Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет

Людмила Пітусь, Валерій Стеценко

ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З

КУЛЬТУРОЛОГІЧНО-РЕЛІГІЄЗНАВЧОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ

Львів Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка

2007

2

Рекомендовано до друку Вченою Радою філософського факультету

ЛНУ імені Івана Франка

Пітусь Л., Стеценко В. Виконання курсової роботи з культурологічно-

релігієзнавчої проблематики: Навч.-метод. посібник для студентів універси-

тету. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007.

У навчально-методичному посібнику вказані вимоги до курсових робіт з культурології, української та зарубіжної культури і релігієзнавства, надають-ся необхідні методичні поради студентам по їх виконанню, вміщено рекоме-ндовану тематику таких курсових робіт та списки основної рекомендованої літератури з культурологічно-релігієзнавчої проблематики.

Для студентів університету.

© Пітусь Л. , Стеценко В. , 2007

3

В С Т У П

Зміст даного навчально-методичного посібника враховує, в першу чергу, потреби організації навчального процесу з підготовки до самостійної науко-

вої роботи студентів спеціалізації “культурологія” філософського факультету ЛНУ імені Івана Франка, але, на думку його авторів, цілком може бути кори-

сним і для студентів багатьох інших спеціальностей та факультетів універси-

тету, а також інших вищих навчальних закладів, оскільки відповідає всім

обов’язковим загальним методичним вимогам до виконання курсових робіт з гуманітарних навчальних дисциплін.

Виконання студентами курсових робіт – важливий елемент навчального

процесу і водночас необхідний засіб формування у них навичок самостійної наукової роботи, тому що курсова робота є підсумковим науковим дослі-дженням самим студентом певного аспекту змісту конкретної навчальної ди-

сципліни, яку він вивчає. Зокрема, курсова робота з культурологічних чи ре-лігієзнавчих проблем виконується з метою закріплення, поглиблення і уза-гальнення знань, отриманих студентами з відповідного культурологічного чи

релігієзнавчого навчального курсу. Водночас вона є також результатом і ва-жливим показником рівня самостійної творчої роботи студента. Працюючи

над нею, студент повинен виявити навики наукового підходу до висвітлення теми, вміння відбирати, аналізувати та узагальнювати матеріал, який дослі-джується, робити необхідні висновки. Зрозуміло, що рівень науковості і са-мостійності виконаних студентами курсових робіт у кожному конкретному випадку є різним, тому і захист студентами курсових робіт оцінюється дифе-ренційовано.

Враховуючи всю важливість підготовки студентів до самостійної науко-

вої роботи й оволодіння її навиками, кафедра теорії та історії культури філо-

софського факультету ЛНУ імені Івана Франка вказує за допомогою даного навчально-методичного посібника на ті вимоги до написання курсових робіт з культурологічно-релігієзнавчих проблем, на які студентам слід звернути

увагу під час їх виконання, та надає їм у цьому необхідні методичні поради.

У посібнику вміщено також рекомендовану тематику курсових робіт з культурології, української та зарубіжної культури і релігієзнавства, списки

основної рекомендованої літератури з культурологічно-релігієзнавчої про-

блематики.

4

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ КУРСОВИХ

РОБІТ З КУЛЬТУРОЛОГІЧНО-РЕЛІГІЄЗНАВЧОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ

ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ ТА ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО НЕЇ

Вибір теми курсової роботи: необхідні зауваження

Викладачі кафедри укладають тематику курсових робіт, яка дає змогу всебічно охопити найрізноманітніші проблеми, що вивчаються у процесі ви-

кладання того чи іншого культурологічного або релігієзнавчого навчального курсу. Вона повинна бути актуальною, поєднувати теоретичний рівень дослі-дження з обов’язковим практичним застосуванням. Студент може й сам за-пропонувати тему курсової роботи у відповідності до своїх наукових інтере-сів. У такому випадку йому слід узгодити цю тему з викладачем відповідного

навчального курсу (спецкурсу) та своїм науковим керівником, обґрунтувати

доцільність її розробки і затвердити на засіданні кафедри.

Від правильного вибору теми курсової роботи залежить успіх її напи-

сання. Тому, обираючи тему, студенту необхідно уважно з нею ознайоми-

тись, переконатися у наявності відповідних джерел і літератури, врахувати

особисті інтереси і можливості, чітко уявити мету свого дослідження. На прохання студентів, викладачі, які запропонували теми курсових робіт, зо-

бов’язані провести для них попередні консультації, під час яких необхідно

охарактеризувати запропоновані теми дослідження, джерела та літературу до

них. Теми курсових робіт, графіки їх написання та захисту, а також наукові

керівники тем затверджуються кафедрою протягом першого місяця семестру, в якому запланована курсова робота. Робота подається на кафедру разом з рецензією наукового керівника не пізніше, ніж за 10 днів до захисту. Захист курсових робіт проводиться перед комісією у складі трьох-чотирьох викла-дачів кафедри за участю наукового керівника курсової роботи. Результати

захисту курсової роботи оцінюються за п’ятибальною системою (“відмінно”

– 5 балів; “добре” – 4 бали; “задовільно” – 3 бали; “незадовільно” – 2 бали).

Загальні вимоги до написання курсової роботи

Оптимальний обсяг курсової роботи з культурологічно-релігієзнавчих проблем становить 40-50 сторінок рукописного або 30-40 сторінок комп’ю-

терного чи машинописного тексту, надрукованого у першому випадку через 1,5 інтервали, 14 кеглем, а у другому – через 2 інтервали друкарської машин-

ки, без врахування сторінок, де розміщені список використаних джерел та лі-тератури, а також додатки (якщо такі є).

При написанні курсової роботи студент повинен використати доступні йому джерела та літературу (відповідно до теми). До них відносяться: джере-

5

ла – архівні опубліковані й неопубліковані документи, результати конкретно-

соціологічних досліджень (у тому числі й відповідно оформлені власні спо-

стереження), матеріали, опубліковані у пресі, а також матеріали експозицій

музеїв, мемуари та епістолярна література, твори художньої, публіцистичної, історичної та релігійно-богословської літератури тощо; література – моно-

графічні праці, брошури і наукові статті українських і зарубіжних дослідни-

ків, окремі статті, надруковані в періодичних виданнях, а там, де цього вима-гає тема, й методична література.

Зокрема, при написанні курсової роботи з релігієзнавства студент пови-

нен використати:

– якщо цього вимагає тема курсового дослідження – 1) документи Укра-їнської держави (починаючи з державних документів Директорії, а згодом

УРСР, і закінчуючи державно-нормативними актами Уряду та Верховної Ра-ди сучасної України (конституції, декрети та інші закони і постанови);

2) праці видатних українських державних і політичних діячів. В окремих ви-

падках, зумовлених тематикою, документи центральних органів політичних

партій та громадських організацій;

– відповідно до теми, доступні йому різноманітні джерела: релігійну (канонічну, фундаментальну догматично-віронавчальну, церковно-богослов-ську та богослужебну) літературу, документальні матеріали різних релігійних

установ, об’єднань і організацій (конфесій), архівні опубліковані й не опублі-ковані документи (в т.ч. і церковні), результати конкретних соціологічних

досліджень (в т.ч. і відповідно оформлені власні спостереження), інформа-ційні матеріали преси та періодичних видань (газет, журналів), експозицій

музеїв, мемуарну та епістолярну літературу, а також твори художньої, публі-цистичної та історичної літератури (зокрема, твори богословсько-полемічної літератури та церковних істориків), якщо вони є джерелом для конкретної теми курсового дослідження тощо;

– твори богословів та інших церковних авторів (зокрема, істориків Цер-

кви), церковну періодику, монографічні праці і брошури вітчизняних і зару-біжних вчених, окремі статті, повідомлення та інформаційні матеріали в ко-

лективних монографіях, наукових збірниках, періодичних виданнях чи у пре-сі з проблем дослідження релігійної філософії, віровчення (богослов’я) та об-

рядовості (культу) різних релігійних напрямків (конфесій), історії релігії в цілому чи конкретної церковної історії зокрема, що стосуються обраної теми,

а там, де це необхідно, й відповідну методичну літературу. Особливу цінність курсовій роботі надає використання як світських, так

і релігійних (церковних) джерел та літератури. Зокрема, до релігійних джерел

належить фундаментальна релігійна література догматично-віронавчального характеру: Біблія (в т.ч. Псалтир, Євангеліє) у християнстві, Коран в ісламі, Трипітака (або Тіпітака) у буддизмі, Веди в індуїзмі, Тора (Закон, або

П’ятикнижжя Мойсея) в іудаїзмі – тобто, т.зв. “Святе Письмо”, а також твори

видатних діячів Церкви і богословів (“Отців Церкви”) та інших церковних

6

авторитетів (“апологетів християнства”, “вчителів Церкви”) у християнстві, Суна і Талмуд – відповідно в ісламі та іудаїзмі, документи і матеріали діяль-ності в минулому різних релігійних організацій та їх установ (наприклад, по-

станови християнських Вселенських соборів) – тобто, т.зв. “Святий Переказ”.

Нарешті – це дослідження перших християнських істориків Церкви, або ран-

ніх богословів та істориків інших релігійних конфесій, документація нині іс-нуючих релігійних (церковних) об’єднань та їх центрів тощо.

До релігійної літератури належить: 1) церковно-богословська та 2) бого-

служебна література прикладного характеру. Наприклад, стосовно християн-

ства, у першому випадку – це твори, заяви і звернення керівників різних цер-

ковних центрів (зокрема, енцикліки глави Ватикану – Папи Римського) як у минулому, так і в сучасності, праці богословів та церковних істориків мину-лого і сучасності, катехизиси та інші віронавчальні посібники, преса і пері-одичні видання релігійних організацій (релігійних інституцій), їх установ та центрів; у другому випадку – різноманітні молитовники, церковні, календарі, канони (правила) організації церковного життя, пояснення змісту церковних відправ та свят і настанови щодо порядку їх проведення тощо.

Особливе значення для успішного написання курсової роботи має: – всебічний та об’єктивний аналіз джерел і літератури як минулих істо-

ричних епох, так і сучасного періоду; – використання місцевого матеріалу, узагальнення різноманітних фактів,

явищ і подій суспільного життя, посилання автора на власні спостереження і матеріали конкретно-соціологічних досліджень;

– опрацювання джерел і літератури, виданих як українською мовою, так і на іноземних мовах.

Для студента важливо навчитися опрацьовувати джерела і літературу, вміти аргументовано, дохідливо, послідовно й логічно узагальнювати і ви-

кладати зібраний матеріал, робити необхідні висновки, стилістично грамотно писати, відповідно до існуючих вимог оформити науковий апарат (посилання на використані у тексті курсової роботи джерела і літературу) та сам список використаних джерел і літератури, а при потребі – і додатки.

Структура курсової роботи, складання її плану,

пропорції між частинами

Курсова робота повинна включати такі структурні елементи: 1. Титуль-ний лист. 2. План (Зміст). 3. Вступ. 4. Текст роботи, поділений на розділи

(бажано, не більше трьох) і параграфи (оптимальний варіант – два або три

параграфи в розділі, але можна й без параграфів). 5. Висновки. 6. Список ви-

користаних джерел і літератури. 7. Додатки (якщо такі є). Розділи і параграфи нумерують арабськими цифрами. Наприклад, роз-

діл 1, параграф тоді буде – 1.1 або 1.2, 1.3.

Важливим етапом у написанні курсової роботи є складання її плану.

7

План курсової роботи дає уяву про досліджувану тему. Чим більш про-

думаним є план роботи, тим повніше і послідовніше можна розкрити її тему. Питання плану (назви розділів і параграфів) повинні бути сформульовані чіт-ко, лаконічно, відповідно до змісту теми. При цьому слід уникати мовних

зворотів, характерних для публіцистичної і популярної літератури, безособо-

вих речень, а також стилістичних прийомів, застосовуваних у художній літе-ратурі.

Складання плану курсової роботи слід розпочинати після того, як у про-

цесі вивчення джерел і літератури стануть більш зрозумілими логічні взаємо-

зв’язки між положеннями, явищами і подіями, що розглядаються. Згідно з планом здійснюється групування, систематизація і вибір зібраного матеріалу. Надалі в такому порядку він повинен бути використаний і у самому тексті курсової роботи.

Залежно від теми, у плані вказуються її хронологічні рамки. Вони пови-

нні відповідати загальноприйнятій у вітчизняній науці періодизації. Важливе значення має дотримання пропорційності між окремими струк-

турними елементами курсової роботи. Пропорційний розподіл матеріалу між

складовими частинами курсової роботи вказує на те, що студент добре воло-

діє матеріалом. Недотримання цієї вимоги знижує якість роботи. Пропорцій-

ність між окремими частинами курсової роботи орієнтовно може мати такий

вигляд: вступ – 4-5 сторінок, розділи по 10-15 сторінок кожен, висновки – 2-3

сторінки (якщо текст комп’ютерний, машинописний або рукописний). Спи-

сок використаних джерел та літератури, додатки стосовно їх обсягу особли-

вим чином не регламентуються. Остаточний обсяг структурних частин кур-

сової роботи та строки їх виконання узгоджуються з науковим керівником.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ СТУДЕНТАМ ПО ВИКОНАННЮ КУРСОВИХ РОБІТ

З КУЛЬТУРОЛОГІЧНО-РЕЛІГІЄЗНАВЧОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ

Порядок написання курсової роботи

Насамперед спочатку необхідно написати основну частину (складові розділи) курсової роботи, потім висновки і лише після цього вступ. Останнім

укласти список використаних джерел і літератури. Якщо є потреба, наприкі-нці роботи також оформити додатки. Радимо виконувати курсову роботу спочатку в чорновому варіанті, щоб мати змогу згодом граматично і стиліс-тично її редагувати.

Написання основної частини курсової роботи

Написання основної частини курсової роботи здійснюється за черговіс-тю розділів і параграфів відповідно до плану. Такий метод забезпечує високу

8

продуктивність написання роботи, зберігає логічний зв’язок між її розділами,

послідовність викладання матеріалу. Зміст основної частини курсової роботи – це стислий переказ досліджу-

ваного матеріалу своїми словами у поєднанні з цитуванням. При цьому слід

уникати як декларативного викладу матеріалу, так і зловживання цитуван-

ням. Цитати повинні бути короткими. Необхідно пам’ятати, що цитати, які беруть з джерел та документів, не можна довільно перекладати. Їх цитують мовою оригіналу. Але у випадку, якщо мова цитованого оригіналу (джерела, документа) давньої епохи є занадто архаїчною, малозрозумілою, допускаєть-ся його цитування більш зрозумілою, сучасною мовою, максимально набли-

женою до змісту оригіналу. Це стосується і перекладу мовою, на якій пишуть курсову роботу, цитат з джерел та документів на іноземних мовах. Стосовно цитування дослідницької літератури, то тут у всіх випадках допускається власний переклад мовою, на якій пишуть курсову роботу, однак максимально наближений до змісту оригіналу.

Теоретичні положення тексту треба обов’язково аргументувати конкре-тними прикладами, фактами, цифровими даними, конкретно-соціологічним

матеріалом. Узагальнення і висновки необхідно робити, враховуючи всі до-

сліджені факти і приклади.

При написанні основної частини слід дотримуватися і встановленого по-

рядку оформлення тексту. Кожен параграф, кожен розділ повинен мати за-кінчений вигляд. Їх початок має бути логічно пов’язаний зі змістом попере-дніх розділів і параграфів, а закінчуватися короткими висновками по суті ви-

кладених у них проблем.

У тексті потрібно обов’язково вказувати назви розділів і параграфів.

Оформлення наукового апарату в тексті курсової роботи

Іноді студенти недбало ставляться до оформлення наукового апарату, вважаючи це зайвою або, навіть, непотрібною роботою. Вони припускаються помилки, оскільки правильне і акуратне оформлення посилань у тексті кур-

сової роботи свідчить не лише про здатність студента до наукової роботи, але й про високу культуру його наукового мислення та глибину інтелекту.

Звертаємо також увагу на те, що оформлення вихідних даних релігійних джерел та літератури принципово не відрізняється від наукового апарату світських джерел та літератури.

При посиланнях на релігійні (богословські) джерела, так само, як і на світські, вказується повна назва релігійного документа з усіма вихідними да-ними за титульним листом і сторінка (сторінки), на яку (які) посилається ав-тор курсової роботи. Приклад оформлення такого посилання: Біблія, або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. – К.: Вид-во Київського Патріархату, 1998. – C. 9.

9

Або вказується спочатку автор (якщо він є) того твору, який служить джерелом для наукового дослідження, а далі – його повна назва з усіма вихі-дними даними за титульним листом і сторінка (чи сторінки), на яку (які) є посилання у тексті. Приклад оформлення такого посилання: Феодорит епис-коп Кирский. Церковная история. – М. : Российская политическая энцикло-

педия; Православное товарищество “Колокол”, 1993. – С. 236-237.

Отже, рекомендуємо такий порядок оформлення у тексті курсової робо-

ти наукового апарату використаних джерел та літератури:

При посиланні на неопубліковані архівні документи слід вказати назву архіву, номер фонду, опису, одиниці зберігання (наприклад: Центральний

державний історичний архів України у м. Львові. Ф. 13. Оп. 1. Од. зб. 376.

Арк. 259-260; Львівський обласний державний архів. Ф. 350. Оп. 1.

Спр. 2.328. Арк. 6.).

Якщо документ надруковано у збірнику опублікованих архівних доку-

ментів і матеріалів чи у збірнику інших історичних джерел, то спочатку вказується назва використаного документа, а далі, після двох похилих пара-лельних рисок //, вказується повна назва збірника з усіма вихідними даними

за титульним листом і сторінка (сторінки), на якій (яких) надруковано доку-мент (наприклад: Повість минулих літ // Літопис руський. – К.: Наук. думка., 1989. – С. 89; Слово Данила Заточника, писане до князя Ярослава Володими-

ровича // Антологія української поезії. – К.: Наук. думка, 1984. – Т. 1. – С. 34;

Іларіон митрополит Київський. Слово про закон і благодать // Давня україн-

ська література. Хрестоматія. – К.: Наук. думка, 1991. – С. 166-182; Синопсис (1674 р.) // Історія української культури: Зб. матеріалів і документів / За ред.

С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. – К. : Вища шк., 2000. – С. 140).

У посиланні можна і не вказувати назву документа чи іншого історично-

го джерела, якщо вони називаються в самому тексті роботи, а лише назву са-мого збірника (наприклад: згадується “Поучення дітям” Володимира Моно-

маха або “Слово про закон і благодать” Іларіона, тоді посилання на них ви-

глядатимуть так: Літопис руський. – К.: Наук. думка, 1989. – С. 454-461). Або в тексті згадується “Патерик Печерський”, тоді у посиланні можна вказати

лише хрестоматію, де вміщено це джерело: Історія української філософії: Хрестоматія. – Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – С. 52.

Можна послатися лише на назву самого збірника документів і матеріалів (наприклад: Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Вати-

кану та унії (Х – початок ХVІІ ст.): Збірник документів і матеріалів. – К.: На-ук. думка, 1988. – С. 12) як у випадку, коли автор цитує у тексті своєї курсо-

вої роботи конкретний документ з цього збірника, так і якщо тільки згадує його назву.

Іноді тема курсової роботи відображає творчий внесок відомого діяча культури (письменника, філософа, історика, політика тощо) у розвиток світо-

вої та вітчизняної культури. У цьому випадку, твори даного автора стають джерелом для написання курсової роботи. Наприклад, тема курсової роботи –

10

“Іван Франко як видатний представник української культурологічної думки”.

Твори обраного автора зазвичай можна знайти у повних (чи вибраних) зі-браннях. Посилання на них здійснюється у наступний спосіб: вказується прі-звище автора та його ініціали, далі – назва твору, після чого ставляться дві похилих риски і зазначаються характер видання, номер тому, використана сторінка (сторінки), наприклад: Франко І. Мислі о еволюції “історії” людсь-кості // Зібр. творів: У 50-ти т. – К. , 1986. – Т. 45. – С. 76-77.

При посиланні на монографії спочатку вказують прізвище, далі ініціали

автора (авторів), повну назву твору без лапок з усіма вихідними даними за титульним листом, сторінку (сторінки). Але, якщо це колективна монографія, підручник або навчальний посібник, а кількість авторів перевищує три особи,

то вказують лише повну назву даного твору з усіма вихідними даними за ти-

тульним листом і сторінку (сторінки).

До вихідних даних належать: місце (місто) видання, назва видавництва, рік видання, кількість томів тощо.

Назва міста Києва українською мовою пишеться скорочено К., а росій-

ською мовою – повністю (Киев). Назви таких міст, як Москва і Санкт-Петербург (у старих виданнях – Ленінград), пишуться скорочено. – М., СПб.

(або Л.). Назви інших міст і українською, і російською мовою пишуться по-

вністю. Наприклад: Львів. У більшості випадків назву видавництва вказують без лапок і самого

слова “видавництво” (наприклад, К.: Наукова думка; К.: Вища школа; К.:

Знання; К.: Либідь; К.: Абрис; М.: Наука; М.: Мысль; М.: Высшая школа; СПб. (Л.): Лениздат; Львів: Каменяр; Львів: Просвіта; Львів: Світ; Львів: Ві-льна Україна; Харків: Основа тощо).

Але в окремих випадках вживається слово “видавництво” (“видання”)

або назва видавництва береться в лапки (наприклад, К.: Акціонерне товарис-тво “Обереги”; К.: Товариство “Україна”; К.: Видавничий Дім “Соборна Україна”; Львів: Видавниче підприємство “Стрім”; Львів: Монастир Монахів Студійського Уставу. Видавничий відділ “Свічадо”; К.: Видавництво Київсь-кого університету; Львів: Видавництво Львівського політехнічного інститу-ту; М.: Издательство Московского университета тощо).

Назви видавництв можна скорочувати. Приклади скорочень: К.: Наук. думка; К.: Вища шк.; М.: Высш. шк.; К.: АТ “Обереги”; К.: Тов-во “Україна”;

К.: Вид. Дім “Соб.Україна”; Львів: Вид. підпр.“Стрім”; Львів: Монаст. Мона-хів Студ. Уставу. Вид. від-л “Свічадо”; К.: Вид-во Київ. ун-ту; Львів: Вид-во

Львів, політех .ін-ту; М.: Изд-во Моск. ун-та тощо.

Скорочувати дозволяється і деякі інші вихідні дані джерел та літератури

у посиланнях на них (див. далі). Сторінка (сторінки), на яку (які) посилається автор, у науковому апараті позначається великою літерою С.

Приклади оформлення посилань на світську і релігійну монографічну літературу, зокрема на індивідуальні (авторські) монографії, а також на під-

11

ручники, навчальні посібники та брошури розглянемо за можливими варіан-

тами таких посилань. Приклади оформлення посилань на монографічну літературу: Брай-

чевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. – К.: Наук. думка, 1988.

– С. 15; Грушевський М., Левицький О. Розвідки про церковні відносини на Україні-Руси. ХVІ-ХVІІІ вв. – Львів: Меморіал, 1991. – С. 4; Митрополит Іларіон. Українська Церква. Ідеологія Української національної культури. –

К.: Демократ, 1992. – С. 10-12; Огієнко І. Українська Церква: У 2-х т. – К.:

Абрис, 1993. – С. 72-76; Паславський І. З історії філософських ідей на Украї-ні кінця ХVІ – першої третини ХVІІ ст. – К.: Наук. думка, 1984. – С. 17-19;

Пашук А. Українська церква і незалежність України: Монографія. – Львів: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С. 325-326; Смолій В. А., Гур-

жій О. І. Як і коли почала формуватися українська нація. – К.: Наук. думка, 1991. – С. 5.

В окремих випадках трапляються і такі посилання: Семака Є. Біблійна історія Старого Завіту; Білоусенко О. Земне життя Господа Іісуса Христа. –

К.: Час, 1992. – С. 7-8; Никитенко О., протоієрей, канд. богослов’я, Ново-

сад М. , протоієрей, канд. богослов’я, Оксіюк Й., канд. богослов’я. Право-

слав’я на Україні. – К. : Т-во “Україна”, 1985. – С. 98.

Своя специфіка є у оформленні посилань на брошури, у вихідних даних

яких інколи відсутні згадки про видавництва чи установи, відповідальні за видання цих брошур. Якщо у вихідних даних брошур відсутні згадки про ви-

давництво, слід посилатися на установу, яка відповідала за їх видання, на-приклад: Іванишин В. Українська церква і процес національного відроджен-

ня. – Дрогобич: Львів. обл. ін-т удоск. вчителів, 1900. – С. 35-36; Козачи-

шин Н. М. , Матюхіна О. А. Філософська і суспільно-політична думка на Україні у ХVІІ ст. – Львів: ЛПІ, 1992. – С. 3. При відсутності у вихідних да-них брошури навіть назви подібної установи, можливе посилання лише на місце (місто) видання, наприклад: Болюх І., священик. Свята Христової Цер-

кви. – Львів, 1991. – С. 19.

Приклади оформлення посилань на підручники та навчальні посібни-

ки: Калінін Ю. А. , Харьковщенко Є. А. Релігієзнавство: Підручник. – К. :

Наук. думка, 1995. – С. 61-82; Лубський В. І. , Теремко В. І., Лубська М. В.

Релігієзнавство: Підручник. – К.: Академвидав, 2002. – С. 133; Матвєє-ва Л. М. Культурологія: Курс лекцій: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2005. С. 100;

Шевнюк О. Л. Культурологія: Навч. посіб. – К.: Занння-Прес, 2004. – С. 87.

Оформлення у тексті курсової роботи наукового апарату посилань на колективні монографії та підручники (навчальні посібники) або брошури та релігійні твори, на титульному листі яких не згадуються їх автори, може мати

два варіанти. Перший, коли подають лише назву літературного твору і вихід-

ні дані, пов’язані з місцем (містом) його видання, видавництвом, роком ви-

дання та сторінками, на які посилаються. Другий, коли після назви літерату-рного твору і однієї похилої риски називають головного (відповідального)

12

редактора цього видання або 2-3-х членів редколегії, а далі вже вказують мі-сце (місто) його видання, видавництво, рік видання та сторінки, на які поси-

лаються. Перший варіант таких посилань: Господи, до Тебе возношу душу мою. Молитовник Патріярха Йосифа. –

Львів: Вільна Україна, 1994. – С. 600-603; Земне походження християнських свят. – Львів: Львів. обл. орг-я т-ва “Знання”, 1988. – С. 28.

Другий варіант таких посилань: Ідеологія руського православ’я / Б. О. Лобовик, М. С. Гордієнко,

М. П. Красников та ін. – К.: Політвидав України, 1986. – C. 197; Історія хрис-тиянської церкви на Україні (Релігієзнавчий довідковий нарис) / Відп. ред.

О. С. Онищенко. К.: Наук. думка, 1991. – C. 95-104; Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посіб. Вид. 2-ге перероб. і доп. / За ред.

А. В. Яртися та В. В. Мельника. – Львів: Світ, 2005. – C. 386; Основы религи-

оведения: Учеб. / Под. ред. И. Н. Яблокова. – М.: Высш. шк., 1994. – C. 368;

Релігієзнавчий словник / За ред. проф. А. Колодного і Б. Лобовика. – К.: Чет-верта хвиля, 1996. – С. 290-293.

Слід враховувати, якщо у тексті курсової роботи посилання на сторінки

використаних джерел та монографічної літератури, підручників (навчальних посібників) та брошур починаються з великої літери С, то у їх списку, розмі-щеному наприкінці курсової, “с” пишеться з маленької літери після загальної кількості сторінок (перед якими ставиться риска) окремого джерела, моно-

графії, підручника (посібника), брошури. Приклади таких по силань у списку використаних джерел та літератури:

Новый Завет. – М.: Синодальное издание, 1990. – 292 с. Калінін Ю. А., Лубський В. І., Гудима А. М. Історія і теорія релігії та

атеїзму. Курс лекцій: У 2- ч. – К.: НМК ВО при Мінвузі УРСР, 1991. – Ч. 1. –

272 с. Ульяновський В. І. Релігія і духовна спадщина минулого. – К.: Знання,

1989. – 48 с. Звертаємо також увагу на те, що зазвичай прізвище вітчизняного автора

супроводжується його ініціалами, а прізвище іноземного - його повним

ім’ям, або повним ім’ям з ініціалами, наприклад: Эдель Конрад. Как появи-

лась Библия. – Калининград: Христ. ассоциация служен. осужденным, 1991.

– 71 с. Финли Марк А. Великие пророчества Библии. – Калининград: Гос. изд.-

полиграф. предприятие “Янтарный сказ”, 1995. – 408 с. При посиланні на статтю, опубліковану у колективній монографії

або у збірнику статей, після прізвища та ініціалів автора (авторів), пишуть назву статті, далі, після двох нахилених рисок // вказують повну назву книги

або збірника з усіма вихідними даними за титульним листом і сторінку (сто-

рінки), на яких знаходиться матеріал, на який посилаються (наприклад: Пас-лавський І. Проблема людини та її призначення в земному бутті (співвідно-

13

шення принципів дії і споглядання) // Філософія Відродження на Україні. –

К.: Наук. думка, 1990. – С. 93-94; Грачотті Санте. Спадок Ренесансу в україн-

ському бароко // Матеріали конгресу Міжнародної асоціації україністів (Київ, 27 серп. – 3 верес. 1990 р.). – К.: Ін-т укр. археографії, 1993. – С. 7; Богома-зов О. Живопис та елементи // Наука і культура. Щорічник. – К.: Наук. думка, 1986. Вип. 23. – С. 458-465; Кашуба М. В., Черник Л. З. Арістотелізм як ос-нова раціоналістичної традиції в українській духовній культурі // Вісник Львів. ун-ту. Серія сусп. наук. Вип. 34. Філософська і політична думка в Україні: традиції та перспективи розвитку. – Львів: Світ, 1996. – С. 43; Мель-ник В. Розвиток науки і цінності людського буття //Духовність. Культура. Нація. – Львів: Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2005. – С. 20; Эрбек Иван.

Исламский фактор // Мусульманские страны. Религия и политика (70-80-е годы). Сборник статей. – М.: Наука, 1991. – С. 22-45; Стеценко В. І. Христи-

янство у духовній культурі України // Вісник Львів. ун-ту. Серія сусп. наук. Вип. 33. Духовний світ людини та розвиток національної свідомості в Украї-ні. – Львів: Світ, 1996. – С. 136-142).

Посилатися можна не лише на окрему статтю, а й на весь збірник (на-приклад: Полонская Л. Р. Современные мусульманские идейные течения //

Ислам: проблемы идеологии, права, политики и экономики. Сборник статей.

М.: Наука, 1985. – С. 6-26. В іншому випадку це посилання може виглядати

так – Ислам: проблемы идеологии, права, политики и экономики. Сб. статей.

– М.: Наука, 1985. – С. 6-26).

Аналогічно до посилань на статті оформляють і посилання на викорис-тані у тексті курсової роботи тези доповідей та повідомлень на наукових і науково-практичних конференціях, круглих столах тощо (наприклад: Кар-

дош Е. Українська Церква між Сходом і Заходом // Гуманітарна освіта і про-

блеми духовного відродження України (Тези доповідей міжвузівської науко-

вої конференції у Львові 21-22 берез. 1994 р.). – Львів: Львів. торг.-екон. ін-т, 1994. – C. 76; Васьків А. Греко-Католицька Церква і розвиток національної свідомості українців Східної Галичини (1919-1939 рр.) // Тези наук.-практич. конференції “Національна свідомість за умов державотворення”. – Львів: Держ. ун-т “Львівська політехніка”, 1994. – C. 29; Наконечний Р. Релігійна обрядовість як вияв національної ідеї // Історія релігій в Україні. Тези повід-

омлень VІІ Міжнарод. кругл. столу (Львів, 12-14 трав. 1997). – Львів: Ін-т ре-лігієзнавства,філія Львів. муз. істор. релігії, 1997. – C. 123).

Якщо стаття опублікована в журналі, то порядок посилання на неї такий: прізвище і ініціали автора, назва статті, назва журналу (яку не треба брати в лапки), рік його випуску, номер, сторінки, на які посилаються. У по-

силаннях це виглядає так: Степанюк Д, Стильовий синкретизм в іконописі // Образотворче мистецтво. 1993. – № 3-4. – C. 44-45; Малахов Л.Н. Нація в по-

лі культури // Філософська і соціологічна думка. 1991. – № 8. – C. 29-30; Ку-лініченко В., Пустовіт С. Біоетика як етична концепція // Науковий світ. 2006. – № 6. – C. 22; Негода В. Небесні знамення давніх часів // Людина і

14

світ. 1999. – № 7. – C. 55; Єленський В. Скільки релігій в Україні? // Людина і світ. 1996. – № 6. – C. 2.

Як і у випадку оформлення наукового апарату посилань на збірники ста-тей або тез, можна посилатися не лише на конкретну статтю з журналу, а й на весь журнал в цілому. Особливо, коли в ньому не вказуються автори статей

або мова йде про хроніку, фактаж, інформаційні повідомлення тощо. При-

клади таких посилань: Дзвін. 1991. – № 3. – C. 5-8; Дніпро. 1992. – № 4. –

C. 10; Православний вісник. – 1993. – № 8. – C. 3-12; Братський вісник. 1994.

– C. 15-20; Людина і світ. 1996. – № 6. – C. 2.

У випадках, якщо журнали не мають нумерації, посилання виглядають так: Вартова Башта. 1996. 15 лютого. – C. 7.; Пробудись! 1996. 22 липня. –

C. 14-18.

При оформленні посилань на матеріал, запозичений з газет, висува-ються ті ж вимоги, що і до журнальних статей, але сторінка (сторінки) у цьо-

му випадку не вказуються (наприклад: Галковська Т. Тестування: експери-

мент із продовженням // Дзеркало тижня. 2006. 16 вересня; Боруцький C. Т.

Спочатку перепросилися ми, отці, а потім і вірні наших церков // Високий

Замок. 1997. 22 жовтня; Мусієнко О. Подорож у минуле // Культура і життя. 1997. 15 жовтня).

Якщо мова йде про хроніку, фактаж, інформативне повідомлення, доста-тньо навести лише назву газети та дату її публікації. Сторінка (сторінки) та-кож не вказуються (наприклад: Високий Замок. 2006. 13-17 серпня; Високий

Замок, 1997. 15 серпня; Молода Галичина. 1997. 20 грудня). Можливі скорочення дат публікацій журналів і газет. Приклади таких

скорочень: Вартова Башта. 1996. 15 лют. – C. 7; Пробудись! 1996. 22 лип. –

C. 14-18; Боруцький C. Т. Партитуру ми писали цвяхом на фанері // Високий

Замок. 1997. 22 жовт.; Галковська Т. Тестування: експеримент із продовжен-

ням // Дзеркало тижня. 2006. 16 вер.; За вільну Україну. 1997. 8 бер.; Високий

Замок. 2006. 13-17 серп.; Молода Галичина. 1997. 20 груд.

Слід пам’ятати, що оформлення наукового апарату статей із колектив-них монографій, збірників статей та журналів у списку літератури в основ-ному повторює апарат посилань на них у тексті курсової роботи, але вказу-ють не лише сторінки, на які посилаються, а всі сторінки, на яких розміще-ний текст статті у відповідній публікації. Наприклад, у тексті курсової робо-

ти посилання на статті зі збірників та журналів виглядає, як вже згадувалося, так: Мендел Милош, Мюллер Зденек. Исламский фундаментализм в Египте // Мусульманские страны. Религия и политика. Сб. статей. – М.: Наука, 1991. –

C. 75-76; Нікітенко Н. Богородиця Десятинна – мати церков руських // Лю-

дина і світ. 1996. – № 5. – C. 2. А у списку літератури ці ж посилання за кіль-кістю сторінок виглядатимуть інакше: Мендел Милош, Мюллер Зденек. Ис-ламский фундаментализм в Египте // Мусульманские страны. Религия и по-

литика. Сб.статей. – М.: Наука, 1991. – C. 75-95; Нікітенко Н. Богородиця Де-сятинна – мати церков руських // Людина і світ. 1996. – №5. – C. 2-6.

15

У списку літератури можна вказати замість назви статті зі збірника чи

журналу загальні вихідні назви цих публікацій без назв статей. У першому випадку наводиться загальна кількість сторінок даної публікації (перед яки-

ми ми ставиться риска, а після них пишеться маленька літера “с”), у другому кількість сторінок не вказується. Наприклад: 1) Мусульманские страны. Ре-лигия и политика. Сб.статей. – М.: Наука, 1991. – 183 с.; 2) Людина і світ. 1996. – № 5.

Щодо газет, то у списку літератури вказується автор, назва його статті та газети, де вона опублікована, дата публікації (без сторінок), або взагалі наво-

дять лише назву газети і дату її публікації (без сторінок). Розміщення журнальних і газетних публікацій в списку використаних

джерел та літератури відбувається в алфавітно-хронологічному порядку і згі-дно їх нумерації або 1) в загальному розділі “Література”, або 2) в таких

окремих розділах використаних джерел і літератури, як: “Періодичні видан-ня” (тобто журнали), або “Періодика”; “Преса” (тобто газети); або у спільно-

му розділі: “Періодичні видання та преса” чи “Періодика і преса”.

Приклади такого розміщення газетно-журнальних публікацій в загаль-ному розділі “Література”:

1. Акуманьи Кофи. Новый Архиепископ – старые проблемы // Наука и ре-лигия. 1991. – № 11. – C. 31-32.

2. Бесяда І. Партія мусульман України // За вільну Україну. 1997. 21 жовт. 3. Григулевич Й. Р. Папство. Століття XX. – К.: Політвидав України, 1988.

– 544 с. 4. Кубликов С. Із Києва подзвонили: “З Богом!” // Український шлях. 1997.

31 січ.

5. Мельник В. И. Молодежь в пятидесятничестве. – Львов: Світ, 1992. –

200 с. 6. Мельник В. І. П’ятидесятництво: нові тенденції. – К.: Знання, 1988. –

98 с. 7. Повстенко О. Катедра св.Софії у Києві в 1920-1940 роках // Пам’ятки

України. 1996. – № 3-4. – C. 12-15.

8. Синюк С. Хто такий Василь Суразький? // Культура і життя. 1997. 5 бер. 9. Ткач М. Дерево Роду // Українська культура. 1993. – № 1. – C. 30-32.

10. Токарев C. А. Ранние формы религии. – М.: Политиздат, 1990. – 622 с. Якщо автор курсової роботи розміщує періодику і пресу в окремих роз-

ділах списку використаних джерел і літератури, то зазвичай вказують їх зага-льні назви, без згадування авторів і назв надрукованих тут статей.

У розділі “Періодичні видання”, або “Періодика” чи “Журнали” це ви-

глядатиме так: 1. Вартова Башта. 1996. 15 лют. 2. Людина і світ. 1993. – № 5.

3. Людина і світ. 1997. – № 6.

4. Людина і світ. 1997. – № 7.

16

5. Людина і суспільство. 2004. – № 2.

6. Людина і суспільство. 2004. – № 12

7. Пам’ятки України. 2000. – № 3-4.

8. Православний вісник. 1979. – № 10.

9. Пробудись! 1996. 22 лют. 10. Пробудись! 1996. 22 квіт. 11. Українська культура. 1993. – № 9.

12. Українська культура. 1995. – № 1.

Список публікацій у розділі “Преса” або “Газети” може мати такий ви-

гляд:

1. Високий Замок. 1996. 18 трав. 2. Високий Замок. 1997. 8 бер. 3. Високий Замок. 1997. 20 серп.

4. Експрес. 1995. 22-28 лют. 5. За вільну Україну. 2002. 5 лют. 6. Культура і життя. 2001. 6 серп.

7. Молода Галичина. 1999. 20 вер.

8. Молода Галичина. 1999. 27 вер.

9. Тиждень. 1997. 17-23 жовт. 10. Тиждень. 2000. 24-30 жовт. 11. Український шлях. 1997. 31 січ.

А ось як можна розмістити публікації у розділі “Періодичні видання і

преса”, або “Періодика і преса” чи “Журнали і газети” (може бути і така спі-льна назва для газетно-журнальних публікацій, як “Періодика”, або “Пері-

одичні видання”):

1. Вартова Башта. 2006. 15 лют. 2. Високий Замок. 2005. 3 лист. 3. Експрес. 2005. 22-28 лют. 4. За вільну Україну. 2004. 21 жовт. 5. Культура і життя. 1997. 6 серп.

6. Людина і світ. 2001 – № 4.

7. Людина і суспільство. 2004. – № 12.

8. Молода Галичина. 1998. 8 лют. 9. Пам’ятки України. 1996. – № 3-4.

10. Православний вісник. 1979. – № 10.

11. Пробудись! 1996. 8 груд.

12. Пробудись! 1997. 22 черв. 13. Тиждень. 1997. 24-30 жовт. 14. Українська культура. 1993. – № 1.

15. Український шлях. 1997. 31 січ.

Але у тому випадку, коли цей розділ віднесено до джерел, то у ньому спочатку в алфавітно-хронологічному порядку і за нумерацією йдуть пері-одичні видання і лише згодом – преса.

17

Нарешті, можна взагалі обрати інший варіант оформлення списку вико-

ристаних джерел і літератури, який не передбачає посилань на назви видав-ництв. Наприклад:

Джерела

1. Джерела канонічного права Православної Церкви. Вип.1. – Харків, 1997.

– 112 с. 2. Новий Заповіт. – Мюнхен, 1988. – 343 с. 3. Махабхарата. Философские тексты. – Ашхабад, 1984. – 650 с. 4. Статут Української Автокефальної Православної Церкви. – К., 1997. –

45 с. 5. Устав про управління Руської Православної Церкви. – Львів, 1988. –

38 с. Література

6. Жизнь – как она возникла? Путем эволюции или путем сотворения? –

Нью-Йорк, 1992. – 255 с. 7. Життя Ісуса Христа. Із Євангелія Матвія, Марка, Луки та Івана. – Нью-

Йорк, 1991. – 134 с. 8. Крывелев И. А. История религий: В 2-х т. – М., 1988. – Т.1. – 420 с. 9. Моя книга біблійних оповідань. – Мюнхен, 1994. – 117с. 10. Туркало Я. Нарис історії Вселенських Соборів. – Нью-Гейвен; Брюссель,

1974. – 320 с. Повертаючись до оформлення наукового апарату посилань на викорис-

тані джерела і літературу, слід підкреслити, що посилання на кожне нове джерело або працю вимагає опису всіх його вихід них даних. При повторних посиланнях на одну й ту ж роботу можна обмежитись вказівкою на прізвище автора та його ініціали, а замість назви праці написати “Вказана праця”

(“Вказ.праця” чи “Вказ. пр.”) або “Вказаний твір” (“Вказ. твір” чи “Вказ. тв.”)

із зазначенням сторінок. (Наприклад: Огієнко І. Українська культура. Корот-ка історія культурного життя українського народу. – К.: Абрис, 1991. – C. 10.

А далі: Огієнко І. Вказ. праця. – C. 24-25. Або: Олексюк В. Християнська ос-нова української філософії: (Вибр. твори). – К.: Видав. Дім “Соборна Украї-на”, 1996. – C. 235. Далі: Олексюк В. Вказ. праця (чи – Вказ. пр.). – C. 235-

236. Або: Куаст Мішель. Шлях до успіху. – Львів: Монаст. Монахів Студ.

Уставу. Вид. відділ “Свічадо”, 1994. – C. 18. А далі: Куаст Мішель. Вказ. тв. (чи – Вказ. твір.). – C. 39).

Такий порядок повторних посилань стосується не лише творів моногра-фічної (світської чи релігійно-церковної) літератури, а також джерел, бро-

шур, підручників, навчальних посібників, методичних розробок, окремих

статей в колективних монографіях і наукових збірниках, журнальних і газет-них публікацій тощо, які мають індивідуальних авторів.

Приклади повторного посилання на джерела: Котляревський І. П. Енеї-да: Поема. – К.: Дніпро, 1988. – C. 270. А далі: Котляревський І. П. Вказ. твір

(чи – Вказ. праця). – C. 271. Або: Силенко Л. Святе вчення. Силенкова віра в

18

Дажбога (“Мага Віра“). – К.: АТ “Обереги”, 1995. – C. 380. Далі: Силенко Л.

Вказ. праця. – C. 380-399.

Приклади повторного посилання на наукові статті, матеріали періодики

та преси: Музичка І. Українське сакральне мистецтво і богослов’я // Україн-

ське сакральне мистецтво: традиції, сучасність, перспективи. Матеріали між-

нар. наук. конференції (Львів, 4-5 травня 1993 р.). – Львів: Монаст. Монахів Студ. Уставу. Видав. відділ “Свічадо”, 1994. – C. 11. Далі: Музичка І. Вказ. пр. – C. 11-35. Або: Любащенко В. Сучасний євангельсько-баптистський рух

в Україні // Людина і світ. 1996. – № 6. – C. 6. Далі: Любащенко В. Вказ. тв. –

C. 10. Або: Боруцький С. Чому Успенська церква на трьох замках? // Високий

Замок. 1997. 21 жовт. Далі. Боруцький С. Вказ. пр. (або – Вказ. тв.). При повторних посиланнях на джерела, в т.ч. публікації документів, ко-

лективні монографії та брошури, в науковому апараті яких не згадуються ав-тори, вказується лише назва твору і сторінка (сторінки). Наприклад: Револю-

ция в Церкви? (Теология освобождения): Документы и материалы. – М.: Ме-ждунар. отношения, 1991. – C. 327. Далі: Революция в Церкви? (Теология освобождения): Док. и материалы. – C. 328.

Якщо використовуються декілька творів одного автора, то кожен раз при повторному посиланні слід вказувати прізвище автора, його ініціали, на-зву праці та відповідну сторінку чи сторінки (наприклад: Грушевський М. С.

Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХIV сторіччя. – К.:

Наук. думка, 1991. – C. 77; Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – К.: Наук. думка, 1991. – Т. 1. – C. 42-46. Далі: Грушевський М. С.

Нариси історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХIV сторіччя. –

C. 235; Грушевський М. С. Історія України-Руси. – Т.1. – C. 47. Або: Угрино-

вич Д. М. Введение в религиоведение. – М.: Мысль, 1985. – C. 16; Угрино-

вич Д. М. Психология религии. – М.: Политиздат, 1986. – C. 120-122. Далі: Угринович Д. М. Введение в религиоведение. – C. 16; Угринович Д. М. Пси-

хология религии. – C. 120-122).

Деколи при повторних посиланнях дають скорочену назву роботи й сто-

рінку (сторінки). Наприклад: Свєнціцька В. І., Сидор О. Р. Спадщина віків: українське малярство ХIV-ХVІІІ ст. У музейних колекціях Львова. – Львів: Каменяр, 1990. – C. 28. Далі: Свєнціцька В. І., Сидор О. Р. Спадщина віків. –

C. 42. Або: Суттнер Е. К. Українське християнство на початку ІІІ-го тисячо-

ліття: Історичний досвід та еклезіологічні перспективи. – Львів: Свічадо, 2001. – C. 29. Далі: Суттнер Е. К. Українське християнство на початку ІІІ-го

тисячоліття... – C. 125. Або: Бражник І. І. Сектантство і сектанти: від минуло-

го до сучасності. – К.: Знання, 1989. – C. 47. Далі: Бражник І. І. Сектантство і сектанти... – C. 47-48).

При повторних посиланнях на літературні джерела та публікації

документів також можна застосувати їх скорочені назви. Приклади таких

скорочень: Библия. Книги Священного Писання Ветхого и Нового Завета. –

М.: Изд-е Всесоюз. Совета евангельских христиан-баптистов, 1986. – C. 325.

19

Далі: Библия. – С.326. Або: Апокрифы древних христиан: Исследование, тек-сты, комментарии / Ред-кол: А. Ф .Акулов и др. – М.: Мысль, 1989. – C. 336.

Далі: Апокрифы древних христиан. – C. 330-336.

При повторних посиланнях на архівні матеріали можна використову-вати навіть умовні скорочення назв архівів, зробивши при цьому застережен-

ня про таке скорочення у першому посиланні на даний архів і взявши його в дужки, а потім вказати номер фонду, опису, справи і листа використання. Наприклад: Львівський обласний державний архів (Далі: ЛОДА), а потім но-

мер фонду, опису, справи і листа використання. Приклади таких посилань: Львівський обласний державний архів (Далі:

ЛОДА). Ф. 350. Оп. 1. Спр. 2.328. Арк. 6; Центральний державний історич-

ний архів України у Львові (Далі: ЦДІА або ЦДІА України у м.Львові). Ф. 13.

Оп. 1. Од. зб. 376 Арк. 259-260.

При повторних посиланнях вказується вже умовна скорочена назва ар-

хіву і всі наступні показники. Приклади повторних посилань: ЛОДА. Ф. 350.

Оп. 1. Спр. 2.328. Арк. 6; ЦДІА (або: ЦДІА України у м. Львові). Ф. 13. Оп. 1.

Од. зб. 376. Арк. 259-260.

Така ж форма посилань застосовується і у випадках використання руко-

писних фондів бібліотек і музеїв, а також неопублікованих матеріалів конк-ретно-соціологічних досліджень. Наприклад: Відділ рукописів Центральної наукової бібліотеки Національної Академії наук України. (Далі: Відділ ру-кописів ЦНБ НАН України). Шифр ДА/П 426. Повторне посилання буде ви-

глядати так: Відділ рукописів ЦНБ НАН України. Шифр ДА/П 426 (або:

Шифри ДА/П 90-92).

Якщо матеріал з будь-якого джерела або літературного твору пода-

ють у вигляді цитати (яка береться у лапки), то посилання на нього почина-ється з цифри порядкового номера, яким позначають цей матеріал у тексті на відповідній сторінці курсової роботи, а далі вказується повний науковий апа-рат посилання (наприклад: 1. Дорошенко Д. І. Нарис історії України. – Львів: Світ, 1991. – C. 136).

Якщо цитований матеріал взято не з першоджерела, то слід вказати в посиланні після цифри порядкового номера “Цит. за:” (або – “Цит. за кн.:”) і далі назвати автора і твір, звідки запозичено цей матеріал із зазначенням сто-

рінок. Наприклад: 2. Цит. за: Семчишин М. Тисяча років української культу-ри. – К.: АТ “Друга рука”, МП “Фенікс”, 1993. – C. 8.

Коли ж запозичений матеріал у тексті курсової роботи переказаний

її автором своїми словами, то посилання на це джерело після цифри поряд-

кового номера рекомендуємо супроводжувати скороченим словом “дивись”

(“Див.:”). Наприклад: 3. Див.: Словник античної міфології. – К.: Наук. думка, 1989. – C. 91.

У тексті курсової роботи, на конкретній сторінці, опис використаного

матеріалу може виглядати наступним чином. Наприклад, спочатку автор кур-

сової роботи, який досліджує релігійну програму в документах Кирило-

20

Мефодіївського братства, цитує твір одного з його головних діячів, видатно-

го українського історика, письменника і громадського діяча М.Костомарова –

“Закон Божий (Книга буття українського народу”), який є джерелом для да-ної курсової роботи:

...На початку свого твору М.І.Костомаров у спрощеній формі викладає основні положення християнського вчення про створення Богом світу: “Бог создав світ: небо і землю і населив усякими тварями і поставив над усею тва-рью чоловіка і казав йому плодитися і множитися...”1/

(або 1). Далі автор курсової роботи цитує одну з наукових праць, присвячену

аналізу сформульованих у Біблії основних догматів християнського вчення про створення світу:

...Як підкреслює П. Ф. Дарманський, “схематично зміст ”Святого пись-ма” буде приблизно таким. Біблія розпочинається з розповіді про “початок світу” (книга “Буття”), а закінчується фантасмагорією про “кінець світу”

(книга “Одкровення Іоанна Богослова”)”.2/ (або

2).

Потім автор курсової роботи посилається на монографію І. Паславсько-

го, який наводить слова Спасителя – Ісуса Христа з Євангелія від Матфея (Мт. V:13), з якими він звернувся до своїх учнів: “Ви – сіль землі”.

3/ (або

3).

І, нарешті, автор курсової роботи своїми словами переказує матеріал, за-позичений з культурологічного словника.4/

(або 4).

Тоді після риски під текстом науковий апарат вищевказаних посилань на використаний (запозичений) автором курсової роботи матеріал буде мати та-кий вигляд:

____________________________

1. Костомаров М. І. Закон Божий (Книга буття українського народу). – К.:

Либідь, 1994. – C. 11.

2. Дарманський П. Ф. Земні джерела “Святого письма”. – К.: Молодь, 1985.

– C. 64-65.

3. Цит. за: (Цит за кн.:) Паславський І. Між Сходом і Заходом. Нариси з культурно-політичної історії української церкви. – Львів: Вид-е підпр-во “Стрім”, 1994. – C. 107.

4. Див.: Корінний М. М., Шевченко В. Ф. Короткий енциклопедичний сло-

вник з культури. – К.: Україна, 2003. – C. 255.

Але найчастіше, незалежно від того цитує чи переказує автор курсової роботи своїми словами матеріал, запозичений з першоджерела або наукової праці, у науковому апараті посилань обходяться без форм типу “Цит. за кн.:”

і “Див.:”, обмежуючись звичайним порядковим номером. Наприклад:

В одному з місць тексту курсової роботи її автор цитує матеріал з бро-

шури Ю. Ф. Інжиєвського і В. М. Рябікова “Релігійні свята православ’я”, вка-зуючи, що, як підкреслюється в цій праці, “зміст Біблії дав привід християн-

ським богословам встановити величезну кількість релігійних свят”.1/ (або 1).

21

В іншому місці тексту курсової роботи її автор українською мовою пе-реказує запозичений матеріал з російськомовної монографії А. В. Лосева “Античная мифология”.

2/ (або 2).

В обох випадках науковий апарат посилання на ці твори може бути од-

наковим:

________________________

1. Інжиєвський Ю. Ф., Рябіков В. М. Релігійні свята православ’я. – К.: По-

літвидав України, 1981. – C. 8.

2. Лосев А. Ф. Античная мифология. – М.: Госучпедгиз, 1957. – C. 22-23.

Якщо у курсовій роботі посилаються на джерело, монографію, статтю

тощо, написану на іноземній мові, то науковий апарат слід подати на цій же мові (іноземній). У подальших посиланнях на працю цього автора необхідно

вказати його прізвище, ініціали, а далі писати “Ор.сіt.” (що означає: “Цит.тв.”) та її сторінки. Наприклад:

1. Oswald W. Understanding ouv culture. – Winston, 1980. – S. 44. Далі: 1. Oswald W. Op. cit. – S. 49-50.

Наприклад: 2. Likowski E. Unia brzeska (1956). – Poznan, 1896. – S. 423.

Далі: 2. Likowski E. Op. cit. – S. 423-424.

Якщо у курсовій роботі використано декілька праць іноземного автора, то зберігається порядок повторних посилань, як і у відповідному випадку з вітчизняними авторами. Тобто вказується прізвище та ініціали іноземного автора, назва того чи іншого твору (без міста, видавництва, року видання) і сторінка чи сторінки, але на мові оригіналу.

Усі цитати і згадки про запозичений матеріал повинні бути пов’язані з посиланнями синхронною нумерацією, яка в тексті і в науковому апараті по-

силань на нього повинна співпадати.

Якщо автор у тексті посилається підряд на одну і ту ж працю або

джерело, в посиланні на нього достатньо буде під наступним номером вказа-ти: Там само. – С. ... або Див.: Там само. – С. ... Наприклад:

1. Панас К. Історія Української Церкви. – Львів: НВП “Трансінтех”, 1992. –

C. 12.

2. Там само. (Якщо сторінка повторюється). Або:

3. Див.: Там само. – C. 85-87. (Якщо автор курсової роботи посилається на інші сторінки).

Інші приклади посилань такого роду:

1. Безклубенко C. Д. Етнокультурологія: Критичний аналіз теоретичних та методологічних засад. – К.: Наук. думка, 2002. – C. 41-42. 2. Там само. –

C. 42-43. Або, якщо сторінки повторюються: 3. Там само.

22

1. Вовк Х. К. Студії з української етнографії та антропології. – К.: Мис-тецтво, 1995. – C. 41. 2. Там само. – C. 42. Або, якщо сторінка повторюється: 3. Там само.

1. Культура і побут населення України. – К.: Либідь, 1991. – C. 57. 2. Там

само. – C. 58-59. Або, якщо сторінка (сторінки) повторюється (повторюють-ся): 3. Там само.

Водночас, поряд з вищевказаним, звертаємо увагу студентів на те, що останнім часом більш поширеним у науковій літературі став такий порядок оформлення наукового апарату посилань, який спирається на загальний спи-

сок використаних у певному дослідженні джерел та літератури. Наприклад,

праця C. Д. Безклубенко зазначена у ньому під №7 (7. Безклубенко C. Д. Ет-нокультурологія: Критичний аналіз теоретичних та методологічних засад. –

К.: Наук. думка, 2002. – 243 с.), Х. К. Вовка – під №10 (10. Вовк Х. К. Студії з української етнографії та антропології. – К.: Мистецтво, 1995. – 361 с.), а на-вчальний посібник “Культура і побут населення України” – під № 22

(22. Культура і побут населення України. – К.: Либідь, 1991. – 420 с.). Тоді посилання на них у тексті курсової роботи завершуються прямокутними ду-жками [ ], в яких вказується їх порядковий номер у списку використаних джерел та літератури і через кому номер сторінки (номера сторінок) з них, на які посилаються. Відповідно, порядок оформлення наукового апарату поси-

лань на вищевказані публікації буде виглядати наступним чином: [7, с. 41-42]

або [7, 41-42], [10, с. 41] або[10, 41], [22, с. 57] або [22, 58-59].

Якщо виклад матеріалу у тексті курсової роботи вимагає посилання на вищевказані публікації в одному посиланні, тоді його науковий апарат буде мати такий вигляд: [7, с. 41-42; 10, с. 41; 22, с. 57] або [7, 41-42; 10,41; 22, 58-

59].

Написання висновків

Висновки необхідно писати після завершення роботи над основним змі-стом курсової роботи. При цьому слід керуватися такими рекомендаціями:

– висновки всієї курсової роботи повинні узагальнювати і розширювати

висновки, зроблені у кінці кожного окремого розділу або параграфа, однак не дублювати їх. Вони повинні бути підсумком усієї роботи над темою, визна-чити наукові результати дослідження. У висновках необхідно в лаконічній

формі послідовно сформулювати головні положення, які випливають з об’єктивного аналізу фактичного матеріалу, що розглядався в основній час-тині курсової роботи, дати коротку завершальну оцінку теоретичної і практи-

чної цінності курсового дослідження.

Написання вступу до курсової роботи

У вступі до курсової роботи потрібно висвітлювати такі положення:

23

1. Обґрунтування актуальності теми курсової роботи, її теоретичного і практичного значення.

Цю частину вступу пишуть у лаконічній формі, тобто – формулюють преамбулу (коротка постановка питання), в якій обґрунтовують актуальність обраної теми, її теоретичне і практичне значення на даний час, доцільність вивчення.

2. Огляд літератури з теми курсової роботи, який завершується виснов-ками про рівень її дослідження, наукову актуальність та новизну.

У цій частині роботи стисло характеризують та дають оцінку основним

дослідженням (монографіям, брошурам, науковим статтям) з теми курсової роботи, використаних при її написанні. Огляд рекомендуємо давати за пред-

метною ознакою, групуючи окремі праці і вказуючи, яке значення вони ма-ють для розкриття теми курсової роботи в цілому або різних її аспектів, окремих питань, що її складають.

У випадку використання літератури попередніх історичних епох, а та-кож релігійної літератури, необхідно дати всебічний об’єктивний аналіз їх змісту та ідейної спрямованості, відзначивши наскільки (у якій мірі) цей ма-теріал використовується і з якою метою.

В огляді літератури необхідно спочатку охарактеризувати праці україн-

ських, а потім іноземних авторів. У випадку виконання курсової роботи на релігієзнавчу тему, завершити огляд літератури бажано окремим аналізом

релігійної літератури (якщо у цьому є потреба). Можна давати за предметною

ознакою і спільний для світських та релігійних (церковно-богословських)

творів огляд літератури.

Закінчити огляд літератури необхідно висновками про рівень вивчення (дослідження) теми, її наукову актуальність, зазначивши, які питання теми

ще недостатньо розроблені або потребують додаткового вивчення. Оформлений таким чином огляд спеціальної літератури допомагає сту-

дентам визначити мету і завдання написання своєї курсової роботи.

Студенту необхідно також пам’ятати, що при огляді літератури слід вка-зати згадані у ньому публікації у науковому апараті посилань. Наприклад, у тексті огляду літератури згадуються ті чи інші автори: П.З.Козик1/

(або 1),

І. О. Кривелев2/ (або

2), Є. Ф. Маланюк3/

(або 3), В. І. Сергійчук4/

(або 4),

А. М. Колодний5/ (або 5

), тоді в посиланнях у науковому апараті наводять по-

вний опис їх праць (без вказування сторінок): _________________

1. Козик П. З. Раннее христианство: вымыслы и действительность – Киев: Вища шк., 1987.

2. Крывелев И. А. Библия: историко-критический анализ. – М.: Политиз-дат, 1982.

3. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К.: Акціонерне товарист-во “Обереги”, 1992.

24

4. Сергійчук В. І. Доля української національної символіки. – К.: Знання, 1990.

5. Колодний А. Україна в її релігійних виявах. – Львів: Сполом, 2005.

У випадку оформлення наукового апарату посилань з врахуванням зага-льного списку використаних у курсовій роботі джерел та літератури він буде виглядати наступним чином. Наприклад, публікації вищевказаних авторів за-значені у списку використаних джерел та літератури під номерами:

П. З. Козик – 31, I. О. Кривелев – 35, Є. Ф. Маланюк – 46, В. І. Сергійчук –

53, А. М. Колодний – 32, тоді посилання на них у тексті курсової роботи бу-дуть такі: П. З. Козик [31], I. О. Кривелев [35], Є. Ф. Маланюк [46],

В. І. Сергійчук [53], А. М. Колодний [32] або П. З. Козик, I. О. Кривелев, Є. Ф. Маланюк, В. І. Сергійчук, А. М. Колодний [31, 35, 46, 53, 32].

Визначення мети написання курсової роботи

Виходячи з актуальності та ступеня вивчення теми в науковій літературі, студент повинен чітко сформулювати головну мету і конкретні завдання, які він ставить перед собою при написанні курсової роботи і прагне вирішити у процесі дослідження обраної теми.

Огляд використаних джерел

Після визначення мети і завдань курсової роботи, студент повинен та-кож визначити її “джерель–ну основу”, давши при цьому змістовну характе-ристику всіх використаних джерел. Тобто, у цій частині– вступу студент по-

винен визначити, що є для нього (для теми його –курсової роб–оти) джере-лом та дати змістовну характеристику всіх груп джерел, використаних ним

при написанні курсової роботи.

Огляд джерел радимо робити за такою схемою:

1. Документи Української держави, праці та виступи її керівних діячів (якщо вони виступають як джерело курсового дослідження).

2. Якщо цього вимагає тема курсової роботи, зупинитися також на огля-ді документів політичних партій і громадських організацій нашої країни.

3. Архівні неопубліковані документи.

4. Публікації документів і матеріалів. 5. Мемуари (автобіографії, спогади, щоденники, листи).

6. Публіцистика (або художня література, науково-дослідницька, в т.ч. історична, прикладна література тощо). Тут студент повинен врахувати, що

твори такого роду лише тоді є джерелом, якщо вони є предметом досліджен-

ня теми курсової роботи, або безпосередньо стосуються її хронологічних ра-мок.

25

7. Преса. Тут також слід враховувати, що преса вважається джерелом у тому випадку, якщо вона безпосередньо стосується хронологічних рамок те-ми курсової роботи, використовується у вигляді хроніки, фактажу.

8. Матеріали конкретно-соціологічних досліджень. 9. Статистичні та статистико-економічні матеріали.

10. Інтернет-інформація. 11. Джерела релігійного змісту, які є предметом наукового аналізу кур-

сової роботи і стосуються її хронологічних рамок. Назва цього розділу огляду джерел може бути такою: “Релігійні джере-

ла”, “Церковно-богословські джерела” тощо. Звертаємо увагу студентів на те, що, якщо для висвітлення теми курсо-

вої роботи використовуються лише релігійні джерела, і відсутні посилання на державні документи, документи політичних партій та громадських організа-цій, цей розділ огляду джерел може йти першим за порядком розташування.

Огляд релігійних джерел, як і у випадку зі світськими джерелами, також

можна робити за тематичними групами джерел або окремо (якщо крім них у курсовій роботі не використовуються інші джерела), або об’єднуючи спільно з джерелами світського характеру, якщо такі є, у відповідних розділах (тема-тичних групах) огляду джерел. Наприклад, найбільш важливі релігійні дже-рела, такі як фундаментальна (канонічна) віронавчальна релігійна література на зразок Біблії та її окремих частин (Старий та Новий Заповіт, Євангелія тощо), Талмуду (Мішна, Гемара), Корану (“Фатіха” тощо), Суни, Трипітаки

(Віная-пітака, Сутта-пітака, Абхідхарма-пітака), Вед тощо, які є Святим

Письмом (тобто, основою віровчення) відповідних релігійних конфесій, мо-

жна розглядати в окремому (першому за порядком розташування) розділі огляду джерел. Згодом у самому списку використаних джерел і літератури

назва цього розділу може бути: “Канонічні (або – догматичні, віронавчальні тощо) релігійні джерела. Фундаментальна церковно-богословська літерату-ра”.

Інші групи релігійних джерел у такому випадку розглядаються у нижче-вказаних розділах огляду джерел, наприклад:

– в “Архівних неопублікованих джерелах” – у тому числі і церковно-

богословські архівні неопубліковані джерела; – у “Публікаціях документів і матеріалів” як світського, так і релігійного

змісту. За таким зразком релігійні джерела розглядаються і в усіх інших розді-

лах огляду джерел. Звертаємо увагу студентів на те, що огляд джерел (як світських, так і ре-

лігійних) також повинен бути відображеним у науковому апараті посилань. Наприклад, автор курсової роботи пише, що у ній як релігійні джерела вико-

ристані твори не лише фундаментальної (канонічної віронавчальної, бого-

словсько-догматичної тощо) релігійної літератури 1/

(або 1), а й прикладної

26

церковно-богослужебної літератури 2/

(або 2). Тоді у науковому апараті поси-

лань це буде виглядати так: _______________________

1. Прабхупада Шри Шримад А. Ч. Бхактиведанта Свами. Шримад Бхагава-там. Первая песнь – часть первая. – Тверь: Изд-во “Бхактиведанта Бук Траст”, 1990.

2. Православный церковный календарь. 1987. – М.: Изд-во Моск. Патриар-

хии, 1986.

У іншому варіанті оформлення наукового апарату цих посилань (за по-

рядковими номерами розміщення цих публікацій у списку використаних

джерел і літератури, наприклад Свамі Прабхупади під № 7, а “Православного

церковного календаря” – під № 8) вони будуть виглядати наступним чином:

“...як релігійні джерела використані твори не лише фундаментальної релігій-

ної літератури [7], а й прикладної церковно-богослужебної літератури [8]”.

Обґрунтування предметно-хронологічних рамок і структури

дипломної роботи

У цій заключній частині вступу студенту слід обґрунтувати проблемати-

ку, періодизацію, а також застосовувану структуру (поділ на розділи, параг-рафи) свого дослідження. Наприкінці бажано дати коротку анотацію до кур-

сової роботи за розділами. Ця анотація може виглядати приблизно так: ...Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, спис-

ку використаних джерел і літератури, додатків. у першому розділі “Назва розділу” мова йде про те-то, то-то. У другому розділі “Назва розділу” розгля-дається така-то проблема. Третій розділ “Назва розділу” висвітлює такі-то

питання.

Оформлення списку використаних джерел і літератури

Список використаних джерел і літератури повинен включати лише ті з них, які безпосередньо використані в курсовій роботі, тобто ті, на які зробле-но посилання у тексті, із зазначенням загальної кількості сторінок.

Цей список слід розбити на розділи, позначаючи їх арабськими цифра-ми, а джерела і літературу в них розмістити в алфавітному порядку під нуме-рацією, позначаючи арабськими цифрами.

На додаток до вищевказаного не зайвими будуть декілька уточнюючих порад. Так, як вже вказувалося попередньо, список використаних джерел і літератури рекомендуємо укладати в алфавітному порядку, розміщуючи спо-

чатку прізвище, а потім ініціали автора. Джерела і колективні роботи, що не мають на титульному листі прізвищ авторів, також слід включати в загальний

список за алфавітом, беручи до уваги початкову літеру назви. Після зазна-

27

чення прізвища автора і його ініціалів вказують назву праці без лапок (якщо це колективна праця або публікація збірки документів і матеріалів чи інше джерело без автора, то йде одразу назва), далі місто (місце видання), видав-ництво і рік видання. (Приблизний опис монографій і брошур наведено попе-редньо).

Описуючи статті, запозичені з колективних монографій, збірників ста-тей, журналів, газет (назви яких не беруться в лапки), також слід дотримува-тися попередньо наведених зразків.

Ще раз нагадуємо, що в списку використаних джерел і літератури пови-

нна бути вказана загальна кількість їх сторінок. Але можна обійтись і без цього

Під час оформлення списку використаних джерел і літератури, як вже згадувалось, рекомендуємо розбити його на розділи, а джерела і літературу в алфавітному порядку розмістити в них під спільною (єдиною) нумерацією,

позначаючи арабськими цифрами.

Одним з найбільш поширених можливих варіантів такого списку вико-

ристаних джерел і літератури є відсутність у ньому поділу на релігійні і світ-ські джерела, церковну і світську літературу. Наприклад:

Список використаних джерел і літератури

1. Джерела (або – “Джерела і матеріали”).

1. Акты о церковно-религиозных отношениях в Западной Руси 1322-1648

гг. // Архив Юго-Западной Руси, издаваемый Временною комиссией для разбора древних актов. – Киев, 1883. – Ч. 1. – Т. VI. – 939 с.

2. Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. – М.:

Изд-е Моск. Патриархии, 1983. – 1360 с. 3. Історія Русів. – К.: Рад. письменник, 1991. – 318 с. 4. Пам’ятки полемічного письменства кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. //

Пам’ятки українсько-руської мови і літератури. – Львів, 1906, – Т. V-1

(LXII). – 314 c.

5. Православний Церковний Календар. 1997. – К.: Вид-я Київ. Патріархату, 1996. – 12 с.

6. Прокопович Ф. Про користь красномовства // Філософські твори: у 3-х т. – К.: Наук. думка, 1979. – Т. 1. – C. 116-118.

2. Література.

7. Атлас Библейской истории. – М.: Российское Библейское Общество,

1995. – 64 с. 8. Грушевський М. C. Історія України. – К.: Либідь, 1991. – 228 с. 9. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11-ти т., 12 кн. – К.: Наук.

думка, 1991. – Т. 1. – 736 с. 10. Гьофнер Й. Християнське суспільне вчення. – Львів: Свічадо, 2002. –

150 с.

28

11. Косідовський Зенон. Оповіді євангелістів. – К.: Політвидав України,

1985. – 262 с. 12. Сеник С. Українська Церква в ХІІ столітті // Ковчег: Зб. статей з церков-

ної історії. – Львів, 1933. – Ч. 1 – C. 23-66.

13. Шморгун Є. Забуті боги предків // Людина і світ. 1996. – № 6. – C. 32-35.

Цей розділ списку використаних джерел і літератури можна назвати та-кож:

− Спеціальна література;

− Монографії і статті;

− Монографічні дослідження і статті;

− Монографії, брошури, статті тощо.

Інколи його поділяють на ще більш дрібні розділи. Наприклад:

2. Монографії (або – “Монографічні дослідження”).

7. Мончак І. О. Самоуправна Київська Церква. – Львів: Монаст. Монахів Студ. Уставу. Вид. відділ “Свічадо”, 1994. – 142 с.

8. Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (ХVІ – поч. ХVІІ ст.). – К.: Наук. думка, 1990. – 384 с. 3. Брошури.

9. Мащенко C. Т. Віруючий у баптистській громаді. – К.: Знання, 1990. –

48 с. 4. Статті.

У цьому розділі за попередніми зразками у абетковому порядку опису-ють статті з колективних монографій, наукових збірників та збірників бого-

словських праць, газетно-журнальні публікації (включно з публікаціями у церковній періодиці та пресі).

На розсуд автора курсової роботи в розділі “Література” можна виокре-мити і такі тематичні групи використаної літератури:

4.1. Статті в колективних монографіях та наукових збірниках (а якщо використані, то і в збірках богословських праць);

4.2. Статті в періодичних виданнях (тобто – в журналах);

4.3. Статті в пресі (тобто – в газетах).

Ще одним варіантом оформлення списку використаних джерел і літера-тури може бути його поділ на загально-історичні та релігійні джерела, світ-ську і релігійну (церковну, богословську, богослужебну) літературу. Напри-

клад:

1. Загально-історичні джерела.

1. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. – СПб., 1851. – Т. IV (1588-1632 гг.). –

20 с. 2. Велесова книга:духовний заповіт предків. – К.: Велес, 2004. – 255 с.

29

2. Релігійні джерела.

3. Греко-Католицький Церковний Календар на ІІ півріччя 1996 року // Лю-

дина і світ. 1996. – № 6. – C. 26-28.

4. Джерела Канонічного права Православної Церкви. Вип. І. – Харків: Друк. газ. “Серп і молот”, 1997. – 112 с.

5. Євангеліє від Матвія. – Львів: Каменяр, 1991. – 54 с. 6. Канонічні джерела. Вип. 1. Собор у Луцьку 1638 року. – Львів: Вид-во

Укр. Катол. Університету, 2005. – 19 с. 7. Канонічні джерела. Вип. 2. Собор 1905 року у Львові. – Львів: Вид-во

Укр. Катол. Університету, 2006. – 58 с. 8. Собори Львівської єпархії ХVІ-ХVІІІ століть. – Львів: Вид-во Укр. Ка-

тол. Університету, 2006. – 461 с. 9. Статут Української Автокефальної Православної Церкви. – Київ: Вид-я

Київ. Патріархії УАПЦ, 1997. – 45 с. 3. Світська література (з її можливим поділом на окремі тематичні

групи). Інші можливі назви цього розділу: “Спеціальна література”, “Мо-

нографії і статті”, “Монографічні дослідження і статті”, “Монографії,

брошури, статті” тощо.

10. Кондзьолка В. В. Філософія – дорога, що веде до храму мудрості. – Чер-

нівці: Букрек, 2006. – 112 с. 11. Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. – М.: Наука, 1988. – 782 с. 12. Тереля Й. Чорне і біле. – Торонто: Накладом тов-ва “Хрест”, 1993. –

180 с. 4. Релігійна література (або – “Церковна література”, “Богословська

література”, “Церковно-богословська література”, “Богословська і бого-

служебна література”, “Церковно-богословська і богослужебна літера-

тура” тощо).

У цьому розділі подають твори релігійного змісту, богословсько-

апологетичну, публіцистичну та прикладну церковно-богослужебну літера-туру, праці церковних істориків, різних релігійних діячів. Наприклад:

13. Біблійний атлас: Наочний посібник для цікавих до Біблії. – К.: Сетекс-ЛДТ, 1994. – 120 с.

14. Богословія. – Львів: Вид-во Укр. Катол. Університету, 2004. – Т. 68. –

Кн.1-4. – 380 с. 15. Никитенко І., протоієрей, Новосад М., протоієрей, Оксіюк Й., канд. бо-

гослов’я. Православ’я на Україні. – К.: Україна, 1985. – 111 с. 16. Федорів Ю., д-р, священик. Пояснення церковних богослужень і святих

тайн. Божественна літургія: Підручник для школи і дому. – Торонто, 1976. – 24 с.

17. Федорит, еп. Кирский. Церковная история. – М.: Изд-во “Российская по-

литическая энциклопедия”, 1993. – 239 с. Під час оформлення списку використаних джерел і літератури особливо

рекомендуємо дотримуватися такої можливої послідовності розміщення його

30

розділів, яка дає змогу органічно поєднати як загально-історичні, так і релі-гійні джерела, світську і релігійну, церковно-богословську літературу.

Так, у випадку використання документів Української Держави, першим

у списку використаних джерел і літератури йде відповідний розділ, наступ-

ним – розділ з творами видатних державних і політичних діячів України, як-що на них є посилання в тексті курсової роботи, а третім – розділ з докумен-

тами і матеріалами політичних партій і громадських організацій, якщо цього

вимагає тема курсової роботи і якщо в її тексті є посилання на них.

Порядок опису цих документів, творів і матеріалів, наприклад, такий:

1. Документи Української Держави (якщо на них є посилання в тексті курсової роботи).

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради Украї-ни 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

Другим за чергою йде розділ:

2. Твори видатних державних і політичних діячів України (якщо на них є посилання в тексті курсової роботи).

Третім може бути розділ:

3. Документи і матеріали політичних партій і громадських організа-

цій України (якщо цього вимагає тема і якщо на них є посилання в тексті ку-рсової роботи).

Усі ці публікації можна об’єднати в один розділ джерел (якщо всі вони

згадуються у тексті курсової роботи) під спільною назвою. Наприклад:

1. Документи Української Держави, твори видатних державних і

політичних діячів, документи і матеріали політичних партій і громадсь-

ких організацій України.

Четвертим розділом джерел (або другим після вищевказаного спільного розділу) у випадку, якщо цього вимагає тема курсової роботи, може бути:

4. (або – 2.) Канонічні (віронавчальні, догматичні) релігійні джерела.

Фундаментальна церковно-богословська література

Наприклад:

2. Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. – К.: Вид-

во Київ. Патріархату, 1998. – 1523 с. 3. Джерела канонічного права Православної Церкви. Вип. І. – Харків:

Друк. газ. “Серп і молот”, 1997. – 112 с. Якщо ж відсутні три попередні вищевказані розділи (або спільний попе-

редній розділ) джерел, то цей четвертий (другий) розділ може бути першим.

Водночас, якщо цього вимагає тема курсової роботи, всі згадані у чоти-

рьох (двох) вищевказаних розділах джерел публікації слід розмістити у спі-льній рубриці “Джерела”.

Таким чином, всі використані у курсовій роботі джерела у її списку ви-

користаних джерел і літератури або розміщують в абетковому порядку у спі-льному розділі “Джерела”, або розбивають на окремі рубрики, продовжую-

31

чи вищенаведену нумерацію. Тоді далі після чотирьох (двох) вищевказаних

рубрик джерел йдуть такі розділи джерел:

5. Архівні неопубліковані документи і матеріали (їх перелік дають за порядком значення архівів: спочатку центральних, загальнодержавних, далі обласних і місцевих).

У цьому розділі джерел слід вказати повну назву архівів, номери фондів, описів та архівних справ, використаних студентом. Номери листів (аркушів) використання не вказуються. На них студент посилається лише у науковому апараті рукопису роботи.

6. Публікації документів і матеріалів.

В абетковому порядку перераховують спочатку вітчизняні, далі – зару-біжні публікації (як світські, так і релігійні, церковні), Наприклад:

4. Акты о церковно-религиозных отношениях в Западной Руси 1322-

1648 гг. // Архив Юго-Западной Руси, издаваемый Временною комисси-

ей для разбора древних актов. – Киев, 1883. – Ч. 1. – Т. VІ. – 939 с. 5. Пам’ятки полемічного письменства кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. //

Пам’ятки українсько-руської мови і літератури. – Львів, 1906. Т. V-1

(LXII). – 314 с. 7. Мемуарна література (автобіографії, спогади, щоденники, листи).

8. Публіцистика (або історична, дослідницька, прикладна чи художня література тощо, якщо ці світські або церковні твори виступають тематичним

чи історичним джерелом для курсової роботи).

Наприклад:

6. Вергілій. Енеїда // Твори. У 3-х т. – К.: Наук. думка, 1973. – Т. 2. – C. 3-

128.

7. Тацит Корнелий. Сочинения в двух томах. – М.: Ладомир, 1993. – Т. 2. –

318 с. 8. Толстой Л. Учение Христа, изложенное для детей. – Ижевск: Удмурт.

обл. изд-во, 1991. – 48 с. 9. Український Православний Церковний Календар на ІІ півріччя 1996 ро-

ку // Людина і світ, 1996. № 6. – C. 24-26.

10. Феодорит, еп. Кирский. Церковная история. – М.: Рос. полит. энцикло-

педия; Правосл. Тов-во “Колокол”, 1993. – 239 с. 11. Флавий Иосиф. Иудейские древности. – Минск: Беларусь, 1994. – 220 с. 12. Франко І. Духовна й церковна поезія на Сході й Заході. Вступ до студій

над “Богогласником” // Зібр. тв. у 50-ти т. – К.: Наук.думка, 1983. – Т. 39.

– C. 126-143.

9. Преса

У цьому розділі джерел за алфавітом, у хронологічному порядку і за значенням подають спочатку центральні видання, далі – обласну і місцеву пресу.

Слід враховувати, що пресу, яку використовують як джерело, описують без вказування назви статей і їх авторів.

32

Це ж стосується і опису журналів, які, об’єднуючись з пресою, можуть складати спільний розділ, наприклад:

9. Періодичні видання і преса (або – “Періодика і преса”).

Слід пам’ятати, що в такому випадку першими вказують у алфавітно-

хронологічному порядку вихідні дані журналів (спочатку центральних, далі –

місцевих видань), а за ними - газет. Але якщо преса і періодичні видання (періодика) не є джерелом для кон-

кретної теми курсової роботи, їх слід розмістити або в загальному списку ви-

користаної літератури (у алфавітному порядку), або без вказання назв ста-тей, їх авторів та кількості сторінок (у абетково-хронологічному порядку) в його заключних окремих розділах під відповідними назвами.

Далі за пресою (періодикою і пресою) у списку використаних джерел

подають розділи:

10. Матеріали конкретно-соціологічних досліджень.

11. Статистика.

Або: 11. Статистичні матеріали (в т.ч. і церковна статистика). Інший варіант назви цього розділу джерел:

11. Статистико-економічні матеріали.

Далі у списку використаних джерел та літератури після розміщення всіх

розділів (рубрик) джерел, йде розділ під назвою “Література” або “Спеціа-

льна література”, “Дослідницька література” (монографії, брошури, наукові статті, біографії, методичні вказівки і поради тощо).

Отже, якщо продовжується вищенаведена нумерація розділів, наступним

дванадцятим розділом у списку використаних джерел та літератури буде: 12. Література (“Спеціальна література”).

Або: 12. Спеціальна (дослідницька) література (монографії, брошури, стат-

ті, біографії, підручники, навчально-методичні посібники, автореферати, до-

відники, словники тощо). У цьому розділі в абетковому порядку описують використані в курсовій

роботі авторські (індивідуальні) та колективні монографії і брошури, наукові збірки (збірники наукових статей та матеріалів наукових конференцій), жур-

нали та газети або окремі статті в наукових збірниках чи колективних моно-

графіях, періодичних виданнях (журналах) і, навіть, у пресі (газетах), тези

матеріалів наукових конференцій (тези виступів на наукових конференціях),

біографії, підручники, навчальні та навчально-методичні посібники, методи-

чні рекомендації, наукові дисертації та автореферати дисертацій, довідники,

словники тощо. Разом зі світською літературою описують і відповідні твори

релігійної (церковно-богословської) літератури, але якщо вони є спеціальним

джерелом для теми даної курсової роботи, то в останньому випадку їх розмі-щують у відповідному розділі релігійних джерел. Наприкінці цього списку вказують публікації на іноземній мові.

33

Оформлення цього розділу списку використаних джерел та літератури

потребує особливої уваги. Тому ще раз підкреслюємо необхідність дотри-

мання наступних порад. Список спеціальної (або – дослідницької) літератури

чи спільний список світської та релігійної літератури під загальною назвою

“Література” рекомендуємо складати за алфавітом. Спочатку прізвище авто-

ра, причому першим вказується прізвище, а далі – ініціали. Колективні робо-

ти, що не мають на титульному листі прізвищ авторів, слід включати в зага-льний список за алфавітом, виходячи з початкової літери назви. Після прі-звища та ініціалів автора зазначається назва праці без лапок (якщо це колек-тивна монографія або збірка статей, повідомлень чи інших наукових матеріа-лів, то одразу йде назва), далі вказується місце видання, видавництво і рік видання. Назва міста Києва російською мовою пишеться повністю (Киев), українською мовою – скорочено (К.). Назви таких міст, як Москва і Санкт-Петербург (у старих виданнях – Ленінград), пишуться скорочено: М., СПб.

(або: Л.) Назви інших міст пишуться повністю, наприклад: Львів. Назви ви-

давництв, зазвичай, не беруться в лапки, наприклад К.: Наук. думка; К.: Вища шк.; К.: Знання; К.: Либідь; К.: Абрис; Львів: Каменяр; Львів: Просвіта; Львів: Світ; Харків: Основа. Але в окремих випадках назва видавництва бе-реться в лапки, наприклад: К.: АТ (тобто, Акціонерне товариство) “Обереги”;

К.: АТ “Друга рука”; МП (Мале підприємство) “Фенікс”; К.: Т-во “Україна”;

К.: Видав. Дім “Соборна Україна”; Львів: Підпр-во “Стрім”; Львів: НВП

“Трансінтех”; Львів: Вид. відділ “Свічадо”.

Назви видавництв потрібно скорочувати. Наприклад: Наукова думка -

Наук. думка; Вища школа – Вища шк.; Высшая школа – Высш. шк.; Видав-ництво Київського університету – Вид-во Київ. ун-ту; Видавництво Львівсь-кого національного університету “Львівська політехніка” – Вид-во Львів. нац. ун-ту “Львівська політехніка”; Издательство Московского университета – Изд-во Моск. ун-та; Видавничий центр Львівського національного універ-

ситету імені Івана Франка – Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка тощо.

Приклади такого спільного опису і розміщення світської та релігійної (церковно-богословської) літератури у розділі “Література”, де подаємо ни-

зку прикладів опису монографій і брошур, тез повідомлень на наукових кон-

ференціях, словників та навчальних посібників: 13. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Брюссель: Друкарня “П.П.”, 1976. – 208 с. 14. Геллей Генрі Г. Біблійний довідник Геллея. – Торонто: Всесвітня хрис-

тиянська місія, 1985. – 856 с. 15. Гудима А. Українська Церква і Запорізька Січ // Історія релігій в Украї-

ні: Тези повідомлень ХІІ Міжнародного круглого столу (Львів, 12-14

травня 1997 року). – Львів: Ін-т релігієзнавства, філія Львів. музею істор. релігії, 1997. – C. 60-62.

16. Дещиця М. Малий український церковно-історичний словник. – Львів: Основа, 1994. – 153 с.

34

17. Козачишин Н. М., Матюхіна О. А. Філософська і суспільно-політична думка на Україні у ХVІІ ст. – Львів: Вид-во Львів. політех. ін-ту, 1992. –

21 с. 18. Крип’якевич І. Всесвітня історія. У 3-х кн. – К.: Либідь, 1995. – Кн. 1. –

412 с. 19. Крип’якевич І. Мала історія України. – Львів: Просвіта, 1991. – 39 с. 20. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. – М.: Высш.

шк., 1990. – 351 с. 21. Липа Ю. Призначення України. – Львів: Просвіта, 1992. – 269 с. 22. Львівський університет. – Львів: Вид-во “Вища шк.”, 1986 – 146 с. 23. Пелещишин М., Підкова І. Стародавня історія України. – Львів: Світ,

1993. – 80 с. 24. Підлісна Г. Н. Світ античної літератури. – К.: Наук. думка, 1988. – 168 с. 25. Рубан В. В. Український портретний живопис першої половини XIX ст.

– К.: Наук. думка, 1984. – 210 с. 26. Стецько Я. Українська визвольна концепція. – Мюнхен: Видання ОУН,

1987. – 528 с. 27. Українська культура: історія і сучасність: Навч. посібник / За ред.

C. О. Черепанової. – Львів: Світ, 1994. – 456 с. 28. Федорів Ю. Пояснення церковних богослужень і святих тайн. Божест-

венна літургія: Підручник для школи і дому. – Торонто: Тов-во “Хрест”,

1976. – 24 с. 29. Likowski E. Unia brzeska (1596). – Posnan, 1896. – 424 s.

Описуючи статті, запозичені з колективних монографій, збірників ста-тей, журналів чи газет (назви яких не беруться в лапки), слід дотримуватись такого зразка: 1. Білоцерківець Н. Мова, “Просвіта”, політика ... і поезія // Українська

культура. 1997. – № 6. – C. 5-6.

2. Дулуман Є. Слово про Біблію // Людина і світ. 1990. – № 9. – C. 20-25.

3. Забочень М. Перші листівки Шевченкіани // Дзвін, 1991. – № 3. – C. 108-

117.

4. Корнеєва В. Андріївська церква в Києві // Пам’ятки України: історія та культура. 1997. – № 1. – C. 43-51.

5. Котюк Б. Музика Середньовіччя в італійському подвір’ї // Тиждень. 1997. 10-16 жовт.

6. Наливайко Д. С. Україна і європейське Відродження // Вітчизна. – № 5. –

C. 9-10.

7. Папенко А. Нові часи - старі обряди // Молода Галичина. 1997. 27 вер. 8. Шендрик С. Духовні традиції української філософії та ідеї Живої етики

// Діалог культур: Україна у світовому контексті: Матеріали перших міжнар. філософ.-культуролог. читань. – Львів: Каменяр, 1996. – C. 79-

83.

35

9. Шпорлюк Р. Українське національне відродження в контексті європей-

ської історії кінця ХVIII – початку XX ст. // Україна. Наука. Культура. Вип. 25. – К.: Наук. думка, 1991. – C. 7-14.

10. Яртись А. В., Мальчевський О. М. Гуманістичні ідеї у духовній культурі України доби Відродження (кінець ХVІ – перша третина ХVІІ ст.) // Віс-ник Львів.ун-ту. Серія сусп. наук. Вип. 33. Духовний світ людини та розвиток національної свідомості в Україні. – Львів: Світ, 1996. – C. 159-

169.

Звертаємо увагу, що в описі статей з журналів і газет після їх назв перед

роком видання ставиться не кома, а крапка. Після року видання перед № жур-

налу або датою випуску газети також ставиться крапка. У списку літератури можна і не вказувати автора і назву його статті в га-

зеті, особливо тоді, коли мова йде про хроніку, фактаж, інформаційне повід-

омлення, залишаючи лише назву самої газети, рік і дату, коли вона була на-друкована.

Слід враховувати, що преса, яку використано як джерело, також опису-ється без згадування назв статей та їх авторів. Дату виходу того чи іншого номера газети можна скорочувати. Приклади можливого опису преси в роз-ділі “Джерела” або “Література”:

1. Високий Замок. 2006. 4 лют. 2. За вільну Україну. 1997. 10 черв. 3. Молода Галичина. 1997. 23 верес.

Як вже згадувалося, у розділі списку літератури під назвою “Літерату-

ра” чи “Спеціальна література”, крім монографій і брошур (як світського, так і релігійного змісту), окремих наукових і богословських статей (окремих

статей у наукових збірниках, журналах і творах церковно-богословської літе-ратури) тощо, вказуються і використані в курсовій роботі підручники, навча-льні посібники та методичні рекомендації, матеріали періодики та преси (пе-ріодичні видання, преса). Тут можна також назвати використані студентом

дисертації та автореферати до них (розмістити опис використаних студентом

дисертацій та авторефератів дисертацій), різноманітний довідковий матеріал.

Поряд з тим, на свій розсуд студент може подати їх під окремими назва-ми, розміщеними після розділу “Джерела” (чи його окремих рубрик) і за-мість спільного розділу “Література” чи “Спеціальна література”, тобто

– на свій розсуд студент може згрупувати всю цю літературу в окремі розділи

(рубрики).

Зразки можливого розміщення цих назв у списку використаних джерел і літератури (Зразки можливого порядку розміщення розділів та опису поданої в них літератури):

12. Спеціальна література (Дослідницька література).

Цей розділ може також мати таку назву: 12. Монографічні дослідження і статті.

Або:

36

12. Монографії і статті.

Цю назву можна сформулювати також як: 12. Монографії, брошури, статті (або – наукові статті).

Наступним йде розділ: 13. Підручники і навчальні посібники.

Або: 13. Підручники, навчальні посібники.

Наприклад:

13. Історія світової культури: Навч. посібник / Кер. авт. кол. Л. Т. Левчук. –

К.: Либідь, 1999. – 368 с. 14. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник. – К.: На-

ук, думка, 1996. – 165 с. 15. Подольська Є. А., Лихвар В. Д., Іванова К. А. Культурологія: Навч. по-

сіб. – К.: Центр навч. літ., 2003. – 288 с. Далі подають розділ: 14. Методичні рекомендації.

Інший можливий варіант цієї назви:

14. Методичні матеріали.

Наприклад:

16. Біблія як пам’ятка світової культури. Методичні рекомендації на допо-

могу вчителю літератури народів світу. – Львів: Львів. обл. наук.-метод.

ін-т освіти, 1993. – 56 с. На свій розсуд студент може використати , а потім зазначити у списку

літератури дисертації та автореферати дисертацій у розділі під відповідною

назвою. У цьому розділі списку літератури описують використані дисертації та автореферати дисертацій. Його можна назвати відповідно:

15. Дисертації та автореферати дисертацій.

Після нього розділ: 16. Довідникові видання (або – “Довідникові матеріали”).

У цьому розділі слід перерахувати використані довідники, довідникові видання та посібники, різноманітні, в тому числі енциклопедичні, словники

тощо. Наприклад:

17. Буддизм: Словарь. – М.: Республика, 1992. – 287 с. 18. Відповідаємо віруючим: Довідник. – К.: Політвидав України, 1984. –

112 с. 19. Ислам: Энциклопедический словарь. – М.: Наука, 1991. – 315 с. 20. Религиозные праздники в 1989-1993 годах (Справочно-методическое по-

собие). – М.: Знание, 1989. – 20 с. А завершувати список літератури може такий окремий розділ, як: 17. Преса. (Якщо її не використовують як джерело і не подають окремим

розділом у списку джерел).

Інші можливі варіанти назв цього розділу:

37

17. Періодичні видання і преса.

17. Періодика і преса. (Якщо крім газет у списку літератури вказують і журнали без посилань на використані з них статті).

Подібний опис журнальних публікацій може бути погрупований і в окремому розділі під назвою:

17. Періодичні видання (або – “Періодика”).

Але в такому випадку розділ газетних публікацій подають після нього:

18. Преса.

У випадку використання в курсовій роботі матеріалів з “Інтернету” заве-ршувати список літератури може відповідний окремий розділ під назвою:

19. Інтернет-матеріали (або – “Інтернет-інформація”).

Як вже згадувалося, вимоги до опису в списку використаних релігійно-

богословських джерел і літератури, як і до посилань на них у тексті курсової роботи, подібні до оформлення наукового апарату вихідних даних світських джерел і літератури. При потребі їх можна виокремити у спеціальний розділ

“Богословська література” (“Релігійна література”, “Церковно-богословська література” тощо) і розмістити наприкінці списку використаних джерел та літератури.

Укладання додатків до курсової роботи

До додатків, які автор готує на свій розсуд, можуть увійти фотографії, схеми, картосхеми, репродукції картин, фотокопії документів, матеріалів експозицій музеїв тощо.

До них можна внести також хронологічні таблиці, в яких розкривається послідовність розвитку подій, пов’язаних з темою курсової роботи, статисти-

чні таблиці. Бажано, щоб відомості і матеріали, які виносяться в додатки, не були описані в тексті роботи. Це допоможе уникнути дублювання.

Кожен додаток повинен мати найменування та порядковий номер, на який студент посилається в тексті своєї роботи. Наприклад: Див.: Додаток № 1; Див.: Додаток № 2.

Оформлення рукопису курсової роботи

Виконану курсову роботу потрібно подати на кафедру в одному примір-

нику рукописного або комп’ютерного чи машинописного тексту, бажано в твердій палітурці.

Вимоги до комп’ютерного та машинописного варіанту тексту

Обсяг курсової роботи з культурологічно-релігієзнавчих курсів для сту-дентів спеціалізації “культурологія” має становити 30-40 сторінок тексту, ви-

конаного на комп’ютері через 1,5 інтервали, 14 кеглем (або бл. 30 тисяч зна-ків), чи на друкарській машинці – через 2 інтервали.

38

Курсову роботу друкують на аркушах стандартного формату. На аркуші повинно бути надруковано не більше 30-32-х рядків через два інтервали ма-шинописного тексту чи через 1,5 інтервали комп’ютерного тексту. Комп’ю-

терний або машинописний аркуш повинен мати поля: зліва - 3 см, справа – 1

см, зверху – 2,5 см, знизу – 2,5 см. Аркуші слід послідовно пронумерувати.

Вимоги до рукописного варіанту тексту

В окремих випадках припускається рукописний текст обсягом 40-50

сторінок. Писати слід чітким, розбірливим почерком, без помарок, закрес-лень і виправлень, з одного боку стандартного листа паперу, залишаючи злі-ва поле. Листи повинні бути пронумеровані.

В обох варіантах (комп’ютерному, машинописному чи рукописному) вказаний обсяг сторінок не враховує списку використаних джерел та літера-тури, а також додатків, які нумеруються окремо.

Починається оформлення курсової роботи з титульного листа. На титу-льному листі зверху спочатку подають назву міністерства (Міністерство освіти та науки України), далі вказується повна назва університету, нижче справа – назва кафедри, на якій виконана робота. В центрі сторінки – назва курсової роботи. Ще нижче, справа, слід написати: “Курсова робота студен-

та... (вказати курс, факультет, прізвище та ініціали)”. Під цим: “Науковий ке-рівник ... (вказати науковий ступінь, вчене звання або посаду, прізвище та ініціали)”. Внизу сторінки вказується назва міста, вузу та рік написання кур-

сової роботи (наприклад: Львів ЛНУ 2007) або назва міста та рік написання курсової роботи. (Зразок додається).

Дотримання всіх цих необхідних вимог щодо написання курсової роботи

не лише дисциплінує студента, допомагає в оволодінні науковим апаратом, а й формує у нього навики самостійної науково-дослідницької роботи.

39

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра теорії та історії культури

КУЛЬТУРОЛОГІЧНА СПАДЩИНА ІВАНА ФРАНКА

Курсова робота студентки ІІІ-го курсу філософського факультету Шелест М.І.

Науковий керівник –

канд. філол. наук, доцент Пітусь Л.М.

Львів 2007

40

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

− Грамотно складений план, що дозволяє в достатньому обсязі і послідов-но розкрити тему курсової роботи.

− Обґрунтування актуальності обраної теми та чітка постановка (форму-лювання) головної проблеми (мети) та конкретних завдань курсового дослідження.

− Стислий огляд використаних джерел та публікацій, що містить аналіз та узагальнення різних точок зору на суть досліджуваної проблеми, розу-міння наукової актуальності цієї теми.

− Послідовна аргументація викладу власної позиції та відсутність концеп-

туальних помилок у висвітленні теми курсової роботи.

− Належне вміння здійснювати науковий аналіз досліджуваної літератури,

робити необхідні узагальнення і самостійні висновки.

− Здатність логічно і послідовно викладати зміст курсової роботи у відпо-

відності з її темою та планом.

− Вміння оперувати фактичним матеріалом та даними конкретно-

соціологічних досліджень. − Здатність обґрунтувати і визначити хронологічні рамки досліджуваної

проблеми, якщо в цьому є потреба. − Використання таблиць, схем, ілюстрацій у викладі матеріалу курсової

роботи.

− Достатньо повне (всебічне і глибоке) розкриття всіх аспектів обраної теми у відповідності з планом курсової роботи.

− Переконливі висновки, що логічно випливають з викладеного у курсовій

роботі матеріалу. − Визначення практичного значення здійсненого дослідження (пропозиції,

прогнози тощо).

− Вміння грамотно і виважено наводити цитати, логічно поєднувати їх з іншим матеріалом наукової роботи, правильно оформлювати її науковий

апарат, рівномірно розподіляти матеріал між структурними елементами

тексту. − Самостійний і творчий характер курсової роботи, її оригінальність. − Науковий стиль викладу матеріалу. − Охайність, відсутність стилістичних і орфографічних помилок та повто-

рів цитат або фрагментів тексту. При дотриманні означених вище вимог курсова робота оцінюється на

“відмінно”.

Оцінка “добре” виставляється якщо:

− студент, в основному, володіє матеріалом теми курсової роботи і доста-тньо послідовно, повно й аргументовано (обґрунтовано) викладає його,

41

але припускається певних неістотних помилок, переважно термінологіч-

но-стилістичного або технічного характеру; − висновки і узагальнення, зроблені студентом, не є достатньо вичерпни-

ми;

− недостатньо чітко уявляється практичне значення викладеного матеріа-лу;

− наявність мовних оборотів, прийнятих у популярній та публіцистичній

літературі при збереженні загального наукового стилю викладення ма-теріалу;

− незначні помилки чи неточності в оформленні наукового апарату кур-

сової роботи.

Оцінка “задовільно” виставляється якщо:

− студент в основному виклав зміст теми наукової роботи, але в окремих її аспектах припускається істотних помилок;

− не вміє робити самостійний аналіз викладеного у курсовій роботі мате-ріалу, належні узагальнення та чіткі висновки;

− не в змозі визначити практичне значення досліджуваної проблеми;

− неповною мірою володіє категоріальним апаратом теми курсової робо-

ти;

− недбало й неграмотно здійснює цитування; − недостатньо володіє навичками посилання на використані джерела й лі-

тературу та оформлення наукового апарату курсової роботи;

− порушено логічну послідовність викладу матеріалу курсової роботи.

Оцінка “незадовільно” виставляється якщо:

− студент не володіє матеріалом теми наукової роботи, не може визначити

найсуттєвіші моменти свого дослідження; − не розуміє наукової актуальності теми курсового дослідження та її прак-

тичного значення; − при викладенні матеріалу теми курсової роботи припускається грубих

концептуальних чи фактичних помилок; − не володіє навичками наукового дослідження: не вміє аналізувати вико-

ристані джерела й літературу, робити узагальнення та висновки;

− відсутній або недбало оформлений науковий апарат; − у списку використаних джерел і літератури вказано недостатню їх кіль-

кість або зазначено лише підручники з проблем культурології, теорії та історії культури, української та зарубіжної культури і релігієзнавства;

− курсова робота повністю або частково запозичена з Інтернету, або пере-друкована з підручника, монографії або статті – в цьому випадку вона є плагіатом і не зараховується. Плагіат зумовлює автоматичне зниження оцінки такої запозиченої у інших авторів роботи до 2-х балів. Якщо дотримання всіх необхідних вимог щодо написання курсової ро-

боти дисциплінує студента, допомагає в оволодінні науковим апаратом, фор-

42

мує у нього навики самостійної науково-дослідницької роботи, то врахування вищевказаних критеріїв оцінювання курсової роботи сприятиме, на нашу ду-мку, кращій організації самого процесу самостійної наукової роботи студен-

тів, а отже у підсумку – вдосконаленню їх фахової підготовки.

43

РЕКОМЕНДОВАНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ З КУЛЬТУРОЛОГІЇ,

УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

[на підставі розроблених викладачами кафедри теорії та історії культури

ЛНУ імені Івана Франка контрольних питань до заліків та іспитів з культурологічно-релігієзнавчих дисциплін та запропонованих ними

відповідних тем рефератів, контрольних та курсових робіт, за що автори

даного посібника висловлюють свою щиру вдячність проф. А. В. Яртисю,

доцентам А. Ю. Васьківу, О. В. Дарморіз, О. І. Ліщинській, Н. М. Мадей,

О. Б. Сінькевич, Т. М. Ярошенко]

Культурологічно-релігієзнавча тематика курсових робіт для студентів

ІІІ курсу філософського факультету, запропонована викладачами

кафедри теорії та історії культури

Проф. Яртись А. В.

1. Сучасна наука про походження релігії: суспільні, гносеологічні та пси-

хологічні передумови виникнення релігії. 2. Історичні передумови виникнення та джерела формування християнства. 3. Конституційні основи свободи совісті в Україні. 4. Історія церковних розколів у християнстві, їх причин та наслідки.

Доц. Мадей Н. М.

5. Стратифікація дореволюційної та пострадянської культури в Україні (порівняльний аналіз).

6. Лідерство в культурі: критерії оцінки та способи інтерпретації. 7. Соціально-психологічна методологія Е. Берна з аналізу та інтерпретації

рольових ігор.

8. Проблема соціокультурної адекватності особистості. 9. Проблема управління культурою в тоталітарному, авторитарному і де-

мократичному суспільствах.

10. Держава і Церква як соціокультурні інституції: історичні аспекти та су-часні прояви.

Доц. Ліщинська О. І.

11. Антропоморфізм давньогрецької міфології. 12. Готика як символ християнства та втілення ідеї прекрасного.

13. Титанізм італійського Ренесансу. 14. Духовно-естетичний пафос бароко. 15. Гурток віденських класиків у музичній культурі ХVІІІ ст.

Доц. Дарморіз О. В.

16. Проблема культурної кризи.

17. Елітарна та демократична культура. 18. К. Ясперс про історію культури в перспективі “осьового часу”.

44

19. Х. Ортега-і-Гассет про самоутвердження суб’єкта в культурній творчос-ті.

20. Поняття цінності в філософії культури .

Доц. Сінькевич О. Б.

21. Культурологічний аспект наукової творчості Е. Фромма. 22. Проблеми майбутнього культури в сучасній культурології. 23. Молодіжна субкультура в сучасних культурологічних дослідженнях. 24. Проблема творчої особистості в історії естетики.

Доц. Пітусь Л. М.

25. Ідея історичного прогресу в культурологічній думці ХVІII ст. 26. Проблеми культури у філософській спадщині І. Канта (Г. Гегеля). 27. Культурологічні ідеї в українській філософській думці першої половини

XX століття (можна по персоналіях).

28. Місце Т. Г. Шевченка в українському культурно-національному відро-

дженні. 29. Теологічні інтерпретації культурологічних проблем (на вибір: протеста-

нтські, православні, католицькі тощо).

Доц. Ярошенко Т. М.

30. Проблеми типології культури за працями Е. Фромма. 31. Гендерна проблематика в культурологічній думці XX ст. 32. Проблема конфлікту культури і цивілізації в морфології культури

О. Шпенглера. 33. Етнонаціональний чинник в системі регіональної типології культури.

34. Мораль і культура в культурологічних поглядах А. Швейцера.

Доц. Васьків А. Ю.

35. Культурологічні аспекти богословської спадщини Фоми Аквінського.

36. Проблеми культурної ідентичності та інкультурації в енцикліках Івана Павла II.

37. Криза сім’ї в сучасних умовах (соціокультурний аспект).

Доц.Стеценко В.І.

38. Язичницькі вірування та міфологія прадавніх слов’ян.

39. Феномен “довір’я” у релігійному житті українців: історія та сучасність. 40. Духовно-академічна філософія у творчості професорів Києво-Моги-

лянської академії. 41. Філософія релігії: історія формування, основні форми та регіональні ти-

пи існування. 42. Християнство в духовній культурі українського народу.

45

Тематика курсових робіт з навчального курсу “Філософія культури”

для студентів III курсу філософського факультету

(спеціальність: культурологія)

1. Культура як особлива форма буття. 2. Екстракультурний та інтрокультурний аспекти буття культури.

3. Поняття “другої природи”.

4. Цивілізація та природа. 5. Техніка як феномен.

6. Екологічна криза як наслідок протиріччя розвитку техніки та природи.

7. Предметно-практичний та предметно-духовний аспекти взаємозв’язку суспільства та культури.

8. Проблема “культура – людина” в контексті різних масштабних планів існування людини.

9. Людина як творіння культури.

10. Сім’я та школа як основні ланки у формуванні культурної людини.

11. Культура як спосіб творчої діяльності людини.

12. Мотиватори людської творчості. 13. Свобода як передумова творчості. 14. Еволюція відносин між “культурою” та “людиною” в історії мистецтв. 15. Сутність, структура та функції культури.

16. Людина як творчий суб’єкт культури. Моделювання світу як процес культуротворення.

17. Культура в структурі буття. 18. Основні модальності культури: людська, процесуальна, предметна. 19. Культура та природа: екологічні проблеми філософії культури.

20. Предметно-практичні та предметно-духовні аспекти взаємодії суспільст-ва та культури.

21. Інтеріорізація соціокультурної діяльності в людині. 22. Основні історичні фази взаємодії суспільства та культури.

23. Культура та людина: антропологічні проблеми філософії культури.

24. Особливості самобуття культури. Багатовимірність культури.

25. Основні елементи в структурі культури. Закономірності їх взаємодії. 26. Матеріальна предметність культури та її основні форми.

27. Людське тіло як форма матеріальної предметності культури.

28. Технічна річ як форма матеріальної предметності культури.

29. Соціальна організація як форма матеріальної предметності культури.

30. Духовна предметність культури та її основні форми.

31. Знання як форма духовної предметності культури.

32. Цінність як форма духовної предметності культури.

33. Проект як форма духовної предметності культури.

34. Образ як форма предметності художньої культури.

46

Тематика курсових робіт до навчального курсу “Філософія культури”

для студентів філософського факультету (спеціальність: філософія)

1. Предмет філософії культури, її місце серед наук про культуру (етноло-

гія, етнографія, культурна та соціальна антропологія, культурологія). 2. Категорія культури. Антропологічні, соціологічні, філософські визна-

чення культури. Контекстуальність поняття культури.

3. Становлення філософії культури. “Ідеї до філософії історії людства”

Й.Гердера як цілісна програма наук про культуру. 4. Історія філософії культури як зміна культурологічних парадигм. Емпі-

рична, еволюціоністська, локально-циклічна парадигми.

5. Проблема класифікації основних течій філософії культури.

6. Неокантіанство та формування аксіологічного погляду на культуру (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт, Е. Кассірер).

7. Феноменологічний аналіз культури (Е. Гуссерль, М. Шеллер).

8. C. Кіркегор та витоки екзистенціальної філософії культури.

9. Екзистенціалізм та трагедія гуманістичної культури (М. Гайдеггер, Г. Марсель, К. Ясперс).

10. Культурфілософська концепція М. Гайдеггера та її вплив на філософію

культури XX століття. 11. К. Ясперс про історію культури в перспективі “осьового часу”.

12. Філософія культури в контексті “філософії життя” (Ф. Ніцше, Г. Зіммель, В. Дільтей, О. Шпенглер).

13. Філософія культури Ф .Ніцше. 14. Концепція “культурного організму” О. Шпенглера та її вплив на станов-

лення теорії цивілізації. 15. Проблеми філософії культури в психоаналізі З. Фройда. 16. К.-Г. Юнг та концепція безсвідомого в культурі. 17. Культура в світлі структуралізму та поструктуралізму (К. Леві-Стросс,

М. Фуко, Р. Барт, Ж. Лакан).

18. Теологія культури П. Тілліха. 19. Ж. Марітен та становлення неотомістичної культурософії. 20. Проблеми філософії культури в творчості М. Бердяева. 21. Проблеми філософії культури в британській соціальній антропології та

північноамериканської культурантропології. 22. Х. Ортега-і-Гассет про самоствердження суб’єкта в культурній творчос-

ті. 23. Ігрова концепція культури Й. Гейзінги.

24. Концепція соціокультурної динаміки П. Сорокіна. 25. Теорія цивілізацій А. Тойнбі. 26. Концепція локальних цивілізацій (М. Данілевський, О. Шпенглер,

А. Тойнбі).

47

27. Українське національно-культурне відродження XIX ст. та становлення української культурологічної думки: П. Куліш, М. Костомаров, В. Анто-

нович, М. Драгоманов, І. Нечуй-Левицький.

28. Проблеми філософії культури в контексті історії українського народу (М. Грушевський, І. Огієнко, І. Крип’якевич).

29. Культурологічна спадщина І. Франка. 30. Революційно-демократична концепція культури (І. Франко, Леся Украї-

нка, М. Коцюбинський).

31. Д. Донцов: принципи націоналізму та культура. 32. Культурологічна концепція М. Хвильового.

33. Філософія культури М. Шлемкевича. Логос та етос як основи культури

34. Проблеми філософії культури в творчості Д. Чижевського.

35. Сутність, структура та функції культури.

36. Людина як творчий суб’єкт культури. Моделювання світу як процес культуротворення.

37. Свобода як передумова культурної творчості. 38. Культура, субкультура, контркультура. 39. Культура в структурі буття. 40. Екстракультурологічний та інтрокультурологічний аспекти буття куль-

тури.

41. Основні модальності культури: людська, процесуальна, предметна. 42. Культура та природа: екологічні проблеми філософії культури.

43. Предметно-практичні та предметно-духовні аспекти взаємодії суспільст-ва та культури.

44. Інтеріорізація соціокультурної діяльності в людині. 45. Основні історичні фази взаємодії суспільства та культури.

46. Культура та людина: антропологічні проблеми філософії культури.

47. Особливості самобуття культури. Багатовимірність культури.

48. Основні елементи в структурі культури. Закономірності їх взаємодії. 49. Особливості розвитку культури. Філософія історії культури.

50. Матеріальна предметність культури та її основні форми.

51. Людське тіло як форма матеріальної предметності культури.

52. Технічна річ як форма матеріальної предметності культури.

53. Соціальна організація як форма матеріальної предметності культури.

54. Духовна предметність культури та її основні форми.

55. Знання як форма духовної предметності культури.

56. Цінність як форма духовної предметності культури.

57. Проект як форма духовної предметності культури.

58. Культура та релігійний культ. 59. Образ як форма предметності художньої культури.

60. Символізм культури.

61. Традиція та новація в культурі. Традиційна та креативна культури. Фун-

даменталізм та модернізм.

48

62. Проблема національно-культурної ідентифікації. Культура національна та світова.

63. Теорія цивілізацій. C. Хантінгтон про “зіткнення цивілізацій”.

64. Проблема культурної кризи.

Теми курсових робіт з навчального курсу “Соціальна культурологія”

1. Соціальна культурологія як особлива наука про роль та місце культури в суспільстві.

2. Предмет і завдання соціальної культурології як науки.

3. Проблема співвідношення соціальної культурології з іншими гуманітар-

ними науками.

4. Структура соціальної культурології як науки.

5. Просвітництво про культуру та суспільство.

6. Витоки суспільства та культури в теорії катастроф (Л.Гумильов, А. Дж. Тойнбі).

7. Теорія еволюціонізму про соціокультурний розвиток. 8. Концепція дифузіонізму в соціальній культорології. 9. Символічний інтеракціонізм в соціальній культурології. 10. Значення М. Вебера для соціальної культурології. 11. Принцип свободи від оцінки в соціальній культурології. 12. Е. Дюркгейм та його роль в становленні соціології культури.

13. “Присмерк Європи” О. Шпенглера як досвід соціокультурного аналізу. 14. Структурно-функціональний підхід до культури та суспільства. 15. Соціокультурна різноманітність традиційних суспільств. 16. Соціокультурні характеристики індустріального суспільства. 17. Соціокультурні характеристики зрілого індустріального суспільства. 18. Соціокультурні характеристики постіндустріального суспільства. 19. П. Сорокін як класик американської соціології культури.

20. Молодіжна субкультура сучасної України в контексті інших субкультур.

21. Поняття соціокультурної парадигми.

22. Проблема культурної ідентичності. 23. Соціальна культурологія Франкфуртської школи (Т. Адорно, Г. Маркузе,

Е. Фромм та ін.).

24. Проблема “культура-суспільство” в спадщині західного постмодернізму (М. Фуко, Р. Барт, Ж. Бодрійяр, У. Еко та ін.).

25. Змістовні елементи духовного життя суспільства: звичаї як зразки пове-дінки.

26. Норми як засіб добровільної і усвідомленої співпраці людей.

27. Цінності як засіб соціокультурної регуляції. 28. Знання як елемент культури.

29. Значення (смисли) як елемент культури.

30. Структурні компоненти духовної діяльності : міфологія.

49

31. Релігія в системі соціокультурної регуляції. 32. Ідеологія і культура. 33. Художня культура і наука як види духовної діяльності. 34. Соціокультурна сутність особистості. 35. Функції культури в суспільстві. 36. Соціокультурна стратифікація і субкультури.

37. Багатовимірний характер соціокультурної диференціації. 38. Динаміка культури. Різноманітність підходів до пояснення динаміки

культури.

39. Типи культурних змін суспільства. 40. Джерела і фактори культурної динаміки.

41. Поняття соціокультурного інституту. 42. Держава і культура. Поняття культурної політики.

43. Культура і ринок. 44. Структура саморегуляції культури.

45. Інтелігенція як провідна верства в духовному виробництві. 46. Рольові уявлення в соціокультурних системах.

Тематика курсових робіт з навчального курсу “Морфологія культури”

1. Морфологія культури як область культурологічного знання. 2. Етимологічне значення поняття “морфологія”.

3. Історія виникнення і становлення морфології культури.

4. Предмет і завдання морфології культури.

5. Поняття форми, як філософське і культурологічне поняття. 6. Вчення Аристотеля про душу, як “форму природного тіла”; поняття “ен-

телехії”.

7. Проблема форми, як проблема культурної самобутності. 8. Морфологія культури Леона Фробеніуса. 9. Культура як система цінностей і значень. 10. Принципи побудови культури: ієрархізм, цілісність, стиль, тип.

11. Поняття культурна домінанта, культурний код.

12. Функції культури.

13. Структура культури.

14. Структура культури за поглядами М. Кагана. 15. Класифікація культури А. Флієра. 16. Спеціалізований і буденний рівні культури та їх структурні елементи.

17. Співвідношення структури, змісту і форми в морфології культури.

18. Поліморфізм культури.

19. Духовна і матеріальна форма культури.

20. Культура і цивілізація. 21. Соціальна форма культури.

22. Соціально-інституційні форми культури.

50

23. Структурні особливості соціальної культури.

24. Внутрішня і зовнішня форми культури.

25. Світогляд як форма внутрішньої культури.

26. Ціннісно-смислові форми культури.

27. Духовність як основа внутрішнього буття культури.

28. Духовність і ментальність. 29. Характер і культура. 30. Поняття “харизма”, “творча енергія” і “творча особистість”.

31. Особистісне і спільнотне буття культури.

32. Суб’єктні форми буття культури.

33. Особистісна культура. 34. Елітарна культура. 35. Феномен масової культури у праці Ортега-і-Гассета “Бунт мас”.

36. Етнічна форма культури.

37. Особливості етно-конфесійної культури.

38. Національний характер культури.

39. Проблеми морфології культури у творчості П.Сорокіна. 40. Проблеми морфології культури в культурологічних дослідженнями

О.Шпенглера. 41. Еріх Фромм про значення характеру у формуванні культури особистості. 42. Проблеми типології культури у творчості А. Швейцера. 43. Песимістичний і оптимістичний характер (світогляд) культури (праця

А. Швейцера “Культура і етика”).

44. Раціональна і ірраціональна своєрідність культури (на прикладі культу-рної своєрідності світу).

45. Типологія соціальних характерів сучасної культури за поглядами

Е. Фромма. 46. Ідеальні типи культури за М. Вебером.

47. Історична типологія культури за поглядами К. Ясперса. 48. Поняття “культурна модель” Дж. Хонігмана. 49. Поняття типологія та тип культури.

50. Проблема критерію, основ класифікації культури в типології культури.

51. Дуалістична типологія культури.

52. Аполоніївський та діонісіївський типи культури.

53. Гендерна типологія культури.

54. Зрілий та юнацький типи культури.

55. Біофільний і некрофільний типи культури.

56. Зрілий та юнацький типи культури.

57. Психологічна типологія культури.

58. Історична типологія культури.

59. Проблема критерія часової періодизації в історичній типології культури.

60. Античний тип культури.

61. Середньовічний тип культури.

51

62. Ренесансний тип культури.

63. Реформаційний тип культури.

64. Просвітницький тип культури.

65. Бароковий тип культури.

66. Романтичний тип культури.

67. Модерний тип культури.

68. Постмодерний тип культури.

69. Поняття цінності. 70. Поняття цінності в староіндійській та старокитайській культурах.

71. Мірило цінностей Античної культури.

72. Ідея цінності в європейській культурі Нового часу. 73. Регіональна типологія культури.

74. Східний тип культури.

75. Західний тип культури.

76. Європейський тип культури.

77. Український тип культури.

78. Релігія і системі культури; релігійна форма культури.

79. Філософія як системний складник культури.

80. Наука як структурний елемент і системоутворюючий чинник культури.

81. Мораль як структурний і сутнісний елемент системи культури.

82. Етико-онтологічний зміст культури (“Золоте правило моралі”).

Тематика курсових робіт з навчальної дисципліни

“Регіональна типологія світової культури”

(варіант 1)

1. Проблеми регіональної типології культури у творчому доробку А. Кребера.

2. Регіоналізм як метод історичної типології культури.

3. Межовість як філософська проблема “Регіональної типології культури”.

4. Проблема національного характеру в регіональній культурології. 5. Етнокультурні стереотипи як явище регіональної культури.

6. Проблема співвідношення етнічного та національного чинників в регіо-

нальній культурі. 7. Проблема національних і етнічних ідентичностей в регіональній культу-

рології. 8. Регіональний діалог культур; сучасні особливості. 9. Культурний регіоналізм в контексті сучасних глобалізаційних процесів. 10. Проблема пограниччя в культурному житті регіонів. 11. Американська своєрідність Західного типу культури; ментальні ідентич-

ності. 12. Вестернізація як явище сучасної світової культури.

13. Адміністративно-територіальна своєрідність китайського регіону.

52

14. Індійські культурні впливи в китайській культурі. 15. Китай в міжнародних і міжрегіональних культурних контактах. 16. Китайці в історії культури Японії. 17. Садово-паркове мистецтво в Японії і Китаї: порівняльний аналіз. 18. Культ імператора в історії китайської і японської культури: порівняль-

ний аналіз. 19. Особливості китайського і японського буддизму. 20. Буддизм в історії японської культури.

21. Закон карми і реінкарнації як визначальні світоглядні принципи індійсь-кої духовності.

22. Касти як феномен індійського культурного регіону. 23. Мова символів індійської культури.

24. Індуська система життєвих цінностей.

25. Вегетаріанство як феномен індійської моральної культури.

26. Європейці в історії індійського культурного регіону. 27. Ісламський фундаменталізм в історії арабо-мусульманського Сходу. 28. Любов як моральний принцип арабо-мусульманського містицизму. 29. Арабески як феномен арабо-мусульманської культурної самобутності. 30. Морально-правові аспекти арабо-мусульманської культури.

31. Особливості естетичної культури арабо-мусульманського регіону. 32. Особливості американського національного характеру. 33. Слов’яно-православна модель європейського культурного світу. 34. Романо-католицька форма буття європейської культури.

35. Германо-протестантська своєрідність європейського культурного регіо-

ну. 36. Прагматизм як філософія життя американців. 37. Особливості східноєвропейського культурного розвитку. 38. Проблема української ментальності в культурологічній думці України.

39. Проблеми регіональної культурології у праці Івана Рибчина “Геопсихіч-

ні реакції і вдача українця”

40. Культ землі в історії української культури.

41. Процес християнізації в культурно-регіональному визначенні України.

42. Політико-правова своєрідність українського культурного регіону. 43. Козацтво як український феномен європейської лицарської культури.

44. Роль і значення Києво-Могилянської академії в історії європейського оформлення української культури.

45. Регіональні особливості сучасного розвитку української культури.

46. Українське бароко як феномен європейської культури.

47. Роль і значення УГКЦ в регіональній історії української культури.

48. Проблема культурної самобутності африканського регіону: традиція і новація.

49. Арабо-мусульманські культурні впливи в африканському регіоні. 50. Культура Заходу в тропічноафриканському культурному регіоні.

53

51. Метисація як феномен латиноамериканського культурного регіону. 52. Західні впливи в латиноамериканському культурному регіоні.

Тематика курсових робіт з навчальної дисципліни

“Регіональна типологія світової культури”

(варіант 2)

1. Основні підходи до типологізації культури.

2. Зміст понять: тип культури, форма культури, “душа” культури (за О. Шпенглером).

3. Особливості регіонального підходу до типології світової культури.

4. Зміст понять “географічний простір”, “ментальний простір”.

5. Зміст та специфіка понять “культурний регіон” і “регіональна культура”.

6. Культурологічний зміст понять “політичний регіон”, “економічний регі-он”, “релігійний регіон”.

7. Основні підходи до регіоналізації світової культури.

8. Головні чинники формування регіональної культури.

9. Зміст і роль етнопсихологічного чинника у формуванні регіональної культури.

10. Особливості етнічного типу культури.

11. Особливості національного типу культури.

12. Єдність і багатоманітність світової культури під кутом зору регіональ-ного підходу.

13. Поняття “Схід” і “Захід” в культурології. 14. Зміст і основні характеристики Східного типу культури.

15. Зміст і основні характеристики Західного типу культури.

16. Аксіологічні відмінності Східного і Західного культурного регіонів. 17. Релігійна своєрідність Східного і Західного культурних регіонів. 18. Художня своєрідність Східного і Західного культурних регіонів. 19. Місце і роль європейського регіону в контексті Західного типу культури.

20. Північно-американська аксіологічна специфіка в понятті Західного типу культури.

21. Регіональні особливості ментального світу американців. 22. Ціннісні установки американського і китайського типів культур: компа-

ративний аналіз. 23. Своєрідність індійської культурної специфіки в системі світоглядних

цінностей Східного регіону. 24. Європа як географічний регіон.

25. Європа як культурологічне поняття і культурний регіон.

26. Культурний код і культурні ідентичності Європи.

27. Національний поліморфізм європейської культури за С. Мадаріагою

(французи, англійці, іспанці). 28. Націо-культурні особливості європейського регіону за І. Кантом.

54

29. Етно-конфесійна своєрідність європейського культурного регіону. 30. Особливості римо-католицької форми Європейської культури.

31. Слов’яно-православна модель Європейського культурного світу. 32. Германо-протестантська своєрідність Європейського культурного регіо-

ну. 33. Соціальна ідентифікація Європи.

34. Етно-національна та регіональна своєрідність історії Європейської куль-тури.

35. Етно-національна та внутріншьо-регіональна особливість Античного ти-

пу культури.

36. Особливості грецького типу Античної культури.

37. Римська своєрідність Античної моделі культури.

38. Особливості римського компонента Античної культури за працями

О. Шпенглера “Присмерк Європи” та Й. Гойзінги “Homo ludens....”.

39. Етно-національна (варваризація Римської імперії; кельти, германські племена, слов’яни, гунни) і внутрішньо-регіональна своєрідність Євро-

пейського типу культури доби Середньовіччя. 40. Національно-регіональна своєрідність Ренесансного типу культури в

Європі: Італійський Ренесанс, Північне Відродження, Українське Відро-

дження. 41. Індійський культурний регіон.

42. Арабо-мусульманський компонент в культурі індійського регіону: сик-хізм.

43. Далекосхідний культурний регіон.

44. Конфуціанство і особливості китайського національного характеру. 45. Японський компонент в культурі далекосхідного регіону. 46. Даоська своєрідність далекосхідного регіону. 47. Китайські культурні впливи на японському ґрунті. 48. Індійський компонент в культурі далекосхідного регіону. 49. Арабо-мусульманський культурний регіон.

50. Тропічно-африканський культурний регіон.

51. Латиноамериканський культурний регіон.

52. Українська культура через призму регіональної типології Схід-Захід.

53. Геопсихічні та расові чинники формування українського характеру за працею Кульчицького О. “Основи філософії і філософічних наук”.

54. Особливості соціальних характерів українців за творчістю М. Шлемке-вича.

55. Своєрідність української ментальності за науковими дослідженнями

Дм. Чижевського. 56. Питання культурної компаративістики за працею М. Костомарова “Дві

руські народності”.

57. Проблема культурних ареалів та культурних ідентичностей сучасності за книгою Хантінгтона С. “Зіткнення цивілізацій”.

55

58. Сучасні проблеми “вестернізації” (західного впливу) за працею Хантінг-тона С. “Зіткнення цивілізацій”.

Теми курсових робіт з навчальної дисципліни

“Українська та зарубіжна культура”

(скорочений варіант)

1. Поняття культура: сутність і структура. 2. Етимологія терміна “культура”. Еволюція поглядів на культуру в євро-

пейській філософській думці. 3. Функції культури.

4. Культура і цивілізація. 5. Єдність та багатоманітність світової культури.

6. Характерні особливості етнічної культури.

7. Поняття “ментальність”.

8. Національна природа культури.

9. Типологія культури.

10. Типи міжкультурної взаємодії. 11. Історична типологія культури.

12. Поняття регіональної культури.

13. Поняття Східного і Західного типу культури.

14. Китайський компонент в культурі Східного регіону: даосизм і конфуці-анство.

15. Особливості індійської традиційної культури: буддизм і індуїзм.

16. Феномен японської культурної самобутності: синтоїзм.

17. Основні культурні регіони світу. 18. Європа як культурологічне поняття. 19. Етимологічні версії поняття “Європа”.

20. Європейський культурний регіон.

21. Культурний код і культурні ідентичності Європи.

22. Історична ідентифікація європейської культури.

23. Соціокультурна ідентифікація Європи.

24. Антична доба як передумова і базис європейської культури.

25. Особливості та здобутки грецької античності. 26. Міф в культурі Античності. Олімійська релігія. 27. Художня своєрідність античної культури.

28. Культурна своєрідність римської античності. 29. Проблема етноніму “Україна”.

30. Основні концепції походження українського народу. 31. Автохтони України.

32. Дослідження ментальної своєрідності української культури.

33. Екзистенційно-бароковий тип української духовності. 34. Типологія соціокультурних характерів українців.

56

35. Особливості української духовності, культури та історії за дослідження-ми Дм. Чижевського.

36. Проблема історичної періодизації української культури.

37. Головні складники української культурної самобутності.

Теми курсових робіт з української та зарубіжної культури

(розширений варіант)

1. Природа та культура. 2. Суспільство та культура. 3. Традиції та новації в культурі. 4. Культура та релігія. 5. Мова і культура. 6. Національний менталітет і культура. 7. Національна та світова культура. 8. Масова та елітарна культура. 9. Культура особистості 10. Еволюція поглядів на культуру. 11. Концепція еволюційного розвитку культури.

12. Богословська концепція культури.

13. Концепція культурних коловоротів О. Шпенглера. 14. Концепція циклічного розвитку культури А. Тойнбі. 15. Концепції культури в українській культурології. 16. Філософія культури Дмитра Чижевського. 17. Культурологічна концепція “азіатського Ренесансу” Миколи Хвильово-

го.

18. Культурознавство та культурологія. 19. Історична типологізація культури.

20. Регіональна типологізація культури

21. Характерні риси первісної культури.

22. “Тріада” культури первісного суспільства. 23. Первісне мистецтво.

24. Культурна спадщина старозавітніх цивілізацій Месопотамії (Шумеру, Вавилону).

25. Культурні досягнення Стародавнього Єгипту. 26. Сім чудес культури стародавнього світу. 27. Особливості духовної культури Ст. Індії. 28. Ведична література та філософія Ст. Індії. 29. Епічний період в історії давньоіндійської літератури (Махабхарата і Ра-

маяна). 30. Культурні здобутки Ст. Китаю.

31. Традиції духовної культури Японії. 32. Особливості образотворчого мистецтва Китаю та Японії.

57

33. Ритуал в культурному житті Китаю та Японії. 34. Культурні вартості арабо-мусульманських народів. 35. Гуманістична сутність античної культури.

36. Характерні риси античної культури.

37. Міфологічні засади античної культури.

38. Кріто-Мікенська культура. 39. Класичний період давньогрецької культури – “грецьке чудо”.

40. “Золоте століття” Перікла та Афінська демократія. 41. Міфологія та релігія Ст. Греції. 42. Давньогрецька філософія. 43. Література античної Еллади.

44. “Іліада” та “Одіссея” – видатні пам’ятки античної літератури.

45. Класичний давньогрецький театр.

46. Давньогрецькі Олімпійські ігри як явище культури.

47. Архітектура та скульптура Ст. Греції. 48. Особливості та досягнення культури еллінізму. 49. Етруська культура. 50. Особливості міфології та релігії Ст. Риму. 51. Давньоримська література “золотого віку” (І ст. до н.е. – поч. І ст. н.е.). 52. Архітектура і мистецтво Ст. Риму. 53. Давньоримська філософія. 54. Культура імператорського Риму. 55. Класичне римське право (Законодавство Ст. Риму). 56. Античні пам’ятки України.

57. Античні сюжети в українській літературі та образотворчому мистецтві. 58. Лицарство як моральний та естетичний ідеал середньовічної епохи.

59. Романський та готичний стилі в архітектурі Середньовіччя. 60. Готика як художньо-естетичний стиль пізнього Середньовіччя. 61. Схоластична філософія Середньовіччя (номіналісти і реалісти).

62. Християнство – світоглядна основа середньовічної культури.

63. Християнська Церква та християнське богослов’я в суспільному житті та культурі Середньовіччя.

64. Боротьба містики та раціоналізму у християнській теології та схоластиці (Тертуліан, Ансельм Кентеберійський, П’єр Абеляр, Тома Аквінський).

65. Схоластична освіта Середньовіччя. 66. Середньовічна університетська освіта. 67. Алхімія та астрологія як феномен середньовічної науки.

68. Роджер Бекон і розвиток дослідного знання. 69. Середньовічна поезія (вагантів, голіардів, трубадурів, труверів, менест-

релів, міннезінгерів, мейстерзингерів). 70. Середньовічний героїчний епос (“Пісня про Ролланда”, “Пісня про Нібе-

лунгів”, “Пісня про мого Сіда”).

71. Середньовічна міська література (фабльо, шванки).

58

72. Лицарська література середньовіччя. 73. Лицарська куртуазна поезія. 74. Лицарський куртуазний роман (“Про Трістана та Ізольду”).

75. Середньовічний театр та його жанри.

76. Античні традиції в середньовічній культурі Візантії. 77. Космополітичний характер візантійської культури.

78. Спіритуалізм візантійської естетики.

79. Боротьба античної і християнської ідеології в культурі Візантії. 80. Боротьба раціоналізму та містики у філософії та богослов’ї Візантії. 81. Візантійський передгуманізм (Візантійський Проторенесанс). 82. Культура ранньої Візантії. 83. Культура класичної Візантії. 84. Культура пізньої Візантії. 85. Вплив візантійської культури на Київську Русь. 86. Гуманізм – світоглядна основа культури Відродження. 87. Відродження античних цінностей в епоху Ренесансу. 88. Культура Проторенесансу та його представники.

89. Культура раннього Ренесансу та його представники.

90. Високе Відродження та його представники.

91. Культура пізнього Ренесансу та його представники.

92. Титани доби Відродження. 93. Леонардо да Вінчі та його місце в культурі Ренесансу. 94. Розквіт образотворчого мистецтва як феномен культури Ренесансу. 95. Ренесансна література та її життєстверджуючий характер. 96. Філософія Відродження. 97. Розквіт наукового генія в добу Ренесансу. 98. Розвиток історичної науки в епоху Відродження. 99. Нікколо Макіавеллі та його соціально-політична концепція. 100. Театр та драматургія епохи Відродження. 101. Ренесансна архітектура та її особливості. 102. Гуманізм та гуманісти епохи Відродження. 103. Генії літератури, образотворчого мистецтва та архітектури Ренесансу. 104. Універсальність та титанізм як феномен Відродження. 105. Ман’єризм як художній стиль доби пізнього Ренесансу. 106. Північне Відродження та його представники.

107. Культура доби Реформації як особлива різновидність північного Відро-

дження. 108. Внутрішня суперечність культури Відродження. 109. Криза ренесансної культури: причини, прояви та наслідки.

110. Європейське Відродження та Україна. 111. Готична та ренесансна архітектура Львова. 112. Нові напрями європейської філософії ХVІІ ст. (раціоналізм, емпіризм).

113. Раціоналізм як світоглядна основа культури Нового часу.

59

114. Класицизм як художньо-естетичний принцип та цілісна культура ХVІІ ст.

115. Культура бароко – епоха розкошів та збентеження. 116. Бароко як стиль європейської архітектури та образотворчого мистецтва

ХVІІ ст. 117. Західноєвропейське бароко та Україна. 118. Українське (Козацьке та західне) бароко в архітектурі. 119. Стиль рококо як явище європейської культури пер. пол. ХVІІІ ст. 120. Духовні надбання епохи Просвітництва ХVІІІ ст. 121. Видатні діячі французького (англійського, німецького, італійського)

Просвітництва. 122. Видатні діячі українського Просвітництва ХVІІІ ст. 123. Й.-C. Бах та становлення європейської класичної музики.

124. Видатні композитори та розвиток європейської симфонічної і оперної музики в епоху Просвітництва ХVІІІ ст.

125. Основні художні напрямки в літературі епохи Просвітництва ХVІІІ ст. (просвітницький реалізм, сентименталізм, романтизм).

126. Мелодрама – новий жанр в драматургії ХVІІІ ст. 127. Еволюція художніх стилів в архітектурі ХVІІІ ст. (від рококо до класи-

цизму та ампіру). 128. Художні стилі образотворчого мистецтва ХVІІІ ст. (рококо, класицизм,

“галантний живопис”, романтизм).

129. Здобутки науки та техніки ХІХ ст . 130. Філософія Нового часу та її основні напрями.

131. Еволюція філософії ХІХ ст. 132. Основні художні течії в літературі ХІХ – поч. ХХ ст. (романтизм, реа-

лізм, критичний реалізм, натуралізм, символізм, декаденс). 133. Література Нового часу: романтизм, сентименталізм, реалізм, критичний

реалізм, натуралізм, символізм, декаденс. 134. Символізм та його місце в культурі ХІХ-ХХ ст. 135. Видатні представники романтизму, класицизму та символізму в євро-

пейській музиці ХІХ ст. 136. Еволюція художніх стилів в архітектурі ХІХ – поч.ХХ ст. (від класици-

зму та ампіру до модерну). 137. Основні художні напрями в образотворчому мистецтві ХІХ – поч. ХХ ст.

(класицизм, академізм, романтизм, реалізм та критичний реалізм, нату-ралізм, імпресіонізм та постімпресіонізм, символізм, модерн).

138. Імпресіонізм та його вплив на образотворче мистецтво ХІХ-ХХ ст. 139. Причини та прояви кризи культури Нового часу в кінці ХІХ – поч.

ХХ ст. 140. Видатні досягнення науки та техніки ХХ ст. 141. Суперечливий характер культури ХХ ст. 142. Діалог культур Заходу та Сходу в сучасну епоху.

60

143. Урбанізація – типове та суперечливе явище культури ХХ ст. 144. Культура Новітнього часу і сучасні екологічні проблеми.

145. Сучасна масова культура. 146. Основні напрямки сучасної філософії. 147. Кіномистецтво як феномен культури ХХ ст. 148. Модернізм як феномен культури Новітнього часу у філософії, релігії, лі-

тературі та мистецтві. 149. Еволюція модернізму в образотворчому мистецтві ХХ ст. 150. Сюрреалізм та його місце в культурі ХХ ст. 151. Абстракціонізм та його місце в історії модернізму ХХ ст. 152. Концептуальне мистецтво та інші різновидності сучасного модернізму. 153. Модернізм і феномен рок-культури.

154. Молодіжні субкультури др. половини ХХ ст. 155. Міграційна та автохтонна теорії етногенезу (походження) українського

народу. 156. Історичні передумови розвитку української культури.

157. Передслов’янське населення України, його матеріальна та духовна куль-тура.

158. Етногенез українського народу. Слов’янські предки українців. 159. Особливості культури слов’янської доби в історії стародавньої України

(від держави антів до Княжої Русі). 160. Дохристиянська (язичницька) культура праукраїнських слов’янських

племен та Київської Русі. 161. Формування давньоукраїнської народності. 162. Історія виникнення давньоукраїнської держави.

163. Соціальна структура давньоукраїнського суспільства та суспільно-

політичний лад Київської Русі. 164. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі. 165. Роль християнства в розвитку давньоукраїнської культури.

166. Літературні пам’ятки (література) Київської Русі. 167. Літописання Київської Русі. 168. “Повість временних літ” – видатна пам’ятка духовної культури Київсь-

кої Русі. 169. “Слово о полку Ігоревім” – видатна пам’ятка давньоукраїнської літера-

тури.

170. Архітектура та образотворче мистецтво Київської Русі. 171. Законодавство Київської Русі. 172. Самобутність культури Київської Русі (Самобутні риси культури Київ-

ської Русі). 173. Культурні зв’язки Київської Русі. 174. Київська Русь і Візантія. 175. Київська Русь і Болгарія. 176. Особливості культурної історії Галицько-Волинської Русі.

61

177. Галицько-Волинська Держава – спадкоємиця культури Київської Русі. 178. Літописання та архітектура Галицько-Волинського князівства. 179. Складання етнічних відмінностей, психологічних особливостей та мен-

талітету українського народу, розвиток української мови у ХІV-ХVІІІ ст. 180. Виникнення основних культурних регіонів України та етнографічних

груп українців. 181. Формування традицій та звичаїв українського народу у ХІV-ХVІІІ ст. 182. Усна народна творчість як елемент духовної культури українського на-

роду. 183. Думи як самобутня форма духовної культури українського народу.

(Українські думи та історичні пісні). 184. Ранній український гуманізм та перші українські гуманісти (Юрій Дро-

гобич-Котермак, або Георгій з Русі, Павло-Русин, Станіслав Оріховсь-кий-Русин або Роксолан).

185. Ранній культурний Ренесанс в Україні ХІV – пер. пол. ХVІ ст. 186. Культура Козацької доби в Україні ХVІ-ХVІІІ ст. , її характерні риси та

основні періоди (українське Відродження др. пол. ХVІ – пер. пол. ХVІІ ст., бароко др. пол. ХVІІ-ХVІІІ ст. та Просвітництво ХVІІІ ст.).

187. Українське культурне Відродження др. пол. ХVІ – пер. пол. ХVІІ ст. 188. Початок книгодрукування в Україні. 189. Монастирське книгодрукування в Україні ХVІІ-ХVІІІ ст. (Друкарні Киє-

во-Печерської та Почаївської лавр і їх внесок у розвиток українського книгодрукування).

190. Початок братського руху в Україні (Основні етапи братського руху в Україні).

191. Львівські церковні братства та історія їх діяльності. 192. Роль церковних братств у розвитку української культури в Козацьку до-

бу (Роль церковних братств у розвитку освіти, літератури та книгодру-кування в Україні ХVІ-ХVІІ ст.).

193. Острозька Академія та її друкарня – важливий осередок духовної куль-тури українського народу.

194. Петро Могила – видатний просвітитель Козацької доби. (Церковна та культурно-просвітницька діяльність П. Могили).

195. Києво-Могилянська академія – важливий осередок духовної культури,

головний центр освіти в Україні ХVІІ-ХVІІІ ст. (Києво-Могилянська академія та її роль у розвитку науки і освіти в країнах Східної Європи).

196. Діяльність братств та братських шкіл в Україні (Роль церковних братств, братських шкіл та друкарень у розвитку освіти в Україні).

197. Українська полемічна література та її видатні представники (Полемічна література в Україні кін. ХVІ – пер. пол. ХVІІ ст.).

198. Культура козацтва у ХVІ-ХVІІІ ст. (Культура Запорізької Січі). 199. Культура Козацької (Гетьманської) Держави др. пол. ХVІІ-ХVІІІ ст.

62

200. Українське бароко др. пол. ХVІІ – ХVІІІ ст. та особливості його прояву в літературі, драматургії, архітектурі, образотворчому та декоративному мистецтві.

201. Козацьке бароко як особлива різновидність українського бароко та його

характерні риси.

202. Козацьке бароко та особливості його прояву (його характерні риси) в лі-тературі, архітектурі, живописі та декоративному мистецтві.

203. Архітектура українського бароко та її основні художні стилі: західний і східний.

204. Основні типи церков дерев’яної барокової архітектури в Україні (коза-цький, волинський, галицький, бойківський, лемківський, гуцульський).

205. Архітектура Козацького бароко та її характерні риси у світському і хра-мовому будівництві.

206. Основні типи східного барокового стилю в архітектурі України др. пол. ХVІІ – ХVІІІ ст. (козацькі дерев’яні церкви і “гетьманські” муровані со-

бори).

207. Львів як пам’ятка української архітектури західного бароко. 208. Українська література Козацької доби ХVІ-ХVІІІ ст. та її основні жанри.

209. Література українського Відродження др. пол. ХVІ – пер. пол. ХVІІ ст. та її основні жанри.

210. Література українського (Козацького) бароко др. пол. ХVІІ – ХVІІІ ст. та її основні жанри (Українська література ХVІІ-ХVІІІ ст. та її основні жа-нри).

211. Козацькі літописи – визначні пам’ятки духовної культури України (Ко-

зацькі літописи др. пол. ХVІІ ст. – поч. ХVІІІ ст. – визначні пам’ятки ду-ховної культури українського бароко).

212. Літописи пер. пол. ХVІІ ст. – визначні літературні пам’ятки українсько-

го Відродження. 213. Живопис та скульптура українського бароко.

214. Музичне мистецтво українського бароко та його видатні представники –

Дмитро Бортнянський, Артемій Ведель, Максим Березовський.

215. Творчий внесок Григорія Савича Сковороди в духовну культуру україн-

ського народу епохи Просвітництва ХVІІІ ст. 216. Г. Сковорода – видатний український просвітитель, філософ та поет (Г.

Сковорода – видатний представник філософської думки України в епоху Просвітництва ХVІІІ ст.).

217. Еволюція українського театру Козацької доби ХVІ-ХVІІІ ст. 218. Особливості культурної історії Галичини в ХVІ-ХVІІІ ст. 219. Львівський університет (1661) та історія його діяльності в др. пол. ХVІІ

– ХVІІІ ст. 220. Періодизація національно-культурного відродження в Україні кінця

ХVІІІ – поч. ХХ ст.

63

221. Основний зміст і видатні представники дворянського (шляхетського),

народницького (різночинського) та модерністського (рев.-демократичного) періодів національно-культурного відродження в Укра-їні (кін. ХVІІІ – поч. ХХ ст.).

222. Гуманізм української національної ідеї та її розвиток на різних етапах національно-культурного відродження в Україні.

223. Іван Петрович Котляревський – визначний діяч української культури.

(“Енеїда” І. П. Котляревського і початок нової української літератури;

І. П. Котляревський і початок розвитку сучасної української літератур-

ної мови).

224. Т. Г. Шевченко – геній української культури (Т. Г. Шевченко та розбу-дова української культури в ХІХ ст.).

225. Ідеї українського відродження в діяльності Кирило-Мефодіївського то-

вариства (братства). 226. Ідеї українського національно-культурного відродження у творчості

(”філософії мови”) Олександра Потебні. 227. М. П. Драгоманов і національно-культурне відродження в Україні др.

пол. ХІХ ст. 228. Громади і громадівський рух в українському національно-культурному

відродженні др. пол. ХІХ ст. 229. Іван Якович Франко – видатний діяч української культури.

230. Творчий внесок Лесі Українки в духовну культуру українського народу. 231. Українська греко-католицька церква та національно-культурне відро-

дження в Галичині. 232. Діяльність “Руської трійці” на ниві національно-культурного відро-

дження Галичини.

233. М. C. Грушевський і національно-культурне відродження в Україні кін.

ХІХ – поч. ХХ ст. 234. Зростання національної самосвідомості й розвиток історичної науки в

Україні кін. ХVІІІ – поч. ХХ ст. 235. Український живопис та архітектура ХІХ ст. 236. Розвиток українського театру та видатні українські актори ХІХ – поч.

ХХ ст. 237. Розквіт українського музичного мистецтва у ХІХ – поч. ХХ ст. 238. Микола Лисенко – видатний діяч музичної культури України.

239. Титани української поезії та прози ХІХ – поч. ХХ ст. 240. Романтичний та реалістичний напрямки в українській літературі ХІХ –

поч. ХХ ст. 241. Революційно-демократичний напрямок в українській літературі кін. ХІХ

– ХХ ст. (І. Франко, Л. Українка, М. Коцюбинський, В. Стефаник). 242. Особливості культурної історії Галичини у кін. ХVІІІ – поч. ХХ ст. 243. Культурно-просвітницька діяльність Наукового Товариства ім. Т. Г. Ше-

вченка.

64

244. Національно-визвольний рух українського народу і його прояви в духо-

вній культурі України ХІХ – поч. ХХ ст. 245. Українська культура доби національно-визвольних змагань 1917-

1921 рр. (1914-1921 рр.).

246. Українізація 20-х років та її значення для культурного розвитку України.

247. “Розстріляне відродження” 20-30-х років ХХ ст. 248. Микола Зеров та Микола Хвильовий – визначні діячі “розстріляного від-

родження”.

249. Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва. 250. Лесь Курбас і українське театральне мистецтво 20-30-х років ХХ ст. 251. Репресивні акції сталінізму та їх трагічний вплив на українську націона-

льну культуру (Сталінські репресії та придушення української націона-льної інтелігенції).

252. Українське кіномистецтво та його визначні діячі (О. Довженко, І. Кавалерідзе, С. Параджанов, І. Бучма, І. Миколайчук).

253. Українська література 20-40 років ХХ ст. 254. Українська література повоєнного часу. 255. Сучасна українська проза та поезія. 256. Покоління “шістдесятників” в українській літературі та публіцистиці

(Л. Костенко, В. Стус, Д. Павличко, І. Драч, І. Калинець, І. Світличний,

В. Симоненко, В. Мороз, В. Чорновіл).

257. Василь Стус і “нова хвиля” в українській поезії. 258. Український національний театр: сторінки історії, сучасність. 259. Українське образотворче мистецтво ХХ ст. (Український живопис

ХХ ст.). 260. Діячі української культури в еміграції (Діячі культури української діас-

пори).

261. Видатний сатирик України Остап Вишня. 262. Саміздатівська література України.

263. Видатні досягнення української науки ХХ ст. 264. Розвиток освіти на українських землях за роки радянської влади.

265. Християнство в духовній культурі українського народу: історія і сучас-ність (Християнство і культурні традиції українського народу).

266. Сучасне релігійне відродження в Україні. 267. Розвиток українського музичного мистецтва у ХХ ст. 268. Пісенна творчість сучасної України.

269. Стрілецький епос та його місце в українській культурі Галичини ХХ ст. 270. Митрополит УГКЦ Андрей Шептицький – визначний діяч української

культури в Галичині. 271. Образотворче мистецтво Галичини ХХ ст. (пер. пол. ХХ ст.). 272. Станіслав Людкевич – визначний діяч музичної культури України.

273. Львів як пам’ятка старовини.

274. Сучасний Львів – визначний культурний центр України.

65

275. Львівський університет в культурній історії України.

276. Сучасне життя Львівського університету.

Тематика курсових робіт з релігієзнавства

(розширений варіант)

1. Поняття релігії. Богословське (церковне) та світське розуміння її суті, змісту, структури та джерел походження.

2. Релігія, релігієзнавство та богослов’я (теологія). 3. Богослов’я (теологія) як релігійно-конфесійне вчення про Бога. 4. Релігієзнавство як світська наука про релігію.

5. Структура та зміст релігієзнавства. 6. Предмет та структура релігієзнавства. 7. Суспільство і релігія. 8. Релігія як складне соціально-історичне явище. 9. Релігія як особливий духовний феномен, форма суспільної та індивідуа-

льної свідомості. 10. Культура і релігія. 11. Релігія як галузь духовної культури людства. 12. Мораль і релігія. Релігійна мораль. 13. Політика і релігія. 14. Освіта і релігія. Релігійна освіта. 15. Наука і релігія. 16. Філософія і релігія: філософія релігії, релігійна філософія. 17. Література і релігія. Релігійна (богословська та богослужебна) літерату-

ра. 18. Мистецтво і релігія. Релігійне мистецтво.

19. Архітектура і релігія. Церковна архітектура та храмове будівництво.

20. Структура та зміст релігії. 21. Основні елементи релігії: релігійні ідеї, релігійні почуття, релігійний

культ та релігійні організації. 22. Релігійна свідомість та її рівні: релігійна психологія та релігійна ідеоло-

гія. 23. Богослов’я (теологія) як основа релігійної ідеології. Його структура та

зміст. 24. Основні типи та історичні форми релігії. 25. Основні типи релігійних організацій.

26. Релігійна конфесія. Її типи та різновидності. 27. Соціальні функції релігії. 28. Космологія й міфологія у первісному осмисленні світу. 29. Первісна релігія, її ранні форми та основні різновиди.

30. Первісні форми релігії: міфологія та магія. 31. Виникнення релігії: початки релігійного осмислення світу.

66

32. Еволюція релігії первісного суспільства: первісна релігія, родоплемінні культи.

33. Основні елементи та культи первісної релігії: магія, фетишизм, тотемізм,

аніматизм, анімізм.

34. Родоплемінні культи: їх історія, періодизація та класифікація. 35. Родоплемінні культи: природи, тотемізм, астральні, землеробські, духів

предків, шаманізм.

36. Язичництво, його характерні риси, особливості прояву та основні різно-

види.

37. Ранні та пізні етнічні релігії. 38. Національно-державні релігії: історія і сучасність. 39. Міфологія та язичницькі вірування Стародавнього Сходу і античного

світу. 40. Міфологія та релігія Стародавнього Сходу (Шумеру, Вавилону, Єгипту,

Фінікії, Палестини, Ассірії, Урарту, Ірану, Індії, Китаю).

41. Міфологія та релігія античного світу (Стародавньої Греції, Стародавньо-

го Риму). 42. Міфологія та язичницькі вірування Стародавньої Греції. 43. Олімпійські боги Стародавньої Греції. 44. Еволюція релігійних вірувань та язичницький пантеон Стародавнього

Риму. 45. Особливості міфології та релігії елліністичної епохи.

46. Сучасні національно-державні релігії: іудаїзм, зороастризм, мандеїзм,

індуїзм, джайнізм, сикхізм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм.

47. Іудаїзм: історія і сучасність. 48. Іудаїзм: особливості віровчення та культу, основні напрями.

49. Іудаїзм та його богословська література (Тора, Танах, Талмуд).

50. Танах (Сифарім) та Талмуд як Святе Письмо та Святий Переказ іудаїз-му.

51. Кабала – іудейський містицизм.

52. Зороастризм та його різновидності. 53. Веди – основна релігійно-міфологічна пам’ятка давньоіндійського сус-

пільства. 54. Ведична література Стародавньої Індії. 55. Еволюція релігії Стародавньої Індії (ведизм, брахманізм, джайнізм, буд-

дизм, індуїзм, сикхізм).

56. Сучасні національні релігії Індії (індуїзм, джайнізм, сикхізм).

57. Індуїзм – релігійна основа життя індійського суспільства: історія і су-часність.

58. Індуїзм – головна національна релігія Індії: особливості віровчення та культу, основні напрями.

59. Національні релігії Китаю (конфуціанство, даосизм): історія і сучасність. 60. Еволюція релігії Стародавнього Китаю.

67

61. Синтоїзм – національна релігія Японії: історія, міфологія, особливості віровчення та культу.

62. Світові релігії. Буддизм, християнство та іслам: історія виникнення, гео-

графічне поширення. 63. Буддизм: історія і сучасність. 64. Буддизм: особливості віровчення та культу, ідейні напрямки та основні

різновидності. 65. Ламаїзм – особлива різновидність буддизму. 66. Тантризм – тантричний буддизм: особливості вірочення та культу. 67. Чань-буддизм (китайський дзен) та дзен-буддизм (японський дзен): істо-

рія та сучасність. 68. Дзен-буддизм: особливості віровчення та культу. 69. Іслам: історія та сучасність. 70. Іслам: особливості віровчення, культу та церковної організації. 71. Іслам та його основні напрями (сунізм, шиїзм та мусульманський місти-

цизм-суфізм).

72. Сунізм та його різновидності. 73. Шиїзм та його різновидності. 74. Коран як пам’ятка світової культури (літератури).

75. Коран і Суна – Святе Письмо та Святий Переказ мусульман.

76. Іслам і мусульманське богослов’я (калам).

77. Іслам і мусульманське право (шаріат). 78. Релігійний модернізм. Сучасні нетрадиційні релігійні культи.

79. Причини появи та особливості прояву сучасного релігійного модерніз-му, його класифікація.

80. Нетрадиційні культи західного походження (неохристиянство, Церква уніфікації, Церква Сайентології, Діти Бога).

81. Нетрадиційні культи східного походження (крішнаїзм, Товариство

трансцендентальної медитації, Місія Божественного світла, Міжнародна комуна сань’ясинів, Аум Сінрікьо-Алеф).

82. Сучасні апокаліптичні, містико-магічні та синкретичні культи, неозич-

ництво, сатанізм.

83. Окультизм та окультні “науки”: теософія, антропософія, спіритизм, аст-росоматичний спіритизм.

84. Соціально-історичні передумови виникнення християнства. 85. Ідейні джерела християнства: іудаїзм, східні культи, вульгаризована піз-

ньоантична філософія. 86. Cекта ессенів. Кумранська община та Кумранські рукописи.

87. Біблія як видатна пам’ятка світової культури, основа християнського ві-ровчення, Святе Письмо християн: історія, структура, зміст.

88. Біблія – видатна пам”ятка духовної культури людства. 89. Походження, структура та зміст Біблії. 90. Зв’язок Біблії з іншими пам’ятками культури стародавніх народів світу.

68

91. Сифарім (Танах), масоретська редакція як “єврейська Біблія” та Септуа-гінта як Старий Завіт християнської Біблії.

92. Біблія – Святе Письмо християнства та іудаїзму: історія, структура та зміст.

93. Складання Нового Завіту та формування віровчення християнства. 94. Канонічна та апокрифічна християнська література. 95. Біблія як Святе Письмо християнства, історична та літературна

пам’ятка. 96. Біблія як основа віровчення християнства. 97. Біблія як історичне джерело.

98. Біблія як джерело християнського культу. 99. Апокрифічні джерела християнської обрядовості. 100. Біблійний зміст християнських обрядів та свят. 101. Канонічні та апокрифічні витоки християнських свят. 102. Біблія у християнській обрядовості та святах українців. 103. Біблія як видатна пам’ятка світової літератури.

104. Біблія як універсальна літературна пам’ятка. 105. Біблія як збірка різноманітних літературних жанрів. 106. Біблія і проблеми моралі: біблійна мораль. 107. Біблія та мораль. 108. Еволюція біблійної моралі (моральної доктрини Біблії): від Декалогу до

Нагорної проповіді. 109. Біблійні сюжети, образи та мотиви у світовій і вітчизняній культурі. 110. Біблійна лірика як джерело натхнення у світовій поезії. 111. Біблійні сюжети у світовій (європейській, українській) літературі. 112. Біблійні образи у світовому (європейському, українському) образотвор-

чому мистецтві. 113. Біблійні мотиви у музичному мистецтві. 114. Біблійні сюжети, образи та мотиви у кіно і театральному мистецтві. 115. Біблія та український іконопис. 116. Виникнення християнства. 117. Біблійний образ Ісуса Христа. 118. Біблійні пророцтва про прихід Ісуса Христа (месії). 119. Канонічна та апокрифічна християнська література про Ісуса Христа. 120. Богослов’я (теологія) про Ісуса Христа як Сина Божого, засновника хри-

стиянства. 121. Історичні джерела (іудейські, римські) про Ісуса Христа. 122. Історична наука та релігієзнавство про особу Ісуса Христа: міфологічна

та історична школи.

123. Апостоли та їх місійна діяльність. 124. Богословська традиція про виникнення Христової Церкви.

125. Початкова еволюція християнства у І-VІІІ ст. (первісне, раннє та церко-

вне християнство).

69

126. Формування віровчення, культу та церковної організації християнства у І-VІІІ ст.

127. Загальнохристиянські Вселенські собори (ІV-VІІІ ст.). 128. Первісне, раннє та церковне християнство: формування віровчення,

культу та церковної організації. 129. Первісне християнство: історія поширення, перші громади християн та

їх склад.

130. Апокаліптичний період християнства (іудеохристиянство): особливості соціальної доктрини, віровчення та обрядовості.

131. Християнство в Римській імперії: від переслідувань і гонінь до держав-ної релігії.

132. Пристосовницький період (раннє християнство): його еволюція від ха-ризматичної до єпископальної Церкви, зміни у складі громад, соціальній

доктрині, віровченні та обрядовості. 133. Становлення ранньохристиянської Церкви: складання її ієрархії та стру-

ктури, виникнення церковних центрів. 134. Перетворення християнства у державну релігію Римської імперії. 135. Святе Письмо та Святий Переказ християнства як основа його віровчен-

ня та культу. 136. Складові частини Святого Переказу християнства: рішення Вселенських

соборів, патристика. 137. Вселенські собори християнства та їх значення для формування системи

його віровчення й культу. 138. Систематизація християнського богослов’я і Вселенські собори.

139. Етапи систематизації християнського богослов’я: апологетика та патри-

стика. 140. Християнське богослов’я (теологія). Його структура та зміст. 141. Апологети християнства, Отці, три святителі та вчителі Церкви.

142. Християнський Символ віри: історія складання, основні догмати.

143. Зміст християнського віровчення. 144. Християнська обрядовість (культ): структура та зміст, етапи формування

та систематизації. 145. Складання системи християнського культу. 146. Система християнської обрядовості: основні форми богослужіння, обря-

ди (таїнства) та ритуали, культи поклоніння, церковна атрибутика. 147. Свята у системі християнського культу. 148. Християнська символіка: її джерела, історія формування, структура та

зміст. 149. Складання структури, головних центрів та ієрархії церковного христи-

янства (ІV-VІ ст.). 150. Виникнення християнського чернецтва. Його організація та структура. 151. Види чернечого життя у християнстві. 152. Види монастирів і монастирського життя у християнстві.

70

153. Історія Вселенських соборів християнства та їх зміст: систематизація ві-ровчення та обрядовості, боротьба з єресями.

154. Церковні єресі та схизми (розколи). Основні різновидності християнст-ва.

155. Ідейні течії первісного, раннього та церковного християнства. 156. Секти, єресі та схизми (розколи) в історії первісного, раннього та церко-

вного християнства. 157. Секти та єресі первісного християнства. 158. Секти та єресі раннього християнства. 159. Секти, єресі та розколи у церковному християнстві (ІV-VІІІ ст.). 160. Основні різновидності та конфесії християнства: історія і сучасність. 161. Несторіанство та Несторіанська церква. 162. Три великих церковних розколи у християнстві: їх історія та наслідки.

163. Перший церковний розкол у християнстві V ст. : монофізитство, нехал-

кідонські, древні східні церкви.

164. Християнські секти та єресі раннього середньовіччя (VІ-ІХ ст.). 165. Історичні передумови розколу християнства на католицизм та право-

слав’я. 166. “Схизма Михайла Керуларія” і поділ християнства на католицизм та

православ’я. 167. Другий церковний розкол у християнстві ХІ ст. на католицизм і право-

слав’я: причини та наслідки.

168. Католицизм: особливості віровчення, культу та церковної організації. 169. Ватикан: історія і сучасність. 170. Римські папи та інститут папства. 171. Папи та папство: історія і сучасність. 172. Папи та антипапи.

173. Секти та єресі у католицизмі (ХІ-ХІV ст.). 174. Чернечі ордени католицизму: історія і сучасність. 175. Православ’я: особливості віровчення, культу та церковної організації. 176. Православні церкви світу: історія і сучасність. 177. Сучасні автокефеальні та автономні православні церкви світу. 178. Історія і сучасне становище РПЦ.

179. Православні секти ХІ-ХІV ст. 180. Старообрядництво (розкольники, старовіри): історія, особливості віро-

вчення та обрядовості, основні напрями, толки та злагоди .

181. Православне сектантство (старе і нове): історія і сучасність. 182. Православні секти “духовних християн”: історія і сучасність. 183. Старообрядництво в Україні: історія та сучасність. 184. Православне сектантство в Україні: історія та сучасність. 185. Уніатство: особливості віровчення, культу та церковної організації. 186. Ліонська (1274) та Флорентійська (1439) церковні унії. 187. Уніатські церкви світу: історія та сучасність.

71

188. Церковні унії та уніатські церкви світу. 189. Єретичні вчення та рухи ХІV-ХV ст. у католицизмі як ідейні попередни-

ки Церковної Реформації та протестантизму. 190. Церковна Реформація ХVІ ст. , третій розкол у християнстві і виникнен-

ня протестантизму. 191. Протестантизм – буржуазна різновидність християнства. 192. Протестантизм: історія і сучасність. 193. Протестантизм: особливості віровчення, культу та церковної організації. 194. Історичні форми протестантизму: ранній, пізній та неопротестантизм.

195. Основні напрями та конфесії раннього протестантизму: історія і сучас-ність.

196. Конфесії пізнього протестантизму: історія і сучасність. 197. Конфесії неопротестантизму: особливості віровчення, культу та церков-

ної організації. 198. Релігія в Україні: історія і сучасність. 199. Дохристиянські язичницькі вірування праукраїнських племен.

200. Язичницька релігійна реформа та пантеон богів князя Володимира. 201. Традиції духовної культури, міфологія та язичницькі вірування

слов’янських предків українців. 202. Язичництво в духовному житті та культурі східних слов’ян.

203. Язичницька міфологія та релігія праукраїнських племен.

204. Феномен “двовір’я” в духовному житті Київської Русі. 205. Феномен “двовір’я” в Україні: історія сучасність. 206. Народно-християнські свята і обряди українців як прояв “двовір’я”: по-

єднання язичницьких звичаїв з християнською традицією.

207. Історія поширення, запровадження та утвердження християнства в Укра-їні.

208. Історія поширення християнства в Україні (І-Х ст.). 209. Поширення християнства в Україні за апостольських часів (ап. Андрій

Первозванний, св. Климент Римський).

210. Поширення християнства серед українських племен антів та полян (ІV-

VІІІ ст.). 211. Слов’янська місія Кирила і Мефодія та її наслідки.

212. Хозарська місія Кирила по поширенню християнства серед східноукра-їнських племен.

213. Моравська місія Кирила та Мефодія по поширенню християнства серед

західноукраїнських племен.

214. Кирило-Мефодіївське християнство у Галичині: його особливості та це-рковна організація.

215. Аскольдове хрещення полян 860 р. Руська єпархія. 216. Християнство за перших Рюриковичів. 217. Княгиня Ольга – перша християнка Київської Русі.

72

218. Запровадження та утвердження християнства в Київській Русі в якості державної релігії.

219. Володимирове хрещення Русі 14 серпня 988 р.

220. Володимир Великий і хрещення Київської Русі. 221. Християнська Церква Київської Русі у Х-ХІІ ст. 222. Церковна організація Київської Русі у Х-ХІІ ст. 223. Українська церка та Київська митрополія у домонгольський період.

224. Софійний (універсальний) характер “київського” християнства Х-ХІІ ст. 225. Церковне та монастирське будівництво в Київській Русі у Х-ХІІ ст. 226. Церковна архітектура Київської та Галицько-Волинської Русі. 227. Перші церкви та монастирі України.

228. Спроби запровадження церковної унії в Галицько-Волинському князівс-тві у ХІІІ ст.

229. Еволюція Української Церкви у ХІІІ-ХV ст. Київська, Галицька, Литов-ська та Московська митрополії.

230. Експансія католицизму в Україні та міжконфесійна боротьба у ХІV-ХVІ ст.

231. Зміни у становищі Української Православної Церкви (УПЦ) в умовах

польсько-литовського панування та спроби запровадження унії у ХІV-

ХVІ ст. 232. Історія українського християнства у ХVІ-ХVІІІ ст. (ХVІ-ХІХ ст.). 233. Історія та сучасне становище українського православ”я. 234. “Східна політика” Ватикану. Католицизм та уніатство в Україні. 235. Римсько-католицька Церква (РКЦ) в Україні: історія та сучасність. 236. Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ): історія та сучасність. 237. Ранній, пізній та неопротестантизм в Україні: історія та сучасність. 238. Реформація та ранній протестантизм в Україні у ХVІ-ХVІІ ст. 239. Причини та зміст міжконфесійної боротьби в церковному житті України

у ХVІ-ХVІІІ ст. 240. Єзуїти, католицька контрреформація, посилення експансії католицизму

та підготовка запровадження церковної унії в Україні у 60-90-х рр. ХVІ ст.

241. Берестейська церковна унія 1596 р.

242. Берестейська церковна унія 1596 р. : причини, підготовка, запроваджен-

ня та наслідки.

243. Запровадження церковної унії та міжконфесійна боротьба в Україні на-пр. ХVІ-ХVІІІ ст.

244. Братський рух в Україні та його роль у міжконфесійній боротьбі ХVІ-ХVІІІ ст.

245. Берестейський церковний собор 1596 р.: підготовка, хід та наслідки.

246. Українська полемічна література та її роль у міжконфесійній боротьбі. 247. Берестейський церковний собор 1596 р.

248. Ужгородська церковна унія 1646 р.

73

249. Ужгородська церковна унія 1646 р. та її запровадження в Закарпатті у ХVІІ-ХVІІІ ст.

250. Ужгородська церковна унія та уніатство в Закарпатті (1646-1949).

251. Запровадження уніатства та міжконфесійна боротьба на Правобережній

Україні, в Галичині та Закарпатті у ХVІІ-ХІХ ст. 252. Історія уніатства та його церковної організації на Правобережній Украї-

ні у ХVІІ-ХІХ ст. 253. УГКЦ в Галичині у ХVІІІ-ХІХ ст. 254. Уніатство та міжконфесійна боротьба в Закарпатті у ХVІІІ-ХІХ ст. 255. Українське православ’я Козацької доби та його видатні діячі (Йов Боре-

цький, Петро Могила). 256. УПЦ в часи козаччини (ХVІ-ХVІІІ ст.). 257. Церковне життя Запорізької Січі. 258. Історія УПЦ у ХVІІ ст. Синодальний період історії українського право-

слав’я (ХVІІІ-ХІХ ст.). 259. Ранній та пізній протестантизм в Україні у ХVІІІ-ХІХ ст. 260. Початок автокефального руху в українському православ’ї. Утворення

УАПЦ.

261. УАПЦ: історія та сучасність. 262. Український автокефальний рух та його конфесії у 20-х рр. ХХ ст. 263. Українські православні церкви у діаспорі: історія та сучасність. 264. Історія православ’я в Україні у ХХ ст. : від екзархату до автономії та ав-

токефалії. 265. Течії автономістів, автокефалістів та обновленців в українському право-

слав’ї 20-30-х рр. ХХ ст. 266. Історія УГКЦ в першій половині ХХ ст. Андрей Шептицький – видатний

церковний діяч України.

267. Історія УГКЦ в др. пол. ХХ ст. : від Львівського собору 1946 та “катако-

мбної Церкви” до офіційного відновлення у 1989 р.

268. УКЦ в еміграції. Філадельфійська єпархія. Йосип Сліпий.

269. Ранній та пізній протестантизм в Україні у ХХ ст. Сучасний неопротес-тантизм та його конфесії.

270. Сучасне становище конфесій українського православ’я (УПЦ-КП, УПЦ-

МП, УАПЦ). Проблеми міжконфесійних стосунків. 271. Сучасне становище УГКЦ в Україні та українських уніатських церков у

діаспорі. 272. Сучасний католицизм (РКЦ) в Україні. 273. Християнство в історії духовної культури українського народу. 274. Сучасні народно-християнські свята та обряди українців. 275. Монастирі України: історія та сучасність. 276. Нетрадиційна релігійність в Україні (іудаїзм, іслам, релігійний модер-

нізм, неохристиянство та неозиячництво): історія і сучасність. 277. Нетрадиційна релігійність та релігійний модернізм в Україні.

74

278. Неоязичництво в Україні та українській діаспорі. 279. Конфесії релігійного модернізму в Україні. 280. Сучасна конфесійна карта України (існуючі в Україні релігійні конфесії,

їх керівники, церковні центри, установи, навчальні заклади, кількість громад, динаміка розвитку).

281. Історія виникнення понять “віротерпимість”, “свобода віросповідання”

та “свобода совісті”. Їх реалізація у законодавстві зарубіжних країн.

282. Суперечливий характер втілення принципу свободи совісті в СРСР та УРСР.

283. Сучасне законодавство України “Про свободу совісті і релігійні органі-зації”.

Теми курсових робіт з релігієзнавства для студентів II курсу

філософського факультету (спеціальність: культурологія)

1. Поняття релігії. Основні теологічні, філософські та наукові концепції розуміння суті, змісту, структури та джерел походження релігії.

2. Богослов’я (теологія) як релігійно-конфесійне вчення про Бога та релігі-єзнавство як світська наука про релігію.

3. Історія формування, предмет та структура релігієзнавства. 4. Релігія як особливий духовний феномен, форма суспільної та індивідуа-

льної свідомості. 5. Релігія як галузь духовної культури людства. 6. Структура та зміст релігії. 7. Виникнення релігії. Первісна релігія, родоплемінні культи.

8. Міфологія та релігія Стародавнього Сходу (Шумеру, Вавилону, Єгипту, Фінікії, Палестини, Ассірії, Урарту, Ірану, Індії, Китаю) - за вибором.

9. Міфологія та релігія античного світу (Стародавньої Греції, Стародавньо-

го Риму) - за вибором.

10. Сучасні національно-державні релігії: іудаїзм, зороастризм, мандеїзм,

індуїзм, джайнізм, сикхізм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм.

11. Іудаїзм: історія і сучасність. 12. Сучасні національні релігії Індії (індуїзм, джайнізм, сикхізм).

13. Національні релігії Китаю (конфуціанство, даосизм): історія і сучасність. 14. Синтоїзм - національна релігія Японії: історія, міфологія, особливості

віровчення та культу. 15. Світові релігії. Буддизм, християнство та іслам: історія виникнення, гео-

графічне поширення. 16. Буддизм: історія і сучасність. 17. Ламаїзм – особливий різновид буддизму. 18. Чань-буддизм (китайський дзен) та дзен-буддизм (японський дзен): істе-

рія та сучасність. 19. Іслам: особливості віровчення, культу та церковної організації.

75

20. Коран і Суна – Святе Письмо та Святий Переказ мусульман.

21. Релігійний модернізм. Сучасні нетрадиційні релігійні культи.

22. Соціально-історичні передумови та ідейні джерела виникнення христи-

янства. 23. Біблія як видатна пам’ятка світової культури, основа християнського ві-

ровчення, Святе Письмо християн: історія, структура, зміст. 24. Канонічна та апокрифічна християнська література. 25. Біблія як джерело християнського культу. Біблійний зміст християнсь-

ких обрядів та свят. 26. Еволюція біблійної моралі (моральної доктрини Біблії): від Декалогу до

Нагорної проповіді. 27. Біблійні сюжети, образи та мотиви у світовій і вітчизняній культурі. 28. Біблійний образ Ісуса Христа. 29. Історичні джерела (іудейські, римські), історична наука та релігієзнавст-

во про особу Ісуса Христа. 30. Богословська традиція про виникнення Христової Церкви.

31. Первісне християнство: історія поширення, перші громади християн та їх склад.

32. Становлення ранньохристиянської Церкви: складання її ієрархії та стру-ктури, виникнення церковних центрів.

33. Вселенські собори християнства та їх значення для формування системи

його віровчення й культу. 34. Християнський Символ віри: історія складання, основні догмати.

35. Свята у системі християнського культу. 36. Секти, єресі та схизми (розколи) в історії первісного, раннього та церко-

вного християнства. 37. Перший церковний розкол у християнстві V ст.: монофізитство, нехал-

кідонські, древні східні церкви.

38. Другий церковний розкол у християнстві XI ст. на католицизм і право-

слав’я: причини та наслідки.

39. Католицизм: особливості віровчення, культу та церковної організації. 40. Ватикан: історія і сучасність. 41. Римські папи та інститут папства. 42. Чернечі ордени католицизму: історія і сучасність. 43. Православ’я: особливості віровчення, культу та церковної організації. 44. Православні церкви світу: історія і сучасність. 45. Старообрядництво (розкольники, старовіри): історія, особливості віро-

вчення та обрядовості, основні напрями, толки та злагоди.

46. Православне сектантство (старе і нове): історія і сучасність. 47. Церковні унії та уніатські церкви світу. 48. Церковна Реформація ХVІ ст., третій розкол у християнстві і виникнен-

ня протестантизму. 49. Протестантизм: особливості віровчення, культу та церковної організації.

76

50. Історичні форми протестантизму: ранній, пізній та неопротестантизм.

51. Дохристиянські язичницькі вірування праукраїнських племен.

52. Феномен двовір’я в Україні: історія і сучасність. 53. Історія поширення, запровадження та утвердження християнства в Укра-

їні. 54. Кирило-Мефодіївське християнство у Галичині: його особливості та це-

рковна організація. 55. Аскольдове хрещення полян 860 р. Руська єпархія. Християнство за пе-

рших Рюриковичів. 56. Володимирове хрещення Русі 14 серпня 988 p.

57. Християнська Церква Київської Русі у Х-ХП ст. 58. Спроби запровадження церковної унії в Галицько-Волинському князівс-

тві у XIII ст. 59. Еволюція Української Церкви у ХІІІ-ХV ст. Київська, Галицька, Литов-

ська та Московська митрополії. 60. Історія українського християнства у ХVІ-ХVІІІ ст. 61. Історія та сучасне становище українського православ’я. 62. Римсько-Католицька Церква (РКЦ) в Україні: історія та сучасність. 63. Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ): історія та сучасність. 64. Ранній, пізній та неопротестантизм в Україні: історія та сучасність. 65. Берестейська церковна унія 1596 р.

66. Ужгородська церковна унія 1646 р.

67. УАПЦ: історія та сучасність. 68. Історія православ’я в Україні у XX ст.: від екзархату до автономії та ав-

токефалії. 69. Історія УГКЦ в першій половині XX ст. Андрей Шептицький – видатний

церковний діяч України.

70. Історія УГКЦ в др.пол. XX ст.: від Львівського собору 1946 р. та “ката-комбної Церкви” до офіційного відновлення у 1989 р.

71. Сучасне становище конфесій українського православ’я (УПЦ-КП, УПЦ-

МП, УАПЦ). Проблеми міжконфесійних стосунків. 72. Християнство в історії духовної культури українського народу. 73. Сучасна конфесійна карта України (існуючі в Україні рел. конфесії, їх

керівники, церковні центри, установи, навчальні заклади, кількість гро-

мад, динаміка розвитку). 74. Сучасне законодавство України “Про свободу совісті і релігійні органі-

зації”.

77

С П И С К И

ОСНОВНОЇ РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ (ПІДРУЧНИКІВ,

НАВЧАЛЬНИХ ПОСІБНИКІВ, ДОВІДКОВИХ ВИДАНЬ, АНТОЛОГІЙ,

ХРЕСТОМАТІЙ, МОНОГРАФІЙ) ДО ГОЛОВНИХ ТЕМАТИЧНИХ РОЗДІЛІВ

КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ ТА ОКРЕМИХ НОРМАТИВНИХ

КУЛЬТУРОЛОГІЧНО-РЕЛІГІЄЗНАВЧИХ КУРСІВ

І. Культурологія. Теорія культури

1. Августин. О граде Божьем: В 4 т. – М., 1994.

2. Актуальные проблемы культуры ХХ века / Под. ред. В.И.Добрынина. –

М., 1993.

3. Алексеев В. П. Географиячеловеческих рас. – М., 1990.

4. Алексеев В. П. Становление человечества. – М., 1987.

5. Алексеев В. П., Першиц А.И. история первобытного общества. – М.,

1990.

6. Алексеенко И. Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? Человек, об-

щество, природа. – К., 1997.

7. Ананьев Л. А., Дахнин Л. В., Ананьев Ю. В., Кутырев В. А. Культуроло-

гия: Учеб. пособие. – Нижний Новогород, 1993.

8. Андреева В., Куклив В., Ровнер А. Энциклопедия символов, знаков, эм-

блем. – М., 2000.

9. Антология исследований культуры. – СПБ., 1997. – Т. 1. Интерпретация культуры.

10. Антонович И. И. После современности: Очерк цивилизации модернизма и постмодернизма. – Минск, 1997.

11. Аргуалес Х., Аргуалес М. Мандала. – М., 1993.

12. Аристотель. Соч.: В 4 т. – М., 1975.

13. Арнольдов А. М. Введение в культурологию. – М., 1993.

14. Артановский С. Н. Некоторые проблемы теории культуры. – Л., 1977.

15. Арутюнов С. А. Народы и культуры: Развитие и взаимодействие. – М.,

1989.

16. Асєєв Ю. С. Стилі в архітектурі. – К., 1989.

17. Банфи А. Философия искусства. – М., 1989.

18. Барт Р. Мифология. – М., 1996.

19. Барулин Б. С. Социальная философия. Общество как мир культуры. –

М., 1993.

20. Белик А. А. Культурология. Антропологические теории культур. – М.,

1998.

21. Бердяев Н. А. О назначении человека. – М., 1993.

22. Бердяев Н. А. Смысл истории. – М., 1990.

23. Бердяев Н. А. Философия неравенства. – М., 1990.

24. Бердяев Н. А. Философия свободы. Смысл творчества. – М., 1989.

78

25. Бердяев Н. А. Философия творчества, культуры и искусства: В 2 т. – М.,

1997.

26. Библер В. С. Нравственность. Культура. Современность: философские размышления о жизненных проблемах. – М., 1990.

27. Библер В. С. На гранях логики культуры. – М., 1997.

28. Библер В. С. От наукоучения к логике культуры. Два философских вве-дения в двадцать первый век. – М., 1991.

29. Библер В. С. Школа диалога культур. – М., 1992.

30. Библер В. С. Цивилизация и культура. – М., 1993.

31. Бидерман Г. Энциклопедия символов. – М., 1996.

32. Бобахо В. А., Левикова С. И. Культурология. – М., 2002.

33. Богославский М. Парадоксы культуры ХХ ст. – Харьков, 2000.

34. Бокань В. А., Культурологія: Навч. пос. для ВНЗ. – К., 2000.

35. Быстрицкий Е. К. и др. Бытие человека в культуре (опыт онтологическо-

го подхода). – К., 1992.

36. Быстрова А. Н. Мир культуры (Основы культурологии): Учеб. пос. – М.,

2002.

37. Вайнтруб И. В. Священные лики цивилизаций. – К., 2001.

38. Введение в культурологию: Учеб. пос. / Под. ред. Е. В. Попова. – М.,

1995.

39. Вебер М. Избранное: Кризис европейской культуры. – СПб., 1998.

40. Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990.

41. Вебер Макс. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1994.

42. Вейдле В. В. Умирание искусства. Размышления о судьбах литературы и

художественного творчества. – СПб., 1996.

43. Вельфлин Г. Классическое искусство. – СПб., 1997.

44. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язык и культура. – М., 1990.

45. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. – М., 1989.

46. Вернадский В. И. Начало и вечность жизни. – М., 1989.

47. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. – М., 1988.

48. Вико Д. Основания новой науки об общей природе наций. – К.; М., 1994.

49. Витаньи И. Общество. Культура. Социология. – М., 1986.

50. Волкова Р. А. Введение в культурологию: Учеб. пос. – Пенза, 2001.

51. Власов В. Г. Стили в искусстве: Словарь. – Т. 1. – СПб., 1995; Т. 2. –

СПб., 1997; Т. 3. – СПб., 1998.

52. Выготский А.С. Психология искусства. – М., 1987.

53. Гадамер Г. Г. Актуальность прекрасного. – М., 1991.

54. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа // Соч. – М., 1959. – Т. ІV.

55. Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества. – М., 1977.

56. Гиренок Ф. И. Экология. Цивилизация. Ноосфера. – М., 1987.

57. Голомшток И. Тоталитарное искусство. – М., 1994.

58. Гончаренко М. Духовна культура. – К., 1986.

59. Гончаренко Н. В. Диалектика прогресса культуры. – К., 1987.

79

60. Грачев Г. Национальные образы мира. – М., 1995.

61. Гриненко Г. Ф. Хрестоматия по истории мировой культуры. – М., 1998.

62. Грищенко В. Людина і культура. – К., 2000.

63. Грушевицкая Т. Г., Попков В. Д., Садохин А. Д. Основы межкультурной

коммуникации: Учебник / Под ред. А.П.Садохина. – М., 2002.

64. Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко Н. Культура. Ідеологія, Особистість: Методолого-світоглядний аналіз. – К., 2002.

65. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. – М., 1985.

66. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. – Л., 1989.

67. Гумилев Л. Н. Этносфера. История людей и история природы. – М.,

1993.

68. Гуревич П. С. Культурология: Учебник. – М., 1996, 1998, 1999.

69. Гуревич П. С. Культурология: Учеб. пос. – 3-е изд. перераб. и доп. – М.,

2002.

70. Гуревич П. С. Философия культуры. – М., 1995.

71. Давидович В. Е., Жданов Ю. А. Сущность культуры. – Ростов-на-Дону, 1989.

72. Данилевский Н. Я. Россия и Европа. – М., 1991.

73. Евин И. Е. Синергетика искусства. – М., 1993.

74. Емохонова Л.Г. Мировая художественная культура. Учеб. пос. – М.,

1998.

75. Ерасов Б. С. Социальная культурология: В 2 ч. – М., 1999.

76. Ерасов Б. С. Социальная культурология: Учеб. пособие. – М., 1994, 1996,

1997.

77. Ерасов Б. С. Социальная культура. – М., 2000.

78. Естетика: Підручник / За заг. ред. Л. Т. Левчук. – К., 2000.

79. Етика: Навч. посібник / Т. Г. Аболіна, В. В. Єфіменко, О. М. Лінчук та ін. – К., 1992.

80. Забужко О. Дві культури. – К., 1990.

81. Запад и Восток: традиции и современность: Учеб. пособие. – М., 1993.

82. Зиммель Г. Философия культуры // Зиммель Г. Избранное. – М., 1996. –

Т. 1.

83. Ибн-Сина (Авиценна). Избранные философские произведения. – М.,

1980.

84. Ивбулис В. Я. Модернизм и постмодернизм. – М., 1988.

85. Идеология, мораль, искусство. – К., 1991.

86. Ильенков Э. В. Философия и культура. – М., 1991.

87. Ионин Л. Г. Социология культуры: Учеб. пособие. – М., 1996.

88. Искусство в системе культуры. – М., 1987.

89. Каган М. С. Морфология искусства. – М., 1972.

90. Каган М. С. Философия культуры. – СПб., 1996.

91. Камю А. Бунтующий человек. – М., 1990.

80

92. Кант И. Опыт введения в философию понятия отрицательных величин //

Культурология: Хрестоматия. – М., 2000.

93. Кармин А. С. Культурология. – СПб., 2000.

94. Кармин А. С. Основы культурологии: морфология культуры. – СПб.,

1997.

95. Кассирер Э. Лекции по философии и культуре // Культурология. ХХ век. Антология. – М., 1995.

96. Кертман Л. Е. История культуры стран Европы и Америки. – М., 1987.

97. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (лінгво-культурологічна кон-

цепція). – Від Олександра Потебні до теорії мовного релятивізму. –

Львів, 2002.

98. Коган Л. Н. Социология культуры. – Екатеринбург, 1993.

99. Коган Л. Н.Теория культуры. – Екатеринбург, 1993.

100. Кононенко Б. Культурология (альбом схем). – М., 1998.

101. Конрад Н. И. Запад и Восток. – М., 1972.

102. Корженівський А. С., Смолінський В. І. Культурологія: Навч. посіб. –

Кам’янець-Подільський, 2001.

103. Корінний М. М., Порапов Г. Г., Шевченко В. Ф. Короткий термінологіч-

ний словник з української та зарубіжної культури. – К., 2000.

104. Кормич Л. І., Багацький В. В. Культурологія (історія і теорія світової культури ХХ століття): Підручник для ВНЗ. – Харків, 2002, 2003.

105. Короткий енциклопедичний словник з культури / За ред. М. М. Корін-

ного, В. Ф. Шевченка. – 2-е вид. – К., 2003.

106. Кравченко А. И. Культурология: Учеб. пос. для вузов. – М., 2001.

107. Краснодембський З. На постмодерністичних роздоріжжях культури. –

К., 2000.

108. Крымский С.Б., Парахонский В.С., Мейзеркский В.М. Эпистимология культуры. – К., 1993.

109. Куликова Л. С. Философия и скусство модернизма. – М., 1980.

110. Культура против варварства. – М., 1992.

111. Культура и развитие человека. – К., 1989.

112. Культура: теории и проблемы: Учеб. пособие. – М., 1995.

113. Культурология: Курс лекцій / За ред. А. Г. Баканурського,

Г. Є. Краснокутського, Л. Л. Спуленко. – К., 2004.

114. Культурологія: Навч. посіб. / Кравець М. С., Семашко О. М., Піча В. М.

та ін.; За заг. ред. В. М. Пічі. – Львів, 2003.

115. Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посіб. / За ред. І. І. Тю-

рменка, О. Д. Горбула. – К., 2004.

116. Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навч. пос. / М. М. За-кович, І. А. Зязюн, О. М. Семашко та ін.; За ред. М. М. Заковича. – К.,

2004.

117. Культурология: Учебник / Под ред. Н. Г. Багдасарьяна. – М., 1998.

81

118. Культурология: Учебник для студентов технических вузов / Под ред.

Н. Г. Багдасарьяна. – 4-е изд. – М., 2002.

119. Культурология в вопросах и ответах: Учеб. пособие. – Ростов-на-Дону, 1997.

120. Культурология / Под ред. В. И. Добрынина. – М., 1993.

121. Культурология: Учеб. пособ. / Под науч. ред. Г. В. Драча. – Ростов-на-Дону, 1997, 1999.

122. Культурология: Учеб. пособ. / Под ред. А. Н. Марковой. – 3-е изд. – М.,

2000.

123. Культурология / Под ред. А. А. Радугина. – М., 1996.

124. Культурология: Учеб. пособ. / Сост. и отв. ред. А. А. Радугин. – М.,

2000.

125. Культурология: Учеб. пособ. – Ростов-на-Дону, 1997, 1998.

126. Культурология: Учеб. пособ. – М., 1998, 1999.

127. Культурология: Учебник. – Ростов-на-Дону, 2001.

128. Культурология. История мировой культуры / Под ред. А. Н. Марковой. –

2-е изд. – М., 2003.

129. Культурология. Основы теории и истории культуры: Учеб. пособ. / Под

ред. И. Ф. Кефели. – СПб., 1996.

130. Культурология. ХХ век. Антология. – М., 1995.

131. Культурология. ХХ век. Словарь. – СПб., 1997.

132. Культурология. ХХ век. Энциклопедия. – СПб., 1998. – Т. 1, 2.

133. Культурология. ХХ в. Дайджест. Философия культуры. ІІ. – М., 1998.

134. Культурология: Хрестоматия / Сост. П. С. Гуревич. – М., 2000.

135. Леві-Строс К. Структурна антропологія. – К., 1997.

136. Леви-Строс К. Структурная антропология. – М., 1985.

137. Левченко Н. Этносфера художественной культуры. ХХ ст. – К., 1998.

138. Левяш И. Культурология. – М., 1998.

139. Леонтьева В.Н. Культурологический процесс. – Харьков, 2002.

140. Лосев А. Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. – М., 1995.

141. Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. – М., 1991.

142. Лосев І. В. Історія і теорія світової культури: європейський контекст. –

К., 1995.

143. Лотман Ю. М. Культура и взрыв. – М., 1992.

144. Лотман Ю. М. Об искусстве. – СПб., 1998.

145. Лотман Ю. М., Успенский Б. А. О семиотическом механизме культуры

(Труды по знаковым системам). – Тарту, 1980.

146. Лук’янов С. О. Українська та зарубіжна культура в схемах і таблицях . –

Харків, 2000.

147. Мадей Н. М. Проблема культурної ідентичності: Текст лекції. – Львів, 2004.

148. Малахов В. А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. – К., 2000.

149. Малахов М. Я. Модернизм. – М., 1986.

82

150. Малюта Ю.А. Культурология: Учеб. пособ. – М., 1998, 2003.

151. Мамонтов С.П. Основы культурологии: Учеб. пособ. – М., 1999, 2001.

152. Маньковская Н. Эстетика постмодернизма. – СПб., 2000.

153. Маркарян Э. С. Теория культуры и современная наука. – М., 1983.

154. Маркова А. Культурология. История мировой культуры. – М., 1998,

2002.

155. Маритен Ж. Ответственность художника // Самосознание европейской

культуры. – М., 1991.

156. Мартинов В. Ф. Мировая художественная культура. – Минск, 1997.

157. Майоров Г. Г. Этика христианства. – М., 1987.

158. Матвєєва Л. М. Культурологія. Курс. лекцій: Навч. пос. – К., 2005.

159. Махлина С. М. Язык искусства в контексте культуры. – СПб., 1995.

160. Межуев В. Н. Культура и история. – М., 1977.

161. Мелетинский Е. М. Поэтика мифа. М., 1990.

162. Мелетинський Е. М. Поетика міфу. – К., 1990.

163. Методология культуры: Структура и динамика: Учеб. пособ. – М., 1994.

164. Мень А. Культура и духовное возрождение. – М., 1991.

165. Мир философии. Книга для чтения. – М., 1991. – Разд.VII. Культура как общественное явление.

166. Мистецтво і етнос. Культурологічний аспект. – К., 1991.

167. Морфология культуры. Структура и динамика: Учеб. пособие / Под ред.

Э. Ф. Орловой. – М., 1994.

168. Наливайко Д. С. Искусство: направления, течения, стили. – К., 1981.

169. Налимов В. В. В поисках новых смыслов. – М., 1993.

170. Науково-освітній потенціал нації: Погляд у ХХІ ст. Кн. 2: Освіта і наука. Творчий потенціал і державо-культуротворення / Литвин В. М., Андру-шенко В. П., Довгий С О. та ін. – К., 2003.

171. Немировская Л.З. Культурология. История и теория культуры. – М.,

1992.

172. Нестерова О. Культурология: Задачи по курсу. – М., 2000.

173. Ницше Ф. Рождение трагедии из духа музыки // Соч.: В 2 т. – М., 1990.

174. Ницше Ф. Рождение трагедии или эллинство и варварство // Соч.: В 2 т. – М., 1990.

175. Ницше Ф. Так говорил Заратустра // Соч.: В 2 т. – М., 1990.

176. Ничкало С. Л. Мистецтвознавство. Короткий тлумачний словник. – К.,

1999.

177. Общество и культура: проблема множественности культуры. – Ч. 1. –

М., 1998.

178. Общество и культура: философское осмысление культуры. – Ч. 1. – М.,

1991.

179. Оганов А. А., Хангельдиева И. Г. Теория культуры: Учеб. пособие. – М.,

2001.

180. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс // Избр. тр. – М., 1997.

83

181. Ортега-и-Гассет Х. Дегуманизация искусства. – М., 1991.

182. Ортега-и-Гассет Х. Эстетика. Философия культуры. – М., 1991.

183. Основы исторической типологии культуры. – М., 1989.

184. Основы теории художественной культуры. – СПб., 2001.

185. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. Исследование по истории морали. – М.,

1987.

186. Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства. – К., 1999, 2000.

187. Пасічний А. М. Образотворче мистецтво. Словник-довідник. – Терно-

піль, 2003.

188. Петров М. К. Язык, знак, культура. – М., 1991.

189. Петрова М. Т. Культурология Конспект лекций. – СПб., 2000.

190. Пивоев В. М. Миф в системе культуры. – Петрозаводск, 1991.

191. Пигалев А. И. Культурология. Учебник. – Волгоград, 1998.

192. Победа Н. А. Социология культуры. – Одесса, 1997.

193. Подольська Е. А. Лихвар В. Д., Іванова К. А. Культурологія: Навч. посі-бник. – К., 2003.

194. Поликарпов В. С. Лекции по культурологии. – М., 1997.

195. Полищук В. И. Культурология. – М., 1998, 1999.

196. Поліщук Є. П. Історія культури: короткий довідник. – К., 2000.

197. Пономарева Г. М., Немировская Л. З., Тюляева Т. И. Основы культуро-

логии: Учеб. пособие. – М., 1998.

198. Попов Е. М. Введение в культурологию. – М., 1997.

199. Постмодерн в философии, науке, культуре: Хрестоматия. – Харьков, 2000.

200. Постмодернизм и культура. – М., 1991.

201. Практикум по культурологии. – СПб., 2002.

202. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М., 1986.

203. Проблемы философии культуры. – М., 1988.

204. Психология толп. – М., 1998.

205. Рождественский Ю.В. Введение в культуроведение. – М., 1996.

206. Розанов В. В. Религия. Философия. Культура. – М.. 1992.

207. Розин В. М. Введение в культурологию: Учебник. – 1997, 1998, 2000.

208. Розин В. М. Культурология: Учеб. для вузов. – М., 1998, 1999, 2002.

209. Розов И. С. Ценности в проблемном мире. – Новосибирск, 1998.

210. Руднев В. Словарь культуры ХХ века. – М., 1997.

211. Ружмон Дені де. Любов і західна культура. – Львів, 2000.

212. Садохин А. П., Грушевицкая А. Д. Основы этнологии. – М., 2003.

213. Самосознание европейской культуры ХХ века. Мыслители и писатели

Запада о месте культуры в современном обществе. – М., 1991.

214. Сапронов П. А. Культурология: Курс лекций по теории и истории куль-туры. – СПб., 1998.

84

215. Сарабьянов Д. В. Стиль модерн. – М., 1989.

216. Світогляд і духовна культура. – К., 1993.

217. Семенникова Л. И. Цивилизации в истории человечества. – Брянск, 1998.

218. Семиотика культуры. – М., 1989.

219. Сильвестров В. В. Философское обоснование теории и истории культу-ры. – М., 1990.

220. Семичев Д. Постмодернизм: экономика, политика, культура. – М., 1998.

221. Скворцова Е. М. Теория и история культуры: Учебник. – М., 1999.

222. Скуратівський В. Екранні мистецтва і соціокультурних процесах ХХ ст. – К., 1997.

223. Скуратівський В. Історія і культура. – К., 1996.

224. Словарь искусств. – М., 1996.

225. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К., 1985.

226. Современный словарь по культурологии. – Минск, 1999.

227. Современный словарь-справочник по искусству / И. М. Красильников и

др.; Науч. ред. А. А. Мелик-Пашаев. – М., 2000.

228. Соколов Э. В. Культурология. Очерки теории культуры. – М., 1994.

229. Соловьев Э. Ю. Прошлое толкует нас: очерки по истории и философии

культуры. – М., 1991.

230. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.

231. Соціологія культури / За ред. О. М. Семашко. – К., 2002.

232. Стародубцева Л. Лики памяти. Культура эпохи “Пост”. – Харьков, 1999.

233. Стеценко В. І. Культура в термінах від “а” до “я”. Культурологічна абет-ка: Навч. посіб. – Львів, 2006.

234. Стеценко В. І., Пітусь Л. М. Культурологія (навчальна програма і голо-

вний зміст нормативного курсу). – Навч. посіб. – Львів, 2006.

235. Столярская В. Е., Самыгин С. И. Культурология. Учебный курс по куль-турологии. – М.; Ростов-на-Дону, 2004.

236. Тавризян Г. М. О. Шпенглер, Й. Хейзинга: две концепции кризиса куль-туры. – М., 1989.

237. Тейлор Э. Первобытная культура. – М., 1989.

238. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М., 1987, 1991.

239. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій /

А. К. Бичко, Б. Г. Бичко, Н. О. Боднар та ін. – К., 1993.

240. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підручник / Н. Я. Гор-

бач, С. Д. Гелей, З. П. Росинська та ін.; За ред. Н. Я. Горбача. – Львів, 1992, 2000.

241. Тойнбі А. Дослідження історії. – К., 1995.

242. Тойнби А. Дж. Постижение истории. – М., 1995.

243. Тойнби А. Дж. Цивилизация перед судом истории. – М.; СПб., 1995.

244. Тоффлер А. Футурология. – СПб., 1997.

245. Уайтхед А. Н. Избранные работы по философии. – М., 1990.

85

246. Успенский Б. А. Семиотика искусства. – М., 1985.

247. Учебный курс по культурологии / Под ред. Г. В. Драча. – Ростов-на-Дону, 1996.

248. Фан Динь Тан. Проблема Восток – Запад: Рефлексия и синкретизм. – К.,

1998.

249. Фейнберг Е. А. Две культуры. Интуиция и логика в искусстве и науке. –

М., 1992.

250. Феномен восточного деспотизма. – М., 1993.

251. Феноменология искусства. – М., 1996.

252. Философия и искусство модернизма. – М., 1980.

253. Философия и культура. – М., 1987.

254. Философия культуры. Становление и развитие / Под ред. М. Кагана. –

СПб., 1995, 1998.

255. Філософія культури // Філософська і соціологічна думка. – 1994. – № 5–

6.

256. Философия. Религия. Культура. – М., 1992.

257. Флиер А. Культурология для культурологов. – М., 2000.

258. Фоли Джон. Энциклопедия знаков и символов. – М., 1997.

259. Франкл В. Человек в поисках смысла. – СПб.; М., 1990.

260. Фредер Дж. Золотая ветвь. – М., 1996.

261. Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура. – М., 1992.

262. Фрейд З. Психология бессознательного. – М., 1989.

263. Фрейд З. Тотем и табу. Психология первобытной культуры и религии. –

СПб., 1992, 1997.

264. Фромм Э. Бегство от свободы. – М., 1990.

265. Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.

266. Фромм Э. Психоанализ и этика. – М., 1993.

267. Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993.

268. Хайдеггер М. Работы и размышления разных лет. – М., 1994.

269. Хамітов Н. В., Гармаш Л. Н., Крилова С. А. Історія філософії. Проблеми

людини та її меж. – К., 2000.

270. Хамитов Н. Философия человека: поиск пределов. Пределы мужского и

женского: введение в метаантропологию. – К., 1997.

271. Хейзинга Й. Homo Ludens. В тени завтрашнего дня: Опыт определения игрового элемента культуры. – М., 1992.

272. Хейзинга Й. Осень средневековья. – М., 1988.

273. Хогарт У. Анализ красоты: Теория искусства. – Л., 1987.

274. Хоруженко К. М. Культурология. Энциклопедический словарь. – Рос-тов-на-Дону, 1997.

275. Храмов В. Л. Целостность духовной культуры. – К., 1995.

276. Хрестоматия по культурологии: Учеб. пособие / Под ред. А.Радугина. –

М., 1998.

86

277. Художня культура світу: Арабо-мусульманський культурний регіон.

Африканський культурний регіон. Індійський культурний регіон. Дале-косхідний культурний регіон. Латиноамериканський культурний регіон.

Північноамериканський культурний регіон: Навч. посіб. / Н. Є. Ми-

ропольська, Е. В. Бєлкіна, Л. М. Масол та ін.; За ред. Н. Є. Мирополь-ської. – 2-ге вид., стер. – К., 2005.

278. Художня і традиційно-побутова культура народу. – К., 1983.

279. Хюбнер К. Истина мифа. – М., 1996.

280. Человек и общество. Культурология: Словарь-справочник. – Ростов-на-Дону, 1996.

281. Человек. Культура. Цивилизация. – М., 1992.

282. Чижевський Д. Культурно-історичні епохи. – Аугсбург, 1948.

283. Чижевський Д. Філософія і національність. – К., 1994.

284. Чорненький Я. Я. Культурологія. – К., 2004.

285. Чорненький Я. Я. Українська та зарубіжна культура: Теорія. Практика. Самостійна робота. – Львів, 2002.

286. Что такое. Кто такой: В 3 т. – М., 1990.

287. Шацкий Е. Утопия и традиция. – М., 1990.

288. Швейцер А. Благоговение перед жизнью. – М., 1992.

289. Швейцер А. Культура и этика. – М., 1973.

290. Швейцер А. Упадок и возвращение культуры. – М., 1993.

291. Шевнюк О. Л. Культурологія: Навч. посібник. – К., 2004.

292. Шеллинг Ф. В. Философия искусства. – М., 1996.

293. Шкуратов В. А. Историческая психология. – Ростов-на-Дону, 1994.

294. Шлемкевич М. Загублена українська людина. – К., 1992.

295. Шпенглер О. Закат Европы: В 2 т. – Новосибирск, 1993. – Т. 1.

296. Шпенглер О. Закат Европы: В 2 т. – М., 1993. – Т. 1.

297. Шпенглер О. Закат Европы: В 2 т. –М., 1998. – Т. 2.

298. Щербенко Є. В. Наступність у мистецтві. – К., 1992.

299. Щудря К. Художнє передбачення майбутнього. – К., 1991.

300. Элиаде М. Священное и людское. – М., 1987.

301. Элиаде М. Аспекты мифа. – М., 1995.

302. Энциклопедический словарь по культурологии / Под ред.

А. А. Радугина. – М., 1997.

303. Энциклопедия символизма: живопись, графика и скульптура. Литерату-ра. Музыка / Ж. Кассу, Ф. Клондье и др. – М., 1998.

304. Эстетика: Словарь / Под общ. ред. А. А. Беляева и др. – М., 1989.

305. Эстетика: Учеб. пособие / Л. Т. Левчук, Д. Ю. Кучерюк и др. – К., 1991.

306. Юдін-Ріпун І. М. Культурологія (НАН України). – К., 1999.

307. Юдін-Ріпун І. М. Культурологія просвітництва: Навч. пос. Культуроло-

гія (НАН України), – К., 1992.

308. Юнг К. Г. Архетип и символ. –М., 1991.

309. Юнг К. Г. Психология бессознательного. – М., 1994.

87

310. Юнг К. Г. Феномен духа в искусстве и науке // Собр. соч. – М., 1992. –

Т. 15.

311. Яковлев Е. Г. Искусство и мировые религии. – М., 1977.

312. Яковлев Е. Г. Эстетика. – М., 1999.

313. Ярошенко Т. М. Комплексна програма з курсу “Культурологія” для сту-дентів філософського факультету. – Львів, 2004.

314. Ярская В. М. Время в эволюции культуры. Философские очерки. - Сара-тов, 1989.

315. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.

ІІ. Історія культури

1. Світова (зарубіжна) культура

1. Абрамович С. Д., Чікарькова М.Ю. Світова та українська культура –

Львів, 2004.

2. Актуальные проблемы культуры ХХ века / Под ред. В. И. Добрынина. –

М., 1993.

3. Алексеев В. П. География человеческих рас. – М., 1990.

4. Алексеев В. П. Становление человечества. – М., 1987.

5. Алексеев В. П., Першиц А. И. История первобытного общества. – М.,

1990.

6. Алексеенко И. Р., Кейсевич Л. В. Последняя цивилизация? Человек, об-

щество, природа. – К., 1997.

7. Альперович М. С., Слезкин Л. Ю. История Латинской Америки (с древ-них времен до начала ХХ века). – М., 1991.

8. Американский характер. Импульс реформаторства. – М., 1995.

9. Американский характер: Очерки культуры. – М., 1991.

10. Американский характер. Традиции в культуре. – М., 1998.

11. Андреева В., Куклив В., Ровнер А. Энциклопедия символов, знаков, эм-

блем. – М., 2000.

12. Андреев Л. Импрессионисты. – М., 1980.

13. Антична культура. Довідник. – К., 1993.

14. Античная культура: Словарь-справочник / Под ред. В.Н.Ярхо. – М.,

1995.

15. Античность как тип культуры. – М., 1988.

16. Антична міфологія: Пер. з франц. / Е. Лаперт, К. Естен; Худож. П. Бон-

там, К. Брутен, П.-М. Вала та ін. – К., 2005.

17. Антонович И. И. После современности: Очерк цивилизации модернизма и постмодернизма. – Минск, 1997.

18. Арутюнов С. А. Народы и культуры. – М., 1989.

19. Асєєв Ю. С. Стилі в архітектурі. – К., 1989.

20. Асєєв Ю. С.Шедеври світової архітектури. – К., 1982.

88

21. Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976.

22. Африка: Взаимодействие культур. – М., 1989.

23. Барг М. А. Эпохи и идеи. Становление историзма. – М., 1987.

24. Барокко в славянских культурах. – М., 1992.

25. Барт Р. Мифология. – М., 1996.

26. Батракова С. Искусство и утопия: Из истории западной живописи и ар-

хитектуры ХХ века. – М., 1990.

27. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневе-ковья и Ренессанса. – М., 1990.

28. Безвершук Ж. О. Історія і теорія світової і вітчизняної культури. – К.,

1991.

29. Белый А. А. Символизм как ми ропонимание. – М., 1993.

30. Бесов Л. М. Історія науки і техніки з найдавніших часів до кінця ХХ ст. – Харків, 2000.

31. Березкин Ю. Е. Инки: исторический опыт империи. – М., 1991.

32. Бжезінський З. Велика шахівниця. – К., 1999.

33. Бицилли П. М. Место Ренессанса в истории культуры. – СПб., 1996.

34. Бичко А. К., Бичко І. В., Табачковський В. Г. Історія філософії: Підруч-

ник. – К., 2001.

35. Бычков В. В. Малая история византийской эстетики. – К., 1991.

36. Богемский Г. Д. Актеры итальянского кино. – М., 1986.

37. Богославский М. Парадоксы культуры ХХ ст. – Харьков, 2000.

38. Бонгард-Левин Г.М. Индийская цивилизация. – М., 1993.

39. Боннар А. Греческая цивилизация: В 3 ч. – М., 1992.

40. Боннар Андре. Греческая цивилизация. – М., 1993.

41. Борзова Е. П. История мировой культуры. Учеб. пос. – СПб., 2002.

42. Бояджиев Г. Н. От Софокла до Брехта за сорок театральных вечеров. –

М., 1988.

43. Брагина Л. М. История культуры стран Западной Европы в эпоху Воз-рождения. – М., 2002.

44. Брей У., Трамп Д. Археологический словарь. – М., 1990.

45. Буркхард Я. Культура Италии в эпоху Возрождения. – М., 1996.

46. Буслович Д. С. Мифологические и литературные сюжеты в произведе-ниях искусства. – СПб., 2001.

47. Вазари Джорджо. Жизнеописание наиболее знаменитых живописцев, ваятелей и зодчих. – СПб., 1992.

48. Вайнберг И. Г. Человек в культуре древнего Ближнего Востока. – М.,

1986.

49. Вайнтруб И. В. Священные лики цивилизаций. – К., 2001.

50. Вайткунас Г. Вехи эстетической культуры эпохи Просвещения. - Виль-нюс, 1987.

51. Васильев Л. С. История Востока: В 2 т. – М., 1993.

89

52. Вейдле В. В. Умирание искусства. Размышления о судьбах литературы и

художественного творчества. – СПб., 1996.

53. Вейс Герман. История цивилизации: архитектура, вооружение, одежда, утварь. Иллюстрированная энциклопедия в 3-х томах. – М., 1998.

54. Вельфлин Г. Классическое искусство. – СПб., 1997.

55. Верман Карл. История искусств всех времен и народов. – М.; СПб.,

2003.

56. Вермео А., Вермео О. Мэтры мирового сюрреализма. – СПб., 1996.

57. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. – М., 1989.

58. Вернан Ж. П. Происхождение греческой мысли. – М., 1988.

59. Винничук В. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. – М., 1988.

60. Виноградова Н. А., Кантерева Л., Стародуб Т. Х. Традиционное искусст-во Востока: Терминологический словарь. – М., 1997.

61. Власов В. Г. Стили в искусстве: Словарь. – Т. 1. – СПб., 1995; Т. 2. –

СПб., 1997; Т. 3. – СПб., 1998.

62. Гарэн Эудженио. Проблемы итальянского Возрождения. – М., 1986.

63. Гаспаров М. Л. Занимательная Греция. Рассказы о древнегреческой

культуре. – М., 1995.

64. Гачев Г. Национальные образы мира. Америка в сравнении с Россией и

Славянством. – М., 1997.

65. Гачев Г. Образы Индии. – М., 1993.

66. Гвардини Р. Конец Нового времени // Вопросы философии. – 1990. –

№ 4.

67. Гнедич П. П. Всемирная история искусств. – М., 1996.

68. Голованов С. О., Крижанівська В. В. Історія культури стародавнього сві-ту, середніх віків та відродження. Лекції для ВНЗ. – К., 1997.

69. Голомшток И. Тоталитарное искусство. – М., 1994.

70. Городская культура. Средневековье и начало нового времени. – Л., 1986.

71. Гофф Ле. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1991, 1992.

72. Грачев Г. Национальные образы мира. – М., 1995.

73. Греченко В. А. Історія світової та української культури. – К., 2002.

74. Греченко В. А., Чорній І. В., Кушнерук В. А., Режко В. А. Історія світо-

вої та української культури. – К., 2000, 2002.

75. Грибулина Н. Г. История мировой художественной культуры: В 4-х час-тях. – Тверь, 1993. – Ч. 1, 2.

76. Григорьева Г. Красотой Японии рожденный. – М., 1993.

77. Гриненко Г. Ф. Хрестоматия по истории мировой культуры. – М., 1998.

78. Груничев В. И. Музыка. – Л., 1982.

79. Грушевицкая Т. Г., Попков В. Д., Садохин А. Д. Основы межкультурной

коммуникации: Учебник / Под ред. А. П. Садохина. – М., 2002.

80. Гуковский М.А. Итальянское Возрождение. – 2-е изд. – Л., 1990.

81. Гуревич А. Я. Западноевропейская музыка в лицах и звуках: ХVІІ – пер-

вая половина ХХ века. – М., 1994.

90

82. Гуревич А. Я.Категории средневековой культуры. – М., 1984.

83. Гуревич А. Я. Культура и общество средневековой Европы глазами сов-ременников. – М., 1989.

84. Гуревич А. Я. Средневековый мир: культура безмолствующего боль-шинства. – М., 1990.

85. Данилевский Н. Я. Россия и Европа. – М., 1991.

86. Дмитриева Н. А. Краткая история искусств. – М., 1991. Вып. 2.

87. Добиаш-Рождественская О. А. Культура западноевропейского средневе-ковья. – М., 1987.

88. Дубровская О. Н. Тайны египетских фараонов. – М., 2003.

89. Дюби Жорж. Европа в средние века. – Смоленск, 1994.

90. Европейское просвещение и Французская революция ХVІІІ в. Сб. ст. /

Под ред. Г. С. Кучеренко. – М., 1988.

91. Егоров И. М. Казимир Малевич. – М., 1990.

92. Елизаветин Г. Деньги. – М., 1983.

93. Емохонова Л. Г. Мировая художественная культура. Учеб. пос. – М.,

1998.

94. Ерасов Б. С. Социальная культура. – М., 2000.

95. Зайцев А., Лаптева В., Порьяз А. Мировая культура: Шумерское царст-во. Вавилон. Ассирия. Древний Египет. – М., 2000.

96. Замаровский Н. Их величества пирамиды. – М., 1996.

97. Захара І. С. Лекції з історії філософії. – Львів, 1997.

98. Жизнеописание трубадуров. – М., 1993.

99. Иванов К. А. Многоликое средневековье. – М., 1996.

100. Иванов К. А. Трубадуры, труверы, минезингеры. – М., 1989.

101. Івашкевич Я. Шопен. – К., 1989.

102. Ивбулис В. Я. Модернизм и постмодернизм. – М., 1988.

103. Ильина Т. В. История искусств. – М., 1981.

104. Ирмилева Т. Ю. История мусульманского мира от Халифата до Блиста-тельной Порты. – М., 2000.

105. Искусство Китая / Автор-сост. Н.А.Виноградова. – М., 1988.

106. История всемирной литературы: В 9 т. – М., 1985.

107. История древнего мира. Древний Восток. Египет, Шумер, Вавилон, За-падная Азия / А.Н.Бадак и др. – Минск, 2000.

108. История европейской культуры. Учеб. пос. / Сост. А. В. Пустовит. – К.,

2002.

109. История зарубежного искусства / Под ред. М. Т. Кузьминой, Н. Л. Маль-цевой. – М., 1984.

110. История зарубежного искусства. – М., 1991.

111. История зарубежного театра / Под ред. Г. Н. Бояджиева, Б. А. Образ-цовой. – М., 1971, 1981.

112. История искусств: Учеб. пособие. – М., 1997.

113. История искусства зарубежных стран. – М., 1980.

91

114. История мировой культуры. – Ростов-на-Дону, 2002.

115. История мировой культуры. Наследие Запада. Античность. Средневеко-

вье. Возрождение: Курс лекций / Под ред. С. Д. Серебряного. – М., 1998.

116. История первобытного общества. – М., 1986.

117. Історія світової культури: Навч. пос. / Кер. авт. кол. Л. Т. Левчук. – К.,

1999.

118. Історія світової культури: Навч. пос. / Л. Т. Левчук, В. І. Панченко, О. В. Шинкаренко та ін. – К., 1994.

119. Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник / Л. Т. Лев-чук, В. С. Грищенко, В. В. Єфіменко та ін. – К., 1994.

120. Історія світової культури. культурні регіони: Навч. пос. / За ред. Л. Т. Левчук. – К., 1997, 2000.

121. Історія української та зарубіжної культури: Навч. пос. / Б. І. Білик, Ю. А. Горбань, Я. С. Каланура та ін.; За ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Оста-фійчука. – 2-е вид. – К., 2000.

122. Історія української та зарубіжної культури: Навч. пос. для ВНЗ. – 4-е вид. / За ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. – К., 2000.

123. Історія української і зарубіжної культури: Навч. посіб. / За ред.

С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. – 5-е вид. – К., 2003.

124. Кардит Ф. Истоки средневекового рыцарства. – М., 1989.

125. Карпушина С .В., Карпушин В. А. История мировой культуры: Учеб. для вузов. – М., 1998.

126. Кертман Л. Е. История культуры стран Европы и Америки. – М., 1987.

127. Кинжалов Г. В. Орел, кецаль и крест: Очерки по истории культуры ме-зоамерики. – СПб., 1991.

128. Кларк Р. Священные традиции Древнего Египта. – М., 2002.

129. Ковальчук А. О. Великие композиторы. – М., 1981.

130. Кондзьолка В. В. Кредитно-модульний курс “Історія античної філосо-

фії”. Робоча програма та методичні рекомендації. – Львів, 2006

131. Кондзьолка В. В. Філософія – дорога, що веде до храму мудрості. – Чер-

нівці, 2006.

132. Конрад Н. Н. Латинская Америка: традиции и современность. – М.,

1987.

133. Континент Європа. Наук. зб. – Львів, 2000.

134. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К., 2002.

135. Корінний М. М., Порапов Г. Г., Шевченко В.Ф. Короткий термінологіч-

ний словник з української та зарубіжної культури. – К., 2000.

136. Кормич Л. І., Багацький В. В. Культурологія (історія і теорія світової культури ХХ століття): Підручник для ВНЗ. – Харків, 2002, 2003.

137. Короткий енциклопедичний словник з культури / За ред. М. М. Корін-

ного, В. Ф. Шевченка. – 2-е вид. – К., 2003.

138. Красавин П. П. Литература средних веков. – К., 1995.

92

139. Краснодембський З. На постмодерністичних роздоріжжях культури. –

К., 2000.

140. Крижанівський Б. М. Золоті сторінки кіно. – К., 1978.

141. Крип’якевич І. Всесвітня історія: У 3-х кн. – К., 1995. – Кн. 1.

142. Куликов В. С. Китайцы о себе. – М., 1989.

143. Куликова Л. С. Философия и скусство модернизма. – М., 1980.

144. Культура Византии: ІV – первая половина VІІ в. – М., 1984.

145. Культура Византии: VІІ-ХІІ в. – М., 1989.

146. Культура Византии: ХІІІ – первая половина ХV в. – М., 1991.

147. Культура Древнего Рима: В 2-х т. – М., 1985.

148. Культура народов Центральной и Юго-Восточной Европы в эпоху Про-

свещения. – М., 1988.

149. Культура против варварства. – М., 1992.

150. Культура Средневековья и Возрождения: Хрестоматия / Сост. Н. Пер-

ская. – Харьков, 1998.

151. Культура эпохи Просвещения. – М., 1993.

152. Культурология. История мировой культуры / Под ред. А. Н. Марковой. –

2-е изд. – М., 2003.

153. Культурологія: теорія та історія культури / За ред. І. І. Тюрменка, О. Д. Горбула. – К., 2004.

154. Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навч. пос. / М. М. За-кович, І. А. Зязюн, О. М. Семашко та ін.; За ред. М. М. Заковича. – К.,

2004.

155. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима: Пер. с пол. –

М., 1990.

156. Кун М. Легенди та міфи Стародавньої Греції. – К., 1992.

157. Курс лекцій з української та зарубіжної культури / За ред. Л. В. Цубова. – Львів, 1997.

158. Лапицкий В. В. Наука в системе культуры. – Псков, 1994.

159. Лафлер У. Карма слов. Буддизм и литература в средневековой Японии. –

М., 2000.

160. Левек П. Эллинистический мир. – М., 1989.

161. Левченко Н. Этносфера художественной культуры. ХХ ст. – К., 1998.

162. Левчук Л. Т., Грищенко В. С. Історія світової культури. – К., 1994.

163. Легенды и мифы Древней Греции. – М., 1992.

164. Легенький Ю. и др. ХХ век: проблемы художественной культуры. – К.,

2000.

165. Ле Гофф Жак. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1991.

166. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посіб. Вид. 2-е, перероб. і доп. / За ред. проф. Я. Яртися та проф. В. Мельника. – Львів, 2005.

167. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид. / За загальн.

ред. Яртися А. В., Шендрика С. М., Черепанової С. О. – Львів, 1994.

93

168. Леонардо да Винчи. Микеланджело. Рафаэль. Рембрандт. Биографичес-кие очерки. – М., 1993.

169. Леонтьева В. Н. Культурологический процесс. – Харьков, 2002.

170. Ліндсей Дж. Коротка історія культури: від доісторичних часів до доби

Відродження: В 2-х т. – К., 1995.

171. Лисовый И. А., Ревяко К. А. Античный мир в терминах, именах и назва-ниях: Словарь-справочник по истории и культуре Древней Греции и Ри-

ма. – Минск, 1996.

172. Лобас В. Х. Українська і зарубіжна культура. – К., 2000.

173. Лобас В., Легенький Ю. Українська і зарубіжна культура. – К., 1997.

174. Лосев А. Ф. Античная мифология в ее историческом развитии. – М.,

1957.

175. Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. – М., 1991.

176. Лосев А. Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. – М., 1995.

177. Лосев А. Ф. Эстетика возрождения. Исторический смысл Возрождения. – М., 1998.

178. Лосев І. В. Історія і теорія світової культури: європейський контекст. –

К., 1995.

179. Лотман Ю. М. Культура и взрыв. – М., 1992.

180. Лотман Ю. М. Об искусстве. – СПб., 1998.

181. Лук’янов С. О. Українська та зарубіжна культура в схемах і таблицях. –

Харків, 2000.

182. Людина і культура в умовах глобалізації: Зб. наук. ст. – К., 2003.

183. Малахов М. Я. Модернизм. – М., 1986.

184. Малявин В. Китайская цивилизация. – М., 2000.

185. Маньковская Н. Эстетика постмодернизма. – СПб., 2000.

186. Марк Энтони, Тинджей Грехем. Римляне . – М., 1999.

187. Маркова А. Культурология. История мировой культуры. – М., 1998,

2002.

188. Марроу А. И. История воспитания в античности (Греция). – М., 1998.

189. Мартинов В. Ф. Мировая художественная культура. – Минск, 1997.

190. Мастера классического искусства Запада. – М., 1993.

191. Матье М. Искусство Древнего Египта. – Л., 1991.

192. Махлина С. М. Язык искусства в контексте культуры. – СПб., 1995.

193. Медведев А., Чернышев А. Десятая муза. Рассказы о киноискусстве. –

М., 1977.

194. Мєднікова Г. С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст. Навч. посіб. –

К., 2003, 2003.

195. Мелетинский Е. М. Поэтика мифа. М., 1990.

196. Мелетинський Е. М. Поетика міфу. – К., 1990.

197. Миропольська Н. Є. Художня культура свыту. – Кн. 1. – К., 2001 (Эвроп.

культура); Кн. 2. – К., 2003 (Арабо-мус. культура). 198. Мистецтво і етнос. Культурологічний аспект. – К., 1991.

94

199. Муратов П. П. Образы Италии. – М., 1994.

200. Муратова К. М. Мастера французской готики ХІ-ХІІІ вв. – М., 1988.

201. Наливайко Д. С. Искусство: направления, течения, стили. – К., 1981.

202. Налимов В. В. В поисках новых смыслов. – М., 1993.

203. На ріках Вавілонських: З найдавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини. – К., 1991.

204. Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ ст. Кн. 2: Освіта і наука. Творчий потенціал і державо-культуротворення / Литвин В. М., Андру-шенко В. П., Довгий С О. та ін. – К., 2003.

205. Немировский А.П. Мифы древней Эллады. – М., 1992.

206. Немировский А. П. Мифы и легенды Древнего Востока. – М., 1994.

207. Ничкало С. Л. Мистецтвознавство. Короткий тлумачний словник. – К.,

1999.

208. Носовский Г. В., Фоменко А. Т. Новая хронология Египта. Исследования 2000-2002 годов. – М., 2002.

209. Общество и культура: проблема множественности культуры.– М., 1998.

– Ч. 1.

210. Ольденбург С.Ф. Культура Индии. – М., 1991.

211. Оппенхейм А. Древняя Месопотамия. Портрет погибшей цивилизации. –

2-е изд. – М., 1990.

212. Основы исторической типологии культуры. – М., 1989.

213. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. – М., 1987.

214. Очерки истории архитектурных стилей. – М., 1984.

215. Очерки истории искусства. – М., 1987.

216. Павленко Ю. В. История мировой цивилизации. – К., 2002.

217. Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації: Навч. посіб. – 2-е вид. – К.,

1999, 2000.

218. Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства. – К., 2000.

219. Павленко Ю. В. Передісторія давніх русів у світовому контексті. – К.,

1994.

220. Пасічний А. М. Образотворче мистецтво. Словник-довідник. – Терно-

піль, 2003.

221. Переломов Л. С. Слово Конфуция. – М., 1992.

222. Петрухинцев Н. И. ХХ лекций по истории мировой культуры: Учеб. по-

собие. – М., 2001.

223. Пивоев В. М. Миф в системе культуры. – Петрозаводск, 1991.

224. Підлісна Г. Світ античної культури. – К., 1997.

225. Полевой В. М. Малая история искусств // Искусство ХХ века. – М., 1991.

226. Полікарпов В. С. Лекції з історії світової культури. – Харків, 1990; К.,

1999.

227. Поліщук Є. П. Історія культури: короткий довідник. – К., 2000.

95

228. Порозовская Б. Д. Ян Гус. Мартин Лютер. Жан Кальвин. Торквемада. Лойола. Биографические очерки. – М., 1993.

229. Порьяз А. Мировая культура: Средневековье. – М., 2001.

230. Постмодерн в философии, науке, культуре: Хрестоматия. – Харьков, 2000.

231. Постмодернизм и культура. – М., 1991.

232. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М., 1986.

233. Прокаєв Ф. І., Кучинський Б. В., Долганов І. В. Зарубіжна література. –

К., 1987.

234. Пролеев С. Античный мир: философия, история, культура. – М., 2000.

235. Пронников В. Икебана или Вселенная, заключенная в цветке. – М., 1985.

236. Пронников В., Ладанов И. Японцы. – М., 1996.

237. Ревалд Дж. История импрессионизма. – М., 1994.

238. Ревуненкова Н. Ф. Ренессансное свободомыслие и идеология Реформа-ции. – М., 1988.

239. Роули Д. Принципы китайской живописи. – М., 1989.

240. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу. – К., 2002.

241. Руднев В. Словарь культуры ХХ века. – М., 1997.

242. Ружмон Дені де. Любов і західна культура. – Львів, 2000.

243. Рус А. Народ майя. – М., 1986.

244. Рутенберг В. И. Титаны Возрождения. – 2-е изд. – СПб., 1991.

245. Савельева М. Как жили египтяне во время строительства пирамид. – М.,

1994.

246. Сарабьянов Д. В. Стиль модерн. – М., 1989.

247. Світогляд і духовна культура. – К., 1993.

248. Семенникова Л. И. Цивилизации в истори человечества. – Брянск, 1998.

249. Сингл М. Государство инков. – М., 1986.

250. Скворцова Е. М. Теория и история культуры: Учебник. – М., 1999.

251. Скуратівський В. Екранні мистецтва в соціокультурних процесах ХХ ст. – К., 1997.

252. Скуратівський В. Історія і культура. – К., 1996.

253. Словник античної міфології. – К., 1989.

254. Словарь искусств. – М., 1996.

255. Смолина К. А. Сто великих театров мира. – М., 2001.

256. Современный словарь-справочник по искусству / И. М. Красильников и

др.; Науч. ред. А. А. Мелик-Пашаев. – М., 2000.

257. Соди Д. Великие культуры Мезоамерики. – М., 1985.

258. Соколов В. В. Средневековая философия. – М., 1979.

259. Соловьев Э. Ю. Прошлое толкует нас: очерки по истории и философии

культуры. – М., 1991.

260. Стародубцева Л. Лики памяти. Культура эпохи “Пост”. – Харьков, 1999.

96

261. Стеценко В. І. Культура в термінах від “а” до “я”. Культурологічна абет-ка: Навч. посіб. – Львів, 2006.

262. Стеценко В. І. Українська та зарубіжна культура і релігієзнавство. Навч.-

метод. посіб. – Львів, 2005.

263. Стеценко В. І. Українська та зарубіжна культура і релігієзнавство. Навч. програма і тези нормативного курсу. – Львів, 2005.

264. Стеценко В. І., Пітусь Л. М. Культура давніх цивілізацій доколумбової Америки: Текст лекції. – Львів, 2002.

265. Стингл М. Тайны индейских пирамид. – М., 1982.

266. 100 великих чудес света. – М., 1999.

267. Струве А. Культура Древнего Египта. – К., 1997.

268. Тейлор Э. Первобытная культура. – М., 1989.

269. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій / А. К. Бич-

ко, Б. Г. Бичко, Н. О. Боднар та ін. – К., 1993.

270. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підручник / Н. Я. Гор-

бач, С. Д. Гелей, З. П. Росинська та ін.; За ред. Н. Я. Горбача. – Львів, 1992, 2000.

271. Тойнбі А. Дослідження історії. – К., 1995.

272. Толочко П. П. Історичні портрети. – К., 1990.

273. Тюляев С. П. Искусство Индии ІІІ-е тысячелетие до н. э. – VІІ век н. э. –

М., 1988.

274. Удальцова З. В. Византийская культура. – М., 1988.

275. Українська і зарубіжна культура: Навч. посіб. / За ред. К. В. Заблоцької. – Донецьк, 2001.

276. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М. М. Закович, І. А. Зя-зюн, О. М. Семашко та ін.; За ред. М. М. Заковича. – К., 2000, 2002,

2003.

277. Фан Динь Тан. Проблема Восток-Запад. Рефлексия и синкретизм. –К.,

1998.

278. Феномен восточного деспотизма. – М., 1993.

279. Философия. Религия. Культура. – М., 1992.

280. Фоли Джон. Энциклопедия знаков и символов. – М., 1997.

281. Фрезер Дж. Золотая ветвь. – М., 1996.

282. Фрис Тейн де. Рембрандт. – К., 1985.

283. Хейзинга Й. Осень средневековья. – М., 1988.

284. Хобсбаум Э. Век революции. Европа. 1789-1848. – Ростов-на-Дону, 1999.

285. Художня культура світу: Арабо-мусульманський культурний регіон.

Африканський культурний регіон. Індійський культурний регіон. Дале-косхідний культурний регіон. Латиноамериканський культурний регіон.

Північноамериканський культурний регіон: Навч. посіб. / Н. Є. Миро-

польська, Е. В. Бєлкіна, Л. М. Масол та ін.; За ред. Н. Є. Миропольської. – 2-ге вид., стер. – К., 2005.

97

286. Хэнкок Г., Бьювэл Р. Загадки сфинкса или хранитель бытия. – М., 2000.

287. Целлар К. Культура страны фараонов. – М., 1990.

288. Чернокозов А. И. История мировой культуры. Учеб. пособ. – Ростов-на-Дону, 1997.

289. Чизхолм Джейн, Миллард Энн. Ранние цивилизации. – М., 1999.

290. Чмихов М. О. Давня культура. Навч. пос. – К., 1994.

291. Чорненький Я. Українська та зарубіжна культура: Теорія. Практика. Са-мостійна робота. – Львів, 2002.

292. Что такое. Кто такой: В 3 т. – М., 1990.

293. Шанин Ю. А. Герои античных стадионов. – М., 1990.

294. Шаповалова М. С., Рубанова Г. Л., Моторний В. А. Історія зарубіжної літератури. – Львів, 1993.

295. Шевнюк О. Л. Українська та зарубіжна культура. Навч. посіб. – К., 2002.

296. Шейко В. Н., Гаврошенко А. А. История художественной культуры. –

Ч. 1. Первобытность. Древний мир; Ч. 2. Византия. Арабо-мусуль-манский мир; Ч. 3. Средние века. Возрождение; Ч. 4. Западная Европа; Ч. 5. Западная Европа ХІХ-ХХ вв.: Учебник для вузов. – Харьков, 1988.

297. Щолоков В. П., Шип С. В., Шевнюк О. Л., Семашко О. М. Світова ху-дожня культура. Від первісного суспільства до початку середньовіччя. –

К., 2004.

298. Щудря К. Художнє передбачення майбутнього. – К., 1991.

299. Эллинизм: экономика, политика, культура. – М., 1990.

300. Энциклопедия символизма: живопись, графика и скульптура. Литерату-ра. Музыка / Ж. Кассу, Ф. Клондье и др. – М., 1998.

301. Юдін-Ріпун І. М. Культурологія просвітництва: Навч. пос. Культуроло-

гія (НАН України). – К., 1992.

302. Юнг К. Г. Архетип и символ. – М., 1991.

303. Юнг К. Феномен духа в искусстве и науке // Собр. соч. – М., 1992. –

Т. 15.

304. Яйленко В. П. Архаическая Греция и Ближний Восток. – М., 1990.

305. Яковец Ю. В. История цивилизаций. – Владивосток, 1995.

306. Ярская В. М. Время в эволюции культуры. Философские очерки. – Сара-тов, 1989.

307. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.

2. Українська (вітчизняна) культура

1. Абрамович С. Д., Чікарькова М. Ю. Світова та українська культура –

Львів, 2004.

2. Андрусяк М. Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч. – К., 1991.

3. Антонович І. Б. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991.

4. Антонович О. Культура козацтва. – К., 1991.

98

5. Баран В. Україна 1950-1960-х років: Еволюція тоталітарної системи. –

Львів, 1996.

6. Барокко в славянских культурах. – М., 1992.

7. Барская Н. Сюжеты и образы древнерусской живописи. – М., 1993.

8. Безвершук Ж. О. Історія і теорія світової і вітчизняної культури. – К.,

1991.

9. Білецький Л. О. Українське мистецтво другої половини ХVІ-ХVІІІ ст. –

К., 1988.

10. Бычко А. К. Народная мудрость Руси (анализ философа). – К., 1988.

11. Богданов В. О. Історія духовного музичного мистецтва України. Від

найдавніших часів до початку ХХ століття. – Харків, 2000.

12. Бокань В., Польовий Л. Історія культуриУкраїни. – К., 1998.

13. Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні. – К., 1988.

14. Брайчевський М. Біля джерел слов’янської державності. – К., 1964.

15. Бурдо. Населення раннього етапу Трипільської культури межиріччя Дні-стра та Південного Бугу. – К., 1993.

16. Вагнер Г. К., Владишевская Т. Ф. Искусство Древней Руси. – М., 1993.

17. Висоцький Л. Київська писемна школа Х-ХІІ ст. (До історії української писемності). – Львів; К.; Нью-Йорк, 1998.

18. Вишенський І. Твори. – К., 1986.

19. Вовк Х. Студії з української етнографії та антропології. – К., 1995.

20. Воропай О. Звичаї нашого народу. – К., 1993.

21. Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом: Путівник. – Львів, 1987.

22. Гнатюк В. Нарис української міфології. – Львів, 2000.

23. Горський В. С. Нариси з історії філософської культури Київської Русі. –

К., 1993.

24. Горський В. С. Святі Київської Русі. – К., 1993.

25. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995.

26. Греченко В. А. Історія світової та української культури. – К., 2002.

27. Греченко В. А., Чорній І. В., Кушнерук В. А., Режко В. А. Історія світо-

вої та української культури. – К., 2000, 2002.

28. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – К., 1991.

29. Грушевський М. С. Культурно-національний рух на Україні в ХVІ-ХVІІ віці. – К., Львів, 1912.

30. Грушевський М. С. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991.

31. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. – К., 1990.

32. Давня історія України: В 2-х кн. – Кн. 1. – К., 1994; Кн. 2. – К., 1995.

33. Дзюба І. Між культурою і політикою. – К., 1998.

34. Дзюба О., Павленко Г. Літопис найважливіших подій культурного життя в Україні (10 – середина 17 ст.). Посібник-довідник. – К., 1998.

35. Донцов Д. Дух нашої давнини. – Прага, 1944.

36. Донцов Д. Культура примітивізму. – Черкаси, 1918.

99

37. Дорошенко Д. І. Нарис історії України. – Львів; К., 1991.

38. Дорощук Н. Культурницька діяльність українства між двома революція-ми (1907-1917) // Київська старовина. 2000. – № 2.

39. Драгоманов М. П. Вибране. – К., 1991.

40. Енциклопедія українознавства: У 10-и т. – Львів, 1993.

41. Енциклопедія українознавства. – Львів, 1994.

42. Енциклопедія українознавства. – К., 1996.

43. Енциклопедія українознавства. Загальна частина. – К., 1995.

44. Етнокультурний розвиток України. Терміни визначення, персоналії /

Відп. ред. Ю. Римаренко, І. Курас. – К., 1993.

45. Етнонаціональний розвиток України: Довідник. Терміни. Визначення, персоналії. – К., 1993.

46. Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995.

47. Забужко О. Дві культури. – К., 1990.

48. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: фран-

ківський період. – К., 1993.

49. Забужко О. Шевченків міф України. – К., 1998.

50. Запаско Я. Мистецтво книги на Україні в ХVІ – ХVІІ ст. – К., 1983.

51. Зарубіжні українці. Довідник. – К., 1991.

52. Захара І. С. Академічна філософія України (ХVІІ – І пол. ХVІІІ ст.). –

Львів, 2000.

53. Знойко О. П. Міфи Київської землі та події стародавні. – К., 1982.

54. З порога смерті. Письменники України – жертви сталінських репресій /

Упор. О. Г. Мусієнко. – Вип.1. – К., 1991.

55. Іван Франко і світова культура. Матеріали міжнародного симпозіуму: У

2-х т. – К., 1996.

56. Ільницький М. Від "Молодої музи" до "Празької школи". – Львів, 1995.

57. Ісаєвич Я. Д. Братства та їх роль у розвитку української культури ХVІ-ХVІІІ ст. – К., 1996.

58. Ісаєвич Я. Д. Україна давня і нова: народ, релігія, культура. – Львів, 1996.

59. Історія культури України у питаннях і відповідях: У 2-х ч. – К., 1994.

60. Історія Русів / Пер. І.Драча. – К., 1991.

61. Історія України / Кер. авт. кол. Ю. Зайцев. – Львів, 1996.

62. Історія України в особах ХІХ-ХХ ст. / І. Войцехівська та ін. – К., 1995.

63. Історія українського мистецтва: У 6 т. – К., 1966-1970.

64. Історія українського образотворчого мистецтва. – К., 1975.

65. Історія української культури / Під ред. І. Крип’якевича. – К., 1994.

66. Історія української культури: Збірник матеріалів і документів / За ред.

С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. – К., 2000.

67. Історія української культури: У 5-и т. / Під ред. Б. Є. Патона. – Т. 1. – К.,

2001; Т. 2. / За ред. П.П.Толочка. – К., 2001.

100

68. Історія української та зарубіжної культури: Навч. пос. / Б. І. Білик, Ю. А. Горбань, Я. С. Каланура та ін.; За ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Ос-тафійчука. – 2-е вид. – К., 2000.

69. Історія української літератури: У 2-х т. – К., 1988.

70. Історія української та зарубіжної культури. Навч. пос. для ВНЗ. – 4-е вид. / За ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. – К., 2000.

71. Історія української і зарубіжної культури: Навч. посіб. / За ред.

С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. – 5-е вид. – К., 2003.

72. Історія української літератури: У 2 т. – К., 1987-1988.

73. Історія української філософії: Хрестоматія / Упорядник М. В. Кашуба. –

Львів, 2004.

74. Історія філософії на Україні: У 3-х т. – К., 1987-1988.

75. Касьянов Г. Народна українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х ро-

ків. – К., 1995.

76. Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ-ХХ століття. – К.,

1993.

77. Касьянов Г. В. Українська інтелігенція 1920-х – 30-х років: соціальний

портрет та історична доля. – К., 1992.

78. Касьянов Г., Даниленко В. Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-

ті рр.). – К., 1991.

79. Качкан В. А. Українське народознавство в іменах: У 2-х ч. – К., 1987,

1994-1995.

80. Кашуба М. В. Георгій Кониський – світогляд і віхи життя. – К., 1999.

81. Кашуба М., Мірчук І. Гавриїл Костельник: філософські погляди. - Дро-

гобич, 2002.

82. Кирило-Мефодіївське товариство: У 3-х т. – К., 1990.

83. Кирців Р. Г. Етнографічно-фольклористична діяльність "Руської Трійці".

– К., 1990.

84. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (лінгво-культурологічна кон-

цепція). Від Олександра Потебні до теорії мовного релятивізму. – Львів, 2002.

85. Коваль І. М. Дослідник підземного архіву України. – Львів, 1999.

86. Кокотюха А. А. Тайны и загадки Украины. – Харьков, 2005.

87. Кондратюк К. К. Нариси історії українського національно-визвольного

руху. – Тернопіль, 1993.

88. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України

28 черв. 1996 р. – К., 1997.

89. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К., 2002.

90. Корінний М. М., Порапов Г. Г., Шевченко В. Ф. Короткий термінологіч-

ний словник з української та зарубіжної культури. – К., 2000.

91. Костомаров М. Закон Божий (Книга буття українського народу). – К.,

1991, 1996.

92. Котляревський І. П. Енеїда. – К., 1988.

101

93. Крававич Д. П., Овсійчук С. В., Черепанова С. О. Українське мистецтво. Частина 1. – Львів, 2003.

94. Кралюк П. Вишенський і Волинь. – Луцьк, 1996.

95. Кралюк П. Роман Мстиславович, князь Волинський і Галицький. –

Луцьк, 1999.

96. Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1989.

97. Крип’якевич І. П. Історичні походи по Львову. – Львів, 1994.

98. Кручек О. А. Становлення державної політики України у галузі націона-льної культури. – К., 1996.

99. Культура і побут населення України / Наулко В. І., Артюх Л. Ф. та ін. –

К., 1991, 1993.

100. Культура України. Зб. ст. – Харків, 1993.

101. Культура українського народу: Навч. посібник. / В. М. Русанівський,

Г. Д. Вервес, М.В.Гончаренко та ін. – К., 1994.

102. Культурне відродження в Україні: історія і сучасність. – Тернопіль, 1993.

103. Культурна політика України. – К., 1995.

104. Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навч. пос. / М. М. За-кович, І. А. Зязюн, О. М. Семашко та ін.; За ред. М. М. Заковича. – К.,

2004.

105. Курбас Л. Березіль: Із творчої спадщини. – К., 1988.

106. Курс лекцій з української та зарубіжної культури / За ред. Л.В.Цубова. –

Львів, 1997.

107. Лавріненко Ю. Минуле України: відновлені сторінки. – К., 1991.

108. Лановик М. Б., Лановик З. Б. Українська усна народна творчість: Підру-чник. – К., 2003.

109. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид. / За загальн.

ред. Яртися А. В., Шендрика С. М., Черепанової С. О. – Львів, 1994.

110. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посіб. Вид. 2-е, перероб. і доп. / За ред. проф. Я. Яртися та проф. В. Мельника. – Львів, 2005.

111. Литература и культура Древней Руси. – М., 1994.

112. Лобановський Б. Б., Говдя П. І. Українське мистецтво другої половини

ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1989.

113. Лобас В. Х. Українська і зарубіжна культура. – К., 2000.

114. Лобас В., Легенький Ю. Українська і зарубіжна культура. – К., 1997.

115. Лук’янов С. О. Українська та зарубіжна культура в схемах і таблицях. –

Харків, 2000.

116. Любченко В. Ф. Львівська культура ХVІ-ХVІІ ст. – К., 1981.

117. Львівський музей українського мистецтва: Альбом. – К., 1987.

118. Львівський університет / Ред. кол. В. П. Чугайов, С. А. Макарчук, Д. С. Григораш та ін. – Львів, 1986.

119. Макаров А. Світло українського бароко. – К., 1994.

102

120. Макарчук С. А. Український етнос (Виникнення та історичний розви-

ток). – К., 1992.

121. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.

122. Марченко М. І. Історія української культури з найдавніших часів і до се-редини ХVІІ ст. – К., 1961.

123. Матьковська О. Львівське братство: культура, традиції. – Львів, 1997.

124. Мєднікова Г. С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст. Навч. посіб. –

К., 2003, 2003.

125. Микитась Д. Українські студенти і професори. – К., 1996.

126. Мірчук І. Історія української культури. – Мюнхен; Львів, 1994.

127. Мистецтво фольклор та етнографія слов’янського народу. – К., 1993.

128. Митці України. Енциклопедичний довідник. – К., 1992.

129. Мицько І. З. Острозька академія. – К., 1991.

130. Мойсеїв І. Храм української культури. – К., 1995.

131. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичества до християнства. – К.,

1996.

132. Наливайко Д. Козацька християнська республіка. – К., 1992.

133. Нариси з історії української інтелігенції: У 3-х т. – К., 1994.

134. Науково-освітній потенціал нації: Погляд у ХХІ ст. Кн.2: Освіта і наука. Творчий потенціал і державо-культуротворення / Литвин В. М., Андру-шенко В. П., Довгий С. О. та ін. – К., 2003.

135. Наулко В. Культура і побут населення України. – К., 1997.

136. Національна культура в сучасній Україні. – К., 1995.

137. Нельговський Ю. П., Степовик Д. В., Членова Л. Г. Українське мистец-

тво від найдавніших часів до початку ХХ ст. – К., 1976.

138. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. – К., 1992.

139. Нічик В. М., Литвинов В .Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (ХVІ – початок ХVІІ ст.). – К., 1990.

140. Нічик В. М. Петро Могила в духовній культурі України. – К., 1997.

141. Новиченко Л., Русанівський В., Толочко П. Українська національна культура: минуле, сучасне, майбутнє. – К., 1990.

142. Овсійчук В. Майстри українського бароко. – К., 1991.

143. Овсійчук В. Українське мистецтво ХІV – першої пол. ХVІІ ст. – К., 1985.

144. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя укра-їнського народу. – К., 1991.

145. Огієнко І. Українська культура. – К., 1993.

146. Островский Г. Художественные музеи Львова. – Л., 1978.

147. Откович В., Пилип’юк В. Українська ікона ХІV-ХVІІІ ст. – Львів, 1999.

148. Откович В. П. Народна течія в українському живописі ХVІІ-ХVІІІ ст. –

К., 1990.

149. Павленко Ю. В. Предісторія давніх русів у світовому контексті. – К.,

1994.

103

150. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1994.

151. Пелещишин М., Підкова І. Стародавня історія України: Посібник. –

Львів, 1993.

152. Петров В. Походження українського народу. – К., 1992.

153. Пісня про Київ: Фотоальбом. – К., 1979.

154. Повторак І. Українці: звідси ми і наша мова. – К., 1998.

155. Попович М. В. Нарис історії культури України. Навч. посіб. – К., 1998,

1999, 2001.

156. Репресоване відродження. – К., 1993.

157. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х – поч. ХХ ст.). Нариси. – К., 1991.

158. Рубльов О. С., Черненко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції: 20-50-і рр. ХХ ст. – К., 1994.

159. “Русалка Дністрова”: Документи і матеріали. – К., 1989.

160. “Русалка Дністровая”. – К., 1987.

161. “Руська Трійця” в історії суспільно-політичного руху і культури Украї-ни. – К., 1987.

162. Сарбей В. Г. Національне відродження в Україні. – К., 1999.

163. Сверстюк Є. Блудні сини України. – К., 1993.

164. Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд

культурного процесу. – К., 1993.

165. Сергієнко Г. Я. Т.Г.Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство. – К.,

1983.

166. Сергійчук В. І. Доля української національної символіки. – К., 1990.

167. Сінькович О. Б. Культура Галицько-Волинської Русі: Текст лекції. –

Львів, 2000.

168. Сінькевич О. Б. Історія етичної думки в Україні: Текст лекцій. – Львів, 2000.

169. Січинський В. Ю. Чужинці про Україну. – К., 1992.

170. Сковорода Г. Пізнай в собі людину. – Львів, 1995.

171. Сковорода Г. Твори у 2-х т. – К., 1994.

172. Смолій В. А., Гуржій О. І. Як і коли почала формуватися українська на-ція. – К., 1991.

173. Стан культурної сфери та культурної політики в Україні (Аналітичний

огляд). – К., 1995.

174. Старовойт О. Стефан Зизаній. – Львів, 1996.

175. Стародубцева Л. Лики памяти. Культура эпохи “Пост”. – Харьков, 1999.

176. Степовик Дмитро. Історія української ікони Х-ХХ століть. – К., 1996.

177. Стеценко В. І. Культура в термінах від “а” до “я”. Культурологічна абет-ка: Навч. посіб. – Львів, 2006.

178. Стеценко В. І. Українська та зарубіжна культура і релігієзнавство. Навч.-

метод. посіб. – Львів, 2005.

104

179. Стеценко В. І. Українська та зарубіжна культура і релігієзнавство. Навч. програма і тези нормативного курсу. – Львів, 2005.

180. Сто найвідоміших образів української міфології / За ред. О.Таланчук. –

К., 2002.

181. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій /

А. К. Бичко, Б. Г. Бичко, Н. О. Боднар та ін. – К., 1993.

182. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підручник /

Н. Я. Горбач, С. Д. Гелей, З. П. Росинська та ін.; За ред. Н. Я. Горбача. –

Львів, 1992, 2000.

183. Толочко П. П. Історичні портрети. – К., 1990.

184. Толочко П. П. Київська Русь. – К., 1996.

185. Україна крізь віки: У 15-ти т. – К., 1998.

186. Україна. Путівник. – Київ; Балтимор, 1993.

187. Українська душа. – К., 1992.

188. Українська і зарубіжна культура: Навч. посіб. / За ред. К. В. Заблоцької. – Донецьк, 2001.

189. Українська культура: історія і сучасність: Навч. посібник / За ред. Чере-панової С. О. – Львів, 1994.

190. Українська культура: Лекції / За ред. Д. Антоновича. – К., 1993.

191. Українська літературна енциклопедія. – К., 1989.

192. Українська народність: нариси соціально-економічної і етнополітичної історії. – К., 1990.

193. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М. М. Закович, І. А. Зязюн, О. М. Семашко та ін.; За ред. М. М. Заковича. – К., 2000,

2002, 2003.

194. Українська художня культура / За ред. І. Лянника. – К., 1996.

195. Українське бароко та європейський контекст. Архітектура, образотворче мистецтво, театр і музика. – К., 1991.

196. Українське народознавство / За ред. С. П. Павлюка та ін. – Львів, 1994.

197. Український авангард 1910-1930 рр. – К., 1995.

198. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія / Упор. А. П. Пономарьов, Т. В. Косміна, О.О.Боряк. – К., 1991.

199. Універсальні виміри української культури. – Одеса, 2000.

200. Ушкалов Л. Світ українського бароко. – Харків, 1994.

201. Федорченко П. М. Михайло Драгоманов. Життя і творчість. – К., 1991.

202. Феномен української культури. – К., 1996.

203. Філософія Відродження на Україні. – К., 1990.

204. Франко І. Твори: В 50-ти т. – К., 1984.

205. Хижняк З. І. Києво-Могилянська академія. – К., 1991.

206. Хорунжий Ю. Так скіфи ми чи ні? // Геродот з Галікарнасу. Скіфія. Най-

давніший опис України з V століття перед Христом. – К., 1992.

207. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К., 1992.

208. Чижевський Д. Філософія і національність. – К., 1994.

105

209. Читанка з народознавства / Укл. Крищук М. М. – Тернопіль, 1993.

210. Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня культура України: Курс лекцій. – К., 1992.

211. Чоповський В. Українська інтелігенція в національно-визвольному русі на Західній Україні (1918-1939). – Львів, 1993.

212. Чорненький Я. Українська та зарубіжна культура: Теорія. Практика, Са-мостійна робота. – Львів, 2002.

213. Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура. Навч. посіб. – К., 2002.

214. Шевченко Т. Про мистецтво. – К., 1971.

215. Шевчук В. Козацька держава. – К., 1996.

216. Шейко В. М. Історія української культури: Монографія. – Харків, 2001.

217. Шлемкевич М. Загублена українська людина. – К., 1992.

218. Шпорлюк Р. І. Українське національне відродження (ХVІІІ-ХХ ст.). – К.,

1991.

219. Щербаківський В. Українське мистецтво. – К., 1995.

220. Юрчук В. І. Культурне життя Укроаїни у повоєнні роки: світло й тіні. –

К., 1995.

221. Юхименко П. І. Маловідомі сторінки історії України. – Біла Церква, 1995.

222. Яковенко Н. М. Латинське шкільництво і шкільний гуманізм в Україні (кінець ХVІ – середина ХVІІІ ст.) // КСБ. – 1997. – № 1-2.

223. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. – Мюнхен, 1993.

ІІІ. Українська та зарубіжна культура

1. Абрамович С. Д., Чікарькова М.Ю. Світова та українська культура. –

Львів, 2004.

2. Актуальные проблемы культуры ХХ века. – М., 1993.

3. Асєєв Ю. С. Стилі в архітектурі. – К., 1989.

4. Безвершук Ж. О. Історія і теорія світової і вітчизняної культури. – К.,

1991.

5. Брей У., Трамп Д. Археологический словарь. – М., 1990.

6. Від витоків до середини ХІХ століття: Корот. довід. з історії філософії / Авт.-упоряд. Архіпов О. П., Бугров В. А., Петрушенков С. П. та ін.; Під

ред. Т. Д. Пікашової та В. Л. Чуйка. – К., 1997.

7. Всеобщая история архитектуры: В 12 т. – Л.; М., 1975.

8. Всеобщая история искусств: В 6 т. / Под ред. Ю. Д. Колпинского, Е. И. Ротенберга. – М., 1958-1970.

9. Государственная Третьяковская галерея. 100 шедевров живописи: Аль-бом. – М., 1992.

10. Греченко В. А. Історія світової та української культури. – К., 2002.

11. Греченко В. А., Чорній І. В., Кушнерук В. А., Режко В. А. Історія світо-

вої та української культури. – К., 2000, 2002.

106

12. Гриненко Г. В. Хрестоматия по истории мировой культуры. – М., 1998.

13. Дмитриева Н. А. Краткая история искусств. – М., 1990, 1991.

14. Захара І. С. Лекції з історії філософії. – Львів, 1997.

15. Ильина Т. В. История искусств. – М., 1981.

16. История всемирной литературы: В 9 т. – М., 1985-1988.

17. Історія української та зарубіжної культури: Навч. пос. / Б. І. Білик, Ю. А. Горбань, Я. С. Каланура та ін.; За ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Ос-тафійчука. – 2-е вид. – К., 2000.

18. Історія української та зарубіжної культури. Навч. пос. для ВНЗ. – 4-е вид. / за ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. – К., 2000.

19. Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб. / За ред.

С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. – К., 1999, 2000, 2002, 2003.

20. Кертман Л. Е. История культуры стран Европы и Америки. – М., 1987.

21. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К., 2002.

22. Корінний М. М., Порапов Г. Г., Шевченко В. Ф. Короткий термінологіч-

ний словник з української та зарубіжної культури. – К., 2000.

23. Короткий енциклопедичний словник з культури / За ред. М. М. Ко-

рінного, В. Ф. Шевченка. – 2-е вид. – К., 2003.

24. Культурологія: українська та зарубіжна культура. Навч. пос. / М. М. За-кович, І. А. Зязюн, О. М. Семашко та ін.; За ред. М. М. Заковича. – К.,

2004.

25. Курс лекцій з української та зарубіжної культури / За ред. Л. В. Цубова. – Львів, 1997.

26. Лановик М. Б., Лановик З. Б. Українська усна народна творчість: Підру-чник. – К., 2003.

27. Ле Гофф Жак. Цивилизация средневекового Запада. – М., 1991.

28. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид. / За загальн.

ред. Яртися А. В., Шендрика С. М., Черепанової С. О. – Львів, 1994.

29. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посіб. Вид. 2-е, перероб. і доп. / За ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника. – Львів, 2005.

30. Лобас В. Х. Українська і зарубіжна культура. – К., 2000.

31. Лобас В., Легенький Ю. Українська і зарубіжна культура. – К., 1997.

32. Лук’янов С. О. Українська та зарубіжна культура в схемах і таблицях. –

Харків, 2000.

33. Мєднікова Г. С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст. Навч. посіб. –

К., 2002, 2003.

34. Полікарпов В. С. Лекції з історії світової культури. – Харків, 1990; К.,

1999.

35. Поліщук Є. П. Історія культури: короткий довідник. – К., 2000.

36. Руднев В. Словарь культуры ХХ века. – М., 1997.

37. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій /

А. К. Бичко, Б. Г. Бичко, Н. О. Бондар та ін. – К., 1993.

107

38. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підручник / Гор-

бач Н. Я., Гелей С. Д., Росінська З. П. та ін.; За ред. Н. Я. Горбача. –

Львів, 1992, 2000.

39. Українська і зарубіжна культура: Навч. посіб. / За заг. ред. К. В. Заб-

лоцької. – Донецьк, 2001.

40. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М. М. Закович, І. А. Зя-зюн, О. М. Семашко та ін.; За ред. М. М. Заковича. – К., 2000, 2001,

2002, 2003.

41. Чорненький Я. Я. Українська та зарубіжна культура. Теорія. Практи-

ка.Самостійна робота. – Львів, 2002.

42. Что такое. Кто такой: В 3 т. – М., 1990.

43. Шевнюк О. Л. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник. – К.,

2002.

ІV. Релігієзнавство

1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. А. М. Колодного. – К., 2000.

2. Аксенова М., Храмов Г. Религии мира. – М., 1996.

3. Аляєв Г. Є., Горбань О. В., Мєшков В. М. Лекції з релігієзнавства. – К.,

1996.

4. Антична міфологія: Пер. з франц. / Е. Лаперт, К. Естен; Худож. П. Бон-

там, К. Брутен, П.-М. Вала та ін. – К., 2005.

5. Апокрифы ранних христиан: исследование, тексты, комментарии. – М.,

1989.

6. Арєстов В. М., Шудрик І. О. Нетрадиційні релігії: Суть і спрямування. –

К., 1990.

7. Арсеньев В. Р. Звери. Люди. Боги. – М., 1991.

8. Атлас библейской истории. – М., 1995.

9. Бабій М. Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнав-че осмислення. – К., 1994.

10. Базілевич А. Введення у твори Митрополита А. Шептицького. – Львів, 1993.

11. Барт Р. Мифология. – М., 1996.

12. Беленький М. С. О мифологии и философии Библии. – М., 1977.

13. Біблія (різних видань) 14. Библейская энциклопедия. – М., 1991.

15. Біблійний атлас. – К., 1994.

16. Бидерман Г. Энциклопедия символов. – М., 1996.

17. Бондаренко В., Єленський В., Журавський В. Релігійне життя в Україні: стан, проблеми, шляхи оптимізації. – К., 1996.

18. Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988.

19. Буддизм: Словарь / Под общ. ред. Жуковской Н. Л. и др. – М., 1992.

108

20. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К., 1992.

21. Бхагавадгіта (Божественна пісня). – Париж; Львів; Цвікау, 1999.

22. Вайнтруб І. В. Священні лики цивілізацій. – К., 2001.

23. Васильев Л. С. История религий Востока: Учеб. пособие. – М., 1988.

24. Васьків А. Ю. Історія Української греко-католицької церкви: Текст лек-ції. – Львів, 1999.

25. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1994.

26. Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий // Религиоведение: Хрестоматия. – М., 2000.

27. Велесова книга: ритм. пер. укр. мовою, дослідження та рецензії Б. Яцен-

ка; рос. мовою – В.Яценка. – К., 2004.

28. Вупанішади. – Львів, 1999.

29. Гегель. Философия религии: В 2 т. – М., 1977.

30. Геллей Г. Генрі. Біблійний довідник Геллея. – Торонто, 1985.

31. Гнатюк В. Нарис української міфології. – Львів, 2000.

32. Головащенко С. І. Біблієзнавство. Вступний курс: Навч. посіб. – К.,

2001.

33. Головащенко С. І. Історія християнства: Курс лекцій. – К., 1999.

34. Горський В. С. Святі Київської Русі. – К., 1993.

35. Гольбах П. Кишенькове богослов’я. – К., 1980.

36. Григорьева Г. П. Дао и Логос. – М., 1992.

37. Грушевський М. З. З історії релігійної думки на Україні. – К., 1992.

38. Гудима А. М. Релігієзнавство: Навч. посібник. – Тернопіль, 2000.

39. Дао-Дэ цзин, Ле-цзы, Гуань-цзы: Даосские каноны. – М., 2002.

40. Дарманський П. Ф. Земні джерела “Святого Письма”. – К., 1985.

41. Дещиця М. Малий український церковно-історичний словник. – Львів, 1994.

42. Джемс В. Многообразие религиозного опыта. – СПб., 1992, 1993.

43. Джерела канонічного права Православної Церкви. – Харків, 1997.

44. Ермеев Д. Ислам: образ жизни и стиль мышления. – М., 1990.

45. Ерышев А. А. Религиоведение: Учеб. пособ. – К., 1999.

46. Жукалюк М., Степовик Д. Краткая история переводов Библии на украи-

нский язык. – К., 2003.

47. Закович М. М. Релігієзнавство. – К., 2000.

48. Іванишин В. Українська церква і процес національного відродження . –

Дрогобич, 1990.

49. Ісаєвич Я. Д. Україна давня і нова: народ, релігія, культура. – Львів, 1996.

50. Ислам: Энциклопедичесикй словарь. – М., 1991.

51. Історія і теорія релігії та вільнодумства. – К., 1995.

52. История религии. – М., 1991.

53. История религий мира. Энциклопедия в 2-х т. – М., 1996.

109

54. Історія релігії в Україні: Навч. посіб. / За ред. А. М. Колодного, П. Л. Яроцького. – К., 1999.

55. Історія релігії в Україні: В 10 т. / Ред. кол. А.Колодний та ін. – К., 1996-

1998.

56. Історія світової релігієзнавчої думки: Хрестоматія / Автор та упор.

В. І. Лубський, В. М. Козленко, Т. Г. Горбаченко. – К., 1999.

57. Історія християнської церкви на Україні: Релігієзнавчий довідниковий

нарис. – К., 1992.

58. Калінін Ю. А., Лубський В. І., Гудима А. М. Історія і теорія релігії та атеїзму: Курс лекцій: У 2-х ч. – К., 1991.

59. Калінін Ю. А.,Харьковщенко Є. А. Релігієзнавство: Підручник. – К.,

1994-1999.

60. Католицизм: Словарь. – М., 1991.

61. Кашуба М., Мірчук І. Гавриїл Костельник: філософські погляди. – Дро-

гобич, 2002.

62. Кимелев Ю. А. Философия религии: Систематический очерк. – М., 1998.

63. Кин Майкл. Религии мира. – Харьков, 2005.

64. Кислюк К. В., Кучер О. М. Релігієзнавство. – К., 2004.

65. Классики мирового религиоведения. Антология / Сост. и общ. ред.

А. Н. Красникова. – М., 1996.

66. Ковальский Я. В. Папы и папство / Пер. с пол. – М., 1991.

67. Козик П. З. Раннее христианство: вымыслы и действительность. – К.,

1987.

68. Колодний А. М. Релігія в духовному житті українського народу. – К.,

1994.

69. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України

28 черв. 1996 р. – К., 1997.

70. Конфесійна карта Львівщини: інформаційно-статистичний довідник /

Упор. довідника Боруцький С. Т. та ін. – Львів, 1997.

71. Коран. – К., 2002.

72. Косідовський З. Біблійні оповіді. – К., 1985.

73. Косідовський З. Оповіді євангелістів. – К., 1985.

74. Костів К. Словник-довідник Біблійних осіб, племен і народів. – Торонто, 1982.

75. Костомаров М. І. Слов’янська міфологія. –К., 1994.

76. Крывелев И. А. Библия: историко-критический анализ. – М., 1982.

77. Крывелев И. А. История религий: В 2-х т. – М., 1988.

78. Кудрявцев В. В. Лекции по истории религии. – Минск, 1997.

79. Леві-Брюль Л. Первісне мислення. – К., 2000.

80. Леви-Брюль Л. Первобытное мышление. – М., 1996.

81. Левицький Ю. Коротка історія Київської (Української) церкви. – Львів, 1993.

82. Липинський В. Релігія і церква в історії України. – К., 1993.

110

83. Лосев А. Ф. Античная мифология в ее историческом развитии. – М.,

1957.

84. Лубський В. І., Козленко В. М., Горбаченко Т. П. Соціологія релігії: Курс лекцій. – К., 1999.

85. Лубський В. І. Релігієзнавство. – К., 1997.

86. Лубський В .І., Лубська М.В. Історія релігій. – К., 2003, 2004.

87. Лубський В. І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство: Підручник. –

К., 2002, 2003, 2004, 2005.

88. Любащенко В. Історія протестантизму в Україні: Курс лекцій. – Львів, 1995.

89. Майоров Г. Г. Этика христианства. – М., 1987.

90. Малерб М. Религии человечества. – М.; СПб, 1997.

91. Мень А. Дионис, Логос, Судьба. – М., 2002.

92. Мень А. Истоки религии. – М., 2001.

93. Мень А. История религии: В 7 т. – М., 1991-1994.

94. Мень А. Магизм и единобожие. – М., 2001.

95. Мень А. Мир Библии. – М., 1992.

96. Мень А. У врат молчания. – М., 2002.

97. Миркина З., Померанц Г. Великие религии мира. – М., 1995.

98. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. –

К., 1992.

99. Митрополит Іларіон. Українська Церква. Ідеологія української націона-льної культури. – К., 1992.

100. Мифологический словарь. – М., 1985.

101. Мифы народов мира: В 2-х т. – М., 1991.

102. Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2-х т. / Гл. ред. С.А.Токарев. –

М., 1992.

103. Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2-х т. / Гл. ред. С. А. Токарев. –

М., 1998.

104. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К.,

1996.

105. Мумонкан. Застава без ворот. 48 классических коанов дзен. – СПб.,

2000.

106. Мюллер М. Введение в науку о религии // Классики мирового религио-

ведения. – М., 1996.

107. Нагаєвський І. Християнська наука. – Рим, 1991.

108. Немировский А. П. Мифы древней Эллады. – М., 1992.

109. Немировский А. П. Мифы и легенды Древнего Востока. – М., 1994.

110. !Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. – К., 1992.

111. Никитенко І., Новосад М., Оксіюк Й. Православ’я на Україні. – К., 1985.

112. Ницше Ф., Фромм Э., Камю А., Сартр Ж.-П. Сумерки богов. – М., 1990.

113. Нічик В. М. Петро Могила в духовній культурі України. – К., 1997.

111

114. Новий Завіт з коментарем. – Львів, 1994.

115. Обряды и верования древнего населения Украины. Сб. науч. тр. / Отв. ред. В.М.Зубарь. – К., 1990.

116. Огієнко І. І. Українська церква: У 2-х т. – К., 1993.

117. Основы религиоведения: Учебник / Под ред. И. Н. Яблокова. – М., 1994.

118. Павлов С. В. Географія релігій. – К., 1998.

119. Павлов С. В., Мезенцев К. В., Любіцева О. О. Географія релігій: Навч.

посіб. – К., 1999.

120. Панас К. Історія Української Церкви. – Львів, 1992.

121. Пашук А. Українська церква і незалежність України: Монографія. –

Львів, 2003.

122. Переломов Л. С. Слово Конфуция. – М., 1992.

123. Плачинда С. Словник давньо-української міфології. – К., 1993.

124. Порозовская Б. Д. Ян Гус. Мартин Лютер. Жан Кальвин. Торквемада. Лойола. Биографические очерки. – М., 1993.

125. Порублев Н. В. Культы и мировые религии. – М., 1994.

126. Православие: Словарь. – М., 1988.

127. Привалов К. Секты: досье страха. – М., 1987.

128. Про свободу совісті, релігії і переконань. – К., 1996.

129. Протестантизм: Словарь. – М., 1990.

130. Радугин А. А. Введение в религиоведение. – М., 1996.

131. Радугин А. А. Введение в религиоведение: теория, история и современ-

ность. – М., 1999.

132. Ревуненкова Н. Ф. Ренессансное свободомыслие и идеология Реформа-ции. – М., 1988.

133. Релігієзнавство / Н. Г. Баканурський та ін. – К., 2004.

134. Релігієзнавство: Навч. посіб. / За ред. С. А. Бублика. – К., 1998-2000.

135. Релігієзнавство / За ред. Н. Я. Горбача. – Львів, 2004, 2005.

136. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В. І. Лубського, В. І. Теремка. – К.,

2000-2005.

137. Релігієзнавство / За ред. В. Л. Петрушенка, О. П. Петрушенко. – Львів, 2005.

138. Релігієзнавство / За ред. М. Ф. Рибачука. – К., 1997.

139. Релігієзнавство / За ред. А. М. Черній. – К., 2003.

140. Релігієзнавство: предмет, структура, методологія / За ред. А. Колодного і Б. Лобовика. – К., 1996.

141. Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колодного і Б. Лобовика. – К., 1996.

142. Религии мира. Справочное издание “Белфакса”. – М., 1996.

143. Религии мира. Энциклопедия: В 6 т. – М., 1996.

144. Релігії світу: Пер. с франц. / П. Балта, Ж. Боттеро, К. Шадефо та ін.; Ху-дож. Е. Богаєр, П. Бонтам, Ф. Клеман. – К., 2005.

145. Релігійна свобода: історичне підґрунтя, правові основи і реалії сього-

дення. – К., 1998.

112

146. Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії. – К., 1999.

147. Религиоведение: Хрестоматия. – М., 2000.

148. Религия, история и современность: Учеб. для вузов. – М., 1998.

149. Ренан Э. Жизнь Иисуса. Апостолы / Пер. с франц. – Минск, 1991.

150. Рибачук М. Ф. Релігієзнавство. – К., 1998.

151. Розанов В .В. Религия. Философия. Культура. – М., 1992.

152. Рок П. В. Мифы Древнего Египта. – СПб., 1993.

153. Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. – М., 1988.

154. Рыбаков Б. А. Язычество древних славян. – М., 1994.

155. Свенцицкая И. С. Раннее християнство: страницы истории. – М., 1988.

156. Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні. – К., 1996.

157. Свобода совести, вероисповедания и религиозных организаций. – К.,

1996.

158. Семака Є. Біблійна історія Старого Завіту. Білоусенко О. Земне життя Господа Ісуса Христа. – К., 1992.

159. Семеній О., Томахів В., Чернецька Л., Юрчак Н. Релігієзнавство: Курс лекцій. – Тернопіль, 1999.

160. Силенко Л. Святе вчення. Силенкова віра в Дажбога (“Мага Віра”). – К.,

1995.

161. Сінькевич О.Б., Яртись А.В. Біблія як пам’ятка світової культури: Мето-

дичні рекомендації. – Львів, 1993.

162. Словник античної міфології. – К., 1985, 1989.

163. Соколова З.П. Животные в религиях. – СПб., 1998.

164. Стахів М. Христова церква в Україні 988-1596. – Львів, 1993, 1995.

165. Степовик Д. А. Релігії світу. – К., 1993.

166. Степовик Д.А. Релігії, культи і секти світу. – К., 1997.

167. Стеценко В. І. Культура в термінах від “а” до “я”. Культурологічна абет-ка: Навч. посіб. – Львів, 2006.

168. Стеценко В. І. Українська та зарубіжна культура і релігієзнавство. Навч.-

метод. посіб. – Львів, 2005.

169. Стеценко В. І. Українська та зарубіжна культура і релігієзнавство. Навч. програма і тези нормативного курсу. – Львів, 2005.

170. Стеценко В. І. Християнство в історії української культури // Лекції з іс-торії світової та вітчизняної культури. – Львів, 1994.

171. Сто найвідоміших образів української міфології / За ред. О.Таланчук. –

К., 2002.

172. Сулима В. Біблія і українська література. – К., 1998.

173. Таксіль Лео. Забавна Біблія. – К., 1977.

174. Тейлор Э. Первобытная культура. – М., 1989.

175. Тереля Й. Чорне і біле. – Торонто, 1993.

176. Токарев С. А. Ранние формы религии. – М., 1990.

177. Токарев С. А. Религия в истории народов мира. – М., 1986.

113

178. Торчинок Е. Даосизм: Опыт историко-религиеведческого писания. –

СПб., 1993.

179. Угринович Д. М. Введение в религиоведение. – М., 1985.

180. Угринович Д. М. Психология религии. – М., 1986.

181. Українська культура: історія і сучасність: Навч. посіб. / За ред. Черепа-нової С. О. – Львів, 1994.

182. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія / Упор. А. П. Поно-

марьов, Т.В.Косміна, О.О.Боряк. – К., 1991.

183. Уотс Алан. Миф и ритуал в христианстве. – К., 2003.

184. Федорів Ю. Історія церкви на Україні. – Люблін, 1991.

185. Феодорит, еп. кирский. Церковная история / Пер. с греч. – М., 1993.

186. Филипович Л. Етнологія релігії. – К., 2000.

187. Фрезер Дж. Золотая ветвь. Исследование магии и религии. – М., 1980,

1986, 1996.

188. Фрейд З. Психоанализ. Религия. культура. – М., 1992.

189. Фрейд З. Психология бессознательного. – М., 1989.

190. Фрейд З. Тотем и табу. Психология первобытной культуры и религии. –

СПб., 1997.

191. Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.

192. Фромм Э. Бегство от свободы. – М., 1990.

193. Ходькова Л. П. Релігієзнавство: Підручник. – Львів, 2001,2003.

194. Христианство. Словарь / Под общ. ред. А.М.Митрохина и др. – М., 1994.

195. Христианство. Энциклопедический словарь: В 3 т. – М., 1993-1995.

196. Християнська етика: Методичний посібник. – Львів, 1998.

197. Християнські церкви: особливості віровчення і культу. – Львів, 1989.

198. Чорненький Я. Я. Релігієзнавство. – К., 2004.

199. Чубатий Д. М. Українська Католицька Церква. – Рим, 1990; Львів, 1992.

200. Шевченко В. М. Словник-довідник з релігії. – К., 2004.

201. Шеллинг Ф. Введение в философию мифологии // Шеллинг Ф. Соч.: В 2-

х т. – М., 1989. – Т. 2.

202. Шептицький А. Твори (Аскетично-моральні). – Львів, 1996.

203. Шептицький А. Твори (Морально-пасторальні). – Львів, 1994.

204. Элиаде М. Аспекты мифа. – М., 1995.

205. Элиаде М. Священное и людское. – М., 1987.

206. Элиаде М. Словарь религий, обрядов и верований. – М., 1997.

207. Юнг К. Г. Архетип и символ. – М., 1991.

208. Юнг К. Г. Психология бессознательного. – М., 1994.

209. Яблоков И. Н. Основы религиоведения. – М., 1998.

210. Яблоков И. Н. Религиоведение: Учеб. пособ. Учеб. словарь-минимум по

религиоведению. – М., 1998.

211. Яковлев Е. Г. Искусство и мировые религии. – М., 1977.

212. Янг Дж. Христианство. – М., 1998.

213. Яроцький П. Л. Релігієзнавство. – К., 2004.

114

З М І С Т

Вступ .............................................................................................................. 3

Методика виконання та критерії оцінки курсових робіт з культурологічно-релігієзнавчої проблематики ....................................... 4

Вибір теми курсової роботи та загальні вимоги до неї..................... 4

Методичні поради студентам по виконанню курсових

робіт з культурологічно-релігієзнавчої проблематики...................... 7

Критерії оцінювання курсової роботи................................................. 40

Рекомендована тематика курсових робіт з культурології, української та зарубіжної літератури і релігієзнавства............................. 43

Списки основної рекомендованої літератури

з культурологічно-релігієзнавчої проблематики........................................ 77

115

Навчальне видання

Людмила Мар’янівна Пітусь, Валерій Іванович Стеценко

ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З КУЛЬТУРОЛОГІЧНО-

РЕЛІГІЄЗНАВЧОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ

Навчально-методичний посібник

Редактор

Комп’ютерний набір та верстка

Технічний редактор

Коректор (коректори)

Підп. до друку . Формат 60×84/16. Папір друк. Друк. на різогр. Умовн. друк. арк. . Обл.-вид.арк. . Тираж 300 прим. Зам. .

Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка. 79000, вул. Дорошенка, 41.