Український науково-теоретичний часопис

Київський університет права НАН УкраїниІнститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України

Заснованийу жовтні 2001 року

Виходить4 рази на рік22001155//11

Головний редактор

Шемшученко Ю.С.

Заступник головного редактора

Бошицький Ю.Л.

Редакційна колегіяАндрійко О.Ф.,Батанов О.В.,Горбатенко В.П.,Костенко О.М.,Кулинич П.Ф.,Луць В.В.,Оніщук М.В.,Пархоменко Н.М.,Савчук К.О.,Усенко І.Б.,Ходаківська Т.В. (редактор),Чернецька О.В.

Іноземні члени редакційноїколегії

Райнер Арнольд (Німеччина),Богуслав Банашек (Польща),Уільям Батлер (США),Арнольд Варенвальд (Німеччина),Ванда Ламм (Угорщина),Адам Махарадзе (Грузія),Герберт Шамбек (Австрія)

Рекомендовано до друкуВченою радоюКиївського університету праваНАН України(протокол № 5 від 27.02.2015)Вченою радоюІнституту держави і праваім. В.М. КорецькогоНАН України(протокол № 3 від 31.03.2015)

Передплатний індекс23994

ISSN 2219-5521

ЗМІСТ

Бошицький Ю.Л., Чернецька О.В. Поглиблення наукових досліджень сучасного права: вимога часу та засіб оптимізації юридичної освіти в Київському університеті права НАН України .................................................................................................................................... 4

Усенко І.Б. Академік В.М. Корецький як історик права (до 125-річчя від дня народження вченого) .................................................................................. 8

Теорія та історія держави і права. Філософія права

Бедрій М.М. Правові звичаї Cтародавнього Китаю: деякі аспекти регулювання суспільних відносин ............................................................................................... 15

Десятник В.О. Критично-правове мислення: межі наукового пізнання .............................. 19Дудар C.К. Критерії якості закону: проблема доктринального визначення

в аспекті правової інтеграції України та ЄС ............................................................................... 23Дудченко О.С. Правове регулювання формування та діяльності народних

комісаріатів УСРР в першій половині 1920-х рр. ....................................................................... 26Кахнич В.С. Кафедра природного права, права народів та інституцій

на юридичному факультеті Львівського університету з 1784 р. ............................................... 30Макаренко Л.О. Правова культура і правовий світогляд як головні чинники

збереження національної ідентичності ........................................................................................ 34Міхневич Л.В. Міжнародний інститут соціології і права: нереалізований

проект наукової установи .............................................................................................................. 38Середюк В.В. Відповідальність держави як елемент поняття «правова держава» ............. 42Терела Г.В. Палати праці як наглядові органи за додержанням робітничого

законодавства: аналіз законопроектної діяльності в Українській державі (1918 р.) ............... 46Гончар Д.В. Теоретико-методологічні засади дослідження права на правову допомогу ... 50Мельничук Н.С. Передумови земельних реформ в австрійській монархії

за Марії Терезії та Йосифа II та їх поширення у Галичині ....................................................... 53Приступлюк В.Л. Роль держави в механізмі захисту прав споживачів в Україні ............... 59Свириденко Г.В. Правомірна поведінка: вивчення та розгляд у нових реаліях ................... 62Толкачова Г.В. Гарантії прав та свобод дитини: поняття, правова

природа та їх класифікація ............................................................................................................ 65Цись С.С. Доктринальні засади правотворчості: проблеми наукового розуміння .............. 69Чубата М.В. Дослідження істориками права законодавчих основ організації

та діяльності центральних і місцевих органів державної влади в ЗУНР ................................. 73Юхта О.Г. Захист прав дітей від сімейного насильства ....................................................... 78

Конституційне право та конституційний процес в Україні

Батанов О.В. Концепція розвитку конституційної моделі місцевого самоврядування в Україні ............................................................................................................. 82

Антонов В.О. Конституційно-правові аспекти функціонування політичної складової системи національної безпеки української держави в умовах викликів та загроз ................. 86

Стрєльцова О.В. Конституціоналізація як відображення тенденції юридизації суспільних відносин (теоретичний аспект) ................................................................................. 90

© Київський університет права НАН України, 2015© Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2015

2

Хорт І.В. Процеси реформування системи місцевого самоврядування в Україні на сучасному етапі: нормативно-правовий аспект .................................................................................................................................................................................... 93

Волкотруб Л.В. Українська незалежність, розбудова її збройних сил та участь у колективній безпеці ...................................................... 98Сметана В.В. Гармонізація тенденцій децентралізації та централізації як чинник розвитку унітаризму в сучасній Україні:

доктринальний аспект ............................................................................................................................................................................................. 101

Адміністративне право і процес. Фінансове право. Інформаційне право

Бабич В.А., Чернюк Д.С. Особливості адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення ............................................. 106Буханевич О.М. Організаційно-правові проблеми діяльності центрів надання адміністративних послуг ................................................ 110Довгань О.Д. Глобалізаційні процеси в інформаційній сфері та їх вплив на інформаційну безпеку ......................................................... 114Калмикова Я.С. Показання свідка як засіб доказування в адміністративному судочинстві ........................................................................ 119Піцикевич В.В. Суб’єкти адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності

у сфері паливно-енергетичного комплексу України ............................................................................................................................................. 123Борбунюк О.О. Форми громадського контролю як засобу забезпечення законності нормативно-правових актів

у державному управлінні ........................................................................................................................................................................................ 127Джуринський О.В. Адміністративно-правові спори у сфері містобудування, планування і забудови територій,

архітектурної діяльності за участю юридичних осіб ........................................................................................................................................... 132

Проблеми цивільного та підприємницького права в Україні

Бакаянова Н.М. Принцип законності в організації та діяльності адвокатської спільноти України ............................................................ 136Бондар І.В. Участь адвоката в нотаріальному процесі (посвідчення договорів) .......................................................................................... 139Дем’янова О.В. Верховенство права в цивільному судочинстві: змістовні положення в контексті приватних

та публічних засад регулювання ............................................................................................................................................................................. 143Джавадов Х.А. Общие основы формирования методологи исследования проблем эффективности

гражданского судопроизводства ............................................................................................................................................................................. 148Лепех C.М. Припинення зобов’язань за договором споживчого кредиту на вимогу однієї зі сторін ......................................................... 151Олефір А.О. Правовий статус Національного банку України як фактор дестимулювання інноваційної діяльності ................................ 155Синенко С.В. Правові проблеми припинення трудового договору з працівниками транспорту ................................................................. 161Калашнікова О.О. Договір банківського рахунку як різновид банківських правочинів .............................................................................. 166Кондратова А.М. Проблеми спадкування окремих видів об'єктів спадщини: причини їх виникнення та шляхи

вдосконалення законодавства ................................................................................................................................................................................. 170Корнєва П.М. Щодо механізму реалізації принципу справедливості в соціальному забезпеченні в Україні ........................................... 172Кравченко І.І. Реалізація арештованого майна через електронні торги у виконавчому процесі України .................................................. 176Кузнець О.М. Зловживання процесуальними правами сторонами виконавчого провадження, їх представниками

та державним виконавцем ....................................................................................................................................................................................... 178Сергієнко Н.А. До питань відстрочки, розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку

виконання рішень у цивільних справах ................................................................................................................................................................. 183Фурса Є.Є. Процедура посвідчення заповітів консулом: актуальні питання ................................................................................................ 186Чабан О.А. Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на права людини в сфері охорони здоров’я .............................................. 191

Проблеми права інтелектуальної власності

Бошицький Ю.Л., Швантнер М. Сучасна концепція стратегії інтелектуальної власності: загальніпитання теорії, методології та практики ................................................................................................................................................................ 195

Андрусів У.Б. Правове регулювання права інтелектуальної власності на програми (передачі)організацій мовлення в Україні: проблеми та перспективи ................................................................................................................................ 201

Когут Н.Д. Прогалини та аномалії в праві інтелектуальної власності .......................................................................................................... 208Яшарова М.М., Матат А.В. Конституційно-правовий аналіз права інтелектуальної власності в Україні ............................................... 213Троцюк Н.В. Адміністративно-правовий захист авторських прав .................................................................................................................. 216

Аграрне, земельне та екологічне право

Кобецька Н.Р. Договори використання природних ресурсів у системі договірного регулювання екологічних відносин ....................... 220

Кримінальне право та кримінологія

Коломієць Н.В. Удосконалення законодавства про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким та практикиїї застосування (частина 2) ...................................................................................................................................................................................... 226

Письменський Є.О. Реалізація кримінально-правової політики шляхом криміналізації та декриміналізації:аналіз поточних законодавчих ініціатив ................................................................................................................................................................ 230

Małgorzata Chackiewicz. Wybrane aspekty przestępczości transgranicznej na przykładzie przemytu narkotyków ........................................... 234Аракелян Р.Ф. Сучасні міжнародно-правові моделі кримінальної процесуальної медіації ......................................................................... 240Байжанов О.А. До питання реалізації функції прокуратури з представництва інтересів держави в суді

відповідно до нового Закону України «Про прокуратуру» .................................................................................................................................. 244Біцай А.В. Дотримання конфіденційності посередництва адвокатом-медіатором в Україні ....................................................................... 248Брух Х.І. Способи вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 154 «Примушування до вступу

в статевий зв'язок» КК України .............................................................................................................................................................................. 251Влад С.Ф. Історія становлення виконання кримінальних покарань щодо неповнолітніх ........................................................................... 256Івахненко О.А. Хуліганські діяння: загальне поняття та об’єкти злочинів .................................................................................................... 261Муратова С.О. Погашення судимості: поняття та правила обчислення строків її погашення .................................................................. 265Перелигіна Р.В. Жіночий тероризм як феномен сучасних політичних процесів .......................................................................................... 271Чорней С.В. Осудність як передумова винності та кримінальної відповідальності ..................................................................................... 274

Правова система України й міжнародне право, порівняльне правознавство

Кубієвич С.П. Міжнародно-правова відповідальність Організації з безпеки і співробітництва в Європі як суб’єкта міжнародного права sui generis ..................................................................................................................................................................................... 279

Марчук Р.П. Питання міжнародної взаємодії при розслідуванні корупційних злочинів ............................................................................. 282

Отрош М.І. Міжнародно-правове значення титулів Папи Римського ........................................................................................................... 285Білляр К.Л. Загальна характеристика правотворчої діяльності Міжнародної морської організації (ІМО) ................................................ 289Горобець Н.Г. Огляд стану виконання рішень Європейського Суду з прав людини в контексті захисту права власності ...................... 293Стрілець Б.В. Свобода руху капіталу та інвестиційна діяльність у Європейському Союзі ....................................................................... 299Трощенко І.О. Загальний механізм та сфера застосування Регламенту «Рим ІІ» як новітній етап розуміння

природи недоговірних зобов’язань .............................................................................................................................................................................. 305

Гість номера

Mariusz Muszyński, Joanna Osiejewicz. EU Member States’ anti-bankruptcy solutions in consideration of sovereign debt recoveryupon international law ..................................................................................................................................................................................................... 309

Andrzej Bisztyga. General characteristics of the constitutional regulation of the individual freedoms and rights in Kazakhstan ...................... 317Justyna Węgrzyn. Safety of the child as the consumer on the market of toys in the Polish law .......................................................................... 321Péter Buzás. The Convention on Human Rights and Biomedicine: European consensus or lowest common denominator? ............................. 327

Студентська трибуна

Бошицька К.Ю. Боротьба з міжнародним тероризмом: сучасний стан та перспективи .............................................................................. 333Васюк М.М. Європейські стандарти належного урядування в діяльності органів публічної адміністрації .............................................. 336Вдовиченко Л.О. Адміністративна юстиція у Франції: пропозиції для України ........................................................................................... 340Санченко Д.Є. Становлення профспілок як показник зрілості громадянського суспільства ....................................................................... 343Суліма Ю.О. Доступність як критерій оцінки якості надання адміністративних послуг ............................................................................ 347Топча А.О. Організація надання адміністративних послуг у зарубіжних країнах: досвід для України ..................................................... 350Шостаковський М.Л. Сутнісна характеристика держави: основні підходи .................................................................................................. 354

Рецензії

Дудоров О.О. Сучасні наукові підходи до вдосконалення протидії злочинам у сфері службової діяльності ........................................... 357Бєлов Д.М. Нова змістовна монографія про конституційні основи розвитку та функціонування громадянського

суспільства в Україні ..................................................................................................................................................................................................... 358Кузнецов В. В., Вознюк А. А. Актуальне дослідження зарубіжного досвіду кримінально-правової регламентації

інституту покарання неповнолітніх ............................................................................................................................................................................. 360

Науковà хроніка

Міжнародна науково-практична конференція «Міжнародний правопорядок: сучасні проблеми та їх вирішення» ................................. 364Фінал конкурсу наукових робіт ім. В.М. Корецького на тему: «Права людини в сучасному світі: погляд молоді» ................................. 364Міжнародна науково-практична конференція «VІІІ Наукові читання, присвячені пам’яті В.М. Корецького» ......................................... 365Співпраця кафедри інтелектуальної власності та інноваційних технологій з Українським союзом промисловців і підприємців

з питань інтелектуальної власності ...............................................................................................................................................................................366 Майстер-клас політичного та громадського діяча А. В. Раханського ............................................................................................................ 366Візит Радника Президента Грузії, секретаря з іноземних справ Президента Грузії, пана Тенгіза Пхаладзе до КУП НАНУ ................. 367Лекція народного депутата України VIII скликання В. Купрія ....................................................................................................................... 367Майстер-клас доктора Університету Зелена Гура (Польща) Йоанни Осієвич .............................................................................................. 367Візит Голови академічного співтовариства Михайла Балудянського Міхала Вархоли до КУП НАНУ ..................................................... 368Науково-практичний семінар «Модель ООН: KULMUN–2015» .................................................................................................................... 368Цикл майстер-класів доктора наук, професора Університету Зелена Гура (Польща) Богдана Гальчака ................................................... 369III міжнародна науково-практична конференція «Міжнародно-правові проблеми сучасного торговельного мореплавста» .................. 369Публічні лекції пана Сіім Калласа ..................................................................................................................................................................... 370Презентація стипендіальних програм для навчання у Франції ...................................................................................................................... 370Офіційний візит делегації Університету м. Кан (Нормандія, Франція) до КУП НАНУ .............................................................................. 371Міжнародна науково-практична конференція «Україна–ЄС. Сучасні технології, економіка та право» ..................................................... 371

Редакційні повідомлення ...................................................................................................................................................................................... 372

3Часопис Київського університету права • 2015/1

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 16356-4828ПР від 19.02. 2010 р.

Підп. до друку 7.04.2015. Формат 60×84 1/8.Друк офсетний. Ум.-друк. арк. 43,2. Обл.-вид. арк. 50,9. Наклад 500 прим.

Видання та друк: Київський університет права НАН України. 01601, м. Київ – 1, вул. Трьохсвятительська, 4. Тел. 278-73-11.

«Часопис Київського університету права» внесено до переліку фахових виданьза спеціальністю «Юридичні науки»

(Постановою Президії ВАК України № 1-05/6 від 12.06.02;Постановою Президії ВАК України № 1-05/3 від 14.04.10).

Адреса редакції: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Головний редактор: (044) 278-51-55. Редактор: (044) 235-63-24.

E-mail: chasprava@ukr.net www.kul.kiev.ua

Ре дак тор Т.В.Ходаківська. Художник Н.М.КосякКомп’ютерне макетування: Г.П.Кондрашин

Ліцезійною угодою від 10.10.2014 р. «Часопис Київського університету права» внесено до Міжнародної наукометричної бази даних HeinOnline

Ю. Л. БОШИЦЬКИЙ, О. В. ЧЕРНЕЦЬКА

Юрій Ладиславович Бошицький, професор, заслу -жений юрист України, ректор Київського універси-тету права НАН України

Олена Василівна Чернецька, кандидат юридич-них наук, доцент, проректор Київсь кого універси-тету права НАН України

ПОГЛИБЛЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ СУЧАСНОГО ПРАВА: ВИМОГА ЧАСУ ТА ЗАСІБ ОПТИМІЗАЦІЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ

В КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ПРАВА НАН УКРАЇНИ

Сучасні тенденції політичного й економічного розвитку українського суспільства і держави потребуютьудосконалення системи юридичної науки та освіти як важливого та необхідного компонента соціальногопрог ресу. Сьогодні юридична наука та освіта повинні розглядатися як єдиний взаємообумовлений комплекс,завданням якого є забезпечення різних галузей економіки висококваліфікованими кадрами, створення новихтехнологій та проведення наукових досліджень з подальшим втіленням їх результатів у практичну діяльність.

Система вищої освіти в будь-якій державі виступає основою її людського розвитку та прогресу сус-пільства в цілому. При цьому слід зазначити, що юридична наука та освіта посідає чільне місце в системіосвіти, оскільки глибоко пов’язана із формуванням суспільної свідомості та правосвідомості, правової куль-тури, правового виховання, правової освіченості та обізнаності громадян. Також юридична наука виступаєзапорукою розбудови України в сучасних умовах як правової, демократичної держави. Сьогодні надзвичай-но важливо розглядати вищу юридичну освіту як складову правової освіти в цілому, головним завданнямякої є утвердження в суспільстві та державі принципу верховенства права.

Як передбачено Концепцією розвитку вищої юридичної освіти в Україні, вища юридична освіта – цегалузь фахової освіти, безперервний процес теоретичного й практичного навчання з метою засвоєння сут-ності та змісту права, а також одержання умінь та навичок застосування його положень у професійній прав-ничій діяльності, який здійснюється у вищих навчальних закладах, де зосереджено висококваліфікованийнауковий і науково-педагогічний персонал, забезпечено поєднання навчального процесу з науково-практич-ною діяльністю та готуються компетентні кадри в галузі права відповідно до стандартів вищої освіти1.

Зважаючи на те, що вища юридична наука та освіта має особливе суспільне значення, в умовах подаль-шої розбудови української державності з її орієнтацією на європейські стандарти та цінності, потреба удос-коналення існуючої системи підготовки юристів набуває особливої актуальності та значущості як для самоїюридичної сфери, так і для функціонування громадянського суспільства та державних інституцій.

Важливо наголосити, що в юридичних колах нашої держави неодноразово підкреслюється той факт, щорозвиток та функціонування державно-правових інститутів в Україні потребує науково обґрунтованого суп-роводу та втілення засад і принципів правової держави, а також подальшої демократизації суспільства вцілому. Створення незалежної, демократичної, правової, соціальної держави в Україні вимагає формуваннядосконалої законодавчої бази задля збалансування й забезпечення інтересів та взаємозв’язку держави, сус-пільства і громадянина. Очевидним є той факт, що останнім часом питання наукового обґрунтування та суп-роводу ефективності механізму правового регулювання суспільних відносин в Україні перестало бути пред-метом широкого обговорення представниками юридичної науки та освіти, що й призвело до останніх подійу державі. І тому, на наше глибоке переконання, науковому фактору в правотворчій, правореалізаційній таправозастосовній діяльності має відводитись належне місце. Тільки розуміння важливості наукового аналі-зу, удосконалення методології досліджень сучасного права, використання можливостей компаративістикиможе забезпечити потрібний зв’язок між юридичною наукою та освітою, юридичною практикою та право-вою системою в цілому.

4

© Ю. Л. Бошицький, О. В. Чернецька, 2015

Необхідність творчого й послідовного осмислення трансформацій, які відбуваються в посттоталітар-ному суспільстві, більш глибоке пізнання сучасних процесів економічних і соціальних перетворень, науко-вий аналіз динаміки державно-правових явищ є нагальною потребою часу. Саме тому в умовах функціону-вання та розвитку юридичної науки і освіти відбувається докорінне переосмислення основ правознавства,що проявляється в більш глибокому і системному аналізі його проблем; актуалізується необхідність компл-ексного дослідження феномена державно-правової дійсності. Слід розуміти, що підготовка юриста – справ-жнього фахівця можлива лише на принципі органічного комплексного поєднання фундаментальної юри-дичної науки, освіти та практики. Утім, зростання значення юридичної науки як у теоретичному, так і прак-тичному аспектах зумовлено об’єктивною необхідністю піднесення ролі особи в сучасному суспільстві,пріоритетами в захисті її прав і свобод, формуванням соціально орієнтованої ринкової економіки. Адже при-значення сучасної юридичної науки, освіти та практики полягає в тому, щоб передати майбутньому правни-ку глибокі загальнокультурні основи, комунікативні здібності, критичність та культуру мислення, здатністьприймати самостійні рішення, а отже, підготувати фахівців, які б сповідували принцип верховенства правата активну громадянську позицію.

Закон України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 р. встановив нові підходи та принципи, а такожвизначив пріоритетні завдання наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальнихзакладах Поряд із тим наукова діяльність, яка є невід’ємною складовою освітньої діяльності, набуваєобов’язковості, а основною метою її є здобуття нових наукових знань шляхом проведення наукових дослід-жень і розробок задля забезпечення інноваційного розвитку суспільства та підготовки фахівців інновацій-ного типу.

Слід наголосити на тому, що новий законодавчий акт про освіту визначає не лише основні засадиздійснення наукової та освітньої діяльності у вищих навчальних закладах України, а, насамперед, впершена законодавчому рівні проголошує й закріплює інноваційну діяльність навчальних та наукових установ якнеобхідну об’єктивність інтеграції наукової та освітньої діяльності, яка є передумовою якісної підготовкифахівців.

Адже, як стверджують науковці, інноваційна діяльність в освітній сфері, що вперше передбачена вЗаконі України «Про вищу освіту», є принципова важливою відповіддю на виклики сучасності, які зумовле-ні переходом суспільства до інноваційного типу розвитку і вимагають гнучкості системи освіти, її відкри-тості до нового, реалізації конкурентоспроможних освітніх національних і транснаціональних проектів.Імплементація освітніх інновацій є запорукою конкурентоспроможності національної освіти, її здатностіформувати людину з інноваційним способом мислення2.

Згідно з п. 1 ст. 65 Закону України «Про вищу освіту» провадження наукової і науково-технічної діяль-ності університетами, академіями, інститутами є обов’язковим, що, у свою чергу, є законодавчою новелою усфері освіти. У контексті цього постає необхідність встановлення механізму забезпечення здійснення науко-вих досліджень науково-педагогічними працівниками шляхом встановлення рамкових орієнтирів визначеннянорм робочого часу на рівні Міністерства освіти і науки України для наукової роботи викладачів.

Одним із засобів досягнення якості підготовки фахівців з вищою освітою є наукова та інноваційна діяль-ність Київського університету права НАН України, яка інтегрується в освітній процес. Такий підхід пов’яза-ний, по-перше, з метою, що ставить перед собою університет – підготовка висококваліфікованих фахівців, та,по-друге, історією створення Київського університету права як єдиного навчального закладу в системіНаціональної академії наук України, який по праву вважається академічним науково-освітнім комп лексом.

Головною метою університету на сучасному етапі свого функціонування є підготовка правознавця зглибокими фундаментальними знаннями у сфері юриспруденції і формування навиків наукової роботи. Томустуденти Київського університету права НАН України опановують не тільки освітньо-професійні програми,а й отримують додаткові знання через інноваційні методи та форми як у сфері освітнього процесу, так і зав-дяки можливості займатися науковими дослідженнями.

Концептуальними засадами та завданнями концепції функціонування університету є наукові дослід-ження державно-правових явищ, категорій, інститутів, визначення шляхів їх удосконалення та тенденційрозвитку; формування світогляду майбутнього юриста, що забезпечить належний рівень правової орієнтаціїв процесі здійснення як наукової, так і практичної діяльності; систематична участь провідних науковців уні-верситету в розробці рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства держави; проведення спіль-них наукових досліджень у різноманітних галузях права на національному та міжнародному рівнях із залу-ченням до співпраці зарубіжних партнерів, що забезпечує обмін досвідом у правовій сфері. З урахуваннямцього наукові дослідження університету були скориговані на створення юридичної наукової бази для ста-новлення й розвитку української суверенної державності й національної правової системи, проведення конс -титуційної, судово-правової, адміністративної та інших реформ. Саме ці вагомі аргументи покладено в осно-ву започаткування та проведення наукових досліджень та їх апробацію на наукових конференціях. У цьомуконтексті університет протягом майже двадцятилітньої своєї діяльності проводить щорічно міжнародні тавсеукраїнські науково-практичні конференції та круглі столи, серед яких «Наукові читання, присвяченіпам’яті В. М. Корецького», «Сучасні проблеми правової системи України», «Актуальні проблеми правотво-рення в сучасній Україні» та ін.

Водночас варто наголосити на тому, що загальнодержавні інтеграційні процеси України також вплинулина визначення важливих напрямів наукових досліджень викладацької та студентської спільноти Київського

Бошицький Ю.Л., Чернецька О.В. Поглиблення наукових досліджень сучасного права: вимога часу та засіб…

5Часопис Київського університету права • 2015/1

університету права НАН України. Адже питання інтеграції Української держави в європейське співтоварис-тво пов’язано не лише з єдиним економічним простором, важливе місце в цих процесах мають посідати науката освіта. Орієнтація на право Європейського Союзу та норми міжнародного права стає істотним чинникомрозвитку законодавства інших країн, у тому числі й України. З огляду на це, демократичні зміни потребуютьгармонійного розвитку економічної, політичної та правової систем. Тому актуальними постали проблемиперебудови існуючої системи підготовки юристів, озброєних сучасними знаннями, культурою, високим рів-нем громадянської та соціальної свідомості. Відповідно до основних принципів ООН щодо суспільної ролі ймісця правника визначено, що юрист – це відкрита та доступна для клієнта особа, яка на засадах здобутої ква-ліфікації та дотримання високих стандартів моральності та професійної етики здійснює свою діяльність іззахисту прав та законних інтересів клієнта з урахуванням публічного порядку держави. Звідси основними зав-данням вищої юридичної освіти є надання належної професійної кваліфікації (знання правового порядку дер-жави та уміння застосовувати законодавство при вирішенні справ) у поєднанні з вихованням професійнихідеалів та поваги до морального обов’язку, прав та свобод людини, а також постійне підвищення професійнихнавичок юристів, підвищення гарантованості індивідуальних та колективних прав людини відповідно доРекомендацій Ради Європи щодо свободи здійснення юридичної професії.

Слід зазначити, що в будь-якій науковій діяльності існує два взаємопов’язані напрями: фундаменталь-ні інноваційні дослідження та прикладні розробки з практичної реалізації фундаментальних досліджень.У зв’язку з цим наукова діяльність та освітній процес університету перебуває в тісному органічному взає-мозв’язку та не є відірваними один від одного в контексті професійної підготовки майбутніх фахівців.Об’єднання наукової й освітньої роботи слугують підґрунтям розробки нових форм інтеграції, що макси-мально забезпечують участь викладачів та студентів у дослідницькій діяльності.

У Київському університеті права НАН України щорічно проводяться міжнародні науково-практичніконференції, які зумовлені потребами міжнародного співробітництва, серед яких: «Сучасні виклики і акту-альні проблеми права інтелектуальної власності в Україні та Європі» спільно зі Всесвітньою організацієюінтелектуальної власності (Швейцарія), «Європейська юридична освіта і наука» (Міжнародний центр пра-вових та економіко-соціальних досліджень країн Центрально-Східної Європи в м. Ужгороді, «Міжнародно-правові проблеми сучасного торговельного мореплавства», «Парламентаризм у центрально-східній Європі:історія, національні особливості, сучасні тенденції», Міжнародний центр правових та історико-політичнихдосліджень країн Центрально-Східної Європи КУП НАНУ в м. Львові тощо. Варто зазначити, що пробле-матика науково-практичних конференцій університету відповідає сучасним процесам державо- та правотво-рення, євроінтеграційним прагненням і є цілком об’єктивною.

Головними напрямами наукових досліджень конституційно-правової спрямованості є вирішеннянагальних проблем: втілення в політико-правову практику принципу верховенства права, КонституціїУкраїни та її законів, реалізації конституційних принципів щодо визнання людини найвищою соціальноюцінністю, народного суверенітету, поділу влади, ідеологічної, економічної й політичної багатоманітності,безпосередньої реалізації конституційних норм. З огляду на це, юридична наука передусім повинна визна-чити оптимальні параметри державної влади і місцевого самоврядування в Україні, розробити пропозиціїщодо ефективних механізмів взаємодії владних структур.

Основними напрямами наукових досліджень у цивілістиці сучасної України є договірне право, особис-ті немайнові права, приватноправові міжнародні відносини. Активно розвивається право інтелектуальноївласності. У сучасній методології юридичної науки значна увага приділяється порівняльно-правовому мето-ду, виконуються дисертаційні дослідження, видаються монографії та підручники на компаративістську тема-тику. У результаті в процесі реформування законодавства Україна має можливість враховувати досвід зару-біжних країн та міжнародні нормативно-правові акти. Основними напрямами сучасних наукових розробок уКиївському університеті права є договірне право та право інтелектуальної власності.

У цьому контексті науковцями університету в межах наукових досліджень розробляються науково-дослідні теми, за результатами яких видаються колективні монографії, зокрема: «Державно-правове регу-лювання в умовах трансформації суспільних відносин» (2009 р.), «Правоутворення в Україні: теоретико-методологічні та прикладні аспекти» (2010 р.), «Правова система України в умовах національних та міжна-родних тенденцій розбудови державності» (2012 р.), «Доктринальні засади розвитку держави та права:національні та міжнародні тенденції» (2014 р.). На нашу думку, фундаментальні дослідження у сфері юри-дичної науки були і залишаються пріоритетними напрямами університетської освіти.

З метою активізації проведення наукових досліджень за певними напрямами та впровадження науковихздобутків в освітній процес у Київському університеті права НАН Україні створено та функціонують науко-во-дослідні центри та сектори, зокрема, Міжнародний центр правових та історико-політичних дослідженькраїн Центрально-Східної Європи, Міжнародний центр правових та економіко-соціальних досліджень країнЦентрально-Східної Європи, кафедра права інтелектуальної власності та інноваційних технологій, секторекологічного права, кожний із яких має власну історію та наукові здобутки.

Вважаємо, що концептуальними принципами щодо забезпечення оптимізації і якості вищої юридичноїосвіти України та її інтеграції в європейське й світове співтовариство мають стати створення інноваційногопростору на основі освітньої і наукової підтримки; адаптація системи вищої освіти до норм, стандартів іосновних принципів європейського простору вищої освіти; забезпечення соціального контексту вищої осві-ти, який надасть можливість випускникам вищих навчальних закладів формувати свою професійну кар’єру

6

Бошицький Ю.Л., Чернецька О.В. Поглиблення наукових досліджень сучасного права: вимога часу та засіб…

на основі соціальної справедливості, відповідальності та загальнолюдських цінностей. Саме ці вагомі аргу-менти покладено в основу наукових досліджень та освітньої діяльності Київського університету права НАНУкраїни задля поліпшення якості підготовки фахівців на засадах взаємодії науки та освіти з метою інтегра-ції у європейський освітянський простір.

На нашу думку, при реформуванні вищої юридичної освіти в Україні доцільним було б звернутися додосвіду європейських держав, які вже здійснили реформи в цій сфері. Зокрема, цікавим є досвід реформиюридичної освіти Німеччини, який мав законодавче закріплення шляхом прийняття у 2002 р. Закону «Прореформу юридичної освіти». Першою частиною реформи стало посилення міжнародної орієнтації навчаль-ного процесу, яка забезпечувалася введенням викладання окремих дисциплін іноземною мовою. Другоюскладовою реформи стало посилення орієнтації юридичної освіти на потреби адвокатури, задля чого булопередбачено обов’язкове залучення адвокатів-практиків у навчальний процес. На нашу думку, досвідНімеччини можна використати при реформуванні юридичної освіти в Україні.

Наступним напрямом реформування системи вищої освіти має стати забезпечення якості освітянсь кихпослуг. Адже одним із принципів Болонського процесу є досить жорсткі вимоги до якості підготовки фахів-ців з вищою освітою. Усвідомлюючи необхідність розвитку вищої юридичної освіти до загальноєвропейсь -ких стандартів, питання якості підготовки юриста, тобто висококваліфікованого фахівця у сфері права з від-повідним рівнем сучасних правових знань та високим рівнем правосвідомості набуває особливої актуаль-ності. На нашу думку, необхідно змінити підходи до методології викладання юридичних дисциплін як зазмістом, так і за формою. Насамперед основою системи юридичних знань повинні стати принцип верховен-ства права й гарантованості прав і свобод людини та громадянина, тобто підготовка юристів повинна бутиспрямована на підготовку спеціалістів у правозахисній сфері. Водночас необхідно впроваджувати в освітнійпроцес інноваційні форми та методи навчання, які сприяли б виявленню та розвитку інтелектуальних здіб-ностей студентів. У зв’язку з цим організація освітнього процесу та наукової діяльності у вищих навчальнихзакладах має базуватися на принципах наукового, пізнавального, інформаційного та методичного забезпе-чення, що, у свою чергу, приводить до творчого опанування та осмислення отриманих знань, а також проя-ву творчої науково-дослідницької діяльності. Адже призначення сучасної юридичної освіти полягає в тому,щоб передати майбутньому правнику глибокі загальнокультурні основи, комунікативні здібності, критич-ність та культуру мислення, здатність приймати самостійні рішення. Все це сприятиме підготовці професіо-налів, які б сповідували принцип верховенства права та активну громадянську позицію. Основним змістомдіяльності університету на сучасному етапі є формування інноваційного, гуманістичного освітньо-виховно-го середовища, що, у свою чергу, передбачає фахову глибину та інноваційні технології в системі освіти зметою інтеграції у європейський освітянський простір. Європейський вибір України – це рух до стандартівдемократії, інформаційного та інтелектуального суспільства, що базується на принципі верховенства правата забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

У цілому, ефективним засобом здійснення подальшої структурної перебудови наукового та освітньогопотенціалу має бути національне законодавство та прийняті на його основі нормативно-правові акти, які рег-ламентують увесь комплекс відносин, пов’язаних із науково-освітнім розвитком країни.

Підсумовуючи, можна дійти висновку, що подальша розробка правової інфраструктури на основіЗакону України «Про вищу освіту», необхідної для забезпечення наукової та освітянської діяльності, є, мож-ливо, одним із найвагоміших завдань, з якими коли-небудь мали справу вітчизняні фахівці-юристи, які зай-маються законотворчими пропозиціями у сфері правової реформи. Розв’язання цього завдання передбачаєнеобхідність комплексного підходу до проблеми правового забезпечення наукової та освітянської діяльнос-ті як на загальнодержавному рівні, так і на рівні навчальних закладів шляхом адаптації своєї діяльності довимог Закону України «Про вищу освіту», розробки нових моделей правових інститутів, які покликані рег-ламентувати, стимулювати та охороняти таку важливу, але дуже складну сферу суспільних відносин – науко-ву та освітянську діяльність.

1 Концепція розвитку вищої юридичної освіти в Україні // Юридичний журнал. – 2009. – № 11 (89). – С. 128–133.2 Науково-практичний коментар до Закону України «Про вищу освіту» / за ред. чл.-кор. НАН України В. Ф. Опришка. –

К. : Парламентське вид-во, 2014. – С. 500.

Бошицький Ю.Л., Чернецька О.В. Поглиблення наукових досліджень сучасного права: вимога часу та засіб…

7Часопис Київського університету права • 2015/1

УДК 34:929 Корецький

І. Б. УСЕНКО

Ігор Борисович Усенко, кандидат юридичнихнаук, професор, завідувач відділу Інституту дер-жави і права ім. В. М. Корецького НАН України

АКАДЕМІК В. М. КОРЕЦЬКИЙ ЯК ІСТОРИК ПРАВА (ДО 125-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВЧЕНОГО)

18 лютого 2015 р. виповнилося 125 років від дня народження видатного українського правознавцяВолодимира Михайловича Корецького. З нагоди ювілею хотілося б звернути увагу на деякі маловідомі сто-рінки наукової біографії академіка і ті аспекти його творчої діяльності, які, на нашу думку, досі не набулиналежного висвітлення. Так, доволі багато написано про заслуги В. М. Корецького як організатора акаде-мічної науки і одного з найавторитетніших у радянську добу правознавців-міжнародників. Водночас його неменш вагомі здобутки в галузі історії держави і права тривалий час залишалися ніби на другому плані.Показово, що у виданий 1989 р. двотомник вибраних творів В. М. Корецького увійшли лише деякі праці зісторії міжнародного права, оминаючи його численні дослідження держави франків та інші суто історико-правові публікації. Утім, нині до ювілею вченого має побачити світ третя книга згаданого видання, змістов-не ядро якої становитимуть саме праці з історії держави і права. У процесі підготовки цієї книги виникланеобхідність докладніше проаналізувати відповідний бік творчої діяльності вченого, і зараз ми маємо мож-ливість подати на розсуд читачів перші підсумки цього дослідження.

За традицією наукознавчих праць біографічного характеру, слід було б почати з формування науковогосвітогляду вченого, з’ясувати витоки його інтересу до історико-правової проблематики. На жаль, наші відо-мості про родинне оточення вченого й про те, як він здобував середню і вищу освіту, є доволі обмеженими.За власним свідченням, аж до завершення навесні 1916 р. Харківського університету В. М. Корецький пере-важно жив у Катеринославі, заробляючи на життя приватними уроками. Це могли були заняття як з історії,так і з інших дисциплін, в яких Володимир Михайлович мав бути добре обізнаний як випускник Катерино -славського комерційного училища зі званням кандидата комерції1 (у біографіях ученого згадується лише, щовін закінчив гімназію в Катеринославі). Але це лише здогадки, і достовірно встановити, коли саме майбут-ній академік вперше захопився проблемами історії права, поки не вдається.

Відомо, що Володимир Михайлович вступив на наукову стезю 8 червня 1916 р. «професорським сти-пендіатом» (випускником, залишеним при університеті для підготовки до професорсько-викладацької діяль-ності) юридичного факультету Харківського університету по кафедрі цивільного права і процесу. Втім, сти-пендії як такої він не отримував2. Заробляти на життя молодий правознавець, ймовірно, збирався адвокат-ської діяльністю, оскільки ще 1 червня 1916 р. Радою присяжних повірених округу Харківської судової пала-ти був зарахований помічником присяжного повіреного Б. М. Вельсовського3. Водночас, як свідчить трудо-вий список правознавця, від вересня 1916 р. він був викладачем фахових дисциплін 1-ої Торгової школи вХаркові4.

Найважливішим етапом його фахової підготовки стало складання восени 1919 р. магістерського іспитуз історії та догми римського права. Готувався він до екзамену, як згодом згадував у бесідах з колегами, зтакою самовіддачею і ретельністю, що це вже навіть стало загрожувати зривом встановлених термінів йогопідготовки. У нас немає точної інформації про питання, які виносилися на цей іспит, а відповідно – і пропріоритети підготовки до нього. Але звернемо увагу, що в юридичній наукознавчий літературі був зробленийважливий загальний висновок про те, що російські дореволюційні правознавці зосереджували свої основнізусилля не на догмі або системі римського права, а на історії останнього5.

Проте ще до складання магістерського іспиту в січні 1919 р. В. М. Корецький був обраний лектором зісторії права в Харківському народному університеті6. Ця робота, ймовірно, була для молодого правознавцядодатковим заробітком. За офіційними даними, він перебував професорським стипендіатом університету доквітня 1920 р., а згодом після утворення правового факультету Харківського інституту народного господар-ства (далі –ХІНГ) був призначений професором цього інституту з обов’язком викладати історію права і між-народне приватне право7.

Зазначимо, що поєднання досліджень у галузях міжнародного права та історії держави і права зару-біжних країн є традиційним для багатьох правознавців. При цьому в Харківському університеті, на думкунаукознавців, викладання загальної історії права мало найбільш стабільний характер. Блискучим прикладомдля В. М. Корецького, зокрема, міг служити професор Харківського університету А. М. Стоянов(1830–1907 рр.), який активно працював у галузях історії римського права, енциклопедії і філософії права,міжнародного і державного права, але уславився насамперед своїми працями з історії держави і права зару-біжних країн. Саме з його досліджень у науку загальної історії права починають проникати елементи соціо-логічних поглядів на право, які згодом дуже активно розвивав і В. М. Корецький8.

8

До 125-річчя з дня народження В.М. Корецького

© І. Б. Усенко, 2015

Проте під час роботи в Харківському інституті народного господарства (квітень 1920 – жовтень1930 рр.), судячи із характеру публікацій, головне місце в його науковій діяльності посідали питання не істо-рії права, а міжнародного приватного права і цивільного права держав, які виникли на місці колишньоїРосійської імперії. Такі пріоритети, мабуть, значною мірою визначалися плановим напрямом дослідженьВ. М. Корецького в рамках науково-дослідної кафедри «Проблеми сучасного права» (академічна структура,яка перебувала при ХІНГ, але вважалася самостійною науковою установою), практичною роботою в МЗСУСРР та інших радянських органах.

Утім, незалежно від конкретного спрямування наукових пошуків, відмінною рисою творчого методуученого був пошук історичного коріння досліджуваних інститутів і процесів. Всебічна історична підготовкасприяла формуванню у нього типу мислення, що характеризувався послідовним поєднанням логічного йісторичного. При цьому його історизм не був спрямований на те, щоб у минулому шукати виправдання сьо-годенню, як це робили німецькі представники історичної школи права. Історизм В. М. Корецького був спря-мований у майбутнє, слугував пошуку оптимального вирішення актуальних проблем.

У 1930 р. правовий факультет ХІНГ був перетворений на Харківський інститут радянського будівницт -ва і права (від 1932 р. – Всеукраїнський інститут радянського будівництва і права, від 1937 р. – Харківськийюридичний інститут). Водночас дещо змінився і характер практичної діяльності В. М. Корецького, який в1930–1935 рр. паралельно з викладанням працював старшим консультантом Державного арбітражу при РНКУСРР.

Це був украй складний час «ідеологічної боротьби на правовому фронті»9. Класичні університети з їхюридичними факультетами були скасовані ще на початку 20-х років. Їм на зміну прийшли правові факультетиінститутів народного господарства, які теж були реорганізовані або скасовані на початку 30-х років.Академічна юридична наука була вщент розгромлена до середини 30-х років. Харківський юридичний інсти-тут залишився єдиним вогнищем юридичної освіти в країні і дедалі більше піддавався різним утискам з бокувлади. Багато особисто добре відомих В. М. Корецькому правознавців стали жертвами протиправних репресій.Пригадаємо декого з них. Декан правового факультету ХІНГ і перший директор Харківського (Всеукра їнсь -кого) інституту радянського будівництва і права М. М. Ємінник – засуджений до позбавлення волі у виправно-трудових таборах 1938 року. Директор цього інституту в 1934–1937 рр. С. М. Канарський – розстріляний в1937 році. Його наступник М. І. Левіков – розстріляний в 1937 році. Професор кафедри міжнародного праваХарківського інституту народного господарства О. М. Гладстерн – розстріляний в 1937 році. Професор цієї жкафедри М. М. Лозинський – засуджений до позбавлення волі у виправно-трудових таборах в 1933 р. і до роз-стрілу в 1937 році. Страчені в 1937 р. були також харківські юристи-міжнародники Л. І. Величко і Г. В. Содін10.

Зазначимо, що в архівно-слідчій справі О. М. Гладстерна є відомості про його зустріч 1935 р. в Москвіз В. М. Корецьким11, що в ті безжалісні роки зазвичай автоматично зумовлювало арешт з подальшою фаб-рикацією справи. Зустрічалося прізвище В. М. Корецького і в деяких інших справах. Відомий учений (остан-ні роками життя – старший науковий співробітник Інституту держави і права АН УРСР) Є. О. Монастирсь -кий, якому довелося після арешту М. І. Левікова прямо зі студентської лави стати директором Харківськогоюридичного інституту (далі – ХЮІ) в 1937–1939 рр., згодом згадував, що дав пораду ВолодимируМихайловичу виїхати із Харкова на якийсь час, коли його вже сповна реально могла накрити хвиля репре-сій, що, можливо, врятувало майбутнього академіка від арешту.

У таких умовах не дивно, що за 1932–1939 рр. нам не відомо жодної публікації В. М. Корецького. Протепостановою РНК СРСР від 13 січня 1934 р. на основі рішення ЦВК СРСР від 19 вересня 1932 р. в СРСР буластворена єдина стабільна система атестації, яка передбачала встановлення наукових ступенів кандидата й докто-ра наук. Тому, можливо, вчений просто зосередився на підготовці своєї майбутньої докторської дисертації.

При цьому, за свідченням наших харківських колег12, починаючи з 1937 р. він очолював кафедру істо-рії держави і права Харківського юридичного інституту. 10 травня 1939 р. В. М. Корецький захистив уВченій раді Інституту права АН СРСР дисертацію на т