Презентація з курсу «Псефологія» на тему: Внесок М.Дюверже у вивчення політичних виборів.ВИКОНАЛА:

СТУДЕНТКА ФФІ-31 ВИКЛАДАЧ:ШВЕДА Ю. Р.

БЕКАР СВЯТОСЛАВА

Моріс Дюверже:

французький соціолог, політолог, юрист, державознавець, міжнародний консультант із проблем конституційного права та виборчої боротьби, керівник Центру порівняльного аналізу політичних систем, член Академії наук і мистецтв (США), доктор права та професор соціології Паризького університету.

«Політичні партії» У 1951 р. побачила світ

відома праця М. Дюверже «Політичні партії» у якій він сформулював гіпотезу про взаємозв’язок виборчої та партійної систем, яка отримала в науці назву «Соціологічний закон Дюверже».

Соціологічний закон Дюверже:

один з принципів в політології, який стверджує, що виборча система при якій «переможець отримує все», як правило, призводить до встановлення двопартійної політичної системи.

Соціологічний закон Дюверже 1. Пропорційна виборча система веде

до формування партійної системи з багатьма партіями, які мають досить жорстку внутрішню структуру і незалежні одна від одної.

2. Мажоритарна виборча система абсолютної більшості зумовлює появу партійної системи, яка складається з кількох партій, що прагнуть до взаємних контактів і компромісів та об'єднання в коаліції. 

3. Мажоритарна виборча система відносної більшості сприяє становленню двопартійної системи.

Соціологічний закон Дюверже

На думку Дюверже в системах більшості функціонує:

а) механічний ефект виборчого права, який полягає в тому, що всі партії, які беруть участь у виборах, за винятком двох найсильніших, є перманентно підпрезентаційними (коли партії отримують менше мандатів, ніж подано за них голосів);

б) психологічний ефект виборчого права, який полягає в тому, що виборці схильні голосувати за найсильніші партії побоюючись “втрати” своїх голосів.

Контрприклади:Існує значне число контрприкладів, особливо в країнах, де є той чи інший варіант Вестмінстерської системи управління, коли, незважаючи на всі передумови, освіти двопартійної системи не відбулося:

Індія має кілька регіональних партій.

Шотландія має цілий ряд великих конкуруючих політичних партій.

У Великобританії з лютого 1974 альянсу Ліберальної партії і ліберальних демократів на загальних виборах регулярно набирає від 15% до 25% голосів.

У Канаді навіть порівняно невеликі партії мають постійне представництво в парламенті. Принаймні чотири, а іноді і п'ять політичних партій були представлені в канадському парламенті в будь-який час, починаючи з 1993 року.У Канадської політиці нині домінують три партії: Ліберальна, Консервативна і Нова демократична.

Висновки: Кожна виборча система сконструйована таким чином, щоб забезпечити: формування виборного органу,

який відповідає настроям виборців; забезпечує формування уряду, який відповідає бажанням виборців, сформованих на основі відповідного розкладу голосів; стабільність та тривалість існування уряду; добір таких людей, особисті якості яких кваліфікуються як здатність до реалізації завдань, що ставляться перед виборним органом та урядом.

Політичні наслідки використання різних виборчих систем викликають зацікавлення широкого кола дослідників. Адже при розподілі місць у законодавчому органі країни на основі голосів, відданих на загальних зборах, обраний варіант виборчої системи може мати вирішальне значення для того, кого буде обрано і яка партія прийде до влади. Навіть при абсолютно однаковій кількості голосів, відданих за партії, одна виборча система вестиме до створення коаліційного уряду, а інша дасть одній партії змогу сформувати більшість і взяти владу в свої руки. Різні виборчі системи можуть дати абсолютно різні результати при однакових результатах голосування.

Соціологічний закон Дюверже — гіпотеза, сформульвоана Дюверже, яка встановлює залежність між типом виборчої системи та характером партійного керівництва. Він стверджує, що мажоритарна виборча система породжує двопартійну систему, яка сприяє інституалізації принципу партійного керівництва, а пропорційна система — багатопартійну систему, яка ускладнює його реалізацію.

Однак очевидно, що характер зв’язків між двома типами систем є значно складнішим, ніж про це говорить Дюверже. Крім цього більшість політологів звертають особливу увагу на тип партійної системи коли мова йде про стабільні демократії. У результаті виборча система постає у демократичному політичному укладі швидше як наслідок, ніж як причина. Мажоритарна виборча система стабілізує та продовжує існування вже існуючої двопартійної конкуренції, але її не можна розглядати як виключне джерело двопартійності, а значить і стабілізатора партійного керівництва.

Висновки: Виборча система може мати різні наслідки залежно від таких факторів,

як ідеологічний, релігійний, етнічний, расовий, регіональний, мовний та класовий поділ суспільства, а також від того, чи в країні існує розвинута, перехідна чи молода демократія, чи партійна система давно сформована, чи лише зароджується, або ж взагалі несформована, скільки в країні існує істотних партій, чи прихильники певної політичної партії зосереджені компактно, чи розсіяні по території всієї країни? І нарешті, вибір певного варіанту виборчої системи може мати вплив на легітимність державних інститутів.

Отже, виборчі системи здатні вирішальним чином впливати на партійну систему країни, сприяючи великим, середнім або малим політичним партіям, стимулюючи збільшення або зменшення частки виборців, які беруть участь у політичному житті тощо.

Дякую за увагу!

23.02.2015 р.