Міністерство юстиції України

Головне територіальне управління юстиції у Київській області

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

на тему: «Право власності на землю»

Київ 2017

2

ВСТУП ………………………………………………………………………………3

1. Зміст права власності на землю та порядок його набуття .........……...…… 4-10

2. Права та обов’язки власників земельних ділянок……...…..………..………...11

3. Підстави і порядок припинення права власності на землю…………………...12

ВИСНОВОК………………………………………………………..........….……...13

3

ВСТУП

Конституція України визначає, що власником землі в державі є народ.

Також стаття 14 Конституції України проголошує, що «право власності на землю

гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними

особами та державою виключно відповідно до закону».

За частиною 1 статті 14 Конституції України: земля є основним

національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельний Кодекс України ( далі ЗКУ) встановлює зміст права власності на

землю як суб'єктивного права і визначає його як сукупність правомочностей по

володінню, користуванню і розпорядженню земельними ділянками в межах,

визначених цим.

Отже, суб'єктивне право власності на землю виникає на підставах та у

порядку, визначеному Конституцією України, Земельним кодексом України та

іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

4

1. ЗМІСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ ТА ПОРЯДОК ЙОГО

НАБУТТЯ

Право власності на землю ― це право володіти, користуватися і

розпоряджатися земельними ділянками. ( п.1 ст. 78 ЗКУ)

Зауважимо! Земельні ділянки в Україні можуть перебувати у приватній,

комунальній та державній власності. ( п.3 ст. 78 ЗКУ)

Від форми власності залежить, кому земельна ділянка належить, хто її

власник і хто розпоряджається результатами праці від її використання. Право

приватної власності на земельні ділянки можуть набувати громадяни та

юридичні особи, право комунальної власності – територіальні громади або

органи місцевого самоврядування; право державної власності – держава, в

особі органів державної влади.

Земельні ділянки також можуть перебувати у спільній частковій і спільній

сумісній власності. ( ЗКУ)

Спільна часткова власність – це власність на земельну ділянку двох і

більше фізичних або юридичних осіб з визначеними частками власності кожного

співвласника. У спільній сумісній власності земельна ділянка перебуває тоді,

коли право власності щодо неї реалізують двоє або більше фізичних осіб без

визначення розміру частки кожної із них.

Суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи ― на землі

приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це

право безпосередньо або через органи місцевого

самоврядування ― на землі комунальної

власності;

в) держава, яка реалізує це право через

відповідні органи державної влади ― на землі

державної власності. ( ст. 80 ЗКУ)

5

Щоб стати власником земельної ділянки потрібно:

1. Мати правоздатність, тобто здатність мати права та обов’язки.

Правоздатність мають усі фізичні особи (людина як учасник суспільних відносин)

з моменту народження.

2. Мати дієздатність, тобто усвідомлювати значення своїх дій та можливість

керувати ними. Повну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років.

Земельною дієздатністю є здатність громадянина здійснювати дії, які направлені

на отримання земельної ділянки, зокрема, - звертатись до відповідного органу про

на дання у власність земельної ділянки, отримання земельного паю, придбання

земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди.

Право власності на землю громадян

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на

підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими

цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у

користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

(п.1 ст. 81 ЗКУ)

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на

земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених

пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за

межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що

належать їм на праві приватної власності. (п. 2 ст. 81 ЗКУ)

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права

власності на земельні ділянки у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими

цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого

майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини. (п. 3 ст. 81 ЗКУ)

Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину

іноземними фізичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.

6

Право власності на землю юридичних осіб

1. Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними

особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення

підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими

цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні

ділянки несільськогосподарського призначення:

а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та

для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в

Україні;

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних

осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки

несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами

першою та другою статті 82 ЗКУ, та в порядку, встановленому ЗКУ іноземних

юридичних осіб.

Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними

юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.

Чи можливо громадянам України безкоштовно отримати земельну

ділянку?

Можливо! Відповідно до статті 121 ЗКУ (Громадяни України мають право на

безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної

власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю),

визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на

території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське

господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано

декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю)

визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності

сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір

земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

7

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і

споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше

0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.)

Для цього необхідно звернутися до органу, який уповноважений

здійснювати розпорядження земельними ділянками державної або комунальної

власності, із заявою про безоплатне надання земельної ділянки у власність.

Таким органом щодо земель комунальної власності, переважно

розташованих в межах населених пунктів, є відповідна сільська, селищна, міська

рада, а щодо земель державної власності, які, як правило, розташовані за межами

населених пунктів, є:

- при наданні земельних ділянок для ведення садівництва або особистого

селянського господарства ― Головне управління Державної служби України з

питань геодезії, картографії та кадастру в області,

- при наданні земельних ділянок в інших випадках― райдержадміністрація.

До заяви громадянин України повинен додати:

- викопіювання з кадастрової карти (плану) (його можна замовити в

районному (міському) управлінні земельних ресурсів) або інші графічні матеріали,

на яких слід відзначити бажане місце розташування земельної ділянки;

- погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що

перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід

роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному

навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського

господарства);

- копію документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина

України).

За результатами розгляду заяви, уповноважений орган повинен прийняти

рішення про надання громадянину дозволу на розробку проекту землеустрою

щодо відведення земельної ділянки або надати відмову у його наданні.

Важливо! Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою

щодо відведення земельної ділянки відповідним органом влади має бути прийнято

в місячний термін! Рішення про відмову у наданні Вам дозволу на розробку

проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути мотивовано.

Підставами відмови відповідно до статті 118 ЗКУ можуть бути лише

невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих

відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених

8

пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-

економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно -

територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій

населених пунктів.

Далі замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту

землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Необхідно укласти

відповідний договір з даною організацією (зразок типового договору про

розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можна

переглянути на цьому сайті http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-

%D0%BF). Відповідно до п. г. ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про землеустрій»

(Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен

перевищувати шести місяців з моменту укладення договору).

ПРИМІТКА! Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути

тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Без наявності такого

сертифіката у виконавця робіт проект землеустрою буде вважатися недійсним і державної реєстрації

земельної ділянки здійснено не буде. Список сертифікованих інженерів-

землевпорядників можна перевірити на цьому сайті:http://land.gov.ua/info/derzhavnyi-reiestr-

sertyfikovanykh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/

Робота землевпорядної організації

Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити

проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строки, встановлені

договором. Межі земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені

межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою повинен бути

складений у паперовій формі та у формі електронного документа.

Важливо знати! Земельний кодекс України встановлює обов'язковість погодження меж

земельної ділянки з власниками і користувачами суміжних ділянок при проведенні

кадастрових зйомок. Однак це не означає, що сусід може безпідставно відмовити в

такому погодженні, вимагаючи перенесення кордону на свою користь. Всі свої

вимоги він має аргументувати і підтвердити.

Проект відведення земельної ділянки підлягає погодженню компетентними

органами відповідно до статті 186-1 ЗКУ.

У разі, якщо надання земельної ділянки планується здійснити за рахунок

особливо цінних земель, земель лісового фонду, а також земель водного фонду,

природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного

призначення, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягає

обов'язковій експертизі, яка проводиться Держгеокадастром України.

9

Наступним етапом є звернення до державного кадастрового реєстратора

в територіальному (районному, міському) органі Держгеокадастру України із

заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Якщо інше не передбачено

договором про розробку проекту, в цей орган має звертатися землевпорядна

організація.

До заяви додається:

1. копія документа, що посвідчує особу;

2. копія документа, що посвідчує повноваження діяти від Вашого імені (договір,

довіреність);

3. копія документа про присвоєння податкового номера;

4. розроблений і погоджений уповноваженими органами проект землеустрою

щодо відведення земельної ділянки в паперовому вигляді та у формі

електронного документа, а у випадку, якщо за проектом проводилася державна

експертиза - також оригінал позитивного висновку цієї експертизи;

5. документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної

ділянки та внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Увага! Плата за проведення державної реєстрації земельної ділянки

розраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня

2011 року № 835, із змінами від 05 серпня 2012 року.

Представлена заява протягом 14 днів розглядається державним кадастровим

реєстратором територіального органу Держгеокадастру в районі (місті), за

результатом чого, в разі, якщо подані документи складені правильно, а межі

ділянки не порушують меж вже зареєстрованих ділянок, державний кадастровий

реєстратор реєструє земельну ділянку в Державному земельному кадастрі і видає

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням у

ньому кадастрового номера.

Заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

подається до органу, уповноваженого розпоряджатися земельною ділянкою.

До заяви додається:

- екземпляр погодженого проекту;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Орган, уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою, повинен

прийняти у двотижневий строк з моменту отримання погодженого проекту

рішення про затвердження проекту та надання її у власність. Отримавши вказане

рішення Ви звертаєтесь із відповідною заявою до державного реєстратора в Центр

надання адміністративних послуг, з вимогою зареєструвати право власності на

отриману земельну ділянку. Строк розгляду заяви — 5 робочих днів (ст. 19 Закону

10

України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх

обтяжень»).

У разі необхідності ви можете отримати інформацію з Державного реєстру –

в паперовому або електронному вигляді (через офіційний сайт Міністерства

юстиції України).

2. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ВЛАСНИКІВ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

Відповідно до ст. 90 ЗКУ

власники земельних ділянок

мають право:

а) продавати або іншим

шляхом відчужувати

земельну ділянку, передавати її

в оренду, заставу, спадщину;

б)самостійно господарювати

на землі;

в) власності на посіви і

насадження

сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на

земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження,

водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в

порядку, встановленому законом.

Статтею 91 ЗКУ передбачено що, власники земельних ділянок

зобов'язані:

а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та

землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам

місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших

природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з

встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

11

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і

осушувальних систем;

ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі

незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником

земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок

особи, яка незаконно змінила рельєф.

Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.

3. ПІДСТАВИ І ПОРЯДОК

ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

НА ЗЕМЛЮ

Підставами припинення права

власності на землю є юридичні факти, з

якими закон пов'язує припинення

правовідносин права земельної власності.

Згідно зі ст. 140-148-1 Земельного

кодексу України:

Підставами припинення права

державної власності на землю є:

1. приватизація земель, які перебувають у власності держави;

2. розмежування земель державної і комунальної власності;

3. передача земельної ділянки державної власності у комунальну власність.

Підставами припинення права комунальної власності визнаються:

1. приватизація земель, які перебувають у комунальній власності;

2. передача земельної ділянки комунальної власності у власність держави.

Загальною підставою припинення права державної і комунальної власності

на землю є укладання уповноваженими органами цивільно-правових угод про

перехід права власності на земельну ділянку, у тому числі і відповідно до

міжнародних договорів.

Право приватної власності на землю може бути припинене з підстав,

передбачених ст. 140 ЗКУ. Такими підставами є:

1. добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

2. смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

3. відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

4. звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

5. відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для

суспільних потреб;

6. конфіскація за рішенням суду;

7. невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без

громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

12

13

ВИСНОВОК

Земля – це базис самого існування й буття людини, найголовніше місце для

господарської та всякої іншої діяльності. Земля виступає як найважливіший

природний ресурс, основа життя, загальнолюдське й загальнонаціональне

надбання, як компонент природи й біосферна категорія.

Тож враховуючи статтю 13 Конституції України, яка проголошує що «земля,

її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в

межах території України, природні ресурси її континентального шельфу,

виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського

народу», варто ще раз наголосити, що в нас є не тільки права власності, а і

обов’язки, які, якщо ми хочемо зберегти права, ми маємо виконувати!

З врахуванням викладеного можна зробити загальний висновок про те, що

Конституція України закріплює нову юридичну модель регулювання земельних

відносин, основу якої складає дворівнева конструкція права власності на землю,

що включає в себе право власності Українського народу на землю як право вищого

рівня, і суб'єктивне право власності на землю громадян, юридичних осіб, держави і

територіальних громад як похідне і залежне від права власності народу на землю.