Вчитель СКИБА Г.М.

8 клас

ТЕМА: Головні члени речення, способи їх вираження. Тире між підметом і присудком. Тренувальні вправи.

МЕТА: повторити й узагальнити відомості про просте речення та його члени,

закріпити вміння синтаксичного розбору простого речення, удосконалити вміння обґрунтовувати постановку розділових знаків між підметом і присудком; підвищити пунктуаційну грамотність учнів; виховувати любов до природи, формувати внутрішню потребу оберігати її, розумно використовувати, примножувати багатства рідного краю.

ЕПІГРАФ: Вийду в поле, стану серед жита, Задивлюся в небо голубе. Земле рідна, скільки буду жити, Стільки пізнаватиму тебе. М.Луків

ХІД УРОКУ

Вчитель. Ми розпочнемо сьогодні урок із протиставлень: - Як називаються слова, що мають протилежне значення?

Сміятись – плакати, сльози – сміх, жити – вмерти. Солоне, а не сіль, біжить, а не річка, блищить, а не золото. Коли б угадати, та менш його знати.

- Що можна почути в сльозі однієї людини? (Відкритий мікрофон) Я ніколи не задумувалася над тим, що в сльозі однієї людини можна почути

плач багатьох людей Землі – рідної, натрудженої, багатостраждальної. Таке почуття охопило мене раптово, наче вогнем обпекло. Із далекого села до Аптеки народних ліків приїхав чоловік. Він сів, поклавши на коліна вироблені, у зморшках, мов борозни, руки, і промовив тремтливим голосом: „Як же його жити, коли не можна робити? Хіба хто зрозуміє, що он весна, земля-годувальниця кличе, а господар не йде до неї...” І раптом на його натруджені руки впала важка чоловіча сльоза. Вона сколихнула мене, обпекла мою душу до дна. Скільки сліз бачиш за день. І кожна сльоза – то людське страждання, а довкруги – вулкани людського болю, невиплакане море сліз. Саме з такої чоловічої сльози і народилась поезія Н.Зубицької „Плачі моєї України”.

Найболючіше плачуть недужі, Так одвіку було і всякчас... То здригаються праведні душі,

І земля чує кожного з нас. Я той плач у собі відчуваю, То мій подих – і вдень, і вночі, То від житечка до небокраю – України моєї плачі. Плаче, стогне планета зелена, Мов знедолене хворе дитя, Її стогін – у серці у мене, Мов останнє благання життя. Мов душа, що відчула отруту, І конає уже в самоті. Забирає життя на спокуту, Щоб за мить розіпнуть на хресті. Тож рятуймо покривджені душі – Ті, що прагнуть стрімких поривань... Найболючіше плачуть недужі – Аж німіє Земля від страждань.

Інформаційний проект „Штрихи життєпису Наталі Зубицької”

Вчитель. Багато поезій Наталя Зубицька присвятила нелегкій, але такій потрібній професії лікаря: „Дзвінок порятунку”, „До портрета лікаря” та ін. Їх об’єднує гуманістичне звучання, благородні образи людей у білих халатах, які виконують високу й жертовну місію – рятують людське життя, відвойовують у недуги сонячні дні. Скільки ж ти бачив горя людського! Все по краплині у серце ввібрав. Вірять, що суща твоя допомога, Іскри надій – ліки із трав. Орфографічна хвилинка. Сон-трава, рута-м’ята, чар-зілля, розрив-трава, брат-і-сестра, люби-мене.

Редагування тексту. Лікарська (лікувальна) косметика знаходить дедалі більше застосування. За парканом починались лікарські (лікарняні) будинки. Люди здавна збирають лікарняні (лікарські) рослини. Довідка. Розрізняйте! (робота із словничком) Лікувальний, лікарняний, лікарський. Диктант з граматичним завданням. Українець завжди брав із собою в далеку подорож пучечок чебрецю. Його гострий гарячий аромат нагадував про тепло рідної домівки, відновлював сили, і людина знаходила в цьому спокій. Поставити іменник подорож в О.в., пояснити орфограму. Дібрати приклади. Міццю, повінню, міддю, матір’ю, кров’ю, любов’ю. Лексична робота. Дібрати синоніми до слова аромат (запах, пахощі, духмяність, подих). Скласти три словосполучення зі словом гострий у прямому і переносному значенні (гострий ніж, гострий розум, гострий язик).

Диктант-приклад (учні підтверджують теоретичні положення вчителя прикладом речення з

конкретною пунктограмою) – підручник ст.96-97. 1. Тире ставиться між підметом і присудком, якщо останній виражений

іменником у Н.в., а дієслова-зв’язки немає. 2. Якщо обидва головні члени або один з них виражені неозначеною формою

дієслова (Жити – значить не хворіти, правді служити). 3. Якщо підмет виражений особовим займенником і логічно виділяється; при

протиставленні (Я – долонька рідної землі. Я -живодайна планета. Логічний наголос – ст.67).

4. Перед вказівними частками то, це, ось, це є, значить, що стоять перед присудком, вираженим іменником.

Тире не ставиться

1. Якщо перед присудком стоїть частка не. (Життя не сон... воно не склянка чаю). 2. Якщо до складу присудка входять слова як, ніби, що, мов, немов, немовби,

наче, неначе. (Дівчата як ластівочки. Промені як вії сонячних очей).

Робота в групах

(пошуково-вибіркова) 1 група – текст „Терен” (див. ж. „Дивослово”, №9, 2004 ст.42) а) Знайти речення, в яких є С І Присудки. б) Знайти речення, ускладнене однорідними членами. в) Знайти речення, ускладнені вставним словом. г) пояснити написання прикметника невеличке.

2 група – текст „Барвінок” а) Знайти речення, в якому є С І Присудки. б) Знайти речення з узагальнюючим словом при однорідних членах речення. в) Пояснити написання слова незнищенний.

Синтаксичний розбір речення

Барвінок здавна є символом шлюбу, а чорнобривцями і маком дівчата прикрашали волосся. Підсумок уроку. Перелічити умови постановки тире між підметом і присудком. Презентація міні-проектів для радіопередачі „Зелена планета” (матеріали про цілющі властивості лікарських рослин: материнки, берези, сосни, ромашки, звіробою; художніми ілюстраціями до їхніх розповідей будуть прочитані напам'ять вірші Н.Зубицької).

Материнка цвіте Материнка цвіте у деснянському літі, Я той цвіт ще з дитинства у серці ношу. З ним душі моїй легше в тривожному світі – Материнка втішає і біль, і сльозу. Материнка цвіте в материнському житі, Я в задумі своїй поруч з нею стою. То навчає вона на землі своїй жити, І навчає любити всю землю свою.

(чаювання із трав – фіточай)

Оцінювання, самооцінювання. Домашнє завдання: написати твір-опис у художньому стилі про улюблену лікарську рослину, використовуючи різні види підметів і присудків.

Т Е Р Е Н

Терен – чагарник або невеличке деревце заввишки 1-4 метри. Росте на

узліссях, схилах і галявинах, у горах і степах.

Дерник – так його називають у народі – декоратор, медонос, фарбувальник.

Народні назви: дерен колючий, мартир, слива тернина, теренець, тернослив.

Жарознижуючий сечогінний терен є засобом лікування.

Символічне значення терну подвійне. Рослина – символ горя, трагедії, зради.

Трагічне значення терну більше сприйняла література. У Лесі Українки,

наприклад, терновий вінець – символ свідомої самопожертви. Оберегом виступає

терен в усній народній творчості – „огорожа”, „тернові” хустки. Отакий він –

терен, колючий і гарний, рослина нашої весни.

Б А Р В І Н О К

Барвінок малий – багаторічник заввишки 30-60 см, кореневищний

вічнозелений напівчагарник. Росте в лісах. Цвіте в квітні-травні. Рослина

декоративна, лікарська, фарбувальна.

Народні назви: барвінок, ворвинок, барвінець, барвінок хрещатий, зельонка,

могильник.

Незнищенний вічнозелений барвінок – символ життя. Він є запорукою

вірності, вічності кохання. Найчастіше ця квітка пов'язана з дівочими надіями.

Поливати, доглядати його – дівоча справа.

Барвінковий вінок нареченої, букетик або віночок нареченого повинні були

зберегти їхню любов і щастя на весь довгий вік.

На могилі померлого теж саджали барвінок. Це означало: рідні пам’ятають і

будуть згадувати про нього вічно.

Є два храми для мене

На землі – не в раю:

В першім – сили черпаю,

В другім – їх віддаю.

Н.Зубицька

ІНФОРМАЦІНИЙ ПРОЕКТ

„ШТРИХИ ЖИТТЄПИСУ НАТАЛІ ЗУБИЦЬКОЇ”

Є два храми для мене

На землі – не в раю:

В першім – сили черпаю,

В другім – їх віддаю.

Н.Зубицька

Наталя Петрівна Зубицька народилася 1942 року в селі Крехаєві

Козелецького району, в селянській родині. У роки Другої світової війни її, зовсім

маленьку, разом з матір'ю фашисти вивезли до Німеччини, де тисячі українських

людей було приневолено до каторжних робіт.

Ім'я Наталі Зубицької сьогодні відоме в усіх куточках України. Вона –

визнаний авторитет у фітотерапії, народний цілитель, дійсний член Української

екологічної академії. Її знають як ведучу теле- та радіопередач „Школа живої

природи”, „Зелений світ”, „Зелена планета”. Подвижницька діяльність цієї

дивовижної жінки в ім'я добра на землі, в ім'я людини високо поцінована. Вона –

лауреат премій імені Євпраксії, імені Дружби народів, імені академіка

Вернадського.

Перша поетична збірка Наталі Зубицької „Ранок на Десні” вийшла у 1994

році, друга – „Серце у траві” – у 1995 р. Наступного року побачила світ її третя,

поетично-публіцистична, книжка „Дзвони душі”.