ISSN 2311-6722 ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ: ТЕОРІЯ ТА … · ВОРОНЬКО Л.О., кандидат наук з державного управління, доцент

ISSN 2311-6722

© Національна академія державного управління при Президентові України, 2016

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

БІЛИНСЬКА М.М., головний редактор, доктор наук з державного управлін-ня, професор

САВКОВ А.П., заступник головного редактора, доктор наук з державного управління, доцент

МОСКАЛЕНКО С.О., відповідальний секретар редколегії, кандидат наук з державного управління

БАКУМЕНКО В.Д., доктор наук з державного управління, професор, заслу-жений діяч науки і техніки України

БОДРОВ В.Г., доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

ВАКУЛЕНКО В.М., кандидат наук з державного управління, доцент, заслу-жений працівник освіти України

ВАЩЕНКО К.О., доктор політичних наук, старший науковий співробітник, заслужений економіст України

ВОРОНЬКО Л.О., кандидат наук з державного управління, доцент

ГОРЕЛІК ОЛЕКСАНДР, директор Програми масових комунікацій Коледжу Бенедикт, віце-Президент Асоціації викладачів в галузі медіа Південної Ка-роліни, США;

ГОШОВСЬКА В.А., доктор політичних наук, професор, заслужений праців-ник народної освіти України

ГРИЦЯК Н.В., доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України

ДУБЕНКО С.Д., кандидат юридичних наук, доцент, заслужений працівник освіти України

ЗАГОРОДНЮК С.В., кандидат наук з державного управління

КНЯЗЄВ В.М., доктор філософських наук, професор, заслужений діяч на-уки і техніки України

КОВБАСЮК Ю.В., доктор наук з державного управління професор, заслу-жений економіст України

ЛУГОВИЙ В.І., доктор педагогічних наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, заслужений працівник освіти України

ПЕТРОЄ О.М., доктор наук з державного управління, доцент

ПРОТАСОВА Н.Г., доктор педагогічних наук, професор, заслужений праців-ник освіти України

РАДИШ Я.Ф., доктор наук з державного управління, професор

РОМАНЮК С.А., доктор економічних наук, доцент, заслужений економіст України

СИТНИК Г.П., доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України

ТЕЛЕШУН С.О., доктор політичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

ТЕРТИЧКА В.В., доктор наук з державного управління, професор

ТРОЩИНСЬКИЙ В.П., доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

ФЕДОРЕНКО В.Л., доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

ХАНІН В. (ЗЕЕВ), головний науковий співробітник Міністерства алії і аб-сорбції Держави Ізраїль, старший лектор кафедри політичних досліджень Університету Бар-Ілан, професор відділення політичних досліджень і Близь-кого Сходу Університету Аріель в Самарії (Держава Ізрaїль)

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКАелектронне фахове видання 2/2016

УДК 35(477+100)

“Державне управління: теорія та прак-тика” – наукове фахове видання з від-критим доступом.Виходить двічі на рік.Мова видання: українська, англійська, російська

Затверджений на засіданні Вченої ради Національної академії2 лютого 2017 р., протокол № 242/1

Наказом Міністерства освіти і науки Украї-ни від 16 травня 2016 р. № 515 електро-нне періодичне видання Національної академії “Державне управління: теорія та практика” включено до Переліку наукових фахових видань України.

Журнал дотримується міжнародних стан-дартів етики публікацій – COPE Code of Conduct, затверджених COPE (Committee on Publication ethics)

Місія журналу: розвиток наукової дискусії з актуальних питань теорії та практики державного будівництва; апробація ре-зультатів наукових досліджень.

Цільова аудиторія: науковці, експерти з державного управління, керівники цен-тральних і місцевих органів виконавчої влади, посадові особи місцевого само-врядування, державні службовці та пра-цівники органів місцевого самоврядуван-ня, викладачі і здобувачі вищої освіти, усі, хто цікавиться проблемами розбудови держави.

Визначальними критеріями відбору ста-тей є інноваційність, наукова новизна, ак-туальність та практичне значення.

Контактивул. С.Перовської, 5, м. Київ, Україна, 03057, тел. +38 (044) 455 68 05e-mail: [email protected]

Передрук опублікованих мате ріа лів чи використання зазначених у виданні відомостей дозволяється за умови обов’язкового посилання на джере ло інформації.

2 Державне управління: теорія та практика • 2’2016

З М І С Т

ФІлоСоФІя, МеТодологІя, ТеорІя Та ІСТорІя державного управлІння

Приходченко Л. Л. Система публічного управління України: механізми горизонтальної взаємодії ..............................................................................................................................................5Сєров О. В. Аналіз термінологічного забезпечення категорійно-понятійного апарату в галузі знань “Публічне управління й адміністрування” ............................................................15

ТехнологІї державного управлІння

Ященко Т. М. Оперативне планування як частина стратегічного планування ...........................24

СоцІальна й еконоМІчна полІТика

Трощинський В. П., Кравченко М. В., Петроє О. М., Ярош Н. П. Соціальна і гуманітарна політика в Україні в умовах сучасних викликів ............................................................................32Дяченко С. А., Фетіщенко Є. М. Підвищення прозорості процесу планування Державного бюджету України ........................................................................................................45

галуЗеве управлІння

Дутчак Г. О. Від історії до пам’яті: шляхи співробітництва і партнерства ...............................57

державна Служба

Линдюк О. А. Стратегічні пріоритети модернізації державної служби України в умовах глобалізації .......................................................................................................................65

регІональне управлІння Та МІСцеве СаМоврядування

Чикаренко І. А. Інноваційний розвиток територіальних громад як основа становлення економіки знань та інформаційного суспільства ..........................................................................73Горблюк С. А. Стан та напрями формування регіональної інноваційної системи Житомирської області: управлінський аспект ...............................................................................84

полІТичнІ Та правовІ аСпекТи державного управлІння

Дакал А. В. Реформування системи інституціонального догляду та виховання дітей у контексті захисту їх прав ..............................................................................................................97Котелевець Д. М. Механізм законодавчого забезпечення експертизи проектів національної програми інформатизації ........................................................................................106

© National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, 2016

ISSN 2311-6722

PUBLIC ADMINISTRATION: THEORY AND PRACTICEthe electronic academic professional periodical 2/2016

EDITORIAL BOARDOF

BILYNSKA M.M., Chief Editor, Doctor of Sciences in Public Administration, Professor

SAVKOV A.P., Deputy Chief Editor, Doctor of Sciences in Public Administration, Associate Professor

MOSKALENKO S.O., Executive Secretary of the Editorial Board, Candidate of Sciences in Public Administration

BAKUMENKO V.D., Doctor of Sciences in Public Administration, Professor, Honoured Worker of Science and Technology of Ukraine

BODROV V.G., Doctor of Sciences in Economics, Professor, Honoured Worker of Science and Technology of Ukraine

VAKULENKO V.M., Candidate of Sciences in Public Administration, Associate Professor, Honoured Worker of Education of Ukraine

VASHCHENKO K.O., Doctor of Political Science, Senior Research Fellow, Honored Economist of Ukraine

VORONKO L.O., Candidate of Sciences in Public Administration, Associate Professor

GORELIK O., Director of the Mass Communication Program of Benedict College, Vice President of the South Carolina Media Educators Association, USA

HOSHOVSKA V.A., Doctor of Political Science, Professor, Honoured Worker of Education of Ukraine

HRYTSIAK N.V., Doctor of Sciences in Public Administration, Professor, Honored Worker of Science and Technology of Ukraine

DUBENKO S.D., Candidate of Legal Sciences, Associate Professor, Honored Worker of Education of Ukraine

ZAHORODNIUK S.V., Candidate of Sciences in Public Administration

KNIAZEV V.M., Doctor of Philosophy, Professor, Honoured Worker of Science and Technology of Ukraine

KOVBASIUK Yu.V., Doctor of Sciences in Public Administration, Professor, Honoured Economist of Ukraine

LUHOVYI V.I., Doctor of Education, Professor, Academician of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Honoured Worker of Education of Ukraine

PETROIE O.M., Doctor of Sciences in Public Administration, Associate Professor

PROTASOVA N.H., Doctor of Education, Professor, Honoured Worker of Education of Ukraine

RADYSH Ya.F., Doctor of Sciences in Public Administration, Professor

ROMANIUK S.A., Doctor of Economic Sciences, Honoured Economist of Ukraine

SYTNYK H.P., Doctor of Sciences in Public Administration, Professor, Honoured Worker of Science and Technology of Ukraine

TELESHUN S.O., Doctor of Political Sciences, Professor, Honoured Worker of Science and Technology of Ukraine

TERTYCHKA V.V., Doctor of Sciences in Public Administration, Professor

TROSHCHYNSKYI V.P., Doctor of Historical Sciences, Professor, Honoured Worker of Science and Technology of Ukraine

FEDORENKO V.L., Doctor of Legal Sciences, Professor, Honoured Lawyer of Ukraine

KHANIN V. (ZEEV), Chief Research Fellow of the Ministry of Immigrant Absorption of the State of Israel, a Senior Lecturer of the Chair of Political Studies of the Bar-Ilan University, Professor of the Division of Political Studies and the Middle East of the Ariel University in Samaria (State of Israel)

UDC 35(477+100)

“Public Administration: Theory and Practice” is an academic professional periodical with the open access.The journal is published twice a year.Language: Ukrainian, English, Russian

Approved during the meeting of the Academic Council of the National Academyon 2 February 2017, Minutes N 2242/1

Founder of the periodical is the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, the main higher educational establishment in the system of training, in-service training and advance training of civil servants and local self-government officials in Ukraine.

The defining criteria for selection of papers are in innovation, academic novelty, relevance and practical importance.

The journal follows the international standards of ethics in periodicals – COPE Code of Conduct, approved by COPE (Committee on Publication ethics). – COPE Code of Conduct, затверджених COPE (Committee on Publication ethics).

Mission of the Journal: development of academic discussion on topical issues of theory and practice of state-building; approbation of research results.

Target audience: scholars, experts in public administration and heads of central and local executive authorities, local self-government officials, public servants and local self-government employees, teachers and students, all those interested in state-building.

Contacts5, S. Perovskoy st., 03057, Kyiv, Ukraine, tel. +38 (044) 455 68 05e-mail: [email protected]

Reprint of any materials published in the «Public Administration: Theory and Practice» or usage of any data printed in the publication is allowed only with obligatory reference to the source.

4 Державне управління: теорія та практика • 2’2016

C o n t e n t

PhilosoPhy, Methodology, theory and history of Public adMinistration

Prykhodchenko L. L. Ukrainian public administration system: horizontal interaction mechanisms ..........................................................................................................................................5Sierov О. V. terminological analysis software categorial-conceptual apparatus in the field of knowledge “Public Management and Administration” .................................................................15

technologies of Public adMinistration

Yashchenko T. N. operational planning as a part of strategic planning .............................................24

social and econoMic Policies

Troshynskyi V. P., Kravchenko M. V., Petroye O. M., Yarosh N. P. the social and humanitarian policy in Ukraine in circs of modern challenges ...............................................................................32Diachenko S. A., Fetishchenko Ye. N. Increasing transparency of the planning process of the Ukraine Government budget ....................................................................................................45

sectoral ManageMent

Dutchak H. O. From history to memory: ways of cooperation and partnership ................................57

Public service

Lyndyuk E. A. Strategic priorities for the modernization of civil service of Ukraine under globalization .............................................................................................................................65

regional governance and local self-governance

Chykarenko I. A. Innovative development as the basis for knowledge economy and informative society becoming .....................................................................................................73Horbliuk S. A. Status and directions of formation of the regional innovative system in Zhytomyr oblast: managerial aspect ..............................................................................................84

Political and legal asPects of Public adMinistration

Dakal A. V. Reform of the system of institutional care and education of children in the context of their rights protection ..............................................................................................97Kotelevets D. N. Legislative mechanism for providing national informatization program’s projects examination ........................................................................................................................106

5

Philosophy, methodology, theory and history of public administration

Public Administration: Theory and Practice • 2’2016

ФІЛОСОФІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРжАВНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 351.862.4

Л. Л. Приходченко,доктор наук з державного управління, професор, завідувач кафедри державного управління і місцевого самоврядування,Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

СИСТЕМА ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАїНИ: МЕХАНІЗМИ ГОРИЗОНТАЛЬНОї ВЗАЄМОДІї

У статті наведено результати виконання науково-дослідної роботи “Механізми горизонтальної взаємодії в системі публічного управління в умовах децентралізації влади” кафедрою державного управління і місцевого самовряду-вання Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Обґрунтовано теоретичні засади механізмів горизонтальної взаємодії у системі публіч-ного управління та наведено розроблені рекомендації щодо їх удосконалення в умовах децентралізації влади та реформування публічної адміністрації в моделі комплексного механізму горизонтальної взаємодії. Розкрито наукову новизну одержаних результатів та акцентовано увагу на практичному застосуванні основних концептуаль-них положень.ключові слова: система публічного управління, механізми горизонтальної взаємодії, ефективна взаємодія, ко-ординаційні зв’язки, модель комплексного механізму горизонтальної взаємодії в системі публічного управління в умовах децентралізації влади, інституційні механізми регіонального розвитку, міжсекторне партнерство, клас-терний підхід.

L. L. Prykhodchenko,Doctor of Science in Public Administration, Professor, Head of the Department of Public Administration and Local Self-Government, Odessa Regional Institute of Public Administration, National Academy for Public Administration under the President of UkraineUKRAINIAN PUBLIC ADMINISTRATION SYSTEM: HORIZONTAL INTERACTION MECHANISMSIn the article the results of scientific research “Horizontal cooperation mechanisms in the public administration system in terms of power decentralization” are presented. The research is conducted by public administration and local-self government department Of Odessa Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration, Office of the President of Ukraine. Theoretical bases of horizontal interaction mechanisms in public administration system are substantiated and recommendations for its improvement in terms of power decentralization and public administration reform are presented in model of comprehensive horizontal interaction mechanism. It is outlined the scientific novelty of the results and it is accented the attention on the practical application of basic conceptual provisions.key words: public administration system, horizontal interaction mechanisms, effective cooperation, coordinating communications, model of comprehensive horizontal interaction mechanism in public administration system in terms of power decentralization, institutional mechanisms for regional development, sector partnership, cluster approach.

Л. Л. Приходченко,доктор наук государственного управления, профессор, заведующая кафедрой государственного управле-ния и местного самоуправления, Одесский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте УкраиныСИСТЕМА ПУБЛИЧНОГО УПРАВЛЕНИЯ УКРАИНы: МЕХАНИЗМы ГОРИЗОНТАЛЬНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯВ статье представлены результаты выполнения научно-исследовательской работы “Механизмы горизонтального взаимодействия в системе публичного управления в условиях децентрализации власти” кафедрой государствен-ного управления и местного самоуправления Одесского регионального института государственного управления На-циональной академии государственного управления при Президенте Украины. Обоснованы теоретические основы механизмов горизонтального взаимодействия в системе публичного управления и представлены разработанные ре-комендации по их совершенствованию в условиях децентрализации власти и реформирования публичной админи-страции в модели комплексного механизма горизонтального взаимодействия. Раскрыта научная новизна полученных результатов и акцентировано внимание на практическом применении основных концептуальных положений.

© Приходченко Л. Л., 2016

6

Філософія, методологія, теорія та історія державного управління

Державне управління: теорія та практика • 2’2016

ключевые слова: система публичного управления, механизмы горизонтального взаимодействия, эффективное взаимодействие, координационные связи, модель комплексного механизма горизонтального взаимодействия в системе публичного управления в условиях децентрализации власти, институциональные механизмы региональ-ного развития, межсекторное партнерство, кластерный подход.

постановка проблеми. Однією з основних проблем у процесі розвитку публічного управління в Україні є нагальна потреба в забезпеченні ефективної взаємодії в системі органів публічної влади. За роки незалежності отримано чимало прикладів проблемних ситуацій у вза-єминах між органами влади по лініях: центр – регіональний рівень, центр – місцевий рівень, регіональний рівень – місцевий рівень, місцевий уряд – локальний уряд, органи влади – при-ватний сектор, органи публічної влади – громадські організації, тріади органів публічної вла-ди – приватний сектор – громадські організації, що призвело в деяких випадках до відкритих конфліктів між різними інституціями та органами публічної влади.

Усе це є наслідком неврегульованості повноважень, відповідальності, різних основ ре-алізації компетенції. Чинні нормативні документи, зокрема закони України “Про Кабінет Мі-ністрів України”, “Про центральні органи виконавчої влади”, “Про місцеві державні адміні-страції”, “Про місцеве самоврядування”, підзаконні акти не врегульовують існуючі проблеми. З огляду на це в програмі діяльності уряду України, Концепції реформування місцевого само-врядування та територіальної організації влади, що затверджена Кабінетом Міністрів України, Стратегії сталого розвитку “Україна – 2020” наголошено на пріоритетах широкої децентралі-зації публічної влади, що зумовлює потребу в суттєвій перебудові існуючих зв’язків та налаго-дженні взаємодії в системі публічного управління.

Зарубіжний досвід переконливо свідчить, що належна організація координаційних, субор динаційних зв’язків та взаємодії може бути досягнута в процесі налагодження ефек-тивної публічної адміністрації. Не випадково в структурі федеральних органів влади США, в урядах штатів, а також великих містах обов’язково представлені спеціальні підрозділи з міжурядових зв’язків (intergovernmental relations departments). Аналіз практики розвитку та-ких зв’язків привів до формування кількох підходів до аналізу взаємовідносин між органа-ми публічної влади, зокрема таких, як “модель партнерства”, “агентська модель”, “модель взаємозалеж ності” тощо.

Усе це в сукупності актуалізувало виконання науково-дослідної роботи “Механізми гори-зонтальної взаємодії в системі публічного управління в умовах децентралізації влади” кафедрою державного управління і місцевого самоврядування Одеського регіонального інституту держав-ного управління Національної академії державного управління при Президентові України [2].

аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових джерел засвідчив широ-ку розробленість проблеми реформування системи державного управління, тоді як проблемі розвитку моделі державного управління приділяється недостатньо уваги. Проблемні питан-ня реформування системи публічного управління, особливості існуючих моделей досліджу-ють як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Так, В.Авер’яновим, Г.Атаманчуком, В.Афанасьєвим, П.Надолішнім, Л.Сморгуновим здійснено соціально-філософський аналіз публічного управ-ління, методологічної ролі понять, категорій і принципів, парадигм у дослідженні суспільних процесів. Щодо вивчення феномену взаємозв’язків в урядовому механізмі, то в Україні існує низка досліджень. Зокрема, це праці Т.Бодун, В.Борденюка, О.Ващенка, В.Дерець, І.Дробуш, О.Євтушенка, І.Ісаєнко, А.Крусян, О.Радченка, О.Сушинського, А.Троян, О.Черкасс. Однак фундаментальна комплексна робота, яка була б присвячена проблемним питанням функціону-вання механізмів горизонтальної взаємодії в системі публічного управління, їх оптимізації в умовах проведення низки реформ, поки що відсутня. Окреслена проблема в цілому перебуває на периферії вітчизняних наукових та прикладних досліджень з державного управління, зо-крема, проблемні питання конкретизації розмежування повноважень, з урахуванням місцевої специфіки і механізмів горизонтальної взаємодії, причому не тільки між органами виконавчої

7



влади і органами місцевого самоврядування, а й неурядовими організаціями, інститутами гро-мадянського суспільства.

З огляду на це метою публікації є обґрунтування теоретичних засад механізмів горизон-тальної взаємодії у системі публічного управління та розробка рекомендацій щодо їх удоско-налення в умовах децентралізації влади та реформування публічної адміністрації.

виклад основного матеріалу. Враховуючи, що однією з першочергових реформ, пе-редбачених Стратегією сталого розвитку “Україна – 2020” [5], є децентралізація та реформа державного управління, особливої уваги потребує питання реформування вітчизняної моделі державного управління з урахуванням новітніх тенденцій та вітчизняної традиції.

Метою вищезгаданої реформи є побудова прозорої системи державного управління, створення професійного інституту державної служби, забезпечення її ефективності. Резуль-татом упровадження реформи має стати створення ефективної, прозорої, відкритої та гнучкої структури публічної адміністрації із застосуванням новітніх інформаційно-комунікативних технологій (е-урядування), яка здатна виробляти і реалізовувати цілісну державну політику, спрямовану на суспільний сталий розвиток і адекватне реагування на внутрішні та зовнішні виклики. В цьому контексті слід наголосити на важливості горизонтальної взаємодії всередині системи державного управління, між ключовими акторами моделі державного управління з урахуванням інтересів громадян та для перетворення держави в сервісну.

Таким чином, науково-дослідна робота тісно пов’язана зі Стратегією сталого розвитку “Україна – 2020”, оскільки є обов’язковою умовою досягнення основної мети Стратегії – євро-пейських стандартів життя та гідного місця України у світі – та основою успішного руху в усіх чотирьох пріоритетних векторах (розвиток, безпека, відповідальність, гордість). Створення ефективної моделі державного управління є основним завданням, для досягнення якого пла-нується провести такі першочергові реформи, як оновлення влади та антикорупційна реформа; децентралізація і реформа державного управління [5].

Разом з тим зазначимо, що пріоритетним напрямом розвитку України в наш час є євро-пейська інтеграція. Однак реалізація зазначеного пріоритету неможлива без досягнення відпо-відності Копенгагенським критеріям. Як відомо, вступ до ЄС можливий лише за умови взяття на себе асоційованою державою обов’язків членства, виконання низки обов’язкових економіч-них та політичних умов, основними з яких є існування стабільних політичних інститутів, що є гарантами демократії та верховенства права, повага до прав людини і меншин та їхній захист. Необхідність трансформації сучасної системи державного управління, потреба у виведенні її на якісно новий рівень знаходить відображення і в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС.

Зарубіжна та вітчизняна практика державотворення показує, що горизонтальні зв’язки відіграють важливу роль на всіх рівнях публічного управління, причому на кожному з них вони мають свою структуру і функціональне навантаження, що характеризується певною спе-цифікою. Їх особливе значення випливає вже з концептуального положення про те, що влада, єдиним джерелом якої є народ (ст. 6 Конституції України), – явище цілісне [1]. Фактично вона не “поділяється”, а розподіляється між органами держави, створеними за функціональною ознакою. Жоден з вищих органів державної влади і центральних органів виконавчої влади не може забезпечити досягнення цілей державної політики без конструктивної горизонтальної взаємодії з іншими. Отже, на центральному рівні мають існувати механізми, які забезпечують горизонтальну взаємодію між усіма ланками державного апарату, а також їх взаємодію з гро-мадськими об’єднаннями, неурядовими організаціями загальнонаціонального рівня.

На регіональному і місцевому рівнях поле горизонтальних зв’язків значно розширюється, охоплюючи функціонування не тільки органів державної влади, а й органів місцевого самовря-дування і весь спектр інститутів громадянського суспільства, а також певні суспільні сегменти. Причому в процесі децентралізації, запровадження нового адміністративно-територіального устрою і реформування територіальної організації влади на цих рівнях має відбутися докорін-на зміна всієї системи зв’язків і взаємодій.

8



Насамперед ідеться про принципово нову модель організаційно-функціональної струк-тури публічної влади як сукупності державних органів та органів місцевого самоврядування в єдності їх функцій, повноважень і організаційних (вертикальних і горизонтальних) зв’язків, що покликана справляти цілісний управлінський вплив на суспільну систему на регіонально-му і місцевому рівнях.

Слід зазначити, що моделі екологічного буття місцевого самоврядування, що розвива-ються в науці публічного управління, мають трансдуктивну та практичну цінність, адже під-креслюють найголовніше, що є у взаємовідносинах між системами публічної влади. Крім того, знання того, яку загальну модель підтримують політики, дає змогу зрозуміти логіку їх дій та стан екології місцевого самоврядування у певний проміжок часу. Однак модель, яка досить точно описує функціонування такої системи в окремий період, може бути недостатньо точною, якщо вона значною мірою змінюється. Важливе значення має усвідомлення різноманітності екологічних моделей місцевого самоврядування в процесі зміни системи врядування, що, влас-не, й відбувається в Україні. Нарешті, різні моделі екології місцевого самоврядування вказують на існуючі проблеми і дають можливість виробити стратегії для їх подолання.

Організаційну структуру в органах державної влади формують такі типи організаційних зв’язків між суб’єктами управління:

субординаційні • (упорядкування згори донизу), які передбачають виключну компетен-цію вищого за організаційно-правовим статусом органу щодо нижчого за статусом, відповідно підпорядкування, підконтрольність, підзвітність;

реординаційні • (знизу вгору) передбачають певну самостійність щодо прийняття рішень без попереднього узгодження, правозаконодавчої, нормотворчої, планово-бюджетної ініціати-ви тощо;

координаційні • (упорядкування на одному рівні, між двома і більше суб’єктами, і це не виключає того, що вони можуть розміщуватися на різних рівнях в ієрархічно організова-ній системі управління). Вони базуються на взаємній зацікавленості різних органів державної влади та органів місцевого самоврядування в узгодженні своїх управлінських впливів на один і той самий об’єкт або різні об’єкти, що передбачає регулярний обмін інформацією, насампе-ред плановою та обліковою. Класифікація управлінських відносин здійснюється за принципом співвідношення прав і обов’язків учасників цих відносин.

Започаткована у 2014 р. реформа місцевого самоврядування і територіальної організації влади в Україні здійснюється за принципами, визначеними в Концепції, затвердженій роз-порядженням КМУ [6], і має на меті створення та підтримку повноцінного середовища про-живання для громадян, надання високоякісних та доступних публічних послуг, становлення інститутів прямого народовладдя, задоволення інтересів населення в усіх сферах життєдіяль-ності на відповідній території, узгодження інтересів держави і територіальних громад. Проте сьогодні в Україні назріла низка проблем у системі горизонтальних зв’язків органів публічної влади, серед яких:

система державного управління потребує вдосконалення у сфері розмежування повно- •важень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що призво-дить до того, що фактично відсутній чіткий механізм розподілу державних та самоврядних послуг і при цьому обидва владні центри є відповідальними перед мешканцями регіону і це змушує їх шукати відповідні форми і методи співпраці;

відсутній реальний суб’єкт місцевого самоврядування – самодостатня територіальна •громада, яка б володіла достатніми матеріальними і фінансовими ресурсами, мала б належні внутрішні джерела формування прибуткової частини місцевого бюджету;

країна досі не має самостійного єдиного органу державної влади, який би відповідав за •становлення місцевого самоврядування і представляв його інтереси на всіх рівнях;

нечітким є розподіл компетенції органів місцевого управління та органів місцевого •самоврядування на різних рівнях адміністративно-територіального поділу, зокрема: між ра-

9



йонними та обласними радами; між районними та обласними державними адміністраціями; між місцевими радами у випадках входження адміністративно-територіальних одиниць одного рівня одна до одної (наприклад міст та селищ до складу міських рад) зі збереженням відповідних органів місцевого самоврядування.

Аналіз зарубіжного досвіду переконливо засвідчив, що в країнах ЄС основними умовами забезпечення ефективності діяльності органів публічної влади є: комплексний характер ви-рішення проблемних питань регіонального розвитку, що враховує складність і взаємозв’язок різних ланок і рівнів управління; передача багатьох управлінських функцій децентралізованим установам, які більш ефективно працюють з конкретними клієнтами на правах агента, нада-ючи публічні послуги; перерозподіл управлінських функцій з урахуванням необхідності виді-лення рівня стратегічного керівництва галуззю або сферою управління.

Використовуючи досвід інших країн щодо децентралізації, слід враховувати, що вибір форм децентралізації влади багато в чому залежить від того, як держава в особі політичних сил, що перебувають при владі, будує взаємовідносини: чи довіряє вона своїм громадянам та органам місцевого самоврядування в питаннях самостійного управління місцевими справами, чи готові територіальні громади до здійснення влади на тому рівні, який нині існує в розвине-них країнах англосаксонського права. Самостійність необхідно вибудовувати на п’яти складо-вих, здійснюваних територіальними громадами в межах законодавства України:

фінансовій, що базується на самостійному розпорядженні своїми доходами та витрата- •ми, системою оподаткування місцевого населення;

організаційно-самостійній організації органів місцевого самоврядування та здійсненні •ними своїх повноважень;

кадровій, за допомогою якої громада матиме спроможність, самостійно, виходячи з •можливостей та потреб, визначати чисельність посадових осіб, необхідних для управління те-риторією, та вирішувати інші кадрові питання;

просторового планування, самостійного визначення розвитку територій; •правовій, що передбачає самостійне прийняття локальних актів, які мають юридичну •

силу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.Ефективність функціонування публічної влади багато в чому визначається взаємодією

муніципальної влади з іншими публічними інститутами. Аналіз сутності й специфічних рис екології місцевого самоврядування в Україні, існуючих моделей та механізмів свідчить про еволюцію, об’єктивний стан і тенденції розвитку внутрішньо- та зовнішньосистемних вза-ємовідносин і взаємозалежностей місцевого самоврядування на основі закріплення прямих і зворотних зв’язків. Ці взаємозв’язки утворюють комплекс стійких закономірностей, які фор-мують системну цілісність публічного управління у цілому й місцевого самоврядування як його частини.

Комплексна децентралізація влади та реформування державного управління, що відбува-ються на сьогодні в Україні, базуються на запровадженні нової моделі управління регіональ-ним розвитком, побудованій із використанням сучасних теоретико-методологічних підходів до вивчення системи регіонального управління [4]. Зокрема, аналіз основних нормативно-правових документів, що визначають концептуальні засади регіональної політики в Україні, переконливо свідчить про розуміння важливості та необхідності інституційного забезпечення регіонального розвитку. Йдеться про формування інституційних механізмів, адекватних по-требам та інтересам місцевої спільноти, загальнодержавним пріоритетам розвитку та запрова-дження в практику діяльності інструментів і технологій, розроблених зарубіжними країнами. Саме їх запровадження сприятиме врегулюванню питань взаємовідносин органів місцевого самоврядування регіонів і громад з органами влади, бізнесом та громадськими організаціями, а також спрощенню процедури доступу до ресурсів фінансової підтримки.

Вивчення зарубіжного досвіду переконливо свідчить про те, що агенції регіонально-го розвитку можуть бути ефективним інституційним механізмом регіонального розвитку за

10



умови наданої їм автономності у процесі прийняття та реалізації рішень. Вони вже успішно функціонують у таких провідних країнах, як Німеччина, Франція, Великобританія, Польща, Австралія, Канада. Діяльність таких агенцій у країнах-членах Європейського Союзу побудо-вана на засадах партнерства, вони володіють реальною здатністю програмувати, реалізовува-ти і контролювати перебіг реалізації регіональних проектів, посилюючи тим самим соціальне спрямування діяльності органів публічної влади на регіональному рівні.

Крім того, протягом 2014–2016 рр. була започаткована або кардинально модифікована низка таких інструментів та інституцій, як Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР), офіси реформ, Міжвідомча координаційна комісія з питань регіонального розвитку. Зокрема, остання як консультативно-дорадчий орган Кабінету Міністрів координуватиме діяльність органів виконавчої влади при формуванні та реалізації державної регіональної політики [3].

Сприяти налагодженню ефективної взаємодії державних органів, зокрема місцевих орга-нів виконавчої влади, з органами місцевого самоврядування щодо вироблення новітніх підходів у сфері регіонального розвитку покликана і Рада регіонального розвитку, яка є консультативно-дорадчим органом при Президентові України (указ від 21 квітня 2015 р. № 224/2015). Фактич-но йдеться не тільки про горизонтальну взаємодію, а й про взаємодію по вертикалі.

2016 рік ознаменувався появою нового фінансового інструменту регулювання регіональ-ного розвитку – субвенцією на формування інфраструктури об’єднаних громад.

Отже, однією з головних цілей соціально-економічного розвитку країни слід визначити партнерство держави і організацій як вагомий чинник розбудови демократичного урядування, що ґрунтується на таких постулатах:

зацікавленість кожної із взаємодіючих організацій у пошуку шляхів вирішення •проблем;

узгоджене співробітництво між конкурентами у вирішенні спірних питань; •об’єднання зусиль і можливостей кожної зі сторін у розв’язанні важливих проблем, що •

неефективно розв’язуються ними окремо;прагнення пошуку реалістичних рішень, а не імітації такого пошуку; •взаємоприйнятий контроль і врахування суспільних інтересів при розв’язанні про- •

блемної ситуації;правова обґрунтованість співпраці, що надає вигідні кожній стороні і суспільству в •

цілому умови взаємодії.Зазначений принцип взаємовідносин сприятиме досягненню необхідної, особливо на

початковій стадії формування демократичної системи урядування, гармонії між першим і тре-тім секторами, створить умови для забезпечення максимальних темпів прогресу, адже будь-яка соціальна організація зберігається як цілісність завдяки своїй здатності адекватно відпо-відати на виклики.

Об’єктивні процеси розвитку соціальної політики в сучасному світі проявляються у відході від централізації і бюрократизації соціальної сфери і необхідності посилення ролі держави як гаранта забезпечення соціальних прав у ліберальних країнах та утверджують полісуб’єктність у соціальній політиці. Це зумовлює необхідність запровадження нового ме-ханізму реалізації соціальних прав громадян – міжсекторного партнерства, функціонування якого у вітчизняних умовах потребує: створення сприятливих інституційних умов партнерства з урахуванням їх високої диференціації в різних соціально-економічних системах регіонально-го рівня; посилення організаційного, фінансового, інформаційного, кадрового потенціалу для зміни якісних і кількісних характеристик і результатів взаємодії. Ґрунтовний аналіз сучасного МСП в Україні дає змогу зробити висновок про необхідність створення концептуально нової системи взаємодії владних, підприємницьких та громадських структур на регіональному рівні, основою якої має стати механізм процесу – сукупність суб’єкта (органу) управління, самих суб’єктів взаємодії, засобів, способів і методів, за допомогою яких вони впливають один на одного і на об’єкти соціальної сфери відповідного адміністративно територіального утворення

11



для найбільш ефективного виконання завдань, які поставлені перед конкретною соціально-економічною системою (країна в цілому, регіон, муніципальне утворення).

Децентралізаційні процеси, що відбуваються в нашій країні, покликані передати на міс-ця не лише повноваження та ресурсну базу, а й відповідальність місцевим та регіональним органам влади за постійний розвиток та пошук шляхів наповнення різних ресурсів на ввіреній їм території. З цією метою у всьому світі органи влади використовують кластерний підхід у політиці щодо розвитку території, оскільки кластер – структура, що володіє синергетичним ефектом: дає змогу кожному учасникові залишатися самим собою, сприяє конкуренції та фор-муванню інвестиційного клімату, стає майданчиком для втілення інновацій та розвитку науки і, зрештою, є реальною основою для загального розвитку території, на якій розташовані учас-ники. При цьому основною перевагою такого підходу в діяльності органів публічної влади є рівність усіх учасників: як представників бізнесу та науки, так і владних структур. Таким чином, забезпечується вкорінення в громадську свідомість і державний лад нових принципів організації спільних дій, орієнтованих не на підкорення (навіть заради досягнення загально-значущих цілей), а на діалог, інтеракцію, взаємодію держави і суспільства у вирішенні питань, що становлять загальний інтерес. Зрештою, повноцінна діалогічна взаємодія відбудеться саме в системі горизонтальних взаємозв’язків.

Можливість подальшого функціонування кожного з імовірних кластерів оцінюється на підставі спільних для всіх принципів функціонування, таких, як: рівень освіти працівників (ступінь освіченості); бізнес-клімат (наскільки легко працюється); інфраструктуро-логістична складова.

Механізми горизонтальної взаємодії (інституційні механізми регіонального розвитку, міжсекторне партнерство, кластерний підхід та ін.) покладені в основу розробленої моделі комплексного механізму горизонтальної взаємодії в системі публічного управління в умовах децентралізації влади. Він будується на принципах децентралізації, деконцентрації владних повноважень, кооперації зусиль місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого са-моврядування, концентрації і раціонального використання ресурсного забезпечення, самоор-ганізації, субсидіарності, відкритості й прозорості, звітності, стратегічного мислення, участі громадян і партнерстві. Сутність моделі становлять теорії і концепції, підходи науки держав-ного управління, які в сукупності із зазначеними принципами якісно змінюють горизонтальну взаємодію в системі публічного управління.

Модель включає три різновекторні складові, що є взаємодоповнюючими та взаємозалеж-ними: концептуальну (визначає напрями та пріоритети державної політики, засади діяльності органів публічної влади), інституційну (слугує основою взаємодії між формальними та нефор-мальними інститутами) і функціональну (презентує способи цілісних управляючих впливів держави: координаційного та регулятивного). Функціонування всіх трьох складових як єдино-го організму досягається шляхом налагодження горизонтальної взаємодії в процесі узгоджен-ня дій усіх підсистем системи публічного управління.

висновки. Комплексний аналіз науково-теоретичних та організаційно-правових основ горизонтальної взаємодії в системі публічного управління, дослідження вітчизняного та євро-пейського досвіду показали, що ефективна взаємодія є процесом об’єктивним і закономірним. При її здійсненні необхідно враховувати як найкращі європейські практики в галузі публічного управління, так і вітчизняні традиції, підґрунтям яких є багаторічний пошук найбільш вдалої системи управлінських відносин.

Наукова новизна статті полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад аспек-тів функціонування комплексного механізму горизонтальної взаємодії в системі публічного управління в Україні. Зокрема, вперше вивчаються теоретичні підходи до дослідження гори-зонтальної взаємодії в системі публічного управління в умовах децентралізації влади, а також уточнюються змістові та сутнісні характеристики ключових понять дослідження. Крім того, узагальнюється світовий досвід реформування системи державного управління: світові мо-

12



делі реформування державного управління, роль горизонтальної взаємодії в їх функціонуван-ні та обґрунтовуються шляхи підвищення ефективності взаємодії горизонтальної взаємодії в контексті сучасного реформування системи публічного управління, процесів децентралізації, що відбуваються в країні. Все це знайшло концентроване відображення в розробленій моделі комплексного механізму горизонтальної взаємодії в системі публічного управління в умовах децентралізації влади.

Досягнення таких наукових результатів закладає основу для забезпечення ефективної взаємодії в системі органів публічної влади – однієї з головних проблем у процесі розвитку публічного управління в Україні.

Основні концептуальні положення, висновки та рекомендації наукового дослідження ма-ють практичне застосування і вже використані: Департаментом “Агентство з питань інвестицій та розвитку” Одеської облдержадміністрації при актуалізації Стратегії економічного та соці-ального розвитку Одеської області до 2020 року; Голопристанською міською радою Херсон-ської області при розробленні та реалізації низки соціальних проектів за участю громадськос-ті; Асоціацією дослідників державного управління при виконанні проекту “Створення єдиного соціально-економічного та управлінського простору в модельних об’єднаних територіальних громадах Півдня України”.

За результатами наукового дослідження підготовлено та захищено кандидатські дисертації:

Герасимюка Костянтина Харитоновича на тему “Оптимізація територіально-управ-лінської системи в Україні в контексті європейського досвіду”, в якій обґрунтовано оптималь-ну модель територіально-управлінської системи в Україні та механізми її впровадження;

Тодорової Ольги Леонтіївни на тему “Кластерний підхід як публічний інструмент реа-лізації державної політики регіонального розвитку”, в якій обґрунтовано теоретичні положен-ня і концептуальні засади використання кластерного підходу як публічного інструменту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДжЕРЕЛ

Конституція України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс] / Відом. Верхов. 1.Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show. – Заголовок з екрана.

Механізми горизонтальної взаємодії в системі публічного управління в умовах де-2.централізації влади // Звіт про виконання НДР : ОРІДУ НАДУ при Президентові України. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2016. – 353 с.

Приходченко Л. 3. Інституційне забезпечення регіонального розвитку в контексті децен-тралізації влади та реформування публічного управління / Л. Приходченко // Реформування публічного управління та адміністрування: теорія, практика, міжнародний досвід : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Одеса, 28 жовт. 2016 р. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2016. – С. 127–129.

Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року 4.[Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серп. 2014 р. № 385. – Ре-жим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-%D0%BF

Про Стратегію сталого розвитку “Україна – 2020” : Указ Президента України від 5.12 січ. 2015 р. № 5/2015 // Офіц. вісн. Президента України від 20 січ. 2015 р. – 2015. – № 2. – Ст. 154. – С. 14.

Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіаль-6.ної організації влади в Україні [Електронний ресурс] : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квіт. 2014 р. № 333-р. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/333- 2014-%D1%80. – Заголовок з екрана.

13



REFERENCES

Konstytutsiya Ukrayiny vid 28 chervnya1996 r. / Vidomosti Verkhovnoyi Rady (VVR), 1. 1996. – # 30. – st. 141. – [elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show. – Zaholovok z ekrana.

Mekhanizmy horyzontal'noyi vzayemodiyi v systemi publichnoho upravlinnya v umovakh 2. detsentralizatsiyi vlady // Zvit pro vykonannya nDR : oRIDU nADU pry Prezydentovi Ukrayiny. – o. – 2016. – 353 s.

Prykhodchenko L. Instytutsiyne zabezpechennya rehional'noho rozvytku v konteksti 3. detsentralizatsiyi vlady ta reformuvannya publichnoho upravlinnya / L.Prykhodchenko // Refor-muvannya publichnoho upravlinnya ta administruvannya: teoriya, praktyka, mizhnarodnyy dosvid : materialy Vseukrayins'koyi nauk.-prakt. konf. za mizhnar. uchastyu. 28 zhov. 2016 r. – odesa : oRIDU nADU, 2016. – S. 127–129.

Pro zatverdzhennya Derzhavnoyi stratehiyi rehional'noho rozvytku na period do 2020 roku: 4. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny # 385 vid 6 serpnya 2014 r. – [elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-%D0%BF. – Zaholovok z ekrana

Pro Stratehiyu staloho rozvytku “Ukrayina – 2020” : Ukaz Prezydenta Ukrayiny vid 5. 12 sichnya 2015 r. # 5/2015 // ofitsiynyy visnyk Prezydenta Ukrayiny vid 20.01.2015. – 2015. – # 2. – St. 154. – S. 14.

Pro skhvalennya Kontseptsiyi reformuvannya mistsevoho samovryaduvannya ta terytorial'noyi 6. orhanizatsiyi vlady v Ukrayini: Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny # 333-r vid 01 kvitnya 2014 r. – [elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80. – Zaholovok z ekrana.

SUMMARY

one of the main problems in the public administration development process in Ukraine is an urgent need to ensure effective cooperation in the public administration bodies system. For the independence years, we have many problematic situations examples in the relations between the authorities, leading in some cases to open conflict between different institutions and public authorities. It is the result of unresolved authority, responsibility, various bases of the competence implementation. Current regulations, by-laws do not regulate existing problems. therefore, in Ukrainian Government activity program, Concept of local-self government reforming and territorial organization of power, Sustainable Development Strategy “Ukraine – 2020” it is emphasized the widespread public power decentralization priority, this fact causes existing relationships substantial restructuring and the need for establishing cooperation in the public administration system.

So, during scientific research “Horizontal cooperation mechanisms in the public administration system in terms of power decentralization” conducting it was:

researched theoretical and methodological principles of horizontal cooperation in the public •administration system in terms of power decentralization;

analyzed horizontal connections system in Ukraine and abroad, mechanisms that are used in it; •recommended ways to improve horizontal interaction in the public power system in terms of •

power decentralization.Based on the complex analysis of scientific-theoretical, organizational and legal framework

of horizontal interaction in the public administration system, the study of national and european experience it is concluded that effective interaction is objective and logical process. In the course of its implementation the best european practices in public administration field and national traditions should be considered, the basis of which is the long search for the most successful administration relations systems.

Horizontal cooperation mechanisms (institutional mechanisms for regional development, sector partnership, cluster approach etc.) are the basis for model of comprehensive horizontal interaction

14



mechanism in public administration system in terms of power decentralization development. It is built on principles of decentralization, power deconcentration, local authorities and local-self government efforts cooperation, resource support concentration and rational use, self-organization, subsidiary, openness and transparency, accountability, strategic thinking, citizen participation and partnership. theories and concepts, public administration science approaches, which together with the above principles qualitatively change the horizontal interaction in the public administration system, are the essence of the model. the model consists of three varied components, which are complementary and interdependent: conceptual (determines the direction and priorities of state policy, public authorities’ activity bases), institutional (serves as the basis for interaction between formal and informal institutions) and functional (presents methods of integrated administrative actions of the state: coordinating and regulatory). the functioning of all three components as a single organism is achieved by adjusting the horizontal interaction and in coordination process of all subsystems of public administration system.

the scientific novelty of this work consists of substantiation of theoretical and methodological foundations of aspects of horizontal interaction comprehensive mechanism in public administration system in Ukraine.

In particular, for the first time theoretical approaches to the study of horizontal cooperation in public administration system in terms of power decentralization are studied, and content and key concepts essential characteristics of the study are clarified. Moreover, world experience of public administration reform is summarized: world public administration reform model, the role of horizontal cooperation in its functioning; the ways of efficiency improving of horizontal cooperation in the context of the modern public administration system reform, decentralization processes, which are taking place in the country, are substantiated.

All of this is concentrated displayed in designed model of comprehensive horizontal interaction mechanism in public administration system in terms of power decentralization.

Achieving such research results provides a basis for effective cooperation in the public authorities system, which is one of the main problems in public administration development in Ukraine.

the main conceptual provisions, conclusions and recommendations of scientific research have practical application and are used by:

Department “Agency for Investment and Development” of Odessa oblast administration • in updating of the economic and social development Strategy of odessa Region until 2020 (certificate dated 04.05.2016 № 01.1-14/456).

city Council of Gola Prystan, Kherson oblast • in developing and implementing a number of social projects with the public;

Association of public administration scholars • during the project realization “Creating of a single socio-economic and administrative space in model integrated municipalities of the South of Ukraine” (certificate dated 17.12.2013 № 4207 – 11/13)

As scientific research results PhD dissertations are prepared and defended by: •Herasymyuk Kostyantyn Kharytonovych on the topic: “ optimization of the territorial- •

administrative system in Ukraine in the context of european experience”, in which optimal model of territorial-administrative system in Ukraine and its implementation mechanisms are substantiated;

todorova olha Leontiyivna on the topic: “the cluster approach as a public tool for the state •policy of regional development implementing”, in which theoretical principles and conceptual basis of the cluster approach, as a public instrument, using are substantiated. this totality will promote a high level of trust and consent of the cluster initiatives participants for the effective realization of regional development state policy.

15



УДК 35.07/.08-027.21

о. В. СєроВ, головний спеціаліст управління фундаментальних та прикладних досліджень, Національна академія державного управління при Президентові України

АНАЛІЗ ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАТЕГОРІЙНО-ПОНЯТІЙНОГО АПАРАТУ

В ГАЛУЗІ ЗНАНЬ “ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ Й АДМІНІСТРУВАННЯ”

У статті розглянуто науковий напрям, який розвивається останнім часом у теоретико-методологічному обґрунтуванні реформ – інституціональне проектування, що спрямоване на пізнання сутності та закономірностей реформування як форми суспільних перетворень. Наголошено на тому, що інституціональне проектування стратегічного роз витку НАДУ при Президентові України має враховувати трансформації основних предметних сфер діяльності закладу, а саме галузей науки і освіти “Державне управління” відповідно до імперативів суспільного реформування. Це передбачає застосування термінологічного апарату, введення в нормативно-правове поле України базових по-нять “публічне управління”, “публічне адміністрування” та інших, пов’язаних з ними. Проаналізовано стан розробле-ності цих понять. ключові слова: адміністрування, публічне адміністрування, публічне управління, державне управління, інституці-ональне проектування.

о. V. SieroV, Chief Specialist fundamental management and applied research, National Academy for Public Administration under the President of UkraineTERMINOLOGICAL ANALYSIS SOFTWARE CATEGORIAL-CONCEPTUAL APPARATUS IN THE FIELD OF KNOWLEDGE “PUBLIC MANAGEMENT AND ADMINISTRATION”Recently acquires its scientific direction of a theoretical and practical bases of reform – institutional design aimed at knowing the essence and reform laws as a form of social change. The institutional design of NAPA strategic transformation must take account of the major subject areas of the institution, namely the fields of science and education “State Government” under the imperatives of social reform. Description of these transformations involves the use of terminology system, the introduction of the regulatory framework of Ukraine basic concepts of “public administration”, “public administration” and others associated with them. Analysis of the development of these concepts and the subject of this publication.key words: administration, public administration, public administration, public administration, institutional design.

о. В. СероВ, главный специалист управления фундаментальных и прикладных исследований, Национальная академия государственного управления при Президенте УкраиныАНАЛИЗ ТЕРМИНОЛОГИЧЕСКОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ КАТЕГОРИАЛЬНО-ПОНЯТИЙНОГО АППАРАТА В СФЕРЕ ЗНАНИЙ “ПУБЛИЧНОЕ УПРАВЛЕНИЕ И АДМИНИСТРИРОВАНИЕ” В статье рассматривается научное направление, получившее в последнее время развитие в теоретико-методологическом обосновании реформ – институциональное проектирование, которое направлено на познание сущности и закономерностей реформирования как формы общественных преобразований. Акцентируется вни-мание на том, что институциональное проектирование стратегического развития НАГУ при Президенте Украины должно учитывать трансформации основных предметных сфер деятельности учреждения, а именно отраслей нау-ки и знаний “Государственное управление” соответственно императивам общественного реформирования. Это пре-дусматривает применение терминологического аппарата, введение в нормативно-правовое поле Украины базовых понятий “публичное управление”, “публичное администрирование” и других, связанных с ними. Проанализировано состояние разработки этих понятий.ключевые слова: администрирование, публичное администрирование, публичное управление, государственное управление, институциональное проектирование.

© Сєров О. В., 2016

16



постановка проблеми. Державно-управлінські реформи в Україні розглядаються як суттєві якісні, прогресивні зміни системи органів публічної влади, зокрема підсистем органів державного управління та їх управлінської діяльності, органів місцевого самоврядування та їх управлінської діяльності, зв’язків між цими підсистемами, механізмів їх взаємодії в процесах управління з неурядовими організаціями та громадянами [1].

Система публічної влади виступає керуючою системою відносно суспільних реформ. Відповідно до закону різноманітності (закон У.Ешбі) для створення системи, здатної розв’язати проблему з певним рівнем різноманітності, необхідно, щоб керуюча система мала ще більшу різноманітність.

У цьому контексті набуває розвитку науковий напрям у теоретико-методологічному об-ґрунтуванні реформ – інституціональне проектування, що спрямоване на пізнання сутності та закономірностей реформування як форми суспільних перетворень. Теоретичні розробки, що стосуються цього напряму, зрештою, підпорядковані вирішенню двох взаємопов’язаних практичних завдань: формулюванню комплексу вимог, дотримання яких необхідне для того, щоб суспільні перетворення були дійсно реформами, та розробленню ефективних загальних технологій здійснення цих реформ.

Інституціональний зміст державно-управлінських реформ розкривається, передусім, як цілеспрямовані зміни інститутів, що передбачає проектування цих перетворень і присутність у системі державного управління суб’єктів, які розробляють реформи, а також суб’єктів, які запроваджують їх у практику функціонування державного управління.

Одним із напрямів діяльності Національної академії державного управління при Прези-дентові України (далі – НАДУ) є науковий супровід державно-управлінських реформ в Україні. Як зазначено в доповіді “Інституційне забезпечення кадрової політики у публічному управлінні: місія, роль та місце Національної академії державного управління при Президентові України” [2], з курсом суспільних реформ пов’язані сам розвиток НАДУ, коригування змісту основних завдань і уточнення функцій діяльності закладу, що мають відбуватися у форматі імперативів інституціональних змін, зокрема, визначених Законом України “Про вищу освіту” [3], новою редакцією Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”, переліком галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти за спеціаль-ністю “Публічне управління та адміністрування”, затвердженим Постановою Кабінету Міні-стрів України від 29 квітня 2015 р. № 266 [4], а також іншими нормативно-правовими актами.

Лідерство НАДУ в розвитку галузі науки “Державне управління” визначає і місію її нау-кової діяльності в рамках спеціальності “Публічне управління та адміністрування”, а саме роз-виток людського потенціалу нової якості та забезпечення здійснюваних у державі системних реформ. В інституціональному проектуванні стратегічного розвитку НАДУ слід ураховувати трансформації основних предметних сфер діяльності закладу, а саме галузей науки і освіти “Державне управління” відповідно до імперативів суспільного реформування.

Мета статті – опис указаних трансформацій, що передбачає застосування термінологіч-ного апарату, введення в нормативно-правове поле України базових понять “публічне управ-ління”, “публічне адміністрування” та ін., пов’язаних з ними, аналіз стану розробленості цих понять.

виклад основного матеріалу. Проблема термінологічного забезпечення галузі знань “Публічне управління й адміністрування” вимагає застосування релевантного категорійно-понятійного апарату, який являє собою поєднану в систему впорядковану множину категорій, понять і термінів, що узгоджені, взаємодоповнюють один одного та компліментарні між со-бою, передбачає їх розвиток, а також використання у нормотворчій діяльності.

Категорійно-понятійний апарат з урахуванням набутого знання чи розвитку суспіль-них відносин має постійно уточнюватися, а в окремих випадках переглядатися. Консервація категорійно-понятійного апарату в застиглих формах негативно позначається як на результатах наукових розробок, так і на законодавчому врегулюванні суспільних відносин.

17



Актуальним завданням науково-дослідної роботи за темою “Інституційне проектування та моделювання стратегічного розвитку НАДУ при Президентові України” є аналіз категорійно-понятійного апарату в галузі знань “Публічне управління й адміністрування”.

Проблема термінологічного забезпечення галузі знань “Публічне управління й адміні-стрування” постала, передусім, зі зміною парадигми публічного управління, впровадженням ідеї про “нове публічне адміністрування”. У практиці поширене визначення цього поняття че-рез такі ознаки, як відсутність корупції, ефективне використання громадських або бюджетних коштів, відмова від кумівства, відсутність дискримінації тощо.

Але навіть якщо не брати до уваги чинник корупції, державна служба в Україні лише в окремих випадках відповідає вимогам професійного управління. Доступ до державної служби і практика підвищення по службі є заполітизованими і значною мірою ґрунтуються не на ре-зультатах роботи чи рівні кваліфікації, а на будь-яких залежностях.

Крім того, адміністративному законодавству України бракує гнучкості. В нормативно-правове поле України не введені поняття “публічне управління”, “публічне адміністрування”, а ті, що введені в законопроектну практику, мають занадто широке змістове, методологічне та функці-ональне наповнення. Поняття “публічне управління”, “публічне адміністрування” функціонують виключно в науково-освітній сфері. У вітчизняній науково-освітній літературі автори звертають-ся насамперед до співвідношення сутності базових понять “публічне управління” та “державне управління”, з одного боку, та “публічне адміністрування” і “державне управління” – з другого.

Термін “публічне управління” вперше був використаний Десмондом Кілінгом у 1972 р., на думку якого “публічне управління” – це пошук у найкращий спосіб використання ресурсів задля досягнення пріоритетних цілей державної політики [5, c. 15].

А.Мельник та О.Оболенський одними з перших вітчизняних науковців стали виокрем-лювати поняття “публічне управління” з-поміж інших. Вони визначали, що публічне управ-ління зорієнтоване на реалізацію публічних (загальних) інтересів і включає такі складові, як державне управління (суб’єктом є органи державної влади) і громадське управління (суб’єктом є громадські інституції). Як елементи публічного управління державне і громадське управлін-ня взаємодіють, взаємодоповнюють одне одного виходячи з єдності публічних інтересів та доцільності узгодження управлінського впливу з метою посилення його дієвості. У системі публічного управління визначальну роль відіграє державне управління, яке справляє управлін-ський вплив на всі сфери суспільного життя. Водночас в умовах розгортання демократичних перетворень підвищується активність і громадських структур в управлінні не тільки громад-ськими, а й державними справами, у розв’язанні суспільних проблем [6].

Російський дослідник І.Понкін зазначає, що в широкому розумінні поняття “публічне управління” відображає інтегральний системний механізм, підсистемами і елементами якого виступають політичні програмні орієнтири і пріоритети, нормативне регулювання, процедури, фінансовані державою або органами місцевого самоврядування, централізовані і децентралі-зовані організаційно-управлінські структури та їх персонал, що відповідають за адміністру-вання діяльності у певній галузі суспільних відносин на національному, субнаціональному та місцевому рівнях [7, c. 8].

Т.Семенчук дійшов висновку, що публічне управління – це взаємодія органів державної влади із суспільством у вигляді реалізації специфічних державних функцій з метою забезпе-чення соціально-політичного ефекту [8, с. 388].

Н.Аврамчикова вважає, що публічне управління – це вплив суб’єкта, що володіє публіч-ною владою, на об’єкт з метою забезпечення будь-яких суспільних інтересів. Дотримуючись позиції Дж.М.Пріфінера та Р.Пристюса [9], вона констатує, що “публічне управління” – це управління організацією та спрямуванням людських і матеріальних ресурсів на досягнення бажаних цілей [10].

На думку Ю.Сурміна та В.Гусєва, дефініції понять “публічне управління”, “державне управління” відрізняються тим, що перше здійснюється в межах панування верховенства права

18



завдяки законодавчо відрегульованому і практично діючому механізму контролю суспільства над усіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування і поширюється на все суспільство. На відміну від поняття “державне управління”, яке має владний характер і запроваджується через прояв державної волі, витоком поняття “публічне управління” (англ. public management) є народна воля. Сутністю поняття “публічне управління” є практичний, організуючий і регулюючий вплив держави через систему публічної влади на суспільну діяль-ність людей з метою її упорядкування, збереження чи перетворення, спираючись на владну силу, яку обмежує дієвий суспільний контроль [11].

Розвиток наукової та освітньої галузей “Державне управління” інституціоналізується в галузь знань “Управління та адміністрування”. Практико-орієнтована галузь знань “Управління та адміністрування” має стати ідеологічною і методологічною базою прогресивних суспільних перетворень, а також сприятиме розв’язанню суперечностей та непередбачуваних проблем у процесі реалізації стратегії державно-управлінських реформ [11].

На публічне управління істотний вплив завжди справляють питання і проблеми як сві-тової, так і внутрішньої політики, суспільного життя. Публічне управління завжди здійсню-ється в контексті подій, що відбуваються в суспільстві і в реальних соціально-економічних, політичних і культурних умовах, оскільки публічне управління не може бути ізольованим від суспільства, будучи реалізованим частиною цього суспільства у тісному зв’язку із су-спільством [7].

Під поняттям “публічне управління” розуміють також ефективне функціонування си-стеми органів державної влади, регіонального врядування, органів місцевого самоврядуван-ня, громадських (неурядових) організацій, фізичних осіб та інших суб’єктів громадянського суспільства з метою реалізації державної політики в найрізноманітніших сферах суспільного життя [13; 14].

Таким чином, публічне управління реалізується в умовах: децентралізації державного управління на базі поєднання ринкових і державних меха- •

нізмів регулювання соціально-економічних процесів; переходу до поліцентричної системи державного управління, господарювання та ухва- •

лення управлінських рішень; управління державними підприємствами й установами на основі поєднання адміні- •

стративних і економічних методів впливу та ринкових механізмів господарської діяльності; самоуправління організаційних формувань недержавного сектору на принципах їх •

функціонування як відкритих соціально-орієнтованих систем у взаємодії із зовнішнім се-редовищем;

формування організаційної ринково-підприємницької культури, що систематизує клю- •чові особливості організації інноваційного управління соціально-економічними об’єктами і процесами.

Що стосується співвідношення понять “публічне адміністрування” та “державне управ-ління”, то дуже часто в науковій літературі їх ототожнюють. У свою чергу, дефініцію понят-тя “публічне адміністрування” прирівнюють до управління, не виокремлюючи його сутності. Невизначеність сутності поняття “публічне адміністрування” призводить до неправильного розуміння чинників його формування та розвитку.

Багато вітчизняних науковців поняття “менеджмент” та “адміністрування” вважає рівно-значними. Але англійський термін managment не є однозначним українському терміну “управ-ління” або “адміністрування”. В англо-американській традиції термін “адміністрування” тлу-мачиться досить широко, як : 1) контроль або управління чимось (системами, організацією або бізнесом); 2) група людей, які організовують або контролюють щось; 3) адміністрація – уряд країни, особливо США [15]; 4) діяльність, яка поєднує управління роботою підприємства чи організації; 5) уряд країни в особливий період часу; 6) процес управління чимось, особливо це стосується законів, певних урядових перевірок [16].

19



Різні аспекти проблеми формування та розвитку публічного адміністрування розгляда-ли Т.Кондратюк [17], Т.Кравцова [18], М.Лахижа [19], М.Міненко [20]. Останній зазначає, що в державному секторі “бюрократична модель” перетворилася в “ринкову модель” – акценти змістилися з виконання роботи згідно з інструкціями і чіткими правилами на роботу, що спря-мована на надання якісних публічних послуг та досягнення ефективних результатів. Це, у свою чергу, спонукало до того, що відбулася трансформація “державного управління” в “публічне адміністрування”, а з часом і в “публічне управління” [20].

На думку В.Мартиненка, публічне адміністрування є формою реалізації публічного управління, яке здійснюють представницькі органи демократичного врядування через свої ви-конавчі структури [21, c. 20–21].

К.Колесникова розглядає публічне адміністрування як складову публічного управління (врядування), метою якого є розвиток держави на засадах демократії з використанням ефек-тивних новітніх методів і технологій управління та спрямованих на забезпечення громадян на рівні світових стандартів [22].

Згідно з “Енциклопедією державного управління”, “публічне адміністрування” є різно-видом управлінської діяльності інституцій публічної влади, завдяки якій держава та грома-дянське суспільство забезпечують самокерованість усієї суспільної системи та її розвиток у певному, визначеному напрямі [23, с. 489].

Н.Філіпова вважає, що поняття “державне управління” є складовою поняття “публічне управління”, а сутність поняття “публічне адміністрування” поєднує два інших поняття та сприяє реалізації поставлених завдань органів влади [24].

На думку Т.Семенчука, адміністрування – це дії державних службовців у частині надання громадянам країни послуг щодо чинного законодавства, а публічне адміністрування – це метод управління, який, з одного боку, забезпечує надання суспільству послуг щодо законодавства, з другого – реалізацію обраного типу політики, що втілюють державні службовці, яким було делеговано повноваження під час волевиявлення народу на виборах як у межах країни, так і за кордоном, у всіх напрямах її прояву [8, с. 389].

Отже, в дефініції поняття “публічне адміністрування” багато авторів поєднують дер-жавне та публічне управління. У вузькому розумінні поняття “публічне адміністрування” роз-глядається як професійна діяльність державних службовців, яка включає всі види діяльності, спрямовані на реалізацію рішень уряду, як міждисциплінарна академічна сфера, що базуєть-ся на теорії та концепціях економіки, політичних наук, соціології, адміністративного права, менеджменту. Термін “адміністрування” вживається переважно в розумінні “організаційно-розпорядчий метод державного управління”, який використовується органами державної вла-ди. Іншими словами, адміністрування – бюрократичний метод управління суспільством, що ґрунтується на силі та авторитеті влади, відображених у наказах, постановах, розпорядженнях, вказівках та інструкціях. Цей метод є специфічним і його переважно використовують виконав-чі органи влади в особі державних службовців.

У широкому розумінні під публічним адмініструванням розуміють всю систему адмі-ністративних інститутів із ієрархією влади, за допомогою якої відповідальність за виконання державних рішень спускається згори до низу [24; 25].

висновки. Таким чином, під публічним адмініструванням розуміють не завжди одне й те саме. Для одних це система децентралізованого урядування з використанням таких нових ін-струментів, як контролінг, контрактний менеджмент, бенчмаркінг або бережливий менеджмент [26], для інших – якнайширша приватизація державних видів діяльності, дебюрократизація та запровадження нового економічного мислення, побудованого на врахуванні витрат і результатів у сфері публічного адміністрування. В Україні державне управління демонструє яскраво вира-жену тенденцію до регламентації життя громадянина, а не до надання йому потрібних послуг. Наявність такої тенденції зумовлює ментальну “блокаду” в тих випадках, коли йдеться про ак-тивне запровадження концепції нового публічного адміністрування, згідно з якою все, що не є

20



корисним для громадянина, слід кваліфікувати як марнотратство. Система органів управління має доволі чітко виражену ієрархічну будову і живить відчуття самоцінності керівного про-шарку на всіх рівнях. Нівелюючий вплив підходу, в основу якого покладено концепцію нового публічного адміністрування, може спричинити у зв’язку із цим серйозні проблеми.


Кравченко С. О.1. Державно-управлінські реформи: теоретико-методологічне обґрунту-вання та напрями впровадження : монографія / С. О. Кравченко. – Київ : НАДУ, 2008. – 296 с.

Інституційне забезпечення кадрової політики у публічному управлінні: місія, роль та 2.місце Національної академії державного управління при Президентові України : наук. доп. / авт. кол. : Ю. В. Ковбасюк, А. І. Семенченко, Ю. П. Сурмін та ін. – Київ : НАДУ, 2015. – 160 с.

Про вищу освіту [Електронний ресурс] : Закон України від 1 лип. 2014 р. № 1556-VII. – 3.Режим доступу : http://zakoл1.rаda.gov.ua/laws/

Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється під-4.готовка здобувачів вищої освіти [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України.

Keeling D.5. Managementin Government / D. Keeling. – London : Allen&Unwin, 1972. Оболенський О. Ю.6. Державне управління : підручник / О. Ю. Оболенський, А. Ф. Мель-

ник // Вища освіта ХХ століття. – Київ : Знання, 2009. – 582 с.Понкин И. В.7. Общая теория публичного управления : избранные лекции / И. В. Понкин ;

Междунар. ин-т гос. службы и упр. Рос. акад. народ. хозяйства и гос. службы при Президенте Рос. Федерации. – М. : [б. и.], 2013. – 196 с.

Семенчук Т. Б.8. Сутність категорії “Публічне адміністрування” та передумови її форму-вання / Т. Б. Семенчук // Вісник економіки транспорту і пром. – 2013. – № 42. – С. 385–389.

Рfifiner J. M.9. Public Administration / J. M. Рfifiner, R. Presthus. – new York : the Ronald Press Co., 1960. – P. 3.

Аврамчикова Н. Т.10. Государственное и муниципальное управление : учеб. пособие / Н. Т. Аврамчикова. – Красноярск : Сибир. гос. аэрокосм. ун-т, 2008. – 148 с.

Гусєв В. О.11. Інституціональне проектування та моделювання стратегічного розвитку Національної академії державного управління при Президентові України в умовах суспільних реформ / В. О. Гусєв, Ю. П. Сурмін // Інституційне забезпечення кадрової політики у держав-ному управлінні: становлення та розвиток. – Київ : НАДУ, 2015.

Мінаєва І. М.12. Публічна влада / І. М. Мінаєва // Держ. буд-во. – 2008. – № 1. – С. 3–9.Грицяк А. І.13. Публічне управління в Україні: становлення за європейськими стандар-

тами / А. І. Грицяк // Вісник Академії митної служби України. – Київ : АМСУ, 2010. – № 2. – С. 5–11. – (Серія : “Державне управління”).

Базарна О. В.14. Поняття, суть, природа публічного управління та державного управ-ління [Електронний ресурс] / О. В. Базарна. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vsunu/2012_1_2/Bazarna.pdf

oxford Wordpower Dictionary. oxford University. – Press, new York, 1998.15.Longman exams Dictionary. Pearson education Limited. – edinburg : [S. n.], 2006.16.Кондратюк Т. В.17. Становлення порівняльного публічного адміністрування як теоре-

тико-методологічного напряму дослідження механізмів державного управління / Т. В. Кон-дратюк // Науковий вісник Академії муніципального управління : зб. наук. пр. – Київ : АМУ, 2010. – Вип. 3. – С. 297–304. – (Серія “Управління”).

Кравцова Т. М.18. Поняття та принципи діяльності публічної адміністрації [Електрон-ний ресурс] / Т. М. Кравцова, А. В. Солонар // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 522–525. – Ре-жим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2010-4/10ktmdpa

Лахижа М. І. 19. Модернізація публічної адміністрації: теоретичні та практичні аспекти : монографія / М. І. Лахижа. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2009. – 289 с.

21



Міненко М. А.20. Трансформація системи державного управління в сучасні моделі ре-гулювання суспільства [Електронний ресурс] / М. А. Міненко // Державне управління: удо-сконалення та розвиток : електрон. фах. вид. – Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=581

Мартиненко В. М.21. Демократичне врядування: проблеми теорії та практики / В. М. Мартиненко // Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. пр. – Харків : ДокНа-укДержУпр, 2010. – № 1. – С. 16–22.

Колесникова К.22. Співвідношення державного управління та публічного адміністру-вання у процесі суспільної трансформації [Електронний ресурс] / К. Колесникова // Публічне управління. – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2013-3/doc/1/06.pdf

Енциклопедія державного управління : у 8 т. – Т. 8 : Публічне врядування / наук.-ред. 23.кол. : В. С. Загорський [та ін.]. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2011. – 712 с.

Філіпова Н. В.24. Зміна співвідношення понять “Державне управління”, “Публічне адмі-ністрування”, “Публічне управління” в системі суспільно-політичної трансформації [Електро-нний ресурс] / Н. В. Філіпова. – Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=865

Купряшин Г. Л.25. Государственный менеджмент: возможности и ограничения [Электронный ресурс] / Г. Л. Купряшин // Государственное управление : электрон. вестн. – 2003. – № 1. – Режим доступа : http://www.spa.msu.ru

Шрьодер Петер.26. Нове публічне адміністрування або як досягнути ефективного уря-дування? [Електронний ресурс] / Петер Шрьодер. – Режим доступу : http://tnst.org/sites/detanlf/tiles/uptoads/2016/08/09/bachnpm–uanct.pdf

REFERENCES

Kravchenko S. o. Derzhavno-upravlinski reformy: teoretyko-metodolohichne obgruntuvannia 1. ta napriamy vprovadzhennia : [monohrafiia] / S. o. Kravchenko. – K. : nADU, 2008. – 296 s.

Instytutsiine zabezpechennia kadrovoi polityky u publichnomu upravlinni: misiia, rol ta 2. mistse natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy.

Zakon Ukrainy “Pro vyshchu osvitu” vid 01.07.2014 r. # 1556 – VII. – [elektronnyi resurs]. – 3. Rezhym dostupu: http://zakol1.rada.gov.ua/laws/

Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy “Pro zatverdzhennia pereliku haluzei znan i 4. spetsialnostei, za yakymy zdiisniuietsia pidhotovka zdobuvachiv vyshchoi osvity.

Keeling D. Managementin Government / D. Keeling (1972), London: Allen&Unwin.5. obolenskyi o.Yu. Derzhavne upravlinnia: pidruchnyk] / A.F. Melnyk, o.Yu. obolenskyi // 6.

Vyshcha osvita KhKh stolittia. – K. : Znannia, 2009. – 582 s.Ponkyn Y.V. obshchaia teoryia publychnoho upravlenyia: Yzbrannыe lektsyy / 7.

Mezhdunarodnыi ynstytut hosudarstvennoi sluzhbы y upravlenyia Rossyiskoi akademyy narodnoho khoziaistva y hosudarstvennoi sluzhbы pry Prezydente Rossyiskoi Federatsyy. – M., 2013. – 196 s.

Semenchuk t.B. Sutnist katehorii “Publichne administruvannia” ta peredumovy yii 8. formuvannia // Visnyk ekonomiky transportu i promyslovosti # 42, 2013. – S. 385–389.

Rfifiner J.M., Presthus R. Public Administration. – new York: the Ronald Press Co., 9. 1960. – P. 3.

Avramchykova n. t. Hosudarstvennoe y munytsypalnoe upravlenye: uchebnoe posobye / 10. n.t. Avramchykova, Sybyrskyi hosudarstvennыi aэrokosmycheskyi unyversytet – h. Krasnoiarsk, 2008. – 148 s.

Husiev V.o., Surmin Yu.P., Instytutsionalne proektuvannia ta modeliuvannia stratehichnoho 11. rozvytku natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy v umovakh suspilnykh reform // Instytutsiine zabezpechennia kadrovoi polityky u derzhavnomu upravlinni : stanovlennia ta rozvytok. – K., 2015.

Minaieva I.M. Publichna vlada / Derzhavne budivnytstvo. – 2008. – #1.– S. 3–9.12.

22



Hrytsiak A.I. Publichne upravlinnia v Ukraini: stanovlennia za yevropeiskymy standartamy / 13. A.I. Hrytsiak / Visnyk Akademii mytnoi sluzhby Ukrainy. Ser. Derzhavne upravlinnia. – 2010. – # 2. – S. 5–11.

Bazarna o.V. Poniattia, sut, pryroda publichnoho upravlinnia ta derzhavnoho upravlinnia / 14. o.V. Bazarna / [elektronnyi resurs] – Rezhym dostupu : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vsunu/2012_1_2/Bazarna.pdf

oxford Wordpower Dictionary. oxford University -Press, new York, 1998.15. Longman exams Dictionary. Pearson education Limited, edinburg, 200616. Kondratiuk t.V. Stanovlennia porivnialnoho publichnoho administruvannia yak teoretyko-17.

metodolohichnoho napriamu doslidzhennia mekhanizmiv derzhavnoho upravlinnia /t.V. Kondra-tiuk // naukovyi visnik akademii munitsypalnoho upravlinnia. Ser. “Upravlinnia”. – 2010. – Vyp. 3. – S. 297–304.

Kravtsova t.M. Poniattia ta pryntsypy diialnosti publichnoi administratsii [elektronnyi 18. resurs] / t.M.Kravtsova, A.V. Solonar // Forum prava. – 2010. – # 4. – S. 522–525. – Rezhym dostupu: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2010-4/10ktmdpa.

Lakhyzha M.I. Modernizatsiia publichnoi administratsii: teoretychni ta praktychni aspekty: 19. [monohrafiia] / M. I. Lakhyzha. – Poltava : RVV PUSKU, 2009. – 289 s.

Minenko M.A. transformatsiia systemy derzhavnoho upravlinnia v suchasni modeli 20. rehuliuvannia suspilstva / M.A. Minenko // Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. elektronne fakhove vydannia [elektronnyi resurs] – Rezhym dostupu: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=581

Martynenko V.M. Demokratychne vriaduvannia: problemy teorii ta praktyky / V.M. 21. Mar tynenko // Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka: Zb. nauk. prats – Kh. : Vyd-vo “DoknaukDerzhUpr”, 2010. – # 1. – S. 16–22.

Kolesnykova K. Spivvidnoshennia derzhavnoho upravlinnia ta publichnoho administruvannia 22. u protsesi suspilnoi transformatsii / K. Kolesnykova // Publichne upravlinnia [elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2013-3/doc/1/06.pdf

entsyklopediia derzhavnoho upravlinnia. U 8 t. – t. 8 : Publichne vriaduvannia / nauk.-red. 23. kol. : V. S. Zahorskyi [ta in.]. – Lviv : LRIDU, nADU, 2011. – 712 s.

Filipova n. V. Zmina spivvidnoshennia poniat “Derzhavne upravlinnia”, “Publichne 24. administruvannia”, “Publichne upravlinnia” v systemi suspilno-politychnoi transformatsii //http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=865

Kupriashyn H. L. Hosudarstvennыi menedzhment: vozmozhnosty y ohranychenyia / 25. H. L. Kupriashyn // Hosudarstvennoe upravlenye. Эlektronnыi vestnyk. – 2003. – # 1. – Rezhym dostupa : http://www.spa.msu.ru

Peter Shroder. nove publichne administruvannia abo yak dosiahnuty efektyvnoho 26. uriaduvannia?

SUMMARY

Public administrative reform in Ukraine are seen as essential quality, progressive changes in the system of public authorities, in particular subsystem government and their management activities, the subsystem of local governments and their management activities, links between these subsystems, mechanisms of interaction in the process management of nGos and citizens [1].

one of the goals of the national Academy of Public Administration under the President of Ukraine is the scientific support of state and administrative reforms in Ukraine. of course social reforms linked to the very development of the national Academy, adjusting content main objectives and determine the functions of the institution that should be in the format of the imperatives of institutional change, in particular by the Law of Ukraine “on Higher education” [3], the new Law of Ukraine “on scientific and scientific-technical activity”, the list of disciplines and specialties, which trains candidates for higher education in” public management and administration”.

23



nAPA leadership in the development of the field of science “State Government” determines the mission and its scientific activities within the specialty “Public Management and Administration” – namely, human development and provide new quality carried out in the state system reforms. the institutional design of nAPA strategic transformation must take account of the major subject areas of the institution, namely the fields of science and education “State Government” under the imperatives of social reform.

Description of these transformations involves the use of terminology system, the introduction of the regulatory framework of Ukraine basic concepts of “public administration”, “public administration” and others associated with them. Analysis of the development of these concepts and the subject of this publication.

the problem of terminology software industry knowledge “Public Management and Administration” arose primarily from a change in the paradigm of public administration, implementing the idea of “new public administration”. In practical use of the term by its definition there is such a lack of negative signs of corruption or nezlovzhyvannya public budget funds, the rejection of nepotism, non-discrimination and so on.

Many domestic scholars term “management” and “administration” considered equivalent. But the english term managment is not granted Ukrainian term “upravlinnja” or “administruvannja”. Uncertainty essence of the concept of “Public Administration” leads to a misunderstanding of the factors of its formation and development.

In the definition of “Public Administration” many authors combine state and public administration. In the narrow sense of the definition of “Public Administration” is regarded as professional activities of civil servants, which includes all activities aimed at implementing decisions of the government as an interdisciplinary academic field, based on the theories and concepts of economics, political science, sociology, administrative law, management.

the term “administration” is used mainly as organizational and administrative governance method used by public authorities. In other words, the administration – bureaucratic method of governance based on the power and authority of government, that is, orders, regulations, instructions, guidelines and instructions. this method is specific and it is preferably used executive authority in the face of civil servants.

the term “Public administration” understands and efficient functioning of public authorities, regional government, local government, civil society (non-governmental) organizations, individuals and other civil society actors to implement public policies in various areas of public life.

thus the term “public administration” is meant not always the same. For some – a system of decentralized governance using these new tools as kontrolinґ, contract management, benchmarkinґ or “Lean Management”, for others – the widest possible privatization of state activities, de-bureaucratization and the introduction of new economic thinking, built on accounting costs and results in public administration.

Ukraine in public administration shows a strong tendency to regulate the life of a citizen, and not to give it the required services. Such a tendency leads to mental “blockade” in those cases where the active introduction of a new concept of public administration, according to which anything that is not useful to citizens, should be classified as waste. the system of government has expressed quite strongly hierarchical build and nourish a sense of self-worth management layer at all levels. Leveling effect approach, which is based on a new concept of public administration can cause in connection with this considerable problem.

24

Технології державного управління


ТЕХНОЛОГІї ДЕРжАВНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 352.07:005.42

Т. М. Ященко, аспірант кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом, Національна академія державного управління при Президентові України

ОПЕРАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ ЯК ЧАСТИНА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ

У статті розглядаються питання планування як інструменту будь-якої стратегії. Аналізуються такі планові до кументи, як програми стратегії розвитку соціального та економічного розвитку. Виокремлено оперативне планування як час-тина стратегічного планування. З’ясовано співвідношення понять стратегічного й оперативного планування. Визна-чено питання, що потребують вирішення. Уточнено питання оперативного планування. Розглянуто процес підготов-ки оперативного плану в системі стратегічного планування.ключові слова: планування, стратегічне планування, оперативне планування, планування розвитку території.

T. M. yaShchenko, Post-graduate student, Chair of the regional administration, local self-government and city management, National Academy for Public Administration under the President of UkraineOPERATIONAL PLANNING AS A PART OF STRATEGIC PLANNINGThe article investigates the issues of planning as a tool for managing development of any territory. It analysis such planning documents as territorial development strategies, social and economic development programmes. The operational planning as a part of strategic planning has been outlined. The correlation of strategic and operational planning has been established. The issues requiring resolution have been identified. The operational planning issues have been clarified. Operational plan preparation procedure in the strategic planning system has been examined.key words: planning, strategic planning, operational planning, territorial development planning.

Т. н. Ященко,аспирант кафедры регионального управления, местного самоуправления и управления городом, Национальная академия государственного управления при Президенте Украины ОПЕРАТИВНОЕ ПЛАНИРОВАНИЕ КАК ЧАСТЬ СТРАТЕГИЧЕСКОГО ПЛАНИРОВАНИЯВ статье рассматриваются вопросы планирования как инструмент любой стратегии. Анализируются такие плановые документы, как стратегические программы развития социального и экономического развития. Выделено оператив-ное планирование как часть стратегического планирования. Выяснено соотношение стратегическое и оперативно-го планирования. Определены вопросы, требующие урегулирования. Уточнены вопросы оперативного планирова-ния. Рассмотрен процесс подготовки оперативного плана в системе стратегического планирования.ключевые слова: планирование, стратегическое планирование, оперативное планирование, планирование раз-вития территории.

постановка проблеми. Планування є найважливішим інструментом будь-якої стратегії управління розвитком території. Методичні засади планування розвитку територій, що вста-новлюються в стратегічному плані, не є законом. Такий план є договором, у якому органи влади, ділові кола чи громадські організації, що можуть взяти на себе зобов’язання спільного просування прийнятих або найважливіших проектів та заходів. Як свідчить практика, біль-шість з планових розробок виявляються не реалізованими, залишаються не більше ніж декла-раціями про наміри. Однією з причин нереалізованості цих розробок є недостатня увага, що приділя ється оперативному плануванню, яке повинно займати чільне місце в стратегічному плануванні.

© Ященко Т. М., 2016

25

Technologies of public administration


аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові обґрунтування з питань плануван-ня здійснюються вченими Національної академії державного управління при Президенто-ві України В.Тертичкою, В.Вакуленком, О.Бердановою у працях: “Стратегічне планування”, “Стратегічне планування місцевого розвитку”. Питання оперативного планування як частини стратегічного розглядаються в практичному посібнику О.Берданової та Є.Фишка “Оперативне планування реалізації стратегії територіального розвитку”.

Серед робіт, що стосуються вивчення економічного і соціального розвитку, можна від-значити дослідження таких науковців, як Н.Парасюк, Єременко, С.Ромашко, І.Савраса, Р.Селівестова, Р.Юринець.

виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Аспектом проблеми, що потребує дослідження, є розгляд оперативного планування як частини стратегічного пла-нування.

Метою статті є узагальнення теоретичних підходів до дослідження поняття оперативно-го планування та визначення його місця в стратегічному плануванні.

виклад основних результатів та їх обґрунтування. Питанням планування на сьогодні приділяється досить велика увага. Адже, як відомо, без планування і досягнення поставленої мети неможливий розвиток будь-якої галузі економіки і країни в цілому.

Планування є одним з найважливіших інструментів управління розвитком території. Сис-тема планування економічного і соціального розвитку базується на методологічних та методич-них положеннях, що визначені Законом України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”. Цим законом установлений загальний порядок розроблення, затвердження і виконання прогнозних та програмних до кументів, права й відповідальність учасників державного прогнозування та розроблення програм економічно-го і соціального розвитку. Розвиток кожного регіону визначається обґрунтованим прогнозом і на його основі – конкретними планами, що спрямовані на обов’язкове виконання.

Процес планування завжди здійснюється із запобіганням помилкових дій і зі зведенням до мінімуму невикористаних можливостей. Роль планування полягає не в віртуальному стані об’єкта в майбутньому і не в пасивному пристосуванні до змін, а в активному перетворенні об’єкта планування відповідно до вимог реального середовища.

За визначенням, наведеним в “Енциклопедичному словнику з державного управління”, планування – загальна функція управління, сутність якої полягає у визначенні цілей діяльності та шляхів їх досягнення [3, с. 526].

Планові документи розробляються на підставі аналізу ситуації, що склалася на певній адміністративно-територіальній одиниці, її стану виробничого, науково-технічного і трудового потенціалу конкурентоспроможності, рівня розвитку економіки й соціальної сфери і з ураху-ванням впливу політичних, економічних та інших факторів.

До планових документів відносять програми економічного та соціального розвитку на короткостроковий період, що розробляються на основі відповідних прогнозів і мають уста-новлений системний характер. Програма економічного і соціального розвитку – це документ, у якому зазначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, шляхи їх до-сягнення, згідно з яким здійснюється взаємоузгоджена система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, що спрямовуються на розв’язання про-блем економічного і соціального розвитку та досягнення стабільного економічного зростання, а також формуються очікувані зміни у галузях економіки.

Програми економічного і соціального розвитку розробляють місцеві державні адміні-страції та органи місцевого самоврядування. Ці органи також контролюють виконання від-повідних показників програм економічного і соціального розвитку певної адміністративно-територіальної одиниці.

Такі планові документи, як програми стратегії розвитку соціального та економічного розвитку, мають установлений системний характер. Стратегічне планування охоплює систему

26



довго-, середньо- та короткострокових планів, проектів і програм. Однак головний змістовий акцент ставиться на довгострокові цілі та шляхи їх досягнення [1, с. 6].

Стратегічне планування – адаптивний процес, за допомогою якого здійснюються регу-лярна розробка та корекція системи досить формалізованих планів [3, с. 677], тобто це свід-чить про те, що основою стратегічного планування є детальний стратегічний аналіз. Основні завдання, які вирішуються при розробці стратегічного плану розвитку будь-якого об’єкта еко-номіки, пов’язані з підвищенням його адаптованості до умов, що постійно змінюються.

Система стратегічного планування зорієнтована на прискорене досягнення стратегічних цілей розвитку суспільства. Для цього, як показує світовий досвід, стратегічне планування має здійснюватися на всіх ієрархічних рівнях (макро- та мікрорівнях економіки).

Процес обґрунтування та розробки стратегічних планів має спиратися на прогнози основ-них тенденцій розвитку будь-якого запланованого об’єкта. Однією з вимог, що має реалізовува-тися на стадії розробки стратегічного плану, є пошук можливих варіантів розвитку економіки країни. Таким чином, стратегічне планування як форма планової діяльності передбачає роз-робку цілей розвитку будь-якого елемента економіки на основі аналізу альтернативних шляхів майбутнього розвитку самого елемента та зовнішнього навколишнього середовища, форму-вання основних напрямів досягнення поставлених цілей та їх ресурсне забезпечення.

Майбутній стан реалізації планових документів (програм) залежатиме від визначення зв’язків між минулим і теперішнім станом. З огляду на те, що минуле, сьогодення і майбутнє стану економіки тісно пов’язані об’єктивними законами і виступають як момент стійкості, по-вторюваності і відтворюваності процесів і явищ, то значення якісних і кількісних характерис-тик цих законів при повноті і надійності інформації може служити основою детермінованості уявлень про майбутній стан економіки.

Слушною є думка М.Сороки, що стратегічний план соціально-економічного розвитку регіону може бути успішно реалізований тільки за умови забезпечення ефективної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в рамках загальної стратегії управління регіональними соціально-економічними процесами. З цього погляду управління реалізацією стратегічного плану є важливою частиною стратегічного управління розвитком регіону [7, с. 200].

Видатні американські вчені в галузі стратегічного менеджменту А.Томсон та А.Стрикленд вважають, що управління виконанням стратегії – це більше, ніж мистецтво, ніж наука. Вони виділяють такі завдання з реалізації стратегії: створення структури, яка здатна успішно реалі-зовувати стратегію; концентрація ресурсів на головних стратегічно важливих напрямах; уста-новлення процедур управління для забезпечення постійного розвитку та вдосконалення; узго-дження системи винагороди та стимулювання з виконанням стратегії; формування культури, що підтримує стратегію, та ін.

Успіх реалізації стратегічних планів можливий у разі виконання як мінімум двох груп умов: по-перше, концентрації ресурсів на стратегічних напрямах розвитку, і, по-друге, ство-рення адекватних механізмів управління реалізацією стратегічного плану.

На підготовчому етапі планування використовується відповідна інформація статистич-них органів, матеріали галузевих, громадських та інших установ і організацій. Основна мета цього етапу аналізу – оцінити ефективність попередньої стратегії розвитку країни, різні аспек-ти функціонування та розвитку елементів національної економіки.

У вузькому розумінні складання планів починається не зі стратегічного бачення вирі-шення питання, а з адаптивного підходу до вирішення назрілих питань на місцях. Тому опе-ративний план має стати основою підготовки щорічних програм соціально-економічного та культурного розвитку населеного пункту і засобом реального переходу на програмно-цільовий метод бюджетування [2, с. 5].

Поширеним видом планування у діяльності органів влади України є оперативне, або зви-чайне, планування, що складається терміном на один рік. Але дуже часто оперативне плану-

27



вання сприймається як стратегічне. Практика показує, що планування повсякденної діяльності вважається стратегічним планом органу влади. Адже при порівнянні зазначені види плану-вання мають суттєві відмінності. Стратегічне планування наділяють властивостями передбач-ливості, зосередженості на конкретних цілях з терміном дії понад три роки. Оперативне ж планування навпаки, є реактивним, має загальні цілі, є простим та елементарним, з терміном дії до одного року.

На районному рівні дослідження процесу планування має такий вигляд. Поточне плану-вання здійснюється через формування щорічних програм соціально-економічного роз витку. Отже, процес планування здійснюється за принципом “зверху – до низу”, що передбачає обов’язкове дублювання на місцевому рівні майже всіх програм, які прийняті на загально-державному рівні.

Процес стратегічного планування районного рівня передбачає: створення робочої групи з розробки стратегії розвитку району на довгостроковий період; аналіз стану розвитку району, визначення пріоритетів розвитку, вироблення заходів щодо реалізації пріоритетних напрямів; обговорення проекту стратегії району з громадськістю; затвердження стратегічного плану роз-порядженням голови райдержадміністрації та рішенням районної ради.

Практика потребує більш детального підходу до підготовки планів, адже поза увагою залишається етап підготовки оперативного планування. Тому стан здійснення стратегічного планування на регіональному рівні можна вважати фрагментарним і, зрештою, недієвим.

Як відомо, розробка стратегічного плану передбачає такі етапи: ініціація розробки стра-тегічного планування, створення робочої групи, аналітичний (аналіз визначення сильних і слабких сторін через здійснення SWot- і ПЕСТ-аналізу), визначення місії, цілей, завдань, складання планів дій і оперативних планів, моніторингу й оцінювання. Отже, складання опе-ративного плану в системі розробки стратегії займає передостаннє місце.

Підготовка оперативного плану здійснюється в процесі розробки стратегії місцевого роз-витку і стає її частиною або виступає як окремий документ, що розробляється періодично. Якщо план розрахований на довгостроковий період, то він стає частиною стратегії, а якщо на коротко-строковий, то прив’язується до планування фінансових ресурсів. Згідно з Бюджетним кодексом бюджетне планування трирічне, тому й оперативний план слід розробляти на три роки.

Перевагою підготовки оперативного плану є його надзвичайна практичність, яка вимагає від розробників визначати та узгоджувати вартість заходів, що пропонуються, відповідаль-них за їх виконання та джерела фінансування. Підготовка стратегії зазвичай не ставить такої жорсткої вимоги щодо фінансових аспектів, оскільки відповідь на питання щодо фінансового забезпечення є дуже загальною. Ще одна перевага оперативного плану полягає в тому, що його розроблення стимулює формування публічно-приватних партнерств, оскільки підготовка проектів у його рамках передбачає їх альтернативність, конкурсні засади вибору та широкий діалог. Водночас саме з останнім пов’язана і слабка сторона розроблення оперативного плану. На практиці можуть створюватися занадто довгі та нереалістичні “списки побажань” щодо проектів, якщо методологія їх відбору не містить досить жорстких критеріїв. Саме тому на це необхідно звернути особливу увагу учасникам оперативного планування [2, с. 5].

Процес підготовки оперативного плану в загальному вигляді розпочинається з визначен-ня пріоритетів, стратегічних та оперативних цілей місцевої стратегії. Органи місцевого само-врядування повинні визначати проектні ідеї, що забезпечать реалізацію стратегічних рішень на конкретному проміжку часу. Орієнтовний склад робочої групи з підготовки оперативного пла-ну має включати: керівників органів місцевого самоврядування; спеціалістів управління (від-ділу) економіки; спеціалістів фінансового управління (відділу) виконавчого органу місцевого самоврядування; міжнародних та місцевих експертів з пріоритетних сфер розвитку території; керівників провідних бізнес-структур; представників наукового середовища; представників громадських організацій; прихильників проектних ідей з різних секторів територіальної гро-мади. Для більш детального розгляду оперативних дій робоча група може створювати цільові

28



підгрупи, до складу яких можуть залучатися як члени робочої групи, так і інші зацікавлені представники. Основні завдання цільових підгруп: підготовка аналітичних матеріалів; розроб-ка, обговорення та узгодження завдань, оперативних дій та проектів у рамках стратегічного плану; надання підготовленого розділу оперативного плану на обговорення робочій групі.

Учасники оперативного планування на етапах підготовки мають усвідомлювати основні питання: прив’язки стратегії територіального розвитку до поточної діяльності органів місце-вого самоврядування, залучення до процесу підготовки і реалізації оперативного плану біль-шого кола зацікавлених сторін, визначення пріоритетів стратегічного розвитку проектів, що мають становити основу оперативного плану.

Підготовчі заходи оперативного плану вимагають дотримання принципів партнерства, участі, прозорості, відповідності, узгодженості та безперервності. Адже партнерство формує спільну відповідальність за впровадження плану; участь сприяє громадській підтримці; про-зорість передбачає громадські обговорення та широке ознайомлення з результатами; заходи мають відповідати стратегічному баченню, узгодженість забезпечує ефективне поточне управ-ління розвитком, безперервний моніторинг та аналіз програмного документа відкриває можли-вість для майбутніх оперативних дій і стратегічного планування.

Процес оперативного планування має включати етапи: визначення оперативних цілей; відбору проектів для досягнення оперативних цілей та створення програмних документів. На початковому етапі визначаються оперативні цілі, що конкретизують пріоритети та середньо-строкові стратегічні цілі на короткостроковий період (до трьох років). Такі цілі мають бути незалежними одна від одної, інакше кажучи, реалізація однієї мети не залежить від реалізації другої. Оперативні цілі мають бути основою оперативного плану.

Наступним етапом є відбір проектів для досягнення оперативних цілей. Кожна з опера-тивних цілей повинна мати оперативні завдання. Визначення основних проблем покладається на робочу групу. Завершальним етапом у процесі оперативного планування є створення про-грамних документів.

висновки. Програмні документи повинні бути комплексними, розроблятися на науковій основі, визначати цілі і пріоритети економічного та соціального розвитку, враховувати місцеві особливості кожної із галузей. Якщо ці програми будуть оприлюднені та позитивно сприйняті населенням певної території, то будуть підтримані; їх виконання спрямовуватиметься на під-вищення рівня життя населення в результаті дієвих заходів органів регіонального управління, місцевого самоврядування та керівників підприємств.

Одним із перспективних та ефективних механізмів реалізації довгострокової регіональ-ної політики в умовах самоорганізації територіальних громад різних рівнів виступає страте-гічне планування. Таке планування окреслює не тільки основний шлях розвитку системи, а за необхідності може коригувати напрям, ураховуючи назрілі зміни сьогодення. Воно є потужним інструментом об’єднання лідерів бізнесу та посадовців місцевої влади для створення публічно-приватних партнерств, що позитивно впливає на місцевий розвиток та створення конкурент-ного становища громади, а також на вирішення інших питань, пов’язаних з рівнем життя всіх громадян. Стратегія виступає свідомим процесом, що визначає напрями розвитку регіону або територіальної громади в змінюваних умовах середовища. За допомогою стратегічного плану-вання регіон чи територіальна громада прогнозує та планує свою діяльність на майбутнє.

Але стратегічне планування не може бути дієвим і ефективним без оперативного плану-вання. Саме тому важливо зрозуміти спільне і відмінне між стратегічним і оперативним плану-ванням, оскільки здебільшого органи влади та органи місцевого самоврядування не розрізня-ють ці поняття. Отже, стратегічне планування зорієнтоване більше на реалізації пріоритетних напрямів, у той час як головною метою оперативного планування є забезпечення виконання запланованих напрямів.

Підготовка планових документів вимагає від учасників, передусім, більш вимогливого ставлення до оперативного планування. Адже в процесі збирання аналітичних матеріалів на пер-

29



ший план виходить оперативне планування, що повинно забезпечити регулювання стратегічного планування в подальшому в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюються.

Для того щоб оперативне планування стало дієвим, необхідно відштовхуватись не від існуючої ситуації, а від бажаного результату, тобто слід обирати напрям планування, який здій-снюється з майбутнього у сучасне. Тому необхідно визначити стан перебування, а потім за допомогою системного аналізу і формалізованої процедури – шляхи, засоби та ресурси, необ-хідні для досягнення бажаного результату.

Оперативний план має важливе значення для розвитку території. Його перевага полягає в гнучкості при прийнятті окремих рішень поточної діяльності. Підготовка таких планів передба-чає їх альтернативність, конкурсні засади вибору та широкий діалог. Але необхідно зважати на те, щоб, розробляючи оперативний план, не створювати занадто довгі та нереалістичні “спис-ки побажань”. Тому учасникам оперативного планування необхідно приділяти цьому особливу увагу та знайти підходи щодо прийняття виважених і поступових рішень. Ретельно підготовле-ний оперативний план є запорукою успішної реалізації будь-якої програми в цілому.


Берданова О.1. Стратегічне планування місцевого розвитку : практ. посіб. / О. Бердано-ва, В. Вакуленко ; Швейцар.-укр. проект “Підтримка децентралізації в Україні – DeSPRo”. – Київ : ТОВ “Софія-А”, 2012. – 88 с.

Берданова О.2. Оперативне планування реалізації стратегії територіального розвитку : практ. посіб. / О. Берданова, Є. Фишко ; Швейцар.-укр. проект “Підтримка децентралізації в Україні – DeSPRo”. – Київ : ТОВ “Софія-А”, 2012. – 48 с.

Гнатенко А.3. Стратегічне планування у сфері державного управління: концептуальні підходи / А. Гнатенко // Державне управління та місцеве самоврядування. – Харків, 2013. – Вип. 3 (18).

Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Баку-4.менко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – Київ : НАДУ, 2010. – 820 с.

Моделювання соціально-економічного розвитку територій : наук.-метод. розробка / 5.С. М. Ромашко, І. З. Саврас, Р. Г. Селіверстов, Р. В. Юринець ; Нац. акад. держ. упр. при Пре-зидентові України, Упр. орг. фундамент. та приклад. дослідж., Львів. регіон. ін-т держ. упр. – Київ : НАДУ, 2013. – 44 с. – (Б-ка слухача. Регіон. упр.).

Планування розвитку територіальних громад : навч. посіб. для посад. осіб місц. само-6.врядування / Г. Васильченко, І. Парасюк, Н. Єременко // Асоціація міст України. – Київ : ТОВ “ПІДПРИЄМСТВО “ВІ ЕН ЕЙ”, 2015. – 256 с.

Сорока М. П.7. Державне стратегічне планування розвитку регіонів України: теорія, ме-тодологія, практика : монографія / М. П. Сорока ; Чорномор. держ. ун-т ім. Петра Могили. – Донецьк : Юго-Восток, 2012. – 517 с.

Стратегічне планування : навч. посіб. / О. Берданова, В. Вакуленко, В. Тертичка. – 8.Львів : ЗУКЦ, 2008. – 138 с.

Хомич Л. В.9. Стратегія регіонального розвитку і планування території / Л. В. Хомич // Регіональна політика та місцеве самоврядування. – 2007. – № 4 (5). – С. 142–147.

REFERENCES

Berdanova, o. and Vakulenko, V., (2012), Stratehichne planuvannya mistsevoho rozvytku. 1.Praktychnyy posibnyk / [Strategic planning of local development. Practical manual]; Shveytsars’ko-ukrayins’kyy proekt “Pidtrymka detsentralizatsiyi v Ukrayini DeSPRo, toV “Sofyya-A”, Kyiv, Ukraine.

30



Berdanova, o. and Fyshko, Ye., (2012), operatyvne planuvannya realizatsiyi stratehiyi 2.terytorial’noho rozvytku: Praktychnyy posibnyk / [operational planning of territorial development strategy: a practical manual]; Shveytsars’ko-ukrayins’kyy proekt “Pidtrymka detsentralizatsiyi v Ukrayini. – DeSPRo”, toV “Sofyya-A”, Kyiv, Ukraine.

Hnatenko, A., (2013), Stratehichne planuvannya u sferi derzhavnoho upravlinnya: 3.kontseptual’ni pidkhody [Strategic planning in public administration: conceptual approaches], / Hnatenko A. // Derzhavne upravlinnya ta mistseve samovryaduvannya, Kharkov, Ukraine.

entsyklopedychnyy slovnyk z derzhavnoho upravlinnya, (2010), [encyclopedic Dictionary 4.of Public Administration] / uklad. : Yu. P. Surmin, V. D. Bakumenko, A. M. Mykhnenko ta in., za red. Yu. V. Kovbasyuka, V. P. troshchyns’koho, Yu. P. Surmina, nADU, Kyiv, Ukraine.

Modelyuvannya sotsial’no-ekonomichnoho rozvytku terytoriy, (2013), [Modeling of so-5.cio-economic development of territories] : nauk.-metod. rozrob. / S. M. Romashko, I. Z. Savras, R. H. Se liverstov, R. V. Yurynets’ ; nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrayiny, Upr. orh. fundam. ta pryklad. doslidzh., L’viv. rehion. in-t derzh. upr, rys., tabl. – (Biblioteka slukhacha. Rehional’ne upravlinnya). – Bibliohr, nADU, Kyiv, Ukraine.

Vasyl’chenko H., Parasyuk I.and Yeremenko n., (2015), Planuvannya rozvytku terytorial’nykh 6.hromad. navchal’nyy posibnyk dlya posadovykh osib mistsevoho samovryaduvannya [Planning community development ], sotsiatsiya mist Ukrayiny, toV “PIDPRYYeMStVo “VI en eY”, Kyiv, Ukraine.

Soroka, M.P., (2012), Derzhavne stratehichne planuvannya rozvytku rehioniv Ukrayiny: 7.teoriya, metodolohiya, praktyka [State regional development strategic planning ukraine: theory, methodology, practice ] [tekst] : monohrafiya / M. P. Soroka ; Chornomor. derzh. un-t im. Petra Mohyly, Yuho-Vostok, Donets’k , Ukraine.

o.Berdanova, V.Vakulenko and V.tertychka, (2008), Stratehichne planuvannya. navchal’nyy 8.posibnyk[Strategic planning. textbook], ZUKts, L’viv, Ukraine.

Khomych, L.V., (2007), Stratehiya rehional’noho rozvytku i planuvannya terytoriyi [Strat-9.egy of regional development and territorial planning] // Rehional’na polityka ta mistseve samovry-aduvannya, vol. 4 (5), Kyiv, Ukraine.

SUMMARY

Problem definition in general terms.Planning, including strategic one, is the most important tool for managing territorial develop-

ment. Actions for territorial development to be established in the strategic plan shall not be strictly regulated and shall not have binding force. Such plan shall rather be an agreement under which the public authorities, businesses communities or public organizations undertake to carry out joint pro-motion of adopted or the most important projects and activities. Unfortunately, practice shows that the most part of the planned developments have not been implemented yet and have become a declaration of intent. one of the reasons of the failure to implement such developments is a lack of attention to operational planning, which must feature prominently in the strategic process.

analysis of recent researches and publications. A significant contribution to the development of theoretical and methodological issues of territorial planning has been made by such scholars as: V. tertychka, V. Vakulenko, o. Berdanova, Ye. Fyshko, M. Vasylchenko, I. Parasiuk, n. Yeremenko, S. Romashko, I. Savrasa, R. Selivestova, R. Yurynets, and others.

identification of the outstanding issues of the general problem. the issues of operational planning as a part of strategic planning are still insufficiently covered.

setting objectives of the article. the objective of the article is to systematize the theoretical approaches to the concept of operational planning and to determine its place in strategic planning.

basic materials presentation. nowadays, considerable attention is paid to the issues of plan-ning. As it is known, development of any territory, branch of economy and a country as a whole is impossible without planning and achieving the set goal.

31



Planning is one of the most important tools for managing territorial development. the planning system for economic and social development is based on methodological and systemic provisions set forth in the Law of Ukraine “on State Forecast and elaboration of Programmes of economic and So-cial Development of Ukraine”. this law establishes the general procedure for development, approval and implementation of the forecast and policy documents, rights and liabilities of the members of state forecasting and elaboration of programs of economic and social development. the development of each region is determined by the justified forecast and by the specific plans targeted at compulsory execution, elaborated on the basis of such forecast.

the planning process shall be carried out in such a way so as to prevent erroneous actions and reduce a number of unimproved opportunities. the role of planning is not to achieve a virtual state of an object in the future, remote from reality, and not to adapt passively to the changes but to ensure active adaptation of the object of planning to the real environment, both internal and external.

conclusionsStrategic planning is considered to be one of the most promising and effective mechanisms for

implementation of a long-term regional policy in terms of self-organization of territorial communities at various levels. Such planning outlines not only the main way of the system development, but also may, if necessary, adjust the direction, taking into account the urgent changes of the modern world. It serves as a powerful tool for unification of the business leaders and officials of local government in order to establish public and private partnerships which would have a positive impact on local devel-opment and creation of competitive position of the community, as well as on other issues relating to the quality of life of all citizens.

However, strategic planning may not be effective and efficient without operational planning. that is why it is important to understand the common issues and differences between strategic and operational planning, largely because public and local authorities do not distinguish these concepts.

In order to make the operating planning efficient, it is necessary to base not upon the actual situation, but upon the desired result, i.e. to choose the direction of planning to be carried out from the perspective of the future in the present. It is therefore necessary to determine the actual state and then the ways, means and resources required for achievement of the desired result through the system analysis and formalized procedure.

the advantage of the operational plan as a part of the local strategy is its flexibility in making individual decisions on current activities. Preparation of such plans provides for its alternativeness, competitive principles of the projects selection and extensive dialogue. Perfectly prepared operational plan is the key to successful implementation of any strategy/programme as a whole.

32

Соціальна й економічна політика


УДК 304(477)

В. П. ТрощинСький, доктор історичних наук, професор,завідувач кафедри соціальної і гуманітарної політики, Національна академія державного управління при Президентові України

М. В. краВченко, доктор наук з державного управління, професор,професор кафедри соціальної і гуманітарної політики, Національна академія державного управління при Президентові України

о. М. ПеТроє, доктор наук з державного управління, доцент,професор кафедри соціальної і гуманітарної політики, Національна академія державного управління при Президентові України

н. П. Ярош, доктор наук з державного управління, доцент,професор кафедри соціальної і гуманітарної політики, Національна академія державного управління при Президентові України

СОЦІАЛЬНА І ГУМАНІТАРНА ПОЛІТИКА В УКРАїНІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

Досліджено особливості соціального та гуманітарного розвитку українського суспільства в умовах сучасних викликів та загроз, породжених, насамперед, анексією Криму та гібридною війною, спровокованою Російською Федерацією на Схо-ді України. З’ясовані реальні та потенційні ризики для розвитку Української держави та її соціогуманітарної безпеки.

СОЦІАЛЬНА Й ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

© Трощинський В. П., Кравченко М. В., Петроє О. М., Ярош Н. П., 2016

33

Social and economic policies


Обґрунтовано основні завдання, пріоритетні напрями та механізми протидії сучасним викликам та загрозам у сфері соціогуманітарного розвитку України, зокрема запропоновано конкретні управлінські рішення щодо соціального за-хисту та соціальної допомоги відповідним категоріям населення, формування повноцінного гуманітарного простору в державі, децентралізації та демократизації соціогуманітарної політики.ключові слова: соціальна і гуманітарна політика, соціогуманітарний розвиток, загрози, гуманітарний простір.

V. P. TroShynSkyi,head of the Social and humanitarian Policy Department, National Academy for Public Administration under the President of UkraineM. V. kraVchenko, Professor of the Social and humanitarian Policy Department, National Academy for Public Administration under the President of Ukraineo. M. PeTroye, Professor of the Social and humanitarian Policy Department, National Academy for Public Administration under the President of Ukrainen. P. yaroSh, Professor of the Social and humanitarian Policy Department, National Academy for Public Administration under the President of UkraineTHE SOCIAL AND HUMANITARIAN POLICY IN UKRAINE IN CIRCS OF MODERN CHALLENGESIn the article the features of social and humanitarian development of Ukrainian society in modern challenges and threats generated, primarily annexation of Crimea and the Russian Federation hybrid war in eastern Ukraine. The main real and potential risks of Ukrainian state and its socio-humanitarian safety covered in аrticle. Grounded objectives, priorities and mechanisms of counteraction to modern challenges and threats in the socio-humanitarian development of Ukraine, including proposed specific management decisions of social security and social assistance to the relevant categories of the population, the development of adequate humanitarian space in the country, decentralization and democratization of socio-humanitarian policy.key words: social and humanitarian policy, socio-humanitarian development, threats, humanitarian space.

В. П. ТрощинСкий, доктор исторических наук, профессор, заведующий кафедрой социальной и гуманитарной политики, На-циональная академия государственного управления при Президенте УкраиныМ. В. краВченко, доктор наук государственного управления, профессор, профессор кафедры социальной и гуманитарной политики, Национальная академия государственного управления при Президенте Украиныо. М. ПеТрое, доктор наук государственного управления, доцент, профессор кафедры социальной и гуманитарной по-литики, Национальная академия государственного управления при Президенте Украинын. П. Ярош,доктор наук государственного управления, доцент, профессор кафедры социальной и гуманитарной по-литики, Национальная академия государственного управления при Президенте УкраиныСОЦИАЛЬНАЯ И ГУМАНИТАРНАЯ ПОЛИТИКА В УКРАИНЕ В УСЛОВИЯХ СОВРЕМЕННыХ ВыЗОВОВВ статье исследованы особенности социального и гуманитарного развития украинского общества в условиях современных вызовов и угроз, обусловленных, в первую очередь, аннексией Крыма и гибридной войной, спрово-цированной Российской Федерацией на Востоке Украины. Выяснены основные реальные и потенциальные риски для развития Украинского государства и его социогуманитарнонй безопасности. Обоснованы основные задания, приоритетные направления и механизмы противодействия современным вызовам и угрозам в сфере социогума-нитарного развития Украины, в частности, предложены конкретные управленческие решения относительно со-циальной защиты и социальной помощи соответствующим категориям населения, формирования полноценного гуманитарного пространства в государстве, децентрализации и демократизации социогуманитарной политики. ключевые слова: социальная и гуманитарная политика, социогуманитарное развитие, угрозы, гуманитарное про-странство.

постановка проблеми. Серед усіх політик, покликаних справляти управлінський вплив на розвиток відповідних підсистем суспільства, соціальна і гуманітарна політика відіграє першорядну роль. Така роль саме цієї політики зумовлюється тим, що вона безпосередньо стосується створення умов для розв’язання найактуальніших й найпріоритетніших проблем життєдіяльності особистості та людських спільнот. Ідеться про працю і відпочинок, дохо-ди і соціальний захист населення, охорону здоров’я, освіту, науку, культуру, інформаційний простір, державно-конфесійні та міжетнічні відносини і т.ін. Зазначені галузі настільки тісно взаємопов’язані, що у фаховій літературі поряд з категоріями “соціальна політика” та “гумані-тарна політика” нерідко і, на наш погляд, цілком правомірно вживається термін “соціогумані-тарна політика” на позначення цілісного механізму регулювання розвитку цього суспільного комплексу.

34



Для України формування та реалізація ефективної соціальної і гуманітарної політики є важливими ще й тому, що з урахуванням зовнішніх загроз та внутрішніх викликів, які поста-ли перед державою після Революції гідності, а також попри необхідність одночасного здій-снення низки невідкладних суспільних реформ та обмеженість ресурсів на їх проведення, потрібно знайти такі рішення, що в короткі терміни забезпечили б істотне підвищення жит-тєвого рівня людей.

аналіз останніх досліджень і публікацій. Соціогуманітарна проблематика є об’єктом досліджень багатьох українських фахівців: В.Гайдуцького, Т.Ганслі, В.Гошовської, О.Іванової, А.Колота, Е.Лібанової, О.Макарової, О.Малиновської, О.Палій, Т.Семигіної, В.Скуратівського, П.Шевчука та ін. Проте з огляду на динаміку проблем, які постійно виникають і потребують нагального розв’язання у сфері соціогуманітарного розвитку, ця проблематика потребує по-стійної уваги з боку як учених, так і управлінців-практиків.

З огляду на це мета статті, підготовленої за результатами виконання кафедрою соціаль-ної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України НДР за темою “Формування національного соціогуманітарного простору як складова євроінтеграційної стратегії України”, полягає в тому, щоб проаналізувати деякі найактуальніші сучасні проблеми соціального і гуманітарного розвитку України та запропонувати управлін-ські рішення, які б сприяли їх розв’язанню.

виклад основного матеріалу. Виклики у сфері соціального захисту та соціальної допомогиЗа останні роки в Україні збільшилася питома вага бідного населення, що становить за-

грозу для суспільної стабільності і пов’язане з підвищенням рівня злочинності, проявами асо-ціальної поведінки тощо. Спостерігається значна поляризація між найбагатшими та найбідні-шими верствами населення, між містом і селом, столицею та регіонами. Особливістю бідності став її високий рівень серед економічно активного населення. Бідність є поширеним явищем серед сімей з дітьми з обома працюючими батьками, що вдвічі перевищує бідність у сім’ях без дітей. Нині відбуваються зниження рівня доходів та їх надмірна диференціація.

За офіційними даними за 2015 рік, рівень бідності за критерієм розрахункового прожит-кового мінімуму зріс удвічі, досягнувши 59,3% (рівень абсолютної бідності у 50% є межею со-ціальної безпеки) [1]. Відбулося раптове зубожіння майже 5 млн осіб (з 6 млн мешканців зони АТО) через миттєву втрату житла, майна, доходів. Події на Сході України в 2014 р. розширили сферу дії системи соціального захисту – виникла потреба у соціальному захисті учасників АТО, які відстоюють незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Масштаби та виклики для України, пов’язані з вимушеним переселенням громадян з До-нецької, Луганської областей та Криму, досить значні. Окуповані території, за оцінками, зали-шило близько третини жителів. Майже 1,7 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) змінили місце проживання в межах країни, в окремих регіонах України (Харківській, Луганській, До-нецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській областях та м. Києві), частка переселенців досягає 10%. Половина переселених осіб є непрацездатними, серед них 30% діти, 20% – особи з інвалідністю та особи похилого віку [2, с. 101–102].

Соціальна допомога, пільги та субсидії не захищають малозабезпечених осіб від біднос-ті, а програмами соціальної підтримки охоплено понад 60% домогосподарств. Розрахунковий (з інфляцією) прожитковий мінімум для пенсіонерів майже вдвічі перевищує законодавчо вста-новлений, тобто майже 80% пенсіонерів перебувають за межею бідності.

Низькі стандарти рівня життя призводять до прискореної втрати внутрішніх резервів соціально-економічного розвитку через зменшення чисельності працездатного населення, професійних кадрів, внутрішніх інвестицій, об’єктів соціальної інфраструктури тощо.

До сучасних викликів України також належить старіння населення, зумовлене критичним зниженням народжуваності та високим рівнем смертності осіб працездатного віку. Так, у 2015 р. народилося на 13,3% менше дітей, ніж у довоєнному і докризовому 2013 р. [1]. Показник

35



смертності чоловіків у працездатному віці майже в 4 рази вищий, ніж у жінок, а різниця між очікуваною тривалістю життя жінок та чоловіків досягає 11–13 років. За прогнозом Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, до 2075 р. чисельність населення віком 15–59 років зменшиться з 27 млн до 17 млн осіб.

Наслідком старіння населення є зменшення кількості працюючих осіб, погіршення спів-відношення між працездатним і непрацездатним населенням, що призводить до недоотри-мання податкових надходжень до Державного бюджету та внесків на різні види соціального страху вання, в тому числі до Пенсійного фонду.

На вітчизняний ринок праці негативно впливає процес деіндустріалізації, що, зокрема, супроводжується поширенням уразливої зайнятості. Частка зайнятих у промисловості та бу-дівництві, де переважну більшість становлять офіційно зайняті працівники, зменшується на користь торгівлі, де переважає самозайнятість, зазвичай менш соціально захищена. Поширю-ються паліативні форми зайнятості: не маючи інших джерел засобів існування, люди змушені вдаватися до нестандартних форм, часто на основі самозайнятості та без належного оформлен-ня, що означає низький соціальний захист (зокрема, мінімальне охоплення соціальним страху-ванням) [ 1, с. 320–321].

У Державній службі зайнятості України за період з 1 березня 2014 р. по 31 жовтня 2016 р. послуги Державної служби зайнятості України отримали 74,8 тис. ВПО (4,2% від їх загальної кількості), забезпечено працевлаштування 23 тис. ВПО, що становить лише 1,3% від їх загаль-ної кількості та 30,7% від тих, хто звернувся до цієї служби. Пройшли професійне навчання 5300 осіб, взяли участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру 7700 осіб [3]. Наведені дані свідчать про вкрай низький рівень активності ВПО щодо пошуків роботи за до-помогою Державної служби зайнятості.

Таким чином, діюча вітчизняна система соціального захисту не відповідає новітнім ви-кликам розвитку українського суспільства та сучасного світу, не дає змоги створити ефек-тивну систему стимулів раціональної поведінки всіх суб’єктів процесу та адаптації до змін. Розв’язання виявлених проблем зумовлює необхідність реформування універсальної за харак-тером і патерналістської за змістом системи соціального захисту та перетворення її в соціаль-ний інститут, що формує передумови стабільності та потенційного економічного зростання країни, підвалини сталого соціального розвитку.

Пріоритетами державної політики у сфері соціального захисту вбачаємо: реформування системи пенсійного забезпечення; створення цілісної системи пільгового забезпечення; децен-тралізацію фінансування установ і закладів, які надають соціальні послуги; соціальну підтрим-ку внутрішньо переміщених осіб; соціальний захист учасників антитерористичної операції.

У сфері пенсійного забезпечення необхідно: визначити нинішнім пенсіонерам пенсії, адекватні їхньому трудовому внеску, ліквідувавши “зрівнялівку” та дискримінацію, в тому чис-лі гендерну; легалізувати тіньову заробітну плату та знизити податковий тиск з метою забез-печення сплати пенсійних внесків у повному обсязі; проводити інформаційно-роз’яснювальну роботу для різних вікових груп населення про принципи, цілі та засади пенсійної реформи, про права і обов’язки учасників нової пенсійної системи, про переваги та ризики функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення; активізувати участь роботодавців у си-стемі недержавного пенсійного забезпечення шляхом запровадження пільгового оподаткуван-ня, вжити додаткових заходів щодо захисту пенсійних коштів від знецінення та інших ризиків з метою підвищення довіри населення; розробити пілотну модель запуску обов’язкової нако-пичувальної пенсійної системи.

Зазначене потребує розвитку економіки та підвищення рівня доходів громадян, функціо-нування та розвитку фондового ринку, створення інфраструктури та механізмів ефективного інвестування пенсійних коштів, їх надійного захисту від ризиків втрати та знецінення. Розви-ток накопичувальної системи має стати важливим джерелом внутрішніх довгострокових інвес-тицій в економіку, забезпечити добробут громадян та економічне зростання.

36



У сфері пільгового забезпечення важливо: здійснити єдине законодавче унормування розгалуженої системи пільг; упорядкувати класифікацію соціальних пільг за принциповими ознаками (фінансовим і майновим станом отримувачів пільг, ступенем дієздатності, способом надання пільг, джерелами фінансування тощо); запровадити точний облік фактично наданих і спожитих послуг, що потребує розробки і затвердження єдиних економічно обґрунтованих розрахунків норм споживання послуг за видами пільг на одну особу; здійснити монетизацію пільг; запровадити дієву систему контролю за цільовим використанням державних коштів; удосконалити надання пільг за професійною ознакою, перевести професійні пільги на бюджет підприємств; переглянути соціальні пільги на предмет дублювання та узгодження їх з еконо-мічними можливостями держави і з принципами соціальної справедливості, тобто надання пільгам не привілейованості, а адресності як допомоги тим, хто найбільше її потребує.

Формування та розвиток сучасної системи соціальних послуг з домінуванням їх на рівні місцевої громади дасть змогу: розширити спектр цільових соціальних груп і одночасно підви-щити адресність та якість надання соціальних послуг; забезпечити доступність, ефективність розподілу та використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів завдяки кращому ре-агуванню на потреби людей; забезпечити чіткий взаємозв’язок між коштами, які сплачують платники податків, і якістю послуг, які надаються в громаді за рахунок цих коштів; створити сприятливі умови для надання соціальних послуг недержавними суб’єктами.

Базовим постулатом децентралізації соціальних послуг має стати передача більшої част-ки бюджетного фінансування на надання соціальних послуг у громадах на дому, а не утриман-ня громіздкої системи бюджетних установ стаціонарного типу. Основою державної політики у цій сфері має стати підхід, згідно з яким люди з різними формами соціального неблагополуччя повинні мати необхідну індивідуальну підтримку в тому середовищі, в якому вони живуть, працюють і де видно їхні реальні потреби, та перевірити якість надання послуги.

Соціальна підтримка ВПО передбачає створення належних умов для суспільної інте-грації, соціальної адаптації, реінтеграції внутрішньо переміщених осіб та недопущення пору-шення їхніх прав, свобод і законних інтересів, забезпечення належних умов життєдіяльності, залучення їх до суспільно корисної діяльності та стимулювання до повернення на постійні місця проживання після закінчення військового конфлікту. До пріоритетних напрямів забез-печення соціального захисту переселенців належать: створення оптимальної та відкритої Єди-ної інформаційної бази даних; забезпечення соціальної, медичної, психофізіологічної та ма-теріальної підтримки внутрішньо переміщених сімей; вирішення житлових проблем, питань працевлаштування, надання грошових грантів для відновлення малого та середнього бізнесу, втраченого в результаті конфлікту; створення реєстру розміру втрат, завданих переселенцям, з метою повернення громадянам майна (компенсації його вартості).

Окремої уваги потребує політика у сфері зайнятості ВПО. У зв’язку із складною ситуа-цією на Сході України, неможливість повернення ВПО у місця постійного проживання в най-ближчій перспективі, в пріоритетних напрямах державної політики щодо внутрішньо пере-міщених осіб слід передбачити їх соціальну адаптацію та інтеграцію. Вирішення цих питань можливе шляхом застосування комплексного підходу, що передбачає використання різних ме-ханізмів державного управління.

Хоча упродовж 2014–2016 рр. були сформовані нормативно-правові та програмні засади державної політики щодо вирішення проблем ВПО, в тому числі їх працевлаштування, показ-ники формальної зайнятості зазначених осіб свідчать про необхідність вжиття заходів щодо оптимізації цієї політики, зокрема щодо вдосконалення її інформаційного механізму.

У цьому контексті Державній службі зайнятості доцільно запровадити сучасні та ефек-тивні засоби взаємодії з управліннями і відділами соціального захисту місцевих державних адміністрацій щодо отримання інформації про ВПО працездатного віку, які стають на дер-жавний облік, з наступним їх інформуванням за допомогою sms-повідомлень або електронної пошти про можливості отримання належної роботи з урахуванням рівня освіти, професійної

37



підготовки та наявного досвіду роботи. До інформування населення повинно долучитись Міністерство інформаційної політики України та його підрозділи у складі місцевих державних адміністрацій.

Також є підстави для функціонування в структурі Державної служби зайнятості та її територіальних центрів спеціальних відділів для працевлаштування ВПО, їх забезпечення необхідною кількістю працівників та оргтехніки з метою підвищення доступності для ВПО послуг з працевлаштування.

Для гарантування зайнятості громадянам України, які переселилися з тимчасово оку-пованої території держави та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, в сучасних умовах доцільним є застосування програмного методу управління, а саме прийняття довгострокової програми сприяння зайнятості ВПО.

Узагальнюючи результати власних досліджень та напрацювання вітчизняних авторів [5–7], пропонуємо в довгостроковій державній програмі сприяння зайнятості ВПО передба-чити такі завдання, які повинні вирішуватися на засадах публічного управління та публічного адміністрування:

виявляти серед ВПО тих, хто бажає переселитися для постійного проживання в інший •регіон. Одночасно вивчати можливості прийняття регіонами переселенців і потреби в них, враховуючи перспективи використання їх потенціалу та економічної активності в інтересах розвитку території. При цьому слід уникати компактного розселення ВПО, що може ускладни-ти їх інтеграцію в місцеві громади;

налагодити конструктивну співпрацю з роботодавцями задля проходження стажування •та подальшого працевлаштування ВПО;

стимулювати працедавців до працевлаштування ВПО, наприклад шляхом зменшення •відрахувань до соціальних фондів;

створювати робочі місця для ВПО в межах реалізації програм державно-приват- •ного партнерства, в тому числі при будівництві тимчасового житла для внутрішньо перемі-щених осіб;

сприяти співпраці центрів зайнятості різних адміністративних територій, взаємодії •державної служби зайнятості та приватних агентств з працевлаштування;

активізувати залучення центрів професійно-технічної освіти дорослого населення до •реалізації програм професійного навчання ВПО з орієнтацією на перспективні напрями роз-витку території;

активно залучати всіх зацікавлених суб’єктів до процесів реінтеграції ВПО, включаю- •чи органи державної влади та органи місцевого самоврядування, недержавні організації, біз-нес на засадах соціального діалогу.

До ключових напрямів діяльності органів державної влади у сфері посилення соціаль-ного захисту військовослужбовців, які беруть участь в АТО, слід віднести: створення єдиного реєстру учасників АТО, що дасть змогу забезпечити їм та їхнім сім’ям належний рівень соціаль-ного захисту; побудову ефективної моделі грошового забезпечення військовослужбовців; ство-рення дієвого механізму забезпечення житлом військовослужбовців та їхніх сімей; підвищення ефективності існуючої системи пільг та компенсацій для учасників АТО та членів їхніх сімей; надання освітніх послуг; розробку та реалізацію програм соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються з військової служби; створення системи психологічної та фізіологічної реабілітації військовослужбовців; забезпечення їх санаторно-курортним лікуван-ням, технічними та іншими засобами реабілітації.

Виклики у сфері гуманітарної політикиСерйозні виклики сьогодні постали й перед гуманітарною складовою соціогуманітар-

ної політики, або, іншими словами, – гуманітарною політикою. Мабуть, лише після початку гібридної війни Російської Федерації проти України, яку слід розглядати як цілеспрямовану спробу якомога більше ускладнити поступальний розвиток Української держави, що умож-

38



ливила Революція гідності, нова українська влада усвідомила надзвичайну важливість цього напряму політичної діяльності. Практично упродовж усього періоду після відновлення неза-лежності гуманітарна політика не належала до пріоритетів українського державотворення. Якщо до цього додати свідомі руйнівні дії в цій сфері за часів президентства В.Януковича, стають очевидними причини того, чому Україна зустріла російську агресію вкрай гуманітарно ослабленою. Цілком справедливими є тези, висловлені відомими представниками молодшого покоління української інтелігенції (Ю.Андрухович, Т.Возняк, Я.Грицак, П.Гудімов, С.Жадан, Р.Лижичко, Л.Подерв’янський, О.Санін, В.Троїцький та ін.), які у своєму листі Президентові України П.Порошенку від 9 грудня 2015 р. наголошували на тому, що:

сепаратизм, анексія та війна є наслідком відсутності ефективної гуманітарної політики; •соціокультурна (гуманітарна) сфера є сферою національної безпеки; •передові країни світу за останню чверть століття перейшли від концепції national •

security до концепції human security, оскільки в нинішніх війнах перемагають не за рахунок танків і літаків, а завдяки людям, які вірять у свою країну;

далекоглядні держави перемагають у війнах, які навіть не розпочинаються; •громадяни, які не мають зрозумілого і прийнятного образу майбутньої держави і не •

бачать свого місця в ній, стають легкою здобиччю ворожої пропаганди [8].За таких обставин одне з найактуальніших завдань сьогодення полягає в розробці й реа-

лізації такої моделі державної гуманітарної політики, яка б передбачала формування повно-цінного гуманітарного простору в Україні. Саме єдиний гуманітарний простір здатний стати основою не лише для протидії гібридній, у тому числі гуманітарній, агресії Російської Федера-ції, а й виконати завдання, спрямовані на внутрішню інтеграцію та консолідацію українського суспільства, подолання чи, принаймні, пом’якшення в ньому конфлікту різних за характером, зокрема регіональних, ідентичностей та завершення формування загальнонаціональної іден-тичності громадян, об’єднаних в українську політичну націю.

У цьому разі термін “простір” вживається як соціологічна категорія, що, втім, не за-перечує його первинний зміст, який відображає порядок розташування одночасно існуючих об’єктів. Оскільки гуманітарний простір – це різновид і складова простору соціального, їх базові засади є спільними.

Відповідно до сучасних наукових інтерпретацій соціальний простір – це розташування сукупності різних соціальних відносин, взаємозв’язок їх носіїв, зміст і структура мовних, ін-формаційних, культурних та інших процесів. Слід особливо наголосити на тому, що цей про-стір утворюють саме певним чином упорядковані соціальні відносини. При цьому його вели-чина вимірюється не кілометрами чи гектарами, а дистанцією відносин на зразок мета–засіб, ідеальне–матеріальне, дійсне–можливе тощо. Освоєння соціального простору – це перетво-рення суспільства в історичному процесі через колективну практику людей, їх спілкування. Соціальний простір – це також історичні зв’язки поколінь, епох, культур [9].

Зазначене безпосередньо стосується й гуманітарного простору, який у суспільствах, що досягли достатнього рівня внутрішньої колективної ідентичності, виступає цілком заверше-ною духовно-ціннісною надбудовою. Якщо говорити про структуру гуманітарного простору, то його основою, поза всяким сумнівом, є мова і культура. Не випадково як синонім терміна “гуманітарний простір” нерідко вживають поняття “мовно-культурний” простір. Така точка зору ще в 2006 р. була обґрунтована в експертній доповіді “Україна в 2006 році: внутріш-нє і зовнішнє становище та перспективи розвитку”, в якій запропоновано визначення мовно-культурного простору як “сукупності сфер суспільно-культурної діяльності, які повною мірою здатні забезпечувати культурні й мовні потреби громадян України. Він охоплює сфери мистець-кої, культурно-просвітницької, культурно-дозвіллєвої діяльності (професійної та аматорської), ефірний простір електронних мас-медіа, національний ринок друкованих ЗМІ, книговидання та книгорозповсюдження, інших культурно-мистецьких продуктів та послуг, а також суміжні сфери – освіту, науку, діяльність структур громадянського суспільства” [10, с. 27].

39



З урахуванням такої структури гуманітарного простору є сенс розглядати його насампе-ред у зв’язку з певною національною територією, певною національною державою. Звичайно, в нинішньому взаємозалежному, глобалізованому світі, в якому більшість держав орієнтується на демократичні суспільні моделі, де практично не існує перешкод для інтенсивних транскор-донних комунікацій, вироблені певні загальні гуманітарні стандарти, в тому числі на субрегіо-нальному рівні. В деяких гуманітарних сферах такі стандарти (наприклад Болонські стандарти в освітній сфері) набули навіть інституціалізованого характеру. Водночас кожна національна держава прагне так розбудувати свій гуманітарний простір, щоб протистояти небажаним або відверто ворожим зовнішнім гуманітарним впливам і тим самим забезпечити власну гумані-тарну безпеку – невід’ємну складову інтегральної національної безпеки держави.

Стосовно України завдання забезпечення соціальної і гуманітарної безпеки, можливо, ще тісніше пов’язані з проблемою творення єдиного гуманітарного простору, ніж у багатьох інших країнах. Цьому є досить серйозне пояснення. По-перше, Україна перебуває в стані війни. По-друге, несформованість такого простору в Україні за роки незалежності не дала можливості до цього часу суттєво послабити негативні тенденції розвитку соціогуманітарної сфери (над-мірне соціальне розшарування серед населення; загострення демографічної кризи; небезпечне поширення соціальних хвороб, зокрема наркоманії та алкоголізму; невисока результативність відповідних органів державної влади в боротьбі з тотальною корупцією; маніпулювання су-спільною свідомістю недобросовісними політтехнологами; недооцінка та ігнорування з боку багатьох представників української еліти ролі освіти й культури як найважливіших чинників суспільного розвитку та зміцнення незалежності й могутності держави тощо), які зазвичай об’єктивно супроводжують перехід від однієї суспільної системи до іншої. По-третє, несфор-мованість гуманітарного простору в Україні вкрай негативно позначається на забезпеченні на-ціональної єдності та соборності Української держави.

Останнім часом у документах нової української влади (насамперед у посланнях Пре-зидента України до Верховної Ради України та в аналітичних доповідях Національного ін-ституту стратегічних досліджень до цих послань, Коаліційній угоді, програмах діяльності урядів А.Яценюка та В.Гройсмана) зроблено спроби надати розвиткові гуманітарної сфери України більшої системності. Передбачається, зокрема, розробити та реалізувати Стратегію української гуманітарної політики, прийняти спеціальний закон про творення українського культурного продукту, створити Національний фонд культури з рівним та прозорим доступом для державних і недержавних інституцій, завершити роздержавлення друкованих ЗМІ кому-нальної форми власності, формувати культуру читання, заохочувати державою книговидання і книгорозповсюдження, досягти інтеграції науки та освіти, фінансування наукових досліджень на проектній основі, прийняти новий Закон України “Про засади державної мовної політики”, відкрити мережу українських інститутів у столицях найбільш впливових країн світу, вжити за-ходів щодо підтримки конституювання Української Помісної Православної Церкви із центром у Києві тощо.

Хоча окремі із цих завдань вже виконані, або ж перебувають на стадії виконання, важ-ливо, щоб увага влади до розвитку гуманітарної сфери визначалася не поточною політичною кон’юнктурою, зокрема потребами в отриманні чергових електоральних дивідендів, а транс-формувалася в довготривалу тенденцію, а також щоб і громадянське суспільство не знижувало активності в цій сфері.

Децентралізація та демократизація соціогуманітарної політикиСфера соціогуманітарного розвитку набуває дедалі більшої ваги в сучасних системах

державного управління. Якщо раніше добробут суспільства вимірювали його економічним розвитком, то сьогодні в умовах інформаційного суспільства, суспільства знань перспективи розвитку не лише соціального, духовного багатства, а й економічного зростання залежать, на-самперед, від соціогуманітарного розвитку суспільства. Тож не випадково державне управлін-ня соціогуманітарним розвитком називають одним з головних викликів і пріоритетів XXI ст.

40



Водночас ігнорування упродовж усіх років незалежності України соціальних і ду-ховних потреб призвело до поглиблення невиправданих диспропорцій у системі соціально-демографічних, територіально-поселенських, соціально-трудових, соціально-класових відно-син, активізувало небезпечні глибинні трансформації в соціогуманітарній сфері суспільства. Духовний і соціальний розкол населення України призвів до поширення сепаратистських на-строїв, посилив руйнівний вплив зовнішніх підбурювань до антидержавних дій, уможливив російську окупацію Криму, військові дії на Сході країни і продовжує створювати загрозу дер-жавності, миру і свободі громадян України [11].

Однією з основних проблем розвитку соціогуманітарної сфери України є наявність вад іс-нуючої системи державного управління, успадкованих від командно-адміністративної системи. Негативно позначаються на ситуації в соціогуманітарній сфері також помилки та прорахунки державного управління, які здебільшого стали вже породженням новітніх українських реалій. Серед найбільш значних таких прорахунків – централізована обтяженість, ігнорування регіо-нальної специфіки, сформованої під впливом історичних, релігійних, етнічних, мовних, еконо-мічних, інституційних, ціннісних, геополітичних орієнтацій та інших особливостей [11].

Тому стратегічною метою державного управління у сфері соціогуманітарного розвитку є пошук новітніх інноваційних моделей управління соціальними та політичними процесами. Характерною особливістю сучасного етапу суспільного розвитку та вимогою часу є децентра-лізація і демократизація соціогуманітарної політики України.

Виходячи з вищевикладеного на фоні останніх подій все очевиднішою стає ключова роль децентралізації соціальної і гуманітарної політики як складової модернізації державного управ-ління в усіх сферах і на всіх рівнях суспільних відносин для призупинення деструктивних соціо-гуманітарних процесів та створення підґрунтя для подальшого дієвого забезпечення со ціальних і культурних прав людини, розвитку системи соціальних відносин, гарантій соціальної безпеки та підвищення якості життя населення, вирівнювання соціогуманітарного розвитку регіонів, нарощування соціогуманітарного потенціалу українського суспільства в цілому [11].

Метою децентралізації політичних і соціально-економічних відносин у сфері соціогу-манітарної політики, активізації процесів горизонтального (міжгалузевого, секторального) та вертикального (управлінського) співробітництва, співробітництва всіх гілок влади та місце-вого самоврядування є наближення управління до його споживачів, полегшення доступу до участі в прийнятті та контролі за реалізацією управлінських рішень, спрощення громадського контролю за державними витратами на соціогуманітарну політику та її результатами.

Важливе значення для формування дієвої системи державного управління України у сфе-рі соціогуманітарного розвитку має досвід ЄС, який слугує дорожньою картою до виконання Україною взятих на себе за Угодою про асоціацію з ЄС зобов’язань у соціогуманітарній сфері. Питання соціального-гуманітарного розвитку визначають зміст стратегії “Європа–2020” та є невід’ємною складовою регіональної політики згуртування (cohesionpolicy) ЄС, спрямованої на економічне і соціальне згуртування регіонів і держав-членів. Регіональна політика ЄС, що орієнтує на інвестування в підтримку створення робочих місць, конкурентоспроможність, еко-номічне зростання, поліпшення якості життя і сталого розвитку, сприяє реалізації соціогумані-тарних цілей “Європа–2020” [12].

Соціальна політика ЄС, узгоджена з регіональною, забезпечує згуртування європейської спільноти по горизонталі (між регіонами – регіональна політика) і по вертикалі (між верствами суспільства – соціальна політика). З часу утворення та в процесі соціального розвитку, соці-альної інтеграції ЄЄ відбувся відхід від обмеженого погляду на соціальну політику як рефлек-сію суспільства, його реакцію на певні поточні події та економічні трансформації, пов’язані із підтриманням рівня захисту життя і права громадян на працю. Процес розширення ЄС, роз-виток міжнародних зв’язків, з одного боку, та намір побудувати єдиний соціальний простір – з другого зумовили постійне розширення діапазону соціальної політики, інтенсивний розвиток її зовнішнього виміру і правове оформлення її досягнень.

41



У сучасних умовах соціогуманітарна політика ЄС не обмежується лише сферою праці, вирішенням соціогуманітарних проблем, що виникають, та виправленням несприятливої си-туації, а покликана прогнозувати і регулювати їх. Поряд із матеріальними засобами і планами гуманітарної допомоги реалізуються профілактичні програми з подолання соціальних кон-фліктів, вживаються превентивні заходи у сфері соціальної екології, включаючи питання регу-лювання відносин людини і суспільства, стратегій бізнесу, рівня його цивілізованості та ін.

Центральною ідеєю, навколо якої вибудовується європейська політика соціального і гу-манітарного розвитку, є те, що вона покликана забезпечити захист інтересів різних груп і кате-горій суспільства, не обмежуючись підтримкою знедолених шляхом перенесення акцентів від заходів соціального захисту населення (він, як правило, гарантується законами держав-членів) до діяльності, зорієнтованої на продуктивність і рентабельність соціальної політики в цілому. Інвестиції в соціальну політику розглядаються як продуктивні, соціальне згуртування – як про-дуктивний фактор, а витрати на соціальний захист – як продуктивні вкладення.

Завдання вдосконалення державного управління соціогуманітарним розвитком в Украї-ні зумовлює необхідність справляння зважених, послідовних, цілеспрямованих управлінських впливів, які б ґрунтувалися на демократичних засадах і поєднанні та взаємній узгодженості як загальнонаціональних пріоритетів, так і регіональних особливостей.

Запровадження і функціонування ефективних демократичних механізмів соціогумані-тарної політики є також одним із центральних завдань європейського поступу Української дер-жави. Визнаючи європейські прагнення України, ЄС накладає “зобов’язання розбудовувати розвинуту й сталу демократію” та “забезпечити стабільність і дієвість демократичних інститу-цій”; “демократія, повага до прав людини і основоположних свобод та верховенство права … є ключовими елементами” Угоди про асоціацію між Україною та ЄС [13].

Важливим завданням демократизації соціогуманітарної політики є сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні шляхом залучення громадськості до виробленння і реа-лізації політичних рішень.

За концепцією основних етапів становлення демократичного режиму Д.Растоу, демокра-тизація як процес інституціоналізації демократії має такі основні фази: а) забезпечення по-передніх умов; б) підготовча фаза; в) фаза прийняття рішень; г) фаза звикання. Попередньою умовою демократизації автор виділяє національну єдність [14].

Завдання демократизації механізмів державного управління у сфері соціогуманітарного розвитку покладаються, передовсім, на Міністерство соціальної політики України, Міністер-ство охорони здоров’я України, Міністерство культури України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство молоді та спорту України, Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Міністерство екології та природних ре-сурсів України та інші органи виконавчої влади – суб’єкти формування та реалізації державної соціогуманітарної політики в Україні.

Інституційну основу громадянського суспільства у соціогуманітарній сфері становлять громадські об’єднання, релігійні, благодійні організації, творчі спілки, професійні спілки та їх об’єднання, асоціації, організації роботодавців та їх об’єднання, органи самоорганізації насе-лення, недержавні засоби масової інформації, інші непідприємницькі товариства та установи, легалізовані відповідно до законодавства.

Розбудова демократії в Україні в цілому та у сфері соціогуманітарної політики зокре-ма потребує запровадження відповідного ефективного механізму взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з представниками різних груп інтересів (бізнесу, громади, експертного середовища – вітчизняних і зарубіжних) у процесах вироблення та ре-алізації управлінських рішень, забезпечення їх контролю, на засадах партнерства і взаємної відповідальності, гарантій здійснення та захисту прав і свобод людини і громадянина.

Механізмами залучення громадськості до участі у формуванні та реалізації соціогумані-тарної політики національного рівня є електронні консультації; громадські та консультативні

42



ради; круглі столи; робочі наради з громадськістю; публікації на офіційних сайтах; публікації в ЗМІ та ін.

Демократизація соціогуманітарної політики на місцевому рівні сприяє залученню (за-вдяки різним формам та засобам) членів громади до процесу розробки та ухвалення рішень, які стосуються життя громади та її розвитку. Соціальні та гуманітарні питання (питання праці, зайнятості, соціального захисту, освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, соціальної інфра-структури та ін.) становлять значну частку в загальній кількості таких рішень.

Компонентну структуру механізмів місцевої демократії становлять громадські слухання, загальні збори громадян за місцем проживання; місцеві ініціативи; органи самоорганізації на-селення; громадські (експертні) ради; консультації з громадськістю; громадське обговорення; громадська експертиза; місцевий референдум; відкликання депутатів місцевих рад, достроко-ве припинення повноважень голів громад; доручення виборців; звернення громадян та ін.

Ключовою умовою інституціоналізації ефективної національної моделі соціогуманітар-ної політики в Україні є системна розбудова її демократичних інститутів: формальних – право-вих, програмних, організаційних, фінансових, інформаційних; неформальних – підвищення за-гальної та спеціальної культури демократії шляхом реалізації комплексу заходів, спрямованих на поширення ідей, цінностей, принципів та повсюдне впровадження в практику державно-управлінських відносин технологій і методів демократичного врядування.

висновки. Таким чином, у сучасних умовах зовнішніх загроз та внутрішніх викли-ків, які постали перед державою після Революції гідності, а також попри необхідність од-ночасного здійснення низки невідкладних суспільних реформ та обмеженість ресурсів на їх проведення, вкрай важливим є формування та реалізація ефективної соціальної і гума-нітарної політики, заходи якої в короткі терміни повинні забезпечити істотне підвищення життєвого рівня людей.

перспективи подальших досліджень полягають у розробці системи проведення моні-торингу за сучасними викликами у соціальній та гуманітарній сфері України, які породжують загрози її соціогуманітарній безпеці та державотворчим процесам.


Аналітична доповідь до 1. Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2016 році” [Електронний ресурс]. – Київ : НІСД, 2016. – 688 с. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/poslanya_new-cc2e3.pdf

Політика інтеграції українського суспільства в контексті викликів та загроз подій на 2.Донбасі [Електронний ресурс] : нац. доп. / НАН України, 16 берез. 2016 р. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua

Сайт Державної служби зайнятості України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :3. http://www.dcz.gov.ua

Смаль В.4. Внутрішньо переміщені особи: соціальна та економічна інтеграція в прийма-ючих громадах / підготовлено в рамках діяльності проекту міжнародної технічної допомоги “Партнерство для розвитку міст” [Електронний ресурс] / В. Смаль, О. Позняк. – Київ : [б. в.], 2016. – 93 с. – Режим доступу : http://pleddg.org.ua/wpcontent/uploads/2016/05/IDP_RePoRt_PLeDDG_edited_09.06.2016.pdf

Малиновська О. А.5. Шляхи вирішення проблеми внутрішніх переміщених осіб: деякі уроки із зарубіжного досвіду. Аналітична записка [Електронний ресурс] / О. А. Малиновська. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/migrac_probl-a598d.pdf

Малиновська О. А.6. Внутрішня міграція та тимчасові переміщення в Україні в умовах політичних та соціально-економічних загроз [Електронний ресурс] / О. А. Малиновська. – Ре-жим доступу : http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/vnutrishnya_migratsia-45aa1.pdf

43



Макарова О. В.7. Соціальна політика в Україні : монографія / О. В. Макарова ; Ін-т демо-графії та соц. дослідж. ім. М. В. Птухи НАН України. – Київ : [б. в.], 2015. – 244 с.

Митці пропонують створити Державний фонд гуманітарного розвитку [Електро-8.нний ресурс]. – Режим доступу : honchar.org.ua/.../myttsi-proponuyut-stvoryty-derzhavnyj-fond- humanitarnoho-rozvytku

Гуманітарний вимір простору і часу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//9.www.br.com.ua(referats)soci).

Експертна доповідь “Україна в 2006 році: внутрішнє і зовнішнє становище та пер-10.спективи розвитку”. – Київ : НІСД, 2006. – 256 с.

Петроє О. М.11. Основні напрями вдосконалення державного управління соціогу-манітарним розвитком на регіональному рівні / О. М. Петроє // Вісн. НАДУ. – 2014. – № 2. – С. 69–74.

europе–2020. european Commission [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://12.ec.europa.eu/europe2020/index_en.htm

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом 13.і його державами-членами, з іншої сторони [Електронний ресурс] : ратифікована із заявою Законом № 1678-VII від 16 верес. 2014 р. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/984_011/paran2820#n2820

Растоу Д. А.14. Переходы к демократии: попытка динамической модели / Д. А. Растоу // Полис. – 1996. – № 5. – С. 5–15.

REFERENCES

Analitichna dopovid do schorichnogo poslannya Prezidenta Ukrayini do Verhovnoyi Radi 1. Ukrayini “Pro vnutrishne i zovnishne stanovische Ukrayini u 2016 rotsi”. – K.: nISD, 2016. – 688 s. [elektronniy resurs]. – Rezhim dostupu: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/poslanya_new-cc2e3.pdf

Politika Integratsiyi ukrayinskogo suspistva v konteksti viklikiv ta zagroz podiy na Donbasi: 2. nats. dop., nAn Ukrayini, 16.03.2016 r. [elektronniy resurs] : Rezhim dostupu: http://www.kmu.gov.ua

Sayt Derzhavnoyi sluzhbi zaynyatosti Ukrayini // http://www.dcz.gov.ua3. Smal V., Poznyak o. VnutrIshno peremIschenI osobi: sotsIalna ta ekonomichna integratsiya 4.

v priymayuchih gromadah/ pidgotovleno v ramkah diyalnosti proektu mizhnarodnoyi tehnichnoyi dopomogi “Partnerstvo dlya rozvitku mist”. – K., 2016. – 93 s. [elektronniy resurs]. – Rezhim dostupu: // http://pleddg.org.ua/wpcontent/uploads/2016/05/IDP_RePoRt_PLeDDG_edited_09.06.2016.pdf

Malinovska o.A. Shlyahi virishennya problemi vnutrishnih peremischenih osib: deyaki uroki 5. iz zarubizhnogo dosvidu. Analitichna zapiska. [elektronniy resurs] : Rezhim dostupu: //http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/migrac_probl-a598d.pdf

Malinovska o.A. Vnutrishnya migratsiya ta timchasovi peremischennya v Ukrayini v umovah 6. politichnih ta sotsialno-ekonomichnih zagroz. [elektronniy resurs] : Rezhim dostupu: //http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/vnutrishnya_migratsia-45aa1.pdf

Sotsialna politika v Ukrayini: MonografIya / o.V.Makarova ; In-t demografIyi ta sotsialnih 7. doslidzhen im. M.V. Ptuhi nAn Ukrayini. – K., 2015. – 244 s.

Mittsi proponuyut stvoriti Derzhavniy fond gumanitarnogo rozvitku. [elektronniy resurs] : 8. Rezhim dostupu: honchar.org.ua/.../myttsi-proponuyut-stvoryty-derzhavnyj-fond- humanitarnoho-rozvytku.

Gumanitarniy vimir prostoru i chasu. [elektronniy resurs] : Rezhim dostupu: http //www.9. br.com.ua(referats)soci).

ekspertna dopovid “Ukrayina v 2006 roci: vnutrishnye i zovnishnye stanovyshhe ta 10. perspektyvy rozvytku”. – K. : nISD, 2006. – 256 s.

44



Petroe o.M. osnovni napryami vdoskonalennya derzhavnogo upravlinnya sotsioguma ni-11. tarnim rozvitkom na regionalnomu rivni / o.M.Petroe // Visnik nADU. – 2014. – № 2. – S. 69–74.

europe-2020. european Commission. [elektronniy resurs]. – Rezhim dostupu : http://12. ec.europa.eu/europe2020/index_en.htm

Ugoda pro asotsiatsiyu mizh Ukrayinoyu, z odnieyi storoni, ta evropeyskim Soyuzom i 13. yogo derzhavami-chlenami, z inshoyi storoni : ratifIkovana iz zayavoyu Zakonom № 1678-VII vid 16.09.2014 [elektronniy resurs]. – Rezhim dostupu: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show /984_011/paran2820#n2820

Rastou D.A. Perehodyi k demokratii: popyitka dinamicheskoy modeli // Polis. – 1996. – 14. № 5. – S. 5–15.

SUMMARY

the research is devoted to the characteristics of the processes of social and humanitarian development of Ukrainian society in modern challenges and threats, primarily generated by the annexation of the Crimea and hybrid war in eastern Ukraine, and the definition of key components and priorities of the state socio-humanitarian policies to stabilize and progress of social and humanitarian development.

Modern Social issues are the subject of constant research of many Ukrainian specialists – V.I.Haydutskoho, t.Hansli, V.A.Hoshovskoyi, o.L.Ivanovoyi, A.M.Kolota, ella Libanova, AV Makarova, o.A.Malynovskoyi, o.M.Paliy, t.Semyhinoyi, V.A.Skurativskoho, P.I.Shevchuka and others.

Purpose – to justify the task of countering contemporary challenges in the social and humanitarian sphere, Ukraine, generating threat of Modern Social security and state processes.

the study examined trends are forming, opportunities, mechanisms and instruments of implementation of socio-humanitarian policy in Ukraine at the present stage of its development.

For the study used a set of general and special methods, including systematic approach and system analysis, cognitive principles of integrity, primacy, terminology, etc.

the study singled out the main real and potential risks of Ukrainian state and its socio-humanitarian security caused problems and social and humanitarian spheres.

Range of tasks outlined the state to provide social and humanitarian development of Ukraine. In particular proved the importance and inevitability of the prospects of forming a common humanitarian space of Ukraine. Identified problem common humanitarian space offered its structure, proved the main vectors of its impact on national unity and the unity of the Ukrainian state. Displaying the interdependence and mutual influence between social and human security in Ukraine and its functioning on the territory of a single humanitarian space.

the author determine the socio-humanitarian policies. Priorities of government policy for the development of social benefits and social services, improving pensions Ukraine. Separately paid attention to the problems caused by the urgency employment and social protection of internally displaced persons.

the results of the research can be implemented by use in the preparation of legal documents for state regulation of socio-humanitarian component of social development in Ukraine, analytical reports, expert-analytical materials for the President of Ukraine, state authorities and local governments.

Substantiated by the results of the study the optimization of public policy and direction of democratic mechanisms, instruments of government humanities component of social development in the Ukraine used in the preparation of a basic textbook “Social and humanitarian policy” and in the educational process at the Department of Social and Humanitarian Policy of the national Academy.

the article may interest students, graduate students, doctoral students carrying out research in the field of knowledge “State Government”, government officials, practitioners, all those interested in social and humanitarian policy.

45



УДК 336.144:354

С. а. дЯченко, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри управління національним господарством та економічної політики, Національна академія державного управління при Президентові України

є. М. ФеТіщенко, аспірант кафедри управління національним господарством та економічної політики, Національна академія державного управління при Президентові України

ПІДВИЩЕННЯ ПРОЗОРОСТІ ПРОЦЕСУ ПЛАНУВАННЯ ДЕРжАВНОГО БЮДжЕТУ УКРАїНИ

Стаття присвячена дослідженню прозорості бюджетного процесу в Україні, виявленню відповідних недоліків та під-готовці практичних рекомендацій щодо їх усунення. У роботі проаналізовано результати дослідження “Огляд відкри-тості бюджету за 2015 рік”, підготовленого незалежною групою Міжнародне бюджетне партнерство, та встановлено необхідність підвищення прозорості Державного бюджету України, зокрема процесу його планування. Розглянуто новітні законодавчі засади забезпечення прозорості Державного бюджету України та участі громадськості в бюджет-ному процесі. Виявлено основні ризики створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи “Прозорий бю-джет”. Зазначено форми участі громадськості в бюджетному процесі зарубіжних країн та охарактеризовано основні форми консультацій з громадськістю відповідно до законодавства України. Запропоновано комплекс заходів щодо підвищення прозорості процесу планування Державного бюджету України.ключові слова: Державний бюджет України, прозорість бюджету, індекс відкритості бюджету, громадський бюджет, прозорий бюджет, обов’язкові публічні консультації.

S. a. diachenko, Ph.D, Associate Professor of the Faculty of national economy management and economic policy, National Academy for Public Administration under the President of Ukraineyе. n. FeTiShchenko, postgraduate student of the Faculty of national economy management and economic policy, National Academy for Public Administration under the President of UkraineINCREASING TRANSPARENCY OF THE PLANNING PROCESS OF THE UKRAINE GOVERNMENT BUDGETThe article is devoted to research of transparency of the budget process in Ukraine, identification of relevant disadvantages and preparation of practical recommendations for their elimination. The paper analyzes the results of the report “Open Budget Survey 2015”, prepared by the independent group of the International budget Partnership, and determines the need to increase transparency of the Ukraine Government budget, in particular its planning process. The new legislative framework for ensuring the transparency of the Ukraine Government budget and public participation in the budget process are explored. The key risks of creation an integrated information-analytical system “Transparent budget” are identified. The forms of public participation in the budget process in foreign countries and the main forms of public consultation in accordance with the legislation of Ukraine are describes. The set of measures to improve the transparency of the planning process of the Ukraine Government budget are proposed.key words: Ukraine Government budget, budget transparency, Open Budget Index, public budget, transparent budget, obligatory public consultation. © Дяченко С. А., Фетіщенко Є. М., 2016

46



С. а. дьЯченко, кандидат наук государственного управления, доцент кафедры управления национальным хозяйством и экономической политики, Национальная академия государственного управления при Президенте Украиные. н. ФеТищенко, аспирант кафедры управления национальным хозяйством и экономической политики, Национальная ака-демия государственного управления при Президенте УкраиныПОВыШЕНИЕ ПРОЗРАЧНОСТИ ПРОЦЕССА ПЛАНИРОВАНИЯ ГОСУДАРСТВЕННОГО БЮДжЕТА УКРАИНыСтатья посвящена исследованию прозрачности бюджетного процесса в Украине, выявлению соответствующих не-достатков и подготовке практических рекомендаций по их устранению. В работе проанализированы результаты исследования “Обзор открытости бюджета за 2015 год”, подготовленного независимой группой Международное бю-джетное партнерство, и установлена необходимость повышения прозрачности Государственного бюджета Украины, в частности процесса его планирования. Рассмотрены новейшие законодательные основы обеспечения прозрач-ности Государственного бюджета Украины и участия общественности в бюджетном процессе. Выявлены основные риски создания интегрированной информационно-аналитической системы “Прозрачный бюджет”. Указаны формы участия общественности в бюджетном процессе зарубежных стран и охарактеризованы основные формы консуль-таций с общественностью в соответствии с законодательством Украины. Предложен комплекс мер по повышению прозрачности процесса планирования Государственного бюджета Украины.ключевые слова: Государственный бюджет Украины, прозрачность бюджета, индекс открытости бюджета, общественный бюджет, прозрачный бюджет, обязательные публичные консультации.

постановка проблеми. Соціально-економічний розвиток будь-якої країни значною мі-рою залежить від ефективного розподілу централізованого грошового фонду держави – бю-джету країни. Раціональні витрати бюджетних коштів сприяють збільшенню обсягів вироб-ництва, розвитку науки, техніки, активізації зовнішньоекономічної діяльності, адже видатки державного бюджету за своєю суттю покликані забезпечувати макроекономічну стабільність та суспільний добробут.

Однією з умов ефективного розподілу державних фінансових ресурсів є забезпечен-ня прозорості процесів планування та виконання державного бюджету. Останніми роками важливість оприлюднення інформації, отриманої в результаті підготовки проекту держав-ного бюджету та використання бюджетних коштів, визнають все більше країн світу, зокрема Україна. Так, відповідно до Стратегії сталого розвитку “Україна – 2020” [1] “пріоритетом в управлінні публічними фінансами має стати підвищення прозорості та ефективності їх роз-поділу та витрачання”.

На жаль, практичні реалії не завжди відповідають законодавчим засадам. Згідно з ре-зультатами дослідження “Огляд відкритості бюджету за 2015 рік” [2] Україна разом із такими країнами, як Індія, Іспанія, Казахстан, Колумбія, Нікарагуа, Таїланд, Туніс увійшла до групи країн, де рівень прозорості бюджету визнаний задовільним. Основна причина такого низького рейтингу України – відсутність вичерпної інформації про Державний бюджет на стадіях його планування та виконання, а також можливостей для участі громадськості в бюджетному про-цесі. У зв’язку з цим безперечної актуальності набувають питання підвищення прозорості бю-джетного процесу в Україні, особливо на стадії планування Державного бюджету.

аналіз останніх публікацій свідчить про те, що питання прозорості управління публіч-ними фінансами цікавлять як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, експертів у бюджетній сфері, державних службовців. Прозорість бюджетного процесу в Україні у своїх роботах роз-глядали Н.Бак [19], В.Бодров, Н.Балдич, О.Сафронова [24], П.Клімова [13], Є.Пономаренко, Н.Вакарюк [14]. Законодавчі засади прозорості Державного бюджету України досліджува-ли Н.Римарська та М.Корягін [23], а недоліки в чинному законодавстві, які перешкоджають відкритості бюджетного процесу, – О.Волохов [18]. Інформаційне забезпечення прозорості Державного бюджету проаналізовано в монографії за загальною редакцією Ф.Ярошенка [3]. Міжнародний досвід забезпечення прозорості в бюджетній сфері, залучення громадськості до участі в бюджетному процесі вивчали О.Іваницька [22], Є.Тихомирова [5], а також незалежні експерти Міжнародного бюджетного партнерства [2; 6–8]. Водночас є потреба в додатковому комплексному аналізі прозорості бюджетного процесу в Україні з метою виявлення недоліків та підготовки рекомендацій щодо їх усунення.

47



Мета статті – проаналізувати прозорість бюджетного процесу в Україні, виявити прак-тичні недоліки та запропонувати комплекс заходів щодо підвищення прозорості процесу пла-нування Державного бюджету України.

виклад основного матеріалу. Прозорість управління публічними фінансами є однією з умов побудови сучасної демократичної держави. Сьогодні зацікавленість у підвищенні про-зорості бюджету та бюджетного процесу виявляють міжнародні фінансові інститути, пред-ставники законодавчих і виконавчих структур та населення. І хоча цілі у зазначених суб’єктів різні, загальна спрямованість підвищення прозорості бюджету і бюджетного процесу сприяє реалізації багатьох завдань. Зокрема, прозорий бюджет:

дає можливість кожному члену суспільства оцінювати й аналізувати бюджет та його •показники, бачити, на які цілі й наскільки ефективно використовуються видатки;

створює умови для громадського обговорення бюджету і дає змогу врахувати точку •зору громадськості в кінцевих бюджетних рішеннях (наприклад щодо пріоритетів бюджетної політики, розподілу бюджетних ресурсів тощо);

підвищує відповідальність органів виконавчої влади за розроблення, прийняття, ви- •конання бюджету, оскільки посилюється можливість контролю з боку громадськості за якістю прийняття бюджетних рішень та їх виконання;

збільшує довіру населення й громадських інститутів до влади, що створює передумови •для суспільної злагоди;

робить політику уряду більш відкритою для світової спільноти, що підвищує інвести- •ційну привабливість країни і сприяє зростанню інвестицій в економіку;

звужує можливості для корупційних схем і угод [3]. •В Україні, крім вищезазначених переваг, підвищення прозорості бюджету та бюджетного

процесу створило би умови для реалізації права кожного на доступ до інформації, що пере-буває у володінні суб’єктів владних повноважень (відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації” [4]), та відкрило би доступ до міжнародних ринків капіталу на більш сприятливих умовах.

Останнім часом “мірилом” бюджетної прозорості країн світу є Індекс відкритості бюдже-ту [5], що розраховується незалежною групою “Міжнародне бюджетне партнерство” в рамках дослідження “Огляд відкритості бюджету”.

Дослідження є єдиним незалежним, регулярним і порівняльним аналізом прозорості бю-джетів різних країн світу, де спираючись на критерії, розроблені міжнародними організаціями (Міжнародним валютним фондом, Організацією економічного співробітництва та розвитку, Міжнародною організацією вищих контрольних органів), використовуються 109 показників, за допомогою яких здійснюється оцінка доступності для громадськості восьми ключових бю-джетних документів:

1) попередньої бюджетної заяви – економічного прогнозу уряду, параметрів податково-бюджетної політики, очікуваних доходів, видатків та заборгованості бюджету;

2) бюджетної пропозиції виконавчої влади – документів, які виконавчі органи переда-ють до парламенту на затвердження, де визначаються джерела доходів, асигнування для всіх міністерств, пропоновані зміни політики, інша інформація, важлива для розуміння податково-бюджетної ситуації в країні;

3) затвердженого бюджету – бюджету, схваленого парламентом відповідно до вимог за-конодавства;

4) поточних звітів – щомісячної або щоквартальної інформації про фактичні надходжен-ня, витрати та заборгованість бюджету;

5) піврічного огляду – інформації про виконання бюджету станом на середину фінансово-го періоду та оновленого прогнозу результатів виконання бюджету за фінансовий період;

6) річного звіту – інформації про фактичне виконання бюджету порівняно з плановими показниками;

48



7) аудиторського звіту – інформації вищого органу аудиту про обґрунтованість і повноту річних звітів уряду;

8) громадського бюджету – спрощеної версії державного бюджету без технічних деталей, спеціально розробленої для передавання важливої інформації громадськості.

Кожний ключовий документ відповідає певному етапу бюджетного процесу. Наявність та загальнодоступність вищезазначених бюджетних документів відповідно до етапів бюджетного процесу в Україні в 2015 р. наведено в табл. 1.

Таблиця 1ключові бюджетні документи україни в 2015 році [2]

За даними, наведеними в табл. 1, у 2015 р. в Україні відсутніми були піврічний огляд Державного бюджету та громадський бюджет. Це, безсумнівно, вплинуло на індекс відкритості бюджету, який згідно з опублікованими Міжнародним бюджетним партнерством результатами дослідження “Огляд відкритості бюджету за 2015 рік” [2] склав 46 балів зі 100 можливих, що вище за середню оцінку в 45 балів для всіх 102 досліджуваних країн, проте нижче за показники сусідніх країн, зокрема Румунії (75 балів), Росії (74), Польщі (64), Словаччини (57), Угорщини (49). Слід також зазначити, що в 2015 р. показник відкритості бюджету України отримав на 8 балів менше, ніж у 2012 р. (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка індексу відкритості бюджету України [2; 6–8]

Одна з причин втрати балів – скорочення кількості бюджетних документів (див. табл. 2).Неповнота інформації про бюджет не є виключно вітчизняною проблемою. За результа-

тами “Огляду відкритості бюджету за 2015 рік” серед 102 досліджуваних країн “громадський бюджет” підготували 54 країни, піврічний огляд бюджету – лише 35. У зв’язку з цим Міжна-родним бюджетним партнерством були розроблені рекомендації для України та інших країн із

Етап бюджетного процесу Бюджетні документи Наявність та загальнодоступність бюджетних документів

Розробка Попередня бюджетна заява ЗагальнодоступнаБюджетна пропозиція виконавчої влади Загальнодоступна

Затвердження Затверджений бюджет ЗагальнодоступнийВиконання Поточні звіти Загальнодоступні

Піврічний огляд ВідсутнійРічний звіт Загальнодоступний

Контроль Аудиторський звіт ЗагальнодоступнийВсі етапи Громадський бюджет Відсутній

49



підвищення відкритості бюджету, де наголошувалося на необхідності підготовки та опубліку-вання відсутніх ключових бюджетних документів.

Таблиця 2динаміка доступності ключових бюджетних документів в україні [2; 6–8]

Результати дослідження “Огляд відкритості бюджету за 2015 рік” та заклики міжнарод-ної спільноти до урядів країн світу зробити доступною інформацію про їх діяльність стали ключовими факторами розробки Концепції створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи “Прозорий бюджет”, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України [9] в лютому 2016 р. Реалізація документа виходить із необхідності розв’язання проблеми прозо-рості управління публічними коштами та забезпечення сучасною інформаційно-аналітичною підтримкою роботи Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України.

Передбачається “створення підсистеми інформаційно-аналітичного забезпечення, ме-тою якої є накопичення, оброблення та зіставлення даних стосовно управління публічними коштами” [9], а також відкриття її публічної частини на веб-порталі “Є-data” (http://edata.gov.ua/) – офіційному державному інформаційному ресурсі в мережі Інтернет, де оприлюднюється інформація про використання публічних коштів розпорядниками та одержувачами коштів дер-жавного і місцевих бюджетів, суб’єктами господарювання державної й комунальної власнос-ті, фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до Закону України “Про відкритість використання публічних коштів” [10].

Складовою частиною інформаційно-аналітичної системи має стати відкритий розділ “Бюджет для громадян”, який презентуватиме широкому колу громадськості основні цілі, за-вдання та пріоритети бюджетної політики, джерела наповнення бюджету, обґрунтування бю-джетних витрат, планових і досягнутих результатів використання бюджетних коштів. Розділ включатиме:

опис макроекономічного середовища; •опис податкової системи та адміністрування податків; •загальні характеристики доходів та видатків Державного бюджету з відокремленням •

тих, що спрямовуються на фінансування соціально значущих заходів;розподіл видатків за напрямами бюджетної політики та цільовими програмами, інвес- •

тиційними проектами, а також показники результатів їх реалізації;зміни до законодавства, ураховані під час складання бюджету, та їх вплив на різні ка- •

тегорії громадян;інформацію та інфографіку про виконання Держбюджету з поясненням різниці між за- •

планованими і фактичними показниками [9].Очікується, що впровадження “Бюджету для громадян” підвищить обізнаність громадян

про бюджетний процес в Україні, створить умови для громадського обговорення Державного бюджету, посилить контроль з боку громадськості за плануванням, виконанням та звітуванням про публічні кошти, що в цілому підвищить ефективність використання бюджетних ресурсів.

Бюджетні документи 2008 рік 2010 рік 2012 рік 2015 рікПопередня бюджетна заява ○ ○ ○ ○Бюджетна пропозиція виконавчої влади ○ ○ ○ ○Затверджений бюджет ○ ○ ○ ○Поточні звіти ○ ○ ○ ○Піврічний огляд ◌ ◌ ◌ ●Річний звіт ○ ○ ○ ○Аудиторський звіт ○ ○ ○ ○Громадський бюджет ○ ● ● ●Умовні позначення: ○ – опублікований; ◌ – розроблений для внутрішнього користування; ● – не розроблений

50



Серед інших переваг створення інформаційно-аналітичної системи – зменшення вірогідності зловживань і вчинення корупційних дій на всіх етапах бюджетного процесу та посилення ін-вестиційної привабливості держави [9].

Попри зазначені позитивні ефекти, на нашу думку, існують деякі ризики щодо створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи “Прозорий бюджет” у визначені три роки.

По-перше, технічні, адже наразі Міністерством фінансів України не розроблений план захо-дів щодо реалізації Концепції створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи “Про-зорий бюджет”, деталізований технічним завданням та відповідним розрахунком бюджету.

По-друге, фінансові. Відсутність розрахунків необхідного обсягу фінансових ресурсів унеможливлює закладання видатків на створення системи “Прозорий бюджет” в Державному бюджеті України на 2017 р., а також стримує проведення переговорів із міжнародними органі-заціями та іноземними державами щодо надання фінансової й технічної допомоги.

По-третє, політичні, оскільки невідомі перспективи ініціативи “Прозорий бюджет” у світлі призначення нового уряду. Відповідно до презентованої в квітні 2016 р. Програми ді-яльності Кабінету Міністрів України [11], урядовці насамперед зосереджуватимуться на за-безпеченні збалансованості Державного бюджету України, запровадженні середньострокового бюджетного планування, мінімізації неефективних державних видатків та ухваленні нового Податкового кодексу України.

Позитивні ефекти високого рівня прозорості бюджету також можуть звести нанівець від-сутність формальних можливостей для участі громадськості в процесі планування Державного бюджету України.

Незважаючи на те, що одним з основних завдань Стратегії розвитку системи управлін-ня державними фінансами [12] визначено “створення умов для більш широкої участі громад-ськості в бюджетному процесі”, доступність громадян до управлінських процесів має доволі обмежений характер [13]. Відсутні публічні обговорення проекту Державного бюджету Украї-ни, а проведення круглих столів з питань бюджетної політики із залученням експертів й аналі-тиків у галузі економіки найчастіше має декларативний характер [14]. Громадськість також не бере участі в затвердженні Держбюджету – законодавча влада не проводить слухань з питань бюджету, у яких могли б взяти участь пересічні громадяни.

Здійснюється лише інформування громадськості про доходи і видатки Державного бю-джету відповідно до ст. 95 Конституції України [15] та виконання Державного бюджету відпо-відно до ст. 28 Бюджетного кодексу України [16]. При цьому оприлюднюється тільки певна час-тина інформації про бюджет, що унеможливлює повну підзвітність органів влади за управління державними коштами перед громадянами країни. Задеклароване попередньою версією Закону України “Про Рахункову палату” [17] обов’язкове опублікування інформації про діяльність Рахункової палати не здійснювалось і не поширювалось серед громадськості, а лише направля-лось компетентним державним органам для відповідного реагування [18]. І хоча сьогодні звіти Рахункової палати України публікуються на її офіційному сайті (http://ac-rada.gov.ua/), вони не дають можливості чітко зрозуміти, чи досягнуті були в звітному періоді цілі економічного і со-ціального розвитку країни. Н.Бак [19] взагалі вважає, що органи державної влади розкривають “як правило, власні здобутки, тобто позитивні результати реалізації бюджетної політики”, що не дає змоги “суспільству адекватно реагувати на різноманітні виклики та загрози”.

Зазначені чинники, безперечно, вплинули на показник участі громадськості в бюджетно-му процесі (Public Participation) в Україні, який відповідно до “Огляду відкритості бюджету за 2015 рік” склав 26 балів із 100 можливих.

Результати оцінювання зумовили рішення України взяти за приклад досвід більшості країн світу та визнати важливість надання громадськості можливості для участі в бюджетному процесі. Передумовою до реалізації громадянами України конституційного права на “участь в управлінні державними справами” [15] в цілому та залучення громадськості до процесу планування Держбюджету зокрема стала затверджена в лютому 2016 р. Національна стратегія

51



сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 роки [20], де серед інших завдань із забезпечення ефективних процедур участі громадськості під час формування та реалізації державної політики визначено сприяння запровадженню обов’язкових публічних консультацій у процесі підготовки проекту Державного бюджету України.

Сьогодні питання запровадження обов’язкових публічних консультацій у процесі підготовки проекту Держбюджету потребують додаткового нормативно-правового забез-печення, оскільки конкретні форми проведення консультування поки що не визначено.

Відповідно до п. 11 затвердженого в 2010 р. Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики [21] консультації можуть проводитись у формі публічного громадського обговорення, електронних консультацій з громадськістю (безпосередні форми) та вивчення громадської думки (опосередкована форма), або одночасно за всіма формами (рис. 2).

Рис. 2. Форми громадських консультацій

У розвинених країнах залучення громадськості до участі в бюджетному процесі здій-снюється шляхом створення он-лайн-бюджету, ужитті заходів за участю експертів, депутатів, представників політичних партій та громадськості, організації діалогу “громадянин – влада” тощо [22]. Відповідно до результатів дослідження “Огляд відкритості бюджету за 2015 рік” найбільш поширеним способом є слухання в законодавчих органах.

З огляду на вищезазначене вважаємо за доцільне в процесі підготовки проекту Держав-ного бюджету України запровадити такі форми обов’язкових публічних консультацій:

на стадії планування – проведення нарад керівників структурних підрозділів Міністер- •ства фінансів України з експертами в бюджетній, податковій, фінансовій сферах із числа чле-нів Громадської ради при Мінфіні, наукових установ, громадських організацій та їх коаліцій;

на стадії затвердження – проведення відкритих парламентських слухань з питань бю- •джету, а також обов’язкове оголошення періодів зауважень та коментарів до проекту Держ-бюджету.

Обов’язковими умовами підготовки “відкритого” бюджету мають стати доступність ін-формації про бюджет для всіх громадян країни, її достатня кількість та зрозуміла форма [23; 24], наявність необхідної кількості ресурсів часу для громадського обговорення проекту Держ-бюджету та підготовки ефективних альтернативних рішень по внесенню змін до нього, під-звітність органів державної влади перед громадянами України про використання інформації, коментарів і зауважень, отриманих у рамках обов’язкових публічних консультацій.

52



висновки та перспективи подальших досліджень. У результаті проведеного дослі-дження визначено необхідність ужиття комплексу заходів щодо підвищення прозорості про-цесу планування Державного бюджету України.

По-перше, Міністерству фінансів України щорічно під час складання проекту Державно-го бюджету України необхідно готувати “громадський бюджет” з обов’язковим обґрунтуван-ням планових бюджетних витрат та доводити його до громадськості на публічних веб-порталах (http://edata.gov.ua/, http://www.minfin.gov.ua/) у доступній формі та з використанням різних ме-тодів візуалізації – графіків, діаграм, схем тощо.

По-друге, Міністерству фінансів України в найкоротший термін розробити План за-ходів щодо реалізації Концепції створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи “Прозорий бюджет” із визначенням відповідальних виконавців та строків ужиття кожного окремого заходу, а також розрахувати бюджет проекту, у тому числі по роках та за джерелами фінансування кожного заходу. Після складання кошторису проекту провести переговори з міжнародними організаціями та іноземними державами щодо надання фінансової й техніч-ної допомоги.

По-третє, Кабінету Міністрів України розробити механізм участі громадськості в бю-джетному процесі, де визначити форми обов’язкових публічних консультацій у процесі під-готовки проекту Державного бюджету України.

Вважаємо, що запропоновані заходи посилять прозорість роботи органів державної влади, зокрема під час планування Державного бюджету України, забезпечать доступ громадськості до відкритих даних про Держбюджет, створять умови для його обговорення, покращать ефек-тивність використання публічних коштів та в цілому підвищать міжнародний рейтинг України за Індексом відкритості бюджету.


Про Стратегію сталого розвитку “Україна – 2020” [Електронний ресурс] : Указ Пре-1.зидента України від 12 січ. 2015 р. № 5/2015 / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5/2015. – Назва з екрана.

open Budget Survey 2015 [electronic resource] // International Budget Partnership. open 2.Budgets. transform Lives. – Mode of access : www.url : http://www.internationalbudget.org/wp-content/uploads/oBS2015-Report-english.pdf. – title from the screen.

Державний бюджет і бюджетна стратегія 2012–2014: стабілізація та сталий розвиток 3.в умовах реформування економіки України : монографія : наук.-практ. вид. / Держ. навч.- наук. установа “Акад. фін. упр.” ; за заг. ред. Ф. О. Ярошенка. – Київ : ДННУ “Акад. фін. упр.”, 2011. – 704 с.

Про доступ до публічної інформації [Електронний ресурс] : 4. Закон України від 13 січ. 2011 р. № 2939-VI / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17. – Назва з екрана.

Тихомирова Є. Б.5. Транспарентність бюджету України: методики оцінки Держдепар-таменту США та Міжнародного бюджетного партнерства [Електронний ресурс] / Є. Б. Тихо-мирова // Міжнародні відносини. Серія: Політичні науки : електрон. зб. наук. пр. / Ін-т між-нар. відносин Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. – 2015. – № 5. – Режим доступу : http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2502. – Назва з екрана.

open Budget Survey 2008 [electronic resource] // International Budget Partnership. open 6.Budgets. transform Lives. – Mode of access : www.url : http://www.internationalbudget.org/wp-content/uploads/2011/06/2008FinalFullReportenglish1.pdf. – title from the screen.

open Budget Survey 2010 [electronic resource] // International Budget Partnership. open 7.Budgets. transform Lives. – Mode of access : www.url : http://www.internationalbudget.org/wp-content/uploads/2011/06/2010_Full_Report-english.pdf. – title from the screen.

53



open Budget Survey 2012 [electronic resource] // International Budget Partnership. open 8.Budgets. transform Lives. – Mode of access : www.url : http://www.internationalbudget.org/wp-content/uploads/oBI2012-Report-english.pdf. – title from the screen.

Про схвалення Концепції створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи 9.“Прозорий бюджет” [Електронний ресурс] : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 лют. 2016 р. № 92-р / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/92-2016-р. – Назва з екрана.

Про відкритість використання публічних коштів [Електронний ресурс] : 10. Закон України від 11 лют. 2015 р. № 183-VIII / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/183-19. – Назва з екрана.

Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України [Електронний ресурс] : 11.Постанова Верховної Ради України від 14 квіт. 2016 р. № 1099-VIII / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1099-19. – Назва з екрана.

Про Стратегію розвитку системи управління державними фінансами [Електронний 12.ресурс] : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 серп. 2013 р. № 774-р / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/774-2013-р/page. – Назва з екрана.

Клімова С. М.13. Публічність управління фінансами держави як фактор розвитку демо-кратичної соціальної держави [Електронний ресурс] / С. М. Клімова // Державне будівництво. – 2007. – № 2. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRn/DeBu_2007_2_45. – Назва з екрана.

Пономаренко Є. Б.14. Реформування організації та реалізації бюджетного процесу: основ ні напрями, проблеми та шляхи їх вирішення / Є. Б. Пономаренко, Н. А. Вакарюк // Вісн. ЖДТУ. – 2015. – № 4 (74). – С. 185–191.

Конституція України [Електронний ресурс] : 15. Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр. – Назва з екрана.

Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : 16. Закон України від 08 лип. 2010 р. № 2456-VI / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17. – Назва з екрана.

Про Рахункову палату України [Електронний ресурс] : 17. Закон України від 11 лип. 1996 р. № 315/96-ВР / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/315/96-вр/ed20130811/page. – Назва з екрана.

Волохов О. С.18. Прозорість бюджету як запорука розвитку демократії в Україні / О. С. Волохов // Наук. вісн. Міжнар. гуманітар. ун-ту. Серія: Юриспруденція. – 2013. – № 6–2. – Т. 1. – С. 96–100.

Бак Н. А. 19. Прозорість бюджетного процесу як фактор підвищення ефектив ності бюджетного менеджменту в Україні / Н. А. Бак // Економіка: реалії часу. – 2014. – № 1 (11). – С. 43–49.

Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні [Електронний ресурс] : 20.Указ Президента України від 26 лют. 2016 р. № 68/2016 / Верховна Рада України. – Режим до-ступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/68/2016. – Назва з екрана.

Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної по літики 21.[Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 03 листоп. 2010 р. № 996 / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-п. – Назва з екрана.

Іваницька О. М.22. Забезпечення прозорості державних фінансів і фінансової системи України / О. М. Іваницька // Наук. пр. НДФІ. – 2014. – № 4 (69). – С. 13–19.

Римарська Н. І.23. Принципи побудови та функціональна структура бюджетної системи України / Н. І. Римарська, М. В. Корягін // Економiка та держава. – 2011. – № 9. – С. 8–10.

54



Бодров В. Г.24. Державне управління у фінансово-економічній сфері : навч.-метод. ма-теріали / В. Г. Бодров, Н. І. Балдич, О. М. Сафронова ; уклад. В. М. Гаврилюк. – Київ : НАДУ, 2013. – 88 с.

REFERENCES

Ukaz Prezydenta Ukrayiny Pro Stratehiyu staloho rozvytku “Ukrayina-2020” vid 12.01.2015 r. 1.№ 5/2015 [Decree of the President of Ukraine «the Strategy for Sustainable Development “Ukraine-2020” of 12.01.2015 n 5/2015]. (January, 2015). – rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5/2015 [in Ukrainian].

open Budget Survey 2015. – www.internationalbudget. Retrieved from http://www.interna-2.tionalbudget.org/wp-content/uploads/oBS2015-Report-english.pdf [in english].

Yaroshenko, F. o. (2011). Derzhavnyj byudzhet i byudzhetna strategiya 2012–2014: stabi-3.lizaciya ta stalyj rozvytok v umovax reformuvannya ekonomiky Ukrayiny [State budget and budget strategy 2012-2014: stabilization and sustainable development in the conditions of economy reform-ing of Ukraine]. Kyyiv : DnnU “Akad. fin. upr.” – Kyiv : State Scientific educational Institution Academy of Financial Management [in Ukrainian].

Zakon Ukrainy Pro dostup do publichnoyi informaciyi vid 13.01.2011 r. № 2939-VI [Law of 4.Ukraine “on Access to Public Information” of 13.01.2011 n 2939-VI]. (January, 2011). – rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 [in Ukrainian].

tyxomyrova, Ye. B. (2015). transparentnist` byudzhetu Ukrayiny: metodyky ocinky Derzh-5.departamentu SShA ta Mizhnarodnogo byudzhetnogo partnerstva [the transparency of the budget of Ukraine : evaluation of U.S. Department of State and International Budget Partnership]. Mizhnarodni vidnosyny. Seriya : Politychni nauky : elektronnyj zbirnyk naukovyx pracz – International relations. Series : Political science : electronic bulletin of scientific papers, 5. – http://journals.iir.kiev.ua. Re-trieved from http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2502 [in Ukrainian].

open Budget Survey 2008. – www.internationalbudget. Retrieved from http://www.interna-6.tionalbudget.org/wp-content/uploads/2011/06/2008FinalFullReportenglish1.pdf [in english].

open Budget Survey 2010. – www.internationalbudget. Retrieved from http://www.interna-7.tionalbudget.org/wp-content/uploads/2011/06/2010_Full_Report-english.pdf [in english].

open Budget Survey 2012. – www.internationalbudget. Retrieved from http://www.interna-8.tionalbudget.org/wp-content/uploads/oBI2012-Report-english.pdf [in english].

Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny Pro skhvalennya Kontseptsiyi stvorennya 9.intehrovanoyi informatsiyno-analitychnoyi systemy “Prozoryy byudzhet” vid 11.02.2016 r. № 92-r [the order of the Cabinet of Ministers of Ukraine “on Approval of the Concept of Creation of Integrated Information-Analytical System “transparent Budget” of 11.02.2016 n 92-r]. (February, 2016) – rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/92-2016-р [in Ukrainian].

Zakon Ukrainy Pro vidkrytist’ vykorystannya publichnykh koshtiv vid 11.02.2015 r. 10.№ 183-VIII [Law of Ukraine “on openness of Application of Public Funds” of 11.02.2015 n 183-VIII]. (February, 2015). – rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/183-19 [in Ukrainian].

Postanova Verxovnoyi Rady Ukrayiny Pro Programu diyal`nosti Kabinetu Ministriv Ukray-11.iny vid 14.04.2016 р. № 1099-VIII [Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine “About the Pro-gram of Activities of the Cabinet of Ministers of Ukraine” of 14.04.2016 n 1099-VIII]. (April, 2016). – rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1099-19/conv [in Ukrainian].

Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny Pro Strategiyu rozvytku systemy upravlin-12.nya derzhavnymy finansamy vid 01.08.2013 r. № 774-r [the order of the Cabinet of Ministers of Ukraine “About Strategy of Development of System of Public Finance Management” of 01.08.2013 n 774-r]. (August, 2013). – rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/774-2013-р/page [in Ukrainian].

55



Klimova, S. M. (2007). Publichnist` upravlinnya finansamy derzhavy yak faktor rozvytku 13.demokratychnoyi social`noyi derzhavy [Publicity financial management of the state as a factor in the development of a democratic social state]. Derzhavne budivnycztvo – State-building, 2. – http://nbuv.gov.ua. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRn/DeBu_2007_2_45 [in Ukrainian].

Ponomarenko, Ye. B., & Vakaryuk, n. A. (2015). Reformuvannya organizaciyi ta realizaciyi 14.byudzhetnogo procesu : osnovni napryamy, problemy ta shlyaxy yix vyrishennya [Reforming the organization and implementation of the budget process : main directions, problems and ways of their solution]. Visnyk ZhDtU – Bulletin of Zhytomyr State technological University, 4 (74), 185-191 [in Ukrainian].

Konstytutsiya Ukrayiny vid 28.06.1996 r. № 254k/96-VR [the Constitution of Ukraine of 15.28.06.1996 n 254k/96-VR]. (June, 1996). – rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-vr [in Ukrainian].

Byudzhetnyy kodeks Ukrayiny vid 08.07.2010 r. № 2456-VI [the Budget Code of Ukraine 16.of 08.07.2010 n 2456-VI]. (July, 2010). – rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 [in Ukrainian].

Zakon Ukrainy Pro Raxunkovu palatu Ukrayiny vid 11.07.1996 r. № 315/96-VR [Law of 17.Ukraine “on the Accounting Chamber of Ukraine” of 11.07.1996 n 315/96-VR]. (July, 1996). – rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/315/96-вр/ed20130811/page [in Ukrainian].

Voloxov, o. S. (2013). Prozorist` byudzhetu yak zaporuka rozvytku demokratiyi v Ukrayini 18.[Budget transparency as the key to the development of democracy in Ukraine]. naukovyj visnyk Mizhnarodnogo gumanitarnogo universy`tetu. Seriya: Yurysprudenciya – Scientific Bulletin of Inter-national Humanitarian University. Series: Law, 6-2 vol. 1, 96-100 [in Ukrainian].

Bak, n. A. (2014). Prozorist` byudzhetnogo procesu yak faktor pidvyshhennya efektyvnosti 19.byudzhetnogo menedzhmentu v Ukrayini [the transparency of the budget process as the factor of im-proving the efficiency of budgetary management in Ukraine]. ekonomika: realiyi chasu – economy: time realities, 1 (11), 43-49 [in Ukrainian].

Ukaz Prezydenta Ukrayiny Pro spryyannya rozvytku hromadyans’koho suspil’stva v Ukray-20.ini vid 26.02.2016 r. № 68/2016 [Decree of the President of Ukraine “on the Promotion of Civil So-ciety in Ukraine” of 26.02.2016 n 68/2016]. (February, 2016). – rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/68/2016 [in Ukrainian].

Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny Pro zabezpechennya uchasti gromads`kosti u for-21.muvanni ta realizaciyi derzhavnoyi polityky vid 03.11.2010 r. № 996 [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “on ensuring public participation in formation and implementation of public policies” of 03.11.2010 n 996]. (november, 2010). – rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-п [in Ukrainian].

Ivanycz`ka, o. M. (2014). Zabezpechennya prozorosti derzhavnyx finansiv i finansovoyi 22.systemy Ukrayiny [transparency of public finances and financial system of Ukraine]. naukovi praci nDFI – Scientific works of Scientific-Research Financial Institute, 4 (69), 13-19 [in Ukrainian].

Rymars`ka n. I., & Koryagin M. V. (2011). Pryncypy pobudovy ta funkcional`na struktura 23.byudzhetnoyi systemy Ukrayiny [the principles of construction and functional structure of the budget system of Ukraine]. ekonomika ta derzhava – the economy and the state, 9, 8-10 [in Ukrainian].

Bodrov, V. H., Baldych, n. I., & Safronova, o. M. (2013). Derzhavne upravlinnya u finans-24.ovo-ekonomichniy sferi [Public administration in financial and economic spheres]. Kyiv : nADU [in Ukrainian].

SUMMARY

Problem setting. one of the conditions for efficient distribution of public financial resources is the transparency of the planning and execution of the government budget. In recent times the importance of publication of the results of the government budget planning and the government

56



budget funds use is recognized by many countries, in particular Ukraine. In spite of this according to the research “open Budget Survey 2015” Ukraine belongs to the group of countries where the level of budget transparency is sufficient. the main reason for low rating is the lack of exhaustive information about the Government budget in the stages of its planning and execution and the opportunities for public to participate in the budget process. In this regard, the issue of increasing transparency of the budget process in Ukraine, especially at the stage of planning of the Government budget, is becoming relevant.

recent research and publications analysis. the issue of transparency of public finance man-agement was explored by national and foreign scientists n. Bak, V. Bodrov, P. Klimova, Ye. Pono-marenko, n. Rymarskaya, o. Volokhov, F. Yaroshenko, o. Ivanitskaya, Ye. tikhomirov and indepen-dent experts of the “International budget partnership”. However, the need for additional analysis of the budget process in Ukraine exists. Its purpose is to identify gaps and to make recommendations for their elimination.

the paper objective is to analyze the transparency of the budget process in Ukraine, identify practical shortcomings and propose the complex of measures to improve the transparency of the plan-ning process of the Ukraine Government budget.

the paper main body. today the open Budget Index calculated by an independent group “International budget partnership” is the unified indicator to measure of budget transparency of the world countries. In 2015 the open Budget Index of the Ukraine Government budget totaled 46 points out of a possible 100. A small number of points were cause by the absence of two key budget docu-ments. they are the Mid-Year Review of the Government budget and Citizens Budget. these results and the exhortation of the international community to make information about governments activities available were significant argument to adopt in February 2016 the Concept of creation of integrated information-analytical system “transparent budget” and the national strategy to promote civil soci-ety development in Ukraine for 2016–2020 whish among other things defines the need to introduce mandatory public consultations in the process of the Ukraine Government budget planning. However, in the present time the certain technical, financial and political risks of the implementation of the “transparent budget” exist. In addition, the specific forms of consultation not identified still now.

conclusions of the research. the results of the research were determined the need to implement the complex of measures to increase transparency of the planning process of the Ukraine Government budget. Annually during the planning of the Ukraine Government budget the Ministry of Finance has to prepare the “citizens budget” including the explanation of the planned budget expenditures and to bring it to the public on state web portals. Also in the shortest possible time the Ministry of Finance has to develop the Action plan to implement the Concept of creation of integrated information-an-alytical system “transparent budget”, to identify the responsible persons, deadlines and to calculate the project budget. At this time the Cabinet of Ministers of Ukraine have to develop a mechanism of public participation in the budget process and to determine the form of mandatory public consulta-tion in the planning process of the Ukraine Government budget. the proposed measures will increase the transparency of public authorities, in particular during the planning of the Ukraine Government budget, provide public access to open budget data, create conditions for Ukraine Government bud-get discussion, improve the efficiency of the use of public funds and raise the international rating of Ukraine in researches of independent group “International budget partnership”.

57

Sectoral management


УДК 327(477+44)

Г. о. дУТчак,кандидат історичних наук, докторант кафедри державного менеджменту, Національна академія державного управління при Президентові України

ВІД ІСТОРІї ДО ПАМ’ЯТІ: ШЛЯХИ СПІВРОБІТНИЦТВА І ПАРТНЕРСТВА

У статті на підставі аналізу державних архівних документів зроблено спробу комплексно дослідити питання вшану-вання радянською владою і органами влади Французької Республіки Героя Радянського Союзу Василя Порика, який став символом боротьби з фашизмом як для українського, так і для французького народу. Значну увагу приділено листуванню державних органів влади Французької Республіки і Української РСР із цього питання. Зазначено, що, не беручи до уваги ідеологічні нашарування, вшанування пам’яті Василя Порика у Франції можна вважати зразковою роботою державних органів влади Франції і державно-партійних органів Української РСР у вказаній сфері.ключові слова: співробітництво між Французькою Республікою та Українською РСР, пам’ятник Василю Порику, вшанування пам’яті, Товариство “СРСР–Франція”, Асоціація “Франція–СРСР”, Українське товариство дружби і куль-турного зв’язку із зарубіжними країнами.

h. o. dUTchak,Candidate of Historical Sciences, doctoral student of the Chair of Public Management of the National Academy for Public Administration under the President of UkraineFROM HISTORY TO MEMORY: WAYS OF COOPERATION AND PARTNERSHIPOn the basis of the analysis of public archival documents it was made an attempt to make an integrated research of commemoration of the Hero of the Soviet Union Vasyl Poryk by the Soviet authorities and the authorities of the French Republic. The article focuses on honouring of the hero of World War II, who became a symbol for both Ukrainian and French people. Much attention is paid to correspondence of the public authorities (the French Republic and the Ukrainian SSR) on this issue. If not the ideological aspect, the commemoration of Vasyl Poryk’ memory in France is an exemplary work of public authorities of France with political and party organs of the Ukrainian SSR.key words: the French Republic, Ukrainian SSR, Vasyl Poryk, the Communist Party, the City Hall.

Г. о. дУТчак,кандидат исторических наук, докторант кафедры государственного управления, Национальная академия государственного управления при Президенте УкраиныОТ ИСТОРИИ К ПАМЯТИ: ПУТИ СОТРУДНИЧЕСТВА И ПАРТНЕРСТВАВ статье на основании анализа государственных архивных документов предпринята попытка комплексно исследо-вать вопросы чествования советской властью и органами власти Французской Республики Героя Советского Со-юза Василия Порика, который стал символом борьбы с фашизмомо как для украинского, так и для французского народа. Значительное внимание уделяется переписке государственных органов власти (Французской Республики и Украинской ССР) по этому вопросу. Отмечено, что, не принимая во внимание идеологические наслоения, чество-вание памяти Василия Порика во Франции можно считать образцовой работой государственных органов власти Франции и государственно-партийных органов Украинской ССР в указаной сфере.ключевые слова: сотрудничество между Французской Республикой и Украинской ССР, памятник Василию Порику, увековечивание памяти, Общество “СССР–Франция”, Ассоциация “Франция–СССР”, Украинское общество дружбы и культурной связи между иностранными государствами.

постановка проблеми. Не підлягає сумніву, що без збереження пам’яті про героїв, які

віддали своє життя за Батьківщину або за іншу країну в боротьбі зі спільним ворогом, їх уша-нування історія будь-якої країни буде неповноцінною, вихолощеною.

ГАЛУЗЕВЕ УПРАВЛІННЯ

© Дутчак Г. О., 2016

58

Галузеве управління


Президентові Третьої Республіки Жану Полю Казимір-Перьє належать такі слова: “Фран-ція нікому не дасть право змусити себе битися за інший народ, французька казна, як і фран-цузька кров, належить тільки Франції”. Слід згадати і висловлювання Маршала Фоша: “Якщо Франція і не була стерта з карти Європи, то передусім завдяки мужності російських солдатів”. У вирішальні і загрозливі для Французької держави моменти, як свідчить історія державних відносин, державні діячі Франції зверталися за допомогою до слов’ян. Напередодні Першої світової війни у Франції була найбільша армія в Європі. Майже такою самою за чисельніс-тю була армія Німеччини. 16 лютого 1916 р. німецькі війська почали наступальну операцію у районі фортеції Верден, яка пізніше отримала назву “Битва при Вердені”. Битва за Верден тривала протягом весни 1916 р. Німці застосовували проти супротивників отруйний газ фос-ген, а вогонь артилерії коригувався з аеропланів. У найтяжчий і вирішальний момент Франція попросила допомоги у Росії, щоб російська армія відволікла увагу німецької армії від Вердена. Брусилівський прорив на Східному фронті і операція Антанти на річці Соммі змусили німець-кі війська восени перейти до оборони.

Захищали Францію в один із найтяжчих моментів Першої світової війни і українці, оскільки на той час Україна входила до складу Російської імперії. За даними статистики, за Францію віддали своє життя близько 5 тис. солдатів, у багатьох з яких українські прізвища. І українська кров залишилася на французькій землі.

Улітку 2011 р. у Парижі Росією був відкритий пам’ятник (скульптор Володимир Суров-цев). Пам’ятник являє собою постать простого російського солдата, який спокійно стоїть біля коня, що п’є воду. Композиція підкреслює, що солдат хоче миру і мріє про нього в короткому проміжку між боями.

Це демонструє шанобливе ставлення Росії на державному рівні до своїх полеглих героїв, що не завжди характерне для України. Проте взірцем міждержавного співробітництва Фран-ції та УРСР у цій сфері можна вважати організацію заходів щодо увічнення пам’яті Василя Порика, Героя Радянського Союзу, кавалера ордена Почесного легіону Франції. У статті на прикладі вшанування пам’яті В.Порика показано, як за допомогою державного протоколу на-віть за радянських часів можна було оперативно та ефективно вирішувати нагальні державні питання, скільки уваги приділялося радянською владою укріпленню дружби двох народів. В історії державного співробітництва потрібно віднаходити моменти, які б сприяли зближенню держав, їх взаємній підтримці.

аналіз останніх досліджень та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Про Василя Порика написано багато журналістських статей, у Державному архіві громадських об’єднань України зберігаються документи, в яких знайшло відображення поша-нування пам’яті Василя Порика у Франції на рівні держави, в Україні вийшла книга А.Пьєрара “Молода людина із трояндою”, присвячена В.Порику.

Мета статті – дослідити методи роботи Французької Республіки і Української РСР з ушанування Василя Порика.

виклад основного матеріалу. У французькому Опорі брало участь багато іноземців (40 тис. партизан 17 національностей), у тому числі близько 3 тис. радянських громадян – вті-качів з концтаборів і таборів військовополонених. Серед них однією з найяскравіших особис-тостей є українець Василь Порик*.

У літературі постать Василя Порика трактується неоднозначно. Лейтенант Червоної Ар-мії, він був активним учасником руху Опору у Франції в роки Другої світової війни, команди-ром партизанського загону, що боровся проти німецьких окупантів у Північній Франції, чле-ном Центрального Комітету радянських військовополонених у Франції. Як уже зазначалося,

* Василь Порик (народився 17 лютого 1920 р. в с. Соломирка Вінницької обл. – загинув 22 липня 1944 р. у м. Аррас, Франція). Похований у французькому шахтарському селищі Енен –Льєтар (нині не існує як адміністра-тивна одиниця, оскільки в 1971 р. селище об’єднано з Бомон-ан-Артуа).

59

Sectoral management


Василю Порику присвоєно звання Героя Радянського Союзу (1964 р., посмертно), він кавалер найвищої французької нагороди – ордена Почесного легіону.

Співробітництво між Українською РСР і Францією на ґрунті вшанування пам’яті Василя Порика розпочалося з того, що 16 березня 1966 р. постійний представник УРСР при ЮНЕСКО М.Решетняк направив листа під грифом “таємно” Першому секретарю ЦК КП України П.Шелесту. В листі повідомлялося, що 23 лютого 1966 р. в день Радянської Армії разом з радником– по с лан-цем посольства СРСР у Франції І.Усачевим і помічником військового аташе В.Березним він узяв участь у церемонії покладання вінка біля “Стіни розстріляних” у французькому місті Аррас, де 27 липня 1944 р. гітлерівцями був розстріляний Герой Радянського Союзу Василь Порик. В цей самий день вони відвідали могилу В.Порика в м.Енен– Льєтар (20 км від м.Аррас), куди потім французькими патріотами було перевезено і поховано прах В.Порика. У церемонії та-кож узяли участь члени французької компартії, про що докладно розповідалося у фран цузькій газеті “Ліберте” від 24 лютого 1966 р.

“Вважаю своїм обов’язком інформувати ЦК КПУ, що могила Героя Радянського Сою-зу В.Порика, загублена серед могил на цивільному французькому кладовищі, дуже скромна (проста могильна плита) і носить як би приватний характер, бо на могильній плиті є напис від імені нареченої В.Порика французькою мовою “Моєму нареченому Василеві Борик, розстрі-ляному в Аррасі” [1]. Як видно з цього напису, зазначає М.Решетняк, навіть прізвище Порика було спотворене. На плиті також поміщена вицвіла фотографія В.Порика”. За повідомленням радника-посланника І.Усачева, посольство ставило питання перед МЗС СРСР про встановлення пам’ятника на могилі В.Порика, але безрезультатно. Існувала думка, що надання належного ви-гляду могилі славетного сина українського народу Героя Радянського Союзу В.Порика є спра-вою державного значення, і вважалося за доцільне від імені уряду Української РСР спорудити на його могилі постамент з бюстом героя і з відповідним написом французькою та українською мовами. Церемонію відкриття погруддя В.Порика можна було б, зазначалося в документі, пере-творити на демонстрацію радянсько-французької дружби як символу спільної боротьби проти фашистської Німеччини в роки Другої світової війни. Бюст В.Порика пропонувалося виготови-ти на Україні і потім доставити у Францію, а його відкриття приурочити до якої-небудь дати, і якщо ЦК КП України вважатиме за можливе, навіть направити делегацію з Києва.

Посол СРСР у Франції В.Зорін і військовий аташе генерал-лейтенант С.Соколов, ознайо-мившись із цим документом, підтримали пропозицію про відкриття постаменту з по груддям В.Порика.

14 травня 1966 р. був відправлений лист заступника Міністра закордонних справ СРСР В.Семенова Міністру закордонних справ Української РСР Д.Білоколосу. “На Ваш [лист] № 0162 від 8 квітня 1966 р., на думку МЗС СРСР, питання про встановлення пам’ятника на могилі В.Порика слід було б внести на розгляд ЦК КПРС. У проекті постанови слід передба-чити порядок покриття витрат у радянських рублях і в інвалюті на виготовлення пам’ятника, його транспортування та встановлення. Було б, мабуть, доцільним передбачити направлення до Франції на відкриття пам’ятника невеликої делегації, в яку могли б бути включені представ-ники Радянського комітету ветеранів війни” [2].

Далі в документі йшлося про те, що попередні переговори з французькими властями щодо встановлення пам’ятника можуть бути проведені посольством СРСР у Франції. Повідо-млялося, що в 1963 р. в Маутхаузені (Австрія) був виготовлений та встановлений в СРСР на замовлення Міністерства культури СРСР радянським архітектором В.Цигалем пам’ятник на могилі генерала Дмитра Карбишева. З інших практичних питань, пов’язаних з установкою пам’ятника, ставилися запитання посольству СРСР у Парижі. Після отримання відповіді на цей лист посольства СРСР у Парижі Міністерство МЗС СРСР мало додатково повідомити про це МЗС УРСР.

ЦК КП України відправив листа в ЦК КПРС, у якому викладалася історія питання і за-значалося: “Посольство СРСР у Франції внесло до Міністерства закордонних справ СРСР про-

60



позицію про встановлення на могилі В.Порика пам’ятника і повідомляє, що французькі власті дають згоду замінити на могилі В.Порика плиту на пам’ятник, готові також безоплатно пере-дати радянським організаціям ділянку на кладовищі і можуть дозволити перенести останки в інше місце. МЗС СРСР у своєму листі МЗС УРСР повідомило, що питання про встановлення на могилі В.Порика пам’ятника слід було б внести на розгляд ЦК КПРС. ЦК КП України під-тримує пропозицію Радянського посольства у Франції про встановлення пам’ятника на могилі Героя Радянського Союзу В.Порика і пропозицію МЗС СРСР про направлення на відкриття пам’ятника радянської делегації. Пам’ятник може бути виготовлений на Україні і транспорто-ваний до Франції за рахунок коштів республіки (в рублях). Витрати, пов’язані з перевезенням і встановленням пам’ятника та перебуванням радянської делегації на території Франції (в інва-люті), просимо віднести за рахунок валютного плану за нетоварними операціями Міністерства фінансів СРСР. Просимо вказівок. Секретар ЦК КП України П.Шелест. 24 червня 1966 р.

Відправлено з постановою ЦК КП України від 24.06.1966. № П 4/23 Прийнято постанову Секретаріату ЦК КПРС рт 2.12.1967 № Ст 38 / 129гс. Вх. № 460 від 6.12.1967” [3].

ЦК КПРС прийняв постанову від 2 вересня 1966 р., згідно з якою Українській РСР було дозволено виготовити і направити до Франції пам’ятник для встановлення на могилі Героя Радянського Союзу В.Порика в м. Енен -Льєтар. Пам’ятник було виготовлено та відправлено до Франції. У своєму листі до ЦК КП України секретар ЦК Французької Компартії Гастон Плиссона повідомляв, що друзі у Франції вживають заходів, щоб відкриття пам’ятника стало масштабною радянсько-французькою маніфестацією. Керівництво Асоціації “Франція СРСР” направило Українському товариству дружби і культурного зв’язку із зарубіжними краї нами лист, у якому запрошувало до Франції на відкриття пам’ятника делегацію Українського това-риства дружби і республіканського відділення Товариства “СССР Франція” у складі чотирьох осіб терміном на 10 днів.

ЦК КП України вважав за можливе прийняти запрошення Асоціації “Франція СРСР” і просити ЦК КПРС дозволити Українському товариству дружби і культурного зв’язку із зару-біжними країнами направити в 1967 р. до Франції для участі у відкритті пам’ятника В.Порику терміном на 10 днів делегацію у складі: Федорова Олексія Федоровича – міністра соціального забезпечення УРСР, двічі Героя Радянського Союзу (керівник делегації), Зноби Валентина Іва-новича – скульптора, автора пам’ятника; Кальченко Галини Никифорівни – скульптора, автора пам’ятника; Іванової-Тимченко Анелі Василівни – сестри-господині психоневрологічної лі-карні м. Вінниці, учасниці руху Опору у Франції. Також зазначалося, щоб, крім цієї делегації, дозволити згідно з проханням посла СРСР у Франції В.Зоріна відрядити в Енен-Льєтар для надання допомоги у встановленні пам’ятника одного з його авторів – архітектора Анатолія Федоровича Ігнащенка [4].

Планувалося, що витрати, пов’язані з поїздкою і перебуванням делегації і архітектора у Франції, мали бути віднесені на рахунок організацій УРСР.

Слід зазначити, що до цієї події готувалася не тільки радянська сторона, а й французька. Так, зокрема, у вересні 1967 р. Французька КП надіслала листа П.Шелесту, в якому зазнача-лося, що під час перебування в Києві Жоржа Марше українські партійні керівники говорили про встановлення пам’ятника В.Порику. “Як тільки пам’ятник прибуде у Францію, потрібно буде призначити дату його відкриття і вжити заходів, щоб це відкриття стало масштабною радянсько- французькою маніфестацією. Само собою зрозуміло, що наша партія зробить все необхідне для того, щоб це саме так і було” [5].

Представнику МЗС України було доручено дізнатися про ситуацію у Франції зі встанов-ленням пам’ятника В.Порику. Звичайно, самі міністерські чиновники УРСР самостійно ніяких рішень не приймали. Вони зв’язалися з Посольством СРСР у Франції і з послом СРСР у Фран-ції В.Зоріним, з яким було домовлено, що посольство з’ясує думки французів відносно прий-нятної для них дати урочистого відкриття пам’ятника, а тим часом будуть вживатися заходи щодо встановлення пам’ятника на кладовищі [6].

61

Sectoral management


22 листопада 1967 р. представник МЗС України виїхав у м. Енен-Льєтар, де зустрівся з генеральним секретарем мерії міста Енен-Льєтар Дельоєм і директором фірми, яка мала здій-снювати установку пам’ятника. Като Дельой від імені муніципалітету запропонував перене-сти тіла В.Порика та В.Колесника (бойовий товариш В.Порика, загинув у 1944 р. у районі міста Аррас) в більш зручне місце на кладовищі, де пам’ятник Порику не будуть перекривати інші могильні споруди. Оскільки понад рік тому муніципалітет висловився проти прохання радянської сторони про таке перенесення, Дельой пояснив, що нібито несподівано два місяці тому на кладовищі звільнилося місце для двох могил, яке він і пропонує радянській стороні. Фактично, за деякими даними, така зміна позиції мерії пояснювалася тиском з боку місцевого відділення Товариства “Франція СРСР”. В одному з архівних документів з цього приводу за-значалося: “Враховуючи, що нове місце значно краще і зручніше в усіх відношеннях і дозволяє без особливих труднощів провести демонтаж пам’ятника, дав згоду на таке перенесення.

Оглянув ящики, в яких прибули частини пам’ятника. Обидва ящика знаходяться в до-брому стані і згружені на пристанційній платформі в очікуванні перевезення на кладовище. Відвідав директора залізничної станції м.Енен -Льєтар, який повідомив, що за перевезення пам’ятника посольство повинно сплатити 1858 фр. За довідкою, наведеною потім в Управлінні залізниць Франції, ця сума включає витрати з транспортування двох ящиків з пам’ятником по території ФРН – 899 фр., по території Бельгії – 544 фр. і по території Франції – 414 фр., бо від-правник Держбуд УРСР оплатив перевезення тільки до станції Ебісфельде (НДР). Посол СРСР у Франції В.Зорін дав вказівку оплатити ці витрати, але зазначив ненормальність цього поло-ження, так як відправник повинен був сплатити в рублях перевезення до станції призначення, щоб не витрачати на цю справу валюту” [7].

Зі свого боку співробітники посольства, зазначається в документі, провели низку зустрі-чей з керівництвом французьких друзів (Плісоньє, Леруа), які після всебічного обговорення цієї проблеми з французькими товаришами з департаменту Па-де-Кале висловили побажання урочисте відкриття пам’ятника провести в неділю 18 лютого 1968 р. Основним аргументом на користь цього була необхідність проведення великої підготовчої роботи, яка мала дати можливість французьким друзям отримати з цього максимум політичних переваг, у тому числі пов’язаних зі зміцненням зв’язків з рядовими членами соціалістичної партії. Посоль-ство, розуміючи політичну важливість цих міркувань французьких товаришів, погодилося з їх побажанням і намітило відкриття пам’ятника на 18 лютого 1968 р., приурочивши його до 50- річчя Радянської Армії. У документі також указувалося, що “... у зв’язку з приїздом 9 грудня 1967 р. А.Ігнащенка для установки пам’ятника прошу також повідомити, чи буде Ігнащенко у складі делегації 18 лютого 1968 р.” [8].

В архівній справі становить інтерес доповідна А.Скаби П.Шелесту: “В грудні 1967 р. в м.Енен-Льєтар був у відрядженні один з авторів пам’ятника архітектор Міністерства куль-тури УРСР А.Ігнащенко, який надав допомогу французьким робітникам у встановленні пам’ятника.

Усупереч твердженню М.Решетняка про те, що нове місце для пам’ятника краще, ніж по-переднє, А.Ігнащенко повідомив, що зараз пам’ятник стоїть значно далі від центральної алеї кладовища і його гірше видно. Крім цього, заміна місця для пам’ятника значно ускладнила його встановлення, бо довелося робити це ручним способом. Рахунок за роботи, які вела при цьому французька фірма, буде більший, ніж передбачалося” [9].

Секретар ЦК КП України А.Ляшко відправив 8 лютого 1968 р. в ЦК КПРС листа, в яко-му зазначалося, що за рішенням ЦК КПРС у січні 1968 р. до Франції для участі у відкритті пам’ятника Герою Радянського Союзу Василю Порику в м. Енен-Льєтар повинна виїхати деле-гація Українського товариства дружби і культурного зв’язку із зарубіжними країнами у складі чотирьох осіб на чолі з т. А.Федоровим – двічі Героєм Радянського Союзу, міністром соціаль-ного забезпечення УРСР. “На прохання французьких друзів ця поїздка пізніше була перенесена на лютий ц.р. у зв’язку з призначенням дати відкриття пам’ятника на 18 лютого 1968 р. Від’їзд

62



делегації з Москви призначено на 14 лютого ц.р. В даний час у зв’язку з хворобою керівника делегації А.Федорова зазначена делегація виїжджає до Франції на чолі Ю.Даденковим – Голо-вою правління республіканського відділення Товариства “СССР Франція”, міністром вищої і середньої спеціальної освіти УРСР” [10].

Із документів видно, що самій церемонії відкриття не приділялася значна увага, оскільки ця подія не була пов’язана із українськими емігрантами у Франції, її контролювали українські і французькі комуністи. Ось витяг із документа: “ Відносно програми церемонії відкриття пам’ятника та програми перебування делегації у Франції вважали б за доцільне повідоми-ти М.Решетняка, що в цих питаннях слід покластися на французьких друзів. На відкрит-ті пам’ятника від делегації з України виступили б Федорів О.Ф. та Іванова -Тимченко А.В. … Делегація буде складатися з чотирьох чоловік і церемонію відкриття і програму перебу-вання делегації хай складають французькі друзі” …, у документі також ішлося про те, що “… висловити треба бажання, щоб в церемонії виконувався гімн СРСР і УРСР” [11].

На той час згадана подія об’єднувала в культурній сфері державно-партійні органи як України, так і Франції. Звичайно, що встановленням тільки пам’ятника В.Порику у Франції співробітництво не обмежилося. У 1970 р. святкувалося 25- річчя Перемоги над Німеччиною, і в міжнародний відділ ЦК КП України надійшов документ із грифом “таємно”, датований 27 листопада 1969 р., від Представництва СРСР при ЮНЕСКО за підписом М.Решетняка. Для зміцнення франко-української дружби пропонувалося: нагородити радянськими орденами і медалями французьких громадян – соратників В.Порика. У документі зазначалося: “Підгото-вити і опублікувати в нашій пресі відкриті листи громадян СРСР – соратників В.Порика фран-цузьким учасникам руху Опору. Передрукувати ці листи в газеті “Вісті з України”.

Підготувати і опублікувати в нашій пресі, в тому числі в газеті “Вісті з України”, статті, спогади і т. ін. спільної боротьби радянського і французького народів проти фашистської Ні-меччини в роки Другої світової війни.

Підготовити і опублікувати в газеті “Вісті з України” матеріали про участь у французь-кому рухові Опору прогресивних емігрантів, вихідців із території СРСР, і одночасно показати українських націоналістів та інших зрадників як пособників німецьких фашистів” [12]. Також у документі пропонувалося перекласти на українську мову і видати в Україні книгу Андре Пьєрара “Молода людина із трояндою” (про В.Порика) і надрукувати рецензію на цю книгу. До речі, ця сама книга була надіслана на адресу МЗС УРСР.

Слід додати, що під час святкування 25- річчя Перемоги планувалося провести урочисту церемонію біля пам’ятника В.Порика за участю представників радянського посольства, радян-ської військової місії, французьких друзів, представників місцевої влади Франції. Також було висловлене прохання до “центру”, щоб інформацію про цю церемонію надрукували українські газети, та вжиті заходи щодо її опублікування і у французькій пресі.

Наведемо витяг зі знайденого в архіві офіційного листа, що стосується цих заходів: “На основе вышеуказанных материалов, если это будет признано целесообразно, подготовить и издать книгу или брошюру на Украине на украинском (по возможности, и на французском) языке для по-следующего распространения среди украинской эмиграции во Франции и в других странах.

Настоящее письмо согласовано с послом т. В.Зориным, ответственными сотрудниками советского посольства во Франции, профкомом и военным атташе” [13].

висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, на підставі аналізу числен-них друкованих та архівних джерел можна констатувати, що співробітництво на рівні держав між Радянською Україною і Французькою Республікою з приводу увічнення пам’яті В.Порика було плідним і багатогранним. Як відомо, пошанування Василя Порика (перенесення праху, встановлення пам’ятника) у Франції було здійснено досить оперативно. Слід віддати належне комуністичним партіям як України, так і Франції, оскільки в цьому були задіяні лідери Кому-ністичної партії Франції, які встановлювали зв’язки з виконавчою владою Франції і державно-партійним апаратом України. Для сучасних державних управлінців становлять інтерес методи

63

Sectoral management


роботи державно-партійного апарату, які характеризувалися чіткістю, оперативністю. Напря-мом подальших розвідок може бути вивчення ролі українських воїнів у допомозі французькій армії під час Першої світової війни.


Центральний архів громадських об’єднань (ЦДАГО) України, ф. 1, оп. 4, спр. 6135, 1. арк. 16.

ЦДАГО України, ф. 1, оп. 4, спр. 6135, арк. 20.2. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 4, спр. 6135, арк. 21.3. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 4, спр. 6135, арк. 23.4. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 4, спр. 6135, арк. 24.5. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 4, спр. 6135, арк. 35–36.6. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 4, спр. 6135, арк. 35–36.7. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 4, спр. 6135, арк. 36.8. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 4, спр. 6135, арк. 12.9. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 4, спр. 6135, арк. 32.10. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 25, д. 262, лист 103.11. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 25, д. 262, лист 105. 12.

REFERENCES

tsDAHo Ukrainy, f. 1, op. 4, spr. 6135, ark. 16.1. tsDAHo Ukrainy, f. 1, op. 4, spr. 6135, аrk. 20.2. tsDAHo Ukrainy, f. 1, op. 4, spr. 6135, аrk. 21.3. tsDAHo Ukrainy, f. 1, op. 4, spr. 6135, аrk. 23.4. tsDAHo Ukrainy, f. 1, op. 4, spr. 6135, аrk. 24.5. tsDAHo Ukrainy, f. 1, op. 4, spr. 6135, аrk. 35–36.6. tsDAHo Ukrainy, f. 1, op. 4, spr. 6135, аrk. 35–36.7. tsDAHo Ukrainy, f. 1, op. 4, spr. 6135, аrk. 36.8. tsDAHo Ukrainy, f. 1, op. 4, spr. 6135, аrk. 12.9. tsDAHo Ukrainy, f. 1, op. 4, spr. 6135, аrk. 32.10. tsDAHo Ukrainy, f. 1, op. 25, d. 262, lyst 103.11. tsDAHo Ukrainy, f. 1, op. 25, d. 262, lyst 105. 12.

SUMMARY

Problem setting. the President of the French third Republic Jean Casimir-Perier said: “France will not give anyone the right to force itself to fight for other people, the French treasury as the French blood belongs only to France”. the history of interstate relations shows that in the crucial and threatening to the French state moments, political leaders of France appealed for help to the Slavs. Shortly before the World War I France had the largest army in europe. the army of Germany was almost the same in number. on 16 February 1916, German troops started their offensive operation near the Verdun fortress. Later it was dubbed “the Battle of Verdun”. the Battle of Verdun lasted throughout spring 1916.

In the summer of 2011 in Paris, Russia opened a monument (sculptor Vladimir Surovtsev). the monument represents the simple Russian soldier who stands quietly near the horse that drinks water. the composition underlines that the soldier wants peace and dreams about it during the short interval between the fights. In one of the fatal moments of World War I the Ukrainians were also defending France, because at that time the Russian empire still existed. According to the data about five thousand soldiers fell for France, many of them had Ukrainian surnames. Ukrainian blood soaked French soil.

64



the article is devoted to the person of Vasyl Poryk, and we see how much attention was given by the Soviet authorities to show the friendship of the two nations. In the history of interstate relations one should find the points to push the states to convergence and help to each other.

Recent research and publications analysis. A number of articles is dedicated to Vasyl Poryk. that public veneration of Vasyl Poryk in France is based on public documents stored in the Public Archive of nGos of Ukraine.

The paper objective is to investigate the methods of work of the French Republic and the Ukrainian SSR to commemorate Vasyl Poryk.

The paper main body. the French Resistance consisted of many foreigners (40 thousand guerrillas of 17 nationalities), including about 3 thousand Soviet citizens, refugees from the concentration camps and PoW camps. one of the brightest personalities among them is the Ukrainian Vasyl Poryk*.

In the literature, the figure of Vasyl Poryk is interpreted ambiguously. the lieutenant of the Red Army, he was an active member of the Resistance in France during the World War II, a commander of the guerrilla group that fought against the German occupation of the northern France, a member of the Central Committee of the Soviet Prisoners of War in France. Vasyl Poryk was awarded with the title of the Hero of the Soviet Union (1964, posthumously), he is the Knight of the highest national French order of the Legion of Honour.

the representative of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine was instructed to find out about the situation in France with the monument to Vasyl Poryk. of course, the ministerial officials of the Ukrainian SSR did not take any own decisions. they contacted the Soviet embassy in France and the USSR Ambassador to France V.Zorin. It was agreed with Ambassador that the embassy would find out the opinions of the French regarding the acceptable date for solemn opening of the monument, and at the same time the measures would be taken to establish the monument at the cemetery.

At that time the above-mentioned event united the public and party bodies of Ukraine and France in the cultural field. of course, the cooperation was not limited only to the installation of the monument to Vasyl Poryk in France. In 1970 the 25th anniversary of victory over Germany was celebrated, and the international department of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine received a document marked “secret”, dated 27 november 1969, from the USSR Delegation at UneSCo signed by M.Reshetniak. to strengthen the Franco-Ukrainian friendship it was offered to reward the French citizens, comrades-in-arms of V.Poryk, with Soviet orders and medals. the document stated: “to prepare and publish in our press open letters of the Soviet citizens – V.Poryk’s comrades-in-arms to the participants of the French Resistance movement. to retype these letters in the newspaper “Visti z Ukraiiny”.

It should be mentioned that during the celebration of the 25th anniversary of Victory the cer-emony at the monument to V.Poryk was scheduled with the representatives of the Soviet embassy, the Soviet military mission, French friends and local authorities of France. It was also requested to published the information about the ceremony in the Ukrainian newspapers and to take measures for its publication in the French press.

Conclusions and prospects for further research. As it is known, commemoration of Vasyl Poryk (ashes transfer, installation of the monument) in France was organized very quickly. Credit should be given to the Communist Party both in Ukraine and in France, as the leaders of the Communist Party of France were involved; they contacted the executive bodies of France as well as public and party apparatus of Ukraine. the methods of work of public and party system remain interesting for today’s public administrators: clarity and efficiency. the issue of the role of the Ukrainian soldiers in help to the French army during the World War I remains not researched.

* Vasyl Poryk (17 February 1920, Solomyrka, Vinnytsia region – 22 July 1944, Arras). He was buried in the French mining town Hénin-Liétard (it does not exist now as an administrative unit, as in 1971 it merged with the village Beaumont-en-Artois).

65

Public service


УДК 35.08:005.591.6:005.21](477)

о. а. Линдюк,кандидат наук з державного управління,докторант кафедри філософії, теорії та історії державного управління,Національна академія державного управління при Президентові України

СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ МОДЕРНІЗАЦІї ДЕРжАВНОї СЛУжБИ УКРАїНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІї

У статті здійснено аналіз ухвалених за роки незалежності України стратегічних документів щодо модернізації дер-жавної служби. Обґрунтовано важливість цілепокладання для визначення стратегії модернізації державної служби в умовах глобалізації, її пріоритетів та програм діяльності інститутів державної служби. Визначено основні етапи реалізації стратегії модернізації державної служби в умовах глобалізації. Доведено необхідність при визначенні стратегічних напрямів модернізації державної служби в умовах глобалізації використання стратегічного підходу, методологічного інструментарію синергетики, системного, комплексного підходів, напрацювань теорії соціальних мереж, нової інституційної теорії тощо.ключові слова: державна служба, модернізація державної служби, стратегічні пріоритети модернізації державної служби, цілепокладання.

e. a. LyndyUk,сandidate of sciences in public administration, doctoral сandidate of the Department of philosophy, history and theory of public administration, National academy for Public administration under the President of Ukraine STRATEGIC PRIORITIES FOR THE MODERNIZATION OF CIVIL SERVICE OF UKRAINE UNDER GLOBALIZATIONThe article analyzes strategic documents on civil service modernization passed since Ukraine’s independence. The importance of goal-setting to determine the strategy of the civil service modernization in the context of globalization, its priorities and programs of civil service institutions’ functioning are substantiated. The main stages of the realization of civil service modernization strategy in the context of globalization are defined. The necessity of using a strategic approach, methodological tools of synergy, systematic, integrated approach, developments of social networks theory, new institutional theory, etc in determining the strategic direction of civil service modernization in the context of globalization is proved.key words: civil service, civil service modernization, strategic priorities of the civil service modernization, goal-setting.

е. а. Лындюк, кандидат наук государственного управления, докторант кафедры философии, теории и истории государ- докторант кафедры философии, теории и истории государ-ственного управления, Национальная академия государственного управления при Президенте УкраиныСТРАТЕГИЧЕСКИЕ ПРИОРИТЕТы МОДЕРНИЗАЦИИ ГОСУДАРСТВЕННОЙ СЛУжБы УКРАИНы В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИВ статье осуществлен анализ принятых за годы независимости Украины стратегических документов по модерни-зации государственной службы. Обосновывается важность целеполагания для определения стратегии модерниза-ции государственной службы в условиях глобализации, ее приоритетов и программ деятельности институтов госу-дарственной службы. Определены основные этапы реализации стратегии модернизации государственной службы в условиях глобализации. Доказана необходимость при определении стратегических направлений модернизации государственной службы в условиях глобализации использования стратегического подхода, методологического инструментария синергетики, системного, комплексного подходов, наработок теории социальных сетей, новой ин-ституциональной теории и т.п.ключевые слова: государственная служба, модернизация государственной службы, стратегические приоритеты модернизации государственной службы, целеполагание.

постановка проблеми. У сучасному варіанті глобалізація спричинила “переформату-вання” структури світу. Унаслідок цього відбулися коригування національних систем держав-

ДЕРжАВНА СЛУжБА

© Линдюк О. А., 2016

66

Державна служба


ної служби, зміна стратегій їх модернізації та розвитку. Нове розуміння характеру змін свід-чить про те, що для успішного функціонування системи державної служби потрібні якісно нові підходи і стратегії модернізації державної служби в умовах глобалізації, які враховують невизначеності й гетерогенність середовища та керованих систем.

аналіз останніх публікацій за проблематикою та визначення невирішених раніше частин загальної проблеми. Дослідженню стратегічних пріоритетів модернізації держав-ної служби в умовах глобалізації присвячені праці зарубіжних і вітчизняних учених. Зокре-ма, аналіз модернізації державної служби здійснили Н.Гончарук, М.Кузнецова, Н.Липовська, О.Масленнікова, Т.Пахомова, Л.Татаринова; стратегії модернізації і теоретичні засади здійснен-ня реформ досліджував В.Полтерович; науково-методичні засади формування і реалізації Стра-тегії державної кадрової політики розглянули Е.Лібанова, Л.Лісогор, С.Калашнікова та ін. Про-те в Україні ще не завершено розробку стратегій державної служби, узгоджених із завданнями і викликами сьогодення; спостерігається неоднозначне розуміння моделі ефективної державної служби органами влади і суспільством; бракує зрозумілої й переконливої мотивації для залу-чення належно підготовлених громадян до державної служби; недосконалою є існую ча система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців тощо. З огляду на виклики глобалізаційних процесів, суспільно-політичну і економічну ситуацію єдине бачен-ня щодо перспективних стратегічних напрямів модернізації вітчизняної державної служби від-сутнє. Зазначене зумовлює необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми й об-ґрунтування стратегічних засад модернізації державної служби України в умовах глобалізації.

Формулювання цілей статті. Мета статті – визначити стратегічні пріоритети модерніза-ції державної служби України в умовах глобалізації. Для реалізації мети дослідження необхід-но вирішити такі завдання: проаналізувати ухвалені за роки незалежності України стратегічні документи щодо модернізації державної служби, обґрунтувати важливість цілепокладання для визначення стратегії модернізації державної служби в умовах глобалізації, її пріоритетів і про-грам діяльності інститутів державної служби, визначити основні етапи реалізації стратегії мо-дернізації державної служби в умовах глобалізації.

виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Модернізація інституту державної служби має стратегічний вимір, оскільки є одним із найважливіших складових функціонування держави. Термін “стратегія” трактується як комплекс дій з досягнення визначених цілей [8, с. 6]. Під стратегією слід розу-міти траєкторію зміни інститутів і державної політики, яка об’єднує поточний стан державної служби з бажаним [7, с. 12]. У 80-х рр. було уточнено акценти: в стратегії однаково пріоритетні всі складові (і розробка, і впровадження), оскільки на стадії впровадження можуть виникнути непередбачувані чинники і значно спотворити результати. Стратегія стосується і внутрішніх факторів діяльності системи: людські ресурси впливають на розробку і реалізацію стратегії і мають свій стратегічний статус; стратегія – це процес, що відображає управлінську філософію [9, с. 7]. Стратегію модернізації державної служби можна уявити як створюваний інституцій-ний дизайн, який залежить від цілепокладання, що враховує інтереси різних суспільних груп і реалізований через систему норм [15, с. 47]. Розробка стратегії передбачає не тільки теоре-тично обґрунтовані підходи до розуміння механізмів інституційних змін (траєкторій), але і з’ясування інституційного порядку прийняття самих стратегічних рішень [7, с. 13].

Сучасна спроба модернізації державної служби, зроблена в 2000 р., передбачала модер-нізацію як “експертно-організаційний процес”. Формально модернізація відбувалася на двох рівнях: аналітично-експертного обґрунтування моделі й сценаріїв модернізації і супрово-ду впровадження обраної моделі, що передбачало нормативне та організаційне забезпечен-ня прий нятих рішень. Однак фактично політичний супровід модернізації не спостерігався, оскільки була відсутня чітка стратегія модернізації, яка б однозначно і постійно підтримувала-ся політичним керівництвом; агенти змін включали лише вищих чиновників і обмежене коло експертів без активної взаємодії з громадянським суспільством і державними службовцями.

67

Public service


Закономірна відсутність стратегій модернізації державної служби в умовах глобалізації ком-пенсується в суспільній практиці поліваріантністю її форм, шляхів і наслідків змін.

Здійснивши аналіз основних положень Стратегії реформування системи державної служ-би в Україні 2000 р. [13], Стратегії реформування державної служби та служби в органах міс-цевого самоврядування в Україні на період до 2017 року [12] та Стратегії реформування дер-жавного управління України на 2016–2020 рр. [11], слід зазначити, що не всі їх положення є принципово новими, а альтернативні варіанти розв’язання проблем модернізації державної служби та й самі проблемні аспекти організації її ефективної діяльності не змінюються про-тягом тривалого періоду. Дослідженим стратегіям бракує чіткості, однозначності, визначеності та закінченості, вони переважно спрямовані на інституційні та кадрові зміни в системі дер-жавної служби, однак інтерпретують указаний процес передусім як систему правових і орга-нізаційних заходів, при цьому майже повністю ігноруючи особистісний вимір проблеми і є недостатньо методологічно обґрунтованими.

Особливості національного державотворення, проблеми системного підходу до їх роз-в’язання та нечітко розкриті стратегічні питання побудови вітчизняної моделі модернізації державної служби є джерелом зазначених проблем. Стратегії та державні програми досить часто суперечать одна одній і є декларативними. На думку О.Бабкіної, “основною перешкодою на шляху реформ в Україні постала проблема поєднання об’єктивних потреб суспільного роз-витку з інтересами окремих соціальних груп, насамперед “еліти”. А при визначенні стратегії розвитку українського суспільства частину загальнопрограмних цілей було обрано довільно, без критичного аналізу практики західних суспільств, без необхідного урахування внутрішньої логіки та особливостей розвитку України” [1]. Фрагментарність і відсутність стратегії, що під-міняються косметичними інституційними інноваціями, які не пов’язані в єдину систему роз-витку, залишаються головними проблемами сучасної траєкторії змін державної служби.

Для визначення стратегічних засад модернізації державної служби України в умовах гло-балізації слід використовувати теоретико-методологічні засади та досвід у цій сфері інших країн. В основу західного досвіду управління державною службою покладено стратегію вико-ристання і розвитку “людських ресурсів”. Указана стратегія привносить дві відмінності в си-стему управлінських інновацій у цій сфері: це гуманоцентрична переорієнтація управлінської діяльності, оскільки в систему державної служби України як системоутворююча детермінанта закладається абсолютна цінність людини; формування системи суб’єкт-об’єктних управлін-ських відносин на основі нових, гуманістичних цінностей. Указана новація з організаційного погляду забезпечить перехід до стратегічного кадрового управління.

В Україні теж схвалено Стратегію державної кадрової політики на 2012–2020 рр. [10], якою визначено мету, основні цілі, першочергові завдання, на реалізацію яких має бути спря-мована державна кадрова політика. Для досягнення мети і цілей передбачено виконання таких завдань за різними напрямами, зокрема: підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфі-кації кадрів, державне регулювання професійної діяльності, соціальний захист, модернізація кадрових служб, проте акцент на гуманоцентричну переорієнтацію управлінської діяльності державних службовців не зроблено.

Держава для людини, а не людина для держави – такою має бути концептуальна позиція, зокрема в аспекті взаємовідносин громадянина з органами державної влади. Адже саме забез-печення прав людини, на думку вчених, має стати не похідними чи другорядними завдання-ми здійснюваних модернізаційних процесів, а їх головною метою, яка покликана принципово змінити парадигму взаємовідносин між державою і людиною та запровадити нову ідеологію державної служби як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання якісних державно-управлінських послуг.

Без вибору ідеологічного змісту модернізаційної парадигми неможливо будувати страте-гію модернізації державної служби. Як слушно зазначав П.Петровський, у період пострадян-ських трансформаційних змін державний рівень цілепокладання зберігається як визначення

68



стратегії модернізації державної служби, її пріоритетів і програм діяльності уряду. Стратегії модернізації державної служби можуть бути визначені за багатьма показниками, але базовими й обов’язковими є два: ефективність і справедливість, яка має прямий зв’язок із застосуван-ням права [5]. Структурувати цілі, критерії і показники оцінки для прийняття рішень слід у тривимірному просторі (ієрархічні рівні, потенціали, процеси), зосередити основну увагу на кінцевих результатах, враховувати довгострокову перспективу при формуванні модернізацій-ної політики та думку суспільства при визначенні подальших шляхів модернізації державної служби в умовах глобалізації.

Процес стратегічного планування складається з таких основних компонентів: аналіз внут-рішньої і зовнішньої ситуації; діагностика ключових проблем, що стоять перед системою; визна-чення місії; артикуляція основних цілей; бачення майбутнього; розробка стратегії для реалізації бачення і цілей; розробка графіка цієї стратегії; вимірювання і оцінка результатів [14, с. 233].

Досягнення поставлених Стратегією цілей модернізації державної служби в умовах гло-балізації передбачає такі етапи: 1) проведення комплексної діагностики, спрямованої на інвен-таризацію ресурсів і оцінку потенціалу стійкості системи; 2) визначення стратегії модернізації на основі аналізу можливих альтернатив і агентів майбутніх змін; 3) розробку системи кри-теріїв і показників ефективності модернізації органів влади, а також стандартів професійної службової діяльності; 4) застосування системи контролю, який дасть змогу виявити ступінь відповідності обраної моделі модернізації державної служби вибраній стратегії, скоригувати управлінські рішення, оцінити дієздатність організаційних процедур [3, с. 21].

Ураховуючи вищезазначене, серед основних етапів розробки і реалізації стратегії модер-нізації державної служби в умовах глобалізації виокремимо такі: ініціювання та узгодження процесу розробки стратегії; артикуляція основних цілей і бачення майбутнього; аналіз внутріш-нього середовища (сильних і слабких сторін) і зовнішнього (можливостей і загроз); діагностика ключових проблем модернізації; визначення місії державної служби та уточнення її цінностей; розробка стратегії розв’язання цих проблем; розробка процесу її реалізації; застосування систе-ми контролю, який дасть змогу виявити ступінь відповідності обраної моделі модернізації дер-жавної служби вибраній стратегії, вимірювання і оцінка результатів модернізації і дієздатності організаційних процедур та інститутів державної служби; коригування стратегії модернізації.

Підвищити ефективність модернізації дасть змогу перспективна траєкторія, яка має бути узгоджена з ресурсними, технологічними та інституційними обмеженнями і передбачати меха-нізми, що стимулюють заплановані модернізаційні зміни інститутів і запобігають виникненню дисфункцій та інституційних пасток [6]. Підвищення технологічного рівня, зокрема врахуван-ня в Стратегії модернізації державної служби в умовах глобалізації інноваційних технологій, теж сприятимуть підвищенню ефективності діяльності органів державної влади, відкритості та прозорості системи державної служби. Модернізація державної служби має бути постійним (не примусовим), перспективним (не наздоганяючим), інноваційним (не мобілізаційним) про-цесом. Аналіз і оцінка як складові частини процесу модернізації мають бути чітко визначені за часом, формами, процедурами, наслідками [3, с. 22].

У контексті модернізації державної служби потребує цільової переорієнтації весь комп-лекс інституційного дизайну системи для забезпечення дієздатності, ефективності, профе-сійності, відкритості та прозорості державних інститутів України. Основними принципами формування Стратегії мають бути: логічність і системність; взаємоузгодженість і взаємодопов-нюваність; пріоритетність; конкретність; вимірність; досяжність; релевантність [4, с. 47].

Важливу роль у модернізації державної служби відіграє держава, основна функція якої зводиться до вибору адекватної стратегії модернізації і формування нової парадигми її функціо-нування. Роль держави полягає в політичній організації модернізаційного процесу щодо здій-снення трансформацій, які забезпечують якісно новий рівень модернізації державної служби. Тому доцільно створити спроможний структурний підрозділ з питань модернізації державної служби, який би забезпечував ефективне здійснення процесу модернізації.

69

Public service


Модернізація державної служби буде ефективною лише в разі наявності в Стратегії чіт-кого уявлення про цілі модернізації; дієвих методів і засобів оцінки ефективності модернізації з можливістю вимірювання результатів відповідно до визначених цілей. На сучасному ета-пі розвитку державної служби України в умовах глобалізації особливої актуальності набуває проблема пошуку оптимального балансу пріоритетів у вирішенні завдань її модернізації. До-цільно структурувати стратегічні пріоритети модернізації державної служби в умовах глобалі-зації шляхом групування їх у такі блоки: нормативно-правовий, структурний, організаційний, функціональний, фінансовий, управлінський, кадровий, інформаційний, науково-прикладний, освітній моральний, культурний тощо.

Стратегія ґрунтується на використанні методологічного інструментарію синергетики, стратегічного, системного та комплексного підходів, напрацювань теорії соціальних мереж, нової інституційної теорії тощо.

Методологічний інструментарій синергетики актуалізується в умовах невизначеності. Основні положення синергетики відображені в уявленні про нелінійність, стохастичність модер-нізаційних закономірностей державної служби, особливості їх проявів у конкретних модерніза-ційних процесах, а також у залежності цих закономірностей від зовнішніх і внутрішніх умов мо-дернізації державної служби. Стратегічний підхід до модернізації дає змогу системі державної служби своєчасно та адекватно реагувати на зміни в середовищі їх функціонування, формувати конкурентні переваги, що в довгостроковій перспективі забезпечить досягнення стратегічних цілей модернізації. Системний підхід сприятиме визначенню оптимальної для потреб держа-ви кількості і структури органів державної влади, а також напрямів і послідовності здійснення системних змін. Стратегія модернізації державної служби в умовах глобалізації має забезпечити дієвість так званої “виконавської” вертикалі, завдяки якій досягається належна реалізація управ-лінських рішень згори до низу. Комплексний підхід адекватно відображає реальний процес мо-дернізації державної служби в умовах глобалізації як виключно складне, багатофакторне явище, дає змогу усвідомити не тільки різноманіття її складових, а й ефективно управляти ним, вплива-ти на нього відповідно до внутрішніх закономірностей і логіки його розвитку.

Важливим є формування Стратегії модернізації державної служби в умовах глобалізації з урахуванням здобутків теорії соціальних мереж, зокрема об’єктивних і суб’єктивних обставин, внутрішніх і зовнішніх впливів. Видається доцільним використання нової технології управлін-ня модернізацією, коли на основі концепції і стратегії модернізації формується спеціальний форум для обговорення та залучення ресурсів усіх зацікавлених сторін, що дає змогу довести модернізаційні зміни до успішного завершення та при професійному використанні інформа-ційних технологій і соціальних мереж дасть значний синергетичний ефект [2, с. 138].

Інституційний підхід дає змогу аналізувати траєкторії модернізаційних змін та їх зміст і на цій основі прогнозувати напрями трансформації системи державної служби, яка розгляда-ється як цілісна система, основу цілісності якої становить інституціональна структура.

висновки і перспективи подальших досліджень. Спостерігається низький рівень про-гнозування, планування, проектування бажаних модернізаційних змін і бачення стратегічних перспектив розвитку державної служби і суспільства в цілому. Для розуміння того, яким чином формувати Стратегію модернізації державної служби в умовах глобалізації, доцільно врахо-вувати різні аспекти суспільного життя, все різноманіття інститутів та інтереси суспільства. Упровадження сучасної стратегії модернізації державної служби в умовах глобалізації дасть змогу здійснювати державне управління всіма сферами життєдіяльності, забезпечити ефек-тивне функціонування держави, державного апарату і внутрішніх структур державної служби, дотримання прав і свобод громадян, сприяти соціальному партнерству і діалогу в суспільстві. Серед основних завдань модернізації державної служби в умовах глобалізації слід виділити: удосконалення організаційної і функціональної структури системи державної служби; всебічну оцінку співвідношення національного й міжнародного інтересів; урахування глибинних змін ціннісних орієнтацій, культурних стереотипів, перспектив поглиблення діалогу. Перевагу слід

70



віддавати тим формам модернізації, які приводять до гуманізації суспільних відносин і стій-кого розвитку державної служби. Такий підхід дасть змогу гарантувати послідовну, свідомо-концептуальну та якісну модернізацію всієї системи державної служби.

При визначенні стратегічних напрямів модернізації державної служби в умовах глобаліза-ції необхідно використовувати стратегічний, системний та комплексний підходи, методологічний інструментарій синергетики, напрацювання теорії соціальних мереж, нової інституційної теорії тощо. Важливо обґрунтувати цілепокладання для визначення стратегії модернізації державної служби в умовах глобалізації, її пріоритетів і програм діяльності інститутів державної служби.

Подальші розвідки мають бути спрямовані на дослідження проблеми гуманізації держав-ної служби в контексті європейської інтеграції України.


Бабкіна О.1. Демократичні детермінанти трансформації українського суспільства [Елек-тронний ресурс] / О. Бабкіна. – Режим доступу : http://www.personal. in.ua/article.php?ida=44

Лобанов В. В.2. Модернизация государственного управления: проблемы и решения / В. В. Лобанов // Вопр. гос. и муницип. упр. – 2010. – № 2. – С. 136–145.

Масленникова Е. В.3. Модернизация государственной службы : оценка процесса реформ и ограничений / Е. В. Масленникова, Л. Н. Татаринова // Вестн. ПАГС. – 2004. – № 7. – С. 20–28.

Науково-методичні засади формування та реалізації Стратегії державної кадрової полі-4.тики : метод. реком. / [Е. М. Лібанова, Л. С. Лісогор, С. А. Калашнікова та ін.]; за ред. Е. М. Лі-банової. – Київ : Ін-т демографії та соц. дослідж. ім. М. В. Птухи НАН України, 2012. – 72 с.

Петровський П. М.5. Правові засади здійснення державної гуманітарної політики / П. М. Петровський // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. – № 2. – С. 161–169.

Полтерович В. М.6. Элементы теории реформ : моногр. / В. М. Полтерович. – М. : Экономика, 2007. – 447 с.

Полтерович В.7. Стратегии модернизации, институты и коалиции / В. Полтерович // Вопр. экономики. – 2008. – № 4. – С. 4–24.

Стратегічне планування : навч. посіб. / О. Берданова, В. Вакуленко, В. Тертичка. – 8.Львів : ЗУКЦ, 2008. – 138 с.

Стратегічне управління людськими ресурсами як елемент модернізації системи дер-9.жавної служби / Івано-Франк. центр науки, інновацій та інформатизації. – Івано-Франківськ : [б. в.], 2012. – 193 с.

Стратегія державної кадрової політики на 2012–2020 рр. [Електронний ресурс] : Указ 10.Президента України від 1 лют. 2012 р. № 45/2012. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45/2012

Стратегія реформування державного управління України на 2016–2020 рр. [Електрон-11.ний ресурс] : розпорядж. Каб. Міністрів України від 24 черв. 2016 р. № 474–р. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/474-2016-%D1%80

Стратегія реформування державної служби та служби в органах місцевого само-12.врядування в Україні на період до 2017 р. [Електронний ресурс] : розпорядж. КМУ від 18 бе-рез. 2015 р. № 227-р. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/227-2015-%D1%80

Стратегія реформування системи державної служби в Україні [Електронний ресурс] : 13.Указ Президента України від 14 квіт. 2000 р. № 599/2000. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/599/2000

osborne D. Reinventing Government: How the entrepreneurial Spirit is transforming the 14.Public Sector / D. osborne, t. Gaebler. – MA : Addison-Wesley, 1992. – 427 p.

Wegner G. evolutionary Markets and the Design of Institutional Policy / G. Wegner // the 15.evolutionary Analysis of economic Policy / ed. By G. Wegner and P. Pelikan. – Cheltenham : edward elgar, 2003. – P. 47–49.

71

Public service


REFERENCES

Babkina o. Demokratychni determinanty transformatsiyi ukrayins’koho suspil’stva [the 1. democratic transformation of Ukrainian society determinants] [elektronnyy resurs] / o. Babkina. – Rezhym dostupu : http://www.personal. in.ua/article.php?ida=44

Lobanov, V.V. (2010), Modernizacija gosudarstvennogo upravlenija: problemy i reshenija 2. [Modernization of the public administration: problems and solutions]. Voprosy gosudarstvennogo i municipal’nogo upravlenija. 2, 136–145 (in Russian).

Maslennikova, e.V. and tatarinova, L.n. (2004), Modernizacija gosudarstvennoj sluzhby : 3. ocenka processa reform i ogranichenij [Modernization of the civil service: evaluation of the process of reform and restrictions], № 7, 20–28 (in Russian).

Libanova, e.M., Lisohor, L.S. and Kalashnikova, S. A. (2012), naukovo-metodychni zasady 4. for muvannya ta realizatsiyi Stratehiyi derzhavnoyi kadrovoyi polityky. Metodychni rekomendatsiyi [Scientific and methodical bases of the formation and implementation strategy of personnel policy. Guidelines]. Kyyiv : In-t demohrafiyi ta sotsial’nykh doslidzhen’ imeni M. V. Ptukhy nAn Ukrayiny, 72.

Petrovs’kyy, P.M. (2008), Pravovi zasady zdiysnennya derzhavnoyi humanitarnoyi polityky 5. [Legal basis of the state humanitarian policy] Aktual’ni problemy derzhavnoho upravlinnya : zb. nauk. pr., Kharkiv : Vyd-vo KharRI nADU Mahistr, # 2, 161–169.

Polterovich, V.M. (2007), Jelementy teorii reform : monogr. [elements of the theory of 6. reform], Moskva : Jekonomika, 447 (in Russian).

Polterovich, V.M. (2008), Strategii modernizacii, instituty i koalicii [Мodernization of the 7. strategies], institutions and coalitions Voprosy jekonomiki, № 4, 4–24 (in Russian).

Berdanova, o., Vakulenko, V. and tertychka, V. (2008), Stratehichne planuvannya : navch. 8. posib. [Strategic planning] , L. ZUKts,, 138.

(2012), Stratehichne upravlinnya lyuds’kymy resursamy yak element modernizatsiyi systemy 9. derzhavnoyi sluzhby [Strategic Human Resource Management as part of the modernization of the civil service], Ivano-Frankivs’kyy tsentr nauky, innovatsiy ta informatyzatsiyi, Ivano-Frankivs’k, 193.

Stratehiya derzhavnoyi kadrovoyi polityky na 2012–2020 rr. [Strategy of Personnel Policy 10. for 2012-2020 years.] Ukaz Prezydenta Ukrayiny vid 1 lyut. 2012 r. # 45/2012. Rezhym dostupu: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/45/2012

Stratehiya reformuvannya derzhavnoho upravlinnya Ukrayiny na 2016–2020 rr. [the 11. strategy of the public administration reform in Ukraine 2016-2020 years.] rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 24 cherv. 2016 r. # 474–r. Rezhym dostupu : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/474-2016-%D1%80

Stratehiya reformuvannya derzhavnoyi sluzhby ta sluzhby v orhanakh mistsevoho 12. samovryaduvannya v Ukrayini na period do 2017 r. [the strategy of the reforming the civil service and local government in Ukraine until 2017 year] rozporyadzhennya KMU vid 18 berez. 2015 r. # 227-r. Rezhym dostupu : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/227-2015-%D1%80

Stratehiya reformuvannya systemy derzhavnoyi sluzhby v Ukrayini [the strategy of civil 13. service reform in Ukraine] Ukaz Prezydenta Ukrayiny vid 14 kvit. 2000 r. # 599/2000, Rezhym dostupu: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/599/2000

osborne, D. and Gaebler, t. (1992), Reinventing Government: How the entrepreneurial 14. Spirit is transforming the Public Sector, MA: Addison-Wesley, 427.

Wegner, G. (2003), evolutionary Markets and the Design of Institutional Policy, the evo-15. lutionary Analysis of economic Policy, Cheltenham: ed. elgar, 47–49.

SUMMARY

Introduction. In today’s version the globalization has led to “reformatization” of the world structure. As a result, there have been adjustments of national civil service systems, changing strate-gies of its modernization and development. new understanding of the changes indicates that the suc-cessful functioning of the civil service system needs qualitatively new approaches and strategies for

72



modernization of civil service in the context of globalization, taking into account the uncertainty and heterogeneity of the environment and governed systems.

Analysis of publications. the works of both foreign and domestic scientists are devoted to the research of strategic priorities for the modernization of civil service in the context of globalization. In particular, analysis of the modernization of civil service is done by n. Goncharuk, n. Lypovska, o. Maslennikova, t. Pakhomova, L. tatarinova; strategy of modernization and theoretical principles of reform were studied by V. Polterovych; scientific and methodical bases of formation and implementa-tion of state personnel policy strategy were considered by e. Libanova, L. Lisogor, S. Kalashnikov and other.

The purpose of the article is to determine strategic priorities for the modernization of civil service of Ukraine under globalization. to realize the purpose of the study the following objectives should be addressed: to analyze strategy papers on modernization of the civil service passed since Ukraine’s independence, to justify the importance of goal-setting for determination of the civil ser-vice modernization strategy in the context of globalization, its priorities and programs of civil service institutions’ activity, identify the main stages of the civil service modernization strategy realization in the context of globalization.

Results. the scientists understand the term “strategy” as the set of actions to achieve defined goals; the trajectory of institutional change and state policy, which combines the current state of civil service with the desired state. the article analyzes strategic documents on the civil service modern-ization passed since Ukraine’s independence, which studied modernization as “expert-organizational process”, did not take into account the personal dimension of the problem and were not methodologi-cally justified. It was found that in Ukraine there is no clear strategy of modernization of civil service in the context of globalization.

the importance of goal-setting for determination of the civil service modernization strategy in the context of globalization, its priorities and programs of civil service institutions’ activity is sub-stantiated. the objectives, criteria and indicators for assessing decision-making should be structured in three dimensions (hierarchical levels, potentials, processes), to focus on the final results, consider the long term perspective when forming the modernization policy and public opinion in determining further ways of modernizing the civil service in the context of globalization.

Modernization of civil service in the context of globalization will be effective only in case the strategy has a clear idea about the goal of modernization; effective methods and tools for evaluating the effectiveness of modernization, with the ability to measure the results according to defined objectives. the problem of finding the optimal balance of priorities in addressing the challenges of moderniza-tion is of particular relevance. It is advisable to structure strategic priorities of modernization of civil service in the context of globalization by grouping them into the following blocks: legal, structural, organizational, functional, financial, management, personnel, informational, scientific, educational, moral, cultural, etc. the basic principles of the Strategy setting are: logic and systematization; mutual consistency and complementarity; priority; concreteness; measurability; reachability; relevance.

the necessity of using a strategic approach, methodological tools of synergy, systematic, integrat-ed approaches, developments of the theory of social networks, new institutional theory, etc. in determin-ing the strategic direction of civil service modernization in the context of globalization is proved.

the main stages of the strategy of the civil service modernization in the context of globalization are defined, including: initiation and coordination of the process of strategy development; articulation of the main objectives and vision of future; analysis of the internal environment (strengths and weak-nesses) and external (opportunities and threats); diagnosis of the key problems of modernization; definition the mission of civil service and clarifying its values; development of strategies to address these problems; the development of the process of its implementation; application of the control sys-tem that will reveal the degree of compliance of selected civil service modernization model with the chosen strategy, measurement and evaluation of modernization results and the capacity of organiza-tional procedures and civil service institutions; adjustment of modernization strategy.

73

Regional governance and local self-governance


УДК 352.071.5::330.341.1(477)

і. а. чикаренко,доктор наук з державного управління, доцент, начальник управління з навчальної та методичної роботи, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ЯК ОСНОВА СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

ТА ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВАУ статті досліджується роль знань у забезпеченні економічного зростання та інноваційного розвитку територіальних громад і країни в цілому, розкриваються принципові відмінності нового знання від буденного (такого, що отримане в результаті навчальної, просвітницько-роз’яснювальної, інформаційно-комунікаційної та іншої діяльності). Обґрун-товується парадигма інноваційного розвитку, в основу якої покладено інформацію, досвід та нові знання, проду-кування й розповсюдження яких у вигляді інноваційного продукту є запорукою розвитку інформаційного суспіль-ства. Наводиться авторська дефініція поняття “інновація, заснована на новому знанні” як результату перетворення унікального для даного об’єкта (суб’єкта) знання на продукт, що має суспільну корисність, позитивно впливає на життєдіяльність цільової групи населення, підвищує її конкурентоспроможність та, враховуючи “спіральний ефект”, породжує (генерує) нові знання.ключові слова: інноваційний розвиток територіальних громад, інноваційна система, економіка знань, інформацій-не суспільство, інновація, заснована на новому знанні.

i. a. chykarenko, Doctor in Public Administration, Associate Professor, Head of Educational and Methodical work Department, Dnipropetrovs’k regional institute of public administration, National academy for Public administration under the President of UkraineINNOVATIVE DEVELOPMENT AS the BASIS for knowledge economy AND INFORMATIVE SOCIETY BECOMING The role of knowledges in the economy growing and innovative development of a country on the whole is investigated, the of principle differences of new knowledge (knowledge which is got as a result of educational, elucidative, informatively-communication and other activity) open up from everyday). The paradigm of innovative development, based on information, experience and knowledge, production and dissemination of which as an innovative product is the key to development of informative society, is substantiated. The definition of the notion “innovation based on new knowledge” is offered: it is the result of transformation of unique for this object (subject) knowledge on a product which has a public utility, positively influences on the vital functions of having a special purpose group of population, raise its competitiveness, takes into account a “spiral effect”, generates new knowledges.key words: innovative development of local-self society, innovative system, knowledge economy, informative society, innovation based on new knowledge.

и. а. чикаренко, доктор наук государственного управления, доцент, начальник управления по учебной и методической ра-боте, Днепропетровский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте УкраиныИННОВАЦИОННОЕ РАЗВИТИЕ ТЕРРИТОРИАЛЬНыХ ОБЩИН КАК ОСНОВА СТАНОВЛЕНИЯ ЭКОНОМИКИ ЗНАНИЙ И ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВАИсследуется роль знаний в обеспечении экономического роста и инновационного развития территориальных об-щин и страны в целом, раскрываются принципиальные отличия нового знания от будничного (полученного в ре-зультате учебной, просветительско-разъяснительной, информационно-коммуникационной и другой деятельности). Обосновывается парадигма инновационного развития, в основу которой положена информация, опыт и новые знания, продуцирование и распространение которых в виде инновационного продукта является залогом развития информационного общества. Представлена авторская дефиниция понятия “инновация, основанная на новом зна-нии” как результат преобразования уникального для данного объекта (субъекта) знания в продукт, который имеет

РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

© Чикаренко І. А., 2016

74

Регіональне управління та місцеве самоврядування


общественную полезность, положительно влияет на жизнедеятельность целевой группы населения, повышает ее конкурентоспособность и, учитывая “спиральный эффект”, порождает (генерирует) новые знания.ключевые слова: инновационное развитие территориальных общин, инновационная система, экономика знаний, информационное общество, инновация, основанная на новом знании.

постановка проблеми. Негативні зміни сучасних умов функціонування національної економіки та її локальних підсистем (регіонального, місцевого, галузевого рівня), пов’язані, зокрема, із кризовими подіями останніх років, зумовили необхідність розроблення та впро-вадження інноваційних методів і способів реалізації цільових настанов розвитку як країни в цілому, так і її територіальних громад на основі їх добровільного об’єднання та з метою забез-печення конкурентоспроможності громад у довгостроковій перспективі. Разом з тим сучасні процеси децентралізації та реформування місцевого самоврядування висувають нові вимоги до якості та результативності діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, яка безпо-середньо позначається на рівні соціально-економічного розвитку територій і є потужним сти-мулом не тільки забезпечення інноваційного розвитку територіальних громад та підвищення ефективності інноваційної діяльності, а й стабілізації національної економіки в цілому, яка має стати фундаментом переходу до економіки знань та інформаційного суспільства.

Актуальність указаного напряму дослідження відповідає темі науково-дослідної робо-ти (НДР) “Проблемні аспекти управління розвитком та співробітництвом об’єднаних терито-ріальних громад”, виконання якої заплановано на 2016–2017 рр., і є логічним продовженням попередніх науково-дослідних робіт кафедри, зокрема за темами: “Науково-методичне забез-печення управління місцевим розвитком на засадах інноваційного менеджменту” (2013 р.); “Науково-методичне забезпечення управління інноваційним розвитком на місцевому рівні” (2014 р.); “Інноваційні інструменти стратегічного управління розвитком територій” (2015 р.).

Згідно з технічним завданням один із запланованих результатів НДР (комплекс науково-прикладних положень і моделей за предметом дослідження, зокрема в частині теоретико-методологічного обґрунтування системи управління інноваційним розвитком територіальних громад та розроблення методико-технологічного забезпечення її результативного й ефективно-го функціонування) вже отримано. Підтвердженням цього став захист докторської дисертації на тему: “Теоретико-методологічні засади формування системи управління інноваційним роз-витком територіальних громад” у 2016 р. Дійсно, результати реалізації інноваційної діяльності та управління нею найбільше відчуваються на місцевому рівні, на якому особливого значення набуває концепція становлення й розвитку місцевого самоврядування шляхом побудови життя кожної громади на демократичних засадах, тому саме територіальний аспект сьогодні стає од-ним із пріоритетних напрямів інноваційного розвитку країни.

Протягом усього періоду існування незалежної України проблеми місцевого та регіональ-ного розвитку визначалися як пріоритетні в державній політиці, їх розв’язання мало сприяти більш активному здійсненню пріоритетного курсу інтеграції України до європейських струк-тур. Але вже понад 20-річний період становлення в Україні реальної місцевої демократії по-казав, що органи місцевого самоврядування потребують докорінних змін у підходах до взаємо-дії з бізнесом і громадою, яка одночасно є і замовником, і споживачем їх послуг. Розвиток громади значною мірою залежить від результативності та якості діяльності органу місцевого самоврядування, професійності персоналу, правильного визначення стратегічних пріоритетів і цілей діяльності, вміння ставити відповідні завдання і приймати збалансовані управлінські рішення. Разом з тим сьогодні, як ніколи, гостро відчувається потреба у підвищенні відпо-відальності влади перед територіальними громадами за вибір шляхів подальшого розвитку й результати управління, що зумовлює необхідність пошуку ефективних методологічних засо-бів, які б сприя ли реалізації системних вимог до здійснення інноваційного розвитку терито-ріальних громад, запровадження інноваційних виробничих, інформаційних, управлінських та інших технологій, що забезпечують єдність соціально орієнтованих цілей діяльності та засо-бів їх досягнення для отримання результату, спрямованого на людину. Як зазначав колишній

75



міністр освіти і науки України С.Квіт, головним завданням у сфері інноваційного розвитку є “побудова неперервного ланцюжка від лабораторії дослідника до інноваційного виробництва. Тільки його вирішення наблизить Україну до престижного клубу високотехнологічних розви-нутих держав, багатство яких створюють люди, що творчо мислять” [10]. А така діяльність тісно пов’язана саме зі сферою освіти і науки, де й продукуються інновації, які з часом пере-творюються на об’єкти інтелектуальної власності. Наявність ефективно діючих інноваційних виробництв зумовлює прогресивні зрушення в галузевій, науково-технологічній, інфраструк-турній та інших сферах економіки країни і може забезпечити стійке економічне зростання її територій. Проте, незважаючи на безперечну актуальність і виражені тенденції до підвищення наукового інтересу до досліджень в інноваційній сфері, питання розроблення концептуальних підходів для визначення ефективних інструментів і механізмів формування, реалізації та регу-лювання інноваційної діяльності на рівні як окремих територій, так і країни в цілому є недо-статньо дослідженими в теоретико-методологічному аспекті.

аналіз останніх публікацій. Значний внесок у дослідження теорії еволюції та станов-лення інноваційного типу економіки, розвитку національних інноваційних систем зробили ві-домі зарубіжні вчені: П.Друкер [9], Дж.Кейнс [11], Р.Лукас [31], Б.Лундвалл [32], Р.Нельсон [33], М.Портер [17], П.Ромер [34], Дж.Сакс [18], П.Самуельсон [19], Р.Солоу [35], Дж.Cтигліц [20], К.Фрімен [29], Ф.Хайєк [30], Е.Харгадон [33], Й.Шумпетер [26] та ін. Так, Й.Шумпетер розробив власну теорію економічного зростання – теорію інновацій. На думку Й.Шумпетера, саме інновації (нововведення) становлять основу економічного розвитку [26].

Починаючи з кінця 60-х рр. ХХ ст., на порядок денний вийшла проблема кількісно-го визначення внеску різних факторів виробництва у забезпечення економічного зростання територій, зокрема внеску людського капіталу та науково-технічного прогресу. Як зазначає Т.Вакарчук, “розвиток науки, технологій та формування інформаційного суспільства перетво-рилися у вирішальні фактори економічного зростання та покращання життя будь-якої розвину-тої країни” [5]. Інакше кажучи, джерелами нової якості економічного зростання стали іннова-ційна діяльність та науково-технічний прогрес, інтелектуальний капітал і стан освіти й науки, рівень практичного використання знань і результатів науково-технічних досягнень.

Американський економіст неокласичного напряму Р.Солоу [35] виокремлює такі клю-чові чинники економічного зростання: нагромадження капіталу, підвищення продуктивності, збільшення чисельності населення. На основі теорії Р.Солоу було обґрунтовано взаємозв’язок між інвестиціями, чисельністю робочої сили та науково-технічним прогресом [5].

У 1980–1990 рр. теоретичну модель Р.Солоу [35] було розвинуто Д. Ромером [34] та ін-шими авторами, які запропонували модель ендогенного економічного зростання, основною особливістю якої є включення людського капіталу як змінного фактора у виробничу функцію (під людським капіталом вони розуміли запас знань, навичок, умінь та іншого досвіду, накопи-ченого в процесі навчання [5]).

Аналіз наукових джерел з теорії еволюції економічних систем, зокрема на основі роз-витку інтелектуального капіталу, дав змогу зробити висновок про те, що саме результати інте-лектуальної праці є визначальним і невичерпним ресурсом розвитку регіональних економік та країни в цілому. У цьому контексті С.Квіт зазначає, що “існуючі теорії інтелектуального капіталу мають різні підходи до його структури і наповнення. Але загальним для них є розу-міння того, що інтелектуальний капітал є результатом інтелектуальної праці людей, і що ці результати можуть брати участь у створенні цінностей” [10], а це, у свою чергу, є передумовою інноваційного розвитку територіальних громад і поступового переходу до економіки знань та інформаційного суспільства.

Метою дослідження є науково-методологічне обґрунтування ролі нових знань в іннова-ційному розвитку територіальних громад та країни в цілому і впливу останнього на становлен-ня економіки знань та інформаційного суспільства.

76



виклад основного матеріалу. Інноваційний розвиток території (країни, регіону, району тощо) забезпечується впливом безлічі об’єктивних чинників, включаючи її географічний та демографічний потенціал, наявність природних, трудових, інтелектуальних та інших ресурсів, специфічних особливостей і тенденцій розвитку як державних інституцій, так і бізнесових структур. Саме такі чинники виступають довгостроковими детермінантами еволюції фор-мування інноваційних систем, кожна з яких має свою специфіку та структуру (конфігурацію елементів, що її утворюють), і передбачає стабільність інституційної взаємодії через реаліза-цію власної моделі інноваційного розвитку.

Традиційно вважається, що інноваційний розвиток – це економічна категорія, яка являє собою складний процес прикладного характеру зі створення та впровадження інновацій з ме-тою якісних змін об’єкта управління та отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного чи іншого виду ефекту, який пов’язаний з необхідною умовою виживання і розвитку підприємств у довгостроковій перспективі [16; 25].

Водночас інноваційний розвиток є як передумовою, так і механізмом переходу до еконо-міки знань, і, як зазначено в [14], має дві головні складові – реалізацію інноваційних проектів і наявність інноваційного потенціалу. На наш погляд, зазначений вибір складових іннова ційного розвитку є неповним. Проекти в цьому аспекті виконують лише інструментальну функцію – забезпечення реалізації інноваційних ідей, а як головні складові інноваційного розвитку слід розглядати інноваційні процеси, інноваційні ресурси та інноваційну інфраструктуру. Кожна із цих складових подібна до функції багатьох змінних – це дуже багатогранні та багатовимірні поняття, які являють собою множину взаємопов’язаних елементів, що в комплексі становлять потенціал інноваційної системи і зумовлюють її цілісність та єдність.

Слід зазначити, що наявність інноваційної інфраструктури, інноваційних ресурсів та інно ваційних процесів, що в комплексі становлять інноваційний потенціал території та форму-ють основу інноваційної системи, є тільки необхідною умовою інноваційного розвитку. Водно-час підґрунтям інноваційної системи, і, відповідно, інноваційного розвитку мають бути ще такі категорії, як знання, інформація, досвід, належна інноваційна культура, відповідне норматив-не та інституційне забезпечення. Разом вони визначають достатність умов інноваційного роз-витку і забезпечують цілісний погляд на предмет та об’єкт дослідження.

Про вирішальну роль знань в інноваційному розвитку та економічному зростанні йдеться не тільки в теоріях західних економістів. У праці [7] зазначається, що знання відіграють вирі-шальну роль у залученні інвестицій та запровадженні економіки знань, яка є основою “сучас-ного модернізаційного проекту економіки та суспільства” і входження до якої сьогодні активно підтримується сучасною українською владою.

Проте самі по собі знання не є джерелом інновацій. Для забезпечення інноваційного розвитку потрібні саме “нові” знання, які традиційно є результатом дослідницької, наукової або науково-технічної діяльності. У цьому полягає принципова відмінність нових знань від знань, отриманих у результаті навчальної, просвітницько-роз’яснювальної, інформаційно-комунікаційної та іншої діяльності: нові знання й відкриття завжди передбачають наявність певної проблеми, так званої “білої плями”, яка вимагає вивчення та пояснення.

У праці О.Кірєєвої [12] зазначається, що для генерації нових знань і розвитку людсько-го капіталу потрібні інвестиції, які, у свою чергу, будуть спрямовуватися на поширення цих знань, отримання практичних вмінь та переведення їх у поточну діяльність, що, зрештою, за-безпечить економічне зростання та перехід країни на інноваційну модель розвитку.

Знанням та інноваціям відводиться і визначальне місце у формуванні інформаційного суспільства – суспільства, що базується на інформації, досвіді та знаннях (у Законі України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки” [2] за-значалося, що інформаційне суспільство – це орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інфор-мацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати

77



можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя).

Слід зауважити, що термін “економіка знань” (або “економіка, що базується на знаннях”) ввів в обіг Фріц Махлуп у 1962 р. [13], розуміючи під ним просто окремий сектор економіки. Автори монографії [7] визначають економіку знань як багатовимірну категорію, пов’язану з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. Саме останні охопили більшість сфер діяльності людини, вони є стимулом для використання “нових знань” – знань як науково-технічного, так і гуманітарного змісту, які формуються з використанням можливостей куль-турного та духовного збагачення усього глобалізованого світу (на відміну від домінуючого раніше “буденного знання” (common-sense knowledge) [4], суб’єктом якого є широкі верстви населення, об’єктом – життєвий досвід та праця). Буденне знання існує в повсякденному жит-ті, виражається природною мовою і описує практичні дії людини. Нове знання, тобто таке, яке ще не стало загальним надбанням, народжується разом із виникненням інноваційної ідеї, оформлюється як кінцевий результат інноваційної діяльності і втілюється у вигляді інновацій-ного продукту – нових технологій, товарів, послуг та підходів до їх надання.

Виробництво нових знань та їх використання є основним джерелом продукування інно-вацій, визначальним фактором стратегічного розвитку. Як стверджує А.В.Галяткін, нові знан-ня – це “нові ідеї та енергія для їх реалізації. …Використання нових знань, перетворених на конкретний проект у бізнесі, політиці, релігії тощо, – це найкоротший шлях до успіху” [6].

Доволі часто термін “економіка знань” використовують просто як синонім інноваційної економіки. Проте економіка знань – вищий щабель розвитку інноваційної економіки, вона є базою (фундаментом) для формування інформаційного суспільства, до якого прагне сучасний світ. Економіка знань спрямована на “створення нематеріальних активів, управління ними, їх реалізацією чи придбання” [8].

Що стосується України, то курс на інноваційний розвиток (точніше, на реалізацію “інно-ваційної моделі сталого розвитку”) країни був проголошений ще у 1994 р. [21; 22], проте ні стратегічні заходи, які були задекларовані численними нормативними та програмними до-кументами за весь період незалежності країни, ні тактичні заходи, які розроблялися щоріч-но і представлялися в різних проектах та планах з розвитку територій та адміністративно-територіальних одиниць різного рівня, не були реалізовані повною мірою. В аналітичній доповіді щодо перспектив інноваційного розвитку України [15] зазначалося, що й досі реаль-ною залишається загроза перетворення поняття “перехід до інноваційної моделі розвитку” на формальне гасло, відірване від перебігу реального економічного життя країни.

Однією з причин цього є низька ефективність управління інноваційним розвитком на рівні як територіальних громад, так і країни в цілому, що зумовлено, зокрема, недостатньою увагою до визначальної ролі знань як наукового, так і ненаукового характеру в забезпеченні інновацій-ного розвитку; відсутністю досвіду застосування моделей адекватних ситуацій, що склалася в Україні, та моделей, на основі яких слід будувати вітчизняну систему управління інноваційним розвитком; недостатнім методико-технологічним забезпеченням реалізації цих моделей.

Останнім часом все частіше в зарубіжній та вітчизняній науковій літературі згадують-ся “інновації, засновані на нових знаннях”, які генеруються в різних галузях науки, техніки, суспільно-політичній, виробничій та іншого виду діяльності. Інакше кажучи, нові знання, по суті, є основою створення інноваційного продукту та ключовим елементом економіки знань. У свою чергу, від виробництва інновацій безпосередньо залежить і конкурентоспроможність території, на якій вони ініціюються.

Взагалі, понятійно-категорійний апарат в інноваційній сфері налічує безліч дефініцій по-няття “інновація”, зміст яких тією чи іншою мірою розкривається через такі категорії, як зміни та нововведення. Природно виділяються науково-технічні та управлінські інновації, що базу-ються на нових рішеннях, які є своєрідною реакцією на певну зміну або нововведення. Зрозумі-ло, що основою науково-технічних інновацій є наукові дослідження і технічні рішення, а управ-

78



лінських – організаційні рішення. Тому в контексті нашого дослідження видається логічним розкрити сутність поняття “інновації, засновані на нових знаннях”, та сформулювати авторську дефініцію цього терміна. Для цього ще раз звернемося до історії виникнення поняття економіки знань (knowledge-based economy) та змістового навантаження терміна “нові знання”.

На початку нового століття в багатьох розвинених країнах світу активізувався процес запровадження економіки знань, виникнення якої було пов’язано із новітніми досягненнями у сфері інформаційних і комунікаційних технологій. Але, як зазначалося вище, термін “економі-ка знань” з’явився значно раніше, в 1962 р. Поява цього терміна свідчила про зростання ролі знань як одного з головних важелів розвитку та джерел багатства.

Сьогодні цей термін вживається для характеристики визначально нового типу іннова-ційної економіки, де, як зауважив російський дослідник В.Л.Макаров (академік-секретар Від-ділення суспільних наук РАН), “знання відіграють вирішальну роль, а виробництво знань стає джерелом зростання” [27].

Британський економіст Дж.Даннінг [28] наголошував на тому, що протягом останніх трьох століть головне джерело зростання (джерело багатства) у ринковій економіці перемісти-лося з природних активів (земля і некваліфікована праця) через ресурси, що створюють мате-ріальні активи (будівлі, обладнання фінанси), до ресурсів, що створюють нематеріальні активи (знання та інформація), які втілюються в людях і організаціях.

Поряд із термінами “економіка знань” та “інформаційне суспільство” поступово набуло поширення поняття “суспільство знань” (knowledge society) або “суспільство, засноване на знаннях” (knowledge-based society). Цей термін став уживатися наприкінці 2003 р. і, на наш погляд, є певною підміною (синонімом) поняття “інформаційне суспільство”. У документах Всесвітнього наукового форуму, організованого ЮНЕСКО спільно з Міжнародною радою з науки, сутність поняття “суспільство знань” було визначено через ще один споріднений тер-мін – “інноваційне суспільство” [3] як таке, що базується на концепції безперервного навчання протягом усього життя. Інноваційне суспільство об’єднує співтовариства вчених, дослідників, інженерів і техніків, дослідницькі мережі, а також підприємства та організації, залучені до процесу дослідження і виробництва високотехнологічних товарів і послуг. Зазначені співто-вариства утворюють національну інноваційно-виробничу систему, яка інтегрована в міжна-родні мережі з виробництва, поширення, використання і захисту знань. До речі, в контексті формування такої інноваційно-виробничої системи слід відзначити роль кластерів – специфіч-них інноваційно-орієнтованих мережевих об’єднань організацій, підприємств, відомств, які створюють суспільно-важливий продукт саме на підставі інтеграції таких видів діяльності, як науково-дослідна, виробнича, освітня тощо. Засоби комунікацій та інформаційні технології, що застосовуються під час реалізації такої діяльності, забезпечують, у свою чергу, широкий доступ до гуманітарних знань, які використовуються як для надання можливостей культурного та матеріального розвитку кожної особистості, так і для забезпечення сталого розвитку су-спільства в цілому.

Розглянемо, чим відрізняються поняття “інновація” та “інновація, заснована на новому знанні”. Згідно із Законом України “Про інноваційну діяльність” інновація – це “новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або ін-шого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери” [1].

У контексті дослідження пропонуємо вважати отримання нових знань визначальною передумовою інновації, а під інновацією, заснованою на новому знанні, розуміти результат перетворення унікального для певного об’єкта (суб’єкта) знання на продукт, що має суспіль-ну корисність, позитивно впливає на життєдіяльність цільової групи населення, підвищує конкурентоспроможність діяльності, та, враховуючи “спіральний ефект”, породжує (генерує) нові знання.

79



Отже, виникнення нового знання є визначальною передумовою інновації. При цьому перетворення знання на інновацію і, відповідно, сам інноваційний процес (від початку про-ведення фундаментальних досліджень до комерційної реалізації) відбувається нелінійно. Як справедливо зазначають автори публікації [24], сучасне розуміння інновацій виходить із інтерактивної системної моделі інноваційних процесів, у якій ключову роль відіграють інноваційні системи (регіональні, національні і міжнародні), в межах яких створюються, впроваджуються і розповсюджуються нові наукові й технологічні знання та реалізуються інноваційні процеси.

Однією із сучасних тенденцій, що визначають формування економіки, заснованої на знан нях, слід визнати “загальне усвідомлення важливості інформації і знання в економічному розвитку, переконаність політичних кіл, бізнесменів, менеджерів у ключовій ролі інновацій для забезпечення конкурентоспроможності” [24]. Усвідомлення важливості знання та іннова-цій формує споріднені напрями інноваційного менеджменту (зокрема управління знаннями, управління змінами, управління якістю тощо), які значною мірою зумовлюють поведінку ор-ганів влади, а також суб’єктів господарської діяльності на ринку або в окремих сферах життє-діяльності територіальних громад. Усвідомлення сутності та важливості інноваційної діяль-ності на всіх рівнях публічного управління стимулює керівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування до розробки й прийняття раціональних управлінських рі-шень, що втілюються під час впровадження різноманітних стратегій і програм місцевого та регіонального розвитку, враховують специфіку території та її місцеві реалії і реалізуються у вигляді інноваційних проектів.

Ураховуючи те, що економіка знань базується на нових знаннях, які мають інформаційну основу і втілюються в інновації [4], економіку знань також визначають як категорію, пов’язану з розвитком інформаційно-комунікаційних мереж, які, у свою чергу, є своєрідним “каталізато-ром” нових знань як науково-технічного, так і гуманітарного наповнення, необхідних для куль-турного і духовного збагачення світу. Зазначене зумовлює парадигму інноваційного роз витку, в основу якої і покладено інформацію, досвід та знання, продукування та розповсюдження яких у вигляді інноваційного продукту є запорукою розвитку інформаційного суспільства.

висновки та перспективи подальших досліджень. Інноваційний розвиток територіаль-них громад як основа становлення економіки знань та інформаційного суспільства, безумов-но, розширює можливості ринку праці. Завдяки реалізації активної регіональної інноваційної політики створюються ефективні високооплачувані нові робочі місця, формується попит на працівників із високою кваліфікацією, а також на послуги центрів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації відповідних кадрів. Саме це і потрібно сьогодні Україні для забез-печення сталого збалансованого розвитку як територіальних громад, так і країни в цілому.


Про інноваційну діяльність : 1. Закон України вiд 4 лип. 2002 р. № 40-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 36. – Ст. 266.

Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007– 2.2015 роки : Закон України від 9 січ. 2007 р. № 537-V // Відом. Верхов. Ради України. – 2007. – № 12. – Ст. 102.

Арыстанбекова А.3. Экономика, основанная на знаниях / Акмарал Хайдаровна Арыстанбекова // Мировая экономика и междунаp. отношения. – 2008. – № 6. – С. 30–33.

Большой толковый социологический словарь / Д. Джери, Дж. Джери ; пер. с англ. 4.Н. Н. Марчук : в 2 т. – М. : АСТ: Вече, 1999. – Т. 1. – 544 с.

Вакарчук Т. С.5. Економічне зростання як стратегічний напрям державного регу-лювання економіки України / Т. С. Вакарчук // Європ. вектор екон. розвитку. – 2014. – № 2 (17). – С. 30–42.

80



Галяткин А. В.6. Люди и знания : монография [Электронный ресурс] / А. В. Галяткин. – СПб. : АКМ, 1999. – Режим доступа : http://www.kulichki.com/moshkow/akm/txt/raznoe/galiatkin-ludi_znania.html.

Геєць В. М.7. Інноваційні перспективи України : монографія / В. М. Геєць, В. П. Семи-ноженко. – Харків : Константа, 2006. – 272 с.

Дідик В. І.8. Економіка знань як складова стратегічного потенціалу регіону / В. І. Дідик // Науковий вісник Ужгородського університету : зб. наук. пр. – Ужгород : [б. в.], 2008. – Вип. 26. – С. 74–79.

Друкер П.9. Бизнес и инновации / Питер Ф. Друкер. – М. : Вильямс, 2007. – 432 с. Квіт С.10. Беззахисна інтелектуальна власність, або як подолати “долину смерті” / Сер-

гій Квіт // Дзеркало тижня. – 2015. – № 41 (30 жовт.).Кейнс Дж. М.11. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. М. Кейнс ; пер. проф.

Н. Н. Любимова. – М. : Гелиос АРВ, 2012. – 352 с.Кірєєва О. Б.12. Знання як визначальний ресурс суспільного розвитку: дер жавно-

управлінський аспект / О. Б. Кірєєва // Державне управління та місцеве самоврядування : зб. наук. пр. / за заг. ред. С. М. Серьогіна. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2012. – Вип. 4 (15). – С. 22–32.

Махлуп Ф.13. Производство и распространение знаний в США / Ф. Махлуп. – М. : Про-гресс, 1966. – 462 с.

Николаев А. И.14. Инновационное развитие и инновационная культура / А. И. Николаев // Наука и наукознание. – 2001. – № 2. – С. 54–65.

Перспективи інноваційного розвитку України (аналітична доповідь) [Електронний 15.ресурс]. – Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/table/Zhalilo21/003.htm.

Полінкевич О. М.16. Сутність економічних понять “інновація”, “інноваційний процес” та “інноваційний розвиток підприємств” / О. М. Полінкевич // Економічні науки : зб. наук. пр. – Луцьк : ЛНТУ. – Ч. 2. – 2010. – № 7 (28). – С. 60 – 76. – (Серія “Економічна теорія та еконо мічна історія”).

Портер М.17. Конкуренция : пер. с англ. / Майкл Портер. – М. : ИД “Вильямс”, 2001. – 495 c.

Сакс Дж.18. Макроэкономика. Глобальный подход / Дж. Сакс, Ф. Ларрен. – М. : Дело, 1996. – 848 с.

Самуэльсон П.19. Экономикс / П. Самуэльсон, В. Нордхаус. – М. : Прогресс, 1991. – 101 с.

Стиглиц Дж. Ю.20. Экономика государственного сектора : практ. пособие / Дж. Ю. Сти-глиц. – М. : ИНФРА-М, 1997. – С. 720.

Угода про партнерство та співробітництво між Європейським співтовариством і Укра-21.їною від 14 черв. 1994 р. // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 24. – С. 203. – Ст. 1794.

Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України : матеріали наук.-практ. 22.конф. / А. С. Гальчинський (голова редкол.). – Київ : НТУУ “КПІ”, 2003. – 434 с.

Харгадон Э.23. Управление инновациями. Опыт ведущих компаний / Эндрю Харгадон. – М. : Вильямс, 2007. – 304 с.

Хохлов Ю. Е.24. Экономика, основанная на знании: социально-экономические тен-денции и политические цели / Ю. Е. Хохлов, С. Б. Шапошник // Информ. о-во. – 2002. – № 1. – С. 4–7.

Шевченко О. М.25. Стратегія інноваційного розвитку – фактор економічної безпеки підприємства в сучасних умовах [Електронний ресурс] / О. М. Шевченко // Економічні нау-ки : зб. наук. пр. Донбас. держ. машинобуд. акад. – Краматорськ : ДДМА, 2012. – (Серія “Державне регулювання економіки”). – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/22_PnR_2012/economics/15_115309.doc.htm.

81



Шумпетер Й.26. Теория экономического развития. Капитализм, социализм и демокра-тия / Й. А. Шумпетер ; предисл. В. С. Автономова. – М. : ЭКСМО, 2007. – 864 с.

Экономика знаний: уроки для России [Электронный ресурс] // Наука и жизнь: трибу-27.на ученого. – 2003. – № 5. – Режим доступа : http://www.nkj.ru/archive/articles/2874/.

Dunning J.28. Regions, globalization and the knowledge economy / J. Dunning // Regions, Globalization, and the Knowledge-Based economy. – oxford, 2000. – P. 8–10.

Freeman C.29. the national system of innovation in historical perspective / C. Freeman // Cambridge Journal of Hconomics. – 1995. – Vol. 19. – Р. 5–24.

Hayek F. A.30. Use of knowledge society [Електронний ресурс] / F. A. Hayek // American economic Review. – XXXV. – 1945. – № 4. – September. – Рp. 519–530. – Режим доступу: http://www.jstor.org/stable/1809376. – title from screen.

Lucas R.31. on the mechanics of economic development / Robert Lucas // Journal of Monetary economics. – 1988. – Vol. 22. – № 1. – P. 3–42.

Lundvall B.-A.32. national innovation systems: towards a theory of innovation and interactive learning / Bengt-Аke Lundvall. – London, Pinter Publishers, 1992. – С. 342.

Nelson R.33. technical innivations and national system / R. nelson, n. Rosenberg // national innovation systems: a comparative analysis. – new York; oxford : oxford University Press, 1993. – 560 p.

Romer P.34. endogenous technological change / Pol Romer // the Journal of Political economy. – 1990. – Vol. 98. – № 5. – P. S71–S102.

Solow R.35. Contribution to the theory of economic growth / R. A. Solow // Quarterly Journal of economic. – 1956. – Vol. 70. – № 1. – P. 65–94.

REFERENCES

Pro іnnovacіjnu dіjal’nіst’ [About innovative activity]: zakon Ukraїni, 04.07.2002. № 40-IV. 1. Vіdom. Verhovnoї Radi Ukraїni. 36, 266.

Pro osnovnі zasadi rozvitku іnformacіjnogo suspіl’stva v Ukraїnі na 2007-2015 roki [About 2. basic principles of development of informative society in Ukraine]: zakon Ukraїni, 09.01.2007. №537-V. Vіdom. Verhovnoї Radi Ukraїni. 12, 102.

Arystanbekova A., 2008. Jekonomika, osnovannaja na znanijah [Knowledge economy]. 3. Mirovaja jekonomika i mezhdunapodnye otnoshenija. 6, 30-33 (in Russian).

Dzheri D., 1999. Bol’shoj tolkovyj sociologicheskij slovar’ [Large explanatory sociological 4. dictionary]. Moscow, 1, 544 (in Russian).

Vakarchuk t.S., 2014. ekonomіchne zrostannja jak strategіchnij naprjam derzhavnogo 5. reguljuvannja ekonomіki Ukraїni [economy growing as strategic direction of government control of economy of Ukraine]. Єvropejs’kij vektor ekonomіchnogo rozvitku, 2(17), 30-42.

Galjatkin A.V., 1999. Ljudi i znanija [People and knowledges]. Regime to eccess: http://6. www.kulichki.com/moshkow/akm/txt/raznoe/galiatkin-udi_znania.html (in Russian).

Geєc V.M., 2006. Іnnovacіjnі perspektivi Ukraїni [Innovative prospects of Ukraine]. 7. Сharkiv, 272.

Dіdik V.І., 2008. ekonomіka znan’ jak skladova strategіchnogo potencіalu regіonu [economy 8. of knowledges as constituent of strategic potential of region]. Uzhgorod, 26, 74–79.

Druker P., 2007. Biznes i innovacii [Business and innovations]. Moscow, 432 (in Russian).9. Kvіt S., 2015. Bezzahisna іntelektual’na vlasnіst’, abo Jak podolati “dolinu smertі” 10.

[Defenceless intellectual property, or How to overcome the “valley of death]. Dzerkalo tizhnja, 41.Kejns Dzh. M., 2012. obshhaja teorija zanjatosti, procenta i deneg [General theory of 11.

employment, percent and money]. Moscow, 352 (in Russian).Kіrєєva o. B., 2012. Znannja jak viznachal’nij resurs suspіl’nogo rozvitku: derzhavno-12.

upravlіns’kij aspekt [Knowledge as determining resource of community development: public-administrative aspect]. Dnipropetrovsk, 4 (15), 22-32.

82



Mahlup F., 1966. Virobnictvo ta rozpovsjudzhennja znan’ u SShA [A production and 13. distribution of knowledges is in the USA]. Moscow, 462 (in Russian).

nikolaev A.I., 2001. Innovacionnoe razvitie i innovacionnaja kul’tura [Innovative 14. development and innovative culture]. nauka i naukoznanie, 2, 54-65.

Perspektivi іnnovacіjnogo rozvitku Ukraїni [Prospects of innovative development of 15. Ukraine]. Regime to eccess: http://old.niss.gov.ua/table/ Zhalilo21/003.htm. – nazva z ekranu.

Polіnkevich o.M., 2010. Sutnіst’ ekonomіchnih ponjat’ “іnnovacіja”, “іnnovacіjnij proces” 16. ta “іnnovacіjnij rozvitok pіdpriєmstv” [essence of economic concepts “innovation”, “innovative process and “innovative development of enterprises”]. Luc’k, 7(28), 60-76.

Porter M., 2001. Konkurencija [Competition]. Moscow, 495 (in Russian).17. Saks Dzh., 1996. Makrojekonomika. Global’nyj podhod [Macroeconomics. Global 18.

approach|]. Moscow, 848 (in Russian).Samujel’son P., 1991. Jekonomiks [ekonomiks]. Moscow, 101 (in Russian).19. Stiglic Dzh. Ju., 1997. Jekonomika gosudarstvennogo sektora [economy of public sector]. 20.

Moscow, 720 (in Russian).Ugoda pro partnerstvo ta spіvrobіtnictvo mіzh Єvropejs’kim spіvtovaristvom і Ukraїnoju, 21.

14.06.1994 [An agreement is about partnership and collaboration between the european concord and Ukraine]. ofіc. vіsn. Ukraїni, 24, 203.

Gal’chins’kij A.S., 2003. Utverdzhennja іnnovacіjnoї modelі rozvitku ekonomіki Ukraїni 22. [Claim of innovative model of development of economy of Ukraine]. Kiev, 434.

Hargadon Je., 2007. Upravlenie innovacijami. opyt vedushhih kompanij [Innovation 23. management. experience of leading companies] / Jendrju Hargadon. – Moscow, 304 (in Russian).

Hohlov Ju.e., 2002. Jekonomika, osnovannaja na znanii: social’no-jekonomicheskie 24. tendencii i politicheskie celi [economy based on knowledge: socio-economic tendencies and political aims]. Informacionnoe obshhestvo, 1, 4-7. (in Russian).

Shevchenko o.M., 2012. Strategіja іnnovacіjnogo rozvitku – faktor ekonomіchnoї bezpeki 25. pіdpriєmstva v suchasnih umovah [Strategy of innovative development is a factor of economic security of enterprise in modern terms]. Regime to eccess: http://www.rusnauka.com/22_PnR_2012/economics/15_115309.doc.htm.

Shumpeter J., 2007. teorija jekonomicheskogo razvitija. Kapitalizm, socializm i demokratija 26. [theory of economic development. Capitalism, socialism and democracy]. Moscow, 864 (in Russian).

Jekonomika znanij: uroki dlja Rossii [economy of knowledges: lessons for Russia]. Regime 27. to eccess: http://www.nkj.ru/archive/articles/2874/ (in Russian).

Dunning J., 2000. Regions, globalization and the knowledge economy. oxford, 8-10.28. Freeman C., 1995. the national system of innovation in historical perspective. Cambridge, 29.

19, 5-24.Hayek F.A., 1945. Use of knowledge society. American economic Review, 4, 519-530. 30.

Regime to eccess: http://www.jstor.org/stable/1809376.Lucas R., 1988. on the mechanics of economic development. Journal of Monetary 31.

economics, 22, 1, 3-42.Lundvall B.-A., 1992. national innovation systems: towards a theory of innovation and 32.

interactive learning. London, Pinter Publishers. 342.nelson R., 1993. technical innivations and national system. new York, oxford University 33.

Press, 560. Romer P., 1990. endogenous technological change. the Journal of Political economy, 98, 34.

5, S71-S102.Solow R., 1956. Contribution to the theory of economic growth. Quarterly Journal of 35.

economic, 70, 1, 65–94.

83



SUMMARY

the goal of this research is the theoretical-methodological basis of the approach to the innovative development management of the local-self government level through the projection of the new knowledges to the forming innovative system.

the reasonability of the management system formation by the territories innovative development on the base of new knowledges is grounded; system significant factors, which are necessary to distinguish “the core” of this system are investigated; corresponding models (conceptual and formalized) that condition the direction of the innovation development vector to knowledge economy and information society forming are offered.

the essence of the notion “an innovative system” is described, the composition of its components and their role in the innovative development providing are substantiated. the relevant Ukrainian normative base is analysed.

the system factors, necessary for the selection of the “kernel”, are researched; the key factors of the innovative development are determined. the relevant models are offered.

the indispensable and sufficient conditions of providing the innovative development successfulness are formulated. the following ones belong to them: the developed innovative system, appropriate normative base, proper innovative culture, and organized interaction of institutions that belong to the innovative system, provide the transinstitution and synergetic effect, and are the subjects of the innovative development management.

the role of new knowledges in the economy growing and innovative development of a country on the whole is investigated.

the of principle differences of new knowledge (knowledge which is got as a result of educational, elucidative, informatively-communication and other activity) open up from everyday).

the paradigm of innovative development, based on information, experience and knowledge, production and dissemination of which as an innovative product is the key to development of informative society, is substantiated.

the definition of the notion “innovation based on new knowledge” is offered: it is the result of transformation of unique for this object (subject) knowledge on a product which has a public utility, positively influences on the vital functions of having a special purpose group of population, raise its competitiveness, takes into account a “spiral effect”, generates new knowledges.

84



УДК 352/353:330.341.1](477.42)

С. а. ГорбЛюк, аспірант кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом, Національна академія державного управління при Президентові України

СТАН ТА НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОї ІННОВАЦІЙНОї СИСТЕМИ жИТОМИРСЬКОї ОБЛАСТІ:

УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТУ статті проаналізовано сучасний стан формування регіональної інноваційної системи Житомирської області. З’ясовано рівень впливу регіональних органів публічної влади на інноваційні процеси в області, зокрема здійснено аналіз заходів інноваційного розвитку, які визначені в чинних програмних документах регіону. Встановлено характе-ристики функціонування науково-освітньої підсистеми регіональної інноваційної системи, яка відіграє важливу роль через проведення науково-дослідницької діяльності, отримання нових знань та формування професійних компе-тентностей усіх учасників інноваційного процесу. Розкрито основні ознаки поширення інноваційного підприємництва в економіці області та рівень розвитку інфраструктури підтримки процесів розробки та впровадження інновацій. Узагальнено особливості формування регіональної інноваційної системи Житомирської області в розрізі її підсис-тем. Запропоновано заходи, спрямовані на практичне запровадження Концепції розвитку інноваційної системи в Житомирській області.ключові слова: регіональна інноваційна система, інноваційна система Житомирської області, інноваційний розви-ток регіону, інноваційна інфраструктура, регіональні органи публічної влади.

S. a. horbLiUk,Post-graduate student, Chair of the regional administration, local self-government and city management, National Academy for Public Administration under the President of UkraineSTATUS AND DIRECTIONS OF FORMATION OF THE REGIONAL INNO-VATIVE SYSTEM IN ZHYTOMYR OBLAST: MANAGERIAL ASPECTThe article analyses the existing state of formation of the regional innovative system in Zhytomyr oblast. It clarifies the level of influence of the regional public authorities on the innovation processes in the oblast and in particular analyzes the innovative development measures, which are defined in the effective policy documents of the region. It established the characteristics of the functioning of scientific and educational subsystem of the regional innovative system which is important by the way of carrying out research activities, acquiring new knowledge and formation of professional competences of all participants of innovative process. It outlines the essential features of the distribution of innovative entrepreneurship in the oblast economy and the level of development of the infrastructure supporting the processes of innovation development and implementation. It summarizes the features of forming of the regional innovation system in Zhytomyr oblast in view of its subsystems. The article proposes the activities aimed at practical implementation of the Concept of Innovative System Development in Zhytomyr oblast.key words: regional innovation system, innovation system of Zhytomyr region, inno-vation regional development, innovation infrastructure, regional public authorities.

С. а. ГорбЛюк, аспирант кафедры регионального управления, местного самоуправления и управления городом, Нацио-нальная академия государственного управления при Президенте УкраиныСОСТОЯНИЕ И НАПРАВЛЕНИЯ ФОРМИРОВАНИЯ РЕГИОНАЛЬНОЙ ИННОВАЦИОННОЙ СИСТЕМы жИТО-МИРСКОЙ ОБЛАСТИ: УПРАВЛЕНЧЕСКИЙ АСПЕКТВ статье проанализировано современное состояние формирования региональной инновационной системы Жи-томирской области. Выяснен уровень влияния региональных органов публичной власти на инновационные процессы в области, в частности осуществлен анализ мер инновационного развития, определенных в действую-щих программных документах региона. Установлены характеристики функционирования научно-образовательной подсистемы региональной инновационной системы, которая играет важную роль посредством научно-исследовательской деятельности, получения новых знаний и формирования профессиональных компетенций всех участников инновационного процесса. Раскрыты основные признаки распространение инновационного предпри-нимательства в экономике области и степень развития инфраструктуры поддержки процессов разработки и вне-дрения инноваций. Обобщены особенности формирования региональной инновационной системы Житомирской

© Горблюк С. А., 2016

85



области в разрезе ее подсистем. Предложены меры, направленные на практическое внедрение Концепции разви-тия инновационной системы в Житомирской области.ключевые слова: региональная инновационная система, инновационная система Житомирской области, иннова-ционное развитие региона, инновационная инфраструктура, региональные органы публичной власти.

постановка проблеми. Житомирська область за економічним спрямуванням належить до промислово-аграрних регіонів України. Завдяки значним запасам лісів, корисних копалин у безпосередній близькості від залізниць та автомобільних шляхів, розвиненій магістральній транспортній інфраструктурі та вдалому розміщенню Житомирщина має значні можливості для економічного зростання. Однак у реальності область не демонструє високих показників розвитку. Порівняно з регіонами-сусідами та регіонами подібного типу в Житомирській облас-ті нижчий показник ВРП на душу населення, значно менші за середньодержавний рівень об-сяги капітальних інвестицій у розрахунку на одну особу, існують серйозні проблеми на ринку праці, доходи її жителів невисокі. Основними недоліками в економіці регіону є застарілі тех-нології виробництва, недостатній рівень капіталовкладень, значна енергоємність вироб ництва і відносно невелика частка продукції з високою доданою вартістю. При цьому інноваційні про-цеси не набули значного поширення на території області. Водночас відомо, що в сучасному світі досягти високих економічних темпів неможливо без інновацій.

Виходячи з цього від формування успішної регіональної інноваційної системи (РІС) за-лежить майбутнє регіону, який або розвиватиметься в напрямі економіки знань, або опиниться на узбіччі науково-технічного і соціального прогресу. Викладене вище актуалізує необхідність дослідження стану та перспектив формування РІС як в усіх регіонах України, так і в Житомир-ській області зокрема.

аналіз останніх публікацій за проблематикою та визначення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проблеми формування інноваційних систем на регіональному рівні України досліджують М.Буняк, І.Дегтярьова, В.Пономаренко, О.Федірко, Л.Федулова, Л.Шаповалова, Л.Яремко та інші науковці, які зробили вагомий внесок у розвиток теоретико-методологічних положень з відповідної тематики. Втім, вітчизняна теорія не дає вичерпних відповідей на питання про поточний стан та напрями формування інноваційних систем регіо-нів України в сучасних умовах, а також роль у цьому процесі та можливі дії регіональних ор-ганів публічної влади, що негативно позначається на кінцевих результатах їх діяльності, спря-мованої на інноваційний розвиток території. Як наслідок існує потреба в такому дослідженні на прикладі конкретного регіону.

Формулювання цілей (мети) статті. Мета статті – визначення стану та напрямів фор-мування РІС Житомирської області, особливостей відповідного впливу регіональних органів публічної влади на регіональні інноваційні процеси та розробка на цій основі пропозицій щодо її подальшого формування.

виклад основних результатів та їх обґрунтування. РІС – це складна, відкрита, дина-мічна, соціально-економічна система, що включає розташовані в межах регіону підприємства, установи, організації, окремих фізичних осіб, органи державної влади, органи місцевого са-моврядування, які активно та цілеспрямовано взаємодіють у сфері створення, розповсюджен-ня, використання нових знань і технологій, виробництва інноваційної продукції та послуг [3, с. 142–143].

Беручи до уваги, що інноваційність є визначальною характеристикою сучасних науково-технічних, виробничих, соціально-економічних та всіх суспільних процесів, РІС повинна за-безпечувати не лише становлення економіки, що базується на знаннях, а й конкурентні пере-ваги регіону в глобальному інноваційному процесі.

Важливим аспектом у дослідженні формування РІС Житомирської області є аналіз її структурних елементів та взаємозв’язків між ними. Як зазначено в [2, с. 186], будь-яка РІС включає 4 основні підсистеми: організаційно-координаційну, науково-освітню, підприємниць-ку та інфраструктурну. Розглянемо функціонування в Житомирській області кожної з них.

86



До організаційно-координаційної підсистеми РІС належать органи публічної влади – органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Місцевими органами держав-ної виконавчої влади в області є Житомирська обласна державна адміністрація та 23 районні державні адміністрації. Органи місцевого самоврядування в області представлені Житомир-ською обласною радою, 25 районними радами (у тому числі двома районними у м. Житомирі), 15 міськими, 40 селищними та 579 сільськими радами [19, с. 12].

За реалізацію інноваційної політики в області відповідає управління освіти і науки обл-держадміністрації, серед основних завдань якого вказана участь у забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності [12]. Проте у складі цього управління відсутній профільний струк-турний підрозділ, функціями якого є формування та реалізація інноваційної політики. Нато-мість у складі департаменту економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва облдержадміністрації функціонує відділ інвестиційно-інноваційної діяльності та зовнішніх зносин управління інвестиційно-інноваційної діяльності, зовнішніх зносин, адміністративно-дозвільної діяльності та розвитку підприємництва, на який покладається організаційне забез-печення виконання нормативно-правових актів з питань інноваційної діяльності, розробка проектів програм та заходів, спрямованих на підвищення рівня інноваційного розвитку підпри-ємств та організацій області [11]. Водночас управління агропромислового розвитку та управ-ління промисловості, розвитку інфраструктури та туризму облдержадміністрації орієнтують діяльність на вирішення питань інноваційного розвитку підприємств свого спрямування.

Взаємодія суб’єктів організаційно-координаційної підсистеми є визначальною для фор-мування РІС, адже вони забезпечують цільову орієнтацію на функціонування всієї інновацій-ної системи регіону, організовують спільне визначення цілей та заходів, пріоритетів і загалом стратегії її розвитку.

Варто зазначити, що Житомирська область стала першою з областей, де в 2006–2007 рр. було розроблено проект Концепції розвитку регіональної інноваційної системи Житомирської області [16]. В ній було наведено перелік завдань для досягнення поставленої мети концепції – визначення організаційних, фінансових та правових засад створення в Житомирській області єдиної інноваційної системи. Однак розроблений проект Концепції не був затверджений об-ласною радою, тому визначені в ньому положення не були реалізовані.

Нині плановим документом найвищого рівня в області є Стратегія розвитку Жито-мирської області на період до 2020 р., затверджена рішенням обласної ради від 19 березня 2015 р. № 1403 [19]. Визначені в Стратегії цілі та завдання спрямовані на досягнення сфор-мованого стратегічного бачення розвитку майбутнього області виходячи з того, що Житомир-щина – промислово-аграрний регіон, що демонструє сталий економічний розвиток, зростання багатогалузевої промисловості та сільського господарства, посилення конкурентних позицій; регіон з безпечними умовами проживання, в якому кожна територіальна громада матиме умови для розвитку та підвищення стандартів життя. На інноваційне зростання області спрямовані окремі операційні цілі Стратегії, зокрема зміцнення інноваційного потенціалу промислового сектору, розбудова потенціалу для розроблення нових видів продукції, створення умов для стійкого розвитку економіки регіону, технологічне переоснащення діючих та створення висо-котехнологічних нових підприємств виробництва і переробки сільгосппродукції та ін.

Стратегія є основою для уточнення діючих і розроблення нових регіональних та місце-вих галузевих програм, щорічних програм економічного і соціального розвитку територій. Не-зважаючи на те, що в жодному чинному програмному документі області не вживається поняття РІС, успішна реалізація окремих заходів справлятиме певний позитивний, хоча і фрагментар-ний, вплив на її формування. Зокрема, аналізуючи визначені заходи інноваційного розвитку в Плані заходів на 2015–2017 рр. з реалізації Стратегії розвитку Житомирської області [10], в галузевих та щорічній програмах розвитку [5; 13–15] варто виділити заплановані дії регіональ-них органів публічної влади щодо підтримки:

87



створення суб’єктів інноваційної інфраструктури, зокрема інноваційних бізнес- –інкубаторів у вищих навчальних закладах, індустріальних парків, бізнес-центру та інновацій-ного консалтингового центру;

популяризації інноваційного потенціалу області шляхом проведення виставково- –ярмаркових та презентаційних заходів, створення інформаційних матеріалів і каталогу інно-ваційних пропозицій;

підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня кадрів сфери підприємництва через про- –ведення семінарів, навчань, тренінгів, круглих столів тощо із суб’єктами малого і середнього бізнесу щодо здійснення інноваційної та науково-технічної діяльності, просування їх продук-ції і технологій на регіональні та зовнішні ринки;

розвитку органічного виробництва в сільському господарстві (область є першою в Украї- –ні, яка на рівні обласної програми підтвердила важливість та необхідність його впровадження).

Разом з тим викликає занепокоєння фінансування окремих із зазначених заходів, особли-во тих, які передбачені в Плані заходів на 2015–2017 рр. з реалізації Стратегії розвитку області і залежать від конкурсного відбору проектних ідей, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів секторальної підтримки ЄС у 2016 р.

Науково-освітня підсистема РІС відіграє важливу роль в інноваційних процесах через проведення науково-дослідницької діяльності, отримання нових знань та формування про-фесійних компетентностей усіх учасників інноваційного процесу. Так, згідно з інформацією управління освіти та науки облдержадміністрації, в Житомирській області функціонує 34 ви-щих навчальних заклади та відокремлених структурних підрозділи: 3 університети, 2 інститути, 8 відокремлених структурних підрозділів вищих навчальних закладів ІІІ–IV рівнів акредитації та 21 вищий навчальний заклад І–ІІ рівнів акредитації (коледжі, технікуми, училища). У вищих навчальних закладах області навчається понад 33 тис. студентів, з них більш як 20 тис. осіб – у ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації. Здійснюється підготовка за 162 спеціальностями переважно агроекологічного, технологічного та педагогічного спрямування.

Провідне місце в системі вищої освіти області займають державні вищі навчальні закла-ди, зокрема Житомирський національний агроекологічний університет (ЖНАЕУ), Житомир-ський державний технологічний університет (ЖДТУ), Житомирський державний університет імені Івана Франка (ЖДУ ім. І.Франка), де зосереджений основний науково-дослідний потен-ціал регіону.

Серед складових елементів системи наукової діяльності та інноваційного розвитку ЖНАЕУ варто виділити науково-дослідний інститут регіональних екологічних проблем та 5 науково-інноваційних інститутів (інститут економіки і агробізнесу; інститут агротехнологій та землеустрою; інститут тваринництва та ветеринарії; інститут екології та лісу; інститут механі-зації агропромислового виробництва та енергоефективності).

На базі ЖНАЕУ створені інноваційні центри, зокрема: Поліський центр органічного ви-робництва (стимулювання розвитку органічного виробництва в регіоні), Поліський центр роз-витку сільських територій (реалізація завдань, визначених проектом соціально-економічного розвитку сільських територій “Рідне село”), Поліський центр еколого-енергетичних техноло-гій (проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у сфері виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива; створення систе-ми моніторингу виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на території Полісся; проведення досліджень потенціалу території Полісся щодо розміщення об’єктів відновлюваної енергетики; обґрунтування екологічно безпечних техноло-гій вирощування сільськогосподарських енергетичних культур та розміщення виробництва з їх перероблення, зокрема в зоні радіоактивного забруднення) [8].

Значний науково-дослідний та інтелектуальний потенціал має ЖДТУ. За роки існування навчального закладу отримано понад 120 патентів України на винаходи, а також інші об’єкти інтелектуальної власності. У складі університету функціонує науково-дослідний сектор. Науко-

88



ві дослідження проводяться у створених лабораторіях. В університеті функціонують наукові підрозділи за напрямами: “Сучасні технології обробки конструкційних матеріалів; технології відновлення деталей машин; прогресивні різальні інструменти”, “Прецизійні автоматизовані засоби та методи вимірювання механічних величин”, “Комп’ютерна математика та оптимізація обчислень”, “Напівпровідникова оптоелектроніка”, “Робототехнічні системи автоматизації тех-нологічних процесів”, “Радіотехніка, радіоелектронні апарати та телекомунікації”, “Радіа ційна екологія лісових екосистем”, “Гірництво”, “Економічні науки. Кількісні методи в економіці. Економіка підприємства та управління виробництвом” та “Облік і аудит. Фінанси та кредит”.

Разом з тим у ЖДУ ім. І.Франка створений інноваційний центр, який відповідно до по-кладених на нього завдань:

опікується банком цінних ідей, новітніх розробок і винаходів; •здійснює оцінку комерційного потенціалу винаходу або наукової розробки; •розробляє і реалізує план просування наукової продукції на ринок; •забезпечує продаж об’єктів інтелектуальної власності; •допомагає сформувати науково-дослідницький контур, зорієнтований на ефективну •

технічну дієвість університетської науки [7].За даними Головного управління статистики, в Житомирській області в 2015 р. виконання

наукових та науково-технічних робіт університетами області було забезпечено на суму понад 19,5 млн грн, у тому числі: фундаментальних досліджень здійснено на суму 5,7 млн грн, при-кладних досліджень – на суму 4,8 млн грн, науково-технічних розробок – на суму 5,5 млн грн, науково-технічних послуг надано на суму 3,5 млн грн. Основна частина робіт за галузями наук стосується сільськогосподарських (57,3%) і технічних (28,8%). Кількість виконавців наукових та науково-технічних робіт в області за 2015 р. становила 266 працівників основної діяльності, з них 136 дослідників та 30 техніків [18, c. 66–68].

Однак більшість досліджень учених області не має практичного значення, адже їх темати-ка не відповідає потребам бізнесу та загалом стратегічним пріоритетам соціально-економічного розвитку області.

Підприємницька підсистема РІС передбачає безпосередньо виробництво інновацій (то-варів і послуг), їх просування та реалізацію. За даними Головного управління статистики, в Житомирській області, в 2015 р. інноваційну діяльність у промисловості здійснювали 28 під-приємств, або 15,5% від обстежених промислових підприємств (рис. 1). Цей показник є ниж-чим за середній по Україні, який становить 17,3%.

Рис. 1. Динаміка зміни основних показників інноваційної діяльності промислових підприємств Житомирської області

впроваджено нових видів інноваційної продукціївпроваджено нових технологічних процесівкількість підприємств, що займалися інноваційною діяльністюкількість підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність

89



Аналіз основних показників інноваційної діяльності промислових підприємств об-ласті свідчить, що за останні роки відбулося поступове зниження показників щодо кіль-кості підприємств, які здійснюють інноваційну діяльність, а також упровадження нових видів інноваційної продукції та нових технологічних процесів. Це відповідає тенденціям, що спостерігаються в середньому по Україні. Крім негативного впливу макроекономічних факторів, відсутності на державному рівні дієвої системи стимулювання розвитку науково-технологічної та інноваційної сфери, на цю ситуацію вплинули недостатність фінансових ресурсів у підприємницького сектору для забезпечення наукових досліджень та впроваджен-ня інноваційних розробок і низька активність вітчизняних та іноземних інвесторів щодо роз-витку інноваційної сфери області.

З огляду на це в 2015 р. вказані показники інноваційної діяльності Житомирської області мають найнижчі значення (впроваджено 20 технологічних процесів і 13 нових видів інновацій-ної діяльності), починаючи з 2010 р. Серед інноваційно-активних підприємств у 2015 р. 90% припадало на підприємства переробної промисловості, де найбільші частки становили вироб-ництво харчової продукції та виробництво ґумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції. Традиційно більшість інноваційно-активних підприємств розміщена в обласному центрі (35,7%) та інших містах обласного значення (28,6%).

Частка реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції області у 2015 р. становила 1,7%, що є одним з найгірших показників серед регіонів держави [1].

Варто зазначити, що окремі види продукції та цілі галузі, традиційні для Житомирської області, не знаходять застосування в новій економічній ситуації і постійно скорочуються, зо-крема видобуток торфу та виробництво торфобрикетів, окремі види продукції машинобуду-вання, харчової та легкої промисловості. Окремі види продукції після суттєвого спаду вироб-ництва протягом останніх років демонструють закріплення на певному рівні, який тримається і впродовж кризових років, як, наприклад, молокопереробна галузь, також спостерігається певний прогрес порівняно з минулим періодом у добувній промисловості. Водночас високі темпи розвитку таких інноваційно-активних галузей, як виробництво хімічних речовин і фар-мацевтичних препаратів, можуть істотно вплинути на структуру промислового виробництва найближчих років.

Аналіз ситуації щодо інноваційної діяльності в аграрній галузі Житомирської області ускладнений практичною відсутністю офіційної інформації про стан, характер та особливості такої діяльності. Адже всупереч рекомендаціям Євростату та ОЕСР щодо збирання та аналізу даних про інновації не аналізуються статистичні одиниці, в яких основним видом діяльності є сільське господарство.

Інноваційна активність підприємств аграрного сектору області в рослинництві пов’язана з упровадженням нових технологій вирощування агрокультур, систем обробітку ґрунтів, тех-нологій зберігання виробленої продукції. Так, все більшої популярності в області набувають технології “нульового” обробітку ґрунтів, “точного” землеробства, системи паралельного во-діння агротехніки та внесення добрив для захисту рослин, яке базується на GPS-навігації. У тваринництві комплексні інновації можуть дозволити собі лише агропромислові інтегровані формування (агрохолдинги) або фінансово стійкі господарства. Основна ж кількість підпри-ємств сільського господарства вимушена орієнтуватися на поелементне вдосконалення тех-нологій виробництва та зберігання продукції, що пов’язане зі зміною кількості й параметрів робочих операцій та підвищенням їх якості [4].

Інноваційним напрямом розвитку сільського господарства в Житомирській області є впровадження органічного виробництва, що потребує відповідного наукового та освітнього забезпечення, змін у структурній та функціональній організації управління аграрною сферою. У регіоні органічне виробництво здійснює низка аграрних підприємств, більшість з яких зосе-реджена в Новоград-Волинському районі. Найбільший досвід у веденні органічного виробни-

90



цтва має ПП “Галекс-Агро”, яке засноване в 2008 р. та бере участь у швейцарсько-українському проекті “Розвиток органічного ринку в Україні, 2012–2016 рр.”. Діяльність у рамках проекту спрямована на розширення посівних площ під органічними орними культурами та вжиття за-ходів щодо покращання якості та збільшення обсягів торгівлі молочною продукцією в Україні. Вся продукція сертифікована Інститутом екологічного маркетингу (Швейцарія), схвалена як “Органічна” та відповідає вимогам стандарту Біо Свісс. Діяльність підприємства перебуває під контролем ТОВ “Органік стандарт” та сертифікована згідно з вимогами, викладеними в Постанові Ради ЄС № 834/2007 та № 889/2008. У 2014 р. в області почав працювати перший в Україні інноваційний комплекс з виробництва сертифікованої органічної молочної продукції, побудований ТОВ “Органік мілк” [9].

Понад половина загального обсягу валової доданої вартості Житомирської області ство-рюється в процесі надання послуг. Загалом інноваційна діяльність у сфері послуг має певні відмінності порівняно з іншими галузями економіки. Зокрема, суб’єкти господарювання у сфе-рі послуг більше схильні до нетехнологічних інновацій. Серед підприємств сфери послуг Жи-томирської області, як і в цілому по Україні, інноваційною активністю відрізнялися суб’єкти ІТ, фінансового сектора, сфери маркетингу, транспортної та складської логістики тощо.

Інфраструктурна підсистема РІС передбачає трансфер та комерціалізацію інновацій (їх доведення від стадії ідеї до стадії готового продукту), а також надання різних видів підтримки процесу розробки та впровадження інновацій. За даними Департаменту економічного роз вит-ку, торгівлі та міжнародного співробітництва Житомирської обласної державної адміністрації, на 1 квітня 2016 р. в області зареєстровані такі суб’єкти підтримки бізнесу: 3 бізнес-центри, 1 бізнес-інкубатор, 15 інвестиційних фондів, фонд підтримки підприємництва, 36 фінансово-кредитних установ, 266 інформаційно-консультаційних установ, 93 страхові компанії, 119 гро-мадських об’єднань підприємців, асоціацій. Однак більшість з них не демонструє активну ді-яльність та не справляє помітного впливу на інноваційні процеси в регіоні [6].

Варто зазначити, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про засади державної регіо-нальної політики”, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. № 258 “Про затвердження Типового положення про агенцію регіонального розвитку” рішенням Житомир-ської обласної ради від 21 липня 2016 р. № 321 та розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 16 серпня 2016 р. № 259 засновано установу “Агенція регіонального розвитку Житомирської області” з метою соціально-економічного розвитку, формування інвестиційної привабливості та залучення інвестицій в економіку області [17].

Сприяє розвитку підприємництва, інтеграції у світову господарську систему, формуван-ню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур Житомирська торгово-промислова палата. Координаційно-організаційні функції щодо реалізації державної інформа-ційної політики у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності виконує в області ДП “Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації”.

Створенню сучасних і високотехнологічних виробництв у регіоні мають сприяти інду-стріальні парки. Так, на території області з 2014 р. функціонує індустріальний парк “Корос-тень” площею 42,2 га. Також триває робота щодо облаштування у м. Житомирі індустріально-го парку “ZHYtoMYR-eASt” площею 24,7 га.

У розвиток інноваційної інфраструктури в області роблять внесок найбільші регіональ-ні вищі навчальні заклади. Так, з метою забезпечення розвитку органічного землеробства на інноваційній основі на базі ЖНАЕУ, як уже зазначалося, сформовано Поліський центр орга-нічного виробництва “Полісся Органік”, який об’єднує зусилля наукових, освітніх установ, виробничих підприємств, розміщених у Поліському регіоні (діяльність центру поширюється на Волинську, Житомирську, Рівненську та Чернігівську області). Міжнародною сертифікацій-ною компанією Peterson Control Union сертифіковано за стандартами ЄС у сфері органічно-го виробництва частину дослідного поля університету, що відкриває широкі можливості для адаптації передових світових технологій у цій галузі [8; 9].

91



На базі ЖДТУ з 2013 р. функціонує офіс з трансферу технологій. У 2015 р. науковці взяли участь у проекті “Інтернет – біржа промислової власності” на базі філії “Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг”. З метою пошуку потенційних шляхів налагодження контактів з учасниками сфери інтелектуальної власності, впровадження розро-бок, комерціалізації проектів науковці ЖДТУ розмістили для демонстрації інформацію про об’єкти інтелектуальної власності (10 ОПВ) на сайті Державного підприємства “Український інститут промислової власності”; 7 інноваційних проектів ЖДТУ включені до бази даних кор-поративної інформаційної системи “Суб’єкти інноваційної діяльності”, яка охоплює всі об-ласні центри науки, інновацій та інформатизації. 42 інноваційні розробки ЖДТУ увійшли до оновленого електронного каталогу “Житомирщина інноваційна”, 14 інвестиційних пропозицій ЖДТУ подані до департаменту економічного розвитку Житомирської міської ради [20].

Відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України від 15 вересня 2015 р. № 933 “Про реорганізацію Державного підприємства “Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій” на базі ЖДТУ створено бізнес-інноваційний центр як структурний підрозділ університету. З метою реалізації наукових та науково-технічних роз-робок для потреб оборонно-промислового комплексу державному концерну “Укроборонпром” науковці факультетів інформаційно-комп’ютерних технологій та інженерної механіки ЖДТУ передали 25 перспективних розробок.

Для комерціалізації наукових розробок наказом № 27 Міністерства освіти і науки Укра-їни від 17 січня 2004 р. на базі ЖДУ ім. І.Франка створено Навчально-науково-виробничий комплекс спільно з ПАТ “Електровимірювач” (м. Житомир) [7].

З метою ознайомлення з результатами наукових досліджень та обміну практичним досві-дом, сприяння розвитку інноваційної діяльності через упровадження інноваційних розробок, трансферу технологій в університетах області систематично відбуваються наукові конференції та семінари. Серед проведених у 2015 р. заходів варто виділити:

міжнародну науково-практичну конференцію “Органічне виробництво і продовольча •безпека” (ЖНАЕУ);

всеукраїнську науково-практичну on-line конференцію аспірантів, молодих учених та •студентів “Інновації в економіці” (ЖДТУ);

міжнародну науково-практичну конференцію “Аграрна наука, освіта, виробництво: єв- •ропейський досвід для України” (ЖНАЕУ);

міжнародну науково-практичну конференцію “Інноваційний розвиток АПК України: •проблеми та їх вирішення” (ЖНАЕУ).

Таким чином, характеризуючи РІС Житомирської області, в розрізі її підсистем можна виділити такі особливості (рис. 2).

Незважаючи на те, що в Житомирській області сформовано основні підсистеми РІС, сут-тєвою проблемою залишається забезпечення системних взаємозв’язків між ними. З цього ви-пливає, що без активної постійної взаємодії організаційно-координаційної, науково-освітньої, підприємницької та інфраструктурної підсистем інноваційної системи регіону неможливе її успішне функціонування.

висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, відхід від затвердження і реалізації Концепції розвитку РІС Житомирської області, проект якої був розроблений ще 10 років тому, був невиправданим з огляду на наявний інноваційний потенціал території, існую-чі негативні тенденції до зниження інноваційної активності підприємств, які загалом стриму-ють економічне зростання та ставлять під загрозу сталий розвиток регіону в цілому.

Зважаючи на ситуацію, що склалася в Житомирській області в напрямі інноваційного розвитку, вважаємо за доцільне практичне запровадження Концепції розвитку РІС на основі:

розширення спектру заходів, спрямованих на підтримку співпраці регіональних орга- •нів публічної влади, вищих навчальних закладів, суб’єктів інноваційного підприємництва та громадськості;

92



діяльності новоствореної Агенції регіонального розвитку Житомирської області як ко- •ординаційного центру з вироблення та реалізації політики інноваційного розвитку території та посилення взаємодії суб’єктів РІС;

розвитку мережі індустріальних парків, бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, інвестицій- •них фондів тощо, спрямованих на реалізацію інноваційного потенціалу області;

створення та підвищення ефективності вже існуючих інноваційних центрів при дер- •жавних університетах області для продукування інновацій, а також інноваційних бізнес-інкубаторів для сприяння розвитку малого і середнього бізнесу в інноваційній сфері;

заснування інформаційно-пошукової системи, яка міститиме нормативну, науково- •технічну, патентну та економічну інформацію, необхідну для провадження інноваційної ді-яльності;

підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня кадрів сфери підприємництва в напрямі •їх обізнаності щодо здійснення інноваційної діяльності;

формування платформи для діалогу між суб’єктами підприємницької діяльності і •освітніми закладами області з метою підготовки фахівців високого рівня та їх подальшого пра-цевлаштування;

активізація суб’єктами РІС діяльності щодо розвитку інноваційної культури в суспіль- •стві та популяризації інноваційної діяльності.

Інноваційно-активними в області є близько 15,5% суб’єктів господарювання в промисловості, де найбільша частка належить виробництву харчової продукції та виробництву ґумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції; у сільському господарстві розвивається інноваційне органічне виробництво, суб’єкти господарювання у сфері послуг більше схиляються до нетехноло- гічних інновацій

Найбільший науково-дослідний потенціал регіону зосереджений у трьох державних університетах області агроекологічного, технологічного та педагогічного спрямування; при університетах створені окремі структурні підрозділи, науково-дослідні інститути та інноваційні центри, які безпосередньо здійснюють науково- технічну та інноваційну діяльність, проте рівень комерціалізації їх винаходів є низьким

Регіональними органами публічної влади вжива- ються заходи, які справля- ють позитивний, хоча і фраг- ментарний вплив на формування РІС області, зокрема щодо створення суб’єктів інноваційної інфраструктури, популяризації інноваційного потенціалу області, підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня кадрів сфери підприємництва тощо, втім, їх недостатньо для формування дієвої РІС

Зареєстровані в області суб’єкти підтримки розвитку підприємництва переважно не вирізняються активною діяльність та справля-

ють незначний вплив на інноваційні процеси в області; загалом спостерігається нестача організацій, метою яких є налагод-ження тісних зв’язків між органами публіч-ної влади, підприємствами й науковими установами, зокрема інноваційних бізнес-інкубаторів та центрів трансферу технологій

Організаційно-координаційна

підсистема

Підприємницька підсистема

Інфраструктурна підсистема

Науково- освітня

підсистема

Рис. 2. Особливості формування РІС Житомирської області в розрізі її підсистем

93



Разом з тим, розробляючи шляхи формування успішної інноваційної системи регіону, важливо звернути увагу на активне впровадження передового досвіду функціонування РІС у розвинених державах, що є перспективним напрямом подальших наукових досліджень.


Головне управління статистики у Житомирській області [Електронний ресурс]. – Ре-1.жим доступу : http://www.zt.ukrstat.gov.ua

Горблюк С. А.2. Структурно-функціональна модель регіональної інноваційної системи / С. А. Горблюк // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. Львів. регіон. ін-ту держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2015. – № 45. – С. 183–190.

Горблюк С. А.3. Сутність та ключові характеристики регіональної інноваційної системи / С. А. Горблюк // Вісн. НАДУ. – 2014. – № 3. – С. 137–144.

4. Кащук К. М. Перспективи провайдингу органічної продукції сільськогосподарських підприємств Житомирської області [Електронний ресурс] / К. М. Кащук ; Житомир. нац. агро-еколог. ун-т. – Режим доступу : http://eprints.zu.edu.ua/11931/1/22.pdf

Комплексна програма розвитку малого і середнього підприємництва у Житомирській 5.області на 2015–2016 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://oda.zt.gov.ua/images/golovna/oblasni-galuzevi-programu/Progr-roz-ky-mal-ta-ser-biznesy.pdf

Офіційний веб-сайт Департаменту економічного розвитку, торгівлі та міжнародного 6.співробітництва Житомирської обласної державної адміністрації [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу : http://economy-zt.gov.ua

Офіційний веб-сайт Житомирського державного університету імені Івана Франка 7.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zu.edu.ua

Офіційний веб-сайт Житомирського національного агроекологічного університету 8.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.znau.edu.ua

Офіційний веб-сайт Поліського центру органічного виробництва “Полісся Органік” 9.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://organic.znau.edu.ua

План заходів на 2015–2017 роки з реалізації Стратегії розвитку Житомирської області 10.на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://oda.zt.gov.ua/images/golovna/strategia_rozvutky/plan%20realizacii.pdf

Положення про департамент економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співро-11.бітництва Житомирської обласної державної адміністрації [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу : http://oda.zt.gov.ua/images/administracia/polozhennya_pro_str_pidrozd/pologeniya_ekono-michnogo-rozvitku.pdf

Положення про управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміні-12.страції [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://oda.zt.gov.ua/images/administracia/polo-zhennya_pro_str_pidrozd/pologeniya_osviti-i-nauki.pdf

Програма економічного і соціального розвитку Житомирської області на 2016 рік 13.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://economy-zt.gov.ua/files/e-region/2016/programa_soc_econ_rozv_2016.pdf

Програма залучення інвестицій в економіку Житомирської області на 2016–2020 роки 14.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://oda.zt.gov.ua/images/golovna/oblasni-galuzevi-prog-ramu/programa-zaluchennya-investiczij-v-ekonomiku-zhitomirskoi-oblasti-na-2016-2020-roki.pdf

Програма розвитку агропромислового комплексу Житомирської області на 2016– 15.2020 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://agroprom.zt.gov.ua/images/pdf/prog_1.pdf

Проект Концепції розвитку регіональної інноваційної системи Житомирської області 16.[Електронний ресурс] / Голов. упр. економіки Житомир. обл. держ. адміністрації. – Режим до-ступу : http://edportal.net/referaty/raznoe/662451

94



Розпорядження голови обласної державної адміністрації № 259 від 16.08.2016 “Про 17.заснування установи “Агенція регіонального розвитку Житомирської області” [Електрон-ний ресурс]. – Режим доступу : http://oda.zt.gov.ua/rozporyadzhennya-%e2%84%96-259-vid-16.08.2016.html.

Соціально-економічне становище Житомирської області за січень-березень 2016 року : 18.стат. бюл. – Житомир : Головне упр. статистики у Житомир. області, 2016. – 75 с.

Стратегія розвитку Житомирської області на період до 2020 року [Електронний ре-19.сурс]. – Режим доступу : http://oda.zt.gov.ua/images/golovna/strategia_rozvutky/strategia_2020.pdf

Узагальнена інформація щодо наукової та науково-технічної діяльності університету 20.[Електронний ресурс] / Житомир. держ. технолог. ун-т. – Режим доступу : https://ztu.edu.ua/ua/science/files/science2015_zvit.pdf.

REFERENCES

Holovne upravlinnya statystyky u Zhytomyrs’kiy oblasti [online], available at: http://www.1. zt.ukrstat.gov.ua

Horblyuk S.A. (2015), Strukturno-funktsional’na model’ rehional’noyi innovatsiynoyi 2. systemy, efektyvnist’ derzhavnoho upravlinnya : zb. nauk. pr. L’vivs’koho rehional’noho instytutu derzhavnoho upravlinnya natsional’noyi akademiyi derzhavnoho upravlinnya pry Prezydentovi Ukrayiny, vol. 45, pp. 183–190.

Horblyuk S.A. (2014), Sutnist’ ta klyuchovi kharakterystyky rehional’noyi innovatsiynoyi 3. systemy, Visnyk natsional’noyi akademiyi derzhavnoho upravlinnya pry Prezydentovi Ukrayiny, vol. 3, pp. 137 – 144.

Kashchuk K.M., Perspektyvy provaydynhu orhanichnoyi produktsiyi sil’s’kohospodars’kykh 4. pidpryyemstv Zhytomyrs’koyi oblasti, Zhytomyrs’kyy natsional’nyy ahroekolohichnyy universytet [online], available at: http://eprints.zu.edu.ua/11931/1/22.pdf

Kompleksna prohrama rozvytku maloho i seredn’oho pidpryyemnytstva u Zhytomyrs’kiy 5. oblasti na 2015–2016 roky [online], available at: http://oda.zt.gov.ua/images/golovna/oblasni-galuzevi-programu/Progr-roz-ky-mal-ta-ser-biznesy.pdf.

ofitsiynyy veb-sayt Departamentu ekonomichnoho rozvytku, torhivli ta mizhnarodnoho 6. spivrobitnytstva Zhytomyrs’koyi oblasnoyi derzhavnoyi administratsiyi [online], available at: http://economy-zt.gov.ua.

ofitsiynyy veb-sayt Zhytomyrs’koho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka [online], 7. available at: https://zu.edu.ua.

ofitsiynyy veb-sayt Zhytomyrs’koho natsional’noho ahroekolohichnoho universytetu 8. [online], available at: http://www.znau.edu.ua.

ofitsiynyy veb-sayt Polis’koho tsentru orhanichnoho vyrobnytstva “Polissya orhanik” 9. [online], available at: http://organic.znau.edu.ua.

Plan zakhodiv na 2015–2017 roky z realizatsiyi Stratehiyi rozvytku Zhytomyrs’koyi oblasti 10. na period do 2020 roku [online], available at: http://oda.zt.gov.ua/images/golovna/strategia_rozvutky/plan%20realizacii.pdf.

Polozhennya pro departament ekonomichnoho rozvytku, torhivli ta mizhnarodnoho 11. spivrobitnytstva Zhytomyrs’koyi oblasnoyi derzhavnoyi administratsiyi [online], available at: http://oda.zt.gov.ua/images/administracia/polozhennya_pro_str_pidrozd/pologeniya_ekonomichnogo-rozvitku.pdf.

Polozhennya pro upravlinnya osvity i nauky Zhytomyrs’koyi oblasnoyi derzhavnoyi 12. administratsiyi [online], available at: http://oda.zt.gov.ua/images/ administracia/polozhennya_pro_str_pidrozd/pologeniya_osviti-i-nauki.pdf.

Prohrama ekonomichnoho i sotsial’noho rozvytku Zhytomyrs’koyi oblasti na 2016 rik [online], 13. available at: http://economy-zt.gov.ua/files/e-region/2016/programa_soc_econ_rozv_2016.pdf

95



Prohrama zaluchennya investytsiy v ekonomiku Zhytomyrs’koyi oblasti na 2016-2020 roky 14. [online], available at: http://oda.zt.gov.ua/images/golovna/oblasni-galuzevi-programu/programa-zaluchennya-investiczij-v-ekonomiku-zhitomirskoi-oblasti-na-2016-2020-roki.pdf.

Prohrama rozvytku ahropromyslovoho kompleksu Zhytomyrs’koyi oblasti na 2016-2020 15. roky [online], available at: http://agroprom.zt.gov.ua/images/pdf/prog_1.pdf.

Proekt Kontseptsiyi rozvytku rehional’noyi innovatsiynoyi systemy Zhytomyrs’koyi oblasti / 16. Holovne upravlinnya ekonomiky Zhytomyrs’koyi oblasnoyi derzhavnoyi administratsiyi [online], available at: http://edportal.net/referaty/raznoe/662451.

Rozporyadzhennya holovy oblasnoyi derzhavnoyi administratsiyi vol. 259 vid 16.08.2016 17. “Pro zasnuvannya ustanovy “Ahentsiya rehional’noho rozvytku Zhytomyrs’koyi oblasti” [online], available at: http://oda.zt.gov.ua/rozporyadzhennya-%e2%84%96-259-vid-6.08.2016.html.

Sotsial’no-ekonomichne stanovyshche Zhytomyrs’koyi oblasti za sichen’-berezen’ 2016 18. roku. Statystychnyy byuleten’ (2016), Holovne upravlinnya statystyky u Zhytomyrs’kiy oblasti, Zhytomyr, 75 p.

Stratehiya rozvytku Zhytomyrs’koyi oblasti na period do 2020 roku [online], available at: 19. http://oda.zt.gov.ua/images/golovna/strategia_rozvutky/strategia_ 2020.pdf

Uzahal’nena informatsiya shchodo naukovoyi ta naukovo-tekhnichnoyi diyal’nosti univer-20. sytetu, Zhytomyrs’kyy derzhavnyy tekhnolohichnyy universytet [online], available at: https://ztu.edu.ua/ua/science/files/ science2015_zvit.pdf.

SUMMARY

the problem of formation of a successful regional innovative system (RIS) affects the future of Zhytomyr oblast: whether it will develop in the direction of the knowledge-based economy, or be left behind the scientific and technological and social progress.

the purpose of the article is determining the status and directions of formation of the RIS in Zhytomyr oblast, the characteristics of the respective influence of regional public authorities upon the regional innovation processes and forming proposals on this basis for its further formation.

Characterizing the RIS in Zhytomyr oblast in view of its subsystems the following features may be distinguished:

− the organizational and coordinating subsystem: regional public authorities take measures which provide positive though fragmentary influence on the formation of the RIS in the oblast (de-spite the fact that this concept is absent in the oblast development documents containing a program of action), in particular regarding the establishment of the innovation infrastructure facilities, the pro-motion of the innovative potential of the oblast, enhancement of the education and qualification level of the employees of the business sector, but they are still insufficient to establish an efficient RIS;

− the scientific and educational subsystem: the highest research potential of the region is con-centrated within three state universities of the oblast, which operate within the agro-ecological, tech-nological and pedagogical direction respectively; the universities have established separate structural units, research institutes and innovation centres that are directly involved in the research and inno-vative activity, however, their results are insufficiently implemented in practice through the lack of cooperation with regional business entities;

− the enterprise subsystem: a small number of innovative enterprises operate in the economy of the oblast, including about 15.5% of business entities in the industrial sector largely dealing with the manufacturing of food products and manufacturing of rubber and plastic products and other non-me-tallic mineral products; in agriculture, organic production is developing as an innovative direction of crop and livestock farming functioning; the businesses in the service sector, which creates more than half of the total gross value added of the oblast are more prone to non-technological innovation;

– the infrastructure subsystem: the entities for support of the development of business registered in oblast typically do not function actively and make a minor influence on the innovation processes

96



in the oblast; overall there is a lack of organizations the aim of which is the establishment of close relations between the public authorities, enterprises and research institutions, in particular there is a lack of innovative business incubators and technology transfer centres.

Despite the fact that in Zhytomyr oblast the basic subsystems of RIS are formed, a significant remaining problem is the provision of consistent cooperation between them. In fact, without an ac-tive consistent interaction between the organizational and coordinating, scientific and educational, entrepreneurial and infrastructural subsystems of the innovative system of the region its successful operation is impossible.

Given the situation that has formed in Zhytomyr oblast in the direction of innovative develop-ment, we consider it advisable to perform practical implementation of the Concept of RIS Develop-ment on the basis of:

− expanding the range of activities aimed to support cooperation between regional public au-thorities, higher education institutions, innovative entrepreneurship entities and the public;

− operation of the newly established Regional Development Agency in Zhytomyr oblast as the coordinating centre for designing and implementation of the policy of innovative development of the territory and strengthening the cooperation of RIS entities;

− the development of a network of industrial parks, business centers, business incubators, in-vestment funds etc. aimed at the implementation of the innovative potential of the oblast;

− establishment and improvement of the efficiency of the existing innovation centers at the state universities of the oblast for producing innovation, and innovative business incubators to facilitate the development of small and medium-size business in the innovative sector;

− making an information and reference providing system, which will include the regulatory, scientific and technical, patent and economic information required for the implementation of innova-tive activities;

− enhancing the educational and qualification level of the employees of the business sector pro-viding them with knowledge concerning the implementation of innovative activities;

− formation of a platform for dialogue between businesses and educational institutions of the oblast with the aim of training high-level professionals and their further employment;

− intensification of the activities of RIS entities for development of innovative culture in the society and promoting innovation activities.

However, in the process of development of ways to form a successful innovation system of the region it is important to pay attention to the active implementation of best practices of RIS function-ing in the developed countries, which is a promising direction for further research.

97

Political and legal aspects of public administration


ПОЛІТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДЕРжАВНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 351.83/84:304-055.62

а. В. дакаЛ, кандидат медичних наук, докторант кафедри соціальної і гуманітарної політики,Національна академія державного управління при Президентові України

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ДОГЛЯДУ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У КОНТЕКСТІ ЗАХИСТУ їХ ПРАВ

У статті здійснено аналіз ключових аспектів реформування системи інституціонального догляду та виховання дітей в Україні в контексті захисту їхніх прав. Питання деінституалізації – зміни системи інституціонального (інтернатного) догляду та виховання дітей на систему, яка забезпечує виховання дітей у сім’ї або в умовах, максимально наближе-них до сімейних – розглядаються в межах державно-управлінської проблематики.Наголошується на важливості формування громадської думки щодо шкідливого впливу інституцій та необхідності розроблення й застосування дієвих механізмів захисту дітей; влаштування дітей з дитячих будинків та інтернатів у сім’ї громадян та поступового закриття інтернатних закладів; навчання та підвищення професійної компетент-ності спеціалістів, які працюють у сфері захисту прав дітей; розвитку доступних послуг з підтримки дітей і сімей у громадах.ключові слова: права дітей, захист прав дітей, державна політика, інституційний догляд та виховання.

a. V. dakaL, Doctoral Candidate of the Social and Humanitarian Policy Department, National Academy for Public Administra-tion under the President of UkraineREFORM OF THE SYSTEM OF INSTITUTIONAL CARE AND EDUCATION OF CHILDREN IN THE CONTExT OF THEIR RIGHTS PROTECTIONThe article analyzes the key aspects of institutional care and education system of children in Ukraine reforming in the context of their rights protection. The matter of deinstitutionalisation – changing the system of institutional (boarding) care and education of children to the system that provides education of children in family or in conditions close to family – is considered within the state-management issues.It emphasizes the importance of public opinion forming regarding the harmful effects of institutions and the need to develop and use effective mechanisms to protect children; arranging children from orphanages and boarding schools to families and gradual closing of residential institutions; training and improving the professional competence of specialists working in the field of children’s rights; developing options to support children and families in the communities.key words: children’s rights, children’s rights protection, public policy, institutional care and education. а. В. дакаЛ,кандидат медицинских наук, докторант кафедры социальной и гуманитарной политики,Национальная академия государственного управления при Президенте УкраиныРЕФОРМИРОВАНИЕ СИСТЕМы ИНСТИТУЦИОНАЛЬНОГО УХОДА И ВОСПИТАНИЯ ДЕТЕЙ В КОНТЕКСТЕ ЗАЩИТы ИХ ПРАВВ статье проведен анализ ключевых аспектов реформирования системы институционального ухода и воспитания детей в Украине в контексте защиты их прав. Вопрос деинституализации – изменения системы институциональ-ного (интернатного) ухода и воспитания детей на систему, которая обеспечивает воспитание детей в семье или в условиях, максимально приближенных к семейным – рассматриваются в рамках государственно-управленческой проблематики.Отмечается важность формирования общественного мнения относительно необходимости разработки и приме-нения действенных механизмов защиты детей; устройства детей из детских домов и интернатов в семьи граждан и постепенного закрытия интернатных учреждений; обучения и повышения профессиональной компетентности специалистов, работающих в сфере защиты прав детей; развития доступных услуг по поддержке детей и семей в общинах.ключевые слова: права детей, защита прав детей, государственная политика, институциональный уход и воспитание.

© Дакал А. В., 2016

98

Політичні та правові аспекти державного управління


постановка проблеми. Важливість досліджень проблем захисту прав дитини визна-чається необхідністю практичного пошуку ефективних політичних і управлінських рішень у цій царині. Україна, підписавши Конвенцію ООН про права дитини, взяла на себе низку зобов’язань щодо покращання добробуту дітей. У цьому документі наголошується, зокрема, на тому, що діти повинні зростати в сімейному оточенні, а сім’ям мають бути надані необхідні за-хист і підтримка, адже тільки сімейне середовище здатне забезпечити дитині умови для повно-цінного розвитку. Водночас тенденції, які характеризують становище дітей в Україні впродовж останніх років, залишаються тривожними. Однією із найважливіших проблем у цьому плані є реформування системи опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, забезпечення права дитини на проживання в сімейному середовищі.

аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання дотримання прав дітей, позбавлених батьківського піклування, вже не перше десятиліття перебуває в полі зору зарубіжних науков-ців і практиків. Так, міждисциплінарна група науковців під керівництвом директора Центру розвитку дитини Гарвардського університету довела, що наявність одного міцного зв’язку з ав-торитетним поважним дорослим є ключовим фактором формування у дитини життєстійкості – здатності позитивно та адаптивно реагувати на життєві труднощі. Як показують результати досліджень, під час свого розвитку мозок значною мірою покладається на низку періодичних взаємодій, які виникають між маленькою дитиною та тим, хто про неї піклується: “Саме наяв-ність регулярного спілкування та взаємодії є тим середовищем, у якому формуються ключові навички – такі, як здатність до планування, відслідковування, регуляції поведінки, здатність пристосовуватися до мінливих обставин, які дають змогу дитині вистояти в часи незгод” [1].

Більшість фахівців доходить висновку, що бідність призводить до інституалізації дітей і є її основною причиною, а інші соціальні фактори, такі як розпад сімей, багатодітність, фізичні вади (батьків чи дітей), безробіття, неповне батьківство, алкоголізм і вживання наркотиків, є прискорювальними чинниками, що не дають можливості сім’ї виправити ситуацію [2, с. 5].

Жорстка громадська критика виховання дітей в інтернатних закладах, яка ґрунтувалася на наукових дослідженнях, а також висока вартість утримання інституційних закладів були головними факторами, що змусили уряди багатьох країн стати на шлях деінституалізації [3, с. 6]. І хоча шлях цей не є простим і однозначним, дедалі більше держав його обирає.

Протягом останніх років спостерігається також посилення уваги до цієї проблеми на віт-чизняних теренах. Так, у монографії “Бідність та нерівні можливості дітей в Україні”, під-готовленій колективом науковців на чолі з Е.М.Лібановою [4], досліджено вплив соціально-економічного розвитку на становище дітей; запропоновано адаптовану до українських умов концепцію дослідження бідності та нерівних можливостей дітей; вивчено окремі складові добробуту сімей з дітьми; проаналізовано становище уразливих категорій дітей; розроблено пропозиції щодо підвищення ефективності державної соціальної допомоги з метою подолання бідності та нерівності серед дітей.

Ю.П.Харченко, аналізуючи основні аспекти реформування державного управління у сфе-рі забезпечення соціально-правового захисту дітей, позбавлених батьківської опіки, приділила значну увагу історії цього питання [5], а врахування уроків історії, як відомо, є необхідною умовою досягнення позитивних результатів сучасних політичних практик.

І.М.Лопатченко та І.С.Лопатченко виділяють дві важливі технології в профілактиці со-ціального сирітства, якими є соціальна журналістика як атрибут соціальної політики держави та соціальні мережі як новітня технологія звернення державних інституцій до широких верств населення [6, с. 443]. Зауважимо, що на сьогодні держава недостатньо використовує можли-вості обох зазначених технологій.

невирішені раніше частини загальної проблеми. Попри наявність значної кількості публікацій, що стосуються окресленої проблематики, бракує робіт, у яких з погляду держав-ного управління розглядаються питання деінституалізації – зміни системи інституціонального (інтернатного) догляду та виховання дітей на систему, яка забезпечує виховання дітей у сім’ї або в умовах, максимально наближених до сімейних.

99



Тож метою статті є аналіз ключових аспектів реформування системи інституціонального догляду та виховання дітей в Україні в контексті захисту їхніх прав.

виклад основного матеріалу. Під закладами інституціонального догляду дітей розу-міються інтернаті заклади та заклади соціального захисту дітей, а сам інституційний догляд трактується як стаціонарний догляд, під час якого вимоги та інтереси установи часто домі-нують над індивідуальними потребами дітей, оскільки діти ізольовані від зовнішнього світу та змушені проживати разом, не мають достатнього контролю над власним життям та щодо рішень, які на них впливають.

Комітет ООН із прав людини (UnHCHR) неодноразово наголошував на тому, що інсти-туційна опіка має використовуватися тільки як останній ресурс для дітей, про яких не можуть подбати вдома чи в сімейному оточенні. Проте часом спостерігається скептичне ставлення до можливості використання сімейних форм опіки для всіх дітей. Цей скептицизм, можливо, пов’язаний із тривалою дискримінацією певних етнічних груп, неповносправних осіб та лю-дей, уражених ВІЛ/СНІДом [2, с. 67]. Зрозуміло, що слід враховувати інтереси цих та інших груп осіб з особливими потребами, знаходити компромісні рішення. Загальний діалогізм дер-жавної політики має виступати як консенсус, конструктивна взаємодія рівноправних дискур-сивних просторів [7, с. 43].

У той час як деінституціалізація стала міжнародним трендом (Європейський Союз ви-знає цю проблему однією з першочергових у сфері захисту прав дітей, а уряди багатьох країн розробляють та впроваджують масштабні стратегії з деінституціалізації), в Україні інтернатна система утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок розгалуженості, регламентованості діяльності, фінансової підтримки з боку держави поки що займає вагоме місце в системі державної опіки. Характерною при цьому для вітчизня-ної практики є певна неузгодженість у статистичних показниках.

Так, за офіційними даними, на 1 січня 2016 р. в Україні (без урахування окупованих територій Сходу та Криму) налічувалося 73182 дитини-сироти та дитини, позбавленої бать-ківського піклування. Із них лише 20–23% – сироти, решта – діти, позбавлені батьківського піклування [8].

Стосовно кількісних показників щодо дітей, які перебувають на місцевому обліку з уси-новлення служб у справах дітей, за даними Міністерства соціальної політики України, станом на 30 червня 2016 р. їх нараховувалося 17609 осіб, у тому числі 11533 дитини були охоплені сімейними формами виховання [9].

Результати ж моніторингового дослідження функціонування системи інтернатних за-кладів та закладів соціального захисту дітей, яке було проведене Уповноваженим Президента України з прав дитини спільно з Альянсом “Україна без сиріт”, свідчать, що в інтернатних закладах виховується 103 995 дітей, при цьому із них лише близько 10 тис. – це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, у решти є батьки. У середньому в Україні кожні 3 дні 250 дітей влаштовуються до закладів інституціонального догляду, а кожна 35-та дитина в Україні – вихованець інтернатного закладу певного типу [10].

В Україні функціонує 774 інтернатних заклади та заклади соціального захисту дітей. Із загальної кількості дитячих закладів найпоширенішими є спеціальні загальноосвітні школи-інтернати для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (263 за-клади), спеціалізовані загальноосвітні школи-інтернати з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів, ліцеї-інтернати, гімназії-інтернати, колегіуми-інтернати (91 заклад), за-гальноосвітні школи-інтернати для дітей, які потребують соціальної допомоги (89 закладів). Найменшу групу закладів в Україні становлять дитячі будинки (38 закладів), будинки дитини (38 закладів) та притулки для дітей (8 закладів).

На цей час за існуючої системи освіти установи де-факто надають соціальні послуги і вико-нують замість батьків виховну функцію. За словами Уповноваженого Президента України з прав дитини М.Кулеби, такої практики немає в жодній демократичній країні; там освітні та соціальні

100



послуги відокремлені одна від одної [11]. Крім того, в умовах децентралізації діюча система ін-ституціонального догляду дітей не сприяє формуванню відповідальності громади за своїх дітей.

Особливо важливим для країни є розв’язання проблем уразливих категорій дітей. Сто-совно неблагополучних сімей існує проблема своєчасного виявлення, обліку, проведення со-ціального інспектування та супроводження; надання комплексної допомоги сім’ям з дітьми з метою запобігання виникненню кризових ситуацій; проведення постійного моніторингу ста-новища дітей, які тривалий час перебувають у складних життєвих обставинах [4, с. 276].

Ухвалюючи рішення щодо дітей, державні органи часто порушують їхні права, без-підставно вилучаючи дитину із сім’ї або ж не надаючи їй необхідної підтримки, чи навпаки, не забирають дитину із сім’ї, в якій вона піддається насильству та жорстокому поводженню, тим самим теж порушуючи її права.

Згідно із Сімейним кодексом України кожна дитина має право зростати в родині, де батьки керуються найкращими інтересами дитини в процесі її виховання. Але соціально-економічні негаразди є причиною того, що родини опиняються у складних життєвих обставинах. Таким родинам надається недостатній обсяг соціальних послуг із запобігання виникненню кризових ситуацій.

Серйозність цієї проблеми підтверджується тим, що щороку судами виносяться рішення про вилучення 8000–11000 дітей з їхніх родин. Незважаючи на те, що було вжито важливих за-ходів щодо розвитку сімейних форм виховання для дітей, вилучених з їхніх біологічних родин, поміщення дітей в інтернатні заклади є поширеним в Україні і не лише тоді, коли були вичер-пані всі інші можливості [4, с. 277].

Крім того, наявність у країні системи інтернатів створює для багатьох родин, що опи-нилися в складних життєвих обставинах, спокусу позбутися “проблем з дитиною”, віддав-ши її на виховання в державний заклад. Діюча система негативно впливає на сім’ю, яка покликана бути основою здорового суспільства. Однак влада і саме суспільство не завжди повною мірою усвідомлюють негативні наслідки інтернатного виховання та можливі шляхи розв’язання цієї проблеми.

Зростаючи в державних інституціях, діти не набувають достатніх навичок для успішної соціальної інтеграції. Більшість з них не отримує навіть базової середньої освіти, стає без-домними, безробітними, правопорушниками, не маючи змоги створити власну сім’ю.

У Мінімальних стандартних правилах ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (“Пекінські правила”) [12], вказується, що національні публічні адміні-страції повинні створювати умови, які дають змогу забезпечити змістовне життя дитини в сус-пільстві, сприяти розвитку особистості, здобуттю освіти, максимально запобігти виникненню девіантних нахилів та антисоціальної поведінки.

Як показують дослідження, зростання в інституціях є шкідливим для дітей будь-якого віку і має довгострокові наслідки для їхнього здоров’я та психологічного розвитку [1]. Пі-клування про дітей не можна обмежувати лише забезпеченням задовільних умов проживан-ня. Навіть найкраще обладнані інституції не дають можливості забезпечити дитині достатню індивідуальну увагу, мотивувати до вибору професії чи навчального закладу, а також у разі необхідності здійснювати індивідуальну терапію та реабілітацію дитини, враховуючи її психо-логічні та фізичні особливості.

Перебування в інституціях дітей віком від 0 до трьох років є особливо травматичним. Раннє дитинство – важливий етап розвитку особистості, що впливає на подальше життя та фор-мування здоров’я, а відсутність емоційної стабільності, уваги та розвитку особистісної ідентич-ності стають ключовими факторами безповоротних змін у житті дитини. Також, перебуваючи у закладах, діти стають обмеженими в ресурсах для успішної інтеграції в суспільство.

Важливе значення має і фінансовий аспект. На утримання дитини в інтернатних закладах та закладах соціального захисту держава виділяє від 14 до 3 тис. грн на місяць. Загальний обсяг фінансування інтернатних закладів в Україні становить понад 5 млрд грн. При цьому безпо-

101



середні витрати на утримання дітей (харчування, одяг, лікування, взуття) становлять лише 12% від загальної суми коштів, оплата комунальних послуг – 11%, заробітна плата персоналу – 70% [10]. Як бачимо, на фінансування інтернатів держава витрачає значні кошти. Було б більш до-цільним спрямувати їх на підтримку родин, забезпечити дітей необхідними послугами в межах громади та зробити все можливе, щоб ці діти залишалися в сім’ях.

Підтримка існуючої мережі державних закладів не лише є більш витратною, ніж фінан-сування соціальних послуг з підтримки сім’ї, а й закладає довгострокові суспільні витрати на подолання наслідків травматичного виховання дітей.

На часі запровадження дієвого механізму соціального захисту з метою запобігання по-тенційним соціальним ризикам для найбільш уразливих категорій дітей і родин. Профілак-тика – це економічно виправданий підхід, що гарантує найкраще забезпечення сім’ї та дітей, тож їй варто надавати набагато більше уваги в процесі здійсненні реформування системи ін-ституціонального догляду та виховання дітей в Україні. Проте нині в цій сфері накопичилася низка проблем, що потребують невідкладного розв’язання.

Так, забезпечення прав дітей, соціальної підтримки уразливих сімей з дітьми відповідно до чинних нормативно-правових актів покладено на основних суб’єктів соціальної роботи – служби у справах дітей, центри соціальних служб для сімей, дітей та молоді, установи закла-дів освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, молоді, спорту і органів внутрішніх справ. Практика підтверджує, що з проблемною сім’єю можуть одночасно працювати спеціалісти кількох зазначених вище відомств, проте їх дії на сьогодні є недостатньо скоординованими, відсутнє навіть спільне бачення методології підтримки сімей з дітьми, формування засад від-повідального батьківства, розуміння потреб дитини, якості її догляду та виховання і виконання батьківських обов’язків.

Крім того, суб’єкти надання послуг переважно сконцентровані в містах – обласних і районних центрах. На більшості територій відсутня первинна ланка соціальної роботи із сім’ями з дітьми на рівні громад. Критичною є ситуація з фахівцями із соціальної роботи, що ускладнює раннє виявлення проблем та доступність послуг. Тож розв’язання цих проблем на рівні громад стає фактично неможливим. Несвоєчасне втручання негативно позначається на забезпеченні потреб дитини і нівелює батьківські функції, що нерідко призводить до вилучен-ня дитини із сім’ї та поміщення її до інтернатної установи. Проте, як свідчать дослідження, колишні вихованці інтернатів у 10 разів частіше за інших дітей зазнають сексуального на-сильства, у 30 разів частіше стають алкозалежними, в 45 разів частіше – безробітними [13].

Не можна залишити поза увагою й те, що триває залучення до навчання в інтернатних закладах дітей із малозабезпечених сімей. І сьогодні, коли згортається багато державних про-грам, підвищилася плата за харчування дітей в освітніх закладах, запроваджується плата за відвідування гуртків і секцій, дорожчають продукти харчування, комунальні послуги та пла-та за проїзд, рівень бідності підвищується. Вочевидь, такий стан справ лише прискорить по-трапляння дітей до інтернатних закладів.

Водночас органи влади приділяють недостатньо уваги окресленим проблемам. Так, Ка-бінет Міністрів України 6 років поспіль порушує вимоги Закону про охорону дитинства, не подаючи щорічний звіт Верховній Раді про демографічну ситуацію, становище дітей і тенден-ції у цій сфері.

Передбачена законодавством персоніфікована реєстрація внутрішньо переміщених дітей не проводиться. Не документуються діти, які втратили батьківське піклування, натомість Мін-соцполітики України звітує про зменшення кількості посиротілих дітей. За 2 роки проведення антитерористичної операції кількість дітей, яких держава визнала дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, зменшилась на 18 тис. В Україні втрачено системний облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Два роки поспіль кількість дітей, які були усиновлені або влаштовані в сім’ї громадян України, зменшується. Водночас зростає кількість громадян України, які звертаються до місцевих органів виконавчої влади із

102



заявами про бажання усиновити дітей або взяти їх на виховання у свої сім’ї. Суди, порушуючи чинне законодавство, розглядають позови щодо позбавлення батьківських прав, їх поновлення, усиновлення протягом дев’яти місяців замість двох, як передбачено Цивільним про цесуальним кодексом [14]. Зазначене свідчить про наявність суттєвих перешкод для успішного реформу-вання системи інституціонального догляду та виховання дітей в Україні.

У цьому контексті, на нашу думку, надзвичайно важливим є:формування громадської думки щодо шкідливого впливу інституцій та необхідності •

розроблення й застосування дієвих механізмів захисту дітей;улаштування дітей з дитячих будинків та інтернатів у сім’ї громадян та поступове за- •

криття інтернатних закладів;навчання та підвищення професійної компетентності спеціалістів, які працюють у сфе- •

рі захисту прав дітей;розвиток доступних послуг з підтримки дітей і сімей у громадах. •

висновки. Зміна пріоритетів державної політики у сфері дитинства вимагає активізації соціальної роботи, спрямованої на запобігання розміщенню дітей в інтернатних закладах і за-хист їхнього права на сімейне виховання.

Деінституалізація не повинна обмежуватися тільки виведенням дітей із інтернатних за-кладів, вона має передбачати розвиток мережі превентивних і підтримуючих послуг на рівні громади, орієнтованих на задоволення потреб дітей і захист їхніх прав. Мається на увазі:

забезпечення умов для повернення дітей, які зараз перебувають у закладах, у рідні сім’ї •або переведення їх на сімейні форми виховання (усиновлення, опіка родичів, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу);

запобігання розлученню дітей з батьками та їх влаштування до інтернатних закладів •шляхом запровадження послуг з підтримки дітей і сімей у громадах;

підготовка до самостійного життя, забезпечення соціального включення випускників •інтернатних закладів.

Поряд із боротьбою з наслідками порушень прав дітей слід приділити більше уваги ство-ренню середовища, сприятливого для їх виховання та розвитку. Для цього потрібно:

розмежувати повноваження щодо соціального захисту дітей у системі органів місцевого •самоврядування та органів виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою;

забезпечити наявність у структурах виконавчих органів об’єднаних територіальних •громад посадових осіб, відповідальних за захист прав дітей;

запровадити механізм державного контролю за дотриманням законодавства України та •якістю надання соціальних послуг.

напрями подальших досліджень. Розгляд проблем захисту прав дітей з позицій держав-ного управління виявляє, по суті, здатність суспільства і держави забезпечити оптимістичний варіант майбутнього України. З огляду на це об’єктом майбутніх наукових розвідок у цьому контексті мають стати системне реформування, пов’язане зі здійсненням політики стосовно дитячого добробуту, розвиток служб підтримки сімей у громадах, застосування в Україні від-повідного зарубіжного досвіду.


the Science of Resilience. Why some children can thrive despite adversity by Bari Walsh 1.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gse.harvard.edu/news/uk/15/03/science-re-silience

Картер Річард.2. Опіка над дітьми: сім’я і держава. Вплив інституційної форми вихо-вання на розвиток дітей (моніторинговий звіт) : пер. з англ. / Річард Картер. – Київ : Логос, 2005. – 88 с.

103



Кузьмінський В.3. Навіщо реформувати інтернатну систему: чого нас вчить історія / Во-лодимир Кузьмінський // Права дітей. – 2010. – № 1 (9). – С. 4–6.

Бідність та нерівні можливості дітей в Україні / [Л. М. Черенько, С. В. Полякова, 4.А. Г. Реут та ін.] ; за ред. Е. М. Лібанової. – Київ : Ін-т демографії та соц. дослідж. НАН Украї-ни, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Укр. центр соц. реформ, 2009. – 288 с.

Харченко Ю. П.5. Аспекти трансформації державного управління у сфері соціально-правового захисту дітей без батьків в Україні [Електронний ресурс] / Ю. П. Харченко // Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування. – 2015. – № 1. – Режим до-ступу : http://nbuv.gov.ua/UJRn/ttpdu_2015_1_25

Лопатченко І. М.6. Сучасні медіа-комунікативні технології профілактики соціального сирітства / І. М. Лопатченко, І. С. Лопатченко // Публічне управління ХХІ століття: форсайтинг успіху : зб. тез XVІ Міжнар. наук. конгресу, 21 квіт. 2016 р. – Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2016. – С. 443–445.

Комунікативна діяльність публічної особи : навч.-метод. посіб. / уклад. : С. А. Броні-7.кова, Т. Д. Єгорова, Р. І. Ленда та ін. ; за ред. І. М. Плотницької, Н. Г. Попович. – Київ : НАДУ, 2014. – 48 с.

В Україні – понад 73 тисячі дітей-сиріт / УНІАН [Електронний ресурс]. – Режим до-8.ступу : http//health.unian.ua/country/1318291-v-ukrajini-ponad-73-tisyachi-ditey-sirit.html

Кількісні показники щодо дітей, які перебувають на місцевому обліку з усиновлення 9.служб у справах дітей регіонів, станом на 30 черв. 2016 р. [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу : http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/category?cat_id=159872

Моніторингове дослідження функціонування системи інтернатних закладів та закла-10.дів соціального захисту дітей (закладів інституціонального догляду) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/storage/j-files-storage/00/19/29/17d0ed24dde1279b11273ebe4f05d0ed_1455184778.pdf

Відбулось перше засідання робочої групи з реформування інтернатних закладів 11.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/news/vidbulos-pershe-zasidannya-robochoyi-grupi-z-reformuvannya-i-36701

Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо 12.неповнолітніх [Електронний ресурс] : ООН; Правила, Міжнар. док. від 29 листоп. 1985 р. – Ре-жим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_211

Парламентські слухання “Сімейна політика України – цілі та завдання”, 17 черв. 13.2015 р. [Електронний ресурс] / доп. С. О. Устименка. – Режим доступу : http://static.rada.gov.ua/zakon/new/par_sl/sl1706115.htm

Пояснювальна записка до проекту Постанови Верховної Ради України “Про прове-14.дення парламентських слухань на тему: “Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист”, 12 жовт. 2016 р. [Електронний ресурс] / І. В. Сисоєнко, А. Л. Палатний, Ю. О. Павлен-ко. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59856

REFERENCES

the Science of Resilience. Why some children can thrive despite adversity by Bari Walsh, 1. available at: http://www.gse.harvard.edu/news/uk/15/03/science-resilience (аccessed 2 December 2016)

Karter, R, (2005), opika nad dit’my: sim”ya i derzhava. Vplyv instytutsiynoyi formy vykho-2. vannya na rozvytok ditey (monitorynhovyy zvit) [Custody of children: the family and the state. the impact of institutional forms of education on child development], Lohos, Kyiv, Ukraine.

Kuz’mins’kyy, V. (2010), navishcho reformuvaty internatnu systemu: choho nas vchyt’ isto-3. riya [Why reform the orphanage system: what history teaches us], Prava ditey, vol. 1(9), – pp. 4–6.

Cheren’ko, L.M., Polyakova, S.V., Reut, A.H. and others (2009), Bidnist’ ta nerivni mozh-4. lyvosti ditey v Ukrayini [Poverty and unequal opportunities for children in Ukraine], in Libanova,

104



e.M. (ed. ), Instytut demohrafiyi ta sotsial’nykh doslidzhen’ nAn Ukrayiny, Dytyachyy fond oon (YunISeF), Ukrayins’kyy tsentr sotsial’nykh reform, Kyiv, Ukraine.

Kharchenko, Yu.P. (2015), Aspekty transformatsiyi derzhavnoho upravlinnya u sferi 5. sotsial’no-pravovoho zakhystu ditey bez bat’kiv v Ukrayini [Aspects of the transformation of public administration in the field of socio-legal protection of children deprived of parental care in Ukraine], teoriya ta praktyka derzhavnoho upravlinnya i mistsevoho samovryaduvannya, [online], vol. 1, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRn/ttpdu_2015_1_25. (аccessed 2 December 2016)

Lopatchenko, I.M. and Lopatchenko, I.S. (2016), Suchasni media komunikatyvni tekhnolo-6. hiyi profilaktyky sotsial’noho syrit·stva [Modern Media Communication technologies of Social or-phanage Prevention], in: Publichne upravlinnya ХХІ stolittya: forsaytynh uspikhu : zb. tez XVI Miz-hnar. nauk. konhresu, Vyd-vo KharRI nADU “Mahistr”, Kharkov, pp. 443–445.

Bronikova, S. A., Yehorova, t. D., Lenda, R. I. and others (2014), Komunikatyvna diyal’nist’ 7. publichnoyi osoby [Сommunicative activities of public person] in Plotnyts’ka, I. M. and Popovych, n. H. (ed. ), nADU, Kyiv, Ukraine.

V Ukrayini – ponad 73 tysyachi ditey-syrit, UnIAn, available at: http//health.unian.ua/8. country/1318291-v-ukrajini-ponad-73-tisyachi-ditey-sirit.html (аccessed 2 December 2016)

Kil’kisni pokaznyky shchodo ditey, yaki perebuvayut’ na mistsevomu obliku z usynovlennya 9. sluzhb u spravakh ditey rehioniv, 30.06.2016 available at: http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/category?cat_id=159872 (аccessed 2 December 2016)

Monitorynhove doslidzhennya funktsionuvannya systemy internatnykh zakladiv ta zaklad-10. iv sotsial’noho zakhystu ditey (zakladiv instytutsiynoho dohlyadu), available at: http://www.presi-dent.gov.ua/storage/j-files-storage/00/19/29/17d0ed24dde1279b11273ebe4f05d0ed_1455184778.pdf (аccessed 2 December 2016)

Vidbulos’ pershe zasidannya robochoyi hrupy z reformuvannya internat nykh zakladiv, 11. available at: http://www.president.gov.ua/news/vidbulos-pershe-zasidannya-robochoyi-grupi-z-re-formuvannya-i-36701 (аccessed 2 December 2016)

the Verkhovna Rada of Ukraine (1985), Minimal’ni standartni pravyla oon, shcho 12. stosuyut’sya vidpravlennya pravosuddya shchodo nepovnolitnikh, oon; Pravyla, Mizhnarodnyy do-kument available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_211. (аccessed 2 December 2016)

the Verkhovna Rada of Ukraine (2015), Parlament·s’ki slukhannya “Simeyna polityka 13. Ukrayiny – tsili ta zavdannya”, Dopovid’ Ustymenka S. o. available at: http://static.rada.gov.ua/zakon/new/par_sl/sl1706115.htm (аccessed 2 December 2016)

the Verkhovna Rada of Ukraine (2016), Poyasnyuval’na zapyska do proektu Postanovy 14. “Pro provedennya parlament·s’kykh slukhan’ na temu: “Prava dytyny v Ukrayini: zabezpechennya, dotrymannya, zakhyst”, Sysoyenko, I. V., Palatnyy, A. L. and Pavlenko, Yu. o. available at: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59856 (аccessed 2 December 2016)

SUMMARY

the article analyzes the key aspects of institutional care and education system of children in Ukraine reforming in the context of their rights protection.

It emphasizes the importance of public opinion forming concerning the harmful effects of institutions and the necessity to develop and use effective mechanisms for children protection. After signing the Un Convention on the Rights of a Child Ukraine has made a number of commitments on children welfare improving. this document particularly emphasizes that children should grow up in family environment and families should be provided with needed protection and support, since only family environment can provide conditions for complete development of a child. At the same time, the trends that characterize the situation about children in Ukraine in recent years remain disturbing. In this respect, one of the major problems is reforming of the system of orphans and deprived of parental care children custody, ensuring children’s rights to live in family environment.

105



thus, an interdisciplinary group of scientists governed by Harvard University Center of Child Development has proved that having a strong connection with a significant adult is a key factor in resilience formation, which means ability to react positively and adaptively to challenges of life.

When studying the latest scientific research it could be concluded that there is the lack of works, which in terms of the state management system deal with changing institutional (boarding) care and education of children to the system that provides education of children within families or in conditions which are close to family.

So the purpose of the article is analysis of the key aspects of reforming the system of institutional care and education of children in Ukraine in the context of their rights protection.

Research has shown that the growth of children in orphanages is harmful for children of all ages, and it has long-term consequences for their health and psychological development. Children need a lot more than satisfactory living conditions. even well equipped boarding schools do not allow to provide a child sufficient attention, to motivate to choosing profession or educational establishment and, if necessary, to carry out individual therapy and rehabilitation of a child according to its psychological and physical characteristics. Staying of children aged 0 to 3 years in orphanages is particularly traumatic. early childhood is an important stage of personal development that affects the future life and health, and the lack of emotional stability, attention and development of personal identity become key factors for irreversible changes in child’s life. Also, children staying in institutions are limited in resources for successful integration into society.

the financial side of things is also important. For the maintenance of a child in boarding institu-tions and social protection establishments the state allocates 14 to 3 thousand UAH per month. total funding for orphanages in Ukraine is more than 5 billion UAH. Direct costs for children maintenance (food, clothing, medical treatment, shoes) are only 12% of the total costs, utilities – 11%, staff salaries – 70%. As we can see, the government spends heavily for boarding financing. It would be expedient to direct the costs to support families, to provide children with necessary services within the community, and to do everything possible to these children remain in families.

While rejection of institutions has become an international trend (european Union recognizes this issue as one of the priorities in the field of children’s rights), in Ukraine maintenance of boarding school system and upbringing of orphans and children deprived of parental care due to its branching, regimentation of actions, financial support from the state still occupies an important place in the system of state custody. Distinctive thing of national practices is a certain inconsistency in statistical terms.

However, the authorities do not pay enough attention to the outlined problems. thus, for six years in a row the Cabinet of Ministers of Ukraine violates the requirements of the Law on Child Pro-tection by not providing to Parliament an annual report about the demographic situation, the situation of children and its trends.

Personified registration of internally displaced children, which is provided by law, is not car-ried out. Children who lost parental care are not documented, while the Ministry of Social Policy reports on reducing the number of orphaned children. the recording system of orphans and children deprived of parental care in Ukraine is lost. For two years in a row there is a decrease in the number of children who have been adopted or arranged in families of citizens of Ukraine. At the same time, the number of citizens of Ukraine who turn to local authorities with the application for the adoption of children or taking them for upbringing in their families increases. the courts, in violation of the law, consider clames regarding deprivation or restoration of parental rights and adoption within nine months instead of two, as it is provided in the Civil Procedure Code. the above indicates the presence of significant barriers to successful implementation of the institutional care and education of children system reforming in Ukraine.

the object of future research in this context should be systemic reforming processes in children welfare policy, development of family support services in communities, using the relevant interna-tional experience in Ukraine.

106



УДК 347:005.8:35:659.3

д. М. коТеЛеВець, головний спеціаліст відділу формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, Державне агентство з питань електронного урядування України,аспірант кафедри інформаційної політики та електронного урядування, Національна академія державного управління при Президентові України

МЕХАНІЗМ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ПРОЕКТІВ НАЦІОНАЛЬНОї ПРОГРАМИ ІНФОРМАТИЗАЦІї

У статті проаналізовано стан законодавчого забезпечення експертизи завдань (проектів) Національної програ-ми інформатизації та запропоновані напрями його вдосконалення, розроблено й обґрунтовано зміни до Поряд-ку проведення експертизи щодо строків та порогових значень фінансових обсягів проведення експертизи з ме-тою ефективного використання бюджетних коштів. Визначено головні причини низької ефективності експертизи проектів національної програми інформатизації, а саме: відсутність єдиного підходу до впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, декларативність та недостатня обґрунтованість державної політики в цій сфері, панування відомчого підходу в органах державної влади та нескоординованість їх дій.ключові слова: національна програма інформатизації, порядок проведення експертизи проектів, інформаційно-комунікаційні технології.

d. M. koTeLeVeTS,Deputy Director of Information technology division, Head of e-doc implementation group of State agency for e-governance of Ukraine, Ph.D student at the Information Policy and Electronic Governance Department of National academy for public administration under the President of Ukraine, Master of Public AdministrationLEGISLATIVE MECHANISM FOR PROVIDING NATIONAL INFORMATIZATION PROGRAM’S PROJECTS ExAMINATION The present article highlights the status of legislative support to tasks (projects) expertise of the National Program of Informatization. There are also the proposals on its improvement. the legislative providing of examination of tasks (projects) of the National program to informatization and offered directions of his improvement are analyzed in the article, changes are worked out and reasonable to Order of realization of examination in relation to terms and threshold value of financial volumes of realization of examination with the aim of the effective use of budgetary facilities. Certain main reasons of subzero efficiency of examination of projects of the national program of informatization, namely: absence of the only going near introduction of modern of informatively-communication technologies, declaratively and insufficient validity of public policy in this sphere, domination of department approach in public authorities and absence of coordinated of their actions.key words: National Program of Informatization, procedure of examination tasks, Information and communication technology.

д. М. коТеЛеВець,главный специалист отдела формирования и использования национальных электронных информационных ресурсов, Государственное агентство по вопросам электронного управления Украины, аспирант кафедры информационной политики и электронного управления, Национальная академия государственного управ-ления при Президенте УкраиныМЕХАНИЗМ ЗАКОНОДАТЕЛЬНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ЭКСПЕРТИЗы ПРОЕКТОВ НАЦИОНАЛЬНОЙ ПРОГРАММы ИНФОРМАТИЗАЦИИВ статье проанализировано состояние законодательного обеспечения экспертизы заданий (проектов) Нацио-нальной программы информатизации и предложены направления по его усовершенствованию, разработаны и обоснованы изменения к Порядку проведения экспертизы относительно сроков и пороговых значений финансовых объемов проведения экспертизы в целях эффективного использования бюджетных средств. Определены главные причины низкой эффективности экспертизы проектов национальной программы информатизации, а именно: отсут-ствие унифицированного подхода к внедрению современных информационно-коммуникационных технологий, де-кларативность и недостаточная обоснованность государственной политики в этой сфере, господство ведомствен-ного подхода в органах государственной власти и нескоординированность их действий.ключевые слова: национальная программа информатизации, порядок проведения экспертизы проектов, информационно-коммуникационные технологии.

© Котелевець Д. М., 2016

107



постановка проблеми. Державна політика України у сфері інформатизації реалізується шляхом вжиття заходів, передбачених законами України “Про Національну програму інформа-тизації”, “Про Концепцію національної програми інформатизації”, відповідними актами Пре-зидента України, уряду та парламенту України.

Національна програма інформатизації (НПІ) становить комплекс взаємопов’язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики і пріо ритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ре-сурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації [1].

Важливою складовою процесів формування та виконання НПІ є процедура експертизи її завдань (проектів). Основним завданням експертизи Національної програми інформатизації та окремих її завдань (проектів) є об’єктивне комплексне дослідження з метою оцінки їх відпо-відності пріоритетним напрямам державної політики у сфері інформатизації, сучасному рівню і тенденціям розвитку інформатизації у світі [3].

Але, незважаючи на цілу низку нормативно-правових актів, витрачені на реалізацію НПІ бюджетні кошти та інші ресурси, упровадження сучасних інформаційно-комунікаційних тех-нологій (ІКТ) перебуває в Україні на невисокому рівні. Головною причиною такого стану є відсутність єдиного підходу до впровадження таких технологій, декларативність і недостатня обґрунтованість державної політики в цій сфері, панування відомчого підходу в органах дер-жавної влади та нескоординованість їх дій.

Зазначену проблему у своїх роботах розглядали вітчизняні науковці А.Семенченко [5], С.Дзюба [6] та ін.

Метою статті є оцінка стану законодавчого забезпечення експертизи завдань (проектів) Національної програми інформатизації та наукове обґрунтування пріоритетних напрямів його вдосконалення.

виклад основного матеріалу. Стратегією розвитку інформаційного суспільства [2] ви-значено основні стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні, зокрема:

прискорення процесу розроблення та впровадження сучасних інформаційно- •комунікаційних технологій у державне управління, охорону здоров’я, культуру, освіту, науку, охорону навколишнього природного середовища, бізнес тощо;розвиток електронної економіки; •розвиток національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція до світової інфра- •структури;підвищення якості та доступності адміністративних послуг, спрощення процедур їх •надання і скорочення відповідних витрат, деперсоніфікація надання адміністративних послуг як інструмент зниження рівня корупції;розвиток електронної демократії; •захист персональних даних; •забезпечення відкритості інформації про діяльність державних органів та органів міс- •цевого самоврядування, розширення доступу до неї і надання можливості безпосеред-ньої участі як інститутів громадянського суспільства, так і громадян у процесах під-готовки і проведення експертизи проектів актів законодавства, здійснення контролю за результативністю і ефективністю діяльності органів державної влади та органів місце-вого самоврядування;удосконалення інформаційного законодавства; •поліпшення стану інформаційної безпеки. •

108



На реалізацію цілей і завдань щодо створення інформаційного суспільства в Україні та розвитку електронного урядування спрямована більшість проектів Національної програми ін-форматизації.

Проте ефективність формування та виконання проектів НПІ значною мірою залежить від того, як проведено етап, пов’язаний з організацією експертизи проектів інформатизації.

Нормативними документами, що регулюють експертизу, є Закон України “Про на-укову і науково-технічну експертизу”, Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 р. № 1048 “Про затвердження Порядку проведення експертизи Національної програми інформатизації та окремих її завдань (проектів)”, Наказ Держкомзв’язку України від 6 червня 2003 р. № 97 “Про затвердження Методики визначення належності бюджетних програм до сфери інформатизації”.

Ці нормативні документи визначають належність бюджетних програм до сфери інформа-тизації та напрями проведення експертизи.

До проектів (робіт) з інформатизації належать: створення інформаційних, інформаційно-пошукових, інформаційно-довідкових, інфор- •маційно-аналітичних, геоінформаційних, автоматизованих інформаційних систем; створення інформаційно-аналітичних центрів та програмно-технічних (програмно- •апаратних) комплексів; створення і розвиток телекомунікаційних систем, у тому числі корпоративних та ло- •кальних обчислювальних мереж, а також засобів інформатизації, призначених для функціонування телекомунікаційних систем; створення сховищ даних, веб-порталів, у тому числі засобів доступу до них, інфор- •маційних ресурсів, у тому числі баз даних, кадастрів, реєстрів загальнодержавного, регіонального та галузевого рівнів; впровадження електронного документообігу, програмних і технічних засобів для за- •безпечення його функціонування; створення програмно-технічних засобів для забезпечення захисту інформації; •проведення моніторингу, якщо в результаті формуються відповідні інформаційні •ресурси; розвиток мережі Інтернет: розробка, створення та впровадження інформаційних •систем, що передбачають організацію доступу до мережі Інтернет або використан-ня цієї мережі для передачі даних між окремими елементами таких систем або їх ко-ристувачами; створення, розвиток, упровадження стандартів у сфері інформаційних технологій, у •тому числі адаптація до міжнародних стандартів; здійснення сертифікації програмного та технічного забезпечення робіт з інформатизації; •розробка концепцій, розробка та реалізація галузевих та регіональних програм інфор- •матизації, програм інформатизації органів місцевого самоврядування, нормативно-правових актів, спрямованих на розвиток сфери інформатизації; упровадження операційних систем з відкритим кодом в органах державної влади. •

Визначено такі напрями проведення експертизи НПІ та окремих її завдань [3]:відповідність об’єкта експертизи Концепції Програми, державним пріоритетам у сфері •інформатизації та сучасному рівню розвитку інформаційних технологій;організаційне, нормативно-правове та методичне забезпечення; •

109



відповідність вимогам законодавства з питань авторського і суміжних прав, легалізації •та локалізації програмних продуктів; відповідність вимогам щодо безпеки інформації, в тому числі стосовно криптографіч- •ного і технічного захисту; відповідність вимогам щодо екологічної безпеки, захисту прав споживачів, охорони •праці, санітарно-гігієнічним нормам і правилам техніки безпеки; техніко-економічні показники; •фінансово-економічний аспект. •

Специфікою експертизи проектів НПІ є різноманітність такої експертизи як за об’єктом, так і за видом. Максимальний строк проведення експертизи визначено 45 днів. Також згідно з існуючими нормативно-правовими актами експертизі підлягає кожне завдання (проект), якщо воно відповідає формальним вимогам незалежно від кошторису.

Проаналізувавши цю інформацію, можна стверджувати, що в різних документах вико-ристовується різна термінологія, перелік завдань (проектів) з інформатизації не відповідає сучасним тенденціям розвитку ІКТ, максимальний строк у 45 днів перевищує максимальний строк подачі документів після проведення тендера на закупівлю (30 днів). А проведення екс-пертизи без урахування вартості окремого завдання НПІ призводить до того, що іноді вартість експертизи перевищує вартість проекту.

Тому, на нашу думку, необхідно внести зміни до Закону України “Про Національну про-граму інформатизації”, що стосуються введення сучасних термінів, без яких виконання про-ектів НПІ унеможливлюється. Перелік термінів можливо запозичити з проекту Закону України “Про електронні комунікації” [4].

Крім того, потрібно внести зміни в перелік завдань (проектів) з інформатизації, змінивши їх таким чином:

розробка технічної документації на створення та модернізацію засобів інформатизації, •зокрема: технічного завдання, проектної документації, техноробочого проекту тощо;створення, розвиток (модернізація, удосконалення), супроводження і технічна підтрим- •ка інформаційних, інформаційно-пошукових, інформаційно-довідкових, інформаційно-аналітичних, геоінформаційних, автоматизованих інформаційних систем;створення та розвиток (модернізація, удосконалення) програмно-технічних (програмно- •апаратних) комплексів, у тому числі закупівля комп’ютерної техніки та програмних продуктів; створення, розвиток (модернізація, вдосконалення) телекомунікаційних систем, у тому •числі корпоративних та локальних обчислювальних мереж, а також засобів інформати-зації, призначених для їх функціонування, в тому числі закупівля комп’ютерної техні-ки і програмних продуктів; створення, розвиток (модернізація, удосконалення), супроводження, технічна підтрим- •ка інформаційних ресурсів, сховищ, баз (банків) даних, кадастрів, реєстрів загально-державного, регіонального та галузевого рівнів, веб-порталів, веб-сайтів і засобів до-ступу до них; закупівля, створення, технічна підтримка та супроводження програмних продуктів; •створення, розвиток (модернізація, удосконалення), впровадження, супроводження і •технічна підтримка систем електронного документообігу, програмних та технічних за-собів для забезпечення його функціонування;

110



створення та закупівля програмно-апаратних комплексів та автоматизованих систем •для забезпечення надання адміністративних послуг в електронному вигляді, прийняття звітності або надання доступу до публічної інформації;створення та закупівля програмно-технічних засобів для забезпечення захисту •інформації; забезпечення (організація) доступу до мережі Інтернет, використання цієї мережі для •передачі даних між інформаційними системами, її окремими елементами або їх корис-тувачами; організація доступу або використання телекомунікаційної мережі для обміну даними •між інформаційними, інформаційно-довідковими, інформаційно-аналітичними, гео-інформаційними, автоматизованими інформаційними системами, базами даних, када-стрів, реєстрів загальнодержавного, регіонального та галузевого рівнів телекомуніка-ційними системами, локально-обчислювальними мережами;створення, розвиток, упровадження стандартів у сфері інформаційних технологій, у •тому числі адаптація до міжнародних стандартів; здійснення сертифікації програмного і технічного забезпечення робіт з інформатизації; •розробка концепцій, розробка та реалізація галузевих та регіональних програм інфор- •матизації, програм інформатизації органів місцевого самоврядування, нормативно-правових актів, спрямованих на розвиток сфери інформатизації;дослідження та розробки у сфері інформатизації, електронного урядування, інформа- •ційного суспільства, електронної комерції, дистанційної освіти, телемедицини тощо;адміністрування, супроводження і технічна підтримка функціонування автоматизова- •них реєстрів;видача та обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів електронного •цифрового підпису;аутсорсинг інформаційно-комунікаційних послуг та використання технології “хмаро- •вих обчислень”.

Також необхідно дозволити проводити експертизу завдань (проектів) інформатизації, які виконуються за окремими бюджетними програмами органів державної влади, експертним організаціям незалежно від форми власності, але лише таким, що мають державну акредита-цію на право проведення наукової і науково-технічної експертизи.

Необхідно змінити строк проведення експертизи, який не повинен перевищувати 20 днів. А в разі потреби в отриманні додаткових матеріалів строк проведення експертизи подовжуєть-ся на час, необхідний для їх надання та оцінки, але не більше ніж на 10 днів після отримання додаткових матеріалів.

Окремих підходів вимагає аналіз витрат на проведення експертизи. Витрати Генерально-го замовника на проведення однієї експертизи становлять близько 2 тис. грн. На нашу думку, вартість експертизи не повинна перевищувати 4–5% від кошторису проекту, тобто обов’язковій незалежній експертизі мають підлягають проекти, загальний кошторис яких перевищує 50 тис. грн. Проекти, загальний кошторис яких є меншим від указаної суми, можуть бути узгоджені з Генеральним замовником без проведення експертизи.

висновки. Отже, своєчасна і якісно проведена експертиза завдань (проектів) Національ-ної програми інформатизації України дасть змогу ефективно використовувати обмежені бю-джетні кошти. Передусім необхідно вдосконалити нормативно-правове поле здійснення такої експертизи, усунути недоліки в існуючій нормативній базі. Запропоновані напрями вдоскона-

111



лення існуючих правових механізмів експертизи завдань (проектів) Національної програми інформатизації мають бути формалізовані в новій редакції Порядку проведення експертизи Національної програми інформатизації та окремих її завдань (проектів) і включати науково обґрунтований автором перелік завдань (проектів), які стосуються Національної програми ін-форматизації, терміни та порогові значення фінансових обсягів проведення експертизи.

Таким чином, на відміну від існуючого законодавчого механізму експертизи завдань (проектів) інформатизації Національної програми інформатизації в статті запропоновано вне-сти обґрунтовані зміни до нормативно-правових актів, що значно покращить процедуру про-ведення експертизи Національної програми інформатизації та окремих її завдань (проектів).


Про національну програму інформатизації [Електронний ресурс] : Закон України 1.від 4 лют. 1998 р. № 74/98-ВР. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/74/98-%D0%B2%D1%80

Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні [Електрон-2.ний ресурс] : Розпорядження Каб. Міністрів України від 15 трав. 2013 р. № 386-р. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80

Про затвердження Порядку проведення експертизи Національної програми інфор-3.матизації та окремих її завдань (проектів) [Електронний ресурс] : Постанова Каб. Міністрів України від 25 лип. 2002 р. № 1048. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1048-2002-%D0%BF

Про електронні комунікації [Електронний ресурс] : Проект закону України. – Режим 4.доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=57401&pf35401=368887

Семенченко А. І.5. Формування комплексної моделі електронного урядування з урахуванням загальносвітових тенденцій / А. І. Семенченко // Вісн. держ. служби України. – 2009. – № 2.

Концепція розвитку електронного урядування в Україні / [О. А. Баранов, М. С. Демкова, 6.С. В. Дзюба та ін. ; за ред. А. І. Семенченка]. – Київ : ДКНІІ, 2009.

REFERENCES

Zakon Ukrainy “Pro natsional’nu prohramu informatyzatsii” № 74/98-VR vid 04.02.1998 r. 1. Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/74/98-%D0%B2%D1%80

Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 15.05.2013 № 386-r “Pro skhvalennia 2. Stratehii rozvytku informatsijnoho suspil’stva v Ukraini” Rezhym dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80

Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy “Pro zatverdzhennia Poriadku provedennia ekspertyzy 3. natsional’noi prohramy informatyzatsii ta okremykh ii zavdan’ (proektiv)” № 1048 vid 25 lypnia 2002 r. Rezhym dostupu: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1048-2002-%D0%BF

Proekt zakonu Ukrainy “Pro elektronni komunikatsii” Rezhym dostupu: http://w1.c1.rada.4. gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=57401&pf35401=368887

Semenchenko A. I. Formuvannia kompleksnoi modeli elektronnoho uriaduvannia z 5. urakhuvanniam zahal’nosvitovykh tendentsij / A.I. Semenchenko // Visn. derzh. sluzhby Ukrainy. – 2009. – № 2.

Kontseptsiia rozvytku elektronnoho uriaduvannia v Ukraini / [o.A. Baranov, M.S. Demkova, 6. S.V. Dziuba ta in. ; za red. A. I. Semenchenko]. – K. : DKnII, 2009.

SUMMARY

the present article highlights the status of legislative support to tasks (projects) expertise of the national Program of Informatization. there are also the proposals on its improvement. the legislative

112



providing of examination of tasks (projects) of the national program to informatization and offered directions of his improvement are analyzed in the article, changes are worked out and reasonable to order of realization of examination in relation to terms and threshold value of financial volumes of re-alization of examination with the aim of the effective use of budgetary facilities. Certain main reasons of subzero efficiency of examination of projects of the national program of informatization, namely: absence of the only going near introduction of modern of informatively-communication technolo-gies, declaratively and insufficient validity of public policy in this sphere, domination of department approach in public authorities and absence of coordinated of their actions.

the national Program of Informatization (nPI) is a set of interrelated certain tasks of informa-tization aimed at implementing public policies and priorities of modern information infrastructure in Ukraine. the primary strategic purposes of development of informative society are certain strategy of development of informative society in Ukraine, in particular: an acceleration of process of develop-ment and introduction of modern informative-communication technologies in public administration, healthcare, culture, education, science, defense of natural environment, business and others like that; the development of electronic economy; the development of national informative infrastructure and its integration to the world infrastructure; upgrading and availability of administrative services, sim-plification of procedures of their grant and cutback of the corresponding spending, depersonification of administrative services delivery as instrument to decline the corruption level; the development of electronic democracy; the protection of the personal data; providing of openness of information about activity of state authorities and local self-government authorities, expansion of access to them and grant to possibility of direct participation of both institutes of civil society and citizens in the pro-cesses of preparation and realization of examination of legislation act projects, realization of control for effectiveness and efficiency of activity of public and local self-government authorities.

the procedure of tasks examination is an important part of the nPI formation and implemen-tation. the main objective examination of the national Informatization Program and its individual projects has the goal of comprehensive research to assess their compliance with the priorities of state policy in the field of information.

However, despite the number of regulations provided, the budget funds and other resources spent for the implementation of the nPI, the introduction of modern ICt is not at a high level in Ukraine yet. the main reasons for this are: the lack of a common approach to implementation of certain technologies; lack of government policy declarative justification in this area; domination of departmental approach in government and lack of abilities to coordinate their actions.

Documents

ISSN 2311-6722 ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ: ТЕОРІЯ ТА … · ВОРОНЬКО Л.О., кандидат наук з державного управління, доцент