До найбільших святинь будь-

якого народу належить націо-

нальний гімн – найвищий вияв

його волелюбних прагнень, ду-

ховно-патріотичних устремлінь.

Слова і музика гімну змушу-

ють кожного з нас підніматися

при перших же акордах. Для

українців – це гімн "Ще не

вмерла Україна".

Музичні символи України різних часів

Перша музична сим-

воліка нашого народу

сягає часів Київської

Русі. Тоді роль держав-

ного гімну ( у сучасно-

му розумінні ) вико-

нували бойові заклики

та пісні, які створюва-

ли патріотичний

настрій перед битва-

ми.

Як свідчить "Слово о

полку Ігоревім", пісні

закликали воїнів до

хоробрості, аби здо-

бути "князю славу",

відплатити ворогам

"за землю Руську".

Перед вирішальною

битвою на р. Калці

1223 р. проти татаро

-монгольських військ

руські дружини спі-

вали "С нами Бог,

розумійте язици".

У період козацької

доби особливо попу-

лярною була пісня

"Нумо, хлопці, до

зброї", "Засвіт вста-

ли козаченьки”.

Втративши свою

державність, Україна

кілька століть не ма-

ла свого національ-

ного гімну.

2 травня 1848 року

у Львові було засно-

вано Головну Руську

Раду, яка прийняла

за національний гімн

"Мир вам, браття".

На Закарпатті в ті ж

роки Олександром

Духневичем був на-

писаний гімн "Я ру-

син єсмь і буду".

Своєрідним гімном

виступав і "Заповіт"

Шевченка та "Вічний

революціонер" Фра-

нка, "Боже, великий,

єдиний, нам Україну

храни" Косинського.

Однак, їм не випала

така велична і трагі-

чна доля, як "Ще не

вмерла Україна".

Жовтень 2014

Випуск 1 Провісник нашої волі (З історії гімну "Ще не вмерла Україна")

Зверніть увагу!

Гімн (дав.-гр. ὕμνος; hým-

nos — похвальна пісня)

або славень — урочиста

пісня, яка вихваляє та про-

славляє кого-небудь або що

-небудь (первісно божест-

во).

У сьогоднішньому світсько-

му значенні — це урочистий

музичний твір на слова си-

мволічно-програмного змі-

сту, який вживається здебі-

льшого як символ держави

(поряд з іншими атрибута-

ми: прапором, гербом

тощо).

У цьому випуску:

Музичні символи 1

Трагічна і прекрасна 2

З історії створення 2

Про авторів пісні, що 3

Первісний варіант

гімну

4

1863—вірш Павла Чубин-

ського надруковано у

львівському журналі

«Мета».

1864—у Львівській опері

вперше прозвучав гмн

«Ще не вмерла Україна»

на мотив музики Михай-

ла Вербицького.

1901—гімн набуває

особливого поширення в

РОсії та Австро-Угорщині.

Як національний, він

визнається Іваном Фран-

ком, Лесею Українкою,

іншими видатними людь-

ми.

1918 рік, січень— під

час становлення УНР і

ЗУНРпісня широко

розповсюджуються і ви-

конує роль Державного

гімну.

1939—ухвалою сейму

Карпатської України гімн

закріплено законодавчо,

однак невдовзі його забо-

роняє угорський уряд.

30-80-ті роки ХХ ст.—гімн

заборонений в Україні. За

його виконанння людей

переслідували, саджали у

тюрми. Але зі словами

пісні на устах боролися за

волю України, гинули у

повстанських загонах,

страждали у сталінських

таборах.

1989, 5 жовтня—

естрадний театр «Не жу-

рись» ймовірно першим

публічно виконав у радян-

ські часи пісню в концер-

тній залі Львівської філар-

монії під час вистави

«Повіяв вітер степовий».

1991, 29 січня—у Борис-

полі на Книшовському

цвинтарі вперше урочи-

сто вшановували память

Павла Чубинського вико-

нанням самого гімну

відкрито.

1992, 16 січня—Верховна

Рада України затвердила

гімн П.Чубинського і

М.Вербицького Держав-

ним гімном України. Ука-

зом передбачено вико-

нання мелодії гімну на

урочистостях.

2003, 6 березня— Дер-

жавним гімном України

затверджено національ-

ний гімн на музику

М.Вербицького зі слова-

ми першого куплету та

приспіву твору

П.Чубинського.

у приспіві були слова : «Срб

се бије и крв лије за своју

слободу…».

Чубинському пісня дуже спо-

добалася, і він раптом подав-

ся в іншу кімнату, а через

півгодини вийшов звідти з

готовим текстом пісні «Ще не

вмерла Україна», яку тут же

проспівали на сербський мо-

тив.

Цей вірш дуже швидко набув

популярності серед гуртків,

щойно об’єднаних у Грома-

ду.

Уперше вірш Чубинського

був опублікований

у львівському журналі

«Мета», № 4, 1863 року.

Восени 1862 року 1862 року. на одній

з вечірок у Павла Чубинського сербські

студенти, що навчалися в Київському

університеті, співали патріотичну пісню,

Отримавши поширення

на Західній Україні, вірш

не пройшов повз увагу

одного із релігійних діячів

того часу. Отець Михай-

ло (Вербицький), знаний

композитор свого часу,

захоплений віршем Павла

Чубинського напи-

сав музику до нього.

Вперше надрукова-

ний 1863 року, а з нота-

ми — 1865, вперше по-

чав використовуватись як

державний гімн

у 1917 році.

Трагічна і прекрасна доля пісні “Ще не вмерла Україна”

З історії створення

Довгим був шлях

національного гімну

до державного, багато

випробувань було на

ньому, тому знати

текст гімну,

шанобливо ставитися

до нього—почесний

обов'язок кожного

українця.

2 Провісник нашої волі

(З історії гімну "Ще не вмерла Україна")

Павло Платонович Чубинський наро-

дився 27 січня 1839 року на хуторі,

що нині входить у межі міста Бориспо-

ля поблизу Києва, у сім'ї бідного дво-

рянина. Закінчив Другу Київську гім-

назію, навчався у Петербурзькому

університеті на юридичному факуль-

теті. У студентські роки брав участь у

діяльності петербурзької української

громади. Був автором журналу

«Основа», співпрацюючи в якому поз-

найомився з Т. Шевченком, М. Косто-

маровим.

За участь у Громаді та написання вір-

ша ―Ще не вмерла Україна‖ у жовтні

1862 року Чубинського було вислано

на проживання в Архангельську губер-

нію під нагляд поліції .

1869 року йому дозволяють поверну-

тися в Україну, щоб очолити експеди-

цію в Південно-Західний край для ет-

нографічних та статистичних дослі-

джень. Під час експедиції Чубинсь-

кий записав майже чотири тисячі

обрядових пісень, триста казок, у

шістдесяти місцевостях зафіксував

і опрацював говірки, звичаї, обря-

ди, повір'я, прикмети.

Блискуче проведення експедиції

зробило ім'я Чубинського відомим і

авторитетним і дозволило йому

домогтися від уряду створення Пів-

денно-Західного відділу Російського

Географічного товариства в Києві,

який відіграв визначну роль у зби-

ранні, дослідженні й популяризації

фольклорних, історичних, етногра-

фічних та археологічних пам'яток

України.

Помер Чубинський 26 січня 1884

року.

Про авторів пісні, що стала символом України

ЛЮДИНА, ЯКА ВІРИЛА В СЕБЕ ТА УКРАЇНУ

Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року у с. Улючі за 24

км від Сянока в родині священника. Спочатку вчився в гімназії, а зго-

дом у ліцеї. Музичну освіту Михайло здобув у дяківській школі у Переми-

шлі. Оскільки мав гарний голос, то співав у славетному кафедральному

хорі Собору Івана Хрестителя.

1833 року Михайло вступає до духовної семінарії у Львові, де починає

серйозно займатися музикою .

1852 року одержав парафію в селі Млинах Яворівського повіту, де він

служив Богові і людям аж до смерті, що сталося в 1870 році.

Будучи священиком, він писав композиції, які стали літургійними шеде-

врами: ―Єдинородний Сине‖, ―Святий Боже‖, ―Алилуя‖, ―Отче наш‖,

―Хваліте Господа з небес‖, ―Ангел вопіяще‖ та інші. Писав М. Вербиць-

кий і світську музику. Він автор багатьох музичних творів на народні ме-

лодії, полонезів, вальсів, вступів до вистав.

Вірш П.Чубинського припав М. Вербицькому до вподоби своїм високо-

патріотичним змістом і він вирішив написати музику, щоб громадівці

могли співати свою патріотичну пісню. Цей хоровий твір уперше прозву-

чав у Перемишлі в день празника Св. Івана Хрестителя — 1-го липня

1864 року.

СЛУГА МОЛИТВИ І ПІСНІ

Михайло Вербицький — яскравий

представник національної компо-

зиторської школи. Його творчому

стилю властиве поєднання за-

гальноєвропейських музичних

традицій із суто національними.

За таким принципом створено й

пісню «Ще не вмерла Україна» .

За своє недовге

життя Чубинський

встиг зробити

стільки, що його

заслуг вистачило б і

на декількох

професіональних

учених

Федір Вовк

3 Випуск 1

Ще не вмерла Україна,

И слава, и воля!

Ще намъ, браття-молодці,

Усміхнеться доля!

Згинуть наші вороги,

Якъ роса на сонці;

Запануємъ, браття й ми

У своїй сторонці.

Приспів:

Душу, тіло ми пложимъ

За свою свободу

И покажемъ, що ми браття

Козацького роду.

Гей-гей, браття миле,

Нумо братися за діло!

Гей-гей пора встати,

Пора волю добувати!

Наливайко, Залізнякъ

И Тарас Трясило

Кличуть насъ изъ-за могилъ

На святеє діло.

Изгадаймо славну смерть

Лицарства-козацтва,

Щобъ не втратить марне намъ

Своєго юнацтва.

Приспів.

Ой Богдане, Богдане

Славний нашъ гетьмане!

На-що віддавъ Украіну

Москалям поганимъ?!

Щобъ вернути іі честь,

Ляжемъ головами,

Назовемся Украіни

Вірними синами!

Приспів.

Наші браття Славяне

Вже за зброю взялись;

Не діжде ніхто, щобъ ми

По-заду зістались.

Поєднаймось разомъ всі,

Братчики-Славяне:

Нехай гинуть вороги,

Най воля настане!

Приспів.

Первісний варіант тексту

Рукописний текст і ноти цього твору зберігаються в

Науковій бібліотеці імені В. Стефаника НАН України.

Автори випуску : учні 6 класу

ЗОШ І-ІІІ ступенів смт Добротвір

Керівник Браташ О.І.