SA 3 14Fin SA 1 14 - WordPress.com · КУЗНЄЦОВА Н. С. — док тор юри дич них на ук, про фе сор, академік НАПрН України ЛУЦЬ

Засновники: Апеляційний суд м. Києва

03680, м. Київ, вул. Cолом’янська, 2а,

тел. 038�044�284�15�61

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького

НАН України01601, м. Київ,

вул. Трьохсвятительська, 4, тел. 038�044�278�51�55

Свідоцтво про державнуреєстрацію друкованого засобу

масової інформаціїСерія КВ № 9693

від 23 березня 2005 року

Видавець:ТОВ «Видавництво

“Юридична думка”»01103, м. Київ,

вул. Кіквідзе, 18�а,тел. 038�044�278�75�33

Передплатний індекс91888

Журнал виходить 1 раз на квартал

Теорія та історіяапеляційного судочинства

Судова система в Україні

Адміністративна юстиція в Україні

Проблеми розвиткукримінального права і процесу

Цивільне судочинство

Господарське право та процес

Порівняльне правознавство

Практика міжнароднихсудів і трибуналів

Судова практика

Наукова хроніка

№ 3(36), 2014

На уко ва ра да журналу

Шем шу чен ко Ю. С. — ди рек тор Інсти ту ту дер жа ви і пра ва

ім. В. М. Ко рецько го НАН Ук раїни,

ака демік НАН Ук раїни

(го ло ва на уко вої ра ди)

Кротюк В. Л. — заступник Го ло ви Національного банку України,

кан ди дат юри дич них на ук

Оніщук М. В. — ректор Національної школи суддів України,

доктор юридичних наук

При ти ка Д. М. — доктор юридичних наук,

академік НАПрН України

Селіванов А. О. — доктор юридичних наук, професор,


Сірен ко В. Ф. — док тор юри дич них на ук, професор,

член�кореспондент НАН України

Тихий В. П. — док тор юри дич них на ук, про фе сор,


Фурса С. Я. — док тор юри дич них на ук, професор

Шевчук С. В. — док тор юри дич них на ук, професор,

член-кореспондент НАПрН України,

суддя Конституційного Суду України

2

№ 3

(36

), 2

01

4

Журнал «Судова апеляція» включено до переліку фахових видань у галузі юридичних наук, в яких

можуть публікуватися результати дисертаційних досліджень(постанова Президії ВАК України № 2405/7 від 04.07.2006 р.

// Бюлетень ВАК України. – 2006. – № 8)

Редакційна колегія

ЧЕРНУШЕНКО А. В. — Голова Апеляційного суду м. Києва, кандидат юридичних наук

(головний редактор)

КРЕСІНА І. О. — доктор політичних наук, професор,

член�кореспондент НАПрН України(заступник головного редактора)

СЕМЧИК В. І. — доктор юридичних наук,

член�кореспондент НАН України

(заступник головного редактора)

ТИМЧЕНКО Г. П. — доктор юридичних наук (відповідальний секретар)

АЛЄНІН Ю. П. — док тор юри дич них на ук, про фе сор

ВЕРЕЩИНСЬКА Н. О. — ди рек тор Цен т ру суддівських студій

ВЛАСОВ Ю. Л. — суд дя Го с по дарсько го су ду м. Києва,


КОРОЛЕНКО М. П. — кандидат юридичних наук

КОСТЕНКО О. М. — док тор юри дич них на ук, про фе сор,


КУЗНЄЦОВА Н. С. — док тор юри дич них на ук, про фе сор,


ЛУЦЬ В. В. — док тор юри дич них на ук, про фе сор,


МАЛИШЕВА Н. Р. — док тор юри дич них на ук, про фе сор,


НАГРЕБЕЛЬНИЙ В. П. — за ступ ник директора Інституту держави

і права ім В. М. Корецького НАН Ук раїни,

кандидат юридичних наук,

член�кореспондент НАПрН України

НЕМИРОВСЬКА О. В. — суд дя Апеляцій но го су ду м. Києва,


ПРИЛУЦЬКИЙ С. В. — доктор юридичних наук

СІРИЙ М. І. — кан ди дат юри дич них на ук

ШЕВЧЕНКО Я. М. — док тор юри дич них на ук, про фе сор,


3

№ 3

(36

), 2

01

4

Зміст

СУДОВА СИСТЕМА В УКРАЇНІ

Хотиньска-Нор О. З.,

До питання тлумачення поняття «судова система» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Радченко О. М.

Помічник судді суду загальної юрисдикції:шляхи удосконалення правового статусу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

КРИМІНАЛЬНЕ ПРА ВО ТА КРИМІНАЛЬНИЙ ПРО ЦЕС

Ахтирська Н. М.

Розгляд судом питання про приведення вироку судуіноземної держави у відповідність із законодавством України . . . . . . . . . . . 17

Безносюк А. М.

Доведеність поза розумним сумнівом та достовірністьяк стандарти доказування у кримінальному процесі України . . . . . . . . . . . 23

Жук О. М.

Праця засуджених жінок у місцях позбавлення воліяк фактор їх виправлення та ресоціалізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Незнайко С. В.

Запровадження кримінальної відповідальності за умисне знищення чи пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства – за та проти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

Білоус О. В.

Невідкладні випадки проникнення до житла чи іншого володіння особи у кримінальному провадженні . . . . . . . . . . . . . . 40

Комарницька О. Б.

Клопотання на проведення обшуку житлачи іншого володіння особи: сучасний стан та перспективи . . . . . . . . . . . . . . 46

ЦИВІЛЬНЕ ПРА ВО ТА ЦИВІЛЬНИЙ ПРО ЦЕС

Короєд С. О.Змагальність у цивільному судочинстві як форма реалізаціїпринципів вини і добросовісності в цивільному праві . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

Шершун С. М.

Систематизація законодавства з оцінки впливівна стан навколишнього середовища . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

Іванчулинець Д. В.

Види апеляції у цивільному процесіза суб’єктами права на апеляцію . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69

4

№ 3

(36

), 2

01

4

Санін Б. В.

Розгляд справ, пов’язаних із державною реєстрацією актів цивільного стану, в порядку цивільного та адміністративного судочинства . . . . . . . . . . . . . . . . 75

Верещінська І. В.

Зміст предмета доказування у справах щодо спадкування . . . . . . . . . . . . . . 80

Фартушок Н. Б.

Розподіл тягаря доказування у цивільному судочинстві . . . . . . . . . . . . . . . . 85

Коломієць Ю. М.

Реалізація принципу диспозитивності під час розгляду судом цивільної справи по суті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92

Нікітюк О. М.

Правова природа права на пред’явлення позовупро розподіл спільного майна подружжя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97

Зеленяк А. С.

Поняття та класифікація оглядів речових доказівяк способу їх дослідження в цивільному процесі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104

Родоман Т. О.

Проблема визначення поняття зміни умов договору в цивільному законодавстві України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113

МІЖНАРОДНЕ ПРА ВО І ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

Коруц У. З.

Проблемні аспекти узгодження міжнародного та національногорегулювання права на справедливий судовий розгляд . . . . . . . . . . . . . . . . . 119

СУДОВА ПРАКТИКА

Богацька М. М., Ковальська В. В.

Узагальнення практики розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення та деякі злочини, передбаченірозділом ХVII Кримінального кодексу України «Злочиниу сфері службової діяльності та професійної діяльності,пов’язаної з наданням публічних послуг» у 2013 році . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126

Немировська О. В.

Узагаьнення практики розгляду районними судами м. Києвата Апеляційним судом м. Києва справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи недієздатною; поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;встановлення над фізичною особою опіки та піклування;призначення опікуна чи піклувальника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149

Зміст

5

№ 3

(36

), 2

01

4

УДК 347.97/.99

До питання тлумачення поняття «судова система»

О. З. Хотинська-Нор,кандидат юридичних наук, доцент, науковий консультант Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Проаналізовано підходи у доктрині та законодавстві до тлумачення терміна «судова сис-тема». На основі загальної теорії систем викладено авторське розуміння змісту цього понят-тя, яке пропонується використовувати в здійсненні судової реформи в Україні.

Ключові слова: суд, судова система, судоустрій, судова реформа.

Хотинская-Нор О.З. К вопросу толкования понятия «судебная система»Проанализированы подходы в науке и законодательстве к определению понятия «судебная

система». На основе общей теории систем изложено авторское понимание этого понятия,которое предлагается использовать в проведении судебной реформы в Украине.

Ключевые слова: суд, судебная система, судоустройство, судебная реформа.

Khotynska-Nor Oksana. About interpretation of “justice system” termThe article contains analysis of current scientific and legislation methods of definition of «justice

system» term. Based on this, taking to account the science experience of general system theory, itexplains the author’s understanding of term researching and it is proposed to use it in further processof implementing justice reform in Ukraine.

Key words: court, justice system, judicial administration, justice reform

Актуальність проблем дієвої судової влади обумовлена тим першочерговимзавданням, яке покладається на неї у правовій державі, – захистом прав грома-дян. Створити таку судову владу в Україні є завданням судової реформи, яка вжедосить довго триває та етапи якої були не завжди логічними й послідовними, аіноді й дуже суперечливими. Безумовно, успіх реформи залежить від багатьохфакторів, проте насамперед – від наукового обґрунтування кроків, що здійсню-ються, та результатів реформи. Чільне місце у цьому процесі посідає науковевизначення понятійно-категоріального апарату, яким оперує інститут судовоївлади, оскільки це є визначальним насамперед для практики законотворення якоснови розвитку будь-якого інституту державної влади.

Прийнято вважати, що організаційно судова влада втілюється у судовій сис-темі. Однак на законодавчому рівні та у доктрині єдиного розуміння поняття

6

№ 3

(36

), 2

01

4

СУДОВА СИСТЕМА В УКРАЇНІ

«судова система» немає. Як і судова влада, судова система зовсім не виписана урозділі «Правосуддя» Конституції України і тільки аналітичним шляхом можнасформулювати основні доктринальні положення щодо її формування, розвиткута функціонування як відносно виокремленої підсистеми у структурі правовоїсистеми Україн1. Здебільшого це поняття ототожнюють із сукупністю ієрархічновибудованих судів. Однак в умовах подальшого реформування судової влади тапобудови справді правової держави зазначена дефініція значно збагатилася тастала ширше, а тому існує необхідність її уточнення.

Теоретичною основою досліджуваного питання склали праці таких відомихучених як В. І. Андрейцев, А. Ф. Ізваріна, В. М. Лєбєдєв, Н. А. Колоколов,Р. О. Куйбіда, Л. М. Москвич, В. І. Назаров, В. Т. Нор, А. О. Селіванов,В. В. Сердюк та інші.

Як зазначає В.І. Назаров, погляди дослідників на поняття «судова система»залежать від того, які риси або особливості судової системи розглядаються якпершорядні. Він же визначає судову систему як систему спеціальних державнихорганів – судів, які є носіями судової влади, створені для задоволення потреби урозгляді та вирішенні правових спорів, мають загальні завдання, принципиорганізації й діяльності, відповідають рівню соціально-економічного розвиткусуспільства2.

Такий підхід до визначення судової системи як сукупності судів домінує унауковому середовищ3 та використовується у законодавстві. Так, відповідно дост. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судову систему Українистановлять суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції. Відтаксуд визнається єдиним елементом судової системи. Але чи відповідає таке сприй-няття досліджуваного поняття умовам сьогодення?

На думку Л. М. Москвич, недоліком такого підходу є врахування лише внут-рішньої структури в організаційно-функціональному аспекті. За таких умовзазначену категорію слід замінити на «система судів», оскільки вона точнішехарактеризує елементи системи як сукупності організацій, що виконують перед-бачені законом функції. Судова система не повинна зводитися лише до сукуп-ності всіх судів. Тому такий підхід Л. М. Москвич вважає надто вузьким, оскіль-ки пов’язує з поняттям «система» лише ті утворення, які безпосередньо здійсню-ють судово-владну діяльність, залишаючи поза увагою саму діяльність, а такожоргани та осіб, які безпосередньо забезпечують виконання функцій системи –органи суддівського самоврядування, судового управління, суддівський корпустощо4. Ми цілком підтримуємо таку позицію.

Наведене вище розуміння поняття «судова система» та її елементів домінує унауковому середовищі, однак існують й інші погляди на зміст даної дефініції.

Хотиньска-Нор О. З. До питання тлумачення поняття «судова система»

7

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Андрейцев В. І. Судово-правова система в Україні: тектологічні проблеми оптимізації функ -ціонування / В. І. Андрейцев // Вісник Вищої ради юстиції. – 2010. – № 1. – С. 15.

2 Назаров В.І. Судові системи країн Європейського Союзу та України: порівняльно-правовийаналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. юрид. наук / В.І. Назаров. – Х., 2011. – С. 11.

3 Лебедев В. М. Судебная власть в современной России: проблемы становления и развития /Лебедев В.М. – СПб. : Санкт-Петербургский государственный университет, юридический факультет,2001; Издательство «Лань», 2001. – С. 216.

4 Москвич Л. М. Ефективність судової системи: концептуальний аналіз : монографія / Моск -вич Л.М. – Х.: Видавництво «ФІНН», 2011. – С. 31.

Так, А.В. Нікітіна вважає, що до складу судової системи входять: принципиорганізації судової системи; органи управління судовою системою; органи суд-дівської спільноти; суддівський корпус у широкому розумінні, який складаєть-ся із суддів як носіїв судової влади, суддів у відставці, народних засідателів;сукупність різних зв’язків та відносин між даними елементами5. Підтримуючитаку позицію, А.В. Малько, Д.С. Семикін, О.В. Люкіна додатково пропонуютьвизнати елементами судової системи судове право, суддівське право та правовукультуру6.

Різні погляди на зміст досліджуваного поняття можна співвіднести як тлу-мачення дефініції «судова система» у вузькому та широкому розумінні. На нашудумку, це зумовлено насамперед тим, що у філософії та в загальній теорії системіснує декілька десятків визначень поняття «система» залежно від контексту,сфери знань та мети дослідження. Основний фактор, який впливає на визначен-ня, полягає у тому, що у використанні поняття «система» існує дуалізм: з одногобоку, воно використовується для визначення об’єктивних феноменів, а з іншого– як метод вивчення та представлення феноменів, тобто як суб’єктивна модельреальності7. Прикладом першого є визначення системи як сукупності елементів,які перебувають у певних зв’язках один з одним та середовищем. Прикладомдругого є визначення системи як комбінації елементів у їх взаємодії, організова-них для досягнення однієї чи декількох поставлених цілей.

Вивчаючи еволюцію поняття системи, Є.Б. Агошкова та Б.В. Ахлібінінськийпричину суперечливості та множинності визначень терміна «система» вбачаютьу тому, що одні автори розробляють його в онтологічному значенні, другі – в гно-сеологічному, причому в різних аспектах гносеології, а треті – в методологічно-му. Вказані науковці цілком обґрунтовано доводять, що на різних епістемоло-гічних рівнях формальне уявлення різне, що й породжує множини визначеньсистеми. Тому різні системні концепції не слід протиставляти, вони лише роз-кривають нові аспекти поняття «система», тим самим набуваючи евристичноїцінності8.

Екстраполюючи зазначений підхід у сферу нашого дослідження, ми побачи-мо, що наведені нами вище тлумачення поняття судової системи не суперечатьодин одному, а лише розкривають його зміст на різних рівнях наукового пізнан-ня.

Однак існує думка, згідно з якою термін «судова система» є надбанням тота-літарного радянського режиму й нині втратив актуальність та еволюціонував уширше поняття «судоустрій». Водночас судоустрій, за визначенням М.А. Фомі -ної, являє собою сукупність норм, які визначають основоположні засади органі-зації та діяльності, завдання, внутрішню будову та компетенцію судів та прирів-


8

№ 3

(36

), 2

01

4

5 Никитина А. В. Единство судебной системы Российской Федерации (конституционно-право-вое исследование) : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук / А.В. Никитина. –Омск, 2006. – С. 16.

6 Малько А. В. Судебное право как важнейший элемент судебной системы / А. В. Малько,Д. С. Семикин, О. В. Люкина // Российская юстиция. – 2010. – № 3. – С. 3.

7 Кориков А. М. Теория систем и системный анализ : учеб. пособие / А. М. Кориков,С. Н. Павлов.– Томск : Томск. гос. ун-т систем управления и радиоэлектроники, 2008. – 264 с.

8 Агошкова Е. Б. Эволюция понятия системы / Е. Б. Агошкова, Б. В. Ахлибининский //Вопросы философии. – 1998. – № 7. – С. 170–179.

няних до них органів (третейські суди, арбітражі), а також безпосередньо систе-му судів держави та систему органів, створених для обслуговування цієї систе-ми9.

Погоджуючись лише з тезою про еволюцію досліджуваної дефініції, підтри-мати цю точку зору не можна. По-перше, ідея відмови від використання словос-получення «судова система» неприйнятна, адже вчені та законодавець, на нашудумку, повинні оперувати з термінами, які стали загальновживаними в теорії тапрактиці, а також враховувати спеціальне значення тих чи інших слів. Як зазна-чає А.В. Пошивайлова, наукові поняття – це засіб усвідомлення дійсності, база,на ґрунті якої здійснюється процес розвитку науки і практики. До них необхід-но ставитися з особливою обережністю, вживати лише відповідно до їх істинно-го значення10. По-друге, термін «судоустрій» визначається також різними авто-рами по-різному, а отже, не має сталого характеру. Тому проаналізувати еволю-цію поняття «судова система» в «судоустрій», а отже, аргументувати відповіднівисновки неможливо.

Найчастіше судоустрій тлумачиться як: 1) сукупність норм, які визначаютьзавдання, принципи організації та діяльності, структуру і компетенцію судів; 2)система судових установ (судова система)11. Або як навчальна дисципліна,об’єктом вивчення якої є організація і структура судів, що входять в судову сис-тему держави, та органи, які сприяють їх діяльності, а також інші суди, що зна-ходяться на території держави12.

У науковій літературі термін «судоустрій» критикувався В.М. Савицьким зтієї позиції, що для навчальної дисципліни, в центрі якої повинна бути інфор-мація про організацію суду, більш прийнятна назва «судова влада»13. Однак,пише М.І. Клеандров, це стосується навчальної дисципліни (але і тут можнапосперечатися, бо при такій назві акцент потрібно робити на формах і методахреалізації судами своїх повноважень), а для наукової проблеми фундаментомможе слугувати, зокрема, номенклатура наукових спеціальностей14.

Етимологічно термін «судоустрій» має дві складові: прикметник судовий,який походить від слова «суд», та іменник устрій, який, у свою чергу, тлума-читься як встановлений суспільний порядок, система організації чого-небудь;лад15. Тому вважаємо некоректним тлумачення терміна «судоустрій» як сукуп-ності норм. Тим більше, що на рівні доктрини сукупність норм права і принци-пів традиційно становить систему права. Зазначену дефініцію логічно розгляда-

Хотиньска-Нор О. З. До питання тлумачення поняття «судова система»

9

№ 3

(36

), 2

01

4

9 Фоміна М. А. До питання розмежування понять «судова система» та «судоустрій» / М. А. Фомі -на // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 1. – С. 68.

10 Пошивайлова А. В. Место административной юстиции в правовой материи / А. В. Поши -вайлова // Право и политика. – 2004. – № 1. – С. 48 – 64.

11 Юридичні терміни. Тлумачний словник / В. Г. Гончаренко, П. П. Андрушко, Т. П. Базова таін..; за ред. В. Г. Гончаренка. – К. : Либідь, 2003. – С. 266.

12 Бибило В.Н. Судоустройство : учебник / Бибило В.Н.. – Минск : Издательство «Право и эко-номика», 2001. – С. 7.

13 Савицкий В. М. Организация судебной власти в Российской Федерации : учебн. пособ. длявузов / Савицкий В.М. – М. : Изд-во БЕК, 1996. – С. 2 – 8.

14 Клеандров М. И. Очерки российского судопроизводства: Проблемы настоящего и будущее /Клеандров М.И. – Новосибирск : Наука. Сиб. предприятие РАН, 1998. – С. 4.

15 Словник української мови [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.inmo.org.ua/sum.html

ти у двох аспектах: з точки зору устрою суду – тоді йтиметься про внутрішнюорганізацію суду як органу державної влади, і з точки зору устрою судів. Востанньому випадку йтиметься про організацію (побудову) судової системи у їївузькому розумінні.

Повертаючись до тлумачення поняття «судова система» у вузькому значенні,варто вести мову не про систему судів із притаманними їй зв’язками та власти-востями, а про систему судових органів. Ми не розглядаємо системоутворюючіознаки та властивості, які розроблені вченими16, аби акцентувати увагу насуб’єктному складі системи.

Чому саме судові органи, а не лише суди утворюють судову систему? Якщопідійти до визначення судових органів як таких, що здійснюють судову функціюдержави (судову владу), то цілком очевидно, що такі органи, як Вища рада юсти-ції, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Державна судова адміністраціяУкраїни, Національна школа суддів України, реалізуючи повноваження щодозабезпечення (кадрового, організаційного, фінансового тощо) функціонуваннясудів, є невід’ємними складовими єдиної системи, оскільки від них напряму зале-жить здійснення судами їх виключного повноваження – правосуддя.

Констатуючи наявність у судово-правовій системі України низки «обслуго-вуючих», «інфраструктурних» органів держави та різних, у тому числі само-врядних інституцій, на які покладаються не судово-владні, а допоміжні повно-важення, В.І. Андрейцев говорить про формування системи органів юстиції,спираючись на тлумачення терміна «юстиція» як категорії, яка вказує на всюсукупність судових установ, їх діяльність щодо здійснення правосуддя, вклю-чаючи судове відомство. При цьому її логічною складовою автор вважаєМіністерство юстиції України17.

Однак ми поділяємо думку А.О. Селіванова: у розділі VIII КонституціїУкраїни закріплено дві форми організації судової влади – судовий лад і судовийустрій. Тільки безпосередні суб’єкти судової системи (всі суди) утворюють судо-вий устрій, переконаний учений, решта суб’єктів вказують на судовий лад18.

Вважаємо, що саме така концепція заслуговує на увагу, оскільки найбільшточно відображає зміст аналізованих понять і дає змогу уникнути їх підміни, щомає неабияке значення для практики законотворення. Використовуючи її, миможемо стверджувати, що в Україні судова система, з точки зору її суб’єктногоскладу (у вузькому її розумінні), складається з двох підсистем: судоустрою, якийвизначає організацію судів, та судового ладу, який визначає організацію судо-вих органів із забезпечувальними функціями, до яких на даний момент нале-жать Вища рада юстиції, Вища кваліфікаційна комісія суддів України,Державна судова адміністрація України та Національна школа суддів України.

У широкому розумінні судова система – це цілісний комплекс правовихінституцій, в яких дістає прояв судова влада, та їх зв’язків. За такого підходу її


10

№ 3

(36

), 2

01

4

16 Москвич Л. Гносеологічні ознаки судової системи. / Л. Москвич // Вісник Академії правовихнаук України. – 10/2010. – № 4. – С. 250–256.

17 Андрейцев В. І. Судово-правова система в Україні: тектологічні проблеми оптимізації фун-кціонування / В. І. Андрейцев // Вісник Вищої ради юстиції. – 2010. – № 1. – С. 21–22.

18 Селіванов А. Реформування конституційних засад організації судової влади в Україні /А. Селіванов // Право України. – 2003. – № 7. – С. 14.

елементами є принципи організації судової системи, суддівський корпус, судовесамоврядування, судове право, прокуратура та адвокатура.

Віднесення останніх до судової системи має дискусійний характер. Однак мипідтримуємо позицію С. В. Прилуцького: філософсько-правова природа «право-суддя» триєдина. Вона становить взаємозв’язок (боротьбу та єдність) обвинува-чення, захисту й остаточного судження (рішення) та виражається у логічнійформулі (теза антитеза = синтез, або ж обвинувачення захист =судження/рішення/). Відсутність, ігнорування, поглинання або підміна одногоз елементів, унеможливлює механізм об’єктивного та неупередженого судження.Тим самим змагальна природа судочинства створює умови та правила, за якихактивна діяльність з обвинувачення та захисту делегується сторонам процесу –прокурору (потерпілому) та захиснику (обвинуваченому). Суд, прокуратура,адвокатура виступають самостійними інститутами правосуддя, з окремими(самостійними) процесуальними функціями, але наближеними чи уніфіковани-ми принципами та гармонізованим статусом. Судова влада «оживає» лише упроцесі судочинства, коли в дію вступають усі її основні учасники. У системізмагального судочинства самі по собі судді, суди, судова система в цілому є «без-силими» і не в змозі здійснювати судову владу19. І хоча інституціям прокурату-ри та адвокатури притаманний певний антагонізм, зумовлений, зокрема, їх пра-вовою природою (перша уособлюється в органах державної влади, друга –недержавним самоврядним інститутом), у своєму взаємозв’язку, здійснюючифункції обвинувачення та захисту, вони забезпечують реалізацію судової влади.

Отже, викладене вище розуміння судової системи дасть можливість постави-ти крапку в дискусії щодо місця прокуратури в механізмі поділу влади та можестати підґрунтям для подальшого реформування вітчизняної системи судів, про-куратури та адвокатури, яке повинно відбуватися комплексно. І початком цьогопроцесу повинно стати внесення відповідних змін до Конституції України.Наприклад, як запропонував В.І. Андрейцев, шляхом консолідації її відповід-них норм у єдиному розділі «Судова система України».

УДК 347.97

Помічник судді суду загальної юрисдикції: шляхи удосконалення правового статусу

О. М. Радченко, керівник апарату Апеляційного суду міста Києва

Розкривається неузгодженість нормативно-правової бази, що визначає правовий статуспомічників суддів судів загальної юрисдикції. Автор, базуючись на досвіді роботи Апеляційногосуду міста Києва, обґрунтовує власне бачення ролі й місця помічника судді у судовій системіУкраїни.

Ключові слова: суддя, помічник судді, правовий статус, судова система, судоустрій.

Радченко О. М. Помічник судді суду загальної юрисдикції: шляхи удосконалення…

11

№ 3

(36

), 2

01

4

19 Прилуцький С. В. Вступ до теорії судової влади (Суспільство. Правосуддя. Держава) : моног-рафія / Прилуцький С.В. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2012. –С. 289–290.

Радчненко Р.Н. Помощник судьи суда общей юрисдикции: пути совершенствованияправового статуса

В статье раскрывается несогласованность нормативно-правовой базы, которая опреде-ляет правовой статус помощников судей судов общей юрисдикции. Автор, основываясь наопыте работы Апелляционного суда города Киева, обосновывает собственное видение роли иместа помощников судей судов общей юрисдикции в судебной системе Украины.

Ключевые слова: судья, помощник судьи, правовой статус, судебная система, судоус-тройство.

Radchenko Oleg. Assistant judge court of general jurisdiction: by improving legal statusThe article reveals the inconsistency legislative framework that defines the legal status of assis-

tant judges of courts of general jurisdiction. Solution based on the experience of the An Appeal Court ofKyiv City justify their own vision of the role and place of assistant judge in the judicial system ofUkraine.

Key words: judge, assistant judges, the legal status, judiciary.

Посада помічника судді у судах загальної юрисдикції є, поза сумнівом,надзвичайно важливою, оскільки дає змогу якісніше й ефективніше забезпечу-вати роботу суддів, а отже, і якість судочинства в Україні. Незважаючи на це,його правовому статусу та місцю в судовій системі, на нашу думку, не приділеноналежної уваги.

У світовій практиці організації судової гілки влади помічники суддів маютьрізний статус. Так, у США, деяких країнах Європейського Союзу помічниксудді, по суті, є його персональним асистентом. Суддя наділений правом обира-ти собі помічника та пропонувати йому змінювати місце роботи разом із суддею.У Республіці Польща помічник судді не є персональним асистентом судді. Вінпрацює в апараті суду та допомагає кільком суддям; готує проекти судовихрішень та інших документів, збирає інформацію, яка необхідна судді для роз-гляду справи, контролює роботу секретарів тощо.

У загальних судах України посаду помічника судді було запроваджено від-повідно до Закону України «Про судоустрій України» 2002 р.1 Необхідність вве-дення такого інституту в українських судах назріла в результаті проведення такзваної «малої судової реформи» 2001 р., яка призвела до суттєвого збільшеннянавантаження на суди в цілому і суддів зокрема. Основною метою запроваджен-ня посади помічника судді в українських судах було розвантаження судді відвиконання рутинної технічної роботи під час підготовки та при розгляді судовихсправ.

Однак попри запровадження посади правовий статус помічників суддівзагальної юрисдикції на законодавчому рівні був фактично не визначений. Долипня 2010 р. посада помічника судді лише згадувалася в законі про судоустрій,а правовий статус фактично було врегульовано на рівні наказу Державної судо-вої адміністрації України від 20 липня 2005 р. № 86, що затверджував Типовупосадову інструкцію помічника судді серед інших посад апарату суду2. Роль тамісце помічника судді судів загальної юрисдикції, його правовий статус у ході


12

№ 3

(36

), 2

01

4 1 Закон України «Про судоустрій України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3018-14.

2 Наказ Державної судової адміністрації України «Про затвердження Типових посадовихінструкцій працівників апарату місцевого загального суду» № 86 від 20.07.2005 р. // [Електроннийресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.11781.0.

реформування судової системи в Україні фактично зводилися лише до необхід-ності надати суддям право підбирати собі помічників. Інші аспекти діяльностіпомічника судді не розглядалися.

У наукових дослідженнях питання роботи помічників суддів розглядалисялише у контексті діяльності апарату суду. Питанню ролі та функцій помічниківсуддів у апараті суду присвячували свої праці Д. М. Притика3, В. Е. Теліпко4,С.Г. Штогун5 та ін.

У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. з’яви-лася ст. 151 «Помічник судді загального суду», яка встановила право кожногосудді суду загальної юрисдикції мати помічника, частково врегулювала право-вий статус помічника судді на законодавчому рівні й встановила кваліфікаційнівимоги до кандидатів на посаду помічника судді та порядок їх добору, призна-чення на посаду, визначила підзвітність помічника судді та загальний порядокйого кадрового і фінансового забезпечення6. Однак ця стаття всебічно не врегу-лювала правовий статус помічника судді. До того ж норми статті потребувалидодаткового тлумачення і врегулювання процедурних питань, таких, як: поря-док добору помічника судді, призначення та звільнення його з посади, підпо-рядкованість керівнику апарату суду, порядок проходження державної служби тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» напомічників суддів поширюється дія Закону України «Про державну службу»7,тому вони вважаються службовцями, що працюють у суді, але не входять до апа-рату суду. В ч. 9 ст. 149 цього закону, яка містить перелік осіб, що входять до апа-рату суду додатково до співробітників канцелярій та відповідних відділів, поміч-ники суддів не згадуються. А в ч. 3 ст. 151 вказується, що помічники лише «при-кріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповід-ного суду». Також для помічників встановлено і спеціальний порядок добору,який здійснюється суддею, тоді як добір співробітників апарату суду здійсню-ється на конкурсній основі.

Такий порядок проходження державної служби, який встановлено дляпомічників суддів, передбачено ч. 5 ст. 15 Закону України «Про державну служ-бу»: Президент України, Голова Верховної Ради України, члени уряду України,глави місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати таприймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників ісекретарів згідно зі штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патро-натна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб установ-люється відповідними органами. Хоча судді не згадуються в тексті зазначеної


13

№ 3

(36

), 2

01

4

3 Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції ташляхи їх удосконалення / Притика Д.М. – К. : Ін Юре, 2003. – С. 153 – 256.

4 Теліпко В.Е. Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково- практичний коментар/ Теліпко В.Е. / за ред. Молдована В.В. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 528 с.

5 Штогун С.Г. Організація діяльності місцевих загальних судів в Україні. : навч. посіб. /Штогун С.Г. – Острог : Вид-во НаУ «Острозька академія», 2006. – С.114–115.

6 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17.

7 Закон України «Про державну службу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3723-12.

статті, фактично порядок добору помічників та умови проходження служби заусіма ознаками відповідають умовам патронатної служби. У цьому випадкувиникає певна правова колізія між Законом України «Про державну службу» іЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів»: другий передбачає самепатронатний порядок призначення на посаду та проходження служби, а першийне поширює на суддів право мати патронатну службу.

У Положенні про помічника судді суду загальної юрисдикції, яке затвер-джене рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 р. № 14, розтлумаченіелементи правового статусу помічника судді відповідно до нового закону просудоустрій8. У ньому наведені ті самі кваліфікаційні вимоги до кандидатів напосаду помічників суддів судів загальної юрисдикції, які встановлені ч. 2 ст. 151Закону «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до вказаної статті помічни-ком судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту івільно володіє державною мовою. Для помічників суддів Верховного СудуУкраїни встановлено додаткову вимогу – наявність стажу роботи в галузі праване менше трьох років. Тобто помічникам суддів місцевих, апеляційних і вищихспеціалізованих судів не обов’язково мати стаж роботи у галузі права.

Свої особливості має процедура добору помічника судді, яка відрізняєтьсявід тієї, що існувала до прийняття нового закону про судоустрій. Добір кандида-тів на посаду помічника судді здійснює безпосередньо сам суддя. Проведенняконкурсу для помічників суддів не передбачено, тоді як добір співробітниківапарату суду здійснюється на конкурсній основі. Помічник судді призначаєтьсяна посаду на час виконання суддею повноважень судді відповідного суду.

Такий порядок добору кадрів і їх призначення породжує низку суперечнос-тей. З одного боку, при доборі помічника суддя витрачає свій час на пошук таоцінку особи, яку він хоче мати своїм помічником, здійснює оцінку тих знань інавичок, котрі, як він вважає, повинен мати його помічник. Суддя також можезвертати увагу на особистісні та психологічні особливості особи, яка претендуєна посаду помічника. Однак надалі відповідальність за якість роботи помічниканесе керівник апарату суду, який згідно з ч. 2 ст. 149 Закону України «Про судо-устрій і статус суддів» несе персональну відповідальність за належне організа-ційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, а отже, за помічників суд-дів. Фактично впливати на їх призначення керівник апарату відповідно доЗакону і Положення не може. У Положенні йдеться лише про те, що керівникапарату може відмовити судді в задоволенні подання про призначення на поса-ду помічника судді у випадку, коли претендент не відповідає вимогам ч. 2 ст. 151Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 12 Закону України «Продержавну службу» та п. 6 Положення про помічника судді суду загальної юрис-дикції.

Крім цього, відповідно до Закону України «Про державну службу» помічни-ки мають проходити щорічну оцінку та атестацію, й тому вони мають бути під-порядковані керівнику апарату. Адже проводити щорічну оцінку і атестацію має


14

№ 3

(36

), 2

01

4

8 Про затвердження Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції: рішення Радисуддів України від 25 березня 2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://court.gov.ua

керівник апарату. Однак у питаннях, пов’язаних з підготовкою справ до розгля-ду, помічник підзвітний лише відповідному судді. Тому здійснювати оцінюван-ня якості роботи помічника та виконання ним службових обов’язків керівникомапарату суду дещо нелогічно.

Оскільки для кадрового і фінансового забезпечення помічник судді прикріп-люється до апарату суду, то керівник апарату фактично може впливати нафінансове та кадрове забезпечення помічника (йдеться про відпустки, премії,присвоєння рангу державного службовця тощо).

Ще одним проблемним питанням є вирішення долі помічника судді, який ідеу відставку чи з інших причин залишає суд. Взагалі, якщо слідувати принципупатронатної служби, помічник може звільнятися разом із суддею, про що йдеть-ся у п. 8 Порядку перебування на державній службі працівників патронатноїслужби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адмініс-трацій9. Однак керівник апарату суду своїм рішенням може не звільняти поміч-ника судді у такому випадку, а запропонувати йому іншу посаду в суді за наяв-ності вакансії.

Помічник судді функціонально виконує високоінтелектуальні завдання,пов’язані з аналітикою, дослідженням та вивченням справ, законодавства, якепостійно змінюється, відслідковує документацію, пов’язану із провадженнями усправах. На цих посадах працюють люди з певним освітнім рівнем і за роки сум-лінної роботи набувають значного досвіду і навичок у процесуальних питаннях.Однак Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції обмежуєправо помічника судді як держслужбовця на просування по службі, гарантова-не ст. 27 Закону «Про державну службу», а термін його перебування на посадівизначається терміном роботи судді, за поданням якого він був прийнятий нароботу.

Поділяємо точку зору І.М. Осики10, який вважає, що посада помічника суддіповинна мати подальший законодавчий розвиток з розширенням його повнова-жень, як це пропонувалося проектом Європейського Союзу «Прозорість та ефек-тивність функціонування судової системи України: компонент державної служ-би». Згідно з рекомендаціями цього проекту, інститут помічників суддів має діс-тати процесуальне закріплення, що випливає з тих функцій, які фактично вико-нує помічник судді. На думку експертів проекту, помічник судді повинен статипроцесуальною фігурою, має бути визначено його місце та роль у судовому про-цесі, встановлено обсяг його процесуальних прав та обовґязків, що сприятимездійсненню правосуддя, і позбавить суддів виконання невластивих їм функцій.

Отже, інститут помічників суддів як складової судового процесу потребуєнормативно-правового впорядкування. Вважаємо доцільним позбавити суддівправа добирати собі помічників особисто. Натомість формуванням інституту


15

№ 3

(36

), 2

01

4

9 Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 851 «Про затвердженняПорядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів КабінетуМіністрів України та голів місцевих державних адміністрацій» [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/851-99-%D0%BF.

10 Осика І.М. Статус помічника судді місцевого загального суду у світлі положень нового ЗаконуУкраїни «Про судоустрій і статус суддів» / І.М. Осика // Вісник Вищої ради юстиції. – 2010. –№ 4. – С. 6–18.

помічників суддів у судах загальної юрисдикції має займатися керівник апаратусуду. Він має забезпечити добір кандидатур на посаду помічника судді, перевір-ку їх відповідності вимогам, передбаченим законами про судоустрій та про дер-жавну службу (громадянство, освіта, судимість тощо), за тією ж процедурою,яка стосується співробітників апарату суду – державних службовців. Кількістьпомічників суддів має відповідати кількості суддів у судах загальної юридикції.Помічники суддів мають бути об’єднані в окремий структурний підрозділ у апа-раті суду і підпорядковані керівнику апарату суду в питаннях проходження дер-жавної служби та організації роботи суду. Помічник судді з урахуванням думкисудді має закріплюватися за ним на весь час повноважень судді і з питань підго-товки справ до розгляду підзвітний лише відповідному судді.

Також за помічниками суддів доцільно законодавчо закріпити перевагуперед іншими кандидатами на посаду судді, оскільки вони, перебуваючи насвоїй посаді, набувають відповідних знань, умінь і навичок, ознайомлені з такоюроботою зсередини, фактично проходять стажування на посаді судді. Для цьогонеобхідно на законодавчому рівні запровадити механізм, за яким помічник суддіміг би бути представлений як сумлінний працівник і після певного терміну робо-ти на такій посаді рекомендований на посаду судді за спрощеною процедурою.Адже дійсно кваліфіковані та досвідчені помічники суддів об’єктивно є кращи-ми кандидатами на посаду судді.

Інституту помічників суддів судів загальної юрисдикції має бути делегованачастина повноважень суддів, помічники повинні стати процесуальною сторо-ною, а отже, слід визначити їх місце та роль у судовому процесі, встановити обсягїх процесуальних прав та обов’язків, що ще більше позбавить суддів виконанняневластивих їм функцій.

Реалізація цих пропозицій, на нашу думку, зніме колізії щодо правового ста-тусу помічника судді, додасть стабільності судовій гілці влади, сприятиме збіль-шенню довіри до судів.


16

№ 3

(36

), 2

01

4

УДК 341.45

Розгляд судом питання про приведення вироку суду іноземної держави

у відповідність із законодавством України

Н. М. Ахтирська, кандидат юридичних наук, доцент, головний науковий співробітниквідділу науково-методичного забезпеченнядіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів УкраїниНаціональної школи суддів України

Узагальнено судову практику застосування законодавства щодо приведення вироку судуіноземної держави у відповідність із законодавством України. Встановлені підстави для ска-сування ухвал судів першої інстанції, виявлені причини неоднозначного тлумачення норм кри-мінального процесуального законодавства. Запропоноване обґрунтування розмежуванняінституту розгляду судом питання про виконання вироку суду іноземної держави та інсти-туту приведення його у відповідність.

Ключові слова: виконання вироку, міжнародне співробітництво, кримінальне проваджен-ня.

Ахтырская Н.М. Рассмотрение судом вопросов о приведении приговора суда иностран-ного государства в соответствие с законодательством Украины

Обобщена судебная практика применения законодательства о приведении приговора судаиностранного государства в соответствии с законодательством Украины. Установлены осно-вания для отмены определений судов первой инстанции, причины неоднозначного толкованиянорм уголовного процессуального законодательства. Предложено обоснование разграниченияинститута рассмотрения судом вопроса об исполнении приговора суда иностранного госу-дарства и института приведения ее в соответствие.

Ключевые слова: исполнение приговора, международное сотрудничество, уголовное про-изводство.

Axtyrska Natalia. Consideration by court of a question of reduction of a sentence of court ofthe foreign state according to the legislation of Ukraine

Generalization and the analysis of jurisprudence of application of the legislation on reduction ofa sentence of court of the foreign state according to the current legislation of Ukraine is made.The basesfor cancellation of definitions of courts of the first instance, the reason of ambiguous interpretation ofstandards of the criminal procedural legislation are established, justification of differentiation ofinstitute of consideration by court of a question of execution of a sentence of court of the foreign stateand institute of its reduction in compliance is offered.

Key words: sentence execution; the international cooperation, criminal proceedings.

17

№ 3

(36

), 2

01

4

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Порядок передачі для відбування покарання громадян однієї держави,засуджених судами інших держав, врегульовано Конвенцією ООН «Про переда-чу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання у державі,громадянами якої вони є»1, Конвенцією Ради Європи про передачу засудженихосіб2, Європейською конвенцією про міжнародну дійсність кримінальних виро-ків3 тощо. У законодавстві передбачені функції Міністерства юстиції Українищодо розгляду запиту (клопотання) про передачу громадянина України, засуд-женого судом іноземної держави, для відбування покарання. Особлива роль уданому питанні міжнародного співробітництва належить суду, який вирішуєпитання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із зако-нодавством України.

Питання міжнародного співробітництва, з точки зору визнання вироків іно-земних держав та приведення їх у відповідність до законодавства України, роз-глядалися В.М. Філатовим та З. П. Бортновською4. Однак зміни в законодавствівикликали потребу узагальнення практики його застосування.

До прийняття Кримінального процесуального кодексу України 2012р.5, окре-мо не врегульовувався порядок розгляду проваджень зазначеної категорії, щопризводило до значних розбіжностей при вирішенні судами таких питань, яквизначення підсудності, розгляд справи судом колегіально чи одноособово,визначення обсягу процесуальних прав засудженого та процесуального порядкурозгляду справи. Складність у діяльності суду пояснюється низкою факторів. По-перше, суди мають керуватися конвенційними вимогами та міжнародними дого-ворами України, що створює певні проблеми, оскільки потрібно враховувати датунабрання чинності договором не лише стосовно України, а й держави винесеннявироку. По-друге, суд повинен враховувати вимоги Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод6. Ст. 5 цієї Конвенції заборонено будь-якепозбавлення особи її свободи, за кількома винятками, зокрема у випадку закон-ного ув’язнення особи після її засудження компетентним судом. З цього поло-ження випливає те, що для відбування особою, засудженою іноземним судом,покарання на території України повинна існувати правова база для визнаннятакого вироку суду іноземної держави. Водночас зазначена Конвенція допускаєвідмову особи від прав, які їй гарантовані, якщо така відмова висловлена у чіткийспосіб і не є вимушеною (рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції»(Poitrimol v. France) від 23 листопада 1993 р., заява № 14032/88, п. 31)7.

Кримінальне право та кримінальний процес

18

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Конвенція ООН «Про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування пока-рання у державі, громадянами якої вони є»від 19.05.1978р. [Електронний ресурс]. – Режим досту-пу : www. zakon.rada.gov.ua›laws/show/995_831

2 Конвенція Ради Європи «Про передачу засуджених осіб» від 21.03.1983р. [Електроннийресурс]. – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_025

3 Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків 28 мая 1970р.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_341

4 Філатов В.М. Практика застосування судами міжнародних договорів України щодо визнанняі виконання вироків іноземних судів [Електронний ресурс] / В.М. Філатов, З.П. Бортновська. –Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b.

5 Кримінальний процесуальний кодекс України від 12.04. 2012р. [Електронний ресурс]. –Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua/go/4651-17.

6 Там само.7 Філатов В.М., Бортновська З.П. Цит. праця.

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іно-земної держави у відповідність із законодавством України, відповідно до ч. 3 ст.609 КК України, розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем про-живання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерстваюстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовийрозгляд здійснюється за участю прокурора (ч. 1 ст. 610). До клопотанняМіністерство юстиції України подає на розгляд суду такі документи: 1) копіювироку разом з документом, що підтверджує набрання ним законної сили;2) текст статей кримінального закону іноземної держави, на якому ґрунтуєтьсявирок;3) документ про тривалість відбутої частини строку покарання, в томучислі інформацію про будь-яке попереднє ув’язнення, звільнення від покаран-ня і про будь-які інші обставини щодо виконання вироку; 4) заяву засудженогопро згоду на передачу його для відбування покарання в Україні, а у випадку,передбаченому міжнародним договором, згода на обов’язковість якого наданаВерховною Радою України, заяву законного представника засудженого;5) інформацію про стан здоров’я і поведінку засудженого.

Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначаєстатті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність,якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчиненезасудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений напідставі вироку суду іноземної держави.При визначенні строку покарання увиді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду інозем-ної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком пока-рання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відпові-дальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавленняволі менший, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначаємаксимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним закономУкраїни; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної дер-жави, менший, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статтіКримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення,суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Відповідно до клопотання Міністерства юстиції України суд може такожрозглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного виро-ком суду іноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначеневироком суду іноземної держави, підлягає виконанню, якщо таке покарання завчинення цього кримінального правопорушення передбачено законом України.Воно виконується в межах і в порядку, передбачених законодавством України.При розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішитипитання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільногопозову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Аналіз судової практики дає підстави стверджувати, що загалом законодав-ство досить чітко визначило порядок вирішення вказаних питань, що створилопередумови для його правильного та однозначного застосування судами. Однакпоодинокі випадки свідчать про порушення законодавства. Серед причин, заяких судами апеляційної інстанції задовольняються скарги та скасовуютьсяухвали судів першої інстанції, назвемо такі. По-перше, найчастіше трапляється

Ахтирська Н. М. Розгляд судом питання про приведення вироку суду іноземної держави…

19

№ 3

(36

), 2

01

4

вихід судів першої інстанції за межі питань, які вирішуються в судовому засі-данні при приведенні вироку іноземної держави у відповідність із законодав-ством України. Так, відповідно до ч. 3 ст. 610 КПК України під час розгляду кло-потання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей)закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачається відпо-відальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадяни-ном України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іно-земної держави. В одній із апеляційних скарг, поданих до суду апеляційноїінстанції Міністерством юстиції України на ухвалу суду першої інстанції, якоюбуло відмовлено в задоволенні клопотання про приведення вироку суду інозем-ної держави у відповідність із законодавством України, було вказано, що «судбезпідставно вдався до оцінки дій Міністерства юстиції, пов’язаних із передачеюзасуджених осіб»8. Очевидним є факт виходу за межі питань, які мали бути роз-глянуті судом.

По-друге, суди першої інстанції наполягають на перевірці згоди засудженоїособи на передачу. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської конвенції про передачузасуджених осіб, якщо засуджена особа висловила державі винесення вирокупобажання бути переданою, то така держава інформує про це державу виконан-ня вироку у якнайкоротші строки після того, як рішення стане остаточним.Запити надсилаються міністерством юстиції держави, яка звертається із запи-том, міністерству юстиції держави, до якої звернено запит (ч. 2 ст. 5). Отже,запит іноземної держави про передачу, надходить лише у випадку згоди особи натаку передачу. Як зазначено в ст. 7 Конвенції, держава винесення вироку забез-печує, щоб особа, яка повинна дати згоду на передачу відповідно робила цедобровільно і з повним розумінням правових наслідків такої згоди. Процедуранадання такої згоди регулюється законодавством держави винесення вироку.Держава винесення вироку дає державі виконання вироку можливість переві-рити за допомогою консула або іншої офіційної особи, кандидатура якої погод-жується із державою виконання вироку, чи була згода на передачу засудженоїособи дана добровільно. Таким чином, перевірка добровільності згоди особи напередачу не становить предмет судового розгляду під час приведення вироку увідповідність із законодавством України, оскільки вказане питання вирішуєть-ся Міністерством юстиції до звернення до суду.

Окрім того, Додатковий протокол до Європейської конвенції про передачузасуджених осіб9 розмежовує дві ситуації: 1) коли «громадянин Сторони, якийпідлягає покаранню, призначеному на території іншої Сторони як частина оста-точного вироку, намагається уникнути виконання або подальшого виконанняпокарання в Державі винесення вироку шляхом втечі на територію першоїСторони до відбування покарання, то Держава винесення вироку, може запита-ти від іншої Сторони, щоб та взяла на себе виконання покарання» (ч.1 ст. 2). Втакому випадку згідно з ч. 3 ст. 2 «для передачі виконання покарання згода


20

№ 3

(36

), 2

01

4

8 Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу :www.reyestr.court.gov.ua/

9 Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від17.03.978р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_035.

засудженої особи не вимагається», оскільки вона добровільно прибула на їїтериторію; 2) коли вирок містить наказ про висилку або депортацію, або ж будь-який інший захід, результатом якого є те, що такій особі більше не буде дозволе-но залишатися на території Держави винесення вироку після того, як вона будезвільнена з в’язниці. Держава виконання вироку не дає своєї згоди до прийнят-тя до уваги думки засудженої особи. Держава винесення вироку повинна нада-ти Державі виконання вироку заяву, що містить думку засудженого про йогозапропоновану передачу. Вказана особливість пояснюється тим, що засудженаособаможе бути громадянином декількох держав, або мати можливість бутидепортованою після відбування покарання в іншу державу, ніж держава її гро-мадянства»10.

По-третє, суди, відмовляючи у клопотанні про приведення вироку у відпо-відність, посилаються на те, що фактична передача засудженої особи має пере-дувати судовій процедурі, а також в окремих випадках суди вимагають обов’яз-кової участі в судовому розгляді особи, засудженої судом іноземної держави11.Такі підстави не можна визнати законними, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 609КПК України у разі задоволення запиту Міністерство юстиції України направ-ляє державі, судом якої ухвалено вирок, інформацію про це разом з копією ухва-ли суду за результатами розгляду клопотання. Це підтверджує першочерговістьсудового слідства, яке передує фактичній передачі. Згідно з ч. 1 ст. 610 КПКУкраїни судовий розгляд здійснюється за участю прокурора, отже, участь засуд-женої особи не є обов’язковою.

Насамкінець, Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачаєможливості відмови у приведенні вироку іноземної держави у відповідність іззаконодавством України на підставі клопотання Міністерства юстиції України,поданого в порядку ст. 609 КПК України, оскільки така відмова порушує правозасудженої особи, передбачене Конвенцією про передачу засуджених осіб.

В ухвалах про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність іззаконодавством України трапляється вказівка про «направлення копії ухвали доМіністерства юстиції України для повідомлення Міністерству юстиціїРосійської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну»12.Наведене формулювання має адміністративно-розпорядчий характер, що несу-місне з процесуальними вимогами, які ставляться до таких рішень. Законо -давець безальтернативно визначив, що копія ухвали суду направляється доМіністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сферівиконання покарань в Україні (ч. 8 ст. 610 КПК України).

Водночас необхідно відмежовувати розгляд судом питання про приведеннявироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відрозгляду судом питання про виконання вироку суду іноземної держави, проце-дура якого регламентується ст. 603 КПК України. В даному випадку про датусудового засідання повідомляють особі, щодо якої ухвалено вирок, якщо вона

Ахтирська Н. М. Розгляд судом питання про приведення вироку суду іноземної держави…

21

№ 3

(36

), 2

01

410 Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від17.03.978р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_035.


12 Там само.

перебуває на території України. Така особа має право користуватися правовоюдопомогою захисника. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора. Судвизначає, яка частина покарання може бути виконана в Україні, керуючисьположеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальнувідповідальність за злочин, у зв’язку з яким ухвалено вирок, та вирішує питан-ня про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили. Яквбачається з матеріалів кримінальних проваджень, прокурори оскаржують від-мову в задоволенні клопотання про виконання вироку на підставі того, що суд невстановив період часу, коли особа з’явилася для відбування покарання, що уне-можливлює застосування п. 3 ч. 1 ст. 80 КК Україну, оскільки не з’ясованепитання щодо строку давності13. Випадки відмови у виконанні вироку суду іно-земної держави з таких підстав не можна вважати законними, оскільки відпо-відно до ч. 5 ст. 603 КПК України у разі необхідності проведення додатковоїперевірки суд може постановити ухвалу про відкладення розгляду та отриманнядодаткових матеріалів.Без встановлення вказаної обставини, не дослідивши уповному обсязі матеріали провадження, суд може передчасно дійти висновкупро закінчення строку давності виконання вироку.

Мотивуючи своє рішення, суд в ухвалі має зробити посилання на чиннезаконодавство та міжнародно-правові акти. Однак, як вбачається з матеріалівсудової практики, суди обґрунтовують свою позицію посиланнями на підручникз кримінального права як на норму закону, що є безпідставним та неприпусти-мим.

Визнання і виконання заочного вироку іноземної держави на територіїУкраїни без забезпечення особі права на справедливий судовий розгляд справищодо суті обвинувачення є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод. Вказане конвенційне положення імплементоване взаконодавство України. Відповідно до ч. 7 ст. 602 КПК України не підлягаютьвиконанню в Україні вироки судів іноземних держав, ухвалені заочно(inabsentia), тобто без участі особи під час кримінального провадження, крімвипадків, коли засудженій особі було вручено копію вироку і надано можливістьйого оскаржити.

Варто підкреслити, що міжнародне співробітництво під час кримінальногопровадження є одним із видів діяльності, що формує загальну парадигму міжна-родних відносин. Ретельність виконання взятих зобов’язань не лише сприяєпозитивному іміджу держави, а й забезпечує належний захист прав та свободгромадян України, засуджених судами іноземних держав. Судам також необхід-но враховувати, що ігнорування висновків іноземних судів щодо покарання безоб’єктивних на те підстав, чітко перелічених у Конвенції 1983 р., призводить дозгортання практики передачі засуджених громадян України з інших держав длявідбування покарання на батьківщині й шкодить самим громадянам України.


22

№ 3

(36

), 2

01

4


УДК 343.14

Доведеність поза розумним сумнівом та достовірність як стандарти доказування

у кримінальному процесі України

А. М. Безносюк,кандидат юридичних наук

Розглядаються особливості розуміння доведеності поза розумним сумнівом та достовір-ності в контексті стандартів доказування у кримінальному процесі України. На підставі пре-цедентної практики судів держав англосаксонського права та Європейського суду з прав люди-ни робиться висновок, що пошук ідеального та юридично коректного визначення стандартудоказування “поза розумним сумнівом” є марним, а тому зусилля варто спрямувати на виок-ремлення тих ознак, які допоможуть краще зрозуміти значення відповідного правового явища,та вироблення практичних порад для правильного його застосування. Зазначається, що під“доказом поза розумним сумнівом” і “достовірним доказом” розуміється одне й теж саме.Обґрунтовується, що використання терміна “достовірність” для характеристики доказу єцілком прийнятним як з точки зору етимологічного значення цього слова, так й з огляду навідповідність концепції змагального процесу. Звертається увага на те, що законодавець, вжив-ши словосполучення “поза розумним сумнівом”, тим самим окреслив підхід до розуміння у віт-чизняному кримінальному судочинстві самого поняття “достовірність”, яке тепер не можеототожнюватися з об’єктивною істиною.

Ключові слова: кримінальне судочинство, стандарт доказування, доведеність поза розум-ним сумнівом, достовірність, доказ

Безносюк А.М. Доказанность вне разумного сомнения и достоверность как стандартыдоказывания в уголовном процессе Украины

Рассматриваются особенности понимания доказанности вне разумного сомнения идостоверности в контексте стандартов доказывания в уголовном процессе Украины. На осно-ве прецедентной практики судов государств англосаксонского права и Европейского суда поправам человека делается вывод, что поиск идеального и юридически корректного определениястандарта доказывания “вне разумного сомнения” бесполезен, а потому усилия следуетнаправить на выделение тех признаков, которые помогут лучше понять значение соответ-ствующего правового явления, и выработку практических советов для правильного его приме-нения. Отмечается, что под “доказательством вне разумного сомнения” и “достовернымдоказательством” понимается одно и то же. Обосновывается, что использование термина“достоверность” для характеристики доказательства вполне приемлемо как с точки зренияэтимологического значения этого слова, так и соответствия концепции состязательного про-цесса. Обращается внимание на то, что законодатель, употребив словосочетание “вне разум-ного сомнения”, тем самым обозначил подход к пониманию в отечественном уголовном судо-производстве самого понятия “достоверность”, которое теперь не может отождествлятьсяс объективной истиной.

Ключевые слова: уголовное судопроизводство, стандарт доказывания, доказанность внеразумного сомнения, достоверность, доказательство

Beznosyuk Andriy. Proof beyond a reasonable doubt and reliability as the standard of prov-ing in criminal proceedings of Ukraine

It is reviewed the features of the understanding of “proof beyond a reasonable doubt” and “relia-bility” in the context of the standards of proving in criminal proceedings of Ukraine. Based on the case-law of the courts of foreign countries of common law and of the European Court of Human Rights con-cluded that the search for the ideal and legally correct definition of the standard of proving “beyondreasonable doubt” is useless, and therefore efforts should be focused on the feature extraction to helpbetter understand the nature of this legal phenomena and to develop practical guidelines for its properapplication. It is noted that the “proof beyond reasonable doubt” and “reliable evidence” means oneand the same. It is substantiated that the use of the term “reliability” to characterize the proof isacceptable in terms of both etymological meaning of the word and in terms of matching the concept of

Безносюк А. М. Доведеність поза розумним сумнівом та достоверність як стандарти…

23

№ 3

(36

), 2

01

4

competitive process. It is attracted attention to the fact that the introduction to the national law of thephrase “beyond reasonable doubt” outlines an approach to understanding notion of “reliability”,which now cannot be identified with the “objective truth”.

Key words: criminal proceedings, the standard of proof, proof beyond a reasonable doubt,reliability, evidence

Для української правової системи такий термін, як “стандарт доказування” єновим, а тому ще малодосліджений. Він характерний для тих країн де найбільшвиражена змагальна модель процесу. В американському та англійському правіпід терміном “стандарт доказування” розуміють критерій, відповідно до якогосуддя виносить рішення по справі. Стандарт доказування не ставить мету вста-новити істину, а лише є показником того, чи змогли сторони успішно виконатипокладений на них тягар доказування1. Як методологічний підхід до встанов-лення фактів, стандарт доказування випливає з якісного рівня імовірностізнань2. У зв’язку з цим постає необхідність у дослідженні такого якісного рівнястандарту доказування, як доведеність поза розумним сумнівом, що має не тіль-ки теоретичне, а й важливе практичне значення.

На думку Р. Ш. Бабанли та М. В. Сіроткіної, оскільки у вітчизняному кри-мінальному процесуальному законі відсутнє визначення розумного сумніву чидоведеності вини поза розумним сумнівом, то для належного розуміння сутностіпоняття “поза розумним сумнівом” в Україні насамперед керуватися практикоюЄвропейського суду з прав людини (ЄСПЛ), в якій Суд ілюструє європейськийстандарт розуміння аналізованого принципу. Правова позиція ЄСПЛ щодоцього, як зазначають науковці, відображена, зокрема, у п. 43 Рішення від14 лютого 2008 р. у справі “Кобець проти України”. Суд зазначив, що відповід-но до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм“поза розумним сумнівом”. Таке доведення має випливати із сукупності ознакчи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

У цій правовій позиції можна виокремити такі конститутивні ознаки:а) обов’язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій;б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаєм-ноузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, щовину доведено поза розумним сумнівом3.

Але чи не найбільше питанню щодо сутності відповідного стандарту доказу-вання приділено в США, де мали місце дискусії не тільки у науковій літературі,а й у судах та законодавчих органах. Такий інтерес був викликаний намаганнямамериканських суддів забезпечити належне використання юридичних понять,зокрема стандарту доказування поза розумним сумнівом, присяжними, які немають юридичної освіти і не завжди адекватно розуміють значення спеціальнихюридичних термінів. Для цього суди багатьох штатів розробили інструкції з


24

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Новицкий В. А. Теория российского процессуального доказывания и правоприменения :монография / Новицкий В.А. – Ставрополь : Изд-во СГУ, 2002.

2 Іщенко В. М. Перспективи формування стандартів доказування у сучасному кримінальномупроцесі України [Електронний ресурс] / В. М. Іщенко // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 304. –Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09ivmkpu.pdf.

3 Бабанли Р. Ш. Доведеність вини поза розумним сумнівом у кримінальному процесі України:особливості розуміння та правозастосування / Р. Ш. Бабанли, М. В. Сіроткіна // Адвокат. – 2013. –№ 10 (157). – С. 20.

визначенням технічних термінів, викладом правил судового доказування таінших важливих настанов присяжним щодо їхніх обов’язків і порядку судовогорозгляду. В свою чергу, недосконалість деяких визначень “поза розумним сум-нівом” та “розумний сумнів” в інструкціях стали підставами для оскаржень увищестоящих судах деяких судових рішень присяжних, які керувалися такимиінструкціями. Огляд таких прецедентів наводить В. Титов за матеріалами періо-дичного видання “Новини Американської філософської асоціації”4.

Справа Cage v. Louisiana (1990). Судом штату Луїзіана Кейдж був засудже-ний за вбивство першого ступеня до страти. Після того, як Верховний судЛуїзіани підтвердив рішення, Кейдж подав апеляцію до Верховного суду США,посилаючись на конституційні підстави.

Він заявив, що інструкція присяжним, котра використовувалася при роз-гляді його справи, припускала більш високий ступінь сумніву, ніж було потріб-но для виправдання в стандарті розумного сумніву, сформульованого в справіWinship. Зокрема, в інструкції говорилося: “Розумним сумнівом слід вважатитакий сумнів, що викликає глибоку невпевненість... Це – фактичний істотнийсумнів... Те, що потрібно (від присяжних), є не абсолютна або математична впев-неність, а моральна впевненість”. Верховний суд погодився з Кейджем, вказав-ши, що “розумний присяжний міг інтерпретувати інструкцію таким чином, щовона дозволяє знайти вину, засновану на ступені доказу нижче того ступеня,який вимагається згідно з Положенням про належний процес (Концепція“належного процесу” розроблена на підставі П’ятої (1971) і Чотирнадцятої(1968) поправок до Конституції США і передбачає використання у криміналь-ному судочинстві стандарту доказування “поза розумним сумнівом”. – А. Б.) ”.

Справи Victor v. Nebraska та Sandoval v. California (1992). У суді першоїінстанції штату Небраска Віктора було засуджено за вбивство першого ступенядо страти; у судах Каліфорнії Cендовела було засуджено за чотири вбивства пер-шого ступеня також до страти. Засуджені апелювали до верховних судів своїхштатів, обґрунтовуючи скарги тим, що використовувані в судових розглядахінструкції присяжним, які визначали розумний сумнів, порушили належнийпроцес; але ці верховні суди підтримали рішення судів нижчих інстанцій. Потімкожен із засуджених подав апеляцію до Верховного суду США, який об’єднавобидві справи.

Скарга Сендовела зосереджена на використанні моральної визначеності удефініції розумного сумніву. Присяжних інструктували про те, що розумнийсумнів – “це такий стан справ, який після повного порівняння і розгляду всіхдоказів залишає присяжних у тому стані, коли вони не можуть сказати, що від-чувають переконання і моральну впевненість у тому, що обвинувачення спро-можне”. В цій апеляції було зроблено акцент на тому, що моральну впевненістьприсяжні зрозуміли в сенсі більш низького стандарту доказу, ніж стандарт “позарозумним сумнівом”, так що присяжний засідатель міг бути морально впевне-ний, що обвинувачений винуватий навіть якщо суд не довів його вину згідно зкритерієм “поза розумним сумнівом”.

У апеляції Віктора теж зверталася увага на те, що використана інструкціяприсяжним про розумний сумнів неконституційно знизила ступінь тягаря дове-


25

№ 3

(36

), 2

01

4

4 АPA Newsletters. – Spring 2000. – V. 99. – № 2.

дення вини. Зокрема, в інструкції говорилося: “Розумний сумнів – це такийсумнів, що не дозволить вам після повного, справедливого і неупередженого роз-гляду всього доказу зберігати переконання і моральну впевненість у винуватос-ті обвинуваченого... Ви можете бути переконані в істині факту поза розумнимсумнівом і все ж таки цілком усвідомлювати, що, можливо, ви помиляєтеся. Виможете вважати обвинуваченого винуватим на підставі високого ступеня ймо-вірності того, що сталося, якщо такі ймовірності досить сильні, щоб виключитибудь-який розумний сумнів у його вині. Розумний сумнів – фактичний та істот-ний сумнів”. В апеляції Віктора відтворювався аргумент, наведений у справіCage: ототожнення розумного сумніву з істотним сумнівом завищило ступіньсумніву, необхідний для виправдання. Як і в справі Кейджа, Віктор такожзасумнівався в критерії моральної впевненості, що пропонувався в інструкціїсуду в штаті Небраска.

Верховний суд підтримав доводи обох апелянтів, водночас визнавши, щоінструкції присяжним у Небрасці та Каліфорнії не порушили належний процес.

Очевидно, намагаючись мінімізувати результати рішення в справі Кейджа, у1995 р. Верховний суд США змінив тлумачення конституційності інструкційприсяжним про розумний сумнів таким чином: “Судовий розгляд не може бутиналежним, якщо інструкція застосовувалася неконституційним способом, алебуде таким, якщо існує розумна ймовірність, що присяжні застосовували її кон-ституційно”. Суд відзначив, що це було “ясно сформульовано” (was “madeclear”) у справі Estelle v. Mc Guire, розглянутій через рік після справи Cage.Верховний суд США, нагадуючи, що інструкції присяжним у Каліфорнії іНебрасці в цілому не порушили належний процес, застеріг, що фрази типу“моральна впевненість” або “істотний сумнів”, незважаючи на цілком конститу-ційне звучання, не вільні від невизначеності. Проте суд обмежився найбільшзагальною рекомендацією: “Взяті в цілому, інструкції мають правильно переда-вати поняття розумного сумніву”5.

Отже, Верховний суд США відмовився від тлумачення стандарту доказуван-ня “поза розумним сумнівом”. Офіційна дефініція цього поняття відсутня й вінших країнах англосаксонського права. Як зазначає американський ученийТомас Мулрін, ні англійцям, ні канадцям, ні австралійцям досі не вдалося виро-бити такої дефініції, яка б не була піддана критиці з боку власної судової систе-ми6. Тому вважаємо, що пошук ідеального та юридично коректного визначеннястандарту доказування “поза розумним сумнівом” є марним. Це зумовлено тим,що: по-перше, це поняття є оціночним, а тому складне для визначення; по-друге,наявність такого визначення у законі не гарантуватиме його правильне застосу-вання; по-третє, емпіричні спостереження не демонструють потреби його визна-чення; по-четверте, відсутність законодавчого визначення стандарту допускаєможливість його розвитку разом зі стандартами суспільства, що змінюються.

На нашу думку, зусилля варто спрямувати на виокремлення тих ознак, якідопоможуть краще зрозуміти значення відповідного правового явища та вироб-


26

№ 3

(36

), 2

01

4

5 Титов В. Д. “Докази, що не підлягають розумному сумніву” в судах присяжних США /В. Д. Титов // Вісник академії правових наук. – 2005. – № 2 (41). – С. 94–96.

6 Mulrine Thomas V. Reasonable Doubt: How in the World Is It Defined? / Thomas V. Mulrine //American University International Law Review. – 1997. – V. 12. – № 1. – P. 225.

лення практичних рекомендацій щодо правильного його застосування. Зокрема,Р. Ш. Бабанли та М. В. Сіроткіна виводять такі істотні ознаки стандарту “позарозумним сумнівом”: не будь-який сумнів можна констатувати як розумний,існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що рішен-ня є неправильним; для вирішення поставленого питання необхідно, щоб булавпевненість, непохитність, відсутність будь-яких вагань; поняття “поза розумнимсумнівом” не тотожне поняттю “абсолютна впевненість”7. Один із членів колегіїсуддів Британської Колумбії (Канада), за результатами розгляду справи Regina v.Brydon (1995), рекомендував присяжним при визначенні вини обвинуваченогозапитувати самих себе: “Чому я сумніваюся?”. Відповідь на це питання, на пере-конання судді, допоможе їм сформулювати логічну підставу для рішення”8.

У США стандарт “поза розумним сумнівом” застосовується як щодо доведе-ності вини особи, так і при оцінці доказів. Американська юридична електроннабібліотека “Lectric” подає таке визначення “доказ поза розумним сумнівом”: цедоказ “такого переконливого характеру, що ви були б готові покладатися нанього і діяти без вагань у найважливіших власних справах. Втім це не означаєабсолютну впевненість”9.

Вітчизняний кримінально-процесуальний закон вимагає оцінки кожногодоказу з точки зору достовірності. В. М. Кравчук та О. І. Угриновська вважають,що достовірність доказу – це рівень його правдивості, тобто рівень довіри донього суду10. На думку Б.П. Ратушної, коли йдеться про судові знання, слідвикористовувати термін “достовірність” як таку їх характеристику, що означаємаксимальне наближення суду до повного і правильного встановлення фактич-них обставин справи11.

З наведених визначень можна зробити висновок, що під доказом поза розум-ним сумнівом і достовірним доказом розуміється одне й те ж. Використання жтерміна “достовірність” для характеристики доказу, на нашу думку, є цілкомприйнятним як з точки зору етимологічного значення цього слова, так і концеп-ції змагального процесу.

Так, достовірність (validity, adequacy) – це властивість інформації бути пра-вильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок12. Достовірний – який невикликає сумніву, цілком вірний, точний13. Крім того, як зазначає Н. М. Пан -ченко, навіть без спеціального етимологічного аналізу очевидно, що поняття“достовірність” є словотворчо мотивованим для розуміння. Згідно з поданим неюопитуванням, “достовірність” сприймається як достатня вірність, щоб прийняти


27

№ 3

(36

), 2

01

4

7 Бабанли Р. Ш., Сіроткіна М. В. Цит. праця. – С. 20.8 Mulrine Thomas V. Цит. праця. – P. 214 – 215.9 Reasonable Doubt [Електронний ресур] / Lectric Law Library’s Lexicon. – Режим доступу :

http://www.lectlaw.com/def2/q016.htm.10 Науково-практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу України / В. М. Крав -

чук, О. І. Угриновська [ 2-ге вид., перероб. і допов.]. – Х. : Фактор, 2010. – С. 476.11 Ратушна Б. П. Стандарт доказування як критерій достовірності результату судового пізнан-

ня / Б. П. Ратушна // Право України. – 2012. – № 6. – С. 287.12 Великий тлумачний словник української мови : близько 40000 сл. / [упоряд. Т. В. Ковальо -

ва]. – Х. : Фоліо, 2005.13 Словник української мови : в 11 томах / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – Т. 2: Г – Ж. – К. :

Наукова думка, 1971. – С. 338.

за правду, повірити14. Саме такої достовірності знань вимагає закон для при-йняття рішення про винуватість особи у змагальній моделі кримінального про-цесу. Очевидно, що у такій моделі процесу рішення приймається на підставі неповного знання, а лише такого його обсягу, який формує внутрішнє переконан-ня, і це призводить до недоцільності подальшого дослідження обставин справи.Але щоб внутрішнє переконання не переходило у свавілля, стверджувавІ. Я. Фойницький, закон, не обмежуючи суддю легальними правилами, піклу-ється про формування його переконання в умовах і в порядку, якими забезпечу-ється те, що кожна розсудлива людина при тих же даних зробила б такий жевисновок15. “Суддя має не лише сам переконуватися в існуванні чи неіснуванніфактичних даних обставин справи, а й належним чином мотивувати, аргументу-вати свої висновки у рішенні для того, аби переконати учасників судового роз-гляду та й суспільство загалом у тому, в чому переконаний він сам”16.

Розробники нового Кримінального процесуального кодексу України, нама-гаючись поєднати позитивний досвід європейських країн, країн англосаксон-ської правової сім’ї й ті надбання, що мала Україна, використали у Кодексі дляхарактеристики судових знань як поняття “доведеність поза розумним сумні-вом”, так і “достовірність”. Звідси отримали співвідношення: усі знання-виснов-ки про встановлювані у кримінальному провадженні факти та обставини повин-ні ґрунтуватися виключно на достовірних доказах, але тільки винуватість особимає бути доведена поза розумним сумнівом, що відповідно вимагає достатньоїсукупності доказів. Враховуючи нарікання голови Другого окружного апеля-ційного суду США Йона Ньюмена на схильність американських судів знижува-ти стандарт розумного сумніву, підтримуючи переконання, засновані на недос-татніх доказах17, викликає схвальне ставлення підхід, реалізований у вітчизня-ному кримінальному процесуальному законі, адже застосування принципудостатності дає можливість об’єктивно оцінити надійність переконання.

Але важливо відзначити й те, що законодавець, вживши словосполучення“поза розумним сумнівом”, тим самим окреслив підхід до розуміння у кримі-нальному судочинстві самого поняття “достовірність”, яке тепер не може ото-тожнюватися з об’єктивною істиною. Як зазначив І. Л. Петрухін, концепціярозумного сумніву відкинула вимогу встановлення істини і замінила його допу-щенням високої ймовірності висновку18. Новий підхід до визначення судовоїдостовірності заснований на засадах змагальності, рівноправності сторін, які єосновою сучасної ідеології процесу.


28

№ 3

(36

), 2

01

4

14 Панченко Н. Н. Когнитивные категории “истинность” и “достоверность”: общее и различное /Н. Н. Панченко // Знание. Понимание. Умение: Научный журнал Московского гуманитарного уни-верситета. – 2009. – № 1. – С. 133.

15 Фойницький И. Я. Курс уголовного судопроизводства : в 2 т. / Фойницкий И. Я. – СПб.,1912. – Т. 2. – С. 192–193.

16 Ратушна Б. П. Цит. праця. – С. 288.17 Newman, Jon O. / Beyond “Reasonbl Doubt” / Jon O. Newman // New York University Law

Review. –1993. – № 68.18 Петрухин И. Л. Истина, достоверность и вероятность в суде / И. Л. Петрухин //

Юридический мир. – 2003. – № 8. – С. 19.

УДК 343.82

Праця засуджених жінок у місцях позбавлення волі як фактор їх виправлення та ресоціалізації

О. М. Жук, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник,провідний науковий співробітник Національної академії внутрішніх справ

Розглядається забезпеченість працею, організація праці жінок, засуджених до позбавлен-ня волі, та даються практичні рекомендації щодо вдосконалення їх праці у пенітенціарнихустановах України. При організації праці засуджених адміністрація колонії повинна додержу-ватися правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії.

Ключові слова: суспільно-корисна праця засуджених жінок, організація та дисциплінапраці,використання праці засуджених, оплата праці.

Жук Е.Н. Труд осужденных женщин в местах лишения свободы как фактор их исправ-ления и ресоциализации

Рассматривается обеспеченность работой, организация труда женщин, осужденных клишению свободы, и даются практические рекомендации по усовершенствованию их труда впенитенциарных учреждениях Украины. При организации труда осужденных администрацияколонии должна соблюдать правила охраны труда, техники безопасности и производственнойсанитарии.

Ключевые слова: общественно-полезный труд осужденных женщин, организация и дис-циплина труда, использование труда осужденных, оплата труда.

Zhuk Elena.In the article the availability of labor, the organization of women sentenced to imprisonment, and

given practical advice to improve their work in prisons Ukraine. The organization of labor adminis-tration of the colony inmates must follow the safety rules, safety and industrial hygiene.

Key words: socially useful labor of convicted women, organization and discipline of labor, theemployment of convicts pay.

У сучасних умовах демократизації та гуманізації суспільства державна полі-тика України має бути спрямована на забезпечення прав і свобод людини, а їїзаконодавство приведено у відповідність до міжнародних норм, стандартів зметою диференціації виконання покарань та здійснення індивідуального підхо-ду до кожного засудженого.

В установах виконання покарань відбуваються десоціалізація засуджених,моральна, психічна й фізична руйнація їх особистості, створюється криміноген-на небезпека в суспільстві, формується значний прошарок людей із соціальноюпатологією. До цього додаються постійне переповнення та незадовільні кому-нальні й санітарно-гігієнічні умови, погане харчування та медичне обслугову-вання. Це підтверджується офіційною статистикою, документами державнихорганів, недержавних організацій, прокурорського нагляду, висновками зару-біжних експертів, а також скаргами підслідних і засуджених. Особливої уваги всучасних умовах заслуговує недостатня організація та використання праціжінок, засуджених до позбавлення волі.

Жук О. М. Праця засуджених жінок в місцях позбавлення волі, як фактор…

29

№ 3

(36

), 2

01

4

Згідно з КПК України основними засобами виправлення та ресоціалізаціїзасуджених є: встановлений порядок виконання та відбування покарання(режим), суспільно-корисна праця, соціально виховна робота, загальноосвітнє іпрофесійно-технічне навчання та громадський вплив. До суспільно корисноїпраці в установах виконання покарань залучаються засуджені з урахуваннямвиробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність,стан здоров’я і спеціальності. Засуджені можуть працювати на підприємствахустанов виконання покарань, а також на підприємствах державних та іншихформ власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Без опла-ти праці засуджені можуть залучатися до робіт із благоустрою колоній та при-леглих територій, поліпшення житлово-побутових умов та допоміжних робіт іззабезпечення колоній продуктами харчування.

Відповідно до ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засудже-ним чоловікам віком понад 60 років, жінкам – понад п’ятдесят 55 років, інвалі-дам першої та другої груп, хворим на туберкульоз, жінкам вагітним понад чотиримісяці та тим, діти яких утримуються в дитячих будинках при виправних колоні-ях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікар-ської комісії колонії. При організації праці засуджених адміністрація колоніїповинна додержуватися правил охорони праці, техніки безпеки і виробничоїсанітарії. Оплата праці засуджених здійснюється відповідно до розцінок, яківстановлюються нормативно-правовими актами Державної пенітенціарної служ-би України. На особистий рахунок засуджених, які виконують норми виробітку іне допускають порушень режиму, зараховується 15%, а на особистий рахунокзасуджених чоловіків віком понад шістдесят років, жінок віком понад п’ятдесятп’ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на туберкульоз, вагітнихжінок, які мають дітей в будинках дитини – не менш як 50% нарахованого їммісячного заробітку. До 75% нарахованого місячного заробітку надається засуд-женим, які відбувають покарання у виховних колоніях, дільницях соціальноїреабілітації, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами три-мання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межамивиправної колонії. Засуджені мають право на пенсійне забезпечення за віком,інвалідністю, в зв’язку з втратою годувальника. Час роботи засуджених у періодвідбування покарання зараховується до стажу роботи для призначення післязвільнення за умов оплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Існує декілька точок зору щодо організації та використання праці засудже-них. Так, О.Г. Колб розглядає суспільно корисну працю однією з умов ресоціалі-зації засуджених, передбачає її обов’язковість, необхідність та доцільність, якадозволяє впливати на процес їх соціальної адаптації після звільнення з установвиконання покарань1.

І.Г. Богатирьов вважає, що в радянський період праця засуджених у місцяхпозбавлення волі мала примусовий характер, однак у сучасних умовах демокра-тизації та гуманізації суспільства вона повинна бути одним із основних засобіввиправлення та ресоціалізації засуджених і має оздоровчий характер2.


30

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Колб О.Г. Організація індивідуального запобігання злочинам у кримінально-виконавчійустанові / Колб О.Г. – Луцьк : ЛДУ, 2007.

2 Богатирьов І.Г. Теорія та практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією пока-рань, не пов’язаних із позбавленням волі / Богатирьов І.Г. – К. : Атіка, 2005.

На думку Л.А. Жука, праця засуджених має специфічні особливості, зумов-лені тим, що злочинець несе тягар відповідальності за скоєний злочин, а умовипраці мають певні обмеження, які відповідають меті покарання3.

Мінімальними стандартними правилами поводження в ст. 71-76 передбача-ється, що праця засуджених не є обов’язковою чи примусовою, однак засудженіповинні працювати в місцях позбавлення волі. На нашу думку, це справедливеявище, оскільки засудженим необхідно своєю працею заробляти гроші для хар-чування, придбання предметів першої необхідності, одягу, оплати житловихпослуг, медичного обслуговування, зміцнення здоров’я. Суспільно кориснапраця в установах виконання покарань є засобом виправлення та ресоціалізації,а також фактором впливу на процес соціальної адаптації засуджених післязвільнення, оскільки майже 70 % жінок, які відбувають покарання в місцяхпозбавлення волі, ніде не працювали і не навчалися.

Праця засуджених жінок відрізняється від праці пересічних громадян тим,що головною метою її є виправлення та ре соціалізація. Вона має низку особли-востей. По-перше, їх праця в умовах позбавлення волі здійснюється не за влас-ним бажанням, а за волею адміністрації. Засуджені не мають права вибору про-фесії, не можуть вільно переходити з одного місця роботи на інше. Відсутнійтакож прийом і звільнення з роботи. По-друге, засуджені не мають трудовихкнижок, мають один вихідний день на тиждень, на них поширюється дисциплі-нарна відповідальність, передбачена правилами внутрішнього розпорядку уста-нови виконання покарань. На особисті рахунки засуджених нараховуєтьсялише частина зароблених ними грошей. Робота з поліпшення їх житлових умовне оплачується. Засудженим не надається допомога по тимчасовій непрацездат-ності, вони не мають права користуватися предметами розкоші, їм забороненомати при собі гроші, цінні речі, вони носять форму встановленого зразка. Порядіз цим до засуджених застосовується низка обмежень режимного характеру:вони проживають у загальних приміщеннях, не мають права вільного перемі-щення, зобов’язані виконувати вимоги щодо розпорядку дня. Якщо до звичай-них громадян застосовуються такі заходи дисциплінарного стягнення, як заува-ження, догана, позбавлення премії, переведення на менш оплачувану роботу, тодо засуджених, які порушують установлений режим і ухиляються від роботи,можуть застосовуватися і такі заходи дисциплінарного стягнення, як позбавлен-ня права на отримання посилки чи передачі, заборона на певний строк купівліпродуктів харчування, позбавлення права на побачення, поміщення до штраф-ного ізолятора чи карцера на строк до 15 діб, переведення до приміщень камер-ного типу і на понижені норми харчування. Для засуджених установлена нормажитлової площі (в середньому 2 кв. м. на особу). За порушення трудової дис-ципліни засудженим установлюється підвищена дисциплінарна відповідаль-ність.

Останнім часом у зв’язку з перебудовою господарського механізму, виник-ненням нових форм власності й переходом до ринкових відносин проблеми удос-коналення організації використання праці та використання робочої сили засуд-


31

№ 3

(36

), 2

01

4

3 Жук Л.А. Праця засуджених в місцях позбавлення волі / Жук Л.А., Жук І.Л., Нежи -вець О.М. – К. : Кондор, 2009.

жених в установах з виконання покарань набувають особливої актуальності.Нині будь-яке підприємство в Україні працює в складних умовах, відбуваєтьсявідтік робочої сили та її перерозподіл за сферами діяльності й галузями народ-ного господарства, зростає безробіття. Усі ці процеси характеризують і діяль-ність підприємств кримінально-виконавчої системи, де немає достатньої органі-зації праці та повної зайнятості засуджених. Робоча сила засуджених викорис-товується нераціонально, адміністрація пенітенціарних установ не може забез-печити засуджених роботою, низка виправних установ через її відсутність неможуть самі себе утримувати. Усе це вимагає нових підходів до пенітенціарноїполітики.

Основними галузями господарської діяльності в установах виконання пока-рань є металообробка, деревообробка, машинобудування. В жіночих установахвиконання покарань розвивається швейне, меблеве виробництво, деревообробката сільське господарство. В умовах реформування економіки в установах вико-нання покарань немає повної зайнятості засуджених жінок, адже виробленаними продукція не має попиту. Тому в жіночих колоніях виробляється в основ-ному продукція на замовлення міністерств оборони та органів внутрішніх справпо пошиттю спецодягу.

Значна кількість засуджених жінок на підприємствах УВП використовуєть-ся не за спеціальністю, яку мали до засудження, більшість з них не бажаютьпісля звільнення працювати за спеціальністю, здобутою в системі бригадного тапрофесійно-технічного навчання в УВП. Вважаємо, що системою професійноїпідготовки повинні охоплюватися засуджені, які не мали спеціальності до засуд-ження, а також засуджені, яким потрібна перепідготовка для роботи в УВП притривалих термінах позбавлення волі. Основна ж маса засуджених повинна роз-поділятися з урахуванням спеціальності, якою володіли до засудження. Жінок,які скоїли злочин вперше і не завдали істотної шкоди державній власності,доцільно не позбавляти волі, а направляти на виправні роботи, застосовувати доних заходи суспільного впливу, накладати штрафи.

На нашу думку, в пенітенціарних установах необхідно змінити систему про-фесійно-технічного навчання, оскільки вона не відповідає вимогам часу. Дляцього потрібно модернізувати та переоснастити застарілу матеріально-технічнубазу установ виконання покарань. Потребують розширення господарські зв’яз-ки з підприємствами та організаціями різних форм власності. Необхідне розмі-щення на території підприємств установ виконання покарань замовлень навиробництво продукції, необхідної для армії, органів внутрішніх справ, розроб-ка спільних державних та регіональних програм соціально-економічного роз-витку, отримання додаткових замовлень на виготовлення і постачання промис-лової та сільськогосподарської продукції для потреб регіонів, впровадження увиробничо-господарську діяльність установ виконання покарань ринковихмеханізмів, удосконалення інформаційного забезпечення діяльності криміналь-но-виконавчої системи, створення єдиної маркетингової мережі, проведеннярекламних кампаній, ярмарків продукції і товарів, які випускають підприємстваустанов виконання покарань.

Відтак можна сформулювати низку пропозицій з удосконалення викорис-тання праці засуджених жінок. По-перше, потрібно реформувати пенітенціарну


32

№ 3

(36

), 2

01

4

систему України в цілому та удосконалити кримінально-виконавче законодав-ство, де були б відображені ті зміни, які відбулися в економічному, політичномута соціальному житті суспільства. Не можна не враховувати того, що в місцяхпозбавлення волі відбуваються процеси демократизації та гуманізації, якіпотребують змін у підходах до розробки заходів примусового та виховного впли-ву на засуджених. Потрібний диференційований підхід при визначенні порядкута умов відбування покарань: жорсткі заходи до особливо небезпечних злочин-ців, а також гуманність до тих, хто став на шлях виправлення та ресоціалізації.Засудженому повинні бути забезпечені гідні житлові, побутові та культурніумови. Необхідно активізувати соціально корисні зв’язки із зовнішнім світом,сім’єю, родичами відповідно до міжнародно-правових норм. Не повинні застосо-вуватися жорстокість, катування, праця, яка завдає страждань.

По-друге, необхідна розробка нової моделі використання праці засуджених,переозброєння підприємств установ виконання покарань новими машинами,верстатами, обладнанням та приладами. У сучасних умовах трансформації еко-номіки на підприємствах установ виконання покарань скорочується обсягвиробництва, порушується ритмічність, неможливість забезпечити роботою всіхзасуджених. У зв’язку із цим потрібно перевести всю систему Державної пені-тенціарної служби України та відповідні підприємства на державне фінансуван-ня із бюджету, розширити можливість усім підприємствам укласти угоди навикористання робочої сили засуджених на державних, орендних, приватних,індивідуальних, малих підприємствах, фермерських господарствах.

По-третє, необхідність удосконалення організації матеріальної зацікавле-ності та стимулювання праці засуджених передбачає перегляд та розробку новихнорм виробітку для деяких категорій засуджених. Речове та грошове утриманняі харчування повинні залежати від ступеня участі засуджених у праці та її оплати.

В установах виконання покарань засуджені жінки повинні працювати від-повідно до їх фізичних здібностей, з урахуванням спеціальності та стану здо-ров’я. В умовах ринку утримання пенітенціарних установ повинна взяти на себедержава, для чого потрібно надати підтримку у вигляді пільг з оподаткування,дозволити їм укладати контракти та угоди із суб’єктами підприємницької діяль-ності, у тому числі з іноземними фірмами.

Також слід вирішити питання у законодавчому порядку щодо працевлашту-вання засуджених після звільнення їх з місць позбавлення волі. Для цього требазобов’язати центри зайнятості населення та органи виконавчої влади займатисяпрацевлаштуванням жінок, звільнених з місць позбавлення волі.


33

№ 3

(36

), 2

01

4

УДК 343.34.+343.77

Запровадження кримінальної відповідальностіза умисне знищення чи пошкодження об’єктів

житлово-комунального господарства – за та проти

С. В. Незнайко,аспірант Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка

Розглядається питання про доцільність криміналізації умисного знищення або пошкод-ження об’єктів ЖКГ. Зроблено висновок про необхідність внесення змін до кримінального зако-нодавства України.

Ключові слова: криміналізація, житлово-комунальне господарство, знищення, пошкод-ження.

Незнайко С.В. Установление уголовной ответственности за умышленное уничтожениеили повреждение объектов жилищно-коммунального хозяйства – за и против.

Рассматривается вопрос о целесообразности криминализации умышленного уничтоже-ния или повреждения объектов ЖКХ. Сделан вывод о необходимости внесения изменений в дей-ствующее уголовное законодательство Украины.

Ключевые слова: криминализация, жилищно-коммунальное хозяйство, уничтожение,повреждение.

Neznaiko S.V. Сriminalization of deliberate endamagement or destruction of housing andcommunal services objects – for and against.

The article investigates the reasonability of criminalization of deliberate endamagement ordestruction of housing and communal services objects. The author draws a conclusion about the neces-sity of current legislation amending.

Key words: criminalization, housing and communal services objects, destruction,endamagement.

Як свого часу зазначав Ч. Беккаріа, забороняти велику кількість різнома-нітних діянь не означає попереджати злочини, які цими діями не можуть бутипороджені. Навпаки, наголошував учений, такі заборони лише сприяють вчи-ненню нових злочинів і мимоволі визначають, що є добром і що є злом1.

Аналізуючи тенденції розвитку сучасного вітчизняного кримінального зако-нодавства, маємо констатувати, що саме таким способом, про який говоривЧ. Беккаріа і який історично довів свою неефективність, український законода-вець нерідко намагається боротися з деякими негативними соціальними явища-ми. При цьому непоодинокими залишаються випадки поєднання цієї негативноїтенденції з іншою, коли поспішність у прийнятті кримінально-правової нормипризводить до труднощів у реалізації її приписів. Яскравим прикладом є прийняття Верховною Радою України рішення про доповнення КК Українист. 270-1 в її чинній редакції.

Слід зазначити, що проблематика кримінальної відповідальності за злочин,передбачений ст. 270-1 КК, незважаючи на відносну новизну досліджуваноїзаборони, досить широко висвітлено в юридичній літературі, зокрема працях


34

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Беккариа Ч. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР,1939. – С. 394.

А.О. Данилевського, І.Б. Медицького, Л.О. Мостепанюк, В.О. Навроцького,Н.О. Сербіної, В.П. Тихого та ін. Утім, незважаючи на сумнівність правильностірішення щодо криміналізації умисного знищення або пошкодження об’єктівжитлово-комунального господарства (далі – ЖКГ), у кримінально-правовійнауці відсутні спеціальні дослідження доцільності доповнення КК ст. 270-1.

Під криміналізацією діянь зазвичай розуміють законодавче визнання пев-них діянь злочинними і караними, тобто легальне визнання того чи іншого родудіянь як злочинного2. Але криміналізація певного діяння має бути крайнім кро-ком з боку держави, адже такий захід буде виправданий лише тоді, коли він здій-снюватиметься з дотриманням науково обґрунтованих принципів криміна -лізації3.

Проаналізуємо відповідність криміналізації умисного знищення абопошкодження об’єктів ЖКГ деяким принципам криміналізації. Майже всінауковці, які займалися проблемою криміналізації діянь, визнають, що при-нцип суспільної небезпеки є провідним серед принципів криміналізації. Якслушно зазначав П.С. Дагель, об’єктивна необхідність суспільства в криміналі-зації виникає в результаті взаємодії декількох факторів, найважливішим з якихє ступінь суспільної небезпеки4.

Щоб дати відповідь на питання про те, чи є достатнім ступінь суспільноїнебезпеки діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ст. 270-1КК, для визнання його злочинним, необхідно проаналізувати деякі ознаки від-повідного складу злочину. Насамперед потрібно з’ясувати, чи є достатні підста-ви для кримінально-правової охорони суспільних відносин, які є об’єктом зло-чину, передбаченого ст. 270-1 КК.

Питання про те, які суспільні відносини слід визнавати основним безпосе-реднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 270-1 КК, викликає жваву дискусіюв юридичній літературі. Одна група вчених підтримує рішення законодавця пророзміщення норми, якою передбачена кримінальна відповідальність за умиснезнищення або пошкодження об’єктів ЖКГ, у розділі ІХ Особливої частини КК«Злочини проти громадської безпеки», вважаючи основним безпосереднімоб’єктом досліджуваного злочину суспільні відносини щодо забезпечення гро-мадської безпеки5. Інші дослідники не погоджуються з такою точкою зору, вва-

Незнайко С. В. Запровадження кримінальної відповідальності за умисне знищення…

35

№ 3

(36

), 2

01

4

2 Злобин Г. А. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных дея-ний / Г. А. Злобин, С. Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права. – М., 1978. – С. 104.

3 Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / [В. Н.Кудрявцев, П. С. Дагель, Г. А. Злобин и др.] ; под ред. В. Н. Кудрявцева, А. М. Яковлева. – М. :Наука, 1982. – С. 210.

4 Дагель П. С. Условия установления уголовной наказуемости / П. С. Дагель // Правоведение. –1975. – № 4. – С. 68.

5 Медицький І. Б. Кримінально-правова охорона об’єктів житлово-комунального господарства(на прикладі аналізу ст. 270-1 КК України) / І. Б. Медицький // Теоретичні та прикладні проблемикримінального права України : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Луганськ, 20–21 трав.2011 р. / [редкол. : Г. Є. Бондарь, А. О. Данилевський, О. О. Дудоров та ін.]. – Луганськ : РВВЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2011. – С. 318–321; Мостепанюк Л. О. Місце злочину, передбаченогост. 270-1, в системі норм Кримінального кодексу України / Л. О. Мостепанюк // Кримінальнийкодекс України: 10 років очікувань : тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародного симпо-зіуму, 23–24 вересня 2011 р. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. –С. 267–270.

жаючи основним безпосереднім об’єктом цього злочину суспільні відносинивласності6.

Зважаючи на те, що проблема визначення правильного місцезнаходженнянорми, якою передбачається кримінальна відповідальність за умисне знищенняабо пошкодження об’єктів ЖКГ, у системі Особливої частини КК, з огляду на їїскладність, потребує свого вирішення в рамках окремого дослідження7. Мивисловимо лише власну позицію щодо цього питання. Уважно проаналізувавшипогляди криміналістів, ми вважаємо більш аргументованою позицію тих учених,котрі визнають основним безпосереднім об’єктом досліджуваного складу злочи-ну суспільні відносини власності8.

Як слушно зазначають Д.О. Калмиков та Д.В. Каменський, процвітанняУкраїни як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держа-ви з ринковою економікою неможливе без належного захисту власності, якийповинен не тільки забезпечувати стабільність і розвиток економічної системинашої держави, а й сприяти підвищенню рівня добробуту всього українськогонаселення9. Забезпечення права власності є настільки важливим, що протягомусієї історії розвитку українського законодавства посягання на власність вважа-лися суспільно небезпечними діяннями та завжди каралися суворими заходамидержавного примусу.

На необхідності створення дійового механізму захисту права власності вка-зано в Основному Законі України. Зокрема, у ч. 4 ст. 14 зазначено, що державазабезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання.

Отже, важливість суспільних відносин власності є достатньою для встанов-лення їх кримінально-правової охорони.

Утім, розмірковуючи над питанням щодо необхідності визнання того чиіншого посягання на суспільні відносини, навіть такі важливі, як відносинивласності, як злочинного, законодавець має визначити, чи завдає відповіднедіяння таку шкоду суспільним відносинам (у нашому випадку суспільним від-носинам власності), яка дає підстави віднести його (діяння) до числа кримі-нально караних. Якщо суспільна небезпека самого діяння не є достатньою длявизнання його злочинним, законодавець має передбачити у диспозиції відповід-ної кримінально-правової норми наслідки, за умови настання яких діяння маєтягнути кримінальну відповідальність.


36

№ 3

(36

), 2

01

4

6 Данилевський А. О. Щодо розміщення норми про кримінальну відповідальність за умисне зни-щення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства / А. О. Данилевський //Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України : матеріали міжнар. наук.-практ.конф., м. Луганськ, 20–21 трав. 2011 р. / [редкол. : Г. Є. Бондарь, А. О. Данилевський, О. О. Дудоровта ін.]. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2011. – С. 147–151; Сербіна Н. О. Об’єкт зло-чину, передбаченого статтею 270-1 Кримінального кодексу України / Н. О. Сербіна // Науковий віс-ник Національної академії внутрішніх справ. – 2011. – № 6. – С. 177 – 182.

7 Таке дослідження було нами проведено в рамках написання іншої статті. Див.: Незнайко С. В.Щодо правильності місцезнаходження заборони, передбаченої статтею 270-1, у системі Особливоїчастини КК України / С. В. Незнайко // Вісник Луганського державного університету внутрішніхсправ імені Е.О. Дідоренка. – 2014. – № 1. – С. 198–205.

8 У той же час, навіть дійшовши висновку, ми не можемо повністю ігнорувати ту обставину, щоу кримінальному законодавстві досліджувана норма міститься у розділі ІХ Особливої частини КК«Злочини проти громадської безпеки».

9 Кримінальне право (Особлива частина) : підручник / за ред. О. О. Дудорова, Є. О. Пись -менського. Т. 1. – Луганськ : Видавництво «Елтон – 2», 2012. – С. 346.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 270-1 КК свідчить, що умисне знищення абопошкодження об’єктів ЖКГ визнається кримінально караним за умови немож-ливості або загрози неможливості експлуатації, порушення нормального фун-кціонування об’єктів ЖКГ і спричинення небезпеки для життя чи здоров’ялюдей або майнової шкоди у великому розмірі. Слід погодитися з В.П. Тихим утому, що неможливість експлуатації або її загроза чи порушення нормальногофункціонування об’єктів ЖКГ розглядаються як наслідки вказаного злочинулише у випадках, коли умисне знищення або пошкодження вказаних об’єктівспричинило небезпеку для життя чи здоров’я людей або майнову шкоду у вели-кому розмірі10.

Уважно проаналізувавши вище зазначені наслідки, як криміноутворюючийчинник умисного знищення або пошкодження об’єктів ЖКГ, ми дійшли виснов-ку, що суспільна небезпека деяких з них є недостатньою для визнання відповід-ного діяння як злочинного. Наша позиція ґрунтується на тому, що «завдяки»викладенню вітчизняними парламентарями ст. 270-1 КК в її чинній редакції докримінальної відповідальності за розглядуваний злочин може бути притягнутаособа, яка пошкодила об’єкт ЖКГ, навіть якщо такі дії не спричинили жоднихреальних суспільно небезпечних наслідків, а лише призвели до загрози нор-мального функціонуванню об’єктів ЖКГ, що спричинило створення небезпекидля здоров’я людей. Іншими словами, внаслідок невдалого законодавчого описуознак суспільно небезпечних наслідків, як криміноутворюючої ознаки складузлочину, передбаченого ст. 270-1 КК, склалася ситуація, коли до кримінальноївідповідальності можна притягнути будь-яку особу, яка пошкодила або знищи-ла об’єкт ЖКГ. Адже теоретично кожен подібний випадок можна кваліфікуватияк такий, що створив загрозу нормальному функціонуванню об’єктів ЖКГ, щоспричинило загрозу життю чи здоров’ю людей.

Підтверджує правильність висловлених вище тез й практика застосуванняст. 270-1 КК.

Так, Пролетарським районним судом м. Донецька було встановлено, що гро-мадянин Т., діючи умисно, з корисних мотивів, з метою викрадення, руками діс-тав верхню кришку люку, чим пошкодив об’єкт ЖКГ, після чого зник з місця вчи-нення злочину разом з викраденим, спричинивши при цьому шкоду ВАТ «Укр -телеком» на суму 109 грн. 20 коп. Дії громадянина Т. були кваліфіковані судом зач. 1 ст. 270-1 КК, як умисне пошкодження об’єктів ЖКГ, якщо це могло призвес-ти до неможливості експлуатації таких об’єктів, що створило загрозу дляжиття та здоров’я людей11.

Народицьким районним судом Житомирської області було встановлено, щогромадянин Д. з метою крадіжки, скориставшись відсутністю сторонніх осіб,підійшов до оглядового колодязя водогінної мережі, яка є об’єктом ЖКГ, звідкитаємно викрав металеву кришку люка вартістю 182 грн. 47 коп. Кримінально-правова оцінка дій винних відбулась з посиланням на ст. 185 КК та ст. 270-1


37

№ 3

(36

), 2

01

4

10 Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація,В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х. : Право, 2013. Т. 2 : Особливачастина / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін., 2013. – С. 522.

11 Архів Пролетарського районного суду м. Донецька. Справа № 1-324 за 2011 р.

КК, як умисне пошкодження об’єктів ЖКГ, що могло призвести до неможливос-ті експлуатації таких об’єктів, а також спричинило небезпеку для життя чиздоров’я людей12.

Як бачимо, факт викрадення металевих кришок люків розцінювався судамияк такий, що міг призвести до неможливості експлуатації або порушення нор-мального функціонування об’єктів ЖКГ, що спричинив небезпеку для життя таздоров’я людей, що ставало підставою для кваліфікації дій винних по ст. 270-1КК.

Ми не можемо погодитися з міркуваннями деяких правників щодо необхід-ності встановлення кримінальної відповідальності навіть за необережне зни-щення або пошкодження об’єктів ЖКГ. Зокрема, І.Б. Медицький зазначає, щоне виключені ситуації фактичного знищення або пошкодження об’єктів ЖКГчерез бездіяльність, яка полягає у недотриманні особою певних пере думов для їхзбереження (наприклад, зберігання газових балонів у квартирах, що, безумовно,створює реальну небезпеку виник нення загрози чи спричиняє наслідки у вигля-ді передчасного руйнування конструкцій будинків, обвалів їх частин і травму-вання мешканців). Такій поведінці, вважає правник, навряд чи притаманнийумисел, та й стаття чітко говорить про умисел, однак виокрем лення норми пронеобережне знищення чи пошкодження об’єктів ЖКГ (на прикладі ст. 196 КК)не відбулося. На підставі вище вказаних аргументів І.Б. Медицький доходитьвисновку про те, що ми вкотре стикаємося із прогалиною у кримі нальному зако-ні13.

Справді, у цій ситуації діяння особи (порушення правил зберігання газовихбалонів) може призвести до наслідків, які можуть вважатися суспільно небез-печними (руйнування будинків, що, у свою чергу, може спричинити реальнузагрозу життю та здоров’ю людей). Але науковець, вважаючи за доцільне допов-нення КК нормою про кримінальну відповідальність за необережне знищенняабо пошкодження об’єктів ЖКГ, нічого не зазначає про необхідність змін зако-нодавчого опису ознак суспільно небезпечних наслідків, як криміноутворюючо-го чинника розглядуваного злочину. А за таких умов до кримінальної відпові-дальності взагалі можна буде притягнути будь-яку особу, яка необережнопошкодила чи знищила об’єкт ЖКГ (наприклад, люк). Адже, як засвідчив ана-ліз судової практики, фактично кожен випадок крадіжки люка розцінюється яктакий, що міг призвести до порушення нормального функціонування такихоб’єктів та спричинив небезпеку для життя та здоров’я людей.

Крім того, реалізація пропозиції І.Б. Медицького, з огляду на наявність ст.196 КК («Необережне знищення або пошкодження майна»), призведе до пору-шення такого принципу криміналізації, як ненадмірність заборони.

З огляду на розроблені кримінально-правовою доктриною принципи кримі-налізації, які є загальновизнаними, можемо повністю поділити й деякі інші мір-кування, висловлені І.Б. Медицьким. Зокрема, як обставину, що підтверджуєправильність рішення законодавця про запровадження кримінальної відпові-дальності за умисне знищення або пошкодження об’єктів ЖКГ, правник нази-


38

№ 3

(36

), 2

01

4

12 Архів Народицького районного суду Житомирської області. Справа № 615/2 за 2012 р.13 Медицький І. Б. Цит. праця. – С. 320.

ває той факт, що лише в Києві протягом 2008–2010 рр. було викраде но близько6000 кришок люків оглядових колодязів, у результаті чого були чисельні випад-ки заподіяння шкоди життю і здоров’ю осіб14. Але наведений факт свідчить непро правильність рішення законодавця, а про порушення ним принципу від-носної розповсюдженості діяння, який, окрім іншого, полягає в тому, що діяння,яке має бути віднесено законом до числа кримінально караних, не може бутинадто розповсюдженим у суспільстві. Адже будь-яка спроба криміналізуватинадто розповсюджені форми поведінки була б дисфункційною, і тому надмірнарозповсюдженість діяння, навіть якщо воно являє суспільну небезпеку, є аргу-ментом не за, а проти криміналізації15.

Не є безспірною і думка І.Б. Медицького щодо політичної доцільності рішен-ня законодавця, яку вчений пояснює складною ситуацією в ЖКГ, неефективніс-тю реформування галузі, що призвела до критичного стану основних фондів під-приємств ЖКГ16. Встановлюючи кримінальну відповідальність за умисне зни-щення або пошкодження об’єктів ЖКГ, законодавець неповніою мірою з’ясуваввідповідність такого кроку принципу кримінально-політичної адекватності кри-міналізації, який означає її відповідність основним тенденціям соціальної полі-тики суспільства й держави, рівню та характеру суспільної свідомості й станугромадської думки. Зокрема, як свідчить аналіз пояснювальної записки до пер-винної редакції відповідного законопроекту, законодавець не врахував ставлен-ня громадськості та науковців до прийняття відповідного закону. Стосовно жтези І.Б. Медицького про складну ситуацію в ЖКГ, неефективності реформу-вання галузі, що призвела до критичного стану основних фондів підприємствЖКГ, то маємо зазначити, що не можемо уявити, як запровадження криміналь-ної відповідальності за умисне знищення або пошкодження об’єктів ЖКГ можехоч якось змінити ситуацію в ЖКГ.

Отже, рішення про встановлення кримінальної відповідальності за умиснезнищення або пошкодження об’єктів ЖКГ та доповнення КК ст. 270-1 було прийняте з численними порушеннями принципів криміналізації діянь. Це свід-чить про необхідність якомога скорішого внесення змін до кримінального зако-нодавства, виключення з числа кримінально караних такого діяння, як умиснезнищення або пошкодження об’єктів ЖКГ, або вдосконалення опису ознакскладу злочину, передбаченого ст. 270-1 КК (зокрема, викладення у новій редак-ції наслідків як криміноутворюючої ознаки досліджуваного складу злочину).


39

№ 3

(36

), 2

01

4

14 Медицький І. Б. Цит. праця. – С. 318.15 Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / [В. Н. Куд -

рявцев, П. С. Дагель, Г. А. Злобин и др.] ; под ред. В. Н. Кудрявцева, А. М. Яковлева. – С. 218.16 Медицький І. Б. Цит. праця. – С. 318.

УДК 343.13

Невідкладні випадки проникнення до житла чи іншого володіння особи

у кримінальному провадженні

О.В. Білоус, здобувач кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ

Досліджено питання законодавчої регламентації проникнення до житла чи іншого воло-діння особи у невідкладних випадках під час здійснення кримінального провадження.Проаналізовано кримінальне процесуальне законодавство та практика його застосування зцього питання. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення та тлумачення окремих положенькримінального процесуального закону.

Ключові слова: недоторканність житла, невідкладні випадки проникнення до житла,обшук.

Белоус О.В. Неотложные случаи проникновения в жилище или иное владение лица вуголовном производстве

Исследованы вопросы законодательной регламентации проникновения в жилище или иноевладение лица в неотложных случаях при осуществлении уголовного судопроизводства.Проанализировано уголовное процессуальное законодательство и практика его применения поэтому вопросу, разработаны предложения по усовершенствованию и толкованию отдельныхнорм уголовного процессуального закона.

Ключевые слова: неприкосновенность жилища, неотложные случаи проникновения вжилище, лицо, обыск.

Bilous Oleg. Неотложные случаи проникновения в жилище или иное владение лица вуголовном производстве

The issue of legal regulation of entering the dwelling or other private property in urgent cases dur-ing the criminal proceedings was investigated. The criminal procedural law and the practice of itsapplication in this issue were analyzed, and the suggestions for improvement and interpretation of cer-tain provisions of the Criminal Procedural Law were developed.

Key words: inviolability of dwelling, emergency cases of entering the dwelling, search.

Відповідно до кримінального процесуального законодавства потрапити дожитла чи іншого володіння особи під час здійснення кримінального проваджен-ня можна на підставі дозволу особи, яка володіє цим житлом, чи вмотивованогорішення суду. Винятком із цього правила є наявність невідкладних випадків,пов’язаних з врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім пересліду-ванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Невідкладний характер цихвипадків проникнення до житла вимагає посиленої уваги науковців і практиківдо їх регламентації та застосування під час здійснення кримінального провад-ження.

Дослідженню засад недоторканності житла та іншого володіння особи у кри-мінальному процесі були присвячені праці таких учених, як В.Т. Маляренко,Ю.М. Грошевий, Л.Д. Удалова, В.В. Назаров, О.П. Кучинська, В.О. Попелюшко,І.Л. Петрухін, І.Ф. Літвінова. Більшість із них розкривають це питання в кон-тексті КПК України 1960 р. Прийняття нового КПК України зумовлює необхід-ність переосмислення окремих норм щодо проникнення до житла чи іншоговолодіння особи.


40

№ 3

(36

), 2

01

4

У ст. 30 Конституції України визначено, що не допускається проникнення дожитла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інак-ше як за вмотивованим рішенням суду. Проте у невідкладних випадках, пов’яза-них із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуваннямосіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановленийзаконом порядок проникнення до житла чи іншого володіння особи. Такимчином, інший порядок проникнення до житла чи іншого володіння особи засто-совується за умови невідкладних випадків та їх правової регламентації.

У ч. 3 ст. 233 КПК України визначено, що слідчий, прокурор має право допостановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особилише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей тамайна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненнізлочину.

Така процедура цілком відповідає міжнародно-правовим стандартам. Адже вч. 2 ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположнихсвобод передбачено, що органи державної влади не можуть втручатись у здійс-нення права на повагу до свого житла, за винятком випадків, коли втручанняздійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві вінтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту краї-ни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи мораліабо для захисту прав і свобод інших осіб1.

Отже, відповідно до вищенаведених норм проникати до житла чи іншоговолодіння особи без її згоди чи судового рішення можна, користуючись вимогоюкрайньої необхідності та з метою досягнення завдань кримінального провад-ження, лише у таких випадках: 1) для врятування життя людей чи майна;2) у зв’язку з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненнізлочину.

Врятування життя людей чи майна як невідкладний випадок проведенняслідчих дій полягає у тому, що загроза життю чи здоров’ю повинна бути реаль-ною – крики про допомогу, постріли, погрози нападників2.

Реалізація положення закону щодо проникнення до житла чи іншого воло-діння особи у зв’язку з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються увчиненні злочину, вимагає однозначного розуміння поняття “безпосереднєпереслідування”. Слід підтримати вчених, які стверджують, що безпосереднєпереслідування означає слідування за особою безперервно протягом певногочасу, без втрати переслідувачем переслідуваного з поля зору. Не є втратою з полязору випадки, коли переслідуваний тимчасово ховається у якомусь укритті, утому числі й у житлі чи іншому володінні особи, але переслідувач знає, що вінтам перебуває, а переслідуваний усвідомлює, що переслідування його не закін-чилося3.

Білоус О. В. Невідкладні випадки проникнення до житла чи іншого володіння особи…

41

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004

2 Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. комент. / Гончаренко В.Г., НорВ.Т., Шумило М.Є..– К. : Юстініан, 2012. – С. 60.

3 Науково-практичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України / за ред.О. А. Банчука, Р. О. Куйбіди, М. І. Хавронюка. – Х. : Фактор, 2013. – С. 463-464.

Втім проблема застосування вказаного вище положення вимагає однознач-ності і щодо того, чи є тотожними поняття “підозрюваний” та “особа, яка підоз-рюється у вчиненні злочину”. Вважаємо, що цих суб’єктів кримінального про-вадження слід розрізняти. Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрю-ваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, пові-домлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримі-нального правопорушення4. Тобто йдеться про особу, яка вже затримана запідозрою у вчиненні злочину. Але ж у контексті невідкладних випадків йдетьсяне про особу, яка вже затримана, а про особу щодо якої лише здійснюється без-посереднє переслідування за підозрою, що вона вчинила конкретний злочин.

А тому в одному з науково-практичних коментарів КПК України слушновідзначається, що особами, котрі підозрюються у вчиненні злочину (в сенсі ч. 3ст. 233 КПК України), є як ті особи, яким вручено повідомлення про підозру, такі ті, безпосереднє переслідування яких здійснюється до вручення повідомленняпро підозру і навіть до внесення відомостей про кримінальне правопорушеннядо Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР), наприклад, у випад-ках, коли особу застали на місці вчинення злочину, або безпосередньо післянього5. Відтак термін “особа, яка підозрюється у вчиненні злочину” є ширшим,ніж “підозрюваний”, та включає як осіб, які є підозрюваними, відповідно до ч. 1ст. 42 КПК України, так і осіб, безпосереднє переслідування яких здійснюєтьсяще до вручення повідомлення про підозру чи до внесення відомостей про кримі-нальне правопорушення до ЄРДР.

При цьому є певні проблеми із затриманням особи до внесення відомостейпро кримінальне правопорушення до ЄРДР. Адже аналіз норм КПК України недає однозначної відповіді на питання щодо можливості проникнення до житлапід час безпосереднього переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні зло-чину, до внесення відомостей до ЄРДР. Так, відповідно до ч. 3 ст. 214 КПКУкраїни здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєструабо без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, вста-новлену законом. А згідно з ч. 3 цієї ж норми до внесення відомостей до ЄРДРдозволяється проводити лише огляд місця події і лише у невідкладних випадках.Буквальне тлумачення вищенаведених норм дає підстави стверджувати, що довнесення відомостей до ЄРДР жодних процесуальних дій (окрім огляду місцяподії) здійснювати не можна.

Такі колізії кримінального процесуального законодавства зумовлюють необ-хідність пошуку шляхів виходу із ситуації, які не завжди є легальними. Аналізпрактики свідчить, що з метою формального дотримання КПК щодо осіб, якіпідозрюються у вчиненні злочину, спочатку складаються матеріали про затри-мання в порядку адміністративного провадження. І лише коли відомості прокримінальне правопорушення будуть внесені до ЄРДР, складається протоколпро затримання в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України. Гіршим варіан-том є фальсифікація часу затримання, щоб час, вказаний у протоколі затриман-


42

№ 3

(36

), 2

01

4

4 Кримінальний процесуальний кодекс України: зак-во набуває чинності з 19 лист. 2012 р.(офіц. текст) – К. : Паливода А.В., 2012. – 326 с.

5 Науково-практичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України / за ред.О. А. Банчука, Р. О. Куйбіди, М. І. Хавронюка. – Х. : Фактор, 2013. – С. 463-464.

ня, не передував внесенню відомостей до ЄРДР. А останнім часом почали прак-тикувати внесення відомостей до ЄРДР за інформацією, яку надає слідчий без-посередньо з місця події по телефону. Зрозуміло, що здійснювати переслідуван-ня особи і одночасно передавати інформацію по телефону практично нереально.

Слід зауважити, що вказана проблема не є новою для вітчизняного кримі-нального процесуального законодавства, адже за КПК 1960 року також затри-мувати особу можна було лише в межах порушеної кримінальної справи. Втім,як бачимо, КПК України 2012 року не вніс ясності у вирішення цього питання.

На нашу думку, вирішення цієї проблеми слід шукати в тому, що поняття“досудове розслідування” та “кримінальне провадження” не є ідентичними.Адже відповідно до п. 5 ст. 3 КПК України “досудове розслідування – стадія кри-мінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей прокримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань …”6.А “досудове розслідування” є ширшим та розпочинається з прийняття заяви чиповідомлення про кримінальне правопорушення. Адже до внесення відомостейдо ЄРДР можуть здійснюватися не лише огляд місця події, а й прийняття заяви(повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення та складаннявідповідного протоколу. Вважаємо, що проникнення до житла чи іншого воло-діння особи у зв’язку з невідкладністю випадків, визначених у законі, такожможе здійснюватися на етапі прийняття та перевірки інформації про вчиненекримінальне правопорушення, що вимагає внесення відповідних змін до кримі-нально-процесуального законодавства.

Ч. 3 ст. 233 КПК України обумовлює необхідність з’ясування питання про те,для яких саме процесуальних дій закон дозволяє проникнення до житла у невід-кладних випадках? Адже в цій нормі визначено, що прокурор, слідчий за погод-женням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дійзвернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Якщо про-курор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддявідмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такогообшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню впорядку, передбаченому ст. 255 КПК7. Відтак невідкладні випадки, передбаченіч. 3 ст. 233 КПК України, стосуються лише проведення обшуку. Адже вказано,що після проникнення до житла у невідкладних випадках слідчий чи прокурорзобов’язані звернутися з клопотанням про проведення обшуку, і нічого не гово-риться про інші слідчі дії, зокрема огляди чи негласні слідчі розшукові дії.

Саме так тлумачиться ч. 3 ст. 233 КПК України і в науково-практичномукоментарі КПК: оскільки у ч. 3 ст. 233 йдеться про обов’язок прокурора, слідчо-го звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку в житлічи іншому володіння особи, то невідкладні випадки проникнення, передбачені уцій нормі, не стосуються інших слідчих (розшукових) дій8. Але ж у ч. 1 ст. 233


43

№ 3

(36

), 2

01

4

6 Кримінальний процесуальний кодекс України.: зак-во набуває чинності з 19 лист. 2012 р.(офіц. текст).

7 Кримінальний процесуальний кодекс України.: зак-во набуває чинності з 19 лист. 2012 р.(офіц. текст).

8 Науково-практичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України / за ред.О. А. Банчука, Р. О. Куйбіди, М. І. Хавронюка.

КПК України 2012 року визначено, що її правила стосуються проникнення дожитла з будь-якою метою, тобто не обмежені лише обшуком. При тому, що ч. 3цієї ж норми визначає процедуру проникнення до житла у невідкладних випад-ках, які стосуються лише обшуку. Вважаємо, що це потребує вдосконалення.Адже перераховані в Конституції України, КПК та інших законах Україниневідкладні випадки проникнення до житла можуть виникати не лише під часпроведення обшуку, а стосуватися й інших процесуальних дій. Окрім цього, уКонституції України не вказано, що невідкладні випадки обмежуються лишепроведенням обшуку. Навпаки, ч. 3 ст. 30 Конституції України визначає, що уневідкладних випадках можливий інший, встановлений законом порядок про-никнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду іобшуку9.

У моніторинговому звіті “Реалізація нового КПК України у 2013 році”,також відзначається: “Коли підозрюваний вривається в житло чи інше примі-щення під час переслідування, то оперативникам не слід зупиняти свою опера-цію і бігти до суду за отриманням санкції. Вони мають завершити її, проникнув-ши до житла. Але дозвіл на таке проникнення все одно необхідно отримуватипостфактум”10. При цьому слід зазначити, що про таке переслідування у звітіговориться у межах аналізу процедури проведення обшуку. Це обумовлено тим,що у невідкладних випадках затримання та обшук є взаємообумовленими про-цесуальними діями. Адже коли відбувається затримання особи в житлі, де вонаховається від переслідування, то, очевидно, має бути проведений обшук з метоювиявлення доказів вчинення кримінального правопорушення. Водночас ч. 1ст. 234 КПК України визначає, що обшук проводиться з метою не лише вияв-лення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопо-рушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, якебуло здобуте у результаті його вчинення, а й для встановлення місцезнаходжен-ня розшукуваних осіб.

Окрім того, у висновку щодо проекту КПК України, підготовленому експер-тами Ради Європи, вказано, що положення, яке обумовлює терміновість про-никнення в приміщення без попереднього отриманого ордера при проведеннізвичайних слідчих (обшук, огляд та слідчий експеримент) дій має стосуватися івідповідних положень щодо негласних слідчих (розшукових) дій. На думку екс-пертів, хоча в обох випадках вони окреслені випадками відповідно “врятуванняжиття та майна чи з безпосереднього переслідування” та “врятування життялюдей та запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину”, протеупущення особливої умови, пов’язаної з гостротою ситуації, легко призводитимедо практичного нехтування судовим контролем за негласними слідчими діями11.


44

№ 3

(36

), 2

01

4

9 Конституція України від 28.06.1996 р. (із змінами та доповненнями) // ВВР України. – 1996.– № 30. – Ст. 141.

10 Реалізація нового КПК України у 2013 році (моніторинговий звіт) / О.А. Банчук, І.О. Дмит -рієва, З.М. Саідова, М.І. Хавронюк. – К. : ФОП Москаленко О.М., 2013. – С. 35.

11 Висновок щодо проекту Кримінально-процесуального кодексу України / підготовленоДиректоратом з питань правосуддя та захисту людської гідності Генерального директорату І – Правалюдини і верховенство права, на підставі експертизи Бахмайєр-Вінтер Л., МакБрайд Д., Сванідзе Е.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://coe.kiev.ua/projects/cti/Draft%20CPC%20experti-se%20final%201_Ukr.pdf

Це свідчить, що ч. 3 ст. 233 КПК України потребує вдосконалення, адженевідкладні випадки не повинні стосуватися лише проведення обшуку у житлічи іншому володінні особи. А тому відповідна норма має бути викладена у такійредакції: “У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокуроромзобов’язаний невідкладно звернутися з клопотанням про проведення слідчої дії,яка була проведена, до слідчого судді. Слідчий суддя, перевіряє, крім іншого, чидійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володінняособи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопо-тання слідчого про проведення слідчої дії, яка була проведена, або слідчий суддявідмовить у задоволенні такого клопотання, встановлені внаслідок такої слідчоїдії докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в поряд-ку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу”.

Таким чином, у вказаних випадках відсутність попереднього судового дозво-лу компенсується наявністю судового контролю post factum. А у випадку непід-твердження наявності невідкладних випадків усі отримані результати цієї слід-чої дії не мають жодного юридичного значення.

Цікавий факт, що подібне положення було закріплено у ст. 15 КонституціїУкраїнської Народної Республіки 1918 року, де визначалося, що органи право-вої охорони в “наглих випадках” можуть порушити недоторканність “домаш-нього огнища” і без судового наказу. Але в такому випадку має бути “на жадан-ня громадянина” доставлений судовий наказ не пізніше ніж за 48 годин по“довершенню ревізії”12. Тобто ми фактично повернулися до тієї процедури, якабула визначена майже 100 років тому, але через військово-політичні обставинине була реалізована.

Отже, фактичною підставою проникнення до житла чи іншого володінняособи під час досудового розслідування є наявність невідкладних випадків,пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім пересліду-ванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Втім таке законодавчезакріплення невідкладних випадків проникнення до житла чи іншого володінняособи під час кримінального провадження також потребує вдосконалення. Аджезаконодавець у ч. 3 ст. 233 КПК України лише продублював положення ч. 3ст. 30 Конституції України, а не уточнив їх з урахуванням особливостей кримі-нального провадження.

Як зазначає В.Т. Маляренко, у кримінальному провадженні переліквиключних, невідкладних випадків, коли проведення огляду житла чи іншоговолодіння особи, обшуку та виїмки в них не терпить зволікання, може бути при:1) раптовій появі фактичних підстав проведення таких слідчий дій; 2) наявнос-ті загрози знищення або приховання предметів (документів), які мають доказо-ве значення; 3) необхідності зупинити подальшу злочинну діяльність особи чикількох осіб; 4) інших аналогічних випадках13.


45

№ 3

(36

), 2

01

412 Конституція Української Народньої Республіки (Статут про державний устрій, права і віль-ності УНР) від 29.04.1918 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0002300-18

13 Маляренко В.Т. Про недоторканість житла та іншого володіння особи як засаду криміналь-ного судочинства / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 9. – С. 8.

Отже, положення кримінального процесуального законодавства, які регла-ментують порядок проникнення до житла чи іншого володіння особи у невід-кладних випадках, потребують суттєвого вдосконалення. Невідкладний харак-тер таких випадків зумовлює спрощення процедури під час обмеження консти-туційного права особи на недоторканність житла, що, в свою чергу, вимагає чіт-кості та ефективності їх законодавчого регламентування.

УДК 343.102

Клопотання на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи:

сучасний стан та перспективи

О. Б. Комарницька, кандидат юридичних наук, професор Національної академії прокуратури України

Здійснено теоретико-прикладний аналіз клопотання на проведення обшуку.Висвітлюються проблемні аспекти участі прокурора при підготовці клопотання до слідчогосудді. Пропонуються шляхи удосконалення законодавства з метою підвищення ефективностідіяльності прокурора по захисту інтересів особи та держави в кримінальному проваджені.

Ключові слова: обшук, підстави, прокурор, слідчий, клопотання.

Комарницька О.Б. Ходатайство на проведение обыска жилья или другого владениялица: современное состояние и перспективы

Осуществлено теоретико-прикладной анализ ходатайства на проведение обыска.Освещаются проблемные аспекты участия прокурора при подготовке ходатайства к след-ственному судье. Предлагаются пути усовершенствования законодательства с целью повы-шения эффективности деятельности прокурора по защите интересов лица и государства вуголовном судопроизводстве.

Ключевые слова: обыск, основания, прокурор, следователь, ходатайство.

Komarnicka Oksana. A solicitor is on leadthrough of search of habitation or other domain ofperson: modern state and prospects

In the article it is carried out teoretiko-applied analysis of solicitor on the leadthrough of search.The problem aspects of participation of public prosecutor light up at preparation of solicitor to the inves-tigation judge. The ways of improvement of legislation are offered with the purpose of increase of effi-ciency of activity of public prosecutor on defence of interests of person and state in criminalprovadzheni.

Key words: search, grounds, public prosecutor, investigator, solicitor.

Однією з головних функцій соціальної, правової держави є утвердження ізабезпечення прав і свобод людини та громадянина (ст. 3, 55 КонституціїУкраїни). Їх гарантії в правовій державі забезпечуються чинним законодавствомта ефективною діяльністю правоохоронних та судових органів. Прийняттядовгоочікуваного КПК України на базі міжнародно-правових норм та європей-ського досвіду через свою радикальну новизну підвищило інтерес науковців тапрактиків. Такий інтерес зумовлений неоднозначним праворозумінням та право-застосуванням норм КПК України учасниками кримінальних процесуальнихвідносин. Ключовим суб’єктом кримінальних процесуальних відносин став про-курор з новою для вітчизняного законодавства та практики функцією. Він здійс-


46

№ 3

(36

), 2

01

4

нює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у форміпроцесуального керівництва досудовим розслідуванням. За КПК України,результативність виконання завдань кримінального провадження залежить відефективності реалізації прокурором своїх наглядових та процесуально-керівнихповноважень. Механізм реалізації повноважень прокурора закріплений у п. 10 ч.1 ст. 36 КПК України: прокурор погоджує або відмовляє у погодженні клопотаньслідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, у випадках,передбачених цим Кодексом, чи самостійно подає такі клопотання слідчому судді.Таким «випадком» є погодження клопотань слідчого про проведення обшуку дослідчого судді. Сутність такого «погодження», з одного боку, полягає в концен-трації комплексу засобів захисту конституційних гарантій особи та громадянина,а з іншого – спрямування досудового розслідування, визначення обсягу доказу-вання в кримінальному провадженні. Одним із способів отримання (збирання),фіксації доказів або перевірки вже отриманих доказів у конкретному криміналь-ному провадженні є обшук. Вагомою складовою мети обшуку є наявність підставвідповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України, зокрема: фактичних та правових, якімають вказувати на можливість досягнення його мети. Для проведення обшукужитла чи іншого володіння особи потрібно отримати ухвалу слідчого судді, якійпередує подача клопотання. Клопотання, яке подається слідчим, має бути погод-жене прокурором – процесуальним керівником або складене ним з метою, зазна-ченою у ст. 234 КПК України, та адресуватися до суду того ж району для поста-новлення ухвали слідчим суддею про дозвіл на обшук житла чи іншого володін-ня особи або відмови в задоволенні такого клопотання.

Тому прокурор має змогу безпосередньо перевіряти законність підстав дляпроведення обшуку або самостійно їх обґрунтовувати. Більше того, прокурорможе самостійно проводити таку слідчу дію, брати в ній участь або давати вка-зівки слідчому з її проведення.

Проблематиці підготовки клопотання про проведення обшуку за нормамиКПК України 1960 року присвячені праці таких вітчизняних вчених, якЮ.П. Аленін, А.М. Баранов, В.Д. Берназ, Т.М. Барабаш, І.Д. Гончаров,Ю.О. Гурджі, Ю.В Кореневський, А.М. Ларин, Є.Д. Лук’янчиков,В.Т. Маляренко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, І.З. Рогатинська, С.М. Стахівськийта ін. Однак у працях зазначених авторів висвітлювалися загальні проблемипроведення обшуку в цілому, а не за нормами КПК України 2012 р. Особливостіж підготовки клопотання про проведення обшуку з участю прокурора, наслідкидля осіб, які залучаються до кримінального провадження, та й долі самого про-вадження залишаються недослідженими.

Відповідно до п. 6 Наказу Генерального прокурора України № 4 гн на про-курорів усіх рівнів покладається обов’язок уживати заходів щодо поліпшенняякості досудового розслідування, зокрема: при вирішенні питань щодо погод-ження клопотань слідчих при проведенні слідчих (розшукових) дій ретельноперевіряти наявність відповідних підстав, принципово реагувати на всі фактипорушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенніслідчих (розшукових) дій1. За КПК України (ст. 36, ч. 3 ст. 234) завдання слід-

Комарницькв О. Б. Клопотання на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи…

47

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні : наказ Генеральногопрокурора України від 19 грудня 2012 року № 4 гн [Електронний ресурс] / Офіційний веб-порталГенеральної прокуратури України. – Режим доступу : www.gp.gov.ua.

чого, прокурора полягає в підготовці законного, обґрунтованого клопотання пропроведення обшуку. Саме тому їм необхідно планувати проведення даної слідчої(розшукової) дії. Така конструкція норм КПК України є суперечливою, з пози-ції конституційних засад, адже прокурор повинен, окрім планування проведен-ня обшуку, здійснювати нагляд за його підготовкою й самим проведенням.

За час дії КПК України вже непоодинокі випадки безпідставного зверненняорганів досудового розслідування до слідчого судді з клопотанням про прове-дення обшуку, рівень самих клопотань невисокий, а їх юридичне наповнення незавжди відповідає встановленим законом вимогам. Усе це не сприяє забезпечен-ню прав і свобод людини та їх законних інтересів, з одного боку та ефективномуі результативному виконанню завдань кримінального провадження, – з іншого.

З огляду на це зростає значення форми та змісту клопотання на проведенняобшуку та норм ст. 234, 235 КПК України, де передбачені два види наслідків роз-гляду такого клопотання: про відмову в задоволенні та про надання дозволу наобшук. Така структура процесуальних норм змушує сторону обвинуваченняготувати високого рівня клопотання через позбавлення можливості в подальшо-му повторно звернутися з тим самим обґрунтуванням або усунути недоліки.Власне кажучи, не стати заручником самим створеної ситуації.

Так, при необхідності провести обшук житла чи іншого володіння особислідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчогосудді з відповідним клопотанням. Таке клопотання, на нашу думку, повинномістити також відомості, зазначені у ч. 5 ст. 234 КПК України та в інших взає-мопов’язаних статтях КПК України:

1) відомості, які підтверджують факт вчинення кримінального правопору-шення (відомості з ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, пред-метом яких є дане майно); цей пункт, на нашу думку, недоречний, відомості євже в ЄРДР, оскільки слідчий суддя не вирішує справу по суті; його доцільноприбрати з п. 5 ст. 234 КПК України також через те, що він не узгоджується ізч. 3 ст. 234 КПК України, яка не вимагає від слідчого, прокурора надавати такідокази;

2) мета обшуку (для чого проводиться зазначена дія, тобто що планує слід-чий, прокурор отримати за результатами проведення такої слідчої (розшу -кової) дії);

3) зв’язок особи володільця житла (особи, яка фактично проживає) чи іншо-го володіння з досудовим розслідуванням (достатність відомостей вважати, що ужитлі фактично проживає особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, танаявні дані, що у даному будинку за фактичним місцем проживання правопо-рушника є засоби або знаряддя вчинення злочину, або речі, викрадені у потер-пілого, підтверджені дані, що правопорушник проживає у будинку, щоналежить іншій особі);

4) відомості про те, що відшукані речі й документи, на які є посилання у кло-потанні, мають значення для цілей досудового розслідування як самостійно, такі в сукупності з іншими доказами, а також відомості, що дані речі можуть бутидоказами під час судового розгляду по зазначеному кримінальному проваджен-ню, що відшукані речі, документи або особи можуть знаходитися у зазначеномув клопотанні житлі чи іншому володінні особи;


48

№ 3

(36

), 2

01

4

5) особи, які проводитимуть обшук, уповноважені на здійснення такої дії(передбачити випадки проведення обшуку шляхом надання доручення іншомуслідчому, прокурору. Але в жодному разі не оперативному працівнику, оскількич. 2 ст. 235 КПК України передбачає, що в ухвалі слідчого судді про дозвіл наобшук житла чи іншого володіння особи зазначається прокурор, слідчий, якийподав клопотання про обшук. Про вказаних осіб йдеться в ст. 234 КПКУкраїни);

6) посилання на норми КПК України щодо проведення обшуку;7) підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухва-

ли слідчого судді (у випадку проникнення до житла чи іншого володіння уневідкладних випадках – ч. 3 ст. 233 КПК України);

8) аргументований факт невиконання ухвали про тимчасовий доступ доречей і документів. Це може бути акт, протокол тощо (ч. 1 ст. 166 КПК України).

Запропоновані елементи мають бути не просто зазначені у клопотанні, а йзрозумілою повинна бути надана їх оцінка, тобто має чітко визначатись, якимчином такі елементи взаємопов’язані з кримінальним провадженням та як вонивпливають на права, свободи та законні інтереси володільця/власника житла чиіншого володіння особи. Така багатогранність клопотання про обшук житла чиіншого володіння особи вказує на те, що воно включає комплекс заходів, ціліс-ний механізм, якого спрямований на формування доказової бази з одночаснимзахистом прав і свобод людини і громадянина. Не можна зазначати у клопотан-ні, що обшук проводиться за місцем проживання чи знаходження підозрювано-го, а також не можна з одним клопотанням звертатися і просити надати дозвіл напроведення обшуку в декількох приміщеннях, які мають різне функціональнепризначення.

Незважаючи на досить широке дослідження питань форми та змісту клопо-тання про проведення обшуку як у матеріально-правовому, так і у процесуаль-ному аспектах, правозастосовна практика виявляє низку проблем реалізаціїцього інституту, які вимагають теоретичного осмислення та практичного вирі-шення.

Як підстави для відмови у задоволенні клопотань про обшук слідчі суддізазначають: 1) здебільшого ненадання належних доказів на обґрунтування кло-потання і недоведеність обґрунтованості клопотання при його безпосередньомурозгляді; 2) незазначення підстав для проведення обшуку; 3) незазначенняособи, якій належить житло чи інше володіння, та особи, у фактичному володін-ні якої воно знаходиться (п. 6 ч. 3 ст. 234 КПК України); 4) незазначення, якіконкретно необхідно відшукати знаряддя та засоби вчинення злочину, іншіпредмети та речі, здобуті злочинним шляхом. Причинами повернення клопотаньпро проведення обшуку стали порушення вимог щодо територіальної юрисдик-ції та заяви органів досудового розслідування про їх повернення. У зв’язку зізмінами у порядку реєстрації нерухомого майна у слідчих та прокурорів вини-кають певні труднощі в отриманні даних щодо власників будинків та квартир,оскільки процедура отримання такої інформації суворо регламентована й трива-ла, що перешкоджає оперативності слідчих дій. Оскільки КПК України непередбачено визначення територіальності при розгляді клопотань про проведен-ня обшуку житла чи іншого володіння особи, то у суддів виникають спірніпитання щодо підсудності розгляду зазначеної категорії справ.


49

№ 3

(36

), 2

01

4

Серед питань, що виникають у слідчих суддів при розгляді клопотань слід-чих про проведення обшуку житла та іншого володіння особи, заслуговують наувагу такі. На момент прийняття рішення про проведення обшуку слідчому чипрокурору можуть бути ще невідомі всі ознаки предметів, які планується відшу-кати, тому в клопотанні слідчого, на думку деяких слідчих суддів, як і в ухваліслідчого судді, можна їх не деталізовувати, а вказати на вже відомі загальні відо-мості про них. Якщо слідчий чи прокурор вносять до суду клопотання про про-ведення повторного обшуку, підстави для його проведення не можуть бути ана-логічними, що і при первинному обшуку. Вони повинні доповнювати ті, що вжерозглядалися слідчим суддею, або бути новими, якщо не були відомі слідчому чипрокурору при проведенні первинного обшуку2.

Заслуговує на увагу вимога зазначення у клопотанні обставин кримінально-го правопорушення, у зв’язку розслідуванням якого подається клопотання, а невсіх відомостей про кримінальну подію. Недотримання такого принципу напрактиці часто призводить до перенесення відомостей із клопотання слідчого доували слідчого судді. Надалі така ухвала потрапляє до рук учасників провад-ження і зазначені у ній відомості стають відомі великому колу осіб. Така несві-дома неуважність слідчого, прокурора призводить до розголошення таємницідосудового розслідування. В даному випадку потрібно врахувати взаємообумов-леність кримінально-процесуальних та кримінально-правових норм.

Крім того, до клопотання мають бути додані оригінали або належним чиномзавірені копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрун-товує доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі– ЄРДР) щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопо-тання, а також докази, які б обґрунтовували доводи клопотання, крім копіїрапорту про виявлення кримінального правопорушення. Як правило, повинніподаватися належним чином завірені копії необхідних документів, оскількиоригінали зберігаються в матеріалах провадження. Адже слідчий самостійний усвоїй професійній діяльності та має всі передбачені законом можливості дляотримання відповідної інформації при підготовці клопотання. На практицінепоодинокі випадки, коли в клопотанні відсутні доказові та необхідні відомос-ті, однак вони містяться у додатках до клопотання, з яких вбачається, що відшу-кані грошові кошти знаходяться в конкретному будинку із зазначенням адреси.Це вимагає ефективного прокурорського нагляду при погодженні клопотання, втому числі при формуванні доказової бази.

Як свідчить судова практика, слідчі та прокурори, звертаючись до слід -чого судді з клопотаннями про обшук, досить часто зловживають вимогамип. 7 ч. 3 ст. 234 КПК України, відповідно до якого клопотання про обшук повинно містити вичерпний перелік речей та документів, які потрібно розшука-ти, оскільки фраза «інші речі, предмети, документи, що мають відношення докримінального провадження та майна здобутого в результаті вчиненого кримі-нального пра вопорушення», відкрила великий простір для маневру під час


50

№ 3

(36

), 2

01

4

2 Коровайко О. Розгляд клопотань про застування заходів забезпечення кримінального провад-ження. Проблемні питання, що виникають у практиці слідчих суддів/ О. Коровайко // СловоНаціональної школи суддів України. – 2013. – № 1(2). – С. 23.

обшуку3. Перенесення такого тесту в ухвалу слідчого судді фактично дозволяти-ме слідчому діяти на свій розсуд, вилучати будь-які речі та предмети, в томучислі ті, які не стосуються кримінального провадження, в межах якого прово-диться обшук.

Відсутність у клопотаннях посилання на конкретні речі, документи або осіб,яких планується відшукати, призводить до порушення недоторканності житла,що гарантоване КПК України, Конституцією України та неповною мірою відпо-відає п. 7 ч. 3 ст. 234 та п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України. На нашу думку, у випадкунеможливості точного зазначення речей, документів правильним буде зазначен-ня родових ознак речей чи документів, які підлягають вилученню, з підставнедопущення в подальшому сумнівів та суперечностей. Такі недоліки у діяль-ності слідчих, прокурорів не відповідають покладеній на них функції контролюза дотриманням прав і свобод людини у кримінальному провадженні.

Адже відсутність вказівки у клопотанні на конкретну мету обшуку розгляда-ється Європейським судом з прав людини як порушення ст. 6 Конвенції з правлюдини. Зокрема, у справі „Смирнов проти Росії” від 07.07.2007 р. суд зазначив,що, враховуючи невизначеність формулювань постанови, працівники органіввнутрішніх справ на власний розсуд визначили предмети, що підлягають вилу-ченню. Постанова про проведення обшуку не містила відомостей про кримі-нальну справу та мету обшуку4.

Невиконання вимог про законність, обґрунтованість та вмотивованістьрішення слідчого судді тягне визнання обшуку незаконним. Зокрема, ЄСПЛ,визнаючи порушення ст. 8 КЗПЛ та констатуючи незаконність обшуку в справі„Ернст та інші проти Бельгії”, зазначив, що ордер на проведення обшуку не міс-тив жодної інформації про конкретні цілі та підстави проведення обшуку,характер розслідування, точні місця проведення обшуків та про предмети, щопідлягали вилученню.

Власне кажучи, наслідком таких дій є те, що під час обшуку житла чи іншо-го володіння особи практикується вилучення більшої кількості документів чиречей, ніж вказана в ухвалі (санкції) слідчого судді. За логікою ч. 7 ст. 236 КПКУкраїни такі «додатково» вилучені об’єкти стають тимчасово вилученим майномі на наступний робочий день їх долю повинен вирішувати суд. Хоча опосередко-вано у ч. 8 ст. 236 КПК України та безпосередньо у ст. 103 КПК України міс-титься вказівка на те, щоб протокол обшуку складався. Але в деяких випадкахвін не складається або не фіксується весь перелік вилученого майна і проку-рор/слідчий не звертається до суду. Цим порушується право власності.

Натомість таке порушення процесуальних гарантій призводить до додатко-вих обов’язків слідчого, прокурора. Слідчий буде зобов’язаний повернути цемайно володільцю не пізніше 4 діб після вилучення, якщо суд за клопотаннямслідчого не накладе на нього арешт як на таке, що стосується провадження. У


51

№ 3

(36

), 2

01

4

3 П’ятковський В.І. Узагальнення судової практики розгляду слідчими суддями клопотань пронадання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи 2012-2013 роках.[Електронний ресурс] / П’ятковський В.І. // Судова влада України. – Режим доступу :http://kmm.if.court.gov.ua/sud0909/orgrob/sdfsdsd/yiojhukhuk/.

4 Кримінальний процес : підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р.Туманянц та ін. ; за ред.В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х. : Право, 2013. – С. 391.

випадку, якщо таке клопотання не подавалося, строк повернення майна скоро-чується до однієї робочої доби (ст. 16, 169, 171, 173, 236, 237 КПК України). Цяінноваційна норма кореспондується з принципом розумності термінів здійснен-ня процесуальних дій (ст. 28, 113) і, очевидно, покликана стимулювати слідчих:а) дотримуватись при обшуку переліку майна, наведеного в дозволі суду;б) лише за наявності достатніх підстав приймати відповідальні рішення віднос-но вилучення іншого майна; в) у будь-якому випадку формувати детальні йогоописи, як цього і вимагає процедура; г) не зволікати з поверненням необґрунто-вано вилученого майна, яке не має значення для встановлення істини у кримі-нальному провадженні. Адже відхилення від дозволу суду змусить їх проводитидодаткове документальне оформлення і доводити обґрунтованість своїх дійперед судом.

Отже, при розгляді та погодженні клопотання про обшук необхідно виходи-ти з обов’язку слідчого (прокурора), довести перед судом наявність достатніхпідстав вважати, що відшукані речі, документи мають значення для досудовогорозслідування, співвідносяться з обставинами вчиненого кримінального право-порушення за витягом з ЄРДР і знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі.При цьому прокурору слід пам’ятати, що слідчий суддя буде у кожному конк-ретному випадку оцінювати, чи є обґрунтованою необхідність обмеження кон-ституційного права особи, вина якої не встановлена обвинувальним вирокомсуду і яка має право на поводження з нею як з невинуватою особою.

Крім того, прокурору при погодженні або самостійному складанні клопотан-ня потрібно з’ясувати взаємозалежні вимоги, які суд при закритому розглядіклопотання буде встановлювати, а прокурор доводити або спростовувати їх.Адже невиконання вимог про законність, обґрунтованість та вмотивованістьрішення слідчого судді тягне за собою визнання обшуку незаконним, а отрима-них при цьому відомостей недопустимими для подальшого використання в якос-ті доказів.

Наступною важливою складовою організаційного аспекта прокурорськогопогодження клопотання є правильне визначення відповідно до ст. 32, 34, 218КПК України, місця проведення досудового розслідування, підсудності для пра-вильного визначення суду, до якого слід подавати клопотання.

Позитивною новацією КПК України слід вказати те, що ч. 2 ст. 233 КПКУкраїни, яка на відміну від раніше діючого, закріплює легальне визначенняпонять «житло» та «інше володіння» і дає можливість не звертатися до спеціаль-ного законодавства, аби зрозуміти зміст зазначених категорій. При цьому, якщонежитлове приміщення складається з декількох будівель та приміщень (цех,лабораторія, адміністративні й виробничі будівлі, прибудови), то в клопотанніпотрібно вказувати, в якому саме приміщенні слідчий має намір провести обшукта в який спосіб.

Водночас практика вносить свої корективи в розуміння місця проведенняобшуку, зокрема стосовно можливого проведення обшуку в комунальній квар-тирі, готелі тощо. Непорозуміння ж у вирішенні цього питання, труднощі у тлу-маченні норм КПК України приводять до прийняття неправових рішень на ста-дії досудового розслідування. Вирішення даної проблеми полягає в детальномуз’ясуванні всіх складових терміна «житло». Це 1) будь-яке приміщення; 2) зна-


52

№ 3

(36

), 2

01

4

ходження приміщення у постійному або тимчасовому володінні особи; 3) з будь-яким самостійним призначенням і статусом; 4) пристосоване для постійного аботимчасового проживання в ньому фізичних осіб; 5) всі складові такого примі-щення.

Щодо цього питання в юридичній літературі висловлюються різні думки.Відзначимо точку зору В.Т. Маляренка, з якою ми погоджуємось: терміном«житло» охоплюються будь-яке інше приміщення або забудова, які не належатьдо житлового фонду, але використовуються для тимчасового проживання (дача,садовий будинок, кімната в гуртожитку, номер у готелі, лікарняні та санаторніпалати, кімнати баз відпочинку, туристичні палатки тощо). В. Т. Маляренкопропонує також в окремих випадках, наприклад, при тривалому перебуванні,пов’язаному із професійною діяльністю особи, тимчасовим житлом визнаватикупе поїздів та каюти кораблів5 . Оскільки ч. 1 ст. 3 КПК України не міститьвизначення термінів «особа», «юридична особа», «фізична особа». У п. 11, 12 цієїстатті дається визначення «малолітня особа», «неповнолітня особа». Тут йдетьсятільки про фізичних осіб. Тому для полегшеного тлумачення цих норм доцільнопрямо вказати у ст. 223 КПК України на належність житла чи іншого володінняяк фізичним, так і юридичним особам незалежно від форм власності.

Однак у ч. 2 ст. 233 КПК України в якості володінь особи не згадані такіоб’єкти нерухомості, як споруди, об’єкти, які за своїми технічними, функціо-нальними, експлуатаційними, архітектурними, економічними властивостями неналежать до будівель. Це на практиці призводить до різних правових наслідківпри їх застосуванні, через різний правовий статус такої нерухомості та її цільо-ве призначення. Наприклад, будівлями є житлові будинки, школи, театри, гара-жі, цехи заводів. Споруди, що призначені для якихось суто технічних цілей такі,як димарі, телевізійні вежі, мости, підпірні стіни, оскільки в них відсутні примі-щення або вбудовані в них приміщення, не визначають їхнього основного при-значення, є інженерними спорудами. Законодавець у визначенні «інші володін-ня особи» залишив словосполучення «тощо». Це свідчить про бажання законо-давця зберегти баланс між динамічними правовідносинами та статичними. Під«тощо», на нашу думку, можна підвести такі об’єкти (природного походження таштучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути ізберегти або приховати певні предмети (речі, цінності), тобто сюди можна від-нести такий об’єкт нерухомості, як споруда.

Припис ч. 2 ст. 8 Європейської конвенції з прав людини відрізняється віднорм КПК України та Основного Закону. Відмінність полягає у тому, що вітчиз-няний законодавець передбачив недоторканність не тільки житла, а й «іншоговолодіння особи», тим самим створив для власних правоохоронних органівскладніші умови, ніж в країнах Європи. З огляду на це доцільно, на нашу думку,для однозначного тлумачення вищезазначених понять уніфікувати законодав-ство з міжнародно-правовими актами і визначити єдине поняття «житло».

П. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008 № 2 «Продеякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на


53

№ 3

(36

), 2

01

4

5 Маляренко В. Т. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду криміналь-ного судочинства / Маляренко В.Т. // Кримінальний процес України: стан та перспективи розвит-ку. — К., 2004. — С. 79.

тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадя-нина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудово-го слідства» містить розширене значення поняття «житло». Згідно із ст. 17 Зако -ну України від 23 лютого 2006 р. “Про виконання рішень та застосування прак-тики Європейського суду з прав людини” судам необхідно враховувати, що від-повідно до практики Європейського суду з прав людини поняття “житло” у п. 1ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює нелише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення,які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та іншіприміщення6. Щодо позиції Європейського суду, то він дійшов висновку, щоофіційний офіс компанії, її філії або службові приміщення, зокрема торговель-ні, можуть претендувати на захист тією ж мірою, як і фізична особа, коли йдеть-ся про захист її службового приміщення7. Тобто обшук, огляди приміщень тадокументів, експертизу документів можна проводити як в офісних приміщенняхюридичної особи, так і в помешканнях її засновників8. Про це йдеться також уПостанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справахпро корисливі злочини проти приватної власності» від 25.12.1992 р. № 12.

На практиці мають місце випадки помилкового включення до клопотанняслідчого чи прокурора про обшук додаткового клопотання щодо надання слід-чим суддею дозволу на проведення особистого обшуку осіб, які перебувають вжитлі чи іншому володінні. Це суперечить ст. 236 КПК України, оскількиповноваження щодо прийняття такого рішення має особа, що проводить обшук,тобто слідчий або прокурор, а не слідчий суддя.

Нововведенням КПК України є те, що слідчий суддя може визначити обме-ження застосовування технічних засобів фіксації проведення слідчої дії під часдачі дозволу на проведення тих слідчих дій, які проводяться за його рішенням:обшуку у житлі чи іншому володінні особи.

З точки зору міжнародно-правових актів (Загальної декларації прав люди-ни, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародногопакту про громадянські і політичні права), а також справ, розглянутихЄвропейським судом з прав людини, законними можна вважати обмеженняправа на недоторканність житла, якщо вони мають правову основу. Такою осно-вою має бути законна, обґрунтована та мотивована ухвала слідчого судді, поста-новлена за результатами всебічного дослідження клопотання на проведенняобшуку.

Найпоширенішою формою обмеження права на недоторканність житла уході розслідування злочинів є обшук. Тому процесуальний закон повинен міти-


54

№ 3

(36

), 2

01

4

6 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування судамиУкраїни законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав ісвобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досу-дового слідства» від 28.03.2008 № 2 [Електронний ресурс] // Постанови: Офіційний сайт ВерховноїРади України. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-03

7 Паліюк В.П. Застосування судами загальної юрисдикції України Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод у разі «неякісного» законодавства ( ст. 8 Конвенції щодо права наповагу до свого житла і кореспонденції) / В.П. Паліюк // Часопис цивільного і кримінального судо-чинства. – 2014. – № 3( 18). – С. 74.

8 Галаган В.І. Реалії і проблеми нового КПК України / В.І. Галаган, О.І. Галаган // Юридичнийчасопис Національної академії внутрішніх справ. – 2013. –№ 1. – С.16.

ти не тільки гарантії законності проведення обшуку, а й механізм відновленняпорушених прав. КПК України не містить такого механізму. Тому під час погод-ження клопотання про проведення обшуку прокурор повинен не тільки сплану-вати хід виконання даної слідчої (розшукової) дії, а й вжити заходів, аби недопустити порушення закону. Порушення процесуальних вимог при поданніабо погодженні клопотання є безпосереднім порушенням прав людини та уне-можливлює виконання завдань кримінального провадження.


55

№ 3

(36

), 2

01

4

УДК 347.91/.95

Змагальність у цивільному судочинстві як форма реалізації принципів

вини і добросовісності в цивільному праві

С. О. Короєд,кандидат юридичних наук

Розкривається зміст принципу змагальності в цивільному судочинстві та принципів виниі добросовісності в цивільному праві. Обґрунтовується, що принцип змагальності є формоюреалізації принципу вини (добросовісності, правомірності правочину) в цивільному праві, узв’язку з чим в розуміння принципу змагальності закладається новий зміст. Зроблено висновок,що суттєва сторона принципу змагальності повинна проявлятися, по-перше, у розподілі міжсторонами в справі (незалежно від їх процесуального статусу) обов’язку доведення певних фак-тів відповідно до норми матеріального права з огляду на існуючий предмет доказування, а по-друге, суд повинен слідкувати за неухильним виконанням цього обов’язку.

Ключові слова: цивільне судочинство, цивільне право, добросовісність, обов’язок доведен-ня, предмет доказування.

Короед С.А.Раскрывается содержание принципа состязательности в гражданском судопроизводстве и

принципов вины и добросовестности в гражданском праве. Обосновывается, что принципсостязательности является формой реализации принципа вины (добросовестности, право-мерности сделки) в гражданском праве, в связи с чем в понимание принципа состязательностизакладывается новое содержание. Сделан вывод, что существенная сторона принципа состя-зательности должна проявляться, во-первых, в распределении между сторонами по делу (неза-висимо от их процессуального статуса) обязанности доказывания определенных фактов всоответствии с нормой материального права с учетом существующего предмета доказива-ния, а во-вторых, суд обязан следить за неукоснительным выполнением этой обязанности.

Ключевые слова: гражданское судопроизводство, гражданское право, добросовестность,обязанность доказывания, предмет доказывания.

Koroed Sergey.It is revealed the content of the adversarial principle in civil proceedings and principles of guilt

and integrity in the civil law. It is proved that the adversarial principle is a form of implementation ofprinciple of guilt (conscientiousness, legitimacy of the transaction) in civil law, in connection with thisin understanding of the adversarial principle it is laid new content. It is concluded that a significantaspect of the adversarial principle should be manifested, first, in the allocation between the parties ofthe case (regardless of their procedural status) of the burden of proof of certain facts in accordance with

56

№ 3

(36

), 2

01

4

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ТА ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС

the substantive laws with regard to the existing object of proof, and secondly, duty of the court to fol-low the strict observance of this obligation and to ensure its implementation.

Key words: civil proceedings, civil law, conscientiousness, burden of proof, subject of proof.

Змагальність є однією із передбачених Конституцією України основнихзасад судочинства та ключовим принципом цивільного процесуального права.Принцип змагальності в цивільному процесі полягає в правах та обов’язках сто-рін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо подання доказів та участі в їхдослідженні, а також у змагальній формі процесу, що спрямована на досягнен-ня дійсних обставин справи, всебічній перевірці доводів та міркувань учасниківпроцесу1.

У ЦПК України цей принцип закріплено у ст. 10, згідно з якою цивільнесудочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослід-ження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повиннадовести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог абозаперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічномуі повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь усправі, їх права та обов’язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинен-ня процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановленихцим Кодексом.

Як зазначається в юридичній літературі, для змагального типу процесу ха -рак терна є така побудова судочинства, за якої, як мінімум, по-перше, необхіднерозмежування процесуальних функцій, тобто функцій сторін та суду; по-друге, єдві протилежні процесуально рівні сторони; по-третє, функціонування незалеж-ного від сторін суду, який здійснює функцію правосуддя та розгляду справи2.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обста-вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З цьоговипливає, що в цивільних процесуальних відносинах кожен повинен доводитисвою позицію. Принцип змагальності є основоположним принципом цивільногопроцесуального права.

Водночас ще М.А. Гурвич зазначав, що цивільне процесуальне право є фор-мою примусового виконання цивільно-правових обов’язків, формою захистусуб’єктивних прав, коли закріплені в нормах права приписи не виконуютьсязобов’язаними особами добровільно3. В.І. Тертишніков предмет цивільного про-цесуального права визначав як суспільні відносини між судом та іншими учас-никами процесуальної діяльності при здійсненні правосуддя в цивільних спра-вах та у зв’язку із примусовим застосуванням норм матеріального права міжсуб’єктами цивільних, трудових, житлових, сімейних правовідносин4. В юри-

Короєд С. О. Змагальність у цивільному судочинстві як форма реалізації принципів…

57

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Цивільний процес України: академічний курс : підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч.закл. / за ред. С. Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2009. – С. 100.

2 Курс цивільного процесу : підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; заред. В. В. Комарова. – Х. : Право, 2011. – С. 213.

3 Гурвич М. А. Советское гражданское процессуальное право / М. А. Гурвич М.А. – М. :“Высшая школа”, 1964. – С. 19.

4 Тертишніков В. І. Цивільний процес України (курс лекцій) : навч.-практ. посіб. /Тертишніков В.І. – Х. : ФІНН, 2011. – С. 7.

дичній літературі визнається, що наявність і регулюючий прояв процесуальнихнорм зумовлені потребами реалізації норм матеріальних. Процесуальні норми, всвою чергу, відіграють важливу роль, забезпечуючи оптимальні умови правово-го регулювання. Зазначається, що всі приписи процесуальних норм мають про-цедурний характер, тобто всі вони визначають найбільш доцільний порядокздійснення правотворчої або правозастосовної діяльності й призначені сприятиефективному і справедливому досягненню результату, який передбачений нор-мою матеріального права, що підлягає застосуванню5.

Отже, цивільне процесуальне право має своєю метою забезпечення реаліза-ції норм матеріального права, що якраз і визначає зобов’язану особу з доказу-вання фактів у матеріальних правовідносинах. Оскільки за допомогою проце-суального права реалізуються норми права матеріального, то останні, безумов-но, справляють свій вплив і на визначення зобов’язаної особи в доказуванні впроцесуальних правовідносинах.

Йдеться про принципи вини та добросовісності й правомірності правочину(презумпції вини, добросовісності і правомірності правочину), які діють уцивільному праві та впливають на визначення зобов’язаної особи із доказуван-ня того чи іншого факту у випадку виникнення цивільно-правового спору прооспорення правомірності дій іншого учасника цивільних правовідносин.

Ми спробуємо показати, що принцип змагальності в цивільному судочинствіє формою реалізації принципу вини (добросовісності, правомірності правочину)в цивільному праві, а відтак закласти в принцип змагальності цивільного про-цесу новий зміст.

Як вище зазначалося, в цивільному праві діє принцип вини, який означає,що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином,вважається винною в цьому, якщо не доведе протилежне. Так само й той, хтозаподіяв шкоду особі або майну громадянина, вважається винним, якщо недоведе, що шкоду заподіяно не з його вини6. Принцип добросовісності та при-нцип правомірності правочину теж являють собою відповідні презумпції, щоможуть бути спростовані7. З положень закону випливає, що обов’язок спросту-вання цих презумпцій (добросовісності та правомірності правочину) поклада-ється на суб’єкта, який відповідні дії (правочин) ставить під сумнів.

Принцип вини в цивільному праві закріплений у ст. 1166 ЦК України, згід-но з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщовона доведе, що шкоди завдано не з її вини, а також у ст. 614 ЦК України, заякою особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності їївини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором абозаконом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних віднеї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини

Цивільне право та цивільний процес

58

№ 3

(36

), 2

01

4

5 Юридическая процессуальная форма: теория и практика / под общ. ред. П. Е. Недбайло,В. М. Горшенёва. – М. : Юрид. лит., 1976. – С. 4, 35-36.

6 Цивільне право : навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів / за ред.О. А. Підопригори та Д. В. Бобрової. – К. : Вентурі, 1995. – С. 189.

7 Цивільне право : підручник : у 2 т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. І. Бєговата ін. ; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – Х. : Право, 2011. – Т. 1. –С. 29, 273.

доводить особа, яка порушила зобов’язання. При цьому кожна із сторін узобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належ-ним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповно-важеною на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги(ч. 2 ст. 527 ЦК України). А відтак інша сторона зобов’язана надати такі доказина підтвердження належного виконання свого обов’язку. Отже, нормами мате -ріального права чітко визначено суб’єкта, на якого покладено обов’язок дове-дення.

Принцип добросовісності закріплено у ст. 12 ЦК України: якщо закономвстановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення осо-бою свого права, то поведінка особи вважається добросовісною та розумною,якщо інше не встановлено судом.

Принцип правомірності правочину передбачено ст. 204 ЦК України: право-чин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом абоякщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, згідно із наведеними нормами матеріального права обов’язок доведен-ня правомірності дій (добросовісності дій) покладається на суб’єкта, який вчи-нив відповідні дії, законність яких оспорюється іншою стороною. Із цьоговипливає, що учасники цивільних матеріальних правовідносин зобов’язанідовести правомірність тих дій, які вони вчинили, якщо такий обов’язок випли-ває з норм матеріального права.

Доведення обставин при вирішенні процесуальних питань теж покладаєтьсяна суб’єкта, який є відповідальним за відповідні процесуальні дії.

У свою чергу, як ми встановили на початку, принцип змагальності проявля-ється, по-перше, в самій змагальній процедурі, а по-друге, в праві й обов’язкусторін визначати коло фактів, на які вони можуть посилатися, та обов’язкудовести обставини, якими вони обґрунтовують свої вимоги або заперечення.Згідно із ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є зма-гальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні передсудом їх переконливості. Тобто змагальність проявляється в праві визначатиколо обставин, якими обґрунтовуються вимоги, надавати докази на підтвер-дження цих обставин та доводити перед судом їх переконливість. Таким чином,визначення обставин і надання доказів визначається як свобода сторони, а не їїобов’язок.

Водночас, як встановлено вище, розподіл між сторонами фактів, які повин-на довести та чи інша сторона, здійснюється відповідно до принципу вини (при-нципу добросовісності), що діє в цивільному праві. Тому виникають питання, чиозначає принцип змагальності розподіл між сторонами обов’язки доказування,чи може цей принцип обмежувати судовий розгляд лише обставинами, на якіпосилаються сторони, залишаючи без уваги обставини, визначені матеріальнимправом?

Якщо виходити із ст. 129 Конституції України, то подання доказів є правом(свободою), а не обов’язком сторони. Тобто змагальність у цивільному судочин-стві – це право надавати докази і доводити свою переконливість. Обов’язок жедоведення стороною, учасником цивільних правовідносин, певних матеріально-правових фактів – це не принцип змагальності, а принцип вини. А відтак при-


59

№ 3

(36

), 2

01

4

нцип змагальності в цивільному судочинстві забезпечує реалізацією принципувини. Тому принцип змагальності сам по собі не повинен бути основою для роз-поділу між сторонами тягаря доказування і за своїм змістом повинен визначатидії суду в процесі доказування. Адже якщо брати до уваги, що змагальність – цеправо сторін визначати обставини, на які вони посилаються, а їх обов’язок –подати докази, то як бути в тих випадках, коли для правильного вирішенняспору заявлених сторонами обставин і поданих доказів недостатньо?

На нашу думку, відповідь частково міститься в Кодексі адміністративногосудочинства України. Так, у ст. 11 “Змагальність сторін, диспозитивність та офі-ційне з’ясування всіх обставин у справі” передбачено, що розгляд і вирішеннясправ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін,свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх перекон-ливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовноюзаявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позов-них вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необ-хідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, прозахист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких поданоадміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної проце-суальної дієздатності. Суд вживає передбачених законом заходів для з’ясуваннявсіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів звласної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у спра-ві, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думкусуду, не вистачає.

Таке визначення змагальності в адміністративному судочинстві більш повновідповідає змісту змагальності, наведеному у ст. 129 Конституції України, ніжположення ст. 10 ЦПК України. Тобто змагальність в адміністративному судо-чинстві пов’язується із функцією суду офіційно з’ясовувати необхідні в межахпредмета доказування обставини справи, чого в цивільному судочинстві регла-ментація принципу змагальності не передбачає.

Крім того, зі змісту ст. 129 Конституції України випливає свобода сторін,тобто сторони самі визначають обставини і самі визначають докази, які бажаютьнадати. Але ж для встановлення цих обставин, що є необхідним для виконаннясудом вимог ст. 213 і 214 ЦПК України, суд не може обмежуватися діями (пояс-неннями) сторін. Адже для вирішення спору суд має застосувати ту чи іншунорму матеріального права, гіпотеза якої якраз і вказує на обставини, наявністьчи відсутність яких приводить цю норму в дію. А відтак суд має так чи інакшез’ясувати ці обставини (їх наявність чи відсутність) для виконання ст. 214 ЦПКУкраїни. Тому непосилання сторін на вказані в нормі матеріального праваобставини чи неподання на їх підтвердження доказів жодним чином не можеобмежувати повноваження суду з’ясовувати ці обставини і перевіряти їх доказа-ми.

Отже, принцип змагальності в цивільному судочинстві має забезпечуватиреалізацію принципу вини і добросовісності, що діють в цивільному праві тачітко розподіляють обов’язки з доказування конкретних фактів між сторонами


60

№ 3

(36

), 2

01

4

цивільних правовідносин, і жодним чином не може обмежувати повноваженнясуду в з’ясуванні обставин справи та перевірки їх доказами в межах предметадоказування.

У цьому аспекті принцип змагальності повинен розглядатися лише з фор-мальної сторони, тобто передбачати таку процедуру, в якій цивільна справа роз-глядається шляхом змагання, спору сторін, дослідження доказів, що подані сто-ронами, що відповідає ст. 129 Конституції України, а також витребувані судом впорядку забезпечення виконання вимог ст. 213, 214 ЦПК України.

У свою чергу, зі змісту принципу змагальності варто вилучити його розумін-ня як обов’язку кожної сторони довести обставини, на які вони посилаються,оскільки такий обов’язок випливає з норм матеріального права, а також розу-міння цього принципу як обмеження активності суду в з’ясуванні обставинсправи та перевірки їх доказами.

Таке розуміння принципу змагальності унеможливить випадки, коли відпо-відачі в силу принципу змагальності зобов’язані заперечувати і надавати відпо-відні докази на спростування нічим не підтверджених доводів позивача, колиобов’язок доведення існування обставин покладається саме на позивача, а ненавпаки – зобов’язувати відповідача доводити відсутність певних обставин,існування яких не довів позивач.

Наприклад, у рішенні господарського суду м. Києва від 17.08.2007 у справі32/140 зазначено: “Оцінюючи об’єктивні обставини справи, суд вважає, щодоводи позивача про наявність змови між представниками Особи-1, Особи-2 тафізичною особою-підприємцем Особою-3 відповідачами не спростовані”.З таким висновком важко погодитися, адже суд насамперед повинен був з’ясу-вати, чи доведені позивачем його позовні вимоги (оскільки обов’язок спросту-вання презумпції правомірності правочину нормами матеріального правапокладено саме на особу, яка заперечує дійсність правочину), і якщо суд вважає,що позивач довів обґрунтованість своїх позовних вимог, його позов задовольня-ється. У нашому ж випадку суд задовольнив позовні вимоги з посиланням нанедоведеність заперечень, заявлених відповідачами. Такий висновок суду супе-речить загальному правилу розподілу обов’язку доказування. Суд не вправізадовольняти вимоги позивача на тій підставі, що відповідач не надав перекон-ливих доводів і його заперечення не доведені. Адже обов’язок доказування непереміщується від позивача, який не довів своїх вимог, до відповідача.

Таким чином, суттєва сторона принципу змагальності в цивільному судо-чинстві повинна проявлятися, по-перше, у розподілі між сторонами в цивільнійсправі (незалежно від їх процесуального статусу) обов’язку доведення певнихфактів відповідно до норм матеріального права з огляду на предмет доказуван-ня, по-друге, в обов’язку суду слідкувати за неухильним дотриманням цьогообов’язку і забезпечувати його виконання.


61

№ 3

(36

), 2

01

4

УДК 349.6

Систематизація законодавства з оцінки впливів на стан навколишнього середовища

С. М. Шершун,кандидат юридичних наук,здобувач Інституту держави і праваім. В.М. Корецького НАН України

Аналізується стан законодавства з оцінки впливів на стан навколишнього середовища,розглядаються погляди науковців на формування правових інститутів різних видів оцінок уданій сфері. Доводиться, що існують об‘єктивні підстави для систематизації відповідногозаконодавства. Досліджуються різні варіанти здійснення цієї систематизації на базі чиннихта майбутніх законодавчих актів, зокрема, Закону України «Про охорону навколишнього при-родного середовища» та Екологічного кодексу України, розробка якого поставлена на порядокденний. Доводиться, що найбільш прийнятним, оптимальним варіантом систематизаціїправових норм з екологічної оцінки є розробка спеціального закону про оцінку впливів на станнавколишнього середовища. Пропонується концепція та структура цього закону, який маєвизначити ключові положення з екологічної оцінки в Україні.

Ключові слова: оцінка впливів на стан навколишнього середовища, екологічна оцінка, еко-логічне законодавство, критерії оцінки, охорона навколишнього середовища.

Шершун С.Н. Систематизация законодательства об оценке воздействий на состояниеокружающей среды

Анализируется состояние законодательства по оценке воздействий на состояние окру-жающей среды, рассматриваются взгляды ученых на формирование правовых институтовразличных видов оценок в данной сфере. Доказывается, что существуют объективные основа-ния для систематизации соответствующего законодательства. Исследуются различныеварианты осуществления этой систематизации на базе действующих и будущих законода-тельных актов, в частности Закона Украины «Об охране окружающей природной среды» иЭкологического кодекса Украины, разработка которого поставлена на повестку дня.Обосновывается, что наиболее приемлемым, оптимальным вариантом систематизации пра-вовых норм по экологической оценке является разработка специального закона об оценке воз-действия на состояние окружающей среды. Предлагается концепция и структура этого зако-на, который должен определить ключевые положения по экологической оценке в Украине.

Ключевые слова: оценка воздействий на состояние окружающей среды, экологическаяоценка, экологическое законодательство, критерии оценки, охрана окружающей среды.

Shershun Sergiy. Systematization of legislation on the impact on the environment This article examines the state of the law of the impacts on the environment are considered the

views of leading scientists in the formation of legal institutions of various types of assessments in thisarea, it is proved that there are objective reasons for organizing the relevant legislation. The differentembodiments of this systematization based on current and future legislation, including the Law ofUkraine “On Environmental Protection” and the Ecological Code of Ukraine, which is placed on thedevelopment agenda. It is shown that the most appropriate, best option systematization of lawEnvironmental Assessment is the development of a special law on the assessment of impacts on theenvironment. The concept and structure of the Act, which is to identify key, fundamental provisions ofthe environmental assessment in Ukraine.

Key words: assessment of effects on the environment, environmental assessment, environmentallegislation, evaluation criteria, the environment.

Відносини з оцінки впливів на стан навколишнього середовища регулюють-ся нормами нормативно-правових актів різного рівня та призначення.Особливістю розвитку цих норм є їх диференціація за різними напрямами оці-ночної діяльності, які зовнішньо виглядають такими, що не зв‘язані один з


62

№ 3

(36

), 2

01

4

одним, є самостійними за характером та регламентом здійснення. Це дає підста-ви для окремого їх дослідження у еколого-правовій літературі, результатамичого є висновки про існування самостійних правових інститутів з окремих видівоцінок у даній сфері, відсутність будь-яких зв‘язків між ними. Так, В.І. Андрей -цев безапеляційно наголошує на тому, що екологічна експертиза не може роз-глядатися як складова процесу оцінки впливів на стан навколишнього середо-вища проектів господарської діяльності. Адже вона має ширшу сферу застосу-вання, може використовуватися у судовій, криміналістичній, адміністративнійта іншій практиці вирішення конкретних справ1. Д.О. Палєхов виступає протиоб‘єднання ОВНС (оцінки впливів на стан навколишнього середовища) з еколо-гічною оцінкою стратегічних рішень. На його думку оцінка має особливу проце-дуру, стосується спеціального об‘єкта – політики, планів, програм. При цьомуД.О. Палєхов не проти об‘єднання ВНС і екологічної експертизи, виділення їх вєдиний інститут екологічної оцінки проектів2. Обмежений варіант застосуванняоцінки впливів на стан навколишнього середовища (ОВНС) пропонуєЯ.О. Адаменко, котрий поділяє її на стратегічну оцінку впливів на стан навко-лишнього середовища (для політик, програм); територіальну оцінку (для планіві проектів адміністративно-територіального розвитку) та оцінку проектів будів-ництва підприємств, будинків і споруд3. Впадає в око, що дискусії щодо виді-лення видів оцінки в галузі охорони навколишнього середовища, об‘єднанняцих видів за певними ознаками не виходять за рамки стратегічної екологічноїоцінки, оцінки проектів, що плануються для впровадження. Пояснити це можнахарактером досліджень у даній сфері, які зосереджуються на окремих напрямахправового регулювання оціночної діяльності екологічної спрямованості, а від-так, надають цим напрямам особливого значення.

Між тим законодавство має тенденцію до наповнення спеціалізованими при-писами з оцінки впливів на стан навколишнього середовища. Їх кількість, сферазастосування набули такого стану та характеру, що виникає об’єктивна потребав комплексному аналізі правового регулювання даної сфери суспільних відно-син. Таке дослідження має дати відповідь на питання: наскільки виправданадиференціація у правовому забезпеченні оцінки впливів на стан навколишньо-го середовища та чи потрібна систематизація приписів, що спеціалізуються нарегламентації оцінки у сфері взаємодії суспільства та природи.

Постановка такого питання зумовлюється тим, що за зовнішніми ознакамиправове забезпечення оцінки у даній сфері не можна віднести до цілісних пра-вових структур. У ньому має досить чітка спеціалізація за окремими напрямамита об’єктами оцінки. Початок такої спеціалізації поклав Закон України «Проохорону навколишнього природного середовища», який окремі розділи присвя-

Шершун С. М. Систематизація законодавства з оцінки впливів на стан…

63

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечения эффективности экологичес-кой экспертизы : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрдических наук /В.И.Андрейцев: 12.00.06. – Х., 1992. – С. 43-48.

2 Палехов Д.О. Правові засади стратегічної екологічної оцінки : дис. … канд. юрид. наук:12.00.06 / Д.О. Палехов Д.О. – К. : Інститут держави і права ім..В.М.Корецького НАН України,2009. – С. 74-82.

3 Адаменко Я.О. Оцінка впливів техногенно небезпечних об‘єктів на навколишнє середовище:науково-теоретичні основи. Практична реалізація : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ратехн. наук : спец. 21.06.01 / Я.О.Адаменко. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 22.

тив екологічній експертизі, моніторингу в галузі охорони навколишнього при-родного середовища, екологічному нормуванню та стандартизації, а терміну«оцінка» надав спеціалізованого значення тільки у контексті розробки проектівгосподарської діяльності, що плануються до впровадження, та оцінки впливів надовкілля нових штамів мікроорганізмів та біологічно активних речовин. Ціположення тією чи іншою мірою були продубльовані базовими природоресур-сними законодавчими актами (земельним, водним, лісовим кодексами, кодек-сом про надра, законами про рослинний світ, про тваринний світ, про охоронуатмосферного повітря). Досягненням цієї групи законодавчих актів з питаньоцінки було визначення окремих оціночних критеріїв стану природних ресурсів(«стиглість деревостанів», «деградовані землі», «техногенно забруднені землі»,«водність», «маловоддя», «якість води», «шкідлива дія вод», «техногенні родови-ща корисних копалин», «рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнен-ня, види тварин», «другорядні лісові матеріали» тощо).

Ще більшої спеціалізації набуло правове забезпечення здійснення оцінки уданій сфері на рівні законів, що регламентують відносини у сферах суспільногожиття, де виникають екологічні проблеми, зокрема, законів України «Про від-ходи», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про об’єктипідвищеної небезпеки», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про енер-гозбереження», «Про регулювання містобудівної діяльності» тощо. У цих зако-нах поряд з традиційними положеннями з нормування та стандартизації, екс-пертизи, моніторингу, що пристосовані для застосування у відповідних сферах,з’явилися вузькоспеціалізовані приписи, що прямо чи опосередковано зумов-люють здійснення оціночних заходів або ж передбачають оціночні характерис-тики тих чи інших ситуацій, об‘єктів тощо. Зокрема, в них зустрічаються вказів-ки про: оцінку очікуваних результатів виконання програми, зокрема екологіч-них, та визначення її ефективності; ідентифікацію об‘єктів підвищеної небезпе-ки; декларацію безпеки; оцінку загрози неправомірного вилучення радіоактив-них матеріалів; оцінку впливу на навколишнє природне середовище об‘єктівповодження з відходами; оцінку безпеки проектів сховищ радіоактивних відхо-дів тощо. На рівні зазначених законів були також сформовані приписи, щопередбачають важливі для здійснення оцінки у даній сфері положення з визна-чення (прийняття) різного роду переліків, реєстрів, класифікацій небезпечнихоб‘єктів, речовин, екологічних ситуацій, розробка яких покладається на відпо-відні органи виконавчої влади.

Із розглянутими законами кореспондуються закони функціонального оці-ночного характеру та підзаконні акти, що спеціалізуються на регламентаціїоцінки у даній сфері. Ця група нормативно-правових актів, по суті, надає завер-шеності спеціалізації правового регулювання у даній сфері, поглиблює її зарахунок конкретизації базових правових положень з окремих напрямів оціноч-ної діяльності в даній сфері, розвитку методологічної основи оцінки впливів настан навколишнього середовища, предметної спрямованості на задоволенняпотреб практики в отриманні оціночних характеристик з різних питань форму-вання та реалізації державної екологічної полики в Україні. До цієї групи нор-мативно-правових актів входять, зокрема, закони України «Про екологічну екс-пертизу» та «Про екологічний аудит», які регламентували порядок здійснення


64

№ 3

(36

), 2

01

4

екологічної експертизи та екологічного аудиту в Україні. Безумовно, до цієїгрупи законів має бути включений Закон України «Про оцінку землі». Він є пер-шою спробою на рівні спеціального закону прив’язати оцінку не до певного видудіяльності, а до конкретного природного ресурсу. Втім акцент у ньому зробленопереважно не на оцінці впливів на стан земель, а на оцінці земель як об’єктаринкових відносин. З позиції охорони довкілля слабким місцем цього Закону євідсутність норм щодо оцінки земель з точки зору їх безпечності для здоров’ялюдини. Велику роль у розвитку правового регулювання оцінки у даній сферівідіграли підзаконні акти. За їх допомогою були виділено, підкреслено оціноч-ний характер та визначено механізм застосування багатьох приписів оціночногозмісту екологічного законодавства. Про сферу та зміст дії підзаконних норма-тивно-правових актів з питань оцінки можна судити за їх назвою, зокрема:Порядок функціонування національної системи оцінки антропогенних викидівта абсорбції парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколомпро речовини, що руйнують озоновий шар, затверджений постановою КабінетуМіністрів України від 21.04.2006 р. № 554; Порядок проведення оцінки вразли-вості ядерних установок та ядерних матеріалів, затверджений наказомДержавного комітету ядерного регулювання України від 30.11.2010 р. № 169;Порядок проведення державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки,затверджений наказом Державного комітету ядерного регулювання України від21.02.2005 р. № 21; Методичні рекомендації з розрахунку та узагальнення інди-каторних показників моніторингу якості питної води та стану питного водопос-тачання, затверджені Міністерством регіонального розвитку, будівництва тажитлово-комунального господарства України від 04.03.2013 р. № 78; Методикаоцінки ефективності реалізації регіональних природоохоронних та державних(загальнодержавних) цільових екологічних програм, затверджена наказомМінприроди від 15.10.2012 р. № 491; Вимоги до переліку та змісту документівдля надання експертного висновку про рівень надзвичайної ситуації техноген-ного та природного характеру, затверджені наказом Міністерства надзвичайнихситуацій України від 15.09.2011 р. № 1000 та ін.

Зазначений склад правових приписів з оцінки у даній сфері та джерел їхпоходження вказує на те, що правове забезпечення тут розвивається екстенсив-но за рахунок розширення кола питань, щодо яких має застосовуватися спеці-альна оцінка. У такому розвитку подій правове забезпечення оцінки впливів настан навколишнього середовища не є оригінальним. За таким же сценаріємздійснюється розвиток інших сфер правового регулювання, кульмінацією якогоє формування окремого правового інституту, що фіксується окремим розділом уголовному для даній сфері законі, або прийняттям спеціального закону з відпо-відного питання. Такі ж наслідки матиме й розвиток правового забезпеченняоцінки впливів на стан навколишнього середовища. Адже при усій своїй зов-нішній відокремленості окремі види оціночної діяльності багато що пов’язує.Насамперед така єдність зумовлена самою суттю оцінки, яка незалежно віднапряму здійснення призначена для визначення потенційної загрози заподіян-ня шкоди довкіллю з боку тих чи інших об‘єктів, виявлення аномалій у сферівзаємодії суспільства і природи, шляхом встановлення відповідності діяльності,що планується чи здійснюється, правовим критеріям екологічної безпеки. Усі


65

№ 3

(36

), 2

01

4

види правової оцінки у даній сфері (тобто оцінки, що спеціально передбачена тарегламентована екологічним законодавством) єднаються і у контексті вирішен-ня спеціальних завдань, які на них покладаються. Вони мають контактувати,коли результати одного виду оцінки мають враховуватися при здійсненні оцінкиіншого виду. Наприклад, оцінка стану довкілля за результатами здійсненнямоніторингу відіграє важливу роль у здійсненні екологічної оцінки стратегічнихрішень, проектів діяльності, що планується, екологічного аудиту підприємств таінших господарських об‘єктів. У певних випадках оцінка одного виду може ста-новити етап у процедурі певної спеціалізованої оцінки. Це, зокрема, відбуваєть-ся у процедурі оцінки впливів на стан навколишнього середовища при проекту-ванні та будівництві підприємств та інших споруд, в якій екологічна експертизавиступає завершальною її стадією. Важливо, що кожний вид оцінки не конкуруєодин з одним, а доповнює, забезпечує охоплення оцінкою всі сфери охоронидовкілля, сприяючи тим самим реалізації державної екологічної політики вУкраїні.

Отже, є об’єктивні підстави для здійснення систематизації законодавства зоцінки впливів на стан навколишнього середовища. Констатація цього зумов-лює постановку іншого питання: на базі якого законодавчого акту це має бутизроблено? При начебто очевидній відповіді на це питання – Закону України«Про охорону навколишнього природного середовищ», а в перспективномуперіоді – майбутнього Екологічного кодексу України, не все так однозначно.Адже Закон безнадійно застарів. Його зміст переглядається, уточнюється з огля-ду на зміни у суспільному житті, розвитку економіки, природних процесах, станідовкілля, які вимагають удосконалення управління, способів та методів вирі-шення екологічних проблем. Ці зміни стосуються й тих його положень, щопов’язані з оцінкою, зокрема, визначення системи екологічних нормативів тастандартів, організаційних засад екологічної експертизи, впровадження еколо-гічного аудиту, застосування оцінки щодо впливу на навколишнє середовищенових штамів мікроорганізмів та біологічно активних речовин. Втім коригуван-ня норм Закону з питань оцінки мали частковий характер не виходили за межітих юридичних конструкцій, на яких він побудований. Зазначені конструкціїдосить жорсткі, не дозволяють зробити маневр у запровадженні новацій щодорегулювання відповідних питань. Ілюстрацією цьому є запровадження у зако-нодавчу практику приписів з екологічного аудиту. Вони уперше з‘явилися у спе-ціальному Законі України «Про екологічний аудит». Базовий у цій сфері ЗаконУкраїни «Про охорону навколишнього природного середовища» таких норм непередбачав. Норми про аудит у ньому з‘явилися тільки після прийняття24.06.2004 зазначеного закону, зафіксувавши те, що сталося. Для цих приписівмісце знайшлося лише у статті, присвяченій екологічному страхуванню. Тобтоконструкція закону не дозволила поставити екологічний аудит в один ряд зіншими видами діяльності оціночного характеру (зокрема, з екологічною екс-пертизою). Але якщо екологічний аудит все ж таки певним чином був зафіксо-ваний у базовому для даної сфері законі, то багато інших видів спеціальної оцін-ки у даній сфері лишилися поза його дією. Це лише підтверджує зроблений уеколого-правовій літературі висновок про те, що Закон України «Про охоронунавколишнього природного середовища» вичерпав себе, вже не стільки визна-


66

№ 3

(36

), 2

01

4

чає канву подальшого розвитку екологічного законодавства, скільки йде слідомза подіями, лише фіксує наслідки законодавчих рішень з тих чи інших питань.З огляду на це розробка та прийняття Екологічного кодексу України доситьактуальна. Але вирішення цього питання надто затягнулося. Розробці концеп-туальних засад Кодексу приділялася увага з початку 1990-х років, рішення пройого розробку неодноразово приймалися на парламентському та урядовому рів-нях4, а питання досі так і не вирішено. До останнього часу не було запропонова-но жодного варіанту проекту кодексу, який викликав би інтерес науковців, щозаймаються еколого-правовими проблемами. Навіть проект Кодексу, внесений упершій половині 2000-х років до парламенту (за реєстр. № 5170 від20.02.2004 р.), не розглядався навіть на рівні профільного комітету ВерховноїРади України й сьогодні про нього забули, так і не зробивши об’єктом публічнихобговорень. Є усі підстави вважати, що ще довго питання про розробкуЕкологічного кодексу України буде лише ґрунтом для опрацювання різних тео-ретико-методологічних підходів до систематизації екологічного законодавства5.Адже прийнятного консенсусу тут нема і не помітне зближення різних точокзору з розробки концептуальних засад опрацювання цього Кодексу. За такихумов слід керуватися міркуваннями практичної доцільності, виходити з нагаль-них потреб держави щодо законів, що регулюють відносини у сфері взаємодіїсуспільства і природи. З цієї точки зору, законотворчі зусилля слід зосередити нарозробці нової редакції Закону України «Про охорону навколишнього природ-ного середовища», з назвою Закон України «Про охорону навколишнього сере-довища». Як відомо, термін «навколишнє середовище» найбільш відповідає кон-цепції права навколишнього середовища, яка є офіційною концепцію ООН, їїорганізацій і установ6. У рамках цього закону можна вирішити більшість питаньсистематизації екологічного законодавства. Нова редакція головного у галузіохорони навколишнього середовища закону дозволить у розділі «Оцінка впливівна стан навколишнього середовища» об’єднати різні види оціночної діяльності усфері охорони довкілля, виділити спільні моменти та визначити їх систему, кри-терії оцінки впливів на стан навколишнього середовища.

Основне навантаження щодо систематизації приписів з оцінки в галузі охо-рони навколишнього середовища має нести спеціальний закон про оцінку впли-вів на стан навколишнього середовища. Ідеологію цього закону мають визнача-ти так звані норми-принципи та норми, що визначають сферу застосуваннязакону його призначення. Останні найкраще включати до преамбули закону, дозавдань якої, власне, і належить визначення ідейних мотивів прийняття закону,його головної мети. З огляду на зазначене у преамбулі закону, що пропонується,


67

№ 3

(36

), 2

01

4

4 Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання при-родних ресурсів та забезпечення екологічної політики, затверджені постановою Верховної РадиУкраїни від 05.03.1998 р. № 188; Рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимогприродоохоронного законодавства, схвалені постановою Верховної Ради України від 20.02.2003 р.№ 565; Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 р., схвалена розпо-рядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. № 880-р.

5 Гвоздик П.О. Джерела екологічного права України : монографія / Гвоздик А.О. / відп. ред.Н.Р. Ма лишева. – К. : Алерта, 2012. – С. 269.

6 Екологічне право України. Академічний курс : підручник / за заг. ред. Ю.С. Шем шу ченка. –К. : ТОВ «Юридична думка», 2005. – С.10–11.

має бути зазначено, що він визначає правові, організаційні та економічні засадиоцінки впливів на стан навколишнього середовища, на якій має базуватися фор-мування та реалізація державної екологічної політики в Україні. Також у пре-амбулі слід встановити, що цей закон регулює відносини, що виникають призастосуванні оцінки впливів на стан навколишнього середовища на різних ета-пах прогнозування, планування, проектування та здійснення виробничої таіншої господарської діяльності.

У загальній частині запропонованого закону мусить бути визначено поняттяоцінки у даній сфері («оформлений певним чином результат діяльності із вста-новлення відповідності стану навколишнього середовища, техногенних та іншихантропогенних й природних впливів на нього критеріям екологічної безпеки таіншим екологічним параметрам, встановленим екологічним законодавством») тапринципи оцінки впливів на стан навколишнього середовища, під якими, як іпід іншими принципами правової діяльності, слід розуміти керівні засади, зако-номірності, на яких ґрунтується її здійснення. До найбільш важливих серед них,що знаходять відображення у відповідних законодавчих актах, слід віднести:обов‘язковість здійснення оцінки впливів на стан навколишнього середовищащодо будь-яких видів діяльності, котрі плануються чи здійснюються, що ста-новлять загрозу для довкілля, здоров’я людини; наукову обґрунтованістьрезультатів оцінки, що забезпечується застосуванням сучасних наукових мето-дів її проведення; об’єктивність оцінки, що виявляється у відображенні в їїрезультатах реальної картини стану довкілля, зумовленого тиском на нього тех-ногенної та іншої антропогенної діяльності; гласність при її здійсненні, яка маєзабезпечувати доведення до громадськості її результатів, користування цимирезультатами; комплексність оцінки, яка передбачає врахування при її здійс-ненні усіх факторів, що впливають на стан довкілля, їх взаємодію та взаємоза-лежність; законність при здійсненні оцінки, що вимагає додержання встановле-них процедур, критеріїв оцінки, передбачених нормативно-правовими актами.У загальній частині майбутнього закону повинна бути визначена також системакритеріїв оцінки впливів на стан навколишнього середовища, об’єкти та суб’єк-ти відносин у сфері оцінки, види оцінки у даній сфері (стратегічна екологічнаоцінка, оцінка планованої виробничої та іншої господарської діяльності; оцінкапоточної діяльності, що впливає на довкілля, поточного стану навколишньогосередовища, перспектив його змін та форми такої оцінки (моніторинг довкілля,екологічний аудит, спеціальні екологічні оцінки з окремих питань).

У особливій частині закону про оцінку впливів на стан навколишнього сере-довища мають бути регламентовані усі питання організації та здійснення окре-мих видів оцінок у даній сфері. Важливим завданням тут є узгодження сфер їхзастосування. Зокрема, стратегічна екологічна оцінка має визначати інші видиоцінок, їх спрямованість та конкретні завдання. До сфери її застосування маютьбути віднесені як програмні документи, так і проекти законів. Останні віднесенідо об’єктів екологічної експертизи. Але не можна пригадати жодного випадку,коли така експертиза проводилася. Чому так сталося, можна зрозуміти, звер-нувши увагу на те, що Закон України «Про екологічну експертизу» передбачаєпроцедуру здійснення екологічної експертизи лише щодо проектів господар-ської діяльності. І це є, на нашу думку, оптимальним варіантом для даного виду


68

№ 3

(36

), 2

01

4

експертизи. Він і має бути закріплений за екологічною експертизою на законо-давчому рівні. Що стосується законів, які створюють юридичну модель стратегіїдержави у певній сфері на довгострокову перспективу, то вони повинні статиоб’єктом стратегічної екологічної оцінки, як це відбувається в деяких зарубіж-них країнах.

Повинні «змінити прописку» й інші об’єкти екологічної експертизи, які неналежать до категорії проектів господарської діяльності. Йдеться, зокрема, пропроекти інвестиційних програм, документації із запровадження нових матеріа-лів, речовин генетично модифікованих організмів, а також про екологічні ситуа-ції, що склалися в окремих регіонах тощо. Реально екологічна оцінка цих про-ектів здійснюється за спеціальними процедурами та оціночними критеріями, щоне передбачені Законом України «Про екологічну експертизу». Це має дістативідображення у законодавстві. У питаннях оцінки екологічної ситуації в окре-мих місцевостях, підприємств має бути зроблено перерозподіл сфер застосуван-ня між екологічною експертизою та екологічним аудитом на користь останнього.Моніторинг довкілля слід представити у майбутньому законі як безперервнийпроцес оцінювання стану навколишнього середовища, джерел техногенних таінших антропогенних впливів на цей стан за критеріями екологічної безпеки тапідготовки поточних і прогнозних оцінок змін у стані навколишнього середови-ща. В особливій частині закону про оцінку впливів на стан навколишньогосередовища слід також відобразити усі форми поточної оцінки небезпечних длядовкілля матеріалів, речовин, зберігання, використання та утилізація яких можестановити загрозу для навколишнього середовища.

Таким чином, розвиток правового регулювання відносин з оцінки впливів настан навколишнього середовища нині має екстенсивний характер, сприяє роз-ширенню сфери правового застосування спеціальних видів оцінки у данійсфері. Це створило ситуацію, коли кількість має перерости у нову якість.Йдеться про необхідність систематизації відповідного законодавства на основімайбутнього закону про оцінку впливів на стан навколишнього середовища.

УДК 347.95

Види апеляції у цивільному процесі за суб’єктами права на апеляцію

Д. В. Іванчулинець,кандидат юридичних наук, суддя Адміністративного суду Закарпатської області

Розглядається класифікація апеляції у цивільному процесі за суб’єктами права на апеля-цію. Доведено доцільність здійснення поділу судової апеляції на апеляцію осіб, які брали участьу розгляді справи, та апеляцію осіб, які не брали участі у розгляді справи в суді першої інстан-ції. Обгрунтовано, що така класифікація судової апеляції буде показувати не тільки особли-вість відкриття апеляційного провадження, а й специфіку розгляду цивільної справи по суті всуді апеляційної інстанції.

Ключові слова: цивільний процес, апеляція, класифікація, суб’єкти.

Іванчулинець Д. В. Види апеляції у цивільному процесі за суб’єктами права на апеляцію

69

№ 3

(36

), 2

01

4

Иванчулинец Д. В. Виды апелляции в гражданском процессе за субъектами права наапелляцию

В данной статье автором рассматривается классификация апелляции в гражданскомпроцессе за субъектами права на апелляцию. На основании рассмотренного научно-практиче-ского материала делается вывод о целесообразности осуществления разделения судебнойапелляции на апелляцию лиц, которые участвовали в разбирательстве дела и апелляцию лиц,которые не брали участия в разбирательстве дела в суде первой инстанции. Обосновывается,что такая классификация судебной апелляции будет показывать не только особенность воз-буждения апелляционного производства, но и специфику разбирательства гражданского делапо существу в суде апелляционной инстанции.

Ключевые слова: гражданский процесс, апелляция, классификация, субъекты.

Ivanchulynets D. Types of appeal by the subjects of the right to appeal in civil procedureIn this article the author has examined the classification of appeal by the subjects of the right to

appeal in civil procedure. Based on the consideration of scientific and practical materials it is con-cluded that there is expediency of separation judicial appeal to the appeal of persons who participatedin the proceedings and appeal of persons who did not participate in the proceedings at the court of trial.It is proved that this classification of judicial appeal will show not only the opening peculiarity of theappeal proceedings, but the specifics of civil case proceedings on its merits in the court of appeal.

Key words: civil procedure, appeal, classification, subjects.

Апеляція у цивільному процесі є одним із найпоширених способів оскар-ження судового рішення. Значення апеляції полягає в тому, що вона переноситьрозгляд цивільної справи до компетенції більш професійного складу суду та, якправило, до колегіального, що складається із декількох професійних суддів.Така вимога покликана гарантувати надійність процедури перегляду цивільноїсправи, що унеможливлюватиме винесення необґрунтованого та/або незакон-ного судового рішення. Ось чому апеляція є об’єктом прискіпливого вивчення вдоктрині цивільного процесу. Адже вдосконалення механізму апеляційногопровадження спрямоване на захист прав та інтересів осіб, які беруть участь урозгляді цивільної справи.

Одним із способів пізнання юридичної природи та сутності апеляції є аналізїї різновидів, які покликані показати специфіку апеляційного провадження вцивільному процесі, з урахуванням тих чи інших обставин (умов). Якщо проце-дура апеляції у чинному законодавстві побудована так, що вказані критерії вра-ховуються, то за інших рівних умов розгляд цивільної справи в апеляційномусуді має пройти належним чином, де суд апеляційної інстанції справедливо,неупереджено та своєчасно розгляне цивільну справу.

Інститут апеляційного провадження в цивільному процесі в Україні запро-ваджений тільки в 2001 році в результаті проведення так званої малої судовоїреформи. За більш як десятирічну історію інститут апеляції науковцями буввивчений ґрунтовно, навіть з урахуванням тих змін, які були започатковані вньому в 2010 р. Однак питання класифікації апеляції на певні види не булиповною мірою досліджені. Питаннями класифікації апеляції в цивільному про-цесі на певні види займалися такі науковці, як Ю. В. Білоусов, О. О. Бори сова,О. В. Дем’янова, В. В. Комаров, Є. А. Чернушенко, П.І. Шевчук та ін. Протенауковці розглядали переважно найбільш поширену класифікацію апеляції заповноваженнями суду апеляційної інстанції – повну та неповну. Інші критеріїкласифікації апеляції на певні види та виокремлення специфіки процедури апе-ляційного провадження не здійснювалися.


70

№ 3

(36

), 2

01

4

Юридичну природу апеляції можна пізнати шляхом вивчення її моделей абовидів. Якщо виходити із тлумачення слова «модель», то сучасні словники визна-чають його як наукове поняття, пов’язане з методом моделювання. Термін«модель» так чи інакше пов’язаний з науковими дослідженнями, позаяк одниміз важливих методів наукового пізнання є моделювання. За цим методом піз-нання сутності такого правового явища, як апеляція, відбувається шляхом ство-рення та дослідження різноманітних видів, моделей апеляції. Модель виступаєуявною системою об’єкта дослідження, що має внутрішню організацію, принци-пи діяльності, ознаки та функції.

Виділення моделей (видів) апеляції цивільного процесуального права даєзмогу отримати знання про сутність апеляції загалом, а також про її окремі еле-менти, виділити та проаналізувати спільні та відмінні риси, позитивні й нега-тивні аспекти кожного виду (моделі) апеляції, її перспективи у вітчизняномуцивільному процесі. Це має як теоретичне, так і практичне значення. Так, теоре-тична конструкція як модель апеляції дозволяє визначити фундаментальні озна-ки апеляційного провадження в цивільному судочинстві.

У більшості випадків, коли говорять про модель (вид) апеляції, то розуміютьтаку теоретичну конструкцію, яка показує, які є повноваження суду апеляційноїінстанції щодо перегляду рішень судів перших інстанцій у цивільних справах.Окремі науковці, зокрема О. О. Борисова, аналізуючи інші різновиди апеляції,окрім повної та неповної апеляції, вказують, що йдеться не стільки про видиапеляції, скільки про різновиди письмових актів, за допомогою яких відбуваєть-ся відкриття апеляційного провадження. Адже вид апеляції повинен показува-ти певний порядок апеляційного провадження1. На нашу думку, із цим твер-дженням можна погодитися тільки частково. Вид (модель) апеляції, дійсно,повинен показати особливість процедури апеляційного провадження, виходячиз того чи іншого критерію. Але не обов’язково дана особливість повинна стосу-ватися усього провадження в суді апеляційної інстанції. Окремі моделі або видиапеляції можуть показувати специфіку етапів апеляційного провадження, щодасть змогу виокремити на підставі класифікації певні знання для кращого піз-нання природи апеляції як способу перегляду судових рішень.

Відтак під видом (моделлю) апеляції слід розуміти специфічний порядокперегляду цивільної справи в апеляційному провадженні, який стосується усьо-го апеляційного перегляду цивільної справи або тільки окремих етапів.

Право на апеляцію – це юридично забезпечена можливість особи перенестицивільну справу на перегляд із суду першої інстанції до суду апеляційної інстан-ції. В юридичній літературі також зазначають, що під правом апеляційногооскарження слід розуміти передбачену цивільним процесуальним законодав-ством можливість для певних суб’єктів цивільних процесуальних правовідносиноскаржити в апеляційному порядку судове рішення або ухвалу повністю абочастково в передбачений для цього строк2.


71

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Борисова Е. А. Апелляция в гражданском (арбитражном) процессе (изд. второе, испр. и доп.)/ Борисова Е.А. – М. : Городец, 2000. – С. 64.

2 Курс цивільного процесу : підручник / [В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.] ; заред. В. В. Комарова. – Х. : Право, 2011. – С. 834.

Не слід плутати суб’єктів апеляційного провадження та суб’єктів права наапеляцію, позаяк останнє поняття є складовою першого. До суб’єктів апеляцій-ного провадження, окрім осіб, що беруть участь у розгляді цивільної справи,належать суд та інші учасники цивільного процесу, яким право на апеляцію,виходячи із їхнього процесуально-правового статусу, не притаманно.

До складу суб’єктів, які беруть учать на першому етапі апеляційного провад-ження, входять суд (суддя) першої інстанції, оскіль ки він на наступний деньпісля закінчення строку для подання апеляційної скарги над силає її разом зісправою до апеляційного су ду; суд (суддя) апеляційної інстанції; особи, за іні-ціативою яких порушується апеляційне провадження, та їх процесуальні опо-ненти, тобто особи, які мають заперечення щодо по даної апеляційної скарги. Двіостанні категорії суб’єктів повинні мати право на апеляційне оскарження3.

Відповідно до ст. 292 ЦПК України до суб’єктів права на апеляцію належатьсторо ни та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не бралиучасті у справі, як що суд вирішив питання про їх права та обов’язки, маютьправо оскаржити в апеля ційному порядку рішення суду першої інста нціїповністю або частково. В свою чергу, до осіб, які беруть участь у справі, нале-жать сто рони (позивач та відповідач), треті осо би, які заявляють самостійнівимоги, та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предметаспору, заявник, заінтересована особа (у справах окремого провадження), їхніпредставники, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, атакож юридичні та фізичні особи, яким законом надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб (ст. 26, 45 ЦПК України). Оскільки в цивільно-му процесі правонаступництво можливе на будь-якій стадії, то до осіб, якимналежить право на апеляцію, належать правонаступники сторін та третіх осіб(ст. 37, 301 ЦПК України).

Аналізуючи особливість вступу та участі в апеляційному провадженні тихосіб, яким належить право на апеляцію, можна виділити два види (моделі) апе-ляції: апеляція осіб, що брали участь у розгляді справи, та апеляція тих осіб, якіне брали участі в справі. Ця класифікація апеляції повинна показати своєрід-ність розгляду цивільної справи в апеляційному провадженні за апеляційноюскаргою тих осіб, які взагалі не брали участі у розгляді цивільної справи в судіпершої інстанції. У чому виражається дана специфіка? Особи, які не брали учас-ті у справі, мають право на апеляційне оскарження судового рішення за однієїумови: якщо суд вирі шив питання про їх права та обов’язки (ч. 1 ст. 292 ЦПКУкраїни). Цих суб’єктів слід відрізняти від тих осіб, які отримали статус осіб, щоберуть участь у справі в суді першої інстанції, але фактично не брали участі в їїроз гляді через те, що належним чином не були повідомлені про час і місце су -дового розгляду4.

У науці цивільного процесу виділяють наступні ознаки осіб, які не бралиучасті в розгляді цивільної справі, але питання про права та обов’язки яких були


72

№ 3

(36

), 2

01

4

3 Батрин О. В. Суб’єкти апеляційного оскарження судового рішення в цивільній справі /О. В. Батрин // Форум права. — 2013. — № 1. — С. 47.

4 Фурса С. Я. Цивільний процес України: Академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищ.навч. закл. / Фурса С.Я. / за ред. С. Я. Фурси. – К. : Вид. С. Я. Фурса, 2009. – С. 715.

вирішені судом: а) не брали участі у справі в суді першої інстанції як фактично,так і юридично; б) поява у процесі після прийняття рішення судом першої інста -нції; в) порушення прав та охоронюваних зако ном інтересів таких осіб судовимрішенням; г) наявність як матеріальної, так і процесуальної зацікавленості врезультаті справи5. Пропонується вказаних суб’єктів виділяти в окрему групупід час класифікації учасників цивільного процесу. Зокрема, так вважаєС. Ю. Ніконоров, оскільки такі особи не вступали в цивільні процесуальні пра-вовідносини із судом першої інстанції під час первісного розгляду та вирішенняцивільної справи. Отримують свій цивільний процесуальний статус вони вжепід час апеляційного та касаційного перегляду цивільної справи6.

Такій позиції аргументовано апелює Р. М. Шерстюк: осіб, які не брали уча-сті в справі, варто відносити до осіб, які брали участі в справі, лише з того часу,коли вони вступили у відносини із судом апеляційної інстанції, тобто з часуподачі апеляційної скарги7. О. В. Батрин уточнює, що така позиція заслуговуєна увагу, однак особи, які не брали участі в розгляді справи, але суд вирішивпитання про їх права та обов’язки, вже є в процесі з моменту прийняття судово-го рішення судом першої інстан ції. У подальшому, якщо такі особи будуть іні-ціювати перегляд рішення в апеляційному порядку, їм автоматично буде надановсі про цесуальні повноваження осіб, які беруть уча сть у справі. Тому можназробити висновок, що особи, які не брали участі в справі, але суд вирішив питан-ня про їх права та обов’язки, є потенційними суб’єктами спірного матеріа льногоправовідношення8.

Із цим можна погодитися, адже таким суб’єктам, щоб вони могли успішнореалізувати право на апеляцію, треба дати можливість ознайомитися із рішен-ням суду, яке вони планують оскаржити, з матеріалами цивільної справи. Якщодо них ніхто з учасників цивільного процесу ще не оскаржував рішення суду доапеляційної інстанції, то вони змушені будуть контактувати із судом першоїінстанції для успішного написання апеляційної скарги, яку вони за правиламицивільного судочинства повинні подавати також через суд першої інстанції. Осьчому норми ЦПК України в 2006 р., для врахування інтересів вказаної групиосіб, були частково змінені. Зокрема, ч. 9 ст. 6 ЦПК України була доповненареченням такого змісту: особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішивпитання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право знайомитися з мате-ріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених досправи, одержувати копії рішень і ухвал. З цих міркувань не можемо повністюпогодитися з висловленою позицією в літературі, що тільки «після по дання апе-ляційної скарги особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання проїх права та обов’язки, користуються всіма процесуальними правами та обов’яз-ками, що визначені в ЦПК України, зокрема, в ст. 27»9.


73

№ 3

(36

), 2

01

4

5 Иванова О. В. Лица, не привлеченные к участию в деле, права которых нарушены решениемсуда / Иванова О.В. – М. : Городец, 2010. – С. 93.

6 Никоноров С. Ю. Лица, не участвовавшие в деле, как субъекты обжалования судебных поста-новлений в порядке надзора по ГПК РФ / С. Ю. Никоноров // Законодательство. – 2008. – № 7. –С. 69–72.

7 Шерстюк Р. М. Новые положения третьего Арбитражного процессуального кодексаРоссийской Федерации / Шерстюк Р. М. – М., 2003. – С. 58.

8 Батрин О.В. Цит. праця. – С. 50.9 Там само.

З огляду на це варто погодитися з думкою О. В. Іванової про те, що осіб, якіне брали участі у розгляді справи, але суд вирішив питання про їх права таобов’язки, варто все ж таки ви діляти в окрему підгрупу саме в складі осіб, які бе -руть участь у справі10. Справа в тому, що вони вже вступають у процесуальні від-носини із судом першої інстанції, навіть після винесення у цивільній справісудового рішення, але без вступу в такі відносини вони не зможуть перенестицивільну справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Слід зазначити, що осіб, які не брали учас ті у справі, але суд вирішив питан-ня про їх права та обов’язки, можна поділити на дві групи: 1) особи, про правачи обов’язки яких суд першої інстанції прийняв судове рішення та вказав на ниху мотивувальній або резолютивній частині судового рішення; 2) особи, проправа чи обов’язки яких від сутнє посилання в резолютивній або мотиву вальнійчастині судового рішення, але права та обов’язки котрих безпосередньо сто-сують ся прийнятого рішення, в тому числі створю ють перешкоди для реалізаціїїх суб’єктивних прав і належного виконання обов’язків. Утім незалежно від того,до якої групи вка зані особи належать, вони відповідно до ч. 9 ст. 6 ЦПК Українимають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, зні матикопії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал11.

Як слушно зазначає К. В. Гусаров, реалізація права на апеляцію для осіб, якіне брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права та обов’язки,може суттєво ускладнюватися. Зумовлене це тим, що про існування такоїцивільної справи, де мало місце порушення їхніх інтересів, вони, як правило,можуть дізнатися вже після спливу строку на оскарження рішення12. Саме томутакі особи повинні порушувати клопотання про поновлення їм строку дляподання апеляційної скарги. Але суд апеляційної інстанції питання про понов-лення вирішить позитивно не тільки за умови, що особою були доказані поваж-ні причини пропуску строку подання апеляції, а й за дійсного порушеннярішенням суду, яке оскаржується, прав та свобод апелянта. Тобто коло реквізи-тів при подачі апеляційної скарги від такої особи збільшується. Якщо вона непереконає суд апеляційної інстанції, що рішенням суду були порушені її права,то при всіх інших рівних умовах строк на апеляцію поновлений не буде.Зокрема, в одній із цивільних справ, де вирішувалося питання про позбавленнябатьківських прав, особа вважала, що були порушені її права, позаяк вона хоті-ла стати опікуном дітей, але суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апе-ляційного провадження, вказавши, що суд першої інстанції не вирішувавпитання про встановлення опіки над дітьми13.

Особи, які не брали участі у розгляді цивільної справи, але судом було вирі-шено питання про їх права та обов’язки, об’єктивно не обмежені в можливостіподачі будь-яких судових доказів до суду апеляційної інстанції. Мало того, вонимають право просити про повторне дослідження всіх тих доказів, які були


74

№ 3

(36

), 2

01

4

10 Иванова О.В. Цит. работа. – С. 125-127.11 Батрин О.В. Цит. праця. – С. 50.12 Гусаров К. В. Інстанційність перегляду судових рішень у цивільному судочинстві: дис. ... док-

тора юрид. наук : 12.00.03 / Гуса ров К.В. – X., 2011. – С. 139.13 Ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 13 лютого 2013 року [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29299666

досліджені в суді першої інстанції, мотивуючи це тим, що вони не брали участі уїх дослідженні.

Таким чином, апеляція в цивільному процесі, за суб’єктами права на апеля-цію, цілком може бути поділена на два види: апеляція від осіб, які брали участьу розгляді справи, та апеляція від осіб, які не брали участі у розгляді справи.Вказана класифікація апеляції в цивільному процесі вказуватиме на особли-вість не тільки відкриття апеляційного провадження, а й розгляду цивільноїсправи по суті в суді апеляційної інстанції. Специфічний процесуально-право-вий статус особи, яка не брала участі у розгляді цивільної справи, але судом буловирішено питання про її права та обов’язки, обумовлює специфіку апеляційно-го провадження за апеляційною скаргою такої особи.

УДК 347.91/.95

Розгляд справ, пов’язаних із державною реєстрацією актів цивільного стану,

в порядку цивільного та адміністративного судочинства

Б. В. Санін, аспірант НДІ приватного права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака НАПрН України

Досліджується питання розгляду справ, пов’язаних із державною реєстрацією актівцивільного стану, в порядку цивільного та адміністративного судочинства. Здійснено аналіззаконодавства та судової практики у відповідній сфері. Звернено увагу на правильність виборуспособу судового захисту (в порядку цивільного або адміністративного судочинства) у разівиявлення помилок у документах особи. Визначено та проаналізовано документи, фактналежності яких особі не підлягає встановленню в порядку окремого провадження, а такождокументи, факт належності яких у такому порядку встановлюватися може.

Ключові слова: юридичний факт, окреме провадження, документи особи, акти цивільногостану.

Санин Б.В. Рассмотрение дел, связанных с государственной регистрацией актов граж-данского состояния, в порядке гражданского и административного судопроизводства

Исследуется вопрос рассмотрения дел, связанных с государственной регистрацией актовгражданского состояния в порядке гражданского или административного судопроизводства.Осуществлен анализ законодательства и судебной практики в соответствующей сфере.Обращено внимание на правильность выбора способа судебной защиты (в порядке гражданско-го или административного судопроизводства) в случае выявления ошибок в документах лица.Определены и проанализированы документы, факт принадлежности которых лицу не подле-жит установлению в порядке отдельного производства, а также ддокументы, факт принад-лежности которых в таком порядке устанавливаться может.

Ключевые слова: юридический факт, отдельное производство, документы лица, актыгражданского состояния

Sanin Bohdan. Consideration of cases related to state registration of acts of civil status incivil and administrative legal proceedings

The scientific article explores the question consideration of cases related to state registration ofacts of civil status in civil and administrative proceedings. The analysis of the law and practice in thisarea. Attention is paid to the right choice of possible remedies (in the order of civil or administrative

Санін Б. В. Розгляд справ, пов’язаних із державною реєстрацією актів цивільного стану…

75

№ 3

(36

), 2

01

4

proceedings) in case of errors in the documents face. Identified and analyzed documents the fact ofbelonging which he has not be established in order of separate proceedings and documents of which thefact of belonging to this order can be established.

Key words: legal fact, a separate proceeding, personal documents, acts of civil status.

Одним із проблемних питань цивільного процесу є встановлення в порядкуокремого провадження факту належності особі документів. Адже ЦПК Українивизначає факти належності яких документів у порядку окремого провадженняне встановлюються (ч. 3 ст. 256 ЦПК України), не виключаючи такої можливос-ті щодо інших документів. Окрім того, аналіз судової практики показує, щомають місце звернення до суду в порядку окремого провадження для вирішенняпитань, пов’язаних з виправленням помилок в актах цивільного стану, поприадміністративний характер таких правовідносин.

Низка українських та зарубіжних учених-процесуалістів у своїх працяхприділяли увагу питанням встановлення фактів, що мають юридичне значення,зокрема: С.С. Бичкова, П.Ф. Єлісейкін, В.В. Комаров, С.Я. Фурса, Є.І. Фурса,Д.М. Чечот, М.Й. Штефан та ін. Попри це деякі аспекти залишаються невиріше-ними і потребують уваги науковців.

При дослідженні питань встановлення фактів, що мають юридичне значен-ня, доречно звернутися до аналізу ЦПК України 1963 р., у ст. 273 якого перед-бачалося, що справи про встановлення факту належності особі квитка про член-ство в об’єднанні громадян, військового квитка, паспорта, а також свідоцтв,виданих органами реєстрації актів цивільного стану, судовому розглядові не під-лягають. Ця норма знайшла відтворення і у чинному цивільному процесуально-му законодавстві (ч. 3 ст. 256 ЦПК). Перелік документів, факт належності якихособі не підлягає встановленню в порядку окремого провадження, вичерпнозакріплений у вказаній вказаній статті. Насамперед такими є свідоцтва, щовидаються органами реєстрації актів цивільного стану. Для розуміння того, якісаме свідоцтва видаються зазначеними органами, слід звернутися до ЗаконуУкраїни «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Відповідно до ч. 1ст. 18 цього Закону про факт державної реєстрації акта цивільного стану орга-нами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоц-тво. Такими актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов’язані зфізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють їїможливість бути суб’єктом цивільних прав та обов’язків, а державній реєстрації,згідно із цим Законом, підлягають народження фізичної особи та її походження,шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть(ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).Отже, до вищезгаданих свідоцтв можуть належати, наприклад, свідоцтво пронародження, свідоцтво про одруження, свідоцтво про розірвання шлюбу тощо.

Щодо квитка про членство в об’єднанні громадян, справи про встановленняфакту належності якого особі в порядку окремого провадження розгляду не під-лягають, то слід звернути увагу на таке. Закон України «Про об’єднання грома-дян» прямо не передбачав видачу членам об’єднань документа (квитка, свідоцтватощо) на підтвердження членства. Це питання врегульовувалося статутнимидокументами відповідного об’єднання, що опосередковано випливає із ст. 12(членство в об’єднаннях громадян) та ст. 13 (статутні документи об’єднань грома-


76

№ 3

(36

), 2

01

4

дян) Закону. Із змісту Закону України «Про громадські об’єднання» такожвипливає, що порядок набуття і припинення членства (участі) у громадськомуоб’єднанні, права та обов’язки його членів (учасників) визначаються у статутітакого об’єднання (ст. 11). Однак форми підтвердження членства в об’єднаннізаконодавством не визначені, а тому це питання вирішуватиметься конкретнимоб’єднанням, виходячи із власних цілей та інтересів. Наприклад, згідно з реко-мендаціями щодо розробки статутів громадських об’єднань членство в організаціїможе підтверджуватися записом у реєстрі членів організації1 [6]. Статус громад-ських об’єднань, як випливає із Закону України «Про громадські об’єднання»,відрізняється від статусу, який мали об’єднання громадян згідно із ЗаконуУкраїни «Про об’єднання громадян». Щонайменше, до громадських об’єднаньуже не належать політичні партії. Вони можуть утворюватися як із статусом юри-дичної особи, так і без нього. У зв’язку із цим, видається доречним узгодженняч. 3 ст. 256 ЦПК України із Законом України «Про громадські об’єднання».

Водночас належність особі інших документів, окрім перерахованих у ч. 3ст. 256 ЦПК України, може встановлюватись у порядку окремого провадженняпри дотриманні умови, визначеної у ч. 2 ст. 256 ЦПК України, а саме: у судово-му порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежитьвиникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб,якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. До таких докумен-тів відносять, наприклад, довідки про поранення чи перебування у госпіталічерез поранення, повідомлення військових частин, військкоматів та інших орга-нів військового управління про загибель чи безвісну відсутність у зв’язку зобставинами воєнного часу, а також заповіт, страхове свідоцтво (поліс), ощаднукнижку, трудову книжку, інший документ про трудовий стаж, довідку про реа-білітацію тощо2 [7].

Інколи в судовій практиці допускаються помилки при розгляді справ щодовстановлення факту належності особі певного документа. Зокрема,Хорольський районний суд Полтавської області у справі № 2о-92/10 встановивфакт належності заявнику Л. посвідчення учасника бойових дій, виданогоХорольським районним військовим комісаріатом, в якому неправильно зазна-чено його ім’я. Рішення місцевого суду в зазначеній справі не відповідає ч. 3ст. 256 ЦПК України. Верховний Суд України звернув увагу на те, що подібнізаяви не підлягають розгляду в окремому провадженні, оскільки ці питаннявирішує орган, який видав документ. Не підлягають розгляду в судах такожзаяви про встановлення факту безпосередньої участі протягом певного періоду вбудь-яких роботах, пов’язаних із ліквідацією наслідків аварії на Чорно биль -ській АЕС, а також у роботах на пунктах санітарної обробки людей і дезактива-ції техніки3 [7].


77

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Рекомендації щодо розробки статутів громадських об’єднань від 07.06.2013 р. / Методичнарада з питань реєстрації громадських об’єднань при Державній реєстраційній службі України[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.drsu.gov.ua/show/11437.

2 Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://document.ua/sudova-praktika-rozgljadu-sprav-pro-vstanovlennja-faktiv-sho-doc111294.html.

3 Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://document.ua/sudova-praktika-rozgljadu-sprav-pro-vstanovlennja-faktiv-sho-doc111294.html.

Вивчення судової практики свідчить про те, що мають місце помилки привизначенні способу захисту та неврахування визначеного законодавствомпорядку розгляду справи. Так, рішенням Володарсько-Волинського районногосуду Житомирської області встановлено, що Желізко С. К. є сином Желізка К. С.Підставою для задоволення вимог стала помилка в імені батька у свідоцтві пронародження сина. Оскільки і батько, і син живі, всі документи збережені, то під-став для встановлення факту родинних стосунків суд не мав. Законодавствомвстановлено інший порядок внесення виправлень у актовий запис. РішеннямКоростенського міськрайонного суду встановлено факт родинних відносин міжживими матір’ю Ібрагімовою М. М. та дочкою Контридзе Л. С. Як вбачається іззаяви, встановлення факту заявниці необхідне для реєстрації за місцем прожи-вання матері у м. Коростені. Ухвалюючи рішення про задоволення вимог, суд неврахував, що за вимогами закону, в справах даної категорії, разом із заявою провстановлення факту родинних відносин заявник повинен надати суду не тількивідмову РАЦСу у видачі повторного свідоцтва, внесенні виправлень у докумен-ти, що підтверджують родинні відносини, але й достовірні дані про те, що вста-новлення факту породжує для них юридичні наслідки і не пов’язане із споромпро право. За матеріалами цієї справи заявниця є громадянкою Грузії, де і наро-дилась, має паспорт. Дані про необхідність підтвердження зазначеного факту тапро неможливість його підтвердження іншим шляхом у справі відсутні4.

Заяви про встановлення факту належності особі паспорта, військового квит-ка, квитка про членство в об’єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видаютьоргани державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окре-мому провадженні не підлягають (ч. 3 ст. 256 ЦПК України), оскільки ці питан-ня вирішує орган, який видав документ. Судами також не встановлюєтьсятотожність особи. В.В. Комаров відзначає, що при розгляді цих справ суд вста-новлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаковоназвані у різних документах. Однак цей порядок не застосовується, якщовиправлення в документах належним чином не застережені або їх реквізитинечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберіганнятощо. Відповідно до чинного законодавства це є підставою для вирішенняпитання про встановлення факту, про який йдеться у документі5.

Вивчення судової практики дає підстави стверджувати, що попри майжедесятилітній досвід застосування норм ЦПК України особи продовжують керува-тися застарілою практикою розгляду справ, пов’язаних із актами цивільногостану в порядку окремого провадження, сформованою в період дії ЦПК України1963 р. За нормами останнього в порядку окремого провадження можна буловстановити неправильність запису в актах цивільного стану за умови, що органиреєстрації актів цивільного стану при відсутності спору про цивільне право від-мовилися внести виправлення до зробленого запису (ст. 266–270). Чинним ЦПК


78

№ 3

(36

), 2

01

4

4 Франовська К. С. Узагальнення практики розгляду судами Житомирської області цивільнихсправ за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення та методика розглядусправ даної категорії [Електронний ресурс] / К.С. Франовська. — Режим доступу : http://notariat.zt.ua/franovsky.php.

5 Окреме провадження : монографія / В. В. Комаров, Г. О. Світлична, І. В. Удальцова ; за ред.В. В. Комарова. – Х. : Право, 2011. – С. 209.

України така можливість не передбачена. У зв’язку із цим цілком аргументова-ною виглядає позиція Комарова В. В. про те, що суд в порядку окремого провад-ження може встановлювати факт реєстрації акта цивільного стану в разі відсут-ності складеного у державних органах реєстрації актів цивільного стану Українивідповідного актового запису, що підтверджується документально, коли відсутніпідстави для його поновлення та видачі повторного свідоцтва6.

Щодо справ, пов’язаних із помилками в актах цивільного стану, то їх розглядможливий в адміністративному порядку (шляхом звернення до органів держав-ної реєстрації актів цивільного стану) або у судовому (шляхом звернення до від-повідного адміністративного суду). Зупинимося на цьому питанні детальніше.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України в адміністративних судах можутьбути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повнова-жень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.Відповідно до ч. 1 цієї статті завданням адміністративного судочинства є захистправ, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сферіпублічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, орга-нів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктівпри здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого,неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановле-ному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, щорішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені їїправа, свободи або інтереси. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрис-дикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокре-ма спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодооскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індиві-дуальної дії), дій чи бездіяльності. У разі, якщо особа зверталась (за місцемсвого проживання) до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільно-го стану у зв’язку із необхідністю внесення змін та доповнень до актового запи-су про народження, однак їй було у цьому незаконно відмовлено (наприклад, узв’язку із різницею у написанні прізвища, місця народження, дати народженнятощо у першому примірнику актового запису про народження (зареєстрованийу Реєстрі) з другим примірником і про це є відповідний висновок такого відділупро неможливість (відмову) внесення змін до актового запису цивільногостану). Така ситуація може бути у разі видачі дублікату свідоцтва про народ-ження, про одруження тощо, в якому відповідний орган РАЦСу допустивсяпомилки, яка знайшла своє закріплення і в паперовому реєстрі, й у електронно-му. Доказами, що підтверджують відповідний факт, можуть бути паспорт особи,свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, атестат просередню освіту, свідоцтво про присвоєння кваліфікації, членські квитки, трудо-ва книжка, картка фізичної особи-платника податків, посвідчення ветеранапраці, пенсійне посвідчення, дипломи про освіту, профспілковий квиток тощо.


79

№ 3

(36

), 2

01

4

6 Там само. – С. 201.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного станувизначає Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»(далі – Закон). Державна реєстрація актів цивільного стану у встановленихзаконом випадках є обов’язковою. Відповідно до ч. 5. ст. 9 Закону правила про-ведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актовихзаписів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуютьсяМіністерством юстиції України. Нині відповідним нормативно-правовим актомє Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення таанулювання (далі – Правила)7.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону, абз. 2 п. 1.1, абз. 2 п. 2.12 Правил у разі від-мови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказують-ся причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовомупорядку. Підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, з-по -між іншого, постанова адміністративного суду (п. 2.13.2 Правил). Відповідно доп. 2.16.7 Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень абовиправлень до актових записів цивільного стану вносяться відповідні зміни,зазначені в рішенні суду. Згідно з п. 2.21 Правил у разі внесення змін на підста-ві, зокрема, рішення суду, постанови адміністративного суду за потреби до нихдодаються відповідні заява про внесення змін та інші необхідні для виконаннядокументи, які надсилаються до відділу державної реєстрації актів цивільногостану за місцем зберігання актового запису цивільного стану, до якого вносять-ся зміни. Згідно з ч. 4 ст. 22 Закону, п. 2.18 Правил зміни до актового записуцивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільногостану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Отже, у разі необґрунтованої відмови органу державної реєстрації актівцивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану особі, правоякої таким чином порушується, можна в порядку, визначеному КАС України,звертатися до суду з метою визнання незаконною такої відмови та зобов’язаннявідповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни доактового запису цивільного стану.

УДК 347.996

Зміст предмета доказування у справах щодо спадкування

І. В. Верещінська, здобувач кафедри правосуддя юридичного факультетуКиївського національного університету імені Тараса Шевченка

Розглядаються проблеми нормативного регулювання доказової діяльності в судах цивіль-ної юрисдикції крізь призму визначення предмета доказування. Розглядаються й аналізують-


80

№ 3

(36

), 2

01

4

7 Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил внесення змін до актовихзаписів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» від 12.01.2011 р. № 96/5 [Електроннийресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

ся два різні підходи науковців до визначення предмета доказування за певною категорією справ.Доведено, що теоретичні висновки про обмеження предмета доказування юридичними факта-ми матеріально-правового характеру не відповідають нормативним вимогам ЦПК Українипро предмет доказування і штучно виключають з цього переліку предмета доказування фактипроцесуального та іншого характеру. Пропонується авторське бачення типологічного перелі-ку юридичних фактів матеріально-правового характеру в справах, що випливають із спадко-вих правовідносин.

Ключові слова: доказування, обґрунтованість, предмет доказування, судовий розсуд.

Верещинская И.В. Содержание предмета доказывания по делам о наследованииРассматриваются проблемы нормативного регулирования доказательной деятельности в

судах гражданской юрисдикции сквозь призму определения предмета доказывания.Рассматриваются и анализируются два разных подхода ученых к определениюпредмета дока-зывания по некоторым категориям дел. Обосновано, что теоретические выводы об ограниче-нии предмета доказывания юридическими фактами материально-правового характера несоответствуют нормативным требованиям ГПК Украины о предмете доказывания и искус-ственно исключают из перечня предмета доказывания факты процессуального и иного харак-тера. Предлагается авторское видение типологического перечня юридических фактов мате-риально-правового характера по делам, вытекающим из наследственных правоотношений.

Ключевые слова: доказывание, обоснованность, предмет доказывания, судебное усмотре-ние.

Vereshchinska Iryna. Сontent of the subject of proof in cases of inheritanceThe article discusses some problems of regulatory activity in the courts of evidence-based civil

jurisdiction in the light of definition of proof. There are considered and analyzed by author two differ-ent scientific approaches to the definition of proof on a particular category of cases. It is concluded thatthe theoretical inferences about the limitations of ultimate legal facts of substantive character does notmeet the regulatory requirements of the CPC of Ukraine on the subject of evidence and artificiallyexclude from the list of ultimate facts procedural and otherwise. It is suggested the author’s vision ofthe typological range of substantive nature legal facts resulting from inheritance relationships.

Key words: evidence, validity, subject of proof, judicial discretion.

У науковій літературі висловлені різні погляди на поняття предмета доказу-вання. Попри те, що у ст. 179 ЦПК України визначено, що предметом доказу-вання під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги, чизаперечення або мають інше значення для вирішення справи, питання Цепитання є спірними і складним у розглядуваній категорії справ.

ЦПК України встановлює вимогу, що рішення суду повинно бути обґрунто-ваним (ч.1 ст. 213 ЦПК України). Далі законодавець наводить визначення, вякому під обґрунтованістю рішення слід розуміти рішення, ухвалене на основіповного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на під-ставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослід-жені в судовому засіданні. Водночас у законі нема вказівки на певний перелікдоказів, які мають бути зібрані в певній справі. Вихід із цієї проблеми загально-відомий: предмет доказування – це критерій, який допомагає правильно засто-сувати правило про належність доказів. Допустимість засобів доказуваннятакож є однією з найважливіших умов забезпечення законності й обґрунтова-ності судових рішень. За таких обставин аналіз предмета доказування певнихкатегорій справ, що випливають зі спадкового права, є актуальним, оскількиреально полегшить правозастосовну роботу. Такий аналіз вочевидь необхідноздійснювати крізь призму належності й допустимості доказів у певній категоріїсправ.

Аналіз доказової діяльності у цивільному судочинстві, у тому числі щодовизначення предмета доказування в певних категоріях справ, є предметом

Верещінська І. В. Зміст предмета доказування у справах щодо спадкування

81

№ 3

(36

), 2

01

4

досліджень багатьох вітчизняних науковців і практиків – В.В. Комарова,О.С.Захарову, Сліпченка О.І, В.А. Кройтора, В.М. Тертишника, роботи яких євідправною точкою для подальшого дослідження вказаних питань.

Правильне встановлення предмета доказування є запорукою успішностіподальшого процесу доказування не тільки в справах про спадкування, а єзагальним універсальним правилом доказування у цивільному судочинстві.Вказана вимога є нормативно визначеним правилом про належність доказів.Так, ст. 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інфор-мацію щодо предмета доказування. Законодавець встановив, що суд не бере дорозгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відтак, розмірковую-чи про коло або належність доказів у певній категорії справ, насамперед необ-хідно визначитися з предметом доказування. Ним, якщо йдеться про позивача, єобставини, які обґрунтовують вимоги, викладені в позовній заяві або, якщойдеться про відповідача, обставини, які обґрунтовують заперечення проти позову.

Процесуалісти-науковці не дійшли єдиної думки щодо предмета доказуван-ня. У статті йдеться про доказування, докази у цивільному процесі. Попри певнусхожість категорій і понять щодо доказування у цивільному і кримінальномупроцесі1, теоретичних узагальнень, це різні правові явища, хоча б з огляду на те,що доказування в цивільних справах відбувається в судовому процесі відповід-но до принципу змагальності сторін, який є реальністю в цивільному судочин-стві. Доказами в цивільному процесі є будь-які фактичні дані, що обґрунтовуютьвимоги і заперечення сторін. Щодо кримінального судочинства, то змагальністьсторін в кримінальному процесі, передбачена ст. 22 нового КПК України, є лишезаконодавчою новелою, а головне – сторони кримінального провадження маютьсуттєві відмінності у правовому статусі щодо збирання доказів, а обов’язок дока-зування в кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення.

У науці цивільного процесу питання про предмет доказування пов’язують,як правило, з юридичними фактами, що обґрунтовують підстави позову і запе-речення проти позову, на які вказує норма матеріального права, що має бутизастосована у спірних правовідносинах2. Відповідно до теорії доказового права3

перша стадія судового доказування – це визначення обставин, які підлягаютьдоказуванню. Частина перша ст. 179 ЦПК України встановлює, що предметомдоказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявленівимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підля-гають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас предмет доказу-вання корелюється процесуальними нормами про належність доказів (ст. 58ЦПК України) та про допустимість доказів (ст. 59 ЦПК України).


82

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Грошевий Ю.М. Докази і доказування у кримінальному процесі : наук.-практ. посіб. / Ю.М.Грошевий, С.М. Стахівський.– К. : КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. – С. 18-21.

2 Клейнман А.Ф. Основные вопросы теории доказательств в советском гражданском процес се /Крейнман А.Ф. – М. : Юрид. лит., 1950. – С. 33; Лилуашвили Т.А. Предмет доказывания и распреде-ление бремени доказывания между сторонами в советском гражданском процессе : автореф. дис. насоискание научн. степени канд. юрид. наук / Т.А. Лилуашвили. – М., 1961. – С. 6-7; Курылев С.В.Основы теории доказывания в советском правосуди / Курылев С.В. – Мн., 1969. – С. 39.

3 Решетникова И.В. Курс доказательственного права в российском гражданском судопроизвод-стве / Решетникова И.В. – М. : НОРМА, 2000. – С. 46-47.

На нашу думку, обставини, що підлягають доказуванню в розглядуванійкатегорії справ, випливають із диспозиції норми матеріального права в справахщодо спадкування. При цьому норми матеріального права мають сприйматисякрізь призму підстав позову та заперечень проти позову.

В теорії доказового права обставини матеріально-правового характеру нале-жать до предмета доказування, зокрема, нормативно визначений перелік підставкомпенсації моральної шкоди, або, наприклад, підстави виселення з житловогоприміщення. Так, І.В. Решетнікова небезпідставно вважає, що обставини мате-ріально-правового характеру доцільно позначити основними фактами предметадоказування, оскільки неправильне їх встановлення призводить до скасуваннярішення у вищестоящій інстанції4. Однак видається спірною теза, що фактипроцесуально-правового характеру не належать до предмета доказування, а ємежами доказування.

М.К. Треушніков, розмірковуючи про фактичний склад правовідносин якпредмету доказування, вказує, що факти, які є об’єктом пізнання суду, доцільноподілити на чотири види: 1) юридичні факти матеріально-правового характеру;2) доказові факти; 3) факти, які мають процесуальне значення; 4) факти, яківстановлюють для виконання виховних та попереджувальних завдань правосуд-дя. Автор до предмета доказування відносить лише факти, які мають матеріаль-но-правове значення5 . Зазначений підхід до визначення предмета доказуванняяк певного переліку фактів матеріально-правового характеру, необхідних дляправильного застосування норм матеріального права і вирішення справи посуті, обгрунтовується і в працях В.В.Комарова, Н.Ю. Голубєвої, Д.Д. Луспениката ін.

М.Й. Штефан інакше уявляв предмет доказування і вважав, що це 1) обста-вини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстави позову); 2) обставини,на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстави заперечення);3) обставини, які мають значення для правильного вирішення справи6.Порівнюючи вищенаведені підходи до розуміння предмета доказування вцивільному судочинстві, необхідно констатувати, що різниця в поглядах полягаєу різних критеріях визначення кола фактів, обставин, що визначають предметдоказування.

Не заперечуючи тезу, що до предмета доказування входять юридичні фактиматеріально-правового характеру, без виявлення яких неможливо вирішитисправу по суті й застосувати норму матеріального права, таке уявлення не супе-речить змісту предмета доказування, яке запропонував М.Й. Штефан. Вида -ється, що йдеться про одне й те ж правове явище. Різниця, на нашу думку, поля-гає у різних рівнях узагальнення цього правового явища, а отже, іншому засто-суванні категорій для позначення одного й того ж явища. ПозиціяМ.Й. Штефана ґрунтується на нормативному визначенні предмета доказування

Верещінська І. В. Зміст предмета доказування у справах щодо спадкування

83

№ 3

(36

), 2

01

44 Справочник по доказыванию в гражданском судопроизводстве / под ред. И.В.Решетниковой.– М. : НОРМА, 2004. – С. 5.

5 Треушников М.К. Судебные доказательства: монография / Треушников М.К. [3-е изд. испр. идоп.]. – М. : Городец, 2004. – С. 16.

6 Штефан М.Й. Цивільний процесс : підручник / Штефан М.Й. – К. : Ін Юре, 2001. – С. 272.

в цивільному законодавстві України. Зокрема, в ч. 1 ст. 179 ЦПК України зако-нодавець не обмежив предмет доказування юридичними фактами матеріально-правового характеру, а й вказав на інші факти, які мають значення для вирі-шення справи і підлягають встановленню. Водночас, якщо за певною категорієюсправ допустимо виокремити коло юридичних фактів матеріально-правовогохарактеру, то інші обставини, які мають значення для правильного вирішеннясправи, неможливо систематизувати та передбачити з огляду на певну розумнуобмеженість правового регулювання суспільних відносин.

На нашу думку, до предмета доказування у справах щодо спадкування нале-жить встановлення таких юридичних фактів матеріально-правового характеру:1) факт відкриття спадщини; 2) коло спадкоємців; 3) склад спадщини; 4) наяв-ність або відсутність заповіту; 5) наявність осіб, що претендують на спадкуван-ня, і того, чи є вони спадкоємцями, до якої черги спадкоємців за законом нале-жать; 6) наявність інших спадкоємців тотожної черги; 7) чи надається цій черзіспадкоємців реалізувати право спадкування; 8) чи є серед спадкоємців особи,які мають право на обов’язкову частку в спадщині; 9) відомості про фактичнеприйняття спадщини; 10) відомості про відмову від прийняття спадщини, в томучислі про відмову на користь іншої особи; 11) чи є підстави для усунення відправа спадкування.

Наведений перелік є відкритим, а окремі питання вкрай заплутані з оглядуна недосконале нормативне регулювання спадкових відносин. Наприклад,невдале нормативне визначення відкриття спадщини, колізійне регулюваннязмісту і форми свідоцтва про право на спадщину тощо. Так, невдале нормативневизначення відкриття спадщини певною мірою вдалося подолати ВерховномуСуду України: у п. 3 Постанови від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику усправах про спадкування»7 було вказано, що згідно із ст. 1220 ЦК та ст. 249 ЦПКчасом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоц-тві про смерть, виданому державним органом реєстрації актів цивільного стану.Попри те, що Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України має рекоменда-ційний характер, воно має і практичне, й теоретичне значення, але потребує, нанашу думку, уточнення. Видається, що іншого способу встановити факт смерті,ніж послатися на реєстрацію акту цивільного стану про смерть особи, нема.Проте наявність чи відсутність свідоцтва про смерть, наприклад, втрачене внас-лідок пожежі, стихійного лиха тощо, не унеможливлює встановлення, відповід-но до закону, самого факту смерті особи.


84

№ 3

(36

), 2

01

4

7 Постанова Пленуму Верховного Суду від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у спра-вах про спадкування» [Електронний ресурс] Постанова Верховного Суду України від 30.05.2008 р.// Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/law/show/v0007700-08.

УДК 347.9

Розподіл тягаря доказування у цивільному судочинстві

Н. Б. Фартушок, аспірант Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

Аналізуються особливості розподілу тягаря доказування в цивільному судочинстві.Відзначено тенденції зближення концепцій доказового права як відображення нового етапу роз-витку теорії і практики цивільного судочинства. Обґрунтовується необхідність зміни загаль-ного правила розподілу тягаря доказування в контексті змагальної моделі цивільного судочин-ства, врахування різниці доказового тягаря щодо сторін процесу, встановлення критеріїввиконання, а також наслідки невиконання тягаря доказування.

Ключові слова: доказування, тягар доказування, процесуальний обов’язок, доказові пре-зумпції.

Фартушок Н. Б. Распределение бремени доказывания гражданском судопроизводствеАнализируются особенности распределения бремени доказывания в гражданском судо-

производстве. Отмечаются тенденции сближения концепций доказательственного права какотражение нового этапа развития теории и практики гражданского судопроизводства.Обосновывается необходимость изменения общего правила распределения бремени доказыва-ния в контексте состязательной модели гражданского судопроизводства, учета различиядоказательственного бремени по отношению к каждой из сторон, предлагаются критерииисполнения и последствия его невыполнения.

Ключевые слова: доказывание, бремя доказывания, процессуальная обязанность, доказа-тельственные презумпции.

Fartushok Nazar. The distribution of burden of proof in civil proceedingsThe paper analyzes the features of the distribution of burden of proof in civil proceedings, notes the

increasing trends of convergence of the concepts of the law of evidence as a reflection of a new stage ofdevelopment of theory and practice of civil proceedings. The paper substantiates the necessity of chang-ing the general rules of burden of proof distribution in context of an adversarial model of civil pro-ceedings, taking into account differences in burden of evidence of each of the parties, proposes per-formance criteria and the consequences of non-compliance.

Key words: proof, the burden of proof, the procedural duty, evidentiary presumptions.

В умовах формування змагальної моделі цивільного судочинства важливогозначення набуває доказова діяльність. В різний час і з різним ступенем інтен-сивності до проблеми доказування зверталися С. В. Пахман, Т. М. Яблочков,С. В. Курильов, К. С. Юдельсон, М. А. Гурвич, Н. О. Чечина, М. К. Треушников,О. В. Баулін, І. В. Решетнікова, С. Я. Фурса, В. В. Комаров та інші вчені-проце-суалісти. Проте окремі питання доказування не тільки не втратили своєї акту-альності, а й вимагають переосмислення. До таких питань належить тягар дока-зування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести обстави-ни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випад-ків, встановлених ст. 61 Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які маютьзначення для справи і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у спра-ві, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Практика розгляду та вирішення цивільно-правових спорів свідчить про те,що загальне правило, встановлене законом, недостатньо чітко відображає суть

Фартушок Н. Б. Розподіл тягаря доказування в цивільному судочинстві

85

№ 3

(36

), 2

01

4

розподілу тягаря доказування. Дореволюційні процесуалісти відзначали немож-ливість виконання зазначеним правилом універсальної ролі критерію розподілутягаря доказування. Ще римське право доповнювалося практиками посиланняна те, що «доказування покладається на того, хто стверджує, а не на того, хтозаперечує; той, хто заперечує не зобов’язаний доводити»1. Тому багато авторів наоснові традиційного правила обґрунтовують необхідність його конкретизації.Наприклад, О. В. Баулін формулює особливості розподілу тягаря доказуваннястосовно різних видів позовів залежно від мети і характеру доказуваних фактів2.Подібну думку підтримує і Г. О. Лім3. Однак автори визнають громіздкість іпрактичні труднощі використання запропонованого ними коментаря, неможли-вість законодавчо закріпити його положення.

Неоднозначно вирішується в науці сфера застосування правила розподілутягаря доказування. Зокрема, Т. М. Яблочков вважав, що обов’язок відповідачазаперечувати настає лише за тієї умови, якщо позивач представив факти, наяких він будує свою претензію; відповідач зобов’язаний оскаржувати лише те,що доведено позивачем до певної міри. Якщо твердження позивача голослівні,то відповідач не зобов’язаний надавати докази неправоти претензій позивача4.Є. В. Васьковський стверджував, що якщо позивач не довів свій позов, то відпо-відач звільняється від відповідальності за позовом. Якщо ж відповідач посилав-ся на певні обставини на свою користь (мотивоване заперечення чи заперечен-ня), то тягар доказування переходив на нього, тоді вже відповідач повинен дово-дити стверджувані ним факти5. Аналогічну позицію підтримував К. І. Малишев:тягар доказування лежить на тому, хто в даний момент втратив би процес, якбинічого або більше нічого не було доведено ні з тієї, ні з іншої сторони6.

Деякі процесуалісти вбачають вихід у переході тягаря доказування відповід-но до подання доказів однієї зі сторін. Спочатку позивач повинен довестиобґрунтованість своєї позиції, потім відповідач повинен спростувати припущен-ня на користь позивача, і так по черзі7. Б. В. Попов вважав, що деякі фактиможна встановити і без використання відповідних правил. Аналогічна думкависловлена і деякими іншими авторами, які вважають, що положення про роз-поділ тягаря доказування набувають суттєвого значення в ситуації недостатнос-ті доказів, нез’ясованості всіх необхідних фактів8.


86

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Салогубова Е.В. Римский гражданский процесс / Салогубова Е.В. [2-е изд.] – М. : Городец-издат, 2002. – С. 361.

2 Баулин О. В. Бремя доказывания при разбирательстве гражданских дел : автореф. дис. насоискание научн. степени д-ра юрид. наук / О.В. Баулин. – М., 2005. – С. 27.

3 Лим А. А. Распределение обязанности доказывания в арбитражном процессе по российскомузаконодательству : дис. … канд. юрид. наук / Лим А.А. – М., 2008. – С. 76.

4 Яблочков Т. М. „Бремя утверждения” (onus proferendi) в гражданском процессе / Т.М. Яб -лочков // Вестник гражданского права. Издаваемый М. М. Винавером. – 1916. – № 4. – C. 57.

5 Васьковский Е. В. Курс гражданского процесса / Васьковский Е.В. – М. : Издание Бр.Башмаковых, 1913. – С. 244.

6 Хрестоматия: Гражданский процесс / под ред. М.К. Треушникова. – М. : Городец, 2005. –С. 374.

7 Малинин М. И. Комментарiй къ 366 ст. уст. гр. суд. (onus probandi) / М.И. Малинин //Записки Новороссийского университета. – 1878. – Т. 25. – С. 101-102.

8 Войтко И. А. Классификация правил доказывания / Войтко И.А. // Проблемные вопросыгражданского и арбитражного процессов / под ред. Л. Ф. Лесницкой, М. А. Рожковой. – М. : Статут,2008. – С. 156–171.

Подібні висловлювання слушні для судочинства, в якому суд – самостійнийсуб’єкт встановлення обставин справи і пошуку істини. У змагальному цивіль-ному процесі суд за своєю ініціативою не може розглянути жодного доказу, аотже, не може сам встановити жодного факту. Хто повинен проявити ініціативув самій пропозиції досліджувати певні докази, той і встановлює тягар доказу-вання. Встановлення тих чи інших фактів можливе і без застосування правилапро невигідні наслідки невиконання тягаря доказування, однак це зовсім необмежує сферу застосування відповідних правил, які діють з моменту пред’яв-лення позову.

В процесуальній літературі існує точка зору про те, що процес доказуваннядля позивача починається до порушення судочинства, оскільки за п. 6 с. 119ЦПК України в позовній заяві повинні вказуватися докази, які підтверджуютькожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Доказовийпроцес не може ототожнюватися із цивільним судочинством, а передує звернен-ню до суду9.

Більш обґрунтованою видається думка, яка зв’язує початок процесу доказу-вання з твердженнями сторін про факти, з якими пов’язується наявність чи від-сутність суб’єктивних прав10. При цьому деякі науковці говорять про дію прави-ла розподілу тягаря доказування на стадії підготовки справи до розгляду11.Однак такий висновок є дещо передчасним, оскільки зустріне низку труднощіву реалізації. По-перше, відповідач може позов ігнорувати або висловити своїзаперечення недостатньо чітко для формування предмета доказування. По-друге, тільки в ході судового розгляду можна зробити висновок про виключеннядеяких фактів з предмета доказування.

Таким чином, тягар доказування позивача виникає з моменту пред’явленняпозову, а відповідача – тільки після того, як останній вважатиме надану позива-чем сукупність доказів загрозливою для свого стану. На підставі правила пророзподіл доказового тягаря формується позиція сторін у справі, надаються івивчаються докази, а також приймається судове рішення. Відповідно правилорозподілу тягаря доказування організовує весь процес – від моменту пред’яв-лення позову до прийняття судового рішення, відіграє роль глобального рушій-ного чинника розвитку процесу.

Звертає на себе увагу особливість застосування правила залежно від позиційсторін. Тягар доказування позивача і відповідача істотно відрізняються.Позивач пов’язує себе своєю ініціативою, тому він завжди є активною стороною.Тягар доказування позивача існує завжди. Відповідач – сторона, що вибираєваріант захисту: від активного заперечення до повного мовчання. Відповідно вінсам може по-різному визначити для себе тягар доказування. У науці обґрунто-вана думка, що в більш невигідні умови при доказуванні повинен бути постав-лений позивач, оскільки саме він домагається зміни матеріальних правовідно-


87

№ 3

(36

), 2

01

4

9 Фурса С. Я. Докази і доказування у цивільному процесі : наук.-практ. посіб. / С.Я. Фурса,Т.В. Цюра. – К. : Видавець Фурса С. Я., КНТ, 2005. – С. 25.

10 Бабенко В. В. Доказування в господарському процесі : дис. … канд. юрид. наук / Бабен -ко В.В. – К., 2007. – С. 49.

11 Баулин О. В. Бремя доказывания при разбирательстве гражданских дел. / Баулин О.В. – М.: Городец, 2004. – С. 197.

син, відповідач лише хоче зберегти їх у незмінному вигляді12. Проте вартовизначитися з мірою невигідності становища позивача, або наскільки законзахищає недоторканність відповідача.

Зазначене питання відіграє важливу роль у характеристиці типу цивільногопроцесу. Принцип диспозитивності одним зі своїх вихідних постулатів бачитьсвободу участі у судовому розгляді для обох сторін13. У процесуальній літерату-рі слушно зазначається: як не можна зобов’язати позивача пред’явити позов, такі не можна відповідача змусити вступити в тяжбу. Вступ відповідача у процес –його право, а не обов’язок14. Г. П. Тимченко підкреслює, що особа вибирає най-сприятливіший для неї варіант поведінки: або активними діями домагатисявиконання поставлених перед собою завдань, або, навпаки, пасивно спостеріга-ти за тим, що відбувається у процесі15.

У зв’язку з цим О. В. Баулін зауважує, що відповідач, хоча і може обмежи-тися запереченням позову, в тому числі невмотивованим, проте несе тягар ствер-дження в тому сенсі, що має послатися на обставини, які перешкоджають задо-воленню вимог позивача, якщо, звичайно, ставить перед собою мету добитисявідмови у задоволенні заявлених вимог16. Таким чином, дослідник вважаєактивну позицію відповідача неодмінною умовою відмови у задоволенні позову.Тобто, якщо відповідач ставить мету добитися відмови в задоволенні позову, вінповинен вести себе активно, і навпаки, якщо відповідач пасивний, можна позовзадовольняти. На нашу думку, співвідношення активності відповідача та наяв-ності у суду підстав задовольнити позов не настільки прямолінійне, а покладан-ня на відповідача обов’язку доведення своїх заперечень як умови відмови впозові – дещо перебільшене.

Найбільш оптимальний такий варіант: сторони висловили свої твердження,визначилися з колом спірних фактів і представляють свої докази, обґрунтовую-чи свою позицію. Суду лише належить, оцінивши докази, прийняти рішення.При цьому оцінка виконання доказового тягаря відбувається у площині співвід-ношення доведеності позицій. Відповідач як особа бере активну участь у проце-сі, вкаже суду на недостатність доказів, їхню сумнівність або слабку доказовусилу. Якщо ж відповідач вступить у справу, заявляючи про повне запереченняпозову без вказівки на будь-які факти на свою користь, суду слід вважати всіфакти, які стверджує позивач, спірними. У даному випадку одні й ті ж фактислужать підставою вимог позивача і заперечень відповідача. Позивач говоритьпро існування фактів і їх юридичне значення, а відповідач – про їх заперечення.Виходячи із закріпленої в законі формули «кожен доводить підставу своїх вимогі заперечень», тягар доказування взагалі розподілити не можна, він покладаєть-ся на обидві сторони і стосується одних і тих же обставин.


88

№ 3

(36

), 2

01

4

12 Баулин О. В. Цит. работа. – С. 200.13 Андрушко А. В. Принцип диспозитивності цивільного процесуального права України : дис. ...

канд. юрид. наук / Андрушко А.В. – К., 2002. – С. 37.14 Бугаевский А. А. Гражданский процесс в его движении с приложением технических дел /

Бугаевский А.А. – Л. : Военная типография, 1924. – С. 22-23.15 Тимченко Г. П. Теоретичні проблеми та практика реалізації принципів судочинства в

Україні : монографія / Тимченко Г.П. – К. : Видавничий Дім «Юридична книга», 2010. – С. 78.16 Баулин О. В. Цит. работа. – С. 193.

Однак призначення правила розподілу тягаря доказування полягає у лікві-дації такої невизначеності. Розподіл тягаря доказування передбачає, що всі об -ставини віднесені до сфери інтересів однієї чи іншої сторони. Покладання тяга-ря доказування однієї і тієї ж обставини на дві сторони одночасно неможливе.

Слід погодитися з Є. В. Васьковським, який вважав, що відповідач повинендоводити такі обставини, які здатні паралізувати позовну вимогу але яких судбез заяви відповідача не прийняв би до відома при вирішенні справи, оскількивони не входять до підстави позову, називаючи їх відводами і запереченнями увузькому сенсі слова17.

Тому кожну обставину слід оцінити з позицій її первинності, тобто яка зі сто-рін спочатку висунула її в якості підстави для вимоги або заперечення, і, вихо-дячи з цього, відносити до тягаря доказування позивача чи відповідача.Оскільки в розглянутій нами ситуації всі обставини наведені позивачем, а від-повідач обмежився лише їх запереченням, всі ці обставини входять до тягарадоказування позивача. Таким чином, тягар доказування повністю покладаєтьсяна позивача.

За загальним правилом відповідача взагалі не можна примушувати до дока-зування будь-яких фактів (крім встановлених законом винятків). Єдиним фак-тором, що спонукає його активну доказову діяльність, може бути інтерес, якийвиникає, якщо позивач дійсно пред’явить докази, що можуть призвести до задо-волення позову. Змагальний процес спонукає інтерес особи, залученої в якостівідповідача, до активної діяльності під загрозою недостатнього захисту судомйого позиції. Відповідач, прагнучи зберегти існуючий стан без змін, може нічо-го не робити на захист від позову. І. Р. Медведєв, апелюючи до теоретиківнімецького права, слушно стверджує, що у сфері приватного (цивільного) праванедіюча сторона не повинна чекати, що завжди отримає захист від держави; їйслід бути активною в боротьбі за свої права. Закон надає особі можливості длязахисту від будь-яких посягань, у разі упущення яких вона сама відповідає зазавдану їй шкоду18. Для суду вигідно і необхідно, щоб відповідач взяв активнуучасть у розгляді позову. Адже суд не зможе за своєю ініціативою заявити профальсифікації доказів, про існування обставин, докорінно змінити справу тощо,не похитнувши своєї неупередженості. Тому при реалізації в законі змагальноїмоделі судочинства завданням законодавця є створення передумов для вступувідповідача в процес. Насамперед суд повинен бути впевнений у тому, що відпо-відач повідомлений про початок процесу, йому відома суть позовних вимог, і вінпевним чином висловив до них ставлення. У цьому плані вельми показовимможе бути досвід судочинства Англії, зокрема, спрямування відповідачу разом зкопією позовної заяви формуляра з питаннями, відповіді на які певною міроюпозначать його позицію і створять для суду впевненість в усвідомленні відпові-дачем важливості судового розгляду19.

Отже, забезпечення справедливості правосуддя сприятиме створенню всіхумов для активної участі відповідача у процесі. Це забезпечить реальну змагаль-


89

№ 3

(36

), 2

01

417 Васьковский Е. В. Цит. работа. – С. 246.18 Медведев И. Р. Объяснения сторон и третьих лиц как доказательство в гражданском процес-

се : дис. … канд. юрид. наук / Медведев И.Р. – М., 2008 . – С. 118.19 Кудрявцева Е. В. Гражданское судопроизводство Англии / Кудрявцева Е.В. – М. : Городец,

2008. – С. 46.

ність, яка може служити дійовим інструментом встановлення істини. Проте судне повинен допускати будь-якого примусу для вступу відповідача у справу.

Правило розподілу доказового тягаря також покликане відповісти на питан-ня: яким вважати факт – доведеним або недоведеним у разі сумнівів. Це умовавирішення спору на ту чи іншу користь. Водночас загальне правило не міститьвказівки про якісь наслідки. Виходячи зі змісту коментованих норм, суд вважаєфакт встановленим, якщо сторона, на яку покладено тягар доказування, йоговиконала, і недоведеним – якщо не виконала.

У науковій літературі обґрунтовується можливість зміни тягаря доказуван-ня під час судового розгляду. Деякі автори вважають, що при пред’явленні дока-зів створюється припущення на користь стверджувача чого-небудь на їх підста-ві, і, таким чином, розподіл обов’язків у доказуванні змінюється20. Однак іншінауковці негативно висловлюються про можливість характеристики тягарядоказування як явища динамічного21.

У розглянутій дискусії окреме місце займає позиція І. В. Цвєткова. Він дій-шов висновку, що після того, як зобов’язана сторона представить суду мінімумнеобхідних доказів, які підтверджують її докази і (або) заперечення по спору, наіншу сторону, яка спорить, переходить обов’язок подання більш вагомих доказівїї доказів та заперечень, власне кажучи, представлених другою стороною міні-муму необхідних доказів22.

Слід погодитися з противниками перерозподілу тягаря доказування в тому,що правових підстав для подібних висновків у цивільному процесуальномузаконодавстві немає. Загальне правило розподілу тягаря доказування і спеці-альні правила, його змінюють, діють у процесі розгляду конкретного спору відпочатку і до вирішення. Норм, що змінюють первинну ситуацію у зв’язку зподанням доказів однієї зі сторін, у законодавстві немає, а отже, немає і підставдля покладання обов’язків або невигідних наслідків на протилежну сторону.

Дослідження загального правила розподілу тягаря доказування наштовхуєна висновок про те, що правило є практично декларативним. Вище вже булообґрунтовано, що для розгляду тягаря доказування як юридичного обов’язкунемає достатніх підстав. Надавати встановленому правилу значення права без-глуздо, оскільки особи, які беруть участь у справі, мають однакові права у сферідоказування. Виконання ж правилом розподілу тягаря доказування ролі умовиотримання судового рішення на свою користь вимагає істотного доповненнязаконодавства.

Загальне правило розподілу тягаря доказування не виконує свого призна-чення. Неточність формулювання, потреба в уточненні й конкретизації, відсут-ність закріплених у законі результатів – роблять його неефективним. Водночастягар доказування – конструкція, покликана раціоналізувати і підвищити ефек-тивність судового розгляду і вирішення цивільних справ.


90

№ 3

(36

), 2

01

4

20 Шак X. Международное гражданское процессуальное право : учебник / Шак Х. / пер. снем. – М. : БЕК, 2001. – С. 326-327.

21 Баулин О. В. Раскрытие доказательств в новом процессуальном законодательстве /О.В. Баулин // Законодательство. – 2005. – № 4. – С. 72-75.

22 Цветков И. В. Налогоплательщик в судебном процессе : практич. пособие по судебной защи-те / Цветков И.В. – М., 2004. – С. 26-27.

Ми пропонуємо доповнити традиційне загальне правило розподілу тягарядоказування такими положеннями. «Суд визнає позов необґрунтованим, якщопозивач не доведе зворотного. Відповідач може заперечувати проти позову, втому числі шляхом заяви про існування обставин, які позивачем не зазначені,що перешкоджають задоволенню позову. Такі обставини суд визнає існуючими,якщо відповідачем вони будуть доведені».

Запропоноване положення конкретизує загальне правило, враховує різницюдоказового тягаря відносно сторін процесу, встановлює критерії виконання тяга-ря доказування і наслідки його невиконання.

Крім того, аналіз процесуального законодавства свідчить про різні підходидо встановлення співвідношення загальних і особливих правил розподілу тяга-ря доказування. Так, за ЦПК України, «крім обставин, зазначених у ст. 61» (під-стави звільнення від доказування). Таким чином, українське законодавство немістить загальних підстав застосування доказових презумпцій, оскільки наказуєзастосовувати загальне правило до всіх обставин, крім тих, які не підлягаютьдоказуванню. Застереження в ст. 60 стосується визначення предмета доказуван-ня, але не вказує на можливість іншого способу розподілу доказового тягаря.Норми ЦПК України потребують доопрацювання цієї частини.

Аналогічно по-різному висловлюється законодавець у частині визначеннязначущості обставин, які підлягають доказуванню. Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПКУкраїни доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи.

У науковій літературі обґрунтовано пропозиції закріпити в законодавстві, щодоказуванню підлягають тільки спірні факти23. Таким шляхом йде законодавецьУкраїни, поміщаючи подібну норму в ч. 3 ст. 60 ЦПК. Однак цей підхід недостат-ньо коректний з наступних міркувань. По-перше, поняття «суперечка» і «спір-ний» чітко не визначені й допускають різне тлумачення. По-друге, відсутністьобов’язку відповідача брати участь у розгляді позову і давати однозначні відпові-ді на поставлені питання ускладнює процес з’ясування ступеня спірності фактів.По-третє, правила, які регулюють визнання стороною фактів, дають підставивиділити безспірні факти і виключити їх з предмета доказування. Таким чином,законодавче правило про необхідність доказування тільки спірних фактів здатневнести невизначеність у предмет доказування. Водночас використання спеціаль-ного правила про виключення з обсягу доказування безстрочних фактів достат-ньо для оптимізації процедури в цій частині. Тому з ч. 2 ст. 60 ЦПК України слідвиключити посилання на спірність фактів, які підлягають доказуванню.

Заслуговує також критики норми процесуального закону про те, що доказу-вання не може ґрунтуватися на припущеннях. Виходячи із зазначеної норми,кожен позов має бути абсолютно доведений. Однак виключити зі сфери доказу-вання припущення, певну частку ймовірного знання, неможливо. Зокрема, одиніз способів розподілу тягаря доказування – презумпції. Тому ми пропонуємо ч. 3ст. 60 ЦПК України виключити.

Отже, загальне правило розподілу тягаря доказування є вельми умовноюконструкцією для поведінки сторін і суду як при визначенні активності сторін,


91

№ 3

(36

), 2

01

4

23 Баулин О. В. Бремя доказывания при разбирательстве гражданских дел. – С. 197-210.

так і при застосуванні наслідків недоведеності тих чи інших обставин, і томувимагає конкретизації. Пропонуємо конкретизувати загальне правило розподі-лу тягаря доказування і ст. 60 ЦПК України викласти в такій редакції: «Кожнасторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїхвимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд визнає позовнеобґрунтованим, якщо позивач не доведе зворотного. Відповідач може запере-чувати проти позову, в тому числі шляхом заяви про існування обставин, якіпозивачем не зазначені та які перешкоджають задоволенню позову. Такі обста-вини суд визнає існуючими, якщо відповідачем вони будуть доведені».

УДК 347.965

Реалізація принципу диспозитивності під час розгляду судом цивільної справи по суті

Ю. М. Коломієць,ад’юнкт кафедри цивільного права і процесуНаціональної академії внутрішніх справ,спеціаліст І категорії відділу обліку судових документів управліннязабезпечення діяльності судової палати у цивільних справахВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Розглянуто диспозитивні права сторін, які проявляються у підтриманні позивачем позов-них вимог, визнанні відповідачем вимог позивача, укладенні мирової угоди та передачі цивіль-ної справи на розгляд до третейського суду. Автором аргументується та пропонується вне-сення змін до ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України. Вказано на позитивну прак-тику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодореалізації сторонами наданих їм законом диспозитивних прав. Розглядаються шляхирозв’язання ситуації навмисного невиконання сторонами затвердженої судом мирової угоди.

Ключові слова: диспозитивні права, мирова угода, позивач.

Коломиец Ю.Н. Реализация принципа диспозитивности при рассмотрении судом граж-данского дела по существу

Рассмотрены диспозитивные права сторон, которые проявляются в поддержании истцомисковых требований, признании ответчиком требований истца, заключении мирового согла-шения и передачи гражданского дела на рассмотрение в третейский суд. Автором аргументи-руется и предлагается внесение изменений в ст. 174 Гражданского процессуального кодексаУкраины. Указано на положительную практику Высшего специализированного суда Украиныпо рассмотрению гражданских и уголовных дел по реализации сторонами предоставленных имзаконом диспозитивных прав. Рассматриваются пути решения ситуации умышленного невы-полнения сторонами утвержденного судом мирового соглашения.

Ключевые слова: диспозитивне права, мировое соглашение, истец.

KolomietsYuliya. Іmplementation of the principle of discretionary during the adjudication ofcivil cases on the merits

Work is devoted to the principle of discretionary in the trial court. Considered in detail discretio-nary rights of the parties, manifested in maintaining the plaintiff claims, acknowledgment of the pla-intiff’s claims,a settlement agreement and transfer to the civil case to arbitration. The author discus-ses and proposes amendments toArt.174of the Civil Procedural Code of Ukraine. The paper indicatedthe positive practice of the High Specialized Court of Ukraine for Civil and Criminal Cases parties to


92

№ 3

(36

), 2

01

4

implement given their discretionary rights law. The ways to solve the situation willful failure by theparties the court approved the settlement agreement.

Key words: discretion, amicable agreement, plaintiff.

Принцип диспозитивності, який діє під час розгляду цивільних справ у судіпершої інстанції, більшість теоретиків і практиків слушно визнають найважливі-шим серед решти принципів цивільного процесу. Саме диспозитивность визначаємеханізм руху цивільної справи. Цивільні справи виникають, розвиваються, змі-нюються, переходять з однієї стадії до іншої і припиняються, як правило, за іні-ціативи осіб, які беруть участь у розгляді справи. Даний принцип дає можливістьучасникам процессувільно на свій розсуд користуватися процесуальним права-ми, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України.

Диспозитивність як правова категорія була, є і буде актуальним предметомдослідження науковців1. Оскільки досліджуваний принцип не є відносно новимдля цивільного процесу України, адже згадки про нього єне лише в ЦПКУкраїни 1963 р., а й у дореволюційній періодиці, відповідно і авторів, які дослід-жували дане питання, також чимало. Серед сучасних найвизначніших можнавиділити Д.Д. Луспеника, В.В. Комарова, М.Й. Штефана, В.М. Кравчук,Ю.В. Неклесова, А.В. Андрушко, М. Рудь, М. Джевагу та ін. Однак більшість ізних розглядали дію принципу диспозитивності комплексно, під час руху всьогоцивільного процесу. Ми ж у цій статті проаналізуємо питання правовідносин,які регулюються ст. 174, 175, 178 ЦПК України.

Суть диспозитивності полягає у тому, що сторони судового процесу (учасни-ки процесу з обох сторін) вільно розпоряджаються своїми матеріальними та про-цесуальними правами, реалізація яких з метою захисту своїх прав і охоронюва-них законом інтересів має безпосередній вплив на виникнення, динаміку чизакінчення судового процесу.

Після доповіді головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сто-ронами певних обставин під час попереднього судового засідання суд має з’ясу-вати: 1) чи підтримує позивач свої вимоги; 2) чи визнає відповідач вимоги пози-вача; 3) чи не бажають сторони укласти мирову угоду; 4) чи не бажають сторонизвернутися для вирішення свого спору до третейського суду.

Якщо справа розглядається за відсутності відповідача8 головуючийзобов’язаний доповісти позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену вписьмових поясненнях. Так, відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України позивачможе відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов протягом усього часусудового розгляду, зробивши усну заяву. У випадку часткового визнання позо-ву головуючий з’ясовує, у якій саме частині позов визнається. Цікавою, з прак-тичної точки зору, видається позиція законодавця: якщо позивач змінює своївимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встанов -леній для позовної заяви, а у випадку його відмови, чи визнання такого позовувідповідачем – зробити лише усну заяву. І хоча всі вищеперелічені дії заносять-ся секретарем судового засідання до журналу,однак досить доцільноює практика судів, які пропонують таку відмову чи визнання також подавати

Коломієць Ю. М. Реалізація принципу диспозитивності під час розгляду судом…

93

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Поліщук О.М. Диспозитивність як принцип кримінального права / О.М. Поліщук // Форумправа. – 2012. – № 4. – С. 743-748.

в письмовій формі, які в подальшому приєднуються до матеріалів цивільноїсправи.

Відмова від позову та визнання позову відповідачем, по суті, є досить істот-ною зміною всього процесу розгляду кожної цивільної справи, тому головуючий,в силу ч. 2 ст. 174 ЦПК України зобов’язаний роз’яснити наслідки таких дій.Правовими наслідками відмови позивача від позову є закриття провадження усправі (ч. 3 ст. 174 та п.3 ч. 1 ст. 205 ЦПК) та неможливість повторного звернен-ня до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предметі з тих самих підстав. Однак закриття провадження у зв’язку з прийняттям від-мови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звер-нення до суду за вирішенням цього спору (ч. з ст. 206 ЦПК України).

Важливо, аби суд, приймаючи таку відмову від представників сторін, дотри-мувався вимог ЦПК України щодо перевірки повноважень на вчення такихважливих процесуальних дій. Адже рідко, але трапляються випадки, коли адво-катський договір, довіреність чи інші документи, які дають право на представ-ництво інтересів особи в суді, мають застереження на визнання чи відмову відпозову. Прийняття відмови від позовної заяви, апеляційної чи касаційної скар-ги пов’язується з обов’язком судів перевірити , чи не порушуються у зв’язку зтакою відмовою права будь-яких осіб, оскільки право особи на відмову від позо-ву чи скарги не обмежене.

Цікавою та обґрунтованою є практика Вищого спеціалізованого судуУкраїни з розгляду цивільних і кримінальних справ. Так, отримавши від каса-тора відмову від касаційної скарги, йому направляється лист за підписом судді,в якому пропонується особі ще раз підтвердити її відмову від касаційної скарги.І потім вже, коли така особа повторно надішле таку відмову, яка в деяких випад-ках може бути завірена нотаріально чи, наприклад, сільським головою – про-вадження у справі суддею закривається. Це досить позитивна тенденція ВССУ,яку варто було б перейняти нищестоящим інстанціям, таким чином мінімізував-ши випадки безпідставного закриття провадження у справі.

Визнання позову відповідачем є його одностороннім волевиявленням, якеспрямоване на врегулювання спору з позивачем. На відміну від відмови відпозову, визнання відповідачем позову, навіть при його прийнятті судом, не єпідставою для закриття провадження по справі, а навпаки, є результатом вирі-шення по суті з ухваленням рішення про задоволення позову. В разі визнаннявідповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішен-ня про задоволення позову. Якщо таке визнання суперечить закону або порушуєправа, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову вприйнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. «Суд невправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповіда-чем, не дослідивши при цьому обставини справи», – зазначає В.М. Кравчук2.Згідно з ч. 5 ст. 174 ЦПК України суд не приймає відмову позивача від позову,визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний


94

№ 3

(36

), 2

01

4

2 Кравчук В.М. Статегія і тактика цивільного процесу (практичний посібник) друк. Зразки про-цесуальних документів (заяви, позовні заяви, скарги, клопотання, що подаються до суду) / КравчукВ.М. / укладачі : Лядецький М.М., Хавронюк М.І.; Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного про-цесу: практ. посіб. / Кравчук В.М. – К. : Атіка, 2002. – 352 с.

представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Якслушно вказує Л.Л. Луспеник3, визнання позову відповідачем не звільняє йоговід сплати судового збору.

Мирова угода укладається сторонами і має за мету, відповідно до ч. 1 ст. 175ЦПК України, врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосу-ватися лише прав та обов’язків сторін та предмета позову. Часто укладеннямирової угоди є єдиним способом досягти певної згоди між сторонами судовогопроцесу. «Під мировою угодою розуміють досягнуту сторонами в ході судовогорозгляду і під контролем суду, засновану на взаємних поступках угоду, яка по-новому визначає їх суб’єктивні права і обов’язки», – зазначає С.В. Курильов4.Також ЦПК передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідоми-ти про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомленняпро неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєдну-ється до справи. Як і в попередньому випадку, що стосується відмови та визнан-ня позову, до ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонамимирової угоди суд роз’яснює наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмеже-ний представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії. Тотожність цихважливих процесуальних дій сторін проявляється і в наслідках їх вчинення –закриття провадження по справі. Проте на практиці виникає питання, чи є укла-дення мирової угоди вигідним для позивача? Як бути в тому випадку, коли однаіз сторін відмовляється виконувати умови мирової угоди, а вона вже затвердже-на судом, провадження по даній справі закрито? Досить проблематичним єпитання виконання мирової угоди, яка найчастіше визначається різними підхо-дами до розуміння загальної юридично-правової природи мирової угоди, якіфіксують її суперечливий характер: з одного боку, мирову угоду розуміють якакт сторін – зобов’язання, який виникає на підставі взаємної угоди (договору),а з іншого – розглядають її виключно яке акт судової влади5. Як бути такомупозивачу? Більшість юристів ідуть двома шляхами: 1) звернутися до суду іззаявою про роз’яснення ухвали про затвердження мирової угоди; 2) звернутисядо суду із заявою про роз’яснення мирової угоди. Однак, як відомо, ст. 221 ЦПКне передбачає можливості оскарження ухвали суду. Підтримано цю позицію іпрактикою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кри-мінальних справ (Ухвала ВССУ від 25 січня 2012 року, де вказується, що ухва-лою Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2011 року задоволено заявупро роз’яснення ухвали цього ж суду від 21 серпня 1980 року. УхвалоюАпеляційного суд м. Києва від 27 жовтня 2011 року ухвалу районного суду зміне-но. Виключено з резолютивної частини ухвали слова: «між сторонами визначенопорядок користування жилим будинком». Касаційна скарга підлягає задоволен-ню з огляду на наступне. Задовольняючи заяву та постановляючи ухвалу пророз’яснення ухвали, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляцій-

Коломієць Ю. М. Реалізація принципу диспозитивності під час розгляду судом…

95

№ 3

(36

), 2

01

4

3 Луспеник Д.Д. Роль суду в цивільному диспозитивному процесі / Д. Д. Луспеник //Юридичний журнал. – 2004. – №6. – С. 109-115.

4 Курылев С.В. Объяснения сторон как доказательство в советском гражданском процессе /Курылев С.В. – М., 1956. – С.157.

5 Джевага М. Мирова угода сторін. Ефективний спосіб вирішення спору чи глухий кут в цивіль-ному процесі? [Електронний ресурс] / Джевага М. – Режим доступу : http://адвокат.org.ua/?p=207/

ний суд, виходив з того, що вона є обґрунтованою. З таким висновком погоди-тись не можна. Відповідно до ч.1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду єнезрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця,суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змі-нюючи при цьому його змісту. Системний аналіз змісту зазначеної норми правасвідчить про те, що роз’ясненню підлягають виключно рішення суд,у ухвалені посуті позовних вимог. Така позиція міститься у п. 21 постанови ПленумуВерховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення уцивільній справі», де зазначено, що відповідно до статті 221 ЦПК Українироз’яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недо-ліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незро-зумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядаєтьсясудом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті час-тини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішен-ня і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз’яс -нення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установле-ний законом строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до виконан-ня. Суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог чинного проце-суального законодавства помилково вважали, що роз’ясненню підлягають нетільки рішення суду, а й ухвали, роз’яснивши ухвалу суду від 21 серпня1980 року6).

Щодо роз’яснення мирової угоди, то тут також є лист ВСCУ від 05.11.2011 р.,в якому вказані обов’язкові до виконання для всіх судів України висновки проте, що мирова угода є різновидом зобов’язання, яке виникає на підставі догово-ру, укладеного за взаємною згодою сторін у письмовій формі та затверджуєтьсясудовим рішенням або ухвалою. Отже, заява про роз’яснення мирової угоди напідставі того, що вона має силу судового рішення, не відповідає нормам чинногозаконодавства України7.

Третейський розгляд цивільних справ є альтернативним способом розв’язан-ня конфліктів. Н.А. Литвин8 пише: «Діяльність третейських судів спрямованана мирне врегулювання спору, що дозволяє його сторонам зберегти партнерськівідносини, що в більшості випадків не вдається зробити після звернення до дер-жавного суду». Виконуючи обов’язок, встановлений ст. 173 ЦПК України, голо-вуючий повинен пам’ятати, що Законом України «Про третейські суди» вста-новлено обмеження стосовно справ, які не можуть передаватися на розгляд тре-тейським судам. Правовим наслідком передачі сторонами справи на розгляд тре-тейського суду відповідно до п.6. ч.1 ст.207 ЦПК є залишення заяви без розгля-ду, що не позбавляє права повторного звернення до суду з тотожним позовом.


96

№ 3

(36

), 2

01

4

6 Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ посправі №6 – 42156 СВ11.

7 Рудь М. Способи захисту від невиконання умов мирової угоди у цивільному процесі.[Електронний ресурс] / Рудь М. – Режим доступу : http://blog.profit-consul.com.ua/ua/civil-right/466//

8 Литвин Н. А. Адміністративно-правове забезпечення діяльності третейських судів в Україні :автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Н. А. Литвин; Нац. ун-т держ.податк. служби України. – Ірпінь, 2010. – 20 c.

Отже, принцип диспозитивності яскраво проявляється саме під час розглядуцивільних справ, проте існує певна неврегульованість його на законодавчомурівні. Зокрема, доцільно внести зміни в п. 1 ст. 174 ЦПК України, зазначивши,що позивач, відмовляючись, а відповідач визнаючи позов, повинні не лише зро-бити усну заяву про це, а й викласти обґрунтовані доводи таких дій, які вподальшому обов’язково мають приєднуватися до матеріалів справи. Доситьскладною видається ситуація, коли відмова від позову, його визнання, укладен-ня мирової угоди або передача справи на розгляд до третейського суду надсила-ється до суду через поштове відділення. В таких випадках суддя фактичнопозбавлений можливості перевірки достовірності подачі та дійсних намірів сто-рони. Тому в цивільному процесуальному законодавстві має бути прописананорма про те що суддя, отримавши один з вищезазначених документів, повиненнаправити листа з проханням підтвердити дійсні наміри вчинення таких дій.

УДК 347.626.6: 347.91/.95

Правова природа права на пред’явлення позовупро розподіл спільного майна подружжя

О. М. Нікітюк,аспірантка Київського національного університетуімені Тараса Шевченка

Визначено особливості правової природи права на пред’явлення позову про розподіл спіль-ного майна подружжя. Визначено поняття передумов права на пред’явлення позову в такихсправах та їх зміст. Доведено існування спеціальної цивільної процесуальної правоздатності усправах про розподіл спільного майна подружжя. Акцентовано увагу на необхідності додатко-вого регулювання порядку обчислення строків позовної давності у справах про розподіл спільно-го майна в разі припинення фактичних шлюбних відносин.

Ключові слова: право на пред’явлення позову, позов, розподіл спільного майна подружжя,цивільна процесуальна правоздатність.

Никитюк Е.Н. Правовая природа права на предъявления иска о разделе общего иму-щества супругов

Определены особенности правовой природы права на предъявление иска о разделе общегоимущества супругов. Определено понятие предпосылок права на предъявление иска по такимделам и их содержание. Доказано существование специальной гражданской процессуальнойправоспособности по делам о разделе общего имущества супругов. Акцентировано внимание нанеобходимости дополнительного регулирования порядка исчисления сроков исковой давностипо делам о разделе общего имущества в случае прекращения фактических брачных отношений.

Ключевые слова: право на предъявление иска, иск, раздел общего имущества супругов,гражданская процессуальная правоспособность.

Nikitjuk Olena. Legal nature of right on putting an action about distributing of general prop-erty of the married couples

The features of legal nature of right are certain on putting an action about distributing of generalproperty of the married couples. Certainly concept of pre-conditions of right on putting an action in sogoes the world and their maintenance. Existence of the special civil judicial legal capacity is well-proven in matters about distributing of general property of the married couples. Attention is accentedon the necessity of the additional adjusting of order of calculation of terms of lawsuit

Key words: right on putting an action, action, distributing of general property of the married cou-ples, civil judicial legal capacity.

Нікітюк О. М. Правова природа права на пред’явлення позову про розподіл…

97

№ 3

(36

), 2

01

4

У сімейному та цивільному праві України є принцип спільності майнаподружжя, що полягає в об’єднанні майна чоловіка і жінки (повністю або в пев-ній частини) протягом шлюбу в єдину майнову масу та встановлення низки спе-ціальних прав щодо володіння, користування та розпорядження таким майном.Припинення шлюбних відносин означає розподіл такого майна, що здебільшогопризводить до спорів про обсяг спільної власності, про виділення часток у нату-рі, а також про порушення шлюбних договорів за умови їх укладення в частинірозподілу майна подружжя. У зв’язку із цим важливого значення набуваєвизначення правової природи права на пред’явлення позову в таких справах.

Питанням розподілу майна подружжя присвячено значну кількість публіка-цій, зокрема це праці таких науковців, як: М.А. Гурвіч1, В.В. Комаров2,Д.Д. Луспеник3, С.Я. Фурса4, Ю.Ю. Цал-Цалко5, М.Й. Штефан6,Ю.С. Червоний7 та ін.

Право на пред’явлення позову випливає із ст. 55 Конституції України, щодекларує право громадян на захист прав і свобод від порушень і протиправнихпосягань. Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, вста-новленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановле-них законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано правозахищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інте-реси.

Питання визначення правової природи права на позов у науці цивільногопроцесуального права протягом тривалого часу залишається дискусійним,оскільки існують різні погляди на передумови виникнення такого права та йогозміст.

Деякі науковці розглядають право на звернення до суду як право на позов (уширокому розумінні), інші – як право на його пред’явлення8.

Поняття “право на позов” вживається як у матеріальному праві, так і у про-цесуальному аспектах. При цьому в процесуальному праві більше звертаєтьсяувага на поняття “право на пред’явлення позову”, ніж про право на позов9. Надумку A.A. Добровольського, ці поняття повинні бути єдиними. Проте низка


98

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Гурвич М.А. Лекции по советскому гражданскому процессу [Текст] / Гурвич М.А. – М. :ВЮЗИ, 1950. – 199 с.

2 Курс цивільного процесу : підручник / В.В. Комаров, В.А. Бігун, ВЫ.В. Баранкова та ін.; заред.. В.В. Комарова. – Х. : Право, 2011. – 1352 с.

3 Луспеник Д.Д. Учасники процесса имеют право быть не только выслушанными, нго и услы-шаннями судом / Д.Д. Луспеник // Юрист України. – 2004. – № 3(5). – С. 28-30.

4 Фурса С.Я. Цивільний процесуальний кодекс України : наук. практ. коментар / Фурса С.Я.,Фурса Є.І., Щербак С.В. : у 2 т. / за заг. ред. С.Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С.Я. : КНТ, 2006. –912 с.

5 Цал-Цалко Ю.Ю. Процесуальні особливості розгляду спорів щодо поділу спільного майнаподружжя : дис.. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Цал-Цалко Ю.Ю. – Одеса, 2010. – 238 с.

6 Штефан М.Й. Цивільний процес : підруч.ник / Штефан М.Й. – К. : Ін Юре, 2001. – 696 с.7 Цивільний процес України : підручник / за ред. Ю.С. Червоного. – К. : Істина, 2007. – 392 с.8 Добровольский А. А. Исковая форма защиты права (основные вопросы учения об иске) /

Добровольский А.А. – М. : Моск. гос. ун-т, 1965. – С. 77.9 Бондар С. Право на звернення до суду як суб’єктивне цивільне процесуальне право

[Електронний ресурс] / С. Бондар. – Режим доступу : www.univer.km.ua/visnyk/370.pdf

процесуалістів, виходячи з подвійного значення поняття позову (позову в про-цесуальному значенні й позову в матеріально-правовому значенні), ведуть мовупро самостійні поняття права на позов у процесуальному розумінні та права напозов у матеріально-правовому значенні10.

Не можемо погодитися з точкою зору С. Бондар: оскільки права на позов єпроцесуальним засобом захисту порушеного чи оспорюваного суб’єктивногоправа, то такий засіб буде дійовим лише тоді, коли його елементами будуть такіправомочності: право на пред’явлення позову; право на одержання судовогозахисту, тобто право на задоволення позову11. Багато вчених-процесуалістів невизнають самостійності інститутів права на звернення до суду і права на судовийзахист12. Проте проведення чіткого розмежування між цими інститутами сприяєбільш повному захисту прав і охоронюваних законом інтересів, а також дотри-манню законності в цивільному судочинстві. Тому вбачаються правильнимипогляди вчених, що відзначають самостійність і відмінність інститутів права назвернення до суду за судовим захистом і права на судовий захист13. Тому, нанашу думку, право на судовий захист не можна ототожнювати з правом на задо-волення позову, оскільки ці поняття мають різну правову природу. Право насудовий захист включає право на задоволення позову. Процесуальна сторонаправа на позов полягає у можливості звернення особи до суду. Інакше кажучи,в праві на процес, в праві на розгляд матеріально-правової вимоги до відповіда-ча у визначеному процесуальному порядку. В такому випадку право на позов єпроцесуальною формою матеріально-правової вимоги позивача до відповідача.Таким чином, право на позов у процесуальному аспекті трансформується управо на пред’явлення позову.

Трансформуючи загальнотеоретичні положення, на зміст розглядуваногопитання, необхідно визнати, що для відкриття провадження у справі про розпо-діл майна подружжя необхідна наявність зазначених у законі передумов і дотри-мання порядку звернення до суду за судовим захистом.

Іноді не розмежовують порядок здійснення права на звернення до суду,яким володіють всі громадяни, і права на розгляд пред’явленого позову (заяви),що на практиці приводить до порушення прав фізичних осіб на судовий захист.Так, у ЦПК передбачені певні умови прийняття позовної заяви і відкриття про-вадження в справі, що регулюють питання про наявність суб’єктивного права назвернення до суду14 або обставини, з наявністю чи відсутністю яких закон


99

№ 3

(36

), 2

01

4

10 Добровольский А. А. Цит. работа. – С. 79.11 Бондар С. Цит. праця.12 Елисейкин П.Ф. Применение общих и специальных правил гражданского судопроизводства

в особом производстве [Текст] / П.Ф. Елисейкин // Советская юстиция. – 1970. – № 6. – С. 6;Шакарян М. Возбуждение гражданского дела в суде в защиту прав и интересов других лиц /М. Шакарян // Советская юстиция. – 1971. – № 13. – С. 21.

13 Иванов О.П. Право на судебную защиту / О.П. Иванов // Советское государство и право. –1970. – № 7. – С. 41–48; Кострова Н.И. Право на обращение в суд за судебной защитой в советскомгражданском процессе: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : 12.712 /Н.И. Кострова. – Саратов, 1970. – С. 15; Машутина Ж.Н. Судебная защита и проблема соотношенияматериального и процессуального: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук :12.712. / Ж.Н. Машутина. – Томск, 1972. – С. 14.

14 Мельников А.А. Правовое положение личности в советском гражданском процессе /Мельников А.А. – М. : Наука, 1969. – С. 110-112.

пов’язує виникнення суб’єктивного права певної особи на пред’явлення позовупо конкретній справі15.

Передумови права на пред’явлення позову розглядають у контексті їх поділуна загальні (характерні для всіх категорій справ) та спеціальні (характерні дляокремих категорій справ)16.

Загальними передумовами визнають цивільну процесуальну правоздатність,цивільну юрисдикцію, відсутність рішення суду по даній справі. Що ж до особ-ливих, або спеціальних, передумов реалізації права на позов, тобто передумов,характерних для окремих категорій справ, то доктрина найчастіше виділяє три:процесуальна заінтересованість осіб, правовий характер спору, відсутність про-вадження по справі17.

Також такі передумови поділяють на суб’єктивні, які стосуються особи, та наоб’єктивні, пов’язані з характером предмета, який підлягає внесенню на розглядсуду. До суб’єктивних передумов належать процесуальна правоздатність та про-цесуальна заінтересованість особи. До об’єктивних належать: підвідомчістьсправи суду; відсутність рішення по тотожній справі; відсутність у провадженнісуду тотожної справи; відсутність договору про передачу справи до третейськогосуду; неможливість для зацікавлених осіб в іншому порядку встановити факти,що мають юридичне значення18. На нашу думку, розглядаючи специфіку про-ваджень в окремих категоріях справ, зокрема щодо розподілу майна подружжя,доцільне використання класифікації за суб’єктивними та об’єктивними крите-ріями, оскільки саме вони демонструють специфіку розгляду таких справ нетільки щодо специфічних суб’єктів, а й щодо змісту таких спорів.

Розглядаючи суб’єктивні передумови права на пред’явлення позову про роз-поділ майна подружжя, необхідно зазначити, що, зважаючи на ст. 3 ЦПКУкраїни, відкриття провадження у справі можливе за заявою заінтересованоїособи, що звертається до суду з метою захисту своїх прав, свобод чи інтересів, атакож за заявою прокурора, органів державної влади, органів місцевого само-врядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надане право звернути-ся до суду на захист прав та інтересів інших осіб. Відтак можна зробити висно-вок про те, що закон не обмежує коло осіб, які мають право звернутися до судупо справах досліджуваної категорії.

Право на пред’явлення позову про розподіл спільного майна подружжяможуть мати, на нашу думку, один із подружжя, представники таких осіб, атакож інші особи, що в межах компетенції здійснюють захист прав та інтересівінших осіб. Зрозуміло, що такий суб’єктний склад буде подібним і для фактич-них шлюбних відносин.

Суб’єктивною передумовою права на пред’явлення позову також є матері-альна і процесуальна заінтересованість особи, яка звертається до суду за захис-


100

№ 3

(36

), 2

01

4

15 Гражданское процессуальное право : учебник. / под ред. М.С. Шакарян. – М. : Проспект,2004. – С. 209.

16 Цивільний процес : навч.посіб. / за ред. С.В. Васильєва. – X. : Одіссей, 2008. – С. 456.17 Колядіна Н.Г. Спеціальні передумови реалізації права на позов в україні / Н.Г.Колядіна //

Юридичні науки: проблеми та перспективи. : матеріали міжнародної науково-практичної конфе-ренції (м. Острог, 6-7 грудня 2013 року). – Херсон : Гельветика, 2013. – С. 25-28

18 Бобко В. Г. Судочинство у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та ого-лошення її померлою : дис. … канд. юрид наук : 12.00.03 / Бобко В.Г.. – К., 2006. – С. 69.

том своїх суб’єктивних прав, свобод чи інтересів. Водночас у випадках, коли відімені такої особи виступає представник, наділений правом захищати права, сво-боди та інтереси інших осіб, у таких осіб виникає лише процесуальна заінтере-сованість. На думку Ю.С. Червоного, наявність матеріальної заінтересованості увирішенні справи пояснюється тим, що рішення суду у справі може бути підста-вою для виникнення, зміни або припинення суб’єктивних прав у особи, яказвертається до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів19.

Натомість С.В. Васильєв вважає, що заінтересованість не може розглядатисяні як передумова, ні як юридична умова виникнення права на звернення досуду20, оскільки заінтересованість не є юридичним фактом і, отже, не має право-творчого значення. Заінтересованість не виступає як юридична передумоваправа на звернення до суду, а відображає потребу відповідного суб’єкта у судо-вому захисті, виступаючи матеріальною передумовою здійснення такого юри-дичного факту, як звернення до суду. Заявникові немає необхідності доказуватисуду потребу в судовому захисті, саме звернення до суду говорить про заінтере-сованість особи у судовому захисті. На нашу думку, така теза для справ про роз-поділ спільного майна подружжя не є вірною, оскільки звернутися за захистому цій категорії справ мають право лише особи, котрі перебували у шлюбі й у цейперіод набули майно, яке вони вважають за необхідне розподілити. Тобто пози-ція С.В. Васильєва не враховує вимог ст. 3, 119 ЦПК, які передбачають вимогидо позовної заяви. Дійсно, якщо дивитися на звернення до суду як кінцеву мету,то ніхто не вправі обмежити доступ до суду і подачу відповідної заяви, але приненалежному зверненні не буде юридичної перспективи. Тому ми можемо гово-рити про наявність спеціальної процесуальної правоздатності у розглядуванійкатегорії справ.

Що стосується справ про поділ спільного майна подружжя, то у позивача єпряма матеріальна і процесуальна заінтересованість у результаті розгляду спра-ви21. При цьому слід виділяти фактичні передумови реалізації права на звер-нення до суду. Наприклад, коли один з подружжя вважає іншого марнотратни-ком, дармоїдом або з інших причин прагне розподілити спільно набуте майно іне кваліфікує його дій як правопорушення, то покладати на таку особу обов’язокіз відшкодування судових витрат некоректно. Якщо ж дії іншого з подружжякваліфікуються як правопорушення, зокрема, коли частина рухомого майнабула відчужена і кошти не надійшли до сімейного бюджету, а були витраченіособисто такою особою у власних інтересах, то справа набуватиме дещо іншогохарактеру.

Як це не парадоксально, але справа про розподіл спільного майна подружжяможе кваліфікуватися не як майнова, оскільки не відбувається набуття прававласності на майно, яке і так належить обом з подружжя, а має місце трансфор-мація спільної сумісної власності в особисту приватну на конкретне майно внатурі. Дане положення важливе для визначення розміру судового збору.


101

№ 3

(36

), 2

01

4

19 Цивільний процес України [Текст]: підруч. / за ред. Ю.С. Червоного. – С. 234.20 Курс цивільного процесу : підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. за

ред. В. В. Комарова. – С. 205.21 Цал-Цалко Ю.Ю.Цит. праця. – С. 99.

Змішаною ж може вважатися справа, коли позивач вимагатиме не тількирозподілу спільної власності, а й компенсації за рахунок частки іншого зподружжя відчуженої або пошкодженої ним особистої речі позивача тощо.

Крім того, особливим слід вважати позов про розподіл спільної власності, алез урахуванням інтересів дітей, які залишилися проживати з позивачем, оскіль-ки тут слід враховувати вік дітей та участь у такій справі представників органівопіки та піклування.

Важливого значення набуває також підвідомчість справи суду або належ-ність справи до цивільної юрисдикції суду. Суддя відмовляє у відкритті провад-ження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільногосудочинства. Санкція за порушення цієї передумови права на пред’явленняпозову передбачена п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України. Цивільна юрисдикція цепідвідомчість, під якою слід розуміти повноваження (компетенцію) із розглядута вирішення справ загальними судами, іншими державними органами, третей-ськими судами, а також змішаними органами22.

У випадку недосягнення згоди добровільно поділити майно один з подруж-жя може звернутися до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя.Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільногосудочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімей-них, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, колирозгляд таких справ здійснюється за правилами іншого судочинства. Із змістуЦПК України можна зробити висновок, що справи про розподіл спільногомайна подружжя належать виключно до справ позовного провадження.

Необхідною передумовою права на звернення до суду є відсутність судовогорішення, що набрало законної сили, ухваленого по спору між тими ж сторона-ми, про той же предмет і з тих же підстав, чи ухвала суду про прийняття відмовипозивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін (ч. 2 п. 2 ст. 122ЦПК).

Повторний розгляд тотожного позову призвів би до перегляду ніким не ска-сованого раніше винесеного рішення по первинній справі, внаслідок чого з’ясу-валося б, що по одному і тому ж позову постановлено два протилежних рішен-ня23. Характерною особливістю справ даної категорії можуть бути складніподружні відносини, коли після первісного рішення суду подружжя продовжу-ватиме спільно жити, оскільки розподіл майна може мати місце в період шлюбу,а потім воно знов набуватиме майно в спільну власність і може виникнутипотреба знов його поділити.

Судове рішення або ухвала, що набрали законної сили, набувають поряд зіншими характеристиками, властивість виключності. Це означає недопустимістьповторного розгляду і вирішення позову, тотожного тому, що вже вирішений


102

№ 3

(36

), 2

01

4

22 Цивільний процес України [Текст] : підручник / за ред. Ю.С. Червоного. – С. 168; Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України : пер. з рос. / [С.В. Ківалов,Ю.С. Червоний, Г.С. Волосатий та ін.]; за ред. Ю.С. Червоного. – К. ; О. : Юрінком Інтер, 2008. –С. 47.

23 Ринг М.П. Вопросы гражданського процесса в практике Верховного суда СССР / Ринг М.П. –М. : Госюриздат, 1957. – С. 169.

судовим рішенням, яке набрало законної сили24. Але для даної категорії справспецифічною особливістю може бути ситуація, коли перед судом може постатипитання про поділ нового майна подружжя, набутого після розподілу спільноївласності, тобто предмет нового позову буде інший.

До загальних об’єктивних позитивних передумов права на пред’явленняпозову відносять також таку передумову, як правовий характер спору або наяв-ність спору про право цивільне, яке виникає, у тому числі, з правовідносин щодорозподілу спільного майна подружжя. На нашу думку, правовий характер споруважко визнати окремою передумовою права на позов, оскільки він лише сприяєвирішенню питання про юрисдикцію цивільних судів, його доцільніше визнава-ти допоміжним критерієм такої передумови, як цивільна юрисдикція.

Важливим у цьому аспекті є також питання про позовну давність у спорахпро розподіл спільного майна подружжя. У Кодексі законів про сім’ю, опіку,шлюб і акти громадянського стану УРСР 1926 р. не було спеціальної нормищодо цього питання, і судові органи застосовували положення ЦК про позовнудавність; у Кодексі про шлюб та сім’ю 1971 р. був встановлений трирічний строкпозовної давності, який обчислювався не з моменту припинення шлюбних від-носин і не з моменту розірвання шлюбу, а з моменту порушення права на майно,що могло статися як під час шлюбу, так і після його розірвання.

Сімейний кодекс України у ст. 7225 передбачає інший порядок застосуванняпозовної давності до майнових справ подружжя. Строк позовної давності длязахисту майнових прав подружжя не застосовується незалежно від того, колиподружжя припинили шлюбні стосунки. Водночас виникають проблеми щодовстановлення початку перебігу строку позовної давності із фактичних шлюбнихвідносин, оскільки чітко не можна встановити дату початку і закінчення такихвідносин. Таке підтвердження можна отримати, на нашу думку, лише з показівсвідків, а також документів, що можуть підтверджувати купівлю майна спільно.Тому, на нашу думку, це питання потребує законодавчого визначення в межахст. 72 Сімейного кодексу України.

Отже, лише наявність необхідних передумов права на пред’явлення позову всправах про розподіл спільного майна подружжя створює можливість захиступорушених або оспорених прав особи. Такі передумови можна визначити якобставини, визначені законом, з наявністю чи відсутністю яких закон пов’язуєвиникнення суб’єктивного права певної особи на пред’явлення позову про роз-поділ спільного майна подружжя.


103

№ 3

(36

), 2

01

4

24 Пушкарь Е.Г. Исковое производство в советском гражданском процессе / Пушкарь Е.Г. –Львов, 1978. – С. 83.

25 Сімейний кодекс України від 01 мічня 2002 р. // ВВР України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.

УДК 347.94 (477)

Поняття та класифікація оглядів речових доказів як способу їх дослідження в цивільному процесі

А. С. Зеленяк, начальник сектора Управління ДСНС України у Закарпатській області

Розкриваються поняття та сутність огляду як способу дослідження речових доказів уцивільному процесі. На підставі різноманітних критеріїв (місце проведення огляду, характерзастосовуваних знань під час проведення огляду та характер доказової інформації), авторомвиділяються різноманітні види огляду речових доказів, які аналізуються, виходячи з положеньтеорії цивільного процесу та практики розгляду цивільних справ. За результатами опрацьова-ного матеріалу автором пропонуються зміни в чинне цивільне процесуальне законодавствоУкраїни, які направлені на покращення процедури дослідження речових доказів у цивільномупроцесі.

Ключові слова: цивільний процес, речові докази, дослідження, огляд, класифікація.

Зеленяк А.С. Понятие и классификация осмотров вещественных доказательств как спо-соба их исследования в гражданском процессе

Раскрываются понятие и сущность осмотра как способа исследования вещественныхдоказательств в гражданском процессе. На основании разнообразных критериев (место прове-дения осмотра, характер применяемых знаний во время проведения осмотра и характер дока-зательной информации), автором выделяются разнообразные виды осмотра вещественныхдоказательств, которые анализируются, исходя из положений теории гражданского процессаи практики рассмотрения гражданских дел. По результатам проработанного материалаавтором предлагаются изменения в действующее гражданское процессуальное законодатель-ство Украины, направленные на улучшение процедуры исследования вещественных доказа-тельств в гражданском процессе.

Ключевые слова: гражданский процесс, вещественные доказательства, исследования,осмотр, классификация.

Zelenyak Artur. The notion and classifications of examinations of material evidence as ameans of their study in civil process

The author reveals the notion and classification of examination of material evidence as a meansof their study in civil process. On the basis of diverse criteria (the place of examination, the characterof applied findings during examination and character of evidential information), the author identifiesdifferent methods of examination of material evidence, which are analyzed according to theory of civilprocess and practice of civil cases trial. On the results of the study, the author proposes to make amend-ments to the acting civil procedural legislation of Ukraine in order to improve the procedure of exami-nation of material evidence in civil process.

Key words: civil process, material evidence, investigation, examination, classification.

ЦПК України закріплює три способи дослідження речових доказів: оглядречового доказу, відтворення звукозапису як різновиду речового доказу тадемонстрація відеозапису як речового доказу (ст. 187, 188 ЦПК України). Як зтеоретичної, так і практичної точки зору важливе значення має аналіз видівоглядів речового доказу, оскільки виступає основним способом їх дослідження вцивільному процесі1.

Огляду як традиційному способу дослідження речових доказів науковці при-діляють багато уваги (О.В. Баулін, А.О. Власов, В.В. Молчанов, В.І. Решет -


104

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Треушников М. К. Судебные доказательства / Треушников М.К. – М. : Городец, 2004. – С. 239.

нікова, М.К. Треушнікова, С.Я. Фурса та ін.). Проте не всі теоретичні та прак-тичні аспекти цієї проблеми знайшли однозначне вирішення.

Огляд речового доказу виступає одним із найпоширеніших способів вилу-чення доказової інформації з нього, оскільки вказує на обставини цивільноїсправи своїми ознаками, якостями, властивостями, зовнішнім виглядом, зміна-ми, місцем знаходження або існування тощо2. Таким чином, з гносеологічноїточки зору, під час огляду речового доказу застосовується такий метод пізнанняявищ об’єктивної дійсності, як спостереження. Спостереження – це певна систе-ма фіксування та реєстрації властивостей і зв’язків досліджуваного об’єкта вприродних умовах або в умовах експерименту3.

Як правило, здійснюючи огляд речового доказу, суд та учасники цивільногопроцесу сприймають доказову інформацію органами зору, виявляючи ознаки,властивості, які мають доказове значення4. Але не виключено її сприйняття задопомогою інших органів відчуття, тобто на слух, дотик, смак та нюх.Враховуючи це, окремі науковці в цивільному процесі пропонували термін«огляд речових доказів» замінити терміном «сприйняття речових доказів»5. Алетакі законодавчі нововведення, на нашу думку, тільки зруйнують усталену судо-ву практику, де термін «огляд доказів» вже дістав своє специфічне законодавчета наукове наповнення, яке дає можливість використовувати його адекватно.

Огляд речових доказів у цивільному процесі може бути поділений на декіль-ка видів за різноманітними критеріями: за місцем проведення, за характеромзастосованих знань під час огляду, за характером доказової інформації.

За місцем проведення огляду речового доказу розрізняють огляд речовихдоказів у залі суду та огляд у місці їх знаходження. Огляд у залі суду проводить-ся стосовно тих речових доказів, які були залучені особами, що беруть участь усправі, до матеріалів цивільної справи. Як правило, способом такого залученнябуло їх подання в позовній чи іншій формі під час збору речових доказів. Цеможуть бути фотографії, одяг, малогабаритна цифрова техніка тощо, які маютьіндивідуальні риси, пов’язані з розглядуваною справою.

Огляд у залі суду виступає основним видом огляду речових доказів6. Він невимагає технічної фіксації їхніх властивостей або інших аспектів, що показуютьналежність речового доказу. Саме тому під час огляду сторони та інші особи, якізацікавлені в результатах вирішення цивільної справи, можуть в усній формізвертати увагу суду на ті чи інші обставини, пов’язані з оглядом. Така усна заявабуде технічно фіксуватися офіційним записом, який проводить суд у цивільно-

Зеленяк А. С. Поняття та класифікація огляду речових доказів як способу їх дослідження…

105

№ 3

(36

), 2

01

4

2 Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України : пер. з рос. /[С. В. Ківалов, Ю. С. Червоний, Г. С. Волосатий та ін.] ; за ред. Ю. С. Червонного. – К. ; О.: ЮрінкомІнтер, 2008. – С. 152.

3 Філософія : навч. посіб. / [І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко, І. В. Бойченко, В. П. Розумнийта ін.] ; за ред. І. Ф. Надольного. – К. : Вікар, 1997. – С. 322.

4 Рожков А. Ю. Криминалистическое обеспечение гражданского и арбитражного судопроизвод-ства : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный про-цесс ; криминалистика и судебная экспертиза ; оперативно-розыскная деятельность» / А. Ю. Рож -ков. – Воронеж, 2003. – С. 11.

5 Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Е. В. Васьковский Е.В. – М., 1910. –С. 237.

6 Власов А. А. Вещественные доказательства в гражданском процессе / Власов А.А. – М. : Изд-во им. Сабашниковых, 1999. – С. 63.

му процесі. Крім того, законодавець вимагає, щоб такі заяви заносилися до жур-налу судового засідання (ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

Огляд речових доказів у місці перебування здійснюється щодо тих доказів,які неможливо доставити до суду (нерухомі об’єкти, великогабаритні об’єкти).ЦПК України виокремлює цілу статтю, що регламентує особливість проведеннятакого виду огляду речового доказу (ст. 140). Про час та місце огляду таких дока-зів повідомляються особи, що беруть участь у справі, хоча їх неявка не є пере-шкодою в проведенні такого огляду (ч. 2 ст. 140 ЦПК України).

Огляд доказів за місцем їх знаходження передбачає обов’язкове складенняпротоколу, який підписується всіма особами, які брали участь в огляді.Особливість складання такого протоколу визначається ст. 200 ЦПК України.Так, у протоколі вчинення окремої процесуальної дії зазначають такі відомості:рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії; час початку вчиненняпроцесуальної дії; найменування суду, який розглядає справу, прізвище та іні-ціали судді, секретаря судового засідання; справа, що розглядається, імена (най-менування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; відомості про явкуосіб, які беруть участь у справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;відомості про роз’яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі,їх процесуальних прав та обов’язків; усі розпорядження головуючого та поста-новлені ухвали; заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь усправі; основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їх представників та іншихосіб, які беруть участь у справі, а також показання свідків, усне роз’яснення екс-пертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання, кон-сультацій та висновків спеціалістів; докази, а якщо докази не додаються до спра-ви, – номер, дата та зміст письмових доказів, опис доказів; час закінчення вчи-нення процесуальної дії; інші відомості, визначені ЦПК України. Протокологляду речових доказів у місці їх знаходження має бути складений та належнооформлений не пізніше наступного дня після проведення огляду (ч. 3 ст. 200ЦПК України).

На нашу думку, законодавство варто доповнити окремою статтею, яка визна-чатиме особливості огляду такого речового доказу за місцем його знаходження,як приміщення. Зокрема, слід законодавчо закріпити, що огляд таких примі-щень відбувається за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, а за умовизнаходження у таких приміщеннях матеріальних цінностей – за присутностівласника таких цінностей, його представника або особи, що матеріально відпо-відальна за їх збереження. Також слід у цій статті закріпити певну презумпцію:якщо приміщення, яке оглядається, належить на певному майновому праві сто-роні цивільної справи, яка не дає допуску на його огляд, то суд може визнати тойфакт, на встановлення якого таке дослідження речових доказів за місцем їх зна-ходження ініціювалося.

Під час проведення огляду речових доказів у місці їх знаходження можутьбути зроблені плани, креслення, фотографії об’єкта огляду або його звукозаписчи відеозапис тощо. Для вчинення вказаних дій можуть бути залучені спеціаліс-ти. Вказані документи, а також технічні записи додаються до протоколу оглядуречових доказів за місцем знаходження (ч. 4 ст. 140 ЦПК України). Вважаємо,що проведення хоча б фотографування речового доказу має бути визначено як


106

№ 3

(36

), 2

01

4

обов’язкова процедура, а не обумовлюватися дискреційними повноваженнямисуду. Справа в тому, що при складенні протоколу властивості речових доказів,які свідчать про обставини цивільної справи, описуються в процесуальномудокументі, але вони не дають наочної інформації. Якщо суд, наприклад, захочепроглянути письмові докази ще раз або послухати покази свідка чи висновокексперта для відтворення їх змісту під час проведення оцінки доказів, то таканагода в нього буде, бо вказана інформація є завжди у матеріалах цивільноїсправи. А при нагоді здійснити такі дії судом, що розглядає цивільну справу, абоапеляційним судом для огляду речового доказу в природних умовах потрібно щераз виходити на місце його знаходження. Зроблені фотографії речових доказів,які неможливо доставити до суду, дадуть можливість постійно повертатися дооцінки речових доказів, коли виникне потреба, економлячи час розгляду цивіль-ної справи та процесуальні засоби для її вирішення. Причому така оцінка буденабагато кращою, ніж звичайне читання протоколу. Особливо це важливо, колисклад суду зміниться і новий суддя, що вступить у справу, не матиме особистогоуявлення про речовий доказ, який неможливо доставити до суду, а вивчатимевиключно протокол його огляду. Ще одним вагомим аргументом за проведенняпроцедури обов’язкового фотографування речового доказу, який оглядається умісці свого знаходження, є те, що особа, складаючи протокол огляду, може сві-домо чи несвідомо спотворити зміст речового доказу, а належно зроблена фото -графія унеможливлює це.

Затрати, пов’язані з виготовленням фотографій речових доказів, які огляда-ються за межами судового засідання, законодавством віднесені до видів судовихвитрат (п. 5 ч. 3 ст. 79 ЦПК України) і будуть віднесені на сторону, яка програ-ла справу. Процедуру обов’язкового фотографування речового доказу, якийдосліджується не судом, що розглядає цивільну справу, варто поширити такожна випадки забезпечення речових доказів та судового доручення щодо збиранняречових доказів.

На нашу думку, статтю, яка регламентує процедуру дослідження речовогодоказу в місці його знаходження, можна також удосконалити, передбачившиможливість більшої оперативності у вирішенні цивільної справи: надати суддіможливість доручити провести такий огляд своєму помічникові. Помічник судді,який розглядає цивільну справу, може йому ефективно допомагати у багатьохвипадках. Про можливість використання помічників у процесуальній діяльнос-ті суддів, що розглядають цивільні справи, почали говорити відносно недавно7.Окремі особи, у доктрині цивільного процесу навіть пропонують включитипомічника судді з підготовки справи до судового розгляду до інших учасниківцивільного процесу, визначаючи його як допоміжного суб’єкта доказування8.

Згідно з Положенням про помічника судді суду загальної юрисдикції остан-ній є посадовою особою, яка перебуває на державній службі, забезпечує вико-нання суддею відповідних повноважень та сприяє здійсненню правосуддя.Отже, помічник судді повинен сприяти здійсненню правосуддя. Серед його


107

№ 3

(36

), 2

01

4

7 Посібник помічника судді загального суду / упоряд. і ред. І. М. Осика. – К., 2010. — С. 241-249.8 Андрійцьо В.Д. Теоретичні проблеми доказування в цивільному судочинстві України : моног-

рафія / Андрійцьо В.Д. – Ужгород : ІВА, 2014. – С. 88, 313.

обов’язків, спрямованих на сприяння здійсненню правосуддя, Положеннявизначає такі, як складання проектів судових рішень та інших процесуальнихдокументів, оформлення копій судових рішень та контроль за їх своєчасним над-силанням, контроль надходження та приєднання матеріалів до справи тощо9.Якщо помічник судді повинен складати проекти судових рішень, де слід прояв-ляти високі знання у цивільній справі, то чому б йому не доручити виконанняпростіших процесуальних дій. Тим більше, що вимоги до помічника судді (вищаюридична освіта на рівні бакалавра, спеціаліста або магістра) плюс стаж роботиу суді будуть вагомою гарантією того, що вказана процесуальна дія з оглядуречового доказу в місці його знаходження буде проведена успішно.

Отже, огляд речового доказу помічником судді у місці його знаходження непозначиться на якості правосуддя у цивільних справах, а тільки прискоритьвирішення питання захисту порушених прав, свобод та інтересів громадян зефективним використанням процесуального потенціалу суду. Тим більше, щотрадиційно в Україні у штаті суду завжди була особа, яка проводила виїзд намісце спору для збирання доказів для судді (наприклад, возний у козацькийперіод, що мав здійснювати огляд на місці, результати якого записував у «доно-шеніях»). Для забезпечення принципу безпосередності щодо судді, який розгля-дає цивільну справу, помічник судді повинен в обов’язковому порядку зробитифотографію оглянутого предмета, що дасть змогу судді особисто вивчити похід-ний доказ у цивільній справі вже у залі судових засідань.

Процедуру обов’язкового фотографування речових доказів, на нашу думку,варто поширити на всі речові докази, які залучені для дослідження судом, у томучислі тих, що є у матеріалах цивільної справи. Справа у тому, що рано чи пізнонавіть ті речові докази, які залучені до цивільної справи і зберігаються в суді,мають бути повернуті певним особам. Відсутність належних фотографій такихречових доказів при потребі повторної їх оцінки унеможливить винесенняобґрунтованої ухвали чи рішення суду. Звичайно, їх можна знову витребувати,але якщо вони збереглися. Наприклад, при вимозі сторін повернути оригіналиписьмових доказів суд може їх віддати, попередньо зробивши засвідчену суддеюкопію таких документів (ст. 138 ЦПК України). Чому б не запропонувати ана-логічну процедуру для речових доказів? Проведення обов’язкового фотографу-вання речового доказу забезпечуватиме стійку фіксацію доказової інформації,яка з такого доказу вилучатиметься у майбутньому, можливо, не один раз. Крімтого, як показує практика, судді дуже рідко залучають предмети матеріальногосвіту в якості речових доказів до матеріалів цивільної справи. Причин цьогобагато: окрім звичайної габаритності, сюди може додатися значна цінність речо-вого доказу та бажання уникнути відповідальності за його збереження, відсут-ність камер зберігання речових доказів у більшості судів тощо.

Фотографування речового доказу не буде вважатися його безпосереднімсприйняттям. Але на відміну від вивчення протоколу, який пов’язаний з оглядомречового доказу, воно вважатиметься однією із найкращих форм опосередкова-ного огляду речового доказу, коли не потрібно використовувати спеціальні знан-


108

№ 3

(36

), 2

01

4

9 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції від 25 березня 2011 року №14 //[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://court.gov.ua/969076/pppszu/

ня. Крім того, огляд речового доказу в судовому засіданні не передбачає складен-ня протоколу. Чітка фіксація фотографією тих матеріальних властивостей речо-вого доказу, які підтверджують або спростовують певні обставини цивільноїсправи, дасть змогу більш обґрунтовано виносити рішення або ухвали у цивіль-ній справі незалежно від того, на якому рівні розгляду вона знаходиться.

Обов’язкове фотографування всіх речових доказів, якщо їх огляд проводить-ся в судовому засіданні, слід покласти на судового розпорядника. Останній завказівкою судді, що розглядає справу, повинен провести безпосереднє фотогра-фування та роздрукування фотографій до завершення судового засідання. Післяознайомлення присутніх осіб, що беруть участь у справі, з вказаними фотогра-фіями (про що робиться відмітка в журналі судового засідання) вони ухвалоюсуду мають бути залучені до матеріалів цивільної справи.

Витрати, пов’язані з проведенням обов’язкового фотографування речовихдоказів, що досліджуються в судовому засіданні (не тільки тим судом, який роз-глядає цивільну справу по суті, а й тим, що проводить забезпечення речовихдоказів чи виконує судове доручення щодо збирання речових доказів) слід виок-ремити в окремий вид судових витрат у ст. 79 ЦПК України. За характеромзнань огляд речових доказів може бути поділений на огляд з використаннямзагальних знань та огляд з використанням спеціальних знань.

Перший проводиться судом за участі осіб, які беруть участь у справі. Вказанісуб’єкти не володіють спеціальними знаннями для того, щоб вказувати на певніспецифічні матеріальні властивості оглянутих об’єктів, позаяк їх можна побачи-ти з використанням загальнодоступної інформації. У контексті загальнодоступ-ності джерел інформації показовою є цивільна справа про відшкодування вар-тості матеріальної та моральної шкоди, завданої зіпсуванням шуби під час її хім-чистки: суд з посиланням на матеріали сайту «Вікіпедії» вказується на розме-жування таких видів хутра як мутон та цигейка10.

Оглядом речових доказів з використанням загальних знань можна вважатитой огляд, який проводиться у присутності перекладача та свідка. У першомувипадку спеціальні знання перекладача спрямовані не на отримання доказовоїінформації з об’єкта огляду, а на забезпечення доступності правосуддя для тихсуб’єктів, які не володіють мовою судочинства. Тобто важливою є мета викорис-тання спеціальних знань. Свідкам речові докази можуть пред’являтися тоді,коли вони пов’язані з їхніми свідченнями11.

Важливо при проведенні огляду речових доказів з використанням спеціаль-них знань дотримуватися принципу безпосередності, який передбачає особистеознайомлення з об’єктом огляду. Особисте ознайомлення найкраще сприятимеформуванню як у суду, так і в осіб, що беруть участь у справі, висновків щодооцінки речового доказу. Справа у тому, що в результаті особистого огляду інфор-мація, отримана з речового доказу, може бути настільки очевидною, що це дастьзмогу всім особам, які беруть участь у справі, та суду цілком адекватно сформу-


109

№ 3

(36

), 2

01

410 Рішення Рокитнянського районного суду Київської області в цивільній справі № 2-3/12 від27 квітня 2012 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23917575

11 Зейкан Я.П. Коментар Цивільного процесуального кодексу України / Зейкан Я.П. – К. :Юридична практика, 2006. – С. 282.

вати своє судження щодо цього доказу. Врешті це дасть змогу правильно відтво-рити події так, як вони насправді відбувалися.

Огляд речових доказів з використанням спеціальних знань проводиться судомза участі осіб, які беруть участь у справі, та з обов’язковим залученням спеціаліс-та або експерта. Слід відзначити, що надання речового доказу експерту для прове-дення огляду під час здійснення експертизи не буде способом дослідження власнеречового доказу. Одним із способів дослідження речових доказів у доктрині про-цесуального права виділяють експертизу речового доказу12. Ми не згодні з такоюпостановкою питання, оскільки під час проведення експертизи, дослідженняцього засобу доказування відбувається двома способами: оголошення висновкуексперта як процесуального документа в судовому засіданні (ч. 1 ст. 189 ЦПКУкраїни) та усне доповнення оголошеного висновку експерта (ч. 2 ст. 189). Але цене означає, що судовий експерт не проводить огляду речового доказу. Він прово-диться, але для формування вже іншого засобу доказування. Мало того, тут недотримується принцип безпосередності, адже під час проведення експертнихдосліджень у відповідних установах ні судді, ні осіб, які беруть участь у справі,немає. Ось чому, якщо огляд речового доказу з використанням спеціальних знаньздійснюється для того, щоби сформувати нове джерело доказування, такий видогляду речового доказу не можна розцінювати як спосіб дослідження матеріаль-ного об’єкта, який має бути проведений щодо речових доказів.

Але можна провести огляд речового доказу з використанням знань спеціа-ліста або експерта, коли знання останнього будуть використовуватися для про-ведення саме дослідження речового доказу, а не здійснення судової експертизи.

Спеціалістом є фізична особа, що володіє навичками або спеціальними знан-нями, які необхідні для застосування технічних засобів у суді під час слуханнясправи чи здійснення консультацій у процесі вчинення процесуальних дій. Унауці цивільного процесу стверджується, що спеціаліст може виконувати фун-кції консультанта і технічного помічника13. В якості технічного помічника спе-ціаліст може залучатися до здійснення фотографування, складання схем, пла-нів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи, відтворення записівта зображень, записаних на електронних носіях тощо. Наприклад, з метою про-ведення експертизи крові спеціаліст може залучатися для забору крові в особи.Якщо спеціаліст залучається для дачі пояснень із складних питань, що виника-ють у процесі розгляду цивільної справи, то ухвалою суду його може бути залу-чено для надання роз’яснення або висновку14.

Роль експерта у цивільному процесі зводиться до встановлення обставинцивільної справи за допомогою спеціальних знань. Якщо спеціаліст залучаєтьсядо проведення окремих процесуальних дій, наприклад, огляду речового доказу,то експерт своїм висновком підтверджує наявність чи відсутність певних обста-


110

№ 3

(36

), 2

01

4

12 Калмикова Я. С. Особливості дослідження речових доказів в адміністративному судочинстві/ Я. С. Калмикова // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 3. – С. 156–158.

13 Глушкова Д.Г. Участь спеціаліста в цивільному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; між-народне приватне право» / Д.Г. Глушкова. – Х., 2009 – С. 7.

14 Немеш П. Ф. Процесуально-правовий статус спеціаліста як передумова права на відвід вцивільному процесі / П. Ф. Немеш // Адвокат. — 2012. — № 7(142). — С. 19.

вин цивільної справи. Це важливий момент у розмежуванні функцій експертата спеціаліста, адже висновок останнього не встановлює обставини цивільноїсправи.

Вище ми зазначали, що огляд речового доказу судовим експертом для фор-мулювання свого висновку не слід вважати способом дослідження речовогодоказу. Останній, дійсно, може даватися на огляд експерту. Зокрема, відповіднодо ст. 140 та ст. 187 ЦПК України речові докази пред’являються для ознайом-лення експертам. У чому полягає різниця між оглядом речового доказу експер-том як спосіб дослідження та оглядом речового доказу як спосіб проведеннясудової експертизи? У першому випадку судовий експерт використовує свої спе-ціальні знання для виявлення фактичних даних, які можуть бути сприйняті всуді безпосередньо. В другому випадку судовий експерт використовує свої спе-ціальні знання для отримання фактичних даних, які в жодному разі не можутьбути сприйняті судом та особами, що беруть участь у справі, безпосередньо.Судовий експерт повинен роз’яснити ці дані, бо органами чуття вони не сприй-маються. Зокрема, якщо в цивільній справі була проведена судова експертиза,де один із висновків судового експерта базувався на видозміні певних матері-альних властивостей досліджуваного об’єкта, то при роз’ясненні свого висновкусудовий експерт може в якості ілюстрації звернути увагу на цю видозміну речо-вого доказу, на підставі якої він робив висновок.

Особливістю огляду речових доказів з використанням загальних та спеціаль-них знань є те, що він може проводитися як у судовому засідання, так і поза йогомежами, за місцем знаходження речових доказів.

За характером доказової інформації, що міститься в речовому доказі, розріз-няють огляд речових доказів із статичною інформацією та огляд речових доказівз динамічною інформацією. Першими є такі докази, де доказова інформація маєзастиглу форму, а другими – докази, де доказова інформація має здатністьвидозмінюватися аж до її повного зникнення. Речові докази із статичною інфор-мацією оглядаються в звичайному порядку, й описувати специфіку їх оглядунема потреби. Стосовно речових доказів з динамічною інформацією, то вониподіляються на два підвиди: речові докази з динамічною інформацією, якійнадається статична форма, та речові докази з постійно динамічною інформацією.Останній підвид стосується аудіозапису та відеозапису, способом дослідженняяких є відтворення та демонстрація відповідно. А щодо першого підвиду в ЦПКУкраїни детально розписана процедура огляду речових доказів, що швидкопсуються (ст. 141 ЦПК України). Саме цей вид огляду речового доказу в такій уцій класифікації варто розглянути детальніше.

Згідно із ст. 141 ЦПК України продукти та інші речові докази, які швидкопсуються (наприклад, деякі види ліків, вакцини тощо), після їх виявленняповинні бути оглянуті негайно. Тут виникають певні труднощі, пов’язані зі стро-ками проведення такого огляду. Оскільки огляд такого виду речових доказівпроводиться обов’язково за повідомлення осіб, які беруть участь у справі, товиникає питання оперативності їх виклику. Деякі юристи пропонують вказанимучасникам цивільного процесу в такому разі надсилати телеграму15. На нашу


111

№ 3

(36

), 2

01

4

15 Зейкан Я.П. Цит. праця. – С. 226.

думку, із цієї ситуації можна вийти інакше: закріпити поряд із процедуроюінформування осіб, які беруть участь у справі, про їх явку для проведення тако-го огляду альтернативну процедуру, пов’язану з обов’язковою відеофіксацієюогляду речових доказів, які можуть швидко зіпсуватися. Це має бути здійсненотільки у тому разі, якщо своєчасна явка осіб, які беруть участь у справі, об’єк-тивно буде неможливою. Відеофіксація огляду продуктів та інших речових дока-зів повинна проводитися таким чином, щоб технічний запис міг чітко показатиті матеріальні видозміни (якщо вони мали місце), які сталися з об’єктом огляду.

Отже, для забезпечення інтересів осіб, які об’єктивно не зможуть з’явитисядля огляду речових доказів, що можуть швидко зіпсуватися, суд повинен здійс-нити відеофіксацію такого огляду, а не проводити його виключно за бажанням,як це вказується в ч. 2 141 ЦПК України. Огляд речових доказів, які швидкопсуються, може бути проведений за участі перекладача, свідка, спеціаліста таексперта. Під час огляду суд може застосовувати фотографування та відеозапис(ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Якщо продукти або інші речові докази, які швидкопсуються, потрібно досліджувати за місцем їх знаходження, то порядок прове-дення такого огляду визначається ст. 140 ЦПК.

Отже, огляд речового доказу – це такий спосіб дослідження речового доказу,за якого органами чуття сприймається матеріальна видозміна на об’єкті матері-ального світу, спрямована на підтвердження наявності чи відсутності обставинцивільної справи. За місцем свого проведення огляди речових доказів можнаподілити на: огляд, який проводиться у залі судового засідання, та огляд, щопроводиться за місцем знаходження речових доказів, за характером застосову-ваних знань огляди речових доказів можуть бути поділені на: огляд, де викорис-товуються загальні знання, та огляд, де використовуються спеціальні знання. Захарактером доказової інформації виділяють огляд речових доказів із статичноюта огляд з динамічною інформацією.

УДК 347.4

Проблема визначення поняття зміни умов договорув цивільному законодавстві України

Т. О. Родоман,здобувач Науково<дослідного інституту приватного права і під<приємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака Національної академіїправових наук України, помічник судді апеляційного судуРівненської області

Проаналізовано поняття зміни умов договору та надано характеристику її важливимелементам: оферті та акцепту в контексті ст. 651 ЦК України. Запропоновано встановитирозумний строк для відповіді про прийняття / неприйняття пропозиції про зміну умов догово-ру з метою збереження паритетності сторін, для захисту прав та інтересів кожного з учас-ників договірного правовідношення.

Ключові слова: договір, зміна умов договору, оферта, акцепт, розумний строк.


112

№ 3

(36

), 2

01

4

Родоман Т.А. Проблема определения понятия изменения условий договора в граждан-ском законодательстве Украины

Проанализировано понятие изменения условий договора и охарактеризованы его важныеэлементы: оферта и акцепт в контексте ст. 651 ГК Украины. Предложено установить разум-ный срок для ответа о принятии/непринятии предложения об изменении условий договора сцелью сохранения паритетности сторон, для защиты прав и интересов каждого из участни-ков договорного правоотношения.

Ключевые слова: договор, изменение условий договора, оферта, акцепт, разумный срок.

Rodoman Tetiana. The Problem of the “Contract Terms Change” Definition in the CivilLegislation of Ukraine

The concept of contract terms changing and its essential elements such as an offer and acceptancein the context of the provisions of Art. 651 of the Civil Code of Ukraine are analyzed in the article. Thereasonable time for response to an acceptance/rejection of an offer to change the terms of the contractin order to maintain parity of the parties, to protect rights and interests of each participant of the con-tractual relationship is offered in this scientific article.

Key words: contract, contract changing, offer, acceptance, reasonable time.

Ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено однакові підстави длязміни та розірвання договору, проте поняття “зміни” та “розірвання” – різні, атому ототожнювати їх не можна, адже вони мають діаметрально протилежні зна-чення та наслідки. Можна вважати, що відсутність законодавчого визначенняпоняття “зміна договору” є теоретичною прогалиною цивільного законодавства.

Підстави для зміни та розірвання договору знаходяться в площині регулю-вання положеннями однакових статей, зокрема ст. 651-653 ЦК України, протепоняття та закономірності зміни договору в цілому не врегульовано та не визна-чено ЦК, а тому врахування особливостей зміни умов договору надзвичайноактуальне.

Окремі питання, пов’язані з поняттям договору та проблематикою зміниумов договору, досліджували М. Брагінський (“Договірне право”, 2001), О. Дзе -ра (“Зобов’язальне право”, 1998, “Цивільне право України”, 1999, 2000),В. Луць (“Зобов’язальне право”, 1998, “Контракти у підприємницькій діяльнос-ті”, 1999, 2001, 2008), Н. Кузнєцова (“Зобов’язальне право”, 1998).

Також дослідженням питання модифікації договірних правовідносин займа-лися О. Іоффе (“Зобов’язальне право”, 1975), О. Красавчиков (“Юридическиефакты в советском гражданском праве”, 1958), В. Попондопуло (“Динамикаобязательственного правоотношения и гражданско-правовая ответственность”,1985).

У цивілістичній науці головна увага приділяється проблемам укладення таприпинення договору, проте поняття, умови, наслідки та загальні закономірнос-ті зміни умов договору залишаються недослідженими або містять численні про-галини.

Ст. 629 ЦК України проголошує принцип обов’язковості договору (pactasunt servanda), тобто цивільне законодавство закріплює принцип непорушностідосягнутих сторонами правочину домовленостей, а відтак закріплених у догово-рі відповідних умов. Стабільність договірних зв’язків, їх здатність зберігати стій-кість в умовах, де змінюються умови господарювання, визнається одним з голов-них чинників динамічного розвитку ринкових відносин. Стійкість договірнихвідносин визначає стабільність цивільного обороту в цілому.

Після укладення договору в процесі реалізації договірних зобов’язань убудь-якої із сторін може виникнути обумовлена певними причинами потреба у

Родоман Т. О. Проблема визначення поняття зміни умов договору…

113

№ 3

(36

), 2

01

4

внесенні змін до договору або ж сторони можуть спільно дійти висновку пронеобхідність модифікації раніше укладеного договору.

Договірне зобов’язання є досить мобільним та швидким, яке певною міроювидозмінюється, і в таку динаміку договірних зобов’язань включається такожзміна договору, оскільки в період дії будь-якого із договорів виникають обстави-ни, які в подальшому потребують уточнення.

Договір за своїми якісними характеристиками є гнучким та універсальнимправовим інструментом, що дозволяє адекватно та логічно адаптувати його дозмін обставин, які можуть суттєво вплинути на обсяг договірних зобов’язань,виходячи з інтересів та намірів кожної із сторін у вирішенні широкого спектраправових питань.

Глава 53 ЦК України другого розділу регламентує положення щодо зміниумов договору, а саме у ст. 651-654, що стосуються підстав, наслідків та формизміни умов договору. Підстави для зміни або розірвання договору регулюютьсяст. 651, тобто законодавцем не проведено градації між вказаними поняттями, щонеприпустимо, оскільки статтею охоплено різні за своєю суттю та природою тер-міни.

Поняття зміни зобов’язальних правовідносин традиційно складається з двохскладових: зобов’язання може бути змінено за змістом (якісна ознака) і засуб’єктивним складом (кількісна ознака). Під зміною змісту зобов’язання зазви-чай розуміється така модифікація, в результаті якої “виходить не новезобов’язання, а тільки розширюється чи звужується, тобто інакше визначаєтьсязміст колишнього зобов’язання”1.

З огляду на те, що кожне зобов’язання певним чином індивідуалізуєтьсясеред інших, при зміні первісного встановленого зобов’язання, як конкретноговиду зобов’язальних зв’язків, має місце припинення попереднього зобов’язан-ня2.

Під зміною умов договору слід розуміти чітко передбачену юридично-логіч-ну послідовність дій та стадій, які засновані на певних діях сторін правовідно-шення, що виражається в різноманітних способах узгодження нових умов дого-вору шляхом волевиявлення.

Зміна договору означає, що при збереженні його сили в цілому та чи іншаумова або кілька з них, в тому числі ті, котрі пов’язані з виконанням договірнихзобов’язань, формулюються по-новому порівняно з тим, як це було зафіксованопочатково при укладенні первісного договору.

Зміна договору спрямована не на ліквідацію укладеного сторонами догово-ру, а лише на зміну окремих його умов шляхом вчинення, як правило, обома сто-ронами відповідних юридичних дій, які фактично за своєю природою є правочи-ном, оскільки правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припи-нення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За своєю юридичною природою дія сторін із зміни договору є не лише уго-дою, а й договором, оскільки являє собою згоду сторін, спрямовану на зміну


114

№ 3

(36

), 2

01

4

1 Победоносцев К.П. Курс гражданского права / Победоносцев К.П. : Ч. 3: Договоры и обяза-тельства. – СПб., 1896. – С. 139-140.

2 Иоффе О.С. Обязательственное право / Иоффе О.С. – М. : Юрид. лит., 1975. – С. 184-185.

цивільних прав та обов’язків. Тому такі дії підпорядковуються загальним пра-вилам щодо порядку укладення договору, але з урахуванням того, що сторонибудуть договір не укладати, а змінювати його умови. Виходячи з цього змінадоговору – це зміна його умов із збереженням моделі договору, тобто ознакипочаткового зобов’язання залишаються незмінними.

Поняття зміни (перетворення) змісту правовідносин означає не що інше, якприпинення колишніх прав та обов’язків і виникнення нових. Отже, під зміноюможна розуміти припинення колишніх правовідносин і виникнення нових.

Для характеристики поняття зміни договору не має значення ні кількіснасторона, позаяк змінені можуть бути одразу всі умови договору, ні якісна сторо-на договору, тобто які умови договору змінюються і в якому обсязі. Зміні можутьбути піддані будь-які умови договору – про предмет, про спосіб виконання, промісце або термін виконання тощо. Зміна договору не завжди зачіпає зміст основ-ного зобов’язання, оскільки можуть бути змінені умови, що встановлюютьдодаткові зобов’язання, права і обов’язки на випадок його порушення тощо.

Згідно із ч. 1 ст. 653 ЦК України зміні підлягає предмет, місце, строки вико-нання, проте вказаний перелік не є вичерпний, що дає підстави для широкоготлумачення норми.

Цивільне законодавство не містить прямої вказівки щодо того, які істотніумови договору допустимі для зміни, а які договірні умови не підлягають змініпід впливом будь-яких обставин. Проте в низці випадків закон обмежує можли-вість сторін щодо зміни умов договору. Так, строк договору піднайму не можеперевищувати строку договору найму житла (ч. 3 ст. 823 ЦК України); договірнайму житла вважається укладеним на 5 років, якщо у договорі строк не вста-новлений (ч. 1 ст. 821) тощо.

Складність зміни правовідношення полягає у тому, що вона на відміну відприпинення правовідношення, яке за будь-яких умов означає припинення всіхправ та обов’язків суб’єктів, може відбуватися в різних формах і завжди означаєзбереження правовідношення з певним обсягом прав та обов’язків у його сторін.

Результатом зміни умов договору є не повне припинення правового зв’язкуміж його сторонами, а лише зміна змісту правовідношення, а саме: видозміназобов’язання сторін, доповнення зобов’язання новими правами та обов’язками,часткове припинення зобов’язання.

О. Красавчиков загальним правовим наслідком для всіх юридичних фактівназиває рух правовідношення, який, у свою чергу, означає його виникнення,зміну чи припинення. При цьому вчений додає, що в русі правовідношенняможна виокремити два основних вузли – виникнення та припинення, які суп-роводжуються ще одним, але не завжди наявним елементом – зміною правовід-носин3. З цією думкою погоджується В. Попондопуло, вказуючи, що зміна пра-вовідношення незалежно від того, є воно наслідком правопорушення чи ні, єпроміжною, найбільш складною, хоч і не завжди обов’язковою стадією йогоіснування4.


115

№ 3

(36

), 2

01

4

3 Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве / Красавчиков О.А. –М., 1958. – С. 76.

4 Попондопуло В.Ф. Динамика обязательственного правоотношения и гражданско-правоваяответственность / Попондопуло В.Ф. – Владивосток, 1985. – С. 18.

На думку О. Красавчикова, правовідношення може змінюватися у двохнапрямках – по лінії його змісту та по лінії суб’єктів. Більш розгорнуту характе-ристику можливим змінам правовідносин дає В. Попондопуло. Він вважає, щозміна правовідношення може полягати у зміні суб’єктів (правонаступництво)або у зміні об’єкта, або, врешті, у зміні його змісту (наприклад, зміна одногопредмета виконання зобов’язання іншим або застосування санкцій за правопо-рушення тощо).

Слід також зазначити, що не будь-яка зміна правовідношення є зміною окре-мих прав та обов’язків у ньому, оскільки можливе припинення частини прав таобов’язків, яке призводить до того, що правовідношення в цілому продовжуєіснувати, але у зміненому вигляді. Так, якщо у складному правовідношенні уоднієї із сторін є декілька прав (наприклад, право вимагати передачі товару таправо на інформацію про товар), одне з яких припиняється, то відповідно пра-вовідношення змінюється. Водночас у простих правовідношеннях, в яких однійстороні правовідношення належить одне право, якому кореспондує відповіднийєдиний юридичний обов’язок іншої сторони, зміна його означає, в тому числі, йзміну права5.

Можливість зміни договору як вольова дія правомочної сторони має за метуз моменту, вказаного в договорі, змінити на майбутнє конкретно визначеніумови договору.

Важливим елементом зміни договору є повідомлення сторони про бажаннязмінити правовідношення, тобто йдеться про оферту та акцепт.

У випадку зміни умов договору оферта буде виражати намір сторони, яказробила таку пропозицію, вважати себе такою, яка уклала договір про змінуумов договору з адресатом, яким буде прийнято таку пропозицію. Надіслатитаку оферту один одному можуть лише сторони договору. Вимоги до оферти:

1) направляється одній або декільком особам;2) повинна містити всі необхідні умови для зміни договору;3) повинна бути достатньо визначеною та чітко виражати намір особи уклас-

ти договір на нових умовах; 4) з моменту отримання є безвідкличною. Акцептом буде вважатися відповідь особи, якій була адресована оферта, про

прийняття такої оферти, тобто угоди на відповідну зміну договору. За загальнимправилом оферта пов’язує особу, яка надіслала її, з моментом отримання адреса-том, тобто сторона, яка надіслала пропозицію про зміну договору, не може від-мовитися від своєї пропозиції вже з того моменту, коли інша сторона отрималатаку пропозицію.

Договір буде вважатися зміненим у момент отримання особою, яка надісла-ла пропозицію про зміну договору (оферту), згоду на таку зміну (її акцепта).

При цьому потребує врегулювання такий момент, як повідомлення іншоїсторони про зміну договору, вирішенням чого є закріплення певного строку, вякий сторони можуть домовитися про зміну договору. Так, ч. 3 ст. 188Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка одер-


116

№ 3

(36

), 2

01

4

5 Ромащенко І.О. Деякі аспекти зміни та припинення цивільних правовідносин / І.О. Рома -щенко // Господарство, підприємництво і право. – 2011. – №3. – С. 33.

жала пропозицію про зміну чи розірвання договору, в двадцятиденний строкпісля одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгля-ду. Проте норми цивільного законодавства такого встановленого строку для від-повіді не містять, що певною мірою можна вважати прогалиною в законодавстві.

Ч. 2 ст. 642 ЦК України встановлено: якщо особа, яка одержала пропозиціюукласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказа-них у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, то цядія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договірабо не встановлено законом.

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, то договірє укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку (ст. 643 ЦК України).

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді,зроблено у письмовій формі, то договір є укладеним, коли особа, яка зробилапропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивіль-ного законодавства, а якщо цей строк не встановлений,– протягом нормальнонеобхідного для цього часу (ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України).

Із наведених норм матеріального права можна зробити висновок про те, щострок для відповіді може бути встановлений, що є ідеальним варіантом дляуникнення конфліктів між сторонами.

У тому випадку, якщо строк не встановлений, така ситуація може призвестидо конфлікту інтересів, оскільки неможливо встановити оціночний “нормальнонеобхідний час для відповіді”, передбачений ч. 2 ст. 644 ЦК України. Поняття“нормально необхідний час для відповіді” доцільно розглядати через категорію“розумний строк”, оскільки необхідно брати до уваги різні чинники: строкдоставки кореспонденції; час, необхідний для вивчення оферти про зміну умовдоговору, враховуючи специфіку правовідношення; наслідки його зміни; певніризики, які можуть настати після прийняття пропозиції про зміну умов догово-ру тощо. Перелік є невичерпним, оскільки всі ознаки мають суб’єктивний харак-тер, а властивість ситуативності не дозволяє охопити весь спектр обставин таознак, які впливають для визначення “нормально необхідного строку”.

Положення ст. 651-653 ЦК України варто розподілити з метою недопущенняоднакового трактування підстав та наслідків зміни або ж розірвання договору,оскільки такі поняття знаходяться в різних площинах розуміння, а тому їх ото-тожнення неприпустиме.

Поняття “зміна договору” не знаходить відображення в нормах ЦК України,що можна вважати прогалиною цивільного законодавства.

Доцільним є встановлення законодавцем в нормах ЦК України розумногостроку для відповіді про прийняття чи неприйняття пропозиції про зміну умовдоговору. Розумність строку полягає в тому, що строк не може бути занадтокоротким для роздумів сторони, яка отримала пропозицію про зміну умов дого-вору (акцептант), оскільки сторона, яка пропонує (оферент), мала достатньочасу для вирішення питання про ініціювання зміни умов договору. Проте такийстрок для роздумів не може бути й безкінечним, адже оферент сподівається наякнайшвидшу реакцію акцептанта, зміна умов договору є важливою для нього,


117

№ 3

(36

), 2

01

4

а тому строк для відповіді не повинен перевищувати межі розумності, який будезручним для кожної із сторін правовідношення.

Такий строк необхідно встановити, щоб зберегти паритетність сторін, захис-тити права та інтереси кожного учасника правочину задля недопущення злов-живання правами кожної із сторін.


118

№ 3

(36

), 2

01

4

УДК 341.1/.8

Проблемні аспекти узгодження міжнародного та національного регулювання права

на справедливий судовий розгляд

У. З. Коруц, аспірантка Київського університету права НАН України

Визначено зміст застосування понять узгодження та гармонізації. Здійснюється аналізтеоретико-методологічних та практичних аспектів узгодження правового регулювання правана справедливий судовий розгляд. Проаналізовано основні проблеми узгодження законодавстваУкраїни з міжнародними нормами в аспекті забезпечення реалізації права на справедливийсудовий розгляд.

Ключові слова: справедливий судовий розгляд, рецепція, ратифікація, судочинство, судовасистема.

Коруц У. З. Проблемные аспекты согласования международного и национального регу-лирования права на справедливое судебное разбирательство

Определено содержание применения понятия согласования и гармонизации.Осуществляется анализ теоретико-методологических и практических аспектов согласова-ния правового регулирования права на справедливое судебное разбирательство.Проанализированы основные проблемы согласования законодательства Украины с междуна-родными нормами в аспекте обеспечения реализации права на справедливое судебное разбира-тельство.

Ключевые слова: справедливое судебное разбирательство, рецепция, ратификация, судо-производство, судебная система.

Koruts Ulyana. The problem aspects of harmonization of international and national regula-tion of the right to a fair trial

The theoretic exploration of harmonization (coordination) of international and national regula-tion of the right to a fair trial are conducted in this article. The concepts, content of coordination andharmonization are defined. The analysis of theoretical, methodological and practical aspects of coor-dination (harmonization) of law regulation of right to a fair trial is carried out. Analyzed the mainproblems of legislation of Ukraine and harmonization with the international norms in the context ofrealization the right to a fair trial.

Key words: the right to a fair trial, ratification, reception, jurisdiction, judiciary.

Міжнародна практика розбудови демократичної держави, формування гро-мадянського суспільства, гарантування та забезпечення захисту прав людини

119

№ 3

(36

), 2

01

4

МІЖНАРОДНЕ ПРАВО І ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

демонструють необхідність дотримання низки базових фундаментальних засад,які дістали відображення у правових нормах, закріплених у ЄвропейськійКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним з них єдотримання та гарантування державою та міжнародними інституціями праваособи на справедливий судовий розгляд, що нормативно закріплено у ст. 6Конвенції як право на справедливий судовий розгляд1.

Процеси демократизації в Україні зумовлюють важливість забезпеченнявсіх прав та свобод громадян. Однак стан судової системи, правове регулюванняпроцесуальних відносин демонструють велику кількість проблем, незважаючина взяті Україною міжнародні зобов’язання в сфері реалізації та забезпеченняправ та свобод людини і громадянина. Політична та соціально-економічна кризапогіршує ефективність функціонування судової системи, об’єктивно виявляючивсі її недоліки. Зокрема, корупція та системні недоліки законодавства свідчатьпро перманентну необхідність поновлення судової реформи і проведення її вякомога стисліші строки.

Вважаємо, що подальша розбудова громадянського суспільства та імплемен-тація принципів демократії, їх реальне дотримання в процесі правового регулю-вання суспільних відносин повинні відбуватися з урахуванням зарубіжногодосвіду. Це стосується і підвищення рівня ефективності забезпечення реалізаціїправа на справедливий судовий розгляд. Європейський досвід дасть змогу швид-ко та ґрунтовно змінити парадигму здійснення правосуддя в Україні, зробить їїпрозорою та дієвою, але це вимагає узгодження національного та європейськогозаконодавства у відповідних галузях.

Проблематика реалізації права на справедливий судовий розгляд в Українідістала відображення в працях таких учених, як: В.Г. Буткевич, П.М. Рабі но -вич, В.І. Євінтов, В.Н. Денисов, М.М. Антонович, С.М. Ляхвіненко, Ю.С. Ле -меш ко, Ю.А. Тобота, О.М. Іванченко, О.В. Грищук, О.А. Назаренко та ін.

У сучасних публічно-політичних та соціально-економічних процесах сліддотримуватися тих зобов’язань, які виникли після ратифікації УкраїноюЄвропейської конвенції про захист прав та основоположних свобод і тихзобов’язань, які пов’язані з євроінтеграційними процесами. Дотримання кожно-го принципу означає не просте слідування міжнародній нормі, а й створення діє-вої управлінської системи.

На думку В.Г. Буткевича, сучасна міжнародно-правова наука та практикавиходять із того, що узгодження національних правових актів з міжнароднимправом – не тільки суб’єктивне право, а й обов’язок. Сторона договору має при-вести своє законодавство у відповідність з міжнародно-правовими приписами,аби останні ефективно виконувалися2.

На нашу думку, слід зосередити увагу на застосуванні поняття «узгодження»на відміну від «гармонізації». Адже категорія «узгодження» є ширшим поняттямі більшою мірою стосується співвідношення міжнародно-правових актів із

Міжнародне право і порівняльне правознавство

120

№ 3

(36

), 2

01

4 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Міжнародний документ від04.11.1950 [Електронний ресурс] : Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Режим досту-пу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004

2 Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права / Бутке -вич В.Г. – К. : Вища школа., 1981. – 311 с.

національним законодавством. Поняття «гармонізація» увійшло в правове тер-мінологічне застосування із розумінням процесів, пов’язаних із європейськоюінтеграцією. Власне, після ратифікації Україною Угоди про асоціацію з ЄС самтермін «гармонізація» набуває більшого значення в контексті практичногозастосування та приведення національного законодавства у відповідність з євро-пейськими стандартами. Як зазначає П.М. Рабінович, гармонізація – процесприведення законодавства України у відповідність до правових систем провід-них міжнародних організацій Європи3.

Узгодження норм європейського та внутрішньодержавного права практичноможе відбуватися на стадії як правотворення, так і правозастосування. На думкуВ.Г. Буткевича, узгодження міжнародного та внутрішньодержавного праваполягає в організаційно-правовій і політичній діяльності держав та іншихсуб’єктів права, що сприяє виробленню подібних або спільних форм норматив-них приписів та їх реалізації відповідно до норм обох правових систем4.

Слід зазначити, що узгодження національного та міжнародного законодав-ства в сфері судочинства, практики його організації, вирішення багатьох іншихпроблем мають два фундаментальних аспекти: теоретико-методологічний тапрактичний. Перший передбачає зміну парадигми організації системи судочин-ства, застосування новітніх методів правового забезпечення та механізмів дер-жавного регулювання у цій сфері. Практичний аспект полягає у реалізації сукуп-ності розроблюваних норм, подоланні проблем у сфері взаємодії судових систем.

Теоретико-методологічний аспект, на перший погляд, постає аморфною,невизначеною площиною взаємодії міжнародних та національних норм і методівправового регулювання. Але насправді він має логічну структуру, а вихідноюйого проблемою є забезпечення дотримання міжнародно-правових стандартів уконтексті забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

У цьому контексті доцільно навести точку зору С. М. Ляхвіненка, який підміжнародно-правовим стандартом розуміє насамперед виражену у формі міжна-родного договору, міжнародно-правового звичаю або рішення міжнародногосуду (зокрема Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), що спираєть-ся на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод іщо тлумачить їх) норму, яка закріплює загальновизнану модель поведінки, сто-сується основних, фундаментальних та інших прав і свобод людини як у мирнийчас, так і під час війни, заснованих на визнанні гідності людини та її цінності, атакож невід’ємних прав, властивих народові в цілому. Міжнародно-правовістандарти відображають найкращі правові досягнення; фіксуються у вигляді нелише норм, а й принципів права; є обов’язковими вимогами для держав-учас-ниць, основою для узгодження міжнародного і національного права5.

Коруц У. З. Проблемні аспекти узгодження міжнародного та національного регулювання…

121

№ 3

(36

), 2

01

4

3 Буткевич В.Г. К вопросу об обязанностях государств согласовывать предписания внутригосу-дарственного права с принципами и нормами соврменного международного прав / В.Г. Буткевич //Вестник Киевского университета.Международный отношения и международное право. – 1980. –№10. – С. 35-43.

4 Рабінович П. Національна імплементація міжнародних договорів щодо прав людини (питаннязагальної теорії) / П. Рабінович, Н. Раданович // Юридична Україна. – 2003. – № 4. – С. 7-13.

5 Ляхвіненко С. М. Реалізація національним законодавством України міжнародних стандартів усфері захисту прав людини / С. М. Ляхвіненко // Особистість. Суспільство. Право : зб. наук. ст. татез наук. повідомл. за матеріалами Міжнар. наук. практ. конф., присвяч. 10-річчю Полт. юрид. ін.-ту. Полтава, 15 берез. 2012 р. – Х. : Точка, 2012. – С. 431-434.

На думку О.М. Іванченко, вивчення та пізнання процесів узгодження нормвнутрішньодержавного та міжнародного права, включаючи притаманні їм супе-речливі тенденції, – це глобальні завдання для всіх країн та всього світовогоспівтовариства6.

Що стосується «узгодження» та «гармонізації» міжнародного та національ-ного законодавства, то самі ці категорії підкреслюють рівність їх конституційнихі міжнародно-правових позицій у правовій системі, демонструють, що вони єсамостійними і водночас взаємодіючими правовими елементами. Центральноюланкою цього процесу повинна бути національна конституція. Своїми правови-ми приписами вона покликана сприяти закріпленню суспільних відносин, щосклалися, та їх подальшому вдосконаленню. За своєю сутністю це дві нерозрив-ні конституційні властивості: з одного боку, конституція є своєрідним підсум-ком, вершиною в розвитку законодавства у країні, вона втілює досягнення пра-вової теорії і практики попереднього часу; а з іншого – є основою вдосконален-ня права в майбутньому.

Проблема узгодження має і внутрішньодержавний аспект. Адже в ідеалінаціональна правова система виглядає внутрішньо узгодженою, несуперечли-вою системою, де кожен з елементів взаємно доповнює один одного і не міститьсуперечливих положень. Однак на практиці неузгодженість, особливо юридич-них норм, зустрічається досить часто. Особливо ця проблема актуальна у зв’язкуз імплементацією норм міжнародного права і ратифікацією міжнародних дого-ворів. Проте не можна забувати, що міжнародні норми і міжнародні договори –це особлива складова системи права, що має певну автономію, зберігає онтоло-гічний зв’язок із міжнародним правом. Такий зв’язок цілком очевидний у томувипадку, коли відповідно до положень міжнародного договору він втрачає юри-дичну силу. В такому разі у сфері національного права виникає казусна ситуа-ція: з одного боку, певний спектр внутрішньодержавних відносин продовжуєреалізовуватися, а з іншого – на міждержавному рівні вичерпано умови і ресур-си для продовження реалізації подібних відносин. Тому чітке розкриття і нор-мативне закріплення техніко-юридичних форм узгодження дає змогу ставитинадалі питання про контроль за цим процесом. Адже очевидно, що він потребуєжорсткої регламентації. Інакше для національного правового простору не лишестворюється загроза його цілісності та системності розвитку, а й виникаютьзагрози засадам національного суверенітету7.

Як зазначає Ю.Н. Лемешко8, важливе значення у гармонізації законодав-ства України з міжнародним правом має ч. 1 ст. 9 Конституції України, відпо-відно до якої всі міжнародні договори, що діють, згода на обов’язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни.


122

№ 3

(36

), 2

01

4

6 Іванченко О.М. Узгодження норм національного та міжнародного права:юри дико-технічнийаспект / О.М. Іванченко // Актуальні проблеми держави і права. – 2012. – № 3. – С. 125-132.

7 Техніко-юридичні методи узгодження національного і міжнародного права // Збірник науко-вих праць АПУ. – К. : Академія прокуратури України, 2009. – 400 c.

8 Лемешко Ю.Н. Реализация международно-правовых стандартов прав человека в националь-ном законодательстве и на практике / Ю.Н. Лемешко // Проблеми ефективності міжнародногоправа. Матеріали науково-практичного круглого столу 4 квітня 2014 року. – Х. : ФОП Бровін О. В.,2014. – С. 54-59.

Що стосується проблематики забезпечення реалізації даної конституційноїнорми на практиці, а також виконання зобов’язань взятих внаслідок ратифіка-ції Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то слід згадатиЗакон України «Про виконання рішень та застосування практики Європей -ського суду з прав людини»9, в якому регулюються питання, пов’язані з вико-нанням рішень ЄСПЛ як міжнародного органу. Основоположне значення маєст. 17 вказаного Закону, згідно з якою на суди України покладається обов’язокзастосовувати Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Очевидно, щовказана норма декларує готовність України до узгодження національного зако-нодавства з міжнародно-правовими нормами, визнаючи пріоритет останніх.Тобто створене підґрунтя для подальшого узгодження теоретико-методологічнихзасад правового регулювання процесу реалізації права особи на справедливийсудовий розгляд.

Деякі вчені акцентують увагу на неефективності та недієвості даної норми,адже попри достатню регламентацію основних міжнародно-правових стандартівправ людини у національному законодавстві їх реалізація та захист відбувають-ся фрагментарно. Це підтверджує і статистика звернень українців за захистом доЄСПЛ. Зокрема, в 2013 р. спостерігалося значне збільшення поданих до ЄСПЛскарг проти України порівняно з попередніми періодами: 13152 скарги проти7791, зареєстрованих у 2012 році. В 2007–2011 в середньому за рік українціподавали до ЄСПЛ 4,5 тисячі скарг. При цьому загальна кількість усіх поданихдо ЄСПЛ скарг майже не змінилася: 65900 у 2013 р. та 64900 – в 2012 р. Що жстосується розгляду скарг, то лише 22% з них визнаються такими, що не підля-гають розгляду, як правило з причин порушення юрисдикції10.

З одного боку, це свідчить про загострення ситуації із доступом до правосуд-дя в Україні або з його неупередженістю. Тобто проблема має всі ознаки систем-ної кризи та надмірної корумпованості судових органів. З іншого боку, збіль-шення кількості звернень може свідчити про зміну методології вирішення про-блем та захисту інтересів самих українців. Як правило, оформленням і поданнямскарг до ЄСПЛ займаються адвокатські та юридичні фірми, які провадятьповний супровід судового захисту порушених прав особи. Тобто національніюристи вбачають в особі ЄСПЛ реальний механізм досягнення мети – віднов-лення порушених прав особи.

У контексті цього слушною є думка Ю.А. Тоботи про те, що переосмисленнясутності та змісту сукупності норм і принципів міжнародно-правових угод, кон-венцій та інших документів у сфері захисту прав та свобод особи в середовищі якюристів-практиків, так і теоретиків, є вихідною умовою зламу стандартів нор-мотворчості, які були закладені спочатку радянською системою, а потім еволю-ціонували під впливом активізації лобістсько-корупційних процесів11.


123

№ 3

(36

), 2

01

4

9 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: ЗаконУкраїни від 23 лют. 2006 р. № 3477-IV [Електронний ресурс] : Офіційний веб-портал ВерховноїРади України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3477-15

10 Европейский Суд по правам человека. Статистика ЕСПЧ за 1959–2014 гг. [Електроннийресурс]. – Режим доступу : http://europeancourt.ru/statistika-evropejskogo-suda

11 Тобота Ю.А. Категорія «справедливий судовий розгляд» у рішеннях Європейського суду зправ людини: поняття та критерії / Ю.А. Тобота // Проблеми ефективності міжнародного права.Матеріали науково-практичного круглого столу 4 квітня 2014 року. – Х. : ФОП Бровін О. В., 2014. –С. 90-94.

Слід зазначити, що у вирішенні проблем забезпечення права на справедли-вий судовий розгляд доцільно застосовувати два методи нормотворчості: рецеп-цію та ратифікацію. Ратифікація достатньо поширена в законодавчій практиціВерховної Ради України, що ж стосується рецепції, то виникає декілька питань.Як відомо, рецепція – універсальний метод узгодження норм національногоправа, що текстуально повторюють норми міжнародного права, конкретизують іпристосовують їх до особливостей національного конституційного ладу і правовоїсистеми. При рецепції міжнародно-правова норма дослівно відтворюється в актінаціонального законодавства. Тому вважаємо, значна частина розділу Консти -туції України “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” є результатомрецепції відповідних положень Загальної декларації прав людини 1948 р.,Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р., Міжнародногопакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., Європейської кон-венції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р.

Тому доцільність рецепції однозначна та об’єктивна, але яким чином обира-ти ті нормативні акти, які її потребують. При цьому виникає питання, як визна-чити критерії необхідності та допустимості застосування тих чи інших надбаньсвітової правничої думки? І головне, яким чином зберегти національну ідентич-ність держави в процесі побудови її правового поля, адже рецепція унеможлив-лює зміни в змісті норм, сприяє формальному зближенню, уніфікації націо-нальних норм, що регулюють аналогічні відносини.

У сфері захисту прав людини єдиним орієнтиром визнано людину з її права-ми й обов’язками. В цьому випадку говорити про взаємні зміни національних таміжнародно-правових норм нелогічно, оскільки незмінний сам об’єкт цихправ – людина. Тому відбувається проста еволюція національного права в бікйого зрощення з нормами міжнародного права під прямим впливом останнього.

Що стосується практичних заходів щодо узгодження міжнародного танаціонального регулювання права на справедливий судовий розгляд, то слідзвернути увагу хоча б на основні проблеми: подолання корупції, підвищенняефективності виконання судових рішень, низький рівень міжнародного співро-бітництва. За оцінками голови робочої групи Комісії з ефективного судочинства,французького правника Жен-Поля Жана, Україна надала менше за всіх інших47 країн-учасниць інформації та статистичних даних до вивчення та найгіршеспівпрацює з Радою Європи в питаннях ефективності судочинства12.

На перший погляд, ці дві проблеми є надто загальними та майже невирішу-ваними, але саме вони є найсуттєвішими перешкодами на шляху реалізаціїправа людини на справедливий судовий розгляд. Насамперед проблема подо-лання корупції не може бути вирішена фрагментарно, виключно у сфері судо-чинства, оскільки передбачає максимальну мобілізацію всього комплексу дер-жавно-управлінських інструментів та механізмів правового регулювання. Дотого ж наскільки системною є проблема корупції в Україні, настільки ж систем-ними мають бути підходи до її подолання, а отже, очікування ефекту від вжитихзаходів може бути досить тривалим.


124

№ 3

(36

), 2

01

4

12 Європейська комісія з ефективності правосуддя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.coe.int/t/dghl/cooperation/cepej/profiles/ukraine_EN.asp?

З огляду на це пропонується вжити такі основі заходи з реформування судо-вої системи в контексті повноцінного забезпечення реалізації права людини насправедливий судовий розгляд: виборність суддів судів першої інстанції терито-ріальною громадою; жеребкування при призначенні суддів судів апеляційноїінстанції; територіальна ротація суддів апеляційної інстанції кожних три роки;постійне стажування та підвищення кваліфікації суддів апеляційної інстанціїна базі ЄСПЛ; строковість обіймання суддівських посад суддями вищих спеціа-лізованих та Верховного Суду України з подальшим переведенням їх на посадиз консультаційними та дорадчими повноваженнями в пленумах та президіях від-повідних судів; розробка та імплементація в кримінальне законодавство нормщодо складу злочину під назвою «корупційне діяння» із максимальною деталі-зацією різних варіацій складів злочину.

На нашу думку, узгоджуючи різні аспекти міжнародної та національноїпрактики в системі забезпечення реалізації права людини на справедливийсудовий розгляд в контексті виконання судових рішень, слід акцентувати увагуна неефективності роботи національної виконавчої служби та фактичній відсут-ності дійових механізмів виконання рішень ЄСПЛ на території України. Справав тому, що право на справедливий судовий розгляд не обмежується формальнимдоступом особи до судової інстанції, а полягає в отриманні практичного (матері-ального) результату від відстоювання порушених прав. Тому важливо, щоб від-бувалося швидке виконання рішень суду в повному обсязі. Окрім вирішеннясуто матеріальних питань забезпечення діяльності системи виконавчої служби,потребує уваги подолання правових та інституційних суперечностей при вико-нанні рішень суду у випадках їх екстериторіальності. Вирішення питань взає-модії виконавчої служби України з європейськими аналогами має бути перене-сене спочатку на рівень міждержавного політичного діалогу. І вже виходячи здосягнутих домовленостей, відпрацьовується модель взаємодії, після чого маютьбути підписані галузеві меморандуми, протоколи та інші документи, які б регу-лювали різні аспекти виконання екстериторіальних судових рішень.

Досягнення Україною європейських та світових стандартів демократії, фор-мування активного громадянського суспільства, створення ефективної інститу-ційної основи державно-публічного управління – всі ці напрями залежать відспроможності влади забезпечити дотримання фундаментальних принципів фун-кціонування демократичної держави. Сучасна ситуація в Україні із забезпечен-ням реалізації громадянами права на справедливий судовий розгляд потребуєпроведення низки реформ, зокрема: судової реформи; реформи системи вико-нання судових рішень; переосмислення ціннісних орієнтирів у нормотворчостітощо. Усе це сприятиме забезпеченню узгодженості теоретико-методологічнихта практичних аспектів міжнародного та національного регулювання права насправедливий судовий розгляд та підвищенню ефективності виконання судовихрішень, у тому числі міжнародних судових інституцій, на території України.


125

№ 3

(36

), 2

01

4

Узагальнення практики розгляду справ про адміністративні

корупційні правопорушення та деякі злочини, передбачені розділом XVII Кримінального кодексу України «Злочини у сфері

службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг»

у 2013 році

М. М. Богацька,ст. консультант (з узагальнення судової практики)відділу судової статистики та узагальненнясудової практики Апеляційного суду міста Києва

В. В. Ковальська,суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва

На виконання завдання Вищого спеціалізованого суду України з розглядуцивільних і кримінальних справ Апеляційним судом м. Києва проведено уза-гальнення судової практики розгляду справ про адміністративні корупційні пра-вопорушення та деякі злочини, що передбачені розділом ХVІІ Кримі нальногокодексу України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльно-сті, пов’язаної з наданням публічних послуг». Узагальнення проведено на підста-ві наданих районними судами м. Києва матеріалів кримінальних справ щодо зло-чинів, які передбачені розділом ХVІІ КК України, та справ про адміністративніправопорушення, передбачені главою 13-А Кодексу України про адміністративніправопорушення «Адміністративні корупційні правопорушення», які були роз-глянуті у 2013 р. Також при проведенні узагальнення були використані рішення,прийняті суддями Апеляційного суду м. Києва у зазначеній категорії справ.

1. Обґрунтування правової кваліфікації злочинів, передбачених розділомХVІІ КК України (ст. 368, 3682, 3683, 3684, 369, 3692, 370)

За даними районних судів м. Києва, протягом 2013 р. щодо злочинів, перед-бачених розділом ХVІІ КК України (ст. 368, 3682, 3683, 3684, 369, 3692, 370 ) роз-глянуто 116 кримінальних справ (проваджень): Голосіївським судом – 28; Дар -

126

№ 3

(36

), 2

01

4

СУДОВА ПРАКТИКА

ницьким судом – 3; Деснянським судом – 2; Дніпровським судом – 22; Оболон -ським судом – 9; Печерським судом – 6; Подільським судом – 7; Святошинськимсудом – 5; Солом’янським судом – 11; Шевченківським судом – 23.

Апеляційним судом м. Києва протягом 2013 р. було розглянуто 42 кримі-нальних справи (провадження). За результатами розгляду в апеляційномупорядку:

15 рішень залишено без змін:Голосіївський суд – 2 рішення; Дарницький суд – 1 рішення; Деснянський

суд – відсутні; Дніпровський суд – 1 рішення; Оболонський суд – 1 рішення;Печерський суд – 4 рішення; Подільський суд – 1 рішення; Святошинськийсуд – відсутні; Солом’янський суд – 1 рішення; Шевченківський суд – 4 рішен-ня.

13 рішень скасовано: Голосіївський суд – 2 рішення; Дарницький суд – нескасовувались; Деснянський суд – 1 рішення; Дніпровський суд – 1 рішення;Оболонський суд – 1 рішення; Печерський суд – 1 рішення; Подільський суд –1 рішення; Святошинський суд – не скасовувались; Солом’янський суд –3 рішення; Шевченківський суд – 3 рішення.

7 рішень змінено: Голосіївський суд – 1 рішення; Дарницький суд – не змі-нювались; Деснянський суд – не змінювались; Дніпровський суд – не змінюва-лись; Оболонський суд – 1 рішення; Печерський суд –3 рішення; Подільськийсуд – 2 рішення; Святошинський суд – не змінювались; Солом’янський суд – незмінювались; Шевченківський суд – не змінювались.

3 рішення – відмовлено у відкритті провадження; 3 рішення – повернено;1 рішення – закрито апеляційне провадження.

З них за: ч. 1 ст. 368 КК України – 4 справи (провадження); ч. 2 ст. 368 ККУкраїни – 11 справ (провадження); ч. 3 ст. 368 КК України – 16 справ (провад-ження); ч. 3 ст. 3682 КК України – 2 справи (провадження); ч. 3 ст. 3683 ККУкраїни – 3 справи (провадження); ч. 1 ст. 369 КК України – 3 справи (провад-ження); ч. 3 ст. 369 КК України – 2 справи (провадження); ч. 2 ст. 3692 ККУкраїни – 1 справа (провадження).

У судовій практиці трапляються випадки неправильної кваліфікації злочи-нів, передбачених розділом ХVІІ КК України, зокрема застосування редакції ст.368 КК України, що втратила чинність:

Вироком Подільського районного суду від 29.08.2013 р. В. визнано винниму вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції2013 р.). Апеляційним судом м. Києва дане рішення скасоване у зв’язку з непра-вильним застосуванням кримінального закону. Так, правильною є кваліфікаціядій В. за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції 2010 р.). Однак суд всупереч вимо-гам закону, застосовуючи ст. 5 КК України, та кваліфікуючи дії В. за ч. 2 ст. 368КК України (в редакції 2013 р.) не врахував те, що диспозиції статей в зазначе-них редакціях закону є різними, з точки зору кваліфікуючих ознак. Крім того, В.на час вчинення злочину займав відповідальне становище, а отже, його дії зазаконом 2013 р. необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 368 КК України. Тому Апеля -ційним судом м. Києва даний вирок скасовано. Також колегія суддів дійшла довисновку про виключення з обвинувачення В. кваліфікуючу ознаку одержанняхабара – вимагання хабара.

Богацька М. М., Ковальська В. В. Узагальнення практики розгляду справ…

127

№ 3

(36

), 2

01

4

Крім того, щодо виключення такої кваліфікуючої ознаки як вимагання хаба-ра, то такі випадки є непоодинокими в судовій практиці.

Апеляційним судом м. Києва вирок Подільського районного суду від30.11.2011 р. змінено в частині кваліфікації. Зазначеним вироком К. засудженоза ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України, В. засуджено за ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 368 ККУкраїни. Так, К. перебував на посаді головного державного податкового ревізо-ра-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управлін-ня оподаткування фізичних осіб ДПІ у Подільському районі м Києва; В. –начальником відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управлінняоподаткування фізичних осіб ДПІ у Подільському районі м. Києва. Відповіднодо плану-графіку проведення перевірок на І квартал 2011 р. ДПІ уПодільському районі було заплановано проведення виїзної перевірки СПД –фізичної особи Л.. Проводячи перевірку у К. виник умисел, що був направленийна одержання від Л. грошової винагороди, тобто хабара за виконання дій з вико-ристанням службового становища. Про результати перевірки і можливість схи-лити Л. до передачі хабара шляхом погроз на її адресу щодо застосуванняштрафних санкцій відносно неї у розмірі 100-120 тис. грн. К. того ж дня доповівсвоєму безпосередньому керівнику – начальнику відділу В., з яким вступив упопередню змову щодо спільного вчинення дій, що спрямовані на вимагання таодержання хабара. В. висунув вимогу Л. щодо передачі йому хабара у сумі25 тис. грн. задля незастосування відносно неї штрафних санкцій у розмірі120 тис. грн. Захисник К. просив вирок змінити і виключити з мотивувальноїчастини вироку наявність в діях В. кваліфікуючої ознаки – вимагання хабара.Так, згідно з п. 4 примітки до ст. 368 КК України вимагання хабара визнаєтьсявимаганням службовою особою з погрозою вчинення або невчинення з викорис-танням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правамчи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовоюособою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідли-вим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Апеляційна інстанція вва-жає, що кваліфікація дій В. та К. за ознакою вимагання хабара підлягає виклю-ченню, оскільки їх дії не були пов’язані із погрозою вчинити дії з використаннямслужбового становища, що мало заподіяти шкоду правам та законним інтересамЛ. та умисним створенням умов, за яких Л. вимушена була дати хабара з метоюзапобігання шкідливим наслідкам щодо її прав та інтересів. Тому Апеляційнийсуд вважає, що злочинні дії К. та В. за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 368 КК України були ква-ліфіковані вірно.

Проте висновки суду, що дії К. та В., які були поєднані з вимаганням, єпомилковими. Судом встановлено, що К. та В. під час проведення перевірки зпитань дотримання податкового законодавства були виявлені порушення вдіяльності СПД Л. Вимога до СПД Л. про матеріальну винагороду за невчинен-ня дій щодо складання акту про виявлене порушення, застосування штрафнихсанкцій та непроведення перевірки у майбутньому була спрямована на задово-лення протизаконних інтересів Л. як хабародавця. Дані обставини були підтвер-джені під час проведення часткового судового слідства апеляційною інстанцією,під час якого було допитано свідка Л., яка на запитання суду відповіла, що при-несла кошти, щоб не було неприємностей з податковою в подальшому. Слід


128

№ 3

(36

), 2

01

4

також зазначити, що Л. звернулася до правоохоронних органів із заявою провимагання хабара та передала хабара уже після ознайомлення з актом перевір-ки, з висновками якого погодилась і який відповідав дійсним обставинам спра-ви, підтверджений повторною перевіркою і не міг заподіяти шкоди правам чизаконним інтересам Л. За таких обставин дії К. та В. неправильно кваліфікова-ні судом першої інстанції за ознакою вимагання хабара, тому вона підлягаєвиключенню з мотивувальної частини вироку щодо них.

Аналогічна ситуація мала місце в Подільському районному суді. Вирокомцього суду від 11.04.2013 р. М. визнано винним у скоєнні злочинів, передбаче-них ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції закону 2011р.). Не погоджую-чись із вироком суду, захисник М. подав апеляцію, в якій просив змінити вироксуду, виключивши з нього таку ознаку злочину, як вимагання хабара.Апеляційна скарга ґрунтувалась на тому, що суд першої інстанції неналежнооцінив факт вимагання хабара, оскільки з допитів засудженого можна булопомітити відсутність вимагання, а є пропозиція (провокація). Такі дії за своїмиознаками не утворюють вимагання хабара, коли службова особа вимагає дати їйхабара, а особа, яка його дає, при цьому усвідомлює, що тим самим незаконноуникає настання для себе негативних наслідків, які б наставали за відмови йогодати. Крім того, судом першої інстанції не враховано те, що М. наважився навчинення злочину під впливом тяжких життєвих обставин, а саме: хвороби бать-ків, необхідності утримання молодої непрацюючої дружини, яка навчалася тасвоєї хвороби. Колегією встановлено, що кваліфікація дій М. за ч. 2 ст. 15, ч. 3ст. 368, ч. 2 ст. 366 КК України є вірною. Однак не ґрунтується на матеріалахсправи висновок органу досудового слідства та суду першої інстанції про наяв-ність у діях М. кваліфікуючої ознаки злочину – вимагання хабара. Із законо-давчого визначення (п. 4 примітки до ст. 368 КК України) випливає, що вима-гання хабара має місце, коли винна особа з метою одержання хабара погрожуєвчиненням або невчиненням дій, які можуть завдати шкоди правам чи законнимінтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повиннабула, а вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам чизаконним інтересам. Тобто законність прав та інтересів, які хабародавець захи-щає шляхом давання хабара, має бути однією з основних і обов’язкових ознаквимагання. Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що хоча М. із вико-ристанням своїх службових повноважень домагався хабара від П., однак остан-ній, даючи хабар, усвідомлював, що в такий спосіб незаконно уникне сплативиконавчого збору в сумі 666 361,56 грн., зняття арешту з його майна та скасу-вання заборони виїзду за межі України. За результатами апеляційного розглядуіз мотивувальної частини вироку виключено висновок суду про наявність у діяхМ. кваліфікуючі ознаки одержання хабара – вимагання хабара.

Окремо наводиться і ситуація, коли судом першої інстанції безпідставно вка-зано про вчинення злочину з використанням службового становища. ВирокомПечерського районного суду м. Києва від 25.02.2013 р. Т. визнано винним у вчи-ненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 368 КК України. Апелянт посилаєтьсяна незаконність вироку суду у зв’язку із неправильністю застосування кримі-нального закону. В матеріалах справи немає доказів того, що з боку Т. були якісьпогрози про вчинення або невчинення ним дій, які б могли заподіяти шкоду пра-


129

№ 3

(36

), 2

01

4

вам та законним інтересам ФОП «Д. О. Е.», або за яких останній був вимушенийдати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо його прав і законнихінтересів. Тому в діях Т. немає ознак вимагання хабара, які встановлені у п. 4примітки до ст. 368 КК України, у зв’язку з чим його дії необхідно кваліфікува-ти за ч.1 ст. 368 КК України в редакції від 07.04.2011 р. Проте докази щодопогроз про вчинення або невчинення дій, які б могли заподіяти шкоду правам тазаконним інтересам ФОП «Д. О. Е.», відсутні. Згідно з показаннями свідка Д.,вона не мала наміру давати хабара і намагалася з’ясувати у Т., як на законнихпідставах можна усунути виявлені порушення законодавства, однак останній нелише схиляв її до дачі хабара замість витрат на усунення порушень, а і ствер-джував, що у разі відмови вони будуть відображені в акті перевірки, що потягненегативні наслідки для підприємства та перешкодить діяльності ФОП «Д. О. Е.»,що свідчить про порушення законних прав та інтересів ФОП «Д. О. Е.».

Водночас у даному випадку районний суд, викладаючи в мотивувальній час-тині вироку об’єктивну сторону вчиненого злочину – кваліфікуючі дії за ч. 2ст. 368 КК України, безпідставно вказав на вчинення злочину з використаннямслужбового становища. Суд мотивував це тим, що Т. був наділений владнимиповноваженнями щодо здійснення державного контролю за дотриманням про-типожежної безпеки, тобто виконував функції представника влади. Тому ознакаоб’єктивної сторони злочину «з використанням службового становища» підлягаєвилученню з вироку. Слід наголосити і на тому, що оскільки Т. здійснював пра-воохоронні функції, то додаткове покарання судом першої інстанції йому булопризначено невірно. Правильним було б обрання додаткового покарання у видіпозбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах та органах влади.Натомість невірно визначені функціональні обов’язки Т. призвели до невірногопризначення додаткового покарання. Як наслідок апеляційного перегляду,вирок Печерського районного суду щодо Т. змінено в частині кваліфікації тапризначено йому відповідне додаткове покарання. Вчинення злочину з вико-ристанням наданого службового становища вилучено з кваліфікації дій Т.

Заслуговує на увагу і справа, яку було передано Генеральному прокуроруУкраїни на додаткове розслідування, а вирок в якій був скасований:

Вироком Шевченківського районного суду від 17.05.2012 р., Б. засудженийза ч. 2 ст. 368 КК України. Б., обраний головою постійної комісії з питань роз-витку території, землекористування, будівництва та інвестицій, був керівникомструктурного підрозділу органу місцевого самоврядування. Як службова особа,яка могла вжити заходів зі сприяння у винесенні Шевченківською районною ум. Києві радою рішення про включення МАФ СПД К. до переліку МАФ, що роз-міщені на території Шевченківського району, Б. вирішив скористатися зазначе-ними обставинами з метою власного збагачення та отримати хабар від громадя-нина Г. Вважаючи вирок суду незаконним, а висновки, які викладені у ньому,такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, та у зв’язку із непра-вильним застосуванням норм кримінального закону, захисник Б. подав апеля-цію щодо скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінальноїсправи у зв’язку з відсутністю в діях Б. складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 368 КК України. Для обґрунтування доводів апеляції захисник зазначав, щосуд першої інстанції, визнавши Б. службовою особою, обмежився тим, що фор-


130

№ 3

(36

), 2

01

4

мально послався на визначення, що міститься в примітці 1 до ст. 368 ККУкраїни, проте не вказав жодних необхідних ознак, за якими Б. можна було від-нести до кола службових осіб. Більше того, як зазначив захисник, повноважен-ня голови комісії полягають у виконанні не організаційно-розпорядчих обов’яз-ків, а виключно в організаторських діях щодо діяльності постійної комісії місце-вої ради. Тобто, на думку захисника Б., засуджений не був суб’єктом злочину,передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Трапляються і ситуації, коли місцевий суд, розглядаючи справу по ч. 3 ст.3683 КК України та викладаючи показання, зазначав, що особа свою вину невизнала, однак в подальшому посилався на її показання як на доказ вини тавизнавав щире каяття як обставину, що пом’якшує покарання, чим допускавсуперечності у висновках.

Зокрема, вирок Дніпровського районного суду від 12.06.2013 р. щодо К., якабула засуджена за ч. 3 ст. 368-3 КК України, був переглянутий в апеляційномупорядку і за результатами апеляції дане рішення скасоване. Крім того, у зазна-ченій справі були допущені суперечності щодо викладення обставин вчиненнязлочину, які суд визнав доведеними, зокрема щодо визначення часу та місцяотримання незаконної вигоди, а саме двічі вказав на різний час та місце вчинен-ня злочину.

Показовим є випадок, коли Апеляційним судом м. Києва рішення судів пер-шої інстанції залишалися без змін, проте в апеляційній скарзі порушувалосяпитання щодо неправильної кваліфікації дій засудженого, зокрема вказувалося,що в діях засудженого відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 368 ККУкраїни, а вбачаються ознаки корупційного правопорушення, передбаченого 1ст. 1722 КУпАП.

Вироком Дніпровського районного суду від 23.01.2013 р. Б. було засудженоза ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 07.02.2011 року) до покарання.Його визнано винним у тому, що він як службова особа одержав хабар за неви-конання в інтересах того, хто дає хабар, дій з використанням свого службовогостановища. При цьому в апеляції захисник порушив питання про скасуваннявироку та закриття справи щодо Б., посилаючись на неправильне застосуваннясудом першої інстанції кримінального закону. За доводами захисника дії Б. щодонескладення ним проекта акту огляду незаконно встановленого рекламного засо-бу, вчинені з використанням ним своїх службових повноважень, неправомірносприяли ТОВ «С.» у здійсненні господарської діяльності, а тому охоплюютьсяпоняттям використання можливостей, пов’язаних із службовими повноваження-ми, з метою одержання неправомірної вигоди, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 6 ЗаконуУкраїни «Про засади запобігання і протидії корупції», – неправомірне сприянняюридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, та в п. 4 ч. 1 вка-заної статті цього Закону – неправомірне надання переваги юридичним особам узв’язку з підготовкою проектів та прийняттям рішень. Тому, на думку захисника,з урахуванням розміру зазначеної в обвинуваченні грошової суми (2500 грн.) вдіях Б. відсутній склад злочину, який передбачено ч. 1 ст. 368 КК України, а вба-чаються ознаки корупційного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 1722

КУпАП. У свою чергу, розмежовуючи кримінальний злочин та адміністративнеправопорушення, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок відсутністю


131

№ 3

(36

), 2

01

4

підстав кваліфікувати дії Б. як порушення службовою особою встановленихобмежень щодо використання службових повноважень з одержанням за ценеправомірної вигоди. Обставини справи, що були встановлені судом на підставідосліджених в судовому засіданні доказів, свідчать про те, що Б., будучи службо-вою особою, отримав грошові кошти за невиконання дій, які повинен був вико-нати завдяки своєму службовому становищу, а такі його дії свідчать про одер-жання хабара незалежно від його розміру. Такі висновки суду першої інстанціїбули правильними, і колегія суддів Апеляційного суду м. Києва з ними погоди-лася. Дії Б. судом першої інстанції були правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 368КК України (в редакції Закону від 07.02.2011 р.).

Слід звернути увагу й на інший випадок, коли в апеляційній скарзі йшлосяпро обґрунтування правової кваліфікації.

Вироком Шевченківського районного суду від 24.09.2012 р. В. був засудже-ний за ч. 3 ст. 191 КК України та за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України (в редак-ції Закону від 05.04. 2001 р. № 2341-ІІІ), із застосуванням ст. 69 КК України тана підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення меншсуворого покарання більш суворим, В. було визначено покарання. Ад., Ч. та Г.(пособники) були засуджені за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (в редакціїЗакону від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ), із застосуванням ст. 69 КК України. Так,В. розпорядженням Прем’єр-міністра України у 2010 р. призначений на посадуГолови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України;Ад. – директором департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кре-дитних установ; Г. – директором департаменту юридичного забезпеченняДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України; Ч. – по -міч ником Голови, відділу організаційної роботи управління організаційно-ана-літичного забезпечення роботи керівника. 09.07.2010 р. у В. виник злочиннийумисел, спрямований на особисте незаконне збагачення шляхом одержанняхабара в особливо великому розмірі від А. за непризначення тимчасового адмі-ністратора до кредитної спілки «Перше кредитне товариство». Він вирішив залу-чити як пособників Ад. та Ч. А. повинен був дати йому хабар у сумі 50 тис. дола-рів США. З липня по серпень 2010 р. В. збільшив суму спочатку до 250 тис.доларів США, а потім до 500 тис. доларів США, створив такі умови, за якихА. був би вимушений дати хабар (блокування рахунків кредитної спілки, пові-домлення у засобах масової інформації про непоодинокі порушення у роботікредитної спілки, що у сукупності негативно позначилося на її господарськійдіяльності). 03.02.2011 р. П., перебуваючи у приміщенні відділення № 3 ВАТ«Автокразбанк», виконуючи вказівку Г. і Ч., одержав від А. 2 млн. гривень дляпередачі їх Ч. та Г., які, в свою чергу, повинні були передати вказані гроші В. якчастину хабара за його сприяння А. у вирішенні питання про скорочення термі-ну перебування тимчасового адміністратора, призначеного до кредитної спілки«Перше кредитне товариство». П. був затриманий працівниками СБУ, а предметхабара був вилучений. Також невдовзі були затримані Ад., Ч., Г., та через дея-кий час В. Захисник засудженого Ч. звернув увагу апеляційного суду на те, що,на його думку, виходячи зі змісту обвинувального висновку та вироку суду, ніорган слідства, ні суд першої інстанції не визначилися про кваліфікацію ролі В.відповідно до вимог ст. 27 КК України, що дало підстави захиснику В. ставити


132

№ 3

(36

), 2

01

4

питання про скасування вироку в частині засудження останнього за вимаганнята одержання хабара. Також з апеляції захисника С. випливає висновок, що Ч.був підручним не у В. і що весь час Ч. вводив в оману як слідство, так і суд. Цядумка, як зазначив апелянт, підкріплювалась резолютивною частиною вирокусуду, відповідно до якої щодо В. не застосовано конфіскацію майна за злочин,передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, тобто суд фактично визнав останньогоневинуватим у пред’явленому обвинуваченню в цій частині. Засуджений В.посилався в апеляції на те, що його обмовили з різних підстав, що інша особаорганізувала вимагання хабара, крім того, на те, що особи давали показаннящодо нього під тиском слідства. Втім колегія суддів підтвердила висновок судупершої інстанції щодо факту вимагання хабара у А. саме з боку В. обґрунтова-ним, роль В. у вимаганні та одержанні хабара від А. та факт залучення як пособ-ників у вчиненні злочину Ад., Ч. та Г., у зв’язку з чим дії засудженого В. буливірно кваліфікованими за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Законувід 5 квітня 2001 р. № 2341-III), як закінчений замах на одержання хабара вособливо великому розмірі, що вчинений службовою особою, яка займає особ-ливо відповідальне становище, поєднане з вимаганням хабара. А дії засудженихАд., Ч. та Г., які вчинили всі дії, які залежали від них для отримання хабара В.від А., – за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України як пособництво в одержанні хаба-ра в особливо великому розмірі, що вчинене службовою особою, яка займає від-повідальне становище, поєднане з вимаганням хабара. Зазначене рішення судупершої інстанції при перегляді в апеляційному порядку залишено без змін.

У свою чергу, районні суди м. Києва звертають увагу і на певні труднощі, щовиникають при розгляді справ зазначеної категорії. Так, Подільський районнийсуд вказує на неоднозначність тлумачення при кваліфікації дій за ст.3682 ККУкраїни (незаконне збагачення) та ст.3683 КК України (підкуп службової особиюридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правовоїформи).

2. Призначення основних та додаткових покарань у зазначених випадках

Вивчення матеріалів судової практики засвідчило, що районні суди м.Києва, обираючи покарання винним у скоєнні злочинів, передбачених розділомХVІІ КК України, дотримувалися вимог кримінального закону, зокрема ст. 65КК України, і призначали покарання в межах санкцій відповідної норми. Крімтого, у зазначеному періоді суди часто призначали покарання із застосуваннямст. ст. 75, 76 КК України, тобто звільняли підсудних від відбування основногопокарання з випробуванням, або у виді штрафу, коли санкція статті передбача-ла таку можливість.

За матеріалами кримінальних справ, які були направлені на перегляд доапеляційної інстанції, статистичні дані свідчать про те, що районними судами м.Києва покарання за відповідні правопорушення призначаються так:

За ч. 1 ст. 368 КК України – у всіх випадках в якості основного покаранняпризначався штраф, а в якості додаткового – позбавлення права обіймати певніпосади або займатися певною діяльністю. В одному випадку застосовано ст. 74КК України, чим винна особа була звільнена від призначеного покарання узв’язку із закінченням строків давності.


133

№ 3

(36

), 2

01

4

За ч. 2 ст. 368 КК України – у всіх випадках (за винятком одного, коли засто-совано обмеження волі) в якості основного покарання застосовувалось позбав-лення волі, як додаткове – позбавлення права обіймати певні посади або займа-тися певною діяльністю, конфіскація майна та позбавлення військового, спеці-ального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Також в деяких випад-ках було застосовано ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання звипробуванням) та ст. 76 КК України (покладання обов’язків на особу, у разізвільнення її від відбування покарання з випробуванням).

За ч. 3 ст. 368 КК України – у всіх випадках в якості основного покараннязастосовувалось позбавлення волі, як додаткове – позбавлення права обійматипевні посади або займатися певною діяльністю, конфіскація майна та позбав-лення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційногокласу. Також в деяких випадках було застосовано ст. 75 КК України (звільнен-ня від відбування покарання з випробуванням) та ст. 76 КК України (покладен-ня обов’язків на особу в разі звільнення її від відбування покарання з випробу-ванням). Крім цього, майже в 40 % розглянутих справ за вказаною статтею булопосилання на ст. 69 КК України (призначення більш м’якого покарання, ніжпередбачено законом).

За ч. 3 ст. 3683 КК України – розглядалась лише одна справа, у якій призна-чено тільки основне покарання у вигляді штрафу і було застосовано ст. 69 ККУкраїни (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом).

За ч. 3 ст. 3682 КК України – в одному випадку особу виправдано; в іншомудвом особам призначено основне покарання у вигляді позбавлення волі, а додат-кове – одній особі призначено позбавлення права обіймати певні посади, займа-тися певною діяльністю, а також застосовано ст. 75 і 76 КК України.

За ч.2 3692 КК України – була на розгляді одна справа, в якій 2 особивиправдані.

В апеляційному порядку скасувалися чи змінювалися рішення першоїінстанції в частині призначення покарання.

Так, відповідно до ст. 373 КПК України апеляційний суд наділений правомзмінити вирок суду першої інстанції в тих випадках, коли така зміна не погір-шує становища засудженого. Траплялися ситуації, коли суд першої інстанції, неврахувавши всіх обставин справи, невірно підходив до питання призначенняпокарання.

Зокрема, вироком Подільського районного суду м. Києва від 30.11.2011 р.:К. засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі

з позбавленням права займати посади, що пов’язані з виконанням організацій-но-розпорядчих повноважень в органах державної влади та управління строкомна 2 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Крім того, на під-ставі ст. 54 КК України К. позбавлено спеціального звання інспектора податко-вої служби 1 рангу;

В. засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення воліз позбавленням права займати посади, що пов’язані з виконанням організацій-но-розпорядчих повноважень в органах державної влади та управління строкомна 2 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Крім того, на під-ставі ст. 54 КК України В. позбавлено спеціального звання радника податковоїслужби 2 рангу.


134

№ 3

(36

), 2

01

4

Апеляційним судом м. Києва 14.06.2013 р. зазначений вирок змінено,оскільки в судовому засіданні апеляційної інстанції засуджені вину у вчинено-му визнали, заявляли про те, що готові нести відповідальність за вчинене діяннята перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, при цьому жод-них порушень не мають, добросовісно виконують всі обов’язки, після того, якбули викриті, одразу звільнились зі служби за власним бажанням, але продов-жили працювати, оскільки їх сім’ї перебували у тяжких матеріальних умовах.Так, В. є батьком багатодітної сім’ї, єдиним її годувальником, також з ними про-живає та перебуває на його утриманні мати, яка є інвалідом та потребує йогодогляду. К. проживає з дружиною, яка за станом здоров’я не може працювати таутримувати себе, що підтверджується наявними в справі документам; сам К. застаном здоров’я потребує оперативного втручання. Виходячи зі ступеня тяжкос-ті злочину, вчиненого вказаними особами, суд першої інстанції обґрунтованопризначив К. та В. покарання у виді позбавлення волі. Водночас висновок судупро необхідність реального відбування покарання засудженими в місцяхпозбавлення волі не відповідає ст. 65 КК України. Тому суд апеляційної інстан-ції вважає за можливе звільнити їх від відбуття покарання на підставі ст. 75 ККУкраїни з покладенням на них передбачених ст. 76 КК України обов’язків,оскільки їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів мож-ливе без ізоляції від суспільства. Крім того, відповідно до ст. 77 КК України вба-чається за необхідне вилучити з вироку посилання на призначення В. та К.додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Проте були випадки, коли апеляційною інстанцією посилювалися покаран-ня, причому мотивувалося це тим, що суд першої інстанції не врахував належ-ним чином дані про особу засудженого, ступінь тяжкості злочину, вчиненого зкорисливих мотивів, отримання хабара у великому розмірі (погіршення стано-вища засудженого можливе при скасуванні рішення першої інстанції з повер-ненням справи прокурору, на додаткове розслідування чи новий судовий роз-гляд):

Апеляційним судом м. Києва 07.11.2013 р. у частині призначення покаран-ня скасовано вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2012 р.,яким Г. засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України,і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням праваобіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функційстроком на 2 роки, із звільненням від відбування основного покарання на під-ставі ст. 75 КК України. Так, суд першої інстанції не врахував належним чиномдані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який від-повідно до ст. 12 КК України є тяжким, та вчинений з корисливих мотивів, отри-мання хабара у великому розмірі (122 715 грн.). Внаслідок цього суд без достат-ніх підстав застосував до Г. ст. 75 КК України та звільнив його від відбуванняпокарання з випробуванням. Тому вирок суду першої інстанції був скасований,позаяк суд без достатніх підстав застосував до Г. ст. 75 КК України та звільнивйого від відбування покарання з випробуванням.

Слід вказати на випадок, коли районним судом м. Києва не було враховановсіх обставин у справі, а тому суд невірно підійшов до призначення покарання.Так, вирок Печерського районного суду від 04.09.2013 р., яким особу засуджено


135

№ 3

(36

), 2

01

4

за ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції закону від 07 квітня 2011 року № 3207-VІ)та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням праваобіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади в усіхдержавних органах строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, окрімжитла, яке є його власністю та з позбавленням спеціального звання «підполков-ник міліції», було змінено Апеляційним судом м. Києва. Першою інстанцією невраховано, що особа вперше притягується до кримінальної відповідальності,частково визнала свою вину, має постійне місце реєстрації та місце проживання,одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, є єдиним годувальником уродині, має на утриманні батька-інваліда, позитивно характеризувався за міс-цем проживання та за останнім місцем роботи, має хронічні захворювання, наобліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутні тяжкі наслідки, атакож обставини, що обтяжують покарання засудженого. Тому колегія суддівдійшла висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від сус-пільства та звільнення його від відбування покарання з випробуванням відпо-відно до ст. 75 КК України, однак зі здійсненням за ним нагляду органами внут-рішніх справ протягом іспитового строку, який визначається у максимальнихрозмірах, та з покладанням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України. Такожзгідно зі ст. 77 КК України підлягає вилученню із вироку додаткове покарання увиді конфіскації майна, оскільки при застосуванні ст. 75 КК України додатковепокарання у виді конфіскації майна не може бути призначено.

Потрібно звернути увагу і на п. 19 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 24 жовтня 2003 р. №7 із змінами: «… якщо додаткове покарання увиді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов’язко-вим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покаран-ня з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК передбаченовичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такомувипадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При прийнятті такого рішен-ня у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на ст. 69 ККнепотрібно».

Вагомим є зауваження Апеляційного суду м. Києва, який у своїй ухвалі від23.09.2013 р., переглядаючи вирок Дніпровського районного суду від12.06.2013 р. щодо К. (визнана винною за ч. 3 ст. 3683 КК України із застосу-ванням ст. 69 КК України та засуджено до штрафу у розмірі 3750 неоподатко-ваних мінімумів доходів громадян), його скасував і направив справу на додатко-ве розслідування. Зокрема, мотивуючи своє рішення про вид та міру покарання,суд першої інстанції обґрунтував призначення покарання у виді штрафу іззастосуванням ст. 69 КК України. Однак поза увагою суду залишилося додатко-ве покарання, передбачене ч.3 ст. 3683 КК України: обов’язкове застосуванняпокарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися пев-ною діяльністю. Такий вид покарання, як вбачається з резолютивної частинивироку судом, призначений не був. Однак мотивувальна частина вироку не міс-тить мотивів, з яких суд дійшов такого висновку, а містить лише посилання напризначення основного покарання нижче від нижчої межі, що передбачена сан-кцією статті.

Слід вказати й на інший випадок, коли також поза увагою суду залишилосядодаткове покарання, передбачене відповідною санкцією норми.


136

№ 3

(36

), 2

01

4

Про зміну рішення суду першої інстанції в частині призначеного покаранняйдеться в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 20.08.2013 р. ВирокомПодільського районного суду від 11.04.2013 р. М. засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3ст. 368 КК України (в редакції закону від 07.04.11 р.) із застосуванням ст. 69 КК;за ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції закону 27.05.11 р.) та на підставі ч. 1 ст. 70КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого пока-рання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 4 років позбав-лення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державноївлади строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що належить йому направі власності, а також позбавлено 9 рангу державного службовця. ЗахисникМ., який подав апеляцію, просив змінити вирок суду і призначити М. покаран-ня, яке не пов’язане з реальним позбавленням волі, а застосувати до нього ст. 75КК України без конфіскації належного йому майна. На думку захисника, при-значене засудженому покарання у виді 4 років позбавлення волі надто суворе, невідповідає ступеню тяжкості злочину та особи, з урахуванням того, що на часвинесення вироку суду не існувало обставин, що обтяжують його покарання. Зурахуванням обставин, що пом’якшують його покарання, зокрема щире каяття,співпраця з органами слідства та суду, життєві та професійні заслуги на держав-ній службі, позитивні характеристики, те, що особа вперше притягається до від-повідальності, а на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей та батьки-пенсіонери, які хворіють на тяжкі захворювання, є всі підстави застосувати дозасудженого ст. 75 КК України та звільнити його від відбуття покарання з випро-буванням. З урахуванням наведених обставин, а також приймаючи до уваги від-сутність обтяжуючих обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність усправі таких обставин, які свідчать про можливість виправлення засудженоговід відбування основного покарання у виді позбавлення волі, а тому застосувалащодо М. ст. 75 КК України. Також згідно зі ст. 77 КК України, у разі звільненняособи на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуваннямможуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення праваобіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення вій-ськового, спеціального звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу. Оскількидодаткове покарання у виді конфіскації майна не входить до передбаченогост. 77 КК України переліку покарань, які можуть бути застосовані до особи уразі звільнення її від відбування покарання з випробуванням, то у зв’язку іззвільненням М. від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України конфіс-кація майна щодо нього не може бути застосована.

Звертається увага і на рішення Вищого спеціалізованого суду України з роз-гляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2013 р., яким вирокАпеляційного суду м. Києва від 13.04.2012 року стосовно Г. змінено (вирокомДарницького районного суду Г. засуджено за ч. 3 ст. 364 КК України (призначенопокарання у вигляді позбавлення волі на 5 років із позбавленням права обійматиатестовані посади в правоохоронних органах на строк 2 роки з конфіскацієюмайна), за ч. 2 ст.368 КК України (позбавлення волі на строк 5 р. і 6 місяців зпозбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах настрок 2 роки з конфіскацією всього майна) та за сукупністю злочинів визначеноостаточне покарання у виді позбавлення волі на 5 років і 6 місяців із позбавлен-


137

№ 3

(36

), 2

01

4

ням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах на строк 3роки з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 54 КК України позбавлено спе-ціального звання «лейтенант міліції»). Апеляційний суд м. Києва вирок місце-вого суду залишив без змін. Касаційна інстанція мотивувала своє рішення тим,що призначення Г. додаткового покарання на підставі ст. 54 КК України у видіпозбавлення спеціального звання «лейтенант міліції» є порушенням криміналь-ного закону. Так, згідно із ст. 52, 54 КК України зазначена міра покарання єдодатковою, яку може бути приєднано до основного покарання лише щодоособи, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Призначеннядодаткового покарання, як і основного, лише за сукупністю злочинів є непри-пустимим, а тому суд неправильно призначив додаткове покарання Г. у видіпозбавлення спеціального звання «лейтенант міліції» (не за конкретний злочина за їх сукупністю), що є неприпустимим.

Також рішенням касаційної інстанції скасовано ухвалу Апеляційного судучерез те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого вис-новку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляціївід суспільства та безпідставно звільнили його від відбування покарання звипробуванням на підставі ст. 75 КК України. Проте Апеляційний суд знехтуваввказівками касаційного суду і знову залишив без зміни вирок місцевого суду вчастині призначеного засудженому покарання. При цьому, як на обґрунтуванняможливості виправлення засудженого без відбування покарання, послався нате, що Ю. свою вину визнав повністю, а також має на утриманні доньку, сина,дружину, яка не працює у зв’язку з доглядом за малолітньою дитиною. Ю. наданий час зайнятий суспільно корисною працею, що не пов’язана з виконаннямфункцій представника влади, а саме: працює водієм, де характеризуєтьсявиключно позитивно, за місцем проживання характеризується також позитив-но, має старого батька, який є інвалідом 3 групи та страждає на тяжке захворю-вання. Крім того, Апеляційний суд послався на те, що Ю. з травня 2011 р. пере-буває на обліку в Києво-Святошинському районному відділі кримінально-вико-навчої інспекції та за час перебування на обліку до адміністративної та кримі-нальної відповідальності не притягався, а на реєстрацію з’являвся вчасно. Судодночасно вказав на те, що дружина Ю. перебуває на обліку в лікаря-психіатра,тобто вказав на обставину, яка характеризує особу засудженого та яка виниклавже після постановлення вироку в справі, а також у зв’язку із виконанням виро-ку. Водночас відповідно до ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглянувсправу в касаційному порядку, є обов’язковими для суду першої чи апеляційноїінстанції при повторному розгляді справи. Таким чином, ухвалюючи рішенняпро звільнення Ю. від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75КК України, суди належним чином не мотивували, які саме дані про його особудають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без від-бування покарання. Судами достатньою мірою не враховано, що злочин, вчине-ний Ю., відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а також те, що вчи-нено два епізоди хабарництва, мав намір отримувати незаконну винагороду і вподальшому, встановивши періодичність платежів, при цьому, займаючи відпо-відальне становище, будучи наділеним владними та службовими повноважен-нями, для особистого незаконного збагачення, вчинено корисливий умисний


138

№ 3

(36

), 2

01

4

злочин. Тому Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кри-мінальних вважає призначене Ю. покарання із застосуванням ст. 75 КК Україним’яким. Справу направлено на новий апеляційний розгляд.

3. Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені главою13-А Кодексу про адміністративні правопорушення «Адміністративні коруп-ційні правопорушення»

За даними, наданими районними судами м. Києва, на їх розгляд протягом2013 р. надійшла 121 адміністративна справа про адміністративні корупційніправопорушення, з яких до: Голосіївського суду – 9 справ; Дарницького суду –3 справи; Деснянського суду – 3 справи; Дніпровського суду – 10 справ;Оболонського суду – 6 справ; Печерського суду – 19 справ; Подільського суду –2 справи; Святошинського суду – 5 справ; Солом’янського суду – 20 справ;Шевченківського рсуду – 44 справи.

В Апеляційному суді м. Києва у 2013 р. було переглянуто 65 справ у адміні-стративних корупційних правопорушеннях. З них: за ст. 1724 КУпАП – 32 спра-ви; за ст. 1725 КУпАП – 1 справа; за ст. 1726 КУпАП – 26 справ; за ст. 1727

КУпАП – 6 справ.За результатами розгляду в апеляційному порядку 22 рішення залишено без змін: Голосіївський суд – відсутні; Дарницький

суд – 2 рішення; Деснянський суд – 1 рішення; Дніпровський суд – 1 рішення;Оболонський суд – 2 рішення; Печерський суд – 7 рішень; Подільський суд –відсутні; Святошинський суд – 1 рішення; Солом’янський суд – 3 рішення;Шевченківський суд – 5 рішень.

30 рішень скасовано (із прийняттям нової постанови – 16 рішень, із закрит-тям справи – 14 рішень): Голосіївський суд – 1 рішення; Дарницький суд – нескасовувались; Деснянський суд – не скасовувались; Дніпровський суд – 1рішення; Оболонський суд – 2 рішення; Печерський суд – 2 рішення;Подільський суд – не скасовувались; Святошинський суд – 2 рішення;Солом’янський суд – 4 рішення; Шевченківський суд – 18 рішень.

2 рішення змінено: Голосіївський суд – не змінювались; Дарницький суд –не змінювались; Деснянський суд – не змінювались; Дніпровський суд – не змі-нювались; Оболонський суд – не змінювались; Печерський суд –1 рішення;Подільський суд – не змінювались; Святошинський суд – не змінювались;Солом’янський суд – не змінювались; Шевченківський суд – 1 рішення.

11 рішень повернено: Голосіївський суд – не поверталось; Дарницький суд –не поверталось; Деснянський суд – не поверталось; Дніпровський суд – неповерталось; Оболонський суд – не поверталось; Печерський суд – 1 рішення;Подільський суд – не поверталось; Святошинський суд – не поверталось;Солом’янський суд – 2 рішення; Шевченківський суд – 8 рішень.

Отже, при проведенні узагальнення у справах про адміністративні правопо-рушення, що передбачені главою 13-А КУпАП «Адміністративні корупційніправопорушення», встановлено, що при розгляді вказаної категорії справ суддімісцевих судів керуються нормами, які на час розгляду справи втратили чин-ність. Зокрема, йдеться про Закон України «Про внесення змін до деяких зако-нодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відпо-


139

№ 3

(36

), 2

01

4

відність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від18 квітня 2013 року № 221-VII (закон набрав чинності з 18 травня 2013 року),відповідно до якого з КУпАП виключена ст. 1722. Тому мають місце порушенняп. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за яким провадження в справі про адміністративне пра-вопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв’язку ізскасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність.

Так, постановою Шевченківського районного суду від 10.04.2013 р. притяг-нено громадянку Б. до адміністративної відповідальності за вчинення адмініс-тративного корупційного правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 1722 КУпАП.Апеляційний суд м. Києва зазначене рішення скасував, а провадження у справізакрив за відсутністю складу адміністративного правопорушення в зв’язку зскасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність.

Постановою Святошинського районного суду від 03.06.2013 р. на громадя-нина Я. накладене адміністративне стягнення за вчинення адміністративногокорупційного правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 1722 КУпАП. Апеля -ційний суд м. Києва зазначену постанову скасував, а провадження у справізакрив на підставі п. 6 ст. 247 КУпАП, у зв’язку із скасуванням акту, який вста-новлює адміністративну відповідальність.

Траплялися випадки, коли суддя районного суду не звернув уваги на те, щона момент розгляду справи строки, що передбачені ст. 38 КУпАП, сплили, а томупровадження по справі слід закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. Такі випад-ки мали місце в Шевченківському районному суді.

Так, Апеляційним судом м. Києва постанову Шевченківського районногосуду від 23.04.2013 р. щодо Р. скасовано, а його визнано винним у вчиненніадмі ні стративного корупційного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 1724

КУпАП, та на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрито у зв’яз-ку із закінченням на момент розгляду справи строків, що передбачені ст. 38КУпАП.

Апеляційним судом м. Києва постанову Шевченківського районного суду від25.01.2013 р. щодо якої О. притягнено до адміністративної відповідальності, ска-совано, провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбаче-не ст. 1727 КУпАП, закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справистроків накладення адміністративного стягнення, що передбачені ст. 38 КУпАП.

Звертаємо увагу і на зауваження Голосіївського районного суду, який зазна-чив, що відповідно до ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчиненнякорупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців здня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Ч. 2 ст. 268КУпАП встановлено обов’язкову присутність особи, яка притягається до адміні-стративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопору-шення, передбачені ст. 1724. Таким чином, у разі надходження до суду протоко-лу про вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ст. 1724

КУпАП, особа, відносно якої такий протокол складений, може ухилятися відсуду з метою пропущення річного строку, протягом якого може бути накладеноадміністративне стягнення. В такому випадку навіть зупинення строку розглядуадміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення відпо-відно до ч. 4 ст. 277 КУпАП не зупиняє перебіг строку накладення адміністра-тивного стягнення передбаченого ст. 38 КУпАП.


140

№ 3

(36

), 2

01

4

Так, ухвалою Голосіївського районного суду від 06.11.2013 р. Б. визнановинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 1724 КУпАП, проте у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи стро-ків, передбачених ст. 38 КУпАП провадження по справі було закрите. 01.10.2013р. на розгляд Голосіївського районного суду міста Києва, з Головного управлін-ня Міндоходів у місті Києві УВБ надіслано адміністративний протокол щодо Б.,про вчинення ним 28.10.2012 р. адміністративного правопорушення, передбаче-ного ч. 1 ст. 1724 КУпАП. Судовий розгляд було призначено на 14.10.2013 р.Особа, відносно якої було складено протокол, будучи належним чином повідом-леною про час і місце розгляду протоколу, на розгляд не з’явилася, та про поваж-ність причин неявки не повідомила. У зв’язку з неявкою розгляд справи буловідкладено на 18.10.2013 р. На визначену судом дату Б. знову не з’явився, а проповажність причин неявки не повідомив. Постановою судді 18.10.2013 р., згідноіз ст. 277 КУпАП зупинено строк розгляду адміністративної справи щодо Б. Крімтого, постановами від 18.10.2013 та 30.10.2013 р. було прийнято рішення засто-сувати привід Б. у зв’язку з його неявкою, які виконані не були. 06.11.2013 р.останній з’явився на розгляд протоколу, а тому було відновлено строк розглядуадміністративної справи та ухвалено рішення по суті.

Слід також вказати на приклад, коли в матеріалах справи відсутні дані попе-редження про обмеження, встановлені Законом України «Про засади запобіган-ня та протидії корупції», який набрав чинності з 1 липня 2011 р., а тому відсут-ні підстави для притягнення таких осіб до відповідальності за порушення обме-жень, встановлених саме цим Законом.

Так, постановою Святошинського районного суду від 28.03.2013 р. С. визна-но винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 1724 КУпАП. Проте Апеляційним судом м. Києва дана постанова скасованана підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях С. складу адміністративногоправопорушення, позаяк у матеріалах справи відсутні дані попередження С. прообмеження, встановлені Законом України «Про засади запобігання та протидіїкорупції», який набрав чинності з 1 липня 2011 р.

Є також справи, в яких особу визнавали винною у вчиненні адміністратив-ного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724 КУпАП, але при цьому не вра-ховували винятки, які дозволяють суб’єктам відповідальності займатися викла-дацькою, науковою та творчою діяльністю, медичною та суддівською практикою,інструкторською практикою із спорту. В даному випадку йдеться саме про твор-чу, інтелектуальну діяльність.

Так, Апеляційним судом м. Києва скасовано постанову Святошинськогорайонного суду від 28.03.2013 р., якою С. визнано винним у вчиненні адмініс-тративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724 КУпАП за відсутністюв діях С. складу адміністративного правопорушення (Апеляційний суд керував-ся тим, що пошук інформаційного матеріалу та виконання робіт, пов’язаних зістворенням інших телевізійних програм для ТОВ «Телерадіокомпанія«Україна», є творчою, інтелектуальною діяльністю, а тому дії С. не утворюютьскладу адміністративного проступку, передбаченогоч.1 ст.1724 КУпАП).

Апеляційним судом м. Києва скасовано постанову Голосіївського районногосуду від 05.06.2013 р., якою П. визнано винною у вчиненні адміністративного


141

№ 3

(36

), 2

01

4

правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724 КУпАП. Провадження у справі від-носно П. про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 1724 КУпАП, закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністюв її діях складу цього адміністративного правопорушення (Апеляційний судкерувався тим, що посада коректора у видавництві належить до творчих, а томудії П. не утворюють складу відповідного адміністративного проступку).

Говорячи про винятки щодо ч. 1 ст. 1724 КУпАП, необхідно вказати і на те,яким чином суддями визначається поняття «медична практика», що є суттєвимдля кваліфікації відповідного адміністративного корупційного правопору -шення.

Так, постановою Оболонського районного суду від 07.08.2013 р. проваджен-ня у справі про адміністративне правопорушення відносно С. за ч. 1 ст. 1724

КУпАП закрито за відсутністю в її діях події та складу адміністративного право-порушення. Так, С., будучи посадовою особою органу державної виконавчоївлади, уповноваженої на виконання функцій держави (помічником санітарноголікаря по гігієні дітей та підлітків санітарно-епідеміологічної станціїОболонського району м. Києва), за місцем основної роботи в органі державноївиконавчої влади в м. Києві одночасно займалася іншою оплачуваною діяльні-стю, чим порушила обмеження щодо сумісництва й суміщення з іншими видамидіяльності та вчинила адміністративне корупційне правопорушення, передбаче-не ч. 1 ст. 1724 КУпАП. Суддя у постанові послався на те, що С., працюючи напосаді старшої медичної сестри ДНЗ №635 «Журавлик», здійснювала у розумін-ні ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я медичну практику,виходячи з того, що у Законі України «Про засади запобігання і протидії коруп-ції» та КУпАП відсутнє визначення «медична практика» й не вказано, щомедична практика повинна розглядатися суто як окремий вид економічноїдіяльності, що підлягає ліцензуванню та повинна здійснюватися зареєстрова-ним у встановленому порядку суб’єктом господарювання. Апеляційним судомм. Києва від 11.04.2013 р. встановлено, що районним судом дотримані вимогизакону, а висновок судді є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинамсправи.

Невірно трактувалося і поняття «наукова діяльність».Постановою Шевченківського районного суду від 27.05.2013 р. провадження у

справі про притягнення Г. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1724

КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях скла-ду адміністративного корупційного правопорушення. Проте суддею не врахова-но, що Г., який перебував на посаді директора Департаменту безпекиМіністерства інфраструктури України і взяв на себе зобов’язання з розробкинормативного документа – «Системи управління охороною праці в ТОВ«Інтертрансгруп», здійснював пристосування вже існуючих стандартів та норм,визначених чинним законодавством, виключно для використання підприєм-ством, а тому висновки суду першої інстанції щодо здійснення ним науковогопідходу при визначенні ризиків з використанням математичного апарату несвідчать про те, що зазначена діяльність може підпадати під норму закону якнаукова діяльність, оскільки фундаментальних та науково-прикладних дослід-жень, які б можна вважати новими, при проведенні та написанні роботи Г. здо-


142

№ 3

(36

), 2

01

4

буто не було. Крім того, робота, яку виконував Г., мала за мету отримання при-бутку, а основним видом діяльності підприємства є розробка нормативних доку-ментів з охорони праці, проте вказане підприємство не має статусу наукового.Таким чином, має місце порушення заборони виконувати роботу на умовахсумісництва з іншими видами діяльності, що є порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 7Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Апеляційний судм. Києва дане рішення скасував, а Г. визнав винним у вчинені адміністративно-го правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724 КУпАП.

Окремо наголошуємо, що поширеними стали випадки застосування ст. 22КУпАП (малозначності вчиненого адміністративного правопорушення), заякою орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звіль-нити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись уснимзауваженням.

Так, постановою Печерського районного суду м. Києва від 29.08.2013 рокузвільнено Г. від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративно-го правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 1724 КУпАП на підставі ст. 22КУпАП, у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушен-ня, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі суд закрив. Прицьому Апеляційний суд м. Києва зазначену постанову залишив без змін, а про-вадження у справі закрив.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.07.2013 рокуР. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, що передба-чене ч. 1 ст.1724 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штра-фу з конфіскацією отриманої винагороди від роботи за сумісництвом.Апеляційним судом м. Києва дану постанову скасовано, Р. звільнено від адмі-ністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв’язку з малозначніс-тю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним заува-женням, а провадження у справі закрито.

Розглядався і такий випадок, коли судом порушено конституційну вимогущодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів прирозгляді досліджуваної категорії справ.

Так, постановою Оболонського районного суду від 08.01.2013 р. визнановинним Ф. у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, перед-баченого ч. 1 ст. 1726 КУпАП та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобі-гання і протидії корупції», а провадження в справі відносно Ф. закрито із звіль-ненням його від адміністративної відповідальності за малозначністю правопору-шення та оголошено йому усне зауваження. Згідно з постановою Апеляційногосуду м. Києва від 19.02.2013 р., визнавши Ф. винним у вчиненні адміністратив-ного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1726 КУпАП та ч. 1ст.1 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», суддя впостанові зазначив, що Ф., як суб’єкт відповідальності за правопорушення,передбачене ч. 1 ст. 1726 КУпАП, не подав за місцем роботи декларацію промайно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2011 рік до01.04.2012 р. Проте п. 1 розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення» ЗаконуУкраїни «Про засади запобігання та протидії корупції» визначено, що ст. 12,якою зобов’язано осіб, зазначених у п. 1, пп «а» п. 2 ч. 1, п ст. 4 цього Закону


143

№ 3

(36

), 2

01

4

щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи декларацію про майно, доходи,витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, щододається до Закону, набирає чинності з 01.01.2012 р. А відповідно до ст. 58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворот-ної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відпові-дальність особи. Отже, виходячи з того, що Ф. до набрання чинності ЗакономУкраїни «Про засади запобігання і протидії корупції» не був суб’єктом фінансо-вого контролю, а відтак обов’язок щодо декларування доходів виник у нього здня набрання чинності ст. 12 цього Закону. Таким чином, Ф. зобов’язаний вно-сити до декларації відомості про отримані доходи лише з дня набрання чинностіст. 12 зазначеного нормативно-правового акту, тобто з 01.01.2012 р., подавши до01.04.2013 р. за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати ізобов’язання фінансового характеру за 2012 р. Проте суддя, визнавши Ф. вин-ним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбачено-го ч. 1 ст. 1726 КУпАП, через те, що ним не було подано до 01.04 2012 р. декла-рацію про доходи за 2011 р., порушив конституційну вимогу щодо незворотностідії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Тому Апеляційним судомм. Києва постанову Оболонського районного суду скасовано, а справу закрито напідставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв’язку з відсутністю події правопорушення.

Зазначені випадки непоодинокі й мають місце при розгляді справ зазначеноїкатегорії.

Варто вказати на випадки, коли судом першої інстанції всебічно, повно таоб’єктивно досліджено обставини вчиненого адміністративного правопорушен-ня, проте при накладенні стягнення за вчинене адміністративне правопорушен-ня не було враховано ряд істотних обставин, які мають значення для справи.

Так, постановою судді Шевченківського районного суду від 10 липня 2013 р.Р. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаче-ного ч. 1 ст. 1724 КУпАП. Р., будучи державним службовцем 11 рангу 5 катего-рії, 04.10.2012 р. була призначена на посаду члена дільничної виборчої комісії№ 800666 одномандатного виборчого округу № 220. В цьому випадку судом пер-шої інстанції не було враховано низку істотних обставин, які мають значеннядля справи: чоловік Р. навчався у вищому навчальному закладі за контрактноюформою навчання, і в період вчиненого правопорушення був госпіталізований узв’язку з операцією; до роботи в ДВК як член комісії Р. залучалася тільки одинраз, у день виборів – 28.10.2013 р., що припадав на неділю, тобто вихідний день.Апеляційна інстанція вказала, що враховуючи, що Р. брала участь у роботі ДВКяк член комісії у вихідний день, шкоди інтересам установи, в якій вона працю-вала не завдано, оскільки наступного дня після виборів – 29.10.2012 р. вонавийшла на роботу, а також враховуючи складні сімейні обставини, дійшов вис-новку про можливість застосування ст. 22 КУпАП до Р. зі звільненням її відадміністративної відповідальності, обмежившись при цьому усним зауважен-ням. Таким чином, постанова місцевого суду скасована з прийняттям судом апе-ляційної інстанції нової постанови.

Крім того, спостерігається неоднакова практика суддів Апеляційного судум. Києва щодо складення змісту резолютивної частини постанови. Відповідно доп. 1 ст. 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушен-


144

№ 3

(36

), 2

01

4

ня є обставинами, за яких провадження в справі про адміністративне правопо-рушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, як це зазнача-ється в нижчезазначених постановах.

Так, постанову Оболонського районного суду від 07.03.2013 р., якою провад-ження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності С. за ч. 1ст. 1724 КУпАП закрито за відсутністю події та складу адміністративного право-порушення, Апеляційний суд залишив без змін.

Постанову Солом’янського районного суду від 25.10.2013 р. про притягнен-ня Г. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1724 КУпАП закрито на під-ставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю події та складу правопорушен-ня. Апеляційний суд вказану постанову залишив без змін.

Слід вказати і на рішення Апеляційного суду м. Києва, яким була зміненапостанова районного суду. Це пояснювалось тим, що відсутність події правопо-рушення виключає наявність складу правопорушення, і в даному випадку поси-лання суддів на відсутність складу правопорушення є зайвим та підлягає вилу-ченню з відповідного рішення.

Так, постанову судді Святошинського районного суду від 26.03.2013 р. прозакриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відпові-дальності П. за ч. 1 ст. 1724 КУпАП змінено, вилучено з мотивувальної та резо-лютивної частин постанови посилання на відсутність складу адміністративногокорупційного правопорушення, позаяк має місце відсутність події адміністра-тивного правопорушення.

Існують певні недоліки і при з’ясуванні суб’єктів корупційних правопору-шень за ст. 1724 КУпАП.

Так, постановою Печерського районного суду від 07.02. 2013 р. закрито про-вадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності С. завчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724

КУпАП у зв’язку з відсутністю в його діях події та складу цього адміністратив-ного правопорушення. Отже, С. працював у Пенсійному фонді України на поса-ді помічника Голови правління сектору організаційно-аналітичного забезпечен-ня діяльності керівництва Фонду департаменту персоналу та бухгалтерськогообліку і при цьому був зареєстрований у Державній податковій інспекції уГолосіївському районі м. Києва як суб’єкт підприємницької діяльності (післянабрання чинності з 01.07.2011 р. Закону України «Про засади запобігання тапротидії корупції» С., продовжуючи займатися підприємницькою діяльністю, невжив заходів до усунення порушення зазначених вказаним законом обмеженьщодо зайняття підприємницькою діяльністю). Але суд першої інстанції повер-хово поставився до з’ясування питань, що пов’язані з перебуванням С. на дер-жавній службі, обмежившись з’ясуванням того, чи отримував той заробітнуплату з державного бюджету, на підставі чого він дійшов висновку про те, щоостанній не є державним службовцем у розумінні ст. 1 Закону України «Про дер-жавну службу». Водночас суд не звернув увагу, що взагалі не було зібрано данихна підтвердження того, коли С. прийняв присягу державного службовця, до якоїкатегорії посад державної служби наоежить займана ним посада та який рангдержавного службовця їй відповідає, чи зараховано стаж перебування його націй посаді до загального стажу державної служби тощо. Тому Апеляційним


145

№ 3

(36

), 2

01

4

судом м. Києва зазначена постанова скасована, а матеріали справи повернуто доГенеральної прокуратури України для проведення додаткової перевірки тадооформлення.

Неправильне встановлення суб’єктивної сторони спостерігається і при ква-ліфікації дій за ч. 1 ст. 1726 КУпАП.

Так, постановою Солом’янського районного суду від 29.03.2013 р. Р. визна-но винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 1726 КУпАП. Р., перебуваючи на посаді голови правління Державної спеціа-лізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному жит-ловому будівництву» Міністерства регіонального розвитку, будівництва ти жит-лового комунального господарства України, будучи посадовою особою юридич-ної особи публічного права, яка отримує заробітну плату за рахунок державногобюджету, не подав в установлений законом термін за місцем роботи деклараціюпро майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2011 р., чимвчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1726 КУпАП. Проте судом не вра-ховано, що фонд заробітної плати в 2011-2012 рр. у зазначеній установі булосформовано за рахунок джерел статутної діяльності, якими, крім бюджетнихкоштів, згідно із Статутом, є власні кошти фізичних і юридичних осіб, забудов-ників, громадських організацій, кредитних спілок, банків тощо. А тому підставвважати оплату праці працівників Фонду в 2011-2012 рр. такою, що фінансува-лася з бюджету, немає, а відповідно Р. не зобов’язаний був подавати декларацію,передбачену Законом. Апеляційним судом м. Києва дана постанова скасована,на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі відносно за ч. 1 ст. 1726

КУпАП закрито у зв’язку з відсутністю події правопорушення.Проблемним є питання визначення складу адміністративного проступку і у

ст. 1727 КУпАП.Постановою Шевченківського районного суду від 20.09.2013 р. Є. визнано

винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1727

КУпАП. Так, судом першої інстанції не було звернено уваги на низку обставин,які мають суттєве значення для прийняття об’єктивного рішення: особа, якасклала протокол про корупційне правопорушення, не встановила час його вчи-нення; особа, що визнала правопорушення таким, що триває, є неправильним; Є.не порушував встановлений ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про засади запобігання і протидіїкорупції» п’ятнадцятиденний строк для вжиття заходів щодо добровільного усу-нення обставин щодо наявності конфлікту інтересів; конфлікт інтересів ставпричиною добровільного звільнення Є. з роботи. Крім того, районним судом непроаналізовано визначення терміна «безпосереднє підпорядкування», наведе-ного в абз. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», а томубагато даних у адміністративній справі не встановлено.

Постановою Шевченківського районного суду від 16.09.2013 р. К. притягне-но до адміністративної відповідальності за ст. 1727 КУпАП. Проте дане рішеннясуду необґрунтоване, оскільки у діях К. відсутній умисел на вчинення коруп-ційного діяння; зі змісту посадової інструкції К. убачається, що в її діях відсутнівідносини прямої організаційної та правової залежності щодо К., а тому відсут-ній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1727 КУпАП. Узазначеній справі особливу увагу варто звернути на те, що обов’язковою озна-


146

№ 3

(36

), 2

01

4

кою, за якою будь-яка неправомірна або неетична поведінка осіб, уповноваже-них на виконання функцій держави або прирівняних до них осіб, визнаєтьсякорупційною, є корисливий або інший особистий їх інтерес, або інтерес третіхосіб, втім ця обов’язкова складова суб’єктивної сторони правопорушення у данійсправі з’ясована не була, а тому в даному випадку відсутній склад адміністра-тивного правопорушення.

Слід вказати і на безпідставність звільнення осіб від адміністративної відпо-відальності.

Постановою від 13.08.2013 р. Шевченківського районного суду Д. звільниввід адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 1726 КУпАП, обме-жившись усним зауваженням. Суд першої інстанції врахував те, що при вчи-ненні нею вказаного правопорушення не було завдано жодної шкоди (збитків)ні державі, ні іншим особам (їх правам та інтересам), відсутність суспільноїнебезпеки в діянні, вчинення правопорушення вперше, позитивну характерис-тику за місцем роботи. Проте це не є обставинами, що пом’якшують відпові-дальність за адміністративне правопорушення і це не звільняє Д. від адміністра-тивної відповідальності, оскільки відповідно до ст. 280 КУпАП суддя при роз-гляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначенихзаконом обставин, зобов’язаний з’ясувати: чи мало місце правопорушення, заяке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністра-тивного корупційного правопорушення, передбаченого Законом України «Прозасади запобігання і протидії корупції»; чи особа є винною в його вчиненні,отже, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Суддя також повиненз’ясувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка йоговчинила, наявність причинного зв’язку між діянням і виконанням останньоюслужбових (посадових) повноважень, а у відповідних випадках – мети правопо-рушення. Проте ці вимоги Закону суддею не дотримано, а тому апеляційноюінстанцією рішення скасоване і Д. визнано винною у скоєнні правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 1726 КУпАП.

4. Проблемні питання визначення складу адміністративних правопору-шень, передбачених Кодексом про адміністративні правопорушення (ст. 1724,1725, 1726, 1727, 1728, 1729 )

При проведенні даного узагальнення судової практики районні суди м.Києва висловлювали свою позицію щодо наявності проблематики стосовновизначення складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 1724,1725, 1726, 1727, 1728, 1729 КУпАП.

Голосіївський районний суд зазначив, що п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Прозасади запобігання і протидії корупції» встановлено обмеження щодо суміс-ництва та суміщення з іншими видами діяльності, а саме заборонено особам, щовизначені у п. 1 ч.1 ст. 4 цього Закону, займатися іншою оплачуваною (крім вик-ладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської тасуддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше непередбачено Конституцією або законами України. Відповідальність за порушен-ня цього припису передбачено ст. 1724 КУпАП, відповідно до якої порушенняособою встановлених законом обмежень щодо зайняття підприємницькою чи


147

№ 3

(36

), 2

01

4

іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяль-ності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту)тягне за собою накладення штрафу з конфіскацією отриманого доходу від під-приємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом. ПротеЗаконом України «Про засади запобігання і протидії корупції» не наведенороз’яснення щодо виключень з іншої оплачуваної роботи вказаної у ст. 7 цьогоЗакону, а саме яку роботу можна вважати, зокрема, науковою та творчою діяль-ністю. Через це у суду можуть виникати питання під час розгляду протоколівпро вчинення корупційного правопорушення з приводу віднесення тієї чи іншоїоплачуваної роботи до одного з видів роботи, відповідальність за яку, у разісумісництва, ст. 1724 КУпАП не передбачено.

Також у суддів Подільського районного суду виникають певні труднощі привизначенні повноважень службових осіб, які отримали неправомірну вигоду,визначення статусу службової особи та тлумачення поняття «службова особа» увипадках, коли ця особа наділяється повноваженнями органами державноївлади чи повноважним органом при розгляді адміністративних справ про коруп-ційні діяння.

На проблеми (стосовно процесуальної сторони) вказує і Солом’янськийрайонний суд: відсутність повноти доказової бази, що є підставою для направ-лення кримінальної справи в порядку ст. 281 КПК України прокурору для про-ведення додаткового розслідування, неповнота досудового слідства, яку немож-ливо усунути в ході судового розгляду справи, що виражається в: неоднозначно-сті показань понятих при складанні протоколу огляду місця події (злочину),протоколу виїмки, протоколу обшуку та розбіжності при отриманні показань усудовому засіданні; відсутності легалізації використання диктофонних записів,порядку їх долучення до матеріалів справи в якості належного доказу (в мате-ріалах справи можуть бути відсутні процесуальні документи, на підставі яких чишляхом проведення виїмки, чи обшуку, чи іншим шляхом слідчим отримуєтьсядиктофон із записами розмов); незабезпеченні явки в судове засідання учасни-ків процесу, в тому числі свідків та понятих.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок про те, що як суд-дями районних судів, так і суддями Апеляційного суду неоднозначно застосову-валися норми Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»,глави 13-А КУпАП та відповідні норми розділу ХVІІ КК України. Тому проси-мо Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справУкраїни надати роз’яснення щодо застосування окремих положень криміналь-ного закону та КУпАП стосовно порушених у даному узагальненні питань, атакож:

– по яких критеріях необхідно встановлювати, що робота вважається науко-вою та творчою діяльністю (стосовно ст. 1724 КУпАП) при розгляді протоколівпро вчинення корупційного правопорушення з приводу віднесення тієї чи іншоїоплачуваної роботи до одного з видів роботи, відповідальність за яку, у разісумісництва, ст. 1724 КУпАП не передбачено?

– як вчиняти, коли у разі надходження до суду протоколу про вчиненняадміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 1724

КУпАП, особа, відносно якої такий протокол складений, навмисно ухиляється


148

№ 3

(36

), 2

01

4

від суду з метою пропущення річного строку, протягом якого може бути накла-дено адміністративне стягнення?

З метою забезпечення правильного й однакового застосування закону прирозгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення та деякі злочи-ни, передбачені розділом XVII КК України, суддями районних судів таАпеляційного суду м. Києва пропонується:

1) обговорити дане узагальнення на нараді суддів судової палати з розглядукримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, копію узагальнення направи-ти до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і криміналь-них справ та до районних судів м. Києва;

2) провести семінарські заняття із суддями районних судів на тему:«Практика розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення тадеякі злочини, передбачені розділом XVII КК України «Злочини у сфері служ-бової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічнихпослуг».

Узагальненняпрактики розгляду районними судами м. Києва

та Апеляційним судом м. Києвасправ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи;

визнання фізичної особи недієздатною; поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

встановлення над фізичною особою опіки та піклування; призначення опікуна чи піклувальника

О. В. Немировська,суддя Апеляційного суду м. Києва

1. Аналіз статистичних даних

За статистичними даними районних судів м. Києва.

2012 рік

Немировська О. В. Узагальнення практики розгляду районними судами м. Києва…

149

№ 3

(36

), 2

01

4

Категорія справ Залишок Надійшло

Розглянуто

УсьогоЗ ухвален-

ням рішення

Задоволенозаяв

Залишенобез розгля-ду, закрито

Справи про обмеженняцивільної дієздатності,визнання особи недієздатноюта поновлення цивільної діє -здатності усього, з них:

138 497 335 305 299 60

Обмеження цивільної дієздат-ності

19 19 14 11 6 3

Визнання особи недієздатною 82 364 293 236 251 33

2013 рік

Перше півріччя 2014 року

Справи про поновлення цивільної дієздатності. У 2012 р. надійшло – 3, задоволено – 1, без розгляду – 2. У 2013 р. надійш-

ло – 13, задоволено – 6 , без розгляду – 6, закрито провадження – 2. У 2014 р. надійшло – 3, задоволено – 2, без розгляду – 2.

Статистичні дані про перегляд справ у апеляційному провадженні

У 2012 р . надійшло 5 справ про визнання особи недієздатною, з яких:3 зали шено без змін, 1 рішення скасовано та ухвалено нове, 1 рішення скасова-но та закрито провадження по справі. У 2013 р. надійшло 11 справ, з них провизнання особи недієздатною – 9, обмеження цивільної дієздатності – 2, зали-шено без змін – 10 рішень, скасовано – 1. За 1 півріччя 2014 р. надійшло 6справ, з них про визнання особи недієздатною – 2, про обмеження цивільноїдієздатності – 3, поновлення цивільної дієздатності – 1, залишено без змін – 3рішення, скасовано рішення та ухвалено нове – 3.


150

№ 3

(36

), 2

01

4








174 593 553 389 384 67


7 13 16 12 12 4









161 331 296 252 248 38


8 10 8 8 8 2


2. Законодавче врегулювання спорів зазначених категорій та застосуваннясудами нормативно-правових актів (вітчизняного законодавства, міжнародно-правових актів, рішень ЄСПЛ тощо) та проблемні питання правозастосування

При розгляді справ зазначених категорій суди керуються нормами глави 2розділу 4 ЦПК України, Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. 36-42, 55-67 ЦК України, а також враховують роз’яснення щодо застосування зако-нодавства у постанові Пленуму ВСУ №3 від 28.03.1972 р. «Про судову практикув справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним».

Головною проблемою слід визнати застосування норм ч. 2 ст. 40 ЦК України,відповідно до якої якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнаннянедійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновкусудово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особиможе визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною. Зурахуванням системного тлумачення норм цивільного процесуального законо-давства щодо обов’язку доказування та подання доказів, а також судової прак-тики, доказування стану особи щодо можливості усвідомлювати значення своїхдій та керувати ними саме на час укладення правочину повинно мати місцелише в ході розгляду справи про визнання вказаного правочину недійсним. Відцієї обставини жодним чином не залежить визнання особи недієздатною наданий час. Особливості окремого провадження, в порядку якого особа визнаєть-ся недієздатною в минулому часі, позбавляє можливості іншу сторону правочи-ну, який оспорюється, надавати свої докази щодо стану особи на час укладеннядоговору та заперечувати проти доказів, які надає заявник, просити суд провиклик у судове засідання особи, яку просять визнати недієздатною.

Крім того, визнання особи недієздатною в минулому часі тягне за собоюнедійсність усіх юридично значимих дій, які вона вчиняла в цей період.

Тому доцільно внести зміни як до ст. 40 ЦК України, так і в п. 8 і 9 постано-ви Пленуму ВС України №3 від 28.02.1972 р.

3. Спірні процесуальні питання (заявники по кожній з категорії справ; під-судність; участь органу опіки та піклування; докази і доказування; порядокпризначення експертизи та питання експертам тощо)

Із заявами про призначення опікунами до судів звертаються органи опіки тапіклування в інтересах недієздатних осіб, самі родичі, які просять призначити їхопікунами, заклади – психоневрологічні інтернати, в яких знаходяться недієз-датні особи. Органи опіки та піклування, звертаючись до суду із заявами пропризначення опікунів, називали своє звернення іноді як заява, складена на під-ставі подання, іноді одразу зверталися з поданням. В окремих справах опікунипризначалися за заявою фізичних осіб, однак у ході розгляду справи органиопіки та піклування надавали свої подання.

Ухвалою судді Голосіївського суду від 19.12.2013 р. заяву Чудіновської О.С. про визнання особи

недієздатною та встановлення опіки було повернуто заявнику, оскільки вона не перебуває у родин-

них стосунках з Бондар М.Я., а є її сусідкою. В ухвалі суддя посилався на норми ч. 3 ст. 121 та ст. 237

ЦПК України.


151

№ 3

(36

), 2

01

4

Ухвалою Святошинського суду від 20.05.2014 р. було повернуто заяву Святошинського дитячо-

го будинку-інтернату про визнання особи недієздатною, оскільки суддя вважав, що Святошинський

дитячий будинок-інтернат не належить до наведеного в ч. 3 ст. 237 ЦПК України переліку осіб, які

можуть подавати такі заяви.

Потребують уваги випадки призначення другим опікуном. Серед справ пропризначення другим опікуном судами першої інстанції не перевіряється вико-нання опікунських обов’язків першим опікуном, у зв’язку з чим виникла необ-хідність призначення другого опікуна. При цьому як органи опіки та піклуван-ня, так і суди уникають з’ясування дійсних обставин, підстав для звільненняраніше призначеного опікуна від повноважень.

У окремих випадках опікунами призначаються сторонні особи. Найчастіше необхідність призначення другим опікуном пояснюється хворо-

бою першого опікуна та неможливістю здійснення своїх обов’язків. У цихвипадках також має вирішуватися питання про звільнення опікуна від повнова-жень.

Рішенням Голосіївського суду від 03.06.2014 р. було задоволено заяву Голоти М.І. про призна-

чення Мороза М.М. опікуном недієздатної Голоти О.М. У даному випадку має місце звернення до

суду із заявою про призначення опікуном сторонньої особи. Батько недієздатної особи посилався на

те, що опікун недієздатної помер, а тому він просить призначити опікуном іншу особу – далекого

родича без підтвердження родинних відносин.

Призначення другими опікунами без будь-якого обмеження призвело до ухвалення рішення

Святошинським судом про призначення недієздатній особі 5 опікунів. Враховуючи норми ст. ст. 41

та 1184 ЦК України така ситуація може призвести до значної кількості судових спорів щодо розме-

жування відповідальності між опікунами та узгодженості їх дій, оскільки ЦК України це не визна-

чено.

Районні суди переважно в попередньому судовому засіданні вирішувалипитання про витребування медичної документації, іноді питання про призна-чення експертизи вирішувалося в попередньому судовому засіданні без участінародних засідателів. Однак мають місце випадки призначення експертизиодноособово суддею на стадії відкриття провадження по справі. В окремих спра-вах ухвали про відкриття провадження, зупинення провадження на час прове-дення експертизи та відновлення провадження взагалі відсутні. Поширенівипадки призначення експертизи в судовому засіданні, яке проводиться безнародних засідателів та без виклику прокурора. Таким же чином вирішуєтьсяпитання про залишення заяви без розгляду.

В ухвалах про призначення експертизи судами перед експертами ставилисяпитання: чи страждає особа на психічну хворобу; чи здатна особа розуміти зна-чення своїх дій та керувати ними. Іноді вказували питання, чи потребує особавстановлення опіки.

Заочним рішенням Дарницького суду від 10.07.2012 р. було задоволено заяву Пєтухової Н.В.

про визнання особи недієздатною та встановлення опіки. Судом було ухвалено заочне рішення,

оскільки не з’явився в судове засідання представник Відділу опіки та піклування, хоча ухвалення

заочного рішення передбачено лише для справ позовного провадження. В назві справи було вказа-

но: заява Петухової Н.В. до Відділу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві держадмі-

ністрації, хоча в якості заінтересованої особи мав бути притягнутий орган опіки та піклування від-

повідного району м. Києва, яким є районна в м. Києві держадміністрація.


152

№ 3

(36

), 2

01

4

В окремих випадках суди допускають спрощений підхід до вирішення такихсправ. Рішення про визнання недієздатними не підписані народними засідате-лями, ухвали про призначення експертизи постановлялися в судових засіданняхбез участі народних засідателів, у журналах судових засідань у складі суду невказано народних засідателів (Святошинський суд – ц/с 2о/759/6/14;2о/759/195/13; 2о/2608/305/12; 2о/759/123/13; 2о/2608/205/12;2о/759/222/14; 2о/759/209/13; 2о/759/121/13; 2о/759/294/13; 2о/759/436/13;ц/с №2о/759/53/13, 2о/759/16/13). Прокурор участі у судових засіданнях небрав, повідомлення йому не направлялися.

Натомість у справах про встановлення опіки у складі суду зазначено народ-них засідателів, однак підпису в рішенні немає, в журналі судового засіданнятакож народні засідателі не вказані (ц/с №-2о/759/373/13; 2о/759/386/13;2о/759/301/13).

У справі за заявою Ружа В.В., зацікавлена особа орган опіки та піклуванняДніпровської районної в м. Києві держадміністрації про визнання особи недієз-датною та призначення опікуна (справа №2о/2604/180/2012), взагалі відсутнійоригінал рішення суду із підписами судді та народних засідателів, міститьсятільки копія, в складі суду прокурор не зазначений, хоча брав участь у судовомузасіданні.

4. Вирішення судом питання про виклик фізичної особи, щодо якої розгля-дається справа про визнання її недієздатною (ч. 1 ст. 240 ЦПК)

Загалом суди першої інстанції за своєю ініціативою вказаних осіб не викли-кають. Однак у тих випадках, коли сама особа виявляє таке бажання, суди залу-чають її до участі у справі в якості заінтересованої осіби та допитують у судово-му засіданні.

По справі за заявою Корольової В.П., зацікавлена особа орган опіки та піклування

Дніпровської районної держадміністрації про визнання особи обмежено дієздатною 10.06.2013 р.

було ухвалено рішення, яким заяву було задоволено та визнано обмежено дієздатною Бережну Л.В.

Вказана особа брала участь у судовому засіданні та просила заяву задовольнити.

По справі за заявою Бабіченко А.В., яка подана в інтересах неповнолітнього Степаніщева А.С.,

зацікавленими особами були визнані Степаніщев С.А. (особа, яку просила визнати недієздатною

заявниця), його батьки Степаніщев А.Б. та Степаніщева Т.М., про визнання особи недієздатною, в

судовому засіданні брали участь усі зацікавлені особи (а/с №2о/11/2013). Рішенням Печерського

суду від 01.02.2013 р. у задоволенні заяви було відмовлено.

По справі за заявою Бикової А.С. про обмеження цивільної дієздатності зацікавленими особа-

ми були орган опіки та піклування Печерського району, особа, дієздатність якої просила обмежити

заявниця – Болбас С.С., його дружина Угарова Л.В. Вказані особи були присутні в судовому засі-

данні та давали пояснення. Рішенням Печерського суду від 15.11.2013 р. у задоволенні заяви було

відмовлено. Вказане рішення було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва.

Рішенням Деснянського суду від 15.04.2011 р. було задоволено заяву Васько Ф.Д. про визнан-

ня Васька Р.Г. недієздатним. Заступник прокурора Деснянського району подав апеляційну скаргу

на вказане рішення, в якій вказував, що судово-психіатричну експертизу було проведено на підста-

ві документів, Васько Р.Г. у судовому засіданні участі не брав, питання про його примусове направ-

лення на експертизу не вирішувалося. Рішенням суду апеляційної інстанції від 12.02.2012 р. вказа-


153

№ 3

(36

), 2

01

4

не рішення було скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні заяви було відмовлено. Скасовуючи

вказане рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про пси-

хіатричну допомогу» заборонено встановлювати діагноз психічного розладу без психіатричного

огляду особи, крім посмертно.

5. Випадки недобросовісної дії заявників (ч. 3 ст. 240 ЦПК)

У червні 2012 р. до Дніпровського суду надійшла заява Нужної Л.Д., в якій вона просила визна-

ти недієздатною свою дочку Дружиніну О.І. у період з січня 1995 р. по січень 2010 р. та станом на

теперішній час, встановити над Дружиніною О.І. опіку та призначити заявника опікуном.

18.06.2012 р. було відкрито провадження по справі та призначено судове засідання на 27.06.2012 р.

Прокурор у судове засідання не викликався. У судовому засіданні 27.06.2012 р. було призначено

судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи страждає Дружиніна

О.І, психічними захворюваннями, чи здатна на даний час розуміти значення своїх дій та керувати

ними, чи потребує встановлення опіки. Народні засідателі в складі суду були відсутні. У вересні 2012

р. справа була повернута з Київського міського центру судово-психіатричних експертиз до суду за

листом судді. У судовому засіданні 31.10.2012 р. (також без участі народних засідателів) була при-

значена інша експертиза, на вирішення якої були поставлені додаткові питання: з якого часу

Дружиніна О.І. страждає психічними розладами, чи могла в період часу з січня 1995 р. усвідомлю-

вати значення своїх дій та керувати ними, яким чином особливості особистості позначилися на пове-

дінці Дружиніної О.І. в період з січня 1995 р. Експертна установа була замінена на Відділення амбу-

латорних судово-психіатричних експертиз КП Київської обласної ради «Обласне психіатрично-

наркологічне медичне об’єднання». Ухвалою суду від 01.03.2013 р. було призначено додаткову амбу-

латорну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлені

питання щодо стану Дружиніної О.І. протягом 1995 р.

25.06.2013 р. по справі було ухвалено рішення, яким заяву задоволено частково. Визнано, що

здатність Дружиніної О.І. протягом 1995 р. усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними зале-

жала від частоти, тяжкості та тривалості великих судомних нападів, під час яких та після яких не

могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В задоволенні заяви в частині визнання

недієздатною та встановлення опіки відмовлено. На вказане рішення подана апеляційна скарга. Як

видно з матеріалів справи, вказаний висновок потрібен для визнання недійсним шлюбу Дружиніної

О.І., який був укладений у 1995 р.

У лютому 2012 р. Жураківська В.А. звернулася до суду із заявою, в якій просила визнати неді-

єздатною свою матір – Голобородько В.А. та призначити її опікуном. У клопотанні заявника про

призначення судово-психіатричної експертизи були поставлені питання щодо того, з якого часу хво-

ріє Голобородько В.О. і з якого часу не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Після

проведення експертизи заявником було подано уточнену заяву, в якій вона зазначила, що встанов-

лення стану Голобородько В.А. з 2005 р. потрібно для визнання недійсним договору дарування,

укладеного матір’ю 12.05.2006 р. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від

12.07.2012 р. заяву було задоволено: визнано Голобородько В.О. недієздатною з 2005 р., встановлено

опіку та призначено опікуна. Вказане рішення було оскаржено рідною сестрою заявниці –

Жураківською Н.А. Як видно з матеріалів справи, в серпні 2012 р. Жураківська В.А. також зверну-

лася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір дарування, укладений

12.05.2006 р. між Голобородько В.О. та Жураківською Н.А. За цим позовом було ухвалено рішення

Шевченківським судом 23.10.2012 р., яким було визнано недійсним договір дарування. Рішення

ґрунтувалося на рішенні про визнання Голобородько В.О. недієздатною від 12.07.2012 р.


154

№ 3

(36

), 2

01

4

Вказане рішення від 12.07.2012 р. було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від

16.04.2014 р. у частині визнання недієздатною Голобородько В.О. з 2005 р. і в цій частині в задово-

ленні заяви відмовлено, а в іншій частині – залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

09.07.2014 р. вказані рішення суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції були скасовані, а

заява була залишена без розгляду, з посиланням на те, що між Жураківською В.А. та Жураківською

Н.А. існує спір щодо прав на квартиру, і роз’яснено Жураківській В.А. право подати позов на загаль-

них підставах у порядку цивільного судочинства.

6. Строки розгляду справ та причини їх порушення

Строки розгляду справ дотримуються, однак у справах про визнання особинедієздатною тривалий час займає витребування медичної документації та забез-печення явки особи, яку просять визнати недієздатною, на експертизу. На часпроведення експертизи провадження по справі зупиняється.

7. Рішення суду в справах зазначених категорій, зокрема зміст резолютив-ної частини

Резолютивна частина рішень складається з двох частин: визнати особу неді-єздатною та вказуються прізвище, ім’я, по-батькові, дата народження, іноді місце проживання недієздатної особи.

Вказівка про встановлення опіки не завжди вказується в резолютивній час-тині рішення. Щодо призначення опікуном також вказуються дані про особу,дату народження, іноді місце проживання.

Іноді немає вказівки – встановити опіку, відразу призначити опікуном. Органи опіки та піклування в деяких районах надають до суду висновки про

можливість призначення опікуном, в окремих випадках – подання.У резолютивній частині рішення Святошинського суду від 21.11.2013 р. по справі за заявою

органу опіки та піклування Святошинського району м. Києва в інтересах недієздатного Назаренка

М.В. про поновлення цивільної дієздатності зазначено: «Заяву задовольнити частково. Відповідно до

Висновку судово-психіатричної експертизи частково поновити в цивільній дієздатності Назаренка

М.В.».

Потребує роз’яснення питання про притягнення в якості заінтересованоїособи, яку просять визнати недієздатною.

В разі смерті особи, яку заявник просив визнати недієздатною, суди першоїінстанції закривали провадження по справі, посилаючись на п. 6 ч. 1 ст. 205ЦПК України. Така ситуація мала місце незалежно від того, чи була притягнутаособа, яку просив визнати недієздатною заявник, в якості заінтересованої, чи ні.

Допускаються помилки щодо застосування ст. 65 ЦК України. При визнан-ні недієздатною особи, якій не призначався одночасно опікун, суди вказувалипро встановлення над особою опіки та передачу особи під опіку органу опіки тапіклування. В рішенні Святошинського суду від 25.12.2012 р. у резолютивнійчастині вказано: «Призначити орган опіки та піклування Святошинської район-ної в м. Києві держадміністрації опікуном до встановлення опіки над недієздат-ною Маркіною Л.О.».


155

№ 3

(36

), 2

01

4

8. Визначення моменту визнання фізичної особи недієздатною в рішеннісуду

Як правило, в резолютивній частині рішення не зазначається, з якого часувизнається особа недієздатною і діє загальне правило, встановлене в ст. 223 ЦПКУкраїни та ч. 1 ст. 40 ЦК України. Однак у тих випадках, коли це пов’язано зіншою справою, як правило, за позовами про визнання правочинів недійсними,особа визнається недієздатною в минулому часі.

Заявник Баранська Т.Л. звернулася до суду із заявою, в якій просила визнати її тітку Степанову

П.П. недієздатною, встановити над нею опіку та призначити її опікуном. Рішенням Дарницького

районного суду м. Києва заяву було задоволено – визнано Степанову П.П. недієздатною з 6 вересня

2006 р., встановлено опіку та призначено опікуна. Вказане рішення було залишено без змін ухвалою

Апеляційного суду м. Києва від 16.07.2013 р. Оскаржуючи вказане рішення апелянт Марченко В.Л.

зазначала, що вона є племінницею Степанової П.П., яка у 2007 р. подарувала їй квартиру. Суд апе-

ляційної інстанції не взяв до уваги доводи апелянта щодо відносин між Степановою П.П. та заявни-

ком і вказав, що визначення дати визнання недієздатною потрібно саме з метою визнання недійсним

договору дарування квартири на користь апелянта в 2007 р.

9. Пов’язаність цивільних справ про обмеження цивільної дієздатностіфізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивіль-ної дієздатності фізичної особи з вирішенням інших цивільних справ

Звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною за минулийперіод є способом встановити неможливість особи усвідомлювати значення своїхдій та керувати ними станом на час укладення правочину, який оспорюється впозовному провадженні. Розгляд у такому порядку свідчить про недобросовіс-ність заявника, оскільки питання про стан особи на момент укладення правочи-ну має бути предметом перевірки в справі про визнання правочину недійсним зурахуванням усіх даних по справі.

У лютому 2013 р. Івасенко С.В. звернувся до Голосіївського суду із заявою, в якій просив визна-

ти його батька Івасенка В.М недієздатним з березня 2012 р., посилаючись на те, що батько страждає

хронічним психічним розладом, в результаті чого не може усвідомлювати значення своїх дій та керу-

вати ними, в зв’язку з чим він уклав 03.05.2012 р. договір довічного утримання з Іщенко Н.М. В

ухвалі про призначення експертизи судом першої інстанції було поставлено на вирішення також

питання про психічний стан Івасенка В.М. у березні-квітні 2012 р., однак відповіді на ці питання

експертами дано не було. Після проведення експертизи заявником було уточнено заяву, і він просив

тільки визнати Івасенка В.М. недієздатним з дня ухвалення рішення та встановити опіку. Рішенням

Голосіївського суду від 09.10.2013 р. заяву було задоволено та визнано недієздатним Івасенка В.М.

без зазначення дати та встановлено опіку.

10. Ухвалення рішення про передачу опікунам особи, до якої застосовува-лися примусові заходи медичного характеру в порядку статей 94, 95 ККУкраїни

Вказаних рішень не ухвалювалось.


156

№ 3

(36

), 2

01

4

11. Інші спірні питання

Слід роз’яснити судам можливість оскарження рішення суду в апеляційно-му порядку особою, яка була визнана недієздатною внаслідок психічного захво-рювання або її представником.

По справі за заявою Каспришина Д.Б. про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та

призначення опікуна рішення Дарницького суду від 07.10.2013 р. було оскаржено Каспришиним

Б.С. Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 24.12.2013 р. рішення залишено без змін.

Питання про призначення опікунами потребує роз’яснення щодо можливос-ті призначення сторонніх осіб, без встановлення та підтвердження їх родиннихвідносин, але за заявою родича недієздатної особи.

Рішенням Голосіївського суду від 03.03.2014 р. було задоволено заяву Олксни Л.О. (1924 р.н.),

в якій вона просила призначити опікунами її недієздатного сина сторонніх осіб – Шибаєву В.В. та

Нікітіну Т.Г.

Призначення другими опікунами без обмеження її кількості та без обґрунту-вання такої необхідності також свідчить про спрощений підхід до судів до роз-гляду вказаної категорії справ. Судами зовсім не перевіряється необхідністьпризначення другими опікунами, можливість здійснення першим опікуномсвоїх обов’язків, не перевіряється ступінь родинних відносин, місце їх прожи-вання. Якщо перший опікун не може здійснювати свої обов’язки, він має бутизвільнений від їх виконання, а опікунство скасовано.

Рішенням Святошинського суду від 08.01.2013 р. за поданням органу опіки та піклування

Святошинської районної в м. Києві держадміністрації було призначено недієздатному Степурі В.М.

опікунами: Скребцову Н.М., Скребцову А.О., Скребцову К.А., при тому, що раніше опікунами вже

були призначені Степура Г.Г. та Скребцов Т.О. Таким чином, у недієздатного стало 5 опікунів.

Правильним є рішення Святошинського суду від 30.05.2013 р., яким було відмовлено у задово-

ленні заяви Павлишина Л. А., зацікавлені особи: Рябова І.О., орган опіки та піклування

Святошинської районної в м. Києві держадміністрації, про призначення його другим опікуном,

оскільки в цьому немає потреби і подання на нього орган опіки та піклування не складав. Вказане

рішення було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 11.09.2013 р.

Рішенням Святошинського суду від 18.06.2014 р. було задоволено заяву органу опіки та піклу-

вання Святошинської районної в м. Києві держадміністрації та призначено над недієздатним

Литкіним М.Д. опікуном Грінник Т.А., яка є громадянкою Білорусії, має посвідку на тимчасове про-

живання в Україні, не є родичем чи близькою людиною недієздатного (ц/с 20/759/240/14).

Також рішенням Святошинського суду від 18.06.2014 р. Грінник Т.А. була призначена опіку-

ном Шаменко О.Д., якій також вона не є родичем (ц/с 2о/759/241/14).

Рішенням Святошинського суду від 29.03.2013 р. було задоволено подання органу опіки та пік-

лування та призначено другим опікуном недієздатної Палубок Г.М. громадянина США Палубок В.І.,

який постійно проживає в м. Сарасота, штат Флорида, США. При тому, що недієздатному вже при-

значено опікуна Палубок Д.П.

Суди першої інстанції слід орієнтувати на вирішення питання про замінупопереднього опікуна, якщо він не може чи не хоче виконувати покладені нанього обов’язки і після цього призначати іншого опікуна, а не призначати недієз-датній особі двох та більше опікунів, навіть якщо між ними відсутній конфлікт.

Вирішуючи питання про призначення недієздатній особі одразу двох опіку-нів, між якими є конфлікт, суди першої інстанції не з’ясовують причини такого


157

№ 3

(36

), 2

01

4

конфлікту та не перевіряють дані про особи опікунів, хоча в майбутньому цепризведе до інших спорів.

Слід визнати правильною практику органів опіки та піклування, які одно-часно вирішують питання про звільнення попереднього опікуна від опікунськихобов’язків (у тому числі в зв’язку зі смертю) та просять призначити іншого опі-куна в порядку ст. 236-241 ЦПК України. Зокрема, орган опіки та піклуванняДніпровського району м. Києва. Також в цьому порядку вирішується питанняпро припинення піклування над неповнолітнім.

Рішенням Дніпровського суду від 17.02.2014 р. було задоволено заяву органу опіки та піклу-

вання Дніпровського району м. Києва та припинено піклування Бондаренка Д.А. над неповнолітнім

Бондаренком А.О., оскільки він не виконував належним чином покладених на нього обов’язків.

Прикладом правильного вирішення спору щодо призначення опікуном є справа за заявою орга-

ну опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві держадміністрації, зацікавлені особи

Лєбєдєв В.І. та Лєбєдєв О.І. про призначення опікунами над недієздатною Максимовою З.М.

Рішенням Дніпровського суду від 01.07.2013 р. було частково задоволено заяву органу опіки та пік-

лування та призначено опікуном Лєбєдєва О.І., а в призначенні Лєбєдєва В.О. – відмовлено.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції повно встановив всі обставини по справі та дав

їм відповідну оцінку й обґрунтував свій висновок.

У районних судах м. Києва склалася різноманітна практика при вирішеннісправ за заявами про поновлення дієздатності.

Рішенням Святошинського суду від 15.04.2014 р. було відмовлено у задоволенні заяви Дончук

М.А., зацікавлені особи: органі опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві держадмі-

ністрації та Дончук О.В. про поновлення дієздатності Дончук О.В. Причиною для відмови судом

було зазначено, що згідно з висновком судово-психіатричної експертизи Дончук О.В. страждає на

легкий психічний розлад, що впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати

ними, у зв’язку з чим вона потребує не опіки, а піклування.

Разом з тим рішенням Святошинського суду від 21.11.2013 р. було частково задоволено заяву

органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві держадміністрації про поновлення

дієздатності Назаренка М.В. Судом було частково поновлено в цивільній дієздатності Назаренка

М.В., що теж є помилкою.

До Оболонського суду надійшла заява від Київського психоневрологічного інтернату, в якій

заявник просив поновити дієздатність Тімкова С.А., посилаючись на те, що рішенням

Святошинського суду від 06.10.2008 р. його було визнано недієздатним, але в даний час його стан

значно покращився. У Висновку судово-психіатричної експертизи зазначено, що Тімков С.А.

страждає на легку розумову відсталість, наявні психічні порушення істотно впливають на його здат-

ність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує піклування. 14.12.2012 р.

Оболонським судом було ухвалено рішення, яким визнано Тімкова Є.А. обмежено дієздатним відпо-

відно до ст. 36 ЦПК України.

Зокрема, ухвалюються рішення про відмову в задоволенні заяви, оскількивідповідно до висновку експертизи особа має психічний розлад, хоча він впли-ває тільки на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Затаких обставин особу слід було визнати обмежено дієздатною. Має місце частко-ве поновлення дієздатності, що не відповідає нормам закону.

Рішенням Печерського суду від 15.05.1997 р. Дмитрієвську А.Ю. було визнано недієздатною.

Рішенням Деснянського суду 04.10.2012 р. попереднє рішення було скасовано і вказану особу було

визнано обмежено дієздатною. В листопаді 2013 р. Дмитрієвська А.Ю. особисто звернулася до суду


158

№ 3

(36

), 2

01

4

із заявою, в якій просила скасувати рішення про визнання її обмежено дієздатною та поновити її

дієздатність, зазначаючи, що вона та її мати вважають, що її стан здоров’я поліпшився. Рішення

Деснянського суду від 15.01.2014 р. заяву було задоволено – скасовано рішення суду та поновлено

повну цивільну дієздатність заявника. В основу рішення судом першої інстанції було покладено

лише пояснення заявника, піклувальника та довідку лікаря Київської міської психоневрологічної

лікарні №2, в якій вказано, що заявник перебуває на обліку, його відвідує лікар, приймає лікарські

засоби. Питання про призначення експертизи взагалі не обговорювалося.

Спірні питання, які потребують роз’яснення

Чи може бути в порядку поновлення дієздатності визнано особу обмеженодієздатною?

Чи можливе визнання недієздатним у минулому часі? Чи може заявник просити про призначення опікуном іншу особу (а не себе)? Якими є підстави призначення другим опікуном або відразу кількох опіку-

нів? Чи може бути опікуном громадянин іншої держави, який проживає за кор-

доном? Яким є правильне формулювання резолютивної частини і які дані про особу

недієздатного та опікуна слід зазначати?Чи потрібно ставити на вирішення експертам питання про потребу в опіці?

Чи слід окремо зазначати про встановлення опіки, і зокрема коли опікун не при-значається?

Чи слід вказувати про встановлення опіки, але без зазначення опікуна, колинемає подання органу?

Чи може бути опікуном зовсім стороння особа? Чи слід притягати особу, яку заявник просить визнати недієздатною, в якос-

ті заінтересованої?


159

№ 3

(36

), 2

01

4

№ 3

(36

), 2

01

4

Науковий редактор І.О. КресінаХудожній редактор В.С. Жиборовський

Верстка Г.П. Кондрашина

Підп. до друку 03.10.2014. Формат 70 × 100/16 .Папір офсетний. Друк офсетний.

Обл.�вид. арк. 16,2. Ум. друк. арк. 13,8.

ТОВ «Видавництво „Юридична думка”».01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18�а.

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

серія ДК № 1742 від 06.04.2004 р.

Віддруковано у ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф».02094, м. Київ, вул. Віскозна, 8.

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

серія ДК № 2715 від 07.12.2006 р.

Documents

SA 3 14Fin SA 1 14 - WordPress.com · КУЗНЄЦОВА Н. С. — док тор юри дич них на ук, про фе сор, академік НАПрН України ЛУЦЬ