28.12.2013 р. Офіційний вісник Європейського Союзу L 354/171

РІШЕННЯ

Рішення № 1386/2013/EU ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИвід 20 листопада 2013 р.

про Загальну програму дій Союзу з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре в рамках обмеженості ресурсів нашої планети»

(Текст правомірний для ЄЕА)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 192(3),

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акту до національних парламентів,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету1,

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів2,

Діючи відповідно до звичайної законодавчої процедури3,

Ураховуючи, що:

(1) Союз поставив перед собою ціль стати до 2020 року інтелектуальною, сталою та всеохоплюючою економікою за допомогою комплексу політичних заходів і дій, спрямованих на перетворення його на низьковуглецеву та ресурсоефективну економіку4.

(2) Цілий ряд програм дій у галузі навколишнього середовища з 1973 року створив основу для дій Союзу в цій галузі.

(3) Шоста програма дій Співтовариства з охорони навколишнього середовища5 (далі – «Шоста ПДОНС») завершилася у липні

2012 року, але реалізація багатьох заходів і дій, розпочатих за цією програмою, триває.

(4) Під час підсумкової оцінки Шостої ПДОНС було зроблено висновок про те, що програма забезпечила переваги для навколишнього середовища і визначила всеосяжний стратегічний напрямок екологічної політики. Попри ці досягнення, все ще мають місце несталі тенденції у чотирьох пріоритетних сферах, визначених у Шостій ПДОНС: це зміна клімату; природа і біологічне різноманіття; навколишнє середовище, здоров’я та якість життя; природні ресурси та відходи.

(5) Підсумкова оцінка Шостої ПДОНС висвітлила деякі недоліки. Тому досягнення цілей, поставлених у Сьомій програмі дій у галузі навколишнього середовища (далі – «Сьома ПДОНС»), вимагає повної відданості держав-членів ЄС і відповідних установ Союзу, а також готовності взяти на себе відповідальність за забезпечення передбачених програмою переваг.

(6) Згідно зі звітом Європейського агентства з навколишнього середовища «Європейське навколишнє середовище – стан і перспектива – 2010 рік» (далі – «SOER 2010»), ряд істотних екологічних проблем залишається досі, і якщо нічого не зробити для їх розв’язання, наслідки будуть вельми серйозними.

(7) Глобальні системні тенденції та виклики, пов’язані з динамікою народонаселення, урбанізацією, захворюваннями та пандеміями, прискоренням технологічних змін і несталим економічним зростанням, посилюють складність протидії

1 OJ C 161, 6.6.2013, p. 77.2 OJ C 218, 30.7.2013, p. 53.3 Позиція Європейського Парламенту від 24 жовтня 2013 р. (ще не опублікована в «Офіційному віснику») і рішення Ради від 15 листопада 2013 р.4 COM(2010) 2020 і висновки Європейської Ради від 17 червня 2010 р. (EUCO 13/10).5 Рішення № 1600/2002/EC Європейської Ради від 22 липня 2002 р. про затвердження Шостої програми дій Співтовариства у галузі навколишнього середовища (OJ L 242, 10.9.2002, p. 1).

екологічним проблемам і досягнення довготривалого сталого розвитку. Забезпечення довготривалого процвітання Союзу потребує вжиття подальших дій з метою вирішення цих проблем.

(8) Дуже важливо встановити пріоритетні цілі Союзу на 2020 рік згідно з чітким довгостроковим баченням на 2050 рік. Це також створило б стабільне середовище для сталих інвестицій та зростання. Сьома ПДОНС повинна ґрунтуватися на політичних ініціативах, висунутих у стратегії «Європа-2020»6, зокрема на Пакеті ініціатив Союзу в галузі збереження клімату та енергетики7, Повідомленні Комісії про дорожню карту переходу до низьковуглецевої економіки у 2050 році8, Стратегії ЄС щодо біологічного різноманіття на період до 2020 року9, Дорожній карті переходу до ресурсоефективної Європи 10, Флагманській ініціативі «Інноваційний Союз»11 та Стратегії Європейського Союзу щодо сталого розвитку.

(9) Сьома ПДОНС повинна допомогти виконати завдання у сфері навколишнього середовища та зміни клімату, які Союз уже погодив, та визначити прогалини у політиці, де можуть знадобитися додаткові завдання.

(10) Союз погодився: досягти до 2020 року зменшення викидів парникових газів (ПГ) на 20% (на 30%, якщо інші розвинені країни зобов’яжуться забезпечити порівнянне зменшення викидів і якщо країни, що розвиваються, зроблять належний внесок згідно зі своїми

обов’язками та відповідною спроможністю); забезпечити, щоб до 2020 року 20% споживання енергії покривалося відновлюваними джерелами; досягти скорочення споживання первинної енергії на 20% порівняно з прогнозними показниками шляхом підвищення енергоефективності12.

(11) Союз погодився до 2020 року припинити втрату біорізноманіття та погіршення екосистемних послуг у Союзі й відновити їх у якомога більших масштабах, нарощуючи при цьому внесок Союзу до запобігання глобальній втраті біорізноманіття13.

(12) Союз підтримує цілі припинення найпізніше до 2030 року втрати глобального лісового покрову та скорочення валового вирубування тропічних лісів до 2020 року щонайменше на 50% порівняно з 2008 роком14.

(13) Союз погодився досягти до 2015 року належного стану всіх своїх водних ресурсів, зокрема питної води (рік, озер і ґрунтових вод), проміжних вод (гирл/дельт) і прибережних вод на відстані однієї морської милі від берегу15.

(14) Союз погодився досягти до 2020 року належного екологічного стану всіх своїх морських вод16.

(15) Союз погодився досягти таких рівнів якості повітря, які б не спричиняли значного негативного впливу та ризиків для здоров’я людини й стану навколишнього середовища17.

6 COM(2010) 2020.7 Регламент (ЕС) № 443/2009 Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2009 р., що встановлює експлуатаційні показники викидів для нових пасажирських автомобілів, як частину комплексного підходу Співтовариства до зменшення викидів СО2 легковими транспортними засобами (OJ L 140, 5.6.2009 р., р. 1); Директива 2009/28/EC Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2009 р. про заохочення використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, якою внесені зміни до Директив 2001/77/ЕС та 2003/30/ЕС і згодом скасовані ці директиви (OJ L 140, 5.6.2009, p. 16); Директива 2009/29/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2009 р. про внесення змін до Директиви 2003/87/ЕС на предмет удосконалення і розширення схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів Співтовариства (OJ L 140, 5.6.2009, p. 63); Директива 2009/30/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2009 р. про внесення змін до Директиви 98/70/ЕС, що стосується технічних умов, пов’язаних з бензином, дизельним пальним та газойлем, а також про введення механізму, який дозволяє скорочувати викиди парникових газів, та про внесення змін до Директиви Ради 1999/32/ЕС, що стосується технічних умов, пов’язаних з паливом, що використовується для суден внутрішньої навігації, і про скасування Директиви 93/12/ЕЕС (OJ L 140, 5.6.2009, p. 88); Директива 2009/31/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2009 р. про геологічні сховища двоокису вуглецю та внесення змін до Директиви Ради 85/337/EEC, Директив Європейського Парламенту та Ради 2000/60/EC, 2001/80/EC, 2004/35/EC, 2006/12/EC, 2008/1/EC і Регламенту (EC) № 1013/2006 (OJ L 140, 5.6.2009, p. 114); Рішення № 406/2009/EC Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2009 р. про зусилля держав-членів ЄС із зменшення ними викидів парникових газів із метою виконання зобовязань Співтовариства щодо зменшення викидів парникових газів до 2020 року (OJ L 140, 5.6.2009, p. 136).8 COM(2011) 112. Дорожня карта була згадана Радою в її Висновках від 17 травня 2011 р. і схвалена Європейським Парламентом у Резолюції від 15 березня 2012 р. (P7_TA(2012)0086).9 COM(2011) 244.10 COM(2011) 571.11 COM(2010) 546.12 Європейська Рада, 8-9 березня 2007 р.13 Висновки Європейської Ради від 25-26 березня 2010 р. (EUCO 7/10); Висновки Ради від 15 березня 2010 р. (7536/10); COM(2011) 244.14 Висновки Ради від 4 грудня 2008 р. (16852/08).15 Директива 2000/60/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 р., що встановлює рамки діяльності Співтовариства в галузі водної політики (OJ L 327, 22.12.2000, p. 1).16 Директива 2008/56/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 17 червня 2008 р., що встановлює рамки діяльності Співтовариства в галузі політики щодо морського середовища (Рамкова Директива про морську стратегію) (OJ L 164, 25.6.2008, p. 19).

(16) Союз погодився досягти до 2020 року такого стану, за якого хімічні речовини вироблятимуться та використовуватимуться у способи, що призводять до максимального зменшення значних негативних наслідків для здоров’я людини та стану навколишнього середовища18.

(17) Союз погодився охороняти навколишнє середовище і здоров’я населення шляхом запобігання або зменшення негативного впливу створення і видалення відходів, а також шляхом зменшення загального впливу використання ресурсів та підвищення ефективності такого використання, для чого застосовуватиметься наступна ієрархія управління відходами: запобігання, підготовка до повторного використання, утилізація, інша переробка та видалення19.

(18) Союз погодився стимулювати перехід до «зеленої» економіки та прагнути до абсолютного відділення економічного зростання від погіршення стану навколишнього середовища20.

(19) Союз погодився у контексті сталого розвитку прагнути побудувати такий світ, де не буде деградації земель21.

(20) Відповідно до статті 191(2) Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), політика Союзу щодо навколишнього середовища спрямована на забезпечення високого рівня захисту, враховуючи різноманітність ситуації у різних регіонах Союзу, і основана на принципі запобігання, а також на наступних принципах: слід уживати превентивних заходів; шкода, завдана навколишньому середовищу, повинна в першочерговому порядку усуватися у джерела; витрати повинен покривати забруднювач.

(21) Заходи з досягнення пріоритетних цілей Сьомої ПДОНС повинні здійснюватися на різних рівнях влади згідно з принципом субсидіарності.

(22) Прозора взаємодія з неурядовими суб’єктами важлива для забезпечення успішної реалізації Сьомої ПДОНС і досягнення поставлених у ній пріоритетних цілей.

(23) Утрата біорізноманіття і деградація екосистем у Союзі мають не тільки значні наслідки для навколишнього середовища і

добробуту людей, а й спричиняють вплив на майбутні покоління і дорого коштують суспільству в цілому, особливо господарюючим суб’єктам у тих секторах, які безпосередньо залежать від екосистемних послуг.

(24) У Союзі існують значні можливості для зменшення викидів ПГ і підвищення ефективності використання енергії та ресурсів. Це полегшить тиск на навколишнє середовище, забезпечить підвищення конкурентоспроможності та створить нові джерела зростання і зайнятості завдяки економії витрат через підвищення ефективності, запровадження інновацій у виробництво та вдосконалення управління ресурсами впродовж усього їхнього життєвого циклу. Для того, щоб реалізувати цей потенціал, у більш повній політиці Союзу з питань зміни клімату необхідно визнати, що всі сектори економіки повинні зробити внесок у розв’язання проблеми зміни клімату.

(25) Екологічні проблеми та впливи продовжують спричиняти значні ризики для здоров’я та добробуту населення, тоді як заходи з покращення стану довкілля можуть бути корисними.

(26) Повна і одноманітна імплементація законодавчої бази щодо навколишнього середовища на всьому просторі Союзу є раціональною інвестицією в стан навколишнього середовища і здоров’я населення, а також в економіку.

(27) Екологічна політика Союзу має, як і раніше, ґрунтуватися на потужній базі знань і забезпечувати, щоб доказову базу, що лежить в основі прийняття політичних рішень, зокрема у випадках, де застосовується принцип запобігання, можна було краще розуміти на всіх рівнях.

(28) Цілі щодо навколишнього середовища і клімату слід підтримувати належними інвестиціями, причому кошти необхідно витрачати ефективніше, згідно з цими цілями. Слід заохочувати використання державно-приватних партнерств.

(29) Екологічна інтеграція в усіх відповідних сферах політики необхідна для зменшення навантаження на навколишнє середовище, яке виникає в результаті політики та діяльності інших секторів, а також для виконання завдань, пов'язаних із навколишнім середовищем і кліматом.

17 Рішення № 1600/2002/EC; Директива 2008/50/EC Європейського Парламенту та Ради від 21 травня 2008 р. про якість атмосферного повітря та чисте повітря для Європи (OJ L 152, 11.6.2008, p. 1).18 Рішення № 1600/2002/EC; Йоханнесбурзький план виконання рішень (WSSD 2002).19 Директива 2008/98/EC Європейського Парламенту та Ради від 19 листопада 2008 р. про відходи (OJ L 312, 22.11.2008, p. 3).20 Висновки Ради від 11 червня 2012 р. (11186/12); COM(2011) 571.21 Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/Res/66/288 від 27 липня 2012 р. про підсумки Конференції Ріо+20 під назвою «Майбутнє, якого ми прагнемо».

(30) Союз щільно населений, і понад 70% його громадян живуть у міських та приміських поселеннях і стикаються з особливими екологічними та кліматичними проблемами.

(31) Багато екологічних викликів мають глобальний характер і повністю можуть усуватися тільки за допомогою всеосяжного глобального підходу, тоді як у інших екологічних викликів є сильний регіональний вимір. Це вимагає співробітництва з країнами-партнерами, включаючи сусідні країни та заморські країни й території.

(32) Сьома ПДОНС повинна підтримувати запровадження, усередині Союзу та на міжнародному рівні, підсумків Конференції ООН 2012 р. із сталого розвитку (Ріо+20) і зобов’язань, узятих на ній, які спрямовані на перетворення світової економіки на всеохоплюючу та «зелену» в контексті сталого розвитку та подолання бідності.

(33) Відповідний комплекс інструментів політики дозволив би підприємствам і споживачам покращити розуміння ними впливу їхньої діяльності на навколишнє середовище та регулювати цей вплив. Такі інструменти включають економічні стимули, ринкові засоби, інформаційні вимоги, а також добровільні засоби та заходи, що доповнюватимуть законодавчу базу та дозволять залучати зацікавлені сторони на різних рівнях.

(34) Усі заходи, дії та завдання, визначені у Сьомій ПДОНС, слід виконувати згідно з принципами інтелектуального регулювання22 та, де доречно, з урахуванням результатів комплексної оцінки впливу.

(35) Хід досягнення цілей Сьомої ПДОНС слід контролювати, аналізувати і оцінювати на основі погоджених показників.

(36) Відповідно до статті 192(3) ДФЄС пріоритетні цілі стосовно політики Союзу в галузі навколишнього середовища повинні бути встановлені у загальній програмі дій.

(37) Для пріоритетних цілей, поставлених у цьому Рішенні, у Сьомій ПДОНС, наведеній у Додатку, визначено ряд заходів та дій на предмет досягнення цих цілей.

(38) Оскільки задача цього Рішення, а саме створення Загальної програми дій Союзу в галузі навколишнього середовища, де визначені пріоритетні цілі, не може бути належним чином вирішена державами-членами Союзу окремо, а краще буде вирішена на рівні Союзу в цілому, враховуючи масштаб і наслідки цієї

програми, то Союз може вживати заходів, згідно з принципом субсидіарності, встановленим у статті 5 Договору про Європейський Союз. Згідно з принципом пропорційності, встановленим у цій статті, це Рішення не виходить за межі того, що необхідно для вирішення цієї задачі,

УХВАЛИЛИ ЦІ РІШЕННЯ:

Стаття 1

Цим приймається Загальна програма дій Союзу в галузі навколишнього середовища на період до 31 грудня 2020 року (далі – «Сьома програма дій в галузі навколишнього середовища» або «Сьома ПДОНС»), наведена у Додатку.

Стаття 2

1. Сьома програма дій у галузі навколишнього середовища має наступні пріоритетні цілі:

(a) захищати, зберігати та збільшувати природний капітал Союзу;

(б) перетворити Союз на ресурсоефективну, «зелену» та конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку;

(в) оберігати громадян Союзу від пов'язаних із навколишнім середовищем навантажень і ризиків для здоров’я та добробуту;

(ґ) максимально збільшити вигоди від екологічного законодавства Союзу шляхом покращення його дотримання;

(г) поліпшити базу знань і доказів для політики Союзу в галузі навколишнього середовища;

(д) забезпечити інвестиції для реалізації екологічної та кліматичної політики й усунути зовнішні екологічні наслідки економічної діяльності;

(е) покращити екологічну інтеграцію та послідовність екологічної політики;

(є) посилити сталість міст Союзу;

(ж) підвищити ефективність розв’язання Союзом екологічних і кліматичних проблем міжнародного характеру.

2. Сьома ПДОНС основана на принципі запобігання, а також на принципах превентивності заходів, усунення забруднення у джерела і покриття витрат забруднювачем.

22 COM(2010) 543.

3. Сьома ПДОНС сприяє досягненню високого рівня охорони навколишнього середовища і підвищенню якості життя та добробуту громадян.

4. Усі заходи, дії та завдання, визначені у Сьомій ПДОНС, пропонуються і виконуються згідно з принципами інтелектуального регулювання та, де доречно, з урахуванням результатів комплексної оцінки впливу.

Стаття 3

1. Відповідні установи Союзу та держави-члени відповідають за вжиття належних заходів із метою досягнення пріоритетних цілей, визначених у Сьомій ПДОНС. Заходи вживаються з належним урахуванням принципів надання повноважень, субсидіарності та пропорційності згідно зі статтею 5 Договору про Європейський Союз.

2. Державні органи усіх рівнів у впровадженні Сьомої ПДОНС працюють із підприємствами та соціальними партнерами, громадянським суспільством і окремими громадянами у впровадженні.

Стаття 4

1. Комісія забезпечує моніторинг впровадження відповідних елементів Сьомої ПДОНС у контексті процесу регулярного моніторингу стратегії «Європа-2020». Цей процес здійснюється на основі показників Європейського агентства з навколишнього середовища щодо стану навколишнього середовища, а також показників, застосовуваних для моніторингу ходу досягнення цілей чинного законодавства щодо навколишнього середовища і клімату й виконання відповідних завдань, як-от завдання щодо клімату і енергетики,

завдання щодо біорізноманіття й цілі з ресурсоефективності.

2. Комісія також проводить оцінку Сьомої ПДОНС. Оцінка базується, серед іншого, на звіті Європейського агентства з навколишнього середовища про стан навколишнього середовища й на консультаціях із зацікавленими сторонами. Комісія у встановленому порядку до закінчення Сьомої ПДОНС подає звіт за результатами цієї оцінки до Європейського Парламенту і до Ради.

3. У світлі вищезгаданої оцінки та інших відповідних подій у сфері політики Комісія своєчасно представляє, якщо доречно, пропозицію щодо Восьмої ПДОНС, щоб уникнути часового розриву між Сьомою ПДОНС і Восьмою ПДОНС.

Стаття 5

Це Рішення набирає чинності на двадцятий день після його публікації в «Офіційному віснику Європейського Союзу».

Укладено у Страсбурзі 20 листопада 2013 р.

За Європейський Парламент:Голова M. ШУЛЬЦ

За Раду:Голова В. ЛЕСКЕВІЧЮС

ДОДАТОК

СЬОМА ПРОГРАМА ДІЙ З ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДО 2020 РОКУ –«ЖИТИ ДОБРЕ В РАМКАХ ОБМЕЖЕНОСТІ РЕСУРСІВ НАШОЇ ПЛАНЕТИ»

1. Нижчевикладене бачення на 2050 рік покликано сприяти спрямуванню дій на період до 2020 року і на наступні роки:

У 2050 році ми живемо добре, але в умовах екологічних меж планети. Наше процвітання і здорове навколишнє середовище обумовлені інноваційною, циркулярною економікою, де ніщо не марнується і де забезпечується раціональне управління природними ресурсами, а біорізноманіття захищається, ціниться та відновлюється у способи, які посилюють стійкість нашого суспільства. Наше низьковуглецеве зростання вже давно відокремлене від використання ресурсів, що задає темп розвитку безпечного і сталого глобального суспільства.

ПРОГРАМА ДІЙ НА ПЕРІОД ДО 2020 РОКУ

2. За останні 40 років прийнято широкий спектр законодавчих актів щодо навколишнього середовища, які у сукупності стали найбільш повними сучасними стандартами у світі. Це допомогло усунути деякі з найбільш серйозних екологічних проблем громадян і підприємств у Союзі.

3. Викиди забруднюючих речовин у повітря, воду та ґрунт за останні десятиріччя значно зменшилися, як і викиди ПГ за останні роки. Модернізовано законодавство Союзу щодо хімічних речовин, і обмежено вміст багатьох токсичних або небезпечних речовин, як-от свинець, кадмій та ртуть, у продукції, присутніх в більшості домогосподарств. Рівень якості води у Союзі – один із найвищих у світі. Понад 18% суші Союзу та 4% його морів визначені як природно-заповідні території.

4. Політика Союзу щодо навколишнього середовища стимулює інновації та інвестиції у екологічні товари й послуги, створюючи робочі місця та можливості для експорту23. Чергові розширення Союзу поширили високі стандарти захисту навколишнього середовища на значну частину європейського континенту, а зусилля Союзу сприяли посиленню міжнародної прихильності щодо боротьби зі зміною клімату та втратою біорізноманіття, а також успішним глобальним зусиллям із вилучення з обігу озоноруйнівних речовин та етильованого палива.

5. Досягнуто значного прогресу в інтеграції екологічних цілей в інші напрями політики та діяльності Союзу. У реформованій Спільній сільськогосподарській політиці (ССП) прямі виплати з 2003 року прив’язані до вимог про те, що фермери повинні утримувати землі в належному сільськогосподарському і екологічному стані й додержуватися відповідного законодавства про охорону навколишнього середовища. Боротьба зі зміною клімату стала невід’ємною частиною енергетичної політики, і спостерігаються значні успіхи в інтеграції факторів ресурсоефективності, зміни клімату та енергоефективності в політику інших ключових секторів, як-от транспорт і будівництво.

6. Разом з тим, багато тенденцій змін стану навколишнього середовища у Союзі залишаються причиною для занепокоєння, не в останню чергу через ефективне виконання чинного екологічного законодавства Союзу. Лише 17% видів і природних середовищ проживання, оцінених за Директивою про природні середовища проживання24, мають сприятливий природоохоронний статус, а деградація і втрата природного капіталу ставить під загрозу зусилля з досягнення цілей Союзу щодо біорізноманіття та зміни клімату. Такий стан видів і природних середовищ проживання, а також деградація і втрата природного капіталу спричиняють значні супутні витрати, які ще не оцінені належним чином у нашій економічній або соціальній системі. 30%

23 The economic benefits of environmental policy (IES, Vrije Universiteit Amsterdam, 2009) [«Економічні вигоди екологічної політики»]; COM(2012) 173; Implementing EU legislation for Green Growth (BIO Intelligence Service 2011) [«Імплементація законодавства ЄС задля «зеленого» зростання»].24 Директива Ради 92/43/EEC від 21 травня 1992 р. про збереження природних середовищ проживання і дикої фауни та флори (OJ L 206, 22.7.1992, p. 7).

території Союзу вкрай подрібнено, що впливає на можливість зв’язування і стан екосистем та їхню здатність надавати послуги, а також на життєздатність природних середовищ проживання видів. Хоча у Союзі досягнуто прогрес у відокремленні зростання від викидів ПГ, використання ресурсів та впливу на навколишнє середовище, ресурси досі використовуються переважно у несталий та неефективний спосіб, а управління відходами досі не здійснюється належним чином. Як результат, підприємства Союзу відмовляються від значних можливостей, надаваних ресурсоефективністю, щодо конкурентоспроможності, скорочення витрат, підвищення продуктивності та надійності постачань. Рівні якості води та забрудненості повітря у багатьох регіонах Європи досі низькі, а громадяни Союзу продовжують зазнавати впливу небезпечних речовин, який може погіршити стан їхнього здоров’я та добробут. Нераціональне землекористування призводить до споживання родючих ґрунтів, і деградація ґрунтів триває, що впливає на глобальну продовольчу безпеку і досягнення цілей щодо біорізноманіття.

7. Екологічні та кліматичні зміни в Союзі дедалі більше спричиняються подіями, які відбуваються на глобальному рівні, зокрема щодо демографії, тенденцій виробництва і торгівлі та прискореного технічного прогресу. Такі події можуть створювати значні можливості для економічного зростання і суспільного добробуту, але спричиняють виклики та невизначеність для економіки й суспільства Союзу, призводячи до погіршення стану довкілля в усьому світі25.

8. Поряд із збитковими системами виробництва і споживання, що наразі існують у світовій економіці, підвищення глобального попиту на товари та послуги й виснаження ресурсів збільшують вартість основних сировинних матеріалів, мінералів і енергії, призводять до посилення забрудненості та збільшення кількості відходів, зростання обсягів викидів ПГ у світі та прискорення деградації ґрунтів, втрати лісів та біорізноманіття. Майже дві третини екосистем світу занепадають26, і є докази того, що планетарні границі біорізноманіття, зміни клімату та азотного циклу вже порушені27. До 2030 року глобальний дефіцит води може сягнути 40%, якщо не забезпечити значний прогрес у підвищенні ефективності використання ресурсів. Є також ризик того, що зміна клімату ще більше загострить такі проблеми та призведе до значного підвищення витрат28. У 2011 році стихійні лиха, частково обумовлені зміною клімату, призвели до глобальних економічних збитків на суму понад 300 млрд. євро. Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) попередила, що продовження деградації та руйнування природного капіталу може викликати безповоротні зміни, які можуть поставити під загрозу здобутки двох століть підвищення рівня життя та спричинити значні витрати29.

9. Вирішення деяких із цих складних питань вимагає залучення всього потенціалу існуючих екологічних технологій та забезпечення безперервної розробки і засвоєння промисловістю найкращих наявних методів роботи та інновацій, а також ширшого застосування ринкових інструментів. Також потрібно швидке просування у перспективних галузях науки й техніки. Це має бути забезпечено шляхом активізації досліджень і створення умов, сприятливих для інвестицій у приватні дослідження. Водночас існує потреба у кращому розумінні потенційних ризиків для навколишнього середовища і здоров’я людини, пов’язаних із новими технологіями, а також в оцінюванні таких технологій та більш ефективному управлінні ними. Це є передумовою для суспільного визнання нових технологій, а також для реалізації спроможності Союзу щодо виявлення потенційних ризиків, пов'язаних із технічним прогресом, і реагування на них у ефективний та своєчасний спосіб. Масштабні технічні інновації повинні супроводжуватися діалогами з громадськістю та процесами широкої участі.

10. Щоб добре жити у майбутньому, зараз слід терміново вжити узгоджених дій для зміцнення екологічної сталості та максимального збільшення вигід, що їх екологічна політика може принести економіці та суспільству, дотримуючись при цьому екологічних меж планети. Сьома ПДОНС відображає відданість Союзу справі перетворення на всеохоплюючу «зелену» економіку, що забезпечує зростання і розвиток, гарантує здоров’я і добробут людини, створює гідні робочі місця, зменшує нерівність, забезпечує інвестування у біорізноманіття і зберігає його, включно з екосистемними послугами, котрі вона надає (природним капіталом), задля реалізації притаманної їй цінності та забезпечення свого значущого внеску в добробут людей та економічне процвітання.

11. Перетворення на всеохоплюючу «зелену» економіку вимагає інтеграції питань охорони навколишнього середовища в інші сфери політики, як-от енергетика, транспорт, сільське господарство, рибне

25 SEC(2011)1067; «Європейське навколишнє середовище – стан і перспектива – 2010 рік: оцінка глобальних мегатенденцій» (SOER 2010).26 Доповідь Групи високого рівня з глобальної сталості при Генеральному секретареві ООН «Життєздатна планета життєздатних людей: майбутнє, яке ми обираємо», 2012 р.27 Визначено межі, пов’язані з дев’ятьма «планетними границями», вихід за які може призвести до незворотних змін із потенційно катастрофічними наслідками для людства, як-от: зміна клімату, втрата біорізноманіття, споживання питної води у світі, закислення океану, кругообіг азоту і фосфору, зміни у землекористуванні (Ecology and Society, Vol. 14, No 2, 2009).28 Як зазначено у Доповіді Стерна «Економіка зміни клімату», якщо не вжити заходів, то загальні витрати, спричинені зміною клімату, будуть еквівалентні втраті щонайменше 5% світового валового внутрішнього продукту (ВВП) щороку. З урахуванням ширшого спектру ризиків і впливів ця цифра може зрости до 20% ВВП.29 Екологічний прогноз ОЕСР на період до 2050 року: наслідки бездіяльності (доповідь, 2012 р.).

господарство, торгівля, економіка та промисловість, дослідження та інновації, зайнятість, розвиток, закордонні справи, безпека, освіта і підготовка кадрів, соціальне забезпечення і туризм, із метою створення погодженого, об’єднаного підходу. Дії у рамках Союзу також мають доповнюватися розширенням дій на глобальному рівні та співробітництва з сусідніми країнами на предмет реагування на спільні виклики.

12. Союз запустив цей трансформаційний процес за допомогою довгострокових комплексних стратегій припинення втрати біорізноманіття30, підвищення ресурсоефективності31 й прискорення переходу до безпечної та сталої низьковуглецевої економіки32. Комісія інтегрувала екологічні питання і цілі в останні ініціативи, висунуті в інших ключових сферах політики, зокрема у енергетиці33 та транспорті34, і спрямувала зусилля на поліпшення забезпечення екологічних вигід шляхом реформування політики Союзу щодо сільського господарства і розвитку сільської місцевості, рибальства і згуртованості, основуючись на досягненнях, здобутих на даний момент. У цьому відношенні перехресне дотримання норм особливо важливо у сприянні сталості сільського господарства шляхом заохочення захисту вразливих екосистем, як-от водоймища, ґрунти та природних середовищ проживання видів.

13. Союз узяв на себе велику кількість зобов’язань, що мають юридичну силу, за багатосторонніми угодами в галузі навколишнього середовища, зокрема зобов’язань, погоджених на Конференції ООН із сталого розвитку (Ріо+20)35. У підсумковому документі конференції визнано, що всеохоплююча і «зелена» економіка є важливим інструментом забезпечення сталого розвитку та викорінення бідності. У ньому встановлені рамки для дій, що охоплюють усі три виміри сталого розвитку (екологічний, соціальний та економічний), багато з яких відображені у пріоритетних цілях Сьомої ПДОНС. На Конференції Ріо+20 було також домовлено розробити цілі сталого розвитку, що узгоджуються з розробленим ООН порядком денним розвитку на період після 2015 року та інтегровані у нього, з метою зміцнення інституційної основи та вироблення стратегії фінансування сталого розвитку. На Конференції Ріо+20 також була прийнята глобальна десятирічна Рамкова програма дій щодо раціонального споживання та виробництва. Союз та його держави-члени тепер повинні забезпечити виконання цих зобов’язань у рамках Союзу та заохочувати їх виконання у світовому масштабі.

14. Сьома ПДОНС доповнює ці зусилля шляхом визначення пріоритетних цілей Союзу, що повинні бути досягнуті за період до 2020 року. Сьома ПДОНС підтримує впровадження і заохочує дії на всіх рівнях і сприяє інвестиції у сфері навколишнього середовища і клімату, також на період після 2020 року.

15. У багатьох випадках дії для досягнення пріоритетних цілей будуть потрібні переважно на національному, регіональному чи місцевому рівні, згідно з принципом субсидіарності. В інших випадках знадобляться додаткові заходи на рівні Союзу та міжнародному рівні. Громадськість також повинна грати активну роль і належним чином інформуватися про політику щодо навколишнього середовища. Оскільки ця політика є у Союзі сферою спільної компетенції, то одна з задач Сьомої ПДОНС полягає у забезпеченні колективної причетності до спільних цілей та задач і створенні одноманітних умов для діяльності підприємств і державних органів. Чіткі цілі та задачі також надають політикам та іншим зацікавленим сторонам, серед яких – регіони та міста, підприємства і соціальні партнери, окремі громадяни, почуття напрямку і прогнозовані рамки для дій.

16. Комплексне та узгоджене розроблення політики в галузі навколишнього середовища і клімату може допомогти забезпечити, щоб економіка і суспільство Союзу були добре підготовлені до вищезгаданих викликів. Такі дії вимагатимуть зосередження на трьох тематичних цілях:

(a) захищати, зберігати та збільшувати природний капітал Союзу;

(б) перетворити Союз на ресурсоефективну, «зелену» та конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку;

(в) оберігати громадян Союзу від пов'язаних із навколишнім середовищем навантажень і ризиків для здоров’я та добробуту.

Ці три тематичні цілі є взаємопов’язаними, і робота з їхнього досягнення має йти паралельно. Заходи, що вживатимуться за однією ціллю, у багатьох випадках допомагатимуть досягненню решти цілей. Наприклад, підвищення ресурсоефективності ослабить навантаження на природний капітал, тоді як зміцнення стійкості бази природного капіталу Союзу забезпечить вигоди для здоров’я і добробуту людей. Дії з пом’якшення наслідків зміни клімату і адаптації до них посилять стійкість економіки та суспільства Союзу, стимулюючи при цьому інноваційну діяльність і захищаючи природні ресурси Союзу.

30 COM(2011) 244.31 COM(2011) 571.32 COM(2011) 112.33 COM(2011) 885.34 COM(2011) 144.35 Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/Res/66/288.

ТЕМАТИЧНІ ПРІОРИТЕТИ

Пріоритетна ціль 1: захищати, зберігати та збільшувати природний капітал Союзу

17. В основі економічного процвітання і добробуту Союзу лежить його природний капітал, тобто його біорізноманіття, зокрема екосистеми, які надають основні товари та послуги, від родючих ґрунтів і багатофункціональних лісів до продуктивних земель і морів, від якісної питної води та чистого повітря до запилювання, регулювання клімату й захисту від стихійних лих. На захист, збереження та примноження природного капіталу спрямований істотний масив законодавства Союзу, зокрема Рамкова водна директива36, Рамкова директива з Морської стратегії37, Директива щодо міських стічних вод38, Директива щодо нітратів39, Директива щодо повеней40, Директива щодо пріоритетних речовин41, Директива щодо якості повітря та супутні директиви42, Директива щодо природних середовищ проживання та птахів43. Законодавство щодо подолання наслідків зміни клімату, хімічних речовин, промислових викидів та відходів також сприяє полегшенню навантаження на ґрунти та біорізноманіття, зокрема на екосистеми, види та природні середовища проживання, а також зменшенню втрат споживних елементів.

18. Проте, останні оцінки показують, що біорізноманіття у Союзі продовжує втрачатися, а більшість екосистем серйозно деградували44 у результаті різних навантажень. Наприклад, інвазивні сторонні види спричиняють більш високі ризики для здоров’я рослин, тварин і людини, навколишнього середовища і економіки, ніж очікувалося раніше. У Стратегії ЄС щодо біорізноманіття до 2020 р. визначені цілі та дії, необхідні для усунення цих несприятливих тенденцій, припинення втрати біорізноманіття та погіршення екосистемних послуг до 2020 року й відновлення їх, наскільки це можливо45. Необхідно нарощувати темпи реалізації вищезгаданої стратегії та виконати передбачені в ній завдання, щоб Союз міг досягти своєї головної мети щодо біорізноманіття, поставленої на 2020 рік. Хоча стратегія включає інтегровані заходи з поліпшення виконання директив щодо птахів та природних середовищ проживання, зокрема щодо мережі «Натура-2000», досягнення головної цілі вимагатиме повномасштабної імплементації всього чинного законодавства, спрямованого на захист природного капіталу.

19. Незважаючи на встановлену у Рамковій водній директиві вимогу щодо захисту, розширення та відновлення усіх поверхневих і ґрунтових водних об’єктів та значні зусилля, докладені до цього часу, завдання щодо досягнення до 2015 р. «належного екологічного стану», ймовірно, буде виконано тільки щодо 53% поверхневих водних об’єктів Союзу46. Визначене у Рамковій директиві з Морської стратегії завдання щодо досягнення до 2020 р. «належного екологічного стану» виконується з великим напруженням, зокрема через продовження надмірного вилову риби, забруднення (зокрема підводними шумами та морським сміттям), а також наслідки глобального потепління, як-от закислення, у морях Європи. Зокрема, у Середземному та Чорному морях, де більшість прибережних держав не є членами Союзу, тісне співробітництво з Союзом та його сусідами буде мати важливе значення для ефективного реагування на такі виклики. І хоча політика Союзу щодо повітря та промислових викидів допомогла зменшити багато видів забруднення, екосистеми продовжують потерпати від надмірного осадження азоту та сірки й озонового забруднення, пов’язаного з викидами від транспорту, енергетики та нераціональних методів ведення сільського господарства.

20. Ураховуючи вищевикладене, захист, збереження, примноження і цінування природного капіталу Союзу також потребує розв’язання проблем у джерела, наприклад, шляхом покращення інтеграції цілей щодо природного капіталу у процес розробки та реалізації інших політичних інструментів, а також забезпечення узгодженості цих політичних інструментів та надання ними взаємовигідних результатів. Пов’язані з

36 Директива 2000/60/EC.37 Директива 2008/56/EC.38 Директива Ради 91/271/EEC від 21 травня 1991 р. щодо очищення міських стічних вод (OJ L 135, 30.5.1991, p. 40).39 Директива Ради 91/676/EEC від 12 грудня 1991 р. щодо захисту вод від забруднення нітратами з сільськогосподарських джерел (OJ L 375, 31.12.1991, p. 1).40 Директива 2007/60/EC Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2007 р. про оцінку ризиків повеней та управління ними (OJ L 288, 6.11.2007, p. 27).41 Директива 2008/105/EC Європейського Парламенту та Ради від 16 грудня 2008 р. про стандарти якості навколишнього середовища у сфері водної політики, яка змінює та згодом скасовує Директиви Ради 82/176/EEC, 83/513/EEC, 84/156/EEC, 84/491/EEC, 86/280/EEC і змінює Директиву 2000/60/EC Європейського Парламенту та Ради (OJ L 348, 24.12.2008, p. 84).42 Директива 2008/50/EC і Директива 2004/107/EC Європейського Парламенту та Ради від 15 грудня 2004 г. стосовно арсену, кадмію, ртуті, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів у атмосферному повітрі (OJ L 23, 26.1.2005, p. 3).43 Директива 2009/147/EC Європейського Парламенту та Ради від 30 листопада 2009 р. про збереження диких птахів (OJ L 20, 26.1.2010, p. 7) і Директива 92/43/EEC.44 Технічний звіт Європейського агентства з навколишнього середовища 12/2010.45 Пункт 14 висновків Європейської Ради від 26 березня 2010 р. (EUCO 7/10) говорить: «Існує нагальна потреба зупинити існуючі тенденції втрати біорізноманіття та деградації екосистем. Європейська Рада підтримує довгострокове бачення щодо біорізноманіття на 2050 рік і завдання на 2020 рік, викладені у висновках Ради від 15 березня 2010 р.».46 COM(2012) 673.

навколишнім середовищем елементи, викладені у пропозиціях Комісії щодо реформ, зокрема стосовно політики Союзу щодо сільського господарства, рибальства та згуртованості, підкріплені пропозиціями щодо екологізації бюджету Союзу за Багаторічною рамковою програмою фінансування на 2014-2020 роки, покликані підтримати виконання цих задач. Оскільки сільське та лісове господарство разом складають 78% лісового покрову Союзу, то вони відіграють значущу роль у збереженні природних ресурсів, особливо якісних води та ґрунтів, а також біорізноманіття та різноманітних культурних ландшафтів. Екологізація ССП заохочуватиме екологічно безпечні методи ведення сільського та лісового господарства, як-от диверсифікація культур, захист постійних сіножатно-пасовищних угідь і раціональне агролісоводство, а також сприятиме створенню і утриманню екологічно цінних орних і лісових земель, зокрема за допомогою екстенсивних і традиційних методів ведення господарства. Екологізація також зміцнить спроможність сектора землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства виступати в ролі поглинача вуглецю. Один із найважливіших елементів сталого сільського господарства – це землеробство з почуттям відповідальності за майбутні покоління, з одночасним збереженням ресурсоефективності та продуктивності.

21. Союз володіє найбільшою у світі морською територією й тому несе значну відповідальність за забезпечення захисту морського середовища. Що стосується морського середовища, то, хоча морський сектор надає економічні можливості – від рибальства, судноплавства і аквакультури до сировини, морської енергетики та біотехнології – необхідно забезпечити, щоб використання цих можливостей здійснювалося з урахуванням задач збереження і раціонального управління морськими та береговими екосистемами. Морське територіальне планування та комплексне управління прибережною зоною в державах-членах та на міждержавному рівні в сукупності можуть відігравати ефективну роль у координації сталого користування морськими водами та прибережними зонами, з застосуванням екосистемного підходу до управління різними галузевими видами діяльності в цих районах. Морське середовище не захищено належним чином частково тому, що створення мережі «Натура-2000» йде з відставанням від графіку, вимагаючи від держав-членів додаткових зусиль. Необхідно також ефективніше управляти морськими заповідними зонами.

22. У рамках політики Союзу щодо зміни клімату слід ширше застосовувати екосистемні підходи до пом’якшення наслідків зміни клімату і адаптації до них, які також позитивно впливають на біорізноманіття і надання інших екосистемних послуг, а інші екологічні цілі, як-от збереження біорізноманіття та захист ґрунтів і вод, слід усебічно брати до уваги при прийнятті рішень стосовно відновлюваної енергетики. Нарешті, необхідно буде вживати заходів щодо боротьби з забрудненням повітря та викидами СО2 через транспорт47.

23. Деградація, фрагментація та нераціональне використання земель у Союзі наражає на небезпеку надання ряду ключових екосистемних послуг, загрожуючи біорізноманіттю та посилюючи вразливість Союзу до зміни клімату та стихійних лих. Це також загострює такі явища, як деградація ґрунтів та спустелення. Більш ніж 25% території Союзу потерпає від ерозії ґрунтів водою, що порушує функції ґрунтів і впливає на якість питної води. Залишаються й такі проблеми, як забруднення і замулення ґрунтів. Вважається, що на території Союзу забруднено більше півмільйона об’єктів, і поки вони не будуть виявлені та оцінені, вони продовжуватимуть спричиняти потенційно серйозні екологічні, економічні, соціальні та медичні ризики. Кожного року понад 1000 км2 земель відчужується в житлових, промислових, транспортних або рекреаційних цілях. Усунення таких довготривалих змін – важка і дорога задача, яка майже завжди передбачає компроміси між різними соціальними, економічними та екологічними потребами. Екологічні фактори, зокрема охорона вод і збереження біорізноманіття, слід інтегрувати в планувальні рішення стосовно землекористування на предмет підвищення їхньої раціональності з метою досягнення прогресу на шляху вирішення до 2050 року задачі забезпечення «відсутності чистого вилучення землі».

24. Держави-члени Союзу досягли різного рівня прогресу в забезпеченні захисту ґрунтів, зокрема щодо виявлення забруднених об’єктів, інформаційно-пропагандистської роботи, досліджень і розвитку систем моніторингу. Проте, у напрямку управління ризиками та інших зусиль із рекультивації прогрес нерівномірний, а результати та звітність на рівні Союзу обмежені. У відповідь на такі проблеми, як несприятливий вплив на природний гідрологічний цикл, Комісія розробила керівні принципи щодо замулення ґрунтів48. Подальші зусилля зі зміцнення регуляторного контексту, розвитку мереж, обміну знаннями, розроблення керівних документів та визначення прикладів найкращої практики також можуть сприяти підвищенню ефективності захисту ґрунтів. Комісія подала пропозицію щодо Директиви про створення системи захисту ґрунтів та внесення змін до Директиви 2004/35/EC49.

25. Для зменшення найбільш значущого техногенного навантаження та землю, ґрунти та інші екосистеми в Європі вживатимуться заходи з метою забезпечити, щоб рішення стосовно землекористування на всіх

47 COM(2011) 144.48 SWD(2012) 101.49 COM(2006) 232.

доречних рівнях належним чином ураховували не тільки соціально-економічні, а й також екологічні наслідки. У підсумковому документі Ріо+20 учасники конференції, визнаючи економічне та соціальне значення належного управління земельними ресурсами, закликали створити «світ, де не буде деградації земель». Союзу та його державам-членам слід поміркувати над тим, як у найкращий спосіб забезпечити виконання цього зобов’язання у відповідних межах своєї компетенції. Союзу та його державам-членам слід також якомога швидше подумати над тим, як можна вирішити проблеми якості ґрунтів із застосуванням адресного і сумірного підходу, основаному на управлінні ризиками, у межах обов’язкової до виконання правової бази. Крім того, необхідно поставити завдання щодо раціонального землекористування і ґрунтів.

26. Хоча викиди азоту та фосфору у навколишнє середовище у Союзі за останні 20 років значно зменшилися, надмірні виділення споживних речовин продовжують впливати на якість повітря і води та спричиняти несприятливі наслідки для екосистем, викликаючи значні проблеми для здоров’я людини. Зокрема, необхідно вирішити проблеми викидів аміаку через неефективне використання добрив і неналежне очищення стічних вод, щоб забезпечити подальше істотне скорочення виділення споживних речовин. Крім того, потрібні додаткові зусилля з управління кругообігом споживних речовин у більш економічно ефективний, раціональний та ресурсоефективний спосіб, а також із підвищення ефективності використання добрив. Такі зусилля вимагають інвестицій у дослідження та покращення узгодженості та імплементації екологічного законодавства Союзу на предмет реагування на такі викиди, запровадження, де необхідно, жорсткіших стандартів і ставлення до кругообігу споживних речовин у рамках більш цілісного підходу, який інтегрує та створює зв'язки між існуючими напрямами політики Союзу, що грають певну роль у боротьбі з евтрофікацією й надмірними викидами споживних речовин, а також дозволяє уникнути ситуації, де викиди споживних речовин переміщуються по компонентах довкілля.

27. Передбачені Стратегією ЄС щодо біорізноманіття дії з відновлення щонайменш 15% деградованих екосистем у Союзі й розширення використання «Зеленої інфраструктури» (інструменту досягнення екологічних, економічних і соціальних вигід через природні рішення, інтеграції зелених зон, водних екосистем та інших фізичних об’єктів земних і морських територій) дозволять подолати проблему подрібнення земель. Такі дії, у поєднані з повномасштабною імплементацією директив щодо птахів та природних середовищ проживання, за підтримки Системи пріоритетних дій, збільшують природний капітал і посилюють стійкість екосистем. Вони здатні забезпечити економічно ефективні можливості пом’якшення наслідків зміни клімату, адаптації до них та управління ризиками лих. Крім того, зусилля держав-членів Союзу з картування і оцінювання екосистем та їхніх послуг покращать доступність даних і, поряд з ініціативою «нульові чисті втрати», запланованою на 2015 рік, сприятимуть збереженню запасів природного капіталу у різних масштабах. Інтеграція до 2020 року економічної вартості екосистемних послуг у системи обліку та звітності на рівні Союзу та національному рівні призведе до підвищення ефективності управління природним капіталом Союзу.

28. Для того, щоб захищати, зберігати та збільшувати природний капітал Союзу, у Сьомій ПДОНС передбачено досягнення до 2020 року наступних результатів:

(a) припинення втрати біорізноманіття та деградації екосистемних послуг, включаючи запилення; збереження екосистем та їхніх послуг; відновлення щонайменше 15% деградованих екосистем;

(б) значне зменшення впливу навантаження на проміжні, прибережні та прісні води (зокрема поверхневі та ґрунтові) для досягнення, підтримання або покращення належного стану, згідно з Рамковою водною директивою;

(в) зменшення впливу навантаження на морські води з метою досягнення або підтримання належного стану навколишнього середовища, згідно з Рамковою директивою з Морської стратегії; раціональне управління прибережними зонами;

(ґ) подальше зменшення забруднення атмосферного повітря та його впливу на екосистеми та біорізноманіття з довгостроковою метою – недопущення перевищення критичних навантажень і рівнів;

(г) раціональне управління земельними ресурсами Союзу, належний захист ґрунтів і активне здійснення рекультивації забруднених об’єктів;

(д) управління кругообігом споживних речовин (азоту і фосфору) у більш раціональний та ресурсоефективний спосіб;

(е) стале лісокористування; охорона і за можливості розширення лісів, їхнього біорізноманіття та послуг, надаваних лісами; посилення стійкості лісів до зміни клімату, пожеж, бурь, шкідників та захворювань.

Це вимагає, зокрема:

(i) прискорення оперативної реалізації Стратегії ЄС щодо біорізноманіття з метою досягнення поставлених у ній цілей;

(ii) повного виконання Плану захисту водних ресурсів Європи50 з належним урахуванням специфіки держав-членів і забезпеченням належної підтримки виконання завдань щодо якості водних ресурсів політичними заходами безпосередньо у джерел;

(iii) термінового нарощування зусиль, зокрема, для забезпечення створення здорових рибних запасів згідно зі Спільною політикою в галузі риболовства, Рамковою директивою з Морської стратегії та міжнародними зобов’язаннями; боротьби з забрудненням і прийняття на рівні Союзу головної мети щодо кількісного зменшення морського сміття, підтриманої заходами у джерел, з урахуванням морських стратегій, прийнятих державами-членами; завершення створення мережі морських заповідних зон у рамках мережі «Натура-2000» і забезпечення раціонального управління прибережними зонами;

(iv) погодження та запровадження Стратегії ЄС щодо адаптації до зміни клімату51, зокрема інтеграція заходів з адаптації до зміни клімату в ключові політичні ініціативи та сектори Союзу;

(v) нарощування зусиль із забезпечення повного дотримання законодавства Союзу про якість атмосферного повітря та визначення стратегічних завдань і заходів на період після 2020 року;

(vi) розширення зусиль із зменшення ерозії ґрунтів та збільшення органічної речовини ґрунту з метою рекультивації забруднених об’єктів і посилення інтеграції аспектів землекористування у скоординоване прийняття рішень із залученням відповідних рівнів влади, підтриманого прийняттям завдань щодо ґрунтів та щодо землі як ресурсу, а також цілей щодо землеустрою;

(vii) ужиття подальших кроків із зменшення викидів азоту і фосфору, зокрема з побутових і промислових стоків та в результаті використання добрив, зокрема шляхом посилення контролю джерел, а також відновлення фосфору з відходів;

(viii) розроблення і реалізації оновленої Лісової стратегії Союзу, в якій ураховані численні вимоги до лісів та вигоди від них і яка сприяє застосуванню більш стратегічного підходу до захисту та розширення лісів, зокрема на основі сталого лісокористування;

(ix) удосконалення надання загальнодоступної інформації у Союзі, розширення інформаційно-пропагандистської роботи та просвіти щодо політики в галузі навколишнього середовища.

Пріоритетна ціль 2: перетворити Союз на ресурсоефективну, «зелену» та конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку

29. Стратегія «Європа-2020» спрямована на заохочення сталого зростання шляхом розвитку більш конкурентоспроможної низьковуглецевої економіки, яка передбачає ефективне, раціональне використання ресурсів. Флагманська ініціатива Стратегії – «Ресурсоефективна Європа» - має на меті підтримання переходу до економіки, яка ефективно використовує всі свої ресурси, повністю відокремлює економічне зростання від споживання ресурсів та енергетики та його впливу на навколишнє середовище, скорочує викиди ПГ, підвищує конкурентоспроможність завдяки ефективності та інноваціям, заохочує зміцнення енергетичної та ресурсної безпеки, зокрема за допомогою загального скорочення споживання ресурсів. Дорожня карта до вищезгаданої Стратегії та Дорожня карта переходу до конкурентоспроможної низьковуглецевої економіки52 – ключові складові вищезгаданої ініціативи, які утворюють основу для майбутніх дій щодо досягнення цих цілей та повинні підтримуватися обміном найкращої практики між державами-членами Союзу. Крім того, партнерство між Союзом, державами-членами Союзу та промисловістю в рамках комплексної промислової політики Союзу стане засобом нарощування інвестицій та інновацій на шести зростаючих ринках, повязаних із «зеленою» економікою53.

30. Інновації задля підвищення ефективності використання ресурсів потрібні у масштабах усієї економіки, щоб забезпечити посилення конкурентоспроможності в контексті підвищення цін на ресурси, дефіциту, обмежень на постачання сировини й матеріалів, залежності від імпорту. Головним рушієм інновацій, зокрема еко-інновацій, є підприємницький сектор. Разом з тим, ринки самі не досягнуть бажаних результатів, тому для покращення екологічних показників їхньої діяльності малі та середні підприємства (МСП), зокрема, потребуватимуть конкретної допомоги у запровадженні нових технологій, зокрема на основі дослідницько-інноваційних партнерств щодо поводження з відходами54. Дії урядів, на рівні Союзу й держав-членів, важливі для створення належних рамкових умов для інвестицій та еко-інновацій,

50 COM(2012) 673.51 COM(2013) 216.52 COM(2011) 112.53 COM(2012) 582 «Зміцнення європейської промисловості задля зростання та економічного відновлення».54 У Принципі ІХ Акту з питань малого бізнесу для Європи запропоновані дії, які мають дозволити малим і середнім підприємствам перетворювати екологічні виклики на можливості (COM(2008) 394).

стимулюючи розроблення оптимальних бізнесових або технологічних рішень екологічних проблем і заохочуючи стале використання ресурсів55.

31. Ця ключова вимога для реагування на екологічні виклики також має важливі соціально-економічні вигоди та може стимулювати конкурентоспроможність. Потенційне зростання кількості робочих місць, спричинене перетворенням економіки на низьковуглецеву, ресурсоефективну, безпечну і сталу, - центральний елемент для досягнення цілей щодо зайнятості, поставлених у Стратегії «Європа-2020»56. Зайнятість у секторі технологій охорони навколишнього середовища і у сфері послуг в Союзі останніми роками зростає приблизно на 3% на рік57. Світовий ринок еко-промисловості оцінюється щонайменше в один трильйон євро58, а за наступні десять років він, за прогнозами, майже подвоїться. Європейські компанії уже лідирують у світі в таких сферах, як утилізація та енергоефективність, тому їх слід заохочувати до отримання вигід від цього зростання глобального попиту за допомогою Плану дій щодо еко-інновацій59. Наприклад, у самому лише європейському секторі відновлюваної енергетики до 2020 року буде створено понад 400 тис. нових робочих місць60. Стала біоекономіка також може сприяти інтелектуальному та «зеленому» зростанню в Європі, водночас отримуючи вигоду від підвищення ресурсоефективності.

32. Повномасштабна імплементація Пакеті ініціатив Союзу в галузі збереження клімату та енергетики необхідна для досягнення цілей, визначених на 2020 рік, а також для будівництва до 2050 року конкурентоспроможної, безпечної та сталої низьковуглецевої економіки. Зараз Союз іде за графіком досягнення поставленої мети – скорочення внутрішніх викидів ПГ у 2020 р. на 20% порівняно з 1990 р. – але виконання завдання щодо підвищення енергоефективності на 20% вимагатиме набагато швидшого підвищення енергоефективності та поведінкових змін. Очікується, що значний внесок у цьому відношенні зробить Директива про енергоефективність61, яку можна доповнити вимогами до ефективності енергоспоживання продукцією, що пропонується на ринку Союзу. Комплексна оцінка наявності сталої біомаси також важлива у світлі підвищення попиту на енергію і поточних дебатів щодо конфлікту між землекористуванням у цілях виробництва продовольства і землекористуванням у цілях біоенергетики. Необхідно також, щоб біомаса в усіх її формах вироблялася і використовувалася раціонально та ефективно впродовж усього її життєвого циклу (щоб звести до мінімуму несприятливий вплив на довкілля та клімат або уникнути цього впливу) і з належним урахуванням економічного контексту різних напрямів використання біомаси як ресурсу. Це сприяло б будівництву низьковуглецевої економіки.

33. Усім секторам економіки необхідно буде сприяти зменшенню викидів ПГ, якщо Союз хоче зробити свій посильний внесок у глобальні зусилля. Союз має погодити наступні кроки щодо своєї кліматичної та енергетичної політики на період після 2020 року, щоб підготуватися до міжнародних переговорів із нової юридично зобов’язуючої угоди, а також надати державам-членам, промисловості та іншим секторам чітку юридично зобов’язуючу базу та завдання на предмет здійснення необхідних середньо- і довгострокових інвестицій у скорочення викидів, підвищення енергоефективності та відновлювану енергетику. Отже, Союзові потрібно розглянути можливі варіанти політики для забезпечення поступового, економічно ефективного переходу до низьковуглецевої економіки, враховуючи орієнтовні етапи, визначені у Дорожній карті переходу до низьковуглецевої економіки до 2050 року, які повинні слугувати основою для подальшої роботи. Важливим кроком у цьому відношенні є «Зелена книга» щодо напрямів кліматичної та енергетичної політики на період до 2030 року62. Дорожня карта щодо енергетики на період до 2050 року та «Біла книга» щодо транспорту повинні бути підкріплені потужною політичною базою. Більше того, державам-членам Союзу необхідно розробити та ввести в дію довгострокові, економічно ефективні стратегії низьковуглецевого розвитку, спрямовані на досягнення поставленої мети Союзу – до 2050 року зменшити викиди ПГ на 80-95% порівняно з 1990 роком у рамках глобальних зусиль з обмеження зростання середньої температури до менш ніж 2°C порівняно з доіндустріальними показниками, а також у контексті необхідного зменшення розвиненими країнами як групою, виходячи з доказів, наданих Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату (МГЕЗК). Система торгівлі квотами на викиди Союзу залишиться головною опорою його кліматичної політики у період після 2020 року, проте її

55 Fostering Innovation for Green Growth (OECD 2011) [«Сприяння інноваціям задля «зеленого» зростання»]; The Eco-Innovation Gap: An economic opportunity for business (EIO 2012) [«Еко-інноваційна прогалина: економічна можливість для бізнесу»].56 COM(2012) 173.57 У 2008 р. у секторі еко-промисловості ЄС було зайнято близько 2,7 млн. чол., а у 2012 р. ця цифра може становити приблизно 3,4 млн. (Ecorys, 2012).58 ‘The number of Jobs dependent on the Environment and Resource Efficiency improvements’ (ECORYS 2012) [«Кількість робочих місць залежить від покращень у сфері навколишнього середовища і ресурсоефективності»].59 COM(2011) 899.60 The impact of renewable energy policy on economic growth and employment in the EU (Employ-RES 2009) [«Вплив політики щодо відновлюваної енергетики на економічне зростання і зайнятість у ЄС»].61 Директива 2012/27/EU Європейського Парламенту та Ради від 25 жовтня 2012 р. про енергоефективність, якою внесені зміни до Директив 2009/125/EC і 2010/30/EU та скасовані Директиви 2004/8/EC та 2006/32/EC (OJ L 315, 14.11.2012, p. 1).62 COM(2013) 169.

необхідно структурно реформувати на предмет заохочення інвестицій у низьковуглецеві технології. Згідно з міжнародними зобов’язаннями, Союз, разом з іншими сторонами Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН), має підтримувати країни, що розвиваються, в їхніх зусиллях із пом’якшення наслідків зміни клімату шляхом розбудови спроможності, надання фінансової допомоги та передачі технологій.

34. Запровадження у промисловості «найкращих наявних технологій» за Директивою про промислові викиди63 забезпечить поліпшення моделей використання ресурсів і скорочення викидів на більш ніж 50 тис. великих промислових установках у Союзі, що стане значним внеском у стимулювання розвитку інноваційних технологій, екологізацію економіки та зменшення витрат промисловості у більш довгостроковій перспективі. Цю динаміку може ще більше заохочувати запровадження у промисловості систем екологічного менеджменту, наприклад, EMAS64.

35. Деякі існуючі інструменти політики, що стосуються виробництва та споживання, обмежені за сферою дії. Існує потреба у системі, що надсилатиме відповідні сигнали виробникам і споживачам з метою заохочення ефективності використання ресурсів і циркулярної економіки. Вживатимуться заходи для подальшого покращення екологічних характеристики товарів і послуг на ринку Союзу впродовж усього їхнього життєвого циклу, зокрема заходи зі збільшення постачання екологічно безпечної продукції та стимулювання істотного зміщення споживчого попиту в бік такої продукції. Ця мета буде досягатися за допомогою збалансованої комбінації стимулів для споживачів і підприємств (зокрема МСП), ринкових інструментів та нормативних засобів, спрямованих на зменшення впливу їхньої діяльності та продукції на навколишнє середовище. Споживачі повинні отримувати точну, легку для розуміння й достовірну інформацію про товари, що їх вони купують, для чого необхідно забезпечити зрозуміле й послідовне маркування, зокрема щодо декларацій екологічності. Упаковку слід оптимізувати так, що звести до мінімуму вплив на навколишнє середовище. Крім того, необхідно підтримувати ресурсоефективні моделі ведення господарської діяльності, наприклад, системи обслуговування продукції, зокрема лізинг товарів. Чинне законодавство про продукцію, як-то Директиви про екодизайн і енергетичне маркування 65 та Регламент про екологічне маркування66, буде переглянуте з метою покращення екологічних характеристик і ресурсоефективності товарів упродовж усього їхнього строку служби, а також дотримання чинних положень за допомогою більш послідовної політико-законодавчої основи сталого виробництва і споживання у Союзі67. Ця основа, підтримувана показниками життєвого циклу, має бути спрямована на усунення фрагментації та обмежень сфери дії чинної правової бази в галузі сталого споживання та виробництва (ССВ), а також на виявлення і, де потрібно, усунення прогалин у політиці, стимулах і законодавстві на предмет забезпечення мінімальних вимог щодо екологічних характеристик товарів і послуг.

36. Оскільки 80% всього впливу виробу на навколишнє середовище протягом його життєвого циклу закладається на етапі проектування, політична база Союзу повинна забезпечити, щоб пріоритетні товари, що пропонуються на його ринку, мали «еко-дизайн» із метою оптимізації ефективності використання ресурсів і матеріалів. У вирішенні цієї задачі необхідно враховувати, серед іншого, довговічність виробу, його ремонтопридатність, можливість повторного використання, можливість утилізації, вміст перероблених відходів і строк служби виробу. Вироби слід раціонально вибирати та проектувати з розрахунком на повторне використання і утилізацію. При цьому необхідно забезпечити можливість реалізації та примусового виконання цих вимог. Необхідно нарощувати зусилля на рівні Союзу та окремих держав із метою усунення перешкод для еко-інновацій68, а також для розкриття всього потенціалу еко-галузей економіки Європи, створюючи таким чином переваги для «зелених» робочих місць і зростання.

37. Щоб установити рамки для дій із покращення ситуації щодо ресурсоефективності, а не тільки викидів ПГ та енергетики, будуть установлені завдання щодо зменшення загального впливу споживання на навколишнє середовище упродовж усього строку служби продукції, зокрема у продовольчому секторі, житловому господарстві та секторі транспорту69. На ці сектори в сукупності припадає майже 80% впливу

63 Директива 2010/75/EU Європейського Парламенту та Ради від 24 листопада 2010 р. про промислові викиди (комплексне запобігання та контроль забруднення) (OJ L 334, 17.12.2010, p. 17).64 Регламент (ЕС) № 1221/2009 Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 р. про добровільну участь організацій у системі екологічного менеджменту і аудиту Співтовариства (EMAS) (OJ L 342, 22.12.2009, p. 1).65 Директива 2009/125/EC Європейського Парламенту та Ради від 21 жовтня 2009 р., яка закладає основи для встановлення вимог до екодизайну продукції, пов’язаної з енергоспоживанням (OJ L 285, 31.10.2009, p. 10), та Директива 2010/30/EU Європейського Парламенту та Ради від 19 травня 2010 р. про вказування за допомогою маркування та стандартної інформації про товар обсягів споживання енергії та інших ресурсів енергоспоживчими продуктами (OJ L 153, 18.6.2010, p. 1).66 Регламент (EC) № 66/2010 Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 р. про екологічну етикетку ЄС (OJ L 27, 30.1.2010, p. 1).67 Законодавство про екодизайн, енергетичну етикетку, екологічну етикетку, EMAS і нечесну комерційну практику планується переглянути до 2015 року.68 COM(2011) 899.69 Щорічний обсяг формування відходів у Союзі становить приблизно 89 млн. т, або 179 кг на душу населення (BIO Intelligence Service 2010). Сукупний вплив житлового та інфраструктурного секторів становить близько 15-30% всього екологічного навантаження,

споживання на навколишнє середовище. У цьому відношенні також будуть ураховуватися показники та цілі щодо впливу на землю, воду, матеріали та викидів вуглецю, а також їхня роль у «Європейському семестрі». У підсумковому документі Ріо+20 визнана необхідність значного зменшення післязбиральних та інших втрат продовольства і обсягів відходів на всьому ланцюгу постачань продуктів харчування. Комісія повинна представити комплексну стратегію боротьби з зайвими харчовими відходами та працювати з державами-членами у боротьбі з надмірним створенням харчових відходів. У цьому відношенні корисними будуть заходи з розширення компостування і анаеробного зброджування викинутих продуктів харчування, де це доречно.

38. На додаток до обов’язкових вимог щодо «зелених» державних закупівель певних категорій продукції70 більшість держав-членів прийняли добровільні плани дій, а багато з них поставили цілі для конкретних груп виробів. Тим не менш, для адміністрацій на всіх рівнях залишається широкий простір для подальшого зменшення їхнього впливу на навколишнє середовище через їхні рішення щодо закупівель. Державам-членам і регіонам слід уживати подальших заходів для досягнення поставленої цілі – застосування критеріїв «зелених» закупівель щонайменше до 50% відкритих державних тендерів. Комісія розгляне питання про внесення пропозиції щодо галузевого законодавства, яким будуть установлені обов’язкові вимоги щодо «зелених» державних закупівель інших категорій продукції та визначена сфера періодичного моніторингу прогресу держав-членів на основі відповідних даних цих держав, з урахуванням необхідності максимального зниження рівня адміністративного навантаження. Слід розвивати добровільні мережі «зелених» покупців.

39. Існує також значний потенціал для покращення діяльності з запобігання утворенню відходів та управління відходами у Союзі з метою підвищення ефективності використання ресурсів, відкриття нових ринків, створення нових робочих місць і зменшення залежності від імпорту сировини й матеріалів, з одночасним зменшенням впливу на навколишнє середовище71. Щороку в Союзі утворюється 2,7 млрд. т відходів, з яких 98 млн. т (4%) є небезпечними. У 2011 р. обсяг муніципальних відходів у Союзі становив у середньому 503 кг на душу населення, але при цьому показник у держав-членів коливається від 298 до 718 кг. У середньому лише 40% твердих відходів готово до повторного використання або утилізується, тоді як деякі держави-члени досягли рівня 70%, показуючи, як можна використовувати відходи як один з основних ресурсів Союзу. Водночас у багатьох державах-членах понад 75% муніципальних відходів вивозиться на звалища72.

40. Перетворення відходів на ресурс, як вимагає Дорожня карта переходу до ресурсоефективної Європи, потребує повного виконання законодавства Союзу про відходи на всій його території на основі безумовного застосування ієрархії управління відходами з охопленням різних типів відходів73. Необхідні додаткові зусилля для зменшення обсягу утворення відходів на душу населення та в абсолютному вираженні. Обмеження енергетичної утилізації відходів матеріалами, які не підлягають рециклінгу74, поступове припинення вивезення відходів, що підлягають рециклінгу або утилізації75, на полігони, забезпечення високоякісного рециклінгу у випадках, де використання вторинного матеріалу не призводить до загалом несприятливого впливу на навколишнє середовище або здоров’я людини, та розвиток ринків вторинної сировини також необхідні для досягнення цілей щодо ресурсоефективності. Управління небезпечними відходами необхідно буде здійснювати так, щоб максимально зменшити значні несприятливі наслідки для здоров’я людини та навколишнього середовища, як було погоджено на Конференції Ріо+20. Щоб досягти цієї мети, ринкові інструменти та інші заходи, в яких пріоритет віддається запобіганню, рециклінгу та повторному використанню, слід застосовувати набагато більш систематично на всій території Союзу, зокрема посилювати відповідальність виробників, одночасно підтримуючи розроблення виробничих циклів із використанням нетоксичних матеріалів. Слід усунути перешкоди, які заважають діяльності з рециклінгу відходів на внутрішньому ринку Союзу, а існуючі завдання з запобігання, повторного використання, рециклінгу, утилізації та переадресації відходів із полігонів необхідно

пов’язаного зі споживанням, у Європі; він дорівнює приблизно 2,5 т СО2-екв. на душу населення на рік (SEC(2011)1067).70 Регламент (EC) № 106/2008 Європейського Парламенту та Ради від 15 січня 2008 р. про програму Співтовариства щодо маркування енергоефективності офісної техніки (OJ L 39, 13.2.2008, p. 1); Директива 2009/33/EC Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2009 р. про заохочення використання екологічно чистих та енергоефективних засобів автомобільного транспорту; (OJ L 120, 15.5.2009, p. 5); Директива про енергоефективність.71 Наприклад, повна реалізація законодавства Союзу про відходи зекономила б до 2020 року 72 млрд. євро на рік, збільшила щорічний обіг сектору управління та утилізації відходів на 42 млрд. євро і створила б понад 400 тис. робочих місць.72 Eurostat Stat 13/33 Municipal Waste 2011 [Євростат, Статистичний бюлетень 13/33 «Муніципальні відходи», 2011].73 Директива 2008/98/EC.74 «Рециклінг» визначено у п. (17) ст. 3 Директиви 2008/98/EC як «будь-яка операція утилізації, в результаті якої відходи переробляються на вироби, матеріали або речовини, призначені для використання чи то в первісних, чи то в інших цілях. Рециклінг включає перероблення органічних матеріалів і не включає енергетичну утилізацію і перероблення на матеріали, що мають використовуватися як паливо чи для операцій засипання».75 «Утилізація» визначена у п. (15) ст. 3 Директиви 2008/98/EC як «будь-яка операція, головним результатом якої є використання відходів у корисних цілях взамін інших матеріалів, які в іншому разі використовувалися б для виконання конкретної функції, або підготовка відходів до виконання цієї функції на підприємстві чи в економіці в цілому. […]».

переглянути так, щоб спрямувати рух у напрямку «циркулярної» економіки, основаної на життєвому циклі, з каскадним використанням ресурсів і залишкових відходів, обсяг яких наближається до нуля.

41. Ефективність використання ресурсів у водному господарстві також розглядатиметься як пріоритет у сприянні забезпеченню належного стану водних ресурсів. Навіть попри те, що засухи та дефіцит води вражають дедалі більші частини території Європи, за оцінками, 20-40% наявних у Європі водних ресурсів досі марнується, наприклад, через витоки у системі розподілу чи недостатнього освоєння технологій ефективного використання води. Виходячи з наявних моделей, у Союзі досі існує широкий простір для підвищення ефективності водокористування. Більше того, зростання попиту та вплив зміни клімату, як очікується, значно посилять навантаження на водні ресурси Європи. На цьому тлі Союз та його члени повинні вживати заходів для забезпечення до 2020 року доступу громадян до чистої води і врахування у водокористуванні встановлених лімітів наявних відновлюваних водних ресурсів із метою підтримання, досягнення чи підвищення належного стану водних ресурсів згідно з Рамковою водною директивою, зокрема шляхом підвищення ефективності водокористування за допомогою ринкових механізмів, як-от встановлення ціни на воду, яка відображає справжню цінність води, а також за допомогою інших засобів, наприклад, просвіти та інформаційно-пропагандистської роботи76. Сектори, що є найбільшими споживачами води, як-от енергетика і сільське господарство, слід заохочувати до надання пріоритету найбільш ресурсоефективному використанню води. Прогресу сприятимуть прискорена демонстрація та запровадження інноваційних технологій, систем і бізнесових моделей на основі Стратегічного плану реалізації Європейського інноваційного партнерства з водних ресурсів.

42. Довгострокова і прогнозована рамкова політика в усіх цих сферах допоможе стимулювати інвестиції та дії, необхідні для повного розвитку ринків екологічно безпечніших технологій та заохочення сталих бізнесових рішень. Показники та цілі щодо ресурсоефективності, підкріплені ґрунтовним збиранням даних, забезпечать необхідну орієнтацію державних і приватних суб’єктів, що приймають рішення, у трансформуванні економіки. Після погодження на рівні Союзу такі показники та цілі стануть невід’ємною частиною Сьомої ПДОНС. Для сприяння цьому процесові слід до 2015 року розробити методики вимірювання ресурсоефективності води, землі, матеріалів та вуглецю.

43. Для того, щоб перетворити Союз на ресурсоефективну, «зелену» та конкурентоспроможну низьковуглецеву економіку, у Сьомій ПДОНС передбачено досягнення до 2020 року наступних результатів:

(a) виконання Союзом своїх завдання у сфері клімату та енергетики на 2020 рік і його робота у напрямку зменшення викидів ПГ до 2050 року на 80-95% порівняно з 1990 роком у рамках глобальних зусиль з обмеження зростання середньої температури до менш ніж 2°C порівняно з доіндустріальними показниками, причому ключовим кроком у цьому процесі має бути погодження рамкової кліматичної та енергетичної політики на 2030 рік;

(б) значне зменшення впливу всіх основних секторів економіки Союзу на навколишнє середовище, підвищення ресурсоефективності, запровадження методики порівняльного аналізу та вимірювання, встановлення ринкових та політичних стимулів із сприянням комерційним інвестиціям у ресурсоефективність, стимулювання «зеленого» зростання за допомогою заходів із сприяння інноваційній діяльності;

(в) зменшення, завдяки структурним змінам у виробництві, технологіях та інноваціях, а також моделям споживання та способам життя, загального впливу виробництва і споживання на навколишнє середовище, зокрема у продовольчому, житловому і транспортному секторах;

(ґ) забезпечення безпечного управління відходами як ресурсом із попередженням шкоди для здоров’я людини та навколишнього середовища, зменшення абсолютних обсягів утворення відходів, у тому числі на душу населення, вивезення на полігони тільки залишкових відходів (тобто відходів, що не підлягають рециклінгу та утилізації), з урахуванням умов, передбачених у ст. 5(2) Директиви про полігони відходів77, обмеження енергетичної утилізації тільки матеріалами, що не підлягають рециклінгу, з урахуванням ст. 4(2) Рамкової директиви про відходи78;

(e) попередження або значне зменшення дефіциту води у Союзі.

Це вимагає, зокрема:

(i) повномасштабної реалізації Пакету ініціатив Союзу в галузі збереження клімату та енергетики й термінового погодження рамкової кліматичної та енергетичної політики Союзу на 2030 рік, із належним урахуванням останнього оцінювального звіту МГЕЗК, орієнтовних етапів, визначених у

76 COM(2012) 673.77 Директива Ради 1999/31/EC від 26 квітня 1999 р. щодо полігонів відходів (OJ L 182, 16.7.1999, p. 1).78 Директива 2008/98/EC.

Дорожній карті переходу до низьковуглецевої економіки, а також подій у рамках РКЗК ООН та інших відповідних процесів;

(ii) узагальнення застосування «найкращих наявних технологій» у контексті Директиви про промислові викиди та нарощування зусиль для сприяння запровадженню нових передових технологій, процесів і послуг;

(iii) стимулювання дослідницько-інноваційної роботи у державному та приватному секторах, потрібної для розроблення і запровадження інноваційних технологій, систем і бізнесових моделей, які прискорять перехід до низьковуглецевої, ресурсоефективної, безпечної та сталої економіки й зменшать витрати на здійснення цього переходу; подальший розвиток підходу, викладеного у Плані дій щодо еко-інновацій, визначення пріоритетів поступового запровадження інновацій, а також системних змін, сприяння збільшенню частки «зелених» технологій на ринку Союзу, підвищення конкурентоспроможності європейської еко-промисловості; введення показників і встановлення реалістичних та досяжних цілей щодо ресурсоефективності;

(iv) розроблення до 2015 року методик вимірювання та порівняльного аналізу ресурсоефективності використання землі, вуглецю, води та матеріалів, а також оцінювання доречності включення випереджувального показника і випереджувальної цілі у Європейський семестр;

(v) створення більш узгодженої рамкової політики щодо сталого виробництва і споживання, включаючи, де доречно, об’єднання існуючих інструментів в узгоджену правову базу; перегляд законодавства про продукцію на предмет покращення екологічних характеристик і ресурсоефективності продукції впродовж усього терміну її служби; стимулювання споживчого попиту на екологічно сталі товари та послуги за допомогою політики, яка заохочує наявність таких товарів і послуг, їхню доступність, функціональність і привабливість; розроблення показників і реалістичних та досяжних цілей щодо зменшення загального впливу споживання;

(vi) розроблення навчальних програм, спрямованих на створення «зелених» робочих місць;

(vii) нарощування зусиль задля досягнення поставлених цілей та перегляду підходів до «зелених» державних закупівель, включаючи їхній обсяг, із метою підвищення їхньої дієвості; створення добровільної мережі «зелених» покупців для підприємств Союзу;

(viii) повної імплементації законодавства Союзу про відходи. Така імплементація передбачатиме застосування ієрархії управління відходами згідно з Рамковою директивою про відходи та ефективне використання ринкових інструментів та інших заходів, які мають забезпечити, щоб: (1) на полігони вивозилися тільки залишкові відходи (тобто ті відходи, що не підлягають рециклінгу та утилізації), з урахуванням умов, передбачених у ст. 5(2) Директиви про полігони відходів; (2) енергетична утилізація обмежувалася тільки матеріалами, що не підлягають рециклінгу, з урахуванням ст. 4(2) Рамкової директиви про відходи; (3) рецикльовані відходи використовувалися як значне, надійне джерело сировинних матеріалів для Союзу на основі розроблення виробничих циклів із використанням нетоксичних матеріалів; (4) здійснювалося безпечне управління небезпечними відходами й зменшувався обсяг їх утворення; (5) нелегальні перевезення відходів були виключені за допомогою суворого контролю; (6) зменшувався обсяг харчових відходів. Необхідно здійснити перегляд чинного законодавства про продукцію та відходи, включно з переглядом основних цілей відповідних директив про відходи на основі Дорожньої карти переходу до ресурсоефективної Європи, щоб рухатися в напрямку циркулярної економіки. Слід також усунути внутрішні ринкові перешкоди для екологічно безпечної діяльності з рециклінгу відходів у Союзі. Потрібні інформаційні кампанії для населення, спрямовані на покращення обізнаності та розуміння політики щодо відходів і заохочення змін у поведінці;

(ix) підвищення ефективності водокористування шляхом встановлення і моніторингу цілей на рівні річкових басейнів на основі спільної методики формування цілей щодо ефективності водокористування, яка має бути розроблена в рамках Загальної стратегії впровадження, і з застосуванням ринкових механізмів, як-от встановлення ціни на воду, передбачених у статті 9 Рамкової водної директиви, а також, де доречно, інших ринкових заходів; розроблення підходів до управління використанням очищених стічних вод.

Пріоритетна ціль 3: оберігати громадян Союзу від пов'язаних із навколишнім середовищем навантажень і ризиків для здоров’я та добробуту

44. Законодавство Союзу в галузі навколишнього середовища забезпечило значні вигоди для здоров’я та добробуту населення. Проте, забруднення води, забруднення повітря та хімічні речовини залишаються у

списку екологічних проблем, які найбільше хвилюють громадян Союзу79. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, стрес-фактори навколишнього середовища є причиною 15-20% смертей у 53 європейських країнах80. За даними ОЕСР, забруднення міського атмосферного повітря до 2050 року може стати головною екологічною причиною смертності у світі.

45. Істотна частка населення Союзу досі піддається впливу забруднення повітря, зокрема забруднення повітря всередині помешкань, рівні якого перевищують рекомендовані норми ВООЗ81. Наприклад, місцеві вугільні опалювальні прилади, двигуни та установки внутрішнього згоряння є істотним джерелом мутагенних і канцерогенних поліароматичних вуглеводнів (ПАВ) та небезпечних викидів атмосферних забруднювачів (із діаметром частинок 10 мкм, 2,5 мкм і 1 мкм). Особливо необхідними є заходи на тих територіях, як-от міста, де люди, особливо чутливі або вразливі категорії населення, та екосистеми піддаються високим рівням забруднення. Щоб забезпечити здорове навколишнє середовище для всіх, заходи місцевого рівня повинні доповнятися відповідною політикою як на національному рівні, так і на рівні Союзу.

46. У ряді сільських районів Союзу зберігається проблема доступу до води задовільної якості. Між тим, забезпечення високої якості води для купання несе користь і для здоров’я людей, і для туристичної індустрії Союзу. Несприятливі наслідки повеней і засух для здоров’я населення і економічної діяльності – частіша проблема, частково через зміни у гідрологічному циклі та землекористуванні.

47. Неповна реалізація чинної політики заважає Союзові досягти належних стандартів якості повітря і води. Союз відкоригує поставлені цілі згідно з останніми досягненнями науки й буде активніше прагнути забезпечити синергізм із іншими політичними задачами у таких сферах, як зміна клімату, мобільність і транспорт, біорізноманіття, морське і земне навколишнє середовище. Наприклад, зменшення викидів певних забруднювачів повітря, зокрема недовговічних кліматичних забруднювачів, може істотно сприяти пом’якшенню наслідків зміни клімату. Подальша робота у цьому напрямку ґрунтуватиметься на комплексному перегляді законодавства Союзу про якість повітря й на реалізації Плану захисту водних ресурсів Європи.

48. Боротьба з забрудненням у джерела залишається пріоритетом, і реалізація Директиви про промислові викиди забезпечить подальше скорочення викидів у основних галузях промисловості. Досягнення цілей, поставлених у Дорожній карті створення Єдиного європейського транспортного простору, також призведе до більш сталої мобільності у Союзі, що дозволить протидіяти основному джерелу шуму та локального забруднення повітря.

49. Наявні дані про довгостроковий середній вплив показують, що 65% європейців, які живуть у великих міських поселеннях, зазнають впливу високих рівнів шуму82, а більш ніж 20% - впливу рівнів нічного шуму, за яких часто виникають шкідливі наслідки для здоров’я.

50. Горизонтальне законодавство про хімічні речовини (REACH83 і регламенти про класифікацію, маркування і пакування84), а також законодавство про біоцидні продукти85 та засоби захисту рослин86 передбачає базовий захист здоров’я людини та навколишнього середовища, забезпечує стабільність і прогнозованість для суб’єктів економічної діяльності, а також сприяє запровадженню нових методів випробувань без використання тварин. Проте, досі існує невизначеність щодо повного обсягу впливу на здоров’я людини та навколишнє середовище сукупної дії різних хімічних речовин (сумішей), наноматеріалів, хімічних речовин, які втручаються у діяльність ендокринної (гормональної) системи (ендокринних руйнівників), та хімічних речовин у продукції. Дослідження свідчать про те, що деякі хімічні речовини мають ендокринно-руйнівні властивості, які можуть спричиняти ряд негативних наслідків для здоров’я людини та навколишнього середовища, зокрема для розвитку дітей, причому навіть у дуже малих дозах. Крім того, згідно з результатами досліджень, такі наслідки вимагають ужиття запобіжних заходів.

У світлі вищевикладеного необхідно нарощувати зусилля, щоб забезпечити включення до 2020 року всіх відповідних особливо небезпечних речовин, зокрема речовин із ендокринно-руйнівними властивостями, у

79 Спеціальне обстеження «Євробарометр», № 365 (2011).80 SOER 2010.81 SOER 2010.82 «Високі рівні шуму» визначаються як рівні шуму понад 55 дБ удень і 50 дБ уночі.83 Регламент (ЕС) № 1907/2006 Європейського Парламенту та Ради від 18 грудня 2006 р. про реєстрацію, оцінку, авторизацію і обмеження хімічних речовин (REACH), яким засновується Європейське хімічне агентство, вносяться зміни до Директиви 1999/45/ЕС і скасовуються Регламент Ради (ЕЕС) № 793/93 і Регламент Комісії (ЕС) № 1488/94, а також Директива Ради 76/769/ЕЕС і Директиви Комісії 91/155/ЕЕС, 93/67/ЕЕС, 93/105/ЕС і 2000/21/ЕС (OJ L 396, 30.12.2006, p. 1).84 Регламент (EC) № 1272/2008 Європейського Парламенту та Ради від 16 грудня 2008 р. про класифікацію, маркування і пакування речовин та сумішей, яким вносяться зміни до Директив 67/548/EEC і 1999/45/EC та скасовуються ці Директиви, а також вносяться зміни до Регламенту (EC) № 1907/2006 (OJ L 353, 31.12.2008, p. 1).85 Регламент (ЕС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради від 22 травня 2012 р. щодо забезпечення наявності на ринку та використання біоцидних продуктів (OJ L 167, 27.6.2012, p. 1).86 Регламент (EC) № 1107/2009 Європейського Парламенту та Ради від 21 жовтня 2009 р. щодо виведення на ринок засобів захисту рослин, яким скасовуються Директиви Ради 79/117/EEC та 91/414/EEC (OJ L 309, 24.11.2009, p. 1).

перелік речовин-кандидатів за REACH. Необхідно вживати заходів для реагування на такі виклики, особливо якщо Союз хоче досягти мети, погодженої на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку 2002 р., підтвердженої на Конференції Ріо+20 та прийнятої також як ціль Стратегічного підходу до міжнародного управління хімічними речовинами – забезпечити до 2020 р. «мінімізацію значного негативного впливу» хімічних речовин на здоров’я людини та навколишнє середовище і реагувати на нові та виникаючі проблеми й виклики у ефективний, дієвий, узгоджений та скоординований спосіб.

Союз продовжить розвивати й запроваджувати підходи до усунення комбінованого впливу хімічних речовин і проблем безпеки, пов'язаних з ендокринними руйнівниками, у всіх своїх відповідних законодавчих актах. Зокрема, Союз розробить гармонізовані критерії визначення ендокринних руйнівників на основі аналізу небезпеки. Крім того, Союз запровадить комплексний підхід до мінімізації дії небезпечних речовин, зокрема хімічних речовин у продукції. Безпека і раціональне управління наноматеріалами й матеріалами з аналогічними властивостями будуть забезпечені в рамках комплексного підходу, що передбачає оцінку ризиків і управління ризиками, інформування та моніторинг. Є також занепокоєння щодо потенційного впливу на навколишнє середовище і здоров’я людини матеріалів, які містять частинки діаметром, що виходить за межі визначення наноматеріалів, але які за властивостями можуть бути схожі на наноматеріали. Такі проблеми слід глибше вивчити у процесі запланованого на 2014 рік перегляду Комісією визначення наноматеріалів у світлі досвіду й досягнень науки та техніки. У сукупності ці підходи розширять базу знань про хімічні речовини й створять прогнозовану базу для вироблення більш сталих рішень.

51. Між тим, зростаючий ринок біопродукції, хімічних речовин і матеріалів може надавати такі переваги, як зменшення викидів ПГ і створення нових ринкових можливостей, але слід обов’язково подбати про те, щоб весь життєвий цикл таких виробів був сталим і не загострював конкуренцію за землю чи воду й не збільшував рівні викидів.

52. Зміна клімату ще більше загострюватиме екологічні проблеми, спричиняючи тривалі засухи та періоди сильної спеки, повені, бурі, лісові пожежі, ерозію ґрунтів та берегової зони, а також нові або небезпечніші форми захворювань людини, тварин та рослин. Слід уживати цілеспрямованих заходів для забезпечення належної готовності Союзу до реагування на ці навантаження й тиски в результаті зміни клімату, а також для зміцнення його екологічної, економічної та суспільної стійкості. Оскільки багато секторів зазнають – і зазнаватимуть у дедалі більших масштабах – впливу зміни клімату, то необхідно й далі інтегрувати фактори адаптації та управління ризиками стихійних лих у політику Союзу.

53. Крім того, заходи з посилення екологічної та кліматичної стійкості, як-от відновлення екосистем і підтримання «зеленої» інфраструктури, можуть надати значні соціально-економічні вигоди, зокрема для здоров’я населення. Необхідно забезпечити належне управління синергетичними ефектами й потенційними компромісами між кліматичними та іншими екологічними цілями, зокрема якістю повітря. Наприклад, перехід на певні види палива, що характеризуються нижчим рівнем викидів двоокису вуглецю, у відповідь на фактори, які стосуються клімату чи надійності постачань, міг би призвести до істотного збільшення викидів зважених частинок і небезпечних речовин, особливо за відсутності належних технологій зменшення викидів.

54. Для того, щоб оберігати громадян Союзу від пов'язаних із навколишнім середовищем навантажень і ризиків для здоров’я та добробуту, у Сьомій ПДОНС передбачено досягнення до 2020 року наступних результатів:

(a) значне покращення якості зовнішнього повітря у Союзі з наближенням до рівнів, рекомендованих ВООЗ, а також покращення якості повітря всередині приміщень згідно з відповідними керівними документами ВООЗ;

(б) значне зниження шумового забруднення у Союзі з наближенням до рівнів, рекомендованих ВООЗ;

(в) отримання громадянами всього Союзу користі від високих стандартів на безпечну питну воду і воду для купання;

(ґ) ефективне усунення комбінованого впливу хімічних речовин і проблем безпеки, пов’язаних з ендокринними руйнівниками, у всьому відповідному законодавстві Союзу, оцінка та мінімізація ризиків для навколишнього середовища і здоров’я, зокрема здоров’я дітей, через використання небезпечних речовин, включаючи хімічні речовини у продукції; визначення довгострокових заходів для досягнення мети щодо створення нетоксичного середовища;

(г) відсутність шкідливих наслідків застосування засобів захисту рослин для здоров’я людини або неприйнятного впливу на навколишнє середовище, з раціональним використанням таких засобів;

(д) ефективне вирішення у законодавстві проблем безпеки, пов'язаних із наноматеріалами та матеріалами з аналогічними властивостями, у рамках узгодженого підходу;

(е) досягнення переконливого прогресу в адаптації до наслідків зміни клімату.

Це вимагає, зокрема:

(i) реалізації оновленої політики Союзу щодо якості повітря з урахуванням новітніх наукових знань і розробки та вжиття заходів щодо боротьби з забрудненням повітря у джерела з урахуванням відмінностей між джерелами забруднення повітря всередині та ззовні приміщень;

(ii) реалізації оновленої політики Союзу щодо шуму з урахуванням новітніх наукових знань і вжиття заходів для зменшення шуму у джерела, а також запровадження удосконалень у проектуванні міст;

(iii) активізації зусиль із виконання Рамкової водної директиви, Директиву про воду для купання 87 та Директиви про питну воду88, зокрема щодо малих джерел постачання питної води.

(iv) продовження виконання REACH із метою забезпечення високого рівня захисту здоров’я людини та навколишнього середовища, а також вільного обігу хімічних речовин на внутрішньому ринку, з посиленням конкурентоспроможності та інноваційної складової, урахуванням особливих потреб МСП; розроблення до 2018 року стратегії Союзу щодо нетоксичного середовища, сприятливого для інноваційної діяльності та розробки адекватних замінників, зокрема нехімічних розчинів, на основі горизонтальних заходів, які слід ужити до 2015 року для забезпечення: (1) безпеки промислових наноматеріалів і матеріалів з аналогічними властивостями; (2) мінімізації дії ендокринних руйнівників; (3) запровадження належних регуляторних підходів до усунення сукупного впливу хімічних речовин; (4) мінімізації дії хімічних речовин у продукції, зокрема, в імпортній продукції, з метою заохочення циклів нетоксичних матеріалів і зменшення зовнішнього впливу шкідливих речовин;

(v) моніторингу дотримання законодавства Союзу про стале використання біоцидних продуктів і засобів захисту рослин, перегляду цього законодавства за потреби згідно з останніми науковими знаннями;

(vi) погодження і реалізації Стратегії ЄС щодо адаптації до наслідків зміни клімату, включаючи інтеграцію факторів адаптації до наслідків зміни клімату та управління ризиками стихійних лих у ключові політичні ініціативи та сектори Союзу.

СПРИЯТЛИВА БАЗА

55. Досягнення вищезазначених пріоритетних тематичних цілей вимагає наявності сприятливої бази, яка підтримує реалізацію ефективних заходів. Будуть уживатися заходи для вдосконалення всіх чотирьох ключових опор цієї бази: поліпшення способу виконання законів Союзу про навколишнє середовище в усіх сферах; розширення бази наукових знань і доказів для обґрунтування політики в галузі навколишнього середовища; залучення інвестицій та створення належних стимулів для охорони навколишнього середовища; нарешті, посилення екологічної інтеграції та узгодженості політики як у галузі навколишнього середовища, так і між цією політикою та іншими напрямами політики. Ці горизонтальні заходи забезпечать ефективну реалізацію політики Союзу в галузі навколишнього середовища поза сферою дії Сьомої ПДОНС та після завершення її реалізації.

Пріоритетна ціль 4: максимально збільшити вигоди від екологічного законодавства Союзу шляхом покращення його дотримання

56. На додаток до значних переваг для здоров’я людини та навколишнього середовища слід зазначити потрійну вигоду від забезпечення реального дотримання екологічного законодавства Союзу: створення однакових умов діяльності для господарюючих суб’єктів, діючих на внутрішньому ринку; стимулювання інновацій; сприяння перевагам першопроходців для європейських компаній у багатьох секторах. З іншого боку, витрати, пов’язані з недотриманням законодавства, високі: за орієнтовною оцінкою, вони становлять близько 50 млрд. євро на рік з урахуванням витрат, пов’язаних із випадками порушення89. Лише у 2009 році було зареєстровано 451 випадок порушення законодавства Союзу в галузі навколишнього середовища; у 2011 році було зафіксовано ще 299 випадків, і, крім того, 114 нових справ перебувало на стадії відкриття90, через що законодавство у галузі навколишнього середовища стало сферою правової бази Союзу, в якій має місце найбільша кількість справ про порушення. Комісія також отримує численні скарги безпосередньо від громадян Союзу, багато з яких можна було б краще розглянути на рівні держав-членів або на місцевому рівні.

87 Директива 2006/7/EC Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 р. про управління якістю води для купання, якою скасовано Директиву 76/160/EEC (OJ L 64, 4.3.2006, p. 37).88 Директива Ради 98/83/EC від 3 листопада 1998 р. про якість води, призначеної для споживання людиною (OJ L 330, 5.12.1998, p. 32).89 The costs of not implementing the environment acquis (COWI 2011) [«Витрати недотримання екологічного законодавства»].90 29-й річний звіт за результатами моніторингу застосування законодавства ЄС (2011) (COM(2012) 714).

57. Ураховуючи вищезазначене, дотриманню законодавства Союзу в галузі навколишнього середовища на рівні держав-членів у наступні роки надаватиметься найвищий пріоритет. Існують істотні відмінності у дотриманні законодавства між державами-членами та всередині них. Необхідно озброїти тих, хто задіяний в імплементації екологічного законодавства на рівні Союзу, національному, регіональному та місцевому рівнях, знаннями, засобами та спроможністю для покращення реалізації вигід від цього законодавства, та вдосконалити управління процесом забезпечення його дотримання.

58. Велика кількість порушень, скарг і клопотань у галузі охорони навколишнього середовища демонструє потребу в ефективній, працездатній системі стримувань і балансів на національному рівні, яка б допомогла виявляти та вирішувати проблеми дотримання, перш за все поряд із заходами з попередження виникнення таких проблем, як-от зв'язок між органами управління, відповідальними за дотримання законодавства, і фахівцями на етапі вироблення політики. У цьому відношенні зусилля у період до 2020 року будуть зосереджені на забезпечення покращень у чотирьох ключових сферах.

59. Перш за все, буде вдосконалено спосіб збирання і поширення знань про дотримання законодавство, що допоможе населенню в цілому та фахівцям з охорони навколишнього середовища повністю зрозуміти мету і переваги екологічного законодавства Союзу й те, як саме національні та місцеві адміністрації виконують зобов’язання Союзу91. Вирішенню цієї задачі могло б сприяти належне використання наявних онлайн-засобів. У вирішенні проблем із дотриманням, характерних для окремої держави-члена Союзу, надаватиметься допомога, схожа зі спеціалізованим підходом, який запроваджено у процесі Європейського семестру. Наприклад, укладатимуться партнерські угоди про дотримання між Комісією та окремими державами-членами, спрямовані на вирішення різних питань, наприклад, питання про те, де знайти фінансову підтримку на виконання законодавства і досконаліші інформаційні системи для відстеження прогресу. З метою максимального підвищення ефективності цього підходу держави-члени повинні, де це доцільно, та згідно зі своїми адміністративними механізмами, заохочувати участь місцевих і регіональних органів влади. Технічна платформа для співробітництва в галузі навколишнього середовища, створена Комітетом регіонів і Комісією, забезпечуватиме діалог і обмін інформацією з метою покращення дотримання законодавства на місцевому рівні.

60. По-друге, Союз поширить вимоги стосовно інспекцій та спостереження на ширший масив екологічного законодавства Союзу і продовжить розбудову інспекційної спроможності на рівні Союзу, ґрунтуючись на існуючих структурах, зокрема для реагування на прохання держав-членів про допомогу, вирішення питань у ситуаціях, де є вагомі підстави для занепокоєння, і сприяння співробітництву в масштабах Союзу. Необхідно заохочувати розширення експертних оцінок і обміну передовою практикою, а також укладання угод про спільні перевірки у державах-членах на їхнє прохання.

61. По-третє, за потреби буде вдосконалено порядок розгляду та задоволення на національному рівні скарг щодо дотримання екологічного законодавства Союзу.

62. По-четверте, громадяни Союзу матимуть реальний доступ до правосуддя в екологічних питаннях і до ефективного правового захисту згідно з Орхуською конвенцією та з урахуванням подій, спричинених набранням чинності Лісабонським договором, а також новітньої судової практики Судової палати Європейського Союзу. Як альтернатива судовим процесам, буде заохочуватися позасудове врегулювання спорів.

63. Загальний стандарт урядування в галузі навколишнього середовища на всій території Союзу буде вдосконалений шляхом розширення співробітництва на рівні Союзу, а також на міжнародному рівні, між фахівцями, працюючими над питаннями охорони навколишнього середовища, зокрема державними юристами, прокурорами, омбудсменами, суддями та інспекторами, зокрема, у рамках Мережі Європейського Союзу з імплементації та забезпечення дотримання законодавства в галузі навколишнього середовища (IMPEL), та заохочення таких фахівців до обміну передовою практикою.

64. На додаток до надання державам-членам допомоги у покращенні дотримання норм92 Комісія зі свого боку продовжить забезпечувати, щоб законодавство відображало останні наукові досягнення, враховувало досвід держав-членів щодо виконання зобов’язань Союзу, було узгодженим і відповідало поставленим цілям. Як загальне правило, там, де правові зобов’язання достатньо чіткі та точні й де гармонізоване застосування законодавства в усіх державах-членах вважається найефективнішим шляхом досягнення цілей Союзу, ці правові зобов’язання будуть закріплені в нормативних актах, які мають безпосередній та вимірний ефект і забезпечують зменшення суперечностей у виконанні. Комісія розширюватиме використання відкритих систем оцінки та інших засобів публічного відстеження прогресу держав-членів у виконанні конкретних актів законодавства.

65. Для того, щоб максимально збільшити вигоди від екологічного законодавства Союзу шляхом покращення його дотримання, у Сьомій ПДОНС передбачено досягнення до 2020 року наступних результатів:

91 COM(2012) 095.92 COM(2008) 773.

(a) забезпечення доступу громадськості до відкритої інформації, яка демонструє, як виконується екологічне законодавство Союзу, згідно з Орхуською конвенцією;

(б) покращення дотримання конкретного законодавства в галузі навколишнього середовища;

(в) забезпечення дотримання екологічного законодавства Союзу на всіх адміністративних рівнях, гарантування однакових умов на внутрішньому рівні;

(ґ) зміцнення впевненості та довіри громадян до екологічного законодавства Союзу і забезпечення його дотримання;

(г) сприяння реалізації принципу ефективного правового захисту громадян та їхніх організацій.

Це вимагає, зокрема:

(i) забезпечення активного поширення системами на національному рівні інформації про те, як виконується законодавство Союзу в галузі навколишнього середовища, з доповненням цієї інформації оглядами результатів окремих держав-членів на рівні Союзу;

(ii) укладення на добровільних засадах партнерських угод про дотримання між державами-членами та Комісією, з залученням місцевих і регіональних органів, де це доречно;

(iii) поширення обов’язкових критеріїв щодо ефективних інспекцій та спостереження на рівні держав-членів на ширший масив екологічного законодавства Союзу, продовження розбудови інспекційної спроможності на рівні Союзу на основі існуючих структур та надання підтримки мережам фахівців, як-от IMPEL, а також шляхом розширення експертних оцінок і обміну передовою практикою з метою підвищення ефективності та дієвості інспекцій;

(iv) забезпечення створення на національному рівні узгоджених і ефективних механізмів розгляду скарг щодо дотримання екологічного законодавства Союзу;

(v) забезпечення відображення у національних нормах про доступ до правосуддя судової практики Судової палати Європейського Союзу; заохочення позасудового врегулювання спорів як засобу реалізації полюбовних і ефективних рішень спорів у галузі навколишнього середовища.

Пріоритетна ціль 5: поліпшити базу знань і доказів для політики Союзу в галузі навколишнього середовища

66. Політика Союзу в галузі навколишнього середовища базується на екологічному моніторингу, даних, показниках і оцінках, пов'язаних із виконанням законодавства Союзу, а також на формальних наукових дослідженнях і ініціативах «громадської науки». Досягнуто значного прогресу у зміцненні цієї бази знань, підвищенні рівня обізнаності та покращенні довіри політиків і громадськості до доказів, які лежать в основі політики, зокрема політики, при формуванні якої застосовано принцип запобігання. Це сприяло кращому розумінню складних екологічних і суспільних викликів.

67. Необхідно вживати заходів на рівні Союзу та міжнародному рівні для подальшого зміцнення і покращення взаємодії між наукою та політикою й залучення громадян, наприклад, шляхом призначення головних наукових консультантів, як уже зроблено Комісією та деякими державами-членами, або шляхом ефективнішого залучення установ або органів, що спеціалізуються на адаптації наукових знань до державної політики, як-от національні агентства з навколишнього середовища і Європейське агентство з навколишнього середовища, а також Європейська мережа з інформації та спостереженню за навколишнім середовищем (EIONET).

68. Проте, темп поточного розвитку подій та невизначеність навколо ймовірних майбутніх тенденцій вимагають здійснення подальших кроків для підтримання та зміцнення цієї бази знань і доказів, завдяки яким політика Союзу продовжить базуватися на всебічному розумінні стану навколишнього середовища, можливих варіантів реагування та їхніх наслідків.

69. За минулі десятиріччя відбулися позитивні зрушення у способі, в який екологічна інформація та статистика збираються та використовуються на рівні Союзу й на національному, регіональному і місцевому рівнях, а також у світовому масштабі. Проте, збирання і якість даних не відрізняються стабільністю, а численність джерел може ускладнювати доступ до даних. Тому потрібні постійні інвестиції, які забезпечать наявність достовірних, порівнянних і гарантовано якісних даних та показників, а також їхню доступність для тих, хто задіяний у формуванні та реалізації політики. Системи екологічної інформації необхідно проектувати так, щоб можна було легко інтегрувати нову інформацію з виникаючих тем. Слід далі розвивати електронний обмін даними у масштабі Союзу, забезпечуючи при цьому достатню гнучкість для охоплення нових сфер.

70. Продовження реалізації принципу «створіть один раз, користуйтеся часто», закладеного у Спільну систему екологічної інформації93, та спільних методик і стандартів збирання і узагальнення узгодженої просторової інформації у системах INSPIRE94 та Copernicus95, а також в інших системах екологічної інформації для Європи (як-от Система інформації про біорізноманіття для Європи (BISE) та Система інформації про воду для Європи (WISE)) допоможе уникнути дублювання роботи і усунути зайве адміністративне навантаження на державні органи, як і зусилля з оптимізації зобов’язань щодо звітності за різними актами законодавства. Необхідно також досягти прогресу в покращенні доступності та гармонізації статистичних даних, зокрема про відходи. Держави-члени повинні зробити інформацію, зібрану для оцінювання впливу планів, програм та проектів на навколишнє середовище (наприклад, шляхом проведення оцінок впливу на навколишнє середовище або стратегічних оцінок впливу), доступнішою для громадськості.

71. Мають місце значні прогалини у знаннях, причому деякі з них мають відношення до пріоритетних цілей Сьомої ПДОНС. Тому інвестування у подальше збирання даних і проведення досліджень для заповнення цих прогалин має забезпечити, щоб державні органи та підприємства мали потужну основу для прийняття рішень, які повністю відображають справжні соціальні, економічні та екологічні вигоди й витрати. На особливу увагу заслуговують п’ять прогалин:

(1) прогалини у даних і знаннях – потрібні поглиблені дослідження для заповнення цих прогалин, а також необхідні відповідні інструменти моделювання, які дозволять краще зрозуміти складні питання, пов’язані зі змінами у навколишньому середовищі, як-от вплив зміни клімату та стихійних лих, наслідки втрати видів для екосистемних послуг, порогові рівні щодо навколишнього середовища та екологічні переломні точки. Хоча наявні докази повністю виправдовують необхідність запобіжних заходів у таких напрямах, подальші дослідження планетарних границь, системних ризиків і здатності нашого суспільства долати їх підтримають вироблення найбільш доречних заходів реагування. Це має бути, зокрема, інвестування у заповнення прогалин у даних і знаннях, картування і оцінювання екосистемних послуг, розуміння ролі біорізноманіття у забезпеченні таких послуг, а також розуміння того, як біорізноманіття адаптується до зміни клімату і як втрата біорізноманіття впливає на здоров’я людини;

(2) перехід до всеосяжної «зеленої» економіки вимагає приділення належної уваги взаємодії між соціально-економічними та екологічними чинниками. Поглиблення нашого розуміння моделей сталого споживання і виробництва, того, як можна точніше враховувати витрати на дії та вигоди від них і витрати через бездіяльність, того, як зміни у поведінці індивідуумів та суспільства сприяють результатам у галузі навколишнього середовища, нарешті, того, як на навколишнє середовище Європи впливають глобальні мега-тенденції, може допомогти краще спрямувати політичні ініціативи в напрямку підвищення ресурсоефективності та ослаблення навантаження на довкілля;

(3) досі залишається невизначеність щодо впливу на здоров’я людини й навколишнє середовище ендокринних руйнівників, сукупної дії хімічних речовин, певних хімікатів у продукції та певних наноматеріалів. Заповнення решти прогалин у знаннях може прискорити прийняття рішень і сприяти подальшому розвиткові правової бази стосовно хімічних речовин, що дозволить краще спрямовувати зусилля на проблемні сфери, а також допоможе стимулювати більш сталий підхід до використання хімічних речовин. Слід розглянути питання про базу даних у масштабах Союзу, щоб підвищити прозорість і посилити регуляторний нагляд за наноматеріалами. Покращене розуміння екологічних факторів і рівнів дії на здоров’я людини й навколишнє середовище дозволило б ужити превентивних політичних заходів. Адресний біомоніторинг людини, коли він виправданий конкретними причинами, може надати органам влади повніше уявлення про фактичну дію забруднювачів на населення, особливо на такі чутливі категорії, як діти, й надати кращі докази для спрямовування належних заходів реагування;

(4) для того, щоб виробити комплексний підхід до мінімізації дії небезпечних речовин, зокрема на вразливі групи, включаючи дітей та вагітних жінок, буде створена база знань про дію хімічних речовин та їхню токсичність. Це, поряд із розробкою керівних документів про методи випробувань і методики оцінки ризиків, прискорить прийняття ефективних і доречних рішень, що сприятиме інноваційній діяльності та розробленню сталих замінників, зокрема нехімічних розчинів;

(5) задача забезпечення того, щоб усі сектори робили свій внесок у зусилля з боротьби зі зміною клімату, вимагає чіткої картини вимірювання, моніторингу та збирання даних про викиди ПГ, яка зараз є неповною для ключових секторів.

93 COM(2008) 046.94 Директива 2007/2/EC Європейського Парламенту та Ради від 14 березня 2007 р. про заснування інфраструктури для просторової інформації у Європейському Співтоваристві (INSPIRE) (OJ L 108, 25.4.2007, p. 1).95 Регламент (EU) № 911/2010 Європейського Парламенту та Ради від 22 вересня 2010 р. про Європейську програму моніторингу Землі (GMES) та її початкові операції (з 2011 по 2013 рр.) (OJ L 276, 20.10.2010, p. 1); COM(2013) 312 про пропозицію щодо Регламенту Європейського Парламенту та Ради про заснування програми Copernicus і скасування Регламенту (EU) № 911/2010.

Програма «Горизонт 2020» надасть можливість зосередити зусилля у сфері наукових досліджень і задіяти інноваційний потенціал Європи шляхом об’єднання ресурсів і знань у різних галузях та дисциплінах у межах Союзу і у міжнародному масштабі.

72. Нові питання, виникаючі через швидкий розвиток технологій, які випереджують політику, як-от наноматеріали і матеріали з аналогічними властивостями, нетрадиційні джерела енергії, уловлювання і зберігання вуглецю та електромагнітні хвилі, створюють виклики щодо управління ризиками й можуть спричиняти конфлікти інтересів, потреб і очікувань. Це, у свою чергу, може призвести до зростання занепокоєності громадськості й потенційного несприйняття нових технологій. Тому необхідно забезпечити більш масштабні, безпосередні суспільні дебати щодо екологічних ризиків і можливих компромісів, на які ми готові погодитися у світлі іноді неповної чи невизначеної інформації про виникаючі ризики й способи їх подолання. Системний підхід до управління екологічними ризиками зміцнить спроможність Союзу щодо своєчасного виявлення та вжиття заходів щодо розвитку технологій з одночасним заспокоєнням населення.

73. Для того, щоб поліпшити базу знань і доказів для політики Союзу в галузі навколишнього середовища, у Сьомій ПДОНС передбачено досягнення до 2020 року наступних результатів:

(a) наявність у розпорядженні політиків і зацікавлених суб’єктів більш обґрунтованої основи для вироблення і реалізації політики в галузі навколишнього середовища і клімату, включаючи розуміння впливу діяльності людини на навколишнє середовище й вимірювання витрат і вигід від дій та витрат через бездіяльність;

(б) значне покращення розуміння виникаючих екологічних і кліматичних ризиків та здатності оцінювати їх і управляти ними;

(в) зміцнення взаємодії між наукою та політикою в галузі навколишнього середовища, включаючи доступність даних для громадян і внесок громадської науки;

(ґ) посилення впливу Союзу та його держав-членів на міжнародних науково-політичних форумах із метою вдосконалення бази знань щодо міжнародної політики в галузі навколишнього середовища.

Це вимагає, зокрема:

(i) координації науково-дослідницької діяльності на рівні Союзу та держав членів, обміну її результатами та заохочення цієї діяльності на предмет усунення ключових прогалин у знаннях щодо навколишнього середовища, зокрема щодо ризиків перетину екологічних переломних точок і планетарних границь;

(ii) прийняття системного і комплексного підходу до управління ризиками, особливо щодо оцінювання нових і виникаючих сфер політики й відповідних ризиків та управління ними, а також стосовно адекватності та узгодженості регуляторних заходів реагування. Це могло б допомогти стимулювати подальші дослідження небезпек нових виробів, процесів і технологій;

(iii) спрощення, оптимізації та модернізації даних про навколишнє середовище і зміну клімату, а також збирання, управління, обміну та повторного використання інформації, зокрема розроблення і запровадження Спільної системи екологічної інформації;

(iv) створення всеосяжної бази знань про дію та токсичність хімічних речовин, побудованої на даних, отриманих, де можливо, без випробувань на тваринах; продовження застосування скоординованого підходу Союзу до біомоніторингу людини та навколишнього середовища, включаючи, де доречно, стандартизацію протоколів досліджень і критеріїв оцінювання;

(v) активізації співробітництва на міжнародному рівні, рівні Союзу та держав-членів щодо взаємодії між наукою та політикою в галузі навколишнього середовища.

Пріоритетна ціль 6: забезпечити інвестиції для реалізації екологічної та кліматичної політики й усунути зовнішні екологічні наслідки економічної діяльності

74. Зусилля, потрібні для досягнення цілей, визначених у Сьомій ПДОНС, потребуватимуть належних інвестицій з державних і приватних джерел. Водночас, хоча багато країн намагаються подолати наслідки фінансово-економічної кризи, потреба в економічних реформах і зменшення державного боргу надають нові можливості для швидкого переходу в напрямку більш ресурсоефективної, безпечної та сталої низьковуглецевої економіки.

75. Залучити інвестиції у деякі сфери наразі складно, зокрема через відсутність або викривлення цінових сигналів унаслідок неналежного врахування витрат на охорону навколишнього середовища або внаслідок державних субсидій на екологічно шкідливі види діяльності.

76. Союзові та його державам-членам необхідно буде створити належні умови для забезпечення усунення зовнішніх екологічних наслідків економічної діяльності, зокрема забезпечивши надіслання правильних

ринкових сигналів приватному сектору, з належним урахуванням негативного соціального впливу. Це означає більш системне застосування принципу «забруднювач платить», зокрема шляхом поетапної відмови від екологічно шкідливих субсидій на рівні Союзу та держав-членів, спрямованої Комісією, використання орієнтованого на дії підходу, зокрема за допомогою Європейського семестру, та розгляд питання про вжиття фіскальних заходів на підтримку сталого використання ресурсів, наприклад, перенесення податкового навантаження від робочої сили на забруднення. Оскільки природні ресурси стають дедалі більш дефіцитними, то економічна рента і прибутки, пов’язані з володінням цими ресурсами або їхнім ексклюзивним використанням, можуть зрости. Втручання держави з метою забезпечити, щоб такі доходи не були надмірними, а зовнішні чинники належним чином ураховувалися, призведе до підвищення ефективності використання цих ресурсів і допоможе уникнути викривлення ринкових процесів, а також сприятиме формуванню державних доходів. Пріоритетні задачі у галузі навколишнього середовища і клімату вирішуватимуться в рамках Європейського семестру, зокрема з застосуванням випереджувальних показників, якщо ці пріоритети мають значення для перспектив сталого зростання окремих держав-членів, яким адресовані конкретні рекомендації, що враховують національний контекст. Інші ринкові інструменти, наприклад, платежі за екосистемні послуги, слід ширше використовувати на рівні Союзу та держав-членів із метою активізації залучення приватного сектора і сталого управління природним капіталом.

77. Приватний сектор, зокрема МСП, слід також заохочувати до використання можливостей, створених новою фінансовою системою Союзу, з метою ширшого залучення цього сектора до зусиль із досягнення цілей щодо навколишнього середовища, особливо стосовно еко-інноваційної діяльності та запровадження нових технологій. Слід заохочувати державно-приватні ініціативи в еко-інноваційній діяльності в рамках Європейських інноваційних партнерств, наприклад, Інноваційного партнерства з водних ресурсів96. За допомогою нової системи Інноваційних фінансових інструментів97 необхідно полегшити доступ приватного сектора до фінансових коштів на інвестиції в охорону навколишнього середовища, зокрема у біорізноманіття і адаптацію до наслідків зміни клімату. Європейські підприємства необхідно ще більше заохочувати до розкриття екологічної інформації в рамках їхньої фінансової звітності понад обсяг, потрібний згідно з чинним законодавством Союзу98.

78. У своїх пропозиціях щодо Багаторічної рамкової програми фінансування на 2014-2020 роки Комісія посилила інтеграцію цілей щодо навколишнього середовища і клімату в усі інструменти фінансування Союзу, щоб надати державам-членам можливості досягти відповідних цілей. Вона також запропонувала збільшити видатки, пов'язані з кліматом, щонайменше до 20% всього бюджету. У ключових сферах політики, як-от сільське господарство, розвиток сільських районів і політика згуртованості, слід посилити стимули до постачання екологічно безпечних суспільних товарів та послуг, а фінансування прив’язати до попередніх умов, які стосуються охорони навколишнього середовища, зокрема до заходів підтримки («прикриття»). Це має забезпечити, щоб кошти витрачалися ефективніше та згідно з цілями щодо навколишнього середовища і клімату. Ці пропозиції передбачають узгодження політики Союзу з сумірними фінансовими ресурсами, необхідними для реалізації цих задач, а також із додатковими коштами в галузі навколишнього середовища і зміни клімату, з тим щоб приносити реальну, відчутну та послідовну користь на місцях.

79. На додаток до такого комплексного підходу програма LIFE99 дозволить об’єднувати кошти та краще узгоджувати їх із політичними пріоритетами у більш стратегічний та економічно ефективний спосіб на підтримку заходів у галузі навколишнього середовища і клімату шляхом впровадження ряду проектів, зокрема «комплексних проектів».

80. Збільшений капітал, наданий Європейському інвестиційному банкові (ЄІБ) в рамках Пакту про зростання і зайнятість 2012 р., є додатковим джерелом інвестицій100, які слід витрачати згідно з цілями Союзу в галузі навколишнього середовища і клімату.

81. Досвід, накопичений за програмний період 2007-2013 рр., показує: хоча на охорону навколишнього середовища виділено значні кошти, їх освоєння на всіх рівнях у попередні роки було дуже нерівномірним, потенційно загрожуючи досягненню погоджених цілей та виконанню поставлених завдань. Щоб уникнути повторення цього досвіду, державам-членам слід інтегрувати цілі в галузі навколишнього середовища і клімату в свої стратегії фінансування та програми економічної, соціальної та територіальної згуртованості, розвитку сільських районів і морської політики, віддати пріоритет завчасному освоєнню фінансування діяльності в галузі навколишнього середовища і зміни клімату, зміцнити спроможність органів-виконавців щодо здійснення економічно ефективних і сталих інвестицій задля забезпечення необхідної та адекватної фінансової підтримки інвестицій у ці сфери.

96 COM(2012) 216.97 COM(2011) 662.98 COM(2011) 681.99 Пропозиція щодо Регламенту Європейського Парламенту та Ради про заснування Програми дій у галузі навколишнього середовища і клімату (COM(2011) 874, 2011/0428(COD)).100 Висновки Європейської Ради від 29 червня 2012 р. (EUCO 76/12).

82. Крім того, відстежувати видатки у таких сферах, як біорізноманіття та зміна клімату, важко. Щоб оцінити прогрес у досягненні цих цілей, необхідно створити систему контролю та звітності на рівні Союзу та держав-членів. Створення такої системи є важливим для загальних зусиль Союзу за багатосторонніми угодами щодо зміни клімату та біорізноманіття. У цьому контексті Союз братиме участь у міжурядовому процесі, започаткованому на Ріо+20, на предмет оцінювання потреб у фінансуванні й пропонування можливих варіантів ефективної стратегії фінансування сталого розвитку.

83. Необхідно продовжити роботу з формування показників для моніторингу економічного прогресу, які доповнятимуть показник валового внутрішнього продукту (ВВП), але не обмежуватимуться ним. Залучення прозорих і стабільних інвестицій залежить від належної оцінки екологічно чистих товарів. Для обґрунтування політичних та інвестиційних рішень знадобляться подальші зусилля з вимірювання цінності екосистем та вартості їхнього виснаження, разом із відповідними стимулами. Необхідно буде активізувати роботу з формування системи екологічних рахунків, включаючи фізичні та грошові рахунки природного капіталу та екосистемних послуг. Це відповідає підсумковому документові Ріо+20, де визнано необхідність введення ширших показників прогресу, на додаток до ВВП, для вимірювання добробуту і сталості.

84. Для того, щоб забезпечити інвестиції для реалізації екологічної та кліматичної політики й усунути зовнішні екологічні наслідки економічної діяльності, у Сьомій ПДОНС передбачено досягнення до 2020 року наступних результатів:

(a) досягнення цілей у галузі навколишнього середовища і клімату в економічно ефективний спосіб із забезпеченням цього процесу належним фінансуванням;

(б) збільшення фінансування видатків державного та приватного секторів у галузі навколишнього середовища і клімату;

(в) належна оцінка вартості природного капіталу та екосистемних послуг, а також вартості їхньої деградації, та врахування результатів оцінки у формуванні політики та інвестуванні.

Це вимагає, зокрема:

(i) невідкладного поступового скасування екологічно шкідливих субсидій на рівні Союзу та держав-членів і подання звітів про хід виконання через національні програми реформ; активізації використання ринкових інструментів, як-от податкова політика, ціноутворення і стягування зборів у державах-членах, і розширення ринків екологічно чистих товарів і послуг із належним урахуванням несприятливого соціального впливу, за допомогою орієнтованого на дії підходу, за підтримки та моніторингу з боку Комісії, зокрема через Європейський семестр;

(ii) сприяння розробленню інноваційних фінансових інструментів і фінансування еко-інновацій, а також доступу до таких інструментів;

(iii) належного відображення екологічних і кліматичних пріоритетів у політиці та у стратегіях фінансування задля підтримання економічної, соціальної та територіальної згуртованості;

(iv) докладання цілеспрямованих зусиль для забезпечення повномасштабного і ефективного використання наявних коштів Союзу, виділених на заходи в галузі навколишнього середовища, зокрема шляхом істотного покращення невідкладного освоєння цих коштів у рамках Багаторічної рамкової програми фінансування на 2014-2020 роки і асигнування 20% бюджету на заходи з пом’якшення наслідків зміни клімату і адаптації до них на основі комплексного підходу до вищезазначених заходів і прив’язки цього фінансування до чітких орієнтирів, установлення цілей, моніторингу і звітності;

(v) розроблення і застосування до 2014 року системи звітності про видатки, пов'язані з охороною навколишнього середовища, у бюджеті Союзу, зокрема про видатки на заходи щодо зміни клімату та біорізноманіття, а також контролю цих видатків;

(vi) інтеграції екологічних і кліматичних аспектів у процес Європейського Семестра, де це доречно для перспектив сталого зростання окремих держав-членів і відповідає рекомендаціям, які враховують особливості конкретних країн;

(vii) розроблення і застосування альтернативних показників, які доповнюють показник ВВП, не обмежуючись ним, для моніторингу стабільності роботи, а також продовження роботи з інтеграції економічних показників з екологічними та соціальними показниками, зокрема шляхом обліку природного капіталу;

(viii) подальшого розроблення і заохочення схем платежів за екосистемні послуги;

(ix) запровадження стимулів і методик, які заохочують компанії до вимірювання екологічних витрат їхньої діяльності та прибутків, отриманих завдяки використанню екологічних послуг, а також до розкриття екологічної інформації в рамках їхньої річної звітності; заохочення компаній до виявлення належної обачливості, зокрема на всьому ланцюгу постачань.

Пріоритетна ціль 7: покращити екологічну інтеграцію та послідовність екологічної політики

85. Хоча інтеграція аспектів охорони навколишнього середовища в інші напрями політики та діяльності Союзу є договірною вимогою ще з 1997 року, загальний стан навколишнього середовища Європи свідчить про те, що досягнутий до цього часу прогрес, попри досягнення у деяких сферах, не є достатнім для того, щоб зупинити та повернути назад усі негативні тенденції. Досягнення багатьох із пріоритетних цілей Сьомої ПДОНС потребуватиме ще ефективнішої інтеграції аспектів, пов'язаних із навколишнім середовищем і кліматом, у інші напрями політики, а також застосування більш узгоджених і комплексних політичних підходів, які забезпечують широкий спектр переваг. Це повинно допомогти забезпечити вирішення складних компромісів на ранньому етапі, а не на етапі впровадження, а також ефективніше пом’якшення неминучих наслідків. Слід своєчасно виробити необхідні заходи задля забезпечення виконання поставлених завдань. Ефективними засобами для забезпечення інтеграції вимог охорони навколишнього середовища у плани, програми та проекти є Директива про стратегічну екологічну оцінку101 та Директива про оцінку впливу на навколишнє середовище102, за умови їхнього правильного застосування.

86. Місцеві та регіональні органи влади, які несуть загальну відповідальність за рішення про використання землі та морських зон, повинні грати особливо важливу роль в оцінюванні впливу на навколишнє середовище і в охороні, збереженні та примноженні природного капіталу, при цьому також забезпечуючи посилення стійкості до впливу зміни клімату й до стихійних лих.

87. Передбачене розширення енергетичних і транспортних мереж, зокрема шельфової інфраструктури, повинно бути сумісне з потребами й зобов’язаннями щодо охорони природи і адаптації до наслідків зміни клімату. Інтеграція питань «зеленої» інфраструктури у відповідні плани та програми може допомогти подолати подрібнення природних середовищ проживання, зберегти або відновити екологічну зв’язність, посилити стійкість екосистем, забезпечуючи цим безперервне надання екосистемних послуг, зокрема секвестрації вуглецю, і адаптацію до наслідків зміни клімату, що дозволить створити більш здорові умови довкілля та рекреаційні зони, якими зможуть користуватися люди.

88. Сьома ПДОНС включає ряд пріоритетних цілей, спрямованих на посилення інтеграції. У своїх пропозиціях щодо реформування Спільної сільськогосподарської політики, Спільної політики в галузі рибальства, Транс’європейських мереж і Політики згуртованості Комісія виклала заходи з подальшої підтримки екологічної інтеграції та сталості. Для того, щоб Сьома ПДОНС була успішно виконана, ці інструменти політики повинні забезпечити ще більший внесок у досягнення цілей та орієнтирів, пов'язаних із навколишнім середовищем. Аналогічним чином, зусилля, в першу чергу спрямовані на забезпечення покращення стану довкілля, слід побудувати так, щоб забезпечити вигоду й для інших напрямів політики, де це можливо. Наприклад, зусилля з відновлення екосистем можна спрямувати на створення сприятливих умов для природних середовищ проживання й видів, а також на секвестрацію вуглецю, покращуючи при цьому надання екосистемних послуг, життєво важливих для багатьох секторів економіки, як-от запилення або водоочищення у сільському господарстві та створення «зелених» робочих місць.

89. Для того, щоб покращити екологічну інтеграцію та послідовність екологічної політики, у Сьомій ПДОНС передбачено досягнення до 2020 року наступних результатів:

(a) розроблення і реалізація галузевої політики на рівні Союзу та держав-членів у спосіб, який сприяє досягнення відповідних цілей та орієнтирів у галузі навколишнього середовища і клімату.

Це вимагає, зокрема:

(i) інтеграції екологічних і кліматичних умов та стимулів у політичні ініціативи, зокрема у перегляд і реформування чинної політики, а також у нові ініціативи, на рівні Союзу та держав-членів;

(ii) проведення попередніх оцінок впливу політичних ініціатив на навколишнє середовище, соціальну та економічну сферу на відповідному рівні Союзу та держав-членів із метою забезпечення їхньої узгодженості та ефективності;

(iii) повного виконання Директиви про стратегічну екологічну оцінку та Директиви про оцінку впливу на навколишнє середовище;

(iv) використання інформації за результатами оцінки стосовно досвіду виконання екологічного законодавства з метою покращення його узгодженості та послідовності;

(v) урахування потенційних компромісів у всіх напрямах політики з метою максимального збільшення синергетичного ефекту та уникнення, зменшення і, де можливо, виправлення ненавмисних негативних

101 Директива 2001/42/EC Європейського Парламенту та Ради від 27 червня 2001 р. про оцінку впливу на навколишнє середовище окремих планів та програм (OJ L 197, 21.7.2001, p. 30).102 Директива 2011/92/EU Європейського Парламенту та Ради від 13 грудня 2011 р. про оцінку впливу на навколишнє середовище певних державних і приватних проектів (OJ L 26, 28.1.2012, p. 1).

наслідків для навколишнього середовища.

РЕАГУВАННЯ НА МІСЦЕВІ, РЕГІОНАЛЬНІ ТА ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ

Пріоритетна ціль 8: посилити сталість міст Союзу

90. Союз густо населений, і у 2020 році 80% його населення, можливо, житиме у міських і приміських поселеннях. На якість життя буде безпосередньо впливати стан міського навколишнього середовища. Крім того, вплив міст на навколишнє середовище простягається далеко за їхні фізичні межі, тому що у задоволенні попиту на продовольство, енергію, площі та ресурси, а також у видаленні відходів міста сильно залежать від приміських і сільських регіонів.

91. Для більшості міст характерним є спільний набір екологічних проблем, зокрема якість повітря, високі рівні шуму, затори у дорожньому русі, викиди ПГ, втрата і деградація біорізноманіття, дефіцит води, повені та бурі, скорочення площі зелених насаджень, забруднені ділянки, старі об’єкти, неналежне управління відходами та енергетикою. Водночас, міста Союзу задають стандарти міської сталості і часто є першопроходцями у реалізації новаторських рішень екологічних проблем103, зокрема ініціатив щодо ресурсоефективності та «зеленої» економіки згідно з стратегією «Європа-2020». Кількість європейських міст, які ставлять екологічну сталість в основу своїх стратегій розвитку, постійно збільшується.

92. Зростаюча урбанізація Союзу підвищила рівень обізнаності про важливість природного навколишнього середовища у міських поселеннях. Збереження біорізноманіття за допомогою таких дій, як відновлення природи у міському середовищі та благоустрій міських ландшафтів, дає дедалі очевидніші результати. Досягнення європейських міст у сфері біорізноманіття необхідно оцінювати та покращувати. Ця оцінка може ґрунтуватися на конкретному індексі міського біорізноманіття, як, наприклад, Сінгапурський індекс, представлений на Конференції ООН з біорізноманіття, яка відбулася у 2010 році у Нагої.

93. Громадяни Союзу, як міські, так і сільські мешканці, отримують користь від цілого ряду політичних інструментів та ініціатив Союзу, котрі підтримують сталий розвиток міських поселень. Проте, такий сталий розвиток вимагає ефективної та дієвої координації дій між різними рівнями влади й адміністративними одиницями, а також системного залучення регіональних і місцевих органів влади до планування, формування і розробки політики, яка впливає на якість міського навколишнього середовища. Цю задачу допомогли б вирішити вдосконалені координаційні механізми національного і регіонального рівня, запропоновані у рамках Спільної рамкової стратегії на наступний період фінансування, та створення «Мережі розвитку міст»104, а також залучення ширших груп зацікавлених суб’єктів і населення в цілому до прийняття рішень, які стосуються їх. Для місцевих і регіональних органів влади також був би корисним подальший розвиток інструментів оптимізації збирання екологічних даних і управління ними, інструментів обміну інформацією та передовою практикою, а також зусилля з покращення імплементації екологічного законодавства на рівні Союзу, національному, регіональному та місцевому рівнях105. Це відповідає зобов’язанню, взятому на Конференції Ріо+20, щодо сприяння комплексному підходу до планування, будівництва і управління сталими містами й міськими поселеннями. Комплексні підходи до містобудування та територіального планування, де всебічно враховуються довгострокові екологічні чинники, а також економічні, соціальні та територіальні проблеми, необхідні для забезпечення того, щоб міські поселення були сталими, ефективними та здоровими місцями для життя і роботи.

94. Союз має далі заохочувати та, де доречно, розширювати існуючі ініціативи, які підтримують інноваційну діяльність і найкращу практику в містах, створення мереж і налагодження обмінів, і стимулювати міста до демонстрації їхнього лідерства стосовно сталого розвитку міст106. Установи Союзу та держави-члени повинні сприяти освоєнню та заохочувати освоєння фінансування за Політикою згуртованості та інших коштів на підтримку зусиль міст щодо активізації сталого розвитку, підвищення рівня обізнаності та стимулювання залучення місцевих суб’єктів107. Розробка і погодження пакету критеріїв сталості міст, на основі консультацій з державами-членами та іншими відповідними зацікавленими сторонами, створить довідкову базу для таких ініціатив і заохотить застосування узгодженого і комплексного підходу до сталого розвитку міст108.

103 Див., наприклад, доповідь «Міста завтрашнього дня» (Європейська Комісія, 2011) та SWD(2012)0101.104 COM(2011) 615.105 Як, наприклад, Система інформації про воду для Європи (WISE), Система інформації про біорізноманіття для Європи (BISE) та Європейська платформа адаптації до наслідків зміни клімату (CLIMATE-ADAPT).106 В якості прикладів тут можна згадати Європейське інноваційне партнерство з інтелектуальних міст і громад (COM(2012)4701), премію «Зелена столиця Європи» та дослідницьку Спільну програмну ініціативу «Міська Європа».107 Комісія запропонувала у кожній державі-члені виокремити мінімум 5% Європейського фонду регіонального розвитку (ERDF) на фінансування комплексного сталого розвитку міст.108 Цей підхід має ґрунтуватися на існуючих ініціативах, як-от «Місцевий порядок-21», та іншій передовій практиці.

95. Для того, щоб посилити сталість міст Союзу, у Сьомій ПДОНС передбачено досягнення до 2020 року наступних результатів:

(a) у більшості міст Союзу реалізується політика сталого містобудування та містопланування, зокрема новаторські підходи до міського громадського транспорту й мобільності, сталих будівель, енергоефективності та збереження біорізноманіття у містах.

Це вимагає, зокрема:

(i) погодження набору критеріїв оцінки екологічних показників міст з урахуванням економічного, соціального і територіального впливу;

(ii) забезпечення наявності у міст інформації про фінансування заходів із покращення сталості міст і ширшого доступу до цього фінансування;

(iii) обміну передовою практикою між містами на рівні Союзу та міжнародному рівні стосовно інноваційного та сталого розвитку міст;

(iv) розвитку і заохочення, в контексті поточних ініціатив і мереж Союзу, загального розуміння того, як сприяти покращенню міського навколишнього середовища шляхом інтеграції у процес містопланування цілей стосовно ресурсоефективності, інноваційної безпечної та сталої низьковуглецевої економіки, сталого землекористування у містах, сталої мобільності у містах, управління біорізноманіттям у містах і його збереження, стійкості екосистем, управління водними ресурсами, охорони здоров’я населення, участі громадськості у прийнятті рішень, просвіти та інформаційно-пропагандистської діяльності у галузі навколишнього середовища.

Пріоритетна ціль 9: підвищити ефективність розв’язання Союзом екологічних і кліматичних проблем міжнародного характеру

96. Забезпечення раціонального користування ресурсами – одна з найнагальніших проблем, що сьогодні стоять перед світом. Вона має ключове значення для подолання бідності та забезпечення сталого майбутнього світу109. На Конференції Ріо+20 світові лідери підтвердили свою відданість курсу на сталий розвиток і на забезпечення будівництва економічно, соціально і екологічно сталого майбутнього для нашої планети й для нинішніх і майбутніх поколінь. Вони визнали також, що всеохоплююча та «зелена» економіка є важливим інструментом забезпечення сталого розвитку. Конференція показала, що у світлі зростання чисельності населення та дедалі сильнішої урбанізації світу такі виклики вимагають ужиття міжнародних заходів у ряді сфер, як от водні ресурси, океани, стале землекористування і екосистеми, ефективність використання ресурсів (зокрема відходів), раціональне поводження з хімічними речовинами, стала енергетика і зміна клімату. Поступове скасування екологічно шкідливих субсидій, зокрема субсидій на викопне паливо, також вимагає додаткових дій. На додаток до перетворення цих зобов’язань у дії на місцевому та національному рівнях і рівні Союзу Союз братиме випереджувальну участь у міжнародних зусиллях із вироблення рішень, потрібних для забезпечення сталого розвитку в глобальному масштабі.

97. Конференція Ріо+20 вирішила замінити Комісію ООН зі сталого розвитку на Політичний форум високого рівня, який посилить інтеграцію трьох вимірів сталого розвитку, відстежуватиме та вивчатиме хід практичного втілення підсумків Ріо+20 і відповідних результатів інших самітів та конференцій ООН, сприяючи цим досягненню цілей сталого розвитку в рамках усеосяжного порядку денного на період після 2015 року.

98. Багатьох із пріоритетних цілей, визначених у Сьомій ПДОНС, можна повністю досягти тільки за допомогою глобального підходу й у співпраці з країнами-партнерами, заморськими державами й територіями. Саме тому Союз та держави-члени повинні долучатися до відповідних міжнародних, регіональних і двосторонніх процесів у активний, цілеспрямований, об’єднаний та узгоджений спосіб. Особливу увагу слід приділяти Чорноморському регіону і Арктиці, де існує потреба у посиленні співробітництві та розширенні участі Союзу, зокрема на основі участі у Конвенції про захист Чорного моря від забруднення, а також шляхом отримання статусу постійного спостерігача в Арктичній раді, з метою розв’язання нових і спільних екологічних проблем. Союзові та державам-членам слід заохочувати ефективну, основану на правилах базу глобальної екологічної політики, з доповненням її ефективнішим, стратегічним підходом, за якого двосторонні та регіональні політичні діалоги й співробітництво спрямовані відповідно на стратегічних партнерів Союзу, кандидатів на вступ до нього і сусідні країни, а також на країни, що розвиваються, за підтримки належним фінансуванням.

99. Відрізок часу, охоплений Сьомою ПДОНС, відповідає основним етапам міжнародної політики в галузі клімату, біорізноманіття та хімічних речовин. Щоб не виходити за передбачену межу, 2°C, обсяг викидів ПГ у світі до 2050 року необхідно скоротити щонайменше на 50% порівняно з 1990 роком. Проте,

109 Доповідь про людський розвиток (ПРООН, 2011).

обіцянки, що їх країни до цього часу дали щодо скорочення викидів ПГ, забезпечать не більше третини скорочення, передбаченого до 2020 року110. Без більш рішучих глобальних дій зміну клімату навряд чи вдасться приборкати. Навіть за найкращого сценарію країни дедалі більше стикатимуться з неминучими наслідками зміни клімату через обсяги ПГ, що мали місце в минулому, й повинні будуть виробляти стратегії адаптації до зміни клімату. Згідно з Дурбанською платформою посилених дій, усеосяжну і обґрунтовану угоду, застосовну до всіх, необхідно погодити до 2015 року і виконати до 2020 року. Союз братиме участь у цьому процесі на випереджувальних засадах, зокрема у дискусіях про те, як усунути розрив між існуючими обіцянками щодо скорочення викидів, наданими розвиненими країнами й країнами, що розвиваються, та про дії, необхідні для продовження руху траєкторією, яка забезпечить досягнення мети 2°C, на основі найостанніших висновків МГЕЗК. Виконання рішень Ріо+20 також має забезпечити узгодженість і взаємодоповнюваність із цим процесом, щоб ці два процеси обопільно підсилювали один одного. Контроль за виконанням рішень Ріо+20 також повинен допомогти зменшити викиди ПГ, чим буде підтримана боротьба з наслідками зміни клімату. Паралельно Союзу необхідно задіяти й далі активізувати партнерства у галузі зміни клімату з стратегічними партнерами, а також уживати подальших дій для інтеграції екологічних і кліматичних аспектів у свою торговельну політику та політику розвитку, враховуючи взаємні зобов’язання і вигоди.

100. Глобальні завдання щодо біорізноманіття111, встановлені у Конвенції про охорону біологічного різноманіття (КБР), необхідно виконати як основу для припинення втрати біорізноманіття у світовому масштабі та змінення цієї тенденції на зворотну. Союз зробить свій посильний внесок у цю роботу, зокрема щодо подвоєння до 2015 року загальних потоків міжнародних ресурсів, пов'язаних із біорізноманіттям, до країн, що розвивається, і принаймні підтримуватиме цей рівень до 2020 року, як визначено у попередніх цілях, погоджених у контексті стратегії мобілізації ресурсів за КБР112. Союзові важливо також відігравати активну роль у Міжурядовій науково-політичній платформі з біорізноманіття та екосистемних послуг (IPBES) після того, як він стане її повноправним членом, щоб зв'язати місцевий, регіональний та міжнародний рівні управління біорізноманіттям. Союз продовжить підтримувати реалізацію Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (КБО ООН), зокрема шляхом ужиття заходів для створення світу, де не буде деградації земель, як було погоджено на Конференції Ріо+20. Він також нарощуватиме зусилля для досягнення поставленої цілі щодо раціонального використання хімічних речовин упродовж усього їхнього життєвого циклу та раціонального видалення небезпечних відходів, як підкреслювалося на вищезгаданій конференції, а також підтримуватиме реалізацію відповідних конвенцій. Союз продовжить відігравати активну і конструктивну роль у сприянні досягненню цілей цих процесів.

101. Союз має хороші здобутки у частині, що стосується участі у багатосторонніх угодах у галузі навколишнього середовища (БУНС), хоча ряд держав-членів Союзу ще не ратифікували ключові угоди. Це підриває довіру до Союзу на відповідних перемовинах. Держави-члени й сам Союз повинні своєчасно забезпечити відповідно ратифікацію та затвердження всіх БУНС, які ними підписані.

102. Союз і держави-члени повинні на випереджувальній основі долучатися до міжнародних переговорів із нових і виникаючих проблем, зокрема щодо нових конвенцій, угод і оцінок та, відповідним чином, підтвердити свою рішучу налаштованість на продовження роботи з якомога скорішого початку переговорів у рамках Генеральної Асамблеї ООН щодо Конвенції ООН про морське право (КМП ООН) стосовно виконання угоди про збереження і раціональне використання морського біорізноманіття районів поза межами дії національної юрисдикції та підтримання завершення першої «Оцінки Світового океану».

103. Союз повинен також скористатися своїм положенням одного з найбільших ринків світу для просування політики та підходів, які зменшують навантаження на світову базу природних ресурсів. Це можна зробити шляхом змінення моделей споживання і виробництва, зокрема за допомогою здійснення кроків, необхідних для заохочення раціонального управління ресурсами на міжнародному рівні та для реалізації десятирічної Рамкової програми дій щодо раціонального споживання та виробництва, а також забезпечення того, щоб політика у галузі торгівлі та внутрішнього ринку підтримувала досягнення екологічних і кліматичних цілей й надавала іншим країнам стимули для вдосконалення і зміцнення їхньої нормативно-правової бази та стандартів у галузі навколишнього середовищ, з метою запобігання екологічному демпінгу. Союз продовжить заохочувати сталий розвиток на основі обговорення та імплементації спеціальних положень його міжнародних торговельних угод і двосторонніх угод про добровільне партнерство в рамках Плану дій щодо нагляду за виконанням лісового законодавства, управління лісовим господарством і торгівлі деревиною, які забезпечують, щоб на ринок Союзу з країн-партнерів надходила тільки законно вирубана деревина. У цьому контексті Регламент Європейського Союзу про лісоматеріали113 слугує правовою

110 У Звіті про розрив у рівнях викидів, оприлюдненому в 2012 році Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), зазначено, що безумовні обіцянки забезпечують скорочення приблизно на 4 Гт СО2е, тоді як для того, щоб не перевищити поріг 2°C, потрібно скоротити викиди, за усередненою оцінкою, на 14 Гт СО2е.111 КБР, Стратегічний план щодо біорізноманіття на 2011-2020 р.112 КБР, Рішення XI/4.113 Регламент (EU) № 995/2010 Європейського Парламенту та Ради від 20 жовтня 2010 р. про обов’язки операторів, які розміщують на ринку лісоматеріали та продукцію з деревини (OJ L 295, 12.11.2010, p. 23).

основою для вирішення глобальної проблеми незаконного вирубування лісів через попит на лісоматеріали та продукцію з деревини. Вивчатимуться й інші варіанти політики для зменшення впливу споживання Союзу на глобальне навколишнє середовище, зокрема збезлісення і деградації лісів.

104. Союз повинен також активізувати свою участь в ініціативах, які полегшують перехід до всеохоплюючої та «зеленої» економіки на міжнародному рівні, включаючи заохочення належних сприятливих умов, розробку ринкових інструментів та показників на додаток до ВВП, які узгоджуються з його внутрішньою політикою.

105. Союз повинен продовжувати заохочувати екологічно відповідальні методи ведення господарської діяльності. Нові зобов’язання за Ініціативою «Відповідальний бізнес» Союзу114 для компаній, що котируються на біржі, та великих компаній, що не котируються, які займаються видобуванням і лісозаготівлею, щодо звітування про платежі, які вони здійснюють урядам, призведуть до посилення прозорості та підзвітності в експлуатації природних ресурсів. Як провідний постачальник екологічно чистих товарів і послуг, Союз повинен заохочувати глобальні «зелені» стандарти, вільну торгівлю такими товарами та послугами, подальше запровадження технологій, безпечних для навколишнього середовища і клімату, захист інвестицій та прав інтелектуальної власності, а також міжнародний обмін передовою практикою.

106. Для того, щоб підвищити ефективність розв’язання Союзом екологічних і кліматичних проблем міжнародного характеру, у Сьомій ПДОНС передбачено досягнення до 2020 року наступних результатів:

(a) повна інтеграція результатів Ріо+20 у внутрішню та зовнішню політику Союзу; ефективна участь Союзу в глобальних зусиллях із виконання погоджених зобов’язань, зокрема за Конвенціями Ріо, а також в ініціативах, спрямованих на заохочення глобального переходу до всеохоплюючої та «зеленої» економіки в контексті сталого розвитку та подолання бідності;

(б) надання Союзом ефективної підтримки національним, регіональним і міжнародним зусиллям із вирішення екологічних і кліматичних проблем та з забезпечення сталого розвитку;

(в) зменшення впливу споживання у Союзі на навколишнє середовище поза його межами.

Це вимагає, зокрема:

(i) роботи в рамках узгодженого і комплексного підходу, орієнтованого на період після 2015 року, до таких всезагальних викликів, як подолання бідності та сталий розвиток, а також на засадах всеосяжного спільного процесу, в напрямку прийняття цілей сталого розвитку, які:

— узгоджені з існуючими, погодженими на міжнародному рівні цілями та завданнями, зокрема щодо біорізноманіття, зміни клімату, соціальної інтеграції та мінімальних норм соціального захисту;

— спрямовані, на національному й міжнародному рівнях, на такі пріоритетні сфери, як енергетика, водні ресурси, продовольча безпека, океани, стале споживання і виробництво, гідна праця, належне врядування і верховенство права;

— є універсально застосовними та охоплюють усі три виміри сталого розвитку;;

— оцінюються і супроводжуються завданнями та показниками, ураховуючи при цьому різні обставини, спроможності та рівні розвитку країн;

— узгоджені з іншими міжнародними зобов’язаннями, наприклад стосовно зміни клімату й біорізноманіття, та підтримують виконання цих зобов’язань;

(ii) роботи в напрямку ефективнішої структури ООН щодо сталого розвитку, зокрема його екологічного виміру, а саме:

— подальшого зміцнення Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) відповідно до підсумків Конференції Ріо+20, на основі рішення Генеральної Асамблеї ООН про зміну назви Ради керуючих ЮНЕП на «Асамблея ООН з навколишнього середовища ЮНЕП»115, з продовженням зусиль із підвищенням статусу ЮНЕП до статусу спеціалізованого агентства;

— підтримання зусиль із посилення взаємодії між багатосторонніми угодами в галузі навколишнього середовища, зокрема у кластері хімічних речовин і відходів та у кластері біорізноманіття;

— сприяння забезпеченню потужної і авторитетної підтримки питань навколишнього середовища у роботі Політичного форуму високого рівня;

114 Пропозиції про перегляд Директиви про прозорість (COM(2011) 683, 2011/0307(COD)) та Директив про облік (COM(2011) 684, 2011/0308(COD).115 Рішення, ухвалене Генеральною Асамблеєю ООН, A/67/784 від 7 березня 2013 р. за рекомендацією Ради керуючих ЮНЕП.

(iii) посилення впливу різних джерел фінансування, зокрема оподаткування та залучення внутрішніх ресурсів, приватних інвестицій, нових партнерств і новаторських джерел фінансування, та створення можливостей для використання допомоги в цілях розвитку для залучення цих інших джерел фінансування як складової стратегії фінансування сталого розвитку, а також у власній політиці Союзу, включаючи міжнародні зобов’язання щодо фінансування у галузі клімату та біорізноманіття;

(iv) більш стратегічної взаємодії з країнами-партнерами, наприклад, шляхом орієнтації на співробітництво:

— із стратегічними партнерами щодо просування передової практики у внутрішній політиці та законодавстві в галузі навколишнього середовища і зближення позицій на багатосторонніх переговорах з питань навколишнього середовища;

— з країнами, охопленими Європейською політикою сусідства, щодо поступового наближення до ключових напрямів політики та законодавства Союзу щодо навколишнього середовища і клімату, а також щодо посилення співробітництва для реагування на регіональні екологічні та кліматичні виклики;

— з країнами, що розвиваються, для підтримки їхніх зусиль з охорони навколишнього середовища, боротьби з наслідками зміни клімату та зменшення ризиків стихійних лих, а також для виконання міжнародних зобов’язань щодо навколишнього середовища як внеску до подолання бідності й сталого розвитку;

(v) участі в існуючих і нових багатосторонніх екологічних та інших доречних процесах у більш послідовний, випереджувальний та дієвий спосіб, зокрема шляхом своєчасної роботи з третіми країнами та іншими зацікавленими сторонами, з метою забезпечити, щоб зобов’язання на 2020 рік виконувалися на рівні Союзу та просувалися у світовому масштабі, погодити міжнародні заходи, що мають уживатися після 2020 року, а також ратифікувати всі ключові багатосторонні угоди в галузі навколишнього середовища й активізувати зусилля з їхнього виконання задовго до 2020 року; реалізації десятирічної Рамкової програми дій щодо раціонального споживання та виробництва;

(vi) оцінювання впливу споживання продовольчих і непродовольчих товарів у Союзі на навколишнє середовище у глобальному контексті та, якщо доречно, вироблення політичних пропозицій для втілення висновків таких оцінок, а також розгляду питання про розроблення плану дій Союзу з проблем збезлісення та деградації лісів;

(vii) заохочення подальшого розроблення та запровадження схем торгівлі квотами на викиди в усьому світі та сприяння зв'язуванню таких систем;

(viii) забезпечення досягнення економічного і соціального прогресу в межах потенційної продуктивності Землі шляхом покращення розуміння планетарних границь, зокрема у розробленні рамкової програми на період після 2015 року, з метою забезпечення добробуту та процвітання людства у довгостроковій перспективі.