Профіль Львівської області · 2014-04-21 · Подільської височин та перетинає три природні зони: лісову,

Профіль Львівської області

Аналітично-описова частина до стратегії розвитку Львівської області

2013 р. м. Львів

Львівська область

Профіль Львівської області 2

Зміст 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАСТІ .................................................................................... 7

1.1 ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗМІЩЕННЯ .............................................................................................................. 7 1.2 СИСТЕМА РОЗСЕЛЕННЯ .................................................................................................................... 8 1.3 АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ .................................................................................... 9 1.4 ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАСТІ СЕРЕД РЕГІОНІВ ОДНОГО ТИПУ ........................................ 10 1.5 ОСНОВНІ ПЛАНУВАЛЬНІ ДОКУМЕНТИ ТЕРИТОРІЇ ............................................................................... 12

Варіанти розвитку промислового комплексу області .................................................... 16 Прогноз розвитку сільського господарського комплексу ............................................... 18

2. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ОБЛАСТІ .................................................................................................... 21 2.1 КЛІМАТ ........................................................................................................................................... 21 2.2 ГРУНТИ .......................................................................................................................................... 21 2.3 ПРИРОДНІ МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ ..................................................................................................... 22 2.4 ВОДНІ РЕСУРСИ ............................................................................................................................. 27

Поверхневі водні ресурси .................................................................................................... 27 Ресурси підземних вод ......................................................................................................... 27 Термальні (термоенергетичні) води ................................................................................. 29 Лікувальні грязі ..................................................................................................................... 29

2.5 ЛІСОВІ РЕСУРСИ ............................................................................................................................. 29 2.6 РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ І КУРОРТНІ ЗОНИ ......................................................................................... 30 2.7 ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ЛЬВІВЩИНИ ................................................................................ 31

3. ДЕМОГРАФІЯ .................................................................................................................................. 33 3.1 ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ .............................................................................................................. 33 3.2 ПРИРОДНИЙ ПРИРІСТ НАСЕЛЕННЯ .................................................................................................. 34 3.3 МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ .................................................................................................................... 36 3.4 РОЗПОДІЛ НАСЕЛЕННЯ ЗА СТАТТЮ ТА ВІКОМ ................................................................................... 37 3.5 ДЕМОГРАФІЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА НАСЕЛЕННЯ У ВІЦІ 16-59 РОКІВ ................................................ 38

4. ІНФРАСТРУКТУРА .......................................................................................................................... 42 4.1 ТРАНСПОРТНА ІНФРАСТРУКТУРА ..................................................................................................... 42

Залізничний транспорт ...................................................................................................... 44 Автомобільні дороги ........................................................................................................... 45 Автомобільний транспорт ................................................................................................ 46 Повітряний транспорт ...................................................................................................... 47 Пункти пропуску через державний кордон ....................................................................... 47 Інші види транспорту ......................................................................................................... 47

4.2 ЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ ..................................................................................................................... 47 4.3 ОСВІТНЯ ІНФРАСТРУКТУРА ............................................................................................................. 48

Дошкільна освіта ................................................................................................................. 48 Загальна середня освіта .................................................................................................... 49 Професійно-технічна освіта .............................................................................................. 49 Вища освіта ......................................................................................................................... 50 Позашкільна освіта ............................................................................................................. 50

4.4 ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я ....................................................................................................................... 51 4.5 КУЛЬТУРА І ВІДПОЧИНОК ................................................................................................................. 52

5. ЕКОНОМІКА ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО ........................................................................................... 54 5.1 ПРОМИСЛОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ............................................................................................................ 54 5.2 ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ .............................................................................................. 58 5.3 МАЛЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО ................................................................................................................ 60 5.4 ТУРИЗМ ......................................................................................................................................... 64 5.5 ТРУДОВІ РЕСУРСИ .......................................................................................................................... 67



5.6 ЗНАЧЕННЯ М. ЛЬВОВА ДЛЯ РЕГІОНУ В ЕКОНОМІЧНОМУ ВИМІРІ .......................................................... 70 5.7 ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ У МІЖНАРОДНОМУ ВИМІРІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ .......................................... 71

6. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА СІЛЬСЬКІ ТЕРИТОРІЇ ............................................................ 74 6.1 РОСЛИННИЦТВО ............................................................................................................................ 78 6.2 ТВАРИННИЦТВО ............................................................................................................................. 82

7. БЮДЖЕТНИЙ ПРОФІЛЬ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ....................................................................... 84 7.1 ДОХОДИ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА. ........................................................................................... 84 7.2 ДОХОДИ БЮДЖЕТУ ОБЛАСТІ У РОЗРІЗІ ТЕРИТОРІЙ ........................................................................... 87 7.3 ВИДАТКИ. ПРОФІЦИТ-ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. ....................................................... 89 7.4 БЮДЖЕТ РОЗВИТКУ ........................................................................................................................ 90

8. ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОФІЛЬ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ...................................................................... 93 8.1 СТАН АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ...................................................................................................... 93 8.2 ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ В ГАЛУЗІ ВОДОКОРИСТУВАННЯ ..................................................................... 95 8.3 ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ ТА СТАН ҐРУНТІВ .............................................................................................. 96 8.4 ПРИРОДНІ ОБ’ЄКТИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ ................................................................... 97 8.5 УТВОРЕННЯ ТА НАКОПИЧЕННЯ ВІДХОДІВ ......................................................................................... 99 8.6 ЕКОЛОГІЧНО НЕБЕЗПЕЧНІ ОБ’ЄКТИ ОБЛАСТІ ..................................................................................101

Перелік рисунків

Рис. 1. Фізична карта Львівської області ................................................................................. 7 Рис. 2. Щільність населення області ...................................................................................... 8 Рис. 3. Типологізація регіонів України ................................................................................... 10 Рис. 4. Основна схема функціонального зонування території області ............................... 14 Рис. 5. Схема промислового районування території області .............................................. 15 Рис. 6. Схема розвитку сільського господарства до 2031 р. ............................................... 19 Рис. 7. Основні родовища корисних копалин Львівської області ........................................ 22 Рис. 8. Розміщення та характеристики Олеської площі ....................................................... 23 Рис. 9. Прогнозна кількість свердловин на Олеській ділянці .............................................. 24 Рис. 10. Прогноз видобування сланцевого газу на Олеській ділянці, метрів кубічних ........ 25 Рис. 11. Попередньо оцінені запаси мінеральних вод Львівської області, м3/добу ............ 28 Рис. 12. Динаміка чисельності населення .............................................................................. 33 Рис. 13. Природний приріст населення (на 1000 осіб) ........................................................... 34 Рис. 14. Природний приріст (скорочення) населення ............................................................ 34 Рис. 15. Коефіцієнт природного приросту (скорочення) населення на 1тис. осіб у

2012р. – міжрегіональний вимір ................................................................................ 35 Рис. 16. Коефіцієнт природного приросту (скорочення) населення на 1тис. осіб у

2012р. – національний вимір ..................................................................................... 36 Рис. 17. Міграційний рух населення ........................................................................................ 37 Рис. 18. Розподіл населення за віком у 2012 році .................................................................. 37 Рис. 19. Динаміка демографічного навантаження на працездатне населення у 2007-

2011 роках, на 1000 осіб працездатного населення ................................................ 38 Рис. 20. Загальне демографічне навантаження ..................................................................... 39 Рис. 21. Навантаження особами у віці 0-14 років ................................................................... 39 Рис. 22. Навантаження особами у віці 65 і старше ................................................................ 40 Рис. 23. Міжнародні транспортні коридори ............................................................................. 42 Рис. 24. Перевезення вантажів за видами транспорту .......................................................... 43 Рис. 25. Перевезення пасажирів за видами транспорту ........................................................ 43 Рис. 26. Схема доріг Львівської залізниці ............................................................................... 44 Рис. 27. Головні автомагістралі ............................................................................................... 45 Рис. 28. Споживання та втрати електроенергії ...................................................................... 48



Рис. 29. Використання природного газу та кам‘яного вугілля суб`єктами господарювання .......................................................................................................... 48

Рис. 30. Використання деяких енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти суб`єктами господарювання ........................................................................... 48

Рис. 31. Охоплення дітей дошкільними закладами ................................................................ 49 Рис. 32. Кількість учнів та студентів у навчальних закладах Львівщини .............................. 49 Рис. 33. Кількість фахівців вищої кваліфікації ........................................................................ 50 Рис. 34. Рівень забезпеченості населення області закладами соціальної

інфраструктури ........................................................................................................... 53 Рис. 35. Валовий регіональний продукт Львівської області та його частка у ВВП

України ......................................................................................................................... 54 Рис. 36. Динамічна структура валової доданої вартості області в розрізі ВЕД ................... 54 Рис. 37. Структура промислового виробництва області (за січень-листопад 2012 р.) ........ 55 Рис. 38. Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у обраних областях

в розрахунку на 1 особу ............................................................................................. 55 Рис. 39. Вартість основних засобів підприємств області та їх структурний розподіл в

розрізі ВЕД .................................................................................................................. 56 Рис. 40. Капітальні інвестиції в економіку області у розрізі ВЕД ........................................... 56 Рис. 41. Джерела фінансування капітальних інвестицій в економіку області ...................... 56 Рис. 42. Обсяг введеного в експлуатацію житла в області.................................................... 57 Рис. 43. Обсяг роздрібного товарообороту підприємств області у розрізі обраних

міст/районів ................................................................................................................. 57 Рис. 44. Показники забезпечення населення області торговими площами та об’єктами

ресторанного господарства ....................................................................................... 58 Рис. 45. Динамічна картина експорту/імпорту товарів підприємств області ........................ 58 Рис. 46. Динамічна картина експорту/імпорту послуг підприємств області ......................... 59 Рис. 47. Регіональний розріз обсягу прямих іноземних інвестицій у на початок року ......... 59 Рис. 48. Обсяг прямих іноземних інвестицій в розрізі обраних міст/районів ........................ 60 Рис. 49. Структурна характеристика зайнятості найманих працівників за критерієм

розміру підприємства ................................................................................................. 60 Рис. 50. Структурна характеристика обсягу реалізованої продукції за критерієм

розміру підприємства ................................................................................................. 61 Рис. 51. Відношення частки обсягу реалізованої продукції до частки найманих

працівників .................................................................................................................. 61 Рис. 52. Кількість зареєстрованих підприємств-СПД та малих підприємств в обраних

містах/районах області ............................................................................................... 62 Рис. 53. Частка зайнятих на малих підприємствах працівників від загальної кількості

працюючих у містах/районах області ........................................................................ 62 Рис. 54. Частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції (робіт,

послуг) в розрізі обраних міст/районів області ......................................................... 63 Рис. 55. Обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) малими підприємствами області ............ 63 Рис. 56. Кількість суб’єктів господарювання та ФОП на 10 тис. ос. в розрізі обраних

областей ...................................................................................................................... 63 Рис. 57. Туристичні потоки у Львівську область, осіб ............................................................ 64 Рис. 58. Фінансово-економічні показники туристичних підприємств Львівської області ..... 65 Рис. 59. Основні показники готельних закладів підприємств-юридичних осіб ..................... 65 Рис. 60. Кількість готельних закладів у Львівській області у розрізі форми власності ........ 66 Рис. 61. Вікова структура населення області (а) та структура найманих працівників на

підприємствах за освітнім критерієм (б) ................................................................... 67 Рис. 62. Структурна динаміка зайнятих на підприємствах області: галузевий розріз ......... 68 Рис. 63. Рівень заробітних плат в області у розрізі видів економічної діяльності ............... 68 Рис. 64. Рівень середньомісячної заробітної плати у містах/районах області .................... 69 Рис. 65. Динаміка показника офіційного рівня зареєстрованого безробіття ........................ 69 Рис. 66. Структура безробітних в області за рівнем освіти ................................................... 70 Рис. 67. Місце Львова у соціально-економічному житті області ........................................... 70 Рис. 68. Співвідношення соціально-економічних показників м. Львова до середніх

показників по області .................................................................................................. 71



Рис. 69. Валовий регіональний продукт на душу населення................................................. 71 Рис. 70. Порівняльна характеристика ВРП на душу населення ........................................... 71 Рис. 71. Укрупнена структура ВДВ, утвореної підприємствами обраних регіонів ............... 72 Рис. 72. Обсяг прямих іноземних інвестицій в обраних регіонах .......................................... 72 Рис. 73. Порівняльний аналіз середньомісячної заробітної плата найманих працівників

у обраних регіонах ...................................................................................................... 72 Рис. 74. Урбанізація регіонів .................................................................................................... 74 Рис. 75. Структура валової доданої вартості за видами економічної діяльності ................. 74 Рис. 76. Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства ........................ 75 Рис. 77. Структура валової продукції сільського господарства ............................................. 76 Рис. 78. Територіальний зріз структури сільськогосподарського виробництва області ...... 76 Рис. 79. Споживання та виробництво основних харчових продуктів .................................... 77 Рис. 80. Ефективність сільського господарства ..................................................................... 77 Рис. 81. Структура земельного фонду області ....................................................................... 78 Рис. 82. Внесення в грунт мінеральних та органічних добрив у сільськогосподарських

підприємствах ............................................................................................................. 79 Рис. 83. Структура сільськогосподарських угідь .................................................................... 80 Рис. 84. Динаміка виробництва валової продукції рослинництва ......................................... 80 Рис. 85. Виробництво основних сільськогосподарських культур у 2012р. ........................... 81 Рис. 86. Розподіл сільськогосподарських виробників за розміром угідь .............................. 81 Рис. 87. Поголів’я корів та виробництво молока за регіонами у 2012р. ............................... 82 Рис. 88. Чисельність поголів'я корів, тис.голів ........................................................................ 82 Рис. 89. Виробництво валової продукції тваринництва, млн. грн. ........................................ 83 Рис. 90. Динаміка доходів бюджету Львівської області на тлі динаміки державного

бюджету України ......................................................................................................... 84 Рис. 91. Динаміка дотаційності бюджету Львівської області ................................................. 85 Рис. 92. Структура податкових надходжень до бюджету Львівської області ....................... 85 Рис. 93. Динаміка номінальної та реальної бюджетної забезпеченості (доходу бюджету

на 1 мешканця) у Львівській області ......................................................................... 86 Рис. 94. Бюджетна забезпеченість (доходи бюджету на 1 мешканця) деяких регіонів за

2011 рік у порівнянні, в євро ...................................................................................... 86 Рис. 95. Бюджетна забезпеченість деяких регіонів по відношенні до кількості їх

населення .................................................................................................................... 87 Рис. 96. Розподіл доходів бюджету області серед територій у динаміці, млн.грн. .............. 88 Рис. 97. Власні находження до бюджетів АТО області, млн. грн. ......................................... 89 Рис. 98. Профіцит/дефіцит бюджету Львівської області ........................................................ 89 Рис. 99. Динаміка загального та спеціального фондів бюджету Львівської області, млн.

грн. ............................................................................................................................... 90 Рис. 100. Динаміка поточних і капітальних видатків бюджету Львівської області, млн.

грн. ............................................................................................................................... 90 Рис. 101. Бюджет розвитку в доходах бюджету Львівської області, млн. грн. ....................... 91 Рис. 102. Структура бюджету розвитку Львівської області за видами джерел

надходжень в динаміці ............................................................................................... 91 Рис. 103. Бюджет розвитку області, м. Львова та середні у містах обласного значення і

районах, млн. грн. ....................................................................................................... 92 Рис. 104. Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. тон. ................................................... 93 Рис. 105. Динаміка викидів в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних

джерел, тон ................................................................................................................. 93 Рис. 106. Викиди в атмосферне повітря за галузями виробництва ........................................ 94 Рис. 107. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря за населеними пунктами та

районами області, тон ................................................................................................ 94 Рис. 108. Динаміка водозабору та водовідведення у Львівській області, млн. м3 ................ 95 Рис. 109. Динаміка порушених, відпрацьованих земель та їх рекультивація, тис. га. .......... 97 Рис. 110. Структура природно-заповідного фонду області станом на 01.01.2013 р. ............ 98 Рис. 111. Динаміка утворення відходів І-IV класів небезпеки, тис. тон .................................. 99 Рис. 112. Кількість сміттєзвалищ по адміністративних районах станом на 01.01.2013 р. .. 100



Перелік таблиць Таблиця 1. Основні характеристики адміністративно-територіального устрою області ............ 9 Таблиця 2. Прогноз чисельності та структури зайнятих у галузях господарського

комплексу .................................................................................................................... 13 Таблиця 3. Порівняння природного приросту (скорочення) населення за 2011р. .................... 35 Таблиця 4. Міграція населення в сусідніх регіонах у 2011р. ...................................................... 37 Таблиця 5. Таблиця 3.12. Ключові індикатори демографічної ситуації ..................................... 40 Таблиця 6. Добова інтенсивність руху транспорту на окремих ділянках доріг ........................ 46 Таблиця 7. Мережа закладів охорони здоров‘я ........................................................................... 51 Таблиця 8. Чисельність сільського населення області ............................................................... 78 Таблиця 9. Підприємства - найбільші забруднювачі довкілля Львівщини .............................. 101

Перелік скорочень АТО – адміністративно-територіальна одиниця ВАТ – відкрите акціонерне товариство ВДВ – валова додана вартість ВЕД – вид економічної діяльності ВВП – валовий внутрішній продукт ВРП – валовий регіональний продукт ЗАТ – закрите акціонерне товариство МЕРМ – українсько-канадський проект «Місцевий економічний розвиток міст України» ОЗ – основні засоби ОСББ – об‘єднання співвласників багатоквартирних будинків ПДФО – податок на доходи фізичних осіб ПІІ – прямі іноземні інвестиції РДА – районна державна адміністрація СПД – суб‘єкт підприємницької діяльності ТзОВ – товариство з обмеженою відповідальністю ФОП – фізична особа-підприємець



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАСТІ

1.1 Географічне розміщення Львівська область знаходиться на крайньому заході України в межах Волинської і Подільської височин та перетинає три природні зони: лісову, лісостепову і зону висотної поясності Карпат.

Географічно Львівщина є прикордонним регіоном, який на заході безпосередньо межує із Республікою Польща (довжина кордону 258 км).

На півночі і північному сході область межує з Волинською і Ровенською областями, на заході і південному сході – з Тернопільською й Івано-Франківською областями, на півдні – із Закарпатською областю.

Область знаходиться на рівні середньої досяжності до найближчих важливих урбаністичних та економічних центрів.

Відстань від Львова: • до Києва автомобільним сполученням 545 км, залізничним сполученням 625 км; • до Варшави ~ 382км. • до Братіслави ~ 790 км . • до Праги ~ 868 км. • до Відня ~ 796 км. • до Будапешта ~ 574 км.

На території області виділяють п’ять природних районів – гірські Карпати на півдні, до них прилягає Передкарпатська височина, Подільська височина (плато) – в центральній частині, Мале Полісся і Волинська височина – на півночі.

Рис. 1. Фізична карта Львівської області

Карпатські гори в межах Львівської області носять назву Східні Бескиди. Вони складаються з ряду повздовжніх паралельних хребтів з м’якими низькогірними формами рельєфу і простягаються з північного заходу від кордону з Польщею на південний схід до вододілу р.р. Опору і Мізунки. Довжина їх становить 60 км.

Прикарпатська височина на всьому протязі відділена від Східних Бескидів добре вираженим тектонічним уступом, а на сході межує з Подільською височиною. Вона характеризується грядово-горбистим типом рельєфу з загальним нахилом на північний схід – від Карпат до долини р. Дністер.

Подільська височина – це припіднята рівнина, через яку проходять вододіли між ріками басейнів Сяну, Західного Бугу, Прип’яті і Дністра.

Подільська височина характеризується сильно розчленованим ерозійним рельєфом.

Мале Полісся знаходиться в межах обширного пониження рельєфу між Волинською і Подільською височинами , яке витягнуте від м. Рава-Руська на заході до м. Броди на сході.



Мале Полісся – це плоскохвиляста рівнина, яка характеризується наявністю акумулятивних та денудаційних форм рельєфу.

На півночі Львівської області заходять відроги Волинської височини, яка відділена від Малого Полісся широтним підняттям рельєфу до 50-75м. Поверхня Волинської височини представлена плоскими, злегка хвилястими межиріччями з пологими схилами.

1.2 Система розселення Населення Львівської області станом на 1 січня 2013 року становило 2540,7 тис. осіб, у тому числі міське населення 1546,1 тис. осіб (60,85%), сільське 994,6 тис. осіб (39,5%) 1.

Середня щільність населення складає 116,4 осіб на кв. км.2

Рис. 2. Щільність населення області 3 Система розселення області є досить типовою для регіонів Західної України, проте на відміну від більшості регіонів у Львівській області населення концентрується у містах, відтак значна частина районів має відносно низький рівень урбанізації (районні центри є невеликими містами чи селищами міського типу).

Станом на 01.08.2013р. за кількістю населених пунктів Львівська область займає перше місце (є найбільшою в країні) і складає 1928 поселень, в тому числі: міських - 78, сільських - 1850. Районів – 20, міст обласного значення – 9, міст районного значення – 35, селищ міського типу – 34, селищних рад – 34, сільських рад – 6334.

1 http://www.ukrstat.gov.ua/ Наявне населення на 01 січня 2013року 2 Збірник "Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року''. Державна служба статистики України. Київ 2013

3 http://database.ukrcensus.gov.ua/statbank_lviv/maps/m19A01.htm 4 Відомості Верховної Ради України http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/ADM/zmistlv.html



1.3 Адміністративно-територіальний устрій Адміністративно-територіальний устрій області в цілому типовий для України. Райони області у своїй більшості близькі за територією, проте суттєво відрізняються за чисельністю населення та щільністю населення.

Таблиця 1. Основні характеристики адміністративно-територіального устрою області Найменування району

Населення Тис. осіб

Територія тис. кв. км

Щільність Населення Чол./км2

Число рад Число населених пунктівміських

селищних

сільських

міст селищ міського типу

сільських


2540,7

21,8 116,4 44 34 633 44 34 1850

Бродівський 60,1 1 162 51,7 1 1 23 1 1 101 Буський 46,3 850 54,5 1 2 24 1 2 80 Городоцький 69,3 726 95,5 2 1 29 2 1 77 Дрогобицький 74,5 1 206 61,8 2 45 2 74 Жидачівський 70,5 996 70,7 2 3 28 2 3 113 Золочівський 69,8 1 097 63,7 3 2 40 3 2 160 Кам`янка-Бузький 57,4 868 66,1 2 1 32 2 1 107 Мостиський 57,3 845 67,9 1 3 20 1 3 75 Жовківський 109,5 1 294 84,6 1 1 26 1 1 57 Миколаївський 63,1 675 93,5 2 31 2 110 Перемишлянський 39,8 918 43,4 2 27 2 87 Пустомитівський 113,6 946 120,1 1 1 39 1 1 102 Радехівський 48,5 1 144 42,4 1 1 31 1 1 69 Самбірський 69,3 934 74,2 2 1 35 2 1 107 Сколівський 47,5 1 471 32,3 1 2 31 1 2 53 Сокальський район

93,5 1 570 59,6 4 1 32 4 1 101

Старосамбiрський 78,2 1 245 62,8 3 2 39 3 2 110 Стрийський 62,1 808 76,8 1 39 1 70 Турківський 50,2 1 193 42,1 1 1 31 1 1 65 Яворівський 124,1 1 544 80,4 2 4 31 2 4 132 Львів (міськрада) 759,1 171 4 439,0 Борислав

(міськрада) 37,2 38 977,6

Дрогобич (міськрада)

98,1 45 2 179,4

м. Моршин 6,0 2 3 018,5 м. Новий Розділ 28,8 22 1 309,0 м. Самбір 34,9 15 2 326,6 м. Стрий 60,1 17 3 536,8 м. Трускавець 29,5 8 3 689,5 Червоноград

(міськрада) 82,4 21 3 924,7

Така ситуація викликана тим, що у багатьох районах, міста, що знаходяться в межах їх території мають статус міст обласного значення і в район не включені.

Це штучно розриває економіку, соціальну сферу, рух ресурсів в межах району, а також спотворює низку статистичних показників для районів, у яких не має районних центрів (райцентр – місто обласного значення).

Низька урбанізація та низька щільність населення передусім периферійних районів створює додаткові проблеми регіонального розвитку, пов‘язані з обмеженістю трудових ресурсів на цих територіях та розпорошенням органів та закладів, що надають послуги місцевому населенню.

Адміністративно-територіальний устрій Львівської області склався на основі системи розселення області і характеризується значною кількістю міст обласного значення, досить



невеликими, за чисельністю населення, сільськими районами і досить великими за територією та числом сіл у складі сільради.

В структурі районів виділяється три групи районів: щільно заселені урбанізовані райони центральної Львівщини (перелік); малозаселені сільські райони північного сходу та гірські райони південного заходу. Для кожної групи цих районів притаманними є свої особливості економічного та соціального розвитку.

В середині адміністративного устрою гірських районів вирізняються поселення, яким надано статус гірських із своїми особливостями регулювання економічної діяльності та соціальних виплат населенню.

Значна подрібненість населених пунктів ускладнює формування територіальної основи надання основних публічних послуг населенню у сільських територіях, створення планувальної документації для сільських територій, проте з іншого боку наявність у сільрадах багатьох поселень надає можливості для більш м‘якого сприйняття змін територіального устрою з метою оптимізації управління та забезпечення комплексного розвитку усієї території області.

1.4 Порівняльна характеристика області серед регіонів одного типу Львівська область належить до високо урбанізованих регіонів, орієнтованих на послуги. До цього типу належить Харківська, , Львівська, Одеська, Миколаївська області.

Рис. 3. Типологізація регіонів України

Спільними рисами регіонів цього типу є:

• Загальна нормальна демографічна ситуація – низьке скорочення населення, позитивне або незначне негативне сальдо міграції, низька або середня вікова залежність, але зі значною диференціацією за віковою структурою.

• Значний рівень урбанізації, але з внутрішньою диференціацією.



• Більшість регіонів урбанізовані; найбільше місто нараховує понад 500 тис. мешканців; існує поляризована міська мережа.

• Економіка, орієнтована на послуги (у базових регіонах 53-66%), з більшою часткою будівництва, меншою часткою промисловості (16-26%), середньою часткою сільського господарства (у базі – 8-12%).

• ВРП – на помірному рівні (68-100% середнього значення), як і продуктивність праці (70-94% середнього), зростання ВРП – від помірного до високого (31-52%), крім Одеської та Миколаївської областей (27-28%).

• Помірний рівень капіталоозброєності (80-120% середнього), зношування нижче середнього (46-55%).

• Помірний обсяг інвестицій в основний капітал (у більшості випадків 71-108%) з помірним зростанням, відносно високий показник ПІІ (у більшості випадків – 52-72%) з темпами зростання від помірного до високого.

• Висока щільність малих підприємств на 10 000 мешканців (100-116% середнього по країні, найвищі значення після Києва), що характерно для всіх регіонів, які відносяться до цього типу, з відповідно низькою залежністю від великих підприємств (18-50%).

• Найвища здатність до впровадження інновацій та передачі технологій після Києва, хоча зі значною внутрішньою диференціацією, зокрема: висока у Харківській області, Севастополі та Одеській області (138-179% середнього); помірна у Львівській області.

• Загальна помірна ситуація на ринку праці – переважно середні рівні зайнятості та безробіття, за винятком Львівської та Миколаївської областей (середній рівень безробіття 120-133%).

• Загалом хороша якість робочої сили.

• Економічний добробут нижче середнього (наявний дохід і заробітна плата – приблизно 85-100% середнього), рівень бідності у більшості випадках низький.

• Рівень бідності вищий у Львівській області й особливо в Одеській області (абсолютна бідність – 144% середньої, відносна – 130%).

• Помірний та диференційований стан здоров'я населення – найкращий у Львівській області, найгірший – в Одеській області.

• Відносно нормальна екологічна ситуація, але все одне з недоліками у деяких сферах, як відносно високе забруднення води у Львівській та Одеській областях; малий лісовий фонд у Миколаївській та Одеській областях.

• Помірна чи добра зовнішня доступність (найкраща – у Львівській, найгірша – Миколаївській). Більшість регіонів мають власні аеропорти чи розташовані поблизу від аеропортів (максимум 120 км), проте, щільність доріг державного значення у багатьох випадках низька (у Одеській, Харківській, Миколаївський областях).

• Хороша внутрішня доступність: дуже хороша чи хороша у таких регіонах, як Львівська область та Харківська області. Погана у Одеській та Миколаївській областях.

Регіони цього типу мають рейтинг від середнього до високого рівня ІЛР, хоча й з деякими відмінностями.

Отже Львівська область виділяється серед областей Західної України своєю вищою урбанізацією, структурою регіональної економіки і за свою типологією є близькою до Харківської, Одеської та Миколаївської областей.



1.5 Основні планувальні документи території Окрім Стратегії розвитку Львівщини до 2015 року базовим планувальним документом території є Схема планування Львівської області (перспективний комплексний просторовий план до 2031 року).

Схема планування території Львівської області, розроблена УДНДІПМ «Діпромісто» у 2008 р. на замовлення Головного управління містобудування, архітектури та просторового розвитку Львівської облдержадміністрації. Необхідність розробки Схеми викликана тим фактом, що останній планувальний документ обласного рівня був розроблений і затверджений у середині 70-х років минулого століття в державі, яка вже не існує. Основна ціль проекту – забезпечення планувальної основи для раціонального використання території, визначення пріоритетів розвитку господарського комплексу та інженерно-транспортної інфраструктури, охорона навколишнього середовища, збереження культурної спадщини. Схема складається з 3-х томів текстової та 16 схем графічної частини (4 схеми в М 1:100000, 11 схем в М 1:200 000, 1 схема в М 1:400 000). Текстова частина :

• Том І – Господарський та територіальний розвиток

• Том ІІ – Природно-ресурсний потенціал, охорона навколишнього природного середовища;

• Том ІІІ - Інженерно-транспортна інфраструктура.

Схема планування території області згідно з проектом Державних будівельних норм України розроблена як прогнозний документ на розрахунковий термін, що становить 20 років - 2031 рік.

Проект виконаний на основі впровадження геоінформаційних систем і технологій від компанії ESRI (ArcView 3.2/8/2 та ArcINFO 8.2), а також електронної цифрової карти Львівської області, створеної підприємством “Київгеоінформатика”.

Головним елементом Схеми є функціональне зонування території та встановлення режимів її використання. Завданнями планувальної організації стало визначення її функціональних елементів в якості каркасної основи просторового розвитку і формування планувальних районів, які б мали властивості територіальних систем.

Базові припущення і прогнози, покладені в основу Схеми:

• демографічний прогноз на початок 2031 року – трохи більше 2 580 тис. постійного населення.

• кількість зайнятих у господарстві області на перспективу збільшиться в 1,8 рази. Пріоритет надається невиробничій сфері (туди перемістяться близько 8% працездатного населення). Закріпиться статус області як важливого освітнього і інноваційного центру.

• структурно-технологічна трансформація промислового комплексу. У перспективі домінуючу роль має відігравати машинобудування, перш за все його високотехнологічні наукомісткі галузі.

• розвиток сільського господарства передбачає збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема зернових культур в 1,5 рази.

• розвиток оздоровчо-лікувального та рекреаційно-туристичного комплексу на базі унікальних кліматичних, бальнеологічних та історико-культурних ресурсів передбачає збільшення ємності оздоровчо-рекреаційних закладів у 2,5 рази.

• пріоритетним напрямком розвитку соціальної інфраструктури визначено розв’язання житлової проблеми, що дасть можливість реалізувати принцип розселення – кожній сім’ї – ізольована квартира або будинок.

• визначена необхідність створення мережі об’єктів соціальної інфраструктури для обслуговування населення та відпочиваючих на рівні європейських стандартів.



Зокрема, в основу прогнозу розвитку структури господарства Львівської області на 2031 рік покладено прогнози чисельності та структури зайнятих у галузях господарського комплексу Львівської області

Таблиця 2. Прогноз чисельності та структури зайнятих у галузях господарського комплексу

Види економічної діяльності 2007 рік 2031 рік

тис.чол.* % тис.чол. %

Виробнича сфера 295,1 42,3 418,00 35,0 Сільське господарство, мисливство лісове господарство 27,7 4,0 50,1 4,2

Рибальство, рибництво 0,5 0,1 1,2 0,1

Промисловість 161,5 23,1 218,5 18,3

Будівництво 41,3 5,9 52,6 4,4

Транспорт та зв’язок 64,1 9,2 95,5 8,0

Невиробнича сфера 402,0 57,7 776,0 65,0 Оптова і роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами, послугами з ремонту, готелі і ресторани

90,6 13,0 131,3 11,0

Фінансова діяльність 14,9 2,1 59,7 5,0 Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям. 60,3 8,7 59,7 5,0

Державне управління 29,0 4,2 23,9 2,0

Освіта 102,2 14,7 167,1 14,0

Охорона здоров’я та соціальна допомога 80,5 11,5 214,9 18,0 Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту 24,5 3,5 119,4 10,0

Всього по видах економічної діяльності 697,1 100,0 1194,0 100,0 Самозайняте населення, студенти, безробітні у працездатному віці 845,7 200,0

Населення у працездатному віці 1542,8 60,3 1394 54,0

Все населення 2559,8 2583,0

Не дивлячись на зростання невиробничої сфери, Львівська область у перспективі має зберегти статус значного індустріально-аграрного регіону, спеціалізованого на харчовій та легкій промисловості, нафтопереробленні, інноваційномісткому (в перспективі) машинобудуванні та високоіндустріалізованому сільському господарстві. Нової якості повинен набути транспорт і зв’язок, кількість зайнятих в яких зросте у 2031 році щонайменше з 64,1 тис. чол. до 95,5 тис. чол.

Нових рис набуде Львівщина як соціально-культурний центр. Закріпиться статус області як важливого освітнього і інноваційного центру (14,0% зайнятих у господарстві), який спеціалізується на продукуванні сучасних технологій та наданні науково-технічних послуг, розробці та впровадженні інформаційно-комунікаційних систем тощо.

Крім іншого у Львівській області будуть продовжувати активно формуватись нові функції, пов’язані з розвитком четвертинної сфери. В результаті подальшої розбудови ринкової інфраструктури (консалтинг, банківська та біржова діяльність тощо) область, насамперед м. Львів, посилить свою роль як важливий фінансовий та діловий центр країни.

Основним завданням функціонального зонування стало виділення, спираючись на комплексну оцінку території, окремих частин території з рекомендованими режимами господарської діяльності.

В межах Львівської області Схемою пропонується чотири основні напрямки розвитку території за видами переважного використання, а саме:



І. Зона переважно містобудівного розвитку (урбанізації)

1. Центральна - з центром у м. Львові;

2. Північна - з центром в м.Червонограді;

3. Південна – поліцентрична, з центрами в м.Дрогобич та м.Стрий.

ІІ. Зона переважно сільськогосподарського використання.

ІІІ. Зона переважно оздоровчого та туристично-рекреаційного

використання.

IV. Зона переважно містобудівного розвитку прикордонних територій.

Рис. 4. Основна схема функціонального зонування території області5

5 зони помічені відповідними кольорами



Як доповнення до основних напрямків, визначені зони впливу міжнародних транспортних коридорів – території і вузли найбільшої концентрації ділової та комерційної активності (жовтий колір).

Схемою планування Львівської області, згідно з постановою КМУ, намічено проходження північніше м. Львова траси міжнародного автомобільного транспортного коридору Європа-Азія та Критського №3 із супутньою інфраструктурою.

Існуюча залізнична магістраль, що проходить територією області з заходу на схід, співпадає з напрямком залізничного міжнародного транспортного коридору Крітський №3 – Мостиська–Львів–Красне–Тернопіль–Хмельницький–Жмеринка–Козятин–Київ.

Залізниця, що проходить в «меридіональному», південному напрямку від Львова до Чопа, також є напрямком проходження залізничного міжнародного транспортного коридору Крітський №5.

Така розвинута мережа транспортної інфраструктури сприятиме зростанню міжнародних транзитних перевезень, що призведе до стимуляції господарської та комерційної діяльності, притоку робочої сили і, як результат, до збільшення чисельності міського населення.

Важливим в контексті стратегічного планування економічного розвитку області є проектування промислових зон (промислове районування) на території області.

З огляду на значення і роль промислового та сільськогосподарського комплексів області, в нашому аналізі звернемо особливу увагу на ці розділи Схеми.

Рис. 5. Схема промислового районування території області



Схемою закріплюються так звані «старі» (або, традиційні) промислові вузли (Львівський, Миколаївсько-Новороздільсько-Жидачівський, Дрогобицько-Бориславсько-Стебниківський, Стрийський), а також прогнозуються «нові» промвузли: Червоноградсько-Добротвірський на Півночі, Бродівський на Сході, Самбірсько-Добромильсько-Хирівський на Південному Заході області. Крім того, прогнозується формування кількох нових промислових центрів навколо міст Рава-Руська, Яворів, Буськ, Перемишляни, Турка, Сколє. Варіанти розвитку промислового комплексу області

Схема окреслює декілька варіантів можливого розвитку промислового комплексу області у перспективі: інерційний (песимістичний), інноваційний (оптимальний) та проміжний варіанти розвитку.

1. Інерційний (песимістичний) варіант розвитку промисловості Львівської області пов´язаний із досить ймовірним збереженням, “консервацією” нинішнього стану виробництва регіону. Цей варіант виходить із того, що зміни у промисловій політиці практично не відбуваються: продовжується повільне реформування спрямоване на поступове поглиблення ринкових перетворень, а також повільний процес структурних трансформацій промислового виробництва. Вплив держави на економічні процеси обмежений лише рекомендаційними програмами, відносно невеликою кількістю державних замовлень, проведенням подальшої зміни власності шляхом приватизації, незначною фінансовою підтримкою за рахунок державних інвестицій, деякими змінами податкового законодавства. При інерційному варіанті розвитку подій пріоритет в розвитку промисловості буде надаватися виробництвам, що не потребують значних капіталовкладень в організацію та підготовку виробництва або мають швидку економічну віддачу. Перед усім мова йде про низько- чи середньотехнологічні, ненаукомісткі галузі переробки сільськогосподарської сировини, харчової, деревообробної промисловості, металургії, промисловості будівельних матеріалів та ін. При цьому якісні показники розвитку виробництва будуть залишатись малорухомими. А це вкрай стримує процеси інноваційного розвитку економіки регіону. Випереджаючими темпами зростає продукція машинобудування, але при цьому важливо зазначити, що основу цієї галузі складають середньоінноваційні виробництва, переважно 3-4 технологічних укладів – виробництво автокранів, автонавантажувачів, конвеєрів, елеваторів, електричної апаратури, автобусів, тролейбусів, тощо.

При збереженні існуючих тенденцій зростання виробництва здійснюватиметься переважно за рахунок вищеназваних галузей і характеризуватиметься недостатніми та нестабільними темпами. Тенденцію до зростання матиме і частка цих галузей у загальному обсязі виробництва. В результаті структура промисловості, матиме невідповідний існуючому у області потенціалу рівень прогресивності. Зокрема при збереженні існуючого тренду динаміки розвитку галузей промисловості, не варто й сподіватися на прогресивні структурні зрушення в цій галузі.

2. Інноваційний (оптимальний) варіант розвитку промислового комплексу області пов’язаний з всебічною модернізацією, структурною трансформацією не тільки промисловості, але й всіх основних галузей господарства – сільського господарства, транспорту, зв’язку тощо та їх інтеграцією з інноваційним та науково-освітнім комплексом регіону.

Інноваційна економіка в сучасних умовах характеризується, перш за все, готовністю формуючих її суб’єктів господарювання до конкуренції, пошуку та освоєння нових ринків. Досягнення цього стану у промисловості сьогодні можливе тільки на основі широкого впровадження технологічних нововведень, виходу на ринок з новою наукоємною, конкурентоспроможною продукцією. Ці риси мають бути притаманними усім галузям промисловості, особливо прогресовизначальним виробництвам.

Реалізація інноваційної програми в сучасних умовах є досить складним завданням, зважаючи на не дуже високий технічний та технологічний рівень основної маси промислових підприємств області.



Вирішення цієї складної та масштабної задачі вимагає максимального використання всіх можливих ресурсів – матеріальних, фінансових, інтелектуальних, організаційних. Саме ці аспекти визначають механізм та напрями реалізації програми інноваційного розвитку промисловості і всього господарства Львівської області.

Реалізація інноваційного варіанту можлива за кількох базових умов (припущень):

Перший фактор пов’язаний з ефективним використанням існуючих потужностей промисловості, і насамперед машинобудування. При цьому варіанті одночасно вирішуються дві проблеми: з одного боку, здійснюється кардинальний підйом технічного рівня промислових підприємств регіону, з іншого – технічно переозброєні потужності промислових підприємств максимально забезпечують потреби господарства в інноваційній продукції.

В цих умовах основною мотивацією функціонування промисловості Львівської області має стати досягнення максимально можливої суспільної ефективності. Така ефективність, як комплексне поняття, поєднує в собі не тільки отримання високого ефекту діяльності виробництва, а й досягнення на його основі відповідного рівня соціального розвитку області (умов та якості життя населення).

Сприятливим чинником реалізації цього варіанту розвитку промислового комплексу Львівської області є те, що основу виробничого потенціалу Львівської області складають підприємства машинобудування. Частка машинобудування Львівської області в Україні становила у 2007 році 4,5% від загальної кількості зайнятих та 2,5% від обсягу реалізованої промислової продукції.

Другою необхідною умовою ефективної реалізації завдань інноваційного розвитку промисловості Львівської області є активізація інвестиційної діяльності. Хоча у 2000-2007 рр. частка прямих іноземних інвестицій у промисловість знизилася з 58,0% до 36,5%, спостерігається стабільне зростання обсягів іноземного інвестування у цю галузь. На початок 2001р. у промисловість Львівщини було інвестовано 87,0 млн. дол. США, а на початок 2008 р. – у 3,5 рази більше (307,2 млн. дол. США). Подібні тенденції спостерігаються й щодо інвестицій в основний капітал, де обсяги інвестицій промисловість у порівняльних цінах зросли у 2,7 рази.

Важливим напрямом активізації інвестиційних потоків в область є розробка, пропагування та реалізація інвестиційних та інвестиційно-інноваційних проектів. Радою з питань залучення інвестицій при облдержадміністрації проводиться активна організаційна робота у цьому напрямку, але реалізації численних проектів, навіть попри їх високий очікуваний фінансово-економічний ефект, заважає недосконале та нестабільне фінансове законодавство, яке відлякує потенційних вітчизняних та іноземних інвесторів. Значні, але нечисленні реалізовані інвестиційні проекти поки що не в змозі створити критичну інвестиційно-інноваційну масу і відіграти роль своєрідного мультиплікатора соціально-економічного розвитку території області. Третьою пріоритетною ланкою механізму забезпечення реалізації інноваційної перебудови промисловості та всього господарства є всебічний розвиток та ефективне використання потужного науково-технічного потенціалу Львівської області. Згідно проведених досліджень, Львівщина належить до регіонів з середнім рівнем інвестиційно-інноваційного розвитку. Зокрема вона має середній по країні рівень за всіма основними показниками інноваційної діяльності – часткою підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, обсягом реалізованої інноваційної продукції, часткою інноваційної продукції у всій промисловій продукції регіону, співвідношенням обсягів реалізованої інноваційної продукції та капітальних витрат, співвідношенням обсягів виконаних наукових робіт та реалізованої інноваційної продукції, обсягом реалізованої інноваційної продукції за кордон та ін. Пріоритетним завданням промислової політики повинно стати створення інноваційних форм організації та розміщення підприємств –логістичних центрів, технопарків, технополісів.

Четвертою необхідною умовою реалізації оптимістичного варіанту є ініціатива та значні організаційні зусилля з боку управлінських структур. Це зумовлено тим, що цей



варіант базується на припущенні, що держава проводить активну промислову політику, спрямовану на кардинальні зміни у внутрішньогалузевій та міжгалузевій структурі промислового виробництва у відповідності з світовими тенденціями та змінами кон’юнктури ринку.

З цією метою здійснюється вплив держави на систему кредитування певних галузей (пільгове – для галузей з прискореним обігом вкладених коштів). Кредити мають надаватись лише під конкретний проект, а процентна ставка має бути нижчою за прогнозовану рентабельність виробництва. Повинна бути реалізована нова податкова система, яка передбачала б стимулювання оновлення виробничого апарату та складу кінцевої продукції. Нова промислова політика має бути спрямована на стимулювання експорту кінцевої продукції обробної промисловості при одночасному стримуванні експорту сировини та матеріалів, захист вітчизняного ринку від напливу імпортної продукції аналогічної виробленій в Україні. Важливу роль при цьому має відіграти антидемпінгове законодавство, яке принаймні вирівнює умови внутрішнього ринку для зарубіжних та вітчизняних товарів.

У контексті активізації інноваційного розвитку господарства Львівської області доцільним є створення обласного центру по координації та допомозі при впровадженні інноваційних проектів.

Становлення Львівської області як значного високоіндустріального регіону міжрегіонального значення, спеціалізованого на середньо- та високотехнологічних галузях промисловості, на період до 2031 року вимагає збільшення обсягів промислового виробництва щонайменше у 3 – 3,5 рази.

Істотної трансформації за цей період має зазнати і галузева структура промислового комплексу області. У перспективі домінуючу роль у ній має відігравати машинобудування, перш за все його високотехнологічні наукоємні галузі. Частка зайнятих в цій галузі у промисловому комплексі області повинна збільшитися до 32 %. Певним зростанням буде характеризуватись частка легкої промисловості, виробництва будівельних матеріалів, виробництва деревини та виробів з деревини. Дещо знизиться питома вага електроенергетики, видобутку енергетичних матеріалів, хімічної промисловості, металургії. Разом з тим абсолютні обсяги виробництва кожної із галузей промисловості у прогнозний період істотно зростуть. При цьому темпи росту галузей будуть досить диференційованими. Найбільшими вони повинні бути у машинобудуванні (у 4,8 рази), легкій промисловості (обсяг виробництва має зрости приблизно у 4 рази), целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості та харчовій промисловості. Значні темпи зростання виробництва мають бути у промисловості будівельних матеріалів (у 3,2 рази).

Запровадження високоефективних технологій у всіх галузях промисловості має сприяти не тільки зниженню енерго- та матеріалоємності виробництва, а й зростанню продуктивності праці у промисловості. Одночасно значно зросте чисельність зайнятих у промисловості. На 2031 рік ця цифра складатиме 218,5 тисяч осіб (18,3% від загальної чисельності зайнятих у господарстві області). Прогноз розвитку сільського господарського комплексу

Прогноз розвитку сільського господарського комплексу, за Схемою, виглядає наступним чином.

Частка аграрного сектора (рослинництва) визначається обмеженими ресурсами орних земель, що визначатиме внутрішню спеціалізацію господарської системи на перспективу (див. дод. табл. 2). Середня частка орних земель складатиме 62,9%, зокрема Полісся – 61,3%, Лісостеп – 66,0%, у Карпатах 59,3% від площі сільськогосподарських угідь. Переважна більшість районів області мають 58-68% орних земель, а такі райони як Турківський та Сколівський – менше половини. Лише Мостиський та Пустомитівський буде розорювати дещо більшу частину сільськогосподарських угідь. У середньостроковій перспективі у сільському господарстві може переважати тваринницько-рослинницький тип господарської системи. За прогнозом область до 2031 року вимушено підтримуватиме парцеляцію земельних ресурсів сільського господарства.



Пріоритетним для сільськогосподарського комплексу Львівської області завжди було і на перспективу буде зернове господарство, зокрема виробництво продовольчого зерна, виробництво цукрової сировини, олійних культур, картоплі та плодоовочевої продукції,а також кормових культур.

Пріоритетними напрямами розвитку тваринництва будуть всі галузі, зокрема молочне скотарство, вівчарство. Що стосується свинарства й птахівництва, то їх розвиток обмежений зернофуражними ресурсами.

Рис. 6. Схема розвитку сільського господарства до 2031 р.

Рекомендації: доцільно зосередитись на програмах розвитку потужного сільського господарства фермерського типу, що дозволить повністю задовольнити суспільні потреби у продовольчих товарах високої якості за помірними цінами. Основним інвестиційно-утворюючим фактором на перспективу прийнято площу ріллі у сільськогосподарських районах. На кожен гектар ріллі планується вкласти до 5 тис. грн. у фізичний капітал та залучити робочу силу. Для підтримання балансу попиту й пропозиції на галузевих ринках продовольства та подолання монополії приватної власності на землю, зокрема у першому секторі бажаною є конкуренція підприємств з державною, муніципальною й приватною формами власності.

Соціально-економічний розвиток села є можливим виключно на основі розвитку виробництва. Аналіз сільськогосподарського комплексу області показує, що він може бути збалансованим на основі наявних ресурсів повністю. Важливо відновити управління ресурсами при наданні їх у користування виключно на конкурентній основі у кожному районі.



Авторами-розробниками визначено також механізми забезпечення реалізації Схеми.

Концептуальні вирішення планування та використання території області, забезпечуватимуться шляхом цілеспрямованої діяльності обласної та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які мають використовувати матеріали Схеми при:

• визначенні основних завдань проектів і програм соціально - економічного розвитку, програм охорони земель, охорони здоров‘я населення, охорони довкілля, розвитку інженерно - транспортної інфраструктури, формування національної екологічної мережі, розвитку курортів і туризму, збереження історико - культурної спадщини;

• додержанні державних вимог для розроблення проектів планування території адміністративних районів, прикордонних територій, генеральних планів населених пунктів області.

• розробленні заходів щодо наукового, проектного, інформаційного, фінансового, організаційного забезпечення впровадження Схеми.



2. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ОБЛАСТІ

2.1 Клімат Клімат Львівщини помірно-континентальний, з м’якою зимою, затяжною вологою весною, теплим дощовим літом і відносно сухою теплою осінню. Основним кліматоутворюючим чинником є циркуляція атмосфери, з якою пов’язаний перенос повітряних мас. Протягом року переважають західні і північно-західні вітри.

У холодний період року переважають східні повітряні маси. Північно-західні та західні циклони обумовлюють інтенсивні снігопади. Часто зміна повітряних мас на весні обумовлює нестійкий погодний режим. Влітку західні та північно-західні циклони обумовлюють зливи і затяжні дощі. В жовтні та листопаді західні циклони обумовлюють опади, ожеледицю та сильний вітер, часті періоди потепління. Для холодного періоду характерна похмура погода, туман і відлиги, при яких пересічна добова температура піднімається до +5 °С і вище. В літній період діяльність циклонів затихає, температурний режим стає більш стійким. Найтепліший місяць — липень, пересічна температура становить +17...+18 °С, найхолодніший січень (-4... -6 °С). Найбільш різке зниження (до -38... °С) відбувається під впливом стаціонарних антициклонів із півночі. Температурний режим визначається і радіаційними чинниками. Абсолютний максимум температури становить +36 °С.

Кліматичні умови Карпат різноманітні і відрізняються значною нестабільністю по висоті, площі і часі; характерна вертикальна зональність. У привододільній частині умови більш суворі, в Передкарпатті дещо м’якші. Середня температура повітря в Передкарпатті становить +7... +8°C, в гірських районах Карпат — +3... +6 °C.

Амплітуда місячних температур коливається від +20 до +24°C, а з підняттям в гори — знижується.

Для режиму опадів характерне перевищення кількості опадів над величиною випаровування.

Територія Львівської області належить до зони надмірного зволоження. Пересічна річна кількість опадів в регіоні складає 650 мм в рівнинній частині та 750-1000 мм — в передгірських його частинах. Найбільш зволоженою є гірська частина, де за рік випадає до 1400 мм опадів, основна їх кількість припадає на квітень-вересень. Вологість повітря та її розподіл на території області залежить від температурних і циркуляційних особливостей. Пересічна річна вологість повітря дорівнює 80%. Найвищі значення відносної вологості повітря припадають на листопад-лютий, при максимумі у грудні (83—86 %). Навесні відносна вологість зменшується до 12—18 %. Сумарне випаровування за рік складає 530—560 мм.

2.2 Грунти Територія Львівської області характеризується наявністю різноманітних грунтоутворюючих і підстилаючих порід, які сприяють великій строкатості грунтового покриву.

Аналіз грунтової карти засвідчує, що у північній її частині, особливо на Малому Поліссі, переважають дерново-підзолисті грунти, у північно-східній — чорноземи, в центральній — сірі й темно-сірі опідзолені, у Карпатах — буроземні грунти. У долинах річок, особливо великих, таких як Дністер, Західний Буг, Стир тощо, поширені дернові й лучні, лучно-болотні та болотні грунти. Основні типи грунтів різняться між собою особливостями географічного поширення, яке підпорядковане закономірностям горизонтальної і висотної зональності.

До найпоширеніших грунтоутворюючих порід на Львівщині належать лесоподібні суглинки, які вкривають підвищення рівнинної частини регіону.

На лесоподібних відкладах утворились найродючіші опідзолені грунти широколистяних лісів. Найпоширенішими в області є ясно-сірі, сірі лісові й темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені (близько 60 % площі регіону). Вони залягають здебільшого на невисоких плато і слабопологих схилах, рідко зустрічаються на пологих і коротких спадистих схилах.



В межах Малого Полісся, Яворівського Полісся (Надсяння) й частково Розточчя поширеними є дерново-підзолисті грунти на водно-льодовикових та алювіальних піщаних, супіщаних й зрідка легкосуглинкових відкладах. Вони залягають на рівнинах, борових терасах річок, іноді на дещо підвищених елементах плоского чи горбистого рельєфу. Дуже часто у рельєфі виражені піщані горби, пасма, вали й палеодюни. Значні площі дерново-підзолистих грунтів зайняті лісами. Вони утворилися у результаті поєднання підзолистого й дернового процесів грунтоутворення в умовах лісового покриву. Орні землі з цими грунтами становлять лише 6,3-7,3 % від загальної площі ріллі.

Дерново-підзолисті грунти вважають найбіднішими грунтами області. Вони характеризуються малим вмістом гумусу (0,6-1,3 %), слабкою насиченістю основами, кислою реакцією та незначною кількістю рухомих поживних речовин. Ці грунти часто підстелені на глибині 1,0-1,5 м крейдяним мергелем або суглинками.

Грунтовий профіль не має чіткої диференціації на горизонти. Гумусовий горизонт неглибокий, не перевищує 15-18 см. В орних грунтах він поглиблений оранкою і може досягати 25-30 см. Колір його ясно-сірий, за складом пухкий, розсипчастий й безструктурний.

2.3 Природні мінеральні ресурси

Рис. 7. Основні родовища корисних копалин

Львівської області

Географічне розміщення області у зоні, де знаходяться і гори і долини, заплави річок та ліси, веде до наявності у межах області значних природніх ресурсів, які можуть бути важливими складовими регіонального розвитку.

Мінерально-сировинні ресурси Львівської області на 41,6 % охоплюють паливно-енергетичну сировину (нафту, вільний газ, конденсат, кам’яне і буре вугілля, торф), друге місце належить покладам, які необхідні для виробництва будівельних матеріалів (34,9 %), третє - покладам прісних і мінеральних підземних вод (19,5 %), решта припадає на такі корисні копалини, як самородна сірка, сіль (натрієва, магнієва й калійна), германій, озокерит (загалом близько 4,0 %).

Родовища паливно-енергетичної сировини у регіоні розташовані нерівномірно і мають два осередки.

Найвища їх щільність припадає на райони Червонограда (кам’яне вугілля) і Дрогобича (нафтогазові поклади). У регіоні наявно 36 родовищ вільного газу, добувні поклади яких становлять 114,7 млрд м³, а це 8,4 % від загальних запасів України. Із них три родовища – Гаївське, Більче-Волицьке і Хідновицьке – є найбільшими за обсягами видобутку газу (близько 5 % від видобутку по Україні).

Розвідку і розроблення цих родовищ розпочато у 50–60 роках минулого століття. Всього в області експлуатують 33 родовища газу – метану, загальний видобуток яких складає 0,94



млрд. м³. Для п’яти родовищ розраховано промислові запаси інших видів газоподібних корисних копалин – етану, пропану і бутану. Їхнє добування здійснюють лише на Бориславському і Заводівському родовищах, а обсяги не перевищують 7 тис. т.

На сьогодні досліджено закономірності розподілу метану у кам’яновугільних відкладах Львівсько-Волинського басейну та обгрунтовано можливості його використання. Загальні ресурси метану в межах басейну оцінюють в 10 млрд м3. Необліковані викиди метану в атмосферне повітря простежуються на всіх шахтах ДП «Львіввугілля».

Нафта у Львівській області виявлена у 19 родовищах з добувними промисловими покладами 220,0 млн. т, що становить 18,8 % від загальних запасів по Україні. Розробляють 11 покладів нафти, на яких щороку добувається 246 тис. т або 4,2 % від загальнодержавного видобутку. Більшість нафтових родовищ регіону розробляють вже понад 100–140 років у Передкарпатті і Бескидському низькогір’ї. Обсяги добування ропи сьогодні поступово зростають, але залишаються незначними і лише на Старосамбірському і Бориславському родовищах перевищують 50 тис. т в рік. Розвідані запаси нафти відпрацьовані на 70–75 %, однак існують потенційні ресурси регіону, які освоєні лише на третину.

Газовий конденсат на Львівщині представлений вісьмома родовищами з добувними промисловими покладами понад 2 млн. т, що становить 1,1 % від загальних запасів по Україні. Більшість родовищ розміщені в межах Дрогобицького передгір’я.

Нетрадційний (сланцевий) газ. Значну економічну і енергетичну перспективу як для області,так і для України мають нещодавно відкриті поклади сланцевого газу на території області, - на так званій «Олеській площі».

Олеська ділянка знаходиться на території Львівської (Буський, Жидачівський, Жовківський, Золочівський, Кам’янка-Бузький, Миколаївський, Перемишлянський, Пустомитівський, Сокальський райони) та Івано-Франківської областей (Тлумацький, Галицький, Городенківський, Рогатинський райони) областей і займає близько 6,5 тис. км2.

Рис. 8. Розміщення та характеристики Олеської площі

Прогнозні ресурси Олеської площі оцінюються Державною службою геології і надр України в 2,98 трлн. кубометрів газу.

На початку травня 2012 року Міжвідомча комісія з організації укладення та підписання угод про розподіл продукції (УРП) визначила переможцем конкурсу на розробку Олеської площі американську компанію Chevron.



Частка Chevron в УРП на Олеській площі складе 50%, про що йдеться в річному звіті компанії. Другою стороною угоди стане ТОВ "Надра Олеська", яку раніше заснували НАК "Надра України" і ТОВ "СПК-Геосервіс". Як йдеться в постанові Кабінету Міністрів № 1297 від 30 листопада 2012 року, мінімальний обсяг інвестицій, які повинен здійснити інвестор протягом геологорозвідувальних робіт складає 1,3 млрд. грн.

Прогноз видобутку сланцевого газу на Олеській площі Прогноз грунтується на припущенні, що геологорозвідувальні роботи будуть успішними, а промислові запаси сланцевого газу – підтверджені.

Відповідно до проекту угоди між державою Україна, компанією “Шеврон Юкрейн Б.В.” та ТзОВ “Надра Олеська” про розподіл вуглеводнів, які будуть видобувати у межах ділянки Олеська, етап геологічного вивчення триватиме 5 років, і протягом цього часу планується пробурити 13 свердловин.

Наш прогноз побудований на основі таких припущень щодо орієнтовного графіку реалізації проекту:

• угода про розподіл продукції буде погоджена та підписана до кінця 2013 року;

• в 2014 році буде підписано операційний договір та розпочато сейсмічні дослідження ділянки;

• в 2015 році буде пробурена перша свердловина, а в наступні 3 роки буде буритися 4 свердловини на рік; загальна кількість свердловин на кінець 5 року геологорозвідувальних робіт, як і планувалося, досягне 13;

• в 2019 році розпочнеться етап пілотної та промислової розробки із інтенсивним бурінням свердловин, кількість яких щороку зростатиме вдвічі: 8 нових свердловин в 2019 році, 16 – в 2020 році, 32 – в 2021 та 64 – в 2022 році.

Рис. 9. Прогнозна кількість свердловин на Олеській ділянці

Таким чином, відповідно до прогнозу, станом на 2023 рік на Олеській площі буде 133 діючих свердловини для видобування сланцевого газу. Для порівняння, у Польщі, де перша ліцензія на видобуток сланцевого газу була надана в 2007 році і яка має співставні з Україною оціночні запаси сланцевого газу, станом на червень 2013 року пробурено 46 свердловин для видобування сланцевого газу, 5 з яких було пробурено в 2013 році. Варто зауважити, що швидкість буріння свердловин в Україні буде обмежуватися не лише наявними перспективними ділянками, а й доступністю техніки для буріння і проведення гідророзриву. За даними компанії Baker Hughes, станом на серпень 2013 року на всій території Європи працює 143 бурових станка, тоді як в США їх налічується 1781.



Яким же може бути видобуток сланцевого газу з кожної свердловини? Все залежить від двох ключових факторів, а саме: початкового потоку сланцевого газу після проведення гідророзриву та темпу зниження потоку сланцевого газу з часом. На основі цих двох факторів визначають так званий оціночний кінцевий обсяг видобутку (estimated ultimate recovery rate) або, іншими словами, загальний обсяг видобутку зі свердловини за весь час її експлуатації.

У США початковий потік сланцевого газу для родовища Марселлус в середньому складає 5 мільйонів кубічних футів на день (141,5 тис м3), для родовища Фаятевіль – 2,2 мільйонів кубічних футів на день (62,2 тис м3), для родовища Барнетт – 1,52 мільйонів кубічних футів на день (43 тис м3).

За оцінками геолога та консультанта з енергетичних питань Артура Бермана, що були здійснені на основі аналізу даних про роботу свердловин найбільш розробленого родовища США Барнетт в Техасі, більше половини загального видобутку сланцевого газу зі свердловини здійснюється протягом першого року її роботи, а загальний термін функціонування свердловини може складати лише 12 років, а не 50, як це заявляють представники нафтогазової індустрії. За іншими даними, середній термін експлуатації свердловини на родовищі Барнетт складає лише 7.5 років, а найчастіше зустрічаються свердловини із чотирирічним терміном експлуатації.

Оцінки середнього загального видобутку зі свердловини протягом терміну експлуатації різняться і для найбільших родовищ в більшості випадків знаходяться в межах 1-5 мільярдів кубічних футів або 28,3-141,6 мільйонів метрів кубічних.

Зауважимо, що дані зі США не обов’язково будуть підтверджуватися в Україні через великі відмінності в геологічній структурі покладів та глибині їх залягання. Однак через відсутність більш близьких і точних даних, для нашого прогнозу було взято усереднене значення 3 мільярдів кубічних футів або 84,93 мільйонів метрів кубічних.

Для нашої спрощеної моделі ми обрали сценарій, який базується на типових даних родовища Хейнсвіль у США, відповідно до яких потужність свердловини зменшується на 70% у перший рік роботи, додатково на 30% у другий рік роботи, далі на 15% в третій та четверті роки і на 10% в п’ятий та подальші роки. Таке скорочення видобутку призводить до того, що близько половини всього газу видобувається в перший рік роботи. Зауважимо, що такий сценарій значно спрощує реальну картину, однак, на нашу думку, з огляду на наведені вище дані, є припустимим для окреслення загального прогнозу видобування сланцевого газу в Україні.

Рис. 10. Прогноз видобування сланцевого газу на Олеській ділянці, метрів кубічних

Підкреслимо, що даний прогноз базується на усереднених характеристиках ефективності свердловин на сланцевий газ у США, а тому не враховує особливостей видобутку нетрадиційного газу в Україні і відображає, скоріше, оптимістичний сценарій розвитку видобування сланцевого газу на Олеській площі. Більше того, він є дуже орієнтовним і покликаний представити лише першу наближену оцінку динаміки видобутку сланцевого газу на Олеській площі.



Проміжні висновки:

• В перспективі найближчих 10 років на Олеській ділянці можливо досягти видобутку сланцевого газу в обсязі більше 3 мільярдів метрів кубічних на рік. Однак досягнення такого результату залежатиме від цілого ряду умовностей: успішних геологорозвідувальних робіт і підтвердження видобувних запасів сланцевого газу, успішного буріння свердловин і проведення гідророзриву пласта з високою продуктивністю газового потоку, активної реалізації інвестиційних програм з буріння зростаючої кількості свердловин, дотримання природоохоронних норм і відсутності аварійних ситуацій тощо. Невдачі на будь-якому з етапів призведуть до погіршення прогнозу видобутку протягом наступних 10 років, додаткових витрат і буріння додаткової кількості свердловин та додаткового навантаження на навколишнє природне середовище.

• Навіть успішний розвиток проектів видобування нетрадиційного газу на Олеській площі, а також на Юзівській площі, Слобожанській площі та інших ділянках у короткостроковій та середньостроковій перспективі не вирішить проблему енергетичної безпеки України, а тому сланцевий газ в жодній мірі не знімає з порядку денного нагальні питання енергозбереження та розвитку відновлюваних джерел енергії.

Кам’яне вугілля розробляють у Львівсько-Волинському басейні, який є південно-східним продовженням Люблінського басейну з Польщі. На території Львівської області розміщені два з трьох геолого-промислових районів басейну: Червоноградський (Забузьке, Сокальське і Межирічанське родовища) і Південно-Західний (Тяглівське і Любельське родовища).

Добування кам’яного вугілля проводили лише в межах Червоноградського гірничо-промислового району (ГПР), який розташований у центральній частині басейну. Цей район вважають головним, в його межах наявно майже 700 млн т кам’яного вугілля або 70–90 % усіх запасів басейну. Експлуатація шахт Межирічанського родовища почалася у 1957 р., і нині тут працює десять шахт: «Великомостівська», «Бендюзька», «Межирічанська», «Відродження», «Лісова», «Зарічна», «Візейська», «Надія», «Степова» і «Червоноградська».

Сьогодні ліквідовано два підприємства: № 1 «Червоноградська» і № 5 «Великомостівська». До мокрої консервації підготовлено ще три копальні: «Великомостівська», «Бендюзька» і «Візейська». Щорічний видобуток кам’яного вугілля на усіх шахтах знизився та становить лише 1,35–1,67 млн. т.

Внаслідок проведення геологорозвідувальних робіт територію Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну розширено вдвічі. У межах Тяглівського і Любельського родовищ, загальні запаси яких у два рази переважають запаси діючої частини басейну і становлять 1,1 млрд. т, у перспективі можна побудувати ще п’ять-вісім нових шахт. Це б дало змогу розробляти басейн ще 50–60 років при щорічній потужності копалень у 10–12 млн. т вугілля.

Для Львівщини властиве багатство покладів торфу. На території Львівської області нараховують 128 родовищ торфу, серед яких 46 періодично розробляються. Запаси торфу по області становлять 67,3 млн м3 за промисловими категоріями А+В+С1.

У надрах Львівщини виявлено, оцінено і промислово освоєно багато видів гірничохімічної і гірничорудної сировини. До гірничохімічної групи корисних копалин належать сольові ресурси, сірка та карбонатна сировина для цукрової промисловості. До гірничорудних мінеральних ресурсів, які добувають у регіоні, належить винятково озокерит. Родовища сконцентровано у межах Передкарпаття. Найвища щільність родовищ припадає на райони Борислава, Дрогобича і Стрия.

У межах Львівської області розвідано 15 соляних родовищ, з яких розробляють лише Стебницьке і Дрогобицьке родовища кухонних солей, а також Стебницьке калійних і магнієвих солей.

У Передкарпатському сірконосному басейні, який охоплює територію близько 90 тис. га, під промислові розробки родовищ самородної сірки було виділено понад 12 тис. га. За обсягом



розвіданих запасів сірки область посідала перше місце в Україні та одне з перших місць у світі — за видобутком й експортом. Нині поклади самородної сірки не розробляються.

Державний баланс запасів враховує лише Бориславське родовище озокериту з промисловими запасами 113,67 тис. т. Від початку 90-х років минулого століття обсяги видобутку озокериту невпинно зменшувалися, а від 1995 р. його розроблення остаточно припинено. Нині озокеритові копальні затоплюють.

Львівська область має великі й різноманітні запаси мінеральної сировини, об’єднаної загальною назвою «корисні копалини для будівництва». Сировинна база будівельних матеріалів налічує 14 видів корисних копалин. При цьому багато з них (гіпс, вапняк, крейда тощо) є сировиною багатоцільового використання, а будівельна галузь – лише одна з них. Більшістю з них регіон повністю задовольняє внутрішні потреби та має значний експортний потенціал.

Корисні копалини для виробництва будівельних матеріалів розробляють відкритим способом у численних кар’єрах, каменоломнях й відслоненнях, які за переважаючим складом покладів умовно можна об’єднати у кар’єри глиняної і піщаної сировини, а також каменоломні. Кар’єри будівельної сировини розташовані по всій області досить нерівномірно.

Будівельна промисловість Львівщини має добре розвинений мінерально-сировинний потенціал різноманітних корисних копалин, які представлено 175 родовищами, із яких 64 розробляють.

Сумарний видобуток різної будівельної сировини щороку становить понад 2,5 млн м3, головно, покладів вапняку, гіпсу, глини і піску.

Цементна сировина за своїм значенням належить до першої десятки найважливіших видів мінеральних ресурсів. Основною сировиною для виробництва цементу є карбонатні (вапняки, гіпси, крейда, мергелі) та глинисті (глини, суглинки, леси, глинисті сланці, аргіліти) породи, які використовують у певних пропорціях у шихті.

У межах Миколаївського ГПР функціонує єдиний великий цементний завод у регіоні ВАТ «Миколаївцемент», що виробляє портландцемент марок 300–500. До підприємства належать чотири родовища різних видів цементної сировини: Демне-Добрянське, Кагуївське, Пісківське і Рава-Руське.

2.4 Водні ресурси Поверхневі водні ресурси

Головними річками області є Дністер, Західний Буг, Стрий, Бистриця, Стир, Вишня, Рата, Солокія. У цілому ж на теренах Львівщини нараховують 8950 річок різних рангів сумарною довжиною 16343 км, серед них 242 річки довжиною понад 10 км кожна загальною протяжністю 5538 км.

В межах області налічується 20 водосховищ, які розташовані в басейнах річок Дністра, Західного Бугу та Сяну, загальна площа водного дзеркала становить 3448 га, повна ємкість – 79,88 млн. м³.

Найбільші з водосховищ: Унятицьке (повна ємність 8,29 млн.м³) на р.Бар (басейн Дністра), Добротвірське (14,65 млн.м³) на р.Зх.Буг, Завадівське (8,8 млн. м³) та Малий Гноянець (14,0 млн.м³) в басейні Сяну. Ресурси підземних вод

Ресурси підземних вод у області є досить значними і складаються із прісних та мінеральних вод.

Прісні підземні води Збагаченість ресурсами підземних вод по адміністративних районах області нерівномірна і залежить від знаходження адміністративного району в тому чи іншому гідрогеологічному басейні.

Райони найменш забезпечені ресурсами Райони найбільш забезпечені ресурсами



підземних вод:

• Турківський,

• Сколівський,

• Старосамбірський,

• Самбірський.

підземних вод:

• Золочівський,

• Бродівський,

• Сокальський (за кількістю прісних підземних вод найбагатший в області).

Прогнозні ресурси прісних підземних вод Львівської області складають 3644 тис. м3/добу, експлуатаційні запаси підземних вод, які затверджені ДКЗ СРСР та ТКЗ України, в області складають 1284,7 тис. м3/добу, із них для міста Львова — 839,2 тис. м3/добу. Затверджені запаси підземних вод використовуються для водопостачання міст і основна їх частина йде на забезпечення м. Львова.

Прісні підземні води Львівської області, котрі використовують для питного і технічного водопостачання, представлені 37-ма діючими родовищами. Поширення ділянок підземних вод по реґіону дуже нерівномірне, а в Східних Карпатах їх майже немає.

Загалом, рівень забезпечення області природними водами місцевого стоку становить 226 м3/км2 на рік або 1,82 тис.м3/рік на одного мешканця, тобто оцінюється як середній (середній по Україні показник — 1000 м3/особу).

Львівщина посідає четверте місце в Україні за кількістю ставків (в середньому 0,5 га водної поверхні припадає на один квадратний кілометр поверхні області) що дозволяє акумулювати додатково майже 100 м3/рік води на одного жителя області.

Загальні запаси поверхневого і підземного стоку в області становлять близько 10% від загальнодержавних ресурсів. За об’ємом місцевого стоку – 4,92 млрд м3 – область поступається лише Закарпаттю, дещо перевищує Івано- Франківщину і набагато випереджує решту областей України

Мінеральні підземні води Мінеральні підземні води Львівщини є важливим елементом регіональних рерсусів, репрезентовані близько 60-ма родовищами з балансовими запасами 5,4 тис. м³/добу, із них 21 родовище експлуатують. Особливо інтенсивно використовують мінеральні води Передкарпаття (курорти Трускавець, Моршин і Шкло), Бескидського низькогір’я (Східниця і Верхнє Синьовидне) та Розточчя й Опілля (Немирів, Великий Любінь і Розділ).

Рис. 11. Попередньо оцінені запаси мінеральних вод Львівської області, м3/добу

Видобуток мінеральних вод в середньому становить 1,1 тис. м3/добу.

В області також здійснюють відбір столових і лікувально-питних вод на нерозвіданих родовищах, де підрахунок запасів не здійснювали.

На Львівщині виявлено майже всі типи мінеральних вод, але найбільше поширені води без специфічних компонентів, з підвищеним вмістом органічних речовин типу «Нафтуся» та сульфідні (сірководневі).

Експлуатаційні запаси 28 родовищ мінеральних вод Львівської області становлять 3,3 тис. м3/добу за категоріями А+В+С1 і 360 м3/добу за категорією C2, що становить близько 3 % від їхніх прогнозних запасів.



Загалом прогнозні ресурси лікувальних вод реґіону становлять 109,3 тис. м3/добу. Більша частина припадає на сульфідні води – 68,8 тис. м3/добу, потім води без специфічних компонентів – 27,3 тис. м3/добу, в тім числі сульфатовмісні розсоли – 613 м3/добу, типу «Нафтуся» – 5,1 тис. м3/добу. Термальні (термоенергетичні) води

Інформація щодо поширення термальних вод у Львівській області отримана в результаті буріння глибоких свердловин при пошуках нафти і газу.

Термальні води природних колекторів мають високу мінералізацію, що сягає 30 г/дм3 і більше, а також підвищений вміст сірководню, що вимагає при їх використанні очистки від домішок і зворотної закачки у глибокі колектори.

Брюховицьке родовище термальних вод розташоване в межах смт. Брюховичі. Пробурені дві свердловини: «1-Брюховичі» 1505м. глибиною, «2-Брюховичі» - 1400 м.

Свердловина «2-Мостиська » пробурена в 1967 р. глибиною понад 3500 м.

Свердловина «1-Пиняни» пробурена в 1967 р. глибиною понад 3000 м. Свердловина «1-Калинів» пробурена в 1979 р. глибиною майже 2500 м.

Термальні (термоенергетичні) води перспективні для використання як нетрадиційне джерело енергії, у бальнеології, а також як джерело промислово цінних компонентів. Найповніше охарактеризовані термічні умови підземних вод Передкарпаття, особливо її північно-західної частини. Лікувальні грязі

Лікувальні грязі (пелоїди) мають вигляд однорідної тонкодисперсної маси з певними тепловими та фізико-хімічними властивостями. У Львівській області поширені й обмежено використовують торфові лікувальні грязі, утворення яких відбулося внаслідок заростання (заторфовування) водойм і заболочених грунтів. В області відомі такі родовища торфових грязей: Великий Любінь, Шкло, Немирів, Моршин. Найкраще вивчені Великолюбінське з балансовими запасами 204,6 тис. м3 за категоріями А+В+С1 і Моршинське родовища грязей з геологічними запасами 239 тис. м3. Розроблення лікувальних грязей проводили лише на Великолюбінському родовищі, де пелоїди добуваються для потреб санаторію «Любінь Великий». Мінеральні та термальні води Львівщини є достатньо різноманітними з досить значними розвіданими запасами, що може знайти своє застосування при розширенні чи будівництві нових лікувально-оздоровчих закладів, поширенню лікувально-оздоровчого туризму, фармакології та косметології.

2.5 Лісові ресурси Ліси від найдавніших часів були основним багатством Львівського краю, завжди відігравали величезну роль у житті людей. Ліс дає деревину для будівництва, плоди до столу пашу для худоби, слугує місцем перебування дичини.

Середня лісистість території області становить 28 % (по Україні — 14,5 %). Площа лісового фонду складає близько 690 тис. га (понад 8 % всіх лісів України), вкритих лісом територій — 623 тис. га. Ліси області поділяються на дві групи. Ліси першої групи займають площу 271 тис. га (39 % від усієї площі лісів). Це ліси зелених зон міст, округів санітарної охорони курортно-рекреаційних територій тощо. Ліси другої групи займають площу 419 тис. га (понад 60 % ).

Основними лісоутворювальними породами лісів Львівщини є сосна звичайна (Pinus sylvestris), 23 % від площі лісів, ялина європейська (Picea abies), 20 %, бук лісовий (Fagus sylvatica), 17 %, дуб звичайний (Quercus robur), 16 %, ялиця біла (Abies alba), вільха сіра (Alnus incana).

Різноманітність деревних порід зумовлює формування стійких і продуктивних змішаних насаджень та забезпечення найрізноманітніших потреб у деревині.



Протягом останніх десятиліть відбулося зменшення лісистості в різних районах області у рази: у рівнинних та передгірських районах лісистість скоротилась до 20 %, а в гірських — до 53 % від їх загальної площі. Характерно, що молодняками зайнято 41 % від загальної площі лісів, тому сьогодні ліси не здатні виконувати функції стабілізуючого чинника у ландшафтних системах відведеного йому природою. Результатом є все частіші прояви стихійних природних явищ катастрофічного характеру таких як паводки, селі, вітровали, зсуви.

Виснажлива експлуатація лісів зумовила значне зниження верхньої межі лісу зміни породного складу вікової структури, зменшення запасів лісів, зниження багатьох їх корисних функцій, у тому числі їх біологічної стійкості. Тривале порушення екології лісокористування породило низку екологічних проблем — хвороби дерев, вітровали, буреломи, механічне пошкодження цінних порід (явір, бук, модрина), що знижує сортність насаджень; прояв ерозійних процесів призводить до порушення гідрологічного режиму рік, деградації ґрунтів, порушення лісовідтворення тощо.

2.6 Рекреаційні ресурси і курортні зони Львівщина характеризується різноманітністю природних умов і багатством рекреаційних ресурсів.

В області створена широка мережа рекреаційних закладів, а саме: 133 санаторно-курортних заклади, в т.ч. на базі багатих природно-рекреаційних ресурсів: Великий Любінь, Моршин, Немирів, Роздол, Східниця, Трускавець, Шкло, 82 заклади готельного господарства, близько 500 приватних садиб, які займаються сільським туризмом.

Лікувально-оздоровчі та відпочинкові центри:

• м. Трускавець (добовий дебіт родовищ мінеральних вод складає 47,2 м3 добу) — курорт державного і міжнародного значення, понад 25 мінеральних джерел (найбільш відома мінеральна вода «Нафтуся» із загальними розвіданими та прогнозними ресурсами понад 5000 м3/добу );

• смт. Східниця (добовий дебіт родовища 64,6 м3/добу) — бальнеологічний курорт, налічується 38 джерел і понад 17 свердловин з різним фізико-хімічним складом. До послуг туристів та відпочиваючих; — 5 пансіонатів, 2 бази відпочинку, лікарня;

• м. Моршин (добовий дебіт родовища складає 79,0 м3/добу — курорт державного значення, до послуг відпочиваючих 12 санаторіїв, 3 пансіонати, бальнеогрязелікарня, аеросолярій, інгаляторій, тощо. Сумарні розвідані та прогнозні ресурси лікувальних розсолів складають понад 600 м3/добу, з яких на даний час використовується лише приблизно 1 м3/добу;

• смт. Немирів (запаси вод — 320 м3/добу) — бальнеологічний курорт, 6 мінеральних джерел, функціонують санаторій, бальнео-лікарня, грязелікарня, табори відпочинку;

• смт. Шкло (запаси вод — 5,0 м3/добу) — бальнеологічний курорт, функціонують санаторій, бальнео-лікарня, грязелікарня, табори відпочинку;

Крім курортів, найбільш відомі родовища мінеральних вод без специфічних компонентів і властивостей розташовані в смт. Олеську (220 м3/добу), с. Балучині (158 м3/добу), смт. Новому Милятині (138 м3/добу), с. Солуки (86 м3/добу). Загальні прогнозні їхні запаси складають близько 27 тис. м3/добу.

Крім бальнеологічних, Львівщина має природні ландшафтні, лісові, водні та інші рекреаційні ресурси.

Серед них особливий інтерес представляють гірські місцевості, придатні для гірськолижного спорту, зокрема, Славське з прилеглими населеними пунктами, с. Тисовець Сколівського району, с.Розлуч, м.Турка Турківського району та деякі інші.

Туристично-рекреаційний потенціал Сколівського району нараховує 86 відпочинкових закладів, з них 70 діючих, близько 200 приватних агроосель, 3 канатно-крісельні дороги, 27



бугельних витяги, 30 гірськолижних трас, з них 8 затверджено міжнародною федерацією спорту.

Гірськолижні центри:

• смт. Славське — 30 закладів розміщення туристів, 6 гірськолижних зон, на яких діють 17 лижних трас, 1 канатно-крісельна дорога та 15 бугельних витягів;

• с. Тисовець — 10 лижних трас, на яких працює 2 бугельних підйомників довжиною 400 — 1000 м та 1 канатно-крісельна дорога;

• с. Волосянка — база відпочинку «Високий Верх» на 78 ліжко-місць і канатно-крісельна дорога на гору Високий Верх протяжністю 2750 м. та пропускною здатністю 500 чол./год.

• м. Турка (г. Кичера) - лижна траса, на якій функціонує бугельний підйомник 800 м.

• с. Розлуч (г. Волосянка) - лижна траса, на якій функціонує бугельний підйомник 800м.

Для водних видів відпочинку, оздоровлення і туризму найбільш придатними є ріки Дністер, Стрий, Свіча, Західний Буг, окремі штучні водойми в околицях Львова та Яворівському районі.

2.7 Історико-культурна спадщина Львівщини Область має найбільшу в Україні кількість, різноманітність і ступінь збереження об‘єктів архітектурно-містобудівної спадщини, яка представлена всіма типами будівель широкого хронологічного періоду — від Княжої доби до середини XX століття.

Пам’ятки архітектури — найбільш цінні туристичні об’єкти. Всього в області взято під охорону 3965 споруд XII — XX століть, або 25 % від усієї кількості в Україні, в тому числі 512 — загально-державного значення. Функціонує 10 державних театрів та 18 музеїв. Основна частина об’єктів (2313) зосереджена у Львові, який за їх кількістю та різноманітністю займає перше місце в державі і внесений рішенням ЮНЕСКО до переліку найцінніших міст світу.

В області функціонують історико-культурні заповідники, які містять пам’ятки архітектури, історії, археології, мистецтва, музеї, театри та інше. До них можна сміливо віднести і промислові об’єкти, які мають певну туристичну цінність (закинуті шахти, старі місця нафтовидобутку, солеваріння, гутного виробництва тощо).

Створено туристичний маршрут «Золота підкова» на основі збережених архітектурних пам’яток в Угневі, Золочеві, Старому Селі, Свіржі, Підгірцях, Олеську, Жовкві, Крехові.

На Львівщині варто відвідати: Олеський Замок, розташований неподалік селища Олесько, на 72-му кілометрі від Львова на Київському шосе. Перша згадка про замок у літературних джерелах припадає на 1327 рік. Ця пам’ятка архітектури ХІV–ХVІІ ст. перебудована у дусі італійського Ренесансу у 1620-х рр. Зараз тут музей-заповідник. “Олеський замок” — відділення Львівської галереї мистецтв. У музеї зібрано понад 500 творів живопису, скульптури, прикладного мистецтва, твори іконопису ХV-ХVІ ст. У трьох залах експозиції можна простежити майже чотирьохсотрічний розвиток Львівського портрета.

Підгорецький замок. Перша писемна згадка про Підгірці датується 431 роком. Замок — це ансамбль, до якого входить оточений складною оборонною системою триповерховий палац, заїжджий двір ХVІІІ ст., костел і парк. Замок споруджено протягом 1635-1640 рр. на місці старого укріплення, яке згадується ще у 1530 р. Архітектори замку працювали за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського.

Свірзький замок. Перша згадка про Свірж датується 1427 р, коли він належав шляхетному роду Свірзьких. Сучасного вигляду набрав у середині ХVІІ ст. за власності графа Цетнера. У 1648-1654 рр. замок не раз здобували козацькі загони. На території комплексу залишився костел ХV ст. у стилі ренесансу, у замку збереглися барельєфи з різьбленого й оздобленого каменю, бійниці, а посеред двору — величезна криниця.



Золочівський замок збудовано у першій третині ХVІІ ст. як оборонну фортецю. В’їзна вежа, Китайський палац, Великий житловий палац творять прекрасну ренесансну гармонію. Найцікавіший замок своїми елементами оборонної архітектури, серед яких вежі-кавальєри, бастіони, панська садиба, казарми, в’язниця, навчальний заклад. Нині це музей-заповідник, відділення Львівської галереї мистецтв. Перлиною архітектури замку є декоративний портал брами. Вежі на бастіонах є своєрідною візиткою замку, історія якого пов’язана з багатьма історичними подіями та постатями: Богданом Хмельницьким, Петром Дорошенком, Іваном Сірком, Яном Собєським. Окрасою замку є Китайський палац — один з небагатьох зразків східної архітектури на наших землях. Архітектура палацу нагадує італійські палаци епохи ренесансу.

Жовківський королівський замок XVI століття має строгу прямокутну форму з чотирма кутовими вежами. Туристи можуть оглянути замкові вежі й двоповерхові житлові корпуси, прогулятися дерев’яними замковими галереями, зазирнути у парадні внутрішні покої, де нині розташована експозиція музею. Зараз завершується формування мистецької експозиції Жовківського замку як філії Львівської галереї мистецтв.

Крім замків, на Львівщині цікаво відвідати:

• Село Звенигород. Залишки давньоруського городища ХІ—ХІІ ст.

• Місто Винники. Костел Вознесіння 1738 р., дзвіниця ХІХ ст., ландшафтні заказники «Чорна гора» і «Львівський».

• Село Потелич. Городище давньоруського міста Потелич, церква Святого Духа, дзвіниця Троїцької церкви, гідробіологічний заказник державного значення «Потелицький».

• Місто Дрогобич. Збережений ансамбль історичної частини міста ХVIII — поч. ХХст.; шедеври української дерев’яної архітекту ри XVI — XVIIст.: церква св.Юрія і Воздвиження Чесного Хреста;

• Село Нагуєвичі. Літературно-меморіальний музей Івана Франка.

• Село Урич. Історико-природничий заповідник «Урицькі скелі» з залишками збереженої давньоруської фортеці ХІ — ХІVст.

• Село Стільське. Унікальний історико-культурний комплекс з центром — городищем ІХ — ХІ ст., який охоплює величезну, вкриту давнім пралісом площу мальовничої Бібрсько-Стільської височини. В результаті тривалих археологічних досліджень було встановлено, що на залісненому плато на початку ХІ століття дійсно існувало велике місто. Його неймовірно велика, як для тогочасних міст Європи, укріплена площа сягала 250 га., а довжина оборонних стін — близько 10 км. У найближчих околицях міста археологи дослідили густу сітку поселень, культових місць та некрополі.

• Село Cтільсько — колишня столиця слов’янського племені білих хорватів.



3. ДЕМОГРАФІЯ Головним ресурсом регіонального розвитку є люди і головною метою розвитку є забезпечення потреб людини у якісному та безпечному життю.

Львівська область є однією з найбільш населених українських областей з дуже високою щільністю населення та високим рівнем урбанізації.

На 1 січня 2012р. в області проживало 2540,9 тис. осіб (5,6% від загальної кількості населення України). За чисельністю населення займає п’яте місце після Донецької, Дніпропетровської, Харківської областей та м. Києва, за щільністю населення Львівська область займає другу позицію серед областей - 116,4 особи на 1 кв.км. (Донецька область -166,0 осіб на 1км.кв.) (щільність населення в Україні - 75,6 особи на 1кв.км.).

Середня очікувана тривалість життя складає 65.01 років для чоловіків та 76.51 для жінок (у 1991—1992 році — 65.98 та 75.3 відповідно). У порівнянні з 1989р. середній вік населення збільшився більш ніж на 3 роки і склав 36.1 для чоловіків та 40.8 для жінок.

3.1 Чисельність населення Демографічний розвиток Львівської області впродовж останніх 20 років характеризується тенденцією до поступового спаду чисельності населення особливо в сільській місцевості.

Порівняно з підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року кількість населення області зменшилася на 85,6 тис. осіб, або на 3,3% (в Україні – на 2823,5 тис. осіб, або на 5,8%), у тому числі міського населення – на 13,9 тис. осіб (0,9%), сільського – на 71,7 тис. осіб (6,7%).

Від перепису населення 2001 року щорічно кількість населення зменшувалась у середньому на 0,4% (в Україні – на 0,7%). Між переписами 1989 і 2001 років щорічне зменшення в середньому становило 0,50% (в Україні – 0,55%).

Рис. 12. Динаміка чисельності населення

У 2011 році населення області зменшилось на 3,8 тис. осіб, це на 1,1 тис. осіб менше, ніж у 2010 році, або на 0,2%. Зменшення населення пояснюється в першу чергу природними чинниками. Протягом усіх останніх років народжуваність була нижче смертності, що спричинило від’ємний приріст населення.Сальдо міграції, яка включає як внутрішню так і міжнародну міграцію, було також від’ємним, але міграція мала менший вплив на скорочення населення, ніж природні чинники.



3.2 Природний приріст населення Природний приріст населення визначається як різниця між кількістю народжених і померлих у відповідний рік. Якщо народжуваність є вищою за смертність, відбувається додатний природний приріст населення. Від’ємний природний приріст населення відбувається, коли народжуваність є нижчою за смертність.

Рис. 13. Природний приріст населення (на 1000 осіб)

Природне скорочення населення у 2011р. склало 2258 осіб, або 0,9 особи на 1000 осіб наявного населення. За рахунок сільського населення, у міських поселеннях спостерігався природній приріст. Показник абсолютного природного скорочення зменшився на 43,5% відносно 2010р.

-8000-6000-4000-2000

02000400060008000

10000

1990 1995 2000 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012осіб

за рік

міста села

Рис. 14. Природний приріст (скорочення) населення



Рис. 15. Коефіцієнт природного приросту (скорочення) населення на 1тис. осіб у

2012р. – міжрегіональний вимір Збільшення чисельності населення на 1 січня 2012р.. відбулося лише у Дрогобицькому, Мостиському, Пустомитівському, Сколівському, Стрийському і Яворівському районах та м.Новий Розділ в наслідок міграційного приросту. В Сколівському районі та м.Новий Розділ поповнення населення відбулось за рахунок природного та міграційного приростів, лише у Яворівському – за рахунок природного приросту.

Незначний природній приріст що простежується у міських поселеннях впродовж 2009-2012рр. в цілому на демографічну ситуацію не впливає.

У порівнянні із сусідніми регіонами, та із подібними регіонами за рівнем урбанізації та структурою економіки Львівська область за показником природного скорочення населення знаходить в групі з гіршими параметрами, хоча показник дещо кращий від загальноукраїнського.

Таблиця 3. Порівняння природного приросту (скорочення) населення за 2011р. Територія Природний приріст (скорочення) населення

осіб На 1000 наявного населення Волинська 778 0,8Закарпатська 3872 3,1Івано-Франківська -160 -0,1Львівська -2258 -0,9Рівненська 3529 3,0Тернопільська -2865 -7,2 Воронезька (РФ) -1100 -0,57Любленське воєводство (РП) -1271 -0,59Підкарпатське воєводство (РП) 2741 1,29



Рис. 16. Коефіцієнт природного приросту (скорочення) населення на 1тис. осіб у

2012р. – національний вимір Природне скорочення населення може мати негативні наслідки для регіонального розвитку: зменшення кількості осіб працездатного віку, зростання демографічного навантаження на працюючого.

Темпи природного зменшення населення в межах області суттєво різняться між окремими адміністративно-територіальними одиницями.

3.3 Міграція населення Два типи міграції – внутрішня і міжнародна – роблять внесок в загальне сальдо міграції. Сальдо внутрішньої міграції є різницею між кількістю людей, що приїхали в Львівську область з інших регіонів України і виїхали в інші регіони України. Сальдо внутрішньої міграції мало тенденцію до покращення у 2008-2009 роках, але у 2010 році сальдо знизилося, і ще більше зниження відбулося у 2011 році, переважно за рахунок зменшення притоку населення в область, оскільки кількість вибулих змінилася незначно. При цьому у 2011 році, на відміну від попередніх років, міграційне скорочення чоловічого населення було більшим, ніж жіночого.

Поступове зменшення міграційного відтоку населення спостерігається в області з 2002 року, так на міграційне скорочення населення у другій половині 90-х років припадало майже 80% загального зменшення кількості населення, у 2010 – 18,0%, 2011 році – 40,7%.

Впродовж 2003-2009рр. в межах області в міських поселеннях спостерігалось додатнє сальдо міграції, в сільській – від’ємне.

У 2010-2011рр сільська місцевість поповнювалась за рахунок мешканців міст (2011р. у міських поселеннях коефіцієнт прибуття становив 12,8 особи на 1тис.осіб, вибуття-14,1; сільській місцевості-10,4 та 10,0 відповідно).

У розрахунку на 1000 осіб наявного населення величина міграційного скорочення у 2011р. становила 0,6 особи, в 2012 році 0,5 особи.



-2000-1500-1000

-5000

50010001500

2008 2010 2012

осіб

за рік

міста селаобласть

Рис. 17. Міграційний рух населення

Загалом по Україні за рахунок міграції чисельність населення в 2011році збільшилась на 17,1 тис. осіб.

Серед сусідніх областей найбільше від’ємне сальдо міграції склалось у Рівненській області 1,8тис. осіб або 1,6%.

Таблиця 4. Міграція населення в сусідніх регіонах у 2011р. Територія Сальдо міграції у 2011р. (Осіб.) Сальдо міграції

(на 1000 осіб наявного населення.)

Міжрегіональна міграція

Міждержавна міграція

Волинська 475 196 0,6 Закарпатська -393 -70 -0,4 Івано-Франківська 254 268 0,4 Львівська -1590 38 -0,6 Рівненська -1774 -25 -1,6 Тернопільська -844 13 -0,7

3.4 Розподіл населення за статтю та віком Статево-вікова піраміда населення області має дві особливості, на які слід звернути увагу.

‐30000 ‐20000 ‐10000 0 10000 20000 30000

05

101520253035404550556065707580859095

100

Чоловіки

Жінки

Рис. 18. Розподіл населення за віком у 2012 році6

6Віковий розподіл населення поданий станом на 1 січня 2012 року



По-перше, тут спостерігається розширення діаграми у віковій групі 48-54 роки та у віковій групі 69-76 років, причому це розширення відбувається більше за рахунок жіночої частини населення. По-друге, статево-вікова піраміда населення виглядає відносно симетричною у молодших вікових групах. Це вказує на те, що різниця між частками чоловічого та жіночого населення у Львівській області великою мірою пояснюється дисбалансом у старших вікових групах. Найбільше диспропорція між чоловічим населенням і жіночим є помітною у віковій групі старше 60 років, де чоловіків майже вдвічі менше, ніж жінок

Станом на 1 січня 2012 року середній вік населення Львівської області становив 39,1 року, при цьому середній вік жінок становив 41,4 року, а чоловіків – 36,7 року. Протягом останніх 5 років спостерігалося повільне зростання середнього віку населення області. При цьому середній вік сільського населення є дещо вищим (39,5 року), ніж міського (38,9 року).

3.5 Демографічне навантаження на населення у віці 16-59 років Демографічне навантаження – це співвідношення кількості осіб, молодших та старших від працездатного віку, до кількості осіб працездатного віку в розрахунку на 1000 осіб. З 1 жовтня 2011 року набував чинності закон "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", згідно якого підвищується пенсійний вік жінок до 60 років. Таким чином, станом на початок 2012 року вік в Україні вік, молодший за працездатний становить 0-15 років, старший за працездатний 60 років і більше. Працездатний вік чоловіків і жінок – 16-59 років. Перехід до нової межі пенсійного віку буде здійснюватися поступово, через збільшення пенсійного віку жінок на 6 місяців кожний рік у період з 2012 до 2021 року.

Демографічне навантаження на осіб працездатного віку зростало протягом 2008-2011 років, як за рахунок осіб молодше працездатного віку, так і за рахунок осіб старше працездатного віку. Реальна кількість працездатного населення є меншою, ніж кількість осіб у віці 16-59 років, і демографічне навантаження на нього є більшим. Проте діаграма відображає потенційну економічну користь від збільшення межі пенсійного віку для жінок, оскільки демографічне навантаження осіб старше працездатного віку повинно значно скоротитися протягом наступних 10 років.

Рис. 19. Динаміка демографічного навантаження на працездатне населення у 2007-

2011 роках, на 1000 осіб працездатного населення7

7Демографічне навантаження подано станом на 1 січня відповідного року.



Рис. 20. Загальне демографічне навантаження

Рис. 21. Навантаження особами у віці 0-14 років



Рис. 22. Навантаження особами у віці 65 і старше

Аналіз демографічного навантаження по районах області показує, що у сільських районах цей показник загалом є вищим від міст обласного значення.

У сільських районах показники демографічного навантаження на 1000 осіб працездатного віку вищі у категорії навантаження особами як молодшого так і старшого працездатного віку, що говорить про зменшену кількість осіб працездатного віку у сільських територіях і додаткові проблеми з утриманням осіб непрацездатного віку.

Таблиця 5. Таблиця 3.12. Ключові індикатори демографічної ситуації Показник Дата/період Львівська

область Україна Позиція

Львівоської області

Природний приріст населення

2011 рік -0,9 на 1000 осіб

-3,5 на 1000 осіб

Сильна

Сальдо міграції 2011 рік -0,6 на 1000 осіб

0,0 на 1000 осіб

Слабка

Частка жінок у населенні

Станом на 1 січня 2012

52,71% 53,85% Сильна

Частка населення у віці 60 роківі старше

Станом на 1 січня 2012

19,32% 21,16% Сильна

Демографічне навантаження на населення у віці 16-59 років

Станом на 1 січня 2012 року

564особи 576 осіб Сильна



Проміжні висновки:

• Демографічна ситуація в області є дещо кращою від середньої по Україні, але містить низку ризиків для майбутнього розвитку, через прискорене старіння населення, особливо у сільських територіях, зміну статевої структури старших груп населення, зменшення кількості осіб працездатного віку у загальній структурі населення.

• Найскладніша демографічна ситуація складається у периферійних районах: гірських районах південного заходу та сільських районах північного сходу.

• Розміщення населення в межах її території є не рівномірним через специфічне розташування та рельєф (Південа частина області розташована у межах Волинської височини, Малого Полісся, Подільської височини (максимальні висоти 300-400м); південно західна - гірські території Українських Карпат (макс.висоти 600-1000м); північна частина області розташована в лісостеповій зоні).

• На показники демографічної ситуації районів також впливає значна кількість міст обласного значення (9), які виводяться із районної статистики, що дає дещо спотворену картину порівняння районів з містами районного значення та районів у яких є міста обласного значення. Для прикладу: а) населення Сокальського району - 93,5 тис. осіб. На території району місто обласного значення Червоноград - 82,4 тис.осіб; б) м. Самбір -34,9тис. осіб, Самбірський район – 69.3 тис. осіб.

• Поряд з тим, тенденція останніх років фіксує певну стабілізацію населення області, покращення міграційного балансу, правда ця тенденція не стосується усієї території області.



4. ІНФРАСТРУКТУРА

4.1 Транспортна інфраструктура Львівська область забезпечена розвиненою мережею транспортних комунікацій, ділянки яких проходять за напрямками міжнародних європейських доріг, сприяють пропуску транзитних транспортних потоків через регіон, що обумовлює його стратегічне значення у розвитку економіки країни.

Львівська область обслуговує достатньо розвинутий транспортний комплекс, який є найпотужнішим на заході України.

Інфраструктура транспортного комплексу складається із споруд та обладнання зовнішнього транспорту (залізничного, автомобільного, повітряного), мережі зовнішніх транспортних артерій, а також внутрішньоміської транспортної системи населених пунктів.

Залізничний, автомобільний і повітряний види транспорту забезпечують вантажні і пасажирські перевезення у всіх видах сполучення – міжнародні, міжрегіональні і внутрішньорегіональні.

Львівська область має розгалужену мережу автомобільних доріг (державного та місцевого значення), яка забезпечує вантажні та пасажирські потоки внутрішньодержавні (України), транзитні транспортні потоки (Європи), та внутрішньообласні.

Територією області проходять ділянки автомобільних транспортних коридорів, які навантажені переважно транспортними потоками з Центральної Європи (коридор №3) та Південної Європи (коридор №5).

Рис. 23. Міжнародні транспортні коридори8

8 http://www.invest-lvivregion.com



Львівський регіон розвивається спільно з польською частиною як єдина просторова структура і є провідником для інтеграції нашої країни до європейської спільноти. Для забезпечення потреб економічного співробітництва України з Польщею у межах українсько-польського кордону працює мережа пунктів пропуску.

Головним транспортним вузлом області є м. Львів, через який проходять основні міжнародні залізничні і автомобільні магістралі, в якому зосереджені об’єкти різних видів транспорту по обслуговуванню перевезень пасажирів і вантажів у всіх видах сполучення.

Основні автодороги та залізниці проходять майже паралельно, одними коридорами, що з одного боку створює конкуренцію перевезень, проте з іншого боку існують частини території області із малою кількістю доріг і населенні пункти яких слабо зв‘язані з рештою території області.

Завдяки пожвавленню упродовж останніх років економічних процесів в державі і вжитим заходам із перебудови транспортної галузі, забезпечено стабілізацію і поступове зростання основних економічних показників народного господарства, в тому числі транспортного комплексу області – зростає об’єм транзитних перевезень, нарощуються поступово обсяги перевезень вантажів і пасажирів.

Нижче наведена динаміка об’ємів вантажних і пасажирських перевезень і розподіл їх між видами транспорту за ряд років.

010 00020 00030 00040 00050 00060 00070 000

1995 2000 2002 2004 2006 2008 2010 2012

тис.тон

ЗалізничнийАвтомобільний

Рис. 24. Перевезення вантажів за видами транспорту

0

50 000

100 000

150 000

200 000

250 000

300 000

1995 2000 2002 2004 2006 2008 2010 2012

тис.

ЗалізничнийАвтомобільнийТрамвайнийТролейбуснийАвіаційний

Рис. 25. Перевезення пасажирів за видами транспорту

В умовах ринкової економіки відбувався перерозподіл вантажних і пасажирських перевезень між усіма видами транспорту.

У зв’язку з різким падінням об’ємів перевезень у 90-х роках з’явилися резерви пропускної спроможності на всіх видах транспорту для переробки потоків у 2–3 рази більше існуючих. Транзит, як вид експорту транспортних послуг, є одним із найбільш ефективних, а інвестиції у цю сферу транспортної діяльності дають швидку віддачу.



Збільшення обсягів міжнародного транзиту територією області може стати важливим фактором стабілізації та структурної перебудови її економіки. У подальшому очікується збільшення транзитних перевезень територією України через Львівську область.

Характеристика існуючого стану транспортної системи регіону свідчить про наявність достатньо досить потужної його інфраструктури і розвиненої мережі автомобільних магістралей і залізниць. Для освоєння очікуваних об’ємів вантажних і пасажирських перевезень на найближчу перспективу, існуючого потенціалу транспортного комплексу в основному достатньо, при умові проведення робіт по його модернізації.

Однією з найгостріших проблем для всіх видів транспорту є високий рівень амортизації виробничих фондів, передусім рухомого складу, невідповідність їх технічного рівня сучасним вимогам, недостатність об’ємів інвестицій, що вкладаються в техніко-технологічну модернізацію і розвиток. Зношеність рухомого складу негативно впливає на кількісні і якісні показники транспортної галузі, безпеку руху, екологічний стан навколишнього середовища, стримує розвиток внутрішніх об’ємів перевезень і транзиту. Залізничний транспорт

Рис. 26. Схема доріг Львівської залізниці

Залізничний транспорт забезпечує вантажні і пасажирські перевезення у дальньому сполученні.

Експлуатаційна довжина залізниці загального користування складає 1280,0км (орієнтовно 6% від загальної довжини залізничних колій по Україні). Довжина електрифікованих залізничних ліній - 818,0км (64%). Щільність залізничної мережі – 59 км/тис.км2, що у 1,6 раза вище середнього показника по Україні (36 км/тис.км2).

Довжина найбільш технічно-обладнаних двоколійних електрифікованих залізниць становить 387,0км, або 30,4% від загальної довжини. На них припадає переважна частина вантажообігу та пасажирських перевезень.

Територією області проходять двоколійні електрифіковані залізничні лінії з інтенсивним рухом поїздів:

• Мостиська – Львів – Красне – Тернопіль – Хмельницький – Київ (ділянка у межах області – Мостиська – Красне – Золочів) ;

• Чоп – Львів – Рівне – Мінськ (ділянка у межах області Броди – Красне – Львів – Стрий – Славське).

Слід визначити, що з усіх залізничних ділянок найбільше навантаження зазнає залізнична ділянка – Львів–Красне, яка працює на межі пропускної спроможності.

Одноколійні залізничні лінії Львів – Сапіжанка – Луцьк, Сапіжанка – Ковель, Львів – Ходорів – Івано-Франківськ, Львів – Самбір – Ужгород також навантажені транспортними потоками, забезпечують, головним чином, транспортні зв’язки області з прилеглими областями. Найбільше навантаження має залізнична ділянка Львів – Самбір – Ужгород.

Одноколійні залізничні лінії Львів – Рава-Руська, Самбір – Хирів є напрямками транспортних потоків, що проходять через українсько–польський транскордонний регіон.

Різниця ширини українських і польських залізничних колій (1524мм і 1435мм) спричиняє необхідність заміни колісних вагонних пар потягів і цим на довгий час затримує рух при



перетині кордону. В зв’язку з цим постає питання проходження через область залізничної магістралі з європейською колією. Автомобільні дороги

Станом на 2012 р. протяжність автомобільних доріг загального користування Львівської області становила 8378,7км, з них із твердим покриттям - 8198,9 км, або 97,9% від наявності шляхів.

Рис. 27. Головні автомагістралі

Усі райони, окрім Сколівського та Турківського, мають показники щільності автодоріг вище за середній по Україні. Найбільше забезпечення автомобільними дорогами мають райони: Мостиський, Стрийський, Перемишлянський, Бузький.

Дороги державного й місцевого значення забезпечують зв’язки із зарубіжжям, головними промисловими та обласними центрами регіонів центральної, південно-західної, північно-західної та східної України (Києвом, Тернополем, Ужгородом, Івано-Франківськом, Чернівцями, Луцьком, Кіровоградом).

Основою автодорожньої мережі є дороги державного значення – міжнародні, національні та регіональні, які концентруються, головним чином у транспортному вузлі області – м.Львові.

Головне транспортне навантаження приймають п’ять міжнародних автодоріг державного значення, загальною протяжністю 548,0км.



Міжнародна автомобільна дорога Київ-Чоп (М-06) є складовою частиною сумісної траси міжнародних транспортних коридорів: Крітський №3 – Краковець – Львів – Рівне – Житомир – Київ; Крітський №5 –Косини – Чоп – Стрий – Львів – Рівне – Сарни – Мінськ; Європа-Азія – Краковець – Львів - Рівне – Житомир – Київ – Полтава – Харків – Дебальцеве – Ізварине. Автомагістраль значно навантажена транзитними, міжобласними, внутрішньообласними транспортними потоками.

Міжнародна автомобільна дорога Львів-Краковець (М-10) є складовою частиною сумісної траси міжнародних транспортних коридорів: Крітський №3 –Краківець – Львів – Рівне – Житомир – Київ; Європа-Азія – Краковець – Львів - Рівне – Житомир – Київ – Полтава – Харків – Дебальцеве – Ізварине. Автомагістраль значно навантажена транзитними, міжобласними, внутрішньообласними транспортними потоками.

Міжнародні автомобільні дороги: Львів-Рава-Руська (М-09), Львів-Шегині (М-11), виконують транспортні зв’язки з пунктами пропуску "Шегині", "Рава-Руська" та забезпечують внутрішньообласні перевезення.

Таблиця 6. Добова інтенсивність руху транспорту на окремих ділянках доріг

Автомобільна дорога Добова інтенсивність руху транспорту на окремих ділянках, авт/добу9

Київ-Чоп (М-06) 14000 Львів-Краковець (М-10) 12000 Львів-Рава-Руська (М-09) 1100 Львів-Шегині (М-11) 7000

Міжнародна автомобільна дорога Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка (М-12) забезпечує транспортний зв’язок із Тернопільською областю та з іншими областями центральної та східної частини України.

В межах області ділянки міжнародних автомобільних доріг співпадають із трасами міжнародних доріг: М-06-Київ–Чоп, М-11-Львів–Шегені, М-12 Львів–Кіровоград з автодорогами Е-40 і Е-50.

Мережа існуючих доріг загального користування Львівської області в цілому дозволяє здійснювати автотранспортне сполучення в регіоні, але технічний стан її потребує проведення значних робіт із будівництва, реконструкції, капітального ремонту. Окремі ділянки існуючої мережі державних і місцевих доріг проходять безпосередньо територією населених пунктів, що призводить до поєднання автотранспортних потоків міждержавних-транзитних, регіональних і міських, чим порушується однорідність потоку транспорту, підвищується аварійність, знижується швидкість руху, погіршується екологія та ін.

Недостатнє фінансування дорожньої галузі приводить до скорочення об'ємів робіт з будівництва, реконструкції і ремонту доріг. Автомобільний транспорт

Автомобільний транспорт відіграє провідну роль у забезпеченні вантажних і пасажирських перевезень.

Перевезення пасажирів і вантажів здійснюється колишніми державними спеціалізованими автопідприємствами, відомчими підприємствами та великою кількістю приватних перевізників. Регулярним автобусним сполученням охоплені всі міста та 97% сільських населених пунктів області. Із загальної кількості 1837 сільськіх населених пунктів - 42 населених пункти неохоплені транспортним сполученням.

Маршрутна мережа формується за конкурсними умовами. Але на даний час працює багато незаконних перевізників, що значно погіршує фінансово-економічний стан підприємств пасажирського транспорту. Пасажирський транспорт є дотаційним і потребує постійної фінансової підтримки з держбюджету.

9 Дані Укрдіпродору, 2008 р.



Повітряний транспорт

Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького — найбільше летовище у Західній Україні за пасажиропотоком та маршрутною мережею, розташоване на відстані 6 км від центру міста на південь. Аеропорт регіональний, стратегічний, міжнародного класу 4 «Д». Аеропорт має штучну злітно-посадкову смугу №1 (довжиною 2513м і шириною 45м, перон на 39 стоянок повітряних суден різних типів і класів, руліжні доріжки). Станом на 2013 рік, маршрутна мережа аеропорту складається з 27 напрямків (24 міжнародні та 3 внутрішні).

До чемпіонату Євро-2012 на території аеропорту було зведено з використанням останніх досягнень авіаційної галузі новий аеровокзальний комплекс, який відповідає сучасним технологіям обслуговування пасажирів та багажу, а також міжнародним архітектурним та технічним стандартам і вимогам ICAO (Міжнародна організація цивільної авіації) та IATA (Міжнародна Асоціація повітряного транспорту). Новий термінал «А» загальною площею 39 тис. кв.м містить 9 виходів на посадку, з них 4-телетрапи, 28 стійок реєстрації, 2 кіоски самореєстрації, 18 пунктів проходження паспортного контролю та 12 пунктів проходження на авіаційну безпеку. Новий аеровокзал було збудовано з урахуванням потреб людей з обмеженими фізичними можливостями. Відтак усі зони та приміщення терміналу були обладнані таким чином, щоб забезпечити комфортне пересування та обслуговування неповносправних пасажирів. В новому терміналі передбачені VIP ложі для пасажирів внутрішніх та міжнародних рейсів, а також сучасний Duty Free.

Прилегла до нового аеровокзалу територія містить два паркінги для автобусів та автомобілів. Пункти пропуску через державний кордон

Вихід України у 1991-1992 рр. на міжнародні ринки як самостійного суб’єкта зовнішньоторговельних операцій, забезпечення потрібних зв’язків України з Європейським Союзом вимагав значного розвитку мережі пунктів пропуску (благоустрій існуючих, будівництво нових, реконструкція та будівництво комунікаційної та прикордонної інфраструктури). В межах Львівської області довжина українсько-польського кордону складає 280км.

На межі області функціонують:

• чотири міжнародних автомобільних пунктів пропуску – "Рава-Руська-Хребенне", "Краковець-Корчова", "Шегині-Медика", "Смільниця-Кросценко"

• чотири залізничних пункти пропуску – "Рава-Руська - Хребенне", "Мостиська- Пшемисль", "Хирів-Кросценко", "Рава-Руська-Верхрата"

• пішохідний пункт пропуску "Шегені-Медика".

Усі пункти пропуску мають статус міжнародних. Рівень технічного оснащення та пропускна спроможність пунктів пропуску не відповідає реальним потребам і міжнародним нормам. Інші види транспорту

По території області проходить нафтопровід «Дружба», газопроводи Івацевичі-Долина, Уренгой-Ужгород і місцеві лінії транспортування природного газу із Рудок у Польщу, у Львів, Стрий, попутного газу з Долини (Івано-Франківська область) в Дрогобич.

4.2 Енергопостачання Електропостачання Львівської області здійснюється від електростанцій та підстанцій Західної електроенергетичної системи, розташованих як на території області, так і від зовнішніх джерел електроенергії, зв’язок з якими здійснюється по лінях електропередачі напругою 220-330-750кВ. Енергосистема області з’єднана по магістральним лініям електропередачі з Південно-Західною енергосистемою (Хмельницька, Вінницька області) та енергосистемами Польщі та Угорщини.

До основних джерел електропостачання віднесені Добротвірська ТЕС (встановлена потужність 600МВт), Львівська ТЕЦ-1 (встановлена потужність 41,3МВт), Львівська ТЕЦ-2, Новороздільська ТЕС (встановлена потужність 11,75МВт), Новояворівська ТЕЦ (встановлена



потужність 25,4МВт), а також Бурштинська ТЕС, Хмельницька АЕС та Рівненська АЕС. На території області знаходяться гідроелектрична станція встановленою потужністю 0,45МВт – Явірська ГЕС та Трускавецька вітроелектростанція (ВЕС).

0200400600800

1 0001 2001 4001 6001 8002 000

2001 2005 2006 2007 2008 2009 2010

млн. кВт·год спожито підприємствами сільськогота лісового господарства

спожито підприємствамипромисловості

спожито підприємствамитранспорту і зв`язку

спожито підприємствами іншихвидів діяльності

спожито населенням

Втрати у мережах загальногокористування

Рис. 28. Споживання та втрати електроенергії

1 000 000

1 500 000

2 000 000

2 500 000

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Вугілля кам`яне, т Газ природний, тис. куб.м

Рис. 29. Використання природного газу та кам‘яного вугілля суб`єктами господарювання

020 00040 00060 00080 000

100 000120 000140 000160 000180 000200 000

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Торф неаломерованийпаливний, т

Дрова для опалення,щільн.куб.м

Бензин моторний, т

Газойлі (паливодизельне), т

Рис. 30. Використання деяких енергетичних матеріалів та продуктів перероблення

нафти суб`єктами господарювання

4.3 Освітня інфраструктура Дошкільна освіта

Станом на 01.01.2013 року на Львівщині функціонує 707 дошкільних навчальних закладів, виховується 65171 дитина. Показник охоплення дітей дошкільною освітою: від 1 до 6 років – 48%, від 3 до 6 років – 90 %, 5-річного віку-100%.



Рис. 31. Охоплення дітей дошкільними закладами

Загальна середня освіта

Загальна середня освіта представлена 1419 денними загальноосвітніми навчальними закладами, в яких навчалося в 2007/08 навчальному році 254,8 тис. учнів. За кількістю загальноосвітніх закладів область посідає перше місце в Україні, що зумовлено наявністю значної кількості невеликих населених пунктів. У даний час 236 автобусів забезпечують підвезення 80 % учнів до загальноосвітніх навчальних закладів.

050

100150200250300350400450

1995

/96

2000

/01

2002

/03

2004

/05

2006

/07

2008

/09

2010

/11

2012

/13

тис.осібПТНЗ, коледжі, технікуми

ВНЗ III-IV рівнів акредитації

ЗНЗ

Рис. 32. Кількість учнів та студентів у навчальних закладах Львівщини

Професійно-технічна освіта

Система професійно-технічної освіти Львівської області охоплює 59 професійно-технічних навчальних закладів (13 вищих професійних училищ, 2 Міжрегіональні вищі професійні училища, 2 вищі професійні художні училища, 1 Міжрегіональний центр професійно-технічної освіти художнього моделювання та дизайну, 33 професійних ліцеїв, 1 художнє професійно-технічне училище, 7 навчальних закладів при установах виконання покарань) та 3 установи



(Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Львівській області, Львівський державний Будинок техніки, Львівський державний Палац естетичного виховання учнівської молоді).

У професійно-технічних навчальних закладах області щорічно навчається понад 30 тис. учнів з 136 робітничих професій та 19 спеціальностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем “молодший спеціаліст”. 66% учнів одночасно із професією здобувають повну загальну середню освіту, 80% юнаків і дівчат навчаються за складними, інтегрованими та наукоємними професіями, 73% здобувають дві та більше професій, що підвищує мобільність випускників на ринку праці.

У порівнянні з показниками по Україні за кількістю професійно-технічних навчальних закладів Львівщина посідає четверте місце; за кількістю учнів, які в них навчаються – третє. Вища освіта

Вищі навчальні заклади Львівщини забезпечують фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку спеціалістів різних освітньо-кваліфікаційних рівнів для всіх соціальних сфер регіону. Характерна для останніх років тенденція розширення міжнародних контактів ВНЗ сприяє інтеграції вітчизняної освіти до європейського наукового співтовариства, створює умови для впровадження нових освітніх технологій, що підвищує рівень фахової підготовки випускників, якість науково-дослідних робіт, розширює можливості залучення іноземних інвестицій у різноманітні програми. На сьогодні спеціалістів з вищою освітою готують 44 вищих навчальних закладів, у тому числі: І-ІІ рівня акредитації – 22 та ІІI-ІV рівня акредитації – 22.

0

1 000

2 000

3 000

4 000

5 000

6 000

7 000

1995 2000 2002 2004 2006 2008 2010 2012

Кількість аспірантів

Кількість докторів наук

Кількість кандидатів наук

Рис. 33. Кількість фахівців вищої кваліфікації

Позашкільна освіта

З метою організованого проведення дозвілля та надання додаткових освітніх послуг в області станом на 20.02.2013 року працюють 254 позашкільні навчальні заклади в яких навчається 109 054 учнів (43,1%):

• 124 позашкільних навчальних закладів системи галузі освіти, у яких навчається 76 288 учнів загальноосвітніх навчальних закладів, що становить 30,2% від загальної чисельності дітей шкільного віку (у 2011 році -29%).

• 73 позашкільні навчальні заклади у системі галузі культури, у яких навчається 22 129 учнів (8,7%),

• 57 позашкільних навчальних закладів у системі фізичного виховання, у яких навчається 10 637 учнів (4,2%).

Гуртковою роботою в області (гуртки загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів) охоплено 198 517 учнів (78,6%).



Незважаючи на досить добрий рівень розвитку галузі освіти в області проблемними питаннями залишаються:

• територіальна диференціація наповнюваності об’єктів дошкільної та загальної середньої освіти;

• недостатній рівень оснащення матеріально-технічної бази навчальних закладів, перепрофілювання ПТУ на випуск професій на які значно зріс попит;

• проблеми вищої школи на довгострокову перспективу пов’язані із необхідністю реформуванням змісту і форм навчання у контексті Болонського процесу, що має здійснити значний вплив на прискорення технологічного розвитку та економічного стану країни.

4.4 Охорона здоров’я Медичну допомогу населенню області надають 346 закладів охорони здоров’я та 1010 ФАПів. Збільшення кількості ЛПЗ впродовж останніх років відбувалось переважно за рахунок зростання чисельності лікарських амбулаторій (з 165 у 2005 р. до 199 у 2012 р., з них 188 – сільських) шляхом перепрофілювання дільничних лікарень та ФАПів.

Таблиця 7. Мережа закладів охорони здоров‘я 1995 2000 2002 2004 2006 2008 2010 2012

Кількість лікарняних закладів, одиниць 160 150 144 141 138 144 132 128Кількість лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, одиниць 378 367 363 376 385 462 491 444Кількість лікарняних ліжок - всього, тис. одиниць 29,5 25,8 25,7 25,3 24,8 25,1 24,7 24,2Кількість лікарняних ліжок - на 10 000 населення, одиниць 107,7 96,3 99,1 98,5 97,3 99,1 97,9 96

У закладах охорони здоров’я області, які підпорядковані Департаменту ОЗ ЛОДА станом на 01.01.2013 р. працює 11589 фіз. осіб лікарів (без врахування зубних лікарів). Забезпеченість лікарями (без зубних) на 10 тис. нас. становить 45,9 (при цьому для сільських адміністративних районів цей показник становить 26,9).

На утримання закладів охорони здоров’я Львівської області у 2012 р. виділено кошти в сумі 2364,1 млн.грн. Використання коштів у 2012р. з найвищим показником фінансової забезпеченості з розрахунку на 1 мешканця на наступних адміністративно–територіальних одиницях :

• м.Моршин – 888,42 грн.

• м.Борислав – 843,57 грн.

• Турківський р–н – 771,01 грн.

• м.Трускавець – 761,73 грн.

Найнижчий показник зафіксований по наступних територіях області:

• Дрогобицький р–н – 420,7 грн.

• Пустомитівський р–н – 434,43 грн.

• Яворівський р–н – 509,01 грн.

• Сокальський р–н – 523,61 грн.

На балансі закладів охорони здоров’я області знаходиться понад 1,5 тис. будівель, у т. ч. майже 56% лікувального призначення. З числа наявних будівель близько 30% потребують поточного ремонту і 20% капітального, в аварійному стані знаходяться 34 будівлі.



У розпорядженні закладів охорони здоров’я області є понад тисячу одиниць транспортних засобів, з них майже 93% експлуатується. З числа наявних автомобілів більше 26% спрацьовані на 90–100% і потребують заміни. Потреба медзакладів області у транспортних засобах складає понад 400 одиниць. Сільські заклади охорони здоров’я мають у наявності 190 автомобілів, майже 97% яких експлуатуються. Потреба в транспортних засобах для сільської медицини, відповідно до встановлених нормативів (згідно табеля оснащення) складає 76 одиниць. На сьогоднішній день зовсім не забезпечені автотранспортом 27 сільських лікарських амбулаторій, що складає майже 15% загальної кількості СЛА області.

Проблемним питанням на шляху проведення реформування є створення центрів первинної медико–санітарної допомоги як самостійних юридичних осіб. Сесія Львівської обласної ради №659 від 28.12.2012 р. «Про створення у Львівській області центрів первинної медичної допомоги (ПМД) як самостійних юридичних осіб» прийняла рішення вважати недоцільним створення центрів ПМД як самостійних юридичних осіб та повернутися до розгляду цього питання після завершення експерименту з реформування системи охорони здоров’я у пілотних регіонах та отримання висновків МОЗ України. Жоден з органів місцевого самоврядування 28–ми територіальних адміністративних одиниць Львівської області, крім м. Дрогобича, не дав згоди на створення центрів ПМСД як самостійних юридичних осіб. Основна мотивація відмов – відкласти вирішення питання після завершення реалізації проектів у пілотних регіонах, брак відповідного фінансування і відсутність нормативно-правового забезпечення.

4.5 Культура і відпочинок Львівщина володіє добре розвинутою мережею установ культури, має велику культурну спадщину.

В області діє 9 театрів, розрахованих на 3,8 тис. глядацьких місць. Важливе значення в розвитку культурного життя області належить музеям, яких на Львівщині налічується 53 заклади, діє 7 історико-культурних та історико-архітектурних заповідників. Усі музейні заклади знаходяться в приміщеннях, що є видатними пам’ятками архітектури ХYІ - ХІХ століть. Зокрема, це комплекси Олеського, Золочівського, Підгорецького замків, каплиця Боїмів, Палац Потоцьких та інші.

Мережа установ культури клубного типу складається з 1349 клубів та будинків культури на 238,3 тис. місць, у тому числі в сільській місцевості – 1257 закладів на 203,9 тис. місць. Населення області обслуговує 1343 масові та універсальні бібліотеки, що складає майже 6,5% від загальної кількості зазначених установ України з книжковим фондом 13,4 млн примірників.

На Львівщині функціонує 73 початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, в яких навчається 20,3 тис. дітей (5,9% від усієї кількості дітей шкільного віку).



Рис. 34. Рівень забезпеченості населення області закладами соціальної

інфраструктури

Рівень забезпеченості населення області закладами соціальної інфраструктури на 1000 чоловік, а саме: ресторанного господарства (місць), торгівлі (торгової площі), бібліотечного фонду (тис.примірників), культури (місць), лікарняними ліжками (ліжко), амбулаторно-полікліничними закладами (відвідувань за зміну), дошкільними закладами (дітей на 100 місць) показав нерівномірність їх розміщення по території області.

Відсутність належного фінансування стала основною причиною занепаду масових закладів культури. Система об’єктів культури та мистецтва має не тільки територіальні відмінності в організації обслуговуючої мережі, а й найбільші обсяги руйнації її основних фондів.



5. ЕКОНОМІКА ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО

5.1 Промисловий потенціал

Промисловий комплекс Львівщини представлений різноманітними сферами діяльності: від видобутку корисних копалин до виробництва товарів першої необхідності. При цьому валовий регіональний продукт (ВРП) Львівщини має практично незмінну динаміку до зростання.

8351

10915

13902 14093

16353

204903,9 3,9 4

3,7 3,8

3,9

0

5000

10000

15000

20000

25000

2006 2007 2008 2009 2010 2011

Роки

ВРП

, грн

./ос.

0

0,5

1

1,5

2

2,5

3

3,5

4

4,5

частка

ВРП

в ВВП

, %

Валовий регіональний продукт Валовий регіональний продукт як частка від ВВП Рис. 35. Валовий регіональний продукт Львівської області та його частка у ВВП

України Очевидно, що економіка області поступово відновлюється від негативних впливів глобальної економічної кризи, котра започаткувалась у 2008 році: валовий регіональний продукт (у гривневому вимірі) відчутними темпами поновлює тенденцію до зростання. Звичайно, у натуральному вираженні (а також у доларовому еквіваленті) ВРП області ще не досяг докризового рівня, однак, при збереженні сприятливого впливу чинників зовнішнього середовища, цього слід очікувати вже найближчим часом.

Динамічна структура валової доданої вартості області в розрізі видів економічної діяльності, окрім підтвердження вище описаних тенденцій, вказує на власну сталість на протязі останніх років.

2243 2653 3285 3104 3710 46373450

4586 4963 4557 459550652005

29754120 4348

5278

7839

2947

3573

4107 46455699

6651

1464

2011

2777 2839

3442

4748

1453

1862

2489 2847

3085

3360

5774

7959

10695 11236

12957

14811

0

5000

10000

15000

20000

25000

30000

35000

40000

45000

50000

2006 2007 2008 2009 2010 2011

Роки

ВДВ

, грн

.

Інше

Освіта

Операції з нерухомістю, послугипідприємцям

Діяльність транспорту та зв’язку

Торгівля, ремонт

Обробна промисловість

Сільське господарство

10%

11%

17%

14%10%

7%

31%

Сільське господарство Обробна промисловість

Торгівля, ремонт Діяльність транспорту та зв’язку

Операції з нерухомістю, послуги підприємцям Освіта

Інше Рис. 36. Динамічна структура валової доданої вартості області в розрізі ВЕД

Ключову роль за цим показником незмінно відіграють такі сфери економічної активності, як сільське господарство (10%), обробна промисловість (11%), торгівля (17%), транспорт і зв’язок (14%) та ін. Відсутність добувної промисловості серед ВЕД, що формують валову



додану вартість економіки області пояснюється її значною зорієнтованістю на внутрішнє (всередині області) споживання.

Структура промислового виробництва має такий вигляд:

4%10%

6%7%

2%5%

4%

38%24%

Виробництво харчових продуктів,напоїв та тютюнових виробів

Легка промисловість

Оброблення деревини тавиробництво виробів з деревини,крім меблівЦелюлозно-паперове виробництвота поліграфічна діяльність

Хімічна та нафтохімічнапромисловість

Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції

Металургійне виробництво тавиробництво готових металевихвиробівМашинобудування

Виробництво та розподілелектроенергії, газу та води

1

Рис. 37. Структура промислового виробництва області (за січень-листопад 2012 р.)

Спеціалізацією Львівської області є харчова промисловість (38%), машинобудування (10%), хімічна та нафтохімічна промисловість (7%), ряд інших напрямів активності.

Водночас, міжобласний порівняльний аналіз обсягів реалізованої промислової продукції вказує на те, що за промисловим потенціалом Львівська область займає перші позиції у Карпатському економічному районі, однак в масштабах всієї України поступається цілому ряду областей, таких як Харківська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька та ряду інших.

8766,1

5005,1

8402,27040

7968,7

12139,4

10102,9

7019,7

17439,8

12726,711338,6

23079,3

0

5000

10000

15000

20000

25000

Волинська Закарпатська Івано-Франківська

Львівська Одеська Харківська

Область

грн.

2007 2011

Рис. 38. Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у обраних областях в розрахунку на 1 особу



9,37 10,35 12,44 17,44 18,24

13,61 18,2224,74

57,63

105,6

19,1623,59

30,26

37,97

39,76

13,62

15,65

18,34

20,13

21,72

0

50

100

150

200

250

2006 2007 2008 2009 2010

Роки

Основ

ні засоб

и, млн

. грн

. Інше

Освіта

Операції з нерухомістю, послугипідприємцямДіяльність транспорту та зв’язку


Комунальні послуги



52%

Інше11%Операції з

нерухомістю, послуги підприємцям

20%

Освіта 2%

Торгівля, ремонт2%

Комунальні послуги4%


9%

Рис. 39. Вартість основних засобів підприємств області та їх структурний розподіл в

розрізі ВЕД Як бачимо, останніми роками поступово здійснюються структурні зміни вартості ОЗ на користь сфери транспорту та зв’язку, що є опосередкованим наслідком своєрідного «визнання» ролі Львівської області як транспортного «вузла» західно-східного напрямку.

Капітальні інвестиції, що здійснюються в економіку області, мають чітке галузеве забарвлення, співставне із структурою вартості ОЗ.

95,4 235,9 570,4 332,6 450,1 662,8356,2 487,8583,4

451,3 460,6 460,91057,81547,2

1964

1023 1128,51640,4950,9

1262,6

1747,6

1389,7 861,9

857,11377,9

1928,7

1931,9

1412,4 2378,2

4340,3

1068,4

1621,5

2126,8

984,3

1945,4

2108

968,9

1203,6

1875,2

1114,3

1898,4

3033,4

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

14000

2006 2007 2008 2009 2010 2011

Роки

Капіталь

ні інвестиц

ії, млн

. грн

.

Інше

Операції з нерухомістю, послугипідприємцям




Видобувна промисловість


Інше23%

Операції з нерухомістю,

послуги підприємцям16%


32%

Торгівля, ремонт7%


13%

Видобувна промисловість

4%


5%

Рис. 40. Капітальні інвестиції в економіку області у розрізі ВЕД

Їх концентрація спостерігається, в першу чергу, на сферах транспорту та зв’язку, торгівлі, обробній промисловості, операціях з нерухомістю. При цьому основними джерелами для здійснення цих інвестицій виступають власні кошти підприємств (41%) та кредитні ресурси (28%). Основним напрямком вкладення коштів населення (13% у загальній структурі капітальних інвестицій) є житлове будівництво.

Кошти іноземних інвесторів

2%

Кредити, позики28% Власні кошти

підприємств41%

Кошти місцевих бюджетів

2%

Кошти державного бюджету

11%Інші джерела

3%

Кошти населення13%

Рис. 41. Джерела фінансування капітальних інвестицій в економіку області

Щодо останнього, а саме житлового будівництва, тут намітилась позитивна посткризова динаміка.



446

535

291

404

526

143

224245

101

238

197

310

450

186

496466

340

439

0

100

200

300

400

500

600

2006 2007 2008 2009 2010 2011Роки

м. кв.

Введено в експлуатацію житло у містах, м. кв.Введено в експлуатацію житло в сільській місцевості, м. кв.Введення в експлуатацію індивідуальних житлових будинків, м. кв. Рис. 42. Обсяг введеного в експлуатацію житла в області

Починаючи з 2009 року у сфері будівництва житла відбулося суттєве пожвавлення. Однак, неперервним (в т.ч. завдяки державній підтримці) воно збереглося лише у випадку будівництва багатоквартирного житла у міських населених пунктах, майже досягнувши за підсумками 2011 року докризового рівня – 526 тис. м. кв. за рік. Різке ж падіння у 2009 році обсягів будівництва індивідуального житла хоч і відновилось у наступному році, однак знову (як і у випадку з будівництвом житла в сільській місцевості) показало негативну динаміку.

В свою чергу, динаміка показника обсягу роздрібного товарообороту, у гривневому еквіваленті майже не зазнала впливу економічної кризи, започаткованої у 2008 р. Більше того, у наступних 2010 та 2011 рр. спостерігалось помітне пожвавлення роздрібної торгівлі, що є черговим свідченням поступового виходу з кризи економіки країни, в т.ч. економіки регіону, адже темпи зростання товарообороту незначно, однак таки перевищують темпи інфляції.

8796

723

7150

14710

7797

1065

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

14000

16000

2000 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Роки

Товарооборот

, грн

./ос.

Львівська область Львів Червоноград Пустомитівський р-н Турківський р-н Дрогобицький р-н Рис. 43. Обсяг роздрібного товарообороту підприємств області у розрізі обраних

міст/районів Як видно з рисунку, це зростання в територіальному вимірі не є рівномірним: передбачувано випереджувальними темпами стосується воно обласного центру і практично невідчутним є у випадку Турківського та Дрогобицького районів (як районів, у яких це зростання є з-поміж інших районів Львівської області найменшим).

Логічним продовженням вищенаведеної тенденції є дані, що стосуються забезпечення населення області торговими площами.



1533

1381

16141663 1698

15831679 1 716

484457

475458

436409

386 388

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

1800

2000

2000 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Роки

м. кв.

/10 тис.

ос.

0

100

200

300

400

500

600

місць

/10 тис.

ос.

Забезпеченість населення торговою площею,м. кв./10 тис. ос.Забезпеченість населення місцями в об'єктах ресторанного господарства, місць/10 тис. ос.

Рис. 44. Показники забезпечення населення області торговими площами та об’єктами ресторанного господарства

З рисунку видно, що у 2010 відновився (а у наступному році продовжився) ріст за цим показником, що свідчить про зростання привабливості сектора роздрібної торгівлі на регіональному рівні. Однак, що стосується розвитку мережі закладів громадського харчування, у період, починаючи з кінця 2008 року спостерігається від’ємній ріст.

5.2 Зовнішньоекономічна діяльність На динаміці зовнішньоекономічної діяльності господарюючих суб’єктів Львівської області не могли не позначитись негативні наслідки економічної кризи.

622169

1036675 998502

794008974350

1201931

933820

1473726

2572420

1622514

2028375

3202347

294710392986

0

500000

1000000

1500000

2000000

2500000

3000000

3500000

2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011

Роки

USD

/ос.

Експорт Імпорт Рис. 45. Динамічна картина експорту/імпорту товарів підприємств області



19457

57589

93057

129871

94889

110253

158731

9931

33633

58547

105875

60933

69906

81937

0

20000

40000

60000

80000

100000

120000

140000

160000

180000

2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011

Роки

USD

/ос.

Експорт Імпорт Рис. 46. Динамічна картина експорту/імпорту послуг підприємств області

Як видно з рисунків, у 2009 різко знизились обсяги експортно-імпортних операцій як у випадку товарів, так і у випадку послуг. Однак такий «крок назад» уже наступного 2010 року був зупинений: помітно почали зростати масштаби міжнародної торгівлі підприємств регіону.

Примітним є також те, що для категорії товарів сальдо зовнішньої торгівлі є незмінно від’ємним (у 2011 р. воно склало «-200 млн. $ USD»), водночас к сфері послуг - навпаки постійно позитивним.

Львівська область є регіоном із високою інвестиційною привабливістю для інвестора, адже за даними рейтингу «Європейських міст і регіонів майбутнього» FDI Magazine вона належить до ТОП-10 регіонів Східної Європи:

• за ефективністю вкладеного капіталу;

• за стратегією залучення прямих іноземних інвестицій;

• за ефективністю промислової оренди.

Також область посідає 2-ге місце (після Харківської області) у рейтингу інвестиційної привабливості українських регіонів, сформованого Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій.

Як підтвердження цього слугує графічна інтерпретація регіонального розрізу обсягу прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на поч. 2008-2012 рр.

233

1004,6

449,3

538513,9

0

200

400

600

800

1000

1200

2008 2009 2010 2011 2012

Рік

дол.

США


Львівська Одеська Харківська Рис. 47. Регіональний розріз обсягу прямих іноземних інвестицій у на початок року

Лише дві із обраних для порівняльного аналізу областей (це Харківська і власне Львівська) зберегли стабільними темпи приросту ПІІ. При цьому Львівська область ще станом на поч. 2010 року випередила Одеську за розміром ПІІ на 1 ос., досягнувши в кінцевому результаті величини 538 USD $. .



534,5

1162,2

291,4

1182,7 1155,4

1727

1,1 0,3 6,90

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

1800

2000

Львівська облас

ть Львів Стрий Трускавець

Кам'янка-Бузький р-н

Буський р-н

Турківський р-н

Старосамбір

ський р-н

Золочівськи

й р-н

Місто/район

ПІІ,

USD

/ос.

Рис. 48. Обсяг прямих іноземних інвестицій в розрізі обраних міст/районів

Однак розклад цих інвестицій по містах/районах Львівської області є дуже нерівномірний: різниця між крайніми значеннями (у розрахунку на 1 особу) лідера (Буського району) та аутсайдера (Старосамбірського району) сягає тисяч разів.

5.3 Мале підприємництво Структура зайнятості у Львівській області найманих працівників в залежності від розміру підприємства знаходиться на рівні середньої величини по країні та суттєво не вирізняється з-поміж областей, обраних для порівняння. Понад майже третина з усіх працевлаштованих працює саме у цьому секторі. Водночас, порівняльний аналіз з іншими регіонами України підкреслює особливість Львівщини на їх фоні в дещо іншому аспекті, адже частка працевлаштованих на великих підприємствах найбільшою є саме у випадку останнього.

35,723,6 22,9

40,3 36,8 38,6

36,2

43,438,1

30,2 32 32,3

28,1 3339

29,5 31,2 29,1

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%



Область

Частка

Великі підприємства Середні підприємства Малі підприємства

Рис. 49. Структурна характеристика зайнятості найманих працівників за критерієм розміру підприємства



52,5

37,3 36,742,9

35,2 34,7

33,5

44,4 44,340,2

43,4 45,6

14 18,3 19 16,9 21,4 19,7

0%

20%

40%

60%

80%

100%



Область

Структура

Великі підприємства Середні підприємства Малі підприємства

Рис. 50. Структурна характеристика обсягу реалізованої продукції за критерієм розміру підприємства

Поєднання даних двох попередніх рисунків дає змогу сформувати співвідношення частки обсягу реалізованої продукції до частки найманих працівників, яке свідчить про вклад кожного відсотка найманих працівників (в залежності від їх працевлаштування на одному із видів підприємств) у загальний ефект діяльності мезоекономічної системи регіону.

1,471,58 1,60

1,060,96

1,02

1,16

1,33 1,361,41

0,500,55

0,490,57

0,69 0,68

0,900,93

0,00

0,20

0,40

0,60

0,80

1,00

1,20

1,40

1,60

1,80



Область

Коеф

іцієнт

Великі підприємства Середні підприємства Малі підприємства Рис. 51. Відношення частки обсягу реалізованої продукції до частки найманих

працівників З рисунка видно, що у випадку Львівської області (а також співмірних їй за економічним потенціалом Харківській та Одеській) найбільшою продуктивністю у перерахунку на грошові одиниці володіють наймані працівники середніх за розміром підприємств, натомість малі підприємства за цим показником знаходяться на нижній ланці списку.

Залишаючись в рамках аналізу сфери малого підприємництва області, слід відзначити значну диференціацію активності реєстрації такого роду господарюючих суб’єктів в залежності від того чи іншого району/міста. На рисунку вказані райони/міста з крайніми значеннями кількості зареєстрованих підприємств-СПД та малих підприємств.



63

116

77

104

66

49

2025

11

59

109

64

95

62

45

1923

11

0

20

40

60

80

100

120

140

Львівська облас

ть Львів Моршин

Трускавець

Пустомитівс

ький р-н

Жовківський р-н

Старосамбір

ський р-н

Стрийський р-н

Турківський р-н


СПД

, од.

/10 тис.

ос.

Підприємства-суб'єкти підприємницької діяльності Малі підприємства Рис. 52. Кількість зареєстрованих підприємств-СПД та малих підприємств в обраних

містах/районах області Найбільшою кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. мешканців є у Львові (109 шт.) та Трускавці (95 шт.). Натомість розрахункова кількість малих підприємств, приведена до кількості населення, що проживає на території, є найменшою у випадку Старосамбірського (19 шт.), Стрийського (23 шт.) та Турківського (11 шт.) районів.

Такий суттєвий розкид значень в значній мірі пояснюється різницею економічних баз зазначених районів/міст, а саме роллю в них великих промислових об’єктів.

Подібними за відчутністю є відмінності районів/міст Львівщини у зайнятості на малих підприємствах.

30,4 31,6 32,129,9

63

51,2 52,2

12,310,2

0

10

20

30

40

50

60

70

Львівська

область

Львів

Борислав

Дрогобич

Мостиський

р-н

Дрогобицький р

-н

Старосамбірський р

-н

Сокальський р

-н

Стрийський

р-н


Частка,

%

Рис. 53. Частка зайнятих на малих підприємствах працівників від загальної кількості

працюючих у містах/районах області Як видно з рисунку, найбільша частка зайнятих на малих підприємствах (при середньому по області рівні у 30,4%) є в Мостиському (понад 60%), Дрогобицькому та Старосамбірському (понад 50%) районах. В Сокальському та Стрийському районах цей показник є лише трохи вищим 10%.

Подібним є розкид часток малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, послуг) в розрізі обраних міст/районів області.



16,8 15,9

22 23,1

38,941,7

45,1

6,6

11,9

0

5

10

15

20

25

30

35

40

45

50

Львівська

область Львів

Борислав

Трускаве

ць

Мостиськ

ий р-н

Турківськ

ий р-н

Перемиш

лянський

р-н

Радехівсь

кий р-н

Сокальсь

кий р-н


Частка,

%

Рис. 54. Частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції (робіт,

послуг) в розрізі обраних міст/районів області

Як бачимо, знову серед лідерів, як і за зайнятістю, за розміром структурної складової реалізації продукції малими підприємствами є Мостиський район, а також Турківський та Перемишлянський райони, де цей показник знаходиться в межах 40%, тоді як у випадку Стрийського та Сокальського районів він коливається навколо 10%.

12671

15218,6

17250,716074,7

17062,7

20718,8

8398,5

10089,811018,8

10228,2 10748,1

12682,1

0

5000

10000

15000

20000

25000

2005 2007 2008 2009 2010 2011

Роки

Реалізація,

грн.

/ос.

Львівська область Львів Рис. 55. Обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) малими підприємствами області

46

244

44

275

55

266

63

225

86

338

85

330

0

50

100

150

200

250

300

350

400

Суб'єкти господарювання ФОП

Група економічних суб'єктів

Кількість

Волинська Закарпатська Івано-Франківська Львівська Одеська Харківська

Рис. 56. Кількість суб’єктів господарювання та ФОП на 10 тис. ос. в розрізі обраних областей



Як видно з рисунку, кількість фізичних осіб-підприємців в розрахунку на 10 тис. населення найменшою є у Львівській області

5.4 Туризм Львівська область входить до п’ятірки найбільш привабливих та популярних туристично-рекреаційних регіонів України.

Тенденції розвитку туристичної галузі регіону визначені на основі аналізу державної статистичної звітності (форма № 1 ТУР) за результатами фінансово-господарської діяльності туристичних підприємств області у 2012 році.

Згідно з Державним реєстром суб’єктів туристичної діяльності станом на 01.01.2013 року у Львівській області зареєстровано 153 туристичні підприємства (туроператорів).

За звітний період прозвітувалося 280 туристичних підприємств (туроператорів та турагентів) та фізичних осіб-підприємців фахівців туристичного супроводу. З них, за звітний період здійснювало діяльність 226 (81%) туристичних підприємств та 54 (29%) туристичних підприємств завершили звітний період з нульовими показниками. 41 туроператор, або 27% від загальної їх кількості, не подали державну статистичну звітність за формою 1-ТУР.

Нормативно-правовими документами, в яких визначено важливість розвитку туризму для Львівської області, основні шляхи розвитку, пріоритетні види туризму є:

• Державна стратегія регіонального розвитку України на період до 2015 року;

• Програма розвитку туризму та рекреації у Львівській області на 2011 − 2013 рр.;

• Стратегія розвитку Львівської області до 2015 року;

• Спільна українсько-польська стратегія транскордонного співробітництва на 2005-2015 рр.;

• Польсько-українська стратегія транскордонного співробітництва на 2007-2015 рр.;

• Стратегія підвищення економічної конкурентоспроможності Львова до 2015 р.

Рис. 57. Туристичні потоки у Львівську область, осіб

Динаміка туристичних потоків в регіон за останні 5 років показує їх нерівномірне зростання: стрімке збільшення за 2009-2011 рр. та майже зупинку в останніх 2 роки при значному зростанні кількості екскурсантів. Кількість іноземних туристів зростає повільно і у 2012 році ледве перевищила це значення за 2008-й рік. Динаміка внутрішнього туризму теж практично відсутня.



Рис. 58. Фінансово-економічні показники туристичних підприємств Львівської області Економіка туризму є найважливішим критерієм оцінки галузі. Динаміка валового обсягу туристичних послуг показує стрімке зростання від 161 млн. грн. у 2009 році до майже 420 млн. грн. у 2012 р., однак на цьому тлі обсяги сплати до бюджету за цей же період зростають дуже незначно – з 5,25 млн. грн. до 7,89 млн. грн. Це означає, що нішу туристичних послуг все більше займає малий бізнес на спрощеній системі оподаткування.

Рис. 59. Основні показники готельних закладів підприємств-юридичних осіб

Діаграма відбиває тенденцію до стрімкого, починаючи з 2008 року, зростання загальної кількості готельних номерів на фоні незначного збільшення кількості самих готельних закладів, що показує фазу активної підготовки готельної інфраструктури області до «Євро-2012»

Також відзначається загальне зростання кількості готелів та інших місць для тимчасового проживання: з 2005 до 2010 року ця кількість зросла більш, ніж удвічі (у 2,3 рази). Особливо активно розвивається приватний готельний бізнес. Якщо у 2005 р. кількість готельних закладів юридичних і фізичних осіб була майже однакова, то вже у 2010 р. дві третини цих закладів належали фізичним особам-підприємцям.



Рис. 60. Кількість готельних закладів у Львівській області у розрізі форми власності

Проміжні висновки Розвиток туристичної галузі регіону не релевантний його туристично-рекреаційному потенціалу, зокрема, потенціал лікувально-оздоровчих комплексів Трускавця, Моршина та ін. Туристичні потоки в регіон зростають дуже повільно, навіть проведення «Євро-2012» не активізувало цього процесу.

Від 2005 року нішу туристичного бізнесу все більше займає приватний сектор, що відбивають показники кількості готельних закладів, що є у власності фізичних осіб, а також незначне зростання відрахувань до бюджету підприємцями-«спрощенцями».

За час підготовки до «Євро-2012» та після його проведення дещо покращилася туристично-рекреаційна інфраструктури, якість доріг, зокрема прикордонні транспортні коридори, дещо збільшилася кількість спеціалістів у сфері туризму.

Для подальшого підвищення конкурентоспроможності туристичної галузі регіону та утримання її стійких позицій на світовому ринку необхідно:

• сформувати та просувати нові туристичні продукти на основі поєднання комплексів туристичних та лікувально-оздоровчих послуг бальнеологічних центрів області: Моршина, Трускавця, Немирова, Любіня Великого;

• забезпечити проведення масових культурних, спортивних та туристичних заходів світового та європейського рівня у Львівській області для забезпечення завантаженості готельних номерів у новозбудованих та існуючих об’єктах інфраструктури, зокрема «Арени Львів», готелів, розважальних комплексів;

• приділити увагу підготовці професійних кадрів для туристичної галузі за більш широким ніж існуючий переліком спеціальностей;

• забезпечити у повному обсязі фінансування усіх програм та стратегій розвитку туризму в області;

• розширити мережу туристичних інформаційних центрів для забезпечення якісної та достовірної інформації, інтенсифікації інформаційно-рекламної діяльності;

• розробити досконалішу методику статистичних спостережень за кількістю туристів, які прибувають в регіон та їх витратами.



5.5 Трудові ресурси Основою розвитку Львівщини, поряд з іншими факторами, є трудові ресурси високого рівня кваліфікації.

Особи працездатного віку; 1485,5 тис. ос.; 71%

Особи, старші за працездатний вік; 186,5 тис. ос.; 9%

Особи, молодші за працездатний вік; 425 тис. ос.; 20%

Повна вища освіта; 208572 ос.; 37%

Неповна та базова вища освіта;

129414 ос.; 23%Інше; 230790 ос.;

40%

а) б) Рис. 61. Вікова структура населення області (а) та структура найманих працівників на

підприємствах за освітнім критерієм (б)

Близько двох третіх найманих працівників в області мають вищу освіту, 37% з них – повну вищу (освітньо-кваліфікаційні рівні «магістр» та «спеціаліст»), 23% - неповну та базову вищу (освітньо-кваліфікаційні рівні «бакалавр» та «молодший спеціаліст»). Це є свідченням високого рівня підготовки кадрів для економіки країни, регіону. Для такої підготовки в області діє 22 самостійні вищі навчальні заклади ІІІ та ІV рівня акредитації, 26 навчальних закладів І та ІІ рівня акредитації, з них – 12 університетів, 6 академій, 4 інститути, 13 коледжів, 6 училищ, 3 технікуми.

Статус національних мають 6 університетів та 2 академії. У вищих навчальних закладах на початок 2012 року здобували освіту 151, 4 тис. студентів, з них 131, 2 тис. у закладах ІІІ та ІV рівня акредитації та 20, 2 тис. студентів – у закладах І та ІІ рівня акредитації.

За рік випускниками стало 39, 2 тис. студентів, з них 8 тис. отримали ступінь магістра, 14, 5 тис. – спеціаліста, 7, 3 тис. – бакалавра, 9, 4 – молодшого спеціаліста.

Вищу освіту зокрема отримали:

• в галузі економіки – 12, 2 тис. студентів,

• з інженерних дисциплін – 7, 6 тис. студентів,

• в галузі права – 3, 1 тис. студентів,

• медицини – 3, 5 тис. студентів.

За віковою структурою, як вказано на рисунку 23(б), 71% населення області складають особи працездатного віку, 20% - молодші і 9% - старші за зазначений вік

Зайнятість працівників у галузевому розрізі має такий вигляд:



188,8 188,2 177,3 175,2 176,3 204,3 205,9

180,9 176,1 175,1 172,6 169,7161,6 158,9

64,8 65 66,8 80,6 82,6 80,4 79,8

185,6 191 208,6 208,3 215,7 215,4 216,5

17,2 17,7 19 16,8 16,9 17,8 17,773 75,8 78,4 72,8 73 74,2 74,8

13,8 16,1 18,4 14,9 14,8 14,7 1460 63,6 63,6 61,7 60,9 52,5 5356,4 56,6 56 57,1 63,5 59,4 59,8

101,5 103,8 104,9 104,1 103,1 102 101,8

84,5 84,3 83,6 81,4 81,4 81,4 80,4

43,6 39,1 40,8 39,5 38,8 37 37,3

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012

Роки

Зайн

ятість

, %Колективні, громадські та особистіпослуги

Охорона здоров’я та соціальнадопомога

Освіта

Державне управління

Операції з нерухомістю, здавання піднайом та послуги юридичним особам

Фінансова діяльність

Транспорт і зв'язок

Готелі та ресторани

Торгівля, послуги з ремонту

Будівництво

Промисловість

Сільське, лісове, рибне господарство,мисливство

Рис. 62. Структурна динаміка зайнятих на підприємствах області: галузевий розріз Як бачимо, суттєвих змін на Львівщині за останні роки в структурі зайнятості по галузях не відбулося. Найбільшими за чисельністю зайнятих залишаються сільське господарство, промисловість і сектор торгівлі.

Рівень заробітних плат по галузях має такий вигляд:

25782276 2355

1417

2866

2212 2132

1559

3157

4800

2222

3062

2512

1969

2474

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

1

Види економічної діяльності

З/п,

грн

.

Усього Cільське господарство, мисливство Лісове господарство Рибальство, рибництвоПромисловість Будівництво Торгівля, ремонт Діяльність готелів та ресторанівДіяльність транспорту та зв’язку Фінансова діяльністьОперації з нерухомістю, послуги підприємцям Державне управління Освіта Охорона здоров’я та надання соціальної допомогиНадання комунальних та індивідуальних послуг…

Рис. 63. Рівень заробітних плат в області у розрізі видів економічної діяльності Передбачувано найбільш високооплачуваними сферами професійної активності на Львівщині є фінансовий сектор (середньомісячна з/п – 4800 грн.), транспорт і зв’язок (3157 грн./міс.) та державне управління (3062 грн./міс.). Натомість до найменш оплачуваних відносяться рибальство (1417 грн./міс.) і діяльність готелів і ресторанів (1559 грн./міс.)

Порайонний (в т.ч. міста) середній рівень оплати праці відображено на рис.



25782765 2707

2832

1711

3100 3109

2046 2040 2034

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

Львівська

область

Львів

Стрий

Червоноград

Трускавець

Стрийський

Сокальський

Буський

Дрогобицький

Мостиський


З/п,

грн.

Рис. 64. Рівень середньомісячної заробітної плати у містах/районах області

Відразу ж можна відмітити як території-лідери (Стрийський, Сокальський р-ни), так і явні «аутсайдери»: м. Трускавець. Розкид значень між крайніми представниками цих типів територій становить понад 50%

Рівень безробіття серед мешканців Львівської області за офіційними даними залишається низьким.

4,1

3,4

2,7

2,1

2,7

1,7 1,71,51,6

0,90,6 0,5

0,80,6 0,7 0,8

6,76,3

5,2

4,7

5,9

4,1

4,64,2

0

1

2

3

4

5

6

7

8

2000 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Роки

Ріве

нь безро

біття,

%

Львівська область Львів Золочівський район Рис. 65. Динаміка показника офіційного рівня зареєстрованого безробіття

Офіційний рівень безробіття на протязі останніх років невпинно знижувався, досягнувши на кінець 2011 року рівня 1,5%. При цьому, найнижчим він є у випадку Львова (менше 1%), найвищим – у випадку Золочівського району (понад 4%).

При цьому, структура безробітних за рівнем освіти, зареєстрованих у територіальних центрах зайнятості області вказує на те, що більшість з них є такими, що мають диплом про вищу освіту (базову чи повну), третина – професійно-технічну.



Повна загальна середня

13%

Інше1%

Повна вища28%

Базова вища25%

Професійно-технічна33%

Рис. 66. Структура безробітних в області за рівнем освіти

5.6 Значення м. Львова для регіону в економічному вимірі Значення Львова в структурі економіки області важко переоцінити. Лише частковим свідченням цього є дані порівняльного аналізу.

29,841,3 41,8

49,4

70,258,7

42

58,2

38,6 35,7

50,6

64,361,4

58

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Кількістьнаявногонаселення

Обсягреалізованоїпромисловоїпроду кції

Інвестиції восновнийкапітал

Введено вексплу атацію

житла

Роздрібнийтоварооборот

Прямі іноземніінвестиції

Середньорічнакільікстьнайманихпрацівників

Показник

Структура

м. Львів Львівська область

Рис. 67. Місце Львова у соціально-економічному житті області

1,39

1,95

1,40

2,062,16

1,66

0,00

0,50

1,00

1,50

2,00

2,50

Обсягреалізованоїпромисловоїпродукції

Інвестиції восновнийкапітал

Введено вексплуатацію

житла

Роздрібнийтоварооборот

Прямі іноземніінвестиції

Середньорічнакільікстьнайманихпрацівників

Показник

Коеф

іцієнт



Рис. 68. Співвідношення соціально-економічних показників м. Львова до середніх показників по області

При тому, що кількість населення Львова складає менше третини від населення області, місто поглинає майже дві третіх інвестицій, які надходять для оновлення основного капіталу. Орієнтовно на таку ж частку обласний центр «приймає» прямих іноземних інвестицій, що надходять в область. Відчутна більшість роздрібного товарообороту (понад 60%) також припадає на Львів.

Окрім цього, в місті зосереджена левова частка наукового та освітнього потенціалу. Львів відіграє роль збудника та, водночас, індикатора розвитку не лише на обласному, але і на понадобласному рівні, будучи найбільшим науковим, економічним та культурним центром на Заході України, одним із найвагоміших міст держави.

Навіть не беручи до увагу роль, яку виконує Львів як адміністративний центр, рівень його впливу на мезоекономічну систему області змушує сприймати його хоча й як інтегральну, однак до певної міри незалежну господарську систему.

5.7 Львівська область у міжнародному вимірі: порівняльний аспект

90899775

1089211360

36124280

4921

5938

21611807 2062

2508

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

2007 2009 2010 2011

Рік

дол.

США

Малопольське воєводство Воронежська область Львівська область

Рис. 69. Валовий регіональний продукт на душу населення

Рис. 70. Порівняльна характеристика ВРП на душу населення

4,21

5,41 5,28

4,53

1,67

2,37 2,39 2,37

0,00

1,00

2,00

3,00

4,00

5,00

6,00

2007 2009 2010 2011

Рік

Коеф

іцієнт

Малопольське воєводство/Львівська областьВоронежська область/Львівська область



212,1 9,6

15,6

1711,8

27

30

28,3

9,2

8,2

4

46,232,7

46,3

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%


Регіон

%

ІншеБудівництвоТоргівля, ремонтні послуги, транспорт і зв'язокОбробна промисловістьСільське господарство

Рис. 71. Укрупнена структура ВДВ, утвореної підприємствами обраних регіонів

435,9

358

245,7

306,8

3,4 4,9 13,2

77,5

135,7

92,5

47,4 57,7

0

50

100

150

200

250

300

350

400

450

500

2007 2009 2010 2011

Рік

дол.

США


Рис. 72. Обсяг прямих іноземних інвестицій в обраних регіонах

1057,81

611,46

344,57

0

200

400

600

800

1000

1200


Регіон

дол.

США

Рис. 73. Порівняльний аналіз середньомісячної заробітної плата найманих

працівників у обраних регіонах

Проміжні висновки: • Львівська область є лідером практично за усіма макроекономічними показниками в

розрахунку на душу населення, однак знаходиться за цими ж показниками нижче середнього рівня по Україні.



• Географічне розташування (прикордонний статус, розміщення на шляху проходження пан’європейських транспортних коридорів) робить регіон важливим суб’єктом економічної конкуренції на міжнародному рівні.

• Львів є не лише адміністративним центром регіону, але й містом, що справляє визначальний вплив на економічний розвиток області.

• Найвагомішими секторами економіки області є харчова промисловість, машинобудування, торгівля і транспорт.

• За період 2001-2011 рр. валова додана вартість, яку створює економіка області, зросла на 64,9%, що є нижче, аніж в середньому по Україні.

• Рівень забезпеченості Львівської області основними засобами орієнтовно на 30% середнього по Україні



6. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА СІЛЬСЬКІ ТЕРИТОРІЇ

Львівщина належить до групи високо урбанізованих областей, економіка якої орієнтована на послуги. На перший погляд виглядає, що рівень урбанізації та значна частка гірських територій не дають змоги віднести сільське господарство до головних галузей регіональної економіки, а розвиток сільських територій до важливих пріоритетів регіонального розвитку. Проте ситуація тут є дещо складнішою.

Рис. 74. Урбанізація регіонів

Львівщина є найбільш урбанізованою у Західній Україні. Проте область не є територіально великою. Гори, ліси та болота є значною часткою території, тому щільність сільського населення з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь є однією з найбільших серед областей України.

С/г, мисливство, лісове

господарство (рибальство,

рибництво); 9,6%

Промисловість ; 17,4%

Будівництво ; 4,0%

Діяльність транспорту;

14,7% Торгівля ; 13,6%

Оперції з нерухомістю;

8,9%

Державне управління; 7,6%

Інші види діяльності; 16,2%

Освіта; 8,0%

Рис. 75. Структура валової доданої вартості за видами економічної діяльності10

10 Статистичний збірник «Львівщина у цифрах 2011» Головне управління статистики у Львівській області, 2012



Сільське господарство області продовжує залишатись значним сегментом економіки, хоча його частка у ВДВ області постійно скорочується і сьогодні складає показник близький до середньо українського – 10%

За обсягом сільськогосподарського виробництва Львівщина належить до групи областей із середнім розміром сільської економіки. Зайнятість у сільськогосподарському виробництві є досить обмеженою, тому продуктивність на одного працівника є досить високою.

У 2010р. частка сільського господарства (включаючи мисливство та лісове господарство) у загальному обсязі валової доданої вартості усіх галузей економіки області склала – 9,6% (у 2009р. – 9,2%).

Протягом останніх років сільське господарство області постійно нарощує обсяги виробництва.

Частка Львівської області у виробництві основних сільськогосподарських культур в Україні у 2011р. становила: зернових культур – 1,7% (у 2010р. – 1,6%), цукрових буряків – 3,6% (3,9%), картоплі – 7,5% (6,7%), овочів – 4,8% (5,1%), фруктів – 4,8% (5,2%).

У 2011р. частка області у виробництві основних продуктів тваринництва в Україні становила: м’яса – 5,5% (у 2010 – 5,6% ), молока – 5,7% (5,8%), яєць – 2,9% (3,4%). У структурі загального виробництва продукції тваринництва частка вирощування худоби та птиці у 2011р. склала 45,7%, молока – 45,1%, яєць – 7,2%.

У структурі сільськогосподарського виробництва в області домінуючою є частка виробництва господарств населення. 73,2% (у 2010р. – 74,7%). Господарствами населення вироблено 71,8% продукції рослинництва і 75,3% – тваринництва. Це суттєво вирізняє сільське господарство області від більшості областей України. В структурі с/г виробництва домінує рослинництво, хоча не настільки, як загалом по Україні і структура рослинництва тут принципово інша.

5350,7 4795,6 5508,6 6152,8 6231,3

2125,21862,2

2248,1 2500,2

6291,8 6390,9

5001,4

679,8 738,8

10352,1

6920,8 6971,6 7129,7 7370,8

8400,98784,4

1990 1995 2000 2005 2010 2011 2012

млн.грн.

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

Господарства населення Сільськогосподарські підприємства Всі категорії господарств

Рис. 76. Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства



Рослинництво 59,3 %

Плодово‐ягідні; 3,10%

Картопля і овочі; 31,20%

Технічні; 8,20%

Зернові; 13,30%

Інша продукція;

1,20%

Кормові; 2,30%

Тваринництво 40,7%

Молоко; 17,60%

Яйця; 2,70%

Вирощування

худоби і птиці; 19,60%

Інша продукція;

0,80%

Рис. 77. Структура валової продукції сільського господарства

У валовому виробництві сільськогосподарської продукції продукція рослинництва складає 59,3%, тваринництва – 40,7%. Із видів сільськогосподарської продукції найбільшу питому вагу займають картопля і овочі (31,2%), м’ясо (19,6%), молоко (17,6%).

Рис. 78. Територіальний зріз структури сільськогосподарського виробництва області За рахунок власного виробництва забезпечується внутрішня потреба населення області у картоплі, овочах, цукрі. Хоча споживання м’яса, яєць у розрахунку на одного жителя зростає, проте науково обґрунтованого рівня харчування ще не досягнуто. По м’ясу внутрішня потреба області забезпечена на 57 %, молоку – 55 %, плодів і ягід – 51 %.11

11 Комплексна програма підтримки та розвитку агропромислового комплексу

Львівської області на 2013-2015 роки



111,3

48

13,7

45,9

11,3

266

126,1

45,5

214

36

265

290

139,3

38,5

143,5

52

14,5

206,4

177,8

36,4

14,7

210,5

104,7

185

45,8

0,4

247,6

718

0 100 200 300 400 500 600 700 800

Хліб і хлібопродукти

М'ясопродукти

Молокопродукти

Риба і рибопродукти

Яйця (шт.)

Овочі та баштанні

Плоди, ягоди, виноград

Картопля

Цукор

Олія рослинна

Споживання Україна Споживання Львівщина Виробництво Львівщина

Рис. 79. Споживання та виробництво основних харчових продуктів

Рис. 80. Ефективність сільського господарства



Ефективність використання ріллі в територіальному розрізі суттєво відрізняється – подекуди майже в 2 рази. Проте це не є настільки великим показником, як у деяких інших типово-аграрних українських регіонах. Найбільш ефективними тут виглядають Пустомитівський, Миколаївський та Стрийський райони області.

Сільське населення Львівського області має тенденцію до скорочення, особливо це стосується частки населення працездатного віку. Так, з 2005р. до 2012року загальна кількість сільського населення скоротилася на 36,1тис. осіб.

Таблиця 8. Чисельність сільського населення області Сільське населення (тис. осіб) 2005 2010 2011 2012 усього 1032,2 1002,9 1000,7 996,1 віці 15-64роки 658,4 665,0 668,4 668, 3

Чисельність населення зайнятого у виробництві продукції рослинництва та тваринництва у сільськогосподарських підприємствах впродовж останніх 10 років значно скоротилась, для прикладу у 2000р. в Сокальському районі було зайнято 6,4тис. осіб у 2011р. становила 0,8тис. осіб. Загальна зайнятість у сільськогосподарських підприємствах станом на кінець 2011року складає 6, 5тис. осіб.

6.1 Рослинництво Земельний фонд Львівської області складає 2183,1 тис.га, з яких 1265 тис.га (58%) зайнято сільськогосподарськими угіддями, з них 796,1тис.га-рілля. Третину території області (31,8%) займають ліси та лісо вкриті території. На одного жителя області припадає 0,5га. сільгоспугідь і 0,31 га. ріллі, що на 50% менше ніж в середньому по Україні.

2,0%

3,1%

0,4%

1,3%

1,4%

5,1%

31,8%

58,0%Сільськогосподарські угіддяЛіси та інші лісовкриті площіЗабудовані земліВоди (території, що покриті поверхневими водами)Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривомІнші земліВідкриті заболочені землі

Рис. 81. Структура земельного фонду області За 1991-2011роки площа ріллі зменшилась на 74,3тис.га, багаторічних насаджень – на 1,7тис.га, водночас площа перелогів збільшилась на 0,7тис.га, сіножатей та пасовищ – на 57,2тис.га. 12

12 Головне управління Держкомзему у Львівській області. http://www.zem.lviv.ua



Із 611 тис. га обстежених орних земель у 2006-2010 роках 215 тис. га ґрунтів кислі, з них приблизно 95 тис. га або 15,5% рілля, що знаходиться в обробітку

Більше третини земель області 39,6% (864,3 тис. га) перебуває в користуванні громадян. У користуванні сільськогосподарських підприємств перебуває 9,3% (203,4 тис. га) земель, 15,3 % (334,4 тис. га) – землі, не надані у власність та користування, з яких 62,6 % – сільськогосподарські угіддя (209,4тис. га).

Станом на 2011рік у порівнянні з 1990р. площа сільськогосподарських угідь області скоротилась на 18,1 тис. га. (1990-1283,1т.га, 2011-1265,0т.га.).

0

200

400

600

800

1000

2000 2005 2010 2011

тис.ц.

на

1 га

пос

івно

ї пл

ощі

Мінеральні Органічні

Рис. 82. Внесення в грунт мінеральних та органічних добрив у сільськогосподарських

підприємствах Територія Львівської області характеризується складністю ґрунтового покриву, який представлений понад 200-ми видами ґрунтів, різко відмінними між собою генетичною будовою, фізичними та хімічними властивостями, а також досить неоднорідними і складними природними умовами. Львівська область за природно-сільськогосподарським районуванням знаходиться в межах двох зон – Поліської і Лісостепової та Карпатської гірської області, які, у свою чергу поділяються на округи та природно-сільськогосподарські райони.

Така структура земельного фонду в екологічному плані виглядає значно краще ніж загалом в Україні.

Але потрібно звернути увагу на те, що такі показники викликані низькою освоєністю земельного фонду Карпатської гірської провінції – 37,6%. У Лісостеповій частині області сільськогосподарська освоєність – 67,5% не набагато відрізняється від такої в Лісостепових областях Західної і Правобережної провінції України. Більше 60% складає площа сільськогосподарських угідь у Поліській частині області та Прикарпатті. Дані подано в таблиці.

Питома вага ріллі загалом в області – одна з найнижчих в країні – 36.5%, що, безперечно, зумовлено природними умовами. Діапазон цього показника в залежності від природно-господарського регіону дуже широкий – від 19,7% у Карпатській гірській провінції до 46.2% – у Західній провінції Лісостепової зони. Але і в останньому випадку він не є досить високим.

Нинішній стан земельного фонду Львівської області можна оцінити як критичний, який у поєднанні з посиленням процесів деградації ґрунтового покриву створює значну загрозу екологічній і продовольчій безпеці. Прогресивний розвиток деградаційних процесів спричиняє погіршення фізичних і фізико-хімічних властивостей ґрунтів, призводить до різкого зниження їх родючості. Інтенсифікація ерозійних процесів на теренах області призводить до істотного погіршення життєво важливих екологічних функцій ґрунтового покриву і, відповідно, до виникнення кризових ситуацій.



Рис. 83. Структура сільськогосподарських угідь

Головним чинником, який дестабілізує екологічну ситуацію в області, зокрема в межах сільськогосподарських угідь, є водна ерозія, оскільки Львівська область відноситься до зони надлишкових опадів, особливо в літній період.

Загальний фонд водойм області складає 42,7 тис. га, в т. ч. річки та струмки – 12,7 тис. га, меліоративні канали, колектори – 14,4 тис. га, озера, прибережні замкнуті водойма, лимани – 1,2 тис. га, ставки – 9,9 тис. га, штучні водосховища – 4,5 тис. га.

1885,5 2143,72981,7 2995,9 2768,1

3519,4 3512

2933,31415,5

522,7 493,6 1034,1

1385,3 1696,6

4818,8

3559,2 3504,4 3489,53802,2

4904,75209,6

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

1990 1995 2000 2005 2010 2011 2012Господарства населення Сільськогосподарські підприємства Всі категорії господарств

Рис. 84. Динаміка виробництва валової продукції рослинництва



Рис. 85. Виробництво основних сільськогосподарських культур у 2012р.

57%

20%2%6%5%5%4%

1%

Особисті селянські підприємстваС/г підприємства з посівною площею > 3000 гаС/г підприємства з посівною площею >= 2000-3000 гаС/г підприємства з посівною площею >= 1000-2000 гаС/г підприємства з посівною площею >=500-1000 гаС/г підприємства з посівною площею >= 200-500 гаС/г підприємства з посівною площею >= 50-200 гаС/г підприємства з посівною площею < 50 га

Рис. 86. Розподіл сільськогосподарських виробників за розміром угідь

Кількість сільськогосподарських підприємств на території області станом на 01.01.2012 становила 1031 підприємства (що подають звітність), з яких 1017 – підприємства з посівними площами до 3000 га кожне (99% від усіх підприємств).

Кількість особистих селянських господарств станом на 01.01.2012 у області становила біля 378,5 тис.

У структурі сільськогосподарського виробництва домінуючим залишаються окремі селянські господарства, та середні сільськогосподарські підприємства.



Для Львівської області є помітною концентрація земельних ресурсів в великих підприємствах, хоча частка таких підприємств є меншою ніж в інших регіонах України.

6.2 Тваринництво

Рис. 87. Поголів’я корів та виробництво молока за регіонами у 2012р.13 Станом на 1 липня 2013 року у всіх категоріях господарств, за даними статистичних органів, нараховувалось 156,9 тис. голів корів. До початку року чисельність поголів’я корів зменшилася на 4,5 тис. гол., до аналогічного періоду минулого року зменшилась на 2,5 тис. гол., або на 1,6%.

Рис. 88. Чисельність поголів'я корів, тис.голів

Найбільші за обсягами виробництва молока серед господарств населення є Турківський, Сокальський, Самбірський райони.

13 Статистиний збірник «Сільське господарство України 2012.» http://www.ukrstat.gov.ua/.



Найменше виробляється молока у сільськогосподарських підприємствах Старосамбірського та Буського районів. Ліквідовано молочне скотарство у Перемишлянському районі.14

2633,4

2625,9

862,8

949,9

0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70% 80% 90% 100%

2011

2012

Господарства населення Сільськогосподарські підприємства

Рис. 89. Виробництво валової продукції тваринництва, млн. грн. В цілому виробництво валової продукції тваринництва збільшилося на 2,3%, в т.ч. сільськогосподарських підприємствах на 10,1%, в господарствах населення відбулося зменшення на 0,3%.

Проміжні висновки: • Сільське господарство у Львівській області є важливою складової регіональної

економіки. Враховуючи той факт, що у сільських територіях області проживає понад 900 тисяч осіб населення, зайнятість цього населення значною мірою може залежати від структури сільськогоподарського виробництва як за галузями, так і за розмірами підприємств.

• Сьогодні основним виробником сільськогосподарської продукції в області є окремі селянські господарства, частка сільськогосподарських підприємств зростає дуже повільно.

14 «Моніторинг роботи сільського господарства Львівської області у І півріччі 2013р. (у таблицях, графіках, діаграмах)».

Департамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації. м.Львів, 2013р.



7. БЮДЖЕТНИЙ ПРОФІЛЬ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7.1 Доходи. Загальна характеристика. Бюджет області формується у відповідності з Бюджетним Кодексом України і входить до зведеного державного бюджету України.

За період з 2008 до 2012 р. у дохідній частині бюджету області відзначається незначне зростання (крім періоду економічної і фінансової кризи 2008-2009 рр.), однак, починаючи з 2010 року, це зростання суттєво сповільнюється у порівнянні зі зростанням доходів державного бюджету, тобто, область починає більше віддавати державі, аніж отримувати.

Рис. 90. Динаміка доходів бюджету Львівської області на тлі динаміки державного

бюджету України Область глибоко дотаційна, за досліджуваний період рівень дотаційності (відношення загальних доходів бюджету до власних) постійно зростає з 56,3% у 2008 р. до 61,5% у 2012 р.



Рис. 91. Динаміка дотаційності бюджету Львівської області

Структура власних податкових надходжень за період 2010-2012 рр. залишається практично незмінною, їх левову частку і далі становить ПДФО, який коливається на рівні близько 80%. Другим за величиною джерелом податків є плата за землю, яка складає близько 10%. Решта – такі малозначні джерела як податок на прибуток підприємств комунальної форми власності, доходи від відчуження нерухомості та землі, які поволі зменшуються (з 6,8% у 2010 р. до 3,25% у 2012 р.), місцеві податки на збори. Варто відзначити деяке зростання частки єдиного податку (з 3,7% у 2010 р. до 6,7% у 2012 р.).

Рис. 92. Структура податкових надходжень до бюджету Львівської області

З неподаткових надходжень джерелом наповнення власних доходів бюджету області відзначимо дохід від оренди комунального майна. Однак його частка становить менше 1%.



Порівняльний аналіз номінальних та реальних (з поправкою на індекс споживчих цін) доходів на 1 мешканця показує поступове, починаючи з 2009 року, вирівнювання цих показників у 2012 р.

Рис. 93. Динаміка номінальної та реальної бюджетної забезпеченості (доходу бюджету

на 1 мешканця) у Львівській області Зазначимо, що такий показник як бюджетна забезпеченість регіону безпосередньо корелюється з якістю життя його мешканців. Тому вартим уваги є порівняння за цим показником Львівської області з іншими регіонами України та порівнюваними регіонами Польщі і Російської Федерації.

Рис. 94. Бюджетна забезпеченість (доходи бюджету на 1 мешканця) деяких регіонів за

2011 рік у порівнянні, в євро Так, у порівнянні з українськими областями, Львівщина (344 євро) виглядає значно краще від своїх сусідів (Волинь, 190 євро, Закарпаття, 134 євро, Тернопільщина, 157 євро), дещо краще від промислової Дніпропетровщини (262 євро) та сільськогосподарської Одещини (308 євро), на рівні з промисловою Харківщиною (335 євро). В той самий час цей показник більше, ніж втричі менший, ніж у сусідніх регіонів Польщі (Люблінське, 1069 євро, Підкарпатське, 1124 євро, та Малопольське воєводства, 1108 євро), та більше ніж удвічі менший, ніж у Воронезькій області РФ (778 євро)15.

15 Порівняння показників бюджетної забезпеченості у регіонах інших країн є дещо науково некоректним з огляду на різницю в територіальному устрої, повноваженнях і функціях регіонів, а також їх стосунків з державою, однак дає загальну картину величини генерованих територією бюджетних коштів на 1 мешканця – П.М.



Рис. 95. Бюджетна забезпеченість деяких регіонів по відношенні до кількості їх населення

7.2 Доходи бюджету області у розрізі територій Деяке уявлення про рівномірність/нерівномірність розподіл бюджетних надходжень серед територій (міст обласного значення та районів) дає їх порівняльна характеристика.



Рис. 96. Розподіл доходів бюджету області серед територій у динаміці, млн.грн.

З діаграми бачимо, що за 3 останні роки пропорції бюджетного розподілу не змінилися. Загальні доходи бюджету міста Львова майже удвічі перевищують доходи всіх інших міст області, разом взятих, а власні – більше, ніж удвічі. Натомість, що стосується районів, то їхні власні сумарні надходження у 2010 році були вдвічі вищими від доходів Львова, а вже у 2012 році вони майже вдвічі менші, що свідчить про зростання рівня депресивності районів. Натомість, зведений бюджет районів впродовж усього аналізованого періоду значно перевищує загальні доходи м. Львова, що свідчить про суттєве зростання дотаційності районів, що у 2012 році склала бл. 75%.

Детальніше рівень диспропорцій у бюджеті всіх одиниць територій показує розподіл їхніх власних надходжень. За період з 2010 до 2012 рр. пропорції обсягів власних бюджетних надходжень по територіях не змінюються. Показовим є, що у 2012 р. сумарний обсяг власних надходжень всіх, крім м. Львова, АТО області (1 551 млн. грн.) менший від обсягу власних надходжень м. Львова (1 715 млн. грн.), тобто, менш, ніж на третину, жителів області власних доходів припадає більше, ніж на всіх решта.



Рис. 97. Власні находження до бюджетів АТО області, млн. грн.

7.3 Видатки. Профіцит-дефіцит бюджету Львівської області. Порівнюючи доходи та видатки зведеного бюджету Львівської області, бачимо, що за період 2008-2012 рр. бюджет збалансований (доходи незначно перевищують видатки) по всіх роках, крім 2011 року з дефіцитом бюджету на рівні 76,8 млн. грн., або менше 1 відсотка.

Рис. 98. Профіцит/дефіцит бюджету Львівської області

У видатковій частині бюджету варто порівняти співвідношення загального та спеціального фондів.



Рис. 99. Динаміка загального та спеціального фондів бюджету Львівської області,

млн. грн. Очевидним є помітне зростання першого з 7 817 млн. грн.. у 2010 р. до 10 410 млн. грн.. у 2012 р., та деяке зменшення, починаючи з 2011 р. . другого, що свідчить про зростання фінансової залежності бюджетних установ від розпорядників коштів загального фонду.

Ще одним важливим аспектом в характеристиці видатків є співвідношення поточних і капітальних видатків.

Рис. 100. Динаміка поточних і капітальних видатків бюджету Львівської області, млн.

грн. Тут теж бачимо стрімке зростання поточних, тобто, в основному, витрат на утримання соціальної інфраструктури, і поступове зниження капітальних видатків, тобто, витрат на покращання стану об’єктів інфраструктури. За останні 3 роки співвідношення капітальних і поточних видатків зросло від 1:14 до 1:26.

7.4 Бюджет розвитку В контексті стратегії розвитку і, зокрема, потенційної можливості фінансування програм і проектів в рамках стратегії, надзвичайно важливим є бюджет розвитку території.

Аналіз показує, що за період з 2010 до 2012 р. частка бюджету розвитку у доходах бюджету Львівської області не перевищувала 4%.



Рис. 101. Бюджет розвитку в доходах бюджету Львівської області, млн. грн.

Впродовж аналізованого періоду помітна заміна основного джерела наповнення бюджету розвитку. Так, якщо в 2010 році основним джерелом був продаж активів та доходи від операцій з капіталом, то вже в 2012 р. його замінює єдиний податок (зараховується до бюджету розвитку з 2011 р.), очевидно, з огляду на стрімке скорочення доступних активів. Однак, на обсяги генерованого бюджету розвитку це ніяк не вплинуло.

Рис. 102. Структура бюджету розвитку Львівської області за видами джерел

надходжень в динаміці Розглянемо територіальний розподіл бюджету розвитку, зокрема, порівняємо бюджет розвитку м. Львова та середні бюджети розвитку у містах обласного значення та районах. Бачимо, що у 2012 р. середній бюджет розвитку у містах обласного значення у 30 разів, а середній у районах - у 47 разів менші від бюджету розвитку Львова. Це значить, що навіть невеликі за обсягами фінансування інфраструктурні проекти можуть бути реалізовані тільки у м. Львові.



Рис. 103. Бюджет розвитку області, м. Львова та середні у містах обласного значення і

районах, млн. грн.

Проміжні висновки: • Бюджет Львівської області є глибоко дотаційним, що означає його критичну

залежність від центрального бюджету.

• За показником бюджетної забезпеченості на 1 мешканця Львівщина виглядає значно краще від своїх сусідів (Волинь, Закарпаття, Тернопільщина), дещо краще від промислової Дніпропетровщини та сільськогосподарської Одещини і на рівні з промисловою Харківщиною. В той самий час цей показник більше, ніж втричі менший, ніж у сусідніх регіонів Польщі та більше ніж удвічі менший, ніж у Воронезькій області РФ.

• У доходах бюджету Львівської області відзначаються глибокі територіальні диспропорції між обласним центром та іншими АТО. Станом на 2012 р. сумарний обсяг власних надходжень всіх, крім м. Львова, АТО області менший від обсягу власних надходжень м. Львова, тобто, менш, ніж на третину, жителів області власних доходів припадає більше, ніж на всіх решта.

• У видатковій частині відзначається помітне зростання частки загального фонду бюджету щодо спеціального фонду. Також суттєво зростає диспропорція між загальними та капітальними видатками: за останні 3 роки співвідношення капітальних і поточних видатків зросло від 1:14 до 1:26.

• Бюджет розвитку Львівської області за період 2010-2012 рр. не перевищує рівня 4%. Крім того, помітні кричущі диспропорції між бюджетом розвитку обласного центру та решти АТО: так, у 2012 р. середній бюджет розвитку у містах обласного значення у 30 разів, а середній у районах - у 47 разів менші від бюджету розвитку Львова.



8. ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРОФІЛЬ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8.1 Стан атмосферного повітря Для Львівської області характерні два види забруднення атмосфери: ареальний та лінійний. Перший приурочений до найбільших промислових центрів, на які припадає основна частина викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел, та транскордонний перенос забруднюючих речовин повітряними потоками. Другий пов’язаний із забрудненням атмосфери вздовж автомагістралей внаслідок інтенсивного руху транспортних засобів.

В цілому, у Львівський області, починаючи з 2005 року, встановилась стійка тенденція до збільшення обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферу, яка дещо стабілізувалась після 2009 року та на сьогодні залишається на рівні 254-255 тис. тон на рік. Загальне збільшення валових викидів від стаціонарних джерел забруднення спричинено підвищенням обсягів виробництва на підприємствах теплоенергетики, будівельних матеріалів, а від пересувних джерел — внаслідок збільшення кількості автотранспорту та інтенсивності руху. Деяке скорочення обсягів викидів після 2008 року пов’язане скоріше із загальним скороченням обсягів виробництва в області, ніж із впровадженням сучасних технологій очистки викидів, тому зарано говорити про встановлення тенденцій до зменшення викидів в атмосферне повітря, адже із відновленням обсягів виробництва основними-підприємствами забруднювачами області їх кількість знову може зрости. Це також підтверджується тим, що за показником обсягів викидів у розрахунку на 1 особу, кількість викидів в атмосферне повітря у Львівській області не характеризується чіткою тенденцією до зниження, а тримається на рівні 96,5 – 100 кг/особу з 2009 р.

Рис. 104. Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. тон.

Рис. 105. Динаміка викидів в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних

джерел, тон



Скорочення викидів забруднюючих речовин в повітря за рахунок зменшення обсягів викидів стаціонарними джерелами у зв’язку скорочення виробництва підтверджується також тим, що кількість викидів від пересувних джерел є майже сталою протягом останніх років.

Основними забруднювачами атмосферного повітря у Львівській області є підприємства енергетичного сектору як державної, так і приватної форм власності. В першу чергу до цього переліку відносяться Добротвірська ТЕС (ПАТ ДТЕК «Західенерго»), ДП «Львіввугілля», Філія управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (ПАТ «Укртансгаз»), Львівське відділення з видобутку нафти, газу та газового конденсату ГПУ «Полтава-газвидобування» (ПАТ «Укргаз видобування»), ВАТ «Жидачівський ЦПК», ПАТ «Миколаївцемент», ВАТ «НПК-Галичина», та ін.

Рис. 106. Викиди в атмосферне повітря за галузями виробництва

Ареальний тип забруднення атмосферного повітря у Львівській області зумовлений найбільшими промисловими центрами — Львовом, Дрогобичем, Бориславом, Червоноградом, Яворовом, Новим Роздолом, Сокалем, на які припадає понад 90% викидів шкідливих речовин у повітря (рис. 4). Найбільш забрудненим атмосферне повітря є в Кам’янко-Бузькому районі, що обумовлюється розташуванням на цій території найбільшого стаціонарного забруднювача повітря області — Добротвірської ТЕС.

Рис. 107. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря за населеними пунктами та

районами області, тон Не набагато краща ситуація у Стрийському районі, викиди шкідливих речовин стаціонарними джерелами забруднення в якому в середньому становлять 12 тон на км2. Такий високий показник спричиняється функціонуванням ДП «Львівтрансгаз», ДП «Газвидобування», інших великих підприємств. Досить забрудненим є атмосферне повітря в Миколаївському (ВАТ«Миколаївцемент») та Городоцькому (ДП «Львівтрансгаз», ДП «Газвидобування») районах, викиди шкідливих речовин в яких становлять 2,6, 4,9, та 3,7 тонн на км2. Мало



забрудненим атмосферне повітря є в Самбірському, Мостиському та Дрогобицькому районах. Решта 12 районів характеризуються як незабруднені викидами стаціонарних джерел.

8.2 Екологічна ситуація в галузі водокористування Поверхневі води Львівщини представлені річками, водосховищами, озерами та ставками. В області нараховується понад 8950 річок, потічків і струмків загальною протяжністю 16343 км. Річки області відносяться до басейнів Чорного (Дністер, Стир) і Балтійського (Західний Буг, Сян) морів. Найбільша кількість річок нараховується в басейні р. Дністер (5838), р. Західний Буг (3213) і незначна кількість в басейнах р. Сян.

На екологічний стан поверхневих вод Львівської області впливають різноманітні фактори, які тісно пов‘язані, а саме: забруднення грунтів, атмосфери, зміна ландшафтної структури та техногенне перевантаження території, неефективна робота каналізаційно-очисних споруд, не винесення в натуру і картографічних матеріалів прибережних захисних смуг і водоохоронних зон, а також їх недодержання, насамперед в населених пунктах. Забруднення і засмічення річок побутовими та іншими відходами, трелювання лісу по потоках у гірській місцевості.

Централізованим господарсько-питним водопостачанням забезпечені всі міста, селища міського типу та 16 % сіл з охопленням близько 20 % сільського населення. Забір води на 98,5 % здійснюється з підземних джерел питного водопостачання і лише 1,5 % забезпечується з поверхневих водозаборів.

Рис. 108. Динаміка водозабору та водовідведення у Львівській області, млн. м3

Забір води з природних водних об’єктів Львівської області у 2012р. зменшився на 1,6 млн. м3 в порівнянні з 2011 роком і становить 245,6 млн. м3. В поточному році забір підземних вод зменшився на 2,4 млн. м³: з 170,4 млн. м3 в 2011р. до 168,0 млн. м3 в 2012р. Забір поверхневих вод збільшився на 0,8 млн. м3: з 76,8 млн. м3 в 2011р. до 77,6 млн. м3 в 2012р.

Використання свіжої води по області зменшилося з 173,7 млн. м3 в 2011р. до 157,8 млн. м3 в 2012р., тобто на 15,9 млн. м3.

За даними Львівського обласного виробничого управління водного господарства «Облводгосп» протягом 2012 року водокористувачами Львівської області було скинуто в поверхневі водні об’єкти 224,9 млн. м3 зворотних вод. У порівнянні з 2011 р. загальний скид стоків зменшився на 1,6 млн м3 відповідно до зменшення забору води з природних водних об’єктів. В цілому, останніми роками спостерігається тенденція до зменшення обсягів забору води та зменшення кількості водовідведення стічних та забруднених вод. У 2009 році вперше кількість забраної води перевищила кількість відведеної. Оцінюючи ситуацію по скидах



стічних вод в області, слід відмітити, що спад виробництва та зупинка багатьох підприємств зменшили скид неочищених та недостатньо-очищених стічних вод.

В цілому, за підсумками 2012 року спостерігалась стійка тенденція до зменшення скиду стічних вод, зменшення кількості скинутих забруднюючих речовин, але значного зростання скиду небезпечних забруднюючих речовин (нітрати, БСК повний, завислі речовини). Так, у 2012 році було встановлено 182 перевищення допустимих нормативів (10,9 % досліджуваних проб). Найбільше перевищень зафіксовано для таких показників, як хімічне споживання кисню (ХСК), азот амонійний, завислі речовини та залізо загальне, що в свою чергу є причиною погіршення якості поверхневих вод.

Висока питома вага відхилень якості води з суми джерел централізованого водопостачання за санітарно-хімічними показниками в 2012р. відмічалася на водозаборах Пустомитівського (9,4%), Самбірського (55%), Сокальського (22,7%), Турківському (18,7%) районів і міст Трускавець (25%), Червоноград (34,8%), Львів (17%) при середньообласному показнику 6,4%. За мікробіологічними показниками висока питома вага відхилень якості води з суми джерел централізованого водопостачання спостерігалась на водозаборах Бродівського (3,8%), Старосамбірського (12,7%) районів і міста Трускавця (75%) при середньообласному показнику 2,1%. Таким чином, якість води річок Львівської області не відповідає нормам, що незмінно пов’язано з використанням водних ресурсів для створення засобів життєзабезпечення – це спричинює зміну якості води підземних та поверхневих водних об’єктів.

Найбільшими споживачами водних ресурсів у Львівській області залишаються житлово-комунальне та сільське господарство (40,37% та 15,98% до загального обсягу водоспоживання відповідно), а також інші галузі. Варто зазначити, що для сільського господарства спостерігається суттєва неефективність використання та значні втрати водних ресурсів.

Використання води на господарсько-питні потреби зменшились в 2012р. на 14,9 млн. м3 в порівнянні з 2011 роком. На виробничі потреби водокористувачі області зменшили використання води на 0,9 млн. м3. За 2012 р. в сільському господарстві зменшилось використання підземних вод на 0,4 млн. м3.

Внаслідок тривалої експлуатації без необхідного поточного ремонту систем водопостачання і каналізації більшість водопровідно-каналізаційних господарств області знаходяться в незадовільному технічному стані, який щодня погіршується, частина з них в аварійному стані. Очисні споруди в сільських населених пунктах, як правило, зруйновані і не виконують свого функціонального призначення. Має місце скид неочищених та недостатньо очищених комунальних і промислових стоків внаслідок фізичного та морального зносу очисних споруд і відсутністю коштів на будівництво, ремонт та їх реконструкцію.

8.3 Земельні ресурси та стан ґрунтів Земельний фонд області складає 2183,1 тис.га, з яких 1265,0 тис.га (57,9%) зайнято сільгоспугіддями, з них 796,1 тис.га – рілля, 0,7 тис.га – перелоги, 23,0 тис.га-багаторічні насадження, 445,2 тис.га – сінокоси та пасовища. Третину території області – 694,4 тис.га (31,8%) займають ліси та лісовкриті площі.

Позитивні тенденції спостерігаються у зміні структури сільськогосподарських угідь, триває процес виведення з обробітку малопродуктивної, деградованої ріллі шляхом її залуження. За 1991-2010 роки площа ріллі зменшилась на 74 тис.га, водночас площа перелогів збільшилась на 0,7 тис.га, багаторічних насаджень – на 1,7 тис.га, сіножатей і пасовищ – на 57,4 тис.га.

Кількість рекультивованих земель є незрівнянно меншою з обсягами щорічно порушуваних. Станом на 01.01.2012 року площа порушених земель (землі під відкритими розробками, кар'єрами, шахтами та відповідними спорудами) на території області складає 11636 га.



Рис. 109. Динаміка порушених, відпрацьованих земель та їх рекультивація, тис. га.

В межах Львівської області мають місце процеси підтоплення, обумовлені природними та техногенними факторами. У 2012 році площа підтоплених земель становила 248,7 км2, варто зазначити, що це значення є постійним і не збільшується з 2009 року. Природно обумовлене підтоплення в межах території, як правило проявлене в вигляді сезонно-періодичного і поширене переважно в межах Надсянської, Верхнєдністровської, Стиро-Бугської, Ратинської акумулятивних та акумулятивно-денудаційних рівнин. Техногенно обумовлене підтоплення в межах області в основному викликане: підпором грунтових вод в наслідок будівництва лінійних об’єктів, просідання земної поверхні на ділянках підроблених гірничими виробками та в результаті іншої господарської діяльності. Станом на 31.12.2012р в наслідок підробки території вугільними виробками в населених пунктах Сокальського р-ну відбуваються площадні просадки земної поверхні. Найбільші за площею та інтенсивністю процеси підтоплення спостерігаються: м. Червоноград (Сх.околиця), м. Соснівка (Зх,ПнЗх.околиця,), смт. Гірник (вул. Б. Хмельницького, Шевченка), сс. Глухів, Силець, Биндюги, Острів, крім того на дачних ділянках, с/г угіддях, долинах річок та ін.

Забруднювачами земельних ресурсів є в основному накопичувачі побутових відходів (сміттєзвалища, мулові майданчики) та промислові відходи, що формуються на великих підприємствах. У Львівській області до основних промислових джерел забруднення грунтів відносяться Добротвірська ТЕС ВАТ "Західенерго" (територія золовідвалів), Добротвірська ТЕС ВАТ "Західенерго" (місця зберігання гудронних залишків і модифікатора МГ), Новороздільське ДГХП "Сірка" (майданчик з модифікаторами), Новий Розділ ДГХП "Сірка", Стрийський рубероїдний завод, ЛКП "Збиранка" (сміттєзвалище), гудронові озера, ВАТ "Іскра", ВАТ "НПК-Галичина", ВАТ "Миколаївцемент", ВАТ «Львівська вугільна компанія», ВАТ «Прикарпатбуд» (місця зберігання гудронних залишків і модифікатора МГ) та ін.

У Львівській області основними показниками забруднення, за якими виявлено перевищення ГДК, є концентрація солей важких металів, таких як хром, свинець, цинк та ін., наявність сульфатів та нафтопродуктів. За результатами досліджень в ґрунтах точок спостереження пестицидів не виявлено, станом на 01.01.2013 р. з території Львівської області всі пестициди вивезені на утилізацію.

8.4 Природні об’єкти та збереження біорізноманіття На території області функціонує 347 заповідних об’єктів загальною площею 148,6 тис. га, з них загальнодержавного значення – 25 об'єкти площею понад 64,563 тис. га, місцевого значення - 322 об'єкти площею більше – 83,9 тис. га. На частку заповідного фонду припадає майже 6,8 % території області.

В складі ПЗФ області є всі категорії заповідності: природний заповідник, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендропарки, парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва. Найбільшу площу в структурі



природно-заповідного фонду області займають національні природні парки — Сколівські Бескиди та Яворівський, регіональні ландшафтні парки та заказники. Із заповідних об’єктів найвищого ступеню заповідання на території Львівщини знаходиться складова першого в Європі міжнародного трьохстороннього польсько-українсько-словацького біосферного заповідника «Східні Карпати» — регіональний ландшафтний парк «Надсянський».

Рис. 110. Структура природно-заповідного фонду області станом на 01.01.2013 р.

Площа природно-заповідного фонду Львівської області з 1994 року збільшилася удвічі. Понад 65 % всієї площі природно-заповідного фонду Львівщини займають лісові формації та угруповання, значно нижчий відсоток лучних, лучно-степових, лучно-болотних та водно-болотних формацій. Існуючий показник заповідності в області (6,8 %), хоча й вищий від середнього для України на 0,75 %, проте істотно нижчий від сусідніх європейських країн та середнього для Європи.

Разом з тим, слід зауважити, що майже 65 % всієї площі ПЗФ області знаходиться на території лісового фонду, отже, в природних комплексах, що перебувають під особливою охороною держави переважають лісові формації та угрупування і значно нижчий відсоток лучних, лучно-степових, лучно-болотних, водно-болотних формацій. Ліси Львівської області займають 31,8% її території, тоді як у середньому по Україні цей показник складає 15,7%. Ліси на Львівщині займають площу 694,56 тис. гектарів, що становить понад 8 % загальної площі лісів держави, та складають дуже важливий компонент екомережі.

Територія Львівської області характеризується широким ландшафтним та природно-географічним різноманіттям - в її межах налічується 9 природних зон, відмінних за геолого-геоморфологічною будовою, грунто-кліматичними умовами, флористичними і геоботанічними особливостями, в тому числі Розточчя і Карпати. Цей фактор є визначальним у формуванні і територіальному розміщенні об’єктів природно-заповідного фонду.

Незважаючи на в цілому позитивні тенденції у галузі збереження біорізноманіття та формування національної екомережі, у Львівський області також спостерігається часткове збіднення біорізноманіття, основними причинами якого є антропогенні чинники:

- забруднення природного середовища;

- денатуралізація природних ландшафтів;

- монокультурні способи ведення лісового та сільського господарства.

Також важливим чинником, що впливає на стан біорізноманіття, є інтенсивне ведення мисливського та рибного господарства в області. І хоча на сьогодні динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів) має позитивний характер, це може призвезти та негативних наслідків у майбутньому, адже заходи, спрямовані на відтворення диких тварин



користувачами мисливських угідь, зводяться переважно до заготівлі кормів та викладки їх для підгодівлі у зимовий період в лісових угіддях.

У більшості польових угідь відсутні біотехнічні споруди (солонці, годівниці, шалашики, піднавіси) для зайців, куріпок. Часто складається враження, що переважною більшістю користувачами мисливських угідь не проводиться біотехнія в польових угіддях. Необхідне впровадження системи моніторингу за веденням господарської діяльності на території об’єктів природно-заповідного фонду та проведення комплексних заходів, спрямованих на відтворення біорізноманіття.

8.5 Утворення та накопичення відходів Протягом 2012 року у Львівській області утворилося 3350,4 тис. т відходів, у тому числі від економічної діяльності підприємств та організацій, які отримали дозволи на утворення відходів, – 3027,3 тис. т (90,4% від утворених), у домогосподарствах – 323,1 тис. т (9,6%). Переважну їх частину становили відходи IV класу небезпеки (3348,8 тис. т, або 99,9%) та 1,6 тис. т (0,1%) – відходи I-III класів небезпеки, проте, саме вони створюють ризики для здоров’я людей і навколишнього середовища. У 2012 році порівняно з 2011 роком збільшились обсяги утворених відходів I- III класів небезпеки (на 159 т, або 11,1%) та зменшились – IV класу небезпеки (на 111,6 тис. т, або 3,2%).

Рис. 111. Динаміка утворення відходів І-IV класів небезпеки, тис. тон

Одними з основних проблем поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки є питання екологічно безпечного зберігання та утилізації/знешкодження відходів нафтопереробки, зокрема кислих гудронів, та непридатних та заборонених до використання пестицидів. Ці відходи накопичені протягом 70-80-тих років минулого століття. Питання непридатних засобів захисту рослин було вирішено у 2012 році (загальна кількість вивезених у 2012р. з території Львівської області непридатних для використання пестицидів тари від них становить 355,967 т.)

На сьогодні обсяги утворення небезпечних відходів не є характерною ознакою, оскільки промислове виробництво, зокрема гірнича хімія і хімія взагалі, які ще недавно давали основну частку промислових відходів (90%), скоротила свою діяльність в декілька разів і на сьогодні не є визначальними. По об'єму утворення небезпечних відходів І-ІІІ класу небезпеки головними виступають нафтодобувні і переробні підприємства, зокрема НГВУ «Бориславнафтогаз», ВАТ НПК «Галичина». Окрему групу, з точки зору безпеки в поводженні, становлять, так звані, специфічні відходи. Їх зберігання викликає тривогу через високу агресивність. Це такі, як фторорганічні сполуки, меланж, суміші кислот і розчинників. Їх налічується дещо більше 3,4 тис. тонн.

Левову частку промислових відходів, що утворюються та накопичені на території Львівської області, складають відходи гірничодобувної та енергетичної галузі, зокрема гірнича порода, зола, фосфогіпси. По рівню небезпеки для довкілля і здоров'я людини їх можна поділити на



інертні (перш за все гірничопромислові), тобто ті, що не були піддані хімічним методам переробки і є практично гірською породою з незначним вмістом корисних компонентів. Сюди слід віднести вскришні породи, що розташовані на берегах кар'єрів, і у вигляді териконів. Ці відходи малонебезпечні (ІІІ-ІV класів), але є найбільш об'ємними.

Більшу загрозу для навколишнього середовища становлять відходи, що отримані в результаті фізико-хімічної переробки гірничої сировини, оскільки забруднені хімічними реагентами та продуктами їх взаємодії з рудою. Серед них хвости флотації сірчаних руд, хвости і шлами переробки полімінеральнх руд та збагачення вугілля. Відходи гірничо-хімічної, нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості при своїх великих об'ємах потребують стаціонарних потужних технологій тривалої дії.

Видалення відходів у спеціально відведені місця чи об’єкти залишається основним методом перероблення відходів. У порівнянні з 2011 роком його обсяги зменшилися на 212 тис. т (на 7,7%) і частка від утворених відходів становила 75,9%. У 2012 році у Львівській області було утилізовано 170,4 тис. т відходів І-ІV класів небезпеки, що на 8,6% менше порівняно з 2011 роком. Частка відходів, які були утилізовані, оброблені (перероблені), у загальному обсязі утворених у 2012 році становила 5,1%.

Обсяги спалених відходів порівняно з 2011 роком збільшились у 2,1 рази (на 20,9 тис. т), у тому числі з метою отримання енергії – у 2,1 рази. Основна кількість спалених відходів у 2012 році були відходи деревини – 33,2 тис. т (97,3%).

Вторинне використання та оброблення ресурс оцінної складової відходів не набуло достатніх масштабів у Львівській області. Проте існує ряд ініціатив в галузі використання відходів як вторинної сировини – в області функціонує ряд суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, а саме гумових відходів, макулатури, склобою, полімерних відходів, текстильних вторинних матеріалів, використаної металевої тари. Основним переробниками відходів як вторсировини в області є ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» і ВАТ «Кохавинська паперова фабрика». З кінця 2006 року ВАТ «Миколаївцемент» розпочато використання відпрацьованих автомобільних шин при виробництві цементу.

Рис. 112. Кількість сміттєзвалищ по адміністративних районах станом на 01.01.2013 р. В цілому, в 2012 році у Львівській області було розміщено відходів I-IV класів небезпеки: в спеціально відведених місцях чи об’єктах у 2542,73 тис. т та 12,087 тис. т. - в місцях неорганізованого складування. Відходи домогосподарств IV класу продовжують розміщуватись на сміттєзвалищах. Усього для захоронення відходів IV класу небезпеки у



Львівській області налічується 671 об’єкт загальною площею 601,35 га, з яких жодного полігону, який відповідає нормам екологічної безпеки, а більшість сміттєзвалищ влаштовані без проектів на їх будівництво і роботу.

8.6 Екологічно небезпечні об’єкти області Найбільшими забруднювачами довкілля у Львівській області є вугільно-видобувна, вугільно-збагачувальна гірничо-хімічна галузі, та значна кількість сміттєзвалищ.

Таблиця 9. Підприємства - найбільші забруднювачі довкілля Львівщини

№ Назва підприємства Показники 1. Добротвірська ТЕС, ВАТ Західенерго, Накопичено 10002,0 тис. т. золошлаку 2. ДП «Львіввугілля» Накопичено 38121,1 тис. т. відходів

вуглевидобутку 3. Нафтопереробний комплекс «Галичина» Накопичено 9,740 тис. т нафтошламу 4. Львівське комунальне підприємство

«Збиранка» Накопичено 182,415 тис. т ТПВ

5. Роздільське Державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка»

Накопичено 3045,4 тис. т фосфогіпсів

6. ВАТ «Львівський дослідний нафто маслозавод»

Накопичено 200,0 тис. т кислих гудронів

Радіоекологічний стан Львівської області є безпечним. На території області немає територій з радіоактивними забрудненнями внаслідок Чорнобильської катастрофи. Природний радіаційний фон знаходиться в межах 14-17 мкР/год. Проте, на території області знаходиться 44 підприємства та освітні заклади і близько 70 медичних установ, які використовують джерела іонізуючого випромінювання. На території області знаходиться державний міжобласний спецкомбінат ДК Укр ДО – «Радон» МНС України, який відноситься до радіаційно-небезпечних об’єктів.

У 2012р. відносно 2011р. випуск промислової продукції в області збільшився на 7,9%, відповідно, збільшився і рівень навантаження на довкілля.

Гірничодобувна промисловість у Львівській області представлена Червоноградським вуглевидобувним регіоном. На території цього регіону, внаслідок багаторічного видобутку вугілля, виникла низка проблем техногенно – екологічного характеру, оскільки супроводжувався винесенням на поверхню землі великої кількості вуглемістких порід та значним шахтним водовідливом, який в середньому досяг 6,5млн.м3 в рік. За весь період експлуатації шахт розміщено на земній поверхні 200 млн. м3 шахтних вод з мінералізацією 6-8 і більше г/л. Геологічне середовище на дослідженій території представляє собою техногенно – природну систему з переважним впливом господарсько – промислової діяльності, в першу чергу, вуглевидобувної. Порушено гідрогеологічний режим підземної гідросфери, триває нагромадження териконів, відбувається процес просідання земної поверхні з наступним підтопленням, утворенням техногенного рельєфу (значна зміна поширення боліт та заболочених земель, зміна характеру гідро мережі, підтоплення орних земель, лісових масивів).

Проміжні висновки

• Стан довкілля у Львівській області у порівнянні з середніми значеннями по Україні є задовільним. Так, за середнім вмістом забруднювальних домішок в атмосферному повітрі (за індексом забруднення атмосфери — ІЗА) рівень забруднення оцінюється як підвищений, але є нижчим за середній по Україні більше ніж в 1,5 рази, що зумовлено відносно низькою концентрацією об’єктів важкої промисловості в регіоні, які є основними забруднювачами атмосферного повітря. Проте суттєвим недоліком є



відсутність комплексної системи моніторингу за якістю атмосферного повітря на території області.

• За показником заповідності території, що відображає стан збереження біорізноманіття та формування національної екомережі, Львівська область не поступається середньому в Україні показнику, та впродовж останніх років спостерігається стійка тенденція до підвищення рівня заповідності та заліснення території в області.

• Оцінка стану земельних ресурсів шляхом розрахунку коефіцієнта екологічної стабільності землекористування свідчить, що ситуація в галузі землекористування на території Львівської області належить до середньо-стабільної (0,55), що зумовлено наявністю достатньо високого ступеня антропогенного навантаження на земельні ресурси, проте меншого, ніж в середньому по Україні (041,стабільно нестійка ситуація).

• В області відбувається інтенсивне утворення та накопичення відходів, у тому числі небезпечних, у секторі промислового виробництва та іншої господарської діяльності, що зумовлюється недостатністю переробки відходів гірничодобувної, енергетичної та ін. галузей промисловості, відсутністю сучасних полігонів з утилізації побутових відходів та потребою в санації існуючих сміттєзвалищ, що вичерпали свій ресурс або експлуатуються з грубими порушеннями норм екологічної безпеки. Також існує проблема утилізації токсичних відходів, імпортованих у Львівську область з Угорщини.

• Основними проблемами забруднення поверхневих вод Львівщини є скид неочищених та недостатньо очищених стічних вод, зокрема - відсутність попередньої очистки на великих промислових підприємствах, що здійснюють скид своїх стоків з великою концентрацією забруднюючих речовин в міські каналізаційні мережі; відсутність водоохоронних зон та прибережно захисних смуг водних об‘єктів. Забруднення водних ресурсів скидами стічних вод промислових підприємств, в тому числі шахтних і кар’єрних вод, і комунально-побутовими стічними водами призвело до порушення гідрологічного та гідрохімічного режиму річок області, підтоплення територій області, забруднення підземних водоносних горизонтів.

• В області існує потреба стабілізації та відновлення екологічної рівноваги в зоні впливу гірничих робіт підприємств гірничо-хімічної промисловості Львівщини та мінімізації техногенного впливу гірничо - видобувних робіт на довкілля, зокрема, необхідність виконання намічених обсягів рекультивації та консервації земель.

Documents

Профіль Львівської області · 2014-04-21 · Подільської височин та перетинає три природні зони: лісову,