МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИПОЛТАВСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ТЕХНІКУМ

Цикл оргтехнічних дисциплін

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИКпо виконанню контрольної роботи

з дисципліни «Бухгалтерський облік»

IV курс VIIІ семестрЗаочна форма навчання

Спеціальність 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»Галузь знань 07 «Управління та адміністрування»

Полтава, 2016

Методичний посібник по виконанню контрольної роботи з дисципліни «Бухгалтерський облік»IV курс, VIIІ семестр заочна форма навчання на базі ПТУспеціальність: 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»галузь знань: 07 «Управління та адміністрування»

Укладач : Лугова М. В. – викладач дисципліни «Економіка торгівлі», «Фінансова діяльність», «Бухгалтерський облік»

Рецензент: Олійник Т.М. – викладач економічних дисциплін вищої категорії, магістр Аграрний коледж управління і права Полтавської державної аграрної академії

Розглянуто та затверджено на засіданні циклової комісії оргтехнічних дисциплін Протокол № ______ від “___ “ _______20____р. Голова циклової комісії : ______________ Олійник В. О.

Загальні методичні вказівки

Однією з провідних дисциплін для студентів спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» є курс «Економіка торгівлі», який присвячений формуванню в студентів сучасного економічного мислення, глибокого комплексного розуміння проблем управління фінансово-господарською діяльністю підприємств ресторанного господарства та опанування навичками їх практичного розв’язання.

У результаті вивчення курсу студенти повинні набути глибокі теоретичні знання з питань економічного механізму, стратегії та тактики діяльності підприємств ресторанного господарства у сучасних умовах господарювання:

- опанувати методику розробки та реалізації завдань управління господарсько-фінансовою діяльністю підприємства ресторанного господарства, аналізу та планування окремих показників діяльності підприємства та його діяльності в цілому;

- оволодіти навичками творчого, критичного погляду на діючий економічний механізм підприємств ресторанного господарства та розробки обґрунтованих пропозицій щодо його удосконалення.

Дисципліна «Облік і звітність» має велике значення у формуванні майбутнього фахівця. Тому велика увага приділяється рівню знань, який покажуть студенти в контрольній роботі. До кожної теми література дається скорочено, тобто вказується порядковий номер за списком.

Працювати над кожною темою курсу рекомендовано в такій послідовності:- прочитати програму і методичні вказівки до теми- вивчити літературу і скласти конспект- відповісти на питання для самоперевірки з теми.- виконати контрольну роботу.Обсяг контрольної роботи повинен складати до 20 сторінок учнівського

зошита. Якість контрольної роботи оцінюється за правильністю розв’язання задач і відповідей на теоретичні питання.

Вимоги до контрольної роботи:1. Контрольна робота виконується в учнівському зошиті, сторінки якого

нумеруються.2. Умова контрольної роботи переписується.3. Спочатку треба написати відповіді на теоретичні питання, а потім,

розв’язувати задачі.4. Якщо за змістом задачі вимагається складання документів, то їх

потрібно підшити або вклеїти в зошиті.5. У кінці контрольної роботи наводиться список використаної

літератури, дата виконання і підпис студента - заочника.

1. Методологічні основи обліку; предмет і метод

Залежно від природи облікової інформації господарський облік поділяють на такі взаємопов'язані між собою види обліку:

1. Бухгалтерський облік.2. Оперативний облік (оперативно-технічний).3. Статистичний облік.Бухгалтерський облік (відповідно до Закону України "Про

бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХР/ від 16 липня 1999 р. із змінами і доповненнями) - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Облік ґрунтується на суворому дотриманні документації та здійснюється на основі державних правових актів, тобто на основі правових чинників, що передбачають виникнення виробничих підрозділів (цех, бригада, ланка, виробник) та існування різних організаційно-правових форм підприємництва (малий бізнес, колективний бізнес, акціонерний бізнес).

Побудова бухгалтерського обліку залежить від розвитку всіх чинників, що зумовлюють його суть. Так, застосування комп'ютерних технологій дає можливість одному працівникові оперувати нормативною, технологічною, обліковою, правовою інформацією, що підносить інтегрованість бухгалтерського обліку в системі управління на вищий рівень, породжуючи нову якість обліку й нові чинники його побудови.

Бухгалтерський облік базується як на документуванні всіх господарських процесів, так і проведенні періодичних інвентаризацій, забезпечує виявлення та мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

Основними умовами правильної організації бухгалтерського обліку є використання найбільш раціональних форм і методів обліку, підвищення його технічного озброєння.

Для ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства бухгалтер повинен:

1) знати законодавчу та нормативну базу, яка регламентує ведення бухгалтерського обліку в країні;

2) уміти оформлювати та обробляти первинні документи та облікові регістри;

3) уміти складати правильно та своєчасно бухгалтерську та податкову звітність, проводити аналіз діяльності підприємства та своєчасно звітувати перед вищими та виконавчими органами влади.

У свою чергу, бухгалтерський облік поділяється на:а) бухгалтерський фінансовий облік;б) внутрішньогосподарський (управлінський) облік. Бухгалтерський

фінансовий облік - це комплексний системний облік усієї господарської діяльності підприємства через суцільне, повне та безперервне відображення господарських операцій за звітний період. Його здійснюють відповідно до вимог міжнародних та національних стандартів, нормативних актів з бухгалтерського обліку.

До об'єктів бухгалтерського фінансового обліку належать активи підприємства (це і будівлі та споруди, автомобільний транспорт, меблі, сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, грошові кошти на підприємстві), а також капітал та зобов'язання підприємства, а саме, встановлений статутний капітал, зобов'язання підприємства перед партнерами, зобов'язання перед державою по податках, перед власними працівниками із оплати праці та ін.

Інформація бухгалтерського фінансового обліку є достовірною і доступною як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів.

Внутрішні користувачі це:- власники підприємства;- управлінський персонал;- робітники та службовці підприємства. Зовнішніми користувачами

облікової інформації є:- ділові партнери підприємства (інвестори, постачальники, замовники,

покупці, банківські та небанківські кредитні установи та ін.);- органи державного регулювання та контролю (органи податкової служби,

органи державної статистики, судові органи та ін.);- широка громадськість (профспілки).Усі підприємства України згідно з чинним законодавством, незалежно від

форм власності, виду діяльності зобов'язані забезпечити ведення бухгалтерського фінансового обліку, який має відповідати єдиним принципам, вимогам.

Держава законодавчо визначає єдині правила ведення бухгалтерського фінансового обліку.

Мета бухгалтерського фінансового обліку - забезпечити управлінський апарат, відповідні служби необхідними достовірними даними про господарські процеси, які відбуваються на підприємстві та його фінансовий стан на певну дату.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік - це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Оперативний (оперативно-технічний) облік здійснюється безпосередньо на місці (цех, склад тощо) й забезпечує негайне спостереження та реєстрацію визначених виробничих і комерційних операцій та інших факторів господарської діяльності підприємства, організації, установи. Мета оперативного обліку - швидке одержання інформації про хід виробництва, реалізацію продукції (робіт, послуг), результати діяльності.

Оперативний облік слугує для оперативного планування й поточного спостереження за розвитком виробництва, виконанням робіт, послуг. Він охоплює господарські й виробничі операції, що не мають безпосереднього відображення на рахунках бухгалтерського фінансового обліку. За допомогою оперативного обліку одержують дані про щоденний випуск продукції, щоденне відвантаження і реалізацію продукції, товарів, про витрати сировини та інших матеріальних цінностей, трудові витрати, додержання умов договірних поставок тощо. Дані для оперативно-технічного обліку одержують шляхом

безпосереднього спостереження фактів господарської та виробничо-фінансової діяльності підприємства, організації, установи.

Показники оперативного обліку використовують для забезпечення контролю і прийняття необхідних заходів. Ці показники часто не документують, а сповіщають усно.

Оперативний облік характеризується швидкістю одержання облікових відомостей.

Для одержання необхідної інформації дані оперативного обліку часто одержують шляхом спостереження, але нині дедалі ширше використовують сучасну техніку, наприклад, комп'ютери, телефакси тощо.

Низку показників оперативного обліку передають до вищих організацій приватних власників, наприклад, дані про випуск продукції, одержання врожаю зернових тощо. Такі показники узагальнюють і включають до складу оперативної звітності, яка слугує для спостереження за відповідними процесами в масштабі приватних підприємств, колективних підприємств, державних підприємств, окремих галузей і народного господарства України в цілому.

Оперативним обліком мають бути зайняті працівники всіх служб підприємства - виробничої, технічної, бухгалтерської, постачання, праці, кадрів тощо.

Головним завданням оперативного обліку є швидка (оперативна, за короткий проміжок часу, протягом дня) видача оперативних даних. Оперативний облік передбачає використання статистичних методів, головним чином таких, як спостереження господарських та технологічних операцій та їх реєстрація.

Таким чином, оперативний облік - це спосіб спостереження та контролю за окремими господарствами та технічними операціями безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оперативного керівництва ними.

Статистичний облік ведеться з метою вивчення (спостереження, відображення, опрацювання) і контролю масових і окремих типових господарських операцій, процесів та явищ. Так, за допомогою статистичного обліку вивчається рівень продуктивності праці, забезпеченість працівників житлом, чисельність населення, середня заробітна плата працюючих у країні тощо. У статистичному обліку використовуються такі спеціальні, властиві йому методи, як зведення та групування, експертна оцінка, методи середніх чисел тощо.

Статистичний облік - це планомірне збирання й вивчення масових кількісних та якісних явищ і закономірностей загального розвитку за конкретних умов, місця й часу. Дані про господарські та виробничі зміни статистичний облік одержує з оперативно-технічного і бухгалтерського фінансового обліку. Наприклад, за даними статистичного обліку можна визначити зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції (робіт, послуг) чи її зростання, чисельність працюючих за віком, статтю, кваліфікацією тощо. Ці дані допомагають аналізувати результати різних господарських процесів і прогнозувати подальший їх розвиток.

Таким чином, на основі статистичного обліку визначаються кількісні й якісні показники роботи кожного підприємства. Операції та явища підлягають статистичному спостереженню, групуванню, обчисленню середніх та відносних величин, індексів, побудови рядів динаміки, аналізу тощо. Виходячи з цього,

статистичний облік являє собою систему вивчення, узагальнення і контролю за масовими явищами, що мають загальнодержавний характер.

2. Бухгалтерський баланс

Бухгалтерський баланс - це форма бухгалтерської звітності, яка характеризує в узагальнених грошових показниках стан господарських засобів (актив) та джерел їх створення (пасив) на звітну дату.

Нетто-баланс - у зовнішній торгівлі - це рівність ввезення та вивезення товарів. У бухгалтерському обліку - це представлений сальдовий баланс, а оборотний баланс називають брутто-баланс.

На рисунку 2.1 наведено склад і структуру балансу згідно з П(С)БО 2 "Баланс".

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "БАЛАНС" (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №396/3689 від 21 червня 1999 р.) визначені зміст і форма Балансу (табл. 2.1) та загальні вимоги до розкриття його статей.

Баланс (форма №1) складається з двох частин: Активу, де представлені господарські засоби, і Пасиву, де згруповані їхні джерела. Основним елементом бухгалтерського Балансу (форма №1) є стаття (активна чи пасивна).

За вищезазначеним стандартом, актив Балансу (форма №1) складається з трьох розділів:

I. Необоротні активи.II. Оборотні активи.III. Витрати майбутніх періодів.2.2. Господарські операції та їх вплив на статті БалансуГосподарська операція - це діяльність, яка зумовлює зміни у фінансовому

стані, активах та пасивах підприємства, установи, організації. Кошти цих підприємств, що беруть участь у господарських операціях, постійно змінюються й переходять з однієї форми до іншої. . Тому стан коштів, засобів та їх джерел, що відображені в Балансі на початок звітного періоду, постійно змінюються. Але ці зміни не порушують рівності між загальною сумою видів коштів, засобів і загальною сумою їх джерел, тому що зміни різних статей Балансу виражаються в однакових сумах. Збереження такої рівності є основним змістом Балансового узагальнення. Це забезпечує в системі бухгалтерського обліку безперервне охоплення всіх об'єктів спостереження і створює можливість здійснення постійного контролю за коштами підприємства та їх джерелами.

Вплив на зміни коштів та їх джерел внаслідок господарських операцій наведено на прикладі Балансового узагальнення.

Операція першого типу. Відпущено зі складу основних матеріалів для виготовлення продукції на суму 250 тис. грн. Ця операція зменшить запаси основних матеріалів на 250 тис. грн і після зменшення залишок виробничих запасів становитиме (1975 - 250) = 1725 тис. грн. Одночасно використані матеріали збільшать незавершене виробництво на 250 тис. грн (2910 + 250) і дорівнюватимуть 3160 тис. грн.

Відображення господарських операцій першого типу змінює розмір окремих статей активу Балансу шляхом переміщення однієї й тієї ж суми з однієї статті активу у другу статтю без зміни підсумку активу Балансу. Ця господарська операція зачепила лише активні статті Балансу, після цього підсумок активу Балансу не зміниться, рівність між активом і пасивом не порушиться.

Операція другого типу. Відраховано до Резервного капіталу за рахунок прибутку 950 тис. грн. Ця господарська операція збільшить Резервний капітал і на ту ж суму зменшить прибуток. Сума Резервного капіталу становитиме (8750 + 950) = 9700 тис. грн, прибутку - (2450 -950)= 1500 тис.грн.

Внаслідок другої операції змінюється розмір окремих статей пасиву Балансу за рахунок перегрупування джерел коштів підприємства. За рахунок зменшення одного джерела (прибутку) збільшується інше джерело (Резервний капітал) на одну і ту ж суму. Ця операція зачепила лише пасивні статті Балансу, після цього підсумок пасиву Балансу не зміниться, рівність між активом і пасивом Балансу також не порушиться.

Операція третього типу. На склад акціонерного товариства надійшли основні матеріали від постачальників на суму 35 тис. грн. Внаслідок цієї господарської операції збільшуються виробничі запаси, - стаття активу Балансу становитиме (1725 + 35) = 1760 тис. грн. Оскільки матеріали надійшли від постачальників, а оплату постачальникам не здійснено, то в пасиві Балансу кредиторська заборгованість постачальникам за матеріали збільшиться і дорівнюватиме (2725 + 35) = 2760 тис. грн. Відображення господарських операцій такого типу збільшує Балансові статті засобів (коштів) підприємства та їх джерел на однакову суму, а внаслідок цього збільшиться підсумок активу і пасиву Балансу на одну й ту ж суму, але рівність між активом і пасивом не порушиться.

Операція четвертого типу. Акціонерне товариство перерахувало з Поточного рахунку в національній валюті заборгованість постачальникам у сумі 1450 тис. грн. Внаслідок відображення четвертої господарської операції зменшуються Балансові статті коштів підприємства з одночасним зменшенням їх джерел на однакову суму з одночасним зменшенням підсумку Балансу як активу, так і пасиву. Рівність між активом і пасивом не порушиться. Внаслідок цієї операції в Балансі по статті активу "Грошові кошти в національній валюті", відбудеться зменшення на суму 1450 тис. грн і залишок дорівнюватиме (1600 - 1450) = 150 тис. грн, а в пасиві Балансу сума статті і "Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги" зменшиться на 1450 тис. грн і становитиме (2760 - 1450) = 1310 тис. грн.

3.Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис

Бухгалтерський рахунок - це обліковий символ, який використовується для запису і узагальнення збільшення або зменшення певного виду доходів, витрат, активів, зобов'язань та власного капіталу підприємства, установи, організації.

За своєю формою бухгалтерський рахунок - це таблиця, на якій відображають господарські операції, ліва частина якої називається "дебет" (з лат. dеbеt - він винен), а права - "кредит" (з лат. kredet -він вірить).

На бухгалтерському рахунку та сума, котру ми записуємо з Балансу (за відповідною статтею), називається "залишком" або "сальдо". Сальдо - це різниця між підсумками записів за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду. Цей залишок ми використовуємо при складанні Балансу на початок наступного за звітним періоду (місяця, кварталу, року).

Підсумок записів на дебеті і кредиті без включення до цього підсумку початкового сальдо є оборотом бухгалтерського рахунка.

У бухгалтерському обліку існують рахунки активні, пасивні й активно-пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку господарських засобів і коштів за їх складом і розміщенням, вони відображають зміст активної частини бухгалтерського Балансу. До активних рахунків належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Сировина й матеріали", "Паливо", "Запасні частини", "Каса", "Рахунки в банках", "Готова продукція", "Товари" та ін.

На активних рахунках надходження засобів виробництва, коштів на підприємство відображаються на дебеті, а вибуття - на кредиті. Сальдо на активних рахунках завжди буде на дебеті.

Пасивні рахунки слугують для обліку джерел господарських засобів і коштів за їх цільовим призначенням і відображають зміст пасивної частини Балансу. На пасивних рахунках, навпаки, збільшення джерел коштів (або заборгованості за одержані господарські засоби) відображається на кредиті, а зменшення - на дебеті. Сальдо на пасивних рахунках завжди буде на кредиті, тобто кредитове.

Активно-пасивні рахунки — це рахунки, на яких сальдо може бути як на дебеті, так і на кредиті. Якщо на активно-пасивному рахунку сальдо буде на дебеті, то його призначення як активного рахунка відображати слід в активі Балансу, якщо ж на кредиті, то його призначення як пасивного рахунка відображати слід у пасиві Балансу.

До пасивних рахунків належать: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", "Додатковий капітал", "Резервний капітал" та ін.

До активно-пасивних рахунків належать рахунки «Розрахунки за податками й платежами», «Фінансові результати» та ін. Обороти по дебету і кредиту активних і пасивних рахунків - це сума господарських операцій за звітний період.

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні. Синтетичні рахунки - це балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику. Облік наявності та змін сукупностей економічно однорідних господарських засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірник}' називається синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при заповненні Балансу

підприємства і відповідних форм звітності. До синтетичних рахунків належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси", "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" та ін.

Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку використовуються аналітичні рахунки, в яких крім вартісного (грошового) вимірника використовуються натуральні й трудові вимірники.

Усі господарські операції відображаються на синтетичних і аналітичних рахунках бухгалтерського обліку з використанням методу подвійного запису, тобто кожна операція водночас записується на двох взаємопов'язаних бухгалтерських рахунках в одній і тій же сумі-на дебеті одного рахунка і водночас на кредиті другого. Ці записи дають змогу досягти рівності активу і пасиву бухгалтерського Балансу. За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку забезпечується контроль, тому що кожна операція в однаковій сумі відображається за дебетом одного і за кредитом другого бухгалтерського рахунків, чим і досягається рівність підсумків записів на дебеті рахунків підсумкам записів на кредиті рахунків.

Подвійний запис, що відображає відповідний взаємозв'язок між бухгалтерськими рахунками, прийнято називати кореспонденцією рахунків. На рахунках бухгалтерського обліку всі господарські операції записуються у послідовності їх здійснення, тобто в хронологічному порядку. Така реєстрація господарських операцій дістала назву хронологічного запису.

4. Документація господарських операцій

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.95 р.), визначає порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності. Документація - це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами.

Документ - це письмове свідчення про здійснення господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію і є юридичним доказом її здійснення.

Бухгалтерський документ, як свідчення господарських операцій, знаходить своє відображення (фіксацію) в носіях первинних облікових даних. Носіями первинної облікової інформації є папір, магнітний диск тощо.

Первинний документ - документ, складений у процесі ведення господарської операції або відразу після її завершення.

Зведений документ - документ, складений на підставі декількох первинних документів для отримання узагальнених даних.

Документ, виготовлений машинним способом, має бути записаний на матеріальному носії (магнітному, паперовому), виготовлений і розмічений за

вимогами відповідного стандарту і закодований за затвердженою системою кодифікації.

Обліковий регістр - це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій у системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації.

Облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Облікові регістри-листки мають формат друкарської машинки і зберігаються в папках або швидкозшивачах. До таких вільних листків належать платіжні відомості на виплату заробітної плати та ін.

В облікових регістрах - бухгалтерських книгах, наприклад, Касовій книзі, всі сторінки мають бути зброшуровані й пронумеровані. На останній сторінці вказується кількість пронумерованих сторінок, ставляться підписи керівника підприємства, головного бухгалтера і печатка.

Облікові регістри-картки. Прикладом можуть бути картки кільккно-сумового обліку матеріалів. Картки не скріплюються між собою і зберігаються у спеціальних ящиках-картотеках.

Обов'язковим для всіх підприємств, установ та організацій є ведення Головної книги.

Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Підприємства й установи, що складають облікові регістри на машинозчитувальних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді.

Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів має здійснюватися в міру їх надходження до місця обробки (бухгалтерії, обчислювальної установки), однак не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну' звітність, наприклад, нарахування й виплату заробітної плати, складання бухгалтерської звітності, статистичної звітності, відповідних рахунків, декларацій.

Для синтетичного й аналітичного обліку господарських операцій підприємства, установи, організації застосовують облікові регістри, рекомендовані Державним комітетом з бухгалтерського обліку.

Відповідальність за правильність відображення господарських операцій в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали ці регістри.

Виправлення помилок у первинних документах та облікових регістрах здійснюється на підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових , звітах" (затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 137 , від 28 травня 1999 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 392/3685 від 21.06.99 р.).

При заповненні облікових регістрів можливі помилки. Помилки виникають з різних причин: внаслідок втоми, недбалості працівника, несправності калькулятора або комп'ютера. Однак у тексті та цифрових даних

первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки й необумовлені виправлення не допускаються.

Помилки можуть бути локальні - перекручування інформації тільки в одному обліковому регістрі (наприклад, неправильно проставлена дата) і транзитні - якщо помилка автоматично проходить через декілька облікових регістрів, наприклад, перекручування запису будь-якої суми у журналі реєстрації операцій веде до помилок на рахунках, в оборотній відомості і балансі.

Найчастіше помилки трапляються в тексті операції, тоді вони призводять до неправильної кореспонденції рахунків - проводки.

Часто трапляються помилки при записах сум. Записавши суму в дебет одного рахунка, бухгалтер забуває записати її в кредит другого рахунка і навпаки. Буває, що, записавши суму до журналу, він забуває рознести її по бухгалтерських рахунках. Інколи, записавши суму у регістри синтетичного обліку, бухгалтер забуває про аналітичний облік. Цю групу помилок можна легко проконтролювати шляхом правильного застосування методу подвійного запису.

Для пошуку числових помилок підрахуйте на калькуляторі числа, а потім повторіть той же підрахунок, але зі знаком мінус.

Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, створених ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильні текст або цифри закреслюються і над закресленим надписуються правильні текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом "сторно". Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, до якої помилка (кореспонденція рахунків, сума) вписується червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або зі знаком мінус, а правильний запис (кореспонденція рахунків, сума) робиться чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис й відображаються правильна сума та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку.

Виправлення помилки має бути супроводжено надписом "Виправлено" та підтверджено підписом осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення.

Порядок виправлення помилок у документах і регістрах, що створені машинним способом, встановлюється вказівками з організації бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки.

5.Документальне оформлення та облік надходження товарів в оптовій та роздрібній торгівлі.

В торговельній діяльності, як зазначалося вище, основним документом, який регламентує відносини господарюючих суб'єктів є договір купівлі-продажу, в якому визначаються порядок і умови поставки, кількість, ціна товару, строки поставки, порядок розрахунків, відповідальність сторін за невиконання до-говірних зобов'язань.

Оптові підприємства одержують товари від підприємств-виробників та інших постачальників (як вітчизняних, так і іноземних).

Порядок документального оформлення надходження товарів залежить від місця їх приймання.

При отриманні товарів від постачальника, доставці його автотранспортом або транспортом сторонньої організації до складів оптового підприємства товари приймаються за товарно-транспортною накладною.

Приймання товару на залізничній станції проводиться у відповідності із залізничною накладною і вантажною квитанцією. При цьому обов'язково перевіряється цілісність вагону (контейнеру), наявність пломб і ясність відтисків на них. Якщо органи транспортної організації видають вантаж без перевірки ваги, про це повинен бути зроблений запис у залізничній накладній. При одержанні товарів на складі постачальника чи станції (пристані) призначення посадовій особі оптового підприємства видається довіреність, підписана керівником і головним бухгалтером і засвідчена печаткою. У довіреності наводиться перелік цінностей, які потрібно отримати. Видані довіреності реєструються в спеціальному журналі, у якому виділяються графи про одержання довіреності та відмітки про її використання на підставі наданих документів. Особам, які не відзвітувалися про використання довіреностей або не повернули невикористану довіреність, нова довіреність не видається.

Якщо товар на складі постачальника знаходиться у непошкодженій тарі, то приймання здійснюється за кількістю місць і вагою-брутто або за кількістю товарних місць і маркіровкою на тарі, про що робиться відмітка у супровідному документі. В разі відсутності тари, її пошкодження, відсутності маркіровки тари, товари приймаються за кількістю одиниць, вагою-нетто і якістю. Відпуск товарів зі складу постачальника оформлюється накладною, у якій вказується кількість відпущених товарів, ціна, загальна вартість з урахуванням ПДВ. Виписується накладна, як правило, в 4-х екземплярах. Перший і другий екземпляри залишаються у постачальника (один екземпляр залишається в бухгалтерії, другий — у матеріально відповідальної особи, якою відпущено товар зі складу); третій і четвертий екземпляри надходять разом з товаром на оптове підприємство (один екземпляр подається до бухгалтерії, а другий залишається у матеріально відповідальної особи, якою приймається товар).

Приймання одержаних товарів на складах оптового підприємства здійснюється матеріально відповідальними особами (завідуючим складом, комірником) на підставі товаросупровідних документів. Товари, що надійшли у тарі, приймаються одночасно з розпакуванням тари — за кількістю і якістю. Якщо розпакування тари не робиться, то товар приймається за кількістю місць без перевірки, про що матеріально відповідальна особа зазначає у товаросупровідних документах.

Якщо кількість і якість одержаних товарів відповідає даним, вказаним у товаросупровідних документах, то на документі (рахунку-фактурі, накладній) матеріально відповідальна особа ставить свій підпис і штамп, що засвідчує прийняття товару на зберігання.

В разі виявлення при прийманні товарів розходжень між даними товаросупровідних документів і фактично одержаними товарами (за кількістю, асортиментом, якістю) складається Акт про встановлення розходжень. Акт

складається спеціальною комісією, призначеною наказом керівника підприємства. До складу комісії входить матеріально відповідальна особа тор-гового підприємства, представник постачальника. Якщо договором не передбачається обов'язкова участь представника постачальника, то в складі комісії повинен приймати участь компетентний представник незацікавленої організації (експерт торгової палати або іншої особи — при наявності документа, що засвідчує його право на участь у прийманні товарів). Акт складається в п'яти екземплярах і тільки на ті товари, по яких встановлено розходження за кількістю, якістю або комплектністю. По товарах, які надійшли у повній відповідності з даними супровідних документів постачальника, в кінці акта ро-биться відмітка: «По інших товарно-матеріальних цінностях розходжень немає». Акт про встановлення розходжень служить юридичним обґрунтуванням для пред'явлення претензії винуватцю нестачі товарів.

Порядок приймання імпортних товарів за кількістю і якістю встановлюється в договорі (контракті) з іноземним постачальником. Як правило, приймання товарів, що надійшли в непошкодженій тарі іноземного постачальника, здійснюється на складі торгового підприємства шляхом суцільної перевірки товарів. При виявленні невідповідності фактичної кількості або якості одержаних товарів умовам контракту складається Акт про

встановлення розходжень за кількістю і якістю імпортних товарів. Акт складається окремо по кожному іноземному постачальнику на кожну партію товару в присутності матеріально відповідальної особи торгового підприємства, представника іноземного постачальника (за згодою постачальника можливе складання Акту при його відсутності за участю компетентного представника незацікавленої організації).

При встановленні розбіжностей між фактично одержаними товарами і даними товаросупровідних документів при прийманні від станції (пристані) призначення складається комерційний акт за обов'язковою участю її представника в день одержання вантажу.

До актів обов'язково додаються товаросупровідні документи, що підтверджують виявлені при прийманні товарів розбіжності (транспортні документи, пакувальні ярлики, документ, що засвідчує повноваження представника, що брав участь у прийманні товарів, та ін.).

Своєчасно складені і правильно оформлені акти служать юридичною підставою для пред'явлення претензії винуватцю нестачі (постачальнику або транспортній організації).

Якщо надходять товари без товаросупровідних документів (невідфактуровані поставки), то приймання здійснюється спеціальною комісією, призначеною наказом керівника торгового підприємства, за даними маркіровки і внутрітарних упаковочних ярликів, а при їх відсутності — за фактичною наявністю товару і оформлюється Актом про приймання товарів без рахунка постачальника. Акт складається в 3-х екземплярах, один з яких надсилається постачальнику (з вимогою вислати необхідні для розрахунку документи за одержаний товар), другий разом з товарним звітом передається в бухгалтерію, третій екземпляр залишається у матеріально відповідальної особи.

Розрахунковим документом для оплати товарів, що поставляються, є рахунки-фактури. Рахунок-фактура виписується постачальником в 3-х

примірниках. Перший примірник надається одержувачу, два інших залишаються у постачальника.

6. Поняття та види власного капіталу : статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, резервний капітал,

недорозподілений капітал, вилучений капітал.Поняття "Капітал" асоціюється з поняттям "власність". У момент

створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і являє собою вартість майна підприємства.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів - носіїв прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів.

Організаційно-правовими формами підприємств при формуванні капіталу є:

1. Відкриті та закриті акціонерні товариства (ВАТ, ЗАТ), товариства з обмеженою відповідальністю (Т3ОВ), товариства з додатковою відповідальністю (Т3Дв). Формується капітал із суми часток засновників (учасників), визначених засновницькими документами.

2. Повні товариства (ПТ), товариства на довірі (командитні). Формуються за сукупністю внесків учасників.

3. Державні та комерційні підприємства формуються за сукупністю виділених підприємству державним (муніципальним) органом основних та оборотних засобів. Структура Власного капіталу наведена на рисунку 1.1.

У бухгалтерському обліку мають чітко розмежовуватися поняття Власного та Залученого капіталів.

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку.

Створюється підприємство з метою отримання прибутку, і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула капіталу:

А = К, оскільки 3 = 0, де А - актив (власність майна), А- Власний капітал, З - боргові зобов'язання.Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство

неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, звідси:

А=3+К З використанням залучених коштів Власний капітал визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями:

К = А-3Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається

після вирахування його зобов'язань.

Сума Власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є і його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає . поточну вартість прав власників підприємства (фірми). На суму

Власного капіталу суттєво впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгованості, що була застосована при створенні підприємства, хоча випадково вона може збігатися із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Власний капітал підприємства є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

- самостійності і влади - розмір Власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

- відповідальності і захисту прав кредиторів - відображений у Балансі підприємства Власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

- довгострокового кредитування - перебуває в розпорядженні підприємства необмежений час;

- фінансування ризику - Власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

- кредитоспроможності - при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим Власним капіталом;

- компенсації понесених збитків - тимчасові збитки мають погашатись за рахунок Власного капіталу;

- розподілу доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Створюється підприємство з метою отримання прибутку, і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Утворюється Власний капітал двома шляхами:- внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;- накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві. За

формами Власний капітал поділяється на дві категорії:- інвестований (вкладений або сплачений капітал);- нерозподілений прибуток.Інвестований капітал - це сума простих та привілейованих акцій за їх

номінальною (об'явленою) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не розподілена між акціонерами.

Облік нерозподіленого прибутку (збитку) ведеться на рахунку №44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найточніших і найважливіших показників, оскільки виконує відповідні функції капіталу.

Таблиця 1.1 Складові Власного капіталу та забезпечення зобов'язань

Складові власного капіталу

Зміст складових Власного капіталу та забезпечення зобов'язань

Статутний капітал (рах. №40)

Зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій: для акціонерних товариств і сума оголошеного Статутного капіталу для інших підприємств, зафіксована в статутних документах.

Пайовий капітал (рах. №41)

Суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Додатковий капітал (рах. № 42)

Емісійний дохід - прибуток (збиток) від продажу випуску або анулювання інструментів Власного капіталу. Сума перевищення збитку від зазначених операцій над залишком емісійного доходу.

Інший додатковий капітал (субрах. №421-425)

Сума дооцінки оборотних активів (і фінансових інструментів) субрах. № 423, вартість активів, безоплатно одержаних підприємством від фізичних або юридичних осіб, субрах. №424, інші види додаткового капіталу, субрах. №425.

Резервний капітал (рах. №43)

Сума резервів, створених підприємством відповідно до чинного законодавства або статутних документів.

Нерозподілені прибутки

(непокриті збитки) (рах. №44)

Прибуток нерозподілений (субрах. №441), непокриті збитки (субрах. №422, прибуток використаний у звітному періоді (субрах. №423).

Вилучений капітал (рах. 45)

Вилучений капітал у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою к перепродажу, анулювання (зменшення Статутного капіталу).

Неоплачений капітал (рах. №46)

Заборгованість власників (учасників) по внесках до Статутного капіталу.

Забезпечення майбутніх витрат і платежів (рах. №47)

Сума коштів, яка за рішенням підприємства резервується для забезпечення майбутніх витрат і платежів, і включення к до витрат поточного періоду (субрах. №471-476).

Цільове фінан-сування і цільові надходження (рах. №48)

Сума коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в т. ч. отримання гуманітарної допомоги).

Страхові резерви (рах. №49)

Сума страхових резервів, яку, відповідно до чинного законодавства, формують у встановленому порядку підприємства - страховики (субрах. №491 -496).

7. Види і форми безготівкових розрахунків.

В Україні безготівкові розрахунки здійснюються згідно з Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" №135 від 29 березня 2001 р. зі змінами №173 від 10.05.2002 за такими формами:

- платіжними дорученнями;- платіжними вимогами-дорученнями;- чеками;- акредитивами; - векселями;- пластиковими картками та ін.;- електронними розрахунковими документами. Підприємство самостійно

обирає форму розрахунків з іншимипідприємствами, організаціями й установами.Банк на договірній основі здійснює касово-розрахункове обслуговування

своїх клієнтів, списує грошові кошти з рахунків підприємств у черговості, яку визначає керівник підприємства згідно з Положенням "Про безготівкові розрахунки в господарському обігу України".

Якщо на підприємстві накопичилися документи з платежів з безспірним стягненням коштів, згідно з чинним законодавством України оплата їх провадиться банком при надходженні коштів у примусовому порядку за календарним надходженням цих документів.

Документи, надані банкові, повинні містити такі реквізити: назву, номер рахунка в банку, число, місяць, рік виписки.

Число вказується цифрами, місяць - словами, рік - цифрами.Підприємствам, що використовують при виписці первинного

документа обчислювальну техніку, дозволяється:- проставити місяць цифрами (1-12), повну або скорочену назву платника і

одержувача коштів, номери розрахункових рахунків;- назву місця знаходження, номер банку платника або одержувача, МФО,

де знаходяться коррахунки, номер коррахунка;- суму платежу - цифрами та словами у цілих грошових одиницях;- мотив для розрахунків або одержання коштів (номер і дата договору,

товарно-транспортні документи, найменування товару або послуг);- підписи платника на першому примірнику з відбитком печатки.Платіжні документи виписуються, як правило, під копіювальний папір у

кількості примірників, необхідній банку та всім сторонам, що беруть участь у розрахунках.

Механізм безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів і документообіг визначаються Положенням НБУ "Про безготівкові розрахунки у господарському обігу України" №22001/116 від 1 червня 1993 р. ("Діло", 1993, №49).

Постановою Правління НБУ "Про затвердження змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" №149 від 16 квітня 2003 р. внесено зміни стосовно договірного та примусового списання коштів з рахунків.

Одним із видів розрахунків є розрахунки за допомогою платіжних доручень. Платіжне доручення являє собою бланк встановленої форми, який підприємство подає до обслуговуючого банку для перерахування визначеної суми зі свого рахунка. Банки приймають до виконання доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Доручення приймаються до виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунка підприємства або за рахунок кредиту. Доручення на перерахування грошових коштів у дохід бюджету або позабюджетних фондів приймаються банками незалежно від наявності грошових коштів на рахунку клієнта. У разі відсутності грошових коштів доручення обліковуються на позабалансовому рахунку.

З використанням платіжних доручень здійснюються також "розрахунки за плановими платежами", які провадяться у разі, якщо між підприємствами здійснюються постійні й рівномірні поставки продукції (робіт, послуг), наприклад, між хлібозаводами і торговельними підприємствами. У цьому разі розрахунки здійснюються виходячи з планових поставок за обумовлений період. Але нині постійні зв'язки між підприємствами різко скорочено (тому обсяг розрахунків за допомогою планових платежів також значно зменшився).

Платіжні доручення приймаються для здійснення попередньої оплати за товари (роботи, послуги), а також для завершення розрахунків на підставі актів звірення взаємної заборгованості суб'єктів господарювання.

Перерахування сум за допомогою платіжних доручень супроводжується оформленням банком кредитового авізо (письмове повідомлення, яке надсилає банк своєму клієнтові або іншому банку, про виконання операції), яким списується визначена сума з рахунка платника. При цьому здійснюються необхідні проведення у документах аналітичного й синтетичного обліків. Авізо може бути поштовим і телеграфним. У країнах СНД використання телеграфного авізо відмінено у зв'язку із зловживаннями у цій сфері.

Іншим платіжним документом, який обслуговує безготівковий обіг, є платіжна вимога-доручення. Це комбінований документ: верхня частина - вимога постачальника (одержувача грошових коштів) покупцеві (платникові) сплатити вартість поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, нижня - доручення платника , своєму банкові перерахувати з його рахунка вказану суму. Зазначений : документ разом із відвантаженим товаром або після надання послуг надсилається постачальником покупцеві, котрий у порядку акцепту рахунка-фактури (погодження на його оплату) заповнює другу частину

документа (доручення) власними реквізитами і здає до свого банку для оплати, тобто доручає банку списати визначену суму зі свого рахунка для оплати і перерахувати її постачальникові. Подальший шлях проходження розрахункових документів такий самий, як і при використанні платіжних доручень.

Відповідно до п. 19 Положення № 22001/116 платіжна вимога-доручення може використовуватися також для здійснення попередньої оплати, яка у принципі передбачає оплату за відвантажені товари, тобто має місце елемент невизначеності стосовно попередньої оплати. Для більшої гарантії ефективніше використовувати платіжні доручення.

У безготівковому обігу широко використовуються також чеки.

Чек - це письмове розпорядження чекодавця банку, який веде його рахунок, сплатити чекодавцю зазначену у чеку суму грошових коштів. В Україні нині чеки використовують юридичні особи при розрахунках між собою (табл. 2.16). Розрахунки чеками між фізичними особами не здійснюються.

Бланки чеків брошуруються в окремі чекові книжки, які банки видають своїм клієнтам за їх заявами.

Розрізняють чекові книжки двох видів: лімітовані й нелімітовані. Основна різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітованих чекових книжок є лімітований чековий рахунок, відкритий клієнтом у банку, на який зараховуються грошові кошти з розрахункового (поточного) рахунка, відкритого у цьому ж банку клієнтом. Джерелом нелімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів. Але сьогодні використовуються лише лімітовані чекові книжки, що регламентується зазначеним вище Положенням. На обкладинці такої чекової книжки банк проставляє граничну суму-ліміт (цифрами і словами) і засвідчує її підписом уповноваженої особи банку та печаткою. Крім загальної суми, банк може проставити на кожному чеку граничну суму, на яку він може бути виписаний. Термін дії чекової книжки визначається установою банку за узгодженням з підприємством. Гарантована оплата чека забезпечується шляхом депонування чекодавцем грошових коштів з основного рахунка підприємства на , лімітований і наявністю грошових коштів на ньому. За тимчасової відсутності грошових коштів на цьому рахунку банк може гарантувати оплату чека. Але до його випуску у платіжний обіг банк повинен надати кредит і оформити його кредитним розпорядженням під наявні обов'язки чекодавця. Термін дії виписаного чека - 10 робочих днів без урахування дня його заповнення.

Чек виписує чекодавець і проставляє такі реквізити:- суми - цифрами у спеціальній зоні правої частини чека і словами — у

центральній частині чека;- мотив для перерахування над графою "сума словами";- найменування одержувача платежу в полі "кому";- дату, місце заповнення на спеціальних полях чека.Видані чеки чекодавець реєструє на спеціально відведених сторінках

наприкінці чекової книжки. Чекотримач здає до банку чеки з реєстром. Реєстр має містити такі реквізити:

- найменування банку платника (чекодавця), його номер, найменування і номер банку, де відкрито кореспондентський рахунок банку платника, номер коррахунка;

- номер рахунка чекодавця;- сума чека;- номер чека.Реєстр підписується і засвідчується печаткою чекотримача згідно з

карткою зразків.При поданні виписаного для оплати чека банкові одержувача він має бути

засвідчений підписом посадових осіб чекодавця та його печаткою, що підтверджує факт одержання товару або надання послуг.

По закінченні терміну дії чекової книжки невикористана сума ліміту повертається на рахунок в банку власника книжки. За його дорученням ліміт

витрат по книжці може бути доповнений. На підприємствах чекові книжки мають зберігатися як бланки суворої звітності. Для обліку розрахунків чеками використовується субрахунок №313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", №31 "Рахунки в банках".

Чекові книжки поділяються на розрахункові та грошові. Розрахункові використовуються суб'єктами підприємницької діяльності у розрахунках з контрагентами при здійсненні господарських операцій, тобто обслуговують безготівковий обіг. За допомогою грошових чеків одержують готівкові кошти для своїх потреб, тобто ці документи використовуються у готівковому обігу.

Менш поширеною в Україні, але загальноприйнятою у світовій практиці формою розрахунків є акредитивна. Акредитив являє собою грошове зобов'язання банкові, що видається за дорученням клієнта на користь контрагента останнього, відповідно до якого банк-емітент (той, що відкрив акредитив) може здійснювати платіж постачальникові або надавати ці повноваження іншому банкові. Акредитив відкривається або за рахунок власних грошових коштів, або за рахунок кредиту банку й супроводжується депонуванням коштів.

Акредитиви бувають покриті (депоновані в банку постачальника) і непокриті (гарантовані). Покритим є акредитив для

Здійснення платежів, з якого завчасно відволікаються грошові кошти в повній сумі на окремому рахунку. Такі акредитиви мобілізують оборотні кошти платника, але вигідні тому банкові, у якому відкрито акредитив, і контрагентові платника. Оплата ж за непокритим (гарантованим) акредитивом забезпечується банком за рахунок наданого кредиту без попереднього бронювання грошових коштів платника.

Акредитиви поділяють також на відзивні та безвідзивні. Відзивний акредитив може бути змінений або анульований банком платника за його дорученням без погодження з постачальником, безвідзивний - тільки за згодою постачальника, на користь якого його відкрито. Постачальник же може відмовитися від використання акредитива, якщо така можливість обумовлена при його оформленні. Відзивний акредитив невигідний постачальникам і на практиці використовується рідко.

Розрізняють акредитиви з оплатою документів за акцептом представника платника і без акцепту. Використання перших передбачає перевірку представником платника відвантаження товарів для оплати останнім розрахункових документів, тобто забезпечує необхідний контроль за діями постачальника. Недоліком є необхідність додаткових витрат з боку постачальника на здійснення розрахунків. Використання акредитивів без акцепту дає змогу уникнути цього недоліку, але не забезпечує платникові можливість контролювати дії постачальника.

В умовах низької договірної та платіжної дисципліни суб'єктів господарювання найбільш надійними є покриті безвідзивні акредитиви з акцептом документів представником платника.

Безвідзивний акредитив - це такий, що змінюється або анулюється лише за погодженням постачальника.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним покупцем. Термін дії та порядок розрахунків акредитивами визначається договором між платником і постачальником.

Для відкриття акредитива платник подає обслуговуючому банку заявку, в якій зазначає:

- номер договору, за яким відкривається акредитив;- найменування постачальника і найменування банку, що виконує

акредитив;- вид акредитива, тобто загальну назву товарів або послуг, що

оплачуються за рахунок акредитива;- умови реалізації акредитива (документи, види товарів тощо);- суму акредитива.Уніфікованими правилами для документарних акредитивів (за редакцією

1983 р.), а у формі інкасо - Універсальними правилами по інкасо, які набули чинності з січня 1979 р. Ці документи, що визначають стандартні міжнародні правила стосовно ролі й обов'язків банків при проведенні відповідних платежів, розроблені Міжнародною торговою палатою.

8.Облік касових операційДо грошових коштів належать:- касова готівка (рахунок №30 "Каса");- кошти на рахунках у банках (рахунок №31 "Рахунки в банках");- інші кошти (рахунок №33 "Інші грошові кошти"), які відповідають

визначенню грошових коштів згідно з п.4 П(С)БО; "Звіт про рух грошових коштів", тобто "Грошові кошти" - це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Рахунки класу 3 "Кошти, розрахунки та інші активи", призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валютах) у касах, на рахунках у банках, грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.

Грошові кошти в іноземній валюті, операції з ними та розрахунки іноземною валютою на рахунках цього класу та класів 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань ", 5 "Довгострокові зобов'язання ", 6 "Поточні зобов'язання" та на рахунках № 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" і № 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість" обліковуються у гривнях у сумі, що визначається шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України. Одночасно грошові кошти, фінансові інвестиції та розрахунки відображаються в тій валюті, в якій здійснюються розрахунки й платежі. Курсові різниці за такими операціями відносяться на рахунки №71 "Інший операційний дохід", № 74 "Інші доходи", № 85 "Інші витрати", № 94 "Інші витрати операційної діяльності", № 97 "Інші витрати".

Вільні грошові кошти підприємств повинні обов'язково зберігатися в банку, причому підприємство самостійно обирає установи банків, у яких зберігає гроші. Готівку, необхідну для забезпечення господарської діяльності, підприємства зберігають у своїх касах. Частина грошових коштів видається під

звіт співробітникам підприємства для витрат, що виникають у зв'язку з виконанням доручень адміністрації підприємства. Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються, як правило, без участі , готівки, шляхом перерахування коштів з рахунків у банках свого підприємства на відповідні рахунки інших підприємств. Це виключає використання в розрахунках готівки і пов'язаних з ними витрат на охорону, транспортування, але не виключає самої готівки з розрахункових операцій. Розрахунки і платежі здійснюються, як

правило, за допомогою грошових коштів. По суті розрахунки готівкою нічим не відрізняються від безготівкових розрахунків.

Касова книгаНа підприємстві ведеться тільки одна Касова книга (типова форма № КО-

4) в національній валюті, в якій касир відображає готівку і рух грошей у касі. Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи). Записи у Касовій книзі здійснюються за кожним Прибутковим і Видатковим ордером. Але якщо в організації є інші види валют, крім національної, то Касові книги відкриваються на кожну валюту окремо.

Усі касові ордери після їх використання касир підписує, а додані до них документи для запобігання повторного використання погашає штампом або підписом від руки "Одержано", "Сплачено" із зазначенням дати.

Записи у Касовій книзі здійснюються через копіювальній папір, тобто у двох примірниках (другий примірник є звітом для касира). Наприкінці робочого дня касир підбиває підсумки оборотів за ' надходженням і видачею грошей та виводить залишки на наступний день. Перші відривні аркуші, що є звітом касира, разом з прибутковими і видатковими ордерами й доданими до них виправдними документами касир передає бухгалтерії під розписку у Касовій книзі.

Бухгалтер перевіряє правильність оформлення касових ордерів, їх обґрунтування, виконання записів у касовій книзі і виведеного залишку на кінець дня і проти кожної суми проставляє шифр кореспондуючих рахунків.

Касир усі надходження і видачі готівки за прибутковими і видатковими касовими ордерами обліковує у Касовій книзі.

Керівник підприємства повинен надавати касирові охорону при транспортуванні грошових коштів і цінностей з установи банку. При транспортуванні грошових коштів касирові, супроводжуючим його особам забороняється: розголошувати маршрут руху і розмір суми грошових коштів і цінностей, що перевозяться, допускати до салону транспортного засобу осіб, які не призначені керівником підприємства для доставки, користуватися супутнім або громадським транспортом.

Для забезпечення надійного зберігання готівки і цінностей каса має відповідати таким вимогам:

- бути ізольованою від інших допоміжних приміщень;- мати сейф або металеву шафу;- мати спеціальне віконце для проведення операцій з клієнтами і

працівниками;

- бути обладнаною охоронно-пожежною сигналізацією, що відповідає вимогам чинного Положення.

Найважливішими вимогами правильного оформлення й обліку касових операцій є:

- негайний запис кожної здійсненої касової операції у Касову книгу, щоденне визначення підсумків у цій книзі і здача касиром під розписку бухгалтерові касових документів;

- виписка бухгалтерією на кожну окрему касову операцію прибуткових і видаткових ордерів, додержання послідовності в нумерації та реєстрації цих коштів у реєстрі й передачі їх для виконання касирові;

- погашення касиром спеціальним штампом касових документів з метою запобігання зловживання цими документами шляхом повторного їх використання;

- встановлення Наказом керівника підприємства осіб, що мають право підписувати касові документи, наявність у касира зразків підписів цих осіб і неприпустимість виконання касових операцій по не підписаних документах.

Головний бухгалтер з метою контролю повинен не менше одного разу на місяць перевіряти готівку в касі, складати акт і доповідати керівникові підприємства.

У зв'язку з тим, що значна частина грошових операцій здійснюється підприємством через Розрахунковий рахунок, потрібно систематично стежити за правильністю банківських операцій.

Керівник підприємства несе відповідальність за збереження грошей, правильне й доцільне їх використання.

Касова книга є регістром аналітичного обліку. Касові документи слід брошурувати окремо від інших бухгалтерських документів, вони повинні мати самостійну нумерацію і при здачі до бухгалтерського архіву фіксуватися в Архівній книзі.

Касову книгу можна вести автоматизованим способом, при якому листи формують у вигляді машинограм "Вкладний листок Касової книги" або "Звіт касира". Обидві ці машинограми повинні здаватися до початку наступного робочого дня, мати однаковий зміст і вміщувати всі реквізити, передбачені формою Касової книги. Нумерація сторінок Касової книги в машинограмах здійснюється автоматично в порядку збільшення з початку року.

Після одержання машинограм "Вкладний листок Касової книги" і "Звіт касира" касир зобов'язаний перевірити правильність складань Касової книги і Звіту касира, підписати їх і передати Звіт касира разом з прибутковими і видатковими документами бухгалтерії під розписку У Вкладному листку Касової книги.

Відповідно до Положення №637 п. 4.3 касир може не заповнювати . Касову книгу, якщо руху готівки в касі підприємства протягом робочого дня не було.

Виправлення в Касовій книзі, як правило, не допускається.Облік касових операцій у системі рахунків (кореспонденція рахунків).Для обліку наявності, руху, залишків готівки в касі використовують

активний рахунок №30 "Каса" з такими субрахунками:

№301 "Каса в національній валюті"№302 "Каса в іноземній валюті".На дебеті рахунка № 30 "Каса" відображається надходження грошових

коштів до каси підприємства, на кредиті - виплата грошових коштів із каси підприємства.

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв'язку, обмін валют тощо), відкриваються субрахунки "Операційна каса в національній валюті" та "Операційна каса в іноземній валюті".

Бухгалтерські записи ведуть на підставі перевірених відривних листків (другий примірник Касової книги) і доданих до них документів. Залишок і надходження грошових коштів відображають на дебеті рахунка №30 "Каса", а видану готівку - на кредиті.

До операційних кас належать квиткові і багажні каси, відділення зв'язку та інші подібні каси. На субрахунку № 302 "Каса в іноземній валюті" підприємства здійснюють операції з валютою у перерахунку на національну валюту України (за кожним видом валюти окремо).

Для забезпечення збереження грошових коштів бухгалтерія повинна здійснювати раптові перевірки не менше одного разу на квартал з перерахуванням усіх цінностей, що знаходяться у касі, й складати відповідні акти.

Виявлені перевірками лишки грошових коштів оприбутковуються до каси на користь бюджету, а нестача стягується з касира.

Бухгалтерія після одержання звіту касира здійснює перевірку обґрунтованості всіх записів у звіті, проставляє кореспонденцію рахунків на кожному документі і заповнює Журнал-ордер № 1 по кредиту рахунка №30 "Каса" і відомість № 1 по дебету цього рахунка, в яких реєструє одержані й видані кошти за цільовим призначенням.

У Журналі-ордері №1 показуються витрати грошових коштів з кредиту рахунка №30 "Каса" в дебет рахунків обліку виробничих витрат, матеріальних цінностей, розрахунків з працівниками підприємства, з підзвітними особами, депонентами та ін. І Наприкінці місяця у Журналі-ордері №1 і відомості №1 підраховують надходження й витрати готівки і визначають на 1-ше число наступного місяця залишок коштів у касі, який має бути тотожним такому ж показникові в Касовій книзі. Підсумкові дані цих регістрів записують до Головної книги.

При журнальній формі - у Журналі № 1 та Відомості 1.1.При спрощеній формі ведення обліку касових операцій і

використовують Відомість В-5.Суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю і надають

послуги за готівку, зобов'язані вести Книгу реєстрації, яка має бути засвідчена керівником підприємства і скріплена сургучною печаткою фінансового органу місцевої державної виконавчої влади.

Книгу реєстрації видають під розписку матеріально відповідальній особі на підставі проведеної інвентаризації залишків товарів і готівки, які й записуються як початкове сальдо.

Кожний лист звіту складається з двох рівних частин, що заповнюються матеріально відповідальною особою. Перший примірник залишається у книзі,

друга частина звіту заповнюється з лицьового й зворотного боків через копіювальний папір як звіт матеріально відповідальної особи з відривною частиною листка. Обидва примірники звіту нумеруються однаковими номерами. Подальші записи товарно-касових операцій починаються на лицьовому боці невідривної частини звіту після рядка "Залишок на початок дня". Матеріально відповідальні особи зобов'язані щоденно здавати до бухгалтерії звіт з доданими відповідними документами і здавати щоденно до каси підприємства денну виручку, яка відображена у звіті. Порядок ведення Товарно-касової книги визначено Положенням про порядок реєстрації та ведення Товарно-касової книги, затвердженим 26.04.93 р.

Товарно-касова книга має знаходитися у приміщенні підприємства і надаватися службовим особам, котрі здійснюють перевірку.

9.Бухгалтерська та фінансова звітність.Бухгалтерська звітність – це звітність, яка складається за даними

бухгалтерського обліку для задоволення інформаційних потреб користувачів.

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результат діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність включає : Баланс підприємства;Звіт про фінансові результати;Звіт про рух грошових коштів;Звіт про власний капітал;Примітки до річної фінансової звітності.

Основною формою фінансової звітності є баланс.Баланс побудовано за принципом « баланс-нетто «: основні засоби і

нематеріальні активи включаються до підсумку за залишковою вартістю; поточна дебіторська заборгованість – за чистою реалізованою вартістю; власний капітал _ у фактично внесеній засновниками сумі за вирахуванням неоплаченого, вилученого капіталу і непокритих збитків.

Статті активу балансу розміщенні за принципом зростання ліквідності і об»єднані в три розділи :

1.»Необоротні активи»,11.»Оборотні активи»,111.»Витрати майбутніх періодів».Розділ 1 «Необоротні активи» містить статті: «Нематеріальні активи»,

«Незавершене будівництво», »Основні засоби», «Довгострокові фінансові інвестиції», «Довгострокова дебіторська заборгованість», «Відстрочені податкові активи», «Інші необоротні активи».

Розділ 11 «Оборотні активи» відображає: запаси, кошти у розрахунках, грошові кошти.

Розділ 111 «Витрати майбутніх періодів» відображає витрати, які мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але які належать до наступних звітних періодів.

Статті пасиву балансу об»єднані в п»ять розділів:1 «Власний капітал» відображає джерела власних засобів підприємства, які

характеризуються такими статтями : статутний купітал, пайовий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений капітал, вилучений капітал.

11 «Забезпечення наступних витрат і платежів» відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх оцінок, а також цільового фінансування і цільових надходжень, одержаних із бюджету та інших джерел.

111 «Довгострокові зобов»язання» об»єднує статті: довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов»язання, відстрочені податкові зобов»язання.

1V «Поточні зобов»язання» об»єднає статті поточних зобов»язань, які будуть погашені протягом операційного циклу, короткострокові кредити банків, поточна заборгованість по довгострокових зобов»язаннях, векселі видані, кредиторська заборгованість за роботи і послуги, поточні зобов»язання по розрахунках з бюджетом, поточні зобов»язання по страхуванню, поточні зобов»язання по розрахунках з учасниками, поточні зобов»язання по внутрішніх розрахунках, інші поточні зобов»язання.

V «Доходи майбутніх періодів» підприємства відображають доходи, одержані протягом поточного або попередніх звітних періодів, але які належать до наступних звітних періодів.

Порядок виправлення помилок, внесення і розкриття інших змін у фінансовій звітності регламентується Положенням бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансовій звітності».

Виправлення помилок під час складання фінансових звітів у попередніх періодах здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.

Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівнювальної інформації у фінансовій звітності.

Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базується ця оцінка. Результат зміни необхідно включати у ту ж статтю Звіту, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов»язаних з об»єктом такої оцінки.

Облікова політика може змінюватися тоді, коли змінюються статутні вимоги, або коли зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства. Вплив змін облікової політики на події і операції попередніх періодів відображається у звітності шляхом :

- коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

- повторного подання порівнювальної інформації щодо попередніх звітних періодів. Якщо суму коригувань нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду не можна визначити достовірно, то облікова політика поширюється тільки на події і операції, які відбуваються після дати змін облікової політики.

Події після дати балансу можуть вимагати коригування відповідних статей або розкриття інформації про ці події в примітках до фінансових звітів. Події після дати звіту, які надають додаткову інформацію про визначення сум, пов`язаних з умовами, що існують на дату балансу, вимагають коригування відповідних активів і зобов`язань.

Події, які відбулися після дати балансу і які вказують на обставини, що виникли після цієї дати, коригувань фінансових звітів не вимагають.

10.Облік доходів, витрат і фінансових результатів діяльності торгових підприємств.

Згідно з «Положенням бухгалтерського обліку « дохід від звичайної діяльності визначається тоді, коли в результаті господарської операції збільшуються активи або зменшуються зобов»язання, внаслідок чого відбувається зростання власного капіталу, за умови що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критеріями визначення доходу є: - операція призводить до збільшення активів або зменшення зобов»язань, в

результаті чого відбувається збільшення власного капіталу;- оцінка доходу може бути достовірно визначена., з метою визначення доходи

групуються за джерелами їх надходження;- дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);- інший операційний дохід (від реалізації інших оборотних активів);- дохід від фінансових операцій (дохід від участі в капіталі, інші фінансові

доходи);- доходи від іншої звичайної діяльності (від реалізації фінансових інвестицій,

основних засобів);- доходи від надзвичайних подій.

Дохід визначається як збільшення економічних вигод, які отримані або підлягають до отримання в результаті реалізації продукції, а також в результаті використання активів підприємства іншими юридичними особами.Для відображення в обліку отриманих доходів планом рахунків передбачені рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності»;

70 «Доходи від реалізації»;71 «Інший операційний дохід»;72 «Дохід від участі в капіталі»;73 «Інші фінансові доходи»;74 «Інші доходи»;75 «Надзвичайні доходи».По Кту рахунків відображається сума одержаних доходів, по Дту – суми непрямих

податків. Сума чистого доходу, визначається за даними цих рахунків, списується на

рахунок 79»Фінансові результати». Не визнаються доходами звітного періоду: сума податку на додану

вартість, акцизів, інших податків, що підлягають перерахуванню, сума надходжень за договором комісії; сума попередньої оплати продукції; сума завдатку під заставу або в погашення позики; інші надходження, що належать

іншим юридичним особам. Ці надходження збільшують активи, але не призводять до збільшення власного капіталу.

Витрати звітного періоду визнаються тоді, коли в результаті господарської операції зменшуються активи або збільшуються зобов»язання, що що призводять до зменшення власного капіталу, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Критеріями визнання витрат є:- операція призводить до зменшення активів або збільшення зобов»язань, що

призводить до зменшення власного капіталу підприємства;- оцінка витрат може бути достовірно визначена.Витрати визначаються витратами певного звітного періоду одночасно з визнанням

доходу, для отримання якого вони були здійсненні.Від видів діяльності витрати підприємств поділяються на:

- витрати, які виникають в процесі звичайної діяльності;- витрати, які виникають в процесі надзвичайних подій.Не визнаються витратами звітного періоду:- платежі за договорами комісії;- попередня оплата запасів, робіт, послуг;- погашення одержаних позик;- інші збільшення зобов»язаннь, що не призводять до зменшення власного

капіталу.Для обліку зазначених витрат планом рахунків передбачено рахунки класу

9 «Витрати діяльності»;90 «Собівартість реалізації»;92 «Адміністративні витрати»;93 «Витрати на збут»;94 «Інші витрати операційної діяльності»;95 «Фінансові витрати».

По Дт-ту відображаються відповідні витрати, які в кінці списуються з Кту цих рахунків на фінансовий результат. Дт 79 «Фінансові результати».

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства необхідно дотримуватися принципів нарахування та відповідності доходів і витрат.

В бухгалтерському обліку фінансові результати поділяються на прибуток (збиток) : від основної діяльності і від надзвичайних подій.

Для узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій планом рахунків передбачено порівняльний рахунок 79 «Фінансові результати».

На Кт рахунку 79 в кінці звітного періоду списують суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, а на Дт – суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також суму нарахованого податку на прибуток.

Шляхом порівняння на рахунку 79 суми одержаних доходів по Кту з сумою витрат по Дту визначають фінансовий результат діяльності підприємства за звітний період. Визначену суму прибутку (збутку) відповідними записами списують на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки» (непокриті збитки).

А) на суму одержаного прибутку :Дт 79 «Фінансовий результат»Кт 44 «Нерозподілені прибутки»

Б) на суму збутку :Дт 44 «Нерозподілені прибутки»Кт 79 «Фінансовий результат».

11.Облік основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Необоротні активи – це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких становить більше одного року.

Строк корисної експлуатації необоротних активів установи встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або установою самостійно в момент придбання активу.

Необоротні активи установ складаються з:основних засобів;інших необоротних матеріальних активів;нематеріальних активів. Невід`ємною умовою здійснення господарської діяльності є забезпечення

підприємства, поряд з оборотними і трудовими ресурсами, засобами праці – основними засобами (приміщеннями, обладнанням, транспортними та іншими засобами).

До основних засобів відносяться матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року.

Облік основних засобів ведеться на рахунку 10”Основні засоби”Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.Об`єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями

і приладдями до нього, призначений для виконання певних самостійних функцій.Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний

строк використання, то кожна з цих частин може в бухгалтерському обліку визнаватися як окремий об`єкт основних засобів.

Об`єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримує у майбутньому економічні вигоди від його використання, і вартість його може бути достовірно визначена.

Основним завданням бухгалтерського обліку є забезпечення достовірної інформації про наявність, рух основних засобів (надходження, вибуття), їх технічний стан, ступінь зношення і витрати на відновлення.

Основні засоби поділяються на такі види: Земельні ділянки; Капітальні витрати на поліпшення земель; Машини та обладнання; Транспортні засоби; Інструменти, приладдя, інвентар; Робоча і продуктивна худоба;

Багаторічні насадження; Інші основні засоби.За призначенням основні засоби поділяються на виробничі ( участь в

господарській діяльності) і невиробничі (для соціально-культурних потреб).За використанням на діючі і недіючі. Крім того розрізняють власні і

орендовані основні засоби.Класифікація основних засобів використовується при організації їх

аналітичного обліку, нарахуванні амортизації, складанні фінансової звітності.Оцінка основних засобів. Розрізняють такі види оцінки: первинну

вартість, залишкову, відновну, ліквідаційну вартість.Первинна вартість основних засобів – це сума сплачених грошових

коштів або справедлива вартість інших форм компенсації за актив на час його придбання чи створення.

Відновна вартість основних засобів – це сума грошових коштів, яку необхідно було б витратити для придбання такого ж активу не дату складання балансу. Відновна вартість має велике значення для забезпечення обґрунтованого планування нових капітальних інвестицій.

Залишковою вартістю називається вартість основних засобів після вирахування сум зносу з первинної вартості. Вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну дату.

Під ліквідаційною вартістю основних засобів розуміють суму грошових коштів, яку очікують одержати від реалізації об”єктів після закінчення строку їх корисного використання, за вирахуванням витрат на їх реалізацію.

До інших необоротних матеріальних активів належать усі інші необоротні активи, що мають матеріальну форму й не ввійшли до переліку основних засобів.

А саме: Бібліотечні фонди; Малоцінні необоротні матеріальні активи; Тимчасові споруди; Природні ресурси; Інвентарна тара; Предмети прокату; Інші необоротні матеріальні активи. Облік ведеться на рахунку 11 „Інші необоротні матеріальні активи”.

Надходження по Дебету. Вибуття по Кредиту. До нематеріальних активів належать необоротні активи, що не мають

фізичної або матеріальної форми ( права користування природними ресурсами, права на знаки для товарів і послуг, авторські та суміжні із ними права та інше).

Облік ведеться на рахунку 12 „Нематеріальні активи”. Для обліку наявності та руху основних засобів та інших матеріальних

активів при їх надходженні, переміщенні та вибутті затверджені такі форми первинних документів та облікових регістрів:

Акт приймання-передачі оз (ф.№03-1); Акт на списання оз (ф.№03-3);Акт на списання автотранспортних засобів 9Ф.№03-4);Акт на установку пуск та демонтаж будівельних машин (ф.№03-5);

Інвентарна картка обліку основних засобів (ф.№03-6);Опис інвентарних карток по обліку основних засобів (ф.№03-7);Картка обліку руху основних засобів (ф.№03-8);Інвентарний список основних засобів (за місцем їх знаходження,

експлуатації) (ф.№03-9).Для обліку нематеріальних активів використовують типові форми

документів для обліку основних засобів, до яких додають документи, що описують сам об`єкт або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті або інші майнові права підприємства.

12. Облік розрахунків з оплати праці

Відповідно до ст.1 З У „Про оплату праці” заробітна плата є винагородою, як правило, у грошовому вимірнику, яку згідно з трудовою угодою власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності і умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника.

Згідно з Законом України „Про оплату праці” заробітна плата поділяється на основну, додаткову та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна з/плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм оплати праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова з/плата – це винагороди за працю понад встановлені норми. Вона включає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів, премії за виробничі результати, винагороди за вислугу років і стаж роботи, оплату відпусток зг. з законодавством та інше.

Заохочувальні і компенсаційні виплати – це надбавки і доплати, не передбачені законодавством і понад встановлені розміри, винагороди за підсумками роботи підприємства за рік та інше.

Джерелами коштів на оплату праці в підприємствах є кошти, одержані в результаті їх діяльності. В підприємствах недержавної форми власності оплата праці здійснюється відповідно до положень, передбачених установчими документами, з дотриманням мінімальних норм і гарантій в оплаті праці згідно з законодавством.

Мінімальна з/плата є законодавчо встановленим розміром заробітної праці за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану роботу. На сьогоднішній день мінім.з/плата 332грн.

Основою організації оплати праці в торгових підприємствах є тарифна система. Підприємства при укладанні трудового договору встановлюють кожному працівнику розмір тарифної ставки, види доплат, винагород, компенсаційних і гарантованих виплат, передбачених законодавством. В торгових підпр. Можуть застосовуватись різні форми і системи оплати праці.

При погодинній формі оплати праці з/плата працівників знаходиться в прямій залежності від тарифної ставки і кількості відпрацьованого часу (днів, годин).

При відрядній формі оплати праці з/плата працівника знаходиться в прямій залежності від кількості і якості виконаних робіт. Робітнику-відряднику

на певні види робіт встановлюються норми виробітку і розцінки. Норма виробітку встановлюється за одиницю робочого часу (день, голину) в натуральних вимірниках( фасувальники, ремонтні робітники) або обсягу товарообігу( роздрібна і оптова торгівля).

Відрядна оплата часу може бути індивідуальною ( Визначається виробіток кожного працівника окремо) і бригадною ( визначається з/плата всієї бригади яка потім розподіляється між членами бригади пропорційно відпрацьованого часу і тарифним ставкам).

Облік особового складу працівників торгівлі ведеться відділом кадрів, який на кожного працівника заповнює особову картку.

Бухгалтерія на кожного працівника відкриває особовий рахунок з зазначенням даних з наступним щомісячним накопиченням інформації про нараховану з/плату, утримання з неї, виплачених сумах.

Оперативний облік відпрацьованого часу ведеться в табелях обліку використання робочого часу, дані яких використовуються при нарахуванні з/плати.

Порядок нарахування з/плати, належної працівникам торгового підприємства, залежить від форм і систем оплати праці, що застосовуються, а також організації виконання робіт.

При погодинній формі оплати праці підставою для нарахування з/пл. є табель обліку використання робочого часу. Для розрахунку необхідно знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованого часу за табелем.

За посадовим окладом з/пл. зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Коли неповністю відпрацьований місяць середньоденний заробіток перемножується на кількість відпрацьованих днів.

Для нарахуванні премії працівникам торгівлі береться інформація про виконання плану товарообігу.

При відрядній оплаті праці та індивідуальному виконанні робіт заробіток визначається шляхом множення обсягу виконаної роботи на встановлену розцінку за одиницю роботи.

При бригадній формі організації праці з/плата і премії нараховуються всій бригаді, а потім одержана сума роз приділяється між членами бригади пропорційно кількості відпрацьованого кожним робітником часу з урахуванням його кваліфікації. При розподілу премії можуть застосовувати КТУ(коефіцієнт трудової участі), які характеризують кількісну оцінку трудового вкладу кожного працівника бригади. З використанням КТУ розподіляється відрядний приробіток, премії. Для базового значення КТУ приймається одиниця. При розподілу відрядного приробітку він може коливатися від 0,5 до 1,5; при розподілу колективної премії – від 0до1,5.

Оплата праці за понадурочний час здійснюється відповідно до ст.106КЕП України в подвійному розмірі.

Оплата праці в нічні години (з 10 год.вечора до 6 год.ранку) відповідно до ст..108КЗП України здійснюється в підвищеному розмірі, але не нижче 20% тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час.

Оплата праці у святкові і неробочі дні зг. зі ст.103КЗП України здійснюється в подвійному розмірі.

За час простою не з вини працівника оплачується не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду. Час простою з вини робітника не оплачується.

За суміщення професій встановлюється на певний строк і визначається за наказом керівника у розмірі, який залежить від характеру і складності виконуваних робіт.

Розрахунок оплати праці по середньому заробітку застосовується у випадках: щорічної відпустки, додаткових відпусток, виконання громадських доручень, переведення працівників на нижче оплачувану роботу за станом здоров”я, виплати вихідної допомоги, службових відряджень, допомоги по тимчасовій непрацездатності. Порядок визначення середньої з/плати затверджений постановою КМУ№100 від08.02.95р.

В підрахунок середньої з/плати в усіх випадках її збереження включаються: основна з/плата, доплати і надбавки, виробничі премії, винагороди, вислуга років.

Не включаються у підрахунок середньої з/плати: одноразові виплати, компенсаційні виплати, виплати пов”язані з ювілейними датами, з/плата за сумісництвом, дивіденди, та інші виплати передбачені п.4 Порядку 100

Визначення середньої з/плати при нарахуванні оплати за час відпустки виходять з сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців. Визначають з/плату працівникові за час відпустки шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед настання відпустки 12 міс. на відповідну кількість календарних днів року, за винятком святкових і неробочих днів і множенням на кількість календарних днів відпустки.

При нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності середньомісячна з/плата визначається виходячи з виплат за останні шість календарних місяців. Працівникам, які відпрацювали менше шести місяців, середня з/плата визначається виходячи з виплати за фактично відпрацьований час. Якщо при настанні тимчасової непрацездатності працівник не мав заробітку, розрахунок робиться виходячи із встановленого йому трудовою угодою посадового окладу. Нарахування виплат здійснюється множенням середньоденного заробітку на кількість робочих днів. Середньоденний заробіток визначається діленням з/плати за фактично відпрацьовані протягом шести місяців робочі дні на кількість робочих днів за цей період.

13.Калькуляція цін реалізації на готову продукцію

Особливість ціноутворення в громадському харчуванні полягає в тому, що в цій галузі не визначається собівартість одиниці продукції, що випускається. Однак, на кожен виріб власного виробництва розраховується ціна реалізації. Ціни реалізації страв визначаються методом калькуляції на підставі зазначених у Збірнику рецептур норм закладки сировини. Вагові норми дані в:

а) брутто - показують вагу необробленої сировини, тобто ту кількість сировини, яку необхідно взяти для готування даної страви;

б) нетто - показують вагу сировини безпосередньо в готовій страві .

Ціни реалізації блюд визначаються по нормах закладки брутто. Сіль і спеції включають у калькуляцію по нормах закладки по Збірнику рецептур, з урахуванням подачі їх на стіл.

Розрахунок ціни реалізації кожного блюда здійснюється в калькуляційній картці (форма № 57), приклад її заповнення дивися нижче. Калькуляція складається:

а) на 100 порцій, якщо в рецептурі норми закладки дані на одну порцію; б) на 10 кг, якщо в рецептурі норми закладки дані на 1 кг. Калькуляційна картка підписується завідувачем виробництва (шеф-

кухарем, бригадиром), бухгалтером-калькулятором і затверджується директором підприємства.

Ціна реалізації окремої страви визначається в такий спосіб. У калькуляційну картку заносяться: перелік сировини і продуктів, відповідно до Збірника рецептур, необхідних для готування даної страви і кількість сировини і продуктів у кг. по нормах брутто (у випадку надходження напівфабрикатів з м'яса, птаха, риби й ін. норми продуктів визначають по вазі нетто) на 100 порцій чи на 10 кг, а також облікова продажна ціна за 1 кг кожного компонента.

Кількість кожного виду сировини множать на його облікову ціну, результат підсумовують і одержують вартість сировинного набору на 100 порцій чи 10 кг. Ця вартість вказується в рядку "Загальна вартість продуктів" у графі "Сума". Ціни на основні і додаткові гарніри і соуси визначаються окремо. Вага брутто і нетто основного компонента страви і вихід страви в грамах вказуються в правій верхній частині калькуляційної картки. Вихід других страв указують через дріб: у чисельнику - вага основного продукту, у знаменнику - вага гарніру і соусу.

Визначена в такому порядку ціна реалізації страви зберігається до зміни компонентів у сировинному наборі ціни на той чи інший вид сировини і продуктів. У випадку таких змін, визначається нова ціна реалізації. Її розрахунок заноситься в наступну вільну графу калькуляційної картки з вказівкою в заголовку цієї графи дати зміни. Знову встановлена ціна страви затверджується у вищевказаному порядку.

Калькуляційні картки реєструють у спеціальному реєстрі, указуючи їхній порядковий номер, дату відкриття, найменування страви і його номер по Збірнику рецептур. Ціни на страви, що відпускаються як "півпорції", обчислюються в окремій калькуляційній картці з указівкою норм виходу.

Особливе місце в кулінарії займають гарніри. Норма гарніру на порцію складає 150 г . Однак вона може бути зменшена на 50 г чи збільшена до 200 г . Наприклад, тушковану капусту й інші тушковані овочі можна відпускати по 200 г на порцію, а розсипчасті каші - по 100 г . Якщо передбачений вихід порції гарніру 100 г, то при калькулюванні ціни її реалізації використовуються безпосередньо норми закладки по Збірнику рецептур. Якщо ж вирішено, що гарнір буде відпускатися з виходом 150 г чи 200 г, то буде краще вже в нормах закладки зробити їхнє перерахування, тобто при виході 150 г збільшити норму закладки кожного компонента в 1,5 рази, а при виході в 200 г - у 2 рази. Аналогічне перерахування здійснюється при складанні калькуляційної картки. При калькулюванні ціни реалізації готової продукції підприємства громадського

харчування має значення, по яких облікових цінах (покупних чи продажних) враховується сировина.

У випадку обліку продуктів і сировини за покупними цінами, калькуляція складається в наступному порядку. У калькуляційну картку заносяться облікові (покупні) ціни відповідних продуктів. Визначається вартість сировинного набору (без націнки і ПДВ). Розраховується сума націнки, вартість сировинного набору з націнкою, ціна однієї страви без ПДВ, сума ПДВ і ціна однієї страва з ПДВ (ціна реалізації).

Даний спосіб дозволяє встановлювати націнки диференційовано, по видах страв, що дозволяє швидко реагувати на зміну попиту при реалізації тієї самої страви в денний і вечірній час. Однак, такий спосіб побудови калькуляційної картки застосовується, якщо покупні ціни на продукти відносно стабільні. Відмітимо, що в нинішніх ринкових умовах покупні ціни на продукти досить часто змінюються, через що при кожній зміні цін вносити зміни в калькуляційні картки і визначати нову ціну реалізації - досить заморочлива і трудомістка справа. З цієї причини підприємства громадського харчування, як правило, ведуть облік товарів і продуктів у продажних цінах. Оскільки, в цьому випадку облікова ціна виступає одночасно ціною реалізації, вона вже містить у собі націнку і ПДВ. У даному випадку калькуляційна картка заповнюється в такий спосіб: у неї заносяться продажні ціни продуктів, після чого визначається продажна вартість сировинного набору і безпосередньо продажна ціна однієї страви.

14. Документальне оформлення реалізації покупних товарів і продукції власного виробництва

Реалізація покупних товарів і продукції власного виробництва підприємствами громадського харчування тісно пов'язана з проведенням розрахунків з покупцями. Відповідно до вимог ст. 1 Закону про РРО, юридичні особи, що здійснюють розрахунки в готівковій і/чи безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі і громадського харчування, зобов'язані використовувати реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО). Ця вимога продубльована в п. 3.2 Правил № 219, яких в обов'язковому порядку повинні додержуватись всі заклади громадського харчування.

Вимоги до сучасних РРО і їхні технічні можливості такі, що зі звітів РРО можна дістати всю необхідну для обліку інформацію про кількість і найменування реалізованих покупцям страв і покупних товарів. Така інформація повною мірою може бути використана при складанні первинної облікової документації, зокрема, Акта про реалізацію і відпуск виробів кухні.

Згідно з Наказом № 2011 , Акт про реалізацію і відпустку виробів кухні застосовується у всіх ресторанах, незалежно від їхньої категорії, кафе й інших підприємствах громадського харчування, де застосовується така форма розрахунків зі споживачами, що дозволяє дістати дані про реалізацію виробів кухні по їх найменуваннях, кількості і вартості. Акт складається щодня

завідувачем виробництва на підставі контрольних стрічок РРО2 , абонементів, талонів і інших документів. Реалізовані і відпущені вироби групуються в Акті по видах готової продукції. Порціонні страви, що мають підвищену націнку, виділяються в окрему групу. Акт є додатком до звіту завідувача виробництвом про рух продуктів на кухні. Зазначимо, що хоча опису Акта про реалізацію і відпустку виробів кухні присвячений окремий розділ текстової частини Наказу № 201, форма його відсутня. На практиці поширена наступна форма Акту.

Акт про реалізацію і відпуск виробів кухні й інших типових форм первинної облікової документації, затверджені Наказом № 201, були розроблені в ті часи, коли можливості касових апаратів були дуже обмежені. Сьогодні ж, коли з денного звіту касового апарата можна одержати всю необхідну інформацію про найменування, кількість і вартість реалізованих покупцям виробів кухні і товарів, облік реалізації на підприємстві громадського харчування доцільно організувати на основі описаних нижче реєстрів.

Реєстр товарообігу та інші реєстри Відомості про обсяг реалізованих покупцям виробів власного виробництва

(виробів кухні) і покупних товарів за місяць накопичується в реєстрі товарообігу, куди щодня на підставі Z-звіту РРО заноситься загальна сума виторгу від реалізації. Ця сума розбивається на:

- виторг від реалізації виробів власного виробництва (виробів кухні); - виторг від реалізації покупних товарів. У свою чергу, виторг від реалізації покупних товарів розбивається на: - виторг від реалізації десерту й інших товарів; - виторг від реалізації алкогольних напоїв і пива. Необхідність зазначеного поділу обсягів реалізації покупних товарів,

десерту, а також алкогольних напоїв і пива пояснюється необхідністю обчислення і сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмільництва, установленого Законом № 587. Відповідно до цього Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, що реалізують в оптово-роздрібній торговій мережі алкогольні напої і пиво, повинні сплачувати збір у розмірі 1% від виторгу, одержуваного від реалізації алкогольних напоїв і пива. Місячний обсяг реалізації алкогольних напоїв і пива, відбитий у графі 7 "Алкогольні напої і пиво" реєстру товарообігу, саме і буде базою для числення цього збору.

Для цілей оперативного й аналітичного обліку додатково до реєстру товарообігу складаються реєстри обліку:

- реалізованих страв (виробів кухні); - продуктів на кухні; - десерту; - алкогольних напоїв і пива. Причому, як ми побачимо далі, підсумкові показники цих реєстрів у

загальному випадку повинні збігатися з показниками Реєстру товарообігу. Нічого дивного - адже перераховані реєстри фактично є його "розшифровками".

Реєстр реалізованих страв (виробів кухні) являє собою перелік виробів власного виробництва, реалізованих підприємством суспільного харчування протягом визначеного періоду часу. У реєстрі по кожній страві вказуються:

- найменування страви; - ціна продажу 1 страви;

- кількість страв даного найменування, реалізована покупцям; - сума виторгу від реалізації страв даного найменування. Реєстр реалізованих страв складається на підставі Z-звіту РРО в терміни,

визначені підприємством, наприклад, 1 раз у 10 днів. Оскільки страви складаються з компонентів (продуктів), то з метою обліку

руху продуктів доцільно на підставі калькуляційних карток (див. попереднє заняття "Школи бухгалтера") розбивати страви, реалізовані покупцям, на складові їхні продукти і тим самим визначати суму і кількість продуктів, що підлягають списанню з виробництва (кухні) на реалізацію.

Облік продуктів, реалізованих покупцям у складі страв, може бути організований у реєстрі обліку продуктів на кухні, де крім інформації про кількість реалізованих продуктів доцільно також відображати залишки продуктів на кухні на початок і на кінець періоду, а також прихід продуктів на кухню. Реєстр ведеться у кількісно-сумовому вираженні. Дані до реєстру обліку руху продуктів на кухні можна заносити щодня чи за певні періоди часу, наприклад, 1 раз у 10 днів і т.п.

Подібним же чином рекомендується вести облік десерту, а також алкогольних напоїв і пива

ЗАДАЧА

На основі даних ПП «Беко»:- рознести господарські засоби підприємства в актив і пасив балансу:- підрахувати валюту балансу на 1січня.

Комп'ютерні програми первісна вартість 7000грн. Накопичена амортизація 3000грн. Обладнання первісна вартість 15000грн. Меблі первісна вартість 10000грн. Знос основних засобів 5000грн. Статутний капітал 27000грн. Довгострокова дебіторська заборгованість 12000грн. Товари 4000грн. Поточні фінансові інвестиції 3000грн. Грошові кошти на рахунку в банку 45000грн. Забезпечення виплат персоналу 4000грн. Нерозподілений прибуток - 40000грн. Довгострокові кредити банків 7000грн. Поточні зобов'язання з оплати праці 7000грн. Поточні зобов'язання з бюджетом 3000грн.

Примітка:1. Сума балансу 88000грн.2. В балансі слід вказати кожну статтю окремо.3. Деякі засоби відносяться на одну статтю (наприклад «Основні засоби»)4. Баланс скласти по розділах з підрахунком суми по кожному розділу.

РІШЕННЯ

Додаток 1до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку

1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»КОДИ

Дата (рік, місяць, число) 01Підприємство _ПП «ТЕКО» за ЄДРПОУТериторія ________________________________________________________________ за КОАТУУОрганізаційно-правова форма господарювання приватна_________________________ за КОПФГВид економічної діяльності 47,11  роздрібна торгівля____________________________ за КВЕДСередня кількість працівників1 _______________________________________________________________Адреса, телефон ___________________________________________________________________________Одиниця виміру: тис. грн. без десяткового знака (окрім розділу IV Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма N 2), грошові показники якого наводяться в гривнях з копійками) Складено (зробити позначку «v» у відповідній клітинці):за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку хза міжнародними стандартами фінансової звітності

Баланс (Звіт про фінансовий стан)на 1 січня 2015 р.

Форма № 1 Код за ДКУД

1801001

Актив Код рядка

На початок звітного періоду 

На кінець звітного періоду

1  2 3  4I. Необоротні активи 

Нематеріальні активи 1000   

первісна вартість  1001 7 накопичена амортизація  1002 3Незавершені капітальні інвестиції 1005   Основні засоби 1010    первісна вартість  1011 25 знос  1012 5Інвестиційна нерухомість 1015Довгострокові біологічні активи 1020Довгострокові фінансові інвестиції:які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 1030   

інші фінансові інвестиції  1035   Довгострокова дебіторська заборгованість  1040   Відстрочені податкові активи  1045Інші необоротні активи  1090   Усього за розділом I  1095    27

II. Оборотні активи Запаси  1100

     4

Поточні біологічні активи  1110   Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги 1125    12

Дебіторська заборгованість за розрахунками:за виданими авансами 1130   

з бюджетом 1135у тому числі з податку на прибуток 1136Інша поточна дебіторська заборгованість  1155   Поточні фінансові інвестиції  1160    3Гроші та їх еквіваленти 1165    45Витрати майбутніх періодів 1170Інші оборотні активи  1190Усього за розділом II  1195    64

III. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття 1200   

Баланс  1300    88

Пасив Кодрядка

На початок звітного періоду 

На кінець звітного періоду

1 2 3 4I. Власний капітал 

Зареєстрований (пайовий) капітал  1400     27

Капітал у дооцінках 1405Додатковий капітал  1410   Резервний капітал  1415   Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)  1420    40Неоплачений капітал  1425 ( ) ( )Вилучений капітал  1430 ( ) ( )Усього за розділом I 1495 67

II. Довгострокові зобов’язання і забезпеченняВідстрочені податкові зобов’язання 1500

    

Довгострокові кредити банків 1510 7Інші довгострокові зобов’язання 1515Довгострокові забезпечення 1520Цільове фінансування  1525Усього за розділом II 1595    7

IІІ. Поточні зобов’язання і забезпеченняКороткострокові кредити банків  1600

    

Поточна кредиторська заборгованість за:довгостроковими зобов’язаннями 1610   

товари, роботи, послуги  1615   розрахунками з бюджетом 1620 3у тому числі з податку на прибуток 1621розрахунками зі страхування 1625розрахунками з оплати праці 1630 7Поточні забезпечення 1660 4Доходи майбутніх періодів 1665Інші поточні зобов’язання 1690   Усього за розділом IІІ 1695 14

ІV. Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття 1700   

Баланс 1900    88

Керівник

Головний бухгалтер

_____________________1 Визначається в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

ВАРІАНТИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

ОСТАННЯ ЦИФРА ШИФРУ

ПЕР

ЕДО

СТА

НН

Я

ЦИ

ФРА

Ш

ИФ

РУ

А 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

0 В7 В5 В2 В7 В5 В6 В4 В3 В1 В2

1 В4 В2 В3 В5 В4 В2 В1 В7 В4 В6

2 В4 В3 В2 В6 В1 В7 В3 В5 В6 В4

3 В7 В4 В1 В1 В3 В2 В5 В6 В3 В2

4 В6 В5 В4 В1 В2 В5 В3 В2 В1 В7

5 В5 В6 В3 В1 В6 В2 В7 В2 В4 В3

6 В4 В7 В5 В2 В4 В1 В6 В5 В6 В1

7 В3 В6 В2 В3 В7 В4 В1 В2 В2 В5

8 В2 В1 В6 В3 В4 В1 В5 В7 В4 В1

9 В1 В6 В7 В4 В2 В3 В2 В1 В5 В6

Варіант №1

1.Методологічні основи обліку; предмет і метод

2. Бухгалтерський баланс

3.ЗадачаНа основі даних ПП «Беко»:- рознести господарські засоби підприємства в актив і пасив балансу:- підрахувати валюту балансу на 1січня.

Комп'ютерні програми первісна вартість 7000грн. Накопичена амортизація 3000грн. Обладнання первісна вартість 15000грн. Меблі первісна вартість 10000грн. Знос основних засобів 5000грн. Статутний капітал 27000грн. Довгострокова дебіторська заборгованість 12000грн. Товари 4000грн. Поточні фінансові інвестиції 3000грн. Грошові кошти на рахунку в банку 45000грн. Забезпечення виплат персоналу 4000грн. Нерозподілений прибуток - 40000грн. Довгострокові кредити банків 7000грн. Поточні зобов'язання з оплати праці 7000грн. Поточні зобов'язання з бюджетом 3000грн.

Примітка:5. Сума балансу 88000грн.6. В балансі слід вказати кожну статтю окремо.7. Деякі засоби відносяться на одну статтю (наприклад «Основні засоби»)8. Баланс скласти по розділах з підрахунком суми по кожному розділу.

РІШЕННЯ

Варіант №2

1.Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис

2.Документація господарських операцій

3.ЗадачаНа основі даних ПП «Беко»:- рознести господарські засоби підприємства в актив і пасив балансу:- підрахувати валюту балансу на 1січня.

Комп'ютерні програми первісна вартість 7000грн. Накопичена амортизація 3000грн. Обладнання первісна вартість 15000грн. Меблі первісна вартість 10000грн. Знос основних засобів 5000грн. Статутний капітал 27000грн. Довгострокова дебіторська заборгованість 12000грн. Товари 4000грн. Поточні фінансові інвестиції 3000грн. Грошові кошти на рахунку в банку 45000грн. Забезпечення виплат персоналу 4000грн. Нерозподілений прибуток - 40000грн. Довгострокові кредити банків 7000грн. Поточні зобов'язання з оплати праці 7000грн. Поточні зобов'язання з бюджетом 3000грн.

Примітка:9. Сума балансу 88000грн.10. В балансі слід вказати кожну статтю окремо.11. Деякі засоби відносяться на одну статтю (наприклад «Основні засоби»)12. Баланс скласти по розділах з підрахунком суми по кожному розділу.

РІШЕННЯ

Варіант №3

1.Документальне оформлення та облік надходження товарів в оптовій та роздрібній торгівлі.

2.Поняття та види власного капіталу : статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, резервний капітал, недорозподілений капітал, вилучений капітал.

3. ЗадачаНа основі даних ПП «Беко»:- рознести господарські засоби підприємства в актив і пасив балансу:- підрахувати валюту балансу на 1січня.

Комп'ютерні програми первісна вартість 7000грн. Накопичена амортизація 3000грн. Обладнання первісна вартість 15000грн. Меблі первісна вартість 10000грн. Знос основних засобів 5000грн. Статутний капітал 27000грн. Довгострокова дебіторська заборгованість 12000грн. Товари 4000грн. Поточні фінансові інвестиції 3000грн. Грошові кошти на рахунку в банку 45000грн. Забезпечення виплат персоналу 4000грн. Нерозподілений прибуток - 40000грн. Довгострокові кредити банків 7000грн. Поточні зобов'язання з оплати праці 7000грн. Поточні зобов'язання з бюджетом 3000грн.

Примітка:13. Сума балансу 88000грн.14. В балансі слід вказати кожну статтю окремо.15. Деякі засоби відносяться на одну статтю (наприклад «Основні засоби»)16. Баланс скласти по розділах з підрахунком суми по кожному розділу.

РІШЕННЯ

Варіант №4

1.Види і форми безготівкових розрахунків.

2.Облік касових операцій

3.ЗадачаНа основі даних ПП «Беко»:- рознести господарські засоби підприємства в актив і пасив балансу:- підрахувати валюту балансу на 1січня.

Комп'ютерні програми первісна вартість 7000грн. Накопичена амортизація 3000грн. Обладнання первісна вартість 15000грн. Меблі первісна вартість 10000грн. Знос основних засобів 5000грн. Статутний капітал 27000грн. Довгострокова дебіторська заборгованість 12000грн. Товари 4000грн. Поточні фінансові інвестиції 3000грн. Грошові кошти на рахунку в банку 45000грн. Забезпечення виплат персоналу 4000грн. Нерозподілений прибуток - 40000грн. Довгострокові кредити банків 7000грн. Поточні зобов'язання з оплати праці 7000грн. Поточні зобов'язання з бюджетом 3000грн.

Примітка:17. Сума балансу 88000грн.18. В балансі слід вказати кожну статтю окремо.19. Деякі засоби відносяться на одну статтю (наприклад «Основні засоби»)20. Баланс скласти по розділах з підрахунком суми по кожному розділу.

РІШЕННЯ

Варіант №5

1.Бухгалтерська та фінансова звітність.

2.Облік доходів, витрат і фінансових результатів діяльності торгових підприємств.

3.ЗадачаНа основі даних ПП «Беко»:- рознести господарські засоби підприємства в актив і пасив балансу:- підрахувати валюту балансу на 1січня.

Комп'ютерні програми первісна вартість 7000грн. Накопичена амортизація 3000грн. Обладнання первісна вартість 15000грн. Меблі первісна вартість 10000грн. Знос основних засобів 5000грн. Статутний капітал 27000грн. Довгострокова дебіторська заборгованість 12000грн. Товари 4000грн. Поточні фінансові інвестиції 3000грн. Грошові кошти на рахунку в банку 45000грн. Забезпечення виплат персоналу 4000грн. Нерозподілений прибуток - 40000грн. Довгострокові кредити банків 7000грн. Поточні зобов'язання з оплати праці 7000грн. Поточні зобов'язання з бюджетом 3000грн.

Примітка:21. Сума балансу 88000грн.22. В балансі слід вказати кожну статтю окремо.23. Деякі засоби відносяться на одну статтю (наприклад «Основні засоби»)24. Баланс скласти по розділах з підрахунком суми по кожному розділу.

РІШЕННЯ

Варіант №6

1.Облік основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів.

2.Облік розрахунків з оплати праці

3.ЗадачаНа основі даних ПП «Беко»:- рознести господарські засоби підприємства в актив і пасив балансу:- підрахувати валюту балансу на 1січня.

Комп'ютерні програми первісна вартість 7000грн. Накопичена амортизація 3000грн. Обладнання первісна вартість 15000грн. Меблі первісна вартість 10000грн. Знос основних засобів 5000грн. Статутний капітал 27000грн. Довгострокова дебіторська заборгованість 12000грн. Товари 4000грн. Поточні фінансові інвестиції 3000грн. Грошові кошти на рахунку в банку 45000грн. Забезпечення виплат персоналу 4000грн. Нерозподілений прибуток - 40000грн. Довгострокові кредити банків 7000грн. Поточні зобов'язання з оплати праці 7000грн. Поточні зобов'язання з бюджетом 3000грн.

Примітка:25. Сума балансу 88000грн.26. В балансі слід вказати кожну статтю окремо.27. Деякі засоби відносяться на одну статтю (наприклад «Основні засоби»)28. Баланс скласти по розділах з підрахунком суми по кожному розділу.

РІШЕННЯ

Варіант №7

1.Калькуляція цін реалізації на готову продукцію

2.Документальне оформлення реалізації покупних товарів і продукції власного виробництва

3.ЗадачаНа основі даних ПП «Беко»:- рознести господарські засоби підприємства в актив і пасив балансу:- підрахувати валюту балансу на 1січня.

Комп'ютерні програми первісна вартість 7000грн. Накопичена амортизація 3000грн. Обладнання первісна вартість 15000грн. Меблі первісна вартість 10000грн. Знос основних засобів 5000грн. Статутний капітал 27000грн. Довгострокова дебіторська заборгованість 12000грн. Товари 4000грн. Поточні фінансові інвестиції 3000грн. Грошові кошти на рахунку в банку 45000грн. Забезпечення виплат персоналу 4000грн. Нерозподілений прибуток - 40000грн. Довгострокові кредити банків 7000грн. Поточні зобов'язання з оплати праці 7000грн. Поточні зобов'язання з бюджетом 3000грн.

Примітка:29. Сума балансу 88000грн.30. В балансі слід вказати кожну статтю окремо.31. Деякі засоби відносяться на одну статтю (наприклад «Основні засоби»)32. Баланс скласти по розділах з підрахунком суми по кожному розділу.

РІШЕННЯ

Список рекомендованої літератури

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

2. Закон України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння або валютних цінностей"

3. Закон України "Про господарські товариства" від 15.09.1991 р. № 1576-ХІІ зі змінами та доповненнями.

4. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1.06.2000 р. № 1775-ІІІ.

5. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

6. Господарський кодекс України № 436-ІV від 16.01.2003 р. // Голос України. – 2003. - № 49-50.

7. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15. 06. 1965 р. № П-6, затверджена постановою Держарбітражу.

8. Інструкція про порядок приймання за якістю від 25. 04. 1966 р. № П-7, затверджена постановою Держарбітражу.

9. Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69 зі змінами та доповненнями.

10. Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання матеріальних цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96р №99.

11. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. № 291.

12. Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» // Збірник нормативних актів з реформування бухгалтерського обліку в Україні. – К., 1999. – 43 с.

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99р. № 87, зі змінами та доповненнями // Збірник нормативних актів з реформування бухгалтерського обліку в Україні. – К., 1999. – 43 с.

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» // Збірник нормативних актів з реформування бухгалтерського обліку в Україні. – К., 1999. – 43 с.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999р. №246 зі змінами та доповненнями // Збірник нормативних актів з реформування бухгалтерського обліку в Україні. –

К., 1999. – 43 с.17. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116 "Про

затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей"

18. Бухгалтерский учет в Украине / Под.ред. А.Н.Коваленко. – Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003. – 528 с.

19. Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік у торгівлі: Навчальний посібник. – К.: А.С.К., 2004. – 800 с.

20. Економіка підприємства: Підручник // За заг. ред. С. Ф. Покропивного.– Вид. 2-е, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

21. Економіка підприємства: Навчальний посібник / І. М. Бойчик, П. С. Харів, М. І. Хопчан.– Львів, 1999.

22. Економічний аналіз / За ред. М.Г. Чумаченка – К.: КНЕУ, 2001.23. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальний посібник. –

Львів: "Новий Світ-2000", 2002. – 504 с.24. Лишиленко О.В. Теорія бухгалтерського обліку : Навчальний посібник.

– К.: В-во "Центр навчальної літератури", 2003. – 215 с.25. Основи бізнесу: Навчальний посібник./ За редакцією Ф.Ф.Бутинця,

К.В.Романчук. – Житомир: ПП «Рута», 2006. – 364 с.26. Ткаченко Н.М. Бухгалтерский финансовый учет на предприятиях

Украины. Учебник. – К.: А.С.К., 2002. – 864 с.27. Усач Б.Ф. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. –

223с.28. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз. –

Житомир: ЖІТІ, 2001.29. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік :

Посібник. – К.: Видавничий центр "Академія" , 2002. – 672 с.30. Швець В.Г . Теорія бухгалтерського обліку : Підручник. –К.: Знання,

2004. – 447 с.31. Щербак О.І., Куклін О.В. Організація підготовки фахівців із

комерційної діяльності. –Львів: Оріяна-Нова, 2001. – 220 с.