Колинароджуєтьсялюдина, нанебі запалюєтьсязірка. І нехайчерезмитьзірці судилосянавікизгаснути, прекрасно, якщовонадокінця

світиласянайяскравішимсвітлом.

ВАСИЛЬСИМОНЕНКО(1935-1963)

Хата Василя Симоненка

в селі Біївці на Лубенщині,

де 8 січня 1935 року народився поет

Саме від мами, Ганни Федорівни, малий

Василько брав перші уроки життя,

доброти і ласки.

Перший

друг і

наставник

Василя –

дідусь

Федір

Трохимович

Сучасний вигляд школи в селі Тарандинці, де навчався Симоненко

Василь закінчив школу із золотою медаллю

1952 – 1957 –

Навчання в Київському державному університеті на факультеті журналістики

Працював у різних газетах

Перша збірка

«Тиша і грім»

1962 рік

Збірки Симоненка

Останнє місце спочинку

Василя Симоненка (м.Черкаси)

Я не бував за дальніми морями,

Чужих доріг ніколи не топтав —

В своїм краю під буйними вітрами

Щасливим я і вільним виростав.

Мене ліси здоров’ям напували,

Коли бродив у їхній гущині,

Мені поля задумливо шептали

Свої ніким не співані пісні.

Коли не вмів ще й букваря читати,

Ходив, як кажуть, пішки під столом,

Любить людей мене навчила мати

І рідну землю, що б там не було.

Чужих країв ніколи я не бачив,

Принад не знаю їхніх і окрас,

Та вірю серцем щирим і гарячим:

Нема землі такої, як у нас.