Реституція фресок та мозаїки собору Михайлівського монастирятематична роботастудентки 3 ФТІМ(м)Глеби Галини

Вид Михайлівського собору, фотокартка кінця 19 ст.

Церкву Архістратига Михаїла закладено 1108 року і в 1113 році будівництво храму було вже повністю завершено. Протягом ХVII-ХVIII століть собор перебудовано в стилі бароко. Вважається, що тут чи не найорганічніше в тогочасній українській культурі архітектура доби Київської Русі поєдналася з пишним бароковим оздобленням.

Михайлівський Золотоверхий поч. 20 ст.

1922 - Михайлівський монастир ліквідовано як діючу релігіозну організацію.

1934 – 1936 – Ведуться роботи по розчищенню споруди від фрескового та мозаїчного шару декорування і підготовці до знищення.

1937 - Михайлівський Золотоверхий собор, дзвіниця та частина інших споруд монастиря були знесені у зв'язку з проектом створення на цьому місці нового урядового кварталу.

XIX століття Семен Крижанівський і Микола Закревський – вперше науково описали мозайки Михайлівського собору

На той час від зображень в апсиді лишилася тільки композиція"Євхаристія". Зображень Богородиці й святителів уже не було. Очевидно, вони пропали у XVIII столітті.

Збереглися постаті святого воїна Дмитрія Солунського, архідиякона Стефана, апостола Фадея і зображення ще семи апостолів, що збереглись фрагментарно а також мозаїчні орнаменти.

1882 – 1887 професор Петербурзької Академії мистецтв А.Прахов описував, копіював та реставрував у Києві фрески Кирилівської церкви та Михайлівського собору

Матеріали його архіву засвідчують, що тоді вдалося виявити 11 лицьових зображень, 2 великі шестикінечні хрести та 28 зразків орнаменту - загалом 41 стародавню фреску

Узгодженням бюрократичних деталей питання займався Ігор Грабар, саме його заслугою стало збереження бодай частини мистецького домонгольского спадку Київської Русі. Керівник мозаїчної майстерні Всеросійської Академії мистецтв проф. В.Фролов, очолив

підготовку до зняття мозаїки. Демонтажем фресок займався запрошений з Москви фахівець з технології живопису й

реставратор проф. Д.Кіплік. Участь у цих роботах брали також київський реставратор проф. М.Касперович і московський - П.Юкін.

9 серпня 1936 р. мозаїки було повністю знято, що зафіксував В.Фролов у своєму робочому щоденнику.

У процесі демонтажу стіни південної прибудови (XIX ст.) були зняті дві шиферні плити з барельєфними зображеннями святих вершників, присвячені Ярославу Мудрому й Ізяславу Ярославичу та їхнім покровителям св. Юрію (Георгію) і св. Дмитрію Солунському.

Виставка пам'яток культури з Михайлівського Золотоверхого собору та монастиря в Державному українському музеї в Києві. Квітень 1937 - липень 1938 р. Репродукція з довоєнних фондів Софійського заповідника (нині архів проф. О.Повстенка). Опублікована 1947 р. на еміграції. На світлині атрибутуються мозаїки "Святий воїн Дмитрій Солунський" і "Святий Стефан", фрески "Діва Марія" (фрагмент "Благовіщення") і "Пророк Самуїл" (верхня частина), дві шиферні плити із зображенням святих вершників, саркофаг з Десятинної церкви.

Обмін чи реквізиція?

"Означенные памятники имеют колоссальное значение для зкспозиции ГТГ, в которой искусство Киевской Руси представлено крайне слабо, несмотря на существенное значение, которое оно имеет в общем развитии русского искусства" Фелікс Кон, у листі від 17 липня 1934 року

Завідувач музейного відділу Наркомату освіти РСФРР Фелікс Кон у листі до наркома освіти УСРР В.Затонського запропонував "виділити" для Третьяковської галереї дві мозаїки - "Дмитрія Солунського" і "Архідиякона Лаврентія" (постать Стефана), а також одну з фресок. На думку Ф.Кона, ці твори були "не пов'язані з основною композицією собору" "Євхаристією" і тому могли бути "виділені" до Москви "без шкоди" для майбутньої експозиції в Києві.

Художню цінність михайлівських пам'яток розуміли і в Україні. Навіть тогочасна українська комуністична номенклатура не могла погодитися на таку втрату. Нарком В. Затонський відповів Ф. Кону категоричною відмовою. У листі від 27 липня 1934 р. він писав:

«Ф[еликс] Я[ковлевич], откуда Вы взяли, что мозаики Михайловского собора не связаны с композицией? Пока что мы мозаики и фрески снимаем. Вопрос их зкспозиции будем решать особо. Но понятно, я буду стараться их использовать в Киеве.»

Проте в 1938 р. у зв'язку з проведенням виставки до 750-річчя "Слова о полку Ігоревім" до Москви для тимчасового експонування з Державного Українського музею на прохання Державної Третьяковської галереї було передано: «…1) "Дмитрий Солунский". Мозаика ХІІ-го века из бывш[его] Михайловского монастиря.  2) Два всадника - шиферный барельєф ХІІ-го века, из бывшего Михайловского монастыря.  3) "Самуил", фреска ХІІ-го века, из бывшего Михайловского монастыря.  4) Орнамент, фрагмент фрески ХІІ-го века, из бывшего Михайловского монастыря.  5) "Музыкант", Копия П.И.Юкина, фрески ХІІ-го века, из Софийского собора. …»В архіві Національного художнього музею України зберігається оригінал акта передачі. Реліквії після так і не повернулися в Україну. Нині вони поділені між ДТГ в Москві й Російським музеєм у Петербурзі.

В роки Другої світової війни деякі фрески були вивезені до Німеччини, звідки вони потрапили до Ермітажу у Ленінграді. В Софійському соборі зберігалися: «Євхаристія», «Стефан і Фаддей» — фрагменти постатей святих; фрески — сцени з «Благовіщення», постать святого Захарії та ін. Мозаїка «Дмитро Солунський» і верхня частина фрескової постаті Самуїла — в Третьяковській галереї і Російському музеї в Санкт-Петербурзі.

Українська спільнота надсилала численні звернення до голови держави виділити фінансування на реставрацію та відбудову Михайлівського Золотоверхого.

9 грудня 1995 р. - Президент Леонід Кучма видав указ, який визначав відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря загальнодержавним пріоритетом.

1997 р. - офіційні запити на михайлівських пам’яток відбудованому музею.

2001 р. - чотири фрагменти фресок XII століття Михайлівського Золотоверхого собору, що зберігалися в Ермітажі, були передані Україні.

2004 р. - Міністерство культури Росії ухвалило рішення про передачу Україні з Ермітажу останніх семи фресок київського Михайлівського Золотоверхого собору, які опинилися в Росії, восени 2004 передачу фресок було закінчено.

І того Україні було передано 11 реліквій. Ще близько 10 зберігається в запасниках російських музеїв. І для того, аби їх повернути, Україні неохідно довести їх «громадянство».

«За эти годы состоялись три сессии украинских и российских экспертов, хочу отметить, что иногда довольно жесткие были дискуссии относительно идентификации этих предметов, определения точного, что это те самые фрагменты. Это было не так просто сделать, потому что в разных списках их могли по-разному называть, номера менялись, размеры менялись. К большому сожалению, это (переговоры) немного затягивается. Но я рад, что есть первый успех, что есть прецедент такого сотрудничества, я думаю, что эта работа будет и дальше такой же эффективной»

“Когда речь идет о том, что кто-то выдвигает претензии, хочет забрать из музея, где десятки лет эти вещи хранились, сотрудники музея с ними свыклись, существует просто инстинкт музейного сотрудника, которые все тянут к себе, и ничего не хотят отдать, поэтому непросто идут переговоры” Сергій Кот, представний Інтституту історії України НАНУ

У 2011 р. вчені-дослідники Софії Київської виграли грант американського посольтва в розмірі $50 тис. на реставрацію мозайок.

"В определенном смысле завершение этого проекта является данью тем, кто отважно спас эти мозаики от разрушения, когда коммунистическая власть уничтожила Михайловский собор в 1934 году. Уже восстановленные, отреставрированные мозаики являются знаком возрождения уважения теперешнего поколения украинцев к их национальному наследию. И ни одна страна в Европе не получила столько грантов по программе Американского фонда, сколько их получила Украина» Посол США в Україні Джон Теффт, 2013 р.

Російський ресурс smalta.ru

У 2015 році виповнюється 18 років з початку проведення системних досліджень долі художнього спадку Михайлівського собору в контексті пошуків та повернення втрачених реліквій національної культури.