Нагадаємо, що знання з курсу природознавство учні засвоюють у вигляді фактів, уявлень і понять, що сприяє формуванню природознавчої компетентності через набуття певних компетенцій.

Урок є основною формою організації процесу навчання природознавства. Не всі уроки за будовою й принципами упорядкування їх структурних елементів є однаковими. Вони бувають різних типів. Кожний тип уроку «вибудовується» із постійних структурних елементів – етапів. Початок уроку виділяється у самостійний етап – «організація класу». А кінець - «підсумок уроку». Ці етапи створюють ніби «рамки» уроку.

Процес навчання на уроках природознавства слід будувати поетапно за такою структурою:

І. Організація класу

ІІ. Постановка мети і завдань уроку та обов’язкова загальна й конкретизована мотивація навчальної діяльності під час вивчення кожної теми.

ІІІ. Засвоєння нових знань, умінь і навичок з урахуванням поступових етапів, що включають сприймання, усвідомлення й осмислення навчального матеріалу.

ІV. Узагальнення і систематизації засвоєних знань, умінь і навичок.

V. Закріплення засвоєних знань, умінь і навичок.

VI. Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

VIІ. Перевірка рівня засвоєння знань, умінь і навичок.

VІIІ. Підсумок уроку.

Відомо, що між усіма етапами уроку існують функціональні зв’язки. Хоча послідовність виконання деяких етапів, наприклад, перевірки рівня засвоєння знань, умінь і навичок, може змінюватися (особливо це стосується уроків у першому і другому класах). Істотним є те, що кожний окремий етап уроку не може повністю забезпечити досягнення мети уроку, хоча й виконує освітню, виховну та розвивальну функції. Тільки органічне поєднання всіх етапів у певній логічній послідовності веде до досягнення поставленої мети.

У межах вивчення окремої навчальної теми вчитель послуговується різними типами уроків, такими як: урок засвоєння нових знань (вступний), комбінований урок, урок узагальнення та систематизації знань (узагальнюючий) , предметний урок, урок-екскурсія.

Урок засвоєння нових знань (вступний):

I.Актуалізація чуттєвого досвіду учнів.

II.Повідом теми і завдань уроку.

III.Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.

IV.Осмислення учнями нових знань.

V.Узагальнення й систематизація знань.

VI.Підсумок уроку.

Комбінований урок

I.Перевірка раніше засвоєного матеріалу.

II.Актуалізація опорних знань дітей та їхнього життєвого досвіду.

III.Повідомлення теми та завдань уроку, мотивація навчальної діяльності.

IV.Засвоєння нових знань, умінь і навичок учнів (сприймання, усвідомлення й осмислення знань).

V.Систематизація й узагальнення знань, умінь і навичок.

VI.Закріплення знань, умінь і навичок.

VII.Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

VIII.Підсумок уроку.

Урок узагальнення та систематизації знань (узагальнюючий)

I.Мотивація навчальної діяльності учнів.

II.Повторення, й узагальнення окремих фактів, процесів систематизація їх за окремими ознаками

III.Узагальнення уявлень і понять, приведення їх у певну систему.

IV.Підведення підсумків.

Від одноманітності застосування одних і тих самих типів уроку школярі стомлюються, тому вчителі дедалі ширше звертаються до новітніх технологій проведення уроків природознавства. Удосконалюються й методи і прийоми навчання, спрямовані на відтворення знань, умінь і навичок, що учні засвоюють на уроці.

Як правило, таке відтворення відбувається на трьох якісно відмінних рівнях: першому – репродуктивному, коли дитина засвоює знання-копії; на другому рівні учні вчаться застосовувати отримані знання за зразком, тобто отримує знання-вміння; третій рівень творчий, коли отримані знання застосовуються у змінених ситуаціях – знання-трансформації.

Велика увага на уроках природознавства приділяється дослідницькій роботі. У процесі проведення дослідів учні:

•сприймають, усвідомлюють й осмислюють мету проведення досліду;

•висувають гіпотези, які допомагають досягти мети проведення досліду;

•встановлюють умови, необхідні для проведення досліду;

•визначають, які матеріали, обладнання та вимірювальні прилади необхідні для проведення досліду;

•складають план проведення досліду;

•письмово або усно фіксують результати дослідів, стисло описують їх хід.

Не можна забувати також про застосування класичних методів навчання, до яких належать словесні, адже саме з них «виростали» всі новітні методи. Вимогами щодо застосування словесних методів не слід нехтувати. Особливо, коли йдеться про їх тривалість: у 1-2 класах вона не повинна перевищувати 7-10 хвилин.

З усіх форм живого слова найефективнішою є бесіда як метод навчання. Бесіда будується за певним планом, в певній логічній послідовності відповідно до навчально-виховної мети уроку. Успіх проведення бесіди полягає в правильності формулювання запитань.

Розглянемо основні вимоги до формулювання запитань.

І. Запитання вчителя повинні бути конкретними за змістом.

НЕПРАВИЛЬНО: Якими бувають комахи?

ПРАВИЛЬНО: Яку зовнішню будову тіла мають представники комах?

ІІ. Запитання не повинні бути невизначеними або дуже загальними.

НЕПРАВИЛЬНО: Що ви знаєте про ліси?

ПРАВИЛЬНО: Що ви знаєте про ліси свого краю?

ІІІ. Слід уникати альтернативних запитань.

НЕПРАВИЛЬНО: Дуб належить до дерев, чи до кущів?

ПРАВИЛЬНО: До якої групи рослин належить дуб?

ІV. Запитання не повинні підказувати відповідь.

НЕПРАВИЛЬНО: Яку форму має земна куля?

ПРАВИЛЬНО: Яку форму має Земля?

V. Не бажано формулювати запитання так, щоб отримати відповідь "так" чи "ні". Запитання, сформульовані таким чином, потребують уточнення та подальшого розкриття.

НЕПРАВИЛЬНО: Чи короткий день узимку?

ПРАВИЛЬНО: Яка тривалість дня взимку?

VІ. Запитання не повинні бути подвійними чи потрійними.

НЕПРАВИЛЬНО: Які властивості мають повітря і вода?

ПРАВИЛЬНО: Які властивості має повітря? Які властивості має вода?