„Бібліотека молодого державного службовця”

ЕЛЕКТРОННА ДЕМОКРАТІЯ:сподівання та проблеми

Київ 2009

ББК 66.0+67.0 Е50УДК 35.01:65.012.1:519

Матеріали готували: Джоан Кедді та Крістіан Вергес; Енн Макінтош (порів няль ний огляд сучасної практики); Стівен Коулмен (аналіз майбутнього демократії та інтернету).

Випуск серії видань „Бібліотека молодого державного службовця” здійснюється у рамках державної Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1444 та Програми розвитку державної служби на 2005—2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 року № 746, зі змінами та доповненнями.

Електронна демократія: сподівання та проблеми / Джоан Кедді, Крістіан Вергез [та ін.]; [пер. з англ. С. Соколик, О. Оржель, К. Гомма]. — К.: Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, 2009. — 164 с. — (Бібліотека молодого державного службовця). — Переклад за вид.: OECD Books: Promise and Problems of E-Democracy: Сhallenges of online citi-zen engagement (OECD, 2004). — ISBN 978-966-8918-22-3 Видання спирається на документи Організації економічного співробітництва та розвитку (OEСР) та присвячене важливому пи танню використання інформаційних та комунікаційних технологій у залученні громадян до розроблення політики у країнах OECР. Також розглядаються уроки з використання інформаційних технологій у процесі розроблення політики, забезпечення можливості для консультацій і громадської участі у формуванні політичного курсу. Розраховане на державних службовців, управлінців, а також студентів ВНЗ управлінського спрямування і буде корисним у процесі розвитку електронної демо-кратії, створення „електронного міністерства”, налагодження співпраці з громадянами у процесі розроблення політики шляхом використання сучасних інформаційних технологій, а також забезпечення адаптації процедур у державному секторі України до стандартів Європейського Союзу.

ББК 66.0+67.0УДК 35.01:65.012.1:519

Оригінальний випуск видано ОЕСР англійською та французькою мовами під назвою:Promise and Problems of E-Democracy: Сhallenges of online citizen engagement Promesses et limites de la démocratie électronique: les défi s de la participation citoyenne en ligne© OECD, 2004

Усі права застережено. Відповідальність за якість перекладу українською мовою та його автентичність несе Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу.Видання здійснене коштом Державного бюджету України.Публікується за згодою ОЕСР, Париж

ISBN 978-966-8918-22-3 © Organisation for Economic Cooperation and Development (OEСD), Paris, 2004© Центр адаптації державної служби до стандартів Євро-

пейського Союзу, переклад та видання українською мовою, 2009

Е50

3

Передмова від видавця ...............................................................................

Перспективи і проблеми електронної демократії:виклики у сфері електронного залучення громадян

Передмова .......................................................................................................Загальна інформація .....................................................................................

ЧАСТИНА I. Використання інформаційно-комунікаційнихтехнологій для підвищення рівня залучення громадяндо процесу вироблення політики

Загальний огляд .............................................................................................Вступ ...................................................................................................................

A. Інформування, консультації та участь ..................................1. Історія питання .......................................................................................2. Цілі е-залучення ....................................................................................3. Розроблення систем е-залучення .......................................................

Пропагуйте ваші онлайнові консультації .............................................4. Інформування онлайн ...........................................................................

Доступ до інформації ............................................................................Зрозумілість інформації ........................................................................

5. Е-консультації ........................................................................................Необхідні інструменти ...........................................................................Шаблон розробки веб-сайтів для онлайнових консультацій .............Технології для підтримки онлайнового обговорення .........................Обмеження щодо онлайнових консультацій ........................................

6. Е-участь ..................................................................................................Е-звернення ............................................................................................Онлайнові референдуми .......................................................................

B. Труднощі та виклики .....................................................................7. Цифровий розрив ...................................................................................

Оптимісти і песимісти ............................................................................8. Активна громадянська позиція ............................................................

Створення онлайн-спільнон ..................................................................Залучення молодих людей ....................................................................

9. Аналіз е-участі та зворотний зв’язок ..................................................Аналіз е-участі ........................................................................................Зоротний зв’язок ...................................................................................

ЗМІСТ

4

10. Оцінювання е-залучення .......................................................................Визначення цілей ....................................................................................Три точки зору щодо оцінювання .........................................................

11. Формування готовності до е-залучення на всіх рівнях .....................Вчитися на досвіді місцевих органів влади .........................................

12. Виклики майбутнього ............................................................................Виклик № 1 — проблема масштабу .....................................................Виклик № 2 — розвиток спроможності та активної громадянськоїпозиції .....................................................................................................Виклик № 3 — забезпечення послідовності ........................................Виклик № 4 — проведення оцінювання е-залучення .........................Виклик № 5 — питання готовності .......................................................

C. Винесені уроки з досвіду країн-членів ОЕСР ......................13. Ситуативні дослідження e-залучення у країнах-членах ОЕСР ..........

Ґрунтуватися на досвіді інших: місцевому, національномута міжнародному ....................................................................................Фінляндія: Поділіться з нами своїми поглядами ................................Нідерланди: E-консультації про їжу майбутнього ...............................Швеція: Калікс: щорічні консультації ....................................................Швеція: Електронний діалог у районній раді Норрмальму ................Італія: Муніципалітет Болоньї: проект DEMOS ..................................Італія: PEG – онлайновий план дій муніципалітету Цесени ...............Австралія: Огляд оборонної політики (Defence Review 2000) ............Велика Британія: Парламентське онлайн-розслідуваннядомашнього насильства ........................................................................Велика Британія: Floodforum.net ...........................................................Європейська комісія: Інтерактивне вироблення політики (ІВП) ........

Додаток 1. Терміни, що застосовуються у сфері е-залучення .....................

Додаток 2. Спільні дослідницькі проекти .......................................................

Бібліографія .......................................................................................................

Частина IІ. Майбутнє інтернету та демократії:подалі від метафор і ближче до політики

Досліджуючи метафори ....................................................................................Де шукати демократію? .....................................................................................Як винайти е-демократію? ................................................................................Як зробити демократичне представництво дієвим .........................................

Простір довіри ........................................................................................Конституційна інтеграція .......................................................................

5

Значуща інтерактивність .......................................................................Зони мовчання – зони глухоти .............................................................

На шляху до політики е-демократії ..................................................................

Бібліографія .......................................................................................................

Тематичні блоки1. Настанови для успішних електронних консультацій ...........................2. Інструменти електронного залучення на кожному етапі

вироблення політики .............................................................................3. Питання для оцінювання електронного залучення .............................2.1. Європейська Комісія: інтерактивне вироблення політики .................3.1. Великобританія: рекомендації Комітету з питань інформації

Палати громад ........................................................................................3.2. Нідерланди: пропагування е-консультацій щодо Національної

стратегії сталого розвитку .....................................................................4.1. Нідерланди: електронна пошта Амстердама .......................................4.2. Швеція: Ельвшьо і Норрмальм у пошуках інформації ........................4.3. Мексика: е-уряд для інформування, консультацій та участі громадян ..4.4. Словаччина: доступ до інформації онлайн ..........................................5.1. Німеччина: консультації щодо Закону про свободу інформації ........5.2. Італія: муніципалітет Болоньї та проект ДЕМОС .................................6.1. Шіста: e-участь через чати ....................................................................7.1. Європейський Союз – підходи до проблеми цифрового розриву

в Європі ...................................................................................................7.2. Нова Зеландія: потреба у рівності ........................................................7.3. Італія: проникнення Інтернету ...............................................................7.4. Чеська Республіка: проект eVA .............................................................8.1. Нідерланди: цифрові інкубатори та соціальні мережі ........................8.2. Фінляндія: залучення молоді ................................................................8.3. Італія: муніципалітет Casalecchio di Reno, проект DIRE .....................8.4. Шотландія: проект „Голос молоді Хайленду” ......................................9.1. Австралія: виклики для органів влади .................................................10.1. Німеччина: оцінювання громадських консультацій з питань

планування використання земельних ділянок у містах ......................11.1. Німеччина: конкурс „Е-спільнота-2002” ..............................................11.2. Нідерланди: е-громадяни в Амстердамі ...............................................11.3. Швеція: муніципаль на мережа громад Больнеса ...............................11.4. Швеція: громадська рада Ельвшьо та інші інструменти .....................11.5. Італія: муніципалітет Болоньї ................................................................11.6. Швеція: Шіста і проект Сybervote .........................................................11.7. Італія: депозитарій кращих практик .....................................................11.8. Канада: пілотний проект е-демократії „Цифрова палата громад” .....

6

Таблиці

1. Запитання для оцінювання онлайнового залучення ...........................2. Аналітичні рамки для порівняльного аналізу е-залучення .................3. Матриця Е-залучення .............................................................................4. Цілі та індикатори для веб-сайту

„Поділіться з нами вашими думками” .................................................5. Європейська Комісія: застосування ІВП на кожному етапі циклу

вироблення політики .............................................................................

Рисунки

1. Життєвий цикл політики .......................................................................2. Створення онлайн-спільнот ..................................................................3. Життєвий цикл політики: основні етапи і стейкхолдери ....................

Про Організацію економічного співробітництва і розвитку ...........................

7

ПЕРЕДМОВА ВІД ВИДАВЦЯ

Ця книга продовжує розпочатий у рамках серії видань „Бібліотека молодого державного службовця” переклад матеріалів Sigma/OECD з питань державного врядування, спрямованих на ознайомлення державних службовців та управлін-ців України з кращими міжнародними практиками державного управління, на-ближення державної служби України до стандартів ЄС та передових країн світу, її адаптації до кращих практик та законодавства.

Підвищення ефективності державного управління є одним із пріоритетів рефор-ми державної служби в Україні. Останнім часом у зв’язку з поширенням новітніх інформаційних технологій у всіх сферах діяльності людини підвищення ефектив-ності державного управління пов’язується із запровадженням електронного уряду-вання (е-урядування). В узагальненому вигляді е-урядування — це використання інформаційно-телекомунікаційних технологій державними органами з метою об-міну інформацією з громадянами, підприємствами та між собою, реструктуризації адміністративних процесів, прискорення та підвищення якості надання державних послуг, зменшення витрат, забезпечення внутрішньої ефективності та запобігання проявам корупції. Починаючи з 2002 року, розпочата реалізація проекту електро-нного урядування Президентом України і Кабінетом Міністрів України.

Однією з основних складових електронного урядування є електронна демо-кратія (е-демократія) — підвищення ступеня участі громадян у процесах управ-ління та керівництва державою за допомогою інформаційних та комунікацій-них технологій. Залучення громадськості до процесу вироблення та реалізації державної політики забезпечує врахування інтересів громадян, сприяє більшій прозорості і відкритості державного управління, більш широкому сприйняттю політики в суспільстві та є гарантом демократичності процесів врядування.

В Україні розбудова електронної демократії є наріжним каменем консоліда-ції демократичних здобутків держави та наближення до європейських стандар-тів державного управління. Рівень використання потенціалу електронної участі громадян в Україні становить 57 %, що забезпечує їй 14-те місце в світі (згідно з Індексом електронної участі громадян ООН за 2008 рік). Цей високий показ-ник відображає значний прогрес, досягнутий у сфері електронної демократії в нашій країні – у 2005 році Україна посідала лише 28 місце.

Електронна участь громадян у державних справах передбачає три клю-чові елементи. По-перше, е-інформація — розміщення на веб-сайтах органів влади інформації, що становить ключовий інтерес для суспільства. По-друге, е-консультації — механізми та інструменти онлайнового обговорення суспільно значимих проблем на сайтах органів влади. По-третє, е-прийняття рішень — врахування онлайнового внеску громадян у процес прийняття рішень, надання постійного зворотного зв’язку. Станом на 2008 рік в Україні найповніше вико-ристовувались інструменти електронних консультацій (61 %) та надання грома-дянам онлайнового доступу до інформації (53 %). Дещо гіршими є показники в сфері залучення громадськості до прийняття рішень (38 %).

Пропоноване видання є особливо актуальним у контексті розбудови елек-тронної демократії, оскільки воно містить основні уроки з досвіду країн ОЕСР щодо використання інформаційних та комунікаційних технологій в процесі за-

8

безпечення надання інформації, консультацій та участі громадськості в роз-робленні політики. Значною мірою публікація спирається на спостереження і висновки звіту ОЕСР „Громадяни як партнери: інформація, консультування і участь громадськості в виробленні політики” (виданий 2001 року), який був першим ґрунтовним дослідженням у галузі електронної демократії.

Пропонується десять настанов для забезпечення успішних онлайнових кон-сультацій з громадськістю. Велику увагу приділено інструментам для забезпе-чення участі громадян на кожній стадії процесу розроблення політики і в межах кожної категорії електронної участі (електронні форуми, петиції, референдуми тощо). В Україні деякі з цих інструментів вже активно використовуються. Зокре-ма, Головне управління державної служби України в режимі онлайн, за допо-могою сервісу „Форум”, постійно проводить обговорення проектів стратегічних документів, спрямованих на реформування та розвиток державної служби.

Друга частина публікації пропонує аналіз викликів та обмежень електронної демократії, зокрема, так званого „електронного розмежування” („electronic divide”), яке походить від відсутності доступу певних прошарків суспільства до інформаційно-комунікаційних технологій. Крім того, розглянуто методи аналізу та реагування на повідомлення громадян он-лайн і методи оцінювання елек-тронної участі громадян у розробленні політики.

Для унаочнення успішного застосування процедур електронної демократії включено десять практичних прикладів (case studies) з країн — членів ОЕСР: Фінляндії, Нідерландів, Італії, Швеції, Великої Британії, які висвітлюють залу-чення громадян до певного етапу розроблення політики через використання інформаційних технологій як на національному, так і на місцевому рівні. Також представлено досвід Європейської Комісії з використання інструментів інтер-активного розроблення політики, які надають змогу оцінити вплив політики Європейського Союзу на громадян, представників бізнесу, місцевих громад та інших зацікавлених сторін.

Видання завершується аналізом взаємозв’язку демократії та електронного врядування і можливих шляхів удосконалення механізмів репрезентативної де-мократії за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій. За умов ефективного і спланованого використання сучасні технології дають можливість посилити двосторонній зв’язок між громадянами та їх представниками в ор-ганах влади, отже, розширити участь громадян у врядуванні, не обмежуючи її лише голосуванням на виборах.

Сподіваємося, що ознайомлення державних службовців та управлінців України з кращими практиками країн ОЕСР у сфері електронної демократії ста-не поштовхом для більш активного впровадження інформаційних технологій для залучення громадськості в нашій країні, зокрема, і на регіональному рівні, надасть натхнення та ідеї для реалізації нових ініціатив у цій сфері.

Тетяна Ковтун, директор Центру адаптації державної служби

до стандартів Європейського Союзу

9

ПЕРСПЕКТИВИ І ПРОБЛЕМИ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ: виклики у сфері електронного залучення громадян

Переклад за публікацією OECD Books: Promise and Problems of E-Democracy: Сhallenges of online citizen en-gagement (OECD, 2004)

Публікація підготовлена Джоан Кедді у співпраці з Крістіаном Вергесом з Директорату ОЕСР з питань суспільного врядування та територіального розвитку і видана за ініціативи Генерального Секретаря ОЕСР

Секретаріат ОЕСР висловлює подяку всім країнам — членам ОЕСР, які взяли участь у роботі Експертної групи з питань взаємовідносин влади з громадянами та громадянським суспільством і зробили внесок у підготовку цього видання. Їх ідеї, взяті з набутого у широкому спектрі контексту досвіду різних країн, були вкрай важливими для формулювання уроків, рекомендацій і викликів щодо політики. Висловлюємо також подяку країнам — членам ОЕСР, які брали участь у Проекті ОЕСР з електронного врядування, за їх постійну підтримку цієї роботи та корисні настанови. Особлива подяка Анні Де ріо, Марі Мерфі та багатьом іншим за допомогу в підготовці цієї книги.

10

ПЕРЕДМОВАУ цій книзі досліджується використання нових інформаційно-комунікаційних

технологій (ІКТ) для залучення громадян до процесів вироблення політики у кра-їнах — членах ОЕСР. Ґрунтуючись на результатах попереднього дослідження, ви-даного у публікації „Громадяни як партнери: інформування, консультації та участьгромадян у виробленні політики” (Citizens as Partners: Information, Consultationand Public Participation in Policy-making, ОECD, 2001), у 2002 році зібрано низкуситуативних прикладів у різних країнах щодо існуючих і виникаючих практик ви-користання ІКТ для залучення громадян. Ця книга великою мірою спирається надослідження, напрацювання та рекомендації національних експертів з країн —членів ОЕСР, членів Експертної групи з питань відносин влади з громадянами тагромадянським суспільством. Вона також є внеском до Проекту ОЕСР з електро-нного урядування, під егідою якого здійснено це дослідження.

Книга починається із стислого викладу, де висвітлюються головні уроки полі-тики використання ІКТ для надання інформації, забезпеченні можливостей дляконсультацій та участі громадян у виробленні політики. Пропонуються 10 наста-нов для успішного проведення електронних консультацій та визначаються п’ятьосновних викликів щодо електронного залучення громадян до вироблення полі-тики. Основна частина містить порівняльний огляд сучасної практики, підготов-лений професором Енн Макінтош з Міжнародного центру теледемократії Універ-ситету ім. Дж. Нап’є, Великобританія (International Teledemocracy Centre, NapierUniversity, UK), ілюстрований численними прикладами з досвіду 12 країн — чле-нів ОЕСР (Австралія, Канада, Чехія, Фінляндія, Німеччина, Італія, Мексика, Нідер-ланди, Нова Зеландія, Словаччина, Швеція, Великобританія), а також Європейсь-кої Комісії. Публікацію завершує аналіз майбутнього демократії та Інтернету, зроб-лений професором Стівеном Коулменом з Оксфордського Інтернет-інститутуОксфордського університету, Великобританія (Oxford Internet Institute, Universityof Oxford, UK).

Публікація підготовлена Джоан Кедді у співпраці з Крістіаном Вергесомз Директорату ОЕСР з питань суспільного урядування та територіального розви-тку і видана з ініціативи Генерального секретаря ОЕСР.

11

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Сьогодні всі країни — члени ОЕСР визнають, що інформаційно-комунікаційні тех-нології (ІКТ) є потужними інструментами підвищення рівня залучення громадян довироблення державної політики. Незважаючи на обмежений досвід, набутий доте-пер, вже з’являються деякі перші уроки щодо електронного залучення громадян:• Технології є допоміжним засобом, а не шляхом розв’язання проблеми. Необ-

хідне поєднання з традиційними „неелектронними” інструментами доступу доінформації, консультацій та участі громадськості, для того щоб отримати як-найбільше від застосування ІКТ.

• Електронне надання інформації є важливою передумовою залучення, але кі-лькість не означає якість. Активне сприяння та компетентне посередництво— ключові елементи ефективних електронних консультацій.

• Бар’єрами для ширшого електронного залучення громадян до вироблення по-літики є культурні, організаційні та конституційні, а не технологічні чинники.Щоб подолати ці бар’єри, потрібно докладати більше зусиль для підвищенняобізнаності та спроможності і в самих органах влади, і серед громадян.Ця книга висвітлює уроки щодо політики, винесені з нинішнього досвіду кра-

їн — членів ОЕСР, та пропонує десять настанов для успішних електронних консу-льтацій. Вона спирається на результати попереднього огляду країн — членів ОЕСР,оприлюднені в публікації „Громадяни як партнери: інформування, консультації таучасть громадян у виробленні політики” (Citizens as Partners: Information,Consultation and Public Participation in Policy-making (OECD, 2001), та на низкуситуативних досліджень у різних країнах, зібраних 2002 року. Тут не розгляда-ються питання надання електронних послуг чи застосування ІКТ під час виборів(наприклад, електронного голосування), хоча деякі з висвітлених тем, скажімо,надання інформації в електронному режимі, можуть бути релевантними і в цьомуконтексті. Нарешті, у книзі окреслено п’ять ключових викликів у сфері електро-нного залучення громадян до вироблення політики.

Які уроки можна винести з наявної практикиелектронного залучення?

Залучення громадян до вироблення політики — це розумна інвестиція у фо-рмування та реалізацію кращої державної політики, а також ключовий елементефективного урядування. Багато країн — членів ОЕСР почали експериментуватиз цілим спектром різноманітних ІКТ, щоб створити більші можливості для залу-чення громадян до вироблення політики, і їхній первісний досвід ілюструє мож-ливості, динаміку та обмеження цих нових інструментів. Більшість урядів країнОЕСР працюють над скороченням „цифрового розриву” і визнають необхідністьзабезпечення всім громадянам (в електронному режимі чи іншим чином) рівнихправ для участі в суспільних справах.

12

Тематичний блок 1. Настанови для успішнихелектронних консультацій

1. Починайте планувати заздалегідьПочинайте планувати електронні консультації заздалегідь. Визначте, яку інфор-

мацію треба надати цільовій групі і в якому форматі. Вирішіть, як довго мають три-вати електронні консультації, хто відповідатиме за їх проведення, і як отримана ін-формація буде вписуватися в існуючі графіки вироблення і прийняття рішень.

2. Демонструйте готовністьЗабезпечте на найвищому рівні лідерство та видиму готовність до прове-

дення електронних консультацій і з самого початку чітко про це повідомте. По-ясніть мету консультацій (формування переліку нових питань державної полі-тики, розроблення законопроектів, оцінювання впровадження політики), де бу-дуть оприлюднені їх результати і яким чином вони будуть використані.

3. Гарантуйте захист персональних данихУчасникам електронних консультацій повинні бути надані гарантії захисту

персональних даних. Характер захисту персональних даних відрізняється зале-жно від обраної форми збирання даних (анонімні відповіді, онлайн-реєстраціяабо пароль доступу для обмежених груп).

4. Адаптуйте підходи до конкретної цільової групиВизначте коло учасників, думки яких вас цікавлять (громадськість загалом,

експертне середовище, молодь) та адаптуйте електронні консультації до їх спро-можності та очікувань (мова, термінологія тощо). Забезпечте додаткові засобипідтримки, щоб допомогти учасникам із спеціальними потребами (з обмежени-ми фізичними можливостями, соціально-ізольованих) взяти участь в електро-нних консультаціях.

5. Поєднуйте електронні консультації з традиційними методамиРозгляньте можливість використання, поряд з електронними консультація-

ми, традиційних методів (громадські слухання, “круглі столи”, спеціально ство-рені веб-сайти). Підхід, базований на множині каналів, вірогідно, буде успішні-шим у плані охоплення та залучення громадян, аніж той, що покладається наєдиний канал.

6. Тестуйте і адаптуйте інструментиПеред тим як запустити процес електронних консультацій, переконайтеся,

що вибрані інструменти (програмне забезпечення, опитувальники) пройшли пі-лотне тестування. Адаптуйте інструменти на основі зворотного зв’язку з учас-никами та визначте перспективні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ)

13

для майбутніх консультацій (наприклад, надсилання повідомлень на мобільнітелефони).

7. Пропагуйте електронні консультаціїДокладайте зусиль та залучайте ресурси, щоб забезпечити обізнаність по-

тенційних учасників про те, що відбуватимуться електронні консультації, і як уних можна взяти участь (наприклад, прес-конференції, реклама, посилання навеб-сайти, електронні розсилки). Визначте зовнішніх партнерів, які сприятимутьпідвищенню обізнаності та участі, — неурядові організації (НУО), бізнес-асоці-ації тощо.

8. Аналізуйте результатиУпевніться, що ви маєте достатньо часу, ресурсів та експертних знань для

здійснення ретельного аналізу інформації, отриманої під час електронних кон-сультацій. Використання закритих або з множинним вибором запитань створюєможливості для автоматичної обробки відповідей, тоді як обробка відкритихзапитань потребує набагато більше часу та людських ресурсів. Це потрібно вра-ховувати з самого початку планування електронних консультацій.

9. Забезпечуйте зворотний зв’язокОприлюднюйте результати електронних консультацій у якомога стисліший

строк та інформуйте учасників про наступні етапи процесу вироблення політи-ки. Переконайтеся, що учасники поінформовані про те, як результати консуль-тацій будуть враховуватися під час ухвалення рішень.

10. Оцінюйте процес консультацій та їх впливОцінювання процесу має на меті визначити: основні проблеми, виявлені під

час консультацій; чи охопили консультації цільову групу; рівень задоволеностіучасників. Оцінювання впливу консультацій роблять для того, щоб визначити,чи внесок їх учасників мав помітний вплив на зміст остаточного рішення щодополітики. Результати оцінювання мають широко поширюватися, що, у свою чергу,може підштовхнути до плідних публічних дебатів стосовно переваг і недоліківелектронних консультацій.

Однак акцент на розширенні прямого індивідуального доступу (через забез-печення комп’ютерами та громадськими пунктами доступу) створює ризик при-меншити важливість розвитку державно-приватного партнерства (наприклад, зНУО та бізнес-асоціаціями) для збільшення в рази пунктів доступу та наданняістотної підтримки громадянам у використанні цих нових технологій. Незважаю-чи на те, що багато людей переконані у великому потенціалі ІКТ, на даний часвони залишаються лише доповненням до традиційних інструментів консультаційз громадськістю.

14

ІКТ сприяють ширшому залученню громадянІКТ сприяють ширшому залученню громадянІКТ сприяють ширшому залученню громадянІКТ сприяють ширшому залученню громадянІКТ сприяють ширшому залученню громадяндо вироблення політикидо вироблення політикидо вироблення політикидо вироблення політикидо вироблення політики

Огляд досвіду країн — членів ОЕСР виявив три ключові чинники, на які слідзвернути увагу в ході пошуку шляхів використання ІКТ для електронного залу-чення громадян, а саме: вибір часових рамок, цільове спрямування та інтегру-вання.

Більшість прикладів електронного залучення можна знайти наетапі визначення порядку денного циклу вироблення політики.Це й не дивно, враховуючи, що ранній етап процесу має бутинайбільш відкритим для пропозицій громадян і характеризува-тися високим рівнем публічного обговорення — саме для цьо-го, власне, й створюються нові інструменти ІКТ. Це також можевказувати на дослідницьку чи експериментальну природу такихелектронних ініціатив, враховуючи те, що на даному етапі елек-тронне залучення здебільшого радше доповнюватиме, аніж за-мінятиме традиційні методи вироблення політики. Деякі країнирозробили електронні інструменти, придатні для використанняна всіх етапах циклу політики, інші практикують електронне за-лучення на якомусь конкретному етапі (наприклад, на етапі фо-рмулювання чи моніторингу політики). Відкритим залишаєтьсязапитання про те, чи брак прикладів електронного залучення наетапах впровадження та оцінювання політики свідчить про те,що ці етапи за своєю природою є менш придатними до застосу-вання нових ІКТ, чи така практика є просто менш поширеною наданий час.

Широке коло органів влади вивчають питання застосування но-вих ІКТ для залучення громадян до вироблення політики — відмісцевих до національних органів виконавчої влади і парламен-тів, а також ті, що працюють на міжурядовому чи міжнародномурівні (наприклад, Європейська Комісія). Очевидно, цілі та масш-таби зусиль у сфері електронного залучення, що їх докладають ціоргани влади, значно відрізняються (взяти, приміром, плануван-ня розвитку міст на місцевому рівні чи національну політику роз-витку освіти). Цільові групи, які залучаються до консультацій, та-кож відповідно є різними і можуть охоплювати всіх громадян (умежах даної географічної території), всі зацікавлені сторони (не-залежно від місця проживання) або конкретні верстви населення(маргінальні групи, підприємці, молодь).

Вибір часовихрамок:

Цільовеспрямування:

15

Досвід сьогодення вказує на важливість забезпечити інтегруван-ня електронних і традиційних методів залучення громадян до ви-роблення політики. Це важливо і для надання інформації з пи-тань державної політики, і для самого процесу електронного за-лучення (через постери, буклети, місцеву пресу тощо), і для про-понування низки варіантів щодо отримання зворотного зв’язкувід громадян (пошта, телефон, факс, електронна пошта або ко-ординовані традиційні та електронні дискусійні форуми). Актив-не пропагування електронних консультацій (через листівки, сті-кери, рекламні банери веб-сайтів) також є необхідним. ІКТ можназастосовувати для збирання й аналізу спонтанних коментарів таскарг, що містять цінну інформацію для виробників політики (на-приклад, з проблем впровадження політики). Конкретні техноло-гії, вибрані для електронного залучення, різняться за ступенемскладності, але більшість прикладів свідчить на користь викори-стання спеціально створеного веб-сайту з опціями електронноїпошти. Ще застосовують спеціалізоване програмне забезпечен-ня для управління електронним обговоренням у форматі диску-сійного форуму або використовують захищені паролями диску-сійні простори для зареєстрованих користувачів. Забезпеченнякомпетентної та конструктивної модерації електронного обгово-рення є вирішальним чинником успіху.

І порушують перед владою нові питанняІ порушують перед владою нові питанняІ порушують перед владою нові питанняІ порушують перед владою нові питанняІ порушують перед владою нові питання

Пропонуючи значні можливості для ширшого залучення громадян до вироб-лення політики, нові ІКТ водночас порушують перед владою низку запитань. На-приклад: як у добу електронних технологій може бути забезпечено право грома-дян на доступ до інформації? Які аспекти структури та організації влади, розподі-лу ресурсів та наявних умінь і навичок потрібно змінити, щоб вони відповідалиновим стандартам взаємодії з громадянами? Яким є статус електронного реагу-вання державних службовців на запити громадян та висловлених ними думок підчас електронних дискусійних форумів? Лише декілька країн — членів ОЕСР по-чали працювати над вирішенням цих питань, наприклад, шляхом розробленнякодексу поведінки державних службовців або офіційних настанов щодо відпові-дей на електронні повідомлення громадян.

Інтегрування:

16

Тематичний блок 2. Інструменти електронногозалучення на кожному етапі вироблення політики

Етап циклу вироб-лення політики

Інформування Консультації Участь

Визначенняпорядку денного

Аналіз

Формулювання

Впровадження

Моніторинг

• Пошукові засоби,прив’язані доконкретного сайту

• Попередженняелектронноюпоштою про новіпитання політики

• Підтримкаперекладу надекілька мов

• Фільтри стилюдля видаленняжаргонізмів

• Підтримка перекла-ду на етнічні мови

• Фільтри стилю длявидаленняжаргонізмів

• Попереднійконтроль стилюдля полегшенняінтерпретаціїтехнічнихі юридичнихтермінів

• Фільтри стилю длязабезпеченняпростої зрозумілоїмови

• Електроннарозсилка інформа-ційних вісників

• Електроннийзворотний зв’язок

• Електронна публі-кація річних звітів

• Електроннідослідження таопитуваннягромадської думки

• Дискусійні форуми• Моніторинг

електроннихповідомлень

• Дошки оголошень• Перелік найчастіше

задаваних запитань(FAQs)

• Засоби, щобазуються наменеджментіфактичних даних

• Складення базиданих експертів

• Дискусійні форуми• Електронні

громадські журі• Інструменти

е-спільнот

• Дискусійні форуми• Електронні

громадські журі• Інструменти

е-спільнот

• Електроннідослідження таопитуваннягромадської думки

• Е-спільноти• Е-звернення• Е-референдуми

• Електроннігромадські журі

• Е-спільноти

• Е-звернення• Е-референдуми

щодо змінзаконодавства

• Списки елект-ронної розсилкидля цільовихгруп

17

Джерело: Див. Макінтош Е. „Використання інформаційно-комунікаційних тех-нологій для підвищення рівня залучення громадян до процесу вироблення полі-тики” (частина І цієї книги).

Як ІКТ підвищують рівень електронного залучення?

Ефективне залучення органами влади громадян до діалогу цілком залежитьвід визнання ними, що для цього доступ до інформації є базовою передумовою,консультації — центральним чинником вироблення політики, а участь громадсь-кості — відносинами, базованими на партнерстві. Нові інструменти, що їх пропо-нують ІКТ, можуть допомогти у кожній з цих сфер. Вплив таких інструментів та-кож може бути значно посилений завдяки їх застосуванню у поєднанні з тради-ційними, неелектронними методами.

Як забезпечити ширший доступ до більшого обсягуЯк забезпечити ширший доступ до більшого обсягуЯк забезпечити ширший доступ до більшого обсягуЯк забезпечити ширший доступ до більшого обсягуЯк забезпечити ширший доступ до більшого обсягуінформації?інформації?інформації?інформації?інформації?

Саме Інтернет визначили всі країни — члени ОЕСР як канал для надання грома-дянам безпрецедентного рівня доступу до інформації органів влади. ІКТ пропону-ють потужні інструменти пошуку, відбору та інтегрування великих масивів інфор-мації, якими володіють органи державного управління, а також представлення ре-зультатів цих дій у формі, яку можуть легко використовувати окремі громадяни.

Для громадян, які шукають інформацію в електронному режимі, різниця міждоступом (access) і доступністю (accessibility) є важливим питанням. Навіть колигромадяни справді мають доступ до ІКТ, знайти якусь конкретну інформацію ор-ганів влади в електронному просторі рідко є простим чи автоматичним завдан-ням. Найкраще подання такої інформації має починатися з того, щоб поглянутина неї з точки зору кінцевих користувачів, а це вимагає оцінки їхніх потреб, спро-можності знаходити, обробляти та використовувати необхідну інформацію. Під-вищення рівня доступності електронної інформації можна досягти за допомо-гою: організації електронної інформації навколо конкретних життєвих подій чипитань політики; пошукових систем; програмного забезпечення для перевіркистилю та поліпшення зрозумілості урядових текстів; багатомовних перекладівофіційних документів; електронних глосаріїв.

• Дискусійні форуми• Моніторинг

електроннихповідомлень

• Дошки оголошень• Перелік найчастіше

задаваних запитань(FAQs)

18

Будь-який користувач електронної інформації може засвідчити: кількість неозначає якість. Тоді як усі країни — члени ОЕСР пропонують дедалі більші обсягиурядової інформації в електронному вигляді, якість цієї інформації суттєво різ-ниться з точки зору її доступності, релевантності та корисності для громадян, якібажають бути поінформованими або залученими до вироблення політики. У мірузростання інформаційного навантаження, вірогідно, зростатиме роль надійних„інформаційних посередників” (чи то в самих органах влади, чи незалежних відвлади), здатних ідентифікувати, звести докупи та пояснити релевантну інформа-цію з конкретних питань політики, які цікавлять громадян.

Як використати інтерактивність ІКТ для електроннихЯк використати інтерактивність ІКТ для електроннихЯк використати інтерактивність ІКТ для електроннихЯк використати інтерактивність ІКТ для електроннихЯк використати інтерактивність ІКТ для електроннихконсультацій?консультацій?консультацій?консультацій?консультацій?

Безпрецедентний рівень інтерактивності, пропонований новими ІКТ, створюєпотенціал для збільшення масштабів, широти і глибини консультацій влади з гро-мадськістю та іншими ключовими зацікавленими сторонами у процесі вироблен-ня політики.

Водночас нові інструменти ставлять перед органами влади серйозні викликиу контексті технічних, політичних і конституційних наслідків. Вони порушують такізапитання: як влада забезпечує, щоб кожний з багатьох індивідуальних голосівбув рівною мірою почутий та „гарантовано вислуханий”? Яким чином позиції гро-мадян інтегруються у цикл вироблення політики? Як забезпечуються гарантії за-хисту персональних даних? Яка роль традиційних виразників голосу громадсь-кості (обраних представників) та нових представників інтересів громадян (орга-нізацій громадянського суспільства — ОГС)?

Декілька інструментів можуть задовольнити прагнення органів влади зібратидумки та пропозиції громадян з питань, запропонованих для електронних консу-льтацій, зокрема: урядові портали або веб-сайти для консультацій, списки елект-ронної розсилки, електронні дискусійні форуми, електронні посередницькі сис-теми для підтримки обговорення, проведення традиційних „віч-на-віч” консуль-тацій з використанням ІКТ.

В інтересах прозорості та підзвітності органи влади також розробляють ін-струменти ІКТ для аналізу пропозицій громадськості та забезпечення зворотно-го зв’язку з громадянами, щоб інформувати про те, як їхні коментарі та пропози-ції були використані при ухваленні рішень щодо державної політики.

Як і стосовно традиційних консультацій, що раніше в циклі політики заплано-вано електронні консультації, то більше шансів, що вони будуть успішними. Еле-ктронні консультації також стикаються з деякими конкретними викликами, як-отавтоматичний вибір тих учасників, які вже мають доступ до нових ІКТ, що тимсамим підвищує ризик надмірного представництва певної нечисленної групи на-селення. Проте такі ризики можна зменшити, доклавши серйозних зусиль длязабезпечення ширшого доступу (через публічні кіоски, кібер-кафе і міські центри,а також через цифрове телебачення та інші платформи) та адекватних інвестицій

19

у пропагування й підтримку електронних консультацій з боку органів влади та їхпартнерів з громадянського суспільства.

Як організувати електронне залучення громадянЯк організувати електронне залучення громадянЯк організувати електронне залучення громадянЯк організувати електронне залучення громадянЯк організувати електронне залучення громадянна практиці?на практиці?на практиці?на практиці?на практиці?

Лише декілька країн — членів ОЕСР почали експериментувати з електронни-ми інструментами та дискусійними форматами, що відкривають громадянамширокий простір для пропонування можливостей щодо їхньої участі, винесенняна порядок денний питань для обговорення, надання своїх пропозицій і впливуна формування остаточних рішень.

Серед варіантів електронної участі громадян, що практикуються в деяких кра-їнах — членах ОЕСР, можна відзначити: використання електронних дискусійнихгруп для обговорення та розроблення варіантів політики; е-звернення (до урядучи парламенту) та електронні референдуми. Якщо багато з бар’єрів на шляху дотаких інноваційних форм електронного залучення можуть бути суто технічними,то інші тісно пов’язані з культурним опором новим формам партнерства грома-дян і громадянського суспільства у виробленні політики та з конституційнимичинниками, що формують традиційний цикл політики у державах з представни-цькою демократією.

Основні виклики у сфері електронного залученняОсновні виклики у сфері електронного залученняОсновні виклики у сфері електронного залученняОсновні виклики у сфері електронного залученняОсновні виклики у сфері електронного залучення

Електронне залучення громадян до вироблення політики є новою сферою,і позитивних прикладів з практики дуже мало. Відтак постає імперативна вимогаспиратися на досвід інших і необхідність подальшого порівняльного аналізу діяль-ності в цій новій сфері. Національні уряди мають скористатися нагодою і запозичу-вати інновації, запроваджені на місцевому рівні, у парламентах та інших країнах.Безумовно, будь-який підхід до електронного залучення, що виявляється успіш-ним у певному контексті, слід адаптувати до культури, традицій і завдань іншихурядових структур, які можуть прагнути просто скопіювати успішний досвід.

На основі наявного на даний час досвіду країн — членів ОЕСР можна визна-чити п’ять основних викликів для майбутнього електронного залучення грома-дян до вироблення політики:

1. МасштабЗ позиції громадянина: його цікавить, як технологія може допомогти в тому,

щоб його індивідуальний голос був почутий і не загубився в масовому обгово-ренні. Потрібні заходи політики і технології, які сприяли б створенню та функціо-нуванню віртуальних публічних просторів, що допомагають перетворити голосокремої людини на (публічний) голос громади. З позиції влади: викликом є те, якслухати і реагувати на голос кожного окремого громадянина. Сприяння розвит-кові електронних спільнот і розроблення інструментів ІКТ для підтримки такихспільнот допоможуть у виробленні більш колективного підходу.

20

2. СпроможністьДругий виклик — яким чином надавати громадянам більший обсяг інформа-

ції з суспільних питань і підвищувати їхню спроможність слухати, залучатися,наводити свої аргументи та контраргументи. Водночас потрібно докладати біль-ших зусиль для підвищення обізнаності та спроможності урядовців стосовноможливостей і обмежень нових каналів залучення громадян до вироблення полі-тики, що їх пропонують ІКТ. Доступна і зрозуміла інформація та можливість до-лучатися до публічних дебатів, підкріплені такими інструментами, як керованідискусійні форуми наступного покоління, є основними передумовами. З цим тіс-но пов’язані проблеми скорочення цифрового розриву та залучення до вироб-лення політики груп, традиційно позбавлених громадянських прав (соціальновилучених, молоді). Виклик полягає в тому, щоб розробити такі інструменти еле-ктронного залучення, які давали б громадянам можливість брати участь у колек-тивному виробленні та ухваленні рішень, розуміти, наскільки це важливо, та за-ймати активну громадянську позицію.

3. ПослідовністьУряди повинні мати цілісний погляд на життєвий цикл вироблення політики

та розробляти технології для підтримки процесів інформування, консультування,забезпечення участі, аналізу, зворотного зв’язку і оцінювання. Потрібно забезпе-чити, щоб позиція громадян на кожному етапі циклу вироблення політики належ-ним чином використовувалася і на інших етапах процесу. Це дасть змогу підви-щити якість політики, яка з більшою імовірністю буде успішно реалізовуватися, агромадяни будуть краще поінформовані. Слід приділити увагу питанню про те,чи можуть методи менеджменту знань, і якою мірою, підтримувати цикл вироб-лення політики.

4. ОцінюванняУ міру того, як органи влади дедалі більше підтримують розвиток ІКТ для роз-

ширення залучення громадян до вироблення державної політики, відповідно зрос-тає потреба оцінити, чи електронне залучення відповідає цілям і громадян, і влади.Слід розробляти такі інструменти оцінювання, які давали б відповідь на запитання:що позитивного привнесло електронне залучення у процес вироблення політики?Належить зрозуміти, як оцінити і використати переваги таких технологій, щоб зро-бити процес політики більш відкритим для ширшого кола громадян.

5. ГотовністьЗалучення громадян в електронному режимі підвищує рівень законних очіку-

вань щодо того, що внесок громадськості справді буде використовуватися длякращого інформаційного забезпечення процедур вироблення політики. Урядимають адаптувати свої структури та процедури таким чином, щоб результати еле-ктронних консультацій справді аналізувалися, поширювалися та використовува-лися. Таку готовність слід поставити за мету, демонструвати на практиці та регу-лярно підтверджувати (за допомогою щорічних звітів, аудитів, парламентськихзвітів).

21

Тематичний блок 3. Питання для оцінюванняелектронного залучення

Питаннядля оцінювання

Підходи до опитування

Чи проводилисяе-консультаціївідповідно донайкращих практик?

Чи були чіткосформульовані ціліконсультаційі очікування відгромадян?

Чи охопили консуль-тації цільовуаудиторію?

Чи була наданаінформація відповід-ною і релевантною?

Чи були відповідіпоінформованимий адекватними?

Чи був забезпеченийзворотний зв’язокпід час і післяконсультацій?

Чи відбувся вплив назміст політики?

• Запитайте зацікавлені сторони, чи задоволені вони процесом.• Визначте, чи були наявні адекватні ресурси для проведення кон-

сультацій.• Перевірте, чи відповідав процес рекомендаціям найкращих

практик.• Визначте, чи відповідав вибраний електронний інструмент ці-

лям консультацій.

• Запитайте зацікавлені сторони, чи розуміють вони, про що їхзапитують.

• Визначте, чи є адекватними відповіді учасників.

• Оцініть адекватність пропагування е-консультацій.• Визначте, хто є потенційними учасниками з точки зору демо-

графічних і географічних характеристик.

• Визначте, наскільки легкодоступною є інформація для учасників.• Оцініть, чи ґрунтувалися відповіді учасників саме на наданій

інформації.

• Оцініть, якою мірою відповіді стосувалися питання, винесено-го для консультацій.

• Визначте, чи були доступними для учасників відповіді інших.• Класифікуйте відповіді за такими параметрами: чи вони нада-

ють інформацію, чи порушують питання, чи містять пропозиції.• Оцініть, якою мірою відповіді співвідносяться між собою.

• Перевірте, чи представники влади давали відповіді на запи-тання учасників під час консультацій.

• Оцініть, якою мірою зворотний зв’язок від влади був адекват-ним.

• Перевірте, чи можлива зміна політики, враховуючи те, на яко-му етапі прийняття рішень відбувалися консультації.

• Оцініть, якою мірою відповіді учасників знайшли відображен-ня у переглянутій чи заново сформульованій політиці.

Джерело: Див. Макінтош Е. „Використання інформаційно-комунікаційних тех-нологій для підвищення рівня залучення громадян до процесу вироблення полі-тики” (частина І цієї книги).

22

Частина I

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДЯН ДОПРОЦЕСУ ВИРОБЛЕННЯ ПОЛІТИКИ

* Висловлюю подяку членам дослідницької групи Міжнародного центру теледемократії (МЦТ) приУніверситеті ім. Дж. Нап’є (Великобританія) за підтримку, пропозиції та внесок у підготовку цієїдоповіді.

Професор Енн МакінтошМіжнародний центр теледемократії при Університеті ім.Дж. Нап’є, Великобританія*

У цій доповіді розглядається, яким чином і якою мірою ІКТ використову-ються для надання інформації та підтримки консультацій і активного за-лучення громадян з метою вдосконалення процесу вироблення державноїполітики. Численні приклади з досвіду країн — членів ОЕСР надають зра-зки практичного застосування ІКТ органами влади. Описуються не лишеуспішні приклади, а й, що важливо, проблеми і труднощі. Підвищення рі-вня залучення, з одного боку, має дати можливість виробляти досконалі-шу політику, а з другого — збільшує обсяг ресурсів і часу, необхідних длявироблення такої політики. Доповідь висвітлює п’ять основних чинників усфері е-залучення, а саме: масштаб, розвиток спроможності та активноїгромадянської позиції, забезпечення послідовності, оцінювання е-залучен-ня та питання готовності. Зважаючи на зростаючу базу знань з практикие-залучення та появу відповідного напряму державної політики, є всі під-стави сподіватися, що використання ІКТ для залучення громадян розши-рюватиметься. Ця доповідь — важливий початок формування методоло-гічних основ розроблення та використання ІКТ для дієвої й ефективноїпідтримки процесів інформування, консультацій та участі громадян у ви-робленні державної політики.

23

Загальний огляд

У доповіді досліджується питання, чи справді інформаційно-комунікаційнітехнології (ІКТ) можуть сприяти підвищенню рівня залучення громадян, якимчином і якою мірою. Однак вона не робить конкретних висновків, а натомістьпорушує важливі нерозв’язані питання та пропонує корисні підходи, завдяки якимможна знайти на них відповіді.

Неможливо говорити про електронне залучення громадян без обговореннядемократичного залучення загалом. Технології є лише допоміжним засобом, якийполегшує вже існуючі або, в деяких випадках, нові методи залучення. Отже, цяробота спирається на дослідження ОЕСР „Громадяни як партнери: інформуван-ня, консультації та участь громадян у виробленні політики” (ОECD, 2001). Е-залу-чення — це термін, який вживають, коли йдеться про використання інформацій-но-комунікаційних технологій для підтримки процесів інформування, консульта-цій та участі громадян.

При розробленні систем е-залучення важливо заручитися підтримкою заці-кавлених сторін, які представляють певний зріз цільової аудиторії. Багато дослі-джень було проведено щодо того, як організовувати консультації з громадянами,а деякі країни — члени ОЕСР розробляють настанови щодо поліпшення прове-дення консультацій. Їх треба враховувати під час розроблення моделей е-залу-чення. Потрібно створити такі рамкові засади, які поліпшували б сприйняття си-стем е-залучення з метою подолання організаційних та культурних бар’єрів, по-в’язаних із запровадженням нових методів роботи. Зважаючи на різноманітнийспектр зацікавлених сторін та складну природу урядування, необхідно піднятисянад організаційними, культурними бар’єрами і особливий наголос зробити напитаннях конфіденційності та довіри.

У доповіді виділено п’ять основних викликів у сфері е-залучення.Перший — виклик масштабу. З позиції громадянина: його цікавить, як техно-

логія може допомогти в тому, щоб його індивідуальний голос був почутий і незагубився в масовому обговоренні. Один підхід — розробити технологію для під-тримки активної участі окремої людини, запропонувавши їй електронні засобидля пошуку однодумців. Потрібні заходи політики і технології, які сприяли б ство-ренню та функціонуванню віртуальних публічних просторів, що допомагаютьперетворити голос окремої людини на (публічний) голос громади. З позиції вла-ди: викликом є те, як слухати і реагувати на голос кожного окремого громадяни-на. Сприяння розвиткові електронних спільнот і розроблення інструментів е-за-лучення для підтримки таких спільнот допоможуть у виробленні більш колектив-ного підходу.

Необхідно створити мапу очікувань стосовно е-залучення на наскрізному зрі-зі громад у країнах — членах ОЕСР і виробити вимоги до розроблення інструме-

24

нтів е-залучення, базовані на інтересах громад, на основі різних потреб різнихтипів громад.

Другий виклик — як розвивати спроможність та активну громадянську пози-цію шляхом використання ІКТ для конструктивного заохочення громадян висло-влювати свою позицію з суспільних питань — слухати, залучатися до дискусій,наводити аргументи та контраргументи. Це вказує на потребу в доступній і зрозу-мілій інформації та можливості долучатися до публічних дебатів, підкріплені та-кими інструментами, як керовані дискусійні форуми наступного покоління. З цимпов’язана проблема залучення до вироблення політики молоді, яка в іншому разівилучається з суспільного життя. Вивчення ставлення молодих людей до полі-тичної практики показало широко поширену зневагу до традиційних політичнихреалій, але водночас і поширене незадоволення тим, що їх недостатньо залуча-ють. Виклик полягає в тому, щоб розробити такі інструменти електронного залу-чення, які давали б молодим людям можливість і розуміти, і брати участь у коле-ктивному прийнятті рішень, займати активну громадянську позицію.

Третій виклик — забезпечення послідовності, що дасть змогу органам владимати цілісний погляд на життєвий цикл вироблення політики. Нові ІКТ можнавикористовувати для підтримки процесів інформування, консультування, забез-печення участі, аналізу, зворотного зв’язку і оцінювання. Потрібно забезпечити,щоб позиція громадян на кожному етапі циклу вироблення політики належнимчином використовувалася і на інших етапах процесу, що дасть змогу краще фор-мулювати політику та інформувати громадян. Слід приділити увагу питанню проте, чи можуть методи менеджменту знань, і якою мірою, підтримувати цикл ви-роблення політики.

Четвертий виклик — оцінювання е-залучення, щоб дізнатися, чого було до-сягнуто, а чого ні. Треба зрозуміти, як оцінювати переваги та впливи технологій,що застосовуються, для процесу політики. У міру того, як органи влади дедалібільше підтримують розвиток ІКТ для розширення залучення громадян до виро-блення державної політики, відповідно зростає потреба оцінити, чи електроннезалучення відповідає цілям і громадян, і влади. Однак залишається питання: якпроводити оцінювання і що саме оцінювати?

Останній, але не менш важливий, п’ятий виклик — це питання готовності навсіх рівнях. Уряди мають адаптувати свої структури та процедури таким чином,щоб результати електронних консультацій справді аналізувалися, поширювалисята використовувалися. Таку готовність слід поставити за мету, демонструвати напрактиці та регулярно підтверджувати. Для формування такої готовності та спро-можності можна скористатися досвідом місцевої влади, парламентів та іншихкраїн.

Досвід у сфері електронного залучення громадян до вироблення політикиє небагатим, тож усім органам влади потрібно спиратися на досвід інших. Длятого щоб скористатися перевагами інноваційного е-залучення, що впроваджу-

25

ється на місцевому рівні, у парламентах та інших країнах, треба знати і розуміти,що відбувається у світі. Деякі країни — члени ОЕСР вже провели низку дослі-джень у цій сфері. Важливо консолідувати цю роботу і дати чітку характеристикутехнологіям, що застосовуються, етапам процесу, на яких вони застосовуються,та потенційним вигодам, що очікуються.

Ця доповідь є внеском на підтримку таких зусиль, оскільки репрезентує низ-ку ситуативних прикладів з досвіду країн — членів ОЕСР. Для практичного засто-сування запропоновано аналітичні рамки для порівняльного аналізу е-залучен-ня. Проте ми також зазначаємо, що будь-яка система е-залучення має бути адап-тована до культури і традицій кожної країни. Отже, ми можемо сподіватися поба-чити розмаїття шляхів використання цих рамок та застосування на практиці на-станов, що випливають з них.

26

Вступ

Потенційний вплив нових інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) наспроби підвищити рівень залучення громадян до процесу вироблення державноїполітики тепер є широко визнаним. Ця доповідь побудована на попередньомудослідженні політики і практики в країнах — членах ОЕСР, наведеному в публіка-ції ОЕСР „Громадяни як партнери: інформування, консультації та участь громадяну виробленні політики” (2001). Воно було здійснено в рамках Проекту ОЕСР зпитань е-урядування, в якому е-урядування розглядається як таке, що має поте-нціал стати потужним допоміжним засобом для сприйняття і передачі практикефективного урядування. У доповіді також використані настанови, вироблені Гру-пою експертів ОЕСР з питань взаємодії влади з громадянами та громадянськимсуспільством, члени якої надали численні ситуативні приклади з різних країн.

У доповіді поставлені такі завдання:• Розробити концептуальний підхід до аналізу питання, водночас враховуючи

різноманітні контексти, що існують у країнах — членах ОЕСР.• Встановити ключові теми і проблеми та визначити їх пріоритетність.• Проаналізувати проблеми, зосередившись на існуючих і потенційних варіан-

тах та підходах до їх розв’язання.• Визначити пріоритетні напрями та питання для подальшого аналізу.• Визначити ключові джерела інформації, а також наявні прогалини та підходи

до розв’язання цих проблем.

У доповіді розглядається питання, чи можуть ІКТ, яким чином і якою мірою,допомогти підвищити рівень залучення громадян до процесу вироблення політи-ки. Вона ставить за мету:• Закласти основи для подальшого діалогу з країнами — членами ОЕСР, екс-

пертами та широкими колами громадськості.• Вказати напрями подальших досліджень та аналізу.• Зробити внесок в аналіз питань, порушених Проектом ОЕСР з питань е-уря-

дування.• Навести конкретні приклади ефективної практики щодо е-консультацій, на-

даних Групою експертів ОЕСР з питань відносин влади з громадянами та гро-мадянським суспільством.

Загальна мета доповіді щодо залучення громадян до вироблення політики —розглянути, як нові ІКТ можна використати для зміцнення представницької демо-кратії. Ширші питання, що порушуються під час публічних консультацій з приво-ду вироблення державної політики (відносини між парламентом, урядом, грома-дянами та організаціями громадянського суспільства), виходять за рамки цієї

27

доповіді. Менше з тим, неможливо обговорювати питання електронного залу-чення громадян без обговорення демократичного залучення в усій його повноті.Врешті решт, технології є лише допоміжним засобом, що сприяють існуючим та,в деяких випадках, новим методам залучення. Як стверджує Вільгельм (Wilhelm,2000), соціальні та політичні проблеми не можна легко вирішити тільки за допо-могою впровадження новітніх технологій.

Поділяючи точку зору, що відповідальні громадяни здатні самостійно обгово-рювати і генерувати альтернативні варіанти політики, відігравати позитивну роль увиробленні та прийнятті рішень, у доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (Citizensas Partners, 2001) наголошується: незважаючи на те, що ухвалення остаточногорішення залишається прерогативою влади, слід приділяти більше уваги забезпе-ченню громадянам „рівних можливостей брати участь у визначенні порядку денно-го, пропонувати альтернативи політики та формувати діалог щодо політики”. Акти-вна участь розглядається ОЕСР як „відносини, базовані на партнерстві з владою,коли громадяни активно залучені до формування процесу вироблення політики таїї змісту” (OECD, 2001:12). Реалізація потенціалу активної участі, у свою чергу, по-требує інвестицій у розвиток активної громадянської позиції.

Доповідь структурована таким чином, щоб окреслити рамки майбутньої ро-боти. За вступною частиною викладено три основних розділи.

Розділ А „Інформування, консультації та участь”, що складається з підрозді-лів 1-6, висвітлює загальну тему розроблення, використання та оцінювання ін-струментів е-залучення. Визначаються цілі організації електронного залученнягромадян з позиції влади. Окреслення цілей і завдань е-залучення дає можли-вість розглянути, як удосконалення ІКТ може сприяти ширшому залученню гро-мадян. На думку авторів, залучення охоплює інформування, консультації та участь,отже, у підрозділах 4-6 розглядаються технології, що допомагають забезпечитиці три дії. Підвищення рівня залучення, з одного боку, сприяє виробленню кра-щої політики, а з другого — збільшує ресурси і час, необхідні для формуваннятакої політики.

Розділ Б „Труднощі та виклики” складається з підрозділів 7-12, де розгляда-ються сучасні виклики, що постають у ході е-залучення. Увагу зосереджено напитаннях, пов’язаних з проблемою цифрового розриву, наголошується необхід-ність широкої просвітницької роботи для формування активної громадянськоїпозиції. Використання ІКТ з метою залучення молоді висвітлюється як можли-вість мотивувати цю вікову групу до участі у виробленні політики. У підрозділі 9викладено, як ІКТ можуть допомогти в аналізі ефективності консультацій, а та-кож наголошується на важливому питанні забезпечення зворотного зв’язку. Від-сутність своєчасного та адекватного зворотного зв’язку від влади щодо того, якимчином враховувалися думки громадян, створює загрозу так званого „консульта-ційного виснаження”. Підрозділ 10 присвячений тому, як оцінювати е-залучення.

28

Обґрунтовується, чому слід проводити оцінювання і що саме треба оцінювати упроцесі е-залучення. Пояснюється, яким чином проводити оцінювання, та про-понується потенційний підхід до оцінювання електронного залучення, враховую-чи брак комплексних механізмів оцінювання залучення громадян до виробленняполітики і в електронному режимі, і в традиційному. Порушується питання проте, з чиєї позиції проводити оцінювання — з позиції влади чи громадян? У цьомупідрозділі розглядаються загальні критерії оцінювання участі громадян та стислоокреслюються загальні методології, які виробники політики готові визнати реле-вантними для оцінювання електронного залучення. Загальне питання: наскількидієві ІКТ у залученні широкого кола громадян та підвищені його рівня з метоюінформування та здійснення впливу на процес вироблення державної політики?Наприкінці розділу визначаються п’ять основних викликів у сфері е-залучення,які вимагають негайного реагування в контексті подальшого обговорення та спі-льних досліджень усіх країн — членів ОЕСР з тим, щоб краще підготувати урядидо відповіді на ці виклики.

Розділ В „Уроки з досвіду країн — членів ОЕСР” подає огляд досвіду е-залу-чення, а в підрозділі 13 наведено десять ситуативних прикладів з досвіду країн— членів ОЕСР та Європейської Комісії. Тут наголошується на важливості порів-няльного аналізу, спрямованого на вивчення наявного досвіду, та на необхіднос-ті починати роботу із створення аналітичних рамок для майбутніх дискусій і до-сліджень.

Доповідь завершують додатки. Зокрема, у додатку 1 наведено широковжи-вані терміни у сфері е-залучення, а в додатку 2 описані дев’ять інноваційних до-слідницьких проектів, фінансованих Європейською Комісією, що впроваджуютьсяв декількох країнах — членах ОЕСР. Наприкінці пропонується широкий списокбібліографічних джерел.

Конкретні приклади електронного залучення, що їх використовують країни— члени ОЕСР, наводяться у вигляді окремих тематичних блоків, представлениху кожному розділі для ілюстрації обговорюваних питань.

29

A. ІНФОРМУВАННЯ, КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА УЧАСТЬ

1. Історія питання

За останнє десятиліття зросло усвідомлення необхідності розроблення новихінструментів для залучення громадськості, які дали б змогу ширшій аудиторіїдолучитися до обговорення політики, а самі пропозиції громадян зробити шир-шими та глибшими. Фахівці, які вивчають цю проблематику, відзначають водно-час і можливі загрози такого підходу, заснованого на технології.

Так, Барбер (Barber, 1984) виділяє концепцію сильної демократії, що створюєумови для активної участі громадян, чого ніколи раніше не було. Однак він попе-реджає, що використання технологій може применшити сенс спілкування віч-на-віч та посилити загрозу маніпулювання з боку еліти. Хелд (Held, 1996) відзначаєдев’ять різних моделей демократії. Його партисипативна модель відображає по-требу залучати до процесу вироблення політики і громадян, і організації грома-дянського суспільства (ОГС). Проте і він, і інші дослідники визнають, що для цьо-го потрібно мати інформованих та активних громадян. Джеймс Фішкін (Fishkin,1995) наголошує на необхідності замінити „елітне” обговорення в колі обранихпредставників „масовим” обговоренням. Миттєві реакції на телефонні опитуван-ня та дзвінки на телебачення не дають часу добре обміркувати питання та почутиконтраргументи. Фішкін констатує (1995:41):

„Основна частина проблеми демократичної реформи полягає в тому, яксприяти розвиткові масових обговорень — як залучити людей до процесуна таких умовах, коли вони зможуть думати серйозно і повною мірою просуспільні питання”.

Ван Дайк (Van Dijk, 2000) наголошує на ролі інформаційно-комунікаційнихтехнологій у таких партисипативних моделях демократії з метою інформуваннята формування активної громадянської позиції. Однак він попереджає про нас-лідки погано розроблених технологій (Van Dijk, 2000, с. 44):

„Комп’ютеризовані інформаційні кампанії та системи масової публічноїінформації слід розробляти і підтримувати в такий спосіб, щоб вони допо-магали зменшити розрив між „інформаційно багатими” та „інформаційнобідними”, інакше спонтанний розвиток ІКТ його тільки збільшуватиме”.

Кілька фахівців розглядають можливість ширшого використання технологійдля підтримки демократичних процесів. Коулман і Готце (Coleman and Gшtze, 2001)окреслюють чотири можливі сценарії технологічно підтриманої демократії.

Перша модель е-демократії — коли технології підтримують пряму демокра-тію. Наприклад, Тед Беккер і Кріста Слейтон (Becker and Slaton, 2000) досліджу-ють теперішній стан і майбутнє ініціатив у сфері е-демократії, розроблених спеці-ально для просування прямої демократії.

Друга модель базується на електронних спільнотах, де технології спрямованіна підтримку суспільних громад. Праця Говарда Райнгольда (Rheingold, 2000)

30

„Віртуальні спільноти” дає оцінку потенційного впливу суспільних мереж, пору-шуючи питання про зв’язок між віртуальними спільнотами та відновленням де-мократії. Цагарусіану та ін. (Tsagarousianou et al., 1998) дають опис низки проек-тів у сфері е-демократії та створення суспільних мереж.

Третя модель е-демократії Коулмана і Готце стосується використання елект-ронних технологій для оцінки громадської думки за допомогою оглядів та опиту-вань. Однак Фішкін (Fishkin, 1995) висловлює сумнів, чи справді опитування гро-мадської думки роблять внесок у вирішення складних питань державної політи-ки. Він стверджує: якщо говорити про американських громадян, то тут закладеніможливості, щоб з ними консультувалися з будь-якого приводу шляхом опиту-вання громадської думки — без завчасного попередження чи підготовки для того,щоб дізнатися їхню думку, навіть коли у громадян немає жодної причини форму-вати якусь думку щодо предмета опитування. Він робить висновок, що все цезбирається для того, щоб відчути загальне „ставлення”, сформоване спонтанносамим процесом участі в опитуванні.

Нарешті, четверта модель зосереджена на використанні технологій для залу-чення громадян до обговорення політики, наголошуючи на елементі обміркова-ного обговорення в умовах демократії. Визначаючи певні загальні умови прове-дення обговорень, Фішкін (Fishkin, 1995, с. 142) робить висновок, що обговорен-ня потребує

„умов, які об’єднують громадськість у політичному процесі: таких, що спо-нукають до змістовної дискусії, взаємоповаги, активної участі та відкри-тості процесу для всіх груп і верств населення. Ми повинні створити пуб-лічний простір, що дієво мотивує громадян ставати „громадськістю”, дереалізація демократичних цінностей є можливою”.

Коулман і Готце (Coleman and Gшtze, 2001, с. 6), спираючись на ці вимоги,дають таке визначення обміркованого залучення (deliberative engagement):

„Методи залучення громадян можуть бути визначені як обмірковані, коливони заохочують громадян критично вивчати, обговорювати і зважуватиконкуруючі цінності та альтернативи політики. Такі методи сприяють фор-муванню уподобань, радше ніж просто їх сприйняттю”.

Дедалі більше країн — членів ОЕСР та урядів інших країн в усьому світі де-монструють готовність сприяти ширшій участі громадськості у виробленні дер-жавної політики. Як правило, вони переймаються питаннями, як забезпечити ле-гший і ширший доступ до урядової інформації та гарантувати громадянам мож-ливість висловлювати свою точку зору з широкого спектра питань державноїполітики. Такий підхід „згори донизу” характеризується з точки зору доступукористувача до інформації та його реакції на ініціативи, вироблені владою. Дат-тон (Dutton, 1999) зосереджується на технологіях підтримки доступу до обгово-рення політичних питань і державних послуг, де громадянин виступає як корис-тувач. Склоув стверджує, що застосування лише підходу „згори донизу” недоста-тньо для зміцнення демократії (Sclove, 1995, с. 39), він зазначає:

31

„Багато політичних теоретиків погоджуються з тим, що процеси вироб-лення і прийняття рішень є демократично неадекватними, навіть шкідли-вими, якщо вони не поєднуються з відносно рівними та широкими мож-ливостями для окремих громадян, громад і суспільних груп щодо форму-вання порядку денного державної політики”.

У підході „знизу догори” громадяни виступають радше як виробники, ніжпросто споживачі політики (Macintosh et al., 2002). Усвідомлюючи необхідністьдати можливість громадянам впливати та брати участь у виробленні політики,розробляються технології, покликані цьому сприяти. Проте, як правило, біль-шість громадян не залучаються на етапах попереднього планування політики.Замість того, щоб реагувати на порядок денний, розроблений владою, підхід „зни-зу догори” дає змогу ОГС та громадянам його визначати.

У доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери: інформування, консультації та участьгромадян у виробленні політики” (2001) розглядаються відносини між владою тагромадянами у процесі вироблення політики і стверджується, що поєднання двохпідходів — „згори донизу” і „знизу догори” може сприяти побудові тісніших пар-тнерських відносин, що забезпечить зміцнення представницької демократії. Ви-значається три типи взаємодії, а саме: одностороннє надання інформації; дво-сторонні відносини у процесі консультацій, коли громадянам надається можли-вість висловити свою думку з обговорюваних питань; і, нарешті, активна участь— відносини, побудовані на партнерстві, коли громадяни активно залучаютьсядо процесу вироблення політики. У доповіді висвітлено 10 настанов для успішно-го інформування, консультацій та участі громадян на всіх етапах життєвого цик-лу вироблення політики (OECD, 2001, с. 75).

З доповіді стає очевидним, що країни — члени ОЕСР демонструють готов-ність сприяти ширшому і глибшому залученню громадян. Вони забезпечують спро-щений доступ до документів щодо консультацій з громадськістю та забезпечу-ють, щоб громадяни і організації громадянського суспільства мали можливістьвисловлювати свої думки з широкого кола питань державної політики. Деякі кра-їни також підтримують ідею, що громадяни є рівноправними ініціаторами політи-ки, заохочуючи їх зробити внесок у формування державної політики. Попри те,що всі уряди покладають великі очікування на застосування ІКТ у цій сфері, удоповіді ОЕСР підкреслюється важливість інтегрування нових інструментів з ужеіснуючими традиційними інструментами залучення громадян, враховуючи наяв-ність „цифрового розриву” в усіх країнах — членах ОЕСР.

Однією з традиційних форм двосторонніх відносин, коли громадяни маютьможливість надавати зворотний зв’язок щодо питань державної політики,є консультації у формі листування. Багато досліджень було проведено стосовнотого, як проводити такі консультації, і деякі країни — члени ОЕСР розробляютьнастанови щодо передового досвіду. Оскільки багато з цих настанов мають зага-льний характер, їх можна і слід брати за основу для е-консультацій. Багато дослі-джень базувалися на вивченні традиційних консультацій у формі листування щодопроектів державної політики, коли такі консультації проводилися з відомими експе-

32

ртами та цільовими групами. Письмові консультації можна розглядати як класи-чну форму консультацій, навіть попри те, що нині документи дедалі більше чита-ють в електронному форматі, ніж у друкованому. Такий перехід до електронноїобробки документів, можливо, сприяє їх поширенню, але не обов’язково значновпливає на масштаб і глибину публічних консультацій. Розміщення документівдля консультування на веб-сторінках дає змогу тим, хто дає коментарі щодо про-ектів державної політики, робити самостійний вибір.

Звіт Урядової комісії з питань шведської демократії (2000) виходить за рамкирозгляду традиційних механізмів консультацій і наголошує на необхідності під-вищувати рівень участі громадян та їх впливу на розвиток суспільства у ХХІ столітті.Стосовно технологій у звіті зазначається:

„ІКТ також можливо застосовувати для зміцнення громадянського суспі-льства та просування партисипативної демократії. Нові інформаційні тех-нології мають потенціал розширити можливості громадян щодо участів обговоренні та формулюванні проблем до того, як рішення буде ухвале-но законодавчим органом влади. Державна політика і на національному, іна місцевому рівнях має бути спрямована передовсім на розроблення за-собів та методів розвитку партисипативної демократії за допомогою ІКТ”.

У жовтні 2001 року уряд Великобританії опублікував звіт „Найкраще вироб-лення політики” (Better Policy-Making: CPMS, 2001), базований на опитуванні ви-щих посадовців цієї країни. У ньому проаналізовано існуючі перешкоди та мож-ливості, визначено аспекти процесу вироблення політики, які потрібно змінити,для того щоб дати змогу виробникам політики рухатися у ХХІ століття. У звітізазначається, що сучасний процес вироблення політики повинен мати такі хара-ктеристики: бути орієнтованим на перспективу; бути орієнтованим на глобальніпроцеси; бути інноваційним, гнучким і творчим; забезпечувати ухвалення рішеньна основі максимально доступних фактичних даних (тобто ґрунтуватися на ана-лізі емпіричних даних); базуватися на принципах соціального залучення; бути ін-тегрованим; забезпечувати, щоб політика постійно переглядалася; забезпечува-ти систематичне оцінювання; вчитися на винесених з досвіду уроках.

Запровадження демократичних принципів, розбудова допоміжної інфраструк-тури та залучення громадян до вироблення політичних рішень мають привести добільш активної громадянської позиції та ефективнішого урядування, а також зумо-вити велику кількість пілотних досліджень з питань демократії, зокрема таких їїскладових, як поширення інформації, консультації та участь громадян у виробленніполітики. Доповідь ОЕСР „Громадяни як партери: інформування, консультації таучасть громадян у виробленні політики” (2001) описує декілька таких ініціатив інаводить конкретні ситуативні приклади з досвіду країн — членів ОЕСР.

Зростає також кількість прикладів, коли державні організації в інноваційний спо-сіб використовують ІКТ, надто Інтернет, для надання доступу до інформації з питаньдержавної політики та заохочення коментарів з боку громадськості. Ці приклади де-монструють, як технології стають інструментом не тільки поширення інформації, а й

33

створення можливостей для людей впливати на вироблення та прийняття державнихрішень. Доповідь „Електронні консультації у країнах — членах GOL (Польща, 2001),що є спільним продуктом членів Міжнародної мережі „Електронні уряди” (GovernmentOnline International Network — GOL), дає ґрунтовний опис сучасного стану викорис-тання технологій для інформування та залучення громадян.

У липні 2002 року уряд Великобританії видав консультаційний документ щодополітики у сфері електронної демократії (HM Government, 2002). У цьому доку-менті наведено корисний аргумент, що е-демократію можна розділити на двіокремі сфери: одна займається питаннями е-залучення, а друга — питаннями е-голосування. У першому випадку, як зазначається в документі, є можливості дляширшого запровадження консультацій та діалогу між владою і громадянами.

Зважаючи на невпинне розширення бази знань щодо практики е-залученнята появу державної політики в цій сфері, є всі підстави сподіватися, що викорис-тання ІКТ для залучення громадян зростатиме. Проте на даний час немає методо-логічних засад, які конкретно визначали б, як ІКТ можна розробляти і використо-вувати для ефективної та дієвої підтримки інформування, консультацій та участігромадян на етапах життєвого циклу вироблення політики. На основі позицій іпропозицій, висловлених від імені країн — членів ОЕСР учасниками Експертноїгрупи з питань відносин влади з громадянами і громадськістю, ця доповідь ста-вить за мету зробити свій внесок у визначення таких засад.

2. Цілі еееее-залучення

У доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (2001) зазначається, що демокра-тична політична участь має передбачати засоби, які сприяють інформуванню гро-мадян, механізми їх залучення до процесу вироблення і прийняття рішень та мо-жливість вносити свої пропозиції і впливати на визначення порядку денного по-літики (OECD, 2001, с. 23).• Інформування: односторонній процес, коли влада продукує та надає інфор-

мацію громадянам для користування. Це охоплює питання „пасивного” до-ступу до інформації на запит громадян і „активних” дій влади щодо поширен-ня інформації серед громадян.

Влада Громадяни

• Консультації: двосторонній процес, коли громадяни, висловлюючи свою точ-ку зору, надають владі зворотний зв’язок. Він базується на попередньомувизначенні владою питання, стосовно якого збираються думки громадян, іпотребує надання відповідної інформації.

Влада Громадяни

34

• Активна участь: відносини, що ґрунтуються на партнерстві з владою, колигромадяни активно задіяні у процесі вироблення політики. Тут визнається рольгромадян у пропонуванні альтернатив політики та формуванні діалогу щодополітики – незважаючи на те, що остаточне рішення чи формулювання полі-тики залишається прерогативою влади.

Влада Громадяни

ІКТ мають потенціал підтримувати розвиток засобів е-залучення, що сприя-ють досягненню таких спільних цілей, як інформування, консультації та активнаучасть. Дедалі більша кількість публікацій з цих питань свідчить про зростаючузрілість електронної демократії як сфери дослідження і практики (наприклад,Hague and Loader, 2000; CACM, 2001).

Можна визначити три загальні підстави для якомога кращого залучення гро-мадян до процесу вироблення політики:• вироблення більш якісної політики;• отримання довіри та сприйняття політики;• відповідальність за вироблення політики.

Серед інших підстав, зокрема: здатність робити політику публічною, надава-ти громадянам засоби нагляду за владою і впровадженням політики, збалансо-вувати інтереси лобістських організацій, боротися з корупцією, формувати акти-вну громадянську позицію — все це з довгостроковою метою зміцнення пред-ставницької демократії.

Враховуючи названі підстави, метою поширення інформації, консультацій таактивної участі громадян за допомогою технологій є вдосконалення процесу ви-роблення державної політики через низку таких заходів:• охоплення і залучення якомога ширшої аудиторії шляхом серії консультацій

і технологій залучення, адаптованих до різноманітних технічних і комуніка-ційних навичок, тим самим сприяючи ширшому залученню;

• надання релевантної інформації у доступному і зрозумілому цільовій аудиторіїформаті, для того щоб створити можливості для більш поінформованої участі;

• створення можливостей для широких консультацій і підтримка всебічногообговорення в режимі онлайн;

• допомога в аналізі отриманих пропозицій громадян виробникам політикиз метою її вдосконалення;

• надання релевантного й адекватного зворотного зв’язку громадянам, щобзабезпечити відкритість і прозорість процесу вироблення політики;

• моніторинг та оцінювання процесу з метою його постійного вдосконалення.Додатковими перевагами є можливість створити бездоганну владу, полег-

шити зберігання та пошук інформації та підвищити привабливість публічних дис-кусій для певних категорій громадян.

Важливо також визначити, на якому етапі процесу вироблення політики по-ширення інформації, консультації та участь громадян за підтримки технологій

35

можуть бути дієвими. У доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (OECD, 2001, с.41) зазначається:

„Громадяни можуть зробити активний та оригінальний внесок у виробленнядержавної політики, якщо їхні відносини з владою ґрунтуються на принципіпартнерства. Активна участь є новим виміром у сфері відносин владиз громадянами для всіх країн — членів ОЕСР, хоч різні країни використовуютьдля цього різні терміни… Це вимагає від влади ділитися впливом на визначен-ня порядку денного та бути готовою врахувати генеровані спільними зусилля-ми пропозиції стосовно політики при ухваленні остаточного рішення”.

Процес вироблення політики можна розглядати як цикл заходів, що включаєпідготовку, впровадження та оцінювання, а отримані результати враховуютьсяпри визначенні порядку денного та формуванні політики. У доповіді наводитьсятаблиця, яка вказує на місце інформування, консультацій та участі громадян уциклі політики (OECD, 2001, с. 22).

Для того щоб встановити рамки для дискусії, де саме у процесі політики ІКТє найбільш доречними, а також гарантувати, що всі читачі послуговуватимутьсяоднаковою термінологією для визначення понять, наведено п’ять етапів вироблен-ня політики (див. рис. 1). Вони визначені на основі обговорення з представникамиуряду Великобританії та Офісу уповноваженого з питань е-урядування. Очевидно,що різні країни — члени ОЕСР використовуватимуть різну термінологію і не всіетапи передбачатимуть у своєму процесі вироблення політики, але визначення та-

Рисунок 1. Життєвий цикл політики

1. Визначенняпорядку

2. Аналіз5. Моніторинг

4. Впровадження 3. Формулювання

Життєвий цикл

36

ких етапів дає можливість обговорювати спільні питання розроблення і викорис-тання технологій у процесі вироблення державної політики та ділитися досвідом.

Ці етапи є базовою основою для розроблення рамок е-залучення, що розгляда-тимуться в наступних розділах цієї доповіді. Варто детальніше їх розглянути і визна-чити, як за допомогою відповідних технологій підтримати інформування, консульта-ції та участь громадян на кожному етапі. Звісно, кожна країна може розробити більшдетальний набір етапів для якогось конкретного процесу вироблення політики.1. Визначення порядку денного — констатування необхідності визначення чи

зміни державної політики та формулювання проблеми, яку потрібно розв’я-зати. Така необхідність може бути зумовлена зміною уряду, раптовою зміноюзовнішнього середовища, прискореними темпами розвитку, появою нової абонерозв’язаної старої проблеми. Інформування, консультації та участь грома-дян важливі для цього етапу політики.

2. Аналіз — чітке визначення викликів та можливостей, пов’язаних з питаннямипорядку денного, з метою підготовки проекту документа щодо політики. Цеможе включати: збирання фактичних даних і знань з різних джерел, зокремавід громадян та організацій громадянського суспільства; вивчення контексту,зокрема й політичного, щодо питання порядку денного; розроблення низкиваріантів політики (включно з варіантом „не робити нічого”); здійснення ана-лізу переваг і недоліків кожного варіанта та надання рекомендацій міністрам,які ухвалюють рішення, про найбільш прийнятний. Інформування, консульта-ції та участь громадян також важливі на цьому етапі. Активна участь дає змо-гу громадянам пропонувати низку варіантів політики для аналізу.

3. Формулювання політики — забезпечення розроблення ґрунтовного реаліс-тичного документа щодо політики. Це передбачає проведення цілого спектразаходів: формальні консультації, аналіз ризиків, пілотні дослідження та роз-роблення плану впровадження. Міністри ухвалюють рішення. На цьому етапіінформування та консультації є важливими, натомість активну участь, мож-ливо, треба трохи обмежити.

4. Впровадження політики передбачає розроблення законодавчих і норматив-них актів, практичних настанов та плану реалізації. На цьому етапі важливіінформування та консультації, є місце і для активної участі (наприклад, на-дання суспільних благ і послуг організаціями громадянського суспільства).

5. Моніторинг політики може передбачати оцінювання та перегляд політики, щовпроваджується, дослідження фактичних даних та думки споживачів, про-гноз перспектив. Інформування, консультації та участь важливі на цьому ета-пі. Активна участь дає можливість громадянам висловлювати свої думки щодовпроваджуваної політики та пропонувати зміни.У цій точці процес може зробити петлю і повернутися до етапу 1, оскільки полі-

тика, можливо, потребуватиме змін з урахуванням результатів впровадження.Згідно з керівним принципом ОЕСР №4 стосовно вибору часових рамок

у життєвому циклі політики (OECD, 2001, с. 15):

37

„Публічні консультації та активну участь громадян слід організовувати наякомога ранніх етапах процесу політики, щоб створити можливості дляпояви більшої кількості варіантів розв’язання проблем політики та підви-щити шанси її успішного впровадження. Мають бути визначені адекватнічасові рамки, щоб зробити консультації та участь громадян ефективними.Інформування необхідне на всіх етапах циклу політики”.

Наразі уряд Великобританії здебільшого ініціює консультації з експертами,тобто науковцями, персоналом, що надає послуги, бізнесовими та іншими НУО,на етапах 1 і 2. На етапі 3 коло консультацій розширюється за рахунок громадян.Етап 4 традиційно передбачає формальне оцінювання та використання інформа-ції від керівних груп.

Кожен із згаданих етапів вироблення політики має потенціал бути підсиленимза рахунок використання ІКТ для кращого поширення інформації та інформуван-ня громадян, сприяння консультаціям, забезпечення більш глибоких і поінфор-мованих коментарів, кращої підтримки участі, сприяння появі та донесенню ідей,що йдуть знизу, які впливають на визначення порядку денного та формулюваннядержавної політики. Ми повернемося до цих рамок і розглянемо їх у наступнихрозділах, зокрема питання відповідності технологій.

Деякі країни — члени ОЕСР розробили настанови щодо онлайнових консульта-цій, наприклад Канада і Нідерланди (Міністерство внутрішніх справ та взаємодії згромадськістю Королівства Нідерландів, 1998). Втім, з цих настанов не зовсім зро-зуміло, як коментарі громадян інтегруються у процес вироблення державної полі-тики. Незрозумілі механізми, якщо вони є, забезпечення належного урахуванняпозицій громадян, щоб вони мали реальний вплив на зміст політики. Багато дослі-джень з питань е-демократії (наприклад, Coleman and Gшtze, 2001) справді опису-ють пілотні ініціативи у цій сфері на національному або місцевому рівні влади. Про-те більшість досліджень зосереджуються тільки на певних аспектах залучення, тобтона аспектах „переднього плану”, коли інформацію поширюють, а громадян заохо-чують надавати коментарі. Відповідні процеси „заднього плану”, коли коментарігромадян мають аналізуватися та інтегруватися в державну політику, а влада зі свогобоку має забезпечити зворотний зв’язок, тобто дати відповіді тим, хто подавав про-позиції, висвітлюються мало або й зовсім не обговорюються.

Більшість експертів зосереджуються на здатності влади вдосконалювати по-ширення інформації серед громадян і оминають питання, як технології можуть до-помогти передусім кращому наданню інформації. Інші зосереджуються на тому, яктехнології можуть покращити збирання відгуків громадян, але, як правило, не зве-ртають уваги на питання, як технології можуть допомогти в аналізі тих відгуківі забезпеченні зворотного зв’язку від влади стосовно коментарів громадян. ІКТ слідрозробляти для підтримки всього життєвого циклу вироблення політики — і про-цесів „переднього плану”, тобто залучення громадян, і процесів „заднього плану”,які передбачають інтегрування позиції громадян у політику. Такий цілісний поглядна вироблення політики за підтримки технологій надається в наступних розділах.

38

Тематичний блок 2.1. Європейська Комісія: інтерактивневироблення політики

3 квітня 2001 року Європейська Комісія ухвалила Повідомлення про інтер-активне вироблення політики [IPM – C(2001)1014], спрямоване на вдоскона-лення урядування за допомогою використання Інтернету для збирання й аналізуреакцій ринкового середовища на процес вироблення політики в ЄвропейськомуСоюзі. Цією ініціативою скористалися 26 служб Комісії для оцінювання діючихполітик ЄС і для відкритих консультацій щодо нових ініціатив. „Інтерактивневироблення політики” є складовою ініціативи „е-Комісія” і пов’язано з програ-мою Комісії у сфері урядування та іншими ініціативами щодо вдосконаленнярегуляторної політики. Все це — частина зусиль з удосконалення методів управ-ління в Європейському Союзі. Комісія вважає, що можна розробляти рішеннящодо політики, які краще сприйматимуться, тільки в результаті ширшого залу-чення стейкхолдерів до підготовки таких рішень. Щоб досягти цього, виробни-кам політики потрібні зручні для користувачів системи, а щоб розробляти реле-вантну і дієву політику, їм потрібно знати точку зору ринкового середовища —бізнесу та громадян. Вони мають знати, що люди думають про нові ідеї стосов-но політики, їм потрібні реакції на висунуті пропозиції. Інтернет допомагає зі-брати ці позиції. Він також допомагає виробникам політики робити це прозоро,щоб кожен міг побачити результат. Ініціатива IPM допомагає Комісії як сучаснійструктурі публічної адміністрації швидше і точніше реагувати на потреби грома-дян, споживачів та бізнесу з метою зробити процес вироблення політики в ЄСбільш прозорим, всеохоплюючим і дієвим.

Див.: www.ipmmarket.homestead.com

3. Розроблення систем еееее-залучення

У цьому розділі розглядаються проблеми і труднощі, які слід враховувати прирозробленні базованих на ІКТ інструментів для залучення громадян до процесувироблення політики. Зосередимо увагу на загальних питаннях розроблення си-стем е-залучення: розглянемо, хто є користувачами, і як їх задіяти до розроблен-ня таких систем.

Оскільки ми розглядаємо використання технологій для цілей підтримки практикидемократичного залучення, до їх розроблення слід підходити з двох позицій — „тех-нології” і „демократії”. За відправну точку в розробленні систем е-залучення ми бере-мо релевантні настанови щодо найкращої практики. З позиції демократії — викори-стовуємо існуючі настанови для залучення громадян, з позиції технології — викори-стовуємо найкращі зразки програмного забезпечення для допомоги в розробленнівідповідних засобів користувачеві, який братиме участь у консультаціях.

39

Враховуючи загальні цілі поширення інформації, консультацій та участі гро-мадян за допомогою технологій, про що йшлося в попередньому розділі, може-мо окреслити деякі керівні принципи, що є релевантними для всіх систем елект-ронного залучення. Аспекти розроблення, специфічні для окремих компонентів,розглядаються в наступних розділах, присвячених технологіям для підтримки ін-формування, консультацій та участі громадян.

Завдання охоплення і залучення широкої та різноманітної аудиторії підкрес-лює важливість систем, що забезпечують найширшу можливу доступність та зру-чність у користуванні. Доступність, зручність і захищеність — загальновизнанікритичні питання при розробленні електронних систем і служб для широкого за-галу населення. Суперечлива природа урядування означає, що у процесі розроб-лення систем е-залучення ці питання можуть стати ще складнішими. Демократи-чні вимоги щодо відкритості та прозорості можуть вступити в конфлікт з потре-бами зручності у користуванні та простоти доступу. Проблеми нерівного доступудо технологій та нерівних технічних спроможностей громадян потребують прос-тих у користуванні систем. Так само вимоги прозорості можуть викликати необ-хідність раціоналізації та спрощення процедур. Однак коли ставляться під сумнівабо не спрацьовують процедури, може постати питання, чому вони є саме таки-ми, і їх ширша легітимація може бути поставлена під сумнів.

Для цілей е-урядування довіра означає довіру і до влади, і до технологій.Встановлення довіри вимагає, щоб влада створила можливості для того, щоб і ті,хто шукає доступ до інформації, і виробники рішень мали на те легітимне право,не порушуючи при цьому конфіденційності та громадянських прав підлеглих ро-бити те саме. Питання довіри до влади є широкою темою для досліджень (див.,наприклад, CACM, 2000). Приміром, у сфері електронної торгівлі наголошуютьна договірній довірі та зосереджують увагу на питаннях захисту і засвідченняавтентичності. Довіра є важливим ресурсом у середовищі е-торгівлі, а поширен-ня серед партнерів знань про правила, які формують, підтримують та впливаютьна це середовище, є критичним для успіху е-торговельних транзакцій. Це одна-ковою, якщо й не більшою, мірою стосується сфери державної влади. Проте дляініційованих владою систем е-залучення потрібен ще й більш соціально орієнто-ваний підхід, базований на довірі, щирості та правдивості.

Потребують детального аналізу такі питання розроблення систем і досягнен-ня компромісів:• Як збалансувати потребу забезпечення прямого анонімного доступу до сис-

тем з необхідністю збирання особистих даних з різних причин, таких як засві-дчення автентичності та оцінювання?

• Як збалансувати потребу у стандартизованих загальних характеристиках ін-терфейсу з необхідністю задовольняти очікування різноманітних цільовихаудиторій?

• Як підтримувати зручну і гнучку систему навігації серед доволі складних про-блем і питань державної політики?

40

• Як визначити, скільки інформації потрібно, щоб допомогти громадянам бутиадекватно поінформованими з обговорюваних питань та компетентними усвоїх коментарях?

• Як збалансувати права людини на доступ до інформації, конфіденційністьі безпеку з питаннями прозорості, підзвітності та довіри до влади?Один з основних принципів демократичного залучення — необхідність чітко

визначити цілі. Керівний принцип ОЕСР №3 щодо „чіткості” (OECD, 2001, с. 15)сформульований таким чином:

„Цілі та обмеження щодо інформування, консультацій та активної участі гро-мадян у процесі вироблення політики мають бути визначені з самого початку.Відповідні ролі та обов’язки громадян (давати свої коментарі) та влади (ухвалю-вати рішення, за які вона підзвітна) мають бути чітко зрозумілими для всіх”.

Посібник з е-консультацій, виданий урядом Нідерландів, рекомендує: „требамаксимально чітко визначити заздалегідь, що очікується від громадянина, якийбратиме участь, і в яких рамках йому діяти” (Міністерство внутрішніх справ тавзаємодії з громадськістю Королівства Нідерландів, 1998).

Чітко визначені цілі допомагають ідентифікувати цільову аудиторію та її межі.Потрібно розуміти, хто складає цільову аудиторію, які в цих людей можуть бутикомунікаційні і технічні навички, і головне — що їх може мотивувати залучатисядо процесу вироблення політики. Припущення, що цільовою аудиторією будутьусі громадяни, відразу викликає проблеми через значну різноманітність такої ве-ликої аудиторії. Розробники рекомендують максимально звужувати цільову ау-диторію для того, щоб можна було припасувати навіть зовнішній дизайн (lookand feel) системи е-залучення до особливостей культурної поведінки аудиторії.Молодих людей, імовірно, прибавлять системи е-залучення, дизайн яких відпо-відатиме цілям та очікуванням цієї вікової групи. Для того щоб створити прийня-тну систему, важливо якомога раніше задіяти до її проектування певний зріз ці-льової аудиторії.

Типово різноманітний характер цільової аудиторії призводить до техніч-них наслідків у тому, що стосується доступності. До цього часу більшість пі-лотних проектів залучення, базованих на Інтернеті, доводиться розробляти,орієнтуючись на найнижчий показник вимог. Важливо, щоб системою е-за-лучення могли користуватися люди з будь-якого підключеного до Інтернетукомп’ютера з мінімальною швидкістю з’єднання і будь-яким браузером. Щобцього досягти, більшість поточних пілотних проектів е-залучення переважнобазують на текстах з невеликою кількістю простої графіки. Використання від-ео, аудіо чи анімаційних засобів слід ретельно зважити через вищевикладеніпричини.

Зручність і чітка зрозуміла навігація для базованих на Інтернеті системє важливими аспектами дизайну. Повазек (Powazek, 2001) стверджує, що чітканавігація є одним із способів, який допомагає отримати довіру користувача. Прирозробленні базованих на Інтернеті систем треба закладати технічні можливості

41

доступності та зручності для частково зрячих і сліпих людей. Наприклад, усі кар-тинки повинні мати ярлики, щоб текстовий опис їхніх функцій був доступний длялюдей, які користуюся сайтом зі спеціальним скрін-рідером. Враховуючи розши-рення доступу та використання Інтернету, ці питання стануть ще важливішими.На сьогодні це питання активно обговорюється, а Світовий веб-консорціум (WorldWide Web Consortium — W3C, 2002) у рамках своєї Ініціативи веб-доступностірозробив відповідні рекомендації.

У Сполучених Штатах спеціальне законодавство (розділ 508 Закону про реа-білітацію) вимагає, щоб будь-яка електронна інформація, що виробляється, за-куповується, зберігається чи використовується федеральною владою, була до-ступною для людей з обмеженими можливостями. Вся електронна інформація,яку виробляє або придбаває будь-яке федеральне агентство чи міністерство, маєтакож відповідати стандартам доступності.

Потрібно передбачити механізми контролю, такі як реєстрація користувачівта застосування ідентифікаційних кодів і паролів. Проте рівень використання цихмеханізмів можна варіювати, поставивши, приміром, такі запитання: чи є резуль-тати консультацій юридично зобов’язуючими для влади чи їх просто використа-ють для інформування міністрів з певного питання? Чи міститься інформаціяконфіденційного характеру, яка може бути доступною тільки для обмеженої ау-диторії?

Для онлайнових консультацій та участі через дискусійні форуми необхідновидати чіткі настанови щодо правил залучення. Вони повинні містити політикустосовно конфіденційності, положення про те, чи допускаються анонімні комен-тарі, та умови використання результатів. Коулман і Готце (2001, с. 17) наголошу-ють на важливості управління процесом і необхідності з самого початку зробитиправила чітко зрозумілими.

Приклад умов використання результатів:„Ми залишаємо за собою право видаляти коментарі, які, на нашу думку,можна вважати наклепницькими. Користувачів, які бажають дати комен-тарі щодо документа для консультацій, просимо утримуватися від образ-ливих або лайливих слів, пропагандистських заяв або висловів підривно-го характеру. Користувачі повинні знати, що будь-які такі коментарі мо-жуть бути вилучені. Розміщення якоїсь відповіді чи коментарю на цьомусайті не означає, що ініціатори консультацій їх схвалюють або несуть заних відповідальність”.

Системи е-залучення є порівняно новими, тож можна очікувати, що їх розро-блення з часом буде розвиватися. Щоб сприяти вдосконаленню таких систем,вкрай необхідно у процесі розроблення закладати можливість для користувачівнадавати коментарі щодо прийнятності інтерфейса, змісту та функціональностісистеми. Один із способів це зробити — розмістити онлайновий опитувальникабо оціночну форму, для того щоб користувачі їх заповнювали. Можна, напри-клад, запропонувати таке запитання:

42

„Що ви думаєте про використання громадянами електронних інструмен-тів для демократичної участі?

Добра ідеяПогана ідеяІнший коментар”.

Важливо також наголосити на доцільності поєднання е-залученняз традиційними офлайновими інструментами, щоб обидва способи взаємно під-силювалися. Наприклад, можна почати з конкретного кроку — забезпечити, щобу якомусь консультаційному процесі широко пропагувалося використання цих двохспособів.

Тематичний блок 3.1. Великобританія: рекомендаціїКомітету з питань інформації Палати громад

У липні 2002 року у своєму звіті “Цифрові технології: як вони працюють дляпарламенту та громадськості” Комітет з питань інформації Палати громад Ве-ликобританії надав рекомендації щодо проведення консультацій, які наводять-ся нижче:• Мета і умови проведення консультацій мають бути чітко зрозумілими з са-

мого початку і для тих, хто ініціює консультації, і для тих, хто бере в нихучасть.

• Учасникам консультацій має бути чітко зрозуміло, що їх просять не розроб-ляти політику, а висловити свою думку щодо політики для інформуваннязаконодавців.

• Необхідно докладати зусиль для залучення учасників — і окремих грома-дян, і організацій, які можуть поділитися своїм досвідом і знаннями.

• Необхідно докладати спеціальних зусиль для того, щоб організовувати он-лайнові консультації на принципі соціального залучення: це може потребу-вати навчання необхідним навичкам використання ІКТ та інструктування уча-сників щодо публічного доступу до Інтернету.

• Позиції учасників консультацій необхідно інтерпретувати або підсумовуватиіз залученням незалежного агентства чи штату працівників.

• Практика ефективних консультацій корисна і для виробників політики, і длятих, хто бере в них участь. Це можна перевірити через процедури оцінюван-ня, які мають бути складовою кожного процесу консультацій.

• Учасники мають отримувати зворотний зв’язок щодо результатів консульта-цій.Див.: www.parliament.uk/commons

43

Пропагуйте онлайнові консультаціїПропагуйте онлайнові консультаціїПропагуйте онлайнові консультаціїПропагуйте онлайнові консультаціїПропагуйте онлайнові консультації

Пропагування е-залучення є надзвичайно важливим. Нам потрібно знайти новішляхи просування онлайнового інформування, консультацій та участі громадян.Одна з цілей е-залучення — охопити якомога ширшу аудиторію, а не тільки органі-зації та окремих громадян, які зазвичай відгукуються на запрошення до консульта-цій. Щоб цього досягти, треба використовувати різні методи пропагування онлай-нових консультацій, а не лише ті, що використовують для традиційних консульта-цій. Потрібно скласти всеохоплюючий план пропагування (publicity plan) і керува-тися ним з самого початку процесу е-залучення. Такий план може включати:• широку рекламу щодо початку е-консультацій і зазначення веб-адреси у всіх

прес-релізах;• доступність підключених до Інтернету комп’ютерів на всіх консультаційних

заходах, щоб громадяни мали змогу висловити свою позицію, а також де-монстраціях, як користуватися засобами е-залучення;

• веб-посилання на сайти стейкхолдерів та органів влади;• запрошення політиків до активної участі в режимі онлайн [див. Тематичний

блок 3.2];• друковані листівки, що рекламують сайт та запрошують до коментарів;• електронні листівки на зразок „Розкажи другові”;• активні рекламні банери на веб-сайтах, що їх найчастіше відвідує ваша цільова

аудиторія (їх створення і розміщення слід врахувати у бюджеті е-консультацій).Нарешті, серед уроків, отриманих з попередніх звітів і досліджень е-залучен-

ня, є й такий: при розробленні систем важливо заручитися підтримкою стейкхо-лдерів, які представляють наскрізний зріз цільової аудиторії. Е-залучення ради-кально не відрізняється від традиційного залучення громадян, відтак важливоспиратися на найкращий досвід консультацій обох видів та розроблення системдля різноманітної аудиторії.

Тематичний блок 3.2. Нідерланди: пропагуванняеееее-консультацій щодо Національної стратегіїсталого розвитку

Перед Міністерством загальних справ було поставлено завдання сформу-лювати національну стратегію сталого розвитку як доповідь делегації Нідерлан-дів на Світовому саміті з питань сталого розвитку у Йоганнесбурзі (26 серпня —4 вересня 2002 року). Мета: сформувати процес вироблення та ухвалення рі-шень. Громадян запросили взяти участь в обговоренні шляхом викладення сво-їх думок та коментарів через Інтернет. Обговорення було продовжено ще на дватижні, і протягом цього часу декілька провідних політиків зробили заяви щодоважливості заохочення якнайширшої аудиторії до участі в дискусії.

Див.: www.nsdo.nl

44

4. Інформування онлайн

Інформування: односторонній процес, коли влада продукує та надає інфор-мацію громадянам для користування. Це поняття охоплює і „пасивний” доступдо інформації на запит громадян, і „активні” дії влади щодо поширення інформа-ції серед громадян (OECD, 2001, c. 3).

Керівний принцип ОЕСР №5 (OECD, 2001, с. 15) щодо „об’єктивності” перед-бачає:

„Інформація, що надається владою у процесі вироблення та ухваленнярішень, повинна бути об’єктивною, повною і доступною. До всіх громадянмає бути рівне ставлення, коли вони користуються своїм правом на до-ступ до інформації та участь в обговоренні”.

Однією з цілей поширення інформації за допомогою технологій є надання ре-левантної інформації у доступному і зрозумілому для цільової аудиторії форматі,з тим щоб забезпечити більш поінформовану участь та сприйняття політики. Дета-льніше аспекти доступності та зрозумілості розглядаються нижче в цьому розділі.

Як відомо, уряди багатьох країн створюють свої веб-портали, щоб забезпечи-ти громадянам доступ до інформації. Варто також зауважити, що парламентибагатьох країн — членів ОЕСР також пропонують свої веб-сайти для громадян.Ми не торкаємося питання, яким чином урядові та парламентські веб-сайти ма-ють бути пов’язані чи не пов’язані між собою, залишаючи читачам можливістьсамостійно поміркувати над цим.

Як приклад з парламентської практики надання розгорнутої інформації через веб-сайти — веб-сайт шотландського парламенту www.scottish.parliament.uk (за станомна лютий 2002 року). Тут оприлюднюють офіційні звіти про засідання Палати парла-менту до сьомої ранку наступного дня та звіти парламентських комітетів якомогаоперативніше, але не пізніше ніж за три дні після засідання. Більше того, як подаль-ший крок до відкритості тут заздалегідь, по можливості, оприлюднюють порядкиденні засідань комітетів і відповідні документи, які плануються до розгляду. На сайтітакож можна знайти електронні адреси всіх членів парламенту, їхні біографії, поси-лання на персональні веб-сторінки, номери телефонів і факсів та поштові адреси.Електронні адреси секретарів комітетів та їхніх офісів у парламенті також розміщеніна веб-сайті. Веб-служба транслює на сайті в живому ефірі засідання Палати та комі-тетів, щоб організації і окремі громадяни могли слухати і бачити перебіг обговоренняпитань, які становлять для них особливий інтерес. Веб-служба також надає доступ доаудіо- та відеоархіву і відповідних документів засідань комітетів.

Варто також відзначити, що американський проект „Конгрес онлайн” дослі-див, як мають бути організовані різноманітні веб-сайти Капітолійського пагорба,і опублікував результати у лютому 2002 року (див. www.congressonlineproject.org).Тут обговорюють критично важливі аспекти створення і підтримки парламентсь-ких веб-сайтів та пропонують висновки за результатами їх оцінювання.

45

Доступ до інформаціїДоступ до інформаціїДоступ до інформаціїДоступ до інформаціїДоступ до інформації

Доступ до інформації є наріжним каменем, на якому базується залучення гро-мадян, що вимагає і відповідного законодавства, і державних механізмів йоговпровадження. Необхідно поєднати право громадян на доступ до інформації зправом на особисту конфіденційність та потребою зберігати цю конфіденційність,коли розкриття інформації може суперечити суспільним інтересам. У разі якщоці питання належним чином вирішені, розглянемо, як технології можуть поліп-шити доступ до інформації.

У доповіді „Уряд онлайн” щодо електронних консультацій у Польщі (Poland,2001, с. 9) розрізняються терміни „доступ” і „доступність”.• Доступ означає реальну можливість брати участь у консультаціях або отри-

мувати урядову інформацію в електронному вигляді.• Доступність означає легкість, з якою будь-хто може практично скористатися

можливістю надавати консультації з приводу урядової інформації в електро-нному режимі.У доповіді наведено сім характерних ознак, що визначають ступінь доступно-

сті, релевантний для наших цілей, а саме:1. Розпізнаваність джерела та походження: громадськість повинна знати, яка

інформація від якого органу влади є доступною і де вона розміщується.2. Досяжність: інформація має бути розміщена у стандартному цифровому фо-

рматі та бути досяжною через електронні канали чи носії даних.3. Операбельність: громадяни не повинні потонути в обсязі та складності інфо-

рмації, вони мають розібратися в системі, у разі необхідності скориставшисьпошуковими системами, запропонованими владою.

4. Доступність: вартість інформації не повинна становити жодних перешкод, цезумовлюється важливістю інформації для суспільства загалом.

5. Надійність: громадяни повинні бути впевнені, що вони покладаються на пра-вдиву, повну та автентичну інформацію.

6. Ясність: інформація повинна бути якомога зрозумілішою за змістом, контекс-том та формою презентації.

7. Урахування спеціальних потреб: бажано, щоб інформація була також доступноюдля сліпих, людей з проблемами зору та іншими фізичними обмеженнями.Ці характеристики вдало описують доступ до інформації з точки зору форми її

подачі та відповідного розміщення, враховуючи різноманітний характер потенцій-ної аудиторії. Громадяни можуть прагнути доступу до інформації через Інтернет,використовуючи безліч способів і пунктів доступу, наприклад публічні бібліотекита Інтернет-кафе чи кіоски, а також доступ з робочих і домашніх комп’ютерів.

Як зазначалося, громадянам у полегшенні пошуку інформації не завжди до-помагає знання, де розміщена релевантна інформація. Пошукові системи можутьдопомогти, але, як правило, вони дають довгий список, часто нерелевантної ін-формації. Урядові портали певною мірою допомагають вирішити цю проблему.

46

Деякі урядові сайти, наприклад www.ukonline.gov (за станом на лютий 2002 року),розміщують інформацію за життєвими подіями (приміром, вступ до університе-ту, пошук роботи тощо).

Тематичний блок 4.1. Нідерланди: електронна поштаАмстердама

Електронна пошта Амстердама (Amsterdam Mail) — безплатна інформацій-на служба, що дає змогу отримувати електронною поштою останні інформацій-ні повідомлення з муніципальних питань, які вас цікавлять. Це ініціатива Бюропроекту „До прозорого міста” (Op weg naar de Glazen Stad), доступна будь-кому,хто має доступ до Інтернету та електронну пошту. Якщо ви зареєструєтеся наелектронній пошті Амстердама, будете регулярно отримувати електронні повід-омлення з посиланнями на інформацію, опубліковану на муніципальних веб-сайтах. Довідкові матеріали пропонуються з урахуванням вашого особистогодосьє, в якому ви можете вказати питання, що вас цікавлять. Ви можете виби-рати серед величезної кількості питань, використовувати назви вулиць та по-штові індекси. Можна також зазначити, що ви не бажаєте отримувати інформа-цію з певних питань. У будь-який час можливо змінити своє досьє. Електронніповідомлення, які ви отримуєте з електронної пошти Амстердама, ознайомлятьвас з новими питаннями, щодо яких ви можете отримувати інформацію. На від-повідному веб-сайті можна підписатися на електронну пошту Амстердама, змі-нити своє досьє та дістати доступ до архівів цієї інформаційної служби.

Див.: www.amsterdammail.nl

Тематичний блок 4.2. Швеція: Ельвшьо і Норрмальму пошуках інформації

Ельвшьо (Дlvsjц) і Норрмальм (Norrmalm) — два райони Стокгольма, якімають на своїх веб-сайтах дуже розвинуті пошукові інструменти. Громадяни мо-жуть знайти всі офіційні документи, пов’язані з діяльністю районних комітетів.Наприклад, пошук за темою „піклування про літніх людей” приведе вас до всіхофіційних документів, включаючи розслідування, протоколи, порядки денні за-сідань тощо, де ця тема обговорювалася або якимось чином зачіпалася.Є інструмент, за допомогою якого громадяни можуть підписатися на отриман-ня порядків денних та протоколів засідань. Можна також відстежувати долюконкретної пропозиції громадян від моменту її надходження до адміністратив-ного органу до прийняття певного рішення — як державні службовці опрацьо-вують пропозицію, які роблять зауваження, яке рішення ухвалює комітет, і щовідбувається після того, як рішення ухвалено. Це все можливо завдяки застосу-ванню інструмента ІТ-технологій під назвою Insight (Insyn).

Див.: www.alvsjo.stockholm.se

47

Тематичний блок 4.3. Мексика: еееее-уряд дляінформування, консультацій та участі громадян

Один з пріоритетів влади — поставити ІТ-технології у центр державних інно-вацій. Кінцева мета — змінити їх роль з простого інструмента менеджменту напотужну платформу стратегічного планування та управління знаннями. Окрімнадання якісніших послуг та оптимізації системи державних закупівель, е-уряд:

продукує кращу інформацію про владу;створює можливості для залучення громадян та консультацій на постійній

основі;надає громадянам можливість оцінювати якість державних послуг.

Розвиток е-урядування в Мексиці потребує величезних зусиль. Необхідно нетільки розробити системи, а й забезпечити підготовку державних службовців,збільшити кількість пунктів публічного доступу та створити можливості для гро-мадян набути навичок роботи з комп’ютером.

Тематичний блок 4.4. Словаччина: доступдо інформації онлайн

У листопаді 2001 року уряд Словаччини вирішив надати доступ до всієї інфо-рмації та документів, що їх розробляє, планує розробляти і ухвалює уряд, длявсіх громадян Словаччини, а також для третього сектору — НУО на офіційномуурядовому веб-сайті. Це означає, що кожний громадянин і представник неурядо-вого сектору може бути поінформованим, а отже, вдаватися до дій, для того щобз його думками рахувалися під час підготовки документів, що сприятиме розбу-дові демократичної держави і забезпеченню верховенства права та повної прозо-рості. Ця система повністю впроваджена і функціонує, що дає можливість кож-ному громадянину мати доступ до всіх документів, які виносяться на порядокденний уряду Словаччини та стосовно законодавчих ініціатив.

Зрозумілість інформаціїЗрозумілість інформаціїЗрозумілість інформаціїЗрозумілість інформаціїЗрозумілість інформації

Зважаючи на очікуване розмаїття користувачів, слід поставити собі за ціль готу-вати чітко зрозумілі прості тексти, за можливості уникаючи професійного сленгу таюридичних термінів. Більше того, у деяких країнах — членах ОЕСР відповідно дозаконодавчих вимог уряди мають публікувати інформацію всіма офіційними мова-ми. Навіть за відсутності таких законодавчих вимог багато урядів надають інформа-цію мовами основних етнічних меншин. Як технології можуть допомогти в цьому?

Підтримку таким зусиллям можна одержати, звернувшись до результатів до-слідження щодо Переробки інформації на просту зрозумілу мову (Natural LanguageProcessing – NLP). Робота в напрямі забезпечення багатомовного доступу та філь-

48

трування стилів, що її можна розцінити як мовно-орієнтовані науково-дослідні роз-робки, почала вирішувати проблеми зрозумілості. Такі інструменти, як NLP можнавикористовувати для перевірки стилю документів відповідно до стандартів вимі-рювання читабельності та виділення важливих і складних виразів. Ми розглядаємодва види підтримки: підтримка для фільтрування стилю та підтримка для мовногоперекладу. Приклад застосування технології NLP у державному управлінні можназнайти в проекті Eden, який описано в Додатку 2 до цієї доповіді.

СтильСтильСтильСтильСтиль

Фільтрування стилю документа виявляє „дивні” слова та вирази. Щоб їх про-фільтрувати, треба зв’язати юридичні й технічні вирази з онлайновим допоміж-ним меню або глосарієм. У такий спосіб користувач може орієнтуватися в інфор-мації та вирішувати, пояснення яких слів йому потрібно. Ранні експерименти вцій сфері походили з прикладних досліджень психолінгвістики. У даному разі мизосереджуємося на питаннях читабельності та зрозумілості. Ґрунтовний оглядтаких досліджень можна знайти у Ленера (Lehner, 1993). Для перевірки стилюписьмового тексту розроблено багато способів, які фільтрують документи з ме-тою виявлення певних математичних характеристик тексту. Ці способи загаломназивають формулами читабельності або зрозумілості. Незважаючи на те, щотакий спосіб обробки тексту не гарантує, з теоретичної точки зору, надійногооцінювання тексту, формули читабельності успішно застосовують у деяких сфе-рах, для того щоб забезпечити зрозумілість і легкість читання офіційної інфор-мації. Сучасні дослідження в цій галузі називають це контрольованим писанням.Такі способи застосовують, приміром, щодо технічної та юридичної документа-ції, тобто в тих сферах, де дуже важливо забезпечити зрозумілість змісту доку-мента для широкого загалу. У багатьох випадках способи оцінювання читабель-ності асоціюються із статичними ресурсами, такими як посібники чи глосарії, щоїх автори можуть використовувати як альтернативні інструменти.

Багатомовний перекладБагатомовний перекладБагатомовний перекладБагатомовний перекладБагатомовний переклад

Багатомовний переклад є важливим, коли інформація має бути поширена тапрочитана всіма громадянами держави, де є більш як одна офіційна мова, або деіснують різні етнічні групи. Проте автоматичний переклад визнаний складноюсферою для дослідження. UNL (див. www.vai.dia.fi.upm.es/ing/projects/unl/index.htm, за станом на лютий 2002 року) є важливим діючим проектом у ційсфері. На власному веб-сайті проект описано таким чином:

„UNL (Universal Networking Language – універсальна мережна мова) є мо-вним проектом, що завдяки програмному забезпеченню „конвертації”і „деконвертації” дає змогу спілкуватися людям, які розмовляють різнимимовами. Він буде розміщений як плагін в Інтернеті на популярних браузе-

49

рах Всесвітньої мережі та буде сумісним із стандартними мережними сер-верами. Технологія поширюватиметься серед країн — членів ОрганізаціїОб’єднаних Націй. Кожна людина, яка має доступ до Інтернету, матимеможливість „конвертувати” текст будь-якою мовою країни — члена ООНу мову UNL. Так само просто будь-який текст UNL може бути „деконверто-ваний” з UNL у рідні мови”.

Популярними прикладами систем перекладу є такі типово прості „помічники”,як онлайнові тезауруси та словники. Вони, як правило, є відносно простими систе-мами і через те їм важко впоратися з неоднозначними або складними термінами.

Загальна мета — підкріплена вона новими ІКТ чи просто є результатом рете-льного планування — забезпечити, щоб громадяни мали доступ до релевантної,повної, вчасної та зрозумілої інформації, на основі якої вони можуть формулю-вати свої власні думки та пропозиції щодо політики.

5. ЕЕЕЕЕ-консультації

Консультації: двосторонній процес, коли громадяни, висловлюючи свою точ-ку зору, надають зворотний зв’язок владі. Він базується на попередньому визна-ченні владою питання, стосовно якого збираються думки громадян, і потребуєнадання відповідної інформації. Влада визначає питання для консультацій, фор-мулює запитання та керує процесом, а громадян запрошують висловлювати своюточку зору і думки із запропонованих питань (OECD, 2001, с. 23).

ІКТ можуть допомогти виробникам політики дійти безпосередньо до корис-тувачів послуг і тих, на кого спрямована політика, щоб отримати їхні коментарі.Позаяк влада завжди повинна ретельно зважувати різні види наявних фактичнихданих стосовно імовірного успіху свого проекту державної політики, це є потен-ційно важливим доповненням до діапазону доступних даних. Якщо консультації єлише формою інформування влади, і влада залишає за собою право ухвалюватиостаточні рішення, можна наполягати на тому, щоб громадяни мали змогу біль-ше впливати на зміст політики через консультації на ранніх етапах процесу виро-блення політики, а не на пізніших. Можна також стверджувати, що консультаціїна етапі розроблення проекту документа щодо політики вимагають від громадяннаявності комунікативних навичок інтерпретувати типову юридичну терміноло-гію документа перед тим, як давати відповідні коментарі. Якщо громадяни отри-мують можливість надати свої коментарі перед цим етапом вироблення політи-ки, вони мають бути добре поінформовані з обговорюваних питань, але цю інфо-рмацію все одно слід зробити читабельною і зрозумілою. Цього можна досягти,використовуючи технології, розглянуті в попередньому розділі.

Ці аспекти висвітлюються Розеном (Rosen, 2001) в огляді застосуванняе-демократії шведськими органами місцевої влади. Він зазначає, що консультаціїзазвичай проводяться на етапі формулювання політики (Rosen, 2001, с. 6), коли:

50

„незрозуміло, яким може бути остаточне рішення, а це, у свою чергу, озна-чає, що консультації можуть бути потрібні і на пізніших етапах, коли почи-нає формуватися це остаточне рішення”.

Такий висновок підкреслює необхідність проведення консультацій на декіль-кох етапах процесу вироблення політики. З іншого боку, у посібнику з е-консуль-тацій уряду Нідерландів (Міністерство внутрішніх справ та взаємодіїз громадськістю Королівства Нідерланди, 1998, с. 13) стверджується, що консу-льтації потрібні на ранніх, радше ніж на пізніх етапах, виходячи з того, що е-консультації:

„матимуть сенс лише тоді, коли процес вироблення рішень з певного пи-тання перебуває на ранній стадії, тобто коли предмет ще є відкритим дляобговорення”.

Необхідні інструментиНеобхідні інструментиНеобхідні інструментиНеобхідні інструментиНеобхідні інструменти

Як використовувати запитання, що ставлять найчастішеЯк використовувати запитання, що ставлять найчастішеЯк використовувати запитання, що ставлять найчастішеЯк використовувати запитання, що ставлять найчастішеЯк використовувати запитання, що ставлять найчастіше(FAQs)?(FAQs)?(FAQs)?(FAQs)?(FAQs)?

Доповідь ОЕСР „Громадяни як партнери” (2001) поділяє зворотний зв’язоквід громадян на невимушений (unsolicited) і затребуваний (solicited). Стосовноневимушеного зворотного зв’язку в доповіді (OECD, 2001, p. 47) зазначається:

„Офіси органів державної влади всіх рівнів отримують постійний потік зво-ротного зв’язку від громадян, завдяки якому, якщо запровадити його си-стематичне оцінювання, можна зібрати багатий урожай цінної інформаціїщодо впровадження політики та надання послуг”.

Один з варіантів реагування на реакції громадян і відстеження такого зворот-ного зв’язку – розділ „Запитання, що ставлять найчастіше (FAQ)” на урядовомувеб-сайті. Цей розділ не просто наводить перелік таких запитань, а й є джереломінформації з конкретних тем на веб-сайті. Однак підтримання такої рубрики ви-магає зусиль (див., приміром, „Faq-O-Matic” User Guide http://faqomatic.sourceforge.net/fom-serve/cache/2.html, за станом на лютий 2002 року). Електро-нний менеджер розділу FAQ може допомогти владі ефективніше задовольнятипотреби громадян та, водночас, відслідковувати питання, якими вони цікавлять-ся. Є деякі комерційні FAQ-системи, наприклад FAQ-Manager (CGI World by I2Services Inc.: www.cgi-world.com), та відкрите для користування програмне за-безпечення „FAQ-O-Matic”. Ця система автоматизує процес підтримки розділу FAQ.Вона дає можливість відвідувачам рубрики FAQ брати участь в її регулярномуоновленні. Дослідницький проект Eden, описаний у Додатку 2, розробляє лінгві-стичний інструмент, який дозволить здійснювати автоматичну і керовану підго-товку списку FAQ на основі запитань та відповідей, а також підсумкового спискувисловлених думок. Такі списки будуть вбудовані в „місцеву базу управління знан-нями”.

51

Проект „Конгрес онлайн” у Сполучених Штатах також розглядає, яким чиномКонгрес має розбиратися з е-повідомленнями. На веб-сайті проекту зазначено:

„Досі замість того, щоб зміцнювати демократію, як багато хто сподівався,електронна пошта підвищила напруженість і невдоволення в Конгресі. Нащастя, ця проблема надається до розв’язання, але вимагає від Конгресуприділити їй більше уваги та скоригувати публічні очікування і практикуобміну електронними повідомленнями”.

У звіті, опублікованому командою проекту в серпні 2002 року, описується, якКонгрес переглядає веб-базовані форми з метою вдосконалення обробки елект-ронних повідомлень, які він щодня отримує.

Онлайнові дискусійні форумиОнлайнові дискусійні форумиОнлайнові дискусійні форумиОнлайнові дискусійні форумиОнлайнові дискусійні форуми

Що стосується затребуваного зворотного зв’язку, то в доповіді ОЕСР „Громадя-ни як партнери” (OECD, 2001) розрізняються поняття „зворотний зв”язок” та „кон-сультації” і зазначається, що консультації потребують значно більшої взаємодії таобговорення. Зворотний зв’язок можна отримати онлайн шляхом електронних опи-тувань громадської думки, а також через Інтернет і текстові SMS-повідомлення.Натомість консультації проводяться через онлайнові дискусійні форуми.

Взагалі, е-консультації через дискусійні форуми набувають однієї з двох форм,які відповідають різним етапам вироблення політики – тим, що зосереджуютьсяна проблемах політики на ранніх етапах, або тим, що фокусуються навколо про-ектів політики чи законопроектів на пізнішому етапі:• Базовані на проблемі форуми (Issue-based fora), тобто організовані навколо

проблеми політики, сформульованої виробниками політики, зацікавленимигрупами або експертами і представленої як заголовок однієї чи більше диску-сійних тем. Відповіді збирають з метою вивірити погляд на проблему або зі-брати ідеї. Тут також можуть бути представлені актуальні документи, поси-лання на пов’язані з темою веб-сайти та інша фонова інформація.

• Базовані на політиці форуми (Policy-based fora), тобто організовані навколотем/питань, напряму пов’язаних з проектом політики, яка має на меті їх вирі-шити, а дискусійні теми націлені на збирання відгуків від тих, кого ці питаннястосуються. Учасників можуть заохочувати подавати альтернативні ідеї та про-позиції, але заданий формат передбачає, що збираються думки щодо того, чипогоджуються учасники із запропонованим, і чому.

Як розробляти веб-сайти для е-консультацій?Як розробляти веб-сайти для е-консультацій?Як розробляти веб-сайти для е-консультацій?Як розробляти веб-сайти для е-консультацій?Як розробляти веб-сайти для е-консультацій?

Один із способів інтегрувати інструменти з релевантною інформацією щодотеми політки з іншими новинами та інформацією — створити е-консультаційнийвеб-сайт (для прикладу див.: www.e-consultant.org.uk, за станом на лютий2002 року). Є безліч можливих компонентів, які можна вдало застосувати нае-консультаційному веб-сайті. Які саме з них вибрати, залежить від низки факто-рів, зокрема цілей, типу е-консультацій та цільової аудиторії.

52

Тематичний блок 5.1. Німеччина: консультації щодоЗакону про свободу інформації

Федеральне міністерство внутрішніх справ заснувало онлайновий дискусій-ний форум стосовно прийняття Закону про свободу інформації. Проект законузробили доступним для публічного обговорення на ранньому етапі. Таким чином,думки та зауваження громадян могли бути інтегровані безпосередньо в законо-творчий процес. Електронні дискусії мали на меті забезпечити отримання комен-тарів громадян на етапі опитування громадської думки та формування політики.Громадяни і зацікавлені групи справді мали можливість протягом тривалого часубрати участь у процесі формування політики, але можливість координувати їхніпропозиції була обмеженою. Нові технології, окрім того, що допомагають спілку-ванню громадян з владою, закладають можливості для тих, хто бере участьв онлайнових консультаціях, обговорити проблемні питання між собою. Пропо-зиція надавати коментарі позитивно сприйнята громадськістю, надійшло багатоякісних зауважень, врахованих під час доопрацювання законопроекту.

Див.: www.bmi.bund.de/top/dokumente/Artikel/ix_44441.htm

Шаблон розробки веб-сайтів для онлайновихШаблон розробки веб-сайтів для онлайновихШаблон розробки веб-сайтів для онлайновихШаблон розробки веб-сайтів для онлайновихШаблон розробки веб-сайтів для онлайновихконсультаційконсультаційконсультаційконсультаційконсультацій

Загальний огляд: вітальна сторінка, де зазначається мета, цільова аудиторія,графік консультацій, хто проводить консультації і навіщо. Вона має містити чіткосформульовані умови користування веб-сайтом (наприклад, застереження щодотого, що коментарі з образливими висловами будуть вилучені). У цілому загаль-ний огляд має дотримуватися настанов щодо найкращих практик оффлайновихконсультацій, про які згадується в цій доповіді.

Фонова інформація: у цій рубриці громадяни мають бути поінформовані пропитання, що виноситься для консультацій. Тут можуть бути представлені розгор-нуті сторінки щодо предмета консультацій або посилання на інші електронні дже-рела для отримання детальнішої інформації. Доступність і зрозумілість такої ін-формації надзвичайно важлива, як зазначалося в попередньому розділі.

Інструмент / метод проведення консультацій: конкретний інструмент / метод,що залежно від типу консультацій застосовуватиметься для збирання коментарівгромадян. Можуть підійти і вищенаведені приклади, як онлайнові дослідження,опитування громадської думки, дискусійні форуми.

Інші способи: описуються деталі електронних та інших неелектронних консу-льтаційних заходів, пов’язаних з предметом обговорення, зазначається рівенькоординації та інтеграції оффлайнових і онлайнових консультацій.

Зворотний зв’язок: простір для розміщення організаторами результатіві наслідків консультацій після того, як консультації завершено і коментарі грома-дян проаналізовано.

53

Перегляд: онлайновий опитувальник для заповнення користувачами з метоюподальшого вдосконалення консультацій.

Спонсори: тут можна розмістити список тих, хто долучився до організації кон-сультацій, з урахуванням національного законодавства щодо захисту даних.

Логін/логофф: місце для реєстрації, якщо це потрібно.Розкажи другові: рубрика, яка дає можливість пропагувати онлайнові консу-

льтації в електронному режимі, користувачі можуть автоматично пересилати по-відомлення тим, хто, на їхню думку, зацікавлений взяти участь у консультаціях.

Все вищевикладене є певним шаблоном, який може прислужитися для ство-рення е-консультаційних веб-сторінок. Вибраний метод консультацій може бутивизнаний прийнятним або можна використати кілька консультаційних методів.Хоч який метод консультацій вибрано, більшість фахівців сходяться на тому, щонеобхідно заохочувати і підтримувати поінформовану участь громадян. Для дис-кусійних форумів Повазек (Powazek, 2001, с. 53) пропонує не застосовувати кно-пку „надіслати”, з тим щоб стримати потік „моментальних” відповідей, зазначаю-чи, що „чим більше натискань це потребує, тим кращі за змістом будуть повідом-лення”.

Як і у випадку з орієнтованими на громадян рубриками, керування процесоме-консультацій може бути полегшено за допомогою додаткових, захищених па-ролями, адміністративних служб. Вони можуть мати такі функції:• переглядати та відстежувати коментарі, що надійшли за останні 24 години;• видаляти коментарі, в яких порушені „умови використання” веб-сайту;• переглядати коментарі, які найбільше читають;• переглядати коментарі, отримані зі спеціальних поштових індексів;• переглядати повідомлення, що містять заповнені користувачами опитуваль-

ники щодо оцінювання.Знову-таки, це лише приклад можливих адміністративних засобів, які необ-

хідно і можна включити в систему е-консультацій. Завдяки відповідним „адмініс-тративним” функціям виробники політики мають можливість читати коментаріта відносно легко робити висновки про прогрес процесу е-консультацій від само-го його початку.

Технології підтримки онлайнового обговоренняТехнології підтримки онлайнового обговоренняТехнології підтримки онлайнового обговоренняТехнології підтримки онлайнового обговоренняТехнології підтримки онлайнового обговорення

У 1970-х роках Хорст Ріттель назвав проблеми, що характеризуються неви-значеністю і складністю, „злісними” проблемами. Проблеми такого типу потре-бують широкого обговорення, а консенсус може бути досягнуто через представ-лення під час дискусії альтернативних варіантів шляхів їх розв’язання та конкуру-ючих інтересів. Процес вироблення політики є вдалим прикладом „злісної” про-блеми, що має такі типові характеристики:• його непросто визначити таким чином, щоб усі стейкхолдери погодилися, що

саме пропонована проблема потребує розв’язання;

54

• у ньому немає чітких правил щодо завершення, є лише часові обмеження дляконсультацій, що означає кінець періоду обговорення варіантів розв’язку про-блеми;

• немає чітко визначеного правильного чи хибного підходу, натомість — кращічи гірші варіанти розв’язку;

• важко запропонувати об’єктивне вимірювання успіху;• вироблення політики є ітеративним процесом;• треба відшукати варіанти розв’язку та/або альтернативи політики;• незважаючи на те, що альтернативи політики можуть бути подібними, кожен

з них є унікальним;• для визначення проблеми як питання для обговорення необхідний певний рі-

вень деталізації;• завжди є значний моральний і політичний тиск стосовно можливої невдачі.

Для підтримки розв’язання таких типів проблем Ріттель розробив схему тек-стової і графічної репрезентації для візуалізації пропонованих аргументів IBIS(Issue-Based Information Systems — Базовані на проблемі інформаційні систе-ми). Спочатку це було гіпертекстове середовище для структурованого обгово-рення питань проектування.

Пізніші розробки 1970-х років, Спільна робота за комп’ютерної підтримки(Computer Supported Collaborative Work — CSCW) та Спільне вироблення аргуме-нтації за комп’ютерної підтримки (Computer Supported Collaborative Argumentation— CSCA), — два основних джерела досліджень і підтримки для е-консультацій.Нижче наводимо приклади двох проектів, щоб дати уявлення про характер і об-сяг досліджень у цій сфері та їх релевантність для е-консультацій.

Системи керування онлайновим обговореннямСистеми керування онлайновим обговореннямСистеми керування онлайновим обговореннямСистеми керування онлайновим обговореннямСистеми керування онлайновим обговоренням

Система ZENO розроблена на основі напрацювань CSCA. Це посередницька си-стема, що є дискусійним форумом із спеціальною підтримкою для організації об-говорень, процесу обговорення, дискутування та узгодження практично важливихпитань. ZENO надає особливу підтримку тим, хто керує проведенням таких диску-сій. Сервер ZENO є прикладним інструментом платформи Java у захищеному сере-довищі Світової веб-мережі, який створює можливість і сприяє проведенню керо-ваних дискусійних форумів з будь-яких проблем. Дискусійні форуми за підтримкиZENO інтегровані в комп’ютерний робочий простір для взаємного обміну службо-вими документами (див.: http://zeno.fhg.de, за станом на січень 2003 року).

Підтримка оффлайнового обговоренняПідтримка оффлайнового обговоренняПідтримка оффлайнового обговоренняПідтримка оффлайнового обговоренняПідтримка оффлайнового обговорення

Другий проект — базований на системі IBIS компендіум для підтримки про-ведення зустрічей віч-на-віч. Він сприяє організації ґрунтовних дискусій, допома-гає виявити прогалини та намітити дії для подальшого вирішення питань, а також

55

фіксує записи результатів зустрічі, з тим щоб на їх базі можна було побудуватинаступну зустріч. Компендіум базується на концепції, що взаємодія між учасни-ками є найкращим підходом до розв’язання проблеми (див. Conklin, 2001). Оф-флайнові консультаційні зустрічі також можуть бути підтримані такими інструме-нтами, як компендіум.

Як створити мапу онлайнового обговорення?Як створити мапу онлайнового обговорення?Як створити мапу онлайнового обговорення?Як створити мапу онлайнового обговорення?Як створити мапу онлайнового обговорення?

Роботу Соціально-комп’ютерної групи (Social Computing Group) Медіа-лабо-раторії MIT (MIT Media Lab) зосереджено на тому, як зробити змістовними танаочними онлайнові обговорення. Один з результатів дослідження – Мапа обго-ворення (Conversation Map), що фактично є браузером новинної групи, розроб-леним для того, щоб учасникам було легше розуміти та реагувати на такі непро-сті інструменти обговорення, як великі списки електронної розсилки або жвавовикористовувані новинні групи. Система аналізує зміст і взаємозв’язок між по-відомленнями, а потім використовує результати аналізу для створення графічно-го інтерфейсу. Графічний інтерфейс допомагає учаснику побачити соціальні тасемантичні взаємозв’язки, що виникають у процесі обговорення. Мапа обгово-рення обраховує і потім представляє у графічному вигляді, хто з ким „говорить”,про що вони „говорять”, що є центральним темами та можливими метафорамиобговорення (Sack, 2000).

Тематичний блок 5.2. Італія: муніципалітет Болоньїта проект ДЕМОС

Муніципалітет Болоньї є членом проекту ДЕМОС (Системи онлайнової медіа-ції Делфі — Delphi Mediation Online System), європейського науково-дослідниць-кого проекту, спрямованого на поширення та просування е-демократії, який ад-мініструє Європейський консорціум восьми партнерів, два з яких є італійськими(Municipality of Bologna та Nexus-IBA, ONLUS of Milan). Проект спрямований нарозроблення нових підходів, які дадуть змогу громадам брати участь у процесіприйняття рішень з питань державного управління. Проект спрямований на роз-виток онлайнових консультацій на кожному етапі процесу вироблення політикичерез керовані дискусійні форуми. Ідея полягає в тому, що недостатньо простонадати простір для дискусій з різних питань, бо користувач неодмінно потоне увеличезному морі різноманітних тем і коментарів. Натомість корисніше створитиі розвинути модель „структурованої онлайнової спільноти” під егідою одного абодвох модераторів із залученням експертів. Таким чином, ДЕМОС може сприятизалученню великої кількості громадян до обговорення політичних чи адміністра-тивних тем на європейському, національному і місцевому рівні.

На даний час тестуються два прототипи. Перший, про дорожній рух у Боло-ньї, є одним із ситуативних прикладів, наведених у розділі 13 цієї доповіді.

Див.: www.comune.bologna.it

56

Обмеження щодо онлайнових консультаційОбмеження щодо онлайнових консультаційОбмеження щодо онлайнових консультаційОбмеження щодо онлайнових консультаційОбмеження щодо онлайнових консультацій

Запитання, що виникає з приводу будь-якої ініціативи е-залучення: наскількирепрезентативними є результати онлайнового діалогу? Головним застереженнямщодо е-залучення є те, що буде залучено недостатнє число громадян, а техноло-гії дають владі можливість суб’єктивного вибору коментарів. Є ризик, що активнігрупи меншин досягають впливу, який виходить далеко за межі їх чисельності.Коулман і Готце (Coleman and Gшtze, 2001, с. 15) стверджують, що якщо ключовезавдання онлайнового залучення — інформувати обраних представників влади,тоді при відборі учасників слід перейматися не репрезентативністю, а залучен-ням людей з якомога ширшим діапазоном досвіду.

Менше з тим, незважаючи на поточне використання ІКТ, особливо Інтернету,будь-яку ініціативу е-залучення у країнах — членах ОЕСР слід розглядати простояк один із способів залучення громадян. Це означає, що необхідно забезпечуватимножинні канали (multiple channels) для отримання коментарів громадяні аналізувати всі електронні та оффлайнові відгуки.

6. ЕЕЕЕЕ-участь

Активна участь — відносини, базовані на партнерстві з владою, коли грома-дяни активно задіяні у процесі вироблення політики та її змісту. Визнається рів-ноправна роль громадян у визначенні порядку денного, пропонуванні альтерна-тив політики та формуванні діалогу щодо політики, незважаючи на те, що оста-точне рішення чи формулювання політики залишається прерогативою влади(OECD, 2001, с. 23).

Даючи змогу громадянам тільки вибирати між пропонованими варіантамиабо давати коментарі до фіксованого „меню” варіантів, влада втрачає можли-вість отримати максимальну віддачу від громадян, а громадяни — висловитите, що вони справді думають. Склоув (Sclove, 1995, с. 39) доходить такого ви-сновку:

„Процеси вироблення та ухвалення рішень є демократично неадекватни-ми, навіть „фальшивими”, якщо не поєднані з відносно рівними і широки-ми можливостями громадян, громад та груп населення допомагати у фо-рмуванні порядку денного державної політики”.

У доповіді ОЕСР „Громадяни як партнери” (OECD, 2001) відзначається, щочимало країн почали звертати увагу на питання активної участі громадян, алеприкладів ефективної практики у цій сфері є обмаль. Отже, незважаючи на те,що акцент у доповіді поставлено на залученні громадян з боку органів владинаціонального рівня, видається за доцільне навести дуже позитивний приклад,як шотландський парламент у Великобританії вирішує питання е-участі черезе-звернення.

57

Е-зверненняЕ-зверненняЕ-зверненняЕ-зверненняЕ-звернення

У багатьох країнах світу громадяни тривалий час використовували звернен-ня, щоб донести до влади свої думки з питань, що їх турбують. Простими слова-ми, звернення — це офіційне прохання до вищої інстанції, наприклад парламен-ту чи іншого органу влади, підписане одним чи кількома громадянами. Форматзвернень та спосіб, у який звернення громадян подаються і, відповідно, розгля-даються парламентами, дуже різноманітні (OECD, 2001, с. 19). Мало країн засто-совують технології, що створюють можливості подання електронних звернень,як це робить шотландський парламент.

Одним з основних документів, що регламентує діяльність нового шотландсь-кого парламенту, розроблений Консультативною керівною групою (The ScottishOffice, 1998). У ньому зазначено, що шотландський парламент має заохочуватизастосування всіх форм інформаційних і комунікаційних технологій„в інноваційний та доцільний спосіб” для підтримки таких керівних принципів,вироблених групою, як відкритість, доступність і участь громадян.

З питання звернень громадян Консультативна керівна група зауважила:„Важливо дати можливість групам населення і окремим громадянамвпливати на визначення порядку денного роботи парламенту. Ми ви-вчили декілька моделей, що застосовуються іншими парламентами длязаохочення громадян стосовно подання звернень, і дійшли висновку,що найкращими серед них є ті, що мають чіткі та прості правила щодоформи і змісту, а також чітко визначають, як ці звернення будуть опра-цьовані”.

Для того щоб досягти поставлених завдань, шотландський парламент ство-рив Комітет з питань звернень громадян (Public Petitions Committee — PPC)для активного пропагування звернень як способу, за допомогою якого громад-ськість може ефективно порушувати перед парламентом питання, що турбу-ють людей. Сфера діяльності PPC — розглядати і доповідати, чи є громадськізвернення прийнятними, та які дії мають бути вжиті з приводу кожного з них.Немає обмежень щодо того, хто подає звернення. Звернення, подане окремимгромадянином, розглядається так само, як і подане великою групою з числен-ними підписами. PPC розглядає вагомість порушених у кожному зверненні пи-тань і приймає рішення щодо дій, яких слід вжити у кожному випадку. Це можебути направлення запиту до іншого комітету парламенту (до предмета віданняякого належить те чи інше питання), проведення подальшого аналізу поруше-них питань, направлення запиту чи пропозицій до органів виконавчої влади (на-ділених урядовими функціями), місцевих органів влади та інших державнихструктур Шотландії.

Система електронних звернень, що її використовують громадяни для подан-ня своїх звернень до шотландського парламенту, називається e-petitioner (див.www.e-petitioner.org.uk, за станом на лютий 2002 року). Детальний опис системи

58

опубліковано (див. Macintosh, Malina and Farrell, 2002), отже, пояснимо лише їїосновні характеристики, що створюють умови „участі”. Цей інструмент розроб-лено для того, щоб дати можливість:• переглянути текст звернення в режимі онлайн;• прочитати додаткову інформацію щодо питання звернення в режимі онлайн;• для тих, хто вирішить підтримати звернення, — додати своє ім’я та адресу до

звернення онлайн;• усім громадянам — приєднатися до інтегрованого онлайнового дискусійного

форуму та додати свої коментарі за чи проти кожного е-звернення.Детальні рекомендації, вироблені Комітетом з питань звернень громадян сто-

совно процедури подання звернень до шотландського парламенту, допомагаютьгромадянам складати відповідні е-звернення. Розроблені необхідні процедурименеджменту, щоб інкорпорувати подання е-звернень у нормальний робочий ритмРPC. Кожне е-звернення супроводжується стислою анотацією, яка містить текстзвернення, список імен та адрес тих, хто його підтримує. Надається аналіз гео-графічного поширення підтримки звернення, щоб депутати шотландського пар-ламенту могли побачити, яка кількість виборчих округів підтримує це звернення,а також підсумок дискусійного форуму, що висвітлює основні аргументи за і протизвернення.

Врешті решт, РPC забезпечує, щоб усі громадяни, які подали звернення, булипоінформовані про перебіг їх розгляду парламентом на кожному етапі. Діяль-ність комітету зумовила низку позитивних результатів — від розв’язання місце-вих проблем до внесення змін до законодавчих актів, — що підтверджують діє-вість активної участі громадян.

Онлайнові референдумиОнлайнові референдумиОнлайнові референдумиОнлайнові референдумиОнлайнові референдуми

Референдуми, ініційовані громадянами, є усталеним способом винесенняпитань на порядок денний політики та впливу на зміст політики у деяких країнах— членах ОЕСР. Розвиток онлайнових референдумів є природним продовжен-ням таких ініціатив. Залежно від національного законодавства це може вимагатитаких рівнів захисту і перевірки автентичності участі громадян, як і для юридичнозобов’язуючого е-голосування. Кілька технологій голосування є потенційно за-стосовними, наприклад, через SMS-повідомлення, інтерактивне цифрове теле-бачення, голосування в електронних кіосках і дистанційне голосування. Втім, прирозробленні системи слід враховувати доцільність і необхідність розробленняінтерфейсу для користувачів різного ступеня складності.

Е-звернення та е-референдуми — тільки два приклади потенційних механіз-мів е-участі. Участь і вплив на розроблення державної політики може також здій-снюватися шляхом аналізу електронних повідомлень, переліку запитань, що ста-влять найчастіше, чатів (див. тематичний блок 6.1), дискусійних форумів та он-лайнових „годин відвідування” для обраних представників влади. Розвиток „он-лайнових спільнот” за інтересами, де обговорюються конкретні проблеми полі-

59

тики і формулюються альтеративні пропозиції, є також перспективними прикла-дами активної участі в режимі онлайн.

Тематичний блок 6.1. Шіста: eeeee-участь через чати

Шіста (Kista), район міста Стокгольм, відкрив свій „Шіста-портал” (KistaPortal) у січні 1997 року. Протоколи рішень районної ради публікуються на веб-сайті, починаючи з 1998 року, а інтерактивні рубрики, такі як дискусійні фору-ми, чати та „запитання місяця”, започатковані з квітня 2000 року. „Шіста-пор-тал” унікальний тим, що має близько 6000 відвідувачів на місяць. Тут передба-чено спеціальне місце для е-залучення, де можна обговорювати різні теми. Ва-жливо, що портал розроблений таким чином, щоб і місцеві державні службовці,і політики могли відповідати на запитання впродовж свого робочого дня. Полі-тики доступні щотижня на чаті в реальному часі протягом певних годин, що єдоповненням до „Куточка політиків” – відкритих дискусій політиків та громадяну районній ратуші (Borough Hall). Ще одна цікава деталь: на думку команди, якастворює відділ е-демократії, можливості участі мають бути відкриті не тількидля мешканців Шісти, а й для тих, хто працює і вчиться в цьому районі, оскількивони також є частиною його життя, а отже — повинні мати змогу брати участьі в дискусійних форумах, і в опитуваннях громадської думки.

Див.: www.kista.stockholm.se

60

B. ТРУДНОЩІ ТА ВИКЛИКИ

7. Цифровий розрив

Відповідно до керівного принципу ОЕСР №5 щодо „об’єктивності” (OECD, 2001, с. 15):„Інформація, яку уряд надає у процесі вироблення політики, має бути об’-єктивною, повною та доступною. Всі громадяни мають бути однаковоюмірою забезпечені можливостями реалізації своїх прав на доступ до інфо-рмації та участі у процесі”.

Історія свідчить про крихку природу демократії і про те, як легко її витіснити.Застосовуючи ІКТ до демократичного процесу, необхідно піклуватися про те, щобне зробити демократію ще більш вразливою ідеєю, адже цифровий розрив і йогонаслідки для політичної рівності – потенційно небезпечні для демократії. Протя-гом декількох років головною турботою багатьох країн ОЕСР були наслідки нері-вного доступу, брак належної інфраструктури та низький рівень запровадженнятехнологій. Так виник цифровий розрив, що позбавив багатьох, зокрема у вжесоціально знедолених групах, очікуваних переваг інформаційного суспільства.

Згідно з нещодавнім звітом ОЕСР:„У країнах ОЕСР дедалі більше звертають увагу на явище, що дістало

назву „цифровий розрив”. Цей термін стосується нерівності у доступі доінформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ). Ставки високі, аджеІКТ вже зараз є невід’ємною частиною соціальної структури, крім того,вони є каталізатором появи „нових економік”. Таке виключення загрожуєІТ „незаможним” (have-nots) – чи то окремим громадянам, чи групам, чинавіть цілим країнам.

…Факти свідчать, що ІКТ можуть стати радше розв’язанням проблеминерівності, аніж її причиною – пропонуючи цифрове розмаїття та можли-вості, радше ніж цифровий розрив” (OECD, 2000b).

Цифровий розрив стосується окремих осіб, громад, людей зайнятих і безро-бітних. Донедавна його розуміли як різницю між тими, хто мав доступ до ІКТ, ітими, хто його не мав. Але таке просте визначення нерівності на основі доступуміж ІКТ-„заможними” і „незаможними” викликало критику, зокрема з боку Віль-гельма (2000). Він спростовує твердження про те, що найнижчі прошарки інфор-маційного суспільства можна класифікувати на основі рівня доступу до інфор-мації. Він палко сперечається з попередніми визначеннями, що їх дали, напри-клад, Рааб (1996) та Сівілль (1995), і стверджує, що цим визначенням бракуєширшого погляду на поведінку людини, яка шукає інформації, використання ме-діамоделей та контекстів культури і навколишнього середовища.

Здійснене на замовлення місцевої влади Великого Лондона дослідження (Foleyet al., 2002) окреслює стратегію підходу до питання цифрового розриву в Лондо-ні. У доповіді за результатами дослідження зазначено, що цифровий розрив не єрезультатом винятково соціально-економічних факторів. Попри те, що перешко-

61

дою для сприйняття і використання ІКТ є низький рівень доходів і освіти, низько-кваліфікована праця, безробіття та брак навичок користування сучасними техно-логіями, окремий наголос у дослідженні зроблено на вплив особистісних факто-рів – низького рівня обізнаності, інтересу, розуміння та сприйняття ІКТ. У допові-ді йдеться також про те, що донедавна більшість досліджень зосереджувалисяна соціально-економічних чинниках, тим часом як особистісні ігнорувалися. До-повідь містить розгорнуту бібліографію з питань цифрового розриву.

Оптимісти і песимістиОптимісти і песимістиОптимісти і песимістиОптимісти і песимістиОптимісти і песимісти

Норріс (Norris, 2001) та інші наводять два погляди на проблему: песимістів,які побоюються збільшення існуючих нерівностей, та оптимістів, які дотриму-ються думки, що у нових ІКТ є потенціал до розширення можливостей для більшдемократичної участі. У країнах – членах ОЕСР з’явилося чимало інноваційнихпідходів, спрямованих на подолання цифрового розриву, але нині ще рано гово-рити про те, чи досягнуть вони мети і якщо так, то якою мірою. Ця сфера дослі-джень є відносно новою, а наявна інформація переважно надходить з кількіснихобстежень, що показують користування ІКТ за гендерними та віковими категорі-ями громадян або за місцем їх проживання. Натомість емпіричних даних стосов-но того, чому і як люди використовують ІКТ, зовсім мало. З’ясування цих питаньпотребує довготермінових дослідницьких програм.

Тематичний блок 7.1. Європейський Союз – підходидо проблеми цифрового розриву в Європі

Статистику домашнього Інтернет-підключення в Європейському Союзі пуб-лікують у Євробарометрі („Eurobarometer”).

У листопадовому випуску „Flash Eurobarometer 112: Інтернет та суспільствозагалом” (2001) зазначалося, що прокинення Інтернету в домогосподарства Греціїстановить близько 10%, Великої Британії – 50%, Нідерландів – більше 60%.Загалом, рівень проникнення Інтернету в Північній Європі, зокрема у країнахСкандинавії, перевищує рівень у США, а ось у Південній Європі він становитьменше 10%.

Серед спеціальних заходів, що вживаються Європейською Комісією, можнавідзначити: ознайомлення з базовими комп’ютерними навичками, забезпечен-ня доступу до всієї низки технологій, включно з iDTV та мобільними телефона-ми, з окремим наголосом на забезпеченні такого доступу у віддалених та де-пресивних регіонах. Мета на 2002 рік – забезпечити фізичний доступ до Інтер-нету, наступний крок – розробити контент, що стимулюватиме такий доступ.

Див.: http://europa.eu.int/comm/public_opinion/flash/fl112_en.pdf.

62

Якщо однією з цілей е-залучення є охоплення широкої цільової аудиторії, тоцифровий розрив має викликати природну стурбованість, тому заслуговує наокрему увагу питання тенденційності базованого на Інтернеті залучення. З од-ного боку, зростає рівень підключення та використання технологій, а з другого– це зростання супроводжується збільшенням числа країн – членів ОЕСР, якіабо вже мають, або розробляють стратегії подолання цифрового вилучення,тобто бар’єра цифрового розриву (див., наприклад: Malina and Macintosh, 2003).

У доповіді Коулмана і Готце (2001, с. 16) йдеться про позитивні сторони ситу-ації з е-демократією та цифровим розривом:

„Розв’язання проблеми цифрового вилучення полягає не у відмові відІнтернету як інструменту демократичного залучення та консультацій, а устворенні нових можливостей для підключення тих громадян, які не ма-ють доступу до Інтернету вдома. Такі можливості можуть надавати пуб-лічні кіоски, Інтернет-кафе та громадські центри, а також телебачення йінші цифрові платформи. Поряд з розвитком цих нових каналів цифро-вого залучення, потребують уваги і ширші аспекти зручності викорис-тання ІКТ”.

З приводу е-урядування і цифрового розриву у звіті ОЕСР (2002, с. 10), зок-рема, йдеться:

„По мірі того, як дедалі ширше впроваджується електронне урядуван-ня, це може і надавати стимули для підвищення рівня використанняІКТ громадянами та підприємцями, і акцентувати існуючу цифрову не-рівність”.

Швидкий розвиток нових технологій – інтерактивне телебачення, полегше-ний перегляд Інтернет-сторінок, мобільні телефони з швидкісним широкосму-говим зв’язком, розпізнавання мовлення, переведення текстів на просту мовутощо – сприятиме появі потужних майбутніх мобільних пристроїв. Мобільнітелефони третього покоління (3GM) з широкосмуговим бездротовим зв’язкомстануть доступними вже протягом наступних 3-5 років. Цифрове телемовлен-ня, що надає доступ до веб-служб, стане надзвичайно важливим для органіввлади, які прагнутимуть охопити якомога більше соціальних верств населення.Результати досліджень у галузі комп’ютерних наук та штучного інтелекту в май-бутньому стануть доброю підтримкою е-залучення, вироблення та ухваленнярішень, а також значно полегшать взаємодію громадян з технологіями. Ось одинз багатьох прикладів напрацювань MIT InfoLab Group (Массачусетський техно-логічний інститут, США), де розробляють розумне інтерактивне програмне за-безпечення, що допомагає людям отримувати доступ до інформації та розв’я-зувати проблеми у прийнятний спосіб (див.: www.ai.mit.edu/projects/infolab).

Менше з тим, е-залучення треба розглядати лише як один із шляхів забезпе-чення участі та підтримувати його іншими оффлайновими засобами залучення, атакож добре узгоджувати ці два способи між собою.

63

Тематичний блок 7.2. Нова Зеландія: потреба у рівності

Для Нової Зеландії важливо забезпечити, щоб зміни були значущими дляновозеландців і в жодному разі й жодною мірою не позбавляли їх громадян-ських прав. Це означає, що тут є місце для застосування принципу Парето(надаючи переваги одним, не зроби гірше іншим). Проблеми рівності, що ви-никають у зв’язку з цифровим розривом, накладають обмеження на те, якшвидко можна досягти реального прогресу. Це набуває особливого значенняз огляду на Договір Вайтангі між Королевою Великобританії та маорі – корін-ним населенням країни, більшість яких на сьогодні по той, несправедливий,бік цифрового розриву. Отже, йдеться про подвійну увагу до того факту, щоспособи, на яких побудовані відносини між людьми і владою, – це та царина,де владі не слід робити серйозних змін, перш ніж народ їх не захоче і не будедо них готовий.

Тематичний блок 7.3. Італія: проникнення Інтернету

Нещодавні дослідження в Італії засвідчують, що „веб-сайти органів місцево-го самоврядування дедалі більше стають засобом надання інформації і дедаліменше – засобом сприяння соціальній взаємодії чи залученню громадян до про-цесу прийняття рішень адміністраціями” (Miani, 2002). Важливо пам’ятати, що вІталії порівняно із Західною Європою існує відносне відставання у середній кі-лькості домогосподарств, де є комп’ютер та доступ до Інтернету, і, можливо,менша обізнаність з можливостями регулярно користуватися Інтернет-сторін-ками органів центральної та місцевої влади у пошуках інформації. У 2001 роціІнтернетом скористалося щонайменше 25% італійців, тобто спостерігалосяполіпшення, хоч і незначне, порівняно з попередніми роками (згідно з данимиШостого звіту Digital Cities RUR-CENSIS – щорічного звіту про стан ІКТ у місце-вих адміністраціях). Розвиток традиції онлайн-консультування громадян маєвідбуватися водночас з розвитком використання Інтернету як простого повсяк-денного інструменту.

Тематичний блок 7.4. Чеська Республіка: проект eVA

Пілотний проект eVA (Electronic Friendly Administration – електронна при-язна адміністрація) впроваджується в Чеській Республіці з лютого 2002 року.У невеликих муніципалітетах встановлено інформаційні кіоски (міста: Slany,Podebrady, Beroun; муніципалітети: Smecno, Klobuky, Zvoleneves, Morina, MestecKralove та Patek) з метою розширення і спрощення комунікації між громадя-нами та адміністрацією муніципалітетів. Їх основні функції: надання рекомен-

64

дацій щодо вирішення конкретних питань, необхідних форм документів, мо-жливості направити заповнені форми до відповідних інституцій, отриматизворотний зв’язок від адміністрації муніципалітетів, загальної інформації тарегіональних новин. Головні переваги системи – доступність у неробочий часта усунення будь-якого негативного „людського фактора”. Моніторинг цьогопілотного проекту здійснюється протягом одного року, за його результатамибуде прийнято рішення щодо доцільності поширення проекту на інші муніци-палітети.

Виклик № 1 – проблема масштабуВиклик № 1 – проблема масштабуВиклик № 1 – проблема масштабуВиклик № 1 – проблема масштабуВиклик № 1 – проблема масштабу

Хай би як успішно нам вдалося охопити і залучити широку аудиторію, мишвидко зіткнемося з проблемою масштабу. З позиції влади викликом є те, якслухати і реагувати на думку кожного окремого громадянина, з позиції громадя-нина – як домогтися того, щоб його позиція була почута.

8. Активна громадянська позиція

Відповідно до керівного принципу ОЕСР №10 щодо „активної громадянськоїпозиції” (ОЕСР, 2001, с. 15):

„Активні громадяни і динамічне громадянське суспільство є вигідними длявлади, яка, своєю чергою, може вжити конкретних заходів, щоб спрости-ти доступ до інформації та участі, піднести рівень обізнаності, посилитигромадянську освіту і навички, а також сприяти розвитку спроможностіінституцій громадянського суспільства”.

Створення онлайн-спільнотСтворення онлайн-спільнотСтворення онлайн-спільнотСтворення онлайн-спільнотСтворення онлайн-спільнот

ІКТ дають можливість дослідити різні аспекти віртуальних спільнот як лока-льного простору для е-залучення. Ми повинні відштовхуватися від роботи на мі-сцевому рівні, сприяючи розвиткові громадянських мереж і заохочуючи форму-вання активної громадянської позиції. Тим паче що ІКТ – це нові можливості длястворення і роботи громадянських мереж. Втім, описана вище проблема цифро-вого розриву актуальна і в цій сфері. Праця Райнгольда (Rheingold, 2000, с. 377)про віртуальні спільноти дає оцінку потенційному впливу громадянських мереж іпорушує питання про зв’язок між віртуальними спільнотами та оновленням де-мократії:

„З огляду на те, що цифровий розрив збільшується, навіть попри стрімкезбільшення користувачів нових медіа, жодна дискусія про підтримку де-мократії шляхом використання технологій не може починатися без спро-би знайти відповідь на ключове запитання: хто ж може дозволити собіскористатися перевагами нових медіа?”

65

Цагарусіану із співавторами описує декілька проектів, пов’язаних з е-демок-ратією та громадянськими мережами. На думку авторів, ініціативи, започаткова-ні та розроблені владою, радикально відрізнятимуться від тих, що виникаютьсеред споживачів, у громадянському суспільстві. Однак автори також зазнача-ють, що ідея „створення громадянських мереж не буде реалізована, якщо її метане стане більш реалістичною у цілях і методах” (Tsagarousianou et al., 1998, с. 13).Так чи інакше, в основу роботи має бути покладений досвід проектів, здійсненихсаме на рівні спільнот, як, приміром, Спільнота у глобальній мережі (Locality inthe Global Net) у Фінляндії (Heinonen et al., 2001).

Втім, надання спільнотам інформаційного доступу не знімає питання проте, які внески громадяни фактично здатні робити. Спліхал (Splichal, 1999, с. 66)стверджує, що хоч люди й здатні до аргументації, водночас вони схильні доневігластва та хибних висновків. Тож навіть якщо органи влади і просуваютьпрактику ширшого залучення громадян до процесу вироблення політики, існуєзастереження, що це може призвести до хибних суджень і невдалих рішеньщодо політики.

Коулман і Готце (2001, с. 12) з цього приводу пишуть:„Давнє протиставлення експертів і суспільства сьогодні втрачає сенс. Зна-чний обсяг знань і досвіду знаходиться в суспільстві (яке, зрештою, скла-дають лікарі, медсестри, підприємці, поліцейські, соціальні працівники,жертви злочинів, вчителі, пенсіонери), і питання полягає в тому, щоб знайтиінноваційні шляхи здобути ці знання для застосування у забюрократизо-ваному процесі вироблення і прийняття рішень. Однак для того щоб нада-ти суспільству відповідну інформацію про проблеми державної політикита використати громадський досвід і знання у процесі формування, впро-вадження та оцінювання політики, треба виховати критичну та осмисленуполітичну культуру”.

Залучення молодіЗалучення молодіЗалучення молодіЗалучення молодіЗалучення молоді

Дедалі важливішим питанням для виробників політики стає залучення мо-лоді, яка, в іншому разі, не буде користуватися громадянськими правами. Кон-венція ООН про права дитини дала поштовх розвитку „культури прав людини”серед дітей і молоді. Так само занепокоєння щодо загального низького рівняучасті у демократичних процесах привело до значного прогресу в розвитку гро-мадянської освіти. Дослідження показали загальний низький інтерес молоді дополітичного життя на місцевому рівні (див., наприклад, Park, 1999), незважаю-чи на те, що політика місцевої влади має для них безпосередні наслідки, отже,місцевим органам влади потрібні дієві механізми для залучення молодих гро-мадян.

66

Тематичний блок 8.1. Нідерланди: цифрові інкубаторита соціальні мережі

У 2002 році в Нідерландах створено так звані цифрові інкубатори (digitalbreeding grounds), для того щоб стимулювати використання ІКТ для таких соці-альних потреб, як піднесення якості життя, безпеки, охорони здоров’я та взає-модії між людьми. Цифрові інкубатори є одним з чотирьох компонентів Про-грами соціального згуртування та застосування ІКТ – спільної ініціативи Мініс-терства міської політики та інтеграції етнічних меншин і Міністерства транспор-ту, громадських робіт та менеджменту водних ресурсів, спрямованої на вдоско-налення соціальної структури за допомогою ІКТ. Наразі чотири міста (Гаага,Амстердам, Девентер та Ейндховен) визначені як інкубатори та отримали

1,82 млн фінансування. Інкубатор згуртовує різні групи людей, підтримує іні-ціативи місцевих жителів, розташованих в окрузі організацій та місцевих під-приємців. Кожен інкубатор має свій демонстраційний проект. Незалежно відтого, чи буде успішним досвід інкубаторів, сильна сторона цієї ініціативи поля-гає у підході знизу – роботі на найнижчому рівні соціальної організації та розу-мінні, що в соціальні процеси слід інвестувати не менше, ніж в ІКТ.

Див.: www.rogervanboxtel.nl/asp/page.asp?id=i001239&alias=ministervanboxtel

Дослідження ставлення молоді до практики політичного життя (наприклад,Bentley et al., 1999; White et al., 2000) показали загальнопоширену зневагу дозвичних політичних процесів, але водночас і поширене невдоволення низькимрівнем залучення до них. Висновок, що наочно випливає з результатів цих дослі-джень: стиль „політичної” комунікації важить не менше, ніж її зміст. Незважаючина активний інтерес і залучення до різноманітних ініціатив, чимало молодих лю-дей виключені з „дорослої” політики через несприйняття партійних структур, сти-лю дебатів, формальності спілкування. Дослідження використання молоддю за-собів інформації (наприклад, Livingstone and Bovill, 1999) свідчать про те, щомолоді люди дуже добре обізнані з різними медіа.

У консультативному документі уряду Великої Британії з приводу політики еле-ктронної демократії (HM Government, 2002, с. 20) наголошується на необхідностіширше залучати молодь:

„Однією з важливих цільових груп цієї політики є молодь. Усі демократи-чні інституції несуть відповідальність за те, щоб забезпечити молоді мож-ливості відігравати свою роль. Факти свідчать про те, що молоді люди,імовірно, належать до групи громадян, які найменше схильні розглядатидемократичний процес як такий, що їх стосується. З іншого боку, молодь– це група, яка є чи не найбільш компетентною в ІКТ”.

Це створює можливість скористатися широкою популярністю серед молодихлюдей Інтернету як розважального і навчального інформаційного каналу, і пере-

67

творити його на важіль демократичного залучення, що може подолати їхнє нині-шнє невдоволення й апатію щодо політичних процесів.

Втім, цього інтересу до технологій самого по собі недостатньо, щоб подолатидемократичний дефіцит. Електронна консультаційна служба, створена 2000 рокув Шотландії для роботи серед молоді (про яку згадано у Coleman and Gшtze, 2001,с. 42), попросила молодих людей назвати 20 серйозних проблем, з якими стика-ється молодь у Шотландії, і обрати серед них 10, які вони вважать найважливі-шими. Оцінка процесу консультування показала, що більшість молодих людейвважають технології легкими у використанні та готові скористатися ними для ін-ших консультацій (Див.: http://e-consultant.org.uk/ScottishYouth станом на січень2003 року). Найчастіше згадуваним „плюсом” консультацій була можливість ви-словити свою думку і проголосувати, а найбільшим „мінусом” – неможливістьрозширити список проблем. Більшість назвали ІКТ загалом „добрим способомвисловити свою думку”. Було також висловлено декілька застережень стосовновведення особистої інформації, але найчастіше молодь висловлювала занепоко-єння, що жодні коментарі „нічого не змінять”, що це та проблема, яку не можнарозв’язати лише за допомогою технологій.

Тематичний блок 8.2. Фінляндія: залучення молоді

Веб-сайт Valtikka, створений Фінською молодіжною корпорацією Allianssi таМіністерством освіти, пропонує інформаційний канал, присвячений нагальнимсуспільним питанням, та дискусійний форум. Веб-сайт призначений передусімдля молоді віком 14-19 років. Зміст веб-сайту розроблено у співпраці зі студен-тами і спеціальними кореспондентами молодіжних мас-медіа. Користувачі та-кож мають можливість брати участь у плануванні змісту веб-сайту. Таким чи-ном, це не тільки інформаційно-дискусійний канал, а й форум, відкритий длявисловлення всіх важливих точок зору і молодіжними громадськими організа-ціями, і окремими активістами. За допомогою такого діалогу Valtikka прагнеспростити залучення молоді до суспільних процесів, а самі процеси – зрозумі-лими і цікавими для молодих людей.

Ідея Valtikka полягає в тому, що для повноцінної змістовної участі недостат-ньо просто розміщувати коментарі та пропозиції на веб-сайті. Тому для наданнявідповідей на запитання користувачів запрошують експертів і відповідальних заприйняття рішень посадовців. Результати щотижневих опитувань громадськоїдумки коментують експерти, вони також дають інтерв’ю на сайті щоразу, якз’являються серйозні новини, що стосуються життя молодих людей, або ухва-люються нові закони. Мета Valtikka – познайомити молодь не лише з владнимиструктурами та процесами, що відбуваються в суспільстві, а й з людьми, якіпрацюють у владі. Це відкритий канал для діячів громадянського суспільства,державних службовців, обраних посадовців, депутатів, професіоналів та експе-ртів – для кожного, хто хоче бути причетним до розширення залучення молоді

68

до суспільних процесів. Кожен може зробити свій внесок як дописувач постій-них рубрик сайту, або відповідаючи на запитання, що їх ставить молодь на сто-рінці „Спитай Valtikka”. Промоційні кампанії, спрямовані на молодь та її групиінтересів, підтримуються плакатами, листівками і рекламними банерами.

Див.: www.valtikka.net

Тематичний блок 8.3. Італія: муніципалітетCasalecchio di RenoCasalecchio di RenoCasalecchio di RenoCasalecchio di RenoCasalecchio di Reno, проект DIRE

Мета проекту DIRE – підготувати нове покоління громадян до нових спосо-бів взаємодії та комунікації з центральною і місцевою владою та проторуватишлях для ширшого онлайнового залучення громадян до суспільного життя івироблення політики. Проект зорієнтований на старшокласників муніципаліте-ту Casalecchio і спрямований на те, щоб навчити їх користуватися новими фор-мами участі у громадському житті за допомогою ІКТ та вдосконалити їхню обі-знаність у нових комунікаційних технологіях. Проект, що триватиме п’ять років,передбачає серію таких ініціатив: створити лабораторії нових технологій у шко-лах; розробити навчальний курс з використання комп’ютерних та інформацій-них мереж, який читатимуть викладачі університетів; запровадити дискусійнийонлайн-форум, де студенти зможуть обмінюватися думками та ідеями; навчитиїх необхідним мовним термінам і сленгу, а також дозволити експериментуватиіз способами ведення дискусії та взаємодії з органами влади. Проект реалізу-ється у партнерстві з Університетом Болоньї.

Див.: www.comune.casalecchio.bo.it/Informa/urpsitoweb5.nsf

Тематичний блок 8.4. Шотландія: проект„Голос молоді Хайленду”

„Голос молоді Хайленду” (Highland Youth Voice) – це ініціатива Хайлендськоїради, покликана заохотити молодь шотландського регіону Хайленд до участі вдемократичному процесі вироблення та ухвалення рішень, що стосуються її жит-тя. Учасників „Голосу молоді Хайленду” віком від 14 до 18 років обрано до мо-лодіжного парламенту Хайленду. Шотландський регіон Хайленд – це велика(25 748 км2) малозаселена територія (близько 8 осіб на 1 км2), що робить спіл-кування і, зокрема, зустрічі віч-на-віч проблемою для учасників проекту. Відтаквеб-сайт проекту слугує інструментом комунікації між учасниками проекту „Го-лос молоді Хайленду” у проміжках між їхніми зустрічами. Веб-сайт також є за-собом спілкування між учасниками проекту „Голос молоді Хайленду” і всімамолодими людьми регіону, адже він спрощує їх залучення та розширює мож-ливості участі. Задля цієї мети на сайті передбачено три види заходів:• спілкування щодо прогресу та діяльності проекту „Голос молоді Хайленду”;

69

• онлайн-дискусія з питань, що стосуються молоді регіону;• раз на два роки онлайн-вибори учасників проекту „Голос молоді Хайленду”.

Кожному з видів присвячено окремий розділ сайту. Окрім того, проект за-охочує молодь до розроблення власних веб-сайтів, наголошуючи при цьому,що дизайн має заохочувати молодь користуватися своїми правами.

Див.: www.highlandyouthvoice.org

Виклик № 2 – розвиток спроможностіВиклик № 2 – розвиток спроможностіВиклик № 2 – розвиток спроможностіВиклик № 2 – розвиток спроможностіВиклик № 2 – розвиток спроможності

Виклик полягає в тому, як спрямувати ІКТ для конструктивного заохоченнягромадян висловлювати свою позицію з суспільних питань – слухати, залучати-ся, наводити аргументи та контраргументи.

9. Аналіз е-е-е-е-е-участі та зворотний зв’язок

Відповідно до керівного принципу ОЕСР №8 щодо „підзвітності” (ОЕСР, 2001,с. 15):

„Органи влади зобов’язані звітувати про те, як вони використовують вне-сок громадян, отриманий через зворотний зв’язок, публічні консультаціїта активну участь. Заходи, що забезпечують відкритість, прозорість таретельний зовнішній нагляд за процесом вироблення політики, є ключо-вими для підвищення рівня підзвітності влади загалом”.

У цьому розділі розглядається питання відповідності ІКТ потребі спроститианаліз і зворотний зв’язок стосовно електронної участі громадян, а також власнепитання зворотного зв’язку, іншими словами, те, як використовувати технології,щоб тримати громадян у курсі про те, як враховується їхня думка і яке місце вонипосідають у процесі вироблення політики.

Є два стимули, щоб розвивати ІКТ для підтримки аналізу і зворотного зв’язкустосовно е-участі. Це передусім загроза „е-консультаційного виснаження”(e-consultation fatigue) через брак зворотної реакції влади на участь громадян і,що безпосередньо пов’язане з цим, обсяг ресурсів, який був би потенційно необ-хідним, щоб забезпечити такий аналіз і зворотний зв’язок.

Як бачимо, багато країн – членів ОЕСР шукають нових, інноваційних способівзалучати громадян до участі у демократичному процесі вироблення і прийняттярішень, зосереджуючись, зокрема, на поширенні більшого обсягу інформації щододержавної політики та наполегливості в отриманні зворотного зв’язку. Однак уцьому є певна небезпека. Дехто відзначає недостатню відповідність зростаючихзакликів до громадян давати коментарі їхньому реальному впливові на власне змістцієї політики. Брак вчасного та належного зворотного зв’язку може призвести дозростання зневіри у консультаціях навіть до того, як органи влади нарешті успішнозапровадять технології для е-консультацій, які дали б можливість набагато більшійкількості громадян надавати свої коментарі щодо державної політики.

70

Аналіз е-участіАналіз е-участіАналіз е-участіАналіз е-участіАналіз е-участі

Органам влади потрібно переосмислити те, як вони аналізують думку грома-дян, чи то спонтанну, чи затребувану. Зрештою, це питання культури та організа-ції, яке не можна вирішити лише зверненням до технології. Втім, технології мо-жуть бути допоміжним засобом для змін і допомогти впоратися зі складним за-вданням комплексного аналізу великих масивів неструктурованої інформації. При-міром, сама природа онлайнового дискусійного форуму придатна для контент-аналізу.

Ось деякі питання, що вимагають уваги:• Хто визначає критерії, за якими аналізують позиції громадян?• Як е-позиції можуть бути інкорпоровані у процес вироблення і прийняття рі-

шень?• Як приймають рішення щодо важливості е-позицій громадян порівняно з по-

зиціями, отриманими з інших джерел?• Як і якою мірою технології можуть допомогти у виявленні точок згоди та не-

згоди?• Чи можуть технології адекватно допомогти підсумувати і здійснити контент-

аналіз позицій громадян?Під час е-консультацій характерною ознакою дискусійних форумів (базова-

них на проблемі чи політиці) є те, що „теми” обговорень можна аналізувати безнеобхідності розшифровувати записи усних дискусій чи письмових коментарів.„Теми” обговорень, не перефразовані фасилітатором чи репортером, є очевид-ними, а дописи зафіксовано словами самих учасників. Це робить різноманітніметоди аналізу більш здійсненними. Наприклад, дає змогу:• підсумувати зміст відповідей, виявити головні проблеми, що турбують учас-

ників, рівень їхньої підтримки різних проектів, пропозицій щодо політики чиїхніх власних пропозицій щодо дій, які вони вважають за необхідне вжити длярозв’язання порушених проблем;

• проаналізувати якість обговорення (quality of deliberation) з точки зору того,як учасники роблять свої звернення, наприклад, як вони ідентифікують себе,як використовують заявлену ідентифікацію для обґрунтування своїх зверненьі пропозицій, як підкріплюють свої аргументи, посилаючись на особисту ін-формацію або реагуючи на коментарі інших учасників.Контент-аналіз (content analysis), що охоплює кількісні і якісні методи, мож-

на використовувати для підсумовування коментарів, зроблених на дискусійнихфорумах. Аналітики можуть оцінювати коментарі за кодовою схемою, з тим щобкласифікувати рівень підтримки, який міститься в коментарі (Krippendorf, 1980).Вільгельм (Wilhelm, 1999) у своєму аналізі політичних новинних груп використо-вує порівняно прості категорії контент-аналізу, для того щоб оцінити, наскількиобґрунтовані аргументи надають і шукають учасники на підтримку своїх пропо-зицій. Одна з підгруп категорій Вільгельма була застосована для аналізу кількох

71

прикладів е-консультацій (Whyte and Macintosh, 2001; Smith and Macintosh, 2001),а саме:• надання інформації (Provide) – коментар просто надає інформацію у формі

фактів або точки зору;• пошук інформації (Seek) – коментар містить свідчення про пошук інформації

у формі запитів чи відкритих запитань;• відповідь на інший коментар (Reply) – коментар є відповіддю на інший, роз-

міщений раніше.Присвоєні коди є, звичайно, питанням інтерпретації, але якщо таке „кодуван-

ня” становить частину завдання модератора дискусії, то воно принаймні має при-своюватися неупереджено.

Є різноманітні добре відомі методи якісного аналізу, щоб визначити категоріїдля інтерпретації, наприклад, етнографічний контент-аналіз (Altheide, 1987) таобґрунтована теорія (grounded theory) (Strauss and Corbin, 1990). Обидві застосо-вують з метою інтерпретації великих масивів тексту для підготовки описових ви-сновків.

Аналіз „теми” може допомогти оцінити, в якій мірі певні теми викликали гли-боку дискусію і таким чином оцінити якість обговорення. Кількість коментарів,наданих з кожної теми, середню і загальну кількість слів на тему, глибину теми(тобто кількість рівнів відповідей) та її довжину (тобто проміжок часу між пер-шим і останнім коментарем) – все це можна дослідити. Такий підхід був застосо-ваний, наприклад, для аналізу е-консультацій з питань міського планування, опи-саному в доповіді Янковські (Jankowski et al, 1997). Відносна вага наведених кі-лькісних показників дає можливість зрозуміти, які питання стимулювали учасни-ків, а які викликали найбільший інтерес. Велика кількість коментарів щодо тогочи іншого питання може також допомогти привернути увагу до потенційно важ-ливих сфер, які вимагають обговорення.

Зворотний зв’язокЗворотний зв’язокЗворотний зв’язокЗворотний зв’язокЗворотний зв’язок

Належний зворотний зв’язок щодо позицій громадян під час е-консультаційможе сприяти загальному підвищенню прозорості, підзвітності та відкритостівлади. Проте, як зазначалося раніше, є очевидний брак інформації про е-залу-чення, де чітко зазначалося б, яким чином результати такого залучення вплинулина процес вироблення і прийняття рішень та змінили результати ухвалення дер-жавної політики. Можливо, через те що органи влади сприймають вивчення е-залучення як експеримент, вони не розуміють того, що мають використовуватиці експериментальні спроби для вдосконалення державної політики. Втім, потен-ційно це створює ще серйознішу проблему, зважаючи на те, що навіть під частрадиційних консультацій важко знайти прямий зв’язок між позицією громадян ірезультатом ухвалення рішень щодо державної політики. Частково це відбува-

72

ється через досі неналежну увагу до питання оцінювання консультацій, проведе-них за допомогою традиційних чи онлайнових інструментів. У доповіді „Інноваціїщодо участі громадян у справах урядування” (Innovations in Citizens Participationin Government, UK Parliament, 2001, с. 9) визнається:

„Непростим завданням було оцінити, наскільки консультації фактично змі-нили результати. Було лише декілька приладів радикальних змін у держа-вній політиці”.

У цьому розділі висвітлено декілька загальних критеріїв оцінки позиції грома-дян, які виробники політики можуть вважати придатними для аналізу е-консуль-тацій та надання зворотного зв’язку громадянам.

Тематичний блок 9.1. Австралія: викликидля органів влади

Агенції е-демократії можуть охопити широкий діапазон поглядів на питаннядержавної політики. Втім, тут постають декілька викликів, з якими треба вмітиефективно впоратися.• Як інтегрувати онлайнове залучення громадян з існуючими інструментами

консультацій? Зокрема, постає питання про те, чи ця форма консультаційсправді охоплює та використовується ширшою аудиторією, чи вона лишепропонує інший спосіб участі в обговоренні тим самим громадянам і гру-пам.

• Як управляти очікуваннями громадян та забезпечувати належний зворот-ний зв’язок? Має бути дієвий механізм забезпечення того, щоб громадянимали чітке уявлення, чого вони можуть очікувати у вигляді зворотного зв’я-зку від влади щодо їх позиції і якою мірою ця позиція буде врахована привиробленні державної політики.

• Як управляти імовірно ширшим діапазоном висловлених громадянами по-глядів? Тут є три питання:– Як справедливо врахувати велике розмаїття поглядів, коли діапазон мо-

жливих результатів обмежений урядовою політикою та бюджетними таопераційними імперативами?

– Хоч яким би був результат консультацій, завжди будуть громадяни чи групигромадян, для яких цей результат буде несприйнятним. Щоб стриматинереалістичні очікування, важливо це розуміти з самого початку.

– Об’єм інформації. Тиск на наявні людські ресурси завдяки збільшенимможливостям онлайнового трафіка може вплинути на здатність органіввлади ефективно враховувати всі погляди та управляти очікуваннями гро-мадян.

73

Виклик № 3 – забезпечення послідовностіВиклик № 3 – забезпечення послідовностіВиклик № 3 – забезпечення послідовностіВиклик № 3 – забезпечення послідовностіВиклик № 3 – забезпечення послідовності

Виклик полягає в тому, щоб спрямувати потенціал ІКТ не тільки для онлайно-вого залучення громадян, а й для аналізу отриманих від них відгуків та забезпе-чення зворотного зв’язку. Ця інформація має бути ефективно задіяна при виро-бленні політики, а влада повинна керуватися цілісним поглядом на процес виро-блення політики, забезпечуючи послідовність упродовж цього процесу.

10. Оцінювання е-е-е-е-е-залучення

Відповідно до керівного принципу ОЕСР № 9 щодо „оцінювання” (ОЕСР, 2001,с. 15):

„Органи влади повинні мати інструменти, інформацію та здатність оціню-вати свою діяльність з надання інформації, проведення консультацій тазалучення громадян, для того щоб адаптуватися до нових вимог і зміню-ваного середовища вироблення політики”.

У цьому розділі розглядається питання, як оцінювати е-залучення, пам’ятаю-чи про брак комплексних підходів до оцінювання участі у виробленні політикизагалом. При цьому завжди виникає важливе запитання: з чиєї точки зору оціню-вати – влади чи громадян?

Органи влади дедалі більше використовують ІКТ для підтримки процесів ви-роблення політики. На багатьох урядових веб-сайтах з’являються електроннапошта, онлайнові дискусійні форуми та дошки оголошень, а також заяви про те,що влада тепер має набагато кращий зв’язок з громадянами, що вона дослуха-ється до їхньої думки і враховує пропозиції. Проте на даний момент ці заяви не єобґрунтованими. Взаємозв’язки між розвитком технологій, соціальним залучен-ням та участю у демократичному процесі систематично і всебічно ще не дослі-джені, хоча влада про це часто заявляє.

Ось деякі ключові запитання, на які слід знайти відповіді під час оцінювання:• Якою мірою та в який спосіб ІКТ можуть зробити інформацію щодо політики

більш доступною і зрозумілою для громадян?• Чи сприяють ІКТ більшій відкритості та підзвітності процесу вироблення полі-

тики?• Чи будуть ІКТ заохочувати і допомагати громадськості брати участь та спро-

щувати процес консультацій?• Як ІКТ можуть підвищити рівень участі соціально вилучених груп громадян?

Визначення цілейВизначення цілейВизначення цілейВизначення цілейВизначення цілей

Зростає потреба в більш детальному вивченні питання, чи досягають системиелектронного залучення поставлених цілей. Які саме цілі слід поставити? І з чиєїточки зору проводити оцінювання – влади, громадян чи тих і тих?

74

Для того щоб проводити оцінювання, передовсім необхідно розуміти загаль-ну мету е-залучення. У попередніх розділах цієї доповіді (див. розділ 2) було за-пропоновано низку цілей е-залучення, що може слугувати основою для оціню-вання:1. Охоплення і залучення ширшої аудиторії. Тут можна оцінювати зручність у

користуванні та прийнятний дизайн сайту для е-консультацій. Проте на відпо-відність інструмента його призначенню можуть впливати й інші критерії, крімзручності.

2. Надання релевантної інформації. Можна проаналізувати використання учас-никами інформації, яка є доступною в режимі онлайн, для того щоб визначи-ти, наскільки вона була релевантною.

3. Створення можливостей для більш широких консультацій та підтримка гли-боких обговорень, що може оцінюватися за допомогою контент-аналізу тааналізу теми в консультаційних дискусійних форумах.

4. Аналіз отриманих від громадян пропозицій. Можна більш ефективно прове-сти аналіз того, що люди говорили під час консультацій, оскільки відповідіотримані в електронній формі (отже, їх не треба стенографувати), а відповідіна закриті запитання також можна проаналізувати за допомогою певних спо-собів.

5. Надання релевантного і адекватного зворотного зв’язку громадянам – оці-нюється надання інформації щодо проведення та впливу е-консультацій.

6. Моніторинг та оцінювання, а також інформування про результати та їх вико-ристання для вдосконалення процесу.

Однак простота у користуванні – це не лише вузьке питання забезпечити, щобдосягти вимог поставленої цілі, воно пов’язано з іншими вимірами залучення. Ди-зайн має враховувати розмаїття цільових груп, які є очікуваними користувачами.Він також має враховувати питання довіри та конфіденційності, зважаючи на тойфакт, що користувачів запрошують поділитися своїми думками з політичних пи-тань, які їх безпосередньо зачіпають, з тими, кого вони, можливо, ніколи не знали,залежно від контексту реального життя, в якому веб-сайт буде використовуватися.

Три точки зору щодо оцінюванняТри точки зору щодо оцінюванняТри точки зору щодо оцінюванняТри точки зору щодо оцінюванняТри точки зору щодо оцінювання

Уайт і Макінтош (Whyte and Macintosh, 2002) стверджують, що для того, щобоцінити, наскільки дієвими є е-консультації в залученні широкої аудиторії та спри-янні обговоренню таким чином, щоб інформувати та впливати на процес вироб-лення політики, слід розробити аналітичні рамки, які враховували б три точкизору, що перетинаються, – політичну, технічну і соціальну.• Політична точка зору: чи відповідає процес е-консультацій рекомендаціям

кращих практик щодо проведення консультацій, виданих урядом, і чи задово-лені процесом стейкхолдери?

75

• Технічна точка зору: якою мірою дизайн ІКТ безпосередньо впливає нарезультати е-консультацій? При проектуванні е-консультацій потрібно вра-ховувати технічні навички, цільову аудиторію та місце проживання учас-ників. За відправну точку беруться встановлені рамки оцінювання з по-гляду розробників програмного забезпечення та фахівців інформаційнихсистем і оцінюються такі параметри, як зручність користування і доступ-ність.

• Соціальна точка зору: чи відповідали думки громадян темі обговорення і чинадані коментарі обговорювалися та підтримувалися (або не підтримували-ся) іншими учасниками? З цієї точки зору нас цікавить, якою мірою соціа-льні умови учасників консультацій впливають на комунікативні навички гро-мадян, на їхню здатність вносити пропозиції, а також на результати консу-льтацій.

Тематичний блок 10.1. Німеччина: оцінюваннягромадських консультацій з питань плануваннявикористання земельних ділянок у містах

Це приклад застосування Інтернету для е-консультацій з питань плануваннявикористання земельних ділянок у місті Есслінген на півдні Німеччини(www.esslingen.de). Проект реалізовувався в рамках національного конкурсуMedia@Komm, що його проводило Федеральне Міністерство економічних справз метою заохочення та підтримки е-урядування та проектів е-демократії. Упро-довж чотирьох тижнів з травня по червень 2001 року місцева рада проводила е-консультації, завдяки яким громадяни могли отримати інформацію про диску-сійний зонінговий проект, в режимі онлайн обговорити проблеми та надати про-позиції стосовно запланованого будівельного майданчика.

Оцінювання всього процесу здійснено з особливою увагою до трьох аспек-тів: релевантність, програмне забезпечення та модерація. Обговорення теми від-булося на високому рівні, більшості учасників сподобалися якості Інтернету якінструмента для участі, а от налагодження діалогу між громадянами та місцеви-ми політиками виявилося складнішим завданням, оскільки саме політики недуже прагнули залучатися до діалогу.

Див.: www.wz-berlin.de/nu/pdf/ii01_308.pdf

Таблиця 1 пропонує запитання, які потрібно більш чи менш детально розгля-нути з „політичної”, „технічної” і „соціальної” точок зору під час проведення оці-нювання.

76

Таблиця 1. Запитання для оцінювання онлайнового залучення

Запитання для оцінювання Підготовчі дії

1. Чи відповідав процесе-консультацій найкращимпрактикам?

2. Чи були чітко сформульо-вані цілі консультацій і те, щоочікується від громадян?

3. Чи охопили консультаціїцільову аудиторію?

4. Чи була надана інформа-ція відповідною і релевант-ною?

5. Чи були відповіді поінфо-рмованими і адекватними?

6. Чи був забезпечений зво-ротний зв’язок під час і піс-ля консультацій?

7. Чи відбувся вплив на змістполітики?

• Запитайте стейкхолдерів, чи задоволені вони процесом.• Визначте, чи наявні адекватні ресурси для проведення

консультацій.• Перевірте, чи процес відповідав рекомендаціям найкра-

щих практик.• Визначте, чи відповідав обраний онлайновий інструмент

потребам консультацій.

• Запитайте стейкхолдерів, чи розуміють вони, про що їхзапитують.

• Визначте, чи є відповіді учасників адекватними.

• Оцініть адекватність пропагування е-консультацій.• Визначте, хто є їх потенційними учасниками з точки зору

демографічних і географічних характеристик.

• Визначте, наскільки надана інформація є легкодоступ-ною для учасників.

• Оцініть, чи базувалися відповіді учасників саме на ційінформації.

• Оцініть, якою мірою відповіді стосувалися питання, щовиносилося для консультацій.

• Визначте, чи були доступними для учасників відповідіінших.

• Класифікуйте відповіді за такими параметрами: чи вонинадають інформацію, чи порушують питання, чи містятьпропозиції.

• Оцініть, якою мірою надані відповіді кореспондуютьсяміж собою.

• Перевірте, чи давали представники влади відповіді назапитання учасників під час консультацій.

• Оцініть, чи був зворотний зв’язок від влади адекватним.

• Перевірте, наскільки можливою є зміна політики, вра-ховуючи те, на якому етапі прийняття рішень відбува-лися консультації.

• Оцініть, якою мірою відповіді учасників знайшли відо-браження у переглянутій чи заново сформульованій по-літиці.

77

Питання для оцінювання легко сформулювати на такому загальному рівні, аот на практичному рівні оцінювання стикається з взаємозалежностями між ди-зайном систем, впровадженням політики та щоденними політичними реаліями іпрактикою спілкування між громадянами та урядовими структурами в усій їх скла-дності. Особливо складним дослідницьким питанням при оцінюванні є таке: чивідбувся вплив на зміст політики?

Загальноприйняті рамки для оцінювання інформування, консультацій та уча-сті громадян у виробленні політики – чи то онлайн, чи оффлайн – ще не розроб-лені. Перший крок у цьому напрямі зробила Експретна група ОЕСР з питань від-носин влади з громадянами та громадянським суспільством у 2002 році, колипідготувала збірку експертних досліджень та прикладів з поточної практики оці-нювання у країнах – членах ОЕСР (видання готується).

Виклик № 4 – проведення оцінюванняВиклик № 4 – проведення оцінюванняВиклик № 4 – проведення оцінюванняВиклик № 4 – проведення оцінюванняВиклик № 4 – проведення оцінювання

Виклик полягає в тому, щоб розробити належні методи та інструменти дляоцінювання переваг від застосування ІКТ з метою залучення громадян до проце-су вироблення політики.

11. Формування готовності до е-е-е-е-е-залученняна всіх рівнях

Відповідно до керівного принципу ОЕСР № 1 щодо „готовності” (ОЕСР, 2001,с. 15):

„Лідерство та серйозна готовність до інформування, консультацій і актив-ної участі громадян у виробленні політики необхідні на всіх рівнях – середполітиків, вищих керівників та державних службовців”.

У цьому розділі розглядається, яким чином виробники політики в національ-них органах влади можуть сформувати спроможність і готовність, скористав-шись нагодою навчитися на прикладі пілотних проектів, що реалізуються в пар-ламентах та інших органах влади.

Вчитися на досвіді місцевих органі владиВчитися на досвіді місцевих органі владиВчитися на досвіді місцевих органі владиВчитися на досвіді місцевих органі владиВчитися на досвіді місцевих органі влади

На місцевому рівні влади проводиться багато інноваційної роботи, якою вар-то скористатися і центральним органам влади. Зростає число прикладів, колиоргани місцевої влади залучаються до проведення інноваційних пілотних проек-тів з е-демократії.

Наприклад, багато напрацювань з е-демократії у Швеції досі зосереджені намісцевому рівні. Ось декілька прикладів того, як органи влади розробили систе-ми е-залучення, за допомогою яких громадяни мають можливість висловлюватисвої думки з різних питань на веб-сайті місцевого органу влади. Усі муніципаліте-

78

ти Швеції, навіть невеликі, з населенням близько 3000 осіб, мають свої веб-сай-ти. Починаючи з 1999 року, 15% муніципалітетів мають онлайнові дискусійніфоруми. Велике число форумів дало можливість громадянам встановлюватипорядок денний дискусій. Деякі міста присвячують форуми конкретним питан-ням, наприклад, шкільної освіти.

Є декілька причин, чому е-демократія у Швеції зосереджена на місцевому рівні:• Шведські муніципалітети є відносно самостійними, що дає місцевим політи-

кам важливу арену.• Більшість експериментів досі проводилися в маленьких містах (з числом ме-

шканців трохи більше 25 000) або в окремих районах більших міст, напри-клад Стокгольма, де міські райони мають певну автономію.

• Експерименти з певним рівнем інновацій легше починати в менших містах, дедемократичні процеси менш заформалізовані порівняно з великими містами,а надто з національним рівнем.

• При плануванні обов’язково слід представити плани і дати можливість грома-дянам зробити свої висновки. У цій сфері також було проведено кілька експе-риментів з місцевою демократією за підтримки ІКТ.Інші країни – члени ОЕСР вказали на ті самі причини, чому пілотні проекти з

е-демократії реалізуються переважно на місцевому рівні.

Тематичний блок 11.1. Німеччина: конкурс„Е-Е-Е-Е-Е-спільнота-2002”

Коли відкривали конкурс „Е-спільнота”, федеральний міністр Німеччини звнутрішніх справ Отто Шилі сказав: „Цим конкурсом ми хочемо заохотити місцевіоргани влади, міста та округи скористатися тими можливостями, які дає Інтернет,шляхом запровадження творчих проектів з метою оновлення демократії”.

Цією новою винагородою Федеральне міністерство внутрішніх справ пропа-гуватиме муніципальні концепції щодо демократії участі. Приз у сумі Ђ 100 000дасть можливість німецьким містам, округам і муніципалітетам впроваджуватипроекти з е-демократії. Кінцевим терміном подання проектних пропозицій буловизначено 31 жовтня 2002 року, а приз мали отримати у грудні 2002 року три ор-гани місцевої влади. Приз „Е-спільнота” має бути використаний на реалізаціюподаної проектної пропозиції. Досвід, набутий під час впровадження проектів, станев нагоді й іншим адміністраціям, що реалізують проекти у сфері е-демократії.

Тематичний блок 11.2. Нідерланди: е-е-е-е-е-громадянив Амстердамі

У рамках однорічного експериментального проекту задіяні райони міста, щомають змогу спостерігати за діями один одного і вчитися на своїх та чужихпомилках.

79

Проект зосереджується передусім на інтерактивному виробленні політики,а не на ідеологічних дискусіях з цього питання. Його перший пріоритет – дослі-дити потенційну роль Інтернету у формуванні процесів вироблення державноїполітики та вплив на стосунки між громадянами, державними службовцями тауправлінцями. Проект впроваджено в Амстердамі на рівні районів міста Slotervaartі Noord, а також на рівні громади Westerstaatsman.

Див.: www.eburgers.amsterdam.nl/index.htm

Тематичний блок 11.3. Швеція: муніципальна мережагромад Больнеса

Больнес – мале місто з населенням 25 000 осіб у центрі Швеції, на відстаніблизько 250 км від Стокгольма. Тут розглядають діяльність щодо е-залученняне як проекти, а як частину повсякденної діяльності, навіть якщо певні заходифінансуються із спеціальних фондів зовнішніх проектів. Больнес має план щододосягнення того, що вони називають демократією участі, яка також передбачаєплани запровадження електронного голосування та громадських дискусій. Мі-ський веб-сайт містить досить багато інформації стосовно і послуг, і політичнихпитань. Заходів щодо е-залучення є декілька:• Громадяни можуть надсилати електронні повідомлення двом муніципаль-

ним комісарам з гарантією отримати відповідь протягом тижня.• Онлайновий форум містить рубрики для дискусій з кількох визначених питань.• Засідання міської ради транслюються наживо на веб-сайті, і громадяни мо-

жуть направити свої звернення електронною поштою під час перерви в засі-данні та отримати відповідь після перерви.Провідниками діяльності щодо е-залучення виступають муніципальні комі-

сари, саме вони є активними політиками на дискусійних форумах. Деякі диску-сії привернули „велику кількість учасників”, що означає кілька сотень людей,наприклад, дебати про те, чи варто відновлювати історичний будинок, що зго-рів. Стосовно цього питання протягом місяця надійшло 500 повідомлень. Протене всі дискусії мають таку популярність, скажімо, дискусія про податки закінчи-лася безрезультатно.

Див.: www.bollnas.se

Тематичний блок 11.4. Швеція: громадська рада Ельвшьота інші інструменти

Ельвшьо – округ міста Стокгольма з певним рівнем незалежності, а складтамтешньої районної ради відображає політичне представництво мерії Сток-

80

гольма. Провідниками зусиль щодо впровадження е-демократії в Ельвшьо булидержавні службовці. Ідеї та дизайн ініціювала адміністрація. Політики підтриму-вали цю діяльність з самого початку, але не брали активної участі як лідерипротягом перших років. Проте, починаючи з літа 2001 року, група політиків, якіпредставляли всі партії, була створена для просування питань демократії. Веб-сторінка Ельвшьо „е-демократія” має три основні рубрики:• Громадська рада (Medborgarpanelen), створена весною 2000 року, налічує

500 членів, вибраних представляти населення за віковими категоріями, стат-тю та місцем проживання.

• Агора (Medborgartorget) – дискусійний форум для обговорення кількох по-передньо визначених тем, таких як догляд за літніми людьми, демократія,шкільна освіта та охорона довкілля. Діяльність різних груп варіюється зале-жно від того, наскільки „гарячою” є тема.

• Пропозиції громадян (Medborgarfцrslaget). Мешканці Ельвшьо мають змогуробити пропозиції районному комітету електронною поштою або в будь-якийінший спосіб. Громадяни можуть ініціювати представлення своїх пропози-цій комітетові особисто.Втім, тут виникло кілька проблем. Одна з них – те, що представництво в раді

поступово зменшується. Виявилося, що зібрати раду потребує неабияких кош-тів, тож район щоразу несе значні витрати. Діяльність щодо е-демократії розпо-чинали державні службовці, але потім, коли вона набула популярності, сталапотрібна більш віддана підтримка і залучення політиків. Також виникла потребаоцінювати е-діяльність порівняно з іншими каналами комунікації. З політичноїточки зору, бентежило те, що політичні партії не відіграють важливої ролі у роз-витку на місцевому рівні. Є невелика група активних політиків, але мало залуче-ні партійні організації.

Див.: www.Дlvsjц.se

Тематичний блок 11.5. Італія: муніципалітет Болоньї

Муніципалітет Болоньї є лідером у наданні суспільних послуг в режимі он-лайн та інноваційних послуг громадянам. Проект у сфері е-демократіїwww.comune.bologna.it/comune/istituti/index.html народився з потреби пошукунових шляхів поліпшення відносин між громадянами та адміністрацією, з тимщоб громадяни мали змогу активну участь у прийнятті рішень, що впливаютьна повсякденне життя міста, у середовищі адміністративної прозорості та від-критого обміну інформацією. Мета проекту – публікувати адміністративні акти,що мають особливе значення, на спеціальному веб-сайті Iperbole, для того щобвивчати громадську думку щодо цих актів і таким чином відкривати новий про-стір для ідей, запитань і пропозицій. Такі нормативні документи, як правило, єобсяжними, складними, написаними бюрократичною мовою, яку не завжди легко

81

зрозуміти. Тому кожний текст супроводжується стислою анотацією, викладе-ною доступною мовою, прочитавши яку, громадяни можуть вирішити, чи вартоїм читати довший документ, для того щоб потім надіслати коментарі на запро-поновану тему до спеціальної рубрики на сайті. З думками громадян можутьознайомитися всі, внутрішні і зовнішні, користувачі веб-сайту Iperbole на спеці-альних сторінках, відведених для кожного нормативного акта.

Див.: www.comune.bologna.it

Тематичний блок 11.6. Швеція: Шіста і проектСybervoteСybervoteСybervoteСybervoteСybervote

У лютому 2002 року в Шісті, окрузі міста Стокгольма, розпочали проект„е-парламент Шісти” – спробу створити більш широкий постійний онлайновийфорум, який міг би функціонувати як своєрідна громадська рада, тобто щобгромадяни-члени брали участь в обговоренні питань місцевого розвитку на ре-гулярній основі.

Е-парламент – це один із заходів у рамках проекту Cybervote, метою якого єрозроблення і застосування безпечних технологій голосування і водночас ство-рення певного тиску на процес зміни законодавства у країнах – членах ЄС у на-прямі запровадження електронного голосування. Проект вивчає зміни, які необ-хідно внести до законодавства, щоб з часом досягти однакових процедур голосу-вання в усіх країнах – членах ЄС. Систему Cybervote протягом 2003 року випробу-вано на місцевих дільницях, що охоплюють близько 3000 виборців, у Німеччині,Франції та Швеції. Проект ґрунтується на переконанні, що застосування електро-нного голосування допоможе вдосконалити демократичні процеси шляхом під-вищення рівня участі у виборах та опитуваннях громадської думки.

Див.: www.kista.stockholm.se

Тематичний блок 11.7. Італія: депозитарій кращихпрактик

Сайт www.cittadigitali.it створено з метою забезпечення ширшого висвітлен-ня новітніх інноваційних процесів, що запроваджуються в так званих „цифро-вих містах”, для того щоб допомогти у просуванні, плануванні та менеджментіонлайнових послуг, які пропонують місцеві адміністрації через громадські тасуспільні мережі. Цей сайт призначений для збирання кращих практик іннова-ційного використання технологій місцевими адміністраціями, щоб допомогти впоширенні інформації та застосуванні нових методологій. Він розрахований напромоутерів і менеджерів місцевих онлайнових служб, державних службовців,вебмастерів, різних організацій у сфері державного управління, а також екс-

82

пертів, дослідників і журналістів. Сайт використовує інтерактивну базу даних імоноспрямований список розсилки для публікації дослідницьких статей і доку-ментів. Цей ресурс розроблено відповідно до директив консорціуму World WideWeb, тобто таким чином, щоб він був доступним для більшості типів браузерів, зповільним з’єднанням та інструментами, що дозволяють альтернативне сприй-няття змісту, як, приміром, вокальні браузери для сліпих. Сайт збирає інформа-цію на різні теми, надає оперативні новини з технологічних, економічних та юри-дичних питань і дає можливість брати участь в обговоренні всім користувачам.

Див.: www.cittadigitali.it

Досвід національних парламентівДосвід національних парламентівДосвід національних парламентівДосвід національних парламентівДосвід національних парламентів

Що стосується парламентів, то ми вже описували досвід веб-трансляцій для по-ширення інформації в шотландському парламенті та певну роботу, започатковану вцьому напрямі Конгресом США. Парламенти інших країн – членів ОЕСР також запус-тили інноваційні програми для підвищення рівня доступу громадян до інформації тарозширення можливостей участі через використання нових ІКТ (див.: OECD, 2000a).

Залишається відкритим запитання: якою має бути роль депутатів та урядов-ців в ініціативах щодо е-залучення? Особливо важливо чітко окреслити роль уря-довців у процесі е-консультацій. Вони повинні розуміти, чи мають вони відповіда-ти на всі запитання, поставлені під час онлайнових е-консультацій, і чи слід реа-гувати на будь-які непорозуміння, що містяться в коментарях громадян.

У Канаді Центр інтегрованого урядування (Centre for Collaborative Government)та Міністерство канадської спадщини (Department of Canadian Heritage) спільнопрацюють над вивченням ключових питань і припущень, пов’язаних з тим, якзробити урядовців і депутатів учасниками е-консультацій. Вони розробили і ап-робували концепцію Цифрової палати громад (Digital Commons) – місця, де кана-дці можуть відкрито обговорювати, дебатувати та ділитися наболілими питання-ми, своїм досвідом в електронному режимі на відкритому форумі.

Важливим результатом цієї пілотної програми стало зміцнення стосунків міждепутатами і громадянами. Оцінювання програми показало, що хоч більшість їїучасників погодилися з тим, що влада має продовжувати підтримку ініціатив е-залучення, думки розійшлися щодо ролі депутатів і державних службовців у та-кому онлайновому діалозі. Виявилося, що державні службовці мають відіграватиіншу роль, ніж депутати, тому що вони є працівниками виконавчої влади, а отже,обмежені у своїх висловлюваннях.

З іншого боку, представники народу можуть брати участь і вільно висловлю-вати свою позицію з цілої низки питань. Екзіт-інтерв’ю з депутатами, задіяними упроекті, показали, що вони менш оптимістично налаштовані і занепокоєні відсу-тністю якоїсь вигоди для себе та своїх виборців, а також часом, витраченим научасть, зважаючи на щільний графік роботи.

83

Тематичний блок 11.8. Канада: пілотний проекте-е-е-е-е-демократії – Цифрова палата громад

У проекті Цифрова палата громад (Digital Commons) – двомовному диску-сійному форумі, на якому була застосована базована на скаргах модерація, взялиучасть 35 франко- та англомовних студентів з університетів по всій Канаді,6 вищих державних службовців та 3 члени парламенту. Проект функціонувавупродовж трьох тижнів, за цей час відбулися два обговорення: „Роль уряду якучасника онлайнових дискусій” та „Який шлях є канадським?”.

Під час пілотного проекту державні службовці зробили найменший внесок вобговорення чи то через невпевненість у своїй ролі на форумі, чи то через бракнавичок комп’ютерної грамотності. Студенти брали участь кожний по-своєму.Один з трьох парламентаріїв був дуже активним в усіх темах обговорення, іншідвоє – менш активними.

Потрібно вивчити досвід місцевих органів влади та парламентів, щоб чіткоохарактеризувати їх основні ініціативи е-залучення і розглянути, як національніуряди можуть опертися на цей досвід та доповнити ці ініціативи. Глобальне зна-йомство з тим, що відбувається в інших країнах, має допомогти виявити кращіпрактики е-залучення, сприяти більшій готовності до них та заохочувати іншихдо запровадження нових технологій.

Виклик № 5 – питання готовностіВиклик № 5 – питання готовностіВиклик № 5 – питання готовностіВиклик № 5 – питання готовностіВиклик № 5 – питання готовності

Виклик для влади полягає в тому, що необхідно адаптувати структури і про-цедури таким чином, щоб результати онлайнових консультацій дійсно аналізува-лися, поширювалися і використовувалися. Цю готовність слід широко проголо-шувати, демонструвати на практиці та регулярно підтверджувати. Для форму-вання такої готовності та спроможності можна скористатися досвідом місцевоївлади, парламентів та інших країн.

12. Виклики майбутнього

Багато викликів майбутнього матимуть не суто технологічний характер, а ра-дше стосуватимуться соціально-економічних проблем. Необхідно розроблятирамкові засади, які підтримували б сприйняття систем е-залучення, для того щобподолати організаційні та культурні бар’єри, пов’язані з упровадженням новихметодів роботи.

Система е-залучення передбачає коло стейкхолдерів, яких слід ознайомити зновими процесами і технологіями. До стейкхолдерів належать депутати, урядов-

84

ці, відповідальні за впровадження державної політики, виробники політики, пред-ставники бізнесу, громадських організацій та об’єднань і громадяни. Зважаючина такий різноманітний спектр стейкхолдерів та складну природу урядування,необхідно дивитися далі, за звичайні організаційні та культурні бар’єри, і зверта-ти особливу увагу на питання конфіденційності та довіри.

Раніше ми окреслили п’ять основних викликів, а в цьому розділі розглянемоїх детальніше.

Виклик № 1 – проблема масштабуВиклик № 1 – проблема масштабуВиклик № 1 – проблема масштабуВиклик № 1 – проблема масштабуВиклик № 1 – проблема масштабу

Фішкін (Fishkin, 1995, с. 80) стверджує, що неможливо організувати активнезалучення громадян у приміщенні міської ради, що опікується місцевими про-блемами, і трансформувати його результати в зал національного парламенту –„кімнату, де мільйони створюють умови для раціонального неуцтва”. У такій си-туації думка окремого громадянина навряд чи справить бодай якийсь вплив нарезультат. Він доходить висновку, що „це просто ще одна нагода для громадянвідчути себе загубленими в політичних реаліях масового суспільства”.

Точка зору громадянТочка зору громадянТочка зору громадянТочка зору громадянТочка зору громадян

Один з методів подолати таку втрату ідентичності – розробити технологіюдля підтримки окремого громадянина, залучити його до активної участі, забезпе-чивши електронними засобами пошуку тих, хто поділяє його або має схожу точ-ку зору, яку далі можна розвивати. Необхідно перепроектувати чати та дискусійніфоруми таким чином, щоб перетворити їх на віртуальні публічні простори, деіндивідуальний голос стає (публічним) голосом громадськості. Деякі країни –члени ОЕСР вже розробили інструменти, не базовані на ІКТ, для підтримки кон-сультацій у громадах.

Точка зору владиТочка зору владиТочка зору владиТочка зору владиТочка зору влади

З позиції влади, виклик полягає в тому, як слухати і реагувати на голос кож-ного громадянина. Виклик серйозний навіть на місцевому рівні. Наприклад, якоргани влади Великого Лондона можуть залучити більше 7 мільйонів лондонцівдо вироблення політики? Просування онлайнових спільнот і розроблення інстру-ментів е-залучення для підтримки цих спільнот може бути одним із кроків у цьо-му напрямі, як показано на рис. 2.

85

Необхідно створити мапу очікувань стосовно е-залучення серед усіх спіль-нот у країнах – членах ОЕСР і встановити вимоги до дизайну інструментів е-залу-чення на основі різноманітних потреб різних типів спільнот.

Виклик № 2 – розвиток спроможності та активноїВиклик № 2 – розвиток спроможності та активноїВиклик № 2 – розвиток спроможності та активноїВиклик № 2 – розвиток спроможності та активноїВиклик № 2 – розвиток спроможності та активноїгромадянської позиціїгромадянської позиціїгромадянської позиціїгромадянської позиціїгромадянської позиції

Аналітики (наприклад, Hagen, 2000) стверджують, що громадська освіта до-помагає оживити публічний дискурс і таким чином підвищити рівень участі гро-мадян у демократичних процесах. Втім, визначення громадської освіти залиша-ється відкритим для обговорення.

Громадська освіта для демократії, згідно з Барбером (Barber, 1984), можеприймати, принаймні, три конкретні форми. Перша – це формальна освіта гро-мадян з питань конституційного устрою держави, правової системи та політичноїпрактики, яка, на думку автора, є найменш корисною для розбудови потужної

Рисунок 2. Створення онлайн-спільнот

Влада Влада

залучення реагування

зворотнийзв’язокзалучення

реагування

зворотний зв’язоканаліз

Спільнота 1

залучення

реагування

зворотний зв’язоканаліз

Спільнота 2

залучення

реагування

зворотний зв’язоканаліз

Спільнота 3

Онлайн спільноти

Окремігромадяни

Окремігромадяни

Окремігромадяни

86

демократії. Друга – суспільна діяльність у приватній сфері, серцевиною якої єобговорення місцевих проблем, але тут автора турбує вузька спрямованість такоїдіяльності і те, що вона не поширюється на проблеми національного масштабу.Остання форма – це сама політика участі, яка, як стверджує Барбер, є єдиноюцілком успішною формою громадської освіти для демократії.

„Політично конструктивний вплив участі не раз відмічали, відколи споча-тку Руссо, а потім Мілл і де Токвілль висунули тезу про те, що демократіїкраще навчати на практиці” (Barber, 1984, с. 235).

ІКТ як засіб підвищення рівня залучення громадян створює і виклики, і дода-ткові можливості для громадської освіти через практичну участь.

Розвиток навичок громадського обговоренняРозвиток навичок громадського обговоренняРозвиток навичок громадського обговоренняРозвиток навичок громадського обговоренняРозвиток навичок громадського обговорення

Багато експертів наголошують на необхідності громадських обговорень, тоб-то на важливості ознайомитися з аргументами протилежної позиції перед тим, якприймати рішення. Виклик полягає в тому, як спрямувати ІКТ на те, щоб вонизаохочували громадян конструктивно розмірковувати про суспільні справи, слу-хати, залучатися, пропонувати аргументи і контраргументи, а не просто ставитизапитання. Це вказує на потребу в адекватній і зрозумілій інформації та можли-вості обговорювати проблеми за допомогою таких інструментів, як керовані дис-кусійні форуми нового покоління.

Викликом також є залучення молоді. Дизайн систем е-залучення є вкрай ва-жливим для успішного залучення молодих людей, а також для їх просвіти з пи-тань демократичного вироблення рішень. Молодь швидко звикає використову-вати технології для простого „натиску на кнопку” при опитуванні громадськоїдумки, участі в чатах для несерйозного спілкування з віртуальними друзями, роз-міщення разових повідомлень на дошках оголошень, замість того щоб залучати-ся до серйозних суспільних дискусій. Виклик полягає в тому, щоб розробити тех-нології з таким дизайном, який підтримував би обмін думками та сприяв отри-манню відгуків від молодих людей, що свідчитиме про те, що вони дослухаютьсядо аргументів і можуть їх осмислювати у своїх коментарях.

Онлайнові інструменти для громадської освітиОнлайнові інструменти для громадської освітиОнлайнові інструменти для громадської освітиОнлайнові інструменти для громадської освітиОнлайнові інструменти для громадської освіти

Базовані на ІКТ інструменти можуть розроблятися для підтримки формуван-ня активної громадянської позиції. Такі інструменти нададуть молодим людямможливість і випробовувати, і зрозуміти процес колективного прийняття рішень.Колективне прийняття рішень можна розглядати як комбінацію процесів, завдя-ки яким виробляється державна політика на основі позиції багатьох громадян.Молодим людям потрібно опанувати і зрозуміти ці процеси. Їм особливо необ-хідно відчути і зрозуміти:• як громадяни формулюють свою особисту точку зору;

87

• як громадяни висловлюють свою особисту точку зору в рамках демократич-ного устрою, щоб знайти групу підтримки;

• як громадяни сприймають і враховують точку зору інших людей;• як колективний/демократичний інститут узагальнює всі точки зору.

Потрібні такі інструменти е-залучення, які надають молоді можливість зрозу-міти процес колективного прийняття рішень і брати в ньому участь, а також сфо-рмувати активну громадянську позицію.

Виклик № 3 – забезпечення послідовностіВиклик № 3 – забезпечення послідовностіВиклик № 3 – забезпечення послідовностіВиклик № 3 – забезпечення послідовностіВиклик № 3 – забезпечення послідовності

Найзагальнішим викликом є те, що влада повинна мати цілісний підхід до жит-тєвого циклу вироблення політики і відкрито впроваджувати процедури залученнягромадян на основі ІКТ у процеси інформування, консультацій, участі, аналізу, зво-ротного зв’язку та оцінювання. Внесок знань на кожному етапі вироблення політи-ки має бути відповідним чином використаний на всіх інших етапах процесу, з тимщоб краще сформулювати державну політику і краще інформувати громадян. Длятого щоб максимально скористатися з колективного досвіду громадян, слід роз-глядати процес вироблення політики загалом, а не окремі його аспекти. Викликомє не саме е-залучення, а забезпечення е-аналізу та е-зворотного зв’язку.

Менеджмент знаньМенеджмент знаньМенеджмент знаньМенеджмент знаньМенеджмент знань

Як зазначалося вище, з точки зору технологій, вироблення політики є „вели-кою проблемою”, що передбачає великий обсяг знань, який треба зробити до-ступним у різних форматах на кожному етапі життєвого циклу політики. Це озна-чає, що потрібні знання з багатьох різних джерел – від виробників політики, відурядовців, відповідальних за реалізацію політики, депутатів, підприємців, ОГС таокремих громадян. Усі ці знання слід моделювати та інкорпорувати у процес ви-роблення політики. Для того щоб максимізувати вигоди від позиції громадян навсіх етапах процесу вироблення політики, слід визначити, яким чином менедж-мент знань, методи інтегрованої роботи за комп’ютерної підтримки (ComputerSupported Collaborative Work – CSCW) та інтегрованої аргументації за комп’ютер-ної підтримки (Computer Supported Collaborative Argumentation – CSCA) можутьпідтримати життєвий цикл вироблення політики.

Прикладом науково-дослідного проекту, фінансованого ЄС, що передбачаєстворення інфраструктури менеджменту знань для вироблення політики, є про-ект „E-power”. Цей проект базований у Нідерландах з вебсайтом www.lri.jur.uva.nl/research/epower.html. Одним з практичних результатів проекту буде узгодженийглосарій у сфері нормотворчої діяльності та законодавства. Єдиний спільний гло-сарій є необхідним і в галузі вироблення політики для спрощення проектуваннята розроблення інтегрованих інструментів ІКТ.

88

Створення єдиного глосаріюСтворення єдиного глосаріюСтворення єдиного глосаріюСтворення єдиного глосаріюСтворення єдиного глосарію

Для полегшення комунікації між стейкхолдерами (див. рис. 3), а також міжбазованими на ІКТ системами необхідно розробити єдиний глосарій з питань ви-роблення політики. Викликом є здатність ділитися знаннями упродовж процесувироблення політики.

Зліва на рис. 3 представлено етапи життєвого циклу вироблення політики, асправа – різні стейкхолдери, залучені до цього процесу. Одного чи більше з цихстейкхолдерів залучають через інформування або заохочення до коментарів, абочерез надання коментарів до кожного етапу процесу політики. Для того щоб вонимогли „зрозуміти” один одного та допомогти технологам, задіяним у створеннівідповідних підтримуючих платформ, необхідно розробити формальний, узго-джений, сприйнятий усіма глосарій (онтологію) термінів вироблення державноїполітики.

Таку роботу певною мірою здійснюють кілька національних парламентів підегідою Європарламенту. Проект називається ParlML – єдиний глосарій парламе-нтських термінів, ініційований Робочою групою Європарламенту з питань інфор-мації та менеджменту документації. Одним з головних завдань проекту є забез-печення комунікації між комп’ютерними системами у спосіб, незалежний від ін-дивідуальних системних технологій, інформаційних платформ та доменів.

Рисунок 3. Життєвий цикл політики: основні етапи і стейкхолдери

ВиробникиполітикиОбраніпредставникивладиДержавніпосадовціПредставникибізнесуПредставникиОГСГромадяни

1. Визначенняпорядку

2. Аналіз5. Моніторинг

4. Впровадження 3. Формулювання

Життєвий циклвироблення політики

89

Виклик № 4 – проведення оцінювання е-залученняВиклик № 4 – проведення оцінювання е-залученняВиклик № 4 – проведення оцінювання е-залученняВиклик № 4 – проведення оцінювання е-залученняВиклик № 4 – проведення оцінювання е-залучення

Як можна оцінити вигоди і впливи технологій, що застосовуються у процесівироблення політики? У міру того, як влада дедалі більше підтримує розвитокІКТ для залучення громадян до прийняття державних рішень, водночас зростаєпотреба оцінити, чи відповідає таке електронне залучення цілям громадян і вла-ди. Яким чином можна виміряти цей вплив і що саме вимірювати?

На даний час явно бракує усталених рамок щодо того, як оцінювати і вимірю-вати вплив систем е-залучення. Важко оцінити вплив цих систем на виробленняполітики в окремо взятому контексті. Певною мірою, судження про їх вплив надіяльність влади має бути зроблено у контексті впливу та успішності оффлайно-вих інструментів залучення. Необхідні емпіричні дослідження для оцінювання е-залучення та усвідомлення того, що було чи не було досягнуто. Потрібно зрозу-міти, як оцінювати вигоди та впливи прикладних технологій на процес вироблен-ня політики.

Одним із завдань дослідження Коулмана і Готце (2001, с. 20) було вивченнятого, які зміни слід здійснити представникам влади та виробникам політики, щобадаптувати свої практики, ідучи назустріч активній та об’єднаній громадськості.Автори відкрито зазначають:

„Органам влади не слід запроваджувати онлайнові консультації як попу-лістський трюк; вони мають бути серйозно налаштовані на інтегруваннязібраних даних у процес політики та чутливо реагувати на думки грома-дян”.

Брак інструментів для оцінювання залученняБрак інструментів для оцінювання залученняБрак інструментів для оцінювання залученняБрак інструментів для оцінювання залученняБрак інструментів для оцінювання залученнягромадськості онлайн і оффлайнгромадськості онлайн і оффлайнгромадськості онлайн і оффлайнгромадськості онлайн і оффлайнгромадськості онлайн і оффлайн

Попри те, що були зроблені вагомі фінансові інвестиції у розвиток оффлай-нових та онлайнових інструментів залучення, на сьогодні бракує відповіднихінвестицій в оцінювання впливу „посиленої” взаємодії влади і громадян (OECD,2001). Багато спроб оцінити залучення зосереджувалися на визначенні рівня„задоволеності громадян”, фактичний вплив позиції громадян практично не до-сліджувався і не документувався. Висновки про те, що якість політики підви-щилася завдяки таких методам, як правило, не є результатом цілісного аналі-тичного підходу, базованого на емпіричних даних. Зазначаючи цю прогалину узнаннях, ОЕСР (OECD, 2001, с. 69) висуває таку причину нестачі даних для оці-нювання:

„Одне з пояснень браку добре розроблених рамок для оцінювання можеполягати у відсутності чітко визначених цілей в урядових структур, коливони здійснюють інформування, консультування та надають сприяння ак-тивній участі громадян”.

90

Оцінка впливу е-залучення на вироблення політики – це складне дослідни-цьке питання з низки причин. По-перше, як зазначалося раніше, ще й досі нез’ясована результативність навіть традиційних оффлайнових консультацій. Унещодавньому звіті ОЕСР відзначається: „Жодна країна – член ОЕСР наразі нездійснює систематичного оцінювання діяльності влади у наданні інформації,проведенні консультацій і залученні громадян до процесів вироблення політи-ки” (OECD, 2001, с. 13). По-друге, для того щоб зробити раціональну оцінку е-залучення, треба подолати забобони, висунуті двома групами опонентів. Віль-гельм (Wilhlem, 2000) описує ці групи як „неофутуристів”, які виступають про-відниками нових технологій, незважаючи на соціально-економічні обмеження,що створюють перешкоди для їх успіху, та „утопістів” (dystopians), які надтошвидко беруться критикувати дані технології. По-третє, відповідь на це питан-ня не вписується в якусь одну дисципліну, а вимагає комплексного, мультиди-сциплінарного підходу.

Врешті решт, брак усталених рамок щодо вимірювання впливу е-залученняна вироблення політики, напевно, є більш зрозумілим, виходячи з того, що вза-галі немає чітких методологічних рамок для оцінювання демократичної участі таїї впливу на політику. Вплив систем е-залучення може залежати від поточної прак-тики органів влади та змінювати її непередбаченим чином. Отже, важливо враху-вати, як такі зміни можуть вплинути на конкретну модель представницької демо-кратії.

Виклик № 5 – питання готовностіВиклик № 5 – питання готовностіВиклик № 5 – питання готовностіВиклик № 5 – питання готовностіВиклик № 5 – питання готовності

На даний час є реальна небезпека, що якщо системи е-залучення набудутьзначного поширення в найближчому майбутньому, процес вироблення політикине буде адаптований до переваг, що їх надають нові канали отримання позиціїгромадян. Якщо органи влади запроваджують ініціативи онлайнового залученнягромадян і водночас продовжують стару практику вироблення політики, вониризикують спричинити суцільну зневіру (widespread disillusionment).

Залучення громадян онлайн підвищує легітимні очікування, що думки гро-мадян будуть використані для інформування виробників політики. Для того щобефективно реагувати на такі очікування, органи влади мають:• адаптувати свої структури та процедури вироблення політики таким чином,

щоб гарантувати, що результати онлайнових консультацій будуть аналізува-тися, поширюватися і використовуватися;

• забезпечувати готовність і лідерство серед політиків та вищих урядовців (на-приклад, шляхом пояснення переваг і недоліків наявних інструментів та не-обхідності провідним політичним діячам показувати приклад);

• широко інформувати про таку готовність (через документи чи рекомендаціїщодо політики) та демонструвати її на практиці (шляхом ініціювання онлай-нових консультацій високопосадовцями або їх участі в онлайновому чаті);

91

• підтверджувати свою готовність регулярно (через річні звіти, аудит, парла-ментські слухання).Можна було б обговорити тут набагато більше питань, додати інші виклики та

описати більше інновацій, але, на нашу думку, доцільніше просто процитуватизапитання, поставлене Говардом Райнгольдом у своєму інтерв’ю Повазеку(Powazek, 2002, с. 296):

„Серед інших важливих речей, що стосуються демократії, важливо не про-сто закликати голосувати за лідерів, а проводити інтелігентну розмову згромадянами. Ми втратили багато можливостей такої комунікації у ЗМІ.Отже, як наслідок, постає запитання щодо прояву грамотності людей: чипобачимо ми інтелігентний політичний дискурс у режимі онлайн і чи мати-ме він якийсь ефект?”

92

C. ВИНЕСЕНІ УРОКИЗ ДОСВІДУ КРАЇН-ЧЛЕНІВ ОЕСР

13. Ситуативні дослідження e-e-e-e-e-залученняу країнах-членах ОЕСР

Ґрунтуватися на досвіді інших:Ґрунтуватися на досвіді інших:Ґрунтуватися на досвіді інших:Ґрунтуватися на досвіді інших:Ґрунтуватися на досвіді інших:місцевому, національному та міжнародномумісцевому, національному та міжнародномумісцевому, національному та міжнародномумісцевому, національному та міжнародномумісцевому, національному та міжнародному

Приклади успішного онлайнового залучення громадян до процесу вироблен-ня політики досі трапляються нечасто. І це стимул використати досвід інших прирозробці та започаткуванні онлайнового інформування, консультацій та участі. Уцьому розділі йтиметься про те, як виробники політики у національних урядахможуть скористатися напрацюваннями, здійсненими іншими державними орга-нами на місцевому, національному та міжнародному рівнях.

Безумовно, будь-яку систему е-залучення слід адаптувати до культури і тра-дицій кожної з країн ОЕСР. А відтак, сподіваємося побачити найрізноманітнішіваріанти втілення концепції е-залучення і того, як будуть реалізовані на практичнінайкращі рекомендації, що з неї випливають.

Отже, цю частину звіту присвячено конкретним прикладам того, як можливо-сті, труднощі і перешкоди е-залучення можуть проявлятися через конкретнийдосвід країн-членів ОЕСР. Ситуативні дослідження було зібрано всередині 2002року учасниками PUMA – Експертної групи ОЕСР з питань стосунків влади з гро-мадянами та громадянським суспільством. І хоча цей набір з 10-ти ситуативнихприкладів репрезентує лише невеликий зріз великої кількості способів викорис-тання органами влади нових ІКТ для інформування, консультування та залученнягромадян у політичний процес, ці десять прикладів істотно допомагають проник-нути у саму сутність поточної ситуації. Відповідно до аналітичних рамок для порі-вняльного аналізу е-залучення (Таблиця 2) кожен приклад містить такі характе-ристики:• Відповідний етап циклу вироблення політики.• Задіяні урядові структури та цільові групи.• Отриманий від учасників зворотній зв'язок.• Конкретні застосовані технології.• Головні виявлені перешкоди.• Ключові елементи успіху.

93

Таблиця 2. Аналітичні рамки для порівняльного аналізу е-залученняЕтап 1 Етап 2 Етап 3 Етап 4 Етап 5

Встановленняпорядку денного

Аналіз Формулюванняполітики

Впровадженняполітики

Моніторингполітики

Ціль

Цільовааудиторія

Інформуванняза підтримкитехнологій

Встановлення потребиу державній політиціабо зміні політики тавизначення проблеми,що потребує розв’я-зання.

Бізнес-сектор, ОГС таокремі громадяни.

Пошукові засоби, по-передження електрон-ною поштою щодо но-вих питань політики,підтримка перекладуна етнічні мови, філь-три стилю для вида-лення жаргону.

Більш чітке окреслен-ня викликів та можли-востей, пов’язаних зпитанням порядкуденного, з метою під-готовки проекту доку-мента щодо політики.

“Експерти” з предмет-них питань; ті, кого ві-рогідно торкнеться по-літика; персонал, яко-му доведеться впрова-джувати та забезпечу-вати реалізацію полі-тики; а також, можли-во, бізнес-сектор, ОГСта окремі громадяни.

Підтримка перекладуна етнічні мови, філь-три стилю для вида-лення жаргону.

Забезпечення підгото-вки ґрунтовного здій-снимого документащодо політики.

Експерти з предмет-них питань; ті, кого ві-рогідно торкнеться по-літика; персонал, яко-му доведеться впрова-джувати та забезпечу-вати реалізацію полі-тики; а також, можли-во, бізнес-сектор, ОГСта окремі громадяни.

Випереджаючий конт-роль стилю для поле-гшення інтерпретаціїтехнічних та юридич-них термінів.

Розробка законодав-чих і нормативних ак-тів, практичних наста-нов та плану впрова-дження.

Ті, кого вірогідно тор-кнеться політика; пер-сонал, якому дове-деться впроваджуватита забезпечувати реа-лізацію політики; а та-кож, можливо, бізнес-сектор, ОГС та окремігромадяни.

Фільтри стилю для за-безпечення простоїзрозумілої мови.

Може передбачатиоцінювання та пере-гляд впроваджуваноїполітики.

Всі.

Онлайновий зворот-ній зв’язок.

94 Етап 1 Етап 2 Етап 3 Етап 4 Етап 5

Встановленняпорядку денного

Аналіз Формулюванняполітики

Впровадженняполітики

Моніторингполітики

Консультаціїза підтримкитехнологій

Участьза підтримкитехнологій

Проблемита перешкоди

Онлайнові досліджен-ня й опитування гро-мадської думки, дис-кусійні форуми, моні-торинг електроннихповідомлень, дошкиоголошень та перелікзапитань, що часто за-дають (FAQs).

Окремі громадяни чигрупи громадян збира-ють голоси на підтрим-ку конкретного питанняденного державної по-літики за допомогоютаких механізмів як: е-звернення, е-референ-думи, е-спільноти.

Ризик настільки піднятипланку очікувань, колигромадяни думатимуть,що їхні пропозиції від-разу перетворювати-муться на державну по-літику, а не внесками,які враховуватимутьсяпри вироблення та ухва-ленні урядових рішень.

ІКТ підтримка збираннясуджень “експертів”,базовані на менеджме-нті фактичних данихзасоби, електронні гро-мадські журі, складан-ня бази даних експер-тів, щоб допомогти вла-ді знати, хто вони є.

Е-спільноти, електро-нні громадські журі.

Як знайти справжніх“експертів” замістьсумнівних спеціаліс-тів.

Дискусійні форуми,онлайнові громадськіжурі, інструменти е-спільнот.

Е-звернення та е-ре-ферендуми щодо зміндержавної політики.

Яким чином забезпечи-ти, щоб звичайні люди,котрих може торк-нутися політика, зналипро неї та добре розу-міли, про що йдеться.

Дискусійні форуми,онлайнові громадськіжурі, інструменти е-спільнот.

Списки електронноїрозсилки.

Як зрозуміти юридич-ну термінологію.

Онлайнові досліджен-ня й опитування гро-мадської думки, дис-кусійні форуми, моні-торинг електроннихповідомлень, дошкиоголошень та перелікзапитань, що часто за-дають (FAQs).

Е-звернення, е-рефе-рендуми

Необхідність раціо-нально організуватизібрані дані.

95

Етап 1 Етап 2 Етап 3 Етап 4 Етап 5

Встановленняпорядку денного

Аналіз Формулюванняполітики

Впровадженняполітики

Моніторингполітики

Можливості, інноваціїта ключові елементиуспіху

Більш відкритий і про-зорий спосіб встанов-лення порядку денно-го, завдяки якому гро-мадяни можуть бачи-ти, чи порушені питан-ня дійсно вносяться допорядку денного.

Експертні висновкимають бути доступни-ми для ширшої ауди-торії, що забезпечитьбільшу прозорістьпроцесу.

Ширше сприйняттяполітики.

Прозорість у впрова-дженні політики.

Прозорість данихщодо впровадження,інспекційних звітів,нової інформації, якаможе бути інтегрованау цикл політики.

96

Суттєві моментиСуттєві моментиСуттєві моментиСуттєві моментиСуттєві моменти

Представлені тут 10 прикладів е-залучення дуже різні. Вони охоплюють різнікраїни, різні рівні влади, етапи циклу вироблення політики, цільові групи та ін-струменти. Та хоч вони і не підходять для порівняльного аналізу, кожен із при-кладів торкається ключових моментів і трьох головних питань онлайнового залу-чення громадян до процесу вироблення політики, а саме: Коли? Хто? і Як?

Коли? У більшості прикладів описано використання е-залучення на етапі вста-новлення порядку денного циклу політики. Цілком логічно, якщо взяти до уваги,що ця рання стадія процесу є найбільш відкритою для пропозицій громадян і длянеї характерний доволі високий рівень громадського обговорення, для сприяннячому, власне, і розроблено нові інструменти ІКТ. Це також свідчить про дослідни-цький чи експериментальний характер онлайн-ініціатив, особливо з огляду на те,що на цьому етапі е-залучення буде скоріше доповнювати, ніж підривати, тради-ційні методи вироблення політики. Втім, у деяких описаних прикладах було за-стосовано онлайнові інструменти, адаптовані для використання на всіх етапахциклу вироблення політики. Зокрема один ілюструє е-залучення на етапі форму-лювання політики, а другий – на етапі моніторингу. Відкритим залишається запи-тання, чи брак прикладів е-залучення на етапах аналізу і впровадження політикисвідчить про те, що ці етапи за своєю природою є менш придатними для застосу-вання нових ІКТ, чи така практика є просто менш поширеною на цей час.

Хто? Наведені приклади демонструють, що зараз широкий спектр органів владививчає можливості використання нових ІКТ для залучення громадян до процесу ви-роблення політики – від місцевої влади до національних урядів і парламентів, а такожтих, хто діє на міжурядовому або міжнародному рівні (наприклад, Європейська Комі-сія). Звісно, цілі, масштаб і цільові аудиторії е-залучення, істотно відрізняються зале-жно від органів влади, які це здійснюють. Тим не менше, усі вони надають важливуінформацію про можливості, динаміку та обмеження онлайнового інформування,консультацій та участі у процесі вироблення політики. Цільові групи також суттєвовідрізняються і можуть охоплювати всіх громадян (напр., у межах даної території),усі зацікавлені сторони (тобто, незалежно від місцезнаходження) або конкретні про-шарки населення (напр., маргінальні групи, бізнесменів, студентів).

Як? Більшість ситуативних прикладів вказує на важливість забезпечення ін-тегрування онлайнових і традиційних методів залучення громадян до вироблен-ня політики. Це стосується як надання інформації про питання державної політи-ки чи практики самого е-залучення (приміром через плакати, друковані брошу-ри, місцеву пресу), так і надання низки можливостей для участі громадян (напр.,за допомогою пошти, телефону, факсу, а також електронної пошти або скоорди-нованих традиційних та онлайнових дискусійних форумів). Вибрані конкретні тех-нології е-залучення розрізнялися за ступенем складності – та у більшості випад-ків це був спеціальний вебсайт з можливістю писати на нього електронні листи. Вінших випадках застосовувалось також спеціалізоване програмне забезпечення

97

для керування онлайн-обговореннями на дискусійних форумах цих сайтів абовикористовувались захищені паролем дискусійні рубрики для зареєстрованихкористувачів. Виявилося, що в онлайн-дискусіях важливу роль грає також ком-петентна і конструктивна модерація обговорення.

МетодологіяМетодологіяМетодологіяМетодологіяМетодологія

„Матрицю е-залучення”, яка демонструє декілька конкретних прикладів за-стосування ІКТ для інформування, консультацій та участі у виробленні політики,було виведено з аналітичних рамок з метою надати країнам-членам рекомендаціїпри виборі перспективних напрямків та досвіду у цій сфері. Наведені приклади єорієнтовними і не представляють повної картини, як і всі згадані у ситуативнихдослідженнях інструменти (див. Таблицю 3).

Таблиця 3. Матриця Е-залученняЕтап циклу

вироблення політикиІнформування Консультації Участь

Встановленняпорядку денного

Аналіз

Формулювання

Впровадження

Моніторинг

Пошукові засоби, попе-редження електронноюпоштою щодо нових пи-тань політики, підтрим-ка перекладу на етнічнімови, фільтри стилюдля видалення жаргону.

Підтримка перекладу наетнічні мови, фільтристилю для видаленняжаргону.

Випереджаючий конт-роль стилю для полег-шення інтерпретації тех-нічних та юридичних те-рмінів.

Фільтри стилю для забез-печення простої зрозумі-лої мови, електронна роз-силка інформаційних ві-сників.

Онлайновий зворотнійзв’язок

Онлайнові дослідженняй опитування громадсь-кої думки, дискусійніфоруми, моніторингелектронних повідом-лень, дошки оголошеньта перелік запитань, щочасто задають (FAQs).

Базовані на менеджме-нті фактичних даних за-соби, складання базиданих експертів, щобдопомогти владі знати,хто вони є.

Дискусійні форуми, он-лайнові громадські жу-рі, інструменти е-спіль-нот.

Дискусійні форуми, он-лайнові громадськіжурі, інструменти е-спі-льнот.

Онлайнові дослідженняй опитування громадсь-кої думки, дискусійніфоруми, моніторингелектронних повідом-лень, дошки оголошеньта перелік запитань, щочасто задають (FAQs).

Е-звернення,е-референдуми,е-спільноти.

Електронні громадськіжурі, е-спільноти.

Е-звернення та е-рефе-рендуми щодо змін дер-жавної політики.

Списки електронної роз-силки для цільових груп.

Е-звернення,е-референдуми.

98

ФІНЛЯНДІЯПоділіться з нами своїми поглядами

Опис:Опис:Опис:Опис:Опис:

У квітні 1998 фінський уряд видав постанову „Про якісні послуги, добре вря-дування та відповідальне громадянське суспільство”, яка регулювала діяльністьорганів державної влади. У цій постанові йшлося про підвищення рівня участі упроцесі вироблення політики на всіх рівнях державної влади. Результатом поста-нови став запуск декількох проектів. Один з них було ініційовано Міністерствомфінансів у листопаді 1999 року. Метою проекту було розширити можливості впли-ву громадян на вироблення державної політики за допомогою ІКТ. Проект скла-дався з трьох різних вимірів. Одним з них був план розробки дискусійного інтер-нет-форуму www.otakantaa.fi (otakantaa — фін. „поділіться з нами своїми погля-дами”), де громадяни могли би коментувати та давати свою оцінку проектам, щоїх готували міністерства. В основі дискусійного форуму www.otakantaa.fi була ідеястворення платформи для консультацій з окремими громадянами стосовно про-ектів, які знаходилися на ранніх стадіях підготовки в уряді.

На форумі постійно відбувалося від двох до шести дискусій. На головній сто-рінці містилася коротка анотація обговорюваних питань. Для того, щоби долучи-тися до дискусії і залишити свій коментар або прокоментувати написане іншимираніше, було достатньо одного „кліка”.

Звичайно, щоби спростити знайомство громадян з предметом обговорення,крім дискусій на сторінці otakantaa знаходилися також допоміжні матеріали і по-силання на інші сайти. У допоміжні матеріали входили і архіви попередніх диску-сій, де зокрема можна було знайти їх коротке резюме. Звичайно, допоміжні ма-теріали різнилися залежно від теми дискусії. Неабияку користь вебсайту otakantaaприносило існування у Фінляндії розвиненого реєстру законопроектів та підгото-вчих документів, на який могли посилатися сторінки проекту „Поділіться з намисвоїми поглядами”, щоби надати громадянам інформацію про проекти, що їх ре-алізує уряд.

Етап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політики

Встановлення порядку денного. Для дискусійного форуму важливо визна-чити, які теми будуть обговорюватися. Між питаннями, що стосуються проек-тів, котрі готує уряд, і питаннями, які найбільше цікавлять користувачів, пови-нна бути рівновага. При цьому зв’язок із проектами уряду, що наразі знахо-дяться у розробці – дуже важливий, адже лише так можна гарантувати, щокоментарі громадян буде взято до уваги. Звісно, це не означає, що всі ідеї неод-мінно перетворяться на рішення, але матеріали дискусій буде як мінімум вико-

99

ристано у підготовчій роботі. А це означає, що форум повинен бути складовоюпідготовчого процесу в уряді. Головний спосіб підтримати це – робити резюмекожної дискусії, яке буде включено до матеріалів проекту на подальших стаді-ях підготовки. Важливо, щоби громадяни відчували сенс участі у дискусіях. Та вбудь-якому разі, дискусійний форум www.otakantaa.fi не є місцем, де коженкоментар може або навіть повинен отримати відповідь. Головне – дискусія, аджеце не сайт запитань і відповідей.

Задіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групи

Форум призначено для громадян, яким із самого початку було надано мож-ливість за бажанням писати анонімно. Принцип дискусійного форуму – відкри-тість для кожного громадянина, відповідно, попередня реєстрація необов’язко-ва. Протягом двох років роботи форуму, модераторам довелося видалити лишенезначну кількість неадекватних коментарів.

Урядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структури

Галузеві міністерства за координації Міністерства фінансів. Коли державніслужбовці брали участь у дискусіях, вони користувалися власними іменами тареквізитами своїх міністерств.

Конкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технології

Від самого початку розробку технічного дизайну форуму та його функціону-вання було доручено приватній компанії. Наразі, на другому етапі функціонуван-ня форуму відповідальність за нього поділено між технічним провайдером, Міні-стерством фінансів та галузевими міністерствами.

Міністерство фінансів надає форум для використання іншим міністерствам.Відділ державного менеджменту Міністерства фінансів відповідає за підтримкуфоруму в цілому, за дотримання головних його принципів, за маркетинг та зага-льне функціонування, за координацію та співробітництво з іншими міністерства-ми, слугуючи сполучною ланкою між міністерствами і технічним провайдером, атакож за подальший розвиток форуму. Міністерство фінансів має мережу пра-цівників – переважно залучених з інформаційних служб – від кожного міністерс-тва для координації, маркетингу та розвитку форуму.

Міністерства відповідають за фактичне ведення форуму. Вони обирають теми,які буде винесено для обговорення на форумі. Державні службовці міністерств,відповідальні за теми, що обговорюються на форумі, автоматично стають моде-раторами дискусій. Крім цього, міністерства, звісно, відповідають також за: а)надання допоміжних матеріалів з тем, що обговорюються; б) маркетинг форумусеред своїх стейкхолдерів та організацію онлайн-дискусій зі своїми міністрами;

100

в) створення резюме, які буде опубліковано на сайті otakantaa, і врахування ви-словлених думок при підготовчій роботі над проектами.

Технічний провайдер (Mogul Finland Ltd.) відповідає за технічне функціону-вання форуму та технічну підтримку, потрібну для онлайн-дискусій.

Головні перешкодиГоловні перешкодиГоловні перешкодиГоловні перешкодиГоловні перешкоди

Не зазначено.

Інновації та ключові елементи успіхуІнновації та ключові елементи успіхуІнновації та ключові елементи успіхуІнновації та ключові елементи успіхуІнновації та ключові елементи успіху

Участь у дискусіях можуть брати не тільки громадяни, але й державні служ-бовці. Останні мають можливість і обов’язок давати свої коментарі та забезпечу-вати зворотній зв'язок. У такий спосіб громадяни також отримують відповіді насвої коментарі.

Окрім онлайн-дискусій на сайті є також „чати”, де протягом години-двох вонлайні знаходиться урядовий міністр, щоб відповісти на питання, які ставлятьйому чи їй у цей час громадяни. Можливість обговорити гострі питання з самимміністром в онлайні для громадян має дуже велике значення. Зазвичай на місяцьпроводиться 2-4 таких „чати”. Ті, хто не може їх відвідати під час проведення,надсилають запитання заздалегідь за допомогою наявної на веб-сторінкахotakantaa онлайн-форми. Після „чату” вони можуть прочитати відповіді на своїзапитання в архівах, де текст онлайнової дискусії з’являється за кілька хвилинпісля її завершення.

Важлива частина роботи з форумом – реклама. Оскільки це урядовий проект,ресурси для реклами дуже скромні. Менше з тим, потрібно якомога більше про-пагування, аби люди, по-перше, знали про існування такого форуму, по-друге –про те, що наразі відбувається на форумі, і були в курсі, коли там з’являютьсянові запитання та онлайнові сесії.

Форум дістав добру рекламу з самого початку, але найкраще його було про-рекламовано, коли на форумі з’явився допис: „Поясніть містеру Сайласу, на чомудержава може зекономити”. Містер Сайлас – державний секретар міністерствафінансів і добре відома людина у фінському суспільстві. Цей допис привернувувагу громадян і преси. Так адреса сайту (www.otakantaa.fi) стала відомою, хочазапитання аж ніяк не було маркетинговим кроком. А містер Сайлас прочитав ко-ментарі та пропозиції і перенаправив їх до державних службовців, відповідаль-них за підготовку бюджету.

Значною мірою робота форуму спирається на співпрацю міністерств, хочанемає жодних законодавчих норм, які б зобов’язували їх брати участь у роботіфоруму. Наразі вибір проектів, що їх буде винесено на онлайн-обговорення гро-мадянами, цілком залежить від міністерств. У майбутньому планується виноситина форум усі проекти, але скоріш за все навіть у такому випадку не буде жодних

101

формальних приписів робити саме так. Можна також сказати, що роботу фору-му значною мірою забезпечує співпраця та свого роду моральний тиск на мініс-терства, щоби заохотити їх до винесення своїх проектів на обговорення грома-дян, забезпечення зворотного зв’язку та використання результатів обговорень.

Крім того, міністерства не зобов’язані користуватися виключно цим сайтом.Вони можуть організовувати власні дискусійні форуми, якщо на їхню думку такбуде краще. Та менше з тим, міністерства в будь-якому разі задоволені готовимінструментом і тим, що їм не доводиться розв’язувати проблеми, які вже буловирішено самим фактом запуску www.otakantaa.fi

Напевно, найбільш релевантним законодавчим актом для сайту „Поділіться знами своїми поглядами” є Закон Фінляндії „Про відкритість роботи уряду” 1999року, хоча форум жодним чином не пов'язаний з ним напряму. Втім, саме в Законібуло підкреслено необхідність забезпечити громадян інформацією про державніпроекти на стадії їх підготовки, чому, власне, і сприяє робота дискусійного форуму.

Плани на майбутнєПлани на майбутнєПлани на майбутнєПлани на майбутнєПлани на майбутнє

Два роки роботи дискусійного форуму www.otakantaa.fi довели, що її варто про-довжити. У березні 2001 форум було перетворено на спільну платформу комуніка-ції між міністерствами і громадянами. Втім, існує ще багато напрямків, у яких необ-хідно розвивати форум у майбутньому. З цією метою було прийнято рішення про-довжити роботу форуму як пілотного проекту до вересня 2002 року. Наприкінці2002 року або на початку 2003 року форум стане постійним проектом.

У планах на майбутнє також введення на форумі посад головного редактора таредколегії, які б займалися координацією питань, що їх обговорюють на форумі. Ціредактори будуть співпрацювати з міністерствами – і таким чином усі проекти бу-дуть виноситися на форум, їх будуть обговорювати, а самі питання частіше мати-муть міжгалузевий характер. Нинішні питання найчастіше стосуються поля діяль-ності одного міністерства, але в майбутньому очікується перехід до міжгалузевогопідходу, коли декілька міністерств будуть одночасно модерувати обговорення.

Оскільки назва форуму „www.otakantaa.fi” доволі добре відома, важливо збе-регти її в майбутньому. Різні міністерства раніше вже намагалися створити власніфоруми, але цей спільний форум, вже готовий до роботи, виявився найкращимрішенням. Громадяни швидко запам’ятали адресу, за якою можна знайти форум,а міністерствам не довелося створювати та рекламувати власні форуми з іншоюадресою. Деякі першочергові цілі і прості індикатори було встановлено для май-бутнього дискусійного форуму.

Форум було створено як пілотний проект і хоч він уже стає постійним, вдос-коналення форуму триває. Електронні форуми – відносно нове явище у держав-ному секторі і тому весь час з’являються нові уроки, нові ідеї та технології, якідопомагають їхньому подальшому розвитку.

Вебсайт: www.otakantaa.fi

102

Таблиця 4. Цілі та індикатори для веб-сайту„Поділіться з нами вашими думками”

Цілі Індикатори

Підвищення рівня участі громадян в обго-ворення проектів уряду.

Винесення проектів зі стратегічного портфо-ліо уряду на дискусійний форум.

Ініціювання обговорень усіма урядовими се-кторами.

Зростання міжгалузевої підготовки законо-проектів.

Зацікавлення громадян до питань розвиткусуспільства.

Зацікавлення державних службовців до ви-користання знань громадян.

Підвищення рівня громадського обговорен-ня в цілому через теми, винесені на диску-сійний форум.

Оцінка впливу дискусійного форуму на при-йняття рішень.

Надання громадянам регулярного доступудо міністрів.

Кількість обговорень.

Відсоток проектів, що винесено на форум,від загальної кількості проектів у портфо-ліо.

Статистика обговорень, що їх ведуть мініс-терства.

Число обговорень, модерованих кількомаміністерствами.

Кількість коментарів.

Кількість коментарів від державних службо-вців.

Відгуки у пресі.1) Як медіа висвітлюють дискусії.2) Як у подальшому обговорюються у медіатеми дискусій.

Щорічне ситуативне дослідження.

Кількість онлайнових обговорень.

103

НІДЕРЛАНДИEEEEE-консультації про їжу майбутнього

ОписОписОписОписОпис

Електронні дебати про „Їжу майбутнього” були спільною двомовною ініціати-вою голландського і німецького міністерств сільського господарства, яка була по-кликана заохотити до дебатів усі зацікавлені у майбутньому сільського господарс-тва та садівництва сторони в обох країнах. Паралельно із електронними дебатами,в обох країнах було організовано практичні семінари за участю ключових гравців уцій галузі, а їхні результати лягли в основу дебатів. Висновки за результатми прове-дених семінарів і дебатів було зібрано у публікацію, котру було презентовано євро-пейським міністрам сільського господарства на „Grьne Woche” (Зеленому тижні) уБерліні в січні 2002 року. Електронні дебати проходили у три етапи протягом шеститижнів. Перша тема – безпечна їжа – забрала найбільше часу. Міністерство поста-вилося до поглядів та пропозицій, висловлених на дебатах, як до вагомого внеску удіалог між міністерством та зацікавленими сторонами.

Етап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політики

Встановлення порядку денного.

Урядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структури

Міністерство управління сільськогосподарськими ресурсами та рибного гос-подарства (Нідерланди) і Міністерство сільського господарства, прав споживачіві продовольства (Німеччина).

Задіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групи

Громадяни, фермери, підприємці

Отриманий від учасників зворотній зв'язокОтриманий від учасників зворотній зв'язокОтриманий від учасників зворотній зв'язокОтриманий від учасників зворотній зв'язокОтриманий від учасників зворотній зв'язок

500 учасників дебатів та 20 000 індивідуальних відвідувачів вебсайту.

Конкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технології

Комерційно доступне програмне забезпечення – Voices Choices та Votes Quotes,розроблене компанією United Knowledge (www.unitedknowledge.nl). Voices Choices

104

— програма, що дозволяє проводити дебати у кілька етапів, а також надає допо-міжну інформацію. Votes Quotes — програма для дослідження громадської дум-ки, базу даних якої за бажанням може заповнювати модератор. Обидві програмиможуть бути легко настроєні модератором на спеціальній модераторській сторі-нці, що робить їх зручними у використанні.

Головні перешкодиГоловні перешкодиГоловні перешкодиГоловні перешкодиГоловні перешкоди

Не зазначено.

Інновації та ключові елементи успіхуІнновації та ключові елементи успіхуІнновації та ключові елементи успіхуІнновації та ключові елементи успіхуІнновації та ключові елементи успіху

Дебати велися двома мовами, а дописи перекладалися, щоби спростити дис-кусію між німецькими та голландськими учасниками. Особливий наголос булозроблено на рекламі та зацікавленні цільових груп, з відчутною готовністю тапідтримкою з боку голландського та німецького міністрів сільського господарст-ва, які навіть влаштували урочисте відкриття цих консультацій.

Дебати проводилися у кілька раундів і жодному з них не давали затягнутись.Для поглиблення конструктивної співпраці між міністерствами та іншими заціка-вленими організаціями було створено спеціальну проектну команду. Була забез-печена абсолютна прозорість стосовно кінцевого продукту та того, як результатидебатів будуть використані на практиці. Цей досвід став добрим прикладом інте-грування традиційних і онлайнових інструментів консультування.

Вебсайт: www.future-of-food.org

105

ШВЕЦІЯКалікс: щорічні консультації

ОписОписОписОписОпис

Калікс – місто з 20 000 мешканців на крайній півночі Швеції. Перші загально-міські консультації з приводу перепланування центру міста відбулися у Каліксі увересні 2000 року. Вони привернули увагу преси – не тільки шведської, але йміжнародної. Відтоді, у жовтні 2001 відбулися другі консультації, присвячені по-даткам. Планується зробити такі консультації щорічним заходом.

Від 1998 роботу муніципалітету було підтримано мережевою організацією,що стимулювала співпрацю робітників різних відділів над спільними проекта-ми. Наголос було зроблено на можливості впливу політичної волі громадян надіяльність муніципалітету на ранній стадії розгляду питань. Під час перших кон-сультацій, які стосувалися міського планування, питання були здебільшого від-критими. Приміром, потрібно чи ні покращувати умови для пішоходів та вело-сипедистів (велосипед – важливий транспортний засіб у більшості шведськихміст), замість пропонування конкретних рішень, як от створення окремих вело-сипедних доріжок.

Не було готових альтернатив, за чи проти яких можна було проголосувати, аполітичні партії ще не визначилися на той момент щодо тої чи іншої політики. Небуло також і дискусії про кошти. Запитання відсилалися мешканцям звичайноюпоштою. Кожен отримував пароль, яким можна було скористатися лише одинраз. Другі консультації більше нагадували традиційне громадське голосування,адже були запропоновані три конкретні варіанти на вибір: збільшити податки,зменшити податки чи залишити їх на тому самому рівні. Дебатувати можна булов Інтернеті за допомогою чату та електронної пошти, а також особисто на гро-мадських зустрічах. Голосувати можна було з домашнього комп’ютера, з роботиабо у публічних місцях (бібліотеках, домах для літніх людей та Інтернет-кафе уселищах). Свою точку зору та відповіді також можна було відправити звичайноюпоштою, телефоном або факсом.

Етап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політики

Встановлення порядку денного.

Урядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структури

Міський муніципалітет Каліксу.

106

Задіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групи

Усі громадяни Каліксу, які мають право голосу.

Отриманий від учасників зворотній зв'язокОтриманий від учасників зворотній зв'язокОтриманий від учасників зворотній зв'язокОтриманий від учасників зворотній зв'язокОтриманий від учасників зворотній зв'язок

У перших консультаціях взяло участь 1 200 людей, або 7% мешканців Каліксу.До участі в других консультаціях долучилося більш вражаюче число населення –51% громадян з правом голосу.

Конкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технології

Консультації були проведені допомогою консалтингової компанії Votia, котраспеціалізується на проведенні подібних заходів. Інформацію громадянам нада-вали здебільшого через Інтернет, а також під час традиційних зустрічей та черезмісцеву пресу.

Головні перешкодиГоловні перешкодиГоловні перешкодиГоловні перешкодиГоловні перешкоди

Зворотній зв'язок продемонстрував одну з дилем „сильної” демократії – ак-тивні меншини досягли впливу, значно більшого, ніж їхня чисельність серед за-гальної кількості мешканців міста. Участь у перших консультаціях склала лише7%. Розглядати це як проблему представництва чи заклик до тих, хто не взявучасті, зробити це наступного разу – це питання інтерпретації. У літературі про„сильну” чи „партисипативну” демократію немає рекомендацій стосовно того, якийрівень участі є „достатнім”. Ця література дає дуже мало користі тим, хто шукаєспособи, як виміряти участь.

Інновації та ключові елементи успіхуІнновації та ключові елементи успіхуІнновації та ключові елементи успіхуІнновації та ключові елементи успіхуІнновації та ключові елементи успіху

Політики Каліксу зупинилися на позитивній інтерпретації. Вони порівнялиучасть у згаданих консультаціях зі стандартним рівнем участі при традиційномуобговоренні питань міського планування, котрий, як правило, не перевищував 10осіб, що зовсім близько до показників участі в нових консультаціях. Крім того, зарезультатами других консультацій було відразу ухвалено відповідне рішення наполітичній асамблеї. З іншого боку, цього разу офіційно і заздалегідь висловленадумка співпадала з думкою політичної більшості.

Вебсайт: www.kalix.se

107

ШВЕЦІЯЕлектронний діалог у районній раді Норрмальму

Опис:Опис:Опис:Опис:Опис:

У районі Норрмальм в центрі Стокгольму мешкає 61 000 людей. Населеннявідносно молоде – вік 25 000 мешканців коливається у межах від 25 до 44 ро-ків. У південній частині району переважають офіси і магазини. Загалом, за деньрайон відвідує близько 100 000 чоловік. У 2001 році тут було проведено дві e-консультації. У вересні громадян було запрошено на презентацію пропонова-них адміністрацією змін у парку Васа – серця і легенів Васастану, північно-за-хідного району в центрі Стокгольму. Оскільки у районі, де розташовано парк,мали будувати нові будинки і офіси, на переобладнання парку було відведенопевні кошти.

Етап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політики

Встановлення порядку денного.

Урядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структури

Районна рада і районна адміністрація Норрмальму (міста Стокгольм).

Задіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групи

Мешканці та відвідувачі Норрмальму.

Зворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язок

У цих консультаціях тим чи іншим чином взяло участь близько 1 700 осіб.Приблизно половина з них зробила це за допомогою онлайн-опитування та он-лайн-форм, в які можна було внести свої пропозиції. Решта взяла участь черезопитування поштою, листування, факс і телефон. Консультації зібрали чималопропозицій, пов’язаних з переобладнанням парку, а відповіді громадян на опиту-вання дозволили зробити висновки щодо пріоритетів громадян.

Результати консультацій було опубліковано за вісім тижнів після їх завершен-ня, і цей документ ліг в основу подальшої роботи з реалізації висловлених пропо-зицій. Керівник проекту, відповідальний за подальші кроки, почав співпрацюватиз іншими адміністративними структурами муніципалітету, залученими до проек-ту. Протягом літа 2002 року ландшафтні архітектори презентували свої заключні

108

пропозиції щодо дизайну парку, базовані на ідеях, отриманих завдяки консульта-ціям. А потім питання буде винесене на розгляд Районної ради – комітету з пи-тань будівництва і вуличного руху та спортивного комітету.

Конкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технології

Інструмент публічного доступу (The Public Access Tool).

Етап 1 – ВідкриттяЕтап 1 – ВідкриттяЕтап 1 – ВідкриттяЕтап 1 – ВідкриттяЕтап 1 – Відкриття

У 1999 році Районна рада Норрмальму запустила Інтернет-службу, яка забез-печила громадянам та іншим відвідувачам сайту доступ до всіх документів, по-в’язаних з роботою Районної ради. Приміром, на сайті можна було отримати за-прошення на чергову відкриту сесію ради з порядком денним, перша частинаякої передбачає запитання громадян політикам. На сайті також публікувалисяпроекти рішень, винесені на розгляд ради і так звані „офіційні заяви”. Після кож-ного засідання оприлюднювалися їх протоколи, всі ухвалені рішення, застере-ження та окремі заяви. Цей інструмент під назвою Публічний доступ (Public Access)дав громадянам цілком нову можливість ознайомитися з роботою ради. Він роз-будив більший інтерес до демократії та можливостей впливу на місцеві справи.Водночас, громадяни також отримали шанс представляти свої пропозиції з про-блем, що їх турбують, безпосередньо депутатам Районної радиі. Протягом пер-ших чотирьох років рада розглянула 200 отриманих від громадян пропозицій, 70з яких було повністю чи частково впроваджено після того, як рада дала доручен-ня адміністрації розробити проекти відповідних рішень. Більшість пропозиційгромадян було також розміщено на сайті.

Етап 2 – Посилення діалогуЕтап 2 – Посилення діалогуЕтап 2 – Посилення діалогуЕтап 2 – Посилення діалогуЕтап 2 – Посилення діалогу

During the year 2000, the next step was taken in the work of enhancing dialoguewith the citizens. In co-operation with the two Administration officers responsible forissuing information, politicians in the drafting committee on „Democracy and Freedomof Choice”, which had existed since 1997, drew up a second version of the PublicAccess tool. In this new version, the emphasis was on interactivity. Three new interactiveservices were devised to enhance the dialogue between politicians and citizens.Originally, Public Access was solely an administrative tool that made it easier for citizensto obtain information about political decisions. Now, the site visitor can apply for thefollowing Public Access services:

Протягом 2000 року було здійснено наступні кроки для посилення діалогу згромадянами. У співпраці з двома працівниками адміністрації, відповідальнимиінформаційну політику, депутати з нормотворчого комітету „Демократія та сво-

109

бода вибору” (який існує з 1997 року) розробили другу версію інструменту PublicAccess. У новій версії наголос було зроблено на інтерактивності. Для посилен-ня діалогу між громадянами та політиками було створено три нові інтерактивніслужби. Спочатку Public Access був виключно адміністративним інструментом,який полегшував громадянам доступ до інформації про політичні рішення. Алевідтепер, кожен відвідувач сайту може скористатися такими службами PublicAccess.• Пошуковий агент

Оскільки робота Районної ради охоплює багато сфер діяльності, до якихналежать: дошкільна та середня освіта, турбота про інвалідів і літніх людей,соціальний захист і питання, які стосуються паркового та вуличного госпо-дарства, громадяни повинні орієнтуватися у цих численних поточних на-прямках діяльності. Відвідувачі сайту можуть скористатися пошуком по сайтуза допомогою пошукового агента, ввівши у нього те, що їх цікавить (напри-клад, назву вулиці, на якій вони мешкають). Якщо якийсь із документів Радимістить цю назву – громадянин отримає по електронній пошті пряме поси-лання на цей документ. Таким чином, особистий інтерес керує потоком ін-формації. Пошуковий запит складається природною мовою. Таким чином,усі громадяни можуть і бути поінформованими з питань, що становлять дляних інтерес, і брати участь в дебатах – у зручний для них спосіб, що еконо-мить час. Агент здійснює пошук по всіх документах ради, порядках денних,дебатах і протоколах.

• ДебатиПеред кожною зустріччю з депутатами ради, приблизно за тиждень, публіку-ються усі запитання і проекти пропозицій. Протягом цього тижня громадсь-кість може висловити свою думку. У цих дебатах беруть участь і самі політи-ки. Це означає, що точку зору громадян буде враховано при підготовці питан-ня: відповідно, у громадян є прекрасна нагода донести свої погляди до полі-тків до моменту ухвалення рішень.

• Громадські консультаціїТретя служба містить функцію, за допомогою якої від двох до чотирьох разівна рік, громадяни отримують запрошення відвідати громадські консультації зпоточних і нагальних питань. Учасники консультацій залишають свої поштовіадреси, коли заходять у систему, і, відповідно, отримують запрошення, колиініціюються нові консультації.

Інновації та ключові елементи успіху:Інновації та ключові елементи успіху:Інновації та ключові елементи успіху:Інновації та ключові елементи успіху:Інновації та ключові елементи успіху:

Масштаб можливостей для впливу громадян було розширено завдяки вигад-ливості депутатів району Норрмальм у створенні різних інструментів для заохо-чення низової демократії у діалозі між політиками і громадськістю. Можливість

110

громадян висловлювати свої пропозиції привела до непоганих результатів, і де-які районні ради Стокгольму запозичили модель Норрмальму. Так само вчинилий інші муніципалітети Швеції.

Близько 2 500 громадян взяли участь у трьох громадських консультаціях –добрий результат порівняно з іншими аналогічними консультаціями у Швеції.

Одна з ключових причин успіху Районної ради Норрмальму – особиста участьполітиків в описаних вище заходах онлайнового залучення. Специфікацію вимогдля зовнішньої Інтернет-компанії, залученої до розробки технічної частини, скла-дали самі політики разом з адміністративними працівниками. Це означає, що вонивласноруч визначали ліміт часу на діалог з громадянами. Така вихідна точка –дуже важлива для успіху е-демократії у майбутньому.

Вебсайт: www.norrmalm.stockholm.se

111

ІТАЛІЯМуніципалітет Болоньї: проект DEMOS

ОписОписОписОписОпис

Е-консультації з приводу дорожнього руху у Болоньї, які відбувалися у пілотно-му режимі з 10 січня по 20 лютого 2002 року, дозволили залучити усіх користувачіввеб-сайту Iperboliani, які зареєстрували електронні поштові скриньки на сайті муні-ципалітету Болоньї під назвою Iperbole. Було прийнято рішення обмежити участьцими 18 000 користувачів, що дозволило контролювати дискусію та можливе не-правильне користування системою. Дискусію було поділено на три етапи, які три-вали шість тижнів. Протягом першого етапу. шляхом широкої дискусії на загально-му форумі, було визначено основні аргументи. Цей етап завершився підбиттям під-сумків, які лягли в основу другого етапу, коли дискусію було розведено по п’ятьохпід-форумах. Громадяни могли дискутувати на цих під-форумах, залишати своїкоментарі та пропозиції. Наприкінці другого етапу, модератори виробили підсум-ковий документ, в якому було викладено заключні висновки для обговорення назагальному форумі на третьому завершальному етапі. П’ять під-форумів було інте-гровано у загальний форум, де заключні висновки обговорювалися усіма. Це бувостанній шанс громадян захистити свої позиції перед аргументами інших. Резуль-татом останнього вивчення аргументів стало вироблення основи для підсумковогодокументу, який об’єднав результати усього дискусійного процесу.

Етап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політики

Проект DEMOS має на меті використання дискусійних форумів на кожномуетапі процесу вироблення політики, особливо на етапах встановлення порядкуденного, консультацій та участі, аналізу та формулювання політики.

Урядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структури

Був задіяний підрозділ дорожнього руху муніципалітету Болоньї та підрозділінформування громадськості.

Задіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групи

Дискусія з приводу дорожнього руху залучила привернула увагу майже всіхпредставників міської громади до пошуків шляху узгодження потреби у повазідо навколишнього середовища з потребою в ефективному та мобільному русі умісті.

112

Зворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язок

362 користувачі зареєструвалися у проекті DEMOS, а на форумі було розміщено713 повідомлень. Обговорювані теми різнилися – від будівництва метро до кількостіінспекторів дорожнього руху. Наявність паралельного форуму – Traffic in BolognaFeedback – дозволила громадянам коментувати проект і висувати пропозиції з удо-сконалення ситуації. Адміністратори проекту взяли ці міркування до уваги і скориста-лися ними для покращення моделі. Зворотна реакція була переважно позитивною.

Конкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технології

Для модерування форумів було використано спеціальне програмне забезпе-чення – веб-інтерфейс, що включав настроювані за допомогою технології Javaпрограми. Для користувачів сайту було створено персональні сторінки, що до-зволяло їм зберігати власні закладки, повідомлення та настройки, а також дава-ло можливість спілкуватися з іншими користувачами сам на сам. Крім того, насайті містився архів документів, внутрішній пошук по сайту та оновлення голо-вної сторінки. Також, на сайті розміщувалися онлайн-опитувальники, які давалинеобхідні результати для аналізу точок зору та створення нових форумів.

ПерешкодиПерешкодиПерешкодиПерешкодиПерешкоди

Інноваційність цього інструменту демократичної участі вимагає часу на сприй-няття і засвоєння, тому потрібно, щоби початкова кількість учасників була недуже великою. Доступ до Інтернету є принциповою умовою проекту DEMOS, томусума витрат на Інтернет для домашніх користувачів, за умови, що це не є нагаль-ною потребою, також може слугувати гальмівним фактором. І хоча у головномуофісі Iperbole є робочі станції з доступом в мережу, більшість користувачів віддаєперевагу домашньому доступу. З іншого боку, необхідно постійно заохочуватиучасть та залучення інших підрозділів Ради у проект. Ефективна співпраця граєважливу роль для своєчасного реагування на коментарі учасників форуму.

Ключові елементи успіхуКлючові елементи успіхуКлючові елементи успіхуКлючові елементи успіхуКлючові елементи успіху

Для успіху цього проекту важливо було переконатися, що три етапи дискусії єдобре структурованими та чітко окресленими, щоби не допустити розпорошеннязмісту. Потреби у можливості ініціювати онлайн-опитування, миттєво отримува-ти результати і, відповідно, використовувати ідеально функціонуюче програмнезабезпечення, а також потреби у залученні експертів та використанні посередни-цьких систем на мові Delphi були дуже суттєвими. Фільтр недоречних висловлю-вань та рейтинг найактивніших учасників форуму також зіграв свою роль в успі-ху проекту. Загалом, ключовими елементами успіху стало бажання громадян взятиучасть у проекті та залишатися активними протягом всього часу його існування.

Вебсайт: www.comune.bologna.it

113

ІТАЛІЯPEG – онлайновий план дій муніципалітету Цесени

ОписОписОписОписОпис

Проект муніципалітету Цесени www.comune.cesena.fc.it передбачає публіка-цію плану дій (PEG) на 2001 рік на вебсайті муніципальної ради, а також прове-дення опитування. Мета проекту – повідомити громадян про керівну стратегію,котру ухвалила адміністрація, дати громадянам можливість коментувати її про-тягом року, а також змінювати, адаптувати і готувати стратегію на майбутнє. PEG– це інструмент, який Рада (або „Джунта” – політичний орган муніципалітету)застосовує на початку року, щоби визначити цілі, а також людські та фінансовіресурси, потрібні для їх досягнення. Щойно PEG затверджено – план дій переда-ють до організаційних та адміністративних органів (директорів, службовців таінших працівників ради), які займатимуться реалізацією плану. Наприкінці року,Рада та Оціночна комісія звірять отримані результати з поставленими цілями ізможуть нагородити керівників і службовців за їхню роботу. Онлайн-публікаціяPEG (www.comune.cesena.fc.it/Organizzazione/Peg2002/index.html) та опитуваннягромадян з приводу кожної цілі у списку робить місцеву владу більш відкритоюта дозволяє громадянам брати активну участь і коментувати вироблення і впро-вадження політики та розпоряджень. Очікується, що це зробить громадян більшобізнаними з стратегіями та конкретними діями, що до них вдається місцева вла-да; що прямий діалог про напрямки політики та політичні плани муніципалітетуможе відбуватися у „реальному часі”; що результати аналітичних онлайн-опиту-вань про рівень задоволеності споживачів буде взято до уваги для досягненняпоставлених цілей. Зрештою, очікується, що громадяни зможуть висловити своюдумку стосовно дій муніципальної ради і, відповідно, ці дії можна буде модифіку-вати, адаптувати або змінювати протягом року.

Етап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політики

Моніторинг. Окремі опитування для кожної з поставлених цілей у кожній сфе-рі потрібні для формування і зміни PEG протягом року, тому вони передбачаютьпостійну активність. І хоча висловлені ідеї та пропозиції буде згодом використанопри складенні плану на наступний рік, ця робота все ж найбільше стосуєтьсяетапу моніторингу. Відповіді громадян збирає і аналізує відділ управлінськогоконтролю, який потім готує звіт на основі зібраних даних: відомостей про став-лення громадян до цілей, які йдуть врозріз із проголошеною мером програмоюдій; цілей, котрі на думку громадян не було досягнуто протягом року та пропози-цій щодо нових цілей. Звіт готується для того, щоби муніципальна Рада та її кері-

114

вництво могли скористатися результатами для коректування та зміни плану дійпротягом року (зворотній зв'язок), для формування плану на наступний рік (вста-новлення порядку денного) та для вдосконалення майбутніх програм і проектів(стратегічне планування та стратегічний контроль).

Урядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структури

Муніципалітет Цесени. На 2001 рік була встановлена 291 ціль із загальнимбюджетом близько 180 000 мільйонів лір. Було задіяно 23 відділи ради муніци-палітету, 20 директорів підрозділів, 700 працівників ради та 85 фінансовихцентрів.

Задіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групи

Цільова група – це самі громадяни, які мають нагоду коментувати цілі, вста-новлені для кожної сфери діяльності місцевої ради. Це перший рішучий крок доe-демократії та e-консультацій, котрий дозволив кожному громадянину переві-рити, чи дотримано обіцянки, дані протягом виборчої кампанії. Портал також на-дає можливість діалогу з громадянами, котрі можуть безпосередньо коментува-ти цілі, поставлені та досягнуті саме у тій сфері або сферах, що їх цікавлять.

Зворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язок

Реакція громадян була чудовою настільки, що завдяки успіху проекту у 2001році, було опубліковано онлайн PEG на 2002 рік, а проект було повторено.

Конкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технології

Робота над проектом почалася наприкінці 2000 року з розробки спеціальногопрограмного забезпечення для PEG, який до того моменту готували лише на па-пері. На цьому етапі інвестиції в ІКТ були неминучі з огляду на стратегічний хара-ктер цієї діяльності, проведеної радою, та величезного обсягу інформації, якавимагала неодмінного моніторингу. Було використано онлайн-анкетування тастворено можливість надсилати електронні листи безпосередньо в раду.

ПерешкодиПерешкодиПерешкодиПерешкодиПерешкоди

Головні виявлені перешкоди полягали в тому, що користувачі Інтернету – целише одна частина населення, що мешкає на території муніципалітету, а значитьвона не представляє усіх його мешканців. Особливо ця проблема стосуваласялітніх людей, малозабезпечених та іммігрантів, які взагалі не мали доступу до

115

Інтернету. Крім того, цілі PEG для кожної окремої сфери могли мати специфічнийхарактер, що вимагало чітко окресленої цільової групи та спеціально підготовле-них анкет для кожної з них.

Ключові елементи успіхуКлючові елементи успіхуКлючові елементи успіхуКлючові елементи успіхуКлючові елементи успіху

Ключовим елементом успіху стало ефективне планування PEG та викорис-тання технологій, які спростили публікацію PEG у мережі. У майбутньому, длятого, щоби зробити систему ще більш ефективною, потрібно буде визначити різ-ні способи участі відповідно до різних цільових груп для кожної сфери діяльностіради муніципалітету. Наразі розглядається можливість розповсюдження паперо-вої анкети, щоби забезпечити участь кожного громадянина; створення онлайн-форуму для тих, хто підписався на спеціальну розсилку та власне розсилка окре-мим групам громадян, які можуть бути зацікавлені цілями, поставленими длярізноманітних сфер. Загалом, для збільшення ефективності проекту плануєтьсязробити його ще більш цілеспрямованим.

Вебсайт: www.comune.cesena.fc.it

116

АВСТРАЛІЯОгляд оборонної політики (Defence Review 2000)

ОписОписОписОписОпис

Defence Review 2000 – загальний огляд оборонної політики, проведений уря-дом Австралії. У липні, серпні та вересні 2000 року в рамках Defence Review 2000відбулися широкі консультації, які дали громадянам Австралії можливість висло-витися на тему майбутнього оборони країни. Процес консультацій складався здекількох публічних зустрічей та онлайн-консультацій. На сайті Міністерства обо-рони було створено консультаційну сторінку, де містилася інформація про консу-льтаційний процес та онлайн-форма електронної консультації. Це дало усім авст-ралійцям – цивільним і працівникам Міністерства оборони, окремим громадянамта організаціям – можливість донести свої погляди до уряду. Консультаційна ко-манда також отримала чимало повідомлень і з інших країн. Усі пропозиції та точ-ки зору було взято до уваги при розробці нової Білої книги з урядової оборонноїполітики – головного документу, який визначатиме майбутні напрямки розвиткузбройних сил Австралії.

Етап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політики

Формулювання політики. Е-консультації Defence Review 2000 були процесомконсультування на етапі формулювання політики. Сайт www.defence.gov.au/consultation2/index.htm містив ключові документи та інформацію про розробкуБілої книги з оборонної політики та онлайн-форму для надсилання громадянамисвоїх міркувань.

Урядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структури

Консультацію проводило Міністерство оборони Співдружності.

Задіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групи

Будь-які зацікавлені сторони.

Зворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язок

Було отримано більше 1 100 повідомлень, 80% яких надійшли від окремихгромадян, а решта – від галузевих та громадських організацій. Крім того, про-тягом консультаційного періоду було отримано 5 300 електронних листів. У зві-

117

ті про консультації щодо характеру та настроїв учасників та їх зворотної реакціїзазначається: „Переважна більшість тих, хто взяв участь у зустрічах або наді-слав свої міркування, позитивно поставилися до процесу й охоче підтрималиініціативу. Більша частина учасників розцінила її як позитивний крок у вироб-ленні політики”.

Конкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технології

Для e-консультацій не було використано жодних спеціальних технологій. Дляотримання міркувань громадян було створено електронну адресу, а копії обгово-рюваних документів розсилалися у форматах .pdf або як текстові файли.

ПерешкодиПерешкодиПерешкодиПерешкодиПерешкоди

У заключному звіті щодо проведених консультацій не згадано жодних особ-ливих перешкод процесу. Втім, очевидно, що отримані від учасників численніповідомлення висловлювали різноманітні точки зору і перспективи.

Вебсайт: www.defence.gov.au/consultation2/ Копії заключного звіту доступніна сайті у Web, PDF та текстовому форматах.

118

ВЕЛИКА БРИТАНІЯПарламентське онлайн-розслідування

домашнього насильства

ОписОписОписОписОпис

Парламент Великобританії провів кілька онлайн-консультацій. Зокрема, у бе-резні 2000 року Міжпартійна парламентська група з питань боротьби з домашнімнасильством організувала онлайн-консультації з жертвами домашнього насильс-тва. Метою було отримати прямі свідчень від жінок, які пережили насильство вродині, для групи депутатів, котрі досліджували проблему. Це була принциповонова ініціатива, яка ефективно використала ІКТ, щоби відкрити парламентськийпроцес тій групі людей, чиї голоси рідко залишаються почутими. Консультаціїпроводилися у співпраці з Хенсардською спілкою (Hansard Society), незалежноюблагодійною освітньою організацією, яка прагне сприяти дієвій парламентськійдемократії. Метод e-консультацій був таким:• Дискусія тривала один місяць (з 1 березня по 1 квітня 2000 р.). Процес пошу-

ків та реєстрації жінок-учасниць почався за п’ять місяців до запуску консуль-тацій і проводився працівниками неформальних жіночих груп та притулків.Учасниці мали зареєструватися, щоби отримати ім’я користувача та пароль,які давали їм доступ до закритого дискусійного форуму („Womenspeak”). Па-ролі для доступу на форум також було надано і членам парламенту.

• Вебсайт, де відбувалася онлайн-дискусія, мав простий та гостинний дизайн.На ньому було розміщено пояснення сутності консультацій, іншу актуальнуінформацію про основні принципи ініціативи та посилання на відповідні орга-нізації. Інтерактивна частина вебсайту дозволяла жінкам розміщувати повід-омлення прямо на сайті або просто читати повідомлення інших.

• Кожен притулок або жіночий центр взяли на себе відповідальність надатижінкам-учасницям достатньо комп’ютерів у місцях їх проживання або органі-зувати точки доступу у громадських будівлях неподалік.

• Перший набір запитань стосовно головних проблем домашнього насильства,розроблений ключовими стейкхолдерами та дорадчою групою, було опублі-ковано при запуску консультацій. Запитання були призначені для того, щобиспрямувати дискусію на головні проблеми, але це не позбавляло учасницьможливості порушувати й інші питання.

• Незалежний модератор здійснював моніторинг дискусії та додавав актуальнуінформацію на сайт.

Етап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політики

Встановлення порядку денного. Консультації залучили громадськість до ета-пу встановлення порядку денного циклу вироблення політики у Великій Британії.

119

Учасники знали, що дають свідчення для парламентського розслідування, якіможуть вплинути на процес вироблення політики.

Урядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структуриУрядові структури

У консультаціях брала участь Міжпартійна парламентська група – асамблеяпарламентарів з різних партій, зацікавлених у цій конкретній проблемі.

Задіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групиЗадіяні цільові групи

Консультації були організован таким чином, щоби задовольнити потреби ці-льової аудиторії – жінок, які стали жертвами домашнього насильства. Вдалосяуспішно встановити контакт з жінками, що представляли різні соціально-еконо-мічні групи. Оскільки більша частина цільової аудиторії не мала досвіду користу-вання Інтернетом та була мало захищеною з огляду на життєві обставини, органі-затори провели тренінги і надали необхідну підтримку, безпечне місце з досту-пом до Інтернету та гарантували захищеність дискусійного форуму на сайті. Ціфактори зіграли важливу роль в успішності консультації.

Зворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язок

Загалом зареєструвалося 199 жінок, які залишили 960 повідомлень. Консуль-тації стали добрим інформаційним ресурсом для роботи Міжпартійної парламент-ської групи з питань боротьби з домашнім насильства. Результати було підсумова-но у звіті, підготовленому Хенсардською спілкою, та презентовано Тессі Джоуелл,міністрові у справах жінок. Коли у Парламенті прем’єр-міністра і депутата Тоні Бле-ра спитали, чи він чув про консультації – прем’єр-міністр відповів позитивно. Кон-сультації потужно висвітлили досвід жертв домашнього насильства і дали їм мож-ливість спілкуватися з парламентарями та виробниками політики напряму.

Відгуки про консультації було зібрано шляхом паперового та онлайн-анкету-вання. Організатори отримали від учасниць позитивну реакцію:• Переважна більшість (94%) жінок сказали, що консультації були корисним

досвідом.• Більшість (92%) жінок зізналися, що навчилися дечого одна від одної.• Більше трьох четвертих (78%) жінок сказали, що брати участь у дискусії було

легко.Зворотній зв'язок продемонстрував, що онлайн-консультації дали учасницям

можливість поділитися досвідом домашнього насильства з жінками, які знахо-дяться в аналогічній ситуації. Інтернет став зручним та безпечним місцем дляпроведення такої дискусії на спеціальному форумі.

Втім, більше третини учасниць (39%) лишилися незадоволені внесками відчленів парламенту. Та попри негативні відгуки про свою участь, більшість парла-

120

ментарів вважали консультації корисним досвідом завдяки унікальним міркуван-ням та інформації, що вони отримали протягом місяця від жінок, які стали жерт-вами домашнього насильства. Консультації також було визнано новим ефектив-ним способом збирати свідчення від традиційно маргіналізованих суспільних груп.

Конкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технології

Спеціальний вебсайт та закритий онлайновий дискусійний форум.

Ключові елементи успіхуКлючові елементи успіхуКлючові елементи успіхуКлючові елементи успіхуКлючові елементи успіху

Незалежний модератор: Незалежний модератор зіграв суттєву роль. В йогообов’язки входило пересвідчитись, щоби в дискусії не домінували лише кілька осіб,не було неадекватних або відверто агресивних висловлювань, і щоб сайт залишав-ся захищеним (напр., шляхом нагадування користувачам повністю виходити з сай-ту по закінченню роботи, щоби не допустити на сайт тих, хто не мав паролю).

Робота у партнерстві: Ключовим фактором успіху ініціативи стало встанов-лення партнерства з неформальними жіночими організаціями та центрами. Вонизіграли ключову роль у порадах щодо консультацій, охопленні цільової аудиторіїта наданні допомоги учасницям.

Конфіденційність: Жінки-учасниці отримували ім’я користувача, яке відрізня-лося від їх справжнього імені. Такий крок гарантував їм конфіденційність, яка буладуже важливою для заохочення учасниць до відкритої та чесної розмови про їхнійдосвід, а також послабила їхні побоювання стосовно участі в консультаціях.

Виявлені перешкодиВиявлені перешкодиВиявлені перешкодиВиявлені перешкодиВиявлені перешкоди

Робота з очікуваннями учасників: Деякі члени парламенту висловлювали сту-рбованість, що Інтернет-формат може створити в учасників враження, ніби вониможуть отримати миттєві відповіді на запитання, які вони обговорювали з парла-ментарями. Але через брак часу парламентарі не могли реагувати моментально.Тому дехто з них запропонував, що не зайвим було б, якби організатори присила-ли їм тижневе резюме зібраних повідомлень.

Доступ до Інтернету та комп’ютерна грамотність: Оскільки лише незначнакількість учасниць мала досвід роботи з Інтернетом та сучасними технологіями вцілому, організатори витратили чимало часу на те, щоби переконатись, що жінкипочуваються вільно і можуть користуватися сайтом (напр., довелося допомагатиїм заходити на потрібний сайт). Дехто з організаторів вважав, що на навчання ІТтехнологіям потрібно більше часу – потрібні тренінги та добровольці, адже цячастина роботи була найбільш інтенсивною і забирала чимало зусиль організато-рів консультацій.

Вебсайт: http://212.133.53.182/womendiscuss/default.htm

121

ВЕЛИКА БРИТАНІЯFloodforum.net

ОписОписОписОписОпис

Парламентський комітет з науки і технологій (POST) доручив Хенсардськійспілці провести онлайн-дискусію для вивчення громадської думки щодо бороть-би з повенями. Її було заплановано на січень-лютий 2002 року. Мета дискусії –стимулювати обговорення причин, наслідків і підходів до боротьби та запобіган-ня повеням та інформувати парламент про отримані результати. Дискусії відбу-валися в контексті численних урядових і парламентських оглядів, що стосували-ся вивчення різних аспектів повеней до і після осені 2000 року, коли проливнідощі охопили значну частину Великої Британії.

Метод е-консультацій:• Дискусія тривала протягом місяця з 21 січня по 17 лютого 2002 року на спеці-

альному вебсайті (www.floodforum.net).• Використані для пропагування консультацій та набору учасників методи вклю-

чали: запрошення, підтримку місцевих медіа (включно з місцевим радіо таінтерв’ю і статтями у пресі), розсилку електронної пошти, створення вебсайтута усне інформування.

• Організатори спрямували учасників у громадські точки доступу до Інтернету(приміром, у місцевих бібліотеках), а також приймали поштові звернення відтих, хто не мав електронної пошти.

• Дискусію модерувала Хенсардсьва спілка. Деякі повідомлення було розміще-но на сайті одразу від початку дискусії, щоби стимулювати обговорення про-блем, на які було спрямовано консультації. По мірі розгортання процесу, уча-сники дістали можливість відкривати нові теми для обговорення, тим часомяк модератор мав пересвідчитись, що нові теми не відводять увагу від загаль-ної мети дискусії.

Етап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політикиЕтап циклу вироблення політики

Встановлення порядку денного. Консультації залучили громадськість на етапівстановлення порядку денного циклу вироблення політики у Великій Британії..Учасників було поінформовано, що вони допомагають програмі POST по роботі зприборканням повеней і можуть надати інформацію для парламентських дебатівз цього питання. Другою метою було інформування з цієї теми та стимулюваннядебатів і поза межами Парламенту.

122

Задіяні урядові структури та цільові групиЗадіяні урядові структури та цільові групиЗадіяні урядові структури та цільові групиЗадіяні урядові структури та цільові групиЗадіяні урядові структури та цільові групи

Консультації було спрямовано на:• Жителів зон із високим ризиком затоплення та тих, що пережили повінь.• Організації або людей, про чий інтерес до боротьби з повенями було відомо

(приміром, урядові міністерства та агенції, страхову індустрію, вчених, інже-нерів та планувальників).

• Політиків – зокрема, членів парламенту, Палати лордів та місцевих рад.

Зворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язокЗворотній зв'язок

Загалом для участі в дискусії зареєструвалися 532 особи, 157 з яких надісла-ли в цілому 571 повідомлення. Важливо відзначити, що існувала можливість за-йти на дискусійний форум і читати чужі повідомлення, не залишаючи своїх. Хочавони і не були для цього призначені, результати дискусії можуть бути враховані вурядовому консультаційному процесі з приводу нових підходів до фінансуваннязаходів боротьби з повенями та захисту берегової лінії, який розпочався наприкі-нці програми floodforum.net.

Відгуки учасників про роботу форуму було зібрано через оціночне опитуван-ня, розміщено в Інтернеті та розповсюджено у паперовій версії. До того ж, потімз деякими учасниками було проведено цільові дискусії. Ці результати будуть вра-ховані при оцінюванні ініціативи (див. нижче). Початковий аналіз результатів опи-тування показав, що учасники вважають проект вартим уваги, але вони кращеоцінили би його за довший період часу. У будь-якому разі, учасники підтвердилибажання взяти участь у подібному проекті знову. Подальші оцінки було отриманона відкритій зустрічі у Парламенті, яку відвідали особисто або відіслали своїхпредставників більше 30 парламентарів та членів Палати Лордів, а також запро-шені учасники floodforum.net. Загалом зустріч відвідало більше 120 чоловік. До-повідачі висловили своє задоволення та вдячність внеском floodforum.net у пар-ламентські дебати.

Конкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технологіїКонкретні застосовані технології

Спеціальний вебсайт та закритий онлайновий дискусійний форум.

Елементи успіхуЕлементи успіхуЕлементи успіхуЕлементи успіхуЕлементи успіху

Широкий спектр методів привернення учасників: Для проведення консульта-ції було використано великий арсенал методів залучення учасників – від місцево-го радіо до інформування через електронну пошту. Таким чином парламент отри-мав більше різноманітних поглядів та пропозицій щодо проблеми, які, в іншому

123

разі, він мав би готувати сам для будь-яких дебатів або рішень, що розробляють-ся з приводу повеней.

Всеохоплюваність: У консультаціях взяли участь різноманітні групи людей,яких стосується проблема повеней: громадяни, представницькі органи та урядовіміністерства й агенції.

ПерешкодиПерешкодиПерешкодиПерешкодиПерешкоди

Деякі дані свідчать, що консультації могли б охопити більше людей, якби ме-діа- кампанія була більш предметною і тривалою. Участь у дискусії знизиласяпісля перших двох тижнів, але згодом зросла протягом останнього внаслідок двохпричин. По-перше, це був справді останній тиждень і модератор нагадав про цеучасникам. По-друге, уряд опублікував дані щодо бюджетних пропозицій на бо-ротьбу з повенями та захист берегової лінії, де містилося кілька суперечливихпропозицій, що стимулювало рекордну кількість повідомлень на floodforum.netпротягом останнього тижня.

КонтактиКонтактиКонтактиКонтактиКонтакти

Вся дискусія розміщена в архіві на www.floodforum.net, так само, як і заключ-ний звіт, що його також розміщено на цьому сайті та за адресою www.parliament.uk/post/report.htm

POST – комітет обох палат парламенту, до сфери відповідальності якого на-лежить забезпечення незалежного і врівноваженого аналізу питань, що стосу-ються національних інтересів і базовані на наукових дослідженнях і технологіях.www.parliament.uk/post/home.htm

Центр менеджменту та досліджень політики (Centre for Management and PolicyStudies – CMPS) Кабінету міністрів розробляє для виробників політики набір за-собів залучення громадськості та проведення консультацій. Буде детально ви-кладено принципи, що лежать в основі якісної практичної роботи, різноманітніпідходи (включно з e-залученням) та стратегії використання залучення громад-ськості для вдосконалення процесу вироблення політики. У відкритому онлайн-доступі його можна буде знайти на сайті www.cmps.gov.uk/policyhub

Комітет Е-представництва Кабінету міністрів у співпраці з Міністерством транс-порту, місцевого та регіонального врядування (DTLR) очолюють розробку урядо-вої політики Великої Британії стосовно е-демократії.

Вебсайт: www.e-envoy.gov.uk

124

ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯІнтерактивне вироблення політики (ІВП)

Ініціатива з інтерактивного вироблення політики (ІВП) передбачає розробкудвох базованих на Інтернеті механізмів, які посилять здатність Європейської Ко-місії оцінювати вплив політик ЄС (або їх відсутність) за допомогою:• Механізму консультацій, створеного, щоби отримувати і зберігати швидко

зростаючу структуровану підбірку реакцій стейкхолдерів на нові ініціативи.• Механізму зворотного зв’язку, який допомагає зібрати безпосередні реакції

ринкового середовища. Він використовує існуючі мережі та контактні точкияк посередників в отриманні постійного доступу до поглядів і досвіду суб’єк-тів економіки та громадян ЄС.Скористатися інструментами ІВП можна на веб-порталі „Ваш голос у Європі”,

який є флагманом ініціативи ІВП та універсальним механізмом для всіх консуль-тацій, що їх проводить Комісія. Портал призначено для громадян, споживачів тапідприємців. Він надає усі можливості для донесення вашої точки зору – позити-вної чи негативної, технічної чи загальної, експертної чи обивательської.

Обидва механізми складаються з баз даних, зібраних на основі анкетування зваріантами відповідей. Це дозволяє Комісії миттєво отримувати й аналізуватирезультати, автоматично і без додаткових інвестицій у ресурси. Звичайно, склад-ні питання не можна звести лише до анкет з варіантами відповідей. Тому обидвамеханізми дозволяють включати у відповідь власний текст, що створює можли-вості для більш традиційного глибинного аналізу, коли „миттєві” результати вка-зують на варті уваги проблеми.

Інструменти ІВП дозволяють вводити тексти одинадцятьма (або більше) мо-вами на вибір. Мова вихідного тексту (залежно від вибору мови введення) непотребує попереднього перекладу. Більше того, результати можна прочитатимиттєво у будь-який час, а також структурувати кількома способами, що дозво-ляє користувачу обрати будь-яку сферу чи сфери бази даних, де вимагаєтьсяпроміжна інформація та інформація у реальному часі. Це суттєво знижує витратиробочого часу порівняно з традиційним консультуванням електронною поштоюта факсом, що потребує перекладу. Результати можуть бути використані для ство-рення проміжних звітів, приміром Зелених книг, або для оцінювання існуючоїполітики. Таким чином Комісія зможе оперативно і цілеспрямовано реагувати напроблеми та бути більш підзвітною за свою діяльність.

Доступ до даних може бути відкритий або обмежений. У разі потреби (залеж-но від чутливості результатів) доступ може бути обмежено обраною групою лю-дей за допомогою системи логінів та паролів. Доступ до бази даних зворотногозв’язку надає команда ІВП. Кожен з посередників має доступ до своїх даних. До-ступ до результатів онлайн-консультацій мають лише команда ІВП та Генераль-ний Директорат (ГД), який проводить консультації і приймає рішення про надан-

125

ня доступу іншим. Для доступу до онлайнової бази даних достатньо лише Інтер-нет-браузера, встановлювати жодне програмне забезпечення не потрібно.

Як ініціатива ІВП змінить методи роботи ЄС?Як ініціатива ІВП змінить методи роботи ЄС?Як ініціатива ІВП змінить методи роботи ЄС?Як ініціатива ІВП змінить методи роботи ЄС?Як ініціатива ІВП змінить методи роботи ЄС?

По-перше, ми сподіваємось, що у наших консультаціях візьме активну участьбільше людей, які повідомлять нам про недоліки існуючої системи. Звичайно,першою перепона – це пересвідчитися, що громадяни знають про існування та-ких можливостей. Тут зацікавленість ЗМІ обов’язково допоможе нам донести такуінформацію до людей. По-друге, використання Інтернету дозволить нам оперу-вати більшою кількістю даних за набагато менший час, що зробить нашу роботубільш ефективною. Нарешті, готовність Комісії до оприлюднення, поширення тавикористання результатів приведе до збільшення прозорості підготовки новихполітик. Це має допомогти покращити якість вироблення політики.

Поточна ситуаціяПоточна ситуаціяПоточна ситуаціяПоточна ситуаціяПоточна ситуація

Перші онлайн-консультації було проведено наприкінці 2001 року. База данихІВП щодо зворотного зв’язку запуститься в роботу всередині 2002 року. Спеціа-льний веб-портал „Ваш голос у Європі” (http://europe.eu.int/yourvoice) було ство-рено восени 2001 року, а нову інтерактивну версію буде запущено влітку 2002року. З 2003 року планується, що цей веб-портал стане єдиною пунктом доступудля всіх ГД, які бажають проводити онлайн-консультації.

a) Онлайнові консультації. Механізм онлайнових консультації створено длятого, щоб отримувати і зберігати швидко зростаючу структуровану підбірку реа-кцій стейкхолдерів на нові ініціативи. Стейкхолдери матимуть доступ до цьогомеханізму через веб-портал „Ваш голос у Європі”, який є універсальним механі-змом для всіх консультацій, що їх проводить Комісія. „Відкриті консультації”, щоскладаються з онлайн-опитувань, завжди адресовано напряму відповідним стей-кхолдерам. Залежно від теми, їх можна адресувати обмеженій групі стейкхолде-рів за допомогою системи лог-інів та паролів або зробити відкритими для всієїгромадськості.

Типи вибірок, використані в онлайн-консультаціяхТипи вибірок, використані в онлайн-консультаціяхТипи вибірок, використані в онлайн-консультаціяхТипи вибірок, використані в онлайн-консультаціяхТипи вибірок, використані в онлайн-консультаціях

Онлайн-консультації дозволяють використовувати різні типи вибірок:• Активна вибірка – Європейська Комісія контактує з респондентами і лише

вони можуть взяти участь у опитуванні. Існує можливість залучення випадко-вих вибірок респондентів.

• Пасивна вибірка – найбільш очевидний приклад онлайнових досліджень.Опитування розміщується на вебсайті і всі відвідувачі (або кожен n-ний від-

126

відувач) отримують запрошення взяти у ньому участь. „Клік” на посиланняпереводить респондентів на сторінку опитування. Ця сторінка може інкор-порувати інтерфейс більшості сайтів, щоби перехід був непомітним для ре-спондентів.

• Комбінована вибірка – як очевидно виходить з назви, цей підхід об’єднуєелементи двох попередніх типів, а їхнє співвідношення залежить від конк-ретних вимог до опитування. Можливе також і повне використання обохметодів — паралельне або послідовне. Приміром, відвідувачів сайту можебути запрошено зареєструватися для участі в опитування і залишити певнудемографічну інформацію. Потім з певною кількістю цих респондентів (на-приклад, обраних за національною ознакою) може бути проведено окремеопитування.

Як результати онлайн-консультацій буде використаноЯк результати онлайн-консультацій буде використаноЯк результати онлайн-консультацій буде використаноЯк результати онлайн-консультацій буде використаноЯк результати онлайн-консультацій буде використанодля вироблення політикидля вироблення політикидля вироблення політикидля вироблення політикидля вироблення політики

Отримані під час онлайн-консультацій результати буде розглянуто, опубліко-вано та опрацьовано відповідним департаментом. Кінцеві результати будуть опри-люднено у „Вашому голосі в Європі” та використано при перегляді та модифіка-ції подальшого розроблення політики.

b) Механізм зворотного зв’язку. Механізм зворотного зв’язку допомагає зі-брати безпосередні реакції ринкового середовища. Він використовує існуючі ме-режі та контактні точки як посередників в отриманні постійного доступу до по-глядів і досвіду суб’єктів економіки та громадян ЄС. „Механізм зворотного зв’яз-ку” ІВП заповнюється не стейкхолдерами, а обраними посередниками, такими якЄвропейські інформаційні центри, Європейські центри споживачів, та Бюро по-рад для громадян. Посередники вносять отриманий від громадян зворотній зв'я-зок до бази даних. Значна частина цих проектів спів-фінансується ЄвропейськоюКомісією. Щойно результати внесено в комп’ютер, вони автоматично переправ-ляються в онлайнову базу, котра має вбудовані статистичні та пошукові сервіси,що дозволяють задавати поле пошуку й аналізу.

Як результати зворотного зв’язку буде використаноЯк результати зворотного зв’язку буде використаноЯк результати зворотного зв’язку буде використаноЯк результати зворотного зв’язку буде використаноЯк результати зворотного зв’язку буде використанодля вироблення політикидля вироблення політикидля вироблення політикидля вироблення політикидля вироблення політики

Зворотній зв’язок надає службам Комісії конкретні приклади з життя пред-ставників бізнесу, споживачів, студентів тощо стосовно реалізації ними своїх правяк громадян ЄС. Результати, зібрані у базу даних зворотного зв’язку, можуть бутипредставлені кількома способами, щоби вказати на проблемні галузі й те, якоїсфери політики вони стосуються. Це допомагає у підготовці статистичних звітів,які демонструють тенденції та/або нові розробки у конкретних галузях. (Крок 1).

127

У базі даних зворотного зв’язку також є порожні текстові поля, в які посередникиможуть вносити додаткову інформацію. Комісія аналізуватиме ситуативні при-клади за допомогою експертів, щоби побачити, приміром, з якими проблемамистикається бізнес (Крок 2). Це дасть Комісії можливість запропонувати нові ініці-ативи щодо політики на основі практичного досвіду ринкового середовища (на-приклад, впровадити нове або вдосконалити існуюче законодавство). Ці прикла-ди також розширять базу, на основі якої ухвалюються рішення, та допоможутьКомісії здійснювати моніторинг впливу нових ініціатив.

КонтактиКонтактиКонтактиКонтактиКонтакти

Щоразу, коли Комісія запускає нову онлайнову консультацію, робиться ого-лошення у пресі (наприклад, IP/01/920 від 28.06.01 – Модернізація внутрішньогоринку промислової продукції).

Стейкхолдери тоді можуть зайти на спеціальну веб-сторінку „Ваш голос вЄвропі” (Your voice in Europe), де вони знаходять усі можливості взяти активнуучасть у процесі вироблення політики Європейською Комісією. Що стосуєтьсяконсультацій з обмеженим доступом, то учасники отримують індивідуальні по-відомлення.

Вебсайт: http://europa.eu.int/YourVoice

ІВП і матриця е-залученняІВП і матриця е-залученняІВП і матриця е-залученняІВП і матриця е-залученняІВП і матриця е-залучення

Наведена нижче матриця ілюструє, як інструменти ІВП (онлайнові консульта-ції та механізм зворотного зв’язку) використовують на п’ятьох етапах вироблен-ня політики. Варто відмітити, що обидва інструменти можуть бути, в тій чи іншіймірі, застосовані на будь-якому з етапів процесу вироблення політики (див. Таб-лицю 5).

Таблиця 5. Європейська Комісія: застосування ІВПна кожному етапі циклу вироблення політики

Етап циклувироблення

політикиОнлайнові консультації Механізм зворотного зв’язку

Встановлення поряд-ку денного

Встановлення потреби у держа-вній політиці; визначення питан-ня/проблеми, яка вимагає роз-гляду.Приклад: Модернізація внутрі-шнього ринку промислової про-дукції.

128

Етап циклувироблення

політикиОнлайнові консультації Механізм зворотного зв’язку

Аналіз

Формулювання

Впровадження

Моніторинг

Опитування стейкхолдерів з ме-тою поглибленого аналізу потре-би у державній політиці для під-готовки проекту майбутньої по-літики.Приклад: Консультації з кібер-сквоттінгу.

Інформування стейкхолдерівщодо пропонованої політики тазапрошення їх до висловленнявласної думки з цього приводу,щоби забезпечити ефективну,здійсненну політику.Приклад: Бізнесова рада(Business Test Panel).

Розроблення законодавства, нарізних етапах процесу впрова-дження; складання плану захо-дів.

Формування загальної точкизору на те, як впроваджуєтьсяпевна політика, внесок у диску-сії та звіти, що ймовірно можепривести до перегляду політики.Приклад: Консультації з впрова-дження Директиви про захистданих.

Стейкхолдери можуть скориста-тися механізмом зворотногозв’язку на будь-якому етапі про-цесу вироблення політики.

Через мережу Європейських ін-формаційних центрів, Бюро по-рад для громадян та Європейсь-ких центрів споживачів, стейкхо-лдери можуть оперативно ви-словлюватись з приводу впрова-джуваної політики. Їхні міркуван-ня потім передаються Європей-ській Комісії. Це найважливішеу використанні механізму зворо-тного зв’язку.

129

ДОДАТОК 1

Терміни, що застосовуються у сфері е-залученняТерміни, що застосовуються у сфері е-залученняТерміни, що застосовуються у сфері е-залученняТерміни, що застосовуються у сфері е-залученняТерміни, що застосовуються у сфері е-залучення

Доступність (AccessibilityAccessibilityAccessibilityAccessibilityAccessibility)

Стосується засобів, за допомогою яких усі групи можуть мати доступ доелектронного залучення, включаючи людей з проблемами зору. Довідкові сай-ти: Ініціатива веб-доступності (Web accessibility Initiative (www.w3.org/wai); уВеликій Британії – рубрики веб-сайту RNIB (www.rnib.org.uk/digital) надаютьінформацію про кампанію See It Right, яка дає поради щодо доступу до техно-логій і про те, як зробити веб-сайт доступнішим; у США – див. розділ 508 Зако-ну про реабілітацію.

Чат (Chat roomChat roomChat roomChat roomChat room)

Віртуальний простір, в якому відбувається спілкування в чаті. З технічногобоку, це просто спілкування в реальному часі між двома користувачами, коликожен з них може набрати інформацію на своєму комп’ютері, а введений текствідразу з’явиться на моніторі іншого користувача.

Система миттєвого обміну повідомленнями(Instant messagingInstant messagingInstant messagingInstant messagingInstant messaging)

Тип комунікаційної служби, що дає змогу створити свій приватний чат з ін-шим користувачем. Як правило, система миттєвого обміну повідомленнями по-переджає вас, коли хтось із списку вашого чату з’являється на зв’язку в режиміонлайн, і тоді ви можете ініціювати сесію в чаті з цією особою.

Дошка оголошень (Bulletin boardsBulletin boardsBulletin boardsBulletin boardsBulletin boards)

Просто центр електронних повідомлень, релевантний для конкретної зацікав-леної групи. Тут ви можете переглянути повідомлення, надіслані іншими, і зали-шити своє.

Дискусійний форум (Discussion forumDiscussion forumDiscussion forumDiscussion forumDiscussion forum)

Онлайнова дискусійна група, де користувачі – як правило, зі спільними інте-ресами – можуть відкрито обмінюватися повідомленнями:• форуми, базовані на проблемі (Issue-based fora), тобто організовані навколо

проблеми політики, сформульованої виробниками політики, зацікавленими

130

групами або „експертами” і представленої як заголовок однієї чи більше дис-кусійних тем (threads). Відповіді збирають з метою вивірити погляд на про-блему або зібрати ідеї. Тут також можуть бути представлені позиційні доку-менти, посилання на пов’язані з темою веб-сайти та інша фонова інформація,хоча цього часто бракує;

• форуми, базовані на політиці (Policy-based fora), тобто організовані навколотем / питань, прямо пов’язаних з проектом політики, яка має на меті їх вирі-шити, а дискусійні теми спрямовані на збирання відгуків від тих, кого ці пи-тання торкаються. Учасників можуть заохочувати подавати альтернативні ідеїта пропозиції, але заданий формат передбачає, що збираються думки щодотого, чи погоджуються учасники із запропонованим, і чому.

Тема (ThreadThreadThreadThreadThread)

Серія повідомлень, розміщених як відповіді одне на одне в дискусійномуфорумі.

Новинні групи (NewsgroupsNewsgroupsNewsgroupsNewsgroupsNewsgroups)

Подібно до дискусійного форуму, щоб переглянути та розмістити повідом-лення, потрібна програма читання новин, що встановлюється на комп’ютері і з’єд-нує вас з новинним сервером в Інтернеті. Новинних груп є безліч.

Веб-форми (Web formsWeb formsWeb formsWeb formsWeb forms)

Форма на веб-сайті, що дає можливість відвідувачам спілкуватися з організа-тором, заповнюючи розділи форми та надсилаючи інформацію. Інформація увигляді заповненої форми надсилається електронною поштою, потім її можнаобробляти за допомогою спеціальної комп’ютерної програми.

Онлайновий модератор (Online moderatorOnline moderatorOnline moderatorOnline moderatorOnline moderator)

Роль модератора полягає в тому, щоб забезпечувати відповідність усіх ко-ментарів чітко встановленим умовам і видаляти ті коментарі, які порушують ціправила. Є два основних види модерації – пре-модерація і пост-модерація. У пер-шому випадку всі коментарі надходять до модератора, який вирішує, чи можна їхприймати, зважаючи на встановлені умови, у другому – всі коментарі надходятьбезпосередньо до е-консультаційної групи, а модератор зазвичай здійснює їхмоніторинг цілодобово та видаляє будь-які коментарі, що не відповідають вста-новленим умовам.

131

Онлайновий фасилітатор (Online facilitatorOnline facilitatorOnline facilitatorOnline facilitatorOnline facilitator)

Фасилітатор відповідає за те, щоб усі коментарі не відхилялися від теми обго-ворення, узагальнює коментарі та підтримує процес обговорення у разі потреби.Його роль особливо важлива, якщо однією з цілей е-консультацій є підтримкаактивного обговорення користувачами.

Політика / порядок збереження конфіденційності(Privacy statement / policyPrivacy statement / policyPrivacy statement / policyPrivacy statement / policyPrivacy statement / policy)

Забезпечує, щоб усі користувачі розуміли, як буде використана особиста ін-формація, яку вони надають онлайн, і хто матиме до неї доступ. Рекомендації зцих питань можна отримати від розробників політики конфіденційності ОЕСР(OECD privacy policy generator http://cs3-hq.oecd.org/scripts/pwv3/pwhome.htm).

Дистанційне електронне голосування(Remote electronic votingRemote electronic votingRemote electronic votingRemote electronic votingRemote electronic voting)

Голосування, що здійснюється за допомогою електронних засобів незалежновід місця перебування.

132

ДОДАТОК 2

Спільні дослідницькі проектиСпільні дослідницькі проектиСпільні дослідницькі проектиСпільні дослідницькі проектиСпільні дослідницькі проекти

Ще одним важливим джерелом досвіду є спільні дослідницькі проекти. Наці-ональні уряди можуть брати в них активну участь шляхом: a) сприяння збору таобміну результатами досліджень; b) імплементації результатів досліджень як кін-цеві споживачі.

У 2000 році Європейська Комісія запустила проект e-Europe, щоб стимулюва-ти широке сприйняття результатів ІКТ-досліджень європейською спільнотою.Одним із завдань проекту було прискорити застосування електронної торгівлі тае-урядування (e-Government) по всій Європі. Існує три пов’язаних між собою на-уково-дослідницькі програми: програма IDA, спрямована на розвиток транс’єв-ропейської телематичної мережі між державними адміністраціями; програма е-контенту, спрямована на стимулювання використання інформації державногосектору в комерційних цілях; програма IST (Information Society Technologies), спря-мована на розвиток технологій інформаційного суспільства. У США науково-до-слідницькі проекти щодо е-демократії та е-урядування фінансують Національнанаукова фундація (NSF) і Благодійний трастовий фонд PEW.

Завдання програми IST RTD Європейської Комісії, надто її ключової ініціа-тиви „Системи і служби для громадян” – забезпечити спрямування дослідженьна основні соціально-економічні проблеми, що постають перед Європою. Цестосується, зокрема, проектів щодо забезпечення кращого доступу до органівдержавного управління. Загалом профінансовано більше 30 широкомасштаб-них науково-дослідницьких проектів за тематикою державного управління, при-свячених переважно е-урядуванню та е-демократії. Серед досліджуваних пи-тань були:• Яке майбутнє електронних дискусій та е-голосування?• Як онлайнові форми демократії можуть вплинути на урядові процедури?• Які способи, системи, інструменти та методи найкраще підходять для підтри-

мки нових форм демократії?

У цьому розділі описані деякі важливі спільні дослідницькі проекти, що фі-нансуються Європейською Комісією через її П’яту рамкову програму (FifthFramework Programme – FP5: www.cordis.lu/fp5/about.htm), яка визначила пріори-тети досліджень Європейського Союзу на 1998–2002 роки. Зокрема, тематичнапрограма „Системи і служби для громадян” включає науково-дослідницькі прое-кти, спрямовані на розвиток онлайн-демократії.

133

1. EVE

Це супутня програма, фінансована Європейською Комісією у рамках програ-ми IST (номер контракту IST-2001-33008). Головна ціль EVE – порівняти впливсоціально-політичної діяльності та існуючих інформаційно-комунікаційних тех-нологій на громадян і органи державної влади. Бажаним результатом цього порі-вняння має стати чіткіше розуміння е-демократії та її місця у виборчому процесі.У результаті дослідження, проведеного в рамках цього проекту, очікується вини-кнення нових бізнес-моделей та технологічних стандартів. Ведуть проект фран-цузькі дослідницькі інститути CNRS та MTA. Перший крок їхнього дослідження –перегляд проектів AGORA 2000, CYBERVOTE, DEMOS, EDEN, E-COURT, E-POLL, E-POWER, EURO-CITI, VSIIS та WEBDEMOCRACY. Загалом у кластері програми EVEзадіяні 10 проектів і 73 організації (державних і приватних) у 16 країнах з інвес-тиціями у 27 мільйонів євро, плюс внесок Європейської Комісії у сумі 16 мільйо-нів євро.

Проект EVE має два основних завдання: оцінити вплив інформаційно-комуні-каційних технологій на місцеві, національні, міжнародні органи влади та на гро-мадян; встановити стандарти для недорогих, безпечних та ефективних системголосування, а також розробити бізнес-моделі, які передбачається застосовува-ти на місцевому і національному рівнях. Проект EVE координує і оцінює дослі-дження та розробки, фінансовані Європейською Комісією, у сфері партисипати-вних методів е-демократії, інноваційних консультацій і систем доступу. Втім, осо-бливу увагу EVE приділяє інноваційним системам е-голосування, в основі яких –розвинені інформаційні технології. Визначено такі цілі проекту:• дослідити соціальні та культурні реакції на розвиток нових служб і систем

голосування, що їх пропонують цифрові муніципалітети;• позиціонувати існуючі ініціативи у глобальному контексті;• виявити ознаки синергії та взаємодоповнення різних дослідницьких ініціатив

у ЄС з метою відповідного взаємозбагачення;• стимулювати індивідуальні досягнення для підвищення ефективності робо-

ти;• запровадити ефективні шляхи поширення інформації та підвищити обізна-

ність громадян;• надавати інформацію для допомоги у стандартизації законодавчих ініціатив.

Веб-сайт проекту: www.eve.cnrs.fr (станом на серпень 2002 року).

2. AGORA 2000

Проект AGORA 2000 має на меті розробити нову парадигму демократичногорегіонального / місцевого процесу планування, що передбачає повне залученнягромадян до процесу вироблення і прийняття рішень. Завдання проекту – спро-

134

бувати скоротити розрив між громадянами та регіональними / місцевими вироб-никами політики і таким чином домогтися спільного прийняття прогресивних рі-шень щодо планування територій.

AGORA 2000:• підтримує процес вироблення та ухвалення рішень регіональними / місцеви-

ми органами влади з метою виявлення кількох можливих альтернативних сце-наріїв та визначення максимально точних кількісних параметрів для їх пода-льшого порівняння;

• представляє громадськості ухвалені рішення, їх обґрунтування та загалом сампроцес вироблення рішень за допомогою зручного для користувачів інтер-фейсу та інтуїтивних тривимірних (3D) презентаційних інструментів;

• відстежує реакцію громадян та збирає їхні відгуки.Партнери проекту: Comunitа Montana Valle Maira (Італія), SATA. Applicazione

Tecnologie Avanzate (Італія), Регіональна адміністрація Тоскани (Італія),Ayuntamiento de Valencia (Іспанія), Політехнічний університет Валенсії (Іспанія),Політехнічний університет Мадрида (Іспанія), Aquitaine Europe Communication(Франція), Business Flow Consulting (Франція), Ergon Consulting and Systems (Гре-ція), Муніципалітет Анатолії (Греція).

Веб-сайт проекту: www.agora2000.org (станом на лютий 2002 року).

3. AVANTI

Проект AVANTI використовує „інтелектуальних агентів”1 (embodied agents),щоби зробити інформацію універсальнішою та доступнішою. Завдання проекту:· поліпшити доступ до технологій для кожного;· усунути перешкоди, що заважають використанню інформаційно-комунікати-

вних технологій;· розробити нові, цікавіші та більш захопливі, способи подачі інформації.

Проект реалізується з метою досягнення більшої взаємодії громадян з дер-жавними службами та залучення груп, раніше вилучених з цифрової комунікації.

У результаті реалізації проекту буде розроблено Аватар (Avatar) – цифровогопомічника, що проведе користувача через онлайнові операції та служби, ставлячийому серію запитань простою мовою та відповідаючи на широке коло запитаньсамого користувача. Інформацію користувача можна буде зберігати, а також адап-тувати до індивідуальних потреб. Наразі кожне з міст-учасників в Англії, Шотландії,Швеції та Латвії розробляють демонстраційний зразок для державної служби.

Технічні партнери проекту – Microsoft та ICL.Веб-сайт проекту: www.avantiproject.org (станом на серпень 2002 року).

1 Інтелектуальний агент – програма, що самостійно виконує завдання, вказане користувачемкомп’ютера, протягом тривалого часу. Інтелектуальні агенти використовуються для сприяння роботіоператора або для збирання інформації [Прим. перекл.].

135

4. DEMOS

Як зазначено на веб-сайті проекту, створення DEMOS зумовлено тим, що явкавиборців по всій Європі впала до історичного мінімуму, і дедалі більше громадянвтрачають інтерес до політики. Деякі оглядачі з мас-медіа говорять про цей фактяк про „поразку демократії”, інші пішли далі й охрестили це „кризою представни-цької демократії”. Однією з причин згасаючого інтересу до голосування і залу-чення до політики є зростання відстані між громадянами та виробниками політи-ки на всіх рівнях – місцевому, національному та європейському, чи то в Брюсселі,чи в Страсбурзі. Можливо, справа в тому, що політичні проблеми стали занадтоскладними, а індивідуальні рішення зачіпають широке коло різноманітних інте-ресів. Проте на кожному політичному рівні рішення недостатньо добре доносять-ся до громадян. Прірва між окремим громадянином і політичними інституціями єнадто великою, а шанси на якийсь реальний вплив громадянина – надто малі.

Проект DEMOS покликаний сприяти розвиткові інноваційних інструментів он-лайнового консультування. На основі відкритої веб-системи буде зроблена спробазапропонувати зручний для користувачів інтерфейс, а також особливі програмнімодулі, що дасть можливість системам на платформі DEMOS бути налаштованимина все розмаїття процесів онлайнових дебатів. Цей підхід і саму систему буде оціне-но на двох різних випробувальних сайтах: муніципалітетів Болоньї та Гамбурга.

DEMOS – спільний проект, партнерами якого є: TUHH Technologie (Німеччи-на), GMD-Forschungszentrum Informationstechnik (Німеччина), Ibermatica (Іспанія),IPSOS-RSL (Великобританія), Pixelpark (Німеччина), муніципалітет Болоньї (Іта-лія), Nexus-International Broadcasting association (Італія), Freie und HansestadtHamburg (Німеччина).

Веб-сайт проекту: www.demos.nexus.org (станом на серпень 2002 року).

5. EDEN

Проект EDEN допоможе стимулювати і підтримувати участь громадян у про-цесі вироблення і прийняття рішень, зокрема у сфері міського планування, задопомогою розвитку інструментів NLP – оброблення текстів простою зрозумі-лою мовою (Natural Language Processing), розроблених для того, щоб зробитикомунікацію між громадянами та органами державного управління простішою йефективнішою. EDEN зосереджується на міському плануванні почасти тому, щоце саме та сфера державного управління, де участь громадян має давню історію,а почасти через потребу в широкому сприйнятті нормативних актів, що формалі-зують процедури планування. Цілі проекту досягаються шляхом розробленнянизки інструментів і методологій NLP, базованих на аналізі вимог користувачів,які зрештою буде інтегровано в інструменти міського планування. Зокрема, роз-роблені інструменти забезпечать:

136

• фільтрування стилю, що зробить інформацію більш зрозумілою завдяки іде-нтифікації „дивних” слів та зворотів у документації, пов’язаній з міським пла-нуванням;

• підтримку перекладу документації мовами національних меншин;• автоматичну та ручну підготовку переліків запитань, які ставлять найчастіше

(FAQ) на основі отриманих запитань і відповідей та узагальнень висловленихточок зору;

• доступ простою зрозумілою мовою до баз даних, що містять карти та планимісцевих територій;

• дискусійні форуми та опитування громадської думки.EDEN – це спільний проект органів міських державних адміністрацій Болоньї,

Антверпена, Бремена, Нізко, Відня, а також Архіву П’ячентіні та дослідницькихорганізацій: Omega Generation, Міжнародного центру теледемократії, Public VoiceLab – PVL, Telepolis Antwerpen, TZI – Центру обчислювальних технологій при Уні-верситеті Бремена та Yana Research.

Веб-сайт проекту: www.edentool.org (станом на лютий 2002 року).

6. EURO-CITI

Проект EURO-CITI спрямований на вдосконалення ефективності місцевої вла-ди, зміцнення концепції демократії та сприяння співпраці між органами місцевоївлади на всіх рівнях (регіональному, національному, європейському). Ця метамає бути досягнута шляхом визначення, розроблення та випробування єдиноїархітектури і відповідних служб, спрямованих на державний сектор. До пропоно-ваних служб належать: е-голосування, е-консультації та електронне заповнення інадсилання форм.

Відповідно, завданнями EURO-CITI є:• Визначити і розробити єдину архітектуру (архітектуру EURO-CITI), що матиме

такі характеристики:® доступ з різних точок (персональні чи громадські ПК, інтернет-кіоски та

WAP- пристрої);® підтримка різних рівнів доступу із забезпеченням мережного захисту та

процедур засвідчення автентичності / авторизації;® динамічна конфігурація та менеджмент мереж серверів EURO-CITI;® спрощення функціонування мережних посередницьких служб, які мають

додану вартість.• Досягти швидкого запровадження посередницьких служб (служб EURO-CITI),

застосовуючи архітектуру проекту EURO-CITI. Передбачаються такі групислужб:® теле-голосування для проведення опитувань громадської думки чи подання

звернень;

137

® електронне заповнення і подання форм;® теле-консультування громадян.

• Запропонувати і випробувати модель процесу, зокрема процесу радикальноїзміни методології, спрямованого на допомогу місцевим органам влади у реа-лізації потенціалу посередницьких служб EURO-CITI.

• Провести тестування вищезазначених служб для валідації пропонованих під-ходів.Партнери проекту: Університет Афін (Греція), Archetypon (Греція), Comunicacion

interactiva (Іспанія), Муніципальний інститут інформатики (Іспанія), Лондонсь-кий округ Брент (Великобританія), Агенція розвитку Муніципалітету (Греція),Schlumberger systems (Франція), T-Nova Deutsche Telekom Innovationsgesellschaft(Німеччина).

Веб-сайт проекту: www.euro-citi.org (станом на серпень 2002 року).

7. EEEEE-Power

E-POWER – європейська програма для створення базованого на онтології ро-бочого середовища нормативної та законотворчої діяльності. Її мета – реалізува-ти механізм менеджменту знань шляхом забезпечення його методами та інстру-ментами, які допоможуть вдосконалити якість законотворчої діяльності і водно-час спростити втілення законів у життя. Ці методи та інструменти скоротять часна маркетинг нового законодавства чи внесення змін до чинного, спростять до-тримання законодавчих актів і поліпшать доступ до урядових баз даних за допо-могою нових е-послуг. Крім того, результатом застосування таких методів та ін-струментів стане більш ефективне використання ресурсів дефіцитних знань.

Партнери програми: Податкова і митна адміністрації Нідерландів (DTCA),O and I Management Partners B.V. (Нідерланди), Mega International (Франція), LibRTB.V. (Нідерланди), Application Engineers NV (Бельгія), De Verzekeringen Van FortisBank NV (Бельгія).

Веб-сайт проекту: www.lri.jur.uva.nl/research/epower.html (станом на лютий2002 року).

8. Cybervote

Цей проект спрямований на вдосконалення демократичного процесу шляхомпідвищення рівня участі виборців, а відповідно збільшення кількості їх голосів.Онлайн-голосування має забезпечити збільшення числа громадян, які братимутьучасть в усіх видах виборів. Передбачається оцінювання ступеня впливу онлайн-голосування на участь виборців. CyberVote має покращити виборчий процес длявсіх учасників, а передовсім для людей з обмеженою рухомістю (інвалідів, хво-

138

рих, пацієнтів лікарень, літніх людей), людей, які подорожують у день виборів, таемігрантів. Мета проекту – розробити і продемонструвати систему онлайн-голо-сування, до якої буде інтегровано добре захищений і надійний Інтернет-протоколголосування. Систему буде розроблено для використання на місцевих, регіона-льних, національних та європейських виборах. Проект передбачає аналіз чинно-го законодавства держав, що беруть участь у проекті, щоб визначити вимоги досистеми, а також дослідити можливі зміни, які дадуть можливість використову-вати її в законодавчій системі Європи.

Система дає змогу виборцям віддати свій голос через Інтернет-термінали:персональні комп’ютери, ручні пристрої та мобільні телефони. В її основі – ін-новаційний протокол голосування, розроблений у рамках проекту з викорис-танням сучасних криптографічних інструментів. Цей протокол гарантуватимезабезпечення автентичності виборців, доброчесності і конфіденційності їхньо-го вибору під час передачі по Інтернету та під час процесу підрахунку і перевір-ки голосів.

Систему буде випробувано у 2003 році на тестових виборах, які відбудуться уНімеччині, Франції та Швеції. У них візьме участь більш як 3000 виборців, щодасть змогу провести достеменну оцінку системи, перед тим як запустити про-дукт у виробництво. Проект CyberVote офіційно розпочався 1 вересня 2000 рокуі завершиться 1 березня 2003 року.

Партнери проекту: Matra Systemes and Information (Франція), BritishTelecommunications (Великобританія), Католицький університет Лювена (Бель-гія), Mairie d’Issy-les-Moulineaux (Франція), Freie Hansestadt Bremen (Німеччина),Nokia (Швеція), Технічний університет Ейндховена (Нідерланди), KistaStadsdelsnaemnd (Швеція).

Веб-сайт проекту: www.eucybervote.org (станом на серпень 2002 року).

9. WeboCracy

Мета проекту – за допомогою знайомства з інноваційними комунікаціями тадоступом до систем голосування дати громадянам можливість підвищити рівеньсвоєї участі в демократичних процесах. Цю організаційну мету передбачаєтьсядосягти за допомогою виконання наукових завдань технічного та методологічно-го характеру. До технічних завдань належать розробка і розвиток заснованої навеб-мережі системи Webocrat. Webocrat підтримуватиме: комунікацію та обгово-рення, публікацію документів, перегляд і навігацію, голосування, „розумний” по-шук (доступ до необхідних документів), узагальнення підсумків / статистичнихданих. Усі функції підтримуватиме модуль моделі знань. Методологічні завданнязосереджуються на виробленні методологічних засад та організаційних заходівдля розроблення і менеджменту систем, що забезпечують онлайн-підтримку по-слуг державного управління.

139

Партнери проекту: Технічний університет Кошице (Словаччина), Школа обчи-слювальних та інформаційних технологій Волверхемптонського університету (Ве-ликобританія), Департамент інформаційних систем Ессенського університету (Ні-меччина), JUVIER s.r.o. (Словаччина), Citec Information, Citec Engineering Oy Ab,Вааса (Фінляндія), районна рада Tahanovce міста Кошице (Словаччина), районнарада Dargovskych hrdinov міста Кошице (Словаччина), міська рада Волверхемп-тона (Великобританія).

Веб-сайт проекту: esprit.ekf.tuke.sk/webocracy/index.html (станом на серпень2002 року).

140

БібліографіяБібліографіяБібліографіяБібліографіяБібліографія

Altheide D. Ethnographic Content Analysis // Qualitative Sociology. – 1987. –№10 (1). – P. 65-77.

Barber B. Strong Democracy: Participatory Politics for a New Age. – Berkeley:University of California Press, 1984.

Becker T., Slaton C. The Future of Teledemocracy. – Westport, Conn, 2000. LC.Bentley T., Oakley K. The Real Deal: What Young People Really Think About

Government, Politics and Social Exclusion. – London: Demos, 1999.CACM – Communication of the ACM // Special issue on trust. – Vol. 43. – №12. –

Dec. 2000.CACM – Communications of the ACM // Special issue on electronic democracy. –

Vol. 44. – №1. – Jan. 2001.Civille R. The Internet and the Poor // Public Access to the Internet / Edited by B.

Kahlin and J. Keller. – MIT Press, Cambridge Mass, 1995.Coleman S., Gшtze J. Bowling Together: Online Public Engagement in Policy

Deliberation. – Hansard Society and BT, 2001.Conklin J. Wicked Problems and Fragmentation, Unpublished working paper http:

//cognexus.org/wpf/wickedproblems.pdf consulted February, 2002.CPMS. Better Policy-Making. – London: UK Cabinet Office, 2001.Dutton W.H. Society on the Line: Information Politics in the Digital Age. – Oxford

University Press, 1999.Fishkin J.S. The Voice of the People. Public Opinion and Democracy. – Yale University

Press, 1995.Foley P., Alfonso X., Ghani S. The Digital Divide in a World City. – London: Greater

London Authority, 2002.Hagen M. Digital Democracy and Political Systems // Hacker K.L., Jan van Dijk

(eds.). Digital Democracy issues of theory and practice. – Sage Publications, 2000.Hague B., Loader B. (eds.) Digital democracy: Discourse and Decision Making in

the Information Age. – London: Routledge, 1999.Digital Jury – The Final Verdict // Hansard Society. – London, 2002.Heinonen A., Makinen M., Ridell S., Martikainen A., Halttu M., Sirkunnen E. Locality

in the Global Net // Journalism research and Development Centre, University of Tampere.– Finland, 2001.

Held D. Models of Democracy. – Cambridge: Blackwell Publishers, 1996.HM Government. In the Service of Democracy – a consultation paper on a policy

for electronic democracy. – London: UK Cabinet Office, 2002.House of Commons Information Committee. Digital Technology: Working for

Parliament and the Public. – House of Commons paper. – №1065. – 2002 //www.parliament.the-stationery-office.co.uk/pa/cm200102/cmselect/cminform/1065/106503.htm (consulted January 2003).

141

Jankowski N., Leeuwis C., Martin P., Noordhof M., J. Rossum. Teledemocracy inthe Province: an Experiment with Internet-based software and Public Debate // EURICOMColloqium. – June 1997.

Krippendorf K. Content analysis. – Sage, Beverly Hills, CA, 1980.Lehner F. Quality control in software documentation based on measurements of

text comprehension and text comprehensibility // Information Processing andManagement, 1993.

Livingstone S., Bovill M. Young People. – London School of Economics: New MediaLondon, 1999.

Macintosh A., Davenport E., Malina A., Whyte A. Technology to SupportParticipatory Democracy // Grцnlund Е. (ed.). Electronic Government: Design,Applications, and Management. – Umeе University, Sweden: Idea Group Publishing,2002.

Macintosh A., Malina A., Farrell S. Digital Democracy through Electronic Petitioning// McIver W. (eds.) Digital Government. – USA: Kluwer, 2002.

Malina A., Macintosh A. Bridging the Digital Divide: Developments in Scotland //Ari-Veikko Anttiroiko (ed.) Citizens and Public Administration in the Information Society.– USA: IGP, 2003.

Miani M. The strategic role of training in the development of civic ICT in smallCouncils // Pubblicando. – 26 February. – 2002 // www.urp.it

Electronic Civic Consultation: A Guide to the Use of the Internet in Interactive Policy-making. – Ministry of the Interior and Kingdom Relations of the Netherlands, 1998.

Norris P. Digital Divide: Civic Engagement Information Poverty, and the InternetWorldwide. – USA: Cambridge University Press, 2001.

OECD Report on Parliamentary Procedures and Relations. – OECD. – 2000a.Learning to Bridge the Digital Divide. – OECD. – 2000b.Citizens as Partners: Information, Consultation and Public Participation in Policy-

making. – OECD. – 2001.OECD Information Technology Outlook – Highlights. – OECD. – 2002.Park A. Young People and Political Apathy // Jowell R., Curtice J., Park A.,

Thomson K. (eds.) British Social Attitudes 16th Report. – Dartmouth: Aldershot, 1999.Poland P. Online Consultation In GOL-IN Countries – Initiatives to foster e-

democracy, a joint product of the members of the Government On-Line InternationalNetwork, 2001.

Powazek D.M. Design for Community: The Art of Connecting Real People in VirtualPlaces. – Indianapolis New Riders Publishing, 2001.

Raab C., Bellamy C., Taylor J., Dutton W.H., Peltu M. The Information Polity:Electronic Democracy, Privacy, and Surveillance // Information and CommunicationTechnologies: Vision and Realities / Edited by W.H. Dutton. – Oxford: Oxford UniversityPress, 1996. – Р 283-99.

Rheingold H. The Virtual Community. – USА: The MIT Press, 2000.

142

Rosen T. E-Democracy in Practice: Swedish Experience of New Political Tool //www.svekom.se/skvad/e-democracy-en.pdf (consulted February, 2002).

Sack W. Discourse Diagrams: Interface Design for Very Large Scale Conversations// Proceedings of the Hawaii International Conference on System Sciences. – PersistentConversations Track. – Maui, HI. – January 2000.

Sclove R. Democracy and Technology. – NY: Guildford Press, 1995.Shaping Scotland’s Parliament: Report of the Consultative Steering Group. – The

Scottish Office, 1998.Smith E., Macintosh A. What sort of Scotland do we want to live in?: Electronic

Consultation Study // www.teledemocracy.org.Splichal S. Public Opinion: Developments and Controversies in the Twentieth

Century. – New York: Rowman and Littlefield Publishers Inc., 1999.Strauss A., Corbin J. Basics of Qualitative Research: Grounded Theory Procedures

and Techniques. – London: Sage, 1990.Tsagarousianou R., Tambini D., Bryan C. (eds.) Cyberdemocracy: Technology, Cities

and Civic Networks. – London and New York: Routledge, 1998.UK Parliament (2001). Innovations in Citizen Participation in Government: Sixth

Report of the Select Committee on Public Administration // www.parliament.the-stationeryoffice.co.uk/pa/cm200001/cmselect/cmpubadm/373/37303.htm (consultedFebruary, 2002)

Van Dijk J. Models of Democracy and Concepts of Communication // Hacker K.L.and Jan van Dijk. (eds.) Digital Democracy issues of theory and practice. – SagePublications, 2000.

Web Accessibility Initiative // www.w3.org/WAI/ (consulted February, 2002).White C., Bruce S., Ritchie J. Young People’s Politics: Political Interest and

Engagement Amongst 14 to 24 year olds. – York: Joseph Rowntree Foundation, 2000.Wilhelm A. Virtual sounding boards: how deliberative is online political discussion?

// Hague B., Loader B. (eds.) Digital Democracy. Discourse and Decision Making in theInformation Age. – London: Routledge, 1999. – Р. 154-177.

Wilhelm A. Democracy in the Digital Age: Challenges to Political Life in Cyberspace.– New York and London: Routledge, 2000.

Whyte A., Macintosh A. Evaluation Report on the Education for Citizenship ElectronicConsultation: Learning and Teaching Scotland // www.ltscotland.com/citizenship/

Whyte A., Macintosh A. Analysis and Evaluation of e-Consultations / to appear inthe E-Service Journal. – Indiana University Press, 2003.

143

Частина IІ

МАЙБУТНЄ ІНТЕРНЕТУТА ДЕМОКРАТІЇ:ПОДАЛІ ВІД МЕТАФОРІ БЛИЖЧЕ ДО ПОЛІТИКИ

Професор Стівен Коулман,Інтернет-інститут Оксфорда, Оксфордський університет,Великобританія

У статті стверджується, що перешкодою для аналізу відносин між Ін-тернетом та демократією було широке використання метафор. Автор шу-кає корені е-демократії в контексті змін, що відбуваються в демократичнійкультурі та процедурах. Окреслено модель інформаційних потоків дляе-демократії. Розглядаються декілька цілей політики е-демократії, зокре-ма: створення надійних онлайнових просторів для демократії; інтеграціяе-демократії в діючі конституційні канали; розвиток значущої взаємодіїміж громадянами та обраними представниками; залучення голосів, які тра-диційно залишалися не почутими, до публічних онлайнових дебатів, щопередбачає ставлення до інформації як до спільного ресурсу і справедли-ве представництво в Інтернеті всіх частин світу. Окреслені принципи тапропозиції є намаганням відійти від метафор і припущень та визначитицілі політики, які можна було б оцінити.

144

ДОСЛІДЖУЮЧИ МЕТАФОРИ

Серфінг на інформаційних магістраляхСерфінг на інформаційних магістраляхСерфінг на інформаційних магістраляхСерфінг на інформаційних магістраляхСерфінг на інформаційних магістралях

Інтернет – величезна аморфна метафора у пошуках матеріальної форми. Ав-томагістраль, агора, торгівельний центр, бібліотека, портал, павутиння, мозок,ефемерний всесвіт бітів і байтів. Ми ковзаємо, занурюємося, просуваємося в ту-нелі, блукаємо, шукаємо, прокладаємо маршрут, відправляємо, спілкуємося, за-вантажуємося і переходимо в режим оффлайн.

Для декого Інтернет – це те, що всередині комп’ютера: начинка, віртуальнийрозум, кібер-душа. Розмови про „контроль” над Інтернетом та „управління знан-нями” натякають на те, що Інтернет існує незалежно, сам по собі, на кшталт моз-ку Франкенштейна, і людство має змиритися та навчитися жити з цим. Стурбова-ність постійно зростаючою вулканічною лавою Інтернет-продуктів передбачає,що його програми, кодекси та дизайн не підвладні людському контролю. Газетніта журнальні статті (у друкованому вигляді – варіант вулканічної лави попере-днього століття) закликають нас адаптуватися до Інтернету-всесвіту, неначе вір-туальний світ внутрішньо більший за на наш, реальний.

Інші ж сприймають Інтернет як соціально-нервову мережу. Колишній віце-президент США Ел Гор заявив ще у 1994 році: „Ми маємо створити планетарнуінформаційну мережу, здатну передавати повідомлення та образи зі швидкістюсвітла від найбільшого міста до найменшого селища на кожному континенті (Gore,1994). Концепція „мережного суспільства” Кастеллза пропонує метафору надіїдля суспільства з невичерпною та зростаючою складністю (Castells, 1996). Мета-фора натякає на парадокс: з одного боку, збільшення анонімності, суспільноговідчуження та приватизації, а з другого – просторово-часова компресія та перс-пектива глобального селища. Проте якщо селища мають площі, де можуть зби-ратися люди, мережі не мають явного центра і змушують нас по-новому думатипро місце людей у тих мережах.

Ще одна, більш популістська метафора, зображає Інтернет як анархічні, у стиліГоббса, джунглі, що уособлюють страх і змушують шукати правового захисту.Нам розповідають, що Інтернет приваблює хижаків, що там наші діти під загро-зою. До того ж там повно вірусів (до речі, дуже небезпечних), жуків, троянськихконей, поломок і втрат пам’яті. Насправді покласти вашу кредитку на прилавок умагазині менш безпечно, ніж користуватися нею на захищеному сайті в Інтернеті,але ви не відчуваєте цього, коли здійснюєте безлику операцію. У світі, де висно-вок про чесність роблять, керуючись виразом обличчя та тоном голосу людини,якщо цього немає, ваша уява малює образи кібер-шахраїв, що плетуть тенета тазаманюють у них легковірних. Інтернет перетворюється на метафоричну пастку(тенета, павутиння), а користувачі як податливі наркомани наївно пливуть назу-стріч кібер-експлуатації.

145

На противагу вищезгаданому, Інтернет також створив цілу плеяду утопічнихметафор. Концепція кібер-простору як втілення технократичної світової мрії спи-рається на довгу традицію футуристичного бачення майбутнього людства, щозвільнилося від своїх тягарів завдяки всесильним технологіям. Для Уїльяма Гіб-сона (Gibson, 1984), винахідника терміна „кібер-простір” – це: „Щоденна масовагалюцинація, на яку добровільно погодилися мільярди операторів у кожній краї-ні... Графічне представлення даних, з кожного комп’ютера, яким володіє людст-во. Складність, яку неможливо уявити. Промені світла, що повстали у свідомості,кластери та сузір’я даних”.

У 1996 році Джон Перрі Барлоу опублікував свою Декларацію незалежностікібер-простору (Declaration of the Independence of Cyberspace), справжню консти-туцію автономної, світової кібер-утопіїї (Barlow, 1996):

„Кібер-простір складається з операцій, зв’язків та самої ідеї, що впорядкованіяк хвилі у павутинні наших комунікацій. Наш світ одночасно всюди і ніде, алеточно не там, де перебувають наші фізичні тіла.• Ми створюємо світ, куди може зайти кожен, де немає привілеїв або упере-

джень щодо расових ознак, економічної могутності, військової сили чи місцянародження.

• Ми створюємо світ, де будь-хто і будь-де може висловлювати свої переко-нання, хоч які вони своєрідні, без побоювання бути змушеним до мовчанняабо пристосовництва.

• Ваші законодавчі права щодо власності, свободи висловлювання і пересуван-ня, збереження ідентичності та середовища нас не стосуються. Усе вищеза-значене спирається на матеріальну основу, якої в нашому світі немає.

• Наша ідентичність немає тіла, тому, на відміну від вас, нас не можна фізичнозмусити виконувати накази. Ми віримо, що наше урядування ґрунтуватиметь-ся на засадах етики, просвіщенного егоїзму та загального добробуту.

• Наша ідентичність може поширюватися через всі ваші численні юрисдикції.Золоте Правило – це єдиний закон, який визнають усі наші культури. Ми спо-діваємося, що на цій основі зможемо знайти наші власні рішення, бо ми неможемо прийняти ті рішення, які ви намагаєтеся нам нав’язати”.Барлоу не залишився одинаком. Інші кібер-утопісти передбачили зміни в еко-

номічному житті у світі е-комерції (Kelly, 1996).Скоро, в один прекрасний день, кібер-простір – велика нематеріальна терито-

рія, де комп’ютери зустрічаються й обмінюються інформацією – буде заселенийелектронними спільнотами та підприємствами. У вас вдома цей пульсуючий ящикпосадить вас на гачок розмаїття товарів і послуг. Він буде отримувати та відсила-ти пошту, давати вам можливість подзвонити, відправити факс чи здійснити від-еозв’язок, подивитися фільм чи купити туфлі, встановити діагноз чи оплатитирахунки, отримати готівку (нові електронні гроші) чи написати листа матері. І всеце буде просто проявом у вашій оселі радикальних і швидких трансформацій усфері комерції та суспільному житті, найбільших з часів винаходу автомобіля.

146

А тим часом Курцвайль, якого New York Times назвав „провідним футуристомнашого часу”, стверджував (Kurzweil, 1999):

„До 2019 року комп’ютер ціною в 1000 дол. буде мати майже потужність люд-ського мозку. До 2029 року інтелект програмного забезпечення суттєво вдоскона-литься, і середній персональний комп’ютер дорівнюватиме інтелекту 1000 людей”.

Метафори ніколи не бувають нейтральними. Вони несуть онтологічні припу-щення, які є ідеологічно навантаженими, але рідко бувають декодованими. Якпопереджають Лакофф і Джонсон, недооцінювати важливість метафор означаєсприймати їхній підтекст як номінальну вартість (Lakoff and Johnson, 1980). Роз-мови про Інтернет-революцію мають сенс тільки тоді, коли люди вірять, що істо-рію творять технології; проблема цифрового розриву має значення лише тоді,коли ви усвідомлюєте, чим вона відрізняється від інших форм соціальної нерів-ності; сприяння розвитку віртуальних спільнот, що складаються з „нет-грома-дян” (netizens) може бути самообманом, якщо немає ланцюжка, що встановлюєдостовірність онлайнової та реальної ідентифікації. Треба не критикувати такіметафори, а здійснювати їх інтелектуальний аналіз. Поняття е-демократії теж маєпройти таку перевірку.

ДЕ ШУКАТИ ДЕМОКРАТІЮ?

Якщо Інтернет оточений лінгвістичним туманом новизни та невизначеності,про демократію кажуть як про одне з небагатьох святих понять нашого часу. Якслушно зауважив Грем, раніше, до кінця XVIII століття, більшість людей знали,що означає демократія, а найбільш шановані люди чинили їй опір; у наш час малохто знає, що таке демократія, але більшість шанованих людей підтримують її(Graham, 1986).

Де місце демократії в політичній топографії громадянського суспільства? Кудитреба йти, якщо людина хоче стати демократично свідомим громадянином? Кудитреба йти, щоб на практиці навчитися бути демократичним громадянином? Кудитреба йти, якщо хтось хоче захищати певні політичні принципи? Кому поскаржи-тися, якщо демократії замало? Бібліотеки заповнені книжками, які описують іпідносять демократію, а також визначають умови для її існування. Проте якщопідійти до інформаційного бюро і в будь-якому місті, селищі чи державі запита-ти, куди треба піти, щоб „здійснити” демократію, на вас подивляться очима, по-вними нерозуміння. Є виборчі дільниці, але вони тимчасові, працюють лише одиндень на кілька років, і в кожного громадянина забирає не більше кількох секундреалізація того, заради чого він прийшов.

Здається, що шукати фізичну конструкцію демократичного буття найкраще впарламенті. Однак ці інституції демократичного світу не видаються дуже демок-ратичними „на вигляд і смак”. Фізична архітектура наших парламентських та уря-дових будівель свідчить про ексклюзивність їхнього самоусвідомлення. Будинки

147

парламентів ХІХ століття традиційно помпезні, закриті для людей та свідомо ві-докремлені від міського середовища. Парадоксально, але великі демократичнізаконодавчі інститути світу навмисно й очевидно відсторонені від громадськості.Красномовне пояснення ролі громадськості надано британським парламентом,який присвоїв їй назву „сторонні”. Громадяни є сторонніми в будинку демократії,вони повинні дати клятву мовчання перед тим, як зайти до галереї, що виходитьна парламентську залу засідань. Це слушно, адже парламенти – це представни-цькі органи, саме тому неможливо, щоб там були присутні усі громадяни і висло-влювали свої думки.

У такому разі, де громадяни можуть висловлювати свою думку? Де ті публічнімісця, де громадяни можуть визначати порядок денний, обговорювати нові ідеї,інформувати або заперечувати тим, хто їх представляє, обмінюватися думкамита досвідом просто тому, що демократія цінує колективну думку? Ричард Сен-нетт зауважує: „якби сучасних архітекторів попросили спроектувати простір, якийнайкраще сприяв би демократії, вони відмовилися б; немає сучасного проекту,схожого на античну асамблею” (Sennett, 1977).

Розмитість демократичного простору збігається з атрофією громадянськоїкультури. Сьогодні більше людей, ніж будь-коли, можуть голосувати, але най-менше, ніж будь-коли за всю історію цього універсального права, ним користу-ються. Віра людей у парламенти та інші інститути представницької демократіїзнижується. Дослідження Гарвардського університету під назвою „Чому люди недовіряють владі?” описує та оплакує падіння довіри громадян до демократичнихінститутів (Nye, Zelikow and King, 1997). Засоби масової інформації намагаютьсядонести сюжети та образи демократичного представництва до людей, але фактисвідчать, що більшість громадян – замість того, щоб дивитися по телевізору по-літику – надають перевагу чомусь іншому або взагалі нічому. Згідно з данимиІКТ-дослідження, під час загальних виборів 2001 року у Великобританії 40% гля-дачів перемикали канали, а 8% взагалі вимикали телевізори, аби не дивитисясюжети про виборчу кампанію. 70% глядачів заявили, що висвітлення виборчоїкампанії їм було або зовсім нецікавим (29%), або не дуже цікавим (41%). У США53,8% новин на місцевих телеканалах присвячені злочинам, стихійним лихам абовійнам, і тільки 0,7% стосуються громадського життя. Середньостатистична аме-риканська дитина бачить 200 тисяч актів насильства та 16 тисяч убивств (на те-лебаченні) ще до досягнення 18 років. А свідком скількох демократичних дебатіввона є?

Демократія без життєвого простору для її здійснення стає суто символіч-ною, замість того щоб бути демократією участі. У символічно демократичномусвіті основна взаємодія між громадянином і владою здійснюється в обмеженомута офіційно врегульованому просторі виборчої кабінки, де перші користуютьсясвоєю владою протягом кількох секунд. У ролі споживачів-глядачів вони вихо-дять на виборчу арену як об’єкти впливу складних методик публічної спокуси.Проте відразу після цього влада, легітимізована виборами, починає діяти через

148

посередників і залишає громадян тільки спостерігачами. Громадяни, що відокре-млюються від процесу вироблення політики і лише зрідка голосують за лідерів,мають такий слабкий зв’язок з демократією, що сам політичний процес стає зде-більшого адміністративно-управлінським.

ЯК ВИНАЙТИ Е-Е-Е-Е-Е-ДЕМОКРАТІЮ?

Поширеною метафорою е-демократії є агора, що нагадує про прості зборигромадян на величезній публічній території. Звичайно, ця метафора є помилко-вою: Афінська агора була далеко не демократичною чи всеохоплюючою, бо вонабула закрита для жінок, рабів та іноземців; а ще вона була просто можливістювисловитися, тоді як рішення приймалися в іншому місці. Як політичний міф,Інтернет як агора добре узгоджується з красномовними фантазіями про демок-ратію плебісцитного типу, на зразок „натисніть кнопку”, що панувала в ранніхроботах про е-демократію (Becker and Slaton, 2000).

Привабливість прямої демократії, напівліберально-популістської, напіврома-нтичної, у стилі Руссо, допомогла їй закріпитися на політично наївному та носта-льгійному ґрунті. Замість того щоб спробувати змусити цифрові технології слу-жити існуючій демократії, мрійники та футуристичні піонери е-демократії перед-рікали нищення конституцій та інституцій у зв’язку з появою новітньої цифровоїпарадигми.

Разом з тим утилітарний і бюрократично раціональний підхід до е-уряду, щоспирається на сподівання щодо дешевших та ефективніших послуг завдяки он-лайновому зв’язку, залишився поза увагою суспільства. Проблема концепції е-урядування у перші роки його існування полягала в тому, що більшість ентузіа-стів Інтернету не дуже розуміли чи не дуже зважали на політичну демократію, абільшість політиків та урядовців, посадових осіб розглядали Інтернет як конве-єр з одностороннім рухом. Парламенти та уряди виходили в Інтернет, але ненави-діли наслідки його інтерактивності. (Dunleavy and Margetts, 2002). Політикам по-добалося дивитися на веб-сайти як на дешеві електронні брошури, але в них невистачало розуміння того, чого від них хоче громадськість (Coleman, 2000). Таксамо як політика в оффлайновому режимі видавалася сірою, архаїчною й неціка-вою, політиків, коли вони з’являлися в мережі, було легко впізнати через їхнєзанудство і схильність до специфічного жаргону.

Парадоксально, але допоки е-політика намагалася відтворити те, що булонайбільш застарілим у традиційній політиці, стало абсолютно зрозумілим, що„традиційна політика” потребує модернізації. Ознакою політичного представниц-тва у ХХ столітті була централізація влади, що базувалася на свідомості еліт. Цестворювало чотири моменти напруження: парламент як центральний орган пуб-лічного представництва здавався відокремленим від суспільного життя та потре-бував модернізації; опитування суспільної думки, яким так захоплювалися полі-

149

тики, бо вважали його науковим підходом до оцінювання та вимірювання суспі-льних настроїв, виявилися не в змозі відобразити динаміку думки або глибинунакопиченого досвіду; засоби масової інформації почали пропонувати громадя-нам-глядачам місця, щоб дивитися політичну виставу, але глядачі відчули розча-рування і почали ставитися з однаковим презирством і до політичної еліти, і доЗМІ; і, нарешті, зростало суспільне бажання бачити і слухати себе, а також дові-ряти самим собі, чого вже не могли ігнорувати ні політики, ні ЗМІ. Усе вищеза-значене спричинило потужні зміни у політичній культурі та заклик до певноговдосконалення.

Парламентська система правління була заснована на ідеї віддаленого, диста-нційного представництва. Вважалося, що відстань, людський вимір і компетент-ність відділяли суспільство від обраних представників. Делегування повноваженьчерез мандат, яке свого часу висміював Бурке, руйнувало концепцію еліти щодопостійного зв’язку між громадянами та політиками. Політичними дебатами за-ймалися суверенні еліти; справою громадськості було голосувати за своїх зако-нодавців, а потім усунутися від процесу до наступних виборів. Проте проблемапарламентаріїв полягала в тому, що вони не належали до суверенних еліт, а їхнідебати небагато важили. Насправді законодавчий орган є творінням виконавчоїгілки влади, члени якого майже завжди змушені голосувати за політику, яку про-понує уряд. Таким чином, наприкінці ХХ століття причиною явного роздратуван-ня були два джерела: парламентарії, які були невпевнені у своїй ролі та відчувалисебе зайвими у демократичному процесі, та громадськість, яка вважала, що неюзнехтували, її не чують, і тому вимагала нового типу відносин із своїми представ-никами. Пропозиції щодо модернізації парламентаризму виникали у відповідь навищезгадане почуття відокремленості, а також спонукали до більшої управлінсь-кої ефективності.

У той час як парламент шукав шляхів возз’єднання з громадськістю, підсумнів було поставлено важливість опитувань громадської думки. Починаючиз 1930-х років, коли Геллоп започаткував наукові опитування громадської дум-ки, результати опитувань дедалі більше впливали на формування політики. Ціопитування не тільки мали спрогнозувати результати голосування та поведінкувиборців (насправді лише невелика частка опитувань здійснюється з цією ме-тою), політики вважали їх найкращим наявним орієнтиром щодо суспільнихцінностей та побажань у певних сферах державної політики. Критики опиту-вань у їх традиційному вигляді стверджували, що найкраще, що вони можутьпоказати, – це те, що в певний момент часу певна вибірка непоінформованих,упереджених громадян думає про певну проблему. Певною мірою, опитування– це миттєве фото громадського невігластва. Фішкін та інші вдумливі демокра-ти вважали, що до анкети слід додати ще два запитання: перше, що громадсь-кість знає про те питання, про яке її питають, та друге, як може змінитися їївідповідь, якщо було б надано більше збалансованої інформації та часу на об-думування? Було проведено декілька вдумливих опитувань з метою дослідити,

150

як вибірка громадян змінить свої відповіді на запитання анкети, якщо їй надатибільше інформації та можливість її обговорити. Результати були вражаючими:висновки поінформованих громадян про певні аспекти державної політики від-різнялися від тих, які вони робили, не будучи поінформованими (Fishkin, 1997).Згідно з традиційною політичною теорією Ліппманнеска і Шумпетеріана, рольполітиків полягає в тому, щоб апелювати до невігластва, егоїзму та інерції гро-мадян; вдумлива демократія обіцяє інші відносини між обраними представни-ками і тими, кого вони представляють: відносини, що базуються на діалозі таспираються на факти. Крім вдумливих опитувань, такі відносини також дослі-джувалися кількома шляхами, включаючи народне журі, консенсусні конфере-нції, вправи з візуалізації та моделювання участі.

Медіаторами політики завжди виступали професійні журналісти та редакто-ри, але починаючи з 1960-х років один провідник почав домінувати та з часомнадав іншого вигляду політичним комунікаціям: це – телебачення. У другій поло-вині двадцятого сторіччя політики та партії більшість свого часу витратили на те,щоб адаптуватися до телебачення. Збільшення прозорості та доступу до політи-ки через телебачення безумовно мало позитивні наслідки для демократії, але булий інші наслідки, як-то створення середовища без інтелектуального ризику, із над-мірною режисурою, системною взаємозалежністю між медіа професіоналами таполітиками. Як зазначали видатні дослідники політичної комунікації Блумлер іГуревіч (Blumler and Gurevitch, 1997):

„…проблеми процесу політичної комунікації тільки зростають. Примітив-ні способи звернення до громадян для обговорення політичних питаньвже набули інституційного характеру, якому важко протистояти чи йогоподолати”.

За два останні десятиліття медіа енергійно боролися за те, щоб відійти відмонологічного формату та запровадити більш інтерактивну взаємодію між полі-тиками і народом. Формати на зразок дискусій з аудиторією, телефонні дзвінки,онлайнові форуми створили шляхи для зворотного зв’язку та дали змогу почутиголос громадськості, часто у діалозі з політиками. Але громадськість, що бере вних участь, і досі не довіряє політиками та їхній мотивації щодо встановленнядіалогу (Coleman and Ross, 2001).

Напевно, найбільш суттєвих змін зазнала сама громадськість. Громадяни сталименш шанобливими та більш упевненими, менш лояльними по відношенню дополітиків, племен і кланів, більш непередбачуваними і примхливими, більш схи-льними до споживчих настроїв; вони перестали благоговіти перед експертамита професіоналами і стали більше довіряти своєму власному досвідові. Громад-ськості, як ніколи, цікаво бачити і чути себе у ЗМІ; з поширенням доступних від-ео-технологій традиційна стіна між виробленням та споживанням медіа-продук-ції почала руйнуватися. Так зване ріаліті-ТБ, від трансляцій наживо чи знятих на-швидкуруч документальних фільмів до відтвореного багатьма камерами середо-вища шоу Big Brother, представило громадськість як учасників, які говорять сво-

151

їм власним голосом, а не сторонніх спостерігачів ексклюзивних дискусій так зва-них закритих еліт (Coleman, 2003).

Таким чином, відчуття, що політика може і повинна змінюватися, на початкудвадцять першого століття посилилося. Хвилі змін – модернізація парламента-ризму та конституційна реформа; зростання інтересу та експерименти із вдумли-вою демократією; намагання з боку медіа-кіл поширювати інтерактивність; зрос-тання інтересу громадськості до „реальних людей” – не обов’язково були пов’я-зані одна з одною, але витікали з одного джерела. Просування жодної з вищеза-значених змін не було пов’язано з цифровими технологіями. Як зазначалося ра-ніше, більшість піонерів е-демократії були надто отруєні похмільним повітрямтехнологій майбутнього, щоб думати про політичні інститути та відносини. Спро-би вивести політику в режим онлайн були зроблені, головним чином, завдякиінженерам – ентузіастам, чиїм первісним наміром було винайти альтернативу за-старілій рутинній практиці. Невеликі експериментальні проекти, на кшталт Е-по-літика у Мінесоті (1994) та Онлайнова демократія для громадян у Великобританії(1996), були винятковими у своїй відданості справі розбудови громадських ме-реж та створення дискусійних форумів. Деякі місцеві органи влади пропагувалиі підтримували проекти е-демократії (лідерами виступили Скандинавські країни,Канада та Великобританія), але більшість з них не мали чіткої спрямованості,ресурсного забезпечення чи конституційного зв’язку. Загалом на етапі розвиткудемократичний та цифровий порядок денний йшли різними стежками, здебіль-шого не знаючи один про одного.

Зараз склалися сприятливі умови для синергетичного поєднання цифровогота демократичного сценаріїв. Потенціал використання притаманного цифровимтехнологіям зворотного зв’язку та двостороннього руху, притаманного вряду-ванню, є занадто важливим, щоб залишатися в руках „технарів” та е-ентузіастів.Демократія, яку ми знали до цього, була продуктом свого часу, коли ефективнепредставництво було обмежене відокремленістю у часі та просторі. У той час, якці бар’єри долаються завдяки комунікаційним технологіям, які є асинхроннимита глобальними, демократичні інституції можуть тільки розквітнути, якщо ста-нуть більш сприйнятливими, доступними, підзвітними та укоріненими у суспіль-ному просторі. Ми тут говоримо про е-демократію не як про інформатизаціюнудних адміністративних завдань чи високотехнологічну забавку, а як про силу,здатну оживити та оновити демократичний політичний процес.

ЯК ЗРОБИТИ ДЕМОКРАТИЧНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО ДІЄВИМ

Дієва представницька демократія вимагає п’ятисторонніх інформаційних по-токів:• Влада до Громадянина (G2C)• Громадянин до Влади (C2G)

152

• Представник до Громадянина (R2C)• Громадянин до Представника (C2R)• Громадянин до Громадянина (C2C)

Додаткові потоки включають: Влада до Влади (G2G) – фундаментальним за-вданням якого є інтегрована програма дій уряду; Представник до Представника(R2R) – що є особливо важливим в епоху політичної субсидіарності; та Предста-вник до Влади (R2G) – що надає можливість законодавцям наблизитися до про-цесуального та ресурсного забезпечення виконавчої гілки влади. Це важливі, але,головним чином, адміністративні аспекти врядування.

У рамках існуючої моделі демократичного представництва ці потоки дещообмежені або заблоковані:• G2C здебільшого здійснюється через посередництво ЗМІ, головним чином

через телебачення та пресу. Влада не довіряє посередницькому тлумаченнюмедіа; громадяни ставлять під сумнів обсяги та якість урядової інформації ірадше вимикають канал, коли їм таку інформацію пропонують.

• C2G обмежений. Влада організовує багато консультацій, але мало хто з гро-мадян бере у них участь, до того ж люди дуже скептично ставляться до того,як влада реагує на думки і побажання громадськості. Більшість громадян вва-жає, що незалежно від їхніх думок, поглядів чи досвіду, вони матимуть неве-ликий вплив на рішення влади.

• R2C обмежений поза виборчою компанією. Представники важко працюють,змагаючись за голоси виборців і вдаються до величезних зусиль, щоб повід-омити своєму електорату через місцеві ЗМІ про те, як добре вони їх предста-вляють, проте існує мало можливостей почути, що електорат думає про ті читі конкретні питання державної політики.

• C2R дуже обмежений. Громадяни можуть порушувати питання перед своїмипредставниками під час зустрічей у місцевих лікарнях або посилати їх по-штою, зрідка – електронною поштою. Але поза межами традиційної лобістсь-кої діяльності існує небагато можливостей впливати на законодавчий процесчерез надання нової інформації або окреслення нових перспектив розвитку.Мало хто з громадян є активним членом політичної партії або лобістської гру-пи, тому мало голосів будуть почутими представниками під час оцінюваннятієї чи тієї політики.

• C2C – підґрунтя для здорового громадянського суспільства, але знаходить-ся у стані занепаду, паралельно з іще ширшою тенденцією занепаду „соціа-льного капіталу”. Взагалі, громадяни не обговорюють політичні питання одинз одним, навіть якщо ці питання зачіпають їх. Знайти місця або мережі длятакого обговорення нелегко. Деякі можливості для дискусій надають ЗМІ, алеїхні зусилля майже ніколи не допомагають громадянинові налагодити зв’язокта спілкування з іншими громадянами.

153

Це такий схематичний і песимістичний нарис існуючих каналів комунікаційдля демократичного представництва. У цій схемі можна знайти кілька перешкод.Їх усунення та розблокування демократичних каналів комунікації могло би бутиоднією з найважливіших функцій е-демократії.

Як можна відкрити ці канали?

ПРОСТІР ДОВІРИ

Демократія як форма суспільних відносин, що поєднують та зводять разомвелику кількість різних незнайомих людей, великою мірою залежить від довіри.Хорошим прикладом такої демократичної довіри є голосування під час виборів.Навіть тоді, коли вони знають, що їх голос не дуже багато важить у загальнійсистемі, громадяни довіряють виборчим дільницям, вважаючи їх досить добреврегульованим демократичним простором. Не можна сказати, що вони довіря-ють одній виборчій дільниці чи скриньці для голосування більше, ніж іншій; алеувесь простір вони вважають надійним. Наразі існує потреба у створенні значноширшого демократичного простору, поза межами нечастих виборчих кампаній,заради громадського обговорення суспільно важливих проблем.

Джей Блумлер і я стверджували, що Інтернет має „вразливий потенціал” длязабезпечення демократичного простору, який є відкритим для всіх і з’єднаний зісправжніми демократичними інститутами (Blumler and Coleman, 2001). Так само,як і виборчі дільниці не зажди були і є надійними. Простір для дискурсу та обго-ворення слід створити, фінансувати, пропагувати та регулювати. Утримання гро-мадських спільнот у кібер-просторі повинно перетворитися на публічну (держав-ну) послугу, на зразок організації чесних і справедливих виборів, утримання біб-ліотек чи суспільного телерадіомовлення. Простір довіри не виникне спонтанно ібез зусиль. Попри всі інші аргументи, комерційний попит на Інтернет настількивеликий, що стає дедалі важче думати про Інтернет у зв’язку з громадськимисправами.

Повинні існувати різні рівні доступу до онлайнових громадських спільнот, томущо не кожен буде брати участь із рівною мірою відданості та очікуваних результа-тів. Дехто забажає долучитися до обговорення технічних питань вироблення полі-тики; інші захочуть обмінятися думками з тими, хто поділяє їхні інтереси; ще іншіматимуть бажання формувати порядок денний, замість того, щоб відповідати надискусійні питання. У плюралістичному демократичному просторі повинно бутимісце для всіх перелічених підходів у громадських обговореннях. Ключове значен-ня для громадського онлайнового простору матиме забезпечення придатних ін-струментів для консультацій та прийняття рішень. До списку інструментів маютьувійти: онлайнові бібліотеки, архіви та інформаційні дайджести; послуги посеред-ництва; допомога у захисті прав; новинні групи і веб-кімнати для експертних обго-ворень; а також механізми для підбиття підсумків за результатами дискусій.

154

КОНСТИТУЦІЙНА ІНТЕГРАЦІЯ

Демократичне представництво укорінено в інституційній базі реального світу,як-то центральний уряд, парламент(и), асамблеї з делегованими повноваження-ми, місцеві ради, Європейський Союз, Організація Об’єднаних Націй. Успіх чипровал демократії в першу чергу залежатиме від процедурної ефективності тапідзвітності цих інституцій. Е-демократія не може собі дозволити ігнорувати їхабо дистанціюватися від процесу їх структурної або культурної модернізації. Де-бати про майбутнє уряду і парламенту та дебати про Інтернет і демократію необ-хідно поєднати.

Провал більшості експериментів з е-демократією – так само, як і попередніспроби запровадити врядування з двостороннім рухом із використанням кабель-ного телебачення та інших доцифрових медіа – пояснюється їхньою відстороне-ністю від конституційної влади. В епоху адміністративної модернізації та консти-туційної реформи структури е-демократії повинні бути органічно вбудовані в стру-ктуру та культуру врядування.

Уряд та обрані представники народу не повинні бути аутсайдерами, відсто-роненими від е-демократичних ініціатив. Вони повинні навчитися розуміти їх, братиу них участь та відгукатися на них. Вони повинні визнати, що демократична інтер-активність передбачає двосторонній потік енергії. Без цього громадськість вва-жатиме е-демократичні ініціативи фальшивкою та уникатиме їх; ставитиметьсядо них із презирством і ворожістю; намагатиметься заснувати свої власні контр-урядові комунікації.

Як традиційні канали для політичного об’єднання, політичні партії повиннівивчати можливості е-демократії й адаптуватися до них. Сучасна організація по-літичних партій робить їх занадто централізованими і не дає змоги використову-вати таланти та досвід своїх членів. Поки що, використовуючи Інтернет, партіїпросто копіюють моделі е-торгівлі, намагаючись через Інтернет продати себевиборцям. Мало хто з виборців у захваті від такого підходу – так буде й у майбу-тньому. Дійсно, для чого громадянам вивчати політично заангажовані веб-сайти,які мало що пропонують, окрім електронних брошур, у той час, як значно більшекритичної та достовірної інформації надходить від традиційних ЗМІ? Унікальноюознакою Інтернету є його здатність до широкомасштабної інтерактивності, аледо цього часу партії не спромоглися залучити широку громадськість або навітьсвоїх власних членів до співпраці. Це, безумовно, зміниться у міру того, як обго-ворення політики всередині національно розпорошених партій дедалі частіше від-буватиметься в онлайновому режимі. В Угорщині ліберали перетворилися на он-лайнову партію і проводять партійні конференції, вибори партійного керівництвата організаційні збори своїх членів на своєму веб-сайті.

155

ЗНАЧУЩА ІНТЕРАКТИВНІСТЬ

Зворотний зв’язок є стрижнем демократичного потенціалу Інтернету. До Інтер-нету жодне інше джерело інформації не створило подібних умов для прямого від-критого реагування. Цифрові комунікаційні технології здолали традиційні бар’єриміж виробником та споживачем; мовленням та аудиторією. Громадяни користу-ються Інтернетом, щоб бути краще обізнаними, але ще й для того, щоб інформува-ти інших. Будь-яка інформація ставиться під сумнів. Інтернет-користувачі ділятьсяінформацією, яка є для них важливою, будь-то здоров’я чи подорожування, кулі-нарні рецепти чи поради домогосподаркам. Користувачі цих сайтів є одночасношукачами та надавачами знань; вони поважають досвід і знання інших та очікують,що до них теж ставитимуться з повагою. Але коли вони заходять на більшість сай-тів уряду чи парламенту, то відчувають себе відстороненими і зайвими, нібито вонине можуть привнести нічого корисного у процес обговорення політики.

Політики повинні відмовитися від хибної ілюзії, що е-демократія просто по-кликана зробити їх більш прозорими та відкритими для громадськості. Безумов-но, прозорість є ключовою ознакою демократії (а Інтернет покликаний відіграва-ти основну роль у тих політичних культурах, де панують утаємниченість, корупціята приховування фактів та інформації), але е-демократія повинна бути чимосьбільшим, ніж підгляданням крадькома за владними структурами в онлайновомурежимі. Наприклад, трансляція через Інтернет засідань парламентських коміте-тів є достойним ходом з демократичної точки зору, але немає підтверджень, щосаме це хоче побачити публіка. Щоденники парламентарів, надруковані в Інтер-неті, можливо, зацікавлять журналістів, але громадяни навряд чи почуватимуть-ся більш обізнаними та краще озброєними. Інтернет – це значно більше, ніж те-лебачення для невеликої аудиторії. Ігнорувати двосторонній напрям цифровихкомунікацій означає взагалі втратити їхній сенс.

У тих випадках, коли громадян запрошували взяти участь в обговоренні тавиробленні політики, як, наприклад, під час онлайнових консультацій у комітетахБританського парламенту, організованих Хенсардською спілкою (Hansard Society),їхня позиція була надзвичайно позитивною. Замість упевненості, що ніхто з пред-ставників влади не цікавиться їхньої думкою, з’являлося та посилювалося від-чуття своєї спроможності впливати на політику.

Перші автори, що писали про Інтернет, приділяли багато уваги наявній тен-денції до руйнування посередництва. Для когось інтерактивність почала асоці-юватися з синхронністю та відсутністю посередників. Але ж як людям дізнати-ся без посередництва, якій інформації можна довіряти? Як може без модерато-ра балаканина численних, конкуруючих голосів перетворитися на середовище,в якому слухають та навчаються, а не тільки говорять? Звичайно, змішуватимиттєвість цифрової комунікації з відсутністю посередництва є помилкою. Ре-дагування (фільтрування) онлайнової інформації, а також бар’єри для входженняу простір обговорення та дискусії повинні бути необмежуючими, прозорими та

156

підзвітними, але вони повинні існувати. Якщо громадяни мусять взаємодіятиіз своїми представниками та один з одним задля більшої обізнаності та вдос-коналення політики та законодавства, вони мають право на захист чесних пра-вил гри та перевірені ефективні процедури. Якщо обрані представники та уря-довці мусять взаємодіяти та спілкуватися з громадськістю, вони повинні матидоступ до надійної інформації (з незалежних джерел), що узагальнює громад-ську думку та настрої.

ЗОНИ МОВЧАННЯ – ЗОНИ ГЛУХОТИ

Депутат парламенту Уганди д-р Джонсон Дж. Нкууге говорить про „зони мов-чання”: певні території на земній кулі, яким, здається, нічого сказати, бо їхнє на-селення абсолютно ізольовано від впливових каналів комунікації. Відповідаючипану Нкууге, інші згадують „зони глухоти”, маючи на увазі ті сфери та інституції,які настільки призвичаїлися говорити самі з собою, що не бачать сенсу вислухо-вувати інших. Ці потужні метафори добре описують дефіцит демократії не тількив глобальному масштабі, але й на національному та регіональному рівнях.

Ми звикли думати про мовчання народу переважно в контексті політичнихрепресій. Але як стверджує Фішкін (Fishkin, 1991), відсутність доступу до засобівмасової комунікації теж може вважатися формою примусового мовчання:

„Критичні голоси можуть залишатися непочутими, навіть без примусу домовчання. У сучасному, технологічно розвинутому і складному суспільст-ві доступ до засобів масової комунікації є необхідною передумовою того,щоб кожен голос був почутий і врахований у національній політичній дис-кусії. Якщо медіа не в змозі забезпечити можливість висловитися прихи-льникам тих поглядів, що викликають суспільний резонанс, тоді політич-на рівноправність не реалізована повною мірою”.

Інший теоретик демократії Золо (Zolo, 1992) йде ще далі, розмірковуючи надприродою мовчання громадськості:

„…політичні наслідки масової комунікації тісно пов’язані зі схильністю доконформізму, апатією та політичним „мовчанням”, які походять не стількивід того, що було сказано, скільки від того, що сказано не було, від того, щокомунікаційні фільтри тихо, мовчазно щодня вилучають з поля зору гро-мадськості. Без сумніву, у масовій комунікації мовчання є найбільш ефек-тивним інструментом прихованого умовляння, а також найбільш прийнят-ним засобом негативної уніфікації інформаційно залежної громадськості.Політична інтеграція в інформаційно залежних суспільствах радше відбува-ється завдяки замовчуванню й уникненню складних тем у процесах полі-тичної комунікації, ніж шляхом позитивного вибору та обговорення цих тем”.

Як може Інтернет в якості нового засобу комунікації побороти зони мовчаннята глухоти?

157

Інформація як спільний ресурсІнформація як спільний ресурсІнформація як спільний ресурсІнформація як спільний ресурсІнформація як спільний ресурс

Досить дивно, але поки удосконалювалося законодавство, щоб забезпечитибільшу інформаційну свободу, зростала й технічна спроможність приватизуватита фільтрувати інформацію. Позбавлення даних є однією з основних причин мо-вчання громадськості. Для того щоб в умовах демократії висловити свою думку,громадяни повинні мати доступ до якомога більших джерел інформації, не обме-жуючи себе відредагованими повідомленнями або заголовками про обрані полі-тиками рішення. Людям потрібен доступ до ресурсів, які давали б їм змогу самимробити певні висновки.

Інтернет може бути потужним засобом розповсюдження інформації як спіль-ного ресурсу. Як стверджує Роуз (Rose, 2002), у контексті Східно-азійського вря-дування Інтернет сприяє більшій відкритості між урядовцями та тими, ким вониуправляють; збільшує об’єктивність діючих правил, зменшуючи шанси на прихи-льність або хабарництво; посилює підзвітність перед громадянами та інститута-ми громадянського суспільства. Реалізація навіть невеликої частини цього поте-нціалу Інтернету може допомогти посиленню культури демократії. Але як заува-жує Роуз:

„Там, де підзвітність уряду невелика або відсутня, спроможність Інтернетусприяти вільному обігу інформації скоріше за все призведе до тертя танапруження між урядовцями та їхніми непокірливими громадянами, оскі-льки Інтернет надає можливості повідомляти про ті дії, які урядовці хотілиб приховати. Напруження буде більшим там, де повага до вищезазначе-них норм є найменшою, як-то, наприклад, у Мьянмі, де у 1996 році урядвизнав незаконним володіння модемом без спеціального дозволу, а влас-никами персональних комп’ютерів є переважно урядовці, бізнес-еліта таіноземці. Китайська Народна Республіка теж знаходиться у зоні ризику,тому що її політика щодо контролю транснаціональних потоків політичноїінформації суперечить бажанню більшої інтеграції у міжнародну економі-ку через членство у Світовій організації торгівлі”.

Першим завданням електронної демократії у країнах, що стали на шлях демо-кратизації, має бути посилення інформаційної прозорості. Там, де авторитарніуряди опиратимуться, можна буде використовувати Інтернет як засіб для приве-рнення уваги та необмеженого викриття корупції.

Лібералізація обігу інформації найкраще слугуватиме громадськості, якщоресурси спрямувати на фільтрування інформації та розумне перетворення її зсировини на корисне суспільне знання. Інтернет – такий, як ми його знаємо –добре підходить для того, щоб завантажити у нього „будь-що”, але зовсім непідходить для того, щоб ділити інформацію на корисну, погану чи застарілу. Тео-ретично пошукові механізми повинні забезпечувати пріоритетність сучасної, до-стовірної інформації, але насправді те, що ми знаємо про пріоритизацію, як її

158

здійснюють пошукові механізми, переконує, що вибір найпопулярніших сайтіврадше відбувається за культурними чи політичними уподобаннями, ніж за прин-ципами педагогічної або епістеміологічної доцільності. Одне корисне досліджен-ня, проведене нещодавно, доводить, що пошукові механізми „систематично уни-кають певних сайтів та певних типів сайтів (інколи через технічні причини, інколивипадково), надаючи перевагу одним сайтам за рахунок інших” (Introna andNissenbaum, 2000). Розв’язання цієї проблеми та, можливо, її врегулювання єзначно важливішим для майбутнього е-демократії, ніж просто забезпечення сво-боди висловлювання на окремому маловідомому веб-сайті, який незабаром зни-кне у величезній світовій павутині.

Як почути вилучені голосиЯк почути вилучені голосиЯк почути вилучені голосиЯк почути вилучені голосиЯк почути вилучені голоси

Слід вжити активних заходів, щоб привернути якнайширший діапазон різнихголосів та спостерігати за тим, якими шляхами різні суспільні групи заявляютьпро себе в онлайновому режимі. Щоб покращити зв’язок з обраними представ-никами та урядовцями, інваліди, люди, для яких англійська мова нерідна, мо-лодь, літні люди, а також ті, хто почувається невпевнено, маючи справу з інфор-маційними технологіями або звертаючись до уряду, повинні отримати допомогута підтримку. Немає сенсу використовувати новітні канали комунікації для того,щоб почути голоси тих, хто традиційно бере участь у процесі консультацій. Голо-вна мета е-залучення – це створення можливостей бути почутим для тих, хтозазвичай не бере участі у процесах вироблення політики.

Е-участь повинна передбачати більше, ніж просто організацію форумів і дис-кусій з надією, що люди долучаться до обговорення. Експерименти з онлайнови-ми консультаціями, що цілеспрямовано передбачали залучення нетрадиційнихучасників, свідчать про те, що існують онлайнові способи вирівнювання ієрархійшляхом створення менш загрозливого і більш широкого простору для громадсь-ких обговорень. (Див.: Coleman and Normann, 2000; Hall, 2002). Дизайн такогопростору, що залучає, полегшує доступ, часто використовується та заохочує довідвідування, є такою ж самою вимогою демократії, як і загальний доступ доІнтернету; виконання вищезазначених вимог більшою мірою залежить від обі-знаності у соціальній психології та графічному дизайні, ніж від інженерних підхо-дів чи програмного забезпечення.

Сприяння залученню та включенню вимагає певної ініціативи та творчого під-ходу до стимулювання громадськості робити свій внесок у демократичну диску-сію, включаючи навіть анекдотичні випадки та явні експерименти. Оповіданняучасників та веб-повідомлення є цікавою альтернативою традиційним пропозиці-ям учасників процесу консультацій (Coleman and Gotze, 2001).

159

Як забезпечити географічне представництвоЯк забезпечити географічне представництвоЯк забезпечити географічне представництвоЯк забезпечити географічне представництвоЯк забезпечити географічне представництво

Демократія завжди має корені, якщо не територіальні, то на рівні громад, за-мішані на інтересі та пристрасті. Місця реального світу можуть бути відтворені тапереміщені в кібер-просторі; наприклад, численні американські та європейськіновинні групи для іранців, китайців, курдів, арабів та інших груп, для яких їхнянаціональна ідентичність найкраще представлена за межами національних кор-донів. Але більшість онлайнових подій позбавлена коренів і культурної ідентич-ності. Занадто часто панує думка, що світ кібер-простору одномовний і моноку-льтурний; ті, хто не належать до його ядра через мовні, культурні або економічнівідмінності, повинні інтегруватися або перебувати у пасивному мовчанні. Як час-то всі ми були свідками того, як повідомлення французькою, іспанською або ні-мецькою мовами, що з’являлися у британських або американських новинних гру-пах або дискусійних форумах, сприймалися як підривні чи нав’язливі? І все жкібер-простір є квінтесенцією глобалізованого суспільства: він досконало підхо-дить для транснаціональних та міжкультурних дискусій, проведення яких булонеможливим у минулому.

Інтернет можна пристосувати для підтримки і розвитку такої форми комуні-каційної субсидіарності, коли громадські обговорення відбуваються на належ-ному рівні, залежно від обставин. Таким чином стає можливим проведення дис-кусій на місцевому, регіональному, національному, континентальному або гло-бальному рівнях. Геопросторові інформаційні системи можуть допомогти з кла-сифікацією джерел надходження інформації та походження учасників обгово-рень, з тим, щоб була можливість відслідковувати, що саме говорять – або неговорять – конкретні демографічні групи. Крім того, аналогічно з територіаль-ними ознаками, певні групи можна пов’язати на основі спільних інтересів абосхожої діяльності.

Коротко кажучи, кібер-простір має відображати карту світу в її сучасному ви-гляді, заповнюючи безодні та згладжуючи провалля економічної та культурноїнерівності. У кібер-просторі може відбуватися по-справжньому глобальна диску-сія. Ті, хто роками страждали від примусового мовчання, повинні бути запрошенідо глобального діалогу як рівні; ті, хто виросли самовпевненими і зосереджени-ми на собі, мусять навчитися слухати інших. Це не рецепт миру та світової гармо-нії, але принаймні це визнання того, що повномасштабна демократія означає за-прошення до участі планети в цілому, а не лише її окремих маленьких островів.

НА ШЛЯХУ ДО ПОЛІТИКИ Е-Е-Е-Е-Е-ДЕМОКРАТІЇ

Політики почали усвідомлювати, що безпосередній зв’язок з громадянами,яких вони представляють, може покращити процеси вироблення політики та за-конотворення завдяки колективному суспільному досвіду, знанням і вмінням;

160

новому типу стосунків між урядовцями та тими, ким вони управляють, коли полі-тики слухають, вчаться та діляться своїми ідеями, спрямовують і узагальнюють;а також отримати винагороду – посилення громадської довіри до демократичнихінститутів і відновлення легітимності врядування. Пол Мартін, колишній міністрфінансів Канади, сказав: „Уряд повинен використовувати нові технології, напри-клад, Інтернет, для того, щоб наділяти громадян більшими можливостями кри-тично вивчати і впливати на рішення і дії влади” (Martin, 2001). Робін Кук, колиш-ній лідер Палати громад Великобританії, заявив про свою відданість е-демокра-тії, наголосивши: „Ми не повинні миритися з такою парадоксальною ситуацією,яка дає нам більше можливостей, ніж будь-коли, висловлюватися, залишаючи угромадськості ще більше, ніж раніше, відчуття, що їхню думку не чують. Новітехнології здатні зміцнити нашу демократію, даючи нам більші можливості, ніжбудь-коли раніше, для забезпечення більшої прозорості та більш відповідальнихстосунків між владою та виборцями.” (Cook, 2002).

Але що конкретно означає політика е-демократії? Вироблення такої політикине матиме сенсу, якщо вона не передбачатиме використання Інтернету та іншихцифрових технологій з метою розвинення та посилення існуючої демократичноїпрактики. Е-демократія як символічна політика, вироблена з метою доведенняприхильності органів влади до інформаційних технологій та надання громадсь-кості можливості просто „щось сказати” з політично неважливих приводів, можетільки дискредитувати зв’язок між Інтернетом та демократією.

Успішна політика е-демократії має базуватися на таких принципах:• Створювати нові публічні простори для політичної взаємодії та обговорення.

Поза Інтернет-середовищем такий простір у дефіциті; онлайнове середовищемає значні переваги для сприяння ефективному спілкуванню, публічним дис-кусіям та обговоренням.

• Забезпечувати багатовекторні інтерактивні потоки комунікації, покликані по-єднувати громадян, їхніх обраних представників та виконавчу гілку влади.Важливо розуміти відмінності між потоками C2R (парламентарі, делегованіасамблеї, регіональні чи місцеві асамблеї / ради, збори громад, Європейськіінституції); різноманітні, не завжди пов’язані між собою аспекти потоків C2G;а також необхідність для демократії налагодження комунікацій у рамках по-токів C2C.

• Інтегрувати процеси е-демократії у ширші конституційні структури, включа-ючи процеси їхнього розвитку.

• Зробити взаємодію між громадянами, їхніми обраними представниками та уря-дом змістовною. Якщо громадськість залучається до вироблення політики чизаконотворчого процесу, необхідно забезпечувати цьому ефективне сприяннята узагальнювати надані пропозиції; повинні існувати механізми, які надавалиб можливість представницьким органам та урядовцям слухати і вчитися.

• Забезпечити наявність достатньої якісної онлайнової інформації з тим, щобгромадяни могли аналізувати пропоновані варіанти політики на основі знань,

161

отриманих з надійних джерел, а також спираючись на власний суб’єктивнийдосвід. Така інформація повинна бути доступною, ясною та зрозумілою, алене надмірною.

• Якщо є налаштованість чути голос громадськості ясніше й частіше, це озна-чає, що необхідно докладати більше зусиль для залучення якнайширшогодіапазону голосів громадськості до демократичного діалогу, зокрема й тихгруп, які є традиційно маргінальними, соціально знедоленими або позбавле-ними можливості висловлюватися.

• Зважати на реалії географії та особливості соціальної структуризації в онлай-новому середовищі з метою забезпечення рівного доступу до демократично-го процесу в усіх сферах і для усіх громад, соціальних груп та прошарків.За межами риторики, метафор, гіпербол та ізольованості футурології, е-де-

мократія повинна посісти гідне місце та увійти до порядку денного радикальнихполітичних реформ. Е-демократія не може вважатися панацеєю від усіх відомиххвороб політичної демократії або суспільних комунікацій. Але вона несе надію таобіцянку сприяння розвитку двох незакінчених історичних проектів: Інтернету тадемократії.

162

БібліографіяБібліографіяБібліографіяБібліографіяБібліографія

Barlow P. Declaration of the Rights of Cyberspace. – 1996. - hwww.eff.org/~barlow/Declaration-Final.html

Becker T., Slaton C. The Future of Teledemocracy. – London, 2000.Blumler J.G., Coleman S. Realising Democracy Online: A Civic Commons in

Cyberspace. – London, 2001.Blumler J.G., Gurevitch M. The Crisis of Public Communication – London, 1997.Castells M. The Rise of the Network Society // The Information Age: Economy,

Society and Culture. - Vol. I. – Oxford, 1996.Coleman S. Democracy Online: what do we want from MPs’ websites? – London,

2000.Coleman S. A Tale of Two Houses. – London, 2003.Coleman S., Normann E. New Media and Social Inclusion. – London, 2000.Coleman S., Gotze J. Bowling Together. – London, 2001.Coleman S., Ross K. Election Call and Democratic Accountability. – London, 2001.Cook R. Speech to Yougov E-Democracy Conference. – London. - 2002. - 10 April.Dunleavy P., Margetts H. Government on the Web II. – London, 2002.Fishkin J. Democracy and Deliberation. – Yale, 1991.Fishkin J. The Voice of the People. – Yale, 1997.Gibson W. Neuromancer. – NY, 1984.Gore A. Speech to the International Telecommunications Union. – 1994. – 21 March.Graham K. The Battle of Democracy: Conflict, Consensus and the Individual. –

Brighton, 1986.Hall N. Building Digital Bridges. – London, 2000.Introna L., Nissenbaum H. Shaping the Web: Why the Politics of Search Engines

Matters // The Information Society. – 2000. - №16 (3).Kelly K. The Electronic Hive. – NY, 1996.Kurzweil H. The Coming Merging of Mind and Machine // Scientific American. –

1999. – 1 September.Lakoff, Johnson. Metaphors We Live By. – Chicago, 1980.Martin P. Speech to Crossing Boundaries conference. – Ottawa. – 2001. – 21 March.Nye J., Zelikow P., King D. Why People Don’t Trust Government. – Boston, 1997.Rose R. The Internet’s Impact on East Asian Governance: Openness, Impersonal

Rules and Accountability. – Glasgow, 2002.Sennett R. The Fall of Public Man. – NY, 1997.Zolo D. Democracy and Social Complexity: a realist approach. – Oxford, 1992.

163

Серія „Бібліотека молодого державного службовця”

Науково-практичне видання

КЕДДІ Джоанна, ВЕРГЕС Крістіан,МАКІНТОШ Енн, КОУЛМЕН Стівен

ЕЛЕКТРОННА ДЕМОКРАТІЯ:сподівання та проблеми

Українською мовою

Переклад за виданням Організації економічного співробітництва та розвитку:

OECD Books: Promise and Problems of E-Democracy: Сhallenges of online citizen engagement (OECD, 2004)

Публікується за згодою ОЕСР, Париж

Видання здійснене коштом Державного бюджету України

Переклад видання здійснений за сприяння проекту „Технічна підтримка реформ державного сектору в Україні”, що впроваджується за фінансової підтримки

Міністерства закордонних справ Данії

Головний редактор Андрій ВишневськийПерекладачі: Світлана Соколик, Олена Оржель, Костянтин Гомма

Редактор Жанна МаркусСтворення оригінал-макета **

Відповідальний за випуск Віталій Баєв

Здано в набір 10.03.08. Підписано до друку 10.06.09. Формат 60х84/16. Друк офсетний. Папір офсетний. Гарнітура Леттеріка.

Ум. друк. арк. **. Обл.-вид. арк. **. Тираж 500. Зам. №

Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзупри Головному управлінні державної служби України

вул. Прорізна, 15, м. Київ, 01601, Україна; тел. (044) 278-3650, факс (044) 278-3622http:\\www.center.gov.ua; e-mail: center@center.gov.ua

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ДК 3280 від 17.09.08

Виготівник ВАТ „Чернівецька обласна друкарня”58018, м. Чернівці, вул. Головна, 200; тел. (03722) 4-06-19

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

ISBN 978-966-8918-22-3

9 7 8 9 6 6 8 9 1 8 2 2 3