Я син простого лісоруба,Гуцула із

Карпатських гір

Життєвий і творчий шлях Дмитра Васильовича

Павличка

Народився Дмитро

Васильович Павличко 28 вересня 1929 року в селі Стопчатові

Яблунівського району Івано-Франківської

області в багатодітній

селянській сім’ї.

Батько - Василь Миколайович був

чоловіком освіченим (як на

свій час), працелюбним та

енергійним. Мати - Параска Юріївна Бойчук

була жінкою неписьменною, але

багато знала з «Кобзаря» та

Франкових творів. Мала чудову

пам’ять і любила поезію. Померла

1955 р. від тяжкої праці.

Під час літературного весілля

Доля судилась

Дмитрові така, як

і всім українцям,

та ще біднякам:

нужда, тяжка

праця.

Спочатку навчався в польській школі с. Яблуневе, де зневажалася і

заборонялася українська мова. Про це поет згодом згадає в одному із своїх

творів «У дитячому серці жива Україна». Подальше навчання

Павличко продовжив у Коломийській гімназії.

1949 р. закінчив десятирічку. Цього ж року став студентом факультету української філології (відділ логіки

й психології) Львівського університету, який закінчив у 1953

р.

Дмитро Павличко читає вірш на літературному весіллі

Поет із доньками Роксоланою (у

центрі) та Соломією (справа)

(1967 р.)

Дружина письменника

Богдана Павличко з доньками (1970)

Соломія Дмитрівна Павличко –

письменниця, літературознавець, перекладач, публіцист, автор

праць з історії фемінізму.

Соломія Дмитрівна померла в Києві у власному помешканні 31 грудня

1999 року на 42 році життя. Похована на Байковому кладовищі.

Творчість Дмитра Павличка - вагомий внесок в українську літературу. Вона сповнена

мелодикою вірша, яка властива його рідному Прикарпаттю, —

пісенністю, щирістю переживань, пристрасною громадянськістю.

«Поезію творить любов, а не злоба... Якщо в моїх творах присутня ненависть, то це означає, що я

жив у жорстокі і важкі часи»

Д. Павличко – один з

найвизначніших українських

перекладачів. Перекладає з англійської, іспанської, італійської,

французької, португальської,

ідиш та багатьох слов’янських

мов.

1964 р. Д. Павличко з родиною

переїхав до Києва і очолив

сценарну майстерню кіностудії

ім. О. Довженка. За його

сценаріями поставлені

фільми «Сон» (1965 р.) та

«Захар Беркут» (1970 р.).

Протягом 1990-1994 рр.

Павличко є депутатом Верховної

Ради, певний час працював

послом України в Канаді.

Пізніше Д. Павличко був

послом в Словацькій

республіці, а також послом

України в Польщі.

Завдяки його старанням в

центрі Варшави було споруджено пам’ятник

Тарасу Шевченку.

Приймає активну участь у

політичному житті країни

Поет нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ

ступеня (1997), орденом Князя

Ярослава Мудрого

V ступеня (1999) і IV ступеня

(2009).

Звання Герой України з

врученням ордена

Держави (2004) – за визначний

внесок у розвиток

української літератури, створення вершинних

зразків поетичного

слова, плідну державну і політичну діяльність.

Завдяки зусиллям Д.

Павличка вперше

українською мовою було

опубліковано повне

зібрання творів

Шекспіра в шести томах.

Дмитро Павличко – автор відомих пісенних текстів «Впали роси на

покоси», «Лелеченьки», «Пісня про Україну», «Долиною туман тече»,

«Явір і Яворина», «Я стужився, мила, за тобою», «Дзвенить у зорях

небо чисте», «Розплелись, розсипались…»

Пісня «Два кольори» (1949 р.) стала народною

Творчий доробок Д. Павличка

відомий у близькому й

далекому зарубіжжі. Окремими книгами

виходили його твори

російською, естонською, польською,

болгарською, угорською,

грузинською та слов’янськими

мовами.

Дякуємо за

увагу!

Дякуємо за увагу!

Барська районна бібліотека для дітей