„Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя”. (Ісус Христос, Іоанна 8:12)

2013№12

З одного боку криза впливає на наш

матеріальний добробут, а з іншого – в умовах

кризи з’являється, нарешті, можливість провести ревізію

своїх потреб – та й взагалі життєвих цінностей.

Про кризу сьогодні говорять так багато, що вже малі діти знають це слово і дістають дорос-лих тим, що розпитують про його значення. У їх-ній уяві криза постає якимось страшним мон-стром, котрий загрожує усім дорослим, і вони його бояться. Коли моя внучка кілька разів по-чула це слово у новинах зі слів якогось політи-ка, я відчув певні труднощі пояснюючи їй що це воно таке.

Але якщо відверто признатися, то й дорос-лі не далеко втекли від дітей у розумінні цьо-го популярного і, разом з тим, загадкового тер-міну. Справа в тому, що це слово у перекладі з грецької має кілька значень: суд, рі-шення, поворотний пункт, результат. Тому розглядати його лише як черго-ве зростання ціни на товари в магази-нах – значить випустити з поля зору

інші, не менш важливі аспекти.

Свідченням цьо-му є хоча би соціоло-гічні опитування, котрі виявляють різне ставлення до кризи, як такої, а відповідно і різне її розуміння. На питання: «Чого ви найбільше остерігаєте-ся під час кризи?», 3539 україн-ців, як це видно нижче на графі-ку, відповіли наступним чином (див. графік. Джерело інформації: http://www.unian.ua/news/285083-svitova-kriza)

Однак, мусимо зверну-ти увагу на те, що через свою суєтність ми оминаємо над-звичайно важливі речі, які обов’язково вплинуть на наші рішення чи результати. Тут є

дві сторони медалі. З одного боку криза впли-ває на наш матеріальний добробут, а з іншого – в умовах кризи з’являється, нарешті, можли-вість провести ревізію своїх потреб – та й вза-

галі життєвих ціннос-тей. Так ось це остан-нє, має в собі важли-вий позитив. Не за-будьмо що одне із зна-чень кризи у перекла-ді з грецької - поворот-на точка. Судіть самі: хіба чимала кількість

із нас не розчаровува-лися у виборі обраного шля-

ху (до прикладу – комунізм не за горами), чи у виборі вождів (які були «живішими за всіх жи-вих»), чи у сповідуванні помилкової ідеології. Але саме криза, яку переживали усі разом, від-крила багатьом очі на те, що наші надії були примарними, а наша душа духовно зголодні-лою внаслідок атеїстичного засилля.

Чи не здається вам сьогодні, що виходячи з історичного досвіду, криза може посприяти ві-рному погляду на моє життя, переоцінці моїх цінностей, ставленню до самого себе, і що най-важливіше – вплинути на мої відносини як до людей, що мене оточують, так взагалі і до Бога-Творця? Отож, запрошуємо до роздумів у цьому номері газети!

КРИЗА – ЦЕ ДОБРЕ ЧИ ПОГАНО?

2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Учені визнають, що кризи завжди підстеріга-ють нас і ми повинні бути готовими до цього, щоб не потрапити в пастку уявного благополуччя. Од-нак, загальнолюдською слабістю є несвоєчасна підготовка до майбутнього.

Жах війни завжди був присутній протягом всі-єї історії людства. Мільйони гинули в безглуздих війнах. Чому людство не може жити мирно? Чому спроби зупинити протистояння часто провалю-ються? Сьогодні ця проблема вже постає у світово-му масштабі. А може, причина криється в нехтуван-ні Божими моральними та природними законами?

Тисячі років людство перебувало в оточенні сві-ту природи і з острахом спостерігало за її таємницями. Але зараз усе змінилося. Природа знаходиться в поло-ні людини, що використовує її надра. Людина вико-ристовує землю-матінку для того, щоб створити ви-сокопрогресивне, вишукане, успішне суспільство. Але яким чином? Життєвою теорією но-вого світу є розширення сфери ви-робництва, що забезпечить трудо-ву зайнятість. Праця робітників розширить промисловість. Зву-чить добре. Але це пастка. Якщо формула розбивається, то страж-дають усі. Поєднаємо це зі зменшен-ням ресурсів, і перед нами постане нерозв’язна про-блема. Забруднення у світовому масштабі поставило людину в безпомічне становище.

Для задоволення наших смаків, амбіцій та за-питів потрібен високий рівень економіки і зрос-тання національного виробництва. Однак ріст на-

ціонального валового продук-ту означає зростання «націо-нального валового забруднен-ня». Воно розповсюджується на повітря, яким ми дихаємо, і на воду, яку п’ємо. Порушуєть-ся рівновага в природі. Хіміч-не і промислове забруднення справляє руйнівний вплив на навколишнє середовище в ба-гатьох частинах світу.

Ох, як нашому сучаснику бракує і часу, і, скоріше за все, волі, щоб зупинитися хоча б на мить та при-слухатися до мудрої Божої науки, яку залишив для нас Ісус з Назарета! Він перебував серед людей три з половиною роки. Він ніколи не займав суспільної посади і не написав жодної книги чи памфлету. Але який величезний вплив справила ця Людина на іс-

торію! Центральною темою пропові-дей Христа були життєві пробле-ми.

Одного разу велика юрба лю-дей зібралася на схилі пагорба. І Спаситель говорив їм про щастя. Біографи називають це Нагор-

ною проповіддю: «Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Не-

бесне.Блаженні ті, що плачуть, бо вони будуть

потішені.Блаженні лагідні, бо вони успадковують

землю.

Блаженні голодні й спраг-нені праведності, бо вони на-ситяться.

Блаженні милосердні, бо вони помилувані будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назва-ні будуть.

Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Не-бесне.

Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати, і наговорю-ватимуть на вас усяке лукаве слово, обмовля-ючи вас за Мене.

Радійте і веселіться, бо велика ваша наго-рода на небесах; адже так само переслідували пророків, які були перед вами». (Матв. 5:3-12).

Уроки, що їх Ісус застосовував у славному свя-

тому житті, не стільки стосуються сьогодення, скільки майбутнього. Ісус був реалістом. Він не лі-тав десь у небесах. Він був людиною «тут і зараз», людиною справи. Ісус виявив Свою турботу до стражденного людства служінням зцілення. Його час та енергія були спрямовані на уздоровлення людей, що Його оточували: хворих, сліпих, боже-вільних, кульгавих, хворих на проказу і знедоле-них.

Протягом усього Свого життя Він керувався за-конами любові, любові до Бога, любові до ближ-нього, турботою про Своє оточення. І з того часу, всі, хто наслідував Його приклад, створювали на-вколо себе кращий світ.

Світова криза

Когда я был еще совершенно маленьким маль-чиком, носил передничек и ходил в начальную школу, однажды случилось, что мне был крайне нужен грифель (дощечка на которой можно было писать), а я не имел денег, чтобы его купить. Я бо-ялся, чтобы меня не бранили за то, что я так час-то терял грифели, так как был довольно-таки рассеянным молодчиком и боялся домаш-них допросов. У нас по сосед-ству была небольшая лавочка, в которой почтенная старуш-ка продавала орехи, бублики, пряники и игрушки, и я знал, что она часто давала в долг моим сверстникам. Я подумал, что приближается Рождество и, следовательно, можно было ожидать, что мне подарят пару-другую пятачков или даже целый двугривенный. Поэтому я захотел взять грифель в долг, а затем уже легко расплатиться за него на Рождество. Мне было нелегко решиться, но все же я собрался с силами и зашел в лавочку. Грифель стоил копейку. И так как я еще никогда не одалживал, и мой кредит оцени-вался высоко, то добрая старушка охотно вручила мне грифель, и у меня появился долг.

Мне было не особенно приятно, и я чувствовал, что как будто поступил плохо, но я не представ-лял себе, как скоро мне придется пожалеть о соде-ланном. Я не знаю до сих пор, каким образом мой отец узнал про это дело, но он серьезно принял-ся за меня. Да благословит его Бог за это! 0н был рассудительным человеком и умел воспитывать детей; он не хотел приучать своих детей спеку-лировать или заниматься тем, что крупные мо-шенники называют финансовыми операциями, и поэтому немедленно положил конец моему долгу. Он сделал мне немедленно строжайшее внушение, сказав о том, насколько мой поступок был близок к воровству, как легко таким образом погубить себя, и как мальчик, задолжавший копейку, может

впоследствии задолжать тысячу рублей, попасть в тюрьму и обесчестить свою семью. Это было, дей-ствительно, сильно сказано; мне кажется, я слышу слова отца и сейчас, и они звучат у меня в ушах при воспоминании о нем. После этого я был отведен в лавку, подобно тому, как отводят дезертира в ка-

зарму, горько плача на всю ули-цу и испытывая величайший стыд. Мне казалось, что мой долг известен всему миру. Ко-пейка была уплачена со многи-ми серьезными предупрежде-ниями, и несчастный должник был, наконец, отпущен на свобо-ду, подобно птице, выпущенной из клетки. Как приятно было чувствовать себя свободным от долга! Как трепетало мое ма-ленькое сердце и уверяло, что ничто в мире никогда больше не заставит меня задолжать! Это был хороший урок, и я никог-да не забывал его. Если бы всем мальчикам внушались в детстве

подобные понятия, то это был бы для них пода-рок, равный целому состоянию, и сберёг бы их от громадного количества огорчений в жизни. Бог да благословит моего отца, говорю я, и было бы хоро-шо, чтобы в нашей стране было побольше таких отцов, дабы спасти ее от разложения и поро-ка. Потому что в наше время, при всех этих акциях, облигациях, обществах и кредитках, наш народ скоро будет так же изъеден, как черви-вое дерево.

Долг настолько унизителен, что, если я должен человеку пятак, я предпочитаю идти по зимнему холоду тридцать верст, чтобы уплатить ему, лишь бы только не чувствовать неловкости. Мне было бы так же удобно с горохом в сапогах, как жить, имея долги в мелочной лавке, у портного и у пека-ря. Бедность тяжела, но долг ужаснее. Можно быть бедным и пользоваться уважением; мне кажется,

что таковы я и моя жена и таковыми останемся. Но задолжавший человек не может даже сам себя ува-жать, и он может быть уверен, что соседи толкуют про него, и наверно, не в его пользу.

Жизнь за чужие средства разорила многих моих соседей. Бережливость обеспечивает половину успе-ха в жизни; не так трудно заработать деньги, как истратить их разумно. Сотни людей никогда не узна-ли бы, что такое значит нужда, если бы они не научи-лись раньше тратить деньги.

Должники не могут не лгать, так как они обе-щают платить, хотя и знают, что не будут в состо-янии этого сделать; затем, приводя длинный ряд оправдывающих обстоятельств, они снова обеща-ют и, таким образом, скоро учатся лгать в совер-шенстве. Итак, если долги приводят ко лжи, то кто же скажет, что это не скверная вещь? Конечно, бывают исключения, и я не стану осуждать чест-ного человека, который задолжает вследствие бо-лезни или несчастного случая. Но правило оста-ется правилом, и вы должны признать, что долг является отвратительным болотом, громадной выгребной ямой и грязной канавой. Счастлив че-ловек, которому удастся выбраться из нее, попав в нее один раз; но счастливее всех тот, кто по Бо-жиему милосердию остался совершенно в стороне от нее. Если вы один раз пригласите дьявола к сто-лу, будет очень трудно изгнать его из дома: лучше не иметь с ним дела вообще. Курица любит класть второе яйцо на том месте, где она положила пер-вое; если человек один раз задолжает, то он легко

может задолжать вторично; луч-ше не знать долгов вовсе.

Писание говорит: «Не оста-вайтесь должными никому ни-

чем», что не означает «плати-те ваши долги», но - «не имейте их

вовсе»; по моему мнению, те, кто преднамерен-но нарушают этот совет, должны быть изгоняемы беспощадно из Церкви Христовой. Набожность мо-жет проявляться разными путями, но жертва явля-ется существенной ее частью. Сперва - честность, а затем уже - благородство. Мой девиз: «платить не-медленно и остерегаться даже маленьких долгов». Маленькие счета легко оплачиваются. Плати то, что ты должен, и ты будешь знать, что у тебя име-ется. Лучше лечь спать без ужина, чем проснуть-ся с долгами. Грехи и долги всегда больше, чем мы

Долги

Чарльз Сперджен

Однак ріст національного валового

продукту означає зростання «національного валового

забруднення».

не так трудно заработать деньги, как истратить их разумно

СВІТЛО твого ЖИТТЯ 3себе представляем. Мало-помалу человек вязнет в них с головою.

Именно маленькие расходы разоряют че-ловека. Должник не перестает надеяться, что счастливый случай даст ему возможность выбраться из затруднения, и таким образом он погружает сам себя во все более тяжелые затруд-нения, забывая, что «думками богатеет только ду-рень». Они как будто воображают, что, занимая, не только должают, но как будто и погашают дол-ги. Уплачивая Петру деньгами, занятыми у Павла, воображают, что вышли из затруднения, в то вре-мя как в действительности лишь поставили одну

ногу в грязь, с тем, чтобы вытащить из нее дру-гую. Занимать деньги в ломбарде это все равно, что, утопая, хвататься за лезвие. Человек должен сократить свои расходы и беречь свои приходы, если он желает очиститься от долгов; вы не мо-жете истратить ваш гривенник и одновремен-но уплатить им долг. Сокращай расходы, если ко-шелек пустой. Не думай, что с долгами можно по-кончить как-нибудь иначе, чем добросовестно расплатившись с ними. Обещания делают дол-ги, и долги вызывают обещания, но обещаниями нельзя уплатить долгов; обещание - одно дело, а выполнение - другое. Легко сказать: «Я очень со-

жалею», но «сто лет сожаления не погасят ни гро-ша долга».

Я опасаюсь, что все эти благие советы могли бы с равным успехом быть даны петухам и курам на птичьем дворе. Советы, преподанные таким лю-дям, входят в одно ухо и выходят тотчас в другое. Пусть тот, кто отказывается слушать, почувству-ет, и кто отвергает дешевые советы, тот купит до-рогое раскаяние. Но для молодых людей, начина-ющих жизнь, полезно выслушать мою краткую проповедь, состоящую из 3-х пунктов: живи всег-да скромнее, чем можешь; никогда не одалживай и помни, что много долгов - много хлопот и забот.

Обмануті надії здатні викликати депресію. Про це в Біблії сказано так: «Надія, яка довго не збува-ється томить серце». Ось чому так необхідно уваж-но стежити за своїми думками і почуттями, щоб не-виправдані надії не переросли в образу, яка потім буде роз’їдати та сквернити душу. Коренем депресії існують негативні емоції, а вони віддаляють нас від Бога. Людина повинна володіти емоціями, а не емо-ції керувати людиною.

Якщо мої думки мене пригнічують, значить щось не те читаю чи слухаю, див-люся погані передачі, або спілку-юся з людьми з поганим настро-єм. Депресія – це криза душі, яка виникає із-за негативних думок. Однак при цьому ми не повинні відчувати себе винними з-за пе-чалі, яку переживаємо, адже у нас часто є об’єктивні причини для цього. Але пам’ятаймо – довір’я до Господа завжди зміцнює і дає надію.

Довіряти Господу – не зовсім проста справа. На-багато легше довіряти своїм почуттям. Але потріб-но зауважити що саме почуття приводять люди-ну до депресії, а не навпаки. Не можна занурюва-тися повністю в погані думки і лягати спати під їх враженням. Люди можуть говорити про нас всяке, але не можна пропускати через себе всю інформа-цію. У Першому посланні апостола Петра написа-

но, щоб ми всі турботи свої поклали на Бога, бо Він з любов’ю і ретельністю піклується про нас.

Найперше, нам би слід визначити, як ми будемо ставитися до себе. Ми були створені за образом і по-добою Божою. Правда гріх спотворив у нас цей об-раз, однак деякі особливості все ще у нас залиши-лися. Христос приходив щоб нас викупити від гріха. Він хоче нас знову, як Своїх нерозумних, обманутих дітей, повернути до Себе і вернути нам втрачене. І той факт, що Ісус приніс за нас настільки незрівнян-

но велику жертву говорить про те, що не треба впадати у відчай – в очах Господа ми безцінні.

А як нам ставитися до світу що оточує нас? Ми добре знаємо що у світі багато беззаконня. Од-нак, ми можемо прийняти рішен-ня змінити образ свого мислен-

ня, як радить нам апостол Павло: «що тільки правдиве, що тільки чес-

не, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!». У християн немає причин впадати у відчай, тому що вони знають, як зародилося зло і яка буде його кінцева доля.

Емоції можуть збити нас з пантелику, але Слово Господнє завжди залишається незмінним. Ми пови-нні зберігати віру в Господа, і, можливо, навіть нама-гатися бути максимально ближче до Нього в момен-

ти, коли піддаємося випробуванням і яким-небудь спокусам. Біблія говорить, що Бог контролює ситу-ацію. Ось послухайте: «Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її». (1 Коринтян 10:13).

Біблійний приклад позитивного ставлення до життя записаний у книзі пророка Авакума: «Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в вино-градниках, підвело зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби, то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого!».

Оксана Диліна.

Депресія – криза душі

Уся історія людства насичена кризовими ситу-аціями, але вони переважно мали локальний, міс-цевий характер. Професор Володимир Барулін у статті «Глобальні проблеми» наводить наступні дані. Від 3500 року до н.е. лише 292 роки людство жило без війни.

Воєнні конфлікти, безперечно впливають на кризовий стан у тій чи іншій місцевості, але окрім цього є ще голод, стихійні лиха, інфляція, безробіт-тя, ріст злочинності, падіння моралі, т. ін. Проте, зараз хочеться звернути увагу на проблему, котра по мірі наближення до кінця, стає все гострішою. Мова йде про взаємовідносини з Богом, а конкрет-ніше – про довір’я чи недовір’я до Нього.

Уявіть собі як би ви почували себе на березі моря, води якого розступилися і ви разом зі всіма по сухому дну перейшли б на той бік? Напевно ви згадали Біблійну історію про те, як ізраїльтяни ви-ходячи з єгипетського рабства були переслідува-ні військом фараона. Безсумнівно це велике чудо! І напевно, воно справило би на вас таке враження, що ви твердо вирішили б що ніколи не будете сум-ніватися в діях Бога, незалежно від того, що б не зустрілось на вашому шляху?

Майже з упевненістю можна сказати, що після пережитого і побаченого Ізраїльський народ дій-сно мав намір прожити своє життя, повністю до-віряючи Богу. Вони були повними віри, говоря-чи: «Як може хто-небудь сумніватися в Бозі, Який створив стільки чудес? Ми ніколи не бачили щось подібного. Ми бачили десять покарань Єгипту. Ми бачили, як Бог чудесним чином розділив Черво-не море і вигубив наших ворогів. Ми були свідка-

ми всіх тих чудес, які Він створив. Хто б хоч коли-небудь міг засумніватися в такому великому і все-могутньому Богові?»

Ця велика віра серед них тривала рівно три дні! Поки не прийшли до джерела, вода якого була гіркувата на смак і вони через це почали ремству-вати не Мойсея. Та Господь задовольнив їх бажан-ня і вода стала смачною.

Але на цьому їхні нарікання не припинилися. Чи думали ви коли-небудь, що так само можете опинитися серед тих, що є невдячними, що скар-жаться та сумніваються? На жаль, віра багатьох нинішніх християн є схожою на вірування древніх! Біблія заявляє, що останнім часом багато хто втра-тять свою віру і залишать свою першу любов.

У 1 Посланні до Коринтян читаємо, який висно-вок слід би нам зробити, виходячи з історії древ-ніх: «Усе це трапилось з ними, як приклади, а на-писане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов». Тим більше, Сам Ісус сказав: «Коли при-йде Син Людський, то чи знайде Він віру на зем-лі?» (Луки 18:8). І ми сьогодні дивлячись на те що багато людей ходять у вірі, тримаються віри, про-повідують віру, запитуємо: «Господи, то що ж буде з цією вірою?».

Прослідковуючи далі Біблійну історію про по-дорожування до землі обітованої, знаходимо що серед сотень тисяч тих що вірили, по справжньо-му довіряли Богу тільки двоє: Ісус Навин і Калев, які й досягнули обіцяного краю. Невір’я, або кри-за довіри до Бога дуже поширена і в наш час. Мабуть ми боїмося довіряти Йому тому, що думка більшості людей цього світу здається нам дуже ав-

торитетною? А може голос наших рідних чи друзів заглушує голос Божий? Не виключена вірогідність і того, що можливо і наше «я» є дуже великим, і за-важає нам виявити повну довіру до Господа?

Ми мусимо розуміти, що оскільки живемо у грішному середовищі, де поки-що дозволено пану-вати князю світу цього – сатані, він буде викорис-товувати різні засоби щоб підірвати наше довір’я до Бога. Цими спокусами можуть бути життєві про-блеми, можливо робота, кар’єра, чи щось інше, але пам’ятаймо, що Господь Управляє Всесвітом і Його воля завжди в тому, щоб сприяти нам на добро, на спасіння. Ісус неодноразово зустрічався з люд-ським недовір’ям, і знає як у такому випадку допо-могти.

Тож не потрібно боятись прийти до Хрис-та, не біймося признатися Йому: «Так, Господи, я вірю, але допоможи моєму невір’ю». Ісус може не лише простити нашу недовіру до Нього, але й на-вчити нас довіряти Йому.

Тому, не залишаймося у легковажній невизна-ченості: «Куди всі йдуть, туди і я», бо широкий шлях, за словами Христа, веде зовсім не до спасін-ня.

У нас сьогодні є всі підстави переконатися в тому, що Богу варто довіряти!

Попович Євдокія.

«Чи знайду Я віру на землі?»

Довіряти Господу – не зовсім проста справа. Набагато легше довіряти

своїм почуттям. Але потрібно зауважити що саме почуття

приводять людину до депресії, а не навпаки.

4 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

У вас теж є люблячий батько? У мене дуже хороший батько, і я радий, що він ще живий. Йому майже дев’яносто років, але він завжди ра-дісний. Якщо на вулиці похмуро і темно, то він говорить: “У моєму серці стільки радості і сон-ця, і немає причини для журби!” Він завжди був вдячною людиною, а це краще самого великого багатства в світі.

Тепер я розповім вам одну цікаву історію яка трапилась з моїм батьком.

Як я вже говорив, мій батько - скромна лю-

дина. У нього була хоро-ша професія, але він ні-коли не претендував на що-небудь більше. Зазви-чай він носив старі, поно-шені костюми своїх бра-тів. Він був молодшим з шести дітей і народив-ся майже сліпим. Пізніше Бог зцілив його недуг. Він ще й сьогодні добре ба-чить. Якщо ми були неза-доволені тим, що в інших дітей іграшки кращі за наші, він говорив: “Діти, будьте задоволені, багато що можна бачити, але не

обов’язково це все мати”.Одного разу він відніс у чистку свій костюм.

Це був старий костюм, який йому хтось подару-вав. Чистка перебувала при магазині. Коли бать-ко прийшов забирати костюм, до нього підій-шов директор і почав вибачатися:

- Ми дуже шкодуємо, пан Мюллер-Бон, але Ваш костюм при чищенні загубився. Дирекція доручила мені сказати, щоб ви вибрали собі но-вий костюм.

Так батько отримав новий костюм. Коли мама дізналася про це, вона довго сміялася.

- Звичайно, - сказала вона, - ти ж сам ніколи не купиш собі нового костюма, тепер же отри-мав його в подарунок.

Через два тижні листоноша приносить лис-тівку: “Шановний пане Мюллер-Бон, будь лас-ка, зверніться до нас у Берлін з питання Вашого костюма”. Батько подумав: “Ага, тепер вони зна-йшли мій старий костюм і хочуть, щоб я повер-нув їм новий”. Коли батько прийшов в магазин, там був інший директор. Цей сказав йому те ж саме, що і старий директор.

- Але ж я вже отримав новий костюм! - Відповів батько. Директор дуже розлютився, що його пра-цівники не простежили за цією справою і батькові довелося марно так далеко їхати. Директор довго шумів і лаявся по телефону і в кінці кінців сказав:

- Тоді нехай він вибере собі ще один новий костюм!

Тепер у батька було два нових костюми. Мати ще більше сміялася, почувши цю історію. Уявіть собі, діти, через три місяці знайшовся і старий костюм. Так, трапляється з тими, хто скромний.

Тепер подякуємо Господу, що маємо хліб і до хліба, одяг і житло, тому що Він піклується про нас, як Батько про своїх дітей.

1. Как звали мать Иисуса? (Мф.1:18)2. Как звали мужа Марии? (Лк.2:4)3. Как звали победителя Голиафа? (Лк.2:4)4. Как назывался город, где родился Иисус? (Лк.2:5)5. Кто нёс ночную стражу у своего стада?(Лк.2:8)6. Кем является для людей Иисус? (Лк.2:11)7. Что увидели на небе мудрецы? (Мф.2:2)8. Кто пришел к царю Ироду с востока, говоря: «Где ро-дившийся Царь Иудейский?» (Мф.2:1.)Примечание: Обозначение примечаний – (Мф.) – Евангелие от Матфея, (Лк.) – Евангелие от Луки.

“Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маємо поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того”.

1Тім.6 :7-8

– Якщо говорити про кризу: фінансову, кризу взаємовідносин у сім’ї, кризу падіння моралі, кризу віри в Бога, то що з цього ви вважаєте найгіршим? – Кризу падіння моралі. – Чому ви так стверджуєте? – Тому, що з людини все починається, і

з часом, приводить до порушення порядку, взаємовідносин, традицій і тому подібне.

Галя та Юля

– Що ви вважаєте найбільшою проблемою яка впливає на загально світову кризу? – Екологічна криза. – Чому ви визначаєте саме цей аспект? – Тому, що люди не цінують природу та її ресурси. Вони ви-

рубують ліси, зменшують кількість зеленого покрову планети і, так би мовити, перевикориствують природні ресурси.

Людмила

– У чому ви вбачаєте найбільшу небезпеку, яка призводить людство до глобальної кризи? – Я вважаю що найпроблематичнішими є два фактори – па-

діння моралі та екологічна проблема. – Чим ви це можете пояснити? – Падіння моралі призводить до війн та їх наслідків. А еколо-

гічна призводить до забруднення нашого середовища. Юрій

– Якщо говорити про кризу: фінансову, кризу взаємовідносин у сім’ї, кризу падіння моралі, кри-зу віри в Бога, то що з цього ви вважаєте найгір-шим? – Напевно що криза падіння моралі і віри в Бога. – Чому ви зупинилися саме на такому визначенні? – Ну тому, що з цієї кризи випливають всі інші. Саме

мораль є критерієм розвитку людини.Наталія та Олег

Слово “кризис”, написанное по-китайски, состоит из двух иероглифов: один означает “опасность”, другой - “благоприятная возможность”.

Джон Кеннеди

СВІТЛО твого ЖИТТЯ 5

Так, ви правильно прочитали і зір вас не об-манює, є криза, яка є необхідною для нас. Якщо людина її не пережила, вона ... Але про все це - трохи пізніше.

Одне з визначень кризи: це «переломний мо-мент».

Можна сьогодні говорити про різні кризи, які мають місце в нашому житті. Ми звикли уни-кати їх, і втікати від них. Причина втечі очевид-на - кожна криза, як правило, наповнена негати-вом. Навіть один раз переживши кризу в своєму житті, ніхто не матиме бажання повернутися в цей стан хоча б навіть на мить.

Якщо ви помітили, криза не виникає сама по собі. Тобто не буває так, що ви живете собі спо-кійно і все у вас ведеться. І ось, прокинувшись одного ранку, ви розумієте, що у ваше життя, сповнене яскравими фарбами, завітала криза. «Авжеж, ні!» - скажете ви. Криза - це сукупність різних подій (і не обов’язково негативних). Ці події, як сніговий вал, чіпляються одна за одну, і одного дня стають лавиною, яка накриває нас з головою. Тому і ця криза, яка необхідна для нас, бере свій початок з подій, якими були наповнені попередні дні нашого життя.

Уявіть собі двоє зовсім протилежних людей. Вони народилися в один день,навіть в одному

пологовому відділені, але в різних сім’ях. Один був на-роджений в благополучній сім’ї, а іншому - пощастило менше. Народження першого чекали з нетерпінням, і це не дивно, адже, він був першою і єдиною дитиною в сім’ї. А другий міг взагалі не наро-дитися. Він просто - небажа-на вагітність. Він був шос-тою незапланованою дити-ною в сім’ї, тому і небажаною. Одного дуже любили і часто говорили йому, який він уні-кальний і важливий. Інший чув протилежне: «Ти - випад-ковість».

Діти виросли і пішли в школу. Проте і там часом бу-ває поділ на білих і чорних, багатих і бідних, успішних і невдах. Так і наші хлопці опинилися по різні боки барикад.

Час минав і кожен пішов своєю дорогою. Один підіймався по сходинках до успіху, а другий – не бачачи перед собою цілі, рухався в нікуди.

Проте, незважаючи на різні життєві доро-ги, прийшов момент кризи в їхньому житті. Кризи,яка була необхідна для них обох.

Перший досягнув успіху в житті, проте озирнувшись назад,він зрозумів,що його життя пусте і надзвичайно порож-нє. Ніби є все, але насправ-ді не вистачає чогось дуже важливого. Другий нічого не досягнув. Єдине, що він чітко зрозу-мів у своєму житті, що він без Бога ніхто і в цьому світі нікому крім Ньо-го не потрібний.

І ви мене запитаєте: «Хіба такі пе-реживання їм потрібні? Чому?». Тому що без цього переломного моменту,

вони б не почули і не оцінили того, що насправді думає про них Бог. А в Нього є надзвичайна дум-ка про кожного з них.

Можливо в цих героях хтось із вас побачив себе. Не важливо де ви знаходитесь: на висотах успіху, чи в глибокій прірві невдач,- ця криза може торкнутись і вас. І в цей момент важливо почути голос Божий. В Біблії записані такі сло-ва: «так як вибрав у Ньому Він нас перше закла-дин світу, щоб були перед Ним ми святі й непо-рочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом» (Послан-

ня до Ефесян 1:4,5). Тоб-то цим Бог показує вам, що ви не випадковість. Він знав про вас ще до

вашого народження. Він чекав на вас. Тому що для кожної людини у Ньо-го є особливий задум. І тільки тоді, коли ви бу-дете жити в межах Його задуму щодо вашого життя, воно набуде справжнього змісту. Бог че-кає на вас, щоб просто сказати: «Ти – моя дити-на, Я люблю Тебе…».

Дмитро Мокрушенко

Криза яка необхідна для нас

Можливо в цих героях хтось із вас

побачив себе.

Кризис верыПочему важно говорить на тему веры? Потому что именно вера

формирует сознание человека и его отношение к ближнему, а также к окружающей среде, и природе в целом. Исследуя историю рели-гии можно увидеть, что вера неоднократно подвергалась кризису, и результаты были очень плачевными для многих людей.

Если взять за основу апостольскую веру, которая представлена в четырех Евангелиях, апостольских посланиях и книге Откровение, можно отметить, что именно апостольская вера может быть образ-цом истинной веры, так как она была основана на учении Иисуса Христа и откровении Святого Духа.

В Писании сказано: «Итак, вера от слышания, а слышание от Сло-ва Божия» (Рим.10:17). Как видим, истинная вера возникает только от Слова Божьего, а не отчего-то другого. Но если это так, тогда отку-да взяться истинной вере там, где Библия не занимает главенству-ющее место. Святые апостолы, предвидели кризис веры Христовой в апостольской церкви, как результат проникновения в ее ряды лю-дей необращенных, желающих превозноситься, обогащаться и по-велевать, но не служить народу в простоте сердца, как это делал Ии-сус.

Нам известно из истории христианства, что после смерти апос-толов Христовых, на смену им пришли так называемые отцы церк-ви. Некоторые из них, в стремлении улучшить или внести ясность в апостольское учение, привнесли в него философию эллинизма, в частности Платона и Аристотеля. Такое положение в скором време-ни открыло дверь для проникновения учения о бессмертии души, о загробных мытарствах, и других учениях, не имеющих Библейско-го основания.

Продовження на стор. 6

– Яку кризу ви вважаєте найбільш поганою для нас? Фінансову, кризу взаємовідносин у сім’ї, кризу падіння моралі, кризу віри в Бога чи щось інше? – Я вважаю що найгіршою кризою є криза моралі. – Чому ви так думаєте? – Тому що люди зараз не поважають один одного, і роблять

дуже багато аморальних вчинків.Лейла

– Якщо для порівняння взяти фінансову кризу та кризу падіння моралі, яка з них є найгіршою? – Криза падіння моралі. – Чому ви так думаєте? – Тому, що наприклад та музика яку включають по телевізору,

чи по комп’ютеру, то це не є музикою, ну і взагалі, цей інфор-маційний простір який навколо нас, забруднює нашу свідомість.

Анатолій

– Яку кризу ви вважаєте найбільш поганою для нас? Фінансову, кризу взаємовідносин у сім’ї, кризу падіння моралі, кризу віри в Бога чи щось інше? – Кризу падіння моралі. – На чому основується ваша впевненість? – Тому що ця криза впливає на всі інші.

Анна

Неудача – это возможность начать заново, но уже более мудро. Генри Форд

6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Слово «кризис» часто можно заменить сло-вом «паралич». Таких «параличей» у нас пред-остаточно в жизни. Простому человеку хоро-шо известно, что такое задержка зарплаты и связанные с этим трудности. Или высокая тем-пература у ребеночка, которая ни с того ни с сего поднялась посреди ночи. Мы связаны по рукам и ногам обстоятельствами, которым нет конца-края. Так хочется хотя бы еще раз выйти из всех своих проблем, и в будущем быть особо мудрыми и осторожными, чтобы снова в них не залезть. Но проблемы, как липкий скотч, не желают отставать и зани-мают не малую часть нашей жизни.

Придя домой, вечером, мы включаем телевизор с мыслью о том, что не важно, что там сейчас показывают, лишь бы отключиться от накопившегося за день напряжения. И как хорошо, что есть хоть какая-то возможность просто ничего не делать, нику-да не бежать и, будто щелкнув выключателем, «выключить» этот бурлящий мир.

И вот, мы расслабляемся. Мы расслабляемся, часто напрочь забывая, что рядом с нами, в на-шей комнате, может находиться автор всех на-ших проблем. Тот, кто очень внимательно следил за нами целый день. Это Божий враг и наш враг - сатана. Именно он - тот, кто окружает нас обла-ком из миллиона проблем, из-за которых нам не-когда голову поднять и вздохнуть полной гру-дью. Для чего же это ему надо?

По крайней мере, одну причину мы знаем все: сатана ненавидит человека лютой нена-вистью и желает его погубить, особенно пото-му, что человек создан по образу и подобию Бо-жьему. Но есть еще одна важная причина. Сата-на пытается замаскировать тот факт, что у него самого кризис. Причем у него не пустяковый кризис, а реальный безнадежный кризис, МЕГА-кризис из которого у него выхода уже нет. И дело не только в том, что сатану ждет смертный приговор. Дело еще и в том, что в мире появля-ется все больше людей, побеждающих его козни, тем самым доказывая Божье провидение и силу, и величие Божьей любви.

Вот, в своей злобе, сатана видит, как сумел оскорбить верующую супругу, через неверующе-го мужа. Но что это? Супруга прощает обидчика! Она склонилась у окна на коленях и молит Бога о спасении своего мужа. Как же так?! Она же только что посеяла еще одно мощное Божье семя в серд-це ее супруга! Ведь у сатаны нет никакого оружия против прощения! Для него – это тупик.

Вот, в другом месте сатана лишил ребен-ка его родителей. Но ребенок вырос и, вспоми-

ная тяжелые дни своего детства, оказывает помощь сиротам и ма-лоимущим. «Почему он это де-лает? – возмущается враг. Разве он все еще не понял, как устроен этот мир? Ты никому не нужен,

тут нужно «рвать» для себя, слу-жить себе! Почему ты смиряешься

вместо того, чтобы обозлиться по праву?» Сата-на мечется из стороны в сторону, потому что пря-мо посреди царства тьмы зажигается все больше огоньков любви.

Вот мужчина, уставший, возвращается до-мой с работы. По дороге домой он покупает сла-дости для своих деток и любимой супруги. Он же-лает окружить их маленькими радостями, хоть немножко, даже если этот месяц был не совсем удачным в финансовом плане. Неужели Еванге-лие живет и в таких мелочах? Неужели весть о распятом Христе вселяет такую надежду, что че-ловека нельзя сломить, нельзя его добить ника-кими кризисами? Неужели верующий человек настолько ярко видит приблизившееся Небесное царство, что он уже здесь на земле учится жить как житель небес? Он находит радость и живет надеждой, казалось бы, в безнадежном положе-нии. Неужели он действительно умеет распозна-вать главного кукловода всех проблем – падше-го ангела?

Сатана всеми силами старается показать, что у кого у кого, но у него кризиса нет. Что в мире нет места для бескорыстной любви и духовно-го пробуждения. Что если ты действительно ве-рующий, то ты одинок и глуп, потому что нико-му кроме тебя нет серьезного дела до Бога. Что пришествие Христа откладывается навсегда. Что все к чему сатана прикасается – превраща-

ется в успех, славу, власть, богатство и блеск. И что если ты согласишься пользоваться его услу-гами в этом мире, то тебе за это ничего не будет, потому что, якобы, именно он, сатана, направля-ет историю земли.

Но истина заключается в том, что историю земли направляет Бог. Так же как и истина за-ключается в том, что у сатаны очень серьезный кризис. Кризис без надежды. Кризис, от одной мысли о котором ему становится очень плохо, потому что он понимает, что день расплаты за зло неумолимо приближается. И каждый веру-ющий знает это. Каждый уверовавший в Иисуса Христа знает, что имеет дело с уже побежденным врагом, и, что приближается день и час избавле-ния всех надеющихся на Бога.

Огоньки сопротивления сатанинскому прав-лению зажигаются в совершенно неожиданных местах и ситуациях, оттесняя позиции духовно-го мрака. Мы знаем, что как бесполезно разгонять темноту палкой, нужно всего лишь включить свет, так и обиды нельзя победить ожесточением, уни-жение не победить гордостью, жадность не побе-дить накоплением, эго не победить угождениями плоти. Для настоящей победы нужно зажечь огонь веры в прощающего и освежающего Иисуса Хрис-та, Который рассеет любой мрак в наших сердцах.

Библия нам сообщает: «диавол в сильной ярости, зная, что немного ему остается времени» (Откр. 12:12). Так же в Писании сказано: «Итак, смиритесь под крепкую руку Божию, да возне-сет вас в свое время. Все заботы ваши возложите на Него, ибо Он печется о вас. Трезвитесь, бодр-ствуйте, потому что противник ваш диавол хо-дит, как рыкающий лев, ища, кого поглотить. Противостойте ему твердою верою, зная, что та-кие же страдания случаются и с братьями ваши-ми в мире. Бог же всякой благодати, призвавший нас в вечную славу Свою во Христе Иисусе, Сам, по кратковременном страдании вашем, да со-вершит вас, да утвердит, да укрепит, да соделает непоколебимыми. Ему слава и держава во веки веков. Аминь». 1-е Петра 5:6-11

Последователи Иисуса Христа поднимаются с колен и расправляют плечи. Христос у порога.

Александр Жупан.

Мега-кризис сатаны

Початок на стор. 5К началу 6 столетия по рождению Христа на-

ступила эпоха так называемого в истории “тем-ного средневековья” продолжавшаяся вплоть до 15 столетия. Почему оно названо “темным”? Потому что истинная вера была смещена в ре-зультате нарушения принципа, который озву-чил Христос: «Божье Богу, а кесарево кесарю». То есть, никогда Церковь не должна была брать на себя функции светской власти. Из истории мы видим, что там, где это происходило, как прави-ло, всегда попиралась свобода совести и вопре-ки учению Христа, возникала религиозная не-терпимость.

Это было время, религиозного фанатиз-ма, религиозных войн, физического уничтоже-ния инаковерующих; когда запрещалась всякая мысль, расходившаяся с учением официальной (государственной) церкви. В течение столетий население Европы было погружено в духовную тьму и невежество из-за отсутствия живого Сло-ва Божия.

Как ни странно, но причиной кризиса веры была сама церковь, далеко ушедшая от апос-тольского учения и Евангелия Христа. Церковь запрещала распространять среди людей Сло-

во Божие: “В 1557 году, Папа римский Павел IV, выпускает «Индекс запрещенных книг» («Index liborum prohibitorum»), который успешно ис-пользовался инквизиционными трибуналами. Примечательно, что отменили этот список в Ва-тикане только лишь в 1966 году”. (Лебедев А. П. История запрещенных книг на Западе. СПб. 2005).

В этот запрещенный список попала и Библия. За чтение и даже хранение Библии многие поплатились смертью. На сме-ну истинной веры пришел фа-натизм, суеверие и страх. Ко-нечно, начиная с 13 столетия, в среде церкви возникла протестант-ская реформация, принесшая свет забытой веры через печатное Слово, но и она в конечном ито-ге не смогла возродить чистоту и силу апостоль-ской веры.

Библия говорит: «ибо корень всех зол есть сребролюбие, которому предавшись, некоторые уклонились от веры и сами себя подвергли мно-гим скорбям» (1Тим.6:10). Кто сегодня может противоречить этим словам? Вот она новая вера и новый бог, имя которому мамона. А ведь Хрис-

тос предупреждал: «Не можете служить Богу и мамоне».

Кризис в нашей личной жизни, кризис в об-ществе, кризис в стране – ищите причины в исто-ках веры, которую каждый исповедует. Необхо-димо повернутся лицом к Слову – незыблемому авторитету Вечного и Святого Слова, учению Иисуса Христа и апостолов, как единственному средству преодолению всякого кризиса, в том числе и экономического, который возник в ре-зультате отступления от Бога. Посудите сами:

Кто обманывает друг друга? У кого неверные весы? Кто сквер-нословит, завидует, желает чу-жого, прелюбодействует? Кто убивает себя алкоголем, нико-тином, наркотиками?

Наконец, пусть это звучит смешно, фантастично, нереаль-

но, я лично нахожу выход из кризи-са в следующем: сегодня, когда в средствах мас-совой информации звучат призывы к нацио-нальному референдуму, хочется всех призвать к национальному покаянию и сокрушению чело-веческой гордыни, неверия, которые овладели многими христианами.

Есть только один путь к жизни и прогрессу - это путь веры Иисуса Христа. Да благословит вас Господь.

Игорь Скачков.

«ибо корень всех зол есть сребролюбие, которому

предавшись, некоторые уклонились от веры и сами

себя подвергли многим скорбям»

Но истина заключается в том, что историю земли

направляет Бог

Кризис веры

СВІТЛО твого ЖИТТЯ 7

Мета кризи – розкрити правду про характер кожної

людини і всього суспільства. Існує стара істина: ніщо так не розкриває суті речей, як криза.

Коли ми входимо у кризові, важкі часи, нам здається, що все виходить з під контролю. Якщо брати до уваги те, що наше життя це, частіше за все, світлі та темні смуги долі, то криза, звичай-но, асоціюється з чорною смугою. Світлі періо-ди ми сприймаємо як належне, зі спокійним са-мовдоволенням. А якою буває реакція на чорні смуги життя? Хвилюємося, знервовані, шукаємо винних?

Дійсно, у житті чергуються часи успіху та не-везіння. Але в Біблії знаходиться ключ, з допо-могою якого Бог відкриває для нас можливість побачити у цьому чергуванні певний зміст. У третьому розділі книги пророка Амоса записа-ні такі слова: «Чи станеться в місті нещастя, яке не Господь допустив би?». Питання риторич-не, оскільки відповідь на нього вже відома – ні! Якщо лихо прийшло, значить, Господь цим щось хоче сказати.

Політики часто говорять про «врегулюван-ня кризи». Але, як її можна врегулювати, якщо це дійсно криза? Чи не варто б подумати як по-літикам, так і людям котрі не причетні до полі-тики, що такі процеси самі по собі просто так не бувають.

У Біблії, в книзі Об’явлення, апостолом Іо-анном записане урочисте веління: «Побійтеся Бога, і славу воздайте Йому, бо настала година суду Його; й поклоніться Тому, Хто Створив небо й землю, і море, і водні джерела». (Об’явлення 14:7). В українській Біблії, вжите в цьому тек-сті слово «суд», перекладено з давньогрецького слова – «криза». Виходить, що у Греції раніше го-ворили «прийшов суд Божий», а зараз говорять «настала криза».

Отже час будь-якої кризи – сімейної, фінан-сової чи духовної – це час Божого суду. Але істи-на полягає в тому, що кризові часи не приходять самі собою, за ними стоїть рука Всевишнього. Якщо замість слова «суд» поставити його оригі-нальну назву - «криза», тоді читаємо: «Про ми-лість і кризу буду співати Господу», «від Господа прийде криза всякому» і так далі.

Чого бажає домогтися Бог, посилаючи нам час суду? Покарати когось? Ні. Мета цього суду – відкри-ти людині очі на те, чим вона живе, чим керується, якими принципами спонукувана, і що взагалі наповнює її духо-вне життя. Мета кризи – роз-крити правду про характер кожної людини і всього суспільства. Існує стара істина: ніщо так не розкриває суті речей, як криза.

У моменти кризи людина вирішує певні жит-тєві завдання. Якщо їх не вирішувати тоді, вони будуть виникати знову і знову, але вже у більшому масштабі. Кризи відіграють важливу роль – вони, як сигнальні вогні, вказують на те, що ми рухаємо-ся не туди, що настав час для змін. Вони нагадують нам про те, що потрібно зупинитися, озирнутися навколо, оцінити своє справжнє становище і ви-брати орієнтири і цілі для майбутнього.

Господнє благословення іноді нагадує напо-внену чашу, коли знаходимося на смузі везіння, стабільності та достатку. І ці хороші часи прихо-дять не для того, щоб ми проводили час, просто задовольняючи свої примхи, забуваючи про тих, кому зараз гірше ніж нам.

Є також сенс і в тому, коли іноді потрапляє-мо в чорну смугу, і починаються для нас важкі часи. Вони теж не приходять з волі сліпого ви-падку. Користуючись Біблією, як ключем до пра-вильного розуміння часу в якому живемо, мож-на помітити, що найважчі часи можуть прине-сти і найбільшу користь.

Але, оскільки ми говоримо про кризу, як про ненормальний стан, то він повинен мати свої

причини. Які ж причини світової кризи – цієї ду-ховної, моральної і економічної розрухи?

Усім відомо, що нинішня глобальна фінан-сова криза бере свій початок у кредитній сис-темі США. Що таке кредитна система? Якщо зо-всім коротко, то саме вона дозволяє нашому су-часнику витрачати більше, ніж він може на сьо-годнішній день заробити. З усього видно, що люди праг-нуть жити не по кишені, не за спроможністю, споживаючи більше, ніж може дати плане-та. Саме цей порок привів до нинішньої кризи.

Ось що демонструє криза – порожнечу люд-ської душі, відсутність віри в Бога. Віруюча лю-дина ніколи не стане виправдовувати амораль-ність або злочин важкими обставинами життя.

Вона знає, що за важких ча-сів Бог відкриває стан її сер-ця. Саме в труднощах необ-хідно продемонструвати свою віру, не опускаючись до брех-ні, крадіжок, відчаю та злочи-ну, і Бог буде підтримкою та

помічником такій людині.Якщо подивитися на історію Божого народу

у Біблійні часи, то бачимо що гріх боговідступ-ництва завжди викликав кризу. Це міг бути не-врожай, засуха, це були набіги завойовників ас-сирійців чи филистимлян, і коли вже й це не до-помагало прийшлося Господу дозволити вави-лонянам забрати усіх ізраїльтян у полон і навіть переселити їх зі своєї землі.

Для чого це все потрібно було? Щоб відвер-нути народ від беззаконня, щоб пробудити, про-тверезити людей, щоб вони схаменулися і на-вернулися до Бога та були добрим прикладом для оточуючих народів. Але вони не виконали Божого доручення, і ми знаємо якими були на-слідки – згідно з Господніми застереженнями із-раїльський народ був розсіяним по всьому світу.

Беручи до уваги історію древніх, апос-тол Павло звертається до тих, котрі досягнуть останніх віків. Тобто, пише наступне до нас з вами: «Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку». Та чи доходить до нас оця наука? Чи може вважаємо що немає потреби навчатися, бо і так все знаємо?

А чи не приходить нам на думку таке, що Господь використав сучасні засоби, щоб напоу-мити сучасних людей? Він завдав удару по бан-

ках, біржах, по всій фінансовій системі. Попере-вертав столи міняйлів-грошомінів усього світу, як колись Він зробив це в Єрусалимському храмі. Справив небувалий переполох серед торговців-фінансистів. Обурив, скинув, змішав, збентежив, вселив страх. І все для того, щоб ми пробудили-ся, схаменулися, згадали свого Бога-Творця, від

Котрого цілковито залежимо.Сьогодні ми повинні зро-

зуміти, що криза говорить нам не лише про те, що закінчили-ся гроші, або, що їх стало мен-ше. Криза говорить нам про те, що так далі жити не можна.

Нам потрібно міняти не тільки економіку, політи-ку чи міжнародні відносини. Нам потрібно міняти сам спосіб життя. Тому що основною проблемою стала сама людина.

Чи достане нам мужності та волі, повернути-ся лицем до Божого Закону, в якому як у дзерка-лі побачимо своє ставлення до Бога та до свого ближнього? Ну, що ж, Бог чекає!

Іван Подорожний.

УРОКИ КРИЗИ

А чи не приходить нам на думку таке, що Господь

використав сучасні засоби, щоб напоумити сучасних людей?

– Як ви знаєте, у наш час дуже багато говорять про кризу та її різновиди. Що ви вважаєте основною причи-ною цього? – Це невір’я. – Чому ви так думаєте? – Ну, я вірю в Бога і, на мою

думку, основна причина – це падіння віри в Бога.

Валерій

– Що б ви могли назвати найбільш несприятливим для нас: фінансо-ва криза, взаємо-відносини у сім’ї, падіння моралі чи криза віри в Бога? – Фінансова криза. – Чому ви вважаєте що саме фінанси можуть виріши-

ти проблему? – Тому що якщо будуть вчасно виплачувати людям

гроші, там, наприклад, зарплату або пенсію, то не буде всіх інших криз.

Саша та Едуард

8 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Пишіть на адресу:м.Ужгород,

вул. Джамбула, 23;Індекс: 88000

Засновник і видавець:Черничко Іван Петрович

Адреса редакції:м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36

моб.тел.: 095-195-41-91e-mail: chernip@i.ua

Газета видається на коштивід благодійних пожертвувань

Розповсюджується безкоштовно

Редакційна колегія:Іван Черничко, Агнеса Черничко,Юлія Сокирко, Людмила Кастран,

Наталія Різак, Неля Капітан, Василь Чопик, Віталій Мелесь.

Компютерна версткаПономаренко Ганни

Реєстраційне свідоцтвоЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.

Адреса друкарні:вул. Гагаріна, 42/1

м. Ужгород,Закарпатська обл.

ПРАТ „Видавництво „Закарпаття”тел.: 66-95-68

Тираж: 50 000Зам. № 5

www.hopechannel.info Християнський телеканал «Надія».

http://www.golosnadii.org Радіо «Голос Надії».

Перша програма Українського радіо:- субота 17:30-17:45- неділя 8:50-8:55Друга програма Українського радіо «Промінь», (FM 105):- понеділок 11:55-12:00- вівторок 18:15-18:30

“Заочна біблійна школа “Пишіть на адресу:Київ, 71. А/с 36

ВИХІД ІЗ КРИЗИ ІСНУЄ

Як нам ставитись до майбутнього? Щоб збе-регти душевне здоров’я, нам вкрай потрібна на-дія. Саме вона допомагає вижити під час кри-зи. Вона потрібна навіть невіруючому – безро-бітна молодь сподівається знайти роботу, той хто заблукав продовжує шукати потрібну доро-гу, вкладники, які втратили гроші, сподіваються знову знайти втрачене. Жит-тя без надії веде до безглуз-дості й смерті.

Навіть світські психоло-ги рекомендують клієнтам, які вірять у силу молитви, практикувати її. Всі ми, на-віть коли страждаємо таким серйозним захворюванням, як депресія, можемо відчути благотворний вплив молитви. Вона до-помагає людям відчувати себе краще.

Але тільки надія, дана нам Богом, по-справжньому може зміцнити і підбадьорити нас. Та надія, що закладена в Біблії, перевершує всі позитивні очікування. Вона включає в собі іде-альне рішення і справжній порятунок, заснова-ний на спасінні через Ісуса Христа. Це надія на повернення Ісуса. Вона допомагає нам дивитися в майбутнє, незважаючи на всі неприємні речі, які нас оточують.

Так жінка під час пологів думає про те, що чекає її після страждань – поява на світ її ди-

тини. І дійсно, незабаром відчувши біля гру-дей дотик її новонародженого, вона від ра-дості вже не пам’ятає скорботи. Тим не менш кожному, хто переживає важкі часи або депре-сію, необхідно, щоб поруч був хтось, з ким він може поговорити і кому можна довіряти. Іноді навіть проста бесіда сприяє бадьорості духа й

оптимізму.Проте, як би не склали-

ся обставини, і зовсім не-важливо, хто ми за положен-ням або наскільки глибоким є наш смуток, відносини з Бо-гом можуть дати нам надію і підтримку. Молитися – зна-

чить відкривати серце Богу, як своєму другові. Ми не можемо змінити минуле. Але з Божої лас-ки ми можемо здобути досвід з наших минулих помилок і, наскільки це можливо, відно-вити те, що ми зіпсували. Зре-штою, все, що ми можемо, це віддатися Богу і шукати Його милосердя, благодаті і зці-лення.

Наш Творець розуміє, що часом важкі обста-вини життя можуть дати нам прозріння. Від хво-роби чи якогось випадку ніхто не застрахований. Які завгодно кризові ситуації дають усвідомлен-

ня того, що скільки б ти не нахапав за життя – з собою нічого не забереш. Тому будь-якому керів-нику можна порадити: «Використовуй речі, щоб любити людей, а не люби речі, використовуючи людей». Що є нашою істинною валютою? Це не повинні бути гроші, це повинна бути наша віра. Якщо ми вірні Богу, то Він дасть нам усе, що по-трібно для життя тепер.

А що стосується недалекого майбутнього, то Господь не людина, що може кинути слова на ві-тер, Його Слово, котрим Він створив наш світ, за-лишається так само вагомим і незмінним: «Бо ось Я створю нове небо та землю нову, і не зга-даються речі колишні, і не прийдуть на серце!» (Ісая 65:17). «Але за Його обітницею ми дожида-ємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває» (2 Петра 3:13).

Віра в нове творін-ня може повернути мир та впевненість душі, ко-тра сьогодні страждає. Хіба Христос не попередив нас, що перед Його повернен-ням слід очікувати різні ка-

таклізми на землі, котрі набуватимуть гло-бального характеру? Ось яким є Його висно-вок: «Коли ж стане збуватися це, то випро-стуйтесь, і підійміть свої голови, бо наближа-ється ваше визволення!».

Ми не можемо змінити минуле. Але з Божої ласки ми

можемо здобути досвід з наших минулих помилок і, наскільки це можливо, відновити те, що

ми зіпсували.

«Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда

на них пробуває»