Пауль Целан (Павло Львович Анчель) має українське коріння: він народився 23 листопада 1920 року в німецько-мовній єврейській ро-дині у Чернівцях.

Чернівці – столиця буковинського краю. Вони да-ли світові таких видатних людей як Федькович, Кобилянська, Емінеску та інших відомих майстрів культури і мистецтва. Саме в Чернівцях засяяла зірка поета Пауля Целана.

Рідною мовою його батьків була німецька. В раньому дитинстві Пауль відвідував єврейську релігійну школу, де вивчав іврит, Тору. Освіту здобув у румунській гімназії. Його літературні смаки склалися під впливом матері, яка добре знала німецьку класику. Пауль знав напам’ять казки братів Грімм, а в 15 років його настільною книгою стає “Фауст” Гете.

У 12 років почав писати вірші. Після закінчення гімназії, у 1938 році, їде до Франції вивчати медицину.

У зв’язку з початком Другої світової війни перервав навчання і повернувся на Буковину, де записався студентом відділення

романістики Чернівецького університету.

Проте війна наздогнала поета й у рідному місті, знову перервавши його навчання.

В 1941 році німці окупували місто. Як і десятки тисяч євреїв Целан став жертвої нациських переслідувань. Кров, муки і

смерть, страждання не обминули юнака. Його батьки опинилися в концтаборі, звідки вже не повернулися.

У вірші “Осокоре” Пауль написав про матір:

“моя мати сивини не знала”,“моя світла мати не вернулась”,

“моя тиха мати гірко плаче”,“серце матері свинець пронизав”,“моя ніжна мати вже не прийде”.

У 1942-1944 роках Пауль Целан був в’язнем фашистського трудового табору в Румунії. Йому

дивом вдалося втекти і вижити серед того кривавого хаосу.

В 1944-1945 рр. знову в Чернів-цях продовжує навчання в уні-верситеті. В одній з анкет цього періоду він зазначає, що володіє єврейською, румунською, німе-цькою, французькою, англійсь-кою, російською, українською мовами. Та нові порядки, запро-вадженні у звільненому від оку-пації місті радянською владою, змусили Целана виїхати за кор-дон.

Для поета життя розкололося навпіл – до та після еміграції.

Його блукання світами розпочалося з Бухареста, що у ті часи славився, як “Париж Сходу”.

Пауль знайшов притулок в домі Альфре-да Шпербера – буковинського поета, яко-му показав свої вірші.

Альфред Шпербер

Саме Шперберу та його дружині він завдячує і своїм псевдонімом:“An-cel” – “Cel-an” –утворено методом переста-новки складів прізвища поета.

В Бухаресті Целан працював редактором і переклада-чем у видавництві, тут почали з’являтися публікації його вір-шів. Проте дуже швидко у Румунії поет відчув політичний дискомфорт – тут також встановилася тоталітарна система влади комуністичного ґатунку. Спочатку поет їде до Відня, а з липня 1948 року оселяється в Парижі. Там закінчує Сорбонну, стає доцентом германістики в “Еколь нормаль”(вища педаго-гічна школа). Одружився з французькою художницею Гізель Лестранж, у них народився син Ерік.

Пауль Целан досяг світової слави. Його збірки віршів

ставали подіями в літературному житті Західної Європи.

За свою творчість удостоєний престижних нагород, зокрема в 1958 р. отримує літературну премію Вільного ґанзейського міста Бремена, в 1960 р. нагороджений найвищою в Німеччині літературною премією ім. Георга Бюхнера.

Потрясіння часів війни, жах пережитого, почуття провини перед своїм народом й батьками, повна людська самотність у світі не відпускали Целана і зрештою підкосили його.

Саме це привело Целана 20 квітня 1970 року на оспіваний Аполлінером міст Мірабо, звідки він кинувся у Сену.