Upload
-
View
187
Download
1
Embed Size (px)
Citation preview
Пише Вам головний актор народної казки Колобок. Я з
вдячністю та з низьким поклоном звертаюсь до Вас,
шановні працівники Христинівської бібліотеки. Я
хочу з Вами поділитися історією, яка зі мною
трапилася і як книга відіграла в ній левову частину.
Жили були дід та баба.
Весь час в турботах –
велике господарство (кури,
гуси, свині), машину
«Жигулі» купили,(щоб на
базарі м'ясо продавати),
пральну машинку
«автомат», плазмовий
телевізор зі супутниковим
телебаченням та комп’ютер
з підключенням до
Інтернету. Та була у них
одна проблема – не було у
них дітей.
І тут дід каже бабі,
щоб вона пішла в
комору та пошкребла
по куткам і спекла
йому на потіху
колобка. Пішла бабка,
кинула всі інгредієнти
в хлібопічку і спекла
мене - такого
рум’яного,
червонощокого та
пухкенького.
От дід нарадуватися
не міг – носив мене
на руках та пилинки
здував. Одного разу
я засмагав на
підвіконні та
захотілося мені щось
нове побачити та
почути.
Захотів я всю країну побачити, по магазинам пройтися, в політику вникнути і, можливо, стати депутатом Верховної Ради –адже голова в мене була!
Покотився я лісом і зустрів
на своєму шляху зайця. А
він мені каже «Колобок,
колобок, куди ти котишся, я
тебе з’їм!» А я йому «Світ
побачити хочу, все нове
пізнати.» Заєць мені : «Та це
тобі в бібліотеку потрібно,
там книги про все на світі.
Але я тебе все одно хочу
з’їсти». Я зайцю мовлю: «Ти
мене не їж! Я тобі в пригоді
стану, ти ж заєць, а мучного
тобі не можна їсти. Я
принесу тобі книгу для
травоїдних» - і покотився
геть.
Кочусь лісами, кочусь
полями і зустрічаю ведмедя.
Він мені: «Колобок, колобок,
куди ти котишся. Зупинися, я
тебе з’їм!» Я йому: «В
бібліотеку шлях держу.
Кажуть, що в Христинівській
бібліотеці є великий вибір
книг. Я і тобі принесу цікаву
книгу почитати про пасіку, а
ти мене відпустиш!»
Повеселі ведмідь, що я йому
підскажу, як мед добути і
цілим залишитися і відпустив
мене.
Покотився я далі. Тут я на своєму шляху зустрів лисичку – сестричку. Вона мені: « Колобок, колобок, куди ти котишся, я тебе з’їм!». «Не їж мене, лисичко, я в бібліотеку шлях держу, хочу розумним бути! Я бачу в тебе шубка подерта, я знаю чим тобі допомогти – я принесу тобі книгу по штопанню і шиттю, а також візажу, щоб ти завжди гарна була!». Лисиця мені так хитро і лукаво: «Ой, щось, я не дочуваю, сядь мені на носик і ще раз скажи». Почуло моє серце щось недобре і кажу їй : « Ні, дорога, з такими проблемами тобі лікар допоможе! Бувай, руденька» - і втік.
Закінчилася доріжка по лісам і полям і попав я на
цивілізований шлях. Побачив заасфальтовану дорогу,
клумби з різнокольоровими квітами, радісних дітей на
гральному майданчику і гарну двоповерхову будівлю з
написом «Ласкаво просимо». Я зрозумів, що непростий
шлях до знань я пройшов – це була БІБЛІОТЕКА!
Скільки книг на різну тематику і пізнавальних журналів я в житті не бачив!
Приємний колектив бібліотеки із задоволенням записали мене до своїх читачів.
Зайцю я взяв почитати книги «Вегетаріанство і
його користь» та «Консервування овочів на зиму»,
ведмедю взяв добірку книг «Робота пасічника» та
«Мед та солодке життя»,
хитрій лисиці я також попрохав журнали «Бурда»,
«Мода та стиль» та «Секрети візажу», а також я не
забув своїх діда з бабою.
Діду – «Секрети ведення домашнього
господарства», а бабці – книги «Кулінарія» та
«Святковий стіл на кожен день». Тепер мої дід та
баба знайдуть собі достойне заняття на кожен день.
А собі, як дуже цікавій
істоті, я взяв для
вивчення книги про
подорожі круг світу та
добірку газет
«Урядовий кур’єр», щоб
бути в курсі всіх
законів та політичних
новин.
Ось так, за допомогою книг, я зберіг собі життя та набрався знань з різних галузей. Я зрозумів, що книга – це не тільки джерело знань, а й просто приємне заняття.
Любов до книги
потрібно прививати
ще з раннього
дитинства, адже
нашій країні потрібні
молоді та
кваліфіковані кадри.