Соціальні аспекти роботи з батьками

дітей молодшого та середнього шкільного віку щодо статевого виховання

в сім’ї

ГОЛОВНИЙ СЕНС І МЕТА СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ – ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ.ГОЛОВНА ШКОЛА

ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ – ЦЕ ВЗАЄМИНИ ЧОЛОВІКАІ ДРУЖИНИ, БАТЬКА І

МАТЕРІ

В. СУХОМЛИНСЬКИЙ

• 1. Чи є потреба вашої сім’ї у вихованні статевої культури дитини? В чому вона полягає?

•2. Хто повинен і може бути ефективним провідником статевого виховання у сім’ї?

•3. Як, на Ваш погляд, повинне вирішуватись питання статевої культури в сім’ї?

«Сценарій» статевого виховання

Статеве виховання – це організований і цілеспрямований

процес формування фізичних, психічних і моральних якостей

особистості, установок, що визначають

корисне для суспільства ставлення

людини до протилежної статі та

високоморальні стосунки між статями.

Навіщо виховувати у дітей статеву культуру?

Актуальність статевого виховання зумовлена:

- зниженням культури міжстатевих відносин юнаків і дівчат;

- девальвацією цінностей материнства, батьківства; - руйнуванням відповідальності за долю власних дітей і сім’ї.

Основні завдання статевого виховання: -здійснення гетерогенної соціалізації, метою якої є формування відповідних (чоловічих чи жіночих) рис поведінки та правильне ставлення до протилежної статі;-формування таких якостей, що лежать в основі гетеросексуальних стосунків (честь, вірність, гідність);-культивування дружби і любові у -стосунках хлопців та дівчат; - прищеплення навичок особистої гігієни, формування здорового способу життя; - організація статевого самовиховання школярів; - вироблення вміння оцінювати свій стан, свої сексуальні прояви.

ХТО І КОЛИ ПОВИНЕН І МОЖЕ БУТИ ЕФЕКТИВНИМ ПРОВІДНИКОМ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ

• Батьки

Педагоги

• Фахівець іншого профілю (лікар, юрист, працівники соціально-психологічної служби)

Як повинні будуватися виховні впливи, щоб їхній ефект був оптимальним?

Принципи статевого виховання випливають із загальних принципів виховної роботи:

• 1) врахування вікових та індивідуальних особливостей статті;

• 2) врахування інтелектуального рівня, наявних знань про стать;

• 3) зрозумілість; • 4) диференційований характер, адресність; • 5) індивідуальний підхід; • 6) поетапність і послідовність; • 7) правдивість; • 8) єдність моральних знань, установок і

реальної поведінки, відношення між статями.

Взаємозв’язок школи та батьків

Школа більше знає, сім’я більше почуває;Школа більше розповідає, навчає, сім’я - показує;

Школа контролює результати на рівні колективної поведінки, а сім’я - індивідуальної.

Особливості психофізіологічного розвитку дитини

• 1. Дитина в цьому віці спрямована на пізнавальні заняття, спорт тощо.

• 2. Дитина оволодіває культурними навичками, навчається у школі; провідною діяльністю стає досягнення знань, зростає здатність дитини до логічного мислення і самодисципліни, а також до спілкування з ровесниками у відповідності до встановлених правил.

• 3. Майже всі діти приходять до школи з прагненням вчитися, вони ставляться до учіння, як до серйозної, суспільно важливої діяльності.

• 4. Важливе значення в навчанні має і ставлення учнів до вчителя.

• 5. Школяр виявляє більше уваги до інших людей, їх дій, поведінки.

ДІТИ БІЛЬШЕ СХОЖІ НА СВІЙ ЧАС, НІЖ НА

БАТЬКІВАРАБСЬКЕ ПРИСЛІВ’Я