоковой терапии» [1, 2];2) импорта, или трансплантации (институциональное

экспериментирование и построение промежуточных институтов) [3, 4, 5];

3) выращивания институтов (облагораживание и культивиро-вание) [2, 6];

4) воздействия на экстернальные факторы развития института [7].В этой статье предпринимается попытка, опираясь на

современные дости-жения теории институционализма, киберне-тики и синергетики, синтезировать основополагающие принципы (императивы), которые должны быть положены в основу дей-ственной модели государственного управления торговым пред-принимательством. Универсальность принципов делает их вполне применимыми как к развитым, так и к развивающимся странам.

Обосновывая выбор стратегии институционального развития торгового предпринимательства, на мой взгляд, следует исходить из сущностно-содержательного толкования этого объекта как со-циального института и однов-ременно сложной, многоуровне-вой, открытой системой, осуществляющей обмен материально-информационными потоками с другими социальными системами. С этих позиций торговое предпринимательство характеризуется, во-первых, особенностями экономико-технологических процес-сов, осуществляемых на основе выполнения предприниматель-ских функций и связанных с доведением товарных предложений к покупателям с целью их личного конечного использования или перепродажи; во-вторых, комплексом эндогенных и экзогенных институциональных межсубъектных отношений, детермини-рующих формирование организованных взаимодействий и коммуникаций в различных торговых ситуациях; в-третьих, эволюционно сформированными и общественно признанными социоментальными моделями (ценностями, идеологией, типом мышления, культурой, мотивацией), которые продуцируют-ся предпринимательскими субъектами в торговой сфере и ре-транслируются на всю экономическую систему. Как сложный социальный институт, торговое предпринимательство является

109


многоуровневой, открытой системой, которая прочно соедине-на, «сцеплена» с другими институци-ональными системами и структурами, а также оснащена комплексом сопутству-ющих и вспомогательных институтов. Низкая «транспортабельность» этой сложнейшей структуры сводит на нет применение страте-гий, к примеру, трансплантации или культивирования, которые могут быть полезными только при управлении определёнными локальными, более автономными подсистемами в составе инсти-тута торговли или при решении временных проблем. Для управ-ления долгосрочным развитием нужна иная, фундаментальная институциональная стратегия, учитывающая особенности проте-кания естественных институциональных изменений. Это означа-ет, что исследование развития торгового предпринимательства и поиск адекватной модели управления этим развитием относится к категории общественных проблем, решаемых исключительно на системном уровне. При этом со-ответствующие управленческие механизмы должны разрабатываться с учётом фундаментальных положений кибернетики как свода знаний об основах научно-го построения систем управления [8-11], а также принимая во внимание законы самоорганизации нелинейных социально-экономических систем, исследуемых в рамках теории синергети-ки [12-15].

Итак, как известно, управление – это упорядоченный процесс целенаправленного воздействия субъекта управления на объект с целью достижения определённого полезного эффекта. В русле кибернетического подхода управление имеет оттенок принуж-дения, своеобразной подконтрольной целенаправленности, ибо предполагает безальтернативное приведение объекта управления в желаемое состояние. В такой строгой трактовке оно пригодно только для управления механизмами и не может применяться для нелинейных социальных систем, для которых определяю-щим механизмом развития является самоорганизация. С другой стороны, несмотря на многовариантность развития самооргани-зующихся систем [15], количество их возможных траекторий не бесконечно, и человек имеет возможность выбрать оптимальный для себя путь и управлять им, определив сценарии развития

110


событий и их последствия [13, с. 45]. Имея информацию о бу-дущих желаемых состояниях и способах следования спонтанным самоорганизующейся тенденциям системы, можно сократить период выхода на желаемый аттрактор – будущую форму орга-низации. Эти соображения позволяют осуществить творческую интеграцию кибернетического и синергетического подходов (о преимуществах их синтеза более подробно излагается в [16, 17]) в решении проблемы управления институциональным развитием предпринимательства в торговле.

Под углом кибернетического подхода управление является ин-формационной системой, в которую входит объект управления (управляемая подсистема), субъект управления (управляющая подсистема), а также информационные связи и управленческие взаимодействия между объектом (в данном случае торговым предпринимательством) и субъектом (государством). Ключе-вой характеристикой системы управления торговлей является её сложность, которая проявляется в сочетании разнородных ком-понентов (социальных и природных), многообразии связей и отношений между элементами, а также неоднозначности, неде-терминированности функционирования и развития. Сложность элементного содержания, информационных потоков и взаимо-действия с окружающей средой влияет на динамику внутрен-них процессов, а также поиск путей совершенствования орга-низации системы. Управление такой системой тоже относится к наивысшему уровню сложности, так как осуществляется, в том числе, вследствие изменения структуры самой системы.

Целью государственного управления предпринимательством в торговле является достижение прогрессивных институционально-экономических сдвигов в его структуре, которые обеспечивают повышение конкурентоспособности и эффективности торговой сферы. Ведущая функция государственного управления, таким образом, должна быть сосредоточена на создании благоприятных регуляторных, финансовых, налоговых, инвестиционных, социальных и других условий для торговой деятельности. Для эффективного осуществления указанной функции целесообразно опираться на следующие методологические императивы (требо-

111


вания), разработанные на основе синтеза научных достижений кибернетической и синергетической теорий.

1) Реальная открытость подсистемы «государство» к окру-жающей среде. Я понимаю реальную открытость не как деклари-руемую, формальную, а только как подлинную, действительную открытость государственных органов к запросам внешней среды и торговых субъектов, проявляющуюся в реальном функциониро-вании обратных связей в системе управления.

Во-первых, открытость государства необходима для обеспе-чения адаптивности управленческой системы к внешней сре-де. Управление должно быть производным от среды: если оно функционирует в разрез с потребностями общества, то послед-нее способно блокировать управленческие решения. Во-вторых, открытость государства предполагает высокую восприимчивость его «рецепторов», находящихся на условном входе подсистемы «государство» и предназначенных для непрерывного сбора и обработки информации, поступающей от предпринимателей и других субъектов. Это значит, что информационные сигналы из внешней среды и от объекта управления требуют неотложной ре-гистрации и систематизации в соответствующих банках данных. В-третьих, государство должно обеспечить неотложное, интерак-тивное реагирование на запросы торгового сектора по принци-пу «сигнал – отклик». Требования торговых предпринимателей должны восприниматься рецептором как импульс для немед-ленного запуска комплекса управленческих функций. Несоблю-дение этого условия, при наличии большого потока требований, приведет к перегрузке системы управления и создаст угрозу её дестабилизации. Со временем, ослабление функции обществен-ного управления создаст угрозу для усиления «эгоцентрической» функции государства, когда оно работает в собственных интере-сах, а не в интересах общества.

Таким образом, обратные связи в системе управления должны выполнять роль своеобразного регулировочного внутрисистем-ного механизма, в случае необходимости посылающего импульс для переориентации целей, задач, стратегии и тактики управлен-

112


ческого воздействия. Кроме того, обратные связи поддерживают систему в состоянии гомеостаза и предотвращают её разрушение.

2) Адаптивность организации управляющей системы к ди-намике и потребностям торгового сектора. Развитие института торгового предпринимательства следует рассматривать не только в разрезе изменений в составе и поведении его субъектов, но и через призму качественных изменений в компонентах и механиз-ме управляющей им подсистемы. В этой связи к одному из важ-нейших требований к построению эффективной системы управ-ления развитием торговли следует отнести соблюдение закона необходимого разнообразия У.Р.Эшби [8]. Согласно закону, если объект управления является сложной, полиаспектной системой, то и управление им нужно строить на основе сложности и раз-нообразия, отражая структуру и вариативность проявлений ре-акций управляемого объекта. Чем сложнее управляемая система, тем выше уровень разнообразия её состояний, а, следовательно, и неопределённость поведения. Цель управления состоит в умень-шении вариабельности состояний управляемого объекта и осла-блении неопределённости, а это, в свою очередь, требует всё боль-шего усложнения управляющей подсистемы. Таким образом, если торговое предпринимательство на современном этапе развития характеризуется разнообразием форм собственности, торговых форматов, товарообменных процессов, организационных струк-тур, маркетинговых стратегий и так далее, то по закону Эшби нужно формировать такую систему управления, чтобы она отвечала разнообразным потребностям предпринимательства (обеспечивала льготное кредитование в плоскости структурных сдвигов, оптимальное налогообложение вновь созданных пред-приятий, привлечение из-за рубежа прогрессивных технологий, подготовку и переквалификацию кадров и тому подобное), а так-же касалась перестройки иерархической структуры госаппарата согласно потребностям внешней среды.

Принцип адаптивности требует пребывания управления в со-стоянии «ба-лансирующей» системы, что обеспечивается путем создания равновесия между жесткими методами управления и внутренними механизмами самоорганизации. В основу создания

113


такой системы может быть положена «модель жизнеспособной системы» С. Бира [10], позволяющая достичь компромисс меж-ду требованиями внешней среды и внутренними функциями системы, и включающая пять функциональных подсистем: орга-низацию, координацию, контроль, сбор и обработку информации, разработку политики.

3) Приоритетная роль внутренних механизмов самооргани-зации в торговом предпринимательстве. Сложные социально-экономические институты создаются не целенаправленными уси-лиями, а возникают в ходе спонтанной самоорганизации, в том числе под влиянием хаоса, который тоже является компонентом самоорганизующегося механизма. Процессы самоорганизации в сложных системах обеспечивают соблюдение состояния нерав-новесности, при котором происходят непрерывные изменения их макроскопических параметров – состояния, структуры, состава, эволюции. В состоянии равновесия, напротив, такие системы сохраняют свои показатели и не развиваются. Сознательно спроектированные, культивированные или трансплантированные без учёта самоорганизующихся факторов институты почти ни-когда не функционируют в соответствии с проектировочным замыслом, поэтому масштабные управляемые действия в сфе-ре инсти-туционального строительства попросту невыполнимы. По-моему глубокому убеждению, государство должно лишь запустить механизмы самоорганизации в торговом секторе и осмотрительно корректировать непредвиденные последствия и случайные сбои. Под механизмами самоорганизации здесь пони-маются не только чисто рыночные, конкурентные механизмы, но и спонтанные экономические, социальные, институциональные процессы, развивающиеся в сфере распределения и потребления.

4) Интересоцентричность системы управления торговлей. В основе спонтанной самоорганизации торгового предпринима-тельства лежит реализация потребностей, стремлений, интересов и ценностей торговых субъектов. Управление развитием торговли возможно только с учётом этого обстоятельства и должно быть интересоцентричным, то есть базироваться на актуализированных потребностях и интересах субъектов, проявляемых как домини-

114


рующие в конкретно-исторический период.5) Идентификация аттракторов в развитии розничной тор-

говли. Аттракторы сложных нелинейных систем – это устойчивые центры возмож-ных путей эволюции системы, которые притяги-вают к себе траекторию развития и обеспечивают соответствую-щую организацию окружающей среды. Вхождение системы в поле действия аттрактора означает, что в ней начинаются процессы адаптации к нему, появляются соответствующие аттрактору процессы, компоненты и структура, меняется среда. Чем дольше система находится под действием определённого аттрактора, тем труднее выйти из области его притяжения и переключить её на другой аттрактор.

Поэтому перед разработкой регулирующих воздействий нужно определить, под влиянием каких аттракторов пребывает система торгового предпринимательства в анализируемый период. В каче-стве аттракторов торговли могут выступить: «идеальная» модель торгового бизнеса, её успешный образец из-за рубежа, наиболее приемлемое из нескольких вариантов состояние, новаторская тор-говая технология, харизматическая личность-предприниматель, торговый опыт и другие. Выбираемый системой аттрактор зави-сит от особенностей функционирования и построения системы, истории её развития, качества среды и типа взаимосвязей с ней, бифуркационного опыта системы и так далее. В неблагоприятной среде система притягивается к аттрактору, который может обес-печить наибольшую реализацию внутренних резервов, в благо-приятной – опирается на внешние стимулы. Фактор среды, по-видимому, является одним из определяющих выбор аттрактора факторов: среда способна стать и катализатором экономического развития, подталкивая торговлю к выигрышному аттрактору, и её ограничителем, направляя торговлю на проигрышные аттракторы.

6) Ориентация на «резонансные зоны» торгового предпри-нимательства. Согласно синергетическому подходу, самоорга-низующиеся системы поддерживают упорядоченность и органи-зованность за счет воздействий внешней среды: чтобы сохранить неравновесное состояние, они должны осуществлять постоянный информационно-энергетический обмен с окружающей сре-

115


дой, а также полу-чать извне поток негэнтропии, адекватный объему внутренней энтропии [18, с.52]. При наличии реальной открытости системы, кооперативная работа её компонентов обес-печивает минимальный эффект внутренней энтропии, а следо-вательно, и максимальную неравновесность. Система самосто-ятельно выбирает аттрактор, который выражает её тенденцию естественного развития. Одновременно в системе всегда сохра-няется область параметров – так называемые резонансные зоны, которые даже при незначительных внешних воздействий суще-ственно ускоряют следования системы вектором собственно-го развития [19, c. 23-24]. Поэтому «управление реагированием социума на изменение внешних и внутренних условий в идеале сводится к поиску «резонансных зон», где величина результата определяется на силой воздействия, а согласованностью с его внутренними свойствами» [14, c. 54].

Акцентирование управления торговлей на «резонансных зо-нах» означает, что достаточно найти всего лишь несколько осо-бо чувствительных сфер (за основу следует брать информацию о значимых потребностях торговых предпринимателей) и приме-нить к ним механизмы государственного регулирования. Воспри-няв соответствующие внутренней организации стимулирующие воздействия (это может быть налоговая, кадровая, инновацион-ная политика и другие), торговля самостоятельно построит не-обходимую структуру. При этом следует иметь в виду, что усло-вием эффективного воздействия является не его сила, а верно выбранная топология, или «пространственное расположение», то есть соответствие управления имманентным свойствам и харак-теристикам системы.

7) Учёт «порога чувствительности» управляемой системы. Государство, инициируя управляющее воздействие на торговлю, выступает в роли генератора флуктуаций, которые могут иметь как негэнтропийный, так и энтропийный эффект. Негэнтропия, характеризующая уменьшение хаотичности, разбалансирования, появляется в торговом секторе при конструктивных реформах, а энтропия – вследствие неудачных. Задача управленческой по-литики заключается в том, чтобы вычислить «порог чувстви-

116


тельности» предпринимательского сектора, превышение кото-рого при реализации государственной политики должно быть недопустимым. Порог чувствительности торговли представ-лен комплексом социально-экономических «табу»: в плоскости налоговых ставок, объема администрирования, прав свободного хозяйствования и так далее. Свою антиэнтропийную роль госу-дарственное управление способно выполнить только при нали-чии в системе управления обратных связей. Иначе управляющая подсистема сосредоточится на генерировании деструктивных флуктуаций, которые приведут к достижению торговлей порога самоорганизации, и дальше будут способствовать институцио-нальной деградации и разрушению сектора.

8) Учёт силы управляющих воздействий на объект управ-ления. Сила управляющих флуктуаций, инициируемых государ-ством, может иметь различные последствия на развитие торго-вого предпринимательства. Недостаточно сильные флуктуации не окажут желаемого эффекта, поэтому управляемая система ответит на них «скатыванием» на старый аттрактор, то есть возв-ращением к прежнему состоянию или структуре (это объясняет неудачу многих государственных реформ, и не только в торговой сфере). При очень сильных флуктуациях система может разру-шиться или устремиться на другой неэффективный аттрактор. Резонирование к положительному аттрактору возможно при условии «деликатного» управления, которое балансируется и гар-монизируется с помощью нелинейных обратных связей. В этом контексте категория «управление» лишается черт жесткости, директивности и приобретает признаки мягкого регулирования, корректи-ровки, инициирования. По мнению В. Некрасова, «си-нергетическая теория управления – это, в первую очередь, теория несилового управления, не противоречащая естественному дви-жению объекта» [20, с. 60]. Поэтому управлять торговым пред-принимательством, – значит путем корректирующих действий, направленных на резонансные зоны, направлять, подталкивать этот сектор к выходу на собственную линию развития, запрограм-мированную внутренними процессами самоорганизации и само-поддержки.

117


9) Избирательность сценариев управления. Попытки навя-зать торговому сектору сценарий развития, который «выглядит» как эффективный, но при этом не соответствует характеристикам торговой системы и её «абсорбирующим» возможностям для его восприятия, обречены на неудачу. Если управляющая система вне-дряет механизмы, не релевантные прошлому и настоящему состо-янию системы (навязывает системе качественный скачок при от-сутствии объективных условий для него), то наиболее вероятным результатом этого будут или значительные, однако бесполезные затраты материально-денежных ресурсов, или деструкция системы. Несоблюдение императива избирательности сценариев под несколько иным углом объясняет провалы сценариев «шо-ковой терапии» или трансплантации некоторых прогрессивных институтов на неподготовленную среду. Также проясняется си-туация с «топтанием на месте» предпринимательского сектора Украины, управление которым государство пытается организо-вать без учёта внутренней траектории развития торговой сферы.

Выбор сценария управления тесно связан с идентификаци-ей доминирующего аттрактора торговли. Чем ближе система к своему аттрактору, тем труднее перенаправить её на другой, даже более эффективный аттрактор. Длительное и слабое, рав-но как и типологически неверное, реформирование системы будет напрасным, поскольку система вновь вернется на пре-жний путь. Рекомендация синергетики по выбору оптимального управления – мягкие, точечные воздействия, но в нужное время и в нужном месте. Вообще чем больше способность системы к самоуправлению и самоорганизации, тем в меньшем управля-ющем воздействии она нуждается. Если система развивается в благоприятных условиях, то её конструктивные свойства про-являются сильнее, и она уменьшает спрос на государственное управление, которое должно стать «мягче» и сводиться лишь к координационным операциям.

10) Опора на «точки самоорганизации». Потребности тор-гового предпринимательства проявляются не только в индиви-дуальной форме (как потребности отдельного торгового пред-приятия), но и в коллективной (как объединённые потребности

118


интегрированных структур и организаций). Взаимодействие тор-говцев по принципу партнерства существенно способствует гене-рированию самоорганизующихся тенденций в секторе. Учитывая приоритет самоорганизующихся сил в управлении торговли, государству следует сосредоточиться на поиске «точек само-организации», то есть процессов или субъектов, генерирующих прогрессивные сдвиги в секторе и способных повлечь за собой остальных, обеспечив переход на выигрышные аттракторы. Эту роль своеобразных «пассионариев» могут выполнять успешные коммерческие предприятия и их руководители, бизнес-коали-ции (торговые ассоциации, союзы), ассоциации потребителей, профсоюзы и другие. В ситуации потери доверия к государству именно эти субъекты, будучи выразителями и непосредственными носителями интересов торговли, олицетворяющими «движение снизу», могут, как представляется, стать реальной движущей си-лой для запуска механизма прогрессивного развития торгового предпринимательства.

Итак, изложенные императивы (к слову, названные так отнюдь не для наукообразности, а с целью подчеркнуть обязательность, ка-тегоричность и без-апелляционность в следовании им: ведь слово «императив» происходит от латинского слова «повелительный»!), должны быть использованы при реформировании систем управ-ления торговым предпринимательством в Украине как аксиомы, уже не требующие доказательств. Проблема реформ в государ-ственном регулировании экономики назрела давно, и всякое за-тягивание с её решением оказывает деструктивное воздействие на развитие экономических отношений, скатывает их в бассейн проигрышных аттракторов, индуцирует «эффект привыкания». В сущности, развития как качественного, прогрессивного изме-нения структуры и внутренних связей экономических объектов не происходит, и причина этого лежит в методологических ошиб-ках построения управляющей системы. Приведенные в статье основополагающие принципы, как представляется, могут задать эффективные ориентиры для прогрессивных изменений в управ-лении торговым сектором, а значит, и в самом секторе.

119



1. Полтерович В. М. Стратегии институциональных реформ: перспективные траектории / В. М. Полтерович // Экономика и матема-тические методы. – 2006. – Т. 42. – № 1. – С. 3-18.

2. Кузьминов Я. Институты : от заимствования к выращиванию (опыт рос-сийских ре-форм и возможности культивирования институциональных изменений) / Я. Кузьминов, В. Радаев, А. Яковлев, Е. Ясин // Вопросы экономики. – 2005. – № 5. – С. 5-27.

3. Полтерович В. М. Трансплантация экономических институтов / В. М. Полтерович // Экономическая наука современной России. – 2001. – № 3. – С. 24-50.

4. Олейник А.Н. Институциональная экономика : [Учебное пособие] / А. Н. Олейник – М. : ИНФРА-М, 2002. – 416 с.

5. Полтерович В. Проектирование реформ: как искать промежуточные институты / В. М. Полтерович // Montenegrin Journal of Economics. – 2012. – Vol. 2. – No. 8. – С. 25-44.

6. Клейнер Г. Б. Институциональные изменения: проектирование, селек-ция или проте-зирование? / Г. Б. Клейнер // Постсоветский институци-онализм / Под ред. Р. М. Нуреева, В. В. Дементьева. – Донецк : «Ка-штан», 2005. – С. 408-433.

7. Балацкий Е. В. Экстернальные факторы эволюции институтов / Е. В. Балацкий // Об-щество и экономика. – 2006. – № 1. – С. 156-177.

8. Эшби У.Р. Введение в кибернетику: пер. с англ. / У. Р. Эшби. – Под. ред. В. А. Успенского. Предисл. А. Н. Колмогорова. Изд. 2-е, стереотипное. – Москва : «КомКнига», 2005. – 432 с.

9. Янг С. Системное управление организацией / С. Янг. – Пер. с англ. под ред. С. П. Никанорова, С. А. Батасова. – Москва : «Советское радио», 1972. – 456 с.

10. Бир С. Т. Мозг фирмы / С. Т. Бир. – Перевод с англ. М. М. Лопухина, Изд. 2-е, стереотипное. – Москва : «Едиториал УРСС», 2005. – 416 с.

11. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине / Н. Винер. – Пер. с англ. 2-е изд. – Москва : Советское радио, 1968. – 328 с.

12. Хакен Г. Синергетика / Г. Хакен. – Москва : Мир, 1980. – 406 с.13. Князева Е. Н. Основания синергетики. Режимы с обострением, само-

организация, темпомиры / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов. – Санкт-Петербург. : Алетейя, 2002. – 418 с.

14. Пригожин И. От существующему к возникающему : Время и сложность в физиче-ских науках. / И. Пригожин. – Москва : Наука, 1985. – 328 с.

15. Пригожин И. Порядок из хаоса : Новый диалог человека с природой / И. Приго-жин, И. Стенгерс. – Москва : Прогресс, 1986. – 431 с.

16. Приходько В. И. Управляемая самоорганизация: кибернетико-синерге-тический подход / В. И. Приходько // Материалы международной на-учной конференции «Системный подход в науках о природе, человеке и технике». – Ч. 3 – Таганрог : ТРТУ, 2003. – С. 59-61.

17. Козловская О. В. Особенности синергетического подхода в управлении

120


пространственным развитием региона / О. В. Козловская, Е. Н. Акер-ман. – Томск : Издательство Томского политехнического университета, 2010. – 419 с.

18. Пригожин И. Самоорганизация в неравновесных системах : От диссипативных структур к упорядоченности через флуктуации / И. Пригожин, Г. Николис. – Москва : Мир, 1979. – 512 с.

19. Климонтович Н. Ю. Без формул о синергетике / Н. Ю. Климонтович. – Минск : Высшая школа, 1986. – 478 с.

20. Некрасов В. И. Синергетическое управление: теории, исследования, развитие / В. И. Некрасов. – Ижевск : Изд-во УДГУ, 2003. – 121 с.


О. Є. Мазур,кандидат економічних наук, доцент,доцент кафедри економіки та управління Одеського національного університету імені І. І. МечниковаФранцузький бульвар 24/26, м. Одеса, 65044, Українаe-mail: [email protected]

КІБЕРНЕТИКО-СИНЕРГЕТИЧНІ ІМПЕРАТИВИ УПРАВЛІННЯ ТОРГОВЕЛЬНИМ ПІДПРИЄМНИЦТВОМ

АнотаціяВ статті представлена творча інтеграція наукових положень інститу-

ціоналізму, кіберне-тики, синергетики та системного підходу, які були адаптовані для теорії торгового підприємни-цтва. Розглядаються питання побудови ефективної системи управління торговим підприємниц-твом. Управління представлено як кібернетична система, а об'єкт управління (торговельне під-приємництво) – як соціально-економічний інститут, що розвивається за законами самоорганіза-ції. Розроблено методологічні імперативи управління розвитком торгівлі як основні вимоги до організації керуючої підсистеми. Акцентовано увагу на аттракторах, резонансних зонах і точках самоорганізації торгового бізнесу.

Ключові слова: торговельне підприємництво, система управління, кібернетика, самоор-ганізація, аттрактор, державне управління.

121


O. Ye. Mazur,PhD in Economics, Associate Professor of Economics and Management Department of Odesa I. I. Mechnikov National University24/26, Frantsuzkiy av., Odesa, 65044, Ukrainee-mail: [email protected]

CYBERNETIC AND SYNERGISTIC MANAGEMENT IMPERATIVES FOR TRADE BUSINESS

SummaryTrade is one of the most important sectors of human economic activity and it

requires some stimulating public regulation, especially in economy under reforms. What kind of impact it should be – the question is still open. In the paper the analysis of an ef-fective system of managing the trading business is being developed.

The article presents the creative integration of scientific principles of institu-tionalism, cybernet-ics, synergy and system approach, which have been adapted for the theory of trade entrepreneurship.

The author proceeds from the fact that the trade business is such a complex socio-economic system that the strategies of borrowing patterns of trade organizations from the other countries is poor-ly applicable to it. Thus it is proposed to develop man-agement mechanisms considering the fundamen-tal principles of cybernetics as a body of knowledge about the basics of management system scientific building, as well as taking into account the laws of self-organization of nonlinear socio-economic sys-tems, studied in the framework of synergetic theory. In fact, management is represented as a cybernetic system and the object of management (trading business) - as a social and economic insti-tution that is developing under the laws of self-organization.

It is shown that the leading function of state managing the object of research should be focused on creating a favorable regulatory, financial, tax, investment, social and other conditions for trade ac-tivities. The methodological imperatives of manage-ment of trade development have been created as the basic requirements for the organiza-tion of the control subsystem. Special attention is paid to attractors, resonance zones and points of self-organization of trading business.

Keywords: trade entrepreneurship, management system, cybernetics, self-or-ganization, attrac-tor, public administration.

References

1. Polterovich, V. M. (2006). Strategii institutsionalnyh reform: perspektivnye traektorii [Strategies for institutional reform: promising trajectory]. Eko-nomika i matematicheskie metody. – Economics and Mathematical Meth-ods, Vol. 42, № 1, pp. 3-18 [in Russian].

2. Kuzminov, Ya., Radaev, V., Jakovlev, A., & Jasin, Ye. (2005). Instituty: ot zaimstvo-vaniya k vyrashchivaniyu (opyt rossiyskih reform i vozmozhnosti kultivirovaniya institutsionalnyh izmeneniy) [The institutions : from bor-rowing to growing (the experience of Russian reforms and the possibility of

122


institutional changes’ cultivation)]. Voprosy Ekonomiki. – Economics Ques-tions, № 5, pp. 5-27 [in Russian].

3. Polterovich, V. M. (2001). Transplantatsiya ekonomicheskih institutov [Transplantation of Economic Institutions]. Ekonomicheskaya nauka sovre-mennoy Rossii. – Economics of Contemporary Russia, № 3, pp. 24-50 [in Russian].

4. Olejnik, A. N. (2002). Institutsionalnaya ekonomika: Uchebnoe posobie [In-stitutional Economics: Textbook]. Moscow : INFRA-M [in Russian].

5. Polterovich, V. M. (2012). Proektirovanie reform: kak iskat promezhutoch-nye instituty [Designing reform: how to look for intermediate institutes]. Montenegrin Journal of Economics, Vol. 2, 8, pp. 25-44 [in Russian].

6. Klejner, G. B. (2005). Institutsionalnye izmeneniya: proektirovanie, sele-ktsiya ili prote-zirovanie? [Institutional changes: the design, selection or prosthetics?]. Postsovetskiy institutsionalizm. – Post-Soviet institutional-ism. Donetsk : Kashtan [in Russian].

7. Balatskiy, E. V. (2006). Eksternalnye faktory evolyutsii institutov [ Eexter-nality factors of institutions’ evolution]. Obshchestvo i ekonomika. – Soci-ety and Economy, №1, pp. 156-177 [in Russian].

8. Eshbi, U. R. (2005). Vvedenie v kibernetiku: per. s angl. [Introduction to Cybernetics : Transl. from Engl.]. Moscow : KomKniga [in Russian].

9. Jang, S. (1972). Sistemnoe upravlenie organizatsiey [System Management Organization]. Moscow : Sovetskoe radio [in Russian].

10. 10. Bir, S. T. (2005). Mozg firmy [Firm’s Brain]. Moscow : Editorial URSS [in Russian].

11. Viner, N. (1968). Kibernetika, ili upravlenie i svyaz v zhivotnom i mash-ine [Cybernetics or Control and Communication in the Animal and the Ma-chine]. Moscow : Sovetskoe radio [in Russian].

12. Haken, G. (1980). Sinergetika [Synergetics]. Moscow : Mir. [in Russian].13. Knjazeva, E. N., & Kurdjumov, S. P. (2002). Osnovaniya sinergetiki.

Rezhimy s obostreniem, samoorganizatsiya [Foundations of Synergetics. The sharpening regimes, selforganiza-tion]. Saint Petersburg : Aletejja [in Russian].

14. Prigozhin, I. (1985). sushchestvuyushchemu k voznikayushchemu: Vremya i slozhnost v fiziche-skih naukah [From Being to Becoming: Time and Com-plexity in the Physical Sciences]. Mos-cow : Nauka [in Russian].

15. Prigozhin, I. Poryadok iz haosa: Novyy dialog cheloveka s prirodoy [Order out of Chaos: Man's New Dialogue with Nature]. Moscow : Progress [in Russian].

16. Prihodko, V. I. (2003). Upravlyaemaya samoorganizatsiya: kibernetiko-sinergeticheskiy podhod [Controlled self-organization: Cybernetic and syn-ergetic approach / VI Prikhodko]. Materialy mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsii «Sistemnyy podhod v naukah o prirode, cheloveke i tehnike» [Proceedings of the international scientific conference "System approach in sciences about the nature, man and technology”]. Taganrog: TRTU, Ch. 3, pp. 59-61 [in Russian].

17. Kozlovskaya, O. V., & Akerman, E. N. (2010). Osobennosti sinergetichesk-

123


ogo podhoda v upravlenii prostran-stvennym razvitiem regiona [Features a synergistic approach in the management of spatial development of the region]. Tomsk : Izdatelstvo Tomskogo politehnicheskogo universiteta [in Russian].

18. Prigozhin, I. & Nicolis, G. (1979). Samoorganizatsiya v neravnovesnyh sistemah: Ot dis-sipativnyh struktur k uporyadochennosti cherez fluktuatsii [Self-organization in nonequilibrium sys-tems: From dissipative structures for ordering through fluctuations]. Moscow : Mir. [in Russian].

19. Klimontovich, N. Ju. (1986). Bez formul o sinergetike [No formula of syn-ergy]. Minsk : Vysshaja shkola [in Russian].

20. Nekrasov, V. I. (2003). Sinergeticheskoe upravlenie: teorii, issledovani-ya, razvitie [Syn-ergistic Management: Theory, Research, development]. Izhevsk : Izd-vo UDGU [in Russian].

УДК 331.3

В. П. Дюков, кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та управлінняОдеського національного університету імені І. І. МечниковаФранцузький бульвар 24/26, м. Одеса, 65044, Українаe-mail: [email protected]

І. В. Рибаков, старший викладач кафедри економіки та управлінняОдеського національного університету імені І. І. МечниковаФранцузький бульвар 24/26, м. Одеса, 65044, Українаe-mail: [email protected]

Є. Т. Штока, здобувач кафедри обліку та оподаткування в галузях економікиОдеського національного економічного університетувул. Преображенська, 8, м. Одеса, 65082, Українаe-mail: [email protected]

НАПРЯМКИ ПОБУДОВИ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ В ОРГАНІЗАЦІЯХ

У статті наведені та проаналізовані процеси формування віртуальної економіки у світі та в Україні. Проаналізовано підхід до змісту категорії «вірту-альна економіка». Визначені переваги та існуючі недоліки віртуальної економіки. Проаналізовано нові функції електронних грошей. Запропоновані напрямки роз-витку системи управління знаннями в організаціях.

Ключові слова: знання, економіка знань, особливості економіки знань, організації, що самонавчаються, розвиток потенціалу знань в організаціях

124


Сучасні світові тенденції, які характеризуються такими яви-щами, як глобалізація бізнесу, нові інформаційні технології, по-стійна зміна різноманітності потреб, скорочення життєвого ци-клу продуктів, зростання вимог працівників підприємств до умов праці та стандартів якості життя, змушують підприємства не тільки постійно реагувати на зміни зовнішнього середовища, а й вміти використовувати можливості, що з'являються швидше, ніж у конкурентів, але при цьому найбільш повно задіяти свої власні внутрішні ресурси.

Прогресивними загальносвітовими тенденціями нині є пере-хід до економіки знань, глобальний характер функціонування економічних систем та посилення їх соціальної спрямованості. Формування економіки знань – один із найважливіших напрямів економічної політики в усіх розвинених країнах світу. У зв’язку з цим перед Україною постає завдання переходу до якісно нового, заснованого на знаннях, наукових досягненнях, інноваціях етапу розвитку економіки [16, с. 141].

Сучасні організації – це динамічні системи, які постійно праг-нуть вийти зі стану рівноваги і вимагають постійної адаптації до умов, що змінюються. Тому найбільш успішними є ті компанії, які швидко адаптуються до мінливих умов зовнішнього середови-ща та володіють унікальним набором знань, що відрізняє їх від конкурентів. Для того щоб адаптуватися до змін навколишнього середовища, організація повинна постійно вчитися, трансформу-ватися та вміти грамотно і чітко управляти отриманими знання-ми: ставити нові цілі, перебудовувати структуру, процес роботи, змінювати сферу діяльності, навіть якщо існуючий стан справ здається оптимальним. Саме це й обумовлює актуальність управ-ління організаційним знанням.

У сучасній організації різко зросла роль знань при виробни-цтві нових продуктів і послуг, знання стали основою в створенні споживчої цінності. Перетворення знань в головний економічний ресурс призводить до того, що лідерами нової економіки стають компанії, які ефективно управляють знаннями.

Система управління знаннями на підприємстві останнім ча-сом набуває все більшої значущості в комплексному управлінні

125


проектним підприємством, що пов'язано, перш за все, з чітким розумінням і сприйняттям її як ефективного інструменту конку-рентної боротьби.

В умовах нової економіки управління знаннями – елемент ді-лової стратегії, який дозволяє підприємствам швидше вирішува-ти ринкові завдання за рахунок використання найбільш цінних ресурсів: колективних ноу-хау, здібностей і досвіду працівників. Саме тому важливим є застосування на підприємствах стратегій управління знаннями.

Аналізу різних проблем, пов’язаних з «економікою знань», а також організацій, що самонавчаються, присвячені роботи Є. Бельтюкова, В. Геєця, У. Гузара, Б. Мільнера, І. Нанаки, Т. Пі-терса і Р. Уотермана, Л. Федулової, та багатьох інших дослідників [1-16].

Проте, дослідження цієї проблематики не можна на сьогодні вважати вичерпаними, оскільки не розв’язаними залишаються багато аспектів та питань формування економіки знань..

Метою дослідження є з’ясування сутності та особливостей економіки знань, сутності категорії «економіка знань», а також визначення напрямків розвитку потенціалу знань в організації (підприємстві) для подальшого практичного застосування отри-маної системи знань..

Одним із феноменів сучасного світу є виникнення та активний розвиток економіки знань.

В. Геєць пропонує таке визначення економіки знань: це еко-номіка, в якій і спеціалізовані, і повсякденні знання є джерелом зростання. Застосування таких знань разом із природними ресур-сами, капіталом і працею робить домінуючим фактором проце-си їх нагромадження й використання, у результаті чого постійно зростає конкурентоспроможність економіки. В економіці знань визначальним є інтелектуальний потенціал суспільства, на який вона спирається і який є сукупністю повсякденних (буденних) і спеціалізованих (наукових) знань, нагромаджених у свідомості людей та матеріалізованих у технологічних способах виробни-цтва [2, с. 6].

126


Ю. Б. Іванов, В. Ф. Колесніченко справедливо наголошують, що економіку знань слід розглядати системно та комплексно, в результаті чого вона може інтегрувати у собі концептуальні роз-робки всіх існуючих теорій і бути порівняна з:

постіндустріальною економікою – оскільки має місце збіль-шення частки сфери послуг, яка по ступеню значущості стає біль-ше ніж сфера виробництва;

інформаційною економікою – оскільки у теорії інформаційної економіки увага акцентується на тому, що носієм інформації є ін-формаційна мережа, а безпосереднім генератором інформації, на-уки і знання є людина;

інноваційною економікою – оскільки неможливий розвиток ін-новацій без використання знань, що виявляються насамперед у здатності генерувати, а потім трансформувати знання у нові про-дукти, технології, процеси та послуги;

глобальною мережевою економікою, оскільки в економіці знань йде постійне використання глобальних мереж [8, с. 35-36].

За думкою Л. І. Федулової, до економіки знань у самому широ-кому змісті сьогодні відносяться чотири основні сфери: 1) НДДКР та інновації; 2) освіта і навчання, які сприяють формуванню люд-ського капіталу; 3) високотехнологічне виробництво; 4) інформа-ційні і комп'ютерні технології (ІКТ) [14, с. 76].

Л. Ю. Мельник, узагальнюючи визначення щодо трактування поняття «економіка знань», відмічає, що економіка знань – це по-стіндустріальна економіка, в якій рушійною силою подальшого розвитку є нагромадження, використання інформації та знань, що зосереджені в людському капіталі. Важливими показниками її розвитку є не лише людський капітал, а саме розвиток людського потенціалу і соціального капіталу націй. Процес переходу сус-пільства до економіки знань – соціальний і одночасно технокра-тичний проект модернізації. Його реалізація дозволить сформу-вати економічну і політичну системи суспільства, в якому не тіль-ки зберігатиметься соціальна стабільність, а й формуватимуться умови для активної життєдіяльності [10, с. 40].

Л. І. Яковенко вважає, що досить точно сутність економіки знань відображає широке розуміння цього суспільного феномена,

127


відповідно до якого економіка, яка базується на знаннях, поєднує в собі риси постіндустріальної, глобальної, мережевої, інформа-ційної та інноваційної економіки [16, с. 143].

Л. Ю. Мельник вважає, що для постіндустріальної економіки характерними є деякі особливості: в умовах постійного оновлен-ня знань, інноваційних перетворень і жорсткої конкуренції пе-ред працівниками постає необхідність безперервного навчання протягом усього трудового життя; в економіці знань зростає на-укоємність продукції, що виробляється, і ринок інтелектуальних товарів і послуг; в економіці знань сьогодні паралельно зі зрос-танням ролі наукоємних технологій в економічному просторі (ви-робничих технологій) відбувається зростання технологій у широ-кому розумінні (технологій управління, маркетингу та ін.), а та-кож трансформація самої системи освіти за рахунок появи нових освітніх технологій, що змінює природу об’єкта, який вивчається [10, с. 40].

Л. І. Федулова звертає увагу на такі особливості економіки знань [14, с. 78-79]:

1. Економіка знань – це економіка, що створює, поширює і ви-користовує знання для забезпечення свого зростання і конкурен-тоспроможності. Це така економіка, у якій знання збагачують усі галузі, усі сектори і всіх учасників економічних процесів. Це еко-номіка, що не тільки використовує знання в різноманітній формі, але й створює їх у вигляді науково-технічної та різноманітної ви-сокотехнологічної продукції, висококваліфікованих послуг, освіти.

2. Економіка знань пов'язується з високотехнологічними галу-зями, особливо з інформаційними і комунікаційними технологія-ми. Головне в економіці знань – не стільки створити нове знання, скільки продуктивно його використати.

3. Характер дії економіки знань багато в чому залежить від її здатності діяти в мережевій структурі. Зазначене свідчить, що групи будуть формуватися швидше, ніж буде зростати кількість транзакцій. Організації, що покладаються на зростання транзак-цій, будуть неконкурентними в економіці знань.

4. У сучасних умовах експертні співтовариства, які оперативно розбирають, аналізують, відкидають або підтримують будь-яке

128


твердження, утворюють ядро економіки знань, та існують прак-тично по кожній темі, забезпечуючи підтримку, захист, критику і планування майбутнього організації, навколо якої вони сфор-мувалися.

5. Принципово новим на даному етапі є те, що в економіку ста-ли включати не тільки самі технології, а й весь механізм вироб-ництва знань, тобто економіка знань – це не тільки економіка ви-робництв. Це й університети, і фундаментальна наука, і система комунікацій, і патентна система, і прикладна наука, дослідження і розробки.

6. Особливо тісний зв'язок знань із технологічним розвитком. Н.І. Дучинська виділяє такі найбільш вагомі характеристики,

які в сукупності дають уявлення про економіку знань [6, с.]:– виробництво послуг, інформації, культури відіграють голо-

вну роль;– провідна роль галузей, що не спираються на фізичну інфра-

структуру;– накладання елементів нової інфраструктури на старі життєз-

датні інфраструктури та поступове витіснення останніх;– постійне зростання частки науково-дослідних робіт у сукуп-

них витратах держави та приватних фірм;– стабільне зростання капіталізації високонаукових фірм;– перетворення людини, яка вміє творчо мислити, на «ресурс»,

головну складову національного багатства;– пріоритетність інвестицій у розвиток фундаментальних

знань особистості;– домінуюча роль жінки у різних сферах діяльності, у тому

числі у сферах творчості та культури;– географічні зрушення виробничих потужностей, концентра-

ція розвитку навколо центрів освіти та досліджень.Л. І. Яковенко вказує, що нині домінуючу роль у створенні до-

даної вартості відіграють високотехнологічні, наукомісткі вироб-ництва; все більшу частку ВВП забезпечують різні види послуг (у першу чергу наукомісткі). Знання та інвестиції в них безпо-середньо впливають на економічне зростання і розвиток економі-

129


ки. Сформована пропорція цін на сировину, продукцію, що отри-мується в результаті її обробки, і на „ноу-хау” складає близько 1:10:100. [16, с. 141-145].

В. І. Кириленко вважає, що для розвитку економіки знань необ-хідно ставити такі завдання:

– кардинально підвищити престиж і матеріальне забезпечен-ня праців-ників «сектора знань», створити стимули для припливу здібних молодих людей у науку і освіту;

– сформувати інституції та організації ринку знань, забезпе-чивши ком¬бінацію вільного доступу до знань із контрольованим комерційним використанням знань як економічного блага;

– вжити заходів щодо зміцнення і збереження наукових шкіл, у тому числі забезпечити еволюційний характер наступності лідер-ства в наукових колективах і школах;

– стимулювати розвиток і зміцнення педагогічних і науково- педагогічних шкіл, що забезпечують продовження високоякісної студент-ської освіти і бізнес-освіти;

– забезпечити розумну пропорцію між фінансуванням проек-тів у сфері отримання нових знань або їх поширення й об’єктів економіки знань (наукових і освітніх організацій);

– розбудовувати теорію і практику інноваційного менеджмен-ту, базованого на дбайливому ставленні до працівників організа-цій як реальних і потенційних носіїв і творців знань, розглядати інноваційний менеджмент як необхідний компонент загального менеджменту на будь-якому виробничому підприємстві;

– удосконалювати економіку знань як новий напрям еконо-мічної теорії, включивши її в систему класифікації наукових досліджень і спеціальностей номенклатури ВАК у галузі еконо-міки, увести викладання дисципліни «Економіка знань» у ВНЗ [9, с. 97].

Навчання персоналу для більшості організацій в даний час на-буває особливого значення. Це пов'язано з тим, що робота в умо-вах ринку висуває високі вимоги до рівня кваліфікації персоналу, знань і навичок працівників, оскільки знання, навички, установ-ки, які допомагали персоналу успішно працювати ще вчора, сьо-

130


годні вже втрачають свою дієвість. Досягнення довгострокових і короткострокових цілей, необхідність підвищення конкуренто-спроможності та проведення організаційних змін вимагають опо-ри на добре сплановану і чітко організовану роботу з навчання персоналу організації (підприємства).

Одним з найважливіших завдань процесу управління знання-ми є формування або підвищення рівня інтелектуального потен-ціалу підприємства.

Інтелектуальний потенціал – це здатність об'єкта ставити нове завдання і знаходити його вирішення. Ефективність управління та, відповідно, конкурентоспроможність підприємства безпосе-редньо залежать від інтелекту і рівня знань співробітників органі-зації (підприємства). Отже, знання персоналу – це інтелектуаль-ний базис будь-якого підприємства. Важливість цього висновку полягає в тому, що система управління підприємством на основі використання технологій знань не може існувати і розвиватися без спеціально організованої структури професійного навчання співробітників [17].

Управління знаннями піднімає проблему навчання персона-лу на якісно новий рівень, коли інформаційні технології, орга-нізаційна структура та бізнес-процеси, організаційна культура об'єднуються для створення умов, за якими знання (досвід, умін-ня, інформація та дані, які мають значення для бізнесу) виявля-ються, збираються, поширюються й використовуються. У зв'язку з цим організація, що самонавчається, розглядається як основне джерело конкурентних переваг, оскільки саме вона дає приріст організаційних знань.

Творцем теорії організації, що самонавчається, вважається П. Сенге, який виклав положення такої теорії в роботі «П'ята дис-ципліна: мистецтво і практика організації, що навчається» [13]. Відзначимо, однак, що дана ідея зародилася ще на прикінці 1970-х років, коли Т. Пітерс і Р. Уотерман сформулювали тезу щодо того, що кращі компанії – це компанії, які навчаються [12, с. 6]. Соціально-економічними передумовами виникнення організації, що навчається (або самонавчається) було те, що виробництво ін-

131


формації та знань стало превалювати над власне матеріальним виробництвом, а головною продуктивною силою та основним ре-сурсом став кваліфікований працівник, який володіє необхідною інформацією і, що особливо важливо, який створює нові знання.

При цьому самонавчальною організацією може бути названа тільки така структура, яка постійно прагне до створення умов для навчання та розвитку всіх своїх співробітників, та при цьому сама перебуває в постійному процесі самовдосконалення.

Під самонавчальною організацією розуміється штучно ство-рена організаційна система, що володіє високою адаптивністю до зовнішнього середовища, яка побудована на основі групових форм організації праці, націлена на збільшення організаційних знань за рахунок розвитку комунікацій в процесі прийняття і реа-лізації управлінських рішень [6, с. 77]. Принципи такої організа-ції вже успішно застосовуються в багатьох зарубіжних компаніях, в тому числі в IBM, Shell, Johnson & Johnson, Xerox Corporation, Hewlett-Packard Company, General Electric. Проте, використання даних принципів для багатьох вітчизняних компаній утруднене.

Сучасним організаціям потрібні інновації та співробітники, які не просто пристосовуються до змін, але й використовують ці змі-ни для досягнення успіху. Для цього їм потрібно володіти такими якостями, як здатність до швидкого навчання та творче мислен-ня (креативність). На жаль, сьогодні існують серйозні перешко-ди для формування актуальної компетентності як в ході прак-тичної діяльності, так і в творчості. Одна з основних перешкод – брак часу. Це вимагає того, що в організаціях повинна бути на-лагоджена система вдосконалення і змін як творчий процес на-вчання, заснований на стратегічному баченні, нових цінностях і нормах. Організація ефективної взаємодії та обміну знаннями ні тільки між конкретними співробітниками певної організації, але і між структурними підрозділами цієї організації та суб'єктами й об'єктами зовнішнього середовища відповідає тенденціям роз-витку інформаційного суспільства та надає можливість компанії бути конкурентоздатним, успішним підприємством [19, с. 124].

Завдання щодо розвитку потенціалу знань в організації, що са-монавчається, полягає в забезпеченні умов для самоактуалізації і

132


професійного розвитку працівників. Реалізація даного завдання лежить в площині забезпечення фасилітації та підтримки.

Слід зазначити, що важливою складовою організаційного на-вчання і в цілому діяльності організації, що самонавчається, є те, яким саме чином здобуваються знання для реалізації цілей компа-нії. Зазвичай нові знання можуть бути отримані наступними спо-собами: перш за все, це власне генерування нового знання (тобто всередині організації відбувається створення нових знань); при-дбання знань у сторонніх суб'єктів шляхом їх прийому на роботу (тобто придбання та подальше використання); можливий спосіб оренди знань, коли частина роботи передається сторонній орга-нізації, яка й вирішує поставлену задачу [20, с. 85-86]. Кожен з виділених способів має свої особливості.

Перший спосіб – генерування знань. Цей спосіб передбачає, що нове знання створюється безпосередньо співробітниками компанії, для чого керівництвом компанії здійснюються наступ-ні заходи: співробітники спрямовуються на навчання або стажу-вання; проводиться навчання співробітників на робочому місці силами запрошених консультантів або в рамках корпоративних університетів; проводяться заходи щодо підвищення доступності необхідних знань серед працівників. Даний спосіб доцільно ви-користовувати в тому випадку, коли важливо зберегти персонал і лояльність персоналу до організації, що може бути забезпечено постійним підвищенням його компетентності.

Другий спосіб – придбання знань у сторонніх суб'єктів. В рам-ках цього способу використовуються такі методи, як прийом на роботу співробітників, що володіють необхідною кваліфікацією і знаннями, входження в професійні асоціації тощо. Такий спо-сіб використовується в тому випадку, якщо потрібно швидко ви-рішити будь-яке завдання, коли важливо отримати переваги, за-просивши унікального фахівця, що зможе підтягти до свого рівня персонал самої організації.

Третій спосіб – оренда знань. Даний спосіб якраз і є базою для розвитку консалтингового бізнесу в умовах сучасної економіки. Тут найчастіше використовується метод аутсорсингу, коли для

133


реалізації досить вузького (але важливого) завдання залучаються сторонні фахівці (консультанти). Як правило, подібні угоди ма-ють тимчасові обмеження і реалізуються в проектному варіанті. Привабливість аутсорсингу (оренди знань) обумовлена тим, що після завершення консалтингового проекту отримані знання за-лишаються в організації та використовуються в роботі, а витра-чати додаткові ресурси на оплату послуг консультантів вже не потрібно. В даний час багато контрактів з консультантами перед-бачають формальний механізм передачі знань, а не тільки отри-мання заключного звіту.

Найбільш ефективна робота консультантів у разі оренди знань тоді, коли відбувається формування організації, що навчається, в ході роботи залученої команди. В цьому випадку відбувається не тільки використання орендованих знань, а й формується стій-ка тенденція до постійного внутрішнього навчання і збільшення знань самою організацією. Це обумовлено декількома факторами.

По-перше, консультант з управління та організаційного роз-витку – це не тільки експерт щодо здійснення змін в організації, але і, найголовніше, носій досвіду змін і приклад фахівця, хто навчається.

По-друге, консультант володіє специфічними методами, в тому числі методами формування організації, що навчається.

По-третє, для того щоб побачити обмеження, що перешкоджа-ють розвитку здатності організації до навчання, потрібен погляд з боку, який дозволяє виявити сфери, що вимагають змін.

Перспективним є аутсорсинг управління знаннями (Knowledge processing outsourcing, KPO), що передбачає управління процеса-ми, що передбачають глибоке вивчення або серйозну аналітичну обробку даних, формування і управління базами знань, які в по-дальшому можуть використовуватися, в тому числі і для підтрим-ки прийняття рішень. Найбільш суттєвою умовою прийняття рі-шення щодо KPO стає збереження організацією її ключових ком-петенцій, які ґрунтуються, перш за все, на знаннях та навичках, як на корпоративних, так і на індивідуальних. Для становлення й зміцнення компетенцій необхідно докладати організаційно-ад-

134


міністративні зусилля – створювати умови для їх формування та зростання. Іншими словами, для того, щоб максимізувати свій прибуток, фірма повинна постійно інвестувати в розвиток клю-чових знань і навичок, а також підвищувати їх якість. Одним із способів підвищення ефективності організації в області управ-ління знаннями є застосування саме аутсорсингу інформаційних технологій і навчання.

При прийнятті рішення про аутсорсинг інформаційних техно-логій і навчання необхідно чітко формулювати цілі, яких компанія прагне досягти в кінцевому результаті. Якщо мова йде про при-дбання найбільш загальних знань, вмінь і навичок, то, швидше за все, такий аутсорсинг не змінить цілісності ключових компе-тенцій компанії. Проте, певні навички, необхідні для успішної подальшої діяльності організації, є настільки специфічними, так тісно пов'язані з ключовими компетенціями компанії, що для їх придбання або розвитку необхідна усвідомлена ідентифікація їх носіїв всередині компанії та організація спеціальних процедур на-ставництва. Такі процедури повинні стати самостійним об'єктом уваги з боку керівників компанії, оскільки вони можуть дозволи-ти компанії зберігати цілісність ключових компетенцій протягом тривалого часу. При прийнятті рішення щодо навчання персоналу в області ключових компетенцій слід враховувати, наскільки ор-ганізація сильна в цих навичках у порівнянні з конкурентами.

Кінцева мета полягає в підвищенні інтелектуального потенці-алу організації, або корпоративного коефіцієнта інтелекту (IQ). Щоб забезпечити успішну діяльність на сьогоднішніх динаміч-них ринках, коефіцієнт інтелекту повинен бути дуже високим. Корпоративний IQ – це міра того, наскільки вільно в компанії поширюється інформація і наскільки успішно співробітники мо-жуть користуватися ідеями один одного. Поняття корпоративного IQ починається з обміну накопиченими та поточними знаннями. Свій внесок в його підвищення вносить як індивідуальне навчан-ня співробітників, так і їх обмін ідеями один одного.

У компанії, що володіє високим корпоративним IQ, співпраця працівників організовано ефективно, оскільки всі ключові учас-

135


ники будь-якого проекту виявляються добре поінформованими і можуть діяти енергійно. Кінцева мета полягає в тому, щоб група співробітників організації могла спільно виробляти ідеї та втілю-вати їх в життя настільки ж ефективно і цілеспрямовано, як це спроможна робити одна людина, яка направила всі сили на ви-рішення проблеми.

В сучасних умовах в освітньому середовищі широко розвива-ється концепція Smart education, що дозволяє здобувати знання і навички відповідно до компетентнісний моделі. Компетентніс-ний підхід до навчання персоналу дає дуже великі можливості для ефективного освітнього процесу. Наявність в організації мо-делі ключових компетенцій і профілів компетенцій для окремих посад і категорій співробітників дозволяє зробити ці інструменти основою, на якій буде будуватися вся робота системи корпора-тивного навчання. Формування та розвиток компетенцій перед-бачає комплексне різнобічне і продумане навчання. Оволодіти необхідними компетенціями – означає стати здатними виконува-ти свою роботу на високому рівні ефективності і відповідно до встановлених в організації стандартів. Для навчання компетенцій і їх розвитку в організації повинна функціонувати цілісна система корпоративного навчання, в основі якої лежить модель ключових компетенцій. Робота такої системи завжди має на увазі глибокий аналіз потреб в навчанні, виявлення актуального рівня розвине-ності необхідних компетенцій, планування подальшого навчання в залежності від того, наскільки і як цей рівень відрізняється від еталонного. Важливе значення в навчанні компетенцій відіграють індивідуальні навчальні плани співробітників. Відповідно до ре-зультатів оцінки працівника на відповідність профілю компетен-цій, який розроблений для його посади, напрямку діяльності та особливостей цієї діяльності, виявляється, які саме компетенції необхідно розвивати.

Підводячи підсумки, відзначимо, що сучасний стан розви-тку вітчизняної економіки потребує формування власних систем управління організаційним знанням в кожної організації (підпри-ємстві), що будуть відповідати вітчизняній специфіці. Це визна-

136


чає і нові вимоги до систем бізнес-освіти, що покликані не тіль-ки забезпечувати ефективну безперервну освіту працівників, а й створювати і управляти як системою організаційних знань компа-ній, так і інноваційним процесом в суспільстві в цілому.

Список використаної літератури та джерел

1. Бельтюков Є. Становлення системи управління знаннями як пріори-тет інноваційного розвитку підприємств / Є. Бельтюков // Економіст. – 2010. – № 10. – С. 52–55.

2. Геєць В. M. Характер перехідних процесів до економік знань / В. М. Ге-єць // Економіка України. – 2004. – № 4. – С. 4–14.

3. Гриньов А. В. Знання як основний ресурс сучасної економіки / А. В. Гриньов // Академічний огляд. – 2010. – № 1. – С. 16–21.

4. Гузар У. Є. Економіка знань та її перспективи для України / У. Є. Гузар // Регіональна економіка. – 2009. – № 1. – C. 27–35.

5. Данилишин Б. Через модернізацію освіти до економіки знань / Б. Дани-лишин // Науковий світ. – 2010. – № 7. – С. 6–8.

6. Дудяшова В. П. Технология организации работы службы управления персоналом по формированию и развитию самообучающейся органи-зации [Электронный ресурс] / В. П. Дудяшова, Н. А. Кипень, А. В. Де-нисова // Известия высших учебных заведений (Серия «Экономика, финансы и управление производством»). – 2010. – № 2. – С. 76–83. – Ре-жим доступа : http://elibrary.ru/download/96102273.pdf. (дата 24.03.16). – Назва з екрану.

7. Дучинська Н. І. Місце нематеріальних ресурсів у розвитку економіки знань / Н. І. Дучинська, А. О. Осаул // Вісник Запорізького національ-ного університету. – 2009. – № 1 (4). – С. 130–136.

8. Іванов Ю. Б. Місце і роль економіки знань у забезпеченні конкурен-тоспроможності національної економіки [Електронний ресурс] / Ю. Б. Іванов, В. Ф. Колесніченко // Теоретичні та прикладні питання еконо-міки: зб. наук. пр. – Київ : КНУ ім. Т. Шевченка. – 2011. – Вип. 24. – С. 31–41. – Режим доступу : http://tppe.econom.univ.kiev.ua/data/2011_24/ Zb24_04.pdf. (дата 24.03.16). – Назва з екрану.

9. Кириленко В. І. Формування «економіки знань» у контексті економіч-ного зростання / В. І. Кириленко // Європейський вектор економічного розвитку. – 2014. – № 2 (17). – С. 96-101.

10. Мельник Л. Ю. Еволюція наукових уявлень про економіку знань [Електронний ресурс] / Л. Ю. Мельник // Економічний вісник Пере-яслав-Хмельницького держ. педагогічного ун-ту ім. Г. Сковороди: зб. наук. праць учених та аспірантів. – Переяслав-Хмельницький. – 2015. – Вип. № 26/1. – С. 37–42. – Режим доступу : http://lib.udau.edu.ua/handle/123456789/ 1008. (дата 20.03.16). – Назва з екрану.

11. Нонака И. Компания – создатель знания. Зарождение и развитие инно-ваций в японских фирмах / Икуджиро Нонака, Хиротака Такеучи; пер. с

137


англ. А. Трактинского. – Москва : Олимп-Бизнес, 2011. – 384 с.12. Питерс З. Т. В поисках эффективного управления (опыт лучших компа-

ний) / З. Т. Питерс, Р. Уотерман; пер. с англ. – М.: Прогресс, 1986. – 418 с. 13. Сенге П. Пятая дисциплина: искусство и практика самообучающейся

организации / П. Сенге; пер. с англ. – Москва : Олимп-Бизнес, 1999. – 408 с.

14. Федулова Л. І. Економіка знань: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Л. І. Федулова. – Киев : Ін-т економіки та прогнозування НАН України, 2009. – 600 с.

15. Мильнер Б. З. Управление знаниями: первые итоги, уроки и перспективы / Б. З. Мильнер // Проблемы теории и практики управления. – 2010. – № 6. – С. 37–46.

16. Яковенко Л. І. Інноваційний характер економіки знань / Л. І. Яковен-ко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2010. – № 2. – С. 141–145.

17. Самообучающаяся организация (СОО) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.bitobe.ru/hr-consulting/learning-organization. (дата 22.03.16). – Назва з екрану.

18. Гудкова С. А. Универсальная система показателей деятельности для формирования актуальной компетентности персонала / С. А. Гудко-ва // Вестник Волжского университета им. В. Н. Татищева. – 2012. – № 1 (25). – С. 80–91.

19. Штока Є. Т. Базові стратегії ефективного формування та використання знань в організаціях : [монография] / Є. Т. Штока // Economic activity management: problems and prospects: monograph. – United States of America, Tauntion, МА: Aspect Publishing, 2016. – P. 104–125.

20. Штока Є. Т. Роль корпоративного навчання та аутсорсингу в управлін-ні організаційним знанням : [монография] / Є. Т. Штока // Economic and low human resources management issues : monograph. – CARICOM, Barbados, 2016. – P. 75–96.


В. П. Дюков, кандидат экономических наук,доцент кафедры экономики и управленияОдесского национального университета имени И. И. МечниковаФранцузский бульвар 24/26, г. Одесса, 65044, Украинаe-mail: [email protected]

И. В. Рыбаков,старший преподаватель кафедры экономики и управленияОдесского национального университета имени И. И. МечниковаФранцузский бульвар 24/26, г. Одесса, 65044, Украинаe-mail: [email protected]

138


Е. Т. Штока, соискатель кафедры учета и налогообложения в отраслях экономикиОдесского национального экономического университетаул. Преображенская, 8, г. Одесса, 65082, Украинаe-mail: [email protected]

НАПРАВЛЕНИЯ СОЗДАНИЯ ЭФФЕКТИВНОЙ СИСТЕМЫ УПРАВЛЕНИЯ ЗНАНИЯМИ В ОРГАНИЗАЦИЯХ

АннотацияВ статье исследованы процессы формирования экономики знаний. Про-

анализированы подходы к содержанию категории «экономика знаний». Приведены характеристики и особенности экономики знаний. Исследованы процессы форми-рования корпоративных знаний в самообучающихся организациях. Предложены направления развития системы управления знаниями в организациях.

Ключевые слова: знания, экономика знаний, особенности экономики знаний, самообучающиеся организации, развитие потенциала знаний в организации.

V. P. Djukov,PhD in Econimics, Associate Professor of the Department of Economics and Managementof Odesa I. I. Mechnykov National University,24/26, Frantsuzskiy blrd., Odesa, 65058, Ukrainee-mail: [email protected]

I. V. Rybakov, Senior lecturer of the Department of Economics and Managementof Odesa I. I. Mechnykov National University,24/26, Frantsuzskiy blrd., Odesa, 65058, Ukrainee-mail: [email protected]

E. T. Shtoka,Postgraduate student of the Department of Accounting and Taxation in different sectors of the economyof Odessa national economic university8, Preobrazhenskaya str., Оdessa, 65082 Ukrainee-mail: [email protected]

THE DIRECTIONS OF CREATION AN EFFECTIVE SYSTEM OF ORGANIZATIONAL KNOWLEDGE MANAGEMENTSummaryThe article examines the processes of formation of the knowledge economy.

The approaches to the content of the "knowledge economy" category have been ana-

139


lyzed. The characteristics and features of the knowledge economy have been identified. The processes of the formation of corporate knowledge in the self-learning organizations have been studied. The directions of further development of knowledge management in organizations have been suggested.

Keywords: knowledge, economy of knowledge, features of the knowledge economy, self-learning organizations, development of potential knowledge in the orga-nization

References

1. Beltyukov, Ye. (2010). Stanovlennya systemy upravlinnya znanniamy yak priorytet innovatsiynoho rozvytku pidpryiemstv [The formation of knowledge management system as priority innovative development of enterprises]. Ekonomist – Economist, 10, pp. 52–55 [in Ukrainian].

2. Heyets, V. M. (2004). Harakter perekhidnykh protsesiv do ekonomik znan' [Character of transition process to the knowledge economy]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 4, pp. 4–14 [in Ukrainian]

3. Hryniov, A. V. (2010). Znannya yak osnovnyi resurs suchasnoi ekonomiky [The knowledge as the main resource of modern economy]. Akademichnyy oglyad – Academic review, 1, pp. 16–21 [in Ukrainian]

4. Guzar, U. Je. (2009). Ekonomika znan' ta yii perspektyvy dlya Ukrainy [Knowledge Economy and its prospects for Ukraine]. Regional'na ekonomika – Regional economy, 1, pp. 27–35 [in Ukrainian]

5. Danilishin B. (2010). Cherez modernizatsiyu osvity do ekonomiky znan' [Through the education modernization to a knowledge economy]. Naukovyy svit – The scientific world, 7, pp. 6–8 [in Ukrainian]

6. Dudyashova, V. P., Kipen', N. A., Denisova, A. V. (2010). Tekhnologiya organizatsii raboty sluzhby upravleniya personalom po formirovaniyu i razvitiyu samoobuchayushcheysya organizatsii [The technology of work organization of Human Resources Department on the formation and development of the Learning Organization]. Izvestiya vysshikh uchebnykh zavedeniy. Seriya: Ekonomika, finansy i upravlenie proizvodstvom – News of Higher Schools: Economics, finance and production management, 2, pp. 76–83. Retrieved from: http://elibrary.ru/download/96102273.pdf [in Russian]

7. Duchynska, N. I., Osaul, A. О. (2009). Mistse nematerial'nykh resursiv u rozvytku ekonomiky znan' [Place intangible resources in the development of the knowledge economy]. Visnyk Zaporiz'koho natsional'noho universytetu – Bulletin of Zaporizhzhya National University, 1 (4), pp. 130–136 [in Ukrainian]

8. Ivanov, Yu. B., Kolesnichenko, V. F. (2011). Mistse i rol' ekonomiky znan' u zabezpechenni konkurentospromozhnosti natsional'noi ekonomiky [Place and role of the knowledge economy in ensuring the competitiveness of the national economy]. Teoretychni ta prykladni pytannya ekonomiky – Theoretical and applied economic issues. Taras Shevchenko National University of Kyiv, vol. 24, pp. 31–41. Retrieved from: http://tppe.econom.univ.kiev.ua/data/2011_24/ Zb24_04.pdf [in Ukrainian]

140


9. Kirilenko, V. I. (2014). Formuvannya «ekonomiky znan'» u konteksti ekonomichnoho zrostannya [Formation of the «knowledge economy» in the context of economic growth]. Yevropeys'kyi vektor ekonomichnoho rozvytku – European vector of economic development, 2 (17), pp. 96–101 [in Ukrainian]

10. Mel'nyk, L. Yu. (2015). Evolyutsiya naukovykh uyavlen' pro ekonomiku znan' [Evolution of scientific ideas about knowledge economy]. Ekonomichnyi visnyk Pereyaslav-Khmel'nyts'koho derzh. pedahohichnoho universytetu im. H. Skovorody – Economic Bulletin of Pereyaslav-Khmelnitsky State. Pedagogical University named after H. Skovoroda. Pereyaslav-Khmel'nyts'kyi, 26/1, pp. 37–42. – Retrieved from: http://lib.udau.edu.ua/handle/ 123456789/1008 [in Ukrainian]

11. Nonaka, I., Takeuchi, Kh. (2011). Kompaniya – sozdatel' znaniya. Zarozhdenie i razvitie innovatsiy v yaponskikh firmakh [The company – the creator of knowledge. Origin and development of innovations in Japanese firms]. Trans. from Eng. А. Traktinskiy, Moskva, Olimp-Biznes, 384 p [in Russian]

12. Piters, Z. Т., Waterman, R. (1986). V poiskakh effektivnogo upravleniya (opyt luchshikh kompaniy) [In search of effective management (experience of the best companies)]. Trans. from Eng. Moskva, Progress, 418 p [in Russian]

13. Senge, P. (1999). Pyataya distsiplina: iskusstvo i praktika samoobuchayushcheysya organizatsii [The Fifth Discipline: The Art and Practice of the Learning Organization]. Trans. from Eng. Moskva, Olimp-Biznes, 408 p [in Russian]

14. Fedulova, L. І. (2009). Ekonomika znan' [The knowledge economy]. Кyiv, Instytut ekonomiky ta prohnozuvannya NAN Ukrainy, 600 p. [in Ukrainian]

15. Mil'ner, B. Z. (2010). Upravlenie znaniyami: pervye itogi, uroki i perspektivy [Knowledge management: first results, lessons and perspectives]. Problemy teorii i praktiki upravlenija –Problems of theory and practice of management, 6, pp. 37–46 [in Russian]

16. Yakovenko, L. I. (2010). Innovatsiynyi kharakter ekonomiky znan' [The innovative character of the knowledge economy]. Visnyk Poltavs'koi derzhavnoi ahrarnoi akademii – Bulletin of Poltava State Agrarian Academy, 2, pp. 141–145 [in Ukrainian]

17. Samoobuchayushchayasya organizatsiya. Retrieved from: http://www.bitobe.ru/hr-consulting/ learning-organization [in Russian]

18. Gudkova, S. A. (2012). Universal'naya sistema pokazateley deyatel'nosti dlya formirovaniya aktual'noy kompetentnosti personala [The universal system of performance indicators for the formation of the actual competence of personnel]. Vestnik Volzhskogo universiteta im. V. N. Tatishcheva – Bulletin of Tatischev Volga University, 1 (25), pp. 80–91 [in Russian]

19. Shtoka, Je. T. (2016). Bazovi stratehiyi efektyvnoho formuvannya ta vykorystannya znan' v orhanizatsiyakh [Basic strategy formation and effective use of knowledge in organizations]. Economic activity management: problems and prospects: monograph, Unated States of America, Tauntion: Aspect Publishing, pp. 104–125 [in Ukrainian]

20. Shtoka, Je. T. (2016). Rol' korporatyvnoho navchannya ta autsorsynhu v upravlinni orhanizatsiynym znannyam [The role of corporate training and

141


outsourcing in managing of organizational knowledge]. Economic and low human resources management issues: monograph, CARICOM, Barbados, pp. 75–96 [in Ukrainian]

UDK 330.341.003.13

R. B. Popivniak,PhD in Economics,Associate Professor of Department of Management Organizations named prof. E. Khraplyvyi of Lviv National Agrarian University1 V. Velykoho St., Lviv-Dubliany, 80381, Ukrainee-mail: [email protected]

O. I. Shavalyuk,Researcher of the Department of Economics of Enterprise and Innovation of Lviv National Agrarian University1 V. Velykoho St., Lviv-Dubliany, 80381, Ukrainee-mail: [email protected]

THE EFFECTIVE PROCESS OF TRANSFORMATION OF UKRAINIAN ECONOMY

The features of transformation of economy of Ukraine are examined on the mod-ern stage of its development, problems which arise up in the process of transformation are investigated, directions of optimization of socio-economic development are grounded on the basis of rationalization of transformation dynamics.

The article is focused on the function of the state in transformation of all socio-economic modifications with an accent on an individual Ukrainian road and searching of ways of improving its economy.

Keywords: socio-economic processes, transformation, economy, efficiency.

Formation of mixed economic system in Ukraine set colossal problems for the country and society. It was caused by the social reforms which concerned almost all components of social and eco-nomic life and required coordination and synchronization of all transformations. Some additional problems arise because of the dis-harmony of the institutes of different incompatible economic sys-tems (the administrative command and market ones) are not able to interact and, thus, they reduce the efficiency of “transition econo-mies” functioning [2].

142


In the group of the post-Soviet countries Ukraine used to have the most favorable starting conditions for market modifications and, simultaneously, it managed to demonstrate the most catastrophic re-sults. It should be noted that the period of 1991-1999 witnessed per-manent economic recession (the Gross Domestic Product of Ukraine on the average was cut in 9,5 % annually. At the very end of the mentioned above period it constituted 38% of the level of 1990). Such statistical data prove the fact that leader of social and economic transformation processes made guide a number of serious mistakes and miscalculations.

The objective necessity of economic transformations stem from the general logic of transition from historically finished and eco-nomically ineffective command-administrative model to advanced liberally-capitalistic socially oriented market economy. Scientific positions concerning these problems are described in the works of many Ukrainian and foreign economists: Z. Adamanova, O. Bilorus, A. Halchynskyi, V. Heists, S. Hlaziev, S. Yerokhin, V. Inozemtsev, S. Mochernyi, L. Chernink etc. The ideas of these scholars are, in the main, subjective. Their recommendations as to the perspectives of the national social and economic systems, however, are based on the objective factors.

The development of economy is accompanied with permanent various transformations examined by quite a number of analysts. The economic terms: “structural transformation”, “structural modi-fications”, “restriction” – are often used in economic literature but they are understood by different people in different ways and not always distinctly.

The mentioned above terms generally mean modifications in the structure of sphere of activity, management, property etc. This is the general way the economists interpreter them. In particular, the Great Economic Encyclopedia explains the term “transformation” as “…the interaction of various processes and phenomena in the sphere of economy, policy and other fields of life which secure formation of the new quality of social system on the whole” [3; 681]. The Great Economic Dictionary interprets transformation as ‘an operation of

143


the process of organization which means conversion of the basic ob-jective into a number of interrelated objectives and targets securing achievements of radical results’[4, p.1089].

In opinion of Ukrainian analysts S. Yerokhin, transformation means modification of the structure of any objective in the self-orga-nizing process [8, p. 13].

Talking into consideration economic realities of Ukraine, trans-formation or structural improvement, means qualitative or qualita-tive adaptation of the elements of economic systems on macro- , meso- , and micro- levels and their market economy functioning and development which result is information of qualitatively new struc-ture [12, p. 283].

Transformation processes in economy of Ukraine have their own peculiarities. Our country, in fact, never had its own economic sys-tem. Economic system of the former Soviet Ukraine used to be only a sub-system of the single national complex of the USSR Ukraine only served it without any necessary elements of economic indepen-dence. Transformation modifications in our economy, thus, its tran-sition to complex and integral economic system oriented on market principles. It is quite evident now that the economic pre-conditions of Ukrainian economy transformation are: transition from the extensive ones; structural reconstruction of economy based on the advanced technologies; expansion of science-intensive industries; implemen-tation of the program for increasing production of consumer goods coordinated with dynamics of solvency demands; priority of small-sized business; curb of inflation; indexation of all quantitative eco-nomic parameters; security of effective social reforms [12, p. 253].

The article is focused on the function of the state in transformation of all socio-economic modifications with an accent on an individual Ukrainian road and searching of ways of improving its economy.

Internal systematic transformations take place everywhere in the world. In opinion of V. Heyets, transformation economy structure and formulation of fresh forms of development [11]. Transforma-tion, nevertheless, does not concern the markets reforms only. It has a complex character and also means modification in political, insti-tutional and cultural spheres coordinated by space and tame factors.

144


Current economic systems witness various forms of transforma-tion. Quite a number of analysts state that the distinguishing feature of economic development now is its focus on the processes of post-industrial transformations. According to V.Inozemtsev, the global economy of the XXI cent. will be influenced by post-industrial eco-nomic system. The most evident effect of this system setting in the development western countries, starting from 1970s, is the birth of the new international regime characterized by primarily deeper and intensified economic disproportions among post-industrial and other nations of the world the world [9]. Consequently, analysis of the long-term prospects of the countries development proves they will be productive primarily within the process of post-industrial trans-formations.

Efficiency of studying transformations, their factors and effects is usually determined by, its treatment, adaptation and application. Theoretical level of identification of transformations is connected primarily with the use of systematic approach. The principle of sys-tematic as an integral element of dialectical method of research is fundamentally interrelated with the principles of development, unity and conflicts of antagonism, historicism etc. Research of economic transformations is based on the complex application of these logical principles. Each of them formulates a number of more concretized mechanisms, rules and ways of cognition [10, p. 173].

A characteristic feature of Ukrainian economic transformations is their revolutionary spirit. Ukraine of 1990s changed radically the ob-jectives of their social and economic development and launched the start of radical economic and political modifications with an orienta-tion of on the experience and progress of the developed countries. However, because of the lack of national transformation model and unsuccessful imitation of foreign models of economic development (say Washington consensus model) our country was not a success. Instead of economic and scientific advance and construction of so-cially oriented of people Ukraine got catastrophic results [1, p. 5].

Fresh challenges of the world economy of XXI cent. faced Ukraine with objective necessity of meeting the conditions of globalization.

145


As a result, our country has demonstrated its helplessness in the sphere of global integration. Problem of our social and economic development under conditions of globalization are caused by incom-pletion of systematic social, economic and political transformations in the period of our entering the global economy. We cannot say at the current moment that our country has been entirely involved into the regime of transition and, thus, market economy prospects. There-fore, when speaking of its current position in the process of eco-nomic transformations we frequently use the terms “post-transition” or “post-transitive” economy [1, p. 5].

Our economy, thus, is not stable yet and suffers from depressions. Industrial recession got a systematic character. Deep inflation is ac-companied by the raise of all types of non-payments. The relations among enterprises are often tensed and unfriendly. Simultaneously, our economic enterprises frequently lack innovative progress. Many of them for a rather ling time have not introduced fresh technologies and technological approaches. They have outdated machines and lack prospects of procession. All the mentioned above economic re-alities impart negatively the competitiveness of manufactured global and progressive trends in our social and economic polity [1, p. 5].

Now we mostly witness the signs of recession in economy of Ukraine. Our economy becomes colossally dependent upon the influence of other nations, in particular in formulating priorities of social and economic development. Dependence of our national economy and its priorities of social and economic development on the global economy are not only negatively and also positively ef-fected because of the increase of our external demand. The world economic recession, however, makes our economy to apply its de-pendence rationally, i.e. to reach balanced interrelation between Ukrainian domestic market and its export. It sounds strange enough, and under conditions of global economic decline, our country gains advantages of its generally undeveloped economy, weak commodity – and financial markets disintegrated with the corresponding world institutions. In addition, in the situation of worsening conjuncture at the global market and intensifying business rates of developed

146


countries, Ukraine would become more attractive for investors. Such arguments are extremely weak on the background of quite a number of various negative tendencies, but they are able to prove the idea that declining factors are not obligatory negative.

In last years of Ukrainian history we have witnessed extremely complicated political relations within the country which sufficient-ly deteriorate the state of development of our social and economic priorities. Now the prior task for the anti-decline economic regu-lation of our country is stabilization of its political situation. The mentioned above circumstances formulate basics of anti-decline economic regulations as basics of formulation of optimal mode of priorities of social and economic development in transformational post-transitive period as well as principles of functioning of enter-priser troubled by primarily the objective of overcoming recession. The basic destabilizing reason of formulating priorities of social and economic development is non-viability of the ideology of economic functioning based on the discrepancy of real economic situation and the current state policy [1, p. 5-6].

Proclamation of political independence and the state focus on eco-nomic reforms became the crucial pre-condition for the development of Ukrainian economy. Having proclaimed national independence we hoped to strengthen the economic potential of the country and, thus, to raise the people’s living standards. Instead of that, we got the cutting of agricultural and industrial production of food staffs, the raise of unemployment and dropping of the aggregate people’s demand caused by shortening of their real financial abilities and ex-tensive development of farmsteads [5, p. 26].

Thus, the basic current trends of social and economic transforma-tions of Ukrainian economy are further deepening of social inequal-ity of the majority of people by economic, political and social pa-rameters which provokes the tension in our society. On the one hand, the social inequality is caused by the formulated recently system of incomes distribution and injustice in economic, political and social resources availability. On the other hand, such inequality is the result of Ukrainian state policy.

147


The further development of strategic processes in Ukrainian so-ciety will depend on the rates of economic and political reforms and formulation of new state ideology substituted now by the interests of a little group of people [6].

More than twenty years of state independence have not resulted in dynamic social and economic prosperity of Ukraine. That is caused by the look of perfect mechanisms and instruments of macro-economic regulation. Transformations, correspondingly, take place chaotically without and regime. As a result, Ukraine looses its positions in ratings of economically developed countries. One may witness now revivifi-cation of the main characteristic of pre-recession model of economy and its extra-sensitivity to volatility of word conjuncture. The econom-ic progress, meanwhile, is paradoxically connected with some hesita-tions of global economic dynamics. Current state of our economy, in spite of some advance of the post-recession period, does not give and optimism to the prospects of our further development. Structural char-acteristics of the country’s development are able to state that economic growth does not promote overcoming of the mentioned above contra-dictions which influence negatively our social and economic devel-opment. The given problems may be solved in Ukraine by means of of macro-economic regulation [7, p. 77].

Studying of socio and economic transformation processes in the context of the Ukrainian economy realities are assumed as precondi-tions for further development of Ukraine.

Bibliography

1. Adamanova Z. O. Formulation of social and economic development pri-orities in post transitive economic / Z. O. Adamanova // Business inform. – 2011. – № 9. – P. 4-7.

2. Anilovska H. Ya. Market transformation of economy of Ukraine (econom-ic role of state) / H. Ya. Anilovska. – [Electronic Resource]. – Mode of access : http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/348634.html.

3. Creat Economic Encyclopedia. – M. : Eksmo, 2008. – 816 p.4. Creat Economic Dictionary / editor A. N. Azziilian. – M. : Institute of New

Economics, 2002. – 1280 p.5. Hlubish L. Peculiarities of provision supply of Ukrainian population /

L. Hlubish // Agrarian Economics. – 2013. – V. 6. – № 1-2. – P. 24-27.6. Davydiuk O. O. Social policy under conditions of deepening of so-

148


cial inequality in Ukraine / O. O. Davydiuk. – [Electronic Re-source]. – Mode of access : http://cpsr.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=133:2010-12-08-15-45-36&catid=29:2010-06-15-18-48-34&Itemid=35.

7. Dykha M. V. Transformation of economy of Ukraine during the period of in-dependence in the prism of macroeconomic stability / M. V. Dykha // Herald of Khmelnytsk national university. – 2012. – № 4. – V. 3. – P.72-77.

8. Yerokhin S. A. Structural transformation of national economy (theoretic and methodological aspect / S. A. Yeroklhin. – K. : Publisher “Svit znan”. – 2002. – 528 p.

9. Inozemtsev V. Paradoxes of postindustrial economy / V. Inozemtsev // Word economy and international relations. – 2000. – №3. – P. 3-11.

10. Kyryliyk Ye.M. Methodology of research of economic systems transforma-tion processes in present theories / Ye. M. Kyryliyk, A. M. Proshchalykina // Mechanism of economy regulation. – 2011. – №4. – P.172-179.

11. Transformation of economy of Ukraine model (ideology, contradiction, pros-pects) : monograph; edited by V. M. Heietsia. – K. : Logos, 1999. – 500 p.

12. Cherniuk L. H. Transformation processes in economy of Ukraine and its regions : problems and prospect / L. H. Cherniuk // Symposium VNA.U. – № 1 (48). – P. 252-256.


Р. Б. Попивняк, кандидат экономических наук,доцент кафедры менеджмента организаций им. проф. Е. ХрапливогоЛьвовский национальный аграрный университетул. В.Великого, 1, Львов-Дубляны, 80381, Украинаe-mail: [email protected]

А. И. Шавалюк, соискатель кафедры экономики предприятия и инновацийЛьвовский национальный аграрный университетул. В.Великого, 1, Львов-Дубляны, 80381, Украинаe-mail: [email protected]

ЭФФЕКТИВНЫЙ ПРОЦЕСС ТРАНСФОРМАЦИИ ЭКОНОМИКИ УКРАИНЫ

АннотацияРассматриваются особенности трансформации экономики Украины на со-

временном этапе ее развития, исследуются проблемы, возникающие в процессе трансформации, обосновываются направления оптимизации социально-экономи-ческого развития на основе рационализации трансформационной динамики.

149


Обоснование деятельности государства в трансформационных социаль-но-экономических преобразованиях общества с акцентированием внимания на “украинском пути” и поиска путей повышения ее эффективности.

Ключевые слова: социально-экономи¬ческие процессы, трансформа¬ция, экономика, эффективность.

Р. Б. Попівняк, кандидат економічних наук,доцент кафедри менеджменту організацій ім. проф. Є. ХрапливогоЛьвівський національний аграрний університетвул. В. Великого, 1, Львів-Дубляни, 80381, Українаe-mail: [email protected]

О. І. Шавалюк, здобувач кафедри економіки підприємства та інноваційЛьвівський національний аграрний університетвул. В. Великого, 1, Львів-Дубляни, 80381, Українаe-mail: [email protected]

ПЕФЕКТИВНИЙ ПРОЦЕС ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИАнотаціяРозглядаються особливості трансформації економіки України на су-

часному етапі її розвитку, досліджуються проблеми, що виникають в процесі трансформації, обґрунтовуються напрями оптимізації соціально-економічного роз-витку на основі раціоналізації трансформаційної динаміки.

Обґрунтування діяльності держави в трансформаційних соціально-економічних перетвореннях суспільства з акцентуванням уваги на “українському шляху” та пошуку шляхів підвищення її ефективності.

Ключові слова: соціально-економічні процеси, трансформація, економіка, ефективність.

References

1. Adamanova, Z. O. (2011). Formuvannia priorytetiv sotsialno-ekonomichnoho rozvytku v posttranzytyvnykh ekonomikakh [Forming of socio-economic development in the post transition economies], Biznesinform. – Biznesinform, №9, pp. 4-7 [in Ukrainian].

2. Anilovska, H. Ya. (2005). Rynkova transformatsiia ekonomiky Ukrainy (ekonomichna rol derzhavy) [Ukraine market transformation of economy (the economic role of the state)]. Retrieved from http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/348634.html [in Ukrainian].

3. Bolshaia ekonomicheskaia entsiklopediia [The Great Soviet Encyclopedia] (2008). Moscow : Eksmo [in Russian].

150


4. Аzriilian, А. N. (2002). Bolshoi ekonomicheskii slovar [The Great Dictionary of Economics] . А.N. Аzriilian]. – Moscow : Institut novoi ekonomiki [in Russian].

5. Hlubish, L. (2013). Osoblyvosti prodovolchoho zabezpechennia naselennia Ukrainy [Peculiarities of food supply to of population of Ukraine]. Ahrarna ekonomika. – Agrarian Economics, Vol.6, №1-2, pp. 24-27 [in Ukrainian].

6. Davydiuk, O. O. (2010). Sotsialna polityka v umovakh pohlyblennia sotsialnoi nerivnosti v Ukraini [Social policy in the conditions of deepening social inequality in Ukraine]. Retrieved from http://cpsr.org.ua/index.php?option=com_content&view =article&id=133:2010-12-08-15-45-36&catid=29:2010-06-15-18-48-34&Itemid=35. [in Ukrainian].

7. Dykha, M. V. (2012). Transformatsiia ekonomiky Ukrainy za roky nezalezhnosti pid pryzmoiu makroekonomichnoi stabilnosti [Transformation of Economy of Ukraine's independence under the prism of macroeconomic stability]. Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu. – Bulletin of Khmelnytsk National University, Vol.3, № 4, pp. 72-77 [in Ukrainian].

8. Ierokhin, S. A. (2002). Strukturna transformatsiia natsionalnoi ekonomiky (teoretyko-metodolohichnyi aspekt) [The structural transformation of the national economy (theoretical and methodological aspect)]. Kyiv : Vyd-vo «Svit znan» [in Ukrainian].

9. Inozemtsev, V. (2000). Paradoksy postindustrialnoi ekonomiki [Paradoxes of post industrial economy]. Мirovaia ekonomika i mezhdunarodnyie otnosheniia. – World Economy and International Relations. № 3, pp. 3-11 [in Russian].

10. Kyryliuk, Ye. M. (2011) Metodolohiia doslidzhennia protsesiv transformatsii ekonomichnykh system u suchasnykh teoriiakh [Research Methodology of process of transformation of economic systems in modern theories]. Mekhanizm rehuliuvannia ekonomiky. – Mechanism of Economic Regulation. №4, pp. 172-179 [in Ukrainian].

11. Transformatsiia modeli ekonomiky Ukrainy (ideolohiia, protyrichchia, perspektyvy) : monohrafiia [Transforming the economic model of Ukraine (ideology, contradictions, prospects) : monograph] (1999). Kyiv : Lohos. – 500 p [in Ukrainian].

12. Cherniuk, L. H. (2011). Transformatsiini protsesy v ekonomitsi Ukrainy ta yii rehionakh: problemy ta perspektyvy [Transformation processes in the economy of Ukraine and its regions: problems and prospects]. Zbirnyk naukovykh prats VNAU. Seriia : Ekonomichni nauky. – Collection of Scientific works of VNAU. Series: Economics. №1 (48), pp. 252-256 [in Ukrainian].

151


УДК 338:439

М. А. Заєць,кандидат економічних наук, доцент,доцент кафедри економіки та управлінняОдеського національного університету імені І. І. МечниковаФранцузький бульвар 24/26, м. Одеса, 65044, Українаe-mail: [email protected]

А. В. Андрейченко,кандидат економічних наук, доцент,доцент кафедри економіки та управлінняОдеського національного університету імені І. І. МечниковаФранцузький бульвар 24/26, м. Одеса, 65044, Українаe-mail: [email protected]

ЄВРОПЕЙСЬКА ПОЛІТИКА СУСІДСТВА: ВИКЛИКИ ТА ЗАГРОЗИ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В статті розглядаються питання впливу європейської політики

сусідства на національну економіку України та сучасний стан міжрегіонального співробітництва. В цьому контексті проаналізовано стан міжнародної торгівлі України та необхідність проведення реформ в провідних галузях щодо підвищення конкурентоздатності національної економіки. Виявлені загрози та переваги зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Ключові слова: Європейська політика сусідства, ВТО, інтеграція, макроекономічна політика.

Участь України в єврорегіонах сприяє розширенню взаємо-вигідного торговельно-економічного співробітництва, дозволяє прикордонним адміністративним одиницям самостійно виходити на європейські структури для отримання технічної та фінансової допомоги для реалізації проектів транскордонного співробітни-цтва, сприяє міжнародній інтеграції нашої держави.

З урахуванням пріоритетної мети України (зближення стосун-ків з ЄС та подальший вступ до економічного союзу), конче важ-ливим елементом економічної інтеграції є подальша конвергенція її регіональної політики з метою чіткої ідентифікації місця та ролі вітчизняних регіонів у європейській мегаконтинентальній моделі «Європа регіонів», що передбачає:

152


– адміністративно-територіальну реформу, що дасть можли-вість виділити рівні NUTS-2 та NUTS-3 і тим самим визначити тотожність їх європейській регіональні ієрархії;

– імплементацію європейських механізмів та інструментів регіонального розвитку (інвестиційний грант, субсидії, пов’язані з використанням робочої сили, субсидіювання відсоткових ста-вок);

– розвиток євро регіонального співробітництва; – активне використання переваг, які надає Україні статус су-

сідства з Євросоюзом, виходячи з основних напрямів співробіт-ництва, що

– випливають з концепції «Ширша Європа - сусідство» (2003 р.);

– створення належних умов для інноваційного розвитку ре-гіонів;

– співробітництво України та ЄС у межах сьомої рамкової угоди [1].

У цьому контексті важливим є розвиток міжрегіонального співробітництва. В умовах нової геополітичної ситуації влада має запропонувати регіонам нову місію в державі.

Після вступу 1 січня 2007 р. до Європейського Союзу Болга-рії та Румунії створюються нові можливості для розвитку АРК, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Безпосереднє сусідство з країнами ЄС – суходолом чи через море – відкриває зазначеним областям не лише доступ до ринків та фондів ЄС, а й дає можливість перебрати на себе роль «південного вектора» інтеграції України до Євросоюзу. У зв’язку з цим, варто розгляну-ти можливості для створення на території одного (або декількох) цих регіонів зони з європейським економічним правовим режи-мом, що не лише сприятиме підготовці до вступу в Європейський Союз, а й уможливить завчасне виявлення проблемних аспектів, пов’язаних з адаптацією вітчизняного законодавства до законо-давства ЄС.

Наразі зміна інституційних форм транскордонної співпраці здійснюється в руслі появи виважених концептуальних страте-

153


гій та концепцій розвитку прикордонних регіонів, які з’явилися в процесі адаптації вітчизняних механізмів до практики регіо-нальної політики ЄС. ЄС запропоновано чотири Програми сусід-ства, в яких бере участь Україна, а також такі інституційні фор-ми співробітництва, як «Інтеррегіо», «Ніредьгазька Ініціатива», «Концепція спільного розвитку прикордонних територій України і Угорщини» і особливо «Стратегія транскордонного співробітни-цтва «Карпати 2004-2011»». Завдяки цим програмам створюють-ся можливість синхронізації регіональних пріоритетів розвитку із загальнонаціональними та загальноєвропейськими. Вже сьогодні зазначені програми реалізуються в прикордонні і є важливими кроками практичного втілення принципів та механізмів транскор-донної політики ЄС.

Стратегічною метою України є вступ до ЄС. Цей імператив був зафіксований ще в «Концептуальних засадах» як основне геопо-літичне завдання нашої держави.

В 1998 р. набула чинності після ратифікації Верховною Радою Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Єв-ропейським Союзом яка була підписана ще у 1994 р. Ця угода регулює політичні, економічні та культурні відносини між Укра-їною та ЄС. Одним з головних завдань угоди було передбачено сприяння торгівлі та залученню інвестицій, а також розвиток гар-монійних економічних відносин між Україною та ЄС.

Економічно-торговельні положення Угоди спираються на принципи режиму найбільшого сприяння і національного режи-му. Окремі розділи присвячено питанням торгівлі сталеливарни-ми виробами, умовами заснування та функціонування компаній, наближенню законодавства і захисту прав інтелектуальної влас-ності, а також визначенню інструментів захисту торгівлі [2].

В розділі Угоди про економічне співробітництво наголошуєть-ся, що його метою є сприяння процесу економічних реформ та відродження і сталого розвитку України. Стверджується, що таке співробітництво сприятиме зміцненню й розвитку економічних зв’язків на благо обох сторін.

Зосереджується увага, зокрема, на промисловій кооперації, за-охоченні та захисті інвестицій, державних поставках, зближенні

154


політики стандартизації в гірничовидобувній та сировинній галу-зях, науці та техніці, освіті, АПК, енергетиці, цивільній ядерній галузі, галузі охорони довкілля, транспорті, космосі, телекому-нікація, фінансових послугах, перешкоді «відмиванню грошей», валютній політиці, регіональному розвитку та в інших галузях.

У 2008 р. дія Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами завершилася. Вона надала певного імпульсу в розвитку економічних відносин між Україною та ЄС. Проте нові реалії у світовій економіці, поглиблення регіональних інтеграційних про-цесів вимагають розширення й удосконалення взаємовідносин між нашою країною та Європейським Союзом. Ця обставина ро-бить актуальним прийняття нових документів, що сприяли б на-ближенню України до вступу в ЄС.

У 1998 та 2000 рр. Указами Президента України затверджено Стратегію і Програму інтеграції України в ЄС. У грудні 1999 р. Європейська Рада схвалила Спільну стратегію ЄС щодо України. Спільна стратегія ЄС передбачає підтримку процесу демократич-них та економічних перетворень в Україні, вирішення спільних проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на Євро-пейському континенті. У вересні 2000 року відбувся Паризький саміт «Україна – ЄС», який засвідчив європейську перспективу України, стратегічний курс на інтеграцію України до ЄС. У 2001 році було прийнято «План дій ЄС у галузі юстиції та внутрішніх справ в Україні». В 2002 р. відбувся у Копенгагені черговий саміт «Україна – ЄС», на якому було визнано прогрес України у вико-нанні вимог та стандартів ОБСЄ і Ради Європи, у запровадженні економічних реформ, позитивні зрушення в українській економі-ці. Була підкреслена необхідність розвивати й надалі стратегічне партнерство між Україною та ЄС.

У зв’язку з розширенням у 2004 та 2007 році складу ЄС Укра-їна стала безпосередньо контактувати з ним кордонами, що нада-ло нового аспекту у взаємозв’язках нашої країни з Європейським Союзом. Врахування цієї ситуації знайшло вираження у доку-менті «Європейська політика сусідства», який прийнято в рамках

155


Угоди «План дій Україна – Європейський Союз». Цей план розра-хований на три роки. Він передбачав інтенсифікацію політичних, безпекових, економічних та культурних відносин між сторонами. Згідно з Планом, інтеграція України в Європейський Союз в огля-довому періоді буде здійснена у формі Зони вільної торгівлі ЄС – Україна після вступу України до СОТ. Відзначається, що Євро-пейський Союз визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір.

Європейська політика сусідства відкриває нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва:

– підвищується рівень інтеграції, включно участі України у внутрішньому ринку ЄС;

– розширюється політичне співробітництво; – збільшується фінансова підтримка України з боку ЄС; че-

рез Європейський інвестиційний банк надаватиметься підтримка проектам, що потребують інвестиції в інфраструктуру;

– будуть розширені можливості для участі України в певних програмах ЄС, що сприятиме розвитку культурних, освітніх, тех-нічних, наукових зв’язків, а також співробітництву у сфері охоро-ни довкілля;

– буде надана підтримка в адаптації законодавства України до норм і стандартів ЄС;

– поглибляться торговельні та економічні відносини, осо-бливо після вступу України до СОТ.

План дій Україна – Європейський Союз визначав пріоритети діяльності. Серед них виокремлюються такі :

– зміцнення демократичних основ в Україні, забезпечення свободи засобів масової інформації та свободи слова;

– посилення співробітництва з питань спільної сусідської та регіональної безпеки;

– вступ України до СОТ; – покращення інвестиційного клімату в Україні шляхом за-

провадження недискримінаційних, прозорих і передбачуваних умов ведення бізнесу, спрощення адміністративних процедур та боротьби з корупцією;

156


– зміцнення податкової реформи в Україні; – спрощення візового режиму між Україною та ЄС; – поступове наближення законодавства, норм та стандартів

України до законодавства, норм та стандартів Європейського Союзу; – усунення дискримінаційного ставлення до працівників-мі-

грантів. План дій конкретизував заходи щодо співробітництва між

Україною та ЄС по окремим напрямкам та галузях. Особливе зна-чення приділяється взаємозв’язкам в економічній сфері.

Умовою інтеграції України до ЄС визначався подальший про-грес у створенні повністю функціонуючої ринкової економіки, включаючи ціноутворення, контроль за державною допомогою, законодавче середовище, яке забезпечує чесну конкуренцію між суб’єктами господарювання.

В галузі макроекономічної політики відзначалася необхідність посилити незалежність Національного банку України, а також зміцнити стабільність фіскальної системи, в тому числі шляхом проведення податкової реформи та реалізації заходів у пенсійній системі. Наголошується на необхідність зменшення участі держа-ви у ціноутворенні з метою запобігання погіршення умов торгівлі та функціонування економіки.

Вважалося за необхідне покращити умови для іноземних ін-весторів; зокрема, рекомендується скасувати існуючі обмеження, закріплені Земельним кодексом України, на володіння земельни-ми ділянками несільськогосподарського призначення українськи-ми юридичними особами із часткою іноземного капіталу, включа-ючи ті, в яких іноземний капітал становить 100%.

В соціальній сфері наголос робиться на зменшення бідності та збільшення зайнятості. Необхідно посилити соціальну інте-грацію, включаючи стабільну систему освіти, охорони здоров'я, інших соціальних послуг.

Важливою метою українського уряду повинна стати розробка державної стратегії сталого розвитку.

Значна увага у Плані дій приділялася торгівлі й реформі рин-кових відносин. Згідно з Планом, поступово будуть скасовані усі

157


експортні та імпортні обмеження. Буде здійснено поступове ска-сування експортного мита на брухт чорних металів відповідно до двосторонньої угоди між Україною та ЄС. Необхідно здійснити митну реформу з метою спрощення проходження товарів через митницю й усунення бюрократичних перепон. Поступово будуть усунені кількісні обмеження імпорту, його ліцензування.

План дій передбачає створення сприятливих умов для руху капіталу. При заснуванні компаній необхідно забезпечити повне дотримання режиму найбільшого сприяння та національного ре-жиму. Дискримінаційні заходи, що впливають на діяльність ком-паній ЄС та України, мають бути скасовані. Дочірні компанії або філії ЄС, а також України, мають діяти в умовах, не менш сприят-ливих, ніж ті, в яких діють національні компанії. Поступово ска-совуються обмеження щодо заснування компаній.

План дій декларує необхідність забезпечення вільного руху капіталу, пов’язаного з прямими та іншими інвестиціями, гаран-тування захисту іноземних інвестицій, а також ліквідації або ре-патріації капіталовкладень або прибутку з них.

У сфері транспорту вважалося за необхідне розробка й впрова-дження національної транспортної стратегії, яка б включала роз-виток національної транспортної інфраструктури. Передбачаєть-ся продовження участі у спільному розвитку транс’європейських коридорів, а також у програмі ТРАСЕКА. Буде розвиватися спів-робітництво у сфері супутникової навігації. Учасники Плану дій візьмуть активну участь у сприянні розвитку Дунаю з метою по-вного використання його потенціалу як однієї з головних складо-вих європейського внутрішнього водного транспорту.

В галузі енергетики передбачалося затвердження спільної енергетичної політики України та ЄС. Розглядається можливість участі України в Європейській енергетичній програмі. Вважається за доцільне диверсифікувати постачання нафти й газу в Україну; в цьому відношенні приділяється увага нафтопроводу Одеса-Бро-ди-Польща. Важливе значення має впровадження реструктуриза-ції українських вугільних шахт, безпеці їх експлуатації.

План дій передбачав також заходи щодо охорони навколишньо-го середовища. Зокрема, йдеться про впровадження положення

158


Кіотського протоколу та Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату, а також про активізацію участі України у робочій групі Дунай - Чорне море.

Особливого значення надавалося співробітництву у сфері нау-ки, технологій та освіти. Передусім вважається за необхідне зміц-нити людський, матеріальний та інституціональний потенціал України з метою покращення можливостей фізичних та юридич-них осіб, задіяних у науково-технічній та інноваційних сферах. Передбачається обмін науковим персоналом в рамках спільних проектів та сприяння участі українських науковців у міжнарод-них конференціях та форумах.

Реформування освіти в Україні буде здійснюватися у напрям-ку наближення до європейських стандартів у рамках Болонського процесу. Будуть розширені молодіжні обміни та співробітництво у сфері неформальної освіти молоді, посилиться міжкультурний діалог через програму «Молодь» (YOUTH).

В Плані дій звертається увага на розширення контактів та спів-робітництва на транскордонному та регіональному рівнях з су-сідніми новими державами членами ЄС. Вважається за необхід-не забезпечити підтримку регіонів у підготовці та впровадженні «Програми сусідства» за участю України.

Основна ідея Європейської політики сусідства полягає в тому, що такі держави, як Україна, які поки ще не мають найближчої перспективи членства в ЄС, але мають спільний з ЄС кордон, стануть частиною простору процвітання та «кола друзів», з яки-ми ЄС тісно співпрацює. Україні та іншим сусіднім країнам буде запропоновано перспективу поступової інтеграції у внутрішній ринок ЄС паралельно з подальшою торговельною лібералізацією [2]. В грудні 2005 р. Європейський Союз визнав ринковий статус української економіки.

Вступ до Європейського Союзу, як вже зазначалося, найголо-внішою метою, визначальним вектором стратегічної політики України. Дата вступу нашої країни до ЄС поки що не визначена; Україна у відносинах з цією організацією має поки що статус «су-сідства». Звісно, що такий статус не зовсім відповідає устремлін-

159


ням України на шляху інтеграції у європейське співтовариство; українська громадськість сподівалася на здобуття статусу асоці-йованого члена Європейського Союзу. Очевидно, що нашій краї-ні належить ще пройти певний період подальшого реформування економіки, підвищення її макроекономічних показників, щоб уві-йти до європейської спільноти на рівних. У вересні 2008 р. на са-міті «Україна - ЄС» вже була досягнута принципова домовленість про надання Україні статусу асоційованого члена в 2009 році, але, як вже відомо, ця подія була відсунута на пізніший строк.

Ще Угодою про партнерство та співробітництво була перед-бачена можливість створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. В 2005-2006 роках ця перспектива розглядалася сторонами в практичній площині. Було визначено, що для майбутньої угоди слід обрати варіант поглибленої угоди про вільну торгівлю. Така угода може бути підписана після вступу України до СОТ. Тепер, коли Україна є членом СОТ, перешкод для створення зони вільної торгівлі немає.

З 2010 року процес взаємовідносин між нашою країною і ЄС активізувався в напрямку реалізації конкретних домовленостей. На саміті Україна – ЄС в листопаді 2010 р. було прийнято принци-пове рішення про надання Україні з боку ЄС безвізового режиму в 2011 році, але поки що це рішення ще не реалізовано. В кон-кретну площину лягла домовленість про утворення зони вільної торгівлі між нашою країною та Європейським Союзом з перспек-тивою надання Україні статусу асоційованого члена ЄС.

За оцінками експертів, формування зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом матиме для нашої країни неабиякі позитивні наслідки, хоч виникнуть і деякі проблеми [3, с. 54]. Позитивний вплив позначиться у таких сферах:

– поліпшення доступу до ринків ЄС стимулюватиме нарощен-ня виробництва української економіки і ВВП України зростатиме;

– уповільниться зростання індексу споживчих цін через по-силення конкуренції з боку іноземних товарів;

– курс гривні стане гнучкішим, утворяться умови до режиму вільно конвертованої гривні;

160


– зниження торговельних бар’єрів стимулюватиме збіль-шення руху товарів між країнами в обох напрямках.

Проблеми: ризик збанкрутування неконкурентоспроможних вітчизняних фірм з відповідним скороченням робочих місць; лік-відація імпортних тарифів зменшить доходи до бюджету; розроб-ка й впровадження нових стандартів і правил походження товарів потребують підвищення державних витрат.

Проте, ці проблеми не є такими, що їх не можна подолати. Крім того, зростання конкуренції європейських фірм на українському ринку буде стимулювати процес технологічної перебудови вітчиз-няних підприємств і підвищення їх конкурентоспроможності.

Перешкодою вступу України до Європейського Союзу є те, що по деяким важливим параметрам вона до цього ще не готова. Її економіка значно поступається за низкою показників більшос-ті країн ЄС. Наприклад, за душовим показником ВВП України вдвічі поступається Румунії, яка має найнижчий показник в ЄС. Керівники Європейського Союзу, політики і бізнесмени побою-ються корупції, яка ще не подолана в нашій країні. Часто зміню-ється законодавство в економічній сфері, що відлякує інвесторів. Технологічна база промисловості застаріла, транспортна інфра-структура значно поступається європейській. Те ж саме стосуєть-ся продуктивності праці. Коли ці проблеми вдасться подолати, Україна вступить до Європейського Союзу як достойна держава на рівних правах.

Підводячи підсумок, можна зазначити, що Україна прагне до активної участі як у глобальних, так і в регіональних організаці-ях. Реальний внесок, який надає своєю діяльністю Україна в між-народні організації, підвищує її авторитет у світової спільноти. Важливо використати міжнародне співробітництво з максималь-ною користю для економіки України, тому участь у міжнародних інститутах сприяє вирішенню цього завдання.

Міжнародна політика України повинна відповідати викликам сьогодення, умовам сучасних вимірів. Процес глобалізації еконо-мічних відносин, що безперервно поглиблюється й поширюється, об’єктивно сприяє активному залученню України в систему між-

161


народних економічних відносин, все чіткіше визначаючи інтегра-ційні вектори нашої країни.


1. Регіональна політика та розвиток місцевого самоврядування. - [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/book/DOPOVID07/Dopovid-Rozd-6.pdf (дата 05.03.16). – Назва з екрану.

2. Представництво Європейської Комісії в Україні (EC Delegation to Ukraine). - [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.delukr.ec.europa.eu (дата 02.03.16). – Назва з екрану.

3. Оцінка наслідків угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС. Міжнародний центр перспективних досліджень. - [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : http://wto.in.ua/files/content/articles/fta_eu_impact.pdf (дата 03.04.16). – Назва з екрану.

Стаття надійшла 14.04.2016 р.Н. А. Заец,кандидат экономических наук, доцент,кафедри економіки та управлінняОдесского национального университета имени И. И. Мечникова Французский бульвар 24/26, г. Одесса, 65044, Украинаe-mail: [email protected]

А. В. Андрейченко,кандидат экономических наук, доцент,доцент кафедри економіки та управлінняОдесского национального университета имени И. И. Мечникова Французский бульвар 24/26, г. Одесса, 65044, Украинаe-mail: [email protected]

ЕВРОПЕЙСКАЯ ПОЛИТИКА СОСЕДСТВА: ВЫЗОВЫ И УГРОЗЫ ДЛЯ НАЦИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИ УКРАИНЫ

Аннотация В статье рассматриваются вопросы влияния европейской политики со-

седства на национальную экономику Украины и современное состояние меж-регионального сотрудничества. В этом контексте проанализировано состояние международной торговли Украины и необходимости проведения реформ в веду-щих отраслях по повышению конкурентоспособности национальной экономики. Обнаруженные угрозы и преимущества зоны свободной торговли между Украиной и Европейским Союзом.

Ключевые слова: Европейская политика соседства, ВТО, интеграция, макроэкономическая политика.

162


M. A. Zaec,PhD in Economics, Associate Professor of Economics and Management Department of Odesa I. I. Mechnikov National University24/26, Frantsuzkiy av., Odesa, 65044, Ukrainee-mail: [email protected]

A. V. Andreichenko,PhD in Economics, Associate Professor of Economics and Management Department of Odesa I. I. Mechnikov National University24/26, Frantsuzkiy av., Odesa, 65044, Ukrainee-mail: [email protected]

EUROPEAN NEIGHBOURHOOD POLICY: CHALLENGES AND THREATS TO THE NATIONAL ECONOMY OF UKRAINE

Summary The article deals with the impact of the European Neighbourhood Policy on the

Ukrainian economy and the current state of inter-regional cooperation. In this context, Foreign trade of Ukraine and the necessity of reforms in major sectors of national economy for improvement of its competitiveness were analyzed. Risks and benefits of the free-trade zone between the European Union and Ukraine were identified.

Keywords: European Neighbourhood Policy, WTO, integration, macro-economic policy.

References

1. Regionalna politika ta rozvitok mistsevogo samovryaduvannya [Regional policy and development of local government]. Retrieved from http://old.niss.gov.ua/book/DOPOVID07/Dopovid-Rozd-6.pdf [in Ukrainian].

2. Predstavnitstvo Evropeyskoyi Komisiyi v Ukrayini [EC Delegation to Ukraine]. Retrieved from http://www.delukr.ec.europa.eu [in Ukrainian].

3. Otsinka naslidkiv ugodi pro vilnu torgivlyu mizh Ukrayinoyu ta ES. Mizhnarodniy tsentr perspektivnih doslidzhen [impact assessment of the EU-Ukraine Free Trade Agreement. ICPS]. Retrieved from http://wto.in.ua/files/content/articles/fta_eu_impact.pdf [in Ukrainian].

163


УДК 338.12

Р. В. Грінченко,кандидат економічних наук, доцент,доцент кафедри економіки підприємстваОдеського національного економічного університетувул. Преображенська, 8, м. Одеса, 65000, Українаe-mail: [email protected]

ПРОЯВИ ЦИКЛІЧНИХ КОЛИВАНЬ В ЕКОНОМІЦІ

Предметом дослідження даної статті виступають прояви циклічних коли-вань на макро-, мезо- та мікрорівнях економіки. Метою статті виступає теоретичне обгрутнування проявів циклічних коливань на цих рівнях економіки із урахуванням провідного світового досвіду. Результати дослідження можуть бути застосовані при антициклічному регулювання на рівні держави, регіонів та окремих підприємств.

Ключевые слова: циклічні коливання, макрорівень, мезорівень, мікрорі-вень, нівелювання впливу.

Особливостями сучасного етапу розвитку економіки висту-пає наявність періодичних циклічних коливань, які впливають на економіку на макро-, мезо- та мікрорівнях. Основним завданням держави на макрорівні виступає нівелювання впливу циклічних коливань та зменшення їх негативних наслідків. На мезорівні ан-тициклічним регулюванням повинні займатися регіональні орга-ни влади із допомогою галузевих представників. На макрорівні, або ж на рівні окремих підприємств найважче запобігати нега-тивним наслідкам, які можуть виникнути внаслідок циклічних коливань економіки. Проте вивчення теоретичних засад можли-вих методів, інструментів та засобів антициклічного регулювання на визначених рівнях виступає досить актуальним на теперішній час. Теоретичне підгрунття надає можливості акумулювати необ-хідну інформацію та на її основі розробляти ефективні заходи по зменшенню негативних наслідків циклічних коливань на макро-, мезо- та мікрорівнях економіки.

Слід зауважити, що економічні цикли – процеси об’єктивні, тобто у кожного з них є свої об’єктивні причини, чинники та за-соби регулювання. Це означає, що вивчення об’єктивної сутності проявів економічних циклів на макро-, мезо- та мікрорівнях на-

164


дасть можливості зменшувати їх негативні наслідки та підвищу-вати ефективність економіки.

Останніми роками велика кількість провідних вітчизняних та зарубіжних вчених займається витаннями вивчення сутності, причин, чинників та проявів циклічних коливань в економіці. Пи-тання циклічних коливань та їх вплив на економіку у різні пері-оди досліджували такі провідні вітчизняні вчені, як: Ю. Бажал, О. Білорус, О. Бандура, В. Геєць, В. Кучеренко, І. Лукінов, С. Мо-черний, Б. Панасюк, Ю. Пахомов, В. Савчук, А. Чухно та інші.

Проте циклічні коливання досить по-різному проявляються на макро-, мезо- та макрорівнях та потребують диференційованих підходів у регулюванні. Тому дане питання потребує подальшого розгляду у зв’язку із важливістю його для підвищення ефектив-ності економіки на зазначених рівнях.

Питання, які досліджуються на сучасному етапі, характеризу-ються недостатньо комплексним науковим опрацюванням. До-слідження, які проводяться у даному напрямку, не мають також системного характеру, розглядаються окремо аспекти циклічних коливань на різних рівнях. Вирішення окресленого кола питань потребує більш комплексного підходу вивчення проявів цикліч-них коливань на різних рівнях економіки.

Перш ніж перейти до розв’язання мети даної статті необхідно з’ясувати теоретичне підгрунття подальшого дослідження. Тео-ретичним базисом дослідження виступають циклічні коливання в економіці або ж економічні циклі. З метою подальших дослі-джень у статті використовується наступне визначення економіч-них циклів, запропоноване Кучеренко В.Р. та іншими авторами [1, с. 12]: «… зв'язок між економічними подіями та явищами має хвильовий характер. Хвилеподібні коливання, пов’язані із оцін-кою економічного зростання, прийнято називати економічним циклами». На нашу думку, дане визначення досить ємно та лако-нічно характеризує сутність економічних циклів, не обтяжуючи поняття зайвими елементами та може бути використане як базис-не у подальших дослідженнях.

Першими питаннями вивчення сутності коливань, їх першо-причин та особливостей регулювання присвячували свої ро-

165


боти такі видатні вчені, як: С. Джевонс, К. Жугляр, В. Зомбарт, Дж. М. Кейнс, Н. Кондратьєв, С. Кузнець, Р. Мальтус, К. Маркс, У. Митчел, В. Парето, Ж. Сісмонді, М. Туган-Барановський, Р. Фриш, Р. Хаутри, Й. Шумпетер та інші.

Сучасні дослідники циклічних коливань пропонують декіль-ка аспектів, з яких можливо аналізувати циклічні коливання та їх вплив на економіку.

Аналізувати циклічні коливання в економіці можна з точки зору довжини хвилі. Такий аналіз називаються гармонійним. В залежності від довжини хвилі виділяють такі види коливань [4, с. 41]:

– довгі хвилі;– цикли середньої довжини (малі цикли ділової активності);– короткі хвилі;– надкороткі хвилі.Аналіз сутності коливань з точки зору довжини хвилі набув

найбільш широкого розповсюдження у світовій економічній лі-тературі, що дає можливість застосовувати напрацювання в цій сфері для розробки антициклічної політики.

Також для дослідження циклічних коливань використовується спектральний аналіз, тобто аналіз за частотою та амплітудою ко-ливань.

Продовжуючи розгляд теоретичних засад циклічних коливань в економіці слід звернути увагу на чинники, що впливають на формування кон’юнктури. На думку авторів [1, с. 25] зазначені чинники можна розділити на дві групи:

– циклічні;– нециклічні. До основних постійних циклічних чинників відносять історич-

ні умови розвитку та науково-технічний прогрес (вплив науково-технічного прогресу досить широко та ґрунтовно відображений ще у роботах М. Кондратьєва [2; 3]).

До основних постійних нециклічних чинників відносять:– грошово-кредитні;– відтворення суспільного капіталу та національного продукту;

166


– виробничі (коливання в пропозиції виробничих факторів, тенденція норми прибутку до зниження);

– особливості господарчих та політичних інститутів (монопо-лії);

– інноваційні (кластери нововведень);– зовнішньоекономічні;– сезонність. Проте, хоча зазначені чинники не є циклічними, опосередкова-

но вони діють на формування кон’юнктури ринку та на поступо-вий перехід до тієї чи іншої фази існуючих циклів.

Також серед нециклічних чинників формування кон’юнктури виділяють такі непостійні чинники впливу, як: соціальні кон-флікти та стихійні лиха. Зазначені чинники не можуть бути ре-гульованими, проте опосередковано також можуть впливати на подальший стан кон’юнктури ринку, що повинно також бути ві-дображено в анти циклічній політиці, як на макро-, мезо-, так і на мікрорівнях.

Так як основним методом вивчення циклів є виділення періо-дів, яке здійснюється за допомогою різних функцій, то основною проблемою дослідження економічних циклів виступає визначен-ня зазначених функцій.

Слід зауважити також, що поряд із циклічними кризами в еко-номіці існують проміжні кризи, які пов’язанні із порушенням ходу відтворення, яке перериває піднімальну фазу циклу. Такі проміж-ні кризи мають зазвичай місцевий характер, та починаються з макрорівня економіки, тобто підприємств і посилюються вже на мезорівні. Основною відмінністю проміжних криз від циклічних виступає відсутність різкого скорочення вкладень в основний ка-пітал, тому і подолати такі диспропорції легше, ніж циклічні: « … проміжні кризи є лише перервами в розгортанні підіймальної фази циклу, тоді як циклічна криза є кінцем одного і початком нового промислового циклу» [1, с. 28]. Тому однією із головних причин проміжних криз називають структурні зрушення в еконо-міці, які зумовлюються зміною положення країни на світовому ринку та появою нових ринків збуту для її продукції. Проміжні

167


кризи виступають одним із основних елементів регулювання еко-номіки при формуванні анти циклічної політики.

Проте будь-яке регулювання потрібно починати з ґрунтовно-го аналізу стану економіки, кон’юнктури ринку. Можна виділити основні показники, за якими може бути оцінена кон’юнктура рин-ку та на основі даного аналізу сформована антициклічна політика держави на макрорівні.

Згідно із узагальненням даних показників, їх можна згрупува-ти у такі групи [1, с. 51-55]:

1. Пропозиція (показники промислового виробництва).2. Попит (показники товароруху).3. Масштаб ринку та його пропорційність (показники рівня

конкуренції та монополізації).4. Тенденції розвитку ринку (показники хиткості, стійкості

та циклічності).5. Ділова та інвестиційна активність (показники горошово-

кредитної сфери).6. Характеристика та рух ринкових цін (показники в сфері

ціноутворення).7. Комерційний (ринковий) ризик (показники невизначеності

та ризику).8. Регіональні особливості розвитку ринку (показники регіо-

нальних ринкових варіацій).Запропонований перелік груп показників дає змогу комплек-

сно охарактеризувати сучасний стан кон’юнктури ринку, що іс-тотно впливає на якість пропонуємих заходів з анти циклічного регулювання.

Одним із діючих інструментів впливу на кон’юнктуру ринку на макрорівні, який найчастіше використовується державами в світі, виступає регулювання обсягів попиту на капітал за раху-нок зміни ставки облікового відсотку. Простежуються міцна за-лежність між зміною ставки облікового відсотку та фазами циклу. Проте такий засіб є одним із можливих напрямів анти циклічного регулювання та не відображає комплексного підходу до вирішен-ня даних питань.

168


Обрунтована антициклічна політика держави може допомогти ні-велювати негативні прояви економічних циклів. Проте заходи її по-винні чітко враховувати фазу циклу, в якій знаходиться економіка.

Слід зауважити, що найбільший вплив циклічні коливання здійснюють на підприємства, що виробляють засоби виробництва та товари тривалого користування. Виробництво товарів коротко-часного користування не в такій значній мірі залежить від проявів циклічних коливань в економіці.

Для наглядного відображення проведемо аналіз циклічних складових основних показників розвитку економіки України та Польщі за період 1996-2015рр. та спрогнозуємо ВВП на найближ-чій період у даних країнах.

Польща обрана для аналізу в зв’язку із її за географічною, де-мографічною та історичною схожістю до України, для наглядного відображення процесів розвитку країни близької до України.

На рис. 1 представлена динаміка ВВП України за період 1996-2015 рр., також побудований поліноміальний тренд (коефіцієнт апроксимації R2=0,989 свідчить про високу достовірність побу-дованої лінії тренду).

Рис. 1. Динаміка ВВП України за період 1996- 2015рр., млн. грн.**Джерело: складено автором за даними [5]

Рис. 1. Динаміка ВВП України за період 1996- 2015рр., млн. грн.*

*Джерело: складено автором за даними [5] Побудувавши лінію тренду, ми отриали прогноз значного зростання ВВП

України у найближчі два роки. Візуально аналізуючи отриману криву, можна дійти до висновків, що вона має виражену циклічність. Проте наявна позитивна динаміка у зростанні ВВП країни зумовлюється у своїй більшості зростаючим в країні рівнем інфляції та можливими процесами становлення та розвитку економіки. Дані причини можуть мати циклічний характер.

На рис. 2 представлена динаміка ВВП Польщі за період 1996-2015 рр., також побудований поліноміальний тренд (коефіцієнт апроксимації R2=0,8531 свідчить про високу достовірність побудованої лінії тренду).

Рис. 2. Динаміка ВВП Польщі за період 1996- 2015рр., млрд. долл. США*

*Джерело: складено автором за даними [6]

169


Побудувавши лінію тренду, ми отриали прогноз значного зрос-тання ВВП України у найближчі два роки. Візуально аналізуючи отриману криву, можна дійти до висновків, що вона має виражену циклічність. Проте наявна позитивна динаміка у зростанні ВВП країни зумовлюється у своїй більшості зростаючим в країні рів-нем інфляції та можливими процесами становлення та розвитку економіки. Дані причини можуть мати циклічний характер.

На рис. 2 представлена динаміка ВВП Польщі за період 1996-2015 рр., також побудований поліноміальний тренд (коефіцієнт апроксимації R2=0,8531 свідчить про високу достовірність побу-дованої лінії тренду).

Рис. 2. Динаміка ВВП Польщі за період 1996- 2015рр., млрд. долл. США**Джерело: складено автором за даними [6]

Згідно з отриманими графічними даними у Польщі також, як і в Україні, із високою достовірністю прогнозується зростання ВВП країни. Проте процеси циклічних коливань зазначених кра-їн потребують більш детального опрацювання за допомогою ви-користання спектрального аналізу, спроба здійснення якого буде представлена в наступній статті.

Рис. 1. Динаміка ВВП України за період 1996- 2015рр., млн. грн.*

*Джерело: складено автором за даними [5] Побудувавши лінію тренду, ми отриали прогноз значного зростання ВВП

України у найближчі два роки. Візуально аналізуючи отриману криву, можна дійти до висновків, що вона має виражену циклічність. Проте наявна позитивна динаміка у зростанні ВВП країни зумовлюється у своїй більшості зростаючим в країні рівнем інфляції та можливими процесами становлення та розвитку економіки. Дані причини можуть мати циклічний характер.

На рис. 2 представлена динаміка ВВП Польщі за період 1996-2015 рр., також побудований поліноміальний тренд (коефіцієнт апроксимації R2=0,8531 свідчить про високу достовірність побудованої лінії тренду).

Рис. 2. Динаміка ВВП Польщі за період 1996- 2015рр., млрд. долл. США*

*Джерело: складено автором за даними [6]

170


Проведені в даній статті дослідження дозволили нам отримати комплексні дані відносно основних підходів до аналізу циклічних коливань в економіці. Застосування гармонійного та спектраль-ного аналізу економіки дозволяють на сучасному етапі виявити основні тенденції циклічних коливань. Також дієвим інструмен-том виступає аналіз кон’юнктури ринку за допомогою багаторів-невої системи показників. Такий комплексний та багатосторонній підхід до аналізу циклічних коливань дає можливість врахувати всі особливості циклічних коливань на сучасному етапі та розро-бляти ефективну анти циклічну політику.

Дослідження проявів циклічних коливань в економіці та осно-вних засобів для їх аналізу надають можливість сфокусувати ува-гу на найбільш важливих елементах з точки зору антициклічного регулювання саме у відповідних фазах циклу. Нівелювання не-гативного впливу циклічних коливань - надзвичайно важливе пи-тання, як для держави, регіонів, так і окремих підприємств, що функціонують у сучасних нестабільних умовах господарювання.

Список використаної літератури та джерел

1. Циклічні коливання в національній економіці : наукове видання // В. Р. Кучеренко, А. В. Андрейченко, С. В. Левинський, Є. В. Рак. – Одеса: «Атлант», 2010. – 144 с.

2. Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения / Н. Д. Кондратьев – Москва : Экономика, 2002. – 767 c.

3. Кондратьев Н. Д. Основные проблемы экономической статики и динамики / Н. Д. Кондратьев – Москва : Наука, 1991. – 498 c.

4. Аналіз ринкової кон’юнктури : [навчальний посібник] / А. В. Андрейченко, С. А. Горбаченко, Р. В. Грінченко, В. А. Карпов, В. Р. Кучеренко. – Одеса : ОНЕУ, 2014. – 345 с.

5. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата 10.04.16). – Назва з екрану.

6. Размер номинального ВВП Польши, млрд. долл. США. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.ereport.ru (дата 10.04.16). – Назва з екрану.


171


Р. В. Гринченко,кандидат экономических наук, доцент,доцент кафедры экономики предприятияОдесского национального экономического университетаул. Преображенская, 8, г. Одесса, 65000, Украинаe-mail: [email protected]

ПРОЯВЛЕНИЯ ЦИКЛИЧЕСКИХ КОЛЕБАНИЙ В ЭКОНОМИКЕ

АнотаціяПредметом исследования данной статьи выступают проявления цикли-

ческих колебаний на макро-, мезо- и микроуровнях экономики. Целью статьи выступает теоретическое обоснование проявлений циклических колебаний на этих уровнях экономики с учетом изучения мирового опыта. Результаты исследования могут быть применены при антициклическом регулировании на уровне государ-ства, регионов и отдельных предприятий.

Ключевые слова: циклические колебания, макроуровень, мезоуровень, микроуровень, нивелирование влияния.

R.V. Grinchenko,PhD in Econimics, Associate Professor,Associate Professor of Department of economy enterprisesof Odesa national economic university8, Preobrazhenskaya str., Odesa, 65000, Ukrainee-mail: [email protected]

MANIFESTATIONS OF CYCLIC FLUCTUATIONS IN THE ECONOMY

SummaryThe subject of the research in this article displays cyclical fluctuations at the

macro, meso and micro levels of the economy. The aim of the article speaks theoretical basis manifestations of cyclical fluctuations in these levels of the economy, taking into account the study of the world experience. The main task of the state on the macro level is reducing the negative effects from the cyclic fluctuations. At the meso level anticycli-cal regulation should deal with regional authorities with the help of industry representa-tives. At the micro level or at the level of individual businesses hardest to prevent the negative consequences that can result from cyclical fluctuations in the economy. The theoretical information can give possibility to develop and provide effective measures to reduce the negative effects of cyclical fluctuations on the macro, meso and micro levels of the economy. Results of the study can be used in a counter-cyclical regulation at the level of the state, regions and individual enterprises.

Keywords: cyclical fluctuations, macro, meso, micro level, leveling influence.

172


References

1. Kucherenko V. R., Andreichenko A. V., Levinskij S. V., Rak E. V. (2010) Tsikli-chni kolivannya v natsionalniy ekonomitsi. [Cyclical fluctuations in the national economy]. Odesa : «Atlant» [in Ukrainian].

2. Kondratev N. D. (2002). Bolshie tsikly konyunktury i teoriya predvideniya. [Big cycles conjuncture and the theory of foresight]. Moskow : Ekonomika [in Rus-sian].

3. Kondratev N. D. (1991). Osnovnye problemy ekonomicheskoy statiki i dinamiki. [The main problems of economic statics and dynamics] Moskow : Nauka [in Rus-sian].

4. Andreichenko A. V., Gorbachenko S. A., Grіnchenko R. V., Karpov V. A., Kuche-renko V. R. (2014). Analiz rinkovoyi kon’yunkturi [Market research analysis]. Odesa: ONEU.[in Ukrainian].

5. Ofitsiyniy sayt Derzhavnogo komitetu statistiki Ukrayini. [The official website of the Ukrainian state statistics committee]. Retrieved from : http://www.ukrstat.gov.ua [in Ukrainian].

6. Razmer nominal'nogo VVP Pol'shi, mlrd. doll. SShA.[The size of the nominal GDP of Poland , bln. USD.]. Retrieved from : http://www.ereport.ru [in Ukrainian].

УДК 339.1

О. А. Онищенко доктор технічних наук, професор кафедри технічної експлуатації флотуНаціонального університету «Одеська морська академія»,вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65029, Українаe-mail: [email protected]

О. В. Обнявко, кандидат економічних наук, доцент,доцент кафедри обліку та оподаткування в галузях економікиОдеського національного економічного університету,вул. Преображенська, 8, м. Одеса, 65082, Українаe-mail: [email protected]

С. Г. Васильєв, старший викладач кафедри економіки та управлінняОдеського національного університету імені І. І. Мечникова,Французький бульвар, 24/26, м. Одеса, 65044, Українаe-mail: [email protected]

ВІРТУАЛЬНА ЕКОНОМІКА: СУТНІСТЬ, ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ

173


У статті наведені та проаналізовані процеси формування віртуальної еко-номіки у світі та в Україні. Проаналізовано підхід до змісту категорії «віртуальна економіка». Визначені переваги та існуючі недоліки віртуальної економіки. Проана-лізовано нові функції електронних грошей. Запропоновані напрямки розвитку про-цесів віртуалізації економіки в Україні.

Ключові слова: віртуалізація і віртуальна економіка, Інтернет, переваги і недоліки віртуальної економіки, електронні гроші, кріптовалюта.

Віртуальна економіка є невід’ємною і важливою частиною су-часних економічних систем та є чинником розвитку економіки практично кожної країни.

У вузькому сенсі, віртуальна економіка, це синтетична, емер-джентна, економіка, існуюча в розрахованому на багато користу-вачів виртуального світу.

Однак, на сьогодні не існує чітко визнаного системного понят-тя віртуальної економіки, недостатньо досліджені її переваги та вади, що значно знижує рівень сприйняття її суспільством та не дає в повній мірі використовувати її можливості в важливих ви-дах економічної діяльності.

Проблемам, пов'язаним із дослідженням поняття віртуальна економіка, присвячені праці відомих закордонних та вітчизня-них науковців, таких як Едвард Кастронова, Маргрит Кеннеді, В. Ф. Паульман, Д. Б. Бабаєв, І. Л. Литовченко, Г. В. Маслова, М. В. Міхейкіна, О. В. Рожнова, Л. Х. Ташакова та іших дослід-ників [1-15].

Разом з тим, незважаючи на значні результати досліджень вче-них, існує гостра необхідність у вдосконаленні сутнісних підходів та окремих характеристик щодо визначення категорії віртуальної економіки, яка затребувана сучасними економічними, зокрема – міждержавними, відносинами.

Враховуючи зазначене, завданням даної статті є комплексне наукове обґрунтування теоретичних і прикладних засад визна-чення сутнісних характеристик реального сектору віртуальної економіки.

Метою статті є виявлення та загальна оцінка існуючих про-блем віртуальної економіки, як цілком сформованою складовою економіки країни.

174


Одним із феноменів сучасного світу є формування та активний розвиток віртуальної економіки (від латинскьеого virtualis – мож-ливий, уявний).

Останні два десятиліття принесли координальні зміни у вза-єминах і комунікаціях між усіма учасниками ринку. Основою но-вих трендів є комунікаційно-інформаційні цифрові технології на базі Інтернету, які вже сьогодні сформували складний віртуаль-ний економічний простір. У міру розвитку цього простору вже змінюються уявлення практично у кожному аспекті нашого жит-тя – від повсякденних звичок, установок і потреб, мотивацій у поведінці до фундаментальних понять, пов'язаних з особистістю, взаємовідносинами з іншими учасниками, з інформаційною без-пекою. Швидкість змін пред'являє високі вимоги до традиційних ієрархічних інститутів і структур, до великому бізнесу, змушуючи або відповідати запитам сучасного суспільства або піти з ринку [9, с. 210].

Початковим етапом зародження віртуальної економіки (у 70-х роках ХХ століття) була поява перших віртуальних товарів – комп'ютерних програм; другим етапом слід вважати переклад на електронні носії книг, аудіо- та відеопродукції; третім етапом, який остаточно створив середовище для віртуальної економіки, ста-ла поява мережі Інтернет за допомогою браузерів (у 1991 році – WordWideWеb, у 1993 – Mosaic, у 1994 – Netscape Navigator, у 1994 – InternetWorks, у 1995 р – Internet Explorer, у 1996 – Opera, у 2003 – Safari, 2004 – Mozilla Firfox, 2008 – Chrome), яка створила ідеальну платформу як для поширення, так і для створення нових економічних інструментів – електронні гроші, електронна торгів-ля, електронний маркетинг тощо.

Загальновідомо, що продавати товари за допомогою Інтернет можна оптом і у роздріб. При реалізації товарів оптом на сайті продавця зазвичай розміщується каталог запропонованої продук-ції і прайс-лист з поточними цінами, контактна інформація. З по-купцем укладається договір поставки (наприклад, за допомогою виставлення рахунку), і далі діє звичайна схема оптового прода-жу. Оплата за товар при цьому відбувається, в основному, у без-

175


готівковому порядку.Електронна роздрібна торгівля у даний час у переважній більшості випадків ведеться через спеціальні сайти – Інтернет-магазини, які представляють собою віртуаль-ний аналог торгівельного залу реального роздрібного магазину зі своїми вітрінамі, кошиками для товару і т.п. Покупець заходить на сайт інтернет-магазину і за представленими на ньому описам то-варів і їхніми фотографіями, характеристикам обирає вподобаний йому товар, використовуя особисту віртуальну корзину. Обраний товар доставляється покупцю у вказане при оформленні замов-лення місце, або він здійснює самовивіз товару зі складу. Опла-та товару в інтернет-магазині може здійснюватися за допомогою пластикових карт (VISA, MasterCard тощо, готівковими коштами, за допомогою одної з платіжних систем мережі Інтернет («елек-тронними» грошима – WebMoney або іншою кріптовалютою).

О. В. Ватоліна зазначає, що можна виділити ряд причин виник-нення тенденцій формування нової економіки [5, с. 34]:

– глобалізація світової економіки та інтеграція світових ринків капіталу;

– зміна методів ведення бізнесу та побудови компаній, від ви-ділення і бізнес-стандартизації процесів до реінжинірингу та менеджменту систем, що самонавчаються і, як наслідок, змінює структури великих соціально-економічних систем;

– посилення конкуренції і диференціації компаній і систем;– інновації організаційних структур;– посилення ролі і значення комп'ютерних технологій;– капітал компаній і національної економічної системи у біль-

шому ступіні починає складатися з таких складних активів, як бренд, специфічні знання і інформація, людський капітал;

– розвиток електронного бізнесу, особливо таких секторів як business to business і business to client.

До основних характеристик віртуальної економіки відносять [9, с. 210-211] наступне.

1. Стрімке поширення цифрових інформаційних техноло-гій. У перспективі вони залишать позаду двомірний простір комп'ютерних моніторів і глибоко проникнуть у тривимірні сфе-ри сучасного життя.

176


Йде модернізація базового інтернет-протоколу – його переклад з четвертої на шосту версію. Шоста версія інтернет-протоколу ко-лосально розширить онлайновий простір з доступними адресами. В інтернеті нового покоління будуть десятки мільярдів датчиків, підключених до мережі через різні нові технології. Ці датчи-ки і мережі забезпечать наявність IP-адресу у всіх матеріальних об'єктах. Великі мережі цих об'єктів будуть зв'язуватися один з одним онлайн, і людство вперше зможе встановлювати зв'язок з усім і звідусіль. Речові об'єкти перетворяться у інформаційні тех-нології, що дозволить миттєво відстежувати предмети і їх історію у фізичному просторі і у відомому часі, що значно змінить Інтер-нет-маркетинг.

2. Зміни поведінки споживачів. Масове поширення цифрових технологій трансформувало можливості і поведінку споживачів. Вперше в історії людства будь-яка людина може створити елек-тронну інформацію, приватний віртуальний простір і володіти ним, поширювати і отримувати інформацію у режимі реально-го часу без посередників і обмеження у просторі у глобальному віртуальному світі. Звідси, взаємодія бізнесу зі споживачем у майбутньому стане принципово іншою. Відбудеться перехід від маркетингової моделі «проштовхування» продуктів до моделі, що дозволяє споживачам самостійно «витягувати» необхідні інфор-мацію, продукти та послуги, тобто взаємодією буде управляти споживач.

3. Інтерактивний маркетинг на базі соціальних медіа ресур-сів. Нові маркетингові бізнес-моделі у віртуальному середовищі сприяли побудові діалогу з кожним споживачем, коли інтерактив-ними і індивідуалізованими стають всі етапи створення, пропо-зиції та продажу товарів і послуг.

Тому, на думку І. Л. Литовченко, сучасна економіка фактично стає дуальною. Це гібрид традиційної і нової віртуальної еконо-міки, у якій більшість учасників взаємодії представлені і одно-часно ведуть господарську діяльність у реальному і віртуальному середовищі [7; 8]:

Д. Б. Бабаєв вважає, що «віртуалізація» економічного життя йде в основному двома способами – або через копіювання тих

177


економічних відносин, механізмів і процесів, які склалися в «ре-альному» економіці з перенесенням їх у «віртуальне середовище» (іноді з урахуванням додаткових особливостей поведінки остан-ньої), або через появу (або штучне створення) досить оригінальних механізмів і процесів, які засновані на економічних відносинах, що формуються в умовах «віртуального середовища» [2, с. 56]:

На думку О. В. Ватолиної, віртуальна економіка є конкретним зрізом інформаційної економіки. Віртуальна економіка - це здій-снення різних економічних операцій в електронному просторі. За своєю суттю віртуальна економіка є принципово новим способом ведення господарської діяльності суб'єктів через віртуального посередника. Поширення віртуальної економіки в повсякденній діяльності пов'язано з тим, що в даний час величезне значення для людей має мінімізація непотрібних витрат часу, наприклад очікування в чергах, час витрачений у дорозі, очікування події і т.д. Інтерактивний принцип ведення бізнесу дозволяє значно за-ощадити час на такі процедури. Сутність віртуальної економіки проявляється в електронній комерції. Електронною комерцією називається здійснення покупки-продажу товарів і послуг за до-помогою інформаційно-телекомунікаційних технологій. Інфор-маційно-телекомунікаційні технології є невід'ємною частиною і основою формування і розвитку нової економіки [5, с. 34]:

В. Ф. Паульман поділяє віртуальну економіку на чотири групи: ігрову, сферу торгового обігу, сферу грошового обігу та рух фік-тивного грошового капіталу [15]:

Л. Х. Ташакова вважє, що подходи до трактування терміну «віртуальна економіка» можна класифікувати наступним чином: фінансово-глобалістичні (віртуальна економіка виступає формою прояву глобалізації та находить своє відображення у вільному русі короткострокових фінансових потоків, а також в глобальному пріоритеті транснаціонального фінансового капіталу над капіта-лом виробничої сфери); аберративні (від латинською aberratio, що означає «викривлення», відхилення від норми); віртуальна еко-номіка трактується, як система ілюзорних уявлень про економіч-ні параметри; ідеалістично-організаційні (віртуальна економіка

178


дефінюється як сукупність економічних відносин, що виникають між економічними суб'єктами в штучно створеному, за допомо-гою інформаційно-комунікаційної мережі, просторі) [14, с. 127]:

Глибокий аналіз дефініції «віртуальна економіка зробив Д. Б. Бабаєв, який виділив 9 різних підходів її трактування [1, с. 13-18]:

1. «Класичне» визначення «віртуальної економіки», засноване на розумінні її як частини фінансового сектору (або всього фі-нансового сектору) економіки, тієї частини, яка слабо пов'язана з реальним сектором економіки.

2. Похідним від «класичного» визначення стало опис «вір-туальної економіки» як якоїсь «паралельні ної економіки», яка функціонує поряд з офіційно визнаної наукою. При цьому «вір-туальна економіка» може бути заснована на «грі» (біржовий або аналогічної) на курсах тих чи інших цінностей або уособлювати відбуваються в реальній економіці процеси, визнання існування яких економістами проблематичне (проте реально ці процеси ма-ють місце).

Термін «віртуальна економіка» може також використовуватися для характеристики невдалої макроекономічної політики: якщо при формуванні цієї політики використовувався спотворений об-раз функціонування реального і деніжного секторів.

3. «Віртуальною економікою» називається специфічна модель перехідної економики, що склалася в певній країні, зокрема в Ро-сії, в певний час.

4. «Віртуальна економіка» виникла за аналогією з поняттям «віртуалізація суспільства», під якою розуміється процес замі-щення реальних соціальних відносин їх віртуальними образами.

5. Поява комп'ютерів і складних економіко-математичних мо-делей, які можуть в динаміці моделювати (симулювати) розвиток складних економічних процесів і об'єктів від мікроекономічних до макроекономічних, обумовило появу поняття «динамічної вір-туальної економіки».

6. Про «віртуальну економіку» говорят також як про «економі-ку», що формується в окремих комп'ютерних іграх (це трактуван-ня «віртуальної еко-номики» близька до попередньої.

179


Дійсно, така економіка заснована на обміні віртуальними благами в межах одного віртуального світу, наприклад, онлайн-ігри або соціальної мережі. Наприклад, багато користувачів при-ймає участь в ролевій онлайн-грі (massively multiplayer online role-playing game, MMORPG) – один із жанрів онлайнових комп'ютерних рольових ігор (ORPG). У такій грі є велика кіль-кість гравців (сотні тисяч і навіть мільйони), що взаємодіють один з одним у віртуальному світі. Цінність віртуальних благ «мешканця» віртуального світу-гри заснована на задоволенні за-здалегідь сформованих вимог і стандартів життя в цьому вірту-альному світі. Формально, біологічні чи інші реальні потреби в цьому світі не мають ціни, і тому не задовольняються. Природно, всі вимоги до «якості» життя у віртуальному світі, стандарти і пріоритети, сформувались розробниками цього віртуального сві-ту. Багато MMORPG дозволяють обмінюватися мешканцям пев-ного «світу» віртуальними благами. При наявності будь-яких об-межень на віртуальні товарно-грошові відносини мешканці світу утворюють шляхом «чорні» або, так звані, «блошині» ринки та інші атрибути реально існуючих фінансових взаємовідносин. В результаті, такий обмін віртуальних благ призводить до обміну віртуальної валюти на реальну. Саме цей фактор дозволяє і жи-телям віртуального світу, і «господарям» світу заробляти реальні гроші – надаючи віртуальні блага і послуги..

7. Розширення, у порівнянні з попереднім трактування терміну«віртуальна економіка», в якій мова йде про Інтернет-економіку як економіку, що складається в зв'язку з продажів не тільки чисто «ігрового», а й іншого «цифрового» контенту, який легко може бути переданий (а, можливо, і оплачений) через Ме-режу (програмне забезпечення будь-якого виду, музичні твори та кліпи, радіопередачі, телепрограми тощо).

8. Трактування «віртуальної економіки» як економіки, що скла-дається в Інтернеті, як проведення економічних операцій в елек-тронному просторі, як господарська діяльність, що здійснюється за допомогою електронних мереж (цифрових комунікацій).

9. Авторське трактування Д. Б. Бабаєвим «віртуальної еко-

180


номіки як економіки, що виросла з реальної економіки, зв'язки і відносини в якій реалізуються технично за допомогою цифро-вих комунікаций, але за своєю суттю відрізняються від звичайних економічних відносин. До сфер «віртуальної економіки Д. Б. Ба-баєв відносить частину сфери грошового звернення (у тому чис-лі чисто «електротронний» грошовий обіг, тобто грошовий обіг з використанням електронних грошей в традиційному розумінні і авторському розширеному трактуванні); сферу обігу основних елементів фіктивного капіталу (включаючи електронну торгів-лю основними фондовимі цінностями, обмін валют, включаючи електронні тощо); сферу електронної торгівлі реальними товара-ми (включаючи держзакупівлі); окремо – сферу торгівлі цифро-вим контентом (включаючи торгівлю програмним забезпеченням, торгівлю медіаресурсами, трансляцію електронних і загально-доступних ЗМІ по електронних каналах зв'язку, торгівлю правами доступу до програмного забезпечення і іншого цифрового кон-тенту тощо); окремо – сферу торгівлі доступом до каналів зв'язку (провайдери Інтернету, оператори мобільного зв'язку тощо).

Не полемізуючи щодо перваг наведених визначень, спробує-мо узагальнити найбільш вдалі підходи до трактування дефініції «віртуальна економіка» таких авторів, як Д. Б. Бабаєв та Л. Х. Та-шакова [1, с. 13-18; 14, с. 127] на рисунку 1. При цьому вважаємо, що запропонована Л. Х. Ташаковою назва підходів вчених до ви-значення віртуальної економіки як «ідеалістично-організаційної» у більш коректну форму – «комунікаційно-організаційні підходи до трактування віртуальної економіки».

Одним з важливих елементів «віртуалізації» економіки стало виникнння електронних грошей, які забезпечують «віртуальній» частині економіки можливість відтворювати економічні відноси-ни з «реальною» економікою [2, с. 56].

181


Рис. 1. Узагальна схема підходів підходи до трактування дефініції «віртуальна економіка»*

*Побудовано авторами на підставі [1, с. 13-18; 14, с. 127]

Рис. 1. Узагальна схема підходів підходи до трактування

дефініції «віртуальна економіка»* *Побудовано авторами на підставі [1, с. 13-18; 14, с. 127]

182


Тобто сьогодні відбувається процес заміщення речових коштів і поява їх артефактів – віртуальних аналогів.

Наприклад, на сьогодняшній день внутрішня валюта («голо-си») соціальної мережі «В Контакте» перетворилася у віртуальні платіжні засоби завдяки укладенню стратегічного партнерства з російським платіжним агрегатором «Robox». Спершу останній просто запропонував користувачам власний додаток, який склав альтернативу стандартним способам введення грошей в соціальні мережі (Яндекс, Гроші, MoneyMail, WebMoney, SMS, поштовий переказ і банківський платіж). За допомогою данного додатку можна купувати голоси без додаткових комісій, використовую-чи широкий арсенал платіжних засобів Roboxchange. Незабаром агрегатор запропонував користувачам не тільки купувати голоси, але і виводити їх з соціальної мережі, обмінюючи на різні вірту-альні гроші, платіжну карту і навіть купувати за них залізничні-ні квитки. А самі голоси отримали статус конвертованої валюти. Слідом за цим було відкрито «Банк В Контакте» і цей додаток дає можливість зберігати голоси, переводити їх іншим учасникам мережі, отримувати рублеві кредити і навіть інвестувати голоси у дорогоцінні метали. Flash-версія Keeper «В Контакте» надала ко-ристувачам можливість не тільки купувати голоси, але фактично інтегрувала WebMoney у цю соціальну мережу. Користувачі отри-мали можливість вводити засоби, брати у борг, платити, купувати і переводити у рамках рублевого еквівалента WMR.

Електонні гроші виконують всі класичні функції грошей. У той же час можна говорити про те, що з'являються й нові їх функції. Так, в літературі наводяться нові функції грошей у віртуальній економіці: глобальна (загальна інтегруюча), спекулятивна, соці-ально-сегментуюча, маскуюча [6, с. 100-101].

Крім інтеграції в одне єдине ціле держав і територій, наслідком все більшого поширення розрахунків з використанням електро-нних грошей стала істотно зросла ступінь інтеграції сегментів фі-нансового ринку - валютного, фондового і строкового.

Спекулятивна функція грошей у віртуальній економіці прояв-ляться через те, що гроші відтепер можут самовідтворюватися і

183


множитися незалежно від господарської реальності, а фінансові потоки стають віртуальної економікою, незалежно від процесів в реальних секторах.

Завдяки електронним грошам стає менше посередніх ланок всередині соціальної системи, що поєднують бідних і багатих, за-безпечують їх комунікацію та згоду. В результаті у них зменшу-ється кількість фактичних точок дотику, і ігнорування багатими интересів суспільства, розриви комунікацій і взаємне відчуження втілюються в реальні форми просторової і часової сегментації

Маскуюча функція електронних грошей проявляється в змозі забезпечити різну ступінь анонімності (від абсолютної анонім-ності до повної ідентифікації особистості користувача), що ви-значається технічними характеристиками кожної окремої схеми електронних грошей.

Глибокий аналіз нових функцій електронних грошей та пов’язаних з ними проблем здійснив Д. Б. Бабаєв [2].

Зокрема, розглядаючи відмінність та взаємозв’язок грошей на базі карт (носіїв) і на базі мереж. «Гроші на базі носіїв» припус-кають, що «образи реальних грошей» (або емітовані без зв'язку з ними «електронні гроші») записані в закодованому вигляді на носій і можуть бути використані без зв'язку з організацією, «яка записала» гроші на носій. Такі гроші набувають нових власти-востей, схожих з властивостями фінансових інструментів (типу акредитивів) або з властивостями цінних паперів .

Гроші на базі мереж більш близькі за властивостями до тради-ційних безготівкових грошей і їх сурогатів [2, с. 57].

Розглядаючи відмінність та взаємозв’язок грошей анонімних і персоніфікованих, Д. Б. Бабаєв зазначає, що у традиційному по-літіко-економічному розумінні гроші повинні бути анонімним знаряддям. Ті ж електротронні гроші, які є персоніфікованим зна-ряддям, набувають нових додаткових рис, схожіх з іменними і ор-дерних цінними паперами [2, с. 58 ].

Вивчаючи відмінність та взаємозв’язок грошей державних і приватних, Д. Б. Бабаєв зазначає, що електронні гроші спочатку зявились в формі передплачених карток – спочатку карток не-

184


банківських організацій, а потім і карток банківських організацій. Але вони можуть використовуватись і державними фінансовими органами [2, с. 58].

Досліджуючи логічну пару «Відкриті електронні платіжні сис-теми – закриті електронні платіжні системи», Д. Б. Бабаєв вказує, що закриті електронні платіжні системи припускають, що «вве-дення» грошей в систему або створення їх «зсередини системи» можна зробити відносно легко. У той же час виведення коштів з системи або взагалі неможливе, або пов'язане з дуже великими труднощами [2, с. 59].

Для відкритих платіжних систем, в яких «введення» грошей в систему і «виведння» грошей з системи не складає труднощів, по-стає інша важлива проблема: емітовані всередині системи елек-троні грошіз з легкістю можуть «вийти» за межі системи і пору-шити грошовий обіг [2, с. 59].

Оінюючи легкість здійснення платежу електронними гроши-ма – або складність здійснення платежу електронними гроши-ма, Д. Б. Бабаєв вказує, що в даному випадку необхідно вивести критерії «легкості» і «складності» здійснення платежу. Причому це будуть специфічні критерії, наприклад, швидкість здійснення операцій, прискорення оборотності тощо [2, с. 59].

Нарешті, остання з логічних пар «технічних» характеристик електронних грошей: чи необхідний Інтернет (або інша комуні-кація) для проведення операцій з електронними грошима, або для проведення операцій потрібна лише локальна комунікація)?

Д. Б. Бабаєв вважає, що можливі два варіанти. Перший варіант схожий на дослідження зв'язки пари «Гроші на базі карт (носі-їв) і гроші на базі мереж». Другий варіант пов'язаний з оцінками швидкості проходження платежів, контролю за ними, зручності їх здійснення і з оцінкою їх наслідків для макроекономіки [2, с. 59].

Узагальнення точок зору щодо нових функцій електронних грошей наведено на рисунку 2.

185


Рис. 2. Узагальнена схема підходів до оцінки нових функцій електронних грошей*

*Побудовано авторами на підставі [2, с. 100-101; 6, с. 56-59]

Рис. 2. Узагальнена схема підходів до оцінки нових функцій

електронних грошей* *Побудовано авторами на підставі [2, с. 100-101; 6, с. 56-59]

186


Слід зазначити, що сьогодні відбувається процес заміщення речових коштів і поява їх артефактів – віртуальних аналогів. У мережі Інтернет успішно реалізується новий фінансовий інстру-мент - віртуальна валюта біткойн (Bitcoin) і його аналоги – та звана криптовалюта, що існує тільки у віртуальному вигляді. В основі криптовалюти лежать криптографічні (шифрувальні) алго-ритми, що виключають можливість підробки віртуальних грошей [11, с. 300; 16; 17].

Однак головна особливість біткойнів зовсім не в шифруван-ні, а у відсутності центру управління грошовим обігом - такого раніше ніколи не було. У звичних грошей завжди є центр емісії (держава чи фінансова організація), який їх випускає і контролює, а також гарантує прийом в якості платіжного засобу. Біткойнам не потрібен центр управління, а емісію, перевірку справжності та проведення платежів виконують в розподіленому глобальному режимі комп'ютери користувачів.

В даний час в таких країнах, як США і Канада та багатьох ін-ших раїнах, з'являються магазини, які готові брати участь у ролі платежів біткойни, незважаючи на різні ризики,

У той же час у Багладеш, Болівії, Китаї, Еквадорі, Ісландії, Індії, Росії, Швеції, Таїланді, Вєтнамі обіг біткрйнов забороне-ний [18].

Національний банк України також розглядає «віртуальну ва-люту/ криптовалюту» Bitcoin як грошовий сурогат, який не має забезпечення реальної вартістю і який не може використовувати-ся фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це суперечить нормам українського зако-нодавства [19; 20].

Проте, дані пошукових запитів та встановлені тенденції пока-зують стабільний інтерес до Bitcoin в нашій країні. Пік був за-фіксований в грудні 2013 року. Як раз тоді криптовалюта сильно виросла в ціні в усьому світі [19]

187


Рис. 3. Динаміка використання Биткоін в Україні [19].

У 2016 році найбільшу кількість пошукових запитів зі словом Bitcoin виходило з Харкова, на другому місці Дніпропетровськ, на третьому – Львів, на четвертому – Одеса. Київ замикає п'ятірку цих міст[19].

Підсумковучи, зазначимо позитивні риси віртуальної економіки.О. В. Рожнова та С. Г. Федорчукова зазначають, що віртуальна

економіка стає об'єктивною необхідністю для сучасного світу і людству слід навчитися, як можна більш ефективно використову-вати її переваги [13, с. 26].

Ці автори вважають, що за своїми масштабами поширення і за-лучення віртуальності в усі сфери життя людини можна припус-тити, що у найближчому майбутньому віртуальна економіка може повністю витіснити реальну [13, с. 26]. Також вони вважають, що некоректно говорити про паралельне існування двох економік: реальної (традиційної) і ірреальної (віртуальної), так як зараз ці дві економіки існують, перетинаючись, і доповнюючи одна одну. Реальна економіка спирається на наявні в дійсності і уречевле-ні відносини. Віртуальна економіка вміщує в себе дві сторони життя: реальну і ірреальну, тобто за допомогою інформаційних

Слід зазначити, що сьогодні відбувається процес заміщення речових коштів і поява їх артефактів – віртуальних аналогів. У мережі Інтернет успішно реалізується новий фінансовий інструмент - віртуальна валюта біткойн (Bitcoin) і його аналоги – та звана криптовалюта, що існує тільки у віртуальному вигляді. В основі криптовалюти лежать криптографічні (шифрувальні) алгоритми, що виключають можливість підробки віртуальних грошей [11, с. 300; 16; 17].

Однак головна особливість біткойнів зовсім не в шифруванні, а у відсутності центру управління грошовим обігом - такого раніше ніколи не було. У звичних грошей завжди є центр емісії (держава чи фінансова організація), який їх випускає і контролює, а також гарантує прийом в якості платіжного засобу. Біткойнам не потрібен центр управління, а емісію, перевірку справжності та проведення платежів виконують в розподіленому глобальному режимі комп'ютери користувачів.

В даний час в таких країнах, як США і Канада та багатьох інших раїнах, з'являються магазини, які готові брати участь у ролі платежів біткойни, незважаючи на різні ризики,

У той же час у Багладеш, Болівії, Китаї, Еквадорі, Ісландії, Індії, Росії, Швеції, Таїланді, Вєтнамі обіг біткрйнов заборонений [18].

Національний банк України також розглядає «віртуальну валюту/ криптовалюту» Bitcoin як грошовий сурогат, який не має забезпечення реальної вартістю і який не може використовуватися фізичними та юридичними особами на території України як засіб платежу, оскільки це суперечить нормам українського законодавства [19; 20].

Проте, дані пошукових запитів та встановлені тенденції показують стабільний інтерес до Bitcoin в нашій країні. Пік був зафіксований в грудні 2013 року. Як раз тоді криптовалюта сильно виросла в ціні в усьому світі [19]

Рис. 3. Динаміка використання Биткоін в Україні [19].

188


і комунікаційних засобів можуть виникати дійсні економічні від-носини між реальними продавцями і покупцями [13, с. 26].

У широкому сенсі віртуальна економіка забезпечує якісно но-вий образ життя, відкриває споживачеві можливості миттєвого доступу до товарів і послуг [13, с. 26].

За просторовою ознакою віртуальна економіка від звичайної відрізняється тим, що просторової одиницею замість господар-ства району, області, країни виступає господарство всієї земної кулі. Структурно відміни віртуальної економіки полягають у тому, що замість складової у вигляді галузі економіки окремої країни, з'являються складові у вигляді світового господарського комплексу під керівництвом холдингових компаній і транснаці-ональних корпорацій. Ресурсний перелік значно збільшується в віртуальної економіці за рахунок таких товарів, як електронні книги, комп'ютерні ігри, рекламні тексти і т.д. Домінуючу роль відіграють товари у вигляді автоматизованих інформаційних тех-нологій. Технологічною перевагою віртуальної економіки стає те, що рекламні функції забезпечуються в мережі Інтернет, по мо-більному зв'язку. При цьому утворилася мережа електронних ма-газинів (наприклад, відома мережа Алибаба), яка призводить до появи нового поняття - електронна торгівля [13, с. 27].

Проведений аналіз дозволяє виділити наступні відмінні риси віртуальної економіки: залучення в економічні відносини біль-шої кількості учасників (можливо з підвищенням середньо-го рівня комп'ютерної освіченості цих участників); збільшен-ня взаємопов'язаності цих учасників (виникнення залежності «кожного від всіх і всіх від всього»); збільшення швидкості всіх операцій, що дозволяє економити часові витрати; поява майже безмежних можливостей (як продавців, так і покупців, іноді з не-передбачуваними наслідками); підвищення ступеня і різноманіт-ності ризиків (зокрема не передбачуваних, важко обчислюваних та принципово нових) [13, с. 27-28].

О. В. Ватоліна відзначає такі особливості віртуальної (нової) економіки [5, с. 35].

По-перше, нової економіці властива глобальність.

189


По-друге, в новій економіці найважливішу роль відіграє інте-лектуальний потенціал. Інтелектуальний потенціал сприяє засто-суванню нових інноваційних елементів в бізнесі, нових способів виробництва товарів і надання послуг.

По-третє, повсюдний інноваційний підхід. Інновації в товарах і послугах стають визначальним фактором економічного зростання.

По-четверте, роль інформації. Обробка, обмін, поширення і використання актуальної, достовірної інформації є потужним фактором розвитку організацій. Володіння якісно нової та опера-тивною інформацією є не менш важливим фактором, ніж застосу-вання нових технологій при виробництві продукції.

По-п'яте, повсюдне, обов'язкове використання інформаційних систем і інформаційних технологій. Розвиток інформаційної скла-дової сприяє зростанню економічної ефективності у всіх сферах економіки.

О. В. Ватоліна видзначає також високі темпи технологічних змін. В якості однієї з оцінок технологічних змін можна викорис-товувати аналіз динаміки цін на продукцію нових технологій.

Посилення конкуренції компанії при безперервному процесі їх кооперації. Конкуруючі організації об'єднують свої зусилля для виходу на більш досконалий рівень виробництва товарів і послуг.

Вихід на ринок великої кількості організацій, сфера діяльності яких не виробництво товарів, а надання послуг. Велика частина робочої сили сконцентрована у сфері надання послуг і обробки інформації.

Постійно змінювані умови зовнішнього середовища вимага-ють від організацій і підприємств здатності адекватно реагувати на зміни.

На останок О. В. Ватоліна підкреслює, що нова економіка ха-рактеризується зміною моделі ринку. Зміна моделі ринку прояв-ляється у тому, що об'єктом купівлі і продажу в новій економіці стають мережеві блага [5, с. 35].

На думку М. В. Міхейкіної, глобальна мережа Інтернет стирає географічні кордони, і тому віртуальну економіку можна уявити, як сукупність ринків в світовому масштабі. Будь-яке підприєм-

190


ство віртуальної економіки може оперативно поширювати свою діяльність в інших країнах світу [10, с. 12].

Важливою рисою віртуальної економіки є її здатність до мо-білізації в гранично короткі терміни. Використання мережевих технологій для вибудовування комунікацій з покупцями, бізнес-партнерами, постачальниками і посередниками збільшує швид-кість економічних транзакцій, прискорює розрахунки, скорочує транзакційні витрати.

Зростання і інтенсивність економічних відносин у віртуаль-ній економіці безпосередньо залежать від швидкості розвитку мережі Інтернет, який демонструє експоненціальне зростання. Розширення обсягу мережі тягне за собою збільшення кількості економічних акторів, які, в свою чергу, створюють більший обсяг товарів і послуг. Причому збільшення обсягу товарів і послуг не зменшує їх цінність, а навпаки, збільшує, що скасовує принцип залежності цінності товару або послуги від їх обмеженості.

У віртуальній економіці товари зменшують свою вартість у часі. Це пов'язано з постійним оновленням асортименту товарів і вдосконаленням їх властивостей завдяки стрімкому розвитку тех-нологій і прискорення науково-технічного прогресу. Часто деякі товари та послуги надаються користувачам на безоплатній основі з метою реалізації в подальшому модифікованих товарів (послуг) і супутніх продуктів, розширення кола споживачів.

Вартість товарів і послуг у віртуальній економіці більшою мі-рою визначається не матеріальними витратами, а сукупністю ви-трачених знань і інформаційних цінностей, тобто інтелектуальної складової. Де-які товари у віртуальній економіці виступають як віртуальні товари (цифровий контент - програмне забезпечення, музичні композиції, відеоматеріали, комп'ютерні ігри, ігрові арте-факти, ін.), але є і реальні товари. У віртуальній економіці реальні товари замінюються образами цих товарів, створених в процесі віртуалізації [10, с.12].

У той же час, дослідники відзачають і негативні аспекти вірту-альної економіки.

Так, у віртуальній економіці з'являється ряд процесів, які складно піддаються контролю і негативно позначаються на різ-

191


них сторонах економічного та соціального життя суспільства. До цих процесів можна віднести наявність таких форм руху капіталу, які дозволяють створювати гігантські фінансові піраміди, також можливість з величезною швидкістю, практично миттєво виро-бляти спекулятивні угоди з товарами, грошима, цінними папера-ми [13, с. 27].

Ще однією негативною рисою віртуальної економіки є наяв-ність асиметричності ринку – продавець знає про товар значно більше, ніж покупець, але при цьому пропозиція значно переви-щує попит. Для досягнення симетричності віртуального ринку не-обхідно знайти способи, що компенсують цю розбалансованість, наприклад, забезпечити наявність: додаткових джерел інформації про товари і продавців; ефективну роботу системи поручитель-ства і гарантій [13, с.27].

Як труднощі, які генеруються віртуальною економікою, слід за-значити підвищений ступінь конкуренції між її суб'єктами [13, с.27].

До негативної особливості віртуальної економіки слід також віднести невисокий рівень безпеки електронних операцій, широ-кі можливості усякого роду шахрайства [13, с. 27].

Особливо слід відзначити те, що віртуальна економіка несе з собою нові, зовсім нехарактерні для реальної економіки ризики. Це, перш за все, пов'язано з тим, що операції у віртуальній еконо-міці здійснюються «заочно». Оформлення покупки відбувається на основі вивчення товару на екрані монітора, цілком можливо, що отриманий потім реальний предмет буде значно відрізнятися від його віртуального образу. Ризик продавця полягає в тому, що товар може бути не сплачено покупцем або буде повернено про-давцю [13, с. 27].

«Віртуальність» електронних грошей передбачає можливість щодо швидкої зміни їх додаткових властивостей, які можуть до того ж швидко змінюватися і залежно від обставин, що також справедливо і щодо електронних платіжних систем. Негативним моментом тут є значний «відрив» електронних грошей як від ре-альної економіки і в певній мірі від фінансового сектора, точні-ше, від тієї його частини, яка безпосередньо не пов'язана з рухом електронних грошей [2, с. 61].

192


Розвиток віртуальної економки в нашій країні буде сприяти її інтеграції у світовий економічний простір і надасть принципово нові можливості економічних стосунків: проведення операцій в режимі віддаленого доступу; практично миттєвого зворотного зв'язку зі споживачами; аналізу їх запитів і претензій; самоаналізу в умовах високої конкуренції тощо.

Сучасний стан розвитку віртуальної економіки в Україні ще дуже далекий від потреб часу

Недостатньо розвинута і технічна база віртуальної економі-ки України. За результатами дослідження британської компанії OpenSignal, в Україні менше 50 % території покрито 3G-мережами, середня швидкість мобільного доступу до Інтернету становить 5,78 Мбіт. Україна займає лише 94 місце з 95 країн по покриттю 3G / 4G інтернетом. Нижче тільки Гайяна. У всіх інших країнах 3G-мережі побудовані на більшій частині території. У цьому по-казнику відразу попереду України Індія, Ірак, а також Тринідад і Тобаго [21].

У той же час, ментально українці використовують переваги і можливості віртуальної економіки на рівні розвинутих країн. Так, якщо порівнювати з іншими країнами, то за рівнем використання пошуку інформації на смартфонах (8 %) Україна не поступається іншим європейським країнам: Франція – 5 %, Німеччина – 4 %, Польща – 3 %, Велика Британія – 11 % [22].

Створені і певні інституційні основи для функціонування вірту-альної економіки – у вересні 2015 року прийнято Закон України «Про електронну комерцію», який встановлює загальні «правила гри».

У той же час, необхідно здійснювати додаткові заходи щодо розвитку віртуальної економіки в Україні.

1. Необхідно створити умови для розвитку свідомості населен-ня в епоху цифрових технологій. Як зазначається у дослідженні [23], цифрова культура є матрицею цих процесів, котра за сво-єю гнучкістю, операційністю та мобільністю виявляється значно ефективнішою за моделі системного бачення та відповідної орга-нізації економічних процесів. Тому масштабна інтеграція в циф-рову культуру українського суспільства на його різних соціальних

193


рівнях лише посилить ділову активність, зростання соціального капіталу, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності наці-ональної освіти і науки. Наявність цифрової культури суспільства – головна ознака його успішності в усіх секторах життєдіяльності країни. Йдеться не лише про розвиток в Україні новітніх моделей соціальної залученості та соціальної мобільності загалом, а, на-самперед, про потребу підготовки громадян (ще з дитячого віку) до «цифрової» соціалізації та культури, які репрезентують сус-пільство ХХІ сторіччя.

2. Наступним важливим завданням є розробка методології ві-дображення розрахункових та інших господарських операцій підприємств електронного бізнесу в бухгалтерському та податко-вому обліку, яка повністю б відповідала положенням Конститу-ції України, Цивільному кодексу України, Закону України «Про Національний банк України», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про за-хист персональних даних», Податкового кодексу і Закону України «Про електронну комерцію». Це б спроияло захисту споживачів від можливих ризиків, а з іншого боку створювало б прозорі і за-хищенні з боку держави умови для легального здійснення еконо-мічної діяльності в сфері віртуальної економіки.

3. Доцільно почати впровадження в управління спеціалізова-ного комп’ютерного забезпечення, що відповідає умовам вірту-альної економіки.

4, Поширення використання інтелектуальних інструментів, наприклад, штучних нейронних мереж. Нейронні мережі (нейро-мережі) – це адаптивні системи для обробки і аналізу даних, які представляють собою математичну структуру, яка імітує деякі аспекти роботи людського мозку і демонструє такі його можли-вості, як здатність до неформального навчання, здатність до уза-гальнення і кластеризації некласифікованої інформації, здатність самостійно будувати прогнози на основі вже пред'явлених часо-вих рядів. Нейронні мережі найкращим чином проявляють себе там, де є велика кількість вхідних даних, між якими існують не-явні взаємозв'язки і закономірності.

194


Існує безліч прикладних засобів реалізації завдання прогнозу-вання на основі апарату нейронних мереж - Excel Neural Package, STATISTICA Neural Networks. Світовий ринок пропонує понад сотню нейромережевих пакетів, переважно – американських: Brain Maker Pro, Штучний інтелект Trilogy, NeuroShell II, Штуч-ний інтелект Трилогія. У США нейронні мережі застосовуються в аналітичних комплексах кожного великого банку.

Однією з найбільш наочних і доступних програм є універсаль-на система математичного моделювання Маtlab.

Маtlab включает у себе безліч модулів, що відповідають тому чи іншому математичному методу. Будь-який з модулів Маtlab може бути викликаний як функція в тексті програми, на-писаному на вбудовану у Маtlab мову. Серед модулів Маtlab NeuralNetworkТооlbох є модуль, що дозволяє здійснювати різно-манітні експерименти з нейронними мережами.

Нейронні мережі треба починати впроваджувати в ті галузі економіки, які мають вирішальне стратегічне значення для сучас-ного розвитку країни - в військово-промислоий комплек, агропро-мисловий комплекс, фінансовий сектор, енергетику, металургію та машинобудування


1. Бабаев Д. Б. Об особенностях трактовки содержания термина «виртуальная экономика». – [Электронный ресурс] / Д. Б. Бабаев // Современные наукоемкие технологии: региональное приложение к журналу. – 2009. – № 4. – С. 13–18. – Режим доступа : https://www.isuct.ru/e-publ/snt/sites/ru.e-publ.snt/files/2009/04/snt_4_2009.pdf. (дата 02.04.16). – Название с экрана.

2. Бабаев Д. Б. О политэкономическом подходе к исследованию «виртуализации» экономики и исследованию электронных денег. – [Электронный ресурс] / Д. Б. Бабаев // Вестник Ивановского государственного университета. – Серия «Экономика». – 2013. – C. 56–62. – Режим доступа : http://ivanovo.ac.ru/jdownloads/zhurnal/ vestnik%20ivanovskogo%20gosudarstvennogo%20universiteta/econom/2013%20/_._._1.pdf. (дата 02.04.16). – Название с экрана.

3. Васильев С. Г. Учетные задачи в обеспечении процессов виртуальной экономики: возможные подходы / С. Г. Васильев, А. В. Обнявко // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Перспективи розвитку обліку, контролю та аналізу у контексті євроінтеграції»

195


(м. Одеса, 19-20 травня 2011 р.). – Одеса : ОДЕУ, 2011. – С. 55–59.4. Васильев С. Г. Виртуальная экономика – игра или реальность

[Электронный ресурс] / С. Г. Васильев, А. В. Обнявко, О. А. Онищенко. – Режим доступа : http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/6648/1/96-102.pdf. (дата 03.04.16). – Название с экрана.

5. Ватолина О. В. Сущность и основные формы проявления новой информационно-виртуальной экономики. – [Электронный ресурс] / О. В. Ватолина // Ученые заметки ТОГУ : электрон. науч. издание. – 2013. – Т. 4. – № 4. – С. 32–35. – Режим доступа : http://ejournal.khstu.ru/media/2013/TGU_4_31.pdf. (дата 01.04.16). – Название с экрана.

6. Гарькуша М. С. Новые функции денег в виртуальной экономике. – [Электронный ресурс] / М. С. Гарькуша // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. Экономика. – 2009. – № 119. – С. 96–101. – Режим доступа: http://cyber-leninka.ru/article/n/novye-funktsii-deneg-v-virtualnoy-ekonomike. (дата 02.04.16). – Название с экрана.

7. Литовченко И. Л. Маркетинг в условиях дуальности современного промышленного рынка. – [Електронний ресурс] / И. Л. Литовченко // Науковий вісник Херсонського державного університету. – Серія : Економічні науки. – 2015. – №10. – Ч. 3. – С. 60–63. – Режим доступу: http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3078. (дата 05.04.16). – Назва з екрану.

8. Литовченко И. Л. Исследование дуальности современного промышленного рынка. – [Електронний ресурс] / И. Л. Литовченко // Науковий вісник Одеського державного університету. Серія: Економічні науки. – 2014. – № 4. – С. 70–81. – Режим доступу : http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3076. (дата 02.04.16). – Назва з екрану.

9. Литовченко И. Л. Перспективы развития Интернет-маркетинга. – [Електронний ресурс] / И. Л. Литовченко // Маркетинг інновацій і інновації у маркетингу: зб. тез доповідей VІIІ Міжнар. наук.-практич. конф. (25–26 вересня 2014 р.). – Суми: ТОВ «ДД «Папірус», 2014 – С. 210–212. – Режим доступу : http://essuir.sumdu.edu.ua/han-dle/123456789/37638. (дата 04.04.16). – Назва з екрану.

10. Михейкина М. В. Виртуальная экономика: эволюция теоретических подходов к определению категории. – [Электронный ресурс] / М. В. Михейкина // Экономика и социология. – Негосударственное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Самарский финансово-экономический институт». – 2014. – № 4 (24). – С.7–13. – Режим доступа : http://esjournal.ru/files/pdf/201404.pdf. (дата 01.04.16). – Название с экрана.

11. Молчанов М. В. Криптовалюта: понятие и проблемы. – [Электронный ресурс] / М. В. Молчанов // Science Time. – 2014. – С. 300–303. – Режим доступа : http://cyberleninka.ru/article/n/kriptovalyuta-ponyatie-i-proble-my. (дата 06.04.16). – Название с экрана.

12. Мусаелян Л. В. Виртуальная экономика : особенности становления

196


в России. – [Электронный ресурс] / Л. В. Мусаелян, Л. А. Хачатрян, А. А. Плисовских, М. С. Безворотний, Е. Н. Клочко // «Научное сообщество студентов XXI столетия. Экономические науки» : Матер. VI студенческой междунар. заочной науч.-практ. конф. (20 декабря 2012 г.). – Новосибирск: СибАК, 2012. – С. 645–651. – Режим доступа: http://sibac.info/studconf/econom/vi/30639. (дата 07.04.16). – Название с экрана.

13. Рожнова О. В. Виртуальная экономика как среда функционирования российского машиностроения. – [Электронный ресурс] / О. В. Рожнова, С. Г. Федорчукова // Известия Московского государственного технического университета «МАМИ». – Серия «Экономика и управление». – 2014. – № 1 (19). – Т. 5. – С. 26-28. – Режим доступа : http://cyberleninka.ru/article/n/virtualnaya-ekonomika-kak-sreda-funkt-sionirovaniya- rossiyskogo-mashinostroeniya. (дата 05.04.16). – Название с экрана.

14. Ташакова Л. Х. Развитие теоретических воззрений на природу и сущность виртуальной экономики. – [Электронный ресурс] / Л. Х. Ташакова. // Социально-экономические явления и процессы. – 2012. – № 5-6 (039-040). – C. 124–127. – Режим доступа : http://cyberlen-inka.ru/article/n/razvitie-teoreticheskih-vozzreniy-na-prirodu-i-suschnost-virtualnoy-ekonomiki. (дата 02.04.16). – Название с экрана.

15. Паульман В. Ф. Виртуальная экономика и глобальный капитализм. – [Электронный ресурс] / В. Ф. Паульман. – Режим доступа : http://lit.lib.ru/p/paulxman_w_f/text _0230.shtml. (дата 10.04.16). – Название с экрана.

16. Биткоины вошли в топ-10. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.kommersant.ru/doc/2628553. – Название с экрана.

17. Биткоин в Украине: кому он нужен. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://bitcoinconf.com.ua/ru/news/bitkoin-v-ukraine-komu-on-nugen-48585. (дата 12.04.16). – Название с экрана.

18. Топ-10 стран, в которых запрещен Bitcoin. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://psm7.com/top-10-countries-where-bitcoin-is-banned.html. (дата 07.04.16). – Название с экрана.

19. Bitcoin в Украине: кто заработает на мировом скачке криптовалюты [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://chp.com.ua/all-news/item/42421-bitcoin-v-ukraine-kto-zarabotaet-na-mirovom-skachke-krip-tovalyutyi. (дата 08.04.16). – Название с экрана.

20. НБУ разъяснил правомерность использования в Украине «криптовалюты» Bitcoin. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://news.finance.ua/ru/news/-/338157/nbu-razyasnil-pravomernost-ispol-zovaniya-v-ukraine-kriptovalyuty-bitcoin. (дата 04.04.16). – Название с экрана.

21. OpenSignal: Украина предпоследняя в рейтинге стран по покрытию мобильного интернета. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://gordonua.com/ news/money/opensignal-ukraina-predposlednyaya-v-reytinge-stran-po-pokrytiyu-mobilnogo-interneta-146029.html. (дата 04.04.16). – Название с экрана.

197


22. Украинцы уходят в онлайн: 8% совершают покупки с помощью смартфона. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://agropor-tal.ua/news/ukraina/ukraintsy-ukhodyat-v-onlain-8-sovershayut-pokupki-s-pomoshchyu-smartfona. (дата 05.04.16). – Название с экрана.

23. Астаф’єв А. О. Питання розвитку цифрової культури українського соціуму : Аналітична записка Відділу гуманітарної політики. – [Електронний ресурс] / А. О. Астаф’єв // Національний інститут стратегічних досліджень. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/ar-ticles/1631. (дата 03.04.16). – Назва з екрану.

24. Касторнова В. А. Искусственые нейронные сети как современные средства информатизации. – [Электронный ресурс] / В. А. Касторнова, М. Г. Можаева. – Режим доступа : http://portalsga.ru/data/2628.pdf. (дата 02.04.16). – Название с экрана.

Стаття надійшла 20.04.2016 р.О. А. Онищенко, доктор технических наук,профессор кафедры технической эксплуатации флотаНационального университета «Одесская морская академия»,ул. Дидрихсона, 8, г. Одесса, 65029, Украинаe-mail: [email protected]

О. В. Обнявко, кандидат экономических наук, доцент,доцент кафедры учета и налогообложения в отраслях экономикиОдесского национального экономического университета,ул. Преображенская, 8, г. Одесса, 65082, Украинаe-mail: [email protected]

С. Г. Васильев, старший преподаватель кафедры экономики и управленияОдесского национального университета имени И. И. Мечникова,Французский бульвар, 24/26, г. Одесса, 65044, Украинаe-mail: [email protected]

ВИРТУАЛЬНАЯ ЭКОНОМИКА: СУЩНОСТЬ, ПРЕИМУЩЕСТВА, НЕДОСТАТКИ И НАПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЯ

АннотацияВ статье приведены и исследованы процессы формирования виртуальной

экономики в мире и в Украине. Проанализированы подходы к содержанию категории «виртуальная экономика». Дана оценка преимуществам и существующим недостаткам виртуальной экономики. Исследованы новые функции электронных денег. Предложены направления развития процессов виртуализации экономики в Украине.

198


Ключевые слова: виртуализация экономики, виртуальная экономика, Интернет, преимущества виртуальной экономики, недостатки виртуальной экономики, электронные деньги, крипто валюта

O. A. Onishchenko, Doctor of Technical Science,Professor of Technical fleet operation Departmentof National University «Odessa Maritime Academy».8, Didrikhson str., Odessa, 65029, Ukrainee-mail: [email protected]

O. V. Obniavko,PhD in Econimics, Associate Professor,Associate Professor of the Department of Accounting and Taxation in different sectors of the economyof Odessa national economic university8, Preobrazhenskaya str., Оdessa, 65082, Ukrainee-mail: [email protected]

S. G. Vasyliev, Senior lecturer of the Department of Economics and Managementof Odesa I.I. Mechnykov National University,24/26, Frantsuzskiy blrd., Odesa, 65058, Ukrainee-mail: [email protected]

VIRTUAL ECONOMY: THE ESSENCE, ADVANTAGES, DISADVANTAGES, AND POSSIBLE LINES OF DEVELOPMENT

SummaryThe processes of virtual economy formation both in the world and in Ukraine

are presented and analyzed in the article. The approach to the essence of the notion “virtual economy” is studied. The advantages and existing disadvantages of virtual economy are defined. New functions of electronic money are researched. Possible lines of development of the virtualization of the Ukrainian economy are suggested.

Keywords: economy virtualization, virtual economy, the Internet, advantages and disadvantages of virtual economy, electronic money, cryptocurrency.

References1. Babaev, D. B. (2009). Ob osobennostyakh traktovki soderzhaniya termina

«virtualnaya ekonomika» [On peculiarities of interpretation content of the term «virtual economy»]. Sovremennye naukoemkie tekhnologii: regional'noe prilozhenie k zhurnalu – Modern high technologies: a regional supplement to the journal. 4, pp. 13–18. Retrieved from: https://www.isuct.ru/e-publ/snt/sites/ru.e-publ.snt/files/2009/04/snt_4_2009.pdf [in Ukrainian].

199


2. Babaev, D. B. (2013). O politekonomicheskom podkhode k issledovaniyu «virtualizatsii» ekonomiki i issledovaniyu elektronnykh deneg [On the political-economic approach to the study of «virtualization» of the economy and investigate of electronic money]. Vestnik Ivanovskogo gosudarstvennogo universiteta. Seriya: Ekonomika – Ivanovo State University Bulletin: Economics, pp. 56–62. Retrieved from: http://ivanovo.ac.ru/jdownloads/ zhurnal/vestnik%20ivanovskogo%20gosudarstvennogo%20universiteta/econom/2013%20/_._._1.pdf [in Russian].

3. Vasilyev, S. G., Obnyavko, A. V. (2011). Uchetnye zadachi v obespechenii protsessov virtual'noy ekonomiki: vozmozhnye podkhody [Accounting tasks in ensuring of virtual economy processes: possible approaches]. Materialy Mezhdunarodnoy nauchno-prakticheskoy konferentsii «Perspektivy razvitiya ucheta, kontrolya i analiza v kontekste evrointegratsii», Odessa, 19-20 maya 2011 – Proceedings of International scientific-practical conference «The prospects development of accounting, control and analysis in the context of European integration», Odessa, 19-20 May, 2011.ОDEU, Оdesa, pp. 55–59 [in Russian].

4. Vasilyev, S. G., Obniavko, А. V., Оnishchеnkо, О. А. Virtual'naya ekonomika – igra ili real'nost' [The virtual economy – the game or reality]. Retrieved from: http://dspace.onu.edu. ua:8080/bitstream/123456789/6648/1/96-102.pdf. [in Russian].

5. Vatolina, О. V. (2013). Sushchnost' i osnovnye formy proyavleniya novoy informatsionno-virtual'noy ekonomiki [The essence and main forms of manifestation of new information and the virtual economy]. Uchenye zametki TOGU: elektronnoe nauchnoe izdanie – Scientists notes PNU: Electronic scientific editions, 4, vol. 4, pp. 32–35. Retrieved from: http://ejournal.khstu.ru/media/2013/TGU_4_31.pdf [in Russian].

6. Garkusha, M. S. (2009). Novye funktsii deneg v virtual'noy ekonomike [New money functions in the virtual economy]. Izvestiya Rossiyskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo universiteta im. A. I. Gercena. Seriya: Ekonomika – Proceedings of the Russian State Pedagogical University named after A. I. Herzen: Economics, 119, pp. 96–101. Retrieved from: http://cyberleninka.ru/article/n/novye-funktsii-deneg-v-virtualnoy-ekonomike. [in Russian].

7. Lytovchenko, I. L. (2015). Marketing v usloviyakh dual'nosti sovremennogo promyshlennogo rynka [Marketing under the duality of the modern industrial market]. Naukoviy vіsnyk Hersons'koho derzhavnoho unіversitetu. Serіya: Ekonomіchnі nauki – Scientific Bulletin of Kherson State University. Series: Economic Sciences, 10, vol. 3, pp. 60–63. Retrieved from: http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3078 [in Russian/in Ukrainian].

8. Lytovchenko, I. L. (2014). Issledovanie dual'nosti sovremennogo promyshlennogo rynka [Research of the duality of the modern industrial market]. Naukoviy visnyk Odes'koho derzhavnoho universitetu. Serіya: Ekonomіchnі nauki – Scientific Bulletin of Odesa State University. Series: Economic Sciences, 4, pp. 70–81. Retrieved from: http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3076 [in Russian / in Ukrainian].

200


9. Lytovchenko, I. L. (2014). Perspektivy razvitiya Internet-marketinga [The development perspectives of Internet-marketing]. Marketing іnnovatsіy і іnnovatsії u marketynhu: zbіrnyk tez dopovіdey VІIІ Mіzhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsії, 25-26 veresnya 2014 r. – Marketing of innovations and innovations in marketing: a collection of abstracts VIII International Scientific Conference, 25-26 September 2014. Sumy, Papirus, pp. 210–212. Retrieved from: http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/37638 [in Ukrainian].

10. Mikheikina, М. V. (2014). Virtual'naya ekonomika: evolyutsiya teoreticheskikh podkhodov k opredeleniyu kategorii [Virtual Economy: evolution of theoretical approaches to the category definition]. Ekonomika i sotsiologiya – Economics and sociology. Negosudarstvennoe obrazovatel'noe uchrezhdenie vyscshego professional'nogo obrazovaniya «Samarskiy finansovo-ekonomicheskiy institut» – Private educational institution of higher education «Samara Financial and Economic Institute», 4 (24). pp. 7–13. Retrieved from: http://esjournal.ru/files/pdf/201404.pdf [in Russian].

11. Molchanov, М. V. (2014). Kriptovaljuta: ponjatie i problemy [Cryptocurrency: concept and problems]. Nauchnoe Vremya – Science Time, pp. 300–303. Retrieved from: http://cyberleninka.ru/article/n/kriptovalyuta-ponyatie-i-problemy [in Russian].

12. Musaelyan, L. V., Hachatryan, L. A., Plisovskikh, A. A., Bezvorotniy, M. S., Klochko, E. N. (2012). Virtual'naya ekonomika: osobennosti stanovleniya v Rossii [Virtual economy: features of formation in Russia]. «Nauchnoe soobshchestvo studentov XXI stoletiya. Ekonomicheskie nauki»: Materialy VI studencheskoy mezhdunarodnoy zaochnoy nauchno-prakticheskoy konferentsii. (20 dekabrya 2012 g.) – «The scientific community of students of XXI century. Economics»: Proceedings of VI International Students scientific-practical conference (20 December 2012), SibAK, Novosibirsk, pp. 645–651. Retrieved from: http://sibac.info/studconf/econom/vi/30639 [in Russian].

13. Rozhnova, О. V., Fedorchukova, S. G. (2014). Virtual'naja jekonomika kak sreda funkcionirovanija rossijskogo mashinostroenija [The virtual economy as an environment of functioning of Russian machine-building industry]. Izvestiya Moskovskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta «MAMI». Seriya «Ekonomika i upravlenie» – News of «MAMI» Moscow State Technical University. Series: «Economics and Management», 1 (19), vol. 5, pp. 26–28. Retrieved from: http://cyberleninka.ru/article/n/ virtualnaya-ekonomika-kak-sreda-funktsionirovaniya-rossiyskogo-mashinostroeniya [in Russian].

14. Tashkova, L. Kh. (2012). Razvitie teoreticheskih vozzrenij na prirodu i sushhnost' virtual'noj jekonomiki [The development of theoretical views on the nature and essence of the virtual economy]. Social'no-ekonomicheskie yavleniya i protsessy – Socio-economic phenomena and processes, 5-6 (039-040). – pp. 124–127. Retrieved from: http://cyberleninka.ru/article/n/razvitie-teoreticheskih-vozzreniy-na-prirodu-i-suschnost-virtualnoy-ekonomiki [in Russian].

201


15. Paul'man, V. F. (2016). Virtual'naya ekonomika i global'nyy kapitalizm [The virtual economy and global capitalism]. Retrieved from: http://lit.lib.ru/p/paulxman_w_f/text _0230.shtml [in Russian].

16. Bitkoiny voshli v top-10 [Bitcoins are in the top-10] (2016). Retrieved from: http://www.kommersant.ru/doc/2628553 [in Russian].

17. Bitkoin v Ukraine: komu on nuzhen [Bitcoin in Ukraine: who needs it] (2016). Retrieved from: http://bitcoinconf.com.ua/ru/news/bitkoin-v-ukraine-komu-on-nugen-48585 [in Russian].

18. Top-10 stran, v kotorykh zapreshchen Bitcoin [Top-10 countries in which the Bitcoin forbidden] (2016). Retrieved from: http://psm7.com/top-10-countries-where-bitcoin-is-banned.html [in Russian].

19. Bitkoin v Ukraine: kto zarabotaet na mirovom skachke kriptovalyuty [Bitcoin in Ukraine: who will earn on the world jump cryptocurrency] (2016). Retrieved from: http://chp.com.ua/all-news/item/42421-bitcoin-v-ukraine-kto-zarabotaet-na-mirovom-skachke-kriptovalyutyi [in Russian].

20. NBU razyasnil pravomernost' ispol'zovaniya v Ukraine «kriptovalyuty» Bitcoin [NBU is explained the legitimacy of the use in Ukraine Bitcoin «cryptocurrency»] (2016). Retrieved from: http://news.finance.ua/ru/news/-/338157/nbu-razyasnil-pravomernost-ispolzovaniya-v-ukraine-kriptovalyuty-bitcoin [in Russian].

21. OpenSignal: Ukraina predposlednyaya v reytinge stran po pokrytiyu mobil'nogo interneta [OpenSignal: Ukraine is penultimate in countries ranking to cover the mobile Internet] (2016). Retrieved from: http://gordonua.com/news/money/opensignal-ukraina-predposlednyaya-v-reytinge-stran-po-pokrytiyu-mobilnogo-interneta-146029.html [in Russian].

22. Ukraintsy ukhodyat v onlayn: 8% sovershayut pokupki s pomoshch'yu smartfona [Ukrainians go online: 8% make a purchase with your smartphone] (2016). Retrieved from: http://agroportal.ua/news/ukraina/ukraintsy-ukhodyat-v-onlain-8-sovershayut-pokupki-s-pomoshchyu-smartfona [in Russian].

23. Astafyev, А. О. (2016). Pytanny rozvytku cyfrovoi kul'tury ukrains'koho sotsiumu : Analіtychna zapiska Vіddіlu humanіtarnoi polіtyki [The questions of digital culture of Ukrainian socium: Analytical note the Department of Humanitarian Policy]. Natsіonal'nyi іnstitut stratehіchnykh doslіdzhen' – National Institute for Strategic Researhes. Retrieved from: http://www.niss.gov.ua/ articles/1631 [in Ukrainian].

24. Kastornova, V. А., Mozhaeva, М. G. (2016). Iskusstvenye neyronnye seti kak sovremennye sredstva informatizatsii [Artificial neural networks as a modern means of informatization]. Retrieved from: http://portalsga.ru/data/2628.pdf [in Russian].

202


УДК 368:336

О. В. Слободянюк,кандидат економічних наук, доцент,завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредитуОдеського торгово-економічного інституту КНТЕУ 25-ї Чапаївської дивізії, 6, м. Одеса, 65070, Українаe-mail: [email protected]

Г. В. Толкачева,кандидат економічних наук, доцент,доцент кафедри економіки підприємства та корпоративного управлінняОдеської національної академії зв’язку ім. О. С. Попова,вул. Кузнечна, 1, м. Одеса, 65000, Українаe-mail: [email protected]

СТРАХУВАННЯ ЯК ЗАПОРУКА ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ПРИ ПОШКОДЖЕННІ ТА ВТРАТІ МАЙНА

У статті охарактеризована проблема щодо визначення страхування як на-дійної запоруки для юридичних та фізичних осіб при відшкодуванні збитків при пошкодженні та втраті майна. Наведено, згідно офіційних статистичних даних по-казники випадків крадіжок приватного майна, травм населення при ДТП, кількість загиблих та травмованих, діяльність страхових компаній згідно статистичних да-них, представлених журналом «Insurance Top». Визначені основні проблеми розви-тку страхування майна в Україні та сформульовані рекомендації щодо їх вирішення.

Ключові слова: страхування, відшкодування збитків, страховий ринок, стра-хові компанії, майнові ризики, споживачі страхових послуг, майно, страхування майна.

Проблема формування потужного страхового ринку має над-звичайно важливу роль для вирішення проблем вітчизняної еко-номіки. Страхові компанії надаючи свої послуги через страховий захист знижують фінансові ризики суб’єктів господарювання та генерують значні обсяги інвестиційних ресурсів для фінансуван-ня національної економіки.

Страхування майна громадян є важливим компонентом у забез-печенні соціального захисту як фізичних так і юридичних осіб та підвищенні їх добробуту. Тому питання удосконалення розвитку страхування майна та його вплив на розвиток вітчизняного стра-хового ринку є актуальним питанням сьогодення.

203


Проблеми функціонування вітчизняного страхового ринку обговорюються у працях багатьох учених. Так, Базилевич В. Д. [3] розглядає формування попиту та пропозиції на страхові по-слуги, Говорушко Т. А. [4] показує у своїй монографії як управ-ляти фінансовою діяльністю у страховій компанії, Косова Т. А. та Дєєва Н. Е. [5] аналізують інвестиційну діяльність страхових компаній, а також Косова Т. А. [6] проводить Стрес-тестування як інструмент діагностики фінансової стійкості банків, страхо-вих компаній і підприємств, Сафонова О. Д. [9] наводить про-блеми розвитку сучасного стану страхового ринку України, Ші-рінян Л. В. [10] висвітлює економічну сутність фінансового регу-лювання страхового ринку.

Вагомий внесок у розробку фундаментальних питань теорії та практики страхування майна зробили західні вчені – А. Ма-нес, Д. Бланд, Дж. Діксон, В. Гейльман, В. Гаврийський, Д. Фар-ні. Теоретичні та практичні аспекти майнового страхування до-сліджувались у роботах вітчизняних науковців В.Д. Базилевича, Н. Н. Внукової, О. Д. Вовчак, С. С. Осадця, О. Д. Заруби та ін. Аналіз добровільного ринку майнового страхування в Україні у своїх працях здійснювали такі вітчизняні науковці, як О. Пара-щак, Н. Лисенко. Питання страхування майна громадян в Україні розглянуті в роботах Т. Д. Кривошлик та інш.

Однак питанням розвитку страхового ринку майна, визначен-ню загальнотеоретичних проблем майнового страхування більш детально з боку вітчизняних вчених приділено недостатньо уваги і потребує подальших досліджень.

Більша частина науковців у своїх працях акцентує увагу на су-часному стані та перспективі розвитку страхового ринку України, визначає загальні проблеми та наводить шляхи їх вирішення. Од-нак питання розвитку страхового ринку майнового страхування з боку вітчизняних вчених є маловивченими.

Страхування майнових ризиків як юридичних так і фізичних осіб є важливим питанням у розвитку страхового ринку України, так як майно є невідкладною складовою як достатку держави так і джерелом соціально-економічного її розвитку.

204


Метою статті є обґрунтування теоретичних засад щодо роз-криття економічної сутності страхування майна в сучасних рин-кових умовах і з’ясуванні головних проблем розвитку майнового страхування в Україні.

Навколишнє середовище дуже впливає на поширення розви-тку страхування майна серед людей, адже в повсякденному житті існують крадіжки та пошкодження майна через третіх осіб, по-шкодження машин через ДТП, знищення домівок через повені, зливи та пожежі.

Згідно офіційних статистичних даних, опублікованих на сай-ті Генеральної прокуратури України, в 2015 році в Україні було зафіксовано майже 241 625 випадків крадіжки майна в приват-ній власності, з них крадіжки приватного майна громадян склала майже 70 тисяч (67 865), з котрих менше ніж по 20 тисячам ви-падків (19 801) є підозрювані.

Найбільша кількість протиправних дій третіх осіб з метою за-володіння чужим майном припадає на квартирні крадіжки – 21 376 випадків (32% в загальній кількості крадіжок), на другому місці крадіжки з магазинів, складів та інших торгових точок – 19 970 випадків (29%), далі по мірі зменшення знаходяться крадіжки з автомобілів – 10 789 (16%), кишенькові крадіжки – 6 619 (10%), крадіжки з дач та садових будинків – 6 478 (10%) та крадіжки у пасажирів у транспорті – 2 624 (4%).

Середній рівень розкриття злочинів по заволодінню чужим майном складає до 30%, при цьому найвищий процент розкриття мають майнові злочини, скоєні на торговельних об’єктах - біля 48%, в квартирних крадіжках у середньому розкривається лише кожен п’ятий випадок (21%), а найнижчий процент розкриття припадає відповідно на кишенькові крадіжки та крадіжки у паса-жирів у транспорті (13%) [12].

Юридичне визначення крадіжки передбачено в статті 185 Кри-мінального кодексу України (далі – КК України), згідно з якою це «таємне викрадення чужого майна». Викрадення завжди полягає в активній поведінці винної особи, спрямованій на незаконне та безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника.

205


Ключовою ознакою цього злочину є саме його таємний харак-тер. Відкрите викрадення чужого майна кваліфікується не як кра-діжка, а як грабіж і за його вчинення передбачено більш сувору відповідальність іншою статтею КК України.

Зловмисник під час здійснення крадіжки вважає, що діє таєм-но і непомітно для інших осіб. Визначальним в цьому разі є саме умисел зловмисника, тобто його відношенні до своїх дій та його розуміння обставин правопорушення. Якщо зловмисник вважає, що діє таємно, а насправді – його дії помітила інша особа, право-порушник все одно вчиняє саме крадіжку, тобто таємне викра-дення майна. Дане правило діє і навпаки: якщо зловмисник вва-жає, що діє відкрито і його діє не є прихованими від інших осіб, а насправді ніхто не помітив його протиправних дій, порушник буде нести відповідальність за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), оскільки саме такий умисел він реалізовував.

Крім того, для розуміння які саме дії є крадіжкою, необхідно враховувати, що:

– якщо зловмисник заволодіває чужим майном у присутності потерпілого або сторонніх осіб, які проте не усвідомлюють факту викрадення майна (наприклад, у присутності малолітньої дитини, осіб, що перебувають у стані алкогольного сп’яніння або сплять), – такі дії також є крадіжкою;

– якщо зловмисник здійснює викрадення в присутності осіб, які усвідомлюють, що вчиняється крадіжка, але зловмисник впев-нений в їх мовчазній згоді та невтручанні (наприклад, крадіжка на робочому місці у присутності інших працівників, які не пере-шкоджають), – такі дії також є крадіжкою;

– якщо ж зловмисник намагався здійснити крадіжку, але після виявлення його дій не відмовився від злочину і продовжив заво-лодівати майном, – такі дії відносяться вже до відкритих, тобто це грабіж або, в залежності від обставин події, розбій.

Предметом крадіжки може бути будь-яке майно, яке має певну вартість та є чужим для зловмисника (гроші, дорогоцінні мета-ли, речі, цінні папери, право на майно та дії майнового характеру тощо).

206


Кримінальна відповідальність за крадіжку може наступати для осіб, які досягли 14-ти років на момент вчинення злочину.

Кваліфікуючими ознаками крадіжки, тобто обставинами, які впливають на кваліфікацію дій особи та тягнуть за собою більш су-воре покарання, частинами 2 – 5 статті 185 КК України визначено:

– повторне вчинення;– вчинення за попередньою змовою групою осіб;– вчинення з проникненням у житло, інше приміщення чи схо-

вище;– вчинення з завданням значної шкоди потерпілому (значна

шкода визначається із врахуванням матеріального становища по-терпілого в межах від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 2016 р. складає від 68 900 грн. до 172 250 грн.);

– вчинення крадіжки у великих розмірах (від 250 до 600 нео-податковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 2016 р. складає від 172 250 грн. до 413 400 грн.);

– вчинення крадіжки в особливо великих розмірах (від 600 не-оподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 2016 р. складає 413 400 грн. та більше);

– вчинення організованою групою.Законом передбачений широкий спектр видів та розмірів по-

карань за вчинення крадіжок в залежності від наявності чи від-сутності зазначених вище кваліфікуючих ознак.

Наприклад, за «просту» крадіжку (за відсутності вказаних ква-ліфікуючих ознак) передбачено такі альтернативні покарання:

1) штраф в розмірі 50 – 100 неоподатковуваних мінімумів до-ходів громадян (від 850 грн. до 1700 грн.);

2) громадські роботи на строк від 80 до 240 годин;3) виправні роботи на строк до 2 років;4) арешт на строк від 1 до 6 місяців;5) позбавленням волі на строк від 1 до 3 років. Крадіжка, вчинена з проникненням у житло, інше приміщен-

ня чи сховище, карається позбавленням волі вже на строк від 3 до 6 років.

207


За крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або органі-зованою групою, законом встановлено покарання у виді позбав-лення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Кримінальним кодексом України передбачені спеціальні статті за вчинення крадіжок певних видів майна. Для прикладу, окре-мим складами злочину є викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (ст.188-1 КК Украї-ни), викрадення вогнепальної зброї чи бойових припасів (ст. 262 КК України), викрадення документів, штампів чи печаток (ст. 357 КК України) і т.д.

Адміністративна відповідальність в Україні передбачена за дрібне викрадення чужого майна (ст.51 Кодексу України про ад-міністративні правопорушення (далі – КпАП України).

Іншими словами, головною відмінністю крадіжки, за яку пе-редбачена адміністративна відповідальність, від кримінально ка-раного таємного викрадення чужого майна – є вартість викраде-ного майна.

Якщо вартість майна, яке було викрадене, на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (137 грн. 80 коп.) – крадіжка вважається дріб-ною і тягне за собою адміністративну відповідальність. Викра-дення майна, вартість якого більше зазначеного розміру, тягне за собою вже кримінальну відповідальність.

За дрібну крадіжку згідно зі ст. 51 КпАП України може бути призначене одне з таких стягнень:

1) штраф від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн. – 510 грн.);

2) виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку;

3) адміністративний арешт на строк від 5 до 10 діб.У разі вчинення повторно протягом року дрібної крадіжки, за

яку на особу вже накладалося адміністративне стягнення, до ви-нної особи можуть бути застосовані більш суворі покарання, а саме одне з таких стягнень:

1) штраф від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн. – 850 грн.);

208


2) виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20% заробітку;

3) адміністративний арешт на строк від 10 до 15 діб.Слід також мати на увазі, що відповідно до ст. 22 КпАП Укра-

їни при малозначності вчиненого адміністративного правопору-шення порушник може бути звільнений від адміністративної від-повідальності з застосуванням лише усного зауваження. Цей ме-ханізм, як правило, застосовується до дій, які формально містять в собі ознаки правопорушення, проте через свою малозначність не свідчать про такий ступінь їх суспільної шкідливості, який потребує покарання. Наприклад, крадіжка коробки сірників фор-мально також є правопорушенням, проте у зв’язку з малозначніс-тю такого порушення – за відповідні дії доцільно звільняти особу від відповідальності та обмежуватися усним зауваженням. [14]

На сьогодні Україна посідає одне із найперших місць в Європі за смертністю та травматизмом на дорогах, а більшість дорож-ньо-транспортних пригод (надалі - ДТП) трапляються через пере-бування водіїв у нетверезому стані. Якщо в європейських країнах рівень смертності внаслідок ДТП становить в середньому четве-ро людей на 100 тисяч населення, то в Україні цей показник до-рівнює близько 18.

Транспортний засіб являється джерелом підвищеної небезпе-ки, а тому на водія покладається величезна відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя пішоходів та цілісність майна інших громадян. На жаль, в наш час водії дуже легковажно відно-сяться до своїх обов'язків нехтуючи правилами дорожнього руху та нормами чинного законодавства і досить часто керують тран-спортними засобом у стані алкогольного сп'яніння, що підтвер-джує вражаюча статистика кількості травмованих та загиблих осіб внаслідок вчинення ДТП.

Незважаючи на широкий суспільний резонанс водії, які ке-рували в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не завжди отримують належне адміністративне покарання, що в свою чергу сприяє поширенню серед суспільства небезпечного уявлення про те, що керування у нетверезому стані не є чимось

209


небезпечним та аморальним, а будь-які неприємності, які можуть виникнути через таке керування, легко вирішити.

Згідно офіційних статистичним даних за 2015 рік в Україні ста-лося 134193 ДТП в яких загинуло 3970 і травмовано - 31467 особи. Тобто, в середньому у ДТП з постраждалими в 2015 році гинуло 11 осіб та травмувалось 86 учасників дорожнього руху на добу.

За 2015 рік було зафіксовано 6012 ДТП за участю дітей віком до 18 років. При цьому загинуло 215 дітей, в тому числі травмо-вано було 3894 дитини. Окрім цього, в 2015 році відбулося 8734 наїзди на пішоходів, під час яких 8067 осіб було травмовано, а 1449 загинули.

Відносно статистичних показників 2016 року то вони є не менш вражаючими. Лише з січня по лютий в Україні сталося 21319 ДТП, в яких 440 осіб загинуло, а 4187 було травмовано. Окрім цього, в поточному році відбулося 1356 наїзди на пішоходів, вна-слідок яких 189 осіб загинуло, а 1262 травмовано. В 2016 році, за останніх два місяці, сталося 459 ДТП за участю дітей віком до 18 років, внаслідок чого 22 дитини загинуло і 381 була травмована.

Загалом на 100 ДТП з потерпілими припадає 15 загиблих.Особливої уваги заслуговують статистичні дані аварійності в

Україні під час керування особами транспортними засобами у не-тверезому стані.

Так, за 2015 рік було задокументовано більше 93.1 тисячі фактів керування водіями транспортними засобами у нетверезому стані (за добу близько 255 фактів). Загалом за минулий рік, внаслідок ке-рування водіями автомототранспортними засобами у нетверезому стані, сталось 2358 ДТП внаслідок яких загинуло 317 осіб і травмо-вано було 3203 учасника дорожнього руху. В свою чергу, з січня по лютий 2016 року зафіксовано 299 ДТП за участю нетверезих водіїв, в яких загинуло 35 осіб і травмовано було 393 [15].

Кількість викрадень в Україні з кожним роком зростає - за пер-ше півріччя 2016 зафіксовано 6 тис. фактів незаконного заволо-діння транспортними засобами, що на 5% більше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Таким чином страхування є надійною матеріальною компенса-цією за спричинені збитки.

210


За своєю суттю майнове страхування є найбільш розвинутим і складним видом страхування. Саме з цього виду страхування роз-почалася історія страхування.

Галузева структура страхування, пов'язана з об'єктами стра-хування. Стаття 4 Закону України "Про внесення змін до закону України "Про страхування" дає визначення майнового страхуван-ня саме че¬рез його об'єкти [1].

Майнове страхування (страхування майна) – це галузь стра-хування, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

До майна відносять: 1) матеріальні цінності, речі, що перебувають у володінні, ко-

ристуванні чи розпорядженні юридичних та фізичних осіб. Речо-ве майно поділяють на дві групи: нерухоме (земля та прикріплені до неї об'єкти) і рухоме (транспортні засоби та інші речі, що мо-жуть переміщуватись у просторі);

2) майнові права і зобов'язання фізичних і юридичних осіб щодо користування землею, водою, корисними копалинами, ін-шими природними ресурсами, а також будівлями, спорудами, об-ладнанням і т. ін., товарними знаками, правами, торговельними марками тощо [1]. До майна відносять гроші, цінні папери і т. ін.

Майнове страхування – галузь страхової діяльності, в якій об’єктом страхового захисту є майно у найрізноманітніших його виявах. До майнового страхування належить страхування засобів повітряного, наземного та водного транспорту, страхування ван-тажів, інших видів майна, страхування фінансових ризиків тощо [2, с.112].

Незважаючи на тенденцію зростання майнового страхування як у світі, так і в Україні, вітчизняний ринок ще не достатньо охо-плений страхуванням, і тому тарифи залишаються високими у порівнянні зі світовими [3]. Успішне функціонування економіки залежить від розвитку системи страхування в країні.

Майнове страхування у державах з ринковою економікою віді-грає ключову роль, що пояснюється тим, що дана галузь страху-

211


вання сприяє відновленню майнових інтересів у разі впливу різно-го роду негативних подій та сприяє зміцненню фінансів держави. Майнове страхування зокрема і страхування в цілому, є важливим джерелом довгострокових інвестицій та зменшує навантаження на бюджет держави у разі настання страхових випадків.

Характерним для страхування майна є виділення ризиків, що не пов’язані між собою ієрархічно, тобто страхування майна від вогню, страхування сільськогосподарських культур від засухи та стихійних лих; страхування тварин від падежу та вимушеного за-бою; страхування транспортних засобів від аварій, викрадення та інших небезпек [4].

У країнах із ринковою економікою система страхування сприяє економічній стабільності, зміцненню фінансової системи, активі-зації інвестиційних процесів і розв'язанню соціальних проблем.

Щорічне збільшення страхових премій в світі в 2016-2026 року, за прогнозами аналітиків, буде складати 2,9%. Тобто глобальний страховий ринок буде рости швидше, ніж збільшення загально-світового ВВП в цій же амплітуді.

Щорічні витрати людства на страхування вже наблизилися до $ 4,6 трлн., Йдеться в аналітичному звіті швейцарської оціноч-ної компанії Swiss Appraisal. При цьому велика частка цих витрат припадає на США, де щорічно на страхування страхувальники сплачують більше $ 1,5 трлн. На 30% менше припадає на ринок Європи, Північної Африки і Близького Сходу. Аутсайдером є Азі-атсько-Тихоокеанський регіон – $ 1 трлн.

Ринок страхових послуг України залишається з найбільш ка-піталізованих серед інших небанківських фінансових ринків. Загальна кількість страхових компаній станом на 31.12.2015 становила 361, у тому числі 49 лайфових компаній, 312 non-life-компаній (в 2014 році було 382 компанії).

Кількість страхових компаній має тенденцію до зменшення, так за 2015 рік порівняно з 2014 роком, кількість компаній змен-шилася на 21 СК , порівняно з 2013 роком зменшилася на 46 СК.

За 2015 рік частка валових страхових премій у відношенні до ВВП становила 1,5%, що на 0,2 в.п. менше в порівнянні з 2014

212


роком; частка чистих страхових премій у відношенні до ВВП за 2015 рік становила 1,1%, на 0,1 в.п. менше в порівнянні з відпо-відним показником 2014 року.

У порівнянні з 2014 роком на 2968,7 млн. грн. (11,1%) збіль-шився обсяг надходжень валових страхових премій, обсяг чистих страхових премій збільшився на 3 762,1 млн. грн. (20,2%). Збіль-шення валових страхових премій відбулося з таких видів стра-хування : страхування вантажів та багажу (збільшення валових страхових платежів на 1713,4 млн. грн. (93,0%)); автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, "Зелена картка") (збільшення валових страхо-вих платежів на 1311,6 млн. грн. (20,0%)); страхування відпові-дальності перед третіми особами (збільшення валових страхових платежів на 619,7 млн. грн. (43,0%)); медичне страхування (збіль-шення валових страхових платежів на 303,8 млн. грн. (18,7%)); страхування майна (збільшення валових страхових платежів на 280,9 млн. грн. (8,8%)); авіаційне страхування (збільшення вало-вих страхових платежів на 172,3 млн. грн. (62,3%)); страхуван-ня медичних витрат (збільшення валових страхових платежів на 158,6 млн. грн. (47,8%)).

Проте, у порівнянні з 2014 роком, зменшився обсяг валових страхових премій з таких видів страхування, як: страхування фінансових ризиків (зменшення валових страхових платежів на 741,3 млн. грн. (17,1%)); страхування від нещасних випад-ків (зменшення валових страхових платежів на 427,8 млн. грн. (44,4%)); страхування кредитів (зменшення валових страхових платежів на 336,0 млн. грн. (49,1%)); страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ (зменшення валових страхо-вих платежів на 330,3 млн. грн. (14,3%)).

Питома вага чистих страхових премій у валових страхових преміях за 2015 рік становила 75,2%, що на 5,7 в.п. більше в по-рівнянні з 2014 роком.

Протягом аналізованого періоду зросла кількість укладених договорів страхування на 67716,1 тис. одиниць (або на 50,3%), при цьому на 73 503,7 тис. одиниць (у 2,8 рази) зросла кількість договорів з добровільного страхування, в тому числі: кількість

213


укладених договорів страхування майна збільшилася на 27781,4 тис. одиниць (у 8,3 рази); кількість укладених договорів страху-вання від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ збільши-лася на 27827,1 тис. одиниць (у 10,4 разів); кількість укладених договорів страхування від нещасних випадків збільшилася на 6373,3 тис. одиниць (на 62,1%).

Обсяг валових страхових виплат/відшкодувань у порівнянні з 2014 роком збільшився на 3035,1 млн. грн. (59,9%), обсяг чис-тих страхових виплат збільшився на 2 709,8 млн. грн. (55,4%). Зростання обсягів валових страхових виплат за 2015 рік мало міс-це у всіх основних системоутворюючих видах страхування. Так збільшилися валові страхові виплати з таких видів страхування, як: автострахування (збільшення валових страхових платежів на 313,3 млн. грн. (10,9%)) та страхування життя (збільшення вало-вих страхових виплат на 252,4 млн. грн. (105,5%)).

Також значно збільшилися валові страхові виплати зі страху-вання фінансових ризиків на 1355,7 млн. грн. (у 2,9 рази) та стра-хування майна на 257,7 млн. грн. 146,1% ). Водночас, зменшилися валові страхові виплати зі страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ на 83,0 млн. грн. (43,1%).

Рівень валових виплат у порівнянні з аналогічним періодом 2014 року (18,9%) збільшився на 8,3 в.п. та становив 27,2%.

Рівень чистих страхових виплат станом на 31.12.2015 становив 34,0%, що більше на 7,7 в.п. у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Високий рівень валових та чистих страхових виплат спосте-рігається з медичного страхування – 62,1% та 64,3%, за видами добровільного особистого страхування – 46,2% та 48,9%, страху-вання життя – 22,5%, з обов’язкового страхування цивільної від-повідальності власників транспортних засобів 37,6 % та 34,8% відповідно.

Операції вихідного перестрахування за 2015 рік зросли на 2,1% з 9704,2 млн. грн. до 9911,3 млн. грн. На збільшення опера-цій вихідного перестрахування за 2015 рік вплинуло збільшення на 65,3% перестрахування із страховиками - нерезидентами. При

214


цьому, на 9,7% зменшилась операції з перестрахування в середині країни.

Страхові резерви станом на 31.12.2015 зросли на 16,1% у по-рівнянні з аналогічною датою 2014 року, при цьому технічні ре-зерви – на 9,2%, а резерви зі страхування життя – на 29,8 %.

У порівнянні з аналогічною датою 2015 року зменшились такі показники, як загальні активи страховиків (-13,6%); активи, ви-значені ст. 31 Закону України «Про страхування» для представ-лення коштів страхових резервів (- 10,1%) та обсяг сплачених ста-тутних капіталів (-4,3%) [7].

Таким чином можемо зробити узагальнюючий висновок, що страховий ринок і галузь страхування майна розвивається, появ-ляються нові страхові компанії, а сама галузь страхування має до-віру громадян.

Отже страхування є надійною запорукою у відшкодуванні збитків при пошкодженні або втраті майна.

Майнове страхування – це найбільш значний сегмент страхо-вого ринку. Великою мірою це обумовлено різноманіттям його підвидів, адже до майнового страхування відносять: страхуван-ня засобів повітряного, наземного та водного транспорту, стра-хування вантажів, страхування сільськогосподарських культур, страхування тварин, страхування інших видів майна, страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, страхування фі-нансових і кредитних ризиків тощо. Таким чином, майнове стра-хування займає найбільшу частку страхового ринку України за обсягами страхових премій та виплат, які складають більше 70%.

Майнове страхування - це галузь страхування, в якій об’єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законо-давству України, пов’язані з володінням, користуванням i розпо-рядженням майном юридичних або фізичних осіб, які здійсню-ються на підставі добровільно укладеного договору між страхо-виком i страхувальником. У ринковій економіці галузь страхових послуг грає важливу роль для всього суспільства.

Основними проблемами, що перешкоджають розвитку страху-ванню майна в Україні є низький рівень доходів населення, неви-

215


сокий рівень страхової культури, зниження рівня страхових ви-плат компаніями, зменшення кількості укладених договорів, не-виконання деякими страховиками своїх зобов’язань, вивільнення значної кількості кадрів на страховому ринку, неможливість по-вернення коштів страхових резервів, які були розміщені на депо-зитних рахунках банків внаслідок кризи та інш.

Однак ці проблеми в повній мірі не впливають на розвиток страхового ринку в галузі майнового страхування і це доказує огляд статистичних даних за останні періоди роботи страхових компаній.

Так більш за всіх розвивається автострахування, страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ страхування вантажів та багажу. Негативна тенденція розвитку є у страхуванні фінансових ризиків та страхуванні кредитів. А саме по собі майнове страху-вання користується популярністю у населення та має тенденцію до зросту. Водночас, ефективність окремих видів страхування майна є надто низькою, а це загострює необхідність розробки ді-євих напрямків удосконалення майнового страхування в Україні, що дозволить покращити його розвиток.

Тому напрямами щодо удосконалення цього виду страхування можуть бути: чітке регламентування організаційно-економічних питань розвитку майнового страхування; розроблення прозорих та прийнятних правил діяльності страховиків майнової сфери страхових послуг; підвищення фінансової стійкості і стабільності показників діяльності страхових компаній; проведення науково-дослідної роботи з підвищення кваліфікації персоналу страхови-ків і страхових посередників.

Майнове страхування є ефективним та доступним засобом захисту майнових інтересів усіх господарюючих суб’єктів. Зна-чення даного страхування зумовлене тим, що майно служить обов’язковим елементом господарської діяльності юридичних осіб і життєдіяльності людей, тому забезпечення страхового за-хисту майна є пріоритетним в системі страхових відносин.

На сьогоднішній день майнове страхування демонструє високі показники розвитку тому, створення дієвої системи майнового

216


страхового захисту є основою для забезпечення стабільності та ефективності економічних відносин, підвищення рівня життя на-селення та соціальної стабілізації, створення міцної системи за-хисту як фінансів держави, так й інтересів окремих громадян та підприємництва, що можливо лише шляхом проведення ефектив-ної державної політики, направленої на регулювання страхового ринку в Україні.

Для подальших розробок у галузі даної сфери можна запропо-нувати наступні завдання: дослідити більш детально історичний досвід формування системи страхового захисту майна як грома-дян так і юридичних осіб; виявити особливості та тенденції роз-витку страхування майна на ринку страхових послуг України за останні роки та спрогнозувати на подальші; дослідити асорти-мент послуг зі страхування майна, що пропонуються українськи-ми страховиками та запропонувати нові послуги.


1. Закон України "Про страхування" від 04.07. 2013 р. №406-18 [Елек-тронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua. (дата 10.04.16). – Назва з екрану.

2. Страхування : практикум: навч. посіб. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., переробл. і допов. – Київ: Знання, 2011. – 607 с.

3. Базилевич В. Д. Новітні тенденції та протиріччя на страховому ринку України / В. Д. Базилевич // Вісник Київського національного універ-ситету імені Тараса Шевченка. Економіка. – 2012. – Вип. 133. – С. 5–8.

4. Говорушко Т. А. Управління фінансовою діяльністю страхової компанії з метою забезпечення її ефективного розвитку : [монографія] / Т. А. Го-ворушко, В. М. Стецюк, О. Ю. Толстенко. – К. : ЦУЛ, 2013. – 166 с.

5. Косова Т. Д. Інвестиційна діяльність страхових компаній України : про-блеми і перспективи / Т. Д. Косова, Н. Е. Дєєва // Розвиток економічних методів управління національною економікою та економікою підпри-ємства : зб. наук. праць ДонДУУ. – Донецьк : ДонДУУ, 2014. – Т. ХV. – С. 112-120. – (серія «Економіка»; вип. 282).

6. Косова Т.Д. Стрес-тестування як інструмент діагностики фінансової стійкості банків, страхових компаній і підприємств / Т. Д. Косова // Тор-гівля і ринок України. – 2011. – Вип. 31. – Т.2. – С. 243-251.

7. Підсумки діяльності страхових компаній. – [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу : http://forinsurer.com/files/file00556.pdf. (дата 10.04.16). – Назва з екрану.

8. «Insurance TOP» №1(53)2016 – [Електронний ресурс]. – Режим досту-

217


пу : http://forinsurer.com/news/16/04/12/33723. (дата 10.04.16). – Назва з екрану.

9. Сафонова О. Д. Сучасний стан страхового ринку України та основні проблеми його розвитку / О. Д. Сафонова // Економіка харчової про-мисловості. – 2014. – № 1(21). – С. 98–102.

10. Шірінян Л. В. Економічна сутність фінансового регулювання страхово-го ринку / Л. В. Шірінян // Вісник Київського національного універси-тету імені Тараса Шевченка. Економіка. – 2013. – Вип. 149 . – С. 62–64.

11. Слободянюк О. В. Вплив конкурентоспроможності на рейтинг страхо-вих компаній в Україні / О. В. Слободянюк, О. М. Ротарь // Вісник Во-линського інституту економіки та менеджменту. – Луцьк, 2016, Випуск № 14. – С. 190-195.

12. Статистика майнових злочинів в Україні за 2015 рік. – [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : https://venbest.ua/ua/home/novini/136-statistika-majnovikh-zlochiniv-v-ukrajini-za-2015-rik.html. (дата 12.04.16). – Назва з екрану.

13. Слободянюк О. В. Страхування майна від вогневих ризиків як один із найпоширеніших видів страхування серед населення / О. В. Слободя-нюк, В. М. Орлов // Вісник Волинського інституту економіки та ме-неджменту. – Луцьк, 2016, Випуск №15. – С. 219-226.

14. Крадіжка: ознаки, відповідальність, покарання в Україні. – [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pozov.com.ua/ua/posts_ua/kradizhka.html. (дата 09.04.16). – Назва з екрану.

15. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення». – [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GH3DH00A.html. (дата 10.04.16). – Назва з екрану.

16. Чорна І. О. Проблеми правового забезпечення страхування майна гро-мадян в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://old.bumib.edu.ua/sites/default/files/visnyk/20_7.pdf. (дата 11.04.16). – Назва з екрану.

17. Чернявська О. В. Сучасний стан та тенденції розвитку майнового стра-хування в Україні / О. В. Чернявська, Н. В. Михайлова, І. В. Середа // – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/981. (дата 10.04.16). – Назва з екрану.

18. Пашкова К. В. Проблеми майнового страхування в Україні та шляхи їх вирішення / К. В. Пашкова // Управління розвитком. – 2014. – № 13 (176). – С.131-132.

19. Рубан С. О. Тенденції розвитку майнового страхування в Україні. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lib.uabs.edu.ua/library/Visnik/Numbers/2_31_2011/31_04_06.pdf. (дата 13.04.16). – Назва з екрану.


218


О. В. Слободянюк,кандидат экономических наук, доцент,заведующая кафедры финансов, денежного оборота и кредитаОдесского торгово-экономического института КНТЭУул. 25 Чапаевская дивизия, 6, г. Одесса, 65070, Украинаe-mail: [email protected]

Г. В. Толкачева,кандидат экономических наук, доцент,доцент кафедры экономики предприятия и корпоративного управленияОдесской национальной академии связи им. А. С. Попова,ул. Кузнечная, 1, г. Одесса, 65000, Украинаe-mail: [email protected]

СТРАХОВАНИЕ КАК ЗАЛОГ ВОЗМЕЩЕНИЯ УЩЕРБА ПРИ ПОВРЕЖДЕНИИ ИЛИ ПОТЕРЕ ИМУЩЕСТВА

АннотацияВ статье охарактеризована проблема по определению страхования как на-

дежного залога для юридических и физических лиц при возмещении убытков при повреждении или потере имущества. Показано, согласно официальным статисти-ческим данным показатели случаев краж личного имущества, травм населения при ДТП, количество погибших и травмированных, деятельность страховых компаний согласно статистических данных, представленным журналом «Insurance Top». Определены основные проблемы развития страхования имущества в Украине и сформулированы рекомендации по их решению.

Ключевые слова: страхование, возмещение убытков, страховой рынок, страховые компании, имущественные риски, потребители страховых услуг, иму-щество, страхование имущества.

О. V. Slobodyanyuk,PhD in Econimics, Associate Professor,head of Finance, Monetary and Credit Departmentof Odesa Trade and Economic Institute KNTEU25th Chapaievskoi divizii, 6, Odesa, 65070, Ukrainee-mail: [email protected]

G.V. Tolkacheva,PhD in Econimics, Associate Professor,Associate Professor of Business Economics and Corporate Governanceof Odesa National Academy of Telecommunications A. S. Popov1, Kuznechna str., Odesa, 65000, Ukrainee-mail: [email protected]

219


INSURANCE AS A GUARANTEE OF COMPENSATION OF LOSS AND DAMAGES TO PROPERTY

SummaryThe problem of forming of a strong insurance market is critical to address the

domestic economy. By providing the services through insurance coverage insurance companies reduce the financial risk of entities and generate significant amounts of investment resources to finance the national economy.

Citizens property insurance is an essential component in ensuring the social protection of both individuals and legal entities and improving their welfare. Therefore, the improvement of property insurance and its impact on the domestic insurance market is a key issue today.

The article is a study of theoretical principles of disclosure of economic essence of property insurance in the current market conditions and clarifying major issues of property insurance in Ukraine.

The following methods were used in the study: systematic approach, theoretical generalization and comparison, analysis and synthesis.Property insurance - is the insurance industry, which is the object of the insurance relationship of property interests that do not contradict the legislation of Ukraine related to the possession, use and disposal of property of legal entities or individuals which shall be based on voluntary agreement concluded between the insurer and insurer. In a market economy, insurance industry plays an important role in society.The main problems that hinder the development of property insurance in Ukraine are: low level of household income level, low level of insurance culture, decrease of insurance payments from insurance companies to reduce the number of concluded contracts, breach of obligations by some insurers, the release of a significant number of staff in the insurance market, the inability to return the insurance reserves that have been placed on deposit accounts in banks due to the crisis and others.

However, these problems are not fully affect the development of the insurance market in property insurance and is proving to review statistical data for the past periods of insurance companies.

Directions for improvement of this type of insurance can be: clear regulation of organizational and economic issues of property insurance; development of transparent and acceptable rules of property insurers scope of insurance services; increase financial stability and sustainability performance of insurance companies; conduct research study on staff development insurers and insurance brokers.

For further developments in the field of property insurance the following objectives can be offered: to investigate in more detail the historical experience of formation of the system of insurance protection of individuals’ and legal entities’ property; identify the characteristics and trends of property insurance in Ukraine insurance market in recent years and forecast for the further development; explore the range of services on property insurance offered by the Ukrainian insurers and new offerings.

Keywords: insurance compensation, insurance market, insurance companies, property risks, consumers of insurance services, property insurance property.

220


References

1. Zakon Ukrainy «Pro strahuvannya» [Law of Ukraine : About insuarance]. Re-trieved from : http://zakon2.rada.gov.ua [in Ukrainian].

2. Bazilevich, V. D. (2011). Strahuvannya [Insuarance]. Kyiv : Znannya [in Ukrai-nian].

3. Bazilevich, V. D. (2012). Novitni tendentsiyi ta protirichchya na strahovomu rinku Ukrayini [Modern trends and contradictions in the insurance mar-ket of Ukraine], Visnik Kiyivskogo natsionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka. Ekonomika. – Bulletin of Kyiv National Taras Shevchenko Uni-versity. Economy, №133, pp. 5-8 [in Ukrainian].

4. Govorushko, T. A. (2013). Upravlinnya finansovoyu diyalnistyu strahovoyi kompaniyi z metoyu zabezpechennya yiyi efektivnogo rozvitku : monografiya [Financial management of insurance company with the aim to effective develop-ment : monograph]. Kyiv : TsUL [in Ukrainian].

5. Kosova, T. D. (2014). Investitsiyna diyalnist strahovih kompaniy Ukrayini: problemi i perspektivi [Investment activity of insurance companies of Ukraine: Problems and Prospects], Rozvitok ekonomichnih metodiv upravlinnya natsion-alnoyu ekonomikoyu ta ekonomikoyu pidpriemstva, DonDUU. – Development of Economic Methods of Management of national & enterprise economy, Don-DUU, №282, pp. 112-120 [in Ukrainian].

6. Kosova, T. D. (2011). Stres-testuvannya yak instrument diagnostiki finansovoyi stiykosti bankiv, strahovih kompaniy i pidpriemstv [Stress testing as a diagnostic tool of financial stability of banks, insurance companies and enterprises], Torgiv-lya i rinok Ukrayini. – Trade and market of Ukraine, Vol.2, №31, pp. 243-251 [in Ukrainian].

7. Pidsumki diyalnosti strahovih kompaniy [Results of insurance companies ac-tivity]. Retrieved from http://forinsurer.com/files/file00556.pdf. [in Ukrainian].

8. «Insurance TOP». Retrieved from http://forinsurer.com/news/16/04/12/33723 [in Ukrainian].

9. Safonova, O.D. (2014). Suchasniy stan strahovogo rinku Ukrayini ta osnovni problemi yogo rozvitku [The current state of the insurance market of Ukraine and basic problems of development]. Ekonomika harchovoyi promislovosti. – Economics of Food Industry, № 1(21). – pp. 98–102 [in Ukrainian].

10. Shirinyan, L.V. (2013). Ekonomichna sutnist finansovogo regulyuvannya strahovogo rinku [The economic nature of financial regulation of the insur-ance market], Visnik Kiyivskogo natsionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka. Ekonomika. – Bulletin of Kyiv National Taras Shevchenko Uni-versity. Economy, № 149, pp. 62–64 [in Ukrainian].

11. Slobodyanyuk, O. V. (2016). Vpliv konkurentospromozhnosti na reyting stra-hovih kompaniy v Ukrayini [The impact on the competitiveness ranking of insurance companies in Ukraine], Visnik Volinskogo institutu ekonomiki ta menedzhmentu. – Bulletin of Volyn Institute of Economics and Management. №14, pp. 190-195 [in Ukrainian].

12. Statistika maynovih zlochiniv v Ukrayini za 2015 rik [Statistics of proper-ty crimes in Ukraine in 2015]. Retrieved from https://venbest.ua/ua/home/

221


novini/136-statistika-majnovikh-zlochiniv-v-ukrajini-za-2015-rik.html [in Ukrainian].

13. Slobodyanyuk, O. V. (2016). Strahuvannya mayna vid vognevih rizikiv yak odin iz nayposhirenishih vidiv strahuvannya sered naselennya [Property insur-ance against fire risks as one of the most popular types of insurance among the population]. Visnik Volinskogo institutu ekonomiki ta menedzhmentu. – Bul-letin of Volyn Institute of Economics and Management. №15, pp. 219-226 [in Ukrainian].

14. Kradizhka: oznaki, vidpovidalnist, pokarannya v Ukrayini [Theft: signs, re-sponsibility, punishment in Ukraine]. Retrieved from http://www.pozov.com.ua/ua/posts_ua/kradizhka.html [in Ukrainian].

15. Poyasnyuvalna zapiska do proektu Zakonu Ukrayini «Pro vnesennya zmin do Kodeksu Ukrayini pro administrativni pravoporushennya» [The explanatory note to the draft Law of Ukraine «On Amendments to the Code of Ukraine on Administrative Offences»]. Retrieved from http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GH3DH00A.html [in Ukrainian].

16. Chorna, I. O. (2015). Problemi pravovogo zabezpechennya strahuvannya mayna gromadyan v Ukrayini [Problems of legal maintenance of insurance of property of citizens in Ukraine]. Retrieved from http://old.bumib.edu.ua/sites/default/files/visnyk/20_7.pdf [in Ukrainian].

17. Chernyavska, O. V. (2012). Suchasniy stan ta tendentsiyi rozvitku maynovogo strahuvannya v Ukrayini [Modern state and trends of property insurance in Ukraine]. Retrieved from http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/981 [in Ukrainian].

18. Pashkova, K.V. (2014). Problemi maynovogo strahuvannya v Ukrayini ta shlyahi yih virishennya [Problems of of property insurance in Ukraine and Solutions]. Upravlinnya rozvitkom. – Development Management. №13 (176) 2014. – pp.131-132 [in Ukrainian].

19. Ruban, S. O. (2011). Tendentsiyi rozvitku maynovogo strahuvannya v Ukray-ini [Trends in property insurance in Ukraine]. Retrieved from http://lib.uabs.edu.ua/library/Visnik/Numbers/2_31_2011/31_04_06.pdf [in Ukrainian].

УДК 06.044.5

Е. І. Курганська,кандидат економічних наук,ст. викладач кафедри фінансівОдеського національного економічного університету вул. Преображенська, 8, м. Одеса, Українаe-mail: [email protected]

КАЗНАЧЕЙСЬКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

В статті виявлено основні проблеми управління фінансовими ресурсами в системі казначейства, акцентовано увагу на складність його структури. Вияв-

222


лено основні проблеми в управлінні бюджетними ресурсами та функціонування казначейської системи, особливо в умовах політичної кризи.

Виявлено, що в умовах економічної кризи роль бюджетних установ, які б акумулювали бюджетні кошти та здійснювали контроль за цільовим використан-ням фінансових ресурсів, набуває особливого значення. Розглянуто систему каз-начейства як головний фінансовий інститут держави, завдяки якому суттєвих змін зазнав процес управління видатками державного бюджету.

Розроблено понятійний апарат казначейського менеджменту та виявлено його механізм й кінцеву мету.

Ключові слова: казна, казначейська система, бюджет, касові видатки, обслуговування бюджету, система казначейства, Державна казначейська служба, оперативне управління фінансовими ресурсами, бюджетні кошти, виконання бюд-жету за доходами, лімітні довідки, бюджетні асигнування, фінансові зобов’язання, загальний та спеціальний фонд, казначейський менеджмент.

Особливо важливої ролі набуває управління фінансовими ре-сурсами в умовах кризи: як політичної, так і економічної. Можли-вим саме таке управління стає завдяки казначейській системі через консолідацію фінансових ресурсів на єдиному казначейському ра-хунку. Висока обіговість та оперативність дозволяють ефективно здійснювати касове виконання державного та місцевих бюджетів.

Проте, сьогодні недосконалість законодавчого забезпечення не дає змоги максимально ефективно управляти бюджетними кошта-ми, методологічні та методичні питання залишаються недостатньо вирішеними.

Аналіз наукових праць в сфері управління фінансовими ресур-сами в системі казначейства показав, що дослідженнями теоретич-них та практичних питань функціонування казначейської системи та контролю за цільовим управлінням бюджетних коштів займали-ся такі вчені, як Огданський М. І., Павлюк К. В., Сушко Н. І., Стоян В. І та інші.

Ефективність функціонування єдиного казначейського рахун-ку розглядається в працях українських вчених: Р. Т. Макуцького, Ю. В. Пасічника, П. Г. Петрашко, В. І. Ракитського, М. В. Сізової, О. О. Чечуліної, С. І. Юрія, а також зарубіжних учених: Альера М., Амантурова Е., Демидова О., Жибера Т., Сехінашвілі К. та інших.

Разом з тим, зостаються малодослідженими питання управління фінансовими ресурсами в системі казначейства та дослідження понятійного апарату дослідження - казначейського менеджменту .

223


Постановка завдання – дослідити понятійний апарат дослі-дження: казначейський менеджмент та здійснити аналіз сучасно-го стану управління фінансовими ресурсами через систему казна-чейства.

На сучасному етапі основними методами механізму управління грошовими коштами є: метод касового виконання; метод цільового використання; метод щоденного підйому та, звісно, метод єдиного казначейського рахунку.

За недостачі коштів виникає ситуація тимчасового касово-го розриву, для усунення якого використовується залучення по-зичкових коштів. Саме в періоди касових розривів необхідним є підкріплення кореневого рахунку ЄКР.

Для вирішення цього питання може бути сформований до-датковий резерв тимчасово вільних коштів для його подальшої активізації в періоди потреби в підкріпленні ЄКР. граничний об-сяг грошових коштів дозволяє здійснювати маніпуляції з тимча-сово вільними залишками коштів

Проте, лише частково, та з коштами спеціального фонду місцевих бюджетів.

За останні кілька років роль казначейства помітно зросла. Такі тенденції спричинили перегляд методів управління гро-

шовими потоками.Виникла нагальна потреба щодо створення єдиних розрахун-

кових центрів, формування єдиної політики та оновлення проце-дур управління фінансовими ресурсами в системі казначейства, прийняття змун у законодавчому забезпеченні щодо застосування заходів, орієнтоваих на оптимізацію витрат і виявлення ресурсів для покриття касових розривів та поточних потреб.

Управління грошовими коштами в системі казначейства може трактуватися у широкому і вузькому сенсах, що передбачає напо-внення казначейства різними функціональними характеристика-ми. Проте, залишаються малодослідженими питання інвестування тимчасово вільних грошових коштів та кредитування поточної діяльності.

Одна з важливих завдань казначейства – управління зайвим за-лишком коштів на рахунках( кошти, які перевищують граничний

224


обсяг)[] або тимчасово вільними коштами. Такий стан може ви-ражатись в здійсненні інвестиційної активності та в подальшому її підвищенні, затвердженні ставок (в подальшому-зниження ста-вок і пом'якшення ковенант).

Використовуваний набір інструментів для короткострокового залучення додаткових ресурсів досить широкий: зменшення ризи-ку неповернення бюджетних коштів, револьверні лінії, вексельні програми тощо.

Разом з тим, існує певна низка недоліків функціонування вка-заного механізму управління фінансовими ресурсами, а саме:

– нестабільність розміру залишків;– наявність невикористаних залишків;– надання позик з підвищеним ризиком неповернення в повно-

му обсязі всієї суми обмеженість фінансових ресурсів;– недосконалість діючого механізму управлінням ними; – неможливість використання тимчасово вільних залишків

коштів для забезпечення покриття касових розривів; – недосконалість законодавчого забезпечення;– порядок реєстрації зобов’язань (потребує вдосконалення всіх

етапів, починаючи з реєстрації асигнувань, кошторисів, змін до них, контролю за прийняттям зобов’язань, закінчуючи розрахун-ками згідно платіжних вимог, доручень та іншої документації);

– вразливість фінансового сектору до впливу факторів ризику. Метод екстраполяції надасть змогу короткострокового прогно-

зування залишків ЄКР, що дозволить більш ефективно викори-стовувати бюджетні кошти

За допомогою ЄКР, як інструменту управління фінансовими ресурсами в системі казначейства, фіксуються надходження та здійснюються видатки згідно бюджетного розпису й відкритих асигнувань, за кодами економічної класифікації видатків.

Системі казначейства належить провідна роль у галузі систе-ми планування, розподілу, складання і виконання бюджету, а та-кож контролю за використанням грошових ресурсів, з якої видно, наскільки повно виконуються функції казначейства. Принципови-ми відмінностями від казначейського обслуговування бюджету є

225


здійснення видатків шляхом оплати рахунків та відкриття рахунків розпорядниками бюджетних коштів в органах казначейства.

Це, в свою чергу, розширило функції казначейства, адже воно стало для розпорядників та отримувачів бюджетних коштів безготівковим банком.

Нині затвердилася тенденція до збільшення залишків бюджет-них коштів в установах банків, які не використовуються бюджет-ними установами і організаціями, що фінансуються з бюджету.

Виділимо новий напрям, що потребує розвитку: казначейсь-кий менеджмент. Казначейський менеджмент – це комплексна система забезпечення та сукупність принципів, методів, засобів і форм управління фінансовими ресурсами в системі казначей-ства з метою підвищення його ефективності та тотальним кон-тролем за цільовим використанням бюджетних коштів, спря-мованих на реалізацію соціально-економічних, технологічних, організаційно-правових завдань, що виникають у процесі казначейської діяльності. Механізм менеджменту об'єктивно об-умовлений здійсненням казначейської діяльності.

Кінцева мета казначейського менеджменту – забезпечення ефективної діяльності казначейства як організаційної структури шляхом раціональної організації операційного процесу, розвит-ку техніко-технологічного та безперебійного інформаційного-технічного забезпечення, ефективного використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації тощо та гнучким управлінням тимчасово вільних коштів для забезпечен-ня покриття касових розривів тощо.

Менеджмент покликаний створювати та забезпечувати умови для успішного функціонування системи казначейства.

Результати аналізу свідчать про необхідність запровадження комплексних заходів для вирішення проблем, пов’язаних з недо-статньо ефективним управлінням наявними коштами Державного бюджету України та недосконалістю існуючої системи управління видатками.

Відмітимо, що це лише основні проблеми, з якими сьогодні зіткнулися в системі казначейства при управлінні фінансовими ресурсами.

226


Дослідження дозволяє дійти висновку, що основні функції, які виконує казначейство, в цілому розширились та деталізувались з розвитком системи казначейства. Значно збільшилось наванта-ження на органи оперативного управління бюджетом, в першу чер-гу ДКСУ, та ускладнився процес управління фінансовими ресур-сами в системі казначейства. Проте, досі не розроблено механізм, який би найбільш оперативно забезпечував функціонування си-стеми казначейства та дозволив би запровадити гнучке управління тимчасово вільних коштів для забезпечення покриття касових розривів

В статті проаналізовано сучасний стан управління фінансовими ресурсами через систему казначейства, визначено понятійний апарат казначейського менеджменту та його кінцеву мету. Вияв-лено основні недоліки та проблеми функціонуючої казначейської системи. Зміст отриманих результатів становить наступне:

1. Раціоналізація та організація операційного процесу, розвит-ку техніко-технологічного та безперебійного інформаційного-технічного забезпечення, ефективного використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації тощо та гнучким управлінням тимчасово вільних коштів для забезпечен-ня покриття касових розривів.

2. Розробка та оновлення законодавчого забезпечення, що потребує нових вимог щодо здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів та контролю за управлінням фінансовими ресурсами в системі казначейства та запровадження гнучкого управління тимчасово вільними коштами для забезпе-чення покриття касових розривів.

3. Визначення темпів росту показників ЄКР на рівні ДКСУ надало можливість виявлення загальної позитивної тенденції, що дае змогу для розробки та впровадження вищевказаного оновлен-ня законодавчого забезпечення.

4. Дослідження процесу управління фінансовими ресур-сами в системі казначейства дозволили дійти висновку, що основні функції, які виконує казначейство, в цілому розшири-лись та деталізувались з розвитком системи казначейства. Значно

227


збільшилось навантаження на органи оперативного управління бюджетом (в першу чергу ДКСУ), та ускладнився процес управління фінансовими ресурсами в системі казначейства.


1. Kurganskaya E. I. Management of State budget expenditures through the system of treasury / E. I. Kurganskaya // Збірник наукових праць «Вісник соціально-економічних досліджень». – Одеса : ОНЕУ. – 2015. – Вип. 4. – № 59. – С. 99-105.

2. Кублікова Т. Б. Система казначейства: управління фінансовими ресур-сами : [монографія] / Т. Б. Кублікова, Е. І. Курганська. – Одеса : ОНЕУ, Вид. Атлант, 2015. – 322 с.

3. Наказ Державної казначейської служби України «Про затвердження по-рядку обслуговування державного бюджету за видатками» №1223 ВІД 30.09.2011 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1401-11 (дата 25.04.16). – Назва з екрану.

4. Порядок організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного бюдже-ту за витратами: наказ Державної казначейської служби України від 07.06.2013 № 101. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://treasury.gov.ua/main/uk/publish/category?cat_id=215061&page=0 (дата 25.04.16).


Э. И. Курганская,кандидат экономических наук,ст. преподаватель кафедры финансовОдесского национального экономического университетаул. Преображенская, 8, г. Одесса, Украинаe-mail: [email protected]

КАЗНАЧЕЙСКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА

АннотацияВ статье выявлены основные проблемы управления финансовыми ресурса-

ми в системе казначейства, акцентировано внимание на сложность его структуры. Определены основные проблемы в управлении бюджетными ресурсами и функци-онирования казначейской системы, особенно в условиях политического кризиса. Выявлено, что в условиях экономического кризиса роль бюджетных учреждений, которые бы аккумулировали бюджетные средства и осуществляли контроль за це-левым использованием финансовых ресурсов, приобретает особое значение. Рас-смотрена система казначейства как главный финансовый институт государства,

228


благодаря которому существенные изменения претерпел процесс управления рас-ходами государственного бюджета.

Разработан понятийный аппарат казначейского управления и выявлены его механизм и конечную цель. Выявлено, что в условиях экономического кризиса роль бюджетных учреждений, которые бы аккумулировали бюджетные средства и осуществляли контроль за целевым использованием финансовых ресурсов, приоб-ретает особое значение. Рассмотрена система казначейства как главный финансо-вый институт государства, благодаря которому существенные изменения претер-пел процесс управления расходами государственного бюджета.

Показано, что в современных условиях органы Государственной казначей-ской службы возникают одними из самых активных участников в процессе управ-ления государственными и региональными финансовыми ресурсами благодаря использованию законодательно принятых механизмов и процедур выполнения го-сударственного и местных бюджетов в соответствии с требованиями бюджетного законодательства.

Ключевые слова: казна, казначейская система, бюджет, кассовые расхо-ды, обслуживание бюджета, система казначейства, Государственная казначейская служба, оперативное управление финансовыми ресурсами, бюджетные средства, исполнение бюджета по доходам, лимитные справки, бюджетные ассигнования, финансовые обязательства, общий и специальный фонд, казначейський менед-жмент.

E. I. Kurganskaya,PhD in Economics,Senior tutor of finance Department of Odessa National Economic UniversityPreobrazhenskaya st., 8, Odesa, Ukrainee-mail: [email protected]

TREASURY MANAGEMENT: THEORY AND PRACTICE

SummaryThe article analyzes modern financial management and emphasizes the role of

treasury. The paper identifies the major problems of the financial management system and considers the complexity of the structure of treasury. It describes basic problems of the management of budgetary resources and functioning of the treasury system, espe-cially in conditions of political crisis.

Article reveals the role of budget institutions and states that it’s extremely im-portant for accumulated budget to take control over the targeted use of financial resourc-es. Treasury system is a chief state financial institution through which significant changes undergo the management of public expenditure.

Developed conceptual apparatus of the treasury management and revealed its mechanism and purpose. Article pays attention to the specifics of treasury control, com-plexity of its structure and financial management system.

229


The implementation of the single treasury account will allow to have a clear and timely information on the budget; the subject is a treasury system; the goal is the analysis of financial management of the treasury.

The following methods were used in the study: historical method, system meth-od, logical method, mathematical method, method of analysis etc.

The revenue part of the budget, which plays a key role in the budget, tends to increase. Balanced increase of revenues and expenditure parts of the state budget was suggested. Study on the role of treasury in the financial management system leads to con-clusion that treasury undertakes the main functions and its further development should be expanded. There is a significant increase of constrains for the development of the treasury management system.

Keywords: treasury, treasury system, budget, cash expenditures, maintenance budget, treasury system, the state treasury, efficient financial management, execution of budget revenues, budget resources, reference on limit, budget allocations, financial li-abilities, general and special fund, treasury management.

References

1. Kurganskaya, E. I. (2015). Upravlinnya vidatkami derzhavnogo byudzhetu cherez sistemu kaznacheystva [Management of State budget expenditures through the system of treasury], Zbirnik naukovih prats «Visnik sotsialno-ekonomichnih doslidzhen» - Socio-economic research bulletin: collection of scientific works, Issue 4, №59, pp. 99-105 [in Ukrainian].

2. Kublikova, T. B. (2015). Sistema kaznacheystva : upravlinnya finansovimi resursami : monografiya [System Treasury: management of financial resourses : monograph]. Odesa : ONEU, Vid. Atlant [in Ukrainian].

3. Nakaz Derzhavnoyi kaznacheyskoyi sluzhbi Ukrayini «Pro zatverdzhennya poryadku obslugovuvannya derzhavnogo byudzhetu za vidatkami» №1223 vid 30.09.2011 r. [Order of the State Treasury Service of Ukraine "On Approval of the order of the state budget expenditures" №1223 from 30.09.2011 r.]. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1401-11 [in Ukrainian].

4. Poryadok organizatsiyi roboti organiv Derzhavnoyi kaznacheyskoyi sluzhbi Ukrayini u protsesi kaznacheyskogo obslugovuvannya derzhavnogo byudzhetu za vitratami: nakaz Derzhavnoyi kaznacheyskoyi sluzhbi Ukrayini vid 07.06.2013 №101 [The order of organization of the State Treasury Service of Ukraine in the treasury of the state budget expenditure №101 vid 07.06.2013]. Retrieved from http://treasury.gov.ua/main/uk/publish/category?cat_id=215061&page=0 [in Ukrainian].

230


УДК 336.14:352

Ю. М. Проценко,аспірантка кафедри фінансів,Одеського національного економічного університетувул. Преображенська, 8, м.Одеса, 65082, Українаe-mail: [email protected]

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХІДНОЇ БАЗИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

У статті розглянуто структуру доходів місцевих бюджетів України. Розгля-нуто питому вагу податкових надходжень в структурі доходів місцевих бюджетів. Проаналізовано частку неподаткових надходжень. Визначено найбільш вагомі джерела власних і закріплених доходів місцевого бюджету. Досліджено питому вагу податку на доходи фізичних осіб у структурі доходів місцевих бюджетів. Роз-глянуто поповнення місцевих бюджетів в розвинутих країнах. Визначено пробле-ми формування дохідної бази місцевого самоврядування. Запропоновано можливі шляхи вирішення проблем формування дохідної бази місцевих бюджетів із ураху-ванням вимог сьогодення.

Ключові слова: місцеві бюджети, доходи місцевих бюджетів, дохідна база, органи місцевого самоврядування, податкові надходження, міжбюджетні трансферти, неподаткові надходження.

В сучасних умовах господарювання, податкові надходження до державного та місцевих бюджетів є одним із важливих умов вико-нання державою своїх функцій та основною структуроутворюю-чою частиною дохідної частини бюджетів, частка якої становить близько 70% всіх надходжень.

На сьогоднішній день в Україні розподіл податкових надхо-джень між державним та місцевими бюджетами є таким, що не лише не сприяє самодостатності органів місцевої влади та фінан-совій незалежності від держави, а й відбувається надмірне ви-лучення з регіонів податкових надходжень у вигляду податку з прибутку, ПДВ, акцизного збору до державного бюджету та, як наслідок, – існує необхідність здійснення трансфертного регулю-вання. На сьогодні склалась ситуація, що навіть ті регіони, част-ка податкових надходжень яких до державного бюджету є значно вищою, ніж видатки місцевих бюджетів, через значне вилучення державою доходів, отримують значні трансферти з державного

231


бюджету. Тому сучасній податковій системі України необхідне подальше удосконалення в напрямку не лише зміцнення податко-вого потенціалу регіонів, але і оптимального розподілу податко-вих надходжень між місцевими та державним бюджетом.

Виявлені тенденції актуалізують питання проведення рефор-мування місцевого самоврядування, основним завданням якого повинна стати децентралізація фінансів в Україні.

Дослідженню проблем формування дохідної частини бюджетів присвячені праці В. Геєця, О. Демківа, Я. Жаліла, І. Журавльової, О. Кириленко. Питання надмірного вилучення доходів з місцевих бюджетів та необхідності проведення бюджетної децентралізації в Україні знайшли відображення у працях О. Слобожана, К. Пав-люка, Ю. Пасічника, В. Федосова. Аналіз останніх досліджень і публікацій вказує на необхідність пошуку додаткових джерел на-повнення дохідної частини місцевих бюджетів за рахунок подат-кових та неподаткових надходжень.

Більшість наукових праць з питань фінансової основи регіо-нального самоврядування орієнтована на виявлення загальних тенденцій функціонування місцевих бюджетів, формування та використання їх коштів. Водночас бракує наукових і практичних напрацювань щодо окреслення шляхів оптимізації формування власних доходів місцевих бюджетів, які б відповідали сучасним ви-могам економічного розвитку і задовольняли потреби суспільства. Детальнішого дослідження потребують питання сутності власних та закріплених доходів місцевих бюджетів за умов зміцнення інсти-туту місцевого самоврядування. Отже, недостатність дослідження та важливість проблеми забезпеченості дохідної бази місцевих бю-джетів посилюють її актуальність в сучасних умовах.

Завдання статті полягає у висвітлення основних проблем по-даткових надходжень та визначення напрямків підвищення фіс-кальної ролі податків та зборів, які формують дохідну базу місце-вих бюджетів.

Формування доходів місцевих бюджетів та пошук резервів їх збільшення є надзвичайно актуальним в умовах розширення по-вноважень органів місцевого самоврядування. Вплив місцевих

232


бюджетів на соціальні та економічні процеси суспільства забезпе-чують їх роль в якості фіскального інструменту органів місцевого самоврядування з метою економічного зростання територіальних громад й адміністративно-територіальних утворень, а також за-собу соціального захисту населення. Об’єктивна необхідність доходів місцевих бюджетів обумовлена тим, що в умовах товар-но-грошових відносин органи місцевого самоврядування можуть повноцінно виконувати свої функції тільки за наявності фінансо-вих ресурсів [1].

Згідно з Бюджетним кодексом України, доходи місцевих бю-джетів складаються з:

– податкові надходження - це обов'язкові платежі, які над-ходять до бюджету внаслідок виконання платниками податкового законодавства;

– неподаткові надходження - це доходи, що одержує держава від власності, підприємницької діяльності, фінансових санкцій та інших доходів, що не відносяться до обов'язкових податків, збо-рів та платежів;

– доходи від операцій з капіталом – це доходи бюджету у ви-гляді надходжень від продажу основного капіталу, дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, державних запасів товарів, зем-лі та нематеріальних активів;

– трансферти – це кошти, одержані від інших органів дер-жавної влади, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі [2].

Структура доходів місцевих бюджетів зазнала суттєвих змін, насамперед через часткове зарахування надходжень податку на доходи фізичних осіб до державного бюджету в розмірі 60% на території міста Києва та у розмірі 25% на іншій територій Украї-ни, а також запровадження місцевих акцизів.

Найбільш питому вагу в структурі доходів місцевих бюджетів займають податкові надходження. У 2015 році до місцевих бю-джетів надійшло 98,2 млрд. грн податкових надходжень, що на 12,5 % більше за минулий рік, а обсяг неподаткових надходжень

233


місцевих бюджетів склав 20,1 млрд.грн, що на 64,4 % більше за попередній рік.

У структурі неподаткових надходжень відмічається зменшен-ня частки власних надходжень бюджетних установ та доходів від власності та підприємницької діяльності на 2,3 в.п. та 0,4 в.п. від-повідно, водночас частки інших двох складових зросли: адміні-стративні збори та платежі – на 1,2 в.п., а інші неподаткові над-ходження – на 1,5 в.п. (рис.2) [3].

Рис. 1. Структура неподаткових надходжень місцевих бюджетів за період 2013-2015 рр., % [4, 5]

Виходячи з рисунку 2 зрозуміло, що найбільшою за обсягом статтею неподаткових надходжень до місцевих бюджетів є власні надходження бюджетних установ. Їх обсяг становив 15,3 млрд. грн, що на 5,7 млрд. грн більше аналогічного показника минулого року.

У 2015 році обсяг доходів від операцій з капіталом становив 1,6 млрд. грн, а обсяг трансфертів – 173,9 млрд. грн, що формує більше половини доходів місцевих бюджетів [5].

До найбільш вагомих джерел формування доходів місцевого бюджету належить

На сьогоднішній день найвагомішим за обсягом джерелом до-хідної частини місцевих бюджетів, а саме – 45,6 % залишається

державного бюджету в розмірі 60% на території міста Києва та у розмірі 25% на іншій територій України, а також запровадження місцевих акцизів.

Найбільш питому вагу в структурі доходів місцевих бюджетів займають податкові надходження. У 2015 році до місцевих бюджетів надійшло 98,2 млрд. грн податкових надходжень, що на 12,5 % більше за минулий рік, а обсяг неподаткових надходжень місцевих бюджетів склав 20,1 млрд.грн, що на 64,4 % більше за попередній рік.

У структурі неподаткових надходжень відмічається зменшення частки власних надходжень бюджетних установ та доходів від власності та підприємницької діяльності на 2,3 в.п. та 0,4 в.п. відповідно, водночас частки інших двох складових зросли: адміністративні збори та платежі – на 1,2 в.п. , а інші неподаткові надходження – на 1,5 в.п. (рис.2) [3].

73,178,2 75,9

15,9 12,9 14,1

3,8 2,8 2,47,2 6,1 7,6

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

2013 2014 2015

Власні надходження бюджетних установ

Адміністративні збори та платежі

Доходи від власності та підприємницької діяльності

Рис. 1. Структура неподаткових надходжень місцевих бюджетів за період

2013-2015 рр., % [4, 5] Виходячи з рисунку 2 зрозуміло, що найбільшою за обсягом статтею

неподаткових надходжень до місцевих бюджетів є власні надходження бюджетних установ. Їх обсяг становив 15,3 млрд. грн , що на 5,7 млрд. грн більше аналогічного показника минулого року.

У 2015 році обсяг доходів від операцій з капіталом становив 1,6 млрд. грн, а обсяг трансфертів – 173,9 млрд. грн, що формує більше половини доходів місцевих бюджетів [5].

До найбільш вагомих джерел формування доходів місцевого бюджету належить

На сьогоднішній день найвагомішим за обсягом джерелом дохідної частини місцевих бюджетів, а саме – 45,6 % залишається податок на доходи фізичних осіб, попри переспрямування його значної частини до державного бюджету (рис.3) [6, с. 247].

234


податок на доходи фізичних осіб, попри переспрямування його значної частини до державного бюджету (рис. 3) [6, с. 247].

Рис. 2. Частка податку на доходи фізичних осіб в структурі місце-вих бюджетів, % [7]

Податок на доходи фізичних осіб відіграє значну фіскальну роль, але головною проблемою даного податку є те, що він не є нейтральним і соціально справедливим. Бідні верстви населення у структурі власних витрат сплачують значно більший обсяг ко-штів, ніж заможні. Це обумовлено тим, що для більшості грома-дян з невисокими статками єдиним джерелом доходу є зарплата.

Як було сказано, більше половини доходів місцевих бюджетів формують офіційні трансферти, які включають дотації та субвен-ції, у тому числі субвенції з державного бюджету. Враховуючи, що з майже 12 тис. місцевих бюджетів України дотаційність 5,4 тис. становить 70%, а 0,5 тис. – перевищує 90%, особливо акту-альним питанням стає одночасне проведення адміністративно-територіальної реформи та бюджетної децентралізації (рис. 4).

Місцеві бюджети в розвинутих країнах, на відміну від України, поповнюються переважно за рахунок податкових надходжень. Зо-крема, у країнах – членах Європейського Союзу податкові надхо-дження становлять близько 70%, у Швеції та Данії – понад 80%. У структурі доходів місцевих бюджетів України у 2015р., порівняно з попередніми роками, слід відмітити зростання частки податко-вих надходжень з одночасним зменшенням доходів від операцій з капіталом.

61,4 61,9

45,6

0

10

20

30

40

50

60

70

2013 рік 2014 рік 2015 рік

Податок на доходи фізичних осіб, %

Рисунок 2. Частка податку на доходи фізичних осіб в структурі місцевих

бюджетів, % [7] Податок на доходи фізичних осіб відіграє значну фіскальну роль, але

головною проблемою даного податку є те, що він не є нейтральним і соціально справедливим. Бідні верстви населення у структурі власних витрат сплачують значно більший обсяг коштів, ніж заможні. Це обумовлено тим, що для більшості громадян з невисокими статками єдиним джерелом доходу є зарплата.

Як було сказано, більше половини доходів місцевих бюджетів формують офіційні трансферти, які включають дотації та субвенції, у тому числі субвенції з державного бюджету. Враховуючи, що з майже 12 тис. місцевих бюджетів України дотаційність 5,4 тис. становить 70%, а 0,5 тис. – перевищує 90%, особливо актуальним питанням стає одночасне проведення адміністративно-територіальної реформи та бюджетної децентралізації (рис. 4).

Рис. 3. Дотаційність місцевих бюджетів України, % [8, с. 82].

0,5 тис. місцевих бюджетів України


Дотаційність – 70%



12 тис. місцевих бюджетів України


235



Так, податкові надходження зросли від 91,2 млрд.грн або 86,8% у 2013 р. до 98,2 млрд.грн або 90,1% у 2015 р. (без урахування міжбюджетних трансфертів) [8, с. 84].

Проте незважаючи на зростання податкових надходжень місце-вих бюджетів, все ж незначною залишається частка надходжень від місцевих податків. У той час як місцеві податки утворюють близько 56% прибуткової бази місцевих органів влади в Німеччи-ні, 58% – у Швейцарії, 48% – в Італії, 55% – в Австралії, 53% – в Норвегії, 49 % – в Японії, 72 % – у США, 51 % – у Великобрита-нії, в Україні частка місцевих податків і зборів у доходах місце-вих бюджетів становить 10,1% у 2015 році (основним чинником збільшення цієї частки є зростання надходжень єдиного податку). У зв’язку із цим виникає нагальна потреба реформування місце-вих податків, щоб вони стали найвагомішим джерелом доходів у місцевих бюджетах, якими вони є у розвинених демократичних країнах [9, с. 132-133].

Отже, основними проблемними питаннями при формуванні дохідної бази місцевих бюджетів можна вважати:

1. Переспрямування значної частини податку на доходи фі-зичних осіб до державного бюджету;

2. Податок на доходи фізичних осіб є соціально не справед-ливим;

61,4 61,9

45,6

0

10

20

30

40

50

60

70

2013 рік 2014 рік 2015 рік

Податок на доходи фізичних осіб, %

Рисунок 2. Частка податку на доходи фізичних осіб в структурі місцевих

бюджетів, % [7] Податок на доходи фізичних осіб відіграє значну фіскальну роль, але

головною проблемою даного податку є те, що він не є нейтральним і соціально справедливим. Бідні верстви населення у структурі власних витрат сплачують значно більший обсяг коштів, ніж заможні. Це обумовлено тим, що для більшості громадян з невисокими статками єдиним джерелом доходу є зарплата.

Як було сказано, більше половини доходів місцевих бюджетів формують офіційні трансферти, які включають дотації та субвенції, у тому числі субвенції з державного бюджету. Враховуючи, що з майже 12 тис. місцевих бюджетів України дотаційність 5,4 тис. становить 70%, а 0,5 тис. – перевищує 90%, особливо актуальним питанням стає одночасне проведення адміністративно-територіальної реформи та бюджетної децентралізації (рис. 4).







12 тис. місцевих бюджетів України


236


3. Переважання міжбюджетних трансфертів в структурі до-ходів місцевих бюджетів;

4. Незначна частка надходжень від місцевих податків і зборів.5. Відсутність зацікавленості місцевих органів влади у мак-

симальній мобілізації місцевих податків та зборів [10, с.136].З метою підвищення фіскальної ролі податків та зборів при

формуванні дохідної бази місцевих бюджетів необхідно :– Органам місцевого самоврядування спільно з контролю-

ючими органами розробити план заходів, спрямованих на повну мобілізацію податків та зборів до місцевих бюджетів.

– Розробити графіки погашення податкового боргу та забез-печити контроль їхнього виконання.

– Проводити діючі заходи з контролю діяльності юридичних та фізичних осіб- суб’єктів підприємницького діяльності , які по-рушують податкове законодавство.

– Диференціювати ставки ПДФО в залежності від суми за-робітних плат.

– Проводити адміністративно-територіальну реформу та бюджетну децентралізацію.

– Реформувати місцеві податки і збори, щоб вони стали най-вагомішим джерелом доходів у місцевих бюджетах.

– Удосконалити систему розподілу міжбюджетних транс-фертів [11].

Отже, на сьогоднішній день основним джерелом зростання до-ходів місцевих бюджетів в Україні є податок на доходи фізичних осіб. Основною умовою для збільшення цього показника є збіль-шення заробітної плати та ліквідація тінізації доходів.

Основними проблемами у формуванні доходів місцевих бю-джетів в Україні є:

– незначна частка надходжень від місцевих податків і зборів; – переважання міжбюджетних трансфертів в структурі до-

ходів місцевих бюджетів;– недосконалість системи короткострокового планування

доходів місцевих бюджетів та не реалістичність плану доходів.Важливими напрямами розв’язання проблем фінансового за-

безпечення місцевих бюджетів є:

237


– посилення зв’язку між соціально-економічним і бюджет-ним плануванням адміністративно-територіальних одиниць;

– диференціювання ставок ПДФО в залежності від суми за-робітних плат;

– удосконалення системи розподілу міжбюджетних транс-фертів та реформування місцевих податків і зборів.

Для посилення фінансової автономії місцевих органів вла-ди перспективним напрямом дослідження є визначення шляхів збільшення фіскальної ролі місцевих податків і зборів із враху-ванням досвіду європейських країн.


1. Венгер В. В. Фінанси : [навч. посіб.] / В. В. Венгер. – Київ : Центр учбової літератури, 2009. – 432 с.

2. Бюджетний кодекс України від 13.02.2016 р. № 2456-17 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 (дата 20.04.16). – Назва з екрану.

3. Міхеєнко Т. В. Формування доходів місцевого бюджету: теоретичні і практичні аспекти / Т. В. Міхеєнко // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №12. – С. 39–77.

4. Бюджетний моніторинг : Аналіз виконання бюджету за 2014 рік / [Зубенко В. В., Самчинська І. В., Рудик А. Ю. та ін.]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи впровадження», USAID. – Kиїв : 2015. – 84 с.

5. Бюджетний моніторинг : Аналіз виконання бюджету за 2015 рік / [Зубенко В. В., Самчинська І. В., Рудик А. Ю. та ін.]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи впровадження», USAID. – Kиїв : 2016. – 80 с.

6. Свердан М. М. Формування доходів місцевих бюджетів в Україні: сучасні тенденції та можливості удосконалення / М. М. Свердан // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту : [науковий журнал]. – 2009. – № 1. – С. 247.

7. Бадида М. Роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів бюд-жету міста / М. Бадида // Ринок цінних паперів України. – 2007. – № 11–12.

8. Бартчук Ю. А. Шляхи реформування системи місцевого оподаткування в Україні / Ю. А.Бартчук // Збірник наукових праць. – 2011. – № 1(4). – С. 82-84.

9. Стефанчук Р. О. Зарубіжний досвід формування та функціонування місцевих бюджетів / Р. О. Стефанчук, О. А. Музика-Стефанчук // Про-блеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2010. – № 1. – С. 132 – 133.

238


10. Волохова І. С. Міжбюджетні відносини в Україні: сучасний стан та пер-спективи розвитку : [монографія] / І. С. Волохова. – Одеса : Атлант, 2010. – 233 с.

11. Волохова І. С. Місцеві фінанси та перспективи поглиблення фінансової децентралізації в Україні : [монографія] / І. С. Волохова. – Одеса : Ат-лант, 2014.

Стаття надійшла 15.05.2016 р.Ю. М. Проценко,аспирантка кафедры финансовОдесского национального экономического университетаул. Преображенская, 8, г. Одесса, 65082, Украинаe-mail: [email protected]

ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ ДОХОДНОЙ БАЗЫ МЕСТНЫХ БЮДЖЕТОВ

АннотацияВ статье рассмотрена структура доходов местных бюджетов Украины.Рассмотрен удельный вес налоговых поступлений в структуре доходов

местных бюджетов. Проанализирована часть неналоговых поступлений. Опреде-лены наиболее весомые источники собственных и закрепленных доходов местного бюджета. Исследован удельный вес налога на доходы физических лиц в структуре доходов местных бюджетов. Рассмотрено пополнение местных бюджетов в раз-витых странах. Определены проблемы формирования доходной базы местного самоуправления. Предложены возможные пути решения проблем формирования доходной базы местных бюджетов с учитыванием требований нынешнего време-ни. На сегодняшний день в Украине распределение налоговых поступлений между государственным и местными бюджетами являются таким, которое не только не способствует самодостаточности органов местной власти и финансовой незави-симости от государства, но и происходит чрезмерное исключение из регионов на-логовых поступлений у вида налога из прибыли, НДС, акцизного сбора в государ-ственный бюджет и, как следствие, – существует необходимость осуществления трансфертного регулирования. Необходимо усовершенствовать формирование до-ходной базы местных бюджетов путем совершенствования механизмов взымания местных налогов и сборов, которые имеют достаточный фискальный потенциал для обеспечения финансовой независимости муниципальных бюджетов в Украине.

Ключевые слова: местные бюджеты, доходы местных бюджетов, доход-ная база, органы местного самоуправления, налоговые поступления, межбюджет-ные трансферты, неналоговые поступления.

239


Y. M. Protsenko,Postgraduate Student of Department of Finance of Odesa national economic university8, Preobrazhenskaya str., Odesa, 65000, Ukraineе-mail: [email protected]

PROBLEMS OF FORMATION OF REVENUE BASE OF LOCAL BUDGETS

SummaryThe structure of earnings of local budgets of Ukraine is considered in the article. The share of tax receivables was considered in the structure of earnings of local

budgets. Part of non-tax receivables was analysed. The most ponderable sources of own and fixed profits of local budget were identified. The share of personal income tax was analyzed in the structure of earnings of local budgets. Replenishment of the local budgets was also considered in the article. The problems of formation of revenue base of local self-government were identified. The possible solutions to the problems of formation of revenue base of local budgets are offered with consideration of requirements of present time. Today in Ukraine the distribution of tax receivabless between the state and local bud-gets is such, that not only does not assist self-sufficiency of local authorities and financial independence from the state, but also there is an excessive exception from the regions of tax receivabless such as: income tax, VAT, excise duty and, as a result, - there is a need of the transfer regulation. It is necessary to improve the formation of the revenue base of local budgets by improving the mechanisms of local taxes and fees collection that have sufficient fiscal capacity to ensure the financial independence of municipal budgets in Ukraine.

Keywords: local budgets, earnings of local budgets, revenue base, local authori-ties, tax receivables, interbudgetary transfers, non-tax revenues.

References

1. Wenger, V. V. (2009). Finansi [Finance]. Kyiv : Center of educational litera-ture [in Ukrainian].

2. Byudzhetniy kodeks Ukrayini vid 13.02.2016 r. № 2456-17 [The Budg-et Code of Ukraine]. Retrieved from : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 [in Ukrainian].

3. Miheenko, T. V. (2008). Formuvannya dohodiv mistsevogo byudzhetu: teo-retichni i praktichni aspekti [Formation of local budget revenues: theoretical and practical aspects], Aktualni problemi ekonomiki – Actual problems of economy, № 12, pp. 39-77 [in Ukrainian].

4. Byudzhetniy monitoring : Analiz vikonannya byudzhetu za 2014 rik [Budget Monitoring: Analysis of Budget Execution in 2014] (2015). Kyiv : IBSER project "Municipal Finance Strengthening Initiative implementation», US-AID [in Ukrainian].

5. Byudzhetniy monitoring : Analiz vikonannya byudzhetu za 2014 rik [Budget Monitoring: Analysis of Budget Execution in 2014] (2016). Kyiv : ІBSED, Project "Zmіtsnennya mіstsevoi fіnansovoi іnіtsіativi vprovadzhennya»,

240


USAID [in Ukrainian].6. Sverdan, M. M. (2009). Formuvannya dohodiv mistsevih byudzhetiv v

Ukrayini: suchasni tendentsiyi ta mozhlivosti udoskonalennya [Formation of local budgets in Ukraine: modern trends and opportunities to improve], Visnik Chernivetskogo torgovelno-ekonomichnogo institutu : naukoviy zhurnal – Bulletin of Chernivtsi Trade and Economic Institute, a scientific journal, № 1, P. 247 [in Ukrainian].

7. Badyda, M. (2007). Rol mistsevih podatkiv i zboriv u formuvanni dohodiv byudzhetu mista [The role of local taxes and fees in the formation of budg-et revenues city], Rinok tsinnih paperiv Ukrayini – Securities Market of Ukraine, № 11-12 [in Ukrainian].

8. Bartchuk, Y. A. (2011). Shlyahi reformuvannya sistemi mistsevogo opodat-kuvannya v Ukrayini [Ways reform of local taxation in Ukraine], Zbirnik naukovih prats – Collection of Scientific Works, №1 (4), pp. 82-84 [in Ukrainian].

9. Stefanchuk, R. O. (2010). Zarubizhniy dosvid formuvannya ta funktsionu-vannya mistsevih byudzhetiv [Foreign experience of formation and func-tioning of local budgets], Problemi pravoznavstva ta pravoohoronnoyi diyal-nosti – Problems of Law and Law Enforcement diyalnosti, №1, pp. 132-133 [in Ukrainian].

10. Volokhova, I. S. (2010). Mizhbyudzhetni vidnosini v Ukrayini : suchasniy stan ta perspektivi rozvitku : monografiya [Intergovernmental relations in Ukraine : current state and prospects of development : monograph]. Odesa : Atlant [in Ukrainian].

11. Volokhova, I. S. (2014). Mistsevi finansi ta perspektivi pogliblennya fi-nansovoyi detsentralizatsiyi v Ukrayini : monografiya [Local finances and prospects for deeper fiscal decentralization in Ukraine : monograph]. Ode-sa : Atlant [in Ukrainian].

241


Інформація для авторів

Збірник наукових праць «Ринкова економіка: сучасна теорія і практи-ка управління» є професійним виданням, яке було засновано у 1998 р. В 2013 році видання було пере реєстровано. Свідоцтво про державну реє-страцію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 19765-9565 Р від 15 березня 2013 року. Міжнародний стандартний серійний номер ви-дання: ISSN 2413-9998.

Збірник наукових праць реферується РЖ «Джерело», індексуєть-ся в міжнародній базі даних Index Copernicus Journals Master List (ICV 2015 : 50.60).

Статті публікуються українською, російською та англійською мовами.При написанні статей слід враховувати Постанову № 7-05/1 від

15.01.2003 Президії ВАК «Про підвищення вимог до професійних ви-дань, внесених до переліку ВАК України». До друку приймаються статті, що відповідають вимогам ВАК та включають такі елементи: постанов-ка проблеми в загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями; аналіз основних досліджень і публікацій, що присвячено проблемі і на які спирається автор; виділення невирішених проблем, яким присвячена стаття; формулювання цілей статті (постанов-ка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрун-туванням наукових результатів; висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямку.

Статті подаються за тематикою, яка відповідає концепції та назві на-укової збірки.

Технічні вимоги до оформлення наукової статті: загальний обсяг статті – до 20 сторінок. Обсяг основного тек-

сту статті має бути не менше 8 сторінок; стандарти: бумага формату А4; орієнтація – книжкова; шрифт

набору – Times New Roman; назва, текст статті, додатки – кегль 14 pt, міжрядковий інтервал – 1; відомості про автора, анотації, ключові сло-ва, резюме, список літератури – кегль 12 pt, міжрядковий інтервал – 1; поля: ліве – 20 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм; сто-рінки без нумерації. Абзац – 1,25 см. Стиль – Normal; стаття набирається по всій ширині абзацу в один стовпчик; заголовки таблиць та їх номери оформлюються з нового рядка,

праворуч по тексту; назва самої таблиці наводиться в окремому рядку, по центру сторінки;

242


назва рисунку розміщується під ілюстрацією, по центру рядка із зазначенням його наскрізної нумерації всередині статті. Слово «Рису-нок» і його номер відділяється від назви крапкою; нумерація формул здійснюється наскрізним способом у межах

статті та вказується праворуч від формул у круглих дужках; кількість графічного матеріалу має бути мінімальною. Графіки та

схеми не слід перевантажувати текстовими написами. Ілюстративні матері-али мають бути якісними. Не допускається використання у тексті рисунків чи формул, що буди скановані; схеми та рисунки мають бути згруповані; формули мають бути набрані у редакторі MathType; відповідно до вимог Постанови Президії ВАК України від 15.01.2003

р. №7-05/1, в статті необхідно жирним виділити наступні елементи: − Постановка проблеми у загальному вигляді.− Аналіз досліджень і публікацій останніх років.− Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми.− Постановка завдання.− Виклад основного матеріалу дослідження.− Висновки дослідження.− Перспективи подальших розробок.Статті, що було оформлено з порушенням зазначених вимог, редакці-

єю не розглядаються, про що повідомляється авторові.До редакції збірника наукових праць «Ринкова економіка: сучасна те-

орія і практика управління» подається: друкований примірник, підписаний авторами; електронна версія на будь-якому електронному носії у форматі

Microsoft Word (*.doc). Назва файлу має відповідати прізвищу автора; завірена рецензія доктора наук відповідного профілю; на окремому аркуші – відомості про автора: прізвище, ім’я,

по-батькові повністю, організація, посада, адреса, науковий ступінь, вче-не звання, контактні телефони, поштова адреса для направлення автор-ського примірника збірнику, електронна адреса.

Довідка про автора

243

ISSN 2413-9998 Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. Том 14. Вип. 3 (31) Market economy: modern management theory and practice. Vol. 14. Issue 3 (31) ISSN 2413-9998

нумерація формул здійснюється наскрізним способом у межах статті та вказується праворуч від формул у круглих дужках; кількість графічного матеріалу має бути мінімальною. Графіки

та схеми не слід перевантажувати текстовими написами. Ілюстративні матеріали мають бути якісними. Не допускається використання у тексті рисунків чи формул, що буди скановані; схеми та рисунки мають бути згруповані; формули мають бути набрані у редакторі MathType; відповідно до вимог Постанови Президії ВАК України від

15.01.2003 р. №7-05/1, в статті необхідно жирним виділити наступні еле-менти:

− Постановка проблеми у загальному вигляді.− Аналіз досліджень і публікацій останніх років.− Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми.− Постановка завдання.− Виклад основного матеріалу дослідження.− Висновки дослідження.− Перспективи подальших розробок.Статті, що було оформлено з порушенням зазначених вимог, редакці-

єю не розглядаються, про що повідомляється авторові.До редакції збірника наукових праць «Ринкова економіка: сучасна те-

орія і практика управління» подається: друкований примірник, підписаний авторами; електронна версія на будь-якому електронному носії у форматі

Microsoft Word (*.doc). Назва файлу має відповідати прізвищу автора; завірена рецензія доктора наук відповідного профілю; на окремому аркуші – відомості про автора: прізвище, ім’я,

по-батькові повністю, організація, посада, адреса, науковий ступінь, вче-не звання, контактні телефони, поштова адреса для направлення автор-ського примірника збірнику, електронна адреса.


ISSN 2413-9998 Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. Том 14. Вип. 3 (31)

200

До редакції збірника наукових праць «Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління» подається:

друкований примірник, підписаний авторами; електронна версія на будь-якому електронному носії у форматі Microsoft Word

(*.doc). Назва файлу має відповідати прізвищу автора; завірена рецензія доктора наук відповідного профілю; на окремому аркуші – відомості про автора: прізвище, ім’я, по-батькові повністю,

організація, посада, адреса, науковий ступінь, вчене звання, контактні телефони, поштова адреса для направлення авторського примірника збірнику, електронна адреса.


П.І.Б. Місце роботи Науковий ступінь Вчене звання Посада Контактний телефон E-mail Поштова адреса

Оригінальність і плагіат Автори повинні подавати повністю оригінальні наукові статті, а якщо автори викори-

стовували роботи та / або вислови інших людей, вони повинні бути належним чином оформ-лені у вигляді цитат.

Плагіат у всіх його формах розцінюється як неетична поведінка і є неприйнятним. Множинні, повторні та конкуруючі публікації Автор не має публікувати статтю, в якій описується по суті одне й те саме досліджен-

ня, у більш ніж одному науковому виданні або первинній публікації. Подання статті до більш ніж одного наукового видання одночасно розцінюється як неетична поведінка і є не-прийнятним.

Автор не має подавати на розгляд в інші наукові видання раніше опубліковані статті. У випадку, якщо автор у вторинній публікації використовує матеріали попередніх праць, ав-тор має навести посилання на первинну статтю.

Редколегія залишає за собою право на рецензування, редакційні виправлення, скоро-

чення і відхилення статей. Відповідальність за точність та достовірність поданих фактів, статистичних даних,

цитат, прізвищ та іншої інформації несуть автори матеріалів. Рукописи статей та електронні носії авторам не повертаються.

Гонорар за опубліковані роботи авторам не сплачується. Статті слід подавати до редакційної колегії збірника наукових праць: Кафедра економіки та управління, економіко-правовий факультет Одеського націо-

нального університету імені І.І. Мечникова, Французький бульвар 24/26, каб.49, м. Одеса, Україна,65058, тел. +380-48-776-22-28

чи надсилати електронною поштою за адресою: [email protected] Електронна версія збірнику наукових праць «Ринкова економіка: сучасна теорія і

практика управління» знаходиться на офіційному сайті: http://rinek.onu.edu.ua

243


Оригінальність і плагіатАвтори повинні подавати повністю оригінальні наукові статті, а

якщо автори використовували роботи та / або вислови інших людей, вони повинні бути належним чином оформлені у вигляді цитат.

Плагіат у всіх його формах розцінюється як неетична поведінка і є неприйнятним.

Множинні, повторні та конкуруючі публікаціїАвтор не має публікувати статтю, в якій описується по суті одне й те

саме дослідження, у більш ніж одному науковому виданні або первин-ній публікації. Подання статті до більш ніж одного наукового видання одночасно розцінюється як неетична поведінка і є неприйнятним.

Автор не має подавати на розгляд в інші наукові видання раніше опубліковані статті. У випадку, якщо автор у вторинній публікації ви-користовує матеріали попередніх праць, автор має навести посилання на первинну статтю.

Редколегія залишає за собою право на рецензування, редакційні ви-правлення, скорочення і відхилення статей.

Відповідальність за точність та достовірність поданих фактів, ста-тистичних даних, цитат, прізвищ та іншої інформації несуть автори ма-теріалів. Рукописи статей та електронні носії авторам не повертаються.

Гонорар за опубліковані роботи авторам не сплачується.

Статті слід подавати до редакційної колегії збірника наукових праць:Кафедра економіки та управління, економіко-правовий факультет

Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, Французький бульвар 24/26, каб.49, м. Одеса, Україна,65058, тел. +380-48-776-22-28 чи надсилати електронною поштою за адресою: [email protected]

Електронна версія збірнику наукових праць «Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління» знаходиться на офіційному сайті: http://rinek.onu.edu.ua

Наукове видання

РИНКОВА ЕКОНОМІКА: сучасна теорія і практика управління

Збірник наукових праць

ТОМ 15. Випуск 1 (32)

Головний редактор Е. А. КузнєцовВідповідальний секретар А. В. Андрейченко

Верстка В. I. Борщ

Підп.до друку 17.06.2016. Формат 60×84/16. Ум.-друк. арк. 14,18. Тираж 300 пр.

Зам. № ____.

Видавець і виготовлювач Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Свідоцтво cуб'єкта видавничої справи ДК № 4215 від 22.11.2011 р.Україна, 65082, м. Одеса, вул. Єлісаветинська, 12

Тел.: (048) 723 28 39

Scientific Publication

MARKET ECONOMY:Modern management theory and practice

Collection of scientific works

Volume 15. Issue 1 (32)

Chief editor: E. A. KuznietsovExecutive secretary: A. V. Andreichenko

Text layout: V. I. Borsh

Signed in Print 17.06.2016. Format 60´84/16. Conv. pr. Sheets 14,18. Circulation of 300 copies. Order № ___.

Publisher and editorOdesa I. I. Mechnikov National University

Certificate of state registration of the print media DK № 4215 dated November, 22, 2011Ukraine, 65082, Odesa, Elisavetyns’ka str. 12

Tel. (048) 723-28-39. E-mail: [email protected]

Documents

liber.onu.edu.ualiber.onu.edu.ua/pdf/ryn-eco32.pdf · Збірник наукових праць реферується РЖ «Джерело», індексується в міжнародній