Ukr lcd strategy for ua

The consulting company of DIW Berlin

Концепція стратегії

низьковуглецевого розвитку

України

Програма інвестування та економічної модернізації

Проект!

Стратегія низьковуглецевого розвитку України


DIW econ GmbH

д-р Ларс Хандріх

Моренштрассе, 58

10117 Берлін

Німеччина

Тел.: +49.30.20 60 972 - 0

Факс: +49.30.20 60 972 - 99

[email protected]

www.diw-econ.de

DIW econ GmbH

Dr. Ferdinand Pavel

Mohrenstraße 58

10117 Berlin

Tel. +49.30.8 97 89- 460

mailto:[email protected]

http://www.diw-econ.de/



i

Зміст

Резюме iv

1. Вступ .................................................................................................................. 1

2. У пошуках нової економічної моделі (проблема, що потребує розв’язання) .. 3

2.1 Виснаженість минулої моделі економічного зростання ................................... 3

2.2 Енергетика – ахіллесова п’ята української економіки ...................................... 5

2.3 Застарілі основні засоби ................................................................................... 7

2.4 Поганий інвестиційний клімат ........................................................................... 8

2.5 Раціонування кредитів і обмежений доступ до фінансів ................................. 9

2.6 Висновок ...........................................................................................................11

3. Зниження бар’єрів для інвестицій (мета і строки реалізації концепції) ..........13

3.1 Підвищення енергоефективності як рушій майбутнього зростання ...............13

3.2 Реформа задля заохочення інвестицій ...........................................................15

4. Визначення впливу збільшення інвестицій у підвищення

енергоефективності на економічне зростання в Україні (очікувані

результати) .......................................................................................................18

4.1 Стратегія аналізу на основі моделювання ......................................................19

4.2 Емпірична оцінка можливостей інвестування в енергоефективні технології 22

4.2.1 Потенціал активізації економічного зростання ..................................................... 25

4.2.2 Актуальність структурних або тимчасових бар’єрів для інвестицій ................. 28

4.2.3 Висновок щодо результатів моделювання ............................................................ 31

5. До створення Українського інвестиційного фонду (способи та засоби

розв’язання проблем) .......................................................................................33

5.1.1 Мета і мандат ................................................................................................................ 34

5.1.2 Управління ..................................................................................................................... 34

5.1.3 Орієнтація....................................................................................................................... 35

5.1.4 Інструменти .................................................................................................................... 35

5.1.5 Фінансування ................................................................................................................. 37

6. Строки та обсяг фінансових ресурсів (фінансові, матеріальні, технічні та

кадрові ресурси) ...............................................................................................38



ii

Перелік таблиць

Табл. 1. ВВП України (2007-2015 рр.), національні рахунки .............................................. 3

Табл. 2. Обсяги зниження рівня викидів ПГ та прирісні інвестиції по видах

діяльності в Україні ......................................................................................23

Перелік рисунків

Рис. 1. Зношення основних фондів в Україні ..................................................................... 4

Рис. 2. Ціни на імпортний газ та попит на енергію в Україні .............................................. 6

Рис. 3. Криві навчання щодо енергоефективності по країнах ..........................................14

Рис. 4. Структура потрібних інвестицій у заходи з підвищення енергоефективності

(загальна чиста приведена вартість сукупних інвестицій до 2050 р.,

млрд. грн. 2011 р.) ........................................................................................24

Рис. 5. Динаміка ключових показників (ІЕЕ-сценарій відносно ЗХД-сценарію по

кожному року) ...............................................................................................26

Рис. 6. Вплив альтернативних заходів на ВВП (відносно ЗХД-сценарію, у % ВВП

2011 р.) .........................................................................................................27

Рис. 7. Вплив альтернативних заходів на викиди ПГ (відносно ЗХД-сценарію, у %

ВВП 2011 р.) .................................................................................................27

Рис. 8. Вплив альтернативних заходів на ВДВ по секторах (відносно ЗХД-

сценарію, у % ВДВ 2011 р.) .........................................................................29

Рис. 9. Прибутки по секторах за ІЕЕ-сценарієм (чиста приведена вартість

додаткових прибутків порівняно з ЗХД-сценарієм) ....................................30

Рис. 10. Прибутки основних галузей обробної промисловості за умови реалізації

заходів у промисловості (чиста приведена вартість додаткових

прибутків порівняно з ЗХД-сценарієм) ........................................................31

Рис. 11. Результати аналізу на основі моделювання .......................................................32



iii

Перелік вставок

Вставка 1. Потенціал металургійної промисловості України щодо

енергоефективності ...................................................................................... 8

Вставка 2. Раціонування кредитів ......................................................................................10

Вставка 3. Обчислювана модель загальної рівноваги (ОМЗР) для Україн......................20

Вставка 4. Сценарій за звичайним ходом діяльності (ЗХД-сценарій) як сценарій

без заходів втручання ..................................................................................21



iv

Резюме

Наприкінці 2014 року українська економіка перебуває у жалюгідному стані. Західні

програми невідкладної допомоги для українського уряду допомогли пом’якшити

потрясіння, спричинені економічним падінням. Проте, триваючий військовий конфлікт

на сході України спричиняє тиск на її державні фінанси та затьмарює перспективи

скорого відновлення української економіки, знижуючи при цьому дієвість західної

допомоги.

На додаток до цих термінових заходів урядові необхідно вирішити задачу

фундаментальної довготривалої зміни. Представлена стратегія низьковуглецевого

зростання спрямована на вирішення цього питання структурних змін і задоволення

потреби в інвестиціях та модернізації основних засобів.

Україна вичерпала свою попередню модель економічного зростання, за якою прибутки

від виробництва та експорту металу й інших енергоємних основних товарів

спрямовувалися в економіку споживання. Раніше успіх українського експорту залежав

переважно від дешевих енергетичних ресурсів, значна частка яких імпортувалася з

Російської Федерації. Зі зростанням цін на імпортний російський газ залежність

економіки від імпортного палива перетворилася на визначальний тягар для

економічного зростання. Імпорт енергоносіїв – головна причина незмінного загального

дефіциту торговельного балансу.

Втручання регуляторних органів і субсидії сильно викривлюють ціни на енергоносії,

виснажують державні фінанси та стимулюють надмірне використання енергії. За

міжнародними стандартами Україна залишається одним із найбільш неефективних

споживачів енергії через велику частку енергоємних секторів, застарілі та неефективні

технології і вкрай виснажені основні засоби, зокрема неефективні системи

централізованого теплопостачання та низькоякісний фонд будівель. Поряд із високою

інтенсивністю енергоспоживання Україна також відрізняється дуже великими обсягами

викидів парникових газів (ПГ).

Західна підтримка надається за умови проведення структурних реформ у секторі

енергетики, зокрема, підвищення цін на енергоносії. Це може спричинити згубне коло,



v

де стабілізація вимагає цінових шоків, які, у свою чергу, підривають економічне

зростання і – згодом – знов вимагають стабілізації.

Міжнародний досвід показує, що у ринкових економіках підвищення цін на енергоносії є

ключем до заохочення інвестицій в енергоефективні технології, котрі підвищують рівні

продуктивності й, отже,стимулюють економічне зростання. В Україні зношення

основних засобів досягло катастрофічних рівнів, що ще більш потребує негайних

капіталовкладень. Проте, інвестиційна активність залишається слабкою через значні

бар’єри для інвестицій, які можна поділити на:

структурні бар’єри для інвестицій, які включають фактори, що обумовлюють

несприятливий інвестиційний клімат у країні. Це, зокрема, такі серйозні недоліки, як

недостатня нормативно-правова база, слабкі права власності, а також корупція та

бюрократизм;

тимчасові бар’єри для інвестицій, спричинені нинішньою політичною кризою,

зокрема невизначеністю щодо економічного і політичного майбутнього країни, а

також проблемами з безпекою.

Значне покращення інвестиційного клімату є ключем до сталого економічного розвитку,

але його важко досягти, й позитивних результатів можна очікувати тільки у середньо-

та довгостроковій перспективі.

У короткостроковому розрізі економічна політика має зосереджуватися на усуненні

тимчасових бар’єрів для інвестицій з метою негайного започаткування економічного

зростання шляхом інвестування коштів у модернізацію основних засобів. Оскільки

тимчасові бар’єри обумовлені невизначеністю, а невизначеність призводить до браку

фінансування, то державна підтримка має бути націлена на надання потрібних коштів

на вибрані інвестиційні проекти. Ці інвестиційні проекти, підтримувані державою,

повинні задовольняти двом головним умовам:

по-перше, вони мають бути спроможні забезпечити запланований вплив на

зростання ВВП, тобто мати потенціал активізації економічного зростання;

По-друге, вони не повинні бути сильно викривлені структурними обмеженнями.



vi

Короткострокова стратегічна програма повинна бути зосереджена на ініціюванні

інвестицій у сферах, які були б рентабельними за відсутності нинішньої політичної

кризи (за інших наявних ринкових умов).

Ураховуючи центральну роль підвищення енергоефективності шляхом модернізації

основних засобів, потенційний вплив інвестицій оцінюється у чотирьох галузях:

промисловість: заходи з енергозбереження у галузях обробної промисловості, з

акцентом на металургію, хімічну промисловість, виробництво неметалевої

мінеральної продукції та добувну промисловість;

комунальні послуги: виробництво теплової енергії, теплові мережі, видалення

відходів;

житловий сектор: підвищення енергоефективності будівель;

транспорт: підвищення енергоефективності транспорту.

Результати моделювання за сценарієм З ІНВЕСТИЦІЯМИ В ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ

порівнюються з сценарієм «без втручання», який моделює майбутню економічну

динаміку за тим припущенням, що українська економіка продовжує розвиватися за

існуючою траєкторією без додаткових вкладень у модернізацію основних засобів та без

реалізації стратегії низьковуглецевого розвитку.

За вищезгаданим сценарієм загальний обсяг інвестицій, потрібних у чотирьох

вищезазначених сферах, становить орієнтовно 73 млрд. грн. (цей показник виміряний

як загальна чиста приведена вартість сукупних інвестицій до 2050 р. у млрд. грн. 2011

р.). Структура інвестицій по чотирьох вищезгаданих сферах представлена нижче (рис.

4).



vii

Рис. 4. Структура потрібних інвестицій у заходи з підвищення енергоефективності (загальна чиста приведена вартість сукупних інвестицій до 2050 р., млрд. грн. 2011 р.)

Джерело: DIW ECON

Заходи за ІЕЕ-сценарієм прискорять зростання ВВП і добробуту споживачів, а обсяг

викидів ПГ зменшиться (рис. 5), відображаючи відповідне підвищення

енергоефективності. Починаючи з однакового рівня у 2011 р., ВВП за ІЕЕ-сценарієм

зростає швидше й перевищує еталонний рівень у 2050 р. на 7,4%. Вплив на

споживання домогосподарств (тобто добробут споживачів) – ще сильніший, на 8,4%

більше, ніж за ЗХД. Ці покращення не забезпечуються за рахунок посилення

навантаження на навколишнє середовище: викиди ПГ, за прогнозом, на 7,8% менше,

ніж за ЗХД.



viii

Рис. 5. Динаміка ключових показників (ІЕЕ-сценарій відносно ЗХД-сценарію по кожному року)


За ІЕЕ-сценарієм загальний вплив на ВВП дорівнює збільшенню ВВП на 36%

(порівняно з ЗХД-сценарієм, у % ВВП 2011 р.), з яких 28% забезпечено заходами у

промисловості (рис. 6). При цьому обсяг викидів ПГ буде зменшений на 21%, причому

найбільше скорочення обумовлено також заходами у промисловості (рис. 7).



ix

Рис. 6. Вплив альтернативних заходів на ВВП (відносно ЗХД-сценарію, у % ВВП 2011 р.)


Рис. 7. Вплив альтернативних заходів на викиди ПГ (відносно ЗХД-сценарію, у % ВВП 2011 р.)




x

У цілому результати моделювання за ІЕЕ-сценарієм свідчать про те, що реалізація

пропонованих заходів у промисловості потребуватиме 13 млрд. грн. і призведе до

збільшення ВВП на 28% і скорочення викидів ПГ (та відповідного підвищення

енергоефективності) на 12% порівняно з відповідними показниками базового сценарію.

Інвестиції у комунальні послуги вимагатимуть 29 млрд. грн. і стимулюватимуть

зростання ВВП (+3%) та зменшення викидів ПГ і, отже, енергоспоживання (-3%).

Інвестиції у підвищення енергоефективності житлових будинків, тобто заходи у

житловому секторі, потребуватимуть 11 млрд. грн. і матимуть відносно сильніший

вплив на зростання ВВП (+4%), ніж на скорочення викидів ПГ (-1%). Нарешті, інвестиції

у сучасну транспортну інфраструктуру вимагатимуть 20 млрд. грн. і матимуть

незначний вплив на ВВП (+1%) і сильний вплив на скорочення викидів ПГ (-5%).

Привабливість інвестицій з точки зору інвестора оцінюється на основі їхнього впливу

на додану вартість і прибутки на рівні сектора. За винятком добувної промисловості,

яка програє через зниження попиту на вугілля в обробній промисловості та

теплопостачанні, всі інші галузі, за прогнозами, виграють з точки зору валової доданої

вартості.

Щоб оцінити відповідні стимули для інвестицій у модернізацію основних засобів по

секторах і видах заходів, додатковий дохід від капіталу порівнюється з інвестиційними

витратами. Отриманий у результаті вплив на приведені потоки прибутків укрупнених

секторів показує, що при здійсненні заходів в обробній промисловості прибутки

обробної промисловості – сектора, що інвестує – а також інших галузей (переважно

будівництва та сфері послуг) зростають. Очевидно, інвестиції в обробну промисловість

найменш зачеплені структурними викривленнями, й можна очікувати, що ці заходи

впроваджувалися б за відсутності нинішньої економічної кризи. Таким чином, заходи в

обробній промисловості дуже придатні для створення необхідного короткострокового

імпульсу.

Навпаки, заходи у сфері комунальних послуг та заходи у сфері транспорту

спричиняють збитки через значні обсяги інвестицій і структурні викривлення,

наприклад, спричинені недостатньою нормативною базою.



xi

Рис. 9. Прибутки по секторах за ІЕЕ-сценарієм (чиста приведена вартість додаткових прибутків порівняно з ЗХД-сценарієм)


Отже, заходи в промисловості найбільш доречні для започаткування економічного

зростання, тому що вони дуже рентабельні й створюють потужний імпульс для

збільшення ВВП. Заходи у житловому секторі, як установлено, також рентабельні, хоча

й не настільки, як заходи у промисловості. Більш того, ці заходи забезпечують набагато

менший імпульс для зростання ВВП. Навпаки, заходи у комунальних послугах та

транспорті менш придатні для того, щоб ініціювати економічне зростання, тому що вони

вочевидь потерпають від структурних бар’єрів для інвестицій, як-от недостатня

нормативна база.

Політика, спрямована на створення короткострокового імпульсу для економічного

зростання шляхом інвестування коштів у модернізацію основних засобів повинна

передбачати усунення тимчасових бар’єрів для інвестицій через зменшення існуючої

невизначеності та створення необхідної довіри. Отже, надання необхідних стимулів для

економічного зростання вимагає орієнтації на державну підтримку приватних

інвестицій.

На цьому тлі необхідно створити Український інвестиційний фонд, щоб ініціювати та

підтримувати інвестиції у модернізацію основних засобів задля посилення зростання

ВВП шляхом підвищення енергоефективності. Початковий мандат Фонду повинен мати



xii

тимчасовий характер і має бути обмежений чітким періодом, наприклад, до 2020 р.

Прозора і підзвітна структура управління матиме дуже велике значення для успішної

роботи Українського інвестиційного фонду.

Діяльність Фонду слід зорієнтувати на підтримання інвестицій в сферах, де підвищення

енергоефективності справляє сильний вплив на економічне зростання й де стимули

найменше викривлені структурними бар’єрами для інвестицій. Український

інвестиційний фонд повинен застосовувати спектр різних інструментів і надавати

фінансову підтримку через фінансових посередників.

Початкове фінансування пропонується залучити від міжнародної спільноти. До 2020 р.

додаткові інвестиції повинні повністю фінансуватися з державних коштів. Припускаючи,

що інвестування почнеться у 2015 р., потрібний обсяг коштів до 2020 р. становить:

70,65 млрд. грн., або 6,4 млрд. євро1, - на заходи у промисловості (найвищий

пріоритет);

40,37 млрд. грн., або 3,6 млрд. євро, - на заходи у житловому секторі.

1 Розрахункові інвестиційні витрати основані на цінах 2011 року. Відповідний курс обміну (середньорічний) за 2011 р. – 11,09 грн./євро.



1

1. Вступ

Наприкінці 2014 року українська економіка перебуває у жалюгідному стані, з доволі

безрадісними перспективами на короткостроковий період. Угода «стендбай» з МВФ

(УСБ) та європейські програми невідкладної допомоги для українського уряду

допомогли пом’якшити потрясіння, спричинені економічним падінням. Проте,

триваючий військовий конфлікт на сході України спричиняє тиск на її державні фінанси

та затьмарює перспективи скорого відновлення української економіки, знижуючи при

цьому дієвість західної допомоги. На додаток до всіх цих термінових заходів урядові

необхідно вирішити задачу фундаментальної довготривалої зміни економічної моделі

країни. Це вимагає від уряду розроблення програми реформ, у якій пріоритети будуть

зміщені від економічної стабілізації до середньо- і довгострокових цілей.

Основоположна структура української економіки досі залишається дуже викривленою

через сильну залежність від промислового експорту поряд із вираженою опорою на

імпорт енергоносіїв. На даний момент Україна є однією з найбільш енергоємних та

викидомістких країн світу: викиди парникових газів на одиницю ВВП більш ніж утричі

перевищують середній рівень по європейських країнах-членах ОЕСР.

Наразі Україна стоїть перед безліччю викликів, на котрі необхідно відповідати

одночасно, як-от забезпечення її довгострокової енергетичної безпеки і необхідність

оживлення її старіючого промислового спадку та істотної модернізації інфраструктури.

Сільськогосподарська спроможність України недорозвинена, хоча вона має широкі

можливості для освоєння регіональних ринків зі своєю якісною сільськогосподарською

продукції. Населення України високоосвічене й кваліфіковане, здатне розробляти і

продавати нові технології у широкому спектрі галузей по всьому регіону, але воно

також скорочується і старіє.

Українське керівництво рішуче налаштовано на тіснішу інтеграцію з Європейським

Союзом. Це означає, що Україна братиме участь у міжнародних зусиллях із

пом’якшення наслідків зміни клімату шляхом скорочення викидів парникових газів (ПГ).

Ураховуючи наразі похмуру економічну перспективу, здається, можна очікувати, що

Україна отримає особливий статус на переговорах із РКЗК ООН, особливо щодо

другого періоду дії зобов’язань за Кіотським протоколом, у період до 2020 р. Проте,

Україні, безперечно, необхідно буде дотримуватися пост-кіотських механізмів, які



2

працюватимуть після 2020 р. і, можливо, до 2050 р. і далі, а також своєї обіцянки щодо

цілі на 2050 р. за Копенгагенською угодою.

Ця стратегія довгострокового низьковуглецевого розвитку продемонструє, як Уряд

України зможе комплексно вирішити проблеми, що перед ним постають, і забезпечити

потрібну масштабну модернізацію ключової інфраструктури й технологій виробництва

на основі енергоефективних технологій.

Решта стратегії низьковуглецевого розвитку України побудована наступним чином:

У главі 2 роз’яснюється головна проблема, яку необхідно розв’язати Урядові України, а

саме зміна в напрямку нової економічної моделі для України. Ми обговорюємо

нестабільну ситуацію в секторі енергетики, невідкладну потребу модернізації основних

фондів та головні перешкоди для інвестицій в Україну.

У главі 3 як ціль цієї стратегії представлена потреба у зменшенні перешкод для

інвестицій та необхідність підвищення енергоефективності.

У частині 4 визначається вплив інвестицій у заходи з підвищення енергоефективності у

контексті потенціалу прискорення економічного зростання та на тлі різних перешкод

для інвестування.

У главі 5 обговорюється тимчасовий Український інвестиційний фонд як спосіб і засіб

розв’язання найбільш невідкладної проблеми – швидкого ініціювання економічного

зростання через інвестиції у заходи з підвищення енергоефективності.

У частині 6 обговорюються строки та орієнтовні фінансові ресурси, потрібні для

впровадження тимчасового Українського інвестиційного фонду.



3

2. У пошуках нової економічної моделі

(проблема, що потребує розв’язання)

2.1 Виснаженість минулої моделі економічного зростання

Україна проходить доволі гнітюче десятиріччя з точки зору зростання. Реальні темпи

економічного зростання за 2007-2013 рр. у середньому ледве перевищили 1,3%. Якщо

цей період продовжити, включивши до нього оцінку за 2014 р. і поточний прогноз на

2015 р., то середньорічний темп зростання за весь цей період впаде до нуля (Табл. 1).

За сьогоднішніми оцінками, у 2014 р. українська економіка зазнає різкого падіння –

мінус 7,6%. На 2015 р. прогнозується подальше зниження, ще на 2,2%.

Табл. 1. ВВП України (2007-2015 рр.), національні рахунки

2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 орієнт.

2015 прогноз

2007-15 серед.

Номінальний ВВП млрд. грн. млрд. дол.

751,1 148,7

990,8 188,1

947,0 121,6

1079,3 136,0

1300,0 163,1

1404,7 175,7

1449,4 181,3

1464,2 126,2

1603,8 123,4

Реальний ВВП % дпр 8,2 2,3 -15,2 7,5 5,5 0,2 0,2 -7,6 -2,2 -0,1

ВВП за категоріями витрат, реальне зростання

Приватне споживання Державне споживання Валове нагромадження основного капіталу Експорт Імпорт

ВВП за видами економічної діяльності, реальне зростання

Сільське господарство Добувна промисловість Переробна промисловість Виробництво і розподіл електроенергії, газу, води Будівництво Торгівля, ремонт Транспорт Освіта Охорона здоров’я

% дпр % дпр % дпр % дпр % дпр % дпр % дпр % дпр % дпр % дпр % дпр % дпр % дпр % дпр

17,1 2,4

23,5 3,0

21,7

-6,2 1,8 9,7

1,3

14,5 15,8 9,1

-2,0 0,1

12,5 1,2

-1,2 5,7

17,5

16,9 4,0

-4,7

-3,8 -24,5

2,6 10,2 -0,6 -1,0

-15,6 -1,9

-49,7 -22,0 -39,4

-2,0 -11,7 -21,6

-7,7

-38,8 -17,7

-7,5 0,9 6,0

7,1 4,0

3,9 3,9

11,3

-2,0 4,5 9,0

7,0 1,2 7,6 1,6 0,0 0,8

15,7 -2,9

8,5 2,7

15,4

19,4 9,3 3,3

6,0

-1,3 6,4

12,8 0,0 0,7

8,4 4,5

5,0

-5,6 3,8

-4,0 0,2

-2,3

-1,0 -10,1

0,7 -6,3 5,5 5,0

7,7 -2,8

-6,7 -9,3 -6,4

13,2 0,8

-8,3

-2,8 -14,9

2,7 3,2

-0,9 1,4

-9,9 -2,7

-29,6 -12,3 -24,9

4,3 -9,4

-13,7

-5,6 -22,5 -12,4

-6,4 -0,2 0,5

-0,8 -3,2

1,1

-6,6 -3,2

-2,1 -1,0 -2,0

1,4 1,0

-4,5 0,5 0,1 0,9

4,7 -0,1

-5,0 -4,5 -0,5

4,2 -0,2 -3,4

-0,6

-10,6 0,1 1,9 0,3 1,6

Джерело: ІЕД (2014), Макроекономічний прогноз України, № 10 (85), жовтень 2014 р.; власні розрахунки

Цей період «нульового зростання» включає роки пожвавлення до світової фінансової

кризи та роки глибокої рецесії, яку вона спричинила в Україні, а також роки швидкого

посткризового відновлення. До 2012 р. темпи економічного зростання вповільнилися до

плентання і залишалися незмінними впродовж усього 2013 р., тому що виснажила себе

попередня модель економічного зростання країни, за якою прибутки від експорту



4

металу та інших енергоємних основних товарів спрямовувалися в економіку

споживання. Успіх українського експорту залежав переважно від дешевих енергетичних

ресурсів, значна частка яких імпортувалася з Російської Федерації. Проте, зі

зростанням цін на імпортний російський газ залежність економіки від імпортного палива

перетворилася на визначальний тягар для економічного зростання. У 2011 р.,

останньому році вартого уваги економічного зростання, імпорт енергії склав близько

20% ВВП, а від’ємне сальдо загального енергетично-торговельного балансу набуло

колосального розміру – приблизно мінус 17% ВВП (тоді як сальдо загального

торговельного балансу становило близько мінус 7% ВВП). Таким чином, залежність від

імпорту енергоносіїв стала важким гальмом для економічного зростання.

Водночас, нагромадження основного капіталу з 2007 р. зменшувалося у середньому на

5% за рік, причому особливо різке падіння, на 49%, відбулося після глобальної

фінансової кризи у 2009 р. (Табл. 1). Як наслідок, парк установлених основних засобів у

країні дедалі більше застарівав. Зокрема, частка зношеного обладнання безперервно

зростала – приблизно з 45% у 2001 р. до більш ніж 75% у 2012 р. (Рис. 1), і можна з

упевненістю припустити, що конфлікт на індустріальному сході країни ще більше

прискорив цей процес.

Рис. 1. Зношення основних фондів в Україні

Джерело: Держстат України, основні фонди (2001 р. і далі)



5

Яскравий приклад виснаження основних фондів – сектор виробництва енергії. Понад

70% теплоелектростанцій було введено в експлуатацію більш ніж 40 років тому, й вони

досі експлуатуються, хоча їх розрахунковий строк служби закінчився. Востаннє нові

потужності вводилися у теплоенергетиці понад 27 років тому. Через недостатні

інвестиції та погане технічне обслуговування тільки 20 із 30 ГВт наявних потужностей

можуть використовуватися для вироблення теплової енергії, причому з доволі низькими

рівнями енергоефективності – у середньому 31% (NERA, 2012).

2.2 Енергетика – ахіллесова п’ята української економіки

За міжнародними стандартами Україна – один із найбільш неефективних споживачів

енергії через велику частку енергоємних секторів, застарілі та неефективні технології і

вкрай виснажені основні засоби, зокрема неефективні системи централізованого

теплопостачання та низькоякісний фонд будівель. Енергоємність України, виміряна як

відношення загальної пропозиції первинної енергії (ЗППЕ) до ВВП, удесятеро вища за

середню по ОЕСР. Якщо ввести поправку на паритет купівельної спроможності (ПКС),

то Україна споживає приблизно у 3,2 рази більше енергії на одиницю ВВП, ніж у

середньому по ОЕСР. За такої високої енергоємності, природно, Україна має дуже

високий рівень викидів парникових газів (ПГ).

Водночас ціни на енергоносії вкрай викривлені через втручання регуляторних органів, а

також через субсидії. Наприклад, субсидії на ціну на газ у 2011 р. становили аж 1,6%

ВВП2. У 2012 р. загальний обсяг субсидій на енергоносії, як з бюджету, так і з

позабюджетних фондів, склав 7,5% ВВП, причому більша частка субсидій припала на

відносно заможні домогосподарства3. Таким чином, енергетичний сектор виснажує

державні фінанси й надсилає хибні цінові сигнали постачальникам, дистриб’юторам і

споживачам. Це стимулює надмірне енергоспоживання, не надає стимулів для

ефективнішого використання енергії, а найголовніше – залишає економіку вразливою

перед майбутніми ціновими шоками на ринку енергоносіїв.

2 IEA/OECD (2012). Ukraine 2012: Energy Policies Beyond IEA Countries. Paris: International Energy Agency.

3 IMF (2014). Request for a Stand-By Arrangement: IMF Country Report Ukraine No. 14/10. Washington, D.C.: International Monetary Fund



6

Економіка України фактично вже зазнала цінових шоків на ринку енергоносіїв. Зокрема,

ціни на імпортований з Росії газ зростають ще з 2005 року. Проте, внутрішній попит

реагує на підвищення цін на газ лише незначно (Рис. 2). Хоча ціни на імпортний газ

зросли вчетверо, споживання газу в побутовому секторі з 2001 р. залишається майже

незмінним. Більше того, хоча споживання газу в промисловості у 2007-2009 рр. значно

скоротилося, після 2009 р. воно знов збільшилося, попри подальше підвищення цін на

імпортний газ. У цілому ця динаміка характеризує енергетичну політику України до

недавнього часу, згідно з якою домогосподарства були захищені від тенденцій ринку

популістськими заходами регулювання, зосередженими на низьких цінах, а

промисловість одержувала підтримку у формі інших заходів. Наприклад, хімічна

промисловість, що є найбільшим в Україні споживачем природного газу, звільнена від

податку на додану вартість (ПДВ) на споживання газу (Розпорядження КМУ № 880,

2009 р.). У січні 2014 р. Верховна Рада навіть продовжила термін дії таких заходів,

дозволивши скасувати ПДВ для імпортерів природного газу, через що у державному

бюджеті на один лише 2014 рік утворився дефіцит у розмірі 59,5 млрд. грн.

Рис. 2. Ціни на імпортний газ та попит на енергію в Україні

Джерело: Міжнародне енергетичне агентство (2001 р. і далі)



7

2.3 Застарілі основні засоби

Основоположні причини браку інвестицій та відповідного зношення основних фондів

можна побачити у несприятливому бізнесовому кліматі в Україні, а також у

незабезпеченні верховенства права. Якщо казати про енергетичний ринок, то стійкість

штучно низьких рівнів цін на енергоносії зменшила стимули до інвестування у

модернізовані та енергоефективні основні засоби, а в певний момент ослабила їхню

значущість. Втручання у механізми енергетичного ринку виявилося не тільки

нераціональним, а й ще більш неефективним.

На додаток до вразливості до цінових шоків на ринку енергоносіїв, важливість

підвищення енергоефективності на тлі старіння основних фондів також збільшують такі

чинники, як продуктивність ресурсів, залежність від імпорту енергоносіїв та

пом’якшення наслідків зміни клімату. Продовження зношення основних фондів дедалі

збільшить відставання від лідерів у технологіях і продуктивності та гальмуватиме

економічний прогрес.

Модернізація технологій та підвищення продуктивності до рівнів помірно сучасних

основних фондів надають Україні значний потенціал для економічного зростання та

покращення енергоефективності (у Вставці 1 цей потенціал описаний на прикладі

металургійної промисловості). Усунення відставання у технології не тільки призведе до

зниження енергоємності та експлуатаційних витрат, а й забезпечить зменшення

вразливості до цінових шоків на ринку енергоносіїв та у виробництві, позитивно

сприяючи економічному зростанню та послабленню тиску наслідків зміни клімату.

Попри такі очікування економічних вигід від модернізації основних засобів, необхідні

інвестиції дотепер не здійснені. Ерозія основних фондів – замість інвестування у них –

лежала в основі несталого економічного зростання в Україні у минулому.



8

Вставка 1. Потенціал металургійної промисловості України щодо енергоефективності

DIW Econ проаналізувала економічну обґрунтованість і екологічну сталість металургії та

металообробки в Україні за міжнародним еталоном. У фокусі цього аналізу знаходиться

поняття технічної ефективності, яке описує здатність забезпечувати високі рівні результатів

з низькими рівнями викидів парникових газів (ПГ) і за даної сукупності ресурсів (трудовитрат,

капіталу та енергії). Галузевий аналіз показав, що у вибірці з 27 країн тільки Бразилія, Чехія та

Індія мають нижчий рівень технічної ефективності металургійної промисловості, ніж Україна.

Навіть з урахуванням існуючої структури виробництва в Україні, тобто її орієнтації на

продукцію з високою енергоємністю, Україна знаходиться серед країн із поганими

результатами щодо технічної ефективності й, отже, демонструє значний потенціал щодо

викидів ПГ.

* DIW Econ (2013). Порівняльний аналіз технологічних можливостей, що є економічно

обґрунтованими та забезпечують сталий розвиток. Вибрані галузі промисловості України.

Низьковуглецева стратегія для України – Технічний документ №2 (серпень 2013 р.)

2.4 Поганий інвестиційний клімат

Уже протягом тривалого часу економічний розвиток в Україні буквально задихається від

несприятливих умов для ведення бізнесу. Зокрема, корумпована державна бюрократія

у поєднанні зі складним і дорогим регулюванням бізнесу обмежувала успішність

підприємництва й перешкоджала фірмам здійснювати інвестиції та підвищувати

продуктивність. Ще до реальної кризи українську економіку характеризували значні

перешкоди для входу сторонніх суб’єктів, обмежені стимули для запровадження

технологій та сильний акцент на основні товари. Для більшої частини української

економіки типовим явищем є відсутність ринкових механізмів, як, наприклад, в

енергетиці. У цілому втручання в ринкові інститути призводить до низького рівня

конкуренції у масштабах усієї економіки та обмеженого зростання ринку по секторах. У

сукупності з недостатнім дотриманням принципу верховенства права це істотно

зашкоджує бізнес-середовищу та всій українській економіці4.

4 Існує значний масив авторитетної літератури, що зв’язує вітчизняні інститути з інвестиційним кліматом і, зрештою, з інвестиціями та економічним зростанням. Див., наприклад, Всесвітній економічний форум (ВЕФ, 2014), «Сценарії для України: реформа інститутів, зміцнення економіки після кризи». Серія World Scenario Series (квітень 2014 р.). Світовий банк (2014), МВФ (2014), ЄБРР (2014).



9

Погана ситуація в Україні щодо бізнес-клімату стає особливо очевидною в порівнянні з

іншими країнами. З 2004 р., коли Світовий банк почав випускати свої щорічні доповіді

про легкість ведення бізнесу в різних країнах, Україна блукає в останній чверті

рейтингу; наприклад, у 2012 р. вона посіла аж 152-гу сходинку серед 183 країн. Хоча,

згідно зі вищезазначеною доповіддю 2014 р., у 2012-2013 рр. Україна потрапила до

числа країн із найбільш прогресуючою економікою, вона все одне стоїть на 112-му місці

серед 189 оцінених країн. У рейтингу «Індекс сприйняття корупції» організації

«Тренсперенсі Інтернешнл» за 2013 р. схожа картина: Україна займає 144-те місце

серед 175 країн. На додаток до корупції та величезного регуляторного навантаження,

поганий інвестиційний клімат ще більше погіршує недостатньо розвинена і дефектна

інфраструктура (наприклад, водопостачання за графіком та перебої у постачанні

електроенергії). Це відбивається на інвестиціях в основні фонди, призводячи до

подальшого їх зниження: з 2007 р. темпи зниження становлять у середньому -5% ВВП

на рік.

2.5 Раціонування кредитів і обмежений доступ до фінансів

Серйозною перешкодою для інвестицій в Україні є низький рівень фінансового

посередництва. До фінансової кризи 2008 р. в Україні спостерігалося дуже швидке

зростання банківського сектора, хоча й з дуже низьких рівнів. Розвиток банківського

сектора стимулювався сприятливою зовнішньою кон’юнктурою й швидкозростаючим

попитом на банківські послуги. Більшу частку цього банківсько-кредитного пожвавлення

фінансували іноземні інвестори та позикодавці. Через глобальну світову кризу

банківський сектор почав в’янути, що негайно спричинило припинення іноземного

фінансування. Таке різке зниження частки позикових коштів ще більше прискорилося

через поворот потоків фінансування назад до іноземних материнських банків. Такий

зворотний рух фінансових потоків завдав значного удару й без того виснаженій минулій

економічній моделі України.

У доступному для огляду майбутньому банківський сектор залишиться слабким і

продовжить потерпати від неефективного корпоративного врядування, неадекватного

банківського нагляду й високих рівнів неблагополучних кредитів. У 2009-2011 рр. під

керівництвом МВФ і Світового банку Урядові України довелося рекапіталізувати п’ять

банків, загальні витрати на що склали 4% ВВП. Як наслідок, різке зменшення

спроможності посередництва між реальним і фінансовим секторами стримує інвестиції.



10

Збільшення витрат на корпоративні запозичення і зменшення обсягів непогашених

кредитів указують на раціонування кредитів (див. Вставка 2):

Зовнішні потрясіння для власного капіталу українських позичальників впливають на

вартість їхнього фінансування, причому цей ефект поширюється на їхні потенційні

видатки та, зрештою, на сукупний попит в Україні. Оскільки активи слугують

забезпеченням позик, то зниження цін на активи зменшує кредитоємність, що скорочує

обсяги виробництва та витрат і, отже, ще більше знижує ціни на активи. Чималі

кредитні ризики українських позичальників, у свою чергу, зменшують готовність банків

надавати позики, а також спричиняють виникнення неблагополучних кредитів, що

розмиває капітальну позицію українських банків. Нестача капіталу або, у загальнішому

сенсі, негативний вплив на баланси банків та дефіцит їхньої ліквідності ослаблюють

їхню спроможність надавати кредити. Це знов-таки обмежує і витрати, і сукупний попит.

Вставка 2. Раціонування кредитів

Раціонування кредитів5 означає ситуацію, коли позикодавці обмежують надання кредитів,

навіть якщо потенційні позичальники готові платити вищі процентні ставки, щоб отримати

доступ до таких кредитів. Тому механізм ціноутворення не діє, попит на кредити перевищує

пропозицію кредитів за переважаючою високою процентною ставкою, а заявки на отримання

позик для рентабельних проектів відхиляються. Банки, однак, наполягають на цій ставці,

оскільки їхні прибутки вже сягнули максимального рівня – попри надмірний попит.

За високих процентних ставок змінюється склад позичальників. При підвищенні вартості позик

позичальники з проектами, для яких характерний низький ризик і малі витрати, відкликають

свої заявки на позики, тому що підвищення витрат робить їхні проекти нерентабельними.

Такий розвиток ситуації означає несприятливий відбір у пулі позичальників: цей пул

змінюється на гірше з точки зору ризикованості проектів, що фінансуватимуться. Збільшення

витрат створює додатковий стимул для того, щоб інші особи, що звертаються по позики,

підвищували ризики, пов’язані з їхніми проектами. Це означає загрозу недобросовісності: дії

кредитора примушують позичальників коригувати їхню поведінку на шкоду кредитора.

Оскільки позичальники володіють більшою інформацією про свою поведінку, ніж може бути

відомо банкам, інформація про рівень ризику розподіляється асиметрично. Банки не мають

інформації про справжню спільність ризиків боржників і не можуть регулювати ризики,

властиві пулу їхніх позичальників. Відповідним чином, банки відмовляються підвищувати

процентну ставку навіть за наявності надлишкового попиту на кредитні ресурси.

5 Фундаментальною працею з цього питання є публікація Stiglitz, J., A. Weiss (1989), а краще зрозуміти проблему дозволяє праця Schmidt, RH., I. Tschach (2001). Основні характеристики раціонування кредитів проілюстровані у Додатку А.



11

У загальнішому сенсі економічні суб’єкти в Україні покладалися на зовнішнє

фінансування, яке тепер має погашатися або реструктуруватися. Зовнішнього

рефінансування, однак, наразі не достатньо для здійснення цих заходів. Високі рівні

співвідношення власних і позикових коштів та виражені незбіги строків погашення у

банків грають важливу роль у поширенні таких потрясінь щодо балансової ліквідності

на всю економіку. У цьому контексті український уряд, зазнаючи фіскального тиску та

стикаючись із браком доступу до зовнішніх ринків, випустив величезні обсяги

державних боргових зобов’язань, витіснивши таким чином приватних позичальників.

2.6 Висновок

Україна вичерпала свою минулу модель економічного зростання, де дешеві енергетичні

ресурси використовувалися для виробництва і експорту металів та інших енергоємних

основних товарів. Водночас, прибутки від експорту спрямовувалися в економіку

споживання, й лише незначна частка цих прибутків інвестувалася у модернізацію

основних засобів.

Як результат, країна залишається – за міжнародними стандартами – одним із найбільш

неефективних споживачів енергії через велику частку енергоємних секторів, застарілі

та неефективні технології і вкрай виснажені основні засоби, зокрема неефективні

системи централізованого теплопостачання й низькоякісний фонд будівель. Втручання

регуляторних органів і субсидії сильно викривили ціни на енергоносії, виснажили

державні фінанси та стимулювали надмірне використання енергії. Поряд із високою

інтенсивністю енергоспоживання Україна також відрізняється дуже великими обсягами

викидів парникових газів (ПГ).

Зі зростанням цін на енергоносії залежність економіки від імпортного палива

перетворилася на визначальний тягар для економічного зростання. Більше того,

зношення основних засобів досягло катастрофічних рівнів, що потребує негайних

капіталовкладень. Проте, інвестиційна активність залишилася слабкою через погані

умови для ведення бізнесу та брак доступу до фінансів.

У період нинішніх економічних криз ключем до відновлення економічної стабільності є

програма заходів під керівництвом МВФ. Проте, ця підтримка обумовлена проведенням

структурних реформ у секторі енергетики, зокрема, підвищенням цін на енергоносії.



12

Отже, економіка ризикує потрапити до згубного кола, де стабілізація вимагає цінових

шоків, які, у свою чергу, підривають економічне зростання і – згодом – стабілізацію.



13

3. Зниження бар’єрів для інвестицій (мета і

строки реалізації концепції)

Загальна мета цього звіту – розробити стратегію стимулювання економічного зростання

в Україні попри підвищення цін на енергоносії та нинішню політичну кризу. У цій

стратегії має бути показано, як можна розірвати згубне коло, в якому стабілізація

потребує цінових шоків, а вони, у свою чергу, підривають економічне зростання і

стабілізацію, та як стимулювати зростання.

На початку цього розділу висвітлюється актуальний міжнародний досвід щодо

взаємозалежності між енергоспоживанням, цінами на енергоносії та економічним

зростанням (підрозділ 3.1). Стверджується, що підвищення цін на енергоносії є ключем

до заохочення інвестицій в енергоефективні технології, котрі підвищують рівні

продуктивності й, отже,стимулюють економічне зростання. У другій частині цього

розділу окреслені відповідні бар’єри для інвестицій в Україні та обговорюється питання

про те, як такі бар’єри слід долати з метою ініціювання економічного зростання

(підрозділ 3.2).

3.1 Підвищення енергоефективності як рушій майбутнього

зростання

Хоча більш високі ціни на енергоносії, як очікується, матимуть несприятливий

короткотривалий вплив на економічне зростання, порівняння показників економічного

розвитку і енергоефективності різних країн дає підставу вважати, що вищі рівні ВВП на

душу населення асоціюються з нижчими рівнями енергоспоживання на одиницю ВВП

(або, інакше кажучи, економічне зростання позитивно пов’язано з підвищенням рівнів

енергоефективності). Це свідчить про те, що зменшення інтенсивності

енергоспоживання вкрай важливо для забезпечення сталого економічного зростання

(рис. 3). По суті, цінові потрясіння на ринку енергоносіїв можуть бути важливим

чинником такої динаміки:

такі країни, як Німеччина або США, застосовують сучасні технології та вкладають

фінансові та людські ресурси в дослідження і розробки для зміщення меж

технології та енергоефективності;



14

країни, що відстають від цих лідерів у сфері технологій, можуть економічно

ефективно впроваджувати інноваційні технології, створюючи сприятливі умови для

інвестицій та конкурентні ринки для нових технологій;

ці кроки можна підтримати за допомогою відповідних стандартів на технології,

стимулювання попиту на державні інвестиції та реалізації програм

енергоефективного ремонту фонду будівель.

Для України взаємозалежність між ВВП на душу населення і енергоефективністю не так

чітко виражена, як у порівнянних країнах, таких як Польща й навіть Російська

Федерація. Економічна криза 2008-2009 років призвела до скорочення ВВП, що

зрештою у 2010 р. спричинило навіть збільшення енергоємності. Динаміка

енергоефективності в Україні, відображена на Рис. 3, має особливості не тільки через

останні економічні події. Вона скоріше демонструє набагато вищі рівні енергоємності,

ніж в інших країнах. Проте, хоча до 2007 р. українська економіка досягла вагомих

успіхів у підвищенні енергоефективності, останнім часом ця тенденція зникла.

Рис. 3. Криві навчання щодо енергоефективності по країнах

Джерело: Світовий банк, Показники світового розвитку (2013 р.)



15

3.2 Реформа задля заохочення інвестицій

Підвищення енергоефективності вимагає модернізації виснажених основних фондів

України. Хоча потенційно можна залучити приватний капітал як з Україні, так і з-за

кордону, інвестиції стримуються через значні бар’єри. Ці бар’єри можна поділити на

структурні та тимчасові:

структурні бар’єри для інвестицій включають фактори, які обумовлюють

несприятливий інвестиційний клімат у країні. Це, зокрема, такі серйозні недоліки, як

недостатня нормативно-правова база, слабкі права власності, а також корупція та

бюрократизм;

тимчасові бар’єри для інвестицій спричинені нинішньою політичною кризою,

зокрема невизначеністю щодо економічного і політичного майбутнього країни, а

також проблемами з безпекою.

Стимулювання інвестицій вимагає усунення обох видів бар’єрів. Що стосується

структурних бар’єрів, то потреба у реформах у таких сферах, як права власності,

корупція та бюрократизм, цілком зрозуміла. Необхідні ключові заходи для покращення

інвестиційного клімату в країні вже широко обговорювалися й продовжують постійно

розглядатися. Наприклад:

Міжнародні фінансові організації неодноразово проводили аналіз і надавали

стратегічні рекомендації щодо способів удосконалення економічних інститутів

країни. Останні приклад – доповідь ЄБРР про процес переходу за 2013 р.

(особливо глава 3 щодо економічних інститутів) та доповідь Світового банку

«Ведення бізнесу – 2015: більше, ніж ефективність».

У жовтні 2014 р. Україна підписала Меморандум про взаєморозуміння з

Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), прагнучи залучити

допомогу кваліфікованих фахівців для реалізації економічних і соціальних реформ.

Головна увага у співпраці з ОЕСР приділятиметься боротьбі з корупцією,

державному врядуванню та управлінню, регулюванню певних секторів економіки,

забезпеченню рівних умов для діяльності підприємств, конкурентоспроможності

секторів, управлінню державними підприємствами, справлянню податків і питанням

їх адміністрування, багатовимірному розвиткові, а також збиранню, обробленню та

розповсюдженню статистичних даних.



16

Угода про асоціацію між Україною та ЄС виходить далеко за рамки поглибленої та

всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Вона передбачає широке співробітництво

щодо допомоги Україні в досягненні європейських стандартів через надання

зовнішньої (тобто європейської) бази для розвитку української політики та

економіки. Ще тісніша асоціація з ЄС могла б стати опорою для реформ в Україні,

аналогічно досвіду західних сусідів України, які вступили до ЄС десятиріччя тому.

Всесвітній економічний форум у цьому році опублікував «Сценарії для України», де

обговорюються глибокі реформи та вдосконалення інституційної бази, сприяючі

модернізації української економіки.

Свій внесок у дискусії щодо реформ в Україні роблять декілька фінансованих

донорами проектів. Серед найбільш активних – Міжнародний фонд «Відродження»

(МФВ), фінансований Джорджем Соросом. МФВ нещодавно відновив діяльність так

званих «стратегічних дорадчих груп», які зосередяться на пріоритетних сферах

реформ, котрі були визначені Урядом України та незалежними експертами.

Нещодавно започаткована ініціатива «Професійний уряд» (ІПУ) об’єднує понад

2000 українців-випускників провідних західних університетів і асоціацій випускників.

Задача ІПУ – сприяти створенню для випускників можливостей та рівних шансів на

працевлаштування у державних органах (міністерствах, комітетах Верховної Ради

тощо), що у кінцевому підсумку має сприяти підтриманню структурних реформ.

Коротше кажучи, програми реформ, спрямованих на усунення структурних бар’єрів і

покращення бізнес-клімату в Україні, вже розроблені. Очевидно, стратегічна програма з

акцентом на стимулювання інвестицій повинна включати ці заходи. Разом з тим,

реалізація таких реформ є складною задачею, що вимагає твердого політичного

зобов’язання. Більше того, значних покращень інвестиційного клімату можна очікувати

тільки у середньо- і довгостроковій перспективі.

У короткостроковому розрізі стратегічна програма, спрямована на ініціювання

економічного зростання шляхом інвестування коштів у модернізацію основних засобів,

повинна також зосереджуватися на усуненні тимчасових бар’єрів для інвестицій.

Оскільки тимчасові бар’єри обумовлені невизначеністю, а невизначеність призводить

до браку фінансування, то державна підтримка має бути націлена на надання потрібних

коштів на вибрані інвестиційні проекти. Ці інвестиційні проекти повинні задовольняти

двом головним умовам. По-перше, вони мають бути спроможні забезпечити



17

запланований вплив на зростання ВВП. По-друге, вони не повинні бути сильно

викривлені структурними обмеженнями. Іншими словами, вищезгадана стратегічна

програма повинна бути зосереджена на ініціюванні інвестицій у сферах, які були б

рентабельними за відсутності нинішньої політичної кризи (за інших наявних ринкових

умов).

У двох наступних розділах визначаються ці сфери й пропонуються відповідні

інструменти політики.



18

4. Визначення впливу збільшення інвестицій у

підвищення енергоефективності на

економічне зростання в Україні (очікувані

результати)

Ураховуючи центральну роль підвищення енергоефективності шляхом модернізації

основних засобів для розірвання згубного кола, в яке потрапила економіка України,

необхідно оцінити потенційний вплив інвестицій у різних сферах. У цьому розділі

представлені та обговорені докази, отримані за допомогою емпіричної моделі

української економіки. Ці результати демонструють очікуваний вплив альтернативних

інвестиційних пропозицій у чотирьох різних галузях: обробній промисловості, секторі

комунальних послуг, житловому секторі та транспорті. Обговорення результатів

зосереджується на двох напрямах:

вплив конкретного заходу на енергоефективність і ВВП як показник потенціалу

активізації економічного зростання;

привабливість інвестицій з точки зору інвестора (тобто конкретні інвестиційні

стимули) як показник актуальності структурних або тимчасових бар’єрів для

інвестицій.

Оцінка різних заходів за першим критерієм доволі проста: привабливість

альтернативних інвестиційних заходів збільшується з їхнім впливом на зростання ВВП.

Щодо другого критерію оцінка складніша. Загальне сприйняття полягає в тому, що

тимчасові бар’єри для інвестицій, як-от невизначеність щодо економічного та

політичного майбутнього чи проблеми безпеки, впливають на всі без винятку інвестиції,

тоді як актуальність структурних бар’єрів, таких як недостатнє регулювання, залежить

від типу галузі та конкретного інвестиційного проекту.

Ураховуючи, що мета цієї стратегії – дати поштовх економічному зростанню, особливий

інтерес становлять інвестиційні можливості з сильним впливом на ВВП, а також дуже

привабливі для інвесторів. Такі проекти, по суті, мають потужний потенціал для того,

щоб активізувати зростання, і менше потерпають від системно низьких інвестиційних



19

стимулів. За відсутності політичної кризи можна було б очікувати, що ці інвестиції

будуть здійснені й забезпечать потрібний імпульс. Через особливі обставини,

спричинені нинішньою кризою, цього не відбулося. Отже, потрібні державні заходи

втручання на підтримку цих конкретних інвестицій, щоб подолати депресивний вплив

поточної кризи на економічний розвиток.

Як свідчать результати використання емпіричної моделі української економіки,

найсильніший вплив на зростання ВВП – відносно нинішньої траєкторії розвитку

економіки – можна очікувати від інвестицій у обробну промисловість. У цій галузі

інвестиції в енергоефективні технології спричиняють зростання продуктивності й, отже,

збільшення ВВП. Водночас ці можливості, як виявляється, доволі привабливі для

інвесторів за відсутності нинішньої політичної кризи, що дає підставу вважати, що

життєздатність цих проектів менш викривлена структурними бар’єрами для інвестицій.

У цьому розділі детальніше роз’яснюються стратегія та основні підсумки цього аналізу

методом моделювання. У наступному розділі розглядаються наслідки для економічної

політики, що випливають з обговорення і представлених результатів.

4.1 Стратегія аналізу на основі моделювання

Аналіз ґрунтується на детальній моделі української економіки (див. нижче Вставка 3).

Для того, щоб оцінити потенціальний вплив інвестицій у модернізацію основних засобів

на економічне зростання, ми проганяємо різні сценарії, що моделюють розвиток

національної економіки до 2050 року (тобто протягом періоду моделювання).

Процес оцінки починається з моделювання впливу інвестиції за сценарієм З

ІНВЕСТИЦІЯМИ В ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ (далі – «ІЕЕ-сценарій»), згідно з яким

основні засоби у вибраних галузях модернізуються шляхом інвестування коштів у

енергоефективні технології. Конкретні припущення, покладені в основу цього сценарію,

будуть пояснені нижче у розділі 4.2. Щоб визначити конкретний внесок цих видів

діяльності у динаміку відповідних змінних, як-от ВВП, результати моделювання за ІЕЕ-

сценарієм будуть порівняні з сценарієм «без втручання», який моделює майбутню

економічну динаміку за тим припущенням, що українська економіка продовжує

розвиватися за існуючою траєкторією без додаткових вкладень у модернізацію

основних засобів (див. деталі у Вставка 4).



20

Вставка 3. Обчислювана модель загальної рівноваги (ОМЗР) для Україн

ОМЗР для України охоплює всю економіку, зокрема приватні домогосподарства, виробництво

(розбите на сільське господарство, чотири галузі добувної промисловості, десять галузей

обробної промисловості, чотири галузі комунальних послуг, дві галузі сектора транспорту,

будівництво, торгівля та сфера послуг), уряд (тобто зведений державний бюджет), а також

зовнішній сектор (експорт, імпорт, платіжний баланс і поточний рахунок). Особливий наголос

зроблено на секторі енергетики, щоб урахувати вплив різних технологій та видів палива.

Модель передбачає безпосереднє моделювання пропозиції та попиту на 23 товарних ринках,

а також на ринках праці, капіталу, формування капіталу (інвестицій) та іноземної валюти.

Особливий акцент зроблено на моделюванні процесу виробництва у різних галузях

промисловості, зокрема енергоспоживання, та виникаючих у результаті викидів парникових

газів (ПГ).

База даних моделі сформована з офіційної статистики щодо української економіки, зокрема

національних рахунків, таблиць «витрати-випуск», паливно-енергетичного балансу та кадастру

викидів ПГ.

Модель є рекурентно динамічною та дозволяє моделювати розвиток національної економіки на

період 2011-2050 рр.

Порівняння результатів моделювання за ІЕЕ-сценарієм та ЗХД-сценарієм (сценарієм

«без втручання») виявляє економічний потенціал модернізації основних засобів у

різних сферах. Як пояснювалося вище, представлення цих результатів зосереджено на

впливі конкретних заходів на:

викиди парникових газів (ПГ) як міру енергоємності, ВВП як загальноекономічну

міру національного доходу і реальне споживання домогосподарствами як міру

добробуту приватних домогосподарств;

додану вартість і прибутки на рівні секторів як міри привабливості інвестицій з точки

зору конкретних інвесторів.



21

Вставка 4. Сценарій за звичайним ходом діяльності (ЗХД-сценарій) як сценарій без заходів втручання

Сценарій за звичайним ходом діяльності (ЗХД-сценарій) описує гіпотетичний шлях розвитку

економіки без впровадження інвестиційних проектівза тим припущенням, що істотні політичні

заходи втручання, спрямовані на сприяння зеленому зростанню, не здійснюватимуться. Нижче

викладені основні припущення за ЗХД-сценарієм:

зростання ВВП відповідає макропрогнозам Міжнародного валютного фонду (МВФ, Звіт

по країні № 14/106, травень 2014 р.);

зростання ВВП у період після 2020 р. визначається збереженням історичної динаміки

загальної продуктивності факторів виробництва;

енергоефективність (тобто витрати енергії на одиницю продукції) зростає пропорційно

історичній динаміці за минулі десять років;

потужності з виробництва електроенергії вводитимуться згідно зі зростанням попиту,

тоді як структура генеруючих потужностей та залежність від вугільної та атомної

генерації залишатимуться;

потужності з виробництва і розподілу теплової енергії оновлюватимуться та

нарощуватимуться так, щоб задовольняти зростаючий попит – при цьому половина

нововведених потужностей працюватиме на вугіллі;

ціни на імпортний газ змінюватимуться за прогнозом МВФ (до 2019 р.) та

збільшуватимуться згідно з європейськими цінами на імпортний газ за прогнозом

Міжнародного енергетичної агентства (МЕА);

ціни на газ і теплову енергію зростатимуть, а квазіфіскальні субсидії в секторі

енергетики будуть поступово скасовані, як того вимагає програма підтримки МВФ.



22

4.2 Емпірична оцінка можливостей інвестування в

енергоефективні технології

Мета ІЕЕ-сценарію – стимулювати вплив інвестицій у енергоефективні технології на

українську економіку. Цей сценарій передбачає моделювання інвестицій у

модернізацію основних засобів у чотирьох різних сферах:

Промисловість:

Заходи з енергозбереження у галузях обробної промисловості, з акцентом на

металургію, хімічну промисловість, виробництво неметалевої мінеральної

продукції та добувну промисловість

Комунальні послуги

Виробництво теплової енергії та теплові мережі

Видалення відходів

Житловий сектор

Підвищення енергоефективності будівель

Транспорт

Підвищення енергоефективності транспорту

У кожній сфері конкретні інвестиційні можливості вибрані на основі їхньої економічної

доцільності для забезпечення економії енергії. Як результат, відібрані проекти

представляють можливості з найбільш життєздатною комбінацією потенціалу

енергозбереження та відповідних витрат. У цілому потрібна інформація про технічний

потенціал зниження енергоспоживання та економічні витрати наявна щодо викидів ПГ,

а не безпосередньо щодо енергоспоживання. Таким чином, ця інформація використана

як основа для оцінки відповідного зниження енергоспоживання. Основні показники

потенціалу зниження викидів та граничні витрати на зниження по різних видах

діяльності наведені нижче у таблиці.



23

Табл. 2. Обсяги зниження рівня викидів ПГ та прирісні інвестиції по видах діяльності в Україні

Заходи зі зниження викидів по секторах і видах

Зниження викидів (до 2050

р. порівняно з ЗХД, млн. т CO2-

екв)

Граничні витрати на

зниження (€/тn CO2-екв)

Джерело даних

про витрати


Нафтопереробка (спалювання) 0,1 61 NERA

Хімічна промисловість (спалювання) 4,6 45 TR

Виробництво мінеральної продукції (спалювання) 2,4 94 TR

Металургія (спалювання) 33,7 31 TR

Комунальні послуги:

Тепло- і гаряче водопостачання (спалювання) 12,6 325 TR

Видалення відходів (процес) 15,6 53 TR

Житловий сектор:

Використання тепла у будинках (спалювання) 8,9 100 DIW econ

Транспорт:

Транспорт (спалювання) 16,3 179 NERA

Джерело: власна оцінка DIW ECON6

Виходячи з наявної інформації, вплив модернізації основних засобів за ІЕЕ-сценарієм

моделюється щорічним зменшенням енергоємності (тобто кількості енергії,

використаної на одиницю продукції):


на 1,0% на рік у металургії;

на 1,5% на рік у виробництві мінеральної продукції;

на 3,0% на рік у харчовій промисловості, текстильній промисловості,

виробництві машин і обладнання та інших галузях обробної промисловості;

6 Дані про потенціал підвищення енергоефективності та прирісні інвестиції основані переважно на результатах, наведених Thomson Reuters (2013) потенціалу і витрат на зниження викидів ПГ в Україні згідно з припущеннями за альтернативними сценаріями. Для деяких відсутніх секторів ми використали аналогічні розрахунки, проведені раніше NERA (2012). Ми також користуємось результатами власного аналізу ефективності у металургії, галузі виробництва неметалевої мінеральної продукції (тобто клінкера, вапна, скла і кальцинованої соди) та хімічної промисловості. Див. Thomson Reuters (2013), «Оцінка ефективності екологічної політики та заходів, спрямованих на зниження рівня викидів парникових газів», підготовлено для Програми розвитку ООН; NERA et. al (2012). The Demand for Greenhouse Gas Emissions Reduction Investments: An Investors’ Marginal Abatement Cost Curve for Ukraine. Prepared for EBRD.



24

Комунальні послуги -> на 2,0% на рік у теплопостачанні;

Житловий сектор -> на 2,0% на рік у попиті на тепло в побутовому секторі

(домогосподарствах) і сфері послуг;

Транспорт -> на 1,0% на рік у громадському і вантажному транспорті.

Реалізація цих можливостей потребує значних додаткових інвестицій понад ті обсяги,

що очікуються за ЗХД-сценарієм. Загальний обсяг цих додаткових інвестицій до 2050

р., у перерахунку на приведену вартість, становить 73 млрд. грн., або більш ніж 20%

сукупного валового нагромадження основного капіталу в усій економіці за 2011 р. Якщо

розбити цей обсяг по чотирьох основних сферах, то найбільший обсяг інвестицій

потрібний для модернізації теплових мереж та транспортної інфраструктури, а

найменший – для житлового сектора (Рис. 4).

Рис. 4. Структура потрібних інвестицій у заходи з підвищення енергоефективності (загальна чиста приведена вартість сукупних інвестицій до 2050 р., млрд. грн. 2011 р.)


Перш ніж переходити до вивчення кількісних результатів ІЕЕ-сценарію, важливо

розглянути різні канали, якими інвестиції у підвищення енергоефективності впливають

на вітчизняну економіку. По-перше, додаткові інвестиції стимулюють внутрішній попит.

По-друге, підвищення енергоефективності дозволяє: а) приватним домогосподарствам



25

споживати менше енергії й, отже, заощаджувати гроші на споживання інших товарів; б)

підприємствам підвищувати продуктивність (тобто випускати такий самий обсяг

продукції з меншими витратами енергії або випускати більший обсяг продукції з такими

самими витратами енергії) і, отже, скорочувати витрати на виробництво. У свою чергу,

обидва канали призводять до позитивного впливу на внутрішній попит. Залежно від

ступеня, в якому потрібні товари виробляються всередині країни, це забезпечує

додаткове зростання ВВП.

З іншого боку, фінансування додаткових інвестиційних витрат вимагає від державного

сектора і приватних домогосподарств утримуватися від споживання, що зменшує

внутрішній попит і, отже, скорочує зростання ВВП. Як і раніше, порядок величини цього

впливу залежить від ступеню, в якому споживані товари виробляються всередині

країни.

Отже, чим вище економія енергії, тим більше ресурсів можна використати у

продуктивніших цілях, і, отже, тим сильніше вплив на ВВП. З іншого боку, чим вище

витрати на додаткові інвестиції, тим більшою мірою приватні домогосподарства і

державний сектор повинні відмовлятися від споживання, і, отже, тим менше вплив на

ВВП. У цілому кількісне визначення чистого впливу на інвестиції в підвищення

енергоефективності шляхом модернізації основних засобів вимагає проведення

детальної емпіричної оцінки – такої, як представлена тут.

4.2.1 Потенціал активізації економічного зростання

У цьому підрозділі розглядається вплив змодельованих інвестиційний заходів на ВВП,

доходи домогосподарств та викиди ПГ, який подається як різниця між ІЕЕ-сценарієм та

ЗХД-сценарієм. Перший висновок полягає в тому, що модернізація основних засобів

(тобто інвестиції) призводить до прискорення зростання ВВП і добробуту споживачів

порівняно з ЗХД-сценарієм, а обсяг викидів ПГ значно менше (Рис. 5), відображаючи

відповідне підвищення енергоефективності. Починаючи з однакового рівня у 2011 р.,

ВВП за ІЕЕ-сценарієм зростає швидше й перевищує еталонний рівень за ЗХД-

сценарієм у 2050 р. на 7,4%. Вплив на споживання домогосподарств (тобто добробут

споживачів) – ще сильніший, на 8,4% більше, ніж за ЗХД. Ці покращення не

забезпечуються за рахунок посилення навантаження на навколишнє середовище:

викиди ПГ, за прогнозом, на 7,8% менше, ніж за ЗХД.



26

Рис. 5. Динаміка ключових показників (ІЕЕ-сценарій відносно ЗХД-сценарію по кожному року)


Загальний вплив ІЕЕ-сценарію також можна розбити на заходи у чотирьох різних

сферах:

заходи з енергозбереження в промисловості;

модернізація теплових мереж;

підвищення енергоефективності будівель;

підвищення енергоефективності транспорту.

На Рис. 6 та Рис. 7 показаний частковий вплив альтернативних заходів на ВВП і викиди

ПГ.



27

Рис. 6. Вплив альтернативних заходів на ВВП (відносно ЗХД-сценарію, у % ВВП 2011 р.)


Рис. 7. Вплив альтернативних заходів на викиди ПГ (відносно ЗХД-сценарію, у % ВВП 2011 р.)




28

Очевидно, результати моделювання свідчать про те, що реалізація пропонованих

заходів у промисловості призводить до збільшення ВВП на 28% і скорочення викидів

ПГ (та відповідного підвищення енергоефективності) на 12% порівняно з відповідними

показниками базового ЗХД-сценарію (по обох сценаріях результати виражаються у

відсотках відповідних рівнів 2011 р., початкового року аналізу).

Інвестиції у теплопостачання також стимулюють зростання ВВП (+3%) та зменшують

викиди ПГ і, отже, енергоспоживання (-3%), тоді як інвестиції у підвищення

енергоефективності житлових будинків (заходів у житловому секторі) справляють

відносно сильніший вплив на зростання ВВП (+4%), ніж на скорочення викидів ПГ (-1%).

Нарешті, інвестиції у сучасну транспортну інфраструктуру мають найменший вплив на

ВВП (+1%).

4.2.2 Актуальність структурних або тимчасових бар’єрів для інвестицій

Привабливість інвестицій з точки зору інвестора (тобто наявність конкретних

інвестиційних стимулів) оцінювалася на основі їхнього впливу на додану вартість (тобто

сукупний дохід від праці та капіталу) й прибутки (тобто різницю між валовим доходом

від основної діяльності та капітальними витратами) на рівні сектора. На Рис. 8

відображено сукупний вплив різних заходів на валову додану вартість по секторах. За

винятком добувної промисловості, яка явно програє через зниження попиту на вугілля в

обробній промисловості та теплопостачанні, жоден сектор, за прогнозами, не програє

порівняно з ЗХД-сценарієм. Значні позитивні наслідки для обробної промисловості та

будівництва відповідають результатам, показаним вище на Рис. 6.



29

Рис. 8. Вплив альтернативних заходів на ВДВ по секторах (відносно ЗХД-сценарію, у % ВДВ 2011 р.)


Щоб оцінити відповідні стимули для інвестицій у модернізацію основних засобів по

секторах і видах заходів, додатковий дохід від капіталу порівнюється з інвестиційними

витратами. Отриманий у результаті вплив на приведені потоки прибутків укрупнених

секторів порівняно з ЗХД-сценарієм (тобто додатковий дохід від капіталу мінус прирісні

інвестиції) показаний на Рис. 9. Очевидно, кожний захід справляє вплив на прибутки не

тільки сектора, що інвестує, а й інших секторів. При здійсненні заходів в обробній

промисловості прибутки обробної промисловості – сектора, що інвестує – а також інших

галузей (переважно будівництва та сфері послуг) зростають. Очевидно, інвестиції в

обробну промисловість найменш зачеплені структурними викривленнями, й можна

очікувати, що ці заходи впроваджувалися б за відсутності нинішньої економічної кризи.

Таким чином, заходи в обробній промисловості дуже придатні для створення

необхідного короткострокового імпульсу.

Навпаки, заходи у теплопостачанні та заходи у сфері транспорту спричиняють збитки

для цих секторів – секторів, що інвестують – через значні обсяги інвестицій. У цих

галузях інвестиційні стимули слабкі через структурні викривлення, наприклад,

спричинені недостатньою нормативною базою. Впровадження цих заходів вимагає

додаткових стимулів. Підвищення тарифів на тепло для домогосподарств – як того

вимагає програма МВФ – вже розглядається. Отже, додаткові стимули можуть



30

включати подальше підвищення тарифів та інші ринкові механізми, як-от податки на

викиди CO2. Разом з тим, реалізація цих заходів потребуватиме часу, тож інвестори

вважатимуть за краще не інвестувати в ці сфери, поки ця задача не буде виконана.

Отже, не матеріалізуються й додатні прибутки інших галузей – переважно будівництва.

Таким чином, заходи у сфері теплопостачання та сфері транспорту не придатні для

створення необхідного імпульсу в короткостроковій перспективі.

Рис. 9. Прибутки по секторах за ІЕЕ-сценарієм (чиста приведена вартість додаткових прибутків порівняно з ЗХД-сценарієм)


Нарешті, проведено оцінку конкретного впливу на різні галузі обробної промисловості.

На Рис. 10 представлено приведені потоки прибутків окремих галузей обробної

промисловості за частковим сценарієм, де змодельовані тільки заходи в цьому секторі.

За ІЕЕ-сценарієм інвестиції в модернізацію основних засобів спрямовані в металургію,

хімічну промисловість та виробництво мінеральної продукції (тобто галузі обробної

промисловості з найбільшими обсягами викидів ПГ в еталонному 2011-му році). Як

показано на рис. 10, прибутки в цих галузях – додатні, тобто інвестори отримують

вигоду від цих заходів (порівняно з ЗХД-сценарієм). Зокрема, інвестиції в

енергозберігаючі технології виявляються особливо вигідними у хімічній промисловості

та виробництві мінеральної продукції, тоді як у металургії головну вигоду отримує

виробництво машин і обладнання. Тим не менш, додатні прибутки свідчать про те, що



31

металургійна галузь виграє й від додаткових інвестицій у модернізацію основних

засобів та підвищення енергоефективності.

Рис. 10. Прибутки основних галузей обробної промисловості за умови реалізації заходів у промисловості (чиста приведена вартість додаткових прибутків порівняно з ЗХД-сценарієм)


4.2.3 Висновок щодо результатів моделювання

Кількісне моделювання, висвітлене у цьому розділі, дозволяє оцінити вплив

альтернативних інвестиційних проектів у промисловості, комунальних послугах,

житловому секторі та сфері транспорту. Результати оцінюються на основі їхнього

внеску у зростання ВВП, енергоефективність та рентабельність (у всіх випадках –

відносно сценарію за звичайним ходом діяльності без інвестицій). За структурою всі

проекти сприяють підвищенню енергоефективності, причому найбільший вплив мають

місце заходи у промисловості та сфері транспорту. Що стосується потенціалу проектів

щодо активізації економічного зростання, то стверджується, що такі заходи повинні

мати сильний вплив на зростання ВВП і рентабельність (останнє забезпечує, щоб

інвестиційні стимули найменш викривлювалися структурними бар’єрами). Отримані в

результаті показники по різних групах заходів наведені нижче на рисунку. Очевидно,

заходи в промисловості найбільш доречні, тому що вони є дуже рентабельними й

забезпечують потрібний імпульс для економічного зростання. Заходи у житловому

секторі, як установлено, також рентабельні, хоча й не настільки, як заходи у



32

промисловості. Більш того, ці заходи забезпечують набагато менший імпульс для

зростання ВВП. Навпаки, заходи у теплопостачанні та транспорті менш придатні для

того, щоб ініціювати економічне зростання, тому що вони вочевидь потерпають від

структурних бар’єрів для інвестицій, як-от недостатня нормативна база. Отже, заходи

за цією стратегією повинні бути зосереджені на заохоченні інвестицій у промисловість і

– меншою мірою – у житловий сектор.

Рис. 11. Результати аналізу на основі моделювання



33

5. До створення Українського інвестиційного

фонду (способи та засоби розв’язання

проблем)

Як зазначалося вище, економіка України може ось-ось потрапити у згубне коло, де

стабілізація призводить до цінових шоків, які, у свою чергу, підривають економічне

зростання, а це вимагає – у кінцевому підсумку – стабілізації. Для того, щоб розірвати

це згубне коло, необхідні інвестиції у модернізацію основних засобів, щоб підвищити

ефективність використання енергії. У свою чергу, це зменшує вразливість економіки до

цінових потрясінь на ринку енергоносіїв, тому що дозволяє виробникам і споживачам

пристосовуватися до більш високих цін. У цілому ключовий вплив цих заходів полягає у

тому, щоб дати поштовх зростанню ВВП та відновити це зростання.

Проте, стверджується, що потрібні інвестиції стримуються структурними та

тимчасовими бар’єрами для інвестицій. Структурні бар’єри виникають через добре

відомі недоліки інвестиційного клімату України, як-от недостатня нормативна база,

слабкі права власності, корупція та бюрократизм. Усунення цих бар’єрів вимагає

широких і амбітних реформ, а також твердого політичного зобов’язання. Більше того,

значних покращень інвестиційного клімату можна очікувати тільки у середньо- і

довгостроковій перспективі. Тому стратегічна програма, спрямована на створення

короткострокового поштовху для економічного зростання шляхом інвестування коштів у

модернізацію основних засобів, повинна зосереджуватися на усуненні тимчасових

бар’єрів для інвестицій. За нормальних обставин і функціонуючих ринків капіталу

приватні інвестори (вітчизняні та іноземні) мали б достатні стимули для фінансування

потрібних інвестицій і, отже, створення необхідного поштовху. Проте, нинішня

політична криза, обумовлена нею невизначеність щодо економічного і політичного

майбутнього країни і проблеми безпеки перешкоджають цим інвестиціям. Разом з тим,

Україна переживає непрості часи, й постконфліктне відновлення має першорядне

значення – не тільки як економічна мета, а й з політичної та соціальної точки зору.

Таким чином, створення необхідних стимулів для економічного зростання в Україні

вимагає зосередження на наданні підтримки приватним інвестиціям. Зокрема,

державна підтримка інвестицій в обробну промисловість може сприяти зменшенню



34

існуючої невизначеності, створенню необхідної довіри й, таким чином, діяти як двигун

модернізації основних фондів та підвищення продуктивності.

На цьому тлі у даній стратегії пропонується створити тимчасовий інвестиційний фонд

(далі – «Український інвестиційний фонд») із метою стимулювання модернізації

основних фондів шляхом підвищення енергоефективності задля ініціювання стійкого

економічного зростання. Для того, щоб Український інвестиційний фонд працював

успішно, необхідно вирішити наступні питання:

5.1.1 Мета і мандат

Мета діяльності Українського інвестиційного фонду полягає в ініціюванні та підтриманні

інвестицій у модернізацію основних засобів із метою посилення зростання ВВП шляхом

підвищення енергоефективності. Початковий мандат Фонду повинен мати тимчасовий

характер і має бути обмежений чітким періодом, наприклад, до 2020 р.

Передбачається, що після 2020 р. діяльність Фонду продовжиться, але державні кошти

повинні бути повністю замінені приватним капіталом. Таким чином, діяльність Фонду до

2020 р. слід побудувати так, щоб надати потрібний початковий стимул достатньої сили,

після чого, коли звичайні ринки почнуть відновлюватися, цю діяльність необхідно буде

поступово згорнути.

5.1.2 Управління

Прозора і підзвітна структура управління матиме дуже велике значення для успішної

роботи Українського інвестиційного фонду. У рамках Фонду буде важливо звести до

мінімуму вплив державного контролю і пошук вигоди, щоб не надавати перевагу

певним економічним секторам або регіонам, встановлюючи для них особливо

сприятливі умови доступу до фінансування. Навпаки, діяльність Фонду повинна вестися

під незалежним і – бажано – міжнародним контролем. Необхідно навіть серйозно

розглянути питання про реєстрацію та управління Фондом з-за меж України, тому що

це поліпшить урядування і підзвітність та скоротить витрати на рефінансування.



35

5.1.3 Орієнтація

Як зазначалося вище, діяльність Фонду слід зорієнтувати на підтримання інвестицій в

усіх сферах, де підвищення енергоефективності справляє сильний вплив на економічне

зростання й де стимули найменше викривлені структурними бар’єрами для інвестицій.

По суті, це вимагає надання пріоритету конкретним секторам і напрямам інвестування,

а також визначення мінімальних критеріїв, яким повинен відповідати кожний проект.

Як продемонстровано вище, діяльність Фонду повинна зосередитися на підтриманні

інвестицій у модернізацію основних фондів у промисловості. У цій сфері інвестиції у

сучасні технології підвищують енергоефективність і спричиняють зростання ВВП.

Водночас ці можливості, як виявляється, доволі привабливі для інвесторів за

відсутності нинішньої політичної кризи, що дає підставу вважати, що життєздатність цих

проектів менш викривлена структурними бар’єрами для інвестицій. Так само показано,

що модернізація основних засобів у житловому секторі спроможна надати необхідний

поштовх, хоча й меншою мірою. Отже, початковим пріоритетом Фонду має бути

підтримання модернізації основних засобів у цих сферах.

Доречні мінімальні критерії для підтримуваних проектів повинні враховувати потенціал

енергозбереження, наприклад, вимагати як мінімум дотримання стандартів

енергоефективності Європейського Союзу.

Нарешті, слід підкреслити, що Фонд не повинен орієнтуватися виключно на

підтримання конкретних структурних груп, як-от малі та середні підприємства. Навпаки,

кошти та підтримувальні заходи повинні бути доступні для ширшого кола підприємств.

Тим не менш, слід поставити додаткову умову – встановити пороги для стовідсоткового

фінансування, щоб забезпечити орієнтацію на підприємства, більш уразливі на

депресивних кредитних ринках.

5.1.4 Інструменти

У цілому Український інвестиційний фонд повинен застосовувати спектр різних

інструментів і надавати фінансову підтримку через фінансових посередників.

Ключовими інструментами Фонду повинні бути:



36

позики фінансовим посередникам на сприятливих умовах, зі спрямуванням

кредитної діяльності на проекти, що відповідають установленим критеріям, і

передачею фінансової переваги кінцевим позичальникам;

гарантії для зниження ризиків для фінансових посередників, що, у свою чергу,

могло б поліпшити кредитування і ще більше підвищити інвестиційну активність.

Оскільки відповідальність Фонду може бути обмеженою, гарантії можна було б

надавати у співпраці з іншими відповідними установами, такими як ЄБРР, ЄІБ

або Світовий банк;

лізингові механізми для надання подальшої підтримки в модернізації основних

фондів – можливо, також у співпраці з уже існуючими фондами, якими керують

організації-донори.

Вирішальна передумова пропонованого вибору інструментів – наявність надійних

фінансових посередників, а саме комерційних банків, в Україні. Хоча банківський сектор

України перебуває у дуже депресивному стані через низку фінансових криз, що

струсонули країну в останні п’ять років, є дві основоположні причини того, чому

Український інвестиційний фонд у всіх можливих випадках повинен прагнути працювати

у партнерстві з місцевими фінансовими посередниками:

по-перше, добре функціонуючі фінансові посередники – необхідна попередня

умова для сталого розвитку місцевого бізнесу. Якщо обійти їх – тобто побудувати

власні спеціалізовані установи – то це матиме шкідливий ефект для розвитку

місцевого банківського сектора. У свою чергу це ускладнить – або навіть

унеможливить – остаточну заміну роботи Фонду звичайною ринковою діяльністю;

по-друге, інтеграція фінансових посередників у інституційну мережу діяльності

Фонду дозволяє побудувати децентралізовану мережу з різними задачами і

обов’язками, де посередники зможуть користуватися своїми конкретними знаннями

про місцеві умови.

За таких умов фінансові посередники очолюють роботу з вибору конкретних

інвестиційних проектів і оцінювання їх загальної здійсненності, тоді як головний напрям

діяльності Фонду – визначення відповідності конкретного проекту встановленим

критеріям (тобто проект повинен бути орієнтований на обробну промисловість і

відповідати потрібному стандарту енергоефективності). Крім того, відносини між

Українським інвестиційним фондом і фінансовими посередниками повинні бути такими,



37

щоб між ними не було конкуренції, щоб забезпечувалися рівні умови для всіх

фінансових посередників та кінцевих позичальників і щоб фінансовим посередникам

були надані достатні стимули для передачі фінансової переваги кінцевим

позичальникам (тобто щоб маржа перекредитування була достатньо високою).

5.1.5 Фінансування

Спочатку фінансування доведеться забезпечувати з сум, обіцяних міжнародною

спільнотою. Ключове питання тут полягає у наступному: замість того, щоб очікувати

розробки планів реалізації сторонніми організаціями, українські політики повинні

зайняти активну позицію, представивши ретельно опрацьовану Стратегію модернізації

та інвестування для України, яка включатиме, зокрема, кількісну оцінку впливу та

конкретні пропозиції щодо створення Фонду (на запропонованих тут засадах). На

додаток до прямої фінансової підтримки міжнародна спільнота може також підтримати

Фонд шляхом надання гарантій, які, у свою чергу, дозволять Фондові рефінансувати

себе на міжнародних ринках капіталу. Що стосується строків, то початкова підтримка

має надаватися здебільшого у формі прямої фінансової підтримки, а рефінансування

через гарантії може розпочатися з низьких рівнів, але з часом розширитися.

Спочатку фінансування повинно буде базуватися на обсягах і гарантіях, обіцяних

міжнародною спільнотою. На додаток до прямої фінансової підтримки міжнародна

спільнота також може підтримати Фонд наданням гарантій, які, у свою чергу, дозволять

Фонду рефінансувати себе на міжнародних ринках капіталу. Що стосується строків, то

початкова підтримка повинна надаватися переважно у формі прямої фінансової

підтримки, а з часом розпочнеться й розширюватиметься рефінансування на основі

гарантій, погашень і ринків капіталу.

У цілому всі ці заходи можуть пом’якшити недоліки на ринках капіталу, розширивши

доступ до фінансів, але їх необхідно підтримувати рішучими реформами,

спрямованими на структурні покращення, і навпаки.



38

6. Строки та обсяг фінансових ресурсів

(фінансові, матеріальні, технічні та кадрові

ресурси)

Ця Стратегія низьковуглецевого розвитку містить програму започаткування

економічного зростання на основі сприяння інвестиціям і модернізації. Основа

програми – необхідність державної підтримки приватних інвестицій; у ній висвітлено

такі питання, як мета і мандат, орієнтація всіх заходів, вибір інструментів, управління і

фінансування.

Строки виконання пропонованих заходів і політик – зокрема, період, на який потрібні

державні кошти – охоплюють проміжок часу до 2020 р. Після 2020 р., як

передбачається, діяльність фонду повністю основуватиметься на приватних коштах.

Отже, загальний вплив вищезгаданої програми стосується значно довшого періоду – до

2050 р. – що відповідає повному строку служби різних установок, фінансованих за цією

програмою.

До 2020 р., як очікується, прирісні інвестиції – тобто обсяги понад звичайні інвестиції за

ЗХД-сценарієм – будуть повністю фінансуватися з державних коштів. Припускаючи, що

інвестування почнеться у 2015 р., потрібний обсяг коштів до 2020 р. становить:

70,65 млрд. грн., або 6,4 млрд. євро7, - на заходи у промисловості (найвищий

пріоритет);

40,37 млрд. грн., або 3,6 млрд. євро, - на заходи у житловому секторі.

Як стверджується вище, Україна повинна консолідувати фінансову допомогу від

міжнародних донорів задля фінансування Українського інвестиційного фонду й

започаткування економічного зростання шляхом заохочення інвестицій у модернізацію

основних засобів.

7 Розрахункові інвестиційні витрати основані на цінах 2011 року. Відповідний курс обміну (середньорічний) за 2011 р. – 11,09 грн./євро.

Documents

Ukr lcd strategy for ua