ЛІНА ВАСИЛІВН

А КОСТЕНКО

«Королева української поезії» XX століття

Ліну Костенко люблять усі, хто любить поезію.Ліну Костенко люблять

усі, кому до рога людська свобода.

Ліну Костенко люблять усі, хто любить Україну. 

Народилася поетеса 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві в учительській сім’ї

Для всіх нас дороге те місце, де ми народилися, де пройшли наші дитячі роки. Для Ліни

Костенко таким рідним містом став Ржищів, що розташований неподалік від Києва.

Ржищів

Над містечком височіла Іван-Гора

Весною і влітку місто нагадувало величезний парк над Дніпром. Пізніше, коли Ліна Костенко стала поетесою, вона згадувала у своїх віршах Дніпрові води,

пароплави…

Тому всі його жителі — від малого і до великого — знали, що багато віків тому назад на цій горі ще в часи Київської Русі розташувалося укріплене місто Іван-Город. Воно було зруйноване татаро-монголами, і тепер про нього нагадували тільки залишки укріплень. Старовинне містечко було

свідком багатовікової боротьби українського народу за волю. Місто не раз споряджало своїх воїнів у походи Богдана Хмельницького.

Про все це допитливій дівчинці розповів батько. А знав він навдивовижу багато.

Ржищів

Батьки були людьми високоосвіченими, порядними. Батько знав дванадцять мов і

працював вчителем у школі.

Коли Ліні було 6 років, сім'я

переїхала до Києва.

TitleЯ прощаюся з рідним краєм

у мовчанні,в побожній тиші…

Вечір сонце пшеничне розкраяві окраєць над полем залишив.

Сонце, сонце, освітлюй тіні!Не заходь, почекай хвилину!

Я ще разу твоєму промінні

озирнусь на свою батьківщину.

Одного разу забрали батька на цілих 10 років. Назвали «ворогом народу» за те, що був інтелігентом, що багато знав і розумів. Хоча вини за ним ніякої не було, та таких

людей комуністична влада не любила.

Ліні Костенко вже було 11 років, коли розпочалась війна. Довелося разом з

іншими людьми покинути рідну домівку, тікати від німців. Вірші Ліна Костенко

почала писати у 14 років. Почала відвідувати літературну студію, де читала

свої вірші. Спочатку Ліна Костенко навчалася у Київському педагогічному інституті, але покинула його і поїхала у

Москву. Там стала студенткою Московського літературного інституту — це

був єдиний на той час інститут, де навчалися майбутні поети і письменники.

Ліна Костенко часто виступала на літературних вечорах, семінарах. Коли вона починала читати свої вірші, всі замовкали, бо це були прекрасні поезії. І викладачі, і студенти були переконані: Ліна Костенко — майбутня знаменитість.Навчання завершувалося. Вчилася Ліна Костенко на одні п’ятірки.

Коли закінчила інститут, повернулася

до Києва.

Діти, погляньте, як гарно навкруги! Хоч тепер за вікном і зима, давайте уявимо, що прийшла весна, яку ми так довго чекаємо. Розтанув сніг, всім

нам усміхається сонечко, з’явилися перші весняні квіти. Ліна Костенко написала про прихід весни вірш.

ТЕЛЕГРАМА-БЛИСКАВКА

Вночі за вовчими ярами

Зайці давали телеграми.

І прочитала так сосна:

«Чекайте квітами Весна».

Ліна Костенко пише вірші для дорослих. Але є в неї поезії і для дітей. Так, у 1987 році була надрукована її книжка

«Бузиновий цар».Чому ця книга так називається? Зараз ми довідаємося.

Адже в цій книжці є вірш, який так і називається «Бузиновий цар».

У садочку-зеленочку ходить вишня у

віночку. Хтось їй грає на дуду,

подивлюся я піду.

Баба каже: – Не ходи! Темні поночі сади.

Там, де вітер шарудить,

бузиновий цар сидить. Брови в нього

волохаті, сиві косми пелехаті.

Очі різні, брови грізні, кігті в нього як залізні, руки в нього хапуни – так і схопить з бузини!

Ліна Костенко у своїх віршах надає тваринам, птахам риси людей. Тому поведінка горобчика, шпака подібна до людської поведінки. Послухайте

вірші «Горобець із білою бородою» та «Соловейко застудився».

Горобець із білою бородою

Розбігайтесь, людоньки, хто кудою!Горобець із білою бородоюЩо за диво дивнеє? На вікувперше бачу бороду отаку. Може, він старійшина чи мудрець?Може, він заслужений горобець?Ні, несе у дзьобику він пір'їнку.Пригодиться діточкам на перинку.

Соловейко застудивсяДощик, дощик, ти вже злива!Плаче груша, плаче слива.Ти перiщить заходився,Соловейко застудився.А тепер лежить пiд пледом,П'є гарячий чай iз медом.

Дерева і квіти у поезіях Ліни

Костенко діють і відчувають, бо

наділені якостями живих істот:

«ходить вишня у садочку…», «плаче

груша, плаче слива».

Діти, а тепер давайте згадаємо літо, коли у лісі збирають суничкиСунички

Під маленькими яличкамиУ смарагдовій траві

Літо виросло суничками —То по одній, то по дві.

Ой сестриченько-яличко,Ти не дряпай моє личко.

Я суничок назбираю:Жменьку мамі і собі!

Нам шкода шпака, бо він «плаче» через перекинуту вітром шпаківню, яку недбало прибили діти, а маленькі безпорадні

шпаченята можуть випасти і загинути. А щоб подібного не траплялося, слід завжди відповідально ставитися до всього, що

ти робиш для інших.

Ліна Костенко розуміє природу і любить її. Для неї ліс є живим. І все, що вона бачить у лісі, все, що діється в ньому — все живе.

Перекинута шпаківня

Відомо, що поети люблять осінь. Любить осінь і Ліна Костенко. У своїх віршах поетеса показує нам осінь різною — то ранньою, то пізньою.

Давайте послухаємо низочку віршів про осінь.

Прості слова: дощ, блискавка, трава, сад, ниви, шлях, корівки, квасолька, хмари і на те, як від них стає тепло! А це тому, що Ліна Костенко вміє

розповісти про прекрасне легко, а про складне — просто.