З д о р о в ’ я і н а в ч а н н я п о р у ч

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ І-ІІІ СТУПЕНІВ ШКОЛА №7

№ 3 ( 6 2 ) – ЛИСТОП АД 2 0 1 2

ЧИТАЙ ТЕ У ВИПУСКУ :

Як легко буває комусь нагрубити, Як тяжко сказати : «Прости». Як легко буває нечесному жити,

Як тяжко до храму прийти. Частенько далеко гріхи чужі ба-

чим, Під носом не бачим своїх.

Найменшу провину чужу не проба-чим,

На кпини піднімем і сміх. Як часто буває: не власного болю

Нам серцем не осягнуть, І знов по життю понівечені долі

Пліч-о-пліч вже поряд ідуть. Щоб горе, байдужість тебе об-

минули, Щоб друзів не розгубив,

Треба щоб люди Людину відчули, Щоб сам ти Людиною був.

Хай друзі отримають справжньо-го Друга,

В любові знайди свою ціль, Підставити вмій де плече, а де

руку, Прости всі образи і біль.

Вмій стримати прояв нещадного гніву ,

Терпимим до інших ти будь, Добрим, порядним, чутливим і ні-

жним, Та посмішку не забудь!

Миронов Андрій

ОСОБИСТІСТЬ: 3 Класний керівник 11 класу

Толерантність - це визнання пова-ги до інших людей, уміння жити ра-зом з іншими людьми. Чи завжди в житті ми толерантні до

людей ? Як виховати в собі ці якості ? Кожна людина неповторна. Світ

тому і цікавий, що всі ми різні. Іноді риси характеру товариша або подруги вас нервують, іноді, навпаки, допома-гають вам прийняти певне рішення. І незважаючи на відмінності у характе-рах, ви є друзями, вам цікаво разом. Тому ж терпимість потрібно прояв-

ляти до всіх. Давайте перевіримо, чи терпимі ми,

чи потрібно нам виховувати в собі цю якість. Вибери твердження, які відповіда-

ють твоїй поведінці. Але чи означає толерантність тер-

пимість до всього? Хіба можна терпі-ти, якщо хтось затіває бійку, ображає інших? Саме тут і існує межа. Ми маємо

багато прав, але не маємо права пору-шувати права інших. Американський філософ Ф. Емер-

сон сказав : " Моя свобода розмахува-ти руками завершується там, де почи-нається ніс мого сусіда". Нещодавно в нашій школі на тре-

тьому поверсі вивісили велику квітку толерантності. Кожен клас повинен був написати на одній із пелюсток, що на їхню думку, толерантність

Сушицька Валерія, юнкор

СУПЕРМАРКЕТ ПОДІЙ: 4

Білі дні, але чорні будні

НЕ СІРІСТЬ БУДНІВ: 2

Обласний творчий Обласний творчий Обласний творчий клуб клуб клуб «««ПошукПошукПошук»»»

ШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ’Ю 9

Як потрібно загарто-вуватися

НА КРИЛАХ МУЗИ: 10101010

Звичайна людина з

великої літери

2

НЕ СІРІСТЬ БУДНІВНЕ СІРІСТЬ БУДНІВНЕ СІРІСТЬ БУДНІВНЕ СІРІСТЬ БУДНІВ

№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 ) –––– Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2

Обласний творчий клуб Обласний творчий клуб Обласний творчий клуб «««ПошукПошукПошук»»» 23 листопада 2012 року

в сьомій школі було прове-дено семінар заступників директорів шкіл з навчаль-ної роботи обласного твор-чого клубу «Пошук». На засідання зі всієї області з’ їхалось 26 представників клубу, який діє в області 25 років. Гостям було запропоновано презентацію про навчальний заклад нового типу «Від школи сприяння здоров’я до школи культури здоров’я», екскурсію класними кабінетами та приміщенням школи.

Директор школи Лаврусевич О.А. привітав всіх учасників семінару та побажав плідної робо-ти. Керівник закладу розпо-вів про кадрове забезпечен-ня та матеріально-технічну базу школи, повідомив про історію розвитку Школи сприяння здоров’ю.

Заступник директора школи з навчальної роботи Ганущак Н.Д., член облас-ного клубу «Пошук», радо вітала своїх колег та гостей з черговим засіданням клубу у Кам’янці-Подільському, зокрема у стінах сьомої школи. Надія Дмитрівна коротко повідомила про струк-туру діяльності Школи сприяння здоров’ю, внут-рішньошкільну мережу, запропонувала гостям модель Школи культури здоров’я. Також у своє-му виступі заступник дире-ктора наголосила на центри, які діють у Школі сприяння здоров’ю. Заціка-вив гостей семінару профі-лактично-оздоровчий ком-плекс школи, заняття у яко-

му проводить тренер-інструктор Куньковська Н.О. Цікавою та змістовною бу-ла екскурсія по школі, про-ведена директором школи Лаврусевичем О.А.. Пред-ставникам семінару було показано хореографічний

клас, корекційно-навчальний комплекс, кабінет фізичної реабілітації з тренажерами та масаж-ним столом для проведення занять, які прово-дить вчитель ЛФК Сірий О.О.

Бойко О.О., заступник директора з науко-во-методичної роботи розкрив питання профе-сійності у роботі Школи сприяння здоров’ю,

наголосив на інформаційній грамотності педагогів шко-ли, поділився планами школи на майбутнє . Гостей семінару вразив зов-нішній вигляд класних кім-нат, приміщення школи, особливо їх зацікавили кабі-нети фізичної реабілітації, різновид компенсаторно-нейтралізуючих техноло-

гій: казкотерапія, сміхотерапія, аромотерапія, музикотерапія та інші. Представники клубу все уважно розглядали та фіксували на фотоапара-ти, щоб вдома впроваджувати передовий педа-гогічний досвід. Відвідавши наш заклад, пред-ставники семінару щиро дякували адміністрації

та педагогічному колективу за можливість проведення даного заходу у школі та за побачене та почуте у стінах загальноосвітньої школи №7.

Мельник Юлія, юнкор

СЕМІНАР

3333

ОСОБИСТІСТЬОСОБИСТІСТЬОСОБИСТІСТЬОСОБИСТІСТЬ

№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 ) –––– Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2

ЗНАЙОМСТВО

К.: Чи важко Вам бути класним керівником у випускному класі? Чо-му? Лари с а І в а н і в -на :Випускний клас у мене вперше, тому від-пускачи у світ дітей, з якими пройшла важли-вий відрізок життя, та заклала свою душу, дуже важко. Від п’ято-го класу тримати план-ку – найкращих, ваго-мий внесок праці. До-помагати дітям, які

прагнуть великих висот мені тільки за радість. Я вела по життю їх з малих років і розлучатися з ними на таких досягненнях взагалі не хочеться. Я часто уявляю, якими виростуть мої 27 учнів. Сподіваюсь, що це будуть САМОстійні та САМОдостатні особи-стості, які САМОвизначились шляхом САМОрозви-тку й САМОреалізації. А запитання чи важко, ма-буть, є недоречним, тому що я люблю свою працю, дітей, які зі мною 7 років і рада, що з гордістю мо-жу назвати їх своїми рідними. К.: Як Ви розподіляєте час і чи вистачає Вам часу

на всі справи? Взимку день коротший – чи вплинуло це на Вашу роботу?

Л.І.:У моєму випадку поділяти час дуже складно, адже турботи у школі завжди різні і часто змінюють-ся і в прямому і переносному сенсі. Звичайно, часу не вистачає. Час, як золото, і кожна хвилина, кожна се-кунда для мене дорогоцінна. Бути всюди, завжди і одночасно не притаманне мені, як і кожній людині у нашому світі, але я стараюся усе встигнути, якнайкра-ще, і що тільки в моїх силах. Особливо, в кінці року, семестру: звіти, журнали, свята, клас, школа, сім’я, свої особисті потреби – займають багато часу. Коли голова іде обертом, то здається, що я ніколи не встиг-ну усе це зробити вчасно, але все робиться і очікува-ний результат полегшує душу. К.: Чи вистачає Вам часу на сім’ю? Л.І.:Сім’я – це важливий момент у нашому житті.

Моя сім’я, мабуть, звикла до того, що у мами постій-но «купа роботи». Бували моменти, коли моя старша дочка Ізабелла говорила: «Мама вертайся в сім’ю!». Тільки свято – мама вдома ввечері. Я їх дуже люблю і вони мені часто допомагають і підтримують з порозу-мінням. Дітей я часто бачу у школі і можу контролю-вати більшу частину їх життя, хоча зараз лише молод-шу. Але не дивлячись ні на що, вони раді, що я у них є. В організації різних подій, де задіяний мій клас і я особисто, рідні теж беруть участь, тому що зазвичай підготовка триває з ними. В сімейному колі ми обго-ворюємо, як би було краще та усі найкращі думки приймаються до уваги. Вони люблять і розуміють мене, з гордістю – за це я їм вдячно сповна.

Класний керівник 11 класуКласний керівник 11 класуКласний керівник 11 класу Завжди приємно познайомитися ближче з цікавими людьми. Сьогодні ми пропонуємо вам знайомс-тво з класним керівником 11 класу Бєлозьоровою Ларисою Іванівною, яка цьогоріч посіла ІІ місце на міському конкурсі Вчитель року «Класний керівник» (про це ми писали у минулому випуску).

К.: Як Ви здобули перемогу на конкурсі «Вчитель року»? Які вимоги були на цьому конкурсі? Л.І.:Конкурс Вчитель року «Класний керівник» вимагав опис досвіду. За 7 років класним керівником, по-

вірте, є чим поділитися і є, що показати. Адже мій клас з самого початку був найкращим класом, підтвер-дженням є шкільний конкурсу «Золота 7», де ми в 5 класі здобули вперше в історії школи І місце. І з кож-ним роком планка все піднімалась вище і вище, а сама я росту та накопичую досвід разом з дітьми, адже ро-бота будь-якого класного керівника повинна йти пліч-о-пліч з новітніми технологіями у системі освіти, з глибоким знанням психологічних основ, з великим бажанням та ентузіастом. Завдяки співпраці класний ке-рівник, учень, батьки можна досягти великих вершин, що ми і намагались завжди робити. Тому я вважаю, що це наша спільна перемога. К.: Чи задоволені ви загальною успішністю свого класу?

Л.І.:Мій клас не любить пасти задніх, він завжди намагається бути попереду і це уся школа прекрасно ба-чить. Успішність класу за 7 років не падала нижче 4 місяця, а в нас 27 класів у школі. Звичайно заслуга вчи-телів, учнів і моя у цьому, але вони молодці, дружні, організовані і активні. Вони беруть участь у активі школи і їх де лише не вистачає. Вони є переможцями олімпіад, МАН, безліч конкурсів. Я дуже цим задово-лена. К.: Які побажання, настанови Ви хотіли б передати читачам? Л.І.:Напередодні хочу усіх привітати з наступаючими святами, гарного святкування. Побажати людяності, розуму, як я завжди кажу, благополуччя, добробуту, достатку у всьому. Багато усмішок, успіху та всього найкращого. Цінуйте кожну секунду свого життя, та насолоджуйтеся ним. Вірте у себе і у вас обов’язково усе вийде! Ольга Банах, юнкор

4

СУПЕРМАРКЕТ ПОДІЙСУПЕРМАРКЕТ ПОДІЙСУПЕРМАРКЕТ ПОДІЙСУПЕРМАРКЕТ ПОДІЙ

№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 ) –––– Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2

Добро починається з тебеДобро починається з тебеДобро починається з тебе

З давніх-давен чесність вважається рисою, яка облагороджує людину. Чесних людей по-важають та відзначають, а інколи й нагороджують. А авторитет та повагу в колективі хо-тів би мати кожен із нас. Немало чесних людей ви можете зустріти і в наш час. Ці люди можуть бути різного віку та національності. Вони можуть жити поруч з тобою, і одного дня ти дізнаєшся про їхній прекрасний вчинок. У 5-А класі навчається Матійшен Даніела. Відмінниця навчання, чесна, дисциплінована, старанна, відповідальна – такими словами можна охарактеризувати Даніелу. Одного зи-мового дня під час однієї з великих перерв Дана разом з учнями класу гралася на шкіль-ному подвір’ ї. Раптом дівчинка побачила в снігу мобільний телефон. Вона підняла його і одразу думка спала: хтось втратив цінну річ і зараз у розпачі. Потрібно допомогти людині – іншої думки Даніела не хотіла й припускати. Вона принесла його до класу, повідомила класному керівникові і почались пошуки власника мобілки. Тут до пошуків підключились Оздоба Саша, Ткачук Валерія, Крамар Ярослава та інші. Власником мобільного виявився учень 8-В класу Шкарупа Сергій.

Неважко бути чесним, і прагнути бути таким потрібно не заради слави, а заради відчуття, що не мар-но ти прожив сьогодні день, а допоміг іншій людині.

Учні 5-А класу

ЧЕСНІСТЬ

ТРАДИЦІЇ

Уже традиційними у нашій школі стали тижні пед-майстерності вчителів. Розпочинають ділитися своїм досвідом вчителі-філологи. З 12 по 16 листопада прой-шов тиждень української мови та літератури. Насправді тиждень розпочався напередодні 9 листопада зі святку-вання Дня української писемності ім.Петра Яцика. Протягом тижня кожен із вчителів-мовників дав від-критий урок з мови чи літератури, на яких учні ближче знайомилися з творчістю українських письменників та вшановували їх пам’ять. На мою думку, треба брати приклад патріотизму та любові до рідної мови з таких особистостей як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко та інші. До речі, про українську мову: в цей ти-

ждень доречно було б розмовляти саме рідною, солов’їною, українською мовою. Мосейчук Дмитро, юнкор

Тиждень української мовиТиждень української мовиТиждень української мови

ТЕМА ДНЯ Тиждень дорожнього рухуТиждень дорожнього рухуТиждень дорожнього руху З 12 по 18 листопада у рамках Всеукраїнського тижня безпеки дорожнього руху відбулися

виховні години та зустрічі з інспекторами ДАІ. Проте проблеми у порушенні правил дорожнього руху швидше стосуються не дітей, а їх батьків.

Чи не щодня батьки наших учнів створюють аварійні ситуації на подвір’ї школи. Уже кілька місяців перед в’їздом на подвір’я школи стоїть знак СТОП, проте це не зупиняє більшість водіїв під’їжджати під самий поріг школи. Ситуація стала критичною, коли малюк, відчуваючи себе без-печно на подвір’ї рідної школи, вибіг перед самісінькою машиною одного з батьків. Адміністрація школи вжила радикальних заходів, закривши ворота школи. Не зважаючи на незручності, що спричинив цей крок (хтось змушений чергувати біля воріт, оскільки щодня до школи приїжджає службовий транспорт), він виявився дієвим. Проте, на мою думку, потрібно не зачиняти ворота, а змінювати свідомість батьків, адже вони уже дорослі люди!!!

Охріменко Ілля, юнкор

Людина народжується на світ для того, щоб отримати від нього найбільшу користь, насолоджуватися кожним днем, проведеним на землі. Але ніяк не кожен день, кож-

ну годину боротися за своє та своїх дітей життя. Кожну хвилину тебе не покидають думки, що буде далі, як пережити ці важкі часи і чи в змозі ми це витримати. Коли почався голодомор , люди поста-вили крапку на своїх мріях про краще життя. Вони зневірилися в тому, що можуть повернутися на той час вже зовсім не звичайні дні, а щасливі будні, якими вони жили до початку цього пекла. Кра-ще життя для дітей, гідна старість для батьків, розвиток у господарстві і т.д., все це залишилося перед 1932 роком. А в кінці 1933 року для тих, хто витримав ті страшні часи, була лише одна мрія – ніколи більше цього не пережити, тому що в насті-льки стресовій ситуації, людина просто не може протистояти яким-небудь проблемам, просто спра-цьовує інстинкт самозбе- реження. Якщо уявити со-бі, що там відбувалось, в яких умовах люди вижива-ли, в кожного з них в очах, повних сліз, читається тільки одне слово: « Допо- можіть….!». І те що ми за-раз просто напризволяще викидаємо в смітник за один день, та що там день, годину… люди мог-ли б прожити цим неділю, а може і більше, а дехто взагалі ставав сам їжею….

А що буде, якщо ці часи повернуться? Людст-во не звикло до таких умов існування. Задумай-тесь, наскільки ми не ціну- ємо того, що маємо на те-перішній час, і всі ці дрібні проблеми, які нам здають-ся величезними, насправ- ді є просто дрібницею. Ось як проводимо ми один день: прокидаємось у чистому ліжку, приймаємо душ, одягаємось в охайну одежу, робимо зачіски, снідаємо, обідаємо, вечеряємо, ходимо на роботу, пізнаємо щось нове, відпочиваємо, і нам здається, що ми живемо в поганих умовах. А якщо прирівняти цю ситуа-цію з ситуацією в період з 1932-1933 роки, то це - як небо і земля.

А люди в ті часи, з тим харчуванням, психологічним станом назавжди втратили та підір-вали своє здоров’я, і все це вони просто терпіли, зціпивши зуби, від психічного і фізичного болю, якому нічим було зарадити!!! І всі слова зайві.

Назарова Анастасія, юнкор

5

СУПЕРМАРКЕТ ПОДІЙСУПЕРМАРКЕТ ПОДІЙСУПЕРМАРКЕТ ПОДІЙСУПЕРМАРКЕТ ПОДІЙ

№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 ) –––– Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2

ПАМ'ЯТЬ

Цікаві думки визначних людей про толерантність Байдужість – це параліч душі, передчасна смерть. (Антон

Чехов) Ображаючи іншого, ти не турбуєшся про самого себе.

(Леонардо да Вінчі) Людина, яка робить інших щасливими, не може сама бути

нещасною. (Гельвецій) Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслугову-

єш на звання людини. (Сааді) Жодна зла людина не буває щасливою. (Ювенал) Підняти слабкого – цього замало: треба ще потім його й

підтримати. (В. Шекспір) Поведінка – це дзеркало, у якому кожен показує свою по-

добу. (Гете)

Тестування " Чи терпимі ми?" 1. Ти не погоджуєшся з товаришем... а) Ти все ж таки слухаєш його. б) Ти не даєш йому говорити. 2. У класі ти вже відповідав... а) Ти даєш можливість відповісти іншим. б) Тобі хочеться відповісти ще. 3. Товариш зрадив тебе... а) Ти намагаєшся з ним порозумітися. б) Ти помстишся йому. Якщо в усіх трьох випадках ти вибрав твердження "а", ти - терпима людина.

" " " Чи терпимі ми?"Чи терпимі ми?"Чи терпимі ми?"

Білі дні, але чорні будніБілі дні, але чорні будніБілі дні, але чорні будні

ТЕСТ

24 листопада о 16.00 в Україні пройшла Загальнонаціональна хвилина мовчання на вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Після цього розпочалася за-гальнонаціональна акція «Запали Свічку пам’яті», під час якої мільйони українців запалюють свічки біля меморіалів Голодомору та на вікнах своїх домівок.

6

№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 ) –––– Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2

Чергове перше місце пов’язане з екологічним конкурсом «У кого бджоли - у того й мед» . Учні 7-Б класу виконали дослідницьку роботу про взаємозв’язки бджіл, людей та довкілля під керівництвом класного керівника Степанишиної Наталі Анатоліївни і заслужено посіли І місце на міському етапі конкурсу. Вітаємо їх з перемогою і бажаємо творчої наснаги.

Карпяк Оксана, юнкор

ЕКОЛОГІЯ

24-25 листопада у Києві відбувся Всеукраїнський турнір з гандболу серед дівчат пам'яті І.Є. Турчина. Цьогорічний турнір зібрав гандбольні коман-ди з Києва, Запоріжжя та Кам'янця-Подільського. Наше місто на турнірі представляла збірна ДЮСШ №1, до складу якої увійшли учениці 2-4 класів ЗОШ №10 та ЗОШ №7. Команду до змагань готував тре-нер ДЮСШ №1 та наш вчитель фізкультури Куп-чак А.М.

Юні гандболістки не тільки вперше у своє-му житті взяли участь у змаганнях з гандболу, а й вибороли на турнірі третє місце.

Але для нашої команди приємні моменти на цьому не закінчили-ся. Також дівчата відвідали міжнародний турнір з гандболу пам'яті І.Є. Турчина у Палаці спорту, в якому взяли участь збірні команди України, Росії, Македонії, Голландії, Чехії та Угорщини.

Окрім того, юні кам'янчанки мали можливість помилуватися кра-євидами Києва, побувати на Хрещатику, взяти участь у зйомках програми "Караоке на майдані" та поспілкуватися з Ігорем Кондра-тюком. Програма за участю наших гандболісток вийде в ефір теле-каналу СТБ 20 січня 2013 року.

Шутяк Марина,юнкор

Гандбол СПОРТ

«««У кого бджоли У кого бджоли У кого бджоли --- у того й меду того й меду того й мед» » » ТРИБУНА ВБОЛІВАЛЬНИКАТРИБУНА ВБОЛІВАЛЬНИКАТРИБУНА ВБОЛІВАЛЬНИКАТРИБУНА ВБОЛІВАЛЬНИКА

16 листопада в ДЮСШ №2 відбулася першість міста з віль-ної боротьби. Серед вихованців ДЮСШ №2 учень 7 школи Ста-сюк Данило (6-В клас) посів І місце, а Разін Артем (6-Аклас) - ІV місце. Вітаємо Данила та Артема з перемогою і бажаємо йому спор-тивних перемог.

Карпяк Оксана, юнкор

СПОРТ Вільна боротьбаВільна боротьбаВільна боротьба

visnuk.blogspot.com

visnuk.blogspot.com

7

ТРИБУНА ВБОЛІВАЛЬНИКАТРИБУНА ВБОЛІВАЛЬНИКАТРИБУНА ВБОЛІВАЛЬНИКАТРИБУНА ВБОЛІВАЛЬНИКА

№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 ) –––– Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2

У період з листопада по грудень (включно) у місті проходить ІІ етап Всеукраїнських олімпі-

ад. Наша школа бере активну участь у них і займає призові місця. Ось наші переможці:

Міські олімпіади

Фізика(Гарматюк А.Є.)

ІІІ – Гончар Діана, 7-А клас

ІІ – Фаін Артем, 9-В клас

Історія (Гудима Н.М.)

ІІІ – Смолінський Ігор, 9-В клас

Біологія (Мещишина Г.Г. та Куньковська Н.О.)

ІІ–Кульчицький Дмитро,10 клас

ІІ – Фаін Артем, 9-В клас

І – Футько Діана, 8-А клас

Екологія (Мещишина Г.Г.)

І – Кульчицький Дмитро, 10 клас

Географія (Мельник Т.О.)

ІІ – Кульчицький Дмитро 10 клас

Математика (Пушкарук А.М.)

ІІ – Фаін Артем 9-В клас

Українська мова та література (Чепурняк Т.О. та Бойко І.О.)

ІІІ – Матковська Олександра 9-А клас

ІІ – Гончар Діана 7-А клас

Економіка (Флерчук І.А.)

ІІІ – Матковська Анастасія 11 клас

Про інші досягнення наших друзів ми розповімо в наступному номері

(грудень).

Кульчицький Дмитро, юнкор

ПЕРЕМОЖЦІ Ми пишаємося вамиМи пишаємося вамиМи пишаємося вами

ШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ’Ю ШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ’Ю ШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ’Ю ШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ’Ю

8 № 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 ) –––– Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2

Загартовування- це твоє здорове життя. Я хо-чу розповісти як зробити перші кроки до здров'я. Що потрібно для загартовування? Найкраще по-чинати з легшого: 1)Людина повинна починаючи з теплих днів спа-ти з відчиненою квартиркою. 2)Найбільш веселий і здоровий спосіб - це заряд-ка. Її потрібно старатися виконувати кожного ра-нку. Але, якщо ти будеш робити її з задоволен-ням, то буде великий і позитивний результат. Тепер розповім як правильно загартовувати тіло: 1)Кожного ранку ви миєтеся теплою водою. 2)Старайтесь з кожним днем цю температуру зменшувати. Але пам'ятайте,якщо ви після хворо-би, то зверніться до лікаря чи можна вам далі так

загартовуватися. Дотримуючись цих правил загартовування ви здорові на все життя.

Кузик Юлія, спецкор

САНБЮЛЕТЕНЬ Як потрібно загартовуватися

Згідно розпорядження міського голови №168-р від 19 березня 2012 року «Про організацію прийому небезпечних відходів від населення міста» структур-ними підрозділами виконавчого комітету міської ради організовано пункти при-йому небезпечних відходів від населення міста, укладено угоди зі спеціалізова-ним підприємством, що має ліцензію на здійснення операцій у сфері поводжен-ня з небезпечними відходами, про передачу небезпечних відходів для подальшої їх утилізації, та облаштовано місця тимчасового зберігання небезпечних відхо-дів на території житлово-комунальних підприємств. Загалом пунктів тимчасового зберігання небезпечних відходів шість, за кож-ним закріплено відповідальну особу. За словами головного спеціаліста з питань екології Наталії Татарінової механізму вирішення цієї проблеми в Україні не-має, проте варто нею займатися і над нею замислюватися кожному, адже якщо одна використана батарейка чи люмінесцентна лампа не несе небезпеки, то у масштабах міста, країни – їх сотні, тисячі. Під час пошкодження таких ламп від-

бувається випаровування ртуті у незначній кількості. Небезпечно те, що ця речовина акумулюєть-ся у організмі людини і рано чи пізно дає про себе знати. Кам’янець-Подільський одне з перших міст України, де запроваджується отримання небезпечних відходів саме від населення.

На кожній батарейці є маркування, яке попереджає про небезпеку її викидання разом із зви-чайним сміттям. Адже в звичайнихбатарейках є багато токсичних елементів, які здатні сильно за-бруднити навколишнє середовище. Як з цим бути – читай далі.

Потрапивши в землю, батарейка здатна забруднити 400 літрів води або 20 квадратних метрів

У нашому місті, як власне й в Україні загалом, не була досі вирішена проблема небезпе-чних відходів.

Куди здавати батарейки в Кам’янці-Подільському?

ЕКОЛОГІЯ

shkola.uashkola.uashkola.uashkola.ua

9

ШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ’ЮШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ’ЮШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ’ЮШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ’Ю

№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 ) –––– Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2

ґрунту. Викинувши всього дві старенькі батарейки з ліхтарика, ви зіпсуєте дві ванни, 8 відер і пів-тора чайника чистої води.

Очистка забруднених ресурсів – справа не з дешевих. Тому набагато простіше реалізовувати технології по переробці батарейок для того щоб попередити їх викид в навколишнє середовище.

В Україні є власний завод для переробки батарейок. Він знаходиться у Львові, ДП Аргентум. Наразі завод не працює в зв’язку з «відсутністю сировини для виходу на робочі об’єми» і приймає батарейки на складування для переробки, яку проводить за наявності достатньої кількості сирови-ни. Тим не менше, вже діє ряд точок збору, куди їх можна здати для подальшої переробки.

Після переробки батарейки з компонентів батарейки отримують сухі розподілені хімічні еле-менти і сортовані відходи з упаковки (картон і пластик).

№ Назва ор-ганізації

Номер та дата наказу

Відповідальний

Контакт-ний

телефон

Адреса

Графік прийому

Дні тижня Години

1 КП «Житловик»

№ 21 від 02.04.12 р.

Западловсь-кий

Віктор Пет-рович

3-43-08 3-14-21

вул. Гунсь-ка, 7/9

Вівторок, четвер

08.00-12.00 13.00-18.00

2 КП «ЖЕК №2»

№ 39 від 27.03.12 р.

Боднар

Галина Ми-хайлівна

3-46-90 вул. Тімірязєва, 125

Середа 14.00-16.00

3 ЖЕО ТСЖББ

№ 4 від 29.03.12 р.

Серафімо-вич

Валерій Бо-леславович

2-21-64 пров. Північний, 5/1

Вівторо 15.00-17.00

4 ККП «Господар»

№ 39 від 27.03.12 р.

Іустінова

Алла Ми-хайлівна

4-16-19 вул. Розво-довського, 10

Вівторок, четвер

13.00-16.00 10.00-12.00

5 ЖКП «Південь»

№ 18 від 29.03.12 р.

Рихліцький Сергій Лео-нідович

Чумаченко Ірина Юрів-на

3-91-10 вул. Годо-ванця, 26

Середа 10.00-12.00

900900900900igr.netigr.netigr.netigr.net 900900900900igr.netigr.netigr.netigr.net

10

Н А К Р И Л А Х М У З И

Головний редактор: Банах Ольга Шеф-редактор: Карпяк О.Ю.

Юнкори: Матковська Олександра,

Карпяк Оксана, Мосейчук Дмитро, Сушицька Лєра,

Кульчицький Дмитро

АД Р Е С А Р Е ДАКЦ І Ї :

№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 )№ 3 ( 6 2 ) –––– Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2Л И С Т О П А Д 2 0 1 2

м.Кам’янець-Подільський, вул. Жуко-ва, 27

Тел. (03849) 6-25-24, 4-34 21

� kpschool7@mail.ru

ü school7.osvitakp.com.ua

Щомісячна газета Кам’янець

-Подільської ЗОШ №7

Газета виходить з вересня

2007 року

ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ

У будинках все було автоматизоване. Миття посуду, прання, прибирання, вирощування вазо-нів, купування продуктів та речей – все це робили машини. Лиш незначна кіль-кість людей продовжували робити все самостійно і називали новий час «часом глобальної деградації». Я не входив до їх числа. Мене цілком влаштовувало те, що мені не доводилося нічого робити

вдома. Мені дуже подобалося навчання, яке стало сенсом життя. В моєму дитинстві все тільки починалося, ще були звичайні школи, тому для мене стало радістю позбутися вчителів, нудних книжок та ручок, від який боліли руки. Але ж якби я знав, чим це все закін-читься…

Одного теплого літнього вечора у мене вдома чомусь по-чав «глючити» мій комп’ютер. Світло то вимикалося, то вмикало-ся. Я зв’язався зі своїми знайомими, у яких все виявилося так само. Не пройшло й однієї години, як піднялася величезна паніка. Усі роботи, усі комп’ютери, усі машини почали виходити зі строю. Ніхто нічого не говорив, влада ніби закрилася у своїй величезній будівлі в очікуванні, що це пройде само. Ніхто нічого не вирішу-вав, а паніка все посилювалася. З часом електрика зовсім вимкну-лася. Аж тоді я усвідомив весь жах ситуації, адже без електрики ми не зможемо нічого зробити. Ми навіть не зможемо спуститися на перший поверх, тому що ліфти не працюють, а сходи вже ніхто не будував. Єдиною втіхою був слабенький Інтернет сигнал, який з кожною хвилиною зменшувався. Я просидів один у своїй темній квартирі більше чотирьох годин в очікуванні незрозуміло чого. Уже хотів задрімати, як мене відволік звук повідомлення, який став для мене єдиною надією. Десь в глибині душі стало смішно. Я радію звичайному повідомленню, як склянці води під час посухи. Ці думки болісно відбивалися у моєму серці. Як я міг бути настіль-ки легковажним та довірити своє життя машинам? Адже у мене був шанс все змінити. Я дитина старого покоління, коли ще цього всього не було. Я тремтячою рукою відкрив повідомлення. Його зміст шокував мене.

«Доброї ночі, 7008700960, якщо цю ніч можна назвати доброю. Вас турбує управління Наукового центру. Ви – наша остання надія. У зв’язку зі щорічним тестуванням нервової систе-ми, саме Ваш головний мозок підходить під наш новий винахід – машину часу. Ми виконаємо які завгодно умови, але Ви нам потрі-бні. Ваша задача дуже проста. Ви відправляєтеся в 2012 рік та пе-реконуєте людей у шкоді повної автоматизації людської праці. Як та з ким це зробити, ми Вам розкажемо на місці. Через 5 хвилин після вашої згоди за Вами прибуде наш працівник та доставить Вас на місце. Не забувайте – тільки Ви в силі це зробити. Наше життя у Ваших руках».

Після прочитання листа я декілька хвилин сидів у повному ступорі. Що робити? А якщо щось не вдасться? А якщо це загро-жує моєму життю? Думки роїлися у моїй голові не даючи змоги щось вирішити. Але якщо подивитися з іншого боку, то мені немає чим ризикувати. Я віддав усе своє життя науці, у мене немає сім’ ї, немає друзів. Я ніхто. Автоматично я натиснув кнопку «ОК». Що ж, тепер залишається тільки чекати. У листі не йшлося про якісь речі, які потрібно мати з собою, тому я просто сидів. Мені не було страшно, мені вже було все одно. Я немовби змирився зі своєю

участю. Але ж може все буде добре? Про це я на той час не думав.

Через декілька хвилин за мною приїхали. Блідий та спокійний я сів у машину. У Науковому центрі всі ставилися до мене з неабиякою повагою. Аякже, я ж особливий... Я спо-кійно вислухав інструкцію, яка виявилася дуже простою. Побі-чним ефектом було лише несильне запаморочення та нудота. Цього я не боявся, тому трішки заспокоївся. Далі все пройшло дуже швидко. Мене посадили в якусь машину, яка нагадувала собою величезний циліндр. Далі я пам’ятаю тільки спалахи різнокольорового світла.

Я прокинувся в однокімнатній квартирі на звичайному ліжку. На календарі був 2012 рік. Фактично я ще не народився. Це звеселило мене. Я піднявся з ліжка. Запаморочення не було, мабуть, все пройшло нормально. Кімната звичайна, як у дитин-стві. Ностальгія. На годиннику 9:15. В кишені джинсів я знай-шов записку.

«7008700960, у цьому часі тебе звати Станіслав Дмит-рович. Ти повинен викликати таксі та влаштуватися на роботу в Науковий центр. Твої документи та характеристику ми підро-били під тодішній час. Вони в сумці. Запам’ятай – ти хороший працівник. З роботою у тебе складнощів не буде, зараз вивча-ють те, чим ти користувався кожного дня. Твоя головна задача – переконати їх у шкоді повної автоматизації людської праці. Старайся тісно не контактувати з людьми та не заводити хоро-ших друзів. Бажаємо успіхів.»

Ну що ж, цікаво. І я почав життя з нової сторінки… Рік потому… Все проходило напрочуд легко. Я втерся в довіру до

працівників, вони мене прийняли надзвичайно тепло. Прислу-халися до моєї думки так, ніби я не новенький, а працюю уже дуже давно. Усі полюбили мене та брали поради. Як і наказу-вали, я не заводив близьких друзів. Якщо чесно, я майже не контактував з людьми, за винятком робочих переговорів. Спо-чатку ніхто навіть слухати не хотів мою пропозицію. Але зго-дом мені прийшла ідея прочитати лекцію в університеті та послухати думки студентів. На лекції я показав усі недоліки повної автоматизації: «…Якщо повністю замінити людську працю на працю машин, люди забудуть, хто вони такі. Чому б не було кращим розвиватися в іншому напрямку? Можна ство-рювати речі, які би давали змогу робити щось краще чи просто зручніше. Як, наприклад, ручка, яка пише на будь-якій поверх-ні, а потім передає на комп’ютер. Або ж ноутбук, який заря-джається від води і виробляє кисень. Це ж набагато зручніше і одночасно надає змогу людям працювати самим…». На подив моїх колег, майже усі студенти підтримали мою думку. А зго-дом всі інші перейняли мою ідею. Наука почала розвиватися трішки в іншому напрямку – в напрямку покращення життя.

Можна сказати, що я виконав свою місію. Мені сподо-балося жити у минулому. Тут навіть краще, ніж у моєму часі. Таким чином я став Звичайною людиною з великої літери і тепер ви розумієте, чому.

Матковська Олександра

Звичайна людина з великої літери