Звітність за 9 місяців«Дебет-Кредит» (44) 391-51-90, 391-51-91 Звітність за 9 місяців Лектори: Тетяна Мойсеєнко,

«Дебет-Кредит»

(44) 391-51-90,

391-51-91

Звітність за 9 місяців

Лектори: Тетяна Мойсеєнко, податковий консультант, фахівець з питань оплати праці та кадрового діловодства, трудового права, постійний автор тижневика «Дебет-Кредит»

Людмила Тимофєєва, головний спеціаліст АФ «Контракти-Аудит», аудитор, податковий консультант, фахівець з питань оподаткування прибутку підприємств та ПДВ

Володимир Блотнер, керуючий партнер АФ «Контракти-Аудит», аудитор, член САУ, фахівець з питань контролю та ревізій суб’єктів господарювання, голова Клубу бухгалтерів м. Києва

Єдиний соціальний внесок: с. 2

Актуально про податки та облік (реальність та перспективи): с. 16

роздатковий матеріал на семінари2

ЗАРПЛАТН ЗМНИ

3


роздатковий матеріал на семінари

Тетяна МОЙСЕЄНКО, «Дебет-Кредит»

1 Якщо ж в свідоцтві не буде вказаний вид діяльності, за який підприємство сплачує винагороду, тоді підприємству треба буде нарахо-вувати та сплатити 34,7% соцвнеску на суму такої винагороди і утримати 2,6% за рахунок суми винагороди фізособи.

ЄДИНИЙ СОЦАЛЬНИЙ ВНЕСОК: ЗАКОН ПРИЙНЯТО!Закон про єдиний соціальний внесок обговорювався в бух-галтерському житті дуже давно. Говорили про одне, а в за-коні зовсім інше. Отже, Закон No2464 набирає чинності з 2011 року. Що він принесе роботодавцю і найманому пра-цівникові читайте в цій статті.

Новий закон, нові порядки?з прийняттям Закону No2464 всі інші чотири соціальні закони залишаються чинними, а саме Закон No1058, Закон No2240, Закон No1533 і Закон No1105. Закінчить діяти Закон No2213 і частково Закон No400 (в частині зборів).Отже порядок нарахування і сплати єдиного соціального вне-ску буде регулюватися Законом No2464, і виконання цього закону буде здійснювати Пенсійний фонд України. При цьо-му дія окремих чотирьох соціальних законів буде впливати на порядок нарахування внесків і окремо продовжувати ви-значати порядок отримання дотацій та допомоги від фондів соціального страхування, отже всі інші соцфонди залишають за собою і право контролю за своїми коштами.

Єдиний внесок — чи насправді єдиний?Безумовно, очікуючи Закон No2464, бухгалтери сподівалися на те, що єдиний соціальний внесок буде в повній мірі від-повідати своїй назві. Але цього не відбулось.По-перше, як були, так і залишились нарахування робото-давцем на ФОП і утримання із зарплати найманих праців-ників.По-друге, так званий єдиний соціальний внесок починається із семи окремих його розмірів. Тобто бухгалтеру треба вже запам’ятати розміри 7 — 8 окремих внесків, які залежать від видів нарахованих доходів фізичним особам.

Скільки будемо нараховувати і сплачуватиБаза нарахування і розміри соціальних внесків зазначені в статтях 7 і 8 Закону No2464. Оскільки закон має багато пере-хресних посилань, не будемо водити читачів по колу і од-разу визначимо основні ключові позиції (див. таблицю на стор. 3).Для роботодавця:1) % соцвнеску, який буде нараховувати роботодавець на фонд оплати праці (п. 2 нструкції No5) найманих працівни-ків, зовсім не єдиний для всіх і залежить від класу профе-сійного ризику виробництва, до якого відноситься кожне

окреме підприємство у Фонді нещасних випадків — оскіль-ки класів ризику 67, то і розмірів соцвнеску стільки ж, але у кожного свій, починаючи з 36,76% (1 клас) і закінчуючи 49,7% (67 клас);2) 34,7% соцвнеску буде нараховувати підприємство на ви-нагороду, яку виплачує фізичній особі за цивільно-правови-ми договорами (договором підряду на роботу чи послугу), крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у сві-доцтві про державну реєстрацію їх як підприємців1;3) 33,2% соцвнеску буде нараховувати підприємство на су-ми лікарняних як на перші п’ять днів, так і на інші дні, що сплачуються за рахунок коштів Фонду соцстраху;4) 8,41% соцвнеску буде нараховувати підприємство на фонд оплати праці працюючих інвалідів. Якщо ж інваліду буде на-раховуватися лікарняний, то розмір соціального внеску на суму такого лікарняного становить «звичайні» 33,2%.Для намайного працівника:1) 3,6% соцвнеску буде утримуватися із заробітної плати пра-цівника, в тому числі і інваліда, працівника — іноземця;2) 2% соцвнеску буде утримуватися із суми лікарняного, який нараховується працівникові (в тому числі інваліду);3) 2,6% соцвнеску буде утримуватися із винагороди, яка ви-плачується фізичним особам не СПД за договорами цивіль-но-правового характеру (договір підряду на роботи чи послу-ги), крім цивільно-правового договору, укладеного з фізич-ною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (нада-вані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців.Для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3% визначеної бази нарахування.До речі, розміри внесків не є остаточними, оскільки, як ви-значено у п. 28 ст. 8 Закону No2464, пропозиції щодо змін розміру єдиного внеску вносяться Кабміном одночасно з проектом закону про Державний бюджет України на на-ступний рік.Крім того, очікуємо від Кабміну постанову із переліком до-ходів, на які єдиний внесок не нараховується (п. 7 ст. 7 За-кону No2464).Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах макси-мальної величини бази нарахування єдиного внеску, що до-рівнює п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нарахо-вується єдиний внесок.Крім того, в п. 2 ст. 7 міститься новий порядок обчислення соцвнеску для виплат, які нараховуються більш ніж за один



3



Таблиця

Фонд оплати праці (п. 2 нструкції No5) найманих працівників, в т. ч. іноземців

Роботодавці нараховують і сплачують індивідуальний % соцвнеску, який залежить від їх класу професійного ризику виробництва

Наймані працівники сплачують 3,6% із суми зарплати

Винагороди фізичним особам за цивільно-правовими договорами, крім цивільно-правового договору, укладеного з фізособою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про держреєстрацію їх як підприємців

Підприємства нараховують і сплачують 34,7% на суму винагороди

Наймані працівники сплачують 2,6% за рахунок отриманого доходу

Допомога по тимчасовій непрацездатності (як перші п’ять днів за рахунок коштів підприємства, так і всі інші дні хвороби за рахунок коштів Фонду соціального страхування)

Підприємства нараховують і сплачують 33,2% на суму допомоги

Наймані працівники сплачують 2% із суми допомоги

Заробітна плата працівників — інвалідів Роботодавці нараховують і сплачують 8,41% на фонд оплати праці, крім сум лікарняних

Наймані працівники сплачують 3,6% із суми зарплати

1 до 30 числа ПДФО, але в цій статті мова про цей податок не ведеться.

календарний місяць. Так, для осіб, які працюють у сільсько-му господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими догово-рами, творчих працівників (архітекторів, художників, артис-тів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отри-мують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (нада-ні послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визнача-ється шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаче-ної за результатами роботи, на кількість місяців, за які во-на нарахована. Зазначений порядок нарахування внеску по-ширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду — середню заробітну плату за вимушений прогул.

Як сплачується і ділиться соцвнесокВ п. 15 ст. 8 Закону No2464 надано окрему таблицю із роз-поділенням суми єдиного соцвнеску по чотирьох видах соці-ального страхування. На наш погляд ця таблиця використо-вується бухгалтерами інформаційно і служить для того, щоб ми розуміли, яка частка від соцвнеску піде на кожний окре-мий вид соціального страхування. Підприємствам самостійно нічого розподіляти відповідно до зазначених часток не треба! Єдиний соціальний внесок має бути сплачений під час випла-ти доходу та не пізніше 20 числа місяця, що настає за базо-вим звітним періодом. Тобто якщо до 2011 року підприємства в обов’язковому порядку сплачують не пізніше 20 числа вне-сок до пенсійного фонду1, а всі інші внески — під час випла-ти зарплати, то з 2011 року відповідно до п. 8 ст. 9 Закону No2464 до 20 числа треба сплатити вже повну суму соцвнес-ку, яка становить суму і нарахувань і утримань!До речі. Нас зацікавив п. 10 ст. 9 Закону No2464, в якому за-значено, що у разі перерахування сум єдиного внеску з ра-хунка платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з ра-

хунка платника незалежно від часу її зарахування на раху-нок Пенсійного фонду. Цікаво, куди ж можуть бути тоді за-раховані ці кошти? Відповіді на це питання наразі в законі немає. Але це нам говорить вже про те, що у звітності не бу-де окремо вказуватися сума сплачених соцвнесків.Також, важливо зазначити, що за наявності у платника єди-ного внеску одночасно із зобов’язаннями із сплати єдиного внеску зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед ін-шими кредиторами зобов’язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заро-бітної плати (п. 12 ст. 9 Закону No2464).

Про очікувану звітністьБезумовно, з 2011 року буде нова соціальна звітність. во-на вже буде єдиною! Але повністю персоніфікованою (і на-певно, автоматичною)!Як ми вже визначили, для соцвнеску базовим періодом є календарний місяць.Отже, Пенсійний фонд за погодженням із усіма соціальними фондами має розробити єдину персоніфіковану звітність по соцвнеску. Часу залишилось не багато. Тому в Законі No2464 є Перехідні положення у розділі 8, в п. 5 яких визначено, що у разі, якщо Пенсійний фонд не встигне запровадити єдину персоніфіковану звітність по соцвнеску, то на перший час бухгалтери зобов’язані подавати до територіальних органів Пенсійного фонду персоніфіковані відомості про застрахо-ваних осіб, з якими стався нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, а також осіб, яких звільнено з роботи за період після подання останнього звіту щодо пер-соніфікованого обліку, в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконав-чої влади у сфері праці та соціальної політики.накше кажучи, краще б Пенсійний фонд встиг до 01.01.2011 року запровадити персоніфіковану звітність по соцвнеску (і її автоматизувати), бо якщо не встигне, то матимемо тимча-сово декілька інших щомісячних персоніфікованих звітів.



5



Штрафні санкції. ВідповідальністьЯк визначає п. 2 ст. 8 Закону No2464, єдиний внесок не вхо-дить до системи оподаткування, отже на нього не можуть по-ширюватися норми Закону No2181. Відповідно, Закон No2464 прописав окрему відповідальність у вигляді штрафів і пені за порушення цього закону та окрему адміністративну від-повідальність по кожному виду соціального страхування за порушення в цих видах страхування.Так, в п. 11 ст. 25 Закону No2464 визначено, що територіаль-ний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдино-го внеску такі штрафні санкції:1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного по-дання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», накладається штраф у розмірі десять неоподатковуваних мі-німумів доходів громадян (170 грн);2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;3) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначе-ної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;4) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за вста-новленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десять неоподатковуваних мінімумів до-ходів громадян (170 грн);5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п’ятнадцяти неоподаткову-ваних мінімумів доходів громадян (від 136 до 255 грн);6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату су-ми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накла-дається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.Якщо ж підприємство самостійно виявляє своєчасно не спла-чені суми страхових внесків, то воно зобов’язане самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені (п. 2 ст. 25 Закону No2464).Що стосується адміністративної відповідальності, то у ст. 26 Закону No2464 визначено, що її несуть за:— порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску;— неподання, несвоєчасне подання, подання не за встанов-леною формою звітності щодо єдиного внеску;— подання недостовірних відомостей, що використовують-ся в державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом (а про це в наступному розділі).Перехідні положення Закону No2464 мають низку змін до кодексів щодо встановлення порушень і відповідальності

за них (про них читайте в останньому розділі), що за свої-ми розмірами неприємно вражать!

Про новий державний реєстр і нові посвідченняДодатково новий закон вводить новий державний реєстр і нові посвідчення. Але все за чергою.Державний реєстр соцстрахування — це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберіган-ня та використання інформації про збір та ведення облі-ку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соці-альне страхування, його, платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру за-страхованих осіб.Тобто в цьому реєстрі буде окремо накопичуватися інфор-мація про підприємства, що сплачують соцвнесок і фізичних осіб, які отримують різні види доходів і допомоги. Вона буде надходити звідусіль: фондів загальнообов’язкового держав-ного соціального страхування, державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів державної податкової служ-би, органів державної статистики, державної служби зайня-тості, інших підприємств, установ, організацій та військових частин, органів Державного казначейства України, терито-ріальних органів Пенсійного фонду за результатами пере-вірок платників єдиного внеску, інших джерел.Вільний доступ до цієї бази буде мати Пенсійний фонд та всі інші соціальні фонди. Державна податкова адміністрація. А фізичні особи та підприємства зможуть отримувати інфор-мацію із Державного реєстру тільки за письмовим звернен-ням до Пенсійного фонду у визначеному ним порядку. При цьому Пенсійний фонд бере на себе обов’язок захищати ін-формацію, що міститься у Державному реєстрі.Про реєстр страхувальників Закон No2464 пише у ст. 19, а про реєстр застрахованих осіб — у ст. 20.Реєстр страхувальників — це автоматизований банк відо-мостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску — страхувальників. У ньому буде окремо зазнача-тися інформація про підприємства і роботодавців (назва, код ЄДРПОУ, адреса, види економічної діяльності, кількість працівників тощо). Схоже, що усі підприємства і роботодавці отримають нові страхові номери, при цьому, як зазначає п. 3 Перехідних положень Закону No2464, перереєстрація платни-ків страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування та Державною подат-ковою адміністрацією України проводить звіряння платни-ків страхових внесків у визначеному порядку.Реєстр застрахованих осіб — це автоматизований банк відо-мостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціаль-ному страхуванню, і складатиметься він із трьох частин:— в першій — буде зазначатися інформація про фізичну особу (її П. . Б., ідентифікаційний номер, дата народження і смерті, номер телефону, стать і т. і.);— в другій — розмір страхового стажу та суми сплачених соцвнесків, необхідні для розрахунку та призначення усіх ви-



5



дів соціальної допомоги, суми нарахованих доходів і кіль-кість днів роботи для стажу тощо;— в третій — здійснення виплат за окремими видами загаль-нообов’язкового державного соціального страхування.Усю зведену по фізичній особі інформацію Пенсійний фонд планує перенести у посвідчення застрахованих осіб (ст. 22 Закону No2464), але з 2014 року.Посвідчення застрахованої особи в системі загально-обов’язкового державного соціального страхування (да-лі — посвідчення застрахованої особи) — це спеціальний документ у вигляді електронної смарт-картки з візуальни-ми персоніфікованими ознаками, який забезпечує доку-ментування, збереження і використання індивідуальної ін-формації про набуті застрахованою особою права у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхуван-ня, на якому може зберігатися інша інформація для забез-печення захисту прав застрахованих осіб на отримання ко-штів та послуг за загальнообов’язковим державним соці-альним страхуванням.Тобто на зміну вже застарілим (і так не реалізованим) зе-леним карткам — страховим свідоцтвам, які усі підприєм-ства почали отримувати для своїх працівників з 2001 року, прийдуть з 2014 року нові електронні смарт-картки. для цього, починаючи з 2011 року, усі підприємства мусять по-новити дані по своїх працівниках, в тому числі виділяючи тих, які не мають зелених карток, та слідкувати за тим, щоб уся надана працівниками інформація була правильна і своє-часна! В іншому разі посадові особи підприємства мусять сплатити адміністративний штраф за неправильну або не-своєчасно подану формацію по працівниках до реєстру за-страхованих осіб. Так, у п. 2 ст. 6 Закону No2464 визначені основні зобов’язання роботодавців, де зокрема зазначено і те, що вони зобов’язані:— перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фі-зичної особи посвідчення застрахованої особи (наразі цю інформацію вже треба передати відділу кадрів!);— повідомляти територіальний орган Пенсійного фонду про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі загальнообов’язкового дер-жавного соціального страхування або яка не пред’явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахова-ної особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи;— отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановлено-му Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим осо-бам (але це буде вже у 2014 році);— повідомляти територіальний орган Пенсійного фонду про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру за-гальнообов’язкового державного соціального страхування, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких ві-домостей тощо. як ми вже вище писали, невиконання норм, в тому числі і цієї частини закону, накладає на посадових осіб підприєм-ства адміністративну відподальність.

Сподіваємося, що Пенсійний фонд надасть у 2011 році де-тальнішу інформацію і визначить основні правила для ро-ботодавця і фізичної особи з приводу формування даних у державному реєстрі. А наостанок зазначимо, що номер по-свідчення застрахованої особи є обов’язковим для вико-ристання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, фізичними особами у разі виплати доходів, з яких сплачується єдиний внесок! А порядок видачі та зра-зок посвідчення застрахованої особи затверджуються Каб-міном і наразі ще невідомо, якими саме будуть ці електро-нні смарт-картки.

Про кодексиПункт 11 Перехідних положень Закону No2464 передбачає зміни у ряді статей деяких Кодексів.В Кодексі про адміністративні правопорушення: в статтях 1651 — 1655 Кодексу зазначається про те, що визначається порушенням законодавства про збір та облік єдиного вне-ску на загальнообов’язкове державне соціальне страхуван-ня і загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та соціального страхування з тимчасової втрати працездатнос-ті, безробіття та нещасних випадків.В Кримінальному кодексі вносяться зміни до ст. 2121 із за-значенням відповідальності про ухилення від сплати єдино-го внеску на загальнообов’язкове державне соціальне стра-хування та страхових внесків на загальнообов’язкове дер-жавне пенсійне страхування:1. Умисне ухилення від сплати єдиного внеску на загаль-нообов’язкове державне соціальне страхування чи стра-хових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без ство-рення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана його сплачувати, якщо таке діяння призве-ло до фактичного ненадходження до фондів загальноо-бов’язкового державного соціального страхування коштів у значних розмірах, карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 5100 до 8500 грн) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.Під значним розміром коштів слід розуміти суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страху-вання чи страхового внеску на загальнообов’язкове держав-не пенсійне страхування, які в тисячу і більше разів переви-щують установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян (тобто перевищують 17000 грн).2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходжен-ня до фондів загальнообов’язкового державного соціально-го страхування коштів у великих розмірах, караються штра-фом від п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мініму-мів доходів громадян (від 8500 до 34000 грн) або виправ-ними роботами на строк до двох років, або обмеженням во-лі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати



7



певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.Під великим розміром коштів слід розуміти суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне стра-хування, які в три тисячі і більше разів перевищують уста-новлений законом неоподатковуваний мінімум доходів гро-мадян (тобто перевищують 51000 грн), під особливо вели-ким розміром коштів слід розуміти суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхового внеску на загальнообов’язкове державне пен-сійне страхування, які в п’ять тисяч і більше разів переви-щують установлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян.3. Діяння, що описані вище і вчинені особою, раніше суди-мою за ухилення від сплати єдиного внеску на загальноо-бов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне стра-

хування, або якщо вони призвели до фактичного ненадхо-дження до фондів загальнообов’язкового державного со-ціального страхування коштів в особливо великих розмі-рах, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені части-нами першою або другою, звільняється від криміналь-ної відповідальності, якщо вона до притягнення до кри-мінальної відповідальності сплатила єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страховий внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також відшкодувала шкоду, зав-дану фондам загальнообов’язкового державного соці-ального страхування їх несвоєчасною сплатою (штраф-ні санкції, пеня).

Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися нижчезазначеним.

Як передбачено частиною першою статті 50 Ко-дексу законів про працю України (далі —КЗпП) нор-мальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колек-тивного договору можуть встановлювати меншу нор-му тривалості робочого часу, ніж передбачено в части-ні першій цієї статті. При встановленні меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що опла-та праці в цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.

Відповідно до частини першої статті 51 КЗпП ско-рочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють про-тягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної три-валості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах зі шкід-ливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 люто-го 2001 року No163.

Крім того, законодавством встановлюється скоро-чена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встанов-люватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

Згідно зі статтею 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.

При розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що згідно зі статтею 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тиж-ні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищува-ти 5 годин.

Відповідно до статті 73 КЗпП у 2011 році на під-приємствах, в установах, організаціях робота не про-водиться у такі святкові і неробочі дні:

1 січня — Новий рік;7 січня — Різдво Христове;8 березня — Міжнародний жіночий день;24 квітня — Пасха (Великдень);1 і 2 травня — День міжнародної солідарності тру-

дящих;9 травня — День Перемоги;12 червня — Трійця;28 червня — День Конституції України;24 серпня — День незалежності України;

Лист Мінпраці від 25.08.2010 р. No9111/0/14-10/13

Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік



7



Згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП у ви-падку, коли святковий або неробочий день (ст. 73 КЗпП) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п’ятиденного робо-чого тижня з вихідними днями у суботу та неділю у 2011 році вихідний день у суботу 1 січня має бути перенесений на понеділок 3 січня, вихідний день у неділю 24 квітня — на понеділок 25 квітня, вихід-ний день у неділю 1 травня — на вівторок 3 травня, вихідний день у неділю 12 червня — на понеділок 13 червня.

Як правило, з метою створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використан-ня робочого часу, розпорядженнями Кабінету Міні-стрів України рекомендується переносити робочі дні для працівників, яким встановлено п’ятиденний ро-бочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю.

У зв’язку з тим, що зазначене розпорядження має рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів приймається роботодавцем самостійно шляхом видання наказу чи іншого розпорядчого до-кумента.

Прийняте роботодавцем рішення про перенесен-ня робочих днів змінює графік роботи підприємства, установи, організації та норму тривалості робочого часу у місяцях, в яких запроваджено перенесення робочих днів. Тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу мають здійснюватися за зміненим у зв’язку перенесенням робочих днів графіком роботи підприємства.

При цьому слід мати на увазі, що у разі перенесен-ня робочого дня, який передує святковому чи неро-бочому дню, на інший вихідний день, для збереження балансу робочого часу за рік, тривалість роботи у цей перенесений робочий день має відповідати тривало-сті передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП.

Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень уста-новлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиден-ний), яка тривалість щоденної роботи, коли встанов-лено вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50—53, 67 і 73 КЗпП.

Додаток до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25 серпня 2010 р. No9111/0/14-10/13

Розрахунок норм тривалості робочого часу на 2011 рік

No з/п Показники Сі-

чень Лю-тий

Бере-зень

Кві-тень

Тра-вень

Чер-вень

Ли-пень

Сер-пень

Вере-сень

Жов-тень

Лис-топад

Гру-день

2011 рік

1 Кількість календарних днів 31 28 31 30 31 30 31 31 30 31 30 31 365 2 Кількість святкових днів і днів ре-

лігійних свят (число місяця, на яке припадає свято)

2(1, 7)

— 1(8)

1(24)

3(1, 2,

9)

2(12, 28)

— 1(24)

— — — — 10

3 Кількість вихідних днів 10 8 8 9 9 8 10 8 8 10 8 9 105 4 Кількість днів, робота в які не про-

водиться 12 8 9 10 12 10 10 9 8 10 8 9 115

5 Кількість робочих днів 19 20 22 20 19 20 21 22 22 21 22 22 250 6 Кількість днів, що передують

святковим та неробочим, у які три-валість робочого дня (зміни) при 40-годинному тижні зменшується на 1 годину (число місяця, в яке скорочується тривалість робочого дня)

1(6)

— 1(7)

— — 1(27)

— 1(23)

— — — — 4

Норма тривалості робочого часу в годинах при: 7 40-годинному робочому тижні 151,0 160,0 175,0 160,0 152,0 159,0 168,0 175,0 176,0 168,0 176,0 176,0 1996 8 39-годинному робочому тижні 148,2 156,0 171,6 156,0 148,2 156,0 163,8 171,6 171,6 163,8 171,6 171,6 1950 9 38,5-годинному робочому тижні 146,3 154,0 169,4 154,0 146,3 154,0 161,7 169,4 169,4 161,7 169,4 169,4 1925 10 36-годинному робочому тижні 136,8 144,0 158,4 144,0 136,8 144,0 151,2 158,4 158,4 151,2 158,4 158,4 1800 11 33-годинному робочому тижні 125,4 132,0 145,2 132,0 125,4 132,0 138,6 145,2 145,2 138,6 145,2 145,2 1650 12 30-годинному робочому тижні 114,0 120,0 132,0 120,0 114,0 120,0 126,0 132,0 132,0 126,0 132,0 132,0 1500 13 25-годинному робочому тижні 95,0 100,0 110,0 100,0 95,0 100,0 105,0 110,0 110,0 105,0 110,0 110,0 1250 14 24-годинному робочому тижні 91,2 96,0 105,6 96,0 91,2 96,0 100,8 105,6 105,6 100,8 105,6 105,6 1200 15 20-годинному робочому тижні 76,0 80,0 88,0 80,0 76,0 80,0 84,0 88,0 88,0 84,0 88,0 88,0 1000 16 18-годинному робочому тижні 68,4 72,0 79,2 72,0 68,4 72,0 75,6 79,2 79,2 75,6 79,2 79,2 900



9



Наводимо приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2011 рік (додається), розрахова-ної за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при од-наковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням три-валості роботи напередодні святкових та неробо-чих днів.

За зазначених умов, залежно від тривалості робо-чого тижня, норма робочого часу на 2011 рік стано-витиме:

при 40-годинному робочому тижні — 1996 год.;при 39-годинному робочому тижні — 1950 год.;при 38,5-годинному робочому тижні — 1925 год.;при 36-годинному робочому тижні — 1800 год.;при 33-годинному робочому тижні — 1650 год.;при 30-годинному робочому тижні — 1500 год.;при 25-годинному робочому тижні — 1250 год.;при 24-годинному робочому тижні — 1200 год.;при 20-годинному робочому тижні — 1000 год.;при 18-годинному робочому тижні — 900 год.

Заступник міністра А. ЧЕРКАСОВ

Верховна Рада України постановляє:1. Внести змiни до таких законодавчих актiв Укра-

їни:<…>15) пункт 8.1 статтi 8 Закону України «Про податок з

доходiв фiзичних осiб» (889-15) (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., No37, ст. 308; 2004 р., No52, ст. 564) допо-внити пiдпунктом 8.1.5 такого змiсту:

«8.1.5. Податковий агент зобов’язаний подавати ор-гану державної податкової служби за мiсцем його ре-

єстрацiї податкову декларацiю з податку з доходiв фi-зичних осiб за базовий податковий перiод, що дорiвнює календарному мiсяцю за формою, встановленою цен-тральним податковим органом, про загальнi суми до-ходiв, якi нарахованi на користь платникiв податку, i загальнi суми податку з доходiв фiзичних осiб, якi утриманi з цих доходiв, а також обсяги перераховано-го податку до бюджету»;

<...>Президент України В. ЯНУКОВИЧ

Закон Верховної Ради України від 01.08.2010 р. No2457-VI

Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України у зв’язку з прийняттям Бюджетного кодексу України (витяг)

ДЛЯ НОТАТОК



9



�� 21 �� “�� ”

�� , �� 1863 ��

�� -______________201 �.

��: �� , �� , �� – ��

�� 7-��

� 1-��(��)

�� 28.07.2010 � 307

��:��________________________________________________________________________________________

�� (�� ):____________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________ (�� , �� /�� , ��, �� , �� /��, �� ,

____________________________________________________________________________________ ________� �� /��, � �� /��)

�� , �� (�� ):___________________________

_____________________________________________________________________________________________________ (�� , �� /�� , ��, �� , �� /��, �� ,

_____________________________________________________________________________________________________ � �� /��, � �� /��)

�� .1.2. �� , �� 28.09.2005 � 286 (�� ), �� , ��, �� , ��_____________________________________________________________

�� , �� , � �� – �� 1.

��! � �� ,�� – � �� .

�� . �� , ��

�� 1 2

�� 3010

�� 3020

� �� 3030

�� 3040� �� :

�� (��,�� )

3050

�� (�� , �� , �� , ��.)

3060

�� 3070

3080

3090

��



11



�� II. ��

��

�� -

��

��,

�� 1 2

�� , �� (��. 4020 + ��. 4040) 4010

�� 4020

�� (�� 4050 �� 4110) 4040

� �� :�� (�� ) 4050

�� 4060

�� 4070 �� (�� ) 4080

�� (��) 4090

�� (��) 4100

�� 4110

4120

4130

�� I��. ��

��

�� , ��.��.

� � 1

�� , �� (��. 5020 + ��.5030 + ��. 5060)

5010

�� 5020

�� 5030

� ��:��

5040

�� , �� (��, ��) 5050

�� 5060

� ��:�� 5070

�� , �� 5080

�� (�� . 5030, 5060) 5090��, ��

(�� 5100 – 5110 �� – ��)�� ’�� ’��

5100

� �� ’�� 5110

5120

5130



11



�� V. �� ________________ 20__�.

(�� – ��, ��, ��, ��)

��

� � 1 �� , �� 50% � �� , �� , �� (�� . 6020 – 6120) 6010

� �� , ��.:�� 6020

�� 1500,00 6030

�� 1500,01 �� 2000,00 6040

�� 2000,01 �� 2500,00 6050

�� 2500,01 �� 3000,00 6060

�� 3000,01 �� 3500,00 6070

�� 3500,01 �� 3750,00 6080

�� 3750,01 �� 4000,00 6090

�� 4000,01 �� 4500,00 6100

�� 4500,01 �� 5000,00 6110

�� 5000,00 6120

�� , �� , �� (�� 6010)

6130

� �� , � �� , �� 6140

��. �� , �� (��, �� ) �� , ��

6150

6160

6170

�� V. ��

��

��

��-��

��, ��

�� , ��. ��.

��,��-��

� � 1 2 3 �� :

�� 7010 ��, �� (�� (�� )

7020

��, �� (��): �� 7030�� - �� 7040

7050



13



�� V�. �� * �� 31 _________________ 20__�.

(��, ��)

* �� (�� ), �� , 2 �� : � �� –�� –�� – �� .

____________________________________________ _______________________________________ �� (��) ��/�� , (��)��

____________________________________________ _______________________________________ (��)

��: _________________ ��: _________________ �� : _________________________________

�� . �� (�� ) ��, �� , �� , �� (��) ��. �� (�� ) ��, �� , �� , �� (�� ) �� (�� 3.3 �� 3 �� -�� ,�� , �� 25.12.2008 � 521).

��

��

��

� � 1

�� , �� 8010

�� , �� , �� 8020

�� (��), �� , ��.

8030

�� (��), �� , ��.

8040

8050

8060



13



��

�� 21 �� “�� ”

�� , �� 1863 ��

�� –____________201 �.

��: �� , �� ,�� – ��

�� 7-��

� 1-��(��)

��

28.07.2010 � 307

��:

��_________________________________________________________________________________

�� (�� ):____________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________ (�� , �� /�� , ��, �� , �� /��, �� ,

_____________________________________________________________________________________________ � �� /��, � �� /��)

�� , �� (�� ): _____________________

_____________________________________________________________________________________________ (�� , �� /�� , ��, �� , �� /��, �� ,

_____________________________________________________________________________________________ � �� /��, � �� /��)

�� .1.2. �� , �� 28.09.2005 � 286 (�� ), �� , ��, �� , ��, ��

�� __________________________________________________________________________________

�� _______________________________________________________________________

�� , �� _____________________________________

______________________________________________________________________________________________(�� /�� , ��, �� )

�� , �� , � �� – �� 1.

�� :

�� . .

��

�� ____________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________

��



15



��! � �� ,�� – � �� .

�� I. ��

��

��

� � 1 2 �� ,�� 1010

�� , ��.��. 1020�� , �� , ��.��. 1030

�� , �� 1040�� , �� (�� ), ��-�� 1050

� �� , ��-�� 1060

�� , ��.��. (�� . 1020) 1070�� , �� (�� ), �� 1080

�� , �� (��), �� 1090

11001110

�� II. ��

�� 1______________20 �.(�� )

��

� � 1 �� , ��.��. 2010

� �� 2020

�� , �� , �� 2030

�� ’�� , �� ’�� , ��.��. 2040

�� ,��.��. (�� . 2010) * 2050

� �� 2060�� , �� , ��.��. (�� . 2050) 2070

2080* �� . �� . 2050 �� , �� . 2070., ��. �� .

�� (�� ) �� , ��, �� ,

�� :1. �� (��. 1070 / ��. 1040 * 1000) + ; – 10% � �� __________ ________________________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________ 2. �� (��. 2010) + ; – 25% � �� ___________________________ ________________________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________

_____________________________________________ ________________________________________�� (��) ��/�� , (��)�� _____________________________________________ _______________________________________

(��)��:__________________ ��: ______________�� :___________________________________



15





АКТУАЛЬНО ПРО ПОДАТКИ ТА ОБЛК

17



АКТУАЛЬНО ПРО ПОДАТКИ ТА ОБЛК (РЕАЛЬНСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ)

Лист ДПАУ від 12.08.2010 р. No16354/7/16-1517

Про податок на додану вартість

Державна податкова адміністрація України у зв’язку із надходженням численних запитів від платників по-датків та органів державної податкової служби стосов-но застосування змін, внесених до підпункту 7.7.2 «б» пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.97 р. No168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі — Закон), які внесені Законом України від 20.05.2010 р. No2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра-їни» (далі — Закон No2275), платниками податку, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, і повідомляє.

Відповідно до пункту 3 Розділу II «Прикінцеві поло-ження» Закону No2275 з дня набрання чинності Закону до 1 січня 2011 року зупиняється дія підпункту 7.7.2 «б» пункту 7.7 статті 7 Закону та в цей період зазначений під-пункт застосовується в наступній редакції:

«залишок від’ємного значення після бюджетного від-шкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку, фактично сплаченої отримувачем поста-чальникам товарів (послуг) та при імпорті, і включаєть-ся до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від’ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в подат-ковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підля-гати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від’ємного значення після бюджетного від-шкодування відображається у декларації з податку на до-дану вартість окремим рядком та включається до скла-ду податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року».

Порядок застосування цієї норми Закону викладе-но і в листах ДПА України від 18.06.2010 р. No12096/7/16-1117, від 08.07.2010 р. No13547/7/16-1517 та від 15.07.2010 р. No14134/7/16-1117.

Поряд з тим, підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7

Закону визначено перелік осіб, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

А тому особи, на яких розповсюджуються норми цьо-го підпункту, застосовують змінену редакцію підпунк-ту 7.7.2 «б» пункту 7.7 статті 7 Закону з урахуванням на-ступних особливостей:

— до рядка 23.2 податкової декларації за червень чи за наступні звітні періоди до кінця поточного року вклю-чається значення рядка 26 податкової декларації з подат-ку на додану вартість попереднього податкового періоду лише в частині суми податку, фактично сплаченої отри-мувачем постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах;

— зазначена сума враховується при визначенні суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за червень чи за наступні звітні періоди до кінця поточного року, а її за-лишок переноситься до рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість та додається до залишку зна-чення рядка 26 податкової декларації з податку на дода-ну вартість в частині сум податку, по яких не проведено розрахунки з постачальниками;

— в податковому періоді, в якому платник податку набу-ває права на отримання бюджетного відшкодування, нако-пичена в рядку 26 за попередні звітні періоди сума податку, фактично сплачена отримувачем постачальникам товарів (послуг) у таких попередніх звітних періодах, переноситься до рядка 23.2 декларації з податку на додану вартість і вклю-чається до розрахунку бюджетного відшкодування;

— сума бюджетного відшкодування відображається в рядку 25.1 чи рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість.

Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести зазначене роз’яснення до відома платників по-датків і підпорядкованих органів державної податкової служби та забезпечити його врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та винесенні рішень в процесі апеляційних узгоджень.

Заступник голови О. ЛЮБЧЕНКО



17



Лист Державної податкової адміністрації України від 05.08.2010 р. No7720/6/23-4015/486

Щодо тривалості позачергової податкової перевірки

Державна податкова адміністрація України розгля-нула лист <...> від 07.07.2010 р. No423 стосовно трива-лості позачергової податкової перевірки та повідомляє наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та орга-ни місцевого самоврядування, їх посадові особи зо-бов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та закона-ми України.

Відповідно до пункту 1-1 статті 11 Закону Украї-ни від 04.12.90 р. No509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі — Закон No509), при отриман-ні органом податкової міліції інформації про ухилен-ня платника податку або найманої особи від оподатку-вання при нарахуванні (виплаті, отриманні) заробіт-ної плати, інших виплат та відшкодувань, які підляга-ють оподаткуванню, у тому числі у вигляді додаткових благ, збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціаль-ного страхування, у тому числі внаслідок неукладення такою особою трудових договорів з найманою особою згідно із Кодексом законів про працю України, прова-дження особою господарської діяльності без державної реєстрації, а також пасивних доходів, керівник відпо-відного податкового органу має право прийняти рішен-ня про проведення позачергової податкової перевірки такого платника без його попереднього попереджен-ня. Рішення податкового органу має бути оформлене у письмовому вигляді, скріплене підписом керівника, печаткою та вручене платнику податку перед початком проведення такої перевірки.

Стаття 11-1 Закону No509 визначає тривалість про-ведення та терміни продовження планової виїзної та позапланової виїзної перевірки суб’єктів господарю-вання.

Тривалість позачергової податкової перевірки Законом No509 не визначено.

Водночас, при повній або частковій відсутності норм, які регулюють певні суспільні відносини, можливо за-стосувати аналогію закону, тобто, рішення справи або окремого юридичного питання на основі правової нор-ми, розрахованої на схожі випадки.

Слід зазначити, що застосування аналогії забороня-ється, якщо вона прямо заборонена законом, чи якщо закон пов’язує настання юридичних наслідків з наявніс-тю конкретних норм.

При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права обов’язковим є дотримання таких умов:

— аналогія допустима лише у випадку повної чи част-кової відсутності правових норм;

— суспільні відносини, до яких застосовується ана-логія, повинні знаходитися у сфері правового регулю-вання;

— повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками;

— пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності — в іншій галузі права і у законодавстві в цілому;

— винесене у процесі використання аналогії право-ве рішення не повинно суперечити нормам закону, йо-го меті;

— обов’язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення по аналогії до конкрет-ного випадку.

Такої думки дотримується Міністерство юстиції України у своєму листі від 30.01.2009 р. NoН-35267-18.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміні-стративного судочинства України, суд, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія зако-ну), а за відсутності такого закону виходить із конституцій-них принципів і загальних засад права (аналогія права).

Верховний суд України у своїй постанові від 18.12.2009 р. No14 зазначив, що у разі, якщо спірні пра-вовідносини не врегульовані законом, суд застосовує за-кон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого — суд виходить із загаль-них засад законодавства (аналогія права).

Позаплановою перевіркою відповідно до статті 11-1 Закону No509 вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності певних обставин. Зокрема, та-кими обставинами є неподання платником податків в установлений строк податкової декларації або розрахун-ків, якщо їх подання передбачено законом, проведення реорганізації (ліквідація) підприємства та інше. Підстави для проведення позачергової податкової перевірки ви-значені у пункті 1-1 статті 11 Закону No509.

Враховуючи викладене вище, можливо застосувати до позачергової податкової перевірки терміни проведен-ня, які визначені для позапланової виїзної перевірки, оскільки дані перевірки (позачергова та позапланова) не передбачені в планах роботи органів ДПС та проводять-ся при наявності певних обставин.

Разом з тим, з метою уникнення неоднозначного тлумачення пункту 1-1 статті 11 Закону No509, пропо-нуємо звернутись за відповідним роз’ясненням до Ко-мітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Заступник голови О. МАТВЄЄВ



19



Додаток

Алгоритм організації роботи органів ДПС щодо відпрацювання платників ПДВ, які відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням, з метою анулювання реєстрації платників ПДВ згідно з пп. «е» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»

1. Підрозділи інформатизації формують переліки платників ПДВ, які відсутні за зареєстрованим місце-знаходженням (перебувають на обліку зі станами: 7 — «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», 9 — «направлено повідомлення за формою No18-ОПП», 10 — запит на встановлення місцезнахо-дження (місця проживання)», 23 — місцезнаходження не встановлено» та 32 — «місцезнаходження не встанов-лено, юридична адреса масової реєстрації»), окремо по кожному реєстраційному стану та передають їх підроз-ділам оподаткування для підготовки запитів.

2. Підрозділи оподаткування готують запити на вста-новлення місцезнаходження та передають їх підрозділам податкової міліції (максимальний строк підготовки за-питів — 5 днів*).

3. Підрозділи податкової міліції за результатами про-ведених заходів у разі невстановлення місцезнаходження готують службові записки про відсутність платників по-датків за місцезнаходженням та передають їх підрозді-лам реєстрації та обліку платників податків та підрозді-лам оподаткування (максимальний строк відпрацювання запитів — 10 днів*).

4. Підрозділи реєстрації та обліку платників податків щодо платників ПДВ, які відсутні за зареєстрованим міс-цезнаходженням, направляють державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за міс-цезнаходженням за формою No18-ОПП (максимальний строк підготовки повідомлень — 5 днів*).

Довідково. У разі надходження державному реєстрато-ру від органу ДПС повідомлення про відсутність юридич-

ної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов’язаний надіслати рекомендованим листом протя-гом п’яти робочих днів з дати надходження зазначено-го повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстра-ційної картки. Якщо державному реєстратору поверну-то рекомендованого листа з відміткою відділення зв’язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного дер-жавного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

5. Підрозділи реєстрації та обліку платників податків здійснюють постійний моніторинг платників податків, щодо яких направлено повідомлення за формою No18-ОПП, та відомостей, які надходять від державного реє-стратора. У разі отримання відомостей щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фі-зичних осіб — підприємців запису про відсутність плат-ника ПДВ за зареєстрованим місцезнаходженням невід-кладно подають пропозиції щодо анулювання реєстрації платника ПДВ комісії, утвореній відповідно до розпо-рядження керівника податкового органу згідно з Поло-женням про реєстрацію платників ПДВ, затвердженим наказом ДПАУ від 01.03.2000 р. No79 та зареєстрованим у Мін’юсті України 03.04.2000 р. за No208/4429 (макси-мальний строк розгляду питання комісією та складання акта — 10 днів*), складають акти про анулювання реє-страції платників ПДВ.

6. Юридичні підрозділи у встановленому порядку направляють до суду позови про визнання недійсним

* Строк встановлюється на період масового відпрацювання платників ПДВ, які відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням.

Телеграма ДПАУ від 09.07.2010 р. No13694/7/29-1017

Щодо виключення з реєстру платників ПДВ

У зв’язку із набранням чинності Законом України від 20.05.2010 р. No2275-VI «Про внесення змін до де-яких законодавчих актів України», нормами якого пе-редбачено доповнення п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» новими підставами щодо можливості анулювання реєстрації платників ПДВ, зо-бов’язую голів державних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі вжити термінових заходів щодо виключення з Реєстру плат-ників ПДВ суб’єктів господарювання, стосовно яких у

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — ЄДР) внесено запис про відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням або наявне судове рішення щодо визнання установчих до-кументів недійсними, та невідкладно організувати ро-боту щодо належного відпрацювання платників ПДВ, місцезнаходження яких не встановлено та щодо яких в ЄДР має бути внесено відповідний запис, згідно з до-датком.

В. о. голови В. МАЛКОВ



19



Лист ДПАУ від 14.07.2010 р. No14009/7/15-0417

Про відображення збиткового результату у складі валових витрат у 2010 році

Державна податкова адміністрація України звертає увагу на зміну порядку включення до складу валових ви-трат від’ємного значення об’єкта оподаткування з подат-ку на прибуток у 2010 році у зв’язку з прийняттям Закону України від 20.05.2010 р. No2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі — Закон No2275-VI) та зобов’язує забезпечити належний контр-оль за станом декларування податку на прибуток з ура-хуванням зазначених змін.

Відповідно до пункту 22.4 Закону України «Про опо-даткування прибутку підприємств» (в редакції Закону No2275-VI) (далі — Закон) у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Згідно з п. 1 розділу II Прикінцевих положень Закону No2275-VI п. 9 розділу I цього Закону (зміни до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») набирає чинності з початку наступного звітного (подат-кового) періоду, за періодом, на який припадає набран-ня чинності цим Законом.

Оскільки Закон No2275-VI набув чинності 16.06.2010 р. (офіційне опублікування — «Голос України», 2010, No109, від 16.06.2010 р.), порядок врахування від’ємного значен-ня об’єкта оподаткування, визначений п. 22.4 Закону за-стосовується з початку наступного звітного (податкового) періоду, тобто за підсумками 9 місяців 2010 року.

При цьому абзацом другим п. 16.4 Закону встановле-но, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану нароста-ючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Наприклад, підприємство — платник податку на прибуток — протягом перших трьох календарних квар-талів 2010 року щокварталу отримує прибуток у сумі 40 тис. грн. Від’ємне значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року — 100 тис. грн.

За зазначених умов показник рядка 08 декларації за податкові періоди поточного року становитиме відпо-відно:

— за I квартал об’єкт оподаткування має від’ємне значення - 60 тис. грн (40 - 100);

— за півріччя об’єкт оподаткування має від’ємне зна-чення - 20 тис. грн (80 - 100);

— за три квартали об’єкт оподаткування має додатне значення +100 тис. грн (120 - 20), де 120 — сума отрима-ного прибутку за три квартали та 20 — сума від’ємного значення об’єкта оподаткування, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року, з урахуванням обмеження, визна-ченого п. 22.4 Закону у розмірі 20 відсотків.

Тобто за підсумками 9 місяців 2010 року сума подат-ку до сплати становитиме 100 х 25 відс. = 25 (тис. гри-вень).

Одночасно повідомляємо, що обмеження, встанов-лене п. 22.4 Закону, також застосовуватиметься до са-мостійно виявлених помилок за результатами минулих років, у випадку якщо такі помилки впливатимуть на збільшення від’ємного значення, накопиченого станом на 01.01.2010 р. (р. 8 декларації з податку на прибуток за 2009 рік).

Оскільки питання віднесення платниками податку у 2010 році до складу валових витрат збитків, отриманих за підсумками 2009 року, потребує посиленої уваги, зо-бов’язую голів державних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі:

— створити робочі групи по відпрацюванню підпри-ємств, які за підсумками попереднього року допустили від’ємне значення об’єкта оподаткування, забезпечити інвентаризацію збиткових результатів;

— визначити ризикові підприємства (які з метою приховування збитків виправляють помилки за попе-редні роки) та вжити до них контрольно-перевірочних заходів;

— забезпечити належне опрацювання матеріалів до-кументальних перевірок збиткових підприємств, особ-ливо тих, яким за результатами перевірки зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування;

— визначити резерви з податку на прибуток за ра-хунок здійсненого перерахунку від’ємного значення об’єкта оподаткування у складі валових витрат та вста-новити контроль за правильністю декларування таких витрат після їх перерахунку у декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року;

— з метою упередження ненавмисних порушень про-вести належну роз’яснювальну роботу серед платників податків з питання обмеження обсягів збиткового ре-зультату для їх включення до складу валових витрат у поточному році, а також вжити необхідних роз’яснюваль-

запису про державну реєстрацію з моменту реєстрації, припинення юридичної особи та визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ з моменту його видачі щодо

платників, які задіяні в схемах мінімізації податкових зобов’язань з ПДВ та відповідно є «вигодоформуючими» або «транспортуючими» суб’єктами господарювання.



21



Наказ Міністерства фінансів України від 10.06.2010 р. No382

Про затвердження Змін до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»

Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгал-терський облік та фінансову звітність в Україні» нака-зую:

1. Затвердити схвалені Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України Зміни до Положення (стандарту) бухгалтер-ського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», за-твердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. No87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за No398/3691 (із зміна-ми), що додаються.

2. Управлінню методології бухгалтерського обліку (Пархоменко В. М.):

2.1. Забезпечити подання цього наказу в п’ятиде-нний строк після його прийняття у встановленому по-рядку на державну реєстрацію до Міністерства юсти-ції України.

2.2. У десятиденний строк з дня державної реєстрації цього наказу в Міністерстві юстиції України забезпечити його оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністер-ства фінансів України в мережі нтернет.

3. Цей наказ набирає чинності через десять днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника міністра фінансів України Єфименко Т. .

Міністр Ф. ЯРОШЕНКО

Лист Державної податкової адміністрації України від 12.07.2010 р. No13733/7/15-0517

Щодо операцій з придбання прав вимоги зобов’язань

З метою врегулювання порядку віднесення до скла-ду валових доходів та валових витрат зобов’язань при здійсненні операцій з продажу або придбання права вимоги пп. 7.9.7 ст. 7 Закону України «Про оподатку-вання прибутку підприємств» встановлено, що плат-ник податку веде облік фінансових результатів опе-рацій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи на-дані послуги третьої особи, зобов’язань за фінансо-вими кредитами, а також за іншими цивільно-право-вими договорами.

При першому відступленні зобов’язань валові ви-трати, здійснені платником податку — першим креди-тором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла забор-гованість, за фінансовими кредитами — у розмірі фак-тичної заборгованості за основним боргом, процентами та іншими платежами за договором за умови, що такі проценти та платежі були включені до складу валового доходу в попередніх податкових періодах відповідно до

вимог цього Закону, а за іншими цивільно-правовими договорами — у розмірі фактичної заборгованості, що відступається.

Щодо валових доходів, то до їх складу включається сума коштів або вартість інших активів, отримана плат-ником податку — першим кредитором від такого відступ-лення, а також сума його заборгованості, яка погашаєть-ся, за умови, що така заборгованість була включена до складу валових витрат згідно з вимогами цього Закону.

Отже, первісний кредитор має право врахувати в по-датковому обліку фінансовий результат від продажу пра-ва вимоги зобов’язань за фінансовими кредитами в мо-мент отримання коштів від відступлення права вимоги наступному кредитору.

Якщо борг погашається частками, врахування від’ємного значення первісним кредитором здійсню-ється у разі отримання суми за договором в повному обсязі, тобто в момент, коли до наступного кредитора перейшли усі ризики, пов’язані з відступленим кредит-ним договором.


них заходів для добровільного підвищення суб’єктами господарювання рівня податкової віддачі та збільшення сплати ними платежів до бюджету.

Крім того, забезпечити контроль за перевірками по-даткової звітності з податку на прибуток з використан-ням подвійної системи для забезпечення своєчасного,

ефективного та повного їх проведення на усіх етапах, вчасного реагування на будь-які порушення платни-ками податкового законодавства або можливі ризики в оподаткуванні (наказ ДПА України від 24.12.2009 р. No726).




21



Зміни до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»1

1. Пункти 12-27 викласти в такій редакції:«12. Рух грошових коштів у результаті операційної

діяльності визначається за сумою надходжень від опе-раційної діяльності та сумою витрачання на операційну діяльність грошових коштів за даними записів їх руху на рахунках бухгалтерського обліку.

13. У статті «Надходження від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображаються грошові над-ходження від основної діяльності, тобто від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням непря-мих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

У статті «Надходження від погашення векселів одер-жаних» відображаються грошові надходження від пога-шення векселів одержаних, від їх продажу.

14. У статті «Надходження від покупців і замовників авансів» відображається сума одержаної попередньої оплати та авансових надходжень грошовими коштами від покупців і замовників під наступну поставку про-дукції (товарів, робіт, послуг).

У статті «Надходження від повернення авансів» відо-бражаються повернуті підприємству постачальниками і підрядниками суми попередньої оплати та авансових надходжень грошовими коштами.

15. У статті «Надходження від установ банків від-сотків за поточними рахунками» відображається сума одержаних підприємством відсотків (процентів) за за-лишками коштів на його поточних рахунках за догово-рами банківського рахунку.

16. У статті «Надходження від бюджету податку на додану вартість» відображаються відшкодовані підпри-ємству з бюджету суми податкового кредиту з цього по-датку шляхом зарахування грошових коштів на рахунки в установах банків.

У статті «Надходження від повернення інших по-датків і зборів (обов’язкових платежів)» відображають-ся одержані з бюджету на рахунки підприємства в уста-новах банків суми інших податків і зборів (обов’язкових платежів), крім податку на додану вартість.

17. У статті «Надходження від отримання субсидій, дотацій» відображаються отримані з бюджетів та поза-бюджетних фондів суми субсидій, дотацій.

У статті «Надходження від цільового фінансування» відображаються одержані для здійснення видатків на операційну діяльність підприємства інші асигнування з бюджету і кошти цільового фінансування від інших осіб (благодійників).

18. У статті «Надходження від боржників неустой-ки (штрафів, пені)» відображаються одержані підпри-

ємством грошовими коштами економічні санкції за по-рушення законодавства та умов договорів.

19. У статті «нші надходження» відображаються інші надходження грошових коштів від операційної діяльнос-ті, не включені до попередніх статей звіту про рух грошо-вих коштів у результаті операційної діяльності, зокрема від реалізації оборотних активів, включаючи іноземну валюту, надходження від діяльності обслуговуючих гос-подарств, від операційної оренди активів.

20. У статті «Витрачання на оплату товарів (робіт, по-слуг)» відображаються грошові кошти, сплачені поста-чальникам і підрядчикам за одержані товарно-матеріаль-ні цінності, прийняті роботи і надані послуги.

У статті «Витрачання на оплату авансів» відобража-ються суми попередньої оплати та авансових платежів постачальникам та підрядчикам за товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги), що будуть поставлені (ви-конані, надані).

У статті «Витрачання на оплату повернення авансів» відображається сума попередньої оплати та авансових платежів, яку підприємство повернуло покупцям і за-мовникам.

21. У статті «Витрачання на оплату працівникам» ві-дображаються витрачені грошові кошти на виплати пра-цівникам заробітної плати, допомоги, винагород.

У статті «Витрачання на оплату витрат на відряджен-ня» відображається сума витрачених грошових коштів на службові відрядження.

22. У статті «Витрачання на оплату зобов’язань з по-датку на додану вартість» відображається сума сплаче-ного до бюджету податку на додану вартість.

У статті «Витрачання на оплату зобов’язань з податку на прибуток» відображається сума сплаченого до бюдже-ту податку на прибуток за умови, що податок конкрет-но не ототожнюється з фінансовою або інвестиційною діяльністю.

23. У статті «Витрачання на оплату відрахувань на со-ціальні заходи» відображається сума сплачених внесків із загальнообов’язкового державного пенсійного і соці-ального страхування.

24. У статті «Витрачання на оплату зобов’язань з ін-ших податків і зборів (обов’язкових платежів)» відобра-жається сума сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) (крім податку на додану вартість, податку на прибуток, зобов’язань із загальнообов’язкового держав-ного пенсійного і соціального страхування).

25. У статті «Витрачання на оплату цільових внесків» відображається сума сплачених цільових та благодійних внесків.

1 Затверджено Наказом Мінфіну України 10.06.2010 р. No382. Зареєстровано в Мін’юсті України 05.07.2010 р. за No470/17765.



23



нформаційний Лист ВАСУ від 27.07.2010 р. No1145/11/13-10

Щодо оскарження дій податкових органів стосовно призначення позапланових перевірок платників податків та наказів про проведення таких перевірок

Головам апеляційних адміністративних судів УкраїниУ зв’язку з виникненням у судовій практиці питань,

пов’язаних із оскарженням дій податкових органів щодо призначення позапланових перевірок платників подат-ків та наказів про проведення таких перевірок, на під-ставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про судоустрій України», в порядку надання методич-ної допомоги Вищий адміністративний суд України вва-жає за необхідне повідомити таке.

Частиною сьомою статті 11 з позначкою 1 Закону України від 04.12.90 р. No509-XII «Про державну по-даткову службу в Україні» (надалі — Закон) визначено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на під-ставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформля-ється наказом.

При вирішенні питання про можливість звернення платників податків до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним наказу керівника податко-вого органу про призначення виїзної позапланової пере-вірки судам слід виходити з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Ко-дексу адміністративного судочинства України компе-тенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних по-вноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов’язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповід-них дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов’язків, їх зміни чи припинення.

Наказ керівника податкового органу про призна-чення позапланової перевірки видається ним на реалі-зацію своїх повноважень, передбачених частиною сьо-

мою статті 11 з позначкою 1 Закону. При цьому такий наказ відповідно до пункту 2 частини першої статті 11 з позначкою 2 Закону є одним із документів, за умо-ви надання яких під розписку платнику податків по-датковий орган має право приступити до проведення перевірки.

Своєю чергою, згідно з пунктом «г» підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України від 21.12.2000 р. No2181-III «Про порядок погашення зобов’язань плат-ників податків перед бюджетами та державними цільо-вими фондами» в разі, якщо платник податків відмов-ляється від проведення документальної перевірки за на-явності законних підстав для її проведення, до такого платника податків може бути застосований адміністра-тивний арешт активів.

Таким чином, видання керівником податкового орга-ну наказу про проведення позапланової перевірки безпо-середньо призводить до виникнення певних обов’язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністра-тивного судочинства України.

За таких обставин позовні вимоги про визнання про-типравним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків, виданого на підставі частини сьомої статті 11 з позначкою 1 Закону, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас судам слід звернути увагу на те, що подеку-ди платниками податків по-різному формулюється зміст позовних вимог у справах, пов’язаних з оскарженням наказу про проведення виїзної позапланової перевір-ки. Зокрема, в одних випадках пред’являються позови про визнання зазначеного наказу протиправним (недій-сним, незаконним, неправомірним). В інших випадках

26. У статті «нші витрачання» наводиться сума вико-ристаних грошових коштів на інші напрями операційної діяльності, що не включена до попередніх статей звіту про рух грошових коштів, зокрема собівартість реалізо-ваної іноземної валюти.

27. У статті «Чистий рух коштів до надзвичайних подій» відображається різниця між сумами грошових надходжень та грошових видатків, відображених від-повідно до пунктів 12-26 цього Положення (стандар-ту).».

2. Пункт 56 викласти в такій редакції:«56. У статті «Вплив зміни валютних курсів на зали-

шок коштів» відображається сума збільшення або змен-шення (наводиться у дужках) залишку грошових коштів у результаті перерахунку іноземної валюти при зміні ва-лютних курсів протягом звітного періоду.».

3. Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерсько-го обліку 4 викласти в новій редакції, що додається.

Начальник Управління методології бухгалтерського обліку В. ПАРХОМЕНКО



23



нформаційний Лист ВАСУ від 20.07.2010 р. No1112/11/13-10

Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби* (витяг)

<...>Деякі обставини, що можуть свідчити про реальний

характер господарської операції, а також засоби (доку-менти), що підтверджують такі обставини, проаналізо-вані Верховним судом України11 у справі за позовом Від-критого акціонерного товариства «Київхімволокно» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідо-млень-рішень і акта перевірки.11 Постанова Верховного суду України від 8 вересня 2009 ро-ку, додаток до інформаційного листа Вищого адміністра-тивного суду України від 22.04.2010 р. No568/11/13-10.

У цій постанові вказано таке.Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з думкою яко-

го погодилися апеляційний і касаційний суди, виходив із того, що висновки податкового органу щодо безто-варності операцій, викладені в акті, є безпідставними, оскільки податкова накладна від 15 грудня 2003 року No15/12-437 від імені Товариства з обмеженою відпові-дальністю «Челсі» підписана його директором — гр. Н.;

укладений між товариствами договір купівлі-продажу партії чобіт від 15 грудня 2003 року No79 не визнано не-дійсним на час судового розгляду справи; господарська операція підтверджена належними первинними доку-ментами.

На думку колегії суддів, висновки судів у цій справі не відповідають вимогам чинного законодавства Укра-їни з огляду на нижченаведене.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших до-кументах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть та-кож свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

* Підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним судом України судових рішень Вищого адмі-ністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році.

змістом позовних вимог є скасування наказу керівника податкового органу про проведення виїзної позаплано-вої перевірки.

При розмежуванні зазначених вище способів захисту порушеного права особи (визнання акта протиправним або скасування відповідного акта суб’єкта владних по-вноважень) судам слід ураховувати таке.

Визнання акта суб’єкта владних повноважень проти-правним як способу захисту порушеного права позива-ча застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прий-няття такого акта.

Скасування ж акта суб’єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набран-ня чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства Укра-їни суд під час прийняття рішення про скасування не-законного рішення суб’єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Суд визначає, що рішення суб’єкта владних повнова-жень є скасованими з моменту набрання постановою за-конної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно збе-регти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шко-ди суб’єктам правовідносин порівняно з відвернутою.

З урахуванням викладеного застосування різних спо-собів захисту порушеного права позивача — визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта — повинно відбуватися з урахуванням конкретних об-ставин справи в кожному окремому випадку.

При цьому судам слід виходити з того, що вимога про визнання акта владного органу недійсним, неза-конним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту по-рушеного права позивача, а саме визнання акта проти-правним.

Водночас у разі помилкового обрання платника-ми податків неналежного способу захисту порушеного права (наприклад, пред’явлення позову про скасування спірного акта замість визнання його протиправним чи навпаки), адміністративні суди мають право на підста-ві частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права пози-вача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Цей лист пропонуємо довести до відома суддів апе-ляційного та окружних адміністративних судів відповід-ного апеляційного округу для врахування при здійснен-ні правосуддя.

В. о. голови суду Д. ЛПСЬКИЙ



25



— неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, міс-ця знаходження майна або обсягу матеріальних ресур-сів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяль-ності;

— відсутність необхідних умов для досягнення ре-зультатів відповідної підприємницької, економічної ді-яльності в силу відсутності управлінського або техніч-ного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

— облік для цілей оподаткування тільки тих госпо-дарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виник-ненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяль-ності також потрібне здійснення й облік інших госпо-дарських операцій;

— здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному плат-ником податків у документах обліку.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішен-ня, податковий орган виходив з того, що: товар пози-вачем не придбавався; не виготовлявся; за межі Укра-їни не вивозився, оскільки не існує нерезидента, яко-му цей товар відповідно до документів мав бути екс-портований.

На підтвердження своїх доводів податковий орган надав суду письмові документи про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Челсі» товар не виро-бляло і не купувало. Закрите акціонерне товариство «ТМ», що розташоване за адресою місцезнаходжен-ня складів, в яких за твердженням позивача зберіга-лася продукція, придбана у Товариства з обмеженою відповідальністю «Челсі», повідомило, що договорів оренди ні з позивачем, ні з Товариством з обмеженою відповідальністю «Челсі» не укладалося, а їх продукція протягом 2003 — 2005 років на складах не зберігалась. У листах Спільного українсько-турецького підприєм-ства «мперія», яке значиться як виробник продукції у вантажно-митній декларації, зазначається, що за пері-оди 2003 — 2005 років ні Товариству з обмеженою від-повідальністю «Челсі», ні Відкритому акціонерному то-вариству «Київхімволокно» вироблена ним продукція не відвантажувалася.

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Челсі» гр. Н. у письмових поясненнях, наданих слідчо-му органу, вказував, що будь-яких угод, платіжних до-ручень, банківських і господарських документів, крім реєстраційних, він не підписував. Крім цього, йому не відомо про будь-яку діяльність очолюваного підприєм-ства. У постанові про притягнення зазначеної особи як обвинуваченого також наводяться факти щодо створен-ня фіктивного підприємства.

У листах Управління Служби безпеки України в м. Києві і Національного центрального бюро нтер-полу повідомляється, що коди та юридичні адреси за-

реєстрованих в США фірм із назвою «Interworks LLC» не відповідають ідентифікаційному коду та реквізитам фірми, яка уклала договір із Відкритим акціонерним то-вариством «Київхімволокно».

Вищезазначені доводи податкового органу судом не перевірялися, представленим на їх підтвердження дока-зам правова оцінка не надавалася, не зважаючи на те, що вони піддають сумніву висновки суду щодо неправомір-ності доводів податкового органу, викладених в акті.

Зазначене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріаль-ного права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністратив-ній справі, підтверджених тими доказами, які були до-сліджені в судовому засіданні.

Доводи суду про те, що в договорі між товариствами, а також податковій накладній міститься підпис гр. Н. є не-переконливими, оскільки останній заперечує цей факт, а суд не перевірив в установленому законом порядку, ким виконані підписи на зазначених документах.

Твердження суду про те, що цей договір породжує для його сторін певні права та обов’язки у зв’язку з тим, що його не визнано недійсним, є помилковими, оскільки, відповідно до частини другої статті 215 Цивільного ко-дексу України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Посилання суду на те, що договір виконаний з огляду на надані відповідачем до-кази, є непереконливими, а останні підлягають повній і всебічній перевірці ним.

Суд не звернув належної уваги на доводи відповідача про те, що Відкрите акціонерне товариство «Київхім-волокно» у порушення вимог нструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних дові-реностей на одержання цінностей, затвердженої нака-зом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року No99 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції Укра-їни 12 червня 1996 року за No293/1318, довіреності на одержання продукції від Товариства з обмеженою від-повідальністю «Челсі» не виписувало; у сторін за уго-дою відсутні первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, а саме: то-варно-транспортні накладні, дорожні листи тощо та до-кументи на зберігання товару, що є порушенням Пра-вил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспор-ту України від 14 жовтня 1997 року No363, зареєстро-ваних у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за No128/2568.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року No996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться під-приємством. Фінансова, податкова, статистична та інші



25



види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На думку колегії суддів, здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників гос-подарської операції від складання первинних докумен-тів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід було звернути увагу і дати належ-ну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його пере-вірки, оскільки така може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

<...> Узагальнюючи висновки, що містяться у проаналі-

зованих постановах Верховного cуду України, слід на-голосити на такому:

1) відсутність судового рішення про недійсність нік-чемного правочину не свідчить про створення ним пев-них правових наслідків. При цьому суд у мотивувальній частині рішення у справі щодо оскарження нарахова-них податкових зобов’язань має право дійти самостійно висновків про нікчемність правочину під час розгляду питання про реальність господарської операції, на під-ставі якої формувалися дані податкового обліку сторін договору;

2) відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, своєю чергою, може вказувати на фіктивність від-повідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснен-ня самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку;

3) вимога щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість може бути визнана необґрунтованою, зокрема, якщо:

— для цілей оподаткування операції враховані на під-ставі удаваних правочинів, про що повинно бути зазна-чено у рішенні суду (наприклад, у разі невідповідності дійсному економічному змісту або необумовленості ро-зумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру);

— встановлені обставини, що свідчать про нездій-снення особою, яка значиться виробником товару, під-приємницької діяльності;

— якщо судом встановлено, що головною метою платника податку є одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди, зокрема від-шкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємниць-ку діяльність;

4) про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зо-крема, про наявність таких обставин:

— неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, міс-

ця знаходження майна або обсягу матеріальних ресур-сів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяль-ності;

— відсутність необхідних умов для досягнення ре-зультатів відповідної підприємницької, економічної ді-яльності в силу відсутності управлінського або техніч-ного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

— облік для цілей оподаткування тільки тих госпо-дарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виник-ненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяль-ності також потрібне здійснення й облік інших госпо-дарських операцій;

— здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному плат-ником податків у документах обліку;

5) перевірці під час розгляду відповідної категорії спо-рів підлягають обставини, що свідчать про притягнен-ня посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у зв’язку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником як підстава для одержання права на податковий кредит та/або бюджетне відшко-дування;

6) відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшко-дування, задекларованої платником податків.

Таким чином, протягом 2009 року Верховний суд України конкретизував свої правові позиції щодо справ, пов’язаних із встановленням права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне від-шкодування.

З наведених вище правових позицій Верховного суду України вбачається тенденція до індивідуалізації квалі-фікації дій платників податку з формування податково-го кредиту та сум бюджетного відшкодування з подат-ку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платни-ків податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відпо-відальність особи та забезпечити дотримання правопо-рядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дій-сному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування до-статньо наявності належним чином оформлених доку-ментів, зокрема податкових накладних. Прикладом по-



27



дібного підходу Верховного суду України є, зокрема, по-станова від 9 вересня 2008 року13.13 Постанова Верховного суду України від 9 вересня 2008 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 2362425.

При цьому не є підставою для відмови у праві на по-датковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є під-ставою для визнання неправомірними операцій платни-ка податків подальше припинення чи анулювання стату-су платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність плат-ника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер ді-яльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності). Прикладом може бути постанова Верховного суду України14.14 Постанова Верховного суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 3060678.

Якщо ж у процесі встановлення обставин у справі бу-де з’ясовано, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит та/або бюджетне відшко-дування з податку на додану вартість, вбачається спря-мованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зо-бов’язань з податку на додану вартість, у задоволенні по-дібної вимоги повинно бути відмовлено. Наявність ци-вільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господар-ської операції у тому разі, якщо такий договір не визна-ний недійсним у судовому порядку. З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору не-дійсним у суді не вимагається. Тому за наявності відпо-відних обставин суди повинні в мотивувальній частині судового рішення вказувати на нікчемність відповідних договорів і розглядати податкові наслідки вчинення від-повідних дій без урахування наявності цивільно-право-вого договору. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником по-датку права на податковий кредит та/або бюджетне від-шкодування з податку на додану вартість.

Одночасно Верховний суд України конкретизував предмет доказування у відповідній категорії спорів.

Зокрема, дослідженню підлягає реальність господар-ських операцій, що є підставою для виникнення права

на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у від-повідності вчинених ним дій господарській меті, а та-кож реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Прикладами є постанови Верховного су-ду України від 24 березня 2009 року15, від 1 вересня 2009 року16, від 8 вересня 2009 року17.15 Постанова Верховного суду України від 24 березня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 4344211.16 Постанова Верховного суду України від 1 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 4970766.17 Постанова Верховного суду України від 8 вересня 2009 ро-ку, додаток до інформаційного листа Вищого адміністра-тивного суду України від 22.04.2010 No568/11/13-10.

Виходячи із вимог статті 71 КАС, суди повинні вра-ховувати, що обов’язок доведення відповідних обста-вин у спорах між особою та суб’єктом владних повно-важень покладається на суб’єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Отже, суди повинні досліджувати насамперед доводи органів державної по-даткової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податко-вий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Водночас, досліджуючи зазначені обставини справи, суди не повинні обмежуватися виключно доказами, що подані сторонами у справі. Виходячи з принципу офі-ційного з’ясування обставин справи, суд повинен вжи-ти всіх заходів із витребування необхідних доказів. Ви-кладення наведених підходів Верховного суду України до розглядуваної проблеми міститься у постанові від 13 січня 2009 року18 та інших судових рішеннях.18 Постанова Верховного суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 3060678.

Загалом аналіз правових позицій Верховного суду України свідчить про те, що ці позиції здебільшого не обмежуються виключно формальним застосуванням словесних приписів Закону України «Про податок на додану вартість», які, до того ж, подекуди є супереч-ливими (як наприклад, положення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону). Перевагу надано встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та від-повідністю за зовнішніми ознаками вимогам норма-тивних актів.

Таким чином, протягом 2009 року Верховним судом України було сформульовано послідовну правову пози-цію у справах, пов’язаних із отриманням права на по-датковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. З наведеного випливає, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунто-



27



ваності права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської опе-рації.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції — договори, акти викона-них робіт, документи про перевезення, зберігання то-варів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та техноло-гічні можливості певної особи до вчинення тих чи ін-ших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для переве-зення, приміщень для зберігання товарів тощо; мож-ливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням тер-міну його придатності, доступності на ринку тощо; на-явність відповідних ліцензій та інших дозвільних доку-ментів, що необхідні для ведення певного виду госпо-дарської діяльності.

Встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокре-ма, сама собою відсутність ліцензії чи іншого дозвільно-го документа не є безумовним доказом неправомірнос-ті вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала мож-ливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

2. Встановлення спеціальної податкової право-суб’єктності учасників господарської операції.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачаль-ника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчи-нення відповідної господарської операції.

При цьому в обов’язковому порядку необхідно з’ясу-вати можливу обізнаність платника податку щодо дефек-тів у правовому статусі його контрагентів, зокрема, з ви-користанням даних Єдиного державного реєстру юри-дичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

3. Встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом това-рів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають ли-ше суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбан-ням товарів (послуг), що підлягають використанню у гос-подарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

При цьому в обов’язковому порядку необхідно до-сліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність

ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі по-дальшого продажу придбаного товару нижче за ціну при-дбання; придбання товарів (послуг) у посередників за на-явності прямих контактів із їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платни-ка податку тощо. При цьому слід враховувати, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від фактичного використання при-дбаних товарів або послуг у своїй господарській діяль-ності. Для підтвердження відповідного права платника податку достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

4. Встановлення дотримання платником податку спе-ціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У межах цього етапу підлягає дослідженню правиль-ність складання податкових накладних, податкових та митних декларацій, зокрема щодо наявності в них усіх передбачених законодавством реквізитів. Одночасно підлягають перевірці на предмет достовірності всі на-ведені у відповідних документах дані.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані плат-ником податку.

При цьому виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 За-кону України «Про податок на додану вартість», бюджет-ному відшкодуванню підлягає частина податку, сплаче-на платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передба-чено можливості зменшення суми бюджетного відшко-дування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Серед причин виникнення різної практики в адмі-ністративних судах у спорах, пов’язаних із визнанням права платників податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, можна виділити такі:

1. Наявність суперечностей змісту правових норм За-кону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, ускладнення виникають у визначенні співвідношення між пунктом 1.8 статті 1 Закону Укра-їни «Про податок на додану вартість» та пунктом 7.7 статті 7 цього ж Закону. Основна проблема полягає у визначенні надмірної сплати податку як юридичного факту, що є підставою для виникнення права на від-шкодування податку на додану вартість з державного бюджету.



29



Проте судова практика Судової палати в адміністра-тивних справах Верховного суду України19 дозволила ді-йти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що при-дбані платником податку, і розрахунки за які є здійсне-ними.19 Постанова Верховного суду України від 15 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 4970766.

2. Невідповідність моделі правового регулювання від-носин, що складаються в процесі формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на до-дану вартість та сум бюджетного відшкодування, реаліям суспільного й економічного життя в Україні.

З одного боку, суто формальне слідування приписам статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дозволяє дійти висновку про те, що отримати право на бюджетне відшкодування можна лише на підставі на-явності необхідних документів, зокрема податкових на-кладних та документів, що підтверджують факт оплати придбаних товарів (послуг). Подібні висновки знаходили також відображення у практиці Верховного суду Укра-їни, зокрема постановах від 11 жовтня 2006 року, від 9 вересня 2008 року20 тощо.20 Постанова Верховного суду України від 11 жовтня 2006 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 3384445;Постанова Верховного суду України від 9 вересня 2008 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 2362425.

З іншого боку, обмеження процесу доказування у відповідній категорії спорів лише аналізом докумен-тальних доказів створює передумови для зловживання з боку недобросовісних платників податку. Зокрема, не виключається штучне створення документообігу з ме-тою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування. Приклади таких дій платників податку аналізуються Верховним судом України у постановах від 2 жовтня 2007 року, від 3 червня 2008 року, від 24 берез-ня 2009 року21 тощо.21 Постанова Верховного суду України від 2 жовтня 2007 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 1241006;Постанова Верховного суду України від 3 червня 2008 ро-ку, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 2168350;Постанова Верховного суду України від 24 березня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 4344211.

При цьому зміна моделі правового регулювання від-носин із формування податкового кредиту та сум бю-джетного відшкодування з податку на додану вартість у бік спрощення процедури, а так само формалізація судо-вої практики може посилити намагання недобросовісних

осіб незаконно заволодіти коштами державного бюдже-ту. Водночас додаткове ускладнення відповідних проце-дур може створити передумови для порушення інтересів добросовісних платників податку внаслідок бюрократи-зації та посилення корупції у розглядуваній сфері.

У зв’язку з наведеними суспільно-об’єктивними су-перечностями видається ефективним індивідуалізований підхід до розв’язання спорів розглядуваної категорії, ві-дображений у практиці Верховного суду України22. При цьому ретельній перевірці підлягають обґрунтовані до-води податкових органів щодо недобросовісного харак-теру діяльності окремих платників податку.22 Постанова Верховного суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 3060678.

Водночас помилки судів при встановленні фактичних обставин або застосування суто формальних підходів зу-мовлюють прийняття подекуди необґрунтованих судових рішень, які скасовуються Верховним судом України23, а справа направляється на новий судовий розгляд.23 Постанова Верховного суду України від 24 березня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 4344211.

3. Складність і різноманітність правовідносин, що ви-никають в процесі формування сум податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на до-дану вартість.

Неможливо передбачити в законі чи відобразити в су-довій практиці усі варіанти господарських операцій, що вчинюються в процесі формування податкового кредиту, та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. У практиці Верховного суду України24 наведе-ні деякі обставини, що можуть свідчити про незаконний характер відповідних операцій, а також деякі способи до-казування цих обставин. У той же час величезна кількість справ ґрунтується на нетипових операціях, встановлен-ня дійсного економічного змісту яких потребує значних зусиль з боку суду і не завжди має позитивний результат. Це іноді призводить до судових помилок.24 Постанова Верховного суду України від 24 березня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 4344211;Постанова Верховного суду України від 22 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 4970764;Постанова Верховного суду України від 1 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 4970766;Постанова Верховного суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністратив-ного суду України від 22.04.2010 р. No568/11/13-10.

При цьому значна кількість обставин, що згідно з практикою Верховного суду України підлягають вста-новленню у розглядуваній категорії спорів, має оціноч-ний характер. До таких, зокрема, належить встановлення економічно обґрунтованих причин вчинення господар-



29



ської операції (наприклад, постанови Верховного суду України від 3 червня 2008 року, від 22 вересня 2009 року25 тощо), можливість реального здійснення господарської операції силами наявного у платника податку трудового колективу тощо. Застосування оціночних понять при-зводить до іноді суперечливих висновків судів.25 Постанова Верховного суду України від 3 червня 2008 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 2168350;Постанова Верховного суду України від 22 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР — 4970764.

4. Необхідність досліджувати суб’єктивну сторону в ді-ях осіб, що беруть участь у здійсненні операцій, пов’язаних з отриманням права на податковий кредит та/або бюджет-не відшкодування.

Зокрема, вимагається встановлювати реальний на-мір використання придбаних товарів (послуг) у госпо-дарській діяльності платника податку, обізнаність що-до протиправного характеру діяльності його контраген-тів тощо.

Процесуальні ж можливості адміністративних судів не завжди достатні для з’ясування намірів сторін під час вчинення ними юридично значимих дій.

5. Подекуди недостатній рівень формування податкови-ми органами доказової бази у відповідній категорії спорів.

Під час здійснення цими органами перевірок плат-ників податку не завжди аналізуються обставини, що можуть мати значення при вирішенні відповідних спо-рів, іноді податкові органи обмежуються виключно по-силаннями на факт несплати податку одним з учасників ланцюга постачання товарів. У той же час фактам обізна-ності з цими обставинами останнього з учасників лан-цюга належної уваги не приділяється.

6. Недостатній рівень взаємодії між податковими та правоохоронними органами.

Деякі фактичні обставини у розглядуваній категорії спорів, зокрема наявність умислу на заволодіння дер-жавними коштами за рахунок безпідставного одержан-ня бюджетного відшкодування, об’єктивно можуть бути встановлені лише шляхом вчинення відповідних слідчих дій і підтверджені вироком суду. Однак адміністративні суди не наділені подібними повноваженнями. Водночас податкові органи недостатньо активно використовують надані їм права, зокрема не приділяють достатньої ува-ги питанням кримінального переслідування осіб, ви-нних у спробі заволодіння державними коштами вна-слідок протиправного завищення сум бюджетного від-шкодування.

Подібна ситуація ускладнює роботу адміністратив-них судів та іноді призводить до неповного з’ясування обставин справи з причин, які не залежать від судових органів.

7. Деякі розбіжності в практиці розгляду цієї катего-рії спорів.

Зокрема, різні підходи існували у позиціях Судових палат у господарських та адміністративних справах Вер-ховного суду України (стосовно надмірної сплати подат-ку на додану вартість).

Здебільшого у 2009 році було конкретизовано право-ві позиції Верховного суду України щодо обставин, які підтверджують право на відшкодування з податку на до-дану вартість. Зокрема, було роз’яснено співвідношення між документальним підтвердженням права на бюджет-не відшкодування та обставинами реального здійснення господарських операцій.

<...>Голова суду О. ПАСЕНЮК




31






31




Компанія „БВК-Софт” (1С:Франчайзі)

пропонує:

- Допомогу у виборі програми 1С- Встановлення- Налаштування- Супровід- Оновлення - Консультації по телефону та E-mail- Перехід з версії 7.7 на версію 8

зі знижкою до 50%- Навчання в групах та індивідуально

Додаткові послуги:Галузі впровадження

систем 1С:Підприємство:

Тел. (044) 451-44-14, 332-01-98м. Київ, вул. �ллінська, 12, оф.23

(м. Контрактова Площа)www.bvk.com.ua

Documents

Звітність за 9 місяців«Дебет-Кредит» (44) 391-51-90, 391-51-91 Звітність за 9 місяців Лектори: Тетяна Мойсеєнко,