ПОКЛИКАННЯ СЕРЦЯ І ДУШІ …

Найвище правосуддя – це совість.Віктор Гюго

ЗАВИДОВСЬКА-МАРЧУК Оксана Григорівна

Вже понад 30 років я уповноважена спочатку народом, а згодом його представниками здійснювати правосуддя на Волині.

Розпочиналась моя діяльність на початку 90-х років минулого тисячоліття на посаді судді Турійського народного суду, п’ять років потому - була головою Горохівського районного суду. Вже майже 20 років я суддя, спочатку обласного, а тепер апеляційного суду Волинської області.

За ці роки мені доводилось вирішувати долі багатьох людей, розглядати спори різного роду, допомагати розв’язувати спільно зі сторонами їхні проблеми, з яких вони не знаходили виходу.

Ким я є для них? - Суддя безперечно. Особа, яка знає закон і повинна

вирішувати спір, що виник між ними. Вони, в першу чергу, вірять у мою чесність, добросовісність, порядність і мають надію на справедливе вирішення їхнього спору.

Ким я є для самої себе? В першу чергу людиною, яка повинна їх слухати,

сприймати, розуміти, намагатись буквою Закону захищати одного, не принижуючи і не ображаючи іншого.

Найбільшою нагородою для мене за мою працю є розуміння сторонами справедливого вирішення спору між ними, в чию б користь не було ухвалене судове рішення.

Нелегка ноша лягла на мої плечі, але цю ношу я несла і несу з честю та гідністю. Я не ховаю очей від людей з якими довелось бути в судовому процесі і поза ним.

А поза роботою, я як і кожна людина живу, думаю, мрію, радію, переживаю, печалюся, страждаю.

Все те, чим я живу, про що думаю, що мене радує, мучить, тривожить я викладаю в своїх віршах…

Ваша честь

Свою тогу ви з честю вдягнулиТу, що доля усім вам дала,

І від того усі ви збагнулиДля людей «Ваша честь» - це суддя.

Бути чесним у всьому і всюди,Бути чесним з собою самим,

І за честь поважають вас люди,Із звертанням до вас лиш таким.

«Ваша честь» в ваших вчинках і справах,В ваших гарних і добрих ділах,

В справедливих, законних вердиктах,У захищених вами правах.

Ніхто честі не може відняти,І додати не може її,

Та не здатен ніхто оправдати,Якщо втрачена честь у судді.

Боротись я буду за тебе, Вітчизно

Болить мене серце за тебе, Вкраїно,За тебе болить, моя нене, душаТебе, моя мила, ніколи не кинуЗ тобою я буду, де б я не була.

І щоб не робилось на світі цім грішнімМене не зупинить ні буря, ні грім,

Боротись я буду за тебе, Вітчизно.Поможе Всевишній боротись з усім.

Боротись із тим, хто тебе зневажаєІ рвати бажає тебе на шматки,

Хто хоче корону свою нав’язатиІ всім доказати, що ми батраки.

Та все те даремно, бо ми із коріння,Наш стержень свободи не вдасться зламать,

Із роду до роду, на всі поколінняДо смерті за тебе ми будем стоять.

Моєму синочку

Як тяжко відчувати втратуТого, що тут тебе нема,

Що більш тебе я не побачу,Що згасла зіронька моя.

І плаче серце, мій єдиний,Синочку, соколе ти мій,

Чому так рано в край небеснийТи так раптово полетів.

До мене більше ти не прийдеш,Не скажеш лагідні слова,Тебе я більше не почуюДивлюсь лише у небеса.

У Бога милості просила,Благала доленьки тобі,

Та, мабуть, дуже нагрішилаЩо не послухав Бог мольби.

Прости, прости синочку любий,Що я тебе не вберегла

Може тепер Господь почуєМою молитву і слова:

«Прости мені, Боже, благаю невпинноБлагаю уклінно, сердечно прошу

Прости, Боже, сину усяку провинуДуша прихиститься його хай в раю.»

Мій краю нездоланий

Зранена, бита, мордована,Сльозами умита, ґвалтована,

На палях воронами скльована,Та духом своїм непокорена.

Гнана шляхами битими,Кров’ю своєю политими,

В кайданах руками закутими,Чубами усе ж не зігнутими.

Стражданнями все ж не замучена,З колін піднімалась засмучена,Та знов усміхалась, як дівчина,

З вірою в правду повінчена.

З бажанням до волі не втраченим,Єднанням таким ще не баченим,

Із болем у серці загоєнимМій краю, ти будеш не здоланим.

І житимуть люди щасливоТвоїм ворогам всім на дивоУ вільній незламній країніВ Соборній моїй Україні.

Моя рідна мова

Українська моя рідна мовоТи у серці моєму звучиш

Берегине моя світанковаТи по світу, як жайвір, летиш.

Нам нелегко давалася воляЗа свободу ішли ми на кровПіднімала на бій рідна мова

Оживали ми знову і знов.

Ти наснагу давала і силиУкраїнцям із різних краївВсі слова твої ніжні і миліГріли душу твоїх вояків.

То ж лунай моя рідная мовоХай співають її солов’ї

І єднай ти усіх нас довколаЙ ми здолаєм своїх ворогів.

Й буде вільною наша державаІ наш нарід щасливий у ній,Якщо наша українська мова

Жити буде в Украйні усій.

Для тебе моя Україно живу

Для тебе, моя Україно, живуДля тебе я мислю, для тебе творю,

Щоб була ти багата, щасливаДужа, міцна, не вразлива.

Щоб у дібровах твоїх і долинахБуяла червона калина,

Щоб у садках і гаях до зоріСпівали пісні солов’ї.

Щоб пшеничні і житні лани,

Щоб снопи на полях восени, Щоб скарб найдорожчий землі

Хліб запашний на столі.

Щоб люди в домівках веселіВ великих містах і у селах

Щебіт діток у дворах,Щоб не мучив ніколи їх страх.

Щоб хоробрі соколи-синиНе гинули в жерлі війни,Щоби люблячі їх матері

Не вмивались слізьми у журбі.

Між чужих, щоб була ти свояМіж своїми чужа не була,Щоб боялись тебе вороги

Зустрічали із хлібом брати.

Допоки живу на цім світіДля тебе Вкраїно щомиті

Я буду творити добро, Щоб добре усім нам було.

Мій краю коханий

Мій краю коханий, моя Україно,Тебе я люблю, Україно моя,У серці моєму одна ти єдина

З тобою навіки і серце й душа.

Як хочеться земле з тобою у щастіСтрічати світанки під спів солов’яЗ тобою під вечір сидіти на ганку

Жовто-блакитна країно моя.

Ні бурі, ні шторми нас не розлучать,

Бо мати і дочка – одна це сім’яНаше коріння ніхто не пошкодить

Із кореня того вся наша рідня.

Зі Сходу до Заходу всі ми родинаІ мати на всіх у нас, друзі, одна

Це наша велика, прекрасна країнаІ Україна зветься вона.

Не судіть мене, люди

Не судіть мене, люди, не треба,Свій Хрест долі несу я самаІ гріхи всі свої перед Богом

Я сповідую також сама.

Не судіть, бо не знаєте правди.Не шукайте Ви скалку в очах,

А зверніться Ви краще до Бога,І розсудить із вами він нас.

Не судіть, не судимі будете,Бо у кожного грішна душа

Як до Бога на сповідь прийдетеВам відкриється правда свята.