Методичний тренінг для педагогів ДНЗ

Вихователь-методист ДНЗ №400 Андрійчук Л.В.

Компетентність у галузі ділового спілкування безпосередньо пов’язана

з успіхом або неуспіхом в кожній галузі науки, мистецтва,

виробництва, торгівлі.

Що стосується педагогів то комунікативна компетентність, тобто здатність адекватно реагувати в будь-якій ситуації у процесі спілкування для представників цих професій представляє одну з найголовніших складових їх професійної зовнішності.

Ділове спілкування – це процес, при якому триває обмін діловою інформацією та досвідом роботи, що передбачає досягнення певного результату в спільній роботі, вирішення конкретного завдання або реалізацію певної поставленої мети.

Специфікою цього процесу є момент регламенту, тобто підпорядкування встановленим обмеженням, які визна-чаються національними і культурними традиціями, прийнятими на даній території, професійними етичними принципами, прийнятими в даному професійному колі осіб.

Вічним і одним з головних регуляторів відносин між людьми виступають етичні норми, в яких виражені

наші уявлення про добро і зло, справедливість і несправедливість, правильність або

неправильність вчинків людей.

Техніки спілкування• „Контакт масок”• Формально-рольове спілкування• Світське спілкування• Маніпулятивне спілкування• Духовне міжособистісне спілкування• Ділове спілкування

Зміст ділового спілкування – соціально-значима спільна діяльність людей, яка припускає узгодженість дій, розуміння і прийняття кожним її учасником цілей, завдань і специфіки цієї діяльності, своєї ролі і своїх можливостей по її реалізації.

Особливості ділового спілкування

партнер в діловому спілкуванні завжди виступає як особа, значима для суб’єкта;

людей, що спілкуються, відрізняє хороше взаєморозуміння в питаннях справи;

основне завдання ділового спілкування – продуктивна співпраця.

Золоте правило етики спілкування: „Відноситеся до інших так, як ви хотіли б,

щоб відносилися до вас”.

Спілкування без толерантності може перетворитися на „нескінченні розгляди” і

„з’ясування стосунків” (добре, якщо „безкровні”).

У кожній конкретній ситуації спілкування поріг толерантності може мінятися залежно від ситуації.

Принцип толерантності : у будь-якій сфері людського буття толерантність народжує взаємну довіру, розуміння, відвертість, допомагає долати конфліктні ситуації, сприяє прояву доброзичливості та глибокої людяності, допомагає, нарешті, „психологічному притиранню характерів”.

• поспішає спростувати його, не вникаючи в зміст його промови і мотивів;

• не уміє стримати бажання висловити власну думку;

• перебиває співрозмовника, не чекаючи закінчення аргументації;

• відволікається на несуттєве, зовнішнє, упускаючи суть мови;

• вважає, що його знань вистачає, щоб відстоювати свою позицію;

• заздалегідь налаштовується на незгоду з опонентом.

Невміння слухати проявляється в тому, що, слухаючи співрозмовника, людина:

Мова в діловому спілкуванні спрямована на те, щоб переконати співрозмовника в своїй точці зору і

схилити до співпраці.

Переконливість визначається:

1) психологічними факторами, самою атмосферою розмови, яка може бути сприятливою чи несприятливою, доброзичливою чи недоброзичливою;

2) культурою мови.

Культура мовного спілкування включає в себе, перш за все, вільне володіння мовою. Будь яка природна мова має складну структуру, складовими частинами якої є:

• літературна мова, в якій виражена мовна норма; • просторіччі; • професійна лексика; • ненормативна лексика.

„Етикет” (фр. l`etiquette – ярлик, етикетка) означає форму, манеру поведінки, сукупність формальних правил ввічливості, що регулюють зовнішні прояви людських стосунків (поводження з людьми, формули звертання, вітання, вибачення, подяки, поведінку в місцях загального

користування, манери, одяг тощо).

Етикетні формули (правила) спілкування Виявляйте щирий інтерес до тих, з ким спілкуєтесь. Демонструйте привітність і даруйте посмішку. Звертаючись до співбесідника частіше називайте його

ім’я. Будьте уважним слухачем, навчіться слухати

співрозмовника. Уникайте конфліктних ситуацій. Дбайте про охайність свого зовнішнього вигляду.

„З’ясування відносин” відбувається досить болісно. Це викликано тим, що далеко не всі володіють

мистецтвом суперечки.

Рекомендації щодо ведення суперечки Фахівці з даної проблеми дають наступні поради: Оперуйте простими, ясними і точними поняттями, такими як:• переконливість можна легко „утопити” у морі слів і аргументів,

особливо якщо вона не ясна і не точна;

• опонент чує або розуміє набагато менше, ніж хоче показати;

• аргументи повинні бути достовірними. Якщо аргумент має хоча б присмак брехні, краще від нього позбутися, щоб не давати козир опонентові.

Ведіть аргументацію коректно по відношенню до опонента:

• відкрито і відразу визнавайте правоту опонента, якщо він прав;

• продовжуйте оперувати такими аргументами і поняттями, які вже прийняті вашим опонентом;

• дайте відповідь спочатку на аргументи опонента, а тільки потім приводьте свої власні;

• у будь-якій ситуації будьте ввічливими.

Враховуйте особистісні особливості опонента:• націлюйте вашу аргументацію на мотиви опонента;• намагайтеся уникати простого перерахування фактів і

аргументів, краще покажіть їх переваги;• порівнюйте темп і насиченість вашій аргументації з

особливостями її сприйняття опонентом;• намагайтеся, як можна наочніше викласти свої ідеї,

міркування, докази;• зайва переконливість викликає відсіч опонента,

більшого ефекту досягають один-два яскравих доводи.

Завершення суперечки означає досягнення заздалегідь намічених цілей суперечки.

Доречні та конструктивні відповіді в суперечці повинні спонукати опонента на роздуми, роз’яснити ситуацію, залишитися в його пам’яті, щоб він зміг їх проаналізувати.

Неправильний вихід з суперечки.

Сторона, що програє прагне „відійти” від суперечки, не соромлячись у засобах. Наприклад, сперечальник перебиває супротивника, намагається перекричати або демонстративно показує, що не бажає його слухати.

Протиріччя існують завжди і на всіх рівнях – усередині особистості, у міжособистісному спілкуванні,

у виробничих відносинах в організації, між організаціями тощо.

Протиріччя можуть розв’язуватися цілком „природним” шляхом – через вирішення поставлених завдань.

Але часто їх гострота набуває такої сили, що вони починають перетворюватися на конфлікти.

Якщо необхідно скоріше звести конфлікт нанівець і мирно співіснувати далі, то необхідно:

• зберігати самоконтроль, залишатися стриманим;• надати опонентові виплеснути негатив;• при нагоді попросити протилежну сторону чітко сформулювати суть

претензій, що пред’являються, а також висловити кінцевий результат, до якого прагне співбесідник;

• чітко, по можливості об’єктивно, висловити власну позицію по відношенню до очікувань партнера;

• триматися на рівних, що зовсім не означає, якщо вам грубіянять, грубити у відповідь;

• уміти визнати власні помилки, якщо такі мали місце, вибачитися за них спокійно, з гідністю, без самобичування;

• оформити прийняту домовленість, зберегти взаємини на майбутнє з урахуванням отриманого досвіду, щоб захистити себе і партнера від подібних конфліктних ситуацій в майбутньому;

• прагнути тримати себе в рамках культурного ділового спілкування, що носять конструктивний характер і орієнтованих на успіх.

Можна запобігти конфліктам наступними діями:

„Дай вихід відчуттям” – уважне вислухування того, хто скаржиться, емоційна підтримка, але не обов’язкова згода; прохання пояснити детальніше.

„Вислухай по черзі”: кожен висловлює суть і причини зіткнень зі своєї позиції; присікаються будь-які спроби того, що обчорнило – вимагати фактів; уточнення фактів; почерговий вислів претензій;

„Авторитетний третій” – передача доброї думки однієї про інше через третю – авторитетну для обох особу.

„Обмін позиціями” – запропонувати знайти позитивні моменти в думках протилежної сторони; запропонувати висловити претензії від імені протилежної сторони.

Успішність переконання залежить

від авторитетності особи, яка здійснює його і,

звичайно від її педагогічної майстерності.

Використана література: Етика ділового спілкування. С. Я. Харченко, Н. П. Краснова, Л. П. Харченко, Я. І. Юрків.-Навчально-методичний посібник.: Науково-дослідний центр проблем соціальної педагогіки та соціальної роботи Національної Академії педагогічних наук України та Луганського національного університету імені Тараса Шевченка., 2012.