ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ПЕРШОЇ

МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В БОЮ. РЕАНІМАЦІЯ

ПОТЕРПІЛИХ.

Розшук поранених та хворих на полі бою

Розшук поранених (уражених) — це комплекс організаційних заходів командування та медичної служби, що проводяться з метою виявлення всіх потерпілих при обстеженні поля бою або осередку масових санітарних втрат. Процес розшуку починається з моменту початку бою і продовжується безперервно до виявлення всіх невивезених поранених (уражених).    Способи розшуку потерпілих будуть вибиратися і змінюватися залежно від бойової обстановки, що створюватиметься в різні періоди бою, а також від виду місцевості (степ, лісисто-болотиста, гориста тощо), від типу населених пунктів, пори року та погоди, ступеня оснащення медичної служби технічними засобами розшуку і технікою для вивезення поранених, кількості особового складу військ, який залучається до розшуку тощо.

Через різні обставини стає необхідним додаткове виділення командуванням особового складу військ для розшуку поранених (уражених) такими способами: 

   — із залученням пошукових груп, коли кожній групі, чисельністю 2-3 військовослужбовці, на чолі із санітаром або санітарним інструктором, виділяється ділянка місцевості, яку група ретельно обстежує, особливо важкодоступні місця, а також руїни будівель, підвальні приміщення, підземні споруди і комунікації, бліндажі, сховища тощо. Усіх знайдених потерпілих після надання першої медичної допомоги виносять до постів санітарного транспорту або в призначені місця збору; 

 — способом санітарних “грабель”, що дозволяє прочісувати місцевість, на якій різко обмежені можливості огляду — ліс, кущі, валуни, пагорбки, а також у нічний час чи в сильний туман, під час хуртовини або при великій товщині снігового покриву. Як правило, даний метод застосовується після переходу бойових дій в інший район. Для цього всіх осіб, які беруть участь у розшуку, розставляють у полі зору, щоб кожен бачив двох своїх найближчих сусідів, і вказують напрямок руху, спочатку від тилу в бік бойових дій, а при необхідності — повторно в зворотному напрямку, уважно повинні обстежуватися місця, що не проглядаються, окопи і траншеї, завали дерев, густі кущі тощо. Знайденим потерпілим надається перша медична допомога, після цього їх виносять до місць збору поранених, звідки евакуюють санітарним транспортом; 

— використання для розшуку поранених спеціально навчених для цього собак, особливо в умовах важкопрохідної місцевості, в лісисто-болотистих місцях, у населених пунктах, у нічний час, у туман тощо. У деяких випадках до тіла собаки прикріплюють сумку із засобами надання першої медичної допомоги. Собака розшукує потерпілого, дає можливість йому скористатись цими засобами, а потім повертається до свого провідника і приводить його разом із санітарами до пораненого, які й виносять останнього з поля бою. Використовують собак і для розшуку поранених у руїнах будівель, у випадку засипання землею тощо.

  У важкодоступних місцях (у лісисто-болотистій та гористій місцевостях), а також для розшуку поранених на значній території, ефективне застосування вертольотів. Висота їх польоту з метою розшуку повинна бути влітку до 200 м, взимку — близько 500 м.

При виявленні потерпілих вертоліт робить поряд посадку, а при неможливості її зависає в повітрі, й пораненого підіймають на борт спеціальним підіймальним пристроєм (рис. 6.1, 6.2, 6.3).

Рис. 6.1.Завантаження пораненого за допомогою лямки спеціальної

Рис. 6.2. Фіксація пораненого до нош за допомогою лямки спеціальної.

Рис. 6.3. Підвішування нош для підіймання пораненого за допомогою лямки спеціальної.

Надання першої медичної допомоги на полі бою

 Після того, як санітар або санітарний інструктор добрався до потерпілого, починається надання першої медичної допомоги. Інколи виникає необхідність спочатку терміново відтягнути його в більш безпечне місце, щоб уникнути вторинного ураження або загибелі від вогню противника чи бойової техніки, яка рухається на полі бою.    Перша медична допомога надається на полі бою або в осередку масових санітарних втрат самим потерпілим (самодопомога) або товаришем (взаємодопомога), а також позаштатними санітарами і санітарними інструкторами рот. Своєчасне і якісне надання першої медичної допомоги в багатьох випадках може зберегти життя потерпілого, а в майбутньому сприяє відновленню його боєздатності й працездатності. 

Для надання першої медичної допомоги при пораненнях у кожного військовослужбовця є:    — пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ);    — аптечка індивідуальна, в якій містяться знеболювальна речовина в шприц-тюбику і протибактеріальна речовина у вигляді таблеток. 

Також використовується майно, що міститься в аптечках військових (АВ) (рис. 6.7), які є в бойових машинах і танках: стерильний шприц, пов’язки медичні малі стерильні, кровоспинний джгут, косинка медична для пов’язок, безпечні шпильки, 3-5 % розчин йоду, розчин аміаку в ампулах.

Рис. 6.7. Аптечка військова (АВ).

Відтягнення потерпілого Залежно від обставин, що склалися на полі бою, виникає

необхідність відтягування пораненого в укриття з метою захисту від повторного ураження, а також від потрапляння під техніку, яка рухається в будь-яких напрямках. Здебільшого відтягування здійснюється після надання першої медичної допомоги, але при появі реальної загрози життю потерпілого — і до її надання. Як укриття можна використовувати воронки від вибуху боєприпасів, бажано накриті ділянки траншей, рови, бліндажі, землянки, протилежний противнику бік пагорба, за підбитою бойовою технікою тощо.

 Відтягування, як правило, проводиться на невеликі (10–20 м) відстані однією людиною на собі або із застосуванням як підручних, так і табельних засобів. На полі бою частіше відтягують на собі в положенні на боці або на спині, що залежить від характеру поранення. Так, поранених у голову, верхні кінцівки, грудну клітку та живіт краще відтягувати на боці, а з пораненнями хребта, задньої поверхні тіла та нижніх кінцівок — на спині. Враховуються при виборі способу відтягування також рельєф місцевості та конкретні умови бойової обстановки. 

Для відтягування на боці санітар лягає на бік позаду пораненого, потім кладе його голову собі на груди, а тіло — на підтягнуту і зігнуту в коліні ногу. Потерпілий може лежати на санітарі, залежно від характеру ушкодження, обличчям донизу, на боці або на спині. Вільною рукою санітар тримає пораненого, а другою рукою та вільною ногою відштовхується від землі й повзе боком, зброя (своя й ураженого) утримується на передпліччі руки, що лежить на землі (рис. 6.51).

Рис. 6.51. Відтягування пораненого на боці.

Для відтягування на спині санітар повинен покласти пораненого на здоровий бік і лягти своєю спиною впритул до його грудей, потім обережно підвести свою ногу, що лежить на землі й трохи зігнута в коліні, під ноги потерпілого. Рухається санітар, відштовхуючись від землі тільки однією ногою, поки не втомиться, після чого відштовхується іншою ногою. Це дозволяє уникнути розкачування і звалювання пораненого зі спини під час руху. Зброю свою і потерпілого санітар утримує на передпліччі вільної руки (рис. 6.52).

Рис. 6.52. Відтягування пораненого на спині.

 Перед початком відтягування на плащ-наметі треба зробити на лямці (мотузці) петлю, яка буде накидатись на плече санітара, а вільний кінець прив’язати до одного з кутів плащ-намету, для надійності краще простим морським вузлом. Потім необхідно скласти плащ-намет по діагоналі й покласти його біля лежачого на здоровому боці пораненого так, щоб при ушкодженнях грудей та живота згорнута частина плащ-намету знаходилася зі сторони спини, а при пораненні задньої поверхні — спереду, а вузол розташовувався біля голови потерпілого. Після перевірки надійності закріплення лямки до плащ-намету санітар перекидає її петлю через ліве або праве плече і починає повзти, тягнучи за собою потерпілого або підтягуючи після переповзання на відстань, яку дозволяє довжина лямки. Зброю свою і потерпілого санітар утримує на передпліччі правої чи лівої руки (рис. 6.53).

Рис. 6.53. Витягування пораненого на плащ-наметі за допомогою лямки санітарної.

Реанімаційні заходи першої медичної допомоги

Такі реанімаційні заходи, як штучна вентиляція легень і закритий масаж серця повинні починатися без затримки, відразу на полі бою, і чим раніше вони розпочнуться, тим більше шансів на подальше успішне лікування. При затримці реанімаційних заходів нерідко вдається відновити функції органів дихання і кровообігу, проте в результаті гіпоксичного голодування клітин головного мозку наступає їх загибель — декортикація. Потерпілий або вмирає через деякий час, або у нього залишаються тяжкі психоневрологічні розлади, які несумісні з нормальним життям людини. Органи дихання і кровообігу послідовно здійснюють газообмін у тканинах, тому, незалежно від причин гострих розладів цих систем, реанімація повинна забезпечувати достатню оксигенацію організму, перш за все головного мозку. Успішною реанімація буде тільки при одночасному проведенні штучної вентиляції легень (ШВЛ) і зовнішнього (непрямого) масажу серця. 

Важливим є не тільки своєчасний початок реанімаційних заходів, але і їх безперервне проведення до відновлення дихання та роботи серця або появи ознак біологічної смерті. 

Перша допомога при гострих порушеннях дихання При коматозних станах різного походження асфіксія може бути пов’язана з розслабленням

жувальних м’язів, внаслідок чого корінь язика, зміщуючись донизу, закриває вхід у трахею і повністю або частково затуляє дихальні шляхи. У такого потерпілого при кожній спробі зробити вдих втягуються м’язи шиї, міжребер’я і черевна стінка, однак дихальні шуми не прослуховуються і не відчувається рух повітря. Для часткового закриття верхніх дихальних шляхів язиком, що запав, чи стороннім тілом характерне шумне стридорозне дихання з підсиленням звуку під час вдиху (при бронхоспазмі, навпаки, прослуховується шумний продовжений видих). 

• Рис. 6.34. Відновлення прохідності дихальних шляхів при проведенні штучного дихання.

Перша допомога при зупинці серця

 При зупинці або дуже різкому послабленні серцевої діяльності кровообіг по судинах припиняється. Основні ознаки зупинки серця: втрата свідомості; відсутність пульсу, зокрема на сонних та стегнових артеріях; зупинка дихання; блідість або синюшність шкірних покривів і слизових оболонок (губ); розширення зіниць; судоми, які можуть з’явитись у момент втрати свідомості й бути першою помітною для оточуючих ознакою зупинки серця. Масаж серця завжди необхідно робити одночасно із штучною вентиляцією легень. Суть закритого масажу серця полягає в ритмічному стисканні його між грудиною і хребтом.

Рис. 6.37. Положення рук на грудній клітці при непрямому масажі серця. Рис. 6.38. Місця дотику при закритому масажі серця.