Van1 11 - agrovisnyk.comнаді, Австралії, Бразилії вони сягають 100%, а ... зони. Захоплення розорюванням нових земель

5Вісник аграрної наукисічень 2011 р.

НайактуальнішеНайактуальнішеНайактуальнішеНайактуальнішеНайактуальніше

УДК 631.5© 2011

В.Ф. Сайко,академік НААНННЦ «Інститутземлеробства НААН»

НАУКОВІ ОСНОВИ СТІЙКОГОЗЕМЛЕРОБСТВА В УКРАЇНІ

В історичном та зонально- ео рафічномаспе тах проаналізовано світовий досвідви ористання систем стій о о землеробствадля запобі ання та подолання наслід ів діїе стремальних по одних мов на станнав олишньо о природно о середовища,рес рсно о потенціал а ропромислово овиробництва. О реслено перспе тивизапобі ання цим не ативним впливам шляхомосвоєння інноваційної системи стій о оадаптивно-ландшафтно о землеробства за мовиомпле сно о застос вання заходів оптимізаціїсоціально-е ономічної сфери.

Актуальність проблеми стійкого землероб-ства в Україні сумніву не викликає. Тривалістьїї назрівання носить еволюційний характер.Величезні земельні простори України ще в

далекому минулому зумовили екстенсивну сис-тему використання землі, ведення господар-ства, а отже, й екстенсивний тип мислення іжиття.Розширення ріллі завжди було єдиним, хоча

й згубним для майбутнього, засобом збільшен-ня виробництва продукції рослинництва. Цепризвело до виснаження землі, екологічногонавантаження на навколишнє середовище, роз-витку небувалих ерозійних процесів. Щорічнівтрати ґрунту становлять близько 600 млн т,води — 16 млрд м3, якої вистачило б на фор-мування 16 млн т зерна. Площа деградованихґрунтів щорічно зростає на 80 тис. га. Майжекожний третій гектар (30,7%) еродований, адругий — дефляційно небезпечний. Еродованіземлі в Луганській, Донецькій, Кіровоградськійі Чернівецькій областях сягають 50—65% доземлі в обробітку. В Степу із 3 га землі 2 ма-ють понижену родючість.В Україні кожний четвертий гектар землі кис-

лий, а в зоні Лісостепу і Полісся майже кожнийдругий (49,7—47,4%). Особливо великі площі(52,1—65%) кислих ґрунтів у Вінницькій, Чер-каській, Тернопільській і Хмельницькій облас-тях.Використання землі велося і ведеться з пов-

ним ігноруванням закону повернення в ґрунтпоживних речовин. Середньорічні втрати гуму-су внаслідок незбалансованого внесення і ви-носу органічної речовини та ерозії ґрунтів ста-новлять 41,77 млн т. Втрати у перерахунку ли-ше на азот еквівалентні майже 10,0 млрд м3

газу. Втрати енергії, яка міститься в органічнійречовині ґрунту і елементах живлення, у 5 разівперевищують її відновлення внесенням орга-нічних і мінеральних добрив.Це призвело до нестійкого стану галузі зем-

леробства, втрати запасу міцності сільськогогосподарства України, особливо в роки з екст-ремальними погодними катаклізмами, які про-являються все частіше і жорстокіше. Наприк-лад, посухи, вірогідність виникнення яких наКиївщині була один раз у 100 років, останнімчасом повторюються майже через кожні 10 ро-ків. Інтенсивно наступає степ на лісостеповузону України.На підтримання родючості еродованих ґрун-

тів в Україні витрачали 30% поставок азотнихі фосфорних добрив, а поставки калійних доб-рив були у 7 разів нижче потреби в них длякомпенсації втрат калію внаслідок ерозії.Втрата врожаю на слабозмитих ґрунтах ста-

новить 20%, середньозмитих — 40 і сильно-змитих — 60%. Сумарні щорічні економічнізбитки сягають 12,76 млрд грн, а втрати чис-того прибутку — 7,4 млрд грн.Урожай у полі з невеликим схилом має різ-

6 Вісник аграрної науки січень 2011 р.

НАЙАКТУАЛЬНІШЕ

ницю по пшениці в 11 ц/га, кукурудзі — 37 ц/га.Відомо, що в Україні землі в обробітку на схи-лах 3° і більше займають понад 4 млн га.За 30 років (з 1960 до розпаду Союзу у 1990)

енергетичні потужності в кінських силах збіль-шилися майже у 5 разів, споживання електро-енергії більше ніж у 10 разів, основні виробничіфонди у 7 разів, постачання мінеральних доб-рив збільшилося у 10,5 раза. Проте прирістурожаю сільськогосподарських культур не від-повідав вкладеним засобам. Валова продукціярослинництва в Україні збільшилася в 1,6 раза,продуктивність праці — в 2, а за роки незалеж-ності відбувся спад показників: валова продук-ція становила лише 75% рівня 1990 р., а вироб-ництво сільськогосподарської продукції —близько 70%.У першу чергу таке становище зумовлюєть-

ся недосконалістю систем землеробства, тех-нологій вирощування сільськогосподарськихкультур, матеріально технічним забезпеченнямгалузі.Історією землеробства з глибини віків зафік-

совано понад 30 (36) різних систем землероб-ства, які зумовлювалися їх удосконаленням узв’язку зі змінами виробничих відносин та гідро-термічних умов у період їх упровадження.Кожна наступна система землеробства ха-

рактеризувалася зростаючим енергоспоживан-ням.Останнім часом у науці і практиці з’явилося

багато термінів, в основному, зарубіжних, яки-ми визначають особливості систем землероб-ства і загалом агросфери — стабільна систе-ма, стала система, стійка, відновлювана, збе-рігаюча тощо.Щодо назв систем землеробства, то вважа-

ємо близьким і зрозумілим нам буде стійкийрозвиток, сформульований Н.Ф. Реймерсом —здатність системи розвиватися зі збереженнямсвоєї структури і функціональних особливостейза різних впливів зовнішнього середовища.Цей термін підтримує більшість учених нашоїкраїни.Науковою основою розроблення стійкої

адаптивно-ландшафтної системи землероб-ства та її освоєння будуть теоретично вивірені,які гарантують забезпечення вірних технічних,технологічних та економічних робіт для її функ-ціонування.В Україні екстенсивним шляхом землі вико-

ристовувались більше 50-ти років тому. Резер-ви землі для обробітку відсутні. У світі прийня-то резерви землекористування визначати по-казниками можливого розширення землі вобробітку до існуючих площ ріллі. В США, Ка-наді, Австралії, Бразилії вони сягають 100%, ав Україні, за заключенням експертів ООН, 0%при тому, що вже розорано 10 млн га нечор-

Наукові основи стійкогоземлеробства в Україні

ноземних ґрунтів, площі схилів, водоохороннізони.Захоплення розорюванням нових земель

призвело до того, що в 1962 р. під плуг пустилиреліктові, ніколи не оброблювані степові ета-лонні масиви заповідника «Асканія-Нова». Йогоплоща на цілинних ділянках у зоні абсолютно-го заповідного режиму зменшилася в 64,2 раза.Україна значно відстає від розвинених країн

світу. Вартість продукції з 1 га в ній у 3,8 разанижче, ніж у Великобританії, у 20 — Голландіїі у 25 разів, ніж у Швейцарії. За такої ефектив-ності використання землі нам потрібно було бмати її в обробітку, відповідно, 8,7—1,7—1,3 млн га, а не більше 32 млн га, як нині.Останнім часом землеробство України по-

терпає більше всього від природних катаклізмів— засух, злив та повеней, буревіїв та іншихекстремальних погодних умов. Ми шукаємошляхи подолання їхніх наслідків замість запо-бігання їх проявів.За заключенням експертів ООН, причиною

деградації ґрунтів, опустелювання земель єнепомірне їх розорювання, зрошення та обез-ліснення територій.Слід згадати, що більше 200 років тому по-

ловина території України була зайнята лісом,перед розпадом Союзу — 14,3%. Виснажили-ся запаси спілого лісу. Спілих деревостанівбуло усього 6%, а без Карпат — 4%.У роки незалежності відбулися масові вируб-

ки лісів та лісосмуг. Через неконтрольовані ви-рубки лісів у Карпатах нижній край насадженьпідвищився на 200 і більше метрів, унаслідокчого зросла руйнівна сила паводків.Ще 2400 років тому Геродот (490—480 рр.

— близько 425 років до н.е.) описав південьУкраїни (територія, де існувала Запорізька Січ).Тут росли великі ліси і знаменитий грецькийісторик називав її Поліссям. Пізніше, десь у 30-іроки ХVІ ст., від Каховки на південь росли ве-ликі ліси. Нині там водосховище, далі на пів-день уздовж морського узбережжя — довгі пі-щані коси, малосніжна холодна зима, жаркеліто.Ліси і луки не знають ерозії і посухи. Це клі-

матостабілізуючі фактори, які пом’якшуютьшкодочинний вплив погодних аномалій.Нині в Україні площа лісонасаджень стано-

вить 16% усієї території, або найменша в Єв-ропі, а в зоні Степу — лише 6%.Якщо у світі площа луків у 2 рази перевищує

площу ріллі, то в Україні, навпаки, площа рілліу 5 разів перевищує лукопасовищні угіддя.За даними вчених, в Україні необхідно змен-

шити площу ріллі мінімум на 10 млн га і пере-вести її у природні кормові угіддя та під заліс-нення (табл. 1). При цьому буде дещо відновленопорушене співвідношення між природними комп-


НАЙАКТУАЛЬНІШЕНаукові основи стійкогоземлеробства в Україні

лексами — площами луків, лісу, води, посівів,стабілізується екологічна рівновага в агроланд-шафтах.У США за 2 роки (1981—1983) зменшили

площу ріллі на 26,4 млн га, а нині вийшли зарозораністю на рівень 1900 р. Після 2000 р.норма виведення давно оптимізованих орнихземель з обробітку в ЄС становить 17,5% і прицьому є значні лишки зерна.Саме переведення ріллі в природні кормові

угіддя і заліснення забезпечать охорону їх ізбереження для майбутніх поколінь, викорис-тання землі в спільних інтересах галузі рослин-ництва і тваринництва (табл. 2).Цей захід вкладається в концепцію систе-

Зона Степу 25019,9 19276,4 15960,3 82,8 4859,7 11100,3 58,1

АР Крим 2694,5 1829,3 1195,2 65,3 361,9 833,3 46,0

Кіровоградська 2458,8 2057,9 1851,1 90,0 591,4 1259,7 66,1

Дніпропетровська 3192,3 2535,4 2161,5 85,3 627,0 1534,5 60,1

Запорізька 2718,5 2261,9 1993,5 88,1 576,9 1416,6 62,8

Одеська 3331,3 2572,5 2096,8 81,5 645,3 1451,5 57,5

Миколаївська 2472,7 2075,9 1753,8 84,5 540,0 1213,8 58,2

Херсонська 2831,7 1978,8 1750,8 88,7 512,6 1238,2 62,8

Донецька 2651,6 2055,2 1690,0 82,2 555,2 1134,8 54,1

Луганська 2668,5 1914,5 1467,6 76,7 449,4 1018,2 52,8

Зона Лісостепу 20291,1 14801,6 12639,7 85,4 3623,1 9016,6 61,2

Вінницька 2651,4 2051,5 1858,2 90,6 539,7 1318,5 64,7

Київська 2893,6 1782,7 1492,1 83,7 400,0 1092,1 61,5

Черкаська 2092,1 1463,8 1314,6 89,8 369,1 945,5 65,3

Полтавська 2874,5 2202,0 1862,0 84,6 538,9 1323,1 60,4

Харківська 3140,7 2428,1 1997,3 82,3 569,1 1428,2 58,3

Сумська 2383,9 1749,1 1415,7 80,9 395,3 1020,4 58,2

Хмельницька 2062,9 1579,9 1394,6 88,3 438,0 956,6 61,2

Тернопільська 1382,4 1065,1 960,8 90,2 282,5 678,2 64,0

Чернівецька 809,6 479,4 344,4 71,8 90,5 253,9 55,3

Зона Полісся 15044,0 8324,0 5742,3 69,0 1632,1 4110,2 49,7

Чернігівська 3192,5 2175,7 1570,1 72,2 485,7 1084,4 50,0

Житомирська 2980,8 1700,9 1325,1 77,9 365,5 959,6 56,6

Рівненська 2005,2 947,1 669,0 70,6 194,7 474,3 50,1

Волинська 2014,4 1085,9 696,7 64,2 200,6 496,1 45,5

Львівська 2183,1 1294,8 864,5 66,8 244,0 620,5 48,2

Івано-Франківська 1392,7 633,4 422,6 66,7 113,4 309,2 49,3

Закарпатська 1275,3 486,2 194,3 40,0 28,2 166,1 36,8

Усього по Україні 60355,0 42402,0 34342,3 81,0 10114,9 24227,4 57,5

1. Сільсь о осподарсь е ви ористання земельно о фонд У раїни, тис. а

ми зберігаючого землеробства і вирощуваннякультур.ЄС установила норму заліснення — 30%. В

Україні, навіть у Чернігівській області, не вис-тачає 300 тис. га до оптимального обліснення.Облісненість Франції становить 28% без са-

дів, виноградників, кущів, чагарників і здійсню-ються заходи з розширення площ, укритих лі-сом. У Польщі облісненість 30%, проте земліколишніх держгоспів (1 млн га) виведено підзаліснення. Угорщина при 20% залісненої те-риторії із 6 млн га землі в обробітку вивела 1,5під заліснення.Ще в 1796 р. (214 р. тому) на острові Мав-

рикій було прийнято указ, за яким визнавався

Залишаєтьсяріллі в усіхкатегоріяхгосподарств

Розораність,%

Зона, областьВсьогоземлі

у тому числісільсько-господарськіугіддя

з нихусьогоріллі

Розораність,%

Переводитьсяріллі

в природнікормові угіддяі заліснення



зв’язок вирубки лісів з локальними змінами клі-мату, що зобов’язувало власників землі збері-гати ліс не менше, ніж на 25% площ. Заборо-нялися вирубки лісів на відстані 18 км від во-доймищ.У Лос-Анджелесі (США) дозволяється зрубу-

вати деревину за умови, що замість неї будепосаджено 9.Потрібно виправити велику помилку щодо

включення в розпаювання площ, які мають бу-ти виведені з обробітку шляхом заборони їхобробляти, а використовувати за призначенням(заліснення, залуження).У більшості країн світу земля приватна, про-

те нині проводяться лісонасадження на значнихплощах. Управління цим процесом, наприклад,в Англії здійснює держава через перенесеннядотацій з інших культур на лісонасадження.Розрахунки показують, що в Україні потрібно

посадити, в першу чергу, 3794 тис. га лісо-насаджень, довести облісненість до 22,2%, ащоб вийти на рівень, близький до встановле-ного ЄС, у другу чергу, потрібно посадити ще2091 тис. га. При цьому землі, вкриті лісовоюрослинністю, становитимуть 15520,5 тис. га або25,7%. До речі, лісонасадження швидкорослихпорід деревостоїв (вільхи, верби та ін.) маютьвелике значення для пелетного опалення. При-рости деревини випереджають їх вирубки(табл. 3).

Для проведення заліснення до оптимально-го рівня в Україні потрібно розробити і прийня-ти державну програму, як це було в 1948 р.Інакше Україні загрожує процес опустелюван-ня. У Херсонській області вже розвиваєтьсябарханна пустеля на площі вигорілого лісу.Наведені заходи належать виключно до ком-

петенції держави.Для забезпечення стійкого функціонування

систем землеробства необхідно використатискриті резерви, які є в системі і не потребуютьдодаткових витрат. Перше, що залежить лишевід товаровиробників, це освоєння сівозмін —основи системи землеробства. В Євросоюзі100%, а в США 85% землі в обробітку викори-стовують у сівозмінах.За роки недосконалих реформ сівозміни в

Україні порушено, що призводить до недоборузерна.Аналіз результатів досліджень свідчить про

те, що на частку освоєної сівозміни припадає1—1,4 т/га приросту врожайності зерна озимоїпшениці і понад 1 т/га кукурудзи. Доведено, щолише в освоєній сівозміні найефективніше про-являється система удобрення, обробітку ґрун-ту, захисту від шкідників і хвороб. В освоєнійсівозміні забур’яненість зменшується більшеніж у 5 разів.В умовах економічної кризи зростає роль

розміщення посівів з урахуванням агробіологіч-

Загальний земельний фонд 60355,0 – –

Сільськогосподарські угіддя 42402,0 – –

Орні землі 24227,4 – –

Вся посівна площа 23000,0 – –

у т.ч. зернові і зернобобові 15000,0 4,5 67,75

з них пшениця озима 5000,0 5,2 26,0

жито і тритикале 1000,0 5,0 5,0

ячмінь озимий, ярий, пшениця яра 4000,0 4,0 16,0

зернобобові 2000,0 2,0 4,0

кукурудза на зерно 2500,0 6,3 15,75

круп’яні 0,5 2,0 1,0

Технічні 3500,0 – –

з них: цукрові буряки 500,0 48,0 24000,0

соняшник 2000,0 2,0 4000,0

ріпак 1000,0 3,0 3000,0

Картопля та овоче–баштанні 1200,0 – –

в т.ч. картопля 600,0 30,0 18000,0

овочі 400,0 – –

Кормові культури 3300,0 – –

з них: кукурудза на силос 1300,0 65,0 7865,0

2. Стр т ра посівних площ після стабілізації земле орист вання

тис. га Валовий збір, тис. тУрожай, т/гаВикористання землі, структура посівів



ної доцільності сільськогосподарських культурта ґрунтових і кліматичних особливостей, щозабезпечить приріст урожаю на 15—20% заоднакових витрат. Наприклад, на кислих ґрун-тах вигідніше вирощувати жито, овес, люпин,картоплю та ін., на чорноземах лісостеповоїзони — пшеницю, кукурудзу, цукрові буряки таінші культури.Освоєна сівозміна є головним біологічним

фактором виробництва продукції рослинницт-

ва. Використати цей потужний фактор під силуземлекористувачам і тільки їм.У землеробстві України відбуваються ката-

строфічні втрати енергії, зменшилося виробниц-тво і внесення гною, що зумовило випадання зкругообігу понад 300 тис. т азоту. Скороченняплощ посівів зернобобових і багаторічних бо-бових трав призвело до вилучення з кругообі-гу майже 250 тис. т азоту. На парових площахвтрати азоту сягають 240 тис. т.


АР Крим 2694,5 261,0 9,7 278,3 10,3 220,2 498,5 18,5

Кіровоградська 2458,8 107,2 4,3 162,9 6,6 289,5 452,4 18,4

Дніпропетровська 3192,3 74,3 2,3 164,2 5,2 409,8 574,0 18,0

Запорізька 2718,5 47,5 1,7 108,3 4,0 377,4 475,7 17,5

Одеська 3331,3 121,3 3,6 199,0 6,0 434,0 633,0 19,0

Миколаївська 2472,7 35,5 1,4 98,3 4,0 346,8 445,1 18,0

Херсонська 2831,7 49,9 1,8 133,5 4,7 342,2 475,7 16,8

Донецька 2651,6 110,9 4,2 189,4 7,1 340,6 530,0 20,0

Луганська 2668,5 161,3 6,0 307,2 11,5 226,4 533,6 20,0

Зона Степу 25019,9 968,9 3,9 1641,1 6,6 2986,9 4618,0 18,4

Вінницька 2651,4 280,7 10,6 355,3 13,4 318,1 673,4 26,4

Київська 2893,6 476,4 16,5 595,1 20,6 272,9 868,0 30,0

Черкаська 2092,1 248,2 11,9 322,1 15,4 238,6 560,7 26,2

Полтавська 2874,5 174,0 6,0 252,4 8,8 500,7 753,1 26,2

Харківська 3140,7 292,4 9,3 379,5 12,1 386,8 766,3 24,4

Сумська 2383,9 341,1 14,3 424,4 17,8 266,9 691,3 29,0

Хмельницька 2062,9 217,7 10,5 266,8 13,0 352,0 618,8 30,0

Тернопільська 1382,4 155,0 11,2 187,6 13,6 227,1 414,7 30,0

Чернівецька 809,6 210,1 26,0 242,0 30,0 9,0 251,0 31,0

Зона Лісостепу 20291,1 2395,6 11,8 3025,2 15,0 2572,1 5597,3 27,5

Чернігівська 3192,5 528,2 16,5 657,8 20,6 299,9 957,7 30,0

Житомирська 2980,8 866,5 29,0 996,7 33,4 – 996,7 33,4

Рівненська 2005,2 646,0 32,2 742,0 37,0 – 742,0 37,0

Волинська 2014,4 561,5 27,8 640,0 31,8 – 640,0 31,8

Львівська 2183,1 521,8 23,9 628,3 28,8 26,1 654,4 30,0

Івано-Франківська 1392,7 470,0 33,7 587,8 42,2 – 587,8 42,0

Закарпатська 1275,3 593,0 46,5 657,7 51,6 – 657,7 51,6

Зона Полісся 15044,0 4187,0 27,8 4910,3 32,6 326,0 5236,3 35,0

По Україні 60355,0 7551,5 12,5 9576,6 16,0 5885,0 15451,6 25,6

Усього з містамиКиїв і Севастополь 15520,5 25,7

3. Землі в У раїні, в риті лісовою рослинністю, тис. а

.

Оптимальна площа лісонасаджень

Зона, область

Станом на

Усьогоземель

Площа лісо-насаджень

%Площа лісо-насаджень

%%

Будевсього

Необхіднопосадити

01.01.1966 р. 01.01.2006 р.



У період найвищих урожаїв в Україні вноси-ли 1,7—2 млн т лише азоту, нині — у 10 разівменше.Отже, загальна кількість лише азоту, що ви-

лучається з кругообігу, становить 4 млн т або139 кг з 1 га землі в обробітку, що еквівалент-но 12 млн т аміачної селітри вартістю понад21 млрд грн.Наприкінці ХVІІІ ст. в Англії дві третини полів

засівали бобовими культурами. Австрійськомуагроному Й. Шубарту (1734—1787 рр.) за вве-дення чергування зернових з конюшиною при-своєно графський титул з гербом листка коню-шини.Нині в світі біологічного азоту в рік на сіль-

ськогосподарських землях накопичується 90млн т. Лише США отримують до 6 млн т біоло-гічного азоту в рік (половина накопичується вґрунті). У цій країні кожний 2-й гектар землі вобробітку зайнятий бобовою культурою. Кож-ний 3-й гектар світової площі люцерни знахо-диться в США. До того ж біологічний азот у 10разів дешевший технічного.Відбувається надмірне насичення структури

посівних площ енергетичними культурами (со-няшником, ріпаком). Вони є агресивними куль-турами щодо родючості ґрунтів, але якщо по-рівняти ефективність гектара посіву ріпаку і сої,то переваги залишаються за соєю, особливо взоні бурякосіяння, яка на 1 га залишає 91 кгазоту, що еквівалентно 546 тис. т аміачної се-літри на площі 2 млн га. Разом з вартістю пе-ревезення і внесення це перевищує 1 млрд грн,до того ж соя є хорошим попередником дляозимих.Озимий ріпак конкурує як попередник з ози-

мою пшеницею, один раз у 3 роки пошкоджу-ється низькими температурами, за сучасногоматеріально-технічного забезпечення при зби-ранні втрати врожаю сягають 40%, засмічуєплощі землі в обробітку.З огляду на вологозабезпечення (за виклю-

ченням аномальних років) клімат покращуєть-ся. За останні 20 років в Росії середньорічнасума опадів збільшилася на 15—20% (на 100—150 мм). В Україні за останні 33 роки, за дани-ми Миронівської агрометеостанції, середньо-річна сума опадів зросла на 18,5% або більшеніж на 110 мм. За останні 9 років, за данимиХмельницького інституту АПВ, середньорічнасума опадів становить 1060 мм. Активізувалосярозкладання (мінералізація) гумусу, що спри-яло зростанню врожаїв у всіх зонах України востанні роки майже на 10 ц/га без унесеннянеобхідної кількості добрив.В усіх зонах України поліпшилися умови для

ефективності використання факторів інтенсифі-кації землі в обробітку. Використання біологіч-них препаратів та хімічної меліорації спрямо-

ване на підвищення біологічної активності ґрун-тів, мінералізацію гумусу та органічної речови-ни ґрунту, забезпечення формування врожаюза рахунок виснаження і зменшення запасівгумусу, зниження природної родючості ґрунтів.Тому насичення ґрунтів органічною речови-

ною буде важливим джерелом поповнення за-пасів поживних речовин, потужним факторомпідвищення біологічної активності ґрунтів, по-ліпшення їх водно-фізичних параметрів, оскіль-ки водоутримувальна здатність органічної ре-човини у 5—10 разів більша, ніж у мінеральноїфракції ґрунту.В умовах економії пального і засобів захис-

ту рослин від бур’янів у господарствах із роз-виненим тваринництвом слід вносити напівпе-репрілий гній, а найкраще — після використан-ня його для одержання біопалива (біогазу).Зароблені у ґрунт солома і стебла кукуруд-

зи в 2—3 рази за ефективністю перевищуютьунесення гною. Наприклад, 3—4 т соломи рів-нозначні 9 т гною на 1 га. При цьому заощад-жується 90 кг/га дизельного пального, а по Ук-раїні — 1,2 млн т.Використання нетоварної продукції на доб-

риво перевищує за ефективністю більше ніжудвічі спалювання її в побутових котлах.Необхідно відновити та розширити площі

багаторічних бобових культур, адже 1,5 млн гапосіву люцерни в Україні рівнозначне внесен-ню 45 млн т гною і 1 млн т технічного азоту.Жодна сільськогосподарська культура за про-дуктивністю білка з одиниці площі не переви-щує люцерну.Фінансовий стан країни та умови вологоза-

безпеченості привертають увагу до проблемичорних парів. Оскільки за період перебуванняпід паром внаслідок мінералізації гумусу втра-чається його в середньому 2 т/га, та ще підпосівами соняшнику (після якого, в основному,розміщується парове поле) також така самакількість, то невипадково пари давно назива-ють «чумою» землеробства. Аналіз їх ролі вземлеробстві показує, що накопичення пожив-них речовин віртуальне, оскільки при цьомузменшується і виснажується гумус. До того жзначна частка азоту мігрує на глибину за межікореневої системи до 2—3 м, подальша доляякого невідома. Не підтверджується і нагрома-дженням вологи на парових площах. Дослід-ження показують, що за період парування відпочатку весняних польових робіт і до сівби ози-мих втрачається вся волога опадів за цей пе-ріод і 50 мм накопиченої за осінньо-зимовий іранньовесняний періоди.Не виправдовують себе значні кошти, ви-

трачені на догляд за парами. Вартість 1 га чор-ного пару за хімічного догляду коштує 980—1200 грн, агротехнічного — 425—460 грн, або




загальні непродуктивні витрати сягають 1—2млрд грн/рік.Ще у 80-і роки минулого сторіччя мільйони

гектарів парових площ у Канаді було заміненотак званим «сухим поливом» — унесенням доб-рив. Оскільки вміст гумусу за 60—70 років узерно-парових сівозмінах зменшився на 50—60%, то уряд Канади на програму з відтворен-ня родючості ґрунтів виділив 1,7 млрд доларів.Для підвищення стійкості систем землероб-

ства роботи з хімічної меліорації ґрунтів стаютьще актуальнішими. Стан кислотності землеко-ристування України нами наведено вище. Слідзазначити, що тенденція розширення такихплощ зростає. Ще у 80-і роки площа кислихґрунтів у Лісостепу зросла на 1,8 млн га. Заостанні 180 років кислотність атмосферної во-логи збільшилася в 100 разів. Лише Європащорічно поставляє в атмосферу 60 млн т сірча-ного ангідриду і 20 млн т окису азоту. В Україніщорічно викидається в атмосферу майже 25млн т шкідливих речовин, зокрема лише ТЕСвикидають 2 млн т сірчаного ангідриду. Відо-мо, що при рН 4—4,3 практично гинуть усі ґрун-тові організми, а на кожному гектарі, де масабактерій становить 10 т, відмирає 50% корене-вої системи рослин і опадання листя відбу-вається на місяць раніше.Майже в кожній області України є вапнякові

поклади, які слід використовувати так, як цездійснено в Прибалтійських державах і Біло-русії, де силами сільгоспхімії налагоджено ви-пуск вапнякових матеріалів з місцевих покла-дів. Витрачена 1 гривня на вапнування ґрунтівзабезпечує 2—3 грн чистого прибутку.Без унесення кальцію неможливо підвищи-

ти біологічну активність ґрунтів та окупністьдобрив. У США та Франції 1 т діючої речовинизабезпечує формування приросту врожаю у36—37 т зерна, тоді як в Україні в кращі роки— 14 т.Забезпечення стійкості систем землероб-

ства і підвищення конкурентоспроможності га-лузі землеробства потребують здійснення тех-нічного переоснащення.Енергоозброєність сільського господарства

ЄС становить 500 к.с. на 100 га посівної площі,США — 800, в Україні — 130 к.с., а потрібнохоча б 350 к.с. Необхідна середня потужністьтрактора 200 к.с., а маємо — 100, комбайна300—350 к.с. — не маємо нічого.Україна повністю залежить від імпорту ком-

байнів і на 80% — тракторів. Через зношеннятехніки на понад 70%, морально застарілі кон-струкції 50-річної давності більше 15% машинне задіяно у виробничому процесі. До того жповністю відсутнє сервісне обслуговування, азакуповується не техніка, а сервісне обслуго-вування, до жодного фермера не може виїха-

ти пересувна майстерня. Немає кваліфікованихмеханізаторів, слюсарів й іншого персоналу зремонту і налагодження складної нової техні-ки.За наявності цього в Україні можна освою-

вати сучасні новітні, високопродуктивні, висо-коточні технології, що є важливим факторомзабезпечення стійкості систем землеробствапоряд з енергозабезпеченістю. Це дало б мож-ливість підвищити продуктивність галузі вдвічі,праці — у 5 разів (від країн Західної Європи запродуктивністю праці відстаємо у 10 разів).Від нестачі та неякісної техніки втрати лише

зерна становлять в Україні понад 8 млн т що-річно.Вітчизняна сільськогосподарська техніка мен-

ше ніж наполовину відповідає міжнароднимстандартам, за надійністю і довговічністю — на31, за енергетичною ефективністю — меншеніж на третину (29%), а за сервісними показни-ками — на 28%.У ситуації, що склалася, коли ціни на зерно

зросли з 1991 р. у 4,5 раза, а на пальне і мас-тильні матеріали у 40 разів, без допомоги дер-жави ніякі стійкі системи землеробства пробле-ми в галузі не подолають.У жодній країні світу без дотацій держави

немає розвиненої галузі землеробства, яке єосновою сільськогосподарського виробництва.Щодо альтернативного землеробства, то

аналіз нових систем землеробства (біодинаміч-на, органічна та інші) в країнах Західної Євро-пи виявив, що їх упроваджують не більше 0,3—1,5% усіх фермерів. Дослідження, проведені уФРН щодо вивчення хімічної і біологічної сис-тем землеробства, засвідчили, що вони забез-печують однакову якість продукції, а кількістьїї удвічі більша при застосуванні хімічної сис-тем землеробства. Оскільки всі системи земле-робства мають право на існування, то вонизнайдуть свої ніші в галузі сільськогосподарсь-кого виробництва.Основною складовою живлення рослин при

формуванні врожаю і його якості є діюча речо-вина мінеральних добрив. При органічній сис-темі землеробства споживаються рослинамимінеральні елементи живлення, що поступаютьвід розкладання органічної речовини і гумусу.Частка добрив у формуванні врожаю становить62% і в енергозатратах перевищує 60%.Для формування необхідних обсягів конку-

рентоспроможної продукції застосування міне-ральних добрив треба довести до 8—9 млн тпоживних речовин, або до 270—330 кг на 1 гапосіву.У США використання мінеральних добрив

останнім часом зросло в 5 разів, 60% яких вно-ситься під озимі.Функціонування стійких систем землероб-



Дослідженнями обґрунтовано необхідністьз урахуванням змін клімату підвищувати кон-курентоспроможність використання землі,збереження цілісності існуючих та створен-ня нових земельних масивів на основі коопе-рації та акціонування.Невід’ємним компонентом прогресу є тех-

нічне переоснащення агропромислового ком-плексу, підвищення його енергоозброєності,освоєння сучасних високопродуктивних і висо-коточних технологій як важливих факторівзабезпечення стійкості систем землеробст-

Висновки

ва. Важливим напрямом є формування держав-ного земельного фонду з використанням йогоза призначенням, створення нових робочихмісць, опрацювання й прийняття Державноїпрограми щодо заліснення до оптимальногорівня.Для збереження екологічної рівноваги в аг-

роландшафтах необхідно відновити поруше-не співвідношення між природними комплекса-ми — площами луків, лісу, води, посівів, що за-безпечить охорону природних ресурсів та їхзбереження для майбутніх поколінь.

1. Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняяцивилизация? — К.: Наук. думка, 1997. — 404 с.

2. Бауэр Л., Вайничке Х. Забота о ландшаф-те и охрана природы. — М.: Прогресс, 1971.

3. Докучаев В.В. Наши степи прежде и теперь.— СПб., 1892.

4. Ежевский А. Сможет ли Россия стать вели-кой продовольственной державой?/А. Ежевский,Н. Краснощеков//Ежегодное аграрное обозрение.— 22 июля 2009.

5. Кравчук В.И. Украинская сельхозтехникатолько на 41% отвечает международным стан-дартам//Ежедневное аграрное обозрение. —

Бібліографія

11 августа 2009.6. Молчанов А.А. Влияние на окружающую сре-

ду. — М.: Наука, 1973. — 359 с.7. Попова О. Л. Сталий розвиток агросфери Ук-

раїни. — К.: Ін-т економіки та прогнозування НААНУкраїни, 2009. — 352 с.

8. Реймерс Н.Ф. Экология (теории, законы, пра-вила, принципы и гипотезы). — М.: Россия моло-дая, 1994. — С. 94—96.

9. Сайко В.Ф. Землеробство на шляху до рин-ку. — К., 1997. — С. 48.

10. Стейнифорт А.Р. Солома злаковых куль-тур. — М.: Колос, 1983. — С. 190.

ства неможливе без забезпечення захисту рос-лин від шкідників і хвороб, хімічної і водної ме-ліорації ґрунтів, освоєння новітніх технологійобробітку ґрунтів, в цілому новітніх технологійформування конкурентоспроможної продукціїсільськогосподарських культур. Жодний нау-ковий результат не слугує суспільству без вті-лення його в технологію. У нинішнє сторіччя,сторіччя технологій, підвищити ефективність істійкість систем землеробства можна за допо-могою інтенсифікації технологій вирощуваннясільськогосподарських культур.Новітні технології забезпечують скорочення

розриву між потенційною і реальною продук-тивністю рослин, підвищують вихід необхідноїлюдині продукції (зерна, олії, цукру та ін.) іззагального врожаю шляхом впливу на продук-

ційний процес посівів відомими нам агротехніч-ними заходами, що застосовуються на основірезультатів морфофізіологічного аналізу роз-витку елементів продуктивності рослин. Ре-зультати біологічного контролю за продуктив-ністю рослин дають змогу не лише регулюва-ти процес формування врожаю і максимальнореалізовувати всі затрати з урахуванням навко-лишнього середовища і підтримки рівновагиекосистем на орних землях, а й зберігати наналежному рівні і поліпшувати родючість ґрун-тів у найближчі роки й у перспективі.Найбільш цінним ресурсом у галузі стійкого

землеробства, що належить суспільству, є люд-ський інтелект, а основним фактором розвиткунауково-технічного прогресу у цій галузі є знан-ня людей, їхня здатність створювати багатство.


Населення Землі прогресивно зростає. Як-що в 1960 р. нас було 3 млрд, то наприкінці2010 р. — близько 7 млрд. Майже за 40 років(з 1960 по 1999 р.) населення подвоїлось. І хочостаннім часом спостерігається уповільненнятемпів його росту, на 2050 р. можна очікувати9,2 млрд.Для забезпечення зростаючої кількості лю-

дей продовольством, потрібно збільшити йоговиробництво. За останні півстоліття відбулись2 «зелені революції», завдяки яким у світі збіль-шилась урожайність рослин і валові збори зер-на. У 1970 р. відомому вченому і селекціонеруНорману Борлаугу, який брав активну участь устворенні короткостеблових високоврожайнихсортів злаків за методами класичної генетики,було вручено Нобелівську премію Миру «Завклад у вирішення продовольчої проблеми» і,особливо, за здійснення «зеленої революції».Друга «зелена революція» не має одного ав-тора, а є результатом і продуктом розвиткуДНК-технологій і культури in vitro, які станов-лять сучасну біотехнологію. Впровадження до-сягнень генетики і генної інженерії вивели нановий рівень й істотно підвищили ефективністьрослинництва. Сучасні сорти в 2—3 рази про-дуктивніші, ніж сільськогосподарські рослини50—60-х років минулого століття.Сорту властива унікальна комбінація алелів

генів, завдяки якій він відрізняється від інших.Створення нових сортів за традиційною селек-цією здійснюється під час гібридизації 2-х гено-типів (сортів). У розщеплюючій популяції хро-мосоми рекомбінують, обмінюються фрагмен-тами ДНК, що містять сотні і тисячі генів,унаслідок чого створюються нові комбінаціїгенів (алелів). Особливістю класичної селекціїрослин, заснованої на гібридизації та доборі, єімовірнісний характер пошуку необхідних ре-комбінантів — рослин із новими комбінаціямигенів. Селекціонер не може знати, на якій ді-лянці, яка рослина з даного різноманіття задо-вольнить його вимоги і уявлення щодо родона-чальника сорту. Аналізуючи експериментальновикликане різноманіття рослин, популяцію ре-комбінантів, він розв’язує складну проблемудобору нових генних комбінацій у генотипі.З огляду на це практикуються великі мас-

штаби схрещувань, значні витрати на аналіз

УДК 575.113; 633.1© 2011

Ю.М. Сиволап,академік НААНПівденнийбіотехнологічний центрв рослинництві НААН

СУЧАСНА БІОТЕХНОЛОГІЯВ РОСЛИННИЦТВІ УКРАЇНИ

Висвітлено роль с часних біотехноло ійвдос оналенні рослинництва, наведено

розроб и вітчизняних біотехноло ів і об оворенопроблеми впровадження їх пра ти .


селекційних зразків. Оскільки формотворчийпроцес займає певний період і для отриманняконстантних форм потрібна низка поколінь, тодля створення сорту у самозапилювачів необ-хідно 12—15 років. За цей час можуть з’явити-ся нові раси патогенів, до яких у генотипі но-вого сорту немає генів стійкості. Оскільки підчас схрещування відбувається обмін великоюкількістю генів, то передача окремо одного абокількох генів є складною проблемою. Введен-ня агрономічно важливих генів із віддаленихвидів обмежено видовим бар’єром несуміснос-ті. В останні десятиліття віддалена гібридиза-ція досягла значних успіхів, створено новий видзлаків, запозичено з «дикунів» гени стійкості дохвороб, високої якості зерна, цитоплазматичноїчоловічої стерильності та ін. Для докорінногорозв’язання багатьох проблем селекції та вдос-коналення селекційного процесу відкрилисьвеликі можливості молекулярної генетики, зо-крема ДНК-технології. Паралельно з класичноюселекцією поширилось поліпшення рослин ме-тодами генної інженерії, які дають змогу ввес-ти один або кілька генів і до того джерелом цихгенів можуть бути віддалені види. Завдяки до-слідженням молекулярних генетиків став ві-домий так званий «горизонтальний» переносгенів між віддаленими видами. У геномі люди-ни знайдено послідовності ДНК вірусів, у геномірослин детектовано бактеріальні гени. Принци-пи «горизонтального» перенесення генів покла-дено в основу методів генної інженерії. Тобтометоди генної інженерії базуються на природ-них механізмах обміну генетичною інформа-цією. За бажанням експериментатора можнаконструювати генотип рослини із заданими оз-наками. Як скульптор відсікає все зайве і зали-шає один варіант, так і генний інженер поліп-шує рослину одним геном, однією ознакою, ане добирає з десятків тисяч рослин одну зі спо-лученням тисяч генів, де може знайтись і по-трібний. А цей ген, за яким поліпшується рос-лина, зчеплений з іншими, від яких, можливо,треба позбутись. Тому створення сорту і потре-бує огляду великої кількості рослин. Традицій-на селекція далеко не вичерпала себе, в тойже час генна інженерія може значно підвищи-ти її ефективність. З одного боку, велика кіль-кість комбінацій схрещувань і аналіз масиву


НАЙАКТУАЛЬНІШЕСучасна біотехнологіяв рослинництві України

різних рослин дає можливість знайти таке спо-лучення генів або їх алелів, яке може створи-ти видатний за своїми властивостями генотип.З другого боку, у вік Інтернету та нанотехно-логій традиційна ймовірнісна, довготерміноваселекція може бути істотно вдосконалена су-часними біотехнологіями. Перший приклад —це створення генномодифікованих рослин(ГМР), яким надано 1 або 2 агрономічно важ-ливих гени з видів, які не схрещуються з рос-линами. Не одна технологія за історію людстване мала такого швидкого поширення своєї про-дукції, як біотехнологія створення ГМР.Модифіковані гени в рослинах нічим істот-

но не відрізняються від тих, які ми споживає-мо з їжею. Людина існує в світі чужорідних ДНКі поява в клітинах рослин нових генів істотноне змінить ситуацію. Значна частина антибіо-технологічної кампанії в Європі має фінансовупідставу. Біотехнологічні компанії почали витіс-няти з світового ринку традиційних виробниківнасіння та хімічних засобів захисту рослин відшкідників. Тому проти генетично модифікова-них рослин організовано потужно фінансованукампанію. У популярній літературі людей ляка-ють тяжкими наслідками при вживанні продук-тів генетично модифікованих рослин. Супро-тивники генетичної трансформації рослин про-рокують непередбачуваний вплив трансгена наметаболізм самої рослини: новий ген із відда-леного в генетичному плані виду начебто можевикликати порушення роботи інших генів, що,за їхньою думкою, може призвести до синтезутоксинів або речовин з онкогенним ефектом.Проте цього не трапляється ні за внутрішньо-видової, ні віддаленої гібридизації і немає під-став очікувати при введенні нових генів шля-хом генної інженерії. Багато сортів рослинотримано внаслідок експериментального мута-генезу. Рослини обробляють супермутагенами,які є канцерогенами і призводять до значнихзмін геному. І ніхто не каже, що такі сорти мо-жуть бути шкідливими для здоров’я людини, агенетично модифіковані рослини, в геномі якихзроблені хірургічно мізерні зміни, виставляють-ся як загроза людству.Стійкість рослин до гербіцидів досягається

перенесенням до рослин із ґрунтової бактеріїAgrobacterium tumefaciens гена, що кодує фер-мент, зумовлюючий стійкість до дії гербіциду.Стійкість трансгенного сорту до певного гербі-циду (гліфосату та глюфозінату) дає змогу об-прискувати культури цим гербіцидом, знищу-ючи бур’яни без шкоди для культурної росли-ни. Використання стійких до гербіцидів рослинсприяє зменшенню трудових витрат і здешев-ленню продукції.Стійкість ГMР до комах-шкідників зумовле-

на геном, що викликає вироблення інсектицид-

ного токсину (такого, як токсин Bt із бактеріїBacillus thuringiensis). Найбільших успіхів устворенні Bt-сортів вдалося досягти на кар-топлі, кукурудзі та бавовнику. Істотно зменши-лось використання інсектицидів хімічної приро-ди, підвищився врожай за рахунок зменшеннязбитку, що завдавали шкідники.ГМР поширюються по всьому світу, зокрема

в Україні. Парадоксальна ситуація, коли в Ук-раїні ГМР, по суті, не заборонені, але не ре-єструються, сприяла нелегальному розповсюд-женню генетично модифікованої (ГМ) сої, ріпа-ку та кукурудзи. І хоч ГМР проходять детальнівипробування і є більш якісними, ніж їхні ана-логи, є потреба контролю за їх поширенням.По-перше, слід витримувати просторову ізоля-цію між ГМ і звичайними рослинами для збе-реження немодифікованих рослин. По-друге,треба запобігти вивільненню генних конструкційу дику природу. ГМ ріпак має дикого сородичасвиріпу, з яким може схрещуватись. Отриман-ня супербур’янів, стійких до гербіцидів, можемати негативні наслідки. Крім того, використан-ня у селекційних установах закордонних неідентифікованих сортів на вміст ГМ генетичнихджерел може призвести до створення вітчизня-них сортів, що містять чужий інтелектуальнийпродукт — генні конструкції. Після розпаду Ра-дянського Союзу дослідження в галузі генноїінженерії рослин в Україні практично не підтри-муються державними органами і це істотно об-межує можливості селекції. Вітчизняним сор-там буде важко конкурувати з наукомісткимизакордонними сортами, в створенні яких засто-совано генно-інженерні біотехнології.Другим напрямом ДНК-технологій у рослин-

ництві є молекулярні, або геномні маркери, ви-користання яких дає щорічний прибуток мільяр-ди доларів у рослинництві розвинених країн. УПівденному біотехнологічному центрі в рослин-ництві (ПБЦ) вперше у СНД розроблено систе-му молекулярних маркерів на основі полімераз-ної ланцюгової реакції для використання у ге-нетико-селекційних дослідженнях. Визначеннямолекулярно-генетичного поліморфізму заданими ПЛР-аналізу впроваджено у ряді інсти-тутів НААН. Стало можливим ефективніше роз-в’язання проблем генетики, селекції та насін-ництва, скорочення об’ємів селекції, зосеред-ження уваги на рослинах, що несуть потрібнімарковані гени. За допомогою мікросателітнихмаркерів визначається генетична одноманіт-ність, типовість сортів і ліній, гібридів. Середпроблем, що ефективно розв’язують з викорис-танням молекулярних маркерів, є ідентифіка-ція та реєстрація сортів сільськогосподарськихрослин. У ПБЦ розроблено принципи і методо-логію ДНК-паспортизації сортів найважливішихвидів рослин. Створений та поповнюється банк


НАЙАКТУАЛЬНІШЕСучасна біотехнологіяв рослинництві України

даних ДНК-типування сортів пшениці, ячменю,кукурудзи, сорго, соняшнику, хмелю. За наяв-ності даних банку ДНК-типування спрощуєтьсявизначення новизни сорту та скорочується тер-мін дослідження новизни з 2—3 років до 1,5—2 міс. Розподільча здатність визначення новиз-ни за молекулярними маркерами набагато ви-ща, ніж традиційний морфологічний аналіз.Рекомендовано попередню оцінку шляхом ти-пування ДНК рослин — кандидатів у сорти довключення в сортовипробування. Водночас заДНК-аналізом виявляють особливості структу-ри сорту, його генотиповий склад, генетичнучистоту та ін. ПБЦ пропонує Держслужбі з охо-рони прав на сорти рослин використовуватиДНК-типування сортів рослин, що реєструють-ся в Україні. ДНК-паспортизація є сучаснимефективним засобом охорони прав на сортирослин. Визначення належності насіння абопосівів певному сорту здійснюється за кількаднів і є надійним інструментом боротьби з не-легальним використанням насіннєвого матері-алу селекційних установ.Розроблено ДНК-технологію визначення ге-

нетичної чистоти і типовості сортів, ліній, гіб-ридів, що може бути використана для харак-теристики насіння. Випробовується методикавизначення типовості та стерильності-фертиль-ності кукурудзи, яка може повністю замінитиґрунт-контроль. Заміна ґрунт-контролю на ДНК-контроль стане ще одним упровадженням ре-сурсоощадних ДНК-технологій у практику рос-линництва України.Під час обговорення результативності біо-

технології прийнято більше посилатись на до-свід розвинених західних країн. Водночас в

інститутах НААН є розробки, варті уваги. Так,у Селекційно-генетичному інституті — Національ-ному центрі насіннєзнавства і сортовивчення(СГІ) створено з використанням маркуваннялокусів кількісних ознак гібрид кукурудзи Діалог.Видатний селекціонер академік М.А. Литвинен-ко використав лінії дигаплоїдного походження,зроблені біотехнологами, у гібридизації з місце-вими сортами і створив низку сортів пшениці зунікальним поєднанням ультраскоростиглості,високої продуктивності та зимостійкості. У ПБЦстворено маркери генів, що кодують важливіагрономічні ознаки пшениці, ячменю, кукуруд-зи, соняшнику. ДНК-технології впроваджено,крім ПБЦ, у СГІ, Інституті цукрових буряків,Національному інституті винограду і вина «Ма-гарач», ННЦ «Інститут виноградарства і вино-робства ім. В.Є. Таїрова», Інституті садівницт-ва, Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва таін. Проте масштаби впровадження далекі відпотрібних. Використання молекулярних мар-керів дає змогу визначити рослини, що несутьпотрібні гени або алелі генів, і скоротити об’ємиселекційних посівів. Для ДНК-скринінгу попу-ляції, що розщеплюється, необхідно провестиПЛР-аналіз достатньо великої вибірки рослин,що потребує певних витрат. Завдяки скорочен-ню масштабів схрещувань у наступних поко-ліннях і зосередженню уваги на добраних рос-линах зростає ефективність селекційного про-цесу. Однак для ДНК-типування рослин уселекційних масштабах коштів немає ні в ПБЦ,ні в селекційних установах. Розроблені й апро-бовані системи маркерів чекають на інвестиційу сучасні біотехнології для модернізації селекціїрослин.

За останні роки традиційна селекція зба-гатилась завдяки досягненням генетики і су-часної біотехнології. Відбулися дві «зеленіреволюції», які створили нові покоління ви-сокопродуктивних стійких до біотичних і абіо-тичних стресів сортів. Постійно поширю-ються площі під біотехнологічними рослина-ми. Подальше вдосконалення рослинництвапов’язане з сучасними біотехнологіями, впро-вадженням генно-інженерних технологій, мо-лекулярних маркерів і культури in vitro. ВНААН розроблено й апробовано сучасні біо-

Висновки

технології, створено нові сорти і гібриди ку-курудзи. Запропоновано системи маркерів дляідентифікації та реєстрації сортів рослин,підвищення ефективності добору в ранішніхпоколіннях селекційного процесу. Однак широ-ке впровадження біотехнологій стримуєтьсявідсутністю фінансованих, спільних з селек-ціонерами, програм. Назріла потреба ство-рення Державної комплексної програми з роз-робки і впровадження сучасних біотехнологійу рослинництво для поєднання досягнень мо-лекулярної генетики і потреб селекції.


Землеробство,Землеробство,Землеробство,Землеробство,Землеробство,ґґґґґрунтознавство,рунтознавство,рунтознавство,рунтознавство,рунтознавство,агрохіміяагрохіміяагрохіміяагрохіміяагрохімія

УДК 631.851.861.878.879.

© 2011

Б.С. Носко,академік НААН

В.І. Бабинін,А.О. Христенко,кандидати сільсько-господарських наук

В.П. Максимова,Л.І. Овдієнко,В.С. Шаповалова,О.В. КарацюбаНаціональнийнауковий центр «Інститутґрунтознавства та агрохіміїімені О.Н. Соколовського»

ЕФЕКТИВНІ СПОСОБИЗАСТОСУВАННЯ МЕЛЕНИХФОСФОРИТІВ

Досліджено вплив способів ви ористаннямелених фосфоритів на врожайністьсільсь о осподарсь их льт р та по азни иродючості чорнозем типово оваж ос лин ово о. Установлено, що найбільшвисо прод тивність лан и сівозмінизабезпеч є запасне внесення фосфоритно оборошна на фоні ряд ово о застос ваннярозчинних форм фосфор .

Ефективне застосування мелених фосфо-ритів вітчизняних родовищ дає змогу істотнополіпшити баланс фосфору в землеробстві,але широке використання цих добрив значноюмірою обмежується їхньою низькою розчин-ністю. Тому необхідною умовою ефективногозастосування важкорозчинних добрив маютьбути такі прийоми та способи, що сприяютьпідвищенню доступності фосфору цих добриврослинам.У різних країнах поширюються дослідження

у цьому напрямі. Значний інтерес представля-ють експерименти з вивчення впливу кислот-ності ґрунтів та терміну післядії на ефектив-ність різних форм фосфорних добрив, у томучислі фосфоритного борошна [1—3]. Досліджу-вали ефективність такого сумісного внесеннясуперфосфату та фосфоритів [4, 5].Але попри проведені значні дослідження

проблему не можна вважати вирішеною. Пошукраціональних способів застосування важкороз-чинних добрив залишається актуальним.Методика досліджень. Об’єктами дослід-

жень є мелені ізюмські фосфорити (Малокоми-шуваське родовище). Дослідження проведені вумовах польового (Коротичанське дослідне по-ле) та вегетаційного дослідів на чорноземі ти-

повому важкосуглинковому на лесі з такою ха-рактеристикою орного шару: гранулометричнийсклад — важкосуглинковий (сума часток розмі-ром менше 0,01 мм — 51%) на лесі з умістомв орному шарі гумусу 3,8%; загального азоту —0,22%; валового фосфору — 0,12, калію —2,05%. Кількість рухомих форм поживних речо-вин: мінерального азоту — 0,9 мг/100 г; фосфо-ру — 1,8 мг/100 г ґрунту за Олсеном, 0,04 мг/л— за Карпінським-Зам’ятіною; сума увібранихоснов — 29,7 мг⋅екв/100 г ґрунту (з них кальцій— 18,9; магній — 4,6); рН сольової витяжки — 5.Застосовували фосфоритне борошно щоро-

ку (60 кг д.р./га) і в запас (240 кг д.р./га) на фоніщорічного внесення азотного та калійного доб-рив (по 90 кг д.р./га) під зяблеву оранку. Супер-фосфат у дозі 15 кг д.р./га (варіанти 3, 8) вне-сено при сівбі.Сільськогосподарські культури вирощували

за загальноприйнятими для лісостепової зонитехнологіями. Ґрунт для вегетаційного дослі-ду відібрано з відповідних варіантів польовогодосліду. Схеми дослідів наведено в таблицяхз результатами аналізів.Результати досліджень. Прийнято вважа-

ти, що інтенсивність процесів, які відбувають-ся унаслідок унесення однакової кількості фос-


ЗЕМЛЕРОБСТВО,ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ

форних добрив у ґрунт, істотно залежить відодноразового їх унесення, чи за кілька прийомів.У наших дослідах зміни фосфатного режи-

му в ґрунті, які відбулися унаслідок різних спо-собів застосування фосфорних добрив, харак-теризуються неоднаковою спрямованістю. Уваріанті без добрив (контроль) і на фоні N90К90змін не відбулося. У варіанті із запасним уне-сенням суперфосфату (фон+Рс240) у перші 2роки, як передбачалось, був найвищий фос-фатний рівень, який повільно знижувався, і на3-й рік наблизився до рівня у варіанті із запас-ним унесенням меленого фосфориту. Тобто на3-й рік варіанти із запасним застосуванням во-дорозчинних і важкорозчинних добрив зрівня-лися за впливом на фосфатний стан чорноземутипового. Результати визначення умісту рухо-мого фосфору за методами Олсена і Карпін-ського-Зам’ятіної можуть свідчити й про поліп-шення фосфатного режиму при систематично-му використанні фосфоритного борошна, алерівень умісту фосфору вищий у варіантах іззапасним унесенням фосфоритного борошна.Спостерігався ефект додаткового внесення су-перфосфату в дозі 15 кг д.р./га (табл. 1, рис. 1).Оскільки дослідження з вивчення впливу фос-

форитного борошна на показники родючостічорнозему типового проводили на фоні щоріч-ного внесення азотного та калійного добрив,було встановлено зміни в азотному живленнірослин кукурудзи, бо істотно збільшувавсяуміст мінерального азоту в ґрунті.Аналіз рослинних зразків кукурудзи у фазі

молочно-воскової стиглості показав, що нако-пичення нітратів у зеленій масі кукурудзи зале-жить від збалансованості живлення. Так, у ва-ріанті N90К90 (фон) відзначено максимальнукількість нітратів, і навіть у варіанті фон+Рс15цей показник також істотно відрізнявся від по-казника у варіантах з унесенням фосфорнихдобрив, де фосфатне живлення повною міроюзадовольняє потреби кукурудзи (табл. 2).

Ефективні способизастосування мелених фосфоритів

Контроль 1,1 1,6 1,6N90K90 — фон 1,1 1,6 1,6Фон + Рс15 1,2 1,8 1,8Фон + Рс60 (щороку) 2,1 2,5 2,4Фон + Рс240 4,0 3,2 3,0Фон + Рф60 (щороку) 1,4 2,4 2,4Фон + Рф240 1,7 2,6 2,8Фон + Рф240+Рс15 1,7 2,7 2,9 НІР 0,95 , мг/100 г ґрунту 0,11 0,14 0,27Р, % 2,2 3,3 4,2

1. Динамі а вміст р хомо о фосфор за Олсеном ґр нті залежно від форм фосфорнихдобрив та способ їх несення (чорнозем типовий, польовий дослід)

РікВаріант

Уміст Р2О5 , мг/100 г ґрунту

200920082007

Рис. 1. Динамі а вміст р хомо о фосфор(за Карпінсь им-Зам’ятіною) У чорноземі ти-повом важ ос лин овом залежно від спо-собів ви ористання мелених фосфоритів:— 2007; — 2008; — 2009 рр.

Варіант

Уміст рухомого

фосфору,

мг/л

За розрахунком балансу поживних речовинвинос азоту та калію був більшим у варіантахз вищою забезпеченістю рухомим фосфором.Тому в цих варіантах кількість нітратного азо-ту значно нижча, ніж у тих, де фосфатне забез-печення обмежене. У варіанті фон+Рф240+Рс15сформувався оптимальний режим живленнякукурудзи — азот і калій було використано вмаксимальній кількості (262 і 215 к/га відповід-но), що урівноважує надходження з виносом(табл. 3).Слід відзначити, що застосування мелених

фосфоритів завдяки високому вмісту кальціюзмінює кислотно-лужний баланс ґрунтовогорозчину у бік підлуговування. Стримуючи під-кислюючу дію азотно-калійних добрив, унесен-ня фосфоритів створює більш комфортні умо-ви для росту та розвитку рослин (табл. 4).Згідно з одержаними даними застосування

мелених фосфоритів, особливо в поєднанні з




припосівним унесенням водорозчинного добри-ва, позитивно впливає на основні агрохімічніпоказники ґрунту. В умовах вегетаційного дос-ліду на чорноземі типовому важкосуглинково-му застосування меленого фосфориту Малоко-мишуваського родовища на азотно-калійному

фоні сприяло істотному підвищенню урожаюзеленої маси кукурудзи. Запасне внесення доб-рив (варіант 4) було ефективнішим, ніж систе-матичне (варіант 3). Додаткове внесення су-перфосфату в дозі, еквівалентній 30 кг/га д.р.,у варіанті запасного застосування фосфориту

Контроль – – – 119 29 100 –119 –29 –100N90К90 — фон 270 – 270 169 35 138 +101 –35 +132Фон+Рс15 270 45 270 189 37 152 +81 +8 +118Фон+Рс60 (щороку) 270 180 270 228 45 171 +42 +135 +99Фон+Рс240 270 240 270 247 62 197 +23 +178 +73Фон+Рф60 (щороку) 270 180 270 242 51 187 +28 +129 +83Фон+Рф240 270 240 270 240 54 173 +30 +186 +87Фон+Рф240 + Рс15 270 285 270 262 59 215 +8 +226 +44

3. Вплив видів добрив та способів їх несення на баланс поживних речовин лан и сівозмінина чорноземі типовом важ ос лин овом

Варіант кг/га

Унесено поживних речовин Винесено поживних речовин Баланс поживних речовин

К2ОР2О5NК2ОР2О5N К2ОР2О5N

(варіант 6) збільшувало врожай зеленої масина 9,9 г/посудину (НІР0,95=3,7 г/посудину), абона 31% порівняно з варіантом запасного вне-сення без суперфосфату (варіант 4) (рис. 2).Фосфоритне борошно має тривалу післядію,

тобто здатне істотно підвищувати врожаї куль-тур упродовж кількох років після внесення.Величини продуктивності культур, вирощу-

ваних в умовах польового досліду на чорноземітиповому важкосуглинковому, переконливо під-тверджують, що фосфоритне борошно (з фос-фориту Малокомишуваського родовища) якмісцеве добриво в умовах лісостепової зони заефективністю не поступається суперфосфату.Дія та післядія фосфориту протягом 3-х роківсприяла істотному зростанню продуктивностіланки сівозміни: вико-овес — пшениця озима— кукурудза на зелений корм. Різниця між ве-

Контроль 4,9 4,9 4,9N90K90 — фон 4,8 4,7 4,7Фон+Рс15 4,9 4,8 4,6Фон+Рс60 (щороку) 4,8 4,8 4,7Фон+Рс240 4,9 4,7 4,7Фон+Рф60 (щороку) 4,9 4,9 4,9Фон + Рф240 4,8 4,9 4,9Фон + Рф240+Рс15 5,0 5,0 5,0

4. Вплив мелених фосфоритів на ислотністьчорнозем типово о важ ос лин ово о (по-льовий дослід)

рНKCl

2007 2008 2009

РікВаріант

Контроль 4,93 0,37 5,30 28,7N90К90 — фон 10,29 0,44 10,73 95,5Фон + Рс15 9,64 0,48 10,12 72,3Фон + Рс60 (щороку) 8,37 0,42 8,79 44,0Фон + Рс240 8,07 0,37 8,44 46,9Фон + Рф60 (щороку) 9,17 0,52 9,69 46,2Фон + Рф240 9,12 0,45 9,57 45,1Фон + Рф240 + Рс15 8,92 0,40 9,32 43,0 НІР0,95, мг/кг 1,2 0,05 – 7,0Р, % 4,3 4,0 – 4,6

2. Вплив фосфорних добрив на вміст мінерально о азот в ґр нті та нітратів зеленій масір дзи. Чорнозем типовий важ ос лин овий (дослідне осподарство «Коротичансь е дос-

лідне поле»)

ВаріантУміст NO3 урослинах, мг/кгсирої маси

Уміст нітратного та амонійного азоту в ґрунті, мг/кг ґрунту

Сума N—NО3+N—NН4N—NН4N—NО3



Ефективними способами застосування ме-лених малокомишуваських фосфоритів, які по-зитивно впливають на показники родючостіґрунту та забезпечують високу продуктив-ність сільськогосподарських культур, є вне-сення цих добрив у запас на 3—4 роки, особ-

Висновки

ливо з додатковим припосівним унесенням Р15у вигляді водорозчинних добрив. Широке вико-ристання мелених фосфоритів Ізюмської гру-пи родовищ значною мірою може вирішитипроблему забезпечення землеробства Харків-ської області фосфорними добривами.

1. Безуглая Ю.М., Кожемячко Ж.В., Рябини-на Т.Е. Эффективностть форм фосфорных удоб-рений в многолетнем опыте//Агрохимия. — 1984.— № 1. — С. 17—23.

2. Белоцветова О.Ю., Шильников И.А., Кирпич-ников Н.А. Влияние фосфорных удобрений раз-личной степени растворимости и известкования накачество растительной продукции (по итогам дли-тельного полевого опыта)//Агрохимия. — 2000. —№ 5. — С. 41—46.


3. Гырбучев И. Регулирование фосфатного ре-жима в основных почвах Болгарии. — М.: Колос,1981. — С. 105.

4. Сдобникова О.В. Фосфорные удобренияи урожай. — М.: Агропромиздат, 1985. —С. 85—91.

5. Mishra B., Childyal B.P. Fertilizing value ofMussoorie rock phosphate for P suply to wheat asshown by greenhouse tests//Pantnagar I. Res. —1977. — 2, № 2. — P. 161—164.

личинами продуктивності при запасному та си-стематичному застосуванні фосфоритного бо-рошна становила 13,5 ц к.од./га. Максимальнийприріст кормових одиниць до фону (61,9 ц/га)одержано у варіанті поєднання запасного вне-сення фосфориту з використанням водороз-чинної форми фосфору (Рф240+Рс15), тобто за-стосування при сівбі суперфосфату в дозі 15 кгд.р. поліпшувало фосфатне живлення рослині сприяло підвищенню урожаю на 9,7 ц к.од./га(рис. 3).Надходження та витрати поживних речовин

за 3-річний період у ланці сівозміни свідчатьпро позитивний баланс у всіх варіантах з уне-сенням добрив. Трьома культурами, вирощува-ними за цей час, винесено фосфору від 29 кг/гана контролі до 45—62 кг/га у варіантах з фос-форними добривами, азоту та калію викорис-тано в 4—5 разів більше. Помітної різниці увеличинах виносу при запасному та система-тичному застосуванні немає. Додаткове вне-сення Рс15 зумовило більш інтенсивне викори-стання фосфору, азоту та калію рослинами(табл. 3).

Рис. 2. Вплив способів застос вання фос-форних добрив на приріст рожаю зеленоїмаси р дзи


Приріст урожаю

, г/посудину

Р2О5

N30K30 — фон

Фон+Рс30

Фон+Рф60+

Рф60+Рф60+

Рс30

Фон+Рф240+

Рс30

Фон+Рф240 (

запас)

Фон+Рф60+

Рф60+Рф60

Рис. 3. Прод тивність лан и сівозміни (за 3ро и) залежно від вид фосфорних добрив іспособ їх застос вання на чорноземі типо-вом важ ос лин овом

Приріст до

фону

(N9

0К

90)

, ц

/га

к.од

.

Варіант

Рс15 (щороку)

Рс60+Рс60+

Рс60

Рс240 (у запас)

Рф60+Рф60+

Рф60

Рф240 (у запас)

Рс240 (у запас

)+Рс15

(щороку

)


ЗЕМЛЕРОБСТВО, ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ

УДК 631(445.4 +416.2)© 2011

С.В. Канівець,кандидат сільсько-господарських наукХарківський проектно-технологічний центр«Облдержродючість»

МОБІЛІЗАЦІЯ ФОСФАТІВВ ОГЛЕЄНИХ ГОРИЗОНТАХЧОРНОЗЕМНИХ ҐРУНТІВ ОПІЛЛЯ

По азано, що в либо их о леєних оризонтахчорноземів вил жених відб вається а тивнамобілізація фосфатів під дією відновни ів нафосфат заліза. Уміст р хомо о аліюзалишається стабільним. В мовах промивно оводно о режим в ґр нтах опілля спостері аєтьсяпост повий р х фосфатів низ по профілюґр нтів.

Мобілізація фосфатів у ґрунтах відбуваєть-ся у процесі життєдіяльності мікроорганізмів ваеробних умовах. Хоча ґрунт є дискретною сис-темою, у ньому мають місце й мікрозони з від-новними явищами, зокрема навколо бактері-альної колонії, й навіть облігатні анаероби.Мікроорганізми ферментативним шляхом і в

процесі окиснення розкладають органічні спо-луки фосфатів індивідуальної природи — нук-леїнові кислоти, фосфоліпіди, цукрофосфати,фосфопротеїни та гумус і в процесі споживан-ня різних органічних речовин кислими й луж-ними продуктами виділення, у тому числі від-новниками, руйнують і розчиняють мінеральніфосфати — фосфати апатитової природи,фосфорити, водонерозчинні фосфати кальцію,заліза, алюмінію. Унаслідок чого в ґрунтах міс-титься певна кількість доступного рослинамрухомого фосфору — гідрогенного аніону фос-форної кислоти. Біохімізм цих явищ і заходи зполіпшення фосфорного живлення сільськогос-подарських культур детально розглянуто авто-рами [3, 4]. При розкладі органічної речовинизалишок фосфорної кислоти, що міститься у їїскладі, не лише звільняється, а й мобілізуєть-ся з ґрунтових резервів [5].Валовий уміст фосфатів і вміст їх рухомих

форм зменшується униз по профілю ґрунтузгідно зі зменшенням кількості органічної речо-вини. Винятком є лише ілювіальний горизонт,у якому в зв’язку з наростанням кількості мулу— носія мінеральних фосфатів в ґрунтах, умістфосфатів збільшується.Досліджуючи чорноземні ґрунти опілля (чор-

ноземи лесових островів), відзначили, що в2-х розрізах чорноземів глеюватих кількість ру-хомих фосфатів з глибиною значно зростає, щосуперечить установленим поглядам — змен-шенню донизу. Але така думка сформуваласьна основі даних по автоморфних ґрунтах. Томуможливість виявленого феномену деякі відоміагрохіміки заперечують. Це спонукало насбільш широко вивчити профільний уміст рухо-мих фосфатів у чорноземах глеюватих, досить

поширених в опіллях, особливо перехідній сму-зі від Полісся до Лісостепу. Автоморфні ґрун-ти тут, як правило, містять найбільшу кількістьфосфатів в окультуреному орному шарі. У під-орному шарі їх уміст зменшується і збільшуєть-ся донизу, найчастіше сягаючи рівня орногошару, що свідчить про певне вимивання фос-фатів [8]. Проте значного перевищення над гу-мусним горизонтом не спостерігається.Об’єкти і методи. Дослідженнями охопле-

но найбільші опілля правобережжя Десни.Один із розрізів (№ 50) заклали в межах пів-нічної смуги Лісостепу. Обирали плоскі ділянки,улоговини, потускули, де залягають чорноземиглеюваті. Усі вони, як правило, легкосуглинко-вого гранулометричного складу. Зразки відби-рали по профілю зі свердловин і розрізів ґрун-тів до глибини оглеєних горизонтів. У них ана-лізували вміст фосфору і калію за Чиріковим іКірсановим. Це зумовлено тим, що, з одногобоку, аналізується чорнозем (рекомендованаацетатна витяжка), з іншого, — ґрунти, які силь-но вилужені й мають здебільшого кислу реак-цію (рекомендована солянокисла витяжка). Заметодом Кірсанова отримували дещо вищі по-казники, але закономірності по профілю малианалогічні.За макроморфологічними ознаками визнача-

ли вид ґрунту. Працювали на територіях, рані-ше обстежених нами в ґрунтовому плані [7].Дослідження у розрізах проведено в нор-

мальні за зволоженням роки. При цьому огле-єні горизонти і ґрунтотворні породи знаходи-лись у сирому стані, сприятливому для віднов-них процесів. Свердловини пройдені в дужесухе і жарке літо 2010 р., тому глибокі горизон-ти мали помірну зволоженість, яка дещо по-слаблювала процес оглеєння.Результати досліджень. Основні дані наве-

дено в таблиці. У профілях усіх представленихґрунтів уміст рухомого фосфору зростає дони-зу, перевищуючи в нижніх перехідних оглеєнихгоризонтах і оглеєній породі вміст в орномушарі в 1,5—9 разів. На нашу думку, певна кіль-



Мобілізація фосфатів в оглеєнихгоризонтах чорноземних ґрунтів опілля

Свердловина 1. Чорнозем осолоділий глеюва-тий, схил блюдця, 5 км на схід від Чернігова подорозі на с. Терихівку

Не 0—20 426 94

Не 40—50 690 71

НРі(gl) 70—80 949 92

Рhgl 100—110 510 59

Рgl 140—150 504 162

Свердловина 3. Чорнозем глибокий вилуженийглибокоглеюватий, улоговина, 750 м відсвердловини 1

Н 0—20 234 131

Нр 45—55 122 58

НР 70—80 236 66

Рh(gl) 100—110 369 61

Р(gl) 140—150 214 93

Розріз 23. Чорнозем опідзолений глибокоглеюва-тий з деградованим орним шаром під Новгород-Сіверським, плоска ділянка

Н1(е)а 0—25 44 60

Н2(е) 40—50 62 40

НР(е) 60—70 180 45

РН(еі) 90—100 256 53

Р(іgl) 115—125 352 58

Рі(gl) 145—155 309 83

Свердловина 7. Чорнозем глибокий вилуженийглибокоглеюватий з деградованим орним шаром,безстічна западина до 1 м, поблизу розрізу 9

Н 0—20 184 134

НР 60—70 127 45

Рh(gl) 90—100 501 56

Рgl 130—140 629 50

Рgl 140—150 422 44

Уміст р хомих фосфор і алію профілях чорноземів вил жених леюватих в опіллях Черні-івщини

мг/кг ґрунту

Рухомі

К2ОР2О5Генетичнийгоризонт

Глибина,см

мг/кг ґрунту

Рухомі

К2ОР2О5Генетичнийгоризонт

Глибина,см

Свердловина 2. Чорнозем глибокий вилуженийглеюватий, улоговина за 300 м від свердловини 1

Н 0—20 285 100

Нр 45—55 166 56

Рh(gl) 100—110 343 84

Рgl 160—170 462 64

Свердловина 8. Чорнозем вилужений глибоко-глеюватий з деградованим орним шаром, 450 мвід розрізу 9

Н 0—20 97 82

НР 50—60 123 53

Рh(gl) 90—100 683 48

Р(gl) 140—150 468 51

Розріз 9. Чорнозем глибокий сильно вилуженийглеюватий з деградованим орним шаром,с. Макішин, плоска ділянка

Н1а 10—20 108 44

Н2 40—50 54 37

Нр 70—80 150 41

Рh(gl) 110—120 339 53

Рgl 145—155 381 42

Розріз 50. Чорнозем глибокий вилужений,с. Новосілка (біля м. Батурина), плоска рівнина,Лісостеп

Н 0—25 69 73

Н 30—40 74 34

Нр 55—65 88 35

НР 100—110 107 41

Рh 130—140 118 43

Р(h) 160—170 135 42

кість накопиченого в цих шарах рухомого фос-фору пов’язана з його вимиванням із верхніхгоризонтів. Переміщення фосфатів донизу вподібних умовах відзначено й іншими дослід-никами. Так, у ґрунтах відомого Володимирсь-кого опілля у Росії вимивання фосфатів, уне-

сених з добривами, досліджував автор [12].Природне ґрунтотворне переміщення фосфатіву формі диспергованої ґрунтової маси в сірихопідзолених ґрунтах відзначали дослідники[11]. Крім того, автори встановили, що навіть учорноземах типових при систематичному вне-




сенні високих доз фосфорних добрив та вне-сенні у запас має місце рух фосфатів у форміорганофосфатів та лужнорозчинних. Вважає-мо, що в ґрунтах певна кількість гідрогенногоаніону кислої солі фосфорної кислоти з каль-цієм, особливо при внесенні суперфосфату, вумовах промивного водного режиму може пе-реміщуватись донизу. Це особливо характер-но для ґрунту, розкритого свердловиною № 1.Тут навколо блюдця, де ґрунт пройденийсвердловиною, більше 50-ти років тому діяв не-великий пташник водоплавної птиці і був по-льовий стан дослідного господарства. У місцевіґрунти тоді надійшла велика кількість фос-фатів. Так, в орному шарі навколо блюдцяміститься понад 420 мг Р2О5 в 1 кг ґрунту. Умістфосфору тут різко зростає уже в підорномунеоглеєному шарі ґрунту, що свідчить про йогопереміщення донизу. Такого значного пере-міщення фосфатів не спостерігається у фоно-вих чорноземах вилужених. У них підорний шармістить близьку до орного шару кількість фос-фатів, за винятком окультурених ґрунтів, де ворному шарі вміст рухомого фосфору набага-то більший, ніж в підорному [8].Отже, основна частина рухомого фосфору в

оглеєних горизонтах і навіть у вилуженій ґрун-тотворній породі (розріз 50) зобов’язана своїмпоходженням відновним процесам, характер-ним для анаеробних умов чи умов з обмеже-ним доступом кисню.Вважаємо, що вільний залишок фосфорної

кислоти з’явився в оглеєних горизонтах у ре-зультаті відновлення заліза хімічної сполуки —фосфату заліза.Про наявність значної частки фосфатів за-

ліза, яку визначають за методом Чанга-Джек-сона, у ґрунтах північної, більш зволоженої час-тини України, свідчать роботи [1] — майже 30%загальної суми в ґрунтах Полісся [9] — близь-ко 20% у темно-сірих опідзолених ґрунтах(по лінії Ніжин — Глухів, північна смуга Лісо-степу).Отже, залишок фосфорної кислоти звіль-

няється з фосфату заліза в процесі оглеєнняза такою відновною реакцією:

3FePO4 + 3e → Fe3(PO4)2 + PO43–.

Ці ґрунти мають слабокислу реакцію, томузвільнений фосфатний аніон не зв’язуєтьсятісно, скажімо, з катіоном кальцію і переходить

у кислу витяжку при визначенні його кількості.Можливість такої реакції допускається мікробіо-логами [2]. Вона відома для рисових заливнихполів. Мобілізацію фосфатів за такою схемоюми спостерігали і в орному гумусному шарі чор-ноземів опільських сильновилужених легкосуг-линкових у 2000 р. [10]. Того самого року влипні навколо Чернігова випало в 2—3 разибільше опадів за норму. Орний шар упродовжмісяця перебував у насиченому водою стані(близько до повної вологоємності) за денноїтемператури повітря 27—28°С. У ньому особ-ливо активно проходила мікробіологічна ді-яльність. Уміст рухомого фосфору збільшивсяу 2,5—3 рази, сягнувши значень 400—500 мг/кгґрунту. Ця кількість зменшилась до вихідноїлише за кількома роками. Отже, ретроградаціяфосфатів на сильновилужених ґрунтах відбу-вається досить повільно.Корисний процес відновлення заліза можна

було б використовувати на вилужених старо-зрошуваних ґрунтах шляхом одноразового ко-роткочасного їх перезволоження.Вважаємо, що глеюваті або лучнуваті ґрун-

ти (наприклад, лучно-чорноземні) зобов’язанісвоєю підвищеною родючістю, крім додатково-го зволоження, підвищеному вмісту рухомихфосфатів.Наші спостереження щодо оглеєних ґрунтів

не поодинокі. Збільшення умісту рухомих фос-фатів з глибиною у кислих оглеєних ґрунтахКарпатського регіону спостерігала автор [13].Вона відзначила, що в інтенсивно оглеєних го-ризонтах у максимумі є фракція залізофос-фатів.Щодо профільного розподілу в опільських

ґрунтах обмінного калію, то його максимум зна-ходиться зазвичай в орному шарі, що зумовле-но систематичним унесенням калійних добриву минулі роки (таблиця). У підорному шарі кіль-кість рухомого калію зменшується нерідко вдві-чі. На цьому рівні його вміст залишається май-же незмінним і в більш глибоких горизонтах,включаючи породу. Оглеєння не впливає навміст рухомого калію. Доведено, що глейовийпроцес не руйнує алюмосилікати [6] і не при-зводить до накопичення рухомої форми калію.Накопичення останньої проявляється в породічорнозему осолоділого (свердловина 1). Задесятки років калій добрив зосередився у гли-боких горизонтах ґрунту.

У ґрунтах, які містять фосфати заліза, атакими є чорноземи вилужені опільські, оглеєн-ня спричиняє мобілізацію фосфору з цієї сполу-

Висновки

ки щляхом відновлення заліза. Кількість рухо-мого фосфору в оглеєних горизонтах збіль-шується в 1,5—9 разів. Глейовий процес не




1. Гаврилов В.Л. Агрохимическая характеристи-ка почв Полесья/В.Л. Гаврилов//Агрохимическаяхарактеристика почв СССР. Украинская ССР. —М.: Наука, 1973. — С. 125—136.

2. Емцев В.Т. Микробиология: учебник для ву-зов/Емцев В.Т., Мишустин Е.Н.. — 5-е изд., пере-раб. и доп. — М.: Дрофа, 2005. — С. 311.

3. Канівець В.І. Шляхи мікробіологічної мобілі-зації фосфатів у ґрунтах/Канівець В.І., ТокмаковаЛ.М., Пищур І.М.//Ґрунтознавство. — 2006. — 7,№ 3—4. — С. 118—122.

4. Канівець В.І. Вапнування вилугованих і кис-лих ґрунтів — важливий фактор активації в нихмікрофлори і поліпшення фосфорного живленнябуряку цукрового/Канівець В.І., Токмакова Л.М.,Якименко В.М.//Вісн. аграр. науки. — 2000. —№ 6. — С. 10—13.

5. Канівець В.І. Мінералізація та гуміфікаціярослинних решток і гною в чорноземі вилуговано-му легкосуглинковому/Канівець В.І., Черствий С.М.//Вісн. аграр. науки. — 2001. — № 9. — С. 9—12.

6. Канивец В.И. О мобилизации алюминия вкислых оглеенных почвах/Канивец В.И.//Почвове-дение. — 1973. — № 7. — С. 51—60.

7. Канівець С.В. Чорноземні ґрунти опілля Пра-вобережжя Десни: генетичні особливості, класифі-кація, родючість: автореф. дис. на здобуття наук.ступ. канд. с.-г. наук; спец. 06.01.03. «Агроґрунто-знавство і агрофізика»/Канівець С.В. — Харків,2009. — 17 с.


8. Канівець С.В. Чорноземи Чернігівського Опіл-ля/С.В. Канівець//Вісн. Харківського нац. ун-ту ім.В.В. Докучаєва. Сер. Ґрунтознавство, агрохімія,2005. — № 2. — С. 22—28.

9. Крупский Н.К. Агрохимические свойства почвУкраины и эффективность удобрений/КрупскийН.К., Левенец П.П., Носко Б.С.//Агрохимическаяхарактеристика почв СССР. Украинская ССР. —М.: Наука, 1973. — С. 42—59.

10. Мельник А.І. Аномалії вмісту рухомих фос-фатів в чорноземі вилугованому/Мельник А.І., Ток-макова Л.М., Луценко Н.В., Канівець С.В.//Фосфорі калій в землеробстві. Проблеми мікробіологічноїмобілізації: Міжнар. наук.-практ. конф. — Чернігів— Харків, 2004. — С. 66—70.

11. Носко Б.С. Вплив різних факторів і типівґрунтових процесів на формування фосфатногофонду ґрунтів/Носко Б.С., Бабинін В.І., Гладкіх Є.Ю.,Бурлакова Л.М.//Вісн. аграр. науки. — 2010. —№ 7.— С. 17—22.

12. Окорков В.В. Фосфатно-калийный режимсерой лесной почвы Владимирского Ополья привнесении удобрений/Окорков В.В.//Агрохимия. —2002. — № 5.— С. 5—11.

13. Цвик Т.І. Антропогенно-генетична обумов-леність формування фосфатного режиму буро-земів Карпатської гірської провінції: автореф. дис.на здобуття наук. ступ. канд. біол. наук; спец.03.00.18 «Ґрунтознавство»/Цвик Т.І. — Харків,2009. — 20 с.

впливає на вміст у ґрунтах рухомого калію,адже відновники, які утворюються в анаероб-них умовах, нездатні руйнувати алюмосиліка-ти. В умовах промивного водного режиму в

опільських ґрунтах легкого гранулометрично-го складу фосфати повільно рухаються внизпо профілю, сягаючи нижнього перехідного го-ризонту чорноземів і ґрунтотворної породи.


ЗЕМЛЕРОБСТВО, ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ

УДК 631.417.2:631.445.2© 2011

В.І. Гамалєй,М.І. Драган,Л.І. Шкарівська,кандидати сільсько-господарських наук

О.В. ГірманНаціональний науковийцентр «Інститутземлеробства НААН»

В.А. Величко,доктор с.-г. наукННЦ «Інститутгрунтознавства та агрохіміїімені О.Н. Соколовського»

ГУМУСНИЙ СТАН ОПІДЗОЛЕНИХҐРУНТІВ ПІВНІЧНОГО ЛІСОСТЕПУ

Наведено оцін м сно о стан опідзоленихґр нтів, що сформ вались на обмеженійтериторії в Північном Лісостеп .

У ґрунтовому покриві країни частка ґрунтівлісового походження перевищує 33%, а середсільськогосподарських угідь — 25% [7]. Вони ут-ворились під найстародавнішими лісовими маси-вами, які займали територію після відкладанняостаннього ярусу лесу. Отже, підзолистий процестут відбувався від початку ґрунтоутворення [2].Існують різні думки щодо генезису опідзоленихґрунтів. Так, Н.Б. Вернандер [3] наполягала наокремому виділенні сірих лісових ґрунтів з поді-лом на ясно-сірі, сірі та темно-сірі опідзолені ґрун-ти і чорноземи опідзолені. Цей хроноряд ґрунтіву далекому минулому сформувався під широко-листими лісами, різними за своїми характеристи-ками. Слід зауважити, що проблема генезису цихґрунтів ще й досі є дискусійною і невирішеною уґрунтознавстві [4].Мета досліджень — простежити зміни влас-

тивостей опідзолених ґрунтів, що сформувалисьна обмеженій території, тобто майже за однако-вих факторів ґрунтоутворення (клімат, рельєф таін.). Єдиним фактором, що нині визначає індиві-дуальні особливості генезису досліджуванихґрунтів, є різниця їхнього гранулометричногоскладу, а в минулому, мабуть, ще й різноманіттярослинного покриву.Зупинимося на властивостях гумусу опідзоле-

них ґрунтів, тому що процес формування ґрунтівзавжди пов’язаний з органічною речовиною.Методика досліджень. Дослідження прове-

дено на території Державного підприємства дос-лідного господарства «Чабани», розташованогов Києво-Святошинському районі Київської областіна правобережжі Дніпра. У геоморфологічномуплані територія належить до Північного Лісосте-пу і знаходиться у межах південно-західної час-тини Східно-Європейської рівнини на Придніп-ровській височині. Рельєф — слабохвиляста рів-нина з невеликим ухилом поверхні з південногозаходу на північний схід у бік долини річок Дніпра

й Десни. Цей район характеризується глибокимзаляганням кристалічного фундаменту і великоюпотужністю осадових порід кайнозою та мезозою.Глибина залягання першого водоносного гори-зонту від поверхні ґрунту — 3,5—5,6 м.Клімат — помірно континентальний. Середня

річна температура повітря становить 6—7°С, кіль-кість опадів у середньому за рік — 480—620 мм.На площі близько 10 км2 було закладено ґрун-

тові розрізи, зразки ґрунту відбирали за горизон-тами по всьому профілю. Ретельно аналізувалиперемішаний зразок з кожного горизонту. Агрохі-мічний аналіз ґрунтів здійснювали згідно із за-гальноприйнятими в Україні методиками.Результати досліджень. Інтенсивність нако-

пичення гумусу та його загальні запаси значноюмірою залежать від гранулометричного складуґрунтів. Тому він є однією з найважливіших ха-рактеристик і зумовлює їхній загальний габітус [7].Він є тією «матрицею», на якій протікають усіфізико-хімічні процеси у грунтах, розвиток коре-невих систем, поглинання ними елементів міне-рального живлення [8].Материнська порода досліджуваних опідзоле-

них ґрунтів унаслідок різного вмісту найбільшдисперсної фракції (≤0,001мм) за шкалоюН.А. Качинського представлена таким грануло-метричним складом: ясно-сірий — супісок з част-кою фізичної глини (16,2%), сірий лісовий — лег-кий суглинок (24,1), темно-сірий опідзолений —середній суглинок (31,5), чорнозем опідзолений— важкий суглинок (41,6%). В усіх типах ґрунтіву материнській породі переважає фракція круп-ного пилу (0,05—0,01 мм), частка якої становить37,2—58,7% (табл. 1).Фракційний склад механічних елементів гуму-

сово-акумулятивного горизонту корелює кількісніпоказники гранулометричного складу материнсь-кої породи. Сформовані на відповідній за грану-лометричним складом материнській породі опід-



золені ґрунти зберігали адаптивність і для гори-зонту Не. Основною відміною між верхньою і ниж-ньою частинами профілю цих ґрунтів є достовір-не збільшення мулу в гумусово-елювіальному го-ризонті внаслідок акумуляції зольних елементівта колоїдів органічного походження. Тому опосе-редковано можна вважати, що частка високодис-персної фази в загальній фракції мулу збіль-шується від супіску до важкого суглинку і стано-вить у ясно-сірих лісових 1,88%, сірих лісових —2,77, темно-сірих опідзолених — 5,8, чорноземахопідзолених — 8,66%.Уміст гумусу і його загальні запаси є інтегро-

ваним показником ґрунтоутворення. При оцінцігумусного стану ґрунтів особливо важливо дослі-дити параметри профільного накопичення вугле-цю з урахуванням глибини залягання і потужностігумусованих горизонтів. За отриманими даними,уміст гумусу в досліджуваному ряду ґрунтів ста-білізується на рівні, що лімітується грануломет-ричним складом та біокліматичними умовамирегіону. Попри близькість їхнього розташування

Гумусний стан опідзоленихґрунтів Північного Лісостепу

та однаковий вік ландшафту ґрунти різняться гу-мусованістю і вмістом загального гумусу, який за-кономірно збільшується від ясно-сірих лісовихґрунтів до чорноземів опідзолених (табл. 2). Якщов гумусово-акумулятивному горизонті перших ґрун-тів його вміст становить 1,18%, то в сірих лісо-вих — 1,66, темно-сірих опідзолених — 1,99, чор-ноземах опідзолених — 2,61%. Слід зазначити,що не лише вміст гумусу, а й потужність цього го-ризонту збільшується у такій самій послідовності.Загальні запаси органічної речовини повторюютьаналогічну закономірність і за цим показником удосліджуваних біогеоценозах становлять 75,6;110,5;145,8 і 238,4 т/га відповідно, що значноюмірою пояснюється зростанням умісту фізичноїглини і кращим контактом розкладених рослин-них решток з мінеральними частинками.Не лише вміст і загальні запаси, а й груповий

склад гумусу надійно характеризують його при-родні якості в зонально-генетичному аспекті.М.М. Кононова [5] вважає, що груповий склад гу-мусу є стійкою ознакою, яка характеризує гене-

Гумусово-акумулятивний горизонт НеЯсно-сірий лісовий 27,85 12,12 39,72 3,85 2,52 14,94 17,31 82,69Сірий лісовий 9,82 10,12 47,72 3,69 3,89 21,86 29,43 70,57Темно-сірийопідзолений 6,06 1,41 58,71 4,58 2,37 26,87 33,81 66,19Чорноземопідзолений 12,10 2,69 40,77 6,07 1,13 37,23 44,43 55,57

Материнська порода, РЯсно-сірий лісовий 38,83 28,00 16,99 2,20 0,92 13,06 16,19 83,81Сірий лісовий 15,25 6,19 54,46 1,89 3,13 19,09 24,11 75,89Темно-сірийопідзолений 10,97 1,24 56,34 4,62 5,75 21,07 31,45 68,55Чорноземопідзолений 3,04 1,89 45,12 7,43 5,64 28,57 41,64 49,85Втратипри обробці НCl 8,51

1. Гран лометричний с лад опідзолених ґр нтів Північно о Лісостеп , % від маси абсолют-но с хо о ґр нт

Тип ґрунту

Назва і розмір часток, мм

фізичнийпісок,Σ >0,01

крупний ісереднійпісок,

1—0,25

дрібнийпісок,

0,25—0,05

крупнийпил,

0,05—0,01

середнійпил, 0,01—

0,005

мілкийпил, 0,005—

0,001

мул,<0,001

фізичнаглина,Σ <0,01

НЕ 0–22 1,18 38,9 НЕ 0–29 1,66 62,5 Нe 0–34 1,99 81,2 Нe 0–41 2,61 128,4Еh 23–34 0,52 8,6 Ih 30–56 0,63 21,2 Hi 35–55 1,19 28,5 Hi 42–70 1,34 65,9Ih 35–67 0,31 14,9 Ihp 57–89 0,41 17,0 Ih 56–90 0,58 23,6 Ih 71–96 0,66 19,8Phi 68–125 0,15 12,3 Phi 90–119 0,15 5,6 Pihk 91–123 0,23 8,8 Phik 97–120 0,61 16,8P 126–140 0,02 0,4 Pk 120–140 0,16 4,2 Pk 124–140 0,16 3,7 Pk 121–140 0,33 7,5Разом 75,6 110,5 145,8 238,4

Пр им і т к а . 1 – горизонт; 2 – потужність горизонту, см; 3 – уміст гумусу, %; 4 – запаси гумусу, т/га.

2. Параметри профільно о м сона опичення в опідзолених ґр нтах Північно о Лісостеп

Ясно-сірий лісовийсупіщаний

Сірий лісовийлегкосуглинковий

Темно-сірий опідзоленийсередньосуглинковий

Чорнозем опідзоленийважкосуглинковий

1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4 1 2 3 4




тичні особливості гумусу. Тому необхідно і перс-пективно дати всебічну характеристику гумусу оп-ідзолених ґрунтів.Надійним критерієм умісту в ґрунті активної

легкорозчинної органічної речовини може бутивуглець, що розчиняється у звичайній і гарячійводі за методикою Шульца та ін. [9] та у витяжціз 0,2н NaОН. Ці фракції органічної речовинипредставлені в основному речовинами, які утво-рюються на ранніх стадіях їхньої трансформації,та мікробною біомасою з високим умістом азоту.Вони є найчутливішими пулами, що відобража-ють будь-які зміни в екосистемі. Результати дос-ліджень неспецифічної органічної речовинигумусу свідчать про те, що вміст цієї фракції за-лежно від типу ґрунту коливається в широкомудіапазоні (табл. 3).Якщо в ясно-сірому лісовому ґрунті вміст ла-

більного гумусу від С заг. становить 24,1%, то всірому лісовому —17,9, темно-сірому опідзоле-ному — 15,6, чорноземі опідзоленому —14%.Установлено таку закономірність: кількість водо-розчинного гумусу відносно С заг. збільшуєтьсяу всіх ґрунтах в абсолютних величинах і відсот-ках від Сзаг. Частка гумусних речовин, що вилу-чаються гарячою водою і 0,2н NaОН, навпаки,зменшується від С заг. у вищенаведеному хро-норяді ґрунтів. Тобто в такій послідовності в ґрун-тах зменшується лабільність гумусу і посилюютьсязв’язки між глинистими мінералами і гумуснимиречовинами. Можна стверджувати, що грануло-метричний склад ґрунтів відіграє головну роль нелише в закріпленні, а й накопиченні гумусу.Аналіз групового складу гумусу дає можли-

вість установити його, виявити особливості таспрямованість процесів гумусоутворення. Отри-мані результати свідчать про підвищення загаль-

ного вмісту вуглецю гумінових кислот у ряді ґрун-тів від ясно-сірих до чорноземів опідзолених. Так,якщо в перших їх було 20,5% від Сзаг., то в ос-танніх — 24% (табл. 4).У складі гумусу ясно-сірих лісових ґрунтів до-

мінують фульвокислоти, частка яких становить30,7% загального вмісту вуглецю. В інших дослі-джуваних типах ґрунтів уміст цієї специфічноїфракції закономірно знижується і становить усірих лісових — 21,6%, темно-сірих опідзолених— 18,2, чорноземах опідзолених — 15%. Тобто,від ясно-сірих ґрунтів до чорноземів опідзоленихгумус стає дедалі гуматним. У цілому в такій по-слідовності змінюється співвідношення Сгк/Сфкі становить 0,7; 0,96; 1,18; 1,6 відповідно. Такіспіввідношення дають можливість по-різному оці-нити тип гумусу ґрунтів. Якщо у перших 2-х ґрун-тах він належить до гуматно-фульватного типу,то, починаючи з темно-сірих опідзолених, гумусможе належати до фульватно-гуматного типу.Діагностична оцінка якості гумусу дає мож-

ливість стверджувати, що в складі гумусних ре-човин ясно-сірих і сірих лісових ґрунтів більшачастка належить новоутвореним, нетривко пов’я-заним з мінеральною частиною гумусним кисло-там [1].Ступінь гуміфікації за класифікацією [6] се-

редній і залежно від типу ґрунту коливається умежах 20,5—23,9%.У цьому хроноряді ґрунтових типів спостері-

гається закономірність підвищення неекстрактив-ної частки гумусу від ясно-сірих до темно-сірих ічорноземів опідзолених. Це також підтверджуєраніше викладену думку щодо більшого відсот-ка гумусних речовин, пов’язаних з мінеральноючастиною в останніх ґрунтах.Досліджуючи порівняльну динаміку різних

Ясно-сірий лісовий 0,68 0,006 0,88 0,019 2,79 0,164 24,1Сірий лісовий 0,96 0,013 1,35 0,021 2,19 0,172 17,9Темно-сірий опідзолений 1,15 0,017 1,48 0,022 1,91 0,180 15,6Чорнозем опідзолений 1,51 0,024 1,99 0,025 1,65 0,212 14,0

3. Уміст р хомих форм м с в м сово-а м лятивном оризонті (Не) опідзолених ґр нтівПівнічно о Лісостеп

Гумус

лабільнийрозчиннийу гарячій воді

водорозчинний

% від Сзаг.% % від Сзаг.% % від Сзаг.%

ҐрунтВуглецьзагальний

Ясно-сірий лісовий 0,68 51,2 20,5 30,7 48,8 0,70 20,5Сірий лісовий 0,96 42,5 20,9 21,6 57,5 0,96 20,9Темно-сірий опідзолений 1,15 39,7 21,5 18,2 60,3 1,18 21,5Чорнозем опідзолений 1,51 39,0 24,0 15,0 61,0 1,60 23,9

4. Гр повий с лад м с опідзолених ґр нтів

С у витяжці NaP2O7+NaOH,% від Сзаг. ґрунту

ҐрунтСзаг.

ґрунту, %

СфкСгкСзаг.

Ступіньгуміфікації

Сгк/Сфк С

негідролізованогозалишку




фракцій гумінових і фульвокислот у досліджува-ному ряді ґрунтів, установлено, що їхня сумарнакількість не збігається з їхньою кількістю при ана-лізі групового складу і є дещо вищою (табл. 5).Це пов’язано, насамперед, із застосуванням

для екстракції гумусних речовин різних реагентів.Якщо при визначенні групового складу гумусувикористовували пірофосфатно-натрієву витяж-ку, то в іншому разі — більш «жорсткі» реагенти— 0,1н NaOH, 0,1н H2SO4, 0,02н NaOH. Але вобох випадках зберігаються загальні законо-мірності. Починаючи від ясно-сірих лісових до

чорноземів опідзолених, збільшується накопи-чення загального вуглецю за рахунок його ста-більних форм. Спостерігається стала тенденціязменшення 1-ї фракції гумінових кислот (вільнихі пов’язаних з рухомими півтораоксидами) і збіль-шення гумусних речовин, що пов’язано в основ-ному з кальцієм і глинистою фракцією ґрунту тастійкими півтораоксидами. У складі фульвокислоту тому самому порядку ґрунтів зменшуєтьсячастка так званої «агресивної» і 1-ої фракціїфульвокислот. Щодо 2- і 3-ої фракцій фульвокис-лот ніяких чітких змін не виявлено.

Головні генетичні особливості опідзоленихґрунтів, що сформувались на обмежених тери-торіях, значною мірою визначаються такимилокальними факторами, як гранулометричнийсклад, різноманіття біоценозів, успадкованих відвихідного педогенезу, та сучасними ґрунто-утворювальними процесами. Гумусна системацих ґрунтів (уміст, загальні запаси, зміни ла-більних і стабільних пулів гумусу, спрямованістьпроцесів гуміфікації) адекватно трансформу-

Висновки

ється при змінах вищезазначених факторів. Длягумусу ясно-сірих і сірих лісових ґрунтів харак-терні такі якості гумусу: гуматно-фульватнийтип, низька інтенсивність гуміфікації, високаагресивність фульвокислот. У темно-сірих ічорноземах опідзолених спостерігаються пози-тивні зміни, що проявляються у зниженні рухо-мості гумусних систем, збільшенні відносноїчастки гумінових кислот та нерозчинного за-лишку.

1. Бакина Л.Г. Лабильность гумусовых веществдерново-подзолистой глинистой почвы Северо-за-пада России при известковании/Л.Г. Бакина, Т.А.Плотникова, О.Ж. Митина//Агрохимия. — 1997. —№ 6. — С. 27—31.

2. Вернандер Н.Б. Географія ґрунтів з основа-ми ґрунтознавства/Н.Б. Вернандер. — К.: Рад.школа, 1965. — 179 с.

3. Вернандер Н.Б. Происхождение и свойстватипа серых лесных почв Западной части УССР/Н.Б. Вернандер. — М.: Изд-во АН СССР, 1963. —С. 164—183.

4. Зайдельман Ф.Р. Диагностика подзолистыхи лессированных, псевдоглеевых и оглеенныхподзолистых почв на современном этапе/Ф.Р. Зай-дельман//Почвоведение. — 1973. — № 1. —С. 130—140.


5. Кононова М.М. Органическое вещество поч-вы/М.М. Кононова. — М.: Изд-во АН СССР, 1963.— С. 314.

6. Орлов Д.С. Химия почв/Д.С. Орлов. — М.:Изд-во Московского ун-та, 1985. — 375 с.

7. Полупан М.І. Класифікація ґрунтів України/М.І. Полупан, В.Б. Соловей, В.А. Величко. — К.:Аграр. наука, 2005. — 300 с.

8. Савин И.Ю. Анализ почвенных ресурсов наоснове геоинформационной технологии: автореф.дис. на соиск. уч. степени д-ра с.х. наук/И.Ю. Са-вин. — М., 2004. — 47 с.

9. Шульц Е. Метод определения углерода иазота, экстрагируемых горячей водой/Е. Шульц,Б. Деллер, Г. Гофман//Методы исследований орга-нического вещества в почве. — М.: РАСХН —ВНИПТИОУ, 2005. — С. 230—241.

Ясно-сірийлісовий 11,5 5,5 4,5 21,5 10,6 14,6 3,0 4,2 32,4Сірий лісовий 8,2 7,9 8,0 24,1 6,8 10,7 3,1 4,3 24,9Темно-сірийопідзолений 7,7 8,5 9,4 25,6 5,2 9,8 3,0 4,8 22,8Чорноземопідзолений 7,6 10,6 9,6 27,8 3,6 9,3 3,1 2,1 18,1

5. Фра ційний с лад м с опідзолених ґр нтів, % від С за .

Ґрунт 1а 1 2 3 Сума1 2 3 Сума

Гумінові кислоти Фульвокислоти


Рослинництво,Рослинництво,Рослинництво,Рослинництво,Рослинництво,кормовиробництвокормовиробництвокормовиробництвокормовиробництвокормовиробництво

УДК 578.3+633.88© 2011

Л.Т. Міщенко,докторбіологічних наук

А.А. Дуніч,кандидатбіологічних наукКиївськийнаціональний університетімені Тараса Шевченка

А.В. ДащенкоНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

ВПЛИВ ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇНА ВМІСТ ФОТОСИНТЕТИЧНИХПІГМЕНТІВ У РОСЛИНАХ ЛОФАНТУАНІСОВОГО

Виявлено рослини лофант анісово о ізсимптомами вір сно о захворювання, я ихнаявні сферичні вір сні част и діаметром110±10 нм. По азано, що вір сна інфе ціяне ативно впливає на вміст с хої речовинита фотосинтетичних пі ментів рослинах.У вір сінфі ованих рослинах відзначено істотнезниження вміст хлорофілів а і b та аротиноїдівпорівняно зі здоровими.

В Україні цінним інтродуцентом є лікарськарослина лофант анісовий (Lophanthus anisatusBenth.), сиру надземну частину якого використо-вують для одержання ефірної олії, повітряносу-ху траву — для виготовлення лікувальних препа-ратів. Лофант анісовий знижує кров’яний тиск,має бактерицидні властивості. Надземну части-ну рослини вживають для регулювання обмінуречовин, при гастритах, гепатитах та функціо-нальних розладах шлунково-кишкового тракту таяк загальнозміцнюючий засіб. Окрім фармацев-тичної, ефірну олію лофанту анісового застосо-вують у харчовій та парфюмерно-косметичнійпромисловостях [2].З урахуванням вищезазначеного нині вкрай

необхідні заходи для одержання здорової висо-коякісної лікарської сировини цієї культури. Од-нак одержанню високих урожаїв рослин та якіс-ної продукції з них перешкоджають хвороби, якітрапляються частіше в умовах інтродукції, борослини, пристосовуючись до нових умов виро-щування, стають більш чутливими до інфікуван-ня фітопатогенами, у тому числі й вірусами. Крімтого, встановлено негативний вплив вірусів наякість рослинної сировини, зокрема вміст біоло-гічно активних речовин, завдяки яким рослинипроявляють свої лікувальні властивості [3, 5, 6,10]. Дані про вірусні захворювання рослин ло-фанту анісового, що вирощують в Україні, нинівідсутні.Багато вітчизняних і зарубіжних учених дослі-

джують вплив вірусів на фотосинтетичний апа-рат рослин, адже рівень фотосинтезу є одним зосновних показників їхнього нормального розвит-ку, продуктивності й здатності рослин протисто-яти інфекціям. Однак жодна з цих робіт не при-свячена лікарським рослинам. Тому необхіднимі доцільним є виявлення зазначених патогенів урослинах лофанту анісового та вивчення їхньо-го впливу на вміст фотосинтетичних пігментів якоднієї зі складових нормального фізіологічногостану і розвитку рослинного організму, від чогобезпосередньо залежать лікувальні властивостіцієї культури.Мета роботи — виявити віруси та дослідити

вплив вірусної інфекції на вміст фотосинтетичнихпігментів у рослинах лофанту анісового (Lophan-thus anisatus Benth.).Методи досліджень. Рослини лофанту анісо-

вого із симптомами вірусної інфекції відбиралиметодом візуальної діагностики за загальноприй-нятою методикою [8].Морфологію вірусних часток вивчали методом

електронної мікроскопії. Негативне контрастуван-ня очищених вірусних препаратів проводили 2%-мрозчином фосфорновольфрамової кислоти впро-довж 2 хв. Препарати досліджували за допомо-гою електронних мікроскопів JEM 1230 (JEOL,Японія) та ЕМ-125 (Суми, Україна) [7, 9].Уміст фотосинтетичних пігментів визначали в

етанольному екстракті на спектрофотометрі Ma-pada UV-1600 (КНР) при довжині хвилі для хло-

РОСЛИННИЦТВО,КОРМОВИРОБНИЦТВО


Вплив вірусної інфекції на вміст фотосинтетичних пігментів у рослинахлофанту анісового

рофілів а — 665 нм, b — 649 нм, суми кароти-ноїдів — 440,5 нм [1]. Для достовірності отрима-них даних вимірювання проводили в 4-разовійповторності. Статистичну обробку результатівздійснювали за допомогою пакета програм Micro-soft Excel.Результати досліджень. Під час обстежень

плантацій лофанту анісового на наявність захво-рювань виявлено та відібрано рослини, симптомияких є типовими для вірусної інфекції. Захворю-вання проявлялося на листках усіх ярусів у ви-гляді дифузної хлоротичної мозаїки, яка охоп-лювала всю листкову пластинку. На молодихлистках мозаїчні плями зливалися, унаслідок чо-го пластинка мала світло-жовте забарвлення(рис. 1).На старих листках хлоротичні плями чергува-

лися із зеленими ділянками, утворюючи харак-терні мозаїчні візерунки. Забарвлення жилок за-лишалося зеленим. Крім того, на хворих росли-нах не утворювалися суцвіття.У рослинах лофанту анісового з описаними

симптомами було виявлено сферичні віруснічастки діаметром 110±10 нм (рис. 2).За морфологією виявлені нами віруси подібні

до вірусів роду Tospovirus, що являють собоюсферичні віріони різного розміру — 50 нм, 80 та120 нм [15]. Представники цього роду широкоуражують одно- та дводольні рослини, тобто немають чітко вираженої спеціалізації та переда-

ються трипсами, чим можна пояснити їх наяв-ність на лофанті.Зміни забарвлення рослин під впливом вірус-

ної інфекції пов’язані з редукцією фотосинтетич-ного апарату рослин, передусім, пігментної сис-теми. При вірусному ураженні відбувається змен-шення розмірів гран хлоропласту та кількостідисків у ньому [4]. У пластидах часто спостеріга-ють утворення вірусіндукованих включень, якіформуються унаслідок патологічної перебудовивнутрішньопластидних мембран.Тому наступним етапом досліджень стало ви-

вчення умісту пігментів у рослинах лофанту ані-сового, уражених вірусами. Аналіз умісту фото-синтетичних пігментів у досліджуваних рослинахпоказує, що вірусна інфекція істотно впливає нацей показник. Так, уміст хлорофілу а у вірусінфі-кованих рослинах був на 35,1% нижчим, ніж уздорових (табл. 1).Така тенденція спостерігалася також при дос-

лідженні вмісту хлорофілу b, який у хворих рос-линах зменшився втричі (на 31,4%) порівняно зконтролем. Негативний вплив вірусів виявлено іна вмісті каротиноїдів у лофанті. Кількість цихпігментів зменшилася на 32% у хворих рослинах.Отримані нами результати узгоджуються з дани-ми інших дослідників, які відзначили, що в рос-линах Vicia faba, інфікованих вірусом жовтої мо-заїки квасолі, спостерігалось значне зниженнявмісту фотосинтетичних пігментів (хлорофілів а

Хлорофіл a 168,32±5,09 109,24±4,04Хлорофіл b 52,20±3,20 35,81±1,58Сума хлорофілів (a+b) 220,52±8,28 145,06±5,42Співвідношення хлорофілів a/b 3,22 3,05Сума каротиноїдів 52,32±2,73 35,58±1,51Співвідношення сум хлорофілів і каротиноїдів 4,24 4,08

Рис. 2. Еле троно рама вір сних час-то , виявлених лист ах лофантанісово о

Рис. 1. Симптоми мозаї и на рослинах лофант ані-сово о: лівор ч — вір сінфі овані, правор ч — здо-рові

1. Уміст фотосинтетичних пі ментів вір сінфі ованих рослинах лофант анісово о, м /100сирої речовини

ПоказникРослини

вірусінфікованіздорові



Вплив вірусної інфекції на вміст фотосинтетичних пігментів у рослинахлофанту анісового

і b, каротиноїдів) та підвищення вуглеводів і роз-чинних білків, рослинах Phaseolus vulgaris —зменшення вмісту пігментів і вуглеводів та білків[11]. Багатьма зарубіжними дослідниками вста-

новлено, що віруси спричиняють зменшення хло-рофілів у ячменю, швидке зниження рівня фото-синтезу та різке підвищення дихання у нижніхлистках цих рослин [13, 14]. Автор [12] зазначив,що вірус жовтої карликовості ячменю знижує вро-жайність пшениці на 53%, рівень фотосинтезу —45, уміст хлорофілів — на 80%.При дослідженні вірусінфікованих рослин ло-

фанту встановлено, що вміст сухої речовини вних знизився на 17% (рис. 3).З урахуванням того, що врожайність лофанту

анісового становить 6—7 т/га за 1 укіс, а скошу-ють культуру двічі за сезон, втрати сировини че-рез інфікованість рослин вірусом можуть стано-вити 2—2,4 т/га. Отже, виявлений нами вірус, щоуражує рослини лофанту анісового, є шкодочин-ним та потребує подальшого детального вивчен-ня для розробки ефективних екологічно безпеч-них засобів захисту цієї культури.

Рис. 3. Уміст с хої речовини в рослинах ло-фант анісово о (Lophanthus anisatus Benth.):Х — хворі рослини; З — здорові рослини

Варіанти

Уміст сухої речовини

, %

Рослини лофанту анісового інфіковані ві-русними частками сферичної форми розміром110±10 нм. Уміст сухої речовини у вірусінфі-кованих рослинах лофанту анісового зниже-ний, що свідчить про шкодочинність виявле-

Висновки

ного нами вірусу. Вірусна інфекція істотновпливає на вміст важливих фотосинтетич-них пігментів у рослинах: уміст хлорофілів аі b та каротиноїдів знижений утричі порівня-но зі здоровими рослинами.

1. Гавриленко В.Ф. Большой практикум по физи-ологии растений. Фотосинтез. Дыхание/В.Ф. Гаври-ленко, М.Е. Ладыгина, Л.М. Хандобина. — М.: Высш.школа, 1975. — 392 с.

2. Горбань А.Т. Лекарственные растения: веко-вой опыт изучения и возделывания/А.Т. Горбань,С.С. Горлачева, В.П. Кривуненко. — Полтава:Верстка, 2004. — 232 с.

3. Дащенко А.В., Мищенко Л.Т. Влияние фито-вирусов на содержание биологически активних ве-ществ в лекарственных растениях//Междунар. сим-поз. по фенольным соединениям: фундаментальныеи прикладные аспекты, 19—23 октября. — М., 2009.— С. 77—79.

4. Дмитрук О.О. Електронно-мікроскопічне дос-лідження вірусу аукуба мозаїки картоплі (Potato au-cuba mosaic virus)/О.О. Дмитрук, О.Є. Мамчур,Л.П. Коломієць//Мікробіол. журн. — 2007. — 69,№ 6. — С. 48—55.

5. Коренєва А.А. Біологічні властивості віру-сів лікарських рослин: автореф. дис. на здобут-тя наук. ступеня канд. біол. наук. — К.: Бавок, 2009.— 22 с.

6. Міщенко Л.Т. Вміст біологічно активних речо-вин у вірусінфікованих лікарських рослинах/Л.Т. Мі-щенко, В.В. Ховака, А.А. Коренєва, В.В. Тороп, О.П.Таран//Тез. докл. науч.-практ. конф. «Биологическиактивные вещества: фундаментальные и приклад-ные вопросы получения и применения» (25—30 мая2009, Новый Свет). — К., 2009. — С. 131.

7. Міщенко Л.Т., Коренєва А.А., Молчанець О.В.,Бойко А.Л. Виявлення збудників вірусних інфекцій


лікарських рослин в Україні//Мікробіол. журн. —2009. — 17, № 3. — С. 65—71.

8. Пересипкін В.Ф. Практикум із основ науковихдосліджень у захисті рослин/В.Ф. Пересипкін,І.Л. Марков, В.С. Шелестова. — К., 2000. — 164 с.

9. Салига Ю.Т. Електронна мікроскопія біологіч-них об’єктів/Ю.Т. Салига, В.В. Снітинський. — Львів,1999. — 152 с.

10. Bellardi M.G. Effect of Cucumber mosaic virusinfection on the quality of Echinacea purpurea rootextracts/M.G. Bellardi, C. Rubies-Autonell, M. Hudaib//J. of Plant Pathology. — 2001. — 83, № 1. — P. 69.

11. Hemida S.K. Effect of Bean Yellow Mosaic Viruson Physiological Parameters of Vicia faba and Pha-seolus vulgaris//International journal of agriculture &biology. — 2005. — 7, № 2. — Р. 154—157.

12. Jensen S.G. Metabolism and CarbohydrateComposition in Barely Yellow Dwarf Virus-InfectedWheat//Phytopathology. — 1972. — 62, № 6. —P. 587—592.

13. Jones A.T. The relationship between growth rateand the expression of tolerance to barely yellow dwarfvirus in barely/A.T. Jones, P.L. Catherall//Ann. of Appl.Biol. — 1970. — V. 65. — P. 137—145.

14. Orlob G.B. Some metabolic changes accom-panying infection by barely yellow dwarf virus/G.B.Orlob, D.C. Arny//Phytopathology. — 1961. — 51,№ 6. — P. 768—775.

15. Virus taxonomy. Eighth Report of the Interna-tional Committee on Taxonomy of Viruses/eds. C.M.Fauquet, M.A. Mayo, J. Maniloff, U. Desselberger andL.A. Ball. — London: Academic Press, 2006. — 1259 p.

0


РОСЛИННИЦТВО, КОРМОВИРОБНИЦТВО

УДК 004.021:57.087.2:634.8:581.14/.16:632.51/.914

© 2011

О.В. СеменівІ.Б. КарловаВ.О. Яценко,доктортехнічних наукІнститут космічнихдосліджень НАН Українита НКА України

ПРОГНОЗУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХКУЛЬТУР ЗА ДАНИМИДИСТАНЦІЙНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

Роз лян то проблем про ноз ванняпрод тивності сільсь о осподарсь их льт рза даними дистанційних спостережень.Проведено аналіз с часних методівпро ноз вання врожайності. Запропонованоновий підхід до поб дови моделей про нозіз застос ванням множини інформативнихпараметрів, що хара териз ють стан розвитрослин та мови їх дозрівання.

Однією з необхідних умов розвитку конку-рентоспроможного сільськогосподарського ви-робництва в АПК є контроль за станом агроре-сурсів та рослин, продуктивністю сільськогос-подарських культур, процесами деградаціїземель та прогнозуванням виникнення стихій-них лих з використанням дистанційних спосте-режень [5]. Методи та засоби дистанційногозондування знаходять все більшого застосу-вання при моніторингу сільськогосподарськихугідь та плануванні виробництва [1]. Точне тазавчасне упередження можливих втрат уро-жаю, спричинених природними катаклізмами,має велике значення для країн, економіка якихбезпосередньо залежить від сільського госпо-дарства [6]. Використання засобів та методівдистанційного моніторингу сільськогосподарсь-ких угідь дає змогу отримувати оперативнуінформацію щодо стану та динаміки розвиткукультур. Зазвичай для цього застосовують ве-гетаційні індекси (NDVI, VCI, TCI тощо), які да-ють змогу виявити загрози посух, контролюва-ти мінеральне харчування рослин, оцінюватистан їх розвитку, упереджувати аномальнівпливи на рослинність [8, 9, 11, 12]. Збільшен-ня кількості населення планети (загроза голоду),перехід на біопаливо, екологічні катаклізми зу-мовлюють пошук різних підходів до вдоскона-лення землекористування та прогнозуванняпродуктивності культур. Для цього застосову-ють різні дистанційні методи: нейронні мережі,динамічні та регресійні моделі [5, 6, 14, 15].Широкого використання набули дані наземнихаерокосмічних спостережень. За їх допомогоювизначають різні параметри стану навколиш-нього середовища Земної поверхні для прогно-зування врожайності.Метод прогнозування продуктивності.

Запропоновано динамічну модель прогнозуван-ня продуктивності сільськогосподарських куль-тур, що базується на застосуванні комплексу

параметрів, які характеризують стан рослин танавколишнього середовища (температура по-верхні ґрунту, кількість опадів, вологість ґрун-ту). Для побудови динамічної моделі прогнозу-вання продуктивності культур використовуютьметод структурно-параметричної ідентифікації[3], який передбачає відбір експериментальнихданих з найбільшою кількістю інформації щодорозвитку культури; ідентифікацію моделі наоснові навчальної вибірки; тестування моделі.Позначимо продуктивність культури на

певній ділянці поля в дискретний момент часуi (рік прогнозування) через змінну у і визначи-мо структуру моделі та її параметри з викори-станням навчаючої множини експерименталь-них даних. Припустимо, що математична мо-дель має такий вигляд:

y(i)=Fl[y(i–1), …, y(i–ny), …, u(i),u(i–1), … u(i–nu),e(i–1), …, e(i–ne)+e(i)], (1)

де y(i–ny) — набір попередніх даних щодо ве-личини продуктивності культури; u(i–nu) — век-тор інформативних ознак, що характеризуютьстан розвитку рослини та умови її дозрівання;e(i–ne) — змінна, що моделює можливі шуми таневизначеності; Fl[•] — деяка нелінійна функ-ція. Припустимо, що функція Fl є поліномомпорядку l. Тоді проблема ідентифікації структу-ри та параметрів моделі зводиться до розв’я-зання задачі оптимізації з обмеженнями [3].Експериментальні оцінки стану та дина-

міки розвитку рослин. Перед початком побу-дови моделі прогнозування експериментальнідані нормуються, що дає змогу покращити точ-ність чисельних обрахунків. Для проведеннярозрахунків використовували дані електронноїбази даних USDA по штату Айова за період1982—2001 рр. [13]. Вибір цього регіону зумов-лений наявністю сукупності статистичних данихза тривалий проміжок часу та наближеністюкліматичних умов до більшості території Украї-



ни. Застосовували дані щодо продуктивностікультур кукурудзи та сої цього штату. Висів ку-курудзи починається в травні, основний рістбіомаси припадає на червень — вересень, зби-рають урожай у вересні. Для проведення мо-делювання використовували дані індексу NDVI,вологості ґрунту, температури поверхні ґрунтута кількості опадів у період від травня по сер-пень місяць включно (за 19 років від 1982 до2001 р., окрім 1994). Висів сої припадає накінець травня — початок червня, ріст культури— червень — вересень, жнива — жовтень.Тому відбір даних здійснювали на часовомуінтервалі червень — вересень. Дані щодо про-дуктивності досліджуваних культур за період1982—2001 рр. було використано з електрон-ного ресурсу NASS/USDA [13]. Ця база данихмістить також інформацію щодо об’єму посівноїта зібраної площі, врожайності 1 акра та про-дуктивності в бушелях. У зв’язку з цим прове-дено конвертацію одиниць продуктивності бу-шель/акр у ц/га (для кукурудзи 1 бушель/акр =0,627 ц/га; для сої 1 бушель/акр = 0,672 ц/га).Для оцінки стану розвитку рослин використаноіндекс NDVI, розрахований за даними Націо-нальної океанічно-атмосферної служби США(NOAA) за 1982—2001 рр. [10]. Дані по опадах,помісячних показниках вологості ґрунту та тем-ператури поверхні, одержані з електронногоресурсу NOAA, часовий інтервал — місяць,одиниця вимірювали в мм [7, 10].Результати моделювання. На основі

відібраних даних проведено реконструкцію мо-делей прогнозування продуктивності. Розра-хунки проводили за допомогою пакетів Matlab7.5 та Statistica 7.0. Побудовано такі моделіпрогнозування:Модель 1 — лінійна:

y(i)= x1u1(i)+x2u2(i)+x3u3(i)+ +x4u4(i)+x5, (2)

дe u1— температура поверхні землі; u2 — воло-гість ґрунту; u3 — кількість опадів; u4 — значен-ня NDVI індексу; x1—x5 — невідомі параметри,y — продуктивність культури, i — дискретниймомент часу. Використовуючи оптимізаційнийметод покрокового градієнтного спуску із ура-хуванням обмежень на параметри, проведенопошук невідомих параметрів моделі для:

а) кукурудзи — y(i)= –119,43u1(i)+22,76u2(i)–

Прогнозування продуктивності сільськогосподарськихкультур за даними дистанційних спостережень

–133,9u3(i)+409,93u4(i)– –165,44; (3)

b) сої — y(i)=61,7u1(i)–4,21u2(i)––110,23u3(i)++63,9u4(i)–23,26. (4)

Модель 2 — за допомогою пакета Statistica(проведено розрахунок параметрів множинноїрегресії) для:

а) кукурудзи — y(i)=12,87u1(i)–0,05u2(i)– –31,91u3(i)+255,08u4(i)+

+217,16; (5)

b) сої — y(i)= 4,33u1(i)–0,02u2(i)–8,22u3(i)+ +48,83u4(i)+ 57,36. (6)

Модель 3 — базується на використанні ней-ронної мережі, пошук якої проведено за допо-могою пакета Statistica.Модель 4 — з використанням методу іден-

тифікації дискретних моделей [3] одержано не-лінійні моделі прогнозу для:

а) кукурудзи — y(i)= 5816,59u22(i)u3(і)–

–2831,86u3(i)++11064,9u3(i) u4(і)–

–11156,28u2(i) u3(i)– –9506,21u4(i)+5046,62u2

2(i)+ +320,05u1(i)+9682,93u2(i)+

+2141,36; (7)

b) сої — y(i)=2208,84u32(i)u4

2(і)– –1729,19u1(i)u4(i)+607,59u2(i)u3(і)+ +185,07u2(i)u4(i)–629,29u2(i)+

+571,55u12(i)–393,78u4(i)+

+2153,1u3(i)+1986,12. (8)

Модель 5. Під час пошуку моделі 4 установ-лено обмеження на параметри та складністьмоделі прогнозування. З урахуванням цих об-межень та передісторії щодо продуктивності запопередні роки побудовано такі моделі прогно-зування:

а) кукурудза — y(i)=1368,72u22(i)u3(і)u4(і)–

–123,29u42+232,44у2(i–1)–

–1583,98u2(i)u4(i)–1248,33u3(i)++519,7u4(i)–275,56у(i–1)++1276,75; (9)

b) соя — y(i)=2758,94u4(i)u5(i)++179,99u2(i)у(і–1)+1643,41u4(i)–

Кукурудза 131,20 85,13 40,66 25,4 10,31 38,03

Соя 8,28 6,89 4,53 3,01 1,05 1,55

Рез льтати розрах н ів середньо вадратичної похиб и

1 2 3 4 5 6Культура

Середньоквадратична похибка за моделями



Прогнозування продуктивності сільськогосподарськихкультур за даними дистанційних спостережень

Запропоновано динамічний підхід до прогно-зування продуктивності сільськогосподар-ських культур, який дає змогу отримуватибільш точні оцінки порівняно з раніше запро-понованими, а параметри стану рослинногопокриву та навколишнього середовищаможуть бути використані для створення мо-

Висновки

делей прогнозування врожайності інших куль-тур. Для підвищення точності прогнозу до-цільно використовувати гіперспектральнідані з більш високою просторовою та спект-ральною роздільними здатностями та інфор-мацію щодо концентрації хлорофілу та азоту[1, 2, 4].

1. Лялько В.І., Попов М.О. Багатоспектральніметоди дистанційного зондування землі в задачахприродокористування. — К.: Наук. думка, — 360 с.

2. Семенив О.В., Шатохина Ю.В., Яценко В.А.Валидация моделей классификации гиперспект-ральных данных//Проблеми управління та інфор-матики. — 2008. — № 3. — 113—119 с.

3. Семенив О.В., Яценко В.А. Идентификациядинамических моделей прогнозирования динами-ки Dst-индекса//Космічна наука і технологія. —2010. — 16, № 1. — С. 51—56.

4. Яценко В.О., Кочубей С.М., Хандрига П.А.,Донец В.В., Семенив О.В. Новый метод дистанци-онного оценивания содержания хлорофилла в ра-стительности и его программно-аппаратная реали-зация//Там само. — 2007. — 13, № 3. —С. 35—45.

5. Prasad A.K., Chai L., Singh P.R., Kafatos M.Crop yield estimation model for Iowa using remotesensing and surface parameters//International journalof Applied Earth Observation and Geoinformation. —2006. — № 8. — Р. 26—33.

6. Doraiswamy P.C., Hatfield J.L., Jackson T.J. etall. Crop condition and yield simulations using Land-sat and MODIS//Remote Sensing of Environment. —2004. — № 92. — Р. 548—559.

7. Data Library NOAA: National Oceanic and At-mospheric Administration http://iridl.ldeo.columbia.edu/SOURCES/.NOAA.

8. Jones D.R. A statistical inquiry into crop-wea-ther dependence//Agric. Meteorol. — 1982. — № 26.— Р. 91—104.

9. Kogan F.N., Gitelson A., Zakarin E. et all.AVHRR-based spectral vegetation index for quan-


titative assessment of vegetation state and pro-ductivity: calibration and validation//PhotogrammetricEng. Remote Sens. — 2003. — 69 (8). —Р. 899—906.

10. Mangiarotti S., Mazzega P., Jarlan L. et all.Evolutionary bi-objective optimization of a semi-aridvegetation dynamics model with NDVI and О0

satellite data//Remote Sensing of Environment. —2008. — № 112. — Р. 1365—1380.

11. National Environmental Satellite, Data, andInformation Service (NESDIS), NOAA Satelli-te and Information Service www.ncdc.noaa.gov/pub/data/cirs.

12. Qin Z., Zhang M. Detection of rice sheathblight for in-season disease management using mul-tispectral remote sensing//International Journal ofApplied Earth Observation and Geoinformation. —2005. — № 7. — Р. 115—128.

13. Singh R.P., Roy S., Kogan F. Vegetation andtemperature condition indices from NOAA AVHRRdata for drought monitoring over India//Int. J. RemoteSens. — 2003. — 24. — Р. 4393—4402.

14. United States Department of Agriculture, Na-tional Agriculture Statistics Service http://www.usda.gov/nass/

15. Uno Y., Prasher S.O., Lacroix R. et all.Artificial neural networks to predict corn yield fromCompact Airborne Spectrographic Imager data//Com-puters and Electronics in Agriculture. — 2005. —№ 47. — H. 149—161.

16. Wendroth O., Reuter H.I., Kersebaum K.C.Predicting yield of barley across a landscape: a state-space modeling approach//J. Hydrol. — 2003. — 272(1—4). — H. 250—263.

–67,97u22(i)+1180,38у2(i–1)+

+838,39u2(i)u4(i)+154,59u3(i)++975,67у(i–1)+607,45u2(i)––82,4 u1(i)–996,41. (10)

Модель 6 — тестова модель прогнозуван-ня, що базується на методі Ньютона [5].

Для порівняльного аналізу якості прогнозо-ваних моделей проведено розрахунок серед-ньоквадратичної похибки (таблиця).Дані свідчать, що найменше значення се-

редньоквадратичної похибки характерне длямоделей, побудованих за допомогою структур-но-параметричної ідентифікації.


Тваринництво,Тваринництво,Тваринництво,Тваринництво,Тваринництво,ветеринарнаветеринарнаветеринарнаветеринарнаветеринарнамедицинамедицинамедицинамедицинамедицина

УДК 619:578.27:636.4© 2011

А.П. Герілович,кандидатветеринарних наук

В.І. БолотінН.Г. РудоваС.А. СапкоО.С. СолодянкінНаціональнийнауковий центр «Інститутекспериментальної і клінічноїветеринарної медицини»

ЕТІОЛОГІЧНА СТРУКТУРАЦИРКОВІРУС-АСОЦІЙОВАНИХХВОРОБ СВИНЕЙВ ГОСПОДАРСТВАХ СХІДНОГОРЕГІОНУ УКРАЇНИ

Наведено рез льтати досліджень 229 зраз івлінічно о матеріал свиней різнихстатевові ових р п, підозрюваних носійствіабо захворюванні на цир овір сн інфе ціюсвиней з різних осподарств У раїни. Визначенопоширення цир овір с свиней ІІ тип тавстановлено йо о різноманітні асоціації з іншимиінфе ційними а ентами.

Серед зареєстрованих в Україні та в світіінфекційних захворювань свиней, що завдаютьзначних збитків промисловому свинарству, од-ним із найактуальніших нині лишається цир-ковірусна інфекція (ЦВІС). Результати прове-дених у різних країнах світу епізоотологічнихдосліджень свідчать про велике поширенняцирковірусу серед свинопоголів’я. Антитіла доЦВС-ІІ виявлено у США у 53% свиней, Німеч-чині — 85, Великій Британії — 86 та Ірландії —92% [2]. Частота та тяжкість захворювання за-лежать від кількості свиней у господарстві,їхнього імунного статусу та технологій вироб-ництва. Після проникнення до організму свинейзбудник розмножується в макрофагах, Т- іВ-лімфоцитах, які є клітинами-мішенями дляЦВС-ІІ. Інтенсивна репродукція вірусу в клі-тинах лімфоїдного ряду поросят призводить доїхньої загибелі та розвитку імунодефіцитно-го стану. Збудника за допомогою вірусологіч-них тестів виявляють у селезінці, лімфатичнихвузлах, тимусі, мигдаликах та епітеліальнихклітинах респіраторного і кишкового трактів. Натлі послаблення активності імунної системи ви-никають обставини, що призводять до розвит-ку вторинних інфекцій, зумовлених умовно-патогенними мікроорганізмами: колібактеріо-зів, сальмонельозів, гемофільозів, кандідо-зів [3].У польових умовах цирковірусні інфекції сви-

ней найчастіше супроводжуються вірус-вірус-ними або вірус-бактеріальними асоціаціями,

коли ЦВС-ІІ діє синергічно з вірусом респіратор-но-репродуктивного синдрому свиней (ВРРС),парвовірусом свиней (ПВС), вірусом грипу сви-ней, Mycoplasma hyopneumoniae, Actinobacilluspleuropneumoniae, Haemophilus parasuis, Strep-tococcus suis [5]. Супутні інфекції, як правило,загострюють перебіг ЦВІС.В етіологічній структурі зазначених змішаних

інфекцій можуть переважати окремі патогени.Так, наприклад, у Республіці Корея ВРРС і ПВСбули найпоширенішими агентами, що зумовлю-вали змішаний перебіг на фоні ЦВІС при синд-ромі післявідлучного мультисистемного висна-ження (СПМВ). Однак у США лише один з 484випадків СПМВ був позитивним щодо ПВС [5].Відомо, що ЦВС-ІІ і ПВС мають виражену троп-ність до лімфоїдної тканини, тому реплікаціяцих інфекційних агентів у організмі тварин можепризводити до значних порушень з боку імун-ної системи та виникнення на їхньому фоні вто-ринних захворювань [6]. Своєчасна ідентифіка-ція ЦВС-ІІ, а також його різних асоціацій з інши-ми збудниками в організмі свиней забезпечуєможливість визначення точнішого прогнозу за-хворювання та оцінки потенційної ефективностіантибіотикотерапії [4]. Рання діагностика, за-снована на молекулярно-генетичних методахдослідження, дає змогу підтвердити наявністьхвороботворного агента, виявити ЦВС-ІІ-носіїв,попередити раннє розповсюдження вірусу се-ред тварин, мінімізувати вплив інфекційногоагента на людину, а також провести моніторинг


ТВАРИННИЦТВО,ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

безпеки продуктів тваринного походження табіопрепаратів.

J. Kim, С. Chae у своїх дослідженнях, засто-совуючи методику multiplex-nested ПЛР у на-тивних тканинах, а також фіксованих формалі-ном і залитих парафіном тканинах лімфатичнихвузлів поросят, інфікованих експерименталь-но і в природних умовах, одночасно виявили тадиференціювали генетичний матеріал цир-ковірусів свиней обох типів і парвовірусу сви-ней [7].За результатами досліджень, проведених R.

Larochelle та ін., полімеразна ланцюгова реак-ція (ПЛР) дає змогу визначати наявність нуклеї-нових кислот вірусів РРСС, ПВС та ЦВС-ІІ утварин не лише після розвитку явних клінічнихознак, а й за відсутності захворювання середпоголів’я тварин [8], що свідчить про високучутливість цієї методики.Мета досліджень — проведення моніторин-

гу поширення цирковірусу свиней другого серо-типу серед свинопоголів’я України та визна-чення різних асоціацій ЦВС-ІІ з іншими інфек-ційними агентами, що можуть зумовлюватирозвиток інфекційних захворювань свиней.Матеріали і методи. Дослідження прове-

дені в період 2006—2010 рр. Матеріали длядосліджень було отримано з господарств 8 об-ластей України та Російської Федерації при ви-конанні досліджень за господарчими договора-ми, а також люб’язно надані співробітникамилабораторії вивчення хвороб свиней (А.І. Бу-зун, М.В. Бабкін, О.В. Прохорятова, О.В. Коль-чик). Досліджували зразки різного клінічногоматеріалу: кров, сперму кнурів, змиви зі стате-вих органів, гомогенати патматеріалу (легенів,селезінки, лімфовузлів), отримані від свинейрізних статевовікових груп, підозрюваних у носій-стві або захворюванні на ЦВІС з господарств 12областей України, АР Крим і одного господар-ства Російської Федерації. Ізоляцію сумарноїДНК і РНК проводили за допомогою комерцій-них наборів для екстракції нуклеїнових кислот«ДНК-сорб» та «Рибосорб» виробництва Амп-ліСенс (Російська Федерація). Зворотню транс-крипцію проводили, використовуючи комерційнийнабір «Реверта Л» фірми АмпліСенс. Реакціюампліфікації проводили за допомогою базовихнаборів АмпліСенс та системи праймерівPRRScom_F/R, AD_F/R, PPV_1/2 та PCV2_F/Rб Myc23S, Mhp, базових наборів, а такожтест-системи АДЕНО виробництва фірми Амп-ліСенс. Електрофоретичний аналіз проведеноза допомогою набору для електрофорезу ви-робництва НВО Нарвак (Російська Федерація).Концентрація агарози в гелі становила 1%, на-пруга в електрофоретичному полі — 120 В.Результати досліджень. Досліджено 229

зразків клінічного матеріалу з господарств За-порізької, Харківської, Полтавської, Донецької,Луганської, Сумської, Дніпропетровської, Чер-каської, Вінницької, Чернігівської, Кіровоградсь-

Етіологічна структура цирковірус-асоційованиххвороб свиней в господарствах Східного регіону України

кої, Херсонської областей та АР Крим, а такожз господарств Бєлгородської області РосійськоїФедерації. Клінічні ознаки захворювання булинадзвичайно різноманітні.Умовно всі зареєстровані нами різновиди

вірус-вірусних, вірус-мікоплазменних захворю-вань свиней, до етіологічної структури яких вхо-див ЦВС-ІІ, можна було розподілити на 3 гру-пи: захворювання, що супроводжувалось роз-витком респіраторної клініки у молодняку читварин усіх вікових груп; розлади органів сис-теми репродукції; змішана форма перебігу.Характер патологічного процесу був пере-

важно зумовлений природою та тропністю пер-винних етіологічних агентів (мікоплазм, хла-мідій або вірусів).Розлади органів респіраторної системи спо-

стерігали у свиней усіх вікових і статевих групгосподарств Донецької обл. (2007 р.), Сумської(2007 р.), Полтавської (2007 р.), Луганської обл.(2007 р.) та трьох дрібних приватних свиногос-подарств Харківської обл. У поросят виявленозниження приросту живої маси та розладитравної системи, зумовлені бактерійними уск-ладненнями, хоч основним етіологічним факто-ром були переважно віруси РРСС і M. hyopneu-moniae.Репродуктивні розлади серед свиней госпо-

дарств Одеської обл. (2006 р.), Дніпропетров-ської (2006—2007 рр.), Харківської обл. (2006 р.)також мали змішану етіологію та призводилидо мертвонародженості, муміфікації плодів таабортів.Змішану респіраторно-репродуктивно-енте-

ральну форму захворювання реєстрували угосподарствах Донецької (2006 р.), Луганськоїта Дніпропетровської областей. Розлади орга-нів статевої системи супроводжувались абор-тами, мертвонародженням і муміфікацієюплодів. У ряді господарств первинна роль уетіології репродуктивних патологій належалавірусу РРСС, асоціації вірусу РРСС і хламідій,а також асоціації вірусу РРСС та ПВС.Під час дослідження матеріалу від свиней-

носіїв ЦВС-ІІ з господарств Бєлгородської об-ласті Російської Федерації виявляли генетич-ний матеріал збудників респіраторних інфекцій(M. hyopneumoniae), зокрема в одному госпо-дарстві виявлено ЦВІС з характерними уражен-нями шкіри.У матеріалі від свиней деяких господарств

за допомогою ПЛР знаходили тільки ДНК цир-ковірусу типу ІІ, у той час як генетичний мате-ріал інших вірусів у ньому був відсутній.З 229 клінічних зразків дослідженого мате-

ріалу у 103 випадках за допомогою ПЛР булодетектовано ДНК ЦВС-ІІ, що становило 44,97%.Також визначено наявність інших інфекційнихагентів, які в різних комбінаціях містилися вклінічному матеріалі. Серед збудників інфекційдетектовано вірус респіраторно-репродуктив-ного синдрому — в 23 зразках, парвовірус сви-



ней — 28, аденовірус свиней — 22, а збудни-ка мікоплазмозу (M. hyopneumoniae) — лише в3 зразках клінічного матеріалу.Цирковірус свиней у вигляді моноінфекції

Етіологічна структура цирковірус-асоційованиххвороб свиней в господарствах Східного регіону України

виявлено лише у 49 досліджених зразках відінфікованих тварин. Тоді як інші комбінації па-тогенів: ЦВС-ІІ та РРСС — були у 21 випадках;ЦВС-ІІ, РРСС і мікоплазма — 2; ЦВС-ІІ та міко-плазма — 3; ЦВС-ІІ та ПВС — 6; ЦВС-ІІ, ПВС,аденовірус свиней — у 22 випадках.Визначено співвідношення ЦВС-ІІ-моноін-

фекції та різних типів асоціацій ЦВС-ІІ з інши-ми інфекційними агентами у зразках клінічногоматеріалу інфікованих тварин, в яких ПЛР булодетектовано ДНК цирковірусу ІІ серотипу (ри-сунок).Найбільшою за питомим значенням вияви-

лася асоціація ЦВС-ІІ, ПВС та аденовірусу сви-ней — 21,36%, тоді як комбінація ЦВС-ІІ та ПВСстановила лише 5,83%. Найменший показникмала асоціація ЦВС-ІІ, РРСС та M. hyopneu-moniae — 1,94%; водночас асоціація ЦВС-ІІ таРРСС — 20,39%, а ЦВС-ІІ та M. hyopneumonia— лише 2,91%. ДНК цирковірусу типу ІІ за від-сутності генетичного матеріалу інших вірусівбула детектована в 47,57% досліджених зразківвід загальної кількості позитивних.

Результати проведених досліджень свід-чать про значне поширення ЦВС-ІІ серед сви-нопоголів’я господарств України, що викликаєпершочергову потребу проведення деталь-ніших досліджень з метою розробки ефектив-ніших заходів щодо контролю цирковірусноїінфекції серед тварин. Існування різних асоціа-цій ЦВС-ІІ з іншими інфекційними агентамиістотно ускладнює встановлення діагнозу,тому слід враховувати можливу поліетіоло-гічність чинників інфекційних патологій тварин.

Висновки

Результати отриманих досліджень такожсвідчать про важливість вивчення вірус-вірус-них або вірус-бактеріальних асоціацій, якіспроможні загострювати перебіг ЦВІС. Ці ре-зультати не є остаточними, оскільки потре-ба проведення досліджень існуватиме і надалі.Це дасть змогу детальніше вивчити етіоло-гію та епізоотичні особливості ЦВІС-асоційо-ваних захворювань свиней для удосконаленняіснуючих молекулярно-генетичних методівдіагностики.

1. Гречухин А.Н. Особенности проявления цир-ковирусной инфекции свиней и ее специфическаяпрофилактика [Текст]/А.Н. Гречухин//ВетеринарияКубани. — 2010. — № 1.

2. Нова цирковірусна хвороба відлучених поро-сят[Текст]//Здоров’я тварин і ліки. — 2009. —№ 10. — С. 21.

3. Орлянкин Б.Г. Цирковирусная инфекция сви-ней [Текст]/Б.Г. Орлянкин, Т.И. Алипер, Е.А. Не-поклонов//Ветеринария с.-х. животных. — 2006. —№ 12. — С. 17—21.

4. Столюк В.В. Синдром мультисистемноговиснаження поросят-відлучників — актуальна про-блема свинарства [Текст]/В.В. Столюк//Вет. прак-тика. — 2008. — № 10. — С. 34—37.

5. Chae C. Postweaning multisystemic wastingsyndrome: a review of aetiology, diagnosis andpathology [Text]/C. Chae//The Veterinary J. — 2004.— № 168. — P. 41—49.

6. Ellis J.A. Coinfection by porcine circoviruses


and porcine parvovirus in pigs with naturally acquiredpostweaning multisystemic wasting syndrome[Text]/J.A. Ellis, A. Bratanich, E.G. Clark, G. Allan, B.Meehan, D.M. Haines, J. Harding, K.H. West, S.Krakowka, C. Konoby, L. Hassard, K. Martin, F.McNeilly//J. Vet Diagn Invest. — 2000. — № 12. —Р. 21—27.

7. Kim J., Chae C. Optimized protocols for thedetection of porcine circovirus 2 DNA from formalin-fixed paraffin-embedded tissues using nested po-lymerase chain reaction and comparison of nestedPCR with in situ hybridization [Text]/J. Kim, C. Chae//J. of Virological Methods. — 2001. — №92. —P.105—111.

8. Larochelle R. Comparative serologic and viro-logic study of commercial swine herds with and wi-thout postweaning multisystemic wasting syndrome[Text]/Renee Larochelle, Ronald Magar, SylvieD’Allaire//The Canadian J. of Veterinary Research. —2003. — № 67. — Р. 114—120.

Питоме значення моно- та поліетіоло ічнихЦВІС-асоційованих інфе цій свиней, %: 1 —ЦВС-ІІ — 47,57; 2 — ЦВС-ІІ+РРСС — 20,39;3 — ЦВС-ІІ+РРСС+М — 1,94; 4 — ЦВС-ІІ+М— 2,91; 5 — ЦВС-ІІ+ПВС — 5,83; 6 — ЦВС-ІІ+ПВС+аденовір с — 21,36

1

2

3

4

5

6


ТВАРИННИЦТВО, ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

УДК 636.2:591.477.3© 2011

Г.Д. Каци,докторбіологічних наукЛуганський національнийаграрний університет

ОСОБЛИВОСТІШКІРИ ХУДОБИ З РІЗНИМНАПРЯМОМ ПРОДУКТИВНОСТІ

Досліджено 16 порід х доби молочно о,м’ясно о та омбіновано о напрямівпрод тивності. Установлено певні відмінності.Ствердж ється, що знання про тон стр т рш іри доцільно ви ористов вати справія існо о вдос оналення тваринництва.

Людина з початку одомашнення тварин (8—10 тис. років тому) знала, спочатку інтуїтивно,а потім, ґрунтуючись на своєму досвіді, що шкі-ра і її стан пов’язані зі здоров’ям, типом тва-рини, продуктивністю і репродуктивною здат-ністю. Ці знання вона застосовувала у роботіз підвищення якості тварин.Саме шкіру покладено в основу загальнові-

домої класифікації конституціональних типівсільськогосподарських тварин, запропонованоїпрофесорами П.М. Кулешовим і М.Ф. Івановим.Починаючи з епохи винаходу мікроскопа

(1610 р.) і розробки гістологічних методів, у ро-боті з біологічними об’єктами знання людинипро властивості шкіри значно розширилися істали більш цілеспрямованими й ефективнимидля прогнозування якостей тварини, тобто дляпізнання інтер’єру — невід’ємної частини орга-нізму як цілого.Відомий інтер’єрист сільськогосподарських

тварин Е.А. Арзуманян підтверджував, що вив-чення мікроструктури шкіри великої рогатої ху-доби з урахуванням особливостей породності,віку, годування, продуктивності є однією з най-важливіших завдань у справі розвитку і якісно-го поліпшення тваринництва [1].У рекомендаціях селянину як вибрати мо-

лочну корову, виданих понад століття назад,були такі ознаки: довжина хвоста, діаметр мо-лочного колодязя, запас молочного дзеркала,наявність у вухах сірки і її колір, ніжна шкіра і т.д.Професор Е.А. Арзуманян писав, що ніжна абом’яка шкіра дуже легко промацується, причомув руках відчувається її наче тістоподібність,груба або жорстка шкіра важко промацується ідуже тверда. Шкіра середньої щільності займаєпроміжне місце. Він наголошував, що вгодо-ваність дуже сильно впливає на еластичністьшкіри (чим нижча вгодованість, тим вона меншеластична) і на показники покриву (з підвищен-ням угодованості тварини всі показники зрос-тають) [6].У 20-х роках минулого століття професор

О.В. Немилов перший виказав думку про можли-вість прогнозування майбутньої молочної про-дуктивності корови за ступенем розвитку пото-

вих залоз у вушній раковині [4]. З тих пір про-ведено велику кількість наукових робіт про мож-ливість використання цього взаємозв’язку в се-лекційній практиці. Зроблено огляд цих робіт [3].У. Дюрст писав, що «молочна» шкіра має

розвиненіші як епідерміс, так і сосочковий шар(1,88 і 22,69%), тоді як «відгодівельна» — 0,47і 16,7% відповідно [2].П.І. Шуляковський [7], який вивчав будову

шкіри у різних типів швіцької породи, повідом-ляв, що у корів молочного типу шкіра тонка, здобре розвиненим пілярним шаром і наявністювеликої кількості волосяних фолікулів, кращерозвинені сальні і потові залози. У корів м’ясо-молочного типу шкіра товща, з добре розвине-ним сітчастим шаром і слабо розвиненим пі-лярним шаром, невеликою кількістю волосянихфолікулів. Тварини молочно-м’ясного типу зай-мали проміжне місце.Мета роботи — аналіз особливостей шкіри

у сучасної худоби з різним напрямом продук-тивності та з’ясування відмінності в оцінках заминулі 100 років.Матеріал і методи. Проаналізовано корів

10-ти молочних порід: червона степова, україн-ська червоно-ряба молочна, українська чорно-ряба молочна, англерська, айрширська, голш-тинська, чорно-ряба, червона естонська, ли-товська червона і литовська чорно-ряба; 4-хкомбінованих порід: симентальська, лебединсь-ка, швіцька і молочні шортгорни; 2-х м’яснихпорід: абердин-ангуська і аквітанська світла(табл. 1). Зона їх розведення — в основному,південь і південний схід України, а також Чер-каська, Київська, Сумська області.Зразки шкіри брали за допомогою біопсії на

середині правого боку грудей. Досліджувалишкіру влітку. Послідовність гістологічних за-ходів для приготування препаратів і морфо-метрії структур шкіри висловлювалася намираніше.Статистичну обробку матеріалів здійснено

за М.О. Плохинським [5].Результати і обговорення. Наведено дані

144-х корів 16-ти порід (табл. 2 і 3).Товщина шкіри у молочних тварин порівняно



з комбінованими і м’ясними тонша приблизнона 1 мм — 19% (Р<0,001). Якщо порівняти зсередньою величиною показників окремих по-рід, то англерська, голштинська, литовська чер-вона і українська чорно-ряба молочна маютьшкіру тонку, а червона естонська і литовськачорно-ряба — товсту і менш еластичну. Епі-дерміс нижче середнього у англерської (45 мкм).Сосочковий шар, або глибина залягання во-

лосяних фолікулів є генетично зумовленим по-казником, хоча і має властивість змінюватисяз віком, сезоном, угодованістю і т.д. Нижче се-реднього значення цей показник у англерської,червоної естонської і чорно-рябої порід (близь-ко 1100 мкм) і, навпаки, вище значення у айр-ширської і української червоно-рябої молочноїпорід (близько 1600 мкм). Міжгрупові відмін-

Особливості шкіри худобиз різним напрямом продуктивності

ності за товщиною сосочкового шару не вста-новлені, хоча у молочних порід цей показникнижчий, ніж, наприклад, у комбінованих на11,9% (Р>0,05).Сітчастий шар (другий шар дерми) набага-

то товстіший за середнє значення у червоноїестонської (4917 мкм) і, навпаки, менш розви-нений у литовської червоної породи (3121 мкм);співвідношення сітчастого шару і загальної тов-щини шкіри у них становить 81 і 68% відповід-но (у середньому 74%). Як основний за товщи-ною шар шкіри, сітчастий шар повторює міжгру-пові тенденції, визначені за товщиною шкіри.Потові залози найрозвиненіші у корів комбі-

нованого напряму і менше — у м’ясних(Р<0,05—0,001). Якщо провести міжпороднепорівняння в групі молочних порід, то у порід

Айрширська 5 5083 4,03 560

Англерська 5 3820 4,47 500

Голштинська 14 6677 4,04 677

Червона степова 26 3750 3,86 490

Червона естонська 3 3200 3,94 455

Чорно-ряба 10 3762 3,7 514

Українська чорно-ряба

молочна 7 4006 3,6 580

Українська червоно-ряба

молочна 7 5352 3,5 615

Литовська червона 5 4709 3,58 510

Литовська чорно-ряба 5 4789 3,13 497

Лебединська 5 4026 3,86 543

Швіцька 6 4200 3,87 625

Шортгорни молочні 6 2677 3,63 520

Симентальська 27 3100 3,4 576

Абердин-ангуська 10 – – 490

Аквітанська світла 3 – – 620

Молочний 87 5,35±0,12 52,6±3,1 1390±46 3969±128

Комбінований 44 6,41±0,30** 55,1±1,5 1555±73 4861±262**

М’ясний 13 6,39±0,14** 45,5±8,5 1449±220 4916±84***

** Р<0,01; *** Р<0,001, відносно молочного напряму.

1. Прод тивність орів досліджених порід

Кількість тварин Жива маса, кгЖиру в молоці, %Удій за лактацію, кгПорода

2. Товщина ш іри і її шарів орів з різною прод тивністю

У т.ч. шари, мкм

сітчастийсосочковийепідерміс

Напрямпродуктивності

Товщина шкіри,мм

n




айрширська, голштинська і українська червоно-ряба молочна площа потової залози на 0,1—0,2 мм2 більше (0,427—0,536 мм2), а у англерів,червоної естонської, литовської чорно-рябої іукраїнської чорно-рябої молочної — менше істановить 0,197—0,291 мм2; середня величи-на — 0,321±0,03 мм2. Виявлені відмінності вплощі потових залоз мають позитивний взає-мозв’язок з величиною удоїв за лактацію.Сальні залози у молочних корів і комбінова-

ного напряму майже не відрізняються за пло-щею, але порівняно з м’ясними розвинені біль-ше на 28,2% (Р>0,05). Значно відрізняютьсяплощею залоз від середнього значення коровижирномолочної айрширської породи (0,088 мм2)і, навпаки, у бік зменшення — голштинська,червона естонська, українська чорно-ряба мо-лочна породи — вихідці з помірного клімату. Утакому разі залишається незрозумілим, чомуанглерські корови (жирномолочні) також маютьневеликі сальні залози (0,040 мм2). Середнєзначення площі цих залоз становить 0,051±±0,004 мм2. Серед комбінованих порід крупніші

сальні залози мають симентали, яких розво-дять у Луганській області, і, навпаки, невеликі— молочні шортгорни, з Херсонської області(0,034 мм2). З числа м’ясних порід аквітанськасвітла, яку розводять у Дніпропетровській об-ласті, має невелику площу сальних залоз —0,029 мм2, тоді як у іншої м’ясної породи абер-дин-ангуської з Луганської області площа ста-новить 0,048 мм2.Порівнявши густоту волосяних фолікулів у

тварин 3-х груп, установлено, що вона вища ум’ясних, далі — молочні і мінімальне значен-ня мають породи комбінованого напряму. Від-мінності статистично достовірні. Серед дослід-жених порід густота фолікулів мало мінлива уайрширської й української червоно-рябої мо-лочної — 9 і 10 шт./мм2. Вирізнялися великоюгустотою фолікулів симентали з Австрії (15 шт./мм2) і корови м’ясних порід.Порівнюючи наведені дані з одержаними

майже вік тому, можна стверджувати про на-явні розбіжності: у сучасної худоби шари шкірита потові залози більш розвинені у порід комбі-нованого напряму, а густота волосяних фоліку-лів — у м’ясних, а не молочних. Отже, виявленіадаптаціоморфози шкіри пов’язані зі збільшен-ням рівня молочної продуктивності сучаснихкорів комбінованого напряму.На закінчення аналізу порівняли структурні

особливості шкіри корів з різною вгодованістю.У досліді було 10 корів — помісей шароле 1/2×ге-рефорд 1/4×червона степова порода 1/4, у т.ч.5 гол. середньої і 5 — нижче за середню вго-дованість. Досліджували шкіру прийнятим накафедрі методом. Установлено, що відміннос-тей у загальній товщині шкіри немає, а в тонкійє. Статистично достовірно на користь тварин зсередньою вгодованістю вирізняються особи-ни за товщиною епідермісу (на 17,4%) і пло-щею потової залози (на 40,1%). Причому фор-ма залоз у них, в основному, мішкоподібна, тодіяк у худих — трубчаста. Глибина заляганняволосяних фолікулів і площа сальних залозтакож більші у тварин середньої вгодованості.Густота навпаки, більша у менш вгодованих,що пов’язано зі зменшенням площі поверхні

Товщина шкіри, мкм 5444±131 5422±232

Зокрема шари, мкм:

епідерміс 60,8±2,3 51,8±2,0*

сосочковий 1561±71 1405±55

сітчастий 3883±147 4017±191

Площа залози, мм2:

потової 0,276±0,02 0,197±0,01**

сальної 0,054±0,002 0,050±0,004

Густота волосянихфолікулів, шт./мм2 12,8±0,8 14,1±0,7

* Р<0,05; ** Р<0,01.

Молочний 87 0,321±0,03 0,051±0,004 13,1±0,6

Комбінований 44 0,425±0,03* 0,049±0,004 11,3±0,7**

М’ясний 13 0,283±0,02 0,039±0,009 15,0±0,0***

* Р<0,05; ** Р<0,01; *** Р<0,001.

3. Кіль ість волосяних фолі лів і величина ш ірних залоз орів з різною прод тивністю

Напрям продуктивностіГустота волосяних

фолікулів (залоз), шт./мм2

сальноїпотової

Площа залози, мм2

n

4. Порівняння стр т ри ш іри орів з різ-ною в одованістю

Показник

Вгодованість

середнянижчесередньої




У молочних порід худоби шкіра тонша, при-чому у продуктивніших це виражається чіт-кіше. Епідерміс, як і шари дерми розвиненішіу комбінованих порід. У комбінованих порідпотові залози розвинені максимально, менше— у м’ясних, проміжне місце займають мо-лочні породи. Серед молочних порід найкруп-ніші потові залози мають айршири, голшти-ни й українська червоно-ряба молочна порода.

Висновки

Сальні залози добре розвинені у молочних ікомбінованих порід. У м’ясних порід густотаволосяних фолікулів більша, ніж у інших порід.Угодованість худоби позначається на струк-турі шкіри; за нижче середньої категорії тов-щина шарів і величина потових і сальних за-лоз менші на 3,3—40,1%. Знання про тонкуструктуру шкіри доцільно застосовувати усправі якісного вдосконалення тваринництва.

1. Арзуманян Э.А. Микростроение кожи тагило-остфризских помесей//Докл. ВАСХНИЛ. — 1952.— № 12. — С. 31—38.

2. Дюрст У. Основы разведения крупного ро-гатого скота. — М.: Сельхозгиз, 1936. — 455 с.

3. Каци Г.Д. Взаємозв’язок шкірних залоз із мо-лочними у корів//Вісн. аграр. науки. — 2005. —№ 8. — С. 35—38.

4. Немилов А.В. О связи между гистологичес-ким строением вымени и тончайшим строением


кожи. — Л.: Изд-во Гос. ин-та агрономии. — 1924.— Т. 2. — № 1—2. — С. 27—28.

5. Плохинский Н.А. Биометрия. — Новосибирск:Изд.-во Сибир. отд. АН СССР, 1961. — 364 с.

6. Скотоводство/Под ред. Э.А. Арзуманяна. —2-е изд., перераб. — М., 1978. — С. 57—59.

7. Шуляковский П.И. Кожный покров коровшвицкой породы разных типов конституции//Тру-ды Горьков. с.-х. ин-та. — Горький, 1969. — Т. 27.— С. 183—189.

тіла, тобто з худобою. Вважаємо, що виявле-на гіпофункція має зворотний характер і здат-на за законом компенсації повернутися в почат-ковий нормальний стан, що й відбулося з по-ліпшенням годування. За дефіциту кормів утварин нижче за середню вгодованість 20%

волосяних фолікулів — «порожні», тобто безволосся, а порожнина фолікула заповнена су-данофільним субстратом — продуктом синте-зу сальних залоз. У разі тривалого недостат-нього годування сальні й потові залози разомз самим фолікулом атрофуються.


Генетика, селекція,Генетика, селекція,Генетика, селекція,Генетика, селекція,Генетика, селекція,біотехнологіябіотехнологіябіотехнологіябіотехнологіябіотехнологія

УДК 635.64: 631.527—631.5© 2011

В.А. Кравченко,академік НААН

І.М. КостенкоНауково-досліднийі навчальний центрзакритого ґрунту

В.Д. Горбонос,О.М. АндрійченкоНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

СУЧАСНІ НАПРЯМИ СЕЛЕКЦІЇПАСЛЬОНОВИХ КУЛЬТУР

Наведено с часні вимо и до нових сортіві ібридів пасльонових льт р.

Створення нових сортів і гібридів овочевихрослин є одним із основних факторів підвищен-ня урожайності, якості, стійкості проти хвороб,забезпечення чистоти довкілля. За даними різ-них учених, частка сорту в цьому становить30—70% [1, 5, 6]. Ось чому в основі технологій— сорт чи гібрид.Напрями селекції овочевих рослин багато-

векторні. До створення нового генотипу по-трібно залучити 30—50 і більше ознак, які виз-начаються, в основному, взаємодією генів по-між собою, а також з умовами довкілля. Тому іселекцію проводять для кожної зони, регіонуконкретно по кожній культурі. З огляду на цевчені дійшли висновку про наявність екологіч-ного гетерозису [1, 6].Сучасний стан розвитку виробництва вису-

ває нові й нові вимоги до ознак овочевих рос-лин, що пов’язано не лише зі зміною кліматич-них умов, а й з вимогами сучасних досягненьу харчуванні, переробній промисловості, з’яв-ленні нових видів сільськогосподарської техні-ки та знань про цінність і біологію конкретноїрослини [2, 3, 4].Мета досліджень — проаналізувати сучас-

ний стан вимог до сортів і гібридів овочевихрослин з метою поліпшення їх виробничої якос-ті, а також активізувати селекційну роботу в по-трібних напрямах.Матеріал і методи досліджень. Для аналі-

зу взято сучасні досягнення українських та іно-земних селекціонерів, наведених у наукових

публікаціях, каталогах Державної служби із охо-рони прав на сорти рослин, власний досвід се-лекції із овочевими рослинами в умовах відкри-того і закритого ґрунту.Результати досліджень. Помідор. Основні

його виробничі посіви знаходяться у південнихрегіонах, де підприємці орендують значні пло-щі. Вони надають сировину для промисловоїпереробки, в основному на пасту. Головна ви-мога до сортів і гібридів — урожайність товар-них плодів не нижче 100 т/га при вмісті сухоїречовини на рівні 5,8% і вище. Друга обов’яз-кова ознака — придатність до механізованогозбирання плодів. Вимоги забезпечують понад40 ознак — це комплекс генів, що визначаютьдружність достигання плодів і відповідну скоро-стиглість, розміщених по всіх хромосомах. Ком-пактність куща визначають гени sp, d, ro та їхалелі. Рівномірність забарвлення і міцність пло-да формуються за дії різних алелів гена u. Лег-ке відділення плодів від плодоніжок забезпечу-ють гени j1, j2, j2in. Плоди можуть бути округли-ми (ген o), овальними (ген o), сливоподібними(ген el). Вони мають бути яскраво забарвлені,що зумовлено наявністю генів hp, b, lp, dg, зміцною шкіркою і щільним м’якушем.Сорти і гібриди помідора мають бути стійки-

ми проти основних хвороб: фітофторозу — ге-ни Ph, Pi—0,1; альтернаріозу — гени A, Aai, Ase;бактеріальної плямистості — ген Pst; псевдо-монасу — Pto 1—3; ксантомонасу — XV—3 ішкідника нематоди — Mi 1—4.


ГЕНЕТИКА,СЕЛЕКЦІЯ, БІОТЕХНОЛОГІЯ

Сучасні напрямиселекції пасльонових культур

Нові зразки мають позитивно реагувати наелементи дії крапельного зрошення: реакція накомплекси живильного розчину, подачі і розмі-щення вологи в ґрунті, певні перепади яких по-в’язані з умовами середовища та організацієювиробництва. Цим вимогам відповідають сор-ти Лагідний, Аміко, Мить, F1 Святослав.Для вживання у свіжому вигляді, за ручного

збирання плодів, потрібна більшість вищезаз-начених ознак. Основою можуть бути набір ге-нів, що забезпечують скоростиглість, холодо-стійкість, дружнє достигання, транспортабель-ність, стійкість до розтріскування та хвороб.Плоди можуть бути різними за забарвленням,розміром, формою. Особливого значення нада-ють біохімічним показникам, що забезпечуютьсмак і аромат плодів. Якраз на сучасному етапіселекції ми втратили ці 2 ознаки в гонитві запродуктивністю та технологічністю. Необхіднийприплив комплексу генів від сортів народноїселекції та диких і напівкультурних форм. Уцьому плані важливими будуть методи біотех-нології: для подолання несумісності та перене-сення бажаних генів. Смак визначатиме опти-мальне співвідношення цукрів і кислот, вітамінуС, лікопіну, каротинів, пектинів; аромат залежа-тиме від рівня і взаємодії летких амінокислот.Прикладом можуть бути сорти нашої селекції:Зорень, Карась, Оксамит, Ласунчик, Іришка, F1Козачок.Виходячи з сучасного положення в овочів-

ництві, що 90—96% посівів помідора, залежновід регіону, знаходиться в приватному секторі,у дрібних фермерів, дачників, овочівників-лю-бителів, потрібно під час створення новихсортів і гібридів враховувати їх потреби, а вониінколи специфічні. Плоди мають бути універ-сального напряму використання: у свіжому виг-ляді, для консервування, соління, переробки насік. Плоди привабливі на вигляд, з високимисмаковими якостями, лежкі. Транспортабель-ні, стійкі до розтріскування, як правило, яскра-во-червоного забарвлення. Сорти мають бутиадаптованими до різних умов вирощування, ізпотужним листковим апаратом, для формуван-ня високої продуктивності та захисту від опіків.Потрібно створювати сорти з різною тривалістювегетаційного періоду. Привабливими є крупно-плідні форми — масою плода 200—400—600 г,малинового забарвлення. Є багато любителівсливоподібних плодів різної величини. У виро-щуванні знаходить місце жовто-, помаранчево-,чорноплідний помідор. Плоди з підвищенимумістом каротинів — для дієтичного і дитячогохарчування. Останнім часом населення цікав-лять дрібноплідні (вишнеподібні) помідори, якіможна консервувати з плодоніжками. Більшістьовочівників віддають перевагу формам із три-валим плодоношенням і лежкістю. Водночас

нові сорти і гібриди мають бути стійкими достресових умов і хвороб.Значна кількість овочівників вирощує помі-

дор із підв’язуванням на кілки, шпалери. Тутсвоя технологія вирощування, яку також по-трібно враховувати під час створення новихзразків: детермінантний, напівдетермінантний,індетермінантний ріст; компактне розміщеннякитиць, кількість плодів на китиці, розміщеннялистка (горизонтальне, напіввертикальне), ве-личина листка.Любителів приваблюють різні зміни розміру,

форми, кольору плода, габітусу куща, типу лист-ка, його забарвлення, розсіченість, цільно-крайність, здатність витися, не давати пасинків,мати нетрадиційний розмір чи форму квітки,чашолистиків, різні типи китиць. Будь-яке про-явлення чи відхилення ознак може зацікавити.Можуть бути перспективними різні методи роз-ширення генотипного різноманіття: залученняв схрещування напівдиких форм, мутантів, тет-раплоїдів, партенокарпіків, прищеплення, хі-мічний і фізичний мутагенез. Відомий набір ре-цесивних мутантів помідора містить усю гамурозмірів, форм, кольорів плода, різні типи лист-ка, китиці, куща. Поєднуючи їх в одному генотипі,можна отримати нетрадиційні ознаки: перце-подібні плоди, золотисто-смугасті, жовто-сму-гасті, зелено-смугасті. Наприклад, крупноплідні— Кримський велетень, Малиновий велетень;видовжені — Сан Марцано, Банан, Мить; пома-ранчеві — Абрикосовий, Апельсиновий; дляпереробки на сік — Любимий, Зорень, Боян;золотисто-смугасті — Художник.Ринкові відносини вимагають, щоб плоди

помідора були високотоварними, лежкими, транс-портабельними. Ознаки забезпечуються наяв-ністю генів nor, rin, alc, що уповільнюють про-цеси достигання плодів. Плоди можуть матинетрадиційне забарвлення і можуть зберігати-ся 40—60—90 діб без втрати товарності і якос-ті. Джерелом таких генів можуть бути Cornelli(alc), Флорін (rin), Барс (nor), F1 Плідний, F1Раїса (alc).Умови закритого ґрунту потребують набору

специфічних ознак, що забезпечують високуякість і урожайність 30—40—60 кг/м2. Кожнийтип теплиць, кожна культурозміна потребуєсвого гібриду. В цілому важливими є холодо-стійкість, тіньовитривалість, жаростійкість, стій-кість до різних змін температур, світла, воло-ги, елементів живлення, хвороб. Для продов-женої малооб’ємної технології потрібні могутні,високорослі, індетермінантні гібриди з рівнимиплодами різної маси: від дрібних до великих, звисокими товарними і смаковими якостями,лежкими, транспортабельними. Типова форма— округла, проте можуть мати місце за по-бажаннями — сливоподібні, видовжені форми




різного забарвлення. Найпоширеніша вимогадо маси плода — 140—200—300 г, яскраво-червоного забарвлення.Плівкові теплиці різних типів потребують ін-

детермінантних середньорослих гібридів, ма-сою плода — 120—140 г, урожайністю —18—30 кг/м2. Обов’язкова стійкість проти абіотичнихстресів і хвороб. У плівкових теплицях без обі-гріву можна вирощувати детермінантні, серед-ньої висоти гібриди, з дружнім достиганням,ранньостиглі, холодостійкі.Враховуючи, що значну кількість помідорів

вирощують у приватному секторі, основні вимо-ги такі: для вживання у свіжому вигляді (в кла-сичному розумінні) плоди мають бути гладень-кими, яскравого забарвлення, масою 140—300 г,легко відділятися від вегетативної маси, бага-токамерними, з ніжною шкіркою і м’якушем, тов-стим перикарпієм і перегородками між камера-ми. Уміст сухої речовини — 5,8—6,2%, цукрів —вище 30%, кислот — 0,45—0,60%, аскорбіновоїкислоти (вітамін С) — 28—35 мг%, співвідно-шення цукор:кислота — не менше 7. Смаковіякості — 4,8—5 балів. Аромат — приємний, бу-кет смаку — повний, насичений. Урожайність —вище 60 т/га. Інші показники (морфо-біологічні)визначатимуться умовами регіону вирощування.Для більших виробничих площ ознаки мають

задовольняти потреби промислової переробки:урожайність — 80—100—120 т/га, достигання75 %, маса плодів — 20—25 днів, кущ компакт-ний, розміщення китиць — концентроване.Співвідношення маси плодів і вегетативноїмаси — 1, маса плода — 60—100 г, рівномір-не, інтенсивне забарвлення плода. Форма —округло-видовжена, зусилля на роздавлюван-ня 120—140 г/г маси, міцність прикріпленняплода до плодоніжки 1,1—1,2 кг, плодоніжкабезколінчаста (ген j2). Уміст сухої речовини —5,5—6%, цукрів — 3—3,5%, аскорбінової кис-лоти — 25—30 мг%, каротину — 1—1,2 мг%,титруємих кислот — 0,4—0,5%, величина рН —не більше 4,2, співвідношення розчинних речо-вин і нерозчинних (Р/НР) — не менше 6, смак— 4,5—4,8 бала. Польова схожість не менше60%, здатність проростати при температуріґрунту 10…12оС (придатність до безрозсадноїкультури). Наявність стійкості проти ВТМ, фі-тофторозу, чорної бактеріальної плямистості,альтернаріозу, септоріозу.Цільноплідне консервування потребує на-

явності таких ознак: урожайність — 60—80 т/га,дружність достигання — 25 днів, маса плода —45—60 г, індекс форми — 1—1,3, плоди — 2—3-камерні з незначною кількістю насіння. По-верхня — гладенька, без поглиблень біля пло-доніжки і верхівки плода. Стійкі проти розтріс-кування — міцна та еластична шкірка. Невелике(2,5—3,5 мм) місце прикріплення плода до пло-

доніжки; забарвлення однорідне, без плям, яс-краво-червоне. Довжина плода — 45—70 мм,діаметр — 24—40 мм, в округлих форм — 30—50 мм. Плоди без пустот, консистенція м’яку-ша ніжна, судинно-волокнисті пучки мають бутизаховані в перикарпій, прикріплення плода не-глибоке. Міцність на роздавлювання — не мен-ше 4,5 кг. Смак готового продукту: гармонійний,з характерним ароматом, уміст сухої речовини— не менше 5,5%, цукрів — 3—3,5%, аскорбі-нової кислоти — 25 мг%, лікопіну — 4,2 мг%,рН — 4,2—4,4, цукрово-кислотний коефіцієнт— не менше 7, смак — 4,3—4,5 бала.Перець солодкий. Для умов відкритого

ґрунту основними напрямами селекції є скоро-стиглість, дружність формування урожаю, ви-сока стабільна урожайність. Добра якість пло-дів, стійкість проти хвороб та стресових умоввирощування. Плоди гладенькі, масою не мен-ше 50 г, товщиною перикарпію від 4 мм і біль-ше. Аромат перцевий, без гіркоти (капсаіцинуне більше 0,01% від рівня сухої речовини).Смак ніжний, приємно-солодкий, свіжий. Висо-кий вміст вітамінів С і Р.Сорти і гібриди F1 мають бути з різною дов-

жиною вегетаційного періоду: ранньостиглі, се-редньоранні, середньостиглі, середньопізні(табл. 1), придатні для механізованого збиран-ня плодів (табл. 2). Рослини середнього розмі-ру. Висотою 40—70 см, напіврозлогі, з міцнимстеблом. Плоди вільновисячі, легко відділяють-ся від рослин. Розміщення першого плода ненижче 10 см від землі. Зусилля стебла на злам— 20—35 Н (ньютон), на відрив плода від рос-лини — 10—20 Н. Плоди повинні мати необ-хідні фізико-механічні показники, вирівняні заформою і розміром, без значних впадин. Фор-ма їх конусовидна, призмоподібна, пірамідаль-на, округлосплюснута, округла, у основи пло-да слабке вдавлення, без значних перегородокв середині плода, з невеликим насіннєвим гніз-дом. Товщина перикарпію 6—8—10 мм. Забар-влення плодів у технічній стиглості: салатове,світло-зелене, кремове, зелене, жовто-зелене;біологічній — темно-червоне, яскраво-червоне,помаранчеве (див. табл. 2). Смак плодів — неменше 4,5 бала.Сорти і гібриди перцю солодкого різних стро-

ків достигання мають бути придатними для кон-сервування, транспортабельними, зберіга-тися у свіжому вигляді 15—20 днів.Невід’ємною вимогою до сортів і гібридів

перцю є наявність стійкості до хвороб: грибко-вих — альтернаріоз, фузаріозне в’янення, сіраплямистість листків, фітофтороз, борошнистароса; бактеріальних — бактеріальна плямис-тість, бактеріальне в’янення; вірусних — пля-мистість, вірус тютюнової мозаїки, вірус куче-рявості листка, різні види мозаїки.



Придніпровський науково-дослідний інститутсільського господарства (м. Тирасполь) пропо-нує виробникам сорт перцю солодкого Богатирз такими ознаками: середньостиглий, рослинамогутня, гілляста, до 60 см висотою. Плодимасою 150—180 г, конусо-призмоподібні. Сма-кові якості високі, урожайність до 70 т/га, з ви-сокими товарністю та транспортабельністю.Стійкий проти вертицильозного в’янення. Уні-версального призначення.У сучасних умовах закритого ґрунту спосте-

рігається тенденція зростання площ перцю со-лодкого. З огляду на це в його селекції для за-критого ґрунту актуальними напрямами є комп-лекс господарсько цінних ознак: середняабо висока рослина, незначна облистяність,здатність утворювати плоди при недостатньо-му освітленні, максимальний рівень раннього ітоварного урожаю, висока якість плодів, стій-кість до хвороб і шкідників. Для подовженоїкультури в скляних теплицях потрібні зразки,що мають тривалий вегетаційний період, без-перервно цвітуть і плодоносять. Короткий пері-од (плівкові теплиці, розсадники) потребує не-високої рослини, скоростиглої, з дружнім дос-тиганням плодів. Водночас велике значеннямають форма, розмір, забарвлення в технічній


та біологічній стиглості, товщина перикарпію,соковитість і ніжність м’якуша, його аромат ісмак.В Європі найпопулярніші гібриди F1 гол-

ландської селекції: плоди масою 110—150—200 г, кубічні чи призмовидні, темно-зеленогозабарвлення в технічній стиглості, червоногоабо жовтого — в біологічній. Гібриди можутьбути з темно-фіолетовим чи білим, кремовимзабарвленням у технічній стиглості. Урожай-ність — 25—30 кг/м2.Створюючи нові гібриди F1 слід мати на ува-

зі, що форми з плодами жовтого чи помаран-чевого забарвлення на 10% менш урожайні, ніжчервоного. Вони чутливіші до фізіологічних по-рушень, що погіршує якість плодів, більшсхильні до верхівкової гнилі плода, пов’язаноїзі збільшеним накопиченням кальцію.Гібриди слід створювати для різних типів

закритого ґрунту: тимчасові укриття, плівкові зобігрівом і без нього, скляні, зимові різних кон-струкцій і, отже, до різних технологій: ґрунтовакультура, субстратна, для короткого і тривалогоперіодів росту.Звичайно плоди гібридів F1 повинні мати ви-

соку якість, лежкість, гарний вигляд і форму,стійкість проти основних хвороб. У гібридів

Товарна урожайність, т 35—40 45—48

Маса плода, г 60—80 110—120

Частина плода для використання, % >75 >75

Біохімічний склад плодів біологічна стиглість:

суха речовина, % >7,5 >8,0

цукри, % >3,5 >4,0

вітамін С, мг% >150 >180

» Р, мг% >80 >100

Технічна стиглість:

суха речовина, % >6,5 >7,0

цукри, % >3,0 >3,0

вітамін С, мг% >100 >120

» Р, мг% >70 >75

Ураження хворобами, %, не більше:

фузаріозне в’янення 20 20

вертицильозне в’янення 10 10

мозаїка 20 20

1. Потрібні озна и сортів перцю солод о о

Група стиглості

Ознака Середньостиглі,середньопізні

Ранньостиглі,середньоранні




цінується низькозатратність і високий відсотоктоварності.Для плівкових теплиць у весняно-літньому

обороті потрібні скоростиглі гібриди F1, в якихперший збір починається через 35—45 днівпісля зав’язування плодів. Рослини висотою60—100 см, гіллясті, придатні до вирощування,без гіркоти і трав’янистого присмаку, соковиті,з товщиною перикарпію не менше 4 мм та ніж-ною шкіркою. Маса плода не менше 50 г, різноїформи, світло-зеленого або молочно-жовтогозабарвлення. Рослини мають бути холодостій-кими, стійкими проти хвороб, з урожайністю12—15 кг/м2.Плівкові теплиці потребують гібридів F1 з

дружньою віддачею урожаю в літні місяці, уні-версального використання (салати, консерву-вання) витривалих до жорстких умов плівковихтеплиць: наявність крапель, перегрів, переохо-лодження, різкі перепади показників середови-ща, несприятливі умови для запилення, хо-лодні, похмурі дні. Обов’язкові висока стійкістьпроти вірусних хвороб і високий уміст вітамінів.

Для зимових теплиць створюють гібриди F1— високорослі — 150 см і вище, середньо-ранні, середньостиглі, середньопізні. До пер-шого збору плодів — 45—55 днів після висад-ження розсади. Плоди соковиті, з товстим пе-рикарпієм, смачні (без гіркоти), з високимумістом вітамінів. Форма плода призмовиднаабо видовжено-конічна, забарвлення зелене,світло-зелене, кремове. Потрібно створюватигібриди F1 з незначною облистяністю, здатніс-тю формувати плоди при недостатньому освіт-ленні, стійкі проти хвороб і шкідників.Баклажан. Напрями селекції баклажана для

умов відкритого ґрунту традиційні. Скоростиг-лість і холодостійкість потрібні для всіх зонвирощування. Виходячи із того, що баклажанпівденна культура, необхідна селекція на жаро-стійкість і посухостійкість. Нарівні зі скоростиг-лими виробництву потрібні середньостиглі тапізньостиглі сорти і гібриди, що дає змогу роз-ширити сезон переробки плодів. Висока про-дуктивність потрібна для всіх напрямів селекції.Селекція на якісні показники — одна з вимог

Урожайність товарних плодів, т 35

Дружність достигання плодів, % 90

Плодів, %:

без стебел 95

що відділилися, зелених 95

» червоних 90

Зусилля на відрив плода, Н:

технічна стиглість 5

біологічна стиглість 10

Кількість плодів, відокремлених від плодоніжки, % 100

Товщина перикарпію, мм 7—8

Міцність шкірки на проколювання, Н/см2 500

Уміст вітаміну, технічна стиглість, мг%:

С 200—250

Р 150—200

Стійкість до в’янення (штучне ураження), % 0

Зусилля на ламання стебла, Н 25—30

Індекс плода 1,5—1,7

Забарвлення плода, технічна стиглість Темно-зелене, кремове

Форма плода Кубічна, видовжена

Поверхня плода Напіврозкинута

Збереження плода через 12—15 днів після механізованого збирання, % 90—95

2. Озна и перцю солод о о, я их потреб є механізоване збирання плодів

Ознака Рівень показника



консервної промисловості. І, звичайно, один ізосновних напрямів селекції — стійкість протихвороб і шкідників.Для умов закритого ґрунту потрібно створю-

вати гібриди F1 для кожного типу теплиць: віднайсучаснішої до примітивної. Конкретного гіб-рида F1 потребують і культурозміни за сезо-ном: продовженого, весняно-літнього, літньо-осіннього, зимово-весняного. Гібриди маютьпозитивно реагувати на коливання температу-ри, вологи, світла, живлення. Їхні комплексніознаки — це скоростиглість, продуктивність,якість, стійкість проти шкідників і хвороб.Рослина баклажана має бути напівдетермі-

нантного та індетермінантного типу росту, се-редньорослою або високою. Плоди, особливодля механізованого збирання, знаходяться надодаткових пагонах. Форма їх слабогрушопо-дібна, округла, циліндрична. Округла — длявиготовлення ікри, циліндрична — соте. За-барвлення темно-фіолетове, з яскравим глян-цем. М’якуш білий, щільний, без гіркоти, зумов-леної наявністю в плодах соланіну М. Якісністьплодів визначає високий уміст калію і магнію,що також слід враховувати під час створен-ня нових гібридів. На сучасному етапі селек-ції створюють баклажани округлої форми, зсвітло-фіолетовим і білим забарвленням.Якість плодів у них висока, проте слід при-звичаїти до них споживача. Має значення івідсутність шипів на рослині, плодоніжках, ча-шечках.Для скляних теплиць потрібні високорослі

гібриди зі слабким гілкуванням, плівкових —низько- чи середньорослі форми. Довжина пло-да — 18—25 см, діаметр вузької частини — 4—

5 см, широкої — 6—8 см. Перевага надаєтьсявидовжено-овальним і грушоподібним плодам,типового забарвлення: темно-фіолетове з по-мітним глянцем.Гібридам F1 потрібна стійкість до перепадів

температури, вологості, світла; вони повиннідобре зав’язувати плоди у несприятливих умо-вах при високих температурах. В умовах зак-ритого ґрунту найбільш шкодочинні хвороби:вертицильозне і фузаріозне в’янення, біла ісіра гнилі, коренева гниль. Урожайність в умо-вах скляних теплиць має становити 28—30 кг/м2.Плоди мають вирізнятися високим умістом

сухої речовини, цукрів, вітамінів, не накопичу-вати нітратів.Моделлю для гібрида F1 може бути F1 Адо-

на («Rijk Zwaan», Нідерланди). Висота росли-ни — 220—250 см, без шипів. Листки великі,сильно опушені; квітки поодинокі, фіолетові;плоди видовжено-циліндричні, довжиною 20—24 см, діаметром — 6—8 см, вишнево-фіоле-тового забарвлення, гладенькі; м’якуш білий,міцний, без пустот і гіркоти. Рекомендованийдля зимових і плівкових теплиць.Для умов відкритого ґрунту моделлю слугу-

ватиме широковідомий сорт української селек-ції Алмаз. Рослина середньоросла, розлога.Плоди циліндричної форми, чорно-фіолетові,блискучі; маса плода 140—150 г; смакові якостівисокі. Урожайність 45—60 т/га. Відносно стій-кий проти в’янення і бактеріозу. До технічноїстиглості — 125—130 днів, біологічної — 145—155. Плід довжиною 15 см, діаметром 4,5—6 см; забарвлення м’якуша зеленувато-біле;щільність середня; слабогіркий. Вирощують увсіх природних зонах України.


1. Жученко А.А. Адаптивный потенциал куль-турных растений. — Кишинев: Штиинда, 1988. —766 с.

2. Каталоги насіння провідних фірм світовогоринку: «Де Ройтер Сидс», «Енза Заден», «РійкЦваан», «Навартіс», «Нунемс», «Ройал Слайс»,«Гавриш», «Ільїнічна».

3. Кравченко В.А., Приліпка О.В. Перець со-лодкий, баклажан: селекція, насінництво, тех-


нології. — К.: За друга, 2009. — 157 с.4. Кравченко В.А., Приліпка О.В. Помідор: се-

лекція, насінництво, технології. — К.: Аграр. наука,2007. — 405 с.

5. Орлюк А.П. Теоретичні основи селекції рос-лин. — Херсон: Айлант, 2008. — 571 с.

6. Пивоваров В.Ф., Мамедов М.И., Бочарнико-ва Н.И. Пасленовые культуры: томат, перец, бак-лажан, физалис. — М., 1998. — 293 с.


УДК 658.26 338.43© 2011

В.М. Калініченко,кандидат сільсько-господарських наукПолтавська державнааграрна академія

Титко РишардОб’єднання шкілелектричних

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІПОКАЗНИКИ СОНЯЧНИХКОЛЕКТОРІВ РІЗНИХ КОНСТРУКЦІЙ

Роз лян то онстр тивні особливості основнихтипів сонячних оле торів, проведено їх техні о-е ономічн оцін та порівняльний аналіз.Визначено ритерії вибор сонячних оле торів

МЕХАНІЗАЦІЯ, ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ

Актуальність проблеми. Розвиток альтер-нативної енергетики сприяє залученню та роз-витку додаткової інфраструктури для упрова-дження нових проектів та експлуатації діючихенергетичних об’єктів. Потенційно найбільши-ми споживачами відновлювальної енергії сон-ця можуть бути сільськогосподарське вироб-ництво, житлове будівництво, готельне госпо-дарство та санаторно-курортний комплекс.Навіть за нинішніх цін на обладнання та енер-горесурси підігрів гарячої води і часткове опа-лення за допомогою сонячних термічних ко-лекторів є конкурентними щодо електричногоі газового обігріву, а світові тенденції до по-дорожчання енергоносіїв та динаміка цін на газв Україні сприяють підвищенню економічноїпривабливості геліосистем.Останніми роками на ринок України надій-

шло багато іноземних фірм, що виробляютьсонячні колектори різної конструкції, а їхнє ви-робництво налагоджено на кількох українськихпідприємствах. Кожна з фірм рекламує своюпродукцію як найкращий вибір.Мета досліджень — дати короткий огляд

основних конструкцій сонячних колекторів та їхпорівняльну характеристику.Аналіз основних досліджень та публіка-

цій з досліджуваної проблеми. Опис конст-рукції та принципу дії різних видів сонячних ко-лекторів, досвід використання сонячної енергіїдля теплозабезпечення є на сайтах основнихвиробників відповідного обладнання та публі-каціях наукових видань [1—5, 8—10]. Фірми-виробники при цьому акцентують увагу лишена перевагах своєї продукції над колекторамиінших фірм. Але конструкція кожного з колек-торів має не тільки переваги, а й свої недоліки.Тому при виборі сонячних колекторів потрібнопристосовуватись до потреб конкретного кори-стувача та максимально враховувати особли-вості кожного з інвестиційних проектів.Результати досліджень. Теплові сонячні

колектори давно та успішно використовують уСвіті і в Європі для підігріву води у системахгарячого водопостачання, для технологічних

потреб та як додаткове джерело тепла в опа-лювальних системах. Технології виготовленнясонячних теплових колекторів у цілому практич-но доведені до досконалості. Існують різні типисонячних колекторів, які залежно від конструкціїможна поділити на 3 основні групи: низько-,середньо- та високотемпературні.Низькотемпературні сонячні колектори —

зазвичай, це плоскі колектори з температуроютеплоносія до 100°C. Це спеціальні теплооб-мінники, які перетворюють енергію сонячноговипромінювання в теплову. Теплоносієм дляпередачі енергії від сонячної батареї може слу-гувати незамерзаюча рідина, наприклад, роз-чин гліколю і вода в пропорції 1:1, вода абоповітря.Основним елементом типового плоского ко-

лектора є поглинальна пластина або абсорбер,на якій і відбувається термічна конверсія соняч-ного випромінювання. На рис. 1 представленосхему плоского колектора. Через мідні труби,закріплені на абсорбуючій пластині, проходитьтеплоносій, який відбирає надлишкову тепло-ву енергію і виносить її до споживача або на-копичувача.До складу колектора входять: прозоре по-

криття, що захищає абсорбер від теплових

Рис. 1. Переріз плос о о сонячно о оле -тора [6]

МЕХАНІЗАЦІЯ,ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ


втрат до атмосфери; теплоізоляція, для захис-ту абсорбера від теплових втрат знизу і з бо-ків; металевий або пластиковий короб; прямийта зворотний трубопровід для теплоносія. Кон-струкція плоских сонячних колекторів викорис-товує пряме або розсіяне сонячне випроміню-вання і не передбачає його концентрацію.До переваг плоских сонячних колекторів

можна віднести низьку вартість, доступність наринку, великий термін та простоту експлуатації,до недоліків — відносно невелику ефективністьпорівняно з іншими типами сонячних колек-торів, появу водної пари на внутрішній поверхнізахисного скла.Середньотемпературні сонячні колектори

— плоскі вакуумні колектори, трубчасті ваку-умні колектори (рис. 2), вакуумні колектори зтрубкою heat-pipe та інші, температура тепло-носія яких у робочому режимі коливається умежах 30—165°C.Плоский вакуумний колектор поєднує пере-

ваги технології плоских колекторів і вакуумноїізоляції, що застосовується в трубчастих ваку-умних колекторах. Вакуум у 100 Па отримуютьпри відкачуванні повітря з простору між абсор-бером та склом. Завдяки такій конструкції ефек-тивність установки зростає порівняно з конвен-ційними плоскими колекторами до 75%.Корпус складається з компактної штампова-

ної металічної рами, в якій за допомогою ан-тикорозійних алюмінієвих профілів закріпленегартоване скло. Плити абсорбера вироблені зпрофільованих пластин Al—Mg з високоселек-тивним поглинаючим шаром, щільно підігнани-ми мідними трубками у формі меандра.Трубчасті вакуумні колектори зі скляних труб

діаметром 60 мм і довжиною 1500—2000 ммвиготовлені зі спеціального боросилікатногоскла зі зниженим умістом заліза, стійкого доударів граду (рис. 3). Вони, в свою чергу, скла-даються з 2-х концентричних скляних труб (тру-ба в трубі). Вакуум між ними є ідеальною ізо-ляцією. Внутрішня труба вкрита шаром, що маєвисоку здатність поглинати сонячну енергію(наприклад, Al./N/Al). Додатково за кожною тру-бою може знаходитися параболічне дзеркалоз високою здатністю до відбивання світла,стійке до несприятливих погодних умов. Така

конструкція гарантує поглинання сонячноговипромінювання, що падає навіть під гостримкутом і концентрує додатково сонячні променіна поглинаючих елементах у вакуумних трубах.Фактично втрат тепла у навколишнє середови-ще не відбувається завдяки використанню ви-сокоселективного покриття на внутрішній по-верхні зовнішньої скляної труби, а також тому,що вона має подвійні стінки, між якими відка-чано повітря і створено вакуум (<0,005 Па).Усередині вакуумних труб розміщено трубутеплообмінника, що починає передачу тепло-вої енергії вже при температурі 15°С та заки-пає при температурі ≈23°С.Існує кілька різних конструктивних рішень

для вакуумних трубчастих колекторів. У звичай-ному трубчасто-вакуумному колекторі сонячневипромінювання проникає у вакуумну склянутрубку і потрапляє на її внутрішню поглинаю-чу поверхню, де і відбувається перетворенняенергії сонячного випромінювання в тепловуенергію. Під дією тепла рідина з температуроюкипіння близько 23°C (наприклад, фреон R407)випаровується і забирає тепло вакуумної труб-ки. У верхній частині колектора знаходитьсядобре ізольований прямоточний колектор, доякого під’єднані усі закінчення теплообмінників.Пара піднімається у верхню частину, віддаєтепло теплоносію основного контуру і конден-сується, а конденсат стікає вниз. Приймач со-нячного колектора мідний з теплоізоляцією.

Рис. 2. Ва мний плос ий оле тор [1]

Рис. 3. Тр бчастий ва мний сонячний о-ле тор Mawor AP-20 [2]

Техніко-економічні показникисонячних колекторів різних конструкцій



що контактують з внутрішньою стінкою вакуум-ної трубки (рис. 4). Теплоносій — антифризциркулює усередині U-подібних трубок і в про-точному колекторі. Цей тип колектора призна-чений для цілорічної роботи в двоконтурнихсистемах з антифризом при підвищеному тис-ку [3].Польські інженери з компанії БАХУС опра-

цювали технологію високоефективних вакуум-них колекторів типу «direct flow» або «прямийпотік» [4]. У вакуумному колекторі під упливомсонячного випромінювання розігрівається внут-рішня труба (рис. 5). Усередині трубки розмі-щено ще одну скляну трубку, стійку до високихтемператур, з якою гальванічно поєднана міднатруба, через яку теплоносій подається на дновакуумної трубки. На зворотному шляху соляр-на рідина «омиває» усю площину гарячої внут-рішньої трубки і нагрівається. Така конструкціядає змогу передавати тепло з високоенергетич-ного поглинального шару безпосередньо дообігрівального чинника практично без жоднихтеплових втрат. Таке унікальне виконання аб-сорбера значно підвищило ступінь ефектив-ності установки. Ефективність колектора типу«direct flow» щодо «heat pipe» більше на 30%.Деякі колектори для підвищення ефектив-

ності додатково оснащують стійким до неспри-ятливих погодних умов концентруючим дзерка-лом з нержавіючої або алюмінієвої жесті тапараболічним дзеркалом CPC (Compound Pa-rabolic Concentrator) з високою здатністю довіддзеркалення, які розміщують у нижній час-тині вакуумної труби [3]. Так підвищуєтьсяефективність колектора шляхом використаннявідбитих променів. Оптимальна геометрія дзер-кала гарантує поглинання навіть прямого вип-ромінювання, падаючого під великим кутом, ірозсіяного сонячного світла, що значною міроювпливає на ефективність і потужність сонячногоколектора. За рахунок таких дзеркал можнанівелювати негативні фактори, наприклад,якщо будинок спрямований не точно напівдень, ранішнє або вечірнє сонце, розсіянечерез хмари світло.Перевагою вакуумних колекторів є більша

ефективність на одиницю площі колектора.Вони мають енергетичну ефективність близь-ко 80% при круглорічній роботі і навіть у зимо-вий період перекривають до 20% потреб у теп-ловій енергії. До недоліків вакуумних колекторівможна віднести вищу ціну, недостатню міцністьскла і поступову втрату щільності вакуумнимитрубками.Високотемпературні сонячні колектори —

вакуумні колектори з рефлекторами або кон-центраторами, температура теплоносія якихсягає 300°C. У концентруючих сонячних колек-торах застосовують різні системи дзеркал або

4. За альна схема оле тора з U-подібнимитр б ами [3]

Рис. 5. Переріз і ви ляд сонячно о ва м-но о оле тора KSP-12 OPC [4]: 1 — тр б-а, що підводить теплоносій; 2 — тр б а зна рітим теплоносієм; 3 — зовнішня ва м-на тр ба; 4 — ва мований простір між тр -бами; 5 — вн трішня ва мна тр ба; 6 —простір цир ляції теплоносія; 7 — наповнен-ня вн трішньої ва мної тр би

Тепло передається через мідну «гільзу» прий-мача.Отже, реалізується замкнутий цикл. Засто-

сування вакуумних труб з поглинаючим покрит-тям на всій поверхні труби створює умови длямаксимального використання сонячного випро-мінювання від ранку до пізнього вечора. Такаконструкція дає змогу отримувати ефект безпе-рервного освітлення половини абсорбера сон-цем незалежно від кута його повороту до сон-ця, а орієнтація точно на південь (така важли-ва при використанні плоских колекторів) уцьому випадку не є необхідною.Колектори з U-трубками також можуть пра-

цювати в холодних кліматичних умовах, деможливе замерзання циркулюючої води. Усе-редині скляних вакуумних трубок встановленімідні U-подібні трубки з алюмінієвими ребрами,




лінз для збільшення щільності потоків сонячно-го випромінювання, що падають на поглиналь-ну поверхню плоских або трубчастих погли-начів (рис. 6). Крім параболічних дзеркал зас-тосовують плоскі або циліндричні дзеркала.Концентруючі сонячні колектори характеризу-ються малими габаритами. Вони мають бутиорієнтовані перпендикулярно до напряму па-діння сонячних променів і оснащені слідкуючи-ми пристроями, що управляють їх обертаннямразом з рухом сонця. Такі колектори можутьмати потужність від кількох десятків до кількохсотень ват, а їхня енергія може бути перетво-рена в теплову енергію, використану для пі-дігріву води.Сонячний колектор ELFRAN-Revolution, що

здатний обертатися, має діючу поверхню 3,84 м2

(рис.7). Він змонтований на рухомій рамі зі слід-куючою системою, що управляється електрон-ним блоком управління, складається з 6-ти па-раболічних дзеркал, виконаних з окремих сму-жок, та 6-ти вакуумних труб з подвійноюU-подібною трубкою для нагріву рідини. Кутобертання колектора в горизонтальній осі ста-новить 270°, вертикальній — 90°. Продук-тивність такого колектора — 800 кВт·год/м2/рік.Високотемпературні колектори мають найви-

щу ефективність, вищу ціну і потребують більшскладних систем регулювання та захисту. Вонискладніші в експлуатації.Отже, кожний з колекторів має свої перева-

ги і недоліки. Важливу роль при прийнятті рі-шення у використанні тих чи інших колекторівмає і ціна.У країнах Європейського союзу понад 1300

малих підприємств діють у секторі виробницт-ва, монтажу та обслуговування сонячних колек-торів, у роботі яких безпосередньо зайнятомайже100 тис. осіб [6]. З огляду на величезнукількість виробників цієї продукції, колекторинавіть однієї групи можуть істотно відрізнятись

один від одного за технічними характеристика-ми та цінами на них. Це залежить від конст-рукції та покриття абсорбера, якості ізолюючихматеріалів, якості скла, матеріалів для корпу-су тощо.Під час аналізу табличних даних колекторів

різних виробників можлива неоднозначна оцін-ка їхніх експлуатаційних якостей. Замість задек-ларованої продуктивності (кВт·год/м2/рік) ви-робники можуть давати максимальну оціню-вальну продуктивність енергії колектора відеальних умовах. Доцільніше було б проводи-ти державну сертифікацію сонячних колекторівз обов’язковим зазначенням енергетичних яко-стей колектора у місцевих умовах, як це роб-лять у Швеції (дослідний Інститут SPFв Rappersville) та Швейцарії (Solar Keymark) [7].Для споживача найважливішим показником

для визначення ККД усієї геліосистеми є інфор-мація, отримана з лічильника на блоці управ-ління (наприклад, SOREL TDC2) щодо кількостіенергії, одержаної сонячним колектором, і роз-рахунок заощаджених коштів.Тип геліосистеми та її складових має зале-

жати, передусім, від її призначення. Наприклад,для геліосистеми, призначеної для підігрівубасейну у літній період, пріоритетною є відпо-відна поверхня абсорберів, а не ізоляція кор-пусу колектора. Тому, при виборі тієї чи іншоїконструкції колектора треба враховувати кількафакторів:

· технічне завдання для геліосистеми, дляяких потреб використовуватиметься одержанатеплова енергія, кількість необхідної енергії.При розрахунках геліосистем потужність колек-торів приймають такою, щоб вона у літній пері-од задовольняла ≈90% енергії. У холодний пе-ріод тепло, зазвичай, забезпечується додат-ковим джерелом живлення;

· необхідна температура у системах спожи-вання: чим вища температура підтримується усистемах вторинного обігу (ГВП, часткове опа-лення, підігрів басейну і т. ін.), тим менша кіль-кість енергії передається від сонячних колек-торів;

· ступінь покриття потреб в енергії: чимбільше геліосистема заощаджує (покриває

Рис. 6. Концентр ючий сонячний оле тор

7. Дзер ально-ва мний «Слід ючий за сон-цем» сонячний оле тор фірми ELFRAN




більше потреб у тепловій енергії), тим складн-іше контролювати температуру теплоносія увторинній системі циркуляції, і тим більші тепловівтрати;

· система може мати навіть найвищу про-дуктивність, але, якщо за достатньої кількостіприладів та лічильників для контролю режимівроботи установки економічний та енергетичнийефект малопомітний;

· метеорологічні умови, розміщення та по-ложення колектора (нахил, напрямок);

· потрібно враховувати площу, яку можназадіяти для розташування колекторів, та місцеїх розташування. На деяких об’єктах це можебути обмежуючим фактором. У таких випадках

Використання сонячних колекторів дляпідігріву води і часткового опалення вже за-раз є конкурентним щодо електричного і га-зового обігріву. Існує 3 основні типи сонячнихколекторів, які мають свої переваги і недо-ліки. Для найбільш ефективного використан-ня інвестицій, досягнення найменшого стро-ку окупності у кожному конкретному проектінеобхідно виважено вибирати тип сонячного

Висновки

колектора з огляду на технічне завдання длягеліосистеми.При виборі серед однотипних колекторів

слід ураховувати не максимально оцінюванупродуктивність енергії колектора в ідеальнихумовах, а реальну (кВт·год/м2/рік). Від виборутипу сонячних колекторів, з одного боку, за-лежить ефективність геліосистеми, а зіншого — вартість проекту.

1. www.solar-pro.pl2. www.mawor.pl3. www.paradigma.pl4. www.bachus.com.pl5. Dawid Placha. Wyniki badan ′ ukladо′w solarnych

w laboratorium OZ′E w ZSE nr 1 w roku 2008.6. EurObserv’er Parsi — France partner Instytutu

Energetyki Odnawialnej w Warszawie 2007.


7. Grzegorzewski Z.T. Znaczenie obowіa, zuja, cychnorm i aktо′w prawnych w rozwoju sektora energetykislonecznej. X Konferencja Naukowo-Techniczna,Ogо′lnopolskie Forum Odnawialnych Z′rо′del Energii.— Warszawa 29—31.03.2004. — 2004.

8. www.neon.new.pl9. www.makroterm.ik.pl10. www.eco-schubert.

вибір роблять на користь більш ефективнихсонячних колекторів з концентраторами абонавіть системою «слідкування за сонцем»;

· важливим фактором при прийнятті інвес-тиційного рішення є ціна та якість колекторів,гарантії фірми виробника, доступність на рин-ку тощо;

· з огляду на не досить розвинений риноксонячних колекторів на Україні необхідно такожзвернути увагу на той фактор, що деякі складнігеліосистеми потребують висококваліфіковано-го обслуговування, що не завжди можливо, ад-же представництва фірм виробників знаходять-ся тільки у столиці чи крупних промисловихцентрах.



Агроекологія,Агроекологія,Агроекологія,Агроекологія,Агроекологія,радіологія,радіологія,радіологія,радіологія,радіологія,меліораціямеліораціямеліораціямеліораціямеліорація

УДК 626,8:31© 2011

В.А. Лимар,О.Я. Кащеєв,кандидати сільсько-господарських наукІнститут південногоовочівництваі баштанництва НААН

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯТОМАТА БЕЗРОЗСАДНОГО ПРИКРАПЛИННОМУ ЗРОШЕННІ

Визначено ращий режим раплинно о зрошеннябезрозсадно о томата в мовах півдня У раїнита оптимальні дози добрив для одержаннязаплановано о врожаю більше 100 т/ а.

Вирощування овочевих культур без зрошен-ня не є ефективним. Особливо це стосуєтьсяпівдня України, де спостерігається значний де-фіцит атмосферних опадів, підвищення темпе-ратури повітря, гідротермічний коефіцієнт ста-новить лише 0,6—0,7, коефіцієнт природногозволоження 0,4.Потрібні були нові підходи до способів поли-

ву сільськогосподарських культур зі збережен-ням родючості ґрунтів як основи сільськогоспо-дарського виробництва. Як показала світовапрактика, таким способом є мікрозрошення,зокрема краплинний полив. Крім екологічноїбезпеки, краплинний спосіб поливу дає мож-ливість на 30—40% зекономити поливну воду,20—40 — мінеральні добрива, 50—70% — ви-трати електроенергії та значно підвищити вро-жайність продукції і її якість.Томат — провідна овочева культура півдня

України, але досліджень його вирощування заумов краплинного зрошення у цій зоні прове-дено недостатньо.Основи мікрозрошення овочевих культур,

у т.ч. і томата, в Україні висвітлено в роботі [8].Ґрунтовні дані з цього питання одержано і вінших країнах.Особливості водоспоживання томата при

краплинному зрошенні було вивчено в умовахФранції [14], Північного Кавказу [10], Волго-градської області [2].Ученими з Пуерто-Ріко встановлено, що ос-

новна коренева система томатів при краплин-ному зрошенні була розташована на глибині30 см і не залежала від унесення добрив. Ав-торами [2] доведено, що на світло-каштановихґрунтах Волго-Донського міжріччя при краплин-

ному зрошенні можна одержати до 120 т плодівтомата.У роботі [12] висвітлено питання режиму

краплинного зрошення і рівні мінеральногоживлення томатів та інших овочевих культур.У Ростовській області в гостропосушливі рокиурожайність томата в 1,5—2 рази більша, ніжпри зрошенні іншими способами [13]. В Астра-ханській області середня урожайність томата в2001 р. при краплинному зрошенні становила80—100 т/га [3]. У фермерському господарстві«Садко» Волгоградської області щороку одер-жують урожаї томата при краплинному зрошен-ні 100—110 т/га [4].У Херсонській області на сортовипробу-

вальній дільниці краплинного зрошення одер-жано 56—80 т/га томата, а деяких сортів —112,9 т/га [11].У наших дослідженнях у 2001—2005 рр. уста-

новлено високу ефективність краплинного зро-шення розсадного томата разом з використан-ням непрозорої поліетиленової плівки як муль-чуючого матеріалу [6]. При цьому встановленозначну економію води порівняно з краплиннимзрошенням без мульчі і прискорення достиган-ня урожаю на 3—4 дні та значне підвищенняурожайності від унесення мінеральних добрив.В Україні значні площі томата вирощують без-розсадним способом, що зумовлено необхід-ністю розширення періоду надходження свіжоїпродукції і одержання більш дешевих плодівдля переробної промисловості. Але технологіювирощування безрозсадного томата при крап-линному зрошенні в умовах зони розробленонедостатньо. Це дало нам підставу для прове-дення спеціальних досліджень з вивчення ос-


АГРОЕКОЛОГІЯ,РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

новних елементів технології вирощування без-розсадного томата — режимів краплинного зро-шення, доз добрив, площ живлення рослин.Методика досліджень. Досліди проводили

з метою розробки і вдосконалення елементів

Ефективність вирощуваннятомата безрозсадного при краплинному зрошенні

технології вирощування безрозсадного томатасорту Лагідний в умовах півдня України прикраплинному зрошенні. Для цього необхіднобуло визначити оптимальні режими зрошеннябезрозсадного томата та мінерального живлен-ня рослин, установити кращу густоту їх стоян-ня, розрахувати економічну ефективність виро-щування безрозсадного томата при краплинно-му зрошенні.Досліди проведено в дослідному господар-

стві ІПОБ на типових для цього регіону ґрунтах— чорноземі осолоділому супіщаному.Схема польового досліду з посівними

томатами.Режим краплинного зрошення:1. Без зрошення.2. 75—75—75% НВ.3. 65—80—70% НВ.Режими живлення у 2006—2008 рр.:1. Без добрив.2. Рекомендований N90P120K45.3. Розрахунковий на врожай 90 т/га.у 2009 р.:1. Без добрив.2. Розрахунковий на врожай 90 т/га.3. Розрахунковий на врожай 120 т/га.У 2009 р. режим живлення рослин змінили,

оскільки в середньому за 2006—2008 рр. по-ставлене завдання одержати 90 т/га плодівбуло виконано.Добрива в розчиненій у воді формі за допо-

могою спеціально сконструйованих нами під-живлювачів (на цей винахід отримано патент)вносили впродовж вегетації тричі — до почат-ку цвітіння 30% необхідної норми, у період пло-доутворення — 50 і до початку достигання —20%. На незрошуваних ділянках добрива вно-сили при культивації.Результати досліджень. Сівбу томата про-

водили в ІІ—ІІІ декадах квітня: у 2006 р. —19.04; 2007 — 25.04; 2008 — 16.04; 2009 р. —20.04.Роки, в які проводили досліди, помітно від-

різнялися між собою за умовами природногозволоження ґрунту. 2006, 2008 і 2009 рр. булипорівняно сприятливими за зимово-веснянимизапасами вологи в ґрунті для одержання сходівтомата в незрошуваних умовах і атмосферни-ми опадами протягом вегетації для росту і роз-витку рослин. 2007 р. був дуже посушливим. Ушарі ґрунту 1 м на час проведення сівби томатівбуло лише 758 м3/га продуктивної вологи, уверхніх шарах її практично не було (у 2006 р. —1311 м3/га, 2008 — 1133, 2009 р. — 1350 м3/га).Опадів у 2007 р. не спостерігалося упродовжусього травня і червня, що не дало можливостіодержати сходи томата у варіантах без зро-шення.У варіантах зі зрошенням сходи було одер-

Рис. 1. Розподіл воло и в ґр нті при рап-линном зрошенні томата безрозсадно о зміжряддям 1,4 м

Рис. 3. Баланс водоспоживання рослин то-мата при раплинном зрошенні: 1 — зрош -вальна вода; 2 — опади; 3 — ґр нтова вода

3

50%27%

23%

1

2

Рис. 2. Вплив елементів техноло ії вирощ -вання безрозсадно о томата на врожайністьплодів: 1 — зрошення; 2 — живлення; 3 —добрива

3

1

2

7,40%

22,40%

70,20%




1.Урожайність

безрозсадноотомата

зарізнихрежимів

раплинноозрошення,фонів

іплощ

живленнярослин

2006—

2009рр.,т/

а

20

06

2007

2008

Режим

зрошення

Фон живлення

Кількість

рослин,

тис.

/га

Середня

за

20

06

—2

00

8 рр

.

Без добрив

45

29

,40

2

4,0

02

6,7

0Без добрив

23

,0

35

28

,00

2

5,6

02

6,8

02

6,0

25

21

,90

2

7,5

02

4,7

02

4,2

Без зрошення

Рекомендована

доза

45

29

,70

2

4,5

02

7,1

0Розраховано

на

90

т/га

33

,2

35

29

,70

2

5,5

02

7,6

03

5,5

25

25

,60

2

7,0

02

6,3

03

4,1

Розрахункова

доза

45

30

,30

2

3,6

02

6,9


на

12

0 т

/га

34

,0

35

30

,40

2

5,1

02

7,7

53

6,0

25

30

,10

2

7,8

02

8,9

53

4,5

Без добрив

45

50

,40

67

,10

59

,20

58

,90

Без добрив

59

,2

35

49

,80

76

,90

65

,30

64

,00

64

,1

25

49

,60

69

,10

66

,20

61

,63

60

,0

75

—7

5—

75

%НВРекомендована

доза

45

78

,70

87

,40

76

,20

80

,77

Розраховано

на

90

т/га

76

,0

35

76

,30

97

,30

78

,30

83

,97

82

,3

25

69

,70

95

,20

76

,20

80

,37

77

,3


доза

45

80

,90

98

,40

79

,30

86

,20

Розраховано

на

12

0 т

/га

10

0,1

35

76

,30

10

6,2

08

1,5

08

8,0

01

12

,1

25

80

,90

95

,90

77

,40

84

,73

10

5,0

Без добрив

45

54

,70

68

,80

62

,30

61

,93

Без добрив

62

,7

35

54

,70

81

,00

66

,40

67

,37

72

,3

25

44

,90

75

,10

63

,50

61

,17

63

,8

65

—8

0—

70

%НВРекомендована

доза

45

85

,40

10

2,0

07

9,5

08

8,9


на

90

т/га

80

,4

35

78

,80

10

5,8

08

5,6

08

9,4

08

9,0

25

71

,70

92

,30

78

,30

80

,77

83

,2


доза

45

90

,70

10

8,9

08

0,4

09

3,3


на

12

0 т

/га

10

8,6

35

92

,20

11

3,3

08

9,8

09

8,4

31

17

,6

25

85

,40

90

,90

77

,40

84

,57

11

0,0

Урожайність,

т/га

Фон

живлення

Рік

20

09

р.




жано на початку — середині травня відповід-но за роками 16.05; 19.05; 5.05; 5,05. Літній пе-ріод вегетації рослин у всі роки досліджень ха-рактеризувався високими температурними по-казниками, що зумовило їх інтенсивний ріст ірозвиток. Але зрошення сприяло деякому упо-вільненню їхнього розвитку. Фаза бутонізації назрошуваних ділянках спостерігалася на 1—3дні пізніше. Унесення добрив також на 1—2 днізатримувало проходження фенофаз у рослинпорівняно з неудобреними рослинами, а в ціло-му у варіантах зі зрошенням і внесенням доб-рив збирання плодів відбувалося на 2—5 днівпізніше, ніж у варіанті без зрошення і внесен-ня добрив.Краплинне зрошення і внесення добрив особ-

Без добрив 45 5723 179 111

35 5817 175 128

25 4998 189 107

Без зрошення Рекомендована доза 45 5017 207 92

35 5207 202 95

25 4746 210 86

Розрахункова доза 45 4273 237 72

35 4592 228 77

25 5075 216 82

Без добрив 45 9163 231 65

35 11116 215 83

25 10364 234 79

75—75—75% НВ Рекомендована доза 45 15843 189 108

35 17096 188 120

25 15596 191 105


35 20379 177 127

25 16301 192 102

Без добрив 45 9779 226 73

35 12063 207 88

25 9685 232 70

65—80—70% НВ Рекомендована доза 45 18310 177 120

35 18949 174 125

25 15619 193 104


35 21288 168 131

25 16042 197 101

ливо в розрахунку на запланований урожайпозитивно впливали на зав’язування плодів іїхню масу. Контрастно це проявилося у 2008 р.,коли наприкінці липня — початку серпня тем-пература досягала 38°С, частина утвореноїзав’язі осипалась у варіантах без зрошення.Водночас на зрошуваних і удобрюваних ділян-ках осипання зав’язі спостерігалося меншоюмірою, а маса плодів була найбільшою.Проведені дослідження показали, що полив-

на вода при краплинному способі зрошення насупіщаних чорноземах розтікається в боки вузь-кою стрічкою, ширина якої не перевищує 40 см,а глибина — 60—70 см (рис. 1) від осі рядка,що свідчить про доцільність сівби томата прикраплинному зрошенні в 1 рядок через 70 см з

2. Е ономічна ефе тивність вирощ вання безрозсадно о томата за різних режимів раплин-но о зрошення і живлення (середнє за 2006—2008 рр.)

Режим зрошенняРентабельність,

%Собівартість,грн/т

Чистийприбуток, грн/га

Кількістьрослин, тис./га

Фон живлення




укладанням поливних трубопроводів по осірядка.Коренева система рослин томата була зосе-

реджена в найбільш вологозабезпечених ша-рах ґрунту, що потребувало здійснювати поли-ви досить часто невеликими нормами. До фазибутонізації їх проводили 2—3 рази на тижденьпо 25—35 м3/га, у період плодоутворення —через 1—2 дні по 60—70 м3/га. Залежно відопадів зрошувальна норма за вегетаційний пе-ріод коливалася і становила 670—720 м3 у во-логому 2006 р. та 2050—4200 м3 у посушливі2007 і 2009 рр. Сумарне водоспоживання во-логи рослинами томата значно коливалося,особливо істотна різниця була у варіантах зізрошенням і без зрошень. У 2008 р. рослинипри зрошенні споживали води за вегетаціюпрактично вдвічі більше, ніж без зрошення, ав 2009 р. — 2,4 раза.Особливості водного режиму рослин безроз-

садного томата та режиму мінерального жив-лення їх у різних варіантах були визначальни-ми факторами в одержанні врожаю плодів(табл. 1). Найбільш контрастними дані врожай-ності плодів по варіантах дослідження були вдуже посушливому 2007 р. У варіантах без зро-шення у цьому році не було взагалі отриманосходів томата, а при зрошенні в режимі 65—80—70 %НВ і внесенні добрив у розрахунку на90 т/га відзначено рекордні для регіону врожаї— 102—113,3 т/га. У 2009 р., коли добривабуло внесено в розрахунку на 120 т/га плодів,одержали ще більший урожай — 117,6 т/га.Найвищим цей показник у середньому за рокидосліджень був у варіанті при внесенні розра-хункової дози добрив і густоті стояння рослин35 тис./га.З 3-х досліджуваних факторів (зрошення,

добрива, площа живлення рослин) найбільшвагомим було зрошення (рис. 2). Воно стано-

вило 70,2% від приросту врожаю. Вплив доб-рив на врожайність плодів томата становив22,4%, площа живлення рослин — лише 7,4%.У балансі водоспоживання зрошувальна водастановила 50%, опади — 27, ґрунтова волога— 23% (рис. 3).Попри те, що сумарне водоспоживання без-

розсадного томата при зрошенні було в 1,6—2,4 раза більшим, ніж без зрошення, витративоди на одиницю одержаного врожаю, тобтокоефіцієнт водоспоживання за 2006—2008 рр.,був удвічі меншим. У 2009 р. дуже посушливо-му році ця різниця була меншою. Особливопродуктивно використовували вологу у варіан-тах досліду за режиму зрошення 65—80—70%НВ, унесення добрив у розрахунковій дозі і гу-стоти стояння рослин 35 тис./га.Коефіцієнт ефективності краплинного зро-

шення, тобто витрати води на 1 т продукції призрошенні, був у 1,8—2,1 раза меншим порівня-но з богарою у варіантах з унесенням розра-хункових доз, ніж без добрив.Зрошення і внесення добрив у досліджува-

них варіантах досліду потребували в 2 і більшеразів (табл. 2) додаткових витрат порівняно зконтрольними варіантами. Але валовий прибу-ток, який був одержаний при реалізації про-дукції, значно перевищував понесені затрати.У результаті чистий прибуток у кращих варіан-тах (режим зрошення 65—80—70% НВ, унесен-ня добрив у розрахунку на запланований уро-жай, густота стояння рослин 35 тис./га) був усередньому за 2006—2008 рр. у 4,6 раза ви-щим, ніж в аналогічному варіанті без зрошення.У цьому варіанті відзначено й найнижчу со-бівартість продукції — 168 грн/т проти 175—228грн/т на контролі, найбільшу рентабельність —131% проти 72—128% у варіантах без зрошен-ня. Аналогічні результати було одержано і в2009 р.

Краплинне зрошення на півдні України зізначним дефіцитом атмосферних опадів є ос-новним фактором отримання високого вро-жаю безрозсадного томата, забезпечуючи70,2% одержання продукції.Оптимальним режимом краплинного зро-

шення безрозсадного томата в умовах регі-ону на супіщаних ґрунтах був режим 65—80—70% НВ, який забезпечив найбільш продук-тивні витрати поливної води на формуванняодиниці врожаю.Унесення добрив у зрошуваних умовах най-

більш ефективно проводити в розрахунку назапланований урожай з урахуванням умісту в

Висновки

ґрунті елементів мінерального живлення. Уне-сення добрив проводять у водорозчинній форміразом з поливною водою за фазами росту ірозвитку рослин.Частка впливу добрив на врожайність то-

мата в умовах краплинного зрошення стано-вила 22,4%. Оптимальна густота стояннярослин середньостиглого сорту томата Ла-гідний в умовах краплинного зрошення у ре-жимі 65—80—70% НВ і внесенні добрив на зап-ланований урожай була 35 тис. шт./га.При цьому досягають найвищих показників

чистого прибутку — 21289 грн/га, рента-бельності виробництва — 131% за найменшої



1. Васюта В.В. Ефективність мікрозрошенняовочевих культур відкритого ґрунту в умовах пів-дня України. Проблеми гідромеліорації в Україні//Матеріали наук. конф. — Дніпропетровськ, 1996.

2. Григоров М.С., Ходаков Е.А. Как получитьпланируемый урожай томатов при капельном оро-шении//МВХ. — 2000. — № 4. — С. 33—34.

3. Григоров М.С., Кузнецов П.И. Перспективыприменения капельного орошения в Волгоградскойобласти//МВХ. — 2003. — № 4. — С. 2—5.

4. Гуренко В.М. Капельное орошение в фер-мерском хозяйстве «Садко». Капельное орошениев Волгоградской области//МВХ. 2003. — № 4. —С. 10—11.

5. Досвід виробництва та маркетингу овочів вУкраїні (результати досліджень аграрного проек-ту за 2004—2005 рр.). — К., 2006. — 312 с.

6. Лимар В.А., Кащеєв О.Я. Система точногоземлеробства при вирощуванні овочів і баштаннихкультур на мікрозрошенні в умовах півдня Украї-ни//Таврійськ. наук. вісн. Ч. 2. — Херсон, 2005. —Вип. 39. — С. 151—155.

7. Пасет А.М., Флюрце И.С. Орошение сель-скохозяйственных культур. Ч. 2. Капельное ороше-ние. — Кишенев.

8. Ромащенко М.І., Корюненко В.М., Колені-ков А.Г. та ін. Стан та напрямки використаннямікрозрошення сільськогосподарських культур. 36.Наукові основи землеробства в умовах недостат-


нього зволоження//Матеріали наук.-практ. конф.21—22 лютого 2000 р. — К.: Аграр. наука, 2001. —С. 81—86.

9. Рекомендации по возделыванию сельскохо-зяйственных культур при капельном орошении вАстраханской области. — М., 2003. — 46 с.

10. Сеспедес Л. Особености водопотреблениярастений безрассадных томатов//Докл. ВАСХНИЛ.— 1987. — № 3. — С. 16—17.

11. Технология производства овощей при ка-пельном орошении//Доклад Кушнарева А.С.25.03.2003 г. на заседании отделения механиза-ции, электрификации и автоматизации сельскогохозяйства. — Мелитополь — Киев, 2003.

12. Щоткін В. Краплинні системи — найбільшефективний спосіб зрошення//Пропозиція. — 2001.— № 6. — С. 48—50.

13. Ясониди О.Е., Макарова К.М. Эффектив-ность капельного орошения на Северном Кавка-зе//Земледелие. — 2003. — № 6. — С. 45.

14. Goyal M. R., Rivera Z. Е., Caraballo E., San-tiago C.S. Growth characteristics of trickee irrigatedin action//St. Jozef, Mich., 1985. — № 1. —Р. 241—249.

15. Van Ootegem Wim, Feycu Jan, Badji Moussa,Basstanie Zuc. Optimisation de lutilistion de clean parune culture de tomates de plein champ en climatsemi- aride//Agronomie. — 1982. — № 1. —Р. 31—36.


собівартості плодів 168 грн/т.У перспективі при вирощуванні безрозсад-

ного томата в умовах краплинного зрошеннянеобхідно дослідити потребу рослин у макро-,

мезо- і мікроелементах за етапами органоге-незу і способи задоволення цих потреб шля-хом фертигації, позакореневого підживлення,унесення у ґрунт заздалегідь.


УДК 631.4/95; 575.22; 574.2© 2011

І.А. Козерецька,кандидатбіологічних наукКиївськийнаціональний університетімені Тараса Шевченка

С.Г. Корсун,кандидат сільсько-господарських наукНауковий національнийцентр «Інститутземлеробства НААН»

СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯГЕНОТОКСИЧНОСТІ ОБ’ЄКТІВАГРОЕКОСИСТЕМИ

Запропоновано спосіб визначенняеното сичності об’є тів а рое осистеми, я ийполя ає введенні в живильне середовищеDrosophila melanogaster дослідж ваних зраз івґр нт , води, рослинниць ої прод ції тавирощ ванні на ньом самців цьо о модельно оор анізм , я их подальшом схрещ ють ізсам ами тестерної лінії, потомстві я их заспіввідношенням самці/сам и встановлюють фа тзбільшення (або ні) частоти зчеплених зі статтюлетальних м тацій порівняно з онтролем.

АГРОЕКОЛОГІЯ, РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

Невід’ємний компонент сучасного екотокси-кологічного аналізу об’єктів екосистеми — їхнягенотоксичність. Необхідне визначення гене-тичного статусу процесів, які відбуваються уґрунті, природних водах, рослинницькій про-дукції за сучасного техногенного навантажен-ня у біосфері. Адже процеси спадковості й мін-ливості є загальними властивостями всього жи-вого, порушення яких призводить до наслідківна рівні окремого організму і змін у ряді по-колінь.Генотоксичними вважають чинники, здатні

спричинити в організмі, що зазнає їхнього впли-ву, мутації, хромосомні аберації та пошкоджен-ня у молекулах ДНК [3, 4, 8]. Для біотестуван-ня на генотоксичність нині застосовують in vitroта in vivo експерименти. В експериментах invitro зазвичай застосовують мікроорганізми Sal-monella typhimurium (тест Реймса), Escherichiacoli. За тестування in vivo залучають так званімодельні організми. Серед рослинних орга-нізмів досить поширеним є allium-test, тварин-них — різні види риб [1, 7].Проте всі відомі способи визначення гено-

токсичності, надаючи досить переконливі ре-зультати, враховують лише певну частину му-таційних подій і потребують високого рівня тех-нічного забезпечення, значної кількості часу тафінансових затрат. На сучасному етапі науков-цями не запропоновано універсального, дос-тупного у використанні методу для визначен-ня сумарної генотоксичності компонентів агро-ландшафту.Мета досліджень — розроблення способу

визначення генетичної токсичності компонентівагроекосистеми шляхом установлення частотилетальних, зчеплених зі статтю мутацій у Dro-sophila melanogasher.Матеріали та методи досліджень. Для від-

працювання робочої гіпотези і конкретних еле-ментів методики використовували зразки різних

типів ґрунту, природних вод, рослинницькоїпродукції, які зазнали різноінтенсивного агро-техногенного та техногенного навантаження.На нашу думку, найбільш перспективним

модельним організмом для тестування геноток-сичності в агроландшафті є D. melanogaster —плодова, або оцтова муха. Цей вид є космопо-літом, тобто знаходиться або з’являється в усіхкуточках земної кулі, де сприятливий для неїтемпературний режим [6]. Слід визнати, щовона є звичним компонентом екосистем, у томучислі й антропогенно перетворених. Дрозофі-ла — об’єкт генетичних досліджень вже більше100 років через біологічні особливості цьоговиду і, особливо в останні десятиліття, всебічнувивченість цього організму аж до секвенуван-ня генома. Крім того, D. melanogaster є зручнимоб’єктом для тестування генотоксичності черезїї дешевизну в утриманні, простоту в роботі,можливість отримання достатньої кількості по-томків для аналізу [5].Результати досліджень. Визначення гене-

тичної токсичності компонентів агроекосистемипропонують здійснювати шляхом установлен-ня частоти летальних, зчеплених зі статтю му-тацій у D. melanogasher. Тобто визначати всірецесивні і домінантні летальні мутації, у томучислі хромосомні аберації, які виникають у ге-неративних тканинах самців мух за контакту зґрунтом, природними водами, рослинницькоюпродукцією, що дасть змогу виявляти негатив-ний вплив трансформації довкілля в агроланд-шафтах уже на первинних ланках трофічноголанцюга.Поставлене завдання має реальне вирішен-

ня, оскільки зменшення кількості самців по-рівняно із самками залежить від будь-якої зподій у статевій хромосомі, які в гемізиготномустані виявляються летальними.Генотоксичність ґрунту, природних вод, рос-

линницької продукції, що є компонентами кон-



кретної агроекосистеми, пропонуємо визнача-ти нижченаведеним способом.Для D. melanogasher готують поживне се-

редовище за участю досліджуваних чинників.При цьому твердим компонентом є манна кру-па, як рідку основу залежно від різновиду об’єк-та дослідження застосовують:відібрані в агроландшафті зразки природних

вод — при аналізуванні природних вод;водну витяжку з відібраних у агроландшафті

зразків ґрунту — при аналізуванні ґрунтів;розчин соку рослин — при аналізуванні си-

рого рослинного матеріалу.Контролем у всіх 3-х випадках є поживне

середовище на основі дистильованої води.При аналізуванні сухого рослинного матері-

алу (зерно, сіно тощо) готують поживне се-редовище, в якому рідкою основою є дистильо-вана вода, а твердим компонентом — сухийрозмелений рослинний матеріал.Мух лінії дикого типу розміщують у ємності

з поживним середовищем із розрахунку 5 са-мок та 2 самці на об’єм 100 мл, щільно накри-ваючи пробірки корками, виготовленими з вати.Самців, які розвинулись на цьому середовищіі зазнали впливу досліджуваного фактора, ра-зом із самцями, що розвивались на контроль-ному середовищі, схрещують із незайманимисамками лінії C(1)DX.Незайманих самок для схрещування отри-

Спосіб визначеннягенотоксичності об’єктів агроекосистеми

мують з культур, що підтримуються у лабора-торії шляхом видалення із пробірок, в яких по-чали з’являтися представники нового поколін-ня, усіх дорослих (імаго) особин. Через 7 годусі дорослі самки, які знову вилупляться з пу-паріїв за цей час у цих пробірках, будуть незай-маними і можуть бути використаними для схре-щування з піддослідними самцями.Лінія C(1)DX представлена самками з фізич-

но щепленими Х-хромосомами. У потомствітаких самок сини завжди нестимуть Х-хромо-сому батьківського самця. Тому всі летальнімутації, які виникнуть у цій хромосомі в бать-ка, призведуть до загибелі самців, представ-ників першого покоління, які несуть ці мутації.Унаслідок схрещування самок лінії C(1)DX ізсамцями дикого типу завжди з’являються лишеособини 2-х типів: самці дикого типу та самкиіз щепленими Х-хромосомами.Порівнюючи частку самців, які розвинулись

на контролі та досліджуваному середовищі,виявляють зміну частоти виникнення леталь-них мутацій. При порівнянні застосовують ста-тистичний метод — критерій Фішера F (дляякісних ознак). Розрахунки проводять згідно іззагальноприйнятими методиками [2]. Якщо от-римане число більше або дорівнює таблично-му, то різниця вважається імовірною, а тесто-ваний компонент агроландшафту — геноток-сичним.

Визначення генетичного статусу проце-сів, які відбуваються у ґрунті, природних во-дах, рослинницькій продукції за сучасного тех-ногенного навантаження у біосфері, є необхід-ним. Запропонований спосіб полягає у введеннів живильне середовище D. melanogaster дос-ліджуваних зразків ґрунту, води, рослинниць-

Висновки

кої продукції та вирощуванні на ньому самцівцього модельного об’єкта, яких у подальшо-му схрещують із самками тестерної лінії, употомстві котрих за співвідношенням самці/самки встановлюють факт збільшення (абоні) частоти зчеплених зі статтю летальнихмутацій порівняно з контролем.

1. Архипчук В.В., Малиновская М.В. Примене-ние комплексного подхода в биотестировании при-родных вод//Хімія і технологія води. — 2000. — 22,№ 4. — С. 428—443.

2. Атраментова О.О., Утєвська О.М. Статис-тичні методи в біології. — Харків: ХНУ імені В.Н.Карабіна, 2007. — С. 135, 136, 262.

3. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Основи еко-логії:теорія та практикум: Навч. посіб. — К.: Лібра,2004.— 368 с.

4. Єрмакова Н.Ю. Застосування експресних біо-логічних методів в еколого-гідрогеологічних дос-лідженнях: автореф. дис. на здобуття наук. ступе-ня канд. геол. наук: 04.00.06. — К., 2000. — 20 с.

5. Легета У.В. Біоіндикація техногенно транс-


формованих територій з використанням Drosophilamelanogaster MG (на прикладі м. Чернівці): авто-реф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. біол.наук: 03.00.16. — Чернівці, 2006. — 21 с.

6. Медведев Н.Н. Практическая генетика. — М.:Наука, 1968. — 238 с.

7. Методичні рекомендації «Обстеження тарайонування території за ступенем впливу антро-погенних чинників на стан об’єктів довкілля з ви-користанням цитогенетичних методів»//Наказ МОЗУкраїни від 13.03.2007 № 116.

8. The International Organization for Standar-dization (ISO) testing in ISO 10993-3: «Tests forGenotoxicity, Carcinogenicity and ReproductiveToxicity».


АГРОЕКОЛОГІЯ, РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

УДК 631.45© 2011

Н.Ф. Чешко,Ю. Л. Цапко,кандидати сільсько-господарських наукННЦ «Інститутґрунтознавства та агрохіміїімені О. Н. Соколовського»

ЗАХИСНА РОЛЬ рН-БУФЕРНИХМЕХАНІЗМІВ ҐРУНТІВ ВІДНЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ЗОВНІШНІХНАВАНТАЖЕНЬ

Висвітлено важлив роль рН-б фернихмеханізмів ґр нтів проблемі захистґр нтово о по рив від не ативних впливівприродних та антропо енних навантажень.

Глобальні екологічні проблеми Землі, середяких найнебезпечніші — парниковий ефект,різновиди смогу (індустріальний, фотохімічний),кислотні опади, озонові дірки, забруднення ток-сикантами тощо, прямо або опосередковановпливають на виробництво сільськогосподарсь-кої продукції. Водночас прояв і кількісний об-сяг їхнього негативного впливу багато в чомузумовлений стійкістю ґрунту до зовнішніх дій,кількісно характеризованою показниками бу-ферності ґрунту.Серед застосовуваних у ґрунтознавстві типів

буферності саме кислотно-основна буферність(на відміну від, наприклад, калійної або фос-фатної) має поліфункціональний вплив на ро-дючість ґрунтів [1, 3, 4, 6]. З іншого боку, самезміни кислотності пов’язані з більшістю вище-наведених екологічних проблем. Так, парнико-вий ефект є в основному наслідком підвищен-ня вмісту в атмосферному повітрі двоокису вуг-лецю, який є досить сильною кислотою уводному розчині. Більша частина індустріаль-ного смогу виникає через процеси згорянняпалива, отже, містить окисли, і тому внаслідоквзаємодії з атмосферною вологою утворюєсильні кислоти — сірчану, сірчисту, азотну. Кис-лотно-основна буферність ґрунту як засіб оці-нювання і регулювання його стійкості до кис-лотних зрушень має першорядне значення вумовах зростання екологічної нестабільності.З огляду на це нами розглянуто механізми

прояву рН-буферності ґрунту, зокрема деякі ас-пекти зміни кислотно-основної рівноваги ґрунтівпід впливом кислотних навантажень (імітаціякислотних дощів).Мета досліджень — виокремити основні

механізми, що визначають рН-буферність ґрун-ту, та оцінити буферну здатність ґрунтів з різ-ним гранулометричним складом щодо кислот-них навантажень.Об’єкти та методи досліджень. У лабора-

торних, вегетаційних і польових дрібноділян-кових дослідах досліджено взаємозв’язок міжтермодинамічними потенціалами окремих ґрун-тових фізико-хімічних процесів та активною кис-лотністю. Вимірювання активності окремих іонів

у ґрунтовому розчині для визначення потенці-алів проводили потенціометричним методом insitu за ДСТУ 4725:2007 [7] та МВВ 31-497058-023—2005 [2]. Ґрунт — чорнозем опідзолений.У лабораторно-модельних дослідах імітова-

но вплив кислотних опадів на ґрунти з різнимгранулометричним складом: дерновий опідзо-лений зв’язанопіщаний, чорнозем опідзоленийважкосуглинковий. Дослід проведено у колон-ках, які заповнювали відповідним ґрунтом, збе-рігаючи притаманний йому профіль (0—40 см).Схема досліду: 1-ша колонка — контроль; 2-га— 10 мм опадів; 3-тя — 20 мм; 4-та — 30 мм;5-та колонка — 40 мм опадів; рН поливної води— 4; рівень рН води встановлений за допомо-гою азотної кислоти.Визначення кислотно-основної буферності

ґрунту здійснено за ДСТУ 4456:2005 [8].Результати досліджень. Механізми рН-бу-

ферності ґрунту досліджували на основі тер-модинамічного підходу. Принцип підходу поля-гав у наступному. За даними вимірюванняin situ активностей іонів у ґрунтовому розчиніобчислювали термодинамічні потенціали фізи-ко-хімічних процесів у вигляді співвідношеньвихідних речовин і продуктів процесу за фор-мулою його константи рівноваги [5 та ін.]. Длявизначення внеску окремих процесів у форму-вання рівня кислотності встановлювали коре-ляційні залежності рН у ґрунтовому розчині відокремих потенціалів, тобто від окремих про-цесів (табл. 1).

рН — 0,5рСа 0,933

pNO3 + pH 0,889

pe + pH 0,736

pH — pK 0,724

pH — pNH4 0,534

pK — 0,5pCa 0,059

pNH4 — 0,5pCa 0,117

1. Коефіцієнт ореляції лінійної залежностірН від термодинамічних потенціалів in situ

Коефіцієнт кореляції, rПотенціал



Дані табл. 1 свідчать, що найбільше впли-вають на рН ґрунтового розчину in situ вапня-ний та нітратний потенціали. Це підтверджуєістотну роль процесів воднево-кальцієвого об-міну та кислотного розчинення (вапняний по-тенціал).Отже, поряд з обмінними процесами та про-

цесами кислотного розчинення, що відповідаєобмінному, а також алюмінієвому, залізному тасилікатному буферним механізмам, певну рольу формуванні рН ґрунтового розчину in situвідіграють також процеси кислотно основнихперетворень (нітратний потенціал) та окисно-відновні процеси. Ці два класи процесів не обо-в’язково пов’язані з твердою фазою ґрунту.Звідси випливає можливість існування інших,не пов’язаних з твердою фазою, механізмівкислотно-основної буферності ґрунту.Цю гіпотезу підтверджують дані вимірюван-

ня рН у суспензіях ґрунту різного розведеннядистильованою водою, витриманою на повітрідо врівноваження з атмосферним двоокисомвуглецю. У польових умовах у ґрунті обов’яз-ково існує стан урівноваження з атмосфернимдвоокисом вуглецю. Відомо, що для лаборатор-ного дослідження ґрунту як матеріалу воду очи-щають від СО2 кип’ятінням, оскільки потрібностандартизувати умови аналізу складу. Длядослідження активних функцій натурного, неізольованого від атмосфери, ґрунту, до якихналежать механізми буферності, треба вра-ховувати насиченість атмосферною вуглекис-лотою.Визначено дані для суспензій ґрунту різно-

го розведення врівноваженою з атмосфернимповітрям водою (табл. 2). З метою порівнянняпоказані деякі значення рН для суспензій зісвіжопрокип’яченою дистильованою водою.Дані табл. 2 свідчать, що за рівноваги води

з атмосферним повітрям навіть 20-разове роз-ведення не призводить до статистично досто-вірної зміни рН. Звідси видно, наскільки знач-ну роль у рН-буферності ґрунтового розчинумає відігравати водно-повітряна карбонатнасистема.

Захисна роль рН-буферних механізмівґрунтів від негативного впливу зовнішніх навантажень

Слід зазначити, що і сама водна фаза безучасті вуглекислоти проявляє істотну буфер-ність. Проте основний внесок у рН-буферністьнатурного ґрунту має робити рівновага з атмос-ферним повітрям, що повністю компенсуєвплив розведення (див. табл. 2).Практичним висновком є те, що дози вап-

нувальних меліорантів можна обчислюватибезпосередньо за кривою буферності, без ура-хування розведення. Водночас, з екологічноїточки зору значна роль повітряної фази у фор-муванні стійкості ґрунту до підкислення може,на нашу думку, підкислювати чутливість ґрун-ту до вищезазначених екологічних проблем.Дослідження зрушень рН ґрунту під впливом

зовнішніх чинників кислотності розпочато ізвпливу кислотних опадів. Визначення буферноїздатності ґрунтів різних типів з різним грануло-метричним складом свідчить, що у чорноземіопідзоленому важкосуглинковому рН-буфер-ність більша у кислотному і лужному інтервалінавантажень, ніж у дерновому опідзоленомузв’язнопіщаному ґрунті (табл. 3). Зазначимо, щоу лужному інтервалі (плечі) навантажень показ-ник буферної ємності чорнозему опідзоленогобув значно більшим порівняно з дерновим опід-золеним ґрунтом — відповідно 25,9 та 14,7 ба-ла. У кислому плечі спостерігається аналогіч-на закономірність. Загальний оцінний показникбуферності в чорноземі також значно кращий(23,3 бала), ніж у дернового опідзоленого ґрун-ту (9,3 бала).Отже, оцінні показники рН-буферності свід-

чать про те, що чорнозем опідзолений важко-суглинковий порівняно із дерновим опідзоле-ним зв’язнопіщаним ґрунтом стійкіший до зов-нішніх впливів і навантажень.Установлено, що під дією імітації кислотних

опадів активна кислотність дернового опідзоле-ного зв’язнопіщаного ґрунту підвищується. Вінвідносно легко зрушується із стану термодина-мічної кислотно-основної рівноваги (рН вихід-не 4,7—4,8) уже при надходженні на поверхню10 мм кислотних опадів з рівнем рН 4. Негатив-ний вплив кислотних опадів на чорнозем опід-

Дерново- I 5,40 – – – – 5,80 – – – ±0,30підзолистий II 4,50 4,75 4,93 4,70 4,95 4,96 4,69 4,50 4,47 ±0,25

Чорнозем I 5,15 – – – – 5,79 – – – ±0,30опідзолений II 4,98 4,98 5,01 5,08 5,06 5,06 5,08 5,08 4,95 ±0,25

Торф I 6,65 – – – – 6,95 – – – ±0,35

II 5,28 – – – 5,28 5,53 5,27 5,28 5,27 ±0,27

2. рН с спензій різно о співвідношення ґр нт — вода (I — свіжодистильована вода; II —вода, насичена на повітрі, з рН = 4,53)

Ґрунт Похибка 30% 50% 1:1 1:2,5 1:5 1:10 1:15 1:20Межаплинності

Вода



Захисна роль рН-буферних механізмівґрунтів від негативного впливу зовнішніх навантажень

золений важкосуглинковий (завдяки його ви-сокій буферності) виявився значно меншим по-рівняно із супіщаним дерновим опідзоленимґрунтом.Отже, ґрунти різного гранулометричного скла-

ду залежно від притаманних їм буферних вла-стивостей, по-різному реагують на кислотні на-вантаження. Головним чинником протидії змініреакції ґрунтового середовища під впливом

Термодинамічний підхід до дослідження ме-ханізмів рН-буферності ґрунту виявляє істот-ну роль процесів воднево-кальцієвого обмінута кислотного розчинення (вапняний потен-ціал), а також кислотно-лужного балансу пе-ретворень ґрунтового азоту (нітратний по-тенціал) у формуванні рівня рН, а також даєзмогу припустити існування незалежних відтвердої фази ґрунту буферних механізмів.

Висновки

Установлено, що особливістю функціонуван-ня механізмів кислотно-основної буферностіґрунту є наявність суто рідкофазного склад-ника та участь водно-повітряної карбонат-ної системи. Оцінні показники рН-буферностісвідчать про те, що чорнозем опідзоленийважкосуглинковий порівняно із дерновим опі-дзоленим зв’язнопіщаним ґрунтом стійкішийдо зовнішніх впливів і навантажень.

1. Богданова М. Д. Сравнительная характери-стика буферности почв России по отношению ккислотным воздействиям//Почвоведение. — 1994.— № 5. — С. 93—101.

2. Ґрунти. Потенціометричний метод визначен-ня активності іонів калію, амонію, нітрату, хлорута кальцію у ґрунтовому розчині або суспензії ґрун-ту. МВВ 31-497058-023—2005.

3. Зайцева Т.Ф. Буферность почв и вопросыдиагностики//Изв. СО РАН СССР. Сер. Биология.— 1987. — № 14/2. — С. 69—80.

4. Иванова С.Е., Ладонин Д.В., Соколова Т.А.Экспериментальное изучение некоторых кислотно-основных буферных реакций в палево-подзолис-


той почве//Почвоведение. — 2002. — № 1. —С. 68—77.

5. Канунникова Н.А. Термодинамические потен-циалы и показатели буферных свойств почв. —М.: Изд-во МГУ, 1989. — 100 с.

6. Трускавецький Р.С. Буферна здатність ґрун-тів та їх основні функції. — Харків, 2003. — 228 с.

7. Якість ґрунту. Визначення активності іонівкалію, амонію, нітрату і хлору потенціометричнимметодом: ДСТУ 4725:2007.

8. Якість ґрунту. Метод визначення кислотно-основної буферності ґрунту: ДСТУ 4456:2005. —[Чинний від 2006—10—01]. — К.: Держспоживстан-дарт України, 2006. — 16 с.

Дерновий опідзолений зв’язнопіщаний 14,7 5,6 0,45 9,3

Чорнозем опідзолений важкосуглинковий 25,9 12,9 0,33 23,3

3. По азни и рН-б ферності ґр нтів різної ран лометрії

Варіант

Показникбуферної ємності, балів

Лужне плече Кисле плече

Загальнийоцінний показникбуферностіґрунту, балів

Коефіцієнтбуферноїасиметрії

надлишкових концентрацій гідрогену, що по-трапляють ззовні з водою, чинник підкисленняякої (азотна кислота) не створює власної фізи-ко-хімічної буферної системи (як, наприклад,двоокис вуглецю), є твердофазні або мікро-біологічні механізми кислотно-основної буфер-ності, а саме: мінеральний та гранулометрич-ний склад, органічна речовина, біологічнийскладник, карбонатно-кальцієва система та ін.


УДК 637.146; 633.88© 2011

Т.П. КуцикДослідна станціялікарських рослинІнституту агроекології НААН

Н.Ф. Кігель,доктор технічних наукТехнологічний інститутм’яса та молока НААН

ВПЛИВ РОСЛИННИХІНГРЕДІЄНТІВ НА ПОКАЗНИКИКИСЛОМОЛОЧНОГО ПРОДУКТУ

Ви ладено рез льтати досліджень впливбіоло ічно а тивних омпонентів лі арсь ихрослин: оман висо о о, алтеї лі арсь ої там’яти перцевої на фізи о-хімічні тамі робіоло ічні по азни и ефір в процесізбері ання.

Нині для лікування та профілактики багатьоххвороб велику увагу приділяють підвищеннюефективності харчування, зокрема за рахунокзбільшення функціональної активності кисло-молочних продуктів. Одним із шляхів вирішен-ня цієї проблеми є комбінування молочної ос-нови з сировиною рослинного походження, щозумовлює актуальність роботи зі створеннякисломолочних продуктів з використаннямлікарської рослинної сировини. Перспективнимнапрямом є застосування біологічно активнихкомпонентів алтеї лікарської, оману високого там’яти перцевої як складників кисломолочнихнапоїв. Уведення рослинних інгредієнтів до їхскладу дасть змогу створити синбіотичнийфункціональний продукт підвищеної харчовоїта біологічної цінності та надати йому новихфункціональних можливостей.Попередні дослідження показали, що сухі

екстракти оману високого та алтеї лікарськоїпозитивно впливають на ріст окремих пред-ставників мікрофлори кефірної закваски, аефірна олія м’яти перцевої має антагоністич-ну активність відносно патогенної та умовно-патогенної мікрофлори.Мета дослідження — визначити дози функ-

ціональних інгредієнтів та вивчити їхній вплив намікробіологічні, фізико-хімічні та органолептичніпоказники кефіру упродовж його зберігання.Матеріали та методи дослідження. У ро-

боті використовували штами мікроорганізмів,які підтримуються в колекції відділу біотехно-логії Технологічного інституту молока та м’ясаУААН. Культури вирощували на поживних се-редовищах: гідролізований агар (ГА), Сабуро,гідролізований агар+кальцій (ГА+Ca), стерилі-зоване знежирене молоко, середовище дляоцтовокислих бактерій.Для дослідження застосовували сухий екст-

ракт кореневищ та коренів оману високого, су-хий екстракт коренів алтеї лікарської та ефір-ну олію м’яти перцевої, що відповідають вимо-гам чинної нормативної документації.Зразки продукту готували на молоці з масо-

вою часткою жиру 2,5%, пастеризованого за тем-ператури (92±1)°С з витримкою 10 хв. Заквас-кою слугував сухий концентрат кефірних гриб-ків, який вносили в молочну суміш у кількості5 г/т молочної основи. Всі зразки ферментува-ли за температури 30оС до утворення згустків.Визначення основних мікробіологічних по-

казників проводили відповідно до чинних нор-мативних документів — кількість молочнокис-лих бактерій визначали за ГОСТом 10444.11—89; дріжджів — за ГОСТом 10444.12—88.Аналіз мікропрепаратів здійснювали за допомо-гою програми Motic Images 2000 і мікроскопаMotic (Fischer Bioblock) з вмонтованою відеока-мерою Top View зі збільшенням у 1000 разів.Усі досліди виконували у трьох повторах. Тит-ровану та активну кислотність, вологоутриму-вальну здатність та в’язкість визначали за стан-дартними методами [2]; здатність до газоутво-рення молочнокислих культур — за висотоюпідняття молочного згустку після його нагріван-ня до t = 95°С; уміст летких жирних кислот (ди-стиляційне число) — за загальновживаною ме-тодикою [1].Одержані результати. Дослідження прово-

дили за напрямами: вибір оптимальної дозифункціональних інгредієнтів; дослідження мік-робіологічних та фізико-хімічних показників мо-лочно-рослинних композицій в процесі збері-гання.Вибір оптимальних концентрацій сухих екст-

рактів алтеї лікарської, оману високого та ефір-ної олії м’яти перцевої проводили за органо-лептичною оцінкою. Для цього готували молоч-

ЗберіганняЗберіганняЗберіганняЗберіганняЗберіганнята переробката переробката переробката переробката переробкапродукціїпродукціїпродукціїпродукціїпродукції


ЗБЕРІГАННЯТА ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ

Вплив рослинних інгредієнтівна показники кисломолочного продукту

алтеї лікарської (0,001—0,016%) смак рослин-ної добавки був найкращим; у зразку з концент-рацією 0,012% специфічний рослинний при-смак не псував основного молочного смаку.Колір та консистенція не відрізнялися від конт-рольного зразка.Варіанти, за яких додавали сухі екстракти

коренів та кореневищ оману високого (0,001—0,018%), мали кремовий колір — від ледь по-мітного до видимого, як для пряженого моло-ка, та горіхово-кавовий присмак, який зі зрос-танням концентрації добавки посилювався.Згідно з органолептичними показниками опти-мальний вміст оману становить 0,016%.Смак ефірної олії м’яти перцевої відчував-

ся від самого першого варіанта (0,001%) і по-силювався до різко неприємного з гіркотою(0,01%), подібного до ліків. Із вибраних варі-антів найкращим був зразок, що мав концент-рацію ефірної олії 0,0025%.Для визначення впливу рослинних добавок

на ріст мікрофлори кефіру в процесі зберіган-ня досліджували органолептичні, мікробіоло-гічні та фізико-хімічні показники кефірів: конт-роль (зразок № 1), з умістом сухого екстрактуалтеї 0,012% (зразок № 2), з екстрактом ома-ну високого 0,016% (зразок № 3), з додаваннямефірної олії м’яти — 0,0025% (зразок № 4).Згідно з попередніми дослідженнями сухі екст-ракти алтеї та оману вносили до заквашуван-ня молочних сумішей, а ефірну олію м’яти —після процесу визрівання [3].Органолептичні показники зразків типові для

згустків, утворених даними штамами мікроор-ганізмів. Наявність добавок у кефірах не по-гіршувала їхніх органолептичних показників.Смак — кисломолочний з присмаками добавок(для алтеї — специфічний рослинний, оману —злегка горіховий, м’яти — гострий, прохолод-ний, м’ятний); колір — з екстрактами кремовий,ефірною олією — білий; консистенція в усіхваріантах у міру густа, без відстою сироватки,для варіантів з екстрактами алтеї та оману —більш щільніша.Під час зберігання органолептичні показни-

ки зразків істотно не змінювалися.У процесі зберігання вміст вуглекислого газу

та летких кислот порівняно з контролем у ке-фірі, що містить сухий екстракт коренів алтею,у середньому був більшим на 13 і 20%, в’яз-кість та вологоутримувальна здатність дорівню-ють контролю, а в кефірі, що містить сухий екс-тракт кореневищ та коренів оману значеннявідповідних показників перевищує контроль усередньому на 29%, 11, 25 та 15% (рис. 1, 2).Для кефіру, що містить ефірну олію м’яти, по-казники є дещо нижчими порівняно з контролем(рис. 1, 2). Уміст вуглекислого газу, летких жир-них кислот та в’язкість є меншими на 28%, 3,3та 2,9% відповідно. Значення вологоутриму-вальної здатності дорівнює контролю. Таку за-кономірність можна пояснити тим, що ефірна

Рис. 1. Динамі а вміст в ле исло о аз талет их жирних ислот процесі збері анняефірів: — онтроль міст в ле исло оаз ; — ефір з оманом; — ефір з ал-теєю; — ефір із м’ятою; — онтрольміст лет их жирних ислот; — ефір зоманом; — ефір з алтеєю; — ефір ізм’ятою

Уміст вуглекислого

газу

, мм

Уміст летких жирних

кислот,

мг/

10

0 г

1 доба 4 доба 8 доба 12 доба

Рис. 3. Динамі а титрованої та молочної а -тивності процесі збері ання ефірів: —онтроль титрованої молочної ислотності;— ефір з оманом; — ефір з алтеєю;— ефір із м’ятою; — онтроль а тивноїислотності; — ефір з оманом; — ефірз алтеєю; — ефір із м’ятою

Титрована

кислотність

, Т


Активна

кислотність

, рН

Рис. 2. Динамі а в’яз ості та воло о трим -вальної здатності процесі збері анняефірів: — онтроль в’яз ості; — ефірз оманом; — ефір з алтеєю; — ефіріз м’ятою; — онтроль воло о трим валь-ної здатності; — ефір з оманом; — ефірз алтеєю; — ефір із м’ятою

В’язкість

, хв

/м

Вологоутримувальна

здатність,

%


но-рослинні суміші з різними дозами добавок,що не перевищують дозволеної терапевтичноїнорми лікарського компонента. Контроль —пастеризоване молоко, яке слугувало зразкомдля порівняння.У зразках з умістом сухого екстракту коренів


ЗБЕРІГАННЯТА ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ

Вплив рослинних інгредієнтівна показники кисломолочного продукту

олія має високі антимікробні властивості тапригнічує ріст корисної мікрофлори.Титрована кислотність та рН тримаються в

усіх зразках у межах допустимої норми (рис. 3),що дає змогу зробити висновок про незмінністьфункціональних характеристик композицій про-тягом тривалого часу. Отже, за фізико-хімічни-ми показниками можна зробити висновок, щосухі екстракти позитивно впливають на мікро-флору кефірів у процесі зберігання і стимулю-ють її ріст.Результати впливу біологічно активних ін-

гредієнтів на мікробіологічні показники створе-них композицій показано в таблиці.Аналіз динаміки мікрофлори у кефірах свід-

чить, що екстракти алтеї та оману позитивно

впливають на стан молочнокислої мікрофлори.Найінтенсивніше мікрофлора розвивалась уперші 4 доби зберігання. У подальшому їхнязагальна кількість, кількість дріжджів, а такожароматоутворювальних бактерій у всіх дослід-них варіантах зменшилася. На 12-ту добу збе-рігання в кефірах з умістом екстрактів оману таалтею загальна кількість мікроорганізмів, а та-кож ароматоутворювальних бактерій відміченона порядок вище, ніж у контролі. У варіанті зм’ятою ці показники, навпаки, були на порядокнижчими за контроль. Дріжджі, молочнокисліпалички та оцтовокислі бактерії є в усіх кефі-рах, включаючи контроль, упродовж усього тер-міну зберігання, і різняться лише за їхньоюкількістю.

Молочнокислі палички 1 104 106 107 106

4 106 106 106 105

8 105 106 106 105

12 105 105 106 105

Ароматоутворювальні бактерії 1 2,5·107 3,3·107 3,1·107 2,3·107

4 2,3·107 1,6·107 1,8·107 2,9·107

8 8·106 1·107 2·107 9·105

12 6·105 5,3·106 5,6·106 7,1·104

Дріжджі 1 1,3·103 1,1·103 3,8·103 1,0·103

4 2,5·103 8·103 7·103 3,5·103

8 2,3·103 7,6·103 5,6·103 2,4·103

12 2,2·103 7,2·103 6·103 1·103

Загальна чисельність МАФАМ 1 3,2·108 4·108 4,2·108 5,1·108

4 6,8·108 9,6·108 8·108 5·108

8 1·108 4,3·108 3,4·108 1,2·107

12 4·107 1·108 4·108 2·106

Оцтовокислі бактерії 1 103 103 103 103

4 103 103 103 103

8 103 103 103 103

12 103 103 103 103

Динамі а чисельності мі рофлори в ефірних напоях з різними біоло ічно а тивними омпо-нентами в процесі збері ання.

Біологічно активний компонент

Вид мікроорганізмівТермін

зберігання,діб

Установлено оптимальні дози внесенняфункціональних інгредієнтів до продукту. Ви-явлено, що біологічно активні інгредієнти пози-тивно впливають на органолептичні та фізи-

Висновки

ко-хімічні показники кефірних напоїв. Мікробіо-логічні показники зразків узгоджуються з попе-редніми дослідженнями впливу добавок на станокремих представників мікрофлори кефіру.

1. Инихов Г.С., Шалыгина А.М., Волокити-на З.В. Методы исследования молока и молочныхпродуктов. — М.: Пищ. пром-сть, 1971. — 422 с.

2. Крусь Г.Н., Шалыгина А.М., Волокитина З.В.Методы исследования молока и молочных про-


дуктов. — М.: Колос, 2000. — 300 с.3. Куцик Т.П., Кігель Н.Ф. Вплив біологічно ак-

тивних компонентів лікарських рослин на мікро-флору кефірів//Вісн. аграр. науки. — 2009. —№ 11. — С. 52—55.

ефірна оліям’ятиперцевої

контрольсухий екстракткоренів алтеїлікарської

сухий екстракткореневищ такоренів оманувисокого


ЕкономікаЕкономікаЕкономікаЕкономікаЕкономіка

УДК 631.164:633.791© 2011

Ю.І. Савченко,академік НААН

Т.Ю. Приймачук,кандидатекономічних наук

Т.Ю. СітніковаІнститут сільськогогосподарства ПоліссяНААН

ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇЕФЕКТИВНОСТІ РОЗВИТКУХМЕЛЯРСТВА

Проаналізовано с часний стан розвитхмелярства в У раїні: е ономічн ефе тивністьал зі, динамі та перспе тиви обся іввиробництва хмелю та пива з рах ваннямсвітово о рин .

Сприятливі природно-кліматичні та соціаль-но-економічні умови для вирощування хмелюзумовлюють значення розвитку галузі хмеляр-ства в Україні для підвищення якості життясільського населення, створення додатковихробочих місць, наповнення державного та ре-гіональних бюджетів, виробництва конкуренто-спроможної експортної продукції та забезпе-чення валютних надходжень.Високу якість волинського хмелю завжди

цінували на світовому ринку. У 70—80-х рокахминулого століття частка українського хмелюстановила 70% його валового виробництва натериторії СРСР. Але внаслідок негативних чин-ників щодо розвитку сільського господарства усвіті, в Україні майже повністю було знищенохмелярську галузь, втрачено традиційні ринкизбуту хмелю на території колишнього СРСР івнутрішнього ринку, який успішно освоїли США,Німеччина, Чехія та Китай.Із 1999 р. фактично пивзаводи України фі-

нансують галузь хмелярства для забезпечен-ня своїх потреб якісною вітчизняною хмеле-сировиною. Якщо до 2009 р. це становилолише 20%, то у 2009 р. вітчизняні хмелярі пов-ністю забезпечують пивзаводи хмелесирови-ною. Але, на жаль, виникли складності з реалі-зацією продукції через імпорт хмелесировинипивзаводами-гігантами, які належать іноземнимвласникам.Вирішення цього питання можливе лише за

умови підвищення конкурентоспроможності віт-чизняної продукції.На покращення економічної ефективності

галузі хмелярства та виявлення перспектив їїрозвитку спрямовано дослідження вітчизнянихучених (Герасимчук В.І., Годований А.О.,Єжов І.С., Зіновчук В.В., Ковтун М.Г., КострицяМ.Ю., Куровський І.П., Ляшенко М.І., Федо-рець В.М. та ін.).Виклад основного матеріалу. Розвиток

хмелярства в Україні характеризується чергу-ванням етапів його піднесення та спаду, вик-ликаних соціально-економічними умовами.Спад виробництва хмелю в Україні почався

з 1990 р., що зумовлено рядом причин: анти-алкогольною кампанією (1985 р.), Чорнобиль-ською катастрофою (1986 р.), розпадом СРСР(1991 р.), агресивною стратегією витісненнявітчизняних виробників хмелю з внутрішньогота зовнішнього ринків іноземними хмелевироб-никами (1996—1997 рр.), засиллям демпінговихцін на хмелепродукцію, порушенням паритетуцін на сільськогосподарську продукцію, відсут-ністю досвіду з питань стратегії та тактики ве-дення конкурентної боротьби та ряду іншихпричин, що призвело не лише до скороченнявиробництва, а й до різкого зниження рівня кон-курентоспроможності українського хмелю насвітовому ринку. Тільки за 1997 рік площі підхмелем скоротились більш ніж у 10 разів, май-же весь урожай хмелешишок залишився нереа-лізованим.Лише завдяки законодавчій та фінансовій

підтримці держави, узгодженим діям регіональ-них, владних, наукових і господарських струк-тур становище галузі з 1999 р. почало стабілі-зовуватись, відновлюватись та розвиватись.


ЕКОНОМІКА

Зокрема, було прийнято Закони України «Прозахист національного товаровиробника віддемпінгового імпорту» [1] та «Про збір на роз-виток виноградарства, садівництва і хмеляр-ства» [1, 2].Вихід галузі з кризового стану розпочався у

2004 р. Хоча площі під хмелем за останні 5років майже не змінились (2004 — 1325 га,2009 — 1247 га), проте валовий збір хмеле-продукції за цей період в Україні збільшився у2,3 раза (з 589 до 1340 т), що становило в се-редньому 25,5% його приросту щороку за підви-щення врожайності у 3 рази (рис. 1). Востаннєтакий валовий збір хмелю в Україні одержаноу 1994 р., але його площі на той час становили5359 га, а врожайність — лише 2,5 ц/га.У 2009 р. товарним виробництвом хмелю в

Україні займалися 67 господарств у 7-ми облас-тях України на площі 1247 га, з них плодоносні969,7 га, решта 277,3 га — молоді насаджен-ня посадок 2008 р., урожай з яких ще не одер-

Оцінка економічноїефективності розвитку хмелярства

жано. Провідне місце в структурі хмеленасад-жень займає Житомирська область — 925 га(74,19%), значні площі під хмелем розташова-но в Львівській — 135 (10,83%), Рівненській —67,5 (5,4), Вінницькій — 51,8 (4,15) та Хмель-ницькій — 46,1 га (3,7%) областях (рис. 2).Протягом 2006—2009 рр. площі під хмелем

зросли лише на 134,6 га, або на 17,3%(з 1112,8 га до 1247 га). Значне збільшенняплощ відмічено в Житомирській, Львівській таХмельницькій областях — на 136,1, 27,8 та13,2 га, відповідно, тоді як істотне зменшенняспостерігали у Рівненській, Вінницькій, Луган-ській та Волинській областях — загалом на36,6 га, що призвело до зміни частки областейу загальній структурі площ насаджень хмелю.Зокрема, припинили вирощувати хміль Київсь-ка та Чернігівська області.У 2009 р. порівняно з 2004 збільшилось ви-

робництво хмелю майже в усіх областях: уЛьвівській — на 371,2%, Хмельницькій —172,4,

Рис. 1. Виробництво хмелю в сіх ате оріях осподарств У раїни, 1985—2009 рр.: —площа, а; — валовий збір, т; — рожайність, ц/ а. Джерело: дані облі Міна рополі-ти и У раїни та Асоціації хмелярів У раїни

Рис. 2. Площі хмеленасаджень по областях У раїни, 2006 і 2009 рр.: — 2006; — 2009.Джерело: дані Асоціації хмелярів У раїни

Площа

(га

) та

валовий

збір

хмелю

(т)

Урожайність

хмелю

, ц

/га


ЕКОНОМІКАОцінка економічноїефективності розвитку хмелярства

Вінницькій —15,7 та Житомирській — на134,4% (табл. 1).Зросли валові збори хмелю в Україні, пере-

дусім завдяки заміні старих насаджень моло-дими продуктивними сортами, що сприяло під-вищенню врожайності хмільників у всіх облас-тях, зокрема, в Житомирській — на 240,5%,Львівській — 222,2, Хмельницькій — 136,2, Він-ницькій — 92,3, Волинській та Луганській — на42,1 та 18,2% відповідно. Загалом по Україні заці роки врожайність зросла на 206,7% і у 2009 р.становила 13,8 ц/га. Такий високий рівень про-дуктивності хмільників уперше зафіксовано вУкраїні за весь період існування хмелярськоїгалузі.Але за значного підвищення врожайності

хмелю (у 3,1 раза) собівартість його зростає.Протягом 2003—2008 рр. собівартість вирощу-вання 1 т підвищилась на 10,7 тис. грн (на 43%)та була вищою за ціну (окрім 2008 р.), що зу-мовило збитковість хмелевиробництва. Зрос-тання цін протягом цього періоду відбулося у3,8 раза (на 281%). 2008-й рік характеризував-ся порівняно високою ціною реалізації хмеле-продукції, що забезпечило прибуток у 7,7 тис.грн/т та підвищення рентабельності до 21,8%(табл. 2).Протягом досліджуваних років темпи зрос-

тання ціни на хміль перевищували темпи зрос-тання собівартості, що відповідно позначилосяна прибутковості та підвищенні рівня рента-бельності підприємств галузі усіх областей Ук-раїни. У 2008 р. у середньому на 1 т хмелюбуло одержано 8,8 тис. грн прибутку, а рівеньрентабельності становив 21,8% (без державноїпідтримки) та 72% (із держпідтримкою). Длядовідки: у 1981—1985 рр. рентабельність галузіхмелярства України становила 54%, у 1990 р.— 98%. Такі високі показники були наслідкомпідвищення оптових цін на хміль у 1983 та1990 рр., а український хміль був конкуренто-спроможним за якісними показниками [3].Компенсація державою витрат на плодонос-

ні хмільники давала змогу істотно знизити со-бівартість продукції та вже у 2005 р. одержатиприбуток у розмірі 1,3 тис. грн/т, рівень рента-бельності в 4,2%, а у 2008 р. — 72% (табл. 2).Динаміка підвищення врожайності та економіч-них показників розвитку галузі протягом 2005—2008 рр. свідчить про позитивну тенденцію дозростання економічної ефективності виробниц-тва хмелю в майбутньому.При оцінці економічної ефективності роботи

підприємства та галузі досить важливим є ви-значення рівня беззбитковості виробництва абокритичного обсягу врожайності хмелю, за якогопідприємство одержує нульовий прибуток. Заданими табл. 2 побудовано графік критичногорівня врожайності, за якого досягається без-Ж

итомирська

40

7,9

46

6,1

52

6,9

51

2,4

58

6,4

95

6,1

23

4,4

4,2

5,5

6,4

7,0

8,5

14

,33

40

,5

Львівська

38

,96

6,3

86

,48

5,2

13

5,9

18

3,3

47

1,2

4,5

8,0

9,9

59

,21

3,6

14

,53

22

,2

Хмельницька

35

,16

,72

7,0

30

,16

3,2

95

,62

72

,41

0,5

2,0

10

,01

0,7

25

,92

4,8

23

6,2

Рівненська

56

,83

5,5

42

,93

6,0

45

,65

4,3

95

,65

,75

,25

,15

,18

,08

,61

50

,9

Вінницька

33

,82

6,2

34

,73

1,2

49

,93

9,1

11

5,7

3,9

3,5

5,6

6,1

9,6

7,5

19

2,3

Луганська

6,4

3,5

10

,21

0,2

7,2

6,5

10

1,6

4,4

2,3

5,2

75

,34

,25

,21

18

,2

Волинська

8,6

5,9

6,5

5,4

4,8

5,5

64

,05

,76

,68

,17

,76

,98

,11

42

,1

Київська

1,6

2,8

4,0

––

––

2,5

4,4

6,4

––

––

Чернігівська

0,1

0,8

––

––

–0

,22

,0–

––

––

Усього

58

9,2

61

3,8

73

8,6

71

0,5

89

3,1

13

40

,42

27

,54

,45

,47

,27

,39

,61

3,8

31

3,6

Джерело

: розраховано

за

даними

Державної помологічно

-ампелографічної інспекції України

. * Урожайність

розраховано

на

плодоносні площі хмільників.

1.Валовийзбірта

рожайність

хмелюпообластяхУраїнив2004—2009рр.

Область

20

09

у %

до

20

04

2

00

4 р

.

20

05

р.

20

06

р.

20

07

р.

2

00

8 р

.2

00

9 р

.2

00

9 у

%до

20

04

20

04

р.

2

00

5 р

.

20

06

р.

2

00

7 р

. 2

00

8 р

. 2

00

9 р

.

Валовий

збір

, т

Урожайність

, ц

/га

*.



Валовий збір, т 548,0 589,2 613,8 738,6 710,5 893,1 1340,4

Урожайність, ц/га 4,4 4,5 5,0 7,1 7,3 9,6 13,8

Собівартість вирощування 1 т, тис. грн 24,6 26,7 31,3 27,1 31,0 35,3 38,2

Середня реалізаційна ціна 1 т, тис. грн. 11,3 15,0 15,4 20,6 29,5 43,0 47,0

Прибуток на 1 т, тис. грн –13,3 –1,7 –5,9 –6,5 –1,5 7,7 8,8

Рівень рентабельності, % –54,1 –3,8 –0,8 –4,0 –4,8 21,8 23,0

Рівень рентабельності з держпідтримкою, % 1,6 –3,0 4,2 45,4 51,6 72,0 75,8

Джерело: 2003—2005 рр. — розраховано за даними Асоціації хмелярів України; 2006—2008 рр. — за да-ними Мінагрополітики.* Показники за прогнозом.

Площа насаджень, га 1344,1 1441,2 1538,3 1635,4 1732,5 1829,6

Валовий збір, т 1975,8 2262,7 2553,6 2878,3 3205,1 3567,7

Урожайність, ц/га 14,7 15,7 16,6 17,6 18,5 19,5

Собівартість вирощування,тис. грн/т 41,2 43,8 46,4 49,0 51,4 53,9

Ціна реалізації, тис. грн/т 51,6 56,2 60,8 65,4 70,0 74,6

Прибуток, тис. грн/т 10,4 12,4 14,4 16,4 18,6 20,7

Рівень рентабельності галузібез держпідтримки, % 25,2 28,3 31,0 33,5 36,2 38,4

Рівень рентабельності галузіз держпідтримкою, % 78,3 85,3 90,9 95,7 92,7 89,7

збитковість галузі хмелярства в Україні (рис. 3).Визначення точки беззбитковості виробництваздійснювали за методикою розрахунку критич-ної точки врожайності В.П. Галушко [4]. Розра-хунки показують, що беззбитковий рівень уро-жайності в середньому знаходився на рівні 9,2ц/га і за належних умов виробництва є цілкомдосяжним (для довідки: в країнах-лідерах світо-вого хмелярства США, Німеччині, Китаї, Поль-щі врожайність хмільників становить 18—27 ц/га).До 2009 р. українські хмелегосподарства

забезпечували власною сировиною майже 20%потреб пивоварної промисловості, яка щорокунарощувала темпи виробництва. Так, за під-сумками 2007 р., в Україні було спожито 61 лпива на душу населення, що на 29 л, або в 1,9раза перевищує показник 2003 р. За данимиЗАТ «Укрпиво», з 2000 по 2008 рр. виробницт-во цього напою щорічно збільшувалось усередньому на 16,7%. Однак унаслідок загаль-носвітової економічної кризи передбачено іс-тотне скорочення темпів зростання виробниц-тва пива, яке в подальшому (з 2010 р.) не пе-ревищуватиме 1,5% приросту щороку і, за

Рис. 3. Критичний рівень рожайності длядося нення беззбит овості виробництва хме-лю в У раїні, 2003—2009 рр.

Критичний

обсяг

урожайності, ц

/га

Роки

Рис. 4. Динамі а та про ноз обся ів вироб-ництва хмелю та пива в У раїні, 2002—2015 рр.: — хміль, т; — пиво, млн далДжерело: розраховано за даними ЗАТ «У р-пиво» та Державної помоло ічно-ампело ра-фічної інспе ції У раїни

Виробництво хмелю

, т

Виробництво

пива

,млн

дал

.

Роки

2. Е ономічна ефе тивність вирощ вання хмелю в У раїні, 2003—2009 рр.

2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009*Показник

Рік

3. Інди ативний про ноз е ономічної ефе тивності ал зі хмелярства до 2015 р.

2010 2011 2012 2013 2014 2015Показник

Прогноз за роками



прогнозами пивоварів, становитиме у 2015 р.понад 335 млн дал. пива (рис. 4).За результатами досліджень відділу біохі-

мії хмелю та пива ІСГП (М.І. Ляшенко) при ви-робництві пива об’ємом 300 млн декалітрів (у2009 р.) пивоварній галузі знадобилося 100 тальфа-кислот при внесенні 3,4 г альфа-кислотна 1 Гл пива. При валовому виробництві з1340 т хмелю в Україні одержано близько 85 тальфа-кислот, що повністю могло б забезпечи-ти пивоварну галузь вітчизняною сировиною,якщо майже 20—25 т альфа-кислот використо-вується у формі етанольних і вуглекислотнихекстрактів, які не виробляються в Україні. Од-нак на сьогодні залишились нереалізованимиблизько 1500 т хмелю врожаю 2008—2009 рр.Навіть урожай відповідної якості не знайшовзбуту через зниження іміджу хмелевиробниківу попередні роки та відсутність налагодженихканалів реалізації. В умовах ринкової економі-ки на рівень конкурентоспроможності продукціїпоряд з показниками якості та ціною істотнийвплив має система просування товару на ри-нок, тобто маркетингові заходи [5]. Така ситуа-ція потребує створення відповідної ринковоїінфраструктури (обслуговуючих кооперативів),

особливо в умовах потужного конкурентноготиску.На основі даних табл. 2 за допомогою еконо-

мічних розрахунків за лініями тренду намизроблено індикативний прогноз економічноїефективності галузі до 2015 р. (табл. 3).Таких показників можна досягти лише за

умови повної реалізації хмелепідприємствамисвоєї продукції. Для цього необхідна співпра-ця всіх учасників ринку, а не їх протистоянняодин одному. Крім того, основна частка хмелюмає реалізовуватися за контрактами, а зна-чущість наявного ринку має значно зменшити-ся. Відповідно, пивоварні заводи братимутьсировину там, де це економічно вигідно. І тутбагато що залежить від державної політики,спрямованої на полегшення умов імпорту аборозвиток вітчизняних господарств. Адже успіш-ний бізнес — це результат не лише дотриман-ня своїх інтересів, а й взаємовигідної, команд-ної співпраці. Потрібно, щоб виробники пиваспрямовували зусилля на розвиток пивногоринку України та його сировинної бази, аджепри закупівлі іноземними пивоварними компа-ніями українського хмелю або хмелевих препа-ратів пропозиція переважатиме попит.

Хмелярство поступово виходить з кризо-вого стану, що підтверджують економічні по-казники і посилення державної підтримки роз-витку галузі.Складною ситуація на ринку хмелю відчу-

вається з 2008 р., коли залишилось нереалі-зованого 300 т хмелю через скорочення ви-робництва пива, а отже, і зменшення потре-би у альфа-кислотах, та використанняпивзаводами іноземної хмелесировини. Вітчиз-няні хмелевиробники спроможні повністю за-безпечувати пивоварну галузь власною хме-лесировиною, тому консенсусу ситуації, щосклалася, можна знайти за умови співпраці

Висновки

3-х сторін: пивзаводів, виробників хмелесиро-вини та посилення державної підтримки роз-витку хмелярства.Обсяги пропозиції хмелю зростатимуть,

що відповідно має супроводжуватись актив-ним розвитком ринкової інфраструктури тапереробної галузі, особливо відновленням ви-робництв етанольного та вуглекислотногоекстрактів. Налагоджена переробка врожаюв екстракти дасть змогу зберігати якістьпродукції у 5 разів довше порівняно з гранула-ми, зменшити потребу у складах з регульо-ваним середовищем та скоротити витратина утилізацію відходів при виробництві пива.

1. Закон України «Про збір на розвиток вино-градарства, садівництва і хмелярства» від09.04.1999 р.№ 587—XIV//ВВР. — 1999. — № 20—21. — С. 191.

2. Закон України «Про захист національноговиробника від демпінгового імпорту» від22.12.1998 р. № 330— XIV//ВВР. — 1999. — № 9—10. — С. 65.

3. Стойко О.Я. Рентабельность хмелеводстваи пивоварения: автореф. дис. на соискание учен.


степени канд. экон. наук: О.Я. Стойко. —УНИИЭАПП им. А.Г. Шлихтера. — К., 1992. —18 с.

4. Галушко В.П. Точка беззбитковості: теоре-тичні погляди на методологію розрахунків/В.П. Га-лушко//Економіка АПК. — 2006. — № 10. —С. 3—7.

5. Пастернак-Таранушенко Г. Конкуренція/Г. Пастернак-Таранушенко, В. Рожок. — К.: ЦУЛ,2002. — 322 с.


ЕКОНОМІКА

УДК 338.439:339.727© 2011

Д.Ф. Крисанов,доктор економічних наукІнститут економіки тапрогнозування НАН України

О. М. Варченко,доктор економічних наукБілоцерківський національнийаграрний університет

Висвітлюються досвід зал чення іноземнихінвестицій в АПК У раїни, роль державиформ ванні сприятливо о інвестиційно о лімат ,механізм зал чення зар біжно о апіталвітчизняні підприємства та наслід и, пов’язані зівходженням іноземних інвестицій тютюнництвота олійно-жиров промисловість.

Державна політика щодо залучення іноземнихінвестицій в умовах економічних реформ спрямо-вана на формування сприятливого інвестиційногоклімату, удосконалення національного законо-давства та його гармонізацію з міжнародним,створення необхідних передумов для активногопошуку та залучення зарубіжних інвестицій намодернізацію власного виробництва, підвищеннярівня його конкурентоспроможності на світовомуринку.Теоретичні засади міжнародних економічних

відносин, практичні та методичні аспекти інозем-ного інвестування висвітлено в наукових публі-каціях відомих учених (В. Будкін, О. Гаврилюк, В. Гу-бенко, Б. Дмитрук, С. Кваша, А. Кандиба, Т. Ма-цибора, Ю. Нестерчук, А. Філіпенко та ін.).Ними досліджено питання зовнішньоекономічноїдіяльності, проведено аналіз механізмів залучен-ня іноземних інвестицій, вивчено форми міжна-родної торгівлі та інвестування у виробничу сфе-ру, напрями діяльності спільних підприємств зіноземним капіталом, формування сприятливогоінвестиційного клімату в нашій країні тощо. Вод-ночас ряд проблем щодо входження іноземнихінвесторів у вітчизняний АПК, поліпшення інвес-тиційного клімату в аграрній сфері та активізаціїпритоку іноземного капіталу потребують додат-кових досліджень. Обрана мета спрямована нарозв’язання першочергових завдань: узагальни-ти способи, методи, форми, засоби та інструмен-ти, використання яких дає змогу іноземним інве-сторам входити в аграрний сектор економіки; си-стематизувати позитивні та негативні наслідки,якими супроводжується діяльність підприємств зіноземним капіталом для галузей агропродоволь-чого комплексу; виявити переваги і недоліки длятрудових колективів і населених пунктів, де роз-міщені та функціонують підприємства з інозем-ним капіталом; дати оцінку чинної нормативно-правової бази та визначити її роль у забезпеченніпритоку іноземних інвестицій; за результатамианалізу інвестиційного клімату в національномуагропродовольчому комплексі розробити заходи,спрямовані на підвищення його привабливості;обґрунтувати напрями діяльності органів держав-

ної і місцевої влади та вітчизняних підприємствдля сприяння залученню іноземного капіталу увітчизняний агропродовольчий комплекс.За часів незалежності України (з 1992 р.) у

розвитку аграрної економіки із залученням іно-земного капіталу можна виділити 2 основні пері-оди: перший — до моменту закінчення економіч-ної кризи та започаткування поступового виходуз неї (1999 р.); другий — практично всі 2000-і ро-ки, які характеризувалися підйомом виробництвай нарощуванням масштабів вітчизняних та іно-земних інвестицій в національний АПК. Помітнийспад зафіксовано лише з кінця 2008 р., але в ста-тистиці це відображено у звітності за 2009 р.З 1992 р. в агропромисловий комплекс Украї-

ни залучено 2563 млн дол. США прямих інозем-них інвестицій (6,4% їх загального обсягу в еко-номіку). Із них вкладено 1788,7 млн дол. США упідприємства харчової та переробної промисло-вості та 774,3 млн дол. США — у сільськогоспо-дарські підприємства.За І квартал 2010 р. в агропромисловому сек-

торі відбувся відтік 39,1 млн дол. США (5,4 млндол. США в галузі сільського господарства та 33,7— у харчову промисловість).Основні інвестори в агропромисловий комп-

лекс України — в сільське господарство: Кіпр(251,2 млн дол. США), Велика Британія (133,5),Данія (57,6), Німеччина (55,4), Польща (29,3),Австрія (28,9 млн дол. США); харчову промис-ловість: Нідерланди (591,1 млн дол. США), Шве-ція (213,6), Кіпр (235,2), Велика Британія (131,9),США (65,3), Швейцарія (88,5 млн дол. США).Практично 90-і роки минулого століття були

етапом набуття вітчизняними виробниками і дер-жавою власного досвіду в сфері залучення іно-земного капіталу, формування та удосконаленнязаконодавчо-нормативної бази, запозичення, ап-робації та відбору найбільш прийнятних форм імоделей участі зарубіжних інвесторів у привати-зації та/або пошуку взаємних інтересів з новимивласниками підприємств — трудовими колекти-вами чи акціонерними товариствами. Було допу-щено багато помилок та укладено нерівноправнідоговори з обмеженими правами вітчизняних

ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇВ АГРОПРОДОВОЛЬЧОМУКОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ


ЕКОНОМІКА

власників підприємств. Пізніше це негативно від-билося на економічних відносинах між вітчизня-ними та іноземними власниками підприємств що-до розподілу отриманих прибутків, напрямів їхвикористання (виплата дивідендів, розвиток і мо-дернізація виробництва, створення власної тор-гової мережі, експорт за кордон тощо); подаль-шої трансформації структури акціонерів шляхомпоступового скорочення частки вітчизняних спів-власників або ж повного їх вилучення, здійснен-ня впливу на перспективи розвитку вітчизняноїгалузі і формування її правового поля, вдоскона-лення законодавчої бази для здійснення інозем-ного інвестування тощо.Допущені помилки, втрачені вигоди чи знехту-

вання інтересами вітчизняних колективних влас-ників, а іноді й держави, стали результатом впли-ву суб’єктивних та об’єктивних факторів, зокре-ма: порушення іноземними інвесторами правилдоброчесної поведінки при розробленні вітчизня-ної нормативної бази щодо здійснення інвестиційіз-за кордону, відсутність власного досвіду та не-знання специфіки міжнародних відносин у цьомусекторі; недосконалість правового поля в сферііноземного інвестування змушувала зарубіжнихінвесторів формувати власне «лоббі» у парла-менті і серед державних чиновників вищого ран-гу для забезпечення правочинності підписаних звітчизняними власниками угод з купівлі-продажуакцій або відчуження майна і це об’єктивно спо-нукало їх до надання різних преференцій особам,від яких залежало позитивне вирішення наведе-них питань (безоплатна або передача за симво-лічну плату частини акцій відкритих акціонернихтовариств, створених на базі приватизованихпідприємств, оплата зарубіжних турне, прямапередача валюти за сприяння тощо). Висновокпро корупційний характер таких дій зарубіжнихінвесторів не викликає заперечень, але без ниху 1-й половині 90-х років розв’язати ці проблемибуло практично неможливо; оскільки за часткоюналежних акцій чи отриманого паю помітне абодомінуюче положення в колективі займали вищіменеджери підприємства, то, зазвичай, вони велипереговори з іноземними інвесторами, які зацікав-лені у придбанні промислового заводу чи агро-комбінату. За таких умов інколи передача інозем-ної валюти безпосередньо представникам під-приємства, що були задіяні в договірномупроцесі, забезпечувала їх зарубіжним учасникамсерйозні поступки щодо оцінювання реальноївартості діючих потужностей та закріплення не-рівноправних відносин із вітчизняними співвлас-никами щодо розподілу та напрямів спрямуванняприбутків. Про неприпустимий правовий нігілізмвітчизняних договірників свідчить закріплення вугоді про купівлю-продаж акцій або паїв пунктупро те, що всі спірні положення або недомовле-ності, які можуть виявлятися із підписаної угодив майбутньому і вирішуватимуться лише в Сток-гольмському арбітражному суді; не завжди пра-ва та вимоги приймаючої сторони зазначалися як

невід’ємні умови підписаної угоди. Більш того,після вступу іноземних співвласників у свої пра-ва іноді виявлялися неприйнятні для українськоїсторони випадки, що завдавало прямих збитків,зокрема:

· при модернізації діючих виробництв уста-новлювали на підприємствах зарубіжне облад-нання, яке вже відпрацювало свій термін експлу-атації на материнських компаніях або виробле-не за другої хвилі модернізації;

· в Україну завозили технологічне обладнан-ня і впроваджували технології, які за своїми еко-логічними характеристиками вже не використову-вали за кордоном. Унаслідок цього в місцях йогоексплуатації погіршувалася екологічна ситуація,працівники таких виробництв частіше хворіли,отримували інвалідність і достроково виходилина пенсію;

· не завжди дотримувалися вимоги збережен-ня виробництва та зайнятої робочої сили;

· інколи основним завданням зарубіжногоінвестора було фізичне знищення підприємстваяк конкурента (приклад — ліквідація Львівськоїтютюнової фабрики у 1998 р.) [1];

· використання прибутків не на модернізаціювиробництва, а на викуп акцій, які перебували увласності вітчизняних акціонерів, з метою моно-польного заволодіння й управління підприєм-ством тощо.Отже, купівля акцій (паїв, часток) підприємств

харчової промисловості, виставлених на продаж,а також їх придбання в акціонерів на початково-му етапі входження іноземних інвесторів у вітчиз-няне економічне середовище, в подальшому су-проводжувалося використанням й інших способівїх закріплення на вітчизняних підприємствах наоснові збільшення частки в статутному фондішляхом: проведення емісії акцій для збільшеннявартості статутного фонду та їх викупу; наданняпідприємству інвестицій у формі валюти для за-купівлі дефіцитних факторів виробництва (сиро-вина, енергоносії, спеціалізований транспорт),технологічного обладнання із переробки аграрноїсировини та її упаковки, впровадження техноло-гічних інновацій, методичної допомоги, навчаннякадрів тощо.Внаслідок закріплення іноземного інвестора на

вітчизняному підприємстві виникає низка перевагдля акціонерів, зокрема: підприємницький ризикпоширюється лише на ту частку капіталу, якимволодіє кожен власник; входження іноземногоінвестора на підприємство іноді стає основниммотивом його проникнення в Україну; вивченняна практиці всіх переваг, проблем і перешкод, яківиникатимуть у процесі його адаптації до україн-ських реалій, і це може бути використано як ва-гома підстава для прийняття ключового рішення— розширювати свою присутність чи поступовозгортати діяльність; іноземний інвестор поряд ізвикористанням налагоджених вітчизняним під-приємством економічних, фінансових, торговихта ін. зв’язків, набутої репутації, завойованої на

Іноземні інвестиціїв агропродовольчому комплексі України


ЕКОНОМІКА

ринку ніші тощо для підвищення ефективностівиробництва та конкурентоспроможності вироб-люваної продукції запроваджує сучасні методигосподарювання, проводить навчання персоналуз його стажуванням за кордоном на материнсь-ких підприємствах, і це дає змогу привнести увітчизняне виробництво передовий досвід та за-провадити технологічні інновації, включаючи й су-часні системи управління якістю, безпечністю,екологічного управління, скористатись його зв’яз-ками та репутацією за кордоном для просуван-ня на європейський і світовий ринок випущенихпродовольчих товарів; якщо іноземний інвесторприйшов на вітчизняне підприємство надовго, товін використовуватиме всі можливі способи і до-ступні інструменти для його виведення на новийінноваційно-технологічний рівень, приймати насебе важливі соціальні зобов’язання (збережен-ня колективу, підтримка пенсіонерів, гарантуван-ня достатньо високого рівня заробітної плати,навчання персоналу тощо) і намагається їх ви-конувати.Досвід входження іноземних інвесторів у хар-

чову, а особливо тютюнову промисловість, пока-зав, що відсутність у вітчизняних виробників прак-тики вартісного оцінювання масштабів поширен-ня серед споживачів продукції різних торговихмарок через вивчення уподобання до тих чи ін-ших тютюнових виробів і виявлення можливос-тей продовження збільшення обсягів реалізаціїтоварів, дало змогу закордонним інвесторам, аботочніше транснаціональним тютюновим корпора-ціям (ТТК), практично без будь-яких додатковихвитрат вийти на вітчизняний тютюновий ринок.Йдеться про те, що шляхом випуску тютюновихвиробів під марками доволі відомих вітчизнянихбрендів («Прима», «Прилуки», «Оптима», «Геть-ман», «Прима ЛТД», «Ватра» та ін.) закордонніінвестори на «їх плечах» увійшли на вітчизнянийтютюновий ринок, стали основними гравцями ішляхом використання цінового чинника (ціна натютюнові вироби підприємств з іноземними інве-стиціями була нижчою порівняно з аналогічнимивиробами вітчизняних підприємств з національ-ним капіталом) за 10—12 років змогли істотнопотіснити вітчизняних виробників. Їхня частка ско-ротилась з 20 до 1%. Це спровокувало катастро-фічні наслідки для вітчизняного сектору тютюно-продуктового підкомплексу — площі вирощуван-ня тютюносировини і валові збори скоротилисьмайже вдвічі — до 230 га і 160 т (2007 р.) відпо-відно [2]. Це супроводжувалося збитками та зу-пинкою роботи ферментаційно-тютюнових під-приємств і тютюнових фабрик із національнимкапіталом, втратою багатьох тисяч постійних ісезонних робочих місць [3]. Є підстави зробитивисновок: без вагомої підтримки держави, інвес-тиційних внесків і запровадження ефективногоекономічного механізму відродити із майже ката-строфічного стану вітчизняну тютюнову галузьнеможливо. Це висока плата за входження іно-земних інвесторів у вітчизняну галузь за відсут-

ності виваженої підтримки держави щодо перс-пектив розвитку власного тютюнництва та впро-вадження ефективних механізмів її реалізації.У 90-і роки минулого століття об’єктами при-

скіпливої уваги зарубіжних інвесторів були й під-приємства ще кількох галузей — олійно-жирової,плодоовочевоконсервної, молочної, кондитерсь-кої, з виробництва алкогольних і безалкогольнихнапоїв тощо. Але залежно від специфіки сирови-ни і кінцевої продукції цих галузей форми вход-ження та закріплення іноземних інвесторів у хар-човій промисловості дещо відрізнялися. Зокрема,щодо олійно-жирової промисловості, то входжен-ня в неї відбувалося переважно шляхом викупуакцій і часток колективних власників іноземнимиінвесторами, як однієї із важливих умов їх участів модернізації діючих виробництв. В окремих ви-падках уже в 2000-і роки вводились нові оліє-переробні потужності, зокрема в м. Донецьку іКіровоградській області. Нині практично понад 2десятки великих підприємств олійно-жирової про-мисловості перебувають у повній власності абопід тісним контролем іноземних інвесторів (до 80%переробних потужностей). Це спричинило виник-нення різних і навіть суперечливих наслідків длякраїни і вітчизняних переробників, а особливо —агровиробників, що вирощують олійні культури.Вирощування олієсировини, її перероблення

та випуск нерафінованої (сирої), рафінованої оліїта супутніх товарів є традиційними видами діяль-ності в агропродовольчому комплексі. До пози-тивних результатів розвитку галузі слід віднеститакі: у зв’язку зі збільшенням обсягів перероблен-ня олієсировини в основному збереглися робочімісця в олійно-жировій промисловості, а в окре-мих випадках навіть створено нові; запроваджен-ня сучасних технологій видобування олії забез-печило підвищення коефіцієнта її виходу до 43—44% (у вітчизняних технологіях — 36—37%);податки та інші відрахування з виробників і заро-бітної плати персоналу майже повністю і без зат-римки надходять до бюджету, пенсійного та ін-ших фондів; значні обсяги сирої олії експортують-ся за кордон і це позитивно впливає на сальдоміжнародної торгівлі тощо.Водночас виникли різні фактори, які негатив-

но впливають на розвиток аграрного сектору еко-номіки, зокрема: площі орних земель, що відво-дяться під вирощування олієсировини, у 2—3 рази перевищують науково обґрунтовані про-порції (35—40% і навіть більше, а по сівозмінах— до 14% площі земель, придатних для посівусоняшнику, сої та інших олійних культур). У1979—1981 рр. в Україні в середньому під посівисоняшнику відводили 1,64 млн га, 1998 р. — 2,43,2003 р. — 4, у 2010 р. — 4,2 млн га, тобто збіль-шилися в 2,5 раза. Це порушує основну вимогуагротехніки — засівати олійними культурами од-не й те саме поле через 7—8 років, а не через2—3, як це відбувається на практиці. Наслідкомцього є безповоротна втрата гумусу, руйнаціяструктури та деградація ґрунтів, які через кілька



ЕКОНОМІКА

років потрібно на тривалий період часу виводи-ти зі складу сільгоспугідь або перепрофільовува-ти функціональне призначення; вироблену оліюекспортують за кордон як сировину для подаль-шої переробки і випуску якісної та безпечної про-дукції відповідно до вимог європейських і світо-вих стандартів. Отже, значні потенційні прибут-ки та зайнятість робочої сили експортуються закордон; унаслідок нерегульованого виробництваолієсировини (у 2010 р. понад 7 млн т) агрови-робники не одержують належних доходів і при-бутків. Переробники шляхом створення фіктив-них посередницьких структур та активного пре-сингу на агровиробників домоглися помітногозаниження закупівельних цін на олієсировинув сезон її збирання, а в результаті фіктивногопродажу її за завищеними цінами материнськимкомпаніям — виводити значну частку прибутків з-під оподаткування. Вихід із ситуації — запрова-дження регульованих реалізаційних цін за об’єк-

тивного врахування прямих і супутніх витрат ваграрному та переробному виробництвах та тор-говій мережі. Це дасть змогу реально оцінитивнесок кожної ланки у вирощування і випуск кін-цевої продукції, забезпечити майже однаковуприбутковість на вкладений капітал, передбачи-ти надходження коштів для забезпечення розши-реного відтворення виробництва з урахуваннямматеріальних і земельних ресурсів.У такій ситуації агровиробники змушені кон-

центрувати увагу на вирощуванні високоприбут-кових культур для збереження трудових колек-тивів. Однак у масштабах країни така практика неповинна мати перспективи, адже використанняземельних угідь у сільському господарстві требапроводити відповідно до чітких вимог сучасноїагротехніки, формування обчислення собівар-тості вирощування сільськогосподарської про-дукції з урахуванням вартості землі, основнихзасобів виробництва та їх відтворення.

1. Экономика контроля над табаком в Украинес точки зрения общественного здоровья. Отчет обисследовании. — К., 2002. — 145 с.

2. Михайлов Є.А. Економічний механізм функ-ціонування ринку тютюну в Україні: автореф. дис.на здобуття наук. ступ. канд. екон. наук. — К.: ННЦ«ІАЕ», 2009. — 19 с.

3. Контроль над тютюном в Україні. Національ-ний звіт. — К., 2009. — 127 с.

4. Крисанов Д.Ф., Варченко О.М., Рогоза М.Є.Формування собівартості продукції і прибутків то-


варовиробників у харчовому ланцюзі//Економіка іпрогнозування. — 2009. — № 2. — С. 52—70.

5. Іноземні інвестиції в Україні. — К.: УкрІНТЕІ,2004. — 248 с.

6. Економічні та організаційно-правові аспектиіноземних інвестицій. Монографія/В.Г. Федоренко,Т.О. Проценко, В.В. Солдатенко, Д.В. Степановта ін. — Ірпінь: Нац. акад. ДПС України, 2004. —398 с.

7. Мацибора Т.В. Іноземні інвестиції в АПК Ук-раїни: Монографія. — К.: ННЦ ІАЕ, 2008. — 186 с.

Досвід входження зарубіжних інвесторів ваграрний сектор економіки України свідчитьпро те, що поряд з позитивними результата-ми функціонування підприємств з іноземнимиінвестиціями, мали місце й негативні, що про-являлися через нехтування інтересами влас-ників вітчизняних підприємств, упровадженнятехнологій і обладнання другої хвилі модер-нізації та екологічно небезпечних, викорис-тання прибутків не на модернізацію вироб-ництва, а на викуп акцій у вітчизняних акціо-нерів тощо.Присутність і глибоке входження інозем-

них інвесторів в окремі переробні види еконо-мічної діяльності здійснили суперечливийвплив на розвиток вітчизняних рослинницьких

Висновки

галузей: тютюнництво практично припини-ло своє існування, вирощування олійних куль-тур в обсягах, що вдвічі перевищують потре-би країни, наносить непоправну шкоду зе-мельним угіддям, які для цього відводяться.Розширенню притоку іноземних інвестицій

в АПК сприятиме поліпшенню інвестиційногоклімату в країні через удосконалення норма-тивно-правової бази у цій сфері, підготовкиреципієнтом необхідних матеріалів із харак-теристикою визначених функціональних зон,куди передбачено спрямовувати іноземні інве-стиції, проведення цілеспрямованої рекламноїкомпанії в Україні і за кордоном з метою на-дання потенційним інвесторам повної інфор-мації про наявні об’єкти інвестування тощо.



СторінкаСторінкаСторінкаСторінкаСторінкамолодого вченогомолодого вченогомолодого вченогомолодого вченогомолодого вченого

УДК 631.164.23© 2011

М. А. ОднорогБілоцерківськийнаціональний аграрнийуніверситет

* Науковий керівник —доктор економічних наукМ. Ю. Коденська

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВ ІНВЕСТИЦІЙНИМИРЕСУРСАМИ*

Досліджено особливості с часно о станзабезпечення сільсь о осподарсь их підприємствінвестиційними рес рсами. Визначено теорети о-методоло ічн баз вивчення тенденційподальшо о розвит інвестиційно озабезпечення.

Інвестування є однією з узагальнюючих ха-рактеристик соціально-економічної ситуації вУкраїні. Збільшення обсягу інвестицій у приваб-ливі галузі сільського господарства — перед-умова суспільного розвитку. Однією з проблемінвестиційної політики є визначення найефек-тивніших і пріоритетних сфер вкладання інвес-тицій. Інвестор, вкладаючи гроші, враховуєсвою ймовірну перспективу. Але встановитираціональне співвідношення вкладів і очікува-них прибутків на практиці дуже складно.На сучасному етапі розвитку економіки, як

свідчать результати проведених досліджень,інвестиції мають бути спрямовані в ті сфери ігалузі, які вже освоєні, оскільки створена інфра-структура значною мірою сприяє їх подальшо-му розвитку. Головними орієнтирами інвесту-вання є економічна та правова стабільність урегіонах, розміри місцевих ринків.Інвестиційна програма України орієнтується

на пріоритетні об’єкти інвестування, які можутьбути різними за ступенем значення в регіонахдержави та фінансування за рахунок різнихджерел, зокрема коштів держави, а також віт-чизняних та іноземних інвесторів. Але, як по-казує аналіз, на сьогодні капітал насампередспрямовується у високоефективні галузі.Мета дослідження — вивчення сучасного

стану забезпечення сільськогосподарських під-приємств інвестиційними ресурсами.Результати дослідження. Для України як

аграрної держави пріоритетним для інвестуван-ня має бути сільське господарство. Ця галузьє основним джерелом сировини, оскільки го-ловним засобом виробництва сільського госпо-дарства є земля. В умовах ринкової економіки

для будь-якого об’єкта інвестування важливимкритерієм розвитку є інвестиційна привабли-вість, що визначає його ефективність [2].Як показав аналіз галузевої структури пря-

мих іноземних інвестицій і оцінки інвестиційноїпривабливості галузей економіки, іноземні ін-вестори не ризикують вкладати значні кошти всільське господарство України. Прямі іноземніінвестиції за видами економічної діяльності у2007 р. становили: сільське господарство —2,1%, харчова промисловість — 16 загальногообсягу, внутрішня торгівля — близько 16, іншігалузі економіки — 47,7, фінанси, кредит, пен-сійне забезпечення та страхування — 8,1%.Лідером походження інвестицій, за даними

Держкомстату України [3], з 1996 р. залишають-ся США. Американські компанії інвестували вукраїнську економіку майже 900 млн дол. СШАзагального обсягу прямих іноземних інвестицій.За США йдуть Кіпр (11,3%), Велика Британія(9,5), Нідерланди (7,5), Російська Федерація(6,4), Німеччина (5,9%).Зарубіжні інвестори проводять свої комп-

лексні дослідження економічного розвитку на-шої країни, визначають пріоритетні галузі длявласного капіталу. Під час аналізу стану сферта галузей виробництва вони розглядають про-цес проведення реформ в Україні.Найбільш пріоритетними й одночасно при-

бутковими сферами для іноземного інвестуван-ня є:

· впровадження високопродуктивних техно-логій вирощування сільськогосподарських куль-тур та утримання худоби й птиці;

· оновлення та модернізація виробництвана базі нових технологій підприємств перероб-


СТОРІНКАМОЛОДОГО ВЧЕНОГО

ної та харчової промисловості, а також тих, щозаймаються заготівлею і збереженням зерна таіншої сільськогосподарської продукції;

· створення потужностей та сировинної ба-зи для виробництва тари і пакувальних матері-алів;

· розвиток сільськогосподарського машино-будування та виробництво обладнання дляоліє-жирової, м’ясо-молочної, борошномельно-круп’яної та хлібопекарської промисловості;

· налагодження випуску ефективних хіміч-них засобів захисту сільськогосподарських рос-лин і тварин;

· надання виробничих послуг сільськогоспо-дарським та іншим агропромисловим підприєм-ствам;

· проведення інвестиційного аналізу, зав-даннями якого є: розрахунок показників, що ха-рактеризують ефективність інвестицій та оцін-ка рівня і динаміки їх ефективності, встанов-лення основних тенденцій і закономірностейформування показників ефективності, виявлен-ня напрямів покращення використання і приско-рення віддачі інвестицій, розробка заходів що-до підвищення економічної ефективності інвес-тицій [6].Для ефективного ведення господарства

сільськогосподарським виробничим кооперати-вам необхідно вжити заходів щодо удоскона-лення їх структури та формування коштів, не-обхідних для забезпечення економічної ста-більності та здатності маневрувати в умовахринку [4]. Отже, для інвестиційної діяльностінеобхідна чітка державна інвестиційна політи-ка [1].Взаємовідносини галузей агропромислового

комплексу доцільно будувати на інтеграційнійоснові. При цьому сільське господарство єоб’єктом інвестування, а харчова промисло-вість — суб’єктом процесу інвестування. Хар-чова промисловість, інвестуючи сільське госпо-дарство, має стимулювати підвищення вироб-

Забезпеченість сільськогосподарськихпідприємств інвестиційними ресурсами

ництва якісної сільськогосподарської продукції— сировини.Для реалізації сільськогосподарського по-

тенціалу треба переглянути структуру та ефек-тивність використання земельних угідь, струк-туру стада, технічний потенціал, а для аналізустану основних виробничих фондів сільськогогосподарства пропонується використовуватисистему показників [5].Світовий досвід показує, що іноземний капі-

тал у формі інвестицій надходить, передусім,у ті країни, де створено стабільну та ефектив-ну законодавчу базу щодо режиму залученняй використання іноземних інвестицій.Підприємства сільського господарства відчу-

вають гостру потребу у сучасному технологіч-ному обладнанні. Хоча Україна має розвиненусировинну базу, сприятливі природно-кліма-тичні, геополітичні та інші умови для ефектив-ної роботи агропромислового комплексу, іно-земні інвестори обережно підходять до вкла-дення коштів. Аналіз створення в Україні умовдля інвестування свідчить про те, що требастворити в АПК сприятливий інвестиційний клі-мат, спростити процедуру реєстрації та оформ-лення кредитів, створення спільних підприємств,продаж цінних паперів, у тому числі акцій.Основними формами залучення капіталу бу-

ли грошові внески, які становили 754,3 млндол. США (57,1%), та внески у формі рухомогой нерухомого майна — 483,6 млн дол. США(36,6%).Станом на 1 січня 2009 р. інвестиції надій-

шли із 114 країн світу, а найбільші обсяги вне-сено нерезидентами: з Кіпру (8534 млн дол.США, 22,7%), Німеччини (6826,9 млн дол. США,18,1%), Нідерландів (3253,7 млн дол. США,8,6%), Австрії (2564,9 млн дол. США, 6,8%),Великої Британії (2329,2 млн дол. США, 6,2%),Російської Федерації (2097,4 млн дол. США,5,6%), Сполучених Штатів Америки (1522,5 млндол. США, 4%).Цим країнам належить 72% загального на-

громадженого обсягу прямих інвестицій в еко-номіку України. Обсяг прямих іноземних інвес-тицій в Україну за 2008 р. збільшився на36,48%, або на 7882 млн дол. США і на 1 січня2008 р. становив 29 489 млн дол. США.Із регіонів найбільші обсяги іноземного капі-

талу було вкладено в Києві — 9496,7 млн дол.США, Дніпропетровській — 2924,2 та Донецькійобластях — 1406,8 млн дол. США. У 2008 р. уКиївську область було інвестовано з-за кордо-ну 1078,5 млн дол. США.Основними формами залучення капіталу є

грошові внески, які становили 15747,12 млндол. США (53,4% вкладеного обсягу), та вне-ски у формі рухомого і нерухомого майна —10763,48 млн дол. США (36,5%).

Обся и іноземних інвестицій в У раїн в1997—2008 рр.

30000

25000

20000

15000

10000

5000

0

1997

2008

2007

2006

2005

2004

2003

2002

2001

2000

1998

1999



Забезпеченість сільськогосподарськихпідприємств інвестиційними ресурсами

Головна мета інвестиційної політики — зу-пинити спад виробництва, а також забезпечи-ти виготовлення конкурентоспроможної вітчиз-няної сільськогосподарської продукції за раху-нок активізації залучення інвестицій.В умовах дефіциту інвестиційних ресурсів

особливого значення набуває встановленнячерговості у вирішенні проблем, тобто здійс-нення ранжування останніх і визначення шка-ли їх переваг у часі й просторі, тобто мають

Дослідження показали, що найбільш пріори-тетними й одночасно прибутковими сфера-ми для інвестування в сільськогосподарськевиробництво є впровадження високопродук-тивних технологій вирощування сільськогос-подарських культур та утримання худоби іптиці; оновлення й модернізація виробництвна базі нових технологій підприємств пере-робної та харчової промисловості, а такожтих, що займаються заготівлею і збережен-ням зерна та іншої сільськогосподарської про-

Висновки

дукції; створення потужностей і сировинноїбази для виробництва тари й пакувальнихматеріалів; розвиток сільськогосподарськогомашинобудування та виробництво обладнан-ня для оліє-жирової, м’ясо-молочної, борошно-мельно-круп’яної та хлібопекарської промис-ловості; налагодження випуску ефективниххімічних засобів захисту сільськогосподарсь-ких рослин і тварин; надання виробничих по-слуг сільськогосподарським та іншим агро-промисловим підприємствам.

1. Гуткевич С.А. Управление инвестиционнымпроцессом в аграрной сфере. — К.: ИАЭ УААН,2000. — 267 с.

2. Гуткевич С.О. Інвестування: теорія і практи-ка: Навч. посіб. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2006.— 234 с.

3. Державний комітет статистики України. [Елек-трон. ресурс]. — http://ukrstat.gov.ua

4. Кісіль М.І., Ролінський О.В. Ефективністьінвестицій сільськогосподарських виробничих ко-оперативів. — К.: ННЦ ІАЕ, 2006. — 228 с.


5. Ковалев А.И. Анализ финансового состоя-ния предприятия/А.И. Ковалев, В.П. Привалов —М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. —204 с.

6. Методические рекомендации по анализупоказателей экономической эффективности ка-питальных вложений в сельское хозяйство/Подред. И.И. Дороша, Р. Л. Бойко, Н.И. Киселя, А.П.Рюминой, Н.С. Прокопенко. — К.: Укр. НДІ економі-ки та організації сіль. госп-ва ім. О.Г. Шліхтера,1988. — 79 с.

визначатися економічні й інвестиційні пріори-тети.Інвестиційне забезпечення як цілісна систе-

ма залежить від численних факторів, роль якихзмінюється, впливає на ритм і результативністьвідтворювального процесу. Кількісний вимірбагатьох економічних явищ ускладнюється ін-фляційними процесами, багатовимірністю по-казників, які характеризують інвестиційну ді-яльність.


СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

УДК 595.7-755.7© 2011

СА-С Аль-ДжавазнехНашатНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

* Науковий керівник —доктор с.-г. наукВ.М. Чайка

ФЕНОЛОГІЧНА АДАПТИВНІСТЬЯБЛУНЕВОЇ ПЛОДОЖЕРКИ*

Поп ляція ябл невої плодожер и с ладається зособин різних феромонних е отипів, я импритаманні феноло ічні особливості. Стр т рапоп ляції за цим по азни ом змінюєтьсяпродовж сезон ве етації і є матеріалом дляприродно о добор в мовах змін лімат .

Наприкінці XIX ст. на всіх широтах (особли-во високих) північної півкулі відбувалося посту-пове підвищення температури. Підвищеннятемператури повітря за XX ст. становило+0,5°С [1]. Тварини й рослини адекватно реа-гують на ці зміни, пристосовуючись до них умежах діапазону своїх адаптаційних можливо-стей. Еволюційна коадаптація фенології комах-фітофагів і кормових рослин має велике еколо-гічне значення для ефективного функціонуван-ня трофічних ланцюгів, а також розмноженнякомах. Відомо, що взаємодію комах з кормови-ми рослинами регулюють речовини вторинно-го метаболізму, динаміка синтезу яких у рослинпов’язана з фазами органогенезу [3]. Часовийдисбаланс фенології в системі кормові росли-ни — комахи-фітофаги під впливом змін клі-мату може істотно вплинути на екологію видів,зокрема — на стійкість кормових рослин дошкідливих комах.Нині використання феромонних пасток —

найпростіший і надійний метод дослідженняфенології комах різних видів [2]. Відомо, щопопуляції лускокрилих складаються з різнихферомонних рас (екотипів), які для статевогозв’язку використовують різні «діалекти» феро-монного сигналу видоспецифічного феромон-ного комплексу [5].Мета роботи — дослідження на прикладі

яблуневої плодожерки популяційної мінливостілускокрилих за фенологічними ознаками.Методика досліджень. Дослідження прово-

дили в плодових насадженнях Лісостепу Украї-ни. Для спостереження за фенологією яблуне-вої плодожерки використовували клейові феро-монні пастки «Атракон-А» із клеєм «Пестифікс»за рекомендованою методикою [4].У дослідах використовували 18 варіантів

синтетичних аналогів статевого феромону яб-луневої плодожерки виробництва фірми «Фло-ра» (Естонія), що відрізнялися між собою спів-відношенням основного і мінорних компонентів.Результати досліджень. Подекадний облік

кількості виловлених метеликів на феромонні

пастки дає змогу визначити динаміку чисель-ності імаго, яка є основою фенологічних спос-тережень. Установлено, що популяція яблуне-вої плодожерки складається (як мінімум) з 2-хекотипів, які віддають перевагу різним феро-монним композиціям і водночас відрізняютьсяза фенологією. Статистична оцінка уловів фе-ромонних пасток свідчить, що кожний з випро-буваних препаратів принаджував самців яблу-невої плодожерки, однак ступінь їхньої атрак-тивності істотно розрізнялася — максимальнарізниця в уловах пасток становила 13,5 раза.Ранжування атрактивності за кожним облікомсвідчить, що впродовж сезону вегетації ступіньреакції на препарати, відповідно, структура по-пуляції за екотипами, змінювались.Динаміка вилову метеликів свідчить про роз-

виток 2-х поколінь яблуневої плодожерки. Пре-парат EІІ принаджував, в основному, метеликівІ генерації, DІ — виявив високу атрактивністьдля ІІ генерації. Співвідношення виловленихособин І генерації на препарати EІІ:DІ (популя-ційна структура за екотипами) становило, від-повідно — 13:7.Особливості фенології і феромонного зв’яз-

ку різних екотипів можуть утруднювати пару-вання потенційних партнерів. Отже, феромон-ний зв’язок забезпечує часткову репродуктив-ну ізоляцію, що підтримує структурованістьпопуляції.Результати досліджень свідчать, що у яблу-

невої плодожерки як полівольтинного виду по-пуляційні структури за феромонним зв’язкомхарактеризуються фенологічними особливостя-ми. Структура популяції зазнає кількісних змінупродовж сезону вегетації, що може бути по-в’язано з дрейфом генетичної структури у від-повідь на зміну якості трофічної ніші або іншихекологічних чинників. Беззаперечно, структуро-ваність підвищує життєздатність популяції. Ге-нетична гетерогенність популяції комах зумов-лює поліморфність фенологічних характерис-тик різних особин, які є матеріалом дляприродного добору в умовах змін клімату.



Фенологічнаадаптивність яблуневої плодожерки

Популяція яблуневої плодожерки склада-ється з феромонних екотипів, яким прита-манні фенологічні особливості. Структурапопуляції зазнає кількісних змін упродовж се-зону вегетації, що може бути пов’язано здрейфом генетичної структури у відповідь на

Висновки

зміну якості трофічної ніші або інших еколо-гічних чинників.Генетична гетерогенність популяції комах

зумовлює поліморфність фенологічних харак-теристик, які є матеріалом для природногодобору в умовах змін клімату.

1. Груза Г.В., Бардин М.Ю., Ранькова Э.Я. и др.Об изменениях температуры воздуха и атмосфер-ных осадков на территории России в XX веке//Со-стояние и комплексный мониторинг природнойсреды и климата. Пределы изменений. — М.: На-ука, 2001. — С. 18—39.

2. Чайка В.М. Екологічне обґрунтування прогно-зу розповсюдження основних шкідників польовихкультур в агроценозах України: автореф. дис. наздобуття наук. ступ. д-ра с.-г. наук: 03.00.16. — ІЗРУААН. — К., 2004. — 43 с.

3. Чайка В.М., Смелянец В.П., Злотина М.А.Хеморецепция веществ вторичного обмена рас-


тений у насекомых-фитофагов//Энтомологическоеобозрение. — 1990. — Т. 69. — Вып. 3. —С. 704—711.

4. Черній А.М. Біологічне обґрунтування засто-сування регуляторів життєдіяльності комах дляобмеження їх чисельності: автореф. дис. на здо-буття наук. ступ. д-ра с.-г. наук/НАУ. — К., 2004.— 43 с.

5. Harrison R.G., Vawter A.T. Allozyme diffe-rentiation betwen pheromone strains of the Europeancorn borer, Ostrinia nubilalis Hbn. (Lep. Pyralidae)//Ann. Entomol. Soc. Am., 1977. — № 70. — Р. 717—720.


ЮВІЛЕЇ

8 грудня 2010 р. виповни-лося 80 років відомому україн-ському вченому і громадсько-му діячеві, доктору біологічнихнаук, професору, заслужено-му діячу науки і техніки Украї-ни, члену-кореспонденту НААНВалентину Андрійовичу Яблон-ському.Народився у с. Вербень

Демидівського району Рівнен-ської області. У 1958 р. закін-чив Львівський ветеринарнийінститут, працював головнимветеринарним лікарем Маге-рівського району Львівськоїобласті. З 1959 р. В.А. Яб-лонський — в аспірантурі На-уково-дослідного інститутуземлеробства і тваринництвазахідних районів України.Після дострокового закін-

чення аспірантури (канди-датську дисертацію захистив у1962 р.) він був направленийна Передкарпатську досліднустанцію заступником директо-ра з наукової роботи. Об’єктомйого роботи стає, поряд ізпродовженням вивчення об-міну речовин у спермі бугая,обмін речовин у спермі бара-на та кнура, але вже у широ-кому аспекті.Водночас В.А. Яблонський

брав участь у роботі рефера-тивного журналу «Біологія»,де він працював 18 років, пе-рекладаючи і реферуючи літе-ратуру з фізіології та біохіміїрозмноження з англійської, ні-мецької, польської, чеської,словацької та болгарської мов.В.А. Яблонський з 1968 р.

працював доцентом кафедриветеринарії Кабардино-Бал-карського університету, депісля захисту докторської ди-

В.А. ЯБЛОНСЬКОМУ — 80

Під керівництвом професо-ра В.А.Яблонського захистилидисертації 23 аспіранти.На Міжнародному конгресі

в Ріо-де-Жанейро в 1990 р.В.А. Яблонського обрали ві-це-президентом Міжнародноїасоціації ветеринарної освіти.Він став активно працюватинад питаннями інтернаціоналі-зації та глобалізації ветери-нарної освіти. Результати цієїроботи Валентин Андрійовичузагальнив у монографії «Ви-ща освіта України на рубе-жі тисячоліть» (К., 1998. —227 с.).З 2004 по 2008 р. він був

головою підкомітету з науки вкомітеті Верховної Ради Украї-ни з науки та освіти.Після закінчення депутат-

ських повноважень В.А. Яб-лонський став професоромНУБіП України. Ним опубліко-вано: посібник «Транспланта-ція ембріонів», «Практикум зветеринарного акушерства длясамостійної роботи студен-тів», «Практичне акушерствота гінекологія», «Наукознавст-во та основи наукових дослід-жень у тваринництві та вете-ринарній медицині», «Біотех-нологія відтворення тварин»,колективний підручник «Вете-ринарне акушерство та гінеко-логія» під його загальною ре-дакцією та інші видання.За успіхи в науковій роботі

та підготовці кадрів у 1991 р.В.А. Яблонському присвоєнозвання заслуженого діяча на-уки і техніки УРСР.Щиро вітаємо Валентина

Андрійовича з ювілеєм. Ба-жаємо міцного здоров’я, твор-чих сил, енергії.

Національнийуніверситет біоресурсіві природокористування

України

сертації (1971 р.) його булообрано завідувачем кафедри.Повернувшись в Україну

(1972 р.), працював завідува-чем кафедри фізіології та біо-хімії Кам’янець-ПодільськогоСГІ. Через рік його обираютьдеканом зоотехнічного факуль-тету, а ще через рік — прорек-тором з наукової роботи, якійвін присвятив 25 років життя.Під його керівництвом було

відкрито аспірантуру, очолю-вану ним кафедру підключилидо наукової медико-біологічноїтематики Європейського коор-динаційного центру з імуно-логії репродукції людини і тва-рин, при кафедрі створилилабораторію з імунології від-творення тварин.Учений брав участь у між-

народних конгресах, симпозіу-мах, конференціях з імунологіївідтворення в Японії, США,Канаді, Німеччині, інших краї-нах. Він став провідним уче-ним у галузі імунології ре-продукції тварин.


ЮВІЛЕЇ

Свій ювілей відзначив ака-демік НААН Володимир Івано-вич Левченко.Він народився 4 листопада

1940 р. у с. Королівка Макарів-ського району Київської областів сім’ї вчителів. У 1957 р. всту-пив до Білоцерківського сіль-ськогосподарського інституту нафакультет ветеринарної меди-цини. Після його закінчення пра-цював головним ветлікарем кол-госпу «Іскра» с. Байбузи Чер-каського району, ветлікаремзвірогосподарства Черкаськоїоблспоживспілки, завідувачемЛомоватської, а потім Червоно-слобідської ветеринарних діль-ниць цього району. Кандидатсь-ку дисертацію «Нарушениефункций щитовидной железы иминерального обмена при брон-хопневмонии у телят» захистив1970 р. Працював асистентом зкурсу «Клінічна діагностика»,доцентом кафедри терапії іклінічної діагностики, а з 1980 p.— завідувач кафедри БНАУ.Докторську дисертацію на

тему «Болезни печени у молод-няка крупного рогатого скотапри выращивании и откорме вспециализированных хозяйст-вах» захистив 1986 р. у Мос-ковській ветеринарній акаде-мії. У докторській дисертаціїВ.І. Левченка вперше в узагаль-неній формі наведено питанняетіології, патогенезу, диферен-ційної діагностики і профілакти-ки гнійного гепатиту, гепатоди-строфії та цирозу, вперше ви-вчено зміни секреторної функціїпечінки, синтезу жовчних кис-лот, 25-гідроксихолекальцифе-ролу, обґрунтовано патогенезендогенного D-гiпoвітамінозу.Професором кафедри терапіїта клінічної діагностики став1988 р. У 1990 р. його обраночленом-кореспондентом УААН,1995 р. — дійсним членом (ака-деміком) УААН. У 1993—1998 pp.працював членом експертноїради ВАК України.Володимир Іванович Лев-

ченко підготував 4 докторів і 18кандидатів наук.Учений створив наукову шко-

В.І. ЛЕВЧЕНКУ — 70

лу діагностів і терапевтів, якастає провідною в Україні. На-прями науково-дослідної роботишколи: хвороби печінки і нироку великої рогатої худоби, конейі собак; множинна внутрішняпатологія високопродуктивнихкорів; метаболічні хвороби мо-лодняку великої рогатої худобиі птиці. Представники його нау-кової школи підтримують кон-такти з ученими різних країн.На базі кафедри останнім

часом проведено 6 науковихконференцій з проблем не-інфекційної патології. Крім того,науковці щороку беруть участьу 7—15 конференціях, що від-буваються за кордоном.У 1996 р. на базі кафедри і

лабораторії з вивчення хворобмолодняку великої рогатої ху-доби створено НДІ внутрішніххвороб тварин, який очоливВ.І. Левченко.За останні 10 років за редак-

цією академіка НААН В.І. Лев-ченка та у співавторстві видано7 підручників, 6 довідників, 4навчальних посібники, 1 прак-тикум, 6 науково-методичнихрозробок, затверджених Дер-жавним департаментом вете-ринарної медицини України, по-над 250 наукових статей. Крімтого, В.І. Левченко є співавто-ром 3-х довідників, що вийшлив Російській Федерації.Він очолював авторські ко-

лективи, які підготували 6 типо-

вих навчальних програм, опуб-лікував майже 40 навчально-методичних рекомендацій.Підручник «Ветеринарна клі-

нічна біохімія», підготовленийспівробітниками кафедри тера-пії та клінічної діагностики успівавторстві з науковцями ін-ших вузів і НДІ, виданий за ре-дакцією В.І. Левченка і В.Л. Га-ляса, зайняв 3-тє місце у кон-курсі на кращий підручник дляаграрних вищих навчальних за-кладів у 2004 р., а за підручник«Внутрішні хвороби тварин»В.І. Левченко одержав преміюУААН 2003 р.Володимир Іванович не ли-

ше досвідчений ветеринарнийлікар, педагог, а й видатний віт-чизняний учений. Наукову і пе-дагогічну діяльність він поєднуєз громадською роботою.Протягом 3-х років Левченко

завідував секцією «Ветеринар-на медицина», яка була склад-ником відділення тваринництваі ветеринарної медицини УААН,протягом 6-ти — членом фар-макологічної комісії і понад 10років — членом науково-техніч-ної комісії Державного департа-менту ветеринарної медициниМінагрополітики України, чле-ном редакційної колегії жур-налів «Ветеринарна медици-на України» і «Аграрні вісті»,відповідальним за «Вісник Біло-церківського державного аграр-ного університету».В.І. Левченко є почесним

професором Харківської дер-жавної зооветеринарної акаде-мії та Вітебської ордена «ЗнакПочета» державної академіїветеринарної медицини. Наго-роджений знаком «Відмінникосвіти України» та урядовимивідзнаками. У 2009 р. йому при-своєно звання «Заслуженийпрацівник ветеринарної меди-цини України».Щиро вітаємо Володимира

Івановича з ювілеєм, бажаємоміцного здоров’я, благополуччята нових творчих успіхів.

Відділення ветеринарноїмедицини НААН


ЮВІЛЕЇ

Відомому вченому у галузірослинництва, фітофізіології,екології, доктору біологічнихнаук, професору, академікуНААН, заслуженому діячу наукиі техніки України Миколі Мико-лайовичу Мусієнку виповнило-ся 70 років.М.М. Мусієнко народився 11

січня 1941 р. у с. Смош Прилуць-кого району Чернігівської об-ласті. У 1968 р. закінчив Київ-ський державний університетім. Т.Г. Шевченка й почав пра-цювати на біологічному факуль-теті. За цей період пройшовтрудовий шлях від аспіранта допрофесора, завідувача кафедри,декана біологічного факульте-ту, нині він професор біоло-гічного факультету ННЦ «Інсти-тут біології» Київського націо-нального університету іменіТараса Шевченка. У 1971 р. за-хистив кандидатську дисерта-цію, 1971—1976 рр. — асис-тент, доцент кафедри фізіологіїрослин, заступник декана біоло-гічного факультету, 1976—1979 рр. — радник Гавансько-го університету (РеспублікаКуба), 1979—1982 рр. — до-цент, заступник декана; 1982—1987 рр. — декан біологічногофакультету. У 1985 р. захистивдокторську дисертацію, 1988 р.йому присвоєно звання профе-сора, 1990—2004 рр. — завіду-вач кафедри фізіології та еко-логії рослин Київського націо-нального університету іменіТараса Шевченка. У 1999 р.Мусієнка обрано членом-корес-пондентом УААН. У 2000 р. уче-ному присвоєно звання «Заслу-жений діяч науки і техніки Украї-ни». З 2004 р. й донині МиколаМиколайович — професор ка-федри фізіології та екології рос-лин Київського національногоуніверситету імені Тараса Шев-ченка. У 2007 р. його обранодійсним членом (академіком)УААН. У 2008 р. Миколі Мико-лайовичу присвоєно почеснезвання «Заслужений професорКиївського національного універ-ситету імені Тараса Шевченка».Наукові інтереси М.М. Мусі-

М.М. МУСІЄНКУ — 70

єнка досить широкі й різносто-ронні. Загальне визнання отри-мали його роботи з актуальнихпроблем: з’ясування адаптацій-ного потенціалу рослинногоорганізму, сигнальні механізмиі трансдукція сигналів, їх роль урегуляції фізіологічних про-цесів, таких як ріст і розвитокрослин, стресорні та адаптивніреакції; механізми стійкості рос-лин до несприятливих чинниківдовкілля; регуляція продукцій-ного процесу, стабілізація ро-дючості ґрунту та врожайностіза умов екологічної безпеки аг-роценозів шляхом оптимізаціїмінерального живлення, водно-го режиму, фотосинтетичногоапарату; застосування біологіч-но активних речовин в інтег-рованих технологіях вирощу-вання сільськогосподарськихкультур; екологія рослин, фітоі-ндикація та фітодеконтамінаціязабруднених водних і наземнихекосистем. Учений є фундато-ром і керівником наукової шко-ли «Фізіолого-біохімічні основиформування стійкості та про-дуктивності рослин у стресовихумовах», автором понад 500публікацій, у тому числі 30 мо-нографій, підручників, навчаль-них посібників. Під його керів-ництвом захистили дисертації3 доктори та 25 кандидатів наук.Микола Миколайович пра-

цює в двох спеціалізованих ра-

дах при біологічному факуль-теті, є заступником Голови на-вчально-методичної комісії збіології МОН України, членомФедерації товариств біологіврослин Європи (FESPB), Євро-пейської асоціації департа-ментів екології (AUDES), Міжна-родної асоціації з фотосинтезу,радником Міжнародного біогра-фічного центру (Кембридж),віце-президентом Всеукраїнсь-кої асоціації біологів рослин,консультантом Науково-експерт-ної ради при Комітеті ВерховноїРади України з питань євро-пейської інтеграції та комісії зфундаментальних проблем біо-логії при Президії НАН України,членом видавничої ради НААН.Активно працює в редколегіях«Українського біохімічного жур-налу», «Українського ботанічно-го журналу», «Фізіологія та біо-хімія культурних рослин» та ін.Успіхи Миколи Миколайови-

ча в науково-педагогічній діяль-ності відзначені науковою гро-мадськістю та державою: золо-та і срібні медалі ВДНГ СРСР(1984, 1986), почесна відзнака«Відмінник народної освіти»МО України (1986), нагородаЯрослава Мудрого АН ВШ Ук-раїни (1995); міжнародне зван-ня «Соросівський професор»(1996); Людина року Міжнарод-ного біографічного центру, Кем-бридж (1998); Лауреат преміїім. Тараса Шевченка Київсько-го національного університету(1998); премії Президії НАН Ук-раїни ім. М.Г. Холодного (1999);заслужений діяч науки і технікиУкраїни (2000).Вітаємо Миколу Миколайо-

вича з ювілеєм, зичимо добро-го здоров’я, активного творчогодовголіття, нових досягнень вусіх сферах його багатогранноїдіяльності.

Відділенняземлеробства

і рослинництва НААНННЦ «Інститут біології»

Київськогонаціональногоуніверситету

імені Тараса Шевченка


14—17 вересня 2010 р. на базі Українськоїнауково-дослідної станції карантину рослинУААН проведено Всеукраїнську конференцію«Фітосанітарна безпека та біоекологія за-стосування пестицидів», яку присвячено пи-танню стану досліджень з фітосанітарії, якос-ті пестицидів, забезпечення екологічності їх за-стосування при вирощуванні сільськогос-подарських культур, застосування біологіч-них препаратів та їх ефективності в умовах Ук-раїни.У роботі конференції взяло участь понад

120 делегатів, серед яких — керівники та за-ступники Державних служб захисту і каранти-ну рослин, регіональних карантинних інспекцій,служби захисту рослин України, системи Націо-нальної академії аграрних наук України, вузівУкраїни, Чернівецької державної адміністрації.Свої доповіді представили науковці з різних на-укових закладів, вузів та організацій, які надру-ковані у спеціальному бюлетені, приуроченомувсеукраїнській конференції (понад 50 допові-дей). Серед учасників були присутні 10 профе-сорів, 1 академік.Учасники конференції направили свої звер-

нення-привітання: заступник Міністра аграрноїполітики України І.М. Демчак, віце-президент,академік УААН М.Д. Безуглий, начальник Го-ловної державної інспекції з карантину рослинВ.Є. Симонов. З привітаннями виступили: на-чальник Укрголовдержзахисту рослин С.В. Дов-гань; від Чернівецької обласної державної ад-міністрації — заступник голови ОДА Ф.К. Федо-рович; заступник начальника Укрголовдерж-карантину О.П. Токар; начальник управлінняагропромислового розвитку в Чернівецькій об-ласті О.М. Надточій.Роботу конференції підтримали: Міністер-

ство аграрної політики України, Українська ака-демія аграрних наук, Головна державна інспек-ція з карантину рослин України, Чернівецькаобласна державна адміністрація, Чернівецькийнаціональний університет ім. Ю. Федьковича,організатор — Українська науково-досліднастанція карантину рослин.Відкриваючи конференцію, П.О. Мельник,

З’їзди,З’їзди,З’їзди,З’їзди,З’їзди,конференції,конференції,конференції,конференції,конференції,нарадинарадинарадинарадинаради

ФІТОСАНІТАРНА БЕЗПЕКАТА БІОЕКОЛОГІЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПЕСТИЦИДІВ

директор УкрНДСКР, доктор біологічних наук,голова оргкомітету, зазначив, що Україні необ-хідно прискорити інтеграцію до світового еко-номічного співтовариства, і, в свою чергу, по-силити контроль за ввезенням сільськогоспо-дарської продукції та застосуванням пестицидіву сучасних умовах ведення сільського госпо-дарства. Тому цей захід є своєчасним і надзви-чайно актуальним, оскільки дасть змогу розв’я-зати практичні завдання щодо захисту рослин-них ресурсів держави.Заступник начальника Укрголовдержкаран-

тину О.П. Токар зупинився на тому, що в Ук-раїні та інших країнах світу погіршується еко-логічна ситуація, загострюються проблеми ви-робництва безпечних для здоров’я людейпродуктів харчування. Кліматичні зміни є заг-розливими для сільського господарства, томувченим слід більше уваги приділяти розвиткуекологізації і біологізації землеробства за прин-ципами оптимальних агротехнологій.Проведення цієї конференції із залученням

наукових працівників, фахівців захисту та ка-рантину рослин, представників науково-нав-чальних закладів аграрної освіти, представ-ників фірм-виробників агрохімікатів та іншихспеціалістів надзвичайно актуально.Начальник Укрголовдержзахисту С.В. Дов-

гань у вступному слові зазначив важливістьзустрічі професіоналів із багатьох регіонів Ук-раїни, що дасть змогу обмінятись методологієюфітосанітарії та сертифікації продукції в різнихкраїнах, а це, в свою чергу, має поліпшитиякість насіннєвої продукції.З привітаннями також виступили представ-

ники Української академії аграрних наук, ор-ганів місцевої влади, ЧНУ ім. Ю. Федьковича.Було заслухано 30 наукових доповідей, в

обговоренні виступило 12 чоловік. Результатомроботи конференції стало звернення до керів-ництва Мінагрополітики, Міністерства охоронинавколишнього природного середовища Украї-ни та УААН із відповідними пропозиціями. Зок-рема, у зверненні йдеться про те, що кожнакраїна має суверенне право застосовувати фі-тосанітарні заходи для захисту своєї території


від інтродукції та поширення шкідливих длярослин організмів. Однак ці заходи мають бутиобґрунтованими, тобто з аналізом фітосанітар-ного ризику за прийнятими міжнародними ме-тодиками і стандартами.Враховуючи те, що наша держава знахо-

диться в центрі Європи, ризики потрапляння наїї територію шкідливих організмів значно зрос-тають, тому з метою оперативного розроблен-ня ефективних методологій з виявлення, іден-тифікації та обліку шкідливих організмів слідстворити Центр фітосанітарної безпеки та по-ліпшення матеріально-технічної бази науковихустанов, що досліджують цю проблему, дер-жавні служби з карантину і захисту рослин,зміцнити їх висококваліфікованими кадрами.Для локалізації вогнищ небезпечних захворю-вань і шкідників, а також злісних бур’янів слідорганізувати виробництво власних пестицидів,біологічних засобів та агрохімікатів, безпечнихдля здоров’я людей та довкілля. На державно-му рівні потрібно розв’язати питання дослід-жень і реєстрації засобів для знищення каран-тинних організмів, яких нині в переліку агро-хімікатів України немає, поліпшити планомірнудовгострокову спільну роботу наукових закла-

дів УААН і державних служб з карантину та за-хисту рослин Мінагрополітики України. Такожпотрібно передбачити державну підтримку се-лекції усіх важливих культур на стійкість донайбільш загрозливих карантинних організмів,розвиток насінництва сортів і гібридів із цієюознакою з метою насичення ними зон ризикуУкраїни; внести доповнення до законодавчо-нормативних актів України про необхідністьдосліджень у наукових установах УААН усьогосортименту іноземної селекції на фітосанітар-ну безпеку; просити Міністерство аграрної полі-тики разом із Міністерствами охорони здоров’ята охорони навколишнього природного середо-вища прийняти нові санітарні правила транс-портування, зберігання та застосування пести-цидів і агрохімікатів, які будуть адаптовані досучасних вимог, ураховуючи специфіку фер-мерських господарств; включити до перелікушкідливих організмів, боротьба з якими можекомпенсовуватися з державного бюджету, і ка-рантинні бур’яни (особливо амброзію полино-листу).Проведення конференції дало змогу чітко

визначити пріоритетні напрями роботи науки тавлади.

П.О. Мельник,доктор біологічних наук

Українська науково-дослідна станціякарантину рослин НААН

З’ЇЗДИ,КОНФЕРЕНЦІЇ, НАРАДИ

Фітосанітарна безпеката біоекологія застосування пестицидів


АННОТАЦИИ

Сайко В.Ф. Научные основы стабильного земле-делия в Украине//Вісник аграрної науки. — 2011.— № 1. — С. 5–12.В историческом и зонально-географическом аспек-тах сделан анализ мирового опыта по использо-ванию систем устойчивого земледелия для пре-дупреждения и ликвидации последствий действияэкстремальных погодных условий на состояниеокружающей природной среды, ресурсного потен-циала агропромышленного производства. Опреде-лены перспективы предупреждения этих негатив-ных влияний путем освоения инновационных си-стем устойчивого адаптивно-ландшафтногоземледелия в условиях комплексного применениясредств оптимизации социально-экономическойсферы.

Сиволап Ю.М. Современная биотехнология в ра-стениеводстве Украины//Вісник аграрної науки. —2011. — № 1. — С. 13–15.Освещена роль современных биотехнологий вусовершенствовании растениеводства, приведеныразработки отечественных биотехнологов и об-суждены проблемы внедрения их в практику.

Носко Б.С., Бабынин В.И., Христенко А.А., Мак-симова В.П.,Овдиенко Л.И., Шаповалова В.С.,Карацюба Е.В. Эффективные способы примене-ния молотых фосфоритов//Вісник аграрної науки.— 2011. — № 1. — С. 16–19.Исследовано влияние способов использованиямолотых фосфоритов на урожайность сельскохо-зяйственных культур и показатели плодородиячернозема типичного тяжелосуглинистого. Уста-новлено, что наиболее высокую продуктивностьзвена севооборота обеспечивает запасное внесе-ние фосфоритной муки на фоне рядкового приме-нения растворимых форм фосфора.

Канивец С.В. Мобилизация фосфатов в оглеен-ных горизонтах черноземных почв ополья//Вісникаграрної науки. — 2011. — № 1. — С. 20–23.Показано, что в глубоких оглеенных горизонтахчерноземов выщелоченных происходит активнаямобилизация фосфатов под воздействием восста-новителей на фосфат железа. Содержание под-вижного калия стабильно. В условиях промывно-го водного режима в почвах ополий наблюдаетсяпостепенное движение фосфатов вниз по профи-лю почв.

Гамалей В.И., Драган М.И., Шкаровская Л.И.,Гирман А.В., Величко В.А. Гумусное состояниеоподзоленных почв Северной Лесостепи//Вісникаграрної науки. — 2011. — № 1. — С. 24–27.Дана оценка состояния оподзоленных почв, кото-рые сформировались на ограниченной территориив Северной Лесостепи.

Мищенко Л.Т., Дунич А.А., Дащенко А.В. Влия-ние вирусной инфекции на содержание фотосин-тетических пигментов в растениях лофанта ани-сового//Вісник аграрної науки. — 2011. — № 1. —С. 28–30.

Выявлены растения лофанта анисового с симпто-мами вирусного заболевания, в которых присут-ствуют сферические вирусные частицы диамет-ром 110±10 нм. Показано, что вирусная инфекцияотрицательно влияет на содержание сухого веще-ства и фотосинтетических пигментов в растениях.В вирусинфицированных растениях отмечено су-щественное снижение содержания хлорофил-лов а и b и каротиноидов по сравнению со здоро-выми.

Семенив О.В., Карлова И.Б., Яценко В.О. Про-гнозирование продуктивности сельскохозяйствен-ных культур по данным дистанционных наблюде-ний//Вісник аграрної науки. — 2011. — № 1. —С. 31–33.Рассмотрена проблема прогнозирования продук-тивности сельскохозяйственных культур по дан-ным дистанционных наблюдений. Проведен ана-лиз современных методов прогнозирования уро-жайности. Предложен новый подход к построениюмоделей прогноза с использованием множестваинформационных параметров, характеризующихсостояние развития растений и условия их созре-вания.

Герилович А.П., Болотин В.И., Рудова Н.Г., Сап-ко С.А., Солодянкин А.С. Этиологическая струк-тура цирковирус-ассоциированных заболеванийсвиней в хозяйствах Восточного региона Украины//Вісник аграрної науки. — 2011. — № 1. —С. 34–36.Приведены результаты исследований 229 образ-цов клинического материала свиней различныхполовозрастных групп, подозреваемых в носи-тельстве или заболевании цирковирусной инфек-цией свиней из разных хозяйств Украины. Опре-делено распространение цирковируса свиней ІІтипа и установлены его различные ассоциации сдругими инфекционными агентами.

Кацы Г. Д. Особенности кожи скота с различнымнаправлением продуктивности//Вісник аграрноїнауки. — 2011. — № 1. — С. 37–40.Исследовано 16 пород скота молочного, мясногои комбинированного направлений продуктивности.Установлены определенные различия. Утвержда-ется, что знания о тонкой структуре кожи целесо-образно применять в деле качественного совер-шенствования животноводства.

Кравченко В.А., Костенко И.М., Горбонос В.Д.,Андрейченко Е.М. Современные направления се-лекции пасленовых растений//Вісник аграрної на-уки. — 2011. — № 1. — С. 41–46.Изложены современные требования к новым сор-там и гибридам пасленовых растений.

Калиниченко В.Н., Титко Ришард. Технико-эконо-мические показатели солнечных коллекторов раз-ных конструкций//Вісник аграрної науки. — 2011.— № 1. — С. 47–51.Рассмотрены конструктивные особенности основ-ных типов солнечных коллекторов, проведена их


АННОТАЦИИ

технико-экономическая оценка и сравнительныйанализ. Определены критерии выбора солнечныхколлекторов

Лымарь В.А., Кащеев О.Я. Эффективность выра-щивания томата безрассадного при капельноморошении//Вісник аграрної науки. — 2011. — № 1.— С. 52–57.Определен лучший режим капельного орошениябезрассадного томата в условиях юга Украины иоптимальные дозы удобрений для получения за-планированного урожая более 100 т/га.

Козерецкая И.А., Корсун С.Г. Способ определе-ния генотоксичности объектов агроэкосистемы//Вісник аграрної науки. — 2011. — № 1. —С. 58–59.Предложен метод определения генотоксичностиобъектов агроэкосистемы, который состоит во вве-дении в питательную среду Drosophila mela-nogaster образцов грунта, воды, растительной про-дукции, которые исследуются, и выращивании наней самцов данного модельного объекта, которыхв дальнейшем скрещивают с самками тестернойлинии, в потомстве которых за соотношением сам-цы/самки устанавливают факт увеличения (илинет) частоты сцепленных с полом летальных му-таций в сравнении с контролем.

Чешко Н.Ф., Цапко Ю.Л. Защитная роль рН-бу-ферных механизмов почвы от негативного влия-ния внешних нагрузок//Вісник аграрної науки. —2011. — № 1. — С. 60–62.Освещена важная роль рН-буферных механизмовпочвы в проблеме защиты почвенного покрова отнегативных влияний природных и антропогенныхнагрузок.

Куцык Т.П., Кигель Н.Ф. Изложены результатыисследования влияния биолого активных компо-нентов лекарственных растений//Вісник аграрноїнауки. — 2011. — № 1. — С. 63–65.Изложены результаты исследования влияния био-логоактивных компонентов лекарственных расте-ний лекарственных растений: девясила високого,алтеи лекарственной и мяты перечной на физико-

химические и микробиологические показатели ке-фира в процессе хранения.

Савченко Ю.И., Приймачук Т.Ю., Ситникова Т.Ю.Оценка экономической эффективности развитияхмелеводства//Вісник аграрної науки. — 2011. —№ 1. — С. 66–70.Проанализировано современное состояние разви-тия хмелеводства в Украине: экономическую эф-фективность отрасли, динамику и перспективыобъемов производства хмеля и пива с учетом ми-рового рынка.

Крисанов Д.Ф., Варченко О.М. Иностранные ин-вестиции в агропромышленном комплексе Украи-ны//Вісник аграрної науки. — 2011. — № 1. —С. 71–74.Освещены опыт привлечения иностранных инве-стиций в АПК Украины, роль государства в фор-мировании благоприятного инвестиционного кли-мата, механизм вхождения зарубежного капиталав отечественные предприятия и последствия, свя-занные с вхождением иностранных инвестиций втабачную и масложировую промышленности.

Однорог М.А. Обеспеченность сельскохозяйст-венных предприятий инвестиционными ресурса-ми//Вісник аграрної науки. — 2011. — № 1. —С. 75–77.Исследованы особенности современного состоя-ния обеспеченности сельскохозяйственных пред-приятий инвестиционными ресурсами. Определе-на теоретико-методологическая база изучениятенденций дальнейшего развития инвестиционно-го обеспечения.

СА-С Аль-Джавазнех Нашат. Фенологическаяадаптивность яблоневой плодожерки//Вісник аг-рарної науки. — 2011. — № 1. — С. 78–79.Популяция яблоневой плодожерки состоит из осо-бей разных феромонных экотипов, которым при-сущи фенологические особенности. Структурапопуляции по этому показателю изменяется в те-чение сезона вегетации и является материаломдля естественного отбора в условиях измененияклимата.


RESUME

Sayko V. Scientific fundamentals of stable farmingagriculture in Ukraine//News of agrarian sciences. —2011. — № 1. — P. 5–12.In historical and zonal-geographical aspects ananalysis is made of world experience on use ofsystems of resistant farming agriculture for preventingand liquidation of after-effects of extreme weatherenvironment on condition status of environment,resource potential of agro-industrial production.Perspectives of are determined of preventing thesenegative effects by mastering innovative systems ofresistant adaptive-landscape farming agriculture inconditions of complex application of means ofoptimization of social and economic sphere.

Syvolap Yu. Modern biogeotechnology in plant grow-ing of Ukraine//News of agrarian sciences. — 2011.— № 1. — P. 13–15.The role of modern biogeotechnologies in develop-ment of plant growing is shown, as well as deve-lopments of domestic bio-industrial engineers.Problems of their implementation into practice arediscussed.

Nosko B., Babynin V., Khrystenko A., MaksymovaV., Ovdiyenko L., Shapovalova V., Karatsyuba Ye.Effective method of applications of milled phospho-rites//News of agrarian sciences. — 2011. — № 1. —P. 16–19.Influence of methods of use of milled phosphoriteson productivity of crops and indexes of fertility oftypical heavy clayloam chernozem is investigated. Itis fixed that the highest productivity of link of croprotation is secured by addition of ground phosphateon the background of row fertilization with water-dilutable forms of phosphorus.

Kanivets S. Mobilization of phosphate in gleied hori-zons of chernozem soils in Chernigiv area//News ofagrarian sciences. — 2011. — № 1. — P. 20–23.It is shown that in deep gleied horizons of leachedchernozems there is an active mobilization of phos-phate under the impact of reductants on ironphosphate. The content of mobile potassium isstable. In conditions of washing water regime in soilsof region it is observed gradual movement of phos-phate downwards on soil’s profile.

Gamaley V., Dragan M., Shkarovska L., Ghirman A.,Velichko V. Humus condition status of podzolizedsoils of the Northern Forest-Steppe//News of agrariansciences. — 2011. — № 1. — P. 24–27.The state estimation of podzolized soils which weregenerated in the restrained terrain in the NorthernForest-Steppe is brought.

Mishchenko L., Dunich A., Dashchenko A. Influ-ence of a virus infection contamination on the contentof photosynthetic pigments at plants of lophant anisic//News of agrarian sciences. — 2011. — № 1. —P. 28–30.Plants of Lophanthus anisatus Benth. with symptomsof virus disease at which there are orbicular viruscorpuscles in diameter of 110±10 nanometer are

revealed. It is shown that the virus infection con-tamination have negative influence upon solid contentand photosynthetic pigments in plants. At infectedplants it is registered essential lowering the contentof chlorophylls a and b and carotenoids in comparisonwith healthy ones.

Semeniv O., Karlova I., Yatsenko V. Prediction ofproductivity of crops according to remote observa-tions//News of agrarian sciences. — 2011. — № 1.— P. 31–33.The problem of prediction of productivity of cropsaccording to remote observations is considered.Analysis of modern methods of prediction ofproductivity is carried out. The new approach toconstruction of models on the basis of informativeparameters of condition statuses of evolution offorecasting models with the use of flock of theinformational parameters describing condition statusof development of plants and condition of their ripe-ning is offered.

Gerilovich A., Bolotin V., Rudova N., Sapko S.,Solodyankin A. Etiological structure of circovirus-associated diseases of pigs in the Eastern region ofUkraine//News of agrarian sciences. — 2011. —№ 1. — P. 34–36.Results are brought of probes of 229 samples ofclinical material of pigs of different sex and agegroups, suspected in bearing circovirus-associateddisease or infection with it from different farms ofUkraine. Spreading of circovirus of pigs of ІІ type isdetermined and its various associations with othercontagious agents are fixed.

Katsy G. Features of skin of cattle with differentdirection of productivity//News of agrarian sciences. —2011. — № 1. — P. 37–40.16 breeds of the cattle of milk, meat and combineddirections of productivity are investigated. Somedifferences are fixed. It is stated that knowledge ofthin structure of skin is expedient to apply in matterof qualitative improvement of animal husbandry.

Kravchenko V., Kostenko I., Gorbonos V.,Andreychenko Ye. Modern direction of selection ofplants of nightshade family//News of agrarian scien-ces. — 2011. — № 1. — P. 41–46.Modern demands to new grades and hybrids of night-shade family of plants are stated.

Kalinichenko V., Titko R. Technical and economicindexes of solar collectors of different constructions//News of agrarian sciences. — 2011. — № 1. —P. 47–51.Design features of the basic types of solar collectorsare surveyed. Their technological assessment andcomparative analysis is carried out. Criteria for selec-tion of solar collectors are determined.

Lymar V., Kashcheyev O. Efficiency of growing non-seedling tomato at drip irrigation//News of agrariansciences. — 2011. — № 1. — P. 52–57.The best regime is determined of drip irrigation of


RESUME

non-seedling tomato in conditions of the SouthUkraine, as well as optimum doses of fertilizing forderiving the mapped out crop.

Kozeretska I., Korsun S. Method for determininggenotoxicity of objects of agro-ecosystem//News ofagrarian sciences. — 2011. — № 1. — P. 58–59.Method is offered for determining genotoxicity effectsin agricultural ecosystems. The method involvesaddition of soil, water or plant material samples toDrosophila rearing medium and growing drosophilamales on this medium. These males are furthercrossed with females of a tester strain, and the sexratios in the offspring further demonstrate whether thefrequencies of sex-linked lethal mutations haveincreased compared to control.

Cheshko N., Tsapko Yu. Protective role of pH-buffermechanisms of soil from negative influence ofexternal loading//News of agrarian sciences. — 2011.— № 1. — P. 60–62.The important role of pH-buffer mechanisms of soilin guarding soil covering from negative influence ofnatural and anthropogenic loads is shown.

Kutsyk T., Kighel N. Results of investigation in effectof biologically active ingredients of drug plants//Newsof agrarian sciences. — 2011. — № 1. — P. 63–65.Findings are stated of investigation in effect ofbiologically active ingredients of drug plants —Althaea officinalis L., Inula heleniun L., Menthapiperita L. — on physical-and-chemical andmicrobiological indexes of kefir during storage.

Savchenko Yu., Priymachuk T., Sytnykova T.Assessment of economic efficiency of development

of hop growing//News of agrarian sciences. — 2011.— № 1. — P. 66–70.The state of the art of development of hop growingin Ukraine is analyzed: economic efficiency of branch,dynamics and perspectives of production volumes ofhop and beer in view of the world market.

Krisanov D., Varchenko O. Foreign investments intoagribusiness industry of Ukraine//News of agrariansciences. — 2011. — № 1. — P. 71–74.Experience is shown of engaging foreign investmentsin agrarian and industrial complex of Ukraine, as wellas the role of the state in forming the favorableinvestment climate, the mechanism of occurrence ofthe foreign capital in the domestic factories and theafter-effects connected to occurrence of foreigninvestments in tobacco and fat-and-oil industry.

Odnorog M. Coverage of the agricultural factorieswith investment resources//News of agrariansciences. — 2011. — № 1. — P. 75–77.Features are investigated of state of the art coverageof the agricultural factories with investment resources.The theoretical and methodological baseline of studyof trends of the further development of investmentprovision is determined.

Sa-S Al-Javazneh Nashat. Phenological autoadaptibility of apple moth//News of agrarian sciences.— 2011. — № 1. — P. 78–79.The population of apple moth consists of individualsof different pheromones ecotypes with appropriatephenological features. Structure of population on thisindex varies during the season of vegetation and isa material for natural selection in conditions of climatefluctuation.

Documents

Van1 11 - agrovisnyk.comнаді, Австралії, Бразилії вони сягають 100%, а ... зони. Захоплення розорюванням нових земель