ВІДДІЛ ОСВІТИКРАСНОГРАДСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

НАТАЛИНСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС

ПРОГРАМАФАКУЛЬТАТИВНОГО КУРСУ

«ПИСЬМЕННИКИ КРАСНОГРАДЩИНИ»9 КЛАС

Красноград 2009

Програма факультативного курсу «Письменники Красноградщини» 9 клас

За загальною редакцією А.Г.Мустафіної, директора Наталинського навчально-виховного комплексу

Укладачі: Наталія Іванівна Кирієнко, учитель української мови та літератури Наталинського навчально-виховного комплексу,Мірча Тетяна Петрівна, вчитель Наталинського навчально-виховного комплексу

Рецензенти: Олена Володимирівна Варенікова, старший викладач кафедри української та світової літератури ХНПУ імені Г.С.Сковороди, заступник декана, Ольга Миколаївна Міхно, спеціаліст вищої категорії, старший учитель, методист Красноградського районного методичного кабінету

Програма містить матеріали для факультативних занять з літератури рідного краю. Вона розрахована на школярів 9 класу. Програма охоплює період творчості письменників Красноградщини від середини ХХ століття до наших днів. Програма містить розробки факультативних занять, в яких пропонуються інноваційні форми і методи навчання

Схвалено методичною радою районного методичного кабінетувідділу освіти Красноградської райдержадміністраціїПротокол № від

ЗМІСТ

1. Пояснювальна записка

2. Зміст навчальної програми

3. Зміст навчального матеріалу та вимоги до навчальних досягнень учнів

4. Орієнтовний календарно-тематичний план

5. Методичні рекомендації

6. Додатковий матеріал

7. Література

Пояснювальна записка

Морально-духовне становлення дітей на сучасному етапі державотворення, їх підготовка до активної, творчої, сповненої особистісного смислу життєдіяльності є найважливішою складовою розвитку суспільства та держави. Одним із пріоритетних напрямів державної політики в галузі виховання є національне виховання, про що сказано у Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», у Національній доктрині розвитку освіти . В основу національної системи виховання покладено національну ідею як консолідуючий чинник розвитку суспільства і нації в цілому. Форми і методи виховання спираються на народні традиції, кращі надбання національної культури та передбачають формування у дітей національної самосвідомості, любові до рідної землі, до народу, шанобливе ставлення до його культури; культивують повагу до культурного надбання українців. У цьому контексті особливої актуальності набувають уроки літератури рідного краю. Запропонована програма факультативного курсу «Письменники Красноградщини» розрахована на учнів 9-го класу. Загальний обсяг годин - 17 ( із розрахунку 0,5 години на тиждень) Програма факультативного курсу «Письменники Красноградщини» пропонується з метою залучення учнів загальноосвітньої школи до культурних надбань рідного краю. У програмі пропонуються найвидатніші твори письменників-земляків, зрозумілі для учнів цього віку. Основною вимогою щодо побудови даної програми є забезпечення принципу системності, розуміння літератури як форми художнього пізнання і перетворення дійсності, що має величезне значення у становленні духовного світу особистості, у вихованні естетичного смаку та високих моральних якостей. Головним об’єктом вивчення на факультативному курсі є життя і творчість письменників Красноградщини. Предмет вивчення – твори письменників-земляків.

Основні завдання програми :- виховувати повагу до духовних скарбів малої батьківщини;

- дати уяву учням про особливості розвитку літературного процесу Красноградщини та навчити визначати роль і місце письменників-земляків у літературному процесі ХХ - ХХІ століття;

- розвивати вміння й навички аналізу художнього твору, здатність сприймати його з розумінням задуму і стилю автора;

- розвивати усне і писемне мовлення та критичне й асоціативне мислення;

- формувати вміння реалізувати духовний потенціал літератури у власному житті;

- виробляти вміння компетентно і цілеспрямовано орієнтуватися в інформаційному і комунікативному сучасному просторі;

- розвивати навички самоосвіти, підтримувати бажання вчитися;

- виробляти вміння грамотно, логічно, обґрунтовано висловлювати власні думки про автора, героїв, художні образи;

- виробляти вміння цінувати красу малої батьківщини;

- викликати в учнів прагнення оберігати і примножувати набутки духовного життя нації, рідного краю;

- формувати навички літературознавчого аналізу, вміння вести дискусії.

Відповідно до задач структура даної програми передбачає світовий і культурологічний контексти, міжпредметні зв’язки, втілення ключових компетентностей, урахування вікових особливостей учнів, психології сприйняття дитиною творів художньої літератури, право вибору. Програму побудовано відповідно до вимог Державного стандарту. Програма містить такі рубрики:

- кількість годин, відведених на вивчення розділу (теми);- зміст навчального матеріалу;- державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки;- додатки (мистецький контекст, міжпредметні зв’язки);- орієнтовний календарно-тематичний план.

На факультативних заняттях курсу «Письменники Красноградщини» розглядається матеріал, що виходить за межі шкільного уроку, навчальна діяльність учнів позначена більшою самостійністю, тому заняття можуть бути як традиційними, так і нестандартними: заочна подорож, урок-семінар, екскурсія, практикум тощо Учні повинні знати письменників рідного краю, історичні умови розвитку письменства Красноградщини, мистецькі напрями, тематику творів, літературні зв’язки з видатними творцями; уміти аналізувати явища окресленого періоду, самостійно підбирати й опрацьовувати критичні матеріали, використовувати додаткові джерела інформації. Отже, програма факультативного курсу «Письменники Красноградщини» доповнює основний курс української літератури загальноосвітньої школи у 9 класі.

Зміст навчальної програми( усього 17 год., 0,5 год. на тиждень)

№з/п

Тема заняття Кількість годин

1 Вступ. Письменники Красноградщини. Їх роль у літературному процесі.

1 год.

2 Олександр Копиленко - натхненний співець природи. Життєвий і творчий шлях письменника.

1 год.

3 Книга для юних читачів О.І.Копиленка «Як вони поживають».

1 год.

4 Іван Сенченко. Розповідь про письменника. Участь у ВАПЛІТЕ. Тематика творів.ТЛ: поглиблення поняття про оповідання, пейзаж.

1 год.

5 Іван Сенченко. Автобіографічне оповідання «Кінчався вересень 1941 року».ТЛ: автобіографічне оповідання.

1 год.

6 Іван Сенченко взірець «Червоноградські портрети» - взірець літературної майстерності.ТЛ: літературний портрет, новела.

1 год.

7 І.Ю.Сенченко. Дитяча література. «Діамантовий берег»(уривки).ТЛ: поглиблення поняття про повість.

1 год.

8 Віршова вмілість у збірці Леоніда Соломоновича «Терпкі яблука».ТЛ: ліричний герой.

1 год.

9 Леонід Первомайський. Філософська лірика. Втілення досвіду і світовідчування в поезіях «Межа є в кожному старанні», «Терпи, не зупиняйсь у розпачі й на мить» із книги «Древо пізнання». ТЛ: філософська лірика.

1 год.

10 Михайло Яловий. Життя і творчість митця. Роль у створенні ВАПЛІТЕ. Збірка поезій «Верхи». Особливості світобачення.

1 год.

11 Андрій Бібік та Юрій Будяк. Дитяча тематика у поезіях А. Бібіка «Було» та Ю. Будяка «Сорочечка». Вплив усної народної творчості на поезію Будяка.

1 год.

12 Василь Щеголєв - видатний драматург, письменник, артист. П’єса «Осінні квіти». Роль кольорової гами у п’єсі. ТЛ: драматургія

1 год.

13 -

14

В.Красюк . Життєва доля письменника. Гумор і сатира поета у байках. «Від автора», «Байка». «Куди їдемо?»Дотепні сатиричні гуморески та скоромовки. ТЛ: сатира, гумор, гумореска, скоромовка, повторення поняття про байку.

2 год.

15 Юрій Касілов, Віктор Муц. Сучасні письменники Красноградщини.

1 год.

16 Неля Коваленко, В’ячеслав Анголенко. Огляд творчості . 1 год.

17 Урок-підсумок. 1 год.

Зміст навчального матеріалу та вимоги до навчальних досягнень учнів

Дата Кількістьгодин

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до рівня загальноосвітньоїпідготовки

1 Вступ. Письменники Красноградщини.Їх роль у літератур -ному процесі, участь у літературних угрупуваннях; тематика творів, літературні жанри.

Учні повинні знати найбільш відомих письменників рідного краю, їхні твори, роль у літературному процесі, участь у літературних угрупуваннях.Вміти: визначати періоди творчості, тематику творів, жанри творів.Усвідомлювати необхідність шанобливого ставлення до митців-земляків

З літератури ХХ століття

2 Олександр Іванович Копиленко. Цікаві епізоди з життя письменника. Копиленко О. І. - натхненний співець природи. Зображення світу природи в збірці «Як вони поживають».ТЛ: поглиблення поняття про оповідання, пейзаж

Учні повинні знати найголовніші відомості про письменника, тематику творів та зміст, зв’язки з письменниками- земляками.Уміти самостійно коментувати зміст прочитаного, висловлювати власні думки про ставлення до природи

4 Іван Юхимович Сенченко. Розповідь про письменника. Участь у ВАПЛІТЕ. Тематика творів. Оцінка творчості іншими письменниками. Автобіографічне оповідання «Кінчався вересень 1941 року»« Червоноградські портрети» - взірець літературної

Учні повинні знати про життя і творчий шлях митця, його участь у ВАПЛІТЕ, назви творів письменника, зміст творів, оцінку творчості критикою, особливості жанру повісті та оповідання.Вміти давати оцінку творчості письменника, визначати жанри творів, давати характеристику героїв, висловлювати власну думку щодо прочитаного, коментувати найвагоміші епізоди, визначати виражальні засоби

майстерності письменника.Дитяча література. Безпосереднє і натуральне зображення дітей, їх світосприйняття, проблем і турбот у повісті «Діамантовий берег» ( уривки )

ТЛ: автобіографічне оповідання, літературний портрет, поглиблення поняття про повість, новелу

2 Леонід Соломонович Первомайський. Життєвий і творчий шлях письменника. Творчі та дружні зв’язки з письменниками Красноградщини. Віршова вмілість у збірці «Терпкі яблука». Любов до рідного краю у поезії «Терпкі яблука».Філософська лірика. Втілення досвіду і світовідчування поета у поезіях «Межа є в кожному старанні», «Терпи, не зупиняйсь у розпачі й на мить» із книги «Древо пізнання»

ТЛ : філософська лірика, ліричний герой

Учні повинні знати основні віхи життєвого і творчого шляху поета. Мати уявлення про його творчість, тематику поезій. Вміти: аналізувати ліричні твори, образні системи, провідні мотиви, художні засоби. Визначати проблеми, висловлювати своє ставлення до філософських поглядів митця

1Яловий Михайло Омелянович.

Учні повинні знати основні віхи життєвого і творчого шляху

Життя і творчість митця. Роль у створенні Вільної Академії Пролетарської Літератури – ВАПЛІТЕ. Особливості світобачення у збірці поезій «Верхи»

письменника, тематику віршів збірки. Вміти аналізувати основні проблеми, порушені у збірці «Верхи»

1 Огляд творчостіБібіка (Бобенка) Андрія Михайловича та Юрія Яковича Будяка. Дитяча тематика у поезіях Бібіка «Було» та Будяка «Сорочечка». Вплив усної народної творчості на поезію Будяка

Учні повинні знати твори письменників-земляків, висловлювати власну думку про їхню творчість.Вміти порівнювати особливості віршування. Самостійно готувати повідомлення про їхню творчість

1 Огляд творчості письменника.Щєголєв Іван Матвійович – артист і драматург. Активізація творчого процесу за кордоном. Роль кольорової гами у п’єсі «Осінні квіти»

Т.Л. Драматургія

Учні повинні мати уявлення про митця і його творчу спадщину. Знати зміст п’єси, визначати основні засоби образів п’єси. Розуміти актуальність проблем для сучасного життя. Вміти дискутувати про сенс природи в людському житті, удосконалювати вміння робити власні висновки.

З літератури XXI століття

2 Красюк Володимир Іванович. Життєва доля письменника. Гумор і сатира поета як поштовх до роздумів над життям у байках

Учні повинні знати найцікавіші відомості про поета, основні жанри творів та їхню тематику, про роль митця у розвитку культури Красноградщини.Вміти розпізнавати іронію та сатиру, виразно і усвідомлено

«Від автора», «Байка», «Куди їдемо?».Дотепні сатиричні скоромовки та гуморески.

ТЛ : гумор, сатира, гумореска, скоромовка, повторення поняття про байку

читати твори, коментувати їхню прихований зміст, давати власну оцінку поведінці героїв, пов’язувати з сучасним життям.

2 Огляд творчості сучасних письменників Красноградщині.Тематика віршів Касілова Юрія Івановича, Муца Віктора Михайловича, Анголенка В’ячеслава Володимировича, Коваленко Нелі Сергіївни. Їхня роль у розвитку культури рідного краю.

Знати і розповідати найголовніші відомості про письменників Красноградщини. Тексти творів, присвячених рідному краю.Вміти визначати провідну думку, художні засоби, особливості композиції віршів письменників-сучасників.

1 Підсумковий урок Учні повинні вміти описувати, порівнювати здобутий матеріал, дискутувати довкола питань розвитку літератури рідного краю, висловлювати власні міркування про вивчені твори, оцінювати спадщину письменників-земляків

№ Орієнтовний календарно-тематичний план9 клас - усього годин 17 (0,5 години на тиждень)

Зміст програмового матеріалу

1 Вступ. Письменники Красноградщини. Їх роль у літературному процесі, участь у літературних угрупуваннях; тематика творів, літературні жанри.

2 О. Копиленко. Цікаві епізоди з життя письменника. Натхненний співець природи.

3 О.Копиленко – натхненний співець природи. Зображення світу природи в збірці «Як вони поживають»

4 І. Сенченко. Розповідь про письменника. Участь у ВАПЛІТЕ. Тематика творів. Оцінка творчості іншими письменниками.

5 І. Сенченко. Автобіографічне оповідання «Кінчався вересень 1941 року».

6 І.Сенченко «Червоноградські портрети» - взірець літературної майстерності письменника.

7 І. Сенченко. Дитяча література. Безпосереднє і натуральне зображення дітей, їх світосприйняття проблем і турбот у повісті «Діамантовий берег».

8 Леонід Первомайський. Життєвий і творчий шлях письменника. Творчі та дружні зв’язки з письменниками Красноградщини. Віршова вмілість у збірці «Терпкі яблука». Любов до рідного краю в поезії «Терпкі яблука»

9 Філософська лірика Леоніда Первомайського. Втілення досвіду і світовідчування поета в поезіях «Межа є в кожному старанні», «Терпи, не зупиняйсь у розпачі й на мить…» із книги «Древо пізнання»

10 М.Яловий . Життя і творчість. Роль у створення ВАПЛІТЕ. Особливості світобачення у збірці поезій «Верхи».

11 Огляд творчості Бібіка (Бобенка) Андрія Михайловича та Юрія Яковича Будяка. Дитяча тематика у поезіях А. Бібіка . «Було» та Ю. Будяка «Сорочечка». Вплив усної народної творчості на поезію Будяка.

12 Огляд творчості письменника. Щеголєв Василь Матвійович – драматург і артист. Роль кольорової гами у п’єсі «Осінні квіти».

13 В. Красюк.. Життєва доля письменника. Гумор і сатира як поштовх до роздумів над життям у байках «Від автора», «Байка», «Куди їдемо?».

14 В. Красюк. Дотепні сатиричні скоромовки та гуморески..

15 Огляд творчості сучасних письменників Красноградщини. Тематика віршів Ю Касі лова, В. Муца.

16 Огляд творчості сучасних письменників Красноградщини. В. Анголенка , Н. Коваленко.

17 Урок-підсумок. Створення презентацій на тему «Письменники Красноградщини»

Методичні рекомендації щодо проведення факультативного

курсу “Письменники Красноградщини” у 9-ому класі.

Шановні колеги, вчителі української мови та літератури. Вам усім

чудово відомо, що сучасні діти дуже мало цікавляться національною

культурою та літературою. Вони виявляють набагато більший інтерес, коли

мова йде про іноземних героїв надають перевагу іноземним фільмам та

закордонним співакам. І це, на жаль, правда.

І тому головною задачею учителя української мови та літератури в

умовах, які сьогодні склалися, залучити дитину будь-яким шляхом до читання

творів українських письменників. Треба зробити все, щоб пріоритетною

стала національна освіта, щоб у дітей виникла гордість за власну культуру. В

зв'язку з цим необхідно активізувати навчально-пізнавальну та пошукову

діяльність школярів. Тому нам і спало на думку розробити програму

факультативного курсу “Письменники Красноградщини” для учнів 9 класу.

Звісно, всі ми систематично проводимо уроки з літератури рідного краю,

але кількість годин обмежена, і діти швидко забувають вивчене. Наш

факультатив дає змогу учням поглибити знання про письменників рідного

краю, їхні твори, історичні умови, в яких вони творили.

Розробляючи дану програму, ми підібрали матеріал нашої місцевості. Всі

письменники в той чи інший час жили або живуть на Красноградщині.

Для опрацювання підібрані твори високої художньої і естетичної

вартості, які поєднують у собі краєзнавчий матеріал, твори мають рідну

тематику, відповідають віковим особливостям школярів.

Завдяки підібраному матеріалу учень має змогу осягнути сутність

спадщини письменників-земляків.

У методичному посібнику нами розроблено серію занять гуртка,

підібраний додатковий матеріал, пропонуються інноваційні форми і методи

організації навчання. Залежно від мети і завдань уроку, пропонуємо

використовувати різноманітні прийоми роботи: повідомлення, виразне

читання, словесний опис, інсценізацію; дослідно-пошукову в музеї,

бібліотеці; складання словників літературних понять.

Заняття №1

Тема: Вступ. Письменники Красноградщини.

Їх роль у літературних угрупованнях, тематика творів,

літературні жанри

Мета: Поглибити знання дев'ятикласників про письменників

рідного краю, їхні твори, роль у літературному процесі,

участь у літе ратурних угрупуваннях; розвивати уміння

обирати головне, аналізувати явища і факти; виховувати

шанобливе ставлення до митців — земляків.

Міжпредметні зв'язки: Український літературний рух 20-30 років

початку XX століття.

Обладнання: Портрети письменників Красноградщини,

виставка творів.

Зміст і структура заняття.

I. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності.

1. Вступне слово учителя про гурток, його призначення, мету та

актуальність.

ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда.

- Назвіть відомих вам письменників-земляків.

- Які твори своїх земляків ви читали?

- Що запам'яталось найбільш з прочитаного?

- Який відомий письменник родом із нашого села?

- Що ви знаєте про нього?

ІІІ. Лекція вчителя.

Щедра наша Красноградщина на таланти. Може, тому, що має чудову

природу, а може, тому, що родюча й прекрасна. Багатьом дала вона

перепустку в життя, багатьох зробила видатними й значними в світі.

На жаль, відтворити повну історію нашого краю сьогодні майже неможливо.

Дуже довго її ніхто не записував. Лише у 1961 році наш земляк, нині доктор

історичних наук, П. Т. Рущенко написав історико-краєзнавчий нарис

“Красноград”

Тому й на наших заняттях ми зможемо дослідити життя і творчість

письменників Леонід Первомайський був членом літературного об'єднання

“Молодняк”.

Дуже приємно визнавати, що наші земляки були активними учасниками

літературного процесу XX століття, обирали актуальні теми, виступали у

різних літературних жанрах.

Так, дуже високу оцінку творчості Сенченка дав П. Загребельний,

Первомайського — Н. Забіла, Копиленка — К. Паустовський.

На жаль, письменники Красноградщини, які творили і творять у XX

столітті не стали такими видатними. Але їх добре всі знають у Краснограді і

цінують їхню творчість. Ми познайомимося з вами із творчістю Красюка В.

І., Касілова Ю. І., Муца В. М., Анголенка В. М. Та зрозуміємо, як багато вони

зробили для розвитку культури рідного краю.

IV. Підсумки. Міні-дискусія на тему “Чи є необхідність вивчати

творчість письменників-земляків?”

Заняття №2

Тема: Олександр Іванович Копиленко. Цікаві епізоди з життя письменника Натхненний співець природиМета: ознайомити учнів з життєвим шляхом О.І.Копиленка;

розвивати допитливість, інтерес до додаткового читання; виховувати любов до рідного краю, літературні смаки.

Між предметні зв'язки: художнє мистецтво, природознавство,краєзнавство.

Обладнання: портрет письменника, збірки його творів, фотографії родини, літературно-мистецька карта краю.

Хід і структура заняття

I МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ

Оголошення теми, мети, завдань заняття.

II ОСНОВНИЙ ЗМІСТ УРОКУ

1. Вступне слово вчителя.

Немає на землі куточків незнаменитих. І, перш за все, незнаменитих своїми людьми. На нашій рідній Красноградщині жило, працювало, творило багато письменників - відомих і менш відомих. Вони уславили чудову природу нашого краю. Один із них - Копиленко Олександр Іванович.

2. Огляд карти літературно-мистецького краю.3. Учнівські повідомлення про письменника.

1 - й учень.Народився письменник в Костянтинограді у родині залізничника, в

будинку, який зберігся до нашого часу і розташований по вулиці ім. Лермонтова.

У нашому місті пройшло босоноге Сашкове дитинство, тут закінчив він школу та учительську семінарію. Наша красноградська земля налила його наснагою та творчим горінням, любов'ю до природи, до людей, до життя.

Людиною життєрадісної вдачі прийшов Копиленко у літературу в 20-і роки. Прийшов, щоб оспівати у своїх книгах багатство душі людської, тайну природи, яку він спостерігав та дуже любив, героїзм трудового народу в

боротьбі за здобуття людських прав. Раз у раз виступав з книжками сучасної теми, відгукуючись на проблеми, котрі найбільше хвилювали громадськість.

Перші книги Копиленка "Кара-Круча", "Буйний хміль", "Іменем українського народу" висували письменника в перші ряди молодої української літератури. Ці книги за короткий час кілька разів перевидавались.Був Копиленко членом літературних об'єднань "Плуг", потім «Гарт", ВАПЛІТЕ, "Пролітфронту", виконував обов'язки редактора журналу "Всесвіт", входив до складу редколегії журналу "Соціалістична борозна", співробітничав у товаристві кінорежисерів, літераторів та сценаристів, яке скорочено називалось "Кореліс".

2 - й учень

Жадібний до всього нового, закоханий у киплячу сучасність, Копиленко не любив засиджуватись на місці. Він здійснює дві подорожі - до Середньої Азіі та по Європі (Чехословаччина, Польща, Німеччина). їздив на відкриття Турксибу, оглядав будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, об'їздив всю Україну, бував у Грузії.

Подорожі збагачували його новими враженнями, давали невичерпний матеріал для роздумів.Натхненний співець сучасності, він жив трудовим світоденням свого народу. Його твори - це мистецький літопис майже 35- літньої історії нашої Батьківщини.

У 1930 році вийшов у світ роман Копиленка "Визволення". Вийшов він тількя один раз тому, що критика відкрила по романові нищівний вогонь.

Тільки у 1990 році на книжкових полицях читач знову побачив цю цікаву книгу. Читаєш зараз цей роман і вражаєшся його актуальності, вражаєшся прикро, бо ось стільки років минуло, а ми весь час "боремося" за те, за що боролись герої Копиленка. У 1932 році Копиленко пише роман про будівництво Харківського тракторного заводу — "Народжується місто"

Цей твір здобув неабияку популярність. Недарма тільки за перші чотири роки після написання він витримав сім видань.3 - й учень

Перша його книжка для юних читачів "Сенчини пригоди" вийшла в 1928 році. Відтоді письменник до кінця своїх днів багато і натхненно писав для дітей і юнацтва, виявляючи у своїх творах неабиякий хист педагога.

"Причин того, чому я почав писати для дітей, немало. Ще в дитинстві я багато читав про цікаві пригоди, про нашу природу. Читав я Марка Вовчка, І. Франка. Велике враження справили твори Аксакова, Тургенева. Як вони уміли писати про

природу! А я любив ще з дитинства. Любив бігати по берегах річки Берестової, по яругах і перелісках. Ловив рибу, ганяв за вужами, бив гадюк. Якось, мабугь, у 1921 чи 1922 році мені потрапили до рук два невеличкі томики творів Дніпрової Чайки. Доти я не знав цієї письменниці. Та, почитавши ті оповідання і вірші, я побачив, як вона уміла говорити про цікаві речі дітям. Мені самому захотілося так написати. Та не було ні вміння, ні сили примусити себе сісти писати. Коли ж я надрукував кілька оповідань про громадянську війну, то в мені ожила думка про дитячі оповідання. До цього мене підштовхнули оповідання моїх колег і старших товаришів-письменників, твори яких подобались дітям.

4 - й учень

У 1936 році вийшов роман "Дуже добре". Автор згадує: « ..."Дуже добре" я написав для дорослих читачів, зокрема, для батьків. Коли працював над цією книгою, багато розмовляв з А. С. Макаренком, з яким знайомий ще з Харкова, коли він був начальником комуни ім. Дзержинського. Антон Семенович дуже радив мені не загладжувати кутів, щоб книжка була правдивою і гострою.

І ось, коли вийшло "Дуже добре", книжкою відразу заволоділи юні читачі, молодь".Популярність роману "Дуже добре" спонукала написати продовження його - роман "Десятикласник" (1938 p.).

5 - й учень

Наприкінці квітня 1945 року, як спеціальний кореспондент газети "Радянська Україна", Олександр Іванович вилітав до Берліна і опублікував в останні дні війни про небачений героїзм радянських воїнів-визволителів кілька нарисів.

У перші післявоєнні роки О. Копиленко пише історичну драму "Чому не гаснугь зорі", популярну на сценах театрів та роман «Лейтенанти», в якому він одним із перших радянських письменників звертається до найпекучішої проблеми часу - повернення фронтовиків до мирної праці, якнайшвидшого відродження зруйнованого народного господарства.

6 - й учень

Талант Копиленка проявлявся в усіх його захопленнях. Він любив книги і мав прекрасну бібліотеку, він дивував істориків та ботаніків тим, як добре він орієнтується в їхніх науках. Він тонко розумів образотворче мистецтво, і його думку, його рецензіі високо цінували художники.

А ще він був одним із перших у Києві автомобілістів-аматорів і вже до війни досяг у цій премудрості високопрофесійного рівня. Проте, жодне з цих захоплень не було самоціллю, всі вони служили одній меті - літературі, збагачуючи творчість письменника відчуттям повноти і змістовності життя,

яким завжди відзначалися його книги. А книги нашого земляка користуються великою популярністю не лише в нашій країні, а й далеко за її межами. Вони вчать нас любити й шанувати природу, палко любити рідну землю і свій народ.

7 - й ученьМожливо, саме любов до природи і єднала письменника з дітьми. А в природу в усіх її проявах Копиленко був закоханий. Пташине щебетання й шум лісу - то була для Олександра Івановича найкраща музика; ліс, степ, луки - байдуже - найкращий пейзаж; аромат квітів — чи польових, чи садових - найліпші пахощі; край неба на світанку, або під захід сонця - найбагатша гамма барв; літо, зима, весна чи осінь - однаково - найкраща пора року.

4. Заключне слово вчителя

Передчасно пішов від нас наш улюблений письменник, та ім'я його завжди серед нас. Його ім'ям названі вулиці, школи, бібліотеки у багатьох містах. На Дніпрі плаває пароплав з іменем О.Копиленка. Існує премія імені нашого земляка, яку вручають письменникам та художникам за кращі твори, присвячені дітям.

У Києві на Байковому кладовищі височить пам'ятник, оспіваний поетами.

III. БЕСІДА З УЧНЯМИ

1). Яким ви уявляєте собі О.І.Копиленка?

2).Що саме надихало письменника новими враженнями?

3).Що стало причиною написання творів для дітей?

4). Де друкувалися твори Копиленка?

5).Членом яких літературних об'єднань був Олександр Іванович?

6).Як вшановано ім'я Копиленка на Україні?

IV. ПІДСУМОК УРОКУ

Кросворд

1. Одна із перших книг О.І.Копиленка.(«Кара-Круча»).

2. На якій вулиці у Краснограді розташований будинок письменника? (ім.Лермонтова).

3. Членом якого літературного об'єднання був О.І.Копиленко? («Плуг»).

4. Ім'я сина Олександра Івановича. (Любомир).

5. Роман Копиленка про Велику Вітчизняну війну. («Лейтенанти»).

6. Продовження «Дуже добре».(«Десятикласники»).

7. Де працював батько Олександра?( На залізниці).

8. У якому місті поховано письменника?(Київ)

9. Місто народження Олександра Івановича.(Костянтиноград).

Заняття №3

Тема: Копиленко О.І. – натхненний співець природи. Зображення світу природи у збірці «Як вони поживають»

Мета: ознайомити учнів із творами збірки О.І.Копиленка «Як вони поживають»; через виразне читання навчити дітей сприймати картини природи; розвивати навички спостереження над текстом; виховувати в учнів естетичні почуття, любов до слова та рідної природи.

Між предметні зв’язки: теорія літератури, природознавство, біологія.

Обладнання: репродукції картини, на яких зображено тварин, птахів, репродукція картини Шишкіна «Ранок у лісі», аудіо запис «голоси співочих птахів».

Хід і структура заняття

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Бесіда з учнями за біографією О.І.Копиленка.2. З яких компонентів може складатися твір?3. Що треба зробити, аби правильно передати внутрішній стан оповідача?

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ

Оголошення теми, мети, завдань уроку.

ІІІ. ОСНОВНИЙ ЗМІСТЬ ЗАНЯТТЯ

1. Вступне слово вчителя з елементами бесіди У передмовi до збірки оповідань «Як вони поживаютъ» Олександр Копиленко писав: «Всюди i майже щодня ми зустрiчаємося з ними, з нашими друзями - з тваринами й птахами. Зустрiчаємося й дома, а частiше в полi, в лiсi, в степу. Ми їх дуже любимо. Саме про те, як вони поживають - деякi з наших друзiв, я й намагаюсь розповiсти в цiй киижці».. Тож оповiдь письменник веде вiд першої особи — бувалого мисливця, якому добре вiдоме життя птахiв та звiрiв і який умiє цiкаво та образно про все оповiдати. Для поповнення своїх спостережень письменник часто вибирався з мiської квартири, з міського гамору на лоно природи - в лiс, на рiчку, в поле. Та й міську квартиру, робочий кабiнет Олександра Івановича з повним правом можна було назвати живим куточком природи. Тут завжди спiвали різноголосi птахи, тихим скiмленням або гучним гавканням вiтав гостей улюблений собака. З приємністю навiдував цю квартиру великого природолюба видатний поет Максим Рильський, який згадував: «Він усе своє життя цiкавився птахами, звiрятами, розводив у себе на квартирi якiсь рiдкiсні рослини, про якi вмiв розповiдати дивовижні історії». В оповiданнях книжки «Як вони поживають» Олександр Копиленко зумiв поєднати свої бiологiчнi знання й щоденні спостереження з високою художньою майстерністю.

2. Бесіда з учнями

- Хто з вас бував у лісі?- Яких птахів, звірів ви там зустрічали? ( учні діляться враженнями)

А тепер подумки перенесемося до лісу і спробуємо уявити картину природи, птахів, звірів, що змалював О.Копиленко у своїй збірці

4. Виразне читання оповідань: «Перша наука», «Кріт-неборака», «Сон-квітка», «Скоро весна».

5.6. Словникова робота- стовпіє - -найбільша шахта – - хапуга –

4. Усне малювання» картин природи, що постали у появі з твору письменника.

ІV. Літературний бій. (Підсумок уроку) Створюється дві команди. Одна команда ставить питання за змістом оповідання другій, потім навпаки.

Заняття №4

Тема: Іван Юхимович Сенченко.

Розповідь про письменника. Участь у ВАПЛІТЕ.

Тематика творів

Оцінка творчості іншими письменниками.

Мета: Поглибити знання дев'ятикласників про життя і

творчість Івана Юхимовича Сенченка, його роль у

літературному процесі XX століття; розвивати дитячу

ерудицію, інтерес до літератури рідного краю;

виховувати повагу до духовних скарбів рідного краю.

Межпредметні зв'язки: Зарубіжна література.

Обладнання: Портрет письменника, виставка творів.

Зміст і структура

заняття

І. Актуалізація опорних знань Метод “Мікрофон”

Запитання для обговорення.

- Що ви знаєте про письменників Красноградщини, які творили у XX

столітті?

- Які твори письменників-земляків ви читали?

- Що вам відомо про І. Ю. Сенченка.

ІІ. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Вступне слово вчителя.

“Іван Сенченко — це вже історія літератури. І не тому, що сьогодні

письменника немає серед живих, а щонайперше тому, що його твори

належать до справді найавторитетніших здобутків української прози.

Понадпівстоліття тривало його літературна творчість. Одна за одною

виходили нові й нові книги Івана Сенченка , письменника надзвичайно

працездатного, видданого раз і назавжди обраній справі. Література стала

його життям, а його життя літературою. “Це було справді дивовижно

гармонічне поєднання,” - такі слова про нашого земляка сказав Михайло

Слабанпинський.

2. Повідомлення учнів на теми:

2.1. Біографія І. Ю. Сенченка

2.2. Літературна діяльність.

2.3. Тематика творів.

2.4. Оцінка творчості письменника-земляка іншими письменниками.

(Матеріали додаються)

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Вікторина

1. Друга назва села, у якому народився І. Ю. Сенченко? (Шахівка)

2. Скільки коштувало навчання в гімназії? (80 карбованців)

3. З яким видатним письменником товаришував в учительський

семінарії? (З О. Копиленко)

4. До яких літературних організацій належав? (“Плуг”, “Гарт”,

“ВАПЛІТЕ”)

5. Розшифруйте назву ВАПЛІТЕ. (Вільна академія пролетарської

літератури)

6. Як називається повість, присвячена мандрівці Сенченка до

Краснограда? (“Подорож до Червонограда”)

7. Які твори присвятив землякам? (“Подорож до Червонограда”,

“Червоноградські портрети”)

8. Хто дав високу оцінку творчості Сенченка? (Юрій Смолич, Павло

Загребельний)

V. Підсумок

Виготовляємо стіннівку, використовуючи повідомлення учнів про Івана

Сенченка.

Заняття №5

Тема: І. Ю. Сенченко Автобіографічне оповідання

“Кінчався вересень 1941 року”

Мета: Дати уявлення школярам про поняття

“автобіографічне оповідання”, ознайомити із змістом оповідання

“Кінчався вересень 1941 року”, розвивати вміння

аналізувати художні твори, висловлювати власну думку

щодо прочитаного, коментувати найвагоміші епізоди,

визначати виражальні засоби; виховувати повагу до

історичного минулого нашої країни

Межпредметні зв'язки: Історія України

Обладнання: Малюнки М. Ткаченка та В. Кишка

“Туман над Берестовою”

Зміст і структура

заняття

І. Актуалізація опорних знань

1. Гра “Ланцюжок”

Учні діляться на 2-3 групи. По черзі команди ставлять одна одній

запитання про біографію і творчість І. Ю. Сенченка (питання не можуть

повторюватися)

ІІ. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Автобіографічне оповідання — це невеличкий за розміром

розповідний прозовий твір автора про самого себе.

2. Бесіда

- Що вам відомо з історії про Другу світову війну? Про воєнні дії на

Красноградщині?

3. Слово вчителя

Оповідання “Кінчався вересень 1941 року” - автобіографічне оповідання

письменника. “...це одна з перлин української малої прози,” - так

охарактеризував Павло Загребельний дане оповідання. І у нас з вами є змога в

цьому пересвідчитися.

4. Виразне читання учителем І частини “Кінчався вересень 1941 року”

5. Робота в групах (дослідницько-пошукова робота)

Перша група опрацьовує 7, 8, 9, про дитинство письменника, визначає

тему, художні засоби, за допомогою яких автор розділи зображує.

Друга група — 16, 18, 24, про війну, визначає тему, художні засоби, за

допомогою яких автор засуджує війну.

6. Виступ груп. Виразне читання уривків. Коментар.

7. Висновок учителя

У своїй творчості письменник неодноразово повертався до свого

дитинства. Навіть своїх героїв він називав справжніми іменами. Кожен його

твір розповідає про соціальні процеси на батьківщині. У найскрутніші

моменти свого життя він згадував власне дитинство, захоплювався своїми

маленькими друзями. “Як я люблю цих маленьких погончиків. В них наша

молодість, облита чистим промінням праці! Це моя Батьківщина. Такою я її

люблю до без тями. Віддати її на поталу ворогові — це живцем лягти в труну,

- в цих словах І. Сенченка висловлено головну думку оповідання.

ІV. Підсумок

Метод “Мікрофон” Яке враження справило оповідання на вас?

Заняття №6

Тема: І. Ю. Сенченко “Червоноградські портрети” - взірець

літературної майстерності письменника

Мета: Ознайомити школярів із взірцем літературної

майстерності письменника - “Червоноградськими

портретами”, поглибити знання про літературний портрет,

розвивати вміння виділяти у текстах портрети,

аналізувати їх, визначати художні засоби, за допомогою

яких зображено героїв, виховувати естетичні смаки.

Міжпредметні зв'язки: Зарубіжна література

Обладнання: Книги письменника

Зміст і структура

заняття

І. Актуалізація опорних знань.

Гра “Вірю. Не вірю”

1. с. Наталине — це Шахівка? (Вірю)

2. Батька Сенченка звали Юхим? (Так)

3. “Лихі люди” - повість Сенченка? (Ні)

4. І. Ю. Сенченко був перекладачем? (Так)

5. Він працював на заводі? (Так)

6. Писав дитячі творі? (Так)

7. Учителював у Наталиному? (Так)

8. Знайомий із Шевченко Т.Г?. (Ні)

9. Згадує в оповіданні “Кінчався вересень 1941 року” про те, як крав

кавуни в дитинстві? (Так)

10. Захоплюється війною? (Ні)

11. Автобіографічний твір — це твір про епізоди із життя? (Так)

ІІ. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Бесіда

- Що вам відомо про літературний портрет?

- Чиї літературні портрети вам запам'ятались найбільше?

2. Літературний портрет — це словесний опис зовнішності персонажа.

Новела — невеликий за обсягом твір про певну незвичайну подію з

життя героя з несподіваним фіналом.

3. Слово учителя

І. Ю. Сенченко за своє життя видав понад п'ятдесят книжок. Він писав

оповідання, повісті, романи, статті, перекладав з російської. Але з часом усі

визнали, що найсильніша сторона Сенченкового обдаровання — новелістика.

Серед багаточисельних творів письменника особливою довершеністю та

простотою визначають “Червоноградські портрети”. Сенченкові вдалося

змалювати ще ніким не розробленими в український літератури образи

пронирливих, новонароджених ділків, охоплених гарячковим нарощенням

капіталу. Але нас цікавлять особливості літературного портрета, створеного

письменником.

4. Зачитуємо портрет Михайла Кішки з новели “Михайло Кішка”

5. Обговорення портрету

- З чим порівнює автор Михайла? Про що це свідчить?

- Як автор ставиться до героя?

- Які засоби комічного використовує?

6. Усне малювання

Намалюйте портрет Михайла.

7. Зачитуємо портрет Марти Хомівни — дружини Михайло Кішки

8. Обговорення

- Знайдіть засоби комічного у портреті Марти Хомівни.

- Випишіть порівняння, епітети.

- Які враження складається у вас про Марту Хомівну?

Висновки. На жаль, “Червоноградські портрети” Сенченка було піддано

несправедливій критиці. Сенченкові приписували ідеалізацію куркулів. Але

насправді, коли тільки ознайомишся із портретом героя, розумієш, що автор зі

сміхом ставиться до своїх персонажів, тому й використовує такі яскраві

художні засоби.

Створить літературний портрет когось із знайомих.

IV. Підсумки

Діти зачитують портрети.

Заняття №7

Тема: Іван Юхимович Сенченко.

Дитяча література. Безпосереднє і натуральне

зображення дітей, їх світосприйняття, проблем і

турбот у повісті “Діамантовий берег” (уривки)

Мета: Ознайомити школярів із дитячою літературою

письменника-земляка, на прикладі повісті

“Діамантовий берег”, продемонструвати ставлення

автора до дітей, до їхнього світосприйняття, проблем і

турбот; поглибити знання про повість; розвивати

вміння характеризувати героїв, висловлювати власну

думку щодо прочитаного, коментувати

найвагоміші епізоди, визначати виражальні засоби;

виховувати любов до рідного краю.

Міжпредметні зв'язки: Образотворче мистецтво.

Обладнання: Повість “Діамантовий берег”, фотографії

Красноградщини.

Зміст і структура

заняття

І. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Вступне слово учителя.

Літературна творчість письменника, як ви вже зрозуміли з попередніх

занять, нерозривно пов'язана з дітьми. І.Ю. Сенченко написав багато творів

на дитячу тематику, а саме: повісті “Паровий млин” “Безпритульні”, “Скарб”,

оповідання “Миколка”, “Де вона?”

В одній статті І. Сенченко так висловився про дітей: “Мені хотілось

заперечити тим авторам, котрі замість постатей живих дітей подають

фарбовані статуетки, а також і тим, хто протягом усього літературного життя

сюсюкає з героями своїх писань...”

2. Повість — це епічний твір оповідного характеру, значний за обсягом, у

якому докладно розповідається про події, що відбувалися з героями протягом

довгого часу.

До головних проблем твору належать такі:

1. Проблема дорослих, взаєморозуміння дорослих і дітей.

2. Проблема першого кохання.

3. Проблема народної моралі та авторитету у суспільстві.

4. Проблема дружби, взаємовиручки.

5. Проблема сприйняття світу дітьми.

3. Читання уривків повісті з коментуванням.

Розділ І

- Якими перед нами постають хлопці у першому розділі?

- Про що мріє Пилип?

- Як хлопців характеризує епізод із поїданням жаб? Обґрунтуйте

відповідь.

Розділ ІІ

- Чому, на вашу думку, автор дав ім'я учителеві Григорій Савич?

- Як учитель ставився до дітей?

- Якою він був людиною?

- Чому він вирішив подорожувати з дітьми?

Розділ ІІІ

- Розкажіть коли Пилип закохався в Люсю?

- Який вчинок Люсі так вразив Пилипа?

- Якими зображує автор стосунки між дітьми і дорослими?

Розділ IV

- Яка мета подорожі? Чи знайшли хлопці діаманти?

- Як ви думаєте, чому навчила їх ця подорож?

- Доведіть, що це повість.

- Які проблеми порушені у ній?

ІІІ Підсумки

Метод “Мікрофон” Питання для обговорення:

- Чи вдалося авторові у повісті “Діамантовий берег” розкрити проблеми

й турботи дітей?

- В чому полягає особливість світосприйняття дітьми?

IV. Домашнє завдання.

Підготувати повідомлення за біографією Леоніда Соломоновича

Первомайського.

Заняття №8

Тема: Леонід Соломонович Первомайський.

Життєвий і творчий шлях письменника. Творчі та

дружні зв'язки з письменниками Красноградщини.

Віршова вмілість у збірці “Терпкі яблука”. Любов до

рідного краю у поезії “Терпкі яблука”

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника-

земляка; розкрити тематичне багатство його

поезій;роз- вивати вміння аналізувати ліричні твори,

образні си- стеми, провідні мотиви та художні засоби;

виховувати патріотичні почуття.

Міжпредметні зв'язки: образотворче мистецтво.

Обладнання: портрет виставка творів.

Зміст і структура

заняття

І. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Повідомлення учнів.

План.

1. Дитячі та юнацькі роки поета.

2. Перший період творчості письменника.

3. Другий період творчості.

4. Період від початку 60-х років до кінця життя.

5. Поет у роки Великої Вітчизняної війни.

6. Творчі та дружні зв'язки з письменниками Красноградщини.

(матеріали додаються)

2. Слово учителя.

“Постать Леоніда Первомайського чітко виділяється на тлі багатої

нашої поезії голос його легко відрізнити від інших голосів. Якщо на ранніх

його творах можна бачить печать “.... впливів, .... то дедалі муза

Первомайського набирає все більшої самостійності, дедалі риси її

окреслюються виразніше і твердіше. Формальні шукання і дерзання знову-

таки свого часу дуже пожиточні і плідні перешумовують, і поет випливає в

річище карбованої, чіткої, суворої форми, яка найбільше пасує до того ....

серйозного ставлення до життя, що видається мені основною ознакою писань

Первомайського”, - так охарактеризував творчість нашого Максим Рильський.

Леонід Первомайський, як ви вже самі дослідили, і поет, і прозаїк, і

драматург. Але найбільша жанрова розмаїтість виявилась у його поезії.

3. Виразне читання учнями поезії “Терпкі яблука із одноіменної збірки

“Терпкі яблука”

4. Обговорення поезії.

Як ви думаєте, чому свою поезію автор назвав “Терпкі яблука”?

Яким перед нами постає ліричний герой?

У яких словах висловлено головну думку поезії?

Визначте художні засоби, за допомогою яких автор передає свою любов до

милої батьківщини?

Ліричний герой — образний двійник автора у творі, який є носієм його

емоцій, почуттів, думок тощо.

III Підсумки.

Метод “Мікрофон” Питання для обговорення:

Чи згодні ви з думкою Максима Рильського, що Леонід Первомайський

дуже серйозно ставився до життя?

Я знаю про Первомайського

Заняття № 9

Тема: Філософська лірика Леоніда Первомайського.

Втілення досвіду і світовідчування поета у поезіях

“Межа є в кожному старанні”, “Терпи, не зупи

няйсь у розпачі й на мить...” із книги “Древо

пізнання”

Мета: ознайомити школярів із збіркою “Древо

пізнання”, проаналізувати “Поезії “Терпи, не

зупиняйся у розпачі й на мить” та “Межа є

в кожному старан- ні”, і формувати вміння

висловлювати власні роз думи про мету і сенс

художньо творчої людини; виховувати повагу до

спадщини відомого земляка.

Обладнання: виставка творів автора. Портрет.

Структура і зміст заняття:

I Актуалізація опорних знань.

1. Заповніть схему

Був кореспондентом Входив до літературного

на фронті. об'єднання “ Молодняк”. Збірку

“Терпкі яблука”

Високу оцінку творчості

Первомайського III періоди творчості.

дав Рильський, Новиченко.

Дружив із Сенченком, Красноградський

Копиленком, Хижняком. письменник, поет, драматург.

II Повідомлення теми, мети.

Мотивація навчальної діяльності.

III Вивчення нового матеріалу.

1. Евристична бесіда

Як ви розумієте поняття “філософська лірика”?

Вивчаючи творчість якого письменника ви розглядали філософські

трактати?

2. Філософська лірика — це

3. Пояснення вчителя.

Дві останні збірки Л. Первомайського, які вийшли ще за його життя,

“Уроки поезії” та “Древо пізнання” є філософськими. Ця поезія відповідає

широким інтелектуальним запитам сучасної людини. У цих збірках автор

найяскравішим виявив свій талант та узагальнив власний життєвий досвід.

Непрості внутрішні суперечності, боротьба добра і зла вабили поета

завжди. І, мабуть, тому своє світовідчування автор передає в поезіях “Межа є

в кожному старанні” та “Терпи, не зупиняючись у розпачі й на мить...”

Виразне читання учнями поезії “Межа є в кожному старанні”

4. Пояснення учителя.

- Ви знаєте, що Леонід Первомайський жив у часи, коли відкрито не

можна було висловлювати власні думки, треба було приховувати почуття.

Тема даної поезії — мета і сенс життя письменника.

Автор сміливо висловлює власну позицію:

“... творчість — це рішучість перенестись через межу”, хоча йому радять

змиритися і писати так, як це роблять усі: У поезії відбувається зіткнення

двох протилежних принципів, тому ці дві строфи насправді є глибокими і

мудрими.

5. Виразне читання поезії “Терпи, не зупиняючись у розпачі й на

мить...”

6. Обговорення поезії.

Як ви зрозуміли дану поезію? У чому її суть?

З яким ремеслом порівнюється праця письменника?

Чи згодні ви з цією думкою?

Як ви розумієте вислів “блискавка душі”? Який це художній засіб.

Яка ідея даної поезії?

Чи актуальна вона сьогодні?

Висновок: у філософській поезії Леоніда Первомайського визначається

життєве кредо автора, його творчі принципи, погляди на життя, тобто його

система цінностей.

IV Підсумки.

1. Напишіть повідомлення на тему “Чи розділяю я філософію

Первомайського?”

Заняття № 10

Тема: Яловий Михайло Омелянович. Життя і творчість митця. Роль у

створенні Вільної Академії Пролетарської Літератури - ВАПЛІТЕ. Особливості світобачення у збірці поезій « Верхи». Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю Михайла Ялового,

розкрити творчу індивідуальність письменника, проблематику його творів, особливості світобачення; розвивати інтерес до літератури і культури рідного краю; удосконалювати навички роботи з текстом художнього твору, уміння висловлювати власні думки, розкривати основні проблеми, порушені у збірці « Верхи»; збагачувати досвід школярів.

Міжпредметні зв’язки: українська література.Обладнання: портрет письменника, твори.

Зміст і структура заняття

І. Актуалізація опорних знань Тести за творчістю Леоніда Первомайського1.Визначте серед поданих справжнє прізвище Леоніда Первомайського:А) Панас Якович Рудченко;Б) Юліан Шпол;В) Ілля Шльомович Гуревич.2. До якої з поданих літературних організацій входив Леонід Первомайський: А) « Гарт»;Б) « Молодняк»;В) « Плуг».3. Виберіть першу книгу віршів Леоніда Первомайського:А) « З фронту»;Б) « Древо пізнання»;В) « Терпкі яблука».4. Ким працював Леонід Первомайський у період Великої Вітчизняної війни:А) редактором газети» Правда»;Б) кореспондентом газети « Правда»;В) коректором газети « Правда».5.Який серед даних творів належить перу Леоніда Первомайського:А) « Дикий мед»;Б) « Рубін на Солом’янці»;В) « Дуже добре».6. Вилучіть зайве з логічного ряду:Леонід Первомайський бувА)поетом і перекладачем;Б) критиком;В) драматургом.

ІІ. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Вивчення нового матеріалу 1. Лекція учителя

Орієнтовний план:1.Роки навчання.2. Революційна діяльність.3. Михайло Яловий - перший президент ВАПЛІТЕ.4. Творчість письменника - земляка.5. Романтизм у малій прозі.6. Особливості світобачення у збірці « Верхи». ( матеріали додаються )

ІУ Підсумки Міні - дискусія на тему « Михайло Яловий – письменник чи громадський діяч»У. Домашнє завдання Підготувати повідомлення за біографіями Будяка Ю. Я та Бібіка А. М.

Заняття № 11

Тема: Огляд творчості Бібіка ( Бобенка ) Андрія Михайловича та Юрія Яковича Будяка.Дитяча тематика у поезіях Бібіка А. « Було» та Будяка Ю. « Сорочечка»

Мета: дати уявлення школярам про життєвий та творчий шлях письменників-земляків, ознайомити з їхньою творчою спадщиною; розвивати вміння з’ясовувати проблеми, висвітлені у поезіях, давати власну оцінку творчості, визначати художні засоби; виховувати самостійність, відповідальність.

Міжпредметні зв’язки: українська вишивка , УНТ.Обладнання: портрети письменників, твори.

Зміст і структура заняття

І. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності школярів1. Вступне слово учителя.На нашому сьогоднішньому занятті ми продовжимо знайомство з письменниками-земляками. Ми дізнаємося про цікаві факти із життя Бібіка Андрія Михайловича та Будяка Юрія Яковича, познайомимося з їхньою творчістю, розглянемо твори, присвячені дітям.

ІІ Вивчення нового матеріалу1..Учнівські повідомлення на теми:а) « Життєвий та творчий шлях Бібіка Андрія Михайловича»б) « Огляд життя та творчості Юрія Яковича Будяка» ( Матеріали додаються )

2.. Засідання науково-дослідницької лабораторії Учитель пропонує учням завдання для груп: здійснити аналіз поезій Бобенка А. М. «Було» та поезії Будяка Ю.Я. «Сорочечка».Результати роботи оголосити у формі презентації, яка включає в себе наступні етапи:

1. виразне читання поезії;2. аналіз змісту та художніх особливостей тексту;3. проблеми, порушені у поезії, їх актуальність:4. особисте сприйняття поезії.

3.. Виступи груп.

ІІІ. Підсумки уроку Колективне складання кросворда за вивченою темою.

Заняття №12

Тема: Огляд творчості письменника. Щеголєв Василь Матвійович - драматург і артист, роль кольорової гами у п’єсі «Осінні квіти».

Мета: поглибити знання учнів про особистість поета- земляка; допомогти зрозуміти роль кольорової гами у п’єсі, особливості її читання, осмислювати авторський задум; удосконалювати вміння висловлювати свої думки, аргументувати їх; виховувати інтерес до літератури рідного краю, природи.

Між предметні зв’язки: образотворче мистецтво Обладнання: портрет письменника, п’єса «Осінні квіти».

Хід і структура заняття

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬУЧНІВ

Учні повинні пригадати творчість відомих поетів-сучасників.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ

Оголошення теми, мети заняття.

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Вступне слово вчителя.

Народився Василь Щеголєв 18 травня 1904 року у Костянтиногрі. В 17 років почав працювати в Красноградському народному театрі.Потім — в театрі ім. Заньковецької та у Дніпропетровському театрі імені Шевченка.Після війни закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (театральний факультет).Учасник Великої Вітчизняної війни.Друкуватись почав у 1928 році.П'єси Щеголєва видавалися в збірках, виходили окремими збірниками:

"Берізка", "Осінні квіти", За брамою" та інші.Його п'єси користуються великою популярністю не тільки в нашій країні,

але й далеко за її межами. В музеї є фото — в Нью-Йорку грають п'єсу Щеголєва "Єдиний чин".

2.Виразне (коментоване) читання п’єси в ролях.

3. Словникова робота Які слова й вирази у п’єсі «Осінні квіти» вам не зовсім зрозумілі?

4. Бесіда з учнями.

Яке враження справила на вас п’єса Василя Щеголєва? Чому драматург використовує порівняння?

Які слова й вирази оживляють природу? Як автор використовує кольорову гаму ? З якою метою? Яка основна думка п’єси?

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Учні інсценують уривок із п’єси ( за власним вибором).

Заняття № 13 - 14

Тема: Красюк Володимир Іванович. Життєва доля письменника. Гумор і сатира як поштовх до роздумів над життям у байках «Від автора», «Байка», «Куди їдемо?». Дотепні сатиричні скоромовки та гуморески..

Мета: ознайомити школярів з життєвим та творчим шляхом В.І.Красюка; розвивати навички виразного читання байок та сатиричних творів, вміння вільно висловлювати свої думки, сприймати сатиричні твори; виховувати любов і повагу до близьких людей, до рідної землі, до слова.

Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво, гумор і сатира в житті інших народів Обладнання: портрет В.І.Красюка, книжки автора, фотографій його картин

Зміст і структура заняття

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Відомості про сатиричні твори інших народів2. Мета сатиричних сюжетів.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ Оголошення теми, мети, завдань заняття.

ІІІ.СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Якщо не зможу словом і пером Відкрити в поезії її таємні шлюзи,Висіть не стану кінським хомутом На шиї ніжної і сонячної музи.

1).Проект « юні пошуковці»

Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову.

Народився 1936 року. Вищу освіту здобув у Полтавському сільськогосподарському інституті. Вся його трудова діяльність пройшла в сільськогосподарських підприємствах і на партійній роботі.

Незважаючи на зайнятість основною роботою, він протягом всього життя знаходив час, щоб помалювати або написати вірша. З мольбертом проводив відпустки, інколи відпочивав у вихідний день.

Працюючи секретарем Красноградського райкому партії, багато надавав уваги молодим художникам, створенню картинної галереї, яка є художнім відділом Красноградського краєзнавчого музею.

Художні твори В. І. Красюка виставляються в Харківському художньому музеї, є в постійній експозиції Красноградського.

Володимир Іванович — член Спілки Художників України. Остання його робота — на посаді директора Красноградського лісгоспзагу не пов'язана з мистецтвом або літературою. Але він продовжує творчий пошук. Вийшли друком дві збірки його віршів.

2) Юні фольклористи

Попрацюємо над тлумаченням визначення байкиБайка — це гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом. З'ясуємо, що таке гумор, camupa, алегорія"}Гумор (від англ. humanus — настрій, схильність) — м'яка форма

комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явищ; добродушне осміювання.

Сатира (від лат. suture — суміш) — вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість. Сатира виражає різко негативне відношення автора до зображуваного, має умовою висміювання виведеного характеру або явища.

Алегорія (від. гр. allegoria — інакомовлення) — інакомовне відображення абстрактного поняття, передане за допомогою конкретного образу.

Байка має мораль — повчальний висновок, яким вона або розпочинається, або закінчується.

ІІІ. Виразне читання творів: байка «Від автора», «Байка», «Куди їдемо?», скоромовки та гуморески

ІІІ Робота в групах

1 група працює над сюжетом гуморески, байки. З’ясовує теоретичні питання ( Сюжет – це завершена подія, що має свою експозицію (початок), зав’язку, розвиток дії, кульмінацію, розв’язку (кінець). Учні вказують на сюжетні елементи2група відшукує художні засоби, які зустрічаються в гуморесці.3група — гумор та сатира у творі.

Пригадуєте, що таке сатира?Сатира — це різке, глузливе висміювання вад характеру персонажа, в

подіях та явищах громадського чи побутового життя з метою їх викриття і заперечення.

Сатира є основою гуморески «Куди їдемо?» та байки «Байка».Бесіда

• Сформулюйте ідею гуморески.Ідея — узагальнена думка, що лежить в основі художнього твору і

виражена в образній формі, авторське ставлення до зображуваного, сутність ставлення письменника до життя.• Розкажіть, якими постають перед вами головні герої — відвідувачі ринка?

(«Куди їдемо?»• Що пробував зробити син з наказу батька? ( байка «Байка»)• Від чого застерігає нас письменник-гуморист?

V.Підсумок урокуА зараз пограємо у гру «Мікрофон». (Учні передають один одному

мікрофон, відповідають на запитання вчителя.)

• Що нового ти дізнався на уроці?• Що тебе зацікавило?• Що здивувало тебе? і• Що схвилювало?• Що змусило задуматись?• Що найбільше тобі запам'яталось?

VI. Домашнє завданняПідготувати доповіді до уроку-конференції на тему «Огляд творчості сучасних письменників Красноградщини»

Заняття № 15Тема: Огляд творчості сучасних письменників Красноградщини. Тематика віршів Касілова Юрія Івановича, Муца Віктора Михайловича. Мета: продовжувати знайомити школярів із письменниками Красноград- щини, розкрити особливості їхньої творчості, тематику творів; роз вивати навички підготовлених та непідготовлених виступів на пев- ну тематику, ораторське мистецтво, творчі здібності; виховувати повагу до малої батьківщини.

Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво

Обладнання: портрети письменників, виставка творів.

Зміст і структура заняття

І. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Вступне слово вчителя на початку конференції. З попередніх факультативних занять ви вже, мабуть, зрозуміли, що наш край багатий на таланти. І сьогодні у нас є змога в черговий раз у цьому пересвідчитися. Мета нашої конференції - глибше зрозуміти внутрішній світ поетів рідного краю, підсумувати їхні творчі пошуки і здобутки.

2. Інструктаж учителя щодо виступів з доповідями.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу І. Виступи учнів за програмою конференції.

Програма конференції « Огляд творчості сучасних письменників Красноградщини»

1. Шлях Юрія Івановича Касілова в поезію.

2.Краса рідного краю, заклик творити добро у віршах Юрія Івановича Касілова.3. Мелодія кохання, любов до рідного краю - провідні мотиви

творчості Віктора Миколайовича Муца.4. Багатство і образність тропів у поезії Касілова Ю. І. та Муца В. М.

5. Роль письменників-земляків у розвитку культури рідного краю.

ІІ. Виразне читання поезій Касілова Ю.І. та Муца В. М. ІІІ. Заключне слово вчителя.

ІV. Підсумки

Заняття №16

Тема: Огляд творчості сучасних письменників

Красноградщини. Анголенко В’ячеслав Володимирович, Коваленко Неля Сергіївна

Мета: знайомство дітей з літературною спадщиною, в якій оспівано героїзм воїнів-визволителів, болісні переживання і роздуми людини; життєвий і творчий шлях Анголенка В.В., Коваленко Н.С.; формувати життєстверджувальні, оптимістичні настрої, уміння тактовно реагувати на іронію; виховувати гордість за свій край, народ; розвивати інтерес до духовної спадщини народу.

Обладнання: портрети письменників, тексти віршів.

Хід і структура заняття

І МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВОголошення теми і мети уроку.

ІІ. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ1. Вступне слово вчителя

Людина має завжди пам’ятати , звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру, видатних людей.

2. Учнівське повідомлення про поетесу КОВАЛЕНКО Неля Сергіївна народилася 1935 року в сім'ї красноградських вчителів. Після закінчення Красноградської СШ № 30 (тепер це СШ № 3) працювала піонервожатою Хрестщенської школи. В 1954 році вступила до Харківського педінституту на філологічний факультет.Після закінчення педінституту все життя працює в Тишенківській школі

вчителькою української мови та літератури. Любов до рідно слова, поезії успадкувала від матері, а в шкільні роки мала добрих наставників — Лідію Антонівну Кучеренко та Анастасію Силівну Ярмульську.

Писати вірші стала, вже працюючи вчителькою. Багато її поезій присвячено людям праці села Тишенківки. Частина з віршів стала піснями, які охоче співали діти й дорослі, сільський ансамбль "Червона калина".

В доробку поетеси Нелі Сергіївні десятки віршів та пісень. Вона проводить велику громадсько-корисну роботу в школі, в селі і районі.

3. Коментоване читання віршів та гуморесок Н.С.Коваленко

4. Бесіда з учнями

Яка головна тема вірша? ( ВВв) До кого звертається авторка? Які художні деталі використовує у вірші?

Основна тематика гуморесок Н.Коваленко. Що є основним засобом комічного в гуморесці? Як авторка ставиться до своїх земляків? Чому?

5. Учнівське повідомлення про Анголенка В’ячеслава Володимировича

Від шкільної парти В'ячеслав закоханий в українську поезію, а потім і сам став писати.

"Його вірші не писалися для демонстрації свого вміння або з метою вразити когось. Їх диктувала одна тільки глибока душевна потреба... Від перших рядків вони приваблюють пружним ритмом, добірною мовою, глибиною настрою...

Ваговитість і неминучість віршованих рядків випливали з напружених, часом болісних переживань і роздумів людини, надзвичайно чутливої до краси й до несправедливості, до гармонійного світу природи й до дисгармонії сліпої жорстокої поведінки людей. Художність натури молодого автора сумніву не викликає...", — так написав про молодого красноградського поета у літературному журналі "Березіль" літературний критик Спілки письменників України Володимир Брюгген. Високу оцінку збірці віршів Анголенка дав український поет Іван Драч.

6. Виразне читання вірша «Молитва»

7. Бесіда з учнями

Чим цей вірш нагадує молитву? До кого звертається автор? У чому, на вашу думку, виявляється майстерність поета в

зображенні рідної природи? Для чого автор використовує повторення?

ІІІ. ПІДСУМОК УРОКУ

А зараз пограємо у гру «Мікрофон». (Учні передають один одному мікрофон, відповідають на запитання вчителя.)

Що нового ти дізнався на уроці? Що тебе зацікавило? Що здивувало? Що схвилювало? Що змусило задуматись? Що найбільше тобі запам’яталось?

Заняття № 17 Тема: Підсумковий урок. Створення презентації на тему «Письменники Красноградщини»

Мета: підвести підсумки вивченого за рік, узагальнити і систематизувати засвоєні школярами знання; розвивати вміння давати оцінку щодо розвитку літератури рідного краю, висловлювати власні міркування про вивчені тво- ри, про життєвий і творчий шлях письменників- земля- ків; формувати навички комп’ютерної грамотності; виховувати почуття гордості за рідний край. Обладнання: комп’ютери, друковані матеріали про життя і творчість письменників Красноградщини.

Міжпредметні звя’зки: інформатика

Зміст і структура заняття

І. Повідомлення теми, мети. Мотивація навчальної діяльності . 1.Вступне слово вчителя.

Дорогі діти, на заняттях нашого факультативу ми познайомилися з письменниками Красноградщини, долучилися до таємниць їхнього життя та творчості, з’ясували їхню роль в українській літературі. Наші письменники- земляки несли правду про життя і проблеми не тільки красноградців, а всього українського народу. Я гадаю, що нам з вами є ким пишатися, бо письменники Краснограда стали відомими на всю Україну і прославили наше маленьке містечко . Можливо, хтось із присутніх за декілька років так само стане поетом або письменником. А сьогодні ми з вами спробуємо зберегти ту інформацію про митців нашого краю, яку ми по зернинці збирали протягом року. На нашому останньому занятті ми попрацюємо над творчим звітом. Всі ви вже достатньо володієте комп’ютерними технологіями, тому наш звіт буде відбуватися у формі презентації, яку ми створимо за допомогою програми «PowerPoint».

2. Інструктаж учителя інформатики 3. Робота в групах Створення презентації « Письменники Красноградщини»

Зразок (слайд №1)

Анотація

« Письменники Красноградщини»

Авторська програма факультативного курсу для учнів 9 класів

ІІ ..ЮЮ..СенченкоСенченко

ІванІван СенченкоСенченконародивсянародився нана межімежіПолтавщиниПолтавщини ййСлобожанщиниСлобожанщини —— вв селіселіНаталинеНаталине, , щощорозташувалосярозташувалося поблизупоблизуКостянтиноградаКостянтинограда ((відвід 1922 1922 рокуроку —— КрасноградКрасноград). ). ІванівІванів батькобатько, , нене маючимаючиземліземлі, , змушенийзмушений бувбувпрацюватипрацювати іі чорноробомчорноробом, , ііхористомхористом, , іі садівникомсадівником, , іікрамаремкрамарем, , іі церковнимцерковнимрегентомрегентом..

Автори: Кірієнко Наталія Іванівна, Мірча Тетяна Петрівна - учителі української мови та літератури Наталинського навчально- виховного комплексу Красноградського району Харківської області

Факультативний курс « Письменники Красноградщини» розрахований на викладання протягом навчального року у 9-ому класі, кількість годин -17, кількість годин на тиждень -0,5.Програма охоплює період творчості письменників Красноградщини від середини XX століття до наших днів.Основна мета курсу - залучити дітей до пошукової роботи з метою вивчення літературної спадщини письменників-земляків, формувати навички самоосвіти і компетентності, що допоможуть школярам інтегрувати у суспільство; виховувати повагу до духовних скарбів малої батьківщини.

Відповідно до задач структура цієї програми передбачає культурологічний контекст, міжпредметні зв'язки, враховує вікові особливості учнів.Навчальний матеріал розподілено за такими рубриками:

- кількість годин, відведених на вивчення теми;- зміст навчального матеріалу;- державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів;- орієнтовний календарно-тематичний план- додатки:1. мистецький контекст та міжпредметні зв'язки;2. методичні рекомендації;3. навчальний посібник;4. допоміжні та ілюстровані матеріали;5. перелік літературних джерел.

Програму призначено для учителів української мови та літератури.

Література

1. Брюховецький В.С. Сенченко Іван. Оповідання. Повісті. Спогади. – К.: Наук. думка, 1990. – 235с.

2. Брюховецький В. С. Іван Сенченко : Літературно – критичний нарис. – К.: Радянськ. письменник, 1981. – 159с.

3. Гнатюк М. М. Над текстом Івана Сенченка. – К.: Наук. думка, 1989. – 109 с.

4. Килимник О., Петровський О. Письменники Радянської України: Бібліографічний довідник. – К.: - Радянськ., письменник, 1970. - 382с.

5. Копиленко О.І. Вибрані твори: Як вони поживають. – К.: Веселка, 1987. – 205с.

6. Копиленко О. І. Порізана парта : Оповідання. – К.: Дитвидав, 1963. – 42с.

7. Красюк В.І. Вірші. – Красноград, 1996. – 430 с.8. Кудін О. І. Про Леоніда Первомайського: Спогади, статті, листи,

нариси. – К.: Радянськ. письменник, 1978. – 353с.9. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917 - 1933. - 3-є

видання. – К.: Вища шк., -2004. – 488с.10.Лесин В. М., Полинець О. С. Короткий словник літературознавчих

термінів. – К.: Рад. школа, 1961. – 370с.11.Мариненко Д. Т., Рябокінь С. І., Зінченко Л, Ю. Сузір’я талантів

рідного краю. – Красноград, 1997. -149 с.12.Первомайський Леонід. Вибрані твори у двох томах : У 2 т. – К.:

Дніпро, 1978. –358 с.13. Сенченко І. Ю. Діамантовий берег. – К.: Веселка, 1991. - 351с.14.Сенченко І. Ю. Оповідання: У 1 т. – К.: - Дніпро, 1981. – 463с.15. Сидоренко Н. Будяк Юрій Якович. Львів, 2002.- 238с.16.Українська Радянська Енциклопедія: У 3 т. – К.: Вища шк.,1987. – 453с.

Додатки

Будяк Юрій ЯковичБіографія

Будяк Юрій Якович народився в селі Красногірка Костянтиноградського

повіту Полтавської губернії у 1879 році.

Народився в сім'ї безземельного селянина, теслі (батько помер, коли

майбутньому письменнику було п'ять років). З малих літ наймитував, але

встигав також учитися. Після закінчення сільської школи працював у

Катеринославі, відтак у Кримі, на Кавказі: був чабаном, вантажником,

бляхарем, матросом, аптекарським практикантом. Одночасно вчився, щоб

здати екстерном за гімназичний курс.

Під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899—1902 роках був

волонтером (спочатку рядовим, потім командував невеликим загоном бурів).

Врятував від розстрілу полоненого англійського журналіста Вінстона

Черчілля (згодом прем'єр-міністра Великобританії). Завдяки його допомозі

потрапив до Англії, де родина Черчілля запропонувала Покосові вступити до

Оксфордського університету, але на заваді стало недостатнє володіння

англійською мовою.

Перш, ніж повернутися додому, відвідав Сполучені Штати Америки,

потім — Францію, Італію, Туреччину. Є відомості, що бував також у

Синґапурі та Єгипті.

Протягом довгого часу вчителював на селі (про це розповів у

автобіографічному творі «Записки учителя 1899—1906», який від 1909 року

друкувався в «Літературно-науковому вістнику», а згодом, 1912 року, вийшов

окремим виданням; перекладався німецькою мовою). Обстоював навчання

рідною мовою, прищеплював учням любов до української літератури, що

викликало незадоволеність шкільного начальства.

Брав участь у революційних подіях 1905 року, був ув'язнений.

31912 року навчався в Київському політехнічному інституті. 1916 року

вступив до Одеської школи прапорщиків, але не закінчив її через хворобу.

В період визвольних змагань обирався заступником голови

білоцерківської «Просвіти», незначний час працював в апараті Центральної

Ради.

В радянський час — на літературній роботі.

Літературна творчість

Друкувався з 1895 року. Крім «Літературно-наукового вісника», до

революції співпрацював у періодиці: «Хлібороб», «Громадська думка»,

«Українська хата», «Рада», «Село», «Засів», «Бджола», «Киевская старина».

Видав поетичні збірки «На полях життя» (за різними відомостями -- 1909 або

1910), «Буруни» (1910), історичні поеми «Невольниця-українка» (1907) та

«Пан Базалей» (1911). За радянської влади належав до літературної

організації селянських письменників «Плуг», друкувавсь у «Червоному

шляху», «Плузі», «Плужанині», «Червоних квітах», «Глобусі». Написав п'єси

«Під промінням Червоного Жовтня», «Жовтнева казочка» (1924), видав збірку

повістей «До великої брами» (1929), але найбільше писав для юних читачів.

Його твори зажили великої популярності в Україні, особливо серед дітей

(перелік деяких його видань див. нижче); перекладалися російською,

білоруською та іншими мовами.

Ув'язнення та кінець життя

Ще в 1922 та 1924 роках Будяка двічі заарештовували органи ЧК за

звинуваченням у тому, що при нападі білих на Білу Церкву він нібито брав

участь у церемонії урочистої зустрічі бандитів, проте суд його виправдав.

1 лютого 1935 року Юрій Будяк був заарештований у Києві. 28 жовтня

1935 року особливою нарадою при НКВС СРСР засуджений на п'ять років

виправних трудових таборів. В обвинувальному висновку, підготовленому

уповноваженим НКВС УРСР Проскуряновим, йому інкримінувалася

приналежність до контрреволюційної організації, активна контрреволюційна

діяльність і терористичні настрої, тісні зв'язки з розстріляним Григорієм

Косинкою та арештованим керівником «Плугу» Сергієм Пилипенком.

Пригадана йому була й короткочасна служба в апараті Центральної ради,

співробітництво в українській дожовтневій пресі, яку потрактовано як

націоналістичну. Покарання відбував у Карагандинському таборі НКВС,

потім — в Ухті і Воркуто-Печорському таборі.

Звільнений після відбуття строку покарання 1 лютого 1940 року,

повернувся до Києва. Помер під час німецької окупації.

Інші книжки Юрія Будяка

• Маленьким діткам (1927);

• На вовка(1927);

• Стрільці-ловці (1927);

• Гриць-бешкетник(1928);

• Зозуля-регендуля (1928);

• Лелека здалека (1928);

• Загадочки-думочки (1928);

• Мак та жито (1928).

Первомайський Леонід СоломоновичПЕРВОМАЙСЬКИЙ Леонід Соломонович (1908 - 1973)

"Все своє життя він чесно завойовував право засвітитись в сузір'ї Поезії

— в сузір'ї Ліри. І час підтверджує це ного високе право". (Б. Олійник "В

сузір'ї Ліри").

Леонід Соломонович Первомайський (Ілля Шльомович Гуревич)

народився 17 травня 1908 року в родині ремісника-палітурника в місті

Костянтинограді (тепер Красноград) на Полтавщині, Тут і пройшли його

дитинство і юність. Грамоти Ілля навчився дуже рано з розрізних абеток для

шкіл, які виготовлялися в батьковій майстерні. Учився скрізь потроху: в

початковій школі, в міській чоловічій гімназії і в трудовій семирічці. Багато й

жадібно читав — ця пристрасть залишилась у нього на все життя, і саме

завдяки читанню він, формально більш ні в яких школах не навчаючись,

самотужки здобув ґрунтівну освіту. (Обізнаність Первомайського з світовою

літературою і фольклором часом дивувала навіть спеціалістів).

Працювати майбутній поет почав з шістнадцяти років: спочатку на

цукроварні, потім у Зачепилівці завідував бібліотекою і хатою-читальнею. У

1925 році він переїхав на життя до міста Лубни. Робота в газеті "Червона

Лубенщина" прилучила його майже до всіх жанрів газетної прози й поезії.

Вже в 1926 році молодий поет переїздить до Харкова і працює тут в редакції

дитячого журналу "Червоні квіти", стає членом літературного об'єднання

"Молодняк".

З 1926 по 1928 рік вийшло десять окремих видань його оповідань та

повістей. Перша книжка віршів "Терпкі яблука" вийшла у 1929 році. Леонід

Соломонович з любов'ю пише про рідне місто: Я хочу бути терпким, як

яблуко, зелене яблуко з твоїх садів, Червоноградщино, де я блукав. Це при

дорогах я сидів. Тече річка, два миє береги, Два має береги— одним садам...

Краси твоєї ні за Америки, Ні за Австралії я не віддам.

У літературу Леонід Первомайський увійшов стрімко. Така ж була і його

натура -енергійна, запальна, чуйна до покликів часу. Письменник

Л. М. Новиченко бачить в творчому розвитку поета три періоди:

"Перший — це строго кажучи, період намацування власного творчого

шляху, період шукань — уже не зовсім учня, але ще й не майстра. Не учня —

тому, що і в своїх ранніх поезіях Первомайський виявляв неабияку віршову

вмілість і досить широкий літературний кругозір. Не майстра — тому, що

варто порівняти перші його збірки — ті ж "Терпкі яблука", "З фронту",

"Героїчні балади", "Моя весела молодість" і навіть дуже хваленій того часу

"Пролог до гори" (1933) з "Новою лірикою" (1937) і особливо, де поет

виступає справжнім майстром, а де — підмайстром, чи, може, півмайстром.

Другий період умовно можна вкласти в рамки двох десятиріч — від

другої половини 30-х років до кінця 50-х. Він охоплює і передвоєнні роки,

коли поет дійшов "свого зросту і сили" і славну сторінку в творчій біографії

Первомайського, — його вірші часів Великої Вітчизняної війни, і повоєнне

десятиріччя, коли його творчість знала і піднесення, й певні спади.

І є підстави окремо виділити час від початку 60-х років до кінця життя

поетового (помер 1973 р.), коли були створені роман "Дикий мед" і книги

віршів "Спомин про блискавку", "Уроки поезії", "Древо пізнання", "Вчора і

завтра" (опубліковано посмертно в 1974 році) — час досягнутого творчого

синтезу, час нового плідного заглиблення поета в життя і — через власну

душу — в душі своїх сучасників".

В роки Великої Вітчизняної війни Первомайський працював військовим

кореспондентом газети "Правда". За збірки віршів "День народження" і

"Земля" поет удостоєний Державної премії СРСР.

Героїку війни поет відтворив у філософському романі "Дикий мед". Цей

роман екранізований.

Леонід Соломонович виступав як літературний критик, теоретик поезії і

перекладач. Він переклав на українську мову твори Лєрмонтова,

Маяковського, Гейне, Війона, Петефі, Фучика, Нізамі, балади слов'янських та

інших народів світу.

За участь у Великій Вітчизняній війні поет нагороджений орденами

Червоного Прапора, Вітчизняної війни першого ступеня і медалями.

Дочка Первомайського Сусанна Пархомовська передала

Красноградському краєзнавчому музею ордени і робочий кабінет батька. У

Краснограді на будинку, в якому народився поет, встановлена меморіальна

дошка. 17 травня 1978 року красноградці урочисто відзначили 70-річчя від

дня народження видатного земляка. В урочистих зборах взяли участь

письменники з Харкова, Києва і Москви.

У Москві ювілей Леоніда Соломоновича Первомайського відзначався 23

травня 1978 року. На урочисті збори прибули літератори з усіх республік

СРСР. Така честь була надана і директору Красноградського краєзнавчого

музею. Виступаючі на урочистих зборах називали Л. С. Первомайського

класиком української літератури. Твори поета звучали на всіх мовах

народів СРСР. Добрим словом згадували Леоніда Соломоновича І. С.

Козловський, кіноактор і режисер Олексій Баталов, Савва Голованівський і

багато інших. Степан Олійник розповів, що солдати у роки війни чин поета

Первомайського ставили вище генерала: "Мне чин и повыше встречался...

поэт майор Леонид Первомайский!" — говорить солдатам бравий старшина.

Леонід Первомайський був надзвичайно вимогливим до кожного слова

своїх творів: "Кожен раз, коли я сідаю до столу, мені здається, що я ще нічого

не написав, що все треба починати заново, а чистий лист паперу здається мені

великим полем, яке треба виорати і засіяти...".

Ім'я Леоніда Соломоновича Первомайського занесено в енциклопедію

світової літератури.

Іван Юхимович СенченкоБіографія

Іван Сенченко народився на межі Полтавщини й Слобожанщини — в

селі Наталине, що розташувалося поблизу Костянтинограда (від 1922 року —

Красноград). Іванів батько, не маючи землі, змушений був працювати і

чорноробом, і хористом, і садівником, і крамарем, і церковним регентом.

Іван спочатку навчався в Костянтиноградському чотирикласному

училищі, яке закінчив 1916 року. Вчився він добре, тому батько з усіх сил

прагнув віддати хлопця до гімназії. Однак таким планам не судилося

здійснитися, адже річна плата за навчання в гімназії становила 80

карбованців, а Юхим Сенченко за рік стільки заробити не міг.

У 1916—1920 роках Іван навчався в учительській семінарії. У

студентські роки приятелював із майбутнім письменником Олександром

Копиленком — уродженцям Костянтинограда. Літературним зацікавленням

хлопців значною мірою сприяли роздуми над прочитаними книгами та

суперечки при їх обговоренні.

1920 року Сенченко вчителював у рідному селі, потім був інструктором

позашкільної освіти в Костянтинограді. 1921 року, переїхавши до Харкова —

тодішньої столиці України, працював продавцем у книгарні, бібліотекарем,

учителем української мови у робітничому гуртку. Водночас від 1921 року

друкувався в газетах і журналах: «Селянська правда», «Вісті», «Студент

революції», «Комунарка України», «Сільськогосподарський пролетарій»,

«Шляхи мистецтва» та інших, довкола яких гуртувалася літературна

молодь.

Належав до літературних організацій «Плуг» і «Гарт», потім до

ВАПЛІТЕ (1925—1928).

У 1924—1928 роках Сенченко навчався на філологічному відділенні

Харківського інституту народної освіти (так тоді називався Харківський

університет), де викладав Олександр Іванович Біленький.

Від серпня 1926 року Сенченко працював у журналах «Вапліте»,

«Літературний ярмарок», «Пролітфронт», обіймаючи посаду відповідального

секретаря.

Від жовтня 1941 року Сенченко перебував в евакуації в Алма-Атинській

області, вчителював у селі. 1943 року його викликали до Москви й

запропонували посаду відповідального секретаря журналу «Україна», де він

працював після переведення до Харкова, а згодом — до Києва.

Цілому ряду українських літераторів, які належать до різних поколінь,

Сенченко допоміг у пошуку власного слова. Серед них — Олександр

Копиленко, Юрій Смолич, Терень Масенко, які з вдячністю згадували його

повчальні уроки. Рукописи багатьох молодих письменників у 1950—1960-ті

роки пройшли через руки та вимогливо-доброзичливу оцінку Сенченка-

редактора.

Іван Юхимович прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої

праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород і не сидів у президіях.

Ім'я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а

книжки рідко перекладалися іншими мовами. Втім, прониклива любов до

людини, яка вела митця протягом усього творчого життя, у поєднанні з

високою майстерністю й вимогливістю до себе зумовлюють неперехідну

цінність його творчої спадщини в скарбниці української культури.

Івана Сенченка поховано на Байковому кладовищі (дільниця № 20). На

могилі спільний із дружиною — доктором історичних наук Оленою

Станіславівною Компан — пам'ятник. Це прямокутна стела із сірого граніту,

на якій два керамічні портрети овальної форми й напис: «Письменник Іван

Сенченко. 1901—1975. Історик Олена Компан. 1916—1986».

Літературна діяльністьУчнівство

Першими творами Івана Сенченка були вірші, проте шлях у літературі,

за власним визнанням, він почав з оповідання «Чорноземні сили» (1922).

Декілька його ліричних віршів, газетних нарисів та етюдів були лише

своєрідним підготовчим етапом на шляху до серйозної роботи над новелами.

Продовжуючи розвивати традиції малої прози в українській літературі,

використовуючи матеріал тогочасної дійсності, а пізніше й історичні сюжети,

Сенченко спирався на багатий досвід своїх попередників, зокрема таких

видатних письменників, представників вітчизняної та зарубіжної класики, як

Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Іван Нечуй-Левицький, Микола Гоголь,

Лев Толстой, Антон Чехов, Анатоль Франс, Оноре де Бальзак, Генріх

Гейне, Мігель Сервантес. Неодноразово зауважував, що письменник мусить

порушувати важливі проблеми.

Юнак з головою поринув у «бадьору» роботу щойно заснованої

літературної організації «Плуг». Він був членом ініціативної групи, входив до

складу бюро «Плуга». Проте принципової програми не мав. Свідченням

цього стала його участь у журналі пролеткультівців «Зори грядущого», а

пізніше — вступ до «Гарту» без виходу з «Плуга», виключення з «Гарту»,

вихід з «Плуга», вступ у серпні 1926 року до ВАПЛІТЕ. Ця «організована

метушня» була зовнішнім виявом самоневдоволення, пошуку власного шляху

в літературі.

У 1924—1925 роках Сенченко надрукував низку творів, у яких відійшов

від умоглядних схем, навіяних бурхливими подіями громадянської війни,

намагався глибше осмислити життєвий матеріал, відомий йому достеменно.

Книжки «Петля», «Інженери», «Оповідання» (1925) завершували учнівський

період творчості. Натомість з'явилися пластичність у розробці сюжету,

забарвленість розповіді ліричною тональністю.

Червоноградський цикл

Поїздки з Харкова додому та у Красноград допомогли письменникові

зібрати матеріал для «червоноградського» циклу, започаткованого 1926 року

повістю для юних читачів «Паровий млин». У центрі його — разючі зміни на

селі у середині 1920-х, що відбулися завдяки НЕПу, переплетіння

різноманітних складних соціальних процесів.

Тоді ж з'явилися оповідання «У золотому закуті», «Історія однієї кар'єри»

(1926), а згодом повісті «Подорож до Червонограда» (1927),

«Червоноградські портрети» (1928), «Фесько Андибер»(1929).

Сенченкові вдалося змалювати ще ніким до нього не розроблені в

українській літературі образи пронирливих новонароджених ділків,

охоплених гарячковим нарощуванням капіталу шляхом всіляких махінацій.

Однак ці твори, особливо два останніх, було піддано несправедливій критиці.

Сенченку, зокрема, приписували ідеалізацію куркуля (портрети «Михайло

Кішка-Самійло», «Григорій Хведорович Головатий»).

Образ трудівника у «Фесько Андибер» не став життєво переконливим.

Автор свідомо зробив наголос на зовнішній героїзації образу, йдучи за

поширеними тоді ідеологізованими схемами, а не за реальними обставинами.

Тут виявилося й бажання нарешті «догодити» критиці, й недовіра до власного

досвіду.

На багато років робота письменника над циклом припинилася, хоча у

деяких написаних пізніше творах («Іван Чорногорець», 1930; «Порфирій

Мартинович», 1940) трапляється «червоноградський» матеріал.

Розширення горизонтів

У 1920-х роках Сенченко видав кілька збірок, найповнішою з яких була

«Дубові Гряди» (1927, друге видання -- 1929). Тоді ж він остаточно

утвердився і як дитячий письменник.

1927 року в журналі «Червоні квіти» було надруковано повість

«Безпритульні».

1928 року Сенченка захопили мандрівки по Маріупольщині, вивчення

життя цього краю. Він мріяв написати книжку оповідань «Моря та

узбережжя», кілька творів з якої було надруковано у журналі «Всесвіт» та

альманасі «Авангард». Проте цей задум залишився нездійсненим.

1929 року вийшла друком книжка нарисів Сенченка «По єврейських

колоніях Криворіжжя та Херсонщини». Від грудня 1928 року до лютий 1930

року письменник працював над твором нового для нього жанру —

кіноповістю «Комуна».

У квітні 1930 року Сенченко разом із делегацією письменників України

побував на Турксибі з нагоди його відкриття. На основі отриманих вражень

з'явилися подорожні нотатки «Гіганти пустель» (1932) — своєрідні роздуми

про минуле, сучасне й майбутнє краю.

Виробничі романи

Невдовзі побачив світ перший «виробничий» роман Сенченка —

«Металісти» (1932). У ньому письменник підійшов до виробничої тематики

неординарно, як на ті часи. Коли значна кількість авторів приділяла увагу

лише виробничим процесам і конфліктам, що виникали під час роботи,

Сенченко показав головного героя не тільки на заводі, але й у побуті. Роман

виявився досить свіжим і навіть несподіваним явищем серед зливи творів-

близнюків.

Після «Металістів» Сенченко знову звернувся до життя села, зокрема у

«Повісті про Клима» (1933), написаній своєрідними «кадровими» сценками, у

стилі кіноповіствування.

На початку 1933 року письменник вирушив у нову подорож — на

будівництво Біломорсько-Балтійського каналу. Внаслідок того народилася

книжка «Право на героїзм» (1934) про в'язнів-будівників.

1934 року Сенченко створив своєрідну книгу «спогадів» — розповідь

політв'язня часів революції 1905 року — «За ґратами». Того ж року написав

образок з робітничого фольклору «Випадок на старій Юзівці», надрукований

лише 1971 року.

1936 року побачила світ (створена ще 1933 року) історична повість з

життя Франції 11 століття «Чорна брама», яка мала схвальні відгуки критики.

Новим успіхом письменника стала повість для дітей «Руді вовки» (1936), де

він захоплююче розповів про наших предків-слов'ян.

Ще один «виробничий» роман «Напередодні», присвячений історії

виникнення Луганського паровозобудівного заводу, був написаний 1938 року.

Сам письменник критично поставився до власного твору, зауважуючи, що

«матеріал гарячий, міцний потонув у міркуваннях, сказати б,

енциклопедичного характеру». Проте йому вдалося відійти від узвичаєних

стереотипів й показати читачеві насамперед людину, як і в романі

«Металісти». Вульгарно-соціологічна критика немилосердно доймала автора

за це.

Сенченко відчував, що широка, розлога епічна оповідь йому не

вдавалася. 1 звернення до жанру роману великою мірою визначалося

обставинами літературної ситуації, установкою на створення узагальненого

образу героя, на епічну оповідь, що запанувала у другій половині 30-х років.

У багатьох критичних статтях того часу робилися спроби довести

невідповідність духові епохи самого жанру оповідання. Проте саме життя

довело штучність таких концепцій, і вже 1940 року, після досить тривалої

перерви, в українській літературі з'явився майже десяток збірників

оригінальної малої прози, і серед них -книжка Івана Сенченка «Новели», що

стала помітною віхою на творчому шляху письменника. У короткому

прозовому жанрі він «зазвучав» якнайкраще. Збірка, в основному, була

схвально сприйнята і читачем, і критикою.

Трохи раніше, 1939 року, Сенченко написав оповідання «Діоген», у

якому виразно відчутне письменницьке проникнення у внутрішній світ

людини. «Діоген» з'явився як заперечення пласкості поширеного тоді

заідеологізованого письма, вимушену данину якому віддав і автор.

Воєнні твори

У воєнні роки письменник виступав із критичними статтями: «Образ

бійця», «Думи і мрії», «Про золоте яблуко», «Живий Котляревський», «Євген

Гребінка», «Остап Вишня» тощо, опублікованими на шпальтах «Літератури і

мистецтва» та «Літературної газети».

У цей період він написав і деякі художні твори — невеличкі за обсягом

збірки оповідань та п'єс-одноактівок «Віч-на-віч» (1943), «Вітрила нап'яті»

(1943), а також оповідання «Кінчався вересень 1941 року», опубліковане 1945

року в журналі «Українська література», низку яскравих публіцистичних

статей і нарисів.

Повоєнна творчість

Неповторний аромат «червоноградського» циклу, особливо у пейзажних

сценах, знов відчувся в романі з життя київської молоді повоєнних років

«Його покоління», який з'явився друком 1947 року в журналі «Дніпро». Цей

самий мотив проявився і в оповіданні «Ой у полі жито...» (1957).

У 1950-х роках Сенченко зробив кілька вагомих відкриттів і для себе

самого, і для читача. Це стосується циклу оповідань з життя київської

робітничої Солом'янки: «Рубін на Солом'янці», «На Батиєвій горі», «На

калиновім мості», «Про лист з крапками», «Денис Сірко», «Син Дмитрій», Чи

не найяскравішою подією у літературному процесі 1950-х став «солом

'ямський» цикл Сенченка. У ньому, як згодом і в «донецькому», завершеному

1964 року («Під териконом», «Рідний Донецький край», «Жовта волошка»,

«Цвіт королевий» та ін.), письменник постає вже цілком зрілим майстром.

У 1950—1960-х роках Сенченко багато працював над книжками для

юного читача: «Мої приятелі» (1951), «Два дні з життя Женьки і Левка»

(1957), «Діамантовий берег» (1962), «Дороги — близькі й далекі» (1965).

1958 року було перевидано повість «Руді вовки».

Із середини 1960-х років Іван Юхимович видавав книжечки для п'яти-

шестилітніх дітей. Оповідання, що з'являлися у дитячій періодиці, вийшли

згодом окремими збірками: «За лісом, за пралісом золота діжа встає» (1965,

друге видання -- 1978), «Сім господинь» (1969).

Лише через сорок років (у середині 1960-х) Сенченко знов ступив на

батьківський поріг. І те, що в юності здавалося невиразним й не привертало

уваги, сповнилося глибоким смислом. Спочатку письменник переробив

оповідання «У золотому закуті» та «Історія однієї кар'єри», рукою зрілого

майстра відсікаючи усе зайве. Згодом він доопрацював останню частину

«Червоноградських портретів» — повість «Фесько Андибер», що дістала

нову назву «Фесько Кандиба». Автор скоротив її вдвічі, і твір став

сконденсованішим, художньо переконливішим.

Наприкінці 1960-х у митця виник задум повісті з дореволюційного життя

Червоноградщини. Упродовж 1967—1972 років працював він над своїм

вершинним твором — повістю «Савка», поставивши перед собою завдання

утвердити неминущу життєву силу й самоцінність буття через його

філософське осмислення у буденних проявах. Герой, якого з любов'ю описує

Сенченко, — це український народ з його мудрим світоглядом, з його

всеперемагаючим добром, з глибокими моральними засадами. Це вже не

«соціологія», яка раніше шкодила письменникові, а художньо переконлива,

написана соковитими барвами, картина соціальної дійсності.

БОБЕНКО (БІБИК) Андрій Михайлович (1854-1920)Народився 12 серпня 1854 року в с. Добренька Костянтиноградського

повіту Полтавської губернії в сім'ї селянина-бідняка. Шести років Андрій

залишився без матері. В хату прийшла зла мачуха. У вірші "Було" поет згадує

тяжке дитинство:

Раз я малим колись тікав,

Побила мачуха сердита.

По полю мокрому блукав

І від дощу ховався в житі.

З десяти років Андрій пішов заробляти на хліб. Батько віддав його за 20

крб. на 4 роки працювати наймитом у крамаря. В згаданому вже вірші поет

писав:

Я виріс в наймах,

мов не знав

Ніколи батьківського дому,

І даром хліба не давав

І ніхто ніде мені малому.

В 17 років Андрій потрапив на пароплав у Херсоні, звідси до Одеси.

Працював кочегаром на океанських пароплавах, і там, далеко від рідних

берегів, став писати вірші українською мовою. Капітан пароплава Л. І.

Гаврилов помітив обдарованого юнака і познайомив його з діячами культури

Одеси. Вони допомогли Андрію Михайловичу влаштуватися на роботу в

залізничне депо, одержати освіту.

Склавши іспит на звання вчителя, Бобенко працював педагогом.

Друкуватися почав у 1883 році в альманасі М. Старицького "Рада". Згодом

його твори з'явилися в журналі "Зоря" й петербурзькому соціал-

демократичному виданні "Вільна Україна". Як поет, формувався під впливом

Т. Г. Шевченка Бобенко — один з перших поетів-робітників. Відоці його

твори: "Бурлака", "Марні сльози", "Лірник", "Багата кутя".

В листопаді 1919 року, незадовго до смерті, Андрій Михайлович написав

заповіт, у якому є такі рядки:

Здається, скоро я покину

Все, що любив, для чого жив,

Сім'ю, народ свій, Україну,

Все, чим на світі дорожив.

А вам, брати мої і діти,

Даю маленький заповіт:

Шукайте всюди правди —

світу,

Бо в світі правда,

в правді світ.

У 1920 році Андрій Михайлович помер.

ОРОВЕЦЬКИЙ Павло Андрійович (1905 - 1976)Народився 17 березня 1905 року в с. Єлизаветівка (тепер Царичанського

району Дніпропетровської області).

Літературну діяльність почав у 1930 році як нарисовець.

У боротьбі за вирощування високих врожаїв на колгоспних ланах значну

роботу проводила Красноградська районна газета "Соціалістична

перебудова", редактором якої був талановитий журналіст Павло Андрійович

Оровецький, працівник газети Іван Антонович Цюпа, Володимир Якович

П'янов, Олексій Павлович Приходько.

У 1935 році газета "Соціалістична перебудова" у Всесоюзному конкурсі

за краще висвітлення робіт по догляду зернових культур та виконання

хлібозаготівель державі високоякісним зерном вийшла переможцем і була

премійована легковим автомобілем. В цьому велика заслуга Павла

Оровецького, Івана Цюпи, місцевого журналіста Олексія Павловича

Приходька.

У 1937 році Павло Андрійович був репресований і працював робітником

на цегельному заводі. Перед Великою Вітчизняною війною був

реабілітований.

П. А. Оровецький — автор повістей "Серце солдата", "Рубіновий

промінь", "Загибель Полоза", романів "Друга зустріч", "Глибока розвідка",

"Береги життя", збірок, нарисів.

20 лютого 1976 року Павло Андрійович Оровецький помер.

ЩЕГОЛЄВ Василь Матвійович

Драматург і артистНародився Василь Щеголєв 18 травня 1904 року у Костянтиноіраді.

В 17 років почав працювати в Красноградському народному театрі.

Потім - в театрі ім. Заньковецької та у Дніпропетровському театрі

ім. Шевченка.

Після війни закінчив Київський інститут театрального мистецтва

ім. Карпенка-Карого (театральний факультет).

Учасник Великої Вітчизняної війни.

Друкуватись почав у 1928 році.

П'єеи Щеголєва видавалися в збірках, виходили окремими збірниками:

"Берізка". "Осінні квіти", За брамою" та інші. його п'єси користуються

великою популярністю не тільки в нашій країні, але й далеко за її межами. В

музеї є фото — на сцені в Нью-Йорку грають п'єсу Щеголєва "Єдиний чин".

КОВАЛЕНКО Неля СергіївнаНародилася 1935 року в сім'ї красноградських вчителів. Після закінчення

Красноградської СШ № ЗО (тепер це СШ № 3) працювала піонервожатою

Хрестищенської школи. В 1954 році вступила до Харківського педінституту

на філологічний факультет.

Після закінчення педінституту все життя працює в Тишенківській школі

вчителькою української мови та літератури. Любов до рідного слова, поезії

успадкувала від матері, а в шкільні роки мала добрих наставників — Лідію

Антонівну Кучеренко та Анастасію Силівну Ярмульську.

Писати вірші стала, вже працюючи вчителькою. Багато її поезій

присвячено людям праці села Тишенківки. Частина з віршів стала піснями,

які охоче співають діти й дорослі, сільський ансамбль "Червона калина".

В доробку поетеси Нелі Сергіївні десятки віршів та пісень. Вона

проводить велику громадсько-корисну роботу в школі, в селі і в районі.

Є в Нелі Сергіївни вірші, присвячені воїнам, які не повернулися з війни:

Батьку, рідний, де ти ?

Озовися!

Ми тебе чекаєм стільки літ.

Як без тебе гірко дні

тягліїся,

Скільки ми перетерпіли бід.

Наша мама, як в мороз

калина,

Коси її стали, наче сніг,

Досі, батьку, жде тебе

родина

Із далеких грозових доріг.

Є в Нелі Сергіївни й гуморески:

Хвалилися в Тишенківці,

Що у цьому році

Посіяли вареники

Дітям на толоці.

Будуть учні йти у школу

Й швидко без мороки

Поснідають в ранню пору

І гайда на вроки!

Ось і сходи вже з 'явились—

Вареники з сиром.

Недаремно старалися

Для дітей всім миром.

Бігли юні тишенчата

Після гри з толоки.

Як уздріли теє диво,

Аж взялися в боки.

Пхе,— скривилися скептично,

— Людей насмішили,

Краще були б замість нас

Уроки повчили.

КАСІЛОВ Юрій ІвановичНародився 1939 року в місті Білогорську Амурської області. В

Біробіджані закінчив педучилище, а пізніше — історичний факультет

Полтавського педінституту.

З 1963 року живе у Краснограді. Працював у середній школі №4, у

профтехучилищі, а нині в педагогічному коледжі. Юрій Іванович —

високоерудована людина, досвідчений педагог. Великий вплив на формування

його світогляду мала поезія Єсеніна, Грані-на та інших поетів.

Писати вірші почав з юнацьких років. На сьогодні його доробок

нараховує більше сотні віршів, друкувався в районній і обласній газетах.

Заповітна мрія — видати збірку віршів. У своїх віршах Юрій Іванович

оспівує красу рідного краю, закликає творити добро.

Стыдимся доброти й прячем,

Как рубль в заветный кошелек.

А мне хотелось бы иначе,

Чтоб не копили ее впрок.

В нас слишком много практицизма:

Ты — мне, я, может быть,— тебе.

Глаза— весы полны цинизма,

Не прогадать бы в торге мне.

А доброта — она без веса,

Скорей на пригоршни возьми.

Она как луч средь жути леса,

Она как в ссоре "извини",

Она— спаситель в нашем мире,

Как в шторм сигнальные огни.

Давайте ж вновь вернем ей силу

И будем ДОБРЫМИ ЛЮДЬМИ.

Юрій Іванович тонко відчуває мелодію природи, вбирає від неї

натхнення до творчості:

Мне одиночество— отрада

Среди моих полей, лесов,

Ведь столь желанная награда

Мне— звуки птичьих голосов.

Хитросплетенье лесных тропок,

Рассказ ручья и шепот ив

Подскажут мне на книжку строчек.

Я не скучаю в зтом мире—

Наш край и светел, й красив,

Мне просто некогда скучать:

Гляди, и сосны и рябиы

Хотят мне что-то рассказать.

Юрій Іванович у розквіті творчих сил. Його б підтримати — і він

сильніше б заспівав.

МУЦ Віктор МиколайовичНародився 7 квітня 1953 року. Вірші почав писати у четвертому класі. В

1976 році закінчив Львівську школу міліції, а в 1983 році — Волгоградську

вищу слідчу академію. Міліцейська наука і служба не порвали його поетичну

струну.

Віктор Миколайович працював вчителем історії, робітником

газопромислу, а в душі залишається поетом. Поетами люди народжуються.

Вірші В. М. Муца часто друкуються в районці:

Рідна нене, світла доле,

Не покинь мене

ніколи,

Не залиш в хвилини

смутку.

Дай про себе знати чутку,

Підведи крило до мене,

Понеси в село

зелене.

Де весною квітнуть роки,

Де знайдуть з дороги

спокій.

В його поезії звучить любов до матері, до рідного краю, мелодія

красивого кохання. Мріє Віктор Миколайович видати збірку своїх віршів. Але

не всі мрії здійснюються без грошей.

АНГОЛЕНКО В'ячеслав ВолодимировичВід шкільної парти В'ячеслав закоханий в українську поезію, а потім і

сам став писати.

"Його вірші не писалися для демонстрації свого вміння або з метою

вразити когось, їх диктувала одна тільки глибока душевна потреба... Від

перших рядків вони приваблюють пружним ритмом, добірною мовою,

глибиною настрою...

Ваговитість і неминучість віршованих рядків випливали з напружених,

часом болісних переживань і роздумів людини, надзвичайно чутливої до

краси й до несправедливості, до гармонійного світу природи й до дисгармонії

сліпої жорстокої поведінки людей. Художність натури молодого автора

сумніву не викликає...". — так написав про молодого красноградського поета

у літературному журналі "Березіль" літературний критик Спілки

письменників України Володимир Брюгген. Високу оцінку збірці віршів

Анголенка дав український поет Іван Драч.

Молитва

Я молюсь на цей вечір,

На тихе його, ідилічне,

І на приспане сонцем,

Вколисане вітром лице.

Я молюся так ґречно

І благаю, благаю про вічне:

Про дітей і про вечір,

Про тебе й про вечір оцей.

Це ж я щойно осліп,

Я від щастя осліп, бо солоний,

Як сльоза, сліпий дощ

Надвечір 'я розраяв сухе,

Я молюся про хліб,

Про бабусю мою на ослоні,

І про вечір молюсь,

І про добре молюсь і лихе.

І нехай цю мою,

Цю молитву мою безсловесну

Ткаля-ніч загортає

У чорну свою пелену—

Я молюсь на цей вечір,

А він поряд сидить— не шелесне—

Вже заснув,

вже заснув,

вже засну...

Олександр Іванович КОПИЛЕНКО - людина і письменник (1900-1958) 1 серпня 2000 року літературна громадськість України відзначила 100 років від дня народження відомого українського письменника — нашого земляка, автора понад 100 книжок О. І. Копиленка.Народився письменник в Костянтинограді у родині залізничника, в будинку, який зберігся до нашого часу і розташований по вулиці ім. Лермонтова.У нашому місті пройшло босоноге Сашко все дитинство, тут закінчив він школу та учительську семінарії Наша красноградська земля наділила його наснагою та творчим горінням, любов'ю до природи, до людей до життя.Людиною життєрадісної вдачі прийшов Копиленко у літературу в 20-і роки. Прийшов, щоб оспівати усвоїх книгах багатство душі людської, тайну природи, яку він спостерігав та дуже любив, героїзмтрудового народу в боротьбі за здобуття людських прав. Раз у раз виступав з книжками сучасної, тільки сучасної теми, відгукуючись на проблеми, котрі найбільше хвилювали громадськість.Перші книги Копиленка "Кара-Круча", "Буйний хміль", "Іменем українського народу" висунулиписьменника в перші лави молодої української літератури. Ці книги за короткий час кілька разів перевидавались.Був Копиленко членом літературних об'єднань "Плуг", потім "Гарт", ВАПЛІТЕ, "Пролітфронту", виконував обов'язки редактора журналу "Всесвіт", входив до складу редколегії журналу "Соціалістична борозна", співробітничав у товаристві кінорежисерів, літераторів та сценаристів, яке скорочено називалось "Кореліс".Жадібний до всього нового, закоханий у киплячу сучасність, Копиленко не любив засиджуватись на місці. Він здійснює дві подорожі — до Середньої Азії та по Європі (Чехословаччина, Польща, Німеччина). їздив на відкриття Турксибу, оглядав будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, об'їзди всю Україну, бував у Грузії.Подорожі збагачували його новими враженнями, давали невичерпний матеріал для роздумів. Натхненний співець сучасності, він жив трудовим сьогоденням свого народу. Його твори — це мистецький літопис майже 35-літньої історії нашої Батьківщини.У 1930 році вийшов у світ роман Копиленка "Визволення". Вийшов він тільки один раз, тому що критика відкрила по романові нищівний вогонь.Тільки у 1990 році на книжкових полицях читач знову побачив цю цікаву книгу. Читаєш зараз цей роман, вражаєшся його актуальності, вражаєшся прикро, бо ось більше як 60 років минуло, а ми весь час "боремося" за те, за що боролись герої Копиленка ще у 30-му році.У 1932 році Копиленко пише роман про будівництво Харківського тракторного заводу — "Народжує місто".Цей твір став значним досягненням не тільки української, але й усієї радянської літератури. Твір здобув ( неабияку популярність. Недарма тільки за перші чотири роки після написання він витримав сім видань Глибоко усвідомлюючи постійну потребу великої і невтомної роботи по вихованню підростаючого покоління, розуміючи, що вдача людини формується в дитинстві, О. І. Копиленко приділяє дедалі би уваги літературі для дітей.Перша його книжка для юних читачів "Сенчини пригоди" вийшла в 1928 році. Відтоді письменник д< кінця своїх днів багато і натхненно писав для дітей і юнацтва, виявляючи у своїх творах неабиякий х педагога."Причин того, чому я почав писати для дітей, немало. Ще в дитинстві я багато читав про цікаві пригоди про нашу природу. Читав я Марка Вовчка, І. франка. Велике враження справили твори Аксакова, Тургенева. Як вони уміли писати про природу! А я любив її ще з дитинства. Любив бігати по берега? річки Берестової, по яругах і перелісках. Ловив рибу, ганяв за вужами, бив гадюк. Якось, мабуть у 15 чи 1922 році, мені потрапили до рук два невеличкі томики творів Дніпрової Чайки. Доти я не знав цієї письменниці. Та почитавши її оповідання і вірші, я побачив, як вона уміла говорити про цікаві речі д Мені самому захотілося так написати. Та не було ні вміння, ні сили примусити себе сісти писати. Ко. я надрукував кілька оповідань про громадянську війну, то в мені ожила думка про дитячі оповідання цього мене підштовхнули заклики нашої

партії про створення літератури для дітей, а також оповідай моїх колег і старших товаришів-письменників, твори яких подобались дітям.Книжковий ринок у перші роки Радянської влади був бідний на дитячу літературу. Мені хотілося да"дітям щось таке, щоб вони читали, щоб було правдою про дітей, доля яких складалася інакше, ніж Миколки з відомого оповідання Архипа Тесленка, якого я також любив і читав багато". У 1936 році вийшов роман "Дуже добре". Автор згадує: "..."Дуже добре" я написав для дорослих чиї зокрема, для батьків. Коли працював над цією книгою, багато розмовляв з А. С. Макаренком, з яким знайомий ще з Харкова, коли він був начальником комуни ім. Дзержинського. Антон Семенович дуже радив мені не загладжувати кутів, щоб книжка була правдивою і гострою... І ось, коли вийшло "Дуже добре", книжкою відразу заволоділи юні читачі, молодь".

Михайло Яловий ( 1895-1937)

Яловий Михайло Омелянович народився 5 червня 1895 року в селі Дар Надежда, на Полтавщині (тепер Сахновщенський район Харківської області) в сім'ї волосного писаря.

1916 року закінчив Миргородську гімназію і вступив на медичний факультет Київського університету. Тут він одразу ж прилучився до революційного руху, пройнявшись симпатіями до есерів.

Після Лютневої революції повернувся в рідні краї, де проводив агітацію серед селян, був обраний головою Костянтиноградського революційного комітету, під час гетьманщини сидів у полтавський в'язниці. За дорученням боротьбистів у роки громадянської війни вів підпільну роботу в Одесі, на Херсонщині, в Галичині. Після встановлення Радянської влади разом із Василем Блакитним видавав газету "Боротьба".

У березні 1920 року вступив до КП(б)У, із зарахуванням стажу з 1918 року посів місце редактора газети "Селянська біднота". Потім деякий час працював у газеті "Вісті" Київського губревкому, представником українського уряду в Москві, відповідальним секретарем журналу "Червоний шлях" редактором "Вапліте" членом редколегії "Журналу для всіх", директором видавництва ЛІМ (Література І Мистецтво). Брав активну участь у створенні літературної організації "Комункульт", був першим президентом ВАПЛІТЕ. Друкувався у збірниках "Жовтень", "Шляхи мистецтва", "Всесвіт", "Знання" та да.

Ї92І року разом із М. Семенком та В. Алешком започаткував "Ударну трупу поетів-футуристів" у Харкові. Невдовзі в більшому об'єднанні підписує програмну редакційну статтю футуристів у альманасі "Семафор у майбутнє" (1922). Через рік з'являється перша і остання його збірка "Верхи" (1923). Але швидко облетить сухозлотиця експериментування і вже на початку 1925 року з футуристичного "Комункульту", письменник разом з О. Слісаренком та Миколою Бажаном переходить до "Гарту", де тривала конфронтація між стриманим В. Блакитним та імпульсивним Миколою Хвильовим, Згодом у критиці усталиться думка Володимира Коряка, що "Гарт" знищено прихильниками Миколи Хвильового "за допомогою групи Ялового". Як там не було, але відтоді Хвильовий з Юліаном Шполом були до останніх днів життя найщирішими друзями.

Це підтверджує й спільність позицій письменників у роботі редколегії журналу "Червоний шлях" (звідки обидва були одночасно звільнені постановою Полїтбюро ЦК КП(б)У від 20 листопада 1926 року у всеукраїнській дискусії 1925-1928 років, та в літературній організації ВАПЛІТЕ. Хоча вага діяльності Хвильового, звичайно, була істотно значнішою, ніж Михайла

Ялового, останній так само публічно приймав на себе всі удари партійно-адміністративної системи. Варто назвати, наприклад, принциповий публіцистичний виступ Михайла Ялового "Санкт-Петербурзьке холуйство" в оборону національної самобутності української культури - з приводу редакційної "Самоопределение или шовинизм?" опублікованої у ленінградському журналі "Жизнь искусства" 1926, N 14.

У середині 20-х років Юліан Шпол почав писати малу прозу в романтичному ключі очевидно під впливом Миколи Хвильового. Основним гаслом (ідеєю) яких є: революція - понад усе! Заради неї можна» йти на будь-які жертви... У цьому ж ключі написано роман "Золоті лисенята". Але романтичний стиль поєднано з імпресіонізмом.

1929 року "Золоті лисенята" з'явилися окремим виданням, потім - повторно. Та широкого резонансу роман не набрав, залишився непомічений критикою.

Пробував письменник виявити себе і в гумористично-іронічній прозі та драматургії: комедія "Каті любов або будівельна пропаганда" (1928), оповідання "Голомозий гевал" (1927) та "Веселий швець Сябро"(1930).

Але слід зазначити, що Михайло Яловий насамперед був громадським діячем, дбайливим, щирим товаришем, а вже опісля - митцем. Його твори немов "запізнювалися" у своїй функціональності, у них майже нема "живого" навколишнього матеріалу і тому часто на момент публікації не знаходили свого читача. Художнім об'єктом Юліана Шпола залишалися романтика відшумілої доби в той день, коли 6} чистою віра у високі ідеали революції, у їхнє неодмінне звершення на рідній землі. Можливо оминаю1 дійсність, не хотів ятрити своє сумління розчаруванням. А "поблажливість" до його творів у середовищі прискіпливих ваплітян пояснювалася, можливо й тим, що більшість з них в його героях крізь символі1 образи, романтичний ореол впізнавати свою юність яку, попри всі розчарування, викреслити з пам'яті неможливо.

В ніч з 12 на 13 травня 1933 року на квартирі Михайла Ялового працівники ДПУ УРСР провели т| а господаря заарештували.

31 травня 1933 року ЦКК КП(б)У виключила з партії Михайла Омеляновича Ялового з мотивацією що він "пробрався" в її ряди "з метою створення контрреволюційної фашистської організації, яка ставила перед собою завдання повалити Радянську владу".

Оперуповноважений секретно-політичного відділу ДПУ УРСР Пустовойтов у своїх звинувачувальних висновках після допитів стверджував, що член підпільної боротьбистської організації Яловий М.О. входить до центру УВО. За завданням організації, "яку очолював Шумський, брав участі групуванні контрреволюційних кадрів серед літераторів... Після розгрому шумськізму і переходу боротьбистської організації до нової тактики підготовки збройного повстання Яловий брав активну участь у контрреволюційній повстанській роботі, особисто проводячи вербування в Красноградському районі". Вів також шпигунську роботу, передаючи у польське консульство матеріали шпигунського характеру, мав доручення "підготувати замах на тов. Постишева".

Яловий винним себе не визнав. Проте судова "Трійка" при колегії ДПУ УРСР своєю постановою в 23 червня 1933 року позбавила його волі на 10 років. Спецконвоєм 11 травня 1934 року він був направлений у Сєвєрлаг ОДПУ м. Лодейне поле. На засланні судова трійка УНКВС Ленінградської області 9 жовтня 193? року винесла вирок: вища міра покарання через розстріл.

19 червня 1957 року Військовий трибунал Ленінградського військового округу скасував попередні вироки і припинив справу за відсутністю складу злочину. Михайло Яловий був реабілітований посмертно.