Тон1 ВлгнЕР i ТЕД ДIHTEPCMIT

МИСТЕЦТВО НАВЧАТИ

Як П I Д Г О Т У В А Т И Д И Т И Н У

Д О Р Е А Л Ь Н О Г О Ж И Т Т Я

Переклала з англiйсько[ НадiяБорис

« Н А Ш ФОРМАТ»

Ки'iв 2017

Купить книгу на сайте kniga.biz.ua >>>

До вчител1в

навчати - о з н а ч а е в и м а г а т и , i н i я к i н а к ш е . М и п о к л а д а е м о -с я н а н а ш и х у ч и т е л i в у ф о р м у в а н н i й в и х о в а н н i н а с т у п н о г о п о к о л i н н я , а л е п л а т и м о 1м н е б i л ь ш е , н i ж о т р и м у ю т ь п р а -

ц i в н и к и о ф i с у з о р е н д и автомобiлiв . М и ч е к а е м о в i д н и х д о п о м о -г и с о т н я м у ч н i в у 1хнiх н а в ч а л ь н и х , с i м е й н и х , м о т и в а ц i й н и х i ж и т -т е в и х п р о б л е м а х , о д н а к в в а ж а е м о 1х н е д о с т а т н ь о г i д н и м и д о в i р и i зв'язуемо 1м р у к и й н о г и б е з г л у з д и м и с т а н д а р т и з о в а н и м и теста-м и . К о л и с п р а в и н е й д у т ь с а м е так , я к м и х о т i л и б , iз к о н к р е т -н о ю д и т и н о ю , к л а с о м , ш к о л о ю ч и ц i л и м п о к о л i н н я м в у с i й д е р ж а -вi , м и з в и н у в а ч у е м о вчителiв; i в с е ж i п а л ь ц е м н е к и в н е м о , щ о б 1Х п i д т р и м а т и . А в о н и в с е о д н о п р а ц ю ю т ь д а л i i п р и х о д я т ь д о ш к о -л и щ о д н я , в iдданi с в о Ш с п р а в i д о п о м а г а т и н а ш и м д i т я м с т а в а т и к р а щ и м и л ю д ь м и . Т о ж м и г о в о р и м о в а м «спасибi» , н а ш i вчителi , i с п о д i в а е м о с я , щ о ц я к н и ж к а , а т а к о ж д о к у м е н т а л ь н и й ф i л ь м ста-н у т ь у п р и г о д i у в а ш i й в а ж л и в i й м i с й .

Купить книгу на сайте kniga.biz.ua >>>

Вступ

ця книжка - результат спiвпрацi, що неочiкувано для всiх почалася одного снiжного ранку за снiданком у Кембри-джi, штат Массачусетс, на початку 2or2 року. Ми вихiд-

цi з дуже рiзних свiтiв. Тонi Ваrнер пройшов свiй кар'Ерний шлях у царинi освiти: викладав англiйську мову понад десять рокiв, був директором школи, закiнчив докторантуру в Гарвардськiй шко-лi пiслядипломно1 освiти", започаткував волонтерський освiтнiй проект. Вiн частий гiсть багатьох важливих конференцiй по всьо-му свiту, зазвичай як головний доповiдач, а також автор п'яти кни-жок про освiту. Його роботи прокладають шлях до абсолютно iн-шо1 системи освiти, оптимiзовано1для свiту iнновацiй i покликано1 допомогти учням упоратися з труднощами життя в XXI столiт-тi. Останнi двi його книжки - «Глобальний дефiцит досягнень» (Global Achievement Gap) та «Створення iнноваторiв» (Creating Innovators)'''' - розiйшлися понад пiвмiльйонним накладом, пере-кладенi бiльш нiж десятьма мовами та схваленi багатьма крити-ками.

Тед Дiнтерсмiт зробив кар'Еру у свiтi технологiй та iнновацiй. Вiн здобув диплом доктора наук у Стенфордському унiверситетi, а потiм очолив стартап iз виробництва напiвпровiдникiв, що стали дуже важливим компонентом цифрово1 революцil. На своЕму про-фесiйному шляху Тед особливо цiкавився венчурними проектами: був головним партнером компанil «Чарльз рiвер венчерз» (Charles River Ventures) - однiЕ1 з найсильнiших молодих венчурних ком-

* Гарвардська школа пiсляди:rиомно1 ocвirn rотуе фахiвцiв до отримання вчених ступенiв, одна 3 найкращих у Сполучених Штатах. (Тут i далi прuмiтки перекла-дачки).

** Видано укра1нською у видавющrвi K.FШid (2or5).

8

Купить книгу на сайте kniga.biz.ua >>>

ВСТУП

панiй Америки. Окрiм того, вiн був членом Ради директорiв На-цiонально1 асоцiацП венчурного капiталу США, обстоював кон-курентоспроможнiсть iнiцiатив асоцiацй на нацiональному рiвнi. Журнал «Бiзнес 2.0» (Business 2.0) назвав його найефективнiшим венчурним капiталiстом Америки в перiод iз 1995 по 1999 рiк.

Кiлька рокiв тому Тед почав придiляти бiльше уваги освiтi. Як батька двох дiтей шкiльного вiку його занепоко1ла невiдповiд-нiсть мiж навчанням у школах i реальнiстю. Вiн знав, що завдя-ки iнновацiям багато працiвникiв стають непотрiбними, а 1хнi на-вички не вiдповiдають вимогам часу. Працiвники, якi виконують рутиннi завдання, стають зайвими. Компанiям потрiбнi творчi люди, здатнi вирiшувати сучаснi проблеми i знаходити шляхи пiд-вищення ефективностi органiзацil. Проте серед сучасних випус-кникiв таких меншiсть. Особливо його непокошо, що бiльшiсть вiдвiданих шкiл, здавалося, малина метi саме знищити в ycix сво-1х учнях будь-якi творчi здiбностi здiбностi, що привели б 1х до успiху.

Тед вирiшив дiзнатися бiльше й почав шукати зустрiчей iз ви-датними педагогами й експертами. I майже вiд кожного з них на-прикiнцi цiкаво1 та змiстовно1 розмови незмiнно чув: «Вам, во-чевидь, потрiбно зустрiтися з Тонi Ваrнером». Коли Тед прочитав книжки Тонi, вiн вирiшив спробувати щастя й надiслав йому лист електронною поштою, у якому запропонував зустрiтися пiд час на-ступно1 по1здки Тонi до Бостона. Той погодився, i в першу ж 1хню зустрiч мiж чоловiками зав'язався жвава дискусiя про вади сучас-но1 системи освiти i про те, як вона гальмуе такi необхiднi iннова-цil. Розмова так захопила обох, що вони незчулись, як замiсть од-нiе1 години просидiли за столом аж три.

Наприкiнцi снiданку стало зрозумiло, що попри вiдмiннiсть на-ших професiйних шляхiв, ми подiляемо певнi погляди, а саме:

• Стрiмкий рух iнновацiй витiсняе професП, що потребують виконання рутинно1, одноманiтно1 роботи. Такi працiвникибiльше не потрiбнi, тож мiльйони молодих американцiв ри-зикують залишитися нi з чим.

• Основнi навички, необхiднi молодi у XXI столiттi, це саме тi навички, якi школив них викорiнюють.

9

Купить книгу на сайте kniga.biz.ua >>>

В С Т У П

• Державнi iнiцiативи, спрямованi на «вдосконалення» освiти,насправдi лише шкодять учням i поглиблюють розчаруваннявчителiв.

• Якщо ранiше академiчнi вiдзнаки були прямо пов'язанiз важливими умiннями, яких учень набув, то сьогоднiшнiйдиплом не означаЕ абсолютно нiчого суттЕвого, але кошту€ учневi сил, здоров'я i чималих грошей.

• Якщо шкiльну освiту не буде повнiстю переосмислено, прiр-ва мiж багатими й бiдними незабаром виросте настiльки,що розiрве суспiльство надвоЕ.

• Нам необхiдно висловлювати сво1 погляди, оскiльки ми зна-ЕМО, що потрiбно робити з нашою освiтою, щоб кожен ученьотримав шанс вижити в до рослому свiтi.

Наша тригодинна розмова зрештою переросла в щоденну спiвпра-цю. Ми тiсно спiлкувалися з режисером rperoм Вайтлi пiд час ство-рення повнометражного документального кiнофiльму про аме-риканську систему освiти «Мистецтво навчати» (Most Likely to Succeed). Уперше стрiчку було показано на престижному кiнофес-тивалi «Санденс» (Sundance) у сiчнi 2ors року. Цей фiльм став осно-вою грандiозно1 iнiцiативи, яку ми започаткували, щоби допомог-ти школам рухатися вперед. 1 програма, i фiльм, i, врештi-решт, ця книжка Е складовими нашого бачення того, яких змiн потребують школи.

Найважливiше У р о з м о в а х i з л ю д ь м и м и з а в ж д и б а г а т о ч о г о в i д к р и в а е : м о , к о л и д i з н а е : м о с я п р о · хн iй д о с в i д н а в ч а н н я . М и ж , з р е ш т о ю , y c i б у л и у ч н я м и . Т о ж д л я п о ч а т к у м и в и р i ш и л и т р о х и р о з п о в i с т и п р о в л а с н i ш к i л ь н i р о к и .

Т о н i н е н а в и д i в ш к о л у , м а в п о с е р е д н i б а л и з а с т а н д а р т и з о -в а н и й т е к с т i в с т и г п о в ч и т и с ь а ж у д в о х к о л е д ж а х , п е р ш н i ж з д о б у в д и п л о м б а к а л а в р а з а п р о г р а м о ю , я к у т о д i в в а ж а л и н о -в а т о р с ь к о ю й е к с п е р и м е н т а л ь н о ю . Н е з р о з у м i л а н а з в а д о д а в а -л а ·1й з а г а д к о в о с т i . В i н п р о д о в ж и в свое: н а в ч а н н я в м а г i с т р а т у -р i й д о к т о р а н т у р i Г а р в а р д с ь к о г о у н i в е р с и т е т у . Т а м б у в б i л о ю в о р о н о ю : сво·1 п о г л я д и н а о с в i т у в i н з а в ж д и ф о р м у в а в с а м , н е -

10

Купить книгу на сайте kniga.biz.ua >>>

ВСТУП

залежно вiд того, що казали в аудиторiях, i вони часто роз-ходилися з традицiйними, загальноприйнятими iдеями. Тонi -приклад того, як людина вижила в системi освiти й зумiла побудувати успiшну кар'е:ру письменника, консультанта й пу-блiчно·1 люди ни. А ще вiн визнае:: докторський ступiнь, здобутий у Гарвардi, мае: чарiвний ефект, немов окуляри Чарiвника з кра-·1ни Оз: це дуже важлива регалiя, але лише тому, що всi вважа-ють (1 дуже важливою.

Тед мае: вроджену здiбнiсть швидко розв'язувати простi ма-тематичнi задачi. 1 хоча це вмiння в реальному життi дае: мало користi, у школi воно йому надзвичайно допомогло. Тести вiн завжди складав на вiдмiнно i з математики та фiзики мав чудо-вi оцiнки. 1 лише вступивши в Стенфордський унiверситет, вiн зрозумiв, що бути блискучим студентом-фiзиком i бути блис-кучим фiзиком - це зовсiм рiзнi речi. Його кар'е:ра склалася завдяки тому, що пiсля здобуття в Стенфордi ступеня магi-стра з прикладно"i фiзики й доктора з iнженерно·1 справи вiн перемкнув увагу на iнновацiйнi технологi·1 й у цiй галузi досяг справжнього ycnixy. Нинi вiн став фiлантропом, керуе: та фiнан-суе: кiлька потужних органiзацiй, що мають на метi рухати освi-т у вперед, у XXI столiття.

Hawi автори ходили до школи у бо-х та 70-х роках минуло-го столiття. Ti часи дуже несхожi на сьогодення: у школах на дi-тей менше тиснули, конкурс на мiсця в коледжах теж був зна-чно нижчий, i пiдготовка до тестiв ще не затьмарила собою все iнше. Yci заняття школярiв не були спрямованi на майбутнiй вступ у вищi навчальнi заклади, тож вони мал и можливiсть до-слiджувати свiт, творити й шукати те, що ·1м подобапься. 1 хоч би з яким рiвнем освiти ти починав працювати, стартовi посади все одно були бiльш-менш доступнi. Сучаснi американськi дiти знають про цi часи лише з чуток.

I за невеличким обiднiм столом, i в просторих аудиторiях м и за-вжди починаемо розмову з того, щ о просимо учасникiв подiлити-ся спогадами про i'xнi власнi шкiльнi роки. М и особливо цiкавимо-ся тими аспектами шкiльного життя, якi позитивно вплинули на н а ш и х спiврозмовникiв: подil, щ о вiдбулися в класi ч и поза його межами, учителi, наставники, iнструктори .. . Iз ц и х спогадiв можна почерпнути багато корисно1 й цiкаво1 iнформацП, i вони часто за-

11

Купить книгу на сайте kniga.biz.ua >>>

В С Т У П

дають тон розмовi, примушують людей замислитися над тим, щ о справдi мае значения в освiтi.

М и хочемо, щоби ви вiдiрвалися вiд книжки н а кiлька хвилин i згадали тi моменти з вашого шкiльного життя (у стiнах школи ч и поза ними), якi вплинули н а вас найбiльше. Запишiть 1х н а клапти-к у паперу ч и н а берегах цiе1 сторiнки, якщо ви тримаете в руках па-перову версiю книжки.

М и отримали вiдповiдi н а це запитання вiд тисяч людей. Вони згадують гуртки, якi вiдвiдували пiсля школи, керування учнiв-ським комiтетом, створення та завершения амбiцiйного проекту. Вони згадують, я к 1м прищепив любов до предмета натхненний учитель, або слова дорослих, якi в н и х вiрили. Зrадують шкiльну команду з легко1 атлетики. Згадують поразки й новi спроби. Жаден iз н и х не вiдповiв: «Знаете, у нас був один лекцiйний курс, п о за-вершеннi якого м и складали тести. Ц е й курс просто перевернув мое життя! ».

Якщо вам раптом стало цiкаво, ось комухотiли б подякувати ми.

Тон 1. У дванадцятому класi я перейшов до iншо·i школи i, на жаль, не мажу згадати iменi того вчителя, але зустрiч iз ним була однiе:ю з найважливiших подiй, що сталися зi мною в стар-шiй школi. Я намагався знайти йога потiм, але школа, у якiй я навчався, закрилася.

Я пiзно почав читати, але навчився цiнувати красу слiв та iсторiй, здатну пробуджувати душу. Я просто ковтав величез-нi романи один за одним, а в дев'ятому класi почав писати власнi оповiдання. Я мрiяв стати письменником. На жаль, учи-телi англiйсько"i мови, яких я зустрiчав у старшiй школi, нiчим менi в цьому не допомогли. Yci поради, якi вони давали нам щодо письма, обмежувалися граматикою: узгодженням пiдме-та з присудком, пунктуацiе:ю, використанням дiе:прикметникiв, iнфiнiтивiв тоща.

Якщо ж нашi вчителi й задавали нам виконувати письмовi роботи, зазвичай це були есе, у яких головною метою було сво-·iми словами переказати думку вчителя про книжку, яку ми «об-говорили,> в класi. Звичайно ж, висловлювалися пiд час таких«обговоренЬ>> теж здебiльшого вчителi. Твори нам повертали покресленими червоною пастою вздовж i впоперек. Як i бiль-

12

Купить книгу на сайте kniga.biz.ua >>>

ВСТУП

шiсть сучасних учнiв, ми лише кидали оком на оцiнку i, навiть не глянувши виправлення, жбурляли зiм'ятий аркуш у смiтник, щойно вийшовши з класу.

Учитель англiйсько"i мови в моЕму новому класi нiчим не вiд-рiзнявся вiд решти йому подiбних, а л е в тiй школi був ще один учитель - джентльмен iз Британi"i з тихим, лагiдним голосом. Вiн, здавалося, був iнший. Не знаю чому, а л е я вирiшив розпо-вiсти йому про те, що хотiв би навчитися писати, i попросив до-помогти менi в цьому. «З радiстю», - почув у вiдповiдь. Вiн за-п ропонував зустрiчатися раз на тиждень, i щоразу ми експери-ментували з рiзновидами текстiв i жанрами художнього письма. «Чому б не спробувати написати драматичний дiалог?» - мiг вiн запитати одного тижня, а наступного завдання змiнюва-лося: «Напиши-но гумористичне оповiдання!», або «Спробуй описати дитячий спогад,>, або <<Ти бачив який-небудь хороший фiльм нещодавно? Може, рецензiю напишеш?».

Вiн читав кожен твiр, який я приносив, i робив лише кiлька ко-ментарiв. Наприклад, вказував на вдало пiдiбране слово чи ме-тафору, хвалив сцену, яка його зачепила, чи абзац, який вийшов особливо переконливим. Д о того ж вiн часто пропонував менi твори до прочитання: романи, короткi оповiдання, вipwi чи есе, що були б менi за приклад жанру, з яким я мав «бавитися» того тижня.

1 слово <<бавитися,> найкраще пiдходить до того, чим ми з а -ймалися. Через багато рокiв я зрозумiв, що тi щотижневi з а -вдання були, фактично, еквiвалентом етюдiв, за допомогою якиххудожник тренуЕ око (чи, у моЕму випадку, вухо) i набиваЕ руку. Вiн завжди коментував найкращi моменти в мо"iй роботi, щоби показати менi, до чого слiд прагнути.

Ефект був незабутнiм. Я не мiг перестати писати i, зрештою, i досi не можу. На цих <<необов'язкових,> заняттях я працював значно бiльше, нiж у класi. 1 через роки, коли я почав учити дi-тей художнього письма - абсолютно рiзних дiтей, вiд <<склад-них» пiдлiткiв у школах-iнтернатах до «золотих дiточок» в елi-тарних приватних школах, - я завжди користувався тим самим методом: пропонував експериментувати з новим жанром що-тижня, зустрiчався з ними особисто, щоб обговорити ·ixнi робо-ти, i заохочував ·ix вдосконалювати тi твори, якi · м самим спо-добалися найбiльше.

ТЕд. Джим Кеневен викладав у нас iспанську мову в стар-шi й школi. Вiн був харизматичною людиною i сп равжнiм ф а -

13

Купить книгу на сайте kniga.biz.ua >>>

В С Т У П

натиком iспансько·i мови, умiв надихати. Його метод викладан-ня був незвичний, i на його уроках завжди було весело. Ми по-стiйно розмовляли i смiялися. Упродовж цiлого уроку - цiлих п'ятдесят хвилин! - ми лише iспанською мовою обговорювали школу, останнi noдi·i, спорт чи смiшнi епiзоди з нашого життя. Я досi пам'ятаю його розповiдь про те, як його машина <<Пон-тiак файрбьорд» (Pontiac FireЬird) спалахнула просто посеред дороги - за iронiе:ю долi машина саме з такою назвою!

Мiстер Кеневен нiколи не повертався до кл асу спиною, щоби нашкрябати слова чи парадигму вiдмiнювання на дошцi. Нато-мiсть вiн вiв i наставляв нас у масштаб них дискусiях iспанською мовою, у яких активно брав участь увесь клас. Наприкiнцi кож-ного уроку вiн казав: <<Vaya, у si usted quiere la clase de manana sea aun mas divertido, es posiЬle que desee aprender algunas palabras del vocabulario у los verbos de esta noche en casa, у el uso de ellos manana». Це означало: «Отакi справи. А якщо хо-чете, щоби наступного разу було ще цiкавiше, то, може, вивчiть удома трохи нових слiв, а завтра ·ix використапе». Що ми всi й робили з великим задоволенням.

Наприкiнцi його курсу ми всi вiльно розмовляли iспанською мовою i здобули знання на все життя. Я багато подорожував до iспаномовних кра·iн i навiть нинi, через сорок п'ять рокiв пiс-ля закiнчення школи, досi можу легко спiлкуватися. Для по-рiвняння: два роки вивчення французько"i мови в коледжi не-мов корова язиком злизала з мое:"i пам'ятi одразу ж пiсля скла-дання iспиту.

Мiстер Кеневен вiдрiзнявся вiд бiльшостi вчителiв, котрi вiд-давали перевагу абсолютно нерезулыативному слiпому зазу-брюванню слiв. Невдовзi пiсля мого випускного вiн полишив учител ювання. Я намагався його знайти, щоби подякувати за те, що надихав нас учитися й довiв, що це може бути весело. Та, на жаль, я так i не змiг його вiдшукати. Сподiваюся, вiн прочитае: цю книжку, хай биде вiн був, й отримае: мою подяку.

Ц я в п р а в а п о к а з у е в с ю i р о н i ю н а ш о 1 освiтньо1 с и с т е м и . У п р о д о в ж о с т а н н ь о г о столiття о с н о в н о ю с п р а в о ю ш к о л я р i в було с л у х а т и й з а н о т о в у в а т и л е к ц i й н и й м а т е р i а л , п р и г а д у в а т и й о г о н а т е с т а х т а о т р и м у в а т и з а ц е о ц i н к и . Г у р т к и , с п о р т и в н i с е к ц П т а с о ц i а л ь н а вза-е м о д i я в в а ж а л и с я л и ш е ф а к у л ь т а т и в н и м и з а н я т т я м и , н е в е л и ч к и -

14

Купить книгу на сайте kniga.biz.ua >>>

ВСТУП

ми перервами в iнтенсивному навчальному процесi. Але ми ска-жемо вам, що бiльшiсть занять-лекцiй не мають нiчого спiльного зi справжнiм навчанням. В основному навчання буде послiдовне й ефективне, якщо школярi використовуватимуть знания в нових ситуацiях, дослiджуватимуть важливi й цiкавi для них теми, спiлку-ватимуться, братимуть участь у рiзних видах дiяльностi та створю-ватимуть проекти. Досвiд, а не короткострокове запам'ятовування, допомагае учням розвинути життево важливi навички й мотивуе i:x до подальшо1 роботи.

У цiй книжцi ми дослiдимо спiввiдношення мiж тим, що учнi по-виннi робити в школi й коледжi, щоб здобути диплом, i тим, що найiмовiрнiше приведе 1х до успiху в роботi, виховае з них справ-жнiх громадян i заохотить учитися все життя. Ми розповiмо, що можна й потрiбно зробити для того, щоби трансформувати освi-ту в XXI столiттi, i наведемо найкращi приклади з американських старших шкiл i коледжiв. А щ е м и доведемо, що змiни необхiднi як-найскорiше.

Ось про що йтиметься в наступних роздiлах. Вiдкривае цю книжку роздiл iз назвою «ДНК нашо1 освiти»,

у якому ми ставимо питания: чому наше суспiльство так переоцi-нюе академiчнi вiдзнаки? Чому i:x асоцiюють iз «цiннiстю» людини, а не просто з прослуханими курсами? Так вийшло, що деякi гра-моти й дипломи здаються нам неоцiненними, а деякi навички (на-приклад, вiдмiнювання латинських слiв) наголову вищими за iншi (наприклад, розумiння принципу роботи приладу). Наше сус-пiльство дiлиться на своерiднi касти за дипломами й оцiнками.

Тож нiчого дивного, що люди часто вважають освiту «головним чинником» i переконанi, що «нашi школи повиннi все зробити на-багато краще». Проте мало хто з них може дати вiдповiдь на над-звичайно цiкаве запитання: навiщо нам насправдi потрiбна освiта? Далеко не всi здатнi визначити, що являе собою справжне навчан-ня, i вказати напрямок, у якому варто рухатися нашим школам. А ми можемо, i займемося цим у роздiлi 2, який називаеться «При-значення освiти».

Наша освiта рухаеться навпомацки, не розумiючи власно1 мети, i ризик стае дедалi бiльший. У роздiлi з «Що поставлено на карту?»

15

Купить книгу на сайте kniga.biz.ua >>>