Квітень 2017 April 2017

Українська Православна Церква св. Апостола Андрія Первозванного

Ukrainian Orthodox Church of St. Andrew the Apostle 1630 Dupont Street, Toonto, Ontario M6P 3S7

о. Василь Федів Fr. Vasyl Fediv (289) 232-8092

Церковна канцелярія Church Office (416) 766-7511

www.standrewuoc.ca office@standrewuoc.ca

о. Юрій Гнатів – емерит Fr. George Hnatiw – emeritus

Вітаємо вас у церкві св. Андрія Первозванного, яка є частиною східньої єпархії Української Православної Церкви Канади. Наша парафія об’єднує вірних різноманітного походження, як тих що уроджені в Канаді, так і тих, що прибули з України. Ми запрошуємо всіх приєднатися до нашої парафіяльної родини і бути учасниками літургічного та громадського життя церкви.

Богослуження відбуваються кожної неділі та в святкові дні, як показує розклад у цьому бюлетені. Для особливих служб (вінчання, хрещення, похорони, освячення дому і т.п.), просимо звертатись до о. Василя або в церковну канцелярію.

Замовлення молитви за живих чи покійних під час літургії можна зробити при вході у церкву, де продаються свічки.

Нагадуємо тим, що бажають прийняти Святе Причастя, про необхідність приготувати себе постом і сповіддю (немовлята та діти до 7-ми років причащаються без посту або сповіді). Чин сповіді звершується перед початком кожної літургії.

Церковна заля є до винайму. Будь ласка звертайтесь у церковну канцелярію.

Автопарк знаходиться недалеко на північ від церкви, біля публічної школи на Edwin Avenue.

Welcome to St. Andrew’s Ukrainian Orthodox Church, which is part of the Eastern Eparchy of the Ukrainian Orthodox Church of Canada. Our parish unites faithful from a wide variety of backgrounds, both those born in Ukraine and in Canada. We invite everyone to join our parish family, and to take part in our rich liturgical and community life.

Divine services are celebrated every Sunday and feast day, as shown on the schedule in this newsletter. For special observances (baptisms, weddings, funerals, house blessings, etc.), please contact Fr. Vasyl directly or inquire at the church office.

Requests for prayers for the living or the departed during the liturgy may be submitted at the front of the church, where candles are sold.

In accordance with Orthodox practice, those wishing to participate in Holy Communion must prepare themselves through fasting and confession (except infants and children under age 7). Confession is offered prior to the start of every liturgy.

The church hall is available for rent. Please inquire at the church office.

There is extra parking immediately north of the church, at the public school on Edwin Avenue.

Вербна Неділя

Коли за тиждень до Пасхи Господь в’їхав на віслюку до

Єрусалиму, народ радів, а Він плакав. У людей були свої мрії, свої надії,

свої бажання, а Господь бачив їх майбутнє, і сльози були в Нього на

очах. Він оплакував Єрусалим, говорячи: “Не пізнав ти часу відвідання

твого”. І ці слова для нас мають бути дуже важливими, тому що

відвідання Господнє приходить до кожної людини, до кожного з нас Він

стукає. Наче потаємно, ніби непомітно, в обставинах нашого життя, в

глибині нашого серця, ми чуємо заклик Господній: “Йди за мною,

слухай голосу Мого”. І часто так буває, що ми не впізнаєм дня наших

відвідин. Я пам’ятаю, як одного разу розмовляв з чоловіком похилого

віку, життя якого було сірим, тьмяним, позбавленим усього духовного. І

він розповів мені, що якось в юності, коли він йшов вулицею міста, його

ніби зсередини засліпило незвичайне світло і він побачив весь світ

навкруги, осяяний Божою присутністю. Для нього вже не було стіни,

яка відділяла Небо від землі.

Це був поклик Божий і відвідання Господнє, а потім, він сказав, що

все це було залишене, забуте. Минули роки, метушня, турботи охопили

його й ніколи більше він не звернувся до Того, Хто його покликав.

І кожного з нас кличе Цей Голос. Кожен з нас, якщо гарненько

пригадає, то знайде у своєму житті такі моменти, коли Господь був

дуже близько; здавалося, серце було сповнене сили, яку Він дав, а потім

ми все забули, все покинули, і ми знову пішли життєвим шляхом,

несучи на собі напис, що ми християни, православні, а в серці у нас був

морок, пітьма, відчай, страх, безнадійність. Ми не пізнали часу

відвідання свого, ми не розпалили того вогню, який Господь вніс у наші

душі! І ми маємо пам’ятати, що, уважно слухаючи, уважно

спостерігаючи за знаками Божими, ми повинні бути готові в будь-яку

хвилину бути покликаними до відповіді. Коли нам доводиться

вибирати, як діяти – низько і підло чи по совісті – це означає, що нас

відвідав Господь, це година нашого відвідання. І горе нам, коли ми Його

не впізнаємо. Якщо нам доводиться вибирати і нам важко подолати свій

застій, свої лінощі, свою неміч; якщо нам треба відкрити Слово Боже,

Вхід в Єрусалим, поч. 16 ст., Галичина

якщо нам треба стати до

молитви, якщо нам треба себе

змусити, а нас ніби каменем

тягне на дно, це знак відвідання

Божого.

Переборемо себе, зробимо

крок до Господа, який кличе

нас, інакше Він відійде, і ми

втратимо силу, яку Він дає нам.

Пригадайте, коли будете йти з

храму, про ті миттєвості вашого

життя, можливо, важкі,

можливо, радісні, але коли

справді Господь дивився на нас

і чекав, що ми далі

чинитимемо. Поміркуймо про

те, що нас чекає попереду.

Відгукнемось на Ного поклик.

Ви запитаєте: “Який же це

поклик, де він?” Він звучить для нас завжди в Слові Божому. Якщо ми

заглиблюватимемось у нього, то звідти, зі сторінок Писання, зі сторінок

Книги зазвучить для нас живий голос Живого Христа.

Преподобний Феодосій Печерський, коли був молодою людиною,

часто ходив до храму. Але якось, коли він уважно слухав євангельське

читання, почуті слова вразили його як грім і змінили все його життя.

Так було і з Антонієм Великим, засновником чернецтва, і з багатьма

святими і подвижниками. Раптом їх ніби осявало, і тисячі разів чуті

слова набирали нового змісту.

Отже, ми з вами не покинуті, не самотні, не відірвані від Бога, Він

поряд з нами і йде шляхом нашого життя. І час від часу, щоб зміцнити і

підтримати нас, Він звертається до нас то з докором, то з закликом, то з

очікуванням. І ми намагатимемось почути Його Голос, не пропустити

дня відвідання свого.

(Джерело: www.gurby-monastyr.org.ua)

Як пережити Страсні дні?

Наближається свято Воскресіння. Це особливий час у році, до якого

свідомі християни готуються протягом Великого посту. Ми попросили

о. Олега Кіндія розповісти про історичні аспекти Страсних днів, їх

важливість та актуальність для кожного.

– Чим особливий є час Страсного тижня у Великому пості?

– Великий піст – це особливий час підготовки до найбільшого

християнського свята – Воскресіння Ісуса Христа, свята Пасхи. У цей

час ми намагаємося позбутися поганих звичок, виховати чесноти,

переосмислити своє життя, оновитися духовно. А Страсний тиждень з

церковної практики вже не є частиною Великого посту, а

кульмінаційним тижнем цілого церковного року, під час якого ми хоч і

також постимо, але присвячуємо особливу увагу історичним подіям, які

відбулися дві тисячі років тому, неначе намагаючись пережити їх

особисто, день за днем, крок за кроком.

– Які приписи Церкви щодо цього часу?

– У ці дні Церква заохочує своїх вірних дотримуватися усіх тих самих

приписів, що й під час Великого посту, але з дещо іншої перспективи.

Дотепер ми дотримувалися певних обмежень в їжі, забавах, одязі тощо,

щоб духовно оновитися. Під час Страсного тижня ми повинні зробити

підсумки та висновки з попередньої великопосної подорожі, задуматися

над тим, що нам вдалося, а що ні. Особливу увагу потрібно присвятити

молитві та читанню Святого Письма. Починаючи з Чистого Четверга, у

всіх церквах відбуваються особливі Богослужіння, на які люди

запрошуються. Переважно вірні є свідомі обов’язку поцілувати

Плащаницю у Страсну П’ятницю, але можливо менше знають, що у

перші три дні цього тижня правиться Літургія Напередосвячених Дарів,

у Великий, або Чистий Четвер, та у Велику Суботу – Літургія Св.

Василія Великого. У Страсну П’ятницю Літургії немає, натомість

відправляються Царські Часи, під час яких читаються відривки

Євангелій, в яких детально описуються події страстей Ісуса Христа та

Його смерті. У Чистий Четвер у

кафедральних соборах здій-

снюється обряд обмивання ніг.

– Під час Великого посту часто

люди стикаються з різними

спокусами. Особливо вони

проявляються у Страсний тиж-

день. Що б Ви порадили у

боротьбі з ними?

– Справді, коли відбуваються

особливо важливі події в житті

людини, а зокрема у час Страсного

тижня, ворог людський, диявол,

по-особливому хоче завадити

людині і відвернути її увагу від

молитви, посту, добрих діл. Він нав’язує людині оправдання, спокуси та

інші заняття, які позбавляють людину повноти осмислення пасхальних

подій. У цей тиждень Отці Церкви рекомендують більшу увагу

присвятити молитві та читанню Святого Письма. А ще просто уникати

конфліктних ситуацій, частіше заходити до церкви, творити добро,

плекати добрі думки, бажати всім добра, позитивно дивитися на життя,

незважаючи на всю трагічність подій Страсного тижня.

– Велика середа — день віддання Ісуса на страждання і смерть. У

цей день згадується євангельська подія: коли одна грішниця

вилила дорогоцінне миро на Його голову. Чому ця подія згадується

в Страсний тиждень і чи є вона актуальною в наш час?

– Так, кожен день Страсного тижня – це намагання відтворити історичні

події, які пережив Ісус Христос. Омивання миром ніг Ісуса згадується у

контексті передсмертних підготувань до ганебної страти Спасителя. Він

сам це пояснює, що Йому доведеться страждати, вмерти, але й

воскреснути. У Євангелиста Йоана подія омивання ніг Ісуса описана у

контексті Його приходу у Вифанію до Марти і Марії, де Він воскресив

їхнього брата і свого приятеля Лазаря (Йоана 12:1-11). У інших

Євангеліях ця подія описана не

у контексті воскресіння Лазаря,

а у контесті останніх повчань,

які Ісус промовляє до

дванадцятьох апостолів (Мт.

14:1-11) перед Тайною Вечерею.

Ісус сам пояснює, що миро, яке

на Нього виливає Марія, – це

погребальне миро: “на день

мого похорону зберегла вона те

миро” (Йо. 12:7).

Але суть цієї події полягає ще в

двох інших аспектах, які між

собою пов’язані, а саме: темою любові між Богом і людиною. По-

перше, євангелист Йоан наголошує на тому, що те дороге миро, яке

Юда Іскаріот та інші апостоли воліли б продати та роздати виручку

потребуючим, є вираженням великої любові людини до Бога, любові,

яка ставить Бога вище за будь-яку іншу матеріальну цінність. А по-

друге, ця любов Марії до Христа – це любов жертвенна, і ця

жертвенність проявляється не лише у ціні на миро, але також у тому, що

Марія використовує власне волосся, щоб обтерти ноги Христу.

– У четвер віруючі згадують становлення Євхаристії. Також цього

дня Спаситель умив ноги своїм учням. Чого, на Вашу думку, хотів

Ісус навчити таким жестом?

– Пасхальні події – це вияв божественної любові до людини, тому

кожен день Страсного тижня доповнює цю тему. Якщо у середу ноги

Ісусові мила Марія, тобто людина, то у Чистий четвер, сам Ісус, тобто

Бог, миє ноги своїм учням. Тут зустрічається Бог і людина у

взаємодаруванні. Саме на Тайній Вечері Ісус говорить про Нову

заповідь, заповідь Любові: “Любіть один одного, як я Вас полюбив”

(Йо. 15:12), саме тут говорить про те, що вже не буде називати свої

учнів учнями, а братами. Ісус доказує, що Він насправді любить, і по

наростаючій засвідчує це своїми словами і вчинками.

– Велика П’ятниця —

найскорботніший час цілого

року. Як співпереживати цей

день з Ісусом?

– Так, Страсна П’ятниця –

найскорботніший день цілого

року, але як каже апостол Павло:

“Божа сила здійснюється в

немочі” (2 Кор. 12:9). Молитва у

Гетсиманському саду, схоплення

воїнами, принизливий суд перед

синедріоном і Понтієм Пилатом,

побої, страждання, зрада, несення

хреста, агонія на хресті і смерть –

це виміри найбільшого при-

ниження і слабкості. Це при-

меншення, скорбота, безвихідь,

вираз Божої солідарності з

людиною. Бог хоче показати людині, що її розуміє не лише з висоти

своєї величі, але й зсередини людського досвіду. Не лише досвіду

комфорту, але й досвіду обмеженості. Господь переніс на собі всі

аспекти людського життя, щоб сказати людині: “Я тебе розумію, я з

тобою постійно, навіть там, де ти думаєш, що Бог не може увійти”.

– Неділя – світлий і радісний день Воскресіння Христового. Яка

велич цього свята та його значимість для християн?

– Вже на Голгофі ми побачили справжню Божу велич. Але її зрозуміти

можуть не всі. Тому Господь показує, що Він всемогутній і у слабкості,

і в силі. Воскресіння Христа – це перемога не лише над смертю, це

перемога над несправедливістю, гріхом, обмеженістю. У воскресінні

Христа християнин бачить запевнення свого майбутнього, яке Бог при-

готував йому від заснування світу. Це майбутнє – не лише абстрактне,

якесь духовне, нематеріальне. Це майбутнє включає в себе всю повноту

людського життя, і її внутрішній світ, і зовнішній, і тілесний. Тому факт

воскресіння Христа містить в собі всю людську природу.

Громадські оголошення

Отець настоятель та управа церковної громади сердечно вітають нову членкиню нашої парафії, Ярославу Кісіль. Цінуємо Ваше рішення приєднатися до нас, зі сподіванням плідної праці Богові на славу, а нашому народові на користь. На многії літа!

Отець настоятель та управа звертаються з проханням до всіх членів і прихожан складати пожертви на покриття значних коштів (приблизно $30,000), пов’язянних з фарбуванням всієї середини нашого храму, яке має розпочатися після Великодня.

Чищення церкви перед Великоднем відбудеться 8-го квітня після Служби Божої. Запрошуємо всіх прийти в цей день і допомогти з чищенням.

Просимо всіх членів вирівняти свої членські вкладки на 2017 рік при першій нагоді. Щиро дякуємо зазделегідь!

– Що б Ви порадити та хотіли побажати християнам, котрі прагнуть

з користю для душі пережити Страсний тиждень?

– У ці благословенні дні я хотів би побажати кожній людині ще раз

переосмислити Божу любов, побачити своє життя у контексті життя і

смерті Ісуса Христа, побачити перспективу свого майбутнього у світлі

Воскресіння Христа. Нехай світло і радість цього свята проникне у всі

закутки наших сердець, нашої свідомості. Нехай сила Божої перемоги

над смертю увійде у кожну домівку, село, місто нашої батьківщини

України і всієї планети Земля. І особливо молюся, щоб божественна

любов торкнулася тих сердець, які зараз наповнені злом, гріховністю і

смертельною ненавистю, і нехай молитва кожного християнина буде

спрямована за тих, які потребують Доброї Новини, любові і прощення,

які дарувалися Богом на Хресті і у Вокресінні.

підготували Оксана Новак і Марічка Тракало

(Джерело: www.umh.org.ua)

Great Friday: Comments on the Main Themes

On Great Friday the Church remembers the ineffable mystery of Christ’s

death. Death – tormenting, indiscriminate, universal – casts its cruel shadow

over all creation. It is the silent companion of life. It is present in everything,

ready to stifle and impose limits upon all things. The fear of death causes

anguish and despair. It shackles us to the appearances of life and makes

rebellion and sin erupt in us.

The Scriptures assure us that “God did not make death, and He does not

delight in the death of the living, for He created all things that they might

exist. But through the devil’s envy death entered the world” (Wisdom 1.13-

14; 2.24). The same divinely inspired author also writes, “God created man

for incorruption and made him in the image of His own eternity. But ungodly

men by their words and deeds summoned death” (Wisdom 2.23; 1.16).

Death is an abomination, the final indignity, the ultimate enemy. It is not

of God but of men. Death is the natural fruit of the old Adam who alienated

himself from the source of life and made death a universal destiny, whose

very fear perpetuates the agony of sin. “It was through one man that sin

entered the world and through sin death, and thus death pervaded the whole

human race” (Rom 5.12).

In Christ, who is the New Adam, there is no sin. And, therefore, there is

no death. He accepted death because He assumed the whole tragedy of our

life. He chose to pour His life into death, in order to destroy it, and in order to

break the hold of evil. His death is the final and ultimate revelation of His

perfect obedience and love. He suffered for us the excruciating pain of

absolute solitude and alienation – “My God, my God, why hast Thou

forsaken Me!” (Mk 15.34). Then, He accepted the ultimate horror of death

with the agonizing cry, “It is finished” (Jn 19.30). His cry was at one and the

same time an indication that He was in control of His death and that His work

of redemption was accomplished, finished, fulfilled. How strange! While our

death is radical unfulfillment, His is total fulfillment.

Jesus did not come to meet death with an array of philosophical theories,

empty pronouncements or vague hopes. He met death in person, face to face.

When the soul abides in the love of God – how good

and gracious and festive all things are! But even with

God’s love sorrows continue, and the greater the love

the greater the sorrow. Never by a single thought did

the Mother of God sin, nor did she ever lose grace, yet

vast were her sorrows; when she stood at the foot of the

Cross her grief was as boundless as the ocean and her

soul knew torment incomparably worse than Adam’s

when he was driven from Paradise, in that the measure

of her love was beyond compare greater than the love

which Adam felt when he was in Paradise.

That she remained alive was only because the Lord’s

might sustained her, for it was His desire that she

should behold His Resurrection, and live on after His Ascension to be the comfort and joy of the

Apostles and the new Christian peoples.

We cannot attain to the full the love of the Mother of God, so we cannot thoroughly comprehend

the grief. Her love was complete. She had an illimitable love for God and her Son, but she loved

the people too with great love. What, then, must she have felt when those same people whom she

loved so dearly, and whose salvation she desired with all her being, crucified her beloved Son?

We cannot fathom such things, since there is little love in us for God and man. Just as the love of

the Mother of God is boundless and passes our understanding, so is her grief boundless and

beyond our understanding.

St. Silouan the Athonite

He broke the iron grip of this ancient enemy by dying and living again. He

chased away its oppressive darkness and cruel shadows by penetrating the

bottomless abysses of hell. He cracked the fortress of death and led its

captives to the limitless expanses of true life.

The day of Christ’s death has become our true birthday. Within the

mystery of Christ dead and resurrected, death acquires positive value. Even if

physical, biological death still appears to reign, it is no longer the final stage

They took the body of Jesus and wrapped it in linen clothes with spices, according to the Jewish

burial custom. At the place where He had been crucified there was a garden, and in this garden a

new tomb in which no one had been buried.

Christ was numbered among the dead. For our sake He was put to death in the body, even though

of Himself and through His Father we believe Him to be, and indeed He is, life itself. In order to

do all that was required by God, all that was involved in His having become man, He freely

submitted the temple of His body not only to death, but to everything that accompanies it, to the

laying out of His body and its burial in a tomb.

The Evangelist says that His tomb was in a garden and that it was new. This teaches us in a

symbolic way that it is through Christ’s death that we gain entry into Paradise: He entered as the

forerunner on our behalf. The newness of the tomb suggests the new and untrodden path from

death to life and the renewal by which Christ frees us from corruption. By Christ’s death, our

death has been transformed into something quite new, more like a kind of sleep. We are “alive to

God now”, as Scripture says, and destined to live forever. This is why Paul frequently refers to

those who have died in Christ as “those who have fallen asleep”.

In the past the power of death had always prevailed against our nature. From the time of Adam to

the time of Moses, death ruled over all, even over those who did not sin, as Adam did, by

disobeying God’s command. We bore the image of the earthly man, Adam, and underwent the

death inflicted by the divine curse, but when the second Adam who is divine and from heaven

appeared among us, He fought for the lives of us all, purchased them by His own death in the

flesh and then, having destroyed the power of corruption, He rose again. In this way He

transformed us into His own image, so that the death we now undergo is of a new kind: it does

not lead to eternal destruction, but is rather a sleep, full of good hope. In fact it resembles the

death of Christ, who opened up for us this new pathway to life.

St. Cyril of Alexandria

in a long destructive process. It has become the indispensable doorway, as

well as the sure sign of our ultimate Pascha, our passage from death to life,

rather than from life to death.

Fr. Alkiviadis Calivas

Зраджувати Росію не можна: в РПЦ вбивство

Вороненкова назвали “Божим втручанням”

Колишній заступник голови відділу зовнішніх церковних зв’язків

Московського Патріархату підкреслив, що Росію зраджувати не можна.

“Я думаю, що тут не обійшлося без втручання Божого в історію,

незалежно від того, здійснилося чи це втручання людськими руками,

якими керує воля і розум, або сталася якась випадковість. У цьому

випадку було якесь втручання Боже в історію, і воно, безумовно,

пов’язано зі справедливістю і правдою, тому що все-таки зраджувати

Росію не можна, і це виклик не тільки одній країні, а виклик Богу”, –

зазначив Всеволод Чаплін в інтерв’ю радіостанції “Говорит Москва”.

За його словами, Росія – це “не просто звичайна країна”.

“Росія – це основа престолу Бога, це єдина сьогодні держава, яка

має, принаймні, теоретично шанс побудувати закон і суспільство на

основі Божого закону. Тому жити в Росії і піклуватися про майбутнє

Росії -– це християнський обов’язок, а зрада Росії – це справа

антихристиянська, і Господь, звичайно, за це карає”, – упевнений

співрозмовник радіостанції.

Раніше на своїй сторінці в Facebook Чаплін закликав ввести

смертну кару для зрадників батьківщини.

Колишній депутат Держдуми Денис Вороненков був застрелений в

центрі Києва 23 березня. Невідомий відкрив стрілянину, коли

Вороненков разом з охоронцем вийшов з готелю.

(Джерело: www.risu.org.ua)

ПОЖЕРТВИ НА ЦЕРКВУ

DONATIONS TO THE CHURCH

Т. Макогон $20.00

М. Фірман (в честь 200.00

роковини свого подружжя)

В. Юровський (в пам’ять 90.00

батьків

Євгенія & Юрій Бабій 50.00

Н. Забурська 40.00

Євген & Анна Уманець 300.00

(в пам’ять своїх батьків)

М. Лозинська 50.00

Josephine A. Erent (IMO 300.00

Roman Mular)

ПОЖЕРТВИ НА ХОР

DONATIONS TO THE CHOIR

В. Заяць $40.00

Список включає пожертви від 20-го лютого до 19-го березня.

Усім жертводавцям щира подяка. Фінансова підтримка церкви – обов’язок кожного. Наша парафія залежить від добровільних пожертв, і без постійної підтримки членів та прихильників, неможливо було б продовжувати нашу працю в Христовому винограднику. Офіційна квитанція (“income tax receipt”) виписується усім тим, хто здає свою пожертву у церковну канцелярію. Просимо чітко зазначити вашу адресу. Ласкаво просимо пам’ятати про Церкву св. Андрія у вашому заповіті.

We extend sincere thanks to all donors. Supporting the church is everyone’s responsibility. Our parish depends heavily on the goodwill donations of members and supporters, without which it would not be possible to continue our work in Christ’s vineyard. Income tax receipts will be issued for all donations submitted to the church office. Kindly indicate your address clearly. Please remember St. Andrew’s Church in your will.

Обкладинка: Великий Четвер – Тайна Вечеря. Фреска,

монастир Ватопед, Афон. Початок XIV ст.

Cover: Passion Thursday – The Mystical Supper. Fresco from the

Vatopedi Monastery, Mount Athos. Early 14th cen.

Висловлюємо щиру подяку Романові Башті за допомогу з виготовленням цього бюлетеня.

We offer sincere thanks to Roman Bashta for his help in preparing this bulletin.

ПОРЯДОК БОГОСЛУЖЕНЬ / SCHEDULE OF DIVINE SERVICES

Квітень / April 2017

1-го квітня

субота

Субота Акафісна. Похвала

Пресвятої Богородиці

9:30 ранку Сповідь

10:00 Літургія і

Акафіст

2-го квітня,

неділя

Неділя 5-та Великого Посту. Преп.

Марії Єгипетської. Голос 8

9:30 ранку Сповідь

10:00 Літургія

5-го квітня,

середа

Літургія Ранішосвячених Дарів 9:30 ранку Сповідь

10:00 Літургія

7-го ківтня,

п’ятниця БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ

БОГОРОДИЦІ

9:30 ранку Сповідь

10:00 Літургія

8-го квітня,

субота

Лазарева Субота. Воскресіння

прав. Лазаря

9:30 ранку Сповідь

10:00 Літургія

9-го квітня,

неділя

Неділя 6-та Великого Посту.

Вербна. ВХІД ГОСПОДНІЙ У

ЄРУСАЛИМ

9:30 ранку Сповідь

10:00 Літургія і

Посвячення верби

10-го квітня,

понеділок

ПОЧАТОК СТРАСНОГО ТИЖНЯ.

Літургія Ранішосвячених Дарів

9:30 ранку Сповідь

10:00 Літургія

13 квітня,

четвер

СВЯТИЙ І ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР.

Спомин Таємної Вечері

9:30 ранку Сповідь

10:00 Літургія

6:00 вечора Страсна

Утреня – Читання

12-ть Євангелій

14-го квітня,

п’ятниця

СВЯТА І ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ.

Строгий піст 6:00 вечора Велика

Вечірня і винос

Плащаниці

15-го квітня,

субота СВЯТА І ВЕЛИКА CУБОТА 9:30 ранку Сповідь

10:00 Літургія

7:30 вечора

Посвячення пасок

8:00 Дії св.Апостолів

16-ГО КВІТНЯ, НЕДІЛЯ 6:00 РАНКУ

СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ – ПАСХА ГОСПОДНЯ

ПАСХАЛЬНІ БОГОСЛУЖЕННЯ – ПОЛУНОШНИЦЯ, УТРЕННЯ І ЛІТУРГІЯ

Після літургії посвячення пасок