1

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту УкраїниКіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Кафедра соціальної педагогіки та психології

ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Бакалаврська робота Студентки 46 групи

Денної форми навчання Факультету педагогіки та психології

Спеціальність: «Соціальна педагогіка» Гриджук Надії Олександрівни

Науковий керівник: Семез А.А.

Кіровоград – 2014 р.

2

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ

МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ …………………….7

1.1. Проблема моральних цінностей у філософській та психолого-

педагогічній літературі……………………………………………….……7

1.2. Моральне виховання молодших школярів як психолого-педагогічна

проблема ……………………………………………………………….….15

1.3. Особливості виховання моральних цінностей молодших школярів…..22

Висновки до розділу І …………………………………………………....27

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА МЕТОДИКИ

ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ….29

2.1. Діагностика рівня сформованості моральних цінностей молодших

школярів у навчально-виховному процесі…............................................29

2.2. Здійснення виховання моральних цінностей молодших школярів у

практичній роботі соціального педагога та практичного психолога в

загальноосвітніх навчальних закладах ………………………………….40

Висновки до розділу ІІ ……………………………………………….…..45

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………………...47

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………49

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………....53

3

ВСТУП

Актуальність. На сучасному етапі українське суспільство перебуває в

пошуках ідеалів та виховних орієнтирів, оскільки в цьому – запорука

відродження і розвитку української нації.

В освіті України, яка активно інтегрується в європейський і світовий

інформаційно-культурний простір, доцільно вміло поєднувати у змісті

національного виховання українські традиційні етнопедагогічні надбання з

вимогами сьогодення. Сучасний виховний процес покликаний забезпечувати

всебічний гармонійний розвиток дитини як найвищої цінності суспільства, її

здібностей, особистісних рис.

У процесі складних політичних і соціально-економічних перетворень

Україна зіткнулася з низкою проблем, обумовлених деградацією суспільної

моралі, а саме: пріоритетом матеріальних цінностей і падінням духовних,

браком милосердя і взаємоповаги, проявом байдужості й агресивності,

культу грошей, сили й влади у стосунках між людьми. Соціальні труднощі й

прорахунки в моральному вихованні стали причиною розвитку певних

негативних явищ: наркоманії, алкоголізму, статевої деморалізації,

злочинності тощо. Внаслідок заселення телевізійного віртуального простору

аморальними сценами насильства, еротики, гонитви за збагаченням,

бездуховними й бездумними примітивними фільмами чи азартними та

безвартісними комп’ютерними іграми втрачається інтерес нашої молоді до

дитячої літератури. Сучасне суспільство нерідко створює культ підмінних

цінностей: престижність становища, влада над людьми, дорогі речі тощо;

активно насаджує егоїстичне бажання затрачати щораз менше праці, часу,

зусиль і натомість отримувати якомога більше задоволення. За таких умов

виникає необхідність використання класичних і створення нових зразків

цікавої дитячої літератури з відтворенням у їх змісті моральних ідеалів

попередніх поколінь.

Проблеми формування моральності особи покладено в основу

загальнодержавних освітніх програм: Державної національної програми

4 «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національної доктрини розвитку освіти

України, Концепції національного виховання та ін.

Означену проблему розглядали такі педагоги і культурно-освітні діячі:

О. Архангельський, І. Бартошевський, С. Белей, П. Біланюк, Л. Божович, М.

Болдирєв, Г. Васянович, С. Вдович, М. Галущинський, М. Гей, А. Горонідзе,

Ю. Дзерович, Т. Ільїна, А. Калюжний, І. Ковальчук, Н. Крупська, Т. Лисенко,

О. Лотоцький, А. Макаренко, І. Мар’єнко, Л. Матвєєва, Л. Мурович, А.

Семез, М. Стельмахович, Л. Степаненко, В.Сухомлинський, К. Ушинський,

М. Фляк, Ю. Щербяк, І. Ющишин та ін. Результати аналізу різнопланових

історико-педагогічних праць свідчать про відсутність цілісного дослідження

виховання моральних рис молодших школярів.

Особливо гостро проблема місця і ролі моральних цінностей у

суспільному житті постала у ХХ ст; у період пострадянських трансформацій,

зокрема, в Україні. «Найвидатніші досягнення науково-технічного процесу, –

за словами професора В.О. Лозового, – обернулося катастрофічними

наслідками для людини» [6, c.23]. Проблема війни у ядерний вік, глобальна

екологічна криза, проблеми хвороб і голоду, взаємодії культур і освіти стали

планетарними проблемами. Вирішення їх без опори на моральну складову

людського існування неможливе, оскільки інтелект, не наповнений, не

пронизаний моральністю (моральними цінностями), здатний зруйнувати не

тільки навколишній світ, а й самого себе. Тому, Любов Шумра пише: «Одним

із головних покликань вітчизняної освіти є створення у молодого покоління

фундаментальних начал тих духовних цінностей, котрі мали неабияке

значення стимулів людського життя і діяльності, в основі яких лежить певна

національна ідея й водночас загальнолюдські ідеали» [22, c.28]. І лише тоді

відбудеться моральне відродження і духовне вдосконалення людини.

Тому, актуальність роботи обумовлена тим, що саме в молодшому

шкільному віці закладаються культурологічні основи моральності

особистості.

5

Таким чином, потрібно вирішити завдання морального виховання учнів

молодшого шкільного віку, започаткувати у школярів позицію морального

світосприйняття, розумово-вольовий компонент душі, розвивати їх моральні

цінності, піднести їх рівень культури в даному аспекті можливо лише при

умові побудови відповідного цілеспрямованого процесу.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та експериментальна

перевірка, засобів і методики формування моральних цінностей молодших

школярів.

Завдання дослідження:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури з теми

дослідження розкрити сутність поняття «моральні цінності».

2. Виявити особливості моральної вихованості молодших школярів.

3. Визначити рівень сформованості моральних цінностей учнів

молодшого шкільного віку.

4. Теоретичні обґрунтувати та експериментально перевірити методики

виховання моральних цінностей молодших школярів у сучасній школі.

5. Показати особливості здійснення виховання моральних цінностей

молодших школярів.

Об’єкт дослідження – моральні цінності молодших школярів.

Предмет дослідження – педагогічні засоби і методика формування та

виховання моральних цінностей учнів молодшого шкільного віку в

навчально-виховному процесі.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел; порівняльно-

типологічний; понятійно-категоріальний; емпіричний.

Теоретичне та практичне значення дослідження: дослідження

особливостей поняття «моральні цінності», засобів і методики формування

моральних цінностей молодших школярів, перевірка методики виховання

моральних цінностей молодших школярів у сучасній школі, розробка

рекомендацій щодо виховання моральних цінностей у молодших школярів.

6

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів,

висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних

джерел (54 найменувань) та додатків. Загальний обсяг роботи 62 сторінки, з

них 48 сторінок основного тексту.

7 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ

ЦІННОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Проблема моральних цінностей людини у філософській та

психолого-педагогічній літературі

Моральні цінності – це одна із форм духовного життя, один із

найдавніших універсальних способів соціальної регуляції. Вони мають

загальнолюдський сенс і конкретно історичний зміст. Моральний вимір дає

нам уявлення про міру людяності суспільства і особистості.

Мистецтво та релігія, філософія та право завжди зверталися до проблем

добра і зла, справедливості і гуманності, сенсу життя та щастя людини й

узагальнили досвід духовних пошуків людства.

Поняття «цінність» вже давно вживається представниками різних наук,

вживається не тільки у книжній, але і в побутовій мові як звичайне слово

поряд з багатьма іншими: «цінне майно», «цінне зізнання» і

«дорогоцінності», «цінне в людині». Цінність породжується певною

потребою, але і сама вона стимулює розвиток потреб, їх зміну, їх олюднення.

Цінність завжди виражає відношення між суб’єктом та об’єктом, що

складається у процесі людської діяльності. Вона є результатом людської

оцінки певних об’єктивних властивостей з точки зору їх допомоги певним

потребам чи завданням, що існують чи виникають.

У спеціальний філософський лексикон поняття «цінності» (саме

поняття, а не просто випадково використаний термін) вводиться лише в 60-х

роках XIX сторіччя, коли за ним закріплюється цілком визначений смисл:

«...це значимість чогось на відміну від існуванння об’єкта чи його якісних

характеристик». Так визначив поняття «цінності» німецький філософ Герман

Лотце [24, с. 8].

У цінностях виявилась цілком своєрідна природа в порівнянні з усім

тим, що філософія вивчала до цього. Виникає теорія цінностей, а в ній —

цілий ряд різних шкіл. У перше десятиріччя XX століття ця сфера досліджень

виділяється в самостійну теоретичну диспипліну, яка отримала назву —

8 «аксіологія». Визначення назви для нової дисципліни приписується

французькому філософу П.Лапі та німецькому філософу-ірраціоналісту

Е.Гартману.

Під моральними цінностями розуміється «по-перше, моральне

значення, гідність особистості (групи осіб, колективу) та її вчинків або

моральних характеристик суспільних інститутів; по-друге, ціннісні уявлення,

що відносяться до сфери моральної свідомості, — моральні норми, ідеали,

поняття добра і зла, справедливості, щастя»[26; c.341].

Дуже вагомий внесок у розвиток моральних цінностей зробили

Арістотель, Кант, та Гегель. Історія етичних вчень донесла до нас багато

великих імен, та найвагомішими є троє — Арістотель, Кант, Гегель. Саме

їхні праці допомагають зрозуміти, що таке моральні цінності.

Метою Арістотеля, за словами Гусейнова, – було формування

досконалої особистості. В його етиці простежується вплив загального стану

моралі на становлення моральної особистості, а також зворотній вплив такої

особистості на характер моральних відносин у суспільстві. У моральній

обстановці Арістотель намагається здолати протиріччя між реальним буттям

моральності та належною моральною поведінкою як нормою. Моральна

особистість прагне до найвищого блага і досконалості. Найвища цінність для

неї — не життя саме по собі, а життя достойне. Невибаглива, щедра,

розкішна, великодушна, в міру честолюбна, лагідна, люб’язна, товариська без

грубості моральна особистість добропорядна по відношенню до

співгромадян. Будучи справедливою, вона не намагається забезпечити

перевагу для себе, така особистість шукає спілкування з собі подібними, і

тільки так вона може вдосконалювати свою моральність і характер [20,

с.145].

«Кант повертається до реального буття моралі, реальних моральних

відношень, виражаючи при цьому найщиріше бажання бачити норми і

принципи моральної свідомості, втіленими в конкретні справи і вчинки, у

справжню моральну практику…, – стверджує А.А. Семез, – він розкриває

9 зміст моральних норм спілкування, наслідування яких створює благодатну

атмосферу взаєморозуміння та взаємоповаги. Необхідно пам’ятати, і про ті

моральні вади, які сприяють виникненню нездорових моральних стосунків.

Кант говорить про атмосферу ворожості у спілкуванні, що спричиняється

недоброзичливістю, невдячністю, заздрістю, ненавистю, злорадством [45,

c.148].

Етика Канта актуальна й тому, що вона містить в собі ті вічні

загальнолюдські моральні цінності, які і сьогодні повинні стати головними

регуляторами міжособистісних стосунків.

Гегель же ж чітко розмежовує мораль і моральність. Якщо мораль

залишається в суб’єктивній сфері свідомості, то моральність розглядається як

її об’єктивне існування у поведінці людини.

За думкою Шишкіна А.Ф. та Шварцмана К.А., - теорії цінностей

пов’язані з об’єктивним ідеалізмом (Неокантіанство, Феноменологія,

Неотомізм тощо), різняться між собою лише в окремих деталях, проте

визнають особливий трансцендентний світ цінностей, тобто особливі

«об’єктивні» сутності, позачасові, незалежні ні від суб’єкта та його

оціночних суджень, ні від об’єктивного світу. Вони належать до світу

належного чи ідеального буття і мають всезагальну значущість. Цінності

неначе піднімаються над історією і даються людині чи апріорно, чи як об’єкт

«бачення». Об’єктивно-ідеалістичні погляди на природу цінностей приводять

до теології.

Суб’єктивно-ідеалістичний напрямок в теорії цінностей зводить

цінність до прагнення людини, до її суб’єктивних оцінок дійсності, до

«вибору» нею дій у відповідності зі своїми прагненнями, смаками, оцінками,

планами тощо безвідносно до об’єктивного змісту дійсності. Інакше кажучи,

цінність виражає те чи інше суб’єктивне ставлення людини до дійсності і

визначається виключно нею самою (Прагматизм, Екзистенціалізм тощо), із

суб’єктивно-ідеалістичного тлумачення природи моральних цінностей

випливає свавілля в оцінці суспільних явищ [50; с. 8-9].

10

Поняття і теорія цінностей спочатку розвиваються в ідеалістичній

філософії. Лише в останні десятиріччя питання, що пов’язані з цінностями,

привертають спеціальну увагу філософів-матеріалістів.

У вітчизняній аксіології найбільш привабливою є точка зору на

цінність як позитивну значимість її об’єктів чи позитивний зміст цілісного

об’єктивного явища. Мораль як соціальна цінність задовольняє потребу

людства в регулюванні відношень та збереженні його єдності як роду,

культурна цінність моралі полягає у створенні та возвеличенні людської

духовності і моральності.

Вчинки людей мають певне моральне значення, оскільки вони

впливають на суспільне життя, торкаються інтересів людей, закріплюють чи

підривають засади існуючого суспільства, сприяють чи протидіють

соціальному прогресу. Саме в силу соціального значення дій людей

суспільство регулює їхню поведінку засобами моральних взаємостосунків,

пред’являє до людей моральні вимоги, ставить перед ними певні цілі, яким

вони мають слідувати. Звідси і виникає у вчинках моральна цінність чи

антицінність: дія, що відповідає моральним вимогам, являє собою добро; те,

що протистоїть їм, — зло. Отже, по-перше, ціннісні характеристики дій

людей носять конкретний характер, що обумовлений соціальним життям і,

по-друге, моральна цінність може характеризувати тільки суспільні явища.

Моральні цінності відносяться до ідеології суспільства, в них

відображаються інтереси і потреби певних соціальних класів. Поряд з

класовим змістом у моральних цінностях присутній також загальнолюдський

елемент.

З огляду на сказане, М.Й.Боришевський вибудовує систему цінностей, що

слугувала б орієнтиром у вихованні дітей будь-якого віку. Система

цінностей, на його погляд, включає такі підсистеми: громадянські цінності;

світоглядні цінності; екологічні цінності; естетичні цінності; інтелектуальні

цінності; валеологічні цінності; моральні цінності.

11

І.Д.Бех, говорячи про пріоритетність для розвитку суспільства

духовних цінностей, наголошує, що людина може бути ціннісним центром і

«мірою всіх речей», якщо вона сповна оволодіває культурно-духовними

надбаннями як регуляторами своєї життєдіяльності. При цьому

загальнолюдський ідеал особистості пов’язаний саме із змістовою

характеристикою її ціннісної системи. Філософське бачення цього ідеалу

задане способом існування людини за законами Істини, Добра і Краси. Отже,

система духовних цінностей особистості має включати їх у функції своїх

структурних рамок. Розгляд останніх у контексті педагогічних завдань

формування і розвитку повноцінної особистості вимагає, «по-перше,

відповідального етично-змістового наповнення цих моральних категорій, а,

по-друге, представлення індивідуальної духовної системи не стільки на

формально-логічному рівні як сталого, виповненого утворення, скільки як

системи розвиваючої з виділенням головного, системо утворюючого

відношення»[10, с.11].

Т.В.Бутківська вважає, що цінності виступають в ролі інструментів

соціального регулювання тією проміжною ланкою, яка пов’язує інтереси,

потреби, світогляд людини з її конкретними ідеями, поведінкою. Цінність —

це, з одного боку, «властивість того чи іншого суспільного предмета, явища,

які задовольняють потреби, інтереси, бажання. Інакше кажучи, це соціально

значущі уявлення про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, любов,

дружба тощо». З іншого боку — «це відношення суб’єкта до предметів та

явищ реальності яке виражається ціннісними орієнтаціями, соціальними

установками, якостями особистості»[5, с. 27].

Систему цінностей соціального суб’єкта, на думку Т.В.Бутківської,

можуть складати:

а) сутнісно-життєві (уявлення про добро та зло, щастя, мету та сутність

життя тощо);

б) універсальні: вітальні (життя, здоров’я, особиста безпека, добробут,

сім’я, родичі, освіта, правопорядок); суспільного визнання (працелюбство,

12 соціальний статус); міжособистісного визнання (чесність, альтруїзм,

доброзичливість тощо); демократичні (свобода слова, совісті, національний

суверенітет);

в) партикулярні (належність до малої батьківщини, сім’ї);

г) трансцендентні (віра в Бога, прагнення до абсолюту) [5, c.36].

І.В.Ващенко та Н.В.Петруновська розрізняють категорії «цінність» та

«ціннісні орієнтації». Вони вважають, що категорія «ціннісні орієнтації» є

нижчою стосовно категорії «цінність». Ціннісна орієнтація у них — не

вибіркове ставлення людини до матеріальних і духовних цінностей, система

установок, переконань, які впливають на поведінку даної людини.

Під цінністю І.В.Ващенко і Н.В.Петруновська розуміють «позитивну

чи негативну значущість об’єктів навколишнього світу для окремої людини,

класу, соціальноі групи, суспільства в цілому, що виявляється через сферу

життєдіяльності, інтереси, потреби, суспільні відносини. Критерії оцінки цієї

значущості виражені у моральних нормах і принципах, ідеалах, цілях,

установках»[27, c.72].

І.В.Ващенко та Н.В.Петруновська визначають 14 базових цінностей,

що відображають специфіку ціннісної свідомості населення:

1. життя людини як вища цінність, самоцінність;

2. воля в сучасному, ліберальному значенні цього терміна як «воля для...»

реалізації соціально позитивних потреб і здібностей індивіда;

3. моральність як якість поведінки людини відповідно до

загальнолюдських морально-етичних норм;

4. спілкування в сім’ї, з друзями та іншими людьми, взаємодопомога;

5. сім’я, особисте щастя, продовження роду;

6. робота як самоцінний зміст життя і як засіб для заробітку;

7. благополуччя — прибутки, комфорт свого життя, здоров’я;

8. ініціативність — заповзятість, здатність показати себе, відзначитися;

9. традиційність — повага до традицій, жити, як усі, залежність від

навколишніх обставин;

13

10. незалежність — здатність бути індивідуальністю, жити за своїми

критеріями;

11. самопожертва — готовність допомагати іншим, навіть на шкоду собі;

12. авторитетність — здатність впливати на інших, мати владу над ними,

добиватися успіху, перемоги;

13. законність — встановлений державою порядок для безпеки індивіда,

рівноправність його відносин з іншими;

14. вільність — архаїчна «воля від…» обмежень волевиявлень індивіда,

прагнення до вседозволеності [27, c.81].

О.І.Вишневський вважає, що кожне суспільство будує своє життя

відповідно до цінностей, які приймає і в які вірять. У них втілені його цілі й

призначення, погляди на життя і суспільні інститути, на місце і роль людини,

життя сім’ї, громади, нації, всього людства.

Цінності визначають зміст виховання, переконаний О.І.Вишневський, а

виховання прагне прищепити віру у прийняті цінності. Яку систему

цінностей суспільство вибирає, таким мусить бути і характер виховання в

сім’ї, школі, суспільстві: «Виховання — це введення людини в систему

цінностей»[22, с.43].

Л. Болотіна акцентує увагу на вихованні моральних цінностей

підростаючого покоління. Ці цінності, на її думку, відіграють вирішальну

роль у регулюванні поведінки, стосунків з оточуючими. У цьому зв’язку

очевидним стає тісне поєднання цінностей з ідеалами, критеріями

особистості, які утворюють психологічну базу їх формування. Значущими

цінностями у практиці морального виховання, Л. Болотіна вважає, -

життєрадісність (почуття гумору), чесність, тверду волю, високу загальну

культуру, вихованість, самоконтроль, сміливість у відстоюванні власної

думки, чуйність, відповідальність, цікаву роботу, визнання у суспільстві

тощо; а також якості, що становлять совість: щедрість, милосердя, доброту,

терпимість, любов до людей, чесність, правдивість. Особистість перебуває у

безперервному розвитку. Отже, і процес морального удосконалення, на її

14 думку, відбувається протягом усього свідомого життя, а це означає, що свої

моральні якості людина формує, здійснюючи кожного разу певний

моральний вибір, долаючи численні конфлікти з тими, хто її оточує, з собою,

переживаючи провину за свій негативний вчинок. Відчуття провини виступає

істотним фактором виховання моральної поведінки. Морально вихована

людина активно втілює в життя свої світоглядні ідеали, переконання,

установки [10, c.129].

Виховання моральних цінностей пов’язане з необхідністю управління

цим важливим процесом з тим, щоб діти засвоювали не взагалі будь-які

норми і принципи, а суспільно значущі, що відповідають моральним ідеалам.

В основі психологічної структури моральних цінностей лежить ціннісна

мотивація власної поведінки, емоційно-моральне ставлення до життєвих

ситуацій, адекватне усвідомлення моральних категорій, оцінка і самооцінка

своєї особистості. Моральні цінності стають тоді її надбанням, коли вони

проходять через емоційну сферу і відповідають її життєвим запитам.

Отже, в понятті «моральної цінності» відображається абстрактний шар

моралі. Узагальнені уявлення про щось улюблене називаються цінностями,

на них орієнтовані норми і принципи, що підпорядковують поведінку

людини.

Цінності набувають особистісний сенс для індивіда, колективу,

соціальної групи, як ідеал людської діяльності, як властивість об'єкта, що

задовольняє потребу і т.д. Саме ціннісні смисли визначають позиції

особистості, її цілі і зміст життєдіяльності. Придбання дитиною

усвідомлюваних смислів, дозволяє йому змінювати свій вигляд, просуватися

в особистісному саморозвитку та самовдосконаленні.

Цінності формуються в процесі переживання і усвідомлення молодшим

школярем значущості деяких зовнішніх факторів, предметів чи явищ, з якими

він вступає у взаємодію.

Становлення системи цінностей – це послідовний і тривалий процес,

при якому цінності піддаються метаморфоз, проходять певні стани: з

15 безпосередніх в опосередковані, з мимовільних в довільні, з

неусвідомлюваних у свідомі, що в свою чергу висуває особливі вимоги не

тільки до змісту, технологій, методиками , але і до логіки освітнього процесу.

Моральні цінності – вищі цінності людини, головними категоріями їх

визначальними є категорія добра і совісті, належного на благо; вони

охоплюють сукупність дій (служіння), принципів, норм моральної поведінки

і складаються на основі тих реальностей і вчинків, на основі яких людина

оцінює, схвалює , тобто сприймає їх як добрі, благі, справедливі.

Загальною категорією для позначення моральних цінностей є категорія

добра (блага), яка охоплює всю невизначену сукупність дій, принципів і норм

етичного.

Моральні цінності є генетично похідними від цінностей суспільства і

виступають як внутрішні носії соціальної регуляції, стійкі мотиваційні

утворення, які виявляються, з одного боку, в прагненні людини до відносин і

вчинків, відповідним моральним нормам, з іншого боку, в усвідомленні себе

вільною, сумлінною і відповідальної особистістю.

Слід підкреслити, що збагачення світу моральних цінностей є моральне

вдосконалення особистості.

1.2. Моральне виховання молодших школярів як психолого-

педагогічна проблема

І. Дубровіна зазначає, що молодший шкільний вік – особливий етап у

формуванні ставлення людини до навколишнього світу, коли визначається

спрямованість особистості – громадська, колективістська, чи, навпаки,

егоїстична, індивідуалістська. [25; c.142]. Цей вік сприятливий для

формування основ культури поведінки. Молодші школярі вже здатні

сприймати вимоги до себе, вони піддатливі зовнішньому впливові, схильні

до наслідування.

Діти цього віку (6 – 10 років) найкраще піддаються вихованню,

відрізняються особливою сприйнятливістю, їх батьки виявляють великий

інтерес до життя своїх дітей. Г. Авдіянц стверджує: «…у цей період життя

16 людини закладена можливість переходу від доморального рівня моральної

свідомості до конвенціонального рівня: від рівня егоцентричної обмеженості

до рівня сімейних (родинних) цінностей і далі» [3, с.169], тобто створюються

умови для подальшого формування моральних потреб та моральності,

формується особистісний потенціал, що забезпечує природний перехід до

наступних вікових етапів. З іншого боку, «свідомість молодшого школяра ще

не стає самостійним регулятором поведінки та діяльності, розвитку

моральних потреб. Але вона вже достатньо стійка, щоб брати участь в

організації життя, виборі корисної та розумної діяльності. Дитина

усвідомлює свої інтереси, стає спроможною зосереджувати на них свою

активну увагу та вольові зусилля. Це дає змогу розвивати в ній провідні

духовно-пізнавальні потреби, спираючись на свідомість самої дитини.

Дитяча свідомість, опора педагогічного впливу, залишається, як і в

дошкільному віці, предметом та результатом виховання» [3, с.170].

Сухомлинський вважав, що «непорушна основа морального

переконання закладається в дитинстві і молодшому шкільному віці, коли

добро і зло, честь і ганьба, справедливість і несправедливість доступні

розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності

морального сенсу того, що він бачить, робить, спостерігає».

У вихованні молодших школярів, вважає Ю.К. Бабанський,

домінуючим є моральне виховання: діти оволодівають простими нормами

моральності, навчаться слідувати їм в різних ситуаціях. Учбовий процес

тісно пов’язаний з моральним вихованням. Волкова Н.П. зазначає, що самі

моральні знання мають не менше значення для загального розвитку

молодших школярів, ніж знання з конкретних учбових предметів [5, с. 124].

У цьому віці дитина не лише пізнає суть моральних категорій, але і

вчиться оцінювати їх знання у вчинках і діях навколишніх, власних вчинках.

Проблеми моральності школярів на сьогоднішньому етапі розвитку

суспільства особливо актуальні. За специфічну особливість процесу

17 морального виховання слід вважати те, що він тривалий і безперервний, а

результати його відстрочені в часі.

Молодший шкільний вік ще називають «вік допитливих». У цей час

прагнення дітей — більше дізнатися про явища природи, тварин, людей і це

прагнення часто буває важко задовольнити. Саме цим мотивуються тисячі

запитань, якими вони «засипають» вчителя, батьків, знайомих. Ця

особливість молодших школярів може стати основою для формування його

інтересів, кругозору, прагнень і бажань повсякчас пізнавати нове, виховувати

у них певні моральні риси.

Першочергове значення в цьому віці має авторитет учителя. Як

правило, молодші школярі виконують вимоги учителя беззаперечно, не

вступаючи з ним у суперечку. Вони довірливо сприймають оцінки і повчання

вчителя, наслідують його в манері говорити, в інтонаціях. Слухняність

молодших школярів проявляється як в поведінці, так і в процесі навчання —

вони як належне сприймають те, чому і як їх навчають, не претендують на

самостійність і незалежність.

Дуже сильна спрямованість молодших школярів на зовнішній світ.

Факти, події, деталі справляють на них сильне враження, стверджує І. Каїров:

«У цьому віці дитина вся у владі яскравого факту і образа: учитель читає що-

небудь страшне — і обличчя дітей стають напруженими; розповідь сумна — і

обличчя дітей стають засмучені, у декого на очах сльози»[27, c.139].

Важливе джерело успіхів молодших школярів у навчанні і вихованні —

їх наслідування. Учні повторюють роздуми учителя, наводять приклади,

аналогічні прикладам товаришів тощо. Таке, інколи тільки зовнішнє

копіювання, допомагає дитині в засвоєнні певного матеріалу, норм

поведінки. Але в той же час воно може призвести до поверхневого

сприйняття деяких явищ, подій.

У молодших класах паралельно процесу навчання іде і моральне

виховання. У цей період розвиваються такі моральні почуття, як любов до

Батьківщини, доброта, справедливість, почуття дружби, обов’язку, честі.

18

У свідомості молодшого школяра закладаються певні моральні ідеали,

зразки поведінки. Дитина починає розуміти їх цінність і необхідність. Але

для того, щоб становлення особистості дитини йшло найбільш продуктивно,

важлива увага та оцінка дорослого. Емоційно-оцінне ставлення дорослого до

вчинків дитини визначає розвиток його моральних почуттів, індивідуального

відповідального ставлення до правил, з якими він знайомиться в житті.

Соціальний простір дитини розширилося – дитина постійно спілкується з

учителем та однокласниками за законами чітко сформульованих правил.

Таким чином, у молодшому шкільному віці дитина переживає свою

унікальність, він усвідомлює себе особистістю, прагне до досконалості. Це

знаходить своє відображення у всіх сферах життя дитини, в тому числі і у

взаєминах з однолітками. Діти знаходять нові групові форми активності,

занять. Вони намагаються по початку вести себе так, як прийнято в цій групі,

підкоряючись законам і правилам. Потім починається прагнення до

лідерства, до переваги серед однолітків. У цьому віці дружні відносини

більш інтенсивні, але менш міцні. Діти навчаються вмінню здобувати друзів і

знаходити спільну мову з різними дітьми. Хоча передбачається, що здатність

до формування близьких дружніх відносин в деякій мірі визначається

емоційними зв'язками, усталеними у дитини протягом перших п'яти років

його життя.

У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості

чільне місце належить моральному вихованню.

Взагалі, моральне виховання – виховна діяльність школи і сім’ї, що має

на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і

звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі,

участь у практичній діяльності. Методологічною засадою морального

виховання є етика.

У моральному вихованні слід спиратися на гуманістичну ідею про те,

що людині від природи притаманне прагнення до добра, правди і краси.

19 Виховання учнів, на думку О. Вишневського, має забезпечити формування в

них такої наведеної вище системи моральних цінностей.

Абсолютно вічні цінності – загальнолюдські цінності, що мають

універсальне значення та необмежену сферу застосування (доброта, правда,

любов, чесність, гідність, краса, мудрість, справедливість та ін.).

Національні цінності – є значущими для одного народу, проте їх не

завжди поділяють інші народи. Наприклад, почуття націоналізму зрозуміле і

близьке лише поневоленим народам і чуже тим, які ніколи не втрачали своєї

незалежності. До цієї групи цінностей належать такі поняття, як патріотизм,

почуття національної гідності, історична пам’ять тощо.

Громадські цінності – ґрунтуються на визнанні на визнанні гідності

людей і характерні для демократичних суспільств. Це, зокрема, права і

свободи людини, обов’язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії,

поваги до закону тощо.

Сімейні цінності – моральні основи життя сім’ї, стосунки поколінь,

закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам’ять про предків та ін.

Цінності особистого життя мають значення насамперед для самої людини,

визнають риси її характеру, поведінку, стиль приватного життя та ін.

Зміст морального виховання учнів зумовлений потребами і вимогами

суспільства до формування всебічно розвиненої особистості, рівень його

моральності. З огляду на ці чинники, завдання морального виховання в школі

– формування національної свідомості, самосвідомості, прагнення жити в

гармонії з природою, свідомої дисципліни, обов’язку та відповідальності,

поваги до закону, до старших, до жінки.

Школа є основною ланкою в системі виховання підростаючого

покоління. На кожнім етапі навчання дитини домінує своя сторона

виховання. У вихованні молодших школярів, вважає Ю. К. Бабанский, такою

стороною буде моральне виховання: діти опановують простими нормами

моральності, учаться випливати їм у різних ситуаціях [7, с.67].

20

Навчальний процес тісно зв’язаний з моральним вихованням. В умовах

сучасної школи, коли зміст утворення збільшилося в обсязі й ускладнилося

по своїй внутрішній структурі, у моральному вихованні зростає роль

навчального процесу. Змістовна сторона моральних понять обумовлена

науковими знаннями, що учні одержують, вивчаючи навчальні предмети.

Самі моральні знання мають не менше значення для загального розвитку

школярів, чим знання по конкретних навчальних предметах.

Розглядаючи систему морального виховання, Н.Є. Ковальов, Б.Ф.

Райський, Н.А. Сорокін розрізняють кілька аспектів [19, c.76]: здійснення

погоджених виховних впливів вчителя й учнівського колективу в рішенні

визначених педагогічних задач, а усередині класу – єдність дій всіх учнів;

використання прийомів формування навчальної діяльності моральним

вихованням; під системою морального виховання розуміється також

взаємозв’язок і взаємовплив моральних якостей, що виховуються в даний

момент, у дітей; систему морального виховання варто вбачати й у

послідовності розвитку тих чи інших якостей особистості в міру росту і

розумового дозрівання дітей.

У формуванні особистості молодшого школяра, з погляду С. Л.

Рубінштейна, особливе місце займає питання розвитку моральних якостей,

що складають основу поводження. У цьому віці дитина не тільки пізнає

сутність моральних категорій, але й учиться оцінювати їхнє знання у вчинках

і діях навколишніх, власних учинках [40, c.70].

Взагалі, моральне виховання – беззупинний процес, він починається з

народження людини і продовжується все життя, і спрямований на оволодіння

людьми правилами і нормами поводження. На перший погляд може

показатися, що не можна позначити якісь періоди в цьому єдиному

безупинному процесі. І, проте, це можливо і доцільно.

Н. І. Болдирєв відзначає, що специфічною особливістю морального

виховання є те, що він тривалий і безупинний, а результати його відстрочені

в часі, його не можна відокремити в якийсь спеціальний виховний процес.

21

Істотною ознакою процесу морального виховання є його концентрична

побудова: рішення виховних задач починається з елементарного рівня і

закінчується більш високим. Для досягнення цілей, як правило,

використовуються усі види діяльності, що ускладнюються. Цей принцип

реалізується з урахуванням вікових особливостей учнів.

Проблемою морального формування особистості і проблемою вікової

характеристики психологічного розвитку дітей на окремі вікові етапи

необхідно вважати ті якості новоутворення, що виникають у процесі

розвитку в сфері моральної свідомості, потреб і моральної волі дитини і які в

самому основному визначають той чи інший ступінь його готовності до

морального саморегулювання.

Вітчизняний психолог А.В.Зосимовский розробив періодизацію

морального розвитку дітей. Згідно його теорії, дошкільний і молодший

шкільний вік охоплює другий етап. Він характеризується в цілому

формуванням у дітей первісної готовності добровільно, на основі

елементарної усвідомленості змісту моральних вимог, підкоряти їм своє

поводження, ставити «треба» вище «хочу» причому недостатня

усвідомленість моральних дій виявляється в дитини на даній ступені

розвитку головним чином у тім, що їхній направляють не власні його

переконання, а некритично засвоєні їм моральні уявлення навколишніх. [22,

c.43]

У молодшому шкільному віці, у період власне морального розвитку

дітей, їхня моральна сфера перетерплює подальші зміни. Гру як ведучий вид

діяльності дошкільника змінює тепер повсякденне виконання дитиною

різноманітних шкільних обов'язків, що створює благополучні умови для

поглиблення його моральної свідомості і почуттів, зміцнення його моральної

волі. Домінуюча в дошкільника мимовільна мотивація поводження уступає в

нових умовах першість мотивації довільної, соціально спрямованої.

Разом з тим навіть найвищим рівнем морального розвитку молодшого

школяра властиві свої вікові обмеження. У цьому віці діти ще не здатні до

22 досить повноцінного вироблення власних моральних переконань. Засвоюючи

ту чи іншу моральну вимогу, молодший учень усе ще покладається на

авторитет педагогів, батьків, більш старших учнів. Відносна несамостійність

морального мислення і велика сугестивність молодшого школяра

обумовлюють його легку сприйнятливість, як до позитивного, так і до

дурного впливу.

Отже, моральне виховання – це цілеспрямований і систематичний

вплив на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою формування у

них моральних цінностей, відповідних вимогам суспільної моралі.

Найважливішим засобом морального виховання молодших є

використання створених в культурі на різних етапах історичного розвитку

моральних ідеалів, тобто зразків моральної поведінки, до якого прагне

людина. Як правило, моральні ідеали формуються в рамках гуманістичного

світогляду як узагальненої системи поглядів і переконань, в якій людина

виражає своє ставлення до оточуючої його природної і соціальної середовищі

і центрується навколо людини. При цьому відношення людини містить не

тільки оцінку світу як об’єктивної реальності, але й оцінку свого місця в

навколишній дійсності, зв'язків з іншими людьми.

1.3. Особливості виховання моральних цінностей молодших школярів

Виховання моральних цінностей є складовою частиною морального

виховання, яке в свою чергу, є частиною єдиного і цілісного процесу

виховання.

При вихованні моральних почуттів, які пізніше повинні перерости у

стійкі моральні цінності, необхідно враховувати обмеженість морального

досвіду молодших школярів. Тому необхідна систематична робота вчителя

по накопиченню і збагаченню власного морального досвіду учнів.

Уже в початковій школі у дитини починають формуватися певні

ціннісні орієнтації. Поступово вони переростають у стійкі моральні цінності.

23 У сучасній науково-методичній літературі цьому питанню відводиться

значне місце.

Молодший шкільний вік – особливий етап у формуванні ставлення

людини до навколишнього світу, коли визначається спрямованість

особистості – громадська, колективістська, чи, навпаки, егоїстична,

індивідуалістська. Цей вік сприятливий для формування основ культури

поведінки. Молодші школярі вже здатні сприймати вимоги до себе, вони

піддатливі зовнішньому впливові, схильні до наслідування.

Для формування моральних цінностей особистості молодшого

школяра, – стверджує І. Артюхова, необхідні: єдність і взаємозв’язок різних

сторін духовного розвитку; повсякденна орієнтація та розвиток творчого

потенціалу кожної дитини; розширення і поглиблення діяльності учнів;

розвиток інтелекту, почуттів, волі. [4, c.13]

Педагогічний зміст роботи з виховання моральних цінностей

молодшого школяра полягає в тому, щоб допомагати йому просуватися від

елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, де потрібно

самостійність ухвалення рішення і моральний вибір.

Найбільш послідовною і сучасною представляється класифікація

методів виховання моральних цінностей, розроблена Щукіною Г. І., в якій

виділяють такі групи методів [4, c.14]: методи різнобічного впливу на

свідомість, почуття і волю учнів в інтересах формування в них моральних

поглядів і переконань (методи формування свідомості особистості); методи

організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки; методи

стимулювання поведінки і діяльності.

Також, застосовуються і методи словесно-емоційного впливу:

розповідь, роз’яснення, етичну бесіду і метод наочно-практичного впливу.

У молодших класах часто використовується розповідь на етичну тему.

Це яскраве емоційне виклад конкретних фактів і подій, що мають моральний

зміст. Впливаючи на почуття, розповідь допомагає вихованцям зрозуміти і

засвоїти зміст моральних оцінок і норм поведінки. Гарна розповідь не тільки

24 розкриває зміст моральних понять, але і викликає в школярів позитивне

ставлення до вчинків, відповідним моральним нормам, впливає на поведінку.

Розповідь на етичну тему має кілька функцій: служить джерелом знань,

збагачує моральний досвід особистості досвідом інших людей, служить

способом використання позитивного прикладу у вихованні.

Роз’яснення – метод емоційно-словесного впливу на вихованців.

Важлива риса, що відрізняє роз'яснення від пояснення і розповіді, -

орієнтованість впливу на дану групу чи окрему особистість. Застосування

цього методу грунтується на знанні особливостей класу й особистісних

якостей членів колективу. Для молодших школярів застосовуються

елементарні прийоми і засоби роз'яснення: «Вступати потрібно так», «Всі так

роблять» і т. п.

Роз’яснення застосовується тільки там і тільки тоді, коли вихованцю

дійсно необхідно щось пояснити, повідомити про нових моральних

положеннях, так чи інакше вплинути на його свідомість і почуття. Але

роз'яснення не потрібні там, де мова йде про прості й очевидні норми

поведінки у школі та суспільстві: не можна різати і розмальовувати парту,

грубити, плювати і т. д. Тут необхідні категоричні вимоги. Роз'яснення

застосовується:

а) щоб сформувати або закріпити нову моральну якість або форму

поведінки;

б) для вироблення правильного ставлення вихованців до певного

вчинку, який вже складений.

У роботі з учнями різних вікових груп широко застосовується етична

бесіда. У педагогічній літературі вона розглядається і як метод залучення

учнів для обговорення, аналізу вчинків і вироблення моральних оцінок, і як

форма роз'яснення школярам принципів моральності і їх осмислення, і як

засіб формування системи моральних уявлень і понять, які в свою чергу

виступають в якості основи для формування моральних поглядів і

переконань.

25

Приклад – виховний метод виняткової сили. Його вплив грунтується на

відомій закономірності: явища, які сприймаються зором, швидко і без праці

відображаються у свідомості, тому що не вимагають ні розкодування, ні

перекодування, в якому потребує будь-який мовленнєвий вплив. Приклад діє

на рівні першої сигнальної системи, а слово – другої. Приклад дає конкретні

зразки для наслідування і тим самим активно формує свідомість, почуття,

переконання, активізує діяльність. Коли говорять про приклад, мають на

увазі, перш за все, приклад живих конкретних людей – батьків, вихователів,

друзів. Але велику виховну силу має і приклад героїв книг, фільмів,

історичних діячів, видатних вчених.

Психологічною основою прикладу служить наслідування. Завдяки їй

люди опановують соціальним і моральним досвідом.

Молодші школярі наслідують тим, хто робить на них найбільш сильне

враження. За даними психологів, незмінну симпатію молодших школярів

викликають люди сміливі, вольові, спритні, що володіють великою фізичною

силою, стрункою фігурою, приємною манерою спілкуватися, правильними

рисами обличчя. При виборі моральних прикладів, з огляду на ці

закономірності сприйняття особистості, варто домагатися того, щоб носії

добрих справ були приємні і симпатичні, а носії пороків викликали

ворожість. При відсутності такої відповідності потрібні спеціальні заходи

щодо їх забезпечення. Високоморального, але малосимпатичного персонажа

доречно при нагоді наділити характеристиками й оцінками, що послабляють

викликуване їм почуття ворожості, а поганого, який сподобався дітям,

«героя» зуміти дохідливо і доказово розвінчати. Настільки ж важливо

попереджати можливі випадки появи пасивно-споглядальних ідеалів. Вони

служать не стільки побудником до дії, що предметом милування, марної

мрійливості.

Життя дає не тільки позитивні, але і негативні приклади. Звертати

увагу школярів на негативне в житті і поведінці людей, аналізувати наслідки

неправильних вчинків, витягати правильні висновки не тільки бажано, але й

26 необхідно. Вчасно до місця наведений негативний приклад допомагає

утримати вихованця від неправильного вчинку, формує поняття про

аморальності.

Природно, що виховання залежить і від особистого прикладу

вихователя, його поведінки, ставлення до вихованців, світогляду, ділових

якостей, авторитету. Відомо, що для більшості молодших школярів авторитет

вчителя абсолютний, вони готові наслідувати йому в усьому. Але сила

позитивного прикладу наставника збільшується, коли він своєю особистістю,

своїм авторитетом діє систематично і послідовно. Крім того, сила

позитивного впливу педагога буде зростати і тоді, коли вихованці

переконаються, що між його словом і справою немає розбіжностей, до всіх

він відноситься рівно і доброзичливо.

У педагогічній літературі Я. Колдуновою описується і такий метод

формування свідомості особистості, як диспут. Він являє собою живий

гаряча суперечка на якусь тему, яка хвилює вихованців. Диспути цінні тим,

що переконання, мотиви виробляються при зіткненні і зіставленні різних

точок зору. Цей метод складний, використовується в основному в середніх і

старших класах. У початковій школі його можна використовувати як засіб,

наприклад, в етичній бесіді. [37, c.73]

Найкращим засобом морального виховання, на думку К.Ушинського, є

фізична праця, за допомогою якої формуються кращі моральні якості дітей і

молоді, але з умовою правильного поєднування її з працею розумовою. Але,

у питаннях морального виховання людей, зокрема в процесі їх фізичної

праці, Ушинський допускав і помилки, особливо в перший період своєї

педагогічної діяльності: деякі питання моралі й етики розглядав з точки зору

релігійності та ідеалізації патріархальних відносин; вірив у можливість

перевиховання і морального вдосконалення людей в процесі їх трудової

діяльності, не змінюючи при цьому суспільного ладу.

Отже, виховання моральних цінностей у дітей шкільного віку є

необхідною складовою в процесі формування всебічно гармонійної

27 особистості, майбутнього громадянина України. Проблема виховання

моральних цінностей у школярів – одна з фундаментальних проблем етики,

філософії, педагогіки та психології. В.О. Сухомлинський був переконаний,

що зміст, форми і методи виховання моральних цінностей учнів звичайно

змінюються залежно від вікових та індивідуальних особливостей дітей. У

роки дитинства духовне життя людини має своїм найважливішим джерелом

світ ідей. А ефективність виховання моральних цінностей школярів

можлива при створенні педагогічних умов: мотиваційної, змістовної,

операційної.

Висновки до розділу І

У першому розділі ми з’ясували сутність поняття моральне виховання,

моральні цінності, розглянули особливості особистості молодшого школяра,

розглянули погляди відомих педагогів на особливості формування та

виховання моральних цінностей молодших школярів.

Взагалі, проблема морального виховання була актуальною завжди. Для

різних людей у різні історичні епохи і в різні періоди життя на перший план

виступають різні цінності і цілі.

В даний час виховання аналізується з точки зору того, що всі вчинки

людини виступають як реальну зміну умов життя інших людей. Виховання

передбачає усвідомлення вихованцем конкретних явищ як цінностей або не

цінностей, певне його до них ставлення.

Ціннісні орієнтації формуються протягом усього життя, однак

найбільш важливим для розвитку морально-ціннісних орієнтації є вік 6-12

років, в якому складаються інтелектуальні механізми пізнання

навколишнього світу і самого себе.

Зі вступом до школи наступає перелом в умовах розвитку дітей. Весь

уклад життя і цінностей стає іншими. У молодшого школяра відбувається

інтенсивне формування якостей особистості, що обумовлюють можливість

нових прагнень і необхідного рівня відносин до дійсності.

28

Головним психологічним новоутворенням молодших школярів є

розвиток основи творчого ставлення до дійсності, вміння орієнтуватися в

різних формах людської діяльності, здатності оперувати абстрактними

поняттями, формуються особистісні рефлекси.

Через навчання відбувається послідовне залучення молодших школярів

до моральних загальнолюдських цінностей.

Протягом цього періоду розвитку дитина активно пізнає навколишній

світ і самого себе, набуває активний досвід діяльності в цьому світі, в тому

числі і за допомогою знайомства і засвоєння досвіду народної педагогіки.

29 РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ

УМОВ ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ

2.1. Діагностика рівня сформованості моральних цінностей молодших

школярів у навчально-виховному процесі

У ході нашої роботи, ми спробуємо діагностувати рівень

сформованості моральних цінностей молодших школярів у навчально-

виховному процесі. Це дасть змогу перевірити педагогічні умови виховання

моральних цінностей молодших школярів та розробити рекомендації для

вчителів, батьків, практичних психологів та соціальних педагогів щодо

виховання моральних цінностей у дітей молодшого шкільного віку.

Мета дослідження: виявити та описати умови формування та

виховання моральних цінностей молодших школярів.

Завдання дослідження:

проаналізувати особливості формування моральних цінностей

молодших школярів;

на основі теоретичного та практичного аналізу визначити методи і

форми формування моральних цінностей молодших школярів;

провести аналіз результатів, отриманих в процесі дослідження

моральних цінностей молодших школярів.

Центральне місце в роботі займає дослідження особливостей

моральних цінностей молодших школярів.

Виходячи з цілей роботи вся експериментальна програма, складається з

двох частин, в якій включені найбільш оптимальні методи формування

моральних цінностей молодших школярів.

Перший етап – експериментальний, присвячений виявленню моральних

цінностей на перших етапах її розвитку, визначення засобів і способів

педагогічного управління виховним процесом.

Другий етап – формуючий, де здійснювався порівняльний аналіз

особливостей моральних цінностей молодших школярів у другому, третьому,

30 четвертому класах; тривав пошук необхідних педагогічних умов, що

забезпечують ефективність процесу їх формування, здійснювалася

систематизація, узагальнення та аналіз отриманих експериментальних даних,

формулювалися висновки.

Для дослідження моральних цінностей молодших школярів були взяті

учні 2-го, 3-го, 4-го класів Інгульської ЗШ І-ІІІ ст., віком від 7 до 10 років в

кількості 18 осіб.

На першому етапі експериментальної роботи ми обрали емпіричний

(практичний) метод педагогічного дослідження – метод опитування та

анкетування, вивчення навчальних програм.

Мета проведення опитування в педагогічному дослідженні – виявлення

рівня сформованості моральних цінностей молодших школярів. Нами було

використано суцільне опитування – опитування всіх досліджуваних осіб.

При опитуванні, відповіді заносилися письмово у спеціально

розроблений нами опитувальник.

Для визначення рівня моральної вихованості та моральних цінностей

молодших школярів була обрана методика М.І.Шилової (додаток А) [26].

Для виховання моральних цінностей ми провели діагностику за

методикою М.І. Шилової, діагностичні таблиці якої відображають п’ять

основних показників моральної вихованості школяра: ставлення до

суспільства (патріотизм), що включає в себе ставлення до рідної природи,

гордість за свою країну, служіння своїми силами, турботу про свою школу;

ставлення до розумової праці (допитливість), що включає в себе пізнавальну

активність, прагнення реалізувати свої інтелектуальні здібності,

саморозвиток, організованість у навчанні; ставлення до фізичної праці

(працьовитість), що включає в себе ініціативність і творчість у праці,

самостійність, дбайливе ставлення до результатів праці, усвідомлення

значущості праці; ставлення до людей (доброта і чуйність), що включає

шанобливе ставлення до старших, доброзичливе ставлення до однолітків,

милосердя, чесність у відносинах з товаришами і дорослими; та ставлення до

31 себе (самодисципліна), що включає самовладання і силу волі, самоповагу,

дотримання правил культури поведінки, організованість і пунктуальність,

вимогливість до себе.

Аналіз психологічних і моральних цінностей дитини, що

відслідковуються за даною методикою, дозволяє визначити процес розвитку

особистості, динамічний аспект її становлення. Змістовна сторона,

спрямованість дій і вчинків характеризують людину, її моральну вихованість.

Зведений лист діагностики моральної вихованості молодших школярів

Інгульської ЗШ І – ІІІ ступенів поданий у додатку Б.

Виходячи з отриманих результатів, можемо зробити деякі висновки:

1. Низький рівень вихованості притаманний 17% (3 учнів: Великий С.,

Кривоногова І., Острова А.), тобто в цих учнів слабкий, ще нестійкий досвід

позитивної поведінки, яка регулюється в основному вимогами старших та

іншими зовнішніми стимулами і побудниками, при цьому саморегуляція та

самоорганізація ситуативні; середній рівень вихованості – 39% (7 учнів:

Островий В., Кривенко Б., Ключник К., Сін К., Михалкіна Є., Лещенко Д.,

Ковальчук М.), тобто учням притаманні самостійність, прояви саморегуляції

та самоорганізації, хоча активна громадська позиція ще не цілком

сформована; високий рівень розвитку – 44% (8 учнів: Богомаз Є., Соломко

С., Зачепа І., Рибалко Д, Чуб М., Михайлевич С., Моїсєєва О., Тихопій О.),

тобто, в учнів стійка і позитивна самостійність у діяльності та поведінці на

основі активної громадської, громадянської позиції.

Одержані дані відображені в діаграмі №1 «Рівні моральної вихованості

молодших школярів»

32

Невихованість 0%Низький рівень вихованостіСередній рівень вихованостіВисокий рівень вихованості

Діаграма №1 «Рівні моральної вихованості молодших школярів»

З представленої діаграми виявлено, що в учнів переважає середній

рівень вихованості. Найбільш яскравими моральними якостями та

цінностями у даної вікової групи дітей є ставлення до суспільства, ставлення

до фізичної праці, ставлення до людей. Дівчатка звертають увагу

здебільшого на ставлення до ставлення до людей та до фізичної праці, а от у

хлопців простежувалася тенденція до підвищеної уваги над розумовою

працею та ставленням до себе. Низький рівень вихованості простежується у

дітей, що виховуються у неблагополучних сім’ях, а високий і середній – у

нормальних сім’ях, де батьки приділяють якомога більше уваги до виховання

своїх дітей. Також на показники вплинув ще фактор набутого досвіду учнів,

адже учні 4, 3 класів є більш досвідченішими у порівнянні з учнями 2 класу і

тому вони показали більші результати.

2. Якщо звертати увагу на конкретні моральні цінності, то за даною

методикою можна зробити висновки, що патріотизм (ставлення до

суспільства) на високому рівні розвинуто у 4 учнів (22%), на середньому

рівні – у 10 учнів (56%), на низькому рівні – у 4 учнів (22%). Дані

відображені у діаграмі №2 «Розвиток патріотизму».

33

Низький рівень розвиткуСередній рівень розвитку високий рівень розвитку

Діаграма №2 «Рівень розвитку патріотизму»

3. Звертаючи увагу на ставлення до розумової праці учнів, можна зробити

висновки, що на високому рівні розвитку знаходиться 3 учнів (17%), на

середньому – 9 учнів (50%), на низькому – 6 учнів (33%). Дані

відображені в діаграмі № 3 «Ставлення до розумової праці».

Високий рівень розвиткуСередній рівень розвиткуНизький рівень розвитку

Діаграма №3 «Ставлення до розумової праці»

4. Наступна характеристика, яку ми досліджували була працьовитість

(ставлення до фізичної праці). У ході роботи ми отримали такі

результати: високий рівень розвитку – 3 учнів (17%), середній рівень

розвитку – 9 учнів (50%), низький рівень розвитку – 6 учнів (33%). Дані

відображені в діаграмі №4 «Рівні розвитку працьовитості»

34

Високий рівень розвиткуСередній рівень розвиткуНизький рівень розвитку

Діаграма №4 «Рівні розвитку працьовитості»

5. Звертаючи увагу на ставлення учнів до людей, на їх доброту і чуйність,

стає зрозуміло, що високий рівень розвитку має 8 осіб (45%), середній

рівень розвитку – 4 особи (22%), низький рівень розвитку – 6 осіб (33%).

Дані відображені в діаграмі №5 «Рівні розвитку доброти і чуйності».

Високий рівень розвиткуСередній рівень розвиткуНизький рівень розвитку

Діаграма №5 «Рівні розвитку доброти і чуйності»

6. Ще один пункт нашої роботи – дослідження ставлення до себе

(самодисципліни). Виявлено, що у 7 осіб (39%) – високий рівень

розвитку, у 4 осіб (22%) – середній рівень розвитку, у 7 осіб (39%) –

низький рівень розвитку. Дані продемонстровані в діаграмі №6 «Рівні

розвитку самодисципліни».

35

Високий рівень розвитку Середній рівень розвиткуНизький рівень розвитку

Діаграма №6 «Рівні розвитку самодисципліни»

Нами також була розроблена анкета щодо визначення моральних

цінностей учнів (додаток В). Перше питання на яке вони давали відповідь –

уявіть собі, що у вас є чарівна паличка і перед вами перелік бажань, з яких

можна обрати тільки п'ять. Найпріотетнішими бажаннями виявилися: бути

людиною, яку поважають і люблять (45%), мати вірного друга (подругу)

(50%), мати добре серце (70%), вміти співчувати та допомагати іншим(64%),

мати здорових батьків (57%). Учні, які проживають у малозабезпечених

сім’ях надали перевагу наступним бажанням: мати багато грошей, мати

найсучасніший комп’ютер, мати служниць та керувати ними.

Також, за відповідями учнів можна зробити ще й такі висновки: коли

учні бачуть когось в скрутній ситуації, то 60% учнів намагаються надати

необхідну допомогу, 24% - співчувають, 16% - пройдуть повз. Якщо з учнів

хтось глузує, то всі вони ображаються на кривдника, і 28% - почнуть

глузувати й собі. Якщо дитина бажає, щоб її взяли до гри, то вона просить

дозволу у гравців, і лише 1 дитина відповіла, що без дозволу заходить у гру.

Можна зробити висновок, що кожен учень має свої пріоритети та цінності,

але в багатьох вони збігаються, і це є наслідком того, що у них схожий стиль

життя, є спільні інтереси, їм в однаковій мірі приділяють увагу батьки та ін..

якщо порівнювати учнів, що виховуються у неблагополучних і у нормальних

сім’ях, то можна зробити висновки, що діти другої категорії більш розвинуті

у моральному плані, адже батьки не ведуть аморального способу життя і

36 намагаються своїм діткам прищепити норми моральності, виховувати їх

моральну культуру.

Крім опитування, нами була проведена цілеспрямована виховна

робота, де переважали наступні важливі форми: колективне читання і

обговорення казок і легенд з моральним змістом, створення проблемних

ситуацій, в яких ставляться завдання навчити дітей аналізувати поведінку і

почуття героїв, порівнювати подану в творі моральну ситуацію з

аналогічними життєвими ситуаціями.

Першу нашу бесіду ми присвятили темі «Доброта у нашому житті». В

ході бесіди було виявлено, що діти під поняттям «добро» та «доброта»

розуміють добрі справи, взаємодопомогу, те, що неможна робити зла,

залишати друзів у біді. Бути доброю людиною означає допомагати іншим,

бути ввічливим, не сміятися з чужого горя, бути чесним, вихованим, робити

добро. Усі учні вважають, що на сьогоднішній день доброта є важливим

явищем і доброта ніколи не може бути «з кулаками». Діти стверджують, що

вони намагаються робити добрі, гарні справи, і тому намагаються бути

добрими людьми. Отже, можна зробити висновок, що учні розуміють, що

таке добро, які воно має прояви та якими способами можна розвивати цю

цінність.

Інша бесіда була присвячена темі «Чи вміємо ми прощати?». Метою

бесіди є закріплення знань дітьми слів співчуття, втіхи, вміння користуватися

ними в реальних життєвих ситуаціях; формування в учнів здатності до

емпатії у ставленні до інших людей (старших за віком, однолітків, молодших

тощо). У ході бесіди ми з учнями виконували практичні вправи – робота з

піктограмами або показ мімікою учнями стану людини. Було встановлено,

що коли їх хтось ображає, то вони погано себе почувають, їм недобре. 27%

дітей уміють визнати свою провину, якщо винні у сварці з іншими, 50% -

важко це зробити (вони розуміють, що неправі, але зізнатися у цьому їм дуже

тяжко), і 23% - ніколи не визнають своєї провини. Також, учні помітили, що

настрій людей змінюється у кращу сторону, коли хтось вибачається перед

37 нею. Також, виявлено, що вибачення кожної людини необхідно приймати і

про це необхідно повідомляти того, хто просить вибачення. І як підсумок, ми

зрозуміли, що вміння прощати – це уміння пробачати іншим будь-які

провини, воно є важливим для кожної людини, тому що це вміння допоможе

кожному застерегти себе в житті.

Також, ще одна бесіда була присвячена темі: «Що я знаю про

дружбу?». Під час бесіди ми обговорювали питання про дружбу з героєм

літературного твору чи фільму.

1. З ким би хотів потоваришувати? Чому? Які якості приваблюють в

герої? (Діти хочуть дружити з сильними особистостями, бажано з

надприродними можливостями – Людина павук, Супермен, Вінкси.

Вважають, що цьому можна навчитися, що ці герої, будучи друзями, можуть

прийти на допомогу в скрутну хвилину)

2. А хто вам в житті допомагає у важку хвилину? (У житті найчастіше

допомагають батьки, бабусі, дідусі та друзі).

3. А чим можуть допомогти телевізійні і літературні герої? (Вигадані

герої можуть допомогти тільки показавши приклад сили або винахідливості у

виході з критичної ситуації).

Ще нами було проведено класні години, що відповідають проблемі

дослідження. Мета першої класної години «Дорогою добра»: вчити учнів

взаємодопомоги, підтримки, поваги один до одного, виховання культури

міжособистісних відносин. На класній годині ми розбирали різноманітні

ситуації. Учні охоче вступали в дискусію, робили свої висновки,

пропонували свої варіанти по запропонованим ситуацій. У цілому класна

година пройшла добре. На запропоновану ситуацію «Допомогти вчителю

повісити плакат, запалити світло, стерти з дошки, відімкнути кабінет, роздати

зошити, листи, книги», учні відповідали наступним чином: «Так, я завжди

пропоную свою допомогу вчителю» (відповіли 78% учнів), «Я б

запропонувала допомогу, але мені здається, що це буде виглядати як

підлабузництво, зможу тільки в тій ситуації, якщо в класі нікого не буде»

38 (22%). Учні добре впоралися з цим завданням, бесіда проходила в культурній

формі, з вибаченнями і т.д.

На перший погляд було зрозуміло, що клас звик до такої форми

проведення класної години, всі добре знали як себе треба поводити в тій чи

іншій ситуації, мають уявлення про мораль, про етикет, про аморальні

вчинках і т.д. Класний керівник приділяє багато уваги на моральне

просвітництво учнів (проведення класних годин, заходів і т.д.).

Мета іншої класної години «Який я?»: вчити учнів взаємної поваги

один до одного, а так само до літніх людей, виховання культури

міжособистісних відносин. Пропонувалися наступні ситуації: 1. «Висловити

повагу до старого». Діти були розбиті на команди. Кожна команда

розігрувала сценки на ці ситуації, як, на їхню думку, висловлюється повага

до літніх. На мій погляд, учні відмінно впоралися з таким видом роботи,

сценки вийшли природними, цікавими. 2. «Запросити до столу і розсадити

гостей, побажати приємного апетиту». Так само діти були розбиті на

команди, кожна команда виконувала завдання. Можна зробити висновок про

те, що учні добре знають правила етикету і вміють застосовувати отримані

знання. Ми з класним керівником так само брали участь у дискусіях,

допомагали учням, акцентували їхню увагу на тій чи іншій ситуації, так само

класний керівник стимулювати дітей згадати деякі правила етикету. Учні

намагалися порівняти поведінку дітей у повсякденному житті. Діти прийшли

до висновку, що не завжди всі керуються правилами етикету, і роблять

аморальні вчинки.

Також, одним із завдань, що ми проводили з учнями було створення

проблемних ситуацій, в яких ставляться завдання навчити дітей аналізувати

поведінку і почуття героїв, порівнювати подану в творі моральну ситуацію з

аналогічними життєвими ситуаціями. Учні отримували певну ситуацію,

наприклад, якби вас вигнали з власного будинку, що б ви робили?, або ж, –

як би ви вчинили, якщо до вас у дім просилися жити різні люди, яких ви не

знаєте, або – що виробили б, коли з вами починали говорити незнайомці (у

39 невідомому місці та багато інших ситуацій. Нами були підібрані такі

ситуації, які можна проектувати в життя і які завдають шкоду нашому

суспільству. Дитячі міркування були різними. Я не боюся стверджувати, що

діти з якими я працювала, зможуть знайти вихід з будь-якої життєвої

ситуації.

Завдяки цьому завданню школярі навчалися здійснювати «переніс»

морального змісту даного безпосередньо в творі на моральні явища

реального життя.

Також, спостерігаючи за класом на уроках навчання грамоти, було

помічено й інші форми роботи, що проводяться з дітьми для кращого

вивчення і засвоєння теми – бесіди, свято казки, літературна виховна година.

Все це сприяло розвитку самостійності, самооцінки, відповідальності за

свої вчинки у дітей молодшого шкільного віку.

У школі практикують введення нової програми у навчально-виховний

процес «Виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів».

Ця програма направлена на формування та виховання моральних цінностей

особистості. Вона представлена у чотирьох модулях: «Пізнай себе»;

«Цінність моєї роботи»; «Вчимося володіти собою»; «Я та інші».

У кожному наступному класі матеріал поглиблюється, розширюється

та ускладнюється відповідно до вікових особливостей дітей з метою

отримання більш глибоких знань, моральних переконань. Умінь та навичок

ціннісного ставлення до оточуючих.

Запропонована програма може бути основою для проведення

морально-етичних бесід, тренінгових занять на уроках та в позаурочний час,

на класних годинах або на виховних заняттях з самопізнання і

самовиховання. Заняття побудовані за принципом тісного взаємозв’язку і

системи самопізнання та інформації про навколишній світ людей, діалектики

виховання та самовиховання. Адже тільки через вироблення звичок

моральної поведінки, в основі яких – доступні дітям моральні поняття і

моральні почуття та відносини, що передають їх, можна виховати відповідну

40 моральну поведінку у дітей молодшого шкільного віку. Запропонована

програма з виховання ціннісного ставлення до людини в учнів 1 – 4 класів

дає змогу для подальших творчих пошуків учителів початкової школи.

Таким чином, наша дослідницька робота показала, що у дітей даного

класу середній рівень морального виховання. Однак теоретичні знання

переважають над практичними вміннями. Ми бачимо, що роботу з

формування та виховання моральних цінностей треба продовжувати.

2.2. Здійснення морального виховання у практичній роботі соціального

педагога та практичного психолога в загальноосвітніх навчальних

закладах

На уроках в постійному спілкуванні з учителем і ровесниками

формується моральність дитини, вважає А.А. Калюжний, збагачується його

життєвий досвід. Хвилювання молодших школярів, їх радощі та образи

пов’язані з навчанням. На уроці взаємодіють всі основні елементи виховного

процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація. Виховує весь процес

навчання на уроці, а не так звані виховні моменти [28; c.28].

Л.Р.Болотіна відмічає, що в процесі навчання відбувається

систематичне залучення до моральних знань. Важливим джерелом їх

накопиченням являється знайомство школярів з навколишнім середовищем:

туризм, екскурсії по місту, на виробництво [10; c.34].

Знання школярів про моральні норми, отримані на уроках, власні

життєві спостереження не рідко бувають розрізненими і неповними. Тому

потрібна спеціальна робота, пов’язана з узагальненням отриманих знань.

Таку роботу повинні проводити не лише класні керівники, а й практичні

психологи та соціальні педагоги. Форми такої роботи різні: в початкових

класах це може бути розповідь, етична бесіда, екскурсії. Етичні бесіди

сприяють отриманню моральних знань, виробленню в школярів етичних

уявлень і понять, вихованню інтересу до моральних проблем, стремлінню до

оцінювальної моральної діяльності, формуванню та вихованню моральних

41 цінностей. Особливість проведення етичних бесід в початкових класах школи

в тому, що в них можна включати інсценування, читання уривків з художньої

літератури, декламацію. При цьому неможна забувати, що в етичній бесіді

повинен переважати живий обмін думками, діалог.

Читання і розбір статей, розповідей, віршів, казок з навчальних книг

допомагають дітям зрозуміти і оцінити моральні вчинки людей, вказує Л.І.

Матвєєва. Діти читають і обговорюють статті, в яких ставляться в доступній

для них формі питання про справедливість, чесність, дружбу, вірність

суспільному обов’язку,гуманність та патріотизм.

Урок, на якому діти відчувають задоволення і радість від успішно

виконаної спільної роботи, який пробуджує самостійну думку і викликає

сумісні переживання учнів, сприяє їх моральному вихованню.

Для виявлення рівня сформованості моральних цінностей школярів

потрібно використовувати твори різних видів мистецтва, а в якості основної

форми роботи проводити бесіди з учнями на моральні теми, розширюючи

тим самим від класу до класу моральні уявлення і знання учнів.

Суть взаємодії класного керівника, практичного психолога, соціального

педагога та сім’ї полягає в тому, що всі вони повинні бути зацікавлені у

вивченні дитини, розкритті та розвитку в ній найкращих якостей і

властивостей. В основі такої взаємодії лежать принципи взаємної довіри і

поваги, взаємної підтримки і допомоги, терпіння і терпимості по відношенню

один до одного. Це допоможе класному керівнику, практичному психологу,

соціального педагога і батькам об’єднати свої зусилля у створенні умов для

виховання у молодших школярів моральних цінностей.

Співпраця школи і сім’ї – це результат цілеспрямованої роботи

класного керівника, яка передбачає всебічне і систематичне вивчення сім’ї,

знання особливостей і умов сімейного виховання. Спільна діяльність

класного керівника, працівників шкільної психологічної служби, батьків та

учнів може бути успішною, якщо педагогами правильно обрані педагогічні

42 прийоми взаємодії. З урахуванням особливостей сім’ї необхідно проводити

всеобуч батьків, індивідуальні та групові зустрічі з ними.

Нами розроблено наступний алгоритм зустрічей з батьками,

орієнтований на взаємодію з батьками з виховання моральних цінностей:

Що я хорошого можу сказати про учня з питання виховання у нього

моральних цінностей.

Яких моральних принципів слід дотримуватися класному керівнику у

взаємодії з батьками з виховання моральних цінностей в учнів.

Що турбує класного керівника в становленні у школяра моральних

цінностей.

Які, на нашу спільну думку, причини негативного факту у вихованні

моральних цінностей у молодших школярів.

Які заходи необхідно вжити з боку класного керівника і з боку батьків

по вихованню моральних цінностей у молодшого школяра.

Важливе значення у взаємодії класного керівника з батьками з

виховання моральних цінностей у дітей молодшого шкільного віку має

психолого-педагогічна освіта батьків.

Психолого-педагогічна освіта батьків здійснюється за двома

напрямками: загальношкільна і позакласна психолого-педагогічна освіта.

У рамках загальношкільної психолого-педагогічної освіти батьків

класний керівник орієнтує їх на відвідування шкільного лекторію, шкільних

тематичних конференцій для батьків по моральному вихованню їх дітей. Для

батьків, що зазнають труднощі у вихованні моральних цінностей у молодших

школярів організовуються батьківські бесіди в мікрогрупах. Слід

підкреслити, що загальношкільні психолого-педагогічна освіта батьків

проводиться за спеціально організованою програмою із залученням фахівців

(психолог, педагог, юрист, медики, вчителі предметники).

Позакласна психолого-педагогічна освіта здійснюється класним

керівником у колективних та індивідуальних формах на основі цілей

морального виховання молодших школярів. Колективна психолого-

43 педагогічна освіта батьків класу найбільш ефективно проводиться у формі

бесід з батьками, читацьких конференцій з виховання моральних цінностей.

Прикладом бесід можуть служити такі теми: «Сім’я і духовний

розвиток молодших школярів», «Батьки – порадники, батьки – мої

друзі»,«Роль сім’ї у формуванні моральних цінностей дітей», «Роль сім'ї у

формуванні позитивної «Я» концепції», «Роль сім’ї у прояві дитячої

агресивності та збереженні морального здоров’я», «Акцентуації характеру».

Поглибивши свої знання вище згаданими формами роботи, хочеться

надати деякі рекомендації педагогам та батькам, щодо виховання моральних

цінностей молодших школярів.

Батьки повинні приділяти якомога більше уваги своїм дітям, знаходити

час на розповіді морального змісту перед сном, у вільний час, а також на

сімейне читання різних літературних творів з подальшим обговоренням та

аналізом прочитаного. Це буде впливати на формування моральних

цінностей дитини.

Виховання моральних якостей та цінностей поведінки, естетичного

сприйняття світу вимагає єдності й цілісності виховного впливу.

У початкових класах педагогу необхідно враховувати, перш за все, такі

вікові особливості молодших школярів, як обмеженість їх особистого досвіду

моральної поведінки, труднощі у виділенні головних компонентів у поведінці

оточуючих, безпосередній характер емоційної реакції на вчинок.

У практиці роботи з молодшими школярами необхідно

використовувати такі форми роботи, які б сприяли розвитку їх самостійності,

самооцінки, привчали б до відповідальності за свої вчинки. Доцільно

включати дітей у різні види самоконтролю. Це сприяє розвитку

відповідальності у дітей.

Сформувати моральні цінності можна лише цілеспрямованою

виховною роботою, шляхом стимулювання правильних мотивів адекватних

форм поведінки (похвала, заохочення), гальмування негативних вчинків.

44

Ми пропонуємо здійснювати виховну роботу з молодшими школярами,

яка включає проведення: етичних бесід, свят, вікторин, вечорів питань та

відповідей тощо.

Взагалі, забезпечувати засвоєння дітьми простих моральних правил та

цінностей необхідно у різних видах діяльності. Формування моральних

цінностей можна здійснювати:у грі, у трудовій діяльності, на заняттях, у

повсякденній побутовій діяльності.

Наприклад, візьмемо до уваги гру. Ввічливо поводитися з однолітками

(лагідно і ненав’язливо запрошувати до спільної гри, тактовно відхиляти

прохання тощо). Домовляючись про тему спільної гри необхідно:

враховувати бажання одне одного, справедливо розподіляти ролі, іграшки та

ігровий матеріал, спільно створювати задум гри, приймати цікаві пропозиції

учасників, злагоджено реалізовувати задум гри, надавати взаємодопомогу,

попереджувати та справедливо розв’язувати конфлікти, об’єктивно і

доброзичливо оцінювати поведінку учасників гри, виявляти увагу до

сором’язливих і нерішучих однолітків.

У трудовій діяльності вагоме місце слід приділяти тому, що необхідно:

самостійно готувати та прибирати робоче місце, працювати старанно, не

відволікаючись, досягати належного результату, справедливо розподіляти

обов’язки, матеріал і обладнання чи використовувати їх по черзі,

погоджувати дії в ході роботи, піклуватися про якісне та своєчасне

виконання спільної справи, здійснювати взаємоконтроль, за потреби

допомагати одне одному, використовуючи адекватні до ситуації способи,

об’єктивно й доброзичливо оцінювати поведінку і результати праці

товаришів та свої власні.

Щодо організації занять, то необхідно: уважно вислуховувати завдання

педагога, самостійно виконувати їх, виявляти старанність, досягати

належного результату;виявляти співчуття до успіхів і невдач товаришів,

при виконанні спільних завдань самостійно розподіляти частини роботи з

урахуванням здібностей, інтересів кожної дитини, дбати про якість спільного

45 результату, об’єктивно й доброзичливо оцінювати роботу і поведінку

однолітків та свою власну.

У повсякденній побутовій діяльності необхідно звернути увагу на:

ввічливо і шанобливо звертатися до педагогів, батьків, близьких, разом із

дорослими брати участь у піклуванні про самостійних людей похилого віку,

тактовно поводитися з каліками, не глузувати з них, піклуватися про менших

від себе, хлопчикам бути уважними до дівчаток, самостійно дотримуватися

відомих правил поведінки, бережливо ставитися до своїх і чужих речей,

підтримувати порядок у приміщенні та на майданчику.

Отже, виховна робота, спрямована на засвоєння дітьми вищезазначених

правил та формування моральних цінностей, має передбачати розв’язання в

єдності таких завдань: закріплювати та розширювати чуттєво-наочні

уявлення; поглиблювати розуміння значення додержання позитивних форм

поведінки; продовжувати вчити застосовані моральні знання на практиці;

збагачувати уявлення, які виходять за межі власного досвіду дітей;

продовжувати формувати вмотивовані оцінні судження; збагачувати

суспільні мотиви поведінки; збагачувати досвід позитивних емоційних

переживань, продовжувати виховувати емпатійні переживання.

Ми вважаємо, що проведення таких заходів сприятиме засвоєнню

учнями тих моральних цінностей, які є найважливішими у нашому житті.

Висновки до розділу ІІ

Ми намагалися продемонструвати експериментальну перевірку

педагогічних умов виховання моральних цінностей молодших школярів. Ми

спробували діагностувати рівень сформованості моральних цінностей

школярів у навчально-виховному процесі, і у цьому нам допомогла методика

М.І.Шилової «Рівні моральної вихованості молодших школярів». З

отриманих результатів ми побачили, що в учнів переважає середній рівень

вихованості. Найбільш яскравими моральними якостями та цінностями у

даної вікової групи дітей є ставлення до суспільства, ставлення до фізичної

46 праці, ставлення до людей. Дівчатка звертають увагу здебільшого на

ставлення до людей та до фізичної праці, а от у хлопців простежувалася

тенденція до підвищеної уваги над розумовою працею та ставленням до себе.

У результаті роботи прийшли до висновку, що використання виховних

можливостей ігор, бесід, екскурсій, трудової та повсякденної діяльності,

літературних творів впливає на моральну вихованість дітей молодшого

шкільного віку.

Також, у ході роботи нами було розглянуто здійснення виховання

моральних цінностей у практичній роботі соціального педагога та

практичного психолога в загальноосвітніх навчальних закладах та надано

методичні рекомендації батькам, вчителям, практичним психологам та

соціальним педагогам.

47

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Моральне формування людини починається з її народження.

Питання морального виховання, вдосконалення дитини, проблема

виховання моральних цінностей хвилювали суспільство завжди і у всі часи.

Особливо зараз, коли все частіше можна зустріти жорстокість і насильство,

проблема морального виховання стає все більш актуальною.

Отже, під час дослідження ми прийшли до наступних висновків.

Моральне виховання, орієнтоване на виховання моральних цінностей,

розглядається в педагогіці як найважливішої мети виховання на основі

виховання, розвитку, саморозвитку життєвого досвіду і його осмислення

зусиллями самого вихованця. У різні історичні періоди розвитку в

суспільстві складаються різноманітні моральні цінності, їх об’єднує те, що

вони звернені до людського початку, засновані на особистісному досвіді,

являють собою сукупність загальних принципів, норм поведінки учнів по

відношенню один до одного, природі, суспільству в ім’я добра (на благо).

Сформовані моральні цінності дозволяють визначити ціннісні моральні

орієнтири молодших школярів, прагнення до ідеалу, вони виконують

регулюючу функцію в життєдіяльності учнів.

В процесі виховання моральних цінностей необхідно пам’ятати про те,

що психічний і духовний розвиток особистості проявляється і

вдосконалюється лише в діяльності, яка має різний зміст, різний характер і

різні цілі. У зв’язку з цим, перед загальноосвітньою школою ставиться

задача підготовки відповідального громадянина, здатного самостійно

оцінювати що відбувається і будувати свою діяльність відповідно до

інтересів оточуючих його людей. Рішення цієї задачі пов’язано з

формуванням стійких моральних цінностей особистості школяра.

У вихованні моральних цінностей молодших школярів найголовнішим

є формування ідейної серцевини особистості: громадянських поглядів,

переконань, почуттів, поведінки, єдності слова і діла.

48

Моральні цінності повинні стати духовним багатством кожного учня.

Цього досягають за умови, коли моральні цінності стають особистими

моральними переконаннями дітей, а це становлення починається з розуміння

дітьми моральних понять.

Значну роль у встановленні моральних норм, розвитку дитячих

інтересів та вихованні моральних цінностей молодших школярів відіграє

вчитель (класний керівник, соціальний педагог, практичний психолог), хоча

ступінь їх успішності в цьому буде залежати від типу його відносини з

учнями. Інші дорослі (батьки, родичі, близькі, друзі) теж займають важливе

місце в житті дитини.

Нами було проведено дослідження і на основі його результатів

зроблено такі висновки. Ефективність виховання моральних цінностей

школярів можлива при створенні педагогічних умов: мотиваційної,

змістовної, операційної. Проведені заходи дали динаміку розвитку

моральних якостей школярів у бік збільшення.

Дослідна робота в Інгульській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів

показала необхідність проведення занять по моральному вихованню з

молодшими школярами. Хоча в дітей і переважають теоретичні знання над

практичними вміннями, за теорією розвитку Виготського, - все ж роботу з

формування моральності треба продовжувати, щоб теоретичні знання

увійшли в зону «актуального розвитку».

Основними методами і способами виховання моральних цінностей

дітей є переконання, запобігання неправильній поведінці, педагогічний такт

учителя та заохочення і покарання, але не тілесні, а особистий приклад

учителя, також батьків і старших, правильний режим навчання тощо. Всі ці

особливості ми зазначили у розроблених нами рекомендаціях.

Тож давайте всі разом, спробуємо виховувати розумну, досвідчену,

високоморальну особистість, яка буде чемною, уважною до інших людей,

дбайливою, милосердною, щирою, надійною і такою, що застосовуватиме

набуті теоретичні знання на практиці!

49

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Абрамова Г.С. Практична психологія / Г.С. Абрамова. - Москва, 2004.

2. Авдіянц Г. Педагогічний вплив учителів і батьків на формування

духовності молодших школярів// Рідна школа. – 2001. – №1 .

3. Авдіянц Г. Формування основ моральної культури молодших

школярів: сутність, зміст, формування // Початкова школа. – 2010. –

№1.

4. Артюхова І. С. Цінності і виховання / / Педагогіка, 1999, № 4.;

5. Архангельський Н.В. Моральне виховання. - М.: Просвещение, 1979.

6. Бабанський Ю.К. Педагогіка: Курс лекцій. - М.: Просвещение, 1988.

7. Бабанский Ю. К. Комплексний подход к воспитанию школьников. —

М., 1980.

8. Басюк Н. Орієнтири вчителя у моральному вихованні молодших

школярів/ Н.Басюк // Рідна школа. – 2007. – № 3.

9. Бех І.Д. Моральний розвиток особистості.//Рідна школа. – 2004. – №1.

10. Бех І.Д. Особистісно орієнтоване виховання: шляхи реалізації. – К.:

ІЗМН, 1996.

11. Бех Й.Д. Психологические основы нравственного развития личности/

И.Д.Бех. - К., 2002.

12. Бех І.Д. Як виховувати духовні цінності//Директор школи, ліцею,

гімназії. – 2004. – №1.

13. Богданова, О.С. Етичні бесіди з школярами / О. С. Богданова. – М.,

2007.

14. Божович Л. И. О нравственном развитии и воспитании детей/

Л.И.Божович // Вопросы психологии. - М., 2005.

15. Божович Л.І. Про моральний розвиток у вихованні дітей / / Питання

психології. - М.: Просвещение, 1975.

16. Болотина Л.Р. Педагогика: Учебное пособие для педагогических

институтов. - М.: Просвещение, 1987.

50

17. Болдырев Н.И. Нравственное воспитание школьников/ Н.И.Болдырев.

- М., 2003.

18. Братусь Б.С. Психологічні аспекти морального розвитку особистості.

М., 1977.

19. Васильєва З.М. Моральне виховання учнів у навчальній діяльності. -

М.: Просвещение, 1978.

20. Гусейнов А., Иррлитц Г. Краткая история этики.- М.: Мысль 1987.

21. Дашков А.А. Моральное воспитание в истории педагогики/

А.А.Дашков // Учитель. – 2000. – №2.

22. Демиденко В.К. Деякі аспекти морального виховання: Практичний

матеріал для керівників, вихователів і вчителів. – К.: ІЗМН, 1995.

23. Дьюї Д. Моральні принципи в освіті. – К., 2001.

24. Дробницкий О.Г. Мир оживших предметов. Проблема ценности и

марксистская философия. — М.: Политиздат,1967.

25. Дубровіна І.В. Вікова та педагогічна психологія. - М.: Академія, 1999.

26. Звєрєва І.Д.,Коваль Л.Г., Фролов П.Д. Діагностика моральної

вихованості школярів: Метод. посібник. – К.: ІСДО, 1995.

27. Каїров І. А. Моральний розвиток молодших школярів у процесі

виховання.- М, 1979 р.

28. Калюжний, А.А. Роль вчителя в моральному вихованні школярів / А.А.

Калюжний. - Москва, 2008.

29. Ковтуненко Л.В. Виховання у школярів загальнолюдських цінностей –

один із головних аспектів розвитку особистості// Виховна робота в

школі. – 2006. – №12.

30. Козлов З.П. Воспитание нравственного сознания школьников/

З.П.Козлов. – К., 2003.

31. Косачева І.П. Моральне виховання молодшого школяра в процесі

навчання і виховання. – М.: Аркто, 2005.

32. Лозова В.І., Троцько Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. –

Харків, 1997.

51

33. Максименко С.Д. Критерії моральної вихованості молодших школярів/

С.Д.Максименко. – М., 2002.

34. Марьенко И.С. Нравственное становление личности школьника/

И.С.Марьенко. – М., 2005.

35. Матвієнко О.В. Моральне виховання молодших школярів у

позаурочній та позашкільній діяльності/ О.В.Матвієнко. – К., 2000.

36. Матвеева Л. И Развитие младшего школьника как субъекта учебной

деятельности и нравственного поведения. - Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена,

1989.

37. Моральне виховання особистості школяра / За ред. Колдунова Я. І. -

Калуга, 1969.

38. Омельченко Ж. Формування в учнів загальнолюдських цінностей//

Рідна школа. – 1999. – №10.

39. Рахімов, А.З. Роль морального виховання у формуванні особистості /

О.З. Рахімов. - СПб., 2008

40. Рубінштейн С. Л. Психолого-педагогічні проблеми морального

виховання школярів, М., 1981.

41. Словарь по этике /Под ред. И.С.Кона. — М.: Политиздат, 1975.

42. Семез А.А. В.О.Сухомлинський про роль учителя у вихованні

моральних цінностей учнів// Початкова школа. – 2003. – №9.

43. Семез А.А. Завдання та зміст виховання моральних цінностей

молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського//

Наукові записки КДПУ ім.. В.Винниченка. – Вип. 21. – Серія:

Педагогічні науки. – Кіровоград: РВЦ КДПУ, 2000.

44. Семез А.А. Педагогічні аспекти виховання моральних цінностей//

Наукові записки КДПУ ім.. В.Винниченка. – Вип. 39. – Серія:

Педагогічні науки. – Кіровоград: РВЦ КДПУ, 2001.

45. Семез А.А. Філософські засади виховання моральних цінностей//

Наукові записки КДПУ ім.. В.Винниченка. – Вип. 25. – Серія:

Педагогічні науки. – Кіровоград: РВЦ КДПУ, 2000.

52

46. Сенько, В. Г. Виховання у молодших школярів норм поведінки / В. Г.

Сенько. - Мінськ, 2006.

47. Степаненко Л.М. Моральне виховання учнів початкових класів/

Л.М.Степаненко. – К., 2001.

48. Сухомлинський В.О. Повне зібр. творів у 5-ти томах. – 1977.

49. Уледов А.К. Нравственное воспитание. - М.: Мысль, 1979.

50. Шишкин А.Ф., Шварцман К.А. ХХ век и моральные ценности

человечества. — М.: Мысль, 1968.

51. Шульга Л. Ігрові методи та їх роль у моральному вихованні учнів

молодшого шкільного віку// Рідна школа. – 2002. – №10.

52. Шумра Л. Загальнолюдські моральні цінності як основа духовного

виховання// Рідна школа. – 2004. – №6.

53. Яновська, М.Г. Моральне виховання і емоційна сфера особистості / М.

Г. Яновська. - СПб., - 2003.

54. Яровська О. Як виховати високоморальну особистість/ О. Яровська//

Родина і школа. – 2000. – № 8.

53

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Рівні моральної вихованості (методика М. І. Шилової)

Основні відносини

Показники

вихованості

Ознаки та рівні формуються якостей

(від 3-го рівня до нульового рівня)

Ставлення до суспільства

1. Патріотизм

1. Ставлення до рідної

природи

3 - любить і береже природу, спонукає до

дбайливого ставлення інших;

2 - любить і береже природу;

1 - бере участь у діяльності з охорони природи під

керівництвом вчителя;

0 - природу не цінує і не береже.

2. Гордість за свою

країну

3 - цікавиться і пишається історичним минулим

Вітчизни, розповідає про це іншим;

2 - цікавиться історичним минулим;

1 - знайомиться з історичним минулим при намірі

старших;

0 - не цікавиться історичним минулим.

3. Служіння своїми

силами

3 - знаходить справи на службу малому Батьківщині

й організовує інших;

2 - знаходить справи на службу малому

Батьківщині;

1 - бере участь в справах на службу малому

Батьківщині при організації та підтримці з боку

вчителів;

0 - не бере участі в справах на користь малому

54

Батьківщині

4. Турбота про свою

школу

3 - бере участь в справах класу і залучає до цього

інших

2 - відчуває гордість за свою школу, бере участь в

справах класу;

1 - у справах класу бере участь при намірі;

0 - у справах класу не бере участь, гордості за свою

школу не відчуває.

Ставлення до розумової праці

2. Допитливість

5. Пізнавальна

активність

3 - сам багато читає і знає, обговорює з друзі

дізналися;

2 - сам багато читає;

1 - читає при спонуканні дорослих, вчителів

0 - читає недостатньо, на спонукання вчителі не

реагує

6. Прагнення

реалізувати свої

інтелектуальні

здібності

3 - прагне вчитися якомога краще, допомагає

іншим;

2 - прагне вчитися як можна краще

1 - вчитися за наявності контролю;

0 - погано вчиться навіть за наявності контролю

7. Саморозвиток

3 - є улюблене корисне захоплення, до якого

приваблює товаришів;

2 - є улюблене корисне захоплення;

1 - ні корисного захоплення, у позаурочній

пізнавальної діяльності бере участь при наявності

спонукання з боку вчителя;

0 - у позаурочній діяльності не бере участь.

55

8. Організованість у

вченні

3 - роботу на уроці і домашнє завдання виконує

уважно, акуратно, допомагає товаришам;

2 - роботу на уроці і домашнє завдання виконує

уважно, акуратно

1 - Роботу на уроці і домашнє завдання виконує під

контролем;

0 - на уроках неуважний, домашнє завдання не

виконує

Ставлення до фізичної праці

3. Працьовитість

9. Ініціативність і

творчість у праці

3 - знаходить корисні справи в класі, школі, і

організовує товаришів на творчу працю;

2 - знаходить корисні справи в класі, школі, виконує

їх з інтересом;

1 - бере участь в корисних справах у класі, в школі,

організованих іншими;

0 - у корисних справах не бере участь, позитивну

ініціативу і творчість не проявляє.

10. Самостійність

3 - добре працює без контролю з боку старших і

спонукає до цього товаришів;

2 - сам добре працює, але до праці інших байдужий;

1 - трудиться за наявності контролю;

0 - участі у праці не приймає

11. Дбайливе

ставлення до

результатів праці

3 - береже особисте і суспільне майно, стимулює

інших;

2 - береже особисте та громадське майно;

1 - вимагає контролю у ставленні до особистого і

56

громадського майна;

0 - небережлів, допускає псування особистого і

громадського майна.

12. Усвідомлення

значущості праці

3 - усвідомлює знання праці, сам знаходить роботу

по своїх силах і допомагає товаришам;

2 - усвідомлює значення праці, сам знаходить

роботу по своїх силах;

1 - не має чіткого уявлення про значущість праці;

при виконанні робіт під силу потребує керівництва;

0 - не усвідомлює значущості праці, не вміє і не

любить працювати.

Ставлення до людей

4. Доброта і чуйність

13. Шанобливе

ставлення до старших

3 - поважає старших, не терпить зневажливого

ставлення до них з боку однолітків;

2 - поважає старших;

1 - до людей похилого віку не завжди поважний,

потребує керівництва;

0 - не поважає старших, допускає грубість.

14. Доброзичливе

ставлення до

однолітків

3 - чуйний до друзів і близьким, доброзичливо

ставиться до однолітків, засуджує грубість;

2 - чуйний до друзів, близьких та однолітків;

1 - проявляє дружелюбність, потребує спонукання з

боку товаришів і старших;

0 - грубий та егоїстичний

15. Милосердя 3 - співчуває і допомагає слабким, хворим,

безпомічним і налаштовує на це інших;

2 - співчуває і допомагає слабким, хворим;

57

1 - допомагає слабким, хворим за умови доручення,

наявності контролю

0 - неотзивчів, іноді жорстокий

16. Чесність у

відносинах з

товаришами і

дорослими

3 - чесний в стосунках з товаришами і дорослими,

не терпить прояви брехні і обману з боку інших

2 - чесний в стосунках з товаришами і дорослими;

1 - не завжди чесний;

0 - нечесний

Ставлення до себе

5. Самодисципліна

17. Самовладання і

сила волі

3 - проявляє самовладання і силу волі в добрих

вчинках, прагне розвивати її, спонукає до цього

інших; 2 - сам проявляє добру волю, прагне

розвивати її, але байдужий до безвілля своїх

товаришів;

1 - розвиває волю в організованих дорослими

ситуаціях, нерідко підкоряючись волі інших;

0 - силою волею не має і не прагне її розвивати.

18. Самоповага,

дотримання правил

культури поведінки

3 - добровільно дотримується правил культури

поведінки, вимагає цього від інших;

2 - добровільно дотримується правил культури

поведінки, не піклується про інших;

1 - норми, правила поведінки дотримується за

наявності контролю;

0 - норми і правила не дотримується

19. Організованість і

пунктуальність

3 - своєчасно і якісно виконує будь-яку справу,

вимагає цього від інших;

2 - своєчасно і якісно виконує свої справи;

58

1 - при виконанні справ і завдань потребує

контролю;

0 - розпочаті справи не виконує

20. Вимогливість до

себе

3 - вимогливий до себе і товаришів, прагне

проявити себе у добрих справах і вчинках;

2 - вимогливий до себе, прагне проявити себе у

добрих справах і вчинках;

1 - не завжди вимогливий, не прагне проявити себе

у добрих справах і вчинках;

0 - до себе не вимогливий, виявляє себе у

негативних вчинках.

ДОДАТОК Б

59

«Зведений лист діагностики моральної вихованості молодших школярів

Інгульської ЗШ І – ІІІ ст.»

ПІБ

учня

Клас 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1

0

1

1

1

2

1

3

1

4

1

5

1

6

1

7

1

8

1

9

2

0

Всього

балів

Богом

аз Є.

2 2 3 3 3 3 2 2 3 3 1 1 1 3 2 3 2 3 3 3 1 47

Вели

кий С.

2 1 1 1 0 0 2 0 1 1 2 1 1 1 1 0 0 0 2 0 1 16

Ковал

ьчук

М.

2 1 1 1 2 2 2 2 2 0 2 0 1 0 2 0 0 1 1 1 1 22

Криво

ногов

а І.

2 0 0 2 2 0 1 1 0 1 1 0 2 0 0 1 1 1 0 0 2 15

Леще

нко Д.

2 2 2 2 0 0 0 1 2 1 1 2 1 0 2 1 0 2 2 2 2 25

Миха

лкіна

Є.

2 2 1 2 1 0 0 3 3 1 1 0 3 1 3 2 0 0 1 0 1 25

Сін К. 2 1 1 1 1 0 0 2 2 3 3 1 1 2 2 1 1 3 3 2 2 32

Соло

мко

С.

2 3 2 3 3 3 2 2 3 1 3 3 2 2 3 3 3 3 2 3 2 51

Зачеп

а І.

3 2 3 3 1 3 2 2 2 3 2 2 1 2 2 2 3 2 2 3 2 44

Ключ

ник К.

3 2 1 2 3 1 1 1 0 2 0 3 2 2 0 1 1 1 2 2 2 29

Рибал

ко Д.

3 2 1 1 2 3 3 2 3 1 1 2 3 2 2 3 3 3 3 2 2 44

Чуб 3 3 3 3 3 3 2 2 1 1 1 2 3 1 2 3 3 1 3 2 3 45

60

М.

Криве

нко Б.

4 3 2 1 2 2 2 2 2 0 1 2 2 2 2 2 1 1 3 2 2 36

Миха

йлеви

ч С.

4 3 2 1 3 3 3 3 2 2 1 3 2 3 3 3 1 2 2 2 2 46

Моїсє

єва О.

4 2 3 1 2 3 2 2 3 2 1 1 3 3 3 3 3 1 1 2 0 41

Остро

ва А.

4 1 0 1 1 0 0 1 0 0 1 0 2 1 1 1 0 0 0 2 0 12

Остро

вий В.

4 2 0 2 1 2 2 0 2 2 0 1 2 2 2 1 1 0 2 2 0 26

Тихоп

ій О.

4 2 3 2 3 1 3 2 1 0 2 2 1 3 2 3 3 2 3 2 3 43

ДОДАТОК В

АНКЕТА

61 І. Уявіть собі, що у вас є чарівна паличка і перед вами перелік бажань, з яких

можна обрати тільки п’ять.

Список бажань:

1. Бути людиною, яку поважають і люблять.

2. Мати багато грошей.

3. Мати найсучасніший комп’ютер.

4. Мати вірного друга (подругу).

5. Мати здорових батьків.

6. Мати змогу керувати іншими.

7. Мати служниць та ними керувати.

8. Мати добре серце.

9. Вміти співчувати та допомагати іншим.

10.Жити в іншій країні.

II. Закінчіть речення:

1. Коли я бачу когось в скрутній ситуації, то

я____________________________________________________________

2. Якщо з мене хтось глузує, то я________________________________

3. Якщо я хочу щоб мене взяли до гри, то я________________________

ІІІ .Виберіть правильну відповідь:

1. Якщо хтось плаче , то я ...

а) прагну завжди допомогти ;

б) одразу думаю про те, що могло статися ;

в) не звертаю уваги ;

г) розбираюся з тим, хто скривдив.

2. Якщо у компанії хтось дуже сумний через те, що не потратив у гру, або

програв ...

а) я не зверну уваги;

б) відверто скажу йому про всі його недоліки;

в) скажу, що треба навчитися грати в цю гру.

3. Твій однокласник на тебе образився, ти ...

62 а) подумаєш про його почуття і про те, що можна зробити в цій ситуації;

б) образишся у відповідь ;

в) доведеш йому, що він не правий.

IV. Дайте відповідь на запитання:

1. Що означає бути добрим ?

2. Що означає бути справедливим?

3. Що таке чесність ?