Михайло Васильович Ломоносов(08.11.1711 – 04.04.1765)

– видатний російський учений,перший російський академік Петербурзької академії наук, автор книжок з історії Росії, поет, художник, геолог, географ, інженер, педагог

Розробив одну з теорій будови речовини (1740); відкрив і сформулював закони збереження маси речовин і руху в хімічних реакціях (1748); вивчав хімічні

властивості металів, аналізував склад мінералів, розробив способи добування мінеральних фарб, кольорового скла; виклав основи атомно-молекулярного

(корпускулярного) вчення (1741-1750); висунув кінетичну теорію теплоти (1744-1748)

Дмитро Іванович Менделєєв(08.02.1834 – 02.02.1907)

- видатний російський учений - хімік, член і почесний член академій наук багатьох країн

Склав періодичну таблицю (систему) хімічних елементів і відкрив періодичний закон (1869); досліджував явища ізоморфізму (1856); відкрив

«температуру абсолютного кипіння рідин» (1860); сконструював пікнометр (1859); створив гідратну теорію розчинів (1887); вивів загальне рівняння стану ідеального газу (1874); висунув ідею підземної газифікації вугілля

(1980); розробив технологію виготовлення бездимного пороху

Олександр Михайлович Бутлеров(06.09.1828 – 17.08.1886)

- російський хімік, творець теорії хімічної будови, родоначальник «бутлеровської школи» російських хіміків, вчений-бджоляр, громадський діяч, видатний теоретик,

блискучий експериментаторВисловив основні ідеї теорії хімічної будови (1861); вперше пояснив явище ізомерії ; отримавши третинний бутиловий спирт він зумів

розшифрувати його будову і довів наявність у нього ізомерів; передбачив існування двох бутанів і трьох пентанів, а пізніше ізобутилену (1864).

Іван Якович Горбачевський(05.05.1854 – 24.05.1942)

- український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог, термінограф, громадсько-політичний, освітній діяч.

Першим у світі здійснив синтез сечової кислоти з гліцину (1882); одним з перших вказав, що амінокислоти є складовими білків; встановив шляхи утворення сечової кислоти в організмі; відкрив фермент ксантиноксидазу (1888); що запропонував нову методику

визначення місткості азоту в сечі та інших речовинах.

Джон Дальтон(06.09.1766 – 27.07.1844)

- англійський хімік і фізик, метеоролог і натураліст

Заново розробив теорію циркуляції атмосфери; відомий теорією корпускулярної будови матерії та дослідженнями кольорової сліпоти (дальтонізму); почав вести

власний метеорологічний щоденник(1787); першим висловив гіпотезу про різні маси і розміри атомів, визначив відносні атомні маси багатьох елементів і склав таблицю їх значень (1803); запропонував символи елементів і позначення хімічних сполук; відкрив закони парціальних (часткових) тисків газів (1801), теплового розширення

газів(1802), розчинності газів у рідинах (1803)

Альфред Бернард Нобель (21.10.1833 – 10.12.1896)

- шведський хімік, винахідник, підприємець і благодійник.

Найвідомішим досягненням був винахід динаміту (1867); саме виробництво цієї вибухівки стало основою швидкого збагачення підприємця; володів понад 90

фабриками в 20 країнах світу, був власником 355 патентів; підписав заповіт, згідно з яким усе своє майно розміром близько 31,5 млн шведських крон призначив на

фінансування міжнародної премії(1895)

Микола Миколайович Зінін(25.08.1812 – 18.11.1880)

- російський хімік – органік, академік Петербурзької Академії Наук, один з організаторів Російського хімічного

суспільства і перший його президент

Відкрив реакцію відновлення ароматичних нітроз`єднань – аніліно - фарбова промисловість (1842); розробив один з універсальних способів отримання

ароматичного кетону (1841); відкрив «бензидинове перегрупування» (1845) уреіди (1854); показав, що аміни це основи; та синтезував речовини

Якоб Гендрік Вант-Гофф(30.08.1852 – 01.03.1912 )

- голандський фізик і хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії 1901 року «на знак визнання величезної важливості відкриття законів

хімічної динаміки і осмотичного тиску в розчинах»

Є одним з засновників стереохімії, сформулював її основні положення (1874); створив модель тетраедричного атома Карбону, пояснив геометричну цис-транс-ізомерію олефінових сполук; передбачив ізомерію алленів. вивів одне з основних

рівнянь термодинаміки (Рівняння Вант-Гоффа), а також рівняння ізотерми; сформулював основні постулати хімічної кінетики; заклав основи класичної теорії

розчинів і твердих розчинів; вивів закон осмотичного тиску.

Борис Михайлович Гуцуляк (17.06.1927)

- український хімік, доктор хімічних наук, професор.

Сфера наукових зацікавлень «Хімія четвертинних солей азотистих гетероциклів»; автор 121 наукової та 22 навчально-методичних

публікацій, 30 авторських свідоцтв та одного патенту «Спосіб одержання 2-хлор-4-нітрофенолу (нітрофунгіну)».

Микола Дмитрович Зелінський (25.01.1861 - 1953)

— український вчений, хімік-органік, академік

Великою заслугою перед наукою є створення всесвітньо відомої школи хіміків-органіків; наукові праці стосуються органічного каталізу, хімії амінокислот і білків;

провів низку досліджень із встановлення органічного походження нафти, досліджував хімічний склад продуків її переробки, синтезував бензен з ацетилену; винайшов вугільний протигаз; розв'язав нагальну для народного господарства

проблему виробництва синтетичного каучуку (1930).

Анатолій Терентійович Пилипенко (03.05.1914 – 20.07.1993)

— український хімік-аналітик, академік Академії Наук, доктор хімічних наук, завідувач кафедри хімії і аналізу

рідкісних елементів , декан хімічного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Віддав багато сил та енергії науковій та науково-організаційній роботі в галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів; керував виконанням аналітичної частини державних програм «Чиста вода» та «Питна вода», брав

активну участь у ліквідації наслідків Чорнобильської трагедії, багато разів бував у Прип’яті, вирішував нагальні питання, пов’язані з очисткою води.; займався такими

важливими проблемами, як створення замкнутих циклів водопостачання в промисловості, розробка технології комплексної переробки шахтних вод

Костянтин Борисович Яцимирський (04.04.1916 – 25.06.2005)

- хімік-неорганік , дійсний член АН УРСР з 1964.

Головні напрями дослідів: хімія комплексних сполук, термохімія, вживання спектральних та радіоспектроскопічних метод устійнення структури та параметрів хімічного зв'язку в комплексах, устійнення стійкости комплексів, каталітичні методи

ультра-мікроаналізи елементів, також біонеорганічна хімія.

Володимир Васильович Марковніков(13.12.1837 – 29.01.1904)

- російський хімік, засновник наукової школи

Сформулював правило про напрямок протікання реакцій приєднання, відщеплення і заміщення, а також ізомеризації в залежності від хімічної будови речовини,яке зараз

твідоме як правило Марковнікова(1869); вперше здійснив синтез циклобутандікарбонової кислоти (1879); відкрив новий клас органічних сполук -нафтены(1883); вперше отримав суберон(1889); відкрив ізомерію жирних кислот

(1865).

Амедео Авогадро (09.08.1776 – 09.07.1856)

- італійський хімік, член Туринскої АН (1819)

Видвинув молекулярну гіпотезу будови речовини (1811); встановив один із газових законів, названий його ім`ям; розробив метод визначення молекулярної і атомної маси; першим звернув увагу на аналогію у властивостях азоту, фосфору, миш`яку і сурьми; займався електрохімією, вивчав теплове розширення тіл, теплоємності;

автор одного з важливих законів молекулярної фізики (1840)

Михайло Григорович Кучеров(22.05.1850 – 1911)

- російський хімік - органік

Основні дослідження в області ненасичених вуглеводнів (1903); вивчав бромистий вініл з точки зору його дисоціації(1881); відкрив й розробив метод гідратації в

присутності ртутних солей ацетилену і ацетиленових вуглеводнів з перетворенням ацетилену в оцтовий альдегід - реакція Кучерова(1881), а його гомологів в кетони, ця реакція широко використовується в промисловості для отримання оцтової

кислоти, бутанолу і синтетичного каучуку.

Фрідріх Август Кекуле фон Штрадоніц (07.09.1829 – 13.07.1896)

- німецький хімік - органік, закордонний член-кореспондент Петербургзької академії наук

Отримав тіооцтовукислоту (1854), отримав гліколеву кислоту (1856); синтезував трифенілметан і антрахінон(1872); отримав галоген-, нітро-, аміно- и карбоксипохідні бензолу; займався дослідженням ненасичених кислот та синтетичних барвників; основні праці були присв`ячені теоретичній хімії, головним стало відкриття теорії валентності; вперше подав пропозицію про «двохосновність», або «двохатомності» сірки та кисню (1854), став використовувати термін «валентність»; запропонував

розділення елементів на три головні групи: одно-, дво- і трьохосновні, а карбон визначив як чотирьохосновний елемент(1857); запропонував циклічну структурну формулу бензолу,яка має вигляд

правильного шестикутника(1865); видвинув осциляційну гіпотезу, згідно з якою в бензолі прості і подвійні звязки постійно міняються місцями (1872).

Андрій Іванович Кіпріанов (04.07.1896 – 29.09.1972)

- український хімік - органік, академік, працював у Харківському, Київському університетах

Один із перших учених – хіміків застосував електронні уявлення для з`ясування залежності властивостей органічних сполук від їхньої будови, на цій основі сформулював теорію кольоровості органічних речовин; синтезував ряд нових барвників, що використовуються в промисловості, засновник відомої школи з ціанінових барвників; автор монографії «Введение в электронную теорию органических соединений», яка витримала два видання 1965 та 1975 років;

опублікував 234 роботи.

Олександр Васильович Кірсанов (02.11.1902 – 19.05.1992)

- український хімік – органік, академік, працював у Дніпропетровському металургійному інституті, очолював Інститут органічної хімії АН УкраїниПрацював у галузі органічної хімії, відкрив фосфазореакцію (реакція Кірсанова) (1950) та реакцію прямого амідування карбонових кислот

(1949); уперше синтезував оксойодид фосфору та інші йодиди, а також ізоціанат фосфору (1954); низка добутих під його керівництвом речовин

використовуються в сільському господарстві як пестициди.

Володимир Іванович Вернадський

(28.02.1863 – 06.01.1945) - російський і український учений - природознавець,

мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму, перший президент АН України

Наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значенню радіоактивних елементів в її еволюції; творець науки біогеохімії, засновник вітчизняної школи геохіміків, основоположник учення про біосферу та ноосферу, історик науки, філософ, натураліст; розглянув історію виникнення в земній корі важливих

мінералів, визначив хімічний склад і фізико-хімічні умови утворення багатьох мінеральних видів.

Антуан Лоран Лавуазьє (26.08.1743 – 08.05.1794)

- видатний французький хімік, один із засновників наукової хімії

Започаткував кількісні (точні) методи дослідження в хімії; експериментально визначив склад повітря і довів, що горіння – це реакція речовини з киснем, а вода –

сполука Гідрогену з Оксигеном (1774 – 1777); склав першу таблицю простих речовин (1789), запропонувавши фактично класифікацію хімічних елементів;

відкрив закон збереження маси речовин під час хімічних реакцій.