Заняття № 17

Лекція 9

Тема 9. Класифікація об’єктів оцінювання майна

1. Класифікатор державного майна

2. Класифікація об’єктів ЦМК

3. Класифікація машин та обладнання

Література:

Основна:

1. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну

діяльність в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 47. -

ст. 251.

2. Закон України «Про оцінку земель» // Відомості Верховної Ради України. –

2004. - № 15. - ст. 229.

3. Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»

від 10.09.2003 року №1440 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 37. – ст.

1995.

4. Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна» від 28.10.2004 року

№1442 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 44. – ст. 2885.

5. Національний стандарт №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» від

29.11.2006 року №1655 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 48. – ст.

3197.

6. Національний стандарт №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної

власності» від 03.10.2007 року №1185 // Офіційний вісник України. – 2007. -

№ 75. – ст. 2792.

7. Постанова КМУ №1121 «Про затвердження Методики проведення

інвентаризації об’єктів державної власності» від 30.11.2005 року //

Офіційний вісник України. – 2005. - № 48. – ст. 2998.

8. Наказ ФДМУ №461 «Про затвердження Класифікатора державного майна»

від 15.03.2006 року // http://www.spfu.gov.ua.

1. Класифікатор державного майна

Класифікатор державного майна розроблено на виконання пункту 7

Методики проведення інвентаризації об’єктів державної власності,

затвердженої постановою КМУ від 30 листопада 2005 року № 1121 «Про

затвердження Методики проведення інвентаризації об’єктів державної

власності».

Класифікатор державного майна (далі – Класифікатор) призначений для

використання органами виконавчої влади, іншими державними органами, які

здійснюють управління об’єктами державної власності, органами,

уповноваженими здійснювати управління об’єктами державної власності, що

забезпечують діяльність Верховної Ради України, Президента України та

Кабінету Міністрів України, а також балансоутримувачами державного майна.

Впровадження Класифікатора державного майна забезпечує:

- проведення інвентаризації державного майна;

- ведення обліку об’єктів державної власності;

- здійснення контролю за ефективним використанням державного майна;

- удосконалення механізму управління об’єктами державної власності;

- проведення моніторингу структурних змін у державному секторі

економіки.

Об’єктами класифікації у Класифікаторі державного майна є:

структурна компонента (СК) – сукупність речей, що утворює єдине ціле

та дає змогу використовувати його за призначенням, а саме: виконувати роботи,

надавати послуги в єдиному (замкнутому) технологічному процесі (підрозділи,

що забезпечують провадження окремої виробничої та невиробничої діяльності,

філіали, представництва, відділення тощо);

державне майно (ДМ) – окрема річ, а також майнові права та обов’язки,

власником яких є держава.

Об’єкти оцінки - майно та майнові права, які підлягають оцінці.

Об’єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об’єкти

оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового

комплексу.

Об’єкти оцінки у матеріальній формі - нерухоме майно (нерухомість)

та рухоме майно.

Нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень або

земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов’язані, будівлі,

споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить

до нерухомого майна.

В Україні до складу нерухомості відносять:

• землю (земельні ділянки, невидобуті корисні копалини, відокремлені

водні об’єкти);

• багаторічні насадження;

• будівлі, споруди та їх структурні елементи (житлові будинки, квартири,

місця загального користування житлових будинків, дачі, садові будинки,

гаражі, інші будівлі);

• передавальні пристрої.

Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими

межами, яка характеризується певним місцем розташування, господарським

використанням, правовим режимом га іншими суттєвими ознаками з

визначеними щодо неї правами.

Поліпшення земельної ділянки – це будь-які фізичні об’єкти,

розташовані в межах земельної ділянки та фізично пов’язані з нею, а також

фізичні наслідки будь-яких заходів, що спричинили зміну рельєфу, умов

освоєння земельної ділянки або потенційну прибутковість її використання.

Багаторічні насадження – це штучні багаторічні насадження незалежно

від віку: плодово-ягідні, технічні, захисні, декоративні й озеленювальні

насадження всіх видів; штучні насадження ботанічних садів, інших науково-

дослідних організацій і навчальних закладів для науково-дослідних цілей.

Об’єктом класифікації цієї групи є зелені насадження кожного парку, скверу,

саду, вулиці, бульвару, подвір’я, території підприємства і т. п.

Будівлі як об’єкти нерухомості поділяються на житлові і нежитлові.

Нежитлові будинки – будівельно-архітектурні об’єкти, призначенням яких є

створення умов для виробничого процесу, соціально-культурного

обслуговування, збереження матеріальних цінностей. Житлові будинки

призначені для постійного проживання людей, а також історичні пам’ятники,

ідентифіковані, в основному, як житлові будинки.

Споруди – це інженерно-будівельні об’єкти, призначені для створення і

виконання технічних функцій (залізничні шляхи, тунелі, дороги, греблі,

естакади) або для обслуговування населення (стадіони, басейни, споруди

міського благоустрою). До складу споруд входять усі пристрої, що становлять

із ними єдине ціле. Споруди як об’єкти нерухомості можуть бути класифіковані

на містобудівні (наземні й підземні), енергозабезпечуючі (нафтобази,

теплоелектростанції), інфраструктурні (транспортні й термінальні), промислові

(доменні та мартенівські печі, стапелі, елінги), екологічні (заводи з утилізації

відходів й очисні споруди) та спеціальні споруди військово-промислового

комплексу.

Передавальні пристрої – (нафто- і газопроводи, лінії електропередач)

широко використовуються як технологічні споруди паливно-енергетичних

комплексів цивільного та промислового призначення.

Рухоме майно - матеріальні об’єкти, які можуть бути переміщеними без

заподіяння їм шкоди. До рухомого майна належить майно у матеріальній формі,

яке не є нерухомістю.

Об’єкти оцінки у нематеріальній формі - об’єкти оцінки, які не існують

у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду.

До об’єктів у нематеріальній формі належать фінансові інтереси (частки (паї,

акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і

кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права.

Рис. 1. Класифікація об’єктів нерухомості

Рис. 1.2. Класифікація нерухомості за характером використання

2. Класифікація об’єктів ЦМК

Об’єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний

майновий комплекс) - об’єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити

певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є

підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці

тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об’єкти

з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як

самостійні суб’єкти господарської діяльності.

Об’єкти оцінки у формі ЦМК відрізняються: за формою власності, за

метою оцінки. Форма власності може бути приватна, державна, комунальна.

Для об’єктів державної і комунальної власності, метою оцінки, як правило, є

оренда, приватизація (корпоратизація), продаж по конкурсу, внесення до

статутного фонду. Оцінка підприємства у формі цілісного майнового

комплексу з приватним капіталом, як правило, проводиться з метою продажу,

отримання кредиту, внесення до статутного фонду, прийняття управлінських

рішень.

3. Класифікація машин та обладнання

Класифікація машин і обладнання здійснюється за функціональним

принципом і за галузями виробництва:

— машини сільськогосподарські та лісогосподарські (наприклад,

трактори, косарки);

— верстати (наприклад, фрезерні, свердлувальні);

— машини для металургійної промисловості (наприклад, ковші, прокатні

стани);

— машини для гірничодобувної промисловості та будівництва

(наприклад, бури, землерийні машини);

— машини для обробки харчових продуктів (наприклад, мукомолки,

круподерки);

— машини для виробництва текстильних виробів (наприклад, машини

прядильні, ткацькі верстати);

— машини для виробництва паперу й картону (наприклад, різаки

гільйотинного типу);

— двигуни, генератори і трансформатори електричні (наприклад,

електродвигуни, трактори, косарки);

— прилади для розподілу електроенергії та обладнання для управління;

— устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (наприклад,

зуболікарські крісла, ультразвукова діагностика - УЗД);

— прилади й пристрої для вимірювання, перевірки, випробування і

управління суднами, літальними апаратами та для інших цілей (наприклад,

радіолокаційна апаратура, радіопередавачі, засоби Служби єдиного часу).

Інструменти, прилади, інвентар (меблі):

Інструменти - знаряддя ручної праці або виконавчий механізм машини

для здійснення різних робіт. Інструменти поділяють на:

— різальні (різець, свердло, фреза та ін.);

— тиснучі (штамп, накатка);

— шліфувальні (шліфувальне коло, шліфувальний брусок);

— ударні (молоток, зубило, пробійник);

— кріпильно-затискувальні (затискувальний патрон верстатів, різцевий

тримач, лещата та ін.);

— вимірювальні;

— медичні;

— інші.

Прилади - засоби вимірювання, аналізу, обробки й зображення

інформації, пристрої регулювання, автоматичні й автоматизовані системи

управління.

Інвентар (меблі) - сукупність різних предметів господарського вжитку й

виробничого призначення.

Машини і обладнання класифікують за такими ознаками:

За належністю до основних фондів:

- Ті, що віднесені до виробничих фондів;

- Ті, що віднесені до невиробничих фондів.

За роллю у виробничому процесі:

- Основне технологічне обладнання;

- Обладнання для виготовлення продукції (надання послуг);

- Допоміжне обладнання;

- Обладнання, що зайняте у побічних та обслуговуючих процесах.

За правом власності:

- Власне;

- Безкоштовне, отримане в тимчасове користування;

- Орендоване в іншого власника (та за лізингом);

- Здане в оренду.

За способом придбання і походженням:

- Вітчизняне нове;

- Імпортне нове;

- Вітчизняне, що було у вжитку;

- Імпортне, що було у вжитку;

- Виготовлене власними силами.

За етапом життєво циклу:

- Недавно отримане обладнання, що підготовлюється до експлуатації;

- Обладнання, що експлуатується;

- Обладнання, що перебуває у капітальному ремонті чи модернізується;

- Законсервоване та запасне обладнання;

- Обладнання, що підготовлюється до вибуття, продажу, передання в

оренду;

- Обладнання, виведене з експлуатації, що підлягає утилізації.

За рівнем універсальності:

- Стандартно-універсальне;

- Спеціалізоване на базі універсального;

- Спеціальне, виготовлене за індивідуальним замовленням.

Заняття № 18

Лекція 10

Тема 9. Класифікація об’єктів оцінювання майна

1. Класифікація житлової нерухомості

2. Класифікація об’єктів незавершеного будівництва

3. Класифікація комерційної нерухомості

Література:

Основна:

1. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну

діяльність в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 47. -

ст. 251.

2. Закон України «Про оцінку земель» // Відомості Верховної Ради України. –

2004. - № 15. - ст. 229.

3. Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»

від 10.09.2003 року №1440 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 37. – ст.

1995.

4. Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна» від 28.10.2004 року

№1442 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 44. – ст. 2885.

5. Національний стандарт №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» від

29.11.2006 року №1655 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 48. – ст.

3197.

6. Національний стандарт №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної

власності» від 03.10.2007 року №1185 // Офіційний вісник України. – 2007. -

№ 75. – ст. 2792.

7. Наказ Держбуду №215 “Про затвердження Єдиного класифікатора

житлових будинків залежно від якості житла та наявного інженерного

обладнання” від 30.09.1998 року // http://legal.com.ua.

1. Класифікація житлової нерухомості

Житлові об’єкти нерухомості – це будинки, котеджі, квартири. До

житлової нерухомості відносять: малоповерхові будинки (до 3 поверхів),

багатоповерхові будинки (4-9), будинки підвищеної поверховості (10-20

поверхів), висотні будинки (понад 20 поверхів). Об’єктом житлової

нерухомості може бути також кондомініум, секція, під’їзд, квартира, кімната,

дачний будинок.

До житлової нерухомості, призначеної для проживання людей, належать

житлові будинки різної поверховості, квартири, кімнати, дачні будинки, інші

житлові приміщення.

Стосовно до житлових об’єктів нерухомості можливі різні типологічні

побудови.

Так, залежно від тривалості й характеру використання житла

виділяють:

− первинне житло – місце постійного проживання,

− вторинне житло – заміське, яке використовується протягом обмеженого

часу,

− третинне житло – призначене для короткострокового проживання

(готелі тощо).

Щодо умов великих міст прийнято виділяти:

1. Житло високого ступеня комфортності (елітне житло). До такого

житла ставляться такі основні вимоги: розміщення у найбільш престижних

районах міста; цегляні стіни; гарний вид із вікон; вільне планування; загальна

площа квартир не менше 100 м2; наявність двох або більше ізольованих кімнат

за конфігурацією наближених до квадрата та великої кухні (площею не менше

15 м2); цілодобова охорона; підземний гараж, паркінг, соціальний склад

мешканців, близько розташовані магазини та служи побуту.

Для малоповерхових будинків котеджного типу, що входять до складу

елітних, характерне: розміщення на відстані близько 1 години їзди від міста,

цегляні стіни, два або більше рівнів забудови, наявність об’єктів побутового та

інженерного обслуговування.

2. Житло підвищеної комфортності. Для об’єктів властиві такі ознаки:

можливість розміщення у різних районах міста, крім місць масового

будівництва дешевого панельного житла; індивідуальне планування,

мінімальний розмір квартири 50-60 м2, розподіл на житлову і не житлову зони,

велика лоджія, наявність кількох санвузлів; обов’язково наявність місць

паркування машин.

Стосовно малоповерхових будинків, розташованих у приміській зоні,

основними їх характеристиками є висока міцність, довговічність, низька

теплопровідність стін, забезпеченість інженерними мережами.

3. Типове житло. Для нього характерне розміщення в будь-якому районі

міста, відповідність архітектурно-планувальних параметрів сучасним

будівельним нормам і правилам.

Для малоповерхової приміської забудови важливі не тільки технічні

характеристики, а й забезпеченість основними об’єктами соціально-побутового

призначення.

4. Житло низьких споживчих якостей. Вимоги до цього типу житла

досить невеликі, тому припускається, розташування в непрестижних районах,

віддаленість від основних транспортних комунікацій, розміщення в перших

поверхах будинків, занижені архітектурно-планувальні характеристики і т.п.

2. Класифікація об’єктів незавершеного будівництва

Об’єкти незавершеного будівництва - будівлі, споруди або передавальні

пристрої, які фактично не експлуатуються внаслідок того, що перебувають у

недобудованому стані.

Передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання

спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо

будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі,

трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв’язку тощо).

Залежно від готовності до експлуатації виділяють об’єкти нерухомості

введені в експлуатацію; ті, що вимагають реконструкції чи капітального

ремонту; а також недобудовані об’єкти. Недобудовані об’єкти – це об’єкти,

для яких в установленому порядку не оформлені документи про їх прийняття в

експлуатацію. Їх можна поділити на дві групи: об’єкти, на яких ведуться

роботи, і ті, на яких роботи припинені з певних причин (консервація або повне

припинення робіт).

3. Класифікація комерційної нерухомості

Нерухомість для комерційної та виробничої діяльності – це готелі,

офісні приміщення, ресторани, магазини, фабрики, заводи, склади.

Об’єкти нерухомості для сільськогосподарських потреб – це ферми,

сади.

Комерційна нерухомість приносить дохід або створює умови для його

здобуття – офіси, ресторани, магазини, готелі, гаражі, склади, споруди,

підприємства як майнові комплекси, підприємства побутового обслуговування

(лазні, душові, перукарні, пральні, кінолабораторії, приймальні пункти, ательє

різного призначення).

Суспільна (громадська) нерухомість – це лікувально-оздоровчі об’єкти

(лікарні, поліклініки, будинки престарілих, дитини, санаторії, спортивні

комплекси), навчально-виховні об’єкти (дитсадки, ясла, школи, училища,

коледжі, університети, будинки дитячої творчості), культосвітні об’єкти

(музеї, виставкові комплекси, будинки культури, театри, цирки, планетарії,

зоопарки, парки культури, ботанічні сади), заклади науки та наукового

обслуговування (академії та філії, науково-дослідні інститути, конструкторські

бюро, проектні, проектно-пошукові, проектно-технологічні організації та інші),

спеціальні об’єкти (адміністративні будівлі (міліція, суд, прокуратура, органи

влади), пам’ятники, меморіальні споруди, вокзали, порти, поштамти, телефонні

станції). Інженерні споруди (меліоративні спорудження й дренаж, шахти,

тунелі, греблі, естокади) та передавальні пристрої складають ще одну групу

нерухомості.

У більшості західноєвропейських країн об’єкти нерухомості

класифікуються за категоріями А, Б та В.

До категорії А належить нерухомість, що використовується власником

для ведення підприємницької діяльності. У свою чергу, категорія А поділяється

на такі класи:

• спеціалізована нерухомість – нафтопереробні, хімічні заводи та інші

об’єкти виробничого використання;

• неспеціалізована нерухомість – магазини, офіси, склади.

До категорії Б належить нерухомість, яка використовується для

інвестицій. Особливою ознакою її є вид доходу у вигляді орендної плати,

іпотеки або процентних доходів по закладним.

До категорії В належить нерухомість, що є надлишковою і не

використовується для ведення бізнесу.

СРС № 9 (8 год)

Тема 9. Класифікація об’єктів оцінювання майна

1. Класифікація нематеріальних активів

2. Класифікація транспортних засобів

3. Класифікація рухомих речей, що становлять культурну цінність

Література:

Основна:

1. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну

діяльність в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 47. -

ст. 251.

2. Закон України «Про оцінку земель» // Відомості Верховної Ради України. –

2004. - № 15. - ст. 229.

3. Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»

від 10.09.2003 року №1440 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 37. – ст.

1995.

4. Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна» від 28.10.2004 року

№1442 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 44. – ст. 2885.

5. Національний стандарт №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» від

29.11.2006 року №1655 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 48. – ст.

3197.

6. Національний стандарт №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної

власності» від 03.10.2007 року №1185 // Офіційний вісник України. – 2007. -

№ 75. – ст. 2792.

7. Наказ Міністерства юстиції України та ФДМУ №142/5/2002 «Про

затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних

транспортних засобів» від 24.11.2003 року // Офіційний вісник України. –

2003. - № 49. – ст. 2579.

8. Наказ ФДМУ №740 «Про затвердження Методики оцінки майнових прав

інтелектуальної власності» від 25.06.2008 року // Офіційний вісник України.

– 2008. - № 60. – ст. 2042.

1. Класифікація нематеріальних активів

Нематеріальні активи – це категорія, яка виникає внаслідок володіння

правами на об’єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та

їхнього використання в господарській діяльності з отриманням доходу.

До нематеріальних активів включають:

А) права, що з’являються унаслідок володіння підприємством:

- патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

- свідоцтвами на знаки для товарів та послуг, найменування місця

походження товару, фірмове найменування;

Б) права, що виникають унаслідок володіння підприємством об’єктами

авторського права (твори науки, літератури, мистецтва, комп’ютерні програми,

бази даних);

В) права на використання створених на підприємстві нетрадиційних

об’єктів інтелектуальної власності (раціоналізаторських пропозицій, ноу-хау,

комерційних таємниць);

Г) права на користування земельними ділянками та природними

ресурсами;

Д) монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів,

включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

Ж) організаційні витрати на створення підприємства;

З) права, що з’являються унаслідок укладених підприємством з іншими

організаціями ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної

власності.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки

засвідчується патентами.

Патентом називається виданий державним органом охоронний

документ, який підтверджує право його власника на відповідний об`єкт

промислової власності.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, зазначення походження

товару та фірмового найменування здійснюється на підставі їхньої державної

реєстрації. На зареєстрований знак для товарів і послуг (зазначення походження

товару, фірмове найменування) видається свідоцтво, яке засвідчує його

пріоритет.

“Ноу-хау”, раціоналізаторські пропозиції, які є власністю підприємства не

потребують спеціального правового захисту. Порядок їх захисту визначає

керівництво підприємства.

Інші нематеріальні активи не мають спеціального правового захисту,

тобто їх власники мають виключне право на їх використання.

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через

їхнє використання самим власником, або наданням з його дозволу такого права

іншій зацікавленій стороні. Така передача права використання здійснюється у

формі ліцензійної угоди.

Ліцензія – дозвіл використовувати технічне досягнення або інший

нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.

Ліцензійна угода – це договір, згідно з яким власник винаходу,

промислового зразка, корисної моделі тощо (ліцензіар) передає іншій стороні

(ліцензіату) ліцензію на використання у певних межах своїх прав на патенти,

“ноу-хау”, товарні знаки тощо.

2. Класифікація транспортних засобів

Для початку необхідно визначитися, що таке транспортний засіб і їх типи.

Транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і

(або) вантажу.

Транспортними засобами можуть бути:

Ручні наземні транспортні засоби - наземні транспортні засоби, що

приводяться в рух силою людських м’язів, тачки, ноші, вагонетки і т.п.

Велотранспорт - наземний вид транспорту, що приводяться в рух силою

людських м’язів за допомогою педалей, це перш за все велосипеди та менш

поширені веломобілі.

Залізничні транспортні засоби - транспортні засоби що рухаються по

рейках, зазвичай завдяки власним двигунам - поїзд, трамвай, дрезина, вагонетка

тощо.

Автотранспортні засоби - транспортні засоби які рухаються на колесах

по дорогах за допомогою власного двигуна: власне пасажирські автомобілі,

вантажний автотранспорт, автобуси, тролейбуси, мотоцикли.

Водні транспортні засоби - різноманітні транспортні засоби призначені

для руху на поверхні і в глибині води (океанів, морів, річок, озер).

Повітряні транспортні засоби - різноманітні транспортні засоби

призначені для польотів в атмосфері, літальні апарати.

Отже, об’єктом оцінки транспорту може бути, все те, що здатне

пересувати людей і вантажі на певні відстані.

До оцінюваних колісних транспортних засобів відносяться:

легкові та вантажні автомобілі;

автобуси, мікроавтобуси;

спеціальні пожежні, санітарні, автокрани, автовишки;

мотоцикли, моторолери;

причепи та напівпричепи;

трактори, комбайни та інша сільськогосподарська техніка;

раритетні автомобілі;

залізничний транспорт, в т. ч. локомотиви, вагони, хопери, тепловози та

ін.

Закон України «Про автомобільний транспорт»

Стаття 19. Класифікація та реєстрація транспортних засобів

Транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на:

транспортні засоби загального призначення;

транспортні засоби спеціалізованого призначення;

транспортні засоби спеціального призначення.

При державній реєстрації автобусів у реєстраційних документах роблять

відмітку щодо їх належності до транспортного засобу загального призначення

чи до транспортного засобу спеціалізованого призначення.

При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних

документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами

виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою

платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний

тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-

мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування

сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний,

автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних

телевізійних і звукових станцій тощо).

При державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних

документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами

виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної

медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний

спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Зареєстровані легкові автомобілі, які обладнуються устаткуванням для

роботи як таксі і використовуються згідно з відомостями, поданими ліцензіатом

органу ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення

пасажирів автомобільним транспортом, при провадженні такого виду

господарської діяльності, державній перереєстрації не підлягають.

Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет

Міністрів України.

ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ КОЛІСНИХ ТРАНСПОРТНИХ

ЗАСОБІВ

1. Зустріч із замовником – укладання договорів на проведення оцінки

майна.

2. Отримання необхідних вихідних даних.

3. Проведення технічного огляду, документування і фотографування.

4. Збір необхідної інформації для проведення оцінки.

5. Виконання оціночних процедур по прийнятій базі оцінки.

6. Оформлення висновку, звіту та додатків до звіту (у методиці та у

Стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого

Постановою КМУ 1440 від 10.09.2003 р. – вимоги до стандарту та до звіту).

Стандарт № 1 вимагає посилання на нормативні документи. Додатки до звіту –

тех. паспорт, протокол огляду, інформація про цифрові дані. До звіту також

повинні додані повноваження – свідоцтво про включення до реєстру.

7. Передача звіту про оцінку замовнику з одночасною видачею акту

прийомки-здачі виконаних робіт.

8. Передається виконаний звіт.

9. Інформаційне забезпечення оцінки.

10. Вимоги до вихідних даних.

Посилання на Стандарт № 1 та на розділ № 4 методики товарознавчої

експертизи і оцінки. Вимоги до оцінки КТЗ та викладання її результатів.

Особливості. Крім визначення ринкової вартості. Кошторис, огляд.

РЕЦЕНЗУВАННЯ ЗВІТУ ПРО ОЦІНКУ КТЗ ТА ЙОГО ПОРЯДОК.

Останні 4-5 пунктів Стандарту № 1 – рецензування може виконувати

будь-який оцінювач зі стажем понад 2 роки. Метою рецензування є не

перевірка правил, або оцінюваних процедур.

Нормативно-правові акти:

Закон України вiд 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт»;

Закон України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги»;

Закон України вiд 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух»;

Закон України вiд 25.02.1994 № 4038-XII «Про судову експертизу»;

Закон України вiд 10.11.1994 № 232/94-ВР «Про транспорт»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 р. N 865 «Про

затвердження переліку автомобільних доріг загального користування

державного значення»;

Наказ ФДМУ від 24.11.03 р. № 142/5/2092 «Про затвердження Методики

товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»

Заняття № 19

Семінарське заняття № 9

Тема 9. Класифікація об’єктів оцінювання майна

1. Поняття класифікації об’єктів оцінювання майна

2. Види об’єктів оцінювання майна

Література:

Основна:

1. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну

діяльність в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 47. -

ст. 251.

2. Закон України «Про оцінку земель» // Відомості Верховної Ради України. –

2004. - № 15. - ст. 229.

3. Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»

від 10.09.2003 року №1440 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 37. – ст.

1995.

4. Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна» від 28.10.2004 року

№1442 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 44. – ст. 2885.

5. Національний стандарт №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» від

29.11.2006 року №1655 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 48. – ст.

3197.

6. Національний стандарт №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної

власності» від 03.10.2007 року №1185 // Офіційний вісник України. – 2007. -

№ 75. – ст. 2792.

7. Постанова КМУ №1121 «Про затвердження Методики проведення

інвентаризації об’єктів державної власності» від 30.11.2005 року //

Офіційний вісник України. – 2005. - № 48. – ст. 2998.

8. Наказ ФДМУ №461 «Про затвердження Класифікатора державного майна»

від 15.03.2006 року // http://www.spfu.gov.ua.

9. Наказ ФДМУ №740 «Про затвердження Методики оцінки майнових прав

інтелектуальної власності» від 25.06.2008 року // Офіційний вісник України.

– 2008. - № 60. – ст. 2042.

10. Наказ Міністерства юстиції України та ФДМУ №142/5/2002 «Про

затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних

транспортних засобів» від 24.11.2003 року // Офіційний вісник України. –

2003. - № 49. – ст. 2579.

11. Наказ Держбуду №215 “Про затвердження Єдиного класифікатора

житлових будинків залежно від якості житла та наявного інженерного

обладнання” від 30.09.1998 року // http://legal.com.ua.