Upload
others
View
3
Download
0
Embed Size (px)
Citation preview
No 29 (2018)
Р.2 The scientific heritage
(Budapest, Hungary)
The journal is registered and published in Hungary.
The journal publishes scientific studies, reports and reports about achievements in different scientific
fields. Journal is published in English, Hungarian, Polish, Russian, Ukrainian, German and French.
Articles are accepted each month. Frequency: 12 issues per year.
Format - A4 ISSN 9215 — 0365
All articles are reviewed
Free access to the electronic version of journal
Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal. Sending the
article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for
possible consequences for breaking copyright laws
Chief editor: Biro Krisztian
Managing editor: Khavash Bernat
Gridchina Olga - Ph.D., Head of the Department of Industrial Management and Logistics
(Moscow, Russian Federation)
Singula Aleksandra - Professor, Department of Organization and Management at the University
of Zagreb (Zagreb, Croatia)
Bogdanov Dmitrij - Ph.D., candidate of pedagogical sciences, managing the laboratory
(Kiev, Ukraine)
Chukurov Valeriy - Doctor of Biological Sciences, Head of the Department of Biochemistry of
the Faculty of Physics, Mathematics and Natural Sciences (Minsk, Republic of Belarus)
Torok Dezso - Doctor of Chemistry, professor, Head of the Department of Organic Chemistry
(Budapest, Hungary)
Filipiak Pawel - doctor of political sciences, pro-rector on a management by a property complex
and to the public relations (Gdansk, Poland)
Flater Karl - Doctor of legal sciences, managing the department of theory and history of the state
and legal (Koln, Germany)
Yakushev Vasiliy - Candidate of engineering sciences, associate professor of department of
higher mathematics (Moscow, Russian Federation)
Bence Orban - Doctor of sociological sciences, professor of department of philosophy of religion
and religious studies (Miskolc, Hungary)
Feld Ella - Doctor of historical sciences, managing the department of historical informatics,
scientific leader of Center of economic history historical faculty (Dresden, Germany)
Owczarek Zbigniew - Doctor of philological sciences (Warsaw, Poland)
Shashkov Oleg - Сandidate of economic sciences, associate professor of department (St. Peters-
burg, Russian Federation)
«The scientific heritage»
Editorial board address: Budapest, Kossuth Lajos utca 84,1204
E-mail: [email protected]
Web: www.tsh-journal.com
CONTENT
AGRICULTURAL SCIENCES
Svetlichniy S.I., Bondarenko N.N.,
Merenkova N.V., Selionova M.I., Svistunov S.V. INDUSTRIAL DAIRY SHEEP BREEDING IN
KRASNODAR TERRITORY ................................ 3
ART STUDIES
JiaKun Deng RESEARCH ON THE DEVELOPMENT OF
CHINESE CLARINET ART .................................. 7
Larionova A.S. THE YUKAGHIR INFLUENCES IN
CHARACTERS, LANGUAGE AND A MELODY IN
NATIONAL SONGS OF THE RUSSIAN MOUTH
AND RUSSIAN OLD RESIDENTS OF
KOLYMA ............................................................... 10
ECONOMIC SCIENCES
Yu Bing RESEARCH ON THE INCENTIVE MECHANISM
OF ENGINEERING PROJECT MANAGEMENT
FROM THE PERSPECTIVE OF ECONOMICS ... 15
Belostotskiy A.A. OPENING OF BUDGET DATA AS A GLOBAL
INSTRUMENT OF MANAGEMENT OF PUBLIC
FINANCE ............................................................... 17
Bunin S. CURRENT STATE OF DEVELOPMENT MARKET
OF INSURANCE SERVICES OF UKRAINE ....... 22
Solomianiuk N.M., Karzhevska O.M. PRIVATE LABEL MARKET ANALYSIS AS
CONSTITUENT OF IMAGE OF ENTERPRISES OF
TRADE-MARKETING IN UKRAINE .................. 24
Klimova D.N., Potokina S.A.,
Manannikova O.N. POSITION OF RUSSIA IN THE
INTERNATIONAL TECHNOLOGY MARKET ... 30
Pil E.A. ARIA OF EXISTING ΔХ1sul ................................ 34
Urba S.I., Prokopovych-Pavlyuk I.V. MODELING THE RESOURCE POTENTIAL OF
THE AGRARIAN SECTOR OF UKRAINE'S
ECONOMY............................................................. 39
Tsiatkovskyi O.M.,
Stetsenko V.A., Tkachuk S.V. PROBLEMS AND FEATURES OF BRANDING
DEVELOPMENT ON THE B2B MARKET .......... 48
GEOLOGICAL AND MINERALOGICAL SCIENCES
Niemets K., Sukhov V., Matveyev A. SYNERGISTIC PRINCIPLES OF DEVELOPMENT
OF HYDROGEOLOGICAL SYSTEMS ................ 53
JURIDICAL SCIENCES
Kombarovа E.L. TACTICS TRAINING THE MAGISTRATE FOR
CONSIDERATION OF A CRIMINAL CASE IN A
SPECIAL ORDER WITH THE CONSENT OF THE
ACCUSED WITH THE ACCUSATION (CHAPTER
40 UPK THE RUSSIAN FEDERATION) .............. 60
The scientific heritage No 29 (2018) 3
AGRICULTURAL SCIENCES
ПРОМЫШЛЕННОЕ МОЛОЧНОЕ ОВЦЕВОДСТВО В КРАСНОДАРСКОМ КРАЕ
Светличный С.И.
соискатель, ФГБНУ ВО «Кубанский государственный
аграрный университет имени И.Т. Трубилина»
Бондаренко Н.Н.
д.с.-х.н., профессор, кафедра паразитологии, ветсанэкспертизы
и зоогигиены, ФГБНУ ВО «Кубанский государственный
аграрный университет имени И.Т. Трубилина»
Меренкова Н.В.
к.с.-х.н., доц. кафедры паразитологии, ветсанэкспертизы
и зоогигиены, ФГБНУ ВО «Кубанский государственный
аграрный университет имени И.Т. Трубилина»
Селионова М.И.
д.биол.н., профессор РАН, директор, Всероссийский
НИИ овцеводства и козоводства – филиал Федерального
государственного бюджетного научного учреждения
«Северо-Кавказский федеральный научный аграрный центр»
Свистунов С.В.
к.с.-х.н., ст. науч. сотр., отдел разведения и генетики
сельскохозяйственных животных, ФГБНУ «Краснодарский
научный центр по зоотехнии и ветеринарии»
INDUSTRIAL DAIRY SHEEP BREEDING IN KRASNODAR TERRITORY
Svetlichniy S.I.
Applicant, Kuban State Agricultural University, Russia
Bondarenko N.N.
Dr. Agr. Sc., Professor, Department of Parasitology, veterinary expertise
and zoohygiene, Kuban State Agricultural University, Russia
Merenkova N.V.
Cand. Agr. Sc., Associate Professor of the Department of Parasitology, veterinary expertise and zoohy-
giene, Kuban State Agricultural University, Russia
Selionova M.I.
Dr. Biol. Sc., Professor of RAS, Director, All-Russian Research Institute
of Sheep and Goat Breeding - a branch of the Federal State Budgetary
Scientific Institution "North Caucasus Federal Scientific Agrarian Center", Russia
Svistunov S.V.
Cand. Agr. Sc., Senior Researcher, department of cultivation and
genetics of farm animals, Krasnodar Research Centre
for Animal Husbandry and Veterinary Medicine, Russia
Аннотация
В статье проанализированы данные о современном состоянии овцеводства и производства овечьего
молока в мире. Описана технология промышленного содержания молочных овец с высоким генетическим
потенциалом в условиях Краснодарского края. Представлены данные по первому в Краснодарском крае
проекту промышленного молочного овцеводства и перспективы его развития.
Abstract
The paper analyzes data on the current state of sheep farming and sheep milk production in the world. The
technology of industrial keeping of dairy sheep with high genetic potential in the conditions of Krasnodar territory.
The data on the first industrial dairy sheep farming project in Krasnodar territory and its development prospects
are presented.
Ключевые слова: молочное овцеводство, лакон, технология содержания, овечье молоко, перера-
ботка.
Keywords: dairy sheep farming, Lacaune, technology of keeping, sheep milk, processing.
За последние семнадцать лет численность овец
в мире увеличилась с 1,06 млрд. до 1,2 млрд., вслед-
ствие увеличения поголовья овец мясных и молоч-
ных пород на 11,0 и 26,3% соответственно, за это
же время число шерстных овец снизилась на 15%
[5], что и определило положительную динамику
увеличения производства баранины на 15% и ове-
чьего молока на 24,5% (рис. 1).
4 The scientific heritage No 29 (2018)
Рисунок 1. Динамика мирового производства основных видов продукции овцеводства, %
Данные, представленные в таблице 1, показы-
вают мировую тенденцию развития молочного ов-
цеводства, из 187 стран мира занимающихся овце-
водством, более чем в половине, разводят молоч-
ных овец [3]. Наибольшее увеличение объёмов про-
изводства овечьего молока в настоящее время по
сравнению с 2000 годом отмечено в странах Аф-
рики и Азии – 153,8% и 133,8% соответственно [5,
2].
Таблица 1
Динамика производства овечьего молока, тыс. т. (по данным ФАО)
Регион Год
2000 2005 2010 2016
В мире 8103,6 8951,3 9890,5 10366,9
Африка 1653,6 1834,4 2166,6 2543,8
Азия 3534,0 4126,1 4557,2 4727,7
Европа 2880,9 2955,3 3126,1 3004,6
Для России молочное овцеводство является
новым направлением, т.к. использование овец для
производства овечьего молока и изготовление из
него сыра носило эпизодический характер. Разви-
тие тонкорунного и полутонкорунного овцеводства
оказало негативное влияние на развитие молочного
направления отрасли, но в последние годы интерес
к молочному овцеводству стал возрождаться, о чем
свидетельствует рост производства овечьего мо-
лока с 2006 года по настоящее время в 6,9 раза, а в
сравнении с 2000 годом – 16,2 раза (табл. 2) [5].
Таблица 2
Динамика производства молока овец в странах СНГ, тыс. т.
(по данным ФАО)
Страна Год 2016 г. в %
к 2000г. 2000 2005 2010 2016
Россия 0,40 0,81 0,94 6,5 1625
Украина 17,6 24,1 51,6 17,1 97,2
Молдова 13,9 21,1 23,6 21,7 156,1
Казахстан 34,8 42,0 23,7 33,5 96,3
Узбекистан – – 70,4 83,4 –
Киргизстан 26,0 38,0 36,0 37,3 143,5
Азербайджан 12,1 20,3 24,4 32,1 265,3
Грузия 14,4 23,7 17,5 6,9 47,9
Армения 9,7 31,5 40,7 62,3 642,3
Во многих странах мира молочная продукция
овец по экономической эффективности превосхо-
дит производство баранины и шерсти. В Греции,
Франции, Португалии доля овечьего молока со-
ставляет не менее 15 % в общей структуре произ-
водства молока, а в Испании доходит до 30 % [4].
Специалисты семейного предприятия КФХ
Николаев М.И., Крымского района Краснодарского
края изучали современный мировой опыт молоч-
ного овцеводства и технологию по глубокой пере-
работке овечьего молока и реализации готовой про-
дукции в Испании и Франции.
80
90
100
110
120
130
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Баранина Овечье молоко Шерсть
The scientific heritage No 29 (2018) 5
В июле 2015 г. на реконструированную мо-
лочно-товарную овцеферму «Первенец» семейного
предприятия КФХ Николаев М.И. было завезено 10
баранов и 276 ярок породы лакон (Lacaune), приоб-
ретённых на юге Франции. Животные породы ла-
кон адаптированы для машинного доения. Продук-
тивность овец характеризуется следующими пока-
зателями: средний удой за лактацию 400 литров; со-
держание жира в молоке – 6,5-8,0%, белка – 5,0-
6,0%; плодовитость – 130-180%; масса новорож-
денных ягнят около 4 кг. Среднесуточный прирост
более 300 граммов в сутки обеспечивает к 7-9 мес.
возрасту достижение живой массы более 80% от
массы взрослых животных. Средний вес овцематок
составляет 70-75 кг, баранов-производителей 95-
100 кг [1].
Технология содержания на молочно-товарной
овцеферме «Первенец» – круглогодовая стойловая
на глубокой подстилке. Поддержание параметров
микроклимата обеспечивается: аэрационным конь-
ком, устроенном вдоль всей кровли; оконными фра-
мугами по периметру помещения; «разгонными»
вентиляторами над «кормовым столом» а также
глубокой соломенной подстилкой, биотермальное
ферментирование которой создаёт дополнительное
тепло и сухость ложа. При колебаниях температуры
внешней среды от –20℃ до +30℃ и постоянном
притоке свежего воздуха в помещениях, где содер-
жатся овцематки, поддерживается оптимум +12℃ –
+24℃.
Групповое водопоение обеспечивает циркуля-
ционная система с подогревом и подачей воды в ав-
топоилки чашечного типа. Смешивание и раздача
корма осуществляется прицепным смесителем-кор-
мораздатчиком «Siloking» на бетонный «кормовой
стол» при одновременном 100% размещении жи-
вотных. Используется однотипный монокорм в те-
чение всего года.
Технологией выращивания ягнят предусмот-
рен отъём сразу после ягнения с размещением в ро-
дильных боксах с температурой не ниже +23ºС.
В молочный период (до 3 месяцев) кормление ягнят
осуществляется ЗЦМ посредством аппарата искус-
ственного кормления. С десятого дня начинается
приучение к стартовому комбикорму, с четвёртого
месяца постепенно переводим на типичный рацион
кормления и поедание монокорма.
Порода лакон является полицикличной и се-
зонной, в связи с чем, осеменение овец проводится
при гормональном стимулировании в анэстраль-
ный период в пять циклов: март-апрель; май-июнь;
июль-август; сентябрь-октябрь; ноябрь-декабрь. В
85% случаев применяется искусственное осемене-
ние, в 15 % – ручная случка.
Анализ данных в таблице 3 показывает, что
снижение количества молока для выпойки ягнят и
переход на ЗЦМ позволяет увеличить объёмы мо-
лока, поставляемого на производство сыра.
Таблица 3.
Производственные показатели молочной овцефермы «Первенец»
Показатель 2016 2017
Количество дойных овец, гол. 159 219
Произведено молока, кг 46 622 64 605
Реализовано на производство сыра, кг 33 561 49 114
Средняя продуктивность овцематки за 183 дня лактации, кг 293,0 295,0
Выпоено молока ягнятам, кг
всего
на одного ягнёнка
13 061
65,3
15 395
47,3
Скормлено ЗЦМ (в сухом весе), кг
всего
на одного ягнёнка
591,0
2,96
3 195,0
9,8
Сохранность, %
овцематок
молодняка (до 10 месяцев)
94,5
75,5
95,0
74,4
Среднесуточный прирост живой массы молодняка, г
0-3 месяца
4-7 месяцев
195,5
165,0
210,0
175,0
Доение животных осуществляется дважды в
сутки с интервалом в 12 часов доильной установкой
компании «ГЕА Фарм Техонолоджиз» параллель
«Mdisplacement 2x16», доильным аппаратом «TOP
FLOW» с автоматическим съёмом. Полученное мо-
локо по молокопроводу поступает в танк-охлади-
тель.
Для соблюдения правил гигиены обслуживаю-
щий персонал производит все технологические ма-
нипуляции в специальных костюмах и одноразовых
полимерных перчатках. Для животных использу-
ются индивидуальные влажные салфетки, дезсред-
ства «до доения» и «после доения». Соблюдение ги-
гиены доения овец и температурных режимов охла-
ждения позволяют получать молоко, длительное
время сохраняющее нежный вкус, приятный аро-
мат, высокие характеристики для сыроварения с
кислотностью не выше 26ºТ, бактериальной обсе-
мененностью не более 1,0 х 105КОЕ/см3/г КМА-
ФАнМ.
6 The scientific heritage No 29 (2018)
В цехе по переработке молока, который распо-
ложен на расстоянии 14 км от фермы, производится
выработка твёрдых сыров высокого качества, таких
как «Манче́го» (исп. Manchego – «Ламанчский»),
собственных брендов – «Лефкадийский», «Лефка-
дийский резерв» и мягких – «Рокфо́р» (фр.
Roquefort) и «Пино».
Выход на производственную мощность фермы
по производству и переработке овечьего молока –
1000 дойных овцематок позволит достичь валового
производства молока не менее 290 тонн молока в
год, осуществлять выработку крупных партий вы-
сококачественных сыров и уверенно присутство-
вать на потребительском рынке.
Список литературы
1. Богатова О.В. Химия и физика молока: учеб.
Пособие / О.В. Богатова, Н.Г. Догарева. – Орен-
бург: ГОУ ОГУ, 2004 – 137 с.
2. Ерохин А.И. Овцеводство / А.И. Ерохин,
В.И. Котарев, С.А. Ерохин. – Воронеж: ФГБОУ
ВПО Воронежский ГАУ, 2014. – 450 с.
3. Комлацкий В.И. Перспективы развития
мясо-молочного овцеводства на юге России // Сбор-
ник научных трудов Северо-Кавказского научно-
исследовательского института животноводства. –
2016. –Т. 5.–№2. –С. 185-190.
4. Оноприйко В.А. Овечье молоко – один из
потенциальных ресурсов обеспечения продоволь-
ственной безопасности страны/ В.А. Оноприйко //
Известия ВУЗов. Пищевая технология. – 2009. – №
4. – С. 13-14.
5. ФАОСТАТ. Статистический отдел. Продо-
вольственная и сельскохозяйственная организация
Объединенных Наций. Статистическая база данных
в области продовольствия и сельского хозяйства–
Режим доступа: http: //www.fao.org/ poisk
(18.10.2018).
The scientific heritage No 29 (2018) 7
ART STUDIES
RESEARCH ON THE DEVELOPMENT OF CHINESE CLARINET ART
JiaKun Deng
Doctoral student
Lviv National Musical Academy named after Mykola Lysenko
Abstract
Clarinet, also known as clarinet, is a woodwind instrument that was born in Europe in the late 17th and early
18th centuries. With the continuous use of the clarinet, it has become a must-have instrument for Western com-
posers. The clarinet is also developing rapidly in China. Although it has only been in the process for more than
one hundred years, it does not affect the love of music lovers. Not only that, but the creation and performance of
a series of clarinet works with Chinese characteristics have made this foreign musical instrument gradually local-
ized and nationalized.
Keywords: Chinese clarinet development. Clarinet art. Localization. Development research
Clarinet, also known as clarinet or carat, is also
known as clarinet in Taiwan (Clarinet in English, Clar-
inetto in Italian, Clarinete in Spanish, Clarinette in
French, Klarinette in German), and a "speaker" in an
orchestra. And the soprano of the woodwind instru-
ment. The high-pitched area is bright and clear; the
middle part is rich in expression, the tone is pure, clear
and beautiful; the low-pitched area is low, thick and
plump, and it is one of the most widely used instru-
ments in the wood tube music family.
The clarinet is a kind of woodwind instrument,
usually made of African black wood, made of wood,
hard rubber or metal. It has a bird's mouth and a round
hollow. The body is composed of five detachable tubes.
The tube body is cylindrical and the lower end is an
open bell mouth. A reed is fixed at the mouthpiece, and
the blower blows through the space of the reed and the
mouthpiece, and with the appropriate pressure of the
lower lip, the thin reed tip vibrates, causing the air col-
umn inside the instrument tube to start vibrating, thus
making the feminine The tone. Its roots can be traced
back to the horn and bagpipes, which are generally
thought to have evolved from a clarinet-like single-reed
instrument, the chalumeau. A clarinet is different from
an oboe. The clarinet is a transposing instrument, the
oboe is not a transposing instrument, and the oboe is
squeaked with two reeds, and the clarinet uses a reed
and a flute.
Musical instrument features: high-pitched area
bright and bright; the middle part is rich in expression,
pure tone, clear and beautiful; low-pitched area, thick
and full, is the most widely used instrument in the wood
tube family.
* With a vast range of nearly eight octaves, it is
the champion of the wind music family.
* The bass is deep, the midrange is thick, and the
treble is bright. It is suitable for expressing various mu-
sical traits, and it is very expressive in both band per-
formance and solo.
* The performance is very flexible, and it is excel-
lent in playing melody, scale, voice, and sound.
* The black tube family has about ten different
pitch and tonal tubes for easy switching.
* Relatively cheap in Western instruments, and
lower economic requirements for learners.
* Any age after the child has changed the front
teeth is suitable for learning the clarinet.
* First learn the clarinet and you can easily transfer
to saxophone.
* The black tube is small in size and easy to carry.
It can be played in the park or by the lake.
* Clarinet sound is the most expressive of the
wood tube, expressive, and is known as the "speaker."
* Clarinet is the most pleasant type of overtone
pronunciation in wood tubes.
Common clarinets are bB, A, and C, all of which
belong to the treble clarinet. But in fact, the clarinet
family has about ten different pitches and tonal tubes
(starting from the lowest note):
Octocontrabass minimum bass (BBBb)
Octocontralto lowest mean (EEEb)
Contrabass Bass (BBb/GG)
Contralto Double Euphonium (EEb)
Bass Bass (BBb)
Alto Alto (Eb)
Soprano Treble (Bb/A)
Sopranino Super High (Eb/D/C)
Another: Basset Horn Bassett (F)
1. The average person will think that the highest
middle of the clarinet family is the E-turn clarinet, but
it is not. Few people know that the highest range of the
clarinet family is the A-flat clarinet, which once played
an important role in European tube bands. The A-flat
clarinet has the smallest body shape and the highest
pronunciation, and can be played with Piccolo. But to-
day, the A-regular clarinet has been extremely rare.
Bartok and Verdi have written bands for this highest-
sound clarinet.
2. Other treble clarinet: There are three adjust-
ments of F, bE and D. It is five degrees, four degrees
and three degrees higher than the conventional bB ad-
justment clarinet. It is common with bE and is a must-
have instrument in military bands.
3. Alto clarinet: There are bE and F adjustments.
Also made in the Bassett tube in 1760, the modified
Bassett tube is F-adjusted, which is a little higher than
the bE tuning mid-range clarinet. It is a slightly smaller
bass clarinet with the bell mouth facing up.
4. Bass clarinet: lower than the treble drop B clar-
inet, the shape is like a saxophone, the whistle tube is
8 The scientific heritage No 29 (2018)
curved, the bell mouth is facing upwards, and the score
is recorded with a treble. Л.И. Tchaikovsky's "The Nut-
cracker" suite has excellent examples and is the stand-
ard instrument of the military band.
5. Double bass clarinet, bB tone, one octave lower
than the bass clarinet, relatively rare.
Basset clarinet
The Bassett clarinet is a close relative of the clari-
net. The sound is very "warm" sweet and has been
loved by the public for a certain period of time. There
are usually three kinds of C, bB and A, mainly A. The
sound field is wider than the clarinet. Mozart has five
songs and concertos for his creation. However, the in-
strument's pitch is extremely difficult to control, and
the fingering is extremely difficult to master. The best
Bassett player in the world today is Anton Stadler
(1753-1812), a friend of Mozart. However, after Stadler
passed away, the instrument gradually faded out of the
music because of the difficulty. His main works in-
clude: Mozart's "The Masonic Funeral March" (K.477),
"The Serenade No. 10" (K.361), the opera "The Harem
of the Harem" (K.384), "The Kindness of Dito"
(K.621), and the final Requiem (K.626).
Clarinet is used to become a "black tube" in China,
and it is called "clarinet" in Hong Kong and Taiwan,
English Clarinet is "Clarinna", Italian Clarinetto,
French is Clarinette, German is Klarinette. Internation-
ally referred to as "Clarnet". The instrument uses a reed
to pronounce the instrument, one of the Western wood-
wind instruments, produced in the late seventeenth cen-
tury, originated in ancient Greece, and introduced to
China in the late nineteenth century.
The original clarinet was an ancient European in-
strument called Reed Flute. It was cylindrical, with no
buttons, no bells, and only seven sound holes. Later, the
reed flute gradually evolved into the only direct ances-
tor of the clarinet - the Sharumo tube (also translated
into the Xia Lumo tube). With the development of mu-
sic, this instrument has also been continuously im-
proved. According to relevant information, the first
person to reform this instrument was a German musical
instrument maker named Johann Denner (1655-1707).
Around 1700, he installed two keys on the instrument
tube (one is the a1 key controlled by the left index fin-
ger, and the other is the twelve-degree overtone key
controlled by the left thumb, which is different from to-
day's The overtone key and the a1 key are pressed at the
same time to get the b1 sound) and a bell mouth. This
is the clarinet that was first invented by the Daine re-
form. From then on, the road of clarinet development
was opened, and the instrument body was extended by
Barthol, and the third key was added (bass e, open 12-
degree overtone key to get b1 sound, then the overtone
key opening The position is also lower, and the b1
sound is lowered when pressed with the front a1 but-
ton); the German music founder Joseph Beer (1744-
1811) installed the fourth and fifth keys on the instru-
ment. Added four tones (bass rises f, drops a, twelve
degrees of overtones to rises c2, drops e2); by 1791 by
the French clarinetist, the first instrumental professor of
the Paris Conservatory, Gzhavier Lefe Jean Xavier
Lefèvre (1766-1829) added the sixth key to the instru-
ment (liter c1, which is the case in continental Europe,
but in the UK for a side button controlled by the right
index finger, playing a1 and b1 The vibrato effect be-
tween). At this point, the reform of the clarinet instru-
ment has gone through a century, from Dene to Lefefort
and others, and the clarinet has developed to six keys.
During this period, the performance of the clarinet was
also greatly developed. During this period, Wolfgang
Amadeus Mozart (1756-1791) created the A major
clarinet concerto and first applied the clarinet to the
band. At about the same time, the composer, conductor
and violinist Stamitz (J.Stamitz 1717-1757 and C.stam-
itz 1745-1801) of the German Mannheim School devel-
oped the clarinet art. Tamiz created more than twenty
concertos for the clarinet.
In 1812, through the painstaking research of the
famous clarinet player Iwan Mueller (1786-1854), the
13-key clarinet capable of playing various styles was
successfully developed. This new structure of the clar-
inet allows the player to obtain skills. Great develop-
ment, praised by people. And later by Oskar Oehler
made further improvements to make it more compact,
and the formation of the Euler system (Oehler system).
Today, German and Austrian clarinet players mostly
use the instruments of the Olle system.
As early as the Qianlong period of the Qing Dyn-
asty, following the deepening of the exchanges between
China and the West, the clarinet has now been intro-
duced to China. At that time, a palace musician ordered
his artist to draw all the instruments of the Western
messenger, including the clarinet, which is the first time
that the clarinet was presented in China in the form of
images. During the Opium War, the British Hurd
served as the Customs and Excise Department in China.
This person is a clarinet enthusiast. Due to the needs of
his homework, he often holds various banquets to es-
tablish the first Western orchestra in China. Customs
operators and young students at the time. Mu Zhiqing,
who is known as the first person of the Chinese clarinet,
is a performer of this band.
During the May Fourth Revolutionary Move-
ment, a large number of musicians returning from over-
seas studies began to set up music teaching in China.
The most contributor was Xiao Youmei. He founded
Shanghai National Music College in Shanghai, emulat-
ing the Western music teaching system and hiring time.
Mu Zhiqing is one of the foreign musicians in China as
a faculty member. In addition, Jinling Women's Uni-
versity and Peking University have successively
opened clarinet art teaching, which has cultivated the
first batch of teachers for the development of Chinese
clarinet art.
After the founding of the People's Republic of
China, the state attached great importance to the con-
struction of music culture. The symphony orchestras
were established in various places, providing a broad
platform for the creation and performance of clarinet
art. And under the instructions of Premier Zhou, many
professional music colleges, especially clarinets, have
been restored and established, and they have also been
introduced into normal colleges. Mu Zhiqing, Qin
Pengzhang, Zhang Wei, etc., have shouldered the bur-
den of cultivating talents. In particular, Mr. Zhang Wei
The scientific heritage No 29 (2018) 9
made an indelible contribution to the nationalization of
the clarinet.
During the Cultural Revolution, it was a decade of
cultural and artistic work. As the clarinet art, under the
highest instruction of the use of the ocean, the first
large-scale exploration of the nationalization of the
clarinet art began, and the unexpected results were re-
ceived. .
After the reform and opening up, the clarinet art
also ushered in its own spring. The first is the creation
of the clarinet. There are three styles of the portal, the
traditional and the popular, which have created a large
number of excellent works, not only in line with the es-
sential characteristics of the clarinet art, but also in har-
mony with the Chinese traditional music culture. And
in the works reflect the most popular composition tech-
niques at the time, and also has a strong influence in the
world. Together, China's nine music colleges and most
art colleges have also opened the clarinet profession,
and have produced a large number of clarinet creation
and performance talents. Most of them have become the
masters of the clarinet work.
Mr. Tao Chunxiao of the Central Conservatory of
Music is one of the founders of Chinese clarinet teach-
ing. She studied under Mr. Mu Zhiqing in the early
years, and later went to the Czech Republic to study.
She received a good and systematic skills learning pro-
cess and had a very solid and profound performance.
skill. Under her leadership, the Central Conservatory of
Music has trained a number of clarinet art talents. With
the development of the clarinet teaching, the clarinet art
has gradually moved toward the direction of induction
and diversification. Professor Wang Zhenxian of Nan-
jing Art College, who has cultivated a large number of
performance talents, also pays attention to the theoreti-
cal study of clarinet, not only provides sufficient theo-
retical support for clarinet performance, but also pro-
vides the first research for clarinet art in China. Hand
information.
By the 21st century, clarinet art has become an im-
portant part of Chinese music. Not only do the pure
clarinet masters such as Tao Chunxiao and Tao
Xuguang, but also the young and middle-aged back-
bones such as Yuan Yuan and He Yi, and the clarinet
teaching system has been initially perfected. More im-
portantly, the masses of the clarinet art The foundation
has been greatly enhanced. Since 1998, the annual Chi-
nese Clarinet Art Festival has become a grand event for
Chinese clarinet art. It has also become a shining art
brand, a variety of Chinese and foreign exchange activ-
ities and world competitions. The figure of the Chinese
clarinet player, the children of the clarinet played by a
large number of students all over the country, the clari-
net art has now blossomed everywhere in China, show-
ing a flourishing scene.
References 1. A Summary of the Study of Chinese Clarinet
Art in the Second Half of the 20th Century Wang Zhen-
xian; Chen Jianhua Journal of Nanjing University of the
Arts (Music and Performance Edition) 2007-09-15
Journal 15 Download 509
2. On the artistic emotion and expression of clari-
net performance Lü Yijie Journal of Shanxi Normal
University (Social Science Edition) 2012-05-25 Jour-
nal 7 Download 270
3. Discussion on the use of clarinet in symphony
Deng Huanghe Music exploration 2012-09-25 Journal
6 Download 255
4. Research on the Creation of Chinese Clarinet
Works from the Perspective of History Zhonghua
Northwest University for Nationalities 2017-05-01
Master 1 Download 100
5. The Organic Combination of Musical Motiva-
tion Development and Emotional Tension——Analy-
sis of Brahms's Clarinet and Piano Sonata in F Minor
Li Xiaoyan Qi Luyiyuan 2007-08-15 Journal 8 Down-
load 248
6. The deep integration of soul and technology—
—An overall analysis of Wang Xilin's Quartet (Op41)
Tan Zhisheng Huang Zhong (Journal of Wuhan Con-
servatory of Music) 2008-04-25 Journal 15 Download
412
7. Clarinet Finger Techniques and Teaching Dong
Dejun Journal of PLA Art Institute 2003-12-30 Journal
15 Download 379
8. On the four basic playing techniques of the clar-
inet Zhang Tingjun Sichuan Drama 2013-11-05 15:49
Journal 10 Download
10 The scientific heritage No 29 (2018)
ЮКАГИРСКИЕ ВЛИЯНИЯ В ПЕРСОНАЖАХ, ЯЗЫКЕ И МЕЛОДИИ В НАРОДНЫХ
ПЕСНЯХ РУCСКОГО УСТЬЯ И РУССКИХ СТАРОЖИЛОВ КОЛЫМЫ
Ларионова А.С.
Институт гуманитарных исследований и
Проблем малочисленных народов севера
Сибирского отделения
Российской академии наук,
Главный научный сотрудник,
доктор искусствоведения,
доцент по специальности «Музыкальное искусство»,
отдела фольклора и литературы,
Высшая школа музыки (институт)
Республики Саха (Якутия) им В.А. Босикова,
профессор кафедры истории и теории музыки
THE YUKAGHIR INFLUENCES IN CHARACTERS, LANGUAGE AND A MELODY IN NATIONAL SONGS OF THE RUSSIAN MOUTH AND RUSSIAN OLD RESIDENTS OF KOLYMA
Larionova A.S.
The Institute for Humanitias Research and
Indigenous Studies of the North
Russian Academy of Sciences,
Siberian Branch,
Chief researcher,
doctor of art criticism,
associate professor in the specialty of Music Art,
department of folklore and literature,
The Higher School of Music (institute)
Republics of Sakha (Yakutia) name of V.A. Bosikova,
professor of department of history and theory of music
Аннотация
В статье изучаются юкагирские влияния на традиционный фольклор русских старожилов Колымы и
Русского устья. Такое влияние наблюдается в выборе персонажа повествования в сюжете типа «Победи-
тель змей», в котором вместо змея фигурирует ворон. В жанре-эндемике андыльщина используются такие
исполнительские приемы, которые характерны и для юкагирских напевов. Это – отсутствие полутоновых
ходов, неточная фиксированность звуков, а в мелодии – ходы на широкие интервалы и скольжение при
переходе от звука к звуку. Влияние юкагирских традиций наблюдается также в употреблении в пении
юкагирских слов или вариантов юкагирского произношения, как в народной колыбельной песне «Кукша».
В этой песне в варианте записи В.Г. Богораза в тексте употребляется юкагирское слово «кэйом», а вари-
анте, записанном Н.В. Винокуровой встречается слово «пэтишка», которая по словам автора нотной за-
писи является «вариантом юкагирского произношения». В оригинальном танце старожилов Русского
Устья «Омуканово» в пении наблюдается употребление словосочетаний внесмысловых синсемантических
слов с фарингальным h, что достаточно распространено в исполнении юкагирского кругового танца «Лон-
дол». Исследование выявило, что в фольклоре русских старожилов Русского Устья и Колымы, проживание
в эиноконтактных зонах способствовало влиянию иноэтничного окружения, усилив этим адаптационные
возможности русского старожильческого населения и, одновременно, способствовало консервации само-
бытного русского фольклора.
Abstract In article the Yukaghir influences on traditional folklore of the Russian old residents of Kolyma and the
Russian Mouth are studied. Such influence is observed in a choice of the character of a narration in a plot like
"Winner of snakes" in whom instead of a dragon the raven appears. In a genre-endemike an andylshchina such
performing receptions which are characteristic and for the Yukaghir tunes are used. It is lack of the gray-scale
courses, inexact fixity of sounds, and in a melody – the courses on wide intervals and sliding upon transition from
a sound to a sound. Influence of the Yukaghir traditions is observed also in the use in singing of the Yukaghir
words or options of the Yukaghir pronunciation, as in a national lullaby to the song "Kuksha". In this song in
option of entry of V.G. Bogoraz in the text the Yukaghir word "keyom", and the option which is written down by
N.V. Vinokurova is used the word "petishka"? which according to the author of a musical notation is "option of
the Yukaghir pronunciation" meets. In original dance of old residents of the Russian Mouth of "Omukanovo" in
singing use of phrases extra semantic the sinsemantik words with farings that is rather widespread performed by
the Yukaghir circular dance "Londol" is observed. Research revealed that in folklore of the Russian old residents
The scientific heritage No 29 (2018) 11
of the Russian Mouth and Kolyma, accommodation in the ethnocontacts zones promoted influence of an other
ethnos of ROC, having strengthened these adaptation opportunities of the Russian old Gilles population and, at
the same time, promoted preservation of original Russian folklore.
Ключевые слова: фольклор, традиция, жанр, песня, напев, танец, ритм, старожилы, взаимовлияние,
субэтнос
Keywords: folklore, tradition, genre, song, tune, dance, rhythm, old residents, interference, subethnos
История заселения русских на Колыме и Инди-
гирке началась со времени освоения русскими Яку-
тии: «Освоение северных территорий Российского
государства начинается с XVI в. За сравнительно
короткий исторический промежуток были освоены
территории Сибири и Дальнего Востока. Офици-
ально Якутия вошла в состав Российского государ-
ства в 1632 г. Именно с этого времени и начинается
процесс взаимодействия коренного местного насе-
ления с русскими первопоселенцами. Продвигаясь
на Север вдоль рек Лены, Колымы, Алазеи, Инди-
гирки, первопроходцы активно вступали в языко-
вые и культурные контакты. Основав поселения в
устьях рек Колымы и Индигирки, поселенцы обра-
зовали уникальные субэтнические общности, из-
вестные сегодня в научном мире как русские аркти-
ческие старожилы – походчане и русскоустьинцы.
До начала 1930-50-хх гг. (ликвидации неграмотно-
сти и массового притока русских из метрополии)
контакты между пришлым и коренным населением
протекали в достаточно закрытых, оторванных от
внешних влияний условиях, преимущественно, в
близких соседских отношениях» [10, p. 72].
Приезжее русское население бережно хранило
свою культуру: обряды, песни, хороводы. Благо-
даря этому в Русском Устье и русских старожилов
Колымы практически в нетронутом виде сохрани-
лись жанры русского фольклора, которые в настоя-
щее время в метрополии прекратили свое суще-
ствование. Это связано также с тем, что в Русском
Устье русские проживали изолированно и обособ-
ленно.
Музыкальный фольклор Русского Устья и рус-
ских Колымы богат и разнообразен по жанровому
составу. Сохраняя основы русских традиций испол-
нительства, он отличается своеобразием и ориги-
нальностью, что связано с процессами взаимовлия-
ния в культуре народов Якутии: эвенков, эвенов,
юкагиров и якутов. «Взаимообогащение относится
к числу основных закономерностей развития куль-
туры вообще и фольклора в частности. Результа-
тивность встречного движения традиционных
культур проявляется в постоянном пополнении
фольклорного фонда сюжетами, образами, отдель-
ными произведениями и даже жанрами, возник-
шими за пределами своей этнической среды. Обмен
духовными ценностями в более активных формах
сопровождает развитие фольклорных традиций в
ареалах непосредственного соприкосновения раз-
личных этносов, этнических или этнографических
групп. Фольклорные взаимосвязи многослойны и
обнаруживаются в разных пластах целостной тра-
диционной культуры» [4, с. 355]. При всей сохран-
ности имманентных основ русской песенно-ин-
струментальной культуры Русского Устья и рус-
ских старожилов Колымы, создавались новые ори-
гинальные жанры, характерные только для данного
ареала – это андыльщины и танцевальные напевы
«Омуканово» и «Рассоха».
По мнению В.Л. Кляуса и С.В. Супряги «Рус-
скоустьинцы - яркий пример образования этнокуль-
турной группы в условиях хозяйственного, торго-
вого, фольклорно-обрядового и проч. взаимодей-
ствия нескольких традиций (русской с юкагирской,
эвенской, якутской и, видимо, отчасти чукотской) и
существования этого этнокультурного сообщества
на ограниченной территории в течение почти трех
столетий» [3, с. 17]. Существуют общие и отличи-
тельные признаки в народных песнях русского ста-
рожильческого и традиционных напевов местного
населения. Общие и отличительные признаки рус-
ского старожильческого населения в музыке про-
явилось в том, что при сохранении русских народ-
ных песенных жанров русские старожилы в боль-
шей степени испытали влияние традиционной
культуры иноэтничного окружения. Об этом пишет
О.И. Чарина: «Уже в первых записях, произведен-
ных в XIX в. проявлялись черты заимствования
лексики, образов, мотивов и сюжетов из фольклора
соседнего народа. Например, из записанных в Вер-
хоянском округе И.А. Худяковым, известна сказка
от уроженца с. Русское Устье – “Ворон”. Здесь сю-
жет типа “Победитель змея”, где вместо змея, кото-
рого побеждает младший брат, – ворон. Вводный
эпизод принадлежит сюжету “Три царства”. В
сказке сильно влияние местного охотничьего коло-
рита, якутского быта, языка народов Севера, их
фольклора. Так замена змея вороном, очевидно,
возникла под влиянием национального фольклора,
где ворон занимает особое место, так как считается
“верховным существом, творцом мира”» [5, с. 357].
При всей достаточно широкой изученности
традиционного фольклора русских Сибири до
настоящего времени мало исследован музыкаль-
ный фольклор русских старожилов Колымы и Ин-
дигирки. Наиболее исследованными в данной ло-
кальной музыкальной традиции являются отдель-
ные жанры. Так, былины, виноградья-святочные
поздравительные песни и инструментальные наиг-
рыши в записях, собранных В.Г. Богоразом и В.И.
Иохельсоном в 1900-1902 гг. изучены и нотиро-
ваны Е.И. Якубовской в статье «Традиционный
фольклор русского населения Анадыря и Колымы в
записи В.Г. Богораза и В.И. Иохельсона» (Якубов-
ская 2008) [9]. В статье Е.И. Якубовской вошли нот-
ные расшифровки 25 образцов, записанных в с.
Марково и Мариинском посту анадырского реги-
12 The scientific heritage No 29 (2018)
она. По ее мнению «первые три напева – «Ми-
шенька Данильевич» (№ 1)1 и два варианта былины
о Дюке Степановиче: марковский (№ 2) и из Мари-
инского поста (№ 3) – принадлежат к распростра-
ненному декламационному типу, широко представ-
ленному в традициях Русского Севера, Сибири и за-
нимающему видное место в сборнике Кирши Дани-
лова» [там же, с. 187]. В связи с этим Е.И.
Якубовская сравнивает напевы русского населения
Анадыря и Колымы с аналогичными песенными
традициями из сборника Кирши Данилова и делает
вывод, что напевы В.Г. Богораза и В.И. Иохельсона
более древнего происхождения, чем те, что пред-
ставлены в сборнике Кирши Данилова. В данной
статье опубликованы и инструментальные наиг-
рыши «Камаринской». В сборнике Н.В. Винокуро-
вой «Песенные традиции Колымы» (Якутск 2014)
[1] изданы андыльщины, виноградья среднеколым-
ское и походское, частушки, плясовые, песни
ссыльных, лагерные песни и лирические песни.
В отношении виноградья-святочных поздрави-
тельных песен опубликованных Е.И. Якубовской в
виде цикла, то они, по ее мнению, «исполнялись в
традиции и составляли, по свидетельству В.Г. Бого-
раза и других собирателей, своеобразную игровую
сюиту. В.Г. Богораз не оставил описания поздрави-
тельного обряда на Анадыре, видимо считая его во
всем аналогичным колымскому, описанному им в
“Словаре колымского областного наречия”» [9, с.
198]. Также в данной статье опубликованы и ин-
струментальные наигрыши «Камаринской». По-
мимо андыльщин и виноградьий среднеколымсих и
походских, в сборнике Н.В.Винокуровой «Песен-
ные традиции Колымы» (Якутск, 2014) [1] изданы
также вечорочные напевы, частушки, плясовые,
песни ссыльных, лагерные песни, а также лириче-
ские песни «А в саду, в садочку, да соловей поет»,
«Ой, поля, вы поля, вы широки поля», «Далеко-пре-
далеко громко пел соловей» и др.
Помимо былин, виноградий-святочных по-
здравительных песен, инструментальных наигры-
шей «Камаринской», лирических песен и других
жанров музыкального фольклора русского населе-
ния Анадыря и Колымы, достаточно исследован
Т.С. Шенталинской такой своеобразный песенный
жанр, характерный только для Русского Устья, ка-
ким является своеобразный песенный жанр-энде-
мик андыльщина. Мелодия андыльщин развивается
в широком амбитусе, и близка по характеру “сти-
хийному пению” (термин Н.В.Леоновой). По мне-
нию Н.В. Леоновой «Стихийное пение можно под-
разделить на индивидуальное (почти все тулатин-
ские (Алтай – А.Л.) певцы любят петь “для себя”,
тихонько напевать во время работы, дорогой, сооб-
разуясь со своим настроением, “компанейское” (т.е.
пение во время застолий) и “беседное”. Последнее
из них возникает на “беседках”. “Беседки” – это
остаточное явление традиционных форм обще-
ственного быта, своеобразные вечерние посиделки
после завершения основного круга ежедневных до-
1 Нумерация нотировок напевов, входящих в статью.
машних работ» [Леонова, 1995, с. 98]. Андыль-
щины по данной классификации вполне можно от-
нести к индивидуальному стихийному пению.
По мнению Т.С. Шенталинской «андыльщины
– это песни монологи, душевные излияния о любви
или об участи своей или близких людей. Мужчины
сочиняли и пели их чаще всего на промысле» [Шен-
талинская, 1995, с.141]. Они были созданы под вли-
янием песенной культуры иноэтничного окруже-
ния. Подобное взаимообогащение подтверждает и
Н.В. Леонова. Она пишет: «Различные группы рус-
ских старожилов Сибири имели прочные хозяй-
ственные, брачные и некоторые другие связи с ко-
ренным населением, что привело к формированию
этнического и культурного своеобразия русских си-
биряков, определило самобытный характер фольк-
лорной традиции, например, индигирщиков или ко-
лымчан» [4, c. 355]. Т.С.Шенталинская указывает,
что «жанровая основа (монолог-импровизация,
обособление в качестве песен индивидуальной при-
надлежности – личных), типические ситуации со-
здания-исполнения (в условиях промыслового
уединения, в пути или как песенное объяснение лю-
бовников друг другу) несомненно сближают
андыльщину с культурой сибирских аборигенов.
Т.С. Шенталинская утверждает, что «главным
отличительным “знаком” андыльщины представля-
ется нам ее уникальный напев. Причудливый, зиг-
загообразный рисунок мелодии заполняет пре-
дельно широкое для бытового пения звуковое про-
странство (в некоторых образцах до двух октав),
терцовые, квартовые “шаги” почти вовсе вытеснив-
шие секундовые сопряжения, ходы на широкие ин-
тервалы, отдельные обороты (восходящие или нис-
ходящие), достигающие ундецимы, - все это со-
здает впечатление стихийной непредсказуемости, а
главное непривычности, непохожести на русские
песни. Интонационная оригинальность, особенная
манера пения (не всегда точная высотная фиксиро-
ванность звуков, их скольжение), и теперь харак-
терная для многих исполнителей старшего поколе-
ния, в соединении со специфичным сладкоязычием
говора, тем более трудно понимаемого при пении,
поражало и поражает непосвященное ухо своей эк-
зотичностью» [8, с. 142]. Подобное скольжение от
тона к тону отсутствие точной фиксации звуков ха-
рактерно для пения северных этносов: эвенов, эвен-
ков, юкагиров и якутов. Например, у юкагиров
напевы также развиваются в достаточно широком
диапазоне. «Мелодии одулов (среднеколымские
юкагиры – А.Л.) основываются на квинтовых и ок-
тавных гемитонных звукорядах с тональным цен-
тром в середине» [7, с. 80]. Так, в пределах октав-
ного диапазона развивается юкагирский напев
верхнеколымских юкагиров Йахтэ («О льэ тана…»)
– Песня («О льэ тана…») Ф.А. Шалугиной из сбор-
ника Т.И. Игнатьевой и Ю.И. Шейкина «Образцы
музыкального фольклора Верхнеколымских юкаги-
ров» (Якутск, 1993) [2, с.21-22]. В этом напеве
также обнаруживается скольжение от звука к звуку
уже начиная с первой строки.
The scientific heritage No 29 (2018) 13
В фольклоре Русского Устья так же мало
встречаются иноэтничные слова. О.И. Чарина в ста-
тье «Формы бытования эпических произведений
русских старожилов Якутии» пишет: «В индигир-
ских былинах крайне бедное лексическое заимство-
вание, которое чаще отражается в других жанрах,
например, в частушках, песнях, устных рассказах,
где появляется в основном лексика якутов, эвенов,
юкагиров» [6, с. 105]. В этом отношении интерес-
ным явлением стала песня «Кукша», представляю-
щая собой жанр колыбельной, в которой в записях
В.Г. Богораза употребляются юкагирские слова.
Существует одна нотация данной песни, произве-
денная Н.В. Винокуровой [1, с. 47-49]. Песня ис-
полнена Е.М. Пашиной (1959 года рожд.) в 2011 г.
во время экспедиции в п. Черском. Автор нотации
пишет: «Текст этой песни впервые записал В.Г. Бо-
гораз (“Песни русских поречан на Колыме”, 1901),
что подтверждает старинное происхождение этого
произведения. К сожалению, мы не сможем произ-
вести сравнительный анализ напевов, т.к. В.Г. Бо-
горазом были записаны только слова песни о ма-
ленькой птичке кукше-икроедке. Как видно из ма-
териала, записанного В.Г. Богоразом, в тексте ис-
пользуется юкагирское слово “кэйом”. Вероятно,
слово “пэтишка”, т.е. птичка, могло быть вариан-
том юкагирского произношения. Таким образом, в
данном примере наблюдается проникновение ино-
этнической лексики в русский язык, что говорит о
значительном сближении русской и юкагирской
культур. В современном тексте уже не наблюдается
присутствие юкагирской лексики» [там же, с. 89].
Вариант песни, записанной О.И. Чариной в п.
Черском от Е.М. Пашиной (Дауровой) в 2005 г. уже
отсутствует иноэтническая лексика и мелодика.
Она поется на той же высоте, что и предыдущий ва-
риант напева в нотации Н.В. Винокуровой, и изло-
жен в тональности e-moll натуральный с теми же
интонациями. Инициаль попевки начинается, как и
предыдущий вариант, с интонации лирической м.6.
Завершается попевка утверждением тоники e. Рит-
мика песни четкая в размере 2/4. Отличия двух ва-
риантов песни «Кукша» заключается в том, что пер-
вый вариант с шестой строки вербального текста на
слова «Я о чем тебе казая» транспонируется из e-
moll в f-moll, Во втором варианте подобное транс-
понирование отсутствует. Так же в изложении вто-
рого варианта напева песня исполняется не с са-
мого начала: отсутствуют первые три строки и ини-
циаль четвертой строки. Здесь можно обнаружить,
что в более поздних записях 2005 и 2011 гг. юкагир-
ские влияния уже не прослеживаются ни в лексике,
ни в мелодии. Единственное сходство обнаружива-
ется только в несколько камерной манере пения,
что свойственно в традиционном пении юкагиров.
Оригинальным и самобытным явлением пред-
стает популярный для Русского Устья плясовой
напев «Омуканово» в радийной перезаписи О.И.
Чариной. При якутском названии песни, интонаци-
онно – это типично русская плясовая мелодия. От-
личие от традиций с метрополией связано с тем, что
отсутствует инструментальное сопровождение гар-
мошки. «Издавна среди русских старожилов суще-
ствовало музыкальное сопровождение танцев…
“под язык”, имитирующих игру на различных ин-
струментах, балалайках, скрипках, гармошках.
Наблюдавшие танец зрители обычно подбадривали
танцующих выкриками типа: “Выше! Выше!”» [там
же, с. 27]. Оригинальность напеву придает наличие
подобной имитации инструментального сопровож-
дения в виде внесмысловых синсемантических слов
в танцевальном ритме. Осмысленный текст практи-
чески отсутствует, главенствует только четкая пля-
совая ритмика песни с притопами. Напев поется на
слоги типа: hиль-ля-ля-дар hиль ля-ля-да. Исполь-
зование фарингального h очень распространено в
танцевальной культуре коренных народов Якутии,
например, в эвенском Сээ дьэ, в юкагирском Лон-
дол и якутском Осуохай. В юкагирском танце Лон-
дол («Тунмул хонтол») в исполнении А.И. Шадри-
ной из сборника Т.И. Игнатьевой и Ю.И. Шейкина
«Образцы музыкального фольклора Верхнеколым-
ских юкагиров» [2, с. 31-34] пение с горлохрипе-
нием также производится на внесмысловые слоги с
вариантами фарингального h: hэ-йэ; hэ-hэй-hм; hм-
льо,hо-hа; h-hо; hий-h; hи-hа; hи-hам; h-льо; hэ-льа;
hи-hм. Сочетание слогов hм-льо; h-льо; hэ-льа в
юкагирском танце созвучно внесмысловым слогам
русской пляски. В другом варианте танца «Омука-
ново» звучат слоги типа: дих-дох дир-ли-ди-дар;
тур-ля-ля-дам тир-ли-ти-дам. Здесь уже отсут-
ствуют слоги с фарингальным h. Все эти танцы
имеют своеобразное сопровождение с ритмиче-
ским перестуком ног и периодическими восклица-
тельными возгласами танцующих на слоги «э-их-
их-ох». Этот зажигательный напев постепенно во-
влекает в танец всех присутствующих.
Танцы русских старожилов Якутии, также от-
личаются своеобразием, вот как описывает танец
«Рассоха» Н.В. Винокурова: «В п. Черском И.П. Бо-
рисова исполнила нам напев Россохи, а также пока-
зала основные движения и рассказала об участни-
ках танца. Со слов И.П. Борисовой, первым с не-
большими подскоками выходил мужчина, держа
руки за спиной, приглашая женщину к танцу. Жен-
щина шла навстречу, на середину, прикрываясь
платком от мужчины, то с одной стороны, то с дру-
гой. Он “подглядывает за ней”, наклоняясь с разных
сторон. Затем танцоры встают на середину, и, сло-
жив перед собой согнутые в локтях руки одна на
другую, двигаются то в одну, то в другую стороны.
Ноги каждого танцора ставятся таким образом:
носки и пятки прижаты друг к другу и движение
осуществляется параллельным поворотом одновре-
менно обеих пяток вправо, затем оба носка вправо,
также и в другую сторону. Далее женщина взмахи-
вает платком и говорит: “Умри!”, а мужчина “будто
умирает”, отклоняется назад, при этом держа перед
собой все так же сложенные руки. Женщина двига-
ется из стороны в сторону около танцора и машет
платком, отгоняя комаров. Зрители кричат
“Отомри!”, после этого танцевальная пара той же
походкой, что и вначале, двигается по кругу, затем
выходит на середину и кланяется» [1, с. 52-53].
14 The scientific heritage No 29 (2018)
Таким образом, в этноконтактных подобных
Якутии зонах формируются локальные группы, к
которым относятся Русскоустьинцы и русские ста-
рожилы Колымы, успешно интегрировавшие в
окружающую культурную среду. Музыкальный
фольклор русскоустьинцев и русских Колымы по-
казывает свои адаптационные возможности, под
влиянием иноэтничного окружения, впитывая от-
дельные элементы культуры, в том числе, и юкаги-
ров и создавая новые оригинальные жанры, одно-
временно, сохраняя свою этническую идентич-
ность.
Список литературы
1. Винокурова Н.В. Песенные традиции Ко-
лымы (по материалам музыкально-этнографиче-
ских экспедиций 2009-2012 гг.). Якутск: РИО ме-
диа-холдинга, 2014. 104 c.
2. Игнатьева Т.И., Шейкин Ю.И. Образцы му-
зыкального фольклора верхнеколымских юкагиров. –
Якутск: Центр культуры и искусства им. А.Кулаков-
ского, 1993. – 46 с.
3. Кляус В.Л., Супряга С.В. Песенный фольк-
лор руескоустьиицев Якутии и семейских Забайка-
лья: Материалы к изучению бытования в иноэтни-
ческом окружении. Курск: Изд-во Регионального
открытого социального института, 2006. 213 с.
4. Леонова Н.В. Тюркские элементы в фольк-
лоре русских старожилов Сибири // Аборигены Си-
бири: проблемы изучения исчезающих языков и
культур: Междунар. науч. конф. (26—30 июня
1995 г.). Т. I. ). Новосибирск, 1995. C. 355-357.
5. Чарина О.И. Особенности поэтики былин и
олонхо в творчестве русских сказителей на Колыме
и Индигирке // Якутский героический эпос олонхо
– шедевр устного и нематериального наследия че-
ловечества в контексте эпосов народов мира: мате-
риалы Международной конференции (Якутск, 18-
20 июня 2013 г.). Якутск: Издательский дом СВФУ,
2014. С. 357-364.
6. Чарина О.И. Формы бытования эпических
произведений русских старожилов Якутии // Се-
веро-Восточный гуманитарный вестник. Якутск:
ИГИиПМНС СО РАН, № 1 (14). 2016. С. 102-106.
7. Шейкин Ю.И. Музыкальная культура
народов Северной Азии. Якутск: РДНТ, 1996. 123 с.
8. Шенталинская Т.С. Андыльщина – мест-
ный песенный жанр русских колымчан // Сохране-
ние и возрождение фольклорных традиций. Вып.6.
М., 1995. С. 140-151.
9. Якубовская Е.И. Традиционный фольклор
русского населения Анадыря и Колымы в записи
В.Г. Богораза и В.И. Иохельсона // Русский фольк-
лор. Материалы и исследования. СПб., 2008. C. 181-
246.
10. Charina O.I., Berdnikova T.A., Larionova A.S.,
Vasileva R.I. The Experience of Linguistic and Folklore
Interaction in the Circumstances of the Single Cultural
Space of Yakutia // Mediterranean Journal of Social Sci-
ences. Rome, Italy, 2015. Vol. 6. №. 1.4. Supplement 4.
August 2015. р. 72-81.
The scientific heritage No 29 (2018) 15
ECONOMIC SCIENCES
RESEARCH ON THE INCENTIVE MECHANISM OF ENGINEERING PROJECT MANAGEMENT FROM THE PERSPECTIVE OF ECONOMICS
Yu Bing
Education degree: Master degree candidate
Current employer: Minzu University of China
Professional name: Chinese minority economy
Main research directions: National economic theory
Abstract In recent years, China's economic level has been continuously improved, people's quality of life has been
further strengthened, and the status of engineering projects in China's economic system has gradually increased,
and has led to the diversified development of the market economy. In recent years, many reports of the collapse
of the Loutun Bridge and other events have been extremely worrying. Therefore, in the face of increasingly fierce
market competition, construction companies must strengthen the establishment of incentives for project manage-
ment and create a good The spiritual strength of the company fully exerts the role of encouragement and guidance
in the enterprise, and penetrates into many aspects of corporate behavior. Based on the perspective of economics,
this paper briefly analyzes the incentive mechanism of engineering project management and discusses how to
improve the development path of engineering project management.
Keywords: economics, engineering project management, incentive mechanism, game, incentive theory
Introduction
Because the ownership and management rights of
the factory are separated, the executives and owners of
the enterprise will have the problem of principal-agent,
so the economic economic theory is the theoretical
framework of the behavior of the owner and the opera-
tor and the performer. The project management incen-
tive mechanism, from another perspective, is how to
use incentives to mobilize people's enthusiasm, but also
can be understood as the principal and agent issues.
That is, the client gives the task to the agent, and the
completion of the task depends on the agent's work and
effort. The reason for the incentive problem is mainly
because the principal and the agent have inconsistent
goals, or the information that the principal has handed
over to the agent is not complete or the agent is not
working hard enough, or the information distribution is
not balanced, and the relevant information is not effec-
tively grasped. . In the process of enterprise develop-
ment, project managers use economic theory to moti-
vate employees, which helps to improve employees'
work enthusiasm and work enthusiasm, and effectively
improve the project management level.
I. Overview of the incentive theory of engineering
projects
Analysis of engineering project incentives from
the perspective of economic theory, due to the emer-
gence of incentive problems, from the division of labor
and authorization, dispersion, etc., no matter which en-
terprise can not escape all kinds of elements, especially
construction engineering enterprises, this part of the
relevant stakeholders There are many, and the fields in-
volved are wide, the number of personnel is large and
the work is complicated, so the incentive mechanism
must be effectively applied during the project imple-
mentation phase. An incentive contract refers to a con-
tract that a project manager makes to guide employees
to work harder. The employee's performance and salary
are linked in a certain way. The incentive contract has
specific applicable conditions. If the staff's effort can-
not be observed by the project manager, the effort and
performance can be observed and can be based on the
observed performance. Reward and punishment, thus
achieving the role of incentives. This observed perfor-
mance can be confirmed by a third party and can be
written into the contract. Employees' elaboration is de-
termined by employee behavior and exogenous random
factors. For example, employee performance depends
on their own efforts, and is also closely related to many
construction conditions such as geography and climate.
In the construction process of the project, the incentive
contract of the employees is usually composed of two
parts. The employees can obtain fixed compensation,
which is equivalent to the basic salary, and has no sig-
nificant relationship with their work performance. The
other is the employee and the enterprise sign Perfor-
mance-related compensation payment plan. When ana-
lyzing the contractual relationship, the project manager
should fully consider the constraints to ensure the in-
centive mechanism and effectively play its due role.
Because the contract is considered by the employee for
his own benefit, it is also called the participation con-
tract. If the employee is willing to accept the contract
more than the unwillingness to accept the contract, it
can effectively exert the subjective initiative of the em-
ployee and reach the project. The manager's maximum
expected utility.
Second, the project management incentive strat-
egy from the perspective of economics
(1) Improve the internal governance structure of
the project
At present, China's construction industry is con-
stantly developing, and the number of expansion pro-
jects continues to increase. Therefore, project managers
must formulate scientific and sound systems and mech-
anisms to effectively coordinate interest relationships
and make scientific decisions on engineering projects.
In the process of testing, it closely surrounds the project
16 The scientific heritage No 29 (2018)
itself and the interior of the project, mainly including
infrastructure construction. The project involves a large
number of industries and industry stakeholders, includ-
ing employees and project managers. Therefore, the in-
ternal and external market performance of the company
is contractual, mainly including materials and labor
supply market, product market, financial market, etc. In
order to effectively solve the problem of interest de-
mand and information asymmetry, it is necessary to
construct a scientific and reasonable punishment mech-
anism and incentive system. Ensuring that stakeholders'
interests are consistent, and investing in supervision
costs, effectively overcoming the difficulty of infor-
mation acquisition, ensuring that rewards and punish-
ments are more reasonable, and helping to increase the
optimization and scientific decision-making of the pro-
ject department.
From the perspective of economics, we can see
that employees' interest and concern for the project are
mainly reflected in the project arrangement, so the pro-
ject manager can play the game based on the special
assets. The project manager should fully consider the
incentive strategy and set up the perfect Incentives and
a sound analytical framework and rules.
(II) Improve performance appraisal and wage sys-
tem
Through material incentives, it helps to directly
improve employees' enthusiasm and enthusiasm. The
quality of work and the level of work efficiency are
mainly quantified according to performance appraisal.
Therefore, it is necessary to strengthen the matching of
posts and personnel before performance appraisal. This
is also an important function in management. Personnel
matching is the responsibility of human resources man-
agement department and also the project. The important
task of the manager. Staffing should be closely inte-
grated with the needs of the post. Employees with rele-
vant knowledge and abilities should choose their work
positions scientifically and rationally according to the
characteristics of their employees, and give full play to
their abilities and functions, so that people can make the
best use of their talents. This work is an important step
for the project manager to use. The project manager
should be familiar with the project work flow and job
responsibilities, as well as the knowledge and skills re-
quired for the job, and develop a performance evalua-
tion system. Performance appraisal ensures that the
project manager translates specific goals into assess-
ment indicators, which helps to conduct a comprehen-
sive evaluation of the relevant personnel.
(3) Setting up spiritual incentives
Spiritual incentives are set in project management,
mainly to stimulate employees' work enthusiasm from
the perspective of behavior and give full play to their
potential capabilities. When the project manager sets up
spiritual incentives, he can combine Maslow's theory of
demand hierarchy to further enhance the respect and
self-fulfillment needs of employees. In the design of the
project, diversified incentives should be designed ac-
cording to the needs of the employees, such as promo-
tion of positions and free working hours, exclusive
working conditions and honors issued by the venue. In
particular, after meeting the basic material conditions
of employees, spiritual motivation is usually more at-
tractive.
Third, the conclusion
In summary, we can see that incentives are an im-
portant prerequisite for business management. Engi-
neering project managers have an extremely important
role in promoting the incentives of project executives.
Because project managers have mastered the overall af-
fairs of management projects: project planning and su-
pervision The behavior of project managers such as im-
plementation and inspection is also related to the qual-
ity of the project and the completion of the corporate
image and social public utilities. Therefore, the con-
struction of a scientific and perfect engineering project
incentive mechanism can enable the project staff to ac-
tively participate in the work, create economic profits
for the enterprise, effectively improve work efficiency,
and help reduce supervision costs.
References
1. Liu Bailing, Xia Huimin, Li Yanhui, Liang
Liting. Research on Coordination of Highway Engi-
neering Project Management Based on Incentive and
Constraint Mechanism[J]. Journal of Highway and
Transportation Research and Development, 2017, (04):
600-608.
2. Wu Huijuan, Qin Wen, Sun Hongfei. Re-
search on Enterprise Engineering Project Management
Decision Mechanism under the Perspective of Incen-
tive[J]. Modern Information, 2017, (03): 8-12.
3. Tang Pingqiu, Jiang Xiaofei. Incentives of En-
terprise Engineering Project Managers Based on Ex-
pectation Theory: Difficulties and Countermeasures
[J]. China Enterprise Management, 2017, (01): 63-66.
4. Shi Jiangang, Lin Lingna, Tang Dynasty. Dis-
cussion on the incentive mechanism of engineering
project management under economic theory[J].
Operations Research and Management, 2015, (06):
242-250.
The scientific heritage No 29 (2018) 17
ОТКРЫТОСТЬ БЮДЖЕТНЫХ ДАННЫХ КАК ГЛОБАЛЬНЫЙ ИНСТРУМЕНТ
УПРАВЛЕНИЯ ГОСУДАРСТВЕННЫМИ ФИНАНСАМИ
Белостоцкий А.А.
Курский государственный университет,
доцент кафедры государственного и муниципального управления,
кандидат экономических наук
OPENING OF BUDGET DATA AS A GLOBAL INSTRUMENT OF MANAGEMENT OF PUBLIC FINANCE
Belostotskiy A.A.
Kursk State University,
associate Professor of the Department of State and Municipal Administration,
candidate of Economic Sciences
Аннотация
В статье исследуются возможности повышения открытости бюджетных данных стран мира на всех
стадиях бюджетного процесса, участие надзорных органов для осуществления государственного контроля
и роль исполнительных органов власти в эффективности расходования бюджетных средств.
Abstract The article explores the possibilities of increasing the openness of the budget data of the countries of the
world at all stages of the budget process, the participation of supervisory authorities for state control and the role
of the executive authorities in budget spending.
Ключевые слова: открытость бюджета, международное бюджетное партнерство, государственный
финансовый контроль, рейтинг бюджетных данных, бюджетные партнерские соглашения.
Keywords: open budget, international budget partnership, state financial control, budget data rating, budget
partnership agreements.
В основе взаимоотношений между гражда-
нами и государством лежат решения о том, как со-
бираются и расходуются государственные ресурсы.
Именно в бюджете ставятся самые сложные во-
просы о роли правительства и даются ответы на
них. Таким образом, здесь нужно искать ответ на
характер взаимодействия между гражданами и гос-
ударством. Международное бюджетное партнер-
ство уже давно выступает за другой подход к взаи-
модействию между гражданами и государством в
вопросе составления бюджета. Граждане — и как
налогоплательщики, и как потребители обществен-
ных благ — должны быть уверены в том, что пере-
даваемые ими в распоряжение государства сред-
ства используются прозрачно и эффективно, прино-
сят конкретные результаты как для общества в це-
лом, так и для каждой семьи, для каждого человека.
В вопросах прозрачности бюджетных данных
одним из основных вопросов является государ-
ственный финансовый контроль, особенно, для
стран-участниц, например, Европейского Союза,
так как по мнению А.А. Белостоцкого «Большин-
ство их тех, кто хотел бы присоединиться, привне-
сут с собой значительные проблемы из-за собствен-
ного государственного бюджета, что незамедли-
тельно скажется на дефиците бюджета и уровне
государственного долга стран – участниц Европей-
ского Союза» [1, С. 16].
Обзор открытости бюджета (Open Budget
Survey) – исследование, которое начиная с 2006
года, раз в два года проводится в рамках Open
Budget Initiative, принадлежавшей Международ-
ному бюджетному партнерству (The International
Budget Partnership) [2]. Практика открытости бюд-
жетных данных представлена на рисунке 1.
Рисунок 1 Практика открытости бюджетных данных Международного бюджетного партнерства
18 The scientific heritage No 29 (2018)
Такой уровень прозрачности должен был при-
вести к более широкому обсуждению и усилению
общественного влияния на процесс принятия реше-
ний по бюджету в интересах совершенствования
государственной политики и политики в интересах
бедных слоев населения. Со временем мы все чаще
подчеркиваем конкретные механизмы, с помощью
которых общественность непосредственно участ-
вует в принятии таких решений. Обзор открытости
бюджета является единственной в мире сравни-
тельной и независимой оценкой финансовой про-
зрачности, надзора и участия на национальном
уровне. Анализ проводится независимыми исследо-
вателями, которые отвечают на набор фактических
вопросов в каждой из 115 оцениваемых стран. Ре-
зультаты каждой страны затем анализируются ано-
нимным экспертом, а правительствам также предо-
ставляется возможность представить свои замеча-
ния. Обзор открытости бюджета - это, прежде
всего, оценка основных институтов и практик, вы-
полняющих функцию представительной демокра-
тии: доступ общественности к информации, эффек-
тивное управление государственными финансами
исполнительной властью и надлежащая практика
надзора со стороны законодательных органов вла-
сти и контрольных органов. Без обеспечения про-
зрачности и государственных институтов, контро-
лирующих полномочия друг друга, правительство
вряд ли будет отвечать условиям подотчетности
или эффективности [4]. Открытость бюджета рас-
ширяет возможность международного бюджетного
партнерства при оценке качества надзора, впервые
включив в него новые вопросы по надзорным учре-
ждений, независимым финансовым учреждениям,
которые являются техническими агентствами, фи-
нансируемыми правительством, которые занима-
ются независимым и объективным анализом эконо-
мики и бюджета. Изменения индекса открытости
бюджета представлены в таблице 1.
Таблица 1
Изменения в показателях индекса открытости бюджета по региону с 2015 г. по 2017 г.
Регион Средний ИОБ по региону
2015 г. 2017 г. Изменение
Восточная Азия и Тихоокеанский регион 41 44 3
Восточная Европа и Центральная Азия 54 55 1
Латинская Америка и Карибский бассейн 50 50 1
Ближний Восток и Северная Африка 21 20 -1
Южная Азия 42 46 5
Африка к югу от Сахары 39 29 -11
Западная Европа и США 74 73 -1
Все страны 45 43 -2
Роль государственного финансового контроля
заключается в повышении доверия к государствен-
ным финансам путем обеспечения объективности
собственных прогнозов и анализа правительства
или путем проведения дополнительной независи-
мой проверки количественных данных правитель-
ства. Рост числа независимых финансовых учре-
ждений в небольшом числе стран, как и меняю-
щийся характер участия, свидетельствует о том, что
некоторые правительства изыскивают новаторские
пути укрепления доверия общественности к инсти-
тутам, выходя за рамки традиционных институтов
представительной демократии. Анализ открытости
бюджета не просто оценивает проводит анализ но-
вых подходов к официальному участию обществен-
ности в формировании бюджета. Это исследование,
включает в себя динамичную совокупность мер по
обеспечению участия общественности на основе
международного консенсуса относительно того, ка-
ким должно быть участие в бюджетном процессе.
По мере развития этих мер, они будут представлять
собой мероприятия по улучшению взаимоотноше-
ний между гражданами и государством. Группи-
ровка стран по индексу открытости бюджета пред-
ставлена на рисунке 2.
The scientific heritage No 29 (2018) 19
Рисунок 2. Группировка стран по индексу открытости бюджета
В глобальном масштабе прогресс в улучшении
уровня прозрачности затормозился, и одной из важ-
ных причин его снижения стали негативные резуль-
таты ранее успешных стран Африки. По результа-
там обзора за 2015 г. и 2017 г. в 22 странах из 27
стран Африки было отмечено уменьшение показа-
телей, за исключением Азии, в других регионах
наблюдался замедленный рост или небольшое сни-
жение показателей индекса открытости бюджета.
Средний показатель индекса открытости бюд-
жета на 2017 г. - 42 из 100 баллов, а срединное зна-
чение составляет 45 баллов. Это говорит о том, что
общемировое состояние бюджетной прозрачности
остается ограниченным, поскольку большинство
стран не публикует ключевые документы и ключе-
вую информацию.
В 2017 г. только 26 стран имеют достаточную
прозрачность бюджета.
Страны с достаточным показателем уровня
прозрачности (показатели 61 балл или выше). В
среднем, 26 стран в этой категории предают глас-
ности семь из восьми ключевых бюджетных доку-
ментов. Отмечено только два случая, когда страны
этой группы разработали документы только для
внутреннего пользования. Среди стран с достаточ-
ным уровнем прозрачности только девять докумен-
тов опубликовано с опозданием, и ни один из них
не опубликован только в печатном виде.
По усреднённым показателям видно, что
страны, публикующие достаточный объём бюджет-
ной информации, обеспечивают большую свободу
средств массовой информации, и меньше подвер-
жены коррупции, чем страны, предоставляющие
меньший объём бюджетных данных. Эти страны
имеют более эффективный надзор со стороны зако-
нодательной власти и надзорных органов и, скорее
всего, имеют независимые финансовые учрежде-
ния. Они, как правило, имеют более высокий уро-
вень жизни и более высокоразвиты, чем страны,
предоставляющие более ограниченную бюджет-
ную информацию, как некоторые страны со сред-
ним уровнем дохода, такие, как Гватемала, Индоне-
зия и Филиппины.
Страны с ограниченным показателем уровня
прозрачности (показатели от 41 до 60 баллов). В
среднем, 42 страны в этой категории публикуют
шесть из восьми ключевых бюджетных докумен-
тов. Сорок один документ из этой группы (12%)
разрабатывается, но своевременно не размещается
в интернете.
Страны с ограниченными показателями про-
зрачности также находятся между странами с до-
статочным и низким уровнем прозрачности по
большинству других признаков. Они в меньшей
степени свободны, чем страны с наилучшими пока-
зателями по уровню прозрачности бюджета, но в
большей степени, чем страны с наихудшим показа-
телем уровня прозрачности бюджета, то же самое
20 The scientific heritage No 29 (2018)
относится и к уровню свободы слова и воспринима-
емой ими коррупции. И они также находятся в се-
редине диапазона по достаточности надзора со сто-
роны законодательных органов власти, контроль-
ных органов и независимых финансовых учрежде-
ний.
Те же самые средние показатели развития че-
ловеческого потенциала, но в этих странах отмечен
немного более высокий уровень жизни, чем в стра-
нах с низким уровнем прозрачности. Это объясня-
ется тем, что богатые нефтью страны чрезмерно
представлены среди стран с самым низким уровнем
прозрачности бюджета. Если мы уберём наиболее
зависимые от нефти страны, все из которых имеют
низкий уровень прозрачности, ВВП на душу насе-
ления в среднем диапазоне будет выше, чем у стран
с низким уровнем прозрачности.
Страны с низким показателем уровня прозрач-
ности (показатели от 0 до 40 баллов). В среднем 47
стран, предоставляющих минимальную, недоста-
точную или нулевую информацию, публикуют
около трех из восьми ключевых бюджетных доку-
ментов. Значительное количество документов из
этой группы - 151 (40%) были разработаны, но не
опубликованы. Это означает, что эти страны могут
значительно повысить свой уровень прозрачности,
приложив лишь немного дополнительных усилий.
Ключевые бюджетные документы представлены в
таблице 2.
Таблица 2.
Ключевые бюджетные документы и вклад оцениваемой страны в публикацию каждого из них
Этап бюд-
жетного
цикла
Ключевые бюджетные документы
Количе-
ство стран
(из 115)
Процентное
соотношение
публикуемых
стран
Разработка
Предварительное бюджетное заявление: Этот доку-
мент раскрывает широкие параметры налогово-бюджет-
ной политики до подачи бюджетного предложения ис-
полнительной власти; кратко излагает экономический
прогноз правительства, а также сведения по ожидаемым
доходам, расходам и государственному долгу.
50 43%
Бюджетное предложение исполнительной власти:
Настоящий документ или набор документов представля-
ется законодателям исполнительной властью на утвер-
ждение; он детализирует источники доходов, распреде-
ления по министерствам, предлагаемые изменения поли-
тики и другую информацию, важную для понимания
налогово-финансовой ситуации в стране.
88 77%
Утвержде-
ние
Принятый бюджет: Это бюджет, который был утвер-
жден законодательным органом власти. 100 87%
Исполне-
ние
Текущие отчеты: Эти документы включают информа-
цию о фактических поступлениях, фактических расхо-
дах и государственном долге; они могут издаваться еже-
квартально или ежемесячно.
80 70%
Полугодовой обзор: Этот документ содержит комплекс-
ное обновление по исполнению бюджета по состоянию
на середину финансового года, включая обзор экономи-
ческих предположений и обновленный прогноз резуль-
татов исполнения бюджета.
33 29%
Годовой отчет: Этот документ показывает положение
отчётной документации правительства в конце финансо-
вого года и по возможности включает в себя оценку про-
гресса при достижении целей бюджетной политики.
76 66%
Надзор
Аудиторский отчёт: Подаётся высшим контрольным
органом; в этом документе рассматривается обоснован-
ность и полнота отчётности правительства на конец
года.
77 67%
Все этапы
Гражданский бюджет: Это упрощённая версия госу-
дарственного бюджетного предложения исполнитель-
ной власти или принятого бюджета без технических де-
талей, специально разработанная для ознакомления об-
щественности с ключевой информацией. Также жела-
тельны гражданские версии других документов.
57 50%
The scientific heritage No 29 (2018) 21
В таблице перечислены типы информации, ко-
торые можно найти в бюджетном предложении ис-
полнительной власти по шести категориям, они
включают в себя информацию о расходах, доходах
и государственном долге, а также макроэкономиче-
ские ориентировочные расчёты, на которых осно-
вывается бюджет. Кроме того, бюджеты должны
включать информацию о политических приорите-
тах правительства и целях его деятельности и осве-
щать некоторые финансовые риски, с которыми
страна может столкнуться в будущем, исходя из
взятых на себя обязательств. Полнота предоставля-
емой информации возрастает по каждой из этих
групп по мере перехода от уровня стран с низким
показателями к странам с высокими показателями
[5].
В качестве примера конкретных видов инфор-
мации, предоставляемой странами с более высоким
уровнем прозрачности: вероятность предоставле-
ния информации по налоговым расходам примерно
в три раза выше в странах с достаточным уровнем
прозрачности (показатели индекса открытости
бюджета свыше 60 баллов), чем в странах с низким
уровнем прозрачности (показатели индекса откры-
тости бюджета 40 баллов и ниже). Как правило,
страны с достаточным уровнем прозрачности пуб-
ликуют информацию с более ретроспективными
данными и далеко идущими прогнозами, включаю-
щую многолетние прогнозы по доходам и расхо-
дам, а также более подробную информацию о госу-
дарственном долге, активах и обязательствах. Но
даже эти страны с более высокими показателями,
как правило, предоставляют недостаточно инфор-
мации в среднем о своих финансовых рисках (таких
как условная задолженность). Распределение стран
по опубликованным ключевым бюджетным доку-
ментам представлено в таблице 3.
Таблица 3
Распределение стран по количеству ключевых бюджетных документов.
Количество
опубликован-
ных ключе-
вых бюджет-
ных докумен-
тов
Количество
стран
Процентное соотно-
шение опрошенных
стран
Совокупное количе-
ство стран
Совокупное ко-
личество опубли-
кованных доку-
ментов
8 11 10% 11 88
7 29 25% 40 291
6 15 13% 55 381
5 14 12% 69 451
4 14 12% 83 507
3 10 9% 93 537
2 8 7% 101 553
1 8 7% 109 561
0 6 5% 115 561
Всего 115 100%
Из-за того, что многие правительства не пуб-
ликуют ключевые документы, глобальный уровень
прозрачности бюджета по-прежнему остаётся огра-
ниченным. А если эти документы публикуются, то
часто они не содержат существенной информации.
Менее чем одна из четырех опрошенных стран
предоставляет достаточно бюджетной информа-
ции. Подавляющее большинство стран, оценивае-
мых в обзоре, могут быстро повысить уровень про-
зрачности, предав гласности документы, которые
они уже разработали. Большинство стран, разрабо-
тавших бюджетные документы, не размещают их в
интернете, хотя другие бюджетные документы уже
доступны онлайн, и они могут легко обеспечить та-
кую же доступность для всех документов.
Несмотря на то, что страны с хорошими пока-
зателями индекса открытости бюджета, как пра-
вило, имеют более высокий уровень жизни, име-
ются также страны из всех регионов мира с раз-
ными уровнями дохода, выпускающих ключевые
бюджетные документы и бюджетную информа-
цию. Даже при наличии документов в свободном
доступе, в большинстве национальных бюджетах
отсутствует базовая информация, с которой многие
граждане пожелали бы ознакомиться, а именно,
расходами по отраслям промышленности, исполне-
нием бюджета, а также целями и результатами рас-
ходов. Международное бюджетное партнерство и
многие другие наблюдатели за бюджетным процес-
сом твердо убеждены в том, что эффективное
управление государственными финансами уходит
корнями в систему подотчетности, которая вклю-
чает прозрачность, надзор и участие общественно-
сти. Все эти три основных принципа подотчетности
должны присутствовать для создания действи-
тельно открытой и гибкой бюджетной системы.
Список литературы
1. Belostotskiy А.А. Transformation of the state
budget of the European Countries and "BREXIT" Dan-
ish Scientific Journal (DSJ). – 2017. №7 – 65 р.
2. Бюджет для граждан. Официальный сайт
Открытого Правительства
URL:http://budget.open.gov.ru/budget/about/ (дата
обращения: 12.11.2018).
22 The scientific heritage No 29 (2018)
3. Обзор открытости бюджета за 2017 год.
Официальный сайт The International Budget Partner-
ship URL:http://www.internationalbudget.org/wp-
content/uploads/open-budget-survey-2017-report-rus-
sian.pdf (дата обращения: 15.11.2018).
4. The World Factbook – Central Intelligence
Agency: официальный сайт.
URL:http://www.cia.gov/ (дата обращения:
11.11.2018).
5. Tradingeconomics. Государственный бюджет
Европы: официальный сайт.
URL:https://tradingeconomics.com/europa/governmen
t-budget(дата обращения: 18.11.2018).
СУЧАСНИЙ СТАН РOЗВИТКУ РИНКУ СТРАХOВИХ ПOСЛУГ УКРАЇНИ
Бунін С.В.
Аспірант,
Харківський націoнальний університет імені В.Н. Каразіна,
м. Харків, Україна
CURRENT STATE OF DEVELOPMENT MARKET OF INSURANCE SERVICES OF UKRAINE
Bunin S.
Рostgraduate,
V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, Ukraine
Анoтація
Прoаналізoванo сучасний стан рoзвитку страхoвoгo ринку України. Прoведенo пoрівняння йoгo
динамічних змін в періoд з 2015 пo 2017 рр. Наданo характеристику змін таких індикатoрів рoзвитку
страхoвoгo ринку України як: кількість дoгoвoрів страхування, укладених прoтягoм звітнoгo періoду,
страхoва діяльність, перестрахування, страхoві резерви, активи страхoвиків та статутний капітал.
Abstract
The current state of development of the insurance market of Ukraine is analyzed. A comparison of its dynamic
changes in the period from 2015 to 2017 is given. The characteristics of changes in such indicators of the
development of the insurance market of Ukraine as: the number of insurance contracts concluded during the
reporting period, insurance activity, reinsurance, insurance reserves, insurer's assets and authorized capital are
given.
Ключoві слoва: страхoвий ринoк, ринoк пoслуг України, динаміка рoзвитку.
Keywords: insurance market, Ukrainian market of services, dynamics of development.
Ринoк страхoвих пoслуг є другим за рівнем
капіталізації серед інших небанківських
фінансoвих ринків. Загальна кількість страхoвих
кoмпаній в 2017 р. станoвила 294, у тoму числі СК
«life» – 33 кoмпанії (страхoві кoмпанії, щo
здійснюють страхування життя), СК «non-life» –
271 кoмпанія (страхoві кoмпанії, щo здійснюють
страхування видів, інших, ніж страхування життя),
табл. 1.
Таблиця 1
Кількість страхoвих кoмпаній у 2015-2017 рр.
Кількість страхoвих кoмпаній 2015 2016 2017
Загальна кількість 361 310 294
в т.ч. СК «non-Life» 312 271 261
в т.ч. СК «Life» 49 39 33
Складенo за [1]
В цілoму, кількість страхoвих кoмпаній має
тенденцію дo зменшення, так за 2017 р. пoрівнянo з
2016 р. кількість кoмпаній зменшилася на 16 oди-
ниць, пoрівнянo з 2015 р. – на 67 oдиниць.
За 2017 р. частка валoвих страхoвих премій у
віднoшенні дo ВВП залишились на рівні 2016 р. та
станoвила 1,5%; частка чистих страхoвих премій у
віднoшенні дo ВВП за 2017 р. станoвила 1,0%, щo
на 0,1% менше в пoрівнянні з відпoвідним пoказ-
никoм 2016 р.
У пoрівнянні з 2016 р. на 8261,5 млн. грн.
(23,5%) збільшився oбсяг надхoджень валoвих
страхoвих премій, oбсяг чистих страхoвих премій
збільшився на 2030,6 млн. грн. (7,7%), табл. 2.
The scientific heritage No 29 (2018) 23
Таблиця 2
Oснoвні пoказники діяльнoсті страхoвoгo ринку та йoгo динаміка
2015 2016 2017
Кількість дoгoвoрів, крім дoгoвoрів з oбoв’язкoвoгo
страхування від нещасних випадків на транспoрті, у тoму
числі:
109106,8 61272,8 70658,2
– зі страхувальниками-фізичними oсoбами 106321,2 42534,6 66915,2
Кількість дoгoвoрів з oбoв’язкoвoгo oсoбистoгo страхування
від нещасних випадків на транспoрті 93322,5 118198,4 114824,7
Валoві страхoві премії, у тoму числі: 29736,0 35170,3 43431,8
зі страхування життя 2186,6 2756,1 2913,7
Валoві страхoві виплати, у тoму числі: 8100,5 8839,5 10536,8
зі страхування життя 491,6 418,3 556,3
Рівень валoвих виплат, % 27,2% 25,1% 24,3%
Чисті страхoві премії 22354,9 26463,8 28494,4
Чисті страхoві виплати 7602,8 8561,0 10256,8
Рівень чистих виплат, % 34,0% 32,3% 36,0%
Сплаченo на перестрахування, у тoму числі: 9911,3 12668,7 18333,6
– перестрахoвикам-резидентам 7381,1 8706,4 14937,4
– перестрахoвикам-нерезидентам 2530,2 3962,3 3396,2
Виплати, кoмпенсoвані перестрахoвиками, у тoму числі: 1345,8 1233,2 1208,2
– перестрахoвиками-резидентами 497,7 278,5 280,0
– перестрахoвиками-нерезидентами 848,1 954,7 928,2
Oтримані страхoві премії від перестрахувальників-нерези-
дентів 38,1 40,1 46,1
Виплати, кoмпенсoвані перестрахувальникам-нерезидентам 12,9 14,2 13,8
Oбсяг сфoрмoваних страхoвих резервів 18376,3 20936,7 22864,4
– резерви зі страхування життя 6889,3 7828,2 8389,6
– технічні резерви 11487,0 13108,5 14474,8
Загальні активи страхoвиків (згіднo з фoрмoю 1 (П(С)БO 2)) 60729,1 56075,6 57381,0
Активи, визначені ст. 31 Закoну України «Прo страхування»
для представлення кoштів страхoвих резервів 36418,8 35071,9 36084,6
Oбсяг сплачених статутних капіталів 14474,8 12661,6 12831,3
Складенo за [1]
Збільшення валoвих страхoвих премій
відбулoся майже пo всім видам страхування, а саме:
страхування фінансoвих ризиків (збільшення
валoвих страхoвих платежів на 1997,7 млн. грн.
(55,5%)); автoстрахування (КАСКO, OСЦПВ, «Зе-
лена картка») (збільшення валoвих страхoвих пла-
тежів на 335,5 млн. грн. (14,4%)); страхування від
вoгневих ризиків та ризиків стихійних явищ (збіль-
шення валoвих страхoвих платежів на 1 046,2 млн.
грн. (41,0%)); страхування майна (збільшення
валoвих страхoвих платежів на 956,5 млн. грн.
(23,1%)); страхування відпoвідальнoсті перед
третіми oсoбами (збільшення валoвих страхoвих
платежів на 831,1 млн. грн. (39,7%)); медичне
страхування (збільшення валoвих страхoвих пла-
тежів на 525,8 млн. грн. (22,3%)); страхування від
нещасних випадків (збільшення валoвих страхoвих
платежів на 471,4 млн. грн. (56,3%)); страхування
вантажів та багажу (збільшення валoвих страхoвих
платежів на 312,1 млн. грн. (7,1%)); авіаційне
страхування (збільшення валoвих страхoвих пла-
тежів на 263,2 млн. грн. (52,5%)); страхування
медичних витрат (збільшення валoвих страхoвих
платежів на 164,0 млн. грн. (22,6%)).
Питoма вага чистих страхoвих премій у
валoвих страхoвих преміях за 2017 р. рік станoвила
65,6%, щo на 9,6% менше в пoрівнянні з 2016 р.
Прoтягoм аналізoванoгo періoду збільшилась
кількість укладених дoгoвoрів страхування на
6011,7 тис. oдиниць (абo на 3,3%), при цьoму на
24864,1 тис. oдиниць (абo на 69,1%) зрoсла кіль-
кість дoгoвoрів з дoбрoвільнoгo страхування, в
тoму числі збільшилась кількість укладених
дoгoвoрів страхування від нещасних випадків на
17654,6 тис. oдиниць (абo на 112,6%), кількість
укладених дoгoвoрів на страхування здoрoв’я на
випадoк хвoрoби зрoсла на 3798,7 тис. oдиниць (абo
в 2 рази), кількість укладених дoгoвір страхування
фінансoвих ризиків зрoсла на 2430,4 тис. oдиниць
(абo на 52,9%).
Кількість укладених дoгoвoрів з oбoв’язкoвoгo
страхування зменшилась на 18929,9 тис. oдиниць
(абo на 13,3%), в тoму числі зменшилась кількість
дoгoвoрів страхування від нещасних випадків на
транспoрті на 3373,7 тис. oдиниць (2,9%).
Oбсяг валoвих страхoвих виплат у пoрівнянні
з 2016 р. збільшився на 1697,3 млн. грн. (19,2%), oб-
сяг чистих страхoвих виплат збільшився на 1695,8
млн. грн. (19,8%). Зрoстання oбсягів валoвих
страхoвих виплат за 2017 р. малo місце у більшoсті
oснoвних системoутвoрюючих видах страхування.
Збільшилися валoві страхoві виплати з таких видів
страхування, як: автoстрахування (збільшення
валoвих страхoвих виплат на 1129,5 млн. грн.
24 The scientific heritage No 29 (2018)
(29,2%)), страхування фінансoвих ризиків (збіль-
шення валoвих страхoвих виплат на 943,8 млн. грн.
(100,9%)), медичне страхування (збільшення
валoвих страхoвих виплат на 330,6 млн. грн.
(24,6%)), страхування життя (збільшення валoвих
страхoвих виплат на 138,0 млн. грн. (33,0%)).
Вoднoчас, зменшилися валoві страхoві виплати зі
страхування кредитів на 840,4 млн. грн. (76,3%) та
страхування вантажів та багажу на 326,7 млн. грн.
(83,2%).
Рівень валoвих виплат у пoрівнянні з
аналoгічним періoдoм 2016 р. зменшився на 0,8% та
станoвив 24,3%. Рівень чистих страхoвих виплат в
2017 р. станoвив 36,0%, щo більше на 3,7% у
пoрівнянні з аналoгічним періoдoм минулoгo рoку.
Висoкий рівень валoвих та чистих страхoвих
виплат спoстерігається з медичнoгo страхування –
58,0% та 62,5%, за видами дoбрoвільнoгo
oсoбистoгo страхування – 38,7% та 43,2%, за ви-
дами недержавнoгo oбoв’язкoвoгo страхування –
37,9% та 38,1% відпoвіднo.
Oперації вихіднoгo перестрахування за 2017
рік зрoсли на 44,7% з 12 668,7 млн. грн. дo 18333,6
млн. грн. за рахунoк збільшення на 6231,0 млн. грн.
(71,6%) oбсягів перестрахування в середині країни.
При цьoму, oперації з перестрахування із страхoви-
ками-нерезидентами зменшились на 566,1 млн. грн.
(14,3%).
Страхoві резерви в 2017 р. зрoсли на 1927,7
млн. грн. (9,2%) у пoрівнянні з аналoгічнoю датoю
2016 р., при цьoму технічні резерви зрoсли на
1366,3 млн. грн. (10,4%), а резерви зі страхування
життя зрoсли на 561,4 млн. грн. (7,2%).
У пoрівнянні з 2016 р. у 2017 р. збільшились
такі пoказники, як загальні активи страхoвиків на
1305,4 млн. грн. (2,3%); активи, визначені ст. 31
Закoну України «Прo страхування» для представ-
лення кoштів страхoвих резервів – 1012,7 млн. грн.
(2,9%) та oбсяг сплачених статутних капіталів –
169,7 млн. грн. (1,3%) [2].
Oтже, з державнoгo реєстру фінансoвих oр-
ганізацій України у 2017 р. виключенo 20 страхoвих
кoмпаній (14 – ризикoві і 6 – страхування життя) і
внесена інфoрмація прo чoтирьoх нoвих ризикoвих
страхoвиків.
Крім тoгo, в 2017 р. в Україні зареєстрoванo
294 страхoві кoмпанії, з них 261 спеціалізується на
ризикoвoму страхуванні і 33 страхуванні життя; 56
страхoвих і перестрахувальних брoкерів.
На пoчатoк 2018 р., в Україні зареєстрoванo
378 кредитних спілoк (на 84 менше, ніж у 2016 р.),
415 лoмбардів (-42), 22 адміністратoра НПФ, 64 не-
державні пенсійні фoнди, два дoвірчих тoвариства і
818 фінансoвих кoмпаній ( з урахуванням кредит-
них oрганізацій і юридичних oсіб публічнoгo права,
які в зв'язку зі змінoю закoнoдавства змінили тип:
фінансoва oрганізація на фінансoву кoмпанію).
Списoк літератури
1. Інфoрмація прo стан і рoзвитoк страхoвoгo
ринку України [Електрoнний ресурс]. – Режим
дoступу: https://www.nfp.gov.ua/files
/OgliadRinkiv/SK/2017_rik/sk_%202017.pdf.
2. Страхoвoй рынoк Украины в 2017 гoду, пo
данным Нацкoмфинуслуг, пoкинулo 20 страхoвых
кoмпаний [Електрoнний ресурс]. – Режим дoступу:
https://forinsurer.com/news/18/03/16/35831.
АНАЛІЗ РИНКУ ТОВАРІВ PRIVATE LABEL ЯК СКЛАДОВИХ ІМІДЖУ ПІДПРИЄМСТВ
РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ
Соломянюк Н.М.
доктор економічних наук, професор кафедри маркетингу
Національного університету харчових технологій
Каржевська О.М.
магістр групи ТП 2-12-М кафедри маркетингу
Національного університету харчових технологій
PRIVATE LABEL MARKET ANALYSIS AS CONSTITUENT OF IMAGE OF ENTERPRISES OF TRADE-MARKETING IN UKRAINE
Solomianiuk N.M.
doctor of economic sciences, professor of marketing department
National university of food technologies
Karzhevska O.M.
master of group TP 2-12-М of marketing departments
National university of food technologies
Анотація
В сучасних ринкових умовах, з метою підвищення конкурентоспроможності та збереження іміджу
рітейлерів, актуальним є впровадження та розширення товарної номенклатури власної торгової мережі. У
статті розглянуто залежність іміджу підприємства від кількості та якості товарів під private label, дослі-
джено ринок товарів власних торгових марок та надано рекомендації щодо реалізації найбільш економічно
вигідних категорій товарів власної торгової марки.
The scientific heritage No 29 (2018) 25
Abstract
In today's market conditions, in order to increase the competitiveness and preserve the image of retail trade,
the implementation and expansion of the range of own retail network is relevant. The article considers the
dependence of the company's image on the quantity and quality of the goods of the private brand, the research of
the market of goods of own trademarks and recommendations for the implementation of their own brands of the
most economically advantageous categories of goods.
Ключові слова: власна торгова марка, private label, рітейлер, бренд, виробник.
Keywords: own brand, private label, retailer, brand, manufacturer.
Постановка проблеми. В умовах стрімкого
розвитку роздрібних мереж в Україні, постає пи-
тання конкурентоспроможності підприємств, яка
досягається шляхом підвищення лояльності та
більш повного задоволення вимог споживачів, у
тому числі високої якості продукції. З метою утри-
мання свої позицій, роздрібним мережам необхідно
на постійній основі проводити аудит сучасних тен-
денцій ринку, серед яких на сьогоднішній день є
найбільш актуальною реалізація товарів власного
бренду. Впровадження власних торгових марок до-
зволяє торговельним мережам підвищити свою
конкурентоспроможність, а також рівень іміджу се-
ред рітейлерів-конкурентів, при цьому знизивши
витрати на просування товарів, а також підвищити
вартість торговельної мережі за рахунок введення
додаткових брендів. Це дозволить також підвищити
довіру споживача до торговельної мережі в цілому,
зважаючи на те, що товари власної торгової марки
мають оптимальне співвідношення ціни та якості в
порівнянні з аналогічними товарами, що є лідерами
на ринку.
Виклад основного матеріалу дослідження. На сьогоднішній день існує проблема взаємозв`язку
та взаємного впливу понять бренду та іміджу підп-
риємств роздрібної торгівлі, що є важливим питан-
ням для багатьох компаній на споживчому ринку.
Для підприємств роздрібної торгівлі одним з ін-
струментів успішної конкурентної боротьби є ство-
рення і підтримання торгової марки – бренду, адже
моральне задоволення від покупки може приносити
не лише товар, але і магазин, в якому він придба-
ний. Згідно опитувань, споживачі готові платити за
відоме ім'я, якщо воно асоціюється з гарантією яко-
сті, певним статусом і навіть способом життя. Для
споживача бренд – це не просто ім'я, а очікування
унікальності, це відчуття упевненості і спокою за
якість товару або послуги, що купуються саме в
«брендованої» компанії – компанії з ім'ям, стійкою
репутацією, це певні дострокові гарантії, і навпаки,
якщо продукт не належить до того чи іншого бре-
нду, його привабливість для покупця знижується.
Однак слово «бренд» не означає, що це повинен
бути виключно бренд фірми-виробника, це може
бути бренд того або іншого роздрібного магазину.
Попередньо створений сильний та стійкий
бренд рітейлера можна поширити і на товари, які
продаються в магазинах торговельної мережі, ство-
ривши власну торгову марку – private label. Якщо
цінність бренду торгової мережі значима і в кон-
тексті споживання якогось товару, то цей товар
може мати підвищений попит у споживачів.
Private label – марка товару або послуги, ство-
рених певною компанією на замовлення і представ-
лених під брендом іншої компанії [1]. Особливо
практика використання власних торгових марок по-
ширена у торговельних мережах. Реєстрація влас-
ної торговельної марки є ініціативою компанії, яка
бере на себе розробку та контроль над вироб-
ництвом і якістю продукту. Такі товари можуть
випускатися під маркою певної торговельної ме-
режі або мати власну назву. З метою успішної реа-
лізації продукції під private label, торговельна ме-
режа обирає виробника на основі досвіду роботи та
аналізу ринку і таким чином гарантує споживачам
якість товарів власної торгової марки. Перед укла-
денням контракту з виробником, роздрібні мережі,
як правило, проводять аудит виробництва та дослі-
джують якість продукції, яка повинна бути на висо-
кому рівні впродовж усієї дії контракту. Як резуль-
тат, мережа створює імідж товарів і гарантує їх
якість, а також просуває цю продукцію за допомо-
гою внутрішньо магазинного мерчандайзингу, з ме-
тою стабільного попиту на продукцію під private la-
bel. Відсутність додаткових витрат на рекламу цієї
продукції та виробництво яскравої привабливої
упаковки, дозволяє знижувати вартість товарів вла-
сної торгової марки рітейлеру. Відповідно до світо-
вої практики, такі товари коштують дешевше, ніж
їх абсолютні аналоги на 5-25 %, а в Україні частка
вигоди, в основному, становить 15-20 %, низька ва-
ртість яких обумовлена відсутністю маркетингових
витрат на просування бренду. Незважаючи на те,
що рітейлери позиціонують продукцію ВТМ, як то-
вари з оптимальним співвідношенням ціни та яко-
сті, за даними компанії Nielsen Ukraine, у 2017 році
в Україні зменшилася кількість покупців, які вва-
жають, що private label – це «оптимальне співвідно-
шення ціни і якості» – з 36 % до 24 %.
Результати дослідницької компанії GT Partners
Ukraine, яка склала ТОП-10 торговельних продук-
тових мереж України, що реалізують товари влас-
них торгових марок, згідно їх сумарної торговель-
ної площі наведено (табл. 1) [2, 3].
26 The scientific heritage No 29 (2018)
Таблиця 1
Власні торгові марки найбільших торговельних мереж в Україні
№ Компанія Торговельні ме-
режі
Кількість
торгових
точок, шт.
Сумарна
площа, м2 Власні торгові марки
1 2 3 5 6 7
1 «Fozzy Group»
«Сільпо»,
«Фора», «Фоззі»,
«Le Silpo»,
«Thrash!»,
«Favore»
Понад 600 537200
«Премія», «Premіya
Select», «Повна чаша»,
«Повна чарка», «Зелена
країна», Protex,
«EXTRA!», «Премія Рікі
Тікі», «Instinct», «Zonk!»
2 «АТБ-Маркет» «АТБ» Понад 900 370400 «Своя Лінія», «Розумний
Вибір», «De Luxe»
3
«METRO
Cash&Carry
Ukraine»
«METRO»,
«Бери-Вези» 23 183000
«Aro», «Fine Life», «H-
Line», «Horeca Select»,
«Rioba», «Sigma»
4 «Таврія В» «Таврія В», «Кос-
мос» 75 143 600
«Eurogroup», «Семерка»,
«Суббота», «Натхнення»,
«Секретные технологии»,
«Українська зірка», «Наш
хлеб», «Сказка вкуса»,
«Cappone»
1 2 3 4 5 6
5 «Фуршет» «Фуршет» 81 127 000 «Фуршет», «Народна»
6 «Ритейл Групп»
«Велика Ки-
шеня», «Вел-
март»,
«ВК Експрес»,
«ВК Select»
Понад 70 -
«№1», «Хіт продукт»,
«Delisse», «Sizzle», «Day
By Day», «Toto», «Winix»,
«Veroni», «Добрино»,
«Щедре застілля», «Max
Effect», «Kandi Kat»,
«Green Hills», «Хіт Kids»
7 «НОВУС Укра-
їна»
«NOVUS»,
«NOVUS екс-
прес»
Понад 30 - «Marka Promo», «Novus»
8 «Ашан Україна
Гіпермаркет»
«Auchan»,
«Auchan City» 11 -
«Cosmia», «Кожен день»,
«Ашан», «Auchan», «IN
EXTENSO», «Selecline»,
«BIO», «BABY»
9 «ЕКО» «Екомаркет»,
«Симпатик» 114 - «Добрий звичай»
10 «Група Рітейлу
України»
«Караван»,
«Topmart» 4 -
«Easy&Good», «По-на-
шому»
Вищезазначені торговельні мережі випуска-
ють товари власної торгової марки, при чому кіль-
кість допустимих торгових марок є необмеженою.
Однак, при цьому виникає проблема зниження рі-
вня запам`ятовуваності та впізнаваності спожива-
чами продукції, що повинна асоціюватись з даною
мережею. Найбільш оптимальними в цій ситуації є
товари власної торгової марки, що іменуються, без-
посередньо, під брендингом рітейлеру. Варто за-
значити, що найбільш раціональним використан-
ням брендингу рітейлера серед товарів власної тор-
гової марки є ТМ «Ашан» та ТМ «Auchan» ТОВ
«Ашан Україна Гіпермаркет», що використовує два
бренди, які асоціюються з даною роздрібною мере-
жею. Таким чином, ТОВ «Ашан Україна Гіпермар-
кет» забезпечила собі вдвічі більшу лояльність по-
купців, що довіряють даній мережі та її товарам під
private label. При цьому, кожна з перелічених private
label відрізняється рівнем якості та ціни, чим і по-
яснюється їх різновидом.
Зважаючи на те, що імідж рітейлерів напряму
залежить від ширини асортименту продукції, що
випускається під ім`ям мережі, доцільно досліджу-
вати ринок товарів власної торгової марки за кіль-
кістю SKU. За кількістю власних торгових марок в
Україні найбільш конкурентоспроможною є ме-
режа «Ашан», яка пропонує близько 2500 позицій
private label. На другому місці розміщується мережа
«Fozzi Group», яка об`єднує такі роздрібні мережі
магазинів як Сільпо, Le Silpo, Фора, Thrash! та Fa-
vore, що представляє близько 2000 найменувань то-
варів власної торгової марки (табл. 2) [5].
The scientific heritage No 29 (2018) 27
Таблиця 2
Лідери українського ринку за кількістю SKU (станом на 2017 рік)
№ Компанія Мережі Кількість позицій ВТМ
(SKU)
1 2 3 4
1 ТОВ «Ашан Україна Гіпе-
рмаркет» Ашан 2500
2 «Fozzi Group» Сільпо, Фора, Фоззі, Le Silpo,
Thrash!, Favore 2000
3 ЗАТ «Фуршет» Фуршет, Фуршет-Гурман 1300
4 ПАТ «Рітейл Груп» Велика Кишеня, Велмарт, Select 1250
5 ТОВ «Омега» Varus 1200
Варто зазначити, що частка товарів ВТМ в за-
гальному товарообороті і чистому доході не є пря-
мопропорційною відносно кількості SKU (табл. 3)
[5].
Таблиця 3
Лідери ринку food-рітейлеру України за продажами ВТМ, 2017 р.
№ Компанія Мережі
Частка ВТМ в загаль-
ному товарообороті,
2017 р., %
Товарооборот ВТМ,
2017 р., млн. грн.
1 2 3 4 5
1 ТОВ «АТБ-маркет» АТБ 23,3 18687
2 Fozzi Group
Сільпо, Фора, Фоззі,
Le Silpo, Thrash!,
Favore
8,0 5080
3 Metro Cash & Carry
Україна Metro Cash & Carry 12,0 1764
4 ТОВ «Таврія В» Таврія-В, Космос 10,5 1029
5 ТОВ «Омега» Varus 10,0 800
Найбільше товарів під власною торговою мар-
кою реалізує роздрібна мережа АТБ, частка товарів
під private label якої складає 23,3 % продажів, що
значно вище середньо українських ринкових пока-
зників. За 2017 рік реалізація продукції ВТМ при-
несла компанії майже 18,7 млрд. грн. виручки. На
другому місці за знаходиться компанія Fozzi Group,
дохід від продажів ВТМ якої склав 5 млдр. грн., що
забезпечив всього лише 8 % виручки. Третє місце
за рівнем товарообороту – у німецької компанії
Metro Cash & Carry Україна, четверте – у одеської
Таврія В. Замикає топ-5 лідерів за продажами това-
рів під private label – дніпровський Varus [5].
Як показують вищезазначені дослідження, у
рітейлерів, що не роблять цілеспрямовану ставку на
розширення портфеля ВТМ, продажі товарів під
private label на достатньо високому рівні. Дослі-
дження економічних показників АТБ-маркет дово-
дить, що завдяки продуктам, які продаються під
власною торговою маркою, можна забезпечити
майже чверть прибутку компанії.
Однак, станом на 2018 рік, спостерігається
сповільнення зростання частки товарів ВТМ, незва-
жаючи на те, що товарам під private label надають
перевагу майже 80 % населення України, що вказує
на те, що покупка ВТМ швидше випадкова, ніж за-
планована. За даними статистики 34 % споживачів
купують товари ВТМ раз в 2 місяці і рідше, 11 % –
раз на 3 місяці, 6 % раз на тиждень і частіше і 12 %
– разові покупки. Але не зважаючи на це, економіка
товарів ВТМ має високі показники приросту: зрос-
тання реального доходу становить до 19 %, зріст
ВВП – на 2,5 % та ринку FMCG товарів на 11 %.
На значимість товарів ВТМ для сучасного рі-
тейлу вказують економічні показники: загальний
обсяг продажів за категоріями гарячих, алкоголь-
них та безалкогольних напоїв, жирів молочних,
кондитерських виробів та сирів становить близько
7,4 млрд. грн. в 2017 році, а за січень-травень 2018
року – 2,9 млрд. грн. При цьому частка в гривнях
ВТМ склала в 2017 – 7 %, а за січень-травень 2018
року – 6,9 % [4].
Серед товарів ВТМ, що є найбільш актуаль-
ними для українського споживача станом на 2017
рік, лідирують бакалія (рис, борошно, цукор і т.д.)
– 78 %, молочні продукти (70 %), консервовані та
упаковані продукти харчування (68 %), засоби для
миття та миючі засоби для дому (60 %), паперові
вироби (туалетний папір, серветки і т.д.) – 59 %
(табл. 4) [4].
28 The scientific heritage No 29 (2018)
Таблиця 4
Товари ВТМ, що найбільш привабливі для українського споживача, %
Найбільш привабливі категорії то-
варів ВТМ у 2015 році Частка, %
Найбільш привабливі категорії то-
варів ВТМ у 2017 році Частка, %
1 2 3 4
Готові страви 77 Бакалія (рис, борошно, макаронні
вироби) 78
Корм для домашніх тварин 67 Молочні продукти 70
Заморожені продукти 62 Консервовані продукти 68
Консервовані продукти 60 Миючі засоби для дому 60
Товари для догляду за тілом та во-
лоссям 58
Паперові товари (туалетний папір,
серветки) 59
Молочні продукти, масло 56 Корм для домашніх тварин 58
Паперові товари (туалетний папір,
серветки) 54 Безалкогольні напої 50
Товари для догляду за домом 52 Кулінарія 45
Бакалія (рис, борошно, макаронні
вироби) 52 Кондитерські вироби та закуски 34
Безалкогольні напої 50 Предмети особистої гігієни 33
Дитяче харчування 50 Газовані безалкогольні напої (за ви-
ключенням води) 32
Газовані напої 48 Заморожені та охолоджені продукти 26
Снеки та кондитерські вироби 47
Безумовним лідером є кондитерські вироби,
які домінують як в гривневому так і в натуральному
обсязі продажів, займаючи близько 12-14 % в гро-
шовому вимірі та 20-22 % в натуральному. На дру-
гому місці – категорія сирів, з часткою близько 9-
10 % в гривнях і близько 12 % в кілограмах. Моло-
чна продукція має близько 9 % в гривнях, проте, в
кілограмах її частка досягає 12-13 %. Частка в нату-
ральному виразі категорії безалкогольних напоїв
майже в два рази перевищує цей показник в грошо-
вому виразі (6,5 % і 12 % відповідно). Жири моло-
чні, так само демонструють домінування частки в
кілограмах перед часткою в гривнях в два рази (6,5
% і 11,9 % відповідно). Слабоалкогольні напої, ма-
ючи частку в грошовому вимірі в 4,2 % досягають
7 % в частці в літрах. Гарячі напої з часткою 2,5-3
% в гривнях і 3-3,6 % в кілограмах, замикають ра-
зом з алкогольними напоями (частка, яких мініма-
льна у зв`язку з акцизним збором, який виключає
можливість успішного просування ВТМ в даній ка-
тегорії) рейтинг продажів товарів ВТМ у 2018 році.
Внутрішня структура продажів товарів ВТМ у
2017-2018 рр. по макрогрупам приведена на рис. 1
та рис. 2 [4].
Рис. 1. Частка ВТМ в food-категоріях, кг, %, січень-травень 2017-2018 рр.
The scientific heritage No 29 (2018) 29
Рис. 2. Частка ВТМ в food-категоріях, грн, %, січень-травень 2017-2018 рр.
Розглянемо детальніше продаж за категоріями
товарів всередині вищезазначених макрогруп влас-
них торгових марок роздрібних мереж в цілому
(табл. 5) [4].
Таблиця 5.
Обсяг продажів найбільш успішних категорій товарів ВТМ, 2017-2018 рр.
Макрогрупа Категорія товарів Частка прибутку, % Частка реалізації, %
2017 2018 2017 2018
1 2 3 4 5 6
Безалкогольні
напої
Вода 45,9 64,0 64,0 66,5
Солодкі напої 22,2 19,5 25,6 23,6
Соки, морси, нектари 24,7 20,0 7,2 6,1
Холодний чай, кава 7,2 7,9 3,2 3,9
Енергетичні напої 0,0 0,0 0,0 0,0
Жири молочні
Маргарин 22,7 18,0 42,5 37,9
Масло 51,6 62,1 25,2 34,3
Спред 25,8 19,8 32,3 27,7
Кондитерські
вироби
Борошняні вироби довготрива-
лого зберігання 28,2 29,0 44,5 45,5
Швидкопсувні кондитерські ви-
роби 40,6 40,7 27,4 27,3
Халва, пахлава, зефір 8,9 8,1 10,4 9,0
Цукерки 9,3 8,2 7,5 7,4
Карамель, ірис, желейні 4,9 4,6 5,7 5,5
Батончики 2,4 3,4 1,5 2,3
Шоколад 3,3 3,4 1,9 1,9
Цукерки коробочні 1,7 2,4 0,8 1,0
Набори кондитерських виробів 0,5 0,1 0,2 0,1
Шоколадні фігурки 0,1 0,2 0,0 0,0
Молочні про-
дукти
Молоко 29,3 27,4 46,7 42,8
Кисломолочні продукти 38,2 41,0 35,4 37,9
Йогурти та десерти 10,7 12,1 11,6 13,8
Сиркова продукція 20,7 8,2 6,0 5,1
Вершки 1,0 1,2 0,3 0,3
Слабоалкого-
льні напої
Пиво 99,1 95,8 99,6 98,1
Сидр 0,9 4,2 0,4 1,9
Сири
Сир твердий 76,8 72,9 69,3 69,0
Сир плавлений 11,4 11,6 23,7 20,9
Сир м`який 11,8 15,5 7,0 10,1
У безалкогольних напоях безумовним лідером
є вода (газована та негазована), що пов`язано з мо-
жливістю даної категорії запропонувати покупцеві
найоптимальнішу ціну за аналогічної якості в порі-
внянні з лідерами ринку. У макрогрупі молочних
жирів, найбільш рентабельною продукцією є масло,
30 The scientific heritage No 29 (2018)
оскільки середня вартість пачки масла з січня 2017
р. по травень 2018 р. зросла на 18 % і склала 35 грн.,
що пояснює популярність цієї
категорії (і значну частку в грошовому вимірі)
– покупець прагнув заощадити на цьому товарі, що
є товаром першої необхідності. Та сама ситуація
спостерігається і серед сирів: зважаючи на збіль-
шення вартості сирів майже на 41 %, споживачі го-
стро зреагували на можливість зекономити у цій ка-
тегорії товарів [4].
Висновки з проведеного дослідження. Про-
аналізувавши вищезазначені дані, можемо прийти
до висновку, що реалізація товарів власних торго-
вих марок має беззаперечні переваги як для рі-
тейлера, так і для покупця. Використання брен-
дингу рітейлера серед власних торгових марок під-
вищує лояльність покупця, а також підтримує пози-
тивний імідж та репутацію мережі в цілому. При
цьому, частка товарів ВТМ в загальному товаро-
обороті не залежить від кількості SKU. Зважаючи
на те, що 80 % населення України надають перевагу
товарам під private label, необхідно активізувати ре-
алізацію товарів повсякденного попиту з викорис-
танням брендингу мережі, які є найбільш актуаль-
ними для українського споживача.
Список літератури
1. Власна торговельна марка: [Електронний ре-
сурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. – Режим
доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Власна торго-
вельна марка (дата звернення 01.11.2018 р.). –
Назва з екрана.
2. Данкеєва О. М. Особливості використання
елементів мерчандайзингу власних торгових марок
/ О. М. Данкеєва // Науковий вісник Міжнародного
гуманітарного університету. – 2016. – № 1 (19). – С.
61-65.
3. Кузьо Н. Є. Дослідження конкурентоспро-
можності товарів власних торгових марок торгове-
льних мереж України / Н. Є. Кузьо, Н. С. Косар, Б.
Е. Дуднік // Науковий вісник Миколаївського наці-
онального університету імені В. О. Сухомлинсь-
кого. – 2018. – № 22. – С. 426-431.
4. Огляд маркетингової ситуації на ринку Pri-
vate Label України / Каталог головних проектів
Private Label. – Електронні дані. – 2018. – № 8. – С.
12-16. – Режим доступу: https://trademaster.ua (дата
звернення 01.11.2018 р.). – Назва з екрана.
5. Топ-5: лідери серед українських FMCG-
мереж по продажах власних торгових марок [Елек-
тронний ресурс] / All Retail. – Київ: All Retail, 2018.
– Режим доступу: http://allretail.ua/topics/56892/. –
Назва з екрану.
ПОЗИЦИИ РОССИИ НА МЕЖДУНАРОДНОМ РЫНКЕ ТЕХНОЛОГИЙ
Климова Д.Н.
к.э.н., доцент кафедры политической экономии и современных бизнес-процессов,
Тамбовский государственный университет имени Г.Р. Державина, Россия
Потокина С.А.
к.э.н., доцент кафедры политической экономии и современных бизнес-процессов,
Тамбовский государственный университет имени Г.Р. Державина, Россия
Мананникова О.Н.
к.э.н., доцент кафедры политической экономии и современных бизнес-процессов,
Тамбовский государственный университет имени Г.Р. Державина, Россия
POSITION OF RUSSIA IN THE INTERNATIONAL TECHNOLOGY MARKET
Klimova D.N.
Ph.D., Associate Professor of Political
savings and modern business processes
Tambov State University named after G.R. Derzhavina, Russia
Potokina S.A.
Ph.D., Associate Professor of Political
savings and modern business processes
Tambov State University named after G.R. Derzhavina, Russia
Manannikova O.N.
Ph.D., Associate Professor of Political
savings and modern business processes
Tambov State University named after G.R. Derzhavina, Russia
Аннотация
В статье анализируются основные показатели, характеризующие степень участия России в междуна-
родном технологическом обмене.
Abstract
The article analyzes the main indicators characterizing the degree of Russia's participation in the international
technological exchange.
Ключевые слова: международный рынок технологий, научно-технический потенциал стран, патент-
ная активность стран, технологический платежный баланс.
The scientific heritage No 29 (2018) 31
Кeywords: international technology market, scientific and technical potential of countries, patent activity of
countries, technological balance of payments.
Сейчас Россия не проявляет высокую актив-
ность на международном рынке технологий. Сте-
пень участия России в мировом технологическом
обмене можно изучить по информации ежегодного
статистического сборника Высшей школы эконо-
мики «Индикаторы науки». В частности, в сбор-
нике содержится исчерпывающая информация как
о научно-технической базе страны, так и о практи-
ческом использовании и коммерциализации техно-
логий.
Внутренние затраты на НИОКР в России в
2016 г. составили 943815219,6 тыс. руб., что состав-
ляет 103% от уровня 2015 г. и 409% от 2005 г. В аб-
солютном выражении затраты России на исследо-
вания и разработки в расчете по паритету покупа-
тельной способности находятся не ниже уровня ев-
ропейских стран (8 место), однако в процентном
выражении к ВВП (1,1%) Россия отстает не только
от технологических лидеров и практически всех ев-
ропейских стран, но и уступает таким странам, как,
например, Малайзия (1,3%), Новая Зеландия
(1,28%) и Бразилия (1,17%) [3, с.21].
Ассигнования федерального бюджета на граж-
данскую науку в 2016 г. составили 402,7 млрд. руб.,
что ниже выделенных средств в 2012-2015 гг. Дан-
ные средства составляют 0,47% ВВП - наименьший
показатель после 2008 г. При этом расходы на фун-
даментальную науку достигали всего 0,12% ВВП,
на прикладную науку – 0,35% или 2,49% расходной
части бюджета. Такие невысокие результаты в
сумме с сокращением расходов свидетельствуют о
критическом недофинасировании научно-исследо-
вательской деятельности в России. К тому же, гос-
ударственная доля финансирования составляет две
трети от общего внутреннего объема (в 2016 г. –
68,2%), что является традиционной особенностью
организации российских НИОКР и, в то же время,
крайне неэффективно.
Согласно исследованиям, незаинтересован-
ность российских предприятий во вложения в
НИОКР связана с двумя факторами: нехватка фи-
нансовых средств и недостаток информации об ин-
новационных разработках. Также в России отсут-
ствует налаженный канал трансфера технологий от
науки к бизнесу. Коммерциализация технологий,
разработанных институтами, является движущей
силой экономического роста, а сами институты иг-
рают важную роль в продвижении инновационных
идей и изобретений на рынок. Передача технологий
может обеспечивать доход для научных учрежде-
ний, налаживать научные связи между научными
кругами и промышленностью, а также укреплять
региональный экономический рост и развитие [5,
с.146].
Несмотря на общемировую тенденцию увели-
чения численности персонала, занятого исследова-
ниями и разработками, в России наблюдается его
сокращение: 1995 г. – 1 061 044 чел., 2005 г. –
813 207 чел., 2016 г. – 722 291 чел. По численности
исследователей на 10 000 занятых в экономике Рос-
сия занимает 32 место с показателем в 60 человек,
находясь в рейтинге между Литвой и Венгрией.
Публикационная активность России на между-
народной арене находится на невысоком уровне,
однако показывает положительное изменение. Рос-
сийские авторы в 2016 г. опубликовали в научных
журналах, индексируемых в Scopus, 77 188 работ,
или 2,7% в общемировом числе публикаций, в 2005
г. 39 413 публикаций, или 2,08%. В журналах, ин-
дексируемых в Web of Science, число публикаций
российских авторов на тот же период увеличилось
с 30 714 до 67 020, 1,86% и 2,37% соответственно.
Также отмечается положительная динамика цити-
рования российских ученых в мире. Странами, с ис-
следователями которых российские авторы имеют
больше всего публикаций в соавторстве, в 2016 г.
стали США, Германия, Франция и Великобрита-
ния.
Всего в 2016 г. на объекты промышленной соб-
ственности в Роспатент было подано 122.925 за-
явки. Данный показатель на 0,73% ниже, чем в
предшествующем году (Таблица 1).
Таблица 1
Динамика подачи в Роспатент заявок на объекты промышленной собственности (ОПС) в 2006-2016 гг.
Вид ОПС 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016
Изобретение 37691 39439 41849 38564 42500 41414 44211 44914 40308 45517 41587
Полезная модель
9699
10075
10995
11153
12262
13241
14069
14358
13952
11906
11112
Промышленный
образец
4385
4823
4711
3740
3997
4197
4640
4994
5184
4929
5464
Товарный знак и
знак
обслуживания
52984
57262
57112
50107
56848
59717
61923
64928
61188
61477
64762
Всего 104759 111599 114667 103564 115607 118569 124843 129194 120632 123829 122925
Согласно данным таблицы 1 в 2016 г. общее
число поступивших патентных заявок на изобрете-
ния в России составило 41 587, из них от отече-
ственных заявителей – 26 795 заявок, от иностран-
ных – 26 795. Общий показатель уменьшился по
сравнению с 2015 г. на 8,6%. Число заявок на вы-
дачу патента на полезную модель уменьшилось на
6,7% и стало равно 11 112 (от российских заявите-
лей – 10643, от иностранных заявителей – 469 за-
явок). На выдачу патента на промышленный обра-
зец в 2016 г. было подано 5 464 заявки (на 10,85%
32 The scientific heritage No 29 (2018)
больше, чем в предыдущем году), 2391 из которых
от российских заявителей, 3073 - от иностранных.
Наибольшую патентную активность заявители про-
явили, регистрируя товарные знаки – 64 762 заявки
и 5,3% роста. От российских и иностранных заяви-
телей поступило 41 523 и 23 239 заявки соответ-
ственно.
В 2016 г. в России было 230 870 действующих
патента, 33,5% которых принадлежало нерезиден-
там. Средний возраст действующих патентов со-
ставлял 8 лет в 2016 г., 7,2 – в 2011 г.
В целом, можно сделать вывод, что на сегодня
наблюдается слабая патентная активность отече-
ственных предприятий, что не дает возможность
коммерциализировать научные разработки [2].
Данный фактор прямым образом влияет на
структуру международной торговли технологиями
России. Россия занимает крайне низкую долю на
межднародном рынке технологий. В 2016 г. поступ-
ления от экспорта технологий составили 1277023,5
тыс.долл., выплаты по импорту – 2498677,8
тыс.долл. Объемы международного технологиче-
ского обмена России с 2002 г. значительно вы-
росли, но вместе с ними выросла разница между
экспортными и импортными потоками. В россий-
ской торговле наблюдается устойчивое отрицатель-
ное сальдо платежей за технологии, в 2016 г. оно
составило -1221654,3 тыс.долл.(рис.1)
Рисунок 1 - Технологический платежный баланс России, тыс. долл. США [1, с.247-248]
Анализируя структуру импорта России по тех-
нологиям, можно заметить, что преобладающей
формой торговли являлись инжиниринговые
услуги (61,9%, 1547859,8 тыс.долл.). Доля товар-
ных знаков – 17,8% (444761,5 тыс.долл.), патентов,
патентных лицензий и ноу-хау незначительна.
Что касается экспорта, то здесь инжиниринго-
вые услуги также занимают наибольшую долю
(64,1%, 819004,6 тыс.долл.), далее научные иссле-
дования и разработки (11%, 140721,8 тыс.долл.) и
патентные лицензии (6,5%, 83102,3 тыс.долл.)
(рис.2). Среди технологий три вида – патентные ли-
цензии, полезные модели и промышленные об-
разцы – имеют положительное сальдо платежей.
The scientific heritage No 29 (2018) 33
Рисунок 3
Структура экспорта и импорта технологий по категориям соглашений в России, % [1, с.249]
Преобладание инжиниринга в структуре рос-
сийской международной торговли связано с тем,
что страна как активно участвует в строительстве
объектов энергетики и инфраструктуры в странах
СНГ и развивающихся странах, так и привлекает за-
рубежных поставщиков к себе, преимущественно,
для строительства жилых объектов.
Положение, при котором российский экспорт в
большинстве своем состоит из неохраняемых видов
интеллектуальной собственности, делает его менее
прибыльным.
Анализ торговли России высокотехнологич-
ной продукцией показывает положительную тен-
денцию: доля высокотехнологичной продукции в
общем объеме экспорта в 2016 г. составила 14,5%
(в 2015 г. – 12,8%), в импорте – 61,3% (в 2015 г. –
58,7%) [4, с.191].
Больше всего средств от экспорта технологий
в 2016 г. России поступило от Китая – 413321,1
тыс.долл., Индии – 123348,1 тыс.долл. и США –
122156,3 тыс.долл. Выплаты по импорту техноло-
гий преимущественно совершались Германии –
714638,7 тыс.долл., США – 378873,0 тыс.долл. и
Турции - 193031.0 тыс.долл. В целом в структуре
импорта абсолютным преимуществом обладают
страны ОЭСР (92,7%).
В 2016 г. российские предприятия заключили
2.182 экспортных и 3.449 импортных соглашений.
Наибольшая доля экспортных выплат приходилась
на следующие виды экономической деятельности:
производство и распределение электроэнергии,
газа и воды (40,6%), разработка программного
обеспечения и консультирование в этой области
(15,3%), обрабатывающие производства (12,3%),
научные исследования и разработки (9,8%).
Более половины (55,4%) выплат по импорту
технологий производили предприятия обрабатыва-
ющего производства, проводящие научные иссле-
дования и разработки – 24,4%.
По большинству видов деятельности наблюда-
лось отрицательное торговое сальдо. Виды деятель-
ности, по которым в 2016 г. сальдо платежей за тех-
нологии было положительным: сельское хозяйство,
охота и лесное хозяйство (230,2 тыс.долл.), оптовая
и розничная торговля, ремонт автотранспортных
средств, мотоциклов, бытовых изделий и предме-
тов личного пользования (18998,5 тыс.долл.), дея-
тельность, связанная с использованием вычисли-
тельной техники и информационных технологий
(24709,2 тыс.долл.) и образование (2704,2
тыс.долл.).
Список литературы
1. Индикаторы науки: 2018: статистический
сборник / Н. В. Городникова, Л. М. Гохберг, К. А.
Дитковский и др.; Нац. исслед. ун-т «Высшая
школа экономики». – М.: НИУ ВШЭ, 2018. – 320 с.
2. Перфилова Е. Ф., Денисов Г. Н. Патентная
активность как фактор успешной коммерциализа-
ции технологий //Управление экономическими си-
стемами: электроннный научный журнал. – 2016. –
№. 5 (87).
3. Солуянов А. А. Положение России на со-
временном мировом рынке технологий //Актуаль-
ные проблемы гуманитарных и естественных наук.
– 2017. – №. 11-2. – С. 20-23.
4. Торговля в России. 2017: Стат. сб./ Росстат.
- M., 2017. – 233 с.
http://www.gks.ru/free_doc/doc_2017/torg17.pdf
5. Pagar S. et al. Rewiev Article on Technology
Transfer Int. J. Pure App. Biosci. 2 (3): 145-153 (2014)
34 The scientific heritage No 29 (2018)
ОБЛАСТЬ СУЩЕСТВОВАНИЯ ΔХ1sul
Пиль Э.А. Академик РАЕ, д.т.н., профессор, г. Санкт-Петербург
ARIA OF EXISTING ΔХ1sul
Pil E.A.
Academic of the RANH, d.t.s., professor, Saint-Petersburg
Аннотация
В статье рассматривается вопрос расчета области существования ΔХ1sul и построение для нее двухмерных
графиков. Полученные значения переменной ΔХ1sul позволяют выявить закономерность их изменений под вли-
янием двух переменных Х2 и Х3, а также параметра Vsul.
Abstract
The present article deals with the calculation the aria of existing ΔХ1sul and plot 2D figures. The meaning of ΔХ1sul
allow us to know how the variables X2, X3 and parameter Vsul influence onto it.
Ключевые слова: переменная ΔХ1sul, расчеты, таблицы, 2D графики, MS Excel.
Keywords: calculation, variable ΔХ1sul, tables, 2D figures, MS Excel.
Ранее автор провел расчеты для Х1 отдельно для
экономических оболочек Vsu и Vsl, которые были опи-
саны в статьях [1, 2]. В представленном ниже матери-
але показано, как влияют значения двух переменных
Х2 и Х3, а также параметр Vsul (GDP) на расчеты пере-
менных Х1su и Х1sl. При этом значения переменных
могут быть постоянными, увеличиваться или умень-
шаться в 10 раз. Таким образом рассматривается во-
прос изменения Х1su (Х1sl)= f(Х2, Х3, Vsul). В нашем
случае ΔХ1sul рассчитывается следующим образом:
ΔХ1sul = Х1sl – Х1su, т.е. область ΔХ1sul лежит между
двумя кривыми Х1su и Х1sl.
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
4
8
12
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1
su
(Х
1sl),
ед
.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 1. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2=Х3=1, Vsul=1..10
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
40
80
120
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 2. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2=1, Х3= Vsul =1..10
Итак, на рисунке 1 показаны кривые Х1su и X1sl,
когда значения переменных были следующими Х2 =
Х3 = 1, Vsul = 1..10. Как видно из данного рисунка зна-
чения Х1su и X1sl увеличиваются в обоих случаях в
4,64 раза.
На следующем рисунке 2 изображены кривые
Х1su и X1sl при переменных Х2 = 1, Х3 = Vsul =
1..10, которые увеличиваются уже в 46,4 раз.
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0,0
0,9
1,8
2,7
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 3. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Х3= Vsul =1..10
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
0,9
1,8
2,7
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 4. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= 1..10, Х3=Vsul =1
На двух рисунках 3 и 4 представлены две кривые
Х1su и X1sl, когда переменные были Х2 = Х3 = Vsul =
1..10 и Х2 = 1..10, Х3 = Vsul = 1 соответственно. Как
видно из этих рисунков здесь в двух примерах значе-
ния Х1su и X1sl уменьшаются до 0,15 и 1,15 (рис. 3) и
до 0,003 и 0,02 (рис. 4).
Рассчитанные значения для кривых Х1su и X1sl на
рисунке 5 при переменных Х2 = Х3 = 1..10, Vsul = 1
уменьшаются до 0,033 и 0,25. На рисунке 6 значения
Х1su и X1sl при Х2 = Vsul = 1..10, Х3 = 1 также умень-
шаются до 0,015 и 0,11.
The scientific heritage No 29 (2018) 35
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0,0
0,9
1,8
2,7
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 5. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Х3=1..10, Vsul =1
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0,0
0,9
1,8
2,7
0 2 4 6 8 10
№ п/п
Х1s
u (Х
1sl),
ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 6. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Vsul =1..10, Х3= 1
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
9
18
27
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 7. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Vsul =1, Х3=1..10
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0,0
1,8
3,6
5,4
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1s
u (Х
1sl),
ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 8. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Х3= Vsul =1..0,1
Рисунки 7 и 8 были построены при Х2 = Vsul =
1, Х3 = 1..10 и Х2 = Х3 = Vsul = 1..0,1 соответ-
ственно. Здесь на рисунке 7 значения переменных
Х1su и X1sl увеличиваются до 3,33 и 24,67 по ли-
нейной зависимости, а на рисунке 8 до 0,72 и 5,32.
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
9
18
27
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 9. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Х3= 1..0,1, Vsul =1
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
90
180
270
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 10. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= 1..0,1, Х3= Vsul =1
На следующих двух рисунках 9 и 10 представ-
лены кривые Х1su и X1sl при Х2 = Х3 = 1..0,1, Vsul = 1 и
Х2 = 1..0,1, Х3 = Vsul = 1 соответственно. Здесь на ри-
сунке 9 кривые Х1su и X1sl увеличиваются до 3,33 и
24,67, а на рисунке 10 до 33,33 и 246,7. Из рисунков
11 и 12 видно, что построенные зависимости Х1su и
X1sl при Х2 = Х3 = 1, Vsul = 0,1..1 и Х2 = 1, Х3 = Vsul =
1..0,1 уменьшаются до 0,07 и до 0,53 (рис. 11) и до
0,01 и 0,05 (рис. 12).
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0,0
0,9
1,8
2,7
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 11. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Х3=1, Vsul =0,1..1
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
0,9
1,8
2,7
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1s
u (Х
1sl),
ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 12. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2=1, Х3= Vsul =1..0,1
На рисунках 13 и 14 были построенные кривые
Х1su и X1sl при Х2 = Vsul = 0,1..1, Х3 = 1 и Х2 = Vsl = 1,
Х3 = 1..0,1. Здесь данные кривые увеличиваются до 7,18
и 53,15 (рис. 13) и уменьшаются по линейной зави-
симости до 0,03 и 0,25 (рис. 14) соответственно.
36 The scientific heritage No 29 (2018)
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
18
36
54
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 13. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Vsul =0,1..1, Х3=1
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0,0
0,9
1,8
2,7
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 14. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Vsl= 1, Х3=1..0,1
На рисунке 15 две кривые Х1su и Х1sl при Х2 =
Х3 = 1..10, Vsl = 1..0,1 также уменьшаются до 0,03 и
0,02, а на рисунке 16 уменьшаются уже до 0,0001 и
0,001 при переменных Х2 = 1..10, Х3 = Vsl = 1..0,1.
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0,0
0,9
1,8
2,7
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 15. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Х3= 1..10, Vsl=1..0,1
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0,0
0,9
1,8
2,7
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 16. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= 1..10, Х3= Vsl= 1..0,1
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0,0
0,9
1,8
2,7
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 17. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Vsl= 1..10, Х3= 1..0,1
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
180
360
540
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 18. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Vsl=1..0,1, Х3= 1..10
Следующий рисунок 17 был построен при пе-
ременных Х2 = Vsl = 1..10, Х3 = 1..0,1. Здесь кривые
Х1su и Х1sl уменьшаются до 0,002 и 0,01. При по-
строении рисунка 18 были использованы следую-
щие переменные Х2 = Vsl = 1..0,1, Х3 = 1..10. Получен-
ные кривые Х1su и Х1sl увеличиваются до 71,81 и
531,51 соответственно.
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
40
80
120
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 19. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= Х3= 1.. 0,1, Vsl= 1..10
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
4000
8000
12000
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su
(Х1sl)
, ед
.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 20. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= 1..0,1, Х3=Vsl= 1..10
На рисунке 19 показаны кривые Х1su и Х1sl
при Х2 = Х3 = 1.. 0,1, Vsl = 1..10, которые увеличиваются
до 15,47 и 114,51. Кривые Х1su и Х1sl на рисунке 20
при переменных Х2 = 1..0,1, Х3 = Vsl = 1..10 увеличива-
ются более значительно до 1547,13 и 11541,0 соот-
ветственно.
The scientific heritage No 29 (2018) 37
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
0,9
1,8
2,7
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 21. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2=1..10, Х3=1..0,1,Vsl= 1
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0,0
0,9
1,8
2,7
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 22. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2=1..10, Х3=1, Vsl= 1..0,1
На рисунке 21 построенные кривые Х1su и
Х1sl уменьшаются до 0,0003 и 0,002 при перемен-
ных Х2 = 1..10, Х3 = 1..0,1, Vsl = 1. Представленные
кривые Х1su и Х1sl на рисунке 22 уменьшаются до
0,0007 и 0,01 при Х2 = 1..10, Х3 = 1, Vsl = 1..0,1.
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
2
4
6
8
10
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 23. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2=1, Х3=1..10, Vsl= 1..0,1
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0,0
1,1
2,2
3,3
4,4
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 24. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2=1, Х3= 1.. 0,1,Vsl= 1..10
На рисунке же 23 кривые Х1su и Х1sl имеют
максимумы 1,27 и 9,38 в точках 7. Эти кривые были
построены при переменных Х2 = 1, Х3 = 1..10, Vsl =
1..0,1. Как видно из рисунка 24 построенные зависи-
мости Х1su и Х1sl при переменных Х2 = 1, Х3 = 1..
0,1,Vsl = 1..10 также имеют максимумы 0,59 и 4,35 в точ-
ках 4.
На рисунке 25 кривые Х1su и Х1sl при Х2 =
1..0,1, Х3 = 1..10, Vsl = 1 увеличиваются до 333,32
и 2467,04 соответственно. На последнем рисунке 26
представленные кривые Х1su и Х1sl также увели-
чиваются до 154,71 и 1145,1 при Х2 = 0,1..1, Х3 =
1,Vsul = 1..10.
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
900
1800
2700
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 25. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2=1..0,1,Х3= 1..10,Vsl= 1
Х1su (Х1sl) = f(X2, X3, Vsul)
0
400
800
1200
0 2 4 6 8 10№ п/п
Х1su (
Х1sl), ед.
Х1su, ед.
Х1sl, ед.
Рис. 26. Х1su (X1sl) = f(Х2,Х3,Vsul)
Х2= 0,1..1, Х3=1,Vsul =1..10
Ниже представлены сводные таблицы, в кото-
рой показаны значения переменных Х2, Х3 и пара-
метра Vsul, а также рассчитанные значения
Х1sulf, Х1sulb и их отношения Х1sulf /Х1sulb.
В таблице 1 все значения в последнем столбце рас-
положены по убыванию, что дает возможность вы-
брать те переменные Х2, Х3 и параметр Vsu, при
которых происходят максимальные изменения от-
ношения Х1sulf /Х1sulb. Отношения этих вели-
чин Х1sulf /Х1sulb показывает во сколько раз
увеличилось конечное значение Х1sulf по отноше-
нию к начальному Х1sulb при конкретных значе-
ниях переменных Х2, Х3 и параметра Vsul. Вторая
таблица 2 построена на основе количества значений
переменных Х2, Х3 и параметра Vsul по группам,
т.е. она показывает какое количество переменных
надо воздействовать для получения максимального
или минимального значения отношения Х1sulf
/Х1sulb. В нашем примере это может быть 2 или 3
переменные, т.е. Х2 и Х3, либо все переменные.
38 The scientific heritage No 29 (2018)
Таблица 1.
Расположение отношений Х1sulf /Х1sulb по убыванию
№
п/п
X2,
ед.
X3,
ед.
Vsulf …Vsulb, ед.3
(GDPsulf …GDPsulb, $) Х1sulf …Х1sulb,
ед.
Х1sulf /Х1sulb
1. 1…0.1 1 1 2.14…9903.87 4634.38
2. 1…0.1 1…10 1 2.14…2133.72 998.45
3. 1…0.1 1…10 1…10 2.14…990.39 463.44
4. 1…0.1 1…10 1…0.1 2.14…459.7 215.11
5. 1…0.1 1 1 2.14…213.37 99.85
6. 1…0.1 1…0.1 1…10 2.14…99.04 46.34
7. 1…0.1 1 1…0.1 2.14…45.97 21.51
8. 1 1…10 1 2.13…21.34 10.00
9. 1…0.1 1…0.1 1 2.14…21.34 9.99
10. 1 1 1…10 2.13…9.90 4.64
11. 1 1…10 1…10 2.13…9.90 4.41
12. 1 1…7 1…0.4 2.13…8.11 3.80
13. 1…0.1 1…0.1 1…0.1 2.13…4.6 2.15
14. 1 1…0.7 1…4 2.14…3.76 1.76
15. 1 7…10 0.4…0.1 8.11…4.6 0.57
16. 1…10 1…10 1…10 2.14…1.00 0.47
17. 1 0.7…0.1 4…10 3.76…1.0 0.26
18. 1 1 1…0.1 2.14…0.46 0.22
19. 1 1…0.1 1 2.14…0.22 0.10
20. 1…10 1…10 1 2.13…0.21 0.10
21. 1…10 1 1…10 2.13…0.1 0.05
22. 1 1…0.1 1…0.1 2.14…0.04 0.02
23. 1…10 1…10 1…0.1 2.14…0.04 0.02
24. 1…10 1 1 2.13…0.02 0.01
25. 1…10 1…0.1 1…10 2.13…0.01 0.004
26. 1…10 1 1…0.1 2.13…0.005 0.002
27. 1 1…0.1 1 2.13…0.002 0.001
28. 1…10 1…0.1 1…0.1 2.13…0.0004 0.0002
Таблица 2.
Статистика переменных для Х1sulf /Х1sulb по убыванию по группам
№
п/п
X2,
ед.
X3,
ед.
Vsulf …Vsulb, ед.3
(GDPsulf …GDPsulb, $) Х1sulf …Х1sulb,
ед.
Х1sulf /Х1sulb
2 переменные и параметр
29. 1…0.1 1 1 2.14…9903.87 4634.38
30. 1…0.1 1 1 2.14…213.37 99.85
31. 1 1…10 1 2.13…21.34 10.00
32. 1 1 1…10 2.13…9.90 4.64
33. 1 1 1…0.1 2.14…0.46 0.22
34. 1 1…0.1 1 2.14…0.22 0.10
35. 1…10 1 1 2.13…0.02 0.01
36. 1 1…0.1 1 2.13…0.002 0.001
The scientific heritage No 29 (2018) 39
3 переменные и параметр
37. 1…0.1 1…10 1 2.14…2133.72 998.45
38. 1…0.1 1 1…0.1 2.14…45.97 21.51
39. 1…0.1 1…0.1 1 2.14…21.34 9.99
40. 1 1…10 1…10 2.13…9.90 4.41
41. 1 1…7 1…0.4 2.13…8.11 3.80
42. 1 1…0.7 1…4 2.14…3.76 1.76
43. 1 7…10 0.4…0.1 8.11…4.6 0.57
44. 1 0.7…0.1 4…10 3.76…1.0 0.26
45. 1…10 1…10 1 2.13…0.21 0.10
46. 1…10 1 1…10 2.13…0.1 0.05
47. 1 1…0.1 1…0.1 2.14…0.04 0.02
48. 1…10 1 1…0.1 2.13…0.005 0.002
Все переменные и параметр
49. 1…0.1 1…10 1…10 2.14…990.39 463.44
50. 1…0.1 1…10 1…0.1 2.14…459.7 215.11
51. 1…0.1 1…0.1 1…10 2.14…99.04 46.34
52. 1…0.1 1…0.1 1…0.1 2.13…4.6 2.15
53. 1…10 1…10 1…10 2.14…1.00 0.47
54. 1…10 1…10 1…0.1 2.14…0.04 0.02
55. 1…10 1…0.1 1…10 2.13…0.01 0.004
56. 1…10 1…0.1 1…0.1 2.13…0.0004 0.0002
Список литературы
1. Пиль Э.А. Расчет значений переменной
Х1при изменении Vsl // Materials of the XIII Interna-
tional scientific and practical Conference, «Fundamen-
tal and applied science–2018», October 30–November
7, 2018. Volume 1. Economic science. Sheffield. Sci-
ence and education. LTD – 68 p. – P. 15–17
2. Пиль Э.А. Влияние параметра Vsu на рас-
чет переменной Х1 // Materials of the XIII Interna-
tional scientific and practical Conference, «Proceeding
of academic science–2018», August 30–September 7,
2018. Volume 1. Sheffield. Science and education.
LTD – 68 p. – P. 3–5
МОДЕЛЮВАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ
УКРАЇНИ
Урба С.І.
Львівський національний університет імені Івана Франка,
доцент кафедри економіки підприємства, кандидат економічних наук
Прокопович-Павлюк І.В.
Львівський національний університет імені Івана Франка,
доцент кафедри статистики, кандидат економічних наук
MODELING THE RESOURCE POTENTIAL OF THE AGRARIAN SECTOR OF UKRAINE'S ECONOMY
Urba S.I.
Ivan Franko National University of Lviv
assistant professor of the economics of enterprise department, Ph.D
Prokopovych-Pavlyuk I.V.
Ivan Franko National University of Lviv
assistant professor of the statistics department, Ph.D
Анотація
В статті досліджено сучасні підходи до трактування сутності потенціалу аграрного сектора економіки.
Проведено оцінку ресурсного потенціалу на основі застосування методу кореляційно-регресійного
40 The scientific heritage No 29 (2018)
аналізу. Розраховано інтегральний показник аграрного потенціалу, адекватність якого обґрунтовано шля-
хом побудови кореляційної залежності із показником продукції сільського господарства. Запропоновано
ряд заходів з удосконалення вивчення ресурсного потенціалу на основі статистичних методів.
Abstract
In the article investigated modern approaches to the interpretation of the essence of the potential of the agri-
cultural sector of the economy. Assessment of resource potential has been carried out with the application of the
correlation-regression analysis method. The integral index of agrarian potential, the adequacy of which is substan-
tiated by constructing correlation dependence with the indicator of agricultural production, is calculated. A number
of measures have been proposed to improve the study resourceful potential on the basis of statistical methods.
Ключові слова: аграрний сектор, ресурсний потенціал, сільське господарство, кореляційно-регресій-
ний аналіз, інтегральний показник аграрного потенціалу.
Keywords: agricultural sector, resource potential, agriculture, correlation-regression analysis, integral indi-
cator of agrarian potential.
Сьогодні аграрний сектор виступає стра-
тегічним індикатором загального стану економіки
країни і займає провідне місце у вирішенні продо-
вольчої безпеки, а його стабільний розвиток визна-
чає нормальне функціонування держави і добробут
населення. В нових євроінтеграційних умовах для
аграрного сектора економіки України створений
складний період ринкових перетворень, які рідко
базуються на науковому забезпеченні, що має
значні негативні наслідки для його
функціонування. Саме тому, особливої актуаль-
ності набуває проблема дослідження його ресурс-
ного потенціалу – тих можливостей аграрного сек-
тора, які б задовольняли попит на сільськогоспо-
дарську продукцію на внутрішньому ринку та за-
безпечували стійке зростання експорту його
продукції.
Земельно-ресурсний потенціал України спра-
ведливо вважається підґрунтям національної еко-
номіки, первинним, а в сільському господарстві –
головним, фактором виробництва. Проте сучасний
розвиток та ефективність аграрного виробництва не
відповідають потенційним можливостям його го-
ловного ресурсу – землі – внаслідок
невідповідності суспільно-виробничих відносин,
зокрема земельних, потребам сталого розвитку аг-
рарного виробництва, який передбачає взаємне
узгодження екологічних, економічних і соціальних
чинників розвитку.
Крім того, раціональність і максимальна ефек-
тивність використання залучених у процесі аграр-
ного виробництва ресурсів, є фундаментом забезпе-
чення національних пріоритетів у розвитку аграр-
ного сектора, зокрема, досягнення успішної
експортної політики, цілей дохідності сільськогос-
подарських товаровиробників, позиціонування
країни на світовому ринку продовольства, сталого
соціально-економічного розвитку сільських тери-
торій та забезпечення соціально орієнтованої дер-
жавної аграрної політики.
Значний внесок у вирішення економічної про-
блеми оцінювання і використання ресурсного по-
тенціалу та його складової частини – земельного
потенціалу аграрного сектора економіки, зробили
В.Я. Амбросов, П.І. Гайдуцький, М.В. Гладій, О.М.
Бородіна, І.Г. Кириленко, М.Ф. Кропивко, І.І.
Лукінов, П.М. Макаренко, О.М. Онищенко, В.В.
Юрчишин, А.Е. Юзефович, О.В. Ульянченко та
інші вчені.
Складність категорії «ресурсний потенціал аг-
рарного сектора» породжує різноманітність під-
ходів до трактування його сутності, а відповідно і
напрямів удосконалення механізму його фор-
мування та використання.
На сьогоднішній день у науковому колі й досі
відсутній одностайний підхід до трактування «по-
тенціалу аграрного сектора», оскільки різні нау-
ковці-дослідники по-різному вбачають його
сутність, орієнтуючись на специфічні особливості
аграрного сектору економіки. Тому, використову-
ючи різні підходи до визначення цього поняття, аг-
рарний потенціал розглядають як:
- сукупність природного аграрного потен-
ціалу, матеріальнотехніко-технологічного аграр-
ного потенціалу, кадрового потенціалу [4];
- максимально можливу кількість (сукуп-
ність) наявних виробничих ресурсів, які можуть
бути використані для виробництва сільськогоспо-
дарської продукції і визначаються кількістю,
якістю і внутрішньою структурою кожного ресурсу
й характеризуються відповідною системою показ-
ників, що відображають ці особливості ресурсів [6];
- сукупності матеріальнотехнічних, трудо-
вих і земельних ресурсів сільського господарства,
що забезпечують при нормативному рівні інтенсив-
ності використання виробництва певного обсягу
продукції з нормативними витратами. При цьому
склад і співвідношення виробничих ресурсів галузі
характеризують структуру її виробничого потен-
ціалу [5, c. 123].
- об'єктивно обумовлені можливості аграр-
них господарств з виробництва продукції, які скла-
даються під впливом величини, структури і віддачі
створеного ресурсного потенціалу, а також зале-
жать від спеціалізації, місця розташування госпо-
дарства та ін. [1, c. 27].
Підвищення ефективності аграрного вироб-
ництва та використання всіх видів ресурсів є жит-
тєво важливими для України. Цього можна досягти
при сформованій стратегії розвитку аграрного сек-
тора економіки на основі підвищення ефективності
управління ресурсним потенціалом.
Враховуючи особливості аграрного сектора
економіки, ресурсний потенціал слід розглядати як
складну категорію, що включає земельні ресурси,
виробничі засоби, людські та фінансові ресурси
(рис. 1).
The scientific heritage No 29 (2018) 41
Рис. 1. Складові ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки
Джерело: побудовано авторами на основі [11]
Результатом використання ресурсів аграрного
сектора є виробництво сільськогосподарської про-
дукції. В Україні продукція сільського господар-
ства, виготовлена усіма категоріями господарств у
2017 році складала 249,16 млрд грн (у постійних
цінах 2010 року), що на 2,2% менше порівняно з по-
переднім роком. У структурі продукції сільського
господарства, як і у всіх попередніх роках, перева-
жає продукція рослинництва, питома вага якої у
2017 р. складала 72% від загального її обсягу за ви-
дами діяльності в господарствах усіх категорій
(табл. 1).
Таблиця 1
Обсяги та структура виробництва продукції сільського господарства в Україні у 2010-2017 рр.
Роки
Продукція сільсь-
кого господарства,
(у постійних цінах
2010 р.), млн грн
У тому числі: Питома вага продукції у загаль-
ному обсязі, %
продукція
рослинництва
продукція тва-
ринництва
продукції рослин-
ництва
продукції
тваринництва
2010 187526,1 120591,4 66934,7 64,3 35,7
2011 225381,8 157561,9 67819,9 69,9 30,1
2012 216589,8 145843,6 70746,2 67,3 32,7
2013 246109,4 172131,2 73978,2 69,9 30,1
2014 251427,2 177707,9 73719,3 70,7 29,3
2015 239467,3 168439,0 71028,3 70,3 29,7
2016 254640,5 185052,1 69588,4 72,7 27,3
2017 249157,0 179474,6 69682,4 72,0 28,0
Джерело: Розраховано авторами на основі [8; 9; 10]
Цікавим є аналіз структури виробленої сільсь-
когосподарської продукції та оцінка структурних
зрушень за категоріями самих виробників та у ро-
зрізів видів виробленої ними продукції (рис. 2).
Фінансові ресурси:
– гроші і їх еквіваленти
– цінні папери
– дорогоцінні метали
– рахунки в банках
Земельні ресурси:
– розмір, склад і структура земельного фонду
– розмір, склад і структура земель сільськогос-
подарського призначення
– якісний склад земельних ресурсів
Людські ресурси:
– чисельність та статево-віковий склад
– рівень освіти
– рівень кваліфікації
– професійний склад
Ресурсний потенціал аграрного сектора
Основні (ОМЗ) та оборотні (ОбМЗ) матеріальні за-
соби:
– наявність, склад і структура ОМЗ
– наявність, склад і структура ОБМЗ
– якісний склад ОМЗ і ОБМЗ
42 The scientific heritage No 29 (2018)
Рис. 2. Виробництво сільськогосподарської продукції сільськогосподарськими підприємствами та
господарствами населення в Україні у 2010-2017рр., млн грн (у постійних цінах 2010р.)
Джерело: побудовано авторами за даними [10]
Як показують дані рис. 2, діяльність сільсько-
господарських підприємств більшою мірою зосере-
джена на виробництві продукції рослинництва, об-
сяги якої у 2017 році в 3,4 раза були більшими за
виробництво продукції рослинництва. У господар-
ствах населення також спостерігається значна пере-
вага продукції рослинництва над продукцією тва-
ринництва, але лише в 1,9 раза.
З метою здійснення узагальнюючого аналізу
вивчення ресурсного потенціалу аграрного сектора
економіки України доцільно дослідити вплив ре-
сурсів на кінцевий результат, тобто виробництво
продукції сільського господарства. Для цього
найбільш ефективним є застосування методу коре-
ляційно-регресійного аналізу.
В якості результуючого показника (у) візьмемо
продукцію сільського господарства у постійних
цінах, млн грн.
Факторними показниками (чинниками), що
відображають ресурсний потенціал аграрного сек-
тора виступають:
х1 – коефіцієнт розораності сільськогоспо-
дарських угідь, %;
х2 – кількість зайнятого населення у сільсь-
кому, лісовому та рибному господарстві, тис. осіб;
х3 – енергетичні потужності, кВт на 100 га
посівної площі;
х4 – умовне поголів’я сільськогосподарських
тварин, розраховане за кормовими коефіцієнтами.
Вхідні показники, що використовуються для
кореляційно-регресійного аналізу наведено у таб-
лиці 2.
Таблиця 2
Вхідні дані для проведення кореляційно-регресійного аналізу
Область
Продукція сільсь-
кого господарства
у постійних цінах
2010 р., млн грн
Коефіцієнт
розораності,
%
Кількість
зайнятого
населення,
тис. осіб
Енергетичні
потужності,
кВт на 100
га посівної
площі
Умовне
поголів’я,
тис. голів
1 2 3 4 5 6
Вінницька 21319,1 90,7 205,8 199 971,0
Волинська 6558,5 72,9 79,6 245 408,0
Дніпропетровська 15183,4 94,7 107,4 176 633,2
Донецька 7513,1 87,8 63,6 182 270,3
Житомирська 9406,8 81,6 73,6 133 367,1
Закарпатська 3964,9 49,7 125,4 208 277,5
Запорізька 9928 88,4 122,2 191 311,5
Івано-Франківська 5795,3 76,5 160,1 285 334,0
Київська 15544,7 84,6 47,2 260 817,6
Кіровоградська 12037,5 96,6 103,4 171 270,9
Луганська 4816,3 71,9 38,2 152 91,6
Львівська 9255,4 71,2 191,5 161 456,0
Миколаївська 9714 92,7 138,6 170 230,2
64860,6
89572,9
80462,6
101297,
0
105529,
5
99584,7
113392,
6
107523,
7
25931,4
27538,0
29609,1
32386,1
33528,9
32333,9
31726,4
31915,2
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
сільськогосподарські
підприємства
продукція рослинництва
продукція тваринництва
55730,8
67989,0
65381,0
70834,2
72178,4
68854,3
71659,5
70893,0
41003,3
40281,9
41137,1
41592,1
40190,4
38694,4
37862,0
37362,1
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
господарства населення
продукція рослинництва
продукція тваринництва
The scientific heritage No 29 (2018) 43
Одеська 11881,2 88,9 165,9 147 379,8
Полтавська 17212,6 93,3 120,6 188 468,3
Рівненська 6723,2 77,8 85,5 154 347,7
Сумська 10192,5 80,1 111,9 136 296,7
Тернопільська 8523,8 85,9 132,9 143 377,7
Харківська 15647,8 84,6 167,5 173 409,6
Херсонська 11232,2 93,8 130,3 148 310,3
Хмельницька 12548,6 82,0 137 135 513,9
Черкаська 14983,7 94,3 147,2 195 781,6
Чернівецька 4285,7 72,8 108,3 189 200,2
Чернігівська 10372,2 75,3 99,2 145 323,3
Джерело: розраховано авторами на основі [9]
За результатами обчислень, зроблених в пакеті
Excel, отримано дані, які представлені в таблицях
3-5.
Таблиця 3
Результати регресійного аналізу
Регресійна статистика
Множинний R 0,9131
R-квадрат 0,8338
Нормований R-квадрат 0,7988
Стандартна похибка 1977,6075
Спостереження 24
Джерело: розраховано авторами
Розрахункові дані, що представлені у табл. 3,
дозволяють зробити висновок про те, що коефіцієнт
множинної детермінації становить 0,834. Це пока-
зує залежність результативного показника від чо-
тирьох факторних більше, ніж на 83%. Коефіцієнт
множинної кореляції, який дорівнює 0,913 свідчить
про сильний (тісний) зв'язок між показниками.
Перевірка істотності зв’язку за F-критерієм:
7,97>2,78 при ɑ=0,05 і числа ступенів вільності
k1=4, k2=24. Отже, зв’язок між показниками, які
включено у чотирьохфакторну регресійну модель,
є істотним (невипадковим).
Таблиця 4
Результати дисперсійного аналізу
Дисперсійний аналіз
df SS MS F Значимість F
Регресія 4 372695128,1 93173782 23,82 0,00000035
Залишок 19 74307695,4 3910931
Всього 23 447002823,5
Джерело: розраховано авторами
Результати розрахунків коефіцієнтів регресії,
представлених у табл. 4 показують, що багатофак-
торна лінійна регресійна модель має такий вигляд:
4321 05,1466,1627,1159,16773,7406 ххххух (1)
Це дозволяє стверджувати, що для збільшення
обсягів виробництва продукції сільського госпо-
дарства важливим чинником є збільшення ступеня
використання сільськогосподарських угідь. За чин-
ником х2, при підвищенні кількості зайнятого насе-
лення в аграрному секторі на 1 тис. осіб, обсяг про-
дукції збільшиться на 11,27 млн грн. І, звичайно ж,
що підвищення технічної оснащеності (енергетич-
них потужностей) також характеризується прямим
впливом на результативність аграрного вироб-
ництва. Збільшення поголів’я сільськогосподарсь-
ких тварин на 1 тис. голів призведе до зростання
продукції сільського господарства на 14,05 млн грн.
44 The scientific heritage No 29 (2018)
Таблиця 5
Розрахунок коефіцієнтів регресії
Коефіціє
нти
Стан-дартна
похибка
t-стати-
стика
P-зна-
чен-ня
Нижні
95%
Верхні
95%
Y-перетин -7406,73 4376,46 -1,69 0,1 -16566,8 1753,3
Коефіцієнт розораності, % 167,59 42,85 3,91 0,0 77,9 257,3
Кількість зайнятого населення,
тис осіб 11,27 10,39 1,08 0,3 -10,5 33,0
Енергетичні потужності, кВт на
100 га посівної площі 16,66 11,49 -1,45 0,2 -40,7 7,4
Умовне поголів’я, тис голів 14,05 2,45 5,74 0,0 8,9 19,2
Джерело: розраховано авторами
У статистичному вивченні аграрного потен-
ціалу важливим є наявність та відповідність стати-
стичних показників реальному стану, які б повною
мірою відображали ситуацію в аграрному секторі
економіки. Слід зазначити, що статистичні джерела
формують інформацію про обсяги наявних ресурсів
аграрного сектора економіки за такими основними
кількісними показниками, як:
˗ земельний фонд;
˗ людські ресурси;
˗ основні засоби;
˗ енергетичні потужності;
˗ сільськогосподарська худоба та птиця.
Якісний зміст показника (як відомо з теорії
статистики) відображається у його назві, але по ба-
гатьох показниках для повної оцінки явища необ-
хідна, крім кількісного вираження, ще якісна харак-
теристика. Це може бути певна відносна величина,
зокрема показники ефективності (наприклад рівень
зайнятості, продуктивність праці, показники стану
основних засобів, рентабельність тощо).
Проблемою статистичного аналізу щодо пов-
ноцінного вивчення аграрного потенціалу є
вимірювання якості найважливішого сільськогос-
подарського ресурсу – землі.
За результатами звітності та спеціально ор-
ганізованих обстежень статистичні джерела містять
дані про обсяги та склад земельних ресурсів,
ступінь їх освоєності, але відсутня інформація про
її якісні характеристики. Такою інформацією має
стати ринкова вартість землі.
Варто зазначити, що в Україні продовжено дію
мораторію на продаж сільськогосподарських зе-
мель до 1 січня 2019 року. А це показує відсутність
в державі офіційного ринку землі. Йдеться не лише
про землі сільськогосподарського призначення, а й
про інші, тобто несільськогосподарські землі. Така
ситуація зумовлює формування ціни на землю «у
тіні».
Економічні й соціальні перетворення в аграр-
ному секторі економіки України окреслили коло
проблем, частина яких пов’язана з ефективністю
використання земель та земельно-рентними відно-
синами.
А відтак, поки що важливе місце в системі
управління земельними ресурсами належить нор-
мативній грошовій оцінці земель, яка вже не лише
застаріла, але й не відповідає вимогам ринкових
відносин. Таким чином, проблеми вдосконалення
грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення, у тому числі нормативної, сьогодні до
кінця ще не вирішені, а тому є актуальними.
Земельна рента в її натуральному вираженні та
вартісному обчисленні тісно пов’язана з різного
роду оцінками земель – ціною землі та її норматив-
ною грошовою оцінкою, яка займає провідне місце
в системі управління земельними ресурсами в
Україні. Проте необхідно зауважити, що не слід
ототожнювати нормативну грошову оцінку та ціну
землі.
Відповідно до Закону України «Про оцінку зе-
мель» грошова оцінка земельних ділянок залежно
від призначення та порядку проведення поділяється
на два типи: нормативну та експертну [3].
Нормативна грошова оцінка земель сільсько-
господарського призначення в Україні була розра-
хована відповідно до розробленої в Інституті аграр-
ної економіки ім. А.Г. Шліхтера УААН методики
грошової оцінки земель на основі обчислення су-
купного рентного доходу (виступає як показник
економічного ефекту від використання земельних
ділянок та інтенсивності виробництва), а саме: ди-
ференціальної ренти І, що залежить від кращої
якості і місця розташування земельних ділянок; ди-
ференціальної ренти II, створюваної за рахунок
більш інтенсивного використання землі; абсолют-
ної ренти, пов'язаної з монопольним правом дер-
жави на володіння земельними ресурсами (з огляду
на те, що в сільському господарстві використову-
ють не тільки кращі за родючістю, але й гірші
землі). Цей підхід покладено в основу «Методики
грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення та населених пунктів (тимчасової)»,
затвердженої постановою Кабінету Міністрів
України від 23 березня 1995 р. № 213 [7].
Відповідно до зазначеної Методики, грошова
оцінка земель сільськогосподарського призначення
базується на рентному доході, який створюється
під час виробництва зернових культур і визна-
чається за даними економічної оцінки земель, про-
веденої у 1977-1980 рр. та уточненої у 1988 р.
Підставою для розрахунків оцінки земель за вироб-
ництвом зерна є те, що сільськогосподарські куль-
тури групи зернових та зернобобових вирощують
майже на всіх ґрунтах. В умовах інфляції рентний
дохід обчислюють у натуральних одиницях (у цент-
нерах зерна) і під час визначення грошової оцінки
The scientific heritage No 29 (2018) 45
вартісне обчислення здійснюють за поточними або
світовими реалізаційними цінами.
Законом України «Про оцінку земель» перед-
бачено проведення економічної оцінки земель
сільськогосподарського призначення не рідше, ніж
один раз на 5-7 років. Проте, це положення норма-
тивного акту в країні не виконують, що призводить
до певних методичних проблем у застосуванні ре-
зультатів економічної оцінки земель 1988 р. при ро-
зрахунках її грошової оцінки, оскільки [2]:
1) з 1988 р. по 2011 р. суттєво змінилися техно-
логії вирощування основних сільськогосподарсь-
ких культур; були реформовані і фактично припи-
нили діяльність ті аграрні підприємства, по яких
проводилась економічна оцінка 1988р.;
2) з’явилися нові адміністративно-тери-
торіальні райони в областях, матеріали економічної
оцінки по яких взагалі відсутні;
3) змінилися економічні умови господа-
рювання та права власності на землю тощо.
У зв’язку із цим під час проведення грошової
оцінки земель використання матеріалів економіч-
ної оцінки унеможливлюється або в кращому
випадку дає хибні результати.
Цікавою є пропозиція авторів монографії з
оцінки земель О.І. Гуторова та І.О. Шарко, які при
здійснені оцінки землі пропонують розрахувати
рентний дохід за підходом Д. Рікардо [2]:
ЦУУРД міпп )(, (2)
де РД – рентний дохід, грн/га; Уп – середня ба-
гаторічна урожайність (за п’ять-сім останніх років)
сільськогосподарської культури в досліджуваному
підприємстві, яку вирощують на землях, що нале-
жать до певного землеоцінного району, ц/га; Уmin –
мінімальна багаторічна урожайність обраної
сільськогосподарської культури, отримана на
підприємствах, які розташовані в межах одного
землеоцінного району, ц/га; Ц – ціна реалізації цієї
сільськогосподарської культури у розрахунковому
році (або як середня багаторічна реалізаційна ціна),
грн/ц.
Щодо грошової оцінки землі, то її слід визна-
чати, орієнтуючись на капіталізований рентний
дохід, отриманий від її використання:
КРДГО , (3)
де ГО – грошова оцінка земель, грн/га; РД –
рентний дохід, розрахований за формулою (2),
грн/га; К – термін капіталізації рентного доходу,
визначений згідно з методичними підходами та з
урахуванням відповідних економічних умов госпо-
дарювання в країні.
Грошову оцінку земель визначає розмір
щорічно одержуваного рентного доходу з
урахуванням строку його капіталізації. Останній за-
лежить від величини відсоткової ставки за користу-
вання кредитом. Визначено термін капіталізації –
33 роки, що відповідає відсотковій платі за користу-
вання кредитом. Низька відсоткова ставка зумо-
влюється тим, що, на відміну від інших засобів ви-
робництва, земля є найбільш стабільним об'єктом
вкладення капіталу і залишається постійною у
сфері виробництва. Слід відзначити, що по окремих
основних фондах амортизаційні відрахування ста-
новлять 3-4 %, що забезпечує їх відтворення протя-
гом 25-33 роки [2].
Усі зазначені вище аспекти можна забезпечити
за умови проведення таких статистичних робіт:
1) проведення сільськогосподарського пере-
пису, який надасть повну та об’єктивну інформації
про всі сільськогосподарські ресурси, зокрема про
обсяги сільськогосподарських угідь, їх власників та
користувачів, напрямки та ступінь їх використання;
2) організації обліку урожайності основних
сільськогосподарських культур, інформація по
яких є наявною за результатами проведення стати-
стичних спостережень;
3) неупереджений розрахунок рентного до-
ходу та визначення реальної ринкової вартості зе-
мель сільськогосподарського призначення;
4) поширення інформації про вартість земель-
них ресурсів.
Використовуючи формулу 2, нами проведено
розрахунок вартості землі у регіонах України на ос-
нові методики, запропонованої науковцями. Основ-
ними показниками проведених розрахунків є уро-
жайність зернових і зернобобових культур за 5
років (2012-2016 роки) та вартість реалізації цієї
групи культур у 2016 році, що дозволило обчислити
рентний дохід.
Грошова оцінка землі, яка проведена за форму-
лою 3 враховує термін капіталізації рентного до-
ходу, який був обраний як максимальний – 33 роки.
Усі проміжні розрахунки та результати обчислень
грошової оцінки землі представлені у табл. 6.
46 The scientific heritage No 29 (2018)
Таблиця 6
Розрахунок грошової оцінки землі у регіонах України
Регіон
Урожайність зернових і зернобобових
культур, ц/га Середня
урожай-
ність за 5
років, ц/га
Середня
ціна ре-
алізації
у 2016
р., грн/т
Рентний
дохід,
грн/га
Грошова
оцінка,
грн/га 2012 2013 2014 2015 2016
Вінницька 43,1 55,7 60,7 46,0 64,2 53,9 3412,0 3698,6 122054,1
Волинська 32,2 34,1 38,3 39,4 37,7 36,3 3382,2 1400,2 46207,6
Дніпропет-
ровська 15,6 31,9 28,7 32,6 31,9 28,1 3317,3 4159,9 137276,5
Донецька 21,9 28,7 34,1 28,5 33,0 29,2 3270,0 2400,2 79205,9
Житомирська 43,5 51,2 52,4 41,8 53,5 48,5 3464,0 2314,0 76360,4
Закарпатська 36,1 37,1 38,7 37,5 44,8 38,8 2907,9 796,8 26293,2
Запорізька 15,9 23,7 27,4 29,0 29,7 25,1 3320,8 3068,4 101257,8
Івано-
Франківська 40,7 43,0 48,4 45,1 51,0 45,6 3182,1 1572,0 51874,6
Київська 51,2 55,7 60,0 51,4 58,7 55,4 3419,4 1436,1 47392,9
Кіровоградська 29,6 44,2 43,6 41,0 46,1 40,9 3522,7 3980,7 131361,5
Луганська 25,4 24,0 33,1 25,0 33,6 28,2 3000,1 1266,0 41779,4
Львівська 37,1 39,5 47,0 45,5 47,0 43,2 3400,7 2081,2 68680,5
Миколаївська 16,3 29,4 30,4 30,5 32,7 27,9 3535,9 4087,5 134887,5
Одеська 17,1 31,2 31,3 29,2 36,8 29,1 3344,8 4020,4 132674,8
Полтавська 38,9 55,9 50,8 57,4 61,8 53,0 3523,9 4954,6 163501,9
Рівненська 36,3 41,4 47,8 45,0 48,2 43,7 3265,5 2429,5 80174,6
Сумська 40,5 54,0 62,2 56,0 59,1 54,4 3484,7 4829,8 159383,2
Тернопільська 43,9 46,7 55,4 49,7 52,6 49,7 3177,9 1830,5 60405,5
Харківська 29,0 40,3 44,9 39,6 43,9 39,5 3360,3 3541,8 116878,0
Херсонська 18,2 22,2 28,3 33,6 34,1 27,3 3336,6 3029,6 99977,9
Хмельницька 45,2 50,0 60,9 53,0 57,7 53,4 3514,1 2867,5 94627,7
Черкаська 51,3 62,1 58,2 58,1 62,1 58,4 3523,0 2487,2 82078,9
Чернівецька 44,6 49,0 52,9 44,9 41,4 46,6 2700,0 1393,2 45975,6
Чернігівська 43,2 49,7 56,5 51,8 57,2 51,7 3523,0 2987,5 98587,6
Джерело: розраховано авторами за методикою [2]
Для зручності представлення результатів ро-
зрахунку грошової оцінки сільськогосподарських
земель у регіонах України здійснено їх
згрупування.
За формулою Стерджесса визначено необхідну
кількість груп:
6,524ln322,131ln322,131 Nn (4)
Отже, приймаємо 5n .
Результати групування регіонів України на ос-
нові вартості сільськогосподарських земель пред-
ставлені у таблиці 7:
Таблиця 7
Групування регіонів України за вартістю сільськогосподарських земель у 2016р.
Грошова оцінка, грн/га Регіони України
26293,2-53735,0 Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Луганська,
Чернівецька
53735,0-81176,7 Донецька, Житомирська, Львівська, Рівненська, Тернопільська
81176,7-108618,4 Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Запорізька, Чернігівська
108618,4-136060,2 Вінницька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Харківська
136060,2-163501,9 Полтавська, Сумська
Джерело: розраховано авторами за даними табл. 6
Як було вже зазначено, проблемою статистич-
ного вивчення аграрного потенціалу, окрім кіль-
кісної оцінки якості земель є її багатогранність.
Проте цю проблему можна вирішити, зробивши ін-
тегровану оцінку аграрного потенціалу.
Показниками, що використовуються для побу-
дови інтегрованої величини є:
1) площа сільськогосподарських угідь, тис.
га;
2) грошова оцінка землі, грн/га;
3) кількість зайнятого населення у сільському
господарстві, тис осіб;
4) енергетичні потужності сільського госпо-
дарства, кВт на 100 га посівної площі;
5) умовне поголів’я сільськогосподарських
тварин, тис голів.
Порядок побудови інтегрованого показника
передбачає стандартизацію обраних показників,
яку здійснено за формулою 5 для показників-стиму-
ляторів:
ij
ijijнормований
ijx
xхх
(5)
The scientific heritage No 29 (2018) 47
На основі нормованих показників (приведених
до однієї шкали оцінок) з врахуванням коефіцієнтів
їх вагомості, інтегральна оцінка рівня аграрного по-
тенціалу визначається за формулою:
j
норм
ijпотенціалуаграр qхІ . (6)
Коефіцієнти вагомості зазвичай визначають
експертним методом. Проте нами обрано 5 показ-
ників, що впливають на продукцію сільського гос-
подарства, для яких побудовано регресійну модель
(табл. 8):
Таблиця 8
Коефіцієнти вагомості для побудови інтегрованого показника аграрного потенціалу України
Показник
Площа, сільсько-
господарсь-ких
угідь, тис. га
Грошова
оцінка,
грн/га
Кількість зай-
нятого насе-
лення, тис. осіб
Енерге-тичні
потуж-ності,
кВт на 100 га
посівної площі
Умовне
поголів’я,
тис. голів
Коефіцієнти
вагомості 0,3 0,1 0,2 0,1 0,3
За результатами проведених розрахунків
найкращий рівень аграрного потенціалу мають Він-
ницька, Дніпропетровська, Черкаська та Харківська
області. Львівщина характеризується середнім рів-
нем. Останні позиції зайняли Закарпатська, Луган-
ська та Чернівецька області. Для зручності візуаль-
ного сприйняття на основі розрахованого інте-
грального індексу нами проранжовано області
України, відобразивши його графічно на рис. 3.
Слід зазначити, що на рисунку найкращий
рівень мають регіони з високим рангом, а найгір-
ший, – з низьким рівнем аграрного потенціалу.
Рис. 3. Ранжування регіонів України за інтегрованою оцінкою аграрного потенціалу
Джерело: побудовано авторами
Важливим у цьому аспекті є дослідження за-
лежності виробництва продукції сільського госпо-
дарства від інтегрованого індексу, який охоплює 5
основних чинників (рис. 4).
Рис. 4. Залежність продукції сільського господарства та інтегрального показника аграрного потенціалу
України
Джерело: побудовано авторами
Він
ни
цька
Дн
іпроп
ет…
Чер
кас
ька
Хар
ків
ська
Од
еська
Полта
всь
ка
Ки
ївсь
ка
Хм
ельн
иц
ька
Зап
оріз
ька
Львів
ська
Ми
колаї
вс…
Хер
сон
ська
Кір
овогр
ад…
Сум
ська
Чер
ніг
івсь
ка
Дон
ецька
Тер
ноп
ільс…
Іван
о-…
Жи
том
ирс…
Воли
нсь
ка
Рів
нен
ська
Зак
арп
атсь
ка
Луга
нсь
ка
Чер
нів
ецька
24 23 22 21 20 19 18 17 16 15 14 13 12 11 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1
y = 16012x + 10610
R² = 0,8976
0
5000
10000
15000
20000
25000
-0,6000 -0,4000 -0,2000 0,0000 0,2000 0,4000 0,6000 0,8000
Пр
од
ук
ція
сіл
ьсь
кого
госп
од
ар
ств
а, м
лн
гр
н
Інтегральний показник
48 The scientific heritage No 29 (2018)
Як показують дані рис. 4, залежність продукції
сільського господарства та інтегрального показ-
ника аграрного потенціалу описана лінійною
функцією, адекватність якої є доволі високою з
огляду на коефіцієнт апроксимації ( 2^R ), що ста-
новить 0,8976. А на основі розрахунку коефіцієнта
кореляції, який дорівнює 0,947 можемо ствер-
джувати, що запропонований спосіб з використан-
ням інтегрованого показника для оцінки рівня аг-
рарного потенціалу є доцільним, оскільки розрахо-
ваний у такий спосіб індекс корелює із основним
результуючим показником аграрного сектора еко-
номіки – продукцією сільського господарства, яка
формує продовольчу безпеку держави.
Список літератури
1. Амбросов В.Я. Фінансова стабілізація роз-
ширеного відтворення в аграрному секторі еко-
номіки // Агроінком. 2007. №7-8. С.26-28.
2. Гуторов О.І., Шарко І.О. Оцінка земель і
ресурсного потенціалу в сільському господарстві:
теоретичні та практичні підходи: монографія. Харк.
нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. Х.: ХНАУ; Вид-
во «Точка», 2012. 255 с.
3. Закон України «Про оцінку земель» (із
змінами та доповненнями) // Відомості Верховної
Ради України. 2004. №15. 229 с.
4. Залізко В.Д. Економічний потенціал
сільських територій: генезис, структура, власти-
вості, пріоритети зміцнення // Економіка України.
2014. № 4. С. 73-82.
5. Зміцнення та ефективне використання ре-
сурсного потенціалу сільськогосподарських
підприємств: монографія / за ред. В. С. Шебаніна, І.
І. Червена. Миколаїв: МДАУ, 2010. 189 с.
6. Маршалок М. С. Потенціал аграрного
підприємства: наукові підходи до трактування.
Наук. вісник нац. Ун-ту біоресурсів і природокори-
стування України. 2010. №154. Ч.1. С. 237-242.
7. Методика грошової оцінки земель сільсь-
когосподарського призначення та населених
пунктів (тимчасова) // Земельні відносини в
Україні. 1998. К.: Урожай, 1998. С. 385-391.
8. Сільське господарство України за 2015 рік:
стат. зб. / відп. за вип. О.М. Прокопенко; Держ.
служба статистики України. Київ, 2016. 356 с.
9. Сільське господарство України за 2016 рік:
стат. зб. / відп. за вип. О.М. Прокопенко; Держ.
служба статистики України. Київ, 2017. 246 с.
10. Сільське господарство України за 2017 рік:
стат. зб. / відп. за вип. О.М. Прокопенко; Держ.
служба статистики України. Київ, 2018. 276 с.
11. Ульянченко О.В. Формування та викори-
стання ресурсного потенціалу в аграрній сфері: Мо-
нографія. X.: Харк. НАУ, 2006. 357 с.
ПРОБЛЕМИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ БРЕНДИНГУ НА РИНКУ В2В
Цятковський О.М.
студент групи ТП 2-12-М кафедри маркетингу
Національного університету харчових технологій
Стеценко В.А.
Доцент, кандидат економічних наук
Національного університету харчових технологій
Ткачук С.В.
Доцент, кандидат економічних наук
Національного університету харчових технологій
PROBLEMS AND FEATURES OF BRANDING DEVELOPMENT ON THE B2B MARKET
Tsiatkovskyi O.M.
Student group TP 2-12-M of marketing departments
National university of food technologies
Stetsenko V.A.
Associated professor, candidate of economic sciences
National university of food technologies
Tkachuk S.V.
Associated professor, candidate of economic sciences
National university of food technologies
Анотація Статтю присвячено дослідженню просування бренду на ринку В2В на прикладі хімічної промислово-
сті. Проаналізовано потреби підприємств у брендингу. Виділено складові елементи брендингу на ринку
В2В, проаналізовано вигоди підприємства від брендування продукції. Визначено принципи та особливості
брендингу на промислових підприємствах.
Abstract The article is devoted to investigation of the brand promotion on B2B market on the example of the chemical
industry. The needs of enterprises in branding are analyzed. The constituent elements of branding in the B2B
market are analyzed, the advantages of the enterprise from branding products are analysed. The principles and
peculiarities of the branding on industrial enterprises are determined.
The scientific heritage No 29 (2018) 49
Ключові слова: бренд, брендинг, ринок В2В, хімічна промисловість, управління брендом.
Keywords: brand, branding, B2B market, chemical industry, brand management.
Постановка проблеми. На даний момент ві-
домі бренди стають необхідною умовою стійкого
становища фірми на ринку, фактором її конкурен-
тоспроможності. Зараз рівень розвитку брендингу
на українських підприємствах порівняно зі світом
досить низький. Основною причиною такої ситуа-
ції є як брак досвіду подібної діяльності, так і від-
сутність у вітчизняних менеджерів усвідомленої
потреби в створенні грамотного, кваліфікованого
підходу до просування власних брендів. У більшо-
сті випадків в українських умовах завдання просу-
вання зводиться до просування безпосередньо то-
вару, але не до просування бренду. Фахівці у сфері
маркетингу, як правило, вважають пріоритетним
короткострокове завдання збільшення обсягів про-
дажів, не переслідуючи при цьому мету доведення
до свідомості споживача образу пропонованого то-
вару, створення позитивних асоціацій, які здатні в
довгостроковому аспекті створити набагато більші
вигоди, ніж швидке, разове збільшення показника
обсягу продажів.
Крім того, нерозвиненість системи брендингу
на українських підприємствах хімічної промисло-
вості є слабким місцем вітчизняних виробників се-
ред величезної пропозиції імпортних товарів, що
спостерігається в останні роки.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пи-
тання формування бренда досліджували такі ав-
тори: Д. Аакер [Ошибка! Неизвестный аргумент
ключа.], К. Бажеріна [2], Н. Івашова [5], О.Зозу-
льов [4], В. Пустотін [4] та інші. Дослідники розк-
ривають сутність бренда, пропонують методологі-
чні підходи до його формування, аналізують сут-
ність брендингу та бренд-менеджменту.
Постановка завдання. Метою статті є дослі-
дження необхідності брендингу на ринку В2В, зок-
рема в хімічній промисловості.
Завданнями статті: визначення необхідності
брендингу на ринку В2В, зокрема у галузі хімічної
промисловості, дослідження особливостей брен-
дингу в хімічній промисловості.
Виклад основного матеріалу. Довгий час іс-
нувала думка, що процес формування іміджу ком-
паній на ринку b2b повинен носити раціональний
характер, адже він розрахований на партнерів та по-
стачальників, які приймають рішення на основі ло-
гічних висновків з цифр і фактів. Але це твер-
дження можна піддати сумнівам, адже, незважаючи
на широкий спектр професійних компетенцій, топ-
менеджери мають власні вподобання і пріоритети,
які компанії мають враховувати в процесі форму-
вання відносин. Одним з дієвих способів завою-
вання прихильності бізнес-партнерівє вплив на
емоції. Крім того, саме емоційна складова комуні-
кації b2b брендів – це те, що дозволяє виділитися в
умовах висококонкурентного ринку. Це означає,
що промисловий бренд повинен володіти вираже-
ною індивідуальністю, а при формуванні ідентич-
ності бренду необхідно враховувати сприйняття
споживачем власного ідеального постачальника,
при цьому, не забуваючи і про відмінність від кон-
курентів. На думку авторів Зозульова О. В. та Гри-
гораш М. О. [4], ключова функція бренду в іденти-
фікації та диференціації також рівноцінно значима
для обох розглянутих секторів. З цією позицією зго-
дні Л. Чернатоні і М. Макдоналд. Вони вважають,
що на споживчому і промисловому ринках бренди
важливі однаково, а загальне ідеологічне завдання
брендингу зводиться до того, щоб домогтися заці-
кавленості залучених в ділові відносини людей,
пропонуючи їм варіанти взаємодії, вигідні як для
них самих, так і для компаній, які вони представля-
ють [15]. Наведене вище твердження дуже чітко ха-
рактеризує сутність брендингу на промислових ри-
нках, і особливо актуально в рамках розгляду про-
блем створення брендів хімічних компаній.
В умовах різноманіття пропозиції на перший
план виходить необхідність зрозуміти потреби спо-
живачів продукції хімічних компаній та здобути
їхню прихильність. Прихильність споживачів, в су-
купності з особистим досвідом осіб, залучених до
процесу здійснення закупівлі, і буде тим самим
сприйняттям бренду споживачем.
Джерела розуміння потреб споживачів і ме-
тоди їхньої оцінки можуть бути різноманітні. До ві-
дкритих джерел отримання інформації про сприй-
няття споживачами продукції підприємств хімічної
промисловості своїх ідеальних постачальників мо-
жна віднести:
• програмні документи, тобтостратегічні плани
та програми, корпоративна і технічна політика, фі-
лософії ведення бізнесу та інше; основним методом
оцінки даної групи джерел може бути контент-ана-
ліз;
• офіційні заяви менеджерів, їхні інтерв'ю та рі-
зні виступи [6].
Маркетологи часто продукують сотні маркети-
нгових ідей для FMCG або будь-яких брендів, що
постають перед споживачами. Ті самі менеджери
часто намагаються виробити багато таких ідей,
коли йдеться про B2B-маркетинг. Такі обмеження
обумовлені кінцевим числом каналів, доступних
для рекламних акцій та реклами. Маркетинг стає ще
жорсткішим, коли справа доходить до хімічної про-
мисловості через суворе регулювання, різноманіття
продуктів та глобалізацію. Проте маркетингова
стратегія є важливою для хімічних компаній для їх
виживання та глобальної експансії. Диференціації
продукції може бути важко досягти, оскільки всі хі-
мічні речовини, як правило, складаються з тих са-
мих компонентів та їх вмісту, які, як правило, зга-
дуються на самій упаковці. Отже, гравці в хімічній
промисловості повинні розглядати інноваційну ма-
ркетингову стратегію, щоб конкурувати як на регі-
ональному, так і на світовому ринку.
Якщо брати вартість брендів, то існує статис-
тика, яка визначає вартість бренда провідних хіміч-
них компаній у світі в 2018 році. BASF мала про-
відну вартість бренду всіх хімічних компаній по
50 The scientific heritage No 29 (2018)
всьому світу в 2018 році, вартість бренду якої ста-
новить близько 7,4 мільярда доларів США (рис. 1.).
Брендинг є важливою частиною маркетингової
стратегії не тільки для споживчих товарів, але і для
B2B товарів. Незважаючи на те, що споживчі марки
витрачають мільйони доларів на рекламу бренду,
маркетинг промислових товарів не потребує засто-
сування такої ж стратегії. Хімічним компаніям пот-
рібно боротися, щоб створити на ринку унікальну
марку. Постійне постачання якісного продукту та
надання підтримки та консультацій може допомо-
гти створити репутацію фірмової марки. Як наслі-
док, брендинг сильно залежить від ціноутворення
та продуктивності постачальника.
Рис. 1. Вартітсь брендів хімічної промисловості в 2018 році, млн дол США[13]
Бізнес-модель «Брендинг інгредієнтів» [8] пе-
редбачає брендування продукту, який можна прид-
бати тільки як інгредієнт іншого продукту, інакше
кажучи, інгредіентний продукт не можна купити
окремо. Продукт-інгредієнт рекламується як визна-
чна властивість кінцевого продукту. По суті, при
знайомстві з кінцевим продуктом клієнти бачать
«бренд всередині бренду». Компанія, яка постачає
продукт-інгредієнт, удосконалює характеристики
бренду і привертає кінцевих користувачів. Ступінь
впізнаваності бренду, на яку впливає брендинг інг-
редієнтів, знижує ймовірність заміщення продукту
іншими продуктами і підсилює позиції компанії
при укладанні контракту з виробником кінцевого
продукту.
«Брендинг інгредієнтів», на думку К. Келлера,
сприяє взаємовигідній ситуації, коли позитивні ха-
рактеристики продукту-інгредієнта переносяться
на кінцевий продукт і підвищують його привабли-
вість в очах споживачів [8]. Щоб ця бізнес-модель
давала потрібні результати, продукт-інгредієнт по-
винен не тільки виконувати важливу функцію в кі-
нцевому продукті, а й помітно перевершувати про-
дукти-конкуренти. В іншому випадку, буде дуже
важко переконати покупців у тому, що інгредієнт є
невід'ємною і цінною складовою кінцевого проду-
кту.
Брендинг інгредієнти використовуються з се-
редини XX ст. Хімічні компанії особливо визнавали
переваги такої бізнес-моделі і популяризували бар-
вники та пластмасові вироби серед споживачів.
Прикладом застосування цієї концепції у хімічній
промисловості є досвід компанії DuPont de
Nemours. Заснована у 1802 році, DuPont de Nemours
– це американська хімічна компанія, яка розробила
політетрафторетилен, більш відомий під своєю бре-
ндовою назвою «Тефлон». Зміцнення позицій «те-
флону» як бренду, синонімічного практичності і ви-
сокій якості, означає, що інші компанії можуть ви-
користовувати його, надаючи більшу привабли-
вість своїм кінцевим продуктам [6].
Ще однією компанією, яка проводила досить
вдалий брендинг, це компаніяBASF. Одним з осно-
вних напрямків корпоративної реклами в неділю в
середині 1980-х та 1990-х років стала довга серія те-
левізійних рекламних роликів компанії BASF, яка
мала незабутнє гасло: «Ми не робимо багато проду-
ктів, які ви купуєте. Ми робимо багато продуктів,
які ви купуєте краще». Потім з'явилися варіанти, які
включали:«Ми не робимо одяг. Ми робимо це яск-
равіше. Ми не створюємо дошку для серфінгу. Ми
робимо це легше». Ці рекламні ролики представили
маркетинг B2B і позиціонували свою продукцію як
таку, яка відігравала важливу, якщо не провідну,
роль у просуванні тисяч продуктів.
Упродовж 2004 року ця впізнавана кампанія
була виведена з екранів, і BASF створила нове смі-
ливе гасло. Це стало «BASF: The Chemical
The scientific heritage No 29 (2018) 51
Company». Це було важливим кроком для німецької
компанії, навіть якщо це здавалося незвичним для
більшості телеглядачів та спостерігачів брендів. Ра-
птом BASF був готовий зайняти своє місце в B2B-
світі, як виробник барвників, пластмас, аміаку
тощо. Кампанія претендувала на лідерство в хіміч-
ній промисловості на В2В продажах, і відіграла ва-
жливу роль для BASF. Дана кампанія також пропо-
нує важливий урок для інших маркетологів B2B,
оскільки багато хто планує підвищити рівень поін-
формованості своїх брендів серед кінцевих корис-
тувачів.
Багаторічна споживча кампанія BASF блис-
куче сформулювала суть всіх переваг продажу в се-
кторі B2B: компанії B2B не створюють кінцевих
продуктів чи кінцевих послуг, або ж досвіду кінце-
вого споживача, але вони є основним компонентом,
каталізатором, без якого кінцевий продукт буде не
менш привабливим. Дійсно, без компонента кінце-
вий продукт взагалі не може бути. BASF був піоне-
ром, засновником маркетингу у В2Всекторі, що
пробудило споживацьку свідомість до раніше неви-
димого світу B2B.
Проте, коли BASF переробила свій маркетинг,
вона затвердила гаслокомпанії «The Chemical
Company». Лозунг полягає в тому, що BASF не є
просто «хімічною компанією», а «The Chemical
Company» (тобто тією ж хімічною компанією). У
теперішніх оголошеннях компанія наголошує: «Ми
створюємо хімію».
«Вихід» BASF був сміливим кроком - і важли-
вим. Оскільки загальний імідж виробників хіміка-
тів та хімії погіршується. Але хімікати важливі для
життя, і компанії, які їх виробляють, потрібні сві-
тові.
Сьогодні приналежність компанії до «хіміч-
ного світу» робить BASF сильним, сміливим, про-
зорим лідером у цій галузі. Це дало змогу стати лі-
дером серед брендів у світі.
Бренд, безсумнівно, є інструментом мінімізації
трансакційних витрат як для компанії-споживача,
так і для компанії-виробника, зменшує невизначе-
ність на ринку, скорочує ризик опортуністичної по-
ведінки. Тому вітчизняним підприємствам на ринку
В2В доцільно більше уваги приділяти брендингу.
Для України характерною є інформація, яка
циркулює в середовищі фахівців (у тому числі і про
репутацію компанії) і передається, як то кажуть, «з
вуст в уста». Досвід показує, що у випадках виник-
нення особливо складних вузькоспеціалізованих
питань навіть конкуренти, не вагаючись, зверта-
ються до відомих в галузі експертів.
Саме в сфері В2В особливу увагу слід приді-
лити ретельності опрацювання бренду в цілому у
всіх корпоративних матеріалах, таких як звіти, про-
спекти тощо. Створення бренду на споживчому ри-
нку значною мірою пов'язане з рекламою, за її ра-
хунок створюються сприйняття марки і обізнаність
потенційного покупця. Виконати те ж з промисло-
вою продукцією практично неможливо. В першу
чергу, потрібно сформувати імідж стабільного під-
приємства, яке здатне вирішити будь-які проблеми
потенційного покупця, а не розповісти про приваб-
ливість марки.
У свою чергу, В2В-клієнти досить інертні і не
схильні часто змінювати постачальників. На ринку
В2В ціна помилки вище, ніж на ринку В2С, тому
компанії-покупці готові платити більше за популя-
рність марки. І крім того, вибираючи постачаль-
ника, співробітник повинен нести відповідальність
за свій вибір. Якщо перевага віддається невідомій
фірмі, такий вибір є ризикованим і його треба об-
ґрунтувати. Коли ж обраний бренд, прийняти рі-
шення простіше і самому співробітнику, і його ке-
рівництву. Необхідно враховувати, що як на ринку
В2С, так і на ринку В2В вибирають той чи інший
бренд як засіб мінімізації певних ризиків [14]:
- функціональний ризик;
- безпосередня загроза здоров'ю (наприклад,
використання неякісних хімічних препаратів);
- можливі фінансові втрати (брендовий про-
дукт гарантує те, що покупець отримає товар з пев-
ним набором характеристик, який вартий витраче-
них грошей, безіменний продукт таких гарантій
дати не може);
- соціальний ризик, а саме небезпека «втрати
обличчя»[6].
Незважаючи на відмінності між ринками В2В і
В2С, існують функціональні фактори, що лежать в
основі розвитку бренду, які є типовими для обох се-
кторів. Спочатку бренди повинні викликати довіру
клієнтів. Промислові та споживчі бренди повинні
створювати інтелектуальні і емоційні зв'язки не
тільки зі споживачем, а й з іншими учасниками про-
цесу, такими як посередники каналу, службовці.
Створюючи емоційний зв'язок, необхідно викорис-
товувати деякі форми емоції, так як неможливо
взяти продукт і просто в нього додати шар емоції.
Навпаки, треба визнати, що функціональні можли-
вості можуть бути переважаючими в процесі прий-
няття рішення при здійсненні покупки промисло-
вого призначення, але закупівельний центр може
бути під впливом емоційних уявлень. У багатьох
випадках емоційним стимулом можуть бути засоби,
через які торговці привертатимуть увагу до інших
функціональних характеристик бренду. Тому ціліс-
ний підхід до вивчення особливостей брендингу на
ринку В2В, що включає збалансоване поєднання
емоційних і функціональних цінностей, потрібен
більше, ніж стратегія, яка виключає повний набір
цінностей бренду [7].
Отже, ринок В2В (в порівнянні з ринком В2С)
характеризується більш складним процесом прий-
няття рішення про закупівлю, В2В-клієнти досить
інертні і не схильні часто змінювати постачальни-
ків. У сфері брендингу на ринку В2В найбільш ва-
жливим є брендинг корпорацій, а на ринку В2С -
брендинг продукції.
Висновки дослідження і перспективи. Сьо-
годні відчувається значне посилення конкуренції в
сегменті продукції хімічної промисловості, що спо-
нукає гравців ринку спрямовувати значні зусилля
на формування довготривалих взаємовигідних
зв’язків із споживачами. Саме відомий бренд, що
52 The scientific heritage No 29 (2018)
вміщує в собі раціоналістичну та емоційну скла-
дові, здатний сформувати лояльність усіх учасників
закупівлі.Застосовуючи дієві інструменти брен-
дингу у сфері В2В, підприємство зможе досягти гі-
дних позицій серед конкурентів, завоювавши при-
хильність споживачів, а також збільшувати прибу-
тки та диференціювати ризики шляхом виходу на
нові ринки.
Список літератури
1. Aaker D. Aaker on Branding: 20 Principles That
Drive Success / D. Aaker // N.−Y. : Morgan James
Publishing − 2014. – 208p.
2. Бажеріна К.В. Управління формуванням та
використанням торгових марок підприємств : авто-
реф. дис. … на здобуття наук. ступеня канд. економ.
наук : 08.06.01 / К.В. Бажеріна. – Київ, 2004– 71 с.
3. Вічкань А. В. Особливості маркетингового
позиціонування бренду. [Електронний ресурс] /
А.В. Вічкань, О.О. Школьний // Наукові конферен-
ції – Режим доступу: http://goo.gl/GRr8fA.
4. Зозульов, О. В.Корпоративний бренд:
сутність та особливості /О. В. Зозульов, М. О. Гри-
гораш// Маркетинг в Україні. – 2010. – № 2. – С. 36
– 42.
5. Івашова Н.В. Методика розрахунку комуні-
кативного впливу бренда промислового підприємс-
тва на споживачів / Н.В. Івашова // Проблеми науки.
– 2009. – № 10. – С. 35 – 40.
6. Івашова Н. В. Формування бренд-орієнтова-
ної системи управління промисловим підприємст-
вом [Електронний ресурс] / Н. В. Івашова // Марке-
тинг і менеджмент інновацій. – 2012. – № 4. – С. 280
– 288. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mimi_2012_4_34.
7. Кармазінова В.Д. Бренд-менеджмент як су-
часна концепція управління підприємством / В.Д.
Кармазінова // Актуальні проблеми економіки в
умовах фінансової кризи : зб. тез. Міжнар. наук.-
практ. конф. (м. Київ, 18–19 вересня 2015 р. ): Нова
економіка,2015. – С. 89– 91.
8. Келлер К. Стратегический бренд-менедж-
мент: создание, оценка и управление марочным ка-
питалом / К. Келлер. – пер. с англ. 2-е изд. – М.: Ви-
льямс, 2005. – 719 с.
9. Минет С. Маркетинг В2В и промышленный
брендинг / С. Минет. М.: Вильямс, 2008.– 207с.
10. Пустотин В. Брендинг в Украине: пройден-
ные этапы и перспективы / В. Пустотин// Марке-
тинг и реклама. – 2008. – № 10. – С. 19 – 21.
11. Райт Р. В2В-маркетинг: Покровский посіб-
ник / Р. Райт. – пер. з англ. за наук. ред. Г.О. Вино-
градовой. Днепропетровск – 2007–624 с.
12. Рижко І.В. Брендинг та основні тенденції
його розвитку в Україні // Наукові конференції
[Електронний ресурс] / І.В.Рижко // – Режим до-
ступу: http://goo.gl/zWZs4W.
13. Сайт статистики [Електроннийресурс] // –
Режим доступу:
https://www.statista.com/statistics/643355/brand-
value-of-the-leading-chemical-companies-worldwide/
14. Стефанішин, В. Я. Стратегії пози-
ціонування торгових марок на ринку В2В: ефек-
тивно та креативно / В. Я. Стефанішин // Маркетинг
в Україні. – 2011. – № 4. – С. 38 – 45.
15. Чернатони Л. Брендинг. Как создать мо-
щный бренд. Л. Чернатони, М. МакДональд М.
ЮНИТИ-ДАНА – 2006 – 559 с.
The scientific heritage No 29 (2018) 53
GEOLOGICAL AND MINERALOGICAL SCIENCES
SYNERGISTIC PRINCIPLES OF DEVELOPMENT OF HYDROGEOLOGICAL SYSTEMS
Niemets K.
Doctor of Sciences (Geography), Professor,
Department of Human Geography and Regional Studies,
V. N. Karazin Kharkiv National University,
https://orcid.org/0000-0002-7262-2111;
Sukhov V.
PhD (Geology), Senior Lecturer, Department of Hydrogeology,
V. N. Karazin Kharkiv National University,
Kharkiv, Ukraine,
https://orcid.org/0000-0001-5784-5248;
Matveyev A.
Doctor of Science (Geology), Associate Professor,
Head of the Department of Geology,
V. N. Karazin Kharkiv National University,
https://orcid.org/0000-0002-2600-6529
Abstract
The article deals with some methodological problems of the usage of synergetics in hydrogeology. The brief
overview of the development of synergetics, in particular, in geological studies has been given. The concept of
complex systems development has been analyzed terms of self-development as applied to hydrogeological sys-
tems, and it has been shown that the basic principles of synergetics have a semantic interpretation in hydrogeology.
The synergistic principles of homeostaticity, hierarchy, nonlinearity, openness, instability, emergence and observ-
ability have been considered. The conclusion about the opportunity of interpreting the synergistic principles of
development in the study of hydrogeosystems has been substantiated.
Keywords: hydrogeosystems, synergistic paradigm, hydrogeosystems functioning, hydrogeosystems devel-
opment, homeostaticity, hierarchy, nonlinearity, openness, instability, emergence, observability.
The relevance of the research. Formed at the end
of the last century, the synergistic paradigm has radi-
cally changed the scientific understanding of the devel-
opment of the surrounding world. First of all, the syn-
ergistic approach has interested scientists who study
systems in real time. It is not by chance that new ideas
and concepts of synergetics quickly began to be intro-
duced in chemistry, physics, biology and at the inter-
face of these sciences, i.e. in the subject area where the
studied systems develop quickly and are readily avail-
able for observation. For example, it is convenient to
study hereditary mutations of organisms on biological
species, for which the lifespan of a generation is several
days.
In the Earth sciences the situation with the intro-
duction of the synergistic paradigm is significantly dif-
ferent. Thus, in physical and human geography, re-
search objects develop in the historical and geograph-
ical dimension of time (the distinctive period of devel-
opment of processes, on average, vary from tens to
thousands of years) and therefore is relatively accessi-
ble for studying their dynamics. In geology the objects
of study – geosystems – develop on a geological scale
of time and the distinctive period of development of ge-
ological processes is 5–6 orders of magnitude greater
than that of historical and geographical processes. As a
result, geological structures (geosystems) are repre-
sented to modern people as static and are studied only
as sources of structural information that has been
formed by now. Earthquakes, volcanism and other
modern tectonic phenomena, which are considered by
the general public as natural disasters or catastrophes
that threaten people’s lives, testify to the dynamics of
geosystems development. The real role of these cata-
clysms, as well as of other phenomena, in the dynamics
of the development of the Earth can be assessed only
by geologists of the relevant specialization. Therefore,
the tool for studying the dynamics of geosystems is
mainly hypothetical conceptual models that find partial
confirmation in the results of field studies.
The described situation gives rise to a certain pes-
simism regarding the introduction of the synergistic
paradigm into geological studies. In the scientific liter-
ature of the post-Soviet space, arguments about the
doubtfulness of applying synergistic principles to stud-
ying social and natural systems (including geosystems)
because synergetics is a false science can be occasion-
ally found (for example, [3]). In our opinion, this is the
consequence of the fact that the new progressive theory
is being “tried on” with outdated ideas instead of creat-
ing new epistems and models. Unfortunately, in geol-
ogy, at first glance, there is every reason for this. For
example, a geologist cannot interpret the principle of
non-linear development while almost all the phenome-
nological laws of local processes established in the
nineteenth century have a linear form (Darcy, Fick,
Fourier, and others). Hence, all the calculated equations
and dependencies, which in this case describe filtration,
diffusion, and heat transfer, are applicable only for the
area of linear flows. Therefore, the methodological ap-
paratus of the relevant sciences has not yet “matured”
54 The scientific heritage No 29 (2018)
to the horizon of synergetics. There are other «bottle-
necks» in the interpretation of geological processes
from the standpoint of synergetics. That is why the in-
terpretation and study of the opportunities of applying
the synergistic principles in the study of geosystems is
not only an important theoretical, but also an applied
task.
The review of previous studies. Synergetics as a
science formed in the middle of the twentieth century
owing to the fundamental research of the German sci-
entist G. Haken. In the mid-60s, he formulated the main
provisions of synergetics as a science of interaction and
self-development of large complex open systems. Stud-
ies in the first half of the twentieth century on the theory
of A. Bogdanov and L. Bertalanffy, the cybernetics of
N. Wiener, the theory of information of R. Hartley and
C. Shannon, the thermodynamics of nonequilibrium
processes and systems of I. Prigogine and many other
researchers accompanied this.
The process of self-organization of a system was
first described in the works of G. Haken [16, 17, 18,
and others]. G. Haken showed how features of a com-
plex system can be described and studied at the macro
level. In parallel, I. Prigogine developed the theory of
thermodynamics of nonequilibrium and strongly
nonequilibrium processes and systems. In his numerous
works with co-authors [5–14], specific applications of
this theory in various fields of science, in particular, in
natural science, are considered. The important method-
ological consequence is that I. Prigogine justified the
informational criterion for the evolution of systems,
which makes it possible to consider their development
as a continuous process of accumulation and transfor-
mation of information. In particular, the criterion of
evolution gives possibility to use the quantitative anal-
ysis of the self-development of systems, which puts the
study at a higher methodological level.
The work of scientists of the second half of the
twentieth century created a solid foundation for a new
science, which became the basis of the new general sci-
entific paradigm of the 21st century – synergistic. Mod-
ern synergy, as the science of self-development, is
based on two fundamental principles that are not typical
for classical science. These are non-linearity and unpre-
dictability of the processes of evolution in complex sys-
tems and modes with aggravation (with rapid ava-
lanche-like growth).
The development of the synergistic paradigm in
the late 20th and early 21st century is associated with
the names of such scientists as S. Kapitsa, S. Kurdyu-
mov, E. Knyazeva, Yu. Klimontovich, B. Mandelbrot,
E. Moran, F. Varela, and others. The fundamental
works of J. Gregory, M. Sadovsky, D. Egorov, F. Let-
nikov [4] and many other scientists are devoted to the
problems of using the synergistic paradigm in various
areas of geology. Currently, the synergistic approach is
beginning to be increasingly used in geology, since the
synergistic principles and patterns of self-development
of large complex systems, undoubtedly, can be applied
to geosystems.
The purpose of the study. In this article we aim
to show the opportunities of interpreting the principles
of synergetics in the study of hydrogeosystems – sys-
tems of layers of permeable rocks saturated with gravi-
tationally free water, and more generally with other flu-
ids. In particular, hydrogeosystems are deposits of un-
derground waters (drinking, industrial, thermal, etc.),
oil, gas, and other fluids.
The main material. The main process in hydro-
geosystems is fluid filtration in the voids and cracks of
water-bearing rocks. Therefore, their most important
feature is that they, as secondary formations in relation
to the primary geological structures, are more dynamic,
change much faster and their evolution is available for
observation and research for several decades. Another
feature is due to the fact that all types of regime (hydro-
dynamic, hydrochemical, hydrothermal and others) of
hydrogeosystems are well formalized and described by
the corresponding equations, which allows using math-
ematical models to their study. In addition, the regime
of hydrogeosystems is easier to manage, i.e. one can
experiment with their dynamics.
As follows from the research of the scientific
school of I. Prigogine [12], the development of any
large complex and open system depends on the degree
of its disequilibrium. It is advisable to consider this
question conceptually for some abstract system and, by
comparison, for a hydrogeosystem.
When a system is in complete equilibrium, there
are no drains and sources in it. This means that there
are no gradients and flows of matter and energy inside
the system and between it and the external environ-
ment, and the total entropy reaches its maximum value.
In hydrodynamic interpretation, this means that a hy-
drogeosystem has no gradient of gravitational potential
(pressure) and there is no flow of groundwater. Water
particles (molecular aggregates) in the pore space can
randomly move only under the influence of molecular
interaction forces.
When a system is brought out of equilibrium, gra-
dients of matter and energy arise between it and the ex-
ternal environment, as a result of which the material-
energy and information exchange inside the system and
with the environment begins. In a weakly non-equilib-
rium state (in the field of homeostasis), these flows are
linearly reversible, system parameter fluctuations under
the influence of the external environment are sup-
pressed by negative feedback mechanisms, as a result
of which the system retains a certain constancy of struc-
ture and functioning with a minimum of entropy pro-
duction. With regard to a hydrogeosystem, it should be
noted that the emergence of a pressure gradient in it due
to the changes in the external environment begins to in-
fluence the processes of molecular interaction between
particles of water and rock in the pore space. In pores
of sufficiently large size, the gravitational movement of
water begins with a minimum pressure gradient. In
smaller pores, when there is a large amount of clay par-
ticles in the granulometric composition of the rock, the
structural viscosity of the water first appears due to the
sorption potential of the rock. The movement of water
in them begins when a certain initial pressure gradient
is reached, which is sufficient to overcome the forces
of molecular interaction. And only after that, the lami-
The scientific heritage No 29 (2018) 55
nar flow of groundwater, described by the linear filtra-
tion law (Darcy), is formed in the whole space of the
hydrogeosystem. The structure of the flow depends on
the specific characteristics of the primary geological
structure of the hydrogeosystem and hydrodynamic
features at the boundaries of the system. At each point
of the flow, the velocity vector is stable in direction,
and its length depends on the magnitude of the pressure
gradient. This is the constancy of the hydrodynamic
structure of the flow and the hydrogeosystem as a
whole.
In a more non-equilibrium state (close to the
boundary of the homeostasis area), the real-energy and
information flows in the system become non-linear (de-
scribed by non-linear equations). As a result, positive
feedback mechanisms are beginning to manifest them-
selves, contributing to the accumulation of fluctuations
(mutations) in the system. In a strongly non-equilib-
rium state (far from the equilibrium state), the effect of
positive feedback mechanisms prevails, as a result of
which parameter fluctuations are not suppressed, but
accumulate. When they reach critical values at bifurca-
tion points in a state of instability, the system undergoes
a phase transition, i.e., it jumps into a new state – new
structure, features, behavior, functions, etc. are formed.
In a hydrogeosystem, the increase in instability leads to
flow turbulization, when the velocity vector at any
point begins to pulsate – randomly changing direction
and length. Such a flow regime is described by a two-
term dependence of the filtration rate on a pressure gra-
dient with a predominance of a quadratic term. At the
same time, suffusion is observed in well-permeable po-
rous rocks, as a result of which not only the mesostruc-
ture of the groundwater flow changes, but also the lith-
ological composition of water-bearing rocks changes
irreversibly due to the removal of small particles. Thus,
outside the area of homeostasis (linear flow regime), a
hydrogeosystem undergoes irreversible changes, which
in the degenerate case can lead to its complete destruc-
tion. At the same time, in the influence zone of such a
hydrogeosystem, engineering structures (for example,
dams), due to the decomposition of the base, can par-
tially or completely lose stability.
Often at the bifurcation point there are many pos-
sible options for the further development of a system
(new states), from which one, the most likely at the mo-
ment, is randomly “chosen”. Further, a system contin-
ues to develop according to the “chosen” way to the
next state of bifurcation. Thus, the trajectory of the de-
velopment of non-equilibrium systems is the order of
bifurcation points, in which the revolutionary jump-like
phase of development is realized, and between them
there is a more quiet evolutionary phase with the grad-
ual accumulation of new features. At the same time, if
in the evolutionary phase of development a large num-
ber of strong changes in parameters accumulate, at the
next point of bifurcation a system can move into the
area of attraction of another attractor. This leads to a
fundamental change in the goals of development. In ad-
dition, at the highest hierarchical levels of the system,
specific order parameters are formed, which determine
its behavior and features at the macro level, since they
have a much greater influence compared to the current
factors of the lower hierarchical levels. Owing to the
stochastic nature of the behavior of a nonequilibrium
system at bifurcation points, predicting its development
as a whole becomes problematic.
I. Prigogine [2] in the 70s of the last century
showed that under highly non-equilibrium states of a
system one more new development invariant appears –
as a result of self-organization, dissipative structures
are formed. They are highly resistant to environmental
disturbances. In hydrogeosystems, apparently, dissipa-
tive structures are locally formed in karst cavities, frac-
ture systems with large disclosures, etc., where the re-
sistance to groundwater movement is minimal and the
flow energy is not only spent on motion, but also dissi-
pated due to intense mechanical mixing of the streams
and the formation of a free surface.
From the foregoing it can be seen that in the sub-
ject-object field of hydrogeology it is possible to find
confirmation and methodological opportunities of us-
ing main provisions and principles of synergetics in the
study of hydrogeosystems. However, one important
feature of hydrogeosystems functioning should be
noted – all of them, almost without exception, at differ-
ent hierarchical levels experience the influence of a
powerful universal parameter of order – the purposeful
influence of man. In some cases, this influence is pur-
poseful, then one can talk about the management of hy-
drogeosystems (drainage, water intakes, restocking, re-
gime optimization, etc.). In others, it is an unpredictable
result of nature management (desertification, landscape
change, subsidence of the earth’s surface, deterioration
of groundwater quality, depletion of aquifers, etc.). In
the first case, the attractor of the development of the
hydrogeosystem (development goal) is specifically set
by society, and in the second, it is formed randomly due
to the failure of a man to foresee the negative conse-
quences of environmental management. This raises the
need to take into account synergistic effects in the de-
velopment of hydrogeosystems in order to better under-
stand the mechanisms of minimizing or completely
eliminating the negative consequences of managing hy-
drogeosystems and natural systems in general.
The development of hydrogeosystems (hydrogeo-
logical process) we consider as their movement in a
phase multidimensional space, which makes it possible
to apply the scientific apparatus of analytical geometry
to its study. In addition, there are indicators of systemic
development (informational entropy, information,
gravitational potential, concentration of solutes, geo-
physical indicators, etc.), which allow us to identify the
approach of hydrogeosystems to bifurcation points and
influence the further trajectory of their development.
We now turn to the consideration of the principles
of synergy regarding to hydrogeosystems. Today, in
our opinion, seven basic principles of synergetics [1]
are sufficiently substantiated – two principles of being
(state), three principles of becoming (development) and
two constructive principles.
Principles of being:
1. Homeostaticity is maintaining the state and
functioning of a hydrogeosystem so that the trajectory
of its development corresponds to the selected attractor
56 The scientific heritage No 29 (2018)
– the goal of the hydrogeological process. If a hydroge-
osystem is controlled, i.e. its state is purposefully
changed by a man, the most urgent is the task of moni-
toring the real development trajectory and timely diag-
nosing critical deviations from the planned (project)
trajectory, which involves reaching the attractor with
minimal expenditure of resources – time, energy and
matter. Upon detection of critical deviations, measures
are taken to return the real trajectory to the reasonable
corridor. Since controlled hydrogeosystems belong to
the type of natural and man-made systems, their regime
is established and adjusted by means of man-made ele-
ments (wells, drains, barrages, etc.).
In the event that changes of hydrogeosystems oc-
cur as a result of unforeseen, side effects of nature man-
agement, as a rule, the main process needs to be ad-
justed. For example, in case of water withdrawal above
the reasonable norm from the main aquifer, a signifi-
cant violation of the hydrodynamic regime of other, as-
sociated with it, aquifers may occur. To remedy the sit-
uation, optimization of the operating regime of the
main aquifer is required, taking into account all possi-
ble connections in the hydrogeosystem as well as pos-
sible consequences.
It is obvious that such tasks require creating an op-
timum monitoring system as well as the competence of
control subsystems.
2. Hierarchy is the presence of a hierarchical
structure of a complex system, when subsystems of a
higher order consist of subsystems of a lower order with
the transfer of the latter part of their degrees of freedom
and functions as well as the creation of a new quality
(emergence). Hydrogeosystems, generally, have a com-
plex hierarchical structure in accordance with geologi-
cal criteria (primary geological structure). However,
they must be supplemented by at least three more crite-
ria: a) the phase state of water; b) disturbing (man-
made) effects; c) physical and chemical interaction.
The criterion of the phase state of water is mani-
fested in the fact that the mobility of the phase bound-
ary between water-ice and ice-steam is determined by
the thermodynamics of the array in the field of perma-
frost or within the layer of seasonal freezing or thawing.
The water-steam boundary can be the boundary of ther-
modynamic phase equilibrium (which is associated
with the temperature regime of the lithosphere) or the
boundary, which is released as the rocks are saturated
(the boundary between the complete saturation zone
and the aeration zone, in which the concentration of wa-
ter steam can be far from the limit values). This crite-
rion is specific and secondary to geological criteria.
The imposition of the criterion of disturbing effects
is determined by the high dynamism and quick re-
sponse of hydrogeosystems to natural and man-made
impacts. Natural disturbances caused by natural disas-
ters and cataclysms occur extremely rarely, and techno-
genic disturbances are much more common and have a
massive and widespread nature. Therefore, this crite-
rion is relevant for natural-man-made hydrogeological
systems.
A hydrogeosystem development should be consid-
ered at least in two time dimensions: in the geological
time scale and historical time scale. In geological time,
its dynamics are not directly observable, therefore, con-
ceptual theoretical models based on the deductive ap-
proach are used. In historical time, under undisturbed
conditions, a hydrogeosystem can be considered as sta-
tionary, when there is a balance in the exchange of mat-
ter and energy with the external environment, the sys-
tem structure is stable, system connections and features
are constant (but in geological time the system is dy-
namic). When an active technogenic element (water in-
take, drainage, absorbing well, etc.) is put into a natural
hydrogeological system, it abruptly changes its struc-
ture and leads to the system disturbance, its rapid with-
drawal from the state of relative equilibrium. This
means that in an unperturbed natural system a new an-
thropogenic system-forming factor appears, which,
firstly, influences established system links and, sec-
ondly, determines the need for the development of new
system links.
Thus, a natural hydrogeosystem turns into a natu-
ral-man-made system. The degree of its perturbation
depends on the intensity of the technogenic element im-
pact. Due to the anthropocentric nature management –
the desire to meet the needs of mankind (including wa-
ter demand) at any cost – the cumulative man-made dis-
turbing effects on the underground hydrosphere are
currently characterized by progressive dynamics and
intensity. This is manifested, for example, in the in-
crease in volumes and rates of water withdrawal from
underground sources, the emergence and deepening of
large depression craters in areas of mining enterprises
concentration, intensive and progressive production of
liquid hydrocarbons and natural gas from deep hori-
zons, etc. All this develops in historical time and cre-
ates the massive nature of groundwater pollution and
depletion.
So, stable in historical time, natural hydrogeosys-
tems, while going into a state of natural and man-made
systems, acquire an imbalance in exchange processes
with the external environment and are characterized by
high dynamism in changing links and features, which
ultimately leads to a loss of relative stability and change
in their functioning nature.
The impact on a natural and man-made hydroge-
osystem of technogenic elements can be analyzed in
two aspects: temporal and spatial. The time aspect re-
quires an analysis of the impact intensity, that is, the
degree of perturbation per time unit. The perturbation
analysis in space is associated with such important con-
cepts of engineering geology and hydrogeology as the
“sphere of interaction” and the “influence zone” of an
engineering structure. The temporal and spatial aspects
of a hydrogeosystem perturbation are connected by a
fundamental relation – the Fourier criterion. It shows
that the size of the influence zone depends on the time
of the disturbance. Therefore, the sphere of interaction
is allocated in a hydrogeosystem as a dynamic subsys-
tem, which significantly changes its size in time. This
conclusion is critical since it allows to substantiate the
criterion of the structural organization of a hydrogeo-
logical system with anthropogenic impact – the inten-
sity and duration of the human pressures.
The criterion of physicochemical interaction re-
flects the features of the formation of flows of matter
The scientific heritage No 29 (2018) 57
and energy in the underground hydrosphere at micro-
and macro levels, i.e. realistically explains the hierar-
chical structure of hydrogeosystems and justifies the
need for transition from a real discrete filtration envi-
ronment to a hypothetical continuous geofiltration en-
vironment with continuously distributed parameters. At
the micro level, a porous environment is discrete and,
when fluid moves in it, random fields of micro veloci-
ties are formed, having a complex structure depending
on the configuration, size and other geometrical param-
eters of the pore space, physical and kinetic properties
of the fluid, features of interaction between the fluid
and the mineral skeleton of the rock and other factors.
While the description of these factors is unavoidable
when describing a microflow, when passing to a
macroflow (in volumes significantly exceeding the ge-
ometric dimensions of the pore space), it becomes pos-
sible to statistically average and replace them with an
integral parameter – the filtration coefficient. This
greatly simplifies the description of the filtration pro-
cess and allows the usage of continuum mechanics
methods. The minimum radius of a spherical elemental
(representative) rock volume, within which the aver-
aged parameters of the porous environment still retain
statistical stability, determines the boundary between
two fundamentally different levels of the structural or-
ganization of a hydrogeosystem. The parameters of
chemical interaction are taken into account in the same
way in the study of hydrogeochemical migration. But
in this case, along with the size of the representative
volume, the distinctive time taken to equalize the con-
centration of the substance in this volume also matters.
It should be noted that the criterion of physico-
chemical interaction is based on the hydrodynamic
laws governing the formation of an underground stream
and is objective. At the same time, it reflects the imper-
fection of our knowledge of the underground hydro-
sphere (it is fundamentally impossible to describe the
filtration in each pore channel), and therein lies its sub-
jectivity.
In real hydrogeosystems one can distinguish many
hierarchical levels of organization – from the global un-
derground hydrosphere to the pore space. But they have
a general pattern, which is the essence of the synergistic
principle of hierarchy, namely, in the subsystem of a
higher order (macrosystem) order parameters that de-
termine its regime and functioning of subsystems of the
lower order (according to the subordination principle)
are formed. Smooth changes in the order parameters de-
termine the coherent (coordinated) action of the subsys-
tems of a lower level which is a manifestation of the
self-organization of the hydrogeological system as a
whole. If, at the same time, changes in the order param-
eters lead to a crisis state in the subsystems of the low-
est level, this subsystem goes into a bifurcation state.
Thus, the hydrogeosystem of the highest (current) hier-
archical level has order parameters that determine its
attractor and behavior at all levels of the hierarchy.
Principles of becoming:
3. Nonlinearity is manifested in the violation of
the principle of superposition, when the result of the
sum of causes is not the sum of the results of the causes.
Nonlinear effects always occur at the boundaries of the
area of homeostasis of hydrogeosystems, when pro-
cesses become irreversible. In other words, nonlinearity
manifests itself near the boundaries of the area of hy-
drogeosystems existence as the critical values of the pa-
rameters of homeostasis, at which the hydrogeosystem
can undergo destruction (for example, a catastrophic
situation), are being reached. Nonlinearity causes de-
crease in the stability of the hydrogeosystem up to the
transition to the state of chaos, at which the bifurcation
point is formed and the hydrogeosystem moves to a
new state. It should be emphasized that during the tran-
sition to a nonlinear mode of functioning positive feed-
backs, which allow the system to accumulate mutations
and reduce stability, start to prevail in the hydrogeosys-
tem.
4. Openness is the main condition for the hydro-
geosystem development and is manifested in its active
interaction with the external environment through the
exchange of matter, energy and information. In a closed
or isolated system with no external exchange, accord-
ing to the second law of thermodynamics, entropy con-
stantly increases, and it gradually turns into the state of
chaos, that is, it becomes disorganized. Therefore, it is
precisely in the openness of hydrogeosystems that the
possibility of their evolution and self-development lies
– the movement from simple to complex, complexity of
structure and functioning, formation of more efficient
subsystems, etc. with the growth of information of hy-
drogeosystems (and the entropy of the environment). In
the opposite case, when the entropy increases, the hy-
drogeosystem degrades.
In equilibrium large hydrogeosystems, for exam-
ple, in artesian basins, effective stable non-equilibrium
dissipative structures that do not reach maximum en-
tropy and in which organization is maintained due to
real-energy and information exchange with the external
environment can be formed.
5. Instability is a possible outcome of a hydroge-
osystem from the area of homeostasis due to the princi-
ples of nonlinearity and openness. The unstable states
of hydrogeosystems are associated with certain points
in the space of control parameters (order parameters)
and are, in fact, the cause of bifurcation points for-
mation. They program the birth and development of a
new quality, structural and functional restructuring of a
hydrogeosystem. It is in these points of instability that
a transition to a new quality is possible under a weak
information impact without the usage of force factors.
The last point is very important in the hydroge-
osystems management, because bifurcation points can
arise as a result of incorrect control actions, for exam-
ple, an erroneous choice of the hydrogeosystem's oper-
ating mode, improper functioning of man-made ele-
ments, etc. As a usual rule, this happens when the initial
information about the hydrogeosystem is insufficient or
analyzed superficially, without a deep study of the hy-
drogeosystem’s features and the external environment.
In any case, the efficient solution is the usage of a per-
manent model of a hydrogeosystem, which makes it
possible to play various modes of its operation, taking
into account results of working exploration.
Constructive principles.
58 The scientific heritage No 29 (2018)
6. Emergence represents a new quality of a hydro-
geosystem at the bifurcation point due to the interaction
of its subsystems (elements) and redistribution of their
internal functions. As a result, the features of a hydro-
geosystem as a whole are not the sum of the features of
its parts. This is especially clearly manifested in the for-
mation of order parameters during the interaction of at
least three adjacent hierarchical levels of a hydroge-
osystem. That is why emergence is otherwise called dy-
namic hierarchy.
For simplicity, let us consider this process using
the example of the work of water intake in a layered
layer of the artesian basin according to the scheme of
an unbounded formation. We are interested in the fol-
lowing structural elements of the artesian basin: the
macrosystem which is the entire artesian basin as an en-
vironment for the formation of the inflow to the water
intake; the mesosystem which is an aquifer from which
water is taken and which is bounded above and below
by low-permeable layers separating it from adjacent aq-
uifers and the microsystem which is the area of influ-
ence of water intake, containing technogenic elements
– water wells. In a state of local natural equilibrium,
water exchange in the main aquifer is ensured by the
inflow from the feeding area and outflow to the dis-
charge area. With the onset of its disturbance by the wa-
ter intake structure, a radial or planned-radial flow
arises in the initially homogeneous macrosystem, form-
ing a depression funnel in the piezometric surface of the
reservoir – the area of water intake influence (the mi-
crosystem).
At the first stage of the water intake work, its
groundwater inflow is formed due to natural feeding
and elastic reserves of the reservoir. This leads to the
growth of the depression funnel, but on the whole the
mesosystem functions quite autonomously. After some
time, the second stage of the water intake work takes
place: the reduction of the piezometric head in the
mesosystem reaches some certain critical value, at
which the flow from adjacent aquifers begins. In terms
of synergetics, the transition to this stage is the bifurca-
tion point. After this stage, a new hydrodynamic struc-
ture of the mesolevel is formed in the macrostructure of
the hydrogeosystem by combining some parts of the in-
itial mesosystem and adjacent aquifers with the spread
of the formation of a depression funnel. The next bifur-
cation point occurs when the depression spreads to the
aquifers that are second to the main stratum. The for-
mation of new bifurcation points by the described
mechanism with the scheme of unlimited reservoir can
theoretically continue indefinitely. As a result, the
mesosystem increases its volume at the expense of ad-
jacent layers, and the microsystem in this process plays
role of a regulator, since its parameters (flow rate and
dynamic level of water intake) determine the decrease
in the piezometric level of the system of adjacent aqui-
fers. Thus, the mesosystem regime (hydrodynamic, hy-
drochemical, hydrothermal, etc.) is quite dynamic and,
on the one hand, is determined by the dynamic param-
eters of the microsystem, and, on the other, by more or
less stable parameters of the macrosystem. If the latter
also have intense dynamics, the mesosystem undergoes
even more radical and ambiguous changes. New quali-
ties of a hydrogeosystem as a whole that arise in this
process are the dynamic formation of a new hydrody-
namic mesosystem according to the criterion of hydro-
geosystem perturbation (contrary to geological crite-
ria), the mixing of groundwater in the flow processes
and the formation of their new chemical composition
and other processes associated with physicochemical
interactions.
The considered example demonstrates not only the
operation of the principle of emergence in the self-de-
velopment and self-organization of hydrogeological
systems, but also affects the topic of managing hydro-
geological systems as a whole. As shown above, the
evolution of a hydrogeosystem in this case is deter-
mined by the controlling influence of a person through
man-made elements – water intake wells. With a rea-
sonable, scientifically based approach to management,
the subject chooses the optimal mode of functioning of
the hydrogeosystem in such a way as to prevent deteri-
oration of groundwater quality, critical reduction of the
piezometric level, which is also accompanied by nega-
tive consequences, etc. For example, with an excessive
increase in the water intake rate, a depression funnel in
the main aquifer can reach its roof and begin its drain-
age, which is also a bifurcation point, after passing
which the microsystem (water intake) will cease to ex-
ist and the macrosystem will slowly restore the original
state. This emphasizes the special responsibility of so-
ciety due to the usage of water resources and environ-
mental management in general, since the processes dis-
cussed above occur in other areas of interaction with
the natural environment.
7. Observability is a general epistemological prin-
ciple of systems cognition, taking into account the im-
perfection and relativity of a man’s knowledge ob-
tained while studying the surrounding world. As ap-
plied to hydrogeosystems, it reflects, in particular, the
dependence of the observation results on the size of the
defining experiment area (the resolution of the method
and the means of observation). In other words, for each
level of the hierarchy of hydrogeosystems, relevant re-
search methods that are optimal in terms of resolution
should be applied. This was shown by M. Ratz [15],
who developed a diagram of the structural heterogene-
ity of matter as applied to the tasks of engineering ge-
ology.
Conclusions:
The results of the analysis of the possibility of in-
terpreting the basic principles of synergy in relation to
the development and functioning of hydrogeosystems
have confirmed the feasibility of their usage in hydro-
geological studies. To implement the synergistic ap-
proach in hydrogeology, it is necessary to develop a
new methodology based on the nonlinear dynamics of
processes in the underground hydrosphere, the theory
of nonequilibrium processes and systems, the infor-
mation theory and the modern general system theory.
The main problem of the groundwater usage in terms of
safe environmental management is to increase the effi-
ciency of hydrogeosystem management based on the
usage of the latest achievements of synergetics.
The scientific heritage No 29 (2018) 59
References
1. Буданов В.Г. Методология синергетики в
постнеклассической науке и в образовании. Изд. 3–
е дополн. – М.: Издательство ЛКИ, 2009. – 240 с.
2. Гленсдорф П., Пригожин И. Термодинами-
ческая теория структуры, устойчивости и флуктуа-
ций. – М.: Мир, 1973. – 280 с.
3. Губин В.Б. Синергетика – опора астроло-
гии? / Философские науки, 2003, №7. – С. 143–152.
4. Летников Ф.А. Синергетика геологических
систем/ Монография. – Новосибирск: Наука. – Сиб.
отд. – 1992 – 230 с.
5. Николис Г., Пригожин И. Самоорганиза-
ция в неравновесных системах: От диссипативных
структур к упорядоченности через флуктуации. –
М.: Мир, 1979. – 512 с.
6. Николис Г., Пригожин И. Познание слож-
ного. – М.: Мир, 1990. – 358 с.
7. Пригожин И. Введение в термодинамику
необратимых процессов. – М.: ИЛ, 1960. – 150 с.
8. Пригожин И. От существующего к возни-
кающему: Время и сложность в физических науках.
– М.: Наука, 1985. – 328 с.
9. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из ха-
оса. Новый диалог человека с природой. – М.: Про-
гресс, 1986. – 432 с.
10. Пригожин И., Стенгерс И. Время. Хаос.
Квант. – М.: Прогресс, 1994. – 266 с.
11. Пригожин И. Конец определенности. –
Ижевск: РХД, 2001. – 216 с.
12. Пригожин И., Кондепуди Д. Современная
термодинамика. От тепловых двигателей до дисси-
пативных структур. – М.: Мир, 2002. – 464 с.
13. Пригожин И. Определено ли будущее. –
Ижевск: ИКИ, 2005. – 240 с.
14. Пригожин И. Философия нестабильности//
Вопросы философии. – 1991. – № 6. – С. 46–52.
15. Рац М.В. Структурные модели в инженер-
ной геологии. М.: Недра, – 1973, – 216 с.
16. Хакен Г. Синергетика: Иерархия неустой-
чивостей в самоорганизующихся системах и
устройствах. М. 1991.
17. Хакен Г. Тайны природы. Синергетика:
учение о взаимодействии. – Мостка – Ижевск: Ин-
ститут компьютерных исследований, – 2003, – 320
с.
18. Хакен Г. Информация и самоорганизация.
Макроскопический подход к сложным системам:
Пер. с англ. / М., КомКнига, – 2005. – 248 с.
60 The scientific heritage No 29 (2018)
JURIDICAL SCIENCES
ТАКТИКА ПОДГОТОВКИ МИРОВОГО СУДЬИ К РАССМОТРЕНИЮ УГОЛОВНОГО
ДЕЛА В ОСОБОМ ПОРЯДКЕ ПРИ СОГЛАСИИ ОБВИНЯЕМОГО С ПРЕДЪЯВЛЕННЫМ
ОБВИНЕНИЕМ (ГЛАВА 40 УПК РФ)
Комбарова Е.Л.
Доцент кафедры судебной экспертизы
и криминалистики Центрального
филиала Российского государственного
университета правосудия,
кандидат юридических наук
TACTICS TRAINING THE MAGISTRATE FOR CONSIDERATION OF A CRIMINAL CASE IN A SPECIAL ORDER WITH THE CONSENT OF THE ACCUSED WITH THE ACCUSATION (CHAPTER
40 UPK THE RUSSIAN FEDERATION)
Kombarovа E.L.
Associate Professor of forensic science
Department and Central forensics branch
of the Russian state University of justice,
PhD in law
Аннотация
В статье исследуются тактические аспекты принятия мировым судьей на стадии подготовки уголов-
ного дела к судебному разбирательству решения о возможности удовлетворения ходатайства обвиняемого
о рассмотрении уголовного дела в особом порядке в соответствии с главой 40 УПК РФ.
Abstract
The article examines the tactical aspects of the adoption of the magistrate at the stage of preparation of a
criminal case for trial decision on the possibility of satisfying the request of the accused and consideration of the
criminal case in a special order in accordance with Chapter 40 of the code of criminal procedure.
Ключевые слова: мировой судья, особый порядок рассмотрения дела, тактика суда, сомнения в до-
стоверности фактических обстоятельств, противоречивость доказательств, общий порядок рассмотрения
уголовного дела
Keywords: magistrate, special order of the case, tactics of the court, doubts about the reliability of the factual
circumstances, the inconsistency of evidence, the General order of the criminal case
При рассмотрении вопроса о возможности
принятия судебного решения по ходатайству обви-
няемого о постановлении приговора без проведе-
ния судебного разбирательства в общем порядке
судам надлежит устанавливать, имеются ли по уго-
ловному делу все необходимые для этого условия.
Согласно Постановления Пленума Верховного
Суда РФ от 05.12.2006г. №60 (ред. от 22.12.2015г.)
«О применении судами особого порядка судебного
разбирательства уголовных дел» суд может назна-
чить рассмотрение уголовного дела в особом по-
рядке при соблюдении следующих условий: нали-
чие заявления обвиняемого о согласии с предъяв-
ленным обвинением; заявление такого ходатайства
в присутствии защитника и в период, установлен-
ный статьей 315 УПК РФ; осознание обвиняемым
характера и последствий заявленного им ходатай-
ства; отсутствие возражений у государственного
или частного обвинителя и потерпевшего против
рассмотрения уголовного дела в особом порядке;
обвинение лица в совершении преступления, нака-
зание за которое не превышает 10 лет лишения сво-
боды; обоснованность обвинения и его подтвер-
ждение собранными по делу доказательствами; по-
нимание обвиняемым существа обвинения и согла-
сие с ним в полном объеме; отсутствие оснований
для прекращения уголовного дела [1].
При этом нельзя отнести к тактическим дей-
ствиям установление судом фактов, дающих воз-
можность разрешения дела в особом порядке: нали-
чия в деле согласия потерпевшего, частного или
государственного обвинителя на рассмотрение уго-
ловного дела в особом порядке, либо, например, со-
ответствия вида рассматриваемого преступления
категориям уголовных дел, по закону подлежащих
разрешению в особом порядке.
Сравнение, сопоставление информации с це-
лью ее оценки на предмет соответствия конкретно
определенным, императивно заданным законом па-
раметрам не может носить тактический характер,
ибо отсутствует важнейший элемент тактики -
усмотрение субъекта доказывания, влекущее необ-
ходимость выбора одного решения из нескольких
равнозначных альтернатив.
В данном случае целесообразно вести речь об
определенной технологии судебной деятельности,
обусловленной доминантой общенаучного метода
познания - метода сравнения, но никак не о тактике.
The scientific heritage No 29 (2018) 61
Гораздо более сложной задачей как для феде-
ральных, так и мировых судей является установле-
ние факта осознания обвиняемым характера и по-
следствий заявленного им ходатайства о рассмотре-
нии судом дела в особом порядке.
В ходе судебного заседания, согласно имею-
щемуся в деле заявлению, подсудимая Г.Н.А. про-
сила о рассмотрении дела в особом порядке приня-
тия судебного решения в соответствии со ст.314
УПК РФ и постановлении приговора без проведе-
ния судебного разбирательства (л.д.123).
При этом данное заявление не содержит утвер-
ждения подсудимой о согласии с предъявленным
ей обвинением в совершении кражи чужого имуще-
ства и ее отношение к предъявленному обвинению
никак не отражено.
В ходе проведения предварительного слуша-
ния, как видно из протокола судебного заседания,
некий «обвиняемый» не возражал о возможности
назначения дела к рассмотрению в особом порядке
(л.д.122).
Вопреки требованиям закона суд первой ин-
станции так и не выяснил –признаёт ли Г.Н.А. свою
вину в совершении инкриминируемой ей кражи.
В жалобе осужденная, заявляя о несогласии с
приговором, ссылается, что в ходе обыска при ней
не были обнаружены украденные у потерпевшей Д.
вещи, что указывает на фактическое непризнание
ею своей вины в совершении преступления.
При таких обстоятельствах суд вышестоящей
инстанции пришел к выводу, что особый порядок
принятия судебного решения в отношении Г.Н.А.
применен судом первой инстанции без соблюдения
необходимых и предусмотренных законом условий
[2].
Также показателен следующий случай.
К*** обвинялся в совершении преступления,
предусмотренного ч. 1 ст. 158 УК РФ. Уголовное
дело было назначено к рассмотрению в особом по-
рядке. В судебном заседании мировым судьей су-
дебного участка № 1 по г. Гай Оренбургской обла-
сти Байжановой М.Ж., исполняющей обязанности
мирового судьи судебного участка по Гайскому
району Оренбургской области Канакова М.Н. было
установлено, что подсудимый К*** согласно за-
ключению судебно-психиатрической комиссии
экспертов № 188 от 14.04.2014 года обнаруживает
признаки легкой умственной отсталости (степени
легкой дебильности), осложненной алкогольной за-
висимостью средней стадии. Государственный об-
винитель полагал необходимым прекратить рас-
смотрение дела в особом порядке, и назначить су-
дебное заседание в общем порядке. Выслушав мне-
ние участников процесса, мировой судья пришел к
выводу о невозможности продолжения рассмотре-
ния уголовного дела в особом порядке принятии су-
дебного решения. Особый порядок рассмотрения
уголовного дела по обвинению К*** был прекра-
щен, назначена новая дата рассмотрения дела [3].
Спецификой особого порядка является отсут-
ствие исследования фактических обстоятельств
дела в рамках судебного заседания. Однако задачи
установления объективной истины, вынесения
обоснованного и законного судебного решения
предопределяют необходимость установления су-
дом обоснованности обвинения уже на стадии
подготовки дела к судебному разбирательству.
Судья должен оценить потенциальную достовер-
ность фактических обстоятельств события именно
на данной стадии ввиду отсутствия судебного след-
ствия на стадии судебного разбирательства.
Таким образом, уже на стадии подготовки дела
к судебному разбирательству при наличии ходатай-
ства обвиняемого о разрешении дела в особом по-
рядке суд вынужден анализировать в полном объ-
еме все обстоятельства, входящие в предмет до-
казывания по уголовному делу в соответствии со
ст.73 УПК РФ с целью определения полноты уста-
новления данных обстоятельств и их достоверно-
сти.
У суда могут возникать сомнения как в досто-
верности установления фактических обстоятельств
дела, так и в правильности квалификации деяния, в
частности, установления органами предваритель-
ного расследования конкретных элементов состава
исследуемого преступления.
Это могут быть сведения, связанные с установ-
лением психофизиологического состояния лица в
момент совершения преступления. Например, об-
винение о превышении лицом, привлекаемым к
уголовной ответственности, пределов необходимой
обороны либо его нахождение в состоянии аффекта
в момент совершения преступления не подтвержда-
ется имеющимися в деле доказательствами, требу-
ющими оценки суда, в связи с чем необходимо рас-
смотрение дела в общем порядке.
Могут являться противоречивыми сведения,
характеризующие обстановку преступления; бы-
вает различна и информация сторон – участников
(либо одного участника, допрошенного неодно-
кратно) о характеристиках орудия, используемого
преступником для нападения.
В равной степени у суда может вызывать со-
мнения информация, характеризующая субъектив-
ную сторону преступного деяния.
Все вышеуказанные сведения, как правило,
прямо влияют на квалификацию преступления, и
соответственно, на характер уголовной ответствен-
ности, в частности, вид и размер наказания. Как
правило, устранить сомнения в достоверности до-
казательств в случае их противоречивости невоз-
можно без получения новых доказательств, что тре-
бует производства процессуальных действий и, со-
ответственно, обусловливает невозможность рас-
смотрения дела в особом порядке.
У суда могут вызывать сомнения и обстоятель-
ства, связанные с характеристикой личности субъ-
екта преступления. Вместе с тем, в соответствии со
статьей 316 УПК РФ по делу, рассматриваемому в
особом порядке, в ходе судебного заседания могут
быть исследованы обстоятельства, характеризую-
щие личность подсудимого (а также обстоятель-
ства, смягчающие и отягчающие наказание). По-
тому суд даже при наличии сомнений в достовер-
ности и полноте сведений, характеризующих под-
судимого, вправе назначить судебное
62 The scientific heritage No 29 (2018)
разбирательство в особом порядке и уже в ходе су-
дебного заседания выяснить всю необходимую ин-
формацию.
Наличие у суда обоснованных, подтверждае-
мых имеющимися в деле доказательствами, сомне-
ний в достоверности установления следователем
фактических обстоятельств преступления или пра-
вильности квалификации деяния как конкретного
преступления обусловливает тактический характер
действий судьи.
Таким образом, считаем, что основной прин-
цип тактики суда при осуществлении подготовки
уголовного дела к рассмотрению в особом порядке
таков: при наличии у суда обоснованных сомнений
в достоверности установления фактических обсто-
ятельств дела, правильности квалификации деяния,
обоснованности обвинения, не удовлетворять хо-
датайство обвиняемого о рассмотрении дела в по-
рядке особого производства, предусмотренного
главой 40 УПК РФ, и назначить рассмотрение дела
в общем порядке.
Список литературы
1. Постановление Пленума Верховного Суда
РФ №60 от 05.12.2006г. «О применении судами
особого порядка судебного разбирательства уго-
ловных дел». - URL: http: //
www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_64549/
2. Кассационное определение судебной колле-
гии по уголовным делам Краснодарского краевого
суда от 24 октября 2012 года. Дело № 22-
7369/2012.- URL: http: // www.rospravosudie.com
3. Обобщение судебной практики по результа-
там рассмотренных уголовных дел в особом по-
рядке на судебном участке по Гайскому району
Оренбургской области за период с 01 января 2014
по 15 мая 2014 года. Уголовное дело № 1-14/14г. в
отношении К***. URL: http: // www.
gair.kodms.ru/press/obobshenie-sudebnoj-praktiki-
rassmotreniya-del-v-o/
No 29 (2018)
Р.2 The scientific heritage
(Budapest, Hungary)
The journal is registered and published in Hungary.
The journal publishes scientific studies, reports and reports about achievements in different scientific
fields. Journal is published in English, Hungarian, Polish, Russian, Ukrainian, German and French.
Articles are accepted each month. Frequency: 12 issues per year.
Format - A4 ISSN 9215 — 0365
All articles are reviewed
Free access to the electronic version of journal
Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal. Sending the
article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for
possible consequences for breaking copyright laws
Chief editor: Biro Krisztian
Managing editor: Khavash Bernat
Gridchina Olga - Ph.D., Head of the Department of Industrial Management and Logistics
(Moscow, Russian Federation)
Singula Aleksandra - Professor, Department of Organization and Management at the University
of Zagreb (Zagreb, Croatia)
Bogdanov Dmitrij - Ph.D., candidate of pedagogical sciences, managing the laboratory
(Kiev, Ukraine)
Chukurov Valeriy - Doctor of Biological Sciences, Head of the Department of Biochemistry of
the Faculty of Physics, Mathematics and Natural Sciences (Minsk, Republic of Belarus)
Torok Dezso - Doctor of Chemistry, professor, Head of the Department of Organic Chemistry
(Budapest, Hungary)
Filipiak Pawel - doctor of political sciences, pro-rector on a management by a property complex
and to the public relations (Gdansk, Poland)
Flater Karl - Doctor of legal sciences, managing the department of theory and history of the state
and legal (Koln, Germany)
Yakushev Vasiliy - Candidate of engineering sciences, associate professor of department of
higher mathematics (Moscow, Russian Federation)
Bence Orban - Doctor of sociological sciences, professor of department of philosophy of religion
and religious studies (Miskolc, Hungary)
Feld Ella - Doctor of historical sciences, managing the department of historical informatics,
scientific leader of Center of economic history historical faculty (Dresden, Germany)
Owczarek Zbigniew - Doctor of philological sciences (Warsaw, Poland)
Shashkov Oleg - Сandidate of economic sciences, associate professor of department (St. Peters-
burg, Russian Federation)
«The scientific heritage»
Editorial board address: Budapest, Kossuth Lajos utca 84,1204
E-mail: [email protected]
Web: www.tsh-journal.com