Філософія Філософія модернізмумодернізму

Вплив філософських концепційна формування мистецтва і літератури

модернізму Потужному розвитку міфологічних інтерпретацій

великою мірою сприяли сенсаційні відкриття в осмисленні феномену людини і їхнє обгрунтування у працях А.ШопенгауераА.Шопенгауера, Ф.Ніцше,Ф.Ніцше, А.БергсонаА.Бергсона, З.Фрейда,З.Фрейда, К.Юнга, М.ХайдеггераК.Юнга, М.Хайдеггера.

Філософи розглядають життєві явища в їхній мінливості й суперечливості; обоб’’єктомєктом дослідження вони обирають сучасну їм людинулюдину з її радощами і сподіваннями, прикрощами і смутком, людину, яка відчувала себе пригніченим і знеособленим уламком тогочасного суспільства

Детальніше про філософів епохи модернізму можна дізнатися тут : презентація “Модернізм. презентація “Модернізм. Філософи”Філософи”

Теорія Артура Шопенгауера Вчення Шопенгауера — об'єктивний ідеалізмоб'єктивний ідеалізм у

поєднанні з ідеалізмом суб'єктивнимідеалізмом суб'єктивним. Особливістю його вчення є волюнтаризмволюнтаризм. «Воля» становить абсолютний початок будь-якого буття, вона породжує явища або уявлення. Глибинною сутністю всього живого є ірраціональна егоїстична “світова воля”.

Вчення про свободу і необхідністьВчення про свободу і необхідність. Всі акти волі людини визначаються мотивами, незалежними від суб'єкта. Характер кожної людини фатально реагує на всі мотиви та спонукання, виключаючи будь-які довільні дії. Людина — раб свого характеру.Людина — раб свого характеру.

Песимізм ШопенгауераПесимізм Шопенгауера. Людське життя неодмінно протікає між бажанням і задоволенням. Бажання за своєю природою — страждання. Як тільки потреба задоволена, в життя приходять перенасичення і нудьга, які залишають відбиток відчаю навіть на забезпечених і щасливих. Те, що називають щастям, завжди негативна характеристика і зводиться лише до позбавлення страждання. Але далі або нове страждання, або нудьга. Страждання притаманне життю, і від випадку залежить усунення не страждання, а лише його конкретної форми.

Обгрунтувавши витоки життєвих страждань, науковець застерігав про відсутність будь-якої можливості порятунку, окрім втрати волі до життя. Його концепція вплинула на розвиток декадентського декадентського мистецтвамистецтва, яке, у свою чергу, склало підгрунтя одного з напрямів модернізму – символізмусимволізму.

Артур Шопенгауер (1788-1860) – німецький філософ.

До його основних інтересів входили метафізика, естетика,

етика, феноменологія, психологія

Майбутній німецький філософ народився 22 лютого в заможній родині гданського купця.

Його батько, комерсант і банкір, Генріх Флорис, сувора і меланхолійна людина, мати, Йоганна Трозинер (на 22 роки молодша за батька) – надзвичайно життєрадісна та компанійська – піклувалися про те, щоб їхній син здобув гарну освіту.

Уже в ранньому дитинстві Артур був надзвичайно проникливим хлопцем, і це допомагало йому реально сприймати світ. Життя він відкривав для себе у всій його складності і непривабливості, робив це часом по-юнацьки палко і самовпевнено, інколи в надто категоричній формі. Так, у роки навчання в Гамбурзькому торговому домі (1799-1803) він порівняв сучасну цивілізацію з великим маскарадом, де тільки купці-спекулянти грають без маски, відкрито.

Протягом наступних кількох років Артур навчався приватно у Франції і в Англії, чимало мандрував країнами Європи.

У 1805 році у зв’язку з передчасною смертю батька Артур відійшов від комерційних справ, які не викликали в нього захоплення, і почав вивчати класичну філологіюкласичну філологію (грецьку і латинську мови, античну літературу) у веймарській гімназії.

Юнак на той час уже досконало володів англійською, французькою, італійською та англійською, французькою, італійською та іспанськоюіспанською мовами.

У 17 років, за його власним визнанням, він уже перейнявся думкою, що життя – життя – це суцільне стражданняце суцільне страждання.

Глибоке усвідомлення, що навколишній навколишній світ є жорстоким і непривабливимсвіт є жорстоким і непривабливим, знайшло своє вираження в непокірливості майбутнього філософа – його виключили з гімназії за написання сатир на одного з викладачів.

У 1809 році 20-річний Шопенгауер вступає до Геттінгенського університету, де провчився 2 роки.

В автобіографії, наданій для вступу, юнак наголошував на власному космополітизмі космополітизмі та пацифізміпацифізмі, адже, вихований як громадянин світу, він вважав, що його батьківщина значно більша за Германію, а служити людству бажав не кулаками, а розумом.

“Філософія життя” Фрідріха Ніцше Ніцше утверджувався, як філософ під впливом

Шопенгауера. Ввібравши основні ідеї останнього, він їх збагатив власним розумінням природи і світу. Згодом у Ніцше все більше вимальовується власна філософська доктрина, змінюється політична концепція світосприйняття. Його філософія втрачає зв’язок з Шопенгауром і починає вибудовуватися на ірраціоналізміірраціоналізмі та волюнтаризміволюнтаризмі – двох наріжних каменях ніцшеанстваніцшеанства.

Глибоко вплинула на Фрідріха Ніцше також музика Ріхарда ВагнераРіхарда Вагнера. Філософ був просто зачарований нею.

Ніцше в свою чергу вплинув на низку мислителів та інтелектуалів. До цього списку можна віднести Бернарда Бернарда Шоу, Германа Гессе, Жана-Поля Сартра, Альберта Шоу, Германа Гессе, Жана-Поля Сартра, Альберта Швейцера, Стефана Цвейга, Альбера Камю.Швейцера, Стефана Цвейга, Альбера Камю.

Найвідомішою книгою Ніцше є книга “Так говорив Заратустра”

Філософія Ніцше у Заратустрі побудована на двох головних ідеях: «вічне повернення»«вічне повернення» та «надлюдина».«надлюдина». Сенс Сенс життяжиття — це воля до владиволя до влади. Шлях до надлюдини проходить три етапи: «верблюд», «лев», «дитина». Спочатку в людини є лише віравіра, що дісталася у спадок, потім настає нігілізмнігілізм — відмова від цієї віри, і, врешті-решт, людина розуміє, що «бог помер»,«бог помер», що не існує абсолютної моралі чи релігії. Лише тоді людина по-справжньому звільняється та може керувати собою самостійно.

Фрідріх НіцшеФрідріх Ніцше (1844-1900) - впливовий німецький мислитель,

філософ, психолог, класичний філолог, музикант і композитор.

“Філософія життя” Фрідріха Ніцше Людина сама стає містом і мірилом цінностей

усіх речей. Щодо концепції про надлюдинунадлюдину, то Ніцше

уніфікують з фашистськими мислителями (сам Адольф Гітлер у своєму творі «Майн Кампф» робив посилання на праці Ніцше). Але сучасні філософи одностайно сходяться на думці, що Ніцше не був ні фашистом, ні нацистом.

Ніцше розкривав концепцію надлюдини через гостру критику християнської релігіїхристиянської релігії, до своєї смерті встиг видати першу частину атеїстичної книги «Антихристиянин» («Антихрист»).

Мислитель застерігав від безглуздих пошуків Божої допомоги, бо “померли добрі боги”, людина залишилася наодинці зі своєю могутністю та своїми слабкостями.

Філософські висновки Ф.Ніцше багато в чому передували гаслам і маніфестам експресіоністівекспресіоністів та футуристівфутуристів.

Фрідріх НіцшеФрідріх Ніцше (1844-1900) – впливовий німецький мислитель, філософ, психолог, класичний філолог, музикант і композитор. Він був агресивним критиком традиційної моралі, утилітаризму, тодішньої філософії,

матеріалізму, німецького ідеалізму, німецького романтизму та сучасного йому життя в цілому. Він є одним із найбільш читаних мислителів. Ніцше створив велику кількість афоризмів

і експериментальних форм письма..

Наукова концепція Анрі Бергсона Розум, що керується

меркантильністю, може дати людині лише знання нижчого порядку. Оскільки життя є ірраціональним, забезпечити вищі знання про нього може тільки інтуїціяінтуїція, раптове раптове прозрінняпрозріння.

Думки мислителя значною мірою вплинули на остаточне формування експресіонізмуекспресіонізму, що знайшов яскраве втілення в епосі

Анрі Бергсон (1859-1941) – французький філософ, лауреат Нобелівської премії за 1927 рік.

З 1897 — професор філософії Вищої педагогічної школи. Професор Колеж де Франс (1900-1914). Член Академії моральних і політичних наук (1901), її президент (з 1914). Член Французької Академії (1914).

В 1911 — 1915 читав курси лекцій у США, Англії й Іспанії. Перший президент (з 1922) Комісії Ліги націй з інтелектуального співробітництва (майбутня ЮНЕСКО). Під час Другої світової війни уряд Віші

запропонував Бергсону не проходити обов'язкову для євреїв процедуру реєстрації, він відповів відмовою. Помер в окупованому нацистами Парижі від запалення легень, підхопленого в черзі на реєстрацію євреїв.

Психоаналітична теорія Зигмунда Фрейда Він розглядав людину як

поєднання трьох елементів: 1. природне “я” – носій

плотських бажань – підсвідомістьпідсвідомість;

2. раціоналістичне “я” – свідомістьсвідомість ;

3. моральне “я” – надсвідомістьнадсвідомість.

Між усіма елементами особистості відбувається боротьба, жертвою якої є людина.

Ця філософська і водночас психологічна концепція позначилася на розвитку сюрреалізмусюрреалізму

Зигмунд ФрейдЗигмунд Фрейд (1856-1939) - австрійський психолог і психіатр, який вивчав людську підсвідомість. Він розвинув методику вільних асоціаційвільних асоціацій

та тлумачення сновидіньтлумачення сновидінь, яку було покладено в основу психоаналізупсихоаналізу , і сформулював концепцію структури психіки.Його наймолодша дочка Анна (одна з 6-ти дітей Фрейда) стала послідовницею батька, заснувала дитячий психоаналіздитячий психоаналіз,

систематизувала та розробляла психоаналітичну теорію.

Зв’язок Зигмунда Фрейда з Україною Батько Фрейда – Якоб - народився в

місті ТисменицяТисмениця (сучасна Івано-Івано-Франківська областьФранківська область), в Галичині, і провів там перші 25 років свого життя. У Тисмениці він уперше одружився і дав життя двом старшим братам Зигмунда — Еммануелю і Філіпу.

Мати Фрейда - Амалія Натансон - також народилася в Україні, в місті Броди на ЛьвівщиніБроди на Львівщині, виросла в ОдесіОдесі.

В 1860 році родина Фрейда у зв'язку з фінансовими труднощами перебралась до ВідняВідня.

В 9 років Фрейд вступає до гімназії Сперл (середня школа), де стає одним з кращих учнів, та закінчує її на відмінно в 17 років.

На відмінно він закінчує і медичний факультет Віденського університету і отримує ступінь доктора медицини

Наукова діяльність Зигмунда Фрейда Зигмунд Фрейд працював в

лабораторії психології Ернеста Брюкке, вивчаючи гістологію нервових клітин, також працював в Інституті фізіології, де займався вивченням проблем психоаналізупроблем психоаналізу.

Потім перейшов до головного шпиталю Відня. Одержав звання приват-доцента з неврології. Стажувався у доктора Шарко в Парижі, перекладав на німецьку праці видатного медика. Відкрив приватну практику психоаналітика.

З. Фрейд, жартуючи, називав себе Мойсеєм психоаналізуМойсеєм психоаналізу.

Вчений вірив у розумне й розумне й гармонійне облаштування світу під гармонійне облаштування світу під егідою егідою диктатури елітидиктатури еліти. У праці «Майбутнє однієї ілюзії» обстоював антидемократичні засадиантидемократичні засади, заперечував визначальну роль народу у суспільному житті й державотворенні.

Наукова діяльність Зигмунда Фрейда 5 березня 1902 року до З.

Фрейда нарешті прийшла слава й визнання: найясніший цісар Франц Йосиф I підписав офіційний указ про присвоєння вченому звання професора-звання професора-асистентаасистента.

1908 — він відкриває Віденське психоаналітичне товариство, де збиралися не лише медики, але й творча інтелігенція.

1922 року Лондонський університет вшановував вшановував п'ятьох геніїв людствап'ятьох геніїв людства, зокрема й З. Фрейда та А. З. Фрейда та А. ЕйнштейнаЕйнштейна. Відтепер психоаналітик стає популярним не лише у Європі: його запрошують на лекції в США

Зигмунд Фрейд — вчитель та ідейний натхненник європейського філософа К.-Г. Юнга.Скульптор Оскар Немон Оскар Немон ліпить з натури бюст З. Фрейда З. Фрейда

(1931 р.)

Теорія Карла Густава Юнга Австрійський філософ і

психоаналітик К.Г.Юнг спробував пояснити питання історії через призму позасвідомої діяльності людської душі.

Йому належить:1. обгрунтування наявності двох двох

типівтипів людської особистості – екстравертивногоекстравертивного й інтровертивногоінтровертивного;

2. Обгрунтування терміну “самопізнання”“самопізнання” як життєвої мети людини в оволодінні всім спектром власних можливостей;

3. Введення терміну ”індивідуалізація””індивідуалізація” для позначення психологічних структур душі

Карл Густав ЮнгКарл Густав Юнг (1875-1971) – швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури, родоначальник аналітичної психології. Був учнем і близьким соратником З. Фрейда. Юнг вперше запропонував ряд філософських концепцій: архетип, колективна підсвідомість, комплекс, синхронністьархетип, колективна підсвідомість, комплекс, синхронність. Значно розширив і поглибив поняття

про підсвідоме. Широкою популярністю зараз користується його система психологічних типівпсихологічних типів (інтровертивний і екстравертивнийінтровертивний і екстравертивний)

Екстраверти Екстраверти — це тип особистості (або

поведінки), що орієнтований у своїх проявах на зовнішній світ, на оточуючих.

Для екстравертів характерна поведінка, при якій людина прагне до: спілкування з людьми, до уваги з боку оточуючих, до участі у публічних виступах, в багатолюдних заходах і вечірках.

Екстраверти отримують стимул до існування від зовнішнього світу — від дій, людей, місць та речей. Тривалі періоди бездіяльності, внутрішнього споглядання, самотності або спілкування тільки з однією людиною позбавляють їх відчуття сенсу життя. Тим не менше, навіть екстравертам необхідно чергувати періоди гарячкової активності з відпочинком. Екстраверти можуть багато чого запропонувати нашому суспільству: вони легко самовиражаються, сконцентровані на результатах, воліють перебувати в натовпі і діяти.

Екстраверт може бути чудовим тамадою, організатором (часто на громадських засадах), урядовцем, керівником, артистом чи конферансьє.

Інтроверти Інтроверти — тип

особистості, орієнтований «всередину» або «на» себе. Інтровертність — зовсім не те, що сором'язливість або відчуженість, це не патологія. Для інтровертів характерна поведінка, більш пов'язана з комфортною самітністю, внутрішніми роздумами і переживаннями, творчістю або спостереженням за процесом.

Інтроверти стримані, педантичні, пунктуальні, небагатослівні. Це категорія людей, які перш ніж сказати, все ретельно обдумують. Завдяки своїй вдумливості, розважливості і спокою інтроверти полюбляють вникати в суть речей.

Інтроверти Найважливіша відмінна риса

інтровертів полягає в джерелі енергії: інтроверти черпають енергію зі свого внутрішнього світу ідей, емоцій і вражень. Вони консервують енергію. Зовнішній світ швидко викликає у них неприємні відчуття. Це може виявлятися в нервовості або, навпаки, в апатії. У будь-якому випадку їм необхідно обмежувати соціальні контакти, щоб не опинитися повністю спустошеними.

Тим не менше інтровертові потрібно доповнити час, проведений на самоті, часом, коли вони виходять у зовнішній світ, інакше вони можуть втратити відчуття перспективи і взаємозв'язок з іншими людьми. Інтроверти, здатні врівноважувати свої енергетичні потреби, володіють стійкістю і завзятістю, можуть дивитися на речі незалежно, глибоко зосереджуватися і творчо працювати.

Інтроверти Інтроверти подібні до електричної батареї з

підзарядкою. Їм необхідно періодично зупинятися, переставати витрачати енергію і відпочивати, щоб зарядитися знову. Саме можливість зарядитися і забезпечує інтроверту менш збуджуючу обстановку. У ній вони відновлюють енергію.

Нерідкі випадки, коли інтроверти через соціальне несприйняття переступають через себе і надягають «маску», стаючи веселою, товариською людиною, але як тільки у нього з'являється можливість відпочити від своєї ролі, і зануритися у свої думки, інтроверт стає таким, яким він є — орієнтованим на свій внутрішній світ.

Типовий інтроверт спокійний, віддалений від усіх, крім близьких людей, планує свої дії завчасно, любить порядок у всьому і тримає свої почуття під суворим контролем. Якщо екстраверту для комфорту необхідна присутність інших людей, то інтроверту комфортно працювати і на самоті.

Інтроверт може бути чудовим ученим, психологом, дослідником або письменником.

Інроверт. Сергій ПоярковІнроверт. Сергій Поярков

Автор презентацАвтор презентації –ії –вчитель-методист світової літератури вчитель-методист світової літератури

Золотоніської ЗОШ №3Золотоніської ЗОШ №3Сизько Галина ЛеонідівнаСизько Галина Леонідівна