Спеціальна загальноосвітня школа для Спеціальна загальноосвітня школа для дітейдітей

з вадами розумового розвиткуз вадами розумового розвитку

„„ Національне Національне вбраннявбрання

українцівукраїнців””

Підготували:Підготували: Стукало У.І. – вчитель - Стукало У.І. – вчитель - дефектолог,дефектолог, учні 9 класу.учні 9 класу.

Мета проекту:• Розширити знання учнів про

українську культуру, національне вбрання українців різних регіонів.

„Без глибокого і систематичного

пізнання народної духовної і

матеріально – побутової культури

неможливо формувати нові

ціннісні орієнтації в умовах державної

незалежності”

Завдання проекту:

• Ознайомитись з регіональними рисами традиційного вбрання українців.

• Формувати уміння самостійної роботи учнів з художньою і науковою літературою.

Термін реалізації: 2 тижні.

Учасники проекту: Керівник: Стукало У.

І., вчитель – дефектолог. Учні: Ломаний Вадим, Величко Ірина, Козловський Андрій, Руденко Денис, Казанкова Сніжана,

Останін Іван.

Етапи реалізації:• Проведення опитування учнів 5 –

9 класів з метою рівня обізнаності по даній темі.

• Робота з довідниками, художньою літературою, енциклопедіями.

• Написання рефератів.• Підготовка малюнків, ілюстрацій.

Оформлення результатів: у вигляді виступів.

Презентація проекту: семінар на тему

,, Національне вбрання українців ”

Карпати Традиційне гуцульське

чоловіче вбрання: сорочка, кептар,

пояс-черес

Гуцульський костюм належить до найкрасивіших і найоригінальніших костюмів Європи. Його вирізняє безліч деталей зі шкіри, червоного сукна та металеві прикраси.Чоловіча пряма сорочка мала стоячий комір і широкі, зібрані біля зап'ястя рукава.чересом. Він був обов'язково прикрашений: металевими пряжками, бляшками та інкрус-

тований. Ще однією обов'язковою частиною

гуцульського чоловічого вбрання були безрукавки — кептарі. Кептарі прикрашали аплікацією зі шкіри, плетеними кісками, вишивкою, металевими ґудзиками, різноманітними бляшками. Фетрові капелюхи оздоблювали вовняними китицями, намистинками, пір'ям.

Як і чоловіки, жінки -гуцулки вбиралися у гарно прикрашені кептарі.

Бойки вдягалися трохи скромніше за гуцулів. Чоловіки, наприклад, прикрашений червоною стрічкою комір застібали металевою запонкою з люстерком.

Тільки на Покутті жінки вдягали гофровані сорочки із загладженими поздовжніми складочками по низу і поперечними на рукавах.

Чоловічі льняні сорочки у лемків не мали вишивок. Верхнім одягом лемкам слугувала чуга (чуганя), яку не носили більше ніде в Україні. Вона була схожа на довгий плащ, який накидали на плечі.

Постоли – традиційне гуцульське жіноче взуття. Величко Ірина

Центр • Чоловічі сорочки зазвичай вишивалися білими

нитками по манишці та низу рукавів, але іноді використовувалися червоні й чорні нитки.

• Жіноча сорочка теж вишивалася білими нитками, з кінця XIX ст. червоними і чорними, а іноді додавали сині або зелені. Характерною тільки для Наддніпрянщини була плахта. Саме звідси вона пізніше поширилася на райони Слобожанщини та Причорномор'я. Плахта — це два зшитих до половини полотнища. Її складали вдвічі, а потім обгортали тканиною стан. Зшита частина полотнища виявлялася ззаду, а незшита — спадала на боки. Обидва полотнища вільно сходилися спереду.

Найчастіше плахти були картатими.•

•

Козацький одяг• Козацький одяг мав кілька важливих

деталей: жупан, черкеску, барвисті шаровари, шалевий пояс, шапку-кабардинку та вовняну бурку («вільчуру»). Одяг заможного козака відрізнявся деталями, запозиченими пізніше у польської шляхти. Сорочка була розшита шовком, сріблом або золотом. Штани - шаровари шили із сукна чи шовку яскравого кольору.

• Поверх жупана обов'язково підперезувалися золототканим персидським або слуцьким поясом.

• Цікаво, що суто українським став кунтуш — тюркський верхній одяг із прорізами для рук та довгими «фальшивими» рукавами.

Козловський Андрій

Крим Одяг татар і турків був схожим.

Чоловіки вдягали сорочку, широкі шаровари та підперізувалися широкими розшитими поясами. На голові і чоловіки, і жінки носили феску (фес) — невелику шапочку із вовни синього, зеленого або червоного кольорів. Феска часто була розшита срібними та золотими нитками, на жіночі фески інколи нашивали перлини та монети. Турків військових і чиновників можна було впізнати за червоною фескою з чорною китичкою.

Жінки-татарки вдягалися у довгу сорочку (колмек), шаровари, зверху вдягали бешмет — довгу кофту з вузькими рукавами. Навколо талії обв'язувались кольоровою хусткою або фартухом — углюком.

Важливою частиною жіночого і чоловічого одягу в кримських слов'ян були пояси.

Волинь • На землях, що межували з Поліссям, в

ужитку в чоловіків були білі полотняні сорочки, їх носили навипуск, поверх штанів. Зверху на сорочку надягали чорну безрукавку. Верхнім одягом слугували коричневі свити та червоні кожухи. На землях, близьких до Поділля, чоловіки злягалися трохи інакше. Низ білої сорочки вони обов'язково заправляли в штани. Влітку вдягали солом'яний капелюх — бриль, а взимку — шапку з оксамитовим або суконним верхом.

Жінки на Волині вбиралися в сорочки з домотканого полотна з відкладним коміром. Зверху надягали коротку безрукавку з глибоким овальним вирізом.

Безрукавка доходила до талії, а по низу прикрашалася клапанами — «язиками».

Спідниця - літник була виткана вузькими довгастими смугами червоного, зеленого, білого та синього кольорів. Поверх неї надягався вовняний фартух, витканий поперечними смугами.

Руденко Денис

Слобожанщина • Найпоширеніші узори — рослинні

візерунки, оздоблювальні смужки на подолі та по краях рукава.

Ознакою заміжньої жінки була зав'язана хустка або очіпок.

Незаміжні дівчата заплітали коси

та прикрашали голову стрічкою, на свята вдягали яскраві вінки із живих та штучних квітів.

Узимку вдягали свитку (свиту,

сіряк) і вовни, до зими готували кожух (дублянку) з овечої шкіри.

Часто верхній одяг прикрашали вишивкою червоних кольорів — на спині вишивалися сосонки, зорі, рідше — підкова як символ гостинності.

Казанкова Сніжана

Поділля • На Поділлі тривалий час поруч

живуть поляки та українці. Це зумовило наявність спільних рис у традиційному одязі цього регіону.

Жіночий традиційний костюм складався з сорочки, поясного одягу, фартуха і нагрудного одягу : безрукавок — керсета і камізельки. Сорочки виготовлялися переважно із льняного полотна зі стоячим коміром. Основний колір вишивки — чорний з невеликою кількістю червоного. В орнаментах переважали рослинні мотиви.

Поясний одяг становив обгортку із суцільного полотна, яка закріплювалася тканим поясом, і запаску.

Чоловічий одяг складався з довгої (іноді до колін) сорочки з широкими рукавами, довгих штанів, які підв'язувалися кольоровим поясом. На сорочку одягали безрукавку (кептар).

Ломаний Вадим

Полісся • Чоловіки носили сорочки

поверх штанів і підперізувалися вузьким шкіряним поясом або вовняним шнуром. У південних районах сорочку заправляли в штани, які нагадували шаровари. Чоловічі свити були однотонними, без жодних прикрас. Тільки іноді тканиною обшивали манжети та лацкани. До поясу поліщуки прив'язували «калити» для тютюну і кресала. Взували постоли, а у свята — чоботи. Голову покривали шапкою з сукна або солом'яним капелюхом.

• У жіночому поліському костюмі широко використовувалися білі полотняні тканини. Сорочки зазвичай прикрашали червоним тканим орнаментом. Зверху на сорочку вдягали коротку одноколірну безрукавку з фігурними вирізами по низу.

• Верхній одяг — свита — прикрашалася кольоровим шнуром, а на Західному Поліссі ще й кульками, і кольоровою тканиною.

• Й чоловічі й жіночі костюми були переважно ткані, де переважає білий колір.

Південь • Традиційно для українців носіння сорочок , штанів

полотняних чи з фабричної тканини, для жінок – спідниць.

• На Таврії вишивали так званим «болгарським хрестом»: два перших стібки робляться, як завжди, навхрест по діагоналі, а другий хрест — вертикальний. Тому «болгарський хрест» ще називають «подвійним». Така технологія дозволяла робити більш рельєфні малюнки.

• З центральних регіонів майстрині привезли на Південь орнаменти у вигляді зайця, риби, коня, півня, сови, голуба, зозулі, метеликів, павуків тощо. З середини XX ст. болгарський хрест поширився по всій Україні.

Останін Іван

Підведення підсумків: В ході реалізації проекту ми дізналися:• про функції , які виконував одяг;• про традиційний національний одяг таких регіонів

України: Волині, Карпат, Поділля, Полісся, Центру, Слобожанщини, Півдня, Криму;

• про особливості вишиванок на сорочках в різних регіонах

України.