snu.edu.ua · Web viewУ сучасній науці стиль життя розглядають як соціально-психологічний аспект способу життя,

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИСХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Кваліфікаційна наукова праця

на правах рукопису

ГОНЧАРУК ОКСАНА МИКОЛАЇВНА

УДК: 378.172-178

ДИСЕРТАЦІЯ

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СТИЛЮ

ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

13.00.07 – теорія та методика виховання

(011 – Освітні, педагогічні науки)

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,

результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.

О. М. Гончарук

Науковий керівник:

Сопівник Руслан Васильович,

доктор педагогічних наук, доцент

Київ – 2018

2

АНОТАЦІЯ

Гончарук О. М. Формування здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти. – Кваліфікаційна

наукова робота на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

за спеціальністю 13.00.07 «Теорія і методика виховання». – Національного

університету біоресурсів і природокористування України, Міністерства

освіти і науки України, Київ, 2018. Східноукраїнський національний

університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України,

Сєвєродонецьк, 2018.

Дисертацію присвячено актуальній темі формування

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів аграрних закладів

вищої освіти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: вперше

виокремлено та обґрунтовано педагогічні умови формування


вищої освіти (теоретична і методична підготовка наставників академічних

груп до формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів;

формування у студентів умінь і навичок використання прийомів

самовиховання здоров’язбережувального стилю поведінки; вмотивування

студентів аграрних закладів освіти до здоров’язбережувальної діяльності;

використання засобів мистецтва у пропагуванні цінностей

здоров’язбереження); визначено сутність поняття «формування


вищої освіти» (цілеспрямований процес створення в навчально-виховному

середовищі аграрних закладів вищої освіти сприятливих умов, спрямованих

на підтримку та зміцнення здоров’я студентів, оволодіння ними

відповідними знаннями щодо збереження свого здоров’я, формування умінь

та навичок, необхідних для усвідомлення і оцінки власного здоров’я,

виховання культури здоров’язбереження, що стане підґрунтям для

3

майбутньої продуктивної діяльності та їх професійної самореалізації як

фахівця агропромислової галузі та готовності дотримуватись

здоров’язбережувального стилю поведінки в процесі життєдіяльності);

визначено критерії (розуміння сутності здоров’язбережувального стилю

поведінки; спрямованість на цінності здоров’язбереження; досвід реалізації

поведінки, спрямованої на підтримку та збереження власного здоров’я),

показники та схарактеризовано рівні (високий, середній, низький)

сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки студентів;

уточнено сутність поняття «здоров’язбережувальний стиль поведінки

студентів аграрних закладів вищої освіти» як систему способів і прийомів,

які спрямовані на підтримку та збереження здоров’я та передбачають

оволодіння відповідними валеологічними знаннями, використання умінь та

навичок, необхідних для усвідомлення важливості здоров’я як основної

ціннісної орієнтації особистості студента аграрного закладу вищої освіти та

його готовності до використання оздоровчих методик в процесі

життєдіяльності; подальшого розвитку набули форми і методи формування



Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні й

упровадженні методичних основ реалізації педагогічних умов формування


вищої освіти. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути

використані викладачами закладів вищої освіти, кураторами академічних

груп у процесі організації виховної роботи з формування

здоров’язбережувального стилю поведінки студентської молоді.

Проведено історико-педагогічний аналіз феномену здоров’я людини

цивілізацій різних епох від найдавніших часів до ХХІ століття включно.

Визначено сутність та розкрито структуру поняття

«здоров’язбережувальний стиль поведінки студентів аграрних закладів вищої

освіти», обґрунтовано соціальну потребу формування

4


вищої освіти. Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід формування


вищої освіти, визначено та обґрунтовано критерії (розуміння сутності

здоров’язбережувального стилю поведінки; спрямованість на цінності

здоров’язбереження; досвід реалізації поведінки, спрямованої на підтримку

та збереження власного здоров’я) і відповідні їм показники, визначено та

обґрунтовано рівні сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів аграрних закладів вищої освіти.

Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні

умови формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

аграрних закладів вищої освіти: теоретична і методична підготовка

наставників академічних груп до формування здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів; вмотивування студентів аграрних закладів освіти

до здоров’язбережувальної діяльності; формування у студентів умінь і

навичок використання прийомів самовиховання здоров’язбережувального

стилю поведінки; використання засобів мистецтва у пропагуванні цінностей

здоров’язбереження.

Результати контрольного етапу експерименту засвідчили позитивні зміни

у рівнях сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки у

студентів експериментальної групи за всіма критеріями, на відміну від

контрольної групи.

Ключові слова: формування, здоров’я, здоров’язбережувальний стиль

поведінки, формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

аграрних закладів вищої освіти, педагогічні умови, форми і методи

формування здоров’язбережувального стилю поведінки.

Список публікацій здобувача

Наукові праці, у яких опубліковано основні результати дисертації

5

1. Федорук О. М. (Гончарук О. М.) Здоров’язбереження як об’єкт

наукового дослідження. Вісник Національного університету оборони

України. 2014. Вип. 6 (43). С. 219–224.

2. Гончарук О. М. Поняття «здоров’язбережувальний стиль поведінки»

студентської молоді у науковій літературі. Науковий вісник Національного

університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Педагогіка,

психологія, філософія. 2016. № 253. С. 37–42.

3. Гончарук О. М. Соціальна потреба у формуванні

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів аграрних вищих

навчальних закладів. Науковий вісник Національного університету

біоресурсів і природокористування України. Серія: Педагогіка, психологія,

філософія. 2017. № 267. С. 48–54.

4. Гончарук О. М. Педагогічні умови формування


навчальних закладів. Науковий вісник Національного університету

біоресурсів і природокористування України. Серія: Педагогіка, психологія,

філософія. 2017. № 277. С. 65–70.

5. Гончарук О. М. Програма експериментальної роботи з формування


вищої освіти. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і

природокористування України. Серія: Педагогіка, психологія, філософія.

2018. № 279. С. 48–54.

Опубліковані праці апробаційного характеру

6. Гончарук О. М. Нормативно-правові засади проблеми

здоров’язбереження молоді: порівняльний аналіз освітньої політики України

та Польщі. Україна – Польща: стратегічне партнерство в системі

геополітичних координат: Міжнародна науково-практична конференція. К.,

2017. С. 204–206.

7. Гончарук О. М. Сутність та структура поняття

«здоров’язбережувальний стиль поведінки» студентів аграрних вищих

6

навчальних закладів. Молоді вчені 2018 – від теорії до практики: ІХ

Міжнародна конференція молодих вчених. Дніпро, 2018. С. 238–241.

8. Гончарук О. М. Досвід формування здоров’язбережувального стилю

поведінки молоді в Ісландії. Цілі сталого розвитку третього тисячоліття:

виклики для університетів наук про життя: Міжнародна науково-практична

конференція. К., 2018. Т. 4. С. 88–90.

Опубліковані праці, які додатково відображають

наукові результати дисертації

9. Федорук О. М. (Гончарук О. М.) Розвиток освітньо-оздоровчої

системи в школі та впровадження в систему навчання інноваційного підходу

до формування здорової особистості. Професійна освіта: теорія, досвід,

проблеми: міжвузівська науково-практична конференція. К., 2012. С. 244–

246.

10. Fedoruk O. M. (Гончарук О. М.) The analysis of management of

educational and recreational work in a village school. 2014. S. 21–26.

11. Гончарук О. М. Методичні рекомендації наставникам студентських

груп щодо формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

аграрних вищих навчальних закладів. К., 2016. 60 с.

ABSTRACT

Honcharuk O. M. Formation of healthcare saving style of behavior of

agricultural institutions of higher education students. – Qualificative research

paper as a manuscript.

Dissertation for the degree of a candidate of pedagogical sciences (doctor of

philosophy) in specialty 13.00.07 "Theory and methodology of education". –

National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine of

Department of education and science of Ukraine, Kyiv, 2018. East Ukrainian

Volodymyr Dahl National University of Department of education and science of

Ukraine, Severodonetsk, 2018.

7

The thesis is devoted to the formation of healthcare saving style of

agricultural institutions of higher education students.

Scientific novelties of the results are: for the first time, the pedagogical

conditions for formation of healthcare saving style of behavior of agricultural

institutions of higher education students are formulated and substantiated

(theoretical and methodical training of academic groups' mentors to the formation

of a student's healthcare saving style of behavior, formation of skills and abilities

of using self-education methods of healthcare saving style of behavior, motivation

of agrarian educational institutions students to healthcare saving activity,using of

art in promoting values the health preservation); the concept of the essence

"formation of healthcare saving style of behavior of agricultural institutions of

higher education students" is defined (this is a purposeful process of creating

favorable conditions in the educative environment of agricultural institutions of

higher education which are aimed at supporting and strengthening the health of

students, mastering them with relevant knowledge to preserve their health. The

formation of the skills and abilities necessary for awareness and assessment of

their own health, the upbringing of a healthcare saving culture, which will be the

basis for future productive activities and their professional self-realization as a

specialist in of agricultural institutions and the readiness by students to maintain a

healthcare saving style of behavior in the process of life); criteria of understanding

the essence of healthcare saving style of behavior is defined; focus on the

healthcare value; experience in implementing behavior aimed at supporting and

preserving their health, also characterized indicators and levels (high, average,

low) of the formation of healthcare saving style of students; the concept of the

essence "healthcare saving style of behavior of agricultural institutions of higher

education students " is specified as a system of methods and techniques aimed at

supporting and preserving health, providing appropriate valeological mastery of

knowledge, the use of the skills and abilities necessary to realize the importance of

health as the main value orientation of the student personality of the agrarian

institution of higher education and their readiness to use health-improving

8

techniques in the life; the forms and methods of formation of healthcare saving

style of behavior of agricultural institutions of higher education students are further

development.

The practical significance of obtained results is the development and

implementation of methodological bases for the implementation of the pedagogical

conditions for the formation of a healthcare saving style of behavior of agricultural

institutions of higher education students. Materials of the thesis can be used by

teachers of higher education institutions, mentors of academic groups in the

process of organizing educational work on the formation of healthcare saving style

of student’s behavior.

Historical and pedagogical analysis of the phenomenon of human health of

civilizations of different ages from ancient times to the XXI century is carried out.

The essence and structure of the concept "healthcare saving style of behavior

" are defined, the social need for formation of healthcare saving style of behavior

of agricultural institutions of higher education students is substantiated. Domestic

and foreign experience of formation of healthcare saving style of behavior of

agricultural institutions of higher education students is summarized. The criteria

(understanding the essence of healthcare saving style of behavior; the focus on the

value of healthcare; experience in implementing behavior, aimed at supporting and

preserving their own health) and their corresponding indicators are identified and

substantiated. The levels of formation of healthcare saving style of behavior of

agricultural institutions of higher education students are identified and

substantiated.

Theoretically substantiated and experimentally verified the pedagogical

conditions for the formation of healthcare saving style of behavior of agricultural

institutions of higher education students: theoretical and methodological training of

academic groups mentors to the formation of healthcare saving style of behavior of

students; formation of the skills and skills of using the methods of self-education

healthcare saving style of behavior; formation of the skills and abilities of using

the methods of self-education of healthcare saving style of behavior; motivation of

9

students of agrarian educational institutions healthcare saving activity; using the art

means in promoting the values of healthcare saving.

The results of the control phase of the experiment showed positive changes

in the levels of healthcare saving style of the students of the experimental group

according to all criteria, unlike the control group.

Key words: formation, health, healthcare saving style of behavior, formation

of healthcare saving style of behavior of agricultural institutions of higher

education students, pedagogical conditions, forms and methods of formation of

healthcare saving style of behavior.

REFERENCES

1. (Fedoruk O. M.) Honcharuk O. M. Zdoroviazberezhennia yak obiekt

naukovoho doslidzhennia. Visnyk Natsionalnoho universytetu oborony Ukrainy.

2014. Vyp. 6 (43). S. 219–224.

2. Honcharuk O. M. Poniattia «zdoroviazberezhuvalnyi styl povedinky»

studentskoi molodi u naukovii literature. Naukovyi visnyk Natsionalnoho

universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy. Seria: Pedagogika,

psykholohiia, filosofiia. 2016. № 253. S. 37–42.

3. Honcharuk O. M. Sotsialna potreba u formuvanni zdoroviazberezhuvalnoho

styliu povedinky studentiv agrarnykh vyshchykh navchalnykh zakladiv. Naukovyi

visnyk Natsionalnoho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy.

Seria: Pedagogika, psykholohiia, filosofiia. 2017. № 267. S. 48–54.

4. Honcharuk O. M. Pedahohichni umovy formuvannia

zdoroviazberezhuvalnoho styliu povedinky studentiv agrarnykh vyshchykh

navchalnykh zakladiv. Naukovyi visnyk Natsionalnoho universytetu bioresursiv i

pryrodokorystuvannia Ukrainy. Seria: Pedagogika, psykholohiia, filosofiia. 2017.

№ 277. S. 65–70.

5. Honcharuk O. M. Programa eksperymentalnoi roboty z formuvannia

zdoroviazberezhuvalnoho styliu povedinky studentiv agrarnykh vyshchykh

navchalnykh zakladiv. Naukovyi visnyk Natsionalnoho universytetu bioresursiv i

10

pryrodokorystuvannia Ukrainy. Seria: Pedagogika, psykholohiia, filosofiia. 2017.

№ 277. S. 48–54.

6. Honcharuk O. M. Normatyvno-pravovi zasady problem

zdoroviazberezhennia molodi: porivnialnyi analiz osvitnoii polityky Ukrainy ta

Polshchi. Ukraina – Polshcha: stratehichne partnerstvo v systemi heopolitychnykh

koordynat: Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia. K., 2017. S. 204–206.

7. Honcharuk O. M. Sutnist ta struktura poniattia «zdoroviazberezhuvalnohyi

styl povedinky studentiv agrarnykh vyshchykh navchalnykh zakladiv. Molodi

vcheni 2018 – vid teorii do praktyky: IX Mizhnarodna konferentsiia molodykh

vchenykh. Dnipro, 2018. S.238–241.

8. Honcharuk O. M. Dosvid formuvannia zdoroviazberezhuvalnoho styliu

povedinky molodi v Islandii. Tsili staloho rozvytku tretioho tysiacholittia:

vyklyky dlia universytetiv nauk pro zhyttia: Mizhnarodna naukovo-praktychna

konferentsiia. K., 2018. T. 4. S. 88–90.

9. Fedoruk O. M. (Honcharuk O. M.) Rozvytok osvitnio-ozdorovchoii systemy

v shkoli ta vprovadzhennia v system navchannia innovatsiinoho pidkhodu do

formuvannia zdorovoii osobystosti. Profesiina osvita: teoriia, dosvid, problemy:

mizhvuzivska naukovo-praktychna konferentsiia. K., 2012. S. 244–246.

10. Fedoruk O. M. (Honcharuk O. M.) The analysis of management of

educational and recreational work in a village school. 2014. S. 21–26.

11. Honcharuk O. M. Metodychni rekomendatsii nastavnykam

studentskykh hrup shchodo formuvanni zdoroviazberezhuvalnoho styliu povedinky

studentiv agrarnykh vyshchykh navchalnykh zakladiv. K., 2016. 60 s.

11

12

ЗМІСТВСТУП……………………………………………………………………………13

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ

ОСОБИСТОСТІ..20

1.1. Проблема формування здоров’язбережувального стилю поведінки

особистості у педагогічній

літературі…………………………………………..20

1.2. Сутність і структура поняття «здоров’язбережувальний стиль

поведінки студентів аграрних закладів вищої

освіти»………………………………….…35

1.3. Соціальна потреба у формуванні здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти …………………….……

54

Висновки до першого

розділу…………………………………………………...69

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ

АГРАРНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

…………………………………....73

2.1. Узагальнення зарубіжного і національного досвіду формування


вищої

освіти……………………………………………………………………………..73

2.2. Методика діагностики сформованості здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти …………………………

86

2.3. Обґрунтування педагогічних умов формування здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти

………………...104

13

Висновки до другого розділу…………………………………………….

…….128

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ

СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ……………...……

131

3.1. Методика реалізації педагогічних умов формування


вищої освіти………………………………………………………………………...

….131

3.2. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи…………..

…....140

Висновки до третього розділу…………………………………………………152

Висновки…………………………………………………………………….…154

Список використаних джерел…………………………………………………158

Додатки…………………………………………………………………………178

14

15

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з головних умов забезпечення сталого

розвитку українського суспільства на початку ХХІ століття є підготовка в

аграрних закладах вищої освіти не лише висококваліфікованого працівника,

але й особистості з належним рівнем фізичної підготовки та моральної

стійкості, що забезпечуватиме успіх професійної реалізації.

В умовах глобального інформаційного процесу сучасний етап розвитку

світової цивілізації передбачає пріоритетним завданням в галузі освіти і

виховання формування здорового молодого покоління, що є основою

майбутньої інтелектуальної еліти країни. Поряд із цим, дослідження

науковців показують, що науково-технічний прогрес висуває високі вимоги

до психофізичної підготовки випускників закладів вищої освіти. Особливу

увагу привертає стан здоров’я студентів аграрних закладів вищої освіти, які

складають вагому частку студентського контингенту України.

Нині спостерігається тенденція до індиферентного ставлення студентської

молоді до проблеми погіршення здоров’я, занепад цінностей

здоров’язбереження, зниження прагнення та рівня готовності до ведення

здоров’язбережувальної діяльності та можливості збереження здоров’я в

досить несприятливих умовах, що є результатом життєдіяльності самої ж

людини. Окрім того, все це підкріплюється високим розумовим та емоційним

перевантаженням студентів в процесі навчальної діяльності. Саме тому

формування здорової особистості має відбуватись в спеціально

організованому освітньо-виховному середовищі, де науково-педагогічні

працівники є носіями світоглядних орієнтацій на здоров’язбереження, готові

до ведення здоров’язбережувальної діяльності та покликані досягти одного з

основних результатів освіти – всебічно розвиненої здорової особистості.

Потреба формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

аграрних закладів вищої освіти зумовлена низкою обставин, а саме:

підвищення психофізіологічних вимог до фахівців агропромислової галузі,

тенденція до погіршення стану здоров’я молодого покоління, відсутність

16

системних умінь здоров’язбережувальної поведінки; недостатнє

впровадження методик і технологій, спрямованих на виховання бережливого

ставлення до власного здоров’я.

Нині дослідження проблеми підтримки та збереження здоров’я людини

має тенденцію до інтеграції знань, комплексного аналізу та посилення

міжнаукових зв’язків, що засвідчує чималий доробок у вітчизняній та

зарубіжній науці.

Історія світової та вітчизняної педагогічної думки доволі переконливо

засвідчує, що в кожній із цивілізаційних епох знаходилися люди, мислителі і

практики, яким небайдужими були проблеми здоров’язбереження

особистості в умовах навчально-виховного процесу.

У сучасній психолого-педагогічній науці проблема здоров’язбереження

досліджується вченими у різних напрямах: визначення категоріально-

понятійного апарату (Н. Завидівська, Н. Башавець, В. Оржеховська, Г Власов,

О Дубогай, І Брехман та ін.), формування ціннісних орієнтацій молоді на

здоров’язбереження (Н Башавець, З Літвінова, О Соколенко, Є. Жданов,

А. Осіпцов,О. Богініч та ін.), аналіз педагогічних умов формування здорового

способу життя (Ю. Драгнєв, Л. Єлькова, С. Закопайло, В. Кузьменко,

Л. Соколенко та ін.), формування культури здоров’я (С. Кириленко, І. Шостак,

Л. Ізбаш, О. Гладощук, Ю. Драгнєв та ін.), формування здоров’язбережувальної

компетентності (Н. Бєлікова, Н. Тамарська, Д. Воронін, Л. Ващенко та ін.),

особливості здоров’язбережувальної діяльності студентів закладів вищої освіти

різного спрямування (І. Смолякова, Н. Башавець, Г. Власов, І. Шостак,

О. Плаксіна та ін.). Незважаючи на велику кількість наукових трактувань

понять «здоров’я» та «здоровий спосіб життя», проблема формування

здоров’язбережувального стилю поведінки у науковій літературі

розглядалась частково в контексті здоров’язбережувальної поведінки.

Аналіз сучасної діяльності аграрних закладів вищої освіти свідчить, що

проблема формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

не стала об’єктом належного теоретико-методологічного осмислення.

17

Актуальність дослідження визначається наявністю суперечностей, які

потребують результативного і швидкого розв’язання, зокрема, між:

– суспільною потребою у психофізичній підготовці фахівців-аграріїв та

недостатнім рівнем сформованості у них здоров’язбережувального стилю

поведінки;

– потенційними можливостями навчально-виховного середовища

аграрних закладів вищої освіти та недостатнім рівнем їх використання в

процесі формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів;

– необхідністю подальшого вдосконалення форм, методів і засобів

формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів та

недостатньою обізнаністю та теоретично-методичною підготовкою

наставників студентських груп в аграрних закладах вищої освіти.

Актуальність проблеми, наявність суперечностей, недостатня теоретична і

практична її розробленість зумовили вибір теми дисертації: «Формування


вищої освіти».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконано відповідно до науково-дослідної ініціативної теми

кафедри педагогіки Національного університету біоресурсів і

природокористування України «Теоретико-методичні основи навчально-

виховної роботи у природоохоронних та аграрних вищих навчальних

закладах» (державний реєстраційний номер 0115U003561). Тему дисертації

затверджено вченою радою Науково-дослідного інституту природничих і

гуманітарних наук НУБіП України (протокол № 3 від 28 листопада 2013

року) та узгоджено Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з

педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 30 вересня

2014 року).

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально

перевірити педагогічні умови формування здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти.

18

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1. На основі теоретичного аналізу стану досліджуваної проблеми

уточнити зміст та розкрити структуру здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів.

2. Дослідити практику організації освітньо-оздоровчої роботи аграрних

закладів вищої освіти.

3. Охарактеризувати критерії, показники та рівні сформованості



4. Обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови

формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів аграрних


Об’єкт дослідження – процес формування здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування



Для реалізації завдань дослідження використовувався комплекс методів

наукового дослідження, а саме:

– теоретичні: аналіз і узагальнення психолого-педагогічної літератури з

теми дослідження, порівняння та систематизація форм і методів педагогічної

діяльності для визначення педагогічних умов формування


вищої освіти, класифікація та систематизація теоретичних та емпіричних

даних;

– емпіричні: педагогічне спостереження, бесіди з викладачами та

студентами, тестування, анкетування, вивчення робочих навчальних програм

та навчальних планів, педагогічний експеримент для визначення рівнів

сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки та для перевірки

ефективності педагогічних умов;

19

– аналітичні: вимірювання, групування й аналіз даних за допомогою

таблиць і діаграм, статистичний аналіз результатів експериментальної

діяльності.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну

роботу проведено на базі Національного університету біоресурсів і

природокористування України, Харківської державної зооветеринарної

академії, Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів

і природокористування України Боярський коледж екології та природних

ресурсів та Відокремленого підрозділу Національного університету

біоресурсів і природокористування України Мукачівський аграрний коледж.

В експериментальній роботі взяли участь 443 студенти аграрних закладів

вищої освіти. В експериментальних групах налічувалось 216 студентів, у

контрольних – 227 осіб.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

– уперше обґрунтовано педагогічні умови формування


вищої освіти (теоретична і методична підготовка наставників академічних

груп до формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів,

формування у студентів умінь і навичок використання прийомів

самовиховання здоров’язбережувального стилю поведінки; інтеграція

навчальної та позанавчальної здоров’язбережувальної діяльності;

використання мистецької діяльності у пропагуванні цінностей

здоров’язбереження); визначено сутність поняття «формування


вищої освіти» (ціленаправлений процес створення в навчально-виховному

середовищі аграрних закладів вищої освіти сприятливих умов, спрямованих

на підтримку та зміцнення здоров’я студентів, оволодіння ними




20


фахівця агропромислової галузі); визначено критерії (розуміння сутності

здоров’язбережувального стилю поведінки, спрямованість на цінності

здоров’язбереження, досвід реалізації поведінки, спрямованої на підтримку

та збереження власного здоров’я), показники та схарактеризовано рівні

(високий, середній, низький) сформованості здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів;

– уточнено сутність здоров’язбережувального стилю поведінки як

систему способів і прийомів, які спрямовані на підтримку та збереження

здоров’я та передбачають оволодіння відповідними валеологічними

знаннями, використання умінь та навичок, необхідних для усвідомлення

важливості здоров’я як основної ціннісної орієнтації особистості студента

аграрного закладу вищої освіти та його готовності до використання

оздоровчих методик в процесі життєдіяльності;

– подальшого розвитку набули форми і методи формування



Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні й

упровадженні методичних основ реалізації педагогічних умов формування


вищої освіти. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути

використані викладачами закладів вищої освіти, кураторами академічних

груп у процесі організації виховної роботи з формування


Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес

Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і

природокористування України Боярський коледж екології та природних

ресурсів (довідка № 166 від 25.06.2018 р.), Відокремленого підрозділу

Національного університету біоресурсів і природокористування України

Мукачівський аграрний коледж (довідка № 293-25-И від 25.06.2018 р.),

21

Національного університету біоресурсів і природокористування України (акт

від 07.08.2018 р.), Харківської державної зооветеринарної академії (довідка

№ 57-01-450 від 23.07.2018 р.).

Апробація результатів дослідження здійснено шляхом публікації

матеріалів дисертації, обговорення їх на наукових і науково-практичних

конференціях, зокрема, на: міжнародних: «Нормативно-правові засади

проблеми здоров’язбереження молоді: порівняльний аналіз освітньої

політики України та Польщі» (Київ, 2017), «Формування

здоров’язбережувального стилю поведінки молоді в контексті духовної

безпеки українського суспільства» (Київ, 2017), «Сутність та структура

поняття «здоров’язбережувальний стиль поведінки» студентів аграрних

вищих навчальних закладів» (Дніпро, 2018), «Досвід формування

здоров’язбережувального стилю поведінки молоді в Ісландії» (Київ, 2018);

міжвузівських: «Розвиток освітньо-оздоровчої системи в школі та

впровадження в систему навчання інноваційного підходу до формування

здорової особистості» (Київ, 2012) та міжнародному науково-практичному

семінарі: «Методика виховання здоров’язбережувального стилю поведінки

майбутнього фахівця агропромислової галузі» (Київ, 2017).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації

висвітлено в 11 публікаціях, у тому числі 1 методичні рекомендації, 5 статей

у наукових фахових виданнях, 1 стаття у зарубіжному виданні (Польща).

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох

розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (193

найменування, з них 1 – іноземною мовою) та 10 додатків на 60 сторінках.

Робота містить 22 таблиці, 15 рисунків.Обсяг основного тексту 174 сторінки,

загальний обсяг дисертації 234 сторінки.

22

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ

ОСОБИСТОСТІ

1.1. Проблема формування здоров’язбережувального стилю поведінки особистості у педагогічній літературі

В умовах глобального інформаційного суспільства, що в ньому перебуває

світова цивілізація, з-поміж важливих складових гармонійного розвитку

особистості дедалі очевиднішою постає проблема здоров’я людини,

здорового способу життя в умовах порушеної екосистеми, форм і засобів

утримання чи досягнення здоров’я в кожного індивіда і суспільства в цілому.

Природно, що в пошуку шляхів розвитку суспільства людство і людина

перманентно звертаються до набутого багатовікового досвіду, в т. ч. до

спадщини мислителів і педагогів, зокрема й вітчизняних [126, с. 1].

Вагомою складовою національного багатства кожної країни, безперечно, є

стан здоров’я людської спільноти, а серед пріоритетних цінностей кожної

людини провідне значення надається індивідуальному здоров’ю [12].

У сучасній науці спостерігається тенденція до інтеграції знань,

комплексного аналізу тих чи інших явищ об’єктивної реальності, посиленню

зв’язків між науками та науковими напрямками. Перед ученими дедалі

частіше виникають проблеми, що виходять за межі конкретного дослідження

[109, с. 7]. Яскравим прикладом цього, є проблема збереження та підтримки

здоров’я людини, яка залишивши рамки медичної науки і практики, давно

трансформувалася в освітню сферу.

В основі педагогічних знань існує ряд ідей, заснованих на соціальних і

особистісних передумовах послідовного накопичення знань, що дозволяють

розглядати здоров’язбереження не тільки як уявлення про зміцнення

соматичного здоров’я, але й створення психічного і соціального

благополуччя [67, с. 25].

Потреби реального життя, які вимагали від людини бути сильною,

загартованою, витривалою та стійкою, зумовили необхідність особливої

23

уваги педагогіки до здоров’я нації ще з давніх часів. Фізично здорова людина

отримувала більшу насолоду від життя, праці, краще забезпечувала себе і

свою сім’ю. Вона рідко хворіла, стійко переносила кліматичні негоди та

життєві негаразди, витримувала тривале фізичне навантаження [109, с. 37].

Проблема здоров’язбереження є соціальною проблемою, що органічно

поєднує медичну складову з правовою, економічною, політичною та

психолого-педагогічною її частинами. Немає такого універсального засобу,

комплексу вправ, якогось позитивного мислення, які задовольнятимуть

кожного і на всі часи. З перебігом багатовікової еволюції людини природа

знаходить різноманітні оптимальні рішення її буття [109, с. 8]. У ході

цивілізаційного розвитку суспільства, здоров’я людини завжди сприймалось

як фундаментальна цінність, однак мотиваційні чинники такого сприйняття

проходили видиму еволюцію: від елементарної задоволеності природніми

первинними потребами (в їжі, теплі, житлі), бажанням вижити в жорстокому

світі природного відбору до прагнення людиною гармонії зі світом і самою

собою [126, с. 1].

На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки проблема

пошуку педагогічних шляхів здоров’язбереження вихованців як в

загальноосвітніх закладах так і в закладах вищої освіти має провідне наукове,

освітнє і суспільне значення [28; 29; 193]. Реалізація цієї проблеми можлива

на основі врахування історичного досвіду та узагальнення провідних ідей

педагогів минулого та сучасності [27, с. 23].

Дослідження науковців, присвячених аналізу спадщини видатних

представників зарубіжної та національної педагогічної думки, дають

можливість стверджувати, що історія усіх земних цивілізацій достатньо

переконливо засвідчує здоров’я як найвищу цінність серед загальновизнаних

у всі часи благ і цінностей суспільства.

Уявлення про здоров’я, як важливого чинника повноцінного

функціонування людини, вперше починають формуватися ще у стародавніх

державах (Єгипет, Вавилон, Рим, Індія, Китай), де на основі знахарства та

24

ворожіння розвивалася медицина. Так, у священних текстах індуїзму

древньої Індії «Ведах» формулювалися основні положення щодо здорового

способу життя, ґрунтуючись на внутрішній свободі, відсутності жорсткої

залежності людини від фізичних і психологічних факторів навколишнього

середовища [5].

Давньогрецький лікар Гіппократ (460–370 рр. до н.е.) у свій час виокремив

декілька градацій здоров’я, а відома «Клятва Гіппократа» і до сьогодні

регламентує діяльність лікарів на основі сформульованих етичних засад

медицини. Більш систематичні і ґрунтовніші підходи до охорони здоров’я

дітей відслідковуються в педагогічних ідеях і практиці освіти Давнього Риму.

Відомий римський педагог та оратор Квінтиліан (бл. 35–100 рр. н.е.) у своїй

головній праці «Про виховання оратора» порівнює дитину із «дорогоцінним

посудом», до якого необхідно бережно та уважно відноситись [109].

Широко відомі спартанська та афінська моделі виховання (Греція та Рим

відповідно) античного світу наголошували на аспекті фізичного здоров’я та

фізичного виховання. У дослідженнях Р. Поліщука зазначено, що афінська

модель була гармонійною, оскільки акцентувала увагу на вихованні

індивідуальності, яка поєднує в собі тілесну і духовно-моральну

досконалість. А також зазначається, що саме афінська модель виховання

склала основу для всієї подальшої системи виховання західного типу, до якої

щільно дотична й історія української педагогічної думки [126, с. 6].

Історія світової педагогіки й освіти достатньо виразно демонструє вельми

тривалу в часі й поширену в просторі тяглість еллінських педагогічних ідей

навіть після занепаду Римської імперії, а також у часи активної

християнізації європейського простору та внутрішньохристиянських

міжконфесійних протистоянь [128, с. 16].

Істотні зміни у поглядах на здоров’я та здоровий спосіб життя були

спричинені прийняттям християнства на Русі. Здоровий спосіб життя

пов’язували з безгріховним святим способом життя, який дозволяє

уникнення хвороб та негараздів. Головною рушійною силою виховання та

25

навчання за часів Київської Русі була сім’я. В сім’ї бояр, зокрема,

запрошувались домашні учителі-священники, які формували у дітей знання,

уміння та навички охорони здоров’я. Державний і політичний діяч

Володимир Мономах (1053–1125 рр.) у визначній пам’ятці літератури

«Повчання дітям» писав: «Боронися неправди, і п’янства, і блуду, від чого

душа гине і тіло» [5, с. 700; 117]. Уперше на державному рівні подається

універсальна система здорового способу життя, що включала продуктивну

працю, психічне здоров’я, оптимальну рухову активність, загартування,

раціональне харчування, особисту гігієну. Взагалі, можна констатувати, що в

межах східнослов’янської християнської парадигми поняття здоров’я і

праведності були тотожними [109, с. 13].

Для системи освіти раннього Середньовіччя були характерні фізична

(варварська) антична та християнська традиції. У більшості шкіл проблемі

охорони здоров’я не приділяли особливої уваги, хоча ідеалом вихованості

вважали володіння як фізичними, так й інтелектуальними можливостями

[183]. Однак, не зважаючи на умови жорстокості в епоху Середньовіччя, у

трактатах багатьох філософів Сходу порушувались питання охорони як

фізичного, так і психологічного здоров’я вихованців. Зокрема, відомий

філософ аль-Газалі (1056–1111 рр.) вимагав загартовувати дитину, берегти

від фізичних перевантажень, піклуватись про її психічне здоров’я. Загалом

науковці зазначають, що епоха візантизму, раннього Середньовіччя і власне

середніх віків на європейському просторі знаменувалася помітним

послабленням уваги до сфери тіловиховання (фізичного виховання і

здоров’я) у практиці освітніх закладів різних типів і форм [125, с. 112]. У

наукових дослідженнях Г. Ващенка, який вивчав дану проблему, зазначено,

що в період середніх віків суспільство відійшло від ідеї гармонійності і

всебічності, яка була покладена в основу грецького виховання [19, с. 278].

Цікавою у період Середньовіччя була система лицарського виховання, яка

певною мірою наслідувала античні традиції щодо фізичного гартування

молоді й мотивувалась, передусім, суспільно-соціальними обставинами. Була

26

створена система світського виховання, в якій семи вільним мистецтвам

шкільної освіти (граматиці, риториці, діалектиці, арифметиці, геометрії,

астрономії і музиці) протиставлялися «сім лицарських доброчинств», що

вимагали відповідного фізичного здоров’я [128, с. 16].

Важливим етапом цивілізаційного поступу людства стала епоха

європейського Відродження – «прекрасна сторінка в історії світової

культури, педагогічної думки», – про яку написано надзвичайно багато, у

тому числі щодо сфери гармонійного розвитку людини як основної цінності.

Здоров’я та фізична досконалість гуманістами Відродження розумілися і як

запорука успішної трудової діяльності людини, виконання нею такого свого

громадянського обов’язку. Багато ренесансних мислителів і практиків,

зокрема, Л. Бруні, Л. Валла, Т. Мор, Е. Роттердамський, Ф. Рабле та ін.,

особливу увагу в своїх працях приділяли аналізованій нами проблематиці

[125, с. 112–113].

В епоху Відродження з’являється ряд шкіл, у яких приділяється увага

проблемам охороні здоров’я вихованців. В «Домі щастя» («Будинку

Радості») Вітторіно де Фельтре застосовували методи виховання, які повинні

були сприяти гармонійному розвитку «тіла, розуму і серця». Наставники

слідкували за дотриманням вихованцями правил особистої гігієни та

правильного харчування [67, с. 28–29].

Однак, на теренах країн Сходу, Азії, Закавказзя, в Московському царстві

епохи Середньовіччя процеси навчання й виховання перебували майже

цілком під контролем панівних релігійних течій і відповідних культових

структур, котрі у свою чергу, переймалися, передовсім, субстанцією духу

(душі) людини, а категорія «форми» (тіла) майже зовсім не бралася до уваги

саме в сенсі плекання фізичного здоров’я [125, с. 113].

З появою педагогіки, як самостійної галузі знань, науковці ХVІІ-ХVІІІ ст.

не лише вказують на необхідність збереження здоров’я дітей, але й дають

конкретні рекомендації з цього приводу. Класики зарубіжної педагогіки

(Я. Коменський, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, Д. Дістенверг та ін.), а

27

також вітчизняні (Г. Сковорода, К. Ушинський, О. Духнович,

І. Ставровський, П. Лесгафт та ін.) бачили вирішення проблеми збереження

здоров’я через привчання дитини до певних вправ, дотримання переліку

норм і правил.

Видатні педагоги-просвітителі залишили велику педагогічну спадщину,

що обстоює ідеї всебічного гармонійного розвитку особистості, помітне

місце серед яких займає проблема оздоровлення дітей. Так, особливістю

досвіду Й. Песталоцці в аналізованій сфері називається передовсім та, що

педагогом справа фізичного оздоровлення вихованців своєрідно

інтегрувалася в різні виробничі процеси, за допомогою зміцнення фізичного

здоров’я – молодих людей готували до різних професій і форм співпраці

[126, с. 7].

Цікавою є думка Я. Коменського, який писав, що «в інтересах кожної

людини постійно дбати про своє здоров’я. Адже якщо тендітна хатина

людського тіла, в якій перебуває небесний гість, буде якоюсь мірою ущербна,

чи розхитана, чи розслаблена, то що залишиться гостю, як не захворіти

самому з досади і тим самим обмежити свою діяльність?» [68, с. 112].

Кінцева мета виховання за Д. Локком також визначалась класичною

формулою гармонійного виховання особистості. Видатний педагог зазначав,

що «Здоровий дух у здоровому тілі – ось короткий, але повний опис

щасливого становища в цьому світі. Хто володіє і тим, і тим, тому лишається

бажати небагато» [68, с. 145].

Так само суголосно аналітики-педагоги мовлять про розроблену

французьким педагогом Ж.-Ж. Руссо достатньо струнку програму всебічного

виховання особистості, яка передбачала розумове, фізичне, моральне та

трудове виховання [127, с. 116].

Разом з тим, у працях вітчизняних педагогів і лікарів прослідковується

думка про те, що людина може бути здоровою, якщо у неї сформовані

відповідні світоглядні установки, певний рівень свідомості та переконань

(Н. Пирогов, К. Ушинський, В. Бехтерєв та ін.) [67, с. 31].

28

Здоров’ю нації особливу увагу завжди приділяла народна педагогіка.

Відомий вітчизняний етнограф М. Стельмахович, досліджуючи українську

народну педагогіку, зазначає, що народ давно збагнув нерозривний зв'язок

фізичного виховання з іншими сторонами формування особистості. Про це

свідчить і народна мудрість: «У здоровому тілі – здоровий дух», «Сила без

голови шаліє, а розум без сили мліє» та ін. [109. с. 37–38].

Щодо ефективності використання етнопедагогічного підходу в умовах

осучаснення ідей минуло, В. Струманський зауважує, що нині питання стоїть

не в реанімації давньої народної виховної практики, а у відродженні духу

взаємної любові й шанобливості з народним підтекстом, визнанні народної

педагогіки як джерела вдосконалення сучасної теорії навчання і виховання

[167].

Справжнім феноменом, а водночас і своєрідним продовженням і

розвитком етнопедагогіки українців XVII-XVIII ст. стала козацька

педагогіка, яка «внесла новий імпульс в українську народну педагогіку»,

стала її «вершинним виявом» [126, с. 7]. Козаки проявляли міцний фізичний

гарт, високу техніку самооборони, блискуче володіли в бою не лише різними

видами зброї, а й своїм тілом, важливе місце відводилося формуванню вмінь

плавати, переховуватись від ворога під водою, удосконалювати тіло й душу в

іграх, хороводах, різних видах змагань і боротьбі. Творчий екскурс до

історико-педагогічної спадщини українського народу дозволяє зробити

висновок щодо українського козацтва не тільки як культурно-історичного

феномена, а й підґрунтя та осередку розвитку глибокої духовності

національної культури та здорового способу життя [109, с. 37–38; 117].

Виховним ідеалом козацької педагогіки була гармонійно розвинена

особистість, звісно, у розуміннях відповідного часу. Система козацького

виховання була доволі багатою та різноманітною і значною мірою спиралася

на багатовіковий досвід народного етносу. При цьому бралися до уваги

відповідний досвід родинного виховання, вікові особливості дитини, її

29

духовна складова, яка покликана була гармонізувати особистість вихованця

[126, с. 7].

У дослідженнях М. Стельмаховича розкрита прихильність до народної та

козацької педагогіки Григорія Сковороди, де слушно наголошено про

козацьке походження педагога-поета-мислителя та на культивування ним

ідей козацької педагогіки [124, с. 396]. «… козацька педагогіка, на яку

широко спирався Г. Сковорода у своїй творчості, належить до унікальних

явищ не лише східнослов’янської, а й світової педагогічної культури. …

Традиційна українська родина виступає першою школою патріотизму,

національного єднання, місцем прищеплення дітям і молоді здорових норм і

навичок поведінки, кузнею шанування рідної мови, народних звичаїв,

традицій, свят, обрядів, символів, плекальницею історичної пам’яті поколінь,

людської і національної гідності, головним фактором етнізації особистості»

[163, с. 249].

Ціла низка важливих, конструктивних ідей у царині плекання «здоров’я

через освіту» відзначена у спадщині Г. Сковороди. Видатний філософ і

педагог, висуваючи ідею природного виховання, перший в історії української

думки науково обґрунтував надзвичайне значення принципу

природовідповідності, що є одним із базових в процесі формування

здорового способу життя особистості. Під природою людини філософ-

просвітитель розуміє обдарування, нахили, отримані від народження,

підкреслюючи, і що виховання посилює розвиток природних можливостей,

чим сприяє формуванню «справжньої людини» [87; 164; 117]. Деякі

дослідники зазначають, що «значної уваги Г. Сковорода надавав фізичному

вихованню дітей, вважав, що вони мають бути «тілесно здоровими». На його

думку, фізичному вихованню дітей сприяють праця, вправи, режим і

відпочинок, загартування організму, розваги» [145, с. 111].

Багатьма вченими слушно зазначається, що в основі етнопедагогіки,

зокрема й у сфері збереження та зміцнення здоров’я, лежить емпірично

здобутий досвід багатьох поколінь українців [126, с. 7]. У контексті

30

етнопедагогіки можна розуміти і сковородинський принцип

природовідповідності («сродності»), і його активне апелювання до

релігійного чинника, до молитви, якими утверджується здоровий дух у

здоровому тілі [124, с. 396].

Першими популяризаторами ідей здоров’язбереження були прогресивні

педагоги, погляди яких базувалися на етнопедагогічних традиціях

(І. Ставровський, О. Духнович, К. Ушинський) [27, с. 23].

У праці І. Ставровського значну увагу приділено розвитку фізичного

виховання молоді та формуванню елементарних навичок здорового способу

життя. Серед основних причин, які перешкоджають фізичному розвитку

дитини та негативно впливають на формування здорового способу життя,

педагог виділяє поведінку самого вихователя, а саме застосування ним

фізичного покарання, що впливає на здоров’я учня, а також застосування

психологічного тиску на дитину, який, у свою чергу, негативно впливає на

розумовий розвиток; недотримання особистої гігієни, порушення режиму

дня, дозвіл на читання ввечері без належного освітлення тощо [48; с. 92].

Важливе значення формування здорового способу життя в молодого

покоління обґрунтоване в працях О. Духновича. Педагог наголошував, що

фізичне виховання повинне здійснюватися насамперед у родинному колі,

даючи багато цінних порад батькам. У зв’язку з цим він рекомендував чітку

систему вправ: стрибки, біг, лазання по деревах, боротьба на піску, ігри на

воді, садіння і збирання квітів, грибів, ягід, а взимку – катання на санках,

ковзанах тощо [176].

Надзвичайно великий і цінний внесок до історії світової та національної

думки, зокрема й у сфері фізичного виховання та здоров’я, здійснив

К. Ушинський. Педагог усіляко підкреслював індивідуальну неповторність

кожної дитини, зазначаючи, що «…найкорисніше було б для здоров’я

людини, коли б фізична і розумова праця поєднувалися в її діяльності, але

цілковита рівновага між ними навряд чи потрібна. Людська природа така

гнучка, що здатна до найрізноманітнішого способу життя. Найсильніша

31

перевага праці розумової над фізичною і навпаки швидко переходить у

звичку і не шкодить організмові людини; тільки цілковиті крайнощі в цьому

відношенні є згубними» [177, с. 109]. Результати аналізу багатьох науковців

педагогічної спадщини К. Ушинського дають можливість стверджувати, що

педагог прямо чи опосередковано розкривав проблему здоров’язбереження

особистості, зокрема: здоров’я дитини немалою мірою залежить від

спадковості; єство кожної людини (дитини) складається з природного, що

корениться в тілесному організмі людини, і духовному, що формується в

житті під впливом виховання і обставин; важливу роль у фізичному

вихованні й гартуванні здоров’я дитини відіграє праця та зміна виконуваних

нею видів діяльності, а також чергування праці й відпочинку, дотримання

режиму харчування; фізичний стан дитини прямо пов'язаний з її психічним

здоров’ям; кожна дитина у своєму фізичному та психічному розвиткові

індивідуальна й потребує відповідного індивідуального реагування [129, с.

166; 90].

К. Ушинському належить авторство поняття «здорова педагогіка», яке він

трактував як комплекс виховних заходів із метою попередження негативних

впливів на загальний стан здоровя дітей [76; с. 114]. Багатий і вельми цінний

досвід педагога в цій сфері знайшов широку реалізацію в практиці багатьох

українських педагогів, зокрема, С. Русової та Г. Ващенка, а дещо пізніше –

В. Сухомлинського. Не втрачає той досвід своєї актуальності й донині, коли

проблема здоров’язбереження людини стоїть особливо гостро [129, с. 167].

Протягом віків український народ створював культурно-світоглядні

цінності, у яких фізична досконалість посідала головне місце поряд із

духовними, моральними та психічними якостями людини. Здоров’я дитини,

здоровий спосіб життя молоді історично визначалися як основа суспільного

багатства та підґрунтя здоров’я усієї нації [109, с. 37–38].

У контексті фізичного виховання, українським педагогом Г. Ващенком

була розроблена система тіловиховання. Ключовим постулатом тут була

системна, органічна, взаємообумовлююча єдність категорій тіла і духу:

32

«Завдання тіловиховання є не тільки зміцнення здоров’я, розвиток м’язової

сили і спритності, а й розвиток духовних сил людини: зміцнення її волі,

вироблення витривалості, здібності керувати своїм тілом як знаряддям духу».

У системній єдності педагог розглядав здоров’я фізичне та здоров’я психічне

[126, с. 9].

Емпіричним шляхом народна педагогіка дійшла висновку, що вдале

просування фізичного розвитку дитини сприяє виробленню таких важливих

рис, як наполегливість, відвага, рішучість, чесність, дисциплінованість, потяг

до праці, упевненість у своїх можливостях, оптимізм, колективізм, здатність

до переборення труднощів [164, с. 152].

У педагогічній теорії і практиці А. Макаренка також прослідковується

ідея гармонійного розвитку особистості. Однак, за словами Р. Поліщука,

педагог допускав і «негармонійне» виховання, за умови що його допускає

суспільний запит відповідного часу. Особливістю діяльності А. Макаренка

було й те, що він працював зі специфічним контингентом вихованців –

безпритульними, малолітніми правопорушниками і злочинцями в стінах

трудової колонії, а це теж мало вплив на вибір шляхів, методів і змісту

виховання. Педагог достатньо детально і фахово аналізував виховні

можливості праці, її вплив на фізичне та психічне здоров’я дитини, іншими

словами розглядав процес оздоровлення через працю і здоров’я задля праці.

Безпосереднім засобом фізичного оздоровлення дитини А. Макаренко вважав

заняття фізкультурою і спортом, зокрема, в трудових колоніях

практикувались позавиробничі, секційні, змагальні види спорту, широко

культивувалася військова гімнастика. У цілях формування здорового способу

життя, значну роль педагог приділяв дотриманню правил і норм особистої

гігієни вихованців, вирішуючи це саме з педагогічних, виховних позицій

[126, с. 10-12;]. Таким чином, проблема здоров’язбереження особистості

знаходила реалізацію в педагогічній спадщині А. Макаренка, хоча й

відзначалась рядом специфічних рис.

33

Цікавими і актуальними в розрізі аналізу проблеми є думки видатного

вітчизняного педагога В. Сухомлинського. Педагог приділяв увагу досвіду

Г. Сковороди, К. Ушинського, М. Пирогова, А. Макаренка, гуманістичним

ідеям західної педагогіки, активно культивував досвід народної педагогіки,

педагогіки родинної. Він запропонував ідею про те, що попередження хвороб

і схильність до захворювань, зміцнення організму – головні умови

повноцінної розумової праці, що проблема збереження здоров’я залежить в

значній мірі від духовного життя, у тому числі і від культури розумової праці

[170, с. 97]. Педагог писав: «Досвід переконав нас у тому, що приблизно у

85% усіх невстигаючих учнів головна причина відставання у навчанні –

поганий стан здоров’я, якесь нездужання або захворювання, найчастіше

зовсім непомітне і таке, що можна вилікувати тільки спільними зусиллями

матері, батька, лікаря та вчителя» [171, с. 125].

Унаслідок багатолітніх спостережень за станом здоров’я учнів у

Павлиській школі, педагог зробив висновок, що «у вивченні дитини – її

здоров’я має бути предметом особливої уваги педколективу». Ним був

розроблений аспект оздоровлення через працю, також постійну увагу педагог

приділяв проблемі психічного здоров’я вихованців, яке має безпосередній

зв'язок зі здоров’ям фізичним [126, с. 13; 102]. Особлива увага

В. Сухомлинського до здоров’я учнів визначає актуальність його

педагогічної спадщини серед сучасних науковців і стає важливою складовою

новітніх галузей знань і практик, дотичних до оздоровчої сфери.

Кінець ХХ ст. характеризується глибокою неузгодженістю природних,

соціальних і духовних основ людини із середовищем її життєдіяльності, що

змушує науковців серйозніше звертати увагу на питання профілактики

хвороб і ролі самої людини у цьому процесі.

Виникає різноманітна кількість визначень понять здоров’я та здорового

способу життя, які можна поєднати у три основні напрямки: філософсько-

соціологічний (здоровий спосіб життя як інтегральний показник культури і

соціальної політики суспільства (П. А. Виноградов та ін.); медико-

34

біологічний (як гігієнічна поведінка, що базується на науково-обґрунтованих

санітарно-гігієнічних нормах (Н. М. Амосов, Ю. П. Лісіцин, І. І. Брехман та

ін.); психолого-педагогічний (провідна роль належить мотиваційно-ціннісним

установкам, поведінці і ціннісно-орієнтованій діяльності особистості для

створення свого соціокультурного макро- та мікросередовища

життєдіяльності) [67, с. 32].

У 1982 році російський вчений І. Брехман уперше акцентував увагу на

основах збереження і зміцнення здоров’я практично здорових людей,

назвавши обґрунтоване вчення «валеологією» (від лат. valeo – «здоров’я»,

«бути здоровим»). Дане вчення стало початком нового міждисциплінарного

науково-педагогічного напрямку, обґрунтовуючи науку про здоров’я як

інтегральну, що формується на основі біології, психології, екології,

медицини, теорії і практики фізичної культури та ін. [16]. Нині головною

метою валеологічної освіти є озброєння людини науково-теоретичними

знаннями про формування, збереження і зміцнення здоров’я та практичними

знаннями оздоровлення організму.

Сучасний стан наукових досліджень проблеми здоров’я людини

характеризується спробами системного підходу до реалізації ідей

фізкультурно-оздоровчої та освітньо-профілактичної роботи в різноманітних

соціальних інститутах суспільства. Актуальність досліджень пояснюється

значенням педагогічної науки у вирішенні соціальних проблем охорони

здоров’я учнів та студентської молоді через залучення їх до здорового

способу життя.

Більшість науковців при обґрунтуванні положень своїх концепцій та ідей

виходять із цілісного розуміння сутності феномену людини, цілісності її

здоров’я (фізичного, психічного, соціального, духовного) і здорового способу

життя. Серед факторів здоров’я багато вчених виділяють спадковість, деякі –

стан природного і соціального середовища. Загальним для усіх теорій є

використання системного, особистісно-орієнтованого та діяльнісного

методологічних підходів.

35

Серед основних принципів забезпечення здоров’я студентської молоді в

даних теоріях робиться акцент не лише на принципах збереження, зміцнення,

але і формування здоров’я через залучення особистості до здорового способу

життя. Однак сутність феномену «здорового способу життя», складових

способу життя, що сприяють здоров’ю і сам процес його формування у

різних теоріях трактуються по-різному [55, с. 9–10].

Аналіз наукових досліджень вказує на посилення інтересу до пошуку

шляхів означеної проблеми, оскільки останніми роками захищено низку

дисертацій, дотичних до проблеми здоров’язбереження молодого покоління,

в т. ч. студентства. Питання здорового способу життя порушують багато

дослідників, зокрема визначення категоріально-понятійного апарату

розкрито у роботах Н. Завидівської, Н. Башавець, В. Оржеховської,

Г. Власова, О. Дубогай, В. Бобрицької, В. Горащука, Р. Раєвського та ін.

Серед учених, предметом наукових розвідок яких є формування ціннісних

орієнтацій молоді на здоров’язбереження, цікавими є дослідження Н.

Башавець, З. Літвінової, О. Соколенко, Є. Жданова, Т. Сергєєва та ін.

Аналіз педагогічних умов формування здорового способу життя розкрито

у дослідженнях Ю. Драгнєва, Л. Єлькової, С. Закопайло, В. Кузьменко,

Н. Башавець, Л. Соколенко та ін.

Різні аспекти проблеми формування здорового способу життя у

позааудиторній роботі вивчали Є. Пранова, І. Шостак, О. Жабокрицька,

Д. Солопчук та ін.

Багато науковців звертаються до проблеми формування культури

здоров’я, а саме С. Кириленко, І. Шостак, Л. Ізбаш, Г. Кривошеєва,

О. Куделіна, Ю. Драгнєв, О. Гладощук, Л. Терешко та ін.

Ряд наукових досліджень присвячені особливостям застосування

здоров’язбережувальних технологій в навчально-виховному процесі

(Є. Глєбової та ін.).

Деякі дослідження присвячені питанню здоров’язбереження студентів

закладів вищої освіти різного спрямування. Так, І. Смолякова запропонувала

36

методику формування здорового способу життя студентів технічних

спеціальностей у процесі фізичного виховання [149]. Науково-обґрунтовану

модель формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації

студентів економічних закладів вищої освіти на підставі системного,

аксіологічного, ґендерного підходів запропоновано Н. Башавець [8].

Г. Власов обґрунтував й експериментально перевірив педагогічну технологію

формування здорового способу життя студентів медичних закладів вищої

освіти, яка спрямована на оздоровчу роботу, валеологічну освіту та

інформаційно-консультативну діяльність з питань збереження здоров’я

засобами фізичного виховання [26]. І. Шостак обґрунтував та

експериментально перевірив педагогічні умови формування культури

здоров’я студентів медичних коледжів у позааудиторній діяльності [189], а

Л. Ізбаш – студентів політехнічного коледжу у системі фізичного виховання

[60]. О. Плаксіна розробила модель формування ціннісного відношення до

здорового способу життя у студентів педагогічних спеціальностей [120].

Таким чином, історія світової та вітчизняної педагогічної думки доволі

переконливо засвідчує, що в кожній із цивілізаційних епох знаходилися

люди, мислителі і практики, яким небайдужими були проблеми

здоров’язбереження особистості в умовах навчально-виховного процесу.

Аналіз досліджень останніх років засвідчив, що проблема формування

всебічно розвиненої, здорової особистості студента набула доволі

ґрунтовного висвітлення в наукових джерелах. У дослідженнях науковці

розглядають загальнотеоретичні питання формування здорового способу

життя, розкривають зміст, форми та методи виховання навичок

здоров’язбереження, механізми управління процесами формування та

реалізації заходів, технології та методики формування здорового способу

життя, питання формування ціннісних орієнтацій молоді на здоров’я та

здоровий спосіб життя. Однак поза увагою дослідників залишилися питання,

пов’язані з формуванням здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів аграрних закладів вищої освіти, визначення його сутності та

37

структури, що зумовлює необхідність проведення роботи в цьому напрямі.

Проблема формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

аграрних закладів вищої освіти не була предметом спеціального дослідження

учених.

38

1.2. Сутність і структура поняття «здоров’язбережувальний стиль

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти»

Людина як активний суб’єкт суспільства є одним із чинників, що

створює умови та обставини для власного і суспільного життя у цілому.

Окремі аспекти даного питання вже стали предметом наукових праць

вітчизняних та зарубіжних учених, однак проблеми переважно

висвітлюються на фоні зміни та розвитку або певних суспільних процесів –

економічних, політичних, соціокультурних, або змін соціальних інститутів –

власності, держави, армії, сім’ї, освіти тощо. Важливим і малодослідженим

залишаються питання життєдіяльності особистості, розглянуті через аналіз їх

способу і стилю життя [166, с. 26].

Нині науковці намагаються подолати фрагментарність у тлумаченні

цієї проблеми в межах однієї науки та практики. Сучасне бачення загальних

тенденцій здоров’язбереження особистості полягає в міжпредметному

підході в області соціальних і гуманітарних наук. Разом із тим, за останні

роки докорінно змінилась система суспільних відносин, що вплинуло на

формування нового способу життя та урізноманітнення нових стилів життя.

На сьогодні, в період несприятливої політичної, соціальної, культурно-

освітньої ситуації в Україні, конфлікту на Сході держави, людині важко

визначитись із власним індивідуальним способом поведінки, тому що він,

насамперед, має риси виживання та пристосування до реалій сьогодення.

Життєва стратегія обмежується, вона втрачає масштабність, адже особистість

намагається у першу чергу задовольнити свої фізичні, базові потреби – в їжі,

одязі, утриманні житла. Задоволення ж культурних, дозвіллєвих,

пізнавальних, креативних потреб, потреб у повноцінній підтримці і

збереженні власного здоров’я втрачає свою першочерговість [166].

Актуальність проблеми виживання людства науковці передбачила ще

на початку ХХ століття (В. Вернадський, П. Тейяр де Шарден), однак

особливо гостро вона постала на межі століть. Свідченням цього є низка

міжнародних заходів (Австралія, 1988, Швейцарія, 1989, Швеція, 1991,

39

Індонезія, 1997, Україна, 2000), проведених під егідою ВООЗ. Так, науковці

ВООЗ розробили стратегію «Здоров’я для всіх до 2000 р.», яка набула свого

розвитку в наступному не менш глобальному проекті «Здоров’я–2020» та

«Здоров’я для всіх-21» [56; 57]. «Здоров’я–2020» – європейська стратегія

охорони здоров’я, що спрямована на поліпшення здоров’я людей та

покращення їхнього благополуччя, забезпечення системи охорони здоров’я,

орієнтованої на потреби людей, що надає допомогу високої якості [56].

Процес поступової європейської інтеграції України передбачає

орієнтацію українського соціуму на європейські цінності, зокрема й цінності

в системі ставлення до здоров’я людини [108; с. 48].

З метою забезпечення виконання в Україні стратегії ВООЗ «Здоров’я–

2020» розроблено проект Загальнодержавної програми «Здоров’я–2020:

український вимір». Метою цієї програми є збереження та зміцнення

здоров’я, профілактика захворювань, зниження захворюваності, інвалідності

і смертності населення, підвищення якості та ефективності надання медичної

допомоги, забезпечення соціальної справедливості та захисту прав громадян

на охорону здоров’я [80, с. 195].

За даними Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи,

майже 60% українців живуть за межею бідності, а за даними ООН 2016 року

ця цифра сягає 80% [191, с. 481].

Принципу організації життя як очікування дотримується нині більшість

українців, особливо жителів сільської місцевості, які складають основу

студентської молоді аграрних закладів вищої освіти України. Дослідження

процесу здоров’язбереження студентської молоді викликає особливий

інтерес оскільки даній категорії населення дуже важко притримуватись

основних принципів здорового способу життя. Пов’язане це з неправильним

та несвоєчасним харчуванням, систематичне недосипання, рідким

перебуванням на свіжому повітрі, виконанням самостійної навчальної роботи

в години, відведені для нічного сну та ін. Окрім того, дослідження свідчать,

40

що їх рухова активність, для прикладу, триває приблизно 15 хвилин на день,

хоча гігієнічна норма становить 2 години.

Студентські роки припадають на підлітковий та юнацький вік розвитку

особистості. Підлітковий вік є складним та тривалим періодом підготовки до

дорослого життя в суспільстві, а юність – його першим періодом, що

характеризується відповідальністю за власну долю, за майбутнє щасливе

здорове життя. Дитинство залишається в минулому, а відчуття того, що все

життя попереду, дає можливість експериментувати, легко переносити

помилки і бути в активному пошуку власного життєвого шляху, без страху

зробити непоправну помилку [23]. Саме тому, в цей період певна частина

юнаків та дівчат вибирають життєвий шлях, пов'язаний із спробою паління,

вживання алкоголю, наркотиків та ін. шкідливих звичок, втягненням у

кримінальні угрупування. Такий вибір може бути наслідком життєвих

невдач, погіршення стану власного здоров’я, що в свою чергу призведе до

невдалої реалізації планів, розчарування та розгубленості.

Таким чином, формування здоров‘язбережувальної діяльності у

студентської молоді має свої особливості порівняно з її формуванням у

інших соціальних верств населення. Окрім вищезазначеного, впливу має

піддаватися практично сформована особистість з усвідомленою системою

уявлень та переконань щодо власного ведення здоров’язбережувального

стилю поведінки.

Життєвий вибір на користь здоров’язбереження, зроблений у студентські

роки, буде залежати від спрямованості особистості на

здоров’язбережувальний стиль поведінки, домінуючої мотивації щодо нього

та здоров’язбережувальних ціннісних орієнтацій, що, в свою чергу,

визначатиме подальший життєвий успіх і спрямованість дорослої

особистості на професійну самореалізацію.

Ураховуючи дані обставини, необхідно змінювати підхід у дослідженні

здоров’язбереження особистості студента, формуванні його культури

здоров’я та освітньо-просвітницького розвитку в галузі окресленої проблеми.

41

Важливим завданням у роботі є визначення змісту поняття

«здоров’язбережувальний стиль поведінки студентів агарних закладів вищої

освіти». Тому вважаємо доцільним проаналізувати сутнісний зміст та

звернутись до аналізу наукових підходів у трактуванні понять «здоров’я»,

«спосіб життя», «стиль життя» та «здоровий спосіб життя», які мають

ключове значення для подальшого дослідження.

Одним із основних для нашої роботи є поняття «здоров’я», оскільки від

нього залежить продуктивність будь-якої діяльності людини. Нині визначень

даного поняття існує багато, що пояснюється великим науковим інтересом до

нього серед досліджень з різних галузей наук (педагогіки, філософії,

соціології, психології, валеології, медицини та ін.).

Відповідно до Статуту Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ),

трактування поняття здоров’я як «стану повного фізичного, душевного і

соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних

дефектів» нині вважається як найбільш загальновідоме та загальновживане.

Критичне осмислення безлічі визначень поняття здоров’я свідчить про те,

що воно багатобічне. У своїх дослідженнях Н. Башавець [7; 8]

систематизувала наукові підходи щодо визначень даного поняття. Зокрема,

низка педагогів трактують здоров’я як стан: цілісний гармонійний стан, який

залежить від дотримання людиною оптимальної організації своєї

життєдіяльності; стан постійної усвідомленості і відповідальності людини

перед собою та довкіллям; стан організму людини, коли функції всіх його

органів і систем урівноважені із зовнішнім середовищем та відсутні

хворобливі зміни; стан, що суттєво залежить від способу життя; природний

динамічний стан організму, що характеризується його самоврівноваженістю і

врівноваженістю та гармонією з довкіллям у духовному, фізичному, а також

соціальному плані; цілісний стан людини, який дозволяє їй виконувати

біологічні та соціальні функції тощо.

Деякі педагоги здоров’я розглядають як чинник: чинник добробуту,

процвітання, життєдіяльності людини; основний чинник в успішному

42

засвоєнні обраної спеціальності, оскільки тільки здорова людина має

здібність успішно навчатися та мати високу працездатність тощо.

Існують визначення даного поняття як можливість отримувати

задоволення від своєї роботи, прагнути до самовдосконалення, відрізнятися

від інших молодістю духу та внутрішньою красою; як потреба людини,

визначальна здатність її до праці, що забезпечує гармонійний розвиток

особистості; як здібність до самозбереження, саморозвитку та

самовдосконалення; як багатовимірний динамічний процес пристосування до

мінливих умов довкілля.

Ряд дослідників визначають здоров’я як рівновагу: стійка й динамічна

рівновага процесів усіх сфер життєдіяльності людини; здібність зберігати

рівновагу між організмом і внутрішнім та зовнішнім середовищем; здатність

зберігати стійкість функціонування всіх систем організму в умовах

життєдіяльності та професійної праці тощо.

У власних же дослідженнях Н. Башавець розглядає здоров’я як цінність

людини, яка виявляється через стійкий фізичний, соціальний, психологічний,

духовний стан і дозволяє повноцінно виявляти себе в будь-якому виді

діяльності (навчальній, професійній, спортивній, побутовій тощо) [8].

Нами було проаналізовано та доповнено перелік науковців, які

представили свої дослідження впродовж останніх років. Зокрема, Н. Козак

(2016) визначає здоров’я як багатовимірну форму характеристики стану

благополуччя особистості, зумовленого взаємозв’язаним гармонійним

функціонуванням фізичної, психічної, духовної, соціальної сфер, що робить

життя людини щасливим [66]. І. Шостак уточнює дане поняття як загальний

(фізичний, біологічний, психічний, духовний) стан організму, рівень якого

дає змогу реагувати на подразники навколишнього середовища та

можливість адаптуватися до них [189, с. 6]. А. Бобро під поняттям здоров’я

розуміє гармонійне поєднання високо розвинених фізичного, психічного,

соціального, духовного його компонентів у особистості [14].

43

Узагальнюючи різні тлумачення поняття здоров’я, вважаємо, що здоров’я

можна визначити як стан гармонійного функціонування фізичної, психічної,

духовної та соціальної сфер особистості, що забезпечує її повноцінну

реалізацію в будь-якому виді діяльності.

За даними ВООЗ, здоров’я людини на 50–55 % визначається умовами та

способом життя, на 25 % – екологічними умовами, на 15–20 % – здоров’я

обумовлене генетичними факторами і лише на 10–15 % – діяльністю системи

охорони здоров’я [180, с. 5]. Отже, найважливішим чинником, що визначає

рівень здоров’я особистості є її спосіб життя.

Спосіб життя окремої людини є об’єктивною умовою існування,

найважливішою детермінантою становлення її як особистості,

детермінантою, що задає граничні межі її суспільного існування. Спосіб

життя розглядається науковцями як типові форми життєдіяльності

соціальних суб’єктів, що зумовлені соціальними інститутами, соціально-

політичним та економічним ладом, культурою [166, с. 27]. За визначеннями

багатьох учених, спосіб життя має складну структуру, яка інтегрує потреби,

інтереси та цілі, реалізація яких є умовою життєдіяльності людини.

У науковій педагогічній літературі «спосіб життя» розуміють як

біосоціальну категорію, яка поєднує уяву про певний тип життєдіяльності

людини і пов’язана з особливостями повсякденного життя людини, які

охоплюють її діяльність, буття, форми використання дозвілля, задоволення

матеріальних та духовних потреб, участь у суспільному житті, норми і

правила поведінки [8].

Науковці поділяють спосіб життя особистості на здоровий та нездоровий.

Для здорового способу життя характерні такі складові, які забезпечують

людині задоволення від життя і позитивно впливають на її здоров’я, зокрема,

це: відсутність шкідливих звичок; рухова активність, спрямована на

підвищення рівня фізичного розвитку; загартовування; збалансоване

раціональне харчування; особиста гігієна; активний відпочинок, сприятливий

рівень психічної і фізичної безпеки в умовах активної життєвої позиції;

44

задоволення роботою, наявність стимулів і умов професійного розвитку;

психофізіологічне задоволення в сім’ї тощо.

Відповідно, складові нездорового способу життя мають протилежну

направленість та пов’язані з дискомфортом, нервово-психологічними

розладами, накопиченням негативних емоцій, що призводить до

незадоволеності в сімейному мікрокліматі та відносинами у трудовому

колективі.

Проблема формування здорового способу життя молоді є досить

актуальною і поширеною у сучасних наукових дослідженнях, однак єдиного

загальноприйнятого визначення немає. Науковці з метою пошуку шляхів

покращення стану здоров’я молоді та якості її життя, поняття здорового

способу життя тлумачать по-різному, беручи за основу ключові його

характеристики.

У результаті науково-теоретичних пошуків дослідниками визначено, що

здоровий спосіб життя є інтегративним поняттям, що відображає стиль

життя, за якого людина: прагне зміцнення здоров’я, здатна високоефективно

працювати, вміє самостійно відновити й оздоровити свій організм; збагачує

внутрішній світ, розвивається духовно; відмовляється від шкідливих звичок,

має навички раціоналізації розпорядку добової діяльності й збалансованого

харчування; здатна до самоконтролю за станом власного здоров’я, за

наслідками впливу фізичного навантаження [132, с. 6].

Також потрібно зауважити, що відповідно до Оттавської Хартії (1986), що

відіграла важливу роль у сучасній історії формування здорового способу

життя, існує п’ять напрямів його формування, які визначають основу

наукових досліджень з даної проблеми: сприяння запровадження «здорової»

політики; створення сприятливих природних і соціальних середовищ;

розвиток активності громад і організацій; розвиток персональних навичок

здорового способу життя; переорієнтація пріоритетів системи охорони

здоров’я від лікування на профілактику.

45

Науковці зазначають, що здоровий спосіб життя активізує процес

самовдосконалення особистості та створює для неї таке мікросоціальне

середовище, в умовах якого виникають реальні передумови для високої

творчої самовіддачі, працездатності, суспільної активності та психологічного

комфорту. Зміст здорового способу життя відображає результат

використання відповідного стилю поведінки, спілкування, організації

життєдіяльності, що набуває рис традиційного.

Узагальнюючи точку зору науковців, ми вважаємо, що здоровий спосіб

життя – це форма життєдіяльності особистості, яка орієнтована на

збереження, підтримку та покращення особистого та суспільного здоров’я,

забезпечуючи людині гармонійний розвиток, підвищення рівня

працездатності та задоволення від життя.

Повернемось до категорії способу життя, аби проаналізувати більш

детальніше сутність понять «стиль життя» та «здоров’язбережувальний стиль

поведінки». У дослідженнях відомого валеолога Ю. П. Лісіцина виокремлено

основні складові способу життя, а саме: рівень життя (економічна категорія),

якість життя (соціальна категорія), уклад життя (соціально-економічна

категорія) та стиль життя як категорія соціально-психологічна. Стиль життя,

на думку вченого, враховує певну комунікативну лінію поведінки та

відповідний до статусу стиль спілкування (стосунки між батьками та дітьми,

чоловіком та дружиною, етичні та естетичні цінності в суспільстві тощо)

[81].

Загальноприйнятою науковою точкою зору є той факт, що серед усіх

категорій способу життя, стиль життя є однією з найбільш динамічних

складових, який здатен змінюватись під впливом як внутрішніх, так і

зовнішніх факторів розвитку особистості, зокрема перебудовуватись завдяки

цілеспрямованому педагогічному впливові при створенні спеціального

педагогічного забезпечення [140].

Традиційне першочергове поняття «стиль» було естетичною категорією,

що в перекладі із грец. stylos означало паличку для письма. Пізніше його

46

значення поширилось на увесь простір культури (стиль культури, стиль

мислення, стиль мистецтва), а згодом і життєвої поведінки людини,

розкриваючи її стиль життя. Нині категорія «стиль життя» використовується

у психолого-педагогічних, соціологічних, економічних, культурологічних та

інших суспільних науках, що розкривають його суть в залежності від

специфіки вивчення сфери діяльності людини [159]. Операціоналізація

поняття «стиль життя» передбачає аналіз практик як комплекс уявлень,

цілей, установок, правил та дій [65].

Стиль життя виступає характеристикою того як індивід організовує і

здійснює характерними для нього засобами своє життя, постає як цілісна

система стійких рис життєдіяльності, яка формується на основі

індивідуальних потреб і здібностей особистості [113]. Як зазначає

А. Домаранська, стиль життя залежить швидше від суб’єктивних факторів,

ніж об’єктивних, зокрема від сенсу, який індивід вбачає в житті. Таким

чином, індивідуалізація способу життя особистості відтворюється в її стилі

життя, що розкривається через лінію поведінки, відповідну статусно-

рольовому становищі індивіда в суспільстві, та сукупності взірців поведінки,

які фіксують стійкі риси, манери, смаки, схильності та вподобання людини

[46].

Проведений аналіз наукових джерел дав змогу встановити, що за своїм

змістом стиль життя – це, обумовлена соціально-психологічними

факторами, модель організації життя особистості, що включає комплекс

уявлень, цілей, установок, правил та зразків поведінки.

У сучасній науці стиль життя розглядають як соціально-психологічний

аспект способу життя, як спосіб повсякденної поведінки людини, тому стиль

життя розкриває лише ті життєві цінності людини, які проявляються в її

поведінці [134].

З поняттям «здорового способу життя» тісно пов’язане поняття

«здоров’язбережувальна поведінка». Науковці у визначенні даного поняття

перераховують основні складові характеристики здорового способу життя.

47

У науковій літературі поведінка характеризується як різновид внутрішньої

і зовнішньої активності людини, що відображається в її взаємодії з

оточуючих середовищем. Психологи розглядають дане поняття як результат

низки усвідомлюваних дій, учинків, що виступають специфічним видом

розумово-вольової дії суб’єкта та розкривають його ставлення до

навколишнього світу. Важливим постає питання вибору відповідного стилю

поведінки та формування власної поведінкової лінії.

Першочергово поведінкою вважалися лише видимі прояви, за якими

можна спостерігати (вчення біхевіоризму), згодом необіхевіористи

доповнили її структуру внутрішніми станами, пов’язаними із зовнішніми

проявами [165].

Низка дослідників зазначають, що поведінка – це особлива форма

діяльності, при чому діяльність стає поведінкою тоді, коли мотивація

людських дій з предметного плану переходить до плану особистісно-

суспільних відносин. Природа поведінки доступна для безпосереднього

спостереження, тому є предметом широкого спектру наукових досліджень.

Поведінка людини підпорядкована її світоглядній орієнтованості на

здоров’язбереження, тобто ефективність її здоровязбережувальної діяльності

залежить від усвідомлення важливості та життєвозначущості цих дій. Аналіз

педагогічної літератури свідчить про те, що світогляд є відображенням

ставлення людини до духовних цінностей, суспільства та до всього світу в

цілому [8].

Цікавою є думка науковців В. Іванова, Є. Бистрицького, М. Тарасенко,

В. Козловського, які під формуванням світогляду розуміють підвищення

освітнього рівня людини зі світоглядних питань, при цьому, щоб світоглядні

уявлення стали поштовхом до дії, знання повинні трансформуватися через

духовну сферу в переконання, оскільки природа світогляду має не

теоретичний, а духовно-практичний характер [58].

Поведінковий компонент у структурі здорового способу життя

особистості відіграє одну з основних ролей побудови моделі життєдіяльності

48

людини. Це проявляється у звичках, манерах, стійких способах реагування на

різні соціальні ситуації та взаємовідносини в групах. Потрібно зауважити, що

в останні роки дедалі помітнішими стають відмінності між поколіннями у

поведінкових проявах особистості стосовно здоров’язбереження. Зумовлене

це, насамперед, поширенням у різних країнах світу споріднених орієнтацій та

життєвих цінностей, що породжують нові норми і зразки поведінки.

Моральний та комунікативний компоненти здорового способу життя тісно

пов’язані з поведінковим, адже перший направлений на дотримання

моральних норм і правил поведінки в процесі активного відпочинку чи

психофізіологічного задоволення у відносинах з іншими, а останній –

дотримання певної комунікативної здоров’язбережувальної програми

поведінки, втіленої в конкретну комунікативну дію, вчинок.

В. Корченов у своїх дослідженнях взагалі доводить, що здоровий спосіб

життя – це цілеспрямована поведінка, яка забезпечує збереження і підтримку

психічного і фізичного здоров’я [73].

На підставі узагальнення вищезазначеного, ми вважаємо, що

здоров’язбережувальний стиль поведінки потрібно розуміти як систему

способів і прийомів, які спрямовані на підтримку та збереження здоров’я та

передбачають оволодіння відповідними валеологічними знаннями,

використання умінь та навичок, необхідних для усвідомлення важливості

здоров’я як основної ціннісної орієнтації особистості та її готовності до

використання оздоровчих методик в процесі життєдіяльності. Відповідно,

здоров’язбережувальний стиль поведінки студентів аграних закладів вищої

освіти розуміємо як систему способів і прийомів, які спрямовані на

підтримку та збереження здоров’я та передбачають оволодіння

відповідними валеологічними знаннями, використання умінь та навичок,

необхідних для усвідомлення важливості здоров’я як основної ціннісної

орієнтації особистості студента аграрного закладу вищої освіти та її

готовності до використання оздоровчих методик в процесі

життєдіяльності.

49

Виокремлення ефективних педагогічних умов формування


вищої освіти прямо залежить від розуміння структури даного поняття та

розкриття основних його складових компонентів. Перш за все, важливо

з’ясувати сутність поняття «структура». Ми надаємо перевагу

обґрунтованому у науковій літературі підходу, відповідно до якого дане

поняття розглядають як «наявну цілісність, представлену у вигляді елементів

з їх взаємозв’язками, взаємодією у процесі функціонування системи» [138, с.

59]. Науковці зазначають, що будь-яку систему можна охарактеризувати на

основі існуючих зв’язків і відношень між її елементами, тобто на основі її

структури; поведінка системи обумовлюється поведінкою її окремих

елементів і властивостями її структури [85, с. 65].

Сучасні наукові дослідження поняття «структури» та її компонентів у

галузі здоров’язбереження охоплюють різноманітні аспекти даного питання,

зокрема, існує ряд досліджень, що розкривають структуру ціннісного

ставлення студента до процесу здоров’язбереження.

Так, науковець З. Літвінова структуру ціннісного ставлення студента до

процесу здоров’язбереження проаналізувала через єдність таких

компонентів, як когнітивно-мотиваційний (усвідомлення особистістю

сутності культури здоров’я, вартісного оцінювання знань, умінь та навичок у

сфері валеологічної діяльності, пов’язаної зі зміцненням психологічного й

соціального здоров’я особистості), емоційний (формування потреби в

збереженні та зміцненні здоров’я, саморозвиток особистості на тлі

позитивних емоцій) і конативно-вольовий (психологізація способу життя

особистості, вияв її вольових якостей, спрямованих на подолання труднощів,

які постають на шляху до досягнення оптимального рівня здоров’я) [82].

О. Соколенко ціннісне ставлення студентів педагогічних закладів вищої

освіти до свого здоров’я називає складним особистісним новоутворенням і

характеризує як сукупність мотиваційного, когнітивного, афективного та

конативного компонентів, що базуються на сукупності мотивів до

50

покращення здоров’я; готовності до саморозвитку; здатності до ведення

здорового способу життя, ціннісного осмислення теоретичних знань та

уявлень про здоров’я; створення образу свого ставлення до здоров’я,

переваги цінностей здоров’я в ієрархії термінальних цінностей; відчутті

відповідальності за своє здоров’я та підвищенні активності студентів до

реалізації здорового способу життя на підставі створення індивідуальної

оздоровчої програми [151]. Дані дослідження мають науковий інтерес для

нашої роботи, оскільки через здоров’язбережувальний стиль поведінки

особистість демонструє ієрархію цінностей, які вона поділяє, завдяки яким

задовольняє потреби й реалізовує свої інтереси у повсякденній

життєдіяльності.

Великий обсяг напрацювань є у галузі дослідження структури культури

здоров’я та здорового способу життя студентів. На думку І. Смолякової,

структуру здорового способу життя студентів технічних закладів вищої

освіти складають наступні її компоненти: раціональна праця, раціональне

харчування, раціональна рухова активність, загартовування, особиста гігієна,

психогігієна, відмова від шкідливих звичок (тютюнопаління, вживання

алкогольних напоїв, наркотиків), добовий режим [149, с. 10].

Розроблена модель удосконалення культури здоров’я студентської молоді,

за О. Гладощук, представлена сукупністю трьох компонентних блоків:

інформаційно-змістового, емоційно-мотиваційного та діяльного [30].

У дослідженні Л. Соколенко визначено структуру культури здорового

способу життя, яка включає три взаємопов’язані компоненти: когнітивний

(знання про норми і цінності різних аспектів здорового способу життя та

засоби їх дотримання), мотиваційно-ціннісний (емоційно-позитивне

ставлення до норм і цінностей здорового способу життя та мотивація на

реалізацію всіх аспектів здорового способу життя), практично-поведінковий

(практичні вміння і навички дотримуватися норм і цінностей здорового

способу життя, активне їх використання з метою самовдосконалення) [150].

51

В основу запропонованої моделі формування культури

здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів

Н. Башавець покладено розуміння цієї культури як сукупності трьох

компонентів: світоглядного (усвідомлення цінності здоров’я, настанови на

здоров’язбереження, уявлення про ідеал здорової особистості, відчуття себе

гармонійною людиною, сформованість свідомого ставлення до важливості

здоров’язбереження для повноцінної професійної та життєвої самореалізації),

пізнавального (включає всю систему знань у галузі здоров’язбереження в

соціальному, духовному, психічному й фізичному аспектах) й поведінкового

(характеризує результат опанування студентом необхідного обсягу вмінь і

навичок виконання здоров’язбережувальних дій) [8].

У науковій роботі А. Бобро виокремлено та обґрунтовано структуру

соціального здоров’я студентської молоді, що включає когнітивний

(теоретичні знання щодо основ соціального здоров’я), мотиваційно-

потребовий (усвідомлення необхідності бути соціально здоровою

особистістю), емоційно-вольовий (гармонійна взаємодія, що включає

взаємоповагу, взаєморозуміння, безконфліктність, відсутність девіантної

поведінки, позитивні моральні якості), рефлексивний (здатність до

самоаналізу) та діяльнісно-поведінковий (активна життєва позиція)

компоненти [14]. Дана робота є для нас цікавою, оскільки соціальне здоров’я

є невід’ємною складовою здоров’язбережувального стилю поведінки

студентської молоді.

Таким чином, дослідники, які займаються вивченням проблеми

здоров’язбереження, вирізняють структуру взаємопов’язаних компонентів,

кожний з яких відповідає за певну сферу, забезпечуючи внутрішні процеси та

зовнішні прояви здорової особистості. Зважаючи на це, вважаємо доцільним

звернутись до розгляду структурних компонентів здоров’язбережувального


Узагальнення досвіду науковців та врахування сформульованого нами

визначення поняття здоров’язбережувального стилю поведінки студентів,

52

дало змогу виокремити в його структурі три взаємопов’язані компоненти:

когнітивний, мотиваційно-ціннісний та рефлексивно-діяльнісний.

Важливу роль у процесі формування здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти, на нашу думку, відіграє

когнітивний компонент, оскільки є базовим. Він сприяє самопізнанню та

розумінню здоров’я як провідної цінності людини, усвідомленню студентами

себе як активних суб’єктів в процесі збереження та покращення власного

здоров’я, забезпечує формування здоров’язбережувального плану їхнього

самовдосконалення та саморозвитку, допомагає зіставити об’єктивні дані про

себе як майбутнього фахівця агропромислової галузі з еталоном здорової

особистості.

Когнітивний компонент включає всю систему знань у галузі

здоров’язбереження, зокрема у фізичному, психічному, соціальному та

духовному його аспектах, реалізуючи таким чином інформаційну функцію.

Зазначений компонент здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів може бути представлений загальним рівнем обізнаності із

сутнісними ознаками здоров’язбережувальної поведінки, способами

опанування нею, усвідомленням значення процесу здоров’язбереження для

особистісного розвитку та ефективної професійної діяльності.

На думку В. Моргуна, якщо когнітивні можливості людини знижені, вона

змушена діяти на основі простих, примітивних форм регуляції, що

формуються стихійно у вигляді поведінкових стереотипів. При цьому

науковець зазначає, що стереотипними можуть бути не тільки форми

поведінки, що проявляються у певних ситуаціях, а й цінності, якими

керується індивід під час ухвалення рішень, вибору способів їх реалізації.

Якщо рівень пізнавальних можливостей недостатній, система цінностей

формується як конгломерат розрізнених шаблонів і стереотипів, засвоєних

від референтних осіб без критичного порівняння й осмислення. За таких

обставин людина в проблемних ситуаціях під час ухвалення рішень може

53

керуватися тими стереотипами, які актуалізуються з певних причин і не

завжди є адекватними наявним ситуаціям [94, с. 3].

Важливість когнітивного компонента у структурі


вищої освіти полягає в тому, що він слугує основою формування системи

особистісних світоглядних настанов на здоров’язбереження, дозволяє

виділити пріоритет здоров’я в ієрархії цінностей людини та забезпечує

усвідомлення досвіду, пов’язаного із здоров’язбережувальною діяльністю,

що є необхідною умовою професійної самореалізації майбутнього фахівця

агропромислової галузі. Також когнітивний компонент створює підґрунтя

для успішного функціонування інших структурних компонентів.

Отже, когнітивний компонент здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти включає наявність знань

студентів про сутнісні ознаки здоров’язбережувального стилю поведінки,

способи опанування ним, значення процесу здоров’язбереження для

особистісного розвитку та ефективної професійної діяльності, що дозволяє

майбутньому фахівцю розробляти і постійно вдосконалювати власну

оздоровчу методику.

Усвідомлена студентом система знань, умінь та навичок щодо

здоров’язбереження формує його світогляд, бо знання, перевірені на практиці

системою оздоровчих заходів, перетворюються в переконання щодо цінності

здоров’я та формують потребу в здоров’язбереженні, відповідаючи реаліям

сьогодення та потребі суспільства в здорових фахівцях [8]. У цьому контексті

актуалізується необхідність виокремлення мотиваційно-ціннісного

компонента сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки


Реалізація ціннісного підходу у процесі виховання студентів аграрних

закладів вищої освіти частково розкрита у працях вітчизняних дослідників та

передбачає врахування соціокультурного середовища, у якому виховувалась

особистість (зокрема, сільська чи міська місцевість), пріоритетність в ієрархії

54

цінностей особистості , постійний саморозвиток та самовиховання [153; 155;

158].

Проблема сучасної молоді полягає в тому, що з кожним роком

зменшується кількість студентів, які займаються фізичними вправами та

спортом у позанавчальний час, вони не мають потреби й бажання в

постійному фізичному самовдосконаленні, оскільки вчасно не була

сформована настанова на здоров’язбереження [8]. Це свідчить про те, що

потрібна настанова на формування здоров’язбережувального стилю

поведінки через створення у студентів мотиваційного ставлення, формування

світоглядного розуміння сутності названого стилю на підставі потреби бути

здоровим та біологічної потреби в самозбереженні.

Основним елементом формування ціннісного ставлення студентів

аграрних закладів вищої освіти до свого здоров’я є мотивація до розуміння

свого здоров’я як цінності.

Мотивація особистості на здоров'язбережувальну діяльність визначається

світоглядом студентів, що заснований на гуманістичних ціннісних

орієнтаціях; метою, сенсом власного життя та усвідомлення його цінності;

визначенням ідеалу особистості студентів; усвідомленням себе як цілісної

духовно-фізичної системи; оптимістичним світовідчуттям й високим рівнем

соціокультурної толерантності студентів [47].

Науковець М. Щербань зазначає, що аграрна галузь є однією з найбільш

складних соціальних систем, що потребує спеціаліста, здатного до соціально-

професійної взаємодії на основі володіння сукупністю цінностей, які

визначають характер, мету та зміст успішної професійної діяльності [190].

Успішна професійна самореалізація майбутнього фахівця агропромислової

галузі залежить не тільки від рівня сформованості життєвих ціннісних

орієнтацій щодо любові до рідної землі, дбайливого ставлення до дарів

природи, поваги до праці землероба та бажання її вдосконалення, але й

бережливого та шанобливого ставлення до свого здоров’я.

55

Проблемі ціннісного ставлення молоді до свого здоров’я присвячено

багато наукових досліджень, зокрема, О. Соколенко розглядає дане поняття

як особистісне новоутворення, що передбачає сформованість знань та

уявлень про цінність здоров’я, позитивну націленість людини на ведення

здорового способу життя, свідоме ставлення до нього, сформованість умінь

та навичок збереження здоров’я, які впливають на поведінку [151]. На думку

Є. Жданової, ціннісне ставлення особистості має вагоме значення, оскільки

виконуючи роль внутрішнього стимулу, реалізує роль критеріїв, з опорою на

які особистість виконує свою поведінку та діяльність [49]. З. Літвінова

зазначає, що ціннісно-орієнтаційна діяльність студента щодо культури

здоров’я передбачає його участь як суб’єкта освітнього процесу, оскільки це

супроводжується напруженою роботою його свідомості і реалізується за

наступними етапами: цінність цілепокладання, цінність усвідомлення та

цінність осмислення [82]. Н. Башавець ціннісне ставлення студентів-

економістів до здоров’язбереження визначає як їхню внутрішню

переконаність у значущості здоров’я, пов’язану з емоційно-вольовою сферою

особистості та активністю у відповідній навчально-пізнавальній діяльності

[8].

Ціннісне ставлення до здоров’я формують шляхом цілеспрямованої

активної діяльності студента в аспекті розв’язання проблеми між

усвідомленням цінності здоров’я та власною поведінкою, корегуючи

внутрішньоосбистісні умови. До внутрішньоособистісних умов відносяться

індивідуальні характеристики (рівень суб’єктивного контролю,

самооцінювання, рівень прагнень, мотивація до успіху); потреба в здоров’ї;

засвоєні норми, цінності й еталони, що окреслюють базове ставлення до

здоров’я. Т. Белінська зазначає, що засобами розвитку ціннісного ставлення

до здоров’я є спрямовані соціальні впливи на звичні способи поведінки через

свідомість, що впливає на поведінку; зміна стану організму на емоційному

рівні; усвідомлення власного стану здоров’я й аналізу його причин

погіршення, що в позитивному випадку змінить ставлення до здоров’я,

56

модифікує поведінку, створить передумови для формування готовності до

здоров’язбережувальної діяльності [9]. О. Богініч доводить: щоб цінності

стали особистісним надбанням, важливо включати їх у щоденну діяльність,

спрямовану на реалізацію відповідної цінності [15].

Ураховуючи вищезазначене, розуміємо, що сприйняті студентами

аграрних закладів вищої освіти цінності здоров’язбереження як особистісно

значущі стають внутрішнім орієнтиром у їхній активній позиції щодо

власного здоров’я. Це складає основу у формуванні відповідного стилю

поведінки стосовно здоров’язбереження, підтверджуючи зовнішній прояв

їхніх внутрішніх потреб бути здоровими.

Отже, мотиваційно-ціннісний компонент здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти включає емоції, цінності,

потреби; соціально та особистісно значущі мотиви, що опосередковують

орієнтацію поведінки на здоров’язбереження; характеризується ставленням

до здорового способу життя як норми поведінки.

Готовність до будь-якої діяльності, в тому числі й до

здоров’язбережувальної, базується на здатності людини адекватно оцінювати

навколишню дійсність завдяки повноті знань про неї, сформованості вміння

знаходити інформацію в невизначеній ситуації й упевнено вибудовувати

свою поведінку для досягнення балансу між своїми потребами,

очікуваннями, сенсом життя і вимогами соціальної дійсності, вміння

задовольняти бажання з опорою на норми [50, с. 133].

Характерними особливостями рефлексивно-діяльнісного компонента


вищої освіти є оволодіння ними вміннями організовувати

здоров’язбережувальну діяльність, аналізувати результати цієї діяльності,

вести й критично оцінювати власний стиль життя. На думку, Н. Башавець,

організація власних здоров’язбережувальних дій, позитивне ставлення до

них, уміння використовувати здоров’язбережувальні знання, уміння, навички

під час навчальної діяльності, самостійних занять фізичними вправами та

57

вході активного відпочинку – складають зміст здоров’язбережувальної

компетентності особистості, органічним складником якої є компетенція

здоров’язбереження [8].

Аналіз літератури дає підстави стверджувати, що існує чималий доробок

наукових досліджень здоров’язбережувальної компетентності, що

характеризується здатністю особистості в оволодінні спеціальними

валеологічними знаннями, самостійному застосуванні засвоєних знань, умінь

та навичок, спрямованих на підтримку, зміцнення та збереження здоров’я, а

також оцінювати власну поведінку з огляду на особисто усвідомлені

моральні норми та принципи.

Рефлексивно-діяльнісний компонент характеризується здатністю до

самооцінки власного здоров’я, умінням аналізувати стан здоров’я з точки

зору припустимості особистої та суспільної значущості. Даний компонент

розкриває досвід означених знань і ставлень у здоров’язбережувальній

поведінці; виявляється у свідомому прийнятті норм і цінностей

здоров’язбережувальної діяльності.

Запорука успішної професійної діяльності майбутнього фахівця

агропромислової галузі – слідкування за станом власного здоров’я та

підтримка його на належному рівні, що сприятиме гарному самопочуттю та

підвищуватиме рівень продуктивності праці. Створення індивідуальної

оздоровчої методики, основу якої складатиме фізична активність, відмова від

шкідливих звичок, збалансоване харчування, уміння долати стресові ситуації,

повноцінний відпочинок та загартовування, ознака та результат

сформованості рефлексивно-діяльнісного компонента



Отже, здоров’язбережувальний стиль поведінки студентів аграрних

закладів вищої освіти є складним інтегративним проявом їхньої діяльності,

що включає три взаємопов’язані компоненти: когнітивний, мотиваційно-

58

ціннісний та рефлексивно-діяльнісний, які утворюють єдине цілісне явище,

що відображає структуру взаємозалежних та взаємообумовлених складових.

1.3. Соціальна потреба у формуванні здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти

Сьогодні аграрна галузь, як і Україна в цілому, потребує цілісної системи

освіти, яка б відповідала національним інтересам і світовим тенденціям

розвитку та забезпечув

59

ала б підготовку фахівців, здатних втілювати їх у життя. Реалізація

стратегічних напрямів аграрної політики, спрямованих на глибоке

реформування сільського господарства на засадах приватної власності на

землю та майно, нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної

продукції, створення умов для вільного вибору видів виробничої діяльності

значною мірою залежить від рівня підготовки фахівців, зайнятих в

агропромисловому виробництві [13].

Нині агропромисловий комплекс України забезпечує продовольчу безпеку

та продовольчу незалежність держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього

ринку, формує 12% валового внутрішнього продукту та більшу половину

фонду споживання населення. Аграрний сектор України належить до

основних бюджетоутворювальних компонентів національної економіки, а

також займає перше місце серед секторів економіки у товарній структурі

експорту. Агропромисловий комплекс України об’єднує галузі, які

виробляють для сільського господарства засоби виробництва, а також

здійснюють зберігання, переробку та реалізацію сільськогосподарської

продукції. З усіх функціональних ланок агропромислового комплексу

найбільш трудомістким залишається сільськогосподарське виробництво [63,

с. 68].

Сільськогосподарська діяльність здійснюється майже на всій території

України, в галузі зайнято близько 17,6 % працездатного населення країни, з

них близько 3 млн. осіб із сільської місцевості. Найгострішими проблемами

на селі є відсутність мотивації до праці, бідність, трудова міграція,

безробіття, занепад соціальної інфраструктури, поглиблення демографічної

кризи та, як наслідок, відмирання сіл [162]. Розв’язання проблеми кадрового

забезпечення агропромислового сектору України можливе лише за умови

подальшого активного розвитку системи аграрної освіти, адже більшу

половину студентів аграрних закладів вищої освіти складає саме сільська

молодь.

60

Мережу аграрної освіти України складають 22 аграрні заклади вищої

освіти III-IV рівнів акредитації та 105 закладів вищої освіти I-II рівнів

акредитації, що складає близько 16% від ВНЗ України. Навчальний процес

забезпечують близько 12,8 тисяч науково-педагогічних працівників.

Контингент студентів становить всього понад 160 тис. осіб, з них близько

98,6 тис. навчаються за державним замовленням, майже 71 % студентів

складає сільська молодь [162]. Заклади вищої освіти, що ведуть підготовку

кадрів для аграрної галузі, є регіональними центрами науки, культури,

спорту та необхідних для їх забезпечення інфраструктури.

Підготовка фахівців у закладах вищої освіти аграрного спрямування

здійснюється за освітніми ступенями (освітньо-кваліфікаційними рівнями)

«Молодший спеціаліст», «Бакалавр», «Спеціаліст» та «Магістр» за

відповідними освітньо-професійними чи освітньо-науковими програмами

ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння сукупністю

умінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності. Це

надає широкі можливості для задоволення освітніх потреб людини, підвищує

гнучкість всебічної підготовки фахівців та рівень їх соціального захисту в

умовах змін економіки та відповідно до потреб ринку праці.

Мережа закладів освіти аграрної освіти України забезпечує підготовку

фахівців за переліком спеціальностей не лише сільськогосподарського

спрямування («Агрономія», «Екологія», «Лісове господарство», «Садово-

паркове господарство», «Ветеринарна медицина», «Технологія виробництва

та переробки продукції тваринництва», «Геодезія та землеустрій» «Харчові

технології», «Галузеве машинобудування», та ін.), але й підготовку

економістів, юристів, IT-спеціалістів безпосередньо для аграрної сфери

(«Комп’ютерні науки та інформаційні технології», «Право», «Економіка»,

«Менеджмент», «Маркетинг» та ін.). У зв’язку з необхідністю роботи

фахівця агропромислової галузі в аспекті ринкових відносин, він має бути

підготовлений не лише до технічної, проектувальної та організаційної

61

діяльності в області лісового, сільського та водного господарства, а й

повинен володіти економічним аналізом.

Аграрна освіта має потужно розгалужену регіональну мережу підготовки

кадрів для агропромислового комплексу України всіх ґрунтово-кліматичних

зон, що дає змогу збільшувати кількість робочих місць, підвищувати рівень

зайнятості місцевого населення та стримувати відтік молоді в столицю та

великі промислові центри.

На сьогодні основою соціально-економічного розвитку суспільства є

освітня діяльність, яка створює інноваційні технології для управлінської,

виробничої та духовної сфер, формуючи фахово підготовлені кадри для

різних галузей народного господарства.

Міністерство освіти і науки України особливу увагу приділяє підвищенню

якості освіти через активізацію у закладах вищої освіти, зокрема і аграрних,

процесів інтеграції науки, освіти та виробництва, шляхом поліпшення

матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення практичного

навчання, підвищення зацікавленості керівників практики та самих студентів

у якісній практичній підготовці. Можливість спілкування із закордонними

партнерами свідчить, що аграрне виробництво вимагає, перш за все,

високопрофесійного, з розвиненими практичними навичками, фахівця.

Підготовка нової генерації кадрів аграрного профілю пов’язана не тільки з

вдосконаленням навчального процесу та його рівнем, а й прагненням

студентів оволодіти комплексом знань, необхідних для роботи в нових

умовах. У зв’язку із цим найважливішим компонентом забезпечення якості

аграрної освіти є ретельний відбір науково-педагогічних кадрів та постійне

підвищення їх кваліфікації, тому діяльність науково-педагогічних

працівників аграрних закладів вищої освіти є цілеспрямованою. Керуючись

новими стандартами вищої освіти, вони впроваджують більш ефективні

форми навчання, які сприяють активізації діяльності студентів як учасників

навчального процесу [13]. Станом на 2016-2017 роки, навчальний процес в

аграрних закладах вищої освіти забезпечують близько 7,7 тисяч науково-

62

педагогічних працівників, з них на 100 студентів припадає 1,2 докторів наук

та 7,1 кандидатів наук [162].

Нині, в умовах інтенсифікації науково-технічного процесу, актуальним є

розв’язання закладами вищої освіти агропромислового профілю низки

завдань, від яких залежатиме рівень професійної підготовки майбутніх

фахівців агропромислового виробництва [75], зокрема:

– залучення до постійної та часткової роботи високопрофесійних

науково-педагогічних працівників із міжнародним досвідом;

– переорієнтація навчальних планів на збільшення частини практичного

компонента, масштабне запровадження програм стажування на виробництві;

– участь та розроблення державних стандартів змісту освіти;

– створення організаційно-правових та фінансових умов для активної

реалізації міжнародних програм, що відкриває студентам виняткові

можливості для отримання якісної освіти, проведення досліджень або

проходження практик за кордоном в рамках міжнародної співпраці;

– відкриття нових спеціальностей для підготовки фахівців відповідно до

вимог європейського освітнього простору з метою отримання студентами

подвійних дипломів та ін.

Однак, не зважаючи на досить високий рівень розвитку та розгалужену

мережу закладів освіти, аграрна освіта України має і проблемні питання,

зокрема: небажання молодих фахівців працювати у сільській місцевості, що

зазвичай пояснюється малою заробітною платою та відсутністю

інфраструктури, що ускладнює проживання молоді на селі; досягнення

збалансованості між попитом та пропозицією молодих фахівців АПК на

ринку праці; поліпшення науково-методичного забезпечення та

удосконалення матеріально-технічної бази аграрних закладів вищої освіти;

підготовка конкурентоспроможних фахівців, які спроможні працювати на

сучасному високотехнологічному обладнанні та володіти новітніми

технологіями тощо.

63

Аграрні заклади вищої освіти повинні бути для товаровиробників

центрами інформаційного забезпечення з питань організації та розвитку

виробництва, управління, планування та мають стати основними центрами

додаткової професійної освіти, підготовки та перепідготовки кадрів, про що

неодноразово зазначається на наукових семінарах та круглих столах на тему

сучасної аграрної освіти.

Професійна спрямованість аграрної вищої освіти обумовлює необхідність

звертати особливу увагу на розвиток професійних якостей майбутнього

фахівця у процесі формування його особистості. При цьому повинна бути

сформована система навчальної діяльності студента з урахуванням

професійної специфіки, що значною мірою визначає ефективність його

майбутньої трудової діяльності [63].

Останнім часом активізувався значний інтерес науковців у проведенні

фундаментальних і прикладних досліджень з питань аграрної освіти та

кадрового забезпечення аграрної галузі кваліфікованими фахівцями. Дані

дослідження в основному присвячені теоретично-методологічним основам

аграрної освіти, зокрема вивченню самостійної діяльності студентів аграрних

закладів вищої освіти, формування у них культури професійного

спілкування, гуманістичних цінностей, екологічної та правової культури,

основам формування художнього інтересу у навчальній діяльності, ціннісних

орієнтацій майбутніх фахівців агропромислової галузі у процесі вивчення

іноземних мов, необхідності введення інновацій у навчально-педагогічний

процес аграрних закладів вищої освіти, відстеження змісту та ролі аграрної

освіти в різні історичні періоди та різних регіонах України, вивчення

механізмів державного управління розвитком вищої аграрної освіти України

в умовах її інтеграції в європейський освітній простір, дослідження фізичної

підготовки студентів аграрних спеціальностей тощо.

Прагнення реформувати українську освіту у відповідності до

європейських стандартів, орієнтованих на якісні зміни в організації

навчального процесу задля підготовки конкурентоспроможних фахівців, які

64

знають і можуть працювати з використанням інноваційних технологій

провідних країн світу – головна мета аграрної освіти України на сьогодні.

Нині суспільство потребує ініціативних, самостійних фахівців, які є

сформованими особистостями з чітко визначеними цілями, прагненнями та

переконаннями. Тенденції сьогодення орієнтують заклади вищої освіти на

створення умов для самоактуалізації та самореалізації кожного студента [144,

с. 67].

Науковці професійну самоактуалізацію майбутнього фахівця

агропромислової галузі розглядають як головну здатність особистості до

стійкого випереджаючого саморозвитку через усвідомлення себе в професії,

що має на увазі єдність професійного і особистісного розвитку студента

аграрного закладу вищої освіти в процесі навчання [144].

За словами Р. Сопівника, «вирішення питань безпечного виробництва

сільськогосподарської продукції з дотриманням світових стандартів якості,

економічно ефективне господарювання при збереженні балансу екосистеми,

реформування агропромислового комплексу вимагають від аграрних вищих

навчальних закладів підготовки висококваліфікованих фахівців-лідерів із

розвиненими моральними якостями, організаційними здібностями, творчим,

прикладним мисленням, екологічною культурою, здатністю прогнозувати,

бачити і формулювати перспективні соціально корисні цілі, згуртовувати

людей для їх досягнення…» [156, с. 4]. На думку науковця, майбутній

фахівець агропромислової галузі повинен мати також і гарний стан здоров’я,

так як для праці в аграрній сфері зазвичай притаманні шкідливі виробничі та

складні погодні умови [157].

Професійна спрямованість аграрної вищої освіти обумовлює необхідність

у процесі формування особистості майбутнього фахівця особливу увагу

звертати на розвиток його професійних якостей та професійне виховання.

При цьому повинна бути сформована система навчальної та виховної

діяльності студента з урахуванням професійної специфіки, яка значною

мірою визначає ефективність його майбутньої трудової діяльності. Інженер,

65

агроном, ветеринарний лікар, технік лісового господарства, еколог та

представники інших професій відрізняються не тільки своїми знаннями та

уміннями, а й спрямованістю, характером професійного мислення,

принципами своєї діяльності, характером організації праці та іншими

якостями, пов’язаними з їх безпосередньою професійною діяльністю [63].

Науковець О. Сєдашова виокремила особливості освітньої

сільськогосподарської діяльності, зокрема: 1) дослідницьку спрямованість;

2) агроеконоосферну спрямованість; 3) регіональну галузеву спрямованість.

На її думку, це зумовлює зміст аграрної освіти, основу якої складає:

– тісний зв'язок фундаментального природничо-наукового блоку

дисциплін із спеціальними дисциплінами;

– глибокого теоретичного навчання з практичними заняттями і науково-

дослідною роботою, що проводяться в регіоні в навчальних господарствах,

на дослідних полях, в аналітичних і біохімічних лабораторіях, на

виробництві;

– наявність агроеконоосферного компоненту освоєння

сільськогосподарської діяльності [144, с. 72-73].

У сучасних ринкових умовах успіх самореалізації в професійній

діяльності та конкурентоздатність особистості залежать не лише від фахової

обізнаності, а й від психічного, духовного, соціального та фізичного стану,

належного світоглядного ставлення до свого здоров’я як до надважливої

цінності людини. Як свідчить світова практика, нині суспільство занепокоєно

складною екологічною ситуацією, низьким рівнем культури, інтенсифікацією

навчального процесу, спрямованого переважно на інтелектуальний розвиток

особистості, що породжує негативний вплив організації навчального процесу

у вишах на здоров’я студентів. Молодь є недостатньо освіченою з питань

власного здоров’язбереження, не дбає про своє здоров’я і майже не

дотримується здорового способу життя, що призводить до дисгармонії та

погіршення їхнього здоров’я [8].

66

Інтенсивне оновлення соціально-економічної, науково-технічної сфери та

духовного життя суспільства обумовлює високі й дедалі збільшувані вимоги

до дієздатності студентської молоді, що покликана брати активну участь в

ініціюванні та організації цього процесу [63, с. 68].

Відомий російський психолог Б. Ананьєв розглядає студентські роки як

особливу онтогенетичну стадію соціалізації індивіда і зазначає: «Виховання

спеціаліста, суспільного діяча і громадянина, опанування та консолідація

багатьох соціальних функцій, формування професійної майстерності – все це

становить особливий і найважливіший для суспільного розвитку та

становлення особистості період життя, який позначається як студентський

вік» [3, с. 25].

Студентська молодь являє собою специфічну соціальну групу, що має свої

особливості:

– провідний вид діяльності – навчання, в процесі якого відбувається

інтелектуально-культурний, професійний розвиток молодої людини;

– вплив викладачів під час навчальної та позааудиторної діяльності;

– короткочасність перебування у даній групі, обмеженій часом навчання

у закладі вищої освіти;

– існування певних групових потреб, інтересів, які пов’язані з

навчальною, науковою і дозвіллєвою діяльністю;

– вища у порівнянні з іншими категоріями молоді соціальна активність;

– зменшення контролю із боку батьків, що призводить до значного

впливу референтної групи, високого ризику з боку студентської молоді

асоціальної поведінки, зокрема, вживання спиртних напоїв, наркотиків,

куріння, сексуальна розпуста;

– соціальний побут (проживання у гуртожитках), при відсутності

системної, цілеспрямованої виховної роботи може сприяти культивуванню

асоціальної поведінки студентської молоді [152, с. 89].

Особливістю студентського контингенту аграрних закладів вищої освіти є

домінування молоді з сільської місцевості. За даними досліджень І. Сопівник,

67

більшість сільської молоді відповідально і свідомо підходять до вибору фаху,

вмотивовані до навчання, успішно опановують нові спеціальності. Ці молоді

люди більш вмотивовані до самовдосконалення та наполегливої праці [152, с.

106].

А. Маркова визначає професійну самосвідомість як «комплекс уявлень

людини про себе як професіонала, це цілісний образ себе як професіонала,

система відношень і установок до себе як професіонала» [89, 88]. Наявність

професійної самосвідомості дозволяє особистості розуміти те, що вона

робить, свідомо ставити і вирішувати виробничі завдання, планувати свої дії

й виконувати обов’язки, виявляти причини своїх невдач, вносити корективи у

свою діяльність [93]. За визначенням С. Васьковської, особистість, яка

самовизначилася в професійному плані – індивід, який усвідомлює свої

життєві цілі, плани, пов’язані із самореалізацією в професійній сфері,

професійні наміри, свої особистісні і фізичні якості, свої можливості,

здібності, дарування, вимоги, що вимагаються діяльністю, професійною

групою, а також свою готовність функціонувати у вибраній сфері

професійній діяльності [39].

Однак, як зазначає дослідниця, існує й інша незначна частина сільської

молоді, яка їде до закладів вищої освіти невмотивованою до навчання (або

стає такою внаслідок піддатливості середовищу «спокусам людського

життя»). Дана група молоді є своєрідною «групою ризику» [152, с. 106].

Науковці П. Лузан, Л. Сатановська, С. Виговська [84, с. 51], І. Сопівник

[152, с. 94-95] виокремлюють ряд особливостей сільської молоді, які

зумовлені специфікою сільського регіону, а саме:

– тісне зрощення особистості з середовищем перебування;

– особисте подвір’я (історичний досвід життєдіяльності сільської родини

свідчить, що за всіх часів основним засобом її виживання була праця на

особистому подвір’ї);

68

– відданість традиціям (у сільській місцевості проживає в основному

корінне населення країни, що успадкувало історичну пам'ять попередніх

поколінь);

– роль родини (родина в селі сприймається як господарська одиниця, як

форма правильної організації життя дорослої людини, як джерело підтримки

і засіб виживання);

– роль систем неформальної підтримки (у сільській місцевості

взаємозв’язок людей та їх солідарність призводять до взаємозалежності один

від одного);

– міжсімейна кооперація (часто без допомоги держави й інших структур

люди самі організовують домашній або сімейний бізнес, мобілізуючи

напрацьовані раніше зв’язки);

– роль суспільної думки (у просторово обмеженому сільському

середовищі велике значення має суспільна думка);

– специфічний характер свідомості, моралі та ментальності.

Ураховуючи вище перелічене та ряд демографічних особливостей

сільської молоді, дослідниця І. Сопівник виокремила здоров’язберігаючі

особливості, які визначають сутність і зміст соціально-педагогічної

діяльності з означеною категорією населення, зокрема: загальне погіршення

стану здоров’я сільської молоді, вплив об’єктивних і суб’єктивних чинників

на здоров’я сільської молоді [152, с. 124-125].

Зазначені особливості молоді із сільської місцевості доповнюються

особливостями студентського життя, які з’являються після вступу у заклад

вищої освіти. Даний період характеризується високими розумовими та

емоційними перевантаженнями, викликаними розумовою працею, яка

виконується в умовах дефіциту часу, нервових напружень та стресових

ситуацій. Окрім того, науковці зазначають, що студенти зазнають великого

навантаження не лише від дії природних чинників (спадковість, кліматичні і

метеорологічні умови), соціальних (зміна умов проживання, рівень життя,

побут), а й чинника внутрішньої морфофункціональної перебудови

69

організму, гіподинамії, що призводить до порушень адаптаційних процесів

організму з наступним розвитком відхилень та захворювань [41; 42].

Про наявність надзвичайно складних проблем стосовно способу життя

учнівської та студентської молоді свідчать дані соціологічного опитування,

проведеного українським інститутом соціальних досліджень ім. Олександра

Яременка в межах міжнародного проекту Всесвітньої організації охорони

здоров’я «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді». Зокрема,

станом на 2014 рік близько 21 % опитаних визнали своє здоров’я посереднім

або поганим; 32,5 % скаржилися, що їм щонайменше раз на тиждень

дошкуляє головний біль, біль у спині – 22,9 %, у животі – 22,6 %; 45,9 % –

раз на тиждень впродовж останніх шести місяців почували себе

роздратованими або в поганому настрої; 43,5 % молоді часто нервували,

24,1 % відзначали це з частотою щодня або кілька разів на тиждень. Усього

близько 35 % опитаних кожного дня тренуються або займаються різними

фізичними вправами, зокрема, дівчата дещо частіше, ніж хлопці,

повідомляли про те, що ніколи не займалися фізичними вправами у вільний

від занять час. До досягнення 17-річного віку надбання практичного досвіду

статевого життя визнали більше ніж кожен другий хлопець (54,9 %) та кожна

третя дівчина (33,9 %). Відносно більша частина дівчат, які мають досвід

статевих стосунків, не зважає на загрозу власному здоров’ю і практикує

ризиковані статеві акти: у всіх вікових групах дівчат, таких, що мали

незахищені презервативом контакти, виявилося більше, ніж серед хлопців.

46,2 % молодих людей віком 17-ти років курять, 60,7 % – принаймні один раз

протягом життя були п’яними, 8,9 % респондентів вживали марихуану [122,

с. 7-11].

Наразі стан здоров’я студентів викликає занепокоєння фахівців різних

напрямах на різних рівнях, зокрема і педагогічну спільноту. Фахівці

стурбовані неухильним зниженням показників функціонального стану систем

організму і фізичної працездатності студентів від молодших до старших

курсів [25, 21].

70

Молоді люди, в тому числі і студенти аграрних закладів вищої освіти, не

турбуються про підтримку і зміцнення свого здоров’я. У них сформована

зовсім необґрунтована впевненість у тому, що здоров’я гарантоване молодим

віком, що будь-які навантаження, грубі порушення харчування, режиму

праці, відпочинку, стреси, наслідки шкідливих звичок спроможний

самостійно подолати молодий організм. Наслідком такого ставлення до свого

здоров’я є те, що молодь хворіє [91, с. 5].

Результати наукових досліджень останніх років дають підстави

стверджувати, що дійсний рівень психофізичної підготовленості випускників

аграрних закладів вищої освіти України не відповідає сучасним вимогам

життєдіяльності та професійної праці фахівців аграрного сектора економіки

України [40; 43].

Основними елементами зміцнення здоров’я майбутньої генерації різних

галузей виробництва та невиробничих сфер виступають фізична культура,

спорт та соціальна орієнтація студентства на здоровий спосіб життя або ж, як

зазначав В. Загородній, інформаційне забезпечення з питань збереження і

зміцнення здоров’я [51]. Основи процесу формування гармонійно розвиненої

особистості майбутнього фахівця закладаються у вищій школі. Насамперед,

це зміцнення здоров’я, досягнення високої та стійкої працездатності [139, с.

238]. У науковій літературі поняття працездатності трактується як стан

організму людини, при якому сукупність фізичних та духовних здібностей

дозволяють виконувати роботу певного об’єму та якості, або функціональні

можливості організму, які характеризуються кількістю та якістю виконаної

роботи при максимальній інтенсивності або тривалості [174].

Сучасна система підготовки фахівців у закладах вищої освіти

характеризується інтенсифікацією процесу навчання, збільшенням кількості

отримуваної інформації, психічною насиченістю навчальних занять, сесій,

високими вимогами до якості знань, і, як наслідок, недостатнім рівнем

фізичної підготовленості та професійної трудової діяльності майбутніх

фахівців [69]. Великий обсяг їх денного та тижневого навантаження

71

призводить до систематичного накопичення втоми, зменшення обсягу

рухової здоров’я студентів, які навчаються в різних навчальних закладах,

зокрема аграрних [63, с. 67]. Тому, використання здоров’язбережувального

стилю поведінки має для майбутнього фахівця агропромислової галузі не

лише особистісну, а й професійну значущість, що сприяє його самореалізації

в умовах підвищених запитів та вимогливості працедавців.

Високі зростаючі психофізичні вимоги до сучасних спеціалістів-аграріїв

обумовлюються рядом чинників, зокрема:

– інтелектуалізацією, інтенсифікацією, автоматизацією та

комп’ютеризацією праці;

– суттєвим збільшенням у життєдіяльності та професійній роботі

фізіологічних і психологічних стресорів;

– об’єктивною необхідністю продовження професійної дієздатності;

– значним збільшенням у професійній діяльності екстремальних

компонентів тощо [43, с. 125].

У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року

наголошено, що одним із ключових напрямів державної освітньої політики є

формування здоров’язбережувального середовища, екологізація освіти,

валеологічної культури учасників навчально-виховного процесу. Ядром

державної гуманітарної політики щодо національного виховання має бути

забезпечення громадянського, патріотичного, морального, трудового

виховання, формування здорового способу життя, соціальної активності,

відповідальності та толерантності [175].

Державна політика у галузі освіти спрямована на забезпечення здоров’я

людини в усіх її складових: духовній, соціальній, психічній, фізичній. У

Національній доктрині розвитку освіти зазначено, що пріоритетним

завданням системи освіти є навчання людини відповідальному ставленню до

власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищих індивідуальних і

суспільних цінностей [99]. Тому, навчально-виховна робота у системі

аграрної вищої освіти не тільки побудована на засадах рекомендацій з

72

національного виховання, вказаного в основних освітніх документах

держави, але й спрямована на всебічний та гармоній розвиток майбутнього

фахівця АПК України, враховуючи його фізичне та духовне вдосконалення.

Сільськогосподарське виробництво характеризується помітно високим

рівнем ручної праці. Так, у рослинництві праця механізаторів становить

близько 25 %, рівень комплексної механізації у скотарстві – близько 50 %, у

свинарстві – 65-70 % тощо. Тому в таких умовах сільськогосподарського

виробництва дуже важливим є рівень фізичного здоров’я, психофізичних і

психофізіологічних можливостей, від яких певною мірою залежить

професійна дієздатність, надійність і творче довголіття [63, с. 68].

Науковці зазначають, що діяльність фахівців агропромислового

комплексу має певні особливості умов праці, зокрема їх робота

характеризується розумовим навантаженням та відбувається як у

приміщенні, так і просто неба, часто в дискомфортних умовах, ритм і режим

праці переважно відсутні [75; 119]. Протягом робочого дня значне

навантаження припадає на центральну нервову, серцево-судинну, м’язову,

дихальну системи, систему терморегуляції, опорно-руховий апарат, а також

зоровий, вестибулярний та слуховий аналізатори [75; 119]. Окрім того,

сезонність у сільськогосподарській діяльності визначає її багатопрофільність.

Також ще однією особливістю є природно-кліматична залежність, що

обумовлює галузеву спрямованість агропромислового комплексу в

конкретних регіонах і, як наслідок, галузеву специфіку професійної

діяльності [144].

Науковець Л. Пилипей виокремив основні професійні недоліки, з якими

фахівець стикається в процесі виконання своїх посадових обов’язків,

зокрема:

– вплив на організм працівника високої і низької температури, високого і

низького атмосферного тиску, підвищена вологість;

– забрудненість повітря і навколишнього середовища хімічними

сполуками та іншими продуктами органічного і неорганічного походження;

73

– розумова, нервова, фізична втома тощо [119].

– з фізіологічної точки зору, праця фахівців природничо-аграрної групи

характеризується:

– довгостроковою і короткочасною, поєднаною зі статистичною,

роботою м’язів всього тіла, складною координацією рухів;

– різноманітними змінними робочими положеннями – сидячи, стоячи,

присівши, лежачи, зігнувшись;

– дією впливу інсоляції, професійних інфекцій, вестибулярних, нервових,

м’язових перенапружень;

– емоційний стан працівника характеризується напруженням [139, с.

240].

Тому для успішної трудової діяльності аграрія необхідно мати високий

рівень розвитку фізичних якостей: загальної силової, статичної та швидкісної

витривалості. Не менш важливими є і спеціальні фізичні якості: проста

реакція розрізнення, реакція вибору, реакція на рухомий об’єкт, реакція

спостереження, сенсомоторна координація, здатність швидкого оволодіння

навичками, моторика рук, відчуття рівноваги [119].

Дуже важлива спеціальна витривалість до роботи в різноманітних

природно-кліматичних умовах, при високих і низьких температурах, при

різних амплітудах температур, високій вологості повітря тощо [135]. Тому

об’єктивно доцільним є прищеплення знань та мотивування майбутніх

фахівців агропромислової галузі до здоров’язбережувального стилю

поведінки, оскільки їх професійна діяльність потребує цілого комплексу

високорозвинених психофізичних якостей і спеціальної фізичної

підготовленості.

Становлення та функціонування ринкових відносин, впровадження нових

форм господарювання та форм власності на землю й майно вимагають від

фахівців самостійності мислення, підприємливості, ініціативності та творчої

активності у розв’язанні виробничих завдань [144, с. 68]. Для реалізації цих

завдань потрібні нові інноваційні підходи до підготовки фахівців, які

74

сприятимуть формуванню у вихованців здібностей ефективно вирішувати

професійні проблеми у майбутній діяльності з мінімальним ризиком для

власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

Таким чином, враховуючи особливість розвитку агропромислового

комплексу в Україні та специфіку сільськогосподарської діяльності,

випускниками аграрних закладів вищої освіти мають бути високоосвічені,

всебічно розвинені фахівці зі сформованим рівнем професійної культури та

належним рівнем фізичної підготовки та моральної стійкості.

Висновки до першого розділу

У розділі реконструйовано еволюцію ідей здоров’язбереження особистості,

уточнено сутність ключових понять дослідження, визначено зміст та

структуру здоров’язбережувального стилю поведінки, проаналізовано

соціальну потребу у формуванні здоров’язбережувального стилю поведінки у


Проведено історико-педагогічний аналіз феномену здоров’я людини

цивілізацій різних епох від найдавніших часів до ХХІ століття включно.

Зокрема, спартанська та афінська моделі виховання, що розкривали аспекти

фізичної та духовно-моральної досконалості людини; універсальна система

здорового способу життя за часів Київської Русі; система лицарського

виховання періоду Середньовіччя; «Будинок Радості» Вітторіно де Фельтре

епохи Відродження; ідеї всебічного гармонійного розвитку особистості

Й. Песталоцці, Я. Коменського, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо; виховний ідеал

козацької педагогіки, принцип природовідповідності Г. Сковороди; ідеї

індивідуальної неповторності кожної дитини у педагогічній спадщині

К. Ушинського; система тіловиховання Г. Ващенка; специфіка проблеми

здоров’язбереження вихованців у педагогічній теорії і практиці

А. Макаренка; освітньо-оздоровчі аспекти діяльності Павлиської школи

В. Сухомлинського та сучасні теорії використання системного, особистісно-

орієнтованого та діяльнісного методологічних підходів у процесі

75

дослідження феномену здоров’я особистості. У сучасній психолого-

педагогічній науці проблема здоров’язбереження досліджується вченими у

різних напрямах і накопичила вже чималий доробок.

Проаналізувавши педагогічні теорії, ми визначили сутність поняття

«здоров’язбережувальний стиль поведінки студентів аграрних закладі вищої

освіти», яке розуміємо як систему способів і прийомів, які спрямовані на

підтримку та збереження здоров’я та передбачають оволодіння відповідними

валеологічними знаннями, використання умінь та навичок, необхідних для

усвідомлення важливості здоров’я як основної ціннісної орієнтації

особистості студента аграрного закладу вищої освіти та його готовності до

використання оздоровчих методик в процесі життєдіяльності.

Також встановлено, що здоров’язбережувальний стиль поведінки студентів

аграрних закладів вищої освіти є складним інтегративним проявом їхньої

діяльності, що включає три взаємопов’язані компоненти: когнітивний,

мотиваційно-ціннісний та рефлексивно-діяльнісний, які утворюють єдине

цілісне явище, що відображає структуру взаємозалежних та

взаємообумовлених складових.

Соціальна потреба у формуванні здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти зумовлена

особливостями умов праці сільськогосподарської діяльності,

психофізіологічними вимогами до фахівців агропромислової галузі та

професійними недоліками, з якими вони стикаються в процесі виконання

своїх посадових обов’язків.

Проаналізовані та обґрунтовані теоретичні основи здоров’язбереження

особистості обумовлюють необхідність розробки системної методики



Зміст розділу знайшов своє відображення у публікаціях автора [33; 35;

37; 38; 179].

76

77

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ

АГРАРНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2.1. Узагальнення зарубіжного і національного досвіду формування


вищої освіти

Зміни соціоекологічного середовища існування людей, які сталися

наприкінці ХІХ ст., спричинили настільки істотний вплив на здоров’я

населення, що сьогодні це розглядається як глобальна проблема сучасного

світу. Найбільше від цього потерпає населення тих країн, які поки що не

мають достатньо економічних ресурсів для відновлення ушкодженого

довкілля і забезпечення всім своїм громадянам належного рівня соціального

захисту [160].

Дослідники з університету Сіетла (США), з урахуванням

притримування Цілей сталого розвитку, прийнятих на Саміті ООН у 2015

році, склали рейтинг найбільш здорових і нездорових країн світу. Зокрема,

вчені оцінювали здоровий спосіб життя, забезпечення продовольчої безпеки

та харчування, ґендерну рівність, рівень безпеки, економічне зростання,

забезпечення роботою, боротьбу зі змінами клімату, рівень освіти та інші

фактори, що впливають на здоров’я нації. Найздоровішими країнами у світі

виявилися Ісландія, Сінгапур і Швеція. Найбільш нездорові країни світу –

Центральноафриканська республіка, Сомалі і Південний Судан. Серед 188

країн Україна посіла 118 місце за станом здоров’я. Факторами, які найбільш

погіршують стан здоров’я українців, виявилися війна, надмірне вживання

алкоголю, ВІЛ, самогубство та тютюнопаління [97].

Сьогодні перше місце рейтингу здорових країн посідає Ісландія, де ще

в середині 90-х років алкоголізм серед молоді був більш поширений, ніж

серед їхніх ровесників в Україні. Холодний клімат, доступність спиртних

напоїв, відсутність батьківського контролю та нестача місць, де можна було б

проводити дозвілля з користю, призводили до того, що ісландські підлітки

78

вели нездоровий спосіб життя, пов'язаний із палінням, вживанням алкоголю,

наркотиків тощо. Статистика свідчила, що кожен п’ятий ісландський підліток

хоча б раз на місяць напивався до втрати контролю і кожен десятий через це

травмувався. Проблема сягнула таких масштабів, що змусила науковців

країни за підтримки державної влади шукати нові підходи в реалізації

національного виховання з питань формування здорового способу життя

молодого покоління.

З ініціативи американського психолога Гарві Мілкмана, на основі його

теорії, що «люди стають залежними від того, що діється у їхньому мозку»,

замість ліків та монотонних лекцій дітям запропонували навчити їх того,

чого їм хочеться, залучаючи до музики, образотворчого мистецтва, танців та

ін. Передусім увагу зосередили на запобіганні поширенню шкідливих звичок.

Система діє наступним чином: дітей беруть під контроль із десяти років,

пропонуючи їм найрізноманітніші варіанти організації дозвілля ще до того,

як вони почнуть експериментувати з психотропними засобами.

Вирішальною складовою загальнонаціональної програми «Молодь в

Ісландії», що діє з 1998 року, стала державна фінансова підтримка батьків.

Зокрема, у м. Рейк’явік, де мешкає більш як третина населення країни, діє

система «картка дозвілля», відповідно до якої неблагополучним сім’ям

надають щорічну грошову підтримку на дитину для сплати за гуртки.

Результати очевидні: за два десятиліття кількість 15-16-річних дітей, які були

п’яними упродовж останнього місяця, скоротилася з 42 % до 5 %; тих, що

курили – з 23% до 3%. Натомість підлітки, як показують соціологічні дані,

майже вдвічі частіше стали спілкуватися з батьками та відвідувати спортивні

секції чи творчі гуртки.

Програма «Молодь в Ісландії» бере за основу наукові дослідження, які

демонструють, що підлітки починають пити та вживати психотропні засоби,

тому що вони доступніші за нешкідливі альтернативи. Для багатьох з них, як

показує дослідження, алкоголь, цигарки та наркотики – спосіб позбутися

стресу, пов’язаного з труднощами соціалізації, формування належності до

79

певної групи. Обов’язковими складовими Програми також є заборона

продажу цигарок підліткам до 18 років та алкоголю – до 20 років; заборона

відповідної реклами; заборона перебувати дітям до 16 років без батьківського

супроводу поза межами своїх помешкань після 10 вечора взимку й після

опівночі влітку; створення батьківських організацій в навчальних закладах та

проведення лекцій щодо корисної організації спільного дозвілля із власними

дітьми тощо.

У 2006 році ісландці поширили свій досвід, започаткувавши програму

«Молодь у Європі». На сьогодні вона діє в 35 громадах у 17 країнах – від

Норвегії і Фінляндії на півночі до Греції та Туреччини на півдні. Зокрема,

починаючи з 2008 року у литовському місті Каунас було організовано

проведення п’яти опитувань. Навчальні заклади, батьки, організації з

охорони здоров’я, церкви, поліція та соціальні служби об’єднали зусилля,

щоб спробувати покращити самопочуття дітей та знизити рівень вживання

шкідливих речовин. Щороку батьки відвідують 8-9 лекцій щодо поводження

з дітьми, а бюджет міста виділяє додаткові кошти установам та організаціям,

які популяризують здоровий спосіб життя. Існує практика проведення

безкоштовних спортивних занять. Між 2006 та 2014 роками кількість 15-16-

річних підлітків, які протягом останнього місяця були п’яними, впала на

чверть, а тих, хто щоденно курить, поменшало на третину.

Нині успішну ісландську модель використовують у багатьох

європейських країнах, необхідною вона ж є і для України. На думку доктора

Мілкмана, найважливіший фактор успіху програми «Молодь в Ісландії» є те,

що її втілюють на рівні громад. В умовах децентралізації української влади

це є доволі актуальним для нас. Створення об’єднаних територіальних

громад в Україні дає можливість забезпечити більш реалістичний метод

вирішення проблеми, оскільки проблеми однієї громади можуть бути зовсім

іншими у порівнянні з проблемами сусідньої громади, а результати

опитування відповідної вибірки населення в межах ОТГ сприятиме вибору

більш ефективних методів подолання окреслених проблем.

80

Розробці методики формування здоров’язбережувального стилю

поведінки студентської молоді передував аналіз стану освітньо-оздоровчої

роботи в аграрних закладах вищої освіти, систематизація та узагальнення

існуючого досвіду.

На сьогодні система охорони здоров’я в Україні не здатна забезпечити

належний рівень здоров’я населення, тому головною рушійною силою

стають валеологи, завданням яких є навчити людей зберігати та зміцнювати

своє здоров’я [83, с. 40], а також педагоги, виховна робота яких полягає у

формуванні культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації

студентів.

Аналіз процесу професійної підготовки студентів в аграрних закладах

вищої освіти свідчить, що більшість викладачів не ставлять собі за мету

сприяти формуванню здоров’язбережувального стилю поведінки

студентської молоді.

На підставі аналізу наукової літератури нами було уточнено сутність

поняття «готовність наставників студентських груп до формування

здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів аграрних закладів

вищої освіти» як інтегративну якість особистості, що характеризується

ціннісно-мотиваційним ставленням до проблеми формування

здоров’язбережувального стилю поведінки; обізнаністю про шляхи

збереження і зміцнення здоров’я; володінням формами і методами

формування здоров’язбережувального стилю поведінки; адекватним

оцінюванням себе, наставника академічної групи, як одного з основних

суб’єктів формування здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів

аграрних закладів вищої освіти.

Враховуючи ідеї особистісно-діяльнісної теорії (С. Рубінштейн, Л.

Виготський та ін.) визначено критерії і показники готовності наставників

студентських груп до формування здоров’язбережувального стилю поведінки

у студентів аграрних закладів вищої освіти, а саме:

81

– аксіологічно-мотиваційний (ціннісно-мотиваційне ставлення до

формування здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів аграрних

закладів вищої освіти; прагнення ефективно виховувати здорову

особистість);

– когнітивний (знання про сутність здоров’язбережувального

стилю поведінки та особливості формування здоров’язбережувального стилю

поведінки у студентів аграрних закладів вищої освіти);

– рефлексивно-діяльнісний (адекватне оцінювання себе, наставника

академічної групи, як одного з основних суб’єктів формування


вищої освіти; володіння наставниками студентських груп формами і

методами формування здоров’язбережувального стилю поведінки).

Вивчення рівнів готовності наставників студентських груп до


закладів вищої освіти відбувалося за допомогою наступних методів

дослідження: модифікована нами анкета Н. Башавець «Діагностика

готовності наставників академічних груп до використання

здоров’язбережувальних засобів у закладі вищої освіти» (Додаток 1),

індивідуальні бесіди, цілеспрямовані педагогічні спостереження. Нами було

проведено опитування 52 викладачів аграрних закладів освіти, які виконують

обов’язки наставника академічної групи. Кураторам була запропонована

анкета, яка містить п’ять запитань закритого характеру та два питання, що

потребували самостійної розгорнутої відповіді.

Мета: виявити ставлення наставників академічних груп до проблеми


закладів вищої освіти; визначити осмислення сутності поняття

«здоров’язбережувальний стиль поведінки» стосовно студентів аграрних

закладів вищої освіти; з’ясувати рівень готовності наставників академічних

груп до побудови власної здоров’язбережувальної поведінки та використання

82

здоров’язбережувальних засобів у закладі вищої освіти. Результати

опитування подані у таблиці 2.1.

83

Таблиця 2.1.

Розподіл відповідей викладачів на запитання анкети «Діагностика готовності наставників академічних груп до

використання здоров’язбережувальних засобів у закладі вищої освіти»

Варіант відповіді Кількість осіб %1. Чи використовуєте Ви на своїх заняттях здоров’язбережувальні засоби?

а) інколи 20 38,5б) не використовую 2 3,8в) не задумуюсь над цим 25 48,1г) регулярно 5 9,6

2. Як Ви оцінюєте свій рівень обізнаності з проблеми здоров’язбереження студентів?а) достатній 42 80,8б) середній 6 11,5в) низький 0 0г) високий 4 7,7

3. Чи вважаєте Ви рівень освіченості в проблемі здоров’язбереження важливим для повноцінної життєдіяльності людини та її професійної реалізації?а) ні 0 0б) так 47 90,4в) це важливо лише для викладачів фізичного виховання 5 9,6г) лише в разі захворюваності для покращення стану власного здоров’я 0 0

4. Як часто Ви використовуєте фізичні вправи оздоровчої спрямованості для власного здоров’язбереження?а) раз на місяць 2 3,8б) тричі на тиждень 24 46,2в) двічі на тиждень 26 50г) раз на тиждень 0 0

5. Чи ставите Ви собі за мету формувати здоров’язбережувальний стиль поведінки у студентів?а) так, завжди 20 38,5б) інколи 16 30,8б) не задумуюсь над цим 9 17,2в) ні 7 13,5

84

Результати опитування свідчать, що менше 39 % викладачів аграрних

закладів вищої освіти цілеспрямовано працюють над формуванням

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів, близько 31 %

періодично ставлять собі за мету розвиток умінь та навичок

здоров’язбереження та більше 30 % не надають цьому значення.

На запитання «Якими оздоровчими методиками Ви керуєтесь при

організації власної здоров’язбережувальної діяльності?» майже 43 %

респондентів не вказали відповіді взагалі; решта зазначили фізичні вправи,

збалансоване харчування, перебування на свіжому повітрі, активний

відпочинок, контрастний душ та ін.; лише 1 викладач відмітив про

дотримання керівних положень методики П. Іванова «Дєтка», що свідчить

про низький рівень обізнаності наставників академічних груп щодо існування

оздоровчих методик, визнаних у вітчизняній та зарубіжній практиці.

На запитання «Чи залучаєте Ви студентів до здоров’язбережувальної

роботи в позанавчальний час і яким чином?» 72 % наставників обмежуються

інформуванням студентів про функціонування спортивних секцій,

оздоровчих груп університету та проведення планових змагань, 28 % –

вказали коротко «ні».

Таким чином, на основі співвіднесення поданих вище показників

готовності наставників академічних груп до формування


вищої освіти було виявлено орієнтовні рівні їх готовності.

Високий рівень готовності (16 %) наставників академічних груп до


вищих навчальних закладів характеризується ціннісно-мотиваційним

ставленням до формування здоров’язбережувального стилю поведінки;

прагненням ефективно здійснювати цю діяльність. Наставники академічних

груп, які виявили цей рівень, мають глибокі знання про сутність

здоров’язбережувального стилю поведінки та особливості його формування у

студентів вищих навчальних закладів аграрного профілю; володіють

85

формами і методами формування здоров’язбережувального стилю поведінки

у студентів; сформованою рефлексивною позицією, що виявляється у

використанні оздоровчих методик для збереження та підтримки власного

здоров’я.

Середній рівень готовності (49 %) наставників академічних груп до


вищих навчальних закладів характеризується ситуаційною спрямованістю

щодо формування здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів

зазначеного контингенту. Вони мають достатні знання про сутність

здоров’язбережувального стилю поведінки й особливості його формування у

студентів вищих навчальних закладів аграрного профілю; характеризуються

недостатнім володінням формами і методами формування

здоров’язбережувального стилю поведінки; частково сформованою

рефлексивною позицією, що виявляється у нерегулярному використанні

оздоровчих методик для збереження та підтримки власного здоров’я.

Низький рівень готовності (35 %) наставників академічних груп до


вищих навчальних закладів характеризується індиферентним ставленням до

проблеми формування здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів

аграрних вищих навчальних закладів; недостатніми знаннями щодо сутності

здоров’язбережувального стилю поведінки й особливостей його формування

у студентів вищих навчальних закладів аграрного профілю. Вони не

володіють формами і методами формування здоров’язбережувального стилю

поведінки; вирізняються нерозвиненою рефлексивною позицією,

здоров’язбережувальна діяльність їм непритаманна.

Не зважаючи на середні показники готовності наставників академічних

груп до формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів,

аграрні заклади вищої освіти України накопичили певний досвід організації

навчально-виховної роботи оздоровчого спрямування, що відбувається в ході

86

вивчення навчальних дисциплін, проведення практичних занять та в

позааудиторній діяльності.

Наступним етапом дослідної роботи було вивчення існуючого стану

формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів в аграрних

закладах вищої освіти. З цією метою нами було проаналізовано навчальні

плани, плани виховної роботи в аграрних університетах та коледжах, а також

плани виховної роботи наставників академічних груп.

Проблема полягає в тому, що зміст проаналізованих навчальних

програм не сприяє формуванню у студентів аграрних закладів вищої освіти

усвідомленої, цілеспрямованої настанови та мотивації до

здоров’язбережувальної діяльності, адже у більшості випадків дисципліни,

предметом вивчення яких є здоров’я людини, викладаються лише на

першому курсі навчання і кількість відведених годин не дозволяє надати

достатньо глибоких знань, умінь та навичок щодо формування власного

здоров’язбережувального стилю поведінки.

Освітні програми більшості спеціальностей аграрних закладів вищої

освіти обмежуються дисциплінами «Безпека життєдіяльності» для

першокурсників та «Безпека праці» або «Охорона праці» для випускових

курсів навчання. Деякі спеціальності розширили даний список, зокрема ОР

«Молодший спеціаліст» за спеціальністю «Екологія» – дисципліна

«Екологічна безпека» та ОР «Соціальна робота» – дисципліни «Вікова

фізіологія» та «Основи медичних знань» [21; 22; 100; 182].

Фізична культура і спорт є потужними соціально-педагогічними

системами формування, педагогічної корекції та вдосконалення моральної

структури особистості майбутніх спеціалістів. У контексті цього положення

особливої значущості набуває наукова позиція про те, що фізичній культурі і

спорту притаманні специфічні виховні властивості. Сформульоване

положення підсилюється тим, що фізичній культурі і спорту, фізичному

вихованню притаманно поліфункціональний характер. Така точка зору

знаходить своє підтвердження в практиці виховання шляхом забезпечення

87

формування моральних і духовних якостей особистості, психомоторного

розвитку, організації суспільно-корисної і соціально-професійної діяльності,

профілактики захворювань і реабілітації, фізичної і психоемоційної рекреації

і комунікації [111, с. 329-330].

Важливо, що дисципліна «Фізичне виховання» є обов’язковою для усіх

спеціальностей аграрних закладів вищої освіти, однак проблема залишається

в тому, що більшість студентів відвідують дані заняття лише з метою здачі

встановлених нормативів та отриманні позитивного результату підсумкового

контролю [74]. Актуальним для нашої роботи є дослідження І. Шостак, який

зазначає, що у студентів переважають вузькоособистісні мотиви (прагнення

одержати схвалення, корекція фігури, гарні оцінки (мотивація благополуччя),

бажання бути першим, зайняти гідне місце в групі, установлення дружніх

стосунків з викладачем (престижна мотивація); бути схожим на відомих

спортсменів – переважають над навчально-пізнавальними та соціальними

мотивами) [189, с. 10].

Саме в цій ситуації відіграє вагому роль використання

міждисциплінарних зв’язків проблеми формування здоров’язбережувального

стилю поведінки (педагогіки, філософії, психології, основ медичних знань та

ін.) та введення до нормативної частини навчальних планів більшої кількості

дисциплін, об’єктом вивчення яких є основи збереження та підтримки

власного здоров’я.

Відповідно до стратегічної програми розвитку «Голосіївська ініціатива

2020» в Національному університеті біоресурсів і природокористування

України (НУБіП України) знаннєцентриська концепція підготовки фахівців

доповнюється формуванням у молоді відповідної системи ставлень на основі

ряду цінностей, одне з важливих місць серед яких, посідають

валеоекологічні, що передбачають збереження та підтримку здоров’я [103, с.

5-7].

У НУБіП України функціонує науково-методичний семінар підвищення

педагогічної майстерності наставників студентських груп, змістове та

88

методичне наповнення забезпечення функціонування якого здійснює кафедра

педагогіки. У рамках семінару щороку проходять підготовку науково-

педагогічні працівники, стаж роботи яких не перевищує трьох років та яким

за наказом ректора ввірені академічні групи першого курсу. Згідно з робочою

програмою семінару слухачам пропонують тематичні лекції та практичні

заняття, майстер-класи на різні теми, зокрема одна з них: «Виховання

здорового способу життя студентів у спортивних секціях та абонементних

групах кафедри фізичного виховання [142].

Також традиційним для кафедри педагогіки НУБіП України є

проведення науково-методичного семінару «Школа молодого педагога» для

молодих науково-педагогічних працівників, педагогічний стаж яких не

перевищує трьох років. Темою одного із занять є «Формування здорового

способу життя засобами виховуючого навчання», метою якого є формування

та систематизація знань про використання засобів виховуючого навчання,

розвиток відповідних умінь та навичок у ННП [187].

Велику роль у процесі формування здоров’язбережувального стилю

поведінки студентської молоді НУБіП України відіграє кафедра фізичного

виховання, яка спрямовує зусилля на прищеплення студентам здорового

способу життя як норми поведінки, невід’ємного компоненту загальної

культури особистості, реалізуючи це завдання на заняття з фізкультури, у

процесі роботи спеціальних медичних груп та груп лікувальної фізкультури,

спортивних секцій, у процесі проведення спортивних змагань, турнірів,

зустрічей, походів тощо [103, с. 13].

У НУБіП України з метою залучення до здорового способу життя та

пропаганди фізичної культури та спорту регулярно проводяться змагання з

різноманітних видів спорту. Цікавим і актуальним є досвід проведення на

базі університету спартакіади «Здоров’я» серед науково-педагогічних,

наукових працівників і співробітників структурних підрозділів НУБіП

України. Даний захід спрямований на підтримку та зміцнення здоров’я

учасників спартакіади, пропаганду здорового способу життя серед науково-

89

педагогічних, наукових працівників і співробітників університету та

виявленню кращих спортсменів і команд університету.

У першій декаді грудня з метою підведення підсумків фізкультурно-

спортивної роботи університету за календарний рік, мотивації студентської

молоді до занять фізкультурою і спортом, розвитку потреби у високих

досягненнях, ушанування кращих спортсменів університету проводиться

Вечір спортивної слави [103, с. 44].

Невід’ємною складовою плану виховної роботи є відзначення

всесвітнього Дня здоров’я, метою якого є виховання ціннісного ставлення

студентів до фізичного, психічного, соціального здоров’я та популяризації

здорового способу життя серед молоді [103, с. 46].

На базі кафедри психології НУБіП України діє Центр соціально-

психологічної служби, одним з напрямків роботи якого є прогностична

робота серед студентів та викладачів щодо покращення психічного здоров’я

та профілактика та психолого-педагогічна корекція відхилень в психічному

розвитку особистості та поведінці студентів тощо [100].

З метою забезпечення молекулярно-генетичного оздоровлення

українського суспільства та охорони оточуючого природного середовища, у

рамках реалізації програми розвитку університету «Голосіївська ініціатива –

2020», у структурі НУБіПУкраїни створено Центр духовного відродження

та оздоровлення людини і довкілля. Діяльність Центру базується на розробках

лікаря-новатора і науковця А. І. Потопальського, який пропонує унікальну

авторську методику оздоровлення людини, лікування важких захворювань

плодами живої природи. У цьому зв’язку, на думку науковця, до переліку

елементів здорового способу життя людини дотримання режиму праці і

відпочинку, рухової активності, занять фізичною культурою і спортом,

загартовування, якісного харчування, відмови від шкідливих звичок потрібно

додати ще і лікування дарами природи. Уся лікувальна практика

А. І. Потопальського тісно переплітається із вищими духовними потребами

людини, базується на християнській етиці і моралі [115].

90

У плані виховних заходів студентських рад гуртожитків НУБіП України

передбачено щорічне проведення благодійної акції «Міняй цигарку на

цукерку!» та година спілкування «Чому я обираю спорт?».

На спортивній базі Харківської державної зооветеринарної академії

регулярно проводять районні та обласні спортивні змагання; збірні команди

академії беруть участь в обласних, всеукраїнських та міжнародних змаганнях

[182].

Окрім виховної роботи в аграрних закладах вищої освіти здійснюється

також і науково-дослідна робота, студентів залучають до участі у наукових

конференціях, семінарах та круглих столах на тематику досліджуваної нами

проблеми. Зокрема, Міжнародний науково-практичний семінар на тему

«Розвиток вищих духовних потреб особистості в контексті формування

здорового способу життя» (НУБіП України).

Таким чином, аналіз вітчизняного досвіду виховної роботи в аграрних

закладах вищої освіти свідчить, що в закладах освіти здійснюється певна

робота у формуванні здоров’язбережувального стилю поведінки студентів,

зокрема: з метою пропаганди здорового способу життя, мотивації

студентської молоді до занять фізкультурою і спортом організовуються

вечори спортивної слави, фізкультурно-спортивні свята, військо-спортивні

змагання, спартакіади серед студентів та науково-педагогічних працівників. З

метою виховання ціннісного ставлення студентів до фізичного, психічного та

соціального здоров’я, популяризації здоров’язбережувального стилю

поведінки проводиться всесвітній День здоров’я; з метою виховання

екологічної культури молоді, що має безпосередній влив на здоров’я

особистості відзначається День довкілля. У планах виховної роботи

наставників студентських груп передбачається проведення заходів щодо

формування здорового способу життя, однак у більшості випадків така

робота має ознаки формалізму та носить демонстративний характер.

91

2.2. Методика діагностики сформованості здоров’язбережувального


Перевірка теоретичних положень, висвітлених у попередніх пунктах,

здійснювалась за допомогою методу педагогічного експерименту.

Під педагогічним експериментом розуміють: спеціальне внесення в

педагогічний процес принципово важливих змін відповідно до завдання

дослідження й гіпотези; таку організацію процесу, яка б давала можливість

бачити зв’язки між досліджуваними явищами без порушень його цілісності;

глибокий якісний аналіз і якомога точніше кількісне вимірювання як

внесених у педагогічний процес змін, так і результатів усього процесу [85,

162].

Експериментальна робота включала наступні етапи:

1. Підготовчий (жовтень 2013 р. – вересень 2014 р.). На даному етапі

дослідно-експериментальної роботи здійснювався підбір методів, методики,

експериментальної бази дослідження, визначення вибірки, розробка

програми дослідження.

2. Діагностичний (жовтень 2014 р. – січень 2015 р.). Визначення рівнів

сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки студентів


3. Формувальний (лютий 2015 р. – лютий 2018 р.). Впровадження

методики та педагогічних умов формування здоров’язбережувального стилю


4. Контрольний (березень 2018 р. – травень 2018 р.). Проведення

діагностичних зрізів, аналіз та узагальнення результатів дослідження.

У експериментальній роботі взяли участь 443 студенти з Національного

університету біоресурсів і природокористування України, Харківської

державної зооветеринарної академії, ВП НУБіП України «Боярський коледж

екології та природних ресурсів» та ВП НУБіП України «Мукачівський

аграрний коледж. Кількість студентів аграрних закладів вищої освіти, які

взяли участь в експерименті подані у таблиці 2.2.

92

93

Таблиця 2.2.

Кількість студентів аграрних закладів вищої освіти, які взяли участь в експерименті

№ п/п

Заклад вищої освіти Спеціальність Кількість осіб

1. Національний університет біоресурсів і природокористування України

«Лісове господарство», «Садово-паркове господарство», «Деревообробні та меблеві технології», «Соціальна робота», «Ветеринарна медицина», «Харчові технології», «Менеджмент», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «Біотехнології та біоінженерія».

128

2. Харківська державна зооветеринарна академія

«Менеджмент», «Ветеринарна медицина», «Лісове господарство», «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва», «Біотехнології та біоінженерія», «Водні біоресурси та аквакультура»

135

3. ВП НУБіП України «Боярський коледж екології та природних ресурсів»

«Екологія», «Агрономія», «Фінанси, банківська справа та страхування», «Комп’ютерні науки та інформаційні технології», «Геодезія та землеустрій», «Садово-паркове господарство», «лісове господарство».

81

4. ВП НУБіП України «Мукачівський аграрний коледж»

«Ветеринарна медицина», «Виробництво і переробка продукції рослинництва», «Організація і технологія ведення фермерського господарства», «Фінанси і кредит».

99

Всього: 443

94

Для проведення констатувального етапу дослідження до кожного з

виокремлених і схарактеризованих вище компонентів

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів добирались відповідні

критерії та показники його сформованості, на основі яких визначено рівні

їхньої сформованості. Дані критерії, показники та рівні допоможуть нам

окреслити загальні тенденції формування здоров’язбережувального стилю

поведінки майбутніх фахівців агропромислової галузі.

Критерій у перекладі з грецької χριτήριον – означає «здатність

розрізнення», «мірило». Критерій виражає сутнісні зміни в розвитку об'єкту і

є знанням межі, повноти прояву його сутності в конкретному вираженні. Це

методологічний принцип, на основі якого розробляються методологічні

підходи та формуються показники вимірювання певного явища. Критерій є

поняттям узагальненим, що знаходиться на більш високому рівні, ніж

показник [131].

Розроблені критерії та показники сформованості


вищої освіти представлені у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Критерії та показники сформованості здоров’язбережувального стилю


Критерій Показник

1 2

Розуміння сутності

здоров’язбережувальног

о стилю поведінки

- знання про сутність здоров’язбережувального стилю

поведінки;

- знання щодо шляхів збереження і зміцнення

здоров’я;

- усвідомлення значення здоров’язбережувального

стилю поведінки для професійної діяльності

майбутнього фахівця АПГ.

1 2

95

Спрямованість на

цінності

здоров’язбереження

- пріоритет здоров’я в ієрархії цінностей людини;

- потреба у формуванні власного

здоров’язбережувального стилю поведінки;

- ставлення до здорового способу життя як норми

поведінки.

Досвід реалізації

поведінки, спрямованої

на підтримку та

збереження власного

здоров’я

- самооцінка власного здоров’я та способу життя;

- готовність застосовувати наявні знання у власній

здоров’язбережувальній поведінці, що виявляється в

умінні, звичці та самостійності виконання оздоровчих

заходів;

- участь у фізкультурно-спортивному русі.

Ураховуючи перелічені вище критерії та відповідні їм показники,

визначено три рівні сформованості здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти: високий, середній та

низький.

Високий рівень. Студент має глибокі знання про сутність

здоров’язбережувального стилю поведінки, шляхи збереження та зміцнення

здоров’я; характеризується ціннісно-мотиваційним ставленням до

формування здоров’язбережувального стилю поведінки; прагненням

ефективно здійснювати цю діяльність; сформованою рефлексивною

позицією, що виявляється у використанні оздоровчих методик для

збереження та підтримки власного здоров’я.

Середній рівень. Студент має достатні знання про сутність

здоров’язбережувального стилю поведінки, шляхи збереження та зміцнення

здоров’я; характеризується ситуаційною спрямованістю щодо формування

здоров’язбережувального стилю поведінки; частково сформованою

рефлексивною позицією, що виявляється у нерегулярному використанні

оздоровчих методик для збереження та підтримки власного здоров’я.

96

Низький рівень. Студент має недостатні знання щодо сутності

здоров’язбережувального стилю поведінки, шляхів збереження та зміцнення

здоров’я; характеризується індиферентним ставленням до проблеми

формування здоров’язбережувального стилю поведінки; вирізняються

нерозвиненою рефлексивною позицією, здоров’язбережувальна діяльність

йому непритаманна.

На основі даних критеріїв і показників нами розроблено авторську

анкету, яка складається з 18 запитань закритого типу. Кожен показник

визначається двома запитаннями анкети. Вивчення рівнів сформованості

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів відбувалося згідно з

такими параметрами: повна правильна відповідь – 3 бали, правильна, але

недостатньо повна – 2 бали, неправильна відповідь – 1 бал. Задля підвищення

відвертості студентів, зниження ймовірності представити себе з кращої

сторони, в анкеті містилося роз’яснення щодо анонімності опитування.

Розробляючи анкету ми враховували, аби її зміст сприяв отриманню

найбільш повної інформації для досягнення поставленої мети. Під час

формулювання запитань зважали на їх відповідність завданням дослідження і

визначеним показникам сформованості здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти, що сприяло одержанню

інформації про ті ознаки, які підлягали вивченню.

В основі критерію «розуміння сутності здоров’язбережувального стилю

поведінки» лежать знання, що складають основу особистісного розвитку та

ефективної професійної діяльності майбутнього фахівця агропромислової

галузі. Тому для нашого дослідження важливим є оцінити рівень засвоєння

знань студентами аграрних закладів вищої освіти про сутнісні ознаки

здоров’язбережувального стилю поведінки, способи опанування ним та

значення процесу здоров’язбереження для майбутнього професійного

становлення особистості. Так, результати анкетування засвідчили, що лише

14,96 % студентів (66 осіб) правильно розуміють сутність поняття

«здоров’язбережувальний стиль поведінки», як систему способів і прийомів,

97

які спрямовані на підтримку та збереження здоров’я та передбачають





життєдіяльності; 29,23 % (129 осіб) – вважають, що здоров’язбережувальний

стиль поведінки – це комплекс оздоровчих заходів та відсутність шкідливих

звичок, а 51,58 % (228 осіб) – розуміють дане поняття, як форма існування

особистості, орієнтована на задоволення матеріальних потреб та підтримку

життєдіяльності за допомогою ліків. Усього 14,22 % студентів (63 особи) до

основних складових здоров’язбережувального стилю поведінки віднесли

раціональне харчування, відсутність шкідливих звичок, рухову активність,

особисту гігієна, загартовування; 36,45 % респондентів (161 особи)

вважають, що це дотримання моральних норм у стосунках із людьми,

саморегуляція психічного стану; решта 53, 56% (237 осіб) – відсутність

розладів нервової системи, значне фізичне та розумове навантаження у

роботі/навчанні (Рис. 2.1.).

Низький

Середній

Високий

0 10 20 30 40 50 60

52.57

32.84

14.59

Рисунок 2.1.

Рівні знань студентів про сутність здоров’язбережувального стилю

поведінки, у %

Серед факторів, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я,

29,56 % опитаних (131 особи) обрали корисний відпочинок на свіжому

98

повітрі; 63,82 % (273 особи) – внутрішню гармонію, що пов’язана із

задоволенням духовних та матеріальних потреб та 5,82% (осіб) зупинили свій

вибір на обмеженій руховій активності та нетривалому сні в умовах значного

емоційного та психічного перенапруження. На запитання «Що у Вашому

розумінні означає «навчатися бути здоровим»?» 63,02 % студентів (279 осіб)

зазначили – природне прагнення людини до загартування організму, 11,24 %

(50 осіб) – саморегуляція психічного стану, надія на те, що все «обійдеться»;

і лише 26,46 % (117 осіб) вказали – набуття валеологічних знань через освіту

(Рис. 2.2.).

Низький

Середній

Високий

0 10 20 30 40 50 60 70

8.53

63.46

28.01

Рисунок 2.2.

Рівні знань студентів щодо шляхів збереження і зміцнення здоров’я, у %

Як зазначалося попередньо, успіх професійної самореалізації

майбутнього фахівця агропромислової галузі залежить від рівня його

фізичної підготовки та моральної стійкості. Тому важливо було з’ясувати

рівень усвідомлення студентами значення здоров’язбережувального стилю

поведінки для їхньої майбутньої професійної діяльності. Результати

анкетування показали, що 13,97 % (62 особи) вважають, що дотримання

здоров’язбережувального стилю поведінки сприяє професійній

самореалізації молодого фахівця та забезпечує його активне трудове

довголіття; 43,54 % (193 особи) зазначили, що майбутній фахівець

агропромислової галузі повинен дотримуватись здоров’язбережувального

стилю поведінки, оскільки професійна діяльність вимагає від нього високого

99

рівня моральної стійкості; решта 199 осіб (45,02 %) не надають цьому ніякого

значення. На запитання «Як, на Вашу думку, впливає процес

здоров’язбереження на всебічний розвиток особистості?» 10,21 % (45 осіб)

зазначили, що даний процес забезпечує конкурентоздатність особистості та її

успіх самореалізації в професійній діяльності; 50,36 % (223 особи) – сприяє

саморозвитку індивіда; і 36,9 % (163 особи) вважаю, що розвиток особистості

– це стихійний некерований процес (Рис.2.3.; Табл.2.4.)

Низький

Середній

Високий

0 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50

40.96

46.95

12.09

Рис. 2.3.

Рівні усвідомлення студентами значення здоров’язбережувального

стилю поведінки для їхньої професійної діяльності в агропромисловій галузі,

у %

Таблиця 2.4.

Рівні сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів аграрних закладів вищої освіти за критерієм «розуміння сутності

здоров’язбережувального стилю поведінки»

Рівні / Показники Високий Середній Низькийосіб у % осіб у % осіб у %

Знання про сутність здоров’язбережувального стилю поведінки

65 14,59 145 32,84 233 52,57

Знання щодо шляхів збереження і зміцнення здоров’я

124 28,01 281 63,46 38 8,53

Усвідомлення значення здоров’язбережувального стилю поведінки для

54 12,09 208 46,95 181 40,96

100

професійної діяльності майбутнього фахівця агропромислової галузі

Високий Середній Низький0

5

10

15

20

25

30

35

40

45

50

18.23

47.7534.02

Рис. 2.4.


студентів аграрних закладів вищої освіти за критерієм «розуміння сутності

здоров’язбережувального стилю поведінки», у %

Критерій «спрямованість на цінності здоров’язбереження» виявляється

у ставленні студента аграрного закладу вищої освіти до здорового способу

життя як норми поведінки, розкриває соціально та особистісно значущі

мотиви, що опосередковують орієнтацію його поведінки на

здоров’язбереження. Результати констатувального зрізу виявили, що лише

для 23,18 % студентів (103 особи) здоров’я являється головною умовою

успіху в особистому житті та професійному становленні; 43,12 % (191 особа)

зазначили, що приділятимуть увагу власному здоров’ю лише за необхідності;

а 17,54 % (78 осіб) взагалі ніколи не замислювались над цим.

Для 25,74 % респондентів (114 осіб) задоволення життям залежить від

професійної самореалізації, можливості повноцінного розкриття особистих

здібностей; для 74,52 % (330 осіб) – досягнення матеріального добробуту;

15,9 % (70 осіб) – можливості реалізації поставлених цілей та завдань в

умовах фізично-духовного благополуччя (Рис. 2.5.).

101

Низький

Середній

Високий

0 10 20 30 40 50 60

21.64

58.82

19.54

Рис. 2.5.

Рівні пріоритетності здоров’я в ієрархії цінностей студентів аграрних

закладів вищої освіти, у %

На запитання «Що Ви робите для свого здоров’язбереження?»

респонденти відповіли наступним чином: 11,29 % (50 осіб) зазначили, що

планують режим свого дня з раціональним чергуванням роботи та

відпочинку; 28,86 % (128 осіб) – слухають поради лікарів, приймаючи ліки; а

26,08 % (116 осіб) взагалі вважають, що турбота про здоров’я нічого не

гарантує, оскільки все залежить від генетики. На думку 17,21 % опитаних

студентів (76 осіб), для корисного здоров’язбережувального відпочинку

потрібне цікаве дозвілля фізкультурно-оздоровчого спрямування на свіжому

повітрі; 56,84 % (252 особи) – весела компанія, смачно приготовлена їжа.

(Рис. 2.6.).

Низький

Середній

Високий

0 5 10 15 20 25 30 35 40 45

42.9

42.85

14.25

Рис. 2.6.

Рівні сформованості потреби у формуванні власного

здоров’язбережувального стилю поведінки, у %

102

Серед чинників, які стали або могли стати вирішальними у зміні свого

ставлення до організації способу життя, 26,75 % студентів (119 осіб)

зазначили фінансові нестачі, досягнення матеріального добробуту; для

43,59 % (193 особи) – це прагнення до повноцінного спілкування,

покращення стосунків з оточуючими і лише 14,25 % (63 особи) відзначили

бажання мати гарну фізичну форму та хороше самопочуття. Розглядають

здоров’я як привабливий зовнішній вигляд 34,64 % респондентів (153 особи),

як відсутність хвороб – 65,01 % (осіб), для 15,79 % (70 осіб) здоров’я – це

стан фізичного, душевного та соціального благополуччя (Рис.2.7.; Табл.2.5.).

Низький

Середній

Високий

0 10 20 30 40 50 60

30.68

54.3

15.02

Рис.2.7.

Рівні ставлення студентів аграрних закладів вищої освіти

до здорового способу життя як норми поведінки

Таблиця. 2.5.


студентів аграрних закладів вищої освіти за критерієм «спрямованість на

цінності здоров’язбереження»


Пріоритет здоров’я в ієрархії цінностей людини 86 19,54 261 58,82 96 21,64

Потреба у формуванні власного здоров’язбережувального стилю поведінки

62 14,25 191 42,85 190 42,9

Ставлення до здорового способу життя як норми поведінки

66 15,02 241 54,30 136 30,68

103


10

20

30

40

50

60

16.27

51.99

31.2

Рис. 2.8.


студентів аграрних закладів вищої освіти за критерієм «спрямованість на

цінності здоров’язбереження», у %

Значущим у формуванні здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів аграрних закладів вищої освіти є готовність застосовувати наявні

знання у власній здоров’язбережувальній поведінці, оволодіння вміннями

організовувати здоров’язбережувальну діяльність, аналізувати результати

цієї діяльності, вести й критично оцінювати власний стиль життя.

17,39 % студентів (77 осіб) оцінили свій стан здоров’я як гарний,

55,23 % (245 осіб) – задовільний і аж 27,38 % (121 особа) – як поганий. На

запитання «Чи притаманний Вам здоров’язбережувальний стиль поведінки?»

лише 10,85 % опитаних (48 осіб) зазначили, що так, 48,36 % ( 215 осіб) – ні,

решта відмітили, що намагаються, однак не завжди вдається, що свідчить про

відсутність стійкої мотивації до ведення здоров’язбережувальної діяльності.

Два запитання нашої анкети були спрямовані на визначення рівня

обізнаності респондентів з всесвітньо відомими оздоровчими методиками:

системою природного загартування П. Іванова «Дєтка» та методикою

оздоровлення Поля Брегга. Результати відповідей були наступними: лише

10,54 % студентів (46 осіб) зазначили, що система природного

загартовування П. Іванова «Дєтка» передбачає правила поведінки в соціумі,

контроль над думками, обливання крижаною водою в лютий мороз, і всього

104

7,02 % (31 особа) респондентів зазначили, що основу системи оздоровлення

Поля Брегга складає оригінальна техніка дихання, голодування та

загартовування організму. Більша половина опитуваних взагалі ніколи не

чули навіть прізвищ озвучених авторів оздоровчих методик (Рис. 2.9.).

Низький

Середній

Високий

0 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50

46.23

44.99

8.78

Рис.2.9.

Рівні готовності застосовувати наявні знання у власній

здоров’язбережувальній поведінці, у %

8,78 % студентів (39 осіб) займаються спортом, 44,99 % (199 осіб) –

виконують ранкову зарядку або ж бігають, решта 46,23 % (205 осіб) –

вважають щоденне фізичне навантаження цілком достатнім і без спорту.

Спостереження за студентською молоддю Національного університету

біоресурсів і природокористування України показало прикрі результати. А

саме: даний заклад вищої освіти територіально розташований у найкращому

районі нашої столиці – Голосіївському парку. Зелена зона, свіже та чисте

повітря, низький рівень шуму та міської метушні сприяє не лише

покращенню фізичного здоров’я мешканців (прогулянки та пробіжки,

велокатання тощо), але й психологічному комфорту та душевному

задоволенню (пташиний спів, запах зелені та інше). Однак, не зважаючи на

це, більшість студентів надають перевагу поїздці у маршрутному таксі, не

враховуючи той факт, що подолання відстані пішки від навчального корпусу,

де проходять зняття до гуртожитку займе часу не більше 20 хвилин.

На запитання «Яким видом спорту Ви займаєтесь?» 47,12 % студентів

(209 осіб) відповіли, що не займаються спортом взагалі, 42,03 % (186 осіб)

105

респондентів надають перевагу танці, решта опитаних 48 осіб (10,85%)

вказали свої варіанти відповідей, найпоширенішими з яких були:

відвідування спортзалу, аеробіка, гімнастика, біг, футбол, волейбол,

баскетбол, теніс, плавання. Поодинокими варіантами були гирьовий спорт,

йога, пілатес, тренувальні петлі TRX, воркаут та кінний спорт (Рис. 2.10.).

Низький

Середній

Високий

0 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50

47.12

42.03

10.85

Рис. 2.10.

Рівні участі студентів аграрних закладів вищої освіти у фізкультурно-

спортивному русі, у %

Узагальнені дані за означеним критерієм представлені у Табл. 2.6 та на

Рис.2.11.

Таблиця 2.6.


студентів аграрних закладів вищої освіти за критерієм «досвід реалізації

поведінки, спрямованої на підтримку та збереження власного здоров’я»


Самооцінка власного здоров’я та способу життя 63 14,12 212 48,01 168 37,87

Готовність застосовувати наявні знання у власній здоров’язбережувальній поведінці, що виявляється в умінні, звичці та самостійності виконання оздоровчих заходів

39 8,78 199 44,99 205 46,23

Участь у фізкультурно-спортивному русі 48 10,85 186 42,03 209 47,12

106


101520253035404550

18.23

47.7534.02

Рис. 2.11.


студентів аграрних закладів вищої освіти за критерієм «досвід реалізації

поведінки, спрямованої на підтримку та збереження власного здоров’я», у %

Узагальнення результатів анкетування за усіма критеріями дає нам

можливість визначити рівень сформованості здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти (Табл. 2.7.; Рис.2.12.).

Таблиця 2.7.

Рівні сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

аграрних закладів вищої освіти

Критерії / Рівні Високий Середній Низькийосіб у % осіб у % осіб у %

Розуміння сутності здоров’язбережувального стилю поведінки

81 18,23 212 47,75 150 34,02

Спрямованість на цінності здоров’язбереження 73 16,27 231 51,99 139 31,2

Досвід реалізації поведінки, спрямованої на підтримку та збереження власного здоров’я

50 11,25 199 45,01 194 43,74

Рівень сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки

69 15,43 213 48,25 161 36,32

107

0102030405060

18.23 16.27 11.25

47.75 51.9945.01

34.02 31.243.74

Високий Середній Низький

Рис. 2.12.


аграрних закладів вищої освіти, у %

Результати анкетування встановили, що 15,43% респондентів мають

високий рівень сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки; у

48,25% – середній рівень; а у 36,32% – низький рівень.

Окрім проведеного анкетного опитування з визначення рівнів


аграрних закладів вищої освіти, педагогічного спостереження, нами були

застосован метод вивчення документації аграрних закладів вищої освіти,

метод експертної оцінки та метод самооцінки.

З метою додаткової конкретизації досліджуваної проблеми

використовувався метод вивчення документації закладу освіти, який допоміг

проаналізувати статистику відвідування студентами спортивних секцій та

гуртків та їх участь у фізкультурно-оздоровчих заходах та спортивних

змаганнях різного рівня. У процесі дослідження основними документами, які

аналізувались були особові справи студентів, зведені відомості успішності,

навчальні журнали, дипломи, грамоти та нагороди у спортивних змаганнях та

культурно-мистецьких заходах, плани виховної роботи тощо.

108

Експертна оцінка застосовувалась з метою оцінки експертами рівня


аграрних закладів вищої освіти. Експертами були 29 педагогів

вищезазначених аграрних закладів освіти, які найкраще знають студентів

груп, що підлягали експерименту. Результати експертної оцінки засвідчили,

що рівень сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів аграрних закладів вищої освіти майже за всіма показниками дещо

нижчий, ніж результати анкетування, однак дана розбіжність не є суттєвою.

Метод самооцінки передбачав оцінку самими студентами власного

рівня сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки, що

включало оцінку власних знань, умінь та навичок у сфері

здоров’язбереження. Отримані результати були наступними: 13,87% (осіб)

стверджують, що у них достатньо високий рівень вмінь у сфері

здоров’язбереження, 47,32% (осіб) – мають певні вміння у цій сфері, 38,81%

(осіб) – вважають, що турбота про здоров’я не відіграє важливої ролі, адже

все залежить від генетики (Рис.2.13.).


101520253035404550

13.87

47.3238.81

Рисунок 2.13.


аграрних закладів вищої освіти за результатами самооцінки, у %

З метою узагальнення одержаних результатів рівнів сформованості

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів за кількома

109

методиками, нами були зроблені певні розрахунки, які подані в Табл. 2.8. та

на Рис. 2.14.

Таблиця 2.8.

Узагальнені результати рівнів сформованості здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів за кількома методиками

Методики / Рівні Високий Середній Низькийосіб у % осіб у % осіб у %

Анкетування 68 15,43 214 48,25 161 36,32Експертна оцінка 67 15,25 213 48,01 163 36,74Самооцінка 61 13,87 210 47,32 172 38,81Рівень сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки

66 14,85 212 47,86 165 37,29


5

10

15

20

25

30

35

40

45

50

14.85

47.8637.29

Рисунок 2.14.

Узагальнені результати рівнів сформованості здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти, у %

Таким чином, в результаті констатувального етапу нашого дослідження

було встановлено, що 14,85% опитаних студентів мають високий рівень

сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки, 47,86% – середній

рівень, а у 37,29% респондентів – низький рівень. З метою зменшення

кількості студентів із низьким рівнем, вважаємо за доцільне обґрунтувати та

впровадити педагогічні умови формування здоров’язбережувального стилю


110

2.3. Обґрунтування педагогічних умов формування



Здоров’язбережувальний стиль поведінки особистості не обумовлений

спадковістю, цьому можна навчитися і зробити частиною свого життя, тому

вкрай важливо створити такі педагогічні умови в освітньому середовищі

аграрних закладів вищої освіти, що забезпечать усвідомлення майбутніми

фахівцями агропромислової галузі потреби бути здоровими.

У контексті нашого дослідження під поняттям «формування


вищої освіти» розуміємо цілеспрямований процес створення в навчально-

виховному середовищі аграрних закладів вищої освіти сприятливих умов,

спрямованих на підтримку та зміцнення здоров’я студентів, оволодіння ними





фахівця агропромислової галузі.

Однак, вивчення досвіду навчально-виховної роботи щодо формування


вищої освіти дозволило виявити чинники, які ускладнюють залучення

студентів до здоров’язбережувальної діяльності:

– недотримання тісного зв’язку між аудиторною та позааудиторною

діяльністю закладу вищої освіти;

– монологічний виклад матеріалу, шаблонні, застарілі форми проведення

виховної роботи;

– необізнаність викладачів закладів вищої освіти, зокрема кураторів

академічних груп, з технологіями здоров’язбереження та шляхами їх

упровадження в навчально-виховний процес;

111

– демонстративний, показовий характер проведення значної кількості

виховних годин, формалізм виховної роботи [110, с. 7];

– відсутність методичного забезпечення процесу формування



Переважна більшість названих чинників, які ускладнюють процес


закладів вищої освіти, можуть бути усунені педагогічними засобами, а саме:

– підготовкою кураторів студентських груп з питань формування


вищої освіти;

– використання потенціалу позааудиторної діяльності, яка має бути

спрямована на розвиток усіх компонентів здоров’язбережувального стилю

поведінки, а саме: когнітивного, мотиваційно-ціннісного та рефлексивно-

діяльнісного;

– розроблення та впровадження змістового та методичного забезпечення

процесу формування здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів

аграрних закладів вищої освіти;

– залучення студентів аграрних закладів вищої освіти до різних видів

здоров’язбережувальної діяльності.

Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми, узагальнений досвід

виховної роботи закладів освіти та результати констатувального етапу

педагогічного експерименту засвідчили необхідність визначення

педагогічних умов, спрямованих на підвищення ефективності формування


вищої освіти. Окрім того, у роботах науковців, де порушується досліджувана

нами проблема, вказано, що формування у студентської молоді культури

здоров’я особистості, здорового способу життя та процесу

здоров’язбереження в цілому забезпечується рядом педагогічних умов.

112

У педагогіці існують різні підходи до трактування змісту поняття

«педагогічні умови». Так, зокрема, за визначенням А. Найн, педагогічні

умови – це «сукупність об’єктивних можливостей змісту, форм, методів і

прийомів підвищення ефективності навчально-виховного процесу і

матеріально-просторового середовища, що забезпечують успішне вирішення

поставлених і проектованих у дослідженні завдань» [98]. І. Сопівник

розглядає педагогічні умови як обставини, від яких залежить досягнення

виховних цілей [152] О. Назарова педагогічні умови розуміє як сукупність

об’єктивних можливостей, змісту, форм, методів, педагогічних прийомів і

матеріально-просторового середовища, які спрямовані на розв’язання

дослідницьких завдань [96]. І. Аксаріна вважає, що до педагогічних умов

можна віднести ті, які свідомо створюються в освітньому процесі і повинні

забезпечувати найбільш ефективне протікання цього процесу [1, с. 12].

Р. Сопівник бачить у педагогічних умовах суб’єктивні й об’єктивні вимоги та

передумови, при реалізації яких вихователь досягає мети у своїй роботі,

раціонально використовуючи сили та засоби. Тобто умови є свого роду

середовищем, обстановкою, у якій здійснюється педагогічний вплив на

вихованця. Саме середовище визначає потрібні відносини та зв’язки,

необхідні для ефективного втілення поставлених цілей. [156, с. 427].

В умовах інформаційного суспільства, комп’ютеризації усіх сфер

діяльності людства, актуальною є думка науковця Ю. Драгнєва, який у

процесі дослідження виокремив педагогічні умови формування культури

здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання, зокрема:

– створення позитивної мотивації студентів до розуміння здоров’я як

цінності;

– застосування оздоровчих технологій зменшення негативного впливу

комп’ютера на здоров’я студентів в навчальному процесі та у процесі

самостійної роботи;

113

– спрямування змісту оздоровчих технологій на розвиток всіх аспектів

індивідуального здоров’я (духовного, психічного, фізичного) студентів в

умовах комп’ютеризації навчання;

– розробка й впровадження в навчальний процес компонентів культури

здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання [47].

Досліджуючи культуру здоров’я студентів медичних коледжів у

позааудиторній діяльності, І. Шостак до педагогічних умов її формування

відносить: створення студентського спортивно-оздоровчого парламенту з

метою позитивної мотивації до зміцнення та збереження здоров’я

студентської молоді; активізація практичної спрямованості самостійної

роботи студентів через вдосконалення змісту позааудиторної діяльності;

модернізація структури організації спортивно-оздоровчої діяльності

медичного коледжу [189, с. 10].

Аналіз планів виховної роботи закладів освіти, наявність мережі

спортивних секцій та гуртків, організація військово-патріотичних змагань та

проведення фізкультурно-спортивних заходів засвідчує про належний рівень

надання студентам можливості підтримувати та покращувати стан свого

здоров’я, однак рівень використання їх вихованцями бажає бути кращим,

відсутність чіткої мотивації до використання здоров’язбережувального стилю

поведінки слугує основою негативних показників констатувального етапу

нашого експерименту.

Виокремлення педагогічних умов у нашому дослідженні здійснювалось на

підставі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми, узагальненого

досвіду виховної роботи закладів освіти, результатів констатувального етапу

педагогічного експерименту та за допомогою методу експертної оцінки.

Проінформувавши експертів, якими виступили 24 науково-педагогічні

працівники аграрних закладів вищої освіти, їм були роздані бланки, в яких

необхідно було визначити важливість педагогічних умов формування


вищої освіти. Із запропонованих 12 педагогічних умов, експертам потрібно

114

було визначити педагогічні умови як дуже важливі, важливі та не важливі.

Результати експертного опитування зазначені в таблиці 2.9.

115

Таблиця 2.9.

Результати експертного опитування щодо визначення педагогічних умов формування здоров’язбережувального


№

Педагогічніумови Д

уже

важ

лива

Важ

лива

Не

важ

лива

Сум

а ба

лів

Ранг

Кое

фіц

ієнт

ва

гомо

сті

1 Вмотивування студентів аграрних закладів освіти до здоров’язбережувальної діяльності 22 2 - 46 2 0,11

2 Створення сприятливого освітньо-виховного середовища для підвищення інтересу до занять фізкультурою та спортом

16 2 6 34 5 0,09

3 Запровадження факультативних навчальних курсів з формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

5 14 5 24 11

0,06

4 Застосування оздоровчих технологій зменшення негативного впливу комп’ютера 11 7 6 29 8 0,07

5 Облік особистісного фактора 8 10 6 26 10

0,06

6 Теоретична і методична підготовка наставників академічних груп до формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

23 1 - 47 1 0,12

7 Передача студентам знань про основи здоров’язбережувального стилю поведінки 10 10 4 30 7 0,08

8 Координація спільних зусиль педагогів, батьків, громадськості щодо формування культури здоров’язбереження студентів

8 8 8 24 12

0,04

9 Удосконалення роботи дієвих органів студентського самоврядування 6 14 4 26 9 0,07

10 Використання засобів мистецтва у пропагуванні цінностей здоров’язбереження 20 4 - 44 3 0,11

11 Врахування гендерного аспекту у процесі формування здоров’язбереженням особистості

10 14 - 34 6 0,09

12 Формування у студентів умінь і навичок використання прийомів самовиховання здоров’язбережувального стилю поведінки

18 5 1 41 4 0,1

116

Таким чином, на підставі вище зазначеного, педагогічними умовами


закладів вищої освіти вважаємо наступні: 1) теоретична і методична підготовка

наставників академічних груп до формування здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів; 2) вмотивування студентів аграрних закладів вищої освіти

до здоров’язбережувальної діяльності; 3) формування у студентів умінь і

навичок використання прийомів самовиховання здоров’язбережувального

стилю поведінки; 4) використання засобів мистецтва у пропагуванні цінностей


Першою педагогічною умовою є теоретична і методична підготовка


поведінки студентів.

Наставник призначається в академічній групі для надання допомоги

студентам у формуванні студентського колективу академічної групи,

виробленні позитивних ціннісних орієнтацій, направлених на здобуття знань,

підвищення загального культурного рівня, контролю за навчальним процесом,

проведення індивідуальної виховної роботи, з’ясування проблем студентів з

метою надання їм можливої допомоги, встановленні та підтримуванні зв’язків з

батьками, плануванні та проведенні заходів організаційної та виховної роботи у

закріпленій студентській групі [130, с. 14]. Таким чином, головним

координатором виховних впливів на особистість студента у стінах закладу

освіти є наставник академічної групи, тому саме на нього покладається

провідна роль у процесі формування здоров’язбережувального стилю

поведінки.

Потрібно враховувати, що на першому році навчання відбувається

адаптація студента до умов закладу вищої освіти, його знайомство з новими

реаліями життя і праці. Відомо, що будь-яка зміна умов функціонування живих

організмів спирається на запас їх фізичної міцності й здатності до психічної

саморегуляції та застосування стратегій поведінки, що забезпечують певний

амортизаційний ефект адаптаційного стресу. Тому наставник академічної групи

117

має приділяти увагу формуванню в молоді здорового способу життя

(харчування, рухова активність, раціональний режим праці й відпочинку,

загартування, профілактика шкідливих звичок), щоб період адаптації не став

причиною фізичного й психічного виснаження, погіршення стану здоров’я [103,

с. 22].

В останні роки спостерігаються істотні зміни у вимогах до діяльності

наставників академічних груп. Це зумовлено динамічними процесами

трансформації у сфері вищої освіти, зміною ролі студента і наставника в

навчально-виховному процесі в зв’язку з його наближенням до вимог світових і

європейських стандартів [156, с. 293].

На сьогодні змістом діяльності наставника академічної групи є:

– формування у студентській групі працездатності і відповідального

ставлення до навчально-виховного процесу;

– забезпечення системно-цільового планування виховної роботи,

формування у студентської молоді громадянськості і соціальної активності

шляхом залучення її до різноманітної діяльності;

– утвердження в студентській групі державного підходу і відповідальності

щодо розв’язання проблем навчально-виховного процесу;

– набуття молоддю соціального досвіду, успадкування надбань

українського народу;

– спрямування інтелектуальної активності студентської молоді на

обговорювання найактуальніших проблем сьогодення, залучення до роботи у

різних сферах наукової діяльності, проведення національно-культурної,

просвітницької та організаційно-педагогічної роботи серед молоді, вивчення

української мови та історії України;

– формування історичної пам’яті, національної свідомості, гідності;

– розвиток здібностей, їх повноцінна реалізація в різних видах діяльності;

– постійне співробітництво із студентським активом та органами

студентського самоврядування, молодіжними творчими об’єднаннями, рухами,

118

а також організація життєдіяльності колективів студентських груп, розвиток

ініціативи творчості, набуття організаторських знань, вмінь та навичок;

– активне залучення студентів до управління навчально-виховним

процесом;

– проведення виховної роботи зі студентами, які проживають у гуртожитку,

сприяння організації їх здорового способу життя, розв’язання житлово-

побутових проблем;

– залучення до виховного процесу батьків студентів [71, с. 8-9].

Сьогодні наставник академічної групи є зв’язною ланкою, базовим

суб’єктом системи культурно-виховної роботи у вищому навчальному закладі і

повинен виступати головним оператором з координації виховних впливів, що

спрямовані на особистість студентів. Саме від особи, яка безпосередньо

взаємодіє з кожним вихованцем, залежить ефективність цілеспрямованого

формування якостей майбутніх фахівців [156, с. 9].

На основі аналізу наукової літератури, досвіду практичної діяльності

дослідники називають функції роботи наставників академічних груп. Дані

функції розкривають основний зміст завдань та обов’язків, які реалізуються

наставником в процесі його практичної діяльності.

Нам імпонує думка Р. Сопівника [156, с. 281-286], який у своїх дослідженнях

виділяє десять основних функцій, які повинен виконувати наставник у плані

формування майбутніх лідерів агропромислового комплексу України.

Розкриємо їхню суть в контексті нашого дослідження проблеми формування

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої

освіти.

Дослідно-діагностична функція наставника академічної групи передбачає

вивчення індивідуально-психологічних особливостей кожного студента,

ставлення до майбутньої професії, громадську активність, рівень його

інтелектуальних здібностей, фізичного розвитку та моральної стійкості тощо.

Вона є основою для проетно-організаційної діяльності, направленої на розробку

119

відповідних шляхів реалізації базових і корекційних виховних впливів на

особистість.

Планувально-проектна функція наставника академічної групи передбачає

планування та проектування роботи стосовно кожного студента залежно від

рівня його інтелектуальних здібностей, психічного, духовного, соціального та

фізичного стану.

Організаційно-реалізуюча функція забезпечує реалізацію виховної роботи в

групі щодо формування культури здоров’язбереження особистості з

урахуванням індивідуальних особливостей студента, створення організаційно-

педагогічних умов для їхньої соціально-психологічної адаптації, створення

студентського колективу.

Мотиваційно-стимулююча функція містить комплекс цілеспрямованих

послідовних педагогічних дій, що орієнтує студента на правильний життєвий

вибір відповідно до моральних і правових норм, належного світоглядного

ставлення до здоров’я як до надважливої цінності людини.

Контрольно-коригуюча функція, яка виконується на різних етапах реалізації

наставником своїх основних завдань, та передбачає зміну методики чи підходів

щодо формування здоров’язбережувального стилю поведінки відповідно до

нових обставин, що виникають в процесі виховної роботи. Шляхом корекції

забезпечується підвищення ефективності виховних впливів.

Інформаційно-комунікативна функція дозволяє наставнику, з однієї сторони,

вербально передати студенту знання і досвід здоров’язбережувальної

діяльності, методично підкріпити зусилля молодої людини, з іншої – отримати

інформацію про ставлення студента до процесу самовдосконалення та розвитку

в заданому напрямку.

Соціальна функція передбачає допомогу наставника в особистісному

розвитку студента, засвоєнні та прийнятті суспільних норм та цінностей,

протидії антисоціальним та антикультурним явищам.

Ціннісно-орієнтаційна функція характеризує наставника як носія

домінуючих у суспільстві загальноприйнятих моральних, духовних,

120

культурних, національних, екологічних, здоров’язбережувальних та інших

цінностей, фокусуючись на яких він свідомо чи мимоволі спонукає студентів до

правильного вибору.

Функція «взірця для наслідування». Особистий приклад наставника, який

усвідомлює значущість виховання здорового покоління, є унаочненням моделі

зразкової здоров’язбережувальної поведінки. Провідну роль відіграє його

теоретична, наукова та методична підготовка щодо формування

здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів. Усвідомлене позитивне

ставлення наставника академічної групи до процесу збереження та підтримки

здоров’я має складати основу його професійної та життєвої позиції.

Координаційно-спрямовуюча функція характеризує діяльність наставника

академічної групи як об’єднуючої центральної фігури навчально-виховного

процесу, що координує та невимушено направляє зусилля учасників освітнього

процесу, батьків, представників громадськості та різних інститутів на

взаємодію зі студентською молоддю з метою формування в них життєвого

пріоритету здоров’я, а також виховання мотивації щодо важливості здорового

способу життя для особистого розвитку та професійного становлення

майбутнього фахівця агропромислового комплексу України.

Наставник повинен користуватись авторитетом та повагою серед студентів

академічної групи, будувати з молоддю довірливі стосунки на засадах

педагогіки співробітництва. Лише у такий спосіб процес управління груповою

діяльністю та активністю кожного її індивіда забезпечить посилення

ефективності виховної роботи [156, с. 292].

Важливим компонентом ефективної організації процесу формування

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів є створення наставником

студентської групи сприятливого виховного середовища, де панує довірлива

атмосфера партнерських відносин у колективі. За таких умов хворобливий

студент почуватиметься більш комфортно, соціально захищеним та

адаптованим.

121

У процесі формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів,

наставнику групи потрібно враховувати наступні правила:

1. «Не лізь в душу, якщо тебе не запрошують». Педагог повинен уміти

толерантно відноситись до життєвого вибору свого вихованця, в той же час,

коректно спрямовувати його та власні дії на покращення ситуації. В жодному

разі, не висловлюватись на загал про життя студента без його спеціального

прохання. Тому, якщо є запитання, краще спочатку запитати усно або

письмово.

2. На деякі запитання наставник має відповідати віч-на-віч, у деяких

випадках обіцяти, що повідомлена інформація не виноситиметься за межі

групи. Обов’язково, потрібно домовлятися з групою, чим вам варто займатися

разом [2, с. 45].

Готовність наставників студентських груп до формування

здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів аграрних закладів вищої

освіти» – це інтегративна якість особистості, що характеризується ціннісно-

мотиваційним ставленням до проблеми формування здоров’язбережувального

стилю поведінки; обізнаністю про шляхи збереження і зміцнення здоров’я;

володінням формами і методами формування здоров’язбережувального стилю

поведінки; адекватним оцінюванням себе, наставника академічної групи, як

одного з основних суб’єктів формування здоров’язбережувального стилю

поведінки у студентів аграрних закладів вищої освіти.

Готовність наставників академічних груп до формування

здоров’язбережувального стилю поведінки залежить від рівня їх знань та

професійної підготовки. Ураховуючи результати анкетування серед кураторів

студентських груп аграрних закладів вищої освіти, які засвідчили, що лише

16% з них мають високий рівень готовності до формування

здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів, рекомендуємо

проведення в аграрних закладах вищої освіти науково-методичних семінарів,

науково-практичних конференцій, тренінгів, круглих столів, в ході яких будуть

розглядатися актуальні питання теорії і методики формування

122


освіти, визначатиметься сутність і структура даного поняття,

здійснюватиметься знайомство із методиками діагностики сформованості

даного стилю у студентів. Важливим елементом є роз’яснювальна робота серед

кураторів про їх основні завдання та функції у формуванні


освіти, спонукання до індивідуальної роботи з кожним студентом, враховуючи

особливості функціонування студентського колективу групи.

Проведення роз’яснювальної роботи, що сприяє формуванню готовності


поведінки у студентів, обов’язково має забезпечуватись необхідними

методичними матеріалами, зокрема: методичні рекомендації щодо формування

здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів, презентації та матеріали

доповідачів наукових семінарів та конференцій відповідної тематики, форми

для обліку роботи наставника у процесі формування даного стилю. Важливою

характеристикою у виховній роботі наставника студентської групи має бути

доступність до методичних матеріалів, змога ознайомитись з ними у бібліотеці

та можливістю завантаження файлів із сайту закладів вищої освіти.

Другою педагогічною умовою є вмотивування студентів аграрних закладів

вищої освіти до здоров’язбережувальної діяльності. Мотив від лат. moveo —

рухаю, спонукаю до дії) – це спонукання людини до активності, пов’язане з

намаганням задовольнити певні потреби, тобто це внутрішня рушійна сила, що

спонукає особистість до активності. Мотивація – складна система спонукань,

що зумовлюють спрямування активності індивіда на отримання, перетворення і

збереження нового досвіду (знань, умінь, способів дій, вражень, уподобань)

[114, с. 528].

І. Келішев у своїх дослідженнях виокремлює шість основних типів

мотивів: фізичного самовдосконалення, дружньої солідарності, обов’язковості

(уміння бути дисциплінованим та відповідальним), суперництва, копіювання

(бажання бути схожим на відомого спортсмена), спортивних досягнень [181,

123

90-91]. Д. Кадирбаєв досліджуючи мотиваційну сферу молоді в галузі фізичної

культури зазначав, що забезпечення стійкої мотивації студентів до

здоров’язбереження базоване на спонукальних, змістових та спрямовуючих

мотивах [62].

Виділення цієї умови зумовлено тим, що розуміння здоров’я як цінності є

одним із провідних чинників формування культури здоров’я студентів та

побудови власної лінії здоров’язбережувальної поведінки.

Науковці виділяють імперативні (наказ, вимога, примушення) та

неімперативні (прохання, пропозиція, порада, переконання) форми впливу на

суб’єкта. Наказ, вимога, яка направлена на формування мотиву, передбачає те,

що людина приймає їх як ціль, що задається іншими людьми або суспільством

у цілому [61, с. 109].

Психологічними механізмами здійснення мотивації є зараження і

наслідування. Зараження є процесом передачі емоційного стану від одного до

другого суб’єкта. Наслідування – це повторювання, копіювання кого-небудь,

відтворення у собі ознак інших людей. Наслідуванню сприяє модна поведінка,

спосіб життя інших людей, демонстрація високої майстерності, приклади

доблесті, милосердя, служіння ідеї, публічна знаменитість [61, с. 108].

Ефективність та сила виховного впливу на емоції і свідомість студентів у

великій мірі залежить від особистості самого викладача. Тому, вкрай важливим

у процесі формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

аграрних закладів вищої освіти є наслідування особистого прикладу педагога,

якому притаманна сформована рефлексивна позиція, що виявляється у

використанні оздоровчих методик для збереження та підтримки власного

здоров’я. Отримуючи такий стимулюючий імпульс, вихованець співставляє

його зі своїми потребами, бажаннями, інтересами, цільовими установками і у

нього з’являється рішення діяти саме так, а не інакше.

Зміна цільової спрямованості освітньої здоров’язбережувальної програми

вишу, вимагає від навчально-виховного процесу керованості та контролю, з

одного боку, та відмови від командно-стройових методів виховання і звертання

124

до особи студента, його інтересів і потреб, з іншої [52, с. 7]. Тому виникає

потреба не тільки сформувати в майбутнього фахівця-аграрія ціннісне

ставлення до власного здоров’я, а й зробити його зацікавленим у власному

здоров’язбереженні. Іншими словами, як зазначає І. Бех, послідовне

впровадження особистісно-орієнтованого підходу в навчально-виховний процес

сприяє такому поданню соціальної цінності (ідеї, вимоги, норми), яке

викликатиме у вихованця відповідний рефлексивно-емоційний процес [10,

с. 125]. Науковець зазначає, що особистісні цінності є «… внутрішнім

стрижнем особистості», який дозволяє розуміти окремі аспекти поведінки

людини та сприяє прогнозуванню її поведінки [11, с. 11]. Сутність цінності він

розкриває через ланцюжок: «цінності – особистісні цінності – смислові

утворення (загальні й часткові – особистісний смисл – смислові настановлення)

– ставлення» [10, с. 14].

За словами Р. Сопівника, ціннісне ставлення – це такий зв'язок людини з

різними предметами і явищами дійсності, що характеризується усвідомленням

їх значимості, емоційно-позитивною оцінкою та виявляється у соціально-

корисній діяльності суб’єкта. Це коли людина бачить у певних об’єктах,

предметах та сутностях особисту, загальнолюдську та національну значимість.

Певні предмет і явища об’єктивного світу оцінюються людиною крізь призму

добра і зла, істини чи хибності, краси чи потворності, допустимого чи

забороненого, піднесеного чи ницого, екологічно безпечного чи загрозливого

для природи, здоров’язбережувального чи небезпечного для свого здоров’я.

Результатом інтеріоризації валеологічних цінностей є здоровий спосіб життя

студента [155, с. 53].

Н. Башавець ціннісне ставлення студентів до здоров’язбереження

визначає як їхню внутрішню переконаність у значущості здоров’я, пов’язану з

емоційно-вольовою сферою особистості та активністю у відповідній навчально-

пізнавальній діяльності [8]. Науковець О. Соколенко ціннісне ставлення молоді

до свого здоров’я характеризує як особистісне новоутворення, що передбачає

сформованість знань та уявлень про цінність здоров’я, позитивну націленість

125

людини на ведення здорового способу життя, свідоме ставлення до нього,

сформованість умінь та навичок збереження здоров’я, які впливають на

поведінку [151].

Цікавою є думка А. Іванюшкіна, який пропонує здійснити опис цінностей

здоров’я за трьома рівнями:

1) біологічний – стан здоров’я, що передбачає досконалість саморегуляції

організму, гармонію фізіологічних процесів і, як наслідок, мінімум адаптації;

2) соціальний – здоров’я, що є мірою соціальної активності, діяльнісного

ставлення людини до світу;

3) особистісний, психологічний – здоров’я, що констатує не відсутність

захворювання, а його подолання. Здоров’я в цьому випадку є не лише станом

організму, а складає стратегію життя людини [59, с. 49].

За визначенням З. Літвінової, ціннісно-орієнтаційна діяльність студента

щодо культури здоров’я передбачає його участь як суб’єкта освітнього процесу,

оскільки це супроводжується напруженою роботою його свідомості і

реалізується поетапно: 1) цінність цілепокладання; 2) цінність усвідомлення; 3)

цінність осмислення [82]. Таким чином, якщо цінності здоров’язбереження

сприймаються майбутніми фахівцями як особистісно значущі, вони стають

внутрішнім орієнтиром у активній позиції студентів стосовно свого здоров’я,

на підставі якого вибудовується й коригується власний стиль

здоров’язбережувальної поведінки, формується світоглядне підґрунтя до

здоров’язбереження, що є зовнішньою оболонкою прояву їхніх внутрішніх

потреб бути здоровими [143, 326].

До ієрархії людських цінностей здоровий спосіб життя відносить

Л. Овчиннікова. Вона переконує, що здоровий спосіб життя повинен бути

орієнтиром та ідеалом, до якого прагне людина; стиль життя має бути засобом

формування, зміцнення і збереження здоров’я; здоровий спосіб життя – це мета,

за допомогою якої людина може відмовитися від шкідливих звичок, підвищити

свою соціальну активність і соціальний статус, реалізувати потреби в

самовдосконаленні, досягти високої працездатності й раціональної організації

126

своєї життєдіяльності; дотримання здоров’язбережувальної лінії поведінки

дозволяє наповнювати змістом життя людини, завдяки чому реалізуються

основні його принципи [107, с. 56–57].

Кожна діяльність починається із постановки мети та створення позитивної

мотивації, яка б стимулювала особистість до її виконання, забезпечуючи успіх

та розвиваючи інтерес до її змісту [6, с. 345]. Визначення позитивної мотивації

студентів є основою усвідомлення ними важливості застосування

здоров’язбережувальних технологій для підвищення культури здоров’я в

умовах навчальної та позанавчальної діяльності.

На думку Ю. Драгнєва, формування позитивної мотивації у студентів до

розуміння здоров’я як цінності вимагає: а) знань психофізіологічних вікових

особливостей; б) знань з проблеми психологічних опорів культурі здоров’я;

в) використання принципів педагогіки співробітництва; г) створення

психологічного комфорту на заняттях та у процесі самостійної роботи для

твердження власної позиції з питань культури здоров’я в умовах масової

комп’ютеризації; д) уведення в навчальний процес інтерактивних методів

навчання, що активізують пізнавальну діяльність студентів з питань

самооздоровлення [47].

Цікавою є запропонована науковцем ієрархія трьох рівнів позитивної

мотивації: потреба в безпеці під час роботи на комп’ютері, потреба в

визначенні пріоритету життя щодо цінності власного здоров’я для себе та

суспільства в цілому й потреба у самовдосконаленні шляхом самооздоровлення

[47].

Основу мотивації оволодіння основними компонентами здорового способу

життя складає ознайомлення студентів з вимогами виробництва, де в

майбутньому вони будуть працювати, до стану здоров’я і фізичної та моральної

готовності фахівців та їхній дійсний рівень у студентів. Нині дослідники

зазначають, що поряд із професійним рівнем, стан здоров’я студентів варто

розглядати як один з показників рівня підготовки фахівців високої кваліфікації

[26].

127

Даний аспект є актуальним для нашого дослідження, оскільки освітньо-

кваліфікаційні характеристики фахівців-аграріїв передбачають готовність до

проектувальної, організаційної, управлінської, технічної діяльності в області

сільського, лісового та водного господарства, володіння економічним аналізом

в аспекті ринкових відносин, включаючи прояв особистісно-індивідуальних

характеристик [6, с. 345].

І. Сопівник зазначає: «Мотиваційний етап у своїх загальних обрисах

проходить стадії відчуття молодою людиною дискомфорту, внутрішнього

напруження, нестачі чогось, необхідності вирішення внутрішніх суперечності,

які є неусвідомленими – ці відчуття становлять нужду. Нужда, яка

усвідомлюється, переходить у стан потреби, на основі якої виникає намір.

Намір, в свою чергу, опосередкований усвідомленим прагненням досягнути

поставленої мети, а саме діяти відповідно, стає спонукою до дій і вчинків, тобто

мотивом, а процес їх утворення – мотивацією» [152; 153].

Вмотивування до здоров’язбережувальної діяльності виступає для студентів

своєрідним покажчиком, який повинен перерости у звичку і стати невід’ємною

складовою повсякденної життєдіяльності не лише в період навчання у закладі

вищої освіти, але в процесі професійного становлення протягом усього життя.

Сформована мотивація майбутнього фахівця агропромислової галузі до

здоров’язбереження є його усвідомленою потребою бути здоровим.

Показником сформованої мотивації є зміна ставлення молоді до

здоров’язбережувальної діяльності негативного, байдужого та пасивно-

позитивного на активно-позитивне ставлення шляхом мотивації до

здоров’язбереження [186].

Таким чином, вмотивування студентів закладів вищої освіти до

здоров’язбережувальної діяльності – це психологічне утворення, що включає

усвідомлення особистістю сутності здоров’язбережувального стилю поведінки,

виражені потреби бути здоровим, ефективно здійснювати

здоров’язбережувальну діяльність, набутті знань про шляхи збереження та

128

зміцнення здоров’я, регулярне використання оздоровчих методик для

збереження та підтримки власного здоров’я.

Третьою педагогічною умовою є формування у студентів умінь і навичок

використання прийомів самовиховання здоров’язбережувального стилю

поведінки. Виокремлення даної педагогічної умови зумовлене тим, що серед

основних завдань, які постають зараз перед вищою аграрною школою є

підготовка не лише висококваліфікованого працівника агропромислової галузі,

але й розвиток всебічно розвиненої здорової особистості. Зрозуміло, що і

самовиховання повинно здійснюватися в усіх складових компонентах такого

розвитку.

Самовиховання – це свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в

собі позитивних рис і подолання негативних [165 с. 390]. Психолого-

педагогічна наука розглядає самовиховання як кінцеву умову реалізації

виховного процесу, оскільки саме самовиховання є результатом виховних

зусиль усіх соціальних інститутів суспільства [169].

Виховання та самовиховання є невід’ємними, взаємопов’язаними

складовими процесу формування особистості. Свого часу, ще

В. Сухомлинський наголошував, що без самовиховання справжнє виховання

неможливе. Педагог повинен бачити результат виховних зусиль, за яким

людина стає особистістю, що вже перетворилася з пасивного об’єкта виховання

на активного суб’єкта виховного процесу – творця власного «Я» [172].

Цікавою є думка Г. Лідінського, який зазначає, що справжнє виховання

досягається тоді, коли людина свідомо бере те, що намагаються прищепити, і

робить це своїм власним досвідом, частиною і елементом своєї особистості. У

цьому і полягає найвища мета виховання: пробудити й розвинути в людині

прагнення і здатність до самовиховання, запалити смолоскип, який буде світити

в житті [79].

У першу чергу, важливе усвідомлення вихованцем мотивів самовиховання,

усвідомлення особистої відповідальності за власні дії та залежності

задоволення життям від результатів власної діяльності. Результати сучасних

129

досліджень свідчать, що усвідомлення себе суб’єктом власного життя і

виникнення на цій основі мотивації самовдосконалення, самовиправлення,

самоконтролю – принципова умова ефективної боротьби з такими явищами, як

алкоголізм та наркоманія на рівні їх індивідуальної профілактики та корекції

[169, с. 116].

В контексті нашого дослідження, самовиховання здоров’язбережувального

стилю поведінки передбачає роботу студента в напрямі фізичного

самовдосконалення, зміцнення здоров’я, відмові від шкідливих звичок,

дотримання санітарно-гігієнічних вимог. Провідну роль в означеному процесі

відіграє мотивація до самовиховання. Правильне оцінювання своїх вад (я палю,

вживаю алкоголь – це шкідливо для мого здоров’я), на фоні примирення та

виділення позитивного (однак я займаюся спортом!) вказує на занижену, або

взагалі відсутню мотивацію. Ученими давно доведено про дієвість сили думки.

Тому основна ідея самомотивації: «Я такий, яким себе мислю!».

Активне залучення студентів до процесу самовиховання можливе за умови

усвідомлення ними своїх позитивних рис та критичного ставлення до своїх

недоліків. Такі вихованці формують реальні життєві плани щодо власного

самовдосконалення, враховуючи не лише «Ким я хочу бути?», але і «Якими

шляхами будуть досягнуті життєві цілі?».

Процес організації самовиховання передбачає опанування спеціальних

прийомів роботи над собою. Завдання педагога навчити студента обрати

найвідповідніші, що передбачають підтримку та збереження здоров’я шляхом

використання здоров’язбережувального стилю поведінки.

Самооцінка виробляє об’єктивні критерії оцінювання власних вчинків,

підвищує вимогливість до себе. Основним критерієм самооцінки є

співставлення себе з іншим.

Самонавіювання використовується у випадку подолання невпевненості та

нерішучості у власних силах та передбачає наполегливе систематичне та

багаторазове звернення студента до себе подумки або вголос. Наприклад: «Я

абсолютно спокійний!», «Я більше ніколи не буду палити!», «Я відчуваю себе

130

фізично міцним, здоровим і спокійним!», «З кожною хвилиною мені все

краще», «З кожним днем моє здоров’я міцніє!» тощо.

Самонаказ передбачає звернення студента до самого себе у формі

категоричного наказу про певну дію, що зміцнює вольову сферу особистості,

робить її морально стійкою у різних життєвих ситуаціях. Наприклад: «Встань.

Іди на зарядку!», «Не кричи! Заспокійся!», «Зупинись! Перепочинь!» тощо.

Самоосуд полягає в незадоволенні своєю поведінкою та використовується

для внутрішнього гальмування негативних дій та думок. Наприклад: «Що ж ти

робиш?», «Який же ти ледачий» тощо.

Самопереключення дозволяє в умовах конфліктної ситуації зайнятись

улюбленою справою, наприклад прочитати вірш, наспівати куплет пісні,

намалювати малюнок тощо. Це допоможе заспокоїти нервову систему та

уникнути небажаних учинків.

Самозвітування дозволяє оцінити результати роботи над собою та

відкорегувати програму самовиховання.

Важливо в процесі формування здоров’язбережувального стилю поведінки

педагогові навчити студента й інших прийомів самовиховання, зокрема:

самостримування, самопокарання, самоконтроль та самозаборона.

Ефективність діяльності із самовиховання сприяють також високий рівень

розвитку колективу, використання групової думки щодо діяльності колективу,

застосування принципів змагальності в індивідуальних та групових формах

виховання [169, с. 124]. У даній ситуації провідну роль відіграє наставник

академічної групи, основні зусилля якого, в першу чергу, мають бути

направлені на згуртування колективу групи для майбутнього спільного

подолання негативних проявів поведінки окремих студентів, що мають погані

наслідки для їхнього здоров’я.

Четвертою педагогічною умовою є використання засобів мистецтва у

пропагуванні цінностей здоров’язбереження. Наближення загальних

навчально-виховних послуг аграрних закладів вищої освіти до потреб, інтересів

і схильностей кожного студента лежить в основі розвитку сучасної аграрної

131

освіти України. Велику роль у цьому відіграє неформальна освіта, яка

орієнтується на пізнавальне мотивування суб’єктів у професійній,

загальнокультурній та особистісній сферах [20]. Доцільність уведення

неформальної освіти у вітчизняну систему педагогічної освіти підтверджується

позитивним досвідом європейських країн. У рекомендаціях Асамблеї Ради

Європи «Про неформальну освіту» (2000 р.) наголошується, що вона є

важливою частиною концепції неперервного навчання, що дає молоді й

дорослим можливість виробляти погляди й набувати та підтримувати навички й

уміння, які є обов’язковими для адаптування в постійно змінюваному

середовищі [168, с. 258].

Категорія «неформальна освіта» є новою для української педагогіки, однак

існує вже ряд досліджень, присвячених даному питанню. Залежно від сфери

застосування неформальної освіти, науковці трактують її як процес, систему

або діяльність, що спрямовані на поглиблення життєвих та соціальних

компетенцій учасників неформального навчання шляхом врахування

індивідуальних потреб, інтересів; відсутність стандартизації та

інституціонального впливу та використання діалогічних форм і методів

навчання [54, с. 7].

Більшість закладів вищої освіти аграрного профілю в основу діяльності

часто покладають завдання фахової підготовки, в той час як творчий розвиток

особистості залишається поза увагою методики навчання.

Актуальність вивчення теорії та застосування практики організації

неформальної освіти студентської молоді визначається Концепцією освіти для

сталого розвитку, де базовими принципами розвитку системи освіти визначено

її загальність (доступність для всіх), безперервність, міждисциплінарність та

заснованість на навчанні за допомогою досвіду й творчості. Зокрема, одним із

напрямів реалізації завдань освіти для сталого розвитку визначено співпрацю

освітніх інституцій із театральними групами задля залучення широкої

громадськості до публічного дискурсу щодо нагальних соціальних проблем [54,

с. 7].

132

Одними з організаційних форм неформальної освіти є театри. Ефективність

використання театрального мистецтва у виховній роботі визначається їх

опорою на внутрішні потреби особистості у самоактуалізації, саморозвитку та

самореалізації.

Усім відомий той факт, що мистецтво мало велику силу ще з давніх часів,

коли у стародавньому світі зародився театр – як спосіб спілкування з богами,

усвідомлення категорій добра і зла, форма об’єднання людей переживання

спільних емоцій. Сила театру лишається актуальною й нині, коли в період

духовно-моральної кризи в суспільстві широко розповсюджені негативні

явища, що травлять життя людини, створюють дисгармонію, погіршують стан її

здоров’я.

Театральне мистецтво є ефективною формою виховної роботи, спрямованої

на формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів, що може

застосовуватись не лише для усвідомлення ними негативних факторів впливу

на стан їхнього здоров’я, а й формування власного ставлення до

здоров’язбереження як норми поведінки, здобуття навичок пошуку шляхів

збереження і зміцнення здоров’я з використанням власного досвіду та досвіду

інших людей, включаючи можливості підсвідомості та емоційного інтелекту.

Одним із важливих елементів упровадження театру в життя є методика

інтерактивної роботи, спрямованої на вирішення соціальних проблем, тобто

форум-театр, заснований бразильцем А. Боаль. Засновник був в’язнем, що

пройшов через тортури, тому добре усвідомлював, що допомогти пригніченим

можна перш за все через зміну їхньої власної поведінки і ставлення до

проблеми. Особливість і ефективність дії форум-театру полягає у спільній із

глядачем виставі, пошук вирішення проблеми та виходу зі складної життєвої

ситуації [53].

Спектакль форум-театру триває 10–20 хвилин і складається з 3–6 чітко

структурованих мізансцен. Суттю методики форум-театру є пошук в рамках

запропонованого спектаклю разом з учасниками шляхів вирішення проблеми

або виходу зі складної життєвої ситуації. Обов’язковим елементом перед

133

початком спектаклю є знайомство учасників-глядачів із проблемою, яка далі

висвітлюватиметься. Після завершення спектаклю шляхом інтерактивного

опитування аудиторії з’ясовується рівень усвідомлення групою учасників-

глядачів проблеми та її подальших наслідків. Цікавою є особливість, коли при

повторному програванні спектаклю, кожен бажаючий у будь-який момент має

можливість зупинити виставу і не лише запропонувати власний варіант

поліпшення ситуації, а й особисто відобразити його на імпровізованій сцені

[112].

Під час участі в форум-театрі глядачі мають можливість не тільки

познайомитися з важкою ситуацією, як у інтерактивному театрі, або отримати

інформацію, як під час тренінгу, а й розробити алгоритм, створити модель

успішної поведінки в складній, на перший погляд безвихідній, ситуації [77,

с. 15].

Театральна правда, або форма майбутньої вистави, виникає, за вченням

Є. Вахтангова, спочатку в режисерському задумі, а потім в його втіленні під

впливом трьох факторів: самого драматичного матеріалу з усіма його

особливостями змісту та форми; суспільно-історичного моменту постановки

вистави (фактор сучасності); того колективу, який ставить дану виставу (з його

творчими поглядами, традиціями, віком учасників, професійними навичками,

рівнем та особливостями майстерності, підготовленістю) [18].

Проведення виховної роботи за методикою форум-театрів є вдалою формою

трансформації проблеми на рівні групи. Важливою умовою ефективності даної

форми виховної роботи є вибір тем спектаклю вистави, що є актуальними та

зрозумілими для акторів і глядачів та залучення до театральної групи

вихованців із «групи ризику». Наприклад, якщо темою спектаклю є негативний

вплив шкідливих звичок на здоров’я майбутніх матерів та їх новонароджених

діток, обов’язково залученими до гри мають бути дівчата, які палять та

вживають алкоголь.

У ході постановки спектаклю глядачі та актори не лише отримують знання з

відповідної теми, але й завдяки впливу на підсвідомість через відчуття, що

134

викликаються створеними художніми образами, знаходять творчі підходи до

позитивного вирішення проблеми та застосовують отримані знання у власній

здоров’язбережувальній поведінці.

За словами А. Кузьмінського, дбаючи про створення оптимальних умов для

виховної роботи, не треба ігнорувати її зв’язок з майбутньою професійною

діяльністю студентів. Треба зважати на дієвість і впливовість великого спектру

форм позааудиторної діяльності, які сприяють формуванню всебічно

розвиненої особистості. Це – наукові гуртки, творчі студії, різноманітні форми і

види суспільно корисної праці та ін. [78, с. 456].

Формування ціннісного ставлення до здоров’я передбачає вплив на

емоційно-почуттєву сферу студентів за допомогою художнього образу шляхом

залучення їх до художньо-творчих колективів закладу освіти. Організація

тематичних вечорів, творчих та поетичних вечорів читання художньої

літератури, перегляд художніх та документальних фільмів на підсвідомому

рівні впливають на почуття та волю людини, що складає підґрунтя для

духовного розвитку особистості.

Цінність мистецької діяльності художньо-творчих колективів, які

функціонують продовж багатьох років і дозволяють студентам бути їхніми

учасниками впродовж усіх студентських років, переоцінити неможливо. З

одного боку, в результаті тривалої спільної роботи у них панує атмосфера

радості, довіри, взаємоповаги, взаєморозуміння, дружби; в таких колективах від

одного покоління студентів до іншого передаються мистецькі здобутки,

зберігаються свої традиції, звичаї тощо [168, с. 260]. З іншого – їхній вільний

від навчання час зайнятий корисною справою, яка приносить задоволення для

душі, а також не залишає часу для експериментів з алкоголем, цигарками та

психотропними речовинами, перешкоджаючи формуванню девіантної

поведінки.

Яскравим цьому підтвердженням, є функціонування народного ансамблю

пісні і танцю «Колос» імені Станіслава Семеновського на базі Національного

університету біоресурсів і природокористування України, заснованого ще у

135

1957 році. Повний склад ансамблю налічує 150 студентів – представників усіх

факультетів університету. Існують навіть сімейні традиції поколінь бути

учасником колективу в період студентських років. Проведене опитування та

спостереження серед дійсних учасників ансамблю від першого до випускового

курсу засвідчує, що лише 3 % студентів палять, та немає жодного учасника,

який регулярно вживає алкоголь. Окрім того, 85 % опитаних регулярно беруть

участь у фізкультурно-спортивних заходах університету, а рівень їхньої

навчальної успішності перевищує середній. Таким чином, залучення студентів

аграрних закладів вищої освіти сприяє збагаченню їхнього освітнього рівня та

формує навички продуктивного проведення вільного часу, що створює умови

для формування здоров’язбережувального стилю поведінки молодого

покоління.

Отже, для формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

аграрних закладів вищої освіти необхідно забезпечити чотири педагогічні

умови: теоретична і методична підготовка наставників академічних груп до

формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів; формування

у студентів умінь і навичок використання прийомів самовиховання

здоров’язбережувального стилю поведінки; вмотивування студентів аграрних

закладів освіти до здоров’язбережувальної діяльності; використання засобів

мистецтва у пропагуванні цінностей здоров’язбереження. Експериментальна

перевірка ефективності визначених та обґрунтованих педагогічних умов подана

у наступному розділі.

Висновки до другого розділу

У розділі проаналізовано досвід формування здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти, визначено критерії,

показники та схарактеризовано рівні сформованості здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти, представлено аналіз

результатів констатувального етапу експерименту, визначено та обґрунтовано

педагогічні умови формування здоров’язбережувального стилю поведінки


136

Аналіз планів виховної роботи закладів освіти, наявність мережі спортивних

секцій та гуртків, організація військово-патріотичних змагань та проведення

фізкультурно-спортивних заходів засвідчує про належний рівень надання

студентам можливості підтримувати та покращувати стан свого здоров’я, однак

рівень використання їх вихованцями бажає бути кращим, відсутність чіткої

мотивації до використання здоров’язбережувального стилю поведінки слугує

основою негативних показників констатувального етапу нашого експерименту.

Для визначення рівнів сформованості здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти, на основі аналізу наукових

джерел, виокремлено критерії з показниками: розуміння сутності

здоров’язбережувального стилю поведінки (знання про сутність

здоров’язбережувального стилю поведінки; знання щодо шляхів збереження і

зміцнення здоров’я; усвідомлення значення здоров’язбережувального стилю

поведінки для професійної діяльності майбутнього фахівця агропромислової

галузі); спрямованість на цінності здоров’язбереження (пріоритет здоров’я в

ієрархії цінностей людини; потреба у формуванні власного

здоров’язбережувального стилю поведінки; ставлення до здорового способу

життя як норми поведінки); досвід реалізації поведінки, спрямованої на

підтримку та збереження власного здоров’я (самооцінка власного здоров’я та

способу життя; готовність застосовувати наявні знання у власній

здоров’язбережувальній поведінці, що виявляється в умінні, звичці та

самостійності виконання оздоровчих заходів; участь у фізкультурно-

спортивному русі).

В експериментальній роботі взяли участь 443 студенти із Національного

університету біоресурсів і природокористування України, Харківської

державної зооветеринарної академії, Відокремленого підрозділу НУБіП

України Боярський коледж екології та природних ресурсів та Відокремленого

підрозділу НУБіП України Мукачівський аграрний коледж. У дослідженні

також брали участь 52 наставники студентських груп із цих закладів освіти.

137

Із метою діагностики сформованості здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти за визначеними критеріями

та показниками, нами застосовано комплекс методів науково-педагогічного

дослідження, зокрема анкетування, бесіда, спостереження, експертна оцінка,

метод вивчення документації закладу освіти, самооцінка.

Результати експерименту засвідчують, що 14,85% респондентів мають

високий рівень сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки; у

47,86% – середній рівень; а у 37,29% – низький рівень.

На підставі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми, узагальненого

досвіду виховної роботи закладів освіти, результатів констатувального етапу

педагогічного експерименту та методу експертних оцінок визначено такі

педагогічні умови формування здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів аграрних закладів вищої освіти: 1) теоретична і методична підготовка


поведінки студентів; 2) вмотивування студентів аграрних закладів освіти до

здоров’язбережувальної діяльності; 3) формування у студентів умінь і навичок

використання прийомів самовиховання здоров’язбережувального стилю

поведінки;4) використання засобів мистецтва у пропагуванні цінностей


Зміст розділу знайшов своє відображення у публікаціях автора [31; 32; 34].

138

139

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ

УМОВ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО СТИЛЮ

ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

3.1. Методика реалізації педагогічних умов формування



Запровадження та експериментальна перевірка визначених нами

педагогічних умов відбувалася у процесі формувального етапу експерименту,

що проводився на базі Харківської державної зооветеринарної академії та

Відокремленого підрозділу НУБіП України Боярський коледж екології та

природних ресурсів. У роботі взяли участь 216 студентів, що входили до

експериментальних груп.

Розкриємо зміст і методику запровадження розроблених нами педагогічних

умов формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів


Перша педагогічна умова (теоретична і методична підготовка наставників

академічних груп до формування здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів) забезпечувалась через змістовий компонент роботи з наставниками

академічних груп, що передбачає теоретичну та методичну підготовку

кураторів та озброєння їх методиками діагностики рівнів сформованості


Програма семінару для наставників академічних груп «Формуємо

здоров’язбережувальний стиль поведінки у студентів аграрних закладів вищої

освіти» охоплювала 7 тем, на які відводилось по дві години (Додаток 4).

Заняття № 1. «Сутність і структура здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти» проводилось у формі

лекції з елементами бесіди. Метою даного заняття було поглиблення знань

наставників академічних груп про сутність понять «здоров’язбережувальний

стиль поведінки» та «сформованість здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів аграрних закладів вищої освіти». Перед наставниками студентських

140

груп ставилось завдання розробити модель випускника аграрного вищого

навчального закладу як особистості з належним рівнем фізичної підготовки та

моральної стійкості. Завершальним етапом проведеного заняття було

обговорення результатів проектувальної діяльності.

Заняття № 2. «Вислови відомих мислителів, письменників та педагогів про

здоров’я особистості» проводилось у формі круглого столу. Висловлювання

відомих особистостей визначали тему дискусії та передбачали власні роздуми

наставників студентських груп про засади здоров’язбережувального стилю

поведінки на основі озвучених думок відомих мислителів, письменників та

педагогів.

Заняття № 3. «Особливості формування здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти» було проведене у формі

круглого столу. Мета заняття передбачала розкриття особливостей формування


освіти; розгляд психофізичних вимог до сучасного фахівця-аграрія та

характеристика чинників, що їх обумовлюють; виявлення чинників, які

негативно впливають на формування здоров’язбережувального стилю


У ході проведення круглого столу наставники академічних груп

обмінювались думками з проблеми «Пошук умов усунення негативних

чинників у процесі формування здоров’язбережувального стилю поведінки у

студентів аграрних закладів вищої освіти». Продовженням цього ж заняття була

розробка основних завдань аграрного закладу вищої освіти щодо формування

здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів:

– проведення цілеспрямованої роботи з формування


освіти;

– своєчасна діагностика та корекція рівнів сформованості


освіти;

141

– вироблення у студентів навичок здоров’язбережувальної поведінки;

– створення можливостей щодо участі студентів у фізкультурно-

спортивних заходах, забезпечення організації процесу фізичного виховання та

масового спорту зі студентською молоддю;

– оптимізація форм і методів формування здоров’язбережувального стилю


Заняття № 4. «Методика діагностики рівнів сформованості


освіти» проводилось у формі інтерактивного заняття. Метою даного заняття

було ознайомлення наставників академічних груп з критеріями і показниками

сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів аграрних

закладів вищої освіти та діагностикою рівнів сформованості


освіти. Проведення четвертого заняття передбачало індивідуальні консультації

учасників семінару з питань діагностики сформованості


освіти.

Заняття № 5. «Форми і методи формування здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти» проводилось у

формі лекції з елементами бесіди. Мета заняття: поглиблення знань кураторів

студентських груп щодо форм і методів формування здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів; обговорення ефективності впровадження

педагогічних умов формування здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів аграрних закладів вищої освіти. Проведення четвертого заняття

передбачало індивідуальні консультації наставників академічних груп із питань

роботи з експериментальними матеріалами.

Заняття № 6. «Форум-театр як інтерактивна форма профілактики

соціальних проблем» проводилось у формі інтерактивного заняття, що

передбачало розкриття змісту поняття «форум-театр», його особливостей

інсценування та можливості відкоригувати хід подій власною участю у

142

постановці вистави. Практична частина даного заняття охоплювала розробку та

презентацію творчими групами педагогів власних театральних постановок на

теми гострих соціальних проблем, що передбачало пошук в рамках

запропонованого спектаклю разом з іншими учасниками семінару шляхів

вирішення проблеми або виходу із складної життєвої ситуації.

Заняття № 7. «Роль мистецької діяльності художньо-творчих колективів у

процесі формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

аграрних закладів вищої освіти» проводилось у формі лекції з елементами

бесіди. Метою даного заняття було ознайомлення наставників академічних груп

з функціонуванням та особливостями діяльності на базі аграрних закладів

вищої освіти художньо-творчих колективі та розкриття їх ролі у процесі

формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів. Перед

творчими групами наставників ставилось завдання виокремити та

охарактеризувати позитивні фактори впливу мистецької діяльності художньо-

творчих колективів на процес здоров’язбереження їхніх учасників.

Структура семінару «Формуємо здоров’язбережувальний стиль поведінки у

студентів аграрних закладів вищої освіти» відображена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Структура семінару «Формуємо здоров’язбережувальний стиль поведінки

у студентів аграрних закладів вищої освіти»

№ Тематика занятьКількість

годин

1 2 3

1 Сутність і структура здоров’язбережувального стилю


2 год.

2 Вислови відомих мислителів, письменників та педагогів про

здоров’я особистості

2 год.

3 Особливості формування здоров’язбережувального стилю


2 год.

1 2 3

143

4 Методика діагностики рівнів сформованості

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

аграрних закладів вищої освіти

2 год.

5 Форми і методи формування здоров’язбережувального стилю


2 год.

6 Форум-театр як інтерактивна форма профілактики

соціальних проблем

2 год.

7 Роль мистецької діяльності художньо-творчих колективів у

процесі формування здоров’язбережувального стилю


2 год.

Всього 14 годин

Методична підготовка наставників академічних груп до формування

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів передбачала озброєння їх

методиками діагностики рівнів сформованості та формами і методами

формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентської молоді.

Приклади вправ та проблемних ситуацій, що застосовувались кураторами у

ході проведення виховних годин, спрямованих на формування у студентів

мотивації до здоров’язбережувальної діяльності та навичок оздоровчого

мислення наведені у Додатку 8.

Вважаємо за доцільне велику увагу приділяти індивідуальним формам

виховної роботи, які спрямовані на розкриття та розвиток здібностей студента,

до них належать: консультування, читання оздоровчої літератури, доручення

організувати виховний захід, спрямований на формування ціннісного ставлення

до здоров’я; делегування на участь у спортивно-оздоровчих заходах як

представника групи, відділення, факультету чи закладу вищої освіти загалом

тощо.

Індивідуальні форми повинні базуватися на особистісно зорієнтованому

вихованні, яке розглядається як утвердження людини як найвищої цінності,

навколо якої ґрунтуються всі інші суспільні пріоритети. Виховні ситуації, які

144

створюються у межах особистісно зорієнтованого виховання, мають

забезпечити розвиток такого рівня свідомості, який би спонукав студента до

самопізнання і самоактивності з тим, щоб вона могла стати творцем власного

духовно багатого життя. Необхідною умовою успішної індивідуальної виховної

роботи є вивчення індивідуальних особливостей студентів. Початком

індивідуальної виховної роботи має бути встановлення щирих, доброзичливих

стосунків [118].

Завдання наставників полягає у постійному педагогічному супроводі своїх

вихованців. Аби процес формування здоров’язбережувального стилю поведінки

був успішним, а мотивація не згасла, потрібно підбирати найбільш ефективні

форми, методи та прийоми виховання.

Вмотивування студентів до здоров’язбережувальної діяльності та

використання прийомів самовиховання (самооцінка, самонавіювання,

самонаказ, самоосуд, самопереключення, самозвітування тощо)

здоров’язбережувального стилю поведінки передбачало:

– формування разом із студентом ідеалу здорової особистості;

– з’ясування відмінностей між собою та окресленим ідеалом, що дозволяє

вихованцю бачити, які риси він має виробити в собі та яких недоліків

позбутися;

– підтримання бажання студента наслідувати зазначений ідеал шляхом

залучення його до різних видів здоров’язбережувальної діяльності, зокрема

активна участь у фізкультурно-спортивних заходах.

Для формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

важливим моментом є те, як вони усвідомлюють свою спрямованість на

цінності здоров’язбереження та місце здоров’я у їх професійному та

особистісному становленні. Тому важливим завданням педагога постає

формування позитивної спрямованості студента на підтримку, збереження та

покращення стану здоров’я (варіанти вправ представлені у Додатку 5).

145

Прийоми самовиховання можуть і повинні використовуватись поза групою –

в професійній діяльності, навчанні, повсякденному житті, при спілкуванні з

рідними і близькими, для саморозвитку.

Одним із прийомів самовиховання є самооцінка, яка відіграє важливу роль у

процесі формування здоров’язбережувального стилю поведінки особистості,

забезпечуючи об’єктивні критерії оцінювання власних вчинків та підвищуючи

вимогливість до себе. Основним критерієм самооцінки є співставлення себе з

іншими (Вправа «Упевненість в собі. Самооцінка» представлена у Додатку 5).

Науковці зазначають, що не менш ефективними і цікавими є практичні

прийоми самовиховання, зокрема «Правила моєї здоров’язбережувальної

поведінки» подані у Додатку 6.

З позицій осягнення краси в контексті соціального поступу науковці

розглядають еволюцію пріоритетів в освіті від людини розумної до людини

духовної і визначають місце слова як могутнього засобу естетичного,

морального та духовного виховання студентської молоді [185, с. 11].

Четверта педагогічна умова передбачала вплив на емоційно-почуттєву сферу

студентів експериментальних груп за допомогою художнього образу, тому

доречним було використання таких форм і методів виховання, як:

1) виховні години за методикою форум-театрів (Додаток 8). Студенти

залучались до процесу написання сценаріїв форум-театру та до

безпосереднього включення до події вистави, наближаючись таким чином до

реального проживання різноманітних соціальних ситуацій та формуючи власні

уявлення та готовність дотримуватись здоров’язбережувального стилю

поведінки.

Виховна година на тему: «Відмовитись можливо тільки перший раз. Зумій

сказати – ні!».

Метою даної виховної години є сприяння усвідомленню учасниками

небезпеки вживання шкідливих звичок.

Завдання передбачають створення умов для формування у студентів

негативного ставлення до шкідливих звичок; сприяння формуванню вміння

146

приймати альтернативні рішення в конфліктних ситуаціях, вміння сказати «ні»;

вплив на розвиток у вихованців навичок взаємодії та соціального

співробітництва.

Виховна година на тему: «Каюсь, бо грішна!».

Мета: сприяння усвідомленню учасниками небезпеки аборту для здоров’я

жінки.


негативного ставлення до незахищеного сексу та переривання вагітності у

ранньому віці; розуміння наслідків аборту для здоров’я молодих дівчат;

сприяння формуванню вміння приймати альтернативні рішення в конфліктних

ситуаціях, вміння сказати «ні»; вплив на розвиток у вихованців навичок

взаємодії та соціального співробітництва.

Виховна година на тему: «На вірному шляху!».

Мета: формування відповідальної поведінки у молодіжному середовищі.


негативного ставлення до шкідливих звичок; сприяння розвитку уміння

орієнтуватись в соціальних ситуаціях; вплив на підвищення рівня впевненості в

собі та мотивації до змін у житті; формування ціннісного ставлення до власного

здоров’я та життя.

Виховна година на тему: «Продане щастя».


жінки.

Завдання: передбачають створення умов для формування у студентів

негативного ставлення до незахищеного сексу та переривання вагітності у

ранньому віці; розуміння наслідків аборту для здоров’я молодих дівчат;

сприяння формуванню вміння приймати альтернативні рішення в конфліктних

ситуаціях, вміння сказати «ні»; вплив на розвиток у вихованців навичок

взаємодії та соціального співробітництва.

147

2) творчі та поетичні вечори читання художньої літератури (повість

М. Булгакова «Морфій», Еріх Марія Ремарк «Три товариші», Б. Польовий

«Повість про справжню людину» тощо).

Повість М. Булгакова «Морфій» [17]

Сюжет повісті показує поступове перетворення лікаря у раба наркотичного

дурману. Лікар Бомгард отримує лист від свого товариша з проханням

допомогти. Розповідь ведеться з об’єктивної (версія наркозалежного) сторони і

суб’єктивної (його друг лікар Бомгард), лінії переплітаються, розкриваючи

страшну картину деградації людської особистості. Болі в кишечнику, швидке

звикання до доз морфію. Реалістичний опис стану наркоману від ломки до

ейфорії.

Еріх Марія Ремарк «Три товариші» [137]

Період післявоєнної Німеччини, три товариші, які з ранніх років були на

фронті. Дівчина одного з товаришів смертельно хвора на туберкульоз. Автор

вказує, що на фоні страждань дівчини, її морального і фізичного виснаження,

матеріальні проблеми післявоєнної Німеччини не грають ніякої ролі. Дівчина

розуміла, що краще хотіти жити, помираючи, ніж прагнути до смерті

ненавидівши життя.

Борис Польовий «Повість про справжню людину» [123]

Документальний образ героя військового льотчика Олексія Мересьєва є

прикладом здорового способу життя. В одному з повітряних боїв його літак був

підбитий, однак впав у лісі, верхівки сосен полегшили падіння, льотчик уцілів,

але при падінні був важко поранений: йому перебило ноги. У госпіталі він став

звикати до думки піти з життя, але все перевернула зустріч з чудовою

людиною, комісаром. Комісар відродив у льотчика не тільки бажання жити, але

і впевненість, що він зможе повернутися до ладу.

3) конкурс вокально-хореографічної постановки «Задоволення повноцінним

життям. Альтернативи шкідливим звичкам». На базі ВП НУБіП України

Боярський коледж екології та природних ресурсів та Харківської державної

148

зооветеринарної академії проводився конкурс вокально-хореографічної

постановки.

Мета даного заходу:

– виховання молоді та залучення їх до активного культурно-мистецького

розвитку;

– виховання несприйнятливості до алкоголю, тютюнопаління та вживання

наркотичних речовин;

– формування ціннісного ставлення до культури здоров’язбереження;

– обмін досвідом між учасниками та керівниками колективів.

У конкурсі мали змогу брати участь аматорські вокальні та хореографічні

колективи, що представляли дві вокально-хореографічні постановки тривалістю

не більше 6 хвилин (одна постановка) за наступними номінаціями: вокальні

твори (народний, академічний, естрадний), хореографічні твори (народний,

класичний, бальний, сучасний). Структура проведення конкурсу була

наступною: попередній відбір; перший тур; другий тур; фінал. Вимоги до

вокальних творів: тематика твору обов’язково має відповідати темі.

4) тренінг «Здоров’я понад усе!» (Додаток 7). Організація та проведення

групового тренінгу, завданнями якого є: визначити та уточнити сутність

поняття «здоров’я»; виокремити та охарактеризувати основні складові здоров’я

та фактори, що впливають на його підтримку та збереження; розвиток навичок

взаємодії та соціального співробітництва; розвиток навичок оздоровчого

мислення.

Запровадження визначених нами педагогічних умов формування


освіти відбувалося у тісному взаємозв’язку, забезпечуючи цілісність і

послідовність проведення формувального етапу експерименту.

3.2. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи

Провівши діагностування рівнів сформованості здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти, наступним етапом

149

експериментальної роботи було визначення контрольних та експериментальних

груп дослідження. Процес відбору відбувався з урахуванням необхідності

забезпечення рівності умов для зазначених груп. Аналіз діагностичних

результатів, кількісний склад, необхідність забезпечення однорідності вибірки

обумовили поділ студентів на дві групи. В експерименті брали участь 443

студенти. Експериментальні групи сформовані на базі Харківської державної

зооветеринарної академії – 135 осіб, ВП НУБіП України Боярський коледж

екології і природних ресурсів – 81 особа. До контрольної групи віднесено

студентів Національного університету біоресурсів і природокористування

України – 128 осіб та ВП НУБіП України Мукачівський аграрний коледж – 99

осіб.


аграрних закладів вищої освіти у контрольних та експериментальних групах до

початку формувального експерименту подано у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.


аграрних закладів вищої освіти у контрольних та експериментальних групах до

початку формувального експерименту

Показники / Рівні Високий Середній НизькийКГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ

1 2 3 4 5 6 7Знання про сутність здоров’язбережувального стилю поведінки

41 39 108 101 78 76

Знання щодо шляхів збереження і зміцнення здоров’я 41 38 110 103 76 75

Усвідомлення значення здоров’язбережувального стилю поведінки для професійної діяльності майбутнього фахівця агропромислової галузі

40 44 110 102 77 70

Пріоритет здоров’я в ієрархії цінностей людини 45 40 132 123 50 53


32 36 96 96 99 84

150

Ставлення до здорового способу життя як норми поведінки 34 34 122 115 71 67

Самооцінка власного здоров’я та способу життя 28 28 104 101 95 87


21 22 99 95 107 99

1 2 3 4 5 6 7Участь у фізкультурно-спортивному русі 25 26 101 97 101 93

Уміння використання здоров’язбережувального стилю поведінки

32 29 106 103 88 84

Рівень сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки, у %

15,28 14,43 47,9 47,81 36,82 37,76

До початку проведення формувального етапу експерименту в

контрольних групах відсоток студентів із високим рівнем сформованості

здоров’язбережувального стилю поведінки становив 14,28 %, із середнім –

46,86 %, із низьким – 38,86 %. У той час, як у експериментальних групах

відсоток студентів із високим рівнем сформованості здоров’язбережувального

стилю поведінки становив – 13,46 %, із середнім – 47,78 %, із низьким –

38,76 %.

З метою перевірки ефективності запроваджених педагогічних умов та

визначення динаміки рівнів сформованості здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти, по завершенні

формувального етапу експериментальної роботи нами було проведено

контрольний зріз.

Проаналізувавши рівні сформованості здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти за критерієм «розуміння

сутності здоров’язбережувального стилю поведінки», встановлено, що в

контрольних групах зміни у рівнях сформованості здоров’язбережувального

151

стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти майже не відбулися,

у той час як у експериментальних групах прослідковуємо суттєві зміни.

Зокрема, зросла кількість студентів з високим рівнем: на 13,57 % за показником

«знання про сутність здоров’язбережувального стилю поведінки», на 14,53 % за

показником «знання щодо шляхів збереження і зміцнення здоров’я» та на

14,8 % за показником «усвідомлення значення здоров’язбережувального стилю

поведінки для професійної діяльності майбутнього фахівця агропромислової

галузі».

В експериментальних групах 31,6 % студентів (осіб) чітко розуміють, що

здоров’язбережувальний стиль поведінки передбачає не лише оволодіння

валеологічними знаннями, але й готовність до використання оздоровчих

методик в процесі життєдіяльності. Вони правильно визначають його основні

складові та усвідомлюють значення здоров’язбережувального стилю поведінки

для професійної діяльності майбутнього фахівця агропромислової галузі. У

контрольних групах високий рівень знань про здоров’язбережувальний стиль

поведінки наявний лише у 18,6 % студентів (осіб). 32,18 % студентів (осіб)

контрольних груп продовжують вважати, що основними складовими

здоров’язбережувального стилю поведінки є дотримання моральних норм у

стосунках із людьми, саморегуляція психічного стану.

Таблиця 3.3.

Рівні сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки студентів у

контрольних та експериментальних групах до та після формувального

експерименту за показниками критерію «розуміння сутності

здоров’язбережувального стилю поведінки»

Показники / РівніВисокий Середній Низький

до після до після до після1 2 3 4 5 6 7

Контрольні групиЗнання про сутність здоров’язбережувального стилю поведінки

18,02% 18,06% 47,53% 49,76% 34,4%5 32,18%

Знання щодо шляхів збереження і зміцнення

17,93% 18,29% 48,6 % 49,02% 33,43% 32,69%

152

здоров’яУсвідомлення значення здоров’язбережувального стилю поведінки для професійної діяльності майбутнього фахівця агропромислової галузі

17,64 % 18,13% 48,67% 50,77% 33,69% 31,1 %

Експериментальні групиЗнання про сутність здоров’язбережувального стилю поведінки 18,03% 31,6% 46,78% 47,63% 35,19% 20,77%

1 2 3 4 6 7Знання щодо шляхів збереження і зміцнення здоров’я

17,56% 32,09% 47,67% 48,01% 34,77% 19,9%

Усвідомлення значення здоров’язбережувального стилю поведінки для професійної діяльності майбутнього фахівця агропромислової галузі

20,21% 35,01% 47,21% 48,51% 32,58% 16,48%

Аналіз динаміки рівнів сформованості здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів за окремими показниками дає нам можливість узагальнити

дані за критерієм «розуміння сутності здоров’язбережувального стилю

поведінки» (табл. 3.4.).

Таблиця 3.4.

Динаміка рівнів сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів у контрольних та експериментальних групах за критерієм «розуміння

сутності здоров’язбережувального стилю поведінки»

Рівні Контрольна група Експериментальна групаДо

експериментуПісля

експериментуДинаміка До


експериментуДинаміка

осіб % осіб % осіб % осіб %Високий 43 18,95 41 18,16 +0,79 33 15,14 71 32,9 +17,76Середній 109 47,88 113 49,85 -1,97 100 46,25 103 48,05 +1,8Низький 75 33,2 73 32,09 +1,17 83 38,5 42 19,55 -18,95

Результати діагностичних зрізів, подані у таблиці 3.4., засвідчують, що в

контрольних групах тільки на 0,79 зріс відсоток осіб із високим рівнем

сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки за критерієм

153

«розуміння сутності здоров’язбережувального стилю поведінки», тоді як у

експериментальних групах – на 17,76 %. Важливо також зазначити, що в

експериментальних групах на 18,95 зменшився відсоток осіб із низьким рівнем

сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки за означеним

критерієм, у той час, як у контрольних групах збільшився на 1,17 %.

У ході дослідної роботи здійснено також аналіз сформованості

здоров’язбережувального стилю поведінки і за показниками критерію

«спрямованість на цінності здоров’язбереження» (тал.3.5.).

Таблиця 3.5.



експерименту за показниками критерію «спрямованість на цінності

здоров’язбереження»

Показники / Рівні Високий Середній Низькийдо після до після до після

Контрольні групиПріоритет здоров’я в ієрархії цінностей людини 19,98 % 18,3 % 58,02 % 57,04 % 22 % 24,66

%Потреба у формуванні власного здоров’язбережувального стилю поведінки

14,01 % 16,5 % 42,32 % 44,26 % 43,67 %

39,24 %


14,98 15,78 % 53,9 % 53,05 % 31,12 %

31,17 %

Експериментальні групиПріоритет здоров’я в ієрархії цінностей людини 19,1 % 32,07 % 59,62 % 59,74 % 21,28

% 8,19 %


14,49 % 34,1 % 43,38 % 52,6 % 42,13 % 13,3 %


15,06 % 34,45 % 54,7 % 50,38 % 30,24 %

15,17 %

Позитивним є той факт, що % респондентів (осіб) експериментальних

груп пріоритет першості в ієрархії життєвих цінностей віддають здоров’ю,

154

вважаючи його головною умовою успіху в особистому житті та професійному

становленні. Вони чітко зазначають, що основними чинниками, які стали або

могли стати для них вирішальними у зміні свого ставлення до організації

способу життя, є бажання мати гарну фізичну форму та хороше самопочуття.


поведінки дає нам можливість узагальнити дані за критерієм «спрямованість на

цінності здоров’язбереження» (табл. 3.6.).

Таблиця 3.6.


студентів у контрольних та експериментальних групах за критерієм

«спрямованість на цінності здоров’язбереження»






осіб % осіб % осіб % осіб %Високий 36 16,02 38 16,86 +0,84 36 16,52 72 33,54 +17,02Середній 116 51,23 117 51,45 +0,22 114 52,75 117 54,24 +1,49Низький 74 32,75 72 31,69 -1,06 66 30,73 27 12,22 -18,51

Результати, подані у таблиці 3.5. свідчать, що в експериментальних

групах на 18,02 зріс відсоток осіб із високим рівнем сформованості

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів за критерієм

«спрямованість на цінності здоров’язбереження», у контрольних групах

високий рівень змінився лише на 0,84%. В експериментальних групах на 19,62

зменшився відсоток осіб із низьким рівнем сформованості

здоров’язбережувального стилю поведінки за означеним критерієм, у той час як

у контрольних групах він зменшився всього на 1,13%.

Проаналізовано також рівень сформованості здоров’язбережувального

стилю поведінки і за критерієм «досвід реалізації поведінки, спрямованої на

підтримку та збереження власного здоров’я». Зокрема, 29,98 % опитаних (65

осіб) експериментальних груп вважають, що їм притаманний

здоров’язбережувальний стиль поведінки, у контрольних групах таких

155

студентів тільки – 11,97% (26 осіб). Збільшилась кількість студентів в

експериментальних групах, які ознайомились з системою природного

загартування П. Іванова «Дєтка» та системою оздоровлення Поля Брегга.

Великий відсоток студентів у контрольних групах все ж таки вважають, що

займатись спортом необов’язково, цілком достатньо щоденних фізичних

навантажень; в експериментальних групах таких студентів лише 18,54% (40

осіб).

Таблиця 3.7.



експерименту за показниками критерію «досвід реалізації поведінки,

спрямованої на підтримку та збереження власного здоров’я»

Показники / Рівні Високий Середній Низькийдо після до після до післяКонтрольні групи

Самооцінка власного здоров’я та способу життя 12,32% 12,44% 45,72% 46,1% 41,96% 45,35%


9,12% 9,85% 43,54% 43,98% 47,34% 43,15%

Участь у фізкультурно-спортивному русі 11,17% 10,35% 44,51% 46,3% 44,32% 42,18%

Експериментальні групиСамооцінка власного здоров’я та способу життя 12,84% 32,01% 46,99% 49,52% 40,17% 22,03%

Готовність застосовувати наявні знання у власній здоров’язбережувальній поведінці, що виявляється в умінні, звичці та самостійності виконання

9,98% 28,98% 44,2% 47,23% 41,04% 19,84%

156

оздоровчих заходівУчасть у фізкультурно-спортивному русі 12,07% 29,22% 45,1% 48,57% 44,52% 22,48%


поведінки дає нам можливість узагальнити дані за критерієм «досвід реалізації

поведінки, спрямованої на підтримку та збереження власного здоров’я» (табл.

3.8.).

Таблиця 3.8.


студентів у контрольних та експериментальних групах за критерієм «досвід

реалізації поведінки, спрямованої на підтримку та збереження власного

здоров’я»






осіб % осіб % осіб % осіб %Високий 25 10,87 25 10,88 +0,01 25 11,63 65 30,07 +18,44Середній 101 44,59 103 45,46 +0,87 98 45,43 105 48,44 +3,01Низький 101 44,54 99 43,56 -0,98 93 42,94 46 21,49 -21,45

Результати контрольного етапу експерименту, подані у таблиці 3.8.,

засвідчують, що в експериментальних групах на зріс відсоток осіб із високим

рівнем сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки студентів за

критерієм «досвід реалізації поведінки, спрямованої на підтримку та

збереження власного здоров’я». тоді як у контрольних групах змін не

зафіксовано. Також варто зазначити, що в експериментальних групах на

зменшився відсоток осіб із низьким рівнем сформованості

здоров’язбережувального стилю поведінки за означеним критерієм, у той час як

у контрольних групах зменшився всього на %.

Результати аналізу оцінки самими студентами власного рівня

сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки подані у Табл.3.9.

157

Таблиця 3.9.



експерименту за самооцінкою, у %

Показники / Рівні Високий Середній Низькийдо після до після до після

1 2 3 4 5 6 7Контрольні групи

Уміння використання здоров’язбережувального стилю поведінки 14,28 12,49 46,86 47,61 38,86 40,69

Експериментальні групи1 2 3 4 5 6 7

Уміння використання здоров’язбережувального стилю поведінки

13,46 24,45 47,78 49,76 38,76 25,03


поведінки дає нам можливість узагальнити дані (табл. 3.10.).

Таблиця 3.10.


студентів у контрольних та експериментальних групах за самооцінкою, у %






осіб % осіб % осіб % осіб %Високий 32 14,28 28 12,49 -1,79 29 13,46 54 24,45 +10,99Середній 106 46,86 108 47,61 +0,75 103 47,78 108 49,76 +1,98Низький 89 38,86 91 40,69 +1,83 84 38,76 54 25,03 -13,73

Результати експерименту, подані у таблиці засвідчують, що в

експериментальних групах на 10,99 зріс відсоток осіб, які вважають, що мають

достатньо високий рівень вмінь у сфері здоров’язбереження, тоді як у

контрольних групах високий рівень впав на 1,79 %. Також важливо відзначити,

що в експериментальних групах на 13,73 зменшився відсоток осіб, які

вважають, що турбота про здоров’я не відіграє важливої ролі, адже все

залежить від генетики, у той час як у контрольних групах низький рівень зріс

на 1,83%.

158

КГ (до) КГ(після) ЕГ (до) ЕГ (після)0

10

20

30

40

50

60

Високий

Середній

Низький

15.28 15.3 14.4332.17

47.9 48.92 47.81 50.41

36.84 35.78 37.76

17.42

Високий Середній Низький

Рисунок 3.1.


контрольних та експериментальних групах, у %

Результати динаміки рівнів сформованості здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти у контрольних та

експериментальних групах до та після формувального етапу експерименту

свідчать про ефективність впроваджених педагогічних умов (табл. 3.11.).



студентів у контрольних та експериментальних групах, у %






осіб % осіб % осіб % осіб %Високий 34 15,28 35 15,3 +0,02 31 14,43 69 32,17 +17,74

Середній 109 47,9 111 48,92 +1,02 103 47,81 109 50,41 +2,6

Низький 84 36,82 81 35,78 -1,04 82 37,76 38 17,42 -20,34

Отже, аналіз результатів дослідної роботи показав, що в

експериментальних групах відбулись суттєві зміни за всіма критеріями, а в

контрольних групах – змін майже не виявлено. Так, високий рівень

сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки студентів у

контрольних групах збільшився лише на 0,02%, тоді як в експериментальних

групах він зріс на 17,74%, низький рівень у контрольних групах знизився на

1,04%, а в експериментальних групах він знизився на 20,34%.

159

Важливо перевірити ефективність впливу запроваджених педагогічних

умов на сформованість здоров’язбережувального стилю поведінки за

допомогою методів математичної статистики, зокрема застосувавши критерій

χ2. З метою перевірки гіпотези про незалежність емпіричних розподілів у

генеральній сукупності, сформулюємо гіпотезу нульову (Нo) та альтернативну

(Нα): Нo: емпіричні розподіли незалежні (між реалізацією методики формування


освіти та сформованістю у них здоров’язбережувального стилю поведінки

немає залежності); Нα: емпіричні розподіли залежні.

Рівень значущості у педагогічних дослідженнях повинен бути таким, що

дорівнює α=0,05. Найбільш ефективним і доцільним критерієм для перевірки

таких Нo є критерій χ2. Для перевірки Нo потрібно визначити фактичне значення

критерію χ2 і порівняти його з табличним значенням критерію χ20,05.

Заносимо усі необхідні дані у таблицю 3.12. та 3.13.


Емпіричні частоти критерію χ2 для студентів контрольної та

експериментальної груп

Рівні

Емпіричні частоти ВсьогоКонтрольна група Експериментальна група

Високий 35 (А) 69 (Б) 104Середній 111 (В) 109 (Г) 220Низький 81 (Д) 38 (Е) 119Всього 227 216 443

Обчислення очікуваної (теоретичної частоти)n ˜ i:

(А) = 104*227/443 = 53,29119;

(Б) = 104*216/443 = 99,46726;

(В) = 220*227/443 = 112,73137;

(Г) = 220*216/443 = 107,26862;

(Д) = 119*227/443 = 60,97742;

(Е) = 119*216/443 = 58,02257.


160

Обчислення χ2

Частотаni

Очікувана частота

n ˜ i

ni - n ˜ i (ni - n ˜ i ¿ ² (ni - n ˜ i ¿ ² n ˜ i¿ ²n ˜ i

35 53,29119 -18,29119 334,5676 6,27810469 99,46726

-30,46726928,2539 9,332256

111 112,73137-1,73137

2,997642 0,026591

109 107,268621,73138

2,997677 0,027946

81 60,9774220,02258

400,9037 6,574626

38 58,02257-20,02257

400,9033 6,909437

χ2=29,14896

Визначимо число ступенів свободи варіації:

де α – кількість груп (рядків); β – кількість стовпців.

Відповідно до таблиці «Критичні значення для χ2 розподілу» знаходимо

табличне значення χ2. При k=2 і α=0,05 χ20,05=5,991.

ПорівнюємоТексп.з критичним значенням критерію Ткрит., таким чином,

29,14896>5,991, що дає підстави відхилити нульову гіпотезу Н0 про

незалежність розподілу студентів по групах і рівнях, яка не узгоджується з

фактичними даними, і прийняти альтернативну гіпотезуНα про те, що різниця

між даними експериментальноїі контрольної груп не є випадковою, а виникла

внаслідок проведення формувального експерименту.

Таким чином, порівняльний аналіз рівнів сформованості


освіти за результатами констатувального та контрольного етапів експерименту

довів ефективність обґрунтованих нами і впроваджених на практиці


студентів аграрних закладів вищої освіти. Це підтверджується позитивними

161

змінами, які відбулися у рівнях сформованості здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів завдяки проведеній нами формувальній роботі.

Висновки до третього розділу

У розділі експериментально перевірено педагогічні умови формування

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів аграрних закладі вищої

освіти.

Перша педагогічна умова забезпечувалась через змістовий компонент

роботи з наставниками академічних груп, що передбачає теоретичну та

методичну підготовку кураторів, озброєння їх методиками діагностики рівнів

сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки студентської молоді.

Вмотивування студентів до здоров’язбережувальної діяльності та використання

прийомів самовиховання (самооцінка, самонавіювання, самонаказ, самоосуд,

самопереключення, самозвітування тощо) здоров’язбережувального стилю

поведінки передбачало формування разом із студентом ідеалу здорової

особистості, з’ясування відмінностей між собою та окресленим ідеалом, що

дозволяє вихованцю бачити, які риси він має виробити в собі та яких недоліків

позбутися; підтримання бажання студента наслідувати зазначений ідеал

шляхом залучення його до різних видів здоров’язбережувальної діяльності,

зокрема активна участь у фізкультурно-спортивних заходах. Четверта

педагогічна умова передбачала вплив на емоційно-почуттєву сферу студентів

експериментальних груп за допомогою художнього образу.

Аналіз результатів дослідної роботи засвідчує, що в експериментальних

групах відбулися суттєві позитивні зміни за всіма критеріями, а в контрольних

групах зміни майже не відбулися. Так, в експериментальній групі за

узагальненими показниками 32,17 % студентів на завершення експерименту

мали високий рівень сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки,

тоді як учасники контрольної групи – лише 15,3 %. Середній рівень

представлений у 50,41 % досліджуваних експериментальної групи та 48,92 %

контрольної групи. На кінець експерименту було виявлено, що низький рівень

162

сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки студентів зменшився

на 20,34 % у представників експериментальної групи, у контрольній зниження

відбулося лише на 1,04 %.

Зміст розділу знайшов своє відображення у публікаціях автора [32; 34; 36].

163

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення проблеми

формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів та

запропоновано новий підхід до розв’язання актуального питання, що

виявляється у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці


студентів аграрних закладів вищої освіти. Результати дослідження засвідчили

ефективність вирішення поставлених завдань та дозволяють сформувати такі

висновки:

1. Теоретичний аналіз наукових джерел засвідчив, що проблема формування


освіти є підґрунтям для професійної самореалізації майбутнього фахівця

агропромислової галузі.

Першооснови формування здоров’язбережувального стилю поведінки

закладені ще в період Стародавнього Світу та Античності, набуваючи розвитку

впродовж наступних століть та удосконалюючись відповідно до вимог та

сучасних реалій сьогодення. Зокрема, спартанська та афінська моделі

виховання, що розкривали аспекти фізичної та духовно-моральної досконалості

людини; універсальна система здорового способу життя за часів Київської Русі;

система лицарського виховання періоду Середньовіччя; «Будинок Радості»

Вітторіно де Фельтре епохи Відродження; ідеї всебічного гармонійного

розвитку особистості Й. Песталоцці, Я Коменського, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо;

виховний ідеал козацької педагогіки, принцип природовідповідності

Г. Сковороди; ідеї індивідуальної неповторності кожної дитини у педагогічній

спадщині К. Ушинського; система тіловиховання Г. Ващенка; специфіка

проблеми здоров’язбереження вихованців у педагогічній теорії і практиці

А. Макаренка; освітньо-оздоровчі аспекти діяльності Павлиської школи

В. Сухомлинського та сучасні теорії використання системного, особистісно-

орієнтованого та діяльнісного методологічних підходів у процесі дослідження

феномену здоров’я особистості.

164

Нині дослідження проблеми підтримки та збереження здоров’я людини має

тенденцію до інтеграції знань, комплексного аналізу та посилення міжнаукових

зв’язків, що засвідчує чималий доробок у вітчизняній та зарубіжній науці.

На основі історико-педагогічного аналізу феномену здоров’я людини

визначено зміст поняття «здоров’язбережувальний стиль поведінки студентів

аграрних закладів вищої освіти», яке ми розуміємо як систему способів і

прийомів, які спрямовані на підтримку та збереження здоров’я та передбачають





життєдіяльності. Ураховуючи змістове наповнення сутності даного поняття,

визначено його структуру: когнітивний, мотиваційно-ціннісний та

рефлексивно-діяльнісний компоненти.

Визначено, що об’єктивно доцільним є прищеплення знань та мотивування

майбутніх фахівців агропромислової галузі до здоров’язбережувального стилю

поведінки, оскільки їх професійна діяльність потребує цілого комплексу

високорозвинених психологічних якостей і спеціальної фізичної

підготовленості.

Соціальна потреба у формуванні здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів аграрних закладів вищої освіти зумовлена особливостями умов праці

сільськогосподарської діяльності, психофізіологічними вимогами до фахівців

агропромислової галузі та професійними недоліками, з якими вони стикаються

в процесі виконання своїх посадових обов’язків.

2. Вивчено та узагальнено досвід формування здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів в аграрних закладах вищої освіти. Аналіз

вітчизняного досвіду виховної роботи в аграрних закладах вищої освіти

свідчить, що в закладах освіти здійснюється робота у формуванні

здоров’язбережувального стилю поведінки студентів, зокрема: з метою

пропаганди здорового способу життя, мотивації студентської молоді до занять

165

фізкультурою і спортом організовуються вечори спортивної слави,

фізкультурно-спортивні свята, військо-спортивні змагання, спартакіади серед

студентів та науково-педагогічних працівників. З метою виховання ціннісного

ставлення студентів до фізичного, психічного та соціального здоров’я,

популяризації здоров’язбережувального стилю поведінки проводиться

всесвітній День здоров’я; з метою виховання екологічної культури молоді, що

має безпосередній влив на здоров’я особистості відзначається День довкілля. У

планах виховної роботи наставників студентських груп передбачається

проведення заходів щодо формування здорового способу життя, однак у

більшості випадків така робота має ознаки формалізму та носить

демонстративний характер. Окрім виховної роботи здійснюється також і

науково-дослідна робота, студентів залучають до участі у наукових

конференціях, семінарах та круглих столах на тематику досліджуваної нами

проблеми.

3. Для виявлення рівнів сформованості здоров’язбережувального стилю

поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти виокремлено відповідні

критерії та показники, зокрема: розуміння сутності здоров’язбережувального

стилю поведінки (знання про сутність здоров’язбережувального стилю

поведінки; знання щодо шляхів збереження і зміцнення здоров’я; усвідомлення

значення здоров’язбережувального стилю поведінки для професійної діяльності

майбутнього фахівця агропромислової галузі); спрямованість на цінності

здоров’язбереження (пріоритет здоров’я в ієрархії цінностей людини; потреба у

формуванні власного здоров’язбережувального стилю поведінки; ставлення до

здорового способу життя як норми поведінки); досвід реалізації поведінки,

спрямованої на підтримку та збереження власного здоров’я (самооцінка

власного здоров’я та способу життя; готовність застосовувати наявні знання у

власній здоров’язбережувальній поведінці, що виявляється в умінні, звичці та

самостійності виконання оздоровчих заходів; участь у фізкультурно-

спортивному русі).

166

На основі визначених критеріїв і показників охарактеризовано рівні

(високий, середній, низький) сформованості здоров’язбережувального стилю


У результаті проведення констатувального етапу експерименту з’ясовано,

що для студентів аграрних закладів вищої освіти характерний такий розподіл за

рівнями сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки: в

експериментальних групах відсоток студентів із високим рівнем сформованості

здоров’язбережувального стилю поведінки становив 15,28 %, із середнім –

47,9 %, із низьким – 36,82 %; у контрольних групах відсоток студентів із

високим рівнем сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки

становив – 14,43 %, із середнім – 47,81 %, із низьким – 37,76 %.

4. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні

умови формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

аграрних закладів вищої освіти (теоретична і методична підготовка наставників

академічних груп до формування здоров’язбережувального стилю поведінки

студентів; формування у студентів умінь і навичок використання прийомів

самовиховання здоров’язбережувального стилю поведінки; вмотивування

студентів аграрних закладів освіти до здоров’язбережувальної діяльності;

використання засобів мистецтва у пропагуванні цінностей

здоров’язбереження).

Результати контрольного етапу експерименту засвідчили позитивні зміни у

рівнях сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів

експериментальної групи за всіма критеріями, на відміну від контрольної

групи.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми формування


освіти. Предметом подальшого вивчення може стати розробка моделі


закладів вищої освіти та спецкурсів з інформаційно-комунікаційних технологій

з досліджуваної нами проблеми.

167

168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аксарина И. Ю. Педагогические условия адаптации выпускников школ

на этапе перехода от общего к высшему профессиональному образованию:

автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.01. Москва, 2006. 19 с.

2. Анн Л. Ф. Психологический тренинг с подростками. СПб.: Питер, 2005.

271 с.

3. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2002. 228 с.

4. Анікєєв Д. М. Рухова активність у способі життя студентської молоді:

автореф. дис. …канд. пед. наук: 24.00.02 / Нац. унів. фіз. вих.і спорту України.

Київ, 2012. 19 с.

5. Антология мировой философии в 4 т. / Акад. наук СССР. Москва: Мысль,

1969. Т.1.: Философия древности и средневековья. 575 с; Москва: Мысль, 1970.

Т.2.: Европейская философия от эпохи Возрождения по эпоху Просвещения.

776 с.

6. Афанасенко А. А. Деякі соціально-психологічні особливості

професійного становлення студентів-аграріїв. Актуальні проблеми психології:

збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН

України. 2013. Т.1. Вип. 38. С. 344–347.

7. Башавець Н. А. Методичні рекомендації до практичних занять з курсу

«Культура здоров’язбереження» [методичні рекомендації]. Одеса: видавець

Букаєв Вадим Вікторович, 2010. 272 с.

8. Башавець Н. А. Теоретико-методичні засади формування культури

здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних

навчальних закладів: дис. …док. пед. наук: 13.00.04 / Держ. заклад

«Південноукр. нац. пед. унів. ім. К. Д. Ушинського» Одеса, 2012. 554 с.

9. Белинская Т. В. Развитие ценностного отношения к здоровью у студентов

педагогического вуза. Психология в вузе. 2007. № 2. С. 54–62.

10. Бех І. Д. Виховання особистості: підруч. Київ: Либідь, 2008. 848 с.

11. Бех І. Д. Цінності як ядро особистості. Цінності освіти і виховання:

[наук.-мет. зб.; за заг. ред. О. В. Сухомлинської]. Київ, 1997. С. 8–12.

169

12. Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Машовець М. А. Здоров’я дитини – від

родини. Київ, 2006. 220 с.

13. Білан С. О. Аграрна освіта в Україні: історичний аспект (90-ті роки

ХХ – початок XXI ст.): автореф. дис. …канд. історичних наук: 07.00.01 / Нац.

агр. ун. Київ, 2005. 22 с.

14. Бобро А. А. Формування соціального здоров’я студентської молоді

у позааудиторній виховній роботі вищого навчального закладу: автореф. дис.

…канд. пед. наук: 13.00.07 / Східноукр. нац. ун. ім. Володимира Даля. Київ,

2017. 22 с.

15. Богініч О. Л. Здоров’я та фізичний розвиток дитини. Дошкільне

виховання. 2012. № 9. С. 3–7.

16. Брехман И. И. Валеология – наука о здоровье. 2-е изд. Москва:

ФиС, 1990. 206 с.

17. Булгаков М. А. Морфий: [сборник]. Москва: Издательство АСТ,

2016. 256 с.

18. Вахтангов Е. Б. Материалы и статьи. Москва, 1959.

19. Ващенко Г. Г. Твори: Праці з педагогіки та психології: Т.4. Київ,

Школяр-Фод, 2000. 416 с.

20. Вершловский С. Г. Образование взрослых: теоретические и

методические проблемы. Актуальні проблеми професійної орієнтації та

професійного навчання населення в умовах соціально-економічної

нестабільності: матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 28 жовт.

2014 р.). Київ: ІПК ДСЗУ, 2014. Ч. 2. С. 14–25.

21. Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і

природокористування України «Боярський коледж екології та природних

ресурсів». URL: http://bkeipr.com// (дата звернення: 20.09.2014).

22. Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і

природокористування України «Мукачівський аграрний коледж». URL:

http://new.makinfo.org.ua/ (дата звернення: 12.10.2014).

170

23. Вікова і педагогічна психологія: навч. посіб. / О. В. Скрипченко,

Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-е вид. Київ: Каравела, 2007. 400 с.

24. Вислови видатних людей про здоров’я та здоровий спосіб життя.

URL: http://hptu14.com.ua/news/315-vyslovy-vydatnykh-liudei-pro-zdorov-ia-ta-

zdorovyi-sposib-zhyttia.html (дата звернення: 26.12.2014).

25. Власов Г. В. Охорона здоров’я студентів вищих медичних

навчальних закладів як соціально-педагогічна проблема. Педагогіка, психологія

та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2009. № 10. С.

21–24.

26. Власов Г. В. Формування здорового способу життя студентів вищих

медичних навчальних закладів засобами фізичного виховання : автореф. дис. …

канд. пед. наук: 13.00.04. Луганськ, 2012. 20 с.

27. Гаркуша С. В. Проблема здоров’язбереження в історії вітчизняної

педагогічної науки. URL: http://visnyk.chnpu.edu.ua/?wpfb_dl=2396 (дата

звернення: 03.12.2016).

28. Гаркуша С. В. Теоретичні та методичні засади формування

готовності майбутніх фахівців фізичного виховання до використання

здоров’язбережувальних технологій: автореф. дис. …д-ра пед. наук: 13.00.04. /

ЧНПУ. Чернігів, 2015. 40 с.

29. Гаркуша С. В. Формування готовності майбутніх фахівців

фізичного виховання до використання здоров’язбережувальних технологій:

теоретико-методичний аспект: [монографія]. Чернігів: Видав. Лозовий В. М.,

2014. 392 с.

30. Гладощук О. Г. Педагогічні умови вдосконалення культури

зміцнення здоров’я студентів в системі фізичного виховання у вищому

навчальному закладі: дис. …канд. пед. наук:13.00.02 / Інститут вищої освіти

АПН України. Київ, 2008. 233 с.

31. Гончарук О. М. Досвід формування здоров’язбережувального

стилю поведінки молоді в Ісландії. Цілі сталого розвитку третього

http://visnyk.chnpu.edu.ua/?wpfb_dl=2396

http://hptu14.com.ua/news/315-vyslovy-vydatnykh-liudei-pro-zdorov-ia-ta-zdorovyi-sposib-zhyttia.html

http://hptu14.com.ua/news/315-vyslovy-vydatnykh-liudei-pro-zdorov-ia-ta-zdorovyi-sposib-zhyttia.html

171

тисячоліття : виклики для університетів наук про життя: Міжнар. наук.-

практ. конф. Київ, 2018. Т. 4. С.88–90.

32. Гончарук О. М. Методичні рекомендації наставникам студентських

груп щодо формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів

аграрних вищих навчальних закладів. Київ: Компринт, 2016. 90 с.

33. Гончарук О. М. Нормативно-правові засади проблеми

здоров’язбереження молоді : порівняльний аналіз освітньої політики України та

Польщі. Україна – Польща : стратегічне партнерство в системі

геополітичних координат: Зб. наукових праць міжнар. наук.-практ. конф. Київ:

«Міленіум», 2017. С. 204–206.

34. Гончарук О. М. Педагогічні умови формування


навчальних закладів. Науковий вісник Національного університету біоресурсів

і природокористування України. Серія «Педагогіка, психологія, філософія».

2017. № 277. С. 65–70.

35. Гончарук О. М. Поняття «здоров’язбережувальний стиль

поведінки» студентської молоді у науковій літературі. Науковий вісник

Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Серія «Педагогіка, психологія, філософія». 2016. № 253. С. 37–42.

36. Гончарук О. М. Програма експериментальної роботи з формування


освіти. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і

природокористування України. Серія: Педагогіка, психологія, філософія. 2018.

№ 279. С. 48–54.

37. Гончарук О. М. Соціальна потреба у формуванні


навчальних закладів. Науковий вісник Національного університету біоресурсів


2017. № 267. С. 48–54.

172

38. Гончарук О. М. Сутність та структура поняття

«здоров’язбережувальний стиль поведінки» студентів аграрних вищих

навчальних закладів. «Молоді вчені 2018 – від теорії до практики»: Зб.

матеріалів ІХ Міжнар. конф. Молодих вчених. Дніпро, 2018. С. 238–241.

39. Горностай П. П. Теория и практика психологического

консультирования / П. П. Горностай, С. В. Васиковская. Київ: Наукова думка,

1995. 128 с.

40. Грибан Г. П. Життєдіяльність та рухова активність студентів

[монографія]. Житомир: Вид-во Рута, 2009. 594 с.

41. Грибан Г. П. Роль физической культуры и спорта в решении задач

социально-экономического развития села. Физическая культура и спорт и их

роль в оздоровлении и повышении работоспособности трудящихся

агропромышленного комплекса: матер. Всесоюз. науч.- практ. конф. Кишинев,

1989. С. 42–43.

42. Грибан Г. П. Стан та перспективи розвитку фізичної культури і

спорту в соціальній інфраструктурі села. Молода спортивна наука України: Зб.

наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 10. Т.3. Львів: НВФ

«Українські технології», 2006. С. 22–27.

43. Грибан Г. П. Фізичне виховання студентів аграрних вищих

навчальних закладів: монографія. Житомир: Вид-во Рута, 2012. 514 с.:іл.

44. Дехтяр В. Д. Фізичне виховання студентів вищих навчальних

закладів / В. Д. Дехтяр, Л. П. Сущенко. Київ: Видавництво ПП «ЕКМО», 2005.

214 с.

45. Десять правил для покращення здоров’я. URL:

https://mizky.com/article/128/10-pravyl-dlya-pokrashchennya-zdorovya. (дата

звернення: 25.11.2014 р.).

46. Домаранская А. А. Стиль жизни: структурные и личностные

детерминанты. Социологический альманах. Минск: Беларуская навука, 2014.

Вып. 5. С. 464–478.

https://mizky.com/article/128/10-pravyl-dlya-pokrashchennya-zdorovya

173

47. Драгнєв Ю. В. Формування культури здоров’я студентів в умовах

комп’ютеризації процесу навчання: автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.04 /

Луган.нац.ун-т ім. Т. Шевченка. Луганськ, 2008. 22 с.

48. Євтух М. Б. "Педагогія" І. А. Ставровського і її роль у розвитку

вітчизняної педагогічної думки. Київ, 1994. 41 с.

49. Жданова Е. В. Формирование ценностного отношения к здоровью у

студентов педагогического вуза при изучении дисциплин медико-

биологического цикла: автореф. …канд. пед. наук: 13.00.02. / Ур. гос. пед. ун-т.

Екатеринбург, 2005. 22 с.

50. Жизненная компетентность личности: научно-метод. пособие / [под

ред. Л. В. Сохань, И. И. Ермакова, Г. М. Нессен]. Москва: Богдана, 2003. 520 с.

51. Загородній В. В. Інформаційне забезпечення з питань збереження і

зміцнення здоровя.Київ: Наука, 1998. 174 с.

52. Завидівська Н. Н. Професійно-прикладні основи формування

здорового способу життя студентів вищих навчальних закладів економічного

профілю : автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.04 / Нац. пед. ун-т ім.

Н. П. Драгоманова. Київ, 2002. 20 с.

53. Захарченко І. В.Форум-театр – нове слово у соціальній роботі.

Вісник програм шкільних обмінів. 2006. № 26. С.14–20.

54. Збірник сценаріїв інтерактивних вистав з дисципліни «Основи

сценарної роботи соціального педагога»: Методичні матеріали до курсу / уклад.

І. Палько, К. Марчук. Житомир: Вид-во Житомирського держ. ун-ту ім. Івана

Франка, 2016. 88 с.

55. Звездина М. Л. Разнообразие научных подходов к формированию

здорового образа жизни обучающихся. Научный диалог. 2013. №8 (20) С. 8–23.

56. «Здоров’я-2020»: Основи Європейської стратегії у підтримку дій

всієї держави і суспільства в інтересах здоров’я і благополуччя. Копенгаген:

ЄРБ ВООЗ, 2012.

57. «Здороье 21 – здоровье для всех в 21-ом столетии». Европейская

серия «Здоровье для всех». Копенгаген, 1998. № 5. 44 с.

174

58. Иванов В. П. Мировоззренческая культура личности (философские

проблемы формирования): [монография] / В. П. Иванов, Е. К. Быстрицкий,

Н. Ф. Тарасенко, В. П. Козловский. Київ: Наукова думка, 1986. 296 с.

59. Иванюшкин А. Я. «Здоровье» и «болезнь» в системе ценностных

ориентаций человека. Валеология. 1982. № 1. С. 49–58.

60. Ізбаш Л. М. Формування культури здоров’я студентів у системі

фізичного виховання політехнічного коледжу: автореф. дис. …канд. пед. наук:

13.00.07 / Уманський держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини. Умань, 2017. 20 с.

61. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2008. 512 с.

62. Кадырбаева Д. Р. Субъективная ценность занятий физической

культурой и формирование самосознания в подростковом возрасте.

Формирование образа «Я» и проблемы физвоспитания: сб. науч. тр. / под ред.

П. А. Жорова. Москва: изд. АПН СССР, 1990. 96 с.

63. Карабанов Є. О. Аналіз процесу фізичного виховання у вищих

аграрних навчальних закладах. Молода спортивна наука України. 2013. Т.2. С.

67–70.

64. Кириленко С. В. Соціально-педагогічні умови формування

культури здоров’я старшокласників: автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.07 /

Ін-т проблем виховання АПН України. Київ, 2004. 17 с.

65. Коваліско Н. П. Теорія практик, практики і дослідження

стратифікованих порядків. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2010. № 2.

С. 49–63.

66. Козак Н. Г. Здоров’язберігаюче виховання підлітків основної школи

в навчально-виховному процесі: автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.07 / СНУ

ім. В. Даля. Київ, 2016. 20 с.

67. Кокорина О. Р. Здоровьесбережение личности в условиях высшего

педагогического образования: дис. …док. пед. наук: 13.00.08 / Московский гос.

пед. ун-т. Москва, 2012. 456 с.

175

68. Коменский Я. А. Педагогическое наследие / Я. А. Коменский,

Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, И. Г. Песталоцци / сост. В. М. Кларин,

А. Н. Джуринский. Москва: Педагогика, 1998. 416 с.

69. Конох А. П., Притула О. Л. Використання сучасних інноваційних

технологій в процесі фізичного виховання студентів на основі поглибленого

курсу професійно-прикладної фізичної підготовки. Педагогіка, психологія та

медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2010. № 10. С. 49–51.

70. Корінчак Л. М. Вплив шкідливих звичок на організм людини. URL:

https://dspace.udpu.edu.ua/jspui/bitstream/6789/1469/1/vplyv%20shkidlyvykh

%20zvychok%20na%20orhanizm%20liudyny.pdf (дата звернення: 12.09.2015 р.).

71. Корольчук О. Організаційно-виховна робота серед студентів / О.

Корольчук, М. Поночовний. Освіта. (21–24 січня). 2004. (№ 4). С. 8–9.

72. Короткова Р. І. Технологія діяльності соціального педагога як

керівника навчально-художнього процесу театрального колективу. Науковий

часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 11 Соціологія. Соціальна

робота. Соціальна педагогіка. Управління: зб. наукових праць. Київ: НПУ імені

М.П.Драгоманова, 2004. № 1(23). С. 110–116

73. Корченов В. В. Социологические проблемы здорового образа

жизни: монография. Москва: РАГС, 1998. 274 с.: табл.

74. Котов Є. В. Рівень інтересу студентів до фізичного виховання і

спорту. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві:

зб. наук. праць. Луцьк, 2005. Т.1. С. 250–253.

75. Краснов В. П. Фізичне виховання : психофізичні вимоги до фахівців

агропрому: навч. посіб. для аграр. вищих навч. закладів. Київ: Аграрна освіта,

2000. 133 с.

76. Кречетов О. С. Витоки ідеї формування здорового способу життя

(друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Педагогічні науки: зб. наук. праць.

Полтава, 2011. С. 97–102.

https://dspace.udpu.edu.ua/jspui/bitstream/6789/1469/1/vplyv%20shkidlyvykh%20zvychok%20na%20orhanizm%20liudyny.pdf

https://dspace.udpu.edu.ua/jspui/bitstream/6789/1469/1/vplyv%20shkidlyvykh%20zvychok%20na%20orhanizm%20liudyny.pdf

176

77. Крок до толерантності: використання арт-технологій у захисті прав

дітей-біженців: навч.-метод. посіб. / Р. Безпальча, М. Григоріва, Я. Нємая [та

ін.]. Київ: Школа Рівних Можливостей, 2010. 24 с.

78. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. Київ:

Знання, 2005. 486 с.

79. Лидинский Г. А. Трудная книга. Москва: Просвещение, 1964. 310 с.

80. Линник С. О. Стратегія ВООЗ «Здоров’я-2020» як засіб

прискорення прогресу в досягненні максимального потенціалу у сфері охорони

здоров’я населення. Публічне управління: теорія та практика. 2013. Вип. 1. С.

191-195. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pubupr_2013_1_32

81. Лисицин Ю. П. Образ жизни и здоровье населения. Москва: Знание,

1982. 40 с.

82. Литвинова З. Н. Формирование ценностного отношения личности к

культуре здоровья в образовательном процессе вуза: дис. …канд. пед. наук:

13.00.01 / Северо-Кавказский соц. ин-т. Ставрополь, 2004. 192 с.

83. Ліпський П. Ю. Формування еколого-валеологічної компетентності

населення – шлях до еколого-безпечного (ноосферного) розвитку України.

Розвиток вищих духовних потреб особистості в контексті формування

здорового способу життя: зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. семінару. Київ:

НУБіП України, 2017. С. 38–42.

84. Лузан П. Г. Сільська молодь як суб’єкт соціально-педагогічної

діяльності / П. Г. Лузан, С. В. Виговська, Л. А. Сатановська. Збірник наукових

праць Національної академії Державної прикордонної служби України імені

Богдана Хмельницького. Психологічні і педагогічні науки. 2011. № 58. С. 49–52.

85. Лузан П. Г., Сопівник І. В., Виговська С. В. Основи науково-

педагогічних досліджень: навч. посіб. 2 вид. доп. Київ: НАКККіМ, 2010. 272 с.

86. Лук’янченко М. І. Іван Ставровський про формування здорового

способу життя підростаючого покоління. Вісник Луганського національного

університету ім. Т. Шевченка (педагогічні науки). Луганськ, 2011. № 10 (221).

С. 114–121.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Pubupr_2013_1_32

177

87. Любар О. О., Стельмахович М. Г., Федоренко Д. Т. Історія

української педагогіки: навч. посіб. для пед. навч. закл. Київ: ІЗМН МО

України, 1998. 355 с.

88. Марків О. Т. Підготовка майбутнього вчителя до формування

культури здорового способу життя: автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.04 /

Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2012. 18с.

89. Маркова А. К. Психология профессионализма. Москва: Знание,

1996. 308 с.

90. Марчук С. С. Засоби фізичного виховання школярів у педагогіці

К. Д. Ушинського / С. С. Марчук, А. В. Цьось. Вісник Чернігівського

національного педагогічного університету. Педагогічні науки. 2013. Вип. 110.

С. 67–71.

91. Маценко Л. М., Сопівник Р. В. Методичні рекомендації

наставникам студентських груп щодо виховання здорового способу життя.

Київ: ДАКККіМ, 2009. 40 с.

92. Методика оздоровлення Поля Брегга. URL:

http://www.medum.com.ua/metodika-polya-brega/ (дата звернення: 02.02.2015 р.).

93. Мешко О. І. Роль професійного самопізнання у процесі становлення

педагогічної позиції майбутнього вчителя. Освіта регіону. Політологія,

психологія, комунікації. 2011. – № 2. – С. 396.

94. Моргун В. Ф. Багатовимірність та цілісність інтелекту особистості

Практична психологія та соціальна робота. 2010. № 5. С. 1–10.

95. Москаленко В. В. Соціальна психологія: підручник, вид. 2-ге, випр.

та доп. Київ: Центр учбової літератури, 2008. 688 с.

96. Назарова О. Л. Новые информационные технологии в управлении

качеством образовательного процесса в колледже. Информатика и

образование. 2003. № 11. С. 79–84.

97. Названо найбільш здорові і нездорові країни світу. URL:

https://www.depo.ua/ukr/life/nazvano-naybilsh-zdorovi-i-nezdorovi-krayini-svitu-

23092016230100 (дата звернення: 03.03.2018 р.).

https://www.depo.ua/ukr/life/nazvano-naybilsh-zdorovi-i-nezdorovi-krayini-svitu-23092016230100

https://www.depo.ua/ukr/life/nazvano-naybilsh-zdorovi-i-nezdorovi-krayini-svitu-23092016230100

http://www.medum.com.ua/metodika-polya-brega/

178

98. Найн А. Я. Инновация в образовании: монография. Челябинск: ИПР

МО РФ, 1998. 288 с.

99. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті.

Київ: Шкільний світ, 2001.

100. Національний університет біоресурсів і природокористування

України. URL: https://nubip.edu.ua/ (дата звернення 2014–2018 рр.).

101. Нестеренко В. В. Підготовка майбутніх педагогів до виховання у

дошкільників навиків здорового способу життя: автореф. дис. …канд. пед.

наук: 13.00.04 / Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського. Одеса, 2003.

21 с.

102. Нікітчина С. О. Здоров’язберігаючі погляди В. О. Сухомлинського

на навчально-виховний процес – інтелектуальний резерв якості педагогічної

діяльності. Безпека життєдіяльності. 2011. № 3. С. 27–30.

103. Ніколаєнко С. М., Шинкарук В. Д., Рудень Д. М., Сопівник Р. В.,

Сопівник І. В., Петрів Г. В., Кушнір А. О., Мойсєєв В. В., Давидова О. П.

Програма виховання студента: «Фахівець, громадянин, патріот»: навч.-метод.

посіб. Київ: «Ай Си Ес – Актив», 2016. 75 с.

104. Новгородський Р. Г. Форум-театр як інтерактивна форма

профілактики соціальних проблем. Вісник Чернігівського національного

педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. 2014. Вип. 115. С. 168-

171.

105. Носко М. О. Здоров’язбережувальні технології у фізичному

вихованні: [монографія]./ Носко М. О., Гаркуша С. В., Воєділова О. М. Київ:

СПД Чалчинська Н. В., 2014. 300 с.

106. Носко М. О. К. Д. Ушинський і розвиток педагогічної науки. Вісник

Чернігівського національного педагогічного університету. 2013. Вип. 110. С. 9–

11.

107. Овчинникова Л. М. Формирование ценностного отношения к

здоровому образу жизни у будущего педагога : дисс. .. канд. пед. наук : 13.00.01

/ Московский госуд. гум. ун-т. им. М. А. Шолохова. Екатеринбург, 2003. 194 с.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9671858:%D0%9F%D0%B5%D0%B4.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9671858:%D0%9F%D0%B5%D0%B4.

179

108. Омельченко Л. М. Здоровий спосіб життя сучасного українця:

соціально-психологічні чинники. Розвиток вищих духовних потреб

особистості в контексті формування здорового способу життя: зб.

матеріалів міжнар. наук.-практ. семінару. Київ: НУБіП України, 2017. – С. 53-

54.

109. Омельченко С.О. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у

формуванні здорового способу життя дітей та підлітків. Монографія. –

Луганськ : Альма-матер, 2007. – 352 с.

110. Осаульчик О. Б. Формування творчого потенціалу студентів

аграрного університету в процесі позааудиторної виховної роботи: автореф.

дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.07 Уманський пед.ун-т ім.

П. Тичини. Умань, 2013. 20 с.

111. Осіпцов А. В., Школа О. М., Пристинський В.М., Житницький

А. О. Виховний потенціал професійно-прикладної фізичної підготовки у

формуванні ціннісних орієнтацій учнівської молоді. Вісник Чернігівського

держ. педагогічного ун-ту: збірник наук. статей. Чернігів: ЧДПУ ім.

Т. Г. Шевченка, 2017. Вип. 147. С. 329–336.

112. Палько І. М. Соціально-інтерактивний театр життя: гендерний

аспект. Підготовка волонтерів до реалізації ідеї гендерної рівності: Методичні

рекомендації / авт.-упоряд. О. Л. Остапчук, Н. П. Павлик, С. В. Котова-Олійник.

2009. С. 144-149. URL: http://eprints.zu.edu.ua/4429/

113. Панченко С. В. Еволюція поняття «стиль життя» в соціології. Стилі

життя: панорама змін / За ред. М.О. Шульги. Київ: [Ін-т соціології НАНУ : ТОВ

«Полігр. Центр «Фоліант»], 2008. Розд.1. С. 11-24.

114. Папуча М. В. Мотивація учіння. Енциклопедія освіти /Акад. пед.

наук України; гол. ред.. В.Г. Кремень. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 528 с.

115. Педагоги провели міжнародний науково-практичний семінар

«Розвиток вищих духовних потреб особистості у контексті формування

здорового способу життя». URL: https://nubip.edu.ua/node/33698

https://nubip.edu.ua/node/33698

180

116. Пернарівська Т. П. Формування у студентів готовності до

гармонізації міжособистісних відносин у позааудиторній діяльності: дис. …

канд. пед. наук: 13.00.07 / Ін-т проблем вих. НАПН України. Київ, 2015. – 236 с.

117. Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних

українських педагоги: Підручник / А. М. Бойко, В. Д. Бардінова та ін.; під заг.

ред. А. М. Бойко. Київ: ВД "Професіонал", 2004. 576 с.

118. Петрів Г. В. Форми організації виховання ціннісного відношення

до рідної землі студентів аграрних коледжів. Науковий вісник Національного

університету біоресурсів і природокористування України. Серія «Педагогіка,

психологія, філософія». Київ: Міленіум, 2015. Вип. 208. Ч. 2. С. 254-264.

119. Пилипей Л. П. Професійно-прикладна фізична підготовка

студентів: монографія. Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. 39 с.

120. Плаксина О. А. Формирование ценностного отношения к здоровому

образу жизни у студентов педагогических специальностей университета:

автореф. дисс. ...канд. пед. наук: 13.00.01 / Рязанский гос.ун-т им. С. А.

Есенина. Рязань, 2008. 23 с.

121. Повещенко Н. П. Охрана здоровья подрастающего поколения как

педагогическая проблема: история, современность: автореф. дисс. ...канд. пед.

наук: 13.00.01 / Криворожский гос.пед.ин-т. Владимир, 1996. 22 с.

122. Показники та соціальний контекст формування здоров’я підлітків:

моногр. / О. М. Балакірєва, Т. В. Бондар, Д. М. Павлова та ін. ; наук. ред. О.

М. Балакірєва. Київ: ЮНІСЕФ, Укр. ін-т соц. дослідж. ім. О. Яременка, 2014.

156 с.

123. Полевой Б. М. Повесть о настоящем человеке. СПб.: Издательство

Астрель, 2009. 553 с.

124. Поліщук Р. В. Дещо про педагогіку Григорія Сковороди.

Літературознавство. Фольклористика. Культурологія: Зб. наук. праць. Вип.

15-17. Черкаси: Вид. Чабаненко Ю. А., 2014. С. 393–402.

181

125. Поліщук Р. В. Інерція античних ідей (тіло)виховання в епоху

відродження. Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки».

Вип. № 2. Черкаси, 2016. С.111–114.

126. Поліщук Р. В. Проблема фізичного здоров’я як

системоутворювального чинника формування особистості у спадщині видатних

українських педагогів ХХ століття: атореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.01 /

Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. Київ, 2015.

127. Поліщук Р. В. Фізичне виховання та здоров’я у працях мислителів

європейського просвітництва. Вісник Черкаського університету. Серія

«Педагогічні науки». Вип. № 6. Черкаси, 2016. С. 114–118.

128. Поліщук Р. В. Фізичне здоров’я як проблема в історії класичної

західноєвропейської педагогічної думки. Історико-педагогічний альманах. Вип.

№ 2. Умань, 2013. С. 16–20.

129. Поліщук Р. В. Формування фізичного здоров’я в педагогічній

спадщині К. Ушинського. Педагогічні науки: Збірник наукових праць. Вип. 60.

Полтава, 2014. С. 164-168.

130. Положення про наставника студентської групи. Затверджено вченою

радою НАУ 26.02.96 р. зі змінами та доповненнями, що схвалені вченою радою

НАУ 26.05.2005 р. Журнал та методичні матеріали наставника студентської

групи. Укладачі: В.П. Лисенко, Р.В. Сопівник, І.В. Сопівник. С.14. URL:


131. Пономарёв Я. А. Психология творения. Москва: Моск. психол.-соц.

ин-т; Воронеж: МОДЭК, 1999. 475 с.

132. Пранова Є. В. Формування здорового способу життя майбутніх

учителів фізичного виховання в процесі позааудиторної діяльності: автореф.

дис. …канд. пед. наук / Є. В. Пранова. Київ, 2015. 20 с.

133. Присяжнюк С. І. Фізичне виховання. Теоретичний розділ : навч.

посіб. / С. І. Присяжнюк, В. П. Краснов, М. О. Третьяков, Р. Т. Раєвський, В. Й.

Кійко, В. Ф. Панченко. Київ: Центр учбової літератури, 2007. 192 с.

182

134. Приходько Т. В. Критерії вивчення стилів життя молоді в

парадигмах соціальної філософії. Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія.

Педагогіка. Зб. наук. праць. Київ: ІВЦ «Політехніка», 2006. № 2 (17). С. 30-34.

135. Раєвський Р. Т. Професійно-прикладна фізична підготовка

студентів вищих навчальних закладів: навч. метод. посіб. / Р. Т. Раєвський, С.

М. Канішевський; за заг. ред. проф. Р. Т. Раєвського. Одеса: Наука і техніка,

2010. 410 с.

136. Редько Т. М. Проблема збереження здоров’я студентів на

сучасному етапі розвитку системи вищої освіти. URL:

https:///C:/Users/user/Downloads/VchdpuP_2015_124_14.pdf

137. Ремарк Е. М. Три товариші. Харків: «Книжковий Клуб «Клуб

Сімейного Дозвілля», 2017. 416 с.

138. Рибковський А. Г. Системна організація рухової активності людини

/ А. Г. Рибковський, С. М. Канішевський. Донецьк: ДонНУ, 2003. 436 с.

139. Рубаненко А. В. Психо-фізіологічні аспекти професійно-прикладної

фізичної підготовки студентів аграрних спеціальностей. Вісник Чернігівського

національного педагогічного університету ім. Т. Г Шевченка. Серія

«Педагогічні науки». 2017. № 143. С. 238-241.

140. Руденко М. В. Концептуальні засади навчання здоров’язберігаючої

соціально-відповідальної поведінки у ВНЗ. Вісник НТУУ «КПІ». Філософія.

Психологія. Педагогіка: збірник наукових праць. 2009. № 3 (27). Ч.2. С. 196–

199.

141. Сатанівська О. Д. Вправи з розвитку життєвих навичок на уроках

«Основ здоров’я»: Інформаційна збірка вправ для виконання учнями на уроках

«Основ здоров’я». Умань, 2011.

142. Семінар «Роль наставника академічної групи у духовному

відродженні та оздоровленні студентської молоді». URL:


143. Сергєєва Т. П. Проблема формування ціннісного ставлення до

здоров’язбереження майбутніх фахівців харчової промисловості. Науково-

183

педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). Київ, 2015.

Вип. 3К (56). С. 325–328.

144. Сєдашова О. А. Формування інтелектуально-художньої творчості у

студентів аграрних вищих навчальних закладів: дис. канд. пед. наук: 13.00.07 /

Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля. Луганськ, 2014. 200с.

145. Сисоєва С., Соколова І. Нариси з історії розвитку педагогічної

думки. Київ: ЦУЛ, 2003. 308 с.

146. Система природного загартовування П. Іванова «Дєтка». URL:

http://megasite.in.ua/72587-sistema-zagartovuvannya-p-ivanova-ditinko.html

147. Сім аргументів на користь сніданку. URL:

https://vidomosti-ua.com/health/35043.

148. Сім правил здорового способу життя. URL:

http://uwm.com.ua/node/41.

149. Смолякова І. Д. Формування здорового способу життя студентів у

системі фізичного виховання вищого технічного навчального закладу: автореф.

дис. …канд. пед. наук: 13.00.02 / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ,

2010. 21 с.

150. Соколенко Л. С. Формування культури здорового способу життя

студентів вищих навчальних закладів: автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.07.

Умань, 2011. 21 с.

151. Соколенко О. І. Формування ціннісного ставлення студентів вищих

педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я: автореф. дис. …канд. пед.

наук: 13.00.04 / О. І. Соколенко. Луганськ, 2008. 20 с.

152. Сопівник І. В. Виховання моральної відповідальності сільської

молоді : [монографія]. Київ: Видавництво «Логос», 2014. 352 с.

153. Сопівник І. В. Ціннісний (аксіологічний) підхід у вихованні

особистості. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і

природокористування України. Серія «Педагогіка, психологія, філософія».

2016. № 239. С. 225–229.

https://vidomosti-ua.com/health/35043

184

154. Сопівник І. В. Виховуюче навчання у професійній підготовці

майбутніх фахівців. Науковий вісник Національного університету біоресурсів


2015. № 220. С. 166–172.

155. Сопівник Р. В. Виховання валео-екологічних цінностей майбутніх

фахівців біономічних професій. Розвиток вищих духовних потреб особистості

в контексті формування здорового способу життя: зб. матеріалів міжнар.

наук.-практ. семінару. Київ: НУБіП України, 2017. С. 53–54.

156. Сопівник Р. В. Виховання лідерських якостей студентів аграрних

вищих навчальних закладів: [монографія]. 2-ге видання доповнене. Київ: «ЦП

«Компринт», 2014. 533 с.

157. Сопівник Р. В. Еволюція ідей відбору та формування якостей лідера

у процесі фахової підготовки майбутніх аграріїв. Наукові записки

Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка.

Серія: Педагогіка. 2012. №3. С. 13–18.

158. Сопівник Р. В. Ціннісні орієнтири екзистенціалізму в контексті

виховання особистості. Духовність особистості: методологія, теорія і практика:

Збірник наукових праць. 2015. Вип. 2 (65). С. 164–173.

159. Соціокультурні групи і стилі життя: навчально-методичний

комплекс для студентів спеціальності 8.040201 «Соціологія» / уклад.

Н. М. Цимбалюк. Київ: Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, 2013. 95 с.

160. Спосіб життя як соціальна та особистісна категорія. Поняття

здоров’я, визначення та оцінка здоров’я. Основні принципи здорового способу

життя.URL:http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/fiz_reabil/

lectures_stud/uk/med/health/ptn

161. Становлення і розвиток аграрної освіти і науки в Україні (з

найдавніших часів і до сьогодення) / за ред. С. Живори.Київ: НАУ, 2004. 144 с.

185

162. Статистично-аналітичні дослідження діяльності аграрних

навчальних закладів за 2016 рік (у таблицях, графіках, діаграмах). Київ:

Агроосвіта, 2017. 71 с.

163. Стельмахович М. Г. Григорій Сковорода і народна педагогіка.

Сковорода Григорій і образ мислителя. Київ, 1997. С. 248–254.

164. Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка. Київ: ІЗМН,

1997. 232 с.

165. Степанов О. М., Фіцула М. М. основи психології і педагогіки:

Навчальний посібник. Київ: Академвидав, 2006. 520 с.

166. Стилі життя: панорама змін / за ред. М. О. Шульги. Київ: Інститут

соціології НАН України. 2008. 416 с.

167. Струманський В. Виховна робота в національній школі: навчальний

посібник. Київ: ІЗМН, 1997. 184 с.

168. Сулаєва Н. В. Основні підходи до менеджменту неформальної

мистецької освіти в художньо-творчих колективах вищих педагогічних

навчальних закладів. Витоки педагогічної майстерності. Збірник наукових

праць. Полтава, 2011 С. 256–263.

169. Супрун М. О. Самовиховання особистості майбутнього фахівця в

галузі державного управління (теоретико-практичний аспект). Державне

управління: теорія та практика. 2014. № 1 . С. 114–124.

170. Сухомлинский В. А. Павлышская средняя школа. Москва:

Просвещение, 1979. 396 с.

171. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. Вибр. тв.: в 5-ти т. Київ:

Радянська школа, 1977. Т. 3. С. 5–279.

172. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню. Вибр. твори в 5 т.

Київ: Рад. Школа, 1976. Т. 2. С. 149–418.

173. Сценарій виховного заходу «Здоровий спосіб життя». URL:

https://dibrivska-zagalnoosvitnya-shkola.webnode.com.ua/

174. Ткачишин В. С. Загальні поняття непрацездатності. Проблемы

медицины. 2002. № 1–2. С. 3–4.

https://dibrivska-zagalnoosvitnya-shkola.webnode.com.ua/

186

175. Указ Президента України № 344/2013 Про Національну стратегію

розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. URL:

http://www.meduniv.lviv.ua/files/info/nats_strategia.pdf

176. Українська педагогіка в персоналіях: У 2 кн. Кн.2: XX століття:

Навч. посібник для вищих навч. Закладів / О. В. Сухомлинська [и др.]; ред.

О. В.Сухомлинська. Київ: Либiдь, 2005. 552 с.

177. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори: у 2 т. Київ: «Радянська

школа», 1983. Т.1. 488 с.

178. Федорук О. М. Здоров'язбереження як об’єкт наукового

дослідження Вісник Національного університету оборони України. Зб-к наук.

праць. Київ: НУОУ, 2014. Вип. 6 (43). С. 219–224.

179. Федорчук В. М. Тренінг особистісного зростання: навч. посіб. Київ:

«Центр учбової літератури», 2014. 250 с.

180. Формування здорового способу життя української молоді:

проблеми та перспективи. Київ, 2000. 167 с.

181. Фурманов А. Г. Оздоровительная физическая культура: [учеб. для

студентов вузов] / А. Г. Фурманов, М. Б. Юспа. 2003. 528 с.

182. Харківська державна зооветеринарна академія. URL:

https://hdzva.edu.ua/

183. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики: учеб.пособие /

сост. С. Ф. Егоров. Москва: Просвещение, 1986. 432 с.

184. Чому так важливо пити воду. URL:

https://ukr.segodnya.ua/lifestyle/food_wellness/pochemu-tak-vazhno-pit-vodu

692166.html.

185. Шевченко Г. П. Розвиток естетичного виховання у вищих

навчальних закладах України на сучасному етапі. Витоки педагогічної

майстерності: зб. наук. праць Полтавського національного педагогічного

університету. Луганськ, 2012. Вип.7. С. 9–13.

https://hdzva.edu.ua/

http://www.meduniv.lviv.ua/files/info/nats_strategia.pdf

187

186. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів.

Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001.Ч.1. 272 с.

187. Школа молодого педагога. URL: Режим доступу:


188. Шопенгауер А. Афоризми життєвої мудрості. Обрані твори.

Москва: Просвіта, 1992. 198 с.

189. Шостак І. О. Формування культури здоров’я студентів медичних

коледжів у позааудиторній діяльності: автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.07

/ Уманський держ.пед.ут. ім.Павла Тичини. Умань, 2017.

190. Щербань М. П. Формування правової культури студентів вищих

аграрних навчальних закладів І – ІІ рівнів акредитації: автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.04. Житомир, 2011. 18 с.

191. Щорічна доповідь про стан здоров’я населення, санітарно-

епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров’я

України. 2016 рік / МОЗ України, ДУ «УІСД МОЗ України». Київ, 2017. 516 с.

192. Як зберегти позитивний настрій у негативній ситуації. URL:

https://moyezdorovya.com.ua/yak-zberegti-pozitivnij-nastrij-u-negativnij-situatsiyi/

193. Garkusha S.V. State policy on the health and healthy lifestyles for

children and youth in Ukraine / S. V. Garkusha // Studia Universitatis Moldaviae.

Seria: Ştiinţe ale Educaţiei. Pedagogie. – Chişinău : Universitatea de Stat din

Moldova, 2014. – Nr. 5(75). – P. 95-96.

https://moyezdorovya.com.ua/yak-zberegti-pozitivnij-nastrij-u-negativnij-situatsiyi/

188

ДОДАТКИДодаток 1

ДІАГНОСТИКА ГОТОВНОСТІ НАСТАВНИКІВ АКАДЕМІЧНИХ ГРУП ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ У ВИЩОМУ

НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІАнкета Н. Башавець, адаптована нами

1. Чи використовуєте Ви на своїх заняттях здоров’язбережувальні засоби (провітрюєте приміщення до і після занять, стежите за емоційним станом студентської групи та вчасно його регулюєте, стежите за правильною поставою студентів, за необхідністю використовуєте паузи для переключення уваги, розумового та психічного розвантаження, використовуєте здоров’язбережувальні вправи, за можливістю сприяєте зміні виду діяльності, знижуєте умови здоров'япригнічувального навчального середовища, а саме атмосфери напруження, тривоги, страху, негативних емоцій та ін.)?а) інколи;б) не використовую;в) періодично;г) регулярно.2. Як Ви оцінюєте свій рівень обізнаності з проблеми здоров’язбереження студентів?а) достатній;б) середній;в) низький;г) високий.3. Чи вважаєте Ви рівень освіченості в проблемах здоров’язбереження важливим для повноцінної життєдіяльності людини та її професійної реалізації?а) ні;б) так;в) це важливо лише для викладачів фізичного виховання;г) лише в разі захворюваності для покращення стану власного здоров’я.4. Як часто Ви використовуєте фізичні вправи оздоровчої спрямованості для власного здоров’язбереження?а) раз на місяць;б) тричі на тиждень;в) двічі на тиждень;г) раз на тиждень.5. Якими оздоровчими методиками Ви керуєтесь при організації власної здоров’язбережувальної діяльності?______________________________________________________6. Чи залучаєте Ви студентів до здоров’язбережувальної роботи в позанавчальний час і яким чином?7. Чи ставите Ви собі за мету формувати здоров’язбережувальний стиль поведінки у студентів?а) так, завжди;б) не задумуюсь над цим;в) ні.

189

Додаток 2

Авторська методика діагностики сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти

АНКЕТА «ЗДОРОВ’Я ТА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИЙ СТИЛЬ ПОВЕДІНКИ»

Шановний респонденте, дане анонімне опитування проводиться з науковою метою, його результати будуть виконуватись в узагальненому вигляді. Оберіть, будь ласка, із запропонованого переліку відповідей найбільш близький для Вас варіант, обвівши його

кружечком.

Навчальний заклад____________________________________________________________________________Факультет_______________________________________________________________________Просимо Вас дати відповіді на такі запитання:

Питання1. Як Ви розумієте поняття «здоров’язбережувальний стиль поведінки»? а) форма існування особистості, орієнтована на задоволення матеріальних потреб та підтримку життєдіяльності за допомогою ліків; б) комплекс оздоровчих заходів та відсутність шкідливих звичок; в) система способів і прийомів, спрямованих на підтримку, збереження та формування здоров’я особистості, що передбачають оволодіння відповідними валеологічними знаннями та використання умінь та навичок у галузі здоров’язбереження.2. Назвіть основні складові здоров’язбережувального стилю поведінки: а) дотримання моральних норм у стосунках із людьми, саморегуляція психічного стану; б) відсутність розладів нервової системи, значне фізичне та розумове навантаження у роботі/навчанні; в) раціональне харчування, відсутність шкідливих звичок, рухова активність, особиста гігієна, загартовування.3. Назвіть основні фактори, які сприяють збереженню та зміцненню Вашого здоров’я:а) обмежена рухова активність та нетривалий сон в умовах значного емоційного та психічного перенапруження; б) внутрішня гармонія, пов’язана із задоволенням духовних та матеріальних потреб; в) корисний відпочинок на свіжому повітрі.4. Що у Вашому розумінні означає «навчатися бути здоровим»? а) саморегуляція психічного стану, надія на те, що все «обійдеться»; б) природне прагнення людини до загартування організму; в) набуття валеологічних знань через освіту.5. Як, на Вашу думку, впливає процес здоров’язбереження на всебічний розвиток особистості?а) забезпечує конкурентоздатність особистості та її успіх самореалізації в професійній діяльності; б) сприяє саморозвитку індивіда; в) вважаю, що розвиток особистості – це стихійний некерований процес.6. Чи потрібно майбутньому фахівцю агропромислової галузі дотримуватись здоров’язбережувального стилю поведінки?а) так, адже дотримання здоров’язбережувального стилю поведінки сприяє професійній самореалізації молодого фахівця та забезпечує його активне трудове довголіття; б) так, адже майбутній фахівець АПК повинен мати високий рівень моральної стійкості; в) необов’язково.7. Від чого залежить Ваше задоволення життям?

190

а) професійної самореалізації, можливості повноцінного розкриття особистих здібностей; б) досягнення матеріального добробуту; в) можливістю реалізації поставлених цілей та завдань в умовах фізично-духовного благополуччя.8. Яку роль відіграє здоров’я у Вашому майбутньому? а) являється головною умовою успіху в особистому житті та професійному становленні; б) приділятиму увагу власному здоров’ю лише за необхідності; в) не знаю, не замислювався над цим питанням.9. Що Ви робите для свого здоров’язбереження?а) планую режим свого дня з раціональним чергуванням роботи та відпочинку; б) слухаю поради лікарів, приймаю ліки; в) вважаю, що турбота про здоров’я нічого не гарантує, оскільки все залежить від генетики.10. Що, на Вашу думку, потрібно для корисного здоров’язбережувального відпочинку?а) цікаве дозвілля фізкультурно-оздоровчого спрямування на свіжому повітрі; б) весела компанія, смачно приготовлена їжа; в) проведення вільного часу біля екрану телевізора чи комп’ютера у спокої, на самоті.11. Назвіть чинники, які стали або могли стати для Вас вирішальними у зміні свого ставлення до організації способу життя:а) фінансові нестачі, досягнення матеріального добробуту; б) прагнення до повноцінного спілкування, покращення стосунків з оточуючими; в) бажання мати гарну фізичну форму та хороше самопочуття.12. Чим є для Вас здоров’я?а) привабливий зовнішній вигляд; б) відсутність хвороб; в) стан фізичного, душевного та соціального благополуччя.13. Як Ви оцінюєте свій стан здоров’я?а) гарний; б) задовільний; в) поганий.14. Чи притаманний Вам здоров’язбережувальний стиль поведінки?а) так; б) намагаюсь, але не завжди виходить; в) ні, не приділяю.15. Система природного загартовування П. Іванова «Дєтка» передбачає:а) ритмічну водну гімнастику під музику; б) керування психікою та психофізіологією людини задля досягнення піднесеного психічного та духовного стану; в) правила поведінки в соціумі, контроль над думками, обливання крижаною водою на вулиці в лютий мороз.16.Основу системи оздоровлення Поля Брегга складає: а) оригінальна техніка дихання, голодування та загартування організму; б) прагнення до повного розкриття генетично закладених у людині здібностей та задатків; в) турбота суспільства про стан здоров’я молоді.17. Як часто Ви використовуєте фізичні вправи оздоровчої спрямованості?а) займаюсь спортом; б) виконую ранкову зарядку, бігаю; в) вважаю щоденне фізичне навантаження цілком достатнім і без спорту.18. Яким видом спорту Ви займаєтесь?а) __________________________________________(свій варіант); б) надаю перевагу танцям; в) не займаюсь спортом взагалі.

191

Додаток 3

МЕТОДИКА ОЗДОРОВЛЕННЯ ПОЛЯ БРЕГГА

Методика оздоровлення Поля Брегга пройшла перевірку особистим

досвідом тисяч його послідовників. Сам автор методики випробував систему

здорового способу життя на собі, займаючись спортом, правильно харчуючись і

регулярно очищаючи організм.

Свою систему, як стверджує Брегг, він розробив для того, аби відчувати

себе молодим і сильним навіть у літньому віці. Він вважав голодування

глибинним природним інстинктом, адже тварини, коли хворіють,

відмовляються від їжі. Проблема в тому, що люди під впливом цивілізації

втратили цей давній інстинкт.

Можливість духовного і фізичного омолодження за допомогою

раціонального голодування, доцільного харчування і роботи над своїм тілом та

духом Брегг називав величезним відкриттям сучасності. Ці три компоненти і

лежать в основі його оздоровчої системи, якої він сам дотримувався все життя.

Отже, перша складова – голодування . Воно комплексно діє на весь

організм, відновлюючи, на думку Брегга, і душу, і розум, і тіло. Сам він

голодував одну добу щотижня, а також чотири рази на рік — по сім-десять

днів.

Часто під час десятиденного голодування автор оздоровчої методики

продовжував працювати, читав лекції, не відчуваючи при цьому голоду.

«Голодування – це великий очисник, а не ліки від хвороб», – вважав Поль

Брегг.

До речі, раціональне голодування допомогло десяткам тисяч людей.

Хворі зi складними діагнозами, які вже змирилися зі своїми недугами і

неминучою смертю, знову ставали здоровими.

У віці 60-70 років, вдавшись до голодування, люди починали займатися

спортом, молодшали фізично і духовно, розкривали в собі нові таланти, ставали

оптимістами, сповненими сил.

192

Водночас Брегг із великою обережністю ставився до тривалих

голодувань. Починати варто з одного дня на тиждень, проведеного на

дистильованій воді, наголошував він. Обов’язковою при цьому є впевненість

людини, що завдяки такому розвантаженню організм позбавляється токсинів.

Далі настає черга триденного голодування, і тільки потім – тижневого.

Голодувати більш тривалий період Брегг радив лише під контролем лікаря.

Другий підмурівок системи Брегга – здорове харчування. Він вважав, що

більшість хвороб стаються саме через неправильне харчування. Багато

харчових продуктів піддають хімічній обробці, тому людські організми

переповнені токсинами. Брегг радив їсти тільки свіжу натуральну їжу, яка має

природну енергію. Згідно з його теорією, ідеальна дієта на 60 відсотків

складається із сирих фруктів та овочів і на 20 відсотків – із білкової їжі. Решту

20 відсотків раціону Брегг ділив ще на три частини. Перша – це натуральний

крохмаль, який отримуємо з хліба, рису, бобових. Друга – природний цукор,

який міститься в сухофруктах, меді, соках. Третя частина складається із

натуральних ненасичених жирів, таких як соняшникова, оливкова, соєва олія, та

інших ненасичених олій.

Поль Брегг наполягав на тому, що людина має повністю відмовитися від

куріння, алкоголю, шоколаду, кави, чаю, цукру і солі, а також будь-яких

продуктів, що містять консерванти. Він стверджував, що з допомогою

голодування і натурального харчування можна позбутися шкідливих звичок,

адже «коли тіло очищується, воно вже не приймає токсинів і отрути».

Третя не менш важлива частина системи Брегга – щоденна робота над

своїм організмом. У цьому людині допомагають дев’ять «великих лікарів»:

сонячне світло, свіже повітря, глибоке дихання, чиста вода, натуральне

харчування, фізичні вправи, відпочинок, правильна осанка і розум.

«Нехай ваші босі ноги доторкнуться до землі і відчують живе камінні і

м’яку грязюку, що хлюпає під ногами. Будьте у тісному контакті з матінкою-

землею, нехай її сила ввійде у ваше тіло. Цивілізація ускладнила життя

193

людини, поставивши її в тепличні умови. Людина була значно здоровішою і

щасливішою, коли жила в тісному зв’язку з природою», – казав Поль Брегг.

СИСТЕМА ПРИРОДНОГО ЗАГАРТОВУВАННЯ П. ІВАНОВА «ДЄТКА»

Більше ста років тому Порфирій Іванов створив своє вчення «Дєтка».

Словом «Дєтка» він називав усіх, хто хотів домогтися оздоровлення.

Дані вчення базується на загартовуванні організму і головне поняття цієї

системи так звана «гарт». У слово «гарт» було вкладено дуже багато чого. Це

не тільки фізичне загартування організму, але і загартовування від усіх

негативних впливів на організм, починаючи від простих мікробів і закінчуючи

ідеологією. Таким чином йде оздоровлення не тільки організму але і духу і

помислів людини. Головне – повірити. У кожній людині, по Іванову, існує три

якості: совість, розум і любов до природи і людей. Чим сильніше вдається

людині реалізувати всі дані якості, тим він стає здоровішою.

Поради, які наводить Порфирій Іванов у своєму вченні «Дєтка»:

1. Два рази на день купайся в холодній природній воді, щоб тобі було добре.

Купайся, де можеш: в озері, річці, ванні, приймай душ або обливайся. Гаряче

купання заверши холодним.

2. Перед купанням або після нього, а якщо можливо, то і спільно з ним, вийди

на природу, встань босими ногами на землю, а взимку на сніг хоча б на 1-2

хвилини. Вдихни повітря через рот кілька разів і в думках побажай собі і всім

людям здоров'я.

3. Не вживай алкоголю і не пали.

4. Намагайся хоча б раз на тиждень повністю обходитися без їжі і води з 18-20

годин п'ятниці до 12 годин неділі. Це твої заслуги і спокій. Якщо тобі важко, то

витримай принаймні добу.

194

5. О 12 годині дня неділі вийди на природу босоніж і кілька разів подихай і

побач, як написано вище. Це – свято твого тіла. Після цього можеш їсти все, що

тобі подобається.

6. Люби навколишню тебе природу. Чи не плюйся навколо і не випльовуй з

себе нічого. Звикни до цього: це твоє здоров'я.

7. Вітайся з усіма скрізь і усюди, особливо з людьми похилого віку. Хочеш

мати у себе здоров'я – вітайся з усіма.

8. Допомагай людям чим можеш, особливо бідному, хворому, скривдженому,

хто потребує. Роби це з радістю. Відгукнись на його потребу душею і серцем.

Ти придбаєш у ньому друга і допоможеш справі миру!

9. Здобудь перемогу в собі над жадібністю, лінню, самовдоволенням,

користолюбством, страхом, лицемірством, гордістю. Вір людям і люби їх. Не

говори про них несправедливо і не приймай близько до серця недобрих думок

про них.

10. Звільни свою голову від думок про хвороби, нездужання, смерть. Це твоя

перемога

11. Думку не відділиш від справи. Прочитав – добре. Але найголовніше – роби!

12. Розповідай, передавай досвід цієї справи, але не хвалися цим. Будь

скромний.

13. Я прошу, я благаю всіх людей: ставай і займай своє місце в природі. Воно

ніким не зайняте і не купується ні за які гроші, а тільки власними справами і

працею, собі на благо, щоб тобі було легко.

У кожному пункті міститься рада з оздоровлення, але, тільки регулярно

виконуючи всі ці поради разом, на думку Іванова, можна досягти повного

ефекту від системи. У наш час не всі поради здійсненні, але якщо взяти їх за

основу і використовувати в своєму повсякденному житті можна розкрити у собі

нові резерви.

195

196

Додаток 4

СЕМІНАР ДЛЯ НАСТАВНИКІВ АКАДЕМІЧНИХ ГРУП «ФОРМУЄМО

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИЙ СТИЛЬ ПОВЕДІНКИ У СТУДЕНТІВ

АГРАРНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ»

Заняття 1. «Сутність і структура здоров’язбережувального стилю


Мета: поглиблення знань наставників академічних груп про сутність

понять «здоров’язбережувальний стиль поведінки», «сформованість


освіти».

Форма проведення – лекція з елементами бесіди.

Ключові слова: здоров’я, здоровий спосіб життя, стиль поведінки,

здоров’язбережувальний стиль поведінки, структура здоров’язбережувального

стилю поведінки, сформованість здоров’язбережувального стилю поведінки


Зміст заняття

1. Ретроспективний аналіз проблеми формування здоров’язбережувального

стилю поведінки особистості.

2. Сутність, структура здоров’язбережувального стилю поведінки студентів


3. Робота творчих груп. Творче завдання: розробити модель випускника

аграрного закладу вищої освіти як особистості з належним рівнем фізичної

підготовки та моральної стійкості.

4. Обговорення результатів проектувальної діяльності.

Література

1. Гончарук О. М. Поняття «здоров’язбережувальний стиль поведінки»

студентської молоді у науковій літературі / О. М. Гончарук // Науковий вісник

Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія

«Педагогіка, психологія, філософія». – 2016. – № 253. – С. 37-42.

197

2. Домаранская А. А. Стиль жизни: структурные и личностные

детерминанты / А. Домаранская // Социологический альманах. – Минск:

Беларуская навука, 2014. – Вып. 5. – С. 464-478.

3. Лисицин Ю. П. Образ жизни и здоровье населения / Ю. П. Лисицин. – М.:

Знание, 1982. – 40 с.

4. Медико-біологічні, валеологічні та соціальні аспекти здоров’я. Лекції /

Кафедра Безпеки Життєдіяльності. – Вид-во ЛНУ ім. Івана Франка, 2009. –

http://www.twirpx.com/file/917189/

5. Стилі життя: панорама змін / За ред. М.О. Шульги. – К.: Інститут

соціології НАН України. – 2008. – 416 с.

Заняття 2. «Вислови відомих мислителів, письменників та педагогів

про здоров’я особистості»

Мета: аналіз висловлювань відомих особистостей про здоров’я та здоровий

спосіб життя.

Форма проведення – круглий стіл

Ключові слова: здоров’я, здоровий спосіб життя, вислови, відомі мислителі,

письменники та педагоги.


1. Аналіз висловів відомих особистостей про здоров’я та здоровий спосіб

життя.

2. Робота груп. Тема дискусії: власні роздуми наставників студентських

груп про засади здоров’язбережувального стилю поведінки на основі озвучених

думок відомих мислителів, письменників та педагогів.

3. Обговорення результатів групової діяльності.

Вислови відомих особистостей про здоровий спосіб життя

1. «Поведінка є таким самим джерелом патології, як гени й середовище…

Неправильна поведінка людей є більш частою причиною їхніх захворювань,

аніж зовнішні дії чи слабкість природи людини». А. Амосов

198

2. «За гроші можна купити ліжко, але не сон; їжу, але не апетит; ліки, але не

здоров’я; будинок, але не домашній затишок; книги, але не розум; прикраси,

але не красу; розкоші, але не щастя; релігію, але не спасіння». П. Брегг

3. «Якби не було хвороб, хто б взагалі згадував про здоров’я». М. Амосов

4. «Горілка біла, але фарбує ніс і очорнює репутацію». А. П. Чехов

5. «Ми дуже добре знаємо, чому ми хворіємо, але досить погано знаємо,

чому здорові». П. Анохін

6. «Біда наша в тому, що ми вперше замислюємося про своє здоров’я лише в

тому разі, якщо починаємо втрачати його, якщо вже «зіпсовано» механізм і

потрібно думати про його налагодження». (К. Биков)

7. «Рідко злодій чи вбивця чинить свій злочин тверезим». Л. М. Толстой

8. «Пияцтво є вправляння в безумстві». Піфагор

9. «Народна педагогіка українців різко виступає проти пияцтва як явища,

що губить людину, принижує її гідність». М. Стельмахович

10.«Хочеш довше жити – кидай курити». Народна приказка

11. «Може бути насилля без алкоголізму, але не може бути алкоголізму

без насилля». Народна мудрість

12. «Брехні остерігайтесь, і пияцтва, і облуди, від того душа гине і

тіло». Володимир Мономах

13. «Тютюн завдає шкоди тілу, руйнує розум, затуплює цілі нації». Т.

О. де Бальзак

14. «Люди бояться холери, але вино небезпечніше за неї». Т. О. де

Бальзак

15. «П’янство – мати усіх вад». Абу-ль-Фараджа

16. «Цигарка – ворог. Зброя проти неї – Ваша воля». Народна мудрість

17. «Всі стали б мудріші удвічі, будь крапля мудрості у вині». С. Брайт

18. «Алкоголь робить з людини вбивцю та злодія». «У п’янстві немає ні

розуму, ні доброчинності». Г. С. Сковорода

19. «Алкоголь – постачальник людей для тюрем». А. Бодрираллар

199

20. «Пияцтво принижує людину, віднімає у неї розум, нехай навіть на

деякий час, і врешті решт, перетворює на тварину». Жан-Жак Руссо

21. «Тисячі речей необхідні здоровому, і тільки одна хворому –

здоров’я». І. Вільде

22. «Сучасна молодь не розуміє сенсу життя і його справжню цінність.

Своїми проявами девіантної поведінки вони не лише руйнують своє здоров’я, а

й здоров’я майбутнього покоління, своїх дітей та внуків – майбутнього нашої

нації». М. Горький

23. Взяти в свої руки здоров’я людей, зберегти їх від хвороб спадкових

чи загрожуючих, рекомендувати їм належний спосіб життя є чесно і для лікаря

спокійно. Тому легше запобігти хворобам, ніж їх лікувати». М. Мудров

24. «Здоров’я – не все, але все без здоров’я – ніщо». Сократ

25. «Людський організм – найдосконаліша система, що

саморегулюється й самооновлюється. Не заважайте йому своїм нездоровим

способом життя, і він віддячить вам гармонією повного духовного, психічного

та фізичного здоров’я». Г. Шаталов

26. «Перша й найважливіша умова для нашого здоров’я полягає … у

благородній вдачі, здібній голові, щасливому праві, доброму настрої і добре

влаштованому цілком здоровому тілі, і тому ми значно більше повинні

турбуватися про розвиток цих якостей». А. Шопенгауер


1. Вислови видатних людей про здоров’я та здоровий спосіб життя // Режим

доступу: http://hptu14.com.ua/news/315-vyslovy-vydatnykh-liudei-pro-zdorov-ia-ta-

zdorovyi-sposib-zhyttia.html

2. Маценко Л. М., Сопівник Р. В. Методичні рекомендації наставникам

студентських груп щодо виховання здорового способу життя. – К. : ДАКККіМ,

2009. – 40 с.

200

Заняття 3. «Особливості формування здоров’язбережувального стилю


Мета: розкрити особливості формування здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти; розглянути

психофізичні вимоги до сучасного фахівця-аграрія та охарактеризувати

чинники, що їх обумовлюють; виявити чинники, які негативно впливають на



Форма проведення – круглий стіл

Ключові слова: здоров’язбережувальний стиль поведінки, формування

здоров’язбережувального стилю поведінки, студенти аграрних закладів вищої

освіти, чинники.


І. Психофізичні вимоги до сучасного фахівця-аграрія та характеристика

чинників, що їх обумовлюють.

Навчально-виховна робота у системі аграрної вищої освіти повинна

будуватись не тільки на засадах рекомендацій з національного виховання,

вказаного в основних освітніх документах держави, але й спрямовуватись на

всебічний та гармоній розвиток майбутнього фахівця АПК України,

враховуючи його фізичне та духовне вдосконалення.

Сільськогосподарське виробництво характеризується помітно високим

рівнем ручної праці. Так, у рослинництві праця механізаторів становить

близько 25 %, рівень комплексної механізації у скотарстві – близько 50 %, у

свинарстві – 65-70 % тощо. Тому в таких умовах сільськогосподарського

виробництва дуже важливим є рівень фізичного здоров’я, психофізичних і

психофізіологічних можливостей, від яких певною мірою залежить професійна

дієздатність, надійність і творче довголіття [3, 68].

Науковці зазначають, що діяльність фахівців агропромислового

комплексу має певні особливості умов праці, зокрема їх робота

характеризується розумовим навантаженням та відбувається як у приміщенні,

201

так і просто неба, часто в дискомфортних умовах, ритм і режим праці

переважно відсутні [4, 7]. Протягом робочого дня значне навантаження

припадає на центральну нервову, серцево-судинну, м’язову, дихальну системи,

систему терморегуляції, опорно-руховий апарат, а також зоровий,

вестибулярний та слуховий аналізатори [4, 7]. Окрім того, сезонність у

сільськогосподарській діяльності визначає її багатопрофільність. Також ще

однією особливістю є природно-кліматична залежність, що обумовлює галузеву

спрямованість агропромислового комплексу в конкретних регіонах і, як

наслідок, галузеву специфіку професійної діяльності [9].

З фізіологічної точки зору, праця фахівців природничо-аграрної групи

характеризується:

- довгостроковою і короткочасною, поєднаною зі статистичною, роботою

м’язів всього тіла, складною координацією рухів;

- різноманітними змінними робочими положеннями – сидячи, стоячи,

присівши, лежачи, зігнувшись;

- дією впливу інсоляції, професійних інфекцій, вестибулярних, нервових,

м’язових перенапружень;

- емоційний стан працівника характеризується напруженням [8, 240].

Високі зростаючі психофізичні вимоги до сучасних спеціалістів-аграріїв

обумовлюються рядом чинників, зокрема:

- інтелектуалізацією, інтенсифікацією, автоматизацією та комп’ютеризацією

праці;

- суттєвим збільшенням у життєдіяльності та професійній роботі фізіологічних

і психологічних стресорів;

- об’єктивною необхідністю продовження професійної дієздатності;

- значним збільшенням у професійній діяльності екстремальних компонентів

тощо [2, 125].

ІІ. Круглий стіл на тему: «Особливості формування


освіти».

202

Мета: визначити особливості формування здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти; виявити чинники,

які ускладнюють процес залучення студентів до здоров’язбережувальної

діяльності; визначити умови щодо їх усунення; дослідити та охарактеризувати

умови ефективності формування здоров’язбережувального стилю поведінки


Особливістю студентського контингенту аграрних закладів вищої освіти є

домінування молоді з сільської місцевості. За даними досліджень І. Сопівник,

більшість сільської молоді відповідально і свідомо підходять до вибору фаху,

вмотивовані до навчання, успішно опановують нові спеціальності. Ці молоді

люди більш вмотивовані до самовдосконалення та наполегливої праці. Однак,

як зазначає І. Сопівник, існує й інша незначна частина сільської молоді, яка їде

до вищих навчальних закладів невмотивованою до навчання (або стає такою

внаслідок піддатливості середовищу «спокусам людського життя»). Дана група

молоді є своєрідною «групою ризику» [10, 106].

Науковці П. Лузан, Л. Сатановська, С. Виговська [5, 51], І. Сопівник [10,

94-95] виокремлюють ряд особливостей сільської молоді, які зумовлені

специфікою сільського регіону, а саме:

- тісне зрощення особистості з середовищем перебування;

- особисте подвір’я (історичний досвід життєдіяльності сільської родини

свідчить, що за всіх часів основним засобом її виживання була праця на

особистому подвір’ї);

- відданість традиціям (у сільській місцевості проживає в основному

корінне населення країни, що успадкувало історичну пам'ять попередніх

поколінь);

- роль родини (родина в селі сприймається як господарська одиниця, як

форма правильної організації життя дорослої людини, як джерело підтримки і

засіб виживання);

203

- роль систем неформальної підтримки (у сільській місцевості

взаємозв’язок людей та їх солідарність призводять до взаємозалежності один

від одного);

- міжсімейна кооперація (часто без допомоги держави й інших структур

люди самі організовують домашній або сімейний бізнес, мобілізуючи

напрацьовані раніше зв’язки);

- роль суспільної думки (у просторово обмеженому сільському середовищі

велике значення має суспільна думка);

- специфічний характер свідомості, моралі та ментальності.

Ураховуючи вище перелічене та ряд демографічних особливостей

сільської молоді, дослідниця І. Сопівник виокремила здоров’язберігаючі

особливості, які визначають сутність і зміст соціально-педагогічної діяльності з

означеною категорією населення, зокрема: загальне погіршення стану здоров’я

сільської молоді, вплив об’єктивних і суб’єктивних чинників на здоров’я

сільської молоді [10, 124-125].

Зазначені особливості молоді із сільської місцевості доповнюються

особливостями студентського життя, які з’являються після вступу у вищий

навчальний заклад. Даний період характеризується високими розумовими та

емоційними перевантаженнями, викликаними розумовою працею, яка

виконується в умовах дефіциту часу, нервових напружень та стресових

ситуацій. Окрім того, науковці зазначають, що студенти зазнають великого

навантаження не лише від дії природних чинників (спадковість, кліматичні і

метеорологічні умови), соціальних (зміна умов проживання, рівень життя,

побут), а й чинника внутрішньої морфофункціональної перебудови організму,

гіподинамії, що призводить до порушень адаптаційних процесів організму з

наступним розвитком відхилень та захворювань [2, 8].

Ураховуючи особливість розвитку агропромислового комплексу в

Україні та специфіку сільськогосподарської діяльності, випускниками аграрних

закладів вищої освіти мають бути високоосвічені, всебічно розвинені фахівці зі

204

сформованим рівнем професійної культури та належним рівнем фізичної

підготовки та моральної стійкості.

У ході обговорення цієї проблеми, особливу увагу наставників академічних

груп звернено на питання особливостей формування здоров’язбережувального

стилю поведінки у студентів аграрних закладів вищої освіти. Під поняттям

«формування здоров’язбережувального стилю поведінки студентів аграрних

закладів вищої освіти», ми розуміємо цілеспрямований процес створення в

навчально-виховному середовищі аграрних закладів вищої освіти сприятливих

умов, спрямованих на підтримку та зміцнення здоров’я студентів, оволодіння

ними відповідними знаннями щодо збереження свого здоров’я, формування

умінь та навичок, необхідних для усвідомлення і оцінки власного здоров’я,

виховання культури здоров’язбереження, що стане підґрунтям для майбутньої

продуктивної діяльності та їх професійної самореалізації як фахівця

агропромислової галузі.

Чинники, які ускладнюють процес залучення студентів до

здоров’язбережувальної діяльності:

- недотримання тісного зв’язку між аудиторною та позааудиторною

діяльністю вищого навчального закладу;

- монологічний виклад матеріалу, шаблонні, застарілі форми проведення

виховної роботи;

- необізнаність викладачів вищих навчальних закладів, зокрема кураторів

академічних груп, з технологіями здоров’язбереження та шляхами їх

упровадження в навчально-виховний процес;

- демонстративний, показовий характер проведення значної кількості

виховних годин, формалізм виховної роботи; [6, 7].

- відсутність методичного забезпечення процесу формування


освіти.

205

ІІІ. Мозковий штурм «Пошук умов усунення негативних чинників у

процесі формування здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів

аграрних закладів вищої освіти».

У ході проведення круглого столу наставники академічних груп аграрних

закладів вищої освіти обмінювались думками з проблеми «Пошук умов

усунення негативних чинників у процесі формування здоров’язбережувального

стилю поведінки у студентів аграрних закладів вищої освіти». Продовженням

цього ж заняття була розробка наставниками академічних груп основних

завдань аграрного закладу вищої освіти щодо формування

здоров’язбережувального стилю поведінки у студентів:

- проведення цілеспрямованої роботи з формування


освіти;

- своєчасна діагностика та корекція рівнів сформованості


освіти;

- вироблення у студентів навичок здоров’язбережувальної поведінки;

- створення можливостей щодо участі студентів у фізкультурно-

спортивних заходах, забезпечення організації процесу фізичного виховання та

масового спорту зі студентською молоддю;

- оптимізація форм і методів формування здоров’язбережувального стилю



1. Грибан Г. П. Фізичне виховання студентів аграрних вищих навчальних

закладів : монографія / Г. П. Грибан. – Житомир : Вид-во Рута, 2012. – 514 с. :

іл.

2. Карабанов Є. О. Аналіз процесу фізичного виховання у вищих аграрних

навчальних закладах / Є. О. Карабанов // Молода спортивна наука України,

2013. – Т. 2. – С. 67–70.

206

3. Краснов В. П. Фізичне виховання: психофізичні вимоги до фахівців

агропрому : навч. посіб. для аграр. вищих навч. закладів / В. П. Краснов. – К.:

Аграрна освіта, 2000. – 133 с.

4. Лузан П. Г. Сільська молодь як суб’єкт соціально-педагогічної

діяльності / П. Г. Лузан, С. В. Виговська, Л. А. Сатановська // Збірник наукових

праць Національної академії Державної прикордонної служби України імені

Богдана Хмельницького. Психологічні і педагогічні науки. – 2011. - № 58. – С.

49-52.

5. Осаульчик О. Б. Формування творчого потенціалу студентів аграрного

університету в процесі позааудиторної виховної роботи : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. : 13.00.07 «Теорія і методика

виховання» / Осаульчик О. Б. – Умань, 2013. – 20 с.

6. Пилипей Л. П. Професійно-прикладна фізична підготовка студентів :

монографія / Л. П. Пилипей. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. – 39 с.


студентів аграрних вищих навчальних закладів. – Дис. канд. пед. наук: 13.00.07,

Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля. – Луганськ, 2014. – 200с.

8. Сопівник І. В. Виховання моральної відповідальності сільської молоді:

[монографія] / І. В. Сопівник. – К. : Видавництво «Логос», 2014. – 352 с.

Заняття 4. «Методика діагностики рівнів сформованості


вищої освіти»

Мета: ознайомити наставників академічних груп з критеріями і

показниками сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки у

студентів аграрних закладів вищої освіти; діагностикою рівнів сформованості


освіти.

Форма проведення – інтерактивне заняття.

207

Ключові слова: критерії і показники, діагностичний інструментарій, рівні

сформованості здоров’язбережувального стилю поведінки, студенти аграрного

закладу вищої освіти.


1. Критерії і показники сформованості здоров’язбережувального стилю


2. Ознайомлення наставників академічних груп з діагностикою рівнів



3. Індивідуальні консультації учасників семінару з питань діагностики




1. Башавець Н. А. Методичні рекомендації до практичних занять з курсу

«Культура здоров’язбереження» [методичні рекомендації]. – Одеса: видавець

Букаєв Вадим Вікторович, 2010. – 272 с.

2. Маценко Л. М., Сопівник Р. В. Методичні рекомендації наставникам

студентських груп щодо виховання здорового способу життя. – К. : ДАКККіМ,

2009. – 40 с.

Заняття 5. «Форми і методи формування здоров’язбережувального

стилю поведінки студентів аграрних закладів вищої освіти»

Мета: поглиблення знань наставників студентських груп щодо форм і

методів формування здоров’язбережувального стилю поведінки; обговорення

комплексу педагогічних умов формування здоров’язбережувального стилю



Ключові слова: форми і методи формування здоров’язбережувального

стилю поведінки, педагогічні умови, аграрний заклад вищої освіти, студенти


208


1. Форми і методи формування здоров’язбережувального стилю поведінки


2. Обговорення педагогічних умов формування здоров’язбережувального


3. Індивідуальні консультації наставників студентських груп із питань

роботи з експериментальними матеріалами.


1. Афанасенко А. А. Деякі соціально-психологічні особливості

професійного становлення студентів-аграріїв / А. А. Афанасенко // Актуальні

проблеми психології : збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С.

Костюка НАПН України. – К., 2013. – С. 344-347. – Т.1. – Вип. 38.

2. Башавець Н. А. Теоретико-методичні засади формування культури

здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних

навчальних закладів : дис. …док. пед. наук / Н. А. Башавець. – Одеса, 2012. –

554 с.

3. Бех І. Д. Виховання особистості : підруч. / І. Д. Бех. – Київ : Либідь, 2008.

– 848 с.

4. Драгнєв Ю. В. Формування культури здоров’я студентів в умовах

комп’ютеризації процесу навчання : автореф. дис. …канд. пед. наук / Ю. В.

Драгнєв. – Луганськ, 2008. – 26 с.

5. Методика оздоровлення Поля Брегга // Режим доступу:

http://www.medum.com.ua/metodika-polya-brega/

6. Сергєєва Т. П. Проблема формування ціннісного ставлення до

здоров’язбереження майбутніх фахівців харчової промисловості / Т. П.

Сергєєва // Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура

і спорт). – 2015. – Вип. 3К (56). – С. 325-328. Київ

7. Система природного загартовування П. Іванова «Дєтка» // Режим

доступу: http://megasite.in.ua/72587-sistema-zagartovuvannya-p-ivanova-

ditinko.html

209

8. Соколенко О. І. Формування ціннісного ставлення студентів вищих

педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я: автореф. дис. …канд. пед.

наук : 13.00.04 / О. І. Соколенко. – Луганськ, 2008. – 20 с.

9. Соколенко Л. С. Сучасні тенденції формування культури здорового

способу життя в процесі підготовки майбутніх фахівців / Л. С. Соколенко //

Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2014. – № 10(2). – С. 193-199.

Заняття 6. «Форум-театр як інтерактивна форма профілактики

соціальних проблем»

Мета: поглиблення знань наставників академічних груп щодо

особливостей організації постановок форум-театру та його ролі у процесі

формування здоров’язбережувального стилю поведінки.

Форма проведення – інтерактивне заняття.

Ключові слова: неформальна освіта, аграрна вища освіта, форум-театр,

здоров’язбережувальний стиль поведінки, студенти аграрного закладу вищої

освіти.


1. Роль неформальної освіти в системі сучасної аграрної вищої освіти.

2. Особливості організації виховної години за методикою форум-театру.

3. Творча робота в групах: написання сценаріїв форум-театру та залучення

до безпосередньої участі у їх постановці.


1. Захарченко І. Форум-театр – нове слово у соціальній роботі /

І. Захарченко // Вісник програм шкільних обмінів. – 2006. – № 26. – С.14-20.

2. Збірник сценаріїв інтерактивних вистав з дисципліни «Основи сценарної

роботи соціального педагога»: Методичні матеріали до курсу / укладачі І.

Палько, К. Марчук. – Житомир: Вид-во Житомирського державного

університету імені Івана Франка, 2016. – 88 с.

210

3. Осаульчик О. Б. Формування творчого потенціалу студентів аграрного

університету в процесі позааудиторної виховної роботи: автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. : 13.00.07 «Теорія і методика

виховання» / Осаульчик О. Б. – Умань, 2013. – 20 с.

4. Палько І. М. Соціально-інтерактивний театр життя: гендерний аспект.

Підготовка волонтерів до реалізації ідеї гендерної рівності: Методичні

рекомендації / Авт.-упоряд. О. Л. Остапчук, Н. П. Павлик, С. В. Котова-

Олійник . – 2009. – 144-149.


студентів аграрних вищих навчальних закладів. – дис. канд. пед. наук: 13.00.07,


6. Сулаєва Н. В. Основні підходи до менеджменту неформальної мистецької

освіти в художньо-творчих колективах вищих педагогічних навчальних

закладів / Н. В. Сулаєва // Витоки педагогічної майстерності. Збірник наукових

праць. – Полтава, 2011 – С. 256-263.

Завдання 7. «Роль мистецької діяльності художньо-творчих

колективів у процесі формування здоров’язбережувального стилю


Мета: розкрити роль мистецької діяльності художньо-творчих

колективів у процесі формування здоров’язбережувального стилю поведінки



Ключові слова: художньо-творчі колективи, здоров’язбережувальний

стиль поведінки, студенти аграрного закладу вищої освіти.


1. Комунікативність як професійно необхідна якість куратора в художньо-

виховному процесі особистості.

211

2. Роль мистецької діяльності художньо-творчих колективів у процесі



3. Ознайомлення наставників студентських груп з функціонуванням на базі

закладу вищої освіти художньо-творчих колективів.


1. Інформаційна сторінка офіційного сайту аграрного закладу вищої освіти

2. Короткова Р. І. Технологія діяльності соціального педагога як керівника

навчально-художнього процесу театрального колективу / Р.І. Короткова //

Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 11 Соціологія.

Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління: Зб. наукових праць. – К.:

НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. - № 1(23). – С. 110-116.


студентів аграрних вищих навчальних закладів. – дис. канд. пед. наук: 13.00.07,


4. Сулаєва Н. В. Основні підходи до менеджменту неформальної мистецької

освіти в художньо-творчих колективах вищих педагогічних навчальних

закладів / Н. В. Сулаєва // Витоки педагогічної майстерності. Збірник наукових

праць. – Полтава, 2011 – С. 256-263.

212

213

Додаток 5ВПРАВА «УПЕВНЕНІСТЬ В СОБІ. САМООЦІНКА».

Мета: визначити рівень упевненості в собі, самооцінку.

Інструкція. Продумайте запропоновані нижче твердження, вказавши на

окремому аркуші (за чотирибальною шкалою) своє ставлення до них. Кожен

бал означає наступне:

4 бали – дуже часто;

3 бали – часто;

2 бали – іноді;

1 бал – рідко;

0 балів – ніколи.

1. Мені хочеться, щоб мої друзі підбадьорювали мене.

2. Я постійно відчуваю свою відповідальність у роботі.

3. Я турбуюся про своє майбутнє.

4. Багато хто мені заздрить.

5. Я менш ініціативний, ніж інші.

6. Я турбуюся за свій психічний стан.

7. Я боюся виглядати дурнем.

8. Зовнішній вигляд інших кращий, ніж мій.

9. Я боюся виступати з промовою перед незнайомими людьми.

10.Я часто роблю помилки.

11.Прикро, що я не вмію говорити гарно з людьми.

12.Я уникаю зачіпати почуття інших людей, навіть якщо мене образили.

13. Я вважаю за краще виконувати письмові роботи, ніж пройти через

співбесіду.

14.Я соромлюся повертати товари, якщо виявляю на них дефект.

15.Моє життя даремне.

16.Багато хто неправильно думає про мене.

17.Мені ні з ким поділитися своїми думками.

18.Люди чекають від мене дуже багато чого.

214

19.Люди не дуже цікавляться моїми досягненнями.

20.Я легко бентежуся.

21.Я відчуваю, що багато людей не розуміють мене.

22.Я не почуваю себе у безпеці.

23.У багатьох ситуаціях я хвилююся даремно.

24.Я почуваю себе незручно, коли входжу в кімнату, де вже сидять люди.

25.Я відчуваю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

26.Я почуваю себе скутим.

27.Я впевнений, що люди переживають життєві труднощі легше, ніж я.

28.Мені здається, що зі мною повинна статися яка-небудь неприємність.

29.Мене хвилює думка про те, як люди ставляться до мене.

30.Прикро, що я не дуже товариський.

31.Мені важко відмовити людині в її проханні (сказати «ні»).

32. Я не наважуюся призначати побачення і приймати запрошення на

побачення через своєю сором’язливість.

Результати:

Якщо Ви набрали від 0 до 25 балів, то це означає, що ви в основному

впевнені у своїх діях. Кількість від 26 до 45 балів означає середній рівень, а від

46 і вище – низький рівень самооцінки і невпевненість в собі (переживання

щодо критичних зауважень у свою адресу, сумнівів стосовно правильності

своїх дій). Зверніть увагу на сферу життєдіяльності, в якій ви переживаєте

невпевненість у собі.

Вправи, спрямовані на формування позитивної спрямованості

студента на підтримку, збереження та покращення стану здоров’я:

Вправа 1.

Піймавши себе на тому, що у магазині ваша рука тягнеться до пачки цигарок

чи склянки спиртного, запитайте себе: «Що я хочу від цього отримати?».

Знайшовши відповідь, дозвольте собі взяти з прилавка пачку соку або ж

кілограм яблук – чи відмовтесь від цього задля іншого продукту.

215

Вправа 2.

Беручи участь у тривалому обговоренні колективного походу студентської

групи до нічного клубу з перспективою вживання СПАЙСів, запитайте себе:

«Чи буде отримана в ході цього відпочинку користь для мене, чи вона просто

задовільнить мою цікавість?». Дійшовши висновку, що відвідування нічного

клубу вам непотрібне, знайдіть у собі сили відмовитись від цієї ідеї під

необразливою, але вагомою для співрозмовників причиною або спрямуйте

організацію колективного дозвілля в потрібне для себе русло.

Вправа 3.

«Згадайте події дня, протягом якого з вами відбувались не дуже приємні

речі, що виникли як наслідок сьогоднішніх подій або як відгомін давніх.

Спробуйте знайти в тому, що сталося, щось для себе позитивне. Потім

подумайте, як би ви змогли застосувати отриману через особистий досвід

інформацію на практиці.» Наприклад, спілкуючись з одногрупниками, які вам

неприємні, але того вимагають умови членства у колективі групи, можна

прийти до висновку, що: по-перше, «це не настільки мені треба, щоб

примушувати себе і далі мати справу з ними»; по-друге, «потрібно пошукати до

них інший підхід»; по-третє, «потрібно знайти іншого одногрупника або іншу

можливість для розв’язання моєї проблеми входження у колектив». Надалі,

враховуючи отримані висновки, планувати подальші дії.

216

Додаток 6«Правила моєї здоров’язбережувальної поведінки»

Мета: дотримання вихованцем правил здоров’язбережувального стилю

поведінки, що привчають до виконання обов’язку бути відповідальним за

власне здоров’я.

1. Сніданок. (Багато людей звикли не снідати зранку, однак сніданок

насправді дуже важливий. Науковцями доведено, що сніданок заряджає

енергією на цілий день, піднімає настрій, поліпшує пам'ять і увагу, рятує від

стресу, зайвої ваги, допомагає схуднути).

2. Ходьба пішки. (Як мінімум 10 000 кроків у день (приблизно 8 км.) –

надати перевагу прогулянці, а не проїзду на маршрутному таксі, йдучи на

заняття чи до гуртожитку; провести хоча б половину перерви, прогулюючись

на свіжому повітрі тощо).

3. Будь активним протягом дня. (Постійне відвідування спортзалу

кожному не під силу, однак і одна година в тренажерному залі – це ще не

активний спосіб життя, тому рухатись потрібно протягом всього дня. Будьте

активними, життєрадісними і відкритими до світу).

4. Правильне харчування. (Вчіться вибирати кращі продукти і вживати

їх щодня. Більше фруктів і овочів, продуктів наповнених корисними для

Вашого організму речовинами).

5. Вживання води. (Ученими доведено, що вода допомагає при роботі

усіх органів та систем організму, підвищує опірність організму до шкідливих

впливів навколишнього середовища, сприяє детоксикації організму та його

очищенню, знімає стрес і тривожність, допомагає активній роботі мозку, сприяє

ефективності терморегуляції організму тощо).

6. Ні шкідливим звичкам. (Шкідливі звички дезорганізовують людину,

послаблюють її волю, знижують працездатність, порушують здоров’я і

скорочують тривалість її життя).

217

7. Правильний розпорядок дня. (Привчіть свій організм прокидатись і

лягати в один і той же час (8-годинний здоровий сон дозволить прокидатись без

будильник), чергуйте періоди праці та відпочинку тощо).

8. Не відмовляй собі в особливих випадках. (Якщо Вам захотілось

нездорової їжі, чи келих червоного вина – дозвольте собі, але не зловживайте з

цим. Помірність під час дотримання послідовності є найбільшим ключем до

підтримання здорового способу життя).

9. Позитивний настрій. (Не зациклюйтесь на невдачах та промахах.

Пам’ятайте, що все буде добре і не ставайте жертвою думки про те, що Ви

будете нещасними все життя. Звертайте увагу на гарні речі, є тисячі причин,

щоб посміхнутись!).

10. Дбайливе ставлення до себе. (Себе треба любити, про себе треба

піклуватися. Забудьте фрази «Я товста.», «Я нічого не зможу.». Говоріть собі:

«Я сильний, я впораюсь!», «У мене все вийде!»).

218

Додаток 7

Тренінг «Здоров’я понад усе!»

Структура тренінгу

Час проведення Тема

15 хв Привітання та завдання тренінгу. Знайомство.

Поняття «Здоров’я»

10 хв Вправа «Асоціації»

20 хв Вправа «Уявлення нашого народу»

5 хв Розминка

15 хв Вправа «Переваги здорової людини»

15 хв Вправа «Дріт»

20 хв Колаж «Долоня»

10 хв Вправа «Здоров’я від А до Я»

10 хв Підведення підсумків

2 год Всього

Привітання та завдання тренінгу

Привітання

Ведучий (тренер): Доброго дня! Сьогодні ми зібралися з вами для того,

щоб взяти участь у тренінгові «Здоров’я понад усе!».

(Представтесь. Створіть в аудиторії атмосферу довірливого

спілкування. Запропонуйте учасникам тренінгу познайомитись один з одним за

допомогою вправ):

Варіант № 1. Учасники по колу, по черзі називають свої імена. Потім –

три факти про себе, один із яких – неправда. Інші повинні відгадати, що саме

було вигаданим фактом. Наприклад: «Я – Оксана Іванова. Я гарно співаю. Я

обожнюю піццу. Я займаюсь підводним плаванням».

219

Варіант № 2. «Що я вмію робити найкраще?» Усім учасникам по черзі

потрібно назвати ПІБ. Потім – три навички, про які інші не знають. Наприклад:

«Я гарно співаю. Умію вишивати бісером. Займаюсь танцями».

(Під час проведення вправи підтримуйте учасників аплодисментами).

Ведучий (тренер): Хто знає, що таке тренінг? Тренінг – це активна

форма навчання, яка допомагає нам покращити наші знання та уміння, змінити

наші поведінкові навички. Сьогодні ви не тільки будете слухати, але й активно

брати участь у розмові, ділитись своїми думками, порадами та ідеями. Я буду

ставити вам запитання, а ви – говорити свої думки. Дуже важлива участь

кожного з вас у запропонованих мною іграх та вправах. Давайте обговоримо

правила спільної роботи під час тренінгу:

– активна участь;

– повага один до одного;

– мобільні телефони переводимо у режим «тиші»;

– «знімаємо погони» (не має субординації, яка сформувалася до тренінгу,

всі учасники в однакових умовах).

Ведучий (тренер): Скажіть, будь ласка, які у вас є запитання стосовно

правил спільної роботи? (Окрім правил спільної роботи, тренеру потрібно

озвучити регламент тренінгу (час проведення, перерви та ін.).

(Далі тренер озвучує завдання тренінгу «Здоров’я понад усе!»).

Завдання тренінгу:

– визначити та уточнити сутність поняття «здоров’я»;

– виокремити та охарактеризувати основні складові здоров’я та фактори,

що впливають на його підтримку та збереження;

– розвиток навичок взаємодії та соціального співробітництва;

– розвиток навичок оздоровчого мислення.

Сьогодні ми визначимо, що таке «здоров’я». З’ясуємо, що потрібно робити

для підтримки та збереження здоров’я.

Поняття «Здоров’я»

220

Ведучий (тренер): Зараз ми виконаємо просту, але цікаву вправу, яка

допоможе кожному із нас з’ясувати для себе поняття «здоров’я».

Вправа «Асоціації»

Мета: за допомогою асоціацій з’ясувати кожному учаснику для себе

визначення поняття «здоров’я».

Ведучий (тренер): Наш тренінг називається «Здоров’я понад усе!».

Пропоную кожному для себе з’ясувати значення слова «здоров’я». Вправа, яку

ми зараз виконаємо, допоможе вам побачити, якими цікавими і неочікуваними

можуть бути погляди ваших колег на деякі запитання. Вам необхідно

продовжити фрази, зазначені на аркушах, записуючи асоціації, з якими ви

пов’язуєте кожен із пунктів. (Учасникам тренінгу роздаються аркуші з

переліком наступних фраз):

Якщо здоров’я – це споруда, то вона…

Якщо здоров’я – це колір, то він…

Якщо здоров’я – це музика, то вона…

Якщо здоров’я – це геометрична фігура, то вона…

Якщо здоров’я – це настрій, то він…

(Час для виконання завдання 5 хвилин).

(Тренеру потрібно переконатись, що усі зрозуміли, як виконувати завдання

та проконтролювати його виконання кожним учасником).

Ведучий (тренер): Які запитання у вас є з приводу цього завдання?

(Обговорення. Попросіть учасників по черзі озвучити свою асоціацію за

кожним із пунктів, а також прокоментувати, чому вони зробили такий вибір.

Під час обговорення підтримуйте учасників).

– Що Вам сподобалось у цій вправі?

– Які відповіді були для Вас найцікавішими?

– Які асоціації здивували Вас?

(Дайте можливість висловити свою думку усім бажаючим. Подякуйте!)

Ведучий (тренер): За допомогою даної вправи ми з вами переконались,

що поняття «здоров’я» викликає у нас позитивні та приємні асоціації. Давайте з

221

вами підведемо підсумок, що таке здоров’я? (Дайте можливість висловити

свою думку усім бажаючим. Подякуйте!)

Ведучий (тренер): Наступна наша вправа передбачає розгляд поняття

«здоров’я» в усній народній творчості. Кожен із Вас отримає аркуш із

зазначеним прислів'ям або приказкою. Ваше завдання: прочитати його та

прокоментувати власне розуміння даного вислову.

Вправа «Уявлення нашого народу»

Мета: аналіз прислів'їв та приказок про здоров’я та здоровий спосіб

життя.

Здоров’я не купиш – його розум дарує.

Як немає сили, то й світ немилий.

Здоровому все здорово.

Бережи одяг, доки новий, а здоров’я – доки молодий.

Нема щастя без здоров’я.

Весела думка – половина здоров’я.

Хвороб безліч, а здоров’я одне.

Бережіть здоров’я – його в крамниці не купиш.

Держи голову в холоді, а ноги в теплі – будеш жить вік на землі.

Здоров’я входить золотниками, а виходить пудами.

Здоров’я в порядку – дякуй зарядці.

Здоров’я маємо – не дбаємо, а втративши – плачемо.

Хто міцний плечем, тому й ноша не страшна.

Бережи одежу знову, а здоров’я змолоду.

Ліків тисячі, а здоров’я одне.

Хто спортом займається, той сили набирається.

Рухайся більше – проживеш довше.

Ніхто не подбає про тебе краще, ніж ти сам.

Здоров’я не купиш.

Держи ноги в теплі, голову в холоді, а живіт у голоді – не будеш хворіть,

будеш довго жить.

222

Здоров’ю ціни немає.

Не бігаєш здоровим – побіжиш, коли захворієш.

Як дитина бігає і грається, так і їй здоров’я усміхається.

Ведучий (тренер): За допомогою даної вправи ми з вами озвучили на

основі прислів'їв та приказок власні роздуми про засади здоров’язбереження та

переконались, що проблема здоров’я викликала стурбованість протягом усього

періоду існування людства. У кого є ще бажання висловитись з цього приводу?

(Дайте можливість висловити свою думку усім бажаючим. Подякуйте!)

Ведучий (тренер): Наступна вправа допоможе нам визначити переваги

здорової людини.

Вправа «Переваги здорової людини»

Мета: виявити та усвідомити переваги здорової людини.

Інструкція

(Тренеру необхідно об’єднати групу у дві команди).

Ведучий (тренер): Зараз я об’єднаю вас у дві команди. У кожної команди

буде аркуш паперу А1 і маркери. Ваше завдання за допомогою командних

зусиль відповісти на запитання: «У чому полягають переваги наявності гарного

здоров’я для кожного із Вас?». Записи можете креативно оформити за

допомогою малюнків. Потім потрібно обрати учасника вашої команди, який

презентує результати вашої спільної роботи. Для виконання завдання у вас є 10

хвилин.

(Доки учасники виконують вправу, ходіть від столу до столу,

стимулюючи виконання завдання).

(Обговорення. Попросіть представників команд по черзі презентувати

результати спільної роботи. Під час презентації підтримуйте учасників.

Аплодуйте після закінчення кожного виступу).

Ведучий (тренер): Які запитання у вас є? Тепер давайте підведемо

підсумки ваших відповідей і виокремимо 5 основних положень із вашої роботи.

(Дайте можливість учасникам спільно вибрати 5 ключових пунктів,

аналізуючи два плакати з відповідями).

223

Вправа «Дріт»

Мета: формувати уміння аналізувати свої вчинки та нести

відповідальність за них.

Інструкція

(Тренеру необхідно роздати кожному учаснику шматок дроту).

Ведучий (тренер): Кожен із Вас отримав шматок дроту. Ваше завдання –

якомога більше його погнути, а потім – по-максимуму вирівняти, щоб зробити

таким, який він був на початку. Для виконання завдання у вас є 10 хвилин.

(Обговорення. Дайте можливість кожному учаснику показати на скільки

точно йому вдалося вирівняти зігнутий дріт. Під час обговорення звертайте

увагу учасників на те, чи повернули вони першочергову форму дроту.

Акцентуйте увагу, що така ж сама ситуація й у випадку зі здоров’ям

особистості. Тому вкрай важливо, приймаючи рішення про вживання

наркотичних речовин та алкоголю, починаючи палити, задуматись про

наслідки своїх дій та можливість надати «дроту» початкового вигляду).

Колаж «Долоня»

Мета: формування навичок оздоровчого мислення.

(Роздайте учасникам стікери у формі долоні.

Стікери у формі долоні потрібно попередньо підготувати).

Ведучий (тренер): Кожен із Вас отримав паперову долоньку. Ваше завдання

– протягом 5 хвилин записати п’ять виховних заходів, що сприяють процесу

здоров’язбереження та спрямовані на формування ціннісного ставлення

особистості до свого здоров’я.

(Обговорення. Попросіть учасників по черзі підійти до плакату (тренер

повинен попередньо підготувати його та прикріпити на видному для усіх місці)

та приклеїти до нього долоньки, озвучивши, що там написано).

(Підтримайте і подякуйте за відповіді. Попросіть учасників зайняти свої

місця).

Вправа «Здоров’я від А до Я»


224

(Роздайте учасникам аркуші паперу, на яких зазначені літери алфавіту.

Роздаткові матеріали потрібно попередньо підготувати).

Ведучий (тренер): Наступна наша вправа знову пов’язана із груповою

роботою, тому я прошу вас розділитися на дві команди. Кожна з команд

отримує аркуш паперу, на якому зазначено всі літери алфавіту. Вам необхідно

протягом 10 хвилин на кожну букву підібрати слово, яке асоціюється з

поняттям «здоров’я». Наприклад: А – активність, Б – бадьорість, В – воля і т. д.

(Обговорення. Попросіть представників команд по черзі презентувати

результати спільної роботи, аргументуючи зазначені слова. Під час

презентації підтримуйте учасників. Аплодуйте після закінчення кожного

виступу).

Ведучий (тренер): Які запитання у вас є? Тепер давайте підведемо

підсумки, про що ми сьогодні говорили? Поняття «здоров’я» розуміємо як стан

гармонійного функціонування фізичної, психічної, духовної та соціальної сфер

особистості, що забезпечує її повноцінну реалізацію в будь-якому виді

діяльності. Найважливішим чинником, що визначає рівень здоров’я людини, є її

спосіб життя. Науковці поділяють його на здоровий та нездоровий. Поняття

«здоровий спосіб життя» ми розглянули як форму життєдіяльності

особистості, яка орієнтована на збереження, підтримку та покращення

особистого та суспільного здоров’я, забезпечуючи людині гармонійний

розвиток, підвищення рівня працездатності та задоволення від життя.

Тренінг «Здоров’я понад усе!» підійшов до завершення. Які у вас є

запитання?

(Подякуйте учасникам за активну участь у проведенні тренінгу).

Додатки до тренінгу

Варіанти вправ для розминки

Вправа 1. «Оплески»

Тренер просить поаплодувати усіх присутніх, а потім:

а тепер нехай аплодують тільки наші чарівні дівчата

225

а тепер сильна половина людства

оплески від тих, хто любить смачно поїсти

тільки ті, хто проти куріння

тільки ті, хто жодного разу нікуди не спізнився

тільки ті, хто обожнює зиму

тільки ті, хто любить танцювати

хто любить комп’ютерні ігри і т.д.

Вправа 2. «Пересядьте ті, хто…»

Усі сидять по колу, в центрі один ведучий (на початку це завжди тренер).

Зайвий стілець забирають, а ведучий в центрі кола говорить: «А зараз

пересядуть усі ті, хто…» і озвучується умова, що має відношення до більшості

тих, хто сидить на стільцях. Наприклад: пили сьогодні каву, їхали у метро, у

чорному взутті і т.д. Усі учасники, яким характерна дана ознака, повинні

швидко встати та пересісти на інше місце, що звільнилося. Забронено

залишатись на місці, якщо Вас це стосується, заборонено сідати на місця справа

та зліва. Той, хто залишився без стільця, стає ведучим та називає наступні

умови і т.д.

Роздрукуйте та виріжте із кольорового паперу форму долоні (див. нижче)

кількістю, що дорівнює учасникам тренінгу.

226

Додаток 8

Розробка виховних годин за методикою форум-театру

Виховна година 1.

«Відмовитись можливо лише раз – перший. Зумій сказати «Ні»

Мета: сприяння усвідомленню учасниками небезпеки вживання шкідливих

звичок.

Завдання:

- створити умови для формування у студентів негативного ставлення до

шкідливих звичок;

- сприяти формуванню вміння приймати альтернативні рішення в

конфліктних ситуаціях, вміння сказати «ні»;

- вплинути на розвиток у вихованців навичок взаємодії та соціального


ХІД ФОРУМ-ТЕАТРУ

ВЕДУЧИЙ (куратор групи): Добрий день, дорогі друзі! Сьогодні ми

спробуємо провести нашу виховну годину за методикою форум-театру. Дана

технологія заснована у 60-х роках ХХ ст. бразильцем О. Боаль та спрямована на

227

пошук в рамках запропонованого спектаклю разом з глядачами шляхів

вирішення проблеми або вирішення складної життєвої ситуації. Форум-театр

створюється наступним чином: збирається група людей, які не є професійними

акторами (будь-хто із нас присутніх може зайняти їхнє місце), вони вигадують

певну життєву ситуацію на гостро соціальну тему. Ця ситуація складається з

трьох-чотирьох сцен, а дія цієї постановки має закінчитись на етапі конфлікту,

тобто залишається незрозумілим фінал історії, адже дія може розвиватись далі

як в одному, так і в іншому напрямку. Характерними ознаками форум-театру є

відсутність сцени та мінімальні декорації. Все закінчується словом ведучого

«Стоп», а далі буде обговорення.

Нині існує сумна статистика, відповідно до якої Україна належить до

країн європейського регіону із незадовільними показниками здоров’я. Одними з

поширених поведінкових факторів нездоров’я молодої людини є вживання

алкоголю, тютюну та наркотичних речовин.

Як ви думаєте, чому молоді люди починають палити, вживати алкоголь,

наркотичні речовини? (За компанію, заради інтересу, для підняття свого

авторитету, для самоствердження, вважають, що це нешкідливо, від одного

разу не звикнеш, не можуть або не вміють відмовити і т.д.) Сьогодні ми

розглянемо один із варіантів починання вживання шкідливих речовин.

Діючі особи:

дівчина Таня, 17 років

мама Тані

подруга Діана 17 років

хлопець Тані Олексій 18 років

СЦЕНА 1. «Зустріч»

Ведучий: Таня приходить на побачення до Олексія. Він її ще не чекав.

(На лавці сидить Олексій, перераховує гроші і тримає в руках маленький

пакетик. До нього зі спини підходить Таня, закриває йому долоньками очі.

Гроші і пакетик випадають з рук Олексія).

Таня. Привіт. Вгадай хто я?

228

Олексій. (здивовано хватає Таню за долоньки, випадають гроші і

пакетик) Тань, це ти?

Таня. Да я. А що, ти мене не чекав або чекав когось іншого?

Олексій. Ні що ти. Звичайно, ж я тебе чекав.

Таня. Що там у тебе?

Олексій. (спішно збирає гроші, які випали) Та так нічого.

Таня (допомагає йому, піднімає пакетик) Що це ?!

Олексій (намагається забрати пакетик у Тані) Тань, віддай. Тобі це не

треба.

Таня (розглядає пакетик, читає, з подивом, звертається до Олексія) Це

ж СПАЙС !!! Ти що, куриш ЦЕ! Олексій, це ж наркотики! (Кидає йому в

обличчя пакетик і намагається втекти).

Олексій (намагається затримати Таню) Таня, стій, почекай. Ти не

правильно зрозуміла. Я тобі все поясню.

(Таня тікає, не вислухавши Олексія. Олексій стоїть розгублений, потім

піднімає пакетик і кладе його в кишеню).

СЦЕНА 2. «Будинок»

Ведучий: Таня тікає від Олексія і приходить додому.

(До кімнати вбігає Таня. Вона звертається до матері, яка явно не в дусі,

роздратована очікуванням дочки).

Таня. Мам! Я тобі зараз таке розповім!

Мама (повертається до дочки і починає розмову підвищеним тоном).

Скільки часу?! Ти подивися на годинник!? Де можна вештатись!? Нормальні

діти сидять вдома, до іспитів готуються, а ти?

Таня. Мам?

Мама (не слухаючи доньку). Знову з цим бовталася, ну як його там?

Таня. Мам, ну що ти відразу кричиш? У тебе що, неприємності на

роботі? (Кидає сумку на диван.) Ніде я не бовталася ... І взагалі, нічого на мене

кричати!

229

Мамо. Що?! Як ти зі мною розмовляєш, соплячка! Я тебе годую, одягаю,

взуваю, а ти, невдячна!

Таня (напружена до межі нерозумінням матері). Ти сама хоч раз зі

мною нормально можеш поговорити ?!

Дівчинка грюкає дверима, вискакує з дому.

Мама (сидячи за столом). Господи, як все набридло! Як я хочу пожити

спокійно! Дочка зовсім від рук відбилася. І чоловікові нічого не треба ... Знову

приповзе на дровах ...

СЦЕНА 3. «У подруги»

Ведучий: Таня йде з дому, приходить до своєї подруги Діани.

(Подруга привітно відкрила двері, радіючи приходу Тані. Однак одразу

помічає її засмучений і, водночас, розгублений погляд).

Діана: Таня, що трапилось?

Таня: Олексій…

Діана: Ви що посварились?

Таня: Гірше. Я дізналась, що він вживає наркотики (у дівчини хлинули

сльози)... і втекла від нього!?

Діна: А ти хіба не знала? Так майже усі хлопці з нашої компанії курять

це. Нічого поганого в цьому я не бачу. Ну, курять іноді для веселощів, коли усі

разом збираємось!

(Таня підозрілим поглядом подивилась на подругу).

Таня: Діано, а ти?

Діана: Чому таким тоном? Я теж пробувала. І тобі раджу спробувати, аби

зняти твою самовпевненість у шкідливості такого куріння!!! У мене, до речі,

десь завалялась одна цигарка. Давай підпалимо!

(Таня у відчаї, розгублено подивилась на подругу.)

Ведучий: Стоп! Ось, цю історію вигадали ваші ровесники. Як Ви

думаєте, така історія може трапитись у реальному житті? Підніміть руки, хто

вважає, що так. Дякую! Тобто, ми не вигадали щось казкове. Це те, що може

230

трапитись із кожним із нас. Скажіть, будь ласка, що наші герої могли чути про

наслідки вживання СПАЙСів? Дякую! Скажіть, будь ласка, як ця історія може

розвиватись далі? У нас все зупинилось на словах подруги Діани «Давай

підпалимо цигарку!». Версії можуть бути різними і я акцентую Вашу увагу на

тому, що не має правильного чи неправильного варіанту. …зараз ми

розпочнемо гру спочатку і зупинимось на кожній сцені. Якщо у вас виникне

бажання змінити хід постановки, говоріть слово «Стоп» і ми подивимось, що

буде далі. Скорегувати дії можливо усіх героїв, окрім хлопця Олексія. Будь

ласка, запрошуємо на сцену…

І на закінчення нашої виховної години, памятайте, що Ваше здоров’я і

життя залежить лише від Вашого особистого вибору!


«Каюсь, бо грішна»


жінки.

Завдання:


незахищеного сексу та переривання вагітності у ранньому віці; розуміння

наслідків аборту для здоров’я молодих дівчат;







дівчина Марина, 18 років

231

лікар-гінеколог

подруга Марини Інна, 20 років

хлопець Вадим, 23 роки

СЦЕНА 1. «У лікарні»

(Марина схвильовано сиділа за столом перед лікарем, який уважно

заповнював картку пацієнта).

Лікар: Ну що, Марино, я Вас вітаю, четверта неділя вагітності. Все

чудово, вагітність проходить нормально. Побільше гуляйте на свіжому повітрі,

вживайте фрукти, овочі і ніяких перевантажень! Ви мене зрозуміли? (Лікар

протянув картку до пацієнтки).

(Однак останніх слів лікаря дівчина вже не розчула. В голові звучало одне

питання: а що далі? Як бути? Завершується лише перший рік навчання в

університеті, батькам потрібно допомагати, бо не в змозі себе самостійно

забезпечувати, а тут дитина… її у планах не було … та й майбутньому

батькові вона теж не потрібна… Дівчина вся в сльозах вибігла геть з кабінету

лікаря).

СЦЕНА 2. «У подруги»

(Інна стурбовано прокинулась від надокучливого і тривалого дзвінка у

двері. «Заняття сьогодні у другу зміну та й про зустріч ні з ким недомовлялась.

Хто б це міг бути?» – думала дівчина, сонно підійшовши до дверей. На порозі

стояла заплакана Марина).

Інна: Марина? Що трапилось?

Марина: Можна я увійду?

Інна: Звичайно, проходь!

(Інна швидко заварила чай, доки Марина мовчки сиділа на дивані,

дивлячись у вікно і явно думками перебуваючи далеко звідси).

Інна: Подруго, то ти розповіси, що трапилось?

232

Марина: Пам’ятаєш, твій День народження? Як ми весело його

відсвяткували?

Інна: О, звичайно! Компанія зібралась гарна та й у клубі посиділи

нівроку!!! Вахтери ще не хотіли пускати до гуртожитку!

Марина: Це ще не все. Ви тоді поїхали додому, а я залишилась з

Вадимом… Інно, я вагітна!? Була у лікаря, він сказав, що четвертий тиждень.

(Сльози знову хлинули з очей дівчини).

Інна: Оце так несподіванка! Не хвилюйся, я допоможу! Ось номер

телефону хорошого лікаря. Відгуки чудові та й недорого бере за послуги. (Інна

протянула подрузі телефон). Переписуй!

Марина: Навіщо? Я ж тільки від лікаря?

Інна: Ти що хвора? Не розумієш? Аборт поїдемо робити!

Марина: Я не можу…

Інна: А що ти пропонуєш? Ти на першому курсі, живеш в гуртожитку,

батьки хворіють… Продовжувати? І до того ж Вадим! У нього таких як ти –

кожного вечора інша! Ти ж сама це прекрасно знаєш і чудово розумієш!

СЦЕНА 3. «Біля університету»

(На лавці біля університету сиділа юрба студентів і щось весело

обговорювала. Були серед них і Марина, і Інна, і Вадим, міцно обіймаючи

одногрупницю Ірину. Усі голосно сміялись від чергового жарту хлопця. Усі,

окрім Марини. За півгодини розмови Вадим жодного разу навіть не подивився у

бік дівчини. Марина стояла осторонь, а в голові звучали слова подруги: «Ти на

першому курсі, живеш в гуртожитку, батьки хворіють… Продовжувати? І

до того ж Вадим! У нього таких як ти – кожного вечора інша!»).





наслідки незахищеного сексу та переривання вагітності? Дякую! Скажіть, будь

233

ласка, як ця історія може розвиватись далі? Чи зважиться Марина перервати

вагітність, і чи можливо є інший варіант перебігу даної ситуації? Версії можуть

бути різними і я акцентую Вашу увагу на тому, що не має правильного чи

неправильного варіанту. …зараз ми розпочнемо гру спочатку і зупинимось на

кожній сцені. Якщо у вас виникне бажання змінити хід постановки, говоріть

слово «Стоп» і ми подивимось, що буде далі. Скорегувати дії можливо усіх

героїв, окрім хлопця Вадима. Будь ласка, запрошуємо на сцену…


«На вірному шляху»

Мета: формування відповідальної поведінки у молодіжному середовищі.

Завдання:


шкідливих звичок;

- сприяти розвитку уміння орієнтуватись в соціальних ситуаціях;

- вплинути на підвищення рівня впевненості в собі та мотивації до змін у

житті;

- формування ціннісного ставлення до власного здоров’я та життя.



хлопець Андрій, 18 років

шкільний друг Андрія Іван, 18 років

одногрупник Андрія Максим, 18 років

лектор

234

співмешканці Андрія по кімнаті у гуртожитку, 21-22 роки

СЦЕНА 1. «Розмова по телефону»

Андрій: Привіт, друже! Як справи?

Іван: Привіт! Чудово! Вже були перші заняття. Ти знаєш, враження від

університету переповнюють! Тут стільки всього цікавого! А ти як?

Андрій: Я теж задоволений вибором свого університету! Викладачі

цікаво розповідають на заняттях та й екскурсій по Києві вже декілька було!!

Іван: А як гуртожиток? Подушку з матрацов уже отримав? (Іван голосно

засміявся у слухавку телефона).

Андрій: Ой, не питай! Тут усе набагато складніше.

Іван: Старий, та ти чого? Алло?

Андрій: Мене поселили із старшокурсниками. Сам розумієш – футбол,

пиво… і міцніші напої – явище для нашої кімнати звичне. Я спершу залишав їх,

йдучи до читального залу… але ж так завжди не може бути. Заняття у них

проходять у другу зміну, а мені на першу пару прокидатись?!

Іван: Так, друже, невесело! А як із варіантом переселення?

Андрій: Не знаю. Потрібно розмовляти з комендантом. Але здається, що

так буде лише гірше. Вони ж мені потім проходу не дадуть, будуть лише

надсміхатись та «лузером» називати.

Іван: Тоді спробуй з ними віднайти контакт! Можливо, щось добре з того

вийде! Все, старий, маю бігти. Заняття розпочинаються! Ти дзвони, не забувай!

Андрій: Бувай!

СЦЕНА 2. «На занятті»

(В аудиторії лектор захоплююче розповідав про четверту промислову

революцію. Студенти жваво обговорювали проблему, вступаючи в дискусію з

викладачем. Лише на останній парті двоє хлопців перешіптувались,

стурбовано поглядаючи на лектора).

Максим: Ну, що ти, владнав свій конфлікт із хлопцями?

235

Андрій: Ні, сьогодні спробую поговорити з ними.

Максим: (з посмішкою) І що ти їм скажеш? Будь ласка, можна тихіше, бо

ви мені заважаєте навчатися???

Андрій: Та чого ти смієшся? Я не знаю… що я їм буду говорити?

Максим: Слухай, Андрію! Ти приїхав до столиці, тут інше життя, не таке

як було на твоєму хуторі. Звідки ти там? Увійди в компанію і проблема

зніметься сама собою!

Лектор: Хлопці, вибачте, що ми вас перебиваємо, але якщо вам не

цікаво, можете залишити аудиторію! (Усі голосно засміялися).

СЦЕНА 3. «В гуртожитку»

(Андрій з тривогою увійшов в кімнату, звідки долинали звуки гучної

музики та стояв ядучий запах цигарок.)

Співмешканець: О, малий, привіт! Чого шарахаєшся?

(Андрій лишень хотів розпочати розмову, однак хлопці не дозволили

вставити ні слова).

Співмешканець: Слухай, сідай з нами, пограємо у карти! Хлопці тільки

принесли пивка та й кальян лише заправили.

(Андрій розгублено стояв серед кімнати…).





шкоду від кальяну та наслідки регулярного вживання пива чи інших спиртних

напоїв? Дякую! Скажіть, будь ласка, як ця історія може розвиватись далі? Чи

піддасться Андрій вмовлянням хлопців, чи можливо є інший варіант перебігу

даної ситуації? Версії можуть бути різними і я акцентую Вашу увагу на тому,

що не має правильного чи неправильного варіанту. …зараз ми розпочнемо гру

236

спочатку і зупинимось на кожній сцені. Якщо у вас виникне бажання змінити

хід постановки, говоріть слово «Стоп» і ми подивимось, що буде далі.

Скорегувати дії можливо усіх героїв, окрім співмешканців Андрія. Будь ласка,

запрошуємо на сцену…


«Продане щастя»


жінки.

Завдання:


незахищеного сексу та переривання вагітності у ранньому віці; розуміння

наслідків аборту для здоров’я молодих дівчат;







дівчина Олена, 30 років

чоловік Олени Ігор, 34 роки

подруга Олени Марія, 30 років

237

хлопець Олексій, 27 років

СЦЕНА 1. «У кафе»

(Чоловік ніжно поцілував та міцно обійняв Олену).

Ігор: Ну, все дівчата, мушу бігти. Сьогодні приїжджають інвестори, маю

підготуватись до зустрічі. На кону великий проект! Кохана, чекаю увечері в

нашому звичному місці. Марійко, бувай! (Ігор залишив дівчат, і подруги за

чашкою ароматної кави продовжили розмову).

Марія: Пощастило тобі з чоловіком! Уважний, кохає тебе! У наш час такі

чоловіки – рідкість!

Олена: Так. А ще він дуже хоче немовля! Кар’єра, гроші – усе відходить

на другий план, коли розмова заходить про дітей.

Марія: Подруго, так у чому проблема? Мені здається, час материнства

вже давно тебе чекає!

Олена: Я не можу… (Дівчина опустила очі, по щоках покотились

сльози).

Марія: Ти була у лікаря? Що він тобі сказав?

Олена: Це давня історія, яка не залишає мене ні хвилини. Пам’ятаєш,

Олексія зі студентських років?

Марія: О, звичайно! Ви були гарною парою, але чомусь несподівано для

всіх розірвали стосунки?!

Олена: Я була найщасливішою в світі! Ми вирішили поєднати свої серця

у шлюбі. До весілля залишалося всього два тижні і ще я зрозуміла, що скоро

стану матір’ю! Цю новину я поспішала повідомити своєму коханому

якнайшвидше. І коли я прийшла на таємне наше місце, то побачила… він

дарував квіти іншій…(дівчина ледь чутно промовила останню фразу). Увечері

я йому подзвонила, щоб сказати, що він стане батьком, сподіваючись, що це

змусить його повернутись, але… Наступного дня він приніс мені гроші на

аборт. Це зруйнувало моє серце. А я… наче збожеволівши, позбавила життя ще

ненародженої дитини. І все… На цьому моє життя скінчилось. Маріє, я ніколи

238

не зможу народити. А Ігор! Я боюсь йому навіть про це натякнути, це розіб’є

йому серце…

Марія: Бідолашна, чому ж ти раніше ніколи не розповідала мені про це?

Я навіть уявити собі не могла, що ти пережила таке жахіття! (Подруги ще довго

продовжували розмову, доки не почало сутеніти).

Приклади вправ та проблемних ситуацій, що застосовувались кураторами

у ході проведення виховних годин, спрямованих на формування у студентів

мотивації до здоров’язбережувальної діяльності та навичок оздоровчого

мислення.

Ситуація 1.

Обміркуйте і обговоріть ситуацію. Першокурсниця Марина пишається

досягненнями своєї мами в особистому та професійному становленні і часто

дивується, як вона встигає все зробити і залишається такою активною і

відкритою. Одного разу Марина запитала про це маму, на що отримала

наступну відповідь: «Розумієш, головне, щоб кожна твоя дія була узгоджена і

послідовна з іншими діями. Все залежить від системи, в тому числі і твоє

здоров’я!» [179].

На вашу думку, що таке система? Що мала на увазі мама Марини?

Запитання:

1. Доведіть, що провідна роль у формуванні здорового способу життя

належить свідомості людини.

239

2. Доведіть, що наявність моральних принципів та ідеалів є складовою

здоров’язбережувального стилю поведінки особистості.

3. Доведіть, що вміння бути корисним суспільству є складовою

здоров’язбережувального стилю поведінки особистості.

Ситуація 2.

«Мені було 22 роки, коли я дізналась, що вагітна. Всі навколо з радістю

сприйняли новину про мою вагітність, бойфренд (тепер уже колишній чоловік)

підтримав мене та і медичних протипоказань народжувати не було. Однак, я

тільки вступила до аспірантури, маючи високі амбіції, будувала плани про

кар’єрний ріст в науковій сфері, тому часу займатись дитиною у цих планах

зовсім не було. Мене лякала думка про долю домогосподарки, про відсутність

можливості керувати своїм життям та просто «плити за течією». Я зробила

аборт. …зараз мені 35. Я вільна незалежна жінка: вільна у фінансовому плані та

і в особистому… чоловік мене залишив, бо я не можу мати дітей. Найбільшим

бажанням є повернення в свої молоді нерозумні 22 і можливістю змінити

рішення, про яке шкодую протягом усього життя!».

Запитання:

1. Як би Ви діяли у такій ситуації?

2. Кожна людина робить усвідомлені кроки на шляху до вершин.

Обґрунтуйте або спростуйте правильність вчинку головної героїні розповіді?

3. Якими Ви бачите себе у майбутньому, яка роль у цьому Вашого здоров’я?

Ситуація 3.

Андрій успішно закінчив школу, вступив до університету на безкоштовне

навчання. Вперше почав жити окремо від батьків, переїхавши до міста в

студентський гуртожиток. Здається, з’явилась можливість самостійно керувати

своїм життям, робити те, чого раніше не вдавалось під пильним батьківським

контролем. Співмешканці по кімнаті виявились старшокурсниками, що

полюбляти випити спиртного та запалити цигарку. Аби влитись у їх колектив,

Андрієві необхідно було підтримувати компанію, тому чергова стипендія

хлопця була потрачена на так звані «веселощі».

240

Запитання:

1. Як би Ви діяли у такій ситуації?

2. Яким Ви бачите майбутнє хлопця?

3. Як Андрієві уникнути конфліктів із старшокурсниками?

Вправа «М’яч»

Мета: формування навичок оздоровчого мислення та відповідального

вибору стилю поведінки.

Група ділиться на дві команди. Завдання для першої команди – говорити

аргументи «за» здоров’язбережувальний стиль поведінки, другої – «проти».

Наставник по-черзі кидає м’яч групі 1, вона пропонує свій аргумент і кидає

м’яч групі 2, яка знову 1 і т. д., поки в одній із команд не залишиться

аргументів. Вправа проводиться у швидкому темпі та чітко. Аргументи повинні

бути вагомими. Наставник визначає переможця вправи. Після неї проводиться

обговорення [11].

Вправа «Дріт»

Мета: формувати уміння аналізувати свої вчинки та нести відповідальність

за них.

Кожен студент отримує шматок дроту та завдання якомога більше його

погнути. Потім пропонується по-максимуму його вирівняти, щоб зробити

таким як він був на початку. Звертаємо увагу студентів на те, чи повернули

вони першочергову форму дроту. Вказуємо на те, що така ж сама ситуація і у

випадку із здоров’ям особистості. Тому вкрай важливо, приймаючи рішення

про вживання наркотичних речовин та алкоголю, починаючи палити,

задумайтесь про наслідки своїх дій та можливість надати «дроту» початкового

вигляду.

Вправа «Сонячне проміння»


Кожен студент отримує паперовий сонячний промінь, на якому йому

необхідно записати по одному виховному заходу, що сприяє формуванню

здоров’язбережувального стилю поведінки та ціннісному ставленню

241

особистості до свого здоров’я. Потім складається сонце. Наставник зачитує, що

написано на кожному промені, та обговорюється групою.

Вправа «Абетка здоров’я»


Група ділиться на дві команди. Кожна з них отримує аркуш паперу, на якому

зазначено всі літери алфавіту. Завдання: на кожну букву підібрати слово, яке

асоціюється з поняттям «здоров’я». Наприклад: А – активність, Б – бадьорість,

В – воля і т. д. Після закінчення написання слів, проводиться обговорення та

аргументація зазначеного.

242

Додаток 9

Розрахунок однорідності вибірки

Таблиця 1

Емпіричні частоти критерію χ2 для студентів контрольної та експериментальної груп

Рівні Емпіричні частоти ВсьогоКонтрольна

групаЕкспериментальна

групаВисокий 34 (А) 31 (Б) 65Середній 109 (В) 103 (Г) 212Низький 84 (Д) 82 (Е) 166Всього 227 216 443

Обчислення очікуваної (теоретичної частоти)n ˜ i:(А) = 65*227/443= 33,306997; (Б) = 65*226/443= 33,16057;(В) = 212*227/443= 108,63205; (Г) = 212*216/443= 103,3679;(Д) = 166*227/443= 85,06094; (Е) = 166*216/443= 80,93905.

Таблиця 2Обчислення χ2

Частотаni

Очікувана частота

n ˜ i

ni - n ˜ i (ni - n˜ i ¿ ² (ni - n ˜ i ¿ ²n ˜ i

34 33,307 0,693003 0,480253 0,01441931 33,16057 -2,16057 4,668063 0,140771109 108,6321 0,36795 0,135387 0,001246103 103,3679 -0,3679 0,13535 0,00130984 85,06094 -1,06094 1,125594 0,01323382 80,93905 1,06095 1,125615 0,013907χ2=0,184886

Визначимо число ступенів свободи варіації:

,

де α – кількість груп (рядків); β – кількість стовпців.

Відповідно до таблиці«Критичні значення для χ2розподілу»

знаходимо табличне значення χ2. При k=2 і α=0,05 χ20,05=5,991.

ПорівнюємоТексп.з критичним значенням критерію Ткрит., таким

чином 0,184886<5,991, а отже вибірки вважаються однорідними.

243

Додаток 10Довідки про впровадження

244

245

246

247

Documents

snu.edu.ua · Web viewУ сучасній науці стиль життя розглядають як соціально-психологічний аспект способу життя,