Анкети длябатьків

ШАНОВНІ БА ТЬКИ !!!Просимо Вас уважно вивчити запропоновану анкету і максимально повно дати відповіді на питання.Анкетування проводиться з метою засування, як Ви ставитися до прояву творчих здібностей у дітей.

АНКЕТА1. ПІ.Б. батьків2. Чи вважаєте Ви, що у вашої дитини є творчі здібності? Які?3. Чи ставить Вам дитина питання?___________________________Чи багато їх?_____________________________________________________До яких сфер життя вони відносяться (природа, техніка, мистецтво, спорт, взаємовідносини людей)?4. Чи любить дитина фантазувати? Які теми її фантазій або дій?5. Чи робить дитина спроби пояснити те, чого сама ще не розуміє (події, речі, явища природи, і т.д.)?6. Чи винаходить своі ігри і розваги? Чи часто використовує речі не за призначенням?7. Чи складає вірші? Чи розповідає про пережиті події, сни, враження?8. Вкажіть хто з членів сім,ї найбільше приділяє уваги дитині, чим і як займається з дитиною?9. Яким би Ви хотіли бачити майбутнє своєї дитини? Чи є у Вас побажання і пропозиції відносно її виховання в

дитячому садку?_______________________________________________ДЯКУЄМО !!!ШАНОВНІ БА ТЬКИ !!!

Ваша дитина відвідує дошкільний заклад з гарною назвою “ТЕРЕМОК”. Ми хочемо, щоб час, який вона проводить в дитячому садку, був для неї радісним і щасливим. Тому сподіваємось на співпрацю і досягнення повного взаєморозуміння з Вами в питаннях виховання. Для нас важливо знати Вашу думку, про те, що Ви вважаєте найбільш важливим для своєї дитини.АНКЕТА1. П. І. Б. батьків2. Ім’я дитини, вік3. Чи є ще діти в сім’ї? Вік. Так____________Ні4. Чи слідкуєте Ви за статтями в журналах, програмами радіо і телебачення з питань виховання? Чи читаєте Ви

книжки на цю тему?Так__________________________ Іноді______________ Ні _____________5. Чи одностайні Ви з чоловіком (дружиною) в питаннях виховання дитини? Так Іноді Ні6. Кого Ви вважаєте відповідальним за виховання дитини?Сім’я ______________________________Соціальне середовище________________Дитячий садок______________________7. Ваша дитина саме така про яку Ви мріяли, чи Вам хочеться багато в чому ії змінити?Так__________________________ Іноді______________ Ні _____________8. На деякі вчинки дитини чи часто Ви реагуєте “зривом”, а потім шкодуєте про це?Так__________________________ Іноді______________ Ні _____________9. Ви іноді просите вибачення у дитини за свою поведінку?Так Іноді______________ Ні _____________10.Чи вважаєте Ви, що розумієте внутрішній світ дитини? Так НіДЯКУЄМО !!!ш

Поради і батькамПЕРШОКЛАСНИК !!!

Те, чого чекав Ваш дошколярик і вся сім,я нарешті сталося. Ваша дитина пішла у першийклас.

Позаду вибір школи, тестування і співбеседа, приємні покупки та інші турботи. Як правило, до ? років більшість дітей уже мріють про школу і з точки зору фізичного і інтелектуального розвитку, готові до навчання.

Але яким великим не було б бажання малюка вчитися і як би добре він не був гадготовлен- ним до школи, - це завжди стрес, викликаний зміною звичного стереотипу і підвищеною психіч - ною напруженістю. Змінюється дуже багато - середовище перебування, розклад дня, навантаження, вимоги, статус. Тому, як і при будь-яких життєвих змінах, необхідний адаптаційний період.В середньому він тягнеться десь півроку, поки виробляється певні звички (вранці вставати і не запізнюватися,

кожний день робити уроки і т.п.), накопичуются і нові вміння і навички (терпеливо сидіти протягом 40 хвилин, відповідати перед усім класом, слухати і розуміти вчителя, мислити, бути акуратним і т.п. Встановлюються взаємовідносини з ровесниками і вчителями. Безумовно, адаптація залежить від конкретних причин та обставин, здібностей дитини і ії домашних умов. Але при відсутності серьозних причин для турбування потрібно від 4 до 6 місяців для того, щоб маленька людина почала звикати до нової ролі. Допомогти їй в цьому - головне завдання батьків.

Пропонуємо декілька практичних порад, скориставшись якими, Ви зможете полегшити своєму сину або доньці перший рік шкільного життя.

ЯК ВАЖКО іноді дитині вставати вранці, швидко одягнутися, поснідати і швидко піти до школи. Режим сну і власна організованість батьків допоможуть легше з цим справитися.Портфель повинен бути зібраним з вечора, спати краще лягати в один і той же час. Потреба в сні в кожної дитини індивідуальна. Але в цілому тривалість сну повина бути не менше 9 годин. Пробудження повинно бути не різким і раптовим, але в той же час і не затянутим.

НАМАГАЙТЕСЬ не створювати конфліктних ситуацій вранці поспішаючи. Це безумовно відіб’ється на емоційному стані дитини в школі, на ії “включені” в процес навчання і концентрації уваги. Справитися з проблемами неслухняності і капризів допомагає розпорядок дня, певна послідовність дій - вона може бути будь-якою в залежності від того, що підходить Вам і вашій дитині, але повторюється щодня.

РОЗРІЗНЯЙТЕ відповідальність дитини і свою. Якщо Ви встали за 15 хвилин до виходу, не звинувачуйте дитину в повільності. Краще зізнайтеся їй в своій вині і попросіть добре швидко зібратися.

Як будуть вчитися наші діти? Чи розуміємо ми, батьки, що вчитися дійсно важно? Чи готові ми до шкільних труднощів наших дітей, які нажаль неминучі?

Турбота батьків зрозуміла і школа сьогодні вже не та, що в їх дитинстві - і по навантаженням, і по темпу навчання, і по складності програми. І діти сього дня інші - меньш здорові, часто з порушенням раннього розвитку. А якщо дорослі ще й не розібравшись, вимагають від дитини великих досягнень - чекай зривів і великих проблем.

Часто буває, що дорослі переоцінюють можливості дітей. Вимоги, які вони ставлять завищені, особливо тоді, коли починається систематичне навчання з 4-5 років.

Ніхто не буде заперечувати тезу видатного російського психолога Л.С.Виготського про те, що навчання веде за собою розвиток, тому головне питання - чому і як вчити. Не меньш важлива відповідальність методики і тактики навчання віковим особливостям дитини. Адже відомо, що спроба заставити дитину робити те, що їй не під силу може дати ефект прямопротилежний бажаному.ОДНЕ ІЗ ГОЛОВНИХ ЗАВДАНЬ першокласника - навчитися організовувати свій час. Придбайте дитині самий простий будильник з звичайним циферблатом і домовтеся з нею про певні часові затрати (“через 10 хвилин тобі потрібно закінчити гру”, “через 5 хвилин я чекаю тебе у ванній”, “через 15 хвилин ти виключи телевізор” і т.п.) Не забудьте похвалити дитине, якщо вона своєчасно справилася з завданням. Важливу роль відіграє розклад уроків, розпорядок дня, програма на день, правда лише в такому випадку, якщо дитина приймає в їх складанні саму активну участь.ВАЖЛИВЕ ПИТАННЯ для батьків, перед за всем мам, виконання дитиною домашніх завдань. Не розтягуйте це “задоволення” на весь вільний час, дитина повинна вчитися зібраності. Перші тижні (1 -2 місяці) варто бути поряд - підбадьоруючи і допомагаючи, якщо щось не виходить. Потім потрібно надати дитині більше самостійності, тільки перевіряючи зроблене. Не стійте над душею, але й не пускайте справу “насамотек”. Дитина не повина сидіти більше 30-40 хвилин підряд, робіть перерви по 5 хв. Місце для занять повинне бути вільним і чистим, потрібні предмети і приладдя легко доступними. Добре, якщо є запасні зошити і прописи, в яких можна поправ лятися, тільки не заставляйте переписувати завдання багато разів. Перевіряючи виконане, зпочат- ку відмітьте те, що вдалося добре і тільки потім вкажіть на помилки.ПІДТРИМУВАТИ БАЖАННЯ вчитися допомагає правильне відношення до оцінок дитини, ії успіхів та невдач. Проявляйте зацікавленість ії справами в школі, похваліть за зусилля, за досягнення, а не за оцінки.

Не сваріть дитину за двійки і трійки, намагайтесь спокійно з’ясувати з чим вони пов’язані і що можна зробити, щоб виправити помилки.ЯКЩО ДИТИНА систематично відмовляється іти в школу, не відмахуйтесь від неї і не впадайте в паніку. їй потрібна Ваша підтримка та увага, постарайтесь з’ясувати причину відмови. Це може бути погана успішність, коли дитина не справляється з завданням, почуває себе невпевнено, відчу ває емоційний дискомфорт. В цьому випадку потрібно дати зрозуміти, що труднощі тимчасові, що їх можна подалати, якщо не виходить щось одне (акуратно писати, швидко читати), то обов’яз ково можна встигнути в іншому (швидко рішати задачі, інтонаційно розказувати вірші, гарно малювати, добре займатися на уроках фізкультури). Інші причини можуть стосуватися проблем у взаємовідносинах з однокласниками або педагогом. Тут потрібно розібратися в тому, чим викликане протистояння або неприязнь зі сторони оточуючих, поговорити з батьками інших дітей, обговорити сітуацію з

вчителем. Якщо ж ви вичерпали всі засоби в пошуку контакту і взаєморозуміння з вчителем, варто подумати про зміну класу або навіть школи. Тому початкове навчання і позиція, яку займає дитина на цьому етапі є основою дальшого навчання багато в чому визначає її соціальне положення в колективі.ЯКЩО ДИТИНА погано вчиться, не в стані засвоїти навчальний план, виглядає в ял им, пригніченим, розсіяним або навпаки буває надто рухливим, збудливим, неспокійним, погано спить - це може бути сигналом порушення адаптації.НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВО дозувати навантаження, щадити психіку дитини, пам’ятати про те, що не можна зробити все. Не захоплюйтесь додатковими заняттями, кружками, студіями. Виберіть щось одне. В першокласника обов’язково повинно залишитися часу для ігор та прогулянок. Важливо вчити дитину отримувати задоволення від того, чим він займається.ПОРАДИ БАТЬКАМ1. Не перебивайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відволікайтеся, поки дитина не закінчила свою

розповідь, тобто не дайте дитині запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона розповідає.2. Не ставте дитині занадто багато запитань.3. Не заставляйте дитину робить те, до чого вона не готова.4. Не заставляйте дитину робити що-небудь, якщо вона «крутиться» або чимось схвильована.5. Не потрібно весь час поправляти дитину, постійно повторюючи: “Не так” , “Перероби це”.6. Не давайте негативної відповіді: “Ні, вона не червона”, краще скажіть: “Вона синя”.7. Не варто критикувати дитину навіть наодинці, а тим більше в присутності інших.8. Не слід встановлювати для дитини великої кількості правил: вона перестане звертати на них увагу.9. Не зловживайте стимулами для дитячих вражень - іграшками, поїздками тощо.10.Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми.ПОРАДИ БАТЬКАМ1. Радійте Вашій дитині.2. Займаючись домашніми справами, наспівуйте щось.3. Розмовляйте з дитиною спокійним, підбадьорюючим тоном.4. Слухайте дитину уважно, коли вона вам щось розповідає.5. Будьте терпелячими!6. Щодня читайте дитині книжки.7. Не скупіться на нагороду: похвалу чи поцілунок.8. Заохочуйте зацікавленість та уяву дитини.9. Піклуйтеся про те, щоб у дитини були нові враження, про котрі вона могла б розповісти.10. Купуйте дітям платівки чи касети з їх улюбленими піснями, казками. Нехай вони слухають їх досхочу.11. Допомагайте дитині запам’ятати її ім’я та адресу.12. Якщо дитина почала щось колекціонувати, займіться цим разом з нею.13. Відвідуйте разом із дитиною музеї, бібліотеки, театри.14. За будь-якої ситуації намагайтеся не втрачати почуття гумору.Доброта і милосердя народжується в сім'ї"Життя дається людині на добрі справи""Доброта краща за красу ”- ці слова належать Генріху Гейне."Не зліть дітей: хто хоче бити, будучи дитиною, той захоче вбивати, коли виросте"(П.Бауст)"Без милосердя нема ні слави ні честі"(О.Суворов)

Ви ознайомились з висловами видатних людей. Про що ж ми будемо говорити СЬОГОДНІ?Так, про добро і милосердя.Що ж таке доброта, чи добрі ваші діти?Кожна людина, як доросла так і мала, хоче знати, що її хтось любить.

Доброта - це світло й тепло, що зігріває, дає силу і наснагу, робить людину прекрасною і чистою. Дуже важливо, щоб доброта і любов жили у кожному людському серці, адже без цього не можна прожити повноцінне і щасливе життя. Чим більше людина віддає доброти іншим, тим більше доброти стає її серці.

Що треба робити, аби не боліло серце від гірких думок, щоб усміхалося сонечко і не хмарилося небо на горизонті старості?Життя складне і важко в ньому все передбачити.

Кажуть, життя прожити - не поле перейти. На всі випадки не знайдено рецептів, але є прописні істини, Які

кожен має знати, виконувати не ухильно.- це по-перше, велика любов до дитини і відповідальність за неї;»*«•- по-друге, щоденна турбота про її душу, почуття та розум.

Сам по собі росте тільки бур'ян. А дитину треба навчити, до всього привчати, дати про все на світі правильні поняття. А це робиться не за один день - це постійна кропітка праця.

Дехто може заперечити, "адже я ж якось виріс, став людиною" . Можливо виросте і стане доброю людиною. Це залежить від того в якому оточенні ростиме дитина, але найвірогідніше, що така байдужість до власної дитини обернеться бідою.

Спостерігаючи за природою, ми бачимо як ніжно облизує своє дитя кішка чи собака. Які лагідні і ніжні мами. Разом з тим вони вчать своїх діток всього, що необхідно для життя і безпеки. Тварини і люди - частина живої природи, це діти планети Земля. Може не зовсім етичне порівняння, але у нас однакові інстинкти і почуття. То чому людина з своїм інтелектом може викинути своє новонароджене дитя на сміття, а тварина захищатиме до останнього подиху?

Чому людина може вигнати свою малу дитину на вулицю з дому, а тварина сама не доїсть, віддасть дитинчаті. І та жорстокість , яка поселяється в дитячому серці, переростає згодом в страшну біду не тільки для неї, а й для навколишніх.

В клас привели хлопчика: акуратного, трошкизніяковілого, тому що новий колектив. З часом дитина призвичаїлась і почала показувати свої кулаки, коли йому щось не подобалось у відповіді дітей. Потім почались бійки і з дітьми з інших класів. Мама з татом вживали рішучих заходів, наказували дитину ремінцем. Хлопчик озлоблювався ще більше, адже він повинен був виміщати свій гнів і образу на комусь іншому.Про причину такої поведінки здогадатися було не важко - тато часто обзивав маму і бив. Все це проходило перед очима дитини. А коли діти заступалися за маму, то тато брався і за дітей. Звідки ж тут братися добру?-2-

Ніколи жорстокість не породжувала добра. Зло породжує ще більше зло. Кожен має пам’ятати: застосовувати свою силу до дитини не тільки беззаконня, а й великий гріх. І можна зробити висновок, що все народжується в сім'ї - і добро і зло. Дитині змалку слід пояснювати як поводитись в дитячому колективі, щоб тебе поважали і любили.

Микола Луків написав такий вірш:Не зобить старого, ні дитину, Поділись останнім сухарцем,Тільки раз ми на землі живем У могилу не бери провину.Зло нічого не дає крім зла,Умій прощати, як прощає мати.За добро добром спіши воздати,- Мудрість завше доброю була.Витри піт солоний із чола І трудись, забувши про утому,Бо людина ціниться по тому,Чи вона зробила, що змогла.Скільки сил у неї вистачало,Щоб на світі більше щастястало.

Людина формується у дитинстві. Які моральні якості вона набуде тоді, така й буде з неї людина. Сім'я - первинний осередок виховання. Найперший обов'язок батьків - виховати дитину доброю, чемною, порядною, патріотом своєї країни."Добре вихована людина - це наша щаслива старість, погано вихована людина - це наше горе, сльози, наша біль," - так сказавА.С.Макаренко. І це не заперечно. Батьки і діти. Вічна проблема. Ми хочемо від своїх чад любові, слухняності, покірності, розуміння і так часто самі позбавлені цих почуттів. Невеличка стаття І.Лівенгстона Ларнеда не може не зачепити за живе, не змусити замислитись навіть твердосерду людину. Послухайте її:Розкаяння батька

"Послухай, сину. Я промовляю ці слова у той час, коли ти спиш: твоя маленька ручка підкладена під щічку, а курчаве біляве волосся злиплось на вологому лобі. Я один прокрався в твою кімнату. Кілька хвилин тому, коли я сидів в бібліотеці і читав газету, на мене накотила тяжка хвиля каяття. Я прийшов до твого ліжечка з усвідомленням своєї провини.

Ось про що я думав, сину: я зірвав на тобі свій поганий настрій. Я висварив тебе коли ти одягався йти до школи, оскільки ти лише доторкнувся до свого обличчя мокрим рушником. Я вичитав тобі за те, що ти не почистив черевики. Я сердито закричав на тебе, коли ти кинув щось зі свого одягу на підлогу.

За сніданком я також до тебе присікався. Ти розлив чай. Ти жадібно ковтав їжу. Ти поклав лікті на стіл. Ти занадто густо намастив хліб маслом. А потім, коли ти пішов гратися, а я поспішав на роботу, ти обернувся, помахав мені рукою і крикнув: "До побачення, тату!", я ж насупив брови і відповів: "Випрями плечі!"

Потім, в кінці дня все розпочалось знову. Ідучи дорогою додому, я помітив тебе, коли ти навколішках грався. На твоїх панчохах були дірки. Я принизив тебе перед твоїми товаришами, змусив йти додому поперед себе. "Панчохи коштують дорого і якби ти повинен був купувати їх за власні гроші, то був би акуратнішим!" Уяви собі, сину, це говорив тобі твій батько!-4-

Пам'ятаєш, як ти зайшов потім в бібліотеку, де я читав, - не сміливо, з болем у погляді? Коли я мимохідь глянув на тебе поверх газети, роздратований, що мені заважають, ти в нерішучості зупинився біля дверей. "Чого тобі?" - різко запитав я. Ти нічого не відповів, але поривчасто кинувся до мене, обійняв за шию і поцілував. Твої рученята стисли мене з любов'ю, яку Бог вклав в твоє серце і яку навіть моє зневажливе ставлення не взмозі було висушити. А потім ти пішов, задріботівши ніжками, уверх по сходцях.

Так ось, сину невдовзі після цього газета вислизнула в мене з рук і мною заволодів огидний, жахливий страх. Що зі мною зробила звичка? Звичка прискіпуватися, розпікати - такою була нагорода моя тобі за те, що ти маленький хлопчик. Не можна сказати, що я не люблю тебе, але вся річ в тім, що занадто багато я очікував від юності і міряв тебе міркою власних років.

А в твоєму характері так багато здорового, прекрасного і широкого. Твоє маленьке серце таке ж велике, як і світанок над далекими пагорбами. Це виявилося в твоєму поривчастому пориві, коли ти кинувся до мене, щоб поцілувати перед сном. Я прийшов до твого ліжечка у темряві і, присоромлений, схилив перед тобою коліна!

Це слабка покута. Я знаю, ти не зрозумів би цих речей, якби я тобі сказав би це все, коли ти прокинешся. Але завтра я буду справжнім батьком! Я буду дружити з тобою, страждати, коли ти страждаєш і сміятися, коли ти смієшся. Я прикушу свого язика, якщо з нього готове буде зірватися роздратоване слово. Я постійно повторюватиму як заклинання: „Адже він лише хлопчик, маленький хлопчик!”

Боюсь, що я подумки бачив в тобі дорослого чоловіка. Проте зараз, коли я бачу тебе, сину, втомленого, зіщуленого у ліжечку, я розумію, що ти ще дитина. Ще вчора ти був на руках у матері і голівка твоя лежала на її плечі. Я вимагав від тебе багато, надто багато...”

Хочеться вам усім побажати: нехай не згасає доброта у ваших очах, а з серця струменить співчуття, милосердя, повага до людей. Живіть так, щоб поруч з вами було легко і затишно. Сійте у душах наших дітей зерна доброти і проростуть вони нам урожайною нивою!Батьки і діти - це любов і сльози,Це вічне щастя і одвічний біль,Це сонце і тепло, сніги й морози,Мед на вуста й на свіжі рани сіль.Як на троянді колючки і квіти,Так і в житті - і радість, і печаль.Високі мрії й дуже різні діти...Чомусь таке трапляється, на жаль.Всім хочеться все мати в ідеалі,Причому водночас і без зусиль,Та у житті такого не буває,Й запам’ятати треба в чому річ:Зоря щаслива лиш тоді засяє,Якщо трудитись будеш день і ніч.А діти - це і щастя, і турбота, Відповідальність і тривога теж.Без відпочинку й вихідних робота,Любов така, яка не має меж!

Сучасні економічні негаразди значно ускладнюють створення сприятливого емоційного клімату в сім’ї. Тому батькам дуже важливо не переносити свій нерідко пригнічений психологічний стан на дітей, не вдаватися до суворості й покарань. Адже це відчужує дітей, робить їх відлюдкуватими, потайливими і навіть жорстокими Батькам не завадить зайвий раз нагадати, щоатмосферу любові і дружби в родинному колі створюють спільні духовні інтереси, спільна праця і дозвілля, щиросерді розмови.

Я намагаюся виховувати своїх дітей добрими і закликаю до цього батьків. Байдуже ставлення до духовного світу дитини не припустиме, тому що духовне убозтво веде до морального спустошення і падіння. Непорушним педагогічним переконанням

В.Сухомлинського була істина: „Чуйність і лагідність, - це а духовна сила, що здатна уберегти дитяче серце від огрубіння, жорстокості, від безсердечного, тупого ставлення до всього доброго і світлого в житті, насамперед - до сердечного теплого слова.” Можливо у декого ці слова викличуть іронічну посмішку: „що ж, будемо ласкавими, а вони нам на голову сядуть!” „Не сядуть, - вважає Василь Олександрович Сухомлинський, - бо зло в дитячому серці породжується тільки грубістю і байдужістю дорослих.” Тільки добро і милосердя роблять нас справжніми людьми. Хай наше серце завжди відгукується на них і відкривається для добра.

Як відомо - доброю, здоровою і щасливою дитина може вирости тільки у дружній, щасливій сім’ї, де панує любов і взаєморозуміння.

Гадаю, що наступні поради допоможуть батькам у налагодженні стосунків з їхніми дітьми:Як треба робити:

• радійте вашій дитині;• розмовляйте з дитиною спокійним голосом;• будьте терплячими;• заохочуйте зацікавленість та фантазію дитини;

• піклуйтесь про те, щоб дитина могла отримувати нові враження, які могли б стати джерелом Ті фантазії;• купуйте дитині книжки з казками, читайте їх разом;

• якщо дитина почала щось колекціонувати - допомагайте їй у цьому;• відвідуйте разом з дитиною музеї, театри;• не втрачайте ніколи почуття гумору.

-7-Як не треба робити:• не перебивайте дитину, уважно вислухайте її, навіть якщо розповідь мало вас цікавить;• не ставте занадто багато запитань;• не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова;• не слід дитину постійно поправляти, повторюючи: „не так”, „перероби це,” тощо ;• не варто критикувати дитину навіть на одинці, а тим більше в присутності інших;• не слід встановлювати для дитини великої кількості правил: вона просто перестане звертати на них увагу;• не зловживайте стимулами (іграшками, поїздками);• не порівнюйте дитину з іншими дітьми.-8-БАТЬКІВСЬКЕ „ВІРУЮ”Якщо дитина живе серед критики-вона вчиться судити інших. Якщо дитина живе серед ворожнечі - вона вчиться „воювати”. Якщо дитина зустрічається з насміхом - вона стає „несміливою”.Якщо дитина приневолена соромитись - вона почувається винною.Якщо дитина знаходить розуміння - вона стає терплячою.Якщо дитина відчуває заохочення - вона пізнає свою вартість.Якщо дитина живе серед похвал - вона пізнає вартість інших. Якщо дитина живе у справедливості - вона стає справедливою.Якщо дитина знаходить визнання - вона буде задоволена собою.Якщо дитина живе у довір”ї і приязні - вона знайде в житті любов.ПРАВИЛАПОКАРА Н Н Я

1. Перед покаранням дайте відповідь на запитання: "Для чого?"". Тобто чого ви хочете домогтися покаранням?

2. Покарання не повинно шкодити здоров"ю - фізичному, психічному.3. Якщо е сумніви, карати чи ні, краще не карати. Ніякоїпрофілактики.

4. Термін давності. Краще не карати взагалі, аніж карати з запізненням /дитина не зможе встановити зв"язки між негативною поведінкою 1 покаранням/. Повернення до минулого призводить до регресу, затримки духовного розвитку.

5. Покараний - вибачений. Повинен бути збережений емоційний контакт з дитиною. Покарання - завершення негативного етапу життя. Сторінка перегорнута, життя починається спочатку.6. Покарання не повинно принижувати гідність дитини.

7. Покарання має бути адекватним. За один раз - одне покарання, а не "салат" покарань у зв"язку зрізними проступка

ми.

8. Дитина не повинна боятися покарання. Водночас вона має усвідомлювати, що покарання - ценеприемно, небажано.

9. Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, дає певну свободу 1 відповідальність за своє життя.

10. Покарання - крайня міра. Використовується у випадках, коли Іниі засоби усунення небажаної поведінки не дали результату.Умови успішного

виховання дітей у сім'ї.Підготувала вчитель початкових класів Янчук К.М.

Головним завданням сімейного виховання є гармонійний, всебічний розвиток дитини, підготовка її до життя в існуючих соціальних умовах, реалізація її творчого потенціалу.

Насамперед, зазначимо, що загальної для всіх формули успішного виховання дітей у сім’ї не існує, оскільки вона залежить від рівня моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, сімейних традицій тощо.

Основними умовами виховання учнів,які можуть бути використанні в кожній сім’ї з урахуванням її особливостей, на наш погляд, є:

1. Здоровий мікроклімат у сім’ї, його тональність і загальна спрямованістьДобре, коли сім’я дружна, всі живуть разом цілеспрямованим і радісним життям, де всі люблять один одного, де панує атмосфера взаємодопомоги, щирості, тепла, справжньої турботи. В таких сім’ях, якщо і виникають окремі розбіжності думок і суперечки, вони розв’язуються без роздратувань, приниження людської гідності, крику, взаємних образ. В сім’ї панує повага до думки інших членів сім’ї, цінується авторитет батька й матері, дідуся і бабусь.

2. Довір’я до дітей, надання їм самостійностіЯкщо дитина бачить, що дорослі вірять в її сили, чесність, доброту, порядність, переконані в тому, що вона зможе перебороти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то це довір’я окриляє її, вселяє впевненість в своїх силах, породжує бажання стати кращим. Довір’я сприяє самовихованню дитини, її самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батьками і дітьми роблять мікроклімат у сім’ї більш благополучним.

3. Чуйне ставлення до найстарших членів родини - бабусі і дідусяБатьки мають прикладом для своїх дітей у відносинах з своїми батьками і їхніми дідусями і бабусями. Учіть дитину з повагою, чуйно ставитися до них, цінувати думку старших у родині.

4. Єдність вимог усіх дорослих у ставленні до дітейГоловним є таке правило: ні за яких обставин не допускати в сім’ї різних вимог, неузгоджених впливів. Єдність вимог, їх розумна послідовність потребують від дорослих нервових зусиль, уміння поступитися власним бажанням. Виключіть з життя сім’ї свавілля, егоїзм, дрібні розрахунки. Пам’ятайте: виховання дітей у сім’ї не особиста справа батька й матері, а справа великої державної ваги, тому що наші діти - майбутнє нашої держави. Вони будуть творити історію, вони стануть теж батьками і матерями, яки теж виховуватимуть дітей. Наші діти - це наша старість. Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання - це наші сльози, наша провина перед іншими людьми, перед державою.Дидактичні матеріали*1

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ КОСТЮМИ ПО РЕГІОНАХ

їв

voowoißл

Волинъ

Полісся

‘Волинь

Волинь