50-річчю польоту в космос Ю.О. Гагаріна

присвячується…

Перший космонавт планети народився 9 березня 1934 року в місті Гжатск (нині Гагарін) Гжатського (нині Гагарінского) району Смоленської області в сім'ї колгоспника. «

Сім'я, в якій я народився, - писав пізніше Юрій Олексійович, - сама звичайна; вона нічим не відрізняється від мільйонів трудових сімей нашої Батьківщини".

Перші роки свого життя Юрій провів в селі Клушино, де жили його батьки: батько - Олексій Іванович, і мати Ганна Тимофіївна. У молоді роки був найзвичайнішою дитиною, нічим не відрізнялося від своїх однолітків: у міру своїх сил допомагав батькам, був неодмінним учасником усіх дитячих сільських забав, іноді пустував.

Безхмарне дитинство майбутнього завойовника космічних просторів було перерване Великою Вітчизняною війною, що почалася. 1 вересня маленький Юрій пішов в перший клас Клушинской неповною середньою школою, а вже 12 жовтня заняття були перервані - гітлерівські війська окуповували село.

Довгих два роки пробули німецько-фашистські війська в Клушино і два роки маленький Юрій бачив усі жахи, властиві війні.

9 квітня 1943 року радянські війська звільнили село, і заняття в школі відновилися. Важко сказати, чи мріяв в ті роки Юрій Олексійович про небо. У своїх спогадах він не акцентує увагу на цьому питанні. Але ось те, що в його думках не було і натяку на можливість польоту в космос - це напевно.

24 травня 1945 року сім'я Гагаріних переїхала з Клушино в місто Гжатск (нині Гагарін), де Юрій продовжив своє навчання.

У травні 1949 року закінчив шостий клас Гжатской неповної середньої школи, а 30 вересня того ж року поступив в Люберецьке ремісниче училище № 10. У грудні 1949 року Ухтомський міський комітет комсомолу прийняв Юрія Гагаріна в члени ВЛКСМ.

Одночасно з навчанням в училищі, поступив в Люберецькую вечірню школу робочої молоді, сьомий клас якої закінчив в травні 1951 року. А через місяць з відмінністю закінчив ремісниче училище за фахом формувальник-ливарник. Своєю робочою професією Юрій Олексійович гордився усе життя.

Закінчивши училище і отримавши спеціальність, Гагарін вирішує продовжити навчання і вже в серпні 1951 року стає студентом Саратовського індустріального технікуму.

Роки навчання летіли непомітно і були до межі спресовані різноманітними заняттями. Окрім навчання і виробничої практики, багато часу віднімала комсомольська робота, спорт. Саме в ті роки Гагарін захопився авіацією і 25 жовтня 1954 року уперше прийшов в Саратовський аероклуб.

1955 рік став роком перших значних успіхів Юрія Олексійовича. У червні він з відмінністю закінчив Саратовський індустріальний технікум, в липні - вчинив перший самостійний політ на літаку Як-18, 10 жовтня - закінчив Саратовський аероклуб.Покликаний в ряди Радянської Армії і спрямований в місто Оренбург на навчання в 1-і Чкаловское військово-авіаційне училище льотчиків імені К.Е.Ворошилова. Ледве надівши військову форму, Гагарін зрозумів, що з небом буде пов'язано усе його життя. Це виявилося тією дорогою, до якої прагнула його душа.

Непомітно пролетіли два роки в стінах училища, заповнені польотами, бойовою підготовкою і коротким годинником відпочинку. І ось 25 жовтня 1957 року училище закінчене.

Через два дні в житті Гагаріна сталася ще одна знаменна подія - він одружився з Валентиною Іванівною Горячевою.

У кінці 1957 року Гагарін прибув до місця свого призначення - винищувальний авіаційний полк Північного флоту. Потекли армійські будні: польоти в умовах полярного дня і полярної ночі, бойова і політична підготовка. Літати Гагарін любив, літав із задоволенням і, ймовірно, так би і тривало ще багато років, коли б не набір, що почався серед молодих льотчиків-винищувачів, для перенавчання на нову техніку. Тоді ще ніхто відкрито не говорив про польоти в космос, тому космічні кораблі іменували "новою технікою".

9 грудня 1959 року Гагарін написав заяву з проханням зарахувати його в групу кандидатів в космонавти. Вже через тиждень його викликали в Москву для проходження усебічного медичного обстеження в Центральному науково-дослідному авіаційному госпіталі. На початку наступного року слідувала ще одна спеціальна медкомісія, яка визнала старшого лейтенанта Гагаріна придатним для космічних польотів. 3 березня 1960 року наказом Головнокомандувача ВПС К.А.Вершинина зарахований до групи кандидатів в космонавти, а з 11 березня приступив до тренувань.

Їх було 20 молодих льотчиків, яким належало готуватися до першого польоту в космос. Гагарін був одним з них. Коли почалася підготовка, ніхто не міг навіть припустити, кому з них належить відкрити дорогу до зірок. Це потім, коли політ став реальністю, коли більш менш сталі ясні терміни цього польоту, виділилася група з шести чоловік, яких стали готувати по інакшій, чим інших, програмі.

З двадцяти претендентів відібрали тільки шістьох, Корольов поспішав, оскільки були дані, що 20 квітня 1961 року свою людину в космос відправлять американці.

І тому старт планувалося призначити між 11 і 17 квітня 1961 року. Того, хто полетить в космос, визначили в останню мить, на засіданні державної комісії, ними стали Гагарін і його дублер Герман Титов.

Але щоб це сталося, Гагаріну і його товаришам довелося пройти шлях довгою в рік, наповнений нескінченними тренуваннями в сурдо- і барокамерах, на центрифугах, на інших тренажерах. Експеримент йшов за експериментом, парашутні стрибки змінювалися польотами на винищувачах, на учбово-тренувальних літаках, на літаючій лабораторії, в яку був переобладнаний Ту-104.

12 квітня 1961 року о 9 годині 7 хвилин за московським часом з космодрому Байконур стартував космічний корабель "Схід" з пілотом-космонавтом Юрієм Олексійовичем Гагаріним на борту.

Всього 108 хвилин тривав перший політ.

За 108 хвилин Юрій Гагарін облетів земну кулю. Благополучно приземлився в околиці села Смолівки Терновского району Саратовської області.

Першими людьми, які зустріли космонавта після польоту, виявилися дружина лісника Ганна Акимівна Тахтарова і її шестирічна внучка Рита.

Подальші роки були дуже напруженими в житті Гагаріна. Багато часу і сил віднімала робота з підготовки нових польотів в космос і навчання в Академії. І були численні зустрічі з радянськими людьми, поїздки за рубіж, зустрічі з журналістами. Їх число не зменшувалося навіть попри те, що кількість космонавтів збільшувалася.

1968 рік став останнім в житті Гагаріна. 17 лютого він захистив диплом в Академії імені Н.Е.Жуковского. Продовжував готуватися до нових польотів в космос.

Насилу добився дозволу самостійно пілотувати літак. 27 березня 1968 року був перший такий політ.

І останній…

Літак розбився поблизу села Новоселово Киржачского району Володимирської області...

Обставини тієї катастрофи так до кінця і не з'ясовані. Є багато версій, починаючи від помилки пілотування і кінчаючи втручанням інопланетян.

Але щоб не сталося того дня, ясно тільки одне - загинув перший космонавт планети Земля Юрій Олексійович Гагарін.

Похований біля Кремлівської стіни на Червоній площі.

Юрій Гагарін був вибраний почесним громадянином міст: Калуга, Новочеркаськ, Сумгаїт, Смоленськ, Вінниця, Севастополь, Саратов (СРСР); Софія, Перник, Пловдів (Болгарія), Афіни (Греція), Фамагуста, Лімасол (Кіпр); Сен-Дені (Франція), Тренч'янські Теплиці (Чехословаччина). Йому також були вручені золоті ключі від воріт міст Каїр і Александрія (Єгипет).