Василь Тропінін

Культура України у другій половині XIX ст. – початку XX cт.

український художник-портретист, представник класицизму; до 1823 — кріпак.

Іраклій Морков

Народився у с. Карпово Новгородської губернії. Був кріпаком графа Антона Сергійовича Мініха, потім його зятя — Іраклія Івановича Моркова. У 1798 вступив у Петербурзьку академії мистецтв, де навчався у С. Щукіна.

Петербурзька академія мистецтв

 У 1804 Морков, побоюючись втратити талановитого кріпака, відкликав його з академії. До 1823 жив, в основному, в Україні

у с. Кукавка. У період творчості,

пов'язаний з Україною, Тропінін створив жанрову картину — «Весілля в Кукавці» (1810), портрети українських селян — «Дівчина з Поділля», «Українець», «Українка», «Молодий український селянин», «Хлопчик з топірцем», а також портрети Н. та І. Маркових , портрет сина.

Весілля в Кукавці

Дівчина з поділля

Українець

“Українка”

«Хлопчик з топірцем»

У 1823 звільнений з кріпацтва, оселився у Москві. У 1824 отримав звання академіка.

Тропінін написав портрети П. Булахова (1823), К.Равича (1825), О. Пушкіна (1827), А. Мазуриної (1829), К. Брюллова (1836), Ю. Самаріна (1846), полотна «Мереживниця» (1823), «Старий жебрак» (1823), «Гаптарка» (1826), «Гітарист» (1823, 1832) та ін.

«Гітарист» (1823)

 портрет П. Булахова (1823)

Портрет  К.Равича (1825)

Портрет О. Пушкіна (1827)

Портрет  К. Брюллова (1836)

Портрет  Ю. Самаріна (1846)

«Мереживниця» (1823),

Твори Тропініна зберігаються у Державній Третяковській галереї у Москві, Київському музеї українського мистецтва,Львівському музеї українського мистецтва, Музеї Тропініна і московських художників його часу у Москві.

Тропінін і Поділля

Ім'я видатного російського художника-портретиста Василя Андрійовича Тропініна відоме всім, хто цікавиться історією української та російської культури першої половини XIX століття. Але інколи забувається, що Тропінін здійснив справжній подвиг, утверджуючи протягом багатьох років своє право займатись мистецтвом. Йому вдалося подолати нелегкий шлях від кріпосного до академіка портретного живопису.

Василь Андрійович Тропінін народився 19 (30) березня 1776 року кріпосною людиною графа Мініха. Розумній і кмітливій дитині була уготована роль домашнього служки. Згодом, помітивши здібності, його віддають навчатися грамоті в народне. Там він пробув чотири роки, а коли повернувся, все одно став «хлопчиком на побігеньках». Після одруження графині Наталії Антонівни Мініх, Василь переходить у власність її чоловіка — графа Іраклія Івановича Моркова.

З примхи графа, якому хотілося мати власних умільців, Василя направляють до Петербургу навчатися кондитерському мистецтву в домі графа Завадовського.

І лише 1799 року граф Морков дозволяє Тропініну стати вільним слухачем Петербурзької академії мистецтв. Його наставником був видатний портретист професор С. С. Щукін, який високо цінував здібності свого найкращого учня. Рада Академії двічі нагороджувала Василя Андрійовича за відмінне навчання.

С.Щукін

Перше визнання автору принесла картина «Хлопчик, що тужить за померлою пташкою», яка була представлена на академічній виставці у 1804 році. За цю роботу молодий художник отримав золоту медаль.

Граф спішно забирає його з Академії і у вересні 1804 року відправляє в село Кукавку. Він доручив своєму талановитому кріпакові скласти проекти палацу та сільської церкви, будівництво яких велося під наглядом Тропініна.

Так, майже до 1821 року, життя і творчість Тропініна були тісно пов'язані з Україною, її Поділлям жив у 1804—1812, 1818—1821 рр.).

Після завершення у 1806 році будівництва кукавського храму — єдиного архітектурного твору Василя Андрійовича — всі ікони, хоругви і плащаниця були написані ним.

До іконостаса ввійшли його роботи «Зняття з хреста», «Бог Саваоф», «Св. Микола Чудотворець», «Св. Дмитро Солунський», «Віра, Надія, Любов та мати їх Софія».

«Бог Саваоф»,

В щойно освяченій церкві, на одній з перших служб, відбулося вінчання кріпака Василя Тропініна з селянською дівчиною Ганною Іванівною Катіною.

В Україні В. А. Тропінін багато працював над створенням портретів. З великої їх кількості виділяється група робіт, де втілені типи українських селян, те, що умовно можна назвати «тропінінською Україною».

«Портрет сина»

Тропінін не був пейзажистом. Із завершених живописних жанрових полотен українського періоду, на жаль, збереглося лише «Весілля в Кукавці» та поодинокі пейзажі, найцікавішим з яких є «Гроза над селом».

«Гроза над селом».

Серед чоловічих портретів цього періоду привертає увагу «Портрет українця середнього віку», або «Портрет українця». Але є версії, що на портреті зображений Устим Кармалюк.

«Весілля в Кукавці»

Посилаючи ці твори до Петербургу, Його викликали до Петербургу для написання портрету на місці. Василь Андрійович написав для Академії портрет медальєра Леберехта і вже за цю роботу був офіційно визнаний академіком.

Невдовзі родина залишає Петербург і переїздить до Москви. В Кукавку Василь Андрійович більше не повертався. Але українська тематика, навіяна споминами про Поділля, нерідко з'являлася на його полотнах ще довгий час.

У вересні 1855 року, після смерті дружини, Тропінін залишає помешкання на Лінивці і купує невеличкий будиночок у Замоскворіччі. В ньому 15(3) травня 1857 року на вісімдесят другому році життя і помер Тропінін. Поховано його на Ваганьківському цвинтарі в Москві.

Церква Тропініна в Кукавці