ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНОГО

ВІДНОШЕННЯ ДО ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Основні складові практичного втілення форм і методів роботи

щодо формування мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичної

культури В умовах побудови українського суспільства значну роль відіграє

фізична культура, яка є невід'ємною складовою частиною загальнолюдської

культури,одними з визначальних факторів національного прогресу та

здоров'я нації.

Головне покликання предмета-формування культури здоров'я та

здорового способу життя, забезпечення гармонійного фізичного і духовного

розвитку підростаючої особистості.

Основне завдання-вирішити проблеми систематичності занять

фізичною культурою, активне «включення» самого учня в цей процес з

метою поліпшення показників, що характеризують стан здоров'я, фізичний

розвиток та фізичну підготовленість учнів.

По суті, ми торкаємося проблеми необхідності формування в учнів

мотивації до занять фізичними вправами і наступної реалізації її в практично-

поведінкову сферу особистості.

Складність цього питання лежить в площині практичної реалізації його

позитивного вирішання.

Аналіз навчальних програм з фізичної культури дозволяє зробити

висновок про те, що їх зміст в цілому відповідає завданням виховання в учнів

позитивного ставлення до фізичної культури, здоров'я та здорового способу

життя . Але якщо взяти до уваги, що інтерес до занять фізичною культурою

належить до мотиваційної сфери особистості, то його психологічною

основною є внутрішня мотивація, яка виникає за умов зовнішньої мотивації.

У певних межах об'єктивності про ставлення учня до фізичного

виховання можна опосередковано судити з його ставлення до уроків фізичної

культури в школі. Якісні ознаки такого ставлення ґрунтуються на само за-

довольняючих, самосвідомих для цього, особисто значущих

судженнях:емоції,пізнання,інтерес,задоволення, потреба,особиста вагомість

тощо. Ці складові елементи так чи інакше входять в ієрархічну систему, що

становить загальне поняття мотивації.

Варто наголосити на необхідності учителя враховувати в своїй роботі

такі чинники:

1. Активність учнів з урахуванням особистих якостей.

2. Можливості позакласної роботи.

3. Самостійні заняття фізичними вправами в сімТ.

4. Озброєння учнів системою знань і умінь для самостійних занять

фізичною культурою.

5. Системну роботу вчителя в будь-якому компоненті.

6. Систематична робота з батьками.

Але не так сама програма, як урок, розроблений на підставі програми,

дає відповідь на питання ефективності програми як стратегічного напрямку

розбудови питання щодо позитивного ставлення до фізичної культури, він є

тактичною складовою в системі поступового збільшення інтересу до фізичної

культури.

Методологічні засади, підходи формування мотиваційно-ціннісного

ставлення до фізичної культури

Методологічною основою формування позитивної мотивації до уроку

фізичної культури, здоров'я та здорового способу життя у дітей та молоді є

гуманістичний підхід, сутність якого полягає у створенні сприятливої

ситуації для їх готовності до сприйняття й адекватного реагування на виховні

дії шкільного та соціального середовища.

Рівень цієї готовності характеризується здатністю дітей та молоді

перетворювати зовнішні вимоги на внутрішні спонуки, мотиви поведінки з

пробудженням їх самосвідомості і відповідальності за власну культуру.

Поняття «здоровий спосіб життя» розглядається у співвідношеннях

тріади: здоров'я-здоровий спосіб життя-культура здоров'я.

Здоров'я за визначенням ВООЗ- це стан повного фізичного, душевного

(духовного) та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи

фізичних вад. Тому здоров'я розглядається не лише як відсутність хвороби чи

фізичних вад, не лише як ресурс.а як мета життя .За Національною

програмою »Діти України» визначено чотири аспекти здоров'я: фізичне,

психічнедуховне, соціальне.

Поняття «здоров'я» нерозривно пов'язане із поняттям «здоровий спосіб

життя» як сценарій життєдіяльності, спрямованої на збереження та

покращення здоров'я дітей.

Результатом сформованості здорового способу життя є культура

здоров'я як інтегративна якість особистості і показник вихованості, що

забезпечує певний рівень знань,умінь і навичок формування, відтворення та

зміцнення здоров'я і характеризується високим рівнем культури поведінки

стосовно власного здоров'я та здоров'я оточуючих. Методологічним

підґрунтям є ді-яльнісний і системний підходи до формування позитивної

мотивації на здоровий спосіб життя на уроках фізичної культури.

Критерії формування позитивного мотиваційна - цінносного

ставлення до фізичної культури

Критеріями формування позитивної мотивації на здоровий спосіб

життя у дітей та молоді можна вважати:

• на рівні фізичного здоров'я: прагнення до фізичної досконалості,

ставлення до власного здоров'я як до найвищої соціальної цінності, фізична

розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму,

дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни,

правильне харчування;

• на рівні психічного здоров'я ( психологічного комфорту):

відповідність пізнавальної діяльності віку, розвиненість довільних психічних

процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка,відсутність

акцентуацій характеру та шкідливих поведінкових звичок;

• на рівні духовного здоров'я : узгодженість загальнолюдських та

національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу,

працелюбність, відчуття прекрасного у житті, в природі, у мистецтві;

• на рівні соціального здоров'я (соціального благополуччя): сформована

громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя,

позитивно спрямована комунікативність, доброзичливість у ставленні до

людини,здатність до само актуалізації, саморегуляції, самовиховання.

Формування здорового способу життя, культури здоров'я, підвищення їх

виховних можливостей потребує максимальної ваги до мотиваційної сфери

дітей та молоді у прагненні бути здоровими. Мотивація на здоровий спосіб

життя - це система ціннісних орієнтацій, внутрішніх спонук до збереження,

відновлення і зміцнення здоров'я.

Форми, методи та методичні прийоми роботи у

формуванні позитивного мотиваційно-ціннісного

ставлення до фізичної культури

Серед форм і методів процесу формування позитивної мотивації на

здоровий спосіб життя пріоритетна роль належить активним методам, що

ґрунтується на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний

пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й

творчості. До них також належать соціальне проектування, метод відкритої

трибуни, ситуаційно-рольова гра, соціально-психологічний тренінг,

інтелектуальний аукціон,« мозкова атака», метод аналізу соціальних ситуацій

з морально-етичним характером, гра-драматизація тощо.

Доцільно застосовувати традиційні методи: бесіда,диспут,лекція,

семінар, роз'яснення, переконання, позитивний і негативний приклади,

методи вироблення звичок, методи вправ, контролю і самоконтролю,

створення громадської думки тощо.

Застосування цих методів сприяє утворенню у дітей адекватної

моральної самооцінки, дає можливість організувати дієву роботу з

формування позитивної мотивації до фізичної культури, здоров'я та

здорового способу життя , знецінити і зруйнувати негативні мотиви,

перебудувати і змінити негативні форми у поведінці дітей та позитивні;

підтримати, посилити позитивні моральні спонуки, активізувати їх прояви чи

загальмувати негативні мотиви, знизити їх силу, утримати учня від прояву

негативної мотивації на здоровий спосіб життя.

Охорона здоров'я людини та виховання здорових дітей були основними

проблемами в усі часи.

Конституцією України визначено, що найвищою соціальною цінністю

у державі є людина, її життя і здоров'я. У статуті Всесвітньої організації

охорони здоров'я (ВООЗ) записано: « Здоров'я - це стан повного фізичного,

духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або

фізичних вад». Таке визначення поняття «здоров'я» є загальновизнаним у

міжнародному спілкуванні.

Потребою кожної людини є здорови умови довкілля.

Діти й підлітки ще не замислюються, що здоров'я слід берегти і для

цього потрібні знання і навички здорового способу життя.

Вирішення проблеми здоров'я людини закладено у самій людині, у

знанні і розумінні нею проблем формування, збереження, зміцнення і

відновлення власного здоров'я, а також в умінні дотримуватися правил

здорового способу життя. Дітям необхідно усвідомити, що наше майбутнє -

за здоровими людьми, бо лише фізично і морально здорова людина здатна

твори і приносити користь людям.

Особливу школу здоров'ю наших дітей завдають тютюнокуріння,

вживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин, поширення інфекційних

хвороб (ВІЛ/ СНІДдуберкульоз та ін..). Ці негативні явища можуть увійти

практично в кожен дім, кожну сім'ю.

Саме тютюн, алкогольні напої та наркотики послаблюють імунну

систему організму, зумовлюють численні захворювання, а в країні, на жаль,

дуже багато курців серед дівчат та жінок. Жінки - це берегині,

продовжувачки роду, а пристрасні та молоді курці та ті, що вживають

алкогольні напої, не можуть народити здорових дітей.

Навчальним закладам необхідно планувати і проводити медико-

педагогічне навчання батьків з питань імунопрофілактики та збереження

здоров'я дітей і підлітків із залученням медичних працівників.

Організація та проведення заходів з питань імунопрофілактики

передбачає інформування батьків про імунітет та шляхи зміцнення імунітету,

збереження здоров'я дітей.

Напрямки та технолог* розвитку партнерських відносин з

батьками з питань мотивації ведення здорового способу життя,

виховання фізичного розвинутої психічно здоровоїдитини

Загальний напрямок в розбудові партнерських відносин з батьками

полягає в наданні знань щодо виховання в сім'ї всебічно розвинутої, фізично

здорової,психічно стійкої особистості.

Викликано це однобічним розвитком дитини в сім'ї, яка лежить в

площині прагматизму.

Для забезпечення партнерської співпраці учитель-батьки-учень з

питань фізичного та психічного здоров'я дитини маємо два напрямки:

1. Особиста співпраця з батьками з питань підвищення рівня фізичного

здоров'я, подолання психічної та фізичної втоми, просвітницька робота,

критерії оцінювання знань, умінь, навичок дитини.

2. Спортивно-масовоі та оздоровчі заходи.

Розглянемо кожен напрямок предметно.

/. Особиста співпраця.

1. Мета та завдання.

1.1. Максимальне залучення батьків до участі в забезпеченні

оптимального розвитку, навчання і виховання дитини. Участь у класних і

загальношкільних заходах.

1.2. Передача батькам педагогічних знань, що дає можливість створити

сприятливі, науково обґрунтовані умови життєдіяльності дитини в омі.

13. Взаємодія з батьками з питань фізичного і психічного здоров'я

дитини.

2. Організаційна робота. Співпраця починається на перших

батьківських зборах. Предметом обговорення стають наступні питання:

1. Загальна характеристика стану фізичного здоров'я кожного учня за

результатами моніторингу.

2. Ознайомлення батьків з метою та завданнями.

3. Побудова алгоритму взаємовідносин.

Особиста співпраця здійснюється у формі бесід,

консультацій,методичних рекомендацій. Результативність даного напрямку

буде ефективною лише через застосування системного підходу.

//. Спортивно-масові і оздоровчі заходи.

1. Мета та завдання:

- популяризація ведення здорового способу життя,

- мотивація самостійних занять фізичними вправами,

- підвищення інтересу до занять фізичною культурою.

2. Організаційна робота.

При складанні річного плану спортивно-масових і оздоровчих заходів

враховуться три складові:

1. Наказ Міністерства освіти і науки України « Про систему організації

фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи дошкільних, загальноосвітніх

професійно-технічних та позашкільних та позашкільних навчальних

закладів».

2. Традиції навчального закладу.

3. Побажання батьків.

Учасниками цих заходів є діти 1-12 класів та їхні батьки. В програму

входять туристичні естафети, спортивні ігри згідно з планом проведення

заходу.

Ефективність співпраці з батьками лежить у площині взаємодовіри, яка

ґрунтується на фаховості вчителя та розумінні батьками значення

налагоджених взаємовідносин з учителем щодо питання фізичного і

психічного здоров'я дитини.